ОГЛЯД СУДОВОЇ ПРАКТИКИ ЗАСТОСУВАННЯ ДИРЕКТИВИ 2003/54/EC...

ОГЛЯД СУДОВОЇ ПРАКТИКИЗАСТОСУВАННЯ ДИРЕКТИВИ 2003/54/EC

ТА ДИРЕКТИВИ 2003/55/ECВ ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ

UKRAINIAN-EUROPEAN POLICY AND LEGAL ADVICE CENTRE (UEPLAC) - PHASE V

УКРАЇНСЬКО-ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОРАДЧИЙ ЦЕНТР З ПИТАНЬ ЗАКОНОДАВСТВА (UEPLAC) - ЕТАП V

The Project is fundedby the European Union

The Project is implemented by UPMFin consortium with PAI, FIIAPP,Louis Berger SAS, KLC and HRTA

Проект виконується UPMF у консорціумі з PAI, FIIAPP, Louis Berger SAS, KLC та HRTA

Українсько-Європейський дорадчий центр з питань законодавства - Етап V

EuropeAid/127777/C/SER/UA

Проект фінансується

Європейським Союзом

Вул Антоновича, 102-104,

03150, м. Київ, Україна

Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19

Ел. адреса: [email protected]

http://www.ueplac.kiev.ua

ОГЛЯД СУДОВОЇ ПРАКТИКИ ЗАСТОСУВАННЯ ДИРЕКТИВИ 2003/54/EC

ТА ДИРЕКТИВИ 2003/55/EC В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ

Київ

Листопад 2009








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



Судова практика застосування Директиви 2003/54/EC та Директиви 2003/55/EC в Європейському Союзі

1. Вступ ...................................................................................................................................... 4 1.1. Перелік судових рішень щодо Директиви 2003/54/EC (електроенергія) ................ 4

1.2. Перелік судових рішень щодо Директиви 2003/55/EC (газ)..................................... 5

1.3. Структура огляду .......................................................................................................... 5

2. Судова практика щодо Директиви 2003/54/EC (електроенергія).............................. 7

2.1. Справи про надання преюдиційних роз’яснень національним судам на підставі статті 234 ДЄСпв ................................................................................................... 7

2.2. Справи, порушені за зверненнями Європейської Комісії на підставі статті 226 ДЄСпв ...................................................................................................................................... 15

2.3. Справи, порушені на підставі позову про визнання нечинним правового акту Співтовариства згідно зі ст. 230 ДЄСпв ............................................................................... 20

3. Судова практика щодо Директиви 2003/55/EC (природний газ)............................. 22 3.1. Справи про надання преюдиційних роз’яснень національним судам на підставі статті 234 ДЄСпв..................................................................................................................... 22

3.2. Справи, порушені за зверненнями Європейської Комісії на підставі статті 226 ДЄСпв ...................................................................................................................................... 23

3.3. Справи, що знаходяться в процесі розгляду ............................................................ 24

4. Покажчик положень директив, згаданих в судовій практиці.................................. 26

5. Аналіз судової практики.................................................................................................. 28 5.1. Ключові положення судової практики ..................................................................... 29

5.2. Аналіз положень проекту Закону «Про засади функціонування ринку природного газу» (реєстр. № 5262 від 22.10.2009 р.) у світлі проаналізованої судової практики ..................................................................................................................... 34








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



5.3. Пропозиції щодо покращення перекладу Директив 2003/54 і 2003/55 українською мовою................................................................................................................. 35








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



1. Вступ Судова практика судових органів ЄС щодо директив 2003/54 і 2003/55, які запроваджують спільні правила для внутрішніх ринків, відповідно, електроенергії та природного газу, почала формуватися в 2006 р. і станом на сьогодні налічує 13 справ. При цьому три справи перебувають у процесі розгляду.

Нижче наводиться перелік рішень судових органів ЄС у хронологічному порядку.

1.1. Перелік судових рішень щодо Директиви 2003/54/EC (електроенергія)

Директива 2003/54/EC Європейського Парламенту та Ради від 26 червня 2003 року про загальні правила функціонування внутрішнього ринку електроенергії і скасування Директиви 96/92/EC (Official Journal of the European Union. – L 176, 15.7.2003. – P. 37–56):

1) Ухвала Голови Суду Правосуддя від 5 травня 2006 р. у справі С-352/05 «Комісія проти Греції» (http://curia.europa.eu);

2) Рішення Суду Правосуддя від 28 вересня 2006 р. у справі С-353/05 «Комісія проти Люксембургу» (European Court Reports. – 2006. – P. I-100*, Summary publication; Official Journal of the European Union. – C 294, 2.12.2006. – P. 17);

3) Рішення Суду Правосуддя від 28 листопада 2006 р. у справі С-413/04 «Парламент проти Ради» (European Court Reports. – 2006. – P. I-11221);

4) Рішення Суду Правосуддя від 21 червня 2007 р. у справі С-358/05 «Комісія проти Іспанії» (European Court Reports. – 2007. – P. I-88*, Summary publication; Official Journal of the European Union. – C 183, 4.08.2007. – P. 6);

5) Рішення Суду Правосуддя від 22 травня 2008 р. у справі С-439/06 «citiworks AG проти Flughafen Leipzig/Halle GmbH та Bundesnetzagentur» (European Court Reports. – 2008. – P. I-3913);

6) Рішення Суду Правосуддя від 9 жовтня 2008 р. у справі С-239/07 «Julius Sabatauskas та інші» (European Court Reports. – 2008. – P. I-7523);

7) Рішення Суду Правосуддя від 29 жовтня 2009 р. у справі С-274/08 «Комісія проти Швеції» (European Court Reports. – 2009. – P. I-0000);

8) Рішення Суду Правосуддя від 29 жовтня 2009 р. у справі С-474/08 «Комісія проти Бельгії» (European Court Reports. – 2009. – P. I-0000).








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



1.2. Перелік судових рішень щодо Директиви 2003/55/EC (газ)

Директива 2003/55/EC Європейського Парламенту і Ради від 26 червня 2003 року про загальні правила функціонування природного газу електроенергії і скасування Директиви 98/30/EC (Official Journal of the European Union. – L 176, 15.7.2003. – P. 57–78):

1) Ухвала Голови Суду Правосуддя від 16 травня 2006 р. у справі С-355/05 «Комісія проти Ірландії» (http://curia.europa.eu);

2) Рішення Суду Правосуддя від 18 травня 2006 р. у справі С-354/05 «Комісія проти Люксембургу» (European Court Reports. – 2006. – P. I-67*, Summary publication; Official Journal of the European Union. – C 165, 15.07.2006. – P. 11);

3) Ухвала Голови Суду Правосуддя від 31 травня 2006 р. у справі С-351/05 «Комісія проти Естонії» (http://curia.europa.eu).

4) Рішення Суду Правосуддя від 16 листопада 2006 р. у справі С-357/05 «Комісія проти Іспанії» (European Court Reports. – 2007. – P. I-118*, Summary publication; Official Journal of the European Union. – C 331, 30.12.2006. – P. 15);

5) Рішення Суду Правосуддя від 17 липня 2008 р. у справі С-347/06 «ASM Brescia SpA проти Comune di Rodengo Saiano» (European Court Reports. – 2008. – P. I-5641);

Крім того, у процесі розгляду перебувають три справи, що стосуються Директиви 2003/55:

1) Справа С-265/08 «Federutility Assogas Libarna Gas spa та інші проти Autorità per l’energia elettrica e il gas» (http://curia.europa.eu);

2) Справа С-475/08 «Комісія проти Бельгії» (http://curia.europa.eu);

3) Справа С-241/09 «Fluxys SA проти Commission de régulation de l'électricité et du gaz (CREG)» (http://curia.europa.eu).

1.3. Структура огляду

Судова практика щодо кожної з директив розглядається окремо.

Спочатку викладається зміст судових рішень, винесених у зв’язку з наданням преюдиційних висновків на запит національних судів за ст. 234 Договору про заснування Європейського Співтовариства (ДЄСпв). Потім розглядаються справи за ст. 226 ДЄСпв та іншими статтями, якщо такі є.








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



При викладі змісту судових рішень не бралися до уваги питання, що не мають прямого стосунку до тлумачення директив1. Також опускалися другорядні деталі аргументації, що не впливають на розуміння суті рішення в конкретній справі. У разі потреби нерозкриті питання можуть бути досліджені у повних текстах судових рішень. Для цього у викладі змісту справ зазначається (у квадратних дужках) номера найбільш важливих пунктів рішення.

Аналіз судової практики, в якій не дається сутнісний аналіз положень директив, обмежився вказівкою суті й результатів справи. Таким чином, на сьогодні існує лише п’ять справ2, в яких Суд Правосуддя Європейських Співтовариств здійснив тлумачення положень цих директив. Саме ці справи слід враховувати при здійснені адаптації законодавства України до директив.

Завершує огляд аналіз судової практики.

По-перше, складено покажчик посилань на конкретні положення директив у судових рішеннях. На нашу думку, цей покажчик зробить більш зручним використання судової практики при здійсненні імплементації директив у законодавство України.

По-друге, викладаються ключові правові положення (прецеденти), що були постановлені Судом у проаналізованій судовій практиці.

По-третє, вказано ті положення проекту Закону «Про засади функціонування ринку природного газу» (реєстр. № 5262 від 22.10.2009 р.), внесеного Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України, що повинні враховувати положення судової практики3.

При викладенні змісту судової практики здійснювалася орієнтація на лексичний матеріал із офіційного перекладу директив, здійсненого Державним департаментом з питань адаптації законодавства. У зв’язку з цим висловлюються пропозиції, яким чином ці переклади можуть бути покращені.

При складенні цього огляду використовувалися тексти рішень Суду Правосуддя англійською мовою4, розміщені на офіційному веб-сайті Суду Європейських Співтовариств (http://curia.europa.eu).

1 Приміром, процесуальні питання про прийнятність позову. 2 Чотири рішення щодо Директиви 2003/54 та одне щодо Директиви 2003/55. 3 Як зазначено в пояснювальній записці до законопроекту, однією з основних цілей прийняття закону є «приведення законодавства України у відповідність до основних положень законодавства ЄС, що регулюють відносини на газовому ринку, зокрема передбачених Директивою від 26 червня 2003 року № 2003/55/ЄС». 4 За відсутності тексту цією мовою використовувався текст французькою мовою.








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



2. Судова практика щодо Директиви 2003/54/EC (електроенергія)

2.1. Справи про надання преюдиційних роз’яснень національним судам на підставі статті 234 ДЄСпв

Рішення від 22 травня 2008 р. у справі С-439/06 «citiworks» (ECR, 2008, p. I-3913). У рішенні надано відповідь на преюдиційний запит земельного верховного суду (Німеччина) згідно зі ст. 234 ДЄСпв. Запит стосувався тлумачення ч. 1 ст. 20 Директиви 2003/54.

Преюдиційний запит національного суду

Чи є п. 1 ч. 1 Параграфу 110 німецького Закону про постачання електроенергії та газу (ЗпПЕГ) сумісним з ч. 1 ст. 20 Директиви 2003/54 з огляду на те, що відповідно до умов, викладених у п. 1 ч. 1 Параграфу 110 ЗпПЕГ, так звана «операційна мережа» виводяться з-під дії загальних положень про доступ до системи (Параграфи 20–28а ЗпПЕГ), навіть коли такий доступ до системи не покладав би нерозумного тягаря? [п. 20]

Як розтлумачив Суд, суть цього питання полягає в такому: чи ч. 1 ст. 20 Директиви 2003/54 належить тлумачити як таку, що забороняє положення національного законодавства (таке як закріплене в п. 1 ч. 1 Параграфу 110 ЗпПЕГ), яке звільняє деяких операторів систем постачання енергії від обов’язку надавати третім сторонам відкритий доступ до цих систем на тій підставі, що вони розташовані у географічно приєднаній операційній зоні та переважно слугують для постачання енергетичних потреб самого підприємства чи поєднаних підприємств, коли не встановлено, що відкритий доступ третьої сторони до цих систем призвів би до покладання нерозумного тягаря? [п. 22]

Контекст і суть питання

З метою імплементації Директиви 2003/54, в Німеччині у 2005 р. був ухвалений Закон про постачання електроенергії та газу (ЗпПЕГ). Частина 1 Параграфу 110 цього Закону передбачає низку ситуацій, коли система постачання енергії може кваліфікуватися як «локальна мережа» (site network), що дозволяє оператору такої системи не дотримуватися загального принципу відкритого доступу третіх сторін до мережі.








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



Акціонерне товариство «citiworks» є підприємством з постачання електроенергії, що з 2004 р. здійснює поставки електроенергії для відділення компанії «DFS Deutsche Flugsicherung GmbH», яке розташоване на території аеропорту «Leipzig/Halle». Останній належить Німецькій державі і здійснює контроль за повітряним рухом у Німеччині.

У свою чергу компанія «Flughafen Leipzig/Halle GmbH» («FLH») здійснює управління аеропортом «Leipzig/Halle» і, зокрема, підтримує систему постачання енергії. Ця система використовується для постачання електроенергії для потреб самого підприємства (85,4% усієї електроенергії, поставленої в 2004 р.), а також 93 інших підприємств, що розташовані на території аеропорту.

«FLH» подало до регуляторного органу в галузі електроенергії заяву про надання згаданій системі статусу локальної системи згідно з вимогами ч. 1 Параграфу 110 ЗпПЕГ. Прохання було задоволене.

«citiworks» оскаржило законність цього рішення до місцевого суду. Позов обґрунтовується твердженням, що Параграф 110 суперечить ст. 20 Директиви 2003/54, яка закріплює принцип відкритого доступу третіх сторін до систем електроенергії.

У свою чергу «FLH» стверджувала, що її система постачання електроенергії не є ні системою передачі (transmission), ні системою розподілу (distribution) електроенергії, а тому не регулюється положеннями Директиви 2003/54. Натомість ця система є внутрішньою системою компанії і створена нею для власного забезпечення електроенергією. Цією системою передаються незначні обсяги електроенергії, що не впливає на стан конкуренції на ринку постачання електроенергії. До того ж діяльність з постачання електроенергії є другорядною щодо основної діяльності підприємства – обслуговування аеропорту.

Відповідь Суду

Перед тим, як надати пряму відповідь на основне питання, поставлене національним судом, – чи суперечить згадане положення німецького закону ст. 20 Директиви 2003/54, – Суд спочатку вирішив питання, чи охоплюється система постачання електроенергії компанії «FLH» сферою дії цієї Директиви. [п. 37]

Статус системи постачання електроенергії компанії «FLH» згідно з Директивою 2003/54 [п. 38-54]

Суд виходить з того, що згідно з абз. 4 преамбули Директиви повністю відкритий ринок електроенергії повинен передбачати, щоб усі споживачі вільно обирали собі постачальників, а всі постачальники вільно доставляли товар до споживачів. Тому ці два права є невід’ємно пов’язаними. [п. 43] Тому Суд наголосив, що відкритий доступ третіх сторін до систем передачі та розподілу електроенергії становить один з








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



ключових заходів, які держави-члени зобов’язані імплементувати, щоб створити внутрішній ринок електроенергії. [п. 44]

Згідно з ч. 1 ст. 20 Директиви цей принцип відкритого доступу застосовується до систем передачі та розподілу електроенергії. Цим поняттям надано легальні визначення у ст. 2 Директиви. Аналіз цих визначень дозволив Суду дійти висновку, що система передачі – це об’єднана система, що використовується для транспортування електроенергії надвисоко- і високовольтними лініями з метою її продажу кінцевим споживачам або розподільчим компаніям, а розподільча система – це система, що використовується для транспортування електроенергії високо-, середньо- або низьковольтними лініями з метою її продажу гуртовим або кінцевим споживачам. [п. 46]

У світлі цього аналізу Суд не погоджується з аргументацією, що система постачання електроенергії компанії «FLH» не є системою передачі чи розподілу електроенергії і тому не охоплюється сферою дії цієї Директиви. [п. 47]

По-перше, на аргумент, що система постачання компанії є локальною і не впливає на стан конкуренції із-за незначних обсягів споживання, Суд відповів так.

Згідно з Директивою єдиний критерій розрізнення між передачею і розподілом – електрична напруга (вольтаж). Критерій споживання застосовано лише при визначенні понять «мала відокремлена система» та «відокремлена мікросистема». Отже, конкретна система передачі або розподілу електроенергії не може бути виключена із сфери дії Директиви з підстав розміру системи або споживання електроенергії. [п. 49]

По-друге, на аргумент, що обслуговування системи постачання електроенергії є другорядною щодо основної діяльності з обслуговування аеропорту, Суд надав таку відповідь.

Із положень Директиви не випливає, що лише ті підприємства, які діють головним чином як оператори розподільчих систем, підпадають під дію зобов’язання дозволити відкритий доступ до таких систем. [п. 52] Фактичні обставини справи свідчать, що «FLH» не обслуговує систему передачі електроенергії, оскільки не транспортується електроенергія надвисокої або високої напруги. Натомість компанія обслуговує систему розподілу електроенергії, оскільки електроенергія транспортується з метою поставки споживачам. [п. 54]

Отже, система постачання компанії «FLH» електроенергією була визнана розподільчою системою, а тому такою, регулюється Директивою 2003/54.








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



Відповідність положення німецького закону вимогам ч. 1 ст. 20 Директиви 2003/54 [п. 55-63]

Як точку відліку Суд постановив, що хоча Німеччина мала певну свободу при визначенні кола заходів, необхідних для запровадження принципу відкритого доступу третіх сторін до систем передачі або розподілу електроенергії, проте зважаючи на важливість принципу відкритого доступу, ця свобода розсуду не дозволяє державі-члену відхилятися від цього принципу, крім випадків, коли сама Директива встановлює винятки. [п. 55] Тому п. 1 ч. 1 Параграфу 110 ЗпПЕГ буде сумісним із Директивою тільки у випадку, коли охоплюватиметься передбаченими в ній винятками. [п. 56]

Відповідно, далі Суд встановив, що Директива 2003/54 передбачає три винятки, почергово аналізуючи кожен з них.

По-перше, ч. 2 ст. 20 Директиви дозволяє оператору відмовити в доступі до системи, якщо він зазнає недостачі необхідної потужності. Проте ця можливість (1) повинна оцінюватися в кожному конкретному випадку, і (2) не дозволяє державі-члену встановлювати цей виняток у загальний спосіб без здійснення, стосовно кожного оператора, точної оцінки технічної нездатності системи задовольняти вимогу третіх осіб про доступ до системи. [п. 57]

По-друге, ч. 8 ст. 3 Директиви дозволяє державі-члену не застосовувати положення її ст. 20, якщо застосування цих положень може перешкодити виконанню зобов’язань, накладених на підприємства в галузі електроенергетики заради загального економічного інтересу. (Такі зобов’язання можуть покладатися лише до тієї міри, якою розвиток торгівлі не порушувався настільки, що це б суперечило інтересам Європейського Співтовариства). [п. 58] Суд дійшов висновку, що цей виняток стосується надання комунальної послуги з електропостачання. Проте для використання цього винятку держава-член повинна: (1) пересвідчитися, що необмежене право доступу до системи перешкодило б оператору системи виконувати свої обов’язки щодо комунального обслуговування, та (2) визначити, чи не могло би таке виконання бути досягнутим іншими засобами, що не зашкоджують праву доступу до системи. [п. 60] Суд відзначив, що п. 1 ч. 1 Параграфу 110 ЗпПЕГ не охоплюється цим винятком. [п. 61]

По-третє, згідно з ч. 1 ст. 26 Директиви якщо держава-член здатна довести, що існують суттєві проблеми в роботі їх малих відокремлених енергосистем, то вона може подати заяву про часткове незастосування певних положень цієї Директиви, зокрема, її ст. 20. [п. 62] Проте такий виняток вимагає згоди Комісії у формі рішення, що публікується в «Офіційному віснику Європейського Союзу». У 2006 р. такі








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



винятки були надані Кіпру та Мальті. Німеччина навіть не зверталася для отримання такого рішення Комісії. [п. 63]

Таким чином, Суд дійшов висновку, що п. 1 ч. 1 Параграфу 110 ЗпПЕГ не охоплюється жодним винятком з принципу відкритого доступу до систем передачі або розподілу електроенергії, встановленим Директивою 2003/54.

Преюдиційний висновок Суду

Частина 1 ст. 20 Директиви 2003/54 повинна тлумачитися як така, що забороняє положення законодавства держави-члена (таке як положення п. 1 ч. 1 Параграфу 110 ЗпПЕГ), яке звільняє деяких операторів систем енергопостачання від обов’язку надавати третім сторонам відкритий доступ до таких систем з підстав, що вони розташовані в географічно приєднаній функціональній зоні, та що вони слугують переважно для обслуговування енергетичних потреб самого підприємства і пов’язаних підприємств.

Рішення від 9 жовтня 2008 р. у справі С-239/07 «Julius Sabatauskas та інші» (ECR, 2008, p. I-7523). У рішенні надано відповідь на преюдиційний запит Конституційного суду Республіки Литва згідно зі ст. 234 ДЄСпв. Запит стосувався тлумачення ст. 20 Директиви.


«Чи стаття 20 [згаданої] Директиви… повинна тлумачитися як така, що зобов’язує держав-членів встановити юридичні норми, в силу яких будь-яка третя сторона має право, на її розсуд, за умови, що електрична система має «необхідну потужність», обирати систему – систему передачі електроенергії або систему розподілу електроенергії – до якої вона бажає бути приєднаною, а оператор такої системи несе зобов’язання надати доступ до цієї мережі?» [п. 20 Рішення]

Як вказав Суд [п. 21], запит національного суду містить два питання:

1) згідно ст. 20 Директиви, чи має право будь-яка третя сторона на власний розсуд обирати тип системи (система електропередачі чи розподільчу систему), до якої вона бажає бути приєднаною;

2) згідно ст. 20 Директиви, чи зобов’язаний оператор системи, якщо має для цього необхідну потужність, дозволити такій третій стороні доступ до своєї системи або приєднати її до своєї системи.








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19




За загальним правилом у Литві більшість споживачів електроенергії приєднані до розподільчих систем (distribution systems) електроенергії, що у свою чергу приєднані до систем передачі (transmission systems) електроенергії. Проте у спадок від радянських часів (коли не існувало розрізнення між виробництвом, передачею і розподілом електроенергії) все ще існують ситуації, коли окремі промислові підприємства є приєднаними безпосередньо до систем передачі електроенергії. Як наслідок може виникати ситуація, коли деякі споживачі електроенергії є приєднаними до обладнання таких промислових підприємств, а тому їх постачання електроенергією залежить від технічної та фінансової спроможності цих підприємств. [п. 13]

Конституційний суд Литви вирішував справу про конституційність положення закону «Про електроенергію», ухваленого з метою імплементації Директиви 2003/54. Згідно з цим положенням споживач має право приєднувати своє обладнання до передавальної (transmission) мережі лише у тих випадках, коли отримав від оператора відповідної територіальної розподільчої (distribution) мережі відмову, обґрунтовану встановленими технічними і функціональними вимогами, в приєднанні до такої розподільчої мережі. [п. 12] Таким чином, закон обмежив право споживачів електроенергії обирати тип системи (передавальна або розподільча), до якої він бажає бути приєднаним. [п. 14] На думку позивачів у основному процесі, це положення литовського закону суперечить зобов’язанням держави – члена ЄС за ст. 20 Директиви. [п. 17, 22-23]


Перед тим, як надати відповідь на ключове питання про обов’язки держави – члена ЄС за ст. 20 Директиви, Суд попередньо дослідив два питання: яким є значення понять «доступ до системи» і «третя сторона». Така логіка викликана тим, що ч. 1 ст. 20 передбачає, що держави-члени покликані забезпечити впровадження «системи доступу третьої сторони до систем передачі та розподілу електроенергії …, що застосовується до всіх кваліфікованих споживачів (eligible consumer)», і що така система повинна «застосовуватися об’єктивно і без дискримінації до користувачів системи». [п. 34, 35]

Значення поняття «доступ до системи» [п. 36-43]

Суд відзначає, що необхідно розрізняти поняття «доступ» (access) та «приєднання» (connection). Порівняння текстів Директиви, складених різними офіційними мовами








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



ЄС, призводить до висновку, що в обох частинах ст. 20 мова йде лише про «доступ»5. [п. 36, 37]

Ці терміни мають різне значення: якщо термін «доступ» прив’язано до постачання електроенергії, то термін «приєднання» вживається в технічному контексті та стосується фізичного приєднання до системи. [п. 40, 41] Тому Суд зробив висновок, що доступ до системи включає право на використання систем електроенергії, а приєднання відповідає фізичному приєднанню до системи. Відповідно, ст. 20 Директиви покладає на держав-членів зобов’язання лише щодо доступу до системи, але не щодо приєднання. [п. 42]

Виходячи з цього, Суд робить висновок, що право кваліфікованих споживачів на доступ до систем здійснюється через постачальника, якого споживачі повинні мати змогу вільно обирати. Ця свобода вибору гарантується як тоді, коли постачальник приєднує кваліфікованих споживачів до системи передачі, так і коли приєднує до системи розподілу. [п. 43]

Значення поняття «третя сторона» [п. 44-46]

Суд пояснює, що в ч. 1 ст. 20 Директиви цей термін пояснюється через термін «користувачі системи», легальне визначення якого дається в п. 18 ст. 2 Директиви: «будь-які фізичні або юридичні особи, які постачають електроенергію до системи передачі чи системи розподілу, або отримують електроенергію з такої системи». До таких осіб належать і споживачі. Тому кваліфіковані споживачі згідно з ч. 1 ст. 20 Директиви мають право на недискримінаційний доступ до систем електроенергії. [п. 44, 45]

Суд доходить висновку, що оскільки однією з головних цілей Директиви є забезпечення відкритості доступу третьої сторони до системи, то такий доступ не повинен залежати від розсуду споживача. [п. 46]

Обов’язки держави-члена за ст. 20 Директиви [п. 47-48]

У результаті Суд постановив, що держави-члени зберігають певну свободу в направленні користувачів систем електроенергії до того чи іншого типу системи, але повинні здійснювати це на недискримінаційних засадах і відповідно до об’єктивних підстав. Тобто користувачі мають право доступу до системи електроенергії, але держави-члени можуть вирішувати, до якого типу системи здійснюється підключення. При цьому необхідно перевіряти, щоб обрані державою-членом критерії були об’єктивними і недискримінаційними. [п. 47]

5 На відміну від редакцій іншими мовами, текст ст. 20 литовською мовою використовує обидва терміни. [п. 37]








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



На додаток, Суд обґрунтував право держави-члена покладати на великих (large) споживачів обов’язок здійснювати приєднання до розподільчої системи, а не напряму до систем передачі, можливою перспективою перенесення витрат, пов’язаних з розподільчими системами, на малих (small) споживачів і відповідним збільшення ціни електроенергії. [п. 48]








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19




Стаття 20 Директиви повинна тлумачитися як така, що:

1) визначає зобов’язання держав-членів тільки стосовно доступу, а не приєднання, третіх сторін до систем передачі і розподілу електроенергії;

2) не встановлює, що система доступу до мережі, запровадження якої вимагається від держав-членів, повинна дозволяти кваліфікованому споживачеві обирати, за його власним розсудом, тип системи, до якої він бажає приєднатися;

3) не забороняє національне законодавство, яке встановлює, що обладнання кваліфікованого споживача може бути приєднане до системи передачі лише коли оператор розподільчої системи відмовляється, в силу встановлених технічних і функціональних вимог, приєднати до своєї системи це обладнання кваліфікованого споживача, який розташований на території, включеній до ліцензії оператора. Однак національні суди повинні перевіряти, щоб імплементація і застосування такої системи доступу відбувалися відповідно до критеріїв, що є об’єктивними і не проводять дискримінації між користувачами систем передачі і розподілу.

2.2. Справи, порушені за зверненнями Європейської Комісії на підставі статті 226 ДЄСпв

Рішення від 28 вересня 2006 р. у справі С-353/05 «Комісія проти Люксембургу» (ECR, 2006, p. I-100*, Summ. publ.)

Рішення від 21 червня 2007 р. у справі С-358/05 «Комісія проти Іспанії» (ECR, 2007, p. I-88*, Summ. publ.)

Ухвала від 5 травня 2006 р. у справі С-352/05 «Комісія проти Греції» Це подібні справи, що були порушені за позовною заявою Європейської Комісії на підставі ст. 226 ДЄСпв щодо встановлення факту порушення державою-членом своїх зобов’язань за установчими договорами.

Справи проти Люксембургу й Іспанії завершилися винесенням Судом Правосуддя рішення по суті. Як випливає з інформації, оприлюдненої про ці рішення6, згадані дві держави-члени

6 Була здійснена лише публікація короткого викладу предмету спору та резолютивної частини рішення в «Офіційному віснику» та спеціальному розділі «European Court Reports».








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



не прийняли протягом визначеного в Директиві строку національне законодавство, необхідне для імплементації цієї Директиви. Суд визнав це порушенням ч. 3 ст. 249 ДЄСпв. Ні в офіційних виданнях, ні на веб-сайті Суду повний текст рішень не оприлюднено. Це свідчить про те, що в цих справах важливі питання права не порушувалися. Напевно, Суд обмежився лише формальною констатацією очевидного порушення цими державами-членами обов’язку здійснити імплементацію Директиви у визначений строк.

Аналогічний позов було подано проти Греції, але Комісія відкликала заяву після того, як отримала від цієї країни офіційне повідомлення про здійснені заходи з імплементації Директиви в національному законодавстві. Тому розгляд цієї справи завершився ухвалою про виключення справи з реєстру Суду.

Рішення від 29 жовтня 2009 р. у справі С-274/08 «Комісія проти Швеції» (ECR, 2009, p. I-0000) Справа була порушена за позовною заявою Європейської Комісії на підставі ст. 226 ДЄСпв про встановлення факту порушення Швецією своїх зобов’язань за установчими договорами.

Правові підстави позову

Комісія стверджувала, що Швеція не виконала два зобов’язання за Директивою 2003/54/EC:

1) не ухвалила необхідні заходи з проведення функціонального розмежування інтересів розподілу (distribution) і виробництва (production) у вертикально-інтегрованому підприємстві відповідно до п/п. «b» і «с» ч. 2 ст. 15 Директиви;

2) не забезпечила, щоб регуляторний орган згідно з п/п. «а» ч. 2 ст. 23 Директиви був відповідальним за ухвалення (перед їхнім набуттям чинності) принаймні методики, що використовується для обрахування або встановлення умов приєднання і доступу до національних електромереж, в тому числі тарифів на передачу і розподіл електроенергії.


Перше питання [п. 21-25]

Оскільки відповідач по суті не заперечував проти твердження Комісії, Суд визнав порушення з боку Швеції п/п. «b» і «с» ч. 2 ст. 15 Директиви.

Друге питання [п. 26-42]

Швеція висунула два заперечення щодо суті заявлених Комісією претензій, які й були почергово розглянуті Судом.








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



По-перше, Швеція погоджувалася, що її законодавство дійсно не містить конкретних положень, що передбачають попереднє схвалення національним регулятором згаданих методик розрахунку умов (зокрема тарифів) доступу до національних мереж. [п. 30] Проте при цьому стверджувала, що в цілому шведська система законодавства дозволяє досягати такої цілі Директиви, як створення повністю дієвого внутрішнього ринку електроенергії, на якому переважає чесна конкуренція, щоб забезпечити, зокрема, доступ до мережі за недискримінаційною, прозорою і чесною ціною. [п. 31]

Проте Суд відхилив цей аргумент, оскільки при здійсненні законодавчої імплементації директиви держава-член не може ігнорувати прямо встановлені в ній положення. [п. 33] Тому навіть якщо у Швеції діє система надання можливості наступного (a posteriori) корегування результатів застосування методик встановлення тарифів, що є так само ефективною, як і система попереднього (prior) перегляду результатів застосування методик, це є порушенням. [п. 27, 34] Причина в тому, що Директива прямо передбачає систему попереднього схвалення, таким чином не дозволяючи застосовувати іншу систему. [п. 34]

По-друге, Швеція стверджувала, що для правильного виконання вимог п/п. «а» ч. 2 ст. 23 Директиви достатньо, щоб національна регуляторна система передбачала попереднє схвалення лише керівництв (guidelines), на основі яких згодом будуть застосуватися мережеві тарифи. [п. 35]

Однак Суд не погодився. Він встановив, що у світлі цілей, визначених в абзацах 15 і 18 преамбули, з самого тексту п/п. «а» ч. 2 ст. 23 Директиви чітко випливає, що (1) регулюючі органи повинні встановити або ухвалити, до набуття ними чинності, принаймні методики, які використовуються для розрахунку або визначення умов для приєднання та доступу до національних електромереж, в тому числі тарифів на передачу та розподіл електроенергії; (2) ці тарифи або методики повинні уможливлювати необхідні інвестиції в електромережі, які мають здійснюватися у спосіб, що дозволяє забезпечити життєздатність цих електромереж. [п. 37]

Далі Суд надав тлумачення п/п. «а» ч. 2 ст. 23 Директиви:

- це положення вимагає рівня передбачуваності згаданих тарифів, достатнього для забезпечення того, що необхідні інвестиції в мережі здійснюються у спосіб, що дозволяє цим інвестиціям забезпечити життєздатність передавальних і розподільчих електромереж [п. 38];

- навіть якщо це положення не вимагає від держави-члена визначити формулу, яка включає низку параметрів, що дозволяє здійснити чітку і пряму калькуляцію тарифів, законодавче поле, на яке посилається Швеція, містить лише загальні принципи і критерії, яким повинні відповідати мережеві тарифи,








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



а тому не містить будь-якої методики, що дозволяє операторам передбачити, навіть приблизно, діючі тарифи [п. 39];

- мета Директиви може бути досягнута лише через встановлення чітких тарифів або ж елементів методики калькуляції тарифу такого рівня визначеності, що дозволятиме економічним операторам оцінити свої витрати на доступ до передавальних і розподільчих електромереж [п. 40].

Як наслідок Суд зробив висновок [п. 41], що шведське законодавче поле:

- не відповідає вимозі передбачуваності тарифів згідно з Директивою, яка є необхідною для того, щоб інвестиції в електромережі могли бути здійснені у спосіб, що дозволятиме забезпечити життєздатність передавальних і розподільчих електромереж;

- у будь-якому випадку воно не запроваджує в національне право механізм попереднього перегляду, встановлений у п/п. «а» ч. 2 ст. 23 Директиви;

- не запроваджує систему, згідно з якою тарифні пропозиції подаються до регуляторного органу перед набуттям ними чинності.

Таким чином, Суд визнав порушення з боку Швеції.

Рішення Суду

Визнано порушення Швецією обох положень Директиви.

Рішення від 29 жовтня 2009 р. у справі С-474/08 «Комісія проти Бельгії» (ECR, 2009, p. I-0000)

Справа була порушена за позовною заявою Європейської Комісії на підставі ст. 226 ДЄСпв про встановлення факту порушення Бельгією своїх зобов’язань за установчими договорами.








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



Правові підстави позову

Комісія стверджувала, що Бельгія не виконала два зобов’язання за Директивою 2003/54/EC:

1) не встановила, що випадки відмови в доступі до розподільчих і передавальних електромереж можна оскаржувати в регуляторному органі, який ухвалюватиме обов’язкове рішення протягом двох місяців відповідно до ч. 5 ст. 23 Директиви 2003/54;

2) всупереч ч. 2 ст. 23 Директиви 2003/54 вилучила з компетенції регуляторного органу право визначати деякі елементи, що є визначальними при калькуляції тарифів.



Суд постановив, що для імплементації ч. 5 ст. 23 Директиви 2003/54 у національне законодавство необхідно: (1) закріпити право звертатися проти операторів мережі; (2) визначити компетенцію регуляторного органу щодо врегулювання таких спорів. [п. 16]

Натомість чинне законодавство Бельгії обмежується лише покладенням на регуляторний орган контрольної і наглядової компетенції з питань застосування законодавства, зокрема, про доступу до мереж і методів перерозподілу з’єднувальної потужності, без прямого визнання права подавати скарги до регуляторного органу проти операторів мереж. [п. 17] Проте така загальна контрольна функція не передбачає з необхідністю, що регуляторному органу надано компетенцію приймати обов’язкові рішення щодо згаданих вище спорів. [п. 18]

У принципі, згідно з судовою практикою Суду, імплементація директиви може здійснювати без дослівного відтворення положень директиви, лише через створення загального юридичного контексту. Але при цьому необхідно, щоб цей юридичний контекст був достатньо ясним і чітким, для того щоб суб’єкти права могли знати обсяг своїх прав і, за потреби, покладатися на них у національних судах. [п. 19]

Право звертатися зі скаргою до регуляторного органу, передбачене Директивою, повинне встановлюватися в національному законодавстві у ясний і безумовний спосіб. [п. 20] Натомість положення законодавства Бельгія, згідно з якими акти регуляторного органу є юридично обов’язковими і можуть бути оскаржені в судовому порядку, не свідчать про те, що цей орган може здійснювати функцію врегулювання суперечок, як це передбачено в ч. 5 ст. 23 Директиви 2003/54. [п. 21]

Таким чином, Суд визнав порушення з боку Бельгії.








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19




Згідно з бельгійським законодавством королю надано право встановлювати конкретні правила стосовно визначення амортизаційних відрахувань і маржі прибутку для устаткування з транспортування електроенергії, що становить національний або європейський інтерес. [п. 28] Суд визнав, що втручання короля у визначення елементів, важливих для встановлення тарифів, таких як маржа прибутку, обмежує обсяг нормотворчої компетенції регуляторного органу, наданої йому згідно з п/п. «а» ч. 2 ст. 23 Директиви 2003/54, оскільки при встановленні тарифів регуляторний орган зобов’язаний застосовувати встановлені королем правила. [п. 29, 30]

Тому Суд визнав порушення з боку Бельгії.


Визнано, що Бельгія порушила такі зобов’язання, покладені на неї Директивою 2003/54:

1) не встановила, що випадки відмови в доступі до розподільчих і передавальних електромереж можна оскаржувати в регуляторному органі, який ухвалюватиме обов’язкове рішення протягом двох місяців відповідно до ч. 5 ст. 23 Директиви 2003/54;

2) усупереч п/п. «а» ч. 2 ст. 23 Директиви 2003/54 надала іншому органу, ніж регуляторний орган, повноваження встановлювати елементи, що є визначальними при калькуляції тарифів для деякого устаткування з транспортування електроенергії.

2.3. Справи, порушені на підставі позову про визнання нечинним правового акту Співтовариства згідно зі ст. 230 ДЄСпв

Рішення від 28 листопада 2006 р. у справі С-413/04 «Парламент проти Ради» (ECR, 2006, p. I-11221) Оскільки це рішення стосується інституційного права ЄС, а не власне тлумачення положень самої Директиви, то нижче надається лише загальна інформація про суть і кінцевий результат справи.

Суть позову








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



Європейський Парламент звернувся з позовом про визнання нечинною Директиви Ради 2004/85/EC від 28 червня 2004 р. про внесення змін до Директиви Європейського Парламенту та Ради 2003/54/EC стосовно застосування деяких положень до Естонії (OJ 2004, L 236, p. 10).

Оспорювана директива була ухвалена на підставі ст. 57 Договору про приєднання нових держав-членів до ЄС 2003 р. для того, щоб реалізувати викладені в цьому договорі домовленості про тимчасове звільнення Естонії від виконання окремих зобов’язань за Директивою 2003/54. Згідно з новою ч. 3 ст. 26 Директиви 2003/54, яка була додана оспорюваною директивою, Естонія звільнялася від виконання зобов’язань за п/п. «b» і «с» ч. 1 ст. 21 Директиви 2003/54 щодо відкриття національного ринку електроенергії.

Позивач обґрунтовував позов двома правовими підставами: (1) неправильним використанням ст. 57 Договору про приєднання 2003 р. як правової підстави оспорюваної директиви; (2) невиконанням зобов’язання вказати мотиви, з яких було прийнято оспорювану директиву, що становить порушення ст. 253 ДЄСпв [п. 7].



Суд визнав, що лише окремі норми оспорюваної директиви могли бути ухвалені на підставі ст. 57 Договору про приєднання 2003 р. Решта ж норм вимагає іншої правової підстави.


Суд відмовив позивачу в задоволенні його вимоги, оскільки було визнано, що в оспорюваній директиві мотиви викладені без порушень.


Суд визнав оспорювану директиву частково нечинною, а саме в тій частині, що надає Естонії звільнення від застосування п/п. «b» і «с» ч. 1 ст. 21 Директиви 2003/54 після 31 грудня 2008 року та накладає відповідне зобов’язання з метою забезпечити лише часткове відкриття ринку, що становить 35% від споживання станом на 1 січня 2009 року, і зобов’язання щорічно повідомляти про межі споживання, розширюючи коло кінцевих споживачів, визнаних кваліфікованими споживачами.








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



3. Судова практика щодо Директиви 2003/55/EC (природний газ)

3.1. Справи про надання преюдиційних роз’яснень національним судам на підставі статті 234 ДЄСпв

Рішення від 17 липня 2008 р. у справі С-347/06 «ASM Brescia» (ECR, 2008, p. I-5641) У рішенні надано відповідь на преюдиційний запит регіонального адміністративного суду Італії згідно зі ст. 234 ДЄСпв. Запит стосувався тлумачення різних положень права Співтовариства, в т.ч. окремих положень преамбули і ч. 1 ст. 23 Директиви7.


Чи є сумісним з 4, 8, 10 і 18 абзацами преамбули та ч. 1 ст. 23 Директиви 2003/55/EC національне законодавство, що продовжує строк дії існуючих договорів концесії на розподіл (distribution) природного газу, укладених без проведення конкурентної тендерної процедури?


У рамках імплементації Директиви 98/30/ЕС8 в 2000 р. в Італії було прийнято закон, згідно з яким, зокрема, діяльність з розподілу природного газу є, в принципі, муніципальною комунальною послугою, що делегується муніципалітетами концесіонерам (concession-holders), обраним виключно за тендерною процедурою на строк не більше 12 років.

Чинні на момент набуття цього закону договори концесії повинні були діяти протягом передбачених у них строків, якщо термін закінчення їхньої дії охоплювався перехідним періодом, встановленим у цьому законі (5 років, починаючи з 31 грудня 2000 р., тт. до 31 грудня 2005 р.). Натомість договори концесії із невизначеним строком дії або термін закінчення дії яких виходив за межі згаданого перехідного періоду, повинні були діяти лише до кінця цього перехідного періоду. Проте за певних умов закон дозволяв продовжити перехідний період на один або два роки.

У 2004-2006 рр. новими законами було встановлено, що перехідний період закінчується 31 грудня 2007 р., але за певних умов його можна продовжити до 31 грудня 2009 р.

7 Нижче наведено аналіз лише тієї частини рішення, що стосується Директиви 2003/55. 8 Яка була скасована Директивою 2003/55.








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



Акціонерне товариство «ASM Brescia», позивач в основному процесі, в 1984 р. уклало договір концесії на розподіл природного газу на території Comune di Rodengo Saiano на строк до 2014 р., який був згодом продовжений до 2029 р.

У 2005 р. муніципальна рада Comune di Rodengo Saiano прийняла рішення, яким визначила 31 грудня 2005 р. як термін дострокового закінчення дії договору концесії з «ASM Brescia». Невдовзі набув чинності згаданий вище закон, який продовжив перехідний період до 31 грудня 2007 р.

«ASM Brescia» стверджувало, що ні Директива 98/30/ЕС, ні Директива 2003/55/EC не вимагають припинення договорів концесії на розподіл природного газу, що були укладені без проведення конкурентної тендерної процедури.

Відповідь Суду [п. 37-41]

Частина 1 ст. 23 Директиви 2003/55 встановлює календар відкриття ринку постачання природного газу та передбачає, що держави-члени повинні забезпечити, щоб з 1 липня 2007 р. всі споживачі набули статус кваліфікованих споживачів. [п. 38] Оскільки це положення Директиви стосується постачання, а не розподілу природного газу, то воно не покладає на держав-членів обов’язку припинити контракти на розподіл природного газу, укладені без конкурентної тендерної процедури. [п. 39] Більше того, Директива 2003/55 взагалі не містить положень щодо чинних договорів концесії на розподіл природного газу. [п. 40]


Директива 2003/55 не забороняє, щоб національне законодавство держави-члена передбачало продовження, на викладених у ньому умовах, тривалості перехідного періоду, по закінченню якого повинне настати дострокове припинення концесії на розподіл природного газу.

3.2. Справи, порушені за зверненнями Європейської Комісії на підставі статті 226 ДЄСпв

Рішення від 18 травня 2006 р. у справі С-354/05 «Комісія проти Люксембургу» (ECR, 2006, p. I-67*, Summ. publ.)

Рішення від 16 листопада 2006 р. у справі С-357/05 «Комісія проти Іспанії» (ECR, 2007, p. I-118*, Summ. publ.)








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



Ухвала від 16 травня 2006 р. у справі С-355/05 «Комісія проти Ірландії»

Ухвала від 31 травня 2006 р. у справі С-351/05 «Комісія проти Естонії» Це подібні справи, що були порушені за позовною заявою Європейської Комісії на підставі ст. 226 ДЄСпв щодо встановлення факту порушення державою-членом своїх зобов’язань за установчими договорами.

Справи проти Люксембургу й Іспанії завершилися винесенням Судом Правосуддя рішення по суті. Як випливає з інформації, оприлюдненої про ці рішення9, згадані дві держави-члени не прийняли протягом визначеного в Директиві строку національне законодавство, необхідне для імплементації цієї Директиви. Суд визнав це порушенням ч. 3 ст. 249 ДЄСпв. Ні в офіційних виданнях, ні на веб-сайті Суду повний текст рішень не оприлюднено. Це свідчить про те, що в цих справах важливі питання права не порушувалися. Напевно, Суд лише констатував очевидне порушення цими державами-членами обов’язку здійснити імплементацію Директиви у визначений строк.

Аналогічні позови були подані проти Ірландії та Естонії, але Комісія відкликала заяву після того, як отримала від цих країн офіційне повідомлення про здійснені заходи з імплементації Директиви в національному законодавстві. Тому розгляд цих справ завершився ухвалами про виключення справ з реєстру Суду.

3.3. Справи, що знаходяться в процесі розгляду

Справа С-265/08 «Federutility та інші» Звернення про надання преюдиційного звернення на підставі ст. 234 ДЄСпв було подане італійським судом 19 червня 2008 р.

Поставлено такі два питання:

«За умови належного тлумачення, відповідно до закріплених у Договорі про ЄС принципів, статті 23 Директиви 2003/55/ЕС Європейського Парламенту та Ради від 26 червня 2003 р., що регулює відкриття ринку газу, чи суперечить цьому положенню та принципам права Співтовариства те, що національне положення (і заходи, ухвалені згідно з ним) підтримує після 1 липня 2007 р. чинність повноваження національного регуляторного органу встановлювати базові ціни (reference prices) на постачання природного газу вітчизняним

9 Була здійснена лише публікація короткого викладу предмету спору та резолютивної частини рішення в «Офіційному віснику» та спеціальному розділі «European Court Reports».








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



споживачам (відкрита категорія, не визначена в законодавстві, та яка сама по собі не вказує на конкретні умови соціально-економічного несприятливого становища, що могли б виправдати встановлення таких базових цін), які дистриб’ютори і постачальники, в межах своїх зобов’язань по комунальному обслуговуванню, зобов’язані включати в їхні комерційні пропозиції?

Або, чи згадане положення (стаття 23) повинне читатися у зв’язці зі статтею 3 Директиви 2003/55/ЕС (яка передбачає, що держави-члени можуть накладати на підприємства, що діють у газовому секторі, заради загального економічного інтересу зобов’язання по комунальному обслуговуванню, які можуть стосуватися, серед іншого, цін постачань), як таке, що означає, що не суперечить цим положенням права Співтовариства національне положення, яке, беручи до уваги конкретні обставини ринку, дозволяє органу влади встановлювати базисну ціну на природний газ, на яку повинен посилатися кожен постачальник у своїх комерційних пропозиціях для його вітчизняних споживачів у рамках концепції загальної послуги, незважаючи на те, що всі споживачі повинні тлумачитися як «вільні»?»

Генеральний адвокат висловив свою думку по справі 20 жовтня 2009 р.

Справа С-475/08 «Комісія проти Бельгії» Заява про порушення справи було подано Європейською Комісією 5 листопада 2008 р.

Комісія вимагає, щоб Суд Правосуддя встановив такі порушення з боку Бельгії:

1) непризначення системних операторів терміналів з передачі та зберігання газу і скрапленого природного газу, що є порушенням ст. 7 і 11 Директиви 2003/55/EC;

2) встановлення не лише регульованого доступу (regulated access), але й переговорного доступу (negotiated access) третіх сторін до системи всупереч ст. 18 і ч. 2 ст. 25 Директиви 2003/55/EC:

- Правова аргументація: відповідач створює правову невизначеність для нових гравців на ринку, оскільки сприяє складенню враження, що переговорний доступ до системи є альтернативою регульованому доступу. Проте із ст. 18 і ч. 2 ст. 25 Директиви 2003/55 ясно, що регульований доступ є єдиним можливим засобом доступу третіх сторін до системи, і лише регулюючий орган відповідає за визначення і схвалення тарифів до набуття ними чинності;

3) нездійснення імплементації п/п. «d» та «е» ч. 3 і ч. 4 ст. 22 Директиви 2003/55/EC:

- Правова аргументація: через звільнення від застосування директиви до нових великих інфраструктурних об’єктів для природного газу, відповідач невірно імплементував п/п. «d» ч. 3 ст. 22 Директиви (вимога про публікацію рішення)








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



та п/п. «е» ч. 3 ст. 22 Директиви (обов’язок провести консультації з іншими державами-членами або регуляторними органами, яких стосується об’єднаннях цих інфраструктурних об’єктів. Крім того, відповідач не включив до національного законодавства положення про обов’язок, відповідно до ч. 4 ст. 22 Директиви, негайно повідомляти Комісію про прийняття такого рішення про звільнення, а також надавати їй будь-яку іншу інформацію, що стосується цього рішення.

На даний момент Генеральний адвокат своєї думки не висловив.

Справа С-241/09 «Fluxys»

Звернення про надання преюдиційного звернення на підставі ст. 234 ДЄСпв було подане бельгійським судом 3 липня 2009 р.

Поставлено таке питання:

«Чи забороняють статті 1, 2 і 18 Директиви 2003/55/EC та стаття 3 Регламенту № 1775/2005/ЕС [про умови доступу до мереж передачі природного газу] національне законодавство, що запроваджує окремий тарифний режим для діяльності з транзиту, який відступає від норм, що регулюють транспортування, шляхом створення відмінності, в рамках діяльності з транспортування, між «передачею» і «транзитом»?»

На даний момент Генеральний адвокат своєї думки не висловив.

4. Покажчик положень директив, згаданих в судовій практиці У цьому покажчику вказано пункти рішень Суду Правосуддя, в яких містяться прямі посилання на конкретні положення директив. Вказується номер відповідної справи і конкретний пункт. Жирним шрифтом відзначені пункти, в яких дається остаточний висновок Суду щодо правового питання, порушеного у справі.

У покажчику наведено інформацію лише щодо тих рішень, в яких містяться сутнісний аналіз норм директив і, відповідно, присутні правові позиції Суду прецедентного значення:

Директива 2003/54:

– Рішення від 22 травня 2008 р. у справі С-439/06 «citiworks AG»

– Рішення від 9 жовтня 2008 р. у справі С-239/07 «Julius Sabatauskas та інші»

– Рішення від 29 жовтня 2009 р. у справі С-274/08 «Комісія проти Швеції»

– Рішення від 29 жовтня 2009 р. у справі С-474/08 «Комісія проти Бельгії»








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



Директива 2003/55:

– Рішення від 17 липня 2008 р. у справі С-347/06 «ASM Brescia»

Директива 2003/54/EC Преамбула

абз. 1 ....................................С-439/06: 38

абз. 2 ....................................С-439/06: 38; С-239/07: 37, 40

абз. 4 ....................................С-439/06: 43; С-239/07: 32

абз. 5 ....................................С-439/06: 39

абз. 6 ....................................С-439/06: 40; С-239/07: 31, 37, 40

абз. 7 ....................................С-439/06: 40; С-239/07: 31

абз. 13..................................С-239/07: 40

абз. 15..................................С-239/07: 40; С-274/08: 36

абз. 17..................................С-239/07: 40

абз. 26..................................С-439/06: 59

Стаття 2

п. 3 .......................................С-439/06: 45, 49; С-239/07: 22

п. 5 .......................................С-439/06: 45, 49, 54

п. 18 .....................................С-239/07: 44

п. 19 .....................................С-439/06: 45

Стаття 3..........................................С-239/07: 19

ч. 2 .......................................С-439/06: 59; С-239/07: 26

ч. 3 .......................................С-439/06: 59; С-239/07: 25, 26, 30, 41

ч. 8 .......................................С-439/06: 58, 60, 61

Стаття 5..........................................С-239/07: 41

Стаття 13........................................С-439/06: 52

Стаття 15........................................С-274/08: 22

ч. 2 .......................................С-439/06: 30

п/п. «b».........................С-274/08: 21, 22, 43

п/п. «c» .........................С-274/08: 21, 22, 43








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



Стаття 20........................................С-439/06: 19, 37, 62; С-239/07: 17, 20, 21, 22, 24, 28, 34, 42, 49

ч. 1 .......................................С-439/06: 22, 23, 30, 33, 35, 45, 54, 65; С-239/07: 19, 35, 37, 44, 45

ч. 2 .......................................С-439/06: 57; С-239/07: 22, 37

Стаття 23

ч. 1, п/п. «с» ........................С-239/07: 41

ч. 2 .......................................С-474/08: 24

п/п. «а» .........................С-239/07: 41; С-274/08: 26, 28, 35, 37, 38, 41, 43; С-474/08: 27, 29, 31

ч. 5 .......................................С-474/08: 11-13, 15, 21, 23

Стаття 26

ч. 1 .......................................С-439/06: 62

Директива 2003/55/EC Преамбула

абз. 4 ....................................С-347/06: 20, 31

абз. 8 ....................................С-347/06: 20, 31

абз. 10..................................С-347/06: 20, 31

абз. 18..................................С-347/06: 20, 31

Стаття 1

ч. 1 .......................................С-347/06: 37

Стаття 13

ч. 1 .......................................С-347/06: 35

Стаття 12

ч. 2 .......................................С-347/06: 35

Стаття 23

ч. 1 .......................................С-347/06: 20, 26, 31, 36, 38

Стаття 33

ч. 1 .......................................С-347/06: 35

5. Аналіз судової практики








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



5.1. Ключові положення судової практики

Директива 2003/54/EC

Рішення від 22 травня 2008 р. у справі С-439/06 «citiworks AG» На повністю відкритому ринку електроенергії усі споживачі вільно обирають собі постачальників, а всі постачальники вільно доставляли товар до споживачів; ці два права є невід’ємно пов’язаними. [Справа С-439/06 «citiworks», п. 43]

Відкритий доступ третіх сторін до систем передачі та розподілу електроенергії становить один з ключових заходів, які держави-члени зобов’язані імплементувати, щоб створити внутрішній ринок електроенергії. [Справа С-439/06 «citiworks», п. 44]

Система передачі електроенергії – це об’єднана система, що використовується для транспортування електроенергії надвисоко- і високовольтними лініями з метою її продажу кінцевим споживачам або розподільчим компаніям. [Справа С-439/06 «citiworks», п. 46]

Розподільча система – це система, що використовується для транспортування електроенергії високо-, середньо- або низьковольтними лініями з метою її продажу гуртовим або кінцевим споживачам. [Справа С-439/06 «citiworks», п. 46]

Єдиний критерій розрізнення між системами передачі і розподілу електроенергії – електрична напруга (вольтаж); таким критерієм не є не розмір системи чи обсяг споживання електроенергії. [Справа С-439/06 «citiworks», п. 49]

Директива 2003/54 не встановлює, що лише ті підприємства, які діють головним чином як оператори розподільчих систем (тт. для яких постачання електроенергії є основною діяльністю), підпадають під дію зобов’язання дозволити відкритий доступ до таких систем. [Справа С-439/06 «citiworks», п. 52]

При імплементації в національне законодавство принципу відкритого доступу третіх сторін до систем передачі або розподілу електроенергії держава-член не може встановлювати нові винятки з цього принципу, не передбачені самою Директивою 2003/54. [Справа С-439/06 «citiworks», п. 55]

Директива 2003/54 передбачає три винятки з принципу відкритого доступу третіх сторін до систем передачі або розподілу електроенергії: (1) недостача необхідної потужності – ч. 2 ст. 20 Директиви; (2) перешкода виконанню зобов’язань з надання комунальної послуги з електропостачання – ч. 8 ст. 3 Директиви; (3) рішення Комісії на запит








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



держави-члена для усунення проблем у роботі малих відокремлених енергосистем – ч. 1 ст. 26 Директиви [Справа С-439/06 «citiworks», п. 57-63]

Виняток з принципу відкритого доступу третіх сторін, передбачений у ч. 2 ст. 20 Директиви 2003/54 (оператор має право відмовити в доступі до системи, якщо він зазнає недостачі необхідної потужності) може застосовуватися за таких умов: (1) ця можливість повинна оцінюватися в кожному конкретному випадку; (2) держава-член не може встановлювати цей виняток у загальний спосіб, тт. без здійснення, стосовно кожного оператора, точної оцінки технічної нездатності системи задовольняти вимогу третіх осіб про доступ до системи. [Справа С-439/06 «citiworks», п. 57]

Виняток з принципу відкритого доступу третіх сторін, передбачений у ч. 8 ст. 3 Директиви 2003/54 (якщо застосування принципу може перешкодити виконанню зобов’язань, накладених на підприємства в галузі електроенергетики заради загального економічного інтересу) стосується надання комунальної послуги з електропостачання. [Справа С-439/06 «citiworks», п. 60]

Виняток з принципу відкритого доступу третіх сторін, передбачений у ч. 8 ст. 3 Директиви 2003/54, може застосовуватися за таких умов: (1) держава-член повинна пересвідчитися, що необмежене право доступу до системи перешкодило б оператору системи виконувати свої обов’язки щодо комунального обслуговування; (2) держава-член повинна визначити, чи не могло би таке виконання бути досягнутим іншими засобами, що не зашкоджують праву доступу до системи. [Справа С-439/06 «citiworks», п. 60]

Частина 1 ст. 20 Директиви 2003/54 не дозволяє звільняти оператора системи енергопостачання від обов’язку надавати третім сторонам відкритий доступ до такої системи з підстав, що вона розташована в географічно приєднаній функціональній зоні, та що вона слугує переважно для обслуговування енергетичних потреб самого підприємства і пов’язаних підприємств. [Справа С-439/06 «citiworks», п. 65]

Рішення від 9 жовтня 2008 р. у справі С-239/07 «Julius Sabatauskas та інші» Необхідно розрізняти поняття «доступ» (access) та «приєднання» (connection), які мають різне значення. Якщо термін «доступ» прив’язано до постачання електроенергії, то термін «приєднання» вживається в технічному контексті та стосується фізичного приєднання до системи. [Справа С-239/07 «Julius Sabatauskas», п. 36, 40, 41]

Доступ до системи включає право на використання систем електроенергії, а приєднання відповідає фізичному приєднанню до системи. [Справа С-239/07 «Julius Sabatauskas», п. 42]








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



Як у ч. 1, так і в ч. 2 ст. 20 Директиви 2003/54 мова йде лише про «доступ»10, а не «приєднання». [Справа С-239/07 «Julius Sabatauskas», п. 37]

Стаття 20 Директиви 2003/54 покладає на держав-членів зобов’язання лише щодо доступу (але не приєднання) третіх сторін до систем передачі і розподілу електроенергії. [Справа С-239/07 «Julius Sabatauskas», п. 42, 49]

Право кваліфікованих споживачів на доступ до систем здійснюється через постачальника, якого споживачі повинні мати змогу вільно обирати. Ця свобода вибору гарантується як тоді, коли постачальник приєднує кваліфікованих споживачів до системи передачі електроенергії, так і коли приєднує до розподільчої системи. [Справа С-239/07 «Julius Sabatauskas», п. 43]

Оскільки в ч. 1 ст. 20 Директиви 2003/54 термін «третя сторона» пояснюється через термін «користувачі системи», то поняття «третя сторона» включає споживачів. [Справа С-239/07 «Julius Sabatauskas», п. 44]

Згідно з ч. 1 ст. 20 Директиви 2003/54 кваліфіковані споживачі мають право на недискримінаційний доступ до систем електроенергії. [Справа С-239/07 «Julius Sabatauskas», п. 45]

Ст. 20 Директиви 2003/54 не вимагає, щоб система доступу до мережі, запровадження якої вимагається від держав-членів, дозволяла кваліфікованому споживачеві обирати, за його власним розсудом, тип системи (електропередачі чи розподільча), до якої він бажає приєднатися. [Справа С-239/07 «Julius Sabatauskas», п. 46, 49]

Згідно зі ст. 20 Директиви 2003/54 держави-члени мають право направляти користувачів систем електроенергії до того чи іншого типу системи (електропередачі чи розподільчої), але при цьому застосування такої системи доступу повинно відбуватися (1) відповідно до критеріїв, що є об’єктивними і (2) не проводять дискримінації між користувачами систем. Тобто користувачі мають право доступу до системи електроенергії, але держави-члени можуть вирішувати, до якого типу системи здійснювати їх приєднання. [Справа С-239/07 «Julius Sabatauskas», п. 47, 49]

Держава-член має право покладати на великих споживачів електроенергії обов’язок здійснювати приєднання до розподільчої системи, а не напряму до систем передачі, оскільки в іншому разі існує загроза перенесення витрат, пов’язаних з розподільчими системами, на малих споживачів, що призведе до збільшення ціни електроенергії. [Справа С-239/07 «Julius Sabatauskas», п. 48]

10 На відміну від редакцій іншими мовами, текст ст. 20 литовською мовою використовує обидва терміни. [п. 37]








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



Рішення від 29 жовтня 2009 р. у справі С-274/08 «Комісія проти Швеції» При здійсненні законодавчої імплементації Директиви 2003/54 держава-член не може ігнорувати прямо встановлені в ній положення. [Справа С-274/08 «Комісія проти Швеції», п. 33]

Оскільки ч. 2 ст. 23 Директива 2003/54 прямо передбачає систему попереднього схвалення методик встановлення тарифів (тт. до набуття ними чинності), то держава-член не може встановлювати систему, згідно з якою можливе наступне корегування результатів застосування цих методик, навіть якщо така система є так само ефективною, як і система попереднього схвалення. [Справа С-274/08 «Комісія проти Швеції», п. 27, 34]

П/п. «а» ч. 2 ст. 23 Директиви 2003/54 вимагає такого рівня передбачуваності тарифів на передачу та розподіл електроенергії, який є достатнім для забезпечення того, що необхідні інвестиції в електромережі здійснюються у спосіб, що дозволяє цим інвестиціям забезпечити життєздатність передавальних і розподільчих електромереж. [Справа С-274/08 «Комісія проти Швеції», п. 38]

Можливо, п/п. «а» ч. 2 ст. 23 Директиви 2003/54 не вимагає від держави-члена визначити формулу, яка включає низку параметрів, що дозволяє здійснити чітку і пряму калькуляцію тарифів. [Справа С-274/08 «Комісія проти Швеції», п. 39]

П/п. «а» ч. 2 ст. 23 Директиви 2003/54 не дозволяє державі-члену закріпити в національному законодавстві лише загальні принципи і критерії, яким повинні відповідати мережеві тарифи, оскільки в такому випадку буде відсутня будь-яка методика, що дозволятиме операторам передбачити, навіть приблизно, діючі тарифи. [Справа С-274/08 «Комісія проти Швеції», п. 39]

Мета Директиви може бути досягнута лише через встановлення чітких тарифів або ж елементів методики калькуляції тарифу такого рівня визначеності, що дозволятиме економічним операторам оцінити свої витрати на доступ до передавальних і розподільчих електромереж. [Справа С-274/08 «Комісія проти Швеції», п. 40]

Рішення від 29 жовтня 2009 р. у справі С-474/08 «Комісія проти Бельгії» Для належної імплементації ч. 5 ст. 23 Директиви 2003/54 у національне законодавство, держава-член повинна: (1) закріпити право звертатися проти операторів мережі; (2) визначити компетенцію регуляторного органу щодо врегулювання таких спорів. [Справа С-474/08 «Комісія проти Бельгії», п. 16]








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



Імплементація Директиви 2003/54 може здійснювати без дослівного відтворення її положень, лише через створення загального юридичного контексту. Але при цьому необхідно, щоб цей юридичний контекст був достатньо ясним і чітким, для того щоб суб’єкти права могли знати обсяг своїх прав і, за потреби, покладатися на них у національних судах. [Справа С-474/08 «Комісія проти Бельгії», п. 19]

Право звертатися зі скаргою до регуляторного органу, передбачене ч. 5 ст. 23 Директиви 2003/54, повинне встановлюватися в національному законодавстві у ясний і безумовний спосіб. [Справа С-474/08 «Комісія проти Бельгії», п. 20]

Національне законодавство, що обмежується лише покладенням на регуляторний орган контрольної і наглядової компетенції з питань застосування законодавства, зокрема, про доступу до мереж і методів перерозподілу з’єднувальної потужності, без прямого визнання права подавати скарги до регуляторного органу проти операторів мереж, не передбачає з необхідністю, що регуляторному органу надано компетенцію приймати обов’язкові рішення щодо згаданих вище спорів. [Справа С-474/08 «Комісія проти Бельгії», п. 17, 18]

Положення національного законодавства, згідно з якими акти регуляторного органу є юридично обов’язковими і можуть бути оскаржені в судовому порядку, не свідчать про те, що цей орган може здійснювати функцію врегулювання суперечок, як це передбачено в ч. 5 ст. 23 Директиви 2003/54. [Справа С-474/08 «Комісія проти Бельгії», п. 21]

П/п. «а» ч. 2 ст. 23 Директиви 2003/54 забороняє надавати іншому органу, ніж регуляторний орган, повноваження визначати елементи, важливі/ключові для встановлення тарифів, приміром таких як маржа прибутку. [Справа С-474/08 «Комісія проти Бельгії», п. 29, 30]

Директива 2003/55/EC

Рішення від 17 липня 2008 р. у справі С-347/06 «ASM Brescia»

Частина 1 ст. 23 Директиви 2003/55 не покладає на держав-членів обов’язку припинити контракти на розподіл природного газу, укладені без конкурентної тендерної процедури, оскільки регулює постачання, а не розподіл природного газу. [Справа С-347/06 «ASM Brescia», п. 39]

Директива 2003/55 взагалі не містить положень щодо чинних договорів концесії на розподіл природного газу. [Справа С-347/06 «ASM Brescia», п. 40]








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



Директива 2003/55 не забороняє, щоб національне законодавство держави-члена передбачало продовження, на викладених у ньому умовах, тривалості перехідного періоду, по закінченню якого повинне настати дострокове припинення концесії на розподіл природного газу. [Справа С-347/06 «ASM Brescia», п. 41]

5.2. Аналіз положень проекту Закону «Про засади функціонування ринку природного газу» (реєстр. № 5262 від 22.10.2009 р.) у світлі проаналізованої судової практики

Загальні зауваги

По-перше, проаналізована судова практика стосується двох питань: (1) ключового принципу відкритого доступу третіх сторін до систем передачі та розподілу електроенергії чи газу; (2) повноважень регуляторного органу, зокрема, в питаннях визначення тарифів. Тому при здійсненні адаптації законодавства України до положень директив, в т.ч. Директиви 2003/55/EC, слід звернути особливу увагу на ці аспекти.

По-друге, подібність і близькість двох Директив (текстуальна, структурна, ідейна), наштовхує на висновок про можливість перехресного використання судової практики за аналогією. Тому при адаптації українського законодавства до Директиви 2003/55 слід враховувати й судову практику щодо Директиви 2003/54, і навпаки. Проте при цьому слід дотримуватися творчого і критичного підходу, оскільки далеко не всі правові позиції, що містяться в судовій практиці щодо однієї директиви, можуть бути по аналогії застосовані до подібних положень з іншої директиви.

Положення проекту Закону «Про засади функціонування ринку природного газу» (реєстр. № 5262 від 22.10.2009 р.) у світі проаналізованої судової практики

Нижче наводиться невичерпний перелік положень проекту Закону «Про засади функціонування ринку природного газу», яких стосується проаналізована судова практика.

Пункт 11 ч. 1 ст. 1 «Визначення термінів», ст. 7 «Доступ до Єдиної газотранспортної системи України», а також інші положення, що встановлюють принцип вільного доступу до газових мереж

Слід врахувати по аналогії рішення у справах С-439/06 «citiworks» та С-239/07 «Julius Sabatauskas» щодо принципу відкритого доступу до мереж.








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



Пункти 7, 13-16 ч. 3 ст. 4 «Державне регулювання»

Слід врахувати по аналогії рішення у справах С-274/08 «Комісія проти Швеції» та С-474/08 «Комісія проти Бельгії» щодо процедури визначення тарифів на транспортування та розподіл природного газу.

Пункт 20 ч. 3 ст. 4 «Державне регулювання»

Слід врахувати по аналогії рішення у справі С-474/08 «Комісія проти Бельгії» щодо закріплення права звертатися до регуляторного органу зі скаргами проти операторів мереж і щодо визначення компетенції регуляторного органу з врегулювання таких спорів.

Пункт 1 ч. 7 ст. 7 «Доступ до Єдиної газотранспортної системи України»

Слід врахувати по аналогії рішення у справі С-439/06 «citiworks» щодо умов застосування винятку з принципу вільного доступу до системи, коли оператор має право відмовити в доступі до системи, якщо він зазнає недостачі необхідної потужності.

5.3. Пропозиції щодо покращення перекладу Директив 2003/54 і 2003/55 українською мовою

За результатами роботи над запитом пропонуються такі пропозиції щодо покращення офіційного перекладу директив, здійсненого Державним департаментом з питань адаптації законодавства11.

1) Зважаючи на текстуальну ідентичність багатьох положень оригінальних текстів двох директив, слід забезпечити аналогічну ідентичність і українських перекладів директив.

Так само слід забезпечити ідентичність українського перекладу тезаурусу, спільного для обох директив.

2) Уніфікувати переклад терміну «connection», що згідно з рішення у справі С-239/07 «Julius Sabatauskas» несе важливе смислове навантаження. Наразі в українському перекладі використовуються різні терміни, зокрема, «приєднання», «з’єднання», «під’єднання». Це саме стосується іншої подібної термінології (приміром, «connected», «interconnected»).

11 Тексти взяті з веб-сайту http://eurodocs.sdla.gov.ua.








Тел.: +38044 581 55 83

Тел./факс: +38044 581 58 19



3) Уніфікувати переклад терміну «customer» як «споживач». Зокрема, у тексті Директиви 2003/55 виправити випадки, коли термін перекладається як «клієнт».

4) Запровадити один варіант перекладу терміну «eligible customer» і забезпечити його уніфікований переклад в усіх випадках.

У ст. 2 Директиви 2003/54, де цьому терміну дається легальне визначення, його перекладено як «кваліфікований споживач». Однак у тексті також зустрічається переклад «правочинний споживач».

У ст. 2 Директиви 2003/55, де цьому терміну дається легальне визначення, його перекладено як «прийнятний споживач». Однак у тексті також зустрічається переклад «прийнятний клієнт».

5) Уніфікувати переклад слова «methodology» (і, відповідно, «methodologies»). Наразі воно перекладається як «метод», «методологія», «методика», «технологія», «принцип». Пропонуємо перекладати слово «methodology» як «методика».

6) Уніфікувати переклад словосполучення «interconnection capacity». Наразі в українському тексті Директиви 2003/54 використовуються такі переклади як «об’єднання потужностей», «об’єднана потужність», «об’єднані потужності», «пропускна здатність», а в тексті Директиви 2003/55 – переклад «потужність/потужності сполучного трубопроводу». Пропонуємо перекладати цей термін як «з’єднувальна потужність».

7) Виправити такі технічні помилки:

1) у реквізитах Директиви 2003/54 слова «26 липня» замінити на «26 червня»;

2) у преамбулі Директиви 2003/54 виправити нумерацію абзаців 7-14.

Date post:	29-Mar-2016
Category:	Documents
Upload:	sergiy-andreiev
View:	237 times
Download:	0 times

ОГЛЯД СУДОВОЇ ПРАКТИКИ ЗАСТОСУВАННЯ ДИРЕКТИВИ 2003/54/EC...

Documents