Богдан Зек

ОЛЕГ ШТУЛЬ У БОРОТЬБІ ЗА УКРАЇНУ

ЛІТОПИС УПАСерІя “ПОдІї І ЛюдИ”

КнИгА 22

Bohdan Zek

oleh SZtul in the Struggle for ukraine

LITOPYS UPASeries “Events and People”

Book 22

Toronto – Lviv Litopys UPA 2013

ЛІТОПИС УКрАїнСЬКОї ПОВСТАнСЬКОї АрМІїСерія “Події і люди”

Книга 22

Богдан Зек

оЛег ШТУЛЬ У БоРоТЬБІ За УкРаЇнУ

Торонто – Львів Видавництво “Літопис УПА” 2013

УдК 94(477)ББК 63.3(4УКр)62–45 З–47

Богдан Зек

ОЛЕГ ШТУЛЬ У БОРОТЬБІ ЗА УКРАЇНУ

Представлена книга розповідає про політика, журналіста, громадського діяча Олега Штуля. Він, з молодих літ увійшов до плеяди свідомих українців і разом з ними вирішив боротись за українську державність. Під час другої світової війни перебував у партизанському штабі Тараса Бульби-Боровця. Після її закінчення був головним редактором газети «Українське слово» в Парижі. Oлег Штуль працював на різних посадах в ОУн (М), а після смерті Андрія Мельника став головою Проводу Організації.

Bohdan Zek

Oleh Sztul in the Struggle fOr ukraine

This book is the story of the political and social activist and journalist Oleh Sztul. As a young man he joined the Pleiad of aware Ukrainians and together with them decided to fight for the Ukrainian statehood. During WW II he served in the partisan headquarters of Taras Bulba-Borovets. After the war he was the Editor in Chief of the newspaper «Ukrains’ke slovo» in Paris. Oleh Sztul worked in various functions within the OUN (M), and after the death of Andrii Melnyk, became the head of the organization’s leadership.

ВІдПОВІдАЛЬнИЙ редАКТОрП е т р о Й . П о Т І Ч н И Й

ISBN 978-966-2105-46-9 (Ukraine) © Літопис УПА, 2013ISBN 978-1-897431-48-1 (Canada) © Litopys UPA, 2013

ЛІТерАТУрнИЙ редАКТОрЛеся ЛУнЬо

40-річчя "Літопису упА" (1973–2013)

ФУНДАТОРОМ цієї книги є

РОДиНА ІвАсикІв в пам'ять МиРОслАвА ІвАсикІвА

Мирослав Івасиків (1929–2000)Мирослав івасиків народився 26 червня 1929 р. в багатодітній сім’ї степана і

розалії івасиківих у селі синевідську Вижньому, повіт стрий на Бойківщині (тепер смт. Верхнє синьовидне сколівського р-ну Львівської обл.). там він отримав як початкову, так і незакінчену середню освіту. після війни в таборі біженців біля Берх-тезґаден у Баварії здобув повну середню освіту й став членом Юнацтва оуН(м).

у червні 1948 р. разом з родиною еміґрував до Канади і поселився неподалік м. Летбрідж в провінції Альберта, де став активним членом української громади, парохії української Католицької Церкви, а особливо – українського Національного об’єднання (уНо) та його молодіжної організації Молоді українські Націоналісти (МуН) і спортивного товариства “орлик”. також грав у футбол в спортивному товаристві “україна”, в якому за справність отримав прізвисько “Бомба”.

у цей час він познайомився з членкинею МуН Лесею Данилюк, з якою одру-жився у 1951 р. Молоде подружжя спершу жило в Едмонтоні, а опісля переїхало до торонто в провінції онтаріо. Згодом вони виховали в патріотичному дусі вось-меро дітей: ярославу, Василя, Анну, соню, Андрія, івана, Марусю і Мирослава, та дочекалися дев’ятнадцятеро внуків.

родина івасиківих була завжди відданою українській справі. Його брат ярос-лав (1923–1949) був старшиною дивізії «Галичина», а після бою під Бродами перейшов до упА, де командував, до своєї загибелі біля Головецька, різними відділами в боротьбі з більшовицьким окупантом. Згодом за старанням Мирос-лава у 1993 р. біля славська споруджено меморіальний комплекс на місці, де поховано ярослава та декілька десятків воїнів упА.

В торонто М. івасиків був членом багатьох організацій – спортивного товари-ства “тризуб”, уНо, українського Визвольного Фонду (уВФ), Братства українських підприємців Католиків, товариства українських підприємців і професіоналістів, оуН(м). Він також був одним з ініціаторів створення цілоденної української школи та бібліотеки БуК при Катедрі св. Йосафата. останні роки свого життя присвятив різним церковним, громадським та господарським проектам в україні.

Мирослав івасиків помер 11 листопада 2000 р. і похований на цвинтарі Park Lawn у торонто. Він був відомим патріотом та щедрим меценатом, і таким пам’ятає й пам’ятатиме його українська громадськість в україні та діаспорі.

оЛЕГ ШтуЛЬ1917–1977

7

ВСТУП

Український національно-визвольний рух періоду другої світової війни залишається актуальною науковою темою не лише в сере довищі вітчизняних істориків. результатом такої зацікавленості стали проведені конференції, видані моногра-фії, збірники статей і документів. Проте, незважаючи на відчут-ні досягнення, білих плям в озвученій тематиці залишається ще дуже багато. Чи не найбільшою прогалиною є персоналії самих учасників українського руху Опору.

наукове вивчення біографій дасть можливість зрозумі-ти ґенезу збройної боротьби і допоможе заново відродити та зберегти імена борців за волю в історичній пам’яті. В кожної держави є свої герої, вони являються втіленням патріотизму, а відтак – свого роду гарантом її існування.

Олег Штуль є одним із тих, хто дав Україні дуже багато. Попри невдачі та поразки у боротьбі, він не розчарувався і на-віть будучи тяжко хворим, продовжував служити Батьківщині. Пожертвувала всім і сама родина Штулів. Війна назавжди роз-лучила Олега і його брата Василя, їхнього батька данила і матір Антоніну.

За своїми політичними поглядами О. Штуль був прихиль-ником Організації Українських націоналістів (ОУн), очолюва-ної А. Мельником1. Це ще більшою мірою посилює увагу до його особи, оскільки переважна більшість наукових розвідок стосуєть ся ОУн, лідером якої був С. Бандера2. Після смерті А. Мельника керівником Проводу обирають О. Штуля. Відтак, перед нами постає цікавий аспект, який повною мірою заслу-говує на окреме дослідження.

Постать О. Штуля в майбутньому обов’язково приверне до себе увагу ще не одного вченого, бо його внесок у розвиток української державності доволі значний. Власне про це дещо і розповість представлена розвідка.

1 далі ОУн (М).2 далі ОУн (Б).

8

СТаноВЛеннЯ УкРаЇнЦЯ

Політичний і громадський діяч Олег Штуль народився 1 лип-ня 1917 р. в с. Лопатичі Овруцького повіту Волинської губернії (нині однойменне село Олевського р-ну Житомирської обл.) в родині православного священика о. данила і Антоніни Штулів3. Окрім Олега в сім’ї був ще молодший син Василь.

наявні відомості дозволяють нам дещо більше розповісти про батька О. Штуля. Він народився 30 грудня 1893 р. в с. Свиню-хи на горохівщині (тепер с. Привітне Локачинського р-ну). Закін-чив пастирську школу в Житомирі та був висвячений в диякони. Під час Першої світової війни відбував польову службу на румун-ському фронті, а у 1915 р. був рукопокладений у священики, мав парафії на Овруччині, дещо згодом – на Сарненщині і ратнівщині.

Отець данило виступав за українізацію православної церк-ви на теренах другої речі Посполитої4. Так, на своїй парафії в с. Сновидовичі Овруцького повіту він повністю українізував цер-ковні богослужіння, зорганізував роботу хору І. Столярука, який зачаровував віруючих своїми піснеспівами5. Священик взяв активну участь у роботі Почаївського з’їзду, через що зазна-вав переслідувань з боку польської влади аж до початку другої світо вої війни6. Тож очевидно, що обом синам о. д. Штуля було прищеплене почуття патріотизму ще з раннього дитинства.

Здобувши початкову освіту, О. Штуль у 1927 р. вступає до Кременецької православної духовної семінарії, яка мала всі пра-ва державних шкіл класичного типу7. Після закінчення семінарії у 1934 р. сину священика вдалось вступити до Варшавського уні-

3 Жуковський А. Життя й творчість Олега Штуля-Ждановича // Па-риж Олегові Штулеві: Збірник на пошану Олега Штуля-Ждановича / Літ. ред. е. Андієвська; нТШ в Європі. – Париж: Вид-во «Українського слова», 1986. – С. 9.

4 В Києві помер митр. протоієрей данило Штуль – батько голови ПУн Олега Штуля // Свобода. – 1967. – 6 травня. – С. 1.

5 Самчук У. до сорокодення смерти Олега Штуля-Ждановича // Париж Олегові Штулеві… – С. 18.

6 В Києві помер митр. протоієрей данило Штуль… – С. 1.7 Жуковський А. Життя й творчість Олега Штуля-Ждановича… – С. 9.

9

о. Данило Штуль з дружиною Антоніною і

двома синами: Олегом (біля матері) та

Василем, 1926 р.

Олег Штуль (в центрі) з приятелями в молодих роках

10

верситету, де він студіював істо-рію та українську філологію на ка-федрі української історії професо-ра М. Кордуби8. Після рівненської гімназії до столиці незабаром при-буде і молодший брат Василь9.

Продовжувати навчання у Варшаві О. Штуля надихнув ви-кладач української мови, літера-тури та історії Кременецької се-мінарії Ф. Кульчинський10. Варто зауважити, що вступ до тодішньо-го столичного університету а ще й українця, свідчить про високий рівень освіченості випускника се-мінарії О. Штуля. Та власне й сам обраний фах говорить про те, що

навіть на чужині син поліського священика прагнув пізнати ми-нувшину свого народу, щоб у майбутньому популяризувати її серед всього українства.

Столиця Польщі – Варшава стала тим містом, в якому згуртувалась українська інтелігенція, що мріяла про незалеж-ну Українську державу.

Олег Штуль швидко включився до громадської роботи. Він був активним членом Української студентської громади у Варшаві, декілька разів входив до її управи та очолював її культурно-освітню секцію. Більше того, молодий Штуль озву-чував роботу громади в різних часописах. енергійного моло-дого юнака просто не могли не помітити. Олег знайомиться з Оленою Телігою та Євгеном Маланюком. Згодом Олег Штуль

8 св. п. Олег Штуль-Жданович виконував обов’язки голови ПУн від 1964-го року // Свобода. – 1977. – 9 листопада. – С. 1.

9 Пазуняк н. на рівненському терені // Париж Олегові Штулеві… – С. 117.

10 Скорупський М. на перехрестях життя (Уривки) // Там само. – С. 151.

О. Штуль після здобуття середньої освіти, 1934 р.

11

напише, що саме при них він виріс і сформувався у свої сту-дентські роки11. Саме завдячуючи цим знайомствам О. Штуль входить у середовище Олега Кандиби («О. Ольжич»)12. Осо-бливо дружні стосунки в Олега Штуля склались з О. Телігою. За словами Бориса Вітошинського, 17-річний юнак був постійним супровідником пані Олени Теліги й цим ще більше привертав увагу до себе. Він мав гарні краватки, які з різних нагод дарува-ла йому пані Теліга, що й слугувало приводом для різних роз-мов13. на думку сучасника Максима Скорупського, Олег Штуль не тільки захоплювався віршами О. Теліги, але вона була для нього й першим платонічним коханням14. Та втім хтозна, мож-ливо їх поєднувало значно більше, аніж просто кохання. яскра-во свідчать про це два сонети Олени Теліги «напередодні», які вона присвятила своєму близькому другові О. Штулю. Це було свого роду передбачення тих недалеких днів, коли вирішувати-меться доля всієї України15.

11 дублянський А. Шляхи життя // Там само. – С. 10.12 св. п. Олег Штуль-Жданович... – С. 6.13 Вітошинський Б. на старті в життя (Спогад про Українську сту-

дентську громаду у Варшаві) // Париж Олегові Штулеві… – С. 40.14 Скорупський М. на перехрестях життя... – С. 147.15 Миронець н. Олена Теліга. Серія «Великі українці». – К.:

ПП наталія Брехуненко, 2008. – С. 45.

Вечірка в будинку Української студентської громади. Варшава, 1938 р. Зліва направо: Д. Беч, І. Сойко, М. Теліга, О. Бурбело, Н. Пилипчук,

О. Штуль, О. Теліга, С. Зощук

12

Фотокопія рукопису сонетів Олени Теліги, присвячених Олегові Штулеві

Олена Теліга

13

нАПередОднІ16

Олегові Ш.І

Коли приходиш ніжний і шумкий,І дзвоном слів перетинаєш спокій,Мені здається — весняних потоківПливуть бурхливі і ясні струмки.

Тоді вдаряють спінені думкиУ таємничість непочатих років,Куди пірве твої юнацькі крокидалекий шлях — тривожний і стрімкий.

Так радісно тримать мої долоніУ цій кімнаті, де в низькім поклоніСхилились айстри на овальний стіл.

Та все ж життя — це обрії далекі,Це літаків непогамовний клекіт,І у руках скажений скоростріл.

II

не раз кажу: змагайся і шукай!Вдивляйся в очі пристрастей і зречень!І знаю я: в один затихлий вечірдо інших брам сягне твоя рука.

Щось захлисне, мов повінна ріка,Моє лице і всі знайомі речі,Бо щастя вихром упаде на плечіЙ закрутить дні, мов крила вітряка.

Та ледве прийде кликане і жданеТи кинеш все, щоб на гучні майданиПіти у слід за тисячами ніг...

І раптом пам’ять, мов натхненний майстер,Вогнем змалює золотавість айстер,Овальний стіл і мій веселий сміх.

16 Олена Теліга: Збірник / О. Жданович (ред. і примітки). – Переви-дання – К. : Вид-во ім. О. Теліги, 1992. – С. 46–47.

14

У червні 1939 р. в професора М. Кордуби О. Штуль захищає маґіс-терську роботу з істо рії на тему «Зносини Пан-телеймона Куліша з га-личиною» та складає кін-цевий іспит з «поглибле-ного знання історії Укра-їни та загальної історії другої половини XIX ст.», отримавши таким чином диплом маґістра філо-софії з напрямку історії. Паралельно студіюючи історію, у 1935 р. Штуль записався на філологіч-ну секцію слов’янської філології з окремим ви-вченням української мови й літератури. З цього предмету у професо-ра р. Смаль-Стоцького Штуль склав всі державні іспити на здобуття ступе-

ня маґістра, однак початок другої світової війни не дав змоги завершити написання маґістерської роботи.

готуючись до викладацької роботи, О. Штуль закінчив і одно річні педагогічні курси при Варшавському університеті для маґістрів філософії. У 1940 р. він записався на філософ-ський факультет Українського Вільного Університету в Празі з наміром захистити докторську дисертацію, однак знову на перешкоді стала війна. Лише через 24 роки в Штуля знову з’явиться нагода стати доктором. З цією метою у 1964 р. він записується на філософський факультет Українського Віль-ного Університету у Мюнхені. Запропонована ним тема про український партизанський рух періоду другої світової війни

О. Штуль – студентські часи у Варшаві, 1934–1939 рр.

15

не була затверджена, тому він почав опрацьовувати соціо-логічну тематику про родину в житті українського народу на основі літературних творів А. Свидницького, І. Котляревсько-го, г. Квітки-Основ’яненка17. Представлений об’єкт дослі-дження запропонував В. янів, і станом на 1971 р. О. Штуль вже підготував вступ до теми «родина в українській літературі XIX ст.»18. Проте навіть і цього разу йому не вдалось закінчити дисертацію. Тепер на перешкоді стала громадсько-політична діяльність, а згодом і стан здоров’я19.

Ще в студентські роки значної популярності молодому Олегові Штулеві дає його стаття «далекий шум», яка була опублікована в 1937 р. у «Віснику» д. донцова і присвячена 20-річчю української революції20. Автор піддав гострій критиці діяльність керівників Української Центральної ради, особли-во політичне спрямування М. грушевського і В. Винниченка. О. Штуль починає дописувати до місячника «дорога» – моло-діжного націоналістичного журналу, що виходив у Львові в 1937–1938 рр. за редакцією Б. гошовського21. Олега Штуля починають запрошувати до співробітництва інші українські видавництва22, журналістика відтепер стає його головним професійним орієнтиром.

Заохочений «О. Ольжичем» працювати у культурній ре-ферентурі Проводу Українських націоналістів (ПУн), у 1939 р. Олег Штуль вступає і до самої ОУн. В середовищі національної еліти під егідою «О. Ольжича» формувався світогляд і молодого Штуля. З цієї духовної кузні вийшли кращі культурно-політичні

17 Жуковський А. Життя й творчість Олега Штуля-Ждановича… – С. 9–10.

18 янів В. Зустрічі з Олегом Штулем // Париж Олегові Штулеві... – С. 177.

19 Жуковський А. Життя й творчість Олега Штуля-Ждановича... – С. 10.

20 св. п. Олег Штуль-Жданович… – С. 6.21 Жуковський А. Життя й творчість Олега Штуля-Ждановича... –

С. 11.22 св. п. Олег Штуль-Жданович... – С. 6.

16

діячі націоналістичного руху. Згодом Олег Штуль став одним з найближчих співробітників «Ольжича», якому допомагав у ре-дагуванні видань референтури пропаганди23.

Варто зазначити, що у 1938 р. батько О. Штуля – о. д. Штуль переїздить зі с. Синове24 до с. Заліси25 (перед цим він деякий час ще працював у с. Жиричі), яке зараз входить до ратнівського р-ну Волинської обл. Про період перебування в Залісах можна знайти цікаві факти у спогадах та матеріалах, зібраних професором І. де-нисюком, який народився у згаданому селі. Вони дають змогу ближче пізнати саму родину Штулів, побачити атмосферу, в якій формувався і менталітет Олега Штуля та його брата Василя.

Так, згідно спогадів проф. І. денисюка, родина священика в Залісах жила небідно. Вони володіли 30 га землі, вели, хоч і без особливого ентузіазму, господарство, мешкали у великому бу-динку, який мав шість просторих кімнат і величезну, як аудито-рія кухню. У їхньому домі була і добірна бібліотека. Жили вони скромно, ощадно. Отець данило не товаришував з навколиш-німи священиками, тому гості у них траплялися рідко. Зовсім інша справа – друзі його синів26. Так, упродовж літа 1938 р. в Залісах гостювала і сама О. Теліга. Інколи їх чотирьох – її, пані Антоніну Штуль та обох братів Штулів Олега і Василя – можна було побачити по дорозі до церкви. Ймовірно, що О. Теліга бу-вала в будинку Штулів і пізніше, оскільки восени 1941 р. разом з О. Штулем вона була у рівному, а він щонеділі приїздив до своїх батьків, тому з ним могла бути і Олена Теліга27.

Цікаво, що, за словами проф. І. денисюка, в Залісах біль-ше «вченим» вважали молодшого брата Василя. Він танцював з сільськими дівчатами у місцевому осередку «Просвіти», мав чудовий голос і вчив молодь стрілецьких пісень, був дуже врод-

23 Жуковський А. Життя й творчість Олега Штуля-Ждановича... – С. 11.

24 Теперішній Старовижівський р-н Волинської обл.25 денисюк В. Т., денисюк І. О. ратнівська земля: історико-крає-

знавчий нарис. – Луцьк: надстир'я, 2003. – С. 293.26 денисюк В. Т., денисюк І. О. ратнівщина: історико-краєзнавчий

нарис. – Луцьк: надстир'я, 1998. – С. 340.27 денисюк В. Т., денисюк І. О. ратнівська земля... – С. 402–403.

17

ливий і веселий. В пам’яті проф. І. денисюка закарбувався ви-падок, коли Василь Штуль, енергійно керуючи селянами, зага-сив палаючу солом’яну стріху. Коли проф. І. денисюк поділився своїми спогади що Василь перевершував талантами Олега з А. Кабайдою, яка навчалася у Варшаві, належала до української «громади» і добре знала обох Штулів та О. Телігу, то вона запе-речила: «Пан Олег мав особливо іскрометний розум й у варшав-ських українських колах користувався величезною популярніс-тю, а його молодший брат перебував у тіні слави старшого»28.

Будучи невисокого зросту, як і його мама Антоніна, Олег Штуль тримався від селян осторонь, проте одного разу таки виступив перед ними на зборах. Це було у перші дні відступу Червоної армії. За словами проф. І. денисюка, сини священи-ка прийшли тоді пішки з-за Бугу. О. Штуль, будучи блискучим оратором, прохав селян, між іншим, не рубати лісів, що шуміли тоді навколо Заліс, як Біловезька Пуща. радив, як не лише ви-жити при німцях, а й будувати незалежну Україну. Зрозуміло, що значний вплив на обох Штулів справляв і батько. Так, згід-но спогадів проф. І. денисюка, о. д. Штуль був неординарною особистістю. У церкві він більше говорив про Україну, ніж про Матір Божу, і не так про Ісуса Христа, як про Т. Шевченка. За його ініціативою поблизу церкви висипали символічну козацьку могилу. У селі з’явилися синьо-жовті прапори й тризуби. У його помешканні вишитий тризуб висів навіть за часів радянської влади. Мав панотець ще одну слабкість: у своїх церковних про-повідях робив величезні відступи, які не тільки перетворювали-ся у лекції про міжнародне становище й уроки національної сві-домості для парафіян, а й у величання своїх синів-соколів, котрі навчалися в університеті аж у самій Варшаві29. Та, врешті-решт, хто ще, як не священик-патріот міг донести до малограмотних селян вістки зі світу. Продовжуючи давати коментар спогадам, доцільно сказати, що не даремно отець данило вихваляв сво-їх синів у храмі божому, він давав дійсно хороший приклад для наслідування, приклад віри у майбутнє України.

28 денисюк В. Т., денисюк І. О. ратнівщина... – С. 339–340.29 денисюк В. Т., денисюк І. О. ратнівська земля... – С. 400–401.

18

Варто звернути увагу на ще один цікавий епізод, який зна-ходимо у спогадах проф. І. денисюка: «…був у нашому селі чо-ловік непоказного зросту. З того часу й прозвали його Стара, Присядь. Він був правовірним комуністом. Озброєний само-робним обрізом, у перші дні радянської влади в 1939 р. жене він нашого священика аж до Ковеля до комісара, аби той з попа націоналіста здер шкіру. ну, шкіри поки що молода радянська влада на Волині не здирала, і отець данило та його конвоїр повернулися в класовому мирі додому. Але цієї трагікомічно-гротескної сцени село довго не могло забути: дрібненький чо-ловічок жене статечного, огрядного священика… А за німців бі-долашний атеїст прийшов до отця Штуля просити пробачення. І той простив йому, як і личить християнинові й священику»30.

З приходом німецької окупаційної влади о. д. Штуль не по-лишає громадсько-політичної діяльності. Він виступає ініціато-ром створення сільської управи та поліції в с. Заліси31. Брошу-ру свого сина Олега «Віки говорять» о. данило роздавав безко-штовно, а газету «Волинь», до складу редакції якої входив мо-лодший син Василь (у Залісах його ще називали «паном редак-тором»), можна було придбати на плебанії за одне яйце. Отець д. Штуль радив зберігати її, бо колись це буде цінна історична пам’ятка32. Цілком ймовірно, що священик мав контакти і з міс-цевим українським підпіллям.

Активна громадська діяльність отця данила не могла за-лишитись поза увагою радянських репресивних органів, які та-кож застосовували родинну відповідальність і, зокрема, карали батьків за діяльність дітей. У травні 1945 р. о. д. Штуля арешту-вали працівники нКВС безпосередньо в самій церкві, не дозво-ливши навіть попрощатися з рідними. дружина Антоніна не була заарештована енкаведистами. Після того, як їхній будинок за-брали під школу, вона переселилася до хати одинокої жінки, де й померла. Була похована на сільському кладовищі поблизу ка-плиці. як свідчать жителі села, після десятирічного ув’язнення

30 денисюк В. Т., денисюк І. О. ратнівщина... – С. 338.31 Антонюк я. діяльність Служби Безпеки ОУн на Волині. Історико-

краєзнавче видання. – Луцьк: Волинська книга, 2007. – С. 21.32 денисюк В. Т., денисюк І. О. ратнівська земля... – С. 401.

19

о. данило Штуль відвідав Заліси, але дружини уже не застав33. не маючи змоги виконувати душпастирські обов’язки на Воли-ні, отець переїжджає на Херсонщину, а вже згодом і до Києва. Там був настоятелем кількох церков, які одна за одною закрива-ла радянська влада, в тому числі а Андріївський собор. Митро-форний прото ієрей д. Штуль відійшов у вічність 21 березня 1967 р. і був похова-ний на Байковому кла-довищі у Києві34. В цей час Олег Штуль пере-бував на еміграції, а його брат Василь за-гинув ще під час війни внаслідок міжусобиць в ОУн. Тому ні дружи-на, ні сини не могли бути на похороні.

нині у Залісах на місці будинку Штулів, в якому у 1938 р. по-бувала Олена Теліга, побудоване нове при-міщення школи35.

Тернистий жит-тєвий шлях родини Штулів віддзеркалює долі багатьох україн-ських сімей, які жерт-вували усім найдо-рожчим для Украї ни.

33 денисюк В. Т., денисюк І. О. ратнівська земля... – С. 293.34 В Києві помер митр. протоієрей данило Штуль... – С. 1.35 денисюк В. Т., денисюк І. О. ратнівщина... – С. 345.

о. Данило Штуль після заслання. Київ, 1965 р.

20

Отець протоієрей Данило Штуль і Оля Репетило-Яцура в саду Сидоренків. Київ, 1966 р.

Похорон отця протоієрея Данила Штуля, перший ліворуч Павло Сидоренко. Київ, Байковий цвинтар, 21 березня 1967 р.

21

У ВИХоРІ ВІЙнИ

Повертаючись до об’єкту нашого дослідження – поста-ті Олега Штуля, варто нагадати, що у 1939 р. він стає членом ОУн. У його житті розпочинається новий період, в якому йому довелося бути не тільки політиком, але і вояком. Упродовж 1939–1941 рр. Штуль перебуває у Кракові як референт куль-турних справ у тереновій екзекутиві ОУн. Тут також діяли курси вишколу кадрів для майбутніх похідних груп на Схід, в яких був задіяний і О. Штуль36. Окрім того, у Кракові він був теж секрета-рем мистецької управи «Зарево», яку з лютого 1940 р. очолила поетеса Олена Теліга37.

Варто зазначити, що 1940 р. у Празі в календарі-альманасі «Сурми» Штуль публікує свою роботу «Віки говорять»: синте-тичний конспект історії України. У цьому ж місті згадана праця була видана й окремою брошурою. Про її оригінальність свід-чить той факт, що в 1941 р. у видавництві «Українського слова» вона була видана накладом 50 тисяч примірників. Ця книжечка на 30 сторінках трактувала історію України з державницького погляду. Фахову рецензію на неї подали два історики з Києва – П. і М. (не ідентифіковані – авт.).

Звертаючи увагу на актуальність такого «конспекту не-сфальшованої історії України», вони вказували на деякі про-пуски та неточності, що траплялися в даній праці. Вже в після-воєнний час О. Штуль перевидав цю брошуру, додавши розділ про другу світову війну. досьогодні згадана праця викликає значний інтерес для науковців, оскільки несе в собі не тільки оригінальні принципи трактування історії України, але й є без-посереднім джерелом того періоду.

Після розколу ОУн на ОУн (Б) і ОУн (М) Штуль залишається прихильником останньої. на початку німецько-радянської війни, у червні 1941 р. він входить до Київської похідної групи, яка з просуванням військ вермахту мала налагодити функціо нування адміністрації в столиці України38. У липні члени київсь кої групи на

36 св. п. Олег Штуль-Жданович... – С. 6.37 Миронець н. Олена Теліга… – С. 47.38 Жуковський А. Життя й творчість Олега Штуля-Ждановича... –

С. 11–12.

22

деякий час зупинились у Львові. Всі вони, а саме – «О. Ольжич», І. рогач, О. Штуль, О. Теліга та У. Самчук проживали на вул. Тар-навського. на шляху до Києва Штуль очолив перехідний пункт у рівному. Саме він став фактично безпосереднім уповноваже-ним «О. Ольжича» і головного керівника цього походу я. гайваса (згодом написав спогади під назвою «В роки надій і безнадій»)39. Штуль посадив на машини сотні людей, що йшли на Схід. Він та-кож допомагав Т. Бульбі-Боровцеві у липні 1941 р. сконтактува-тися з Проводом ОУн (М), який тоді перебував у Львові та з яким командир «Поліської Січі» нав’язав співпрацю40.

Т. Боровець звернувся за допомогою до свого приятеля і зем-ляка О. Штуля, щоб той організував йому зустріч з О. Сеником-грибівським та М. Сціборським. результатом стала угода про вій-ськову співпрацю, згідно якої Провід ОУн (М) зобов’язувався до-помагати «Поліській Січі» старшинськими кадрами41. За словами Т. Боровця, 10 старшин та підстаршин – членів ОУн (М) – виїхали з ним на «лісовий» фронт42. до Києва О. Штуль разом з О. Телігою і дружиною У. Самчука – Тетяною та іншими співробітниками ви-рушили наприкінці листопада 1941 р.43

Упродовж 1941–1943 рр. О. Штуль очолює культурну ре-ферентуру при Проводі ОУн (М) на центрально-східних землях України44, тісно співпрацюючи з «О. Ольжичем» – заступником голови ПУну та його головою на україн ських землях. Відпо-відальним за проведення організаційної роботи у східних об-ластях було призначено П. Онуфрика («Коник»), а в західних –

39 Самчук У. до сорокодення смерти Олега Штуля-Ждановича... – С. 139.

40 Жуковський А. Життя й творчість Олега Штуля-Ждановича... – С. 11–12.

41 Каркоць-Вовк М. Від Вороніжа до Українського леґіону самообо-рони. – 2-ге вид. із допов. – рівне: ТзОВ «Каліграф», 2002. – С. 67.

42 Бульба-Боровець Т. Армія без держави. Слава і трагедія українсь-кого повстанського руху: Спогади. – Вінніпеґ: Волинь, 1981. – С. 128.

43 Самчук У. до сорокодення смерти Олега Штуля-Ждановича... – С. 140.

44 Жуковський А. Життя й творчість Олега Штуля-Ждановича... – С. 12.

23

брата Олега Штуля – Ва-силя45. як вже згадува-лось, В. Штуль (псевдо «Чорнота»)46 ймовірно за гинув у 1943 р. на Кре-менеччині47 в результаті міжусобиць між ОУн (Б) та ОУн (М).

З другої половини 1941 р. Олег Штуль по-стійно перебуває на Во-лині, працюючи в складі Волинського Інспекторату ОУн (М)48 упродовж 1942–1943 рр.49 У той час там тривала інтен сивна підго-товка до збройного висту-пу проти німців, і Штуль брав участь у вишколі майбутніх партизанів.

Одночасно О. Штуль дописував до київського «Українського слова», подаючи відомості про українську літературну творчість на еміграції. Згодом, після арештів і винищення членів редакції «Українського слова» й журналу «Літаври», наприкінці 1941-го – початку 1942 р. брав участь у реорганізації законспірованої ме-режі ОУн (М). У зв’язку з цим декілька разів відвідував Київ50. У

45 Ленартович О. ю. Український національно-визвольний рух на Волині в роки другої світової війни: монографія. – Луцьк: Волинський національний університет ім. Лесі Українки, 2011. – С. 209.

46 Михальчук В. Вже 25 років… // Самостійна Україна. – 2002. – Ч. 4. – С. 8.

47 Там само. – С. 4.48 Жуковський А. Життя й творчість Олега Штуля-Ждановича... –

С. 13.49 св. п. Олег Штуль-Жданович... – С. 6.50 Жуковський А. Життя й творчість Олега Штуля-Ждановича... –

С. 12–13.

Василь Штуль («Чорнота»), 1938 р.

24

столиці О. Штуль, як і всі члени культурної референтури ПУну, мешкав на вул. Короленка, 4551. Згодом він та подружжя Теліг переселилися на вул. Караваєвську (тепер Льва Толстого). не-далекими сусідами були також «О. Ольжич», І. рогач, О. Чеме-ринський. Вони збиралися, щоб обмінятися новинами, виро-бити тактику поведінки в ситуації, що ускладнювалася з кожним днем52. Це був листопад 1941 р., в квартирах оунівців часто не було води, опалення і навіть світла53.

Після лютневих арештів 1942 р. в Києві ПУн наказує Шту-леві залишити столицю і скеровує його до Луцька. Тут він де-який час проживав у помешканні С. Кротюка, влаштувався на роботу викладачем української літератури та історії, одночасно не полишав і організаційних обов’язків в ОУн (М)54. За словами А. дублянського, який в той час перебував у Луцьку, Штуль був надзвичайним викладачем, і його учні захоплювалися ним55. Кротюк пригадує, що з того часу, коли О. Штуль почав виклада-ти на курсах, двері його помешкання майже не зачинялися, бо всі курсанти мали до нього завжди якусь особливу справу, яку, як їм здавалося, можна було полагодити тільки під час особис-тої зустрічі. дуже часто траплялося, що в оселі збиралася май-же вся редакція часопису «Волинь». Також частим гостем був і брат Олега Штуля – Василь.

Окрім викладання і роботи у вишколі, Штуль писав статті до газети на різного роду актуальні та ідеологічні теми. Однак ця робота не забезпечувала матеріального становища, бо Орга нізація не володіла великими фондами. Тому, коли хтось з друзів запропонував йому продавати газети в кіоску на вок-залі у Ковелі, Олег Штуль радо погодився. головним товаром на продаж була німецька газета «дойче Україніше Цайтунґ», що виходила в Луцьку (її купували німецькі солдати, які переїж-

51 Жданович О. на зов Києва // Олена Теліга. Збірник. – К.: Вид-во ім. О. Теліги, 1992. – С. 200.

52 Миронець н. Олена Теліга... – С. 57.53 Жданович О. на зов Києва… – С. 200.54 Кротюк С. У вирі боротьби (Уривки) // Париж Олегові Штулеві... –

С. 82.55 дублянський А. Шляхи життя... – С. 30.

25

джали залізницею). Завдання цієї роботи полягало у тому, щоб якнайменше продати цих часописів німцям, а зберегти їх для селян, які використовували газету як цигарковий папір і розра-ховувалися за неї харчами. Відтак збути селянську продукцію не складало жодних проблем, навіть за тверду валюту. Маючи прибуток з цієї затії, Олег Штуль одного разу сказав, що за те-перішніх часів краще газету продавати, ніж до неї писати. Од-нак у кіос ку Штуль затримався недовго, бо ПУн призначив його своїм представником у штабі Т. Бульби-Боровця.

Варто зазначити, що напередодні від’їзду О. Штуля до волин-ських лісів, помешкання С. Кротюка в Луцьку відвідав о. д. Штуль. Він приїхав зустрітися зі своїми синами, яких не бачив довгий час. Василь Штуль, якого повідомили про приїзд батька, прибув з рів-ного. За словами Кротюка, їхня зустріч, коли вони сиділи разом, то розмовляючи, то просто дивлячись один на одного, була варта пензля маляра. Отець данило знав, що життя його синів постав-лене на карту, яку вони щохвилини можуть програти, але з його вуст не впало жодного слова доко ру, бо життєвий шлях його синів був і його шляхом боротьби за волю Батьківщини56.

О. Штуль брав участь у двох важливих конференціях ОУн на наддніпрянщині, які відбулися 24–25 травня 1942 р. в По чаєві та 14–15 серпня 1942 р. в Києві. Останню названо З’їздом україн-ських самостійників, бо на ній, окрім членів ОУн, були присутні представники інших самостійницьких організацій, що діяли на теренах наддніпрянщини. на цих конференціях О. Штуль ви-голосив доповіді про культурні справи, підкреслюючи такі най-важливіші завдання, як: організація шкільництва, розгортання освітньо-культурної роботи серед населення, забезпечення продукції друкованого слова. В реалізації цих завдань культур-ний референт вказував на опір ворожих сил, з якими доводить-ся вести бій на культурному відтинку: з німцями, комуністичними москвофілами та старорежимними «русотяпами».

навесні 1943 р. для посилення співпраці з «Поліською Січ-чю», яка вже змінила назву і стала Українською Повстанчою Армією (УПА), полковник А. Мельник відправив як свого пред-ставника О. Штуля. Він працював у штабі УПА – «Поліська Січ» в ранзі сотника під псевдом «О. Жданович». Штуль брав участь у

56 Кротюк С. У вирі боротьби... – С. 82–84.

26

бойових акціях як проти німців, так і проти радянських партизанів. Окрім того, працював у редакції пресового органу Української на-родної революційної Армії (УнрА – назва прийнята в липні 1943 р. замість УПА – «Поліська Січ») – «Оборона України». В одній із ста-тей «О. Жданович» так визначив завдання УнрА: «Ми боремося за повну свободу українського народу, яку можна осягнути, лише створивши українську незалежну державу. Ми боремося проти скажених імперіалістів Москви й Берліну, за вільні держави всіх поневолених народів на їх етнографічних землях».

як представник ОУн (М) О. Штуль 20 травня 1943 р. взяв участь у нараді, що мала оформити спільний штаб для трьох партизанських формацій, а саме: ОУн (Б), «Поліської Січі» Т. Бо-ровця і, власне, ОУн (М). Однак представники від ОУн (Б) на на-раду не прибули. Через три місяці Бульба-Боровець звернувся до Проводу ОУн (Б) у справі організації єдиного революційно-го фронту57. Однак Служба Безпеки (СБ) ОУн (Б) вночі 19 серп-ня 1943 р. здійснила напад на штаб УнрА, який розташовував-ся в лісі Людвипільського р-ну рівненської обл., де перебував і «О. Жданович». Лише шляхом прориву більшій частині штабу і людвипільській сотні вдалось вийти з бандерівського оточен-ня58. Варто зазначити, що сотник «О. Жданович», як і більшість старших офіцерів Бульби-Боровця, виступав проти братовбив-чої війни з ОУн (Б)59. Це свідчить про далекоглядність Штуля як політика, толерантне ставлення до своїх опонентів, а, мабуть, найголовніше те, що він, будучи істориком, добре знав, які на-слідки для України несуть розбрат та чвари, саме вони є найпер-шим і найголовнішим ворогом українців.

Цікаві відомості про партизанський період в житті обох братів Штулів знаходимо у М. Скорупського – сотника УПА. З молодшим братом Василем Штулем, який мав псевдо «Чор-нота», Скорупський вперше зустрівся в Антоновицькому лісі наприкінці квітня 1943 р. Змальовуючи обох братів, він ствер-джує, що вони не були подібні ні виглядом, ні характером. Так, Василь був брюнетом з карими очима, кремезнішим, живої

57 Жуковський А. Життя й творчість Олега Штуля-Ждановича... – С. 13–14.

58 Бульба-Боровець Т. Армія без держави... – С. 267.59 Там само. – С. 257.

27

вдачі та імпуль сивнішим, а Олег мав русяве волосся, сірі гли-бокі очі, врівноважену, лагідно-вдумливу вдачу і худорляве об-личчя. Одному й другому було притаманне почуття гумору.

Зустріч автора спогадів з Олегом Штулем відбулась в бра-товбивчому бою. У кінці вересня 1943 р., коли загони УПА роз-зброїли більшість відділів Т. Бульби-Боровця, сотня «Мухи», в якій випадково перебував і О. Штуль, потрапила на терен УПА-Південь. Сотенний М. Скорупський отримав наказ від «енея» роззброїти цей підрозділ.

Втікаючи від переслідування, вояки Бульби-Боровця зупи-нилися в селянському курені спаленого с. Селище поблизу ху-тора Хмелівки. Сотня М. Скорупського оточила їх з трьох сторін, залишивши можливість відходу в поле. Збентежені вояки почали поодинці відступати у відкрите поле. В пам’яті Скорупського за-карбувалася постать бійця з рушницею через плече в надто до-вгій шинелі – це був О. Штуль. У відповідь на бандерівську чергу з кулемета в повітря, стрільці, які прикривали відступ бульбівців, відкрили вогонь по сотні Скорупського, і його кулеметник також почав стріляти. Внаслідок бою зі сторони бульбівців був один по-ранений в руку, а понад десять осіб взято в полон.

Уже через рік сотенний М. Скорупський опинився на Захо-ді і наприкінці 1945 р. зустрівся з О. Штулем у Берхтесгадені. Вони удвох в знак перемир’я вип’ють по чарці і стануть грати в бридж60. «О. Жданович» гостинно прийняв свого колишньо-го противника. Це говорить про його вміння прощати і розу-міння того, що українці повинні бути єдиними. Можливо й за-пізно, але все ж таки обидва бійці винесли правильний урок з 1943 р. – часу ганебної братовбивчої боротьби між українцями.

В середині листопада 1943 р. штаб УнрА вирішив вести пе-реговори з німцями. Бульбівці виступали за те, щоб війська вер-махту залишили для них озброєння з метою боротьби проти на-ступаючої Червоної армії, а також домагалися звільнення україн-ських політичних в’язнів61. У зв’язку з цим Т. Бульба-Боровець ра-зом зі своїм сотником О. Штулем, який водночас був ад’ютантом і перекладачем – 17 листопада 1943 р. виїхали до рівно го, по-

60 Скорупський М. на перехрестях життя... – С. 146–147.61 Жуковський А. Життя й творчість Олега Штуля-Ждановича… – С. 14.

28

передньо надіславши меморандум під назвою «до уряду німець-кого рейху в Берліні»62. Вимоги Боровця мали політичний харак-тер. Тому він та його ад’ютант «О. Жданович» для продовження переговорів під охороною були відправлені до Варшави, а звідти до Берліна. Проте 1 грудня 1943 р. Бульба-Боровець та О. Штуль були заарештовані та ув’язнені в концтаборі Заксенгаузен, де на той час перебували А. Мельник, С. Бандера63 та багато інших ві-домих українських націоналістів.

дещо інші відомості про те, як Штуль та отаман Бульба-Боровець потрапили до німеччини, можна знайти в протоколі допиту зв’язкової Боровця г. Петренко-Кухарчук. За її словами, полковник «Жданович» прибув до штабу отамана Т. Бульби з мельниківського Проводу ОУн на початку серпня 1943 р. З їхніх розмов зв’язкова довідалася про те, що Боровець мав очолити командування збройних підрозділів мельниківців. Петренко-Кухарчук стверджує, що «Жданович» та Бульба-Боровець, вико-ристовуючи мельниківську лінію зв’язку, на початку січня 1944 р. дістались на Закарпаття, а звідти – американської зони окупа-ції64. до Закарпаття отамана супроводжував мельниківський зв’язковий «Чумак» (вбитий восени 1944 р.)65. Інший документ наводить деякі уточнення. Так, голова управи містечка гоща, який підтримував тісний контакт з Боровцем, зробив документи для нього і «Ждановича». Завдяки їм вони змогли без перешкод дістатися до Львова. Ймовірно, що у голови управи було прізви-ще Бабинський66. Беручи до уваги наведені дані, варто задума-тися, чи дійсно Бульба-Боровець та О. Штуль були взяті під кон-вой німцями ще у рівному. Чи, можливо, вони власними силами намагалися встановити зв’язок з Заходом? Представлені дані є доволі розбіжними зі спогадами Т. Боровця «Армія без держа-ви», тому на цей аспект історикам варто звернути окрему увагу.

62 Бульба-Боровець Т. Армія без держави… – С. 278–279.63 Ленартович О. ю. Український національно-визвольний рух на

Волині… – С. 203.64 Тарас Бульба-Боровець. документи. Статті. Листи. – К.: ПП Сер-

гійчук М. І., 2011. – С. 319–320.65 Там само. – С. 332.66 Там само. – С. 455.

29

Перші шість мі-сяців ув’язнення в таборі Заксенга-узен Штуль пере-бував в одиночній камері, а згодом його перевели до Т. Бульби-Боровця67. Пізніше у своїх спо-гадах отаман на-пише: «10.6.1944 р. ми довідалися, що цієї ночі замордо-вано «О. Ольжича-Канди бу». для нас це означало, що всіх нас чекає ліквідація. Особливо пережи-вав смерть Ольжича сотник «Жданович», бо вони особисто приятелювали. Хоч ми вже й були вдвох, але нервове напруження зростало хвилинами»68.

У концтаборі Олег Штуль та отаман Бу ль ба-Боро вець пере-бували до 10 жов т ня 1944 р. В той час німці вже почали звільня-ти більшість українських політичних в’язнів у зв’язку з підготов-кою до створення Українсь кого національного Комітету69 та на вимогу ОУн (Б). Після звільнення і до закінчення війни О. Штуль разом з Боровцем перебували в Берліні, де намагались орга-нізувати спеціальні військові частини для партизанської війни проти Червоної армії70.

67 Жуковський А. Життя й творчість Олега Штуля-Ждановича... – С. 15.68 Бульба-Боровець Т. Армія без держави… – С. 299.69 Жуковський А. Життя й творчість Олега Штуля-Ждановича… – С. 15.70 Турянська р. Моменти // Париж Олегові Штулеві… – С. 157.

Отаман Т. Бульба-Боровець і О. Штуль (праворуч) в Америці

30

РедакТоР І ПоЛІТИк УкРаЇнСЬкоЇ дІаСПоРИ

Після закінчення війни Олег Штуль переправляється до англійсь кої окупаційної зони німеччини в м. Ґосляр, де знаходи-лися табори для переміщених осіб. Тут, в таборах ді-Пі, він ви-кладав українським біженцям соціологію, історію та українську мову71. Позаяк основну масу мешканців табору становили молоді люди, то тут вирувало громадське і культурне життя, молодь зна-йомилася та одружувалася. Подарувало таборове життя промінь щасливої надії і Олегові Штулю, адже у вересні 1945 р. в Ґослярі він одружується, поєднавши свою долю з Катериною Кобилко72.

У церкві молодят вінчав отець С. Білак. наречена була одяг-нена в гарну білу сукню, пошиту з американської парусини, а молодий був вбраний у позичений в приятеля темний костюм73. Обоє виглядали радісні та по-молодечому бадьорі, хоча лихо-ліття війни залишило ще нестертий смуток в очах. Весілля було багатолюдне, і хор урочисто співав «Многая літа»74. Цікаво, що Олегові Штулю довелось аж тричі одружуватися зі своєю дружи-ною Катериною Кобилко. То, інколи, у написанні його прізвища робили помилку75, або були й інші причини, серед яких не остан-ню роль, мабуть, відіграли і часті переїзди з країни в країну.

К. Кобилко народилася в м. Жмеринка нинішньої Вінниць-кої обл. 28 листопада 1919 р.76, навчалася у варшавській полі-техніці77. В шлюбі з О. Штулем в них народилося двоє дітей – Анто ніна і данило78. Хрещеним батьком старшенької Антоніни

71 Смерека В. У Ґослярі – між горами гарцу // Париж Олегові Шту-леві... – С. 156.

72 Жуковський А. Життя й творчість Олега Штуля-Ждановича... – С. 15.73 Коваленко ю. Спогади про Олега Штуля-Ждановича // Париж

Олегові Штулеві... – С. 72.74 Смерека В. У Ґослярі – між горами гарцу... – С. 155.75 радейко М. Силюета // Париж Олегові Штулеві... – С. 131.76 Штуль д., Митрович М. Катерина Кобилко-Штуль-Бізіч // Україн-

ка в світі. – 2010. – № 1. – С. 35.77 дублянський А. Шляхи життя... – С. 30.78 Штуль д., Митрович М. Катерина Кобилко-Штуль-Бізіч... – С. 35.

31

Учасники весільної гостини подружжя Штулів.м. Ґосляр, Німеччина, 1945 р.

Іван Павлович Кобилко, батько Катерини Штуль

Анна Кобилко, мати Катерини Штуль, Антоніна Штуль, 1954 р.

32

Клапсидра св.п. інж. Івана Кобилка в «Українському Слові», 1951 р.

33

став земляк з Волині – відомий історик та політик Б. Кентржин-ський79. К. Кобилко-Штуль, будучи незадоволеною заробітчан-ською роботою інженера, разом з чоловіком поринула у бурхли-ве літературне життя, підготовляючи два томи новел «на Захід від дніпра» і працюючи над перекладами з французької мови.

Після смерті О. Штуля К. Кобилко-Штуль була призначе-на на пост закордонного інженера до алжирського м. Анаба. У 1988 р. в м. рабат (Марокко) вона вдруге виходить заміж за С. Бізіча. Після здобуття Україною незалежності К. Кобилко-Штуль-Бізіч часто відвідувала свою родину в Києві. У столиці була активною співробітницею Товариства Українського Жіно-цтва ім. О. Теліги. Під час подорожей до України підтримувала контакт з націоналістичним середовищем. Хоч безпосередньо політикою не займалася, але зберігала архів свого першого чоловіка Олега Штуля. Катерина Кобилко-Штуль-Бізіч десят-ки років була членом Союзу Українок Франції та редактором літературної сторінки «Українського слова» в Парижі80. Помер-ла 26 жовтня 2009 р. в Парижі. Похоронні відправи відбулися 7 листопада в православній українській церкві Св. Симона. По-хована на цвинтарі Монпарнас у Парижі при спільному молебе-ні православного отця та отця-пароха греко-католицького ка-федрального храму Св. Володимира Великого81.

Після знайомства з О. Штулем, К. Кобилко розпочала по-шуки своїх батьків. Знайшла їх в англійській зоні окупації Австрії. Це стало основною причиною їхнього переїзду з американської зони окупації у м. Ґосляр, яке перебувало у компетенції англій-ської влади82. Батько Катерини, інженер І. Кобилко, разом з ко-легами заснував будівельне бюро і виконував різні невеликі ре-монтні роботи. Приміщення фірми знаходилося в бараці на око-лиці м. Ґрацу, а згодом перемістилося до м. Інсбрук83.

79 радейко М. Силюета... – С. 132.80 Штуль д., Митрович М. Катерина Кобилко-Штуль-Бізіч... – С. 35.81 Катерини Штуль-Бізіч з дому Кобилко // Свобода. – 2009. –

20 листопада. – С. 27.82 Коваленко ю. Спогади про Олега Штуля-Ждановича… – С. 71.83 Бурачинська Л. Із розмов з Олегом Штулем // Париж Олегові

Штулеві... – С. 31.

34

Після весілля подружжя Штулів з Ґосляру переїжджає до Берхтесгадену, де проживає впродовж 1945–1946 рр. Згодом родина оселяється в Австрії, де у 1947–1948 рр. проживає по-близу Інсбруку. Очевидно, що для молодої сім'ї це були роки поневірянь за кордоном. Та навіть в цей час О. Штуль продо-вжує публікуватись у різних періодичних виданнях. Окрім того, він бере участь у жовтневій (1945 р.) конференції ОУн (М) та III Великому зборі українських націоналістів (ВЗУн) 1947 р., де разом з іншими членами похідних груп і учасниками боротьби проти німецького нацизму підсумував досвід, здобутий в Укра-їні. на цих зборах діячі націоналістичного руху ухвалили прин-цип народовладдя, перехід від тез монопартійності до плюра-лізму, допущення й змагання політичних груп та організацій, при дотриманні засад національної солідарності84.

У 1948 р. О. Штуль прибув до французького м. нансі, де отримав скерування на роботу на місцеве металургійне під-приємство85. Там він пропрацював деякий час, а опісля інже-нер І. Кірстюк, власник пластикової фабрики в Парижі, забрав його на своє підприємство86. З огляду на це, наприкінці 1948 р. Штуль переїздить до столиці Франції і незабаром стає редак-тором тижневика «Українське слово» – неофіційного орга-ну ПУн87. Це видання було засноване у 1933 р. за ініціативою Олекси Бойківа. Протягом 1941–1948 рр. газета не виходила, спочатку, через війну, а опісля через судові позови українських комуністів, які намагалися привласнити майно Першої Україн-ської друкарні у Франції. У 1948 р. суд повернув законним власникам приміщення та друкарню. Відроджене видавни-цтво потребувало як наполегливої праці, так і фінансової допо-моги88. найближчим співробітником та незмінним помічником Штуля став директор друкарні В. Лазовінський89.

84 Жуковський А. Життя й творчість Олега Штуля-Ждановича... – С. 15.85 Михальчук В. Вже 25 років… – С. 4.86 Лазовінський В. редакторові // Париж Олегові Штулеві... – С. 100.87 Жуковський А. Життя й творчість Олега Штуля-Ждановича… – С. 17.88 Лазовінський В. редакторові... – С. 100.89 Калитовська М. Пам’яті незвичайної людини // Париж Олегові

Штулеві... – С. 64.

35

Весілля Володимира і Катерини Лазовінських. Шале (Chalais), Франція, 1950 р.

Богдан Кентржинський на весіллі Лазовінських

36

Анна Кобилко з донькою Катериною і онуком Данилом Штулем. Буа д’Арсі (Bois d’Arcy), біля Парижа, 1956 р.

Олег Штуль з донькою Антоніною. Париж, 1954 р.

Іванна Винників з похресником

Данилом Штулем. Париж, 1955 р.

37

Олег Штуль і Володимир Лазовінський в часі редакційних поїздок по Франції. Нормандія (Normandie), 1950 р.

Олег Штуль. Нормандія (Normandie), Франція, 1950 р.

38

Подружжя Штулів у резиденції владики Полікарпа поблизу Парижа, 1952 р.

Олег Штуль у Ванкувері, Канада, 1964 р.

39

Працівники «Українського слова» отримували мізерну за-робітну плату, яка була меншою від половини платні найнижче оплачуваного французького робітника90 і в перші роки станови-ла 150 франків на місяць. Саме видавництво розміщувалось у двох кімнатах. В одній працювали два лінотипи, адміністрація і редакція. У другій, через коридор, працювала велика друкар-ська машина, там теж робився набір матеріалів. редакторові Штулеві тоді цілий день доводилося працювати під гуркіт двох лінотипів. Повітря в цій кімнаті було важке: вентиляції не було,

90 Лазовінський В. редакторові... – С. 101.

Зліва направо: В. Лазовінський, А. Мельник, О. Штуль і А. Жуковський

40

постійно горів газ та парувало олово91. детально описує робочі будні «Українського слова» і В. Лазовінський: «наші умови пра-ці були страхітливі: два столи стояли один біля одного, і навко-ло вічно балакали. Ззаду за нами гриміли лінотипи, і коли хтось приходив до нас, то мусив кричати, боячись, що інакше ми його не почуємо. діри в підлозі були криті бляхою, світло – дуже по-гане, а до електричних дротів ліпше було взагалі не доторкати-ся. Лінотипи обігрівалися газом; а тому, що й газові рури вже постаріли й поперегнивали, то газ часто заповняв кімнату. для обігрівання ми мали стару піч, яку треба було палити вугіллям, однак ніхто не відважувався розпалювати в цій печі, бо вона так диміла, що доводилося відчиняти двері й вікна, і в кімнаті тем-пература падала ще нижче. Коли холод дійсно ставав нестерп-ним, ми вдавалися до найрадикальнішого заходу: влаштовува-ли «складку», кожний давав якусь кількість грошей, щоб купити пляшку горілки, сало, ковбаси й хліба. Щоправда, ми не тільки мерзли, а, й бувши молодими, відчували постійний голод»92.

Почуття гумору О. Штуля не тільки емоційно розвантажу-вало під час роботи, але й загалом допомагало переносити тяжкі умови еміграційного життя. За словами ю. Коваленка, редактор Штуль приємно впливав на піднесення настрою своїх співробітників. Він знав таку силу-силенну анекдотів і так умів їх розповідати, що без його моральної підтримки праця була б надто сумною.

Щоб налагодити особистий контакт з читачами «Україн-ського слова», вислухати думки, ознайомитися з їхнім життям в еміграції, у 50-х роках О. Штуль організував подорожі до всіх передплатників у Франції. на той час адміністрація газети вже мала власне авто. У цих подорожах брали участь редактор Штуль, директор В. Лазовінський, О. Бойків та ю. Коваленко. Передплатники радо вітали такі відвідини, розповідали про своє життя, коли вони приїхали до Франції, свої умови праці, цікавилися українськими проблемами. дехто заявляв, що до них вже 20 років ніхто не приїздив з Парижа та що українці у провінції живуть ізольовано від своїх краян, зрештою і родини в

91 Коваленко ю. Спогади про Олега Штуля-Ждановича... – С. 73.92 Лазовінський В. редакторові... – С. 102.

41

них іноді французькі. Це було пов’язано з тим, що наші співвіт-чизники в той час ще не могли собі дозво-лити власний авто-мобіль, щоб в будь-який момент навідати родичів, друзів чи по-бувати в самій столи-ці93.

У Парижі Олег Штуль активно вклю-чився в громадсько-культурне життя й користувався загаль-ною повагою. За час редагування ним «Україн ського слова» від 17 жовтня 1948 р. до середини 1977 р. вийшло близько 1500 чи сел тижневика, де він опублікував тисячі підписаних і непідписаних статей. При цьому на одну й ту ж саму тему він міг писати кілька разів, але в нього це завжди виходило по-новому і оригінально – він ніколи не повторювався94.

Окрім «Українсь кого слова» О. Штуль редагував публікації «Першої Української друкарні у Франції», «націоналістичного Видавництва в Європі», бібліотеки «Вільної думки», частково «Смолоскипу», дуже часто пишучи до цих видань передмови. Він відредагував календарі-альманахи «Української національ-ної Єдності у Франції» на 1955 і 1956 рр., календар-альманах «Українського слова» на 1961 р., збірник статей, присвячений

93 Коваленко ю. Спогади про Олега Штуля-Ждановича... – С. 74.94 Жуковський А. Життя й творчість Олега Штуля-Ждановича... – С. 17.

Олег Штуль та Євген Маланюк в Торонто, Канада, 1967 р.

42

25-річчю ОУн – «ОУн 1929–1954» (1955 р.), «Україна – спіль-не добро всіх її громадян» (1971 р.), збірник «Олена Теліга», що його видав Український Золотий Хрест у Сполучених Штатах Америки95 (1977 р.). Окрім того Олег Штуль був співредактором збірника на пошану полковника Андрія Мельника (1974 р.), писав передмови до книжок Мирослава небелюка «Під чужими прапо-рами» (1951 р.), Симона Петлюри «Московська воша» (1966 р.), «документ судової помилки: процес Шварцбарта» (1958 р.), юрія Пундика «Український націоналізм» (1966 р.) та ін.

Олег Штуль не бажав стояти осторонь політичних проце-сів, які відбувались в радянській Україні. Він підтримував диси-дентський рух, редагував майже всі видання самвидаву, що ви-ходили у «націоналістичному Видавництві» в Парижі. Зокрема, «Лихо з розуму» В’ячеслава Чорновола (1967 р.), «У півстоліт-тя радянської влади» (1967 р.), «Собор у риштованні» Євгена Сверстюка (1970 р.), «Летюче віконце» Василя голобородь-ка (1970 р.), «Більмо» Михайла Осадчого (1971 р.), «Широке море України» (1972 р.), «Бумеранг» – твори Валентина Моро-за (1974 р.), «За східним обрієм» данила Шумука (1974 р.); а також серію «Українського вісника», випуски I – II (1971 р.), ви-пуск IV (1972 р.), випуск VI (1972 р.), випуск VII – VIII (1975 р.). «О. Жданович» був редактором майже всіх документів і видань ПУн, а також деякий час працював кореспондентом щоденни-ка «Свобода», в якому обговорював вектори французької полі-тики та коментував події в Україні.

Перебуваючи у Франції, О. Штуль розумів вагу франко-мовних публікацій, які могли розповісти про українську куль-туру і визвольні змагання. Тому він сприяв і допомагав у по-яві періодич них видань «Bulletin franco-ukrainien» (у якому були і його статті), «Échanges», книжкових: M. Hruchevsky «Cours d’histoire de l’Ukraine», 1959; E. Malaniuk, Posies (пе-редмова «О. Ждановича»), 1965; Iou. Pundyk «Le Nationalisme Ukrainien», 1967; «La Nouvelle vague litteraire en Ukraine», 1967; M. Kotsiubynsky «Les ombres des ancêtres oubliés», 1970; V. Tchornovil «Le Malheur d’avoir trop d’esprit», 1970, та інших.

95 далі США.

43

О. Штуль разом з дітьми у А. Мельника. Люксембурґ, 1962 р.

О. Штуль відігравав значну роль і в політичному житті українсь-кої діаспори. Окрім редактора «Українського слова» «О. Ждано-вич» був референтом преси та інформації Проводу ОУн (М). Він об’єднав навколо себе цілу плеяду діячів. Серед них слід назвати такі відомі прізвища: д. Андрієвський, М. Антонович, О. Бойків, О. грицай, П. голубенко, О. Зінкевич, А. Кабайда, Б. Кентржинський, д. Квітковський, В. Лазовінський, В. Маруняк, В. Михальчук, М. не-белюк, С. Процюк, ю. Пундик, М. Селешко та ін.

Окрім того, О. Штуль брав активну участь у всіх ВЗУн, на яких визначалася політика ОУн (М). Так, на IV ВЗУн у 1955 р. Штуль був заступником голови, тоді ж став і членом ПУн. Збір ухвалив посилити новими методами контакти з рідними земля-ми та накреслив шляхи дії на чужині у змінених умовах пересе-

44

лення. як член ПУн, Олег Штуль відтепер мав можливість впли-вати на всі справи в ОУн (М)96.

голова ПУн А. Мельник, вбачаючи в О. Штулеві майбутньо-го лідера, у 1962 р. призначив його головою підготовчої комісії V ВЗУн. Займаючись організаційною підготовкою, «О. Ждано-вич» відвідав ряд країн, провів дискусії з кадрами ОУн (М) та Українського націоналістичного руху (Унруху), взяв участь у спільній конференції в Торонто у 1963 р. Окрім цього, напере-додні Збору був делегатом голови ПУн на відкритті пам’ятника Т. г. Шевченку у Вашинґтоні, а у 1964 р. взяв участь в конфе-ренції, яка створила Координаційну раду ідеологічно спорідне-них націоналістичних організацій (ІСнО) – громадську централь націоналістичного руху.

Через хворобу голови ПУн А. Мель-ника фактично вся відповідальність за V ВЗУн, який мав проходити у лип-ні 1964 р., лягла на плечі Олега Шту-ля. У ході роботи Збору були внесені зміни до устрою і програми ОУн (М), п е р е ф о р м о в а н о сам ПУн, де Штуль стає заступником його голови. Після смерті Андрія Мель-ника 1 листопада 1964 р., «О. Ждано-вич» виконує обо-в’яз ки голови ПУну. Певною мірою це

96 Жуковський А. Життя й творчість Олега Штуля-Ждановича... – С. 22–23.

А. Мельник з О. Штулем

45

був переломний момент у житті ОУн (М), коли значна частина української діаспори спостерігала за тим, що ж буде з Організа-цією після смерті її незмінного Провідника. Олег Штуль збирає VI ВЗУн, де виголошує доповідь про виконане ним та Прово-дом завдання збереження ОУн (М) та Унруху97. делегати Збо-ру, який відбувся у жовтні 1965 р., одобрили звіт Штуля і обрали його головою ПУн. Враховуючи результати проведеної роботи, його знову обирають головою Проводу ОУн (М) на VII ВЗУн у 1970 р. та VIII ВЗУн в 1974 р. Варто зазначити, що резолюції та тези VII Збору були надруковані у збірнику «Україна – спільне до-бро всіх її громадян». Одним із авторів цієї праці був О. Штуль.

голова ПУн, за малими винятками, підтримував зв’язки з усіма лідерами українського політичного життя. Він активно ці-кавився загально-громадськими справами: допомагав «Україн-ській національній Єдності» у її виданнях, часто керував з’їздами цієї громадської централі у Франції, проявляв інтерес до робо-ти «Організації української молоді у Франції» (ОУМУФ). Ці два об’єднання обрали О. Штуля своїм почесним членом. Часто за-прошувало його виступати з доповідями і «Українське академіч-не товариство в Парижі». У 1952 р. Штуль стає членом наукового товариства ім. Т. Шевченка (нТШ) в Сарселі, а з 1955 р. входить до його контрольної комісії в Європі. З 1966 р. протягом 11 років О. Штуль був його головою98. Від 1969 р. «О. Жданович» – член Українського народного Союзу99. Окрім того, він був дійсним членом бібліотеки ім. С. Петлюри в Парижі100.

Олег Штуль є також автором статей «Поліська Січ»101 і «Телі-га Олена»102 в «енциклопедії Українознавства», що була видана

97 св. п. Олег Штуль-Жданович... – С. 6.98 Жуковський А. Життя й творчість Олега Штуля-Ждановича... –

С. 24–25.99 св. п. Олег Штуль-Жданович... – С. 6.100 Жуковський А. Життя й творчість Олега Штуля-Ждановича... –

С. 25.101 Штуль О. «Поліська Січ» // енциклопедія Українознавства / [гол. ред.

В. Кубійович]. – репринтне відтворення видання 1955 – 1984 років. – Львів: наукове товариство імені Шевченка, 1996. – Т. 6. – С. 2182.

102 Штуль О. Теліга Олена // Там само, 2000. – Т. 8. – С. 3164.

46

під егідою нТШ. Варто зазначити, що, будучи очевидцем війни, «О. Жданович» дуже реально описував умови партизанського руху. Він звертав увагу на те, що партизани, навіть українські, були важким тягарем для місцевого бідного населення в лісо-вій смузі України. населення, – казав він, – мусить дати парти-занам усе: харчі, кожух, ба навіть жінку. Тому кількість україн-ських партизанів, які постійно були задіяні, не могла бути чи-сельна. Щоправда, на випадок потреби, вони мобілізувалися з цивільного населення для масового повстанського руху. По-руч сиділи в лісах і українські партизани (двох націоналістичних груп), і радянські, а деколи й інші (зокрема, польські). нато-мість, у лісах не було німців, вони лісів боялися. деколи, – го-ворив Штуль, – доводилося перейти якийсь місток, і відчувало-ся, що там чигає якийсь партизан. А хто його знає який? Свій чи радянський? За словами В. Кубійовича, розповіді Штуля про війну були тверезі й холодні, попри його гарячий патріотизм, а може саме й завдяки цьому103.

наведена розповідь «О. Ждановича» про будні української партизанки привертає до себе особливу увагу. Будучи безпо-середнім учасником боротьби, автор є напрочуд об’єктивним, його узагальнення немовби побудовані на ґрунтовних наукових розвідках, хоча й слова дещо спрощені. Самі по собі вони пев-ною мірою підтверджують те, що Штуль був справді істориком, який розкрив одну з національних трагедій періоду другої сві-тової війни.

Олег Штуль активно працював і в церковно-релігійній сфе-рі, як у Франції, так і в діаспорі зокрема. Окрім участі в діяль-ності православної парафії і братства ім. С. Петлюри в Парижі, він брав участь у соборах Української Автокефальної Право-славної Церкви (УАПЦ), допомагав у редагуванні звернень та резолюцій цих соборів, які направлялися в Україну. на цьому відтинку він тісно співпрацював з митрополитом М. Скрипни-ком і ще й до того ж викладав на богословських курсах, органі-зованих Українським Вільним Університетом в Мюнхені104.

103 Кубійович В. Вступне слово // Париж Олегові Штулеві... – С. 89.104 Жуковський А. Життя й творчість Олега Штуля-Ждановича... –

С. 25–26.

47

Родина Штулів. Зліва направо: Катерина, Данило, Олег, Антоніна. Париж, Франція, 1955 р.

Зліва направо: Данило Штуль, Катерина Штуль, Антоніна Штуль , Василь Швець, Анна Кобилко, Анна Швець.

м. Ейндговен (Eindhoven), Голландія, 1957 р.

48

дуже часто саме авторитет Штуля сприяв вирішенню су-перечок в середовищі діаспори. яскравим прикладом цього є дискусія між українською еміграцією, яка виникла у зв’язку з відкриттям скверу ім. Т. Шевченка 29 березня 1975 р. в Па-рижі. Очільники міської ради ультимативно вимагали, щоб на урочистостях відкриття була обов’язково присутня радянська делегація, інакше український комітет не отримає дозволу на перейменування скверу поблизу української католицької церк-ви, в серці латинського кварталу у сквер ім. Т. Шевченка. Проти радянської делегації рішуче виступала група українських опо-нентів, і лише О. Штуль зумів переконати останніх погодитися з вимогами міської ради Парижа105.

«О. Жданович» отримував невелику платню редактора106. По-над 20 років його сім’я проживала в скромній трикімнатній квар-тирі. Окрім подружжя Штулів, тут мешкала мати Катерини та двоє дітей. Тоді редакторові не легко було працювати вдома, доводи-лось чекати, коли всі заснуть. Він міг допізна читати і писати, пола-годжувати кореспонденцію, якої не бракувало. Йому це доводило-ся робити при електричному світлі і вдень, бо до квартири потра-пляло мало сонячного світла, вікна виходили на подвір’я, затінене іншими будинками. детальний опис помешкання Штулів подає у своєму спомині В. Маркусь, який оселився в їхній квартирі у серпні 1982 р. Він стверджує, що замість креденсів із порцеляною чи ви-шуканим посудом, скрізь у кімнатах були розставлені книжки, яких начислювалося 4 тисячі томів. Штуль працював здебільшого за ве-ликим столом у їдальні, що слугував водночас і письмовим столом, незважаючи на те, що Штулі в часі придбали велике й гарне бюрко зі шкіряною поверхнею для потреб сина. Книги О. Штуля представ-лять собою багатомовну бібліотеку, але українські видання пере-важають, їх понад 40 відсотків. З іншомовних найбільше французь-ких, чимало російських, є і німецькі, англійські, іспанські. У бібліоте-ці відразу можна побачити, де книги дочки – лікарки, сина – еконо-міста, дружини – інженера і письменниці107.

105 Вирста А. Спогади про Олега Штуля // Париж Олегові Штуле-ві... – С. 35–36.

106 Скорупський М. на перехрестях життя... – С. 150.107 Маркусь В. Олегові книжки // Париж Олегові Штулеві... –

С. 112–113.

49

Олег Штуль з онуком Олексою Томою (син Антоніни Штуль). Париж, Франція, 1972 р.

Олег і Катерина Штулі. Межев (Megève), Франція, 1971 р.

50

Тяжка хвороба – рак сечового міхура108, змушувала Штуля цінувати кожну хвилину. Починаючи з 1962 р. він переніс кілька важких операцій, стан його здоров’я погіршився у 1977 р., однак голова ПУн не припиняв своєї діяльності. Він поспішав з редак-цією збірника, присвяченого О. Телізі109, взяв участь у відкритті пам’ятника «О. Ольжичеві» в Лігайтоні (США) 9 липня, де виго-лосив перед чисельними присутніми свою останню промову. на наступний день Штуль брав участь у відкритті надгробного пам’ятника на могилі свого шкільного товариша ю. Пундика в Саут Баунд Бруці. Окрім того, як звичайно, відразу по приїзді до Америки він відвідав митрополита Мстислава в його резиденції. За словами М. Скорупського на той час О. Штуль уже був дуже хворий, однак, незважаючи на десять перенесених операцій, виглядав і тримався подиву гідно добре110.

108 Кошелівець І. Пам’яті моїх паризьких друзів // Там само. – С. 79.109 Жуковський А. Життя й творчість Олега Штуля-Ждановича... – С. 26.110 Скорупський М. на перехрестях життя… – С. 151.

Катерина та Олег Штулі – останнє літо разом. Лісебо (Норвегія), 1976 р.

51

Данило Малинович, Данило Штуль, Олег Штуль. Ліон (Lyon), Франція, 1969 р.

Фредерік Барб'є, Антоніна Штуль, доктор Микола Радейко, Катерина Штуль, Олег Штуль. Осло (Oslo), Норвеґія, 1970 р.

52

голова Проводу ОУн (М) достойно проніс свій життєвий хрест – він був справжнім українцем. У вечірніх годинах 4 лис-топада 1977 р. в одно-му зі шпиталів м. Торон-то патріот України Олег Штуль назавжди відійшов у вічність. Похоронна від-права відбулась 12 лис-топада в меморіальній церкві Св. Андрія. Моле-бень провів митрополит Мстислав Скрипник111. Згідно з останньою во-

лею, Олег Штуль був похований на цвинтарі Св. Андрія – осе-редку Української Православної Церкви в США у м. Саут Баунд Брук штату нью-джерзі112.

У 1986 р. в Франції вийшов збірник «Париж Олегові Штуле-ві», присвячений голові ПУн. Книга складається з трьох частин: біографії О. Штуля, споминів про нього та його публікацій на різні теми113. Видання доповнене унікальною добіркою фото-графій, в яких відображено громадсько-політичне, професійне та сімейне життя Олега Штуля.

Задум видати збірник виник у кількох парижан, а передусім М. Калитовської. Ця ідея знайшла широкий відгук у колах укра-їнської громадськості Парижа і Сарселя. Ініціатори звернулися до нТШ з пропозицією видати збірник і управа Товариства радо дала на це згоду. Першу і третю частини збірника підготував А. Жуковський, автором вступного слова став В. Кубійович114.

111 Жуковський А. Життя й творчість Олега Штуля-Ждановича... – С. 26.

112 св. п. Олег Штуль-Жданович... – С. 1.113 Париж Олегові Штулеві // Свобода. – 1989. – 30 вересня. –

С. 3.114 Кубійович В. Вступне слово... – С. 7–8.

Олег Штуль. Норвеґія, 1976 р.

53

Збірник «Париж Олегові Штулеві» є цінним джерелом для вчених, які проводять дослідження з історії українсько-го національно-визвольного руху, громадського, політично-го, літературного та культурного життя діаспори. Через це він обов’язково повинен бути перевиданий не тільки для науково-го вжитку, але й з метою більш ширшого ознайомлення з досі невідомою українською минувшиною.

Обкладинка роботи Любомира Гуцалюка для збірника «Париж Олегові Штулеві», який вийшов у Франції

за редакцією Емми Андієвської

54

ВИСноВкИ

друга світова війна принесла українцям непоправне лихо і водночас дала спробу відродити державність. як показав час, політики, навіть націоналістичного напрямку, не змогли досяг-нути консенсусу у вирішальний момент. Ця провина лежить на плечах окремих осіб, про яких ще обов’язково розкажуть істори-ки. натомість, переважна більшість палких патріотів боролась і жертвувала усім заради того, щоб мати можливість називатись українцями, бути господарями на своїй землі, мати право вірос-повідування і не боятись вільно висловлювати свої думки. Часто, на відміну від своїх провідників, вони були готові забути про дру-горядне, щоб об’єднати свої зусилля і дати відсіч усім ворогам.

Олег Штуль, будучи далекоглядним і поміркованим полі-тиком, упродовж свого життя намагався згуртувати українські сили. У партизанському штабі Т. Бульби-Боровця він виступив проти братовбивчої війни, а в умовах блокового протистояння двох наддержав прагнув підтримувати зв’язок з Україною на-віть через залізну завісу. Очолюючи Провід, Штуль налагоджу-вав співпрацю з численними організаціями та об’єднаннями україн ської діаспори в усьому світі.

Сповідуючи вірність національним інтересам та плека-ючи віру у власну державу, він не дбав за особистий матері-альний достаток та комфортне життя, повністю віддаючись громадсько-політичній діяльності. Очевидно, що якби не бо-ротьба, він захистив би докторську дисертацію та був би тала-новитим вченим.

епоха Олега Штуля наповнена історичними подіями, уроки яких мають застерігати нас від помилок минулого. Вони непо-винні постійно бути каменем спотикання на шляху розбудови Української держави. Лише правда історичної спадщини спри-ятиме вирішенню болючих питань сьогодення і допоможе про-класти власну дорогу у майбутнє.

на останок, варто сказати, що всупереч усім можливим дискусіям, Олег Штуль заслуговує на визнання. Він по праву, безумовно, є великим українцем, а його ім’я – це лише одне з безлічі імен відомих і невідомих борців за волю України.

55

Андрій Мельник

Роман СушкоМикола Сціборський

Євген Коновалець

56

Іван РогачОрест Чемеринський

Ярослав Гайвас Осип Бойдуник

57

Олег Кандиба («О. Ольжич») Дмитро Андрієвський

Аркадій ЖуковськийМикола Плав'юк

58

Генерал Микола Капустянський

59

Тарас Боровець («Тарас Бульба»)

60

На квартирі Маланчуків. Зліва направо: Олег Штуль, НН, Катерина Штуль, Роман Маланчук (Ромеха), пані Маланчук.

Нью-Йорк, США, 1966 р.

Денис Квітковський, Олег Штуль, Марія Бек, НН. Детройт (Detroit), США, 1966 р.

61

Олег Штуль на могилі Є. Коновальця.Роттердам, Голландія, 1950 р.

Урочистості на могилі Є. Коновальця. Зліва направо: третій – Андрій Мельник, п'ятий – Олег Штуль.

Роттердам, Голландія, 1961 р.

62

Олег Штуль на міжнародній виставці. Нью-Йорк, США, 1964 р.

Олег Штуль і п. Довгань.Монтреаль, Канада, 1966 р.

Олег Штуль. Торонто, Канада, 1966 р.

63

Олег і Катерина Штуль. Ронда, Іспанія, 1972 р.

Христина Ковальська, Олег Штуль, Катерина Штуль. Канни (Cannes), Франція, 1974 р.

64

Зліва направо: Олег Штуль, прем’єр-міністр Канади Лестер Пірсон (Lester B. Pearson), президент УНО Ярослав Білак. Квітень, 1967 р.

Урочистості з нагоди 75-річчя поселення українців в Канаді.Зліва направо: суддя П. Ґрещук, суддя І. Дідур, прем’єр-міністр Канади Лестер Пірсон, голова КУК адвокат П. Саварин, депутат

парламенту Канади в 1926–1935 рр. М. Лучкович, міністр А. Головач, голова ПУН ред. О. Штуль, др. М. Суховерський.

Едмонтон, Канада, 17 липня 1966 р.

65

Зліва направо: Мирослав Перожак, сенатор Павло Юзик, Олег Штуль, Ярослав Білак. Квітень, 1967 р.

Олег і Катерина Штуль з невідомими перед будинком парламенту.Оттава, Канада, 1966 р.

66

Олег і Катерина Штулі на пластовому джамборі. Джаспер (Jasper), Альберта, Канада, 1966 р.

Олег і Катерина Штулі. Джаспер (Jasper), Альберта, Канада, 1966 р.

67

Катерина і Олег Штулі біля пам'ятника Т. Г. Шевченкові.Вінніпеґ, Канада, 1966 р.

Осип Зінкевич і Олег Штуль біля пам'ятника Т. Г. Шевченкові.Вашинґтон, США, 1966 р.

68

Панахида на могилі редактора Бойківа. Зліва направо: Михайло Кам’янецький, Яків Ґенза, пані Бойків,

п. Солтис, пані Дробіняк, пані Щадило, Катерина Штуль, о. Михайло Левенець, Данило Штуль, полк. Солонар. Франція, 1970 р.

На могилі Богдана Кентржинського, хрещеного батька Антоніни Штуль. Зліва направо: Катерина Штуль,

Фредерік Барб'є, Антоніна Штуль, Олег Штуль, пані Кентржинська, Тарас Кентржинський. Стокгольм, Швеція, 1970 р.

69

Зліва направо: Данило Штуль, полковник Петро Закусило, Олег Штуль. Блакитне побережжя (Côte d’Azur), Франція, 1974 р.

Олександра Ковальська, Олег Штуль, др. Ковальський.Торонто, Канада, 1977 р.

70

Олег Штуль, Катерина Штуль, Тамара Суховерська.Париж, Франція, ресторан «У Швейка», 1977 р.

Владика Мстислав Скрипник, Катерина Штуль, Тамара Суховерська.Париж, Франція, ресторан «У Швейка», 1977 р.

71

Катерина і Олег Штулі в шпиталі. Торонто, Канада, 1977 р.

Тетяна Плющ, дружина дисидента

Леоніда Плюща, Олег Штуль.

Париж, Франція,1976 р.

72

Денис Квітковський, Леонід Філь, Данило Штуль, Данило-Модест Мицик, Юрій Карманін, Богдан Зорич

на похоронній відправі св. п. Олега Штуля.Торонто, Канада, 1977 р.

Данило Штуль, Денис Квітковський, владика Мстислав, Микола Плав’юк, Леонід Філь на похороні св. п. Олега Штуля.

Саут Баунд Брук, США, 12 листопада 1977 р.

73

Данило Штуль з дітьми Олегом і Меланією, дружиною Юлією та мамою дружини Володимирою Теслюк на могилі св. п. Олега Штуля в

Саут Баунд Брук, США, 2009 р.

Антоніна, Катерина і Данило Штулі на похоронній відправі.Саут Баунд Брук, США, 12 листопада 1977 р.

74

Сучасний вигляд приміщення колишньої Державної православної духовної семінарії у м. Кременці, де навчався Олег Штуль

Меморіальні таблиці на будинку колишньої Кременецької духовної семінарії, де у 1927–1934 рр. навчався Олег Штуль

75

Лист Леоніда Мосендза до Олега Штуля,07.06.1948 р.

76

Перший аркуш листа-заповіта О. Штуля під назвою “До Друзів”. Париж, 08.07.1965 р.

77

Другий аркуш листа-заповіта О. Штуля під назвою “До Друзів”. Париж, 08.07.1965 р.

Екслібрис Олега Штуля роботи мистця Мирона Левицького

78

Привітання голові ПУН О. Штулеві. США, 1965 р.

79

ПокаЖЧИк

аАвстрія 33, 34Альберта, пров. (Канада) 66Америка 29, 50Анаба, м. (Алжир) 33Андієвська емма 8, 53Андрієвський дмитро 43, 57Антоновицький, ліс 26Антонович М. 43Антонюк я. 18

ББабинський, голова міськ.

управи 28Байковий, цвинтар (Байкове

кладовище в Києві) 20Бандера Степан 7, 28Барб’є, Фредерік 51, 68Бек Марія 60Берлін, м. (німеччина) 26, 28, 29Берхтесгаден, м. (німеччина)

27, 34Беч д. 11Бізіч Катерина Іванівна.

Див. Кобилко-Штуль-Бізіч Катерина

Бізіч С. 33Білак С., о. 30Білак ярослав 64, 65Біловезька Пуща, заповідник

(Білорусь) 17Блакитне побережжя, рів’єра

(Франція) 69Бойдуник Осип 56Бойків Олекса, ред. 34, 40, 43, 68Бойків, пані 68Боровець Тарас («Тарас

Бульба») 22, 26-29, 54, 59Брехуненко наталія 11

Буа д’Арсі, комуна (Франція) 36Буг, Західний, р. 17Бульба-Боровець Тарас.

Див. Боровець Тарас«Бульба Тарас», от.

Див. Боровець ТарасБульбівці 27Бурачинська Лідія 33Бурбело О. 11

ВВанкувер, м. (Канада) 38Варшава, м. (Польща) 10, 11,

17, 28Вашинґтон, м. (США) 44, 67Вермахт 21, 27Винників Іванна 36Винниченко Володимир 15Вирста А. 48«Вільна думка», часопис 41Вінницька, обл. 30Вінніпеґ, м. (Канада) 22, 67Вітошинський Борис 11Волинська, обл. 16Волинські, ліси 25Волинь 18, 19, 23, 28, 33«Волинь», часопис 18, 24Вороніж, м. (росія) 22

ггайвас ярослав 22, 56галичина 14гарц, гори в німеччині 30голландія 47, 61голобородько Василь 42головач А. 64голубенко П. 43горохівщина 8гошовський Б. 15

80

гоща, смт. рівненської обл. 28«грибівський». Див. Сеник

Омелянгрицай О. 43грушевський Михайло 15, 42гуцалюк Любомир 53

ҐҐенза яків 68Ґосляр, м. (німеччина) 30, 31,

33, 34Ґрац, м. (Австрія) 33Ґрещук П. 64

дденисюк В. Т. 16-19денисюк І. О., проф. 16-19детройт, м. (США) 60джаспер, муніципалітет,

нац. парк (Канада) 66дідур І. 64дніпро, р. 33довгань, п. 62«дойче Україніше Цайтунґ»,

нім. газета 24донцов дмитро 15«дорога», журнал 15дробіняк, пані 68друга річ Посполита.

Див. річ Посполита, другадублянський А. 11, 24, 30

еедмонтон, м. (Канада) 64ейндговен, м. (голандія) 47«еней», к-р. Див. Олійник

Петро«енциклопедія

Українознавства» 45

ЄЄвропа 8, 41, 45

Ж«Жданович О.» Див. Штуль

Олег даниловичЖиричі, с. ратнівського р-ну 16Житомир, м. 8Жмеринка, м. Вінницької обл.

30Жуковський Аркадій 8, 15, 16,

21-23, 26, 27, 29, 30, 34, 39, 41, 44-46, 50, 52, 57

ЗЗакарпаття 28Заксенгаузен, нім. концтабір

28, 29Закусило Петро, полк. 69Заліси, с. ратнівського р-ну

16, 18, 19«Зарево», мист. управа 21Захід 27, 28Зінкевич Осип 43, 67Зорич Богдан 72Зощук С. 11

ІІнсбрук, м. (Австрія) 33, 34Іспанія 63

кКабайда А. 17, 43Калитовська М. 34, 52Кам’янецький Михайло 68Канада 38, 41, 62, 64-67, 69,

71, 72Кандиба Олег («О. Ольжич»)

11, 15, 16, 22, 24, 29, 50, 57Канни, м. (Франція) 63Капустянський Микола 58Каркоць-Вовк М. 22Карманін юрій 72Квітка-Основ’яненко григорій

15

81

Квітковський денис 43, 60, 72Кентржинська, пані 68Кентржинський Богдан 33,

35, 43, 68Кентржинський Тарас 68Київ, м. 8, 19-25, 33Кірстюк І. 34Кобилко Анна 31, 36, 47Кобилко Іван Павлович 31-33Кобилко Катерина Іванівна.

Див. Кобилко-Штуль-Бізіч Катерина

Кобилко-Штуль-Бізіч Катерина 30, 31, 33, 36, 47-51, 60, 63, 65-68, 70, 71, 73

Коваленко ю. 30, 33, 40, 41Ковальська Олександра 69Ковальська Христина 63Ковальський, др. 69Ковель, м. Волинської обл. 18, 24«Коник». Див. Онуфрик П.Коновалець Євген, полк. 55, 61Кордуба Мирон, проф. 10, 14Котляревський Іван 15Коцюбинський Михайло 42Кошелівець І. 50Краків, м. (Польща) 21Кременець, м. Тернопільської

обл. 74Кременеччина 23Кротюк С. 24, 25Кубійович Володимир, проф.

45, 46, 52КУК 64Куліш Пантелеймон 14Кульчинський Ф. 10

ЛЛазовінська Катерина 35Лазовінський Володимир 34,

35, 37, 39, 40, 43

Левенець Михайло, о. 68Левицький Мирон 77Ленартович О. ю. 23, 28Лігайтон, м. (США) 50Ліон, м. (Франція) 51Лісебо, м. (норвегія) 50«Літаври», журнал 23Локачинський, р-н Волинської

обл. 8Луцьк, м. Волинської обл. 16,

18, 23-25Лучкович М. 64 Львів, м. 15, 22, 28, 45Людвипільський, р-н

рівненської обл. 26Люксембурґ 43

ММаланчук, пані 60Маланчук (ромеха) роман 60Маланюк Євген 10, 41, 42Малинович данило 51Маркусь Василь, проф. 48Марокко 33Маруняк В. 43Межев, комуна (Франція) 49Мельник Андрій, полк. 7, 25,

28, 39, 42-44, 55, 61Мельниківці. Див. ОУн (М) Миронець надія Іванівна,

проф. 11, 21, 24Митрович М. 30, 33Михальчук В. 23, 34, 43Мицик данило-Модест 72М., історик 21Монпарнас, цвинтар

(Франція) 33Монтреаль, м. (Канада) 62Мороз Валентин 42Мосендз Леонід 75

82

Москва, м. (росія) 26«Мухи», сотня 27Мюнхен, м. (німеччина) 14, 46

ннаддіпрянщина 25нансі, м. (Франція) 34націоналістичне Видавництво

в Європі 41, 42небелюк Мирослав 42, 43німеччина 28, 30, 31німці 17, 18, 23, 25-29, 46нКВС 18норвеґія 51, 52нормандія, реґіон (Франція) 37нТШ 45, 46, 52нью-джерзі, штат (США) 52нью-Йорк, м. (США) 60, 62

оОвруцький, пов. Волинської

губ. російської імперії 8Овруччина 8Олійник Петро («еней») 27«Ольжич О.». Див. Кандиба

ОлегОнуфрик П. («Коник») 22Осадчий Михайло 42Осло, м. (норвегія) 51Оттава, м. (Канада) 65ОУн 7, 18, 21, 24, 25, 42ОУн (Б) 7, 21, 23, 26, 29Оунівці. Див. ОУн ОУн, Київської похідна група 21ОУн (М) 7, 21-23, 26, 28, 34,

43-45, 52ОУн (М), III-ій ВЗУн 34ОУн (М), IV ВЗУн 43ОУн (М), V ВЗУн 44ОУн (М), VI ВЗУн 45ОУн (М), VII ВЗУн 45

ОУн (М), VIII ВЗУн 45ОУн (М), Волинський

Інспекторат 23ОУн (М), З’їзд українських

самостійників 25ОУн, СБ 18, 26

ППазуняк н. 10Париж, м. (Франція) 8, 10, 11,

15, 24, 29, 30, 33, 34, 36, 38, 41, 42, 45-49, 52, 53, 70, 71, 76, 77

Перожак Мирослав 65Перша Українська друкарня у

Франції 34, 41Петлюра Симон 42Петренко-Кухарчук г. 28Пилипчук н. 11Пірсон, Лестер (Lester

B. Pearson) 64П., історик 21Плав’юк Микола 57Плющ Леонід 71Плющ Тетяна 71Полікарп, владика 38«Поліська Січ», повст. армія

22, 25, 26Польща 10Почаїв, м. Тернопіл. обл. 25Прага, м. (Чехія) 14Привітне, с. Локачинського

р-ну 8«Просвіта», т-во 16Процюк С. 43ПУн 8, 10, 15, 22, 24, 25,

42-44, 50, 52, 64Пундик юрій 42, 43, 50

Ррабат, м. (Марокко) 33

83

радейко Микола, д-р 30, 33, 51радянські партизани 26ратнівська земля.

Див. ратнівщинаратнівський, р-н Волин. обл. 16ратнівщина 8, 16, 17, 18, 19репетило-яцура Оля 20рівне, м. 16, 22, 25, 27, 28рівненська, обл. 26річ Посполита, друга 8рогач І. 22, 24, 56ронда, м. (Іспанія) 63роттердам, м. (голандія) 61

ССаварин П. 64Самчук Тетяна 22Самчук Улас 8, 22Сарненщина 8Сарсель, м. (Франція) 45, 52Саут Баунд Брук, м. (США)

50, 52, 72, 73СБ ОУн. Див. ОУн, СБ Сверстюк Євген 42Свидницький Анатоль 15Свинюхи, с. горохівського

пов. Див. Привітне, с. Локачинського р-ну

«Свобода», щоденник 42Селешко М. 43Селище, с. 27Сеник-грибівський О.

Див. Сеник ОмелянСеник Омелян («грибівський»)

22Сидоренко Павло 20Синове, с. Старовижів. р-ну

Волинської обл. 16Скорупський Максим 10, 11,

26, 27, 48, 50Скрипник Мстислав,

митрополит 46, 50, 52, 70

Смаль-Стоцький роман, проф. 14

Смерека В. 30«Смолоскип», в-во 41Сновидовичі, с-ще

Олевського р-ну Житомирської обл. 8

Сойко І. 11Солонар, полк. 68Солтис, п. 68Союз Українок Франції 33Старовижівський, р-н

Волинської обл. 16Стокгольм, м. (Швеція) 68Столярук І. 8«Сурма», альманах 21Суховерська Тамара 70Суховерський М. 64Сушко роман, полк. 55Схід 21, 22Сціборський Микола 22, 55США 42, 52, 60, 62, 67, 72, 73, 78

ТТеліга Михайло 11Теліга Олена Іванівна 10-13, 16,

17, 19, 21, 22, 24, 42, 45, 50Теліги, подружжя 24Теслюк Володимира 73Теслюк юлія. Див. Штуль юліяТовариство Українського

Жіноцтва ім. О. Теліги 33Тома Олекса 49Торонто, м. (Канада) 41, 44,

62, 69, 71, 72Турянська р. 29

УУАПЦ 46Україна 10, 11, 14, 17, 21,

26, 33, 34, 42, 46, 52, 54

84

Україн. держава. Див. Україна Українська національна

Єдність у Франції 41, 45Українська Православна

Церква (УПЦ) в США 52Українська Центральна рада 15Українське академічне

товариство в Парижі 45«Українське слово», тижневик

34, 39-41, 43Український Вільний

Університет (УВУ) 46Український Золотий Хрест 42Український народний Союз

(УнС) 45Український національний

Комітет 29«Український вісник», часопис

самвидаву 42Україн. народ. Див. Українці Українці 10, 26, 27, 40, 52, 54, 64УнО 64УнрА 26, 27Унрух 44, 45УПА 25, 27УПА-Південь 27

ФФіль Леонід 72Франція 34, 35, 37, 40-42, 45,

47, 49, 51-53, 63, 68-71

ХХерсонщина 19Хмелівка, хут. с. Селище 27

ЧЧемеринський Орест 24, 56Червона армія (ЧА) 17, 27, 29Чорновіл В’ячеслав

Максимович 42«Чорнота». Див. Штуль

Василь данилович

«Чумак», зв. 28

ШШале, м. (Франція) 35Шварцбарт, Самуель 42Швеція 68Швець Анна 47Швець Василь 47Шевченко Тарас григорович

17, 44, 67Штулів, родина 7, 16, 19, 31,

34, 38, 47, 48Штуль Антоніна, мама 7-9, 16-18Штуль Антоніна Олегівна 30,

31, 36, 47, 49, 51, 68, 73Штуль Василь данилович

(«Чорнота») 7-10, 16-18, 23-26

Штуль данило, о. 7-9, 16, 18-20, 25

Штуль данило Олегович 30, 33, 36, 47, 51, 68, 69, 72, 73

Штуль Катерина Іванівна. Див. Кобилко-Штуль-Бізіч Катерина

Штуль Меланія данилівна 73Штуль Олег данилович

(«Жданович О.») 7-18, 21, 22, 24, 26-30, 33, 34, 36, 37, 39-41, 43-53, 60-67, 69-78

Штуль Олег данилович, онук 73Штуль юлія (з Теслюків) 73Шумук данило 42

ЩЩадило, пані 68

Ююзик Павло, сенатор 65

Яянів Володимир 15

85

СПИСок СкоРоЧенЬ Та аБРеВІаТУР

авт. – авторВЗУн – Великий збір українських націоналістіввул. – вулицяга – гектардр. (д-р) – докторім. – іменіін. – іншікУк – Комітет (тепер: Конґрес) Українців Канадим. – містонкВС – народний комісаріат внутрішніх справнТШ – наукове товариство ім. Т. Шевченкао. – отецьобл. – областьоУн – Організація Українських націоналістівоУн (Б) – Організація Українських націоналістів під проводом

С. БандериоУн (М) – Організація Українських націоналістів під проводом

А. Мельникаполк. – полковникпров. – провідникПУн – Провід Український націоналістівр. – рікр-н – районред. – редактор с. – селоСБ – Служба безпекиСв. – святийст. – століттяСШа – Сполучені Штати Америкитис. – тисяча УаПЦ – Українська автокефа ль на православна церкваУно – Українське національне Об'єднанняУнРа – Українська народна революційна арміяУнРух – Український націоналістичний рух

86

ПеРеЛІк ФоТогРаФІЙ Та ІЛЮСТРаЦІЙ

о. данило Штуль з дружиною Антоніною і двома синами: 1. Олегом (біля матері) та Василем, 1926 р. . . . . . . . . . . . . . . .9Олег Штуль (в центрі) з приятелями в молодих роках2. . . . . .9О. Штуль після здобуття середньої освіти, 1934 р.3. . . . . . .10Вечірка в будинку Української студентської громади. 4. Варшава, 1938 р. Зліва направо: д. Беч, І. Сойко, М. Теліга, О. Бурбело, н. Пилипчук, О. Штуль, О. Теліга, С. Зощук . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .11Олена Теліга5. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .12Фотокопія рукопису сонетів Олени 6. Теліги, присвячених Олегові Штулеві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .12О. Штуль – студентські часи у Варшаві, 1934–1939 рр. 7. . . .14о. данило Штуль після заслання. Київ, 1965 р. 8. . . . . . . . . .19Отець протоієрей данило Штуль і Оля репетило-яцура в 9. саду Сидоренків. Київ, 1966 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .20Похорон отця протоієрея данила Штуля, 10. перший ліворуч Павло Сидоренко. Київ, Байковий цвинтар, 21 березня 1967 р. . . . . . . . . . . .20Василь Штуль («Чорнота»), 1938 р. 11. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .23Отаман Т. Бульба-Боровець і О. Штуль (праворуч) в 12. Америці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .29Учасники весільної гостини подружжя Штулів13. . м. Ґосляр, німеччина, 1945 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .31Анна Кобилко, мати Катерини Штуль, 14. Антоніна Штуль, 1954 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .31Іван Павлович Кобилко, батько Катерини Штуль15. . . . . . . . .31Клапсидра св.п. інж. Івана Кобилка в 16. «Українському Слові», 1951 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .32Весілля Володимира і Катерини Лазовінських.17. Шале (Chalais), Франція, 1950 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .35Богдан Кентржинський на весіллі Лазовінських18. . . . . . . . . .35Анна Кобилко з донькою Катериною і 19. онуком данилом Штулем. Буа д’Арсі (Bois d’Arcy), біля Парижа, 1956 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .36Олег Штуль з донькою Антоніною. Париж, 1954 р. 20. . . . . .36

87

Іван21. на Винників з похресником данилом Штулем. Париж, 1955 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .36Олег Штуль і Володимир Лазовінський в часі редакційних 22. поїздок по Франції. нормандія (Normandie), 1950 р. . . . .37Олег Штуль. нормандія (Normandie), Франція, 1950 р. 23. . .37Подружжя Штулів у резиденції владики Полікарпа 24. поблизу Парижа, 1952 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .38Олег Штуль у Ванкувері, Канада, 1964 р. 25. . . . . . . . . . . . . . .38Зліва направо: В. Лазовінський, А. Мельник, 26. О. Штуль і А. Жуковський . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .39Олег Штуль та Євген Маланюк в Торонто, 27. Канада, 1967 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .41О. Штуль разом з дітьми у А. Мельника, 28. Люксембурґ, 1962 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .43А. Мельник з О. Штулем29. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .44родина Штулів. Зліва направо: Катерина, данило, Олег, 30. Антоніна. Париж, Франція,1955 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .47Зліва направо: данило Штуль, Катерина Штуль, Антоніна 31. Штуль , Василь Швець, Анна Кобилко, Анна Швець. м. ейндговен (Eindhoven), голландія, 1957 р. . . . . . . . . . . .47Олег і Катерина Штулі. 32. Межев (Megève), Франція, 1971 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .49Олег Штуль з онуком Олексою Томою 33. (син Антоніни Штуль). Париж, Франція, 1972 р. . . . . . . . . .49Катерина та Олег Штулі – останнє літо разом. 34. Лісебо (норвегія), 1976 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .50данило Малинович, данило Штуль, Олег Штуль.35. Ліон (Lyon), Франція, 1969 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .51Фредерік Барб'є, Антоніна Штуль, 36. доктор Микола радейко, Катерина Штуль, Олег Штуль. Осло (Oslo), норвеґія, 1970 р. . . . . . . . . . . . .51Олег Штуль. норвеґія, 1976 р. 37. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .52Обкладинка роботи Любомира гуцалюка для збірника 38. «Париж Олегові Штулеві», який вийшов у Франції за редакцією емми Андієвської . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .53Євген Коновалець39. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .55

88

Андрій Мельник40. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .55Микола Сціборський41. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .55роман 42. Сушко . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .55ярослав гайвас43. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .56Осип Бойдуник44. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .56Орест Чемеринський45. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .56Іван рогач46. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .56Олег Кандиба (47. «О. Ольжич») . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .57дмитро Андрієвський48. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .57Микола Плав'юк49. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .57Аркадій Жуковський50. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .57генерал Микола Капустянський51. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .58Тарас Боровець («Тарас Бульба»)52. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .59денис Квітковський, Олег Штуль, Марія Бек, нн.53. детройт (Detroit), США, 1966 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .60на квартирі Маланчуків. Зліва направо: Олег Штуль, 54. нн, Катерина Штуль, роман Маланчук (ромеха), пані Маланчук. нью-Йорк, США, 1966 р. . . . . . . . . . . . . . . .60Олег Штуль на могилі Є. Коновальця55. . роттердам, голландія, 1950 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .61Урочистості на могилі Є. Коновальця. 56. Зліва направо: третій – Андрій Мельник, п'ятий – Олег Штуль. роттердам, голландія, 1961 р. . . . . .61Олег Штуль на міжнародній виставці. 57. нью-Йорк, США, 1964 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .62Олег Штуль і п. довгань58. . Монтреаль, Канада, 1966 р. . . .62Олег Штуль. Торонто, Канада, 1966 р. 59. . . . . . . . . . . . . . . . . .62Олег і Катерина Штуль. ронда, Іспанія, 1972 р. 60. . . . . . . . . .63Христина Ковальська, Олег Штуль, Катерина Штуль.61. Канни (Cannes), Франція, 1974 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .63Урочистості з нагоди 75-річчя поселення українців в 62. Канаді. Зліва направо: суддя П. Ґрещук, суддя І. дідур, прем’єр-міністр Канади Лестер Пірсон, голова КУК адвокат П. Саварин, депутат парламенту Канади в 1926–1935 рр. М. Лучкович, міністр А. головач, голова ПУн ред. О. Штуль, др. М. Суховерський. едмонтон, Канада, 17 липня 1966 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . .64

89

Зліва направо: Олег Штуль, прем’єр-міністр Канади 63. Лестер Пірсон (Lester B. Pearson), президент УнО ярослав Білак. Квітень, 1967 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .64Зліва направо: Мирослав Перожак, сенатор Павло юзик, 64. Олег Штуль, ярослав Білак. Квітень, 1967 р. . . . . . . . . . . .65Олег і Катерина Штуль з невідомими перед будинком 65. парламенту. Оттава, Канада, 1966 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . .65Олег і Катерина Штулі на пластовому джамборі.66. джаспер (Jasper), Альберта, Канада, 1966 р. . . . . . . . . . .66Олег і Катерина Штулі.67. джаспер (Jasper), Альберта, Канада, 1966 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .66Катерина і Олег Штулі біля пам'ятника Т. г. Шевченкові68. . Вінніпеґ, Канада, 1966 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .67Осип Зінкевич і Олег Штуль біля пам'ятника 69. Т. г. Шевченкові. Вашинґтон, США, 1966 р. . . . . . . . . . . . . .67Панахида на могилі редактора Бойківа. 70. Зліва направо: Михайло Кам’янецький, яків Ґенза, пані Бойків, п. Солтис, пані дробіняк, пані Щадило, Катерина Штуль, о. Михайло Левенець, данило Штуль, полк. Солонар. Франція, 1970 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .68на могилі Богдана Кентржинського, хрещеного батька 71. Антоніни Штуль. Зліва направо: Катерина Штуль, Фредерік Барб'є, Антоніна Штуль, Олег Штуль, пані Кентржинська, Тарас Кентржинський. Стокгольм, Швеція, 1970 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .68Зліва направо: данило Штуль, полковник 72. Петро Закусило, Олег Штуль. Блакитне побережжя (Côte d’Azur), Франція, 1974 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .69Олександра Ковальська, Олег Штуль, др. Ковальський73. . Торонто, Канада, 1977 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .69Олег Штуль, Катерина Штуль, Тамара Суховерська74. . Париж, Франція, ресторан «У Швейка», 1977 р. . . . . . . . .70Владика Мстислав Скрипник, Катерина Штуль, 75. Тамара Суховерська. Париж, Франція, ресторан «У Швейка», 1977 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .70Тетяна Плющ, дружина дисидента Леоніда Плюща, 76. Олег Штуль. Париж, Франція, 1976 р. . . . . . . . . . . . . . . . . .71

90

Катерина і Олег Штулі в шпиталі. 77. Торонто, Канада, 1977 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .71денис 78. Квітковський, Леонід Філь, данило Штуль, данило-Модест Мицик, юрій Карманін, Богдан Зорич на похоронній відправі св. п. Олега Штуля. Торонто, Канада, 1977 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .72данило Штуль, денис Квітковський, владика Мстислав, 79. Микола Плав’юк, Леонід Філь на похороні св. п. Олега Штуля. Саут Баунд Брук, США, 12 листопада 1977 р. . . . .72Антоніна, Катерина і данило Штулі на похороні 80. св. п. Олега Штуля. Саут Баунд Брук, США, 12 листопада 1977 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .73данило Штуль з дітьми Олегом і Меланією, дружиною 81. юлією та мамою дружини Володимирою Теслюк на могилі св. п. Олега Штуля в Саут Баунд Брук, США, 2009 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .73Сучасний вигляд приміщення колишньої державної 82. православної духовної семінарії у м. Кременці, де навчався Олег Штуль . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .74Меморіальні таблиці на будинку колишньої 83. Кременецької духовної семінарії, де у 1927–1934 рр. навчався Олег Штуль . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .74Лист Леоніда Мосендза до Олега Штуля, 07.06.1948 р. 84. . .75Перший аркуш листа-заповіта О. Штуля під назвою 85. “до друзів”. Париж, 08.07.1965 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .76другий аркуш листа-заповіта О. Штуля під назвою 86. “до друзів”. Париж, 08.07.1965 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .77екслібрис Олега Штуля роботи мистця 87. Мирона Левицького . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .77Привітання голові ПУн О. Штулеві. США, 1965 р. 88. . . . . . . .78

91

ЗМІСТ

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .7

СТАнОВЛення УКрАїнЦя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .8

У ВИХОрІ ВІЙнИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .21

редАКТОр І ПОЛІТИК УКрАїнСЬКОї дІАСПОрИ . . . . . . . . . . . .30

ВИСнОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .54

ПОКАЖЧИК . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .79

СПИСОК СКОрОЧенЬ ТА АБреВІАТУр . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .85

ПереЛІК ФОТОгрАФІЙ ТА ІЛюСТрАЦІЙ . . . . . . . . . . . . . . . . . . .86

92

ЛІТоПИС УкРаЇнСЬкоЇ ПоВСТанСЬкоЇ аРМІЇ

Літопис УПА – це серійне книжкове видання. Його за-вдання – опублікувати, з дотриманням джерельної точности, документи й матеріяли до історії УПА, а також стимулювати й видавати праці про діяльність УПА та історію України того пе-ріоду взагалі. Кожний том або група томів Літопису присвячені окремим темам і мають назву. Частина томів охоплює історію УПА за певний період на більших територіях, як, наприклад, на Волині, в галичині, на українських землях під Польщею тощо. Кожна з цих територій може мати два – три, а то й більше томів. додаткова серія книжок буде присвячена загальним темам, або збірникам спогадів, праць, або може бути книжкою одного автора на якусь тему. Збірники появляються не періодично, а в залежності від підготовки й опрацювання наступного тому. нумерація книжок Літопису може йти інакше, ніж за оголоше-ним територіяльним планом чи хронологією подій. докумен-ти передруковуються з дотриманням джерельної точности, зі збереженням загальної форми ориґіналу. Конечні виправлення чи відтворення пошкоджених місць відзначаються квадратни-ми дужками або – де потрібно – пояснені в примітках. Так само відзначаються додані редакцією слова, пояснення чи заголо-вки в тексті. Інші підпільні матеріяли – мемуари, меморандуми, публіцистика тощо – передруковуються без пропусків, проте мовні й правописні виправлення детально не відзначуються, хіба в особливих випадках. як правило, передруки беруться з ориґіналів, але при відсутності ориґіналу до уваги береться найвірогідніша копія чи передрук. В усіх випадках точно пода-ється джерело, а у випадку передрукованих архівних матеріа-лів – теж місце збереження даного матеріялу. Кожний том має довідник осіб та місцевостей і словник неясних слів, скорочень та маловживаних чи незрозумілих слів.

93

litoPYS uPa –ChroniCle of the ukrainian inSurgent arMY

Litopys UPA is a series of books, produced with the aim of publishing source documents and materials relating to the history of the UPA, as well as stimulating and publishing works about the activities of the UPA and, in a more general way, the history of Ukraine of that period. Each volume or group of volumes of Litopys UPA is devoted to a specific theme and has a separate title. Some of the volumes deal with the history of the UPA in a given period of time or in a given region – for example, in Volyn’, in Halychyna, in the regions of Ukraine held by Poland and so on. Two, three, or even more volumes may be devoted to general themes, to collections of memories, or to single books by individual authors dealing with particular questions. The appearance of Litopys UPA is not periodic, and depends on the pace at which successive volumes are compiled and prepared for print. The volumes may appear in an order other that indicated above, based on a territorial and chronological principle. In reprinting documents, we adhere strictly to their sources and preserve the general form, language and orthography of the originals. Places in the text where corrections have had to be made, or where the original documents have been damaged or had to be reconstituted, are designated with square brackets, or, if necessary, provided with explanatory footnotes. Words, explanations, or titles inside the texts that have been added by the editors are indicated in a similar manner. Other underground materials – memories, memoranda, works of publicists and the like – are also reprinted without ornmissions, but only in exceptional cases are linguistic and orthographic corrections indicated. Reprints are based on original texts. In cases where the original text is not available, the reprint is based on the most reliable copy of reprint. The sources of all materials used are clearly indicated and in the case of reprinted archival material, their present locations are also given. Each volume is provided with an index of names of persons and places and a glossary listing names that may not be clear, abbreviations and rarely used or incomprehensible words.

94

ЛІТоПИС УкРаЇнСЬкоЇ ПоВСТанСЬкоЇ аРМІЇСерійне книжкове видання документів, матеріялів і наукових праць

до історії Української Повстанської армії

Досі появилися такі томи Літопису УПА основної серії:

Том 1. Волинь і Полісся: німецька окупація; книга перша: Початки УПа; документи і матеріяли. Книга містить політичні й організаційні доку-менти та матеріяли до історії УПА на Волині та Поліссі. Третє, виправлене видання, 1989 р., 256 стор., тверда обкладинка, ілюстрації, мапи, схеми.

Том 2. Волинь і Полісся: німецька окупація. книга друга. Книга містить підпільні документи і матеріяли про бойові дії УПА на Волині й Поліссі. друге, виправлене видання, 1985 р., 256 стор., тверда обкладин-ка, ілюстрації, мапи.

Том 3-4. Чорний Ліс: видання команди Станиславівського тактич-ного відтинка УПа, 1947 – 1950 роки. книга перша і друга. Книги містять меморіяли, біографічні нариси й документи про дії відділів УПА Станиславівського ТВ УПА. Частина матеріялів – оповідання, новели й вірші.

Том 3. книга перша: 1947 – 1948. друге, виправлене видання, 1987 р., 272 стор., тверда обкладинка, ілюстрації, мапи, схеми.

Том 4. книга друга: 1948 – 1950 (продовження). друге, виправле не видання, 1989 р., 288 стор., тверда обкладинка, ілюстрації, мапи, схеми.

Том 5. Волинь і Полісся: німецька окупація; книга третя: спомини учасників. Книга містить спогади, рецензії та додаткові підпільні матері-яли про дії УПА. Між мемуарами – повідомлення про договір про ненапад між гК УПА й угорською армією. 1983 р., 312 стор., мапи, ілюстрації.

Том 6. УПа в світлі німецьких документів, 1942-1945; книга перша: 1942 – липень 1944. Книга містить аналізи, меморандуми, пові-домлення, звіти, а також переклади українських документів для централь-них політичних, військових і поліційних установ. 1983 р., 256 стор., тверда обкладинка, ілюстрації, мапи.

Том 7. УПа в світлі німецьких документів; 1942-1945; книга друга: серпень 1944-1945 (продовження шостого тому). 1983 р., 272 стор., тверда обкладинка, ілюстрації, мапи.

Том 8. Українська головна Визвольна Рада; документи, офіційні публікації, матеріяли; книга перша: 1944-1945. Книга містить основні документи Першого Великого Збору УгВр, передрук органу Президії УгВр Вісник (ч. 4 (7), серпень 1945), статті та матеріяли з 1944-45 рр., які сто-суються цілости визвольного руху. 1980р., 320 стор., тверда обкладинка, ілюстрації, мапи, схеми.

Том 9. Українська головна Визвольна Рада; книга друга: 1946-1948. Книга містить видання УгВр Самостійність і Бюро інформацій УГВР та інші матеріяли. 1982 р., 520 стор., тверда обкладинка, ілюстрації, мапи, схеми.

95

Том 10. Українська головна Визвольна Рада; книга третя: 1949-1952. Книга містить документи, офіційні повідомлення, публікації й матеріяли УгВр в Україні, між ними Бюро інформацій УГВР, вип. 4, 6 і 9. 1984 р., 424 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Том 11. Тернопільщина: список впавших героїв української рево-люції в боротьбі з московсько-більшовицьким окупантом за час від 13 березня 1944 до 31 грудня 1948 року. Це підпільне видання містить біографії 725 осіб, які загинули на території Тернопільської округи. Крім того, подає нові дані про смерть близько ста невідомих повстанців, які загинули на території округи. 1985 р., XXXII – 248 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Том 12. Третя подільська воєнна округа УПа («Лисоня»). Книга містить видані командою воєнної округи короткі описи боїв відділів УПА – «Лисоня» від листопада 1943 р. до серпня 1945 року, збірник під-пільних пісень «Повстанський стяг» – виданий з нагоди п’ятиріччя УПА в 1947 році, – та інші документи й матеріяли групи УПА «Лисоня». 1989 р., 352 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Том 13. Перемищина – Перемиський курінь; книга перша: денник відділу «Бурлаки» (Володимира Щигельського) – містить денник цього відділу («Ударники»-4, 94а) за час від жовтня 1946 р. до 24 жовтня 1947 р., ведений бунчужним «Буркуном», з епілогом Богдана гука («Скали»). Книга має також різні документи сотні – списки вояків, господарські документи тощо. 1986 р., 370 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Том 14. Перемищина – Перемиський курінь; книга друга: денники й документи – містить денники сотенного «Крилача» (ярослава Коцьолка) з 1944 і 1947 років, які продовжував по його смерті сотенний «Бурлака» (Володимир Щигельський), денник сотні «Крилача» (ведений бунчужним «Орестом») і документи обох сотень. 1987 р., 262 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Том 15. костянтин гіммельрайх: Спогади командира відділу осо-бливого призначення «УПа-Схід»; спогади. Автор – киянин – оповідає про свої переживання від вибуху війни 1941 року до «звільнення» з УПА і рейду на Захід в 1945 році: мобілізація до ЧА, німецький полон, окупо-ваний Київ, участь у підпіллі ОУнм, к-р вд. УПА (ОУнм) в Карпатах, стар-шинська школа УПА, мандри по Поділлі й к-р вд. особливого призначення «УПА-Схід». 1987 р., 266 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Том 16. Підпільні журнали закерзонської України, 1945-1947. Збірник містить передруки таких підпільних журналів: «Тижневі вісті», «Лісовик», «Інформативні вісті», «Інформатор» і «Перемога». Всі числа цих журналів супроводяться англомовним резюме. Збірник має статтю про історію підпільної видавничої діяльності на Закерзонні та Акт оскарження Олени Лебедович. 1987 р., 608 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Том 17. англомовні видання українського підпілля, 1946-1947. Збірник містить передруки підпільних видань: «Нові Лідіце», «Виселення єпископа Коциловського», «Вибори в СРСР», «Нова голодова ката-

96

строфа в Україні», «Фашистське страшило», «До братніх чеського і словацького народів». 1988 р., 192 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Том 18. карпатська група УПа «говерля»; книга перша: документи, звіти та офіційні публікації. Містить передрук підпільного видання коман-дування групи Шлях перемоги, звіти команд тактичних відтинків УПА й звіти командирів відділів та підвідділів УПА, 24 ТВ УПА «Маківка». 1990 р., 328 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Том 19. карпатська група УПа «говерля»; книга друга: Спомини, статті та видання історично-мемуарного характеру. Охоплює збірку нарисів і споминів, друкованих у підпіллі. Майже всі спомини написані стар-шинами і вояками УПА ще в Україні або відразу після переходу на еміґрацію. 1992 р., 357 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Том 20. Покажчик до «Літопису УПа»; книга перша: 1-19 томи. Книга містить покажчики псевдонімів, прізвищ, географічних назв, інституцій, алфавітні списки авторів та надрукованих матеріялів й інші дані про перших 19 томів «Літопису УПА». 1994 р., 528 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Том 21. УПа в світлі німецьких документів, 1941-1943; книга третя: червень 1941 – травень 1943. Книга містить звіти, меморанду-ми, а також переклади українських документів для центральних політичних і поліційних установ. 1991 р., 271 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Том 22. УПа в світлі польських документів; книга перша: Військовий Суд оперативної групи «Вісла». Містить вироки, звіти та кореспонденцію Військового суду Оперативної групи «Вісла» за період від травня до верес-ня 1947 р. 1992 р., 627 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Том 23. Медична опіка в УПа: документи, матеріяли і спогади. Більша частина книги – це спомини санітарів, медиків, лікарів й інших пра-цівників санітарної служби й Українського Червоного Хреста (УЧХ). В книзі теж поміщено підпільні документи й біографії працівників УЧХ. 1992 р., 480 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Том 24. Ідея і Чин: орган Проводу оУн, 1942-1946. У цій книзі передруковано головний політично-інформативний журнал Проводу ОУн на Українських Землях, що видавався 1942-1946рр. Журнал містив важ-ливу інформації про боротьбу УПА, німецьку та російську окупаційну полі-тику, розвиток української політичної думки. 1995 р., 592 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Том 25. Пісні УПа. Збірка пісень, тематично пов’язаних з бороть-бою УПа. Збірник охоплює не тільки властиві пісні вояків УПА, але й укла-дені пізніше в тюрмах і концтаборах, чи уложені народом. Збірник містить тексти пісень, їх варіанти, мелодію і варіанти, а також дані про саму пісню, її авторів й оспівуваних у піснях героїв чи події. Збірник містить понад 600 пісень і їх варіянтів. 1997 р., ХХІV+556 стор., тверда обкладинка, ноти.

Том 26. Українська головна Визвольна Рада. документи, офіційні публікації, матеріяли. книга четверта: документи і спогади. Збірник містить протокол ВЗ УгВр, доповідь на цьому зборі й інші документи: вибір

97

з листування президента УгВр Кирила Осьмака, переговори з польським підпіллям, Угорщиною й румунією, слідчу справу Миколи та Петра дужих й інші документи. У книзі також спогади членів УгВр й інших осіб про утворен-ня та діяльність УгВр 2001 р., 658 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Том 27. Роман Петренко. За Україну, за її волю; спогади. Автор – волиняк – оповідає про свою діяльність від часу війни у 1939 р. до відходу на Захід у 1945 р.. Спочатку автор був діячем ОУн Сарненської округи (від січня 1942 р. у підпіллі), згодом – шефом господарського відділу ШВО УПА «Заграва», від літа 1943 р. – гВШ (потім КВШ УПА-Північ, командир дм. Клячківський) і від літа 1944 р. – старшиною для особливих доручень при гСЗС УгВр під керівництвом м. Лебедя. 1997 р., 279 стор., тверда обкла-динка, ілюстрації, мапи.

Том 28. Марія Савчин. Тисяча доріг; спомини. Автор оповідає про свої переживання від вибуху війни (від 1944 р. до 1953 р. – у підпіллі) до свого приходу на еміграцію у 1954 р.. Від 1945 р. була дружиною В. галаси, заступника пров. ОУн Закерзонського краю, від 1947 р. співробітника гОСП в Карпатах, і від 1948 р. – пров. ОУн ПЗУЗ. Авторка перебувала разом з ним на Закерзонні, в Карпатах, на Волині, а також – в тюрмі КҐБ у Києві. 1995 р., 600 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Том 29. Іван гарасимів («Палій»). 3 юнацьких мрій – у ряди УПа, це розповідь учасника підстаршинської школи УПА в Карпатах та ройового в сотні У-І (94), про його бойовий шлях в УПА від осені 1943 р. до осені 1947 р. в Карпатах та на Лемківщині. Спогади дають цікаву картину зі щоденного життя повстанців та їхніх командирів, та про важке становище українського насе-лення на цих теренах. 1999 р., 336 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Том 30. Степан Хрін (Степан Стебельський). крізь сміх заліза; спо-гади. Книга містить два спогади Степана Стебельського («Хріна»), к-ра ТВ УПА 24 «Маківка» – «Крізь сміх заліза», «Зимою в бункері» та спогади Олекси Конопадського («Островерха») – «Спомини чотового УПА Островерха». Автори оповідають про свої дії в УПА від 1944 р. до 1949 р. року на Лемківщині та дрогобиччині. 2000 р., 552 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Том 31. УПа на Львівщині і Ярославщині. Спогади і документи вояків УПа ТВ «Розточчя», 1943 – 1947. Книга містить спогади «Сої», «Спартака», «Зенона Семеніва» та інших членів відділу УПА к-ра «Бриля». Також подано оперативні звіти к-ра «Бриля» та к-ра «гамалії» («Переяслави І» та «Переяслави II») з Тактичного Відтинку УПА «розточчя». 2000 р., 324 стор., тверда обкладинка, схеми, ілюстрації.

Том 32. Медична опіка в УПа: документи, матеріяли і спогади. книга друга. Велика частина книги – це спомини санітарів, медсестер, медиків, лікарів та інших працівників санітарної служби й Українського Червоного Хреста (УЧХ). 2001 р., 581 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Том 33. Тактичний Відтинок УПа 26-ий «Лемко»: Лемківщина і Перемищина (документи і матеріяли). Книга містить документи і мате-ріяли, що стосуються історії та діяльности відділів УПА ТВ-«Лемко» в 1944-

98

1947 рр., оперативні звіти, накази інструкції та вказівки, рейди УПА, та документи Підстаршинської школи ім. полк. «Коника». 2001 р., 900 стор., тверда обкладинка, організаційні схеми, ілюстрації, мапи.

Том 34. Лемківщина і Перемищина – «Холодний Яр», «Бескид», «Верховина»: Політичні звіти. Книга містить організаційний розподіл підпільної мережі Лемківщини і Перемищини, кадрову обсаду підпільної сітки та політичні й інформативні звіти з терену за роки 1944-1947 рр.. 2001 р., 974 стор., тверда обкладинка, організаційні схеми, ілюстрації.

Том 35. Покажчик до «Літопису УПа»; книга 2: томи 21-34, томи та 1-3 нової Серії та томи 1-3 серії «Бібліотека». Книга містить покаж-чики псевдонімів, прізвищ, географічних назв, інституцій, поазбучні спис-ки авторів та надрукованих матеріялів й інші дані про томи «Літопису УПА» Основної та нової Серій, також книги «Повстанські могили» т.1 за ред. Євгена Місила. 2002 р., 870 стор., тверда обкладинка.

Том 36. «книга полеглих членів оУн і вояків УПа Львівщини». Книга містить отримані з радянських архівів короткі біографії членів ОУн і УПА, які загинули на Львівщині. 2002 р., 1058 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Том 37. Іван Лико. на грані мрії і дійсності: спогади підпільника. 1945-1955. Книга містить спогади Івана Лика («Скали», «Богдана») – «на грані мрії і дійсності» та спогади Миколи Терефенка («Медведя») – «на грані двох світів». Автори оповідають про пережите ними в підпіллі на Лемківщині та в польських тюрмах. 2002 р., 644 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Том 38. Петро Й. Потічний. архітектура резистансу: криївки і бун-кри УПа в світлі радянських документів. Книга містить схеми та описи різ-них криївок УПА й запілля, та перелік з’єднань Червоної Армії та Внутрішніх Військ нКВд‚ які були залучені до боротьби проти підпілля‚ зібраних в Архіві Внутрішніх військ Українського Округу за рр. 1944-1954 рр., який знахо-диться в Колекції ім. Петра Й. Потічного при Університеті Торонто. 2002 р.‚ 430 стор.‚ тверда обкладинка‚ схеми‚ ілюстрації.

Том 39. Тактичний відтинок УПа 28-й “данилів”: Холмщина і Підляшшя. документи і матеріяли. Містить огляди й документи про дії УПА на Холмщині й Підляшші в 1945 – 1948 роках. Між доку ментами – звіти Холмського ТВ УПА, хроніки (денники) сотень УПА, звіти зі зустрічей пред-ставників УПА з представниками польського резистансу з Він-у («Вольносьць і нєзавіслосьць»), звіт із зустрічі з англійським кореспондентом, та інше. Більшість документів походить з Колекції Петра Й. Потічного при Унівеситеті Торонто. 2003 р., 1058 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Том 40. Тактичний Відтинок УПа 27-й “Бастіон”: Люба-чівщина, Ярославщина, Томашівщина. документи і матеріяли. Містить огляди й документи про дії УПА в 1945–1948 роках. Серед документів — звіти Команди Тактичного Відтинку, хроніки відділів куреня УПА “Месники”, звіти й огляди керівництва ІІ Округи ОУн “Батурин”, господарські звіти тощо. Більшість документів походить з Колекції Петра Й. Потічного при Університеті Торонто. 2004 р., 600 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

99

Том 41. Президент УгВР кирило осьмак. Книга містить документи та матеріяли про Президента УгВр Кирила Осьмака, його життя, наукову діяльність і смерть. 2004 р., 880 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Том 42. Петро Й. Потічний. Літопис УПа – Історія: документи і матеріали. Вояки УПА, які в 1947-1949 роках пробилися рейдом у Західну европу, вважали своїм обов’язком залишити для історії та майбутніх поко-лінь пам’ять про визвольні змагання в часі другої світової війни та після її закінчення. Це стало реальністю в 1974 р., коли було створено видав-ництво “Літопис УПА”. Книга містить документи та матеріяли про нелегкі будні становлення та діяльності видавництва “Літопис УПА” за 30-літній період діяльності, короткі біографії членів видавничого комітету, адміні-страції видавництва, редакторів, авторів, упорядників і фундаторів томів. 2005 р., 658 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Томи 43-44. Боротьба з аґентурою: Протоколи допитів Служби Безпеки оУн в Тернопільщині. 1946-1948. Книги містять протоколи переслухань працівниками Служби Безпеки (СБ) ОУн Тернопільської області осіб, підозрілих у співпраці з органами державної безпеки СрСр. Матеріяли походять з підпільного архіву, віднайденого у 2004 р. в селі Озерна Зборівського р-ну Тернопільської обл., завдяки с. п. Софрону Кутному. на їх базі можна вивчати організацію, обсяг та дії підпільних структур щонайменше в межах однієї області у 1946–1948 рр., коли тиск на підпілля радянських силових структур був надзвичайно потужний. Також матеріяли протоколів яскраво відображають жорстокість, нелюдя-ність та брутальність радянських репресивних органів, які шляхом терору та насилля снували павутину імперії зла на теренах Західної України.

Том 43. книга 1: В першій книзі поміщено 85 з 193 наявних про-токолів допитів, що охоплюють 13 районів Тернопільщини, зокре-ма: Бережанський, Білобожницький, Борщівський, Бучацький, Великобірківський, Великоглибочоцький, Велико дедер кальський, Вишнівецький, Заліщицький, Залозецький, Збаразький і Зборівський райони. 2006 р., 1332 стор., тверда обкладинка, ілюстрації, схеми.

Том 44. книга 2: Книга є продовженням 43 тому та міститить подальших 108 протоколів переслухань СБ ОУн, зокрема, з теренів таких районів як: Золотопотіцький, Золотниківський, Козівський, Козлівський, Коропецький, Кре менецький, Ланівецький, Микулинецький, новосільський, Підволочиський, Під гаєцький, Почаївський, Пробіжнянський, Скала-Подільський, Скалатський, Тере бовлянський, Товстецький, Чортківський, Шумський, та з рогатинського району Станиславівської області. Тут також поміщені Протоколи ТОС-у, Протоколи смерті, Лист підпільників на далекий Схід, Протокол однієї події, списoк функціонерів МВд і МҐБ та список слідчих СБ. Вступна стаття до обoх книг поміщена в т. 43. 2006 р., 1288 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Том 45. генерал Роман Шухевич – “Тарас Чупринка” головний командир УПа. Книга містить спогади про ген. романа Шухевича–Тараса

100

Чупринку‚ його життя‚ підпільну діяльність і смерть. 2006 р., 572 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Томи 46. Боротьба з аґентурою: Протоколи допитів Служби Безпеки оУн в Тернопільщині. 1946-1948. книга 3. Книга є важ-ливим доповненням і продовженням тт. 43-44 та містить протоколи переслухань СБ ОУн з п’яти районів Тернопільської обл., зокрема: Великодедеркальського, Вишнівецького, Збаразького, Золотниківського та Кременецького. документи походять з повстанських архівів, віднай-дених в околицях сіл Пліхів, Краснопуща Бережанського р-ну та Петриків Тернопільського р-ну. 2007 р., 896 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Том 47. Підпільна Пошта України. Книга містить ілюстрації ППУ з філателістичної збірки с.п. Степана Ґоляша, яка знаходиться в “Колекції Петра Й. Потічного про підпільну й антипідпільну боротьбу в Україні” при Університеті Торонто (Канада), з коротким описом рисунків марок і блоків, а також вступні статті, що привідкривають історію діяльності Підпільної Пошти України. 2009 р., 336 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Том 48. УПа в світлі словацьких та чеських документів (1945-1948); книга перша: Рейди УПа в документах військa та апарату без-пеки ЧСР (1945-1946). дві головні теми книги – перебіг пропагандивних рейдiв УПА теренами Півнiчно-Східної Словаччини в серпнi-вереснi 1945 p. i в квітнi 1946 p. (стратегія, цілі, поведінка відділів) та заходи чехословацької армії i органів безпеки ЧСр на припинення діяльностi УПА в країні (до верес-ня 1946 p.). Книга також містить матеріали про чехословацько-радянську та чехословацько-польську співпраці стосовно УПА, звіти та відомості військо-вої розвідки i національної безпеки ЧСр про дії повстанців, ситуацію україн-ського населення на Закерзонні тa документи про реакцію чехословацького суспільства до УПА. 2010 р., 864 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Том 49. Тернопільщина: “Вісті з Терену” та “Вістки з Тернопільщини”. 1943-1950; книга перша (1943-1947). В книзі пода-но підпільні інформації про діяльність ОУн і УПА та суспільно-політичну ситуацію в Тернопільській області і суміжних районах. 2010 р., 832 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Том 50. Тернопільщина: “Вістки з Терену” та “Вістки з Тернопільщини”. 1943-1950; книга друга (1948-1950). Книга містить подальші документи підпілля ОУн за 1948-1950 рр. щодо суспільно-політичної та економічної ситуації в Тернопільщині. 2010 р., 1240 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

Готуються до друку:– УПа в світлі словацьких та чеських документів (1945-1948);

книга друга (1947-1948).

101

У НОВІй СЕРІЇ, т. зв. Київській, у співпраці з Інститутом україн-ської археографії та джерелознавства Національної Академії Наук України Державним комітетом архівів України та Центральним дер-жавним архівом громадських об’єднань (ЦДАГО) України появилися такі томи «Літопису УПА»:

1. Видання головного командування УПа. Книга містить такі видання: «До зброї», № 16, 1943, «Повстанець», № 1-6, 1944-1945, «Український перець», № 1-3, 1943-1945 та «Бойовий правильник піхоти». Київ – Торонто, 1995 р., 482 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

2. Волинь і Полісся: УПа та запілля 1943 – 1944. документи і мате-ріали. Книга містить документи головної Команди УПА-Північ та документи Військових Округ «Заграва», «Богун», «Турів» та «Тютюнник». Київ – Торонто. 1999, 724 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

3. Боротьба проти УПа і націоналістичного підпілля: директивні документи Цк компартії України 1943-1959. Збірник містить най-повніше зібрання документів ЦК КП(б)У – постанови з’їздів, пленумів політбюро, оргбюро, секретаріяту, які супроводжуються інформативними записками, повідомленнями та довідками. У книзі також подано листи, стенограми засідань та виступів членів ЦК КП(б)У. Київ-Торонто. 2001, 652 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

4. Боротьба проти УПа і націоналістичного підпілля: інформаційні документи Цк кП(б)У‚ обкомів партії‚ нкВС–МВС‚ МдБ–кдБ (1943–1959). книга перша: (1943–1945). У книзі зібрані документи з історії боротьби сталінського режиму проти українського національно–визвольного руху протягом 1943–1945 рр. Усі подані матеріяли мають інформаційно–звітний характер. Київ–Торонто. 2002‚ 597 стор.‚ тверда обкладинка.

5. Боротьба проти УПа і націоналістичного підпілля: інформаційні документи Цк кП(б)У‚ обкомів партії‚ нкВС–МВС‚ МдБ–кдБ. (1943–1959). книга друга: 1946–1947. У книзі зібрані документи з історії бороть-би сталінського режиму проти українського національно–визвольного руху протягом 1946–1947 рр. Усі подані матеріали мають інформаційно-звітний характер. Київ–Торонто. 2002‚ 574 стор.‚ тверда обкладинка.

6. Боротьба проти УПа і націоналістичного підпілля: інформаційні документи Цк кП(б)У‚ обкомів партії‚ нкВС–МВС‚ МдБ–кдБ. (1943–1959). книга третя: 1948. У книзі зібрані документи з історії боротьби сталінського режиму проти україн ського національно-визвольного руху протягом 1948 р. Усі подані матеріали мають інформаційно-звітний харак-тер. Київ–Торонто‚ 2003‚ 523 стор.‚ тверда обкладинка.

7. Боротьба проти УПа і націоналістичного підпілля: інформаційні документи Цк кП(б)У‚ обкомів партії‚ нкВС–МВС‚ МдБ–кдБ. (1943–1959). книга четверта: 1949–1959. У книзі зібрані документи з історії боротьби сталінського режиму проти українського національно-визвольного руху протягом 1949–1959 рр. Усі подані матеріали мають інформаційно-звітний характер. Київ–Торонто‚ 2003‚ 716 стор.‚ тверда обкладинка.

102

8. Волинь, Полісся, Поділля: УПа та Запілля 1944-1946. документи і матеріяли. Збірник містить документи керівництва УПА-Північ і УПА-Південь, Краєвого проводу ОУн ПЗУЗ і нВрО та груп (Воєнних Округ) «Заграва», «Богун», «Тютюнник» і з’єднань груп «33» (ПЗК «Москва»), «44» (ПСК «Одеса»). Київ–Торонто. 2006‚ 1448 стор.‚ тверда обкладинка, ілюстрації.

9. Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпіл-ля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами дер-жавної безпеки керівників оУн і УПа. 1944-1945. Книга містить архівні документи з переслухань радянськими репресивними органами таких осіб, як: Михайло Степаняк, Євген Басюк, Мирослав гайдук, ярослав Білинський, Артемізія галицька, Олександер Луцький, юрій Стельмащук, Петро дужий, Микола дужий, Володимир Павлик, Омелян Польовий, Федір Воробець, дмитро Вітовський, Василь Левкович. Київ–Торонто‚ 2007‚ 912 стор‚ тверда обкладинка, ілюстрації.

10. Життя і боротьба генерала “Тараса Чупринки” (1907–1950). документи і матеріали. У книзі зібрані документи та матеріали за 1907–2005 рр., які характеризують основні віхи життя і діяльності керів-ника українського визвольно-революційного руху в 1943–1950 рр. ген. романа Шухевича (“Тараса Чупринки”) та присвячені його пам’яті. Поряд з документами галузевого державного архіву СБ України до збірника увійшли документи державного історичного архіву України у Львові і, частково, – ЦдАВО України, а також матеріали, які публікувалися в “Літописі Української Повстанської Армії” (Торонто) та в інших виданнях. Київ–Торонто‚ 2007‚ 832 стор.‚ тверда обкладинка, ілюстрації.

11. Мережа оУн(б) і запілля УПа на території Во “Заграва”, “Турів”, “Богун” (серпень 1942 — грудень 1943 рр.). до книги увійшли 353 раніше не опублікованих документи з різних територіальних осередків ОУн(б) і запілля УПА на Волині й Південному Поліссі за серпень 1942 — грудень 1943 рр., які відображають діловодство КП, округ, районів ОУн(б) на ПЗУЗ (серпень 1942 — вересень 1943 рр.), а також округ, надрайонів, районів, кущів, підрайонів і станиць запілля УПА на ПЗУЗ (вересень — грудень 1943 р.). Київ–Торонто‚ 2007‚ 848 стор.‚ тверда обкладинка, ілюстрації.

12. Воєнна округа УПа “Буг” 1943–1952. документи і матеріали. книга 1. Том містить документи командування воєнної округи і окремих підрозділів, пресові видання “Буг”, як також звітно-інформативні докумен-ти керівництва ОУн на Львівщині. Київ–Торонто‚ 2008 р.‚ 800 стор.‚ тверда обкладинка, ілюстрації.

13. Воєнна округа УПа “Буг” 1943–1952. документи і матеріяли. книга 2. Том містить документи командування Воєнної Округи і окремих підрозділів, пресові видання, як також звітно-інформативні документи керівництва ОУн на Львівщині. Київ – Торонто‚ 2009 р.‚ 1232 стор.‚ тверда обкладинка, ілюстрації.

103

14. УПа і запілля на ПЗУЗ. 1943–1945. невідомі документи. до збірника увійшли нещодавно виявлені у різних архівах України історичні джерела УПА (УПА–Північ) (266 документів, світлини), що раніше були не відомі широкому загалові. У них висвітлюється історія керівництва, вій-ськових підрозділів, армійського запілля за 1943–1945 рр. Територіальний ареал: північний захід, центр, північний схід Волині, Південне Полісся. Київ – Торонто‚ 2010 р.‚ 640 стор.‚ тверда обкладинка, ілюстрації.

15. Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного під-пілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників оУн і УПа. 1946–1952. книга 2. Книга містить архівні документи з переслухань радянськими репресивними орга-нами таких осіб, як: Миколи Павловича, Івана Павловича-Бабинця, Петра Лиховського, Віктора Харківа, григорія Ґоляша, юліана Матвіїва та Степана Коваля. Київ–Торонто‚ 2011‚ 840 стор.‚ тверда обкладинка, ілюстрації.

16. Волинь і Полісся у невідомій епістолярній спадщині оУн і УПа. 1944 – 1954 рр. У книзі вміщено 281 діловий лист, а також фрагмен-ти, розсекречені СБУ за останні 3 роки. Авторами джерел є як керівники УПА і збройного підпілля ОУн (роман Шухевич, Василь Кук), так і функ-ціонери крайового рівня (Микола Козак, Василь галаса та ін.). діловий епістолярій висвітлює маловідомі, переважно трагічні події національно-визвольної боротьби на Волині та Поліссі у 1944 – 1954 рр. Київ–Торонто‚ 2011‚ 1024 стор.‚ тверда обкладинка, ілюстрації.

17.осип дяків-“горновий”. документи і матеріали. У книзі вміщено 119 документів присвячених життю та діяльності одного з провідних публіцистів воюючої України, члена Проводу ОУн, заступника голови генерального секретаріату УгВр, та підполковника-політвиховника УПА Осипа дяківа-“горнового”. Основна частину складає його творча спадщина та листування. Публікуються документи про освіту та навчання, арешт та ув’язнення радянською владою, обставини загибелі; зізнання та спогади осіб, які з ним тісно співпрацювали. Переважна більшість документів і матеріалів публікуються вперше. Представлено найповніший нарис життя і діяльності О. дяківа, висвітлено основні ідеї його публіцистичних праць. Київ–Торонто‚ 2011‚ 1016 стор.‚ тверда обкладинка, ілюстрації.

18. діяльність оУн та УПа на території Центрально-Східної та Південної України. У книзі вміщені документи і матеріали українського резистансу про діяль ність підпілля ОУн(б) та УПА на території централь-них, східних і південних областей України у 1942-1952 рр. джерела висвіт-люють одну з маловідомих сторінок історії України середини ХХ століття й органічно доповнюють документальну спадщину українського самостій-ницького руху в Західній Україні. Київ – Торонто‚ 2011‚ 1160 стор.‚ тверда обкладинка, ілюстрації.

19. Підпілля оУн на Буковині: 1943-1951. документи і матеріали. Збірник включає звітно-інформаційні документи структур ОУн Буковини, інструкції, пресові видання, деякі матеріали УПА та СБ, а також документи

104

радянських органів держбезпеки, що вели боротьбу з українським визвольним рухом. Київ – Торонто‚ 2012‚ 784 стор.‚ тверда обкладинка, ілюстрації.

20. Воєнна округа УПа «Лисоня». документи і матеріали. 1943–1952. Збірник містить документи і матеріали військового штабу та окремих підрозділів воєнної округи УПА “Лисоня”, як також звітно-інформаційні документи структур ОУн, що висвітлюють український визвольний рух на території Тернопільщини. Київ – Торонто‚ 2012‚ 848 стор.‚ тверда обкладинка, ілюстрації.

21. Ярослав Старух. документи та матеріали. Збірник містить творчу спадщину, яка охоплює важливі ідеологічні, політичні та історичні питання. Також публікуються найважливіші документи і спогади, які стосуються життя та діяльності ярослава Старуха, а також біографічний нарис, написаний на широкій джерельній базі, зокрема з використанням маловідомих і невідомих документів радянських та польських карально-репресивних органів. Київ – Торонто‚ 2012‚ 1008 стор.‚ тверда обкладинка, ілюстрації.

Готуються до друку:

– “Станиславівська округа оУн. документи і матеріяли. 1945-1951”.– “Золочівська округа оУн. Матеріали СБ”, книга 1.

СеРІЯ «ЛІТоПИС УПа» – БІБЛІоТека1. Юрій Ступницький. Спогади про пережите. Автор – волиняк –

оповідає про свою родину та переживання від юнацьких років (кінець 30-х) до виходу з ув’язнення в середині 50-х років. Автор є сином начальника штабу УПА полк. Леоніда Ступницького, разом з яким у 1943 р. пішов до УПА, де навчався у старшинській школі «дружин ники». Після арешту в 1944 р. поневірявся по тюрмах і таборах радянського Союзу. Київ, 2000, 128 стор., м’яка обкладинка, мапи, ілюстрації.

2. Володимир В’ятрович. Рейди УПа теренами Чехословаччини. Монографію присвячено одному з маловідомих аспектів історії укра-їнського національно-визвольного руху 1940-1950 років – рейдам УПА чехословацькими теренами. Обрана тема дозволяє авторові показати розмах національно-визвольної боротьби в Україні, її вплив на події у піс-лявоєнній Європі, без чого неможливе правильне і об’єктивне тлумачення суспільних процесів того часу. Львів, 2001, 208 стор., м’яка обкладинка, мапи, ілюстрації.

3. Ярослав грицай – «Чорнота», Параскевія грицай. а рани не гоїлися: Спомини «Чорноти». У книзі описані спогади чотового коман-дира УПА «Чорноти» про події, що відбувалися в 1943-1945 роках на Закерзонні, та про його страдницьке життя в більшовицьких тюрмах і концтаборах Сибіру. Мемуари підготовлені до друку дружиною автора Параскою грицай (з дому ротко), яка протягом довгих років відтворювала

105

розповіді свого чоловіка, уточнювала, доповнювала та систематизувала їх. Львів, 2001, 332 стор., тверда обкладинка, ілюстрації.

4. Спогади вояків УПа та учасників збройного підпілля Львівщини і Любачівщини. Книга містить спогади Василя Левковича (“Вороного”)‚ його дружини ярослави‚ сотен-ного Миколи Тарабана (“Тучі”)‚ вояків УПА Івана Філя (“Шеремети”)‚ Івана Василевського–Путко (“Вуса”)‚ оргмоба Костя Міхалика (“думи) та зв’язкової Катерини Когут–Лялюк (“грізної”). В книзі подана коротка згадка про якова І. Чорнія (“Кулю”‚ “Мушку”‚ “Ударника”)‚ командира Перемиської 6 ВО УПА, авторства Федора Лопадчака. Львів, 2003, 448 стор., тверда палітурка в суперобкладинці, ілюстрації.

5. Мирослав горбаль. довідник-пошуківець. Реєстр осіб, пов’язаних з визвольною боротьбою на теренах Львівщини (без дрогобиччини). 1944-1947 (за архівними документами). Книга є підсумком опрацювання архівних документів з фондів державного архіву Львівської области за 1944-1947 роки. Ці документи мають інформаційно-звітний характер (також плани заходів, стенограми нарад, протоколи засідань та допитів, підпільні документи, прокурорські аналізи, аґентурні справи тощо) й викривають суть боротьби комуністичного режиму проти національно-визвольного руху на вказаних теренах. У довіднику подані ключові ідентифікаційні дані про осіб, які були пов’язані з тим рухом, та джерела інформації цих даних. Львів, 2003, 416 стор., м’яка палітурка.

6. Мирослав горбаль. довідник-пошуківець. Реєстр осіб, пов’язаних з визвольною боротьбою на теренах дрогобиччини. 1939-1950 (за архівними документами). У цій праці зібрана траґічна інформація про особи та події, що, безпосередньо чи опосередковано, у позитивному чи неґативному плані, були пов’язані з визвольною бороть-бою на території тодішньої дрогобицької области у 1939–50-х роках. Основна інформація – результат опрацювання документів архівних справ державного архіву Львівської области (дАЛО) та інших архівів, а також видань, публікацій і машинописів з цієї тематики; дописів, свідчень, спо-гадів та листів. Львів, 2005, 1312 стор., ілюстрації, тверда палітурка.

7. Володимир ковальчук. діяльність оУн (б) та Запілля УПа на Волині та південному Поліссі (1941-1944 рр.). В книзі досліджено інформативний потенціал джерел з історії діяльності мережі ОУн і запілля УПА на ПЗУЗ. Обговорюється формування первісної джерельної бази, осо-бливості фондоутворення, діловодство, проводиться класифікація доку-ментального масиву джерел та з’ясовано особливості діяльності референ-тур ОУн(б) і запілля УПА. Львів, 2006, 512 стор., тверда палітурка.

8. онишко Леся. «нам сонце всміхалось крізь ржавії ґрати». катерина Зарицька в українському національно-визвольному русі. У цій монографії на основі архівних документів та матеріалів, спогадів учас-ників подій досліджено етапи становлення світогляду Катерини Зарицької,

106

її участь в формуванні Українського Червоного Хреста; діяльність в рефе-рентурі пропаґанди ОУн (б) та налагодження зв’язків головнокомандува-ча УПА романа Шухевича; показано її життєвий шлях в тюрмах і таборах СССр, а потім на волі. Львів, 2007, 928 стор., тверда палітурка, супероб-кладинка, ілюстрації.

9. коханська галина. З Україною у серці. Спомини. Спомини при-свячені історії національно-визвольного руху на Волині 1930-1950 рр. Вони відображають діяльність польського окупаційного режиму та більшовицькі репресії 1939-1941 рр. Авторка детально розповідає про свій вступ в ряди ОУн, проходження вишколів, свою діяльність в Колківській республіці УПА у відділі розвідки. Окремий розділ споминів присвячений ув’язненню в комуністичних таборах. Львів, 2008, 400 стор., тверда палітурка, супероб-кладинка, ілюстрації.

10. олександр Іщук, Ігор Марчук, проф. дарія даревич «Життя і творчість ніла Хасевича». Книга написана на раніше недоступних, засекречених матеріалах з архіву Служби безпеки України і розкриває життєвий та творчий шлях видатного художника-графіка, члена УгВр з 1949 року, ілюстратора багатьох видань ОУн і УПА – ніла Хасевича («Бей», «Зот», «рибак»). доповнено видання повноколірним каталогом праць мистця. Львів, 2011, 432 стор., тверда палітурка, суперобкладинка, ілюстрації.

11. олександр Іщук. “Молодіжні організації оУн (1939-1955 рр.)”. В монографії на основі комплексного аналізу наукової літератури, опубліко-ваних історичних джерел та архівних матеріалів досліджено участь україн-ської молоді у боротьбі за державну незалежність у 1939-1955 рр. Торонто – Львів, 2011, 896 стор., тверда палітурка, суперобкладинка, ілюстрації.

СеРІЯ «ПодІЇ І ЛЮдИ»1. Посівнич Микола. нескорений командир. У нарисі висвітлюєть-

ся життєвий шлях провідного члена ОУн та головного командира УПА романа Шухевича, незламного лідера національно-визвольної бороть-би українського народу. Торонто-Львів, Видання 2-е, доповнене. 2008, 80 стор., ілюстрації.

2. осьмак наталка. кирило осьмак – нескорений Президент УгВР. Пропоноване дослідження розкриває на основі архівних документів і матеріалів невідомі сторінки життя і діяльності одного з чільних керівни-ків українського визвольного руху 1940-х років. – Торонто-Львів, 2008, 128 стор., ілюстрації.

3. Посівнич Микола. Степан Бандера. Життя присвячене свобо-ді. Пропоноване дослідження присвячене життю та діяльності Провідника ОУн та ЗЧ ОУн Степана Бандери в 1920–1959 рр. на основі спогадів та документів у книзі висвітлено боротьбу і роль ОУн і ЗЧ ОУн та її лідера у тогочасних суспільно–політичних процесах. Крім того, читач зможе дові-

107

датися про родинне, шкільне, студентське оточення, в якому формувалaся особистість майбутнього голови проводу ОУн та ЗЧ ОУн. Торонто–Львів, 2008, 112 стор., м’яка палітурка, ілюстрації.

4. Петро Й. Потічний. Моя дорога. Короткий біографічний спомин Петра-Йосифа Потічного, написаний англійською мовою, охоплює період від народження до часу, коли він, як юнак, вояк УПА, прибув зі своїм відділом до Західної німеччини під кінець 1947 р. Торонто–Львів, 2008, 124 стор., м’яка палітурка, ілюстрації.

4/ii. Петро Й. Потічний. Моя дорога. Частина 2. дана книга є про-довженням англомовних біографічних споминів Петра-Йосифа Потічного, яка описує його життя в Сполучених Штатах (1950–1964), службу в аме-риканській морській піхоті підчас Корейської війни, здобуття університет-ської освіти у Філадельфії i нью-Йорку та завершується його подальшим переїздом до Канади. Торонто–Львів, 2010, 112 стор., м’яка палітурка, ілюстрації.

4/iІi. Петро Й. Потічний. Моя дорога. Частина 3. Короткий спомин Петра-Йосифа Потічного описує його життя в Канаді (1964–2012), його працю в МакМастерському університеті, різні академічні заходи і подо-рожі та його родину. Торонто –Львів, 2012, 160 стор., м’яка палітурка, ілюстрації.

5. «грім» – полковник УПа Микола Твердохліб. Спогади і мате-ріали. / Упорядник Роман грицьків. Видання присвячене полковнику Української Повстанської Армії Миколі Твердохлібу – «грому». Крізь при-зму спогадів безпосередніх учасників подій та інших матеріалів у збірнику зображено життя і діяльності видатного повстанського командира, а також висвітлено національно-визвольну боротьбу 1930-х – 1950-х років у Карпатах. Торонто–Львів, 2008, 128 стор., м’яка палітурка, ілюстрації.

6. Михайло Романюк. Петро Федун – «Полтава» – провідний ідео лог оУн та УПа. Пропоноване видання присвячене життю та діяль-ності одного із керівників збройного підпілля ОУн та УПА Петра Федуна – «Полтави». на основі архівних документів висвітлено процес формування світо глядних позицій, національно-патріотичних переконань та його твор-чої спадщини. Торонто–Львів, 2009, 128 стор., м’яка палітурка, ілюстрації.

7. Українська головна Визвольна Рада / Упорядники П. Й. По тіч-ний, М. Посівнич. У книзі про УгВр поміщено статті р. Шухевича, М. дужого і А. Камінського, спогади Л. Шанковського, д. ребет у яких висвітлено боротьбу і роль УгВр у тогочасних українських суспільно-політичних процесах. Торонто–Львів, 2009, 136 стор., м’яка палітурка, ілюстрації.

8. Володимир Іванченко. квітка у червоному пеклі: життєвий шлях Людмили Фої. Брошура присвячена життю Людмили Фої (“Оксани”, “М. Перелесник”), 1923–1950, котра була одним із організаторів підпілля ОУн (б) у м. Києві під час другої світової війни. Арештована вона витри-

108

мала тортури в’язниці нКдБ. Будучи ключовою фігурою у протистоянні радянських спецслужб з СБ ОУн, зірвала потужну чекістську операцію з виявлення та знищення керівників українського визвольного руху. Одночасно вона – авторка чудових літературних творів. Людмила Фоя загинула в нерівному бою з військовою групою МдБ, рятуючи пораненого друга. Торонто – Львів, 2009, 128 стор., м’яка палітурка, ілюстрації.

9. олександр Іщук. Життя та доля Михайла дяченка – “Марка Боєслава”. Книга присвячена життю та долі Михайла дяченка – поета, письменника, підпільника й одного з керівників Карпатського КП ОУн, автора чималої кількості поетичних творів та оповідань, у яких чітко про-демонстровано мету та завдання українського визвольного руху серед-ини ХХ століття. Вперше оприлюднено раніше невідому інформацію про заходи радянських каральних органів із розшуку м. дяченка, виявлену в гдА СБУ, окремі його твори та маловідомі фотографії. Торонто – Львів, 2010, 140 стор., м’яка палітурка, ілюстрації.

10. олександр Іщук, Володимир Іванченко. Життєвий шлях галини голояд – “Марти гай”. У книзі чи не вперше на основі архівних документів МдБ УрСр, збережених в галузевому державному архіві СБ України, детально висвітлено життя та долю однієї з чільних діячок укра-їнського визвольного руху галини голояд – “Марти гай”. Книгу доповнено творами письменниці, маловідомими фотографіями та документами з архівів радянської державної безпеки. Торонто – Львів, 2010, 128 стор., м’яка палітурка, ілюстрації.

11. Володимир Мороз. Портрет осипа дяківа-“горнового”. Книга присвячена життю та діяльності одного з провідних публіцистів воюючої України, члена Проводу ОУн на українських землях та заступника голови генерального секретаріату УгВр, підполковника-політвиховника УПА Осипа дяківа. на підставі широкого масиву джерел з’ясовано його внесок в український національно-визвольний рух, висвітлено основні ідеї понад двох десятків публіцистичних праць. Торонто – Львів, 2010, 128 стор., м’яка палітурка, ілюстрації.

12. Володимир Мороз. Зиновій Тершаковець-“Федір”. Зиновій Тершаковець увійшов в історію українського національно-визвольного руху як крайовий провідник ОУн Львівщини та засновник і редактор підпільного видання “Літопис УПА”. докладно про ці та інші аспекти його життя та діяль-ності йде мова у даній книзі, написаній на широкій джерельній базі, зокрема невідомих архівних документах. Також вперше з 1944 р. публікується праця З.Тершаковця “Польське питання”, в якій розкрито погляд українського під-пілля на стосунки із своїм західним сусідом. Торонто – Львів, 2011, 128 стор., м’яка палітурка, ілюстрації.

13. Миколa андрощук-«Вороний». Записки повстанця. Книга спо-гадів Миколи Андрощука-«Вороного» охоплює період з весни 1943 р. по весну 1944 р. і подає широку картину дій українських повстанців на півден-

109

ній Волині. Автор приймав безпосередню участь у тих подіях і зустрічався з багатьма повстанськими командирами — д. Клячківським – «Климом Савуром», П. Олійником – «енеєм», М. Свистуном – «ясеном». Про славних повстанських командирів та про чисельні бої з німецькими підрозділами, найбільший бій загонів УПА та військ нКВС на гурбах і важкий Північний рейд міститься інформація на сторінках цього видання. Торонто – Львів, 2011, 128 стор., м’яка палітурка, ілюстрації.

14. олександр Іщук, наталія ніколаєва. Ярослав Богдан – «Всеволод Рамзенко». В книзі розповідається про життєвий шлях та творчу діяльність відомого письменника-підпільника і чільного діяча ОУн ярослава Богдана – «Всеволода рамзенка» (1915-1953). на основі невідомих архівних документів з гдА СБ України відтворено основні етапи життя та проаналізовано тематику основних праць я. Богдана. Торонто – Львів, 2011, 128 стор., м’яка палітурка, ілюстрації.

15. дмитро Проданик. Шлях боротьби Василя Сенчака-«Ворона». У книзі на основі архівних документів та спогадів колишніх учасників та симпатиків визвольного руху висвітлено життєвий та бойовий шлях Василя Сенчака-«Ворона» на посадах районного референта СБ Солотвинщини та надрайонного референта СБ Станиславівщини, а також проведено дослідження ходи «чорної» зради на Станиславівщині 1951 р., під час якої і загинув «Ворон». Торонто – Львів, 2011, 128 стор., м’яка палітурка, ілюстрації.

16. олександр Іщук, Ігор Марчук. Брати Бусли. Життя за Україну. Книга про відомих діячів ОУн на Волині Олександра та якова (референт пропаганди Проводу ОУн) Буслів подає інформацію про їхній нелегкий життєвий шлях. Торонто – Львів, 2011, 128 стор., м’яка палітурка, ілюстрації.

17. Світло душі родини Левицьких / Упорядник Марія Прокопець. В книзі розповідається про долю родини Левицьких, долю, яка певною мірою була типовою для численних галицьких родин у першій половині ХХ століття. В час лихоліття 2-ої Світової війни, опинившись між жорнами брунатних та червоних окупантів, з 8-ми дітей о. юрія Левицького та Анастасії з Зубрицьких п’ятеро загинуло у боротьбі за волю України. Торонто – Львів, 2011, 128 стор., м’яка палітурка, ілюстрації.

18. Ігор Марчук. Ростислав Волошин. У книзі розповідається про життєвий шлях ростислава Волошина, який увійшов до історії українського визвольного руху як один з перших організаторів ОУн на Волині, згодом керівник рівненської окружної екзекутиви ОУн, член Бюро Проводу ОУн та головуючий на ІІІ надзвичайному Великому Зборі ОУн і Першому установчому зборі Української головної Визвольної ради. Торонто – Львів, 2012, 128 стор., м’яка палітурка, ілюстрації.

19. дмитро Проданик. Микола кричун «Черемшина». У книзі на основі архівних документів подано життєвий та бойовий шлях Миколи

110

Кричуна-“Черемшини”, “Олексія” на посадах повітового та надрайонного провідника ОУн Вижниччини. Торонто – Львів, 2012, 128 стор., м’яка палітурка, ілюстрації.

20. наталія ніколаєва. Підпільні друкарні оУн та їх ліквідація каральними органами СРСР в 1944-1954 рр. В книзі на основі таємних документів ЦК КП(б)У, радянських каральних органів, матеріалів підпілля ОУн та сучасних наукових праць досліджується діяльність підпільних друкарень ОУн в 1944-1954 рр. та процес їх ліквідації органами нКВС-нКдБ-МдБ-МВС-КдБ СрСр. Торонто – Львів. 2012, 132 стор., м’яка палітурка, ілюстрації.

21. Василь Ільницький. Провід oУн карпатсьkого краю. Книга присвячена структурі та кадрам Карпатського краю ОУн. на основі різних архівних документів і матеріалів розкриваються структурні трансформації та питання кількісного заповнення керівних органів краю. З’ясовано, що незважаючи на підпільні умови, постійні втрати серед керівного складу підпілля намагалося заповнювати вакантні посади причому їхній фаховий рівень залишався високим. Торонто – Львів, 2012, 128 стор., м’яка палітурка, ілюстрації.

22. Богдан Зек. олег Штуль у боротьбі за Україну. Представлена книга розповідає про політика, журналіста, громадського діяча Олега Штуля. Він, з молодих літ увійшов до плеяди свідомих українців і разом з ними вирішив боротись за українську державність. Під час другої світової війни перебував у партизанському штабі Тараса Бульби-Боровця. Після її закінчення був головним редактором газети «Українське слово» в Парижі. O.Штуль, працював на різних посадах в ОУн (М), а після смерті Андрія Мельника став головою Проводу Організації. Торонто – Львів, 2013, 112 стор., м’яка палітурка, ілюстрації.

“ЛІТоПИС УПа” В МеРеЖІ internet

Заходами Адміністрації видавництва “Літопис УПА” детальну інформацію українською та англійською мовами про видання та споріднені матеріали можна знайти в мережі Іnternet за адресою:

httр://www.litopysupa.com

Ця інформація складається з чотирьох груп.1. Вступ до серій (Introduction to the Series), який дає загальні

інформації про “Літопис УПА” та цілі видавництва.2. Інформації про замовлення (Оrdering information), які дають

короткі інформації про кожний том серій та як їх замовляти.3. Книги “Літопис УПА” (Litopys UPA volumes), де про кожний

том подано не тільки повну бібліографічну інформацію (титуль-на сторінка, дата і місце публікації, число ІSBN, ціна та редактор книги), але також повний текст вступної статті та резюме матеріaлів тому. Текст ілюстрований знимками, які знаходяться в книзі.

4. Споріднені матеріяли (Related Materials). У цій групі пода-ні публікації інших видавництв, що відносяться до теми УПА та Збройного підпілля в Україні.

Аналогічну інформацію англійською мовою можна знайти також на web сторінці за адресою:

httр://www.іnfoukes.com/commercial/litopysupa/index.html

Про подальші інформації можна звертатися на адресуАдміністрації:

— Микола Кулик — mykola.kulyk@litopysupa.comабо Редакції:

— Петро Й. Потічний — peter.potichnyj@litopysupa.com

Адміністрація в Україні — litopys@bs.lviv.ua

Будемо вдячні за відгуки читачів на наше видання.

Пишіть на подані адреси або також наwww.litopysupa.com

оБ’ЄднаннЯ коЛИШнІХ ВоЯкІВ УПа В СШа Й канадІ та

ТоВаРИСТВа коЛИШнІХ ВоЯкІВ УПа ім. ген. ХоР. ТаРаСа ЧУПРИнкИ В СШа Й канадІ

ВИдаВнИЧИЙ коМІТеТ “ЛІТоПИСУ УПа”

М. Бохно, І. Василевський-Путко, І. Гомзяк, Параска Грицай, О. Дольницький, О. Жигар, Б. Ковалик, М. Кошик,

М. Кулик, Р. Кулик, Катерина Лялюк, М. Лущак, П. Мицак, Емілія Нагірна-Зінько, Марія Пискір, А. Потічний, П. Потічний,

М. Рошецький, І. Росіл, Наталя Солтис, І. Терефенко, Ярослава Філь,O. Цилюпа, С. Шпак, Є. Штендера

адміністрація:М. Кулик, Р. Кулик, Емілія Нагірна-Зінько, Наталя Солтис

адреса:LITOPYS U.P.A.

Р.О. Вох 97, Station “С”Тоronto, Ontario, М6J 3М7, Canada

mykola.kulyk@litopysupa.com

адміністрація в Україні:Ігор Гомзяк, Богдан Столяр

Благодійний громадський Фонд “Літопис УПа” ім. Володимира Макара

Микола Посівнич

адреса: “Літопис УПА”пл. Міцкевича, 6/7, Львів 79000 Україна

тел.(38-032) 272-4064 e-mail: litopys@bs.lviv.ua

LITOPYS U.P.A.P.O. Box 97, Station “C”Toronto, ON M6J 3M7

CANADAmykola.kulyk@litopysupa.com

http://www.litopysupa.com

“ЛІТОПИС УПА”пл. Міцкевича, 6/7

Львів, 79000UKRAINE

e-пошта: litopys@bs.lviv.ua

Василь ІЛЬНИЦЬКИЙ

Провід OУН КарПатсьkого Краю

Провід OУН КарПатсьkого Краю Богдан ЗеК

оЛЕг ШтУЛь У БоротьБі За УКраЇНУ

оЛЕг ШтУЛь У БоротьБі За УКраЇНУ

LITOPYS U.P.A.P.O. Box 97, Station “C”Toronto, ON M6J 3M7

CANADAmykola.kulyk@litopysupa.com

http://www.litopysupa.com

“ЛІТОПИС УПА”пл. Міцкевича, 6/7

Львів, 79000UKRAINE

e-пошта: litopys@bs.lviv.ua

Василь ІЛЬНИЦЬКИЙ

Провід OУН КарПатсьkого Краю

Провід OУН КарПатсьkого Краю Богдан ЗеК

оЛЕг ШтУЛь У БоротьБі За УКраЇНУ

оЛЕг ШтУЛь У БоротьБі За УКраЇНУ