П. М. Лісовський Ю. П....

МІЖРЕГІОНАЛЬНААКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

П. М. Лісовський

Ю. П. Лісовська

ІнтеЛектуаЛознавство

Навчальний посібник

За загальною редакцією М. Н. Курка

Київ ДП “Видавничий дім “Персонал”

2017

Рецензенти:А. О. Ярошенко — д-рфілос.наук,проф.Ю. П. Сурмін—д-рсоціол.наук,проф.А. Ю. Ковальчук —канд.юрид.наук

Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом (протокол № 4 від 24.04.13)

ЛісовськийП.М.,ЛісовськаЮ.П.Інтелектуалознавство:навч.посіб./П.М.Лісовський,

Ю.П.Лісовська;зазаг.ред.М.Н.Курка.—К.:ДП“Вид.дім“Персонал”,2017.—320с.—Бібліогр.:308–319.

ISBN978-617-02-0173-7

Розглянутоактуальніпитанняінтелектуалознавствавсучасномуінформаційномусвіті,наміждисциплінарномурівнітеоретико-мето-дологічнітапрактичнізасадиформуванняінтелектуалознавства,зо-кремазпитаньмовноїсвідомостітазахистуінтелектуальноївласнос-тівідбудь-якихзагроз.Великуувагуприділеносоціальнійфілософіїтафілософіїісторії(онтології,гносеології,аксіологіїтощо). Длястудентів,слухачівівикладачівгуманітарнихспеціальностейта всіх, хто цікавиться актуальними проблемами інтелектуалознав-ства.

©П.М.Лісовський,Ю.П.Лісовська,2017 ©МіжрегіональнаАкадеміяуправлінняперсоналом(МАУП),2017

ISBN978-617-02-0173-7©ДП“Видавничийдім“Персонал”,2017

3

ЗМІСТ

ПередМова........................................................................................ 5

Розділ 1. Інтелектуалознавство:витокитазагальнахарактеристика...................................................................... 8

1.1.Інтелектуальніособливостістановищалюдиниусвітітаважливістьїїсамовизначення................ 8

1.2.Поняттятапредметінтелектуалознавства............................ 111.3.Особливостіісторичноговиникнення

інтелектуалізації:діалектикаміфологіїтафілософії....... 131.4.Проблемавизначенняструктуритафункції

інтелектуалознавства................................................................... 17Контрольніпитання.............................................................................. 20Літературадорозділу........................................................................... 20

Розділ 2.Теоретико-методологічнізасадиформуванняінтелектуалознавства........................................................... 21

2.1.Методиінтелектуальногопізнання........................................ 212.2.Соціокультурнаконтекстуальністьепістемологічної

теоріїнаукивінтелектуалознавстві....................................... 222.3.Сучаснийформатінтелектуалознавства:

синергетикаякноваосвітняпарадигма.................................. 322.4.Концептмовноїсвідомостівінтелектуалознавстві........... 43Контрольніпитання............................................................................. 53Літературадорозділу........................................................................... 53

Розділ 3.онтологічніаспектиінтелектуалознавства................... 573.1.Фундаментальнезначенняпроблеми

інтелектуальногобуттяулюдськомувимірі....................... 573.2.Духовнийрозкладінтелектуальногобуттялюдини.......... 603.3.ДіалектикаЖиттяіСмертіякінтегративно-цілісний

духовнийпошуквінтелектуальномуокресленні............... 71Контрольніпитання............................................................................. 87Літературадорозділу........................................................................... 87

Розділ 4.Гносеологічніаспектиінтелектуалознавства................ 894.1.Соціогносеологічнаприродарозвитку

інтелектуалознавства................................................................... 89

4

4.2.Проблемаістиниіправдивінтелектуальномупізнанні..... 1084.2.1.Творчийпотенціалуконтексті

інтелектуалознавства....................................................... 1134.2.2.Генійяккритерійістинивінтелектуалознавстві....... 119

4.3.Ідейнийпріоритетякінтелектуальнасиларозвиткусуспільства.................................................................... 129

4.4.Соціогеннийвпливулатентнихструктурахлюдськогоінтелекту..................................................................... 137

4.5.Іміджякособливийвидсоціальногосвітувінтелектуалознавстві................................................................ 161

Контрольніпитання.............................................................................. 160Літературадорозділу........................................................................... 170

Розділ 5. аксіологічніаспектиінтелектуалознавства.................. 1745.1.Освітатанаукаусистеміінтелектуальнихзнань............... 1745.2.Освіта,наукатавихованнявумовахрозвитку

суспільногопрогресу................................................................... 1825.3.Філософіяшляхетноїконституціїособистості:

вихованняінтелігентності.......................................................... 1925.4.Смисложиттєвінастановимудростіфеномену

інтелектуалознавства................................................................... 1955.5.Ціннісніорієнтириформатудуховногокапіталу

якзапорукаінтелектуальногосамозбереження................. 204Контрольніпитання.............................................................................. 215Літературадорозділу........................................................................... 215

Розділ 6.Сучасніінтелектуальніпрактикиуглобальномуінформаційномусвіті................................ 219

6.1.Інтернетякінструментманіпуляціїсвідомістювінтелектуальномусередовищі................................................. 219

6.2.Інтелектуальнабезпекаякпротидіяспекулятивнимтехнологіямманіпуляціїсвідомістю...................................... 242

6.3.Захистінтелектуальноївласності:особистості,державитасуспільства....................................... 250

6.4.Захистлюдствавідзагрозусучасномуглобальномусвіті:прогнозинамайбутнє............................. 270

6.5.Проблемаборотьбизміжнароднимтероризмом................ 279Контрольніпитання.............................................................................. 299Літературадорозділу........................................................................... 299

рекомендованалітература...................................................................... 308

5

ПередМова

Ваші вуста медовим цвітомНалиті веснами та літом…Нектар цей перед цілим світомРозношу я сердешним звітом.

Від автора

Інтелектуалознавство стає досить важливим носієм,оскількипрогресивнийрозвитокбудь-якоїсферидіяльностілюдини неможливий без її розумової та творчої праці. Ін-тенсивні зміни у суспільстві потребують від людини креа-тивно-еврестичних якостей, що дозволяють інтелектуальнопідходити до будь-яких змін. Ці зміни, а також їхній інте-лектуальний вплив на спосіб життя людей та розвиток су-спільних відносин є вельми складним і суперечливим. Су-часний світ виявляється складно організованою системою,просторомновітніхінформаційнихтехнологійікомунікацій,які претендують на створення нового соціального утворен-ня—єдиної інтелектуальноїцілісності.Длятогощобвижи-тиуситуаціїпостійнихзмін,щобадекватнонанихреагува-ти, інтелектуальна особистість повинна активізувати свійтворчий потенціал, стати креативною. Для ефективної ор-ганізації життєвого світу необхідна цілісність інтелектуаль-них пріоритетів, що ґрунтуються на глибинному консенсусітачіткомуусвідомленніраціональнихпідстав.

Сьогодні феномен інтелектуалознавства як всебічне соці-альнеявищенабуваєнадзвичайногозначеннядлядослідниківрізнихнауковихгалузей.Зоглядунаце,потребаінформацій-ного суспільства в інтелектуальних особистостях, що вільноволодіють новітніми методологіями й технологіями життєді-яльності, набуває нагальної сили. При цьому освіта, наука тавиховання у системі інтелектуальних знань мають бути ви-значальними факторами розвитку українського суспільства,оскількинайвищоюцінністюсучасногоцивілізованогосвітуєлюдина,їїправатасвобода.

6

Саме людина з її всевишнім розумом, допитливістю, осо-бливим статусом суспільного відтворення постає як всесвітнєдиво. Лише в її розумі висвітлюється та викристалізовуєть-сяте,щоминазиваємо інтелектом.Аджеінтелектуалознав-ство іпостаєформоюсвідомоговирішеннянайпершихпитаньлюдського:світоорієнтування,самоусвідомлення,самоствер-дження тощо, оскільки є духовним коренем людського роз-витку.Лишефілософіязаїїжиттєвосмисловиминастановамипостаєсвоєріднимвипробуваннямлюдськогоінтелектущодойогоможливостей.Вонаспираєтьсянаунікальнівластивос-ті людської думки — на її особливість цілісного охопленняреальності, розгортання розумових актів від гранично ши-рокої межі узагальнення — межі буття та небуття. У цьомусенсіслідзауважити,щокожнийгромадянинмаєправонаре-зультатисвоєї інтелектуальноїдіяльності;ніхтонеможеви-користовуватиабопоширюватиїхбезйогозгоди,завинятка-ми,встановленимизаконом.ВодночасринковіперетвореннявекономіціУкраїнищеневпливаютьпозитивнонарозвитокнауково-технічного потенціалу, технологічного оновленнявиробництва, нарощування випуску наукомісткої конкурен-тоспроможної продукції. Таким чином, гострою потребою євдосконаленнямеханізмуінтеграціїосвіти,науки,виробництвата виховання; посилення державної підтримки інноваційнихструктур,створеннясистемиправовоїохорониінтелектуальноївласності, яка б належним чином відповідала міжнароднимстандартам.

У навчальному посібнику на міждисциплінарному рівнірозглядаютьсянайновішіпідходидовирішеннятихчиіншихпроблем стосовно інтелектуалознавства (оцінка філософ-ських течій, проблеми онтології, гносеології, аксіології, ма-ніпуляції свідомістю, духовного капіталу тощо). У книзі, навідмінувідподібнихвидань,впершеуформінарисуподаностислу,алезмістовнооб’ємнуісторіюукраїнської інтелекту-альноїдумки.Книгаохоплюєдужеважливінасьогодніроз-діли—“Теоретико-методологічнізасадиформуванняінтелек-

7

туалознавства”. Зміст посібника побудовано логічно, чіткоі послідовно, наступні розділи посилаються на попередні тарозвиваютьїхзмістдалі.

Посібник буде корисним для студентів вищих навчальнихзакладів, слухачів, викладачів гуманітарних спеціальностей,військових,психологів,юристів,економістівтавсіх,хтоціка-витьсяактуальнимипроблемамиінтелектуалознавства.

8

роЗдІЛ 1

ІНТЕЛЕКТУАЛОЗНАВСТВО: ВИТОКИ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

1.1. Інтелектуальні особливості становища людини у світі та важливість її самовизначення.

1.2. Поняття та предмет інтелектуалознавства.

1.3. Особливості історичного виникнення інтелектуалізації: діалектика міфології та філософії.

1.4. Проблема визначення структури та функції інтелектуалознавства.

1.1.Інтелектуальніособливостістановищалюдиниусвітітаважливістьїїсамовизначення

Інтелектуалознавствоякбагатограннийсоціальнийфено-менпостаєлюдськоюсправою.Безлюдининеможливопізна-титойсвіт,якийвідкривсячерезїїдіяльність,працю,відкрит-тя,експерименти,фантазіютощо.Внаслідоктого,щолюдинапостаєзосередженнямвсесвіту,вонасамапроявляєтьсянад-звичайно по-різному та суперечливо. Саме тому інтелекту-альне пізнання людини постає невичерпним за змістом таформою.Прицьомувимальовуютьсяінтелектуальніособли-востістановищалюдиниусвіті: 1. Розумність, спроможність усвідомлювати себе і те, що її

оточує.Самерозумністьєздатністюлюдининелишежититадіяти,зберігатисвоєжиттятарегулюватийого,айбачи-тинібивідстороненодійсністьівласнідії,володітивідпо-віднимиінструментамиоцінкидійсності.Відтак,людськасвідомість визначає дійсність інтелектуально, співстав-ляючи й оцінюючи життєвий світ у відповідних вимірах.

9

Завдяки розумності людина рано чи пізно усвідомлюєсвої особливості, унікальність та потенційні можливості,оскількиунеїформуютьсяпевнізнанняпросебе.

2. Шляхетна конституція особистості. З народженням ди-тиниможнаспостерігати,щоцеєсамеприроднимипере-думовамипевнихієрархічнихзадатківлюдськоговлюдині.Так,наприклад,чудовиймузичнийслухзовсімнеозначає,щолюдинастанемузикантом.Слідрозуміти,щоїїжиттянездатнебутизведенимдожиттяїїорганізму.Ценеозна-чає,якіякимсамежиттямтакалюдинапроживе,оскількитакіособливостіїїанатомічнубудовуневизначають.

3. Людинаєвільноюживоюістотою,щомаєвнутрішню сво-бодуяк необхідність самоусвідомлення.Інакшекажучи,маєпотенційну можливість обирати та вибудовувати власнежиття.

4. Життя і Смерть як системна діалектична єдність екзис-тенційних вимірів людського буття. Ця тема загострюєпроблемилюдськогосамовизначення,пошукусмисложит-тєвихнастановмудрості.

5. Соціокультурна зумовленість людини.Целюдинасучасноїцивілізації,депроцвітаєпостіндустрія.Такалюдинамайжене стикається з природою у її первісному вигляді. Її ото-чуютьпереважноштучністворіння,результатиїїпрацітапізнання. Тому людина і прогресує не за рахунок змін ворганізмі,азавдякирозвиткувласноїдіяльності,удоско-наленнюсоціокультурнихнадбань.Цеозначає,щосамеза-вдякисвоїмвольовимзусиллямвонамаєопануватипрямуходу,навчитисяїстизпосуду,культурнорозмовляти,чита-ти,писати,водитиавтомобільтощо.

Важливість самовизначення навчального курсу “Інтелектуалознавство”

Істотне значення підручника “Інтелектуалознавство” по-лягаєутому,щовінвсебічнодосліджуєівіддзеркалюєпроцесвироблення теоретичних знань, понятійно-категоріальногоапарату,філософськогоінструментарію,якимоперуєсучасне

10

суспільство.Так,зокрема,значнимздобуткомдавньоримськоїдумкибулоствореннясамостійноїнауки—юриспруденціїусистеміінтелектуальнихзнань.Римськіюристиретельнороз-робили великий комплекс політико-правової проблематикивгалузізагальноїтеоріїдержави іправа,понятійнийапаратокремихюридичнихдисциплін і їх інструментарій—цивіль-ного, державного й адміністративного, кримінального, міжна-родногоправа.

Втім, інтелектуалознавство дає можливість зрозумітиважливість ізначенняособистості,державитасуспільствавдуховній історії людства, усвідомити постійну роботу люд-ської думки, її неперервний пошук оптимальних, ідеальнихформ організації суспільного життя. Упродовж усієї людсь-кої цивілізації це прагнення залишається постійним і виз-начальним, оскільки відповідні ідеї ґрунтуються на основіпотребтаінтересівусіхчленівсуспільства.

ВсучаснійУкраїністверджуєтьсяідеологічнийплюралізм,долаєтьсяодномірністьтастереотипністьмисленняіпідходівдо вирішення нагальних проблем нашого суспільства. Кож-ний має право на висловлення своєї думки. Звідси зростає інагальний інтерес до навчального посібника “Інтелектуало-знавство”. Підручник допомагає студенту набути загальнихінтелектуальних знань, сформувати власний (кожного, всіх)світогляд, що ґрунтується на знанні різних підходів і кон-цепцій у пізнанні особистості, держави та суспільства. Аджешляхетні образи культури неможливі без засвоєння важли-вихскладовихчастинвсесвітньоїдуховноїкультурилюдства,що є основою для розмаїття інтелектуальних ідей, важли-виммеханізмомдіїякихєфілософія.Давнінароди,шануючинакопичений інтелектуальний і практичний досвід, визна-ючийоготеоретичнеівиховнезначення,називалифілософіюнаставницею життя. Саме сьогодні суспільні ідеї минулогоживлять сучасну політико-державну думку, правлять однимізкритеріївістинностінауковихвисновків.Отже,безїхзнан-ня не може бути ефективно діючого філософа як мислите-ля-творця.

11

Інтелектуалознавство—ценавчальнадисципліна,щомаєміждисциплінарнийпідхід,дискусійнийзазмістом.Цейкурсвідображаєціліснийдіалектичнийвзаємозв’язокісторичних,теоретико-методологічних, правових, соціальних аспектівпроблемфеноменуособистості,державитасуспільства.

Завданнякурсу—датистудентамакадемічнізнаннязісто-ріїрозвиткуінтелектуалознавства,ґрунтуючисьнапотребахізапитахнинішньогочасу.Навчальнийкурсміститьфілософ-сько-світоглядний матеріал переважно із всесвітньої історії,українознавстватаполітико-правовоїдумки.Вивченняйза-своєннязмісту інтелектуалознавствапотребуєзнаньзмето-дологіїнавчальноїдисципліни.

1.2.Поняттятапредметінтелектуалознавства

“Інтелектуалознавство” у системі філософських знаньналежить до філософсько-теоретичного циклу наук, є само-стійною науковою і навчальною, соціально-філософською,філософсько-історичною,правовоютатеоретичноюдисциплі-ною.Цимвоновідрізняєтьсявідісторіїтатеоріїдержавиіпра-ва як різних, хоча і споріднених, взаємозалежних дисциплін.На відміну від них, вивчає не історію політико-правових ін-ститутів,законодавствчитеоріюдержавиіправа,аінтелекту-алознавствозоглядусоціальноїфілософіїтафілософіїісторіїрозвиткусуспільства.

Завдання дисципліни—познайомитистудентазізмістомііс-торієюнайбільшзначнихтеоретичнихконцепційукурсіінте-лектуалознавства,щомаютьвідповіднийвпливнасуспільнийрозвиток;надатиакадемічнихзнаньзтеоретичноїметодології.

Вивчення інтелектуалознавства є актуальним, оскількизначнопов’язанезсучаснимипроблемаминовітньоїфілософії,а саме: державотворенням як філософсько-історичним аналі-зомусистеміфілософськихнаукіфілософіїосвіти.

Навчальнимипланамипередбаченопослідовністьвивченнядисципліни:спочаткувивчаєтьсясутність,структура,механізмвизначеннякурсу“Інтелектуалознавство”,загальнотеоретичніположенняпроосновніявища,поняттяікатегорії,вітчизняна

12

івсесвітняфілософіяпізнаннялюдиноюсуспільства.Усвоючергу,курсєважливоюпередумовоюдляглибокоговивченняізасвоєннянаступнихкурсів:історіївченьпродержавутапра-во,релігієзнавства,політології,соціологіїтощо.

Об’єктом наукового пізнання “Інтелектуалознавства” є нелише особистість, держава і суспільство як соціальні інсти-туції,айформиїхтеоретичногопізнанняйосмислення: ідеї,концепції,теорії,риторикатощо.

Предметом“Інтелектуалознавства”єтеоретичнообґрунто-вані й концептуально виважені знання людини (людей, люд-ства)просуспільствотаусвідомленнянеобхіднихзнаньу їх-ньомуфілософсько-історичномурозвитку.

Інтелектуалознавство, з огляду соціальної філософії тафілософіїісторії,даєможливістьзрозумітиважливістьізна-ченнянелишедержавитасуспільствавдуховнійісторіїлюд-ства, а й усвідомити постійну роботу людського інтелекту(думки),їїпостійнийпошукістиниякоптимальної,ідеальноїформиорганізаціїсуспільногожиття.

У системі філософських наук актуальність навчальноїдисципліни“Інтелектуалознавство”полягаєутому,щовонапевною мірою пов’язана із сучасними проблемами філосо-фії, зокрема державотворення. Так, ще давньогрецькі філо-софи визначили природу, основні форми, ознаки, функції імеханізмидержави,сутністьправаійогорольусуспільстві.Власне,такісоціально-філософськітафілософсько-історичнітеорії часто називають “вченнями” як сукупність ідей, кон-цепцій, доктрин, риторичних настанов у системі загально-філософськихзнань.Уцьомурозумінніідея—цеконцентро-ванийвиразновогорішеннячиспособу,шляхудовирішенняпевноїпроблеми.

Концепція — це формула вираження основної настановивчення, керуючий теоретичний принцип рішення загальноїтеорії.

Поняття “інтелектуалознавство” є світоглядним вченнямпроособистість,державутасуспільство,якіоснованінатісно-

13

мудіалектичномувзаємозв’язкупроблемполітикитадержави,щоєпервиннимиусоціумі.Такийсвітоглядпостаєдуховнимпідґрунтямдлявиникненнятарозвиткуінтелектуалознавства.

У філософії історії було немало вчених, які приділяли ве-ликуувагупроблемамсуспільства(Н.Макіавеллі,Ж.Боден,Т.Гоббстощо).

Вивчення курсу дає студентам можливість набути ін-телектуальнихзнань,сформувативласнийсвітогляд,щоґрун-туєтьсяназнаннірізнихпідходівіконцепційуформуваннітастворенні належних умов для розвитку особистості, державитасуспільства.Уцьомусенсішляхетнаконституціяособистос-ті неможлива без засвоєння важливих складових всесвітньоїдуховноїкультурилюдства.Цяобставинаєпотужнимінтелек-туальним капіталом стосовно відповідних ідей та поглядів усучасномупрактикумі.

Так, понятійними ознаками інтелектуалознавства є сукуп-ністьсвітогляднихутворень,такихякзнання,бажання,мета,інтуїція,віра,воля,гідність,честь,надія,життєвімотивитощо.Крімтого,структурнимикомпонентамиінтелектуалознавствапостають: погляди, переконання, принципи, ідеали, цінності,вірування,життєвінормитаправилаповедінки,суспільнари-торика,маніпуляціясвідомістю,духовнабезпекатощо.Такимчином,інтелектуалознавствоєсутолюдськоюсправоюіпоказ-никомтого,чогосамедосяглалюдинавісторичнозумовленийперіодсуспільноговідтворення.

1.3.особливостіісторичноговиникненняінтелектуалізації:діалектикаміфологіїтафілософії

Будь-яка теорія в інтелектуалізації передбачає існуванняпростіших форм знання. Історично першою формою інтелек-туалізаціїприйнятовважатиміфологію(відгрец.—перекази,оповіді,легенди,слово,вчення)—розповідіабопереповіданняпробогів,першопредків,початковіподіїсвітутощо.

На перший погляд може здаватися, що міфи — це каз-ки,щосьвигадане,фантастичне.Протедлядавньої,архаїчної

14

людини міф був єдиною та всеохоплюючою формою світо-сприйняття. Найпершою особливістю міфологічної свідомос-ті у контексті інтелектуалізації був її синкретизм — “злит-тя всього з усім”. Дійсно, в міфі неможливо виокремлюватисправжнє від символічного, реальне від фантастичного, оче-видне від бажаного, духовне від природного, людське від не-людського,зловіддобратаін.Зацихумовміфволодівтакоюформоюцілісності,якадляіншихісторичнихформсвідомостіпостає неможливою. Крім того, міф для людей того часу по-стававнедумкоючирозповіддю,ареальністю,тобтомавтакухарактеристику,якуудеякихвидахмистецтвознавстваназива-ють“зникненнямефектурамки”(або“екрану”).Враженакар-тиноючикіно,людинаможенапевнумитьзабутипроекран,навіюючи собі відповідні образи бачення, і, таким чином,повністюзануритисьутойзмістовнийсвітсимволів,якінесутьобрази.

Для людини міфологічної свідомості не існувало окремодійсності і окремо міфу як розповіді про дійсність. Міф бувєдиноюможливоюдійсністю.

Особливоюмагічноюсилоюволоділовміфіслово,оскіль-ки воно розглядалось як певний вид реальності, як ключ допроникнення у специфічну реальність. Виголосити словодорівнювало тому, щоб заволодіти сутністю речі. Тому міфизберігались,передавалисьнезміннимиізпоколінняупоколін-ня,іниніїхінколиназивають“машиноюдлязнищенняариф-метичногочасу”,оскількитакийчаснадниминібинепанів-ний.

Доволі актуальним постає розуміння істинності буття че-рез пізнання божественного прояву як особливої цінностіздобутківкиївськоїсофійноїтрадиціїхристиянства.Самесо-фійність(любомудріє) івизначаланелишедуховнийрозквіткиєворуського суспільства, а й була фундаментальною світо-глядною основою києворуського процесу державотворення[5,75].Софійністьяксвоєріднийінтелектуальнийспосібпіз-нання світу та розуміння людиною сутності божественного є

15

пошуком істинності знання через втілені символічні проявиБожественного світу. Міфологема — це символічний спосібвідображення реальності у різних кодованих змістах і пло-щинахйоговідображення.Такаміфологемасофійноїпремуд-рості,проявляючиаксіологічнийаспект,гармонізуючи,такимчином,навколишнійсвіт,євзірцемтапершоосновоюфілософ-ськогосвітотворення.

Характерні ознаки міфологічного світоглядy

Вирішальнезначеннямалофактичнезлиттяархаїчноїлю-динизприродою.Міждавньоюлюдиноютасвітомприродинеіснувалочіткихмеж,томуцялюдина,зодногобоку,розглядаласамусебеякчастинуприроди,аздругого—втілювалаприроду,оскільки походила від неї. Саме у таких природних явищах івиникаютьнаміри,бажання,прагнення.Протевжевдавнічасиміж людиною і природою існували опосередковувальні лан-цюги. Серед них найперше значення мали штучно виробленізасобижиттяізнаряддяпраці.Цюсферустворенихлюдиноюречей, засобів життєдіяльності, знарядь та інструментів, які,порівнянозприродою,єявищамиштучними,називаютьсфе-рою соціально-культурних процесів. Тут слід назвати ознакиміфологічногосвітогляду:

• стихійністьформуванняіфункціонування;• силанародноїтворчості;• неподільністьлюдинитасвітуякодногоорганічногоці-

лого;• розкриттяфеноменівякявищнавколишньогосвіту;• синкретичністьякцілісністьтауніверсальністьсвіту.

Характерні ознаки філософського світоглядyВищеозначена сфера соціально-культурних процесів за-

снована на технологіях людської діяльності. Останні, разомзі своїм розвитком та ускладненням, вимагають і особливогомислення,неміфологічного,девсездатнепереходитивусе,атакого,якефіксуєсебеусвоїхпослідовнихдіях,щоепістеміо-логічновідбуваєтьсязалежновідісторичноїзумовленості(тієї

16

чи іншої епохи розвитку цивілізації). Пізніше таке мисленняназвалидискурсивним,таким,щорухаєтьсяпослідовно,впо-рядковано,черезчіткофіксованіпунктивласногорухудопев-нихрезультатів.

Дискурсивне мислення суперечить міфологічному, томувнаслідок історичного розвитку людської діяльності, розрос-таннясферисоціально-культурнихпроцесів,разом ізпоявоютаформуваннямдискурсивногомисленняміфологічнасвідо-мість починає руйнуватися. Після такого мислення здійсню-ється філософський світогляд, що виділяється із міфу. Йогохарактерніознаки:

• раціональнізнання;• мистецтво;• релігія;• фольклор;• етичнінормитаправила;• правовіуявлення;• аналітико-синтетичнемислення.

Характерні особливості аналітико-синтетичного мислення

Самефілософіявідтворюєсуспільнудійсністьнелишеуїїнаявномустані,айпереважночерезїївнутрішнюнеобхідністьтачерезналежне,оскількивонанепростоговоритьпроте,щоє,айпроте,якмаєбути.Справаутому,щоідеальні,еталоннівиміридійсностіуреальностівідсутні.Проте,маючиїхусві-домості,миможемооцінюватитавимірюватибудь-якіреальністанидійсності,оскількивонипостають,порівнянозеталона-ми,якпевнаміравідхиленнявідостанніх.

Так,наприклад,утехногенезііснуєкоефіцієнткорисноїдіїмашини,алезаточкувідлікуберетьсявеличинау100%,якапередбачає,щоусетеплоперейшлоумеханічнудію.Такена-справдієнеможливим,алесаметомуцейідеальний,практичноможливий та незмінний стан дозволяє оцінити реальні про-цесиперетворенняенергії.Здатністьоцінюватидійсність,анелишесприйматиїї,постаєзначноюперевагоюінтелектуальної

17

свідомості.Уфілософіїцепозначаєтьсятак,щолишелюдинаволодієздатністюсудити,тобтоспівставляти,вимірюватидій-сність.Томусамесудженняпостаєдляфілософіївирішальноюформоюінтелектуальногомислення.

1.4.Проблемавизначенняструктуритафункціїінтелектуалознавства

Інтелектуалознавствопокликаненасампереднадатилюдинінайпершіорієнтиридляїїжиттєвогосамовизначення.Струк-тура інтелектуального знання визначає ті сфери реальності,спираючись на які, людина здатна такі орієнтири виділити,позначититадослідити.Зокрема,це:природа,світ,космос,су-спільствотасвітоваісторія,духовнасвідомість.

Напідставіосмисленняприроди,світувиникаютьтафор-муються онтологія, натурфілософія, космологія (або космо-гонія). Онтологія є філософською наукою про суще буття яктаке,анелишепроокремівидичипроявибуття.Томунайпер-шимипостаютьпитанняпроте,чомувзагалімодусне(можли-ве)існування,заякимспособомможнарозумітибуття,яксамелюдинапов’язанаізбуттям.

Космологіяможеіснуватиякрізновидастрономії,аможепо-ставати і як інтелектуальні припущення про сутність та при-роду космосу; про існування невпізнаних літальних об’єктів(НЛО).Втім,колийдетьсяпровиникнення,походження(чипородження) космосу, слід мати справу із космогонією. Наоснові вивчення та осмислення суспільства і світової історіївиникають такі науки, як соціологія, соціальна філософія тафілософіяісторії,культурологія.

Соціологія як окремий напрям дослідження виникла уХІХст.,хочаспробиосмислити історіюприсутніуфілософіїз давніх часів. У своєму реальному розвитку соціологія біль-ше тяжіла до того, щоб бути наукою про факти й аргументо-ваність соціального життя. Тому вона перетворилася на ем-піричну соціологію та соціологію окремих сторін суспільства(зокрема,соціологіюсім’ї).

18

Філософські осмислення природи суспільного життя,зв’язків суспільства та природи, суспільства та людської ін-дивідуальності, їїкультуританормповедінкипоступововиз-начилияксоціальну філософію.

Філософія історіїставитьграничніпитаннястосовноісторіїлюдстваталогікивиникненняцієїісторії,асаме:чомулюдствоперебуваєупроцесіісторичногорозвитку,кудипрямуєісторія,хтоєїїсуб’єктом,чиіснуютьзаконилюдськоїісторії?

Наінтелектуальномупідґрунтівивченнятаосмисленняду-ховної свідомості людини виникає ціла низка філософськихнаук. Серед них важливе місце займають логіка, гносеологія(чи епістемологія), етика, естетика (густосологія), філософіярелігії,філософіяправа,історіяфілософії,ноологія.

Логіка—одназнайдавнішихфілософськихдисциплін—до-сліджуєформи,законитанормиправильногомислення.Вонапосідаєоднеізчільнихмісцьвінтелектуалознавстві,оскількиприпущеннялогічнихпомилокможезруйнуватиусідоведеннятааргументаціївідповідноїконцепції.

Гносеологія — це теорія пізнання, що вивчає питання проприроду,чинникитарезультатилюдськоїпізнавальноїдіяль-ності. Ця теорія також вивчає умови продукування й ознакидостовірних знань та їх практичного використання. Сьогодніширшевикористовуєтьсятермін“епістемологія”(теоріязнан-ня).Убільшостікраїнтакназиваютьвченняпронауковепіз-нанняупевнийісторичнийчасїхньоїкультури.

Етика—вченняпронормитазасадиміжособистіснихсто-сунків.

Естетика досліджує природу людського захоплення кра-союдійсності,шукаєкоренілюдськоготяжіннядопрекрасно-го,гармонії.

Густосологія —цекомплекснанаукапроестетичнийсмактакреативністьособистості.

Філософія релігії розглядає питання природи та сутностірелігії, досліджує причини історичного походження релігії, їїконфесійногорозмаїттятаін.

19

Філософія праваз’ясовуєкоренітапричиниправовихнорм,людськупотребууправотворенні.

Історія філософіїзбирає,обробляєтадемонструєісторичнідосягненняфілософіївумовахсьогодення.

Ноологія—цевченняпроприродутасутністьлюдськоїро-зумності.Основоположникомконцепціїпроноосферу(прави-телемсвітуєсиларозуму)слідвважативітчизняногомислите-ляВ.І.Вернадського.

Серед функцій інтелектуалознавства найважливішими єтакі:

• світоглядна,щодопомагаєлюдинізнайтийобґрунтуватисвоїжиттєвіорієнтири,з’ясуватизмістізначеннясмис-ложиттєвихнастановтацінностей;

• пізнавальна, що озброює людський інтелект орієнтира-мивїїдіяльності:критеріямитапріоритетамивиборунашляхудоістиннихзнань;

• логічна, що сприяє формуванню культурного алгорит-му людського мислення, виробленню критичної неупе-редженоїпозиціїуміжіндивідуальнихісоціокультурнихдіалогах;

• соціально-конформістська, що допомагає адаптуватисята зорієнтуватися у складних, екстремальних проявахсуспільного життя, а також виробити власну соціальнупозицію;

• творча,щопродукуєздоровийобразжиттякожноїосо-бистостіякдуховну силу в основі емоційно-чуттєвого та фізичного волевиявлення;

• виховна, що прищеплює інтерес гідності і смак досамовідповідальності, самодисципліни, самовдоскона-лення як творчого підходу до життя, пошуку життєвихсенсів.

Усіназваніфункціїмаютьякіндивідуально-особистісне,такісуспільнезначення.

Ключові слова: людина, міфологія, світогляд, філософія, знання.

20

Контрольні питання

1. Учомуполягаютьінтелектуальніможливостілюдини? 2. Розкрийтесутністьтaважливістьвизначеннянавчального

курсу“Інтелектуалознавство”. 3. Щоєпредметомінтелектуалознавства? 4. Назвітьосновніособливостіісторичноговиникненняінте-

лектуалізації. 5. Щотакеміфологема?Їїхарактернівластивостівінтелек-

туалознавстві. 6. Які головні ознаки філософського світогляду в інтелек-

туалознавстві? 7. Сформулюйте структуру та функції інтелектуалознав-

ства.

Літературадорозділу

1. Лісовський П. М. Шляхетніобразикультурияквиявиеко-логічноїсвідомості//Мультиверсум.Філософськийаль-манах.—К.:Укр.центрдуховн.культури,2001.—Вип.24.—67с.

2. Павленко Ю. В.Евразийствоицивилизационнаяприродапостсоветского пространства // Наука та наукознавст-во.—2001.—№2.—С.11–12.

3. ЄвангеліявідЙоана.—СвятеПисьмоСтароготаНовогозаповіту.—2009.—С.113.

4. Мозгисознание:Пер.сангл.—М.:Мир,1971.—264с. 5. Павленко Ю. В. ЕтнічнийрозвитокКиївськоїРусі//Гене-

за.—1998.—№1–2(6–7).—С.72–83.

21

РОЗДІЛ 2

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛОЗНАВСТВА

2.1. Методи інтелектуального пізнання.

2.2. Соціокультурна контекстуальність епістемологічної теорії науки в інтелектуалознавстві.

2.3. Сучасний формат інтелектуалознавства: синергетика як нова освітня парадигма.

2.4. Концепт мовної свідомості в інтелектуалознавстві.

2.1.Методиінтелектуальногопізнання

З позиції інтелектуалознавства теорія пізнання як систе-ма принципів, способів, прийомів, підходів, засобів науко-вогодослідженняєметодологією(відгрец.metodes i logos—наука про методи). Методологічними принципами цієї дис-ципліниєтакі.

Загальний принцип, або метод діалектики (від грец.dialektike — мистецтво вести бесіду, міркувати). Сократ роз-глядав діалектику як мистецтво виявлення істини шляхомспівставлення протилежних думок, спосіб ведення бесіди,що призводить до істини. Методом пізнання сущого для Со-крата була іронія, критичний підхід до понять, раціоналізм.У Г. Гегеля діалектика як загальний метод пізнання розкри-ває істинний смисл предмета в єдності його протилежнос-тей, що є сутністю самого вчення, полісемантичного (все-бічного) аналізу ідей, логіко-понятійного апарату, способупобудови державно-правової теорії. Так, наприклад, у геге-лівському “Вченні про право” наука про право розглядаєть-ся як складова філософії, і поняття права трактується “позанаукою права”, що вживається у трьох основних значеннях:правояксвобода(“ідеяправа”),правояквизначенийступінь

22

іформасвободи(“особливеправо”),правоякзакон(“позитив-неправо”).

Уцьомусенсітакожслідзазначитигегелівськетрактуваннядержави:державаякідеясвободи,якконкретнеівищеправо,якполітичнадержава,якконституційнамонархія.

Таким чином, керуючись діалектичним методом, важливоусвідомитинелишезначеннярезультатівтеоретичнихрозро-бок мислителів минулого, а й логіку, аргументацію, методи іспособианалізудержавно-правовихявищ.

Принцип історизму вимагає підходити до того чи іншоговчення, ідеї, концепції історично, розглядати їх у контекстіепохи,враховувати,якцевченнясклалося,основніетапийогоеволюційногорозвитку.

Принципоб’єктивностіякзагальнонауковийметодвимагаєоцінювативченняйідеїбезпревентивності(випереджальнос-ті)щодоідеологічноїкон’юнктури.Об’єктивністьнепотребуєідеологічних нав’язувань, ярликів, класової завуальованості.Саметеоріятапрактикаєдіалектикоюментально-історичногодосвідуяккритерійістинності.

Принципсоціально-філософського підходуміститьзагально-людськумораль,щовимагаєоцінюватиідеї,вчення,політико-ідеологічнімоделізоглядупотребтаінтересівнароду,загаль-нолюдськихцінностей.

В інтелектуалознавстві використовуються такі методи,як філософсько-історичний, описовий, логічний, системний,порівняльний, темпоральний. До спеціальних методів дослі-дженняінтелектуалознавстваслідвіднестиідогматичний(длявстановлення інтелектуальних принципів, визначень, понять,розробленихчивживанихмислителем),хронологічний(вима-гає досліджувати вчення у їхній темпоральній послідовності,історико-хронологічномурозвитку,риторичнимописом).

2.2.Соціокультурнаконтекстуальністьепістемологічноїтеоріїнаукивінтлектуалознавстві

Усучасномусуспільствіідейніпріоритетитапринципизу-мовлюютьвідповідніідеалийнормищодозмістовногоуявлен-

23

няпроепістемологічнусферунауки.Уцьомупроцесіепісте-мологію використано як історичну мінливу сукупність знань,яківизначаютьможливостістановленнясвідомостійкульту-риуконкретно-історичномуперіоді.Такийактуальнийаспектконцептуальнихматрицьнауковоїтеоріїєвідповіднимсинте-зомінтелектуальнихзнаньусистемідуховногокапіталу.

Значний внесок у епістемологічну теорію науки зробивТомасКун.Усвоїйпраці“Коперніканськареволюція”дослід-никґрунтовновисвітливсутністьміжпарадигмальнихрозбіж-ностей.ЯкпомітивТомасКун,найзапеклішідискусіїточатьсяміж ученими, погляди щодо пізнавальних цілей і цінностейяких різняться. Наукова парадигма в інтелектуалознавстві єметодом вибору об’єкта дослідження і пояснення сукупностіфактів, які існують у формі обґрунтованих принципів і зако-нів, утворюючи несуперечливу теорію (концепцію). Саме па-радигмавіддзеркалюєієрархізаціюпроблематикитавизначаєпріоритетністьметодологічнихзасновківякметодівінтелекту-альногопізнання.

Аджене існуєсвітогляднонейтральноїпарадигмив їїцін-ніснійієрархії.УцьомувідношенніТомасКунособливуувагузвернувнапарадигмусвітосприйняттяякрізновидконцепту-альнихматрицьвінтелектуалознавстві.Найогопереконання:“Цінність знання набуває актуальних ознак лише тоді, колиспівтовариство вчених-професіоналів узгоджує значущістьтрадиційнихекспериментальнихпроцедур,напрацьовуєуста-ленерозуміннясутності,атакожвидозмінюєтеоретичнусхе-му,заякоюсприймаєсвіт”[81,23].

Конкуренція між різними групами наукового співтова-риства призводить до заперечення, відхилення певної теорії.Констатаціяїїнеприйнятностізавждиґрунтуєтьсяначомусьзначнобільшому,ніжсутонауковезважуваннядослідницькихнадбань. Як вважає Кун, епістемологічна революція почина-ється тоді, коли парадигма нормальної науки перестає адек-ватновідтворюватидосліджуваніаспектидійсності.Змінапа-радигми легітимізує перегляд світоглядних принципів, кутів

24

зорунапредмет,щоєступенемуспішностінауковоїреволюції.Куннаполягав,щопроцесзмінипарадигмнепіддаєтьсялогіч-но-методологічній реконструкції, оскільки є складним комп-лексом соціальних, культурних та психологічних факторів,які залежать від історичних і соціокультурних особливостейсуспільства.

Парадигмою інтелектуальних знань слід вважати сукуп-ністьтеоретичнихстандартів,цінніснихкритеріївтасвітогляд-них настанов шляхетної конституції особистості, що набуваєістинного знання всіма гранями власного творчого доробку.Формування такої парадигми в інтелектуалознавстві ініціюєсуспільнусвідомістьзадлянеухильногоприйняттяідейно-сві-тогляднихрішень.Такимчином,сучаснанаукакористуєтьсянаналежномурівнідослідницькимінструментарієм,деефективнодієвимінтелектуальнимпотенціаломусистемідуховногокапі-талуволодіютьміждисциплінарність,полідисциплінарністьтатрансдисциплінарність. Міждисциплінарність означає коопе-раціюрозмаїттянауковихсферіциркуляціюспільнихпонятьдля усвідомлення об’єкта. Полідисциплінарність передбачаєодночасне з’ясування сутності об’єкта кількома дисципліна-ми.Трансдисциплінарністьхарактеризуєнауковідослідження,щовиходятьзамежіконкретнихдисциплін.Безперечно,пред-ставники різних парадигм можуть використовувати однаковутермінологію,алеприцьомупідоднимитермінамирозуміютьрізні речі, що є продукуванням несумісних методологічнихстандартівінетотожнихпізнавальнихцінностей.

Як зауважує Талкот Парсонс: “Науковий інтерес полягаєневтому,щобзафіксувативпрацяхученихокремірозрізненітвердження,аутому,щобвиявитиспільнийнапрямок,єдиниймасивсистематизованоїтеоретичноїаргументації”[193,45].

ДосерединиХХст.дослідницькіаспектифілософіїнаукизмістилися від концептуалістики структуризації інтелекту-альногознаннядоз’ясуваннямеханізмівйогорозвитку.Домі-нантним стало завдання виявлення логіки розвитку інтелек-туальнихтеорійнаосновівивченняемпіричної історіїнауки,

25

оскільки прогрес науки — це результат заперечення певнихдотипріоритетнометодологічнихстереотипівіводночаспро-цес канонізації інших засобів, які дозволяють накопичуватиінтелектуальнезнанняефективніше.Аджеуявленняпроінте-лектлюдиниякідеалсемантичноїінтерсуб’єктивностівиник-лонапідставітого,щонауковийспосібоперуванняінтелекту-альним знанням втілював очевидні уточнення понять, якимикористуютьсяуповсякденномужитті.

Загалом специфіка епістемологічних знань започаткувалатривалийдискурсщодоідеографічногознання.Справаутому,що кожна наука рухається до своєї мети за допомогою інте-лектуальнихзасобів,якієсуспільними.Оскільки ідеографіч-незнаннявлюдському інтелектідосліджуєдещоодиничнейнеповторне, його складно оцінити у понятійній конструкціїдуховного капіталу. Отже, на інтелектуальний розвиток епіс-темологічноїтеоріїнаукивпливаютьреферентнігрупийавто-ритетивіднауки,якіочолюють їївнутрішні інститути.Авто-ритетнішколиотримуютьперевагувуніверситетськихкурсах,виховуючи своїх адептів через систему освіти. Інші школи йнапрямкизмушеніборотисязасвоїправанаістинуі“сувере-нітет”. Інтелектуальні посилання на авторитет науки нині немаютьвідношеннядонауковоїістинийнеможутьконтролю-ватисянавітьсамоюнаукою.Крімтого,процесидиференціаціївнауціпризводятьдотого,щосуб’єктиоднихгалузейінтелек-туального знання не здатні верифікувати результати іншихсуб’єктів,отриманівіншихгалузях.

Щодо цього Лев Шестов зауважив: “Наука визнає істин-нимилишетакісудження,якіможутьбутиперевіренівсімайзавжди…Вонанавітьнеуявляє,щотакеістина,томунакопи-чуєлишезагальнообов’язковісудження”[170,310].

АндріПуанкаревважав,щоважливіпринципинауковихтео-рійнеєістинамиапріорі,оскількиєумовнимиположеннями,єдиноюабсолютноюознакоюякихвизнаєтьсявнутрішньо-ети-мологічна і концептуально-аргументаційна несуперечливість.Цяінтелектуальнаобставинасвідчитьпроатрибутоформуван-

26

нянауковихзаконівіфункціональнуефективністьчинногона-уковогостереотипізму.

Втім, Пуанкаре пов’язував наукову істину й етичні нормилюдськогоінтелектуякдуху:“Істина—цеоб’єктіпрерогати-валогічногорозуму,натомістьморальналежитьдосферипо-чуттів,афектів,воліннятарізнихформірраціональноїсферидуховностілюдини”[121,506].Інакшекажучи,багатогранністьінтелекту яквиявфеноменальностівособистостіхарактери-зуєОднуІстину,щоміститьвіддзеркалюваннякожноюїїгран-нюсуспільнихформцієїістини,асаме:моральної,політичної,правової,економічноїтощо.Саметакамужністьсерцятарозу-му ініціює геніальність людського інтелекту, що, освітлюючиможливішляхисвободи,єпревентивноюосновоюдлямайбут-ніхнащадків.

Зрештою, попри відмінність світоглядно-аксіологічнихпріоритетів та акцентів, значення культури для генеруваннязагальноприйнятої системи інтелектуальних цінностей є не-заперечною в епістемологічній сфері науки. На переконанняЕріха Фромма, канонізація певної системи (ієрархії) ідей таідеалівістотнодетермінованахарактеромі“специфічноюфор-моюлюдськоїенергії,щовиникаєупроцесідинамічноїадап-таціїлюдськихпотребдопевногоспособужиттяусуспільстві.Характервизначаєдумки,почуттятавчинки”[163,180].

Такимчином,сучаснерозуміннянауковоїістинивінтелек-туалознавствієплюралістичним,авибірміжрізнимитеоріямиістинитарізнимиусвідомленнямицьогопоняттяумежахкож-ної теорії виявляється значною мірою інтуїтивним вибором.Ідея множинності істин покликана до життя прогресивноюбагатоманітністю типів пізнавальної діяльності в епістемоло-гічній сфері науки. З цих причин кожна культура в системідуховного капіталу виокремлює свій інтелектуальний аспектістини,оскількиупроцесідосягненнялюдствомкультурноїін-теграціїцяінтелектуальнабагатоманітністьістиниздатнаінте-груватисявєдинуціліснусистему.

Особливезанепокоєннявепістемологічнійтеоріїнаукиви-кликає місце індивіда в сучасному інформаційному суспіль-

27

стві,якеінтелектуальноудосконалюєіндустріюкомп’ютернихі спіритуальних засобів ідейного, світоглядного “опрацюван-ня” особистості. Наголошується на тому, що будь-яка ідеязавжди є нічим іншим, як продуктом інтелектуальної діяль-ностілюдини,тобточимосьвторинним,похідним,порівнянозособистіснимбуттям.Будь-яка“істина”невартатого,щобза-радиїїторжествалюдинапринижувалаіпригнічуваласебе,атойприрікалананебуття.

Своє завдання сучасна наука вбачає у тому, аби інтелек-туально допомогти сучасній цивілізації усвідомити дві аль-тернативні перспективи: параноїдальної нарцистичної само-впевненості й іронічного сприйняття деструктивних реалійяк закономірних історичних випадковостей. “Захопленістьсамовпевненою логікою індустріалізму приводить до думки,що науково-технічний розвій, який підпорядковує людськійволі дедалі грандіозніше сили Всесвіту, дозволить з часом задопомогою цих рушіїв остаточно оволодіти пультами історії”[134,60].

Інакшекажучи,ініціюючисучаснустратегіюінтелектуаль-ногокапіталувлюдині,необхіднозастерегти,щовикористан-нядосягненьнауково-технічногопоступунеминучепризведедотого,щолюдствоопинитьсяустаніпокориіпослужливості“володарям всесвіту”. Адже, всеосяжна могутність тоталітар-нихдержавздатнаексплуатуватинелишеідеологію,айнауко-вийпрогреслюдськогоінтелекту.

Зосереджуючись на взаємозв’язку науково-технічного по-ступуівлади,якасамозміцнюєсебе,слідпопередити,щопо-трібна особлива пильність, аби запобігти навислій небезпеціінтелектуальноговиродженнялюдськогосуспільствадостану“атомістичного”(деградаційного)характеру.Цяобставинана-ближаєлюдствонедообіцяноїідеологамиіндустріалізмусво-боди,адоствореннязасобівіспособівтоталітарногопануван-ня,контролюіманіпуляціїпідсвідомістю(особистістю).

У цьому сенсі саме об’єктивність інтелектуального знан-ня—найважливішаознаканауковоїепістемології,здатнадоб-

28

рочинновиходитизамежікожногоісторичноготипупрактикиівідкриватиновіінтелектуальнісвіти,яківиявляютьсяоб’єктомпревентивногоосвоєннявмайбутньому.Прицьомусоціально-філософський аналіз проблеми об’єктивності/суб’єктивностіепістемидоцільнорозглядатиконцепцієюінтерсуб’єктивності(уфілософіїцепоняттявпершезастосувавЙоганГотлібФіхте,арозвинувЕдмундГуссерль).Цяконцепціявідіграєдомінант-нурольвінтелектуальнихтеоріяхсоціальноїдіїтасимволічно-гообміну,феноменологічнійсоціології,філософіїісторіїтощо.Зцієїточкизору,філософіямистецтвавідображаєсоціокуль-турну дійсність як інтелектуальний спосіб життєвого світу.Самешляхетна конституція особистостівідображаєінтелек-туальнийсвітуйогооб’єктивності,оскількипропонуєпевнийдобротний формат багатоманітного світу відповідно до своїхвнутрішніхцінніснопізнавальнихпріоритетів:віри,волі,честі.

Зрештою, історичномінливимиєнелишесоціальніфунк-ціїнауки,айстандартиїївикладання,способибаченнятави-тлумаченняреальності,стилімислення,якіформуютьсяукон-тексті інтелектуалознавства і зазнають історичнозумовленихвпливів.Однаквзаємодіянаукизконкретно-історичнимисо-ціокультурними чинниками та іншими сферами культури незнімаєпитаннястосовносубстанційнихвідмінностейміжна-укоютабуденнимпізнанням,художніммисленням,мораллю,релігією,філософієютощо.

Наприклад,упроцесіхудожньогоосвоєннядійсностіоб’єк-ти,якістосуютьсяінтелектуальноїдіяльності,невідокремлю-ютьсявідсуб’єктивнихфакторів,апоєднуютьсязними.Відпо-відне відображення предметів об’єктивного світу в мистецтвіцілком виражає ціннісне ставлення людського інтелекту допредмета.Художнійобраз—цетакевідображенняоб’єкта,якевіддзеркалюєінтелектуальніособливостішляхетноїконститу-ції особистості, вмонтовані в характеристику відображуваноїдійсності.

Насамперед, слід зауважити, наука не обмежується дослі-дженням лише тих предметних зв’язків, які підлягають осво-

29

єнню у межах наявних історично структуризованих форм істереотипів інтелектуальної діяльності, оскільки досліджуєоб’єкти,якіможутьзнайтисвоєпрактичнезастосуванняумай-бутньому.

Аджепервісніформинауковогопізнаннязародилисявнад-рахбуденногопізнання.Гіпотетичнісхемипредметнихзв’язківдійсностіякспосібпобудовиінтелектуальнихзнаньутверди-лисяспочаткувматематиці.Згодомвонипоширилисянапри-родничінауки,деотрималиінтелектуальнуназвуякметодгі-потетичнихмоделейреальності,якийобґрунтовуєтьсязасобомдосвіду як “настільної книги” життя. Завдяки методу гіпотезнауковепізнаннявінтелектуалознавствізвільнилосявіджор-сткогодиктатуемпіричноїдійсності,почалопрогнозуватина-прямкитаспособигенезисуоб’єктів.Зцьогомоментузавершу-єтьсяетаппранаукиіпочинаєтьсянаукаувласномурозумінніслова.Паралельноземпіричнимизаконами,якимиоперувалаіпранаука,формуєтьсяособливийтипінтелектуальногознан-ня—теорія.

В інтелектуальному змісті епістемологічної теорії наукивиокремлюютьрафінованураціональність,оскількинацьомурівнітіснопереплетеніраціональнийічуттєвийаспекти.Без-перечно, форма раціонального пізнання (поняття, судження,висновки)домінуєупроцесітеоретичногоосвоєннядійсності.Однак під час теоретичної конструкції використовують і на-очнімодельніуявлення,якієформоючуттєвогопізнання.Такіідеалізованіоб’єктиєнаочнимимодельнимизразками,щоміс-тятьчуттєвітамисленнєвікомпонентиупроцесіінтелектуаль-ногоексперименту.

Ідеалізовані теоретичні об’єкти наділені не лише інтелек-туальнимиознаками,якіможнавиявитипідчасвзаємодіїре-альних об’єктів, а й особливостями, що відсутні у реальнихоб’єктів.Прицьому інтелектуалабстрагуєтьсявіднеістотнихвластивостей і ознак досліджуваного предмета, натомість ви-будовуючиідеальнийоб’єкт,якийвиконуєфункціюносіялишеістотних,сутніснихзв’язківіособливостей.Саменауковийтип

30

оволодіння інтелектуальним знанням є систематичним, щоформуєтьсяневипадково,аврезультатіцілеспрямованого,ор-ганізованого ісистемногопошуку. Інтелектуальнезнанняпо-винно бути несуперечливим, оскільки відмінність науковогопізнаннявідненауковогополягаєусистематичностіякспособіотриманняінтелектуальногознаннятаформійогоорганізації.

Проблемним епіцентром формування стандартів сучасноїепістемологічної теорії науки залишається питання стосовноміри раціоналізації інтелектуального знання. Для ефектив-ногофункціонуваннялюдськихможливостей(цінніснихкон-стант) у системі інтелектуалознавства слід піднятися вищеусталенихстереотипівізалучитипотенційнийресурсгенезисунауковогомислення.

Інтелектуальнимзмістомтакогонауковогомисленняєідео-логія,притаманнаконкретному історичномутипукультурно-го виробництва. Саме на рівні ідеології як системи поглядів,ідейітеорійзнаходитьвідображенняіобґрунтуванняінтелек-туальнакартинасвіту.Прицьомунайважливішадляідеологіїскладовацієїкартини—належнаоцінкасоціальноїдійсності,атакожсуспільніцінностійідеали.Уцілому,ідеологіяспрямо-вана на детерміноване генерування духовної свідомості в ме-жахлюдськихінтелектуальнихможливостей,щопевноюміроюформує науковий світогляд. У такій ідеології формулюютьсясоціально-політичні,етичні,естетичні ідеали,норми,правилаі принципи. “Ідеологічне вчення є узагальненим і сумарнимуявленням про все, що за даних умов вважається важливимдляусвідомленнялюдиноюсамоїсебеісвогосоціальногоото-чення. Ідеологічний формат людини визначається станом їїсвідомості,якийутворюєтьсяпідвпливомбагатьохфакторів:досвідужиття,спілкуваннязіншимилюдьми,літератури,кіно,газет,освіти”[63,356].

Ідеологічна інтерпретація є своєрідним інтелектуальнимбудівникомутеоріїепістемологічноїнауки,оскількизадаєтьсявідповідноюсистемоюцінностей,згіднозякоюфактинабува-ютьвинятковоїсоціальноїзначущості.Вирішальнезначенняв

31

цьомусенсімаєкутідейно-аксіологічногозору,підякимроз-глядаєтьсяреальність.Втім,“те,щоздаєтьсяабсурдомзпози-ційрегулюванняповедінкиокремоїлюдини,можевизнавати-ся цілком раціональним з міркувань коригування діяльностівеликих мас людей. Історичний парадокс полягає у тому, щоідеологіявиникаєякзасібопануваннястихійнимисиламико-мунальностітаобмеженняїх,анапрактицічастовідбуваєтьсяактуалізаціяпотенціалуцихчинників”[63,247].Інакшекажу-чи,ідеологіяволодієінтелектуальнимресурсомпотужногоге-нераторасоціальноїдинаміки.Цепризводитьдотого,щовонаєабоскладовоючастиноюнебезпечнихсоціальнихтенденційі кризових явищ, або дієвим засобом розв’язання нагальнихпроблем.

Створення концептуальних інтелектуальних моделей в іс-торії лежить в основі кожної респектабельної історичної ін-терпретаціїякдослідження,якевідрізняєтьсявідзвичайногоперерахуванняемпіричнихданих.У“Критицічистогорозуму”ІммануїлКантнаполягав,щоувузькомурозумінні“наукове”знаннянеєвсемогутнім,щокомпетенціярозумунебезмежнаіщо,зоглядунацюобставину,розумдоцільнодоповнитиві-рою, яка допоможе вчасно зорієнтуватися, де добро, а де зло.Кантівська критика інтелектуально знаменувала своєріднийпорігсучасноїнауки:вонавпершесанкціонувалаважливупо-діюєвропейськоїкультуриХVІІІст.—вихіддумкиізнаннязамежіпросторууявлень.Критичнасвітогляднапарадигмадіялазапринципом:усепіддаватисумнівувсамійоснові.Такаінте-лектуальнакритикаструктуризуваламетафізичнийвимір,від-сутність якого філософія ХVІІІ ст. намагалася компенсуватианалізом уявлень. Завдяки цьому стали інтелектуально мож-ливимирізноманітніфілософіїЖиття,Волі,Слова,щоеволю-ціонуваливХІХ–ХХст.

Крімтого, історичніепохинелишеінтелектуальновплива-ють на еволюцію світоглядних парадигм, а й функціонують угравітаційному полі ідейно-телеологічних пріоритетів, стерео-типівіуявлень.Цяінтелектуальназумовленістьзавждиістотно

32

обмежувалавнутрішнюсвободуприродноїелітиібулаоднієюзпотужнихпроблемнарівнісвітоглядно-філософськоїрефлексії.

ЗцьогоприводуЕрнстКассірернаполягав,щоневартовід-мовлятися від надії відкрити ті загальні закони, які керуютьпроцесом еволюції людської цивілізації. Окремі форми куль-тури — міф, релігія, мистецтво, наука тощо — слідують томусвоєрідномурозумовомуритму,якийнеобхіднорозкритивза-гальнихтермінах[72,121].

Такимчином,людствовліченідесятиліттязробилопово-ротдоабсолютноновоготипусоціокультурногоспадкоємни-цтва, в рамках якого важливим стало не засвоєння минулихстандартів або рецептів, а підготовка до оволодіння ранішенеіснуючимиметодамиізмістомінтелектуальногопізнання.Цей інтелектуальний парадокс став і наслідком різкого не-узгодженнядосягненьтворчоїнауковоїдумки,якийусвідом-люєпріоритетлюдини,інеобхідністюїїдуховногокапіталуяквищоїцінності,ітрадиційноюосвітою,орієнтованоюлишенавузькі,прагматичніцілі.Дотогожінтелектуативністьособис-тісноїабокультурноїмоделейвтеоріїепістемологічноїнаукиполягаєвтому,щовонивиходятьзпарадигмсоціокультурноїідентичності:толерантностіяксвітоглядногопринципу,плю-ралізмустилівжиття,універсалістськоїетики,екосвідомості,самореалізаціїтасамоактуалізаціїособи.Томуєдність“сило-вогополя”векторівнаціональногоікультурногоповиннави-значатиінтелектуальнийзмістіструктурутеоріїепістемоло-гічної науки, а саме: громадянсько-національного вихованнятихсуб’єктів,якістанутьактивнимибудівникаминовоїУкраї-ниХХІст.

2.3.Сучаснийформатінтелектуалознавства:синергетикаякноваосвітняпарадигма

Сучасний формат інтелектуалознавства дає суспільствуможливість глибше зрозуміти роль і місце цілісного розвит-кувищоїосвіти.Затакихобставинвиникаєпотребавнапра-цюванні нових теоретичних, методологічних та соцільно-фі-

33

лософськихзасобіваналізусучасноїдуховноїкризи.Глибокеосмислення сутності інтелектуалознавства, особливостей ди-намікитаїївпливунарозвитоксуспільствадаєзмогуосягну-ти проблему в цілому. Саме синергетика в інтелектуалознав-ствірозкриваєцілісністьлюдськогобуттянелишеувузькомурозумінні, а й разом з деякими іншими постнеокласичниминауками(насамперед—сучаснікосмогоніяякекологічнемис-лення в координатах генокосмізму) самоорганізаційним під-ходом дає можливість відкрити закономірності соціальногопрогресу.Такийпрогрес,якзагальнатенденціярозвиткубут-тя, наближення його “до справжнього смислу”, визначаєтьсядіалектичнимпочаткомголовноїсуперечностісинергетичнихсистем,тобторезультатомборотьбиміжтимипочатками,одинз яких створює нові структури, а другий — розсіює останні.Адже “репродукція прогресу самоорганізації як визначальноїтенденції розвитку буття” дає нам істотну можливість збли-зитинаукупронавколишнійсвіт,природу інашізнанняпро“суб’єктивнудіяльністьлюдини,продух”[22,40].

Характерною рисою феномену інтелектуалознавства в су-часній освітянській галузі є технологічна культура, яка, зо-крема,почаланадаватипрактичногозастосування.Технологіївийшли за межі виробництва і стали істотною ознакою, якахарактеризуєстансоціальнихпроцесів.

ЯкзазначаєБ.Шнейдерману“Деклараціївідповідальнос-ті”:“Якучені…миповиннінасампередповірити,щозможемовплинути на майбутнє технології. Активне обговорення до-слідженькосмосу…пересадкисерця,телебаченнявисокоїчіт-кості, генної інженерії, контролю за народжуваністю наочносвідчить,щосуспільствосьогоднівизначаємайбутнітехноло-гії”[37,176].

Всучаснихумовахінтелектуалізмунатліпостіндустріаль-ноїкультуриякпоступуцивілізаціїпов’язаненоверозумінняантропоцентризмуякідентифікації(персоніфікації),девищоюцінністю світової арени постає Людина Цивілізації. У цьомуконтекстіцікавимєсудженнялатиноамериканськихсоціоло-

34

гів,яківважають,щоосвіта,наукаітехнологія,незважаючинасвійдіалектичноціліснийзв’язок,істотновідрізняютьсяоднавідодної.“Технології,розроблюванідляздійсненняконтролюнад людьми або над природою, можуть ґрунтуватися або неґрунтуватисянанауковихвідкриттях,ачасом—випереджатиїх…”[66,27].

За цих обставин предметом вищої освіти на синергетич-нихзасадах(виявусоціуміполяхаосуякпорядку)слугуютьуніверсальні (загальнолюдські) гуманістичні цінності. Такимчином, метою вищої освіти є інтелектуальні умови для фор-муваннятворчоїособистості,заумовякихефективне(якісне,компетентне,професійне)самовизначенняособистостіувищійосвітісвідчитьпропанорамно-масштабнеуявленнясоціальноїзначущості. Тому інтелектуальна самосвідомість (з огляду наїїсвітоглядякмеханізм)формуєтьсязмоментууправлінськоїоцінкивнутрішньоїсвободи,віросповіданнятавольовоїздат-ності.Дотогожформуєтьсятакийфеномен,якуправлінська“я-позиція” керівника; усвідомлення шляхів і способів “знят-тя”суперечностейміжналежнимісутнісним,бажаниміздій-снювальним,потенційноможливиміістинним.

Управлінська“я-позиція”увищійосвіті—цедефініція,щоусвідомлює її як самоактуалізацію свого “я”, формуючи інте-лектуальніуявленняпросоціальнузначущістьсуб’єктаякса-мопошуквнутрішніхрезервів.Цеієвнутрішнімопертямсво-боди позиційного захисту (маневру керівника з відповіднимнаміром)уінтелектуальномупросторіуправліннявищоїосві-ти.Тутдоцільнобратидоувагияксуб’єкт,такіоб’єктуправ-ління,їхнідіалектичнівзаєминивосвітянськійсфері,ступіньналагодженості інтелектуальнихзв’язків,дуалізмуманіпулю-ючих(керуючих)іманіпульованих(керованих).Самевідпід-готовкиіпозиціїкерівникавмайбутньомузалежитьздатністьініціюватиінтелектуальнуфункціюсвідомостіособистостіякпозбуттястереотипумислення.

ЯкзазначаєвітчизнянийфілософВ.С.Лутай:“Застосуван-няметодологіїфілософіїнестабільностідопедагогічноїдіяль-

35

ностідаєможливістьглибшезрозумітиунікальністькожногосуб’єкта освіти, особливо на переломних етапах як онтогене-тичного розвитку учнів, так і історичного розвитку суспіль-ства”[24,126].

Інтелектуальнізасадиреформуваннясучасноїосвітиякзаформою,такізазмістомрозкриваютьдіалогосновнихсуб’єктівспілкуванняусоціокультурнихвимірахлюдськогобуття.Крімтого,слідвбачатипринципподібностічерездискурссуб’єкта.Так,ПитиримСорокінвважав,щонаявністьпевноїповторю-вальностідуховнихвідношеньурізнихтипахкультуривисту-паєвякостісфериінтегруючихцінностей[24,124],щоцілкомвизначаєдіалектичнонепреривнуповторюваністьісторичнихпроцесів.

Синергетиканапідставіінтелектуально-методологічноїпа-радигми—істотнадлярозгляданняякпринциповоновийетапепохиХХІст.Зокрема,цяпарадигмаспрямовананате,щобпо-легшитипредставниковікожноговидусвітогляду,національ-ного менталітету, кожній особистості відшукати оригінальнемісцевінтелектуальнійсвідомості.

Синергетична методологія не лише розкриває потенційнуможливість існування плюралізму у різних методиках (засо-бах, методах, прийомах) феномену інтелектуалознавства таполікультурність сучасного людства, а й цілком потребуєпідкоренняпевнихсистемїїважелів.

ЗцьогоприводуК.Ясперсвважав,щовиникаєноваепоха,якапіддаєвсіхлюдейтакійрадикальнійзміні,якоїщенезналаісторія[180,67].

Аналізуючи сьогоденне загострення глобальних проблемстосовноінтелектуалознавства,І.Пригожинприпускає:“Нашасучаснапланетарнасистема…наближаєтьсядо…точкибіфур-кації”, тобто до нової “вирішальної фази в історії людства”,пов’язаноїздокоріннимизмінамивструктурійогоорганізації[118,89].

У цілому, синергетичне сприйняття світу є атрибутивнимзв’язком трансформації вищої освіти ХХІ ст. Коли у людини

36

активізоване об’ємне світосприйняття, вона синтезує бага-точисельні дихотомії буття, відкриваючи в собі, як зазначаєП.Вайнцвайг,деміургічну,креативнуістоту,вонаоб’єднуєпро-тилежності,досягаючипсихосоматичногобалансуіхарактери-зується величезною творчою напругою, а звідси — колосаль-ноюмогутністю[17,35].

Саме синергетичні засади в інтелектуалознавстві дозво-ляють вищій освіті виявляти еволюційні, історичні нашаро-вування у кожній людині, цілком розкрити приховані потен-ційні ресурси і розвивати, відповідно, внутрішню потребу яксоціогеннеявище.

Сьогоднівищаосвітанадаєпотенційнуможливістьпозбу-тися відповідних стереотипів як нечутливість суто людськихутвореньнапсихічномурівні,дерегулятивнафункціядомінуєнад пізнавальною, що інтелектуально формують певні умовив соціумі. Існує думка, що дуже важливо під час опрацюван-ня стратегії вищої освіти враховувати співвідношення групо-вихнорм,щотіснопов’язаніізжиттєвоактивноюорієнтацієюкожноїлюдиниідуховно-цінніснихзмін(перевтілень),яківід-булисявінтелектуальнійсвідомості.

ЗаЛіппманом,стереотипи—цефортецянашоїтрадиції,застінамиякоїназайманійпозиціїмиможемойнадаліпочува-тися в безпеці [52, 144]. Бо, власне кажучи, нова об’єктивнаінформація як вияв генеративу мислення в стереотипній сві-домості різко змінює певну ситуацію. Тоді спрацьовують ме-ханізми психологічного захисту й індивід воліє не допускатицюінформаціюусвідомість,а“чіпляється”застарістереотипи,ховаючисьзаусталеноютечієюбуденногожиття.

Самелюдина-творецьвекстремальнихжиттєвихситуаціях,як“доліБезсмертяупроявахсмертногопокоління”,анелишевкабінетнійакадемічнійтишічивузівськійаудиторії,цілкомздатна “розм’якшити” соціальні стереотипи. У конкретнихжиттєвихобставинах,щотрапляютьсязлюдьминамежіжиттяісмерті,наприкладпідчасведеннявійськовихдій,миротвор-чихопераційтощо,загартовуєтьсясиладуху:зміцнюєтьсявіра,

37

реалізуєтьсясвобода,щоєпершочерговоюосновоюлюдськогоінтелекту.Людина-інтелектуалзтакоюсмисложиттєвоюсамо-реалізацієюназасадахсинергетики,зїїекзістенційнимивимі-рамисьогодніякісноодухотворитьвищуосвіту.

Слід зауважити, що найвідоміші у сучасній вищій осві-ті інтелектуальні течії філософського напряму (філософськаантропологія, екзістенціалізм, феноменологія, герменевтика,структуралізм, нео- і постпозитивізм) є багатовекторними,томунемаютьєдиноїпозиціїщодоонтологічногостатусулюд-ськогобуття.

Так, наприклад, в інтелектуальній течії Л. Гумильова сте-реотип—це“етнічнахарактеристика”[42,147];звичкиістерео-типи,надумкуГ.Маркузе,засновані“натехнічнійраціональ-ності” [36, 178]. Основна логіка Маркузе — це те, що індиві-да прив’язують до суспільства як “розчин” буття. Е. Фроммпов’язує природу стереотипів з явищем “соціального кон-формізму” [174, 189]. У своїй інтелектуальній спадщині ЕріхФромм органічно з’єднав ідеї філософської антропології і ек-зистенціональної традиції. На думку американського філосо-фа,соціумпевнимчиномвпливаєналюдину,видозмінюєїїпо-требиівиробляєсоціальніхарактери.Конформізм—цеоднезісховищ, куди людина тікає від самотності, страху та свободи.Фромм трактує: “Якщо основна частина інтелекту складаєть-ся із здатності встановити зв’язок між чинниками, що досі нездавалисязв’язаними,толюдина,дотримуючисьстереотипівіумовностей, не наважиться визнати наявність такого зв’язку”[175, 364]. Проте вичерпного пояснення природи феноменустереотипу не існує. Адже стереотип акцентує і посилює від-повідні детерміновані риси об’єкту згідно з його валентністю,а стійкість (протистояння) стереотипу неподільна з міцністюфіксаціїсамевалентності,тобтозакріпленняоб’єктаусистеміінтелектуальноїорієнтаціїіндивіда.

Підчасрозробкиосвітніхінтелектуальнихпрогрампотріб-но враховувати, що на рівні повсякденної свідомості істотнозасвоюються ті знання, які добре узгоджуються з реальністю

38

сьогодення.Самебуденнасвідомістьнадаєсуспільствуінстру-ментально-стереотипних знань. Бо стереотип — це те знанняпропредмет,щоміститьсяусвідомостіякстійкостіцьогознан-ня,зафіксованоговобразі.

Сучасний процес духовного капіталу як інтелектуальногорозвиткувищоїосвітимодифікуєпевнепідґрунтясоціальнихстереотипів,започаткованихзарадянськихчасів.Укласично-му розумінні освіта є результатом вільного вибору індивіда іцілкомзнаходитьсяпідконтролемйогорозуму іволі.Знанняяк силовий засіб соціальної орієнтації і регуляції регламен-тує сферу об’єктивованої, позаособистісної поведінки люди-ни, водночас як традиційно-побутові, ритуальні, міфологічні,релігійніта іншізасобисоціальноїрегламентаціївідповіднимчиномманіпулюють(оперують,управляють)поведінкоюлю-дини через апеляцію до її інтимно-особистісної та емоційноїсфери. Це призводить до розриву між соціально-об’єктиво-ваною, що регулюється знанням, внутрішньо-психологічноюстороноюлюдськогобуття.

Традиційна культура як інтелектуальний чинник соціа-льногожиттясьогоднівимагаєсвоговивченнянелишезточкизорутеологічної іморальноїдоктрини,айзпозиційсоціаль-но-філософської організації. Адже суспільство визначаєтьсянелишеофіційнимиполітичними,правовими,економічниминормами,айдуховнимицінностями,якіперетворюютьіндиві-дівнаколективнуцілісність.

Розуміння традиційної культури як відображення архетип-них сил, що опановують інтелектуальною свідомістю в її по-всякденному житті, містить евристично важливу вказівку насоціумніджерелатакоїтрадиції.Боосновназалежністьлюдиниполягаєупідкоренніїїсиламсуспільногоцілого,якіунашійсві-домостінабуваютьхарактерунадприродноїволінатрадиційно-релігійнихзасадахіреалізаціївнутрішніхтворчихпотенцій.

Слід наголосити, що сьогодні у суспільстві відсутній інте-лектуальний культ ініціативи (генеративу з креативним мис-ленням) індивідуальності,якийдієнарівніздійснення,мож-

39

ливості безперечної реалізації цієї індивідуальності, а не нарівні гасла, перетворюючи суспільство на антагоністичнедлялюдини.Прицьомуінтелектуальнасвідомістьзалишаєтьсяін-фантильною,ображеноюналюдей,насуспільствоспоживача,щонебереучастіусуспільномупроцесі.

ЯкзазначаєсучаснийпсихологМ.Л.Покрасс,утакомуви-падкуенергетичнийпотенціалкожногоцілеспрямованийпро-тисебе,асумарнийпотенціалсуспільстваєнизькимаборуй-нівним. Тому страх ініціативи ускладнює будь-яку творчість,унеможливлюєформуванняінтелектуальноїжиттєвоїпозиції,щозагартовуєнадіюякмодифікаціювіри.

Таким чином, актуалізується інтелектуальне питання просоціокультурністереотипи,якііснуютьунашомусередовищі,формуючиморальнепочуттялюдини,йзумовлюютьвизначе-нуспрямованістьїїморальності.

Якщо практично вигідна поведінка дає результати, які су-перечатьморальномупочуттю,такаповедінкагальмуєтьсянаемоційному рівні. І навпаки — поведінка, яка на практиці єшкідливою, в разі забезпечення результатів, які відповідаютьморальному почуттю, емоційно підтримується й легко здій-снюється. Тому формування інтелектуальної особистості насинергетичнихзасадахвищоїосвіти,наякомуґрунтуєтьсяіде-ал,зокреманесвідомеморальнепочуття,відбуваєтьсяпідчасактивного свідомого і несвідомого вибору, засвоєння певноїкультури.

Дійсно, за словами відомого філософа В. П. Андрущенка:“ВищаосвітаХХІст.,якіосвітазагалом,маєбутигуманістич-ною,тобтоособистіснозорієнтованою,базуватисьназагально-людськихцінностях,органічнопоєднанихзцінностяминаціо-нальноїкультурно-історичноїтрадиції”[23,10].

Сьогоднімиєсвідкамитого,якзметоюфінансовихінтересіввумовахсвітовоїринковоїекономікизасобимасовоїінформа-ціївУкраїнірекламуютьвідповіднуалкогольнупродукцію,щолатентновпливаєнаінтелектуальнусвідомість.Цепевноюмі-роюговоритьпросучаснупроблемуборотьбизалкоголізмом,

40

щоцілкомруйнуєособистість.Те,яклюдинасформуєсебеусуспільстві,залежить,зодногобоку,відтого,що їйпропону-ється,аздругого—відтого,щоіяквонавмієобиративжитті.

Сьогодні необхідно створювати добротну справу так зва-ної “огранки діаманта”, а саме: не дробити його на відповідніелементистандартногорозміру,оскількивінцілкомвтратитьсвою цінність, а допомогти відшліфувати грані природнихзадатківіформуваннядобротнихсоціальнихумовдляпроявуінтелектуальногорозвиткуособистості.

Застосування таких технологій, в цілому, залежить від ко-піткої праці (волемислячої сфери) “самородків”, залученихсамовихованнямдополікультури,щоєзмістомвищоїосвіти.Адже,власнекажучи,вихованняйосвітаоб’єктивнозумовлю-ють інтелектуальне середовище, що за своєю природою орга-нічно пов’язане із соціалізацією індивіда та виступає її засо-бами.СамевтакомусенсіфранцузькийсоціологЕ.Дюркгеймрозглядаєосвітуудіалектичномувзаємозв’язкузвихованням,досліджуючиїхяктакзванісоціальніфакти.Е.Дюркгейміс-тотнопоглибивінтелектуальнерозумінняосвітияксоціально-гоінститутузметоюінтегруванняіндивідівусуспільство.Дотогожслідсприятиусвідомленнюнимитихнорм,якимкоженповиненпідлягати,ітихтрансцендентальнихцінностейколек-тивів(соціальнихгруп),доякихкоженналежатиме[51,149].

Осьякухарактеристикуосвітитанаукидаєвітчизнянийфі-лософМ.І.Михальченко:“Вбагатьохвипадкахтранспланта-ціязахідноїосвітитанаукинаґрунтіншогоменталітетуікуль-туринетількиневедедомодернізаціїцихсистем,айвикликаєїхнійсупротив.Томуопоранавласнісилисуспільстватадер-жавизалишаєтьсяголовнимпріоритетомукраїнськоїосвіти інауки”[95,23].

Майбутнє вищої освіти України детермінується процеса-мивиникненняновихцентрівінтелектуальногознання,новихпотенційних “ніш”, які, відіграючи випереджувально-освітнюфункцію в суспільстві, у недалекому майбутньому перетво-рятьсяуновітнімоделінавчальнихзакладів.Врахуванняцього

41

особливоважливесьогодні,вчаснелінійного(біфуркаційного,флуктуаційного)інтелектуальногооновленнясоціальноїпрак-тики.Самеінноваційнімоделісинергетикиувищійосвітієфе-номеномінтелектуалознавства.Адженовівидиінтелектуаль-ногознаннятранслюютьсячерезвідповідніїмформиосвітньоїдіяльності,девільнесамовизначенняособистостізумовлюєна-прямеволюціїосвіти.

Слідзауважити,щоосвітаякпідсистемасистемибуття,змі-нюючисьсама,змінюватимейіншіпідсистеми,щоусукупнос-тіпризведедоінтелектуальногозабезпечення.

Отже, формування інтелектуальних умов для культурноїкомпетенції людини, створення соціального клімату для від-критості інноваційнихмоделейсинергетикитастворенняно-воїбіосоціальноїстимулюючо-активноїсистемифундаментуєвищуосвітумайбутньогояктехнологізаціїфеноменуперемо-ги,щодопоможепідготуватипрофесіоналів,патріотівУкраїнизінтелектуальносформованоюсамосвідомістю.

Уцьомусенсітермін“інновація”увійшоввобігу40-хрокахХХ ст., закріпивши одну з детермінованих рис вияву творчоїспадщининасинергетичнихзасадах.Самеінноваційнийпро-стірвінтелектуалознавствіцілкомзабезпечуєрадикальнузмі-нумеханізмукеруванняосвітою.Такаінноваціяміститьтворчевироблення, концептуалізацію, конструктивне втілення і ви-пробуванняпевнихелементівновизни.Інновація—цепроцесдоцільного створення, поширення і реалізації суспільно ко-рисноїініціативи,спрямованоїнаякіснізміниврізнихсферахсуспільства. Таким чином, атрибутивними детермінованимирисами інновацій щодо духовного капіталу виступають інте-лектуальна впевненість, самопошук, самопізнання, самоорга-нізація,самовдосконалення,що“біфуркує”унетрадиційномустилімислення.

З огляду на це, докорінні перетворення, що відбуваютьсясьогоднівУкраїні,відзначеніглибокоюсоціальноютрансфор-мацієюсуспільства.Реальністьсьогоднітака,щонашадержавамає гостру потребу в інтегруванні у світову систему інтелек-

42

туалознавства, стержневою ланкою якої є добротворча осо-бистість.Крімтого,становленняновоїосвітньоїпарадигмипе-редбачає необхідність інтелектуального поглиблення реформосвітияквіддзеркалюванняідеїдинамічноїполікультури,якапостійнооновлюється.Оскількиформуванняновихстереоти-півмислення—цевідмовавіддогматизму,схоластики,схема-тизму, тому оволодіння інтелектуальними знаннями у вищійосвіті повинно змінюватись методом саморефлексії як само-пошукомтворчоїнетрадиційноїістини,анелишезасвоєннямготових“штампованих”сенсожиттєвихістин.

Засучаснихумовнеобхідновпроваджуватиутеоріюіпрак-тику випереджальний розвиток освіти, поряд із зваженимконсерватизмом, інноваційністю, адаптивністю, мобільністюігнучкістю,ціліснимпоєднаннямдемократії,автономіїйелі-тарності. Прикладом для таких інноваційних моделей у інте-лектуалознавствісьогодні,зокрема,постаєІнститутмистецтваприНаціональномупедагогічномууніверситетіім.М.П.Дра-гоманова, де цілком впроваджується процес інтеграції євро-пейськихуніверситетів.Уцихмоделяхміжнароднадіяльністьвиступаєприроднимкомпонентомвсіхіншихвидівдіяльностіуніверситетів:навчально-методичної,наукової,виховної,соці-альної(мистецької),організаційної.Середмолодихталантівумистецькомужиттіслідвідзначититріобандуристів“Мальви”яквияввисокоїмистецькоїістинивлюдськійспільноті.

Крімтого,Інститутвищоїосвіти—цепевнийсинтезінтелек-туальнихметодикосвітянськоїдіяльностітаспівпрацястуден-тівівикладачівдляякісногозасвоєнняматеріалутаціннісногоформуваннявнутрішньоїструктуриособистості.Отже,лишевтакомупоєднанніможливеформуваннягуманістичноїособис-тості,усвідомленнядлясуспільствацінностіосвіти,отриманняпозитивногорезультатутавнутрішньогозадоволенняним.

Такимчином,сучасніумовиіснуванняінститутувищоїосві-типотребують інноваційнихметодикнавчаннявідповіднодоінтелектуальнихвимогсучасності.Тількизпоєднаннямтради-ційних методик викладання нетрадиційної методики набуває

43

подальшогопоширення,девимогидовищоїосвітизкожнимкрокомстаютьбільшжорсткими.Аджесьогодніпростежуєть-ся експарсія освіти в культурний простір; водночас інтелек-туальна сфера спроможна дедалі повніше, ширше та глибшев недалекому майбутньому охопити полікультурні надбання.Крімтого,вмежахцієїтенденціїдієсубтенденціяпідвищенняступеняізоморфізмуосвітикультурі.Вонацілкомстосуєтьсямаксимізаціїадекватностіпередачінащадкамкультурноїспад-щини й полягає у гармонізації галузево-шарових складовихосвітизарадицілісногосприйняттяінтелектуалізації.

2.4.Концептмовноїсвідомостівінтелектуалознавстві

Усучаснихумовахсуспільнихвідносиннаміжнародномутанаціональномурівніпровіднурольумовнійсвідомостівідіграєфеномен інтелектуалознавства як духовний капітал людини.Водночасмовнасвідомістьєневід’ємниматрибутомікреатив-ним чинником у структурному змісті інтелектуалознавства.Саме ідентичністю зумовлений її генеративно-структуриза-ційний потенціал у суспільному відтворенні буття. З оглядуназазначеніобставини,істотністьмовноїсвідомостісьогоднієнадійнимзасобомдлядосягненняінтелектуально-світоглядноїартикуляції.

ВільгельмГумбольдтаргументованодовівіснуваннямовноїсвідомості, яка ґрунтується на тому, що кожен елемент світуможебутивиокремленийілексичновираженийзасобамитієїчиіншоїмови[147,126].Нерідкопоняття,компактновираже-неоднієюмовою,віншомумовномусередовищіпередаєтьсяувиглядікомбінаціїздвохібільшеслів-виразників.Такіфактиумовнійсвідомостієістотнимвпливомнаціональноїспецифікинаутвореннявідповідноїзмістовностіінтелектуалознавства.

Історичні виміри інтелектуального змісту мовної свідомості

Втім,якщокультурайінтелектуальнавласністьлюдини—ценакопиченіцінності,якіпередаютьсявідпоколіннядопо-

44

коління,томовнасвідомість—інтелектуальнийрізновидкуль-турно-духовної і ментально-аксіологічної власності, оскількиценелишеспосібпередачіінформаційноїдумки,ащейнепо-вторнийспосібінтелектуальногомислення,своєріднийметодосвоєннянавколишньоїдійсності.Зізникненнямтієїчиіншоїмовилюдствовтрачаєнепростопевнісловатазвуки,авідпо-віднучастинусвоїхментальнихможливостей.Аджепозбавитилюдинумови—означаєприректиїїнaсвітоглядну,гуманітар-нуйзагаломсенсожиттєвудеструкціютагеноцид.

Як висловився Габріель Тард: “Мова формує соціальнийпростір ідей” [152, 130]. Таким чином, мовна свідомість є за-собом вираження смислових відтінків думки. У цьому змістіВільгельмВундздійснивінтелектуальнепозиціонуванняміфу,релігії,мистецтватаіншихявищдуховногокапіталу.Найогопереконання,моваєоднієюзформрепрезентації“колективноїволі”й“народногодуху”.Вонаміститьзагальнуформувкорі-нених у собі первинний зміст цих уявлень у їх взаємозумов-леності.Щожстосуєтьсязвичаїв,товонивіддзеркалюютьза-гальнуспрямованістьвоління[152,25].

Мова—цеобразжиттєвогосвіту,щориторичноможебутийметафорою,синонімом,омонімом,кольором,звуком,запахомтощоякінтегралякостівінтелектуалознавстві.Слідзауважи-ти,щоапогейдискурсущодопропорційності(корекції,співвід-ношення)думкитаобразуприпавнакінецьХVІІІ—початокХІХ ст. Якщо Йозеф Горес наполягав на необхідності злиттядумки та образу, то Фрідріх Шіллер у статті “Про необхіднімежі прекрасного, особливо під час з’ясування філософськихістин” (журнал “Орри”, 1795) обґрунтував діаметрально про-тилежнуточкузору,згіднозякою“рафінованийзмістдумки”необхідновідмежовувативідобразу—будь-якихірраціональ-нихелементівфантазії,натхнення,уявленнятощо.Отже,моваволодіє як інтегративним механізмом у духовному капіталіінтелектуалознавства, так і диференційно-розмежувальним.Окрім комунікативної функції, мовна свідомість виконує щей гносеологічну (пізнавальну), експресивну (енергетично-по-

45

чуттєво-емоційну), творчу, ідентифікаційну, культурологічну,естетичну тощо. Все це є своєрідною діалектичною єдністю іборотьбою протилежностей, що утворює живильне середови-щедляінтелектуальногомовногорозвитку.

ПідцимкутомзоруідентитетсучасноїУкраїниєнадзвичай-но невиразним і суперечливим. Причину такого явища необ-хідношукативхарактернихрисаxтисячолітньогостановленняукраїнськоїмови.Прицьомуаргументованимслідбулобви-знати свідчення про те, що писемність у Європу прийшла нез Єгипту чи Месопотамії, а з Аратти (Оратанії, Оріяни), якав періоди розквіту займала територію нинішньої Київської,Черкаської та Полтавської областей. Отже, елліни отрималиабеткувідіонійців,які,усвоючергу,перейнялиалфавітукім-мерійців,аті—ужителівАратти.Згіднозцієюверсією,нашіпращури послуговувалися санскритом — як розмовним, такіписьмовим.Інакшекажучи,ще6тис.роківтомунатеренахПридніпров’я існуваликомпактніпоселеннятаписемність—двіважливіознакицивілізації,щоєнагальноюпотребоюдляінтелектуалознавства. Крім того, на багатьох стародавніх ти-бетських рукописах, яким по 1,5–2 тис. років, намальованокарту України, на якій позначено поселення над великою рі-коюінаписано:“Кіюв”,тобто“Святемісце”.

ЯкпояснюєВолодимирКлимчук:“Римськацерквадотри-мувалась доктрини тримовності, святості трьох мов: єврей-ської, грецької і латини. Тому місіонерська діяльність рим-ської курії майже не сприяла розвиткові національної освітиі культури народів, що обертались на християн… Візантія жпоширювала віру в інший спосіб. Вона шукала союзниківдля боротьби проти найбільшої загрози — з боку ісламсько-го світу (персів та арабів). Спадкоємниця античної культу-ри Візантія прагнула до ідеологічного впливу через освіту.Вона сприяла не лише перекладам творів Святого письма наіншімови,айствореннюписьмаународів,щойогонемали.Зокрема, у єгипетських християн, готів, вірмен і слов’ян”[74,47].

46

Старослов’янська мова, якою у ІХ ст. перекладено Біблію,ніколи не була рідною для східних слов’ян. Вона належитьдопівденнослов’янськоїгрупислов’янськихмов,асаме:єсо-лунськимдіалектомдавньомакедонськоїмови.Найближчимиродичами старослов’янської мови вважаються македонська,болгарська, сербська, хорватська та словенська мови. Крімтого,міжстарослов’янськоютацерковнослов’янськоюмовамимаютьмісцеістотніфонетичнівідмінності:однійтісамісловачастозвучатьпо-різному.Втім,КирилоіМефодійввелизнач-ну кількість нових (переважно грецьких) слів, що виявилосядодатковимрозмаїтимфакторомміждвомамовами.

ПрийшовшинаРусьразомізправослав’ям,старослов’янськамова отримала статус книжної і писемної мови. Нею писалилисти, складали документи, вели літописи. Однак більшістьлюдейїїнерозуміли,томудлясвітськихпотребписарійліто-писцічастонавласнийрозсудукраїнізувалистарослов’янську,аби надати їй більшого поширення. Так, прикладом є “Словоо полку Ігоревім”, “Повість полум’яних літ”, твори ГригоріяСковороди тощо. Тисячоліття потому це призвело до іро-нічної колізії: деякі вчені почали витлумачувати таку сумішстарослов’янської та давньоукраїнської як “давньоруську”мову.

Між іншим, сучасні дискусії навколо правописних, термі-нологічнихталексикографічнихпроблемвінтелектуалознав-стві постали не з примхи окремих мовознавців і літераторів.Їх спричинили деформації українського мовно-культурногопросторузарадянськихчасів.“Оскількиспецифікалінгвоци-ту,застосованогодоукраїнськоїмовивперіод30–80-хроків,полягалавофіційнійпрактиціобмеженняфункційукраїнськоїмови з одночасним авторитарним втручанням у її внутрішніресурси з метою знищення її самобутності, то нинішній часпоставивпередукраїнськимсуспільствомдвазавдання—роз-ширитисферувживанняукраїнськоїмовиіпереглянутиприн-ципи її правописного, термінологічного, лексикографічногонормуванняйкодифікації”[158,35].

47

Вільгельм Гумбольдт інтерпретував мову як форму, щовизначaє інтелектуальний зміст історичного життя духу від-повідногонароду.Вінпідкреслювавзначущістьпроцесуживоїмови,спілкування,інтерактивногообміну[43,301].Самеживеорганічне слово в мовній свідомості (її думка) володіє без-сумнівнимиперевагамипередзакам’янілимдраматизмомгра-матики,яказдатнасхопитийнормалізуватилишенезначнийсегмент сутнісного потенціалу мови. У своїй роботі “Істина іметод”ГансГеоргГадамерз’ясував,щодинамізмсоціально-іс-торичногобуттялюдинидетермінуєякрозімкненістьгоризон-тів розуміння, так і витлумачення зрозумілого за допомогоювербальнихзасобів.Такимчином,мовнізасобизнаходятьсявавангарді гносеологічно-епістемологічних процедур за допо-могоюсловниковоїзнаковоїсистеми.

Слід зауважити, що мовна свідомість є не лише засобомспілкування між людьми, а й механізмом консолідації нації.Аджемовнасвідомістьнароду—івмолодихдержавах—знач-ноюміроюзалежитьвідвідповідальностівладийформальноїеліти українства. У цьому випадку духовний формат мовноїсвідомостіозначаєсуперечливепоєднанняідіалектичнувзає-модіютакихїїскладових,яксвітоглядно-телеологічні,аксіоло-гічні,ментально-психологічні,етичні,вольовітощо.

Інтелектуальні особливості міфологем у мовній свідомості

Зазвичайетнічнаміфологемамовноїсвідомостіґрунтуєтьсянавизначальнихдляетнічноїспільнотиукраїнстваатрибутах,асаме:1)груповійвласнійназві;2)міфахпроспільнихпредків;3)спільнійісторичнійпам’яті;4)фундаментальнихелементахспільноїкультури;5)комунікативногозв’язкузріднимкраєм.

Уцьомузмістінаціональнаміфологемамовноїсвідомості—це не казка, не вигадка, а найпростіший спосіб спілкуваннялюдинизісвітом ідейтаречей.Цеперманентне(безпосеред-нє) сприйняття світу, спосіб його бачення. Будучи ідеальнимутворенням,міфологемаволодієматеріальноюсилою,оскіль-ки істотно впливає на мовну свідомість, визначає її цінності,

48

вчинкиінаміри.Національнаміфологемаєнелишебажаним,айдійсним,тим,щосупроводитьлюдинувсежиття,входитьусвітетнокультурногопідсвідомого.Звідсивипливаєїїінтелек-туальнаможливістьпов’язанняздуховнимиконстантамина-ціональноїкультури(зокрема,архетипами),щоєпевноюсвіто-глядноюосновою,наякійґрунтуєтьсямовнасвідомість.Томуміфологіявиступаєетносинтезуючимфактороммовиучасітапросторібуттякожногонароду.

Одне з визначень традиціоналізму в мовній свідомостіідентифікуєйогоякпоступальнеутвердженнянаціональногоідеалу в усіх ділянках мовної свідомості. Тут доцільно при-слухатисьдодумкиВіктораАндрущенкапроте,щопопривсіаналітичнірозбіжностійсуперечності:“…Мимаємоуважнішепридивитисядовласноїфілософської,науковоїтакультурноїтрадиції, щоб сформувати теорію чи, скоріше, низку теорій,організаційнеплетивоякихутворитьсвітогляднуйметодоло-гічнуосновуукраїнськогодержавотворення,культурийвихо-вання”[5,11].

Очевидним проблемним аспектом структуризації істо-ричногоміфуУкраїнивмовнійсвідомостієтаобставина,щоконцепція української історії, яка домінує нині, має виразнуукраїноцентричну спрямованість. Інакше кажучи, вона зосе-редженанасампереднаминувшиніукраїнськоїетнічноїнації,авідтак—ініціюєвідповіднимиакцентами,критеріямитапріо-ритетами.Побудоважполітичноїнації,деструктурнимзміс-томємовнасвідомість,потребуєконцепціїспільноїісторіїдлявсіхетносівУкраїни.

Слід наголосити, що в риторичній аргументації мовнасвідомість писемної історії України розпочалася не з гре-ко-скіфської доби, а набагато раніше — з часів Трипілля(з4250р.дон.е.).“НайдавнішоюісторичноюхронікоюУкраї-нивартовважатине“Повістьминулихліт”Нестора-літопис-ця чи “Історію” Геродота, а аратто-протошумерські написиз Кам’яної Могили на річці Молочній. Кам’яна Могила — цевеличезнийпагорбзпісковиказаввишки15метрів іплощею

49

6 гектарів, а в ньому, наче соти, — десятки печер і гротів таблизько шести десятків стел з написами. На думку АнатоліяКифішина,цяпам’яткамаєнелишевсесвітнєзначення,айва-житьузагальнолюдськійісторіїзначнобільшебудь-якихдосівідомихпам’яток,босвятилища(аїхдесятки)Кам’яноїМоги-листворенонабагаторанішевідзиккуратівШумеруйпірамідЄгипту,відорійськоїРігведи,атимпачевідіудейськоїБібліїтастарожитностейГреціїтаРиму”[159,46].

ЗавизначеннямсловникаОжегова,пам’ять—цеспромож-ністьзберігатиівідтворюватиусвідомостіколишнівраження,досвід,атакожсамзапасвражень,щозберігаютьсяусвідомості[107,442].Відтак,пам’ятьусуспільномукапіталі інтелектуа-лознавства можна інтерпретувати як здатність мовної свідо-мостізберігати,накопичувати,відтворюватитаінтегруватидо-свід,знанняівміння.ЯквважаєвідомийвітчизнянийвченийО.Литвиненко:“Заумовстабільностіпам’ятьзабезпечуєвід-творення і збереження стереотипів поведінки як кожної кон-кретноїлюдини,такінайскладнішихпідсистем.Занестабіль-ності—визначаєальтернативирозвитку.Упам’ятісуспільствазберігаютьсяписанійнеписанінорми,правила,результатиїх-ньогодотриманнятанехтуванняними”[87,10].

Отже, ставлення до символу крові зумовлене архетипноюспадкоємністю пам’яті. З oгляду на мовну свідомість, такийтип соціальної пам’яті в інтелектуалознавстві невербально єнадзвичайно стійким, оскільки не піддається аргументацій-но-рефлексійнійобробці.Архетипічнамагіякровіпризводитьдо того, що навіть у наш час політики публічно здають кров,намагаючисьпідсвідомо(уневербально-риторичномувимірі)вплинутинавиборця,заручитисяйогопідтримкоюіповагою.Державнідіячідостеменнорозуміютьнавіюваннятакогомані-пулятивноговпливу,хочаздебільшогойнеможутьпояснитисутність,логіку ізакономірністьйогопричинно-наслідковогоактивноговпливу.

Зоглядунаціобставини,кров—цесилатрансцендентнаймістична.Томуспростуватикритерійіпріоритеткровіпевни-

50

миконтраргументаминадзвичайноважко.Прицьомуєдинимдієвимзасобомпротифакторакровієхібащодискредитація.Інколиспростувально-дискредитаційнимзасобомможутьслу-гувати історичні фактори, наприклад яничари, які хоч і булипредставникамипевногоетносузакровноюознакою,однакумовнійсвідомостівважалисянайзлішимипротивникамиіво-рогамицьогоетносу.

Уцьомуаспектіслідпригадатихочабсакраментальнуфра-зузіСвященногоПисання:“ЦекровмояНовогоЗавіту”.Втім,історикийархеологипослуговуютьсязначнодавнішимифак-тами:ще10–12тис.роківтому,полюючинамамонтівтабізо-нів,мисливціпівдняЄвропипереднебезпечнимполюваннямзціджувалипокількаміліграмівкровівпосудину,ретельнопе-ремішувалиїї івипивалипочерзі,промовляючиклятвубутинепоступливимиівідважниминезалежновідперипетійполю-вання.Такимчином,можнаприпустити,щосамезтихчасівуколективнійпам’ятідуховногокапіталулюдинизакарбувавсясимволкровіяксакралізованазапоруканадійностінайвищогоґатунку.

Якскладнеісторичнеутвореннявінтелектуалознавстві,на-ція,щоформуєтьсяурезультатімовноїсвідомостітавнаслідоккровногозмішуваннярасіплемен,духовногопоступу,творитьвласний (кожного, всіх) неповторний образ. На відміну відетнічноїналежності,націяпоєднуєлюдейза їїмовноюсвідо-містю, яка має відбиток природної спільності. Крім того, назавадінаціональнійгомогенізаціїтаєдностіукраїнствастоїтьамбівалентністьмовноїсвідомості,щозначноюміроюозначаєподвійністьісуперечливістьсоціальноїпозиціїособистості,їїповедінки,вчинківякнаслідоксоціальноїаномії.Амбівалент-ність виявляється в орієнтації на взаємовиняткові цінності йнорми,усуперечливомупоєднанніпевнихцілейтатоталітар-нихзасобівїхреалізації.Людина,мовнасвідомістьякоїнаділе-наамбівалентністю,здатнавиступатиодночаснозавідроджен-няукраїнськоїмови,алезізбереженнямпанівногостановищаіншоїкультуритаїїмови.

51

Мовна свідомість як духовна екзистенція

Крімтого,мовнійсвідомостіякдуховнійекзистенціївінте-лектуалознавстві характерне перебування Духу у слові, взає-мопроникненняДухуіслова(синкретика),концентраціяДухууслові,відчуттядухучерезмову,пульсаціядухувлюдині,щоцілком забезпечує безупинність мовного потоку впродовжлюдськогожиття,пізнанняДухучерезмову,перебуванняпідвпливомдухузавдякимові.

Саме мова як функція біоеволюції і дух синхронно роз-вивається,мовапоширюєДухупросторі,мовавтілюєпростір,формуєєдинедуховнесередовище.

Завдяки мові людина формує складну моральну систему,відчуваєдруге“Я”всобі,потребудуховноїпраці,інтелектуаль-нунеобхідністьсамооцінюваннявласноїповедінки,їїкореля-ціющодоіншихлюдей,корегуваннясвоєїповедінкитажиттє-діяльності.

Функція збереження Духу як закодованого інформа-ційно-енергетичного поля випливає із самої природи мови,яка в художніх і нехудожніх засобах сакралізує дійсність,тобтовтілюєїї,прагнезафіксуватидуховнуструктурулюдини,передатиїїсаморух,їїдинамізм(послабленнячипосилення).Самедуховнеспоріднення,духовнуєдністьпоколіньвисловивсвоїмпосланням“Імертвим,іживим,іненародженимземля-каммоїмвУкраїнііневУкраїнімоєдружнєєпосланіє”ТарасШевченко.

Мова — це стан розуму, екзистенція інтелекту як еволю-ціярозуму,поглибленаірозширенайогоаналітико-синтезо-ваними можливостями; це певний результат мислення, надчимпрацюєДух,інтелект,психіка,емоційнасистемалюдини.Ботаінформація,якумивідчуваємоуглибинахпідсвідомос-ті, але не можемо відшукати словом, вербалізувати або від-творити, або втрачається остаточно, або тримається на під-свідомому,абожчерезпевнийчасвиходитьнасловеснийрі-вень.

52

Саме завдяки Духу, позбавленому категорії часу і просто-ру, відбувається феномен перемоги, а саме в її неперемож-ності, а не перемоги певною фізичною зброєю у відповіднійкатегоріїчасуіпростору.Аджелюдинавідкалендарногоднянародження інтелектуально знаходиться у духовній системі,запрограмованійгенетично.Аледотогочасу,покидитинанерозмовляє,їїєствонапруженопрацюєнадототожненнямсво-єїгенетичноїприроди(лінгвопотенційності)змовнимсередо-вищем.Дляцьогодостатньо1,5–2роки,щобтакеототожнен-няцілкомвідбулося.

МоваякспосібвираженняДуху,безсумнівно,передаєдум-ки на відстані, коли слухове чи зорове сприйняття відсутнє,томуєнадзвичайноцікавоюіщенедослідженоюпроблемою,пов’язаноюздуховноюенергетикоюякоднимізчільнихаспек-тівсучасногомодерногосвіту.

Незнаннямовисередовища,вякепотрапляєлюдина,при-ховуєвіднеїтойреальнийсвіт,якийвідображаємова,оскількив чужомовному середовищі, мови якого ми не знаємо, вираз-но відчуваємо двоструктурну будову людського буття — ре-альнутадуховну.Самемоваєзасобомпізнанняяквидимого,так і невидимого світу: уся інформація про дійсність, яку миотримуємозадопомогоюорганіввідчуття,фіксуєтьсяуслові;потімвонааналізується,зіставляється,щоєосновоюдлятихчи інших висновків. Невидимий світ також пізнається черезмову—ценашіінтуїтивніздогади,певніпрогнозиізотерично-говияву,метафоричнітауявніобразитощо.

Мова як маніпулятивний засіб подвійної психології

Тоталітарнасистемапородилатакеявище,якподвійнапси-хологіянапідґрунтіфеноменуправди,колилюдинадумаєпроодне, а говорить інше. Тому на рівні свідомості порушуєтьсяприродниймовнийпотік,колипроцесимовотворенняіспілку-ванняєтотожнимитавзаємозв’язаними:те,щолюдинадумає,щоєуїївнутрішнійпсихології,набуваєвідповідноїсектуаль-ності ітрансформуєтьсяумовніблоки,яківиходятьназовні.

53

Якщожцейпроцеспорушується,тоте,надчимлюдинадумає,затримується у свідомості і приховується від інших людей,тобторезультатипроцесумисленнянестаютьфактомспілку-вання,азалишаютьсяувнутрішньомумисленні.

Така подвійна психологія вимагає від людини відповіднихзусиль, постійного мовного контролю над слововживанням,повсякчасного добору мовних компонентів тощо. Поза сум-нівом, це спричинювало психологічну нерівновагу, негативновпливалонаповедінкулюдини,ачастодезорієнтовувало.По-двійнапсихологія—ценестерпнийантиприроднийстан,колилюдинанемаєможливостізвільнитисявідпевної інформаціїякзовнішнього,негативнодієвогосоціальногочинника,колизагальмованийвідповіднийпроцессамовираженняісамоото-тожнення.

Таким чином, методологічні аспекти парадигмного кодумови в інтелектуалознавстві цілком забезпечують духовнусамодостатність як найвищу людську простоту, її геніаль-ність,певнимчиномцілеспрямовуєїїзусиллянапритаманніідентифікації,самозаглибленняісамопізнання.

Ключові слова: методи пізнання, епістемологія, синерге-тика, мовна свідомість.


1. Сформулюйтеосновніметодипізнанняінтелектуалознав-ства.

2. У чому полягає важливість епістемологічної теорії наукитаїїхарактернівластивостівінтелектуалознавстві?

3. Розкрийте парадигмальну синергетику в сучасному фор-матіінтелектуалознавства.

4. Яківідоміісторичнівиміримовноїсвідомостівінтелекту-алознавстві?


1. Кун Т. Структура научных революций. — М.: Мысль,1989.—С.23—24.

54

2. Рarsons T.TheStructureofSocialAction.—Chicago,1949.—341p.

3. Шестов Л. Апофеоз беспочвенности: сочинения. — М.:Мысль,1995.—С.310.

4. Пуанкаре А.Онауке.—М.:Мысль,1983.—С.506. 5. Мамчур Е. А. Остается ли автономия идеалом научного

знания?//ПроблемаценностногостатусанаукинарубежеХХІвека.—СПб.,1999.—С.43.

6. Саух П. Ю. ХХ століття. Підсумки. — 2-ге вид., доповн. іпереробл.—К.:МПЛеся,2009.—284с.

7. Кассирер Э.Лекциипофилософииикультуре//Культуро-логия.ХХвек.Антология.—М.:Мысль,1995.—С.121.

8. Фромм Е. Втечавідсвободи//Читанказісторіїфілософії:У6кн.—Кн.6:ЗарубіжнафілософіяХХстоліття.—К.:Наук.думка,2008.—С.180.

9. Зиновьев А. А.Кризискоммунизма/ЗиновъевА.А.Ком-мунизмкакреальность.Кризискоммунизма.—М.:Мысль,1994.—С.248–356.

10. ВищаосвітаУкраїни.Теоретичнийтанауково-методичнийчасопис.—К.:Просвіта,2001.—С.40–41.

11. Лутай В. С. Філософія сучасної освіти. — К.: Веселка,1996.—С.126.

12. Вятр Е. Социология политических отношений: Пер. спольск.—М.:Прогресс,1979.—С.144.

13. Гумилев Л. Н.ЭтногенезибиосфераЗемли.—Л.:Гидроме-теоиздат,1990.—С.34.

14. Маркузе Г. Одномерный человек. — М.: Наука, 1994. —С.178.

15. Фромм Э.Бегствоотсвободы.—М.:Мысль,1990.—С.189.16. Фромм Э. Душа человека: пер. с англ. — М.: Республика,

1992.—С.364.17. Ясперс К. Смысл и назначение истории. — М.: Мысль,

1991.—527с.18. Пригожин И. Природа, наука и новая рациональность /

И.Пригожин//Философияижизнь.—№7.—С.76—78.

55

19. Вайнцвайг П.Десятьзаповедейтворческойличности.—М.:Прогресс.—1990.—С.35.

20. Андрущенко В. П. Модернізація вищої освіти: проблемитеорії, методології, практики. Міжнародна науково-прак-тичнаконференція15–16грудня2000року“Університет-ськаосвітаУкраїниХХІстоліття:проблеми,перспективи,тенденції розвитку”. Тези доповідей. — Харків, 2000. —С.8–13.

21. Гайденко П. П., Давыдов Ю. Н. Проблема бюрократии уМаксаВебера//Вопросыфилософии.—1991.—№3.—С.174–182.

22. Ицхоткин А. А. Анатомия социальной системы. Стро-ение и динамика социальной организации: релятиви-стский взгляд // Вестник Московского университета. —Серия18.—1996.—№1.—С.25–33.

23. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Методсоциологии.—М.:Наука,1991.—С.147–153.

24. Андрущенко В. П. Гуманітарна інфраструктура вузу: про-блемаформування//Актуальніфілософськітакультуро-логічніпроблемисучасності.—К.:Наука,2000.—С.11–13.

25. Вунд В. Проблемы психологии народов // Западно-евро-пейскаясоциологияХІХ—началаХХвеков.—М.:Наука,1996.—С.25–35.

26. Климчук В. Споконвіку було Слово… // Сучасність. —1999.—№12.—С.47.

27. Литвиненко О. Соціальнапам’ятьтаінтелігенція//Люди-наіполітика.—2000.—№3.—С.10–17.

28. Ожегов С. И.Словарьруськогоязика.—М.:Наука,1953.—С.442.

29. Ситниченко Л. А. Человеческое общение в интерпрета-циях современной западной философии (критическийанализ).—К.:Наук.думка,2004.—231с.

30. Степико М. Т. Буття етносу: витоки, сучасність, перспек-тиви(філософсько-методологічнийаналіз).—К.:Знання,1998.—С.126.

56

31. Тард Г. Социальнаялогика.—СПб.,1996.—С.13.32. Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциту. — К.:

Каравела,2005.—С.35.33. Українські проблеми // Людина і політика. — 1995. —

№1.—С.46.

57

РОЗДІЛ 3

ОНТОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛОЗНАВСТВА

3.1. Фундаментальне значення проблеми інтелектуального буття у людському вимірі.

3.2. Духовний розклад інтелектуального буття людини.

3.3. Діалектика Життя і Смерті як інтегративно-цілісний духовний пошук в інтелектуальному окресленні.

3.1.Фундаментальнезначенняпроблемиінтелектуальногобуттяулюдськомувимірі

Значення проблеми інтелектуального буття пов’язане на-сампередзтим,щобуття—ценайширшефілософськепоняття.Вонопоєднуєвсе,ізчиммистикаємосявжитті,хочацеможутьбутидужерізніречі.Буттязбираєусінашідумкидоєдності.Але водночас воно постає як граничний, цільовий, стратегіч-ний інтелектуальнийорієнтир.Цезначить,щомипрагнемо ібути,ірозумітите,щоє.

Певнаріч,вінтелектуальномутлумаченнірозуміннябуттяєдляфілософіїїїпершимзавданням.Зпозиціїлогікиєдиноюумовоювизначеннябуттяякграничноширокоїкатегоріїєзі-ставленняйогознебуттям.

Філософія повинна виводити всі свої теми, проблеми таміркуваннянапевнуграничнумежу—межубуттятанебуття.Тобто вона має визначати, за яких обставин певна річ можебутисаметакою,азаякихвонанеминучевтрачаєсвоювну-трішнюякість,своюспецифікацію.

Отже,можнасказати,щофілософомєталюдина,якавиво-дитькожнурічнарівеньїїрозглядузпозиціїсвітовогоцілогоабозпозиціїзіставленнябуттятанебуття.

Життєві орієнтири, якими користується людина, лишетодіможутьбутинадійними,коливониєнешвидкоплинними,

58

нечастковими,афундаментальнимизазначенням,обсягомтаконцентрацієюінтелектуальнихзнаньіпрагнень.Оскількифі-лософськерозуміннябуттявідповідаєусімназванимвимогам,вонопостаєводночасіфундаментальним,іуніверсальним,іці-льовиморієнтиромдлялюдини.

Усі названі характеристики поняття буття перетворюютьйогоіначинниксенсоутвореннявінтелектуальнійсвідомості.Справді,якщоцепоняттяохоплюєтаконцентруєусіаспектилюдського знання та досвіду, воно все це водночас і збирає, іоб’єднує,атомунадаєусьомупевногокінцевогоспрямування.Длялюдськоїсвідомостілишете,щоузгоджуєтьсяізїїкінце-вими прагненнями, набуває певного сенсу. За твердженнямиМ.Гартмана,якийуХХст.створивконцепціюонтології,буттяєтимінтелектуальнимвусіхнашихвідношенняхтатверджен-нях,іззникненнямчогорозвіюються,втрачаютьсенставласнізасадиякцітвердження,такінашідіїтавчинки.Наприклад,якщо нам розповідають щось красиве та привабливе, а потімвиявляється,щойогопростоне існує,цірозповідівтрачаютьінтелектуальнийсенс.

У зв’язку з цим розкриваються людські виміри проблемибуття: буття постає як інтелектуальна цінність. Зазначенийаспект буття досить очевидно присутній у рамках релігійноїсвідомості.Убільшостірозвиненихрелігійосновноюінтелек-туальноюметоюлюдинипостаєабодосягненнявищогобуття,або зміцнення (збереження) віри від небуття та руйнування.Наприклад, у християнстві вважається, що людина своєю ві-роютанепохитнимбажаннямпозбутисягріхаможеврятува-тинелишесебетасвоюдушу,айзмінитистанусієїприроди,сприятипереходуїїдоіснуванняустанігармонійноготанічимне ушкодженого буття. Це релігійно-теологічне прозріння уХХст.набулозагальнопоширеноговизнання.Загрозливаеко-логічнаситуація,щосталанаслідкомнауково-технологічногопоступу,наблизилалюдстводозагибелітарозуміннясамета-кої міри відповідальності — відповідальності людини за станбуття узагалі. Людина опинилась віч-на-віч із буттям. Тепер

59

воназмушенаставитисьдобуттянелишеякдоабстракції,айякдореальногоскладникасвоєїжиттєдіяльності.

Тут ми підходимо ще до одного важливого аспекту в люд-ському вимірі буття. Справа в тому, що для людини питанняпробуттяорганічнопоєднанезпитаннямпросмерть.Врешті-решт,ізнебуттямлюдинареальностикаєтьсячерезфактсмер-ті.Коливонавмирає,їїтілорозпадаєтьсятавступаєусвітовийколообігречовинтаенергії.Алелюдськебуття,якужезазна-чалося,незводитьсядожиттяорганізму.Кудизникаєсамете,учомуконцентруєтьсялюдськийпочатокбуття?Щозалиша-ється від людини після закінчення її фізичного існування? Здавніхчасівлюдивірилиуте,щоніщовцьомусвітіневиникаєзнічого інезникаєбезнаслідків.Отже, ітеосновне,щоста-новить центр і зосередження буття людини людиною, такожнеможезникнутибезслідно.Фактсмерті,йогоусвідомлення,осмисленнязмусилолюдинувжевдавнічасизамислитисянадпроблемамибуттяінебуттятазрозумітиціпроблемияксвоїглибинні,вихідні,позаякимидлялюдининаврядможливесві-домерегулюваннясвоєїжиттєдіяльності.

Слід зазначити, що ці проблеми настільки інтелектуальноважливі і фундаментальні, що деякі культурологи вважають:культуротворенняпочинаєтьсялишепіслятого,якздійснюєть-сясвідомепохованнялюдини,тобтоколисмертьусвідомлюєть-сяякявищенадзвичайне,особливе,алюдинаприцьомунезво-дитьсядотілесногоіснування.Укультурінакопичуєтьсяякразте, що виражає насамперед такі людські надбання, які засвід-чують її інтелектуальність. У цьому плані культура постає якзосередження, концентрація інтелектуальних способів утвер-дженняубутті.Культураіснуєякдеяканеперервнатривалістьупроцесірозвиткуісторії,якпевнасфераперебореннячасутамінливості сущого. Культура тримається на інтелектуальномузусиллі(вірі,волі,гідності),іцеєнаочноюдемонстрацієютого,щолюдинаперебуваєвактивному,дійовомуставленнідобуття.

Отже,проблемабуттявиникаєірозкриваєтьсяпереднамивгамлетівськомуокресленні:бутичинебути?Щоозначаєбутиі

60

якможнаутриматисяубуттізамінливостітаминущостібудь-яких форм сущого? Чи може людина вважати себе чимосьособливим щодо цих процесів, чи може уникнути розпаду тазникненняусвітовихметаморфозах?Усіціпитання—знизкивічнихіфундаментальних.

Всі наведені окреслення поняття буття дозволяють ствер-джувати,щобуттяєтимостаннім,дочогомизводимоусіздобу-тіінтелектуальнізнаннятаміркування,оскількивонивиправ-довують власну значущість своєю реальністю, присутністю унихбуттєвості.Поняттябуття,якграничношироке,об’єднує,зводитьдоєдиногоцілоговсінашіінтелектуальніздобуткиякідейно-пріоритетніметодипізнання.Інтелектуальнооб’єднативсездатнелишете,щовідноситьсядовсього,протестаєбез-межним,всеохопливим,—такимієпоняттябуття.

3.2.духовнийрозкладінтелектуальногобуттялюдини

Міфологія в народній традиції

Дитина живе у світі, який вважає приступним для всіх,хто її оточує, вона не сприймає ані себе, ані інших як окремісуб’єктивності, вона не підозрює, що всі люди обмежені пев-нимпоглядомнасвіт.Осьчомувонанекритикуєдумок,вяківірить,немаючипотребипов’язуватиїх.Бокожнадитина,щодумає,тейговорить,навідмінувіддорослого,якийговоритьодне,аробитьінше.

Адже до п’ятнадцяти років, зазначає Піаже, дитина набу-ває “раціоналістичних істин. Вона відкриває себе як чуттєвута інтелектуальнусвідомість,якпогляднасвіттапокликан-няподолатицейпогляд,сконструюватиоб’єктивністьнарівнісудження” [97, 178]. Піаже підводить дитину до віку розумутак,нібидумкидорослихєсамодостатнімитапозбавленимипротиріч.

Такимчином,увнутрішнійсвободі“яктворчості”розвива-ласьдумкаупоняттірецептивностітамисленнясебеякзачеп-леногоззовні,спираючисьнасебе.

61

Контакт ізсамимсобою,якщовінвідбувся,конструюєто-тальність буття та свою присутність у світі. Свідомість не єпасивним поняттям певної психічної події, замкненої на собісамій,а,навпаки,відновлюєсвоїправатацілкомопановуєсебепривизначенніїїяк“психічногофакту”.

Увнутрішньомутазовнішньомугоризонтіречейчипейза-жуєпевнаспівприсутністьчиспівіснуванняобразів,якізав’я-зуються крізь простір та час. Природний світ є горизонтом,якийгарантуєнаявністьісторичногожиття,корелюєіснуван-нявнутрішніхсенсорнихфункційякдіалектичневизначенняєдностідушіітіла.

Уцьомувідношеннінайбільшоїславизусіхказковихконейнабув Пегас. Він начебто народився з тулуба вбитої ПерсеємМедузиГоргони,піднявсянаОлімпіносивЗевсугромиіблис-кавки.ЗаПегасом“закріплено”кількагероїчнихвчинків.Так,колигораГеліконпочаларостидонебес,Пегасвдаривкопитомігораповернуласяназемлю,авідударуйогокопитаз’явилосяджерелоСіпокрена.Кажуть,щоводазцьогоджереланачебтодаруєпоетичненатхнення.

“НосивнасобіПегасіміфічногогероясмертногоБеллеро-фонтаідопомігйомуздобутиперемогувбоюзХимерою.Але,колиБеллерофонтсхотівзрівнятисязбогамиізлетітинаПе-гасінаОлімп,Зевсрозгнівавсяіпримусивконяскинутизсебегероя”[73,290].Залегендою,післясмертіБеллерофонтаЗевсзабрав Пегаса на небо. А пізніше міф про Пегаса пов’язали зМузами,івінставконемпоетів.ТомуосідлатиПегаса—озна-чаєстатипоетом[73,267].

Діалектика магічного і містичного

Хіба це не вибуховий вияв людської потреби в боротьбі?!Так,цесерйозна,фатальна,священна,криваваграздуальнимхарактером,щопідноситьіндивідачиколективнуособистістьдопевнихвисот.Аджепідготовкаіндивідадошляхетногожит-тяякпевноговимірусвободипереростаєувихованнядожиттявсерединідержавиізарадидержави.

62

Шляхетністьякпевнедоланняступенясвободизасновуєть-сянадоброчесності.Цезасвідчуютьобидвапоняттявідсвоїхпочатків і упродовж всієї еволюції, міняючи значення в мірурозгортаннякультури.

Людинашляхетногородудоводитьсвоюдоброчесність,ак-тивновиявляючиінтелектуальнусилу,спритність,хоробрість,дотепність,мудрість,багатствочищедрість.Найвищоювимо-гою шляхетного життя є обов’язок берегти свою честь ціліс-ною. Тому діалектика магічного і містичного, всі героїчні по-ривання,всіпроблискилогікишукаютьформийвираженняушляхетній грі як вияву свободи. Звідси — відповідне знання(асюди,природно,відноситьсяфілософія),полемічнезасво-єю натурою як невіддільна складова агоністичного. Ті епохи,коли на світло Боже з’являються новітні скарби людськогоДуху,стаютьдетермінованимипростірнимичасамидляступе-нясвободивдіалектичнійбезмежнійкінцевості.ТакимбулойХVІІст.,колиблискучогорозквітузазналиприродничінауки,зокремайавторитетантичності,йавторитетвіри.

Шляхетність,заприкладомвсіхнародівідержав,уприрод-нийспосібсклаласяіззаслужених,різнихродів,ізавждивонанаРусііменуваласялицарством,щоохоплювалоБолярів,якіпоходилизКнязівськихродин,урядниківнавиборахіпростихвоїнів,званихКозаками,які,видаючизсебевсічинивиборамиіїхповиконаннюурядіввпопереднєзваннявертаючи,твори-лиодинлицарськийстан,споконвікузатвердженийСтатуто-вимправом,івонимали“вічистоювласністюсвоєюодніземліз угіддями, а поспільством володіли по правах і рангах, і по-винністьпосполитихбулавстановленаправами.Аті,щоволо-ділинимистосовновладиїхньоїнадпоспільством,вважалисьі називались отчинами, або вотчинниками, од слова й влади,взятих од стародавніх Патриціїв, себто батьків народних, якікерувалипервіснимиродинамитагромадаминародними,зсу-мирністюіхарактеромбатьківськими”[21,237].

Змістовавизначеністьсвободиохоплюєдетермінаціюінте-лектуальногомеханізмуДухуяксерця,ісамапрагнедосамо-

63

розвитку“ступеняпредметності,ступеняправової,моральної,релігійної,атакожінауковоїдійсності”[33,236].

Немає нічого, що могло б обмежити свободу, окрім того,що вона сама визначає як межу своїх задумів, бо суб’єкт маєдлясебеякзовнішнєте,щосамтакимвважає. Інтелектуаль-насвідомість,немаючинічоговласного,беренасебевідпові-дальністьзапроведеннясвогожиттяусвіті.Прицьомусвобо-дурозуміютьяквибір,щобезупиннооновлюєтьсядоти,докине з’являється поняття природного та всезагального часу, щоєвідтвореннямпослідовності“минуле,теперішнє,майбутнє”.

Говорячи про безперервність часу: теперішнє, яке він намприносить,ніколинеєнасправдітеперішнім,оскільки,щойноз’явившись,воновжеуминулому;майбутнєлишевиглядаєта-ким,нібивоноєметою,доякоїмипрямуємо.

Конкретно зрозуміла свобода є зустріччю зовнішнього тавнутрішнього, зрештою, не зникаючи, відповідно до того, якзменшуєтьсярівновагатілесних(фізичних)тадуховнихданихнашогожиття.Гуссерльзазначав,щоє“полесвободи”тапевна“зумовленасвобода”,аленевтомусенсі,щовонаєабсолют-ною в межах цього поля та зникає за його межами. Бо нашізахопленняпідтримуютьнашусилу,немаєсвободибезсили.

Самечерезсвободувиборулюдинаусвідомлює,розбудовує,демонструєсвоюсвободу,являєсвітовіінтелектуальнийзмістпритаманнихїйдуховнихсил.Істота,якапозбавленасвободивибору,свободидій,неможестатиособистістю.Питанняпросвободу вибору — інтелектуальне у філософській концепціїсвободи.Свободарефлексуєінтелектуальнусвідомістьякви-бір діалектично пов’язаного, вони передбачають одне одного.Водночасціпоняттяуособлюютьсуперечливийхарактервіль-ної діяльності людини, фіксують антиномію необмеженостііндивідуальних уявлень свободи її численними можливостя-миі“кінечністю”конкретногомислительногоівольовогоакту,свободатворчостіякогонабираєувиборіпевноїзавершеності,“фінальностi”. Парадоксальність дилеми свободи як рефлек-сії свідомості й вибору здавна цікавила інтелектуалів-філо-

64

софів. Найчастіше ця антимонія досліджувалася у контекстіз’ясування відносин між свободою і необхідністю, раціональ-ного й ірраціонального у змісті зазначених категорій. “Сво-бодунеможнані зчоговивести,унійможналишечастковоперебувати”[33,236].Такезауваженнямежуєзтвердженнямпро те, що свобода є не усвідомленою необхідністю, а, скорі-ше, бажанням знати необхідність. Парадоксальною виглядаєівідоматезаЖ.-П.Сартрапронеминучістьвиборувситуаціїсвободи:“Язавждиможуобирати,алеямаюзнати,щонавітьутомувипадку,якщоянічогонеобираю,явсе-такиобираю”[133,318].

Свобода—цедар.Оскількиминеможемостворитиїї,вонаєдаром,якиймиотримуємотазавдякиякомунепотребуємоніякихподарунків;вонаєприродоюсвідомості,якаполягаєутому,щобнематижодноїприроди,вонанеможе“виражатисяназовніабофігурувативнашомужитті”[133,18].

Самепоняттясвободивимагає,щобнашерішеннявкоріню-валосьумайбутньому.ЯкпоказуєЖ.-П.Сартр,міравключаєсвободу,адже,тількиуявившипевнезначення,мивжевважа-ємо,щодосяглийогоінтуїтивноїреалізації.Осьчомунеслідшукатисвободувнашихнещирихрішеннях.Оскількисправж-нійвибірякшляхдосебе—цевибір,якийвідповідаєхарактерутаспособуінтелектуальногомисленнялюдини.

Суверенність такого мислення здійснюється у людей, якімислятьнадзвичайнонесуверенно;пізнання,якемаєбезумов-не право на істину, — в ряді відносних ілюзій; ні те, ні другене може бути здійснене цілком інакше як при безконечнійтривалостіжиттялюдства.Уцьомурозумінніінтелектуальнемислення таке ж суверенне, як несуверенне, і його здатністьпізнавання така ж необмежена, як обмежена. Бо суверенне інеобмеженезасвоєюприродою(покликанням),можливістюєісторичноюкінцевоюметою.

За Лейбніцем, свідомий вибір у контексті свободи можебутизаумови,колибезсвідоміуявидушісприймаютьсянашим“Я”.Ізновітніхпредставниківупсихологічномуракурсізаслу-

65

говуютьувагипоглядидвохвидатнихавторитетів—СпенсераіВундта.

Спенсерусвоїх“Основахпсихології”розглядаєсвідомістьяк поширену внутрішню зміну (трансформацію): “Всі згідноприймають,щобеззмінисвідомістьнеможлива:колизмінавсвідомостіобривається—обриваєтьсяісвідомість.Але,якщопостійназміна—єумова,приякійможливетількипродовжен-нясвідомості,звідкивитікає,щовсірізноманітніявищасвідо-мостіповиннізводитисьназміни”[33,136].

Вундтзприводусвідомостіговоритьнаступне:“Такяксві-домістьєнеобхідноюумовоюбудь-якоговнутрішньогодосвіду,тозрозуміло,щобезпосередньоізцьогодосвідуминеможемопізнатисутністьсвідомості”[33,137].

Чуттєвість як інтеграційна складова свободи

СкладовіДухуподіляютьсянадвакласи:ЧуттєвостііВід-ношенняміжчуттєвостями,декожначуттєвістьєінтеграцій-ною частиною свідомості, що має помітну індивідуальність упритаманній архаїчній структурі. Інакше кажучи, відбуваєть-ся суб’єктивний перехід “від невизначеної, незв’язаної одно-рідностідовизначеної,зв’язаноїрізнорідності”,щоєпаралел-лю опосередкованого перерозподілу матерії і руху як виявуЕволюціїдумки(ідеї)[33,138].Відноснарухомістьсуб’єктуіоб’єктузмінюютьяккількісно,такіякісновідносиниміжзо-внішнімисиламиівикликаниминимичуттєвостями.

Одухотворення як оживлення стану душі інтелектуаль-нодетермінованездоровимобразомжиття,асаме:фізичноюкультурою, що діалектично відновлює відповідну функціо-нальну пропорційність чуттєвих сфер (їхню незааганжова-ність)цілісно-діючимкровообігомулюдськомуорганізмі.БоЖиття є “постійним пристосуванням внутрішніх відношеньдо відношень зовнішніх”, де віддзеркалюється духовна ді-яльність, постійно розширюючись у певному просторі тачасіякрозвиток“ЗагальногоСинтезу”,основаногонаІстині[33,139].

66

Інтелектуальна свідомість як діалектична свобода духу

Підсвідомоюсвободоюслідрозумітитесуб’єктивнебаченняаботесуб’єктивне,тобтовнутрішнє,тойстан,щобезпосеред-ньосприймаєлюдина,якимкеруютьсяпевніпсихічніпроцеси.Якістьтакогосуб’єктивногоокресленняєрозмаїттямдляпев-нихособистостей,схильнихдоживоїуяви(поети,художники).

Бутиінтелектуальноюлюдиноюдляпоета,прозаїка—озна-чаєперебуватиувічності,негубитиїїорієнтирів(навігації),невтрачатигідностіта гордості.Болюдинаповиннапереступи-тизамежізумовленого історичнимдетермінізмом існування,якпрофанованогоетапубуття,іпройтикрізьпризмуфізичноїсмерті,щобвідродитися,переродитися,бутицілісною(різно-бічною, багатовимірною, гармонійною) особистістю у кон-тексті соціального; осягнути себе, свій детермінований час,буттязпоглядувічностіякрухудомоментівревеляціїістинивситуаціїмежіжиттяісмерті.Адженалежний(дійсний)вимірлюдськежиттяотримуєв інтелектуальнихглибинахчуттєвоїреальності,девархетипічнійформівираженаістина,якуство-рюємитець.

Втім,перспективавічностіHeilsgeschichteстаєневимірюва-ноюглибиноюв інтелектуальнихдіяннях.Завуальовані інте-лектуальнізнанняпроникаютьулюдськусвідомістьувиглядіінстинктивногопередчуттячипередбачення.Колижлюдина“засинає”відносносебеіперетворюєстанмареннянаметужит-тя,їїіснуваннястаєносіємнебуття,середовищемзла,“депре-сивнимсном”.ТомудіалектичнепоєднанняТворцяітворіннядомінуєумоментстражданнянарівнірезонансногопізнання.

Наступною за складністю формою інтелектуальної свідо-мостієсвідомістьпростору,тобтостансвідомостісфери,колилюдина здатна створювати часово-просторові уявлення пронавколишнійсвітізалишатисяцілісністюнадвласниммісце-знаходженням (біолокаційністю свідомості); інакше кажучи,“самодіагностуватися” у глибинних межах свідомості (ступе-нях).

67

Вищимступенемінтелектуальноїсвідомостіякдіалектичноїсвободидухуповиненбутивідповіднийстансиливнутрішньо-госвіту(сакрального),колилюдина,зодногобоку,несвідомоволодієздібністюусферісвідомості,певнимиоригінальнимиуявами,аздругого—спроможнанадатизвітподій,щовідбу-ваютьсяуїїсвідомості.

Наприклад, кохання та бажання є внутрішніми операція-ми, вони самі створюють свої об’єкти і, зрозуміло, так здатніспотворюватиреальністьтавцьомусенсіобманюватинас.Та,коли відчуваєш кохання, радість і смуток стають істинними.Тоді усвідомлення об’єкта з необхідністю містить інтелекту-альнізнанняпроньогоісердечнібажаннязнати,щобажаєш,любитиізнати,щолюбиш,якусвідомленнякохання.

Відразувпадаєувічі,щомиможемовідрізнятивнассамих“справжні”та“хибні”почуття,щовсете,щовідчутонами,нерозміщуєтьсясамимцимфактомвістиннійплощиніекзистен-ції.

Щодоістинноїлюбовііснуєтакожлюбовхибна,абоілюзор-на. Останню потрібно відрізняти від помилок інтерпретаціїтавипадків,коликоханнямназиваютьтіемоції,якінаценезаслуговують,аджетодініколинебулобвидимостікохання.Бовхибному,абоілюзорному,коханніз’єднуютьсявнутрішнєбажаннязкоханоюлюдиною,ітодіжиттянасправдівідлива-єтьсяувідповіднуформуапріорногоуявлення.Правда,лишепіслязникненняілюзіївсилу“психічнихфактів”,колинама-гаєшсязрозуміти,щозтобоюсталося,нібизнаходишзацимвидимимкоханнямдещоінше:певнусхожість“коханої”люди-низіншоюлюдиною,нудьгу,звичку,спільністьінтересівабопереконань, що дозволяє говорити про ілюзію. Та не можнасказати,щоцекоханнябулотоді,колиіснувалоневід’ємновідістинноїлюбові,тастало“хибним”умоментдіїрозчарування.Таксамосправжнєкоханнявикористовуєвсісилисуб’єктатазахоплюєйогоцілком,хибнекоханнястосуєтьсялишеодногоперсонажу—“чоловікасорокароків”,колийдетьсяпропізнєкохання.

68

Кохання не є прихованим у несвідомому як об’єкт передсвідомістю, це рух, спрямований на іншу людину, це змінадумкитаповедінки,церухпсихічногопереживанняувідпо-відномумагістральномунапрямку.Аджебудь-якевнутрішнєсприйняттяєнеадекватним,оскількинеєоб’єктом,якиймож-насприймати,створюючиреальністьтаз’єднуючисьізсобоюлишевдії.

Це можна помітити, передусім, розглянувши поєднання зіншими особами, здійснене під впливом взаємної любові. Заумовивзаємопроникливоїлюбові,участьукрасі,шляхетностітадобротностііншоїособинабуваєцілковитопевногохаракте-ру.Неповторнаєдність,якувзаємналюбов,ілишевзаємналю-бов,можевстановитиміждвомалюдьми,єдність,якадозволяєсказатиодинодному“ти—мій”івіддатисебецілкоміншомузісловами“я—твій”,вочевидь,перевершуєтойконтакт,якийдаєтьсянамусприйняттіцінностей,зворушеннітавідповідінацінність.

Відповідьнацінність:захоплення,радість,пошана—вказуєнанаступнийкрокупоглибленнієдності.Крімтого,існуєши-рокийспектрглибини,чистотийадекватностіінтелектуальноївідповіді.Притаманнелюбовідаруваннясамогосебеєновимвідданнямсебе.Внутрішнійпорив,прагненнядодуховногоєд-наннязкоханоюособоюзагаломробитьзлюбовіінтелектуаль-нусилу,щооб’єднує.

Поприусюунікальністьінезрівнянністьтієїєдності,миза-вдячуємолюбові,щостаєвзаємною.Самеувзаємопроникли-війлюбовінавідповідномуенергетичномурівніустановлюєть-сязовсімноваоб’єктивнаєдністьтаспілкування.Тимсамимвідбуваєтьсясповненнятакоїбажаноїдлялюбовієдності,яка,власнекажучи,нез’являєтьсядоти,докилюбовнестаневза-ємною.

Всякенаділенецінностямидоброздатнеобдаровуватинасщастям.Ужесамеінтелектуальнезнанняпроте,щотакедоброіснує,можезворушитийутішити.Самеблаженстволюбовіякпевноговимірусвободи(суб’єктивноїсвободи),очевидно,те,

69

що єдність із коханою людиною, дарована у взаємній любові(тобто у діалектичному взаємопроникненні душ у любові), єджереломщастявінтелектуальномузмістовномуобсязі.

Уційсуб’єктивнійсвободіособливимчиномпроявляєтьсяіндивідуальна сутність людини, оскільки там вона може від-чутисвоюналежністьсамійсобі,можебутитакою,якоюєна-справді.

Етичні норми свободи духу

Певниметичнимпоштовхомунашійвнутрішнійсвободієпочуттясправедливогойнесправедливого.Аджемиспочаткустаємочутливимидонесправедливості.Ісамеуформіскаргивперше входимо у простір несправедливого й справедливого.Однакчуттянесправедливостієнелишевідчутнішим,айпро-никливішим, ніж чуття справедливості; оскільки справедли-вістьчастішеєтим,чогоневистачаєяксправжнього,анеспра-ведливістьтим,щоправитьякбезглуздя.

Справедливийдивитьсяіздвохбоків:збокудоброго,черезщовизначаєпоширенняінтерперсональнихставленьнаінсти-туції, ізбокузаконного,пов’язаногозюридичноюсистемою,яканадаєзаконовікогерентностіяккожномусвоєправо.

Крім того, інституція як опора справедливості є струк-турою інтелектуальної історичної спільності народу, нації,регіону тощо. Саме через ці спільні правила, не примусові,фундаментально характеризується інтелектуальна ідея ін-ституції.

Внинішніхсуспільствахсправедливістьірівність—цеіде-али,якіпотребуютьпевногопримусу,оскількипередчаснеска-суваннясуспільногоконтролюпризводитьдогнобленняслаб-когоіменшкмітливогодужчим,спритнішимчиенергійнішимінерозбірливішимузасобах.

Мицілкоммоглипереконатися,щоповнарівністьдвохвольіснуєлишедоти,докиобидвіціволінічогонебажають,тащой-новони“перестаютьбутиабстрактнимилюдськимиволямиіперетворюютьсянадійснііндивідуальніволідвохдійснихлю-

70

дей,—рівністьвідразузникає”[33,159].Щездитячоговікумипізнаємо“безумство”,такзванізвірячірисихарактеру,“мнимізабобони”,приписуваніпередсуди,вигаданунездібністьіуяв-ноузгодженунаапріорнихзасадахлюдяністьуоднієїсторони;розумінняістинийнаукиудругоїєвідповідноювідмінністюякобохвольтаінтелектів,щосупроводятьїх,виправдовуєне-рівністьміжлюдьмиустаніпідкорення.

Уявленняпроте,щовсілюдимаютьміжсобоющосьспіль-не,іщовони,наскількицеможливо,такожрівні,самособоюзрозуміло, дуже старе. Але від цього уявлення цілком відріз-няєтьсясучаснавимогарівності.Цявимогаполягає,скоріше,в тому, що з тієї “спільної властивості людей, що вони люди,з рівності людей як людей, вона виводить право на рівне по-літичнеі,відповідно,соціальнезначеннявсіхлюдейабо,при-наймні,всіхгромадянданоїдержавичивсіхчленівданогосу-спільства”[33,160].

Свобода—цепануваннянадсвоїм“Я”,усуненняперешкодяксупротивнихвольчиповедінкиіншихлюдей.Докикоженсуб’єкт(виконавець)усвідомлюєроль,диктовануйомурозу-мом,—дотиконфліктнеможливий.Свобода—ценесвободатворитищосьбезглузде, ірраціональнечихибне,асамонама-ганнявизволитисьчерезвласне“Я”усамобуттяяктворчаосо-бистість.ЯквважаєРуссо,коли“ядобровільнопідпорядковуювсесвоєжиттясуспільству,тостворююмножиннусутність,якаможлива лише за умови, що всі її члени приносять однаковужертву,неможупрагнутитого,щобзавдатишкодибудь-комузних”[130,154].

Бажаннябутивизнанимдляінтелектуальноїособистості—це цільовий намір глибокого соціального самокерування, деформавираженняполісутностіє“соціальнимцілим”.Аджемаєіснуватидуховнийпростірінтелектуальногобуттялюдиниякпритаманне“кредо”(ніша,лоно),дебніхтойніщонечинилоперешкод.

ДообговоренняцьогопитанняАрістотельдекларує,щонай-більше благо, яке друг бажає своєму другові, полягає у тому,

71

щобвінлишавсятаким,якимвінє,анестававкимосьіншим,наприкладбогом,ідоцьогододає:“Можливо,навітьвінйомуйнебажаєвсіхнайбільшихблаг,оскількисамесобісамійкожналюдинаособливобажаєтого,щоєдобрим”[7,215].

Якщолюдина,добраіщаслива,потребуєщирості,толишетому,щощирість—цеактивність,яка,вочевидь,єнезаверше-ноюактуалізацієювнутрішньоїможливостіякегідипотреби,щовстановлюєдіалектичнийзв’язокміжактивністюіжиттям.

Томулюдина(люди)маєяснішебаченнятого,чогоневиста-чаєлюдськимстосункам,щоспонукаєдороздумів,ніжбаченнятогопрямогоспособу,якимможнабулобцістосункиорганізу-вати.Самечерезвідсутністьналежноїуяви,колиуподобанняй невподобання певного суб’єкта, як неможливість одягти насебевідповідну“шкуру”невизнаєконкретногосуб’єктащас-ливим.Бонебажанняназватирозумововідсталулюдинущас-ливою пов’язане з тим, що наш критерій оцінки щастя дещовідрізняється;щобназватилюдинущасливоювповномурозу-мінніцьогословавистачаєпростовизнати їївласнерозумін-няфеноменущастя,задовольняючисьвідповіднимивимірамиетичнихнормжиття.

3.3.діалектикажиттяіСмертіякінтегративно-ціліснийдуховнийпошуквінтелектуальномуокресленні

Взаємозв’язокЖиттяіСмертінерозривнопов’язанийзпи-таннямпросутністьлюдини.

УфілософськомуреєстрідефініційрозуміньЖиттяіСмер-ті,посуті,викристалізовуютьсяживііснування.Поняття“жит-тя”уширокомурозумінніототожнюєтьсязпоняттям“живе”.Апоняття“смерть”означаєперехідізживогостанувнеживий.Найбільш повне визначення життя як “живого” дав Ничипо-ров:“Життяможнавизначитияксистемузбалансованихвза-ємозалежнихперетвореньорганічнихречовин,основоюякихєатомивуглецю”або“перетворення,якіхарактеризуютьдіяль-ність живих організмів і служать основою таких біологічних

72

функцій,якнаприклад:харчування,ріст,пов’язанийізнакопи-чуваннямбагатоїенергіїбіомасиіформуваннямфункціональ-нихструктур”.

Це визначення конкретизує розуміння життя як “способуіснуваннябілковихтіл”[10,289].

Ідеологічнаточказору,заствердженнямПлатона,полягаєутому,що“всеживевиникаєізумершого”[112,208].Якщонашадушаіснувалараніше,то,вступаючивжиттяінароджуючись,вонавиникаєбезпосередньоітількиізсмерті,ізмертвогоста-ну.Алевтакомувипадкувонаповиннаіснуватиіпіслясмерті:аджеїйнеобхіднонародитисьзаново.“Іметадушіповернутисьдобожественного”[112,208].

Життя в релігійному вченні

Концепція“безсмертядуші”врелігійнихученняхрозглядаєжиттялюдиниякперіод,данийвищимисилами,Богом,дляви-конаннясвоєїмети.Життямаєбутитотожно-цілісним,вусьо-мувідповіднимсамомусобі.Аценеможливобезвідповідногознання,безмистецтвапізнаннялюдського.Смерть,зокремавправославії,визначаєтьсяяк“розмежуваннядушівідтіла,піс-лячогодушазалишаєтьсяодназсобою,атілопредаєтьсяземліітамрозслоюєтьсянасвоїскладовічастини”[10,290].Смертьабознищуєнас,абовивільняє,позбавившитягаря,залишаєть-сяпередовачастинаутих,когознищує,загалом,ідобро,ізло.Справді,помираючищоденно,мивідроджуємосьщоденно.Мивтрачаємодитинство,потім—підлітковупору,далі—юнацтвозтим,щобдіалектичнопереродитисьуновітнюфазувтрачено-гочерезсамотворінняякособистість.Бовсеминаєзтим,щобповернутися.Той,хтотворчопродукуєірепродукуєдух,толе-рантнофундаментуєіжиття, ісмерть.Хтонавчивсявмирати(бути Смертником), той навчився жити (бути Безсмертним).Смертність у певному вимірі констатує найвищу спробу ста-тибезсмертним.Смерть,якоїтакжахаємось,лишеперериваєжиття,аленевириваєйогозкоренем.Смертьнезаподіюєжод-ноголиха,аколитакужепрагнешпродовжитисвійвік,тослід

73

подуматипроте,яксамезберегтицілісністьприродинагено-космічному рівні у власному лоні. Смерті не треба лякатися,борячисьізсоціальноюфобієюякпевнимзасобомманіпуляціїсуспільноюсвідомістю.Бонасжахаєнесмерть,асамадумкапро неї. Стійкішим, витривалішим має бути той, хто в самійсмерті,аніжтой,хтонаближаєтьсядонеї,щобвідкритигіпоте-тичнийпростірвіпостасібезсмертя.

Так,у“Перськихлистах”Монтеск’єпише:“Християнипо-чализвільнятисявіддухунетерпимості,якомувонибулипід-корені раніше. В Іспанії справи пішли погано після того, якзвідтивигналиєвреїв,ауФранції—колипочалипереслідува-тихристиян,віруванняякихтрохивідрізняютьсявідвіруванькороля. Впевнились, нарешті, в тому, що завзятість у розпо-всюдженнірелігіївідрізняєтьсявідприв’язаності,якусліддонеївиявляти,іщодлятого,щоблюбитиіберегтиїї,немаєпо-требиненавидітиіпереслідуватитих,хтоїїнедотримується”[96,78].

Існує думка, що більш правильним є не витрачати час набезкінечну увагу про своє дряхліюче тіло, не шукати еліксирбезсмертяімолодості,апостаратисьсвоїмисиламизменшитиймовірністьнесвоєчасноїсмертіяквідносносебе,таківіднос-ноінших.

ДоречнимиєсловаФейєрбаха:“Несмертьзвільняйтеізсві-ту цього; звільняйте біди — ті біди, які звільнені, ті біди, якікорінятьсятількивлінивстві, злорадстві іневігластвілюдей;самецібідиєжахливими.Смертьдійснатасмерть,якаєре-зультатомзакінченогорозвиткужиття,неєбідою;смерть,од-нак,якнаслідокпороку,відчаю,криміналу,грубості—звичай-но,зло.Цюсмертьзвільняйтезісвітуцьогоабовбудь-якомувипадкунадайтеспробуякомогабільшескоротитисферуїїдії”[96,78].

Життядетермінованепевнимспіввідношеннямбіологічно-го і соціального часу життєдіяльності людини. Якщо життє-вийшляхпройшоввсістадіїонтогенезу,тодісмертьєдійсною.Людськедовголіттянеобхіднорозглядатинепростоякбіоло-

74

гічнийпроміжокчасу,аякпроміжоктворчоїактивностіжиття,якпаралелієдиногоцілісногобіологічногоісоціальногоувід-повідномуспіввідношенні.

СилулюдськоївіривбезсмертядоводятьсловаЦицерона:“Якщоятутзаплутаюсь,віруючивбезсмертядушілюдської,тоязаплутаюсьдосхочу, інехочу,щобуменевідбиралимоєблукання;якщояпосмертінічогонебудувідчувати,якдума-ютьдеякінікчемніфілософи,томенінічогобоятисянасмішокпомерлихфілософів”[10,290].

УсвійчасБ.Спінозавважав:“Людинасвободнаніпрощотакмалонедумає,якпросмерть,іїїмудрістьполягаєурозду-махнепросмерть,апрожиття”[145,358].ХочатакерозуміннянезавадилоСпінозівивчитисмертьіприйнятиарістотельськуідеюпросмертьякпрорідвічногожиття,поверненнядоєдиноїіневичерпноїречовини.

Виживання як феномен Життя і Смерті

Виживанняякфеноменжиттяісмертіслужитьреалізацієюздібностейітворчогопотенціалу,біостимуляторомпевнихпо-чуттів,бажань(розумноїволі).

Виживання як детермінована характеристика сили духумагістрально направлене на життя як збереження або рекон-струкціюйогодинамічноїрівновагивекстремальнихумовах.Знання способів виживання, меж виживання знецінюються,якщолежатьмертвимгрузом,азначимимціліснимвиживан-нямєактивнабіофілія,щовоюєзісмертоноснимифакторамиінекрогенезом.Виживання—цевнутрішнійскладнийпсихіч-ний процес у руслі визначення людської творчої активності,направленоїназбереженняжиття.

Протилежнийпроцесможнавизначитиякнекрогенез,оха-рактеризувавши його як специфічну активність людини, со-ціальних груп, суспільства, напрямом і результатом якого єнесвоєчаснаабонасильницькасмерть.Обираючистратегічнулінію поведінки в житті, людина володіє багатовимірністювнутрішньоїсвободиякдетермінантомупроцесівиживання.

75

Нажаль,сьогоднінашежиттялишейзводитьсядовижи-вання. Так жити неможливо. Але якщо людській активностінадаєтьсяширокийсенс,топоведінкарозглядаєтьсявекстре-мальнихситуаціяхякреакціяорганізмунавнутрішніізовніш-ніподразники.Тодінаступаємоменттворчогопереживанняякзначного елементу вольової особистості, оскільки інтелекту-альнійособистостіпритаманнийдосвідвольовоїповедінки,івкритичнихситуаціяхвоназберігаєздібністьсвідомогоіцілісношукаєвихідізкритичногостану,рефлексуючирівеньпідсвідо-мого.

Витокитакогопереживанняможутьбутинеоднозначними.Вони складаються або в реконструкції перерваного кризоюжиття, або в переродженні його в інше, по суті, життя — са-мопобудови,“самодіяльностіяктворчості”[105,99].Саметакіпринципицінностіітворчостіможутьперетворюватиінтелек-туальноруйнуючіподіїжиттянаточкидуховногоростуівдо-сконаленняособистості.Саметакогородупереживанняздатнівнутрішньопідірватиситуаціюнеможливостіпротистоянням“безрозсудковихдій”,яківреальнійситуаціїєінтелектуальнодієвими. Бо творче переживання — це психологічна доктри-на подвигу як звершеного акту зміни ситуації у позитивнийбік.

Оптимізаціяактивностісуб’єктавиживаннявиявляєтьсяякоптимізаціяповедінкиідіяльностітаскладаєтьсяврішенніта-кихвагомихзавданьіотриманняоб’єктивноїінформації,акти-візуючиантиманіпулятивнустратегіюсуспільноюсвідомістювінформаційномусуспільстві.Такевдосконаленнястратегіїякформивираженняоптимізаціїактивностісуб’єктаєінтелекту-альнимвекторомрозвиткутеоретичногопізнанняівихованняпріоритету загальнолюдських цінностей на рівні окремої лю-дини(біофілії,милосердії,гуманізму).

Весе“ФранцКафка”ВальтерБеньямінрозкриваєфілосо-фіюжиття і смертіякконструктхудожньоїкультури,асаме:промовистийепізодзмемуарівМаксаБрода,епізод,якийба-чивсяйомуперекидниммісткомдокафкіанськогохудожнього

76

світу,вельмисхожого(колинаньогокинутиокомпобіжно)наті середньовічнілітературнібестіарії,вякихдавнішануваль-никиалегорично-символічноговисловлюванняописувалині-битозвірів,алежнасправдіморалізувалипролюдейвобразіхитрихлисів,сильнихлевів,вайлуватихведмедів,беззахиснихмишейтощо.УФ.Кафкижбестіарійзначноколоритніший,тай семантика його анітрохи не міфічна, хоча відповідні знавцічасто-густойдекларуютькафкіанськуміфологію,дошукуючиїйпаралелівантичності,ачасом—навітьуметемпсихозіста-родавніхіндусів.

Укафкіанськомубестіаріїепічно(цілокупно)злитозрізно-городутваринамитакомахамибагатенькерозмаїттялюдськихістот, після чого, якщо триматися морального виміру, там усе,разомузяте,однеодноговарте:людськіістотивтрачаютьусобілюдське, і сказати зовсім мало, немовби вони уподібнюютьсядопевнихтварин,комахчиякихось,яснаріч,капоснихрослин,вони щонайнатуральнішим чином, без будь-якого міфічного,символічного, алегоричного чи метафоричного перенесення,стаютьреальністюувиглядітакихосьітакихстворінь[162,125].

Тобтоміжсередньовічним“супранатуралістичним”такаф-кіанським“натуралістичним”(натуральним!)бестіарієміснуєледве вловима, проте істотна різниця. Середньовічна алего-ріясвоєюдвоплановоюструктуроюзакидаєлюдинуназаднійплан,характерологічнозіставляючиїїзтієючиіншоютвари-ною(рослиною),натомістьвалегоріїкафкіанській,іносказан-няпередаєбажануправдубезпосередньо,незбираючисьїїза-вуальовуватибодайтрохи,внаслідокчоготе,щохотілоббутирозгаданоюалегорієюлишеажпотім,робитьсяякнайреальні-шою очевидністю вже тепер. Отже, не звір алегоризує люди-ну,алюдина—звіра,перекидаючись,перероджуючисьунього[162,126].

ВищезгаданарозмоваміжФ.КафкоютайогознаменитимбіографомМ.Бродомрозпочаласязобмінудумкамипродухов-нуситуаціювсучаснійЄвропійперенесласяназанепадунійлюдяності, людиноформуючих теренів (власне, стосувалася

77

причиндеградаціїлюдинидотеперішньогокласичногозразкавсьогоденноголюдинозвіра,тваринувлюдськійподобі).Каф-канезабуввказатинамісцезнаходженнятогонедоброгокорін-ня.ВсібідиберутьсязнерозумноїголовиБога!Звідсийобразвсеземногодовкіллязусімрукотворнимтанерукотворним,щоє в ньому, демонічно-тьмяний, мов у маніхейській концепціїпізньоантичнихгностиків.Світчерезтейлежитьу гріху,щовінпервороднийгріхзлогоБога,наслідокйоголихоїпримхи,творінняйогонайгіршогодня.

ЗбожествавсеосяжноїЛюбові,вякійгармонійно(і,голов-не, нерозривно одне від одного) на античний лад єдналисяДобро-і-Краса,вінперероджуєтьсянацілковитусвоюпроти-лежність — божества зла та всюдисущої потворності. Отже,божествозлагодиталюбові(Добра-і-Краси)якантиподсмер-ті, її субстанційний всезаперечувач, божество світлоносне,животворяще,відходитьуНебуттязкафкіанськогосвітотво-рутаводночасзкультурихристиянськоготипу,якувонодосімоделювало своїми етико-естетичними абсолютами. І колидоброчиннебожествобуловседержителемзлагоди,джереломБуття, у своїй Любові всеобіймителем, то це останнє своєюсутністю допроваджує до дисгармонії, ентропії (розбрату таненависті) — констатує всевладдя смерті, оскільки у своємуспособі буття само є Смертю (Небуттям, Нічим, Порожне-чею).

У найдавнішого і, безсумнівно, найгеніальнішого філосо-фа-екзистенціаліста,апостолаПавласказаножпромене—про“спорожнілого” (викоханого “божеством Порожнечі”) куль-туртрегератасцієнтистаХХст.,сказано:“Навітьколимаюдарпророкувати, ізнаювсітаємниці,усезнання, іколимаювсювіру,щобнавітьгорипереставляти,талюбовінемаю,—тояніщо!”[135,34].

НамежіХІХст.,іщекількадесятирічпізніше,коликультураХХст.тількинабувалапритаманногоїйобличчя,можнабулопитатисятакожпо-іншому,звісно,незабуваючиприцьомуйА.Шопенгауера:“СкількитутФ.Ніцше?СкількиЗ.Фрейда?

78

СкількиА.Бергсона,М.Хацдеггера,К.Ясперса”?Колиймовіпочалиурізатиправонастатусбожественногодієслова,умож-лививсядодатковийваріантзапитання:“АскількиЛ.Вітгенш-тейнаутомучитомунайсучаснішомутворі,особливожякщовінзкласумодернихчипостмодерних”?Однимсловом,кожназ відповідей, скільки інтелектуального потенціалу такого читакогофілософськогокорифеязреалізованоукультуріХХст.,розкриваєпровідніконструктивній іводночас їїневгамовнезгасання,напророкованеГ.ГегелемщенапочаткуХІХст.

Якщопередтим,як“безсмертнасмертьзаберенашесмерт-нежиття”,намтількиодинраздарованебулоЖиття,тонаві-щоневдовзійоготакбрутальноназавждивідбираютьвіднас?Утім,чижнемайжекожномуглибокомумислителевіСмертьслугувала за евристичну цінність. А найпоказовішим щодоцього прозаїкам-філософам Р. М. Рільке та Т. Манну вона, йпоготів,буламагічнимсвітобачнимкристалом:уїхньомурозу-мінніуСмерті,зїїновітнімивідтінкамиіn specio,сублімуєтьсяЖиття їхньоїдоби(“Двадцятогосторіччя”).Десьби іколисьби,яктобувалоукласичних,незапамороченихмарнотоюму-дреців(приміром,уЕклезіастачиМаркаАврелія),уфеноменінеминучогокінцямибнаштовхнулисяназастереження:всімипорохівсімипісляостанньогодзвінкарівні.Отож-ботакимирівнимиживемоітакимирівними,якбраттяпонедолі,чимчи-куємотуди,заобрій.

У“ніщойній”і“нізчимній”дійсності,самособоюзрозуміло,предметиталюди,“повітря,сонце,місяцьтазорі”—всенази-ваємо“ніщойне”і“нізчимне”якприналежнедозневластивле-ного світу, світу, метафорично кажучи, “без Бога”, без єдино-сутнісного наповнення — без того класичного організованогопринципу,щойогоАнаксагорусвоємукосмологічномувченніозначив словом “homeomeria” (подібність, однорідність час-тинувсезагальномуцілому).Р.-М.Рільке, а знимФ.КафкаіГ.Музіль,умежаходногочасутаустінахкультурологічноїлабораторіїнаім’яАвстрія,навідмінувідпренаївнихшукачівновочасноїчашіГрааля(нешукаючиторішньогоснігу—того,

79

чоговженеможнабулoзнайти),замістьметерлінківськоїнео-романтичноїсиньоїрай-птахи,кинулися“хапатизачуба”,як-торадивмитцямпрагматичнийкерівничийтеатрувгетевсько-му“Фаусті”,—не“якесьщось,зцариниідеального,ареальниймомент, в їхній форменній “ніщойності” та “нізчимності”[35,215].

Міфологеми Життя і Смерті

Психоаналітичне—архетипнекоріння(поясненняневиди-могочерезвидиме)того,щофілософемаСмертітакорганічноувійшлауЖиття,щодляпостмодерну(“посткласиці”)більшвластивадекадентськапатологія,ніжкласично-здоровапсихо-логія.

У деміфологізованій, нині уже й комп’ютеризованій гра-ничною калькулятивністю дійсності колишні міфологемиСамопожертви, Героїзму, Вірності, Дружби, Співчуття, Сім’ї,Патріотизму, Честі, Материнства, Батьківщини тощо отри-мують щонайбільше смисл “музейного” чи (якщо по-іншому,по-сучасному) ігрового марнослів’я як гречного реверансу вбік прекрасної, доброї пам’яті класичної міфології. Кожна зміфологемзазначеногошерегу—цебільшачименшасамопо-жертва(самовбивство)індивіда,більшачименшайогосмерть,оскількищоразузапевнихобставин,пов’язанихзїхнімсумлін-нимсповідуванням,вінжертвуєбільшоючименшоюдещицеюсвогоприродного“Я”,своєїСвободи,згоджуєтьсявконтину-уміМіфу,задляблагаближніх,надобровільнусмерть,метафо-ричноуреальнюючиїїщомиті,упродовжусьогосвогоЖиття,шляхомсамоусвідомленогообмеженнясвоєїСвободи(смертьякжиттяіжиттяяксмерть:моєжиттяідобровільневмираннявньомуякпередумовамоєїСвободи),черезщотаСмерть,яканастаєзаостанніммоїмподихом,єлогічнимзавершеннямтієїпопередньої—“прижиттєвої”—Смерті,євжецінністюсповнамоєю,акрімтого—нарешті-то!—щейабсолютноюСвободою:все своє життя, “щочасно вмираючи” в ім’я Свободи інших,я уподібнювався своїм життям, тримався у сутнісній відпо-

80

відності до міфологем-святинь, не просто в їхній поняттєвійокремішності,язнавїх,кожнувїхнійкрасі,мовквітиубукеті,роздільно,алеодномоментновцілокупнійабсолютнійціннос-ті (“святині”) — Богові, чи назвемо це абсолютним Благом-і-Красою.ТожмійшляхдоАбсолютноїСвободи,невиключено,що і звивистий (“від демонів нелегко утекти”, мовить гетев-ський Фауст, навчений непростим, суто людським життєвимдосвідом),бувфактичношляхомдоБогаякраззавдякиБогові.ІщомиттєваСмертьзарадістьбуттяєЖиттяміСвободоюунайвищомуїхньомувияві[35,217].

Буваєлюдинадоліілюдинапричинностівсилупритаман-ногонародження.Цядолястворюєтьсянасампередсамелюди-ною як творцем розсудливим і активно діяльним у власномуволемисленні.

Процесміфотворенняхарактеризуєтьсядвомарисами:при-сутністюпрактичногоаргументаінаявністюілюзорного,уяв-ного компонента. Міфу притаманні такі риси, як всезагаль-ність, загальновизнаність,цільністьтаєдністьвсіхелементів,незмінність,простота.

Міф із реального, суперечливого, складного, неоднознач-ного світу створює придатний для життя, єдиний, ціліснийвсесвіт.Міф—цеемоційнеосмисленняжиттєвогосвіту.Силаміфологічної свідомості у тому, що вона знімає особисту від-повідальністьзлюдинизавиробленнятапошукшляхіввирі-шенняпитань,яківиникають,такякорієнтовананаавторитеттрадиції.Міфдопомагаєсоціальнійадаптаціїієспособоммо-ральноїреабілітації.Важливарольміфуів“легітимації”життє-діяльностілюдини.Міфпозбавленийконкретнихрамок,йогосфера — конформістська свідомість. Міф звільняє від знан-ня,відрозумовихзусиль,пов’язанихзісприйняттямсвіту.

Говорячи про міфологічне сприйняття часу, слід зважатина притаманну йому циклічну структуру. Міфологічній сві-домостіневідоміаніостаточнасмерть,анінезворотнаутрата.Цясвідомість“вмирає”кожноїосеніразомзівсієюприродою,щоб відродитися знову весною. Подібний кругообіг між від-

81

родженнямтасмертювічний,бовсвітіневідбуваєтьсянічогонового,такяквсеєдіалектичнимоновленнямнаархетипнихзасадах.

Насправді, відмінність між практичною дією з реальноюпродуктивністю та магічною чи ритуальною дією, позбавле-ною дійсності, не зводиться до визначення відповідно черезоб’єктивну чи суб’єктивну дію. Це може здаватись істинним,якщорозглядатиречіззовні,алезпоглядусуб’єктадіївідно-шенняобертається:вінсприймаєпрактичнудіюяквпринци-пісуб’єктивнутавідцентровузаорієнтацією,оскількивонаєрезультатомйоговторгненняіфізичнийсвіт.Разомзтимма-гічнаопераціяздаєтьсяйомудодаваннямдооб’єктивногопо-рядкууніверсуму:длятого,хтоїїздійснює,вонамаєтакунеоб-хідність,якіланцюгприродноїпричинності,куди,яквважаєсуб’єктдії,вінлишевводитьдодатковіланкиувиглядіриту-алів.

Антропоморфізмприроди(вчомуйполягаєрелігія)тафі-зіоморфізмлюдини(яквизначаютьмагію)єдвомазавждина-явнимискладовими,дозуванняякихможезмінюватись.Боне-маєрелігіїбезмагії,таксамоякнемаємагії,якабнемістилазернарелігії.Поняттянадприродногоіснуєлишедлялюдства,якесамесобіприписуєнадприроднісилитавіддає,натомість,природісилисвогонадлюдського.

Життя та Смерть — цінності рівновеликі, та треба пізна-ти, чи є вони такими у тому відношенні, що сукупно явля-ють цінність нероз’ємну, одну в суцільному потоці: “життя —смерть”,“життя—смерть”,“життя—смерть”.Протенаманнів-ській“чарівнійгорі”ЖиттятаСмертьурівнювались(хотіло-ся,щобвідбувалосякласичнеДивочистоїпроби)завдякиВи-щомуСмислу,якийїхоб’єднує.Там,на“чарівнійгорі”,зякоїщемігбипромовлятисвоюНагірнупроповідьХристос,щировірилосяуте,щовЖиттітаСмертінаскрізноприсутнійцейВерховнийСмисл(Благо-і-Краса,власноюперсоноюсам“кла-сичнийБог”).

82

Минуле,ТеперішнєтаМайбутнєнерозмежовуються—ста-новлятьпоняттєвусукупність,чомусприяютьщейнадшвидкітемписучасноголюдськогобуття.Отже,Часперестаєрухати-сяусвоїйдискретності(божвідомо,щоРухуйогонаближен-нідоабсолютнихшвидкостейпростуєдосвоєїпротилежнос-ті—абсолютногоспокою);дійсністьреальна,усвоючергу,тежперестає існувати(божреальне існування—тоєсамеРухуреальному Часі, оскільки він відповідає психологічним і біо-логічнимоптимумамЛюдини);індивідопиняєтьсязапорогомсвоєї природності і переноситься у дійсність ірреальну, сюр-реалістичну: “людина виявилася пересадженою в іншу дій-сність”.АджеЖиттядорівнюєСмерті.Текти,жити,рухатисясвітмігтількитоді,коливінмавдушу,внутрішнювсеоргані-зуючудуховнусубстанцію.То,отже,словаМартінаХайдегге-раєвищими:“Ниніпідзагрозоюперебуваєсамазакоріненістьсьогоднішньоїлюдини.Понадте:втратукоріннявикликаютьнеоднілишезовнішніобставинитадоля,вонавідбуваєтьсянелишечерезнехлюйствотаповерховістьспособужиттялюди-ни.Втратазакоріненостівиджерелюєтьсяізсамогодухучасу,вякомуминародилися”[164,148].

Концепція “безсмертя душі” зумовлює те, що життя в ба-гатьохрелігійнихученняхрозглядаєтьсявідноснолюдиниякперіод, даний вищими силами Богом для виконання мети. Асмерть,зокремауправославії,визначаєтьсяяк“розмежуваннядушівідтіла,післячогодушазалишаєтьсяодназсобою,атілопередаєтьсяземліітамрозслоюєтьсянасвоїскладовічастини”[10,95].

ОлександрДовженкописав:“Смертьнеусміхнуласяйому.Вона пройшла мимо, не глянувши на нього своїм невблаган-нимоком.Вонатількимимохідьдоторкнуласядонього,щобнезабуввінїїніколи,нінахвилинку,щобкликавїїврозпачіішукавїїочима,щобтягнувсядонеївсімсвоїмєством…Колибменівистачилосилинаписати“Міружиття”,“Народбезсмерт-ний”і“НадДніпром”—трип’єсипрожиттяукраїнськогона-

83

родуіпройогокультуру,явважавбисебелюдиною,щочесновиповниласвоєжиття”[46,166].

Афганістан як ядро вияву етнічної війни

Кожнийзнаспрагне,щобйогопочули,ікожнийхочещосьсказатисвіту.Тодінеповторнадетермінованамитьувласному“лоні”страждання“костенить”часісмертнежиттястаєвічним.АджеСмерть—цеетапБезсмертя,щостановитьвічністьуца-ринікожногознаспошукамипостійноїсамокультивації;щоббути безсмертним, необхідно у розумнім серці відчути фено-менсмертника.

Ядерна,хімічнатабактеріологічназброя,якаупродовжбага-тьохдесятилітьвикористовуваласьЗаходомнаСході,сьогоднієпожинанням“власнихплодів”СполученихШтатівАмерики.Болюдина—цеживабіосоціальнаістотавборотьбізгрізнимисилами,аізоляціяізсоціальноїгрупи—жахливапровинадлялюдини,щонаближаєтьсядоепохиНовогочасу.

Найістотнішими параметрами людського буття у руслі іс-торичногопотокущездавнавважаютьсячасіпростір.Темпо-ральністьякхронологічнаознакаподійвАфганістані,таксамояк іпоняттяжиттєвогопростору,єатрибутивнимидляфіло-софського розуміння і осягнення історичних реалій діалек-тичноїєдності“арифметичного”часу(минулого,сьогоденняімайбутнього).

Сьогоднішню ситуацію в Афганістані неможливо оцінитибезврахування історичнихособливостей.Так,наприклад,ан-глійці,щозміцнювалисвоїпозиціївІндостані,зодногобоку,прагнули убезпечити свої колонії від воюючих афганців, а здругого—булизацікавленіупросуваннінапівнічнийзахідІн-дії, що входила до складу Дурранійської держави Пенджаб иКашмир.Загалом,Афганістанмавупланахбританськогоке-рівництва особливе стратегічне значення, оскільки міг одно-часнобутиплацдармомідлянаступноїборотьбизІраном,ідляекспансіївСереднюАзіюякстимулдоафганськихтериторій,щоіпризвелодотрьохвійн.

84

Перша англо-афганська війна(1838–1841).Англійці,руха-ючись із Індії, боролись за вихід до Середньої Азії і Каспія,атакожзате,щобпобудуватитранспортнийкоридорізБри-танськоїІндіїчерезАфганістаннаЗахід,деу1838р.певноюміроювдалосязахопитиКандагар іКабул.Увідповідьнасе-леннярозгорнулопартизанськувійну,кульмінацієюякоїста-ло повстання в Кабулі в листопаді 1841 р. Британський екс-педиційнийкорпусбувповністюзнищений.Ітільки30травня1855р.бувпідписанийангло-афганськийдоговірпроустанов-леннямирупісляПершоїангло-афганськоївійниівзаємнийненапад.

Друга англо-афганська війна (1878–1879).Англійцівнеза-лишала думка про необхідність освоєння афганського про-стору, що надало поштовх початку Другої афганської війни.Англійці вторглися одночасно трьома напрямками, але їхнійрухнапівнічбувзупиненийуХайберськомупроході.26трав-ня1879р.війназавершиласьукладаннямГандамакськогодо-говору, згідно з яким Хайберський прохід і довкілля Куррам,ПишиніСибиприєдналисьдоВеликобританії,якавстановилатакожконтрольнадзовнішньоюполітикоюАфганістану,пере-творившийогоназалежнудержаву.

Третя англо-афганська війна (травень-серпень 1919 р.).Розпочалась після того, як емір Амманулла-хан оголосив не-залежністькраїниівстановивконтактизРадянськоюРосією.Англійцям вдалось взяти під контроль Хайберське міжгір’я.У битві за вежу Тал англійці зазнали поразки, через що від-мовилисьвідпродовженнябойовихдій.Усерпні1919р.булопідписаночерговиймирнийдоговірзКабулом.Післятретьоївійни Великобританія визнала незалежність Афганістану. Якбачимо,афганськігористалинездоланнимидлябританськихвійськовослужбовців.

Сьогодні в Афганістані моджахеди залишились безробіт-ними,атам,де їхвербували,упевніймірі, їхніхтонечекав.Томуодніафганцізаймалисьміжнародноюторгівлеюнарко-тиками та зброєю, інші — організовували кримінальні акції.

85

Нинівони—безробітніборцізавіру,якихможнавбудь-якиймомент використати як професійно підготовлених та органі-зованихтерористичнихбійців.Сьогоднітакіафганцістворю-ютьядро“ісламськоготероризму”варабськихкраїнах,ЄвропііСША.

Важливим моментом концепції етногенезу є і ставленнядо проблеми еволюції: тут наголошується, що еволюція і ет-ногенез є явищами різного порядку. Так, дані археології, ан-тропології переконливо свідчать, що людство як біологічнийвид упродовж останніх кількох тисячоліть не еволюціонува-лонібіологічно,нірозумово.“Люди,якіжилиза2–5тисячо-літь до нас, не відрізняються антропологічно від нинішніх…”[10, 279]. Досить сьогодні крові. Досить. Навоювались. Самесубстанціядуху(заспостереженнямиавтора)найкращихдру-зів — однослужбовців за навчальною спецвійськовою части-ноюпритодішньомуКДБ,ум.Чернівцях,незабутньогоосін-ньоговипуску1979р.(заспеціальністю“хімік-розвідник”)—євічним поминальним ключем у особистій долі. Гонці Смерті,власнекажучи,забралиупотойбічнийсвіткращихдрузів-ро-весників,танезабралиїхнібезсмертнідушi.

В інтелектуальному окресленні людина, що зустріласьвіч-на-вічзіСмертю,цілковитостаєфілософом,іманентнареф-лексія духу якого не в силах підпорядкувати власне “Я” жит-тєвому маніпулятору. Тому минувшим воїнам — “афганцям”,“кавказцям”,“миротворцям”необхідногуртуватись,випробую-чинеспробованевінтелектуальнійсферівласногорозумуіволі.

Втім,сучаснийАфганістан—цепривідетнічноївійни.Тіль-кисамафганськийнародспроможнийвизначитисвоємайбуття.АджеСШАшвидкимитемпаминалагоджуютьмостизРосієюяксупутницеювантитерористичнійкоаліції,інебільше.Азага-ломСередняАзія(зокрема,Узбекистан)всеглибшестаєплац-дармомдляЗаходуурозгортаннітеатрувійськовихдійАфганіс-тануякновітньоговиглядугеополітичноїкартиСередньоїАзії.

Тотальний відгук для цілісного світу трагізму 11 вересня2001 р. у Нью-Йорку посилив генетичну природу загально-

86

людськоїфобії,неврозу,психозуіпсихопатії,щодетермінуєть-сяетнічнимивійнами.

Так, наприклад, можна згадати святі слова сільської вчи-телькиісторіїСофіїТодорівниПавицької(нині—вчителяіс-торіїМалинськоїшколи-ліцею№1ім.ГерояРадянськогоСою-зу Ніни Сосніної, Житомирської області): “Село Липляни внашомурайонівіддаленевідрайцентру,алеколиМаріїАндрі-ївніБобікпривезлигробзтіломїїєдиногосина,єдиноїнадії,втраурібуливсіжителірайону,хтознавінезнавКолю,іпро-клиналиАфгантаставиливголоспитання:“Хтомавправороз-поряджатисяжиттямєдинихсиніводинокихматерів?”

Сьогодні ні душею, ні серцем не можна зрозуміти, чомувійназабираєкращих.МайжекожнийученьшкілмістаМали-назнаєлистиКоліБобіка…

“Безменевжевдругецвітутьсади,мамо,—писавулистахсержантБобік,—тутгори,інаних,якшапки,—сніг.Ненаш,ачужий.Алеуменещескількивесенпопереду.Скороприїдудодому.Чекайтемене,мамо”.Тавесна1985р.булаостанньою,хлопцю йшов лише 21 рік. У пам’ять про нього залишиласялишечервонаподушечказмедаллю“Завідвагу”іорденЧерво-ноїЗірки.Тащедобріспогадилюдей…

П’ятьмолодиххлопцівнедорахуваласяМалинськаземля,анашаЖитомирщинавтратила128юнаківвАфганістані—най-більшезм.Бердичева—14там.Овруча—11.

ЦюрозповідьслухаютьучніпідчасекскурсійАлеєюГероїв,щовміськомупарку.

Так,цеоднезісвященнихмісцьвм.Малині.Аленеєдине.В школі діє музей Ніни Сосніної, нашої Поліської Ластівки,якаврокиВеликоїВітчизняноївійниочолювалаМалинськепідпілля,якабороласязфашистаминенажиття,анасмерть.Ніна разом з батьком, своєю вчителькою Євгенією Федорів-ноюДорошокзгорілавполум’їбудинку,алефашистамнезда-лась.

Саменаїїприкладімиформуємовучнівпочуттясилидуху,основаногонапатріотизмі,мужності[26,5].

87

Отже,говорячисловамиО.Довженка:“Людинанавійні—цеволя.Єволя—єлюдина!Немаволі—немалюдини!Скіль-киволі,стількийлюдини,—осьщоязнайшов”[46,165].

Ключові слова: буття, дух, свобода, воля.


1. Дайтевизначенняінтелектуальногобуття. 2. Розкрийтелюдськівимірипроблемибуття. 3. Чомусвободаєвольовимпросторомдуху? 4. Назвітьетичнінормиінтелектуалізаціїдуху.


1. Моріс Мерло-Понті.Феноменологіясприйняття.—К.:Укр.центрдуховн.культури,2001.

2. Кессиди Ф. Х. ОтмифакЛогосу.—М.,1972. 3. Аристотель. О душе: Соч. В 4 т. — М., 1984. — Т. 3. —

С.214–217. 4. Руссо Ж.-Ж.Трактаты.—М.,1969. 5. Маркс К.,Енгельс Ф.Твори.—К.,1965.—Т.20.—С.96–98. 6. Герберт Спенсер.Синтетическаяфилософия.—К.:Ника-

Центр,1997.—С.156–157. 7. ВеликаісторіяУкраїни:У2т.—К.,1993.—Т.2. 8. Сартр Ж.-П. Экзистенционализм — это гуманизм // Су-

меркибогов.—М.,1989. 9. Платон. Государство: Соч.: В 4 т. — М., 1994. — Т. 3. —

С.208.10. Фейербах Л.Основныеположенияфилософиибудущего:

Соч.:В2т.—М.,1965.—Т.1.—С.330–332.11. Спиноза Б. Этика:Избр.произв.:В2т.—М.,1984.—Т.2.—

С.45.12. Гете.Фауст.—М.:Изд-вохудож.лит.,1960.—С.214–218.13. Довженко О.Щоденник.—К.:Веселка,1995.—С.147–152.14. Новіков Б. В.Творчістьякспосібздійсненнягуманізму.—

К.,1998.—С.98–101.

88

15. ВчительісторіїМалинськоїшколи-ліцею№1ім.Н.Сосні-ної,Житомирськоїобл.ПавицькаС.Т.Сторінкаісторії.//Газета“Малинськіновини”.—5.05.2001.

16. Герберт Спенсер.Синтетическаяфилософия.—К.:Ника-Центр,1997.—С.159–162.

17. Арьес Ф.Человекпередлицомсмерти.—М.,1992.18. Монтескье Ш. Л.Одухезаконов.—М.:Мысль,1999.19. СвятеПисьмо,ІІКорінтян8,20–22.20. Філософськадумка.—К.,1998.—№4.—С.125–128.21. Хайдеггер М.Времяибытие/“Вещь”,“Письмоогуманиз-

ме”.—М.,1993.—С.148.

89

роЗдІЛ 4

ГНОСЕОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛОЗНАВСТВА

4.1. Соціогносеологічна природа розвитку інтелектуалознавства.

4.2. Проблема істини і правди в інтелектуальному пізнанні.

4.2.1. Творчий потенціал у контексті інтелектуало- знавства.

4.2.2. Геній як критерій істини в інтелектуалознавстві.

4.3. Ідейний пріоритет як інтелектуальна сила розвитку суспільства.

4.4. Соціогенний вплив у латентних структурах людського інтелекту.

4.5. Імідж як соціогенний вплив у латентних структурах людського інтелекту.

4.1. Соціогносеологічнаприродарозвиткуінтелектуалознавства

Рефлексія сили духу в історії філософії

Пізнання духу є гносеологічною конкретною потребоюдля людини і всього людства планетарного життя. Саме такепізнаннязаслуговуєвідниніфілософськихпоглядів.Тягарцьо-говисокогопізнаннядухуєшляхетноюпотребоюконструкти-візаціїдеструктивногосоціумуяквагомиймагістральнийна-прямок стержневої суті, що прямує через призму людськогобуттяоптимізмуіпесимізму.Аджесамопізнанняякдіалектикабуття і самосвідомості є певним елементом детермінованостіприродногодуху.

90

Завсіперіодирозвиткуісторії(навітьнасутоемпіричномурівні) відома численна кількість прикладів, які змальовуютьвагомізлетилюдськогодухунасиловихзасадахемоційно-во-льової і розумово-мислячої сфери. Саме така анестезія салю-тує фонтан, який зветься Силою Духу. Така сила у змістово-му онтофілогенезі притаманна кожному індивідууму. Та не укожноговідкриваєтьсяпопевнимвизначенимучасііпросторіканаламДухяксубстанціяживоїприроди,тобтодухціліснийна рівні Всесвіту. Така Всевишня програма (у діалектичномурозумінніБога)єдуховноюсубстанцієюдлякожногозокремаізагаломвсіхубагатовимірностікоординатлюдино-космізму,де існуютьдіалектичновзаємопов’язаніелементизла ідобра.Бо,дійсно,той,хтодушеюдивитьсянацейдивнийсвіт,спо-живає келих неймовірно нестерпних страждань як чинниківлюдськоїсамосвідомості.

Філософський реєстр дефініцій духу

НадумкуГегеля:“Душанетількиімматеріальнадлясебе,але вона є всезагальна імматеріальність природи, її простеідеальнежиття…вонаєтількисондуху”[30,61].Головнефі-лософське питання полягає у тому, коли ж (у якому) вимірірозпочалось, розпочинається чи розпочнеться трансформа-ція(витік)справжньоїдушінарівнідухуякповсталоїдумки.Саме така мить прояву і є вічною тишею, спокоєм у Сокра-тівськійтріадіБлага,КраситаІстини.Тодіпарадигмнийкодмови як семантика у змістовій семіотиці стає цілющою длядуші в тілі (“тілесної духовності”), що є відповідною живи-цею(струменем)длясуттєвостідуху.Такийдухякдіалектикажиття і смерті пророкує миттєву вічність субстанції на зрізіминулого,сьогоденняімайбутнього.Сьогодні,колидо“пунк-тів приймання макулатури” потрапляють праці Гегеля, Гете,Маркса,Енгельса,Леніна,силадухунавігаційноактивуєсаметих особистостей-шукачів, яким “негожий” дух у соціально-мудеструктивістає“гожим”якактивнийдухуперевершенійформісоціальноїактивності.

91

СиловівиявиДухунеобхіднодосліджуватиуграничноши-рокомуісторичномутапрактичномуконтексті.Лишенеухиль-недотриманняцієїумовидозволяєрозімкнутирамкисутоабож переважно емпіричного аналізу духу, вивести дослідженняна,власне,філософськийрівень.Усвоючергу,дотриманняза-значеноївихідноїумовиорганічнопов’язанезімперативомпо-слідовногопроведенняуздійснюваномудослідженніпринципуісторизму.Лишеактуалізаціяевристичноготаметодологічно-гопотенціалупринципуспівпаданняісторичноготалогічногоздатна виявити генетичну (а тому — і логічну) послідовністьетапів,послідовністьконкретнихісторичнихформтадинамікудуховногопроцесувцілому,даєможливістьадекватновідтво-ритидіалектикусилидуху,діалектикустарогоінового,тради-ціїіноваторства,продуктивногоірепродуктивноговній.Лишейогопослідовнепроведеннядаєзмогуусвідомитикінечністьіминущістьтихвизначених(безпосередніх)історичнихформ,вякихздійснюєтьсяперманентністьдуху.

Зоглядунасказане,стаєзрозумілим,чомупостійнопопов-нюєтьсяфілософськийреєстрдефініційдуху,ічому,незважа-ючинавиразнутенденціюдоїхкількісногонаростання,немає,абомайженемає,прогресивногопоступуувирішеннічислен-них, принципового характеру питань сили духу. Відповідь нацевжемайжериторичнепитаннядоситьпроста:принциповонеможливо співвіднести (теоретично скорелювати) безмеж-нийоб’єктзіманентнообмеженими(дефінітивними)логічни-миметодами,засобамитаформамипізнання.

Лишезпозиційрозумовогопоняттясилидухуякнайбільшрозвиненоїформирозвитку,саморозвиткусоціальноїматеріїуформісвободи,суспільство,людиталюдинаосягнутітеоретич-нимрозумомякфілософськапроблема.Таксамо,яквідкриттята наступна послідовна матеріалістична інтерпретація законувзаємногопроникненняпротилежностей,дозволилизрозумітирозвиток(уформітеоретичноївсезагальності)яксамопізнан-ня,такірозуміннясутностісоціальноїформирозвиткунаета-піїїпередісторії—дієвостідуху.

92

Підсумовуючи сказане, можна висловити кілька доречнихвисновків.

Перший:феноменсилидухуєвічноютаневичерпноюфі-лософськоютемою.Увсічасивонабулаібудетемоюгостро-актуальною.

Другий: будь-який продуктивний поступ у філософськійрозробціцієїтемиможливийлишезаумови,щоспираєтьсянавелетенськусвітовутрадиціюфілософськоїрозробкицієїпро-блематики.

Третій:досягтипліднихівагомихрезультатіввінтегратив-ному(філософському)осягненніфеноменусилидухуможналишезаумовицілісногопідходу.

Духовність в трансендентально-релігійній традиції

ЗначеннядуховностіужиттілюдинидобрерозумівВоло-димирМономах.Вінвважав,щоїїслідвиховувативіндивідів,іназивавтридобрихсправи,якістановлятьїїсутність:“Пока-янням,слізьмимилостинеюможнаполишатисягріхівіутвер-дитисявдуховності”[21,56].Аджесилзлаучистомувиглядіякбаченнятаїнсутіприродинеіснує,алеєзлаволяізлаїїдія.Тому, маючи зерно істинної навігації (координат), треба йтиправеднимшляхом.Апровідникомповиннабутилюдина-тво-рецьякбожественнийобранецьбачення“видимого іневиди-могосвіту”,доторкаючисьдомістичногокодовогозамкапри-родивнаслідоквідповіднихуявленьключемживоїсубстанціїдуші...БовсеякіснеіправдиведаєтьсявборотьбіякБунт.

Така особливість людини має ґрунтуватись на ЗаповідяхБожих: “Ни затворничеством, ни монашеством, ни голодани-ем,которыеиныедоброжелательныепретерпевают,номалымделомможнополучитьмилостьБожию”[21,55].

Отже,вжевпершихуявленняхпродухлюдинифіксуєть-сяїївагомасилаі“милістьБожа”.Вонапостаєпереднаминепростоякпевнийособливийрізновидявищжиттялюдськогоіндивідачийогоколективу,аяксамовизначенняусвітікульту-ри,щоможливелишенаосновірозвиткукультури.

93

Спираючись на візантійсько-києворуську духовну тради-цію,безвисокогорівняірозвиткуякоїнеможебутиймовипродух,розвинулисвоєрозуміннячерезсамопізнанняякшляхдосвободилюдиниІ.Вишенський,І.Копинський.Урозв’язанніпроблемисвободиволі,наїхнюдумку,великогозначенняна-буває рух до абсолютного ідеалу, абсолютної волі, до Бога,оскількисвободаможливатількивподоланніусьогоскінчен-ноготасамодостатнього,убезмежномурозвиткусутніснихсилдуху.Тількивнутрішнєзвільненнядозволяєлюдиніосягнутивсобітворченачалоякінструментаріймолитви,якеробитьїїподібною до Бога. Бо на опорних засадах християнського ві-ровченняпоняттяБог—цеСпасительєдностіпротиріччяміжсенсом Життя і Смерті, головна рушійна, динамічна, енерге-тичнаконстантаостаннього.

“Всесвітсотворений,анепородивйогоБогізСамогоСебе,щоббутийомутимже,чимєВінСам.Навпроти,Вінстворивйогоізнічого,щобнебулорівногоніТому,Кимвінсотворений,ніСинуЙого,черезКотрогосотворений…ІзнічогоБогсотво-риввсе,аізСамогоСебеВіннесотворив,алепородиврівногоСобі, котрого ми іменуємо Сином Божим” [21, 53]. Скажімо,цілкомбожественнаонтологія:“Богсотвориввсе,видименами,упродовжшестиднів.Алепершийденьрізковідрізняєтьсявідінших,щослідуютьзаним,асаме:впершийденьБогсотвориввсеізнеіснуючого,апочинаючиздругогодняБогнічоговжене створює із неіснуючого, змінює лише, як блаугодно Йоговсемогутнійволі,те,щобулосотвореневпершийдень”[21,54].

Самечерезлюбоввласноїуявиреалізуєтьсяпевнеспіввід-ношеннялюдськогохаризматичногопрагненнядоБожої.“Ба-гатояТобі,ГосподиБоже,винен.Небуломенеіосьяєіживу.Ти, Господи, доброволив мені бути і рахуватись між діламирукТвоїх.СотворивТимененебездушноютваррю,нескотом,не птахом, не іншою безсловесною твариною — сотворив ро-зумноюістотою…Неможуябезсвітлажитиідіяти—світлаТвої,сонце,місяцьізіркисвітятьмені....Неможуябезвогнюжити—вогоньТвійзігріваєменеіваритьменіїжу.Неможуя

94

житибезповітря—повітряТвоєоживляєменеізберігаєжиттямоє.Неможуябезїжііпиттябути—Твоящедрарука,Госпо-ди,подаєменіїжу.Благістьтвояпородиларадименеджерела,ріки, котрими прохолоджуються і омиваються люди… О, щовоздамТобі,Господь,завсе,щоТидарувавмені?”[21,59].

І.Копинськийговорив:“Якщонебудешпримножуватида-ноготобівідГосподаталанту,тобудешприменшуватиіпогу-бляти,якщонебудешдосягатиуспіхівнагорічеснот,тобудешсходитивниз…”[109,86].ТомупроголошенняДухуякєдиноїнадійної основи життя людини (людства), повертаючись доієрархічноїсистемижиттєвихцінностей,розмежовуючивлю-дині “вище” і “нижче”, українське Відродження, спрямувалолюдину на шлях розумних самообмежень і свідомого само-контролю.Самеукраїнськігуманісти(Л.Зизаній,К.Сакович,С.Оріховський,К.Транквіліон-Ставровецький)схилялисядодумки,щомораллюпотрібнокеруватисянезістрахупередка-рою,ненадієюназагробнувинагороду,азрозумнихприрод-нихнормлюдськогоспівжиттявідповіднодозасадсправедли-востііправди.

Отож, немає нічого дивного та протиприродного в тому,що антична культура як силова форма Духу і гуманізм, без-посередньо, є колисковою небесної землі у генетичному кодішляхетнихобразівкультури(принаймні—європейської).ЯкговоритьБ.В.Новіков: “Вихіднимпринципомгуманізму,щовін—напочаткугенезитеоріїтапрактикигуманізму;ембріо-ном, що він утримує в собі в згорнутому вигляді (як брунь-ка—майбутнійцвіттаплід)цюгенезу,цютеоріютапрактику,булаформулазасновникаантичноїсофістики—ПротагораізАбдер”[105,101].

Шляхетність як розвиток духу

Шляхетність,власне,—церозвитокдухузприроди;вонаєнерозвиненою, сплячою, несвідомою інтелігенцією, народже-ною у верховій борозді (первісної самодіяльності у творчійоснові).Боприрода—цеембріональнесутніснежиттядуху,а

95

воля—ценейрофізіологічневиконаннясамометиіндивідуумав певному інтуїтивному вимірі, що становить, за Лейбніцем,подолання“критичногодуалізмурозсудку,воліічуттєвості”.

Природженість людського буття, що природно входить учуттяйдумкилюдини,зовсімнеєгарантомістинноїсвободи,незважаючи на всі форми людського самовідчуття й самосві-домості.Тутпотрібновходитивтеоретичнусвідомістьукон-тексті історичного розвитку свободи і його власних ідеалів.Людськевідчуттямаєвийтизарамкисвоїхдійчиформі,опо-середковуючисебетеоретичноюсвідомістю,подолатиповнотулюдськогобуттявйогоадекватній,тобтоістинній,формі.

Фіхтеписав:“Природарозвинулакожноготількиодносто-роннімчином,але,тимбільше,вонавсе-такирозвинулайоговусіхточках,вякихвонадотикаласьзрозумниміснуванням.Розум об’єднує ці точки, протиставляє природі твердо згур-товану інеперервнусторону іпримушує їїрозвивати…вусіхзадатках”[161,125].ТомурозумякцілісністьсилиДуху,анешматково-роздріблений,спроможнийспільнозчуттєвимире-ципієнтаминародитилюдинушляхетну,людину-творця.

НаведемословаБ.Спінози:“Щотакецяприрода,мипока-жемоусвоємумісці,асаме,щовонаєзнаннямєдності,якимдух пов’язаний зі всією природою. І так, ось мета, до якої япрагну,—примножуватитакуприродуідомагатись,щобразомзімноюотриматиїї”[146,45].

Культурно-історична течія творчого романтизму

Віра в надзвичайні можливості творчо обдарованої особи,разомзіспробамипоставитимистецтвопонадусе,змушуваларомантиківшукатисинтезрізнихсферхудожньоїтворчості.

Дехто з романтиків, наприклад Гофман, займався, крім лі-тературноїтворчості,щеймузикоютаживописом.Однактаківипадкипоодинокійстановлятьскорішевиняток,ніжправи-ло.Разомзтим,зафіксованочималофактівтворчоїспівпраціміж романтиками — представниками різних галузей мисте-цтва.Тіснітворчітаособистістосункипов’язувалифранцузь-

96

ку письменницю Жорж Санд із польським композиторомФ.Шопеном,російськогопоетаН.Кукольника—зкомпозито-ромМ.ГлинкоюіхудожникомК.Брюловим.Особливоюпо-пулярністюкористувавсяуромантиківжанрромансу,щопо-єднувавпоетичнийтекстізмузикою.Піснітаромансинавіршіпоетів-романтиківскладалиР.Шуман,Ф.Шуберт,О.Гурільов,О.Варламов,О.Аляб’євтаіншікомпозитори.

У романтичній культурі набуває подальшого розвитку тадосягає свого апогею жанр опери. Для сюжетів оперних тво-рів композитори обирають сповнені екзотики та героїчногопафосуісторичніподіїйлегенди(М.Глинка“Життязацаря”,відомасучасномуслухачевіякопера“ІванСусанін”;Р.Вагнер“КаблучкиНібелунгів”,“ТрістаніІзольда”;Д.Верді“БитваприЛеньяно”, “Аїда”; К. Вебер “Евріант”, “Чарівний стрілець” таін.).Умузиціромантикишироковикористовуютьфольклорнімотиви,звертаютьсядотемзнародногожиття(Ф.Мендель-сон,Ф.Ліст,Ф.Шопен,Б.Сметана).Дужечасторомантичніоперипишутьсяналібретто,щовідтворюютьподіїтворівпро-заїків-романтиків(М.Глинка“РусланіЛюдмила”—запоемоюО.Пушкіна;Ш.Гуно“Фауст”—затрагедієюЙ.Гете;Ж.Бізе“Кармен”—заповістюП.Меріме;Д.Верді“Травіата”—заро-маномО.Дюма“Дамазкамеліями”тощо).

Важливим джерелом творчого натхнення для романтиківставфольклорякособливийкультурнийфеноменсилидуху.СвоєріднамодадофольклорувиникланапочаткуХІХст.Ве-лика Французька революція викликала істотні зміни у став-ленні до народу. Вихована у класичному дусі, європейськакультурнагромадськість,якапевнимчиномзналасяналітера-турі,мистецтвітаісторіїантичнихГреціїтаРиму,абсолютнонемалауявленняпросучаснієвропейськінароди,їхнєжиття,по-бут,мистецтво,віруванняйтрадиції.Протезначнасиладухов-ної культури “темних мас” приваблювала, дивувала й лякалаводночас. Фольклор відкривав величезні можливості для ро-мантиківякупланівивченнявитоківмистецтва,таківхудож-ньому аспекті, маючи такий багатющий фактичний матеріал,

97

як картини народного буття. Це було актуальним в умовах,коли пробуджена війною з Наполеоном Європа переживалапроцеситворенняновихдержав,побудованихнезаімперськи-ми,азанаціональнимиознаками.

Сила духу в аспекті соціалізації інтелектуала

Людинанеможежитисередявищ,нез’ясовуючипронихідей, якими вона керується у своїй поведінці, що є суб’єктомнашихроздумів.

Длятогощобпевнаідеяспричинялавідповіднудію,втілю-ючисьуколективнежиття,вонаповиннаматиціліснуіпостасьлюдськоїприроди.Лишетодіінтегрованасмисловаідеядастьможливістьцілкомвідчутисутністьтогочи іншогопредмету(суб’єкту)якістинисоціальноїреальності.

Природне (індивідуальне, колективне) життя міститься уцілісній іпостаcі субстракту, завдяки чому вона діалектичновзаємодіє з креативними складовими світу, не розчиняючисьу цьому субстракті. Така антропогенеза соціальної свідомостітіснопов’язана ізвагомоюкількістюсоціальнихелементів, ізспособоманалізуісинтезу.

Частковоавтономнареальністьвласним(кожним,всяким)природнимжиттям—цездатністьпритягуватисьівідштовху-ватись,створюватиміжсобоюрізногородусинтези,яківизна-чаютьсядетермінантамисоціальногосередовища.Аджечуттє-ва сфера, сформована індивідуальною свідомістю, спричиняєстанроботимозкуіфункціональнихорганів,сполученихміжсобоюповідповіднимзаконамякбазиданихпсихічногожиття.

Соціологія як еволюція природного інтелекту людини

Головним змістом соціології є прогрес людини (людства)у певному часі як еволюція людської природи. Актуальнимзавданням соціології є визначення досліджуваних соціальнихфактів,відкриттязаконівсуспільства,згіднозякимивониіс-нують для встановлення наукових положень. Така концепціяформуваласьпоступововсилулюдськихміркувань,щоміне-

98

ралинекеруютьсявизначенимизаконами,аможутьнабуватипевнихформівластивостей.ТількивкінціХVІІІст.почализа-стерігати,щосоціальнийсвіт,якііншіприроднісвіти,маєвлас-ні закони. Французький філософ Монтеск’є заявляв: “Зако-ни—ценеобхіднівідносини,щовипливаютьізприродиречей”,відповіднододійсногозаконусоціальнихявищ.Саме“Духза-конів”цілковитопоказує,якюридичніінститутиґрунтуютьсяналюдськійприродііїхньомунавколишньомусередовищі.

Соціальнаеволюціянеможебутинічиміншим,якрозвит-комсмисловоїлюдськоїідеї.

Удеякихвипадкахсоціальногожиттявідсутністьзахворю-ванняякнасолодиєпевнимисимптомамитакогозахворюван-ня: це “багаті і розжерливі новоукраїнські коти”. І, навпаки,існуютьсоціальнізахворювання—важкі,алебезболісні;здру-гогобоку,незначнісоціальнізворушенняможутьпризвестидосправжніхмукнафізіологічномурівні.

Можнасказати,щоздоров’яполягаєувідповіднійфазіево-люціїжиттєвихсилякадаптаціїсоціальногоорганізмудозов-нішнього середовища. Бо репродуктивні функції у “деякихнижчихвидів”породжуютьсмерть,ау“найвищихвидів”ризикякнорму[51,151].Такимчином,немає“арифметичноїрізниці(заперечення) між старістю і дитинством: чим більше ми со-ціально “дорослішаємо”, тим більше “впадаємо” у дитинство.На такій діалектиці будується зміст феномену соціальногоздоров’я.НадумкуЕ.Дюркгейма:“Хворобаєнатомістьте,чогоможнауникнутиіщонезмістуєвнормальномуустроїживоїістоти”яксоціальноїеволюції,якаєвитоком“простихагрега-тів”;вонаінтеграційнопрогресуєу“великіагрегати”[51,147].

“Простота,—якговоритьСпенсер,—полягаєувідомійпри-мітивній соціальній організації суспільства, де утворюєтьсяєдинеціле,частиниякогоспівпрацюютьміжсобоюзадопомо-гоюабобездопомогикеруючогоцентрудлядосягненнявідпо-відноїмети”.

Але існуємножинністьнародів,якізмішуютьводнійруб-риці всі найменування цивілізованого суспільства. В такій

99

“змішаності” з’єднуються різнорідні суспільства: греки гоме-рівськоїепохиразомзфеодаламиХст.ірозміщенимибечуана-ми;зулусиіфіджійці;афінськаконфедераціяразомз“феода-ламиФранціїХІІІст.ірозміщенимиірокезамиіарауканами”[82,98].

Освоєння людиною сил природи, використання їх як силсамоїлюдинивідбуваєтьсяурамкахпервіснихформсоціаль-ностіівміруосвоєнняїїможливостей.Соціальністьєформоюдіяльностілюдини, івсі її здатностіякдіяльної істотимаютьсоціальнуприродуяксинтезприродного і соціальноговусіхпроявахїїжиттєдіяльності.

Соціальнівидиіснуютьзтієїсамоїпричини,щоівидивбіо-логії,боорганізмимаютьусобілишерізноріднікомбінаціїодні-єїдіалектичновзаємодіючоїанатомічноїодиниці.Утварин,на-приклад, особливий фактор надає специфічним властивостямстійкість,яканеобтяжуєіншідетермінованівластивості—цепокоління.Перші,оскількивониукоріненіворганізмі,неохочепідлягаютьіндивідуальнимсередовищамізберігаютьприрод-нуцілісністьсамимсобі.Існуєтакавнутрішнясила,якапроти-стоїтьзовнішньомувпливуяксиласпадковостіусоціальномусвіті.Томувонинеможутьтрансформуватисьпоколінняміїх-нійобсягдорівнюєодномупоколінню,бо,якправило,суспіль-стваєпродукуваннямновихустроїв.

Етапивиділеннялюдиниізтваринногосвітуможнавиділи-тинелишезахарактеристикамитапокажчикамиїїморфоло-гічноїіпсихологічної“конституції”,айзапараметрамиіхарак-теристикамиїїдіяльності.

Напершихступеняхгомінізаціїзовнішняформапервіснихспільностеймалочимвідрізняєтьсявідтвариннихстад,алего-ловнаїїперевагайособливістьполягаєвопосередкуванніді-яльностіокремихіндивідів.Напервіснихетапахісторіїобщи-навиступаєпродуктивноюсилою,умовоюізасобоміснуванняіндивідівякскарбницядосвіду.

У перших гомінідів існували знаряддя праці з різногоприродного матеріалу. І в природних умовах життя, де мав-

100

па(шимпанзе)виявиласянездатноювиготовитизнаряддязкаменю, як “каменю спотикання” [51, 135], велике значеннятакихкам’янихзнарядьполягалослужбоюмеханічнихтафі-зичнихзаконівприроди,дефіксуютьсяоб’єктивнівластивостікаменю.

Такий прогресивний розвиток матеріальних знарядь свід-чить про високий рівень психічного розвитку творців цихзнарядь. Використовуючи певні матеріальні знаки, людськапам’ять вчилась утримувати минуле, фіксувати набутий до-свід,зчогоіпочаласькультура.

Наступниметапомурозвиткуперетворювальноїдіяльностілюдини було освоєння та практичне використання вогню яквідповідний крок перевороту не лише у продуктивних силахпервісноїлюдини,айупсихіці,децілкомсформувавсястрахдо вогню. Використання вогню мало воістину всесвітньо-історичнезначення,цимлюдинавпершеотрималаенергетичнеджерелоякзахиствідхижихзвірів,можливістьзастосуваннядлятехнологічноїобробкиїжітазнарядь.

Освоєннявогнювісторичномуракурсізумовиловиникнен-нягончарногоремесла,плавкиметалівіствореннятехнологіч-нихзасобівперетворенняенергії.

Зпочаткомнеолітичноїреволюціїлюдинаставитьнаслуж-бузакономірностіівластивостіорганічногосвіту.Людськаді-яльність поширюється на всю природу, людина стає всепри-родноюістотою,використовуєсили,речовину,закономірностіприродногобуттяяквласнісили,умовиіформисвоєїжиттє-діяльності.

Таким чином, відмінні атрибути виду не отримують відспадковостіприростусилиякпротидіїманіпулятивнимсилам.

Наше розуміння соціальних процесів є очевидним саметому,щойдетьсяпрореалізаціюоб’єктивно“значимого”.Вжета обставина, що “неправильне” мислення, “хибні думки” таксамо доступні нашому пізнанню, як і “правильні”, може бутидоказомтого,щомисленнявиступаєяк“найзрозумілішийкон-венційнийтип”усоціальномузнанні.

101

Без“пристрасті”,здатноїстворитипереконаністьувласно-му(кожному,всіх)покликаннідонауки,немає“жодноївартос-ті”длялюдини,якщовонанеможежитиз“пристрастю”якпо-передньоїумовинайголовнішого—“натхнення”[91,198].Ідеяпостаєлишевнаслідокнаполегливоїпраці.

Життякожноїлюдинивплетенеунескінченнийплинсоці-ального прогресу, і вже за своїм іманентним змістом воно неможематипевногозавершення.Бонатого,хтобереучастьурусі соціального прогресу з вірою у себе, очікує подальшийпрогрес як “вершини” кінцевої діалектичної нескінченності.Людина, збагачена креативними ідеями, не може “втомитисявіджиття”[91,200],породжуючисвоєдуховнежиття,внаслі-докчогойсамасмертьстаєподією,позбавленоюсенсу.

Філософсько-історична оцінка змістовності духу

Згадаймо образ, що наводить Платон у своїй книзі “Дер-жава”,—образлюдей,прикутихдостінпечери.“Їхніобличчяоберненідостіни,тодіякджерелосвітларозміщенепозадунихі вони не можуть його бачити, внаслідок чого мають справулишезтіняминастінііпробуютьпояснитивзаємозв’язокміжними.Таосьодномузприкутихвдалосярозбитикайдани,віноглядаєтьсядовкружібачитьсонце.Засліплений,обмацуєусенавколоі,затинаючись,розповідає,щовінпобачив…Цейчоло-вік—філософ,асонце—істинанауки,щоодналишнеполюєзапривидамийтінями,апрагнедоістинногобуття”[91,201].

Уфілософсько-історичнійдумціпочаткуХІХст.булоши-рокорозповсюдженепоняття“духнароду”,щопов’язанозана-лізом національного характеру того чи іншого народу. Метоювсесвітньоїісторії,надумкуГегеля,єрозвитоксвідомостідуху,атакожйогореалізація,якавиконуєтьсяцієюсвідомістю.ТакийрозвитокГегельуявляєувиглядірядуступенів,тобторядупо-дальшихвизначеньсвободи.“Тутмиповиннівизнати,—пишевін,—щобудь-якийступінь,яктакий,щовідрізняєтьсявідін-шого, має свій власний певний принцип. Таким принципом єпевнавизначеністьдуху—особливийдухнароду”[31,157].

102

Цейособливийдухпроявляєтьсяуконкретнихпрагненняхнароду і його багатоманітній діяльності. Визначеність духу єособливим принципом народу, загальною відмінною рисою уйогорелігії,політичномуустрої,правовійсистемі,йогоморалі,атакожнауцітамистецтві.Усвоючергу,зісторичнихфактів,фактичних деталей слід виводити детермінований принципнароду: “Ми повинні, — стверджує Гегель, — з визначеністюпізнаватиконкретнийдух,тількиконкретнийдухвиявляєтьсявусіхсправахтаспрямуванняхнароду,вінздійснюєсебе,за-лучаєтьсядосамогосебетадоходитьдорозуміннясебетількитому,щовінмаєсправузтим,щосебевиробляє…Народи—цесутьтого,чимвиявляютьсяїхнідії”[31,158].

Гегельвважав,щоприроданерозвиваєтьсяучасі,якщоди-витисянаіснуванняприродизпоявоюлюдини.Самезвиник-неннямлюдиниприроданізатемпамисвогорозвитку,нізміс-товнонеперевищуєісторичногорозвиткусуспільства.Єдністьприродиісуспільстваполягаєнелишеутому,щоприродавіч-на,айутому,щовонавиходитьнановийрівеньрозвиткуякпевнийвиявуформахлюдськоїдіяльностіприродногобуття.

Загалом вищесказане випливає з такого: природне життя,колийогорозумітиякщосьсамоціннейсамодостатнє,підпо-рядкованеіманентнимзаконам,зазнаєнеминучоїдіалектичноїборотьбижиттєвихпозиційінеобхідністьстворюватиінтегра-ційнийвибірміжними.

У другій половині ХІХ ст. у зв’язку з широким розповсю-дженням концепції духу народу на основі вчення про націо-нальнийхарактерздійснювалисьспробипояснитихідісторич-ногопроцесу.Душанароду,крімтого,інтерпретуєтьсяякщосьірраціональне та містичне. Так, у роботі французького соціо-логаГ.Лебона“Психологіянародівтамас”розглянутаісторіяє нічим іншим, як результатом, викликаним психологічнимскладомраси.Центральноютезоюйоговченняєконцепціяпродухнароду,духраси, згіднозякоюдолянародів, їхнєжиття,історіявизначаютьсяїхньоюдушею.“Безпопередньогознанняскладудушінароду,—пишемислитель,—історіяйогоздаєть-

103

ся якимось хаосом подій, керованих однією тільки випадко-вістю.Навпаки,колидушанародунамвідома,тожиттяйогоєпрямимтафатальнимнаслідкомйогопсихологічнихрис.Увсіхпроявахжиттянаціїмизнаходимо,щонезміннадушарасисаматворитьсвоюдолю”[82,98].Знайбільшоюсилоюверхо-вна влада расової душі виявляється в політичних установах:“установинародустворюютьвиявленняйогодуші,іякщойомуможналегкозмінитиїхзовнішність,то,навпаки,віннеможезмінитиїхпідґрунтя”[82,99].

Сьогоденнасоціологіяякнаука—цепевнемолодегалузеве“покликання”,якереалізуєтьсяпрофесійнимшляхом,слугую-чисправісамоусвідомленняйгносеологічногопідходуфактич-них діалектичних взаємозв’язків як неминуча данина нашогоісторичногочасу.Постаєодвічнезапитання,висловленеМак-сомВебером:“…Наврядчичогосьможнадосягтитим,щотисячіпрофесорів,цихмаленькихпророків,якіотримуютьдержавнуплатню, спробують узяти цю роль на себе. Цим ми тільки за-шкодилибусвідомленню—вусіййоговагомості—тогофакту,щопророка,наякоготаксподіваютьсячисленніпредставникинашого молодого покоління, сьогодні просто немає… Спробипророкувати з кафедри призведуть зрештою тільки до появифанатичнихсект,протеніколиневитворятьсправжньоїспіль-ноти”.Бо,дійсно,справжнійфілософвнароді—якприроднежиття. Саме звідси ми повинні винести суть науки, бо лишетомлінняміочікуваннямнічого“путнього”незробиш,іслідса-мозвертатисядотворчоїсоціальноїдіяльності.

Один із конститутивних компонентів сучасного капіталіс-тичногодуху, інелишейого,авсієїсучасноїкультури,—ра-ціонально-емоційна життєва поведінка на засадах ідеї “про-фесійного покликання”. Той факт, що обмеження людськоїдіяльності межами професії воєдино з відмовою від фаустів-ської цілісності людини є в сучасному життєвому світі не-одмінною передумовою будь-якої продуктивної діяльності.Цейосновнийаскетичниймотивбуржуазногостилюжиття(заумови,щойдетьсясамепростиль,анепройоговідсутність)

104

хотівдонестидонашоїсуспільноїсвідомостіГетенавершинісвоєїжиттєвоїмудрості,прощосвідчатьйого“Рокимандрів”і те,яквінзавершивжиттєвийшляхФауста,дляякогоусві-домленняцьогофактуозначаловідмовуіпрощаннязепохоювсебічнорозвиненоїлюдини.

Сучасна динаміка інтелектуальної суб’єктивності як духу

Сучасналюдинапривсьомусвоємубажаннінездатнаціл-ком уявити, як релігійні ідеї впливали на спосіб соціально-го життя людей, їхню культуру й особливості національногохарактеру, не маючи наміру замінити однобічну “матеріаліс-тичну” інтерпретацію каузальних зв’язків у сфері соціологіїтакою самою однобічною спіритуалістичною каузальною ін-терпретацією.Протеобидвіоднаковомалосприяютьвстанов-леннюістининавідповідномуетапісоціально-філософськогодослідження.

Сучаснадинамікалюдськоїсуб’єктивностіполягаєутому,що певним чином здійснюється процес індивідуалізації,об’єктивною основою якої є зростаюча рухомість соціальноїструктури,якадестабілізуєпсихологічнізв’язкиіндивідазма-лимисоціальнимигрупами.Сьогодніспостерігаютьсятакіне-гативніявища,якдесоціалізація,посилення індивідуалізмуйегоїзмуувзаєминахміжлюдьми.Новійіндивідуальностіпри-таманна нова соціальність: не вимушені, нав’язані груповоюприналежністюформиспільностілюдей,асамостійнийпошуксоціально-психологічнихзв’язківтаїхрухомість.

Життєдіяльністьлюдинита їїпланинамайбутнєзначноюміроюзумовлюютьсяіснуючоювсуспільствісистемоюціннос-тей,атакожїївласнимицінніснимиорієнтаціями.Уширокомурозумінніцінностямиєпредметиіявища,їхніякостійвласти-вості,якімаютьпевнузначущістьдлясуспільствайосіб,тобтоздатнізадовольнитиїхніпотреби,служитиїхнімінтересам.

Об’єктомціннісногоставленняєте,зчимсуб’єктвзаємодіє,щомаєдляньогоцінність.Цінністьіснуєоб’єктивно,вонанеєпродуктомоцінюючоїсвідомості,ащобстатиспонукальним

105

мотивомдіяльності,цяоб’єктивнаможливістьповиннавідоб-разитисяусвідомостілюдей,пройтичерезїхніпочуття.

Сьогоденна шляхетна людина відрізняється від пересічноїсвоїм напруженим життям, що постійно прагне “перевершитисебе,прорватисявідстарихдосягненьдонаміченихобов’язківівимог”[165,290].Шляхетнежиттяякприроднодинамічне(“зу-силе”, “знанне”)протиставленепростомучи інертномужиттю,щостатичнозамикаєтьсявсобі,засуджененавічнунерухомість.

Яквідомо,життяпересічноїлюдинискладаєтьсязпевногожиттєвого атрибуту, притаманного “лише найвищим менши-нам”[165,291],якпідґрунтяфілософіїісторіїкожноїепохи.

Уявленняпрозагальнонауковукартинусвітуєформоюси-стематизаціїзнаньзприродничихтасоціальнихнаук,атакожприродничо-наукової (картини природи) і наукової картинисоціально-історичної дійсності (картини суспільства), що не-можливібезпоняття“сила”,якеоднимзнайпершихувійшлодоприродногожиттяісвідомостітапосілочільнемісцеуціліс-нійсистеміуявленьпросвіт.

СамеІ.Кант,Г.ГегельіФ.Шеллінгрозглядалидетерміно-вану ідею діалектичного взаємозв’язку явищ і сил. Зокрема,Ф.Шеллінгвважав:“Теоріябудь-якогоприродногочиісторич-ногопредмета—ценіщоінше,якйогофілософськеспостері-гання,направлененате,щобвідкритивньомузародокживого,якийтяжієдорозвитку,чивзагаліістинну,справжнюйогопри-роду”[169,456].Феноменсилиєсинтезомосновнихприрод-ничо-наукових(уфізиціпоняття“сила”єцентральним)тасо-ціально-філософськихпонятьіпринципів.Справжнєпізнаннярізноманітних уявлень про силу як магістральний напрямок(шлях)досамовдосконаленняісамостворення—цефілософіясили,босамефілософіїсередвсезагальногонауковогомислен-няналежитьсвобода.

У контексті феномену соціалізації як філософського суб-страктуприродногожиттязагальноприйнятаформула“сили”сьогодні має елемент сутнісної невизначеності. Розуміннясилиякздатностідонасильстваєхибним,босьогоднілюдство

106

підійшлодоеволюційногорозуміннятого,щонасильствоєви-явомбезсилля,анесили.Войовничість,агресивністьусуспіль-ствісвідчатьпрослабкістьорганізаціїйогоресурсівісистемисуспільнихвідносин.

Оптимізованіресурсиагресії(війни),їхконцентрація,спря-мовані на компенсацію нестатків життєвих ресурсів суспіль-ствазасобаминасильства,сприяютьнапевнийчасоптимізаціїнаявноїсистеми.Протецелишеімітаціясилиякприродногоруйнуваннятабезсилля.

Насильство є безглуздою соціальною дією, яка не має су-спільнокорисноїметиівиведеназамежігуманнихзаконівталюдськоговиміружиття.

У наш час фахівцям не треба пояснювати соціально-філо-софськийаналізприродногожиттяякмистецького(культур-ного)наслідкупевноїісторичної“констеляції”,спрямованоїнавідповіднісоціальніпроблемикультури.Босоціальнанаука—ценаукапрореальнежиття,якенасоточуєвйогосвоєрідності,діалектичномувзаємозв’язкуікультурнійзначимостіокремихпроявівусьогоденномувигляді.

Минамагаємосьінтелектуальноосмислититойобраз,вяко-мужиття,безпосередньо,постаєпереднамиіпропонуєрозма-їттяявищ,щовиникаютьізникаютьпослідовноабоодночасно,“всередині”насі“поза”нами.Томубудь-якеможливепізнаннянескінченної дійсності кінечним людським духом ґрунтуєть-ся на припущенні, що предметом соціального пізнання можевиступати обмежена частина дійсності, тобто індивідуальноїструктури соціокультурного життя, зумовленого цінніснимиідеями.

Тількизавдякицьомуелементдійсностівйогоіндивідуаль-нійсвоєрідностінабуваєдлянаспізнавальногоінтересу,деви-рішальнимиєціннісніідеї,підкутомзоруякихмиукожномувипадкурозглядаємокультуру,вякійлюдинавимагатиме“по-верненнядоприроди”.Звідсивипливає,щопізнаннякультур-ноїдійсностієуміннямвідрізнятиважливевідневажливогоі,здійснюючи таке розмежування, ґрунтуватися на певній точ-

107

цізору,свідомочинесвідомоспіввідноситиявищадійсностізуніверсальними“цінностямикультури”.

Бо без ціннісних ідей дослідника не було б ані принципу,необхідного для відбору матеріалу, ані справжнього пізнання“індивідуальної реальності”. Ті цінності, з якими науковийгеній співвідносить об’єкти свого дослідження, здатні визна-читиі“сприйняття”цілоїепохи.Сюдиможнадодати,щоміж“ідеєю”урозумінніпрактичноїаботеоретичноїспрямованостідумкита“ідеєю”якконструйованимнамивроліконцептуаль-ногодопоміжногозасобуідеальнимтипомпевноїепохиіснуєвідповіднийдіалектичнийвзаємозв’язок.Ідеальнийтипокре-мого суспільного стану, який виникає шляхом абстрагуваннянизки характерних соціальних явищ епохи, може уявлятисятимпрактичнимідеалом,доздійсненняякогослідпрагнути.

Самі“ідеї”,щопануютьнадлюдьмипевноїепохи,емпіричноіснуютьусвідомостіневизначеногоймінливогочислаокремихіндивідів,набуваючинайрізноманітнішихвідтінківзаформоюізмістом,заякістюісуттю.Наприклад,тіскладникидуховногожиттяокремихіндивідівпевноїдобисередньовіччя,якіможнарозглядатияк“християнськувіру”цих індивідів,булибхао-сомнескінченнодиференційованихідоситьсуперечливихдіа-лектичнихдумокіпочуттів.

Щоб проілюструвати безмежне плетиво концептуально-методичних проблем, які постають у природному житті, до-статньоглянутинатакушкалу:родовіпоняття,ідеальнітипи,ідеально-типовіродовіпоняття,ідеїякемпіричнопритаманніісторичнимлюдяммисленнєвізв’язки.

Адже жодна із мисленнєвих систем, без якої неможливообійтисьупрагненніосягнутиважливускладовучастинудій-сності,неможевичерпатинескінченногоприродногобагатствасенсу життя. Мисленнєвий апарат, що створений у минуло-мушляхоммисленнєвоїобробки,протистоятиметому,щомиспроможні здобути дійсне як істину на магістральному на-прямкуновогопізнання.Утакійшляхетнійборотьбіреалізу-ється соціальний прогрес природного життя як культурного.

108

Осьчомуфілософіяісторіїпросоціальнийустрійжиттябулаі є постійним чергуванням спроб мисленнєво впорядкуватифактиметодомпобудовипонять;розкластиобрази,якіпоста-ливнаслідоктакоговпорядкування,шляхомрозширенняісто-ричногогоризонту,—іспробутворитиновіпоняття.

Керуючисьвисновками,яківипливаютьзісказаноговище,кожнийзнасхочебачитите,що“носитьусвоємумислячомусерці”якістиннонеминучевикористанняспецифічнихусвоїйособливості поглядів, що співвідносяться з ідеями цінностейприродного життя складниками осмислених інтелектуальнихдій,щострумуєсьогодніізминулоговмайбутнєкрізьдіалек-тичнуцілісністьчасу.

4.2.Проблемаістиниіправдивінтелектуальномупізнанні

Ізсамогопочаткуусвідомленняпізнавальноїпроблематикипередлюдьмипосталопитання:якщомисприймаємодійсністьчерезпевнінашіобрази,уявлення,поняття,тоякможемобутивпевненіуїхнадійності?Зазначенепитанняпостаєугносеоло-гіїякпитанняпроістинупізнання.

Найпоширенішим є тлумачення істини як відповідностізнаньтауявленьдійсності.Алетакетлумаченняневитримуєсерйозноїкритики.Так,людськийінтелектупроцесіпізнаннястворюєтакзвані“ідеальніоб’єкти”(“ідеальнеколо”вгеомет-рії,“ідеальнийгаз”уфізицітаін.),алереальнонічогоідеально-гонеіснує.

Далі,допроцесупізнаннямизалучаємосвоїпрагнення,упо-добання, інтереси, ідеали, переконання, проте всі ці інтелек-туальні утворення не можна порівняти з якимись речами чиявищами дійсності. Пізнаючи об’єкт, ми розчленовуємо йогона предмети різних наук та напрямів пізнання. Але реальнооб’єкт—єдиний.Чомувідповідаютьнашіпредметні“зрізи”пев-ногооб’єкта?Нацезапитанняумежахрозумінняістинияквід-повідностізнаньдійсностінаврядіснуєпереконливавідповідь.Теоретичне(абстрактне)пізнаннянеможливебезвикористан-няслівітермінів.Їхправильневживаннячастостаєзапорукою

109

правильного розуміння процесів і результатів мислення. Аледавновідомо,щоостаточновизначитиякийсьтерміннеможли-во хоча б тому, що всі слова мови становлять систему без од-нозначноокресленихмеж.Отже,концепціяістинияквідповід-ностізнаньреальностіістотноспрощуєреаліїпізнання.

Спробоюоминутизгаданіскладнощібулаконвенціональнаконцепціяістини:істиноюслідвважатите,щобільшістьлюдейпогоджуєтьсявизнаватитаким(унауціабойповсякденномужитті).Внауціздавніхчасів існуєпереконання,що істиноюможнавважатилогічнунесуперечливістьнауковоїтеорії.До-повнюєціпоглядипрагматичнетлумаченняістиниякступенякорисності, ефективності, практичної виправданості знання.Алевсіціконцепціїістинимаютьсвоїдоситьпомітнінедоліки.

Так,очевидно,щопитанняпроістинунеможнавирішуватибільшістюподанихзанеїголосів(навітьподанихфахівцями),таксамоякікорисністю.Томувсучаснійгносеологіїавтори-тетнопостаєрегулятивнаконцепціяістини,згіднозякоюзнан-нярозглядаютьсяяктакі інтелектуальнізасоби, інструменти,моделі,щозабезпечуютьоптимальністьнашихвзаємодійзісві-том.Притомувраховують,щодлязабезпеченняоптимальнихвідносинізприродною,суспільноютаінтелектуальноюреаль-ністюлюдиніпотрібніяквідчуття,абстрактніконструкції,такідосвід,експерименти,практика.Утакомуразіістинапостаєякінтелектуальнабагаторівневадіяльність,внаслідокякоїлю-динаотримуєнадійнізасобита інструментижиттєвогосамо-здійснення.

Отже,істинапостаєнеякщосьзастигле,вічне,незмінне,аяк спрямування інтелектуального складника суспільно-істо-ричного життя на вироблення найбільш виправданих засобівлюдськоївзаємодіїзісвітом.Уцьомупроцесінаявначуттєва,раціонально-логічна та досвідно-практична складова части-на.Томуйознаки істининарізнихрівнях їїфункціонуванняможуть бути різними. Чуття засвідчує нам фактичність існу-вання або неіснування будь-чого; мислення фіксує істотні танеобхіднізв’язки,характеристики,рисиреальності.Практика

110

тадосвідокреслюютьумовитамежізастосуваннярозумовихконструкцій.

Відзначимо найважливіше у понятті істини. Насамперед,істина—цеякіснахарактеристикалюдськихінтелектуальнихпобудов,анереальності.Але,крімтого,істина—ценекартинареальностівлюдськомурозумінні,аскладнепроцесуальнеро-зумовеутворення,якедаєзмогуконстатуватинаявне,виявля-тизначиметапересвідчуватисьуможливостяхзнання.

Істина постає істотним поглибленням нашого сприйняттядійсностііводночасусвідомленнямнашогопізнавальногодо-свіду.Тобто,вкінцевомупідсумку,істина—ценалежневпіз-нанні,гносеологічнийідеалпізнання,те,чогомипрагнемо,боврешті-рештколимиставимопитанняпропоняттяістини,товоно передбачає завершену повноту наших знань. Але це по-няття, як і будь-яке еталонне, ідеальне утворення свідомості,виконуєфункціюоцінки,виявленняступенянаближенняре-альногодоеталонного,належного.Насправдіжніідеального,ніеталонного,завершеногонеіснує,аіснуютьчасткові,фраг-ментарніелементиможливоїчибажаноїповноти.Томуістинанаявна в реальному пізнанні, інакше ми були б неспроможніоцінюватизнання.Протевонанаявнатутувигляділишеокре-мих елементів, частинок нашого максимального наближеннядооптимальнихвзаємодійізсвітомчерезінтелектуальневід-твореннядійсності,багатоаспектневусій їїповнотітасклад-ності.Аледійсностінесамоїпособі,невідстороненоївідлюди-ни,а,дійсностіякцаринилюдськоїжиттєдіяльності.

Істину як багатогранний інтелектуальний процес нелегкозбагнутиувсійповноті.Томунерідкісними,а,скоріше,типови-мипостаютьоднобічніпідходидонеї,якіможутьвиливатисьупозиції:

• догматизму—перебільшеннязначеннясталого,незмін-ного елемента у пізнанні, прагнення вважати здобутізнанняабсолютноюістиною;

• релятивізму — перебільшення значення мінливостізнань,проголошенняусіхзнаньвідносними;

111

• утилітаризму—зведеннядорангуістинитихзнань,якінацеймоментвиявилисьвиправданимиікорисними;

• нормативногоставленнядо істини—істинанедосяжна,протеслідвиділятиупізнанніте,щоєнайбільшвиправ-даниміприйматийогоякістину.

Усіціреальніознакиістини(сталийелементпізнання,йогомінливість, практична виправданість, нормативна спрямова-ністьдо ідеальноїповноти)входятьузмістнашихзнань.За-лежно від їхніх конкретних складників, особливостей побу-дови та обґрунтування, знання якісно характеризуються якочевидні,вірогідні,достовірні,правдиві,правильнітаістинні.Востанньомувипадкуйдетьсянасампередпронауковізнання.

Очевидність характеризує максимально повний збіг мен-тальнихзасобівтаутвореньізтим,щовходитьвлюдськесприй-няття або розуміння. Зазвичай очевидність супроводжуєтьсявідсутністю найменших сумнівів щодо точності знання. До-стовірністьзасвідчуєнаявністьупевнихзнанняхтихчиінших(чуттєвих,логічних,смислових,об’єктивнихчисуб’єктивних)ознакістинності.Вірогідністьстосуєтьсяоцінкизнаньнаміруїхвиправданості,колинемаєточнихсвідченьпроїхпомилко-вістьабодостовірність.Правильнізнання—цезнання,щовід-повідаютьусталенимнормамабоправиламїхвибудовуваннятавикористання.

Унегативномупланіякістьзнанняоцінюєтьсячерезпонят-тя:а)помилковість—колизнаннясприймаютьсяякдостовір-ні,достатньоповні,хочамаютьтакийступіньнеповноти,якийреальновиводитьїхзамежідостовірності.Помилковість—цененавмисне,амимовільноневиправданеставленнядоякостізнання;б)помилки—колипорушуєтьсяправильністьузмісті,форміабофункціонуваннізнання;в)хиби(хибності)—колизнаннясвідомоперекручуються,алеподаютьсяяк істиннічидостовірні(щоправда,влогіцііснуєсвій,спеціальнийтабільшчіткийкритерійхибності).

Пізнанняєорганічноючастиноюлюдськоїжиттєдіяльності.Завдякипізнаннюлюдинамаєможливістьставитисядодійс-

112

ностісвідомо,зізнанням,оцінюватиїї,розумітитазбільшува-тисвоїжиттєвіможливості.Алеакцентуваннялишенапози-тивних якостях пізнання було б виявом однобічного підходудонього.

Баченнязнанняіпізнанняунегативномуаспектізасвідче-нотакождавньогрецькимиміфами(зокрема,процаряЕдіпа)тавідомоюренесансноюлегендоюпродоктораФауста.Фран-цузькийфілософА.Бергсонпояснювавнегативніаспектипіз-нання його обмеженістю, фрагментарністю, тим, що знаннярозтинає суцільність буття і тому неминуче його механізує,убиваючижиттєвість.

Спираючись на виділені основні змістові акцепти понят-тя “пізнання”, можна додати, що негативні аспекти пізнанняпов’язані також із бажанням з його допомогою володіти ре-альністю,використовуватипізнішевинятковозутилітарними,проте частковими та обмеженими, цілями і намірами. Самеостанні дають змогу зрозуміти, чому потужним прискорюва-чем пізнавальної діяльності упродовж остатніх століть буливійськовіпотребиірозробкивгалузіствореннязброїмасовогознищеннялюдей.

Урахуванняякпозитивних,такінегативнихвиявівпізнан-няпідводитьдодумки,щойогонеможнавідривативідцілостілюдини.Знанняможематисутоінформативнийхарактер,ха-рактерзовнішньоїобізнаностіінезачіпатиглибиннихінтересівлюдини.Такезнаннялегкоперетворюєтьсяназасібдіяльностіінавітьнатовар.Але,крімтого,знанняможебутиорганічнимдляглибинлюдськоїособистості,внутрішньо,іманентнозро-зумілимчерезте,щоодержанешляхом“потуікрові”.Утакомуваріантізнанняпостаєпов’язанимізнамаганнямдосягтичерезпізнання найважливішого для людини: самопізнання, вищихжиттєвихсенсів,життєвогощастятадушевноїрівноваги.Такезнаннямивженеможемопротиставлятинілюдині,нісуціль-ностібуття.

Узв’язкузцимпорядізпоняттямістинивоцінціпізнаннявикористовується ще й поняття правди. За загальним визна-

113

ченням,правда—цеістина,поєднаназжиттєвоюпозицієюлю-дини,пошуком,досвідом,здобуткамитавтратами.Якщоістинаякідеалнаукипередбачаєвідсторонене,об’єктивнеокресленнятого,щоє,ітаким,якимвоноє,топравдасинтетична,завждичиясь, а не абстрактна. Правду не можна вилучити з реалійжиття,зусієїпалітрилюдськихпочуттів,прагнень,стражданьтасподівань.Томумистецькепізнання,як ітворчістьвзагалі,миоцінюємонезадопомогоюпоняттяістини,ачерезправду,бодійсністьтутпостаєвокресленняхлюдськогоставленнядонеї.

Отже,правдахарактеризуєзнанняіпізнанняяклюдську,ці-лісну,особистіснупозиціющодосвітуібуття.

4.2.1.Творчийпотенціалуконтекстіінтелектуалознавства

На сьогодні проблеми духовного капіталу в інтелектуало-знавстві не дістали системного розроблення. При цьому сут-ність творчості характеризується інтенсивністю та нестабіль-ною емоційністю, постійними інтелектуальними пошуками.Саме такий духовний капітал уособлює емоційно-інтелекту-альну діяльність, що є цілеспрямованим процесом упорядко-ванихірраціонально-раціональнихтворчихактивівулюдськійгеніальності.Уцьомурозуміннідуховнийкапіталмаєактуаль-незначення,такякспрямованийнапошукиістинності,певноюміроюзабезпечуєуспадкуваннясоціокультурнихтрадицій,до-свіду тощо, злагодженої, цілеспрямованої життєдіяльності засучасних конкретних умов глобалізації. Природа духовногокапіталу в інтелектуалознавстві вимагає самостійності осо-бистості, розвиненості та залучення креативного потенціалуяк творчості упорядкованої дійсності. На цьому рівні доко-нечно даються взнаки знання особливого виду, яким неявно,“понадбудь-якерозуміння”,але,такчи інакше,завждиволо-дієлюдськаприрода—вона“знає”,щоповнотажиттядосяга-єтьсялишеуспіввіднесенні,увзаємнійцілковитійсамовіддачі[179, 198]. Адже той зміст інтелектуальних знань, за допо-могою яких здійснюється інтерпретація творчої особистості,входженняузмістзнаньнових, їхосвоєннязпродукуванням

114

нових адекватних смислів, потребує інтерпретативного заді-ювання безсумнівного, беззаперечно очевидного, особистіс-ноузвичаєного.Цеуможливлюєдоступновогодоусталеноговнутрішнього досвіду, при цьому трансформується наявнийвнутрішнійдосвідякактвнутрішньоїінверсії.“Інтерпретаціяповсюднопередбачаєактінверсіївідносносебе,зточкизоруїїістинностідляможливогосуб’єкта”[88,224].

Крім того, творчим простором оформлення взаємодії зо-внішнього та внутрішнього діалогу є саме внутрішній діалогдуху,особистісноздійснюваненазасадахівмежахсвогодосві-ду,внутрішнєдіалогізування.Цеостаннє,крімусьогоіншого,іє“продуцентом”особистісногодосвіду,розвиткуіндивідуаль-ноготворчогоконтексту,щоєджереломсвітларефлексії.

Уцьомусенсіслідзазначити,щотворчаособистістьосмис-люєсвоєжиттячерезйогооб’єктивнудань,внаслідокнеобхід-ностіусвідомлюватисвоїпотребитазадовольнитиїхурізнихформахактивності.“Цесинтетичнаформадуховноїдіяльнос-ті, оскільки вона містить в собі теоретичне та практичне від-ношеннядодійсності.Вонавбираєвсебе,перетворює,апотімпрезентуєвсебагатствосоціальноїпрактики,всютукультурнуспадщину,якоюволодієепоха,суспільство”[151,189].

Тому важливо наголосити, що ціннісною прерогативоютворчостієкомунікативністьякдіалогзІншимуспілкуванні,що раціоналізує можливість самореалізуватися у життєвомусвіті. Такі міжособистісні відносини, що мають національно-ідентичні чинники, розгортаються у суспільстві завдяки мовітаментальнозумовленимнаціональнимтрадиціям.Аджеспіл-кування—цескладнийструктурованийпроцесвзаємодіїйогосуб’єктів,щозалежитьвідінтелектуальнихзнанькожногоін-дивіда.Результатийоготворчостіакумулюютьсянелишероз-ширенням, зміцненням уявлень, знань, інтересів, ідеалів, а йзростаннямсамеціліснихвиявівлюдини,особистісногоначалайогодосвіду.Прицьомуактуалізуєтьсявзаємодіязовнішньоїтавнутрішньоїкомунікаціїяквироблення,демонстраціятаса-мозбереженняавтономіївнутрішніхсвітівособистостей.Саме

115

через опосередковане спілкування творча особистість обираєсобікумира,наставника,духовногопросвітителятощо.

Уконтекстітворчостіособливодієвоюєриторика,асаме:первиннісимволи,такзваніархетипиколективногопідсвідо-мого, як специфічна матрична мережа, що “фільтрує” світо-сприйняттялюдини.Такариторикапевноюміроюзабезпечуємікрокліматжиттядуші,щовиявляєтьсяякздатністьдовід-повідних соціальних явищ. Саме словом творча особистістьзбагачуєвласнууявупросвіт,прицьомусвідомістьрозкодо-вуєзначенняслова,спресованоговнаслідокйогопопередньоговживання.

Довершеність, витонченість, змістовність, багатозначністьі водночас еврестичність, як трансформації національногосвітогляду мовною картиною світу, виявляються у широко-му вживанні українцями прислів’їв, приказок, приповідок.Будучипідсумкомбагатовіковоїсоціальноїікультурноїпрак-тики, народна мудрість концентрує в собі багатий життєвийдосвід нації, історично сформований унікальний підсумокспівжиття людини та природи як одне органічне ціле, що єсвідченнямпевнихумовіперспективжиттєствердженняосо-бистості.

Національно-мовна маніфестація життєвого досвіду є ви-явом характеру, змісту, спрямованості світосприйняття, аджеприслів’я та приказки виконували й виконують особливу,важливу повчальну, спонукальну роль. Крім того, сентимен-тальність,ліризм,переважанняемоційно-почуттєвогонадра-ціональнимтрадиційнохарактеризуютьсвіточуттямитця,щопозначаєтьсянахарактерномудлятворчостібагатствісиноні-мівнапозначенняодногойтогосамогопоняття.Цезасвідчує,наприклад,світнародноїпісні,щоутверджуєамбівалентністьдумки,потребуєвідповідного“одягу”.Синонімічністьмови—цейвідповіднарозгалуженість,повнотасенсувриторичномуконтексті творчості та широта світогляду. “Синоніми можутьвиражатисемантичнівідтінки,даватиоцінкухарактеризовано-муоб’єкту,уточнювативисловлюванудумку,сприятистиліс-

116

тичнійвиразності.Наголошуватинапевномуфактіінавітьпо-яснювати незрозуміле слово. Синоніми часто пожвавлюють іурізноманітнюютьтекст,сприяютьуникненнюповторіводнихітихжеслів”[114,5].

Спроможність культурного, соціально-економічного по-ступу сучасників забезпечується виваженістю, змістовністюінтересів,ініціатив,духовнихзапитів,доякихдоноситьрито-рика.Бориторикаякджерелотворчості—цеціліснийсвітвну-трішніхвиявівслова,невидимийіводночасреальнозначущий,щоефективностворюєдуховневиробництво.Самемоваєза-порукоютого,щоморальнідуховно-культурніскарби,здобут-кидуховноїтворчостінародумаютьзберігативнутрішнійсенслюдини,забезпечувативідповіднудуховнуаурудляздатногоїїсприйматиіндивіда.Аджесуспільнариторикавтілюєглибин-ний життєвий потенціал людини, скріплюючи внутрішні ду-ховнібуттєвічинникиїїжиттєвиявів.

Крімтого,чимвищоювтворчостієкультура індивідуаль-ноїідентифікації(самосвідомостіякуподібненнясебезіншоюлюдиною),тиморганічнішелюдинапов’язуєосмисленнясво-гожиттязосмисленнямсоціальногосередовищайісторично-гопроцесувцілому.Такийсмислотвірнийпошукособистостіціліснорозкриваєструктурнийзміст їїдуховногокапіталу.Уйогосамеособистіснихвиявахфілософуванняпостаєоднимізнайвищихвиявівсутностілюдини,найбільшдосконалимспо-собомоптимальноїсамореалізаціїлюдинизасобамисоціогума-нітарноїтворчості.

Звідси,соціальнафілософія,акумулюючиміждисциплінар-ні підходи, вивчає особистість як соціокультурну творчість утаких напрямах: а) як суб’єкт космоприродної еволюції люд-ства;б)яксуб’єктісторичногопроцесу;в)яксуб’єктрелігійно-гопроцесу.Сучасноютворчоюособистістюєпсихічноздоровалюдина,щодосяглапевного“арифметичного”дорослоговіку,зяскравовираженоюіндивідуальністю.Такаособистістьзавдя-кибіологічноуспадкованійприроднійактивності іспецифіч-ним соціокультурним передумовам формування в онтогенезі,

117

вийшлаусвоємутворчомурозвиткунарівеньсуб’єктасуспіль-нихвідносин,соціальноїікультурноїтворчості.

Згідно з теорією людського потенціалу духовний капітал,центробіжно-магістральними артеріями якого є матеріаліза-ція,усучаснихумовахжиттєдіяльності—цеособистістьійоготворчіздібностідопраці.Таказдібність,зумовленаемоційно-вольовимитаінтелектуальнимиякостямитворчоїособистості,має властивість накопичуватися. При цьому соціальні скла-дові (демографічні, характеристики фізичного та психічногоздоров’я, освіта, наука та виховання, культура) також маютькапітальну природу, оскільки визначають ступінь затребува-ності особистості на ринку соціальної діяльності. Величинавкладень(інвестицій)удуховнийкапітал,тобтовзабезпечен-няздоров’я,освіту,наукутакультуру,перманентновпливаєнаефективність людської діяльності. Адже інтелектуальний по-тенціал суспільства є джерелом формування інтелектуальноїеліти як ядра нації — головного носія та генератора новітніхзнань,рушійноїсилисуспільногопрогресу.

Водночас пріоритетною цінністю в інтелектуалознавстві єтворчепродукуванняконституційногополязадлясамодостат-ньогорівняжиттєдіяльностілюдинитагромадянинавсучас-них умовах глобалізації. Такий безсумнівний конституціона-лізмєпріоритетноюідеологієюубезпекотворенніУкраїни.Тутсліднаголосити,щобільшзрілоюітеоретичнопідготовленоюспробоюстворитидержавуназасадахстановогодемократизмуй визнання принципу суверенітету народу була конституціяПилипа Орлика. Цей перший європейський акт був певниметалономконституційності.ґрунтуючисьнаідеїподілувладиназаконодавчу,виконавчуісудову,вінтакізалишивсяневті-леним у життя найдемократичнішим документом свого часу.На жаль, після цієї невдачі всі демократичні здобутки, нако-пиченіісторією—ікозацькареспубліка,іМагдебурзькеправо,поступовоскасовувалися.

Крім того, створена в березні 1917 р. Центральна Рада начолізМ.Грушевськимусвоїйдержавотворчійдіяльностідо-

118

тримувалась демократичних принципів і традицій. Саме вКонституції Української Народної Республіки “Статут продержавнійустрій,права івільностіУНР”передбаченоприн-ципи демократії, правової держави та побудови політичноїнації. У тексті документа народ визнається джерелом влади,прописуються права громадян України, особливу увагу при-діленофункціонуваннюорганіввладизчіткимдотриманнямпринципурозподілувлад,встановлюєтьсявиборністьвищогозаконодавчогооргану—Всенароднихзборів,атакожмісцевихорганів влади — Рад і Управ громад волостей і земель тощо[3,398].

Отже,будуючиукраїнськудержавністьзоглядузміцненняконституційнихнормназасадахправовоїкультуритавідпові-дальності,глобалізаціяможливалишезаумовизмінизагальноїпарадигмивсесвітньо-історичногорозвиткуістворенняновоїмоделі життєустрою та світопорядку. Необхідно, насамперед,відмовитисявід“застарілогоспособуорганізаціїпланетарногоспівтовариства”[154,3]таподолатиглибокукризуморальноїсвідомості.АдженапочаткуХХІст.,можназаявити,щосучас-на цивілізація, побудована на принципах раціоналізму, про-дукуєнизькуякістьдуховногокапіталу,насампередуправлін-ськоїглобальноїеліти.

Відтак,сліднаголосити,щосьогодніусвітіспостерігаєть-ся дисфункція однієї з найважливіших середовищних мега-систем—системидовіритавимальовуєтьсякартинарозпадуантропоцентричних інформаційних інфраструктур, нездат-них адекватно реагувати на переробку надпотоків інформа-ції.

Такимчином,усучаснихумовахінтелектуалознавствосві-тової спільноти через невідповідність системи освіти та на-укивимогамсучасності,викривлення інформаціїтанизькийрівень довіри між різними соціальними групами, не здатневсебічнопопереджатисучасніглобальніпроблеми,щосоціо-культурнозумовлюєвиникненнякризтаглобальнихпроблемнапланеті.

119

4.2.2.Генійяккритерійістинивінтелектуалознавстві

Сьогодні надати людині (людям) необхідну інформацію, атакож розвивати уяву і мислення — це насамперед завданнямитців, зокрема художників, поетів, прозаїків. Вони, безпе-речно, ставлять перед своїм даром цілі, які диктуються їхнімпрагненнямдохудожньоїдосконалостізарадисамихсебе,щовідіграєзначнурольупоширенніпрагненнядодобра.

Для філософії мистецтва суть проблеми полягає у тому,чи визнає художник матеріали та засоби виконання своїмиспіврозмовниками. Без сумнівів, художник визнає їх такимизавжди, але у чисто професійному мистецтві — мінімально,аджежоднаформамистецтванезаслуговувалабнасвоюназву,якбицілкомзумовлюваласьзовнішнімвпливом—чизбокузо-внішніхобставин,чизбокупризначення,ботвірставбитодіводинрядзіконоючиінструментом.Навітьнайпрофесійнішемистецтво,щопробуджуєнашіпочуття,досягаєтакогорезуль-тату тільки за умови зупинки в часі під будь-яким приводомдіївипадковостітаінкорпоруванняїїутвір,щоотримуєтакимчином статус абсолютного об’єкта. Якщо лише архаїчні, при-мітивнімистецтваілише“первісні”періодипрофесійнихмис-тецтвєнестаріючими,тоцепевноюміроюзобов’язуєвикорис-товуватизакономірновипадковімоментивжиттєвомусвіті.

При цьому красне письменство у певному сенсі підлягаєкритеріям істини. Саме співчутливе переживання цілком ві-діграє роль у моральному способі міркування, де істинність іхибністьзначимідляуяви.

Робити людині добро сьогодні — це волерозуміння себесамогоувласній“шляхетній”активаціїякпотенційноїсоціо-потреби.Самебуттямдобропереживаєтьсяякблаго,ґрунтую-чисьнацьомурозумінні—самеблагоєвідповідноюможливіс-тюпозитивізму.

Такимчином,мистецькамовапоетаякструктурнаскладо-ва соціогносеологічних витоків у системі духовного капіталу,крімзнаньзвичнихриторичнихзасобівмистецтва,ціліснопро-

120

низуєприродутакогомистецькогомовлення.Алесампредмет-ний розсуд свідчить про те, що ще за античних часів Платонпередбачивцейважливийфеномен.Уцьомурозрізіпредметомзаздрості ніколи не бувають вороги. Навпаки, такими стаютьдрузічиблизькізнайомі.Щодотакогостраждання,необхіднодумати не про ворога, відчуваючи заздрість до його успіху, апросамогосебе:вякомуморальномузбиткузнаходитьсятачиіншаособа.

Крім того, Платон розглядав афект як спосіб здійсненнямультиверсуму(множинності)світу.Щире(відчайдушне)від-криттяпрекрасногоєістиноювжиттєвомусвітіякрадості(по-чуттяпозитивізму)черезстраждання.Такоюрадістюякскла-довоюсилидухупоетзцілює(насолоджує)людськудушу.Прицьомулюдинаприреченанадіїбезбудь-якоїпідтримкизнеба.Зречена Бога, вона стає вільною і незакріпленою у світі, по-збавленоюбуття,трагічновідчуваючисвоюзагубленість.Самевтакиймоментпоетичнесловоєвзірцем(молитвою)яксамо-очищеннявідзаанганжованості.

Словеснаструктурапоезіїполягаєудіалектичнійвзаємодіїраціональногойемоціонального,щотакнеобхіднадлямитця.Емоційнеумовномупоетичномуобразітіснозв’язанезісти-лістичними властивостями поетичного мовлення, де всі ідеї,думки виражаються у конкретно-чуттєвих образах. Адже за-вдання поезії полягає у пронизуванні латентно підсвідомихканалів людського (мозку) мислення, куди іншими засобаминепроникнутинарівніемоційногомистецтва.Слововпоезіїстворюєсвійціліснийсвіт,поєднуючивсобіестетичнуікому-нікативнуфункціюякконтинуумудуховномучасітапросторі.

Відомий вітчизняний філософ Григорій Сковорода ви-словлював особисте бачення світу та природи, намагаючисьзрозуміти, що являє собою людина, який її зміст. Феномен“Щастя”Сковородарозглядавуйогофілософсько-психологіч-ному,особистісномуаспекті.Бощастяполягаєувнутрішньомустанілюдини:“Щастіетвоеимиртвой,ирайтвой,ибогтвойвнутрьтебеесть”[137,69].

121

Мислитель стверджував, що шлях кожної людини є інди-відуальнимімаєзначеннялишедлянеїсамої.Істиннещастялюдини—унійсамій,томунеобхіднопізнатисамістьякіншечерез духовне і фізичне оздоровлення. Інакше кажучи, Ско-ворода радив кожному задовольнятися своїм становищем усуспільстві,якебнизькевононебуло;ісилидляборотьбизізлом—усамійлюдині,вониданіїйприродою,требатількиїхвиявити,пізнатисебеякістину,знайтисвою“сродну”працю.

УпродовжусьогосвогожиттяГ.Сковородапрагнувдовестипросту істину: людині для щастя потрібно зовсім небагато —мінімумматеріальнихблаг,любовідружбаблизьких,спорід-ненаїїдушевнимпориваннямпраця.Своїмученнямфілософзаперечувавбагатство,боровсязіспокусами,щоіснуютьвсу-спільстві;йогоідеаломбулобагатстводуху,чистотасерця,ду-шевнийспокій,вихованнясильноїособистості.Такимчином,мистецтво пролягання вічної миті, в якій щасливу мить необ-хідно виробляти як стан внутрішньої автономії спокою, надає людині ощасливлення, що значною мірою і становить струк-турний зміст геніальності як випереджальностів суспільстві. Саметакийгеніймаєшляхетніобразикультури.

Засновником філософії гуманізму є великий італійськийпоет Франческо Петрарка (1304–1374), який першим поста-вивнамісцесхоластикигуманізмякновесвітськевченняпролюдину, орієнтоване на розбудову більш досконалих форм їїжиття.Запорукоюправдивостіцихшуканьбулайогопереко-наністьутому,щолюдиназаприродою істотаморальна, іна“кращихрисахприродилюдиниповиннабутипобудованановаетика”[34,78].

Вихідноюморальноюнормоюновоїсистемиоголошуваласьморальнагідністьлюдини,доблесть,шляхетністьяквисокіду-ховніякості,надбанінезавдякипоходженню,азаснованінаге-ніальностіякцілісностіталантувзмістовнійсутностілюдини.

Для обґрунтування нового вчення про людину ФранческоПетрарка звертався до етичних цінностей античного світу, вяких шукав підтримки своїм теоретичним поглядам, автори-

122

тетів у боротьбі з аскетичною мораллю. “Мислитель побачивв античній культурі сукупність принципів, що утверджувалалюдську гідність у реальному житті, сприяючи ідейному пе-реходувіділюзорногосхоластичногодореальноголюдськогобуття”[34,87].

Данте і Петрарка першими звернулись до індивідуалізаціїхудожньогообразу,відтвореннявнутрішньогосвітуособистос-тіусімапоетичнимизасобами—пластичністюхудожніхідей,багатоманітністюметафоріжанру.Петраркапершимвикорис-тавсамоаналізулітературнихтворах,плекаючисвоюіндивіду-альність.Вінсвідомотворивлегендупросебеякпродосконалулюдину,щоформуєсвоюіндивідуальністьінеповторність.

“Цейіндивідуалізм—здатністьпереживатиідеїякконкрет-нівеличини,здатністьпереживатисебеякконкретнуособис-тість,поцінуванняособистісногоначала”[90,124].

Місія олюднення за допомогою поетичного слова є основ-нимдієвимзасобомудосконаленняіндивідів,суспільства,щовідкриваєшляхдоістиниякдосамогосебе,наближаєлюдей,епохи,створюєособливуморальнуспільністьлюдей,наділяю-чиїхвисокимичеснотами.Аджезадопомогоюпоезіїлюдинаотримуєнайвищихпочестей.

Крім того, людська сутність цілком відкрита буттю і здат-надонепередбачуванихінезапрограмованихвчинків.Самеїїкосмічне, а не лише суспільне начало, зумовлює виникненнянамірів,вчинків,щоздійснюютьпроривунезвідане,виводятьзамежідосягнутогосуспільством.

В інтелектуалознавчому вжитку витлумачення ГЕНІЯ яксоціокультурного ядра духовного капіталу постає в іпостасітвореннябуттєвості,щоєнадіндивідноюформоюіснування.

Термін“сила”відомийздавниниузв’язкуздавньогрецькоютрадицієюобожнюванняречей,подій,станудовкілляприроди,атакожсил.Давньогрецькімислителінадаютьтерміну“сила”метафоричності,наповнюютьйогочуттєвимиобразами.Упе-ріодсередньовіччяцейтермінбулопозбавленометафоричнихнашарувань.

123

Однимзпершихдофілософськоїрозробкипоняття“сила”звернувся Г. Лейбніц, висунувши теорію про живі внутрішнісили,девінрозглядаєпоняття“сила”якдійовусилу,зовнішнюі внутрішню силу, живу силу. На його думку, сила — це вну-трішнійімпульстіл,щопересуваютьсязазаконамимеханіки;сила—цевластивесвітові,живе,динамічнебуття[83,102].

Значно пізніше Л. Ф. Фейєрбах, критично аналізуючи фі-лософіюЛейбніца,напише,щолишесилаєбуттямуметафі-зичному розумінні. Будь-яке існування, будь-яка реальністьзводитьсядопоняттясили[160,56].

Наприклад,ЙоганнГотфрідГердерпише:“…Там,дедія,тамі сила” [34,34].Розрізняючипевнимчиномгенетичнісилиуприродіісуспільстві,вченийвважає,щоосновоювсього,щоіс-нує,єживіорганічнісили,яківизначаютьбуттяматеріїідуху.Матеріяєдляньогоорганічноюєдністюдійовоїсили.

Рушійною пружиною суспільного розвитку виступає люд-ська сила. Вирішення центрального питання для Гердера упевний період його діяльності про силу, що відіграє головнурольужиттілюдей,полягаєутому,щотакоювизнаєтьсясиласпільності(суспільства)відносночастини(індивіда).ЦятезазчасомбулаціліснорозробленаГегелем,протенеменшзначновплинувнаформуванняГердераІ.Кант,якийрозширивсферуфілософськоговикористання“сили”.Адже“розуміволяунас,власне,первіснісили,ізкотрихостання,оскількивонавизна-чаєтьсяпершою,являєсобоюздатністьвироблятищосьвідпо-віднодоідеї,якуназиваютьметою”[70,54].

У цьому розумінні Кант вважає, що єдиною відомою наміздосвідусилоюєрозум.Діїостанньоговизначаютьсянезо-внішніми (божественними або природними причинами), авнутрішніми цілями, причинами. Як сила, що починає діятизавдякивнутрішнімпричинам,розум—цесвобода.Цілірозу-мувтакомурозуміннієцілямисвободи,оскількиціціліслу-гуютьнепринципомтеоретичногопоясненняречей іявищ,апричиноюлюдськихдійівчинків,босвободаєпрактичною,анетеоретичноюздатністю, “практичнимрозумом”,волею.Як

124

істота,щомаєрозуміволю,людинаєнеоб’єктомтеоретично-годослідження,порядзіншимиявищамиприроди,асуб’єктомрозвитку,тобтопродукуючоюсилою.ТлумаченнярозумуКантрозглядавякрольморальногорегуляторалюдськоїдіяльності,особливогороду“моральногозакону”.

Крім того, власний спосіб інтерпретації “сила” пропонуєГ.В.Ф.Гегель,оскількисила“показуєсебесилоюлишезавдя-ки тому, що вона знаходить себе і в своєму знаходженні вер-таєтьсядосебесамої,бо,власне,знаходженняє,усвоючергу,силою” [29, 143]. Таким чином, наділення індивіда творчоюсилоювідбуваєтьсяуГегеляшляхомсаморозвиткупоняттятазнаходженнядуховноїприроди.Дляньогоокремийіндивідяксуб’єкттворчоїсили—неісторичнодуховнеутворення,акіль-цеурозвиткулюдськогороду.ЗаФейєрбахом,поняття“сила”характеризуєтворчумогутністьлюдини,включаєвсебейогопрагнення до реалізації, ствердження у дійсності. Це відбу-вається шляхом цілісного розкриття і розгортання всієї силилюдської сутності. “Будь-яка сила і сутність безпосередньостверджуютьсамихсебе,—говоритьФейєрбах,—босутніснасила—цепродукткультури,продуктлюдськогосуспільства”[160,36].Фейєрбахґрунтувавсянаідеїуніверсальностітаба-гатоаспектностілюдськихсутніснихсил,різноманітностіїхніхструктурних утворень і форм, поділяючи їх на індивідуальній сукупні, виділяючи об’єктивно-предметні та суб’єктивно-діяльнісніформиїхньогоіснування.

Отже,геній—цецілісністьталанту,щорезонуєдетерміно-вані ознаки часу і простору, відкриває “неорані” шляхи твор-чості.Критеріємгеніальностіслугуєнайвищийступіньінтен-сивностітворчихзусильяксутівжиттєвомусвіті.Чимближчелюдинадогеніальноготипуособистості,тимбільшадомінан-тапереміщуєтьсявсторонуірраціональнихпочатків: інтуїції,спонтанності у виборі рішення, фантазії, гри уявою, міфів,символів,цінностей,стереотипів,щоєдетермінованимиозна-камитворчогоактуіповедінкигеніяусистемійогодуховногокапіталу.

125

Уцьомусенсіслідзауважити,щоактивнатворчадіяльністьгенія є діалектично продуктивною і репродуктивною. Про-дуктивнадіяльністьміститьвсобімисленнярозумуісерцяяк“розумної волі”, маючи внутрішню потенційну енергетику якстанунатхнення(оживленнядуші).Репродуктивнадіяльністьметодологічноцілеспрямовуєпритаманнуактивнутворчістьвнеобхідномуруслікультурногосередовища.

Осьчомутворчудолюособистостіслідрозглядатичерезка-тегоріїпродуктивноїірепродуктивноїдіяльності.Так,веволю-ціїкультурияктворчості,щоміститьвсобіпевнийсоціальнийсамозахист,дедомінуєдумка,ідея,відоміперіоди,колипере-довоюцінністюсуспільствовважалопрацелюбність.Віншомувипадку,значноюорієнтацієюслугувалаталановитість.

ЗаданимикультурологаЮ.М.Лотмана,уперіодитакзва-ноговибухурозвиткукультури(перериваннясталоїеволюції,змінипарадигми)воцінкахдомінуютьздібності,апіслявибуху,колинаповненаенергіялюдини—працелюбність,дисциплінаіорганізованість[90,76].Такахвилеподібністьяквиявбіофур-каційних течій спостерігається і в інших сферах суспільногожиття,асаме—вперіодпідготовкиіздійсненняреволюціїякеволюції(соціальної,науковоїаботехнологічної),щосьогоднієважливим.Аджесуспільствоорієнтуєтьсяпереважноналю-дей,якієзнатнимипостатямиусвоїйгеніальнопревентивнійсутності.

Таким чином, відшукати причину, з якої виникає на небо-країкультуризірковаплеядагеніїв,абопричинуїхзагадковогозникнення намагались упродовж багатьох століть. Конкретніісторичніфактинадаютьлишематеріалдляроздумівнадцієюзагадковою проблемою. Слід звернутися до фактів філософіїісторії.

МіфологічнісимволиСтародавньоїГреціїнадихаютьнашихсучасниківіхвилюютьїхнюуяву.Якстверджуютьавторитетніджерела,зусіхнародівстародавнігрекизалишилинайбільшукількістьпредметівматеріальноїкультури,атакожрозумовоїдіяльності.

126

ЧерезкількастолітьуСтародавньомуРимівиникаєкуль-тура,щонаслідуєважливіознакиантичної.Сплескомгеніаль-ностієепохаВідродженняХІХ–ХVІст.Плеядагеніївцієїепо-хи — епохи класичного Ренесанса, що забезпечувало перехіддокультуриновогочасу.ПроцеФ.Енгельсписав:“Цебувмо-гутнійпрогресивнийпереворотізвсіхпережитихдоцьогочасулюдством, епоха, яка мала потребу в титанах і яка породилатитанівяксилудумкипобагатосторонностіівченості”[93,87].

Закономірностіформуваннягеніяуніверсальноготипупід-лягаютьтакимназванимкритеріям,як:їхнімвідкриттямпро-рокованодовголіття,вонивтягуютьдоорбітисвоїх ідейпро-довжувачівіоднодумців,їмвластивенадінтенсивненапружен-нятворчихсилісинкретизмірраціональногоіраціонального.

Поле активного творчого інтелектуального напруженнястворюєтьсяантиномічністю.Самечерезісторичнупервиннугеополітичнуальтернативувиражаєтьсяпоняття“ліснаРусь”,деформуєтьсяукраїнськадуша,їїдуховнапервиннасила(са-момета, самоціль як певний потенціал на рівні геніальності).Про це свідчать назви деяких сіл Малинського району, Жи-томирськоїобласті:ЛіснаКолона,Гуска,Дуброва,Вишнянка,Недашки,Сингаї,Скурати.Такийлісовийгеографічний(гео-політичний)простір,мінливийкліматнемовпануєнаддушеюлюдини (людей) і опредметнюється у культурі, формуючилюдськуполісутність.Осьчомуутакомуспівучомуполісько-му краї народжуються видатні політичні діячі, приміром Во-лодимирЛитвин,мистецькадіячка,народнаартисткаУкраїниРаїса Недашківська, письменник, етнограф Василь Скуратів-ський,поетМиколаСингаївський.

Розвиваючи і конкретизуючи концепцію нашого вітчизня-ного мислителя, вченого В. І. Вернадського, за словами якоготалантє“пульсацією”,певнимкрокомурепродукціїсоціокуль-турноїроліприродноголандшафту,географічнийпростіркуль-туриствориветнографіісторикЛ.М.Гумильов,восновіяко-го—сутьігенеративнісилиетнічноїкультури.Гумильоввважав,щоприроднийландшафтвпливаєнаформуванняетносуіінте-

127

граціїлюдськихіндивідівякскладовоїдіїменталітетуетносуіособистості. Якщо узагальнювати концепцію Гумильова, в нійдоситьчітковідстежуютьсяключовіпоняття:біосфераземлі—природнийландшафт—менталітететносу—особистість—со-ціосфера,—детермінантомякихєпассіонарністьефектуенергії,внутрішнєпрагненнялюдинидоідеалу.Томуконцентраціята-лантуможливатам,деєпотужнарізницядуховно-енергетично-гопотенціалу(інтелектуального,художнього,мистецького)якцілісноїмножинностібіосоціальноактивнихточок.

У цьому розрізі слід зазначити таку ефективно діючу кон-стантну складову геніальності, як талант,щоміститьатрибу-типриродноїобдарованості,хисту.Навідмінувідгеніальності,талантвизнаєтьсятемпорально,ідентифікуєтьсясуспільством.Уцьомурозумінніталантєканонічниміфункціональним,невступаючиуконфліктзісталоютрадицією.

Крімтого,геніальністьєвиявомдетермінованихознакінтуї-тивності, що є розмаїттям ірраціоналізму, протидією розсуд-ливому,раціональномупізнанню.Декартпідінтуїцієюрозумів“невірувхибнесвідченнячуттяіправдивесудженнярозсія-ноїуяви,апоняттяясного іуважногорозуму,настількипро-стого і виразного, що не залишає ніяких сумнівів у тому, щомимислимо”[83,106].Крімтого,важливозауважити,щоза-дляпроникненнядоцаринитаїнства,геніюнеобхіднийвищийступінь інтуїтивного мислення. Проте у сучасному розумінніраціональнеіірраціональне—двадіалектичновзаємопов’язаніпотоки.Самешляхетнійлюдині,якдушевно-космічній,влас-тивапочуттєвауява,щонавіюєнавідповіднідумки(ідеї).Чимширший(нарівнівідповідноїпсихічноїдевіації)“розмах”оду-хотворення низкою внутрішніх страждань, тим геніальнішоюєлюдина,якаякціліснийживийбіосоціальнийорганізмвхо-дить у психологію нашої культури. На відміну від пересічноїлюдини,геній,якийчує“Богавнебесах”,маєзначнорозшире-нішийспектрпізнаннянавколишньогосвіту.

Крім того, геніальність не вписується в жодну традицію,тому домінування у суспільстві традиційних норм не викли-

128

каєнародженнягенія.Сучаснийперіодбуттяяккризовийхаосспроможнийпотенційновизнатигеніальнуособистістьнамежізлиттяпосттрадиційногоінетрадиційногомислення.Сьогоднігеній,щобезсвідомоєактивноютворчоюособистістю,лиша-єтьсявсілякоїможливостізайматисятворчоюдіяльністю,від-чуваючинасобіматеріальнускруту,зубожіння.Інавпаки—цезбагачуєугеніальноїособистостідуховнісилиякшляхдоса-мопізнання(істини),самоствореннязавдякирезонуючиммис-лячиміемоційнимчинникам.

Безперечно, повсякденне життя, щоденні турботи здебіль-шогоневимагаютьвідпересічноїлюдинипрагненнядодоско-налості,життязакантівськимкатегоричнимімперативом.Безсумніву, життя у цій сфері регламентується напрацьованимисмисламиізначеннями,алеїхвусталеномувиглядіповсякден-ністьневимагаєнарощуватитазбагачувати,алишезадоволь-няєтьсяїхвикористанням,такбимовити,споживчо.Самесьо-годеннядаєспробупіднестисебенарівенькультурногобуття.

Узв’язкузцим,здоровийобразжиттяєнеобхіднимдетер-мінантом для сталого довголіття творчої особистості, де уза-гальненийкритерійяквнутрішнійтворчийпотенціалємежею,щовідокремлюєстарістьвіднестарості.Вивченнявідповіднихбіографій творчих особистостей показує, що з віком відбува-єтьсянемовпередислокуваннявнутрішніхсил,спроможністьвиходуїхнановийрежимсуспільноїдіяльності.Цестосуєть-ся насамперед тих творчих особистостей, які рухаються не водному, а в кількох напрямах,маючи можливістьпереключа-тисьіманеврувати.Томугеніальнітворцівизнаютьсебепередлюдством у різному “арифметичному” віці, що цілком зале-житьвідеволюціїїхньоговнутрішнього“пульсуючого”талан-тувсоціумі,воднихцетрапляєтьсяувіцідосорокароків,авінших — після сорока. Власне кажучи, поняття змісту слова“Чоловік”—цевікякпевнадетермінованасутністьчасопрос-торуза“Чолом”(заяснимрозумом).

Такимчином,сучасніпитанняпроістинуякгеніальноїма-гістралі хвилює світових філософів усіх часів. Тому слід до-

129

дати, що кожен із нас повинен глибинно усвідомлювати сенсЖиття—ЖиттяОдного(недаремного,немарного),суттєвогоякОднаІстина.

4.3.Ідейнийпріоритетякінтелектуальнасиларозвиткусуспільства

Ідейнийпріоритетєформоюосягненнязасобомдумкиявищоб’єктивної дійсності. Актуальність такої ідеї полягає в усві-домленніметиіпрогнозуванніподальшогосоціальногопізнан-няйтрансформаціїсуспільства.Прицьомуідеянезводитьсялишедофіксаціїочевидногобуття,авіддзеркалюєнеобхіднос-ті,можливостітатенденціїрозвиткусоціальноїдійсності.Від-так, ідея є передовою ланкою рефлексивного опосередкуван-няміжсуб’єктомтадійсністю,щодетермінує їїневичерпнийкреативно-евристичнийпотенціал.

Як зазначав Оґюст Конт у “Курсі позитивної філософії”:“Ідеїкеруютьсвітомівизначаютьйогоспрямованість…Доти,докилюдинедійдутьзгодивідносномінімумузагальнихідей,необхідних для творення стрункого соціального вчення, на-родинеминучезалишатимутьсявреволюційномустані.Вонибудутьспроможнимитворитилишетимчасовіустанови”[108,584]. Адже принцип розповсюдження певних ідей і механізмнавіюванняїхусоціумімаєвідповіднийсвітогляднийтаетич-но-аксіологічнийформат,девідбуваєтьсярозмаїтістьпоняттяідеївполікультурнихаспектах.

ЗцьогоприводуРеймонАронзауважував,що:“Неіснуєін-тересу,якийненамагавсябнаряджатисявідеюабонепрагнувзахиститисянею;немапристрасті,якаідеальнаабоісторичнонеобхіднадлядосягненняпевноїмети…Абиправильнооціни-тивпливідей,необхідновимірятиінтервалміжтим,щобулореалізовановпроцесіісторичногоруху,татим,щомоглоббутиреалізовано,якбикерувалисяіншоюідеологією”[8,460].Прицьомуслідзауважити,щопереконливіідеїмаютьсилу,впливі значення, співмірні найвизначнішим еталонам матеріальноїкультури.Уцьомувідношенніідеїпродукуютьщепотужніший

130

матеріальний потенціал, аніж феномени матеріальної, вироб-ничоїтаекономічноїсфери.Аджеідеяслова(смислу,думки)завжди передує практичним діям людини і супроводжує їхздійсненнядоконсолідації.

ЗацихобставинЕріхФроммакцентуєнатому,що:“Ідеїви-магаютьактивноїдумкиівиразнихпочуттів.Якщоідеязачіпаєлюдей,товонаперетворюєтьсянапотужнийвидзброї,оскіль-кипороджуєентузіазмісамопосвяту…ідеянебуваєаморфноюінадміруузагальненою;воназаждиспецифічна,інформативнаівідповідаєпотребамлюдини”[163,332].Інакшекажучи,успіхвтіленнябудь-якоїідеївжиттязалежитьвідтого,чивдаєтьсяїйзнайтивіддзеркалення,відлуннянарівніконгеніальної,сві-тоглядноїчутливостінааудиторію.

Чималоідей,щопоодинцісоціальноефективні,поєднуючисьувідповіднуієрархічнусистему,можутьвиявитисязовсімнеді-єздатними:провокативними,деструктивнимитощо.Інавпаки,ідеям,вмілопоєднанимівдаловмонтованимусоціальнусферу,цілкомслушнопідвищитисуспільнумотиваціютазабезпечитистійкийприрістїхніхякісно-змістовнихпоказниківусуспіль-номувідтворенні.ЯкдодаєГюставЛебон:“Ідеївпливаютьлишетоді,коливони,будучипідданідужеповільнійпереробці,транс-формуютьсявпочуттяіосідаютьусферібезсвідомого.Дляна-віюванняідейкнигимаютьажніякнебільшусилу,ніжслово.Томузовсімнезадляпереконання,азметоюрозважитися,ви-трачаютьфілософисвійчаснанаписанняпраць.Здебільшогоцевідбуваєтьсязпричинвузькостідумкиідеякогофанатизму,зприводучогоїмневартозаздрити”[82,99].

Історіясвідчитьпроте,щосинтезідеїтаідеалувідбуваєть-сянаетапіформуваннянаціональнихідей—ідеальнихобразівбуттянації,методів,способівтаприйомівйогосамовдоскона-лення крізь призму соціальних цінностей. Взірцем філософ-сько-мистецькогоосмисленнянаціональноїідеїможнавважа-ти Івана Франка. Філософська рефлексія над національноюприроднотяжілавйоготворчомудоробкудохудожньо-образ-них форм саморозгортання: як різновид духовної діяльності,

131

єдиноздатнийбезпосередньо,чуттєвопредставитивсювідчутуйпережитуповнотуприсутностіуцьомусвітіконкретної,уні-кально-неповторноїлюдини,мистецтво,надтожкраснемисте-цтвозйогонезрівняннимиз-посередусіхмистецтвможливос-тямипередаватисокровенне,емоційно-особистіснепротіканняінтелектуальнихпроцесів,булосамопособідалекоадекватні-шоюформоюдляпредметногорозкриттявнутрішньогобагат-стванаціональноїідеїяк“натуральноговисловудуші”[54,68].Цеозначає,щолишевкрасномуписьменствіІванФранкоздо-бувавсобіналежнийпростірдлявільногорозмислунадакту-альнимипроблемамидуховенства.

Як зауважує Лариса Нагорна: “…В ідеалі національна ідеяміститьвузагальненомувиглядівідповідіназапитання,зарадичого живе нація, яким ціннісним орієнтирам віддає перевагу,якреалізуєсвійтворчийпотенціалвоточеннііншихспільнот?Вонаспрoможнавиконуватирізноманітніфункції:етнотворчу,інтегруючу, ідентифікуючу, аксіологічну, державотворчу, фу-турологічнута інші.Впроцесісвоєїоб’єктиваціїнаціональнаідеяпроходитькількастадій—відетнічноїсамоідентифікаціїлюдини через самовизначення окремих етнічних спільнот доусвідомленняцілісностісоціуму іполітичноїзначyщостізла-годженихзусиль”[99,176].Отже,національнаідеязнаходить-ся лише на стадії розробки в подальшому розвитку інформа-ційногосуспільства,оскількитакаідеяєспособомтаформоюреалізації політичного ідеалу; при цьому вона володіє світо-гляднимпотенціалом.

Справжнянаціональнаідеяповиннаволодітидієвимінстру-ментарієм національного згуртування, щоб найефективнішеактуалізуватиочевиднийпотенціал.Самепотребатацінністьнаціональної ідеїзумовлюються їїспонукально-об’єднавчимиможливостями.Цеважливийкритерійдоцільностігенеруван-ня,ієрархізаціїтасистематизаціїнаціональноїідеїнарівніін-телектуальнихпрактик.

Національна ідея — це невід’ємний атрибут нації, генеру-ванняякоїрозпочинаєтьсявідпочаткуформуваннянаціональ-

132

ної спільноти. До фази теоретичного осмислення вона існуєна емпіричному, розчиненому у буденній свідомості рівні. Їїтеоретико-концептуальному формату притаманні переважнодифузні та дисперсні ознаки, оскільки можна стверджувати,щонаціональнаідеяУкраїниявляєсобоюскладнийморфоге-нетичний феномен. Структурний зміст такої ідеї складаєтьсяз трьох шарів, кожен з яких має власну історію становлення,політичнійетнонаціональніособливостітастратегіїрозвитку.

Найглибшийшар—протидержавний,щовкоріненийучасигетьманськоїдоби.Аджепершиминосіямитадіяльнимипро-вісникамиукраїнськоїнаціональноїідеїбулиучасникинаціо-нально-визвольноїборотьбиукраїнськогонародучасівХмель-ниччини. Другий шар — етнічний, що фіксує національневиокремленняукраїнства.Третійшарнаціональноїідеї—полі-тичний,сутністьякогозводитьсядонеобхідностіусвідомленняконсолідаціїсуспільстванаспільнихполітичних,світогляднихіцінніснихосновах.

Національна ідея визнає пріоритет національних інтересівтаполітичноїволіукраїнськихгромадян.Унайширшомурозу-міннінаціональнаідеявважаєтьсяідеальнимобразомбуттяна-ції,вякомупоєднуютьсяісторичнапам’ять,традиції,уявленняпродоброіщастяізсучаснимипроблемами,якінеобхіднови-рішуватинасвоємушляху.Тутслушноюєпозиція,що“націо-нальнаідеявіддзеркалюєпрагненнянародубутисувереннимувирішеннісвоєїдолі,одержаннітакихполітичнихформсамо-визначення,якізабезпечатьекономічний,соціальнийідухов-нийпоступ”[48,36].

Слідзауважити,щовпершійтретиніХХст. головнимна-прямком творчості В. Липинського та Д. Донцова була ідеяукраїнської державності. Обидва діячі творили в умовах пе-реломного періоду, характерною ознакою якого була кризаісторичного оптимізму, просвітительської філософії, виник-нення ідеологічноговакуумуякнаслідок ідейпозитивізмутакритикитрадиційнихідеологій.Цідослідникибулиподібніусвоємусвітогляді,восновіякого—волюнтаризм.Усвоючергу

133

Д.Донцоврозумієволюяксилувсобі,безякоїнірозум,ніін-телект не працюють, оскільки воля виступає як закон життя.Інакшекажучи,Донцовприйняв“волюдожиття”якірраціо-нальнуруйнівнусилувсьогожиття.ДляДонцовавиявволі—це ніщо інше, як насолода розросту, вихід за власні межі”[47,190].

На брак “вольовості” в українській суспільній думці звер-нувувагуВ.Липинський,якиймавнаувазі“свідомусвобіднуволю,якарішаєпровибірнайкращихметодівздійсненняхо-тінь стихійних і про уміння або неуміння цими стійкими хо-тінняминапідставіданихнаукітрадиційкерувати”[86,271].За логікою В. Липинського, об’єднати націю ідеєю повної йбезумовної незалежності та свободи може тільки та части-нанації,якацюідеюрозуміє,сприйнялайможепоширитивмаси — тобто інтелектуальна еліта нації, під якою мислительрозумієукраїнськепанство(шляхту).Найогодумку,бутиелі-тоюнаціїукраїнськепанство(шляхта)можетількизаумовизречення“російської”,“польської”чиіншоїіноземноїорієнта-ціїйзaумовиспівпраці з іншимиукраїнськимистанами,на-сампередхліборобськимкласом.

Носіямисвітоглядногонапрямку“твореннясвіту”булитакіукраїнські неоромантики, як Микола Євшан, Леся Українка,ТарасШевченко,МиколаВороний.Маючинаметімобілізува-ти“свідомеукраїнство”дляпотреб“національноїробітні”,вонизабезпечилирельєфністьівиразністьукраїнськоїнаціональноїідеї.СереднихзначнемісцезаймаютьпраціТарасаШевченка,якийвмонтувавдостовірніісторичніматеріали,міфи,легендий фольклор, що прижилися в національній свідомості та ви-явилисяевристичними,дієвимиіефективними.

Поняття “українська ідея” першим запровадив Пантелей-мон Kуліш, який вкладав сутність ідентичності (причетнос-ті,приналежності)довласногонароду,йоговіри,традиційтакультури. Перший етап філософського осмислення україн-ської ідеїсягаєкінцяХІХст.,другий—припадаєначасире-волюції1917–1920рр.,астановленнятретього—детермінував

134

суспільно-політичнийрухзметоюнаціональноїсуверенізаціїнаприкінці 80-х років минулого століття. З того часу важли-вого значення набула структуризація змісту впровадження,легітимації національної ідеї. Національна ідея є філософієюцілепокладаннянаціївїїосновнихвизначальнихекзистенціа-лах,якіартикулюютьпріоритетивключовихсферах—духов-но-світоглядній, теологічний, онтологічній, аксіологічній, во-льовійтощо.

Зваженийтелеологічнийпідхіддозазначеногоаспектуроз-криваєМирославПопович,напереконанняякого“національ-на ідея повинна бути конструктивною, мати реалістичні цілітаспиратисянаефективнісоціальнітехнологіїїхдосягнення”[115,6].Уцьомусенсідослідникивиокремлюютьздебільшо-гоцінніснутараціональнумоделіобґрунтуваннянаціональноїідеї.Цінніснийпідхідініціюєдоцільністьформулюванняіза-провадженнявжиттянаціональноїідеїзоглядунаїїсамоцін-ність як реалізацію фундаментальних для самоідентифікаціїлюдиницінностей—свободи,гідності,справедливостітощо.

Натомість,раціональнамодельзвертаєувагунасампередназначущістьдлясуспільствареалізаціїінтелектуальногопотен-ціалу,закладеноговнаціональнійідеї.Прицьомураціональнозваженікрокилегшеробититоді,колиіснуєпевнийобсягін-формаціїщодоіснуючихальтернатив.Разомзтим,необхідновраховувати, що “відсутність інтелектуального ресурсу, пану-вання посередності, “пересічної свідомості” позбавляє ілюзії,що демократичні процедури (дискусії, суперечки, аргумен-тація точок зору тощо) можуть виконати своє призначення”[67,91].

Безсумнівно, національна ідея набуває конструктивнихознаклишетоді,колипереходитьзісфериабстрактнихтеоре-тизуваньуплощинупрактичногодержавотворення.Засвоєювнутрішньоюструктуроюпоняттянаціональноїідеїєнелишеконструктивно-теоретичним,айлогічнимвизначеннямраціо-налізму та стереотипізму етнонаціональної свідомості. Це, усвою чергу, з’ясовує діалектичну органічність поєднання ін-

135

телектута,зоглядументальності,народногоінстинктуякви-явудуховностінації.Інакшекажучи,національнаідеяскладаєнаціональний інтерес та нагальні потреби як соціокультурнузумовленість її ірраціональних(емоційно-чуттєвих)тараціо-нальних(логічно-мислячих)чинників.ЯкслушнопідкреслюєОксана Пашкова: “Зміст національної ідеї не лише абстракт-ний, а й конкретний, оскільки він втілює прагнення усіх по-колінь:ітих,щожиливісторичномуминулому,ітих,щожи-тимуть у майбутньому, однак у першу чергу тих, що живутьсьогодні. Таким чином, національну ідею слід визначити якідеюсамопізнання,самовизначенняісамореалізації”[111,39].

Крім того, слід враховувати, що неподільним атрибутомнаціональної ідеї є національно-релігійний механізм як себе-обожнювання,щоєвідповіднимпідходомуманіпуляціїсвідо-містю—цесамонавіювання.Аджеукраїнськаідея—цетеоре-тичне явлення самоусвідомлення українським народом своєїсамобутностітаіндивідуальності,цивілізаційноїсамоцінності,праванасамовизначення,самостійнийрозвитокінаціональнунезалежність.Осмисленняїїсутності,зародженнятафункціо-нуваннястановлятьосновнийзмістфілософіїукраїнськоїідеї.Істотним компонентом зазначеного контексту є проблема ге-незису національної ідеї, її першовитоків та закономірностейстановлення. У пропонованому аспекті Максим Розумнийслушноакцентує:“…Неслідрозглядатиукраїнськуідеюлишеякзагальнуінтенцію,нерефлектованеемотивненачало,хочівційіпостасівона,звичайно,виступає”[128,101].

Заумов,колисамакцентнаідейно-світогляднийконструк-тивізм викликає певні жахи з боку тоталітарних ідеологій,будь-які спроби окреслити змістовні аспекти ідей розвиткуризикуютьнаразитисянанегативнуоцінку.Нажаль,сучаснийбуттєвий простір українського суспільства характеризуєтьсярозпадомтамаргінальністюсоціальності,вякомурозпорошенаєдність народу. Це покладає додаткові зобов’язання стосовноідейногопріоритетунаякістьтаготовністьзробитисвоєчасніуправлінськікорекціїусуспільномувідтворенні.Оскількина

136

глобальному рівні все більшого впливу набуває ідейно-світо-гляднапарадигматехнократизму,щозаперечуєспроможністьсоціальних доктрин вносити істотні зміни в сучасний життє-вийсвіт.

З-поміж багатьох чинників ідейного пріоритету, що забез-печуютьєдністьєвропейськогоцивілізаційногофеноменазна-чущим для перспектив становлення України як повноцінноїта ефективної державності, є тріада інтелектуальної парадиг-ми: це демократизм, інновaційність, раціоналізм. Як зазначавБертранРассел:“Демократія—цезасіб(найкращийзтих,щобули винайдені донині) зниження рівня втручання влади усвободулюдей”[125,70].

Таким чином, у сучасних умовах розвитку постмодерніст-ської культури питання пріоритетної ідейності нівелюютьсявсилутого,щомитціперестаютьрозглядатисвоютворчуді-яльність як “служіння” своєму народові, і намагаються на-слідувати західних інтелектуалів, чиє буття відрізняється відрештисуспільствавинятковотим,щовонизаробляютьнажит-тярозумовоюпрацею.Такаповедінкаабсолютновписуєтьсявліберально-демократичнийсвітогляд,якийпропонуєіндивіду-альнийколективізмяксвободудійтадумок.Алетакаповедін-каневідповідаєвикликамсуспільногочасуітимзагрозам,якістоятьпередсучасноюУкраїною.

Сьогодніідейно-світогляднаматрицяздатнарозраховуватинасимпатіїсоціальноактивноготаінноваційноналаштованогоелекторальногоспектра,наякомуосновуєтьсяфеноменєвро-пейської інтелектуальності як цивілізації. Тому слід віднахо-дити загальнонаціональні духовні орієнтири, спроможні кон-солідуватисуспільство(ідеясоборності),оскількиіснуєгострапотребавідродженнятамодернізаціїефективнодієвихнаціо-нальнихтрадиційіцінностей.Зацихумовнеобхідновизначи-тиієрархіюнаціональноїідентичностіукраїнства,йогопотребтаінтересів.Ціпочатковіцілепокладанняповиннінаражатисьнапродуктивніінтелектуальнісилирозумування.Всилуцьо-го,українствомаєбутизацікавленимутому,щобсформувати

137

надійний імунітет гідностіпроти ідеологічноїпорожнинностіу світовій практиці. Саме філософія як світоглядно-інтелек-туальний механізм дозволяє здійснити креативно-евристичніпроцесидуховногокапіталу.

Втім,методамиздійсненняідейногопріоритетує:застосу-ванняпринципусистемностідоаналізулогікиізакономірнос-тейфункціонуванняінтелектуалогії;виявленняхарактернихособливостейтазакономірностейсоціогенезисузнаньпроін-телектуалознавство;ієрархізаціяпізнавальнихметодів,прин-ципів, підходів та норм, що ефективно забезпечують функ-ціонально-інструментальніресурсиінтелектуалогії;розкрит-тя корелятивної залежності між спонукальною виразністюідейностітарівнемсуверенізаціїдержави.

4.4. Соціогеннийвпливулатентнихструктурахлюдськогоінтелекту

Духовна свідомість в інтелектуальному дискурсі

Концептуальні історіософські ідеї були висловлені щезачасівантичностітаполягалиуконстатаціїнаявностісинте-тичногохарактеруфеноменуісторіїякпоєднаннядвохсторінбуття—природногоісоціального,іуфіксаціїявищаколообігувісторії,циклівдіалектичноїкінцевоїбезмежності.

Отже,такіідеїбуливисловлені,апотім“законсервовані”напевні століття. І лише у XVIII ст. вони були, так би мовити,“реабілітовані”упраціДж.Віко“Основиновоїнаукипроза-гальнуприродунацій”(1722).Повернувшидожиттязабутіідеїантичнихмислителів,Віковиступивпротикартезіанськогоан-тиісторизму,тимсамимповернувшиісторіїйісторіографіїякнаукампролюдськіспільнотиналежнемісцеусистемізнань.

ПолемікаДж.Вікозкартезіанськоюфілософськоюшколоюполягала у тому, що італійський мислитель доводив необхід-ністьформулювання—історичногометоду,якиймаєбутинеменшверифікованимідостовірним,аніжматематичний.Біль-шетого,наслідуючипринцип“істиннеісодіянеспівпадають”,

138

Віковважає,щоякщоісторіявиступаєякпродуктлюдськогодуху,товонаізаслуговуєнате,щобстатиоб’єктомлюдськогопізнання, і така його позиція реально протилежна картезіан-ськійзневазідоісторії[65,14].

У “Новій науці…” Віко намагається поєднати християн-ський провіденціалізм, що дістався у спадок від Августина, зхарактерноюдлягуманістівРенесансувіроюусилулюдськогодуху.

Самецеймомент,надумкуР.Дж.Колінгвуда,здійснивре-волюційний переворот у тогочасній науці — поєднання двохсилупроцесітворенняісторії:“…Тутмивпершестикаємосязабсолютносучасноюідеєюісторії.Немаєбільшеантитезиміжізольованимидіямилюдейібожественнимпланомісторії,щопоєднуєцідії…Будівлялюдськогосуспільстваствореналюди-ноюзнічого,ісаметомукожнадетальїїупізнаванналюдськимдухом”[65,119].

Сьогоднівжецілкомочевидно,щопродукуванняречей—целишетавихіднабаза,наякійформуєтьсявиробництвоідей,апершетадруге:умовадляздійсненнянайскладнішогозвидівпродукування — продукування людей. Крім того, принципо-воважливо,щобсуспільнівідносини(асамевониіскладаютьсутністьлюдини)булинепростоспродуковані,айосвоєні.

Великий український митець слова О. Довженко писав:“Доле,пошлименісилу.Дайменімужністьпроливатиначу-жинікровмогосерця,якблаготворнуросу,івсміхатисякрізьсльози.Неспустошмоєїдуші.Дайпроститивсіх.Піднесимійдухдовисокостіпрощеннявсіхотутначужині.Щобневпавяувідчай,щобнепроклявнікого,нізащо,щобдосамоїсвоєїсмертіпронісніжнупалкулюбовдонайдорожчоївсвітімоєїбатьківщини,донароду.Неоднімивменетворчості,всеіншеодніми, моя вкраїнська доле… Я мушу творити й боротисяокремовдуховномуголоді,безземлі,якувменеоднялимно-гостолітні гайдуки. Творити й боротися. Але хіба вистачитьжиття одного на сі дві роботи? Для сього треба жити двічі”[46,165].

139

Дух як феномен інтелектуального “бомжування” корелюєщеодинсутніснийвимірособистості—інтелігентність.

Інтелігент — поняття знайоме та невловиме у променяхвласноїсутності.Справжнійінтелігент—цемужня,толерантна(послідовна,витривала),соціальнотворчазасутністюособис-тість,яканепродаласьзанедоїдкизпанського(злодійськогостолу).Алесьогоднівонароз’єднана,дезінтегрованаіпереваж-ноєробочоюсилоюяквідповіднийприслужник,анеціліснимтворчим генеративом, що будується за схемою “мета-засіб” усоціальнійплощині.Томусамесьогодні,коливУкраїнірозпо-чинається відродження духовності, інтелігенція, як “сховищеядернихвідходів”культурирозпочинаєгуртуватисяурежимісамопізнання, самотворіння національного земного космосу,щодомінуєуокремого(кожного,всіх).

НадумкуГегеля:“Інтелігенціяєдлясебепізнаннямсамо-госебе;всобісамомувсезагальним:їїпродукт,думкаєпред-метом, простим ототожненням суб’єктивного і об’єктивного;вона знає, що те, що мислиться, існує, і що те, що є остіль-ки, оскільки воно є думка; мислення інтелігенції полягаєу тому, щоб мати думки; вони існують як її зміст і предмет”[31,157].

Інтелігенція,будучиінтелектомнароду,єчуттєвоюдобудь-якихсимптомівсуспільногодеструкту.Маючипотребувсво-бодідлясвогоефективногофункціонування,визначенавпев-номувимірісвободисьогоденнаінтелігенціяістотнокорелюєсоціальнінегаразди.

Інтелігенціяякособливасоціальнагрупанеєвиробничимкласом,тобтонемаєвласноговідношеннядозасобіввиробни-цтва,неберебезпосередньоучастівосновнихсуспільно-еко-номічних відносинах, що характеризують суспільний устрій.Але,виконуючивагомусуспільнуроль,інтелігенціяведепевне“виробництво”—виробництводуховнихцінностей.“Виробни-цтво”уційсферіздебільшогозасвоєюсуттюмаєіндивідуаль-нийхарактерінезалежновідформиреалізаціїйогорезультатівє“дрібнотоварним”.

140

Вінтелектуальномудискурсі(“бомжування”як інтелекту-алізація)Гегельпідноситьдухдоабсолютуякрефлексію.Вінробитьабсолютомвідношеннядухудосебе,що ізсвоєюсуб-станцієюпробивсядосамосвідомостідуху,якийнесевсобіякєдність,такірозбіжністьскінченногойнескінченного.

Філософськерозумінняфеноменусуспільноїсвідомостіяксоціальногоорганізмуполягаєудіалектичномупротиріччіміжособистістю і суспільством, в якому кожна зі сторін виконуєсвоюфункцію,ітількивиступаючимоментамиворганічномупроцесі,вонипороджуютьте,щоназиваєтьсясоціальнимжит-тям,щоособистістьісуспільствопротилежніоднеодномунезазмістомістиниірозумності,азавідмінністюформивиявлення.

Гегельрозглядавособистістьнеякізольованумонаду,аякмоментзагальногороду.Особистістьякконтекстсоціумуреа-лізуєнесуб’єктивні,аоб’єктивніцілі:вонаєдинанелишезро-дом,айзусімсвітом,босутністьвсьогосвітутасама,щоісут-ністьособистості—дух.АлеіГегельневзмозібувроз’яснитизв’язок особистості і суспільства. І якщо на той час гегелів-ськийпанлогізммавконсервативнийполітичнийсенс,товна-уковомупланівінбувгеніальним,оскількидійсність,якумиспостерігаємо,єсаморозгортаннямЛюдськогоРозуму,мовоюГегеля,постаєяк“здійсненнябожественногорозуму”.

Дух як категорія шляхетної культури інтелігенції

На всіх поворотах історії, особливо в її кризові періоди,культуранезалишаєтьсязастиглою,арозвиваєтьсяразомзїїносіями—різнимисоціальнимиспільнотами.Історичнийдо-свідприпередачівідпоколіннядопоколінняпідлягаєзовніш-німдіям,якіабоцементуютьосновикультури,абозмінюютьїї.Е.Фроммнаголошував:“…Розумнеможебутидійсним,покиулюдининемавіриінадії.Гетебувправий,колиговорив,щоглибокерозмаїттяміжісторичнимиперіодамиполягаєвтомурозмаїттіміжвірoюіневірою,дедомінуєвіра,епохишляхетні(висотні іплодотворчі),тодіякепохибезвірипроходятьбез-слідно,оскількиніхтонепрагнеприсвятитисебенеплодотвор-

141

чійсправі.XVIIIвік,епохаВідродження,епохаПросвіти,без-сумнівно,булиепохамивіриінадії”[163,451].

Духяконтологічнареальністькультуриінтелігенціївисту-паєформоюсамовизначенняінеобхідниметапомстановленняідентичності.Входженнялюдинивдуховністьяконтологічнуреальність(шляхетнукультуру)кристалізуєтьсявдуховнос-ті окремої особистості. Людина виступає носієм якості духузаміроюприсвоєнняцієїдуховноїреальності,ступенемвхо-дженняунеї.Томудухєводночасумовоювизріваннясебеяклюдини.

ВитокамидлярозумовогорозуміннясилидухуяксутнісноїхарактеристикишляхетноїкультуриінтелігенціїєвизначенняА.Ф.Лосєва:“Дух—сукупністьіконцентраціявсіхфункційсвідомості, виникаючих як відображення дійсності, але скон-центрованих в єдиній індивідуальності, як зброя свідомостіорієнтаціївдійсностідлядіїіврешті-рештдляїївизначення”[89,456].

Враховуючи сьогоденну реальність, можна сподіватисятільки на індивідуальність, на особистість з вірою на шляхудоістини(пошуксамогосебечерезіншого).Істиннаіндивіду-альністьєпевнимвизначенимобразомвсезагальності,сприй-няттяізасвоєннясебецілісночерезіншого.Дух—цедійснареальністьістотнихвідносинміжлюдьми.Людинанастількиздатна детермінуватись змістом духовної реальності, що не-має сенсу утримувати її в чуттєво-матеріальному житті. Духрозглядаєтьсяякособливевнутрішнєбуттялюдиниілюдства.Дух—ценесамозаглибленнястанулюдськоїсвідомості,аак-тивізмрухомості,щовитікаєзасвоїмежі,реалізуючисьузов-нішньому.

Духовнебуттяреалізуєтьсячерезтворчість,вякійлюдинавиступаєвженезброєю,агосподаремвічногожиття(культу-ри). Адже семантичне поле культури духовності пов’язане звідображеннямдуховнихвищихцінностейусферахдіяльнос-ті—ментальної,соціальної,психологічної,поведінкової,полі-тичної,моральної.

142

Творчий дух є показником існування певної ієрархії цін-ностей,цілейісмислів,уньомуконцентруютьсяпроблеми,якіналежатьдонайвищогорівняосвоєннясвітулюдиною.Твор-чий простір людини, як і простір духовної культури, завждивключавусвоюпобудову“вертикаль”,щорозділялазвеличене,сакральнеіницість,буденне,земнеінебесне,верхіниз(тер-мінологіяМ.М.Бахтіна),добро ізло.Шляхдуховногоосво-єнняінтерпретувавсяяк“сходження”шляхомнабуттяістини,добраікраситаіншихнайвищихцінностей.Нацьомушляхувизначалисьтворчіздібностілюдинимислитиідіятинелише“заземлено”, “вузько-утилітарно”, механічно функціонально,а й співвідносити свої дії і цінність з моральними й естетич-нимикритеріями,зчимось“позаособистим”,щоскладає“світлюдини”,вякомуєякби“іностай”—“людинаусвіті”,девонадіє,живе,шукаєсвоємісцеі“світулюдині”,якїївнутрішній,суб’єктивнийпроцесосмисленняіпереживаннясвогобуттяівзаємин зі світом речей, людей, знаково-символічних системкультуриіцінностей.

Проблема творчої духовності — це подолання себе “вчо-рашньої”упроцесіпоновленняівдосконалення,“сходження”особистостідосвоїхідеалів,цінностейіреалізаціїїхнасвоємужиттєвомушляхуякпроблеми“життєтворчості”.Усецекон-центруєтьсяупроцесінабуття“совісті”яквнутрішньоїетичноїоснови самовизначення особистості. Совість — категорія мо-ральна,іморальністьєвизначеннямшляхетноїкультуриосо-бистості,щозадаєміруіякістьсвободисамореалізаціїлюдини“ненашкодусобіілюдям”.

Завдяки культурному розвитку людина пересилює якостівласної натури, перевлаштовує умови свого існування, пере-творює світ, пізнаючи його у власному створеному бутті. Укультурілюдинаотримуєздатністьперевершитибудь-якена-явнебуттяй,отже,стверджуєсебеяксвоєрідне“надбуття”—трансцендентну реальність універсального сущого, втіленнятворчої свободи. Інакше кажучи, для самої себе людина пер-виннонемаєсвогобуттяяклюдського,аповиннатількидо-

143

сягтицієїякостівласнимизусиллями,тобтовиконатисправу“знаходження себе”, що відповідає наданню власному буттюформ,адекватних“людськійсутності”.

Людина не може ствердити себе інакше, як “привносячисебеусвіт”.Самакультурнареальністьвиглядаєяк“досягнен-нялюдиноюсамоїсебе”,якбуттяумодусідосягнення.

Гегельвважав,щобудь-якадіяльністьтворчогодухуєніщоінше, як різні способи приведення зовнішнього до внутріш-нього,якимєсамдухчерезідеалізаціюзовнішнього;будь-якадіяльністьдухуєосягненнямнимсамогосебе.Асиміляціязо-внішньогоозначаєтерозпредметненнязміступредметадіяль-ності,якездійснюєтьсяутовщізмістуостанньої.Позацимза-лученнямсуб’єктадозмістутого,зчимвінмаєсправу,духущенемає, а є просто позапокладений предмет, в який необхідновнестипотрібну—нейому,предмету,асуб’єктнуформу.

Сам дух не є знанням, як і не є він предметом — об’єктомпізнання. За ситуації крутого зламу долі, коли злі обставининамагаютьсявипробуватинасна“злам”,намличитьневтрача-ти“присутностідуху”.

Духвиявляєсебе,маніфестуєсебенеякоб’єкт,щодозволяєприписатисобітічиіншіознаки.Алевінінеєвласнимпреди-катом,ознакою(властивістючирисою).Дух—цещосьістотноневід’ємневіднассамих,аджевтрата“присутностідуху”рівно-значнавтратісамогосебе,йутратіонтодологічній.Іводночасдух — це щось таке, що багаторазово перевершує наші сили,досвід та сутність. Дух бере участь у конструюванні безпосе-редньогожиттєвогосвітулюдини,всьогосвітопорядкуїїбуття.

Творчедуховнежиттяєузгодженнямзісторичновиробле-ними шляхетною культурою смислами, що пронизують люд-ський предметний і духовний світ, тобто обмеження необме-женоїсвободиживоїсуб’єктивності,причомутакеобмеження,якедозволяєздійснитилишеосмисленіможливостівласногомайбутнього. Отже, воно поєднує в собі роботу переживанняяк свідомості і дійсну безпосередність практичного тілесно-духовного самопочуття людини. У цьому смислі його можна

144

подати як досвід. Те, що виступає дійсністю життя духу, від-кривГегель.

Неможливо,якписавФейєрбах,мислитизаіншого,бомис-ленняєактомавтономним,самостійним.“Неувладіфілософіїнаділятирозумом,вонайогопередбачає:вонатількивизначаємійрозум”[160,125].

Ніякідоказинедодаютьрозумутому,хтосприймаєїх,якщовінсамнеузагальнитьсядопроцесумислення,нестанеавто-номнимносієммисленняяквсезагальноїсутностілюдини,якстихіїдуху.Філософія“повиннабудити,повинназбуджуватидумку,вонанеповиннабративполоннашрозумсказаниміна-писанимсловом,—останнєзавждивбивственнодієнарозум”[160,125].

Подолання міфу про однотипність народів стає важливимзавданнямінапрямомстановленняновоїпарадигмишляхетноїкультурисуспільства,загаломі інтелігенції.Л.Гумильоввва-жав,що:“Загальнолюдськакультура,однаковадлявсіхнаро-дів,неможлива,оскількивсіетносимаютьрізний…ландшафтірізнеминуле,якеформуєсучаснеякучасі,такіупросторі.

Культураокремогоетносуоригінальна,ісамецямозаїчністьлюдстванадаєйомупластичності,задопомогоюякоївидхомо-сапієнсвиживнапланетіЗемля.Можливо,цезавадитьдружи-тиізсусідами,алеперетворюватисебеначужийлад—цена-зиваєтьсяспростуванням,тобтозниженнямкультурногорівнядобуденного”[42,273].

Історіядуху,надумкуГегеля,є“розвиткомдухувчасі”,ма-єтьсянаувазі“світовийдух”.Вираз“світовийдух”—дух,век-торомрозвиткуякогоєсвітоваісторія.“Дух”пробуджуєтьсявлюдинідосамопізнанняспочаткуувиглядіслова,мови.Зброяпраці матеріальної культури, цивілізації постають як похідніформивтіленнятієїтворчоїсилидуху(мислення),“поняття”.

Відлікова точка розвитку доречна у здібності людини (як“кінцевого духу”) до “пізнання самого себе” через засвоєннявсьоготогобагатстваобразів,якідоцьоговтіленівнутрішньодухом як несвідомим станом формування духу, а доречніше,

145

пізнаннядуху—цеформуванняприлеглостідовічноготаєм-ного.

Історіямаєсвоюмету.Цемета—розвитоксвободи—сво-боди громадянина у громадському суспільстві. Свобода — цеметадуху,оскількиреалізацієюсвободи,яквважаєГегель,та-кожєіте,щодухсамусвідомлюєсебевільним.Історіяєтакожіпрогресомвусвідомленнісвободи.Все,щопов’язуєлюдськежиттявоєдино,щомаєцінністьівагомість,духовнезасвоєюприродою;іцецарстводухуможеіснуватитількизавдякисві-домостіістиниіправа,завдякиподоланнюідей[31,157].

Дух—цеформаактуалізаціїіснуваннялюдини.Вісторич-нихетюдахГегельпідкреслює ічіткофіксуєвагомезначенняпроблемивласностіувідношенніззаконодавствоміформамидержавногоустрою.“Удержавахновогочасу,—трактуєвін,—забезпеченнявласності—цевісь,навколоякоїобертаєтьсявсезаконодавствоізякоютакчиінакшеспіввідносятьсябільшоючастиноюправагромадян”.Суттєвиймоментпоняттядержави,надумкуГегеля,полягаєутому,щомасалюдейоб’єднується(удержавнуорганізацію)зметоюстворенняспільногозахистусвоєївласності.

Інтеграція, не володіючи засобами виробництва, володієзнаннями(інтелектом),азначить—інтелектуальноювласніс-тю.Знанняіконтрольнадінформацієюісоціальнимикомуні-каціямизабезпечуютьвладуівплив.

У сучасній філософській та політологічній літературі спі-віснують кілька підходів для тлумачення поняття “еліта”.По-перше, це поняття має ціннісний зміст, коли, насампе-ред,акцентуєтьсянаякіснихрисахтих,хтовходитьдоеліти.Еліта—цевузькекололюдей,яківтілюютьвідповідальністьза формування й підтримання фундаментальних цінностей.Функції еліти у суспільстві пов’язані з творчістю та розроб-кою, впровадженням і підтриманням цінностей. Ці функ-ції важливі для еліти будь-якої сфери, але найбільш явноїі розвиненої форми вони набувають у діяльності духовноїеліти.

146

Духовнуелітускладаютьлюди,здібнінепростодоотриман-нязнань,їхзбереження,аті,щоспроможніоволодітиінтелек-туальним, культурним, моральним, цивілізаційним ресурсомсуспільстваітворчовикористатицейкапітал.

Природнимєпитанняпроспіввідношенняпонятьдуховнаелітаіінтелігенція.Останнєєтрадиційним,таким,щоукоріни-лосьусуспільнійсвідомості.ВУкраїнідуховнаелітаповиннаусвідомити,щоїїавторитетсьогодніможебутизабезпеченийлишеінтелектоміділовимиздібностями,високимпринципом,вірністюметівідродженняУкраїни.

Творчісилилюдини,індивідуальніформивиявленняякихрізнопланові і багатогранні, не можна знищити. Це поясню-ється тим, що будь-яке вільне соціально-орієнтоване волеви-явлення в умовах тоталітарного та авторитарного здійсненнявлади,єпрерогативоювиняткововнутрішньоціліснихтасиль-нихдухомлюдей.Дотакогосузір’ятребавіднестиП.О.Фло-ренського,О.Ф.Лосєва,М.С.Грушевського,Є.В.Ільєнкова,М.К.Мамардашвілі,О.В.Чаянова,А.Д.Сахароватаін.

Природно, перелік осіб, які відстояли в умовах закритогосуспільствавласнепокликаннятаособистусвободусамовияв-леннятворчихсил,необмежуєтьсявищезгаданимиіменами.

Більшістьіззгаданихосібпропагували,розробляли,відсто-ювалисуверенністьправлюдини,свободусуспільства,плюра-лізмідей,суспільнихтечій,економічнихформвласності.Самеціідеї,якіорієнтуютьсянаперевагуправлюдининадправомнації,ідеї,щостверджуютьусуспільномужиттіуніверсальніправила політичних відносин, практику примирення різних,іноді діаметрально протилежних інтересів заради досягнен-ня консенсусу політичних сил суспільства і стали базови-ми для демократичних режимів відкритого суспільства, щозабезпечує зовнішню свободу, сприяє розкриттю творчихсил людини. Це, насамперед, існування розвиненого грома-дянського суспільства, яке трактується соціальним (неполі-тичним простором), здатним забезпечити взаємодію вільнихіндивідів.

147

Основою громадянського суспільства є повноправна, са-модіяльна особистість. Громадське суспільство, таким чином,функціонуєяксистемасамостійних,незалежнихвіддержависоціальних інститутів, у тому числі сім’ї, церкви, культурнихустанов, професійних та наукових спілок, асоціації, а такожміжособистіснихвідносинтощо,якіусукупностізабезпечуютьвільнусамореалізаціюіндивідівіколективівбудь-якогоступе-няспільності.

Для такого соціуму пріоритетними є вневладні відносини,тобто зорієнтовані на свободу індивідуального вибору, відпо-відніцінніснінорми,якіснеікількіснерозширеннясфериспіл-кування, комунікативних процесів у цілому. Все це створюєпевніумовидлярозкриттятворчихсиллюдини.Поширеннюумовзовнішньоїсвободидляфункціонуваннятворчихсиллю-динисприяєйспонтаннийринковийпорядок,щоґрунтуєтьсянаприватнійвласності.

Природно,щоіснуваннязовнішньоїсвободинезабезпечуєповнуреалізаціютворчихсиллюдини,оскількинеобхідноюєтакож і внутрішня свобода. В умовах відкритого суспільства,що визнає індивідуалізм своєю основною ціннісною орієнта-цією,проблемавнутрішньоїсвободицілкомзалежитьвідйоговласнихзусиль,активності,формуєтьсязалежновідособистихуподобань.

Авторитет як соціокультурна форма духу

Природнийконсенсусєнеобхідноюумовоюінтелектуаліза-ціїлюдського(соціального)духу,оскількисамевінвмотивовуєзакріпленняможливостейлюдськогобуттяусвітічерезутвер-дженняспільногогоризонтусамоочевидногознаннятажиттє-вого світу. Для процесу інтелектуалізації необхідний певнийдетермінантяк“авторитет”.Специфікацьогофеноменуполя-гаєутому,щовінєкультурнимфеноменоміфеноменомвлади.Інакшекажучи,“авторитет”єтим“культурполітичним”життє-восвітовимфеноменом,вякомукультуратавладастаютьвза-ємоприйнятними.

148

З одного боку, авторитет є культурною формою, а саме —“компетенцією”, яка виявляє спільність, тобто природнийконсенсус,особливощодозначимихпроблемішляхів їхроз-в’язання, і є, таким чином, умовою спільної дії (авторитет єсимволомтакогоконсенсусу).

З другого боку, авторитет уособлює владні повноваження,більше того, він є основою структурування та інституалізаціївлади.Авторитетамплікуємаксимальнерозімкненнябуттясу-щого,щодозволяєйомууправлятитакимиситуаціями,якідлянаснепосильні.Такимчином,зпоявоюавторитетуз’являєтьсяі феномен політики як впорядкування спільних життєво-сві-товихможливостей,щоєумовоюзакріпленняіндивідуальнихможливостейлюдськогобуттяусвіті.

Слід зауважити, що функцію авторитет виконує лишетому, що він імплікує максимальне розкриття буття сущого,тобто його стурбоване внутрішнє розуміння світу є глибин-ним розумінням більшого, ніж здатна зрозуміти пересічна(буденна)людина.Отже,авторитетпередбачає,зодногобоку,актвизнаннябільшої“компетентності”,порівнянозтією,якумаютьінші,здругогобоку—визнаннясвоєїсимволічноїпри-роди.

Відмінність“шляхетнихлюдей”від“рабів”полягаєякразутому, що перші мають інтуїтивне, автономне почуття власноїгідності та ціннісного сприйняття, водночас як останні по-збавленітакоїавтономіїтазосередженінавиявленніцінніснихрозрізненьміжсобоюта іншими.Вониусвідомлюютьвласнуцінністьлишеупорівняннізіншимитасприймаютьцінностізалежновідтого,якїхсприймаютьінші.Осьчому“шляхетнілюди” — це завжди активні психологічні типи, водночас як“раби”—реактивнітипи,переважноюформоюдіяльностіякихєреакціяназовнішнє,дереактивністьможебутипов’язаназвідчуттямсили.

Адже“навігація”власнимиструктурамивсьоготалановито-го, свіжо думаючого створює передумови політичної стабіль-ності,сприяєформуваннюеліти.

149

ЯкговоривМ.Бердяєв:“Інтелігенціябулаунасідеологіч-ним, а не професіональним і економічним групуванням, щоскладаєтьсяізрізнихкласів,спочаткузапріоритетомізбільшкультурноїчастинидворянства…Цеірізночиннаінтелігенція,об’єднанавинятковоідеямиіпричомуідеямисоціальногоха-рактеру”[13,87].

Кризасуспільства—цекризадуху,щоспонукаєлюдейдодії. Слід наголосити, що трансформація духовного розвиткулюдинирозумієтьсяяквихідлюдини(людей,людства)із“де-пресивногостанусну”—ізстанубездумногоєдиномислення.Тількиуціперіодинародздійснюєякіснийвитокудуховномурозвиткуякарсеналнародноїкультуридіалектичнимрозумом.

Длянасдіалектичнийрозумзавждиєконстатуючим:цеміс-ток,перекинутийаналітичнимрозумомнадпрірвою,іншийбе-регякоїнедоступнийнашомусприйняттю,алепроіснуванняякогонамневідомо—цейберегнезмінновіддаляєтьсяумірутого,якмістокпродовжуєтьсятапокращується.Такимчином,затерміном“діалектичнийрозум”прихованітіпостійнізусил-ля,доякихзмушенийвдаватисьаналітичнийрозум,реформу-ючисебенастільки,наскількивіннамагаєтьсяосмислитимову,суспільствотамислення.

Шляхетнакультура інтелігенції—цепошукновітніхварі-антів резонансного розмаїття інтересів суб’єктів соціальногожиттяупродукуванніновоїмоделішляхетностіяквиявуеко-логічної свідомості. Інакше кажучи, духовне життя продукуєполітичнежиттясуспільства,створюєінтелігенціюяксоціаль-нуформу“матерії”іяквизначенийсоціальнийшарісторициз-му.Інтелігенція—цесиловеполедуховностіякпохіднадухуійогоносіїв.

Екзистенціоналізм в еволюції цивілізацій

Відомий британський історик соціології, філософії, пред-ставник“філософіїкультури”,класикцивілізаційноїфілософіїісторіїАрнольдДжозефТойнбі(1889–1975)удванадцятитом-ному “Дослідженні історії” на підставі індуктивного узагаль-

150

нення історичних даних обґрунтував концепції всесвітньо-іс-торичного процесу як множини культурно-історичних форм.А. Тойнбі обґрунтовує неспроможність біологізаторськихконцепцій дати визначення майбутнього цілісних спільнотчерез властиві організмам закони життєвого циклу. Згідно зконцепцією А. Тойнбі, існують деякі спільні характеристикисуспільств.Насамперед,цезакон“викликутавідповіді”.Будь-якацивілізаціявиникаєякпевнавідповідьнавикликнаявнихумовсередовища,дляпевнихцивілізацій—сутоприродних,адлябільшості—соціальних.

Згідноіззаконом“викликутавідповіді”,цивілізаціяпрогре-суєпоступально,докивонаспроможнанаадекватнувідповідьнакожнийзвикликівісторичногодовкілля.

Можливістьдавативідповідістворюєтьсязавдякипродук-тивним ідеям обдарованої творчої меншості суспільства, якачерезмеханізмсоціального“мімезису”поширюєсвоїідеївпа-сивнійбільшості,якавтілюєїхужиття.Протезчасом“творчаменшість”неминучестарієйтрансформуєтьсяу“меншістьне-минучу”,владаякоїусуспільствізабезпечуєтьсявженездат-ністюгенеруватиідеїадекватноївідповідінавикликісторії,апримусомчерезвладніструктури.

Затакихумоввідбуваєтьсянадломвідповідноїцивілізації,яка відтепер не здатна давати адекватних відповідей на “ви-клик”,тобтодеградує.Самецейперіодстаєкульмінацієюево-люціїцивілізації:зростаннязовнішніхрозмірів,міцнадержав-навлада,стійкаструктурасуспільства.

Настадіїстановленняцивілізаціївизначальнурольвідіграєкатегоріяекзистенціоналізму,філософськіджерелаякогозна-ходимов ірраціоналістичнійфілософіїХІХст.—німецькомуромантизмі, ідеях С. К’єркегора, “Філософії життя”, а такожфеноменологіїЕ.Гуссерля.

Екзистенціоналізм є поняттям “екзистенції” людського іс-нування (назва з’явилась у 1929 р. від німецького філософаФ.Ханемана).Екзистенція—унікальнеособистіснеєство,щовтілює духовну неповторність особистості. Особистісний ха-

151

рактерекзистенціїстворюєїїнедосяжноюдлябудь-якихлогі-ко-дискурсивних,раціонально-об’єктивнихметодівпізнаваль-ного осягнення, як вияву “неспіввимірними” з особистісною(неповторно-унікальноюприродою)екзистенції.

Якщо людина, стикаючись з різноманітними проблемами,починаєусвідомлюватипотребувцілеспрямованійсамозміні,вонапотребуєпевнихзнарядьсамозміниочікуваними,обґрун-тованими результатами дії. Така самозміна повинна відбува-тисяуформіінтелектуальноїдіяльності.Протезмінасутностібуття,тобтосутнісноповнаекзистенція,якареальноперетво-рюєдійсність,неможливаякцілеспрямований,усвідомленийпроцес. Конкретного індивіда неможливо запрограмувати напевнеставленнядодійсності,цезаперечуєсамійприроділюд-ськогоєства.

Соціальні сили в інтелектуальній діяльності

У найбільш розвиненому вигляді принцип соціальної дія-льностіяксамозахистузнайшовсвоєвтіленняуфілософіїГе-геля,вякійцентральнемісцепосідаєпояснювальнатараціона-лізуючароботадуху.

НапідставіцьогопринципуГегельвідкриввагомукількістьфеноменівфункціонуваннясвідомості,культури.Соціальнийсамозахист як принцип має універсальний характер в аналізібудь-якихявищ,пов’язанихзлюдиноюякактивнимсуб’єктом.

Середнаявнихдослідженьможнавиокремитидваголовнихаспекти аналізу: сутнісний та морфологічний. У сутнісномупланісоціальнадіяльністьрозглядаєтьсязточкизоруїїістот-ниххарактеристик(доцільність,предметність,універсальність,творчийтасуспільнийхарактертощо),атакож їївнутрішніхмеханізмівопредметнення,розпредметнення,тотожнихформ(об’єкттасуб’єкт).

Морфологічному аспекту аналізу властиві складові еле-ментиізаконїхньогозв’язку,тобтоструктурацілого(потреби,мотиви, завдання, дії, операції тощо). Морфологічний аналізпревалює у психологічних дослідженнях. Проте цей аспект

152

знайшоввідображенняівнизцісоціальнихтеорій,наприкладутеорії“соціальноїдії”(М.Вебер,Ф.Знанецький,Т.Парсонс,Ю.Хабермас),вякійпоняття“соціальнадія”означаєнайпро-стішуодиницюсоціальноїроботи:діюіндивіда,спрямованунарозв’язанняжиттєвихпроблем.

Соціальна дія як соціальний самозахист — це форма роз-в’язання соціальних проблем і протиріч, засадою стосовноякихєзіткненняінтересівтапотребголовнихсоціальнихсилконкретногосуспільства.

Уширокомурозуміннідосоціальноїдіїналежитьбудь-якаакція, заподіяна соціальним суб’єктом з метою забезпеченнясвоїхінтересівтапотребзаконкретноїсоціокультурноїситуа-ції.Саметакогорозуміннядотримуютьсяфундаторивпливовоїсоціологічної теорії соціальної дії (М. Вебер, Ф. Знанецький,Т.Парсонс).НадумкуМ.Вебера,соціальнадіяяксамозахистпередбачаєдвінеобхідніознаки:1)суб’єктивнумотиваціюлю-дини (індивіда, групи, організації), яка діє; 2) орієнтацію наминулу,теперішнюабоочікуванувмайбутньомуповедінкуін-шихсуб’єктів,щодіють.

Соціальнийсамозахист—складнийструктурнийпроцес,вякому вирізняються різноманітні моменти та фази: суб’єкти,щодіють,власнедія, їїджерела,орієнтація,умовитарезуль-тати.Великезначеннямаєціннісно-нормативнаструктурасу-спільства,якаєрегулятивнимкомплексомувласній“навігації”(біосоціології).

Соціальні протиріччя безпосередньо пов’язані зі свідомоюдіяльністюсуб’єктівсуспільства,виникаютьурезультатіусві-домленоїдіяльності,виявляються,протікаютьірозв’язуютьсячерезнеї.Однакслідматинаувазі,щоусвідомленадіяльністьсуб’єктів не завжди і не обов’язково буває розумною. У цьо-мувипадкуйдетьсяпроусвідомленнясуб’єктомпереходувідбездіяльностідодіяльності,анепрообміркованістьнаслідківсвоїхвчинків.Усвідомленнясуб’єктомсвоїхпотреб, інтересівтощо не означає, що він усвідомлює протиріччя, які лежатьу їхній основі. Протиріччя можуть лише “являтися” світові у

153

виглядіпевнихпотреб,саміжвониприхованівсутностівзає-модії, соціальних потреб, соціальних процесів. Саме відбиттяпротирічупевномувиглядіусвідомостілюдинизовсімнеска-совує їхньої об’єктивності і відносної незалежності від волі ісвідомостілюдейяксутнісноїрисисоціальнихпротиріч.

Аналізуючи сутність соціальних сил, необхідно говоритипроте,щокожнасоціальнасистематієючиіншоюміроюде-термінуєдіїіндивідівігруп,яківходятьдоїїскладу.

Національний дух у пізнанні світу

Проблема національного самовизначення народу, форму-вання його етнонаціональної самосвідомості не є винятком уцьому плані. Процес етнічної самоідентифікації соціальногосуб’єкта(індивідаабопевноїспільноти)відбуваєтьсянесвідо-моякпроцесспіввідношення“свого”,звиклогоспособужиттязвизначенимизвичками,традиціями.Уцьомувипадкуетно-визначенимфакторомвиступаєсамспосібжиття(суспільногойіндивідуальногобуття),як“…типовідляданогосуспільстваформижиттєдіяльностілюдей,детермінованіумовамиїхжит-тя”[36,178].

Результатиспецифічногопроцесупізнаннясвіту ілюдинина рівні буття як повсякчасності (буденності) фіксуються увиглядістереотипівповедінки,мислення,дії.Великурольтутвідіграють етнічні стереотипи (або “стереотипи-значення”) успеціалізованійформівираженняетнонаціональноїсамосвідо-мостісуб’єкта.

Людина тільки тоді стає особистістю, коли вона творчоюактивністю втілена в удосконалення соціальних відносин, вборотьбузапрогресідобробутлюдства.Міраособистостіви-мірюєтьсяїїактивізмомзперетворенняівдосконаленнясоці-альнихвзаєминміжлюдьми.Людина—цебезмежнорозумнаживаістота,якаперебудовуєсебеізмінюєтієюмірою,вякійвона істотно змінюється і перевтілює весь комплекс взаєминвідповідної системи “вузла”, куди зводяться всі “нитки”. Та-кий істотний“вузoл”справжнійфілософповиненсамостійно

154

розв’язувативсоціумі.Необхіднорозроблятивчення,уякомусуспільні відносини є активними (на основі ентузіазму, аль-труїзму,тількиневабсурдному“голому”розумінні,авістот-но-цілісному)ізнаходятьсяурусі,встановлюючидіалектичнебезмежно-кінцевепрогнозування,щоєджереломтакоїактив-ності на рівні самосвідомості, самопізнання окремої людини.Тількиталюдинаприродносильна,якасильнадухом,босамаприрода—єдух.Концепціятакогодуху,досягнуталюдськоюнатуроюупроцесі її історичногорозвитку,виявляєтьсяуси-стемі асоціацій, “приватних і суспільних”, “наглядних, таєм-них”, які, сплітаючись між собою, утворюють державу і все-світнюполітичнусистему.

Сьогоденна практична філософія у царині “свободи” духуздатна виразити лише загально-методологічне ствердженняі не більше: вона не може зійти з існуючого шляху протиріч,неможеговоритиінакше,якузагальнихрисахпроіснуваннясвіту без протиріч, не створюючи утопію. Але це не означає,щоутопіянеможеволодітифілософськоюцінністю,боубудь-якій політиці детермінується філософія недостатньою міроюлінійна(сумбурна).Аджепротиріччявсоціальномуорганізміяквияврозмаїттямоделейгруповоїісторичноїсвідомостівід-повідних індивідів є віддзеркаленням розмежування по “вер-тикалі і горизонталі”. У підпорядкованих соціальних групахтакерозмежуванняпостаєдомінантомугенеративномурусліяк“природного”досягненнянезалежноїісторичноїсвідомості.

Категорійний і об’єктивний імператив передбачив можли-вістьбутизведеним“злоюволею”довизначенихформреляти-візмуіскептицизму,прощоговоритьКант:“Вирішуйзавждитак, як ти хотів би, щоб діяли люди за одних і тих самих об-ставин” [68, 306]. Якщо кантівську формулу експропірувати,тозмісттакоїформулинесеаргументнебезпекирелятивізмуіскептицизму.

Історія—цепостійнаборотьбаокремихіндивідівігруплю-дей,метаякої—змінитите,щоіснуєукожнийданиймомент;але для того, щоб боротьба була дійсною, ці індивіди і групи

155

людейповиннівідчуватисебешляхетними(високодуховними)екологічнимивихователямисуспільства.НадумкуА.Грамші:“Практичнафілософіяставитьпередсобоюдвазавдання:вестиборотьбузсучаснимиідеологіямивїхнійвагомійкристальнійформідлятого,щоббутиспроможнимстворювативласнугру-пунезалежноїінтелігенціїівиховуватинароднімаси,культураякихбуласередньовічною…Здругогобоку,сучаснакультура,особливокультураідеалістична,нездатнавиробитиніякоїна-родної культури, не здатна наповнити моральним і науковимзмістомвласнішкільніпрограми,щовідстаютьабстрактнимитеоретичнимисхемами;воназалишаєтьсякультуроювузькогокола інтелектуальноїаристократії,якщоівпливаєнамолодь,тотількивідвипадкудовипадку”[41,71].

Етнічні стереотипи, як і етнічні традиції, є складниками всоціумі. Будучи реалізацією колективного досвіду минулихпоколінь,етнічнітрадиції істереотипинелишесинтезуютьубуденнійсвідомостіуявленняпровласнеічуже,айвиражаютьемоційнеставленнядоних.ЗгіднозтрактуваннямІ.С.Кона,уцихстереотипах“сконденсованався історіяміжнаціональнихвідносин”[77,221].

Однієюзформчуттєвоздатноїреалізаціїстереотипіветніч-ноїсамосвідомостієнароднакультурадуху,зокремафольклор(уширокомурозумінніцьогопоняття—яктворчадіяльністьнароднихмасіякрезультатицієїдіяльності,реалізованіуспе-цифікованихнаціональнихформахпоезії,музики,хореографії,атакожвобрядах,іграхіт.д.).

Буденність фольклору як важливої сторони життя народ-нихмасуперіод“предісторії”етносу,апотіміпідчассталогорозвитку етнонаціональної спільноти, визначає ставлення доньогоякдоважливогоджерелаінформації,заякимможнароз-пізнатиетнічнусамосвідомістьнародуійогоеволюціюдухов-ноїтворчості.

Нині існують два принципово протилежні підходи до ви-вчення різноробочих фольклорних явищ. Перший — основа-нийнарозмаїттіфольклорнихжанрів івивчення їхурамках

156

спеціальних дисциплін — етнохореографії, етномузикології іт.д.Другий—потребуєрозглядупевногофольклорногояви-ща як цілісного утворення, реалізованого у вербальних і не-вербальних компонентах і заснованого на традиції образногомислення.

Першадумкабулапопулярноюувітчизнянійфольклорис-тиціу20–30рокахХХст.Їїрозвивавусвоїхпрацяхвідомийдослідник усної народної творчості В. Я. Пропп, однак вжескоро постала ясна обмеженість і однотипність такого підхо-ду. Сам Пропп, досліджуючи пісенну творчість російськогонароду,змушенийбувпозначитиневизначенимсловом“руху”(тілоруху)всіформифольклору:іхороводніпляски,іскладнупантомимународнихігор,іритуальнідійства[120,214].

У вищому ступені взаємозв’язок і взаємозалежність різ-них деталей і компонентів властива такій специфічній формінародноїтворчості,якобряд.Обряд(ритуал)—церезультатдіяльностісуспільноїсвідомостіархаїчногоколективуназаса-дах розвитку середньовіччя, коли всі важливі події в життілюдей—вступушлюбівведенняврід,посвятавлицарі—під-лягалиритуалу,супроводжувалисьособливимипроцедурами,незгодазякимианулювалаакт[44,321].

Такимчином,обрядністьбережеважливімоментилюдсько-гожиття,фіксуєпочатокікінецькалендарно-трудовихцикліві служить предметно-образною реалізацією тієї світової кон-цепції,якавластиваміфологічнійформілюдськоїсвідомості.Інакшекажучи,разомзміфомобрядєголовноюформоюса-мосвідомостіісамоописувархаїчномуітрадиційномусуспіль-стві.

Специфіка обрядової діяльності, визначена специфікоюсамогоспособужиття,напершихетапахрозвиткулюдськогосуспільствапостаєголовниметновизнанимфактором.

Для нас обряд цікавий тим, що він поєднує відносно “ру-хомі”форминародноїтворчості(наприклад,пісні,гумор)так,щоодинітойсамийобрядурізнихсвоїхкомпонентахнесеін-формаціюіпроранніетапиісторіїетнічноїспільноти,іпровід-

157

носнопізніперіодиетнічногорозвитку.Прицьомуневербаль-ні компоненти обрядової дії відрізняються більш архаїчноюформою.

Мовнатворчістьконстатуєзазвичайрезультатвідповіднихзмін,вякихархаїчніелементипоступовомаливакансіюнасу-часні.

Демократичний характер суспільного буття слов’ян знай-шов своє відображення у релігійному політеїзмі. Як свідчатьлітописці,зокремаПрокопійКесарійський(VІст.),поклонін-няслов’янськомуверховномубожествунесупроводжувалосьпевнимиритуалами,аіззагальнослов’янськогопантеонубогівкожнийслов’янинвибиравсобіодногоабокількохпокровите-лей,якимпоклонявсяіприносивжертви(цейзвичайпізнішетрансформувавсяукультхристиянськихсвятих).

Літописець зафіксував і еволюцію язичництва, описуючиперехід від поклоніння природним об’єктам (річкам, джере-лам,рослинам)дообожествлінняприроднихсиліпоклонінняпомерлимпращурам.Нерозвиненістьуявпросмертьіпотой-бічнежиттязводиладовпевненостівіснуваннялюдськогобез-смертя,причомубезсмертяреального—неувиглядібезплідноїдуші,ауновомутілі,новомуобліку(наприклад,вогню,паричидиму),і,такимчином,пращуризавждизнаходилисьпоряд,безпосередньодіючичерезнегараздинажиттяідобробутсвоїхнащадків.

Міфічнебуттянеєідеальнимурозуміннівідображеннядій-сностівабстракціяхірозуміннізробленоголюдиною.Воноіде-альне,оскількиєзнімком—образомдійсноїреальності—світубогів(світсмертних—ілюзорний).Усвідомленнявідбуваєть-сянарівніпочуттів,оскількипредметністьнапередзнайденадлясмислів.Томудійсністьвираженаідеалістично,правильно,нормативно,прекрасно,аленіякнетипово,формалізовано.

Міфологічнасвідомістьрухаєтьсязаміфологічноорганізо-ванимлюдськимбуттям,вона“усвідомлює”міфологічні“зна-ряддякультури”—ритуал,магіютощо.Вонаробитьценесві-домо,не“післятого,як”,анемовбизрушуєтьсяразомзцими

158

органами конструювання світу — формуючи їх, утворюєтьсясама.Аленеякзрозумілість,аяк “прийнятність”,установле-ність,інакомовність(як“мовлене”нетим,кимздаєтьсянапер-шийпогляд,інепроте),мовленеіншимчином,ніжвисловленепредметниммовленням.

Із семантичною смертю предметів виникає (у свідомості)їхняатрибутивність.Сприйняття,вираженечерезформумета-фор,засихає,азастигліобразипочинаютьжитисвоїмформаль-ним Богом. Рух стає необхідним композиційним елементоммеханізму,якийможназавеліннямлюдини,Богазавестиабозупинити.Такимчином,просторово-часовімежісвітурозши-рюються,сутністьпереповнюєтьсядоїївираження.Просторо-во-часовийконтинуумміфутотожнийсамсобівусіхвиявлен-нях,немаєпорівнянняучасі,непереживаєтьсяпостфактум.Міфнеживезазаконамипросторутачасусаметому,щодій-сністьуньомуживе,анепереживаєтьсявісторії[180,97].

Найбільш вагомим серед всіх слов’янських богів є Перун(боггрозиігрому)іВолос(Велес)(“твариннийбог”)—покро-вительдомашніхтваринібогбагатства“навсюРусь”.

ЗагаломСмертьудревніхслoв’янусвідомлюваласьякдварізнихобрази.КрімкультуМари-Морени,пов’язаногозсезон-нимиритуаламивмиранняівоскресіння,зкультомводизага-лом(водянимирусалками),існувалащеіНавьяквтіленняпо-хоронноїмади,наякійпливутьдоцарствамертвих.Донашихднів зберігся звичай святкувати Навський Великдень, деньпоминанняпомерлих,колидушіпокійнихродичівзбирають-сяубатьківськомубудинку,коливеликусилумаютьМавкиіНавки (Нявки) — душі померлих без необхідних обрядів, якправило,дітейімолодихдівчат[39,154].

Усистеміміфо-релігійнихуявленьзнайшлавідображенняісоціальнаформаетнічноїсамосвідомості.Доприйняттяхрис-тиянстварелігійніуявленнябули,загалом,однаковимиіупро-стихсмердів,іукнязів.АлепіслямасовогохрещенняДревньоїРусіхристиянськавіра—вірасоціальнихверхів—виступилавопозиціїдонародного“паганства”.

159

Характеризуючи найбільші архаїчні форми міфологічногопізнання світу, ми звертаємось, головним чином, до обрядівкалендарногоциклу.Аджерозквітмистецтванаціональноїви-шивкиєсуттєвимстилемвиконанняяк ізакольоровоюгам-моюумежахокремихрегіонів,інавітьсіл,якбагатопланової,багатофункціональноїоб’єктивізаціїіндивідуальнихісуспіль-нихтворчихуподобань.

Відродженняукраїнськогонародногодуху,яке,завдякипри-родностідлясоціальноїенергетикинашоїкраїни,маєсприятивідновленнюналежногорезонансуукраїнськогосуспільстваздуховноюенергетикоюсвітовогоРозуму,повиннедоповнюва-тися становленням так званого територіального патріотизму,який,якзазначивВ.Липинський,єхарактернимдляхлібороб-ського менталітету: “Нація й земля у понятті хлібороба — цесиноніми”.

Самдухнепотребуєвакууму.Уцьомуможнапереконатисянаприкладірозвиненихкраїнзаходу.Покищо“суспільствоспо-живання”“пристойно”виконуєсвоюфункцію—відволіканнясвідомостізадоволеннямвсілякихматеріальнихзабаганоквідпорожнечі,утвореноївпідсвідомомувнаслідокневідповіднос-тілюдинисвоїйвищійметі—наближеннюдоприродногодуху.Але,якзазначаєЛ.Кривега:“…Техногеннацивілізаціяабсолю-тизує суто інструментальне, споживацьке ставлення до світу,щорівнозначнеперетвореннювсьогосущогоназасібдляінди-відуальноговиживання…Посуті,це—тримальніконструкціїпородженогонеюжиттєустроютасуспільства,якіагресивноітехнічнопідкорюютьприродутасоціальнізв’язкицілямтаін-тересаміндивідуальноговиживаннятапороджуютьнеконтро-льованісоціальнінаслідки”.

У нинішньому буденному житті мало справжнього. Щож стосується інтегрованої (загальносуспільної) ідеї, то зна-ходження кожною людиною власної певної ідеї (думки) абоБога в собі “в серці розуму” саме і буде її детермінантом. Босправжня,анемеханічна,інтеграціявідбуваєтьсячерездифе-ренціацію,якатрансформуєтьсяусвоюпротилежність.Такій

160

диференціаціїсприяєсучаснийстанрелігійноїсвідомості,ха-рактерною тенденцією якої, як вважає Л. Кривега, є процес,колирелігійнийритуалпідриваєтьсяелементомособистоїре-лігійності, прагненням вийти на рівень особистого діалогу зБогомтапошукуістини[44,332].

Народний дух кожної особистості будується власнимінноваційним магістральним напрямком. Адже загальнимирисамитакоїсвітоглядноїорієнтаціїє“вільне,ясне,адекват-небаченнясвіту,більшеусвідомленнясебеіповнотипережи-вань,розширенняособистісногодосвіду,відкритістьінноваці-ям,толерантністьдо“чужого”, “іншого”якшансуподоланнясуперечностіміжіндивідуально-унікальнимтауніверсально-всезагальним, що є складником у глибинах суперечностідуху”.

Творчадуховнаособистість—ценемеханічнийнабіррис,анеповторнедіалектичноєдинеорганічноціле.

Розумово-вольовізусилляпов’язанізочікуваннямвідсебеістотнихзмін,конкретнихрезультатівсамовиховання.ЗцьогоприводуМинцзизазначав:“Необхідновесьчаспрацюватинадсобою,аленерозраховуватинабезпосереднійуспіх.Хайсві-домістьнезабуваєпроцеінедопомагаєростуякпроцесномупідходу до самовдосконалення і створення відповідних умовдлявивільненнявласнихтворчихсилузмістовомурезонансізісвітовоюсоціально-духовноюцілістю”.

Реальність такого шляху вбачається цілком можливою за-вдякий іншимсуб’єктнимпроявамдуху—почуттям,відчут-тямтаінтуїції.Так,тибетськийбуддизмнаголошує,щодлядо-сягненнядушевноїгармоніїякелементуактиваціїдухувеликезначення має не лише раціональне (мислення), а й ірраціо-нальнізасоби:“Задопомогоюправильногоспоглядання—тоб-томедитації—людинабездопомогироздумів,алишезавдякиінтуїціїможезробитиправильнівисновкипроте,щодлянеїкорисне,ащо—ні”[178,298].

Найгуманістичнішевченнянебудекориснимдлялюдини,якщовонамеханізуєдосвоєїсвідомостіабопам’ятіпевнізнан-

161

ня, а не внутрішній відгук (на основі сакральних знань) цимзнанням,невідчуваєрезонансузними.

Людина,вступаючинапевнийезотеричнийшлях,маєвипе-реджатистанстагнації.Аджеголовнуцінністьурусіявляєсамрух,анемісцезнаходженнянаосікоординатточки,відякоївінпочався. Надмірне захоплення ірраціональністю канонів пев-нихсхіднихвчень—одинзкроківдопсихічногозахворюван-ня.ПротитакоївідмовивідрозумузастерігавщеГ.Юркевич:“…Містик міг лише поринати в темне почуття єдності й без-конечності—туглибиновістьсерця,дезрештоюзгасаєбудь-яке світло свідомості. Це хворобливе явлення містицизму...”[178,136].

4.5. Іміджякособливийвидсоціальногосвітувінтелектуалознавстві

Особливостііміджувсучаснихумовахгіперрозвиткузасо-бів масової інформації, реклами, соціальних технологій тощоокреслюють його соціально-філософські виміри. Імідж — церізновидобразу,якийвиникаєякпродуктсоціальногопізнан-ня,щофункціонуєвумовахсоціальноїгрупи,уміжособистіс-нихстосунках.

Упсихологічномузмістіімідж-образєраціональнимкомпо-нентомдуховногокапіталу,що існуєнапідставідомінантнихмотивацій,щопозначаєтьсявибіркованимчуттєво-емоційнимнавантаженням.Основнацільтворцівіміджуполягаєузабез-печенніатракціїякпсихологічноготяжінняпевногосоціально-гокласу,групи,організації,щоформуєтьсявумовахсоціальноївзаємодіїнаосновіособливихпрофесійнихстратегійтамето-дів.Цеєрезультатомвідповідноїцілеспрямованоїактивностізбокусуб’єкта.

Специфічні особливості іміджу-образу можна позначитив інформативному вигляді. Ці істотні ознаки можуть існу-вати реально або можуть бути довільно створені, приписаніоб’єктові творцями іміджу, оскільки імідж-образ нелінійноздатний змінювати своє значення відповідно до змін у свідо-

162

мостісоціальноїгрупи.Уційплощиніслідзвернутиувагуназнаки-символи вербального й невербального характеру, щопритаманні структурному змісту іміджу-образу в лексико-се-мантичномуполі.Прицьомузнаки-символи“відсилають”ау-диторію до широкого кола інтерпретацій шляхом “зміщення”стійких ієрархій значень. У процесі створення іміджу-образуцезміщеннявідбуваєтьсязарахуноквикористанняприйомів“переносу”контексту,“підключення”дочужоїдумки,щозабез-печує“тяжіння”аудиторіїдооб’єкта[117,127].

Завдяки складній, “вибудованій” символіці імідж-образвідповідає: а) безпосереднім очікуванням цільової аудиторії;б)комунікативно-семантичномупростору,вякомуіснуєпев-насоціальнагрупа;в)образусоціальногосвіту,якийсклавсяусвідомостіпевноїсоціальноїгрупи,умасовійсвідомостісу-спільстваабойогочастини.Імідж-образ—активний,оскільки,використовуючи символічну мову, впливає як на свідомість,такінаемоціїаудиторії.Більшетого,аналізсучаснихкомуні-кативнихпрактик,технологійформуванняіміджусвідчить,щосприйняттяіміджунеможебути“безпристрасним”,сутораціо-нальним.Очевидно,цепов’язанозтим,щоспецифічноспря-мованаактивність іміджу-образувбільшостівипадківпрагне“обійти” раціональні структури індивідуальної свідомості йохоплюєтікомплексиуявленьіколективніпереживання,якіскладаютьглибиннішарилюдськоїпсихіки.Тимсамимімідж-образ,впливаючинааудиторію,непомітно“програмує”вчинкипредставниківцієїсоціальноїгрупи,формуєвідчуттяідентич-ностізгрупоюйгруповуповедінку.

Зурахуваннямотриманихданихдалірозглянутоособливос-тіфункціонуванняіміджу-образувконтекстіполікультурногосуспільстваівиявлено,щоімідж-образ,якправило,будуєтьсясистемно й спирається на ті психічні структури (колективніуявлення) й на ті символічні відповідності (знаки-символи,образисоціальногосвіту),якимиживелюдина.Слідпояснитицю обставину більш детально. Людську психіку можна уяви-тиякдеякускладнуструктуру,деза“порогом”свідомостіміс-

163

тяться“елементарніобрази”,елементарніуявлення,архетипиколективного несвідомого, що є важливим у структурномузмістііміджу.

Архетипи—цедавнійспадоклюдськоїісторії,вонимаютьсимволічну природу і глибоко приховані у структурах психі-ки.ЗгіднозконцепцієюшвейцарськогопсихологаК.Г.Юнгаужиттікожноїлюдиниархетипивиконуютьважливуфункцію,а саме: у певних життєвих ситуаціях здатні актуалізуватися,наповнитисяреальнимжиттєвимзмістом,“звільнити”енергіюнесвідомогойтимсамимнадатидопомогусвідомостівпошуку“ключа”донетиповоїситуації.Інакшекажучи,уцьомувипад-кунадопомогуособистостіприходить“ідеал”—колективнийобраз, колективне уявлення або архетип. З огляду знаково-символічноїформи,архетип—цетипізованафігура,символіч-нийобраз,який“вказує”на“містичнупричетність”(К.Г.Юнг),асаме:допомагаєунизцівипадківустановитизв’язококремоїлюдиниздуховнимдосвідомпредків.

ЯкзазначаєЮнг,дляформуванняархетипівважливо,щобдеякіфігуриповторювалисьпротягомстоліть іфункціонува-ли там, де вільно функціонувала творча фантазія людей. Та-ким чином, архетипи узагальнювали й типізували мільйониособистих переживань у єдиних образах психічного життя;подібніобрази,усвоючергу,набувализнаково-символічного,образноговираженняумові,унайрізноманітнішихвидахтру-довоїдіяльності,упрактикахтворчості,насампередумагічнихкультах,вобрядахіритуалах,урелігійніймістиціймистецтві.Тому, наприклад, образи міфології є складними продуктамитворчоїфантазіїізцієїточкизоруважкопіддаються“перекла-ду”намовупонять:“Укожномузних,—пишеЮнг,—викрис-талізуваласьчасткадолі,часткастражданьіблаженства—пе-реживань,якібезкінечноповторювалисьубезлічіпредківі,заневеликимивинятками,завждималиодинітойсамийвигляд”[219,176].

Аналіз сучасних досліджень показує, що комплекси асо-ціацій, символічні значення, символічні фігури й конотації,

164

викликані контактом сучасної людини з архетипом, можутьбути надто широкими. По-перше, кожна фігура-архетип має“згорнуту” історичну розповідь, міф, який сягає своїм корін-ням в історію культури й охоплює синкретичний комплекскосмологічнихуявлень,етичнойестетичнозабарвленихідей,подій, значимих проблем і способів їх розв’язання. Неодно-разово повторюючи специфічну ситуацію, яка сприяла ство-реннюцьогопрообразу,архетипздатнийвиконатиадаптивнуфункцію, допомагаючи в момент контакту окремій людині“перевести” нетипову життєву ситуацію у типову, апробова-ну. По-друге, змістовне багатство архетипу, конкретизоване взмістовному багатстві образу (символу, алегорії, знаку), “під-ключає”індивідуальнусвідомістьдоколективної,адуховнийдосвід окремої особистості — до духовного досвіду людства.Тимсамимархетипвиконуєкомпенсаторнуфункцію.Уцьомуплані можна згадати образи мистецтва, наповнені, приміром,живимвідчуттямгероїки,високоготрагізму,уособленоїліри-ки, різними відтінками естетичних переживань. Образністьмистецтва, з одного боку, звернена до архетипної образності,до глибин родо-індивідуальної пам’яті, до історії культури, аздругого—адекватнадуховісвогочасу.Отже,вобразахмис-тецтва “розгортається” матеріал різної часової модальності, авдраматургічнихструктурахцілісниххудожніхтворів,уфор-мально-змістовнихелементаххудожньоїмови“опредметнені”різночасові фрагменти людського досвіду. Прагнення мисте-цтвадообразноговтіленняісторичнонакопиченогобагатствалюдськоїчуттєвостідозволяєокремійлюдинінаемоційно-ра-ціональному рівні залучитись до духовного “коду” людства,“самоздійснитися”у“великімчасі”культурийтимсамимздій-снитивласнукультурнуідентифікацію.

Отже, особливості функціонування іміджу як механізмуідентифікації особистості полягають у наведеному нижче.Повноціннийімідж-образєтимінструментом,якийпов’язуєрізночасові фрагменти конкретного й абстрактного та здій-снює постійний перехід між ними. Способи переходу в кож-

165

номувипадкуможутьбутирізними,опосередкованимитимизавданнями,якістоятьукожномуконкретномувипадкупередтворцямиіміджу.Важливоте,що,виникнувшиіздійснюючи“поступально-обертальний рух” від конкретного й абстракт-ноготанавпаки,іміджзадаєапробованішляхиідентифікації,завдяки чому об’єкт сприйняття стає пізнаваним, принадли-вим і безпечним. Тому в умовах соціальної взаємодії іміджфункціонуєякспецифічнийсоціа-льно-психологічнийфено-мен,який“звільняє”(компенсує)внутрішнюенергетикумаси,сприяєїї“переносу”наоб’єкт,інаційоснові—ідентифікаціїзоб’єктом.

Проблема іміджу як механізму ідентифікації у сучасномусуспільстві дозволяє звернутися до проблеми категоризаціїіміджу. Насамперед проблема категоризації отримує активнурозробку в рамках найновіших напрямів соціальної психоло-гії.Дотакихнапрямів,зокрема,належитьпсихологіясоціаль-ної перцепції, психологія управління, дослідження корпора-тивної культури, аналіз проблем корпоративної ідентичності,практичнароботазістворенняіміджукорпорації(організації).Категоризаціяпозначаєуцьомувипадку“введенняусистемузнаньпросвіт,організаціюцієїінформаціїузв’язаніструктуризметоюосягненняїїзначення”.Процескатегоризаціїстановитьнайбільшзагальнийспосіброботиякіндивідуальної,такіма-совоїсвідомостіізсоціальноюінформацією.Восновікатегори-зації—диференціаціяйкласифікаціяоб’єктівчерез“віднесен-някожногоновогооб’єкта,щосприймається,допевногокласуподібних і вже відомих раніше об’єктів, тобто до категорії. Уходісоціальноїкатегоризаціїоднимзтакихоб’єктів,однієюзіспецифічних категорій соціального пізнання може виступатисоціальнагрупа(організація,корпорація).Прицьому,групавумовахсоціальногопізнаннянеє“застиглим”,абстрагованимвідреалійфеноменом.Соціальнагрупа—цецілкомреальнийоб’єкт,джерелоспецифічноїактивності.Категоризаціяякодинзмеханізмівсоціальноїперцепціїохоплює,такимчином,когні-тивну,поведінковуйцінніснускладові.

166

Категоризаціїздійснюютьсянаосновісуб’єктивногодосві-ду.Алевконтекстіспільноїдіяльностідосуб’єктивногодосві-дудодаєтьсящейдосвідгрупи,якійналежитьіндивід,ідосвідкультури. Вплив групи на індивідуальні соціальні уявленняполягає у наступному: а) група фіксує певні аспекти явища,якесприймається,інав’язуєакцентуваннящодонього;б)гру-павпливаєнаприйняття/неприйняттятієїчиіншоїінформа-ції,встановлюючирівнідовіридоджерелінформації,атакожодночасновстановлюючисанкціїдотих,щонезгодні,тамірупевної толерантності щодо них; в) група впливає на частотувикористання соціального уявлення в комунікації та під часапеляціїдоньогоупроцесіприйняттягруповихрішень.Водно-часзначимістькультурноїскладовоїдляпроцесівсоціальногопізнаннявціломустаєдлядослідниківусебільшочевидною.Уцьомупланівивченняпроцесівсоціальноїкатегоризаціїпе-редбачаєрозширенняспектраобразнихелементівсоціальногосвіту. Дослідники наголошують, що система образно-когні-тивних елементів охоплює разом зі звичайними знаннями йколективнимиуявленнями,образЯ,образІншого,образЧасу,образГрупи,образСередовищаі,нарешті,образСвітувцілому.Прицьомукультурназумовленістьусіхпереліченихобразнихоб’єктиваційсоціальногосвітубезсумнівна.

Образніоб’єктиваціїсоціальногосвітувираженівсистемахмови, у моделях вербального й невербального спілкування, узнаках і символах ідеологічного й культурного змісту. Відпо-відно, специфіка індивідуального/групового бачення світузнаходить своє відображення, з одного боку, в нормах мови,у специфіці жаргонів і діалектів, в особливостях розмовногомовленняймовленнєвоїповедінки,аздругого—врепрезента-тивно-образнихсимволах,депонятійнійобразнікомпонентипредставленівцілісномукомплексі.

Такимчином,слідзауважити,щоіміджваспектідуховногокапіталуєдостатньоскладнимімаловизначенимфеноменом.Теоретичнийаналізпоняття“імідж-образ”даєзмогувиділитиякзагальні,такіспецифічніхарактеристикиіміджу-образу.

167

Іміджвиступаєякрезультатпевноїцілеспрямованоїактив-ностізбокусуб’єкта,айогоспецифічніхарактеристикиполя-гаютьуінформативностітаваріативності.Вумовахсоціальноївзаємодії імідж функціонує як специфічний соціально-психо-логічний феномен, що задає апробовані шляхи ідентифікації.Слід вказати, що в сучасному суспільстві одними з головнихфункційіміджуєфункціїадаптаціїйідентифікації.Крімтого,визначається,щопроблематикарозробкиіміджупов’язанасьо-годнізвирішеннямзначногоспектратеоретичнихіпрактичнихпитань. Спрямованість іміджу до і від суб’єкта, особливостійого функціонування в сучасному суспільстві, соціально-фі-лософськівиміриіміджуєнайактуальнішимизавданнямина-укового аналізу цього складного феномена. Вивчення іміджуякмеханізмуідентифікаціїуполікультурномусуспільстві,всу-часнихумовахстрімкогорозвиткузасобівмасової інформації,реклами,політичнихтехнологійдозволяє“зняти”йогонегатив-нийаспект,пов’язанийзманіпуляцієюякіндивідуальною,такісуспільноюсвідомістю,йвиділитизметоюподальшогопрак-тичноговикористанняйогопозитивніадаптаційніаспекти.

Успектрікомунікативноїдіяльності іміджуякособливоговидусоціальногосвітуслідрозумітитапереосмислюватисо-ціальнеоточеннясуб’єктів.Уплощинірізноманітнихмотива-цій—цепотребабутилідером,щоєскладовоюіміджу.Аджелідери необхідні як символи загальної ідеї для мобілізаціїенергії в духовному капіталі. Лідер концентрується на пошу-ку шляхів узгодження розмаїття певних потреб та інтересів.Звідсизростаєрользнань, інтелектуальногопотенціалуліде-ра,оскількивінвдихаєжиттявнадії імріїоточеннятадопо-магає побачити захоплюючі перспективи майбутнього. Самелідер як генератор креативних ідей, що формує духовнийпрогрес людства, здатний здійснювати мрії в світі, що відпо-відним чином руйнує ці мрії. Такий лідер вносить у сучаснесуспільство дух відкритості, є ефективним у протистояннідеструктивним духовним процесам і постає важливою пере-сторогоюнашляхуздійсненнянетерпимостійнасилля,соці-

168

ального вибуху й громадянської війни за умов кризи ненор-мативної культури. Оскільки імідж повинен мати силовийвектор культури, поставивши в центр державотворчих і ви-ховних процесів національну парадигму. Тому однією знайбільш продуктивних ідей лідер здатний консолідуватиукраїнську спільноту і вивести “ансамбль” політичних, ет-нонаціональних, релігійних процесів у площину діалогу, щоє ідеєю громадянського суспільства. При цьому вирішальнуроль відіграє не наявність “відповідних традицій і не рівеньекономічного розвитку, а ставлення української спільноти доєвропейського і світового досвіду, зокрема до витворенихсвітовоюцивілізацієютрадиційдемократіїтагромадянськогосуспільствазусімайогоінституціями”[164,190].ВУкраїнієпевнітрадиціїгромадянськогосуспільства(щезчасівречіПо-сполитоїтаМагдебурзькогоправа).

У силу цього громадянське суспільство “вже сьогодні від-роджується на певній частині її території, до того ж процеснаціональної емансипації в Україні має виразно проєвропей-ський,загальнодемократичнийхарактер,…щоживитьгромад-ськудумку” [164,190].Цемаютьбутирізноманітніасоціації,спілки, об’єднання, в яких оформляються економічні, про-фесійні, релігійні та культурно-мистецькі інтереси громадян,не охоплені впливом держави і політичної системи. Ця тео-ретико-праксеологічна парадигма створює акцент на само-цінній значущості особистості, а саме: на вихованні почуттягромадянськості “сердешним врожаєм” на “ниві” совісті тачесті. При цьому лідером як важливим структурним компо-нентоміміджуповиннабутинаціональнаелітананалежномурівні: це професіонали добротної справи, шляхетні особис-тості, люди здорового глузду, здатні мудро розпорядитисяісторичною інтелектуальною спадщиною, примножити полі-тичні, економічні, правові та культурні здобутки своїх пред-ків у системі духовного капіталу. Адже Україна є потенційнобагатоюдержавою,яказдатнасамостійнореалізуватисвійпо-тенціал.Самеукраїнськаелітаякрушійнаінтелектуальнасила

169

цивілізаційногопоступуповиннарозгортатисяуплощинігро-мадянськогосуспільства,деімперативособистісногобуттялю-дининабуваєвирішальногозначення.

Такимчином,потрібнозазначити,щонайважливішимчин-ником іміджу українських громадян є формування власноїеліти,здатноїмобілізуватирозмаїттяриснації,ефективноко-ригуючизмістнаціональноїсвідомості.Віденергіїтазавзяттятворчої еліти залежить, як ефективно шляхетна особистість(інтелігенція)набуватимеукраїнськоїдержавницькоїідеологіїзрозуміннямсутінаціональнихінтересів.Цедаватимеелітіпо-чуттявідповідальностізаідейнийстангромадян,оскількипро-блемадуховноговідродженняукраїнства—цеїїзавдання.Длятакої елітної людини характерна відданість, гідність на рівнілицарівдуху,просторістьсвітогляду,певнийрівеньособистоїкультури.Дляцьогонеобхідні:а)відповіднеусвідомленняви-нятковості(окремішності)українськоїнації;б)смислотворчапереконаність,щосвітзбудованийнадіалектичнійвзаємокон-куренціїміжсуб’єктами(народами)якоднеорганічнеціле.

Ключові слова: гносеологія, рефлексія, соціалізація, творчість, геній, ідейний пріоритет, імідж.


1. Розкрийтесоціогносеологічнікоренірозвиткуінтелектуа-лознавства.

2. Учомуполягаєсоціалізаціяінтелектуала? 3. Чим відрізняється істина від правди в інтелектуальному

пізнанні? 4. Щоєосновоюдуховногокапіталувінтелектуалознавстві? 5. Охарактеризуйтесутністьгеніяусучасномурозумінні. 6. У чому актуальність ідейного пріоритету в розвитку су-

спільства? 7. Якіосновніформитамеханізмисоціогенноговпливувла-

тентнихструктурахлюдськогоінтелекту? 8. Назвітьважливікритеріїіміджувінтелектуалознавстві.

170


1. Фихте И. Г.Фактысознания.—СПб.,1914.—С.125. 2. Спиноза Б.Избранныепроизведения.—М.,1957.—Т.1.—

С.358. 3. Новіков Б. В.Творчістьякспосібздійсненнягуманізму.—

К.,1998.—С.78. 4. Гегель Г. В. Ф. Феноменология духа. — СПб., 1992. —

С.157–159. 5. ВеликаісторіяУкраїни:В2т.—Т.2.—К.,1993. 6. Онтологічні проблеми культури. — К.: Наук. думка,

1994. 7. Макс Вебер.Соціологія.Загальноісторичніаналізи.Полі-

тика.—К.:Основи,1998. 8. Хосе Ортега-і-Гассет.Вибранітвори.—К.:Основи,1994. 9. Дюркгейм Э.Оразделенииобщественноготруда.Методсо-

циологии.—М.,1991.10. Шеллинг Ф.Сочинения:В2т.—М.:Мысль,1989.—Т.2.—

597с.11. Гегель Г. В. Ф. Философия истории: Соч.: В 3 т. — М.:

Мысль,1976.—С.61.12. Лебон Г. Психология народов и масс. — СПб., 1896. —

С.48–49.13. Яннарс Х. Варіації на тему Пісні Пісень. — К., 2003. —

213с.14. Лой А. Н. Феноменпониманияикультурно-историческая

онтологиясознания//Пониманиекаклогико-гносеологи-ческаяпроблема.—К.:Наука,1982.—145с.

15. Табачковський В. Г. У пошуках невтраченого часу: нари-си про творчу спадщину українських філософів-шістде-сятників.—К.:Наука,2002.—С.189.

16. Полюга Л.Натхненнийідеєютаріднимсловом//ДеркачП. М. Короткий словник синонімів української мови. —Львів;Краків;Париж,2003.—431с.

17. Андрущенко В. П. Організоване суспільство. — К.: ТОВ“АтлантЮЕмСі”,2005.—С.397–398.

171

18. Толстоухов А.Українаівикликипостіндустріальноїдоби/А. Толстоухов // Політичний менеджмент. — 2003. —№3.—С.3—13.

19. Андрущенко В., Губерський Л., Зуєв Л.Проблемагуманізмувсучаснійфілософії.—К.,1995.—С.7.

20. Бацилли П. М. Место Ренесанса в истории культуры. —СПб.,1996.—325с.

21. Франк С. Культура и религия // Философские науки. —1998.—№7.—С.74.

22. Лотман Ю. М.Культураивзрыв.—М.,2008.—264с.23. Маркс К., Енгельс Ф.Твори.—Т.20.—К.,1985.—348с.24. Скоровода Г.Повнезібраннятворіву2т.—К.:Наук.думка,

1993.—Т.1.—531с.;Т.2.—574с.25. Декарт.Избранныепроизведения.—М.,1990.—356с.26. Лейбниц Г. В.Монадология:Соч.:В4т.—М.,1998.—Т.1.—

343с.27. Фейербах Л.Основныеположенияфилософиибудущего:

Соч.:В2т.—М.,1998.—Т.1.—С.325–328.28. Гердер И. Г. Идеи к философии истории человечества. —

М.:Наука,2007.—578с.29. КантИ.Сочинения:В6т.—М.,2004.—Т.5.—345с.30. Гегель Г. В. Ф. Лекции по эстетике: Соч. — М., 1998. —

Т.12.—257с.31. Арон Р.Введениевфилософиюистории/АронР.Избран-

ное:Введениевфилософиюистории.—М.;СПб.,2000.—С.460.

32. Донцов Д.Націоналізм.—2-евид./Д.Донцов.—Лондон,1966.—363с.

33. Дробноход М. Стійкий екологічно безпечний розвиток:українськийконтекст//Дзеркалотижня.2червня2001.—С.36.

34. Забужко О. Філософія української ідеї та європейськийконтекст:франківськийперіод.—К.:Факт,2006.—С.68

35. Ільїн В. Влада, інтелект,мораль//Народнийдепутат.Сі-чень2008.—С.91.

172

36. Лебон Г.Психологиянародовимасс//Западно-европей-ская социология ХІХ — начала ХХ веков. — М.: Мысль,1996.—С.98–99.

37. Липинський В.Листидобратів—хліборобів /В.Липин-ський.—Відень,1926.—462с.

38. Нагорна Л. Регіональна ідентичність: Український кон-текст.—К:ІПІЕНД,2008.—405с.

39. О. Конт. Курс позитивной философии. Антология миро-войфилософии.—М.:Мысль,1971.—Т.3.—С.584–586.

40. Пашкова О. Національна ідея: теоретичний аналіз зміступоняття//Новаполітика.—К.,2000.—№5.—С.39.

41. Попович М. Національна ідея і соціальні трансформації вУкраїні.—К.:Наук.думка,2005.—С.6.

42. Рассел Б.Словарьразума,материииморали.—К.:Наук.думка,1996.—С.70.

43. Розумний М. МиколаХвильовийтаукраїнськаідея//Гене-за.—К.,1994.—№2.—С.101.

44. Фромм Э.Революциянадежды/ФроммЭ.Психоанализиэтика.—М.,1993.—С.332.

45. Вебер М. Основные социологические понятия //Избранныепроизведения.—М.,1994.—С.87.

46. Пригожин И., Стенгерс И. Порядокизхаоса:новыйдиалогчеловекасприродой.—М.,1968.—С.254.

47. Гумилев Л. Н. Этногенез и биосфера Земли. — М.: Тов-воКлышников,КомаровиКо,1993.

48. Франк С. Г. Духовныеосновыобщества.—М.:Республика,1992.—С.257.

49. Пропп В. Я.Фольклоридействительность.Избранныеста-тьи//АНСССР.Институтвостоковедения.—М.:Наука,1976.—С.214.

50. Юркевич П.Ідея.Серцетайогозначенняудуховномужит-тілюдини,згідноученнямсловаБожого.Знаукипролюд-ськийдух//ПамфілЮркевич.Вибране.—К.,1993.

51. Гуревич А. Я. Категории средневековой культуры. — М.:Искусство,1972.—С.318–325.

173

52. Глезерман Г. Е. Образжизникаксоциологическаякатего-рия//Социологическиеисследования.—1976.—№1.—С.70–81.

53. Ясперс К.Духовнаяситуациявремени.Философскаявера.Истокиисмыслистории//ЯсперсК.Смыслиназначениеистории.—М.,1991.

54. Лосев А. Ф.Дух.Философскаяэнциклопедия.—В6т.—М.:Сов.эниклопедия.—Т.2.—515с.

55. Кон И. С.Национальныйхарактер—мифилиреальность//Институтлитературы.—1968.—№9.—С.215–229.

56. Грамши А.Формированиечеловека.—М.,1983.—С.68–72.57. Кант И.Критическогопрактическогоразума:Соч.:В6т.—

СПб.,1995.—Т.1.—С.306.58. История философии (Россия — Запад — Восток). — М.,

1995,1996.—Кн.1,3.59. Довженко О.Щоденник.—К.:Веселка,1995.—С.165–170.60. Бердяев И. Истоки и смысл русского коммунизма. —

Юность,1989.—№11.—С.80–95.61. Гегель Г. В. Ф. Феноменология духа. — СПб., 1992. —

С.132–140.62. Фейербах Л. Основные положения философии будущего:

Соч.:В2т.—М.,1965.—Т.1.—С.332–335.63. Фромм Э.Иметьилибыть?—К.,1998.—С.205–209.64. Гадамер Х.-Г.Истинаиметод.Основыфилософскойгерме-

невтики.—М.,1988.

174

роЗдІЛ 5

АКСІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛОЗНАВСТВА

5.1. Освіта та наука у системі інтелектуальних знань.

5.2. Освіта, наука та виховання у розвитку суспільного прогресу.

5.3. Філософія шляхетної конституції особистості: виховання інтелігентності.

5.4. Смисложиттєві настанови мудрості феномену інтелектуалознавства.

5.5. Ціннісні орієнтири формату духовного капіталу як запорука інтелектуального самозбереження.

5.1.освітатанаукаусистеміінтелектуальнихзнань

В умовах сучасної духовної кризи в Україні актуальним єпитаннящодопроблемизнань,якележитьвосновібудь-якоїідеології. У цьому сенсі особливу увагу привертає волюнта-ризм, який на основі ірраціональних та раціональних чинни-ківлюдськоїсвідомостінамагаєтьсявиявитишляхитаметодивиходузкризовоїситуації.Самезнанняякдетермінуючаінте-лектуальна сила засвідчує, що лише завдяки елементу волі упроцесіоб’єктивізаціїсущихречейстаєактивнимструктурнимкомпонентомдуховногокапіталу.

Вважається, що волюнтаризм як філософський напрямхарактеризує сутнісну природу людини, а саме: ірраціональ-нийтараціональниймоментяксвідомийрегуляторусистемідуховного капіталу, де пріоритетною цінністю є шляхетність(благородність, лицарство, моральність). Крім того, воля єоднієюзформпсихічногожиття,авольовіактилюдиниопо-середковані її розумовими процесами, її уявленнями і дум-

175

камитавиявляютьсявїїдовільнихдіях.Уцьомупроцесіпо-трібнаактивнапрацяінтелекту,щовтілюєлюдськемисленнятапізнання,де знанняможнавизначитиформою існування ісистематизаціїрезультатівпізнавальноїдіяльності.Арістотельвважав,щокоректноюєйогоструктуризаціянаінтуїтивнетадискурсивне — опосередковане висновками і логічними до-казами. За цих обставин існує кілька видів знання: буденне(здоровийглузд),особистіснетощо.Когнітивниймасивможебутидонауковимтанауковим.Науковомузнаннюпритаман-ні логіка, обґрунтованість, доказовість, відтворюваність піз-навальних результатів. Інтелектуальний потенціал розумувченийШестоввіддававперевагувірі—щоправда,застеріга-ючи,що“їйналежитьбутизрячоюірозсудливою”[170,310].Специфіка такого інтелектуального потенціалу, що домінуєнадраціональноюдумкою,маєорганічновключатиаспекткон-структивної самокритики, рефлексивної самооцінки власнихпотенційнихможливостей,девнутрішнявпевненістьнепови-ннапереходитизамежісамовпевненості.Слідзауважити,щоГотфрідВільгельмЛейбніцуподібнювавмудрість“досконало-музнаннюпринципівусіхнауктамистецтвуїхзастосування”[84,97].

У цьому сенсі слід наголосити, що наукова картина світускладаєтьсяурезультатісинтезузнань,отриманихякприрод-ничиминауками,такісоціогуманітарними.Всецеміститьсу-спільніуявленняпросвіт,оскільки“процедурасинтезузнань,отриманихрізниминауками,єнадзвичайноскладною ісупе-речливою. Вона передбачає щонайменше встановлення дина-мічних зв’язків між предметами наук, адже навіть уявленняпро основні системно-структурні характеристики предмета уструктурікожноїнаукивираженеуформіцілісноїкартинидо-сліджуваноїреальності”[131,74].Отже,життєвийсвітреаль-ностіпевноюміроюзабезпечуєсистематизаціюзнаньумежахвідповідної науки. За цих обставин не повинно бути числен-них розривів суцільної тканини знання, внаслідок чого однісегменти не узгоджуються з логікою інших компонентів, що

176

зазнає істотнихтруднощів.Самефілософіяздатнаутримува-тисукупністьістотнихаспектівзнання,йогосистематизаціїтаперспективрозвиткувмайбутньому.

Порівнявшинауковізнанняпросуспільство,зодногобоку,і про природу — з другого, слід визнати у такому знанні на-явністьмоделей,створенихводнійсферінауковихзнань,якіможуть наближатися до загальних рис побудови і динамі-кипізнаннявдругій, ітодіметодологіяцілкомздатнарозви-вати свої концепції так, як це відбувається у будь-якій іншійсфері наукового пізнання, зокрема соціогуманітарних наук.Такаметодологіяздатнавикористовуватисхеми,розробленіводнійсферіпізнання,корегуючиїхіадаптуючидоспецифікиновогопредметавдругій.Інакшекажучи,чіткадемаркаціяміжнауковимзнаннямпроприродуідухзапочатковуваласявна-уціХІХст.,протевтратиласилувкінціХХст.Доказомцьогоєте,щовсучасномуприродознавствідедалібільшурольпо-чинаютьвідіграватидослідженняскладнихсистем,якірозви-ваються,володіють“синергетичнимихарактеристиками”іохо-плюютьякелементлюдинитаїїдіяльність.Самеметодологіядослідження таких об’єктів у системі знань зближує природ-ничо-науковеігумaнітарнепізнанняякоднеорганічнедіалек-тичнеціле,знищуючижорсткімежіміжними,оскількивонивитікаютьоднеізодногояксоціодетермінуючасила.

Ефективність використання знаннєвих ресурсів певноюмірою залежить від такого важливого духовного компоненту,як історицизм,денакопичується іоб’єктивуєтьсясуспільнийдосвід (людини, людей, людства) та здійснюється відповіднаформатизаціязмістуякеталонулюдськоїдіяльності.

Знанняякірраціональнотараціональнозахищенеуявленняпродійсністьвибудовуєдумкулюдського,щозадаєалгоритмсвітогляду. Сьогодні ірраціоналізмом називають різноманітнітечіїуфілософії,щообмежуютьабсолютизаціюрозуму,колийдетьсяпрознання.Прицьомуінтуїціявизначаєтьсяякздат-ністьсуб’єктаосягнутиістинушляхомперманентногоспогля-дання без доказів. Основними характерними особливостями

177

інтуїціїємиттєвість,уявлення,інстинкт,містицизмякеврис-тичнийматеріал.

Як стверджував Сергій Булгаков, на відміну від логічногомислення,інтуїціяосягаєсвітуйогоінтенційнійповнотітане-повторній унікальності: “Первісна безпосередність, інтуїтив-ність споглядання, тотожність знання та свідомості, суб’єкт-об’єктністьбуттявСофіїзчасомпоступаєтьсямісцемподілунасуб’єкттаоб’єктзнеухильноюдискурсивністюіабстракт-ністю(теоретичністюзнання).Народжується“чистийрозум”яксукупністьформ,вякихсуб’єктформулюєсвоєставленнядооб’єкта.Науковийаботеоретичнийрозумвиникаєнаруїнахсоборності, яка віддзеркалює Логос. Відтоді Логос ховаєтьсявонтологію,єлишевнутрішніміприхованимзв’язкомречей,якийунічнійтемрявішукаєratio…”[16, 123].

Уваги в цьому контексті заслуговують такі типи знання,як міфологічні, філософські, наукові, етичні, естетичні, ідео-логічні тощо. Вони в тому чи іншому суспільстві мають дис-кутивний характер. Наприклад, домінуючим типом знанняу Стародавній Греції вважається не міфологія, а філософія.“ВімператорськомуРиміразомзміфологієюістотнурольві-дігравала політична ідеологія та концептуалізована нею ідеядержави…Зокрема,вНовийчасзначеннятакихдомінантпо-слідовновідігравалимистецтво,філософія,право,наука,полі-тичнаідеологія”[131,75].

Щоразу, коли йдеться про знання, вони залишаються не-повними,зпевноюкількістювадіпомилок,апріорінедостат-німи і потребують перманентних узгоджень. Як стверджувавДевід Юм: “Нам залишається вибір між хибним знанням тавідмовою від знання взагалі” [177, 384]. На цьому тлі люд-ський (особистісний) фактор виявляється оптимальним дляпояснення суспільно-історичного становлення, оскільки по-двоєнняструктурилюдськогознаннявідбуваєтьсязарахуноквизначення наявності ідей та речей. Це подвоєння має дина-мічнийтасемантичнийхарактер,щовиявляєідеї,якимвідпо-відаютьпевнііменаречей; ідеї,якимвідповідаютьсукупності

178

речей(складнійідеї—сукупністьпростих);ідеї,якимвідпові-даютьсукупностіречей,алезацієюсукупністюєпевнаідея,щопідлягає обговоренню, та не підлягає визначенню. Крім того,очевидно, що “дискурсивність” знання насамперед уможлив-люєтьсямовою,якавиходитьзамежідійснихречейівідповід-нихідей.Такарозбіжністьміжрозумінняміідеєюякоб’єктомрозуміння створює ситуацію непевності в отриманому знан-ні. Непевність, у свою чергу, означає недостатність повнотизнання, оскільки зміст, отриманий розумом як ідея, не є під-твердженим, відповідно, по-перше, наявним обґрунтуванням,і,по-друге,—можливимвідчуттямпевності.Крімнепевностіможнаговоритипровтратурізноголосогосмислуподальшогопізнавальногопроцесу.Отже,знанняпотрапляєдокатегоріїга-даногояквідповідноїдумки,щорефлексуєдуховнусвідомість.Саме гадане знання належить не лише до сфери буденного,загальнорозповсюдженого, а й до царини філософії і науки,оскількиобґрунтуванняцьогопропонуєфілософія.Розуміннясоціальноїфілософії—цестворенняінтелектуальногопросто-рувсуспільнійриториці(“якшляхетнаіскраубезсмертномувогні”),щодозволяєціліснопізнатижиттєвийсвіт.

Уцьомувідношеннісоціологіязнаннярозглядаєдіалектич-нийвзаємозв’язоклюдськогомисленнятасоціальногоаспекту,вмежахякоговоновиникає,атакожеволюціюіфункціонуван-нярізнихформмисленняізнанняувідповідномусоціокуль-турномусередовищі.Доцихформвідносятьсярелігійнітафі-лософськівчення,науковітеорії,політичні ідеології,художнітворитощо,оскількикожентипірізновидлюдськогознаннярозвивається,передаєтьсятазберігаєтьсяуформатідуховногокапіталу.

Середнихвеликезначеннямаєтрадиція,щоохоплюєсим-воли колективної ідентичності, посилює почуття спільногокоріння,належностіігідностінації.Такінаціональнітрадиції,щозначноюміроюмістятьусобізнанняупросторідуховногокапіталу,зїхнімигімнами,прапорами,емблемами,міфологією,публічнимиритуаламитощо,сягаютьглибиниісторіїяккон-

179

солідуючаінтелектуальнасилаутеперішньому.Саметрадиціяпідтримує суспільство у періоди криз, оскільки жива віра устійкіцінностієосновнимінтелектуальнимресурсомцивіліза-ційногопоступу.Такимчином,традиціяякскладнесоціальнеявище регулює людську діяльність, виконуючи роль самови-раження шляхетної конституції особистості, що має свою іс-торію. Традиція ґрунтується на діалектичному взаємозв’язкусуперечностіяквнутрішньомуджерелісоціальногорозвитку.

Втім, у розвитку українського інтелектуального просторувартостверджуватипродовгийшляхеволюційногорозвиткунаціональної держави, оскільки українська свідомість розви-валасявумовахколоніальноїдійсності.Ценедаваломожли-вості вільно розвивати власну економіку й нагально ставилопитанняпродуховніаспективукраїнськійкультурі.Уцьомуконтексті слід зауважити, що українські тенденції духовногожиттяпіслявходженняУкраїнидоскладуРосіїбуливідсунутінадругийплантаінтерпретувалисяякпривнесеніззовні.Уко-лишньомуРадянськомуСоюзісередправлячоїбільшовицькоїеліти особливої шани удостоювалася постать Анатолія Васи-льовичаЛуначарського(1875–1933)—видатногодіячаосвітийкультури,наркомаосвітиРРФСР,довіданняякоговходиланаука, культура, мистецтво. Він був автором багатьох драма-тичнихтворів,написанихзазразкомдавньогрецьких,оскількизусіхдіячів“новоїкультури”йоговартозазначитиавангардис-том.

ВидатнимсучасникомА.Луначарськогоможнавважатипер-шого президента Української Народної Республіки МихайлаСергійовичаГрушевського(1866–1934).УпрацяхМ.Грушев-ськогозісторіїРусі-Україниз’ясовуютьсяосновнірисинаціо-нальногоменталітету,етико-естетичніособливостішляхетногорозвиткунації.

Шляхетність,власнекажучи,—церозвитокдухузприроди;вонаєнерозвиненою,сплячою,несвідомоюінтелігенцією,на-родженоюуверховійборозді(первісноїсамодіяльностіутвор-чійоснові).Боприрода—цеембріональнесутніснежиттядуху,

180

аволя—ценейрофізіологічневиконаннясамометиіндивіду-ума в певному інтуїтивному вимірі, що становить подоланнякритичногодуалізмурозсудку,волічуттєвості.

У контексті духовного капіталу слід окреслити таку по-літично-ідеологічнутечію,яклібералізм,щотакожневиниквукраїнськійдуховностінаприкінцііснуваннярадянськоївлади.ЩевХІХст.можнавідшукатиліберальніідеїутворахМихайлаДрагомановатаБогданаКістяківського.МихайлоДрагоманов,який називав себе “космополітом”, органічно включав досвідєвропейського ліберального бачення світу в оптику україн-ськогомайбутнього.ДовключенняУкраїнидоєвропейськогокультурногопросторуМихайлоДрагомановставивсяактивно.“Так, на міжнародному літературному конгресі, що відбувся1878 року в Парижі під головуванням Віктора Гюго, він під-ніспротестпротиЕмськогоуказуйрозповсюджувавброшуру“Laliteratureoukrainienneproscriteparlegouvernementrusse”.Він ознайомив з українською справою Луї Леже, засновникаславістичнихстудійуФранції,якийуКолеждеФранс1906р.читавкурспроШевченкайукраїнськулітературу,історикайетнографа Альфреда Рамбо, географа Жана-Жака-Елізе Рек-лю, соціалістичного діяча Бернара Мальона, який у “Histoiredusocialism”(1884)писавіпроукраїнськісправи”[100,356].

Послідовником Михайла Драгоманова став Богдан Кіс-тяківський, людина справжньої європейської освіти й світо-сприйняття. Будучи конституціоналістом, Богдан Кістяків-ський відстоював ідею народного суверенітету й правовоїдержави.ПрацямБогданаКістяківськогохарактернеорганіч-непоєднаннявідстоюваннянаціональнихінтересівзєвропей-ськимпідходомувизначеннісоціальноїйправовоїспрямова-ностідержави.Навітьнаблизившисьдосоціал-демократіївїїмарксистськомувимірі,БогданКістяківськийвідстоював,на-самперед, ідеал правової держави, наполягав на необхідностізахисту в “соціалістичній” державі прав людини (серед яких,яквідомо,однимзнайголовнішихєправонанедоторканністьвласності).БаченняправлюдиниБогданаКістяківськогови-

181

різнялосязосередженнямнасоціальнихправах,асаменатому,щотеоретикназивав“праваминагіднеіснування”[100,357].

Сьогодні ми бачимо, швидше, протилежну тенденцію: ба-жанняперекластивідповідальністьзасвоєкультурнебуттянапевнуструктуру(державучиміжнароднеспівтовариство),щопереважає у сучасному українському суспільстві. Можливо,поверненняйактуалізаціязасадгромадськоїетикивмасшта-бах усієї сучасної української свідомості відіграли б успішнуроль у виході України з перманентного кризового стану. Підчасаналізуванняідійсногопізнаннясутностіявищусистемісуспільноговідтвореннязнаньслідбулобкористуватисядо-бротною методологією, яку надає наукова філософія, діалек-тичнийматеріалізм.Саметиповілогічнікатегоріїконкретногоіабстрактного,дійсноїконкретностііредукованоїконкретнос-ті,методсходженнявідабстрактногодоконкретноговизначаєдіалектика.Інакшекажучи,якщоформи-змістисфериредуко-ваноїконкретності(абстрактно-загальне)успадковуютьіпере-ймаютьорганізаціювнутрішніхсутніснихзв’язківсуспільнихвзаємодій,тотакізнаннянабуваютьознакраціональногопере-творення.

Зацихумоврозвитоксучаснихелектроннихзасобівкому-нікаціїпородивновітехнологічніможливостіінформаційноговпливунадуховніпроцесиусвіті,вплинувнафізичніпроце-сиусоціумі,змінивйоготемпосвіт,перетворивінформаціюнастратегічний ресурс поступу цивілізації. Це дало можливістьупорядкувати спрямованість дії цих процесів та окреслитимежуоб’єктудії,вцентріякоїєлюдинаякнаціональна інте-лектуальнацінність,щопостійнонеобхіднонарощувати.Томузнаннявсучаснихумовахглобалізації—цеодназформпере-розподілу інтелектуальних і професійних ресурсів, це спосібакумуляції професійного інтелекту в тій країні, яка не лишегостропотребуєїх,айзарахуноксвоїхматеріальнихресурсівздатнанадатиїмкращіумовиіснуванняівідтворення.Концен-трація“світовихрозумів”визначаєтемпирозвиткукраїніцент-ри,щоформуютьглобальніпараметрипорядку.Насьогодніце

182

сталооднієюзнайважливішихсуспільнихтенденцій.Дляод-нихкраїнінародів—ценайважливішаумовановихперспек-тивурозвитку,розширеннязонисвоїхжиттєвихінтересів,дляінших — реальна загроза розпаду і втрати суверенітету. Оче-видно,щоуХХІст.,заумовглобальногоперерозподілуінте-лектуальнихресурсівівзаємодіїзадопомогоюсучаснихінфор-маційнихтехнологій,знайденоновийспосібподілутериторій(природнихбагатств),підштовхуваннядовимушеноїцивіліза-ції“країн—об’єктіввідкритості”(сировинні,переробнірегіонитощо),зумовленихполітикоюдержав.

Такимчином,всучаснихумовахглобалізаціїжиттєвоважли-вимпідґрунтямзнанняякдетермінуючоїінтелектуальноїсилиєпріоритетизагальнолюдськихцінностейнаосновікомуніка-тивноїдіалектичноївзаємодіїцивілізацій.Насучасномуетапісуспільного розвитку світової цивілізації дедалі виразнішоюстаєтенденціяпереходунановуфазурозвиткузнанняупро-екціїдуховногокапіталупідвпливомінноваційнихтехнологіч-нихпроцесівтаінформаційноїкультури.Зацихумоввиникаєпроблема формування аксіосфери, розробка крос-культурнихстратегій, що є змістоформуючими у характеристиці знаннясучасноїрeальності.Саменеобхідністьвпровадженнясистемибезпеки життєдіяльності в сучасному життєвому світі зумов-ленаморальнісниминормамиполікультурноїкомунікації.Це,у свою чергу, зумовлює принципи інтелектуального права зоглядусуспільноїсправедливості.

5.2. освіта,наукатавихованнявумовахрозвиткусуспільногопрогресу

Глобалізаційні процеси, що розгортаються в сучасному ін-формаційномусоціумі,єінтенсивнимиміжкультурнимикому-нікаціями.Томупитаннядіалектичноївзаємодіїосвіти,наукита виховання як провідних чинників суспільного прогресу ірозвиткуцивілізаціїпостійноперебуваєуцентріувагисвітовоїспільноти.Зацихумовзростаєкількістьрозбіжностейтаневи-значеностіякознаксучасності,оскількиміжкультурнасприй-

183

нятливість стає не абстракцією, а конкретною потребою осо-бистості.Аджесучасналюдинаповиннамативсінеобхіднідлявсебічногожиттязнання,щовсучаснихумовахтемпоральнозастарівають.Дляцьогоіндивідмаєнавчитисяволодітивідпо-відними інструментами для здобуття інтелектуальних знань,навчитисятворчоотримуватиїхтазастосовуватинаналежно-мурівні.

Уцьомувідношенніосвіта,наукатавихованняєоптималь-ним способом входження людини у суспільство, що значноюмірою трансформує соціальний досвід й володіє цінностямисвітовоїкультури.Самежиття іпрактикалюдини,культурнаспадщинарізнихнародівєактуальнимиартеріямизмістуосві-ти. Своєю чергою, освіта — це процес трансляції культурнооформленихеталонівлюдськоїдіяльності.Упроцесівихован-нялюдиназасвоюєсоціокультурнінорми,щовідтворюєсталіформикультурногожиттяупросторідуховногокапіталу.

Особлива роль освіти зумовлена духовною основою необ-хідного інтелектуального продукту, що передається від поко-ліньдопоколінь.Дляцьогозабезпеченнянеобхіднавідповіднаінформаційна інфраструктура та соціальні умови, що форму-ютьосвітнійпростір.Такапроективнафункціяосвітньогопро-цесувиражаєтьсяувиходійогозамежісьогоденняіформуван-німайбутньогосоціуму,делюдинапостаєвусійповнотібуття.

Передавання необхідного досвіду старшими покоління-ми людей молодшим існує з давніх часів. Накопичення люд-ствомзнань,розвитокзнарядьіметодівпраці,їхускладненняісторично зумовили здатність навчатися та виховувати мо-лодь.Кожнепоколіннялюдейопановуєдосвідпредків,збага-чуєйого іпередаєсвоїмнащадкам.Самевдуховнійкультуріопосередкованалюдськаякість.

Функцією передавання соціального досвіду, що поєднуєосвіту, науку та виховання, є навчання правилам життя. Реа-лізаціяцієїфункціїпередбачаєіпередаваннядосвідусоціаль-ноїтапрофесійноїповедінки, іформуваннянеобхіднихякос-тей,властивостей,звичокіндивіда,ірозвитокйогоздібностей

184

(етичних — умінь розрізняти добро і зло; творчих — уміньпроявляти свої природні завдатки і здібності. Таким чином,навчання як передавання знань, досвіду пізнання — це діа-лог між діяльностями навчання суб’єкта, що спрямований наформуваннядосвідурозуміннянауковихігуманістичнихцін-ностей. “Виховання — це навчання принципам життя… Вонододаєйомухарактерусамодіяльності,вносячидоньогонена-сильницькийелементуправління.Вихованняякзверненнядонаціональних особистісних цінностей — ефективніше з гума-ністичногопогляду”[15,97].Крімтого,навчанняутрадицій-нійплощині,метаякогополягаєунакопиченнізнань,уміньінавичокдляподальшоговикористанняїхурізнихвидахдіяль-ності,—цеперманентнепередаваннязнаньідосвідувготовомудлязапам’ятовуваннявигляді.Навчаннявгуманістичномуас-пектіприпускаєнеобхідністьформуваннятарозвиткуісамо-розвиткуособистостіпідчасзасвоєннянеюзнань,виробленнявласнихсенсівїхрозуміння.

Такимчином,важливасоціальнафункціяосвіти—цепере-даваннясоціального,накопиченогопопереднімипоколіннямилюдей.Воноєдіяльністю,втіленоюузнаннях,уміннях,твор-чостііставленняхдосвіту.Цяобставинаєматеріальноютаду-ховноюкультурою,якузасвоюєлюдинаупродовжусьогосвогожиття.Алеіндивідздатнийзасвоїтиневесьнакопиченийлюд-ствомдосвід,алишетуйогочастину,якастаненадбаннямйогоособистостійдастьзмогурозвиватисядалі.Осьцячастинаієспочаткузмістомосвіти,відображенимудокументах,нормати-вахінавчальнихпрограмах,азгодом—особистіснозначущимі привласненим конкретним індивідом змістом його освіти[127,78].

Говорячипронауковупарадигму,щоєпідставоюісторичновизначенихтипівраціональностівдуховномукапіталі,слідза-значитипізнавальнуінтенціюдо“об’єктивноістинного”знан-ня. При цьому виникнення нового типу раціональності неозначаєповногозникненняуявленьіметодологічнихустано-вокпопередньогоетапу.Навпаки,міжнимиіснуєнаступність.

185

Попередніметодологічніпідходивикористовуютьсялокально,удеякихпізнавальнихситуаціях,дляякихвониможутьбутиадекватними. Але при цьому втрачають своє домінантне зна-чення.

Сучасна постнеокласична наука в центр своїх дослідженьпоставила унікальні, складні системи, що історично розвива-ються,особливимкомпонентомякихєсамалюдина.Нована-уковапарадигмаяксемантичне(складне, всебічне, багатознач-не) мислення у процесі формування передбачає обов’язковуексплікацію цінностей. Саме складність і конструйованийхарактер об’єкта наукового пошуку, різноманіття змісту йогосуб’єктивноїскладовоїформуютьситуаціюплюралізмуйкон-куренціїнауково-досліднихпрограм,щорозгортаютьсяутранс-дисциплінарних сферах. Це простір мислення “за межами”дисциплінарнихіколишніхзагальнонауковихпарадигм.Такемисленняз’явилосьвісторіїнауковогойфілософськогознан-няЗаходуйСходу.Існуєнизкаідейіуявлень,якісталипере-думовами для розвитку принципів семантичного мислення усистемізнань.

Так, наприклад, мислення у Давньому Китаї ґрунтувалосяна єдності додаткових й антагоністичних відносин між Інь іЯнь. Основоположник даосизму Лао-Цзи характеризував ре-альністьчерезоб’єднанняцихпротилежнихначал.

У Давній Греції егейський філософ Геракліт першим звер-нувувагунанеобхідністьпоєднаннясуперечливихпонять,та-ких,якжиттяйсмерть,рух,спокійтощо.

УНовийчасБлезПаскальсформулювавсвійкогнітивнийімператив, що полягав у твердженні, що не можна зрозумітичастини,незнаючицілого,аціле—незнаючичастин,атакож,щонелишечастиниутворюютьціле,айціле існуєукожнійчастині. Паскаль раціонально усвідомлював неможливістьвіри,заснованоїнарозумі.Вінусвідомлював,щоіснуютьмежірозумуівсеможебутипідданосумніву.Алеразомзтиммис-лительрозумів,щоіснуєщосьзамежамивпорядкованоїрозу-мовоїдіяльності,асаме—милосердя[98,135].

186

Лейбніц у своїй “Монадології” сформулював принципскладноїєдностімножинниходиницьбуття—монад,щоєці-лісноюодиницею.Крімтого,вивчаючихарактертрансценден-тальногодосвіду,Кантрозробиввченняпроантиноміїчистогорозуму, що представляють собою протиріччя, у які неминучевпадаєрозум,намагаючисьосягнутинаддосвідне.

Важливимвнескомурозробкуосновсемантичногомислен-няєвченняГегеляпросаморозгортаннядуху,щовідпустивсебевприродудлязавершенняциклувласногорозвитку.Діалекти-каГегеля,розвиненанадаліМарксом,стаєосновоюдіалогікиМорена.УнегативнійдіалектиціЛукача,утеоріїкомунікатив-ноїдіїГабермаса,утеоріїсамореферентнихсистемЛумана,утеорії“хаосмоса”Дельозаслідвіднайтидосвідусистемізнань,що відповідає духу сучасної теорії семантичного мислення.На метанауковому рівні, комплексно досліджуючи складніоб’єкти,здійснюючипереноскогнітивнихмоделейзоднієїдис-циплінарноїгалузівіншу,виробляючизагальнумовунаукийконструюючиметапарадигмальніуніверсалії,воностаєтранс-дисциплінарниммисленням.

У цьому сенсі слід розглядати творчість знатної поста-ті Лесі Українки з освітньо-виховних позицій. Мислителькабула переконана, що вирішальною для суспільного розвиткує діяльність сильної особистості, тому близькими для неї єгуманістично-стверджувальні заклики Фрідріха Ніцше, йогогероїко-романтичніідеї,спрямованінавозвеличенняіндивіду-альногосамовладдя.Уцьомуйслідшукативідповідьнапитан-няпроте,чомутворчістьЛесіУкраїнки,спочаткусприйнятатапоцінованаїїсучасникамитаквисоко,згодомстаєнедосяжноюдлярозумінняусилускладногомислення.Аджедлярозумін-няісприйняттямисленняутворчостіЛесіУкраїнкинеобхід-но чітко уявляти час і рівень розвитку українського суспіль-ствадругоїполовиниХІХ—початкуХХст.Лишевконтекстіепохи видається можливим осмислення ідей, які висловилаЛеся Українка. Соціальне середовище, родинне виховання іосвіта—цетіумови,вякихформувавсясвітоглядтахарактер

187

мислительки.ФілософськийдискурсЛесіУкраїнкимаєяскра-вовираженийнеоромантизмяквідображеннякрасижиття,ніжтугизанездійсненим,щоєсвідченнямїїгеніальноїтворчості.Утакомуромантизміяксуб’єктивномумистецтві,духскладногомисленняпереходитьіззовнішньоїстихіїузадушевнезлиттяз собою, ігноруючи все зовнішнє. Це піднесення до себе, від-чуттяі“знаннясебевєднаннізсобою”іосновнимпринципомромантичногомистецтва[14,132].

Такою є поетеса Леся Українка як взірець найвищої сутімистецтва,яканалежитьдофеномену,щовічноживеіоновлю-ється,оскількирозвиваєтьсяусвідомостісуспільства.Творчийдухмислительки—цедухбагатограннийібагатозвучний.Прицьому—інайсердечнішалірикауїїфілософії,ігнівнасатира,мужній громадянський пафос, пекуча інвектива і гірка меди-тація.Потужнаекзистенція(ліризм)діалектичнопоєднуєтьсязіндивідуальнимдраматургічним,трагедійнимобдаруваннямпоетесияквиявірраціоналізмуїїтворчості,оскількивсеосо-бисте у творчості Лесі Українки стає загально значущим, су-спільним,історичноважливим.

Визначальною ознакою ліричного стилю поетеси є те, щокожнаїїособистатема,досягаючинайбільшихепохальнихуза-гальнень,набуваєсмислуізначеннялишеумірусвоєїгрома-дянськоїзначущості.Саменеподільнаєдністьособистогоіза-гального,“свого”і“світового”діалектичноорганічновластиватворчій діяльності української поетеси. Такий філософськийдискурс Лесі Українки має яскраво виражену романтично-екзистенційнуспрямованість.Неоромантизм—цевідображен-някрасижиття,смуткузанездійсненим,щоіпідтвердилапо-етесасвоїмжиттямяктворчістю,атворчістю—якжиттям.

Крімтого,бельгійськийфізик-хімікІлляПригожин,дослі-джуючиутворення“дисипативнихструктур”вумовах,далекихвідтермодинамічноїрівноваги,трохиінакшесформулювавтусамуідею—виникненняорганізаціїзбезладдя,абопорядкузхаосу,щомаєздатністьдосаморозвиткуйсамоорганізації,яквищоговиявускладності.

188

Ядром,щогенеруєміждисциплінарнийітрансдисциплінар-ний потенціал розвитку постнеокласичної науки, переборюєрозрив між “науками про природу” й “науками про людину”,єсинергетика.ЯквідзначаютьВ.АршиновіВ.Буданов,відо-міавторивгалузіфілософіїйметодологіїнауки:“Сьогодніси-нергетикашвидкоінтегруєтьсявгалузьгуманітарнихнаук,ви-никлинапрямисоціосинергетикийеволюційноїекономіки,їїзастосовуютьпсихологийпедагоги,розвиваютьсядоповненнявлінгвістиці,історіїймистецтвознавстві,реалізуєтьсяпроектствореннясинергетичноїантропології”[9,376].

У синергетичній картині світу відбувається нова зустрічфізичних, соціальних і психічних аспектів буття як індиві-дуума, так і соціуму, проблеми “двох культур”, освіти. Такимчином,розходженняміжприродними,соціальнимийгумані-тарними науками поступово нівелюються. Фактором їхньогооб’єднання виступає особистість та суспільство. Результатомтакого процесу синтезу виступає нова парадигма, що перехо-дить із трансцендентального виду діяльності. Ця динамічнаголограмасвітурозкриваєтьсязалежновідточкизнаходженняйтраєкторіїрухувнійсуб’єктапізнання.Голографічнийприн-ципозначає,щоубудь-якомускладномуявищінелишечасти-навходитьуціле,айцілевбудованевкожнуокремучастину.Так,наприклад:клітинанарівніорганізму,аорганізмнарівніклітини; індивідтасуспільство.Прицьомуживийорганізмуйогогомеостазієсукупністюпроцесіврегуляції,заснованихнамножинних біосоціальних зворотних зв’язках. Саме негатив-ний зворотний зв’язок нейтралізує можливі випадкові відхи-ленняйтимсамимстабілізуєсистему,апозитивнийзворотнийзв’язок,навпаки,ємеханізмомпосиленнявідхилень,щопри-зводятьдодестабілізаціїйруйнування.

ДлянаукиХХІст.парадигмасемантичногомисленняпро-понує методологічний апарат, що поєднує як лінійне, так інелінійне мислення, чітко відмежовуючи сферу компетенціїлінійногомислення.Аджевведеннявметодологіюнаукинелі-нійногомисленнязовсімнеозначає,щолінійнемисленнямає

189

бутивідкинуте.СамепарадигмаПригожинавимагаєнеліній-ногомислення,якебмоглоохопитиувесьвсесвіт,відмікрокос-мосу і макрокосмосу до людського суспільства. Можливістьцьогозумовленатим,щонашсвіт—цесвітскладнихдисипа-тивних систем, що спонтанно виникають та еволюціонують,і кожна така система є “агентом свавільної дії”. В сучаснихумовах наукове пізнання ґрунтується на схемі соціальної ін-теракції:суб’єктпізнання—світагентівдії,денауковепізнан-ня—живатканинанелінійнихвзаєминміжсуб’єктомпізнан-нятасвітомагентівдії[102,34].Інакшекажучи,образнауки,щоявляєтьсявобразахцієїмови,витіснивзметодологіїнаукиісторичнопередуючийпозитивістськийобразнаукиякгранді-озноїбудівлі,щоґрунтуєтьсянафундаментідетерміністськихпринципів. Принцип визначеності поступився місцем прин-ципуневизначеності.Наукапосталаякскладнанелінійнади-намічнавідкритасистема,щозалежитьвідбагатьохфакторів.Зміна цих факторів вводить таку систему в стан біфуркацій,оскільки, еволюціонуючи, наука збагачується новими емер-джентнимихарактеристиками.

Іншим аспектом соціокультурної зумовленості науково-го пізнання є так званий принцип “араціональності”, якийсформулював Л. Лаудан: “Принцип араціональності встанов-лює поділ праці між істориками ідей та соціологами пізнан-ня,оскількимислительстверджує,що історик ідей,викорис-товуючи доступні йому засоби, здатний пояснювати процесмисленнятієюмрією,якоюцейпроцесєраціональнообґрун-тованим; соціолог пізнання може взяти участь у цьому пояс-неннілишевтихпунктах,вякихприйняттятієїчиіншоїна-укової ідеї або відмова від неї не піддаються раціональномупоясненню”[190,156].Інакшекажучи,соціологіянаукиможепояснюватипомилкивнауці,аленеїїуспіхи.

Цей принцип актуальний, оскільки викликає інтерес самфакт,щойдетьсяпросоціологіюнауки.Аджечимбільшачаст-казовнішньої—соціокультурної—окресленостінаукивизна-ється, тим більше філософія науки перетворюється на соціо-

190

логію,релігієзнавствоабокультурологію.Саметомубільшістьзахіднихдослідників,якізалишилизначнийвкладурозробціпроблеми соціокультурної зумовленості наукового пізнан-ня, були філософами-соціологами (Е. Дюркгeйм, Р. Мертон,К.Мангайм)абофілософами-культурологами(О.Шпенглер,М. Шелер). Відтак, процес виробництва і функціонуваннязнання певною мірою дотримується натуралістичної пара-дигми. Адже принцип араціональності не позбавлений вну-трішньої суперечливості, оскільки раціональність чи нераці-ональністьвнауковійдіяльностіможебутивизначенасамоюнаукою,щовбирає,обробляєтапродукуєраціональність.

Уконтекстіцьогодоречнобудепровестипаралельміжфі-лософієюісторіїА.ТойнбійфілософієюнаукиТ.Куна.Амери-канськийфілософрозвитокнаукиподілявнафазианомальноїінормальноїнауки.Фазааномальноїнаукихарактеризуваласьруйнуванням старих парадигм, які не знаходили поясненнятакзваним“аномаліям”.Зчасомцих“аномалій”ставалобіль-ше,виникалитеорії,якіпояснювали“аномалії”,тобтоздійсню-вавсяпроцесформуванняновоїпарадигми.Фазанормальноїнаукихарактеризуєтьсяпостійнимрозширеннямісистемати-зацієюзнань,завідсутностікардинальнихвідкриттів[81,23].Інакшекажучи,фазааномальноїнауки—цечаспошуку,змін,динамізму,натомістьфазанормальноїнаукихарактеризуєть-ся переважно систематизацією набутих за часи аномальноїнауки знань у структурі духовного капіталу. Необхідно за-значити,що“дифузія”(взаємнийперехід)віднормальноїдоаномальноїнаукиінавпаки,заТ.Куном,—цепевнасуспільнапсихологічна криза, оскільки руйнування старої і створеннянової парадигми супроводжується руйнацією системи світо-глядупоколінь.А.Тойнбі,усвоючергу,такожзазначає,протеневтакійгострійформі,щоперехідвідфази—періодтвор-чоїдіяльностідоконструктивноїфазиможевикликатидеякісуспільно-психологічнікризи[153,368].Такимчином,можнастверджувати про відповідну спорідненість гносеологічнихміркуваньцихмислителів,незважаючинадещовідміннісфе-

191

ридіяльності:філософіяйісторіянауки(Т.Кун)іфілософіяісторії(А.Тойнбі).

Проте для англійського мислителя А. Тойнбі надзвичайноважливе значення має не лише фаза творчості у науковій ді-яльності—часдинамізмуітворіння,айконструктивна—пе-ріодсистематики.“Уконструктивнійфазітворецьвипереджаєсвоєповерненнятим,щонадаєсвоїйпраціформу,якуздатнийпередати пасивній більшості, коли він знову вступає у повнесоціальнеспілкуваннязним”[153,369].Тобтопідчастворчоїфазиунауковійдіяльностівиникаютькреативніідеї,які“па-сивнабільшість”невзмозісприйняти,томуціідеїнеобхідносистематизуватийадаптуватидорівнясуспільноїсвідомості.

У цьому смисловому пошуку стиль мислення, понятійно-категорійна побудова, картина світу, філософські ідеї, нормий ідеали наукового пізнання — це “артерії” впливу соціуму ікультури на наукову діяльність, що є своєрідним аналогом“безсвідомого” чи “надсвідомого”. Інша аналогія — це кантів-ськіапріорні(переддосвідні)структурисвідомості,яківикону-ютьфункції,щолишеконкретизуютьсяв“підставахнауковогознання”В.Стьопіна.Очевидно,щокантівські“підстави”маютьтрансцендентальнийхарактер,тодіякуСтьопінаівзагалівпо-страдянськійтрадиціїціпідставиєсоціально-історичнимизасвоєюприродою[148,147].Протеважливішимприцьомуєте,щооб’єднуєкантівськийтрансценденталізміпострадянськийпідхід, тобто апріорність структур свідомості (Кант) і пере-думовне знання, або передумови /підстави знання (постра-дянська традиція). “Знанням” це може бути назване умовно.У Канта йдеться про чисті когнітивні форми і “знання” прооперуванняними.Крімтого,слідзважати,щоуКантаапріо-ризм—цегарантіявсезагальногоінеобхідногознання,авідтаквінповністюпозбавленийісторичнихконотацій[14,67].

Аналізуючипізнавальнуакцію,Кантвиявляєїїсуперечнос-ті,розв’язанняякихуможливлюєприпущенняапріорногоха-рактерудеякихневід’ємнихскладовихлюдськогознання,якідотоговважалихарактеристикамисамогооб’єктивногосвіту

192

іякі,яквиявиваналізКанта,іманентнопритаманнісамійпіз-навальній здатності людини. Вони уможливлюють будь-якепізнання, будь-який досвід — сенситивний чи теоретичний.Дотакихелементівналежатьчасіпростірякапріорніформичуттєвостійкатегоріїяктакіжапріорніформирозсудковоїді-яльності.Впливизовнішньогосвіту,пропущенічерезапріорніформи,зв’язуються,“синтезуються” ізазнають“перекодуван-ня”влюдиноцентристськівитвори—феномени,якійєпред-метами людського пізнання. За межами його можливостейлишаєтьсясферасутностей,“поштовхи”збокуякоїініціюютьпізнавальнийпроцес.Ісправді,філософськадумкаякімпера-тив соціокультурного впливу на науку — це суто історичнийфеномен,щомаєсвоюгенезу,власнийоригінальнийзміст.

Отже,якщопринципиновітньогораціональногомисленняякстратегічніпокластивосновуосвітньоготанауковогопро-цесу, можна створити систему превентивної освіти та наукидля людини (людей, людства). Таке мислення здатне життє-діятивепохукриз,адлясуспільствастворитисистемугаран-тій як виживання, так і успішного розвитку. Тобто необхіднонасамперед інтерізувати принципи пізнання семантичності, асаме:ввестиїїувласний(кожного,всіх)внутрішнійсвітйбутиздатнимефективнозастосовувати.Семантикатакогомислен-ня—цемистецтвоєдиногоцілісного“магістрального”діалек-тичногорозвиткуіндивідатасуспільства.Відтак,перерахованіаксіологічні алгоритми та програми пізнання в системі інте-лектуальнихзнаньієвідповідноюзапорукоюякостіосвітитанауки.

5.3. Філософіяшляхетноїконституціїособистості:вихованняінтелігентності

Шляхетна конституція особистості стає досить важливоюдлясуспільстванавсіхетапахйогорозвитку.Зміниусуспіль-стві,щовідбуваютьсядоситьшвидко,потребуютьвідтакоїосо-бистостіякостей,якібдозволилитворчоіпродуктивнопідхо-дитидобудь-якихінновацій.Длятогощобвижитиуситуації

193

постійнихзмін,щобадекватнонанихреагувати,шляхетнаосо-бистість повинна активізувати свій творчий потенціал, статикреативною.

Сьогодніфеноменшляхетностінабуваєнадзвичайногозна-чення для дослідників різних наукових галузей з огляду напотребу суспільства у цілісних, творчих особистостях. Такіособистостієдуховноюелітою,щовільноволодіютьновітні-ми методологіями й технологіями життєдіяльності, здатні досамоактуалізації,творчоблагородноїсамореалізації.Крімтого,необхідностворюватисередовищесередсоціальнихпрацівни-ків,сприятливедляінноваційтаконформізму(пристосованос-ті)досвіту,щошвидкозмінюється.Дляцьогонеобхіднестиму-люванняестетичноїчутливості,емоційногорозвитку,творчогомислення та інтуїції у соціальних працівників; покращанняпоінформованостіщодоважливостікреативності,інноваційтапідприємництвадляособистогорозвитку,атакождлясоціаль-ногозростаннятазайнятості;підтримкадухупідприємницько-гомислення;сприянняусвідомленнюсоціальнимнаселенням,щокреативність,знаннятагнучкістьєважливимивчасшвид-кихтехнологічнихзмінтаглобальноїінтеграції.

Цізовнішніобставинитазмінадуховнихпотреб,усвоючер-гу,впливаютьналюдину,сприяючиформуваннюїїсвідомостіі соціальноїдіяльності.Підвищенняскладностіцихпроцесів,зумовлених різноманітністю прямих і зворотних зв’язків, ви-магаєвизначенняцільовихорієнтирівперспективногорозви-ткувсоціальнійроботі.Самедуховнийрозвитокособистостієнайголовнішимсоціальнимзавданням,оскількицяфункціявластива сім’ї, школі, вищим навчальним закладам, громад-ськиморганізаціямтощо.

Уцьомусенсіслідзазначити,щоінтелігентністю(відлат.іntelligens—розуміючий,розумний,мислячий,обізнаний)на-зиваютьте інтегральнеявище,щовідображаєвисокийрівеньрозумового розвитку і моральної культури особистості і ви-являєтьсяуширинітаглибокійерудиції,ученості,компетент-ностіунизцінаук,галузейкультури, їхньогосучасногостану

194

або історичного минулого. Глибина ерудиції — це також обі-знаністьусвоїйпрофесії,науцітаспорідненихзнеюнауках,сферахдіяльності.Інтелігентністьлюдиниформуєтьсяунапо-легливій та копіткій праці, навчанні, наукових пошуках, роз-думахнадсенсомжиття[103,150].

Глибокі знання людини у багатьох науках часто є першо-основою формування шляхетної конституції особистості якінтелігента. Відтак, ознаки інтелігентної людини не вичерпу-ютьпоняттяінтелігентності,яказначноюміроюзалежитьвідсоціального,сімейногопоходженняносія.Якщолюдинає ін-телігентом“упершомупоколінні”,тоїїсутоінтелігентнірисиі смакиближчідосмаківпростихлюдей, зокремасоціальнихпрацівників;отже,вонарозвинулаїхупроцесінавчанняіви-хованнявжеуновихсоціальнихумовах.

За цих обставин вважається, що в найближчому майбут-ньому вирішальним фактором успішного розвитку будь-якоїкраїни буде рівень освіченості її соціальних працівників, об-сягіступіньвикористаннянимизнань.Прицьомувибуховий,лавиноподібний характер зростання цих знань у соціальнихпрацівників зумовив необхідність у зміні освітньої парадиг-ми—змініметодології,технологіїпередаваннязнаньмолодо-мупоколінню.

Нова освітня парадигма потребує зміни корінних підходівдо підготовки відповідних фахівців, спрямування навчально-виховногопроцесунарозвитокусуб’єктакритичногомислен-ня та творчих здібностей, на формування особистих якостейщодовизначенняналежногомісцявмайбутньому.

Для досягнення вказаних цілей процес передавання знаньмаєздійснюватисьзаактивноюучастюсуб’єктатабутиспрямо-ванимнаактивізаціюйогошляхетностіякособистоприродже-нихтанабутихінтелектуальнихресурсів.Крімтого,елементомфункціональноїграмотностісоціальногопрацівниканеобхідновизнатиівмінняадаптуватисятавідчутикомфортністьпере-буванняуколективі,соціумі,щопередбачаєнаявністьуміньіздостатньоюміроюоб’єктивностіоцінюватидіяльністьяксвою,

195

такіколегпороботі,відчувативідповідальністьзарезультатисвоєїсоціальноїроботи, за їївпливнасоціальнетаприроднесередовище.

Саметакавідповідальністьінтелектуальноїлюдиниєновимрівнем розвитку суспільства, оскільки інтегрує у собі націо-нальнустратегію,загальнолюдськіцінностітаетичнуповедін-ку бізнес-організацій, споживачів, працівників органів влади,інститутів громадського суспільства, науково-дослідницькихустановтавищихнавчальнихзакладів.Сьогоднібільшістькра-їн світу залучається до концепції соціальної відповідальностіякнамісцевому,регіональному,такінадержавномурівнях.Наміжнародному рівні здійснюється робота Міжнародної орга-нізаціїзістандартизаціїщодостворенняміжнародногокерів-ництвазсоціальноївідповідальностіISO-26000тарозширен-нямережіГлобальногодоговору,доякоговжедолучилисьнелише бізнес-організації, а й провідні вищі навчальні закладирізнихкраїн[116,56].

5.4. Смисложиттєвінастановимудростіфеноменуінтелектуалознавства

У сучасних умовах інформаційного суспільства загальнасутністьлюдськоїрозумностіробитьїїмудроюдуховноюісто-тою.Томуоднезактуальнихзавданьфілософіїполягаєусмис-ловій організації та граничних параметрах дійсності як від-творення відтінків смислу в усій повноті. Крім того, життєвамудрість—ценелишекультиваціяприроднихзадатківнаін-формаційно-генетичномурівні,айкопіткапрацяусоціумінадсамовдосконаленням,оскількиефективні(правильні)життєвікрокиєуспішнимирезультатамивсуспільномубутті.

Зоглядунаце,мудрістьозначаєцілісністьмовноїтамораль-ноїсвідомостівшляхетнійконституціїособистості,щоцілко-вито формує філософську свідомість. Безперечно, кожна ви-разнафілософськапозиціямаєсоціальніпередумовиувиглядідіалектичного спадкоємнісного зв’язку та взаємодії ідей (ін-телектуальної традиції), що значною мірою становить духов-

196

не виробництво мудрості. Така мудрість досягається завдякивнутрішньому капіталу людини, а саме: її енергії самозбере-женнятасамореалізації.Мудрістьякбагатоманітнесоціальнеявищеуплощинідуховногокапіталувиконуєсвітоглядніна-станови для селекції, накопичування онтологічного досвіду ізабезпеченняйогоспадкоємностінаступнимпоколінням.

До атрибутивних принципів мудрості належить механізмсистематизації як інтерпретація сукупних результатів люд-ськогодосвідувусіхформахсуспільногобуття.Метоюсмисло-життєвихнастановмудростієгіднежиттяякосновалюдськихсудженьпророзмаїттяіснуваннялюдини(людей,людства)тавзаємоповага,глибокашанаодиндоодного.Самемудрістьякнайвищаознакарозумуохоплюєтікомпонентидійсності(на-лежності), які виявляються значущими для суспільного від-творення. Людське життя осмислене, якщо воно служить ро-зумній меті з благочестивими намірами. Саме моральнісний(шляхетний)смислжиттявизначаєтьсявнутрішнімструктур-нимзмістомдобра,щоєгідністютачестолюбствомвідрабстваінстинктівіобмеженнявідоманливоїсамолюбові.Чимопти-містичнішоюєідеяправлячогоРозуму,тимпесимістичнішимєусвідомленнятворцяСмерті,оскількигіднопрожити—гідновмерти.“Людинамаєбутитворцемсамогосебе,перетворюватисвоєнеповноціннебуттявповноцінне,осмислене іцілеспря-моване, що дозволяє максимально досягти цілісності у влас-нійособистості”[176,65].Прицьомувіраякосьовийчинниксилидухувсмислжиттяпередбачаєшкалуцінностейувласній(кожного,всіх)свободівибору.

Заперечуючи сказане, Сьорен Кьєркегор відрекоменду-вавлюдину“живимабсурдом”,“абсурдомудії”[139,13].Цейсвітоглядно-критеріальний напрям продовжив і поглибивАльбер Камю, який наполягав, що людське існування не маєжодногосмислу:воноабсурдне,аспробиобґрунтуватийогозадопомогоюпосиланьнапевнісмисловіорієнтиритакритеріївиявляються “ілюзорними, сфальшованими, блюзнірськими”[183,36].НапереконанняЖан-ПоляСартра:“Єдиноюбуттє-

197

воюгоризонталлюнеабсурдуєвідвертість,щирість,самокри-тичність і відповідальність” [133, 254]. Отже, свобода, на якулюдинабуквальноприречена,маєактуалізуватисвійпотенці-алунапрямсферидіїзазначенихцінніснихорієнтирів.

Уційцаринісоціальнафілософіявивчаєсуспільствотапо-ведінкулюдини,асаме:механізмгіпнотичноїдії(навіювання,сугестії),щонеєконкретнимоб’єктомсуспільногоактивноговпливу,такяксуспільствонезнає,якийсамездоровийобразжиттяслідбулобнавіювати.Дляцьогонеобхідновироблятивнутрішнюавтономіюспокоютавпевненостіусобі,такякви-токамимаютьслугуватиавтономіяморалі,їїнезалежністьвідтипубуттятаспособуйоговпорядкування.Крімтого,необхід-нонакопичуватисукупнізнаннязприродничихтасоціогума-нітарнихнаук.Інакшекажучи,кожнасправа,якуробитьлюди-на,єпохідноювідсмислулюдськоїдумкиякточкидуховногоопертя,щослугуєєдиноюнадійноюосновоюбуття.

Справжніймудрець(мислитель,філософ,дослідник)пови-ненбутинакрокпопередуінертногобуденногосвітобачення,яке“паразитуєнанеприпустимихсвітогляднихкомпромісах”[131,566].Насампередцетіприродженіінтелектуальнізусил-ля,щоприносятьпереконливірезультатидійсності.Уційца-ринімудрістьяккультивуваннядуховногожиттявсоціальнихреаліяхєнеподільнимопертямінтелектуальногознання.Самесоціальнафілософіятлумачитьсядисципліною,якаскладаєть-ся з таких важливих блоків, як філософія суспільства, філо-софіяісторії,філософіялюдини,філософіякультури.Усвоючергу,соціальнафілософіявивчаєсуспільствоісоціальнежит-тязпозиційісторичногорозвитку.Завданнятакоїфілософії—це також структуризація ієрархії метаетичних орієнтирів, щодозволяютьусвідомитимежісенсуіндивідуальноїтасуспіль-ноїбуттєвості.

Втім, Ніцше передбачав смисл мудрості життя у невиннійартикуляції творчого, евристичного, креативного потенціа-лу, у прагненні розкриття особистісних інтенцій. “Погляньте,япередвісникблискавкиіважкакраплинаізхмари,аім’ятієї

198

блискавки — Надлюдина” [104, 15]. Адже у всіх своїх творахНіцше незмінно апелює до певної вищої інстанції, яку нази-ває то просто життям, то “сукупністю життя”, то “повнотоюжиття”. “Лише прийшовши до культуротворчого світогляду,мивиявимосяздатнимидо ідей,переконань і справ,необхід-нихдлярозквітукультури”[168,71].Отже,прибажанні(здо-ровому глузду дії) ефективно діючий смисл можна знайтизавждипополіваріантномуполісмислу,оскількикоженсуб’єктмаєправообиратисмислвласний—адекватнийіавтентичний“ансамблю”культурийогоемоційнійтамислячійнасиченостіособистогосвітогляду. Інакшекажучи,кожензнасмаєнепо-вторнежиттєвезавданняіспецифічніможливостійоговико-нання.Смисловамудрість—цетестержневеопертя,довколаякогообертаєтьсяжиття,оскількищойнотакийсвітогляднийорієнтирусунути—буттєваконструкціяруйнується.

Така смисложиттєва мудрість, як система (сукупність, ці-лісність) ідей, поглядів, традицій, що є усвідомленням і кри-теріємоцінкиістинищодоставленнялюдинидовідтвореннядійсності,сьогоднінекористуєтьсяпопитомдуховноїконстан-тиусоціальномукапіталі.Крімтого,з’ясуванняприродисвіто-глядно-ціннніснихорієнтиріввідкриваєпевніпотенційнімож-ливостідлявдосконаленняпрактикиуправліннясуспільством,державоютаособистістю.

Це, у свою чергу, відкриває горизонт на соціальне буття,соціальні процеси, соціально-риторичні аргументації, що єоб’єктомсмисложиттєвихнастановмудрості.ЯкзапевняєЖанБодрійяр: “Якщо соціальне, по-перше, руйнується — тим, щойогогенерує…”[131,584].Інакшекажучи,критичноосмисли-типередумовисвітогляднихпротистоянь,виявитиіпроаналі-зувати масові ілюзії, міфи, розібратись з їхнім підґрунтям тазмуситиінтелектуальнесередовищевдатисядорефлексійнихінтерпретацій—всецеєпрерогативоюсмисложиттєвоїпозиціїмудрості.Томуціннісниморієнтиромлюдства(людей,люди-ни)єморальноздоровачастинажителівпланети,їхнібезсмерт-нітворіннянакористькрасивістині(блага,добра,гуманізму

199

тощо) як вищий вияв людського духу. Саме такі смисложит-тєві настанови поділяє німецький мислитель Фрідріх Ніцше:“Омоїбрати,багатомудростівнавчанні,оскількивсвітібагатонечисті”[104,15].

Сьогодні в умовах американського ринку життя мільйонилюдейвСШАіЄвропіживутьуметушні,намагаютьсязбага-титисяматеріально,авпідсумку—створюютьсобі“вакуум”,уякомувиснажуютьсявідповіднідуховніякостілюдини:згасаєпочуттячестійсовісті,азростаєлишемотиваціядоматеріаль-ногодобробуту.Дійсно,втакихсучаснихумовахнелегкожити“на ниві” совісті та честі, оскільки стереотипно вкарбовано умасову свідомість поняття про бідних і багатих матеріально,анебагатихібіднихзадухомтаінтелектом.Зацихобставинвербальноїтаневербальноїриторикидуховнообдарованихін-телектуалівнедостатньовсоціальнихреаліях,щобїхпочулитапослухали.Аджевсучасномусоціуміпроцвітаєалкоголізаціятанаркотизація,щомаєглобальнийхарактер.Саметакимін-дивідампритаманнаейфоричнапам’ять,щонабуваєвисокогорівнясуспільноїрезонансності.Середнихслідвиділититакожспортивнихуболівальників,азартнихгравцівтощо.

Умарксистськомупідходідопроблематикисмисложиттєвихнастанов мудрості наголошується на значенні спільної праціпралюдей у процесі антропогенезу (йдеться, зокрема, про до-слідженняФрідріхаЕнгельса“Рольпраціупроцесіперетворен-нямавпивлюдину”).Водночасслідзгадати,щоКарлМарксу“Економічно-філософських рукописах” (1844) викликав кон-цепціювідчуження,окреслившиїїосновнітипи.Сутністьпер-шого типу полягає у відчуженні продукту, створеного самоюлюдиною;другого—увідчуженнісамоїдіяльності,завдякиякійпродуктстворюється;третіймаєдвавзаємопов’язанихаспекти:зодногобоку,людивідчужуютьсяодинвідодного,суспільствоніби атомізується, а кожна людина замикається сама в собі; здругого — загальна, родова людська сутність (втілена, напри-клад, у державі) відокремлюється від людей, виходить з-підїхньогоконтролюіпочинаєпротистоятиїм,пануватинадними.

200

Інакшекажучи,загальнолюдськевідчуженняусферіобмі-ну між виробництвом і споживанням соціально-економічно-гобуттяпоступововідриваєсутніснівзаємозв’язкивідсфериконкретно-дійсного,замінюючиїхфіктивними.Зрештою,такіформиєпершопричиноюдеструктивногойоманливогорозвит-кубезрозвитку,асаме:прихованийпримуспсихологічногона-силлянадлюдиноюзбокусоціальноїреклами,споживчекре-дитування, показний гламур, псевдокультура (шоу-бізнес) —все це та інше є підґрунтям для привласнення надлишковихвартостей.Зокрема,різноманітні“подяки”,“хабарі”,“відкати”,“плата за вирішення питань” тощо є невід’ємною складовоюсучасногосуспільства,щопризводитьдонееквівалентногооб-мінуміжсуб’єктамивиробничо-споживчихвідносин,щонега-тивновпливаєнавихованнясучасноїмолоді.

Тобто суспільною формою відтворення дійсності стаєфактичне репродукування соціальної біомаси, відбуваєтьсярозірвання реальних зв’язків та заміщення їх зв’язками фік-тивними; метою (матеріальною суттю) стає тільки виживан-ня,асуспільноюформою— існуванняврежимі соціальногосходження слов’янськості як імперативної сили уможливлюєподолання відчуження у людських взаєминах, оскільки від-будеться перехід до адекватних постдержавних форм регу-лювання суспільних стосунків. Тільки суспільна організаціятворчогопотенціалуособистостіздатназдійснюватикритерійгуманізмунаідеяхсправедливостіякістиниукрасі.

Мудралюдинаживевчасітапросторісмислів,щоміститьдискурсивнийаналізіреспектабельнуполеміку.Цеозначає,щосаменалежністьсмисложиттєвихнастановмудростівідтворюєусистемідуховногокапіталусоцільно-історичнупрактику,ін-телектуальну рефлексію та безсвідому (архетипічну) пам’ятьсоціальності.Крімтого,зокрема,розуміннямісторичногосмис-луєнеаргументованийперебігісторичноїпроцесуальності,аїїналежний(дійсний,істинний)форматякадекватнийвиявіс-торичноїподіївідносноіншихподій.Втім,філософіяісторіїневідтворюєокреміподіїчиісторіюокремихкраїнінародів,адо-

201

сліджуєвнутрішнюлогікуісторії,здійснюєпошукісторичнихзаконівізакономірностейісторичногопроцесу.

За обставин вибору смисложиттєвих орієнтацій мудростісамеінтелектуальназмістовністьмріїтатривкістьнадіїнабу-ваютьвиразнихсоціальнозначущихознак.Аджемріяєдієвимстимуломпошуковоїактивностілюдини,оскількицевихідзамежі наявного буття заради належного. Вона “поєднує образбажаного іпрагненнядойоговтілення,віддзеркалюєособис-тіснуприсутністьусмисловомумайбутньому,стимулюєіспо-нукаєдіяльністьдовиборуіреалізаціїможливостей,дозволяєлюдськомудухові“згуститися”доступенянаочнобажаного іспонукаєдовтіленнябажаногоудійсність”[40,15].

Натомість,суспільніідеалиєневід’ємноюскладовоюмоти-ваційної структури феномену інтелектуалознавства як цінн-нісно-сенсожиттєвоїматрицііндивіда,яказумовлює,детермі-нує алгоритм сприйняття і світоперетворення. Такий взірецьдосконалостіслугуєякдляокремогоіндивідазокрема,такісо-ціумузагаломмоделлюбажаного,критеріємоцінкидійсності.Тількитому“данийкомпонентдійсностівйогоіндивідуальнійсвоєрідності викликає пізнавальну зацікавленість” [19, 566].Цепояснює,чомупідкутомзорусоціальнихдослідженьнемаєзначення,чиістиннізакониприродивоб’єктивномусмислі.

Зазначений фактор дозволяє використовувати під час со-ціальних досліджень інструментально-емпіричні надбанняприродничих наук за умови їхньої адаптації до особливостейсоціально-гуманітарного середовища. Однак для вивченнясуб’єктивнихмотивівтих індивідів,якіздійснюютьсоціальнідії, слід було б використовувати у смисложиттєвій настановімудрості—розуміння.Цекомунікативнадія(діалог,розмова,співбесіда тощо) двох суб’єктів: дослідника та автора тексту.Крімтого, завданнядослідника—зрозумітиавтора,оскількинеобхіднопроникнутиувнутрішнійсвітоб’єктапізнання.

Для того щоб мудра людина як інтелектуальний суб’єктпізнаннянерозгублювалася інезникалавтенетахкомуніка-ції,слідрозширюватифілософськусвідомість,коректновико-

202

ристовуючипринципиіметодисоціальногопізнання,атакожконструктивно застосовувати норми та правила формальноїлогіки,методологічнихвимогтощо.Зцьогоприводуслідбулобщоразузважувати,наскількифеноменмудростіяквиявпри-родженої індивідуальності (ідентичності, унікальності, оригі-нальності) співвідноситься з усезагальною нормативістикою,закладеною у понятійній конструкції відповідного предметусоціального пізнання. Такий предмет соціального пізнаннянабуваєознакодногозконкретнихвиявівоб’єкта,прицьомуодиноб’єктможебутипредметомбагатьохдосліджень.Понят-тя “соціальне пізнання” вживається з метою його понятійно-смисловогорозмежуваннязізнаннямипроприроду.Унайза-гальнішому вигляді соціaльне пізнання є пізнанням законівфункціонування суспільств та індивідів, їхніх цілей, бажань,потреб.

Такимчином,весьтрагізмлюдства—утому,щовйогобез-свідомійпам’ятінаархаїчномурівнііснуємодус“неможливо”.Адже людина як мудра істота покликана культивувати опти-мізаціюзначущогоаспектужиттєдіяльності,оскількижиттяєпотужнимскладниммистецтвомувиконаннііндивідом—роз-гортаннітаздійсненнійогоінтелектуальногопотенціалу.Самевційцаринівиразнимпредставникомсмисложиттєвихнаста-новмудростізкогортиукраїнськихфілософівслідвиокремитизазначитиГригоріяСковороду.Вйогорозуміннімудрістьжит-тя—цеживатканинажиття,конкретно-історичнажиттєдіяль-ність,якасвоїмисенсожиттєвимиприписамивиказуєповажніпретензіїнамісцеувічності.

Стверджуючинеподільнубуттєвуєдністьмудростіякфіло-софіїжиття,Сковородавиявивсясвоєріднимпродовжувачемсмисложиттєвих ідей в українському інтелектуальному се-редовищі. Йому належить аргументаційна ілюстрація тотож-ності(всезагальності,сукупності,повноцінностітощо)життє-вихпрактик.“Сковородазаслуговуєшаниіякавторнепересіч-ноїсенсожиттєвоїконцептуалістики.Чоговартийхочбийогокатегоричнийімператив:“Обертайусенаблаго”[166,181].

203

Значнемісцеусковородівськихсенсожиттєвихнастановахпосідалаідеясофійності,якувінінтерпретувавусвітоглядно-мустиліПлатона—якмірувсіхречей,універсальнийінстру-ментарій світобудови. За цих обставин Микола Кубаєвськийвважає:“ДивакуватийдлябільшостілюдейспосібжиттяСко-вородинебувподвижництвом,чернецтвомчивтечеювіджит-тя—вінчимосьсхожийнагімнастикутіладлявозвеличення.Йогомета—якомогадалівідійтивідбуденнихклопотів,абикращепобачитиневидимусутністьжиття.Ценевтечавіджит-тя,аоцінкайогонавідстані,осягненняврезультатіцілкови-тоговиключеннязнього”[80,19].Інакшекажучи,Сковородіпритаманнезосередженеставленнядосвіту,якемаєнелишеінтелектуальні,айемоційні,вольовіознаки.Мислительпере-осмисливпотужниймасивалегоричноїемблематикитасимво-ліки,оскількийогопорівняннямийметафорамиєживіжиттє-віінтригиякевристичнітакреативнічесноти.

Таким чином, у процесі подолання певних труднощів нажиттєвому шляху мудра людина здатна розкривати в собі тічиіншіздібностітамотиваційнінаміри,переводячиїхзпло-щини потенційної у реальну. Звичайно, зберігати при цьомузавищені вимоги до себе і до життя непросто, оскільки дово-диться постійно втримувати власні цілепокладання для са-мореалізації. Для цього необхідно мати потужну силу духу,основану на вірі, волі та гідності та дотримуватися діалек-тично єдиної філософської формули мудрості: “Не пити, непалити та здоровий образ життя любити”. Суспільна значу-щістьокресленогозавданняспонукаєдоцілісногорозв’язаннятакої інтелектуальної проблеми як духовного відродження.Сучасній Україні потрібен дієвий, життєстверджувальнийідеал громадянської державності, здатний всебічно забез-печити розвиток інтелектуальної, емоційної, вольової осо-бистості як внутрішньої гомеостазійної рівноваги. Має бутиінтелектуально діюче патріотичне виховання як потенційнасистема в суспільстві, що є основою активної життєвої пози-ціїлюдини.Саметакізавданнявінтелектуалознавствіпрояс-

204

нюють життєві обрії мудрості, роблять підкорення цінніснихісенсожиттєвихвершинвмотивованиміособистіснонеобхід-ним.

5.5.Ціннісніорієнтириформатудуховногокапіталуякзапорукаінтелектуальногосамозбереження

СьогоднідлярозвиткуУкраїнинеобхідноусвідомититана-уковообґрунтувативсіактуальніаспектинаціональногокапі-талу,зокремадуховногоджерела,рушійнихсилтощо.Безцьогонеможливапрактичнадіяльністьсистемицінніснихорієнтирівщодозабезпеченнядуховногокапіталу,тобторозв’язаннязав-дань,спрямованихнаформуваннястійкогойстабільногоукра-їнськогосуспільства.

Так,насамперед,системакультурнихцінностейдіалектичновзаємодієзекономікою,соціальноюсистемоюіполітикою.Прицьомукультураєоднимізаспектівжиттясуспільства,алевонавиступаєцентрооб’єднуючимфактором,взаємопов’язуючивсіінші підсистеми соціальної життєдіяльності і забезпечуючиспільністьлюдськогоіснування.Так,взаємодіякультуризеко-номікоюпороджуєкультурупраці,діловукультуру,господарчуетику,культурувиробництва;зполітикою—політичнукуль-туру,дипломатію,культуруадміністративногоменеджменту;зсоціальноюсистемою—культурунаціональнихтаміжнарод-нихвідносин,культуруспілкуваннятощо.

Однієюзфункційкультуриякпроцесуіпродуктудуховно-го капіталу є створення і впровадження у суспільство такихелементів культури, як норми, знання, значення і символи.Зокрема,українськінауковціначолізІ.Надольнимвизнача-ють культуру “через систему цінностей та ідей, що слугуютьдлярегулюванняповедінкичленівпевногосоціуму”[162,46]

Н.Смелзертрактуєкультуруяксистемуцінностей,уявленьпро життя і кодів поведінки, яка є загальною для людей, якізв’язаніпевнимспособомжиття[141,57].

РосійськийдослідникА.Радугінвважає,щокультура—цесистема колективних смислів, символів, цінностей, переко-

205

нань,взірцівінормсоціально-психологічноїповедінкиіорієн-тиріввзаємодіїлюдейізсередовищеміснування,яківониви-робляютьуспільномужиттідляпідтриманняпевнихструктурдіяльностііспілкуваннясуспільствавціломуабопритаманнихконкретнійгрупілюдей[124,78].

Особливістюцінностейкультуривдуховномукапіталієте,що вони виступають у суспільстві об’єднувальними, консолі-дуючимичинниками.Різнимкультурампритаманнірізніцін-ності,бокожнийсуспільнийустрійвстановлює,щоєцінністю,ащо—ні.

Розв’язання проблеми існування духовного капіталу якзапоруки людського самозбереження (зокрема, її безпеки) узв’язку з переходом до нового суспільного ладу, залишаєть-ся дискусійно відкритим і потребує детального дослідження.Томуслідзвернутиувагунасистемнийаналізпричин,тенден-цій, явищ і процесів, які призводять до виникнення супереч-ностей і труднощів у духовній сфері розвитку суспільства, атакожшляхівїхвирішення.

Сьогодні ми знаходимось на межі пострадянських часіві побудови громадянської державності в Україні, що цілкомзумовлює необхідність пошуку якісно нових підходів до піз-нання духовного капіталу, оскільки Україна будує демокра-тичнесуспільствонаринковихзасадахекономіки.ЯквважаєТ.Г.Шевченко,потрібночужогонавчатисьісвогонецуратись.Слідзосереджуватисянадослідженніукраїнськиминауковця-ми цінностей західних суспільств: механізмів їхнього форму-вання, сприйняття різними соціальними групами, механізміврегуляції впливу на людей тощо. Отже, є нагальна потреба урозробціновоїпарадигмидуховного капіталучерезструктур-нийзмістдуховноїкультури.

Як стверджують дослідники, зокрема С. Чукут, духовнакультура виникає як результат взаємодії загальнолюдськогоі національного. “Духовна культура є не застиглим результа-томлюдськоїдіяльності,апроцесомутворенняінакопиченнякультурнихнадбань(нелишематеріальних,айдуховних),які

206

втілюютьвсерізноманіттялюдськоїприродитавиникаютьупроцесідуховноговиробництваякокремоїнації(народу),такілюдствазагалом”[167,123].

Заслуговуютьувагикласифікаціїцінностейросійськихсо-ціологівМ.МаркевичатаА.Радугіна,вякихпідходидокласи-фікаціїсистемицінностейзбігаються.Вониподіляютьціннос-тінасмисложиттєві(уявленняпродоброізло,щастя,долюісенсжиття)іуніверсальні(життя,здоров’я,особистабезпека,добробут,сім’я,освіта,кваліфікація,правопорядок).М.Марке-вичдодаєдоуніверсальнихцінностейщецінностіміжособис-тісного спілкування (чесність, доброзичливість, порядність,взаємодопомога, толерантність, любов) і демократичні (сво-бодаслова,совісті,партій,національнийсуверенітет, гарантіїсоціальноїрівностіісправедливості)яксамостійнігрупицін-ностей.

Крім того, М. А. Макаревич розширює спектр універсаль-нихцінностей:правонавласність,охоронаправматеринства;свободатворчості;моваікультура.

Розглядаючидуховнийкапіталуконтекстісистемиціннос-тейкультуриякважливунауковукатегорію,слідвиділитите,що,порівнянозіншимицінностями,воназнаходитьсяпідбез-посереднім впливом інтересів людей. Це та цінність, без якоїнеможливежиттялюдей,якапередаєтьсяізпоколіннядопо-коління,закріплюєтьсяізасвоюєтьсявінтелектуальнійсвідо-мості.

У цьому відношенні необхідно зазначити, що для аналізужиттєвогоциклуцінностей істотнимвидаєтьсядіалектичнийпідхіддотеоріїкультурногорозвитку,якийрозроблявсяфіло-софамиЕ.КантомтаГ.Гегелем,атакожїхнімичисленнимипо-слідовниками,середякихнайбільшвідомимибулиК.МарксіГ.Маркузе.

Основнийтеоретичнийпостулатдіалектичногопідходупо-лягаєутому,щовсікультурнівзірці,створенілюдьми,єкінце-вими,тобтонедовговічнимиявищами.К.Марксупередмовідо“Критикиполітекономії”зазначає,щокультурнийрозвитокє

207

послідовністюстадій.Враховуючи,щоцінностієелементамикультури,цятеоріяможебутизастосованаідосистемиціннос-тей.

Конфлікт цінностей важко піддається вирішенню, томущо стереотипи масової свідомості досить стійкі і змінити їхскладно.Неможливопереконатитих,хтовідмовляєтьсяпри-йняти нові правила життєдіяльності. Потрібно враховувати,що суспільній свідомості притаманна консервативність щодопевнихсуспільнихявищ,навітьякщооб’єктивніумовизнач-нозмінюютьсяівикликаютьдожиттяновівідповідніцінніс-но-нормативні уявлення. За усталеними ціннісними орієнта-ціямиіустановкамистоятьпринципи,позбутисяякихважкоабо неможливо — ажде останні формувалися із традицій, си-стемивпевненьівірувань,культурнихстереотипівсім’ї,групи,спільноти,нації, іпорушенняїхістотновпливаєнасуспільнусвідомістьісамосвідомістьособистості.Змінасвідомості—цескладний тонкий та суперечливий процес. Чим сильніше за-кріплені старі типи ціннісних орієнтирів у свідомості особи,тим складніше цей процес відбувається. Слід зазначити, щотакаситуаціяпризводитьдотого,щоновіцінностінесприйма-ютьсясерйозно,незасвоюютьсяорганічно.

Стансуспільства,щотрансформуєтьсяівумовахякогопевніцінностіінормивженедіють,можепороджуватианомію(від-чуження, безнормність “крайності”). Поняття “аномії” ввів усоціологіюЕ.Дюркгейм,розкрившимеханізмздійсненняусу-спільствірозпадуцінностей,орієнтаційінорм,якщовониево-люційнонезамінюютьсяактуальними.Результатомцьогопро-цесу є відчуття відокремлення, неприйнятності індивіда чипевної соціальної групи до загальноприйнятих цінностей су-спільства.Аноміявиникаєвнаслідоквтратилюдиноюясних іпереконливих стандартів поведінки і цілей життєдіяльності вумовах порушення і розладу певних соціальних, культурних,моральнихцінностейінорм.Характерноюознакоюаномійно-го стану соціальної системи слід визначити прискорений ма-совийпроцесмаргіналізації індивідів,урезультатіякоговони

208

опиняються за межами тих соціальних спільнот, в яких пере-бувалираніше.Диференціаціясуспільствапризводитьдотого,щопевнайогочастинаживенамежібідності,ставлячисобізаметулишефізіологічневиживання.Відповідно,цілюдипере-буваютьустаніглибокоїсоціальноїдеградаціїінебачатьмай-бутнього.

Значначастиналюдейзізвичайнимстилеміснуванняопиня-єтьсявекстремальнихумовах,щозумовлюєвиникненняпсихо-логічнихстресів,моральнихдеформаційтощо.Цестворюєстанвнутрішньогорозладуідезорієнтації,відчуттявідчуженнялю-динивідлюдиниякхарактерноїособливостістанусоціальноїсвідомості,івтративласного“я”,азначить,іосмисленоївтратизв’язкуіззовнішнімсвітом.Наслідкомтакогостануможебутипорушеннязакономірності,атакожпорушеннянормвідносносамогосебе(черезп’янство,наркоманію,самогубство).

Тобтоіндивідчисоціальнагрупазнаютьпроіснуванняза-гальноприйнятихнорміцінніснихорієнтацій,якізобов’язуютьїх,протеставлятьсядонихбайдужечинегативно,атомунедо-тримуютьсяїх.

Тількизаумовиусвідомленнянеобхідностізмінвінтелек-туальнійсвідомості,викликанихвведеннямдуховноїбезпеки,людинаспроможнаактивностворюватиновуструктуруперер-ви іпріоритетів, авідповідно, і адекватноїповедінкизгіднозвимогамичасу.

Суспільний ідеал як духовний прояв людського

У суспільному ідеалі втілюється мрія про найсправедли-вішуорганізаціюсуспільства.Суспільний ідеалузагальнюєвідеяхуявленнялюдейпродосконалийсуспільнийустрій,якийперетворюєжиттялюдейуструктурно-впорядкованецілеці-леспрямованогопроцесусоціальноїдії.

На основі соціальних потреб і інтересів формуються ідеа-лиособистості,якімодифікуютьсяувласніпотреби,інтереси,цінностітамотивиповедінкистаномособистогодуху.Шляхдонього пролягає через рефлексію, самоаналіз, самовиховання,

209

самовдосконалення, забезпеченняорганічноїєдностіпринци-півіреальнихдій,поставленихцілейіповсякденногоспособужиття.

Механізм формування і становлення нового суспільногоідеалупроходитьстадіюстанусуспільства,оцінкуфункціону-ванняйогорізнихсистем;виникненняусуспільствікритично-гоставленнядодійсності,щодозволитьсформуватирозуміннянеобхідностіконструюванняновогосуспільногоідеалу.

Суспільнийідеалтількитодістанепо-справжньомуможли-вимдлявсіхчленівсуспільства,колилюдиусвідомлятьнеоб-хідністьпостановкиідосягненняновихцілей,ідеалів.

Восновісуспільногоідеалулежитьінтегрованаідеядухов-ноїпотребивсуспільнійсвідомості.Такасуспільнаідеявиража-ється іреалізуєтьсяувідповідній ідеології.Термін“ідеологія”буловведеноуХІХст.дляпозначеннякомплексуідей,якіле-жатьвосновіполітики,соціальнихвідносин,економіки,етики.

НадумкувідомогофілософаантичностіПлатона,ідея—цереальнапричинайзразокіснуючихречей.Платонвважав,щоідеянезалежитьвідчасуіпростору,вонаіснуєсамапособіякпевнийідеальнийсвіт,зякогопроникаєвлюдськусвідомістьяк віддзеркалення справжнього (істинного), бути над буттямреалій. Оскільки індивід не здатний цілком приборкати своїпристрасті,бажаннятапрагнення,немаючидостатньоїнацесиливолі,аотже,неможедосягтидосконалості,наблизитисядоідеалу,томувиникаєнеобхідністьудержавотвореннітаза-конодавстві.

В умовах сьогоденної суспільної кризи в Україні відсут-няєдинаофіційна інтерпретаціясистемицінностейкультуриі відповідних соціальних норм, що розкриває діалектичнийвзаємозв’язокміжсуспільствоміприватнимжиттяміндивіда,порушуєїхнювзаємодію.

Таким чином, сучасні процеси демократизації нашого су-спільства,формуваннявУкраїніновоїсистемисоціальнихвід-носин,новогосуспільногоідеалуактуалізуютьнеобхідністьпе-реосмисленнясутностііроліідеології.

210

Цінність як джерело протиріч та соціальної напруги

Якщолюдиоднієїсоціальноїгрупивважаютьновіцінностінепотрібними,несправедливимичинеефективнимиіактивнонамагаються змінити ціннісні позиції інших соціальних групсуспільстващодозаборонинововведення,томожевиникнутиконфліктнавзаємодія.Крімтого,длябільшглибокогорозумін-нясуперечності,прийняттяновихцінностей,необхідноврахо-вуватитойфакт,щоновіцінностіможутьнесприйматисяівмежаходнієїсистемисоціальнихцінностей.

Восновіцьоготвердження—об’єктивне існуванняпроти-лежності думок, розходження у поглядах навіть близьких задухомлюдей,однодумців.Відповідно,введенняновихвзірцівповедінки,зумовленихсучаснимицінностями,якіпротистав-ляютьсяіснуючомузвичномуспособужиття,супроводжують-сязмінамиупсихологічномустанісуспільства,щодетермінуєпочуття тривожності, занепокоєння. Тривога, у свою чергу,породжуєстаннапруженості,якаможебутиякконструктив-ною,такідеструктивною.Конструктивнамобілізуєлюдейдоактивногоосвоєннядуховнихцінностей,норм,адеструктивнаспонукаєдоагресії,відмовивідосвоєнняцінностейінорм,доїхньоїруйнації.Психологічнаосноваопертя—звичкийінер-ція,страхпередневідомим.Завдякисвоїйпасивностііконсер-вативностілюдизначнодовшезберігаютьвсобізалишкиста-рихкультурнихформ,втрачаючиприцьомуактуальність,силусвогоавторитету.

Колиновацінністьпочинаєусвідомленосприйматисябіль-шістюсоціальнихгрупсуспільстваякважливийтакориснийелементдуховноїкультуриівитримуєконкуренціюзнаявни-мицінностями,тодівонавитісняєнеобхідністькористуваннястароюцінністюістаєчасткоюкультури, і,якнаслідок,усу-спільній свідомості відбувається становлення, прийняття но-воїцінності,щоглибоковходитьументальністьлюдей,усфор-мовані інститути іорганізаційніструктури.Інакшекажучи,всуспільствівідбуваєтьсяінтенсивнекористуванняцінностями.

211

Такесуспільство,якдинамічнасистема,безперервносамороз-вивається,саморегулюєтьсяпідвпливомсуспільнихпроцесівіеволюціїіндивідів,постійнооновлюєтьсязмінами,яківідбу-ваютьсявекономічній,соціальній,політичній,інформаційнійсферахякдуховноїпотребиіповедінкилюдей.Самедуховнийкапіталнадаєцілісногопроявувзмінахідей,цінніснихорієн-тирів,установокінормуповедінцілюдей,щодетермінує,зо-крема,суперечностівіснуючихцінностях.

В силу динаміки розвитку суспільства на зміну одним со-ціальнимцінностямприходятьінші,алеєвічніцінностінаціо-нальноїідеїяк гуманістичні ідеали любові, добра і злагоди.Прицьомуслідзазначити,щоцінністьповністюнезникає,апере-ходитьуновийякіснийстан,стаєосновоюдляновогодуховно-гоелементу.Недивлячисьнате,щозмістновоїцінностібудеістотнорізнитисявідзмістуїїпопередницііновацінністьстанегратипринциповоновурольужиттісуспільства,вонаоновлюєпевніелементистароїцінності.

Перехід до нових суспільних відносин детермінує утвер-дження нових соціальних цінностей, адже в суспільстві по-ступово накопичуються якісно нові проблеми, що вимагаютьдля свого вирішення нові еталонні зразки і духовні цінності.Тобтовідбуваєтьсятеоретичнеосмисленнясутностісучасногосуспільства,закономірностеййогорозвитку,розробкастратегіїсоціальногопоступу.

У сучасному соціумі окрема особистість отримала значнуможливість впливу на його формування. У цьому розуміннілюбовєзакоріненоювглибиніетносуіндивіда,томувпробле-міпошукугармонізаціїсуспільнихвідносин,щосьогоднізна-ходятьсяукризовомустані,дослідженнямеханізмівлюдськогосамозбереженнясоціальноїцінностілюбовіяксоціогносеоло-гічнихкоренівдуховноїбезпекивидаєтьсяактуальним,спря-мовуючинауковіпошукиусферіінтелектуалознавства.

Дійсно,якщоЕ.Фроммзауважував,щоусілюдськібідийчварибезпосередньопов’язанізегоїстичноюналаштованістюлюдинидосвіту,тоВ.С.Соловйовстверджував,щосамеулю-

212

бові приховано той механізм, за рахунок якого відбуваєтьсяруйнація“его”.Дослідникдоводив,щоцевідбуваєтьсявнаслі-доктого,що,люблячи,миставимовцентрнашогоіснуванняіншулюдину.Філософзауважує,щонебудь-якалюбоводна-ково підриває темну основу егоїзму. Як зазначає Соловйов:“…Щобнезгаснутипершомуімпульсу,любовпотребуєрівно-цінногопартнера,рівноціннуособистість”[142,250].НадумкуВ.С.Соловйова,лишеухристиянствіособистістьможевіднай-тисвоєпозитивнествердження:“Позитивнествердженнясво-гобезумовногозначенняособистістьзнаходитьухристиянстві,як одкровенні досконалої Особи — боголюдини Христа — таобітницідосконалогосуспільства—ЦарстваБожого.Завдан-няхристиянськоїісторіїскладалоіскладаєвихованнялюдствадляпереродженняйоговдосконалесуспільство,вякомукож-наособистістьзнаходитьсвоєпозитивнезверненняабодійснезверненнясвогобезумовногозначення…”[139,251].Отже,лю-бовпередбачаєвсебічнеподоланняегоїстичноївідособленостітасприяєнелишедуховно-душевномуєднаннюістот,айдо-повнюєтьсянайбільштілеснимвзаємопроникненням,можли-виміприроднімлишеустосункахдвохпротилежнихстатей.

Генеративно-ціліснийпідхіддопроблемилюбовіякцінніс-ної основи духовного капіталу здійснює П. Сорокін. У праці“Таємничаенергіялюбові”науковецьдоводить,щояксоціаль-неявищелюбовбереучастьувсіхвзаємодіяхміждвомаібіль-шесуб’єктами,деціннісніпрагненнятареальніпотребиодно-го розділяються та підтримуються іншими [143, 124]. Такимчином, якщо одна особа містить у собі високоетичну любов,побудовануначеснотіякшляхетнійгідності,повазі,топостаєдовірадоіншоїособи,щозвільняєвідпідозріревнощів.Такадовірацілкомсвідчитьпроте,щолюбовсталамоментомістиниобохлюдей,щомаєвеликезначеннявсучасномусуспільстві.

Риторика культури мови в інтелектуальних комунікаціях

Ніщо так не визначає зміст інформаційного суспільства,якмовнариторикаупевнійідеологічнійплощині.Аджепро-

213

блемавзаємовідносинмовитаідеологіїдоситьскладнаймаєбагатоаспектів.Зодногобоку,мовапевноюміроювпливаєнапроцесформуванняірозповсюдженняідеології,аздругого—ідеологія,політиказначновпливаєнамову.Крімтого,кожнаідеологіяпевнимчиномвідображаєтьсянамовіі,насамперед,наслові,оскількисловоєнайбільшпоказовиміефективнимзнаком.

Узв’язкузцимслідзазначитинейтральністьсловаякідео-логічного знака, що уможливлює специфічну ідеологічнуфункцію. Загалом же, у більшості праць цього напряму роз-глядаютьсявосновномупитаннявпливуідеологіїнафункціо-нуваннятарозвитокмови.Значнаувагаприділяєтьсяітакимтемам, як “мова як об’єкт ідеологічної боротьби” та “мова якзахист ідеологічної боротьби” [50, 426]. Отже, у дослідженнівзаєминконструктивізаціїмовий ідеології слідвиділитидваосновніколапроблем:вивченняпроцесів,яківідбуваютьсяумові під впливом певної ідеології, та визначення тих мовнихзасобів, за допомогою яких можна найефективніше впливатинаформуванняідеологіїносіївмови.Передумовоюперманент-ноговпливуєчіткерозумінняфункціїмовивсуспільстві,за-кладених у ній потенційних можливостей цілеспрямованогоформування світогляду людської свідомості. У цьому сенсісаме невербальна комунікація є культурно-історичним і пси-хологічним феноменом внутрішньоособистісної генези, тіснопов’язанимзонтологічнимрозвиткомістановленнямособис-тості, її психічним станом і характерними ознаками. Така не-вербальнакомунікаціяєзасобомоб’єктивізації,однимізшля-хів пізнання людини. Отже, мовні закони риторики значнозабезпечуютьефективністьвербальноготаневербальногомис-лення,процесаргументаціїупрагматичномуаспекті,функцієюякогоєпереконання.

У сучасних риторичних умовах запровадження україн-ської мови у всіх сферах соціального життя є необхідною йпріоритетноюцінністюдуховногокапіталувінформаційномусуспільстві. Таким чином, завдання органів державної вла-

214

ди—створититакіумови,заякихдержавнамоваконсоліду-ватиме громадян в єдину державу, а пересічна людина змо-же усвідомити, що українська мова — це історично утворенамова нашої нації з цілісним глибоким історичним корінням,власними культурними народними традиціями, власною іс-торією. Бо чим більше людина знає про минуле і сучаснесвогонароду,держави,тимґрунтовнішимиєїїсудженняпромайбутнє.

Такимчином,людствунеобхіднавпевненістьупозитивнихнаслідкахсуспільнихперетворень,власна(кожного,всіх)пло-щинадуховноїбезпекитакихриторичнихвекторів,яквіра,на-дія,волевиявлення,суспільнийідеалталюбов.Оскількиєоднамова—цемовасерця(ірраціонального)тарозуму(раціональ-ного).Аджесьогоднієзагрозадуховноїдеградаціїсередрізнихверствлюдейвідповідниминегативнимиметодамивпливу.Це,насамперед, транслювання по телебаченню різного роду за-хідних“бойовиків”,“ужастиків”,“еротики”,випускбульварноїлітератури,децілкомпередує ідеологіябаченнянелюдинивлюдському, а певного засобу. Слід пам’ятати вислів: “Людиніпритаманнелюдське,амашині—машинне”.

Відтак,духовнийкапіталєістотнимеквівалентомкатегоріїдуху, репрезентуючи змістовну наповненість феномена інте-лектуалознавства,щомаєпевнуінтерпретацію,асаме:виділяєдухякінтелектуальнесамозбереженнянапідставіірраціональ-нихтараціональнихчинниківбезпекиособистості,державитасуспільства.Розв’язанняпроблемиіснуваннядуховногокапі-талуякзапорукиінтелектуальногосамозбереження(зокрема,її безпеки) у зв’язку з переходом до нового суспільного ладузалишається дискусійно відкритим і потребує детального до-слідження.Томуслідзвернутиувагунасистемнийаналізпри-чин,тенденцій,явищіпроцесів,якіпризводятьдовиникненнясуперечностейітруднощівудуховнійсферірозвиткусуспіль-ства,атакожшляхівїхвирішення.

Ключові слова: аксіологія, знання, освіта, наука, вихо-вання, шляхетна особистість, мудрість.

215

Контрольні питання 1. Учомуполягаєактивнапрацялюдськогоінтелекту? 2. Від чого залежить ефективність використання знаннєвих

ресурсів? 3. ЧимзумовленаособливарольсучасноїосвітивУкраїні? 4. Всебічнорозкрийтенауковупарадигмувдуховномукапі-

талілюдини. 5. Дайтевизначенняпоняття“семантичнемислення”. 6. Обґрунтуйтеструктурнийзмістфілософіїшляхетноїкон-

ституціїособистості. 7. Розкрийтеатрибутивніпринципимудрості. 8. Які основні ціннісні орієнтири в інтелектуальному само-

збереженнівизнаєте? 9. Учомуполягаєпроблемадіалектикивзаємовідносинрито-

рикийідеології?


1. Горський В. С. Історія української філософії. — К.: Наук.думка,1996.—С.40.

2. Грушевський М. С.ІсторіяРусі.—К.:Наука,1993.—С.78. 3. Лейбниц Г. В. О мудрости: Соч.: В 4 т. — М.: Прогресс,

1998.—Т.3.—С.97. 4. Надибська О. Я.Пріоритетиякпредметсоціальногопізнан-

ня:Моногр.—Одеса:Друкар.дім,ДрукПівдень,2010.—456с.

5. Самчук З. Ф.Світоглядніосновисоціально-філософськогодослідження ідеології: проблема критеріїв та пріоритетіввибору:Моногр.:У2т.—Д.:АРТ-ПРЕС,2009.—Т.1.—С.74–75.

6. Холл М. П.Энциклопедическоеизложениемасонской,гер-метической,каббалистическойирозенкрейцеровскойсим-волическойфилософии.—М.:Прогресс,1997.—С.484.

7. Шестов Л. Апофеоз беспочвенности: Соч. — М.: Мысль,1995.—С.282.

216

8. Юм Д. Сочинения: В 2 т. — М.: Наука, 1965. — Т. 1. —С.384.

9. Бондаревская Е. В., Кульневич С. В. Аксиологический(ценностный)планрассмотрениявоспитанияиобучения//Общаястратегиявоспитаниявобразовательнойсисте-меРоссии(кпостановкепроблемы):В2кн.—Кн.1.—М.,2001.

10. Роднєнкова Т.Молодьупошукахзмісту:новіцінностіста-роїсистеми?//Ї.—2007.—№46.

11. Морен Э.Метод.ПриродаПрироды.—М.:Прогресс—Тра-диция,2005.—464с.

12. Аршинов В. И., Буданов В. Г.Рольсинергетикивформиро-ванииновойкартинымира/Вызовпознанию:Стратегииразвитиянаукивсовременноммире.—М.:Наука,2004.—475с.

13. Науковий світогляд на зламі століть: Моногр. / Лук’яне-цьВ.С.,КравченкоО.М.,ОзадовськаЛ.В.таін.;підред.В.С.Лук’янця.—К.:ПАРАПАН,2006.—288с.

14. Пригожин И.Конецопределенности.Время,хаосиновыезаконыприроды.—Ижевск;НИЦРХД,2000.—207с.

15. Гегель Г. В. Ф. Эстетика:В4т. —М.:Искусство,1979.—Т.2.—326с.

16. Laudon L. Progress and its Problems: towards a Theory ofScientificGrowth.—1997.—P.202.

17. Степин В. С.Структуратеоретическогознанияиисторико-научные реконструкции / Методологические проблемыисторико-научныхисследований.—2007.—С.147.

18. УкраїнкаЛеся.Зібраннятворів:У12т.—К.:Наук.думка,1978.—Т.11:Листи(1898–1902).—478с.

19. Бичко А. Леся Українка: Світоглядно-філософський по-гляд.—К.:Укр.центрдуховн.культури,2000.—186с.

20. Кун Томас. Структура наукових революцій / Пер. з англ.О.Васильєва.—К.:Port-Royal,2001.—228с.

21. Тойнби Арнольд. Постижение истории: Сб. / Пер. с англ.Е.Жаркова.—М.:Айрис-пресс,2008.—640с.

217

22. Кант І. Критика чистого розуму. — К.: Юніверс, 2000. —С.67.

23. Калашник Н. Г.Густосологія:Естетичнісмакитакреатив-ністьособистості:Навч.посіб.—Харків:Колегіум,2010.—302с.

24. Посібник із КСВ. Базова інформація з корпоративної со-ціальної відповідальності / Лазоренко О., Колишко Р. таін.—К.:Енергія,2008.—96с.

25. Злобіна О. Особистість як суб’єкт соціальних змін. — К.:Логос,2004.—204с.

26. Вебер М. “Объективность”познаниявобластисоциальныхнаукисоциальнойполитики/Культорология.ХХвек.Ан-тология.—М.:Мысль,1995.—С.566.

27. Грабовський С.Мріявсоціокультурномубуттілюдини//Генеза.Спец.випуск.—К.,1995.—С.15.

28. Кубаєвський М.ФілософськіроздумиГ.С.СковородипроБога,людинуісвіт.—Тернопіль,1992.—С.19.

29. Ніцше Ф. ТакказавЗаратустра.—К.:Наук.думка,1993.—С.15.

30. Самчук З. Ф.Світоглядніосновисоціально-філософськогодослідження ідеології: проблема критеріїв та пріоритетіввибору:Моногр.:У2т.—Д.:АРТ-ПРЕС,2009.—Т.1.—С.566.

31. Сартр Ж.-П.Очерктеорииэмоций/Пер.сфр.Е.Е.Наси-новскойиА.А.Пузырея,вкн.“Психологияэмоций”,сост.В.К.Вилюнас.—СПб.:Прогресс,2008.—С.254.

32. Кьеркегор С. Страх и трепет. — М.: Республика, 1993. —С.13–15.

33. Франк С. Л. Духовныеосновыобщества.Введениевсоци-альнуюфилософию.—М.:Мысль,1992.—С.173.

34. Франк С. Л. Смысл жизни / С. Л. Франк // С нами Бог;сост.ипредисл.А.С.Филоненко.—М.:ООО“Издатель-ствоАСТ”,2003.—750с.

35. Франкл В. Доктор и душа. — СПб.: Прогресс, 1997. —С.263.

218

36. Чижевський Д. Українська філософія // Антонович Д.Українськакультура.—Мюнхен,1988.—С.181.

37. Швейцер А. Благоговение перед жизнью. — М.: Мысль,1992.—С.71.

38. Фромм Э.Психоанализирелигия//Иметьилибыть?—К.,1998.—С.65.

39. Camus A. Le mythe de Sisyphe. Essai sur l’absurde. — Paris,1942.—P.36.

40. Філософія: Навч. посіб. / Надольний І. Ф., Андруще-нкоВ.П.,БойченкоІ.В.,РозумнийВ.П./Заред.Надоль-ногоІ.Ф.—К.:Вікар,1997.—584с.

41. Смезлер Н. Социология // Научн. ред. В. А. Ядов. — М.:Феникс,2004.—687с.

42. Радугин К. А.Ввведениевменеджмент:социологияоргани-зацийиуправления.—Воронеж:Высш.шк.предпринима-телей,2005.—196с.

43. Чукут С. А.Генезадуховноїкультури(управлінськийви-мір).—К.:Вид-воУАДУ,1999.—255с.

44. Дещериев Ю. Д.Язык,идеологияипроблемысовременнойкультуры//Идеологическаяборьбаисовременнаякуль-тура.—М.:Наука,2006.—С.419–433.

45. Франк С. Л.Духовныеосновыобщества.—М.:Республика,1992.—511с.

46. Соловьев В. С. Любовь/ФилософскийсловарьВладимираСоловьева.—Ростовн/Д:Феникс,2003.—С.248—251с.

47. Сорокин П. Таинственная энергия любви // СОЦИС,1991.—№8.—С.121–137.

219

роЗдІЛ 6

СУЧАСНІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ПРАКТИКИ У ГЛОБАЛЬНОМУ ІНФОРМАЦІЙНОМУ СВІТІ

6.1. Інтернет як інструмент маніпуляції свідомістю в інтелектуальному середовищі.

6.2. Інтелектуальна безпека як протидія спекулятивним технологіям маніпуляції свідомістю.

6.3. Захист інтелектуальної власності: особистості, держави та суспільства.

6.4. Захист людства від загроз у сучасному глобальному світі: прогнози на майбутнє.

6.5. Проблема боротьби з міжнародним тероризмом.

6.1. Інтернетякінструментманіпуляціїсвідомістювінтелектуальномусередовищі

Інтернет-технології та інші засоби маніпуляції свідомістю

Інтернетсьогоднієособливиммісцем,вякомувідбуваєтьсязустрічлюдинизлюдиною,формуютьсяновіформисоціаль-ногоспілкування.Сучаснівітчизняні ізарубіжніавторипри-діляютьдостатньоувагианалізурізнихаспектівщодопроцесівкомп’ютерногоспілкування.

Інтернет виник в особливих умовах інтенсифікації до-сліджень у військовій галузі. Саме комп’ютерна мережа“ARPANET Інтернет” виконує завдання комунікації в умовахвійськового часу. Таким чином, створено електронну пошту,розробленопрограмнезабезпеченнядляміжмережевогозв’язку(протоколTransmissiorControlProtocol/InternetProtokolабоПротоколуправліннятранслюванням/Міжмережевийпрото-

220

кол),створеногіпертекстовусистему,щомаєназвуWorld Wide Web(“Всесвітнєпавутиння”)[1,24].

Розробку програми-браузера для здійснення подорожі посайтамдоручаютьбудь-якомусуб’єкту,якийневолодієспеці-альними знаннями. Першими користувачами Інтернету булиамериканськівченіістуденти,томуневипадковосвітогляднийаналіз соціокультурної ролі Інтернету здійснювався на осно-віпопулярноговамериканськомуізахідноєвропейськомусе-редовищі постмодернізму. Анархічні тенденції, притаманніпостмодернізму, були сприйняті західною технічною елітою івикористанідляобґрунтуваннявласногостатусуусвіті.

Значний прогрес у культурному розвитку Заходу тіснопов’язаний із звільненням слова (“свобода слова”) та виник-ненням технологічних можливостей для створення масовоїкомунікації як нового різновиду спілкування (преса, радіо,телебачення). При цьому слід зауважити, що саме соціальнатехнологіяєсукупністюметодів,прийомівзмінисоціумувна-прямізадоволеннярізнобічних,соціальнозначимихлюдськихпотреб.

Інтернет стрімко ввійшов у життя сучасного суспільства ітаксамострімкопочавзмінюватиреальністьлюдини.Самецястрімкість та масштабність змін, що внесли у суспільство су-часніінформаційнітехнології,єпредметомзанепокоєннябага-тьохфілософів.

Епохависокихтехнологійтаглобальної інформаціївизна-чаєособливурольтазначенняпроцесівмасовоїкомунікаціїусвіті,засобиякоїстаютьбільшоперативнимизавдякиглобаль-нійкомп’ютерніймережіІнтернетівиконуютьнетакінформа-тивну, як прагматичну функцію, беручи участь у формуваннісуспільноїдумки.

Інтернет виник у зв’язку із певними особливостями євро-пейськоїкультури,асаме:орієнтаціїнарозумніпринципиорга-нізаціїжиття,восновіяких—повнотатадоступністьінформа-ціїпросвіт,орієнтаціянадемократичніталіберальніцінності.Але нові інформаційні технології породжують певні явища,

221

якічастознищуютьзмістцихпринципів:відманіпуляціїсві-домістюдопостмодерністськоїдискредитаціїідеїраціональноїорганізаціїжиття.Розширеннясистемимасовогоінформуван-ня,зростаннякількостікомунікативнихпотоків,прискоренняінформативногообмінупризвелодозміниуявленьсуспільствапрореальність.Соціальнареальність,яканедоступнабільшійчастинісуспільства,доходитьдореципієнтіввинятковочерездискурси засобів масової комунікації, де більшість громадянсприймає реальність поглядами засобів масової інформації.Такимчином,маніпуляціясвідомістю(наразі—індивіда)по-лягаєутому,щоІнтернет,надаючирізноманітну інформаціюпро світ, водночас не дає можливості людині самостійно оці-нюватиподії.

Мас-медіазначноюміроювикористовуютьновіінформацій-нітехнологіїдлярозповсюдженняновинсередлюдей.Голов-ним феноменом нашої доби стали не велетенські електроннібанкиданихіштучнийінтелект,аІнтернет,якийорієнтуєть-сяназростанняможливостіздійсненнякомунікації.Інтернетємедіумом,тобтоводночасзасобомісередовищемвіртуаліза-ціїсуспільства,перетвореннясистемисоціальнихінститутівусвоєріднувіртуальнуреальність.

Інтенсифікація інформаційного потоку передбачає конт-рольнадскладнимивисокотехнологічнимизасобамиобробкиінформації,але,оскількитакізасобидоступніневсім,цевили-ваєтьсяунеминучестворенняокремихсоціально-культурнихгруп для відбору інформації. Ця ситуація може призвести доприпиненнявільногообігуінформаціїусуспільстві.ТворцяммережіІнтернетвідкриваютьсяновіможливостіманіпулюван-нясвідомістю,оскількивонимаютьзмогустворюватинеобхід-нісоціокультурніорієнтири.ОскількиінформаційнийпотіквІнтернетіпідлягаєконтролюпевноївузькоїгруписуспільства,тоінформація,щопредставленаувсесвітніймережі,зазвичайноситьпереконувальнийхарактер,тобтоєпевноюміроюсугес-тивною[1,25].Ацеозначає,щопереконанняпевноїлюдинивідбувається шляхом підбору доказів, психологічного тиску,

222

чергування емоційної та логічної аргументації, використаннявідповіднихприкладівтааналогій.Помітититапроаналізува-тивсецепідчасспілкуваннянеможежодналюдина,тимбільшнаценездатналюдинабезспеціальноїкваліфікації.

Особливурольуманіпуляціїсвідомістювідіграютьаудіові-зуальніефекти,оскількисукупністьвізуальногообразузтек-стомтазвукомзначновпливаєнасвідомість.“Мичастодумає-мо,щобачимовсесвоїмиочима,алеминедумаємопроте,щоподаний аудіовізуальний матеріал зроблений певною люди-ноюівизначенийіншоюпозицією.Вжевідомийтойфакт,щолюдина,якапідпадаєпідвпливінформаційнихтехнологій,дій-снонеможедиференцiювати,дечутки,деверсії,деточказору,адефакт”[1,26].

Деякі люди думають, що вони вільні від маніпуляційнихтехнологій,оскількинемаютьпрямогодоступудоновихтех-нологій,аленеслідзабувати,щоцілюдиотримуютьщебільшопосередковану та оброблену інформацію, не маючи змогипротистоятицьому.

Сучасніінформаційнітехнологіїєсаметимитехнологіями,що розробляються для забезпечення імовірності у досягнен-ні запланованого результату. Це не випадковий, а системнийпроцес,безумовнонаціленийвпливатинааудиторію.Вониза-стосовуються у соціально значущих сферах: ідеологія, імідж-мейкінг, передвиборні кампанії, паблік рилейшинз, реклама,соціально-культурнепроектування.

Інтернет-технології використовують різноманітні страте-гії, в основі яких лежать принципи соціально-орієнтованогоуправління, спрямовані на встановлення партнерських сто-сунківзаудиторією,якіспираютьсянатехнократичнумодель.Така модель є зовнішнім вираженням змісту інформаційноїтехнології,уякійвизначаються їїзовнішніобриси,структур-ні елементи. Необхідно зауважити, що стратегії, використаніІнтернетом,маютьоднумету—здійсненняпрямогочиопосе-редкованоговпливунамасилюдей.Суть“теорії інформацій-ногоуправління”полягаєупроцесіпродукуваннятареалізації

223

управлінняуситуації,коливпливмаєопосередкованийхарак-тер:об’єктууправліннянадаєтьсявизначенасуб’єктомуправ-лінняінформаціяпроситуацію(певнаінформаційнакартина),дотогожоб’єктнемовбисамостійновибираєлініюповедінки,орієнтуючисьнацюінформацію[122,427].Очевиднимєте,щотеоріяінформаційногоуправлінняґрунтуєтьсянаманіпуляціїсвідомістю,введеннямусвідомістьлюдейцілеспрямованоїдо-стовірної чи недостовірної інформації, кінцевим результатомчогоєбажанаповедінкаоб’єктауправління,якапостулюєтьсясуб’єктом.

Інтернет-комунікація є найважливішим інструментом по-літичногоуправліннятазабезпеченнялояльностімасдочин-ноївлади.Усучасномусуспільствіоднимзінструментіввладивиступає інформація. Маніпуляція свідомістю за допомогоюінформації поступово замінила насильство, що тривалий часвважалосяєдинимзнаряддямправління.Однакслідзауважи-ти, що сам по собі Інтернет є не лише інструментом маніпу-лювання свідомістю, оскільки маніпуляторами виступають тісили,щоконтролюютьвсесвітнюмережу.

Маніпулятивні стратегії досягають своєї мети за умовиврахуваннянизкифакторів.Вченівиділяютьдвіосновнігру-пифакторів,щовизначаютьсхильністьлюдинипідпадатипідвплив—цевнутрішнітазовнішніфактори[62,114].

До внутрішніх належать фактори, пов’язані зі змістом по-відомлення. Першим фактором є підбір повідомлення, щобезпосередньо відноситься до ефективності маніпулятивнихтехнологій, що використовує Інтернет для впливу на значнукількість людей. Принципи відбору матеріалу іноді не суміс-ні з глибокими аналітичними повідомленнями і можуть пе-решкоджати створенню інформаційної картини світу, більш-менш адекватної реальності. Виокремлюють п’ять принципіввідборуматеріалудляінформаційнихповідомлень:пріоритет-ність (дійсна чи уявна) та привабливість теми для аудиторії,неординарністьтановизнафактів,успіх,високийсоціальнийстатусджерелаінформації[140,120].Прикладомуявноїпріо-

224

ритетностіповідомленьє існуваннярізноманітної інформаціїстосовновійнивІраку.

Іншим внутрішнім фактором відбору інформації є цінніс-ний акцент повідомлення, оскільки важливо не лише те, кимподаєтьсяінформація,айте,якподається.Авторстатейтакчиінакше оцінює інформацію, яку він подає. Контекст повідом-лення,вякомуподаєтьсяінформація,можебутипобудованийтаким чином, що ця інформація набуде іншого оцінного зна-чення. Наприклад, повідомлення з негативною оцінкою, щоподаєтьсяупозитивномуконтексті,моженейтралізуватисязарахунокконтексту.Наприклад,статті,присвяченівійнівІра-ку,містятьпозитивнінаслідкивійни,щозменшуєнегативнийефект.

Додругоїгрупиналежатьзовнішніфактори,якіоб’єднуютьсоціальнозумовленіхарактеристикисприйняттяповідомлен-няаудиторією.Донихналежатьпроцедуриманіпулюваннясо-ціальнимихарактеристикамиаудиторії.Маніпуляціїурамкахсоціальнихсистемпобудованінаоперуваннізнакамитасим-волами соціальної реальності, маніпуляції соціальними сте-реотипами(шаблонамиповедінки,етнічнимитасоціальнимитощо),системамицінностейтихчиіншихаудиторійтагруп.

У спеціальній літературі сучасні ідеологічні міфологемимаютьназвуміфів.Дослідникиподіляютьїхначорніта“світ-лі”міфи[71,302].Чорніміфипідтримуютьсяусвідомостідлятого,щобупотрібниймоментактивізуватиїхтапровеститер-мінову кампанію маніпуляції свідомістю. До “світлих” міфівналежать міфи Заходу, які в сукупності складають ідеологіюсучасногозахідногосуспільства,щоприйнятоназивати“євро-центризмом”,причомуЄвропаякеталонманіпуляції—тутпо-няттянегеографічне,ацивілізаційне.

Такождогрупизовнішніхфакторівналежитьекономічнийфактор, який полягає у тому, що Інтернет залежить від кон-кретнихсуб’єктів.Економічнийфакторпризводитьдотого,щоІнтернет працює на певних суб’єктів, наприклад рекламодав-ців.Їхнявладаможебутинастількивагомою,щозасобимасо-

225

вої інформації,атакожІнтернетможутьдозволитисобі ігно-рування етичних принципів та цілком підпорядковують своєінформаційневиробництвоособистомуінтересу.

Такимчином,існуєрядфакторів,яківпливаютьнавибірма-ніпулятивнихстратегій.Підбірповідомлень,контекст,вякомуїхподають,ролькоментатора,соціофакторитаекономічніфак-ториберутьсядоувагидлязабезпеченняефективногоманіпу-люваннявпливомнааудиторію.

Однією з найважливіших маніпулятивних технологій умультимедійному просторі є відбір подій реальності для по-відомленнянаІнтернет-сайтах(висвітленнячиприховуванняінформації)тафальсифікаціяфактів—перекручуванняреаль-ності,тобтостворенняїїверсій,щодосягаєтьсязадопомогоюнезначних “відхилень” у різні боки, причому такі відхиленняне повинні виходити за межі сприйняття “пересічної” люди-ни, тобто вони мають бути непомітними і діяти на рівні під-свідомого. Цей прийом не використовується лише тоді, колийогоможливовиявити.Якщорозголосунебажаноїінформаціїнеможливо уникнути, використовується техніка створення“шуму”,повідомленняпоглиблюєтьсяухаотичномупотоціін-формаціїзадопомогоюподрібнення інформації.

Інтернетвикористовуєметодфабрикаціїфактівлишеуна-даннінедоступноїінформації.Відбірподійреальностієодниміз головних прийомів програмування мислення — контролюнад інформаційним раціоном людини [71, 305]. Це відмовавід цілісного, різнобічного надання інформації. Характерноюознакоюприйомуєприховування(замовчування)інформаціїістворення,такимчином,віртуальноїреальності.Таксамови-користовуєтьсявінтернетіприйомнапівправди,колизметоюзабезпечити довіру користувачів об’єктивно та докладно ви-світлюють конкретні меншовартісні деталі і водночас замов-чуютьважливішіфакти,абожроблятьзагальнуінтерпретаціюподій. Сучасні маніпулятори вміло використовують власти-востілюдськоїпсихіки.Так,одинзпоширенихізовнішньонео-бразливихманіпулятивнихприйомів,якиймаєназву“спіраль

226

замовчування”, полягає у тому, щоб за допомогою посиленнянасфабрикованіопитуваннягромадськоїдумкиабоіншіфак-типереконатиаудиторіюупідтримціпотрібноїполітичноїпо-зиції,вїїперемозі.Цезмушуєлюдей,якімаютьіншіпогляди,черезстрахопинитисяусоціально-психологічнійізоляціїабозазнатиіншогодискомфорту,замовчуватисвоюдумкуабозмі-нитиїї.Натлізамовчуванняопонентівголосдійсноїабоуявноїбільшостістаєвідчутнішим.Цещесильнішеспонукаєнезгод-них чи тих, хто вагається, до прийняття “загальноприйнятої”позиціїабодоприховуваннясвоїхпереконань.Нарешті,“спі-ральзамовчування”закручуєтьсядедалітугіше,забезпечуючиманіпуляторамперемогу[138,121].

Використовуючитакуособливістьлюдськоїпсихіки,яктен-денціюдоспрощення,Інтернетформуєрізноманітністереоти-пи. Процес стереотипізації, а також “приклеювання ярлика”відбуваєтьсяшляхомвиділенняоднієїчикількохознакпонят-тятазакріпленняїхзавдякичастимповторамнаінформацій-них сайтах. За допомогою мови створюється міфічний образдійсностіізпрототипнимміфомпроборотьбусилдобраізла,ізвідповіднимчіткимподіломна“своїх”та“чужих”.Приство-ренніідеологічнихсимволів,наприклад“образуворога”,“теро-риста”,значнезастосуваннязнаходятьгрупові,національнітаетнічніупередження.Зокрема,післяподій11вересня2001р.тероризмставасоціюватисязособамиарабськоїнаціональнос-тітамусульманськоювірою.

При цьому в основі методу створення паніки чи масовогопсихозулежитьвпливнаемоціїіпочуттялюдини(наприклад,страхтероризму,голоду).Інтернетстворюєєдинумережуіпо-відомленняотримуєможливістьрухатисяпозамкненомуколу,набуваючи нових якостей із введенням нових фрагментів ре-альності.Прикладомодногоізвсесвітньовідомихмасовихпси-хозів,створенихІнтернетом,булапаніка,викликанахворобою“сказ корів”, яка змінилась подіями повідомлень про ящур.Аналогічнийметодвикористалинавесні2003р.,колидлявід-воліканняувагивідвоєннихдійСШАвІракупоширилипо-

227

відомлення про “нетипову пневмонію” на Сході. Тобто методстворення паніки може використовуватись для відволіканняувагивідоднієїподіїзадопомогоювисвітленняіншої.Такимчином,Інтернетможнарозглядатиякефективнийзасіб,якийу завуальованій формі забезпечує контроль та управліннясвідомістю,урезультатічогозмінюютьсяпоглядиналюдину(людей,людство),такяк“комп’ютернітехнологіїіневрологіяоб’єдналисявкомп’ютернуневрологію”[28,206].

Таким чином, слід акцентувати на містифікації самого Ін-тернету, що надала йому статусу самоорганізації та самороз-виткувнеконтрольованомуінформаційномусередовищі.

УтеоретичнихдослідженняхІнтернетуможнавиокремитидвапідходи.Одинзнихумовноможнаназвати“онтологізатор-ським”,інший—“інструменталістським”.Прицьомухарактер-ною властивістю Інтернету як технічного засобу маніпуляціїсвідомістюєйогоздатністьдоцілісного(системного)сприй-няттявідповіднихфункційлюдськоїдіяльності.

Аналізсоціальнихтакультурнихнаслідківрозвиткутехні-киузахіднійфілософськійтрадиціїздійснювавсяуконтекстіцентральноїідеївідчуженнялюдинивідсвоєїсутностіякна-слідкурозвиткуцивілізації.Процесруйнівноїсилитехнічно-гопрогресудляєвропейськоїкультуризнайшоввідображенняувідомійпраціО.Шпенглера“ПрисмеркЄвропи”.ЯкписавШпенглер: “…Світ економіки машинної індустрії змушує допідкорення і підприємця, і заводського робітника. Обидвавонираби,аневолодарімашин,якітількитеперпочинаютьповною мірою проявляти свою таємну диявольську владу”[172,113].

У загальнофілософському плані людська діяльність — це,насамперед, культурна діяльність. У зв’язку з цим Інтернетпостає “мозаїчним” культуротворчим фактором, виконуючипевне число соціокультурних функцій. Серед них загально-визнаним є факт ролі інтуїції у творчому процесі. В умовахконкуренції, що панує у сучасному світі, існує потреба в не-стандартних,творчихрішеннях.Це,усвоючергу,призводить

228

до того, що інтуїтивні процеси постають об’єктом численнихдослідженьяктеоретичного,такіприкладногохарактеру.

Слід зазначити, що інтуїтивний процес зумовлений якструктурамисамогобезсвідомого,якісформувалисьурезуль-татіпізнавальноїіпрактичноїдіяльностілюдини,такізовніш-німифакторами(накопиченийзапасзнань,досвідтощо).Усімвідомо,щобагатовченихіписьменниківстимулювалироботубезсвідомихмеханізмівзарахунокповтореннятакихумов,якперехідвіднапругидорозслаблення,вякихвонивідчувалиак-тивізаціютворчихпроцесів.

Велике значення для розкодування уяви і стимуляції маєгра.Ігровімоментивикористовуютьсяпідчасстворенняспе-ціальнихметодикстимуляціїбезсвідомого.Тутсуб’єктсприй-маєІнтернетякгру:відкритиновіможливості,подолатиновіступенітруднощів,здобутипевнуінформаціютощо.Немаючиреальних живих органічних контактів, які б коректували цейціннісний набір, не маючи достатнього життєвого досвіду, увідповідний момент такий суб’єкт реалізує свою віртуальнуморальутакзваномуреальномусуспільстві.

Сліднаголосити,щоокремі“ігрові”діївІнтернетічастоно-сятьбездуховнийхарактер,оскількисьогоднікомп’ютерігно-руєкнигу.

Адже в мережі Інтернет виникає чимало проблем, по-в’язаних з формуванням соціальної ідентичності. Тут фор-муються умови для виникнення множинної ідентичності,створеннядеякихтілоднієїособистості.Можливадифузійнаідентичність, деструктивна ідентичність, відродження фан-тастичного“Я”.Особистіснамережеваідентичністьсприяєдо“суперперсональності”, де людині надається можливість ре-презентуватисебемережеюувиглядіпевнихобразів,змінитистать,вік,національність,експериментуватинапредметвлас-ноїідентифікованості,конструюватибудь-якігібриди.

Телепрезентаціялюдського“Я”,ефекттелеприсутностіна-даєможливістьскластиціліснууявупроіншулюдину,створи-тивідчуттяреальностівідносин.Г.Шіллерпояснюєпричину

229

такогостану:“Цезумовленонасампередідентичністюматері-альнихтаідеологічнихінтересів,властивихвласникам(уцьо-мувипадкутим,комуналежатьзасобимасовоїінформації),атакож монополістичним характером інформаційної індустріїзагалом. Інформаційні монополії обмежують інформаційнийвибірвусіхсферахдіяльності.Вонивисуваютьлишеоднувер-сіюдійсності—своювласну”[171,150].

Сьогодні на вітчизняному телебаченні завдяки фінансовій“руці” Заходу транслюють з Азії (Китаю, Індії, Японії) лишеекзотичні повідомлення (Новий рік за місячним календарем,карате, китайська кухня тощо) або збуджуючі політичні по-відомлення(тероризм,релігійненасилля),що,безумовно,не-гативновпливаєнадуховнийстансуспільства.Аджепідпри-водомсвободипоширенняінформаціїтранснаціональніінфор-маційні корпорації формують невідповідну до реалій життяорієнтаціюнарозкіш,тимсамимдестабілізуючисуспільно-по-літичнуситуаціюусуспільстві.

Термін “насильство в медіа” у сучасній комунікативістицівживається на позначення дедалі зростаючого числа насиль-ницьких сцен (документальних чи зіграних актором), які здругоїполовиниХХст.сталиоб’єктомнауковогозацікавлен-ня та причиною стурбованості психологів, педагогів, медиківібатьків.“Людинаінформаційногосуспільстванелишевико-ристовує інформацію, як це було в усіх суспільствах, — воназалежитьвіднеї”[110,56].

Саметелевізорстає,зокрема,длядитиничипідліткаоснов-ним джерелом інформації. Він розповідає чи показує дитинібільше“оповідок”,ніжбатьки,друзі,вчителі.Ці“оповідки”за-звичайдалеківідукраїнськихтрадицій(відпоглядівбатьківівчителів). По суті, ці телеоповіді формуються відносно неве-ликими“конгломератами”задлявідповідногопродажу.Такимчином,деструктивнимаспектомінформаційноговпливуЗМІможнавизнатиактивізаціюпридушенихінстинктівтабажань,щознаходятьсяумасовійсвідомості.Томусьогоднінанаціо-нальномутелебаченніневистачає“бажання”казки,якнарод-

230

ної фантазії, з метою виховання молодшого покоління, що єзначнимиперепонаминашляхумедіа-“грамотності”.

Узв’язкузцим,якстверджуєГ.Шіллер:“Подібнодотого,якрекламазаважаєсконцентруватисьілишаєзначущостіпо-точної інформації, нова техніка обробки інформації дає мож-ливість заповнити ефір потоками нікчемної інформації, щоускладнюєіндивідовіпошуксуттєвогозмісту”[110,151].

Однієюзістотниххарактеристикмас-медіавінформаційно-мусоціумізпереважноаграрнимнаселеннямможнавважати“пристрасть до чистих оглядів” без елементів аналітики, дляякоїхарактерним,посуті,єописовийпідхіддоподійіфактів.Тематика подібних матеріалів різноманітна: від посівної кам-паніїдосоціальногозахиступенсіонерів,відподійуВерховнійРадідовиробництвааграрноїпродукції.Загалом,такаінфор-мація є маніпулятивною і “компіляційною”, тобто не міститьвідчутногопоштовхудлятого,щобсуб’єктзробивістотнівис-новки.

Отже,сучаснізасобиманіпуляціїсвідомістювиступаютьуролізамінникацілісногоспектрапотреблюдини—відтактиль-них(новівідчуття)досоціальних.Складніпроцесисприйнят-тя,розуміння,увагитарефлексії,щовідносятьдогруповоїтаколективноїорганізації,відповіднимчиномвзаємодіютьзпро-цесамиформуваннясуспільноїсвідомості.

Ілюстрацієютанаслідкомвищезазначеногоєформафунк-ціонування системи засобів маніпуляції свідомістю, що скла-ласясьогоднівУкраїні.ЗасловамиО.Литвиненка,“пресу”ре-презентованопереважно“стінгазетами”знакладом30–50тис.примірників,телебаченняєінструментомполітичноговпливу,орієнтованимнаширокуаудиторію,тощо.

Основним каналом просування світоглядних установокпостає не просто система видовищ, а видовищ розважальних(“шоу”), відповідного сексуального змісту, звернених до емо-ційно-чуттєвої сфери суб’єкта, безпосередньо, до його підсві-домості як навігатора (координатора) людської поведінки урічищі“радіації”насильства.

231

Тому сьогодні експертна комісія, зокрема МіністерствокультуриУкраїни,повиннаретельнооцінюватиінформаційнупродукцію, що містить насильницькі дії, порнографію, сцениеротикитощо.Відповіднікритеріїекспертноїкомісіївідіграютьрадшедопоміжнуроль,іреальноекспертиоцінюютьнасампе-ред якість оцінюваної інформації та рівень морально-етичноїхарактеристики кінострічки тощо. Для цього необхідно роз-робляти відповідні інноваційні моделі духовного захистусуб’єкта від сфабрикованих засобів маніпуляції свідомістю усоціально-правовомуполі.

Босьогодні“калейдоскопічність”—визначальнаознакасу-часного шоу, що робить його органічною частиною сучасної“мозаїчної”культури,визначаєйоговідповідністьхарактеровімасовоїсвідомості.

Тутслідзауважити,щозгідноздоктриноюАнтоніоГрамшіпро гегемонію, основним елементом руйнування цього станує засоби масової інформації, особливо Інтернет. Саме Інтер-нет-технологіїзавдякисвоїймасовостітазагальнодоступностідозволяють здійснити “вторгнення” у царині свідомості. Прицьомуманіпуляторпрагнездолатипсихологічнийбар’єрякза-порукукритичногосприйняттяінформаційнихповідомлень.

Заангажованість засобів масової інформації, яка визнача-ється передусім політичними інтересами суб’єктів ЗМІ і ви-користовується ними для реалізації власних рішень, істотновпливаєнаїхнюінформаційнуполітикутаформуваннядухов-нихцінностей,авідтак—ігромадянськогосуспільства.

З процесом становлення медіа-монополій спостерігаєть-сяпоступовазмінапоглядівнаінформаційнуполітикузбокусуб’єктів маніпуляції. Вони починають розглядати ЗМІ на-сампередякбізнес,джерелоприбутку,алишепотім—яксу-спільнийінститут,щоформуєпевніцінностітакультуруусу-спільствіізафункціонуванняякогонеобхіднонестисоціальнувідповідальність.

Українськесуспільствониніщенеготоведостановленняно-воготипуЗМІ,такякнемаєсформованогоінтересу.Складна

232

економічна ситуація у країні, зменшення платоспроможностігромадян,низькийобсягрекламногоринку(соціальногоспря-мування,невигідногозточкизоруотриманняприбутку),єдво-маосновнимичинниками,щовизначають“хитке”економічнестановищевітчизнянихЗМІякдрукованих,такіелектронних.Успішними є лише бізнес-видання та видання розважально-компілятивного характеру, які за своїм призначенням не не-сутьінеможутьнеститаформуватигромадянськітадуховніцінностівукраїнськомусуспільстві.

При зазначеному дослідженні однією із провідних формвідеокомунікаційного впливу (у тому числі Інтернет-мережі)насвідомістьлюдиниузасобахмасовоїінформаціїє реклама.Часточуємонанаціональномутелебаченніфрази: “Нарколо-гічнийцентр“Дар”.ЛікарМ.Довженколікуєвідалкогольноїітютюновоїзалежності”як“рабівтаблетки”.Механізмдіїтако-го“лікування”заснованийнаспекулятивнійманіпуляціїсвідо-містю,асаме—25-мкадром.

Основним джерелом фінансування Інтернет-компаній єрекламні оголошення, які розташовуються залежно від рей-тингувідвідуванняпевногосайту.Інтернет-кампаніїзазвичайберутьплату іззамовників,якірекламуютьсвоїобразичерезїхнюмережу.

Таким чином, банерна реклама, тобто реклама в Інтернеті,є найефективнішим засобом рекламування певних продуктівчипослуг.Об’єднанняІнтернетузбанерноюрекламоюнадаєйомуіншоїякості,десоціогеннапотребапідприємцяпродатисвійтоварнасвітовомуринкуспівпадаєізсуспільноюпотре-боюправлячоїверхівкиувстановленнівласноїкультурноїгеге-монії.Самецепоєднанняпотребвикликалострімкийрозвитокбанерноїрекламиякособливоїкультуритаіндустрії.Рекламастворює віртуальний світ, побудований за планом замовникаякнаркотичнийвигаданийсвіт,томумисленнялюдини,щоіс-нуєутакомусвіті,стаєаутистичним.Такілюдиутворюютьтакзванесуспільствоспектаклю,оскількивонизнають,щоживутьувигаданомусвіті,алеводночаспідкоряютьсяйогозаконам.

233

РекламавпливаєнакультурнуполітикуІнтернету,оскількисуб’єкти всесвітньої мережі у прагненні отримати все більшекористувачів зловживають розміщенням незвичайних сен-саційних повідомлень, тим самим перекручуючи реальність.Найпростішийспосібпривабитикористувача—цезверненнядо прихованих нездорових інстинктів та бажань, що знахо-дятьсяупідсвідомості.Зоглядунаце,вІнтернетічастоможназнайтиобрази,забороненідляпереглядувсилупевнихкуль-турнихцінностей.

Інтернет є загальнодоступною мережею, де можна знайтиобрази,щорозбещуютьлюдину.Насампередцете,щонеслідбачитичерезпевнікультурнізаборони(сценинасиллянадлю-диною,порнографічнісцени,сцениінцестутощо).

Сьогодні“попитом”користуєтьсяінформація,якаміститьусобіслово“смерть”.Філософипояснюютьцейфеномен,звер-таючись до школи фрейдизму, оскільки видовище смерті, за“комплексом Танатоса”, приваблює основну увагу та інтерескористувачів Інтернету. Одним з пояснень використання на-силлявІнтернетієте,щовоновикористовуєтьсяякефектив-ний засіб боротьби із буденними проблемами. Інтернет ство-рює образ насильника як позитивного героя. ВідображаючипевніобразичерезІнтернет,азгодомповертаючисьуреальнежиття,людинапочинаєусвідомлювати,наскількивонозначу-щевіртуального(ефекткатарсису)[78,67].

Слід зауважити, що, виступаючи потужним каталізаторомобмінних процесів у суспільстві як єдиному соціальному ор-ганізмі,реклама,щоувійшладоповсякденногожиттякожноїлюдини,якміфотворенняєнебезпечнимявищемсучасності.

Основними характеристиками реклами є амбіційна само-маніфестація, прагнення підкорити нові сфери людської під-свідомості. Саме здатність до своєрідної мімікрії ґрунтуєтьсяна первинному тяжінні людини до оволодіння відповіднимпредметом, що у гіпертрофованому вигляді перетворюєтьсянапсевдосутністьбуття.Напершомуетапірекламаінформує,потімпереходитьдо“навіювання”іпрацюєнаринкахсмислів

234

таобразівжиття,щознаходятьсяуполімозаїчноїкультуриякджерела виникнення ілюзії, міфу на засадах гіпертрофованоїцінностіякфункціїінформації.Рухаючисьтакимшляхом,рек-ламаздійснюєпереворотуроботі ізсвідомістю:якщоідеоло-гіязточкизоруцінностейінтерпретуєбуденність,тосьогоднірекламазточкизорубуденностіінтерпретуєзагальносмисловісоціальніцінностілюдськогобуття.Томузмінапарадигмвпли-нуланазасобипросуваннярекламноїінформаціїзадопомогоюзображення.Такаідеологічнаспрямованістьрекламинепотре-буємаскування,щоєочевиднимфактомпіслярозпадуРадян-ськогоСоюзу.Д.Тоудзцьогоприводуписав:“Рекламнийсвіт,щозливаєтьсязнавколишнімландшафтом,малочоговартий;вінповиненрізкоконтрастуватизтим,щойогооточує.Тількидіючинанерви,вінстаєзасобомпривертанняуваги”[155,126].

Лідерами сучасної рекламної продукції на українськомуринку(“обмін-обману”)упродовжостанніхроківзалишаютьсяпральніпорошки,зубніпасти,продуктихарчуваннятощо.

У 80-х роках минулого століття потужні бізнес-структуриСШАрозпочалисвітовурекламнукампанію,якадемонструва-лаїхнюгромадськувідповідальністьусправіліквідаціїнаслід-ківпромисловоїдіяльностітаорганізаціїзаходівщодозахистуекологічногосередовища.

На цьому етапі розвитку реклама переплітається з іншоюформою відеокомунікаційних засобів інформації у координа-тахманіпуляціїсвідомістю—паблікрилейшнз.Г.Шіллервба-чає основне розходження між паблік рилейшнз і звичайноюкомерційноюрекламоюлишеуметі(намірі)діяльності:“Якщометоюрекламиєпродажпродукціїкорпорації,тометоюпаблікрилейшнзєпродажсамоїкомпаніїяккорисної,продуктивноїтавигідноїдлясуспільстваодиниці[171,152].

У сучасному українському суспільстві малоефективно дієвітчизняне “кіно”, бо телеекрани “заполонили” російські те-лесеріали.Нажаль,вкінотеатрахУкраїнивідсутнєсправжнєукраїнськекіно,якевсвійчасстворювавгеніальнийвітчизня-нийкінодраматургОлександрДовженко.Інтернет-спілкуван-

235

нячастопризводитьдотого,щозвичайнеспілкуваннявтрачаєдлялюдинисвоюідентичністьякприналежності“живогоорга-нічногослова”.Такимчином,підчасроботиумережівиникаєвідчуття включення до глобального інформаційного процесу,дезалежністьвідІнтернетувідволікаєвідіншихсправісоці-альнихзобов’язань.

Інтернетякзасібманіпуляціїсвідомістюувіртуалізмінюєхарактерфункціонуваннясвідомості.Аджевіртуал,навідмінувідіншихпсихічнихпохідних,увиглядіуявихарактеризуєть-сятим,щолюдинасприймаєйогонеяквиникненнясвоговлас-ногорозуму,аякоб’єктивнуреальність.

Якщоуяваактуалізуєтьсязвичнимспособом,топроцесак-туалізації не рефлексується. Ці нерефлексовані відчуття на-зиваються консуєтальними (від лат. consuetus — нормальний,звичний). Якщо уява актуалізується незвичним способом, тохарактер актуалізації рефлексується: усвідомлюється як осо-блива подія стосовно самобутності, самовідчуття. При цьомулюдиназдатнапереключатисянавласнісамовідчуття:перейтиувіртуал,якийбуваєудвохвиглядах:гратуал(відлат.gratus—привабливий)принезначнійактуалізаціїобразуабоінгратуал(відлат. ingrates—непривабливий)прискладнійактуалізаціїобразу[106,99].

Саме у віртуалі змінюється характер функціонування сві-домості.Увіртуалісферадіяльностілюдинирозширюється,ілюдинаохоплюєтаобробляєнеобхіднийоб’єм інформації.Вінгратуалісферадіяльностізменшуєтьсяй інформаціявідпо-відно обробляється. Слід відзначити, що надмірне викорис-тання комп’ютера під час вирішення особливо складних зав-дань у динамічних умовах може призводити до виникненняневротичних станів людини. Наприклад, всім відоме явище“хаккеризму”,колинадмірнароботакористувача,вивченняра-хунковихметодів іможливостейкомп’ютераможепризвестидоодномірногоіндивідуальногорозвитку,щопевноюміроюнедозволяєадаптуватисялюдинідоіншихнеобхіднихсфержит-тєдіяльності.Усилуцього,зменшуєтьсяінтелектуальнанелі-

236

нійнаактивністьлюдини,скорочуютьсяуїїдіяльностітворчікомпонентиіпідвищуєтьсяшаблонність.

Зарізноманітнимиформамиможутьприховуватисязначніпсихічнідевіації(відхилення).Аддикторамипостаютьсуб’єктияк користувачі Інтернету, залучені ефектом телеприсутності(властивостіабстрагуватися,ізолюватисяукіберпростір).

ТаказалежнавідІнтернетулюдинапевноюміроювходитьутрансподібністани,колимонітордієнанеїгіпнотично.Упро-цесіспілкуваннязкомп’ютеромулюдиниможутьвідбуватисяпорушенняабовтратавідчуттячасу,вихідзайогомежі.

ПсихологивідзначаютьеволюціюформІнтернет-залежнос-тіірізноманітнихдевіаційусферіінформаційнихтехнологій,деіснуєвідповіднаклінічнапрактика.Прицьомувідзначаєть-сяявищеескейнізму—прагненнядовіртуальногостанулюдейзнедостатньоюсамооцінкою,тривогою,схильністюдодепре-сії.

Сучаснесуспільствостаєсвідкомгромадянськоївійни—зо-внішнє насилля на всіх рівнях життя суспільства. Подолатицейпроцеснеможливо,оскількивіннестворенийпевноюор-ганізацією та не переслідує певних цілей. Насилля та руйну-ваннястаютьхворобоюсуспільствапостмодерну.Зоглядунаце,можнаговоритипровикористанняІнтернетуяк“консцієн-тальноїзброї”.

Консцієнтальна зброя—цетакатехнологіяроботизісвідо-містю(відлат.conscientia),яканаціленаназнищенняпевнихформтаструктурсвідомості,атакожпевнихрежимівїїфунк-ціонування.Цепередбачає:

1)зниженнязагальногорівнясвідомостілюдей,щоживутьнапевнійтериторії;

2)руйнуванняунихусталеноїсистемицінностейтазамінаїхрізнимицінніснимисимулякрами,і,якнаслідок,—знищен-някультурноїпам’ятілюдей;

3) руйнування традиційних механізмів самоідентифікаціїта заміна їх механізмами ідентифікації нового типу за допо-могою створення різного роду “груп участі”; упровадження в

237

суспільствоматриціцінностей,нормповедінки,щоспеціальноконструюютьсядляпевногосуспільства;

4)знищенняздатностіставитиглобальнітастратегічніцілі.Консцієнтальна зброя використовується при веденні консці-єнтальнихвійн,націленихнапідкореннясвідомостілюдей,щопроживаютьнапевнійтериторії.Увипадкувикористанняцієїзброїйдетьсяпротакийвидпанування,який,навідмінувідін-ших (фінансово-економічного, політичного, мілітаристськоготощо),маєнаметісамекеруваннясвідомістю.Управліннясві-домістюдосягаєтьсязадопомогоюцілогорядуфакторівтаза-собів,найважливішимзякихєвикористаннямультимедійнихтехнологій,тобтоІнтернету.

Сучасна людина не в змозі диференціювати своє реальне“Я”відвіртуального.Довірадомоніторингукомп’ютерапри-зводить до власної (кожної, всіх) ідентичності. Якщо уявитисвідомістьлюдиниувигляді“табло”,якепоказуєнеобмежені“екранні”образи,тостаєзрозумілим,щонашасвідомістьвід-межовуєтьсявіднасякпредметвідповідноїпереробкизадопо-могою“екранів”.Зоглядунаце,можнастверджувати,щосві-домістьсучасноїлюдини—це“екранна”свідомістьякпредметтривалоговтручанняу їїлатентніструктури,деакумулюєть-сястрах.ПрикладомвикористаннятакоїтехнікируйнуваннясвідомостієрозважальніпорталивІнтернеті,оскількисучас-ніпідліткивикористовуютьІнтернетякзасібрелаксації,втечівідбуденноїреальностіувіртуальнийсвіт,десконструйованаматриця надає їм змогу отримати “насолоду” від комунікаціївІнтернетічивідпереглядупевнихрозважальнихсайтів,щопризводитьдозниження інтелектуальногорівнятааналітич-но-критичноїздатностіобробленняінформації;

5) руйнування механізмів традиційної самоідентифікації(етнонаціональної, культурно-історичної, державної, конфе-сіональноїтощо)задопомогоюстворенняумультимедійномупросторі “екранів” різного типу суспільств, якими є штучні,спеціальнопроектованіваріанти ідентифікації.Такатехноло-гіячастовикористовуєтьсяпідчаспроведеннявиборчихкам-

238

паній. При цьому Інтернет-сайти використовують поняття“свобода слова” при наданні певної інформації. З огляду нате, що людина вважає Інтернет неконтрольованим керуючоюменшістютавільнимвідполітичнихманіпуляційзасобомма-совоїінформації,тоінформація,подананатакихсайтах,єдо-ситьефективноюуконтекстіманіпуляціїсвідомістю,делюди-на отримує ідентифікаційну матрицю нібито із незалежногоджерела. Інтернет-технології у цьому є досить ефективними,оскількилюдинавикористовуєІнтернетдлярелаксаціїіпідпа-даєпідполітичнийвплив,такчиінакшесприймаючиштучносконструйовануреальність.Такимчином,нелишеінформацій-нісайти,якієнайефективнішими,використовуютьсяманіпу-ляторамиуперіодполітичноїкампанії,айрозважальні,деко-ристувачможезнайтивідеорядзпевноїполітичноїтематики,щопевноюміроювпливаєнайоговибір;

6)викресленняізмультимедійногопросторупитань,щопо-требуютьвідповідногорежимуроботитеоретичногомисленнятавиробленняособистихзнань.Завдякивикористаннюмуль-тимедійнихтехнологій,якімаютьслугуватинаблаголюдині,руйнується цілий комплекс здатностей, які забезпечують ро-боту теоретичного мислення (наприклад, здатність рефлек-сії, проблематизації та самовизначення тощо). Формуваннязвичкидошвидкогоотриманняінформаціїзприводузаданихтащенавітьнезаданихпитань,атакожзвиканнядотого,щоінформацію можна поновлювати та впорядковувати, обме-жуючисьповерхневими“версіями”проподії;відмовавідгли-бокогоаналізупроблемтазвиканнядотого,щоїхможназакри-ти,склавшизагальнеуявленняпроних—всецегострознижуєінтелектуальний потенціал суспільства. Характерною рисоюІнтернету є цілісно поданий інформаційний матеріал, тобтокористувачмаєзмогуотримуватирізнобічніпоглядинаісну-ванняпевноїпроблеми.Це,зодногобоку,єпозитивноюрисоюмультимедійногопростору,аздругого—цезнижуєздатністьлюдинидоаналізуподаногоінформаційногоматеріалу,оскіль-килюдинаможе“загубитися”вінформаційномупотоці.

239

Сьогоднівідбуваєтьсяпобудоваглобальногосвітопорядку,аледалеконевсіметносамзнайдетьсямісцевньому.Яквидноз сучасних подій навколо колишньої Югославії, АфганістанутаІраку,головноюумовоюзбереженняетносуєзмінайогоса-моідентичності:чимшвидшенаціявідречетьсявідсебе,своїхкультурних,релігійних,етнонаціональнихоснов,цілейтацін-ностей,тимшвидшецянаціявиживеуглобалізованомусвіті.Деякі етноси намагаються чинити опір процесу глобалізації,алезавдякидіяльностіІнтернету,щоєосновнимінструментомглобалізації,оскількизближуєтьсягеографічнавідстаньвідна-цій;об’єктомпереробкитавербуванняу“громадянсвіту”стаєсьогоднікожнийгромадянинземноїкулі,хочазначначастинанаселенняможецьогонепомітити[1,26].

Узв’язкузцим,необхіднозазначитиосновнівекторимані-пуляціїсвідомістюуглобалізованомусередовищі,ґрунтуючисьнакласичнихфілософськихпоглядахпроособистістьяккон-кретнулюдину-суб’єкттаоб’єктсуспільнихвідносин,щопо-слуговуєтьсяусвоїйвідчужувальнійдіяльностісуспільно-зна-чимимиінтересами.Закономірнимєте,щорольособистостіякактивного суб’єкта соціального впливу пригнічується внаслі-док панування потужних надособистісних (наднаціональних,наддержавних,надконтинентальних)суб’єктів.Цепризводитьдо порушення балансу суб’єкт-об’єктної субстанціональностілюдини, де питома вага об’єктної, пасивної ролі зростає. Напрактиці це зумовлює поширення технократичного мислен-ня, фетишизації речей, зменшення авторитету загальнолюд-ськихцінностей—інтелектуальних,естетичних,моральних,атакож сформованих багатовіковою історією соціальних регу-ляторів — релігії, моралі, права. Людська індивідуальність затакихумов,можливо,будевсебільшенівелюватися,астатусособистостіякнайвищоїцінності,їїправ,свободістотнозмен-шиться.

З другого боку, високі технічні можливості цивілізації(як специфічні, високоіндустріальні — ядерна, хімічна, бак-теріологічната іншазброя,так іширокодоступні—скажімо,

240

комп’ютерні технології) призводять до розширення можли-востейвідчужувальноїдіяльностілюдини,задопомогоюякоївона здатна істотно впливати на глобальні виклики. Тобтоза певних умов окрема людина зможе виступати як масш-табний суб’єкт впливу на економічні, соціальні, культурніпроцеси.

При цьому елітизація і маргіналізація охоплюватиме різнісфери діяльності — інтелектуальну, матеріальну, політичнутощо.Томуоднієюзнайпотужнішихантиманіпулятивнихсилвумовахглобальнихмережінтернетуєгромадянськесуспіль-ствоякносійімеханізмвиявленнясвободитаіндивідуальностілюдини.

Тутсліднаголосити,щодлязміниситуаціїнакращенеоб-хідновчитиіндивідатехнікамтазасобампротидіїконцієнталь-нійзброї.Необхідностворюватиспеціальнийосвітнійпростір,задопомогоюякогоможнааналізуватисхемитазасобидіяль-ностіІнтернету,атакожвироблятипревентивнізасобироботивІнтернеті.

Деяківченіпропонуютьвжитипевнихзаходівдлявиправ-ленняситуаціїзманіпуляцієюсуспільства.Необхідно,насам-перед, використовувати нові мультимедійні технології дляраціональнихцілей:заповнюватиновийінформаційнийпрос-тір морально-етичними засадами, систематизувати існуючийзміст,використовуватиїхякбібліотеку,вякійнеобхідночіткоорієнтуватисьдлятого,щобдосягтисвоїхцілей[1,27].

Такимчином,Інтернетможнарозглядатиякособливеяви-ще соціальної реальності й індивідуального життя людини, івцьомуракурсівінвиступаєякявищесуперечливе,здатне,зодногобоку,сприятирозвиткуособистості,аздругого—при-зводитьдопевноговідчуженняособистостівіддійсності.

Підбиваючипідсумки,можнавиокремититакірисиІнтер-нетуійогосоціокультурніфункції:

• розвитокінформаційнихтехнологійпризведедорозвит-ку горизонтальних комунікацій, до розвитку “мереже-вогосуспільства”,і,відповідно,дозбільшеннякількості

241

альтернативнихджерелінформації,якізменшатьможли-востівідманіпулятивноговпливу;

• велика кількість обсягу та джерел інформації можепризвести до перенасичення індивіда інформацією, і,відповідно,допрагненнясприйматинайбільшспрощені,вже“готові”образи,оцінкитастереотипи,щопропону-ються;

• дослідження соціокультурних передумов виникненняІнтернету й закономірностей його трансформацій даєможливість зробити висновки про те, що відбуваєтьсямістифікаціяможливостейновихінформаційнихтехно-логій (Інтернет), онтологізація віртуальної реальності,нав’язування визначення сутнісних особливостей Ін-тернетузточкизорупостмодерністськоїпарадигми.Цепереплітається з домінуванням на цей момент амери-канськоїмоделіглобалізації,яканеєєдиноможливою.Вцілому,нові інформаційнітехнології і Інтернетякзасібманіпуляціїсвідомістюєінструментами,щовикористо-вуютьсязгіднозпоставленимицілями;привизначеностісутності Інтернетєнайбільшадекватнимякзасібмані-пуляції свідомістю, транслюючий інформаційні потоки,аленездатнийціліснозмінитисутьсуспільнихвідносин.

Наслідкомвищевикладеногоєнесформованістьзасобівма-сової інформаціїщодорозгортанняповноцінноїдіяльності іззабезпеченняформуваннявукраїнськомусоціумідуховностітакультури.ІснуваннябільшостівиданьтаТРКмаєпереваж-нополітичнеобґрунтування,воницілкомзалежатьвід“дота-цій”суб’єктівманіпуляціїсвідомістю,щоздійснюють інфор-маційно-пропагандистськезабезпечення.

Таким чином, трактування суспільних процесів та фор-мування духовних цінностей у суспільстві, що поширюєтьсяЗМІ, часто не сприяє об’єктивному уявленню серед громад-ської думки. Це, відповідно, не впливає позитивно на ухва-леннярізнобічнихрішеньтаоб’єктивнесприйняттяоб’єктамиманіпуляціїполітикиорганівдержавноївлади.

242

6.2. Інтелектуальнабезпекаякпротидіяспекулятивнимтехнологіямманіпуляціїсвідомістю

ПочатокХХІст.,недивлячисьнарозвитокновихтехнічно-інформаційнихтехнологій,неставпочаткоммирногоперіодувісторіїлюдськоїцивілізації.Сьогодніувсьомусвітігинутьти-сячілюдей,нелишевнаслідокепідемій,нещаснихвипадківабоприроднихкатаклізмів,айурезультатічисленнихрегіональ-нихсутичок,локальнихконфліктів,якідоситьчастоперерос-таютьудовготривалівійни.Томудуховнабезпекаякпревен-тивний імператив є застерігаючим мирним конструктивнимдіалогом(партнерство,співробітництво,переговори)наосновікомпромісутавзаєморозуміння.

Основні конфліктогенні чинники

Сучасніконфліктиіснуютьвусіхсферахсуспільногожит-тяічастоперетворюютьсянаетнічніконфлікти,асутоетніч-ніконфліктивсилувідповідної ідеологічноїаргументаціїне-одміннопереростаютьусоціально-політичніконфлікти.Томусучасне дослідження і вивчення таких конфліктів має відбу-ватисьзурахуваннямцієї закономірності, тобтопроводитисьодночасно з дослідженням і вивченням етнічних конфліктів.Лишетакийкомплекснийпідхіддаєможливістьзрозумітисут-ність,детермінованийхарактер,шляхитаметодизапобіганнявиникненнюполіетнічнихконфліктіввусіхсферахлюдськогобуття.

Етнічнийконфлікт(зокремаполітичний)характеризуєтьсянеспівпаданням,несумісністюцінностей,зіткненнямінтересіві цілей різних етнонаціональних спільнот (етносів, націй, ко-ріннихнародівтаетнонаціональнихменшин)міжсобоютазцінностями,інтересамиіцілямидержави,атакожміжусімаїхносіями. Крім того, глобальними причинами таких етнополі-тичнихконфліктівможнавважатиїхнійглобальнийхарактер,щопостійнозумовлюєетнополітичніконфліктинавсійземнійкулі,аїхніпроявистановлятьпевнутенденціючизакономір-ність.

243

Середконфліктогеннихчинниківетнічнихконфліктівслідвиокремитиполіетнічнийхарактерлюдськоїспільноти.Засо-ціальними підрахунками у світі існує від 4 до 8 тис. етносів.Усвоючергуетноси існуютьуформінацій,народів,племен,етнічнихтанаціональнихгруп.Такачисельністьірізноманіт-ність етнонаціональних спільнот може за певних умов поро-джуватибезлічконфліктнихситуацій[126,108].

Надзвичайноважливимконфліктогеннимчинникомєпро-цесглобалізації,щопоширюєнавсійпланетіспільнідлявсьо-голюдстватехнології,культури, ідеї,цінності,способижиттятощо. Це, у свою чергу, призводить до досить суперечливихнаслідків.Зодногобоку,воназміцнюєвзаємозв’язкиівзаємо-залежністькраїнінародівтасприяєїхнійінтеграції,аздруго-го—притаманніїйуніфікаціяістандартизаціяпризводятьдопосиленняетнічноїтанаціональноїсамосвідомостітазростан-няетнічноїдиференціації іфрагментації,щозбільшуєпотен-ційніможливостівиникненняетнічнихконфліктів[124,108].

Слід наголосити, що модернізація, як і глобалізація, тежпризводитьдо“етнічноїдиференціації”іфрагментаціїлюдстватаполіетнічнихсуспільств.Дотогожмодернізація,щоособли-вомаємісцевпосттоталітарнихкраїнах,нерівномірновпливаєнарізніетнонаціональніспільноти[173,147].

Особливої уваги заслуговує такий конфліктогенний чин-ник, як етнічний ренесанс, який, з одного боку, сприяє від-родженнюірозвиткуетнічнихцінностей(культури,мови,спо-собужиттятаін.),щозбагачуєсамуетнічністьівселюдство,перешкоджає його уніфікації. Але, з другого боку, етнічнийренесанс призводить до подальшої фрагментації (маргіналь-ності)людства,створюєсприятливепідґрунтядлязародженняетнічнихконфліктів.

Середіншихважливихконфліктогеннихчинниківслідна-звати світові процеси демократизації суспільного життя, де-централізації суб’єкта влади, зростання міграції, розвитку за-собів маніпуляції свідомістю, зокрема континентальних таглобальнихтелекомунікаційнихсистемтощо.

244

Мотивація соціального консенсусу в світовому суспільстві

Будь-якийсоціальнийконфлікт,набуваючизначнихмасш-табів, об’єктивно стає соціально-філософським, тобто цілкомзачіпаєдіяльністьуправлінськихінститутів.

Проблематакогоконфліктумаєдавнітрадиціївісторіїфі-лософськоїдумки.Найбільшийвнесокурозробкутеоріїзро-били Арістотель, Т. Гоббс, А. Токвіль, К. Маркс, М. Вебер таін.Тутсліднагадати,щошляхомзастосуванняісторико-соціо-логічногометодунауковогопізнаннябуловстановлено,щонамежіпереходувідаграрноїстадіїжиттєдіяльностісоціумудоіндустріальної поступово виходять соціально-класові зміни.Таким чином, загострюється класова боротьба за опануваннявідповіднимивладнимиресурсами.

НапочаткуХХст.прискоренимитемпамивідбуваєтьсяес-калація політичного протистояння між представниками різ-нихкласовихугруповань.Узв’язкузцимзполітичноїсферивиокремлюються своєрідні моделі соціальної злагоди, які, вцілому, можуть зумовлюватися як дипломатичними метода-ми управління (демократичними), так і тоталітарним стилемкерівництва (силовим). При такому керівництві процес фор-муваннясоціальногоконсенсусунабуваєвідповідноїмотива-ції на нижніх щаблях соціальної піраміди в ієрархічному су-спільстві.Прицьомусоціокультурнеядросуспільстваприймаєправила“гри”відповіднодоприватнихінтересів,переконань,потреб.

Усвоючергуобґрунтовуєтьсятойфакт,щозазначенітота-літарні режими характеризуються досить міцною суспільноюспаяністютависокимрівнемсоціальногоконсенсусу,побудо-ваниминасоціальнихстереотипах(вїхнійархетипно-менталь-нійзмістовностіякпроявутрадиції,культури).Томусьогодніпостає неодмінне завдання перед людською спільнотою як“розм’якшити”такістереотипи.

Цейконсенсусзаснованийнанівелюванніантропологічноїсутності людини (проблематично стати особистістю як про-

245

дуктсоціального),формальнозакріплюєзакожнимілюзорнувидимістьосновнихправтасвобод,аленапрактицівсілякопе-решкоджаєплюралізмудумок,свободісловаякволевиявленнясоціальноїзлагоди.Такасоціальназлагоданасаджуєтьсясоціу-музгори,збокудержавнихструктур,задопомогоюгіперідео-логізованоговтручанняусоціальнийпростірталегалізовано-го,аленезавждилегітимногопримусу.

Незмінно гострим залишається питання про модель демо-кратії як здатність ефективно реагувати на суспільні настрої,щозмінюютьсяурезультатісоціальногоконсенсусу.Прицьомудужеважливимелементом,щоформуєосновидемократичноголаду,євизнанняактугромадянськоїнепокори.Власнекажучи,длятогощобдемократіязапрацювалайдавалапевнінаслідки,людськаспільнотаповиннастатитиммеханізмом,якийпере-творитьсвідомість,волюйсумліннякожногогромадськогоді-ячанайогодумку(голос)якрозвитоклюдського.Адляцьогослід забезпечити аксіологічну (ціннісну) модель у контекстідуховної безпеки як ідеальне функціонування усіх сфер су-спільногожиття,такихякправова,економічна,політична,со-ціальна,атакожвідповідніправагромадян.Боправаісвободилюдиниєтієюцінністюдемократії,якарепрезентованавусіхїїформахіпроцедурах.Самедлязахистуйреалізаціїцієїцін-ностііснуютьдемократичніпринципи,щоцілкомхарактеризу-ють традиційність життєдіяльності суспільства; еволюційнийрозвитоксоціокультурнихособливостейнаціональногомента-літету;діалог-партнерствонаетичнихзасадахволевиявлення(чесностіякістотногокрокусамобутності,справедливості,від-повідальності); переосмислення загальнолюдських цінностейяквиявудуховноїсвідомості.

Аджедержаванеможеіснуватипозасуспільством,вона—похіднавіднього,іпризначенняїїполягаєутому,щобслугу-вати йому. Тому відокремленість громадянського суспільствавід держави не означає, що воно перебуває поза сферою дер-жавноговпливу.Такчиінакше,державарегулюєурезультатісоціальногоконсенсусувідповіднісуспільнівідносини[10,47].

246

Саме управлінська діяльність в адміністративно-територі-альниходиницяхдержавивиконуєтьсявідповіднимиорганамидержавногоуправліннятамісцевогосамоврядування.Такедер-жавнеуправлінняздійснюєтьсяцентральноювладоюабоадмі-ністрацієювищоготериторіальногорівняуправліннязазвичайчерезпризначуваніцієювладоюадміністративніоргани.Прицьому місцеве самоврядування є не управлінською діяльніс-тюдержави,алишедіяльністюсамихгромадянзуправліннявласнимисправами.Ілишеусоціальномуконсенсусімісцевесамоврядування є інститутом громадянського суспільства якневід’ємнадіалектичнаскладоваорганудержавногоуправлін-ня[10, 47].

Перспективні концепції мирного врегулювання і запобігання війн та збройних конфліктів

РізкезростанняруйнівнихможливостейзброїХХст.супро-воджуєтьсяпосиленнямвразливості,особливорозвиненихін-дустріальнихсуспільств,відбудь-якогозбройногоконфлікту.

Сьогоденне виникнення зброї масового знищення, можли-вістьїївикористанняувідповіднихтехнологічнихформах,пер-шочергововисуваєпроблемузнищеннявсіхздобутківпрогресулюдства, а також саме життя на Землі. Але загибель багатьохдержавісуспільстваможестатисяіувипадкувеликомасштаб-нихзбройнихконфліктів,породженихнинішнімглобалізацій-ним процесом, що охопив весь світ [126, 108]. Насамперед цестосується європейських держав, які можуть функціонуватилишевумовахмируіневиживутьутакихзбройнихконфліктах.Цепояснюєтьсяскладністю,взаємозалежністюрізнихелемен-тів,розгалуженістьіцентралізованістьосновнихсистемжиттє-забезпечення людей (електроенергією, теплом, водопостачан-ням,продуктамихарчування,медичнимипослугамитощо),щоробитьможливимїхруйнуваннязаліченігодиниувипадкуви-никненнявнутрішніхчизовнішніхзагроз.Руйнуванняатомнихелектростанцій, підприємств, пов’язаних з ядерною енергети-кою,виробництвомтавикористаннямрадіоактивних,хімічних

247

таіншихнебезпечнихматеріалів,здатневикликатибагаторазо-вепосиленнямогутніхсилсучаснихзагрозливихдій(збройнихконфліктівувиглядітерористичнихактів),знівечититазроби-тинепридатнимдляповноцінногожиттянавколишнєсередо-вищенавеликихтериторіях.Цеможевикликатимасовіневро-зи,психози,соціофобіїтощо[10,47].

Розуміючи цю небезпеку, людство усвідомлено та неусві-домленовисуваєнапершийпланновівидивійн.Так,викли-комглобальноїтанаціональноїбезпекиХХІст.єасиметричнізбройні конфлікти, коли державний та недержавний супро-тивники,використовуючитехнологіїтанестандартнітактичніприйоми,уникаютьпрямихвійськовихсутичок,діютьвумо-вахвідсутностівизначенихкордонівміжворогуючимисторо-нами, здійснюютьпсихологічний,латентновираженийвпливнестількиназбройнісилисупротивника,скількинамирнихгромадян, зловмисно маніпулюючи свідомістю. Асиметричнізагрозиможутьвиникатиякуокремихдержавах,якіпрагнутьпідчасможливихзбройнихсутичокпротиставитивійськовійперевазісупротивникауміннявикористовуватиновітехноло-гії(насамперед,інформаційні),такінаднаціональнихструкту-рах:міжнародноготероризму,організованоїміжнародноїзло-чинності,торговцівзброєю,наркомафії[10,47].

Саме проблема інформаційної війни як крайньої формипротиборства держав та уповноважених на те органів на ін-формаційному рівні ініціюється використанням спеціальнихспособів і засобів маніпуляції на інформаційне середовищепротилежноїсторонитазахистувласногоінформаційногосе-редовищавсилуідеологічноїаргументації.

Прицьомуслідвизначити,щотермін“інформаційнавійна”вживаєтьсянапредмет:1)явищ,щонепідпадаютьпідпонят-тявійни(наприклад,боротьбазаволодіннязасобамимасовоїінформації, комп’ютерне злочинство); 2) органів, не уповно-важенихдержавоювестивійну(наприклад,політичних,етніч-них,релігійнихгруп,організованоїзлочинності,окремихінди-відів,озброєнихінформаційнимитехнологіями;3)усіхрівнів

248

боротьби (індивідуальна, корпоративна, глобальна інформа-ційна війна); відповідних традиційних способів боротьби наінформаційномурівнітанетрадиційних,щовиниклизавдякитехнологічним досягненням ХХ ст., зокрема радіоелектроннаборотьба (electronic warfare) та хакерська (цифрова, кіберне-тична,комп’ютерна)війна.

Теоретичноюзасадоюінформаційногопротистояннявгло-балізованому світі є національна безпека, зокрема духовна.Томуздіалектичногоаспектуіснуєобов’язковаумоварозвит-куукраїнськогосуспільства—інтенсивнерозгортанняпроце-сівінформатизації.Потрібночіткішевраховуватисвітовийдо-свідіціліснорозвивативсебічнеспівробітництвоуційсферіздержавами,якіпершимидосяглипевноїфазиінформаційногосуспільства.Бовідставаннявінформатизаціїзагрожуєнебез-пекоюзалишитисьостороньвідсвітовогорозвиткуйперетво-ритисязсуб’єктаміжнароднихстосунківуїхнійоб’єкт.Тому,усферінаціональноїбезпекитаоборони“розгортанняпроцесувикористанняновітніхінформаційнихтехнологіймаєзабезпе-читикількіснутаякіснуперевагунадвідповіднимевентуаль-нимпротивникомстосовнозбиранняйобробленняінформації,її передавання та прийняття рішень”, доведення певних за-вданьдоманіпульованих(керованих,підлеглих)силтазасобівугарантованійнейтралізаціїджерелзагрозизмінімізуючимивитратами[2,78].

Сутність роззброєння

роззброєння — це широкий комплекс узгоджених заходівдержав,покликанихзменшити,авкінцевомупідсумкуіпов-ністюліквідуватиматеріальнізаходиведеннявійни.Роззбро-єння,будучисередіншихзаходівякненапад,мирневирішен-няспорів,операціїсилООНурайоніекстремальнихситуаційконкретним втіленням принципу підтримки міжнародногомиру,повиннеслужитизасобомпревентування(відвернення,запобігання, застерігання, відволікання) війни. Саме в цьомуіполягаєметароззброєнняякпринципміжнародногоправа.

249

Принцип роззброєння визначається сукупністю першо-чергових положень Уставу ООН, і насамперед головною ме-тою ООН, закріпленою у ст. І, підтримувати міжнародниймирібезпеку[79,180].Конкретнопророззброєнняйдетьсяуст. 11, 26 і 47 Уставу ООН, який не визначає ні конкретнихформ, ні обсягу роззброєння, а лише формулює у загальнійформіобов’язокдержавіголовнихорганівООНрозробитиза-ходищодопрактичногоздійсненняроззброєння.Уцьомуйпо-лягаєюридичнийзмістпринципуроззброєння.

Предметомврегулюваннязбройнихконфліктівєвідповід-нийпорядокрозглядупланівроззброєння.Першийетап—церозробка планів (проектів договорів); другий — розгляд цихпланів безпосередньо зацікавленими державами і укладанняміжнимидоговорупророззброєння.

Подальшимрозвиткоміконкретизацієюпринципуроззбро-єння є Декларація про міжнародне співробітництво, яка ціл-комзакликаєдоконсенсусу,виробленнякомпроміснихрішень,скріпленихвідповіднихУгодзметоюпроведеннямирнихпере-говорівдипломатичнимутвердженням[2,78].

Підбиваючи підсумки, слід зазначити, що сучасне ста-новлення демократії в Україні, пошук нових форм взаємо-дії держави і громадянського суспільства передбачає появу іфункціонування нових суспільних інститутів у всіх сферахжиттєдіяльності. Це повинні бути такі інститути, які маютьзабезпечититрансформаційномусуспільствунасампередпов-нотугромадськоїдумкиякактугромадськоїнепокори,вклю-чення саме народних інтересів українського суспільства й іс-тотних(зокрема,мистецьких)позиційуполітичнусистемутаконтрользавладою.

Для України на сучасному етапі демократичної трансфор-мації,щосупроводжуєтьсякризовимиявищамивусіхсферахсуспільнихвідносинтависокоюміроюконфліктності інтере-сів,актуальнимєпошукдемократичнихспособіврегулюваннявідповідних конфліктів з метою їх переведення у інституціо-налізовані межі та забезпечення стабільного і прогресивного

250

розвитку.Самедемократичнийрежим,щоґрунтуєтьсянадіа-логічній концепції влади, спроможний забезпечити несиловіспособизавершенняконфліктів,ефективновикористатимеха-нізми,якімінімізуютьнегативнінаслідкиконфліктівтапере-водятьїхурічищеконструктивногодіалогу.

Такимчином,лишевдемократичнійправовійдержавіство-рюютьсянеобхідніпередумовидлямирногорегулюванняне-примиренних інтересів. Вирішальною у духовній безпеці, денаукарозглядаєтьсяяквищаформазнання,єправомірнавзає-модіясамоорганізованихсоціальнихінститутівгромадянсько-го суспільства із державою, у результаті чого можна досягтимирнихформврегулюваннябудь-якихконфліктів.

Цесвідомопоказуютьісторичніподії“помаранчевоїхвилі”улистопаді-грудні2004р.,колиукраїнськийпарламентухва-лив зміни до Конституції України як моменту істини основикомпромісу. Бо, дійсно, саме майбутнє України — це превен-тивнеутвердженнядипломатії,вїїєдинійлегітимнійконсти-туційній силі. Така форма діалогу знаходить своє чільне міс-цеурозумнихсерцяхнашогомудрогоукраїнськогонародуякконсолідуючогоносіядемократичногопрогресу.

6.3.Захистінтелектуальноївласності:особистості, державитасуспільства

Сьогодні реклама міцно увійшла у життя кожного членанашого суспільства. Незважаючи на патетичність цієї фрази,вонавідповідаєдійсності—різноманітністьформрекламитазасобів,яківикористовуються,незалишаєбезувагибудь-якеджерелоінформації.Тількиабсолютнаізоляціявідсуспільстваможеуберегтивідрекламнихатак.

Ставлення до реклами у кожного індивідуума особисте.Дехтоназиваєрекламудвигуномпрогресу,хтосьговорить,що“всі строки виконання зобов’язання потрібно помножити надва,всіпропозиціїпродопомогуділитинадва,всякурекламунеобхідно ділити на чотири” (Г. Хернес). Отже, ставлення дореклами, безумовно, різне, від цілком негативного (зазвичай

251

дляфізичнихосіб,якізмушенібутиспоживачамиреклами,по-збавленимиможливостівибору)доцілкомпозитивного(влас-не,особи,якінамагаютьсябудь-щозапропонувати).

Однак незалежно від того, як і хто ставиться до цього су-спільногоявища,неможливонесказатипроте,щовоноєскла-довоюсуспільногожиттябудь-якоїдержависвіту,томупростоне може не регулюватися правом, покликаним або регулюва-тивідносини,яківжеіснуютьусуспільстві(постфактум),абостворюватинеобхідніумовидлярозвиткуцьогонапрямушля-хомвизначенняназаконодавчомурівніпевнихрамок,вякихцеявищеіснуватиме(правоуцьомувипадкувиступатимека-талізаторомсуспільнихвідносин).

Реклама як об’єкт авторського права

Загальновідомо,щорекламаєоднієюзрушійнихсилрин-ковоїекономіки,іякщоостання—цекорабель,тореклама—вітер,якийповиненпостійновіяти,щобкорабельпливувід-повідному напрямку. Суть реклами полягає у пропонуванніширокому колу потенційних споживачів певного товару (по-слуги), який або тільки з’являється на ринку і намагається“заявити про себе”, або ж намагається розширити коло своїхспоживачів шляхом, як сьогодні модно говорити, “просуван-нябренду”.Протецеабсолютнонеможливобезвикористанняоб’єктівавторськогоправа,аджеразомзторговельноюмаркою,фірмовимнайменуваннямчигеографічнимпозначеннямвонисвоєю оригінальністю, неповторністю та творчим характеромопосередковано формують обличчя товару (послуги), компа-нії,підвищуютьлояльністьспоживачатощо.

ВідповіднодоЗаконуУкраїни“Прорекламу”реклама—цеінформація про особу чи товар, розповсюджена у будь-якійформітавбудь-якийспосібіпризначенасформуватиабопід-триматиобізнаністьспоживачіврекламитаїхнійінтересщодотакихособичитовару.

Отже, реклама — це інформація. Для того щоб створитиякіснурекламу,необхіднодокластипевнихтворчихзусиль.Ці

252

зусилля приводять до того, що реклама стає творчим добут-ком,вираженимуякій-небудьоб’єктивнійформі,азначить—об’єктомавторськогоправа.Частоприствореннірекламиви-користовуютьтвори,створеніким-небудьраніше.

Відносини, що виникають у зв’язку зі створенням і вико-ристаннямтворів,регулюютьсяЗакономУкраїни“Проавтор-ськеправоісуміжніправа”(далі—ЗУ“Проавторськеправо”).Уцьомувипадкуможнавиділитидваосновнихпитання:пи-таннязахистуавторськихправнарекламуіпитаннявикорис-танняурекламітворівтретіхосіб.

УЗУ“Прорекламу”такожвідзначається,щорекламаможецілкомабочастковобутиоб’єктомавторськогоправаісуміж-нихправ.Уцьомувипадкуавторськіісуміжніправапідляга-ютьзахистувідповіднодоЗУ“Проавторськеправо”.

Уякихжевипадкахрекламаєоб’єктомавторськогоправа?ВідповіднодозазначеногоЗаконуавторськеправопоширю-

єтьсянатворинауки,літературиімистецтва,щоєрезультатомтворчої діяльності, незалежно від призначення і достоїнстватвору,атакожвідспособуйоговираження.Протворчудіяль-ністьприствореннітворуговоритьаналогічнаознакарезуль-тату,щовиражаєтьсяворигінальності(неповторності)твору.Саметомуврекламі,яківбудь-якомутворі,авторськимпра-вомнеохороняютьсяідеї,методи,способи,концепції,факти,атакожіншінеоригінальніелементи,щоможутьз’явитисяприрівнобіжнійтворчості.

Слід зазначити, що не є об’єктом авторського права по-відомлення, що мають інформаційний характер. Тому, якщорекламне повідомлення не виражене в оригінальній формі, алишеповідомляєпродостоїнстватовару,товононеохороня-єтьсяавторськимправом.

Протезгіднозіст.13ЗУ“Проавторськеправо”невважа-ютьсярекламою:

• оприлюднення,виголошенняупрограмі,передачіімені,найменування спонсора, об’єктів права інтелектуальноївласності,щойомуналежать;

253

• трансляціясоціальноїреклами,якщовонарозповсюджу-єтьсятелерадіоорганізацієюбезкоштовно;

• анонсивласнихпрограм,передачтелерадіоорганізації.Рекламаяксамостійнийоб’єктавторськогоправаневизна-

чається.Протеценеозначає,щорекламанеможестатитакою.Для того щоб реклама набула статусу твору і їй було наданоправовуохорону,віднеївимагаютьсядвіречі:а)творчийхарак-тер;б)вираженняубудь-якійоб’єктивнійформі.

Лише творчий підхід надає рекламі оригінальності та не-повторності, аотже,виділяє її з-поміжбезлічі іншихреклам-нихроликів,бігбордівтощо.Дляприкладу,можнавиокреми-ти рекламу кави “Nescafe”, яка створює цілу культуру свогопродукту:зкожноюпоявоюновогороликаспоживачрекламипідсвідомоочікуєіншого,стаючитакимчиномучасником(час-тиною) створеної субкультури. У таких випадках пишетьсяоригінальнийсценарій,підбираєтьсяоригінальнамузика,зні-маєтьсяоригінальнийвідеоролик,запрошуютьсявідомілюди,метоючогоєстворенняреклами,яккінцевогопродукту.

Тобтопоявірекламипередуєцілийкомплексдій,результа-томкожноїзякихможебутисамостійнийоб’єктавторськогоправа.Так,правоваохоронаможенадаватись:

• літературним творам (сценарії роликів, оригінальнірекламніповідомлення);

• музичним творам (створення оригінальної музики). Убільшостівипадківсамезарекламнимсупроводомупіз-наєтьсярекламатогочиіншогопродукту;

• аудіовізуальнимтворам(рекламнівідеоролики);• творам живопису, архітектури, скульптури та графіки

(зовнішня реклама). Хоча щодо форми, слід зазначити,щобільшдоцільнимєзахистїїякпромисловогозразка;

• фотографічнимтворам.Враховуючи те, що реклама може містити два і більше

об’єктів авторського права (наприклад, в аудіовізуальномутворівикористовуєтьсяоригінальнамузикататвориархітек-тури,скульптуричиграфіки),кожнаокремачастинатвору(ре-

254

кламного ролика), якщо вона може використовуватися само-стійно,розглядаєтьсяяктвіріохороняєтьсявідповіднодоЗУ“Проавторськеправо”.

Автор як власник реклами

У ст. 4 ЗУ “Про рекламу” йдеться про те, що використан-няурекламіоб’єктівавторськогоправаі(або)суміжнихправздійснюєтьсявідповіднодовимогзаконодавстваУкраїнипроавторське право і суміжні права. При цьому, власне, рекламау будь-якій формі є об’єктом авторського права особи, яка їїстворила.

Цейвисновокз’являєтьсяурезультатіаналізуст.8ЗУ“Проавторськеправоісуміжніправа”,згіднозякоюохоронізацимЗаконом підлягають усі твори, зазначені у ч. 1 цієї статті, якоприлюднені,так інеоприлюднені,якзавершені,так інеза-вершені, незалежно від їхнього призначення, жанру, обсягу,мети(освіта,інформація,реклама,пропаганда,розвагитощо).

Винесеннярекламидоч.2цієїстаттіпов’язанозтим,щоіснуєбезлічформреклами.Зпоглядудоцільностідляпотребцієїстатті,можнапідрозділитирекламунезаформами,перед-баченимиЗУ“Прорекламу”,азаформами,вякихможеіснува-титвірзгіднозЗУ“Проавторськеправо”,асаме:

• рекламауформілітературного,фотографічногоабогра-фічноготвору(рекламаудрукованихорганахмасовоїін-формації,рекламанатранспорті,зовнішняреклама);

• рекламауформіаудіовізуальногоабомузичного,зтек-стомабобезтвору(рекламанарадіоаботелебаченні).

Власне, закріплення законодавцем того, що твір підляга-тимеправовійохороні,якщовінвідповідаєознакамтворутастворенийзметоюреклами,фактичнонепотребуєдоведеннятого,щорекламаможебутитворомурозумінніЗУ“Проав-торськеправо”.Яквідомо,об’єктомавторськогоправаєство-ренеурезультатітворчоїдіяльності(праці)автораугалузілі-тератури,наукиабомистецтващосьякіснонове,неповторне,оригінальне, унікальне, що виражено в об’єктивній формі, з

255

можливістюсприйняттялюдськимипочуттямитаподальшо-говідтворення.

Таким чином, можна зробити висновок, що реклама післяотримання об’єктивної форми (рекламного ролика, слогана,музичноїфразитощо),стаєоб’єктомавторськогоправа,заумо-ви,щовонаєрезультатомтворчоїпраціфізичноїособи(згід-но із ст. 1 ЗУ “Про авторське право” автор — фізична особа,якасвоєютворчоюпрацеюстворилатвір)таєчимосьновимта оригінальним. Позаяк наявність інших ознак твору, як-то:об’єктивнаформатаможливістьвідтворення,сприйняттяор-ганамилюдськихпочуттів—невикликаєтруднощів.

Це дає підстави вважати, що реклама, за умови наявностіу відповідного об’єкта реклами таких ознак, підпадає під діюЗУ “Про авторське право”. Тобто в автора існує єдинийобов’язок—довести,щойогореклама—цеоригінальнийре-зультаттворчоїпраціпорівнянозужевідомими.

Сліднаголосити,щовиникненняавторськогоправаівиник-неннярекламиуцьомувипадкунеєтотожними.Яквідомо,ав-торськеправовиникаєзмоментуствореннятвору.Увизначен-ні поняття реклами нової редакції Закону використовуєтьсядієсловозавершеноговиду“розповсюджена”замість“якароз-повсюджується”,аотже інформаціяпроособучитоварлишетодівважатиметьсярекламою,колибудедонесенадоспожива-чарекламиунеобхіднійформідляпевноговидуреклами.

До цього моменту відповідальність за порушення законо-давства про рекламу, передбачена ст. 27 ЗУ “Про авторськеправо”,ненаступає,аджедорозповсюдженнятакогопоняття,якреклама,фактичноне існує.Навітьякщо,наприклад,пев-нийвідеороликпідпадаєпідпоняттянедобросовісноїреклами,потрібнопередусімдовестифактрозповсюдження(йогопоказна телебаченні), без якого вирішити справу на свою користьбудепрактичнонеможливо.

Алеякщотакийроликєоб’єктомавторськогоправа?Ута-кому випадку твір залишається твором, і його автор не можевідмовитись від свого авторства. Навпаки, у такому разі пре-

256

зумпціяавторстваперетворюєтьсянапрезумпціювинності,демаємісценедобросовіснаконкуренція,авизнаннярекламногороликаякаудіовізуальноготворулишедаєможливістьточновизначитивідповідачівзапозовомвідповіднодост.17ЗУ“Проавторськеправо”,абожзгіднозукладенимдоговором.

У більшості випадків для створення нового рекламногопродуктурекламодавціукладаютьвідповідніугодизфірмами,щоспеціалізуютьсянацьомувидіпослуг—рекламнимиаген-ціями(виробникреклами).Укласичномувипадкуусімайновіправаавторапереходятьдорекламодавця.Особистінемайно-віправаавтора,згідноззаконодавством,єневідчужуваними,завинятками,встановленимизаконом(наприклад,увипадкусмертіавторавонипереходятьдоспадкоємцівабоправонас-тупників).

Авторськеправоскладаєтьсязсукупностівиключнихправособистогонемайновогохарактеруімайновихправ.Вонопо-ширюєтьсяякнатвіруцілому,такінайогочастину,щовідпо-відаєвсімпропонованимЗУ“Проавторськеправо”вимогаміможевикористовуватисясамостійно.

Особисті немайнові права належать авторові (фізичнійособі,творчістюякогостворенийтвір).Вониневідчужуванійукладаютьсявправівважатисяавтором,правінаім’я,правінаобнародування, праві на захист твору від зазіхання, здатногозавдатишкодичестіідостоїнствуавтора.

Майновіправаукладаютьсяувиключномуправінавико-ристання твору в будь-якій формі і будь-яким способом. Та-ким чином, ніхто не може використовувати рекламний твірабойогочастинучирекламнийролик,фотографію,малюнок,образ або який-небудь інший об’єкт без дозволу правовлас-ника.

Правовласником може бути автор, його роботодавець, ін-ший правонаступник на підставі Закону (наприклад, спадко-ємці)абодоговору.Зазвичайправовласникомувідношенніре-кламноготворуєрекламодавець.Однакдлятого,щобвінмавмайновіправаібувправовласником,необхідно,щобавторбув

257

йогопрацівникомзвідповіднимислужбовимиобов’язкамиабозавтором(рекламовиробником)булоукладеноавторськийдо-говір.Слідзазначити,щоавторамиаудіовізуальноготвору(на-приклад,відеоролика)єрежисер-постановник,авторсценарію,автормузичноготвору,спеціальноствореногодляцьоготвору.Існуютьвипадки,колирекламодавецьнеможезахиститисвоїправачерезте,щоневрегулювавсвоївідносинизавтором(ами)аборекламовиробникамипристворенніреклами.

Зазвичайрекламодавецьнезацікавленийутім,щобурек-ламі вказувалося ім’я автора. Тому рекомендується в автор-ськомудоговоріпередбачати,щотвірможевикористовуватисяанонімно(безвказівкиіменіавтора).Віншомувипадку,будепорушенооднезособистихнемайновихправ.

У випадку порушення своїх авторських прав на рекламурекламодавець має право вимагати від порушника визна-нняправ,відновленнястану,що існувавдопорушенняправаі припинення правопорушення, відшкодування збитків, зо-кремавтраченоївигоди,виплатикомпенсаціїусумівід10до50000МЗПзамістьвідшкодуваннязбитків,атакожприйняттяіншихзаходів,передбаченихЦивільнимкодексомУкраїни.

Такожпорушенняавторськихправнарекламушляхомви-користання рекламного твору в рекламі третіх осіб звичайнопороджуєпорушеннявідповіднодоЗУ“Прорекламу”(несум-ліннареклама).

Другимважливимпитанням,зякимзіштовхуютьсярекла-модавціірекламовиробники,єпитаннявикористанняурекла-мітворів,створенихтретімиособамираніше.Частоврекламідляпосиленняїївпливунаспоживачіввикористовуютьсяві-домітворинауки,літературиімистецтва.

Для того щоб використовувати чужі твори в рекламі,необхідноукластиавторськийдоговірізвласникомвинятко-вихмайновихправнаних.Тому,якщопідчасстворенняре-клами використовуються фотографії, музика, малюнки абоіншітвори,створенінесамимрекламовиробником,слідвра-ховувати, що їхнє бездоговірне використання швидше за все

258

буде правопорушенням. При цьому закон вимагає чіткої іпрямоївказівкивавторськомудоговоріусіхправ,щопереда-ються.

Перед укладанням авторського договору слід упевнитися,чи не минув термін дії авторських прав на твір, який збира-ютьсявикористовувати.Терміндіїмайновихавторськихправза загальним правилом дорівнює періодові життя автора і 70роківпісляйогосмерті.

Оскількирекламодавецьвикористовуєусвоїйрекламітвір,товінбуденестивідповідальністьувипадкупорушенняавтор-ськихправбільше,ніжрекламовиробник,щоодержаввинаго-родузастворенурекламу.Томупризамовленнінавиробництворекламноготворурекламодавцевірекомендуєтьсяперекластисвою частку відповідальності на рекламовиробника, що у та-комувипадкунаврядчистанезапозичатичужітвориприви-конаннізамовлення.

Авторові,якужезазначалося,належитьособистеправонанедоторканість свого твору. Після смерті автора захист цьогоправабезстроковоможутьздійснюватийогоспадкоємці.Томуслід утримуватися від серйозного перекручування у рекламітвору,особливотакого,якеможезавдатишкодичестіідосто-їнству автора. Цю вимогу прямо зазначено в Законі України“Прорекламу”,відповіднодоякогонедопускаєтьсянеетичнареклама,щоганьбитьоб’єктимистецтва,щоскладаютьнаціо-нальнеабосвітовекультурненадбання.

Згіднозіст.438ЦКУавторуналежитьправовимагатиза-значення свого імені/імені автора у зв’язку з використаннямйого твору. Проте це є вкрай невигідним для рекламодавця,адже він хоче, щоб реклама повністю ідентифікувалась лишез його продукцією та іменем/найменуванням, покращувалалишейогоділовурепутаціютощо.Длякращогозахиступравта інтересіврекламодавця,атакождляуникненняможливихспорів,доцільнимбудевнестиудоговірпунктпроте,щотвіравторавикористовуватиметьсяанонімом(п.2ст.14ЗУ“Проавторськеправо”).

259

Використання об’єктів інтелектуальної власності в рекламі

Будь-якийвиробникбажає,щобйоготовариіпослугималиуспіх,щобйогорекламавпливаланаспоживача.Длявиробни-цтватакоїрекламинеобхіднодокластипевнихтворчихзусиль.Протечастотрапляютьсявипадки,коливрекламівикористо-вуютьсяоб’єктиавторськогоправа,щонестворюютьсяспеці-альнодлявикористанняїхприрекламуванніпевноїособичитовару,абулиствореніавторомбезбудь-якогонамірувикорис-тання їх в рекламі з метою самовираження останнього (йогопочуттів,переживаньтощо).

Зазвичайвикористовуютьсятвори,яківжедобревідоміши-рокомузагалуспоживачівреклами.Це,по-перше,зменшуєви-тратирекламодавцянаствореннячогосьновоготаоригіналь-ного,апо-друге,популярністьостанньогопідвищуєлояльністьспоживачачерезвжестворенийпозитивнийіміджтвору.Іхочарекламодавці намагаються все-таки створювати/замовлятищосьзовсіморигінальнеінеповторне,використаннявжество-рених об’єктів авторського права та суміжних прав також невтрачаєсвоєїактуальностітапривабливості.

Наприклад, при рекламуванні пива використовується му-зичнийтвіргрупи“Queen”“Wearethechampions”,яку,посуті,можнавіднестидоукраїнськогофольклоручерезїїпостійневи-користанняпідчасспортивнихзмаганьізокреманаціональноїгри—футболу.Фактичноназвамузичноготворустаєслоганомторгової марки, яка покликана створювати позитивні відчут-тяуспоживачареклами(перемогаулюбленоїкоманди,друж-ня компанія за переглядом фінального матчу “Ліги чемпіо-нів” тощо). Інакше кажучи, соціальна реклама є прихованимпримусомпсихологічногонасиллянадсуб’єктомінтелектуаль-ноївласностіусистеміманіпуляціїсвідомістю.

Відповіднодост.440ЦКУмайновимправомінтелектуаль-ноївласностінатвірєвиключнеправодозволятивикористан-ня твору. Використання твору здійснюється лише за згодоюавтора, крім випадків правомірного використання твору без

260

такоїзгоди(наприклад,цитування,відтвореннявсудовомутаадміністративному провадженні в обсязі, виправданому цієюметоютощо).

Зазначені відносини щодо використання об’єктів автор-ськогоправаврекламієнасампереддоговірнимивідносинами.

ВідповіднодоположеньЗУ“Проавторськеправо”викорис-таннявтакомуразіоформлюєтьсяавторськимдоговором.До-говірпропередачунавикористаннятворіввважаєтьсяукладе-ним,якщоміжсторонамидосягнутозгодищодоусіхістотнихумов(строкудіїдоговору,способувикористаннятвору,тери-торії,наякупоширюєтьсяправо,щопередається,розміріпо-рядокоплатиавторськоївинагороди,атакожіншихумов,щодоякихзавимогоюоднієїзісторінмаєбутидосягнутозгоди).До-говірвважаєтьсяукладеним,якщосторониуналежнійформідосяглизгодизусіхістотнихумовдоговору(ст.638ЦК).

Привиготовленнітарозповсюдженнірекламиважливота-кож враховувати права третіх осіб. Передусім це стосуєтьсятворів, що складають національне або світове культурне над-бання. Відповідно до ст. 30 ЗУ “Про авторське право” твори,якісталисуспільнимнадбанням,можутьбутивільно,безви-плати,використовуватисябудь-якоюособоюзаумовоюдотри-манняособистихнемайновихправавтора,передбаченихст.14цьогоЗакону.

Проте,наприклад, ст.8ЗаконуРосійськоїФедерації “Прорекламу” містить положення про те, що не допускається не-етична реклама, що ганьбить об’єкти мистецтва, які є націо-нальноючисвітовоюкультурою,що,усвоючергу,більшповносприяєзахиступрававтора,йогоспадкоємців,правонаступни-ківтадисциплінуєгравціврекламногобізнесу.

Якщо планується вихід на ринок нового продукту (послу-ги), то, враховуючи весь комплекс необхідних робіт між нимтавиробникомреклами,зазвичайукладаєтьсядоговірпідрядунавиконанняробіт,якийпередбачаєроботизрозробкиновоїторговельноїмарки,маркетинговоїконцепції,концепціїпози-ціювання,назви,слогану,дизайну,упаковки, їїпросуваннята

261

ідеїтелевізійногоролика.Утакомуразіусімайновіправанановостворені об’єкти інтелектуальної власності належать за-мовникові.

ЗпоявоювУкраїніприватнихтелевізійнихканалів,прибут-ковістьякихбільшніжнаполовинузалежаласамевідреклами,постала проблема переривання рекламою трансляції програмтакінофільмів.Блокрекламизазвичайз’являвсяунайгострі-шімоментифільму,іглядачфактичнобувзмушенийдивитисьn-кількість хвилин реклами, щоб дізнатись продовження чирозв’язкукінофільму.

Зазначимо,щоцесуперечитьп.4ст.14ЗУ“Проавторськеправо”,девказується,щоавторуналежитьособистенемайно-ве право вимагати збереження цілісності твору і протидіятибудь-якомуперекрученню,спотвореннючи іншійзмінітворуабобудь-якомуіншомупосяганнюнатвір,щоможезашкодитичестітарепутаціїавтора.

Проте досить сумнівною виглядає можливість визнаннятакоїповедінкиканалуякперекрученнячиспотвореннятво-ру.Більшреальноювиглядаєситуаціязвимогоюавторащодозбереженняцілісностітвору,протенавітьутакомуразітворцюкінофільмупотрібнобуловибиратиміжмайновимиінтереса-ми (отримання винагороди) та немайновим правом зберегтицілісністьтвору.

Суть вибору полягає у тому, що перед трансляцією кіно-фільмуавторапопередньозапитувалидозволунавикористан-няувизначеномупорядкуреклами,іякщовіннепогоджував-ся,йогофільм(аудіовізуальнийтвір)простонетранслювався.Проте, наприклад, в Європі ставлення до цього більш демо-кратичне.Так,відомийіталійськийкінорежисерФеллінізуміввідстоятисвоїособистінемайновіправанацілісністьйоготво-рів.

Як вирішення проблеми пропонувалося визнання перери-ваннярекламоюкінофільмівпохіднимтвором,аджеутакомуразі на базі одного твору створюється зовсім інший — новийтвір,щосуперечитьзаконодавству.

262

Враховуючинаведене,1жовтня2003р.КомітетомВерхов-ної Ради України з питань свободи слова та інформації буловидано Лист “Про застосування окремих положень ЗаконуУкраїни“Прорекламу”,дероз’яснюється,щоЗаконлегалізуєперериваннярекламоюкіно-ітелефільмів,атакожконцертно-видовищнихіспортивнихпрограм,якедоцьогоЗакономбулозаборонено. Шкала переривання встановлюється ст. 13 цьогоЗакону.

Комітетзвертаєувагунате,щорекламоюнеперериваютьсяфільмитривалістюдо42хв.Рекламапідчастрансляціїспор-тивнихпрограм,передачрозміщуєтьсяуперіодповноцінних,органічних, визначених спортивними регламентами перерв.Трансляція концертно-видовищних заходів може перерива-тися рекламою кожні 30 хв. Крім того, Законом забороненопереривати рекламою випуски новин, а також програми длядітей.

Порядок використання об’єктів інтелектуальної власності, що найчастіше використовуються в рекламі

Використанняоб’єктівінтелектуальноївласності,створенихтретімиособами,повиннепідкорятисявизначенимзаконодав-чо встановленим правилам. Відповідно до ЗУ “Про рекламу”використання у рекламі об’єктів виключних прав (інтелекту-альної власності) допускається у порядку, передбаченому за-конодавствомУкраїни.

Якийцейпорядокіякимизаконамивінрегламентований?Середусіхоб’єктівінтелектуальноївласностіможнавиділи-

тиоб’єкти,щочастішеніжіншіабопредставляютьсяурекла-мі (товарні знаки, фірмові найменування, об’єкти патентнихправ), або використовуються під час її виготовлення (творинауки,літературиімистецтва).

Порядок використання товарних знаків регламентуєть-сяЗакономУкраїни“Проохоронуправназнакидлятоварівіпослуг”.Товарнийзнак—позначення,здатневідрізнятиод-норідні товари різних виробників. Фактично, саме товарний

263

знакєосновнимоб’єктомрекламийурезультатізалишаєтьсявпам’ятіспоживачів.Власниктоварногознакумаєвиключнеправокористуватисяірозпоряджатисяним,атакожзабороня-тийоговикористаннятретімособам.Ніхтонеможевикорис-товуватиохоронюванийтоварнийзнакбездозволуйоговлас-ника.

Зазвичай саме рекламодавець є правовласником щодо то-варногознаку,зареєстрованогоувстановленомупорядку.Од-нак іноді в рекламі незаконно використовується товарнийзнак, що належить іншій особі. Найчастіше це відбуваєтьсятоді,колирекламодавецьнезнаєпронаявністьутретьоїосо-биправнапредставленеврекламіпозначення,абовінсвідомопрагне скористатися популярністю чужого товарного знаку,рекламуючитоварзподібнимпозначенням.

Порушенням прав власника товарного знаку визнаєтьсябудь-якенесанкціонованенимвведенняугосподарськийобо-роттовару,позначеноготакимсамимабоподібнимдоньогозаступенем змішання позначенням, або самого позначення від-носноодноріднихіззазначенимиусвідоцтвітоварами.Напри-клад, до таких дій може відноситися пропозиція до продажутовару,незаконнопозначеногочужимтоварнимзнаком.

Такимчином,якщотоварнийзнакабоподібнедоньогопо-значеннявикористовуєтьсяким-небудьурекламібездозволуправовласника,тосамарекламабудесамостійнимпорушеннямвиключнихправ.Затакідіїможенаступитицивільно-правова,авдеякихвипадкахадміністративнаікримінальнавідповідаль-ність.Прицьомупорушникомбудерекламодавець(навітьякщовінсамневиготовляєтовари),оскількисамевінвводитьтовар-нийзнакітоваругосподарськийоборотівідповідаєзазмістін-формації,наданоїдлястворенняреклами.Алеякщояке-небудьпозначення було незаконно введене і з’явилося вже у процесіпідготовкийоформленняреклами,тослідвраховуватиможли-вістьзалученнядовідповідальностірекламовиробника.

У випадку порушення власник товарного знаку має правовимагати від порушника припинення порушення, відшкоду-

264

ваннязбитків,публікаціїсудовогорішеннязметоювідновлен-няділовоїрепутаціїіздійсненнядеякихіншихдій.

Отже, порядок використання у рекламі товарних знаківполягаєутому,щоїхможевикористовуватилишеправовлас-ник(власник,ліцензіатнапідставіліцензійногодоговору)абобудь-якаособа,алетількиякщоцейтоварнийзнакщенеодер-жавохорону(незареєстрованийуПатентномувідомствіУкраї-ни).

ОднакЗУ“Прорекламу”недопускаєінесумліннурекламу,щовводитьспоживачіввоманущодорекламованоготоварузадопомогоюімітації(копіюванняабонаслідування)загальногопроекту,тексту,рекламнихформул,зображень,музичнихабозвуковихефектів,використовуванихурекламііншихтоварів.Тому в деяких випадках використання позначень (звукових,образотворчихйін.),щоужевикористовувалисяврекламіін-шими,недопускається,навітьякщовонинезареєстрованіяктоварнізнаки.

ЗУ “Про рекламу” забороняється також свідомо помилко-вареклама,тобтореклама,щонавмисневводитьспоживачіввоману.Оскількиневказується,щодочогоспоживачнеповин-нийвводитисьвоману,топотрібновизнати,щовикористанняврекламічужоготоварногознакуабоподібногознимдосту-пенязмішанняпозначеннявідповідаєознакамсвідомопомил-ковоїреклами.

ПорушеннямЗУ“Прорекламу”єтакожнедостовірнарек-лама,тобтореклама,уякійприсутнівідомості,щоневідпові-даютьдійсності,зокремавідноснотоварногознаку.Виробник,наприклад,невправівказувативрекламізадопомогоюпопе-реджувальногомаркірування(букви“R”укружку)абоіншимспособомнате,щознакзареєстрований,якщовдійсностівінневнесенийдоДержавногореєструтоварнихзнаків.

Слід також зазначити, що всі зазначені дії, крім того, щовонипорушуютьЗУ“Прорекламу”іЗУ“Протоварнізнаки”,можуть бути визнані несумлінною конкуренцією на підставіЗУ“Прозахиствіднедобросовісноїконкуренції”.

265

Узв’язкузвищесказанимможнапорадитивиробникамви-користовуватитількисвоїпозначенняіпіклуватисяпроїхнюохорону.ЗУ“Протоварнізнаки”надаєдоситьвеликіможли-востідлязахистузаконнихінтересівусферіреклами,оскількияк товарні знаки можуть виступати і реєструватися не лишелоготипи, назви, етикетки, а й рекламні слогани, звукові по-значення.Цедозволяєвиробникамнайефективнішепросуватисвійтоварнаринок,використовуючиврекламітоваруоригі-нальні позначення, що є об’єктами виключних прав. Напри-клад,яктоварнийзнакдлякавизареєстрованофрагменттворуЧайковського.

Багатовчомуусевищесказанеможевідноситисяідофірмо-вогонайменування,оскількивонотакожєзасобоміндивідуа-лізаціїйоб’єктомвиключнихправ.

Сьогоднібагатосуб’єктівпідприємницькихвідносин,зокре-маіноземніюридичніособи,указуютьсвоїфірмовінайменуван-няітоварнізнакинаіноземнихмовах.ВідповіднодоЗУ“Прорекламу” на території України реклама поширюється україн-ськоюмовою,завиняткомвизначенихвипадків.Цеположенняєпричиноюбагатьохконфліктів,пов’язанихзвикористаннямфірмовихнайменуваньітоварнихзнаківіноземноюмовою.

Однимзпередбаченихзакономвинятківєвикористанняза-реєстрованоготоварногознаку.Якщотоварнийзнакзареєстро-ваний іноземноюмовою,тоніхтонеможеперешкодитийоговикористанню,утомучисліврекламі.

Урекламованихтоварахчастовтілюютьсяоб’єкти патент-них прав:винаходи, корисні моделі (поліпшеннязасобіввироб-ництва, предметів споживання, а також їхніх складових), про-мислові зразки(рішеннязовнішньоговигляду).Утелевізійнійііншійрекламічастобачимолікарськіпрепарати,пристроїйіншіоб’єкти, що запатентовані як винаходи, а також різні вироби,зовнішнійвиглядякихзапатентованийякпромисловийзразок.

Відповідно до патентних законів патентовласникові нале-жить виключне право на використання охоронюваних патен-том винаходів, промислових зразків, корисних моделей. При

266

цьому під використанням розуміється введення в господар-ський оборот створеного з застосуванням винаходу, корисноїмоделі,промисловогозразкапродуктуабозастосуванняохоро-нюваногопатентомспособу.

Сама реклама продукту, що містить захищений патентнимзаконодавством об’єкт, представлення його на виставці, мо-жуть бути порушенням виключних прав патентовласника,якщо здійснюється без його дозволу. Дозвіл оформлюєтьсяукладанням ліцензійного договору. Дії одержувача прав (лі-цензіата)прямонепередбаченідоговором,недозволенізако-номабоіснуючоюпрактикою,єпорушеннямпатентнихправ.Томудозвілнарекламуслідвключатиуліцензійнийдоговір,якщосторонивважаютьцюумовуістотною.

Упатентномуправінайважливішимпоняттям,щовизначаєпатентоспроможність,єновизна,тобтоневідомістьзісвітовогорівнятехніки,уякийвключаютьсявсівідомості,щостализа-гальнодоступнимиусвітідодатиподачізаявки.

Реклама може бути засобом розкриття тих відомостей, зобліком яких визначається новизна, а відносно винаходу — івинахідницький рівень. У силу цього, іноді (особливо закор-доном) рекламу використовують для того, щоб виключитиможливістьпатентуванняконкурентамитихабоіншихрішень,розкриваючиважливуінформацію.

На жаль, в Україні найчастіше підприємці власною ре-кламою несвідомо позбавляють себе можливості одержатинеобхідний їм патент на те або інше рішення, розкриваючиінформацію про пристрій, промисловий зразок. Потім вонизвертаютьсядофахівця,якийконстатує,щоякщоіможливоодержатиохороннийдокумент,товінбудеуразливийзюри-дичноїточкизору.Сліднагадати:невизнаєтьсяобставиною,що перешкоджає визнанню патентоспроможності розкрит-тяінформаціїавтором,заявникомабобудь-якоюособою,щоодержалавіднихцю інформацію,алетількиякщозаявканавідповідний об’єкт подана не пізніше 12 місяців з дати роз-криттяінформації.

267

Вказувативрекламінате,щопродуктзахищенийпатентом,можнатількиутомувипадку,якщоцевідповідаєдійсності.Віншомувипадку,такарекламабуденедостовірноюівважати-метьсяактомнесумлінноїконкуренції.Інодіпатентомзахища-ютьсясамірекламніносії(стендиіт.д.).

Практичне застосування норм законодавства з питань захисту авторського права в галузі реклами

Нащожпотрібнозвертатиувагувиробникамрекламитаїїзамовникам?

Більшістьрекламистворюєтьсяспеціалізованимиюридич-нимиособами,щомаютьуштатіфахівців,якіспроможнітвор-чопрацюватитамаютьнеобхіднізнаннядляствореннярекла-мипевноговиду.Отже,зпоглядуавторськогоправасуб’єктамицихвідносинбудуть:замовник,виробникрекламитаавтор.

Аби не ускладнювати розуміння цих понять, під терміном“автор”матимемонаувазісамефізичнуособу,творчоюпрацеюякої створено рекламу. Залишимо поза увагою похідних відавтора суб’єктів, як-от: спадкоємців, організації з управлінняправамиавторатощо.

Отже, як правило, замовник звертається до виробника ре-клами та між ними укладається цивільно-правовий договір(зазвичай це договір підряду), предметом якого є створенняпевноїрекламноїпродукції.Виробникрекламидлявиконаннясвоїхобов’язківзадоговороміззамовникомможезвернутисядовласногоспеціалістаабо,якнайчастішебуває,догруписпе-ціалістів,кожнийзякихвиконуєпевніфункції,спрямованіназагальнийрезультат,який(які)знаходи(я)тьсязнимутрудо-вихвідносинах,абодолучаєдоцьогосторонньогофахівцянапідставісубпідряднихдоговорівабостроковихтрудовихдого-ворів.

Відповіднодост.14ЗУ“Проавторськеправо”авторунале-жатьтакіособистінемайновіправа:

1) вимагати визнання свого авторства шляхом зазначенняналежнимчиноміменіавторанатворіійогопримірникахіза

268

будь-якогопублічноговикористаннятвору,якщоцепрактичноможливо;

2)заборонятипідчаспублічноговикористаннятворузгаду-ваннясвогоімені,якщовінякавтортворубажаєзалишитисьанонімом;

3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначенняпсевдоніма замість справжнього імені автора на творі і йогопримірникахіпідчасбудь-якогойогопублічноговикористан-ня;

4)вимагатизбереженняцілісностітворуіпротидіятибудь-якомуперекручуванню,спотвореннючиіншійзмінітворуабобудь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодитичесті і репутації автора. Особисті немайнові права автора неможутьбутипередані(відчужені)іншимособам”.

Практичнокожнийпогодитьсязтим,щодужерідко(май-женіколи)утекстірекламиєінформаціяпроавторареклами.Водночасзгадананормаправадозволяєдійтивисновку,щоав-тормаєправовимагатизазначенняйогоімені.

Такимчином,замовникубудь-якомувипадкунезастрахо-ванийвідтого,щоавторрекламинезвернетьсядоньогозпро-позицієювнестидотекстурекламиінформаціюпросебе.Мож-ливо,убільшостівипадківцебуденевигіднимдлязамовника,позаяк спричинить додаткові витрати, пов’язані зі збільшен-нямобсягурекламитарозсіюваннямувагиспоживачарекла-ми.Дотогожвідмоваузадоволенніцієївимогиможепризвес-тидоподанняавторомпозовутастягненнявідповіднихкоштівіз замовника. Щоправда, замовнику, зважаючи на викладене,будедешевшевиконатирішеннясуду,аніжвноситизмінидопопулярноїреклами.

Способудлявирішенняцієїколізіїчиннезаконодавствонепропонує, тому замовнику просто треба бути обачливим підчаспошукувиробникареклами.

Крімтого,замовникурекламислідзавждизвертатиувагунате,якимчиномврегульованівзаєминиміжавторомтавиробни-комреклами.Так,ЗУ“Проавторськеправо”передбачаєтаке:

269

• ст.16—“виключнемайновеправонаслужбовийтвірна-лежитьроботодавцю,якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим до-говором між автором і роботодавцем”;

• ст.31—“майновіправа,щопередаютьсязаавторськимдоговором,маютьбутиуньомувизначені.Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вва-жаються такими, що не передані”.

У цьому сенсі аби уникнути настання негативних наслід-ківслідураховувативимогиЗУ“Проавторськеправо”підчасукладаннявідповіднихдоговорівтаоформленнявідносинзви-робникомреклами,абодолучатидоцьогопроцесуфахівцівугалузіавторськогоправа.

Такимчином,аналізчинногозаконодавствадозволяєдійтивисновку, що реклама як соціальне явище є достатньо врегу-льованим інститутом права. Про це свідчить цілий комплекснормативно-правових актів, які існують у правовому поліУкраїни.Алецьомуінститутувластивійнедоліки,щоприта-маннівсійправовійсистеміУкраїни(розмитіформулювання,певнісуперечностітощо).

Напрактиці,крімзазначенихпроблем,почастивиявляють-сяприхованіпитання,яківиходятьзамежіспеціальногозако-нодавства про рекламу, оскільки належать до законодавства,що регулює відносини суб’єктів у сфері реклами та недотри-маннянормякихможепорушитицілкомзаконні(умежахспе-ціальногозаконодавствапрорекламу)відносиниміжавторомрекламитаїївласником.

Крімтого,усферірекламидержавоютакожзахищеніпра-ва відносно об’єктів інтелектуальної власності. Залишаєтьсясподіватися,щопорушеньвиключнихправуційсферібудезкожнимрокомусеменшеіменше,щозробитьвідносини,щовиникають у процесі виробництва, розміщення і поширенняреклами,щебільшцивілізованими.

Отже,підбиваючипідсумки,потрібнозазначити,щопитаннявикористанняврекламіоб’єктівавторськогоправанепозбав-

270

лено актуальності. Як бачимо, держава всебічно намагаєтьсязахиститиправаосіб,щоволодіютьособистиминемайновимиі(або)майновимиправамиавтора,протенасьогоднііснуєщерядпроблемнихпитань,якіслідвирішитинайближчимчасом.

6.4.Захистлюдствавідзагрозусучасномуглобальному світі:прогнозинамайбутнє

У сучасних умовах глобалізації ХХІ ст. позначене світо-глядними й ідеологічно-політичними зрушеннями в інтелек-туальному осмисленні світових процесів. Стало зрозумілим,щосучаснацивілізаціясповненажагидопанування.Людинав ній стверджувалась, оскільки підкорювала й володарювала.Внаслідокцьоговоназначноюміроювтрачалаздатністьбачи-тисебеочима інших.Цезгубнопозначалосьнаможливостяхкомунікаціїякміжокремимилюдьми,такіміжцілиминарода-ми.Адженерослиннийтатвариннийсвітзагубивпершозван-ністьприродногосвіту,азагубиласамалюдина.Звідсичислен-ніприродні,техногеннікатастрофитасоціальнікатаклізми.

Зацихобставинсмисловимстрижнемвінтелектуалознав-ствіпостаєнелінійнемислення.Такемисленняозначаєвідмо-ву зрозуміти усе існуюче “за логікою прямої, непорушуваноїпричинно-наслідкової послідовності, коли випадковість роз-глядаєтьсяякщосьпобічнейнеістотне,нестійкістьсистемиібудь-якевідхиленнявідголовноїлініїрозвитку—якнебажане,аодиничнезусилля—якнеістотнедлямікросоціальнихпро-цесів”[134,238].

Набутаінтелектуальнамогутністьлюдини,яказруйнувалаіснуючутисячоліттямиквазірівновагубіосфери,повиннапри-вести їїдопереходувновийстан—станноосфери.Людствовже “відчуває” цю необхідність змін, а цивілізаційна перебу-дова вже розпочалась: розвиток альтернативних енергозбері-гаючих технологій, створення нових синтетичних матеріалів,розвиток такого інтелектуального продукту, як програмногозабезпечення,побудованогонасучаснихтехнологіяхобробкиінформаціїтощо.

271

Протенаглядноюкартиноюцихзмінєзмінамісцяінтелек-туально освіченої людини в суспільстві. Сьогодні лідерамисвітовогоінтелектуальногорозвиткустаютькраїни,здатніза-безпечитиякіснийрівеньосвіченостісвогонаселення.Прикла-домможутьбутидеякікраїниТихоокеанськогорегіону,циві-лізаціїякихмизвикливідноситидочислатрадиційних.Аджеперебудовацивілізаціїусистемі інтелектуалознавствалежитьневтехнологічнійплощині,ауплощинілюдськоїморалі,щоє духовним фундаментом цієї цивілізації. Серед них — само-реалізація, демократія, толерантність, свобода, самостійність,гідністьтощо.Цеефективнийспосібзмінисуспільногобуття.Прицьомуйдетьсяпро“позбавленняневіднашогобезсилля,авіднашоговсесилля,непровизволеннявіднашогопонево-лення,апровизволеннявіднашогопанування,невіднашихстраждань,авіднашоїапатії,невіднашоїпровини,авіднашоїневинності”[134,240].

Цяноваморальнасистема,восновіякоїмаєпануватишля-хетна конституція особистості,повиннастати“загальнопла-нетарною”, що істотно вплине на характер нинішньої цивілі-зації. Оскільки сьогодні є реальні інтелектуальні можливостіреалізувати більш оптимістичний сценарій на підставі швид-кого розвитку колективного інтелекту і становлення на пла-неті інформаційного суспільства. Швидкість цього процесурізко зростає з появою, зокрема, риторичного мовлення Ін-тернетуяксоціальноїкомунікативноїмережіупоступівірту-альноїреальності.Справавтому,щоманіпулятивніпрактикивсучасномуінформаційномусвітізростають,асаммозок(яканатомічнаконструкціялюдини)припинивсвійрозвитокщевперіодверхньогопалеоліту.Потенційнійогоможливостітодійсьогодніпрактичнооднакові.Крімтого,яксвідчитьсучаснанаука,нейронимозкулюдиниівищихсавців(інелишеїхні)—ідентичні,хочамисленнявластивелишелюдині.Мозоклюди-нивідрізняєтьсявідмозкувищихсавцівнеякістюнейронів,аїхкількістюіскладністюзв’язківміжними.Цеозначає,щонапевномуетапіускладненнямозкукількістьнейронівісистема

272

їхзв’язківфактичнодосяглимежі,заякоюрозпочалисяістотнізмінифункціональнихможливостейінтелекту.Інакшекажучи,відбуласьбіфуркація:мозокнабувновихвластивостей,якіснозмінилисьаналітичніможливостіпревентивності(передбачу-ваності, прогнозування, програмування тощо). Щось подібнемаєвідбутисьізсуспільнимінтелектом,оскількироль“нейро-нів” у цьому гратимуть інтелекти окремих людей, озброєнихінформаційноютехнікою.

Отже,внедалекомумайбутньомубудутьінтенсивнорозви-ватися технологічні процеси перетворення людства в єдинийбіосоціальнийорганізміформуваннясуспільногоінтелекту.

Питання про етичність клонування людини

Так, наприклад, питання про етичність клонування люди-ни обговорюється вченими, лікарями і фахівцями з біоетикивжекількароків.Зодногобоку,застосуваннябіотехнологійзклонуваннядастьможливістьрозв’язатибагатомедичнихпро-блем.Так,задопомогоюстовбуровихклітинможнавилікуватихворобу Альцгеймера або травму спинного мозку, які не під-даютьсялікуваннюіншимшляхом.Здругогобоку,клонуван-нялюдинивважаєтьсянеприйнятнимзетичногопогляду.Закількаостанніхроківдеякікраїни(Великобританія,Австралія,Італія,Бельгіятощо)офіційнодозволилиздійснитиекспери-менти з ембріонами з науковою метою. Попри те, що в бага-тьох країнах клонування заборонене, експерименти у цьомунапрямі продовжуються. Виконується чимало інтелектуаль-них програм з генетики, терапевтичного клонування та від-творення. Деякі з них мають позитивні результати. Зокрема,нещодавноінтернаціональнимколективомвченихізСША,Ні-меччини,ВеликобританіїбулорозшифрованогенетичнийкодХ-хромосомилюдини.Цяхромосомавідповідаєзарозходжен-ня між статями: жінки мають дві Х-хромосоми, а чоловіки —однуХтаоднуY-хромосоми.Функції“дефектного”генавод-нійжіночійХ-хромосоміберенасебе“нормальний”генвіншійхромосомі.Учоловічомужорганізміген-мутантнічимнеком-

273

пенсується.МутаціягенівХ-хромосомиспричиняєприблизно300 спадкових захворювань, від яких найчастіше страждаютьсамечоловіки.Крімтого,деякізхворобпередаютьсяхлопчи-кам по материнській лінії. Більшість цих хвороб важко ліку-ютьсяабоневиліковнізовсім.Середтакиххворобгемофілія,олігофренія, аутизм тощо. Отримані дані мають допомогти урозробціновихмедикаментознихзасобівдляборотьбизваж-киминедугами.

ВченимізБристольськогоуніверситетувдалосявироститихрящ, використовуючи стовбурові клітини хворих, здатні запевнихумовперетворюватисянарізніоргани ітканини.Длядослідження їхвилучилизкістковогомозкустегнаухворих,яким робили реконструктивні операції. Стовбурові клітинивирощували у спеціальному розчині, застосовуючи каркас ізполігліколевої кислоти, який має здатність розсмоктувати-ся. Цей полімер нині застосовують переважно у виробництвішовного матеріалу для оперативних втручань. Нова техно-логіяумайбутньомудастьможливістьвиконуватиоперації зтрансплантаціїновогохрящанамісцестарого,деформованоговнаслідокзахворюваннянаостеоартрит.Цеоднезнайпошире-нішихзахворюваньсуглобів,щоспричиняє інвалідність.Так,за даними медичної статистики, тільки у Великобританії відостеоартритустраждаєпонад2млносіб[156,168].

За допомогою цієї технології можна буде одночаснорозв’язатикількапроблем,якіможутьвиникнутипідчаспро-веденнятрансплантації.По-перше,вдастьсяуникнутинебез-пеки відторгнення хряща, оскільки пацієнтові пересаджува-тимуть власні стовбурові клітини. По-друге, буде дотриманобіоетичних норм, оскільки відпаде потреба у використанніклітинлюдськихембріонів.Такийвидклонуваннявбачаєтьсянайбільшприйнятнимідійснодозволяєвирішитибіоетичнупроблему.

Українському законодавцеві необхідно прийняти закон,якийбизаборонивманіпуляціїзембріонамитавикористанняїхдляотриманнястовбуровихклітин.Водночасназаконодав-

274

чомурівнітребавирішитипитанняпроздійсненняклонуванняклітинхворогодлявирощуваннядляньогожнеобхіднихбіо-логічнихматеріалів,асаме:органівдлятрансплантації.

Крім того, потрібно звернути увагу на генетичні експери-менти з вірусами, що також дали цікаві результати. Нове до-слідження присвячено вивченню бактеріофагів — вірусів, щоуражаютьбактерії.Вонодозволяєвиявитивбактеріофагахген,який сприяє швидкій перебудові білків і прикріпленню їх дорізнихклітиннихрецепторів.

За словами директора інституту NIAID (США) ЕнтоніФауці, завдяки розумінню функціонування бактеріофагівможнабудевиготовитипотрібнийрізновидвірусу,спеціальнопризначенийдлязнищеннябактерій-мутантів,якістаютьстій-кимидозвичайнихліків[156,169].

На думку вчених, дослідження відкриває інтелектуальніможливостідляствореннявакциніліківпротистійкихбакте-рій,якідедалібільшенепокоятьгромадськість.Донесподіванихвисновків стосовно розвитку ракових пухлин дійшли британ-ськівчені.Так,вченізлабораторіїгенетичнихдосліджень“Мак-маліан” виявили, що ген, який бере участь у розвитку деякихвидівраку,необхіднийдлянормальногоростунервовихклітин.Якпоказалирезультатипроведенихнимидосліджень,генс-Jun,щоконтролюєпроцесирозподілуклітинівважаєтьсяоднимізнайбільш “канцерогенних” у всьому геномі, відіграє важливурольувідтвореннінервовихклітинпісляїхушкодження.

Крімтого,американськівченівіднайшлигеном,якийзапобі-гаєрозвиткуметастазівнейробластоми—злоякісноїпухлини,щорозвиваєтьсязклітинсимпатичноїнервовоїсистеми.Оче-видним є те, що цей геном є вирішальним фактором ймовір-ностірозвиткуметастазів.Однакнедоведеноте,щовіннебережодноїучастіврозвиткупочатковоїстадіїпухлини.Надумкуавтора(якиймаєжиттєвийдосвідхіміка-розвідниканадійснійвійськовій службі у “гарячих точках” 80-х років ХХ ст.), осьчомузаумовефективнодіючоївласноїметодикиоздоровлен-ня,асаме:незловживанняалкогольниминапоями,непаління

275

цигарок,регулярніфізичнівправи,“моржування”таобливан-няхолодноюводою—цедозволяєстимулюваннюнеобхіднихфункційтакогогеномуякзахисникаімунноїсистеми.Прицьо-мумеханізмдіїтакий:количастинаклітиннейробластомивід-діляєтьсявідпервинноїпухлиниіпотрапляєукровотік,вонистикаютьсязіспеціальнимисигнальнимимолекулами,якіак-тивують“каспазу-8”.Цейгеномнадаєкомандураковимкліти-намсамознищитися,післячоговідбуваєтьсяруйнуванняпух-линних клітин. Однак іноді ракові клітини ігнорують сигналвідгеномаабонавітьзнищуютьйого,щопризводитьдогенера-лізаціїпухлинизрозвиткомвіддаленихметастазів.

Сьогодні світовим науковцям вдається віднайти “слабкемісце”метастатичнихпухлиннихклітин.Саместворенняпре-паратів,здатнихвідновити“каспазу-8”,зможезупинитимета-стазуваннязлоякіснихпухлин.

Такимчином,убіотичномукодексійокремійновійредакціїзаконупроклонуваннямаєбутивизначено,якийсамейоговидможназдійснювативУкраїні.Доцільнішепередбачитиклону-ванняорганівізклітинисамогореципієнта,здійсненняклону-ваннядлятерапевтичнихцілейтощо.

Біобезпека в інтелектуалознавстві

Разомзтакимиосновнимивидамизброїмасовогоуражен-ня,якпсихотропна,ядерна,радіоактивна,хімічна,інформацій-на тощо, важливе місце посідає біологічна (бактеріологічна)зброя. Тому в умовах глобалізму підставою для зловмисногонерозповсюдження біологічної зброї (зокрема заходів біобез-пеки) стало швидке поширення сучасних біотехнологій. Алеза цих обставин виникає стурбованість світової громадськос-тіщодопотенційноїшкідливоїдіїбіотехнологійнабіологічнерізноманіття.Цепевнимчиномвикликаєризикидляздоров’яіжиттялюдини.

Неналежнапоінформованістьнаселення,атакожпродажнатериторії країни значної кількості продукції, отриманої самевнаслідокзастосуванняметодівгенноїінженерії,зокремапро-

276

дукціїзГМО,негайнопотребуєзапровадженнявідповіднихза-ходів.Необхідноприйнятиновийзаконпробіобезпеку,якийнепростолегалізуєобігновоїпродукціїзГМО,щонадходитьдоУкраїни,айтимчасовоприпинитьпродажтакоїпродукції.Це стосується особливо сільськогосподарської галузі (сортирослин,породитварин),яказабороненаукраїнахЄСабомаємаркування,однаквжевведенавобігунашійкраїнідоостаточ-ноїїїперевіркинабезпечністьдлялюдинитанавколишньогосередовищаусіхтихвидівпродукції,щоукраїнахЄСзаборо-нена,абомаємаркування.

Відповіднодоновогозаконопроектупробіобезпекуторго-вельнітаприродоохоронніугоди,якіукладаєУкраїназаміж-народнимистандартамибіобезпеки,маютьдоповнюватиоднаодну з метою досягнення сталого розвитку. Для належногопрактичногозастосуваннятакогопроекту,спрямованогонави-конанняусіхміжнароднихзобов’язаньУкраїниусферібіобез-пеки,вньомуслідпрогнозувативідповідніправові,адміністра-тивні та інші заходи. Одержання будь-яких живих, зміненихорганізмів, їх обробка, транспортування, використання, пере-дачаівивільненнямаютьздійснюватисяізмінімальнимризи-комдляусьогобіологічногорізноманіття,атакожздоров’ятажиттялюдини.

Упроектіслідвикористовуватитермінологію,уніфікованудля європейських країн у сфері біобезпеки. Так, наприклад,біотехнологіяуміжнароднихактахзпитаньбіобезпекивизна-чається як застосування методів з використанням нуклеїно-вої кислоти, у тому числі рекомбінантної дезоксирибонукле-їнової кислоти (ДНК) і прямої ін’єкції нуклеїнових кислот уклітиниабо“органели,абометоди,якіґрунтуютьсяназлиттіклітин із різним таксономічним статусом, що дозволяє подо-латиприродніфізіологічнірепродуктивніаборекомбінаційнібар’єри,таневикористовуютьсяпритрадиційномувиведеннітаселекції”.Різночитанняутермінологіїзпосиланнямнана-ціональнунормотворчутрадицію,щоєпроблемоюперекладуз огляду ментальності, іноді ускладнює не лише спілкування

277

зіноземнимиекспертамизпевнихпитань,айнавітьзастосу-ваннясамогоміжнародногостандартущодовідповідногоміж-народногоакту.

Узаконіпробіобезпекумаєбутирозробленоіпідтримановідповіднімеханізми,заходитастратегіюрегулювання,контро-лю і оцінки ризиків, у зв’язку з використанням, обробкою ітранскордоннимпереміщеннямживихзміненихорганізмів.

Потрібнопередбачатиствореннякомплексузаходів,проце-дурутапорядокїхпроведення,щоґрунтуютьсянарезультатахоцінки ризиків і вживаються тією мірою, якою це необхіднодляпопередженнянесприятливоговпливуживихзміненихор-ганізмівназбереженняісталевикористаннябіологічногоріз-номаніття,зурахуваннямтакожризиківдляжиттяіздоров’ялюдини.

Такимчином,умежахміжнародногоспівробітництвазпи-таньбіобезпекиупроектіслідпередбачативимогидосупровід-ноїдокументації:

•щодоживихзміненихорганізмів,призначенихдлябезпо-середньоговикористанняякпродуктівхарчування,кормуабопродуктівдляобробки.Чіткевизначення,щовони“можливомістять” живі змінені організми і не призначені для умисноїінтродукціїунавколишнєсередовище,іззазначеннямконтакт-ного пункту для одержання додаткової інформації; детальнезазначеннявимогщодо ідентифікаційнихданихтабудь-якихвинятковихознак,проякіУкраїна,якйіншікраїни,маєстави-тидовідомаміжнароднукомпетентнуінституцію;

• щодо живих змінених організмів, призначених для без-посередньоговикористанняузамкненихсистемах—чіткеви-значення “живі змінені організми” із зазначенням будь-якихвимог,щостосуютьсябезпечноїобробки,зберігання,транспор-тування і використання, контактного пункту для одержаннядодатковоїінформації(втомучисліім’ятаадресаособиіназваустанови,якійнаправляютьсяживізміненіорганізми);

•щодоживихізміненихорганізмів,призначенихдляумис-ної інтродукції у навколишнє середовище Сторони імпорту, і

278

будь-яких інших живих змінених організмів, на які поширю-ється дія Протоколу — чітке визначення “живі змінені орга-нізми” із зазначенням ідентифікаційних даних і відповіднихознакабохарактеристик,будь-якихвимог,щостосуютьсябез-печноїобробки,зберігання,транспортуваннятавикористання,контактногопунктудляодержаннядодатковоїінформації,аувідповідних випадках — імені / назви та адреси імпортера таекспортера.Прицьомуобов’язковомаєбутизазначено,щопе-реміщенняздійснюєтьсявідповіднодовимогКартахенськогопротоколу, які застосовуються до експортера. Саме ці поло-ження мають враховувати вимоги, встановлені відповіднимиміжнароднимиорганамизпитаньбіобезпеки.

Механізми відродження нової людської цивілізації

Сьогоднієвсіпідставивважати,щодіїсвітовоїелітивбо-ротьбіізбудь-якимизагрозамидлялюдствабудутьсвоєчасни-ми, системними й ефективними. На їхній основі буде зреалі-зованоперехідлюдствадоекологобезпечногозбалансованогосталогорозвитку,якийвиведейогонамагістральуніверсаль-ноїінтелектуальноїеволюції.Самезусилляминаукинаосно-ві новітніх технологій будуть зупинені небезпечні тенденціїглобальногопотепління,віднайденідодатковіджерелаенергіїтаіншихжиттєвонеобхіднихресурсів,освоєніпозаземнітери-торії, сформована мегаспільнота на базі єдиних світогляднихімперативівтаекоетичнихпринципів.

Длятогощобсталосясаметак,потрібноусвідомити:1.Земнацивілізаціяурамкахсучасноїдинамікивзаємодії

між людством і біосферою та взаємодії всередині самого сві-товогоспівтовариствасталанекерованоюіприреченою.Томулюдствомаєунайстисліші історичнітермінискерувати інте-лектуальнуенергіюруйнації,зосередженоїнаборотьбізасві-товепануванняінакопиченняматеріальнихблагнадобромис-ніпроцеситворення.

2.Людствомуситьдемонтуватистратегіюнеухильногоеко-номічногоростубагатихкраїн,необмеженоїполяризаціїлюдей

279

набагатихібідних.Цеекономічнезростаннямаєвідбутисьче-резмеханізмтрансформованості(модифікації, зміни, перевті-лення)у гармонійний розвиток людства,тобтовінтелектуаль-нийпроцеснакопиченнязнаньтаудосконаленнятехнологійісамоїлюдини,їїдуховно-творчихначал.Прицьому“капіталіс-тичниймеханізмнакопиченняприбутку,капіталівіматеріаль-ногобагатства,якийпрацюєзарахунокруйнуванняземлі,стаєнебезпечнимдлялюдства”[134,255].

3.Людствомаєзапровадитиінтелектуальнорозумнеуправ-ління земною цивілізацією — для її виходу із приреченого вякісноновийстанзарахуноквідповідногомеханізмубіфурка-ції. Для цього необхідно стабілізувати чисельність населенняЗемлі, повністю зберегти етнічне багатоманіття, впровадитиефективнімеханізмирентної платикраїнзакористуваннябіо-сфероюпідегідоюінституційновоїтавпливовоїміжнародноїорганізаціїООН.Алгоритмствореннякерованоїжиттєздатноїсвітобудовиможливийзарахунокмеханізмуморального імпе-ративу ноосфери в інтелектуалознавстві. Для цього людство,що уможливлює в собі шляхетну конституцію особистості,маєпривестиуседовсесвітньоїгармоніїнагуманнихпринци-пах:свободи,волі,толерантності,ненасилля,демократії,са-мостійності,справедливостітощо.

6.5.Проблемаборотьбизміжнароднимтероризмом

Осмислюючи світ, ми висловлюємо певні інтелектуальніпрогнозищодомайбутнього.Дляобґрунтованостітадостовір-ності важливо враховувати детерміновану властивість харак-терусоціальнихтенденційрозвиткусуспільства.

Протецівагомітенденціїєвзаємосуперечливиминапочат-куекстраполяціїсучасногостанунамайбутнє,ґрунтуючисьнадіалектичномурозуміннівідповідноїтенденціїзминулогояквиявупрогнозування.

Значення“найдискредитованішоїсентенції”філософськогоминулого—фразиПротагора“людинаєміравсіхречей—існу-ванняіснуючихінеіснуваннянеіснуючих”—єнайпліднішим

280

підходом у розумінні суті Кантового вчення. Бо практичнийрозумполягаєутому,щосуб’єкт(мораль)абсолютносамсебевизначаєякжиття“беззастережнейбезумовне”,депідназвою“чистийрозум”Кантвідкриваєжиттєвийрозум[69,67].

Адже буття об’єктивне тільки тоді має сенс, коли є хтось,хто його шукає й рухається до нього. Цим суб’єктом є люд-ське життя або інтелект людини як життєвий розум, оскіль-ки реалії життя людини — це, по суті, заняття речами світу,анесамимсобою.Доречносказати,щолюдинаізвродженоюсхильністюдоінтелектуальнихзнаньперебуваєупостійномупрагненнідо“зернаістини”.Такалюдинаніколинезатриму-єтьсянапевнихрозрізненихречах,яківидаютьсяіснуючими,апостійнорухаєтьсявпередякгенеративдумки(ідеї),зчим“…наблизиться до справжнього буття й поєднається з ним, унеїзродитьсяяснийрозум,івонапізнаватимеправдуйжити-мезправдою”[49,94].

Цікавий збіг: два найоригінальніші і водночас найавто-ритетнішіфілософилюдства—ПлатоніКант—неспромог-лисянавласнуфілософіюусилунеквапливості іцілковитоїреалізації себе до кінця життя. Але це анітрохи не завадилообоммислителямстатиневичерпноютемоюсьогоденнихдис-кусій.

Кант не запитує, що таке реальність чи яка вона, що такеречі,щотакесвіт.Він,навпаки,запитує,чиможливеінтелек-туальнепізнанняреальності,речей,світу.Цейрозум,якийпо-вертаєтьсяспиноюдореальногоізаопіковуєтьсясамимсобою.Такатенденціясилидухувінтелектуалознавствіхарактеризуєзагальний стиль філософії, започаткованої у часи духовноговідродження.СвоєрідністьКантаполягаєутому,щовіндовівдокрайньоїформитаке“нехтуваннявсесвіту”[69,67].

Численнінастановилюдськоїреальності,якімістятьусобірозуміння “ніщо”: ненависть як тероризм, захист як антите-роризм, є перманентною можливістю знаходження себе “пе-редобличчям”ніщо івідкриттяйогоякфеноменатероризму(“страху”). Ситуація, що викликає страх, включає ризик змі-

281

нитиззовнісвоє(кожного,всіх)життятривогоюяквласноюреакцієюнацюситуацію.

У більшості випадків ризиковані або загрозливі ситуації єсуміжними:вонисприймаютьсячерезпочуттястрахучитри-вогивідповіднодотого,якїхрозглядати:чиситуаціюяктаку,щодієналюдину,аболюдинуяктаку,щовпливаєнаситуацію.Страхітривогавиключаютьоднеодного,томущострахєне-свідомимосягненнямтрансцендентного,атривога—свідомимосягненням себе, одне народжується від руйнування друго-го,віддіалектичноговзаємопереходу.Страхякоб’єкт немаєдетермінованості у своєму майбутньому зникненні, оскількиреакціяйогосуторефлексивна.

Феноментероризмувінтелектуалознавствіполягаєутому,щовінвиступаєреалізацієюпевнихідейно-політичнихнаста-нов, які не мають під собою соціальної підтримки. Сучаснийтероризммаєглибокесоціальнекоріння,формуючисьватмос-ферінапруженняйнестабільності.

Сучаснийстанрозвиткусуспільствапоказав,щосамапособіінтелектуалізація (зокрема техноцивілізація), високий рівеньдобробуту життя не гарантують позбавлення суспільства відпоявитероризму.Навпаки,відкритенасилляубагатьохвипад-кахзалишаєтьсянормоюсуспільногожиттяувисокорозвине-нихрегіонахсвіту.Самевперіодростуінформативноїтехніки(комп’ютеризації, інтересутощо)виникаєпроцессвоєрідногопрагнення до звільнення природних схильностей індивіда досамостійної думки як розвитку людського, яке, безперечно,можеприйматиформуполітизаціїпочуттівтапереживань,пе-ретворюватися в акції соціального протесту екстремістськогохарактеру. У цьому розумінні тероризм — це своєрідний на-слідок кризи різноманітних взаємозв’язків різних соціальнихсистем,девиникаютьсимптомизроставогонезадоволеннясу-спільством.

Проблеманегативнихтрансформаційморалііпарадигмноїдіяльності—цеодинзнайістотнішихчинниківвиникненнята-когорізновидунасильства,яктероризм.Проявомтакоїтранс-

282

формаціївиступаєінеобґрунтованорозширенеуявленнящодозастосуваннянасильствазбокувлади,іперетвореннясвітогля-дуокремихіндивідів,пов’язанезрозподіломлюдейнасвоїхтачужихтаобґрунтуванняуцьомузв’язкуфізичногознищеннясвоїхсупротивників[143, 126].

Тероризм—цеісторичнийрухспецифічногозастосуваннянасильства приниженою, слабшою стороною щодо сторонисильної,насамперед—представниківвладнихструктур.Теро-ризмусвоїй“родовійформі”якдомінантнийпередбачаєкон-фліктінтересівтацінностей(конфлікт“внутрішньогоплану”),якийвиникаєвсерединіпевноїспільноти(суспільства,грома-ди,об’єднання).Такийконфліктможеноситисоціальне,куль-турологічне, конфесійне (релігійне) забарвлення. Історичнотерор здійснювався суспільно-легітимними особами, які очо-лювалиабобралиучастьудіяльностівійськовихпідрозділів,абожспеціальнихорганізацій.Тероризм,натомість,історичнобув започаткований легітимно невизначеними у функціону-ючійсистемідержавної (суспільної)організації тасуспільноїієрархії індивідами як протестна, нелегітимна форма насиль-ницькихдій.Військовийконфлікт,внаслідокякоговиникаютьтерористичні угруповання, зазвичай носить специфічний ха-рактерякнепрямийконфлікт.Безпосереднім(прямим)конф-ліктомможнаназватиконфліктміждержавами,щовдаютьсядляйоговирішеннядовійськовихакцій,відкритогопротибор-стваітерору.

ЗачасівДругоїсвітовоївійнивсінаціональнізбройніфор-мування, які ставали союзниками гітлерівської Німеччини,автоматичноопинялисявоперативномупідпорядкуванніСС.У цьому сенсі українці нічим не гірші ніж литовці, латвійці,естонці, татари, чеченці, росіяни тощо. Досі не встановленокількість французів, які носили форму частин СС. Орієнти-ромможеслугуватитойфакт,щолишенарадянськомуфронтібулозахопленовполон25тис.есесівцівлегіону“Валлонія”.Ге-ройПершоїсвітовоївійни,маршалФранціїАнріФіліпПетенбуввизнанийвиннимутому,щонамагавсязберегтифранцузь-

283

кудержавність,підписавшиперемир’язНімеччиноюутойчас,колифранцузькаарміябуларозбита,адержаванадвітрети-ниокуповананімцями.Підчасфашистськоїокупаціїфранцу-зиговорили:“Петенрятуєнашігаманці,деГолльрятуєнашучесть”.

НорвежцівучастинахССвоювалоажкількаповноціннихдевізій. Саме вони із самовідданим фанатизмом захищалирейхканцелярію і бункер Гітлера до останніх хвилин боїв уБерліні.Крімтого,СловаччинатаХорватіяотрималидержав-нунезалежністьсамезрукГітлера.Розпочатеуквітні1941р.німецькевторгненнядоЮгославіїнадалохорватськимнаціо-налістам(усташам)шансзвільнитисявідсербськоїгегемонії.10квітняпередовічастинивермахтуввійшлидоЗагреба,іодра-зубулопроголошеноствореннянезалежноїдержавиХорватія,керівникомякоїставлідеррухуусташівАнтеПавеліч.Усво-їхпрацях“Принципихорватськогоусташськогоруху”(1933)та “Хорватське національне питання” (1936) Анте Павелічстверджував, що хорвати є нащадками не слов’ян, а готів. Утакийспосібобґрунтовуваласьспорідненістьхорватівіззахід-ною,анеслов’янською,візантійськоютатурецькоюкультурно-цивілізаційноюгілкою,щоважливодляінтелектуалознавства.

Отже,тероризм,всуперечзагальнолюдськимкритеріямгу-манізму,—цезастосуваннянасильствавситуаціїрозпадуза-гальносуспільної ціннісної парадигми та норм моралі. Томупрактика тероризму містить, крім відповідної політичної таідеологічноїмотивації(зісторониЗаходучиСходуяксеман-тичноїметодичностіпарадигмногокодумови),морально-пси-хологічнийкомпонент.

Зметоюзапобіганняпроблемісучасноготероризму необ-хідно створювати інтегративну самореалізацію інтелектуаль-ного суб’єкта, при цьому надавати суб’єкту можливість від-стояти свої внутрішні цінності, своє право, яке гіпотетичноможливеуструктурінаявнихгруповихабосуспільнихвідно-син.Мотивижсамоствердження,самоіндетифікації,подолан-нявідчуження,конформізму,знеособлювання,стандартизації,

284

маргінальності,перенасиченняудіяхсуб’єктівтерористичноїдіяльностінабуваютьхарактеруутвердженняабозахистузне-особленихсоціальноюреальністюцінностей.

Сучаснаситуація,зоглядунаможливінаслідкитерористич-нихакцій,потребуєвінтелектуалознавствізмінитипарадигмумислення;виробитиінноваційніпідходидорозумінняможли-востейвзаємодіїуоб’єднаннярізнихсоціальних,суспільнихігромадськихструктур;значнополіпшитиузгодженняспільнихдійувипадкуможливогозіткненняінтересівіцінніснихорієн-тацій.

Тривога як маніфестація свободи

Тривогаякманіфестаціясвободипередсобоюозначає,щолюдиначерез“ніщо”відділенавідсвоєїсутності.Звернемосядо вислову Гегеля: “Сутність — це те, що було” [31, 97]. Сут-ність — це те, на що людське буття може вказати зі словами:“Цеє”.Іосьчомусукупністьхарактернихриспояснюєвчинок.

Людина повсякчас носить у собі дорозсудливе розуміннясвоєї сутності, але тим самим вона через “ніщо” відділена віднеї.Ісаметутз’являєтьсятривогаосягненнясебеякіснуючогов“модусіпостійногорозриву”зтим,щоє,абояктакого,щопри-мушуєіснувати.Томупотікнашоїсвідомостіпоступовоформуєцюприродуякоб’єкт“ретроспективногорозуміння”.Саметомуцяприродаєпевноювимогоюдлязахистуяктривожна.

Тривога є рефлексивним осягненням свободи самою нею.У цьому розумінні вона феноменально виступає інтелекту-альним опосередкуванням, оскільки, хоча це безпосереднясвідомістьсамоїсебе;вона(тривога)виникаєвідзапереченнязакликівсвіту.Укожномувипадкурефлексіїтривоганароджу-єтьсяякструктурарефлексивноїсвідомості,демістяться“ан-тагоністичнісили”.

Однакдетермінізм,рефлексивнийзахиствідтривогиподаєсебенеякрефлексивнаінтуїція,аякзахиснавіра,якідеаль-намета,спрямовуючисьдоякої,людинаможепозбутисятри-воги.

285

Новочасна філософія завдячує Кантові перетворенням унаукучистогопізнання,оскільки,абищосьпізнати,необхідноспершуматипевністьуможливостіпізнанняякпозитивноговідгукууновочасномусвітосприйманні.

Слід зазначити, що в інтелектуалознавстві живий матері-альний світ єдиний, і загалом його рухи підпорядковуютьсяєдинимдіалектичнимзаконам,інтеграційнимелементомякихєзакондивергенціїякнескінченноскінченногозростанняроз-маїтостіворганізаційнихформахжиттєвогоустрою.

У хаосі сьогоденних людських випробувань істотно про-стежується загальна тенденція ускладнення організації су-спільства,оскількинебезпечнимидлялюдстває“паталогічні”дії,якізалежатьвідоднієїлюдини.“Палецьнакнопці”—ценелишемоднийвислів.Даючивладупевнійлюдині,суспільствомаєбутивпевненимутому,щовонанезастосуєїїзізлимина-мірами.Томувірогідноюєпоявановихзагальнихобмеженьякзростаючогообмінуідеями,концепціями,критикийапологе-тикирізнихявищ.

Трагічніподії11вересня2001р.вСШАєураженнямлю-дини (людей) та об’єктів без застосування традиційної зброї(викраденийлітак,комп’ютернімережі,банківськаабопошто-васистема,засобимасовоїінформаціїтощонепідпадаютьпідвизначення “зброя” у всезагальному визначенні). Терористистворюють (використовують відомі в інформаційному про-сторі) відповідні сценарії як вияв цивільних технологічнихрозробок, руйнівна мета яких є детермінантом війни як спе-кулятивні технології маніпуляції свідомістю (“перепрогра-мування” нації на неадекватну соціально-психологічну пове-дінку).

За оперативною інформацією Служби Безпеки України,у нашій державі постійно або тимчасово проживають члениблизько 10 закордонних терористичних організацій та груп зкраїн Близького і Середнього Сходу, Південно-Східної Азії,Латинської Америки, а також вихідці з Кавказу та Закавказ-зя,якібралиучастьубойовихдіяхуЧечні,Дагестані,Грузії,

286

Азербайджані,Вірменії.Деякізрадикальнихполітичнихугру-повань, всупереч чинному законодавству, створюють форму-ваннятагрупизвоєнізованимиознакамиінезаперечуютьме-тодівтероруякуборотьбізопонентами,такізметоютискунаорганидержавноївлади[85,172].

Релігійний фанатизм, неврози, психози й істерії людини як соціогенна зброя у суспільстві

Удеякихвипадкаххворобливіознакиреактивнихневрозів,психозів(психогеній)таістерійпроявляютьсяурезультатіпо-ступових, але постійних вживань пива, вина та іншого алко-голюінаркотиків(певнихпсихотропнихречовин).Саметакасоціогенна зброязначноюміроюзмінюєінтелектуальнусвідо-мість, робить її неадекватною у поведінці та стосунках, що єсоціальноюнебезпекоюдлясуспільства.Легкінаркотики—цепевноюміроюкава,щоподаєтьсязранкуідопізньоговечоравсучаснихофісах;цевживанняпива(заспостереженнямавто-ра,натериторіїстудентськогомістечкаНТУУ“КПІ”розміще-нопалаткузнаписом“Оболонь”).

Хворі починають висловлювати безглузді думки про нав-колишні події, невірно оцінюють слова та дії оточення, іно-ді вважають їх ворожими для себе як “маячні ідеї”. Розвитокстійкого,систематизованогомаренняназивається“параноєю”.Суб’єктомвияву“маячнихдій”можутьбутиревнощі, сутяж-ництво,безглузде“кохання”.

Паранояєдетермінантоміндукованихпсихозівусуб’єктів,які піддаються навіюванню. У жінок — “маскуналізація” (за-хворювання—фемінізм).

Аналізуючишкідливийвпливрелігійно-фанатичних,зокре-масектантських,обрядівнанервово-психічнийстансуб’єкта,слідзгадатископецтво(каструванняякоперативнезнищеннястатевихзалоз).Відриввіджиттясуспільства,вихованепочут-тясвоєїгріховностіінікчемностіпризводятьдорозвиткуемо-ційнихпсихозівякдепресивногостану,поєднаногозфізичнимвиснаженнямаскетизму.

287

Наведемоприклад.Цесталосяз38-річноюгромадянкоюК.,жителькоюм.Малина,щонаЖитомирщині.Завждивеселаіпрацьовита,воналюбиласвоюсім’ю:чоловіка імаленькудо-нечку.Таосьзустрівсяїйродич-сектант,посиділи,погомонілиі розійшлися. Але з того часу К. почала систематично відві-дуватисвогородича.Іцівідвідининелишилисьнепомічени-ми.Різкозміниласяповедінкажінки.Вонапочалазапевняти,щоїїможутьубити,і,лягаючиспати,порядклаласокиру—навипадок якогось нападу. Їй стало байдуже і на чоловіка, і надочку,інароботу.Весьчаспроводилауродича,дезбиралисясектанти.Всім’їспалахувалигостріконфлікти.Ацещебільшепогіршилостанхворої.К.відмовляласявідїжі,невідповідаланазапитання.Згодомжінкапотрапиладопсихіатричноїлікарніустанітяжкоїреактивноїдепресії.Тількипіслядовгого,напо-легливого лікування вона знову стала здоровою, життєра-дісною,працьовитою,уважною і турботливоюматір’ю.К.на-завждипорвалазсектою.

Звідси виникає філософське питання: а чи справді післятакого захворювання людина зможе бути цілком здоровоюлюдиноюінаякийчас?!Болікуваннянеобхідноздійснюватикомплексноякнафізичному,морфологічномурівнях(нарів-ніклітини),такінапсихічномуйдуховному.Самелікуваннядуші—цеактуальнапроблемавсуспільстві,яканіякимифар-мацевтичнимизасобамивмедициніневирішується.Дляцьоговкрайнеобхідновідроджувативисокудуховнукультуру.

Отже, людська психіка як рефлексивна функція мозкуформується у соціальному середовищі як відбиття релігії тасуб’єктивногопереживання.

Важливий елемент маніпуляції свідомістю в інтелектуа-лознавстві — молитва як самонавіювання — один з основнихатрибутіврелігії.Багаторазовеповторенняневизначенихслів,цілеспрямованістьнапевнійдумціпризводитьдообмеженогозбудження і гальмування ділянок кори головного мозку. По-мірнасвідомістьпересічноїлюдинисинергетичнодієвзоніне-гативної індукції(гальмування).Природно,утакихвипадках

288

людина нібито відчуває “полегшення”, абсурдно вірить, що,можливо, “дійшла до Бога”. Такі молитовні почуття та певні“релігійніпереживання”єістотнимиактамиманіпуляціїсвідо-містювінтелектуалознавстві.

Велике значення в інтелектуалознавстві мають і психози.Вонивиникаютьвнаслідоктравмчерепа,інфекційниххвороб,отруєння організму алкоголем та іншими наркотиками, роз-виваютьсяузв’язкуіззахворюваннямисерця,нирок,печінки,ендокринних залоз, гіпертонією, атеросклерозом. Особливезначенняурозвиткупсихозівмаютьтакіфактори,якнадмірнефізичне перевантаження організму, недоїдання, втрата крові,щовиснажуєнервовусистему(послаблюєімунітет).

Одним із принципів нервової діяльності в інтелектуало-знавствієвідкритаросійськимфізіологомУхтоминськимдомі-нанта,якаполягаєутому,щозанаявностіосередкупідвищеноїзбудливості будь-яка інша діяльність пригнічується (гальму-ється),атакожкожнеіншеподразненняпідсилюєзбудженняу домінантному осередку. Наприклад, сильне почуття голоду(фізіологічна харчова домінанта) заважає мисленню, тій абоіншійдіяльності.Сторонніподразникипідсилюютьценепри-ємне почуття. Домінанта пояснює принцип дії “стoрожовихпунктів”уматеріпідчасснунаплачнемовляти.Сліддитинілише повoрухнутися, як мати вже прокидається, але продов-жує спати, незважаючи на інший шум. Домінанта може бутитривалоювнаслідокзахопленнябудь-якоюсправоюпротягомусьогожиття,приміромтворчапрацявченого,поета,прозаїка.

Надмірнасилаістійкістьдомінантиєосновоюфанатизму.Саме фанатизм церкви призвів до інквізиції середньовіччя,особливовІспанії.ЖертвоюінквізиціїставтодіанатомДжор-даноБруно,вченняякогоневідповідало“біблійним”маніпу-лятивнимписанням.

В основі такого захворювання, як істерія, є незбалансова-ність між корою та підкоркою головного мозку, яка є підви-щеноюфункцією,щопризводитьдонеадекватнихемоційнихреакцій (фобій, гніву, судорожних припадків) або до певної

289

загальмованості у вигляді паралічу та летаргічного сну, якийможетриватиупродовжтривалогочасу.Узв’язкузпідвище-ною емоційністю (збудливістю) поведінка істеричних осіббільшевизначаєтьсяпочуттямитаінстинктами,ніжрозумом.Слабкістьжекорковоїдіяльностізумовлюєвістериківпідви-щену навіюваність, самонавіюваність, схильність до фантазу-ванняякавтоматичного(“механізованого”)станузбудження,заІ.П.Павловим.Такимчином,психозиурелігійнихобрядахчипроповідяхєвиявомістеричнихреакцій,індукованихпси-хозів,параноїякдепресивнихстанів.

Боротьба з організованою злочинністю

ОрганізованазлочинністьвУкраїні—ненаслідокрозпадуРадянськогоСоюзучипереходунановішляхисоціально-еко-номічного розвитку, не надбання України за 20 років її неза-лежності,якцетлумачитьсядеякимиантиукраїнськимиполі-тичнимисилами,aоб’єктивнийнаслідокусьогопопередньогопроцесу розвитку країни як невід’ємної частини колишньогоСРСР.

Організована злочинність — це породження командно-ад-міністративної системи суспільства, це квітучий чортополохна всеосяжній безгосподарності і безмежному дефіциті това-рів і послуг, що спотворює не лише економіку, а й суспільнеєство загалом: предметом товарно-грошових відносин стаютьпосади, звання, нагороди, правосуддя зазвичай демагогічнихгасел.

Організованазлочинність—цевіддзеркалюваннястанусу-спільного організму, а тому її визначення як “параметра”, щозасвідчуєрівеньрозбалансуваннясоціальногомеханізмуусво-їй основі, має реальний ґрунт, хоч і не розкриває абсолютновсіхфакторівіснуванняцьогонегативногоявища.

Досконала правова база та її ефективне застосування напрактиці—важливічинникирезультативностіпротидіїкоруп-ції і організованої злочинності. Та успіх на цій ниві забезпе-чуватиметьсянелишеструктурно-функціональнимизмінами

290

у сфері державної влади, а й якісними змінами основних ви-конавців цих функцій — людей, ступенем їхніх професійнихздібностей, морально-духовних основ, відданістю інтересамдержавиінароду.

Аналізуючи вищесказане, можна зробити висновки, щоосновнунебезпекудляУкраїнистановлятьнепрямізагрози,аїхнінаслідки,щомаютьтенденціюпоширюватисьзамежіна-ціональнихкордонів.Разомз“традиційними”загрозаминапер-шому плані домінує тероризм як джерело всередині держав увиглядізбройнихконфліктівнаетнічному,релігійномуабопо-літичномупідґрунті,загрозaнелегальногопоширеннянаркоти-ків(якпсихотропноїзброї),неконтрольованаміграція,“інфор-маційнівійни”тощоякспекулятивнаманіпуляціясвідомістю.Україна безпосередньо фізично не зазнала терористичних на-падів,протевостаннірокитрагічніподіїусвітізмусилиїїпо-новомупідійтидопитаньзабезпеченнянаціональноїбезпеки.

Духовні основи інтелектуальної безпеки як невід’ємний атрибут національної безпеки

Особливезначеннядляінтелектуальногоаналізупроблемитероризму має забезпечення національної безпеки, розробле-ної соціологом М. Вебером як теорії соціальної дії. Ці поло-женняпояснюютьреальнийсоціальнийпорядок,деконфліктє необхідним і універсальним атрибутом соціального життя;оскількилюдинаєкультурноюістотоюякносійспецифічнихцінностей.

Наукові результати, отримані П. Сорокіним у процесі ви-вченнявластивостейрізнихсоціально-культурнихсистем, іс-тотнорозширилизмісттрадиційноїбезпеки,зорієнтованоїназміцненнявладиіпримноженняекономічнихресурсівяккуль-турнимконстуюваннямсоціальноїідентичності.“Суспільства,ізякихскладаютьсясистеми,спроможнібутиорганізованими,неорганізованими, дезорганізованими. Кожне організованесуспільствонесепевний“центральний”смислабоцінність,щозводитьсядоідеї”[143,189].

291

Процесиформуваннясистеминаціональноїбезпекирозгля-даються як сукупність норм, стандартів виживання і сталогорозвиткусоціальноїсистеми,виборупріоритетнихнаціональ-нихінтересів,ефективнихвидівдіяльностізнейтралізаціїза-грозливихфакторів,взаємовідносинзфундаментальнимисо-ціальнимиінститутами.

У вітчизняних виданнях поняття “безпека”, “національнабезпека”,“політичнабезпека”,“соціальнабезпека”,“міжнарод-на безпека” розкриваються як діяльність людей, суспільства,державищодовивченняінейтралізації(ліквідації)загрозжит-тєвоважливимінтересам,щоблокуютьшляхидляпрогресив-ногорозвитку.Самзмістбезпекирозумієтьсяякпідтриманняширокогокомплексусоціальних,культурних,іншихцінностейцьогосуспільства,забезпеченняможливостейїхньогорозвит-ку.Видибезпеки,дослідженняякихдосьогоднітривають,від-різняютьсятим,щовонидиференціюютьсянаосновізабезпе-чення і регулювання відповідних сфер суспільних відносин.Крімекономічної,соціальної,політичної,духовної,використо-вуютьсяіншіметодики,врезультатічогопотрібновикористо-вувативійськову,інформаційнуйекологічнубезпеку.

Система національної безпеки — це складне організованeціле, що включає окремі індивіди і соціальні спільноти,об’єднаніспецифічнимисоціальнимизв’язкамиівідносинами.

Завдякиактивномувикористаннюрадіо,телебачення,пре-си, відеосистем наше суспільство, хай поступово і не завждикритично, але ж певною мірою починає засвоювати західніринковіцінностійнорми.Щоправда,яксвідчитьпрактикасьо-годнішньогоукраїнськогосуспільногобуття,негативний“Духкапіталізму” (М. Вебер) не можна здолати однією лише про-пагандою.

Хоча,слідзазначити,унасбільшезатверджуєтьсянедухка-піталізму—духаскетичногораціоналізмузйоговимогоюви-сокогопрофесіоналізму,аздебільшогопсевдокапіталістичнийдух,щолишестворюєсприятливуатмосферудлязлочинності,зокремайорганізованої.

292

Сьогодні все очевидніше у тих структурах, які за своїмформальнимстатусомєновими,зберігаютьсястаріпорядкиінорми взаємин, колишній дух (бюрократизація, зрівнялівка,грубість), ціняться не стільки ділові якості, скільки особиставідданість і все інше, що далеке від “духу аскетичного раціо-налізму”.Мисвідкиактивногокультивування,навітьзаконо-давчо,колиствореніновіприкордоннізонизмитницямиміжтрьома історично складеними народами: Україною, Росією іБілорусією.Танемаініколинебуде,власнекажучи,арифме-тичних кордонів для єдиного субстанційного Духу як спіль-ного “Дому” цих славетних народів — Духу Добра, Злагоди іБратерства.

Нетребаспеціальнодоводитичиаргументувати,щохаотич-нийперерозподілнічимнекращийзаколишнійплановий,авекономічному, соціальному, політичному, правовому аспектахзначно небезпечніший. Практика сучасного (яке тільки-но унасзароджується)засвідчує,щойомувластивепрагненнязбе-регтимаксимумзручностейімінімумнапруження,рисизвич-ногоспособужиття,допускаючизміниостанньоготількивмі-німальнихдозах.

Сучаснітакзвані“новіукраїнці”прагнутьотриматибільшегрошей,щобвкластиїхуподальшерозширеннясвоєї“кримі-нальної справи” з цілком притаманним відчуженим духом —духом“сатани”яктрансцендентально-релігійноїзмістовності.Такий злий дух побудований за рахунок експлуатації тяжкоїфізичноїпрацінашихбатьків,дідів,урезультатічогосьогод-ні в Україні відкрито низку приватно-комерційних банків з“прислужницькоюохороноюбезпеки”.Їхнізусиллязовсімнеспрямованінарізкуінтенсифікаціюпраці(особливозаконнимшляхом)зарадирізкогозбільшеннясвоїхдоходів.

Духраціональногоринкувимагаєвідданостісправі,високо-гопрофесіоналізму,сутністьякогополягаєудобуваннігрошейчерездосягненнямаксимумуізсвоєїпрофесії.Раціональномупідприємствунепритаманнапоказнарозкішімарнотратство,щомиспоглядаємосередсучаснихвітчизнянихтакзванихбіз-

293

несменів і що є сприятливою атмосферою для розвитку зло-чинності.

Мижтількинапочатковійстадії,івпровадженнядухуаске-тичногораціоналізмувимагаєособливонапруженоїпраціусіхгромадян суспільства, сім’ї; і, передусім, чітко визначеної си-стемидійвідповіднихдержавнихінституцій,щопередбачалибпропагандуцінностей,пов’язанихзновимисуспільнимиумо-вами буття, повагу до закону, професіоналізм, матеріальнийдобробуттощо,щозвужувалобатмосферуправовогонігілізму(щолишезмінюєсоціальнуосновузлочинності).

Уцьомузмістіпоетапносоціалізаціюособиможназобрази-титак:сім’я,функціональнізаклади—школи,вуз—трудовий(армійський)колектив.Самезакладенівсім’їморальнінормиіпринципи,якщовонинаміцнійоснові,залишаютьсязлюди-ноюнавсежиття.

Моральразоміззаконністюсупроводжуєлюдинувсежит-тя.Однакнайбільшимиобмежувачамивіднегативнихвчинківморальнінормивиступаютьудитячомувіці.Болюдськапри-родавлаштованатак,щолюдинапрагнепізнатизпершихроківусе,утомучислійсамусебе.Процессамопізнанняпочинаєть-сязпершихкроківітриваєусежиття(Автор зробив запис із власного щоденника на початку 90-х років).

Якщоматизаосновувірне(істинне)сімейневиховання,тосамевоно—єдинийшляхдотого,щоблюдинасталасправжнімпатріотом, колективістом, поважала інших людей, була стій-коюусвоїхдіяхіпоглядах.

Зовнішні джерела інтелектуальної енергії в суспільстві

Існує думка, згідно з якою простір життєдіяльності люди-ни пронизується енергетичними й інформаційними полямитапотоками,яківпливаютьвідповіднодосвоєїспецифікиналюдське тіло, психіку, свідомість. При цьому тіло поглинає,трансформуєіпродукуєфізичнуенергію,забезпечуєжиттєді-яльністьнелишетіла,айпсихікиісвідомості.Останніскладовілюдськоїіндивідуальності,усвоючергу,нелишевикористову-

294

ютьфізичнуенергіютіла,аймаютьсвоїенергетичніджерела.Психіка накопичує, трансформує, продукує і використовуєпсихічнуенергіюдляпереробкитазапам’ятовуванняжиттєвоважливої інформації. Вона займає проміжне положення міженергієютілаісвідомості,такякзабезпечуєінтенсивністьпро-тікання процесів переробки фізичної енергії тілом, інформа-ції—свідомістю.Оскількипсихіка—цепевнепаливодляді-яльностілюдськогоінтелекту.

Свідомістьзенергетичноїточкизорувінтелектуалознавствіозначаєздібністьсуб’єктамисленнядовідбору,концентрації,резонансногозбільшенняобсягуінформаціїіенергіїупотріб-ному напрямі діяльності як через певний “антенно-фідернийпристрій”. Таким чином, свідомість трансформує фізичну іпсихічнуенергіювінтелектуальнуінформацію.

Черезпочуття,щопереживаєлюдинавідносносамоїсебейіншихлюдей,черезкультивуванняемоційлюдинапроходитьсвоєріднийтренінг,безякогонеможевідбутисяповноцінногодіалогуздуховнимнавколишнімсвітом,щоміститьусобіці-ліснаприрода.

Звертаннядоетичнихцінностейпритаманнекласичнійро-сійськійіукраїнськійхудожнійлітературі,більшетого,цетойоголенийнервсуспільногобуття,торканняякогозабезпечува-ло високий рівень і авторитет у світі вітчизняним прозаїкам іпоетам, а їхнім творам — справжню духовність. Саме етичнадуховністьвінтелектуалознавствіякзакликдовисокоїмораль-ності спроможна розбудити совість, яка дрімає (“депресивнийстансну”).

Інтелектуальний аналіз світових історичних процесів у контексті тероризму

Сьогодні для традиційних суспільств неімперського типуактуальнийпевнийтипсприйняття(етноцентричний).Упост-соціалістичних,передусімпострадянських,суспільствахпроцесміжкультурноїкомунікаціївідбуваєтьсявумовахзруйнованоїстароїсоціокультурноїзахисноїсистемицихсуспільств.Нова

295

ідеологічна система перебуває ще на стадії становлення, соці-альніпроцесищененабулинеобхідноїінерції,інезначнівпли-виможутьпідштовхнутиїхдоіншихатракторів(“точоктяжін-ня”),затермінологієюІ.Пригожина,якістотноїзмінидинамікируху.Суспільствопереходитьустан“впорядкованогохаосу”,девідповідні впливи цілком компенсуються хаотичністю, протеступінь внутрішньої впорядкованості спроможний виділитипевнітраєкторіїзмін,деосновніатракторинакреслені.

Аналізсвітовогодосвідусвідчить,щоукраїнах,якіздобулинезалежність,існуєдваосновнихспособиформування“істеб-лішменту”,зокрема інформаційного:революційнийтаеволю-ційний[149,51].

Революційний — передбачає радикальну зміну колишньоїпанівноїелітинареволюційнуконтрелітуякпримірнеспогля-дання у Східноєвропейських країнах. Еволюційний — харак-теризуєтьсяпевною“кадровоюстабільністю”якзабезпеченнядоктрини“постімперськоїлегітимності”[149,52].

ЯквважаєіталійськийфілософА.Грамші:“Рольміськоїін-телігенціїможнапорівнятизроллюмолодшихофіцеріввар-мії:внеїнемажодноїсамостійної ініціативи..,вонаєланкою,що пов’язує виконавчу масу та підприємця… Середні ланкиміськоїінтелігенціїдужестандартизовані,утойчасякнайви-щі страти дедалі більше перемішуються з головним штабомпромисловості” [39, 50]. Історичний період організації життядержавиякєдиноїфабрикипризвівдофактичногопоширеннясправедливостітезиА.Грамшінавсістратиінтелектуалів:нау-ково-технічнуйгуманітарну,творчу,управлінську.ЗрозпадомСРСР,втратоюголовногоштабу—мозку—довладивновихнезалежнихдержавахприйшлисамесередністрати.Останнімвластива гіпертрофована стандартизованість. Як стверджуєА. Грамші: “Прийнято говорити про генералів без армії, аледійсно значно легше створити армію, аніж виростити генера-лів.Також,безперечно,вжестворенаарміяруйнується,якщовоназалишаєтьсябезгенералів.Протеякщо існуєгрупавоє-начальників,яківміютьспівпрацювати,добрерозуміютьодин

296

одного,прагнутьспільнихцілей,тонезабаритьсяйстворенняарміїнавітьтам,деїїзовсімнеіснує”[39,51].

Узв’язкузцимУкраїнанеможестоятиостороньвідмагі-стральнихшляхіврозвиткусвітовихпроцесів.Нашадержавапідтрималадіїантитерористичноїкоаліції,аленебралаучастіувійськовихопераціяхвАфганістані.

Воїнів-самогубцівзіСходуназивають“камікадзе”,щоупе-рекладізяпонськоїозначає“божественнийвітер”.Такназива-ли пілотів, які під час Другої світової війни таранили своїмилітакамикораблітаіншіважливістратегічнівійськовіоб’єктиціною власного життя. Саме така ідея самогубних “повітря-них атак” належить адміралу Такаіро Ониши, а першим йоговиконавцемставкапітанЙукиоСеки,який25жовтня1944р.направив свій літак на американський авіаносець “Saint Lo”[49,93].

Загалом,воїни-самогубціз’явилисьна історичнійареніщедоподійДругоїсвітовоївійни.Так,приміром,презирливістюдосмертівідрізнялисьзелоти—членифанатичноїіудейськоїсекти, існуючої в І ст. нашої ери. “Захищаючи під час бунтупроти римських намесників гірську фортецю Массаду (Пів-нічнаПалестина),зелотиздійснювалимасовеграбуванняуса-могубнихсхватках,аті,хтовиживавубою,самісебевбивали,щобнездатисяживимуполон”[49,91].

НаСходітрадиція“самогубнихатак”єджереломглибинно-госередньовіччя,колинаарабськихтериторіяхдіялиасасини(вперекладізарабської—“курцігашину”)—таємнаорганіза-ціямусульманськоїсектиіслаімітів.Звичайжертвуватисобоюдотеперєпріоритетноюсилоювкультах,деінтегративнимеле-ментомрелігіїєвірав“життяпіслясмерті”,атакож“покаянняТворцю”яквідповідномулідеру.

З точки зору американського “граничного прагматизму”зрозумілою стає проблема постійного підживлення “націо-нальногоінтересу”зарахунокпевноїнегативної“антиідеї”.Та-кимиантиідеямиуХХст.дляСШАбулифашизмтакомунізм,асьогоднінаїхнємісце,схоже,прийшовтероризм.

297

ЗісторіїнедавньогоХХст.,надумкуУолтераМіда,“джек-соніанські”СШАйЄвропавинеслирізніуроки.ЯкщоЄвропавизналанаціоналізмдеструктивниміпрагнеінтеграціїйуніфі-кації,тоСШАвбачаютьузахистінаціональнихінтересівдже-релорозквітуйбезпеки.ЯкщодляЄвропинайкращийзахиствідгромадянськихвійннакласовомуґрунті—розбудовабюро-кратичнихдержаввсезагальногорозквітуйурахуваннядумкипрофспілок,толіберальнаАмерикавважаєдержаву,профспіл-ки,іншібюрократичніструктуринеобхіднимзлом,вартиммі-німізації[49, 82].

Якщореаліїнаціональноїбезпекивпливаютьнастанбезпе-киіншихкраїнтаміжнародноїспільнотивцілому,якщозахистдемократії,прав і свободилюдиниперетворюєтьсянаміжна-роднупроблему,аборотьбазміжнароднимтероризмом,орга-нізованоюзлочинністю,нелегальноюторгівлеюзброєютанар-котикамипотребуєверховенстваміжнароднихнормправанаднаціональними, то задля запобігання мініпуляції суспільноюсвідомістюнеобхіднонапрацьовувативідповіднузаконодавчубазу,створюватитакі“правилагри”,які,загалом,значимідляміжнародних“гравців”як“єдинийпростірміжнародноїбезпе-ки”[101,25].

Наше інтелектуальне мислення претендує на істинність,тобто на адекватне віддзеркалювання реальності, що слугуєосторогою перед похибками минулого і надає світовій філо-софії поступальної послідовності як найактивнішого нагро-маджувачасьогодення,щотрактуєчасволемисленняістини.

Істотні зміни життєвого світовідчуття постають у певній“формігенерацій”якцілісногосоціальногоорганізмувідповід-ного вектору магістрального напрямку. Для кожної генераціїжиттяєпроцесомудвохвимірах.Водномузнихжиттяодер-жує пережите попередньою генерацією — ідеї, поцінуваннятощо;удругому—самовплив(самопідлеглість).

Самецястадіяєвропейськоїеволюціївипаланадолюнашоїгенерації.Босамаепохачасунеєвипадковістю,вонавінтелек-туалознавстві має сталу внутрішню структуру з певним при-

298

значеннямкожноїлюдини.Адженіхтонезнає,щознимбудезавтра,але“розумноюволею”(мислячимсерцем)знаєсвоїупо-добання,свійвнутрішнійтворчийпотенціалякмагічнийкрис-талвідблискумайбутнього,щоістотновизнаєпритаманнуор-бітуужиттєвомусвіті.Життя—цевміння,прагненнявчитисяборотисьмислячоюволею(еволюційно),анебутипереможе-ним,окреслюючиаспектфеноменаперемоги.Оскількифілосо-фіязоглядуінтелектуалознавства—цемудрийрозумяквсеза-гальнийпростір,щошукаєістинузарадисамоїістини.ДоречнопроцевисловлювавсяФіхте:“Філософувати—це,властиво,нежити,ажити—це,властиво,нефілософувати”[161,125].Самеціречіспонукаютьнасдосамовдосконалення,становлятьсенсвартостіжиттяякцілісноїперспективижиттєвогорозуму.Гетебуводнимізперших,хтоусвідомивце,коли,оглядаючипрожи-те,сказав:“Щобільшеядумаюпроце,тоочевиднішебачу,щожиттяіснуєпростодлятого,щобйогопрожити”.

Уперіодмодернізаціїсуспільства,зокремавУкраїні,потріб-ні,якніколи,інтелектуализісвітоглядноюлогікою,активноюроботою думки, без чого неможливе творчо-цілісне форму-ванняінтегративноїідеї.“Колиждовладидориваютьсялюдиубогійспрагліособистогоблагополуччя,одержуютьдоступдозагальногодобра,метикуючи,якбийогозвідтиурватидлясебеласийшматок,тодінемаєімовипродобрийдержавнийустрій”[101, 27].

Длятогощобвінтелектуалознавствізросталаувагадосоці-альнихаспектівглобалізації,узмістіфеноменутероризмуне-обхіднеактуальнестворення“мережсоціальногозахисту”.Підцим терміном слід розуміти низку адресних “превентивних”заходівщодосоціальногозахисту(зайнятості,освіти,охорониздоров’я)соціальноїспільноти.

Всилувищесказаногонеобхідношукатишляхикеруванняскладнимсоціальнимпроцесом,зміцнювативідповіднінаціо-нальнітаміжнародніінститути,розширюватиспівробітництвощодовирішенняпроблемміжнародноїкоординаціїсоціальноїполітики.

299

Сьогоднікожнійлюдинідляпорятункувідкатастрофічнихобставиннеобхідноцілеспрямовуватидуховніосновиінтелек-туального потенціалу власної (кожної, всіх) культури життя.Адже культура живе доти, доки одержує рушійний (добро-тний)потікжиттявідсуб’єктівяквічногонадбання.

Ключові слова: глобалізм, Інтернет, маніпуляція свідо-містю, інтелектуальна власність, реклама, тероризм.

Контрольні питання 1. Які спекулятивні технології маніпуляції свідомістю в су-

часних мережах Інтернету Ви знаєте? Назвіть можливішляхипротидіїтакимспекулятивнимманіпуляціям.

2. ОбґрунтуйтеактуальнупроблемузахистуінтелектуальноївласностівсучаснійУкраїні.

3. Назвітьосновнімеханізмизапобіганнявнутрішнімтазо-внішнімзагрозамусучасномуглобалізованомусвіті.

4. Учомуполягаєосновнапричинаморальноготероризмувінформаційномусвіті?

Літературадорозділу 1. Горський В. С. Історія української філософії. — К.: Наук.

думка,1996.—С.40. 2. Грушевський М. С. ІсторіяРусі.—К.:Наука,1993.—С.78. 3. Лейбниц Г. В. О мудрости: Соч.: В 4 т. — М.: Прогресс,

1998.—Т.3.—С.97. 4. Надибська О. Я. Пріоритети як предмет соціального піз-

нання: Моногр. — О.: Друк. дім, Друк Південь, 2010. —456с.

5. Самчук З. Ф.Світоглядніосновисоціально-філософськогодослідження ідеології: проблема критеріїв та пріоритетіввибору:Моногр.:У2т.—Д.:АРТ-ПРЕС,2009.—Т.1.—С.74–75.

6. Холл М. П.Энциклопедическоеизложениемасонской,гер-метической,каббалистическойирозенкрейцеровскойсим-волическойфилософии.—М.:Прогресс,1997.—С.484.

300

7. Шестов Л. Апофеоз беспочвенности: Соч. — М.: Мысль,1995.—С.282.

8. Юм Д. Сочинения: В 2 т. — М.: Наука, 1965. — Т. 1. —С.384.

9. Бондаревская Е. В., Кульневич С. В.Аксиологический(цен-ностный) план рассмотрения воспитания и обучения //Общая стратегия воспитания в образовательной системеРоссии (к постановке проблемы): В 2 кн. — М., 2001. —Кн.1.

10. Роднєнкова Т.Молодьупошукахзмісту:новіцінностіста-роїсистеми?//Ї.—2007.—№46.

11. Морен Э. Метод.ПриродаПрироды.—М.:Прогресс–Тра-диция,2005.—464с.


13. Науковий світогляд на зламі століть: Моногр. / Лук’я-нецьВ.С.,КравченкоО.М.,ОзадовськаЛ.В.таін.;підред.В.С.Лук’янця.—К.:ПАРАПАН,2006.—288с.

14. Пригожин И. Конецопределенности.Время,хаосиновыезаконыприроды.—Ижевск:НИЦРХД,2000.—207с.

15. Гегель Г. В. Ф. Эстетика: В 4 т. — М.: Искусство, 1979. —Т.2.—326с.

16. Laudon L. Progress and its Problems: towards a Theory ofScientificGrowth.—1997.—P.202.

17. Степин В. С.Структуратеоретическогознанияиисторико-научные реконструкции / Методологические проблемыисторико-научныхисследований.—2007.—С.147.

18. Українка Леся.Зібраннятворів:У12т.—К.:Наук.думка,1978.—Т.11:Листи(1898–1902).—478с.


20. Кун Т. Структура наукових революцій / Пер. з англ.О.Васильєва.—К.:Port-Royal,2001.—228с.

301

21. Тойнби А.Постижениеистории/Пер.сангл.Е.Жаркова.—М.:Айрис-пресс,2008.—640с.


23. Калашник Н. Г.Густосологія:Естетичнісмакитакреатив-ністьособистості:Навч.посіб.—Харків:Колегіум,2010.—302с.

24. Посібник із КСВ. Базова інформація з корпоративної со-ціальної відповідальності / Лазоренко О., Колишко Р. таін.—К.:Енергія,2008.—96с.


26. Вебер М. “Объективность”познаниявобластисоциальныхнаукисоциальнойполитики/Культорология.ХХвек.Ан-тология.—М.:Мысль,1995.—С.566.

27. Грабовський С. Мріявсоціокультурномубуттілюдини//Генеза.Спец.випуск.—К.,1995.—С.15.


29. Ніцше Ф.ТакказавЗаратустра.—К.:Наук.думка,1993.—С.15.

30. Самчук З. Ф.Світоглядніосновисоціально-філософськогодослідження ідеології: проблема критеріїв та пріоритетіввибору:Моногр.:У2т.—Д.:АРТ-ПРЕС,2009.—Т.1.—С.566.

31. Сартр Ж.-П.Очерктеорииэмоций/Пер.сфр.Е.Е.На-синовскойиА.А.Пузырея,вкниге“Психологияэмоций”/сост.В.К.Вилюнас.—СПб.:Прогресс,2008.—С.254.


33. Франк С. Л. Духовныеосновыобщества.Введениевсоци-альнуюфилософию.—М.:Мысль,1992.—С.173.

34. Франк С. Л. Смысл жизни / С. Л. Франк // С нами Бог;сост.ипредисл.А.С.Филоненко.—М.:ООО“Издатель-ствоАСТ”,2003.—750с.

302

35. Франкл В. Доктор и душа. — СПб.: Прогресс, 1997. —С.263.

36. Чижевський Д. Українська філософія // Д. Антонович.Українськакультура.—Мюнхен,1988.—С.181.


38. Фромм Э.Психоанализирелигия//Иметьилибыть?—К.,1998.—С.65.

39. Camus A. Le mythe de Sisyphe. Essai sur l’absurde. — Paris,1942.—P.36.

40. Філософія:Навч.посіб./І.Ф.Надольний,В.П.Андрущен-ко,І.В.Бойченко,В.П.Розумний/Заред.І.Ф.Надольно-го.—К.:Вікар,1997.—584с.

41. Смезлер Н.Социология/Научн.ред.В.А.Ядов.—М.:Фе-никс,2004.—687с.

42. Радугин К. А.Ввведениевменеджмент:социологияоргани-зацийиуправления.—Воронеж:Высш.шк.предпринима-телей,2005.—196с.


44. Дещериев Ю. Д.Язык,идеологияипроблемысовременнойкультуры//Идеологическаяборьбаисовременнаякуль-тура.—М.:Наука,2006.—С.419–433.

45. Франк С. Л.Духовныеосновыобщества.М.:Республика,1992.—511с.

46. Соловьев В. С.Любовь/ФилософскийсловарьВладимираСоловьева.—Ростов-н/Д.:Феникс,2003.—С.248–251.

47. Сорокин П. Таинственная энергия любви // СОЦИС,1991.—№8.—С.121–137.

48. Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфологии культу-ры.—М.:Мысль,1993.—С.107–115.

49. Шиллер Г.Манипуляторысознанием/Пер.сангл.—М.:Наука,2006.—С.145–154.

50. Чайка В. Засоби масової інформації: соціально-філософ-ськіаспекти//Філософ.думка,2001.—№2.—С.124–131.

303

51. Тоуд Д.Большойобман.—М.:Прогресс,1997.—238с.52. Скородумова О. Б.Интернетиегоосновные социокуль-

турные функции / О. Б. Скородумова // Философия иобщество.—2004.—№1.—С.119–137.

53. Славин Б. Ф.КакаяидеологиянужнаРоссии?/Б.Ф.Сла-вин//Социально-гуманитарныезнания.—2004.—№4.—С.3–21.

54. Пузырей А. А.Манипулированиеимаевтика:двепарадигмыпсихотехники // Методология: вчера, сегодня, завтра. —М.:Шк.культ.полит.,2006.—Т.3.—С.425–432.

55. Павлова Е. Д. Скрытое воздействие средств массовой ин-формациинамассовоесознаниекаксоциально-философ-скаяпроблема.—М.:Наука,2004.—154с.

56. Носов Н. А. Виртуальнаяреальность:философскиеипси-хологическиеаспекты.—М.,1997.—187с.

57. Моль А.Социодинамикакультуры.—М.:Прогресс,1989.—406с.

58. Костенко Н.Парадигмитафактичностіновихмас-медіа/Н. Костенко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. —1998.—№1–2.—С.138–150.

59. Литвиненко О. В.ІнформаційнийістеблішментУкраїниуконтекстінаціональноїбезпеки.Стратегічнапанорама.На-уково-практичнийжурнал.—К.:РНБОУ,2002.—С.172–177.

60. Кара-Мурза С. Г.Манипуляциясознанием.—К.:Оріяни,2000.—442с.

61. Зернецька О. В. Новізасобимасовоїінформації:Моногр.—К.:Генеза,1991.—207с.

62. Гарднер Г.Искусствоинаукавлияниянавзглядылюдей/Пер.сангл.—М.:ООО“И.Д.Вильямс”,2008.—296с.

63. Автомонова Н. С. Новые информационные технологии исудьбырациональностивсовременнойкультуре(материа-лы“круглогостола”)/Н.С.Автомонова//Вопросыфило-софии/Науч.-теоретич.журн.,2003.—№12.—С.24–28.

64. Рикер П.Конфликтинтерпретаций.—М.,1995.—С.108.

304

65. Шпет Г. Г. Введение в этническую психологию. — М.,1978.—С.147.

66. Кревелд М. Демонимирутабогивійни.Соціальніконфлік-типосткомуністичноїдоби.—К.:Альта,1997.—С.179–181.

67. Глобалізація і безпека розвитку: Моногр. / О. Г. Білоус,Д.Г.Лук’яненкотаін.;Кер.авт.кол.інаук.ред.О.Г.Біло-ус.—К.:КНЕУ,2001.

68. Арцибасов К. Н., Егоров С. А. Вооруженныйконфликт:пра-во, политика, дипломатия. — М.: Междунар. отношения,1989.—С.47.

69. Полторак А. И., Савинский Л. И.Вооруженныеконфликтыимеждународноеправо.—М.:Наука,1976.—С.76–80.

70. Руденко Г. М.Українадипломатична.—К.,1999.—С.115.71. Матьовка М. П. Військові конфлікти між країнами-чле-

намирухунеприєднання:загальнеіособливе.—Ужгород,1999.—С.10–12.

72. Мокляк Н. Н., Перепелица Г. Н., Фареник С. А. Феноменвоенно-политического конфликта в современной этнопо-литическойситуации.—К.:Ин-тнац.отношенийиполи-тологииНАНУкраины,1995.—160с.

73. ЗаконУкраїни“Прорекламу”вiд03.07.1996№270/96-ВР.74. Закон України “Про авторське право і суміжні права” вiд

23.12.1993№3792-XII.75. ЗаконУкраїни“Протоварнізнаки”.76. ЗаконУкраїни“Проохоронуправназнакидлятоварівіпо-

слуг”вiд15.12.1993№3689-XII.77. Закон України “Про охорону прав на промислові зразки”

вiд15.12.1993№3688-XII.78. Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні

моделі”від15.12.1993№3687-XII.79. Ананьева Е. В.Интернетивопросыавторскогоправа//Со-

временноеправо.—2000.—№5.—С.10–17.80. Андрощук Г. О. Законодавство України у сфері інтелек-

туальної власності: проблеми вступу до СОТ. МатеріалислуханьуКомітетізпитаньнаукиіосвітиВерховноїРади

305

України / Г. О. Андрощук. — К.: Парламентське вид-во,2002.—359с.

81. Ващук Я.Використанняоб’єктівінтелектуальноївласностіврекламі.[Електроннийресурс].—Режимдоступу:patent/km/ua/articles/1487

82. Гура М.Рекламаякоб’єктавторськогоправа.83. Гордієнко С. Г.ЗабезпеченняінтересівУкраїниусферіза-

хисту інтелектуальної власності: нормативно-правове ре-гулювання:Моногр./С.Г.Гордієнко.—К.:Вид.дім“Скіф”,КНТ,2008.—248с.

84. Довгий С. О.ОхоронаінтелектуальноївласностівУкраїні/ДовгийС.О.,ЖаровВ.О.,ЗайчукВ.О.—К.:Форум,2002.—319с.

85. http://www.yur-gazeta.com/oarticle/1019/86. Климчук О. Авторська реклама або особливості викорис-

танняоб’єктівавторськогоправаврекламі.87. Мельник О. М.Проблемиохорониправсуб’єктівінтелекту-

альноївласностівУкраїні:Моногр./О.М.Мельник.—Х.:Вид-воун-тувнутр.справ,2002.—362с.

88. Мікульонок І. О.Основи інтелектуальноївласності:Навч.посіб./МікульонокІ.О.—К.:ІВЦВид-во“Політехніка”,2005.—232с.

89. Підопригора О. А. Право інтелектуальної власності: Ака-демічнийкурс:Підручник/О.А.Підопригора,О.Д.Свя-тоцький.—К.:ІнЮре,2004.—672с.

90. Підопригора О. А. Право інтелектуальної власності: Під-руч.длястуд.вищихнавч.закл.—К.:ІнЮре,2002.—624с.

91. Право інтелектуальної власності: схеми та роз’яснення:Навч. посіб. / Ієвіня О. В., Мироненко В. П., Павлов-ськаН.В.,ПилипенкоС.А.—К.:КНТ,2007.—264с.

92. Самусєва Л. О.Правоінтелектуальноївласностівсистеміправа України: Конспект лекцій / Л. О. Самусєва. — К.:ІІВП,2003.—44с.

93. Серго А. Г. Основыправаинтеллектуальнойсобственнос-ти: Курс лекций: Учеб. пособие / А. С. Серго, В. С. Пу-

306

щин. — М.: Интернет-ун-т информ. технологий, 2005. —342с.

94. Стрижак О. О. Інтелектуальна власність: Навч. посіб. /О.О.Стрижак.—Х.:Вид-воХНЕУ,2007.—216с.

95. Шишка Р. Б.Охоронаправаінтелектуальноївласності:ав-торсько-правовий аспект: Моногр. / Р. Б. Шишка. — Х.:Вид-воНац.ун-тувнутр.справ,2002.—368с.

96. Силенок М. А. Авторское право: Учебно-практ. пособиедля вузов / М. А. Силенок. — М.: ЮСТИЦИНФОРМ,2006.—152с.

97. Пастухов О. М. АвторськеправовІнтернеті/О.М.Пас-тухов.—К.:Школа,2004.—144с.

98. Луцкер А. П.АвторскоеправовцифровыхтехнологияхиСМИ/А.П.Луцкер.—М.:Кудиц-Образ,2005.—416с.

99. Лукницкий С. П. Средства массовой информации каксубъект авторского права / С. П. Лукницкий. — М.:ИНИЦРоспатента,2004.—180с.

100. Саух П. Ю.ХХстоліття.Підсумки.—2-гевид.,доповн.іпереробл.—К.:ТОВ“МПЛеся”,2009.—284с.

101. Третьякова В. Г.Правоверегулюваннябіотичнихпроблему контексті застосування міжнародних та європейськихстандартів.—К.:Парлам.вид-во,2007.—304с.

102. Стратегічнапанорама//Щоквартальнийнауково-прак-тичний журнал Ради Національної Безпеки і ОборониУкраїни.—К.,2002.

103. Пригожин И., Стенгерс И.Порядокизхаоса:новыйдиа-логчеловекасприродой.—М.,1968.—С.204–209.

104. Грамши А. Тюремные тетради: В 3 ч. — М.: Политиздат,1991.—Ч.1.—С.314.

105. Грамши А. Тюремные тетради // Избранные произведе-ния:В3т.—Т.3.—С.154.

106. Наукова та інноваційнадіяльністьвУкраїні:Стат. зб.—К.:ДержкомстатУкраїни,2001.—С.25,27.

107.Коен Р. Кооперативнабезпека.Структурнасхемазадлякра-щогомайбутнього?Тероризмтаантитерористичнадіяль-

307

ність.—Ч.1:Коледжповивченнюпитаньбезпекиіміжна-роднихвідносин.—Гарміш-Пантеркірхен,1999.—С.1,2.

108. Хосе Ортега-і-Гассет. Вибрані твори. — К.: Основи,1994.—С.114,236.

109. Жан-Поль Сартр. Буття і ніщо. — К.: Основи, 2001. —С.80–95.

110. Гегель Г. В. Ф.Феноменологиядуха.—СПб.,М.,1988.—С.102–109.

111. Деш Майкл. Столкновения вокруг культуры: к оцен-ке роли идей в исследованиях проблем безопасности //Проблемыбезопасности.—1998.—Осень.—Т.3.

112. Судистории.—М.,1999.—С.215.113. Платон.Держава.—К.:Основи,2000.—С.184–185.114. Городкова Т. М., Булахова Л. О. — К.: Тов-во “Знання”

УРСР,1966.—С.15–17.115. Сорокин П. Социальнаястратификацияимобильность//

Человек.Цивилизация.Общество.—М.,1992.—С.124–126.

116. Франк С. Духовные основы общества. Введение в соци-альнуюфилософию.—Париж,1930.—С.100.

117.Антонян Ю. М.Терроризм.Криминалистическоеиуголов-но-правовоеисследование.—М.:Щит-М,1998.—С.72–73.

118. Лісовський П. М.Маніпуляціясвідомістю:сутність,струк-тура,механізмусучасномутрансформаційномусуспіль-стві (соціально-філософський аналіз): Моногр. — К.:НПУім.М.Драгоманова,2006.—203с.

119. Лісовський П. М. Питанняметодологіїнаціональноїбезпе-киУкраїни:Наук.-метод.вид.—К.:НПУім.М.Драгома-нова,2005.—187с.

120. Лісовський П. М. Сила духу: Моногр. — К.: Держ. тран-спортно-економіч.ун-т,2010.—136с.

121. Лисовский П. Н.Проблемадуховнойбезопасности:Науч.-публицист.изд.—К.:НАУ,2005—246с.

122. http://patent.km.ua/ukr/articles/i487123. http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2246

308

реКоМеНдоваНа ЛІТераТУра

1. Автомонова Н. С. Новые информационные технологии исудьбырациональностивсовременнойкультуре(материа-лы“круглогостола”)/Н.С.Автономова//Вопросыфило-софии.Науч.-теоретич.журн.,2003.—№12.—С.24–28.

2. Полторак А. И., Савинский Л. И.Вооруженныеконфликтыимеждународноеправо.—М.:Наука,1976.—С.76–80.

3. Андрущенко В. П. Організоване суспільство. — К.: ТОВ“АтлантЮЕмСі”,2005.—С.397–398.

4. Андрущенко В., Губерський Л., Зуєв Л.Проблемагуманізмувсучаснійфілософії.—К.,1995.—С.7.

5. Андрущенко В. П. Гуманітарна інфраструктура вузу: про-блемаформування//Актуальніфілософськітакультуро-логічніпроблемисучасності.—К.:Наука,2000.—С.11.

6. Антонян Ю. М.Терроризм.Криминалистическоеиуголов-но-правовоеисследование.—М.:Щит-М,1998.—С.72–73.

7. Аристотель. О душе: Соч. в 4 т. — М., 1984. — Т. 3. —С.214–217.

8. Арон Р.Введениевфилософиюистории/Р.Арон.Избран-ное:Введениевфилософиюистории.—М.;СПб.,2000.—С.460.


10. Арьес Ф.Человекпередлицомсмерти.—М.,1992.11. Баранівський В. Ф. Болонськийпроцесуконтекстіреалій

духовногожиттяукраїнців/В.Ф.Баранівський//Украї-нознавство. Науковий, громадсько-політичний, культур-но-мистецький, релігійно-філософський, педагогічнийжурнал. — № 1. — К.: Наук.-дослід. ін-т українознавства,2008.—С.154–157.

12. Баранівский В. Ф.Проблемидуховноїбезпекиукраїнськогосуспільства.—К.:Вид-воППУльяничВ.І.,2009.—160с.

13. Бердяев И. Истоки и смысл русского коммунизма //Юность.—1989.—№11.—С.80–95.

309


15. Бондаревская Е. В., Кульневич С. В.Аксиологический(цен-ностный)планрассмотрениявоспитанияиобучения//Об-щаястратегиявоспитаниявобразовательнойсистемеРос-сии(кпостановкепроблемы):В2кн.—Кн.1.—М.,2001.

16. Булгаков С. Н.Философияхозяйства.—М.:Мысль,1990.—С.123–124.

17. Вайнцвайг П.Десятьзаповедейтворческойличности.—М.:Прогресс.—1990.—С.35.

18. Ващук Я.Використанняоб’єктівінтелектуальноївласностіврекламі.[Електроннийресурс].—Режимдоступу:patent/km/ua/articles/1487

19. Вебер М.“Объективность”познаниявобластисоциальныхнаукисоциальнойполитики/Культурология.ХХвек.Ан-тология.—М.:Мысль,1995.—С.566.

20. Вебер М.Основныесоциологическиепонятия//Избран-ныепроизведения.—М.,1994.—С.87.

21. ВеликаісторіяУкраїни:У2т.—К.:Глобус,1993.—Т.2.—400с.

22. ВищаосвітаУкраїни.Теоретичнийтанауково-методичнийчасопис.—К.,2001.—С.40–41.

23. Андрущенко В. П. Модернізація вищої освіти: проблемитеорії, методології, практики. Міжнародна науково-прак-тичнаконференція15–16грудня2000року“Університет-ськаосвітаУкраїниХХІстоліття:проблеми,перспективи,тенденціїрозвитку”.Тезидоповідей.—Х.,2000.—С.8–13.

24. Лутай В. С.Філософіясучасноїосвіти.—К.,1996.—С.126.25. Вунд В. Проблемы психологии народов // Западно-евро-

пейскаясоциологияХІХ–началаХХвеков.—М.:Наука,1996.—С.25.

26. ВчительісторіїМалинськоїшколи-ліцею№1ім.Н.Сосні-ної,Житомирськоїобл.ПавицькаС.Т.Сторінкаісторії//Газета“Малинськіновини”.—5.05.2001.

27. Гайденко П. П., Давыдов Ю. Н. Проблема бюрократии уМаксаВебера//Вопросыфилософии.—1991.—№3.—С.174–182.

310

28. Гарднер Г. Искусствоинаукавлияниянавзглядылюдей/Пер.сангл.—М.:ООО“И.Д.Вильямс”,2008.—296с.

29. Гегель Г. В. Ф.Лекциипоэстетике:Соч.—М.,1998.—Т.12.—257с.

30. Гегель Г. В. Ф.Философияистории:Соч.:В3т.—С.61.31. Гегель Г. В. Ф. Феноменология духа. — СПб., 1992. —

С.157–159.32. Гегель Г. В. Ф. Эстетика: В 4 т. — М.: Искусство, 1979. —

Т.2.—326с.33. Герберт Спенсер.Синтетическаяфилософия.—К.:Ника-

Центр,1997.—С.159–162.34. Гердер И. Г. Идеи к философии истории человечества. —

М.:Наука,2007.—578с.35. Гете.Фауст.—М.:Худож.лит.,1960.—С.214–218.36. Маркузе Г. Одномерныйчеловек.—М.,1994.—С.178.37. Глобалізація і безпека розвитку: Моногр. / О. Г. Білоус,

Д.Г.Лук’яненкотаін.;Кер.авт.кол.інаук.ред.О.Г.Біло-ус.—К.:КНЕУ,2001.

38. Городкова Т. М., Булахова Л. О.—К.:Тов-во“Знання”УРСР,1966.—С.15–17.

39. Грамши А. Тюремные тетради: Избранные произведения:В3т.—М.:Мысль,2004.—Т.3.—C.154.

40. Грабовський С.Мріявсоціокультурномубуттілюдини//Генеза.Спец.випуск.—К.,1995.—С.15.

41. Грамши А. Формированиечеловека.—М.,1983.—С.68–72.42. Гумилев Л. Н. Этногенез и биосфера Земли. — М.: Тов-во

“Клышников,КомаровиКо”,1993.43. Гумбольдт фон В. Избранныетрудыпоязыкознанию.—М.,

1984.—С.301–302.44. Гуревич А. Я. Категориисредневековойкультуры.—М.:Ис-

кусство,1972.—С.318–325.45. Декарт.Избранныепроизведения.—М.,1990.—356с.46. Довженко О.Щоденник.—К.:Веселка,1995.—С.165–170.47. Донцов Д.Націоналізм.—2-гевид.—Лондон,1966.—363с.48. Дробноход М. Стійкий екологічно безпечний розвиток:

український контекст // Дзеркало тижня. — 2 червня2001р.—С.36.

311

49. Деш Майкл.Столкновениявокругкультуры:коценкеролиидейвисследоанияхпроблембезопасности//Проблемыбезопасности.—1998.—Осень.—Т.3.

50. Дещериев Ю. Д.Язык,идеологияипроблемысовременнойкультуры//Идеологическаяборьбаисовременнаякуль-тура.—М.:Наука.2006.—С.419–433.

51. Дюркгейм Э.Оразделенииобщественноготруда.Методсо-циологии.—М.,1991.—С.147–153.

52. Вятр Е. Социология политических отношений / Пер. спольск.—М.:Прогресс,1979.—С.144.

53. Сартр Жан-Поль. Буття і ніщо. — К.: Основи, 2001. —С.80–95.

54. Забужко О. Філософія української ідеї та європейськийконтекст:франківськийперіод.—К.:Факт,2006.—С.68.

55. Закон України “Про авторське право і суміжні права” вiд23.12.1993№3792-XII.

56. ЗаконУкраїни“Проохоронуправнавинаходиікориснімо-делі”від15.12.1993№3687-XII.

57. ЗаконУкраїни“Проохоронуправназнакидлятоварівіпо-слуг”вiд15.12.1993№3689-XII.

58. Закон України “Про охорону прав на промисловізразки”вiд15.12.1993№3688-XII.

59. ЗаконУкраїни“Прорекламу”вiд03.07.1996№270/96-ВР.60. ЗаконУкраїни“Протоварнізнаки”.61. Зарубіжна філософія ХХ століття. — К.: Наук. думка,

2008.—С.180.62. Зернецька О. В.Новізасобимасовоїінформації:Моногр.—

К.:Генеза,1991.—207с.63. Зиновьев А. А.Кризискоммунизма/А.А.Зиновьев.Ком-

мунизмкакреальность.Кризискоммунизма.—М.:Мысль,1994.—С.248–356.


65. История философии (Россия — Запад — Восток). — М.,1995,1996.—Кн.1,3.

66. Ицхоткин А. А.Анатомиясоциальнойсистемы.Строениеи динамика социальной организации: релятивистский

312

взгляд//ВестникМосковскогоун-та.—Сер.18.—1996.—№1.—С.25–33.

67. Ільїн В.Влада,інтелект,мораль//Народнийдепутат.—Сі-чень2008.—С.91.

68. Кант И.Критикапрактическогоразума//Соч.:В6т.—СПб.,1995.—Т.1.—С.306.


70. Кант И.Сочинения:В6т.—М.,2004.—Т.5.—345с.71. Кара-Мурза С. Г.Манипуляциясознанием.—К.:Оріяни,

2000.—442с.72. Кассирер Э. Лекции по философии и культуре // Куль-

турология. ХХ век. Антология. — М.: Мысль, 1995. —С.121.

73. Кессиди Ф. Х.ОтмифакЛогосу.—М.,1972. Ясперс К.Смыслиназначениеистории.—М.,1991.74. Климчук В. СпоконвікубулоСлово…//Сучасність.—К.:

Знання,1999.—№12.—С.47.75. Климчук О. Авторська реклама або особливості викорис-

танняоб’єктівавторськогоправаврекламі.76. Коен Р. Кооперативна безпека. Структурна схема задля

кращого майбутнього? Тероризм та антитерористична ді-яльність. — Ч. 1. — Коледж по вивченню питань безпекиіміжнароднихвідносин.—Гарміш-Пантеркірхен,1999.—С.1,2.

77. Кон И.С.Национальныйхарактер—мифилиреальность//Ин-тлит.—1968.—№9.—С.215–229.

78. Костенко Н.Парадигмитафактичностіновихмас-медіа/Н. Костенко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. —1998.—№1–2.—С.138–150.

79. Кревельд М. Демони миру та боги війни. Соціальні кон-флікти посткомуністичної доби. — К.: Альта, 1997. —С.179–181.


81. Кун Т.Структуранауковихреволюцій/Пер.зангл.О.Ва-сильєва.—К.:Port-Royal,2001.—228с.

313

82. Лебон Г.Психологиянародовимасс//Западно-европей-ская социология ХІХ – начала ХХ веков. — М.: Мысль,1996.—С.98–99.

83. Лейбниц Г. В. Монадология // Соч. в 4 т. — М., 1998. —Т.1.—343с.

84. Лейбниц Г. В. О мудрости: Соч. в 4 т. — М.: Прогресс,1998.—Т.3.—С.97.

85. Липинський В. Листи до братів — хліборобів / В. Липин-ський.—Відень,1926.—462с.

86. Литвиненко О. В. Інформаційний істеблішмент Укра-їни у контексті національної безпеки. Стратегічна па-норама // Наук.-практич. журн. — К.: РНБОУ, 2002. —С.172–177.

87. Литвиненко О. Соціальнапам’ятьтаінтелігенція//Люди-наіполітика.—К.:Веселка,2000.—№3.—С.10.

88. Лой А. Н.Феноменпониманияикультурно-историческаяонтологиясознания//Пониманиекаклогико-гносеологи-ческаяпроблема.—К.:Наука,1982.—145с.

89. Лосев А. Ф. Дух.Философскаяэнциклопедия:В6т.—М.:Сов.эниклопедия.—Т.2.—515с.

90. Лотман Ю. М.Культураивзрыв.—М.,2008.—264с.91. Макс Вебер. Соціологія.Загальноісторичніаналізи.Полі-

тика.—К.:Основи,1998.92. Мамчур Е. А. Остается ли автономия идеалом научного

знания?//ПроблемаценностногостатусанаукинарубежеХХІвека.—СПб.,1999.—С.43.

93. Маркс К., Енгельс Ф. Твори.—Т.20.—К.,1965.—С.96–98.

94. Микола Матьовка. Військові конфлікти між країнами-членамирухунеприєднання:загальнеіособливе.—Ужго-род,1999.—С.10–12.

95. Михайльченко М. І. Освіта України ХХІ століття: про-блеми, перспективи, тенденції розвитку: Міжнар. наук.-практ. конф. 15–16 грудня 2000 року. Тези доповідей. —Х.,2000.

96. Монтеск’є Ш. Л. О духе законов. — М.: Мысль, 1999. —С.78.

314

97. Моріс Мерло-Понті. Феноменологія сприйняття. — К.:Укр.центрдухов.культури,2001.

98. Морен Э.Метод.ПриродаПрироды.—М.:Прогресс–Тра-диция,2005.—464с.

99. Нагорна Л. Регіональна ідентичність: Український кон-текст.—К:ІПІЕНД,2008.—405с.

100. Надибська О. Я.Пріоритетиякпредметсоціальногопіз-нання: Моногр. — О.: Друк. дім, Друк Південь, 2010. —456с.

101. Наукова та інноваційнадіяльністьвУкраїні:Стат. зб.—К.:ДержкомстатУкраїни,2001.—С.25,27.

102. Науковийсвітоглядназламістоліть:Моногр./В.С.Лу-к’янець,О.М.Кравченко,Л.В.Озадовськатаін.;підред.В.С.Лук’янця.—К.:ПАРАПАН,2006.—288с.

103. Калашник Н. Г.Густосологія:Естетичнісмакитакреатив-ність особистості: Навч. посіб. — Х.: Колегіум, 2010. —302с.

104. Ніцше Ф.ТакказавЗаратустра.—К.:Наук.думка,1993.—С.15.

105. Новіков Б. В. Творчістьякспосібздійсненнягуманізму.—К.,1998.—С.98–101.

106. Носов Н. А. Виртуальная реальность: философскиеи психологические аспекты. — М.: Мысль, 1997. —187с.

107. Ожегов С. И.Словарьруськогоязика.—М.:Наука,1953.—С.442.

108. Конт О.Курспозитивнойфилософии.Антологиямиро-войфилософии.—М.:Мысль,1971.—Т.3.—С.584–586.

109. Онтологічніпроблемикультури.—К.:Наук.думка,1994.110. Павлова Е. Д.Скрытоевоздействиесредствмассовойин-

формациинамассовоесознаниекаксоциально-философ-скаяпроблема.—М.:Наука,2004.—154с.

111. Пашкова О.Національнаідея:теоретичнийаналіззміступоняття//Новаполітика.—К.,2000.—№5.—С.39.

112. Платон. Государство: соч. в 4 т. — М., 1994. — Т. 3. —С.208.

113. Платон.Держава.—К.:Основи,2000.—С.184–185.

315

114. Пригожин И.Природа,наукаиноваярациональность//Философияижизнь.—М.,1991.—№7.

115. Полюга Л. Натхненний ідеєю та рідним словом //П. М. Деркач. Короткий словник синонімів українськоїмови.—Л.;Краків;Париж,2003.—431с.

116. Попович. М.НаціональнаідеяісоціальнітрансформаціївУкраїні.—К.:Наук.думка,2005.—С.6.

117. ПосібникізКСВ.Базоваінформаціязкорпоративноїсоці-альноївідповідальності/О.Лазоренко,Р.Колишкотаін.—К.:Енергія,2008.—96с.

118. Почепцов Г. Г. Имиджелогия. — М.: Рефл-бук, 2004. —576с.

119. Пригожин И.Конецопределенности.Время,хаосиновыезаконыприроды.—Ижевск:НИЦРХД,2000.—207с.

120. Пригожин И., Стенгерс И.Порядокизхаоса:новыйдиа-логчеловекасприродой.—М.,1968.—С.204–209.

121. Пропп В. Я. Фольклор и действительность. Избранныестатьи//АНСССР.Институтвостоковедения.—М.:На-ука,1976.—С.214.

122. Пуанкаре А. Онауке.—М.:Мысль,1983.—С.506.123. Пузырей А. А. Манипулирование и маевтика: две

парадигмы психотехники // Методология: вчера, се-годня, завтра. — М.: Шк. культ. полит., 2006. — Т. 3. —С.425–432.

124. Радугин К. А.Ввведениевменеджмент:социологияорга-низацийиуправления.—Воронеж:Высш.шк.предпри-нимателей,2005.—196с.

125. Рассел Б.Словарьразума,материииморали.—К.:Наук.думка,1996.—С.70.

126. Рикер П. Конфликт интерпретаций. — М.: Прогресс,1995.—С.108.

127. Роднєнкова Т. Молодьупошукахзмісту:новіцінностіста-роїсистеми?//Ї.—2007.—№46.

128. Роменец В. А.Жизньисмертьврелигиозноминаучномистолковании.—К.,1989.

129. Розумний М.МиколаХвильовийтаукраїнськаідея.—К.:Генеза,1994.—№2.—С.101.

316

130. Руденко Г. М. Українадипломатична.—К.,1999.—С.115.131. Руссо Ж.-Ж.Трактаты.—М.:Мысль,1969.—234с.132. Самчук З. Ф.Світоглядніосновисоціально-філософського

дослідженняідеології:проблемакритеріївтапріоритетіввибору:Моногр.:У2т.—Д.:АРТ-ПРЕС,2009.—Т.1.—С.74–75.

133. Сартр Ж.-П. Очерктеорииэмоций/Пер.сфр.Е.Е.На-синовскойиА.А.Пузырея,вкниге“Психологияэмоций”,сост.В.К.Вилюнас.—СПб.:Прогресс,2008.—С.254.

134. Сартр Ж.-П.Экзистенционализм—этогуманизм//Су-меркибогов.—М.,1989.

135. Саух П. Ю.ХХстоліття.Підсумки.—2-гевид.,доповн.іпереробл.—К.:ТОВ“МПЛеся”,2009.—284с.

136. СвятеПисьмо,ІІКорінтян8,20–22.137. Ситниченко Л. А. Человеческоеобщениевинтерпретаци-

яхсовременнойзападнойфилософии(критическийана-лиз).—К.:Наук.думка.—231с.

138. Сковорода Г.Повнезібраннятворів:У2т.—К.:Наук.дум-ка,1993.—Т.1.—531с.;Т.2.—574с.

139. Скородумова О. Б. Интернет и его основные социокуль-турные функции / О. Б. Скородумова // Философия иобщество.—2004.—№1.—С.119–137.


141. Славин Б. Ф. Какая идеология нужна России? / Б. Ф.Славин//Соц.-гуманитарныезнания.—2004.—№4.—С.3–21.

142. Смезлер Н. Социология / Научн. ред. В. А. Ядов. — М.:Феникс,2004.—687с.

143. Соловьев В. С. Любовь / Философский словарь Влади-мираСоловьева.—Ростов-н/Д.:Феникс,2003.—С.248–251.

144. Сорокин П.Социальнаястратификацияимобильность//Человек.Цивилизация.Общество.—М.,1992.—С.124–126.

145. Сорокин П. Таинственная энергия любви // СОЦИС,1991,—№8.—С.121–137.

317

146. Спиноза Б.Избранныепроизведения.—М.,1957.—Т.1.—С.358.

147. Спиноза Б. Этика // Избр. произв. в 2 т. — М., 1984. —Т.2.—С.45.

148. Степико М. Т.Буттяетносу:витоки,сучасність,перспек-тиви(філософсько-методологічнийаналіз).—К.:Знання,1998.—С.126.

149.Степин В. С.Структуратеоретическогознанияиисторико-научные реконструкции / Методологические проблемыисторико-научныхисследований.—2007.—С.147.

150. Стратегічна панорама. Щоквартальний наук.-практ.журн,РадиНаціональноїБезпекиіОборониУкраїни.—К.,2002.

151. Судистории.—М.,1999.—С.215.152. Табачковський В. Г.Упошукахневтраченогочасу:нариси

про творчу спадщину українських філософів-шістдесят-ників.—К.:Наука,2002.—С.189.

153. Тард Г. Психология топл. — М.: Ин-т психологии РАН,КСП,1999.—416с.

154. Тард Г.Социальнаялогика.—СПб,1996.—С.13.155. Тойнби Арнольд. Постижение истории / Пер. с англ.

Е.Жаркова.—М.:Айрис-пресс,2008.—640с.156. Толстоухов А.Українаівикликипостіндустріальноїдоби/

А. Толстоухов // Політ. менеджмент. — 2003. — № 3. —С.3–13.

157. Тоуд Д.Большойобман.—М.:Прогресс,1997.—238с.158. Третьякова В.Г.Правоверегулюваннябіотичнихпроблем

у контексті застосування міжнародних та європейськихстандартів.—К.:Парлам.вид-во,2007.—304с.

159. Українка Леся.Зібраннятворів:У12т.—Т.11.—Листи(1898–1902).—К.:Наук.думка,1978.—478с.

160. Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциту. — К.:Каравела,2005.—С.35.

161. Українськіпроблеми//Людинаіполітика.—К.:Знання,1995.—№1.—С.46.

162. Фейербах Л.Основныеположенияфилософиибудущего:Соч.:В2т.—М.,1965.—Т.1.—С.330–332.

318

163. Фихте И. Г.Фактысознания.—СПб.,1914.—С.125.164. Філософія:Навч.посіб./ І.Ф.Надольний,В.П.Андру-

щенко,І.В.Бойченко,В.П.Розумний/Заред.І.Ф.На-дольного.—К.:Вікар,1997.—584с.

165. Фромм Е.Втечавідсвободи//Читанказісторіїфілосо-фії.У6кн.—Кн.6.

166. Хайдеггер М.Времяибытие/“Вещь”,“Письмоогуманиз-ме”.—М.,1993.—С.148.

167. Хосе Ортега-і-Гассет. Вибрані твори. — К.: Основи,1994.



170.Шеллинг Ф.Сочинения:В2т.—М.:Мысль,1989.—Т.1.—597с.

171. Шестов Л.Апофеозбеспочвенности:Соч.—М.:Мысль,1995.—С.310.

172. Шиллер Г.Манипуляторысознанием/Пер.сангл.—М.:Наука,2006.—С.145.

173. Шпенглер О.ЗакатЕвропы.Очеркиморфологиикульту-ры.—М.:Мысль,1993.—С.107–115.

174. Шпет Г. Г. Введение в этническую психологию. — М.:Аграф,1978.—С.147.

175. Фромм Э.Бегствоотсвободы.—М.,1990.—С.189.176. Фромм Э.Душачеловека/Пер.сангл.—М.:Республика,

1992.—С.364.177. Фромм Э.Психоанализирелигия//Иметьилибыть?—

К.,1998.—С.65.178. Юм. Д. Сочинения.—В2т.—М.:Наука,1965.—Т.1.—

С.384.179. Юркевич Г. Ідея. Серце та його значення у духовному

житті людини, згідно ученням слова Божого. З наукипро людський дух // Памфіл Юркевич. Вибране. — К.,1993.

180. Яннарс Х. Варіації на тему Пісні Пісень. — К., 2003. —213с.

319

181. Ясперс К. Духовная ситуация времени. Философскаявера.Истокиисмыслистории//К.Ясперс.Смыслина-значениеистории.—М.,1991.

182. Abgrall J. —M.LaManipulationMetaleMytheMediatiqueOuRealitePsychiatrique.

183. Austin J. L.PhilosophicalPapers.—Oxford,1991.—Р.142–145.

184. Camus A.LemythedeSisyphe.Essaisurl’absurde.—Paris,1942.—P.36.

185. Crossen C.TaintedTruth:TheManipulationofFactinAmeri-ca.—Columbia:TouchstoneBooks,2006.—276p.

186. Ellul J. The New Demons. — New York. Seabury Press,2007.—285p.

187. Garey J. W. Communication As Culture: Essays on MediaandSociety(MediaandPopularCulture).—N.Y.—UnwinHyman,1998.—241p.

188.Goethe J. W. Poetische Werke. — Berlin, 2005. — Bd. 2. —Р.121–179.

189. Greuzer F. Symbolik und mythologie der alten volker. —Leipzig,2006.—Bd4.—2006.—242р.

190. Grice H. P.Meaning//Philos.Review,1992.—Р.112–114.191. Laudon L. Progress and its Problems: towards a Theory of

ScientificGrowth.—1997.—P.202.192. Miller G. Lanquqe and Communication. — N.Y., 2007. —

Р.154–157.193. Mullner A.DieSchuld.—Leipzig,1998.—194р.194. Рarsons T. The Structure of Social Action. — Chicago,

1949.—341p.195. http://patent.km.ua/ukr/articles/i487196. http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2246197. http://membres.lycos.fr/tussier/manipll.htm

Розглянутоактуальніпитанняінтелектуалознавствавсучасномуінформаційномусвіті,наміждисциплінарномурівнітеоретико-мето-дологічнітапрактичнізасадиформуванняінтелектуалознавства,зо-кремазпитаньмовноїсвідомостітазахистуінтелектуальноївласнос-тівідбудь-якихзагроз.Великуувагуприділеносоціальнійфілософіїтафілософіїісторії(онтології,гносеології,аксіологіїтощо).

Длястудентів,слухачівівикладачівгуманітарнихспеціальностейтавсіх,хтоцікавитьсяактуальнимипроблемамиінтелектуалознавства.

Навчальневидання

Лісовський Петро Миколайович Лісовська Юлія Петрівна

ІНТеЛеКТУаЛоЗНавСТвоНавчальний посібник

Редактор М. М. ГігієваКоректорН. К. Чумаченко

Комп’ютерневерстанняО. Л. ТищенкоХудожнєоформлення О. О. Стеценко

Підп.додруку24.07.2014.Формат60×84/16.Папірофсетний.Друкофсетний.Ум.друк.арк.18,60.Обл.-вид.арк.14,80.Наклад1000пр.

МіжрегіональнаАкадеміяуправлінняперсоналом(МАУП)03039Київ-39,вул.Фрометівська,2,МАУП

ДП«Видавничийдім«Персонал» 03039Київ-39,просп.Червонозоряний,119,літ.ХХ

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів видавничої справи ДК № 3262 від 26.08.2008 р.

НадруковановдрукарніДП«Видавничийдім«Персонал»

Date post:	25-May-2020
Category:	Documents
Upload:	others
View:	21 times
Download:	0 times

П. М. Лісовський Ю. П....

Documents