Симоненківський

хронограф – 2015 8 січня 1935 – 13 грудня 1963

Чим далі відходимо від епохи, в якій він жив і творив Василь Симоненко, тим злободенніше звучить його поезія.

Україно! Ти — моя молитва,

Ти моя розпука вікова...

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

Верховна рада України з метою відзначення ювілею В. А. Симоненка на державному рівні прийняла постанову «Про відзначення 80-річчя з дня народження Василя Симоненка». А 2015 рік на Черкащині оголошено роком Василя Симоненка.

Бібліографічний дайджест «Симоненківський хронограф» є продовженням бібліографічного покажчика «Лицар нескореного покоління. Василь Симоненко», присвячений лауреату Шевченківської премії, видатному письменнику-шістдесятнику Василю Андрійовичу Симоненку. В хронологічній послідовності висвітлено основні дати життя і творчості та вшанування пам’яті Василя Симоненка.8 січня – 80 років від дня народження Василя Андрійовича

Симоненка8 січня – 60 років з часу написання вірша «Не докорю ніколи і

нікому…», інші назви: «Собі самому», «На честь свого двадцятиріччя»:

Не докорю ніколи і нікому,

1

Хіба на себе інколи позлюсь, Що в двадцять літ в моєму серці втома, Що в тридцять – смерті в очі подивлюсь…

8 січня

– 25 років з часу встановлення меморіальної дошки на будинку № 1 по вулиці Василя Симоненка (м. Черкаси). Автор – скульптор Станіслав Грабовський

8 січня 5 років тому відкрито меморі- альну дошку на будинку, де розміщена редакція газети «Черкаський край» («Черкась- ка правда»). Автор – черка-ський

скульптор Владислав Димйон9 січня – 30 років з часу проведення літературного вечора до 50-

річчя від дня народження В.А. Симоненка у Будинку художника (1985 р., м. Київ)

12 січня – 30 років з часу відкриття меморіальної дошки, присвяченої В. Симоненку, на будинку Тарандинці- вської середньої школи імені В. А. Симоненка

16 січня – 50 років тому в Республіканському Будинку літераторів (1965, м. Київ) відбувся вечір, присвячений 30-літтю з дня народження В. А. Симоненка. Із промовою (яка пізніше розійшлася у Самвидаві) виступив Іван Дзюба

січень – 55 років тому (1960) Василь Симоненко розпочав роботу в редакції газети «Молодь Черкащини» завіду- вачем відділу пропаганди

27 березня – 15 років з часу присвоєння імені Василя Симоненка

2

Черкаській обласній бібліотеці для юнацтва (Постанова Кабінету Міністрів України № 558 від 27 березня 2000 р.)

14 квітня – 15 років з часу заснування районної літературної премії імені Василя Симоненка для заохочення початкуючих літературів (рішення Лубенської районної ради, Полтав- ська область)

21-22 квітня

– 55 років з часу написання вірша «Я і в думці обняти тебе не посмію…»:

Я і в думці обняти тебе не посмію, А не те, щоб рукою торкнутся смів. Я люблю тебе просто – отак, без надії, Без тужливих зітхань і клятвених слів

8 травня – 60 років з часу написання байки «Вовк-миротворець»:

Голодний Вовк, що лиш розбій творив,Якось вночі Вівчарці говорив:– Нема за мною й крапельки вини.Я зовсім вже не той, що був допіру,Я з вівцями давно бажаю миру, Аби лишень погодились вони.Отож прошу – пусти мене в кошару,Бо з ними я сьогодні віч-на-вічБажаю повести правдиву річ...»

Вівчарка, хитрість бачачи наскрізь,Сказала Вовку: – Ти в кошару лізь,Але, як хочеш говорити любо,Залиш надворі пазурі і зуби..– Говориш ти зовсім не до ладу!А як же без зубів я правду доведу? –Промовив кисло ВовкЙ пішов кричать по світуЩо Вівці з ним не хочуть в мирі жити.

3

21 червня– 10 років тому с. Біївці (де наро-

дився В. А. Симоненко) відкрито йому пам’ятник (скульптори Олек- сандр Зот та Микола Куц)

22 червня – 60 років з часу написання вірша «Можливо знову загримлять гармати»:

Можливо, знову загримлять гармати,І танк зімне пшеницю на лану,І буде плакать і журитись мати,Коли сини ітимуть на війну.

І хтось востаннє поцілує милу,І хтось сльозу непрохану змахне,А може, дехто втратить віру й силу,Своє життя рятуючи одне.

Але не я... Я квизнути не стану,Хоч як не буде боляче мені,—За нашу землю, дорогу й кохану,Я рад прийнять на себе всі вогні.

За тих дітей, що бігають до школи,За матерів, змарнілих у труді,За рідні наші верби довгополі,За наші дні прекрасні й молоді.

І тут ні сліз, ні відчаю не треба,І тут не треба страху і ниття —

4

Живе лиш той, хто не живе для себе,Хто для других виборює життя.

9 липня – 60 років з часу написання вірша, присвяченого українській мові «Я так люблю твої суворі чари…»:

Я так люблю твої суворі чари,Люблю твій дзвін і пороховий хрип.Тобою завжди я і жив, і марив,Сміявсь і плакав під шуміння лип.

Мені з тобою море по коліна,І ні по чому каторжні труди.Моя вкраїнська мово солов’їна –Джерельний струмінь чистої води.

29 липня – 55 років з часу написання вірша «З дитинства» («В мене була лиш мати…») :В мене була лиш мати,Та був іще сивий дід,—Нікому не мовив «тату»І вірив, що так і слід…

30 серпня – 55 років з часу написання вірша «Муза і редиска»:

Знов на лірику тягне. І знову,Тільки виповзе вірш з-під пера,Заведе моя жінка розмову,Що за розум узятись пора.

І почне гомоніти й повчати,Дорікати і лаять щодня:В голові в тебе тільки дівчата,Ну, хіба ж ти людина? Свиня.

Де ти взявся мені на досаду?Глевтяки в тебе, видно, в душі!І немає ні грому, ні граду

5

На твої недотепні вірші

Без пощади, вагання і жалюКожне слово б’є в ціль мов снаряд.Посадить мене треба на палюЗо страшними злочинцями вряд.

О домашній страшний Торквемадо!Не спіши ти мене розпинать.Я і сам був би сонячно радий,Коли б віршів не вмів римувать.

Чом, як клали мене у колиску,Не втовкмачили «жисті» суть;Вигідніш продавати редиску,Ніж поетом на світі буть.

14 вересня

– 60 років з часу написання вірша «Матері» («В хаті сонячний промінь косо…»):

В хаті сонячний промінь косоНа долівку ляга з вікна...Твої чорні шовкові косиПрипорошила вже сивина.

Легкі зморшки обличчя вкрили –Наче праці тяжкої слід...Але в кожному русі – сила,В очах юності видно слід.

Я таку тебе завжди бачу,Образ в серці такий несу —Материнську любов гарячуІ твоєї душі красу.Я хотів би, як ти, прожити,Щоб не тліти, а завжди горіть,Щоб уміти, як ти, любити,

6

Ненавидіть, як ти, уміть.

16 вересня – 105 років від дня народження

Ганни Федорівни Щербань, мами Василя Симоненка

6 листопада

– 60 років з часу написання вірша «Вербова гілка»:

Розлогі верби. Затишок і тіні.  Ріка під ними в’ється, як змія. Така в віршах завжди земля моя, Така краса у нас на Україні.

Вербову гілку лаємо й понині, Мазепу згадуєм, Семена Палія. Нацьоналізм у гілці тій буя, Вороже серце в дорогій вербині!

Мені ж здається: критики сліпі Дарма міняють верби на берізки – Забули, певне ,голові тупі,

Що прадідів сікли вербові різки І що колись у ночі голубі Панів повісили на тій-таки вербі.

7

19 листопада – 5 років тому відкрито пам’ятник

Василю Симоненку у Черкасах (скульптор Владислав Димйон)

23 листопада

– 55 років з часу написання вірша «Мій родовід» («Вельможі пихаті і горді»):

Вельможі пихаті і гордіПлетуть родоводів в’язь:В одного – прапрадід став лордом,В іншого – прадід князь.

Баньки уп’явши в минуле,Гордо ця знать рече:– Про нас хрестоносці чули...– В нас Рюрика кров тече...

– Мій предок вогнем і залізомТитул собі добув...– А мій тисяч сорок зарізав,За це і в пошані був...

Нічого собі родоводи!Та киньте свій ґвалт і крик:Я із древнішого роду,Бо я – полтавський мужик.

Ви скорчите кисло пику,Коли повідомлю вас,

8

Що предок мій споконвікуХліб сіяв і свині пас.

Щоб жерли ви булки й сало,Віками пер соху-плуг.Хіба ж для історії малоОцих видатних заслуг?!

Я вами гордую, панове,Бо я – знатніший од вас.Звиняйте за грубе слово –Я з вами свиней не пас!

9 грудня – 60 років з часу написання байки «Лев у клітці»:

Залізні пруття обламали зуби,Тепер ти – курка після зливи,Лежиш у клітці, стомлений, лінивий,Облизуючи спраглі губи.

Тебе цікаві розглядають косо —Невже це ти, великий і всесильний,Розбійнику жорстокий і свавільний,Невже тебе приборкати вдалося?

Що ж, їм пора б уже збагнуть,Що ти носив лиш ненависть і лютьВ своєму серці кам’янім і дикім,

Свободи не любив, як Ватикан Корану,А тому можеш буть рабом або тираном,Рабом – нікчемним, деспотом – великим.

12 грудня – 60 років з часу написання вірша «Я» («Не знаю, ким – дияволом чи Богом – …» :

9

Не знаю, ким – дияволом чи Богом –  Дано мені покликання сумне:  Любити все прекрасне і земне  І говорити правду всім бульдогам.

А часто хочеться закрити очі кляті,  Забути все і в затишку глухім  Кубельце звити, завести свій дім,  Щасливим бути, як дурак на святі.

Та тільки серце, серце ненавмисне  Пекучим болем душу мені стисне  І відчаєм її наповнить вщерть.

І шепче хтось (можливо, совість власна):  – Не йди туди, дорога то нещасна,  То не життя, то смерть.

21 грудня – 60 років з часу написання байки «Лев ім’я змінив»:

Жорстокий Лев на ліс наводив жах,  Всі мешканці його трусилися в кущах,  Коли в своїм свавіллі дикім  Виходив він на промисел із риком.  А безліч звірів, кинувши кубло,  Шукать притулку в інший ліс пішло.  І Лев задумався: «Як далі мені буть?  Це ж скоро нікого вже буде й проковтнуть!..»  І ось його наближені шакали  На цілий ліс гуртом загвалтували:  «Гей, звірі! Слухайте, радійте і співайте,  До Лева всі в обійми повертайте,  Хай кожен сумніви від себе проганя,  Бо Лев – уже не Лев!  Бо Лев – уже ягня! 

10

Ягня це кожному горлянку перерве,  Хто Левом ще хоч раз його назве!»  Та звірі всі тікали в дику хащу,  Бо Лев ім'я змінив, та не змінив він пащу.

грудень – 50 років тому у клубі Науково-дослідного інституту зв’язку відбувся вечір, присвячений В. Симоненку. Організувала вечір журналістка Ріта Довгань за що була звільнена із редакції газети «Друг читача». Вів вечір Іван Дзюба

* * * 50 років тому вийшло перше видання збірки творів В. Симоненка

«Берег чекань», видавництво «Сучасність», 1965 р., м. Мюнхен

50 років тому побачила світ збірка прози В. Симоненка «Вино з троянд», видавництво «Каменяр», 1965 р., м. Львів

45 років тому встановлено пам’ятник В. А. Симоненку біля школи в селі Біївці Лубенського району Полтавської області

40 років з часу створення капели бандуристів імені Василя Симо- ненка (Філадельфія, США)

40 років тому в Лондоні опублікована книга літературознавця Ігоря Шанковського «Василь Симоненко. Семантична студія» (Vasyl Symo- nenko : Study in semantics)

11

40 років тому в США літературознавець і перекладач Андрій-Марія Фрейшин-Чировський видав книгу поезій Василя Симоненка в перекладі англійською мовою «Гранітні обеліски» («Granite obelisks»)

35 років тому черкаський скульптор С. Й. Грабовський до 45-річчя від дня народження В. Симоненка виготовив бронзову пам’ятну медаль

30 років тому у Нью-Йорку побачила світ книга В. Модрич-Вергана «Василь Симоненко: нарис життя і творчості»

30 років тому у московському видавництві «Советский писатель» побачила світ збірка творів Василя Симоненка «Лебеди материнства» в перекладі російською мовою. Передмова Бориса Олійника.

30 років тому черкаський скульптор С. Грабовський виготовив до 50-річчя від дня народження Василя Симоненка па- м’ятну бронзову медаль

30 років тому до 50-річчя від дня народження В. Симоненка черкаський

12

скульптор Станіслав Грабовський виготовив ювілейну медаль на тему вірша «Жорна». На лицевім боці зображено поета та вітрила мандрів.

30 років тому заслужений художник України Віктор Клименко (м. Черкаси) створив портрет В.А. Симоненка

25 років тому вийшла книга Олександра Ткаченка «Василь Симоненко»: нарис життя і творчості», видавництво «Дніпро», 1990 р., м. Київ.

25 років тому вийшла книга творів Василя Симоненка та спогадів про нього «Сповнений любові та добра…», Редакційно-видавничий відділ, 1990 р., м. Черкаси

25 років тому вийшло перше видання книги Миколи Сома «З матір’ю на самоті», видавництво «Молодь», 1990 р., м. Київ

(Книга спогадів матері Василя Симоненка, побудована у формі її розмови з однокурсником великого українського поета Миколою Сомом.)

13

25 років тому вийшла збірка віршів та казок Василя Симоненка «Народ мій завжди буде», видавництво «Веселка», 1990 р., м. Київ.

Автор передмови – Микола Сом, упорядник – Василь Марсюк

25 років з часу створення черкаським скульптором С. Грабовським бюсту Василя Симоненка

20 років тому вийшла книга Петра Ротача «Грудочка любимої землі: Василь Симоненко і Полтавщина», видавництво «Українське народознавство», 1995 р., Опішне

20 років тому вийшла друком казка В. Симоненка «Цар Плаксій та Лоскотон», видавництво «Гроно», 1995 р., м. Київ

20 років з часу присудження (посмертно) Василю Симоненку Дер- жавної премії України імені Тараса Шевченка

20 років з часу заснування Черкаської обласної літературно-публі- цистичної премії «Берег надії» імені Василя Симоненка (перші лауреати – С. Носань, А Жила, А. Ситник)

15 років (2000) з часу проведення року Василя Симоненка на Черкащині

14

10 років з часу виходу 2-го доповненого видання книги Миколи Сома «З матір’ю на самоті», видавництво «Смолоскип», 2005 р., м. Київ

10 років тому побачив світ спогад-есей Лілії Шитової «Я воскрес, щоб із вами жити», видавець Ю. А. Чабаненко, 2005 р., м. Черкаси

10 років вийшла збірка дитячих творів та казок Василя Симоненка «Маленькі сонця»

10 років тому у видавництві «Наукова думка» (2005 р., м. Київ) вийшла збірка творів В. Симоненка «Ти знаєш, що ти – людина»

10 років тому побачила світ збірка творів В. Симоненка «Лірика», видавництво «СПОЛОМ», 2005 р., м. Львів

15

5 років тому черкаська письменниця, літературознавець Валентина Коваленко видала розслід «Його весна говерлила громи…»: психологія творчості Василя Симоненка», видавець Ю. А. Чабаненко, 2010 р., м. Черкаси

5 років тому побачила світ збірка творів В. Симоненка «Вибрані твори», серія «Шістдесятники», видавництво «Смолоскип», 2010 р., м. Київ. Упорядники – Анатолій і Дана Ткаченки, автори передмов – Роман Семків, Євген Сверстюк, Анатолій Ткаченко

5 років тому у харківському видавни- цтві «Фоліо» (2010 р.) побачило світ мініа- тюрне подарункове видання творів В. Симо- ненка «Вибране»

5 років тому вийшла збірка творів В. Си- моненка «Твори» у перекладі російською мовою херсонської поетеси Людмили Сте- паненко, видавництво «Лілея-НВ.», 2010 р.,

16

м. Івано-Франківськ

Матеріал підготувала бібліотекар Якубова Л.С.

Січень 2015 р.

17