КАНАДСЬКИЙ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКИХ СТУДІЙ (КІУС)АЛЬБЕРТСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ПРОГРАМА ДОСЛІДЖЕННЯ СХІДНЬОЇ УКРАЇНИ ім. КОВАЛЬСЬКИХ (КІУС)ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ «УКРАЇНІКА»

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТім. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

представляють науково-популярне видання:

АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДИ БАТУРИНА 2016 РОКУ.КЕРАМІЧНІ ОЗДОБИ ПАЛАЦУ ІВАНА МАЗЕПИ

Світлої пам’яті д-р Володимира Коваленка

Зенон Когут, Володимир Мезенцев, Юрій Ситий

Упорядник Володимир Мезенцев

Фотографії Володимира Мезенцева, Юрія Ситого, Тетяни Кербут, Людмили Ясновської, Віктора Кошмала

Комп’ютерна графіка Сергія Дмитрієнка і Олександра Бондаря

Видавництво «Гомін України»/“Ukrainian Echo” Publishing Company Ltd.9 Plastics Ave., Toronto, Ontario, Canada M8Z 4B6Tel.: (416) 516-2443. Email: homin@on.aibn.com

Редактор Софія СоснякКомп’ютерний дизайн Михайла Гуцмана

Друкарня Print Expert50 Paxman Rd., Unit 17, Toronto, ON, Canada M9C 1B7 Tel.: (416) 239-2022. Email: gt@intelex.ca

© Володимир Мезенцев, 2017 © «Гомін України», ориґінал-дизайн, 2017

На передній обкладинці: Гетьманська резиденція у цитаделі Батурина XVII ст. Реконструкція корпорації «Укрреставрація», 2008 р. Фото В. Мезенцева, комп’ютерний дизайн С. Дмитрієнка.

Торонто: Видавництво «Гомін України», 2017

Це видання здійснено коштом Кредитової Спілки «Будучність»та Дослідного Інституту «Україніка» у Торонті.

Війна та економічні труднощі в Україні ускладнили,але не зупинили пляномірних розкопок у м. БатуриніЧернігівської области, які щоліта проводить україн-сько-канадська археологічна експедиція, та публікаціїїї матеріялів. У цьому є велика заслуга спонсорів Ба-туринського історико-археологічного проєкту: Про-грами Дослідження Східньої України ім. Ковальськихпри Канадському Інституті Українських Студій (КІУС)Альбертського університету в м. Едмонтоні, Понти-фікального Інституту Середньовічних Студій Торонт-ського університету та Дослідного Інституту «Украї-ніка» у м. Торонті. Директор КІУСу проф. Володимир Кравченкокерує Програмою ім. Ковальських. Попередній ди-ректор цього інституту та Програми Ковальських,провідний історик Гетьманщини, проф. Зенон Когутє академічним дорадником Батуринського проєкту.Президентом Дослідного Інституту «Україніка» є го-лова Крайової Управи Ліґи Українців Канади мґрОрест Стеців. Висловлюємо щиру подяку СхідньоевропейськомуДослідному Інститутові ім. В. Липинського у м. Фі-лядельфії в США за щедрий ґрант на археологічнідослідження Батурина 2016-17 академічного року. У2005-16 рр. Чернігівська обласна державна адмініс-трація щорічно виділяла субсидії на розкопки цьогоміста. Найщедрішими меценатами вивчення батуринськихстарожитностей є поетеса Володимира Василишин(літературні псевдоніми Міра Гармаш та Ї. Жак), зроду славного гетьмана запорізького козацтва МихайлаДорошенка, і її чоловік, мистець Роман Василишин,

з Філядельфії. Бл. п. пані Володимира відійшла увічність 2011 р., але пан Роман продовжує благодійнусправу своєї родини. Їхні портрети прикрашаютьМузей археології Батурина. У 2016-17 рр. археологічні студії цього міста іпідготовку публікацій підтримали дотаціями КрайоваУправа Ліґи Українців Канади, Ліґа Українців Канадивідділ у Торонті (голова Борис Михайлець), торонт-ський відділ Ліґи Українок Канади (голова ГалинаВинник), Союз Українок Канади (відділ ім. св. княгиніОльги при Українській Православній Катедрі св. Во-лодимира у Торонті, голова Наталя Ємець), КредитоваСпілка «Будучність» (персональні подяки головнійуправительці Оксані Процюк та менеджерці кадрівХристині Бідяк), Фундація «Прометей» (голова мґрМарія Шкамбара), Українська Кредитова Спілка (го-ловний управитель Тарас Підзамецький), українськийресторан «Золотий Лев» (власниця Анна Кісіль) тааптека “Healing Source Integrative Pharmacy” (власникиОмелян і Зеня Хабурські) у Торонті. Персонально відзначимо приватних осіб у Канадій Сполучених Штатах, які пожертвували на Бату-ринський проєкт у 2016-17 рр. Це є високоповажнід-р Юрій Іванчишин і д-р Вільгельміна Дегрот, АндрійМалецький та Мотря Кизич, Оленка Негрич, АндрійГуцуляк, Мирон і Олена Дилинські, Валентина Родак(у св. п. Миколи Гавриша), мґр Анна Троян, д-рЕрнест Еващук, Роман та Дарія Пількови, Віра Мель-ник, письменник Микола Латишко, Орест і ТетянаДжулинські, Михайло Гуцман, Володимир та ХристинаКудрики, Христина й Матвій Сохоцькі (у св. п. ТерезиСтадник), Євгенія та Карина Мельничук, адвокатБогдан Жаровський, Іван і Наталя Ємці, Півонія Со-рохан, Галина Кудла, Стефанія й Михайло Ходани,письменниця Лидія Палій, архітект Віктор Палис(Торонто), Ігор-Зиновій Давидович (Монтреаль), Ок-сана Салдит (Баффало, Нью-Йорк), Надя Троян (Во-тертаун, Коннектікат), Майкл-Стівен Хумніцький(Мюрфрісборо, Тенессі) та Оксана Сидорак (Гіллсборо,Каліфорнія). Майже усі з вищеназваних організацій,фундацій, кредитівок, компаній та вельмишановнихдобродіїв, головно у Торонті, підтримують дослідженняБатурина багато років. Щиро дякуємо працівникові Центру ім. ПетраЯцика у Бібліотеці Робартс Торонтського університетуВасилю Сидоренку за важливі бібліографічні, наукові,редакторські й технічні консультації і допомогу д-рВолодимиру Мезенцеву в дослідах гетьманської сто-лиці, особливо ілюструванню його публікацій і лекцій.

P

Бл. п. Володимира (†2011) та Роман Василишини(Філядельфія), щедрі меценати Батуринського проєкту.

Автори також красно дякують колишній редакторціжурнала Молода Україна (Торонто) Валентині Родакза редаґування цієї праці. На особливу подяку заслуговують головний ре-дактор Гомону України д-р Олег Романишин, мовнаредакторка Софія Сосняк та комп’ютерний дизайнерМихайло Гуцман за публікацію об’ємних і багатоі-люстрованих статтей про нове у вивченні Батурина вцій авторитетній газеті 16 років, а також шестибуклетів. Д-р О. Романишин та мґр О. Стеців всебічнопідтримують Батуринський проєкт у громаді та на-дають цінні поради. Дослідний Інститут «Україніка»та ЛУК перфектно організують, реклямують й спон-сорують щорічні публічні доповіді В. Мезенцева проостанні розкопки Мазепиної столиці в українськихкультурних центрах та церквах Торонта. У березнівін прочитав ілюстровані прозірками лекції про західнікультурні впливи на Батурин XVII-XVIII ст. на основіархеологічних знахідок 2016 р. українською і англій-ською мовою в Old Mill Toronto та Інституті св. Во-лодимира.

У 2011-13 рр. КІУС і «Україніка» спільно фунду-вали видання трьох гарно ілюстрованих буклетів Зе-нона Когута, Володимира Мезенцева, ВолодимираКоваленка та Юрія Ситого про результати розкопокБатурина 2010-12 рр., архітектурно-археологічні до-слідження й реконструкції гетьманських резиденційі культуру козацької еліти Мазепиного двору. Авторивисловлюють глибоку подяку Кредитовій Спілці «Бу-дучність» (персонально головній управительці О.Процюк і менеджерці кадрів Х. Бідяк) та ДослідномуІнститутові «Україніка» і його президентові О. Стецевуза покриття коштів публікації трьох наступних буклетіву 2015-17 рр. Брошури мають 24-36 стор. українськоюмовою і 50-80 кольорових ілюстрацій та ґлянсованийпапір. Ці науково-популярні історико-археологічніпраці названих авторів розраховані на широке колочитачів і вчених та рекомендуються усім шануваль-никам української старовини.1 Останні три буклетиможна придбати у канцелярії Крайової Управи ЛіґиУкраїнців Канади в Торонті за $10 кожний (телефон:(416) 516-8223, email: luc@lucorg.com). П’ять брошур

Q

Керівник Батуринської археологічної експедиції д-р Володимир Коваленко з Президентом України Віктором Ющенком на розкопках гетьманської столиці. В. Коваленко у розкопаному рові цитаделі Батурина XVII ст. в 2008 р.

розповсюджує Видавництво КІУСу в Едмонтоні (тел.:(780) 492-2973, email: cius@ualberta.ca; http://www.cius-press.com/catalogue/history/ 325/sadeibi-ivana-maziepi-u-baturini; http://www.ciuspress.com/catalogue/history/333/kul%27tura-kozats%27koyi-ieliti maziepinogheo-devoru; http: //www.ciuspress.com/catalogue/history/347/palatsi-ivana-maziepi-ta-kirila-rozumovs’kogheo;http://www.ciuspress.com/catalogue/history/356/rozkop-ki-u-baturini-2015-roku).

* * * 2016 р. кількість учасників Батуринської архео-логічної експедиції набагато збільшилась у порівняннідо двох попередніх років. У торішніх розкопкахбрало участь біля 70 студентів, маґістрантів, докто-рантів і викладачів історичних факультетів Чернігів-ського національного педагогічного університету ім.Тараса Шевченка (ЧНПУ), Глухівського національногопедагогічного університету ім. Олександра Довженка,Сумського державного педагогічного університетуім. Антона Макаренка, співробітники БатуринськогоНаціонального історико-культурного заповідника«Гетьманська столиця», Чернігівського обласного іс-торичного музею ім. Василя Тарновського та добро-вольці з різних регіонів України. Експедицію очолюютьстарші наукові співробітники Центру археології тастародавньої історії Північного Лівобережжя ЧНПУд-р Вячеслав Скороход і його заступник Юрій Ситий(науковий керівник експедиції). Директор Інституту історії, етнології та правоз-навства Чернігівського університету, відомий історикЛівобережної України, проф. Олександер Коваленкоактивно допомагає комплектуванню, організації й фі-нансуванню Батуринської експедиції та публікації її

здобутків. Він сприяє науковій праці, проведеннюконференцій і виданням заповідника «Гетьманськастолиця». Минулого року під керівництвом О. Кова-ленка у його інституті підготовлено й опублікованоБатуринську старовину: Збірник наукових праць, ви-пуск 4 (Чернігів, 2014). Він готує до друку випуск 5цієї серії. Завідувач науково-дослідним відділом Національ-ного заповідника «Глухів» і викладач археологіїУкраїни у Глухівському університеті мґр Юрій Кова-ленко очолює групу студентів зі свого закладу вскладі Батуринської експедиції. В ході літніх розкопокта восени він проводить археологічні розвідки у Ба-турині та надає авторам цінні консультації про ар-хеологічні знахідки. Член експедиції, історик і графікСергій Дмитрієнко (Чернігів), у співавторстві з В.Мезенцевим виконав надруковані у цій праці уточненій доповнені комп’ютерні реконструкції екстер’єрупалацу Мазепи в Батурині та 21 різновида керамічнихрозеток, що прикрашали його фасади. Екс-директор КІУСу проф. Зенон Когут успішнокерував Батуринським проєктом і розбудовував йогофонд при цьому інституті у 2001-15 рр. Дотепер він єконсультантом з історії та культури Батурина XVII-XVIII ст., особливо за гетьманування Кирила Розу-мовського, бере участь у підготовці публікацій і єспівавтором шести вищезгаданих буклетів 2011-17рр. Д-р Володимир Мезенцев є науковим працівникомКІУСу і виконавчим директором Батуринського проєктув Канаді, відповідальним за його фінансування, пуб-лікації, публічні лекції та рекляму. Розбудовує фондицього проєкту при Понтифікальному Інституті Се-редньовічних Студій та Дослідному Інституті «Ук-

R

Студенти та науковці, учасники розкопок Батурина 2016 р., у польовому таборі експедиції.

раїніка». В. Мезенцев спеціялізу-ється у вивченні й реконструкціяхдизайнів та декору палаців і церковгетьманської столиці та впливів наних архітектури й мистецтва Ук-раїни, Польщі, Литви та ЗахідньоїЕвропи. Знаний історик КиївськоїРуси, колишній президент Понти-фікального Інституту Середньовіч-них Студій проф. Мартін Дімнік,завідує фондом, що збирає цей ін-ститут на розкопки Батурина. Вінбере участь в історичних дослідахміста княжої доби та публікації ре-зультатів його розкопок. У 2016-17 рр. дослідження В.Мезенцева з археології, історії, ар-хітектури і керамічного мистецтваранньомодерного Батурина кон-сультували директор Науково-до-слідного інституту історії архітек-тури й містобудування у Києві ар-хітект Сергій Юрченко, старшанаукова співробітниця Інститутуісторії України Національної ака-демії наук України (НАНУ), відомамазеполог, д-р Ольга Ковалевська,старша наукова співробітниця Ін-

ституту археології НАНУ д-р Ла-риса Виногродська, колишній ди-ректор Національного архітектур-но-історичного заповідника «Чер-нігів стародавній» археолог ІгорІгнатенко (Чернігів), провідний ро-сійський історик козаччини, ди-ректорка Центру з вивчення історіїУкраїни Санкт-Петербурзького дер-жавного університету проф. ТетянаТаїрова-Яковлева та польський ми-стецтвознавець д-р Павел Детлоф(Інститут штуки Польської академіїнаук, відділ у Кракові). О. Ковалевська розмістила се-рію наших ілюстрованих статтей ібуклетів про археологічні знахідкиу Батурині та архітектуру й оздо-блення його головної гетьманськоїрезиденції українською і англій-ською мовами на її авторитетномунауково-популярному вебсайті«Ім’я Івана Мазепи».2 Щиро дя-куємо колеґам за співпрацю й до-помогу. Відзначимо, що цього рокуГуманітарний Фонд Ліґи УкраїнцівКанади та фонд Батуринського про-єкту в Торонті надали дотації на

технічне забезпечення названогосайту. Генеральна директорка Націо-нального історико-культурного за-повідника «Гетьманська столиця»Наталя Реброва, завідуюча відділомархеології Наталя Саєнко та іншіспівробітники заповідника спів-працюють з членами нашої експе-диції і реґулярно пересилають не-обхідні інформації, світлини й ма-теріяли з Батурина. Н. Реброва євідповідальною редакторкою збір-ників наукових праць Батуринськастаровина, випусків 3 (Чернігів,2012) і 4 (Чернігів, 2014). Держав-ний заклад, що вона очолює, ак-тивно продовжує музейну, екскур-сійну, науково-дослідну, видавничу,культурно-просвітницьку й патріо-тично-виховну діяльність. Незва-жаючи на війну й напружену си-туацію в Україні, кількість відві-дувачів музеїв і архітектурнихпам’яток міста зростає протягомостанніх двох років. 2016 р. Бату-ринський заповідник загалом ог-лянуло 148,200 туристів, а йогоМузей археології – 14,100 осіб зУкраїни і з-за кордону. Для порів-няння, у 2014 р. кількість відвіду-вачів заповідника зменшилась до129,249. Завдяки фінансуванню меце-натів в Україні, заповідник поновивй збагатив експозицію у гетьман-ській резиденції на цитаделі ко-лишньої фортеці Батурина, що від-крили для огляду 18 травня. Ат-ракцією нової експозиції є реаліс-тичні воскові фігури гетьманів ІванаМазепи, Дем’яна Многогрішногота Пилипа Орлика. Скульптурнареконструкція зовнішньости Ма-зепи спирається на дослідженняйого портретів О. Ковалевською,істориком Сергієм Павленком (Чер-нігів) та Т. Таїровою-Яковлевою. 17 травня Т. Таїрова-Яковлева

S

Гетьман України Іван Мазепа з його гербом князя Священної римської імперії.Комп’ютерний колаж С. Дмитрієнка, 2017 р.

успішно презентувала у Батуринському заповідникудві свої нові монографії й збірку документів з історіїкозацької держави та культури, побуту і звичаїв стар-шинської верхівки, серед них Повсякдення, дозвілля ітрадиції козацької еліти Гетьманщини (Київ, 2017). Зі сумом повідомляємо, що 24 жовтня 2016 р.упокоївся відомий археолог і історик середньовічноїй ранньомодерної України, викладач ЧНПУ, д-р Во-лодимир Коваленко. 1995 р. він розпочав розкопки уБатурині, а в 2001-11 рр. керував там українсько-ка-надською археологічною експедицією. В. Коваленкозробив великий внесок у вивчення старожитностейгетьманської столиці, особливо її трагічного розоренняу 1708 р., та допоміг архітектам і реставраторамнауково відтворити зруйновані цитадель, гетьманськікам’яниці й церкви міста XVII ст.3 Цю працю при-свячено пам’яті нашого колеґи, засновника і ветеранабатуринських студій.

* * * Археологи В. Коваленко, Ю. Ситий, ОлександерБондар (Чернігів) та Н. Саєнко (Батурин) детальнодослідили заселення території Батурина та розвитокйого оборонної системи з прадавніх часів.4 За їхнімивисновками, у VI-II ст. до Різдва Христового племенаюхнівської археологічної культури, осілі сучасникискитів і сарматів, спорудили найраніше городище намисі високого берега р. Сейм, на місці замку-цитаделіранньомодерного Батурина. Наприкінці XI ст. чернігівські князі побудувалитам невелику фортецю для захисту південно-східніхкордонів чернігівської землі. Але її назва не зустрі-чається у літописах. 1239 р. цю фортецю зруйнували

монгольські орди під час навали на Київську Русь іжиття там завмерло до XVII ст. Назва того поселення Батурин з’являється в до-кументах з 1620-х рр. за володіння Чернігово-Сівер-щиною Річчю-Посполитою у 1618-48 рр. 1625 р. ко-

T

Зрубні стіни, вежі, вал та рів замку-цитаделі фортеці Батурина XVII ст. Реконструйовано на основі археологічних даних у 2008 р. Світлини В. Мезенцева.

Плян Батурина з околицями до зруйнування 1708 р.Реконструкція Ю. Ситого, В. Мезенцева та О. Бондаря,

комп’ютерна графіка О. Бондаря, 2017 р

ролівський осадчий Батурина Матей Стахурськийспорудив там замок, залога якого складалась з 200жовнірів та козаків. Він поновив дерево-земляні ук-ріплення городища княжої доби. У 1620-40-х рр. Ба-турин був важливим центром колонізації Посем’япольсько-литовською державою і форпостом на їїсхідніх кресах. 1632 р. під час Смоленської війни між Річчю По-сполитою і Московією Батурин захопили штурмом йспалили війська московського боярина НикифораЯцина.5 Після війни королівська адміністрація імаґнати знову заселили спустошене місто. У 1634 р.новгород-сіверський староста Олександер Пісочин-ський відбудував оборонні споруди батуринськогозамку. За археологічними дослідами Ю. Ситого, вонискладались з двох рядів дубових зрубів. Зовнішнізруби були забиті ґрунтом, а внутрішні використову-вались як житла й комори для ґарнізону. Край терасиСейму укріпили дубовим гостроколом-острогом. Зполя зрубні стіни доповняли два глибокі рови. Стінкизовнішнього рову були обкладені деревинами. Брама

і три вежі на кутах зрубних укріплень були дерев’янимиза традиціями фортифікації Лівобережної України.Замок мав підпрямокутний плян й розміри 100 х 130м. 2008 р. київські архітекти-реставратори рекон-струювали в натурі його оборонні споруди і відомівнутрішні будівлі XVII ст. на основі археологічнихданих та аналогій фортець козацької держави. У 1635-48 рр. в замку знаходились резиденції по-льських маґнатів Любомирських та Калиновських,котрі володіли Батуринською і Конотопською волос-тями.6 Тоді з боку берегового плато від замку-цитаделіспорудили потужнішу й велику на ті часи фортецю.За описом Батурина 1654 р., з поля її укріпили ровом,валом з дубовими стінами, трьома вежовими брамами– Сосницькою, Ніжинською і Конотопською – ташістьма зрубними баштами. З боку Сейму місто за-хищав гострокіл з брамою. Параметри фортеці були600 х 400 м. Укріплений Батурин став значним вій-ськово-адміністративним, маґнатським і колонізаційнимцентром Сіверщини у складі Речі Посполитої.7 На початку національно-визвольної революції підпроводом гетьмана Богдана Хмельницького (1648-57рр.) козаки звільнили Батурин від польської залоги івластей. Археологи виявили сліди пожежі цитаделі,пов’язані з тими воєнними діями. Однак не спостері-гається значних відмінностей у матеріяльній культурібатуринців за польського і гетьманського правлінь.Це свідчить про сталість населення міста і тяглістьйого культури у ці періоди, а також про асиміляціюпереважаючою місцевою українською людністю за-лишків польсько-литовських колоністів протягомдругої половини XVII ст. Під час походу польського короля Яна ІІ Казимирана Чернігово-Сіверщину в 1664 р. він не наваживсянапасти на Батурин, завдяки його міцним укріпленням.Вірогідно, обороноздатність Батурина зіграла не ос-танню ролю у рішенні старшинської ради та гетьманаДем’яна Многогрішного (1669-72 рр.) перенести тудийого резиденцію з м. Гадяча Полтавської обл. 1669 р. Нова гетьманська столиця процвітала й досяглазеніту свого розвою за гетьманування Івана Мазепи(1687-1709 рр.). Цей володар козацької держави бувнайбільш знаним і шанованим на Заході. 1707 р.цісар Габсбурзької імперії Йосип І надав Мазепі гід-ність князя Священної римської імперії, і в австрій-ських, німецьких, французьких та англійських доку-ментах він титулується князем (принцем). З цим ти-тулом Мазепа мав особливі, загальновизнані в Европі,права і привілеї.8

U

Гетьман Кирило Розумовський. Копія з портрету ГаврилаВаська середини ХІХ ст., 2009 р. Палац Розумовського,

Батуринський Національний заповідник.

За археологічними й писемними джерелами, Мно-гогрішний та наступний гетьман Іван Самойлович(1672-87 рр.) посилили й модернізували фортецю іцитаделю Батурина. Ю. Ситий вважає, що тоді додвох рядів зрубів оборонної лінії замку добудувалище два ряди дубових зрубів. На думку В. Мезенцева,будівельну техніку і конструкції дерево-земляних ук-ріплень місцевої традиції там доповнили рисами ре-ґулярного плянування бастіонних фортифікацій ран-ньомодерної Европи. Ці західні впливи проявились упідпрямокутному пляні цитаделі, близькій до полі-гональної конфіґурації напільних валів фортеці тарозміщенні по їхньому периметру наріжних флан-куючих земляних напівкруглих бастіонів. Проєкт модернізації оборонних споруд Батуринасклав німецький військовий інженер і архітект АдамЗернікау, якого Самойлович запросив до Батурина1681 р.9 Там він написав трактат про фортифікацію увосьми томах і готував проєкти перебудови інших

фортець і замків України за голляндським взірцем. Генеральний суддя Василь Кочубей у своємудоносі 1707 р. про нельояльність Мазепи російськомуцареві Петрові І повідомив, що гетьман 20 років неремонтував міських укріплень Батурина.10 Розкопкировів цитаделі підтвердили, що вони значно замулилисьі були занедбані ще до руйнації міста 1708 р. ОднакЮ. Ситий гадає, що перед тим нападом вали йдерев’яні стіни фортеці встигли відремонтувати. Свідчення російських джерел про обороноздатністьМазепиної столиці у 1708 р. є контроверсійними. На-приклад, у листі цареві генерал Олександер Меншиковрапортував, що легко її здобув штурмом завдяки слаб-кості міських укріплень. Тому цар і генерал вважалидаремним відновлювати фортецю Батурина для відпорушведської армії.11 Проте у похвальному слові на честьМеншикова 1709 р. відзначено, що батуринська фор-теця була міцною і розташована у найнеприступнішомумісці.12

V

Чільна фасада палацу Розумовського у Батурині 1799 р. Знімок В. Мезенцева.

У 1708 р. Мазепа в союзі зішведським королем Карлом ХІІпідняв повстання за звільненняцентральної України від деспотич-ної влади Москви. Поки шведсько-українська армія з боями форсувалар. Десну, за відсутності гетьманаБатурин атакувало російське військона чолі з Меншиковим 1 листопадатого року. Захоплення, пограбування і то-тальне зруйнування Мазепиної сто-лиці та знищення усіх її захисниківі цивільного населення найбільшдетально описано у знаменитомутворі анонімного автора ІсторіїРусів рубежу XVIII-XIX ст., якийпроцитуємо нижче. Козаки та сер-дюки (гетьманська ґвардія) «боро-нили місто та його укріплення зівзірцевою хоробрістю та одвагою.Приступи відбивано кілька разівод міських валів, рови міські на-повнялися трупами забитих з обохсторін, але битва ще тривала по-

всюди довкола міста. Врешті ніч ітемрява розвели войовників, і ро-сіяни відступили од міста...».13

Далі автор розповідає про зрадунаказного полковника Прилуцькогополку Івана Носа, який допомігворогам несподівано проникнутидо фортеці на світанку 2 листопада,коли захисники ще спали. Менши-ков з царськими солдатами напавна них і «...без оборони рубав їх іколов без жодного милосердя, азначніших із них одного з однимперев’язав. Позбувшися таким чи-ном сердюків, Меншиков ударивна міщан беззбройних, що були всвоїх домах і зовсім у задумах Ма-зепиних участі не брали, вибивусіх їх до ноги, не милуючи ністаті, ні віку, ні самих молочнихнемовлят. Після того пішло грабу-вання міста військами, а їхні на-чальники та кати тим часом каралиперев’язаних сердюцьких старшинта цивільних урядників. Звичайна

кара для них була живцем чверту-вати, колесувати й на палю вбивати,а далі вигадано нові роди тортур,що саму уяву жахали... Трагедіюсвою Батуринську завершив він(Меншиков – автори) огнем і роз-топленою сіркою: усе місто і всіпублічні його будівлі, себто церквита урядові будинки з їх архівами,арсенали і магазини з запасами, зусіх кінців запалено і обернено напопелище. Тіла побитих християнта немовлят кинуто на вулицях іпоза містом «і не бі погребаяй їх!»Меншиков, поспішаючи з відступомі бувши чужий людяності, полишивїх на поталу птицям небесним ізвірам земним, а сам, обтяженийнезліченними коштовностями таскарбами міськими й національ-ними і забравши з арсеналу 315гармат, одійшов від міста і, пере-ходячи околиці міські, палив і руй-нував усе, що траплялося йому надорозі, обертаючи житла народніна пустелю».14

На підтвердження достовірностіповідомлень Історії Русів про не-вдалі штурми Батурина Меншико-вим 1 листопада 1708 р. свідчатьзаписки секретаря похідної канце-лярії Карла ХІІ Йозефа Цедергель-ма, опубліковані у Швеції на по-чатку XX ст. За цим джерелом,тяжкі втрати росіян під час штурмівМазепиної твердині становили по-над 3,000 вояків.15 Про зраду по-лковника Носа промовисто гово-рить оприлюднена жалувана гра-мота з нагородою його за вірністьцарю, допомогу московському вій-ську й спротив мазепинцям приоблозі Батурина.16

Драматичні описи масових тор-тур і страт сердюків та міськоїеліти не вигадані автором ІсторіїРусів, а, очевидно, запозичені нимз раніших джерел, надійність якихне піддається сумніву. Жорстокі

NM

Плян залишків укріпленої садиби Мазепи на околиці Батурина Гончарівці за Ю. Ситим і В. Мезенцевим. Топографічна зйомка і комп’ютерна графіка

О. Бондаря, 2016 р

покарання батуринців царськимикатами описані у схожих виразаху Короткому описі Малоросії (спис-ку військового канцеляриста ЯковаРадкевича 1734 р.) та Літописі Ма-лоросії, або історії козаків-запо-рожців... французького історикаЖана-Бенуа Шерера, уперше ви-даному французькою мовою у Па-рижі 1788 р.17 Це переконує у до-стовірності наведеної інформаціїпро розгром гетьманської столиців Історії Русів. За ґрунтовними підрахункамипровідного дослідника цієї трагедіїС. Павленка, у захопленому Бату-рині загинуло 5,000-6,500 україн-ських військовиків та 6,000-7,500мирних мешканців.18 Численні пи-семні й археологічні джерела свід-чать, що нападники не помилувалижінок, дітей, старих і духовенства.За наказом царя, Меншиков нама-гався навіки стерти з лиця земліМазепину столицю, помститись не-покірному гетьманові та його при-бічникам і придушити антимос-ковський збройний виступ жорсто-ким терором, щоб залякати всюУкраїну. Результати останніх ар-хеологічних досліджень похованьжертв різанини у Батурині розгля-немо нижче. Покаране місто 42 роки лежалов руїнах і згарищах. Останній геть-ман Лівобережної України КирилоРозумовський (1750-64 рр.) відбу-дував, знову заселив Батурин і 1759р. переніс туди свою головну ре-зиденцію з м. Глухова Сумськоїобл. Відродження ним столиці Ма-зепи показує, що політичні праг-нення цих гетьманів мали багатоспільного. Завдяки зусиллям Розумовсько-го, козацька держава, як і Батурин,пережила своє останнє політичне,господарче й культурне піднесенняі тимчасово розширила автономію

в умовах абсолютистської росій-ської монархії. Він реформувавдержавне управління, судочинство,козацьке військо, усучаснив та уні-фікував його озброєння й строї,розвивав торгівлю, промисловість,світську університетську освіту,книгодрукування, культуру, наукута народню охорону здоров’я назасадах ідей Просвітництва й па-тріотизму і намагався перетворитиУкраїну на кшталт европейськоїкраїни. Гетьман надав шляхетське до-стоїнство козацькій старшині (офі-церам), заборонив кріпацтво у Геть-манщині та Запоріжжі й відновивКиївську метрополію. З правлінняРозумовського в Україні пожвави-лась національна думка і свідомість,почали широко вживати термін«національний». Наприклад, вінвикористовується стосовно дер-жавного скарбу Батурина у цито-ваному вище тексті з Історії Русів.«Просвічений гетьманат» Розумов-ського, за оцінкою знавця тої добиЗ. Когута, підготував українське

національно-культурне відродженняXIX ст.19

Останні досліди істориків по-казали, що до 1752 р. при гене-ральній військовій канцелярії сто-лиці запровадили службу безпеки.Вона охороняла особу керманича,виявляла і знешкоджувала дії протиустрою козацької держави, забо-роняла знеславлювати честь геть-мана, вела слідство й розшуки по-рушників та контролю за чужозем-цями в Україні.20

Розумовський енерґійно розбу-довував Батурин і Глухів, запро-шував туди західніх архітектів, ін-женерів, механіків, лікарів, бібліо-текарів та інших фахівців, був щед-рим благодійником православноїцеркви, шкіл, бібліотек і шпиталів,збирав силу наукових книг, козацькілітописи й картини. Як здібний під -приємець і новатор, він заснував уБатурині великі економії для вироб -ництва цегли, кахлів, свічок, сукна,а також лісорізку, кінний завод, во-дяні млини, шовковичний сад, бу-дував там шляхи, мости й греблі.21

NN

Головна та бічна поздовжня фасади палацу Мазепи на Гончарівці до 1708 р.Гіпотетична реконструкція В. Мезенцева, комп’ютерна графіка С. Дмитрієнка, 2016 р.

NO

Праворуч: фраґменти керамічних розетокшести типів з підтипами різних кольорів

поливи з декору палацу Гончарівки. Фото В. Мезенцева, профіль типу 3 за Ю. Ситим.

1.

2.

3.

NP

На стор. 12-13: квіткові орнаменти розеток малого й більших форматів типів 1-6 з підтипами різних кольорів ґлязури Мазепиної резиденції на Гончарівці (перед 1700 р.). Гіпотетичні реконструкції В. Мезенцева та

С. Дмитрієнка, комп’ютерна графіка С. Дмитрієнка, 2017 р.

4.

5.

6.

Заходи Розумовського посили-ти, модернізувати й вестернізуватиукраїнську козацьку державу всебільше віддаляли її від Російськоїімперії й суперечили політиці жор-сткої централізації, уніфікації, ру-сифікації та етнічної й культурноїасиміляції підкорених народів, якупроводила імператриця КатеринаІІ. 1764 р. вона приневолила Розу-мовського зрезиґнувати й видала

маніфест про скасування Гетьма-нату. В ряді своїх монографій З.Когут докладно висвітлив погли-нення козацької держави Росій-ською імперією та поступову лік-відацію українського самовряду-вання.22

Зречений гетьман на 13 роківвиїхав до Европи й повернувся вУкраїну 1777 р. Батурин лишивсяу приватній власності Розумовсько-го. В 1770-90-х рр. він продовживрозбудову та благоустрій міста сво-їм потужним коштом і прагнув воз-величити й прикрасити колишнюстолицю козацької України. Найкращою з його споруд єрозкішний триповерховий мурова-ний палац з двома фліґелями устилі палладіянського клясицизму

1799-1803 рр., запроєктований ви-датним шотляндським архітектомЧарльзом Камероном і відрестав-рований у 2005-09 рр. Ця останняфундація Розумовського у Батуринівтілює державну велич і славу ук-раїнських гетьманів та невмирущіволодарські амбіції відставногогетьмана, який до кінця життя незмирився з втратою булави. Після смерти Розумовського у1803 р. колишня гетьманська сто-лиця впала у занепад. Однак у не-залежній Україні почалось відрод-ження Батурина. Цьому сприяютьдержавна комплексна програма ре-віталізації Батурина, прийнята 2002р., можновладні покровителі містасеред високопосадовців та бізнес-менів-меценатів, маштабні відбу-

NQ

Ліворуч: керамічна полив’яна розетка XVII-XVIII ст. типу І з офор млення споруд Києво-Печерської лаври. Світлина Д. Фінадоріної.

Розетки XVII-XVIII ст. з убору зруйнованих Успенського собору лаври, неідентифікованих бароккових церков (верхній ряд) та Михайлівського Золотоверхого собору Києва. Національний заповідник «Софія Київська».

Знімки розеток і цих будівель В. Мезенцева.

дови і реставрації його визначних архітектурнихпам’яток XVII-XIX ст., багаторічні археологічні до-слідження там нашою експедицією, активна діяльністьБатуринського заповідника з кількома музеями та 30об’єктами історичної й культурної спадщини, розвійтуристської індустрії та інфраструктури і зростаючийнаплив відвідувачів. У таємній інструкції Катерина ІІ наказувала: «...ко-гда же в Малороссии гетьмана не будет, то должностараться, чтоб век и имя гетьмана исчезли...».23

Проте збереження, вивчення, реконструкція й попу-ляризація старожитностей Батурина довели марністьстарань російської автократки викреслити з пам’ятіукраїнців гетьманську державу та її провідників.

* * * Минулого літа продовжились розкопки на околиціГончарівці, що розташована за 2 км на південнийсхід від фортеці Батурина. Там відкрили залишкипоселення гончарів першої половини XVII ст., щодало назву цій місцині.24

Наприкінці 1690-х рр. Мазепа спорудив на Гон-чарівці велику укріплену садибу. З півночі її захищавяр, зі сходу – кручі високого берега Сейму з ескарпом,а з західньої й південної сторони маєток оточилировом і валом з п’ятьма напівкруглими землянимибастіонами. Городище має полігональний плян іплощу біля 9 га. На замовлення нашої експедиції, 2016 р. археологОлександер Бондар (Чернігівський історичний музей)з використанням сателітної системи навіґації (GPS)та аерокосмічних фото зняв і накреслив топографічнийплян решток Мазепиної садиби на Гончарівці. Цей

знавець середньовічної та ранньомодерної фортифікаціїтвердить, що її земляні укріплення побудували зазразком новітніх реґулярних бастіонних фортець Гол-ляндії.25 О. Бондар також накреслив реконструктивнийплян Батурина з околицями до 1708 р. Обидва йогопляни уперше опубліковано в цій праці. Перед 1700 р. на заміській садибі Мазепа спорудивпрегарний мурований палац й переніс туди свою го-ловну резиденцію з замку-цитаделі Батурина. У зга-даному вище доносі В. Кочубея цареві 1707 р. пові-домляється, що гетьман «залишив місто» з його за-недбаними дерево-земляними укріпленнями, а свійосідок на Гончарівці захистив потужним валом з не-відомої причини.26 У 1708 р. російські війська зайняли

NR

Низки керамічних розеток на фасадах і банях відновленого Успенського собору та на фризі антаблементу друкарні 1701 р. Києво-Печерської лаври.

Великі розетки на центральній бані відбудованогоМихайлівського Золотоверхого собору Києва.

Гончарівку і пограбували й спалили гетьманськийпалац. Аналіза матеріялів розкопок його фундаментів ірозвалів суперструктури, письмових джерел та ма-люнка руїн Мазепиної резиденції в Батурині 1744 р.з зібрання Національного музею Стокгольму дозволиладослідникам відтворити плян, параметри, архітектурнерозв’язання та декор споруди. В. Мезенцев детальнорозглянув будівельну техніку, дизайн, зовнішню ор-наментацію та конструкцію підлог гончарівськоївілли, їхнє походження та аналогії у серії академічнихпублікацій.27 Спільно з С. Дмитрієнком він підготувавгіпотетичні комп’ютерні реконструкції екстер’єру тадев’яти типів мощення підлог цієї споруди. Разом з прибудовою довжина палацу становилабіля 20 м і ширина – 14.5 м. Історик української архі-тектури Володимир Ленченко на основі опублікованогоним малюнка руїн Мазепиної резиденції в Батурині1744 р. підрахував, що висота будинку з покрівлеюсягала 25 м. Більшість дослідників та В. Мезенцев вважають,що палац мав три поверхи, мансарду і підвал.28 Завказаним малюнком та археологічними даними, на-ріжжя чільної фасади на кожному ярусі прикрашалицегляні півколони чи колони з кам’яними корінтськимикапітелями. Вони символічно підтримували антабле-менти з профільованими карнизами, які відокремлю-вали й вінчали кожний поверх.

Вірогідно, на замовлення Мазепи, його резиденціюспорудили й оформили загалом у стилі зрілого цен-тральноевропейського барокко.29 Однак, за дослід-женнями В. Мезенцева, спосіб опорядження її фасадівкерамічними розетками мав інше походження. Далікоротко викладено результати його дослідів.30

Прийом оздоблення екстер’єрів мурованих церковкерамічними полив’яними розетками був одною зсамобутніх особливостей архітектури Гетьманщини.Пояси цих барвистих деталів збагачували побіленістіни, надавали певний ритм і національний кольоритукраїнським барокковим спорудам. Дослідники га-дають, що розетки були головною прикрасою фасадівпалацу Мазепи на Гончарівці. Під час розкопок його залишків у 1995-2013 рр.знайдено велику кількість фраґментів розеток. Їхнякругла форма нагадує тарілки з сферично вигнутоюцентральною частиною й пласкими бортиками. Як іпічні кахлі, глиняні розетки, очевидно, формуваликахлярі у дерев’яних різьблених формах. На бортикахусіх розеток є по три отвори для цвяхів, якими їхприбили до потинькованих і побілених фасадів пала-цу. Лицьова опукла поверхня має рельєфні зображеннярозеток у вигляді стилізованих квіток різних фасонів.Вона вкрита поливою. Палітра розеток Гончарівкивключала не менше шести кольорів: білий, жовтий,зелений, блакитний, бірюзовий (зелено-синій), тем-но-синій та їхні відтінки. У 2010 р. Ю. Ситий на основі автентичних фраґ-ментів, знайдених на Гончарівці до того часу, графічнореконструював лицьові декоровані сторони п’ятитипів розеток. Кожний тип має відмінний рельєфнийквітковий і геометричний орнамент (типи 94 А-Д зазагальною типологією Ю. Ситого керамічних кахлівБатурина XVII-XVIII ст.).31

2017 р. В. Мезенцев та С. Дмитрієнко уважнопроаналізували багато фото фраґментів, знайдених уході розкопок Мазепиної садиби у 2004-2013 рр., іпідготували гіпотетичні комп’ютерні кольорові ре-конструкції шести типів цілих розеток та упершеїхніх численних підтипів. Опишемо декор лицьовихплощин цих виробів за фото фраґментів В. Мезенцевата комп’ютерними реконструкціями. Найпростіший рельєфний орнамент мали розеткиМазепиної резиденції типу 1 (тип 94 Г за типологієюЮ. Ситого). На їхній лицьовій стороні зображеностилізовану квітку з вісьмома рельєфними радіяльнимипелюстками з вираженим поздовжнім ребром та

NS

Знахідка горщика в ході дослідження решток поселеннягончарів першої половини XVII ст. на передмісті Гончарівці.Фото розкопок та археологічних знахідок 2016 р. Ю. Ситого.

плавно загостреними обома кінцями. Припускаємо,що у центрі квітки була тичинка/серцевина за аналогієюз подібним типом І розеток XVII-XVIII ст. спорудКиєво-Печерської лаври.32

Кожну батуринську розетку типу 1 розписанодвома-трьома кольорами емалі. Знайдено фраґментивід трьох-чотирьох підтипів з різним розподілом барв.На першому пелюстки вкриті яскравою жовтою по-ливою, тло – білою, а бортик – бірюзовою. Ймовірно,другий і третій різновиди відрізнялись синім та бла-китним фонами. Четвертий варіянт має блакитнийколір пелюсток і бортика й біле тло. За комп’ютерними реконструкціями С. Дмитрієнка,типи 1, 2, 6 представляли найбільший формат розетокпалацу Гончарівки, розміри яких вкажемо нижче. На унікальних розетках типу 2 (тип 94 А за Ю.Ситим) поєднали рослинні та геометричні мотиви.Там зображено квітку з шістьма радіяльними, злегкаопуклими пелюстками, плавно загостреними з обохкінців. Їхні верхівки з’єднані схожими за формоюшістьма пласкими фігурами, що розташовані вздовжбортика. Проміжки між пелюстками заповнені три-кутними пірамідками високого рельєфу. Кожну розетку типу 2 вкрито ґлязурою двох-трьох кольорів. Знайдено уламки його трьох-чотирьохпідтипів з варіяціями барв. На першому радіяльніпелюстки та бортик вкриті білою поливою, фігури,що межують з бортиком, – бірюзовою, а тригранніпірамідки між ними – жовтою. На другому підтипіпелюстки та подібні фігури по периметру розеткижовті, пірамідки білі, а бортик зелений чи салатовий.Відміною третього різновиду є блакитний колір пі-рамідок і бортика. Майже втрачена емаль одного

уламку дозволяє лише гадати, що був четвертийпідтип з альтернативним розписом: блакитними чибірюзовими пелюстками і бортиком, білими фігурамипо краю розетки та жовтими пірамідками. Батуринські розетки типу 3 (тип 94 Б за Ю.Ситим) мають ошатний рельєфний рослинно-геомет-ричний візерунок. Там зображено вісім радіяльнихздвоєних опуклих пелюсток з розширеними заокруг-леними кінцями та тичинкою у вигляді малої квіткив центрі. На кінцях пелюсток наліплені великі й малікульки і ромбічні завершення між лопатями здвоєнихпелюсток. Палітру кожної розетки типу 3 складають три-чотири кольори емалі. Знайдено фраґменти від трьох-чотирьох підтипів з різним забарвленням елементів.На першому пелюстки мають зелено-синій колір по-ливи, кульки і ромбики на завершеннях пелюсток –жовтий, а тло – темно-синій. На другому варіянтівідмінне тільки жовте тло. На третьому різновиді пе-люстки білі, кульки-наліпи блакитні, а фон жовтий.За гіпотетичною реконструкцією четвертого підтипуС. Дмитрієнком, там чергуються здвоєні пелюсткибілого й синьо-зеленого кольорів, а їхні кульки і ром-бики блакитні. На підтримку такого рішення згадаємоподібне чергування пелюсток двох кольорів ґлязурина розетках типів І та VI споруд Києво-Печерськоїлаври. В ході комп’ютерних реконструкцій типів 3 і 4 С.Дмитрієнко визначив їх як однакові найменші форматирозеток палацу Гончарівки. Він допускає, що були йвеликоформатні варіянти розеток типу 3 з дванадця-типелюстковою квіткою та типу 4 з десятипелюстко-вою.

NT

Розкопки залишків дерев’яних жител міщан і козаків XVII-XVIІI ст. у колишній фортеці Батурина.

На розетках цього палацу типу 4 (тип 94 В за Ю.Ситим) зображено вишуканий рельєфний квітковийорнамент, складений з трьох концентричних рядівпелюсток. Вісім зовнішніх найбільших стилізованихпелюсток мають заокруглені трилопатеві завершенняз рельєфною облямівкою та виділеною центральноюпоздовжньою злегка вигнутою прожилкою. Міжтрьома лопатями наліплені мініятюрні кульки. Назовнішні пелюстки накладено менші округлі листочкиз делікатними прожилками, що утворюють середнійпояс. В центрі зображено малу квітку з заокругленимипелюстками. Кожну розетку типу 4 розмальовано поливоютрьох-п’яти кольорів. Аналіза фото уламків цихвиробів дозволяє виділити три-чотири його підтипиз різним розподілом барв. Перший має білі великізовнішні та малі центральні пелюстки, яскраво-зеленісередні листочки, кобальтове тло і бірюзовий бортик.Рельєфний закрайок центральної лопаті чи усіх трьохлопатей зовнішніх пелюсток позначено стрічкоюжовтої ґлязури. Відміною другого підтипу є ясно-бірюзові най-більші та найменші внутрішні пелюстки і білий колірпроміжних округлих пелюсток з прожилками. Тонкіцентральні поздовжні прожилки на середніх і зовнішніхпелюстках делікатно наведені жовтою емаллю. При-йоми позначення прожилок пелюсток жовтою поливою

та облямування деталів каймою такого кольору вико-ристовували в декорі розеток типів І-VIІ Києво-Пе-черської лаври. Третій різновид типу 4 має рельєфний блакитнийзакрайок трьох лопатей зовнішньої пелюстки. Нарешті цього фраґменту розетки емаль майже втратилаколір. На підставі дослідження його світлин С. Дмит-рієнко гадає, що було два варіянти розеток з жовтимий блакитними зовнішніми пелюстками з блакитнимиобрамленнями на білому чи темно-синьому фоні. Вінзапропонував їхні гіпотетичні комп’ютерні рекон-струкції. 2007 р. під час розкопок решток Мазепиногопалацу знайшли найбільший відомий натепер фраґментрозетки. Від орнаменту там зберігся тільки рельєфнийзаокруглений кінець великої трилопатевої пелюстки,вкритої соковитою жовтою поливою, та бірюзова ґля-зура на бортику. У центрі пелюстки є масивнийпрямий поздовжній валик. Частково уціліла ліва менша лопать вінчаєтьсямалою волютою. Хоч правий бік пелюстки пошкод-жено, там явно була така сама симетрична правадолька. На фото навколо жовтої пелюстки не просте-жується жодного залишку ґлязури. Якщо дійсно тлоцієї розетки було теракотовим, то вона є унікальноюсеред таких виробів Гетьманщини. В. Мезенцев та С. Дмитрієнко виділяють розетку,

NU

Срібні, мідні й бронзові натільні хрести з поховань XVII-XVIІI ст., розкопаних на цитаделі та фортеці у 2005-15 рр.

Знімки В. Мезенцева.

Лицьова й зворотня сторони декорованогонатільного хреста XVII ст. з мідяного сплаву,

знайденого на південному посаді 2016 р.

що розглядається, як окремий тип 5. На основі світлинвищеописаного уламку розетки та з урахунком по-дібності її орнаменту до розеток типу 4 вони гіпоте-тично відтворили декор цієї деталі технікою комп’ютер-ної графіки як квітковий дизайн з трьох концентричнихпоясів пелюсток, по вісім у кожному ряді й тичинкоюу центрі. В межах типу 5 виявляються три-чотири підтипиз різними кольорами полив’яного розпису. Правдо-подібно, його перший підтип мав жовті зовнішні йвнутрішні пелюстки, бірюзові проміжні пелюстки табортик і теракотове тло без жодного покриття. На базі обстеження знімків трьох менших фраґ-ментів розеток типу 5 гіршої збережености барвґлязури дослідники гіпотетично реконструювали дру-гий підтип з білими зовнішніми й внутрішніми пе-люстками, бірюзовими бортиком і середніми пелюс-тками з виділеними прямими центральними прожил-ками та темно-синім фоном. Відміною третього різ-новиду цього типу могли бути бірюзові внутрішніпелюстки та білі проміжні й зовнішні пелюстки. Аналіза ще двох малих уламків розеток, здогадноприналежних до типу 5, дозволила відтворитикомп’ютерним методом його можливий четвертийваріянт з бірюзовими зовнішніми й внутрішніми пе-люстками, білими чи жовтими середніми пелюстками,зеленим або бірюзовим бортиком та кобальтовимтлом. На обох фраґментах збереглась тонка жовтасмуга вздовж заокругленого завершення зовнішніхпелюсток подібно, як на білих зовнішніх пелюсткахпершого різновиду розеток типу 4. Тож, палітрурозеток типу 5 складали два кольори емалі у комбінаціїз теракотовим фоном та три-чотири барви включно зжовтою каймою.

Значно менше знайдено фраґментів розеток типу6 (тип 94 Д за типологією Ю. Ситого), і на них порів-няно обмежено збереглась полива синього й жовтогокольорів. С. Дмитрієнко на основі графічного малюнкуцієї розетки Ю. Ситого та вивчення знімків уламківзапропонував її гіпотетичну кольорову комп’ютернуреконструкцію. Вона мала пишний квітковий орнамент,що складався з трьох концентричних кіл радіяльнихстилізованих фігурних пелюсток, аналогічно до схемидекору розеток типів 4 і 5. Шість найбільших зовнішніхпелюсток, здогадно, вкритих жовтою поливою, малип’ятилопатеву форму, рельєфні прожилки та облямівки.Між пелюстками розміщались прямі стебла, ряснооздоблені кульками по боках. Їх фланкували рельєфнідужки, увінчані мініятюрними кульками, на синьмутлі розетки. На стебла зовнішніх пелюсток накладено маліпелюстки середнього ряду з загостреними несимет-ричними кінцівками. Єдина така пелюстка, вцілілана уламку розетки, вкрита жовтою емаллю і має ре-льєфну центральну поздовжню прожилку. Заокругленіпелюстки внутрішньої квітки також мали виділенуцентральну прожилку і, мабуть, бірюзовий колір, як ібортик. Правдоподібно, розпис розетки типу 6 включавне менше трьох барв. Але не знайдено його різновидівінших кольорів. Так, проведене дослідження і систематизація знай-дених фраґментів розеток палацу Гончарівки у процесікомп’ютерних реконструкцій цілих зразків дозволяєпідсумувати, що в його уборі використали шість ви-щеописаних типів керамічних полив’яних розеток тавід 16 до 21 підтипу, переважно три-чотири різновидив межах кожного типу. Ці вироби оздобили ґлязуроюне менше шести кольорів, від двох до п’яти барв в

NV

Пряжки й декоративні накладки з бронзи та олова від козацьких шкіряних поясів і кінської збруї, мідяний ґудзик, залізне стремено, олов’яні кулі, кремені від замків рушниць та уламок мідної ґарди шпаги XVII-XVIІI ст.

Розкопки на фортеці та південному посаді 2016 р.

окремих розетках. За підрахунками С. Дмитрієнка наоснові комп’ютерної реконструкції Мазепиного палацуВ. Мезенцева, оформлення його фасадів потребувалоприблизно 264 розетки. Для порівняння, відбудованийдо 2000 р. величний Успенський собор Києво-Печер-ської лаври прикрасили 362 копіями керамічних по-лив’яних розеток. На жаль, малі розміри майже усіх уламків розеток,знайдених на садибі Мазепи, перешкоджають точномувизначенню їхніх габаритів. Тому дослідники запро-понували розбіжні підрахунки діяметру цих деталів. У звітах археологів про розкопки на місці Мазе-пиного маєтку 1995 р., 2004 р. та 2010 р. повідомляєтьсяпро знахідки фраґментів розеток типів 2-4 (94 А-В),що мали діяметри 30 см, 34.5 см і 40 см. Висота їхніхопуклих середніх частин була біля 7 см. Пласкібортики мають ширину 1.5-2.2 см і товщину до 2 см.У світлі співставлення різних підрахунків розміріврозеток В. Мезенцев допускає використання в декоріфасадів триповерхового палацу Гончарівки кількохформатів розеток з діяметрами 30-32 см, 33.5 см,можливо, також 34.5-35 см та біля 40 см. Три форматикерамічних розеток застосували у зовнішньому офор-мленні Успенського собору Києво-Печерської лаври. За аналогіями архітектурних пам’яток з розеткамиXVII-XVIII ст., що збереглись у Києві та інших містахСередньої Наддніпрянщини, ці деталі прибивали цвя-хами в ряд на фриз антаблементу з чергуваннямрізних типів і підтипів. Зазвичай ними прикрашализавершення фасадів та барабанів бань мурованихцерков, дзвіниць, трапезних та інших монастирськихбудівель. На погляд В. Мезенцева, виявлена порівняновелика кількість типів і особливо підтипів розеток,використаних в уборі палацу Гончарівки, вказує на

оздоблення ними фризів антаблементів усіх трьохповерхів, як зображено на реконструкції його екс-тер’єру. Це тим більш імовірно, якщо там застосувалирізні формати розеток діяметрами від 30 см до 40 см.Відповідно, для кращого зорового сприймання більшірозетки, радше, помістили на фризи антаблементівверхніх ярусів, а менші – на нижніх. Наприклад, більші розетки діяметрами 41 см та62 см прикрашали високі підбання Успенського соборуКиєво-Печерської лаври, а під карнизами його фасадіврозмістили розетки 37 см у діяметрі. Такими меншимирозетками оформили й фризи антаблементу першогоповерху друкарні 1701 р. та барабана невисокої баніМикільської лікарняної церкви лаври біля 1700 р. За обмірами В. Мезенцева трьох цілих масивнихавтентичних керамічних ґлязурованих розеток кінцяXVII-XVIII ст., якими оздобили найвищу центральнубаню Михайлівського Золотоверхого собору Києва,їхні діяметри є 45-46 см і 52 см. Копії таких розетоквстановили там під час відбудови пам’ятки до 2000р. На фризах антаблементів ризалітів західньої фасадиМихайлівського собору первинні керамічні розеткита їхні сучасні репліки мають набагато менший роз-мір. Застосування вказаної великої кількости різновидіврозеток, правдоподібно, різних форматів у декорі па-лацу Мазепи в Батурині говорить на користь версіїбільшости дослідників про його триповерховість тавідповідної реконструкції тої споруди. Ці дані про-тирічать твердженню деяких чернігівських археологівпро приналежність палацу Гончарівки до типу одно-поверхових кам’яниць, звичайних осель козацькоїстаршини народньої традиції. У таких кам’яницяхГетьманщини фасадні керамічні розетки та геральдичніплити не зустрічаються. Інші арґументи на підтримкупогляду про багатоярусність палацу Гончарівки пред-ставлені у кількох статтях В. Мезенцева, присвяченихйого архітектурі, будівельній техніці, орнаментаціїта конструкціям підлог.33

Розкопки залишків інших світських і сакральнихспоруд Батурина XVII-XIX ст. не виявили там кера-мічних розеток. У натурній реконструкції цегляноїодноповерхової гетьманської резиденції кінця XVIIст. в цитаделі батуринської фортеці 2008 р. реставра-тори прикрасили фриз її антаблементу полив’янимиполіхромними розетками без обґрунтування архео-логічними чи іншими джерелами. Спеціялісти з вивчення художньої кераміки від-значають високий технічний і мистецький рівень

OM

Бронзове позолочене навершя руків’я дорогої шаблі XVII –початку XVIІI ст., знайдене на місці зруйнованого Троїцькогособору фортеці в 2007 р. Фото збоку й зверху В. Мезенцева.

пічних кахлів, розеток та вставок з Мазепиним гербомпалацу Гончарівки, визнають їх цінними творами ар-хітектурної майоліки українського барокко. Проведенедослідження показує, що розетки були одною з най-більш численних і типологічно розвинутих категорійкерамічного вбрання цього палацу. Кількістю і різно-манітністю вони поступались лише асортиментупічних кахлів палацу. Для порівняння, в екстер’єрі ґрандіозного Успен-ського собору Києво-Печерської лаври виявили сімтипів та 11 підтипів розеток. В опорядженні меншихспоруд лаври – Троїцької надбрамної та Микільськоїцерков і друкарні – застосували тільки по два типичи підтипи розеток. Висновки В. Мезенцева про оздоблення палацуГончарівки розетками шести типів з 16-21 підтипом іпалітрою не менше шести кольорів поливи допов-нюють результати попередніх досліджень про вико-ристання там семи-дев’яти способів мощення і орна-ментації підлог ґлязурованими й теракотовими плит-ками, біля 30 різновидів чепурних полив’яних різно-барвних пічних кахлів та двох варіянтів теракотовихі ґлязурованих геральдичних плит. Ці дані свідчатьпро надзвичайну ошатність, коштовність та різнома-нітність керамічного декору головної резиденціїМазепи у Батурині. За фото XIX – початку XX ст., ледве не кожна ба-роккова мурована церква, дзвіниця, деякі трапезні таінші монастирські будинки Києва були оформленікерамічними полив’яними розетками. Дослідженорозетки восьми типів з двома-трьома підтипамикожний XVII-XVIII ст. вищезгаданих споруд Києво-Печерської лаври.34

В. Мезенцев зробив фотографії та обміри восьмиавтентичних цілих та фраґментованих керамічнихґлязурованих розеток різних типів, які зберігаютьсяу фондах Національного заповідника «Софія Київська».Очевидно, п’ять з них походять від убору Успенськогособору лаври, зруйнованого 1941 р., та неідентифіко-ваних ранньомодерних церков Києва, знесених со-вєтськими властями у 1930-х рр., і мають діяметри40-45 см. Як вже вказувалось, три великі розеткикінця XVII-XVIII ст. діяметрами 45-52 см прикрашалиголовну баню Михайлівського Золотоверхого собору,розореного 1935 р.35

Великі розетки названих визначних київських со-борів є більші за такі елементи гончарівського палацу.Однак порівняння розеток останнього та будівельВерхньої лаври і Михайлівського собору Києва виявляє

їхню подібність за формою, рельєфними й мальованимирослинними і геометричними мотивами, кольорамиполиви та способом прикріплення до стін цвяхами.Відтворений декор розеток Мазепиної резиденції зна-ходить аналогії серед п’яти з восьми типів (І, ІІ, IV,VII, VIII) лаврських розеток та в меншій мірі середтрьох таких деталів Михайлівського собору. В тойже час орнаменти більшости батуринських розеток(типи 2-6) мали ориґінальні риси і не поступалисьмайстерністю багатьом київським. Їхні майстри некопіювали, а, радше, творчо перетлумачували зобра-ження на відомих нам київських зразках. За висновком В. Мезенцева, прийом оздобленняфасадів палацу Мазепи в Батурині керамічними ро-зетками перейняли з архітектури Києва кінця XVIIст. Він узгоджується з думкою Ю. Ситого про виго-товлення усього набору керамічного вбрання цьогопалацу – розеток, пічних кахлів, геральдичних вставокта плиток підлог – досконалими кахлярами, якихгетьман запросив з Києва.36 Очевидно, вони відфор-мували розетки з місцевої глини у Батурині, алемогли привезти з собою готові різьблені дерев’яніматриці, в яких виробляли розетки для тогочасниххрамів Києва.

ON

Палаш гетьмана Розумовського 1740-50-х рр. Палац-музейРозумовського у Батурині. Світлини Т. Кербут.

Цей прийом був популярним там під час інтен-сивного будівництва церков і трапезних коштом Ма-зепи. Зокрема, фундовані ним Богоявленський (1690-93 рр.) та Микільський (1690-96 рр.) собори Києватакож мали пояси керамічних розеток на завершенніфасадів та підбань. На жаль, вони втрачені разом зцими шедеврами українського мистецтва, зруйнова-ними большевиками у 1934-35 рр., і відомі лише зафото обох храмів початку ХХ ст.37 Довершена барок-кова архітектура та пластичний декор Микільськогособору з наріжними колонами, корінтськими капіте-лями та антаблементом з розетками, імовірно, вплинулина композицію екстер’єру палацу Гончарівки. В. Ме-зенцев припускає, що після спорудження того соборуйого київські декоратори оформили розетками та ін-шими керамічними оздобами Мазепину резиденціюу Батурині між 1696 р. та 1700 р. У XVII-XVIII ст. за взірцем авторитетних храмівКиєва і, можливо, за участю київських майстрів ке-рамічними розетками опорядили кілька монастирськихцерков Київщини, Чернігівщини та Полтави. Відзна-чимо, що палац Гончарівки був єдиною відомою му-рованою житловою будівлею в Україні, яку прикрасиликерамічними розетками (виключаючи пізні імітаціїкам’яниць козацької доби). Таким чином, виняткове використання у декоріголовної резиденції Мазепи в Батурині вищерозгля-нутого прийому оздоблення храмів передової київськоїархітектурної школи свідчить про унікальність, ба-гатство і національний кольорит цієї споруди. Три-поверховий дизайн, артистичні керамічні ґлязуровані

поліхромні облицювання та своєрідне поєднання за-хідньої і української орнаментації бароккового стилювиділяли столичний палац гетьмана серед цивільнихбудинків козацької держави.38

2016 р. основні розкопки у Батурині проводилисьна теренах колишньої фортеці на вул. Віктора Ющенка,25 і вул. Партизанській, 18 та південного посаду навул. Івана Самойловича, 35. Там виявили залишкидерев’яних жител міщан і козаків часів Мазепи й Ро-зумовського, 11 срібних і мідяних польських та ро-сійських монет, чотири пряжки й шість декоративнихнакладок з бронзи, латуні (мосяжу) та олова від ко-зацьких шкіряних поясів, портупей і, можливо, кінськоїзбруї, чотири мідяні ґудзики від верхнього одягу, трифраґменти мідних перснів, залізні замок, ключ, багатоуламків підковок від чобіт і кінських підков та кера-мічну гральну фішку XVII-XVIII ст. На південному посаді знайшли литий натільнийхрест з мідяного сплаву. На лицьовій стороні рельєфнозображено трираменний православний хрест, щостоїть на прямокутному підвищенні, символі Голгофи,зі знаряддями Страстей Христових по боках за візан-тійською іконописною традицією. На зворотній стороніхрест прикрашено рельєфними ромбами, прямокут-никами й рослинними мотивами. Ю. Коваленко датуєцей хрест XVII ст. і вважає, що сліди білої емалі вка-зують на його виготовлення у професійній майстерніта відносно дорогу ціну. Срібні, білонові, мідяні, бронзові та олов’яні хрес-тики-тільники зі схожим рельєфом православногохреста на Голгофі нерідко знаходили в ході розкопок

OO

Розкопки цегляних фундаментів адміністративного будинку гетьманаРозумовського біля кам’яниці генерального судді Василя Кочубея.

поховань XVII-XVIII ст. на цвинтарях Воскресінськоїцеркви (біля 1699 р.) у цитаделі та Троїцького собору(близько 1692 р.) на фортеці в 2005-15 рр. На фортецізнайшли й різьблену кам’яну форму для відливаннятаких хрестів. Ю. Ситий стверджує їхнє виробництвоу Батурині в XVII – на початку XVIII ст. Натільніхрестики могли широко збувати там та в інших містахі монастирях, значних духовних центрах України, яківідвідували маси прочан.39

Минулого літа на фортеці та південному посадізнайшли чотири олов’яні (свинцеві) мушкетні кулі,чотири кремені від замків рушниць та пістолів ізалізне стремено. Вірогідно, вони відносяться до ко-зацької вогнепальної зброї та обладунку коня Мазе-пиного часу. Під час розкопок на вул. Партизанській, 18 у фор-теці знайшли мідяний кулястий ґудзик від жупана чисвитки козака, шляхтича, або міщанина XVII-XVIII

OP

Кахлі з малюнками ґлязурою у голляндському стилі з декору печей споруд Розумовського уБатурині. Палац-музей Розумовського, Батуринський заповідник. Знімки кахлів і груб В. Мезенцева.

Половина великоформатної полив’яної пічної кахлі зантропоморфним зображенням та рослинним візерунком у голляндському пізньобарокковому стилі. Палац-музей

Розумовського у Батурині.

Кахляна груба голляндського зразку XVIІI ст.,реконструйована на першому поверсі

митрополичої палати у Києві.

Ліворуч: фраґменти малихкерамічих пічних кахлів другоїполовини XVIІI ст., розписаних

поливою у голляндському стилі.Розкопки Батурина 2016 ст.

ст. За формою і розміром він подібний до калібруолов’яної мушкетної кулі того часу. Відомо, що принестачі куль у бою козаки відривали з одягу такімідні й срібні ґудзики і ладували ними рушниці.40

Цей прийом застосовували й західньоевропейськімушкетери і навіть солдати реґулярних армій Новогочасу. Прикладом є загибель союзника Мазепи, швед-ського короля Карла ХІІ. У битві шведів з норвежцями1718 р. короля застрілили у голову саме мідяним ґуд-зиком від військового мундира.41 Також відомі випадкиу XVIII ст., коли шотляндські повстанці стріляли змушкетів дрібними монетами чи їхніми половин-ками. Торік на розкопі на вул. В. Ющенка, 25 у фортеціархеологи знайшли уламок ґарди шпаги. Цей щитокруків’я, що захищав кисть руки, відлито з мідяногосплаву. Ю. Ситий датує знахідку XVIII ст. Шпагамогла належати шляхтичеві доби Мазепи чи Розу-мовського. Частини ефесів клинкової зброї XVII-XVIII ст.знаходили у Батурині й раніше. Так, 2007 р. під часрозкопок на цитаделі знайшли звичайну поширенузалізну ґарду держака козацької шаблі у формі пере-хрестя. Того ж року в ході розкопок фундаментів соборусв. Трійці на фортеці знайшли раритетне бронзовепозолочене навершя руків’я дорогої шаблі. Воно від-лито у вигляді стилізованої голови лева. На верхів’ї

навершя є круглий отвір від ґвинта, що прикріплявйого до держака. За Ю. Ситим, ця деталь шаблі походить з багатогопоховання Мазепиного періоду, що знаходилось уцентрі середньої нави Троїцького собору. Цю могилупограбували й зруйнували разом з храмом у 1708 р.чи пізніше. Дослідник вважає подібними позолоченінавершя з реалістичними зображеннями орла двохпарадних шабель охоронців гетьманів XVIII ст., якізберігаються у Національному історико-етнографіч-ному заповіднику «Переяслав» Київської обл.42

На думку В. Мезенцева, за формою, конструкцієюта художнім дизайном, знайдене навершя походитьвід шаблі польсько-угорського типу, можливо, гусар-ської офіцерської XVII – початку XVIII ст. Ця цінназброя могла попасти до Батурина як воєнний трофей,подарунок чи торговий імпорт з Речі Посполитої.Правдоподібно, вона належала поважному представ-никові козацької еліти, сучасникові Мазепи, якогопоховали на почесному місці у центрі головногохраму гетьманської столиці між 1692 р. та 1708 р. Для кращого уявлення про частини ефесів шпагиі шабель XVII-XVIII ст., знайдені у Батурині, опишемоцілий офіцерський важкий палаш К. Розумовського.Цю родинну реліквію подарував 2009 р. батуринськомупалацу-музею гетьмана його нащадок граф ГригірРозумовський, котрий мешкає у Відні. Ю. Коваленкодатує палаш 1740-50-ми рр.

OQ

Пічка, облицьована кахлями з полив’яним поліхромним розписоммісцевої продукції кінця XVIІI ст. Реконструйована у фондах Подільської експедиції Інституту археології НАНУ в Києві.

Уламок пічної кахлі з розписом різнобарвною ґлязурою.Здогадно, вироб гончарного цеху Розумовського у

Батурині. Розкопки на цитаделі 2007 р.

OR

Він має масивну литу латуннупозолочену ажурну ґарду в стилірококо, яка захищає кисть рукиспереду та справа. На ґарді ре-льєфно зображено корону поруч зпозолоченим навершям у виглядістилізованої голови орла. На вер-хівці його голови є фігурний ґвинт,що прикріпляє навершя до руків’я.За аналогіями, палаш Розумовськоговиготовили в Прусії чи Росії у се-редині XVIII ст. Вищерозглянутіпредмети озброєння гетьмана, ко-заків і шляхти Батурина виставленіу палаці Розумовського та Музеїархеології міста. У листопаді 2016 р. Ю. Кова-ленко провів археологічну розвідкуна північному передмісті Батуринапоблизу місця зруйнованої Покров-ської церкви 1789 р. 2014 р. тамзнайшли уламок пічної кахлі з ре-льєфним гербом найближчого спіль-ника і однодумця Мазепи, йогосекретаря й повіреного, генераль-ного писаря Пилипа Орлика. Вінстав наступним гетьманом на еміґ-рації (1710-42 рр.) і автором першоїукраїнської конституції 1710 р. Ю. Коваленко підкріпив попе-

реднє припущення про розміщенняна цій місцині заможної садиби наперетині XVII-XVIII ст., що, прав-доподібно, належала названомузнаменитому українському держав-ному й політичному діячеві. До-слідник виявив там рештки цегляноїспоруди та чимало фраґментів до-рогих керамічних пічних кахлівМазепиної доби. Вони оздобленікомбінацією білої, зеленої та не-звичайної червоної чи рожевої по-ливи і вигадливим рельєфним рос-линно-квітковим орнаментом у ба-рокковому стилі. На одному уламку кахлі Ю. Ко-валенко вбачає зображення жерлагармати та ручної зброї. Він гадає,що цей мотив «арматури» був час-

тиною геральдичної композиції накахлі, яку ще не знайдено. На кількох фраґментах кахлівемаль оплавилась й ошлакувалась.Це красномовно свідчить про спа-лення резиденції Орлика, очевидно,під час погрому Батурина армієюцаря Петра у 1708 р.43 Археологічнідосліди залишків господи найви-датнішого мазепинця будуть про-довжені улітку. Минулого літа експедиція про-довжила розкопки садиби гене-рального судді Василя Кочубея (піс-ля 1700 р.) на західній околиці Ба-турина. Розумовський тимчасововолодів нею і проводив там будів-ництво у другій половині XVIII ст.На південний захід від кам’яниціКочубея кінця XVII ст. гетьман звівдві дерев’яні споруди. На думкуЮ. Ситого, вони були управамигетьманської адміністрації, які ро-зібрали у XIX ст. Археологи розкопали частинидвох паралельних фундаментів зцегли, що підтримували дерев’яністіни західньої споруди Розумов-ського. Вона мала ширину 13 м іопалювалась печами, обличкова-ними керамічними кахлями. В. Ме-зенцев провів їхню порівняльнуаналізу. Як усі кахлі доби Розу-мовського, ці плитки є гладкі, безрельєфів. Тогоріч серед залишків захід-нього адміністративного будинкузнайшли два фраґменти вузькихкахлів, прикрашених витонченимрослинним орнаментом, нанесенимтемно-синьою ґлязурою. На однійкахлі тло вкрито білою емаллю, ана другій – жовтою. У 2004-06 рр.під час розкопок на подвір’ї Кочубеята фундаментів цегляного східньогофліґеля палацу Розумовського 1799р. знайшли кілька цілих і побитихкахлів подібної вузької форми йдекору другої половини XVIII ст.

2016 р. в процесі розкопок навул. Партизанській, 18 у фортецізнайшли половину порівняно малоїпрямокутної керамічної пічної кахлітого ж часу. Вона розписана ко-бальтовою й білою поливою у гол-ляндському пізньобарокковому сти-лі. На правому краї уламку зберігсямалюнок половини великої квіткиз білими пелюстками та кільцем-тичинкою, а зліва у тонкій білійфігурній рамці вміщено мініятюр-ний контурний схематичний ма-люнок будинку з дерев’яним пар-каном. Кахлі такої малої прямокутноїформи, кольорів і стилю полив’яно-го розпису другої половини XVIIIст. знайдені у значній кількості вБатурині та інших містах Гетьман-щини. У палаці-музеї Розумовсько-го експонується п’ять цілих ана-

Німецька порцелянова пофарбованастатуетка XVIІI ст., знайдена на

фортеці Батурина.

логічних плиток з зображеннями двох симетричнихполовинок квіток по боках та фігурних рамок у центріз різними ранньомодерними західньоевропейськимибудинками, вежами й стилізованими птахами. Оче-видно, їх знайшли разом з іншими кахлями вказаного

часу на маєтку Кочубея і місці дерев’яного палацуРозумовського 1751-53 рр., який розібрали у 1821 р.,або вони походять з груб чи коминів його мурованогопалацу і двох фліґелів у Батурині.44

За В. Мезенцевим, однотипні вузькі та невеликі

OS

Відзначення Дня пам’яті жертв трагедії 1708 р. у цитаделі Батурина 13 листопада 2016 р. Знімки Т. Кербут, Л. Ясновської та В. Кошмала

прямокутні кахлі з схожими сюжетами й візерункамисиньо-білої ґлязури знайшли під час розкопок на по-двір’ї Софійського собору та реставрації палати мит-рополита (1730 р.) у Києві в 2004-09 рр. Вони збері-гаються у сховищах Національного заповідника «СофіяКиївська». Аналогічні кахлі голляндського стилю де-монструються в Музеї Маґдебурзького права та у ко-лекції археологічних знахідок на Подолі XVII-XVIIIст. Подільської експедиції Інституту археології НАНУв Києві. Їх бачимо в облицюванні реконструйованихкахляних печей XVIII ст. на першому поверсі митро-поличої палати у Києві та в експозиції краєзнавчихмузеїв міст Борзни й Ніжина Чернігівської обл. Малісиньо-білі кахлі музею Борзни походять з печей му-рованого палацу Розумовського у Батурині. За цими паралелями, знайдені минулого року вБатурині вузькі та малоформатна прямокутна кахляскладали декоративні оперезуючі паски та карнизина фасадах печей між рядами більших прямокутнихчи квадратних плиток з головними композиціями,сюжетами й орнаментами. Такі пояси і карнизи, якправило, відокремлювали й вінчали різні яруси/об’єми,цоколь та коронки печей голляндського зразка. Репрезентативні знахідки таких великоформатнихкахлів з споруд Розумовського у Батурині виставленів його палаці-музеї. Вони вкриті переважно кобаль-товою й білою та іноді коричневою, зеленою, жовтоюі бежевою/тілесною емаллю. Там збереглись фраґментинайбільш артистичних реалістичних і стилізованихзображень чоловіків у европейському одязі XVIII ст.,квіток та краєвидів ранньомодерних західніх міст іпортів з вітрильниками, обрамлених пишними рос-линними й геометричними візерунками, особливо накартушах. Правдоподібно, Розумовський імпортував кращіта найдорожчі синьо-білі кахлі з Нідерляндів для оз-доблення груб і ватранів у його амбітних палацах та«національних» (державних) установах. Він міг такожвикористати певну кількість дешевших імітацій моднихголляндських кахлів, котрі виробляли в Росії з початкуXVIII ст. та, можливо, у гончарному цеху, якийгетьман заснував у Батурині 1750 р.45

Можна гадати, що знайдені в Батурині пласкікахлі періоду Розумовського, розписані брунатною,зеленою, жовтою, бежево-тілесною та білою поливою,були місцевою продукцією. У малюванні таких плитокпомітні впливи манери, сюжетів і орнаментів голлянд -ської декоративної кераміки та їхня своєрідна народняінтерпретація в техніці різнобарвної ґлязури.

Такі здогадно місцеві кахлі другої половини XVIIIст. знайшли в ході розкопок подвір’я Кочубея у 2004-06 рр. 2007 р. на цитаделі знайшли цікавий уламокпічної кахлі того часу, розписаної коричневою, зеленоюі ясно-бежевою (тло) емаллю. На погляд В. Мезенцева,у графічному зображенні людської руки, що вціліло,проявилось наслідування реалістичних малюнків гол-ляндських кахлів. Однак умовне, спрощене й наївнетрактування горбастого рельєфу та рослинности видаєруку народнього маляра-аматора. Аналогії таким кахлям, що гіпотетично виготовилиу Батурині за Розумовського, знаходимо в декорі печікінця XVIII ст, яку реконструювали на другому поверсіу фондах Подільської археологічної експедиції уКиєві. Вона обличкована керамічними кахлями з роз-писом брунатною й зеленою поливою по світло-бе-жевому фоні, близьким до палітри тогочасних поліх-ромних батуринських кахлів. За В. Мезенцевим, стильі багато антропоморфних, зооморфних та архітектурнихмотивів цих київських плиток запозичили від гол-ляндських бароккових прототипів. Однак київськімалярі їх самобутньо адаптували й перетлумачили. Торішнього літа під час розкопок на фортеці навул. Ющенка, 25 уперше знайшли в Батурині малупорцелянову статуетку пана у европейському вбранніXVIII ст. Він напівсидить на пеньку, що править запідставку фігурці висотою 4 см. Голова та частинаправої руки є відбиті. Скульптура досконало виконанау реалістичній манері, але без деталізації. Вонанедбало пофарбована у синій, червоний, салатовий,золотий, темно-бронзовий та чорний кольори. Все це вказує на серійне виготовлення таких ви-робів на ринковий збут. На думку В. Мезенцева, ста-туетка була продуктом порцелянової мануфактури ум. Мейсені в Саксонії й привезена до Батурина за Ро-зумовського. З 1710 р. там діяла перша в Европі фаб-рика виробництва порцеляни. У XVIII ст. мейсенськістатуетки й посуд захоплювали верхівку суспільствацілої Европи, широко експортувались до Росії та Ук-раїни, де були їхні склади у Києві й Полтаві.46 Ця ат-рактивна порцелянова фігурка могла прикрашатисвітлицю козацького старшини, шляхтича, чи замож-ного міщанина, або служити іграшкою для його дітей. Знахідки цінних німецької порцелянової скульптурита пічних кахлів голляндського стилю свідчать проевропейські комерційні контакти та багатство, рафі-нованість і вестернізацію культури й побуту елітиБатурина у період його останнього піднесення за Ро-зумовського. Проте після нищівного розорення 1708

OT

р. Батурин навіки втратив своє колишнє значення од-ного з провідних міст та військово-адміністративнихцентрів Лівобережної України. Цього року головний спеціяліст з вивчення похо-вань ранньомодерного Батурина Ю. Ситий опублікувавважливу статтю про археологічні дослідження нашоюекспедицією цвинтарів на околицях міста. В ній ар-ґументовано, що серед 25 похованих XVII-XVIII ст.,яких археологи ексгумували на садибі Розумовського1799 р. в околиці Теплівці 2005 р., основну кількістьстановлять жертви нападу на гетьманську столицюцарського війська у 1708 р. Там виявили кістякидітей, підлітків та чоловіків і жінок різних поколінь– членів кількох родин. Після того погрому це кладо-вище і, очевидно, прилегле передмістя припинилиіснування на півстоліття. Поблизу знайшли лише

одне поховання часу Розумовського, коли місто йоколиці заселили знову. На південному посаді Батурина на вул. Самойло-вича, 35 у 2006 р. розкопали поховання дитини в де-рев’яній споруді, що спалили 1708 р. У попередніроки в різних частинах міста археологи також виявлялимогили мешканців, вириті поруч або серед руїн зго-рілих жител XVII – початку XVIII ст. Таких похованихЮ. Ситий і В. Коваленко впевнено ідентифікувалияк жертви каральної акції.47 В Історії Русів згадуєтьсязнищення околиць Батурина військом Меншикова. Розкопки Батурина 2016 р. поповнили його Музейархеології рядом рідкісних артефактів, які є важливимидля дослідження керамічного оздоблення житлових іадміністративних будинків гетьманської столиці такультури побуту гетьманів, старшини, шляхти й

OU

Батуринський козацький полк віддає шану мужнім оборонцям та усім загиблим мешканцям Мазепиної столиці. Світлина Л. Ясновської.

міщан. Нові археологічні дані розширили наші знанняпро місцеве виробництво металевих прикрас, предметівспорядження гетьманських козаків та їхніх коней,зброї й архітектурної майоліки, а також про захід-ньоевропейські імпортні товари й мистецькі віяння уБатурині XVII-XVIII ст. В той час там особливовиразні впливи передової фортифікації та високоху-дожньої мальованої кераміки Голляндії. Аналіза ма-теріялів поховань, розкопаних нашою експедицієюна околицях, виявляє археологічні свідчення про за-гибель там цілих родин мешканців під час тотальноговигублення населення Мазепиної столиці. Завдяки 20-літнім розкопкам, що не припинилисьу воєнний час, Батурин став найбільш археологічновивченим поселенням козацької держави. Там повніше,систематично і цілеспрямовано досліджувались геть-манські та старшинські садиби, палацова архітектура,житла й поховання пересічних міщан XVII-XVIII ст.та найбільш маштабно реконструйовано у натурі па-лаци, храми й міські укріплення того часу. Кожного року Батуринський заповідник належнопроводить заходи для вшанування роковин загибеліМазепиної столиці та її героїчних захисників і мирнихмешканців. 13 листопада 2016 р. батуринці та гості зусієї України відзначили 308-му річницю цієї трагедії.На цитаделі батуринської фортеці зібралось до пів-тисячі учасників заходу, духовенство УПЦ КП, міськаі районна державна адміністрація, Батуринський ко-зацький полк, археологи й студенти Чернігівськогоуніверситету, учасники розкопок гетьманської столиціта прес-медія. Парох Покровської церкви Батуринао. Роман та настоятель Успенського храму м. БахмачаЧернігівської обл. о. Володимир відслужили Панахидуза вічний спокій душ поляглих від московської навали.Народній хор Чернігівської філармонії та молодь Ба-турина виконали музичні твори до цієї скорботноїрічниці. Присутні вклонились подвигу й жертовностівірних Мазепі козаків та міщан і поклали квіти доПам’ятника жертвам Батуринської трагедії на цита-делі.

* * * У серпні українсько-канадська археологічна екс-педиція відновить щолітні польові досліди Батурина.Однак тяжкі воєнні витрати і економічна ситуація,правдоподібно, не дозволять українській державі про-довжити фінансування нашого наукового проєкту. Вмирний час благодійна підтримка українців Канадий Сполучених Штатів розкопок у Батурині була дуже

важливою, а в теперішніх умовах вона врятує цейпроєкт. Археологи звертаються до українських організацій,фундацій, компаній, громад і добродіїв у ПівнічнійАмериці з проханням надалі підтримувати археологічні,історичні та архітектурно-мистецькі студії Мазепиноїстолиці й публікацію їхніх результатів. Канадськихгромадян ласкаво просимо надіслати Ваші чеки з по-жертвами на адресу: Orest Steciw, M.A., President,Ucrainica Research Institute, 9 Plastics Ave., Toronto,ON, Canada M8Z 4B6. Просимо виписати Ваші чекина: Ucrainica Research Institute (memo: BaturynProject). Мешканцям США радимо надіслати пожертви наадресу: Mr. Stan Kamski, Treasurer, Pontifical Instituteof Mediaeval Studies, 59 Queen’s Park Cr. E., Toronto,ON, Canada M5S 2C4. Будь ласка, випишіть Вашічеки на: Pontifical Institute of Mediaeval Studies(memo: Baturyn Project). Ці наукові інститути на-дішлють канадським і американським громадянамвідповідні офіційні посвідки для звільнення внесківвід оподаткування. Усім установам і жертводавцямбуде висловлено подяку в публікаціях та публічнихлекціях, пов’язаних з проєктом. Додаткову інформацію про Батуринський проєкту Північній Америці можна отримати від його канад-ського виконавчого директора д-р Володимира Ме-зенцева за телефоном (416) 766-1408 чи email: v.mezent-sev@utoronto.ca. В Україні за довідками просимозвертатись до наукового керівника Батуринської ар-хеологічної експедиції при Чернігівському університетіЮрія Ситого за телефоном (46-2) 774-296 чи email:yurisytyi@gmail.com Науковці щиро дякують українцям Канади таСША за щедру багаторічну підтримку історико-ар-хеологічних досліджень столиці козацької Українита розуміння наукового, культурного і патріотичногозначення цього проєкту.

ПОСИЛАННЯ

1. Тексти чотирьох буклетів 2012-16 рр. розміщенона вебсайті Ліґи Українців Канади (www.lucorg.com/розкопки-вбатурині_244.htm), а ілюстровані версіїбуклетів 2015 р. і 2016 р. у форматах ПДФ – на інтер-нет-сайті «Ім’я Івана Мазепи» (http://www.mazepa.name/cms/wp-content/uploads/Booklet-15-Bat-13-14-b1.pdf;http://www. mazepa.name/cms/wp-content/uplo-

OV

ads/Booklet-16-Bat-15-s.pdf). Див. також посилання31. 2. Див. вебсайт «Ім’я Івана Мазепи»: http://www.mazepa.name/tsikave-pro-pidlohy-mazepynskoho-palatsu-v-baturyni/; http://www.mazepa.name/zvit-pro-rozkopky-baturyna-u-2016-rotsi/; http://www.mazepa.name/en/excavations-at-baturyn-in-2016/ 3. Володимир Мезенцев, «Відійшов у вічністьвидатний археолог Чернігівщини д-р Володимир Ко-валенко», Гомін України, Рік LXVIII, № 42, Торонто,8 листопада 2016 р., с. 6. 4. Володимир Коваленко, Юрій Ситий, «Батурин,відкритий археологами», Батуринська старовина.Збірник наукових праць, присвячений 300-літтю Ба-туринської трагедії, ред. Зенон Когут та ін. (Київ,2008), с. 100-138; Володимир Коваленко, «До питанняпро час виникнення і першоназву Батурина», Бату-ринська старовина: Збірник наукових праць, ред. На-талія Реброва, вип. 4 (8), Чернігів, 2014, с. 7-12;Олександр Бондар, Замки та фортеці Чернігово-Сі-верщини в ХV-XVIII ст. (Київ, 2015), с. 20-26; НаталіяСаєнко, «Планування та архітектурно-просторове ви-рішення оборонної лінії Батуринської фортеці», Ні-жинська старовина: Збірник регіональної історії тапам’яткознавства, вип. 24 (27), Ніжин-Київ, 2017, с.95-104. 5. Сергій Павленко, «Спалення Батурина у 1632р.», Батуринська старовина, вип. 4, с. 18-19. Див.також посилання 7. 6. Ігор Кондратьєв, «Порівняльна характеристиказамків Лівобережної України XVI-XVIII ст. (на прикладіЛюбеча та Батурина)», Батуринська старовина. Збір-ник наукових праць, присвячений 300-літтю Бату-ринської трагедії, с. 43-44. 7. Петро Кулаковський, Чернігово-Сіверщина ускладі Речі Посполитої, 1618-1648 (Київ, 2006), с.106, 260, 277. 8. Олександер Оглоблин, Гетьман Іван Мазепата його доба, 2 вид., ред. Любомир Винар (Нью-Йорк-Київ-Львів-Париж-Торонто, 2001), с. 256. 9. Михайло Цапенко, Архитектура ЛевобережнойУкраины XVII-XVIII веков (Москва, 1967), с. 60. 10. Доба гетьмана Івана Мазепи в документах,упорядник Сергій Павленко (Київ, 2007), с. 386. 11. Сергій Павленко, Загибель Батурина 2 ли-стопада 1708 р. (Київ, 2007), с. 105; Владимир Арта-монов та ін., Вторжение шведской армии на Гет-манщину в 1708 г. (Санкт-Петербург, 2008), с. 71-72,79.

12. Цапенко, Архитектура Левобережной Украины,с. 60, примітка 4. 13. Історія Русів (Київ, 1991), с. 261. 14. Там само, с. 262. 15. Борис Крупницький, Гетьман Мазепа та йогодоба (Київ, 2003), с. 172; Тетяна Таїрова-Яковлева,Іван Мазепа і Російська імперія. Історія «зради»(Київ, 2013), 366, примітка 1655. 16. Павленко, Загибель Батурина, с. 93-95. Див.також посилання 15. 17. Короткий опис Малоросії (1340-1776), Київ,2012, с. 7-9, 103, примітка 556, іл. 5; Жан-БенуаШерер, Літопис Малоросії, або історія козаків-за-порожців та козаків України, або Малоросії (Київ,1994). с. 272. 18. Павленко, Загибель Батурина, с. 120. 19. Олександр Коваленко, «До питання про типо-логію української державності за гетьманування К.Розумовського», Батуринська старовина, вип. 4, с.49-51. 20. https://www.academia.edu/28539444/Омельчук_В._Києво-Печерська лавра_у_політико-правовій_мо-делі_Гетьманату_за_правління_Кирила_Розумовського 21. Микола Терех, «Відбудова Батурина за часівгетьмана К. Розумовського», Батуринська старовина,вип. 4, с. 53-57. 22. Зенон Когут, Російський централізм і українськаавтономія: Ліквідація Гетьманщини, 1760-ті – 1830-ті роки (Київ, 1996); його ж, Коріння ідентичности:Студії з ранньомодерної та модерної історії України(Київ, 2004), с. 301-313; Zenon Kohut, Making Ukraine:Studies on Political Culture, Historical Narrative, andIdentity (Edmonton and Toronto: CIUS Press, 2011). 23. https://day.kyiv.ua/ru/article/istoriya-i-ya/chtob-navsegda-imya-ischezlo 24. Юрій Ситий, Роман Луценко, Людмила Ми-роненко та ін., «Науковий звіт про археологічні до-слідження в охоронних зонах Національного істори-ко-культурного заповідника “Гетьманська столиця” вм. Батурин Бахмацького р-ну Чернігівської області у2016 р.», див. Науковий архів Інституту археологіїНАН України у Києві за 2016, с. 50, 52. 25. Бондар, Замки та фортеці Чернігово-Сівер-щини, с. 25. 26. Див. посилання 10. 27. Володимир Мезенцев, «Про стиль архітектурипалацу І. Мазепи в Батурині за рисунком 1744 р. таархеологічними даними», Батуринська старовина.Збірник наукових праць, присвячений 300-літтю Ба-

PM

туринської трагедії (Київ, 2008), с. 216-235; його ж,«Декор палаців І. Мазепи в Батурині за матеріаламирозкопок 2009 р.», Сіверщина в історії України, вип.3 (Київ-Глухів, 2010), с. 151-163; його ж, «Західні,українські та російські прийоми в архітектурі й декоріпалацу І. Мазепи в Батурині», Сіверщина в історіїУкраїни, вип. 6 (Київ-Глухів, 2013), с. 220-234; йогож, «Дискусійні питання про розміри, архітектурнийтип та аналогії палацу І. Мазепи на Гончарівці», Сі-верщина в історії України, вип. 7 (Київ-Глухів, 2014),с. 26-38; його ж, «Мощення підлог палацу І. Мазепиу Батурині: комп’ютерні реконструкції та порівняльнийаналіз», Сіверщина в історії України, вип. 8 (Київ-Глухів, 2015), с. 133-144; його ж, «Західні аналогіїконструкцій підлог Мазепиного палацу в Батурині»,Сіверщина в історії України, вип. 9 (Київ-Глухів,2016), с. 196-210; Volodymyr Mezentsev, “Mazepa’sPalace in Baturyn: Western and Ukrainian Baroque Ar-chitecture and Decoration”, in Poltava 1709: The Battleand the Myth, ed. Serhii Plokhy (Cambridge, Mass.,2012), pp. 433-470; цю статтю видано також в HarvardUkrainian Studies, Vol. 31, Nos. 1-4, 2009-2010, pp.433-470; Volodymyr Mezentsev, “Excavating the HetmanCapital Baturyn in 2014-2015”, Ukrainian Echo, Vol.30, No. 4, Toronto, February 2, 2016, pp. 1-2. 28. Володимир Мезенцев, «Дискусійні питанняпро розміри, архітектурний тип та аналогії палацу І.Мазепи на Гончарівці», с. 27-36. Див. також посилання27. 29. Віктор Вечерський, Гетьманські столиці Ук-раїни (Київ, 2008), с. 185-186. Див. також посилання 27. 30. Володимир Мезенцев, «Керамічні розетки здекору палацу І. Мазепи в Батурині: комп’ютерні ре-конструкції та київські аналогії», Сіверщина в історіїУкраїни, вип. 10 (Глухів-Київ, 2017), с. 148-160. 31. Мезенцев, «Декор палаців І. Мазепи в Батуриніза матеріалами розкопок 2009 р.», с. 155-156, рис. 5;Зенон Когут, Володимир Мезенцев, Володимир Ко-валенко, Юрій Ситий, Історико-археологічні дослід-ження гетьманських резиденцій Батурина (Торонто,2011), с. 10, 13-14. Див. також посилання 36. 32. Дарія Фінадоріна, «Керамічні полив’яні розеткиархітектурних пам’яток Верхньої лаври», Лаврськийальманах, вип. 19 (Київ, 2007), с. 53-55, іл. 1-4. 33. Див. посилання 27, 30. 34. Фінадоріна, «Керамічні полив’яні розетки ар-хітектурних пам’яток Верхньої лаври», с. 52-59. 35. Володимир Мезенцев щиро дякує дирекціїНаціонального заповідника «Софія Київська» за дозвіл

обміряти й зфотографувати керамічні розетки, щозберігаються у його фондах, в 2005 р. 36. Юрій Ситий, Людмила Мироненко, «Декора-тивні кахлі з оздоблення нововиявленої споруди па-лацового комплексу Івана Мазепи на Гончарівці», Сі-верянський літопис, № 4-5, Чернігів, 2010, с. 13. 37. Віктор Вечерський, Втрачені об’єкти архі-тектурної спадщини України (Київ, 2002), с. 69, 79. 38. Див. посилання 30. 39. Volodymyr Mezentsev, Yurii Sytyi, and YuriiKovalenko, “Brief Report on the Archaeological Findingsat Baturyn in 2016”, Сіверщина в історії України,вип. 10 (Глухів-Київ, 2017), с. 44-45, Fig. 3. 40. Див., наприклад, Катерина Липа, Олекса Ру-денко, Військо Богдана Хмельницького (Київ, 2010),с. 15. 41. https://en.wikipedia.org/wiki/Charles_XII_of_Sweden 42. Денис Тоїчкін, «Українська козацька шабляXVII-XVIII ст.: морфологічні типи й осередки ви-робництва», Військово-історичний альманах, річникVII, число 2 (13), Київ, 2006, с. 121-123. 43. Martin Dimnik and Volodymyr Mezentsev, “Ex-cavations at Baturyn in 2016”, Canadio-Byzantina, No.28, University of Ottawa, January 2017, p. 14(https://www.academia.edu/31437525/Canadio-Byzanti-na_no.28_January_2017_). Див. також посилання 39. 44. Там само, рр. 14-15, Fig. 4. 45. Микола Терех, «Промисловість Батурина добиК. Розумовського (XVIII-XIX ст.)», Батуринська ста-ровина. Збірник наукових праць, присвячений 300-літтю Батуринської трагедії, с. 401; Історія укра-їнського мистецтва, т. 3 (Київ, 1968), с. 326. 46. Mezentsev et al., “Brief Report on the Archaeo-logical Findings at Baturyn in 2016”, p. 46, Fig. 5;https://en.wikipedia.org/wiki/Meissen_porcelain. 47. Юрій Ситий, «Цвинтарі південно-східної око-лиці Батурина», Церква – наука – суcпільство:питання взаємодії. Матеріали П’ятнадцятої Міжна-родної наукової конференції (29 травня – 3 червня2017 р.), Київ, 2017, с. 284-287.

На задній обкладинці: Зразки орнаментів малофор-матних керамічних розеток шести типів з шістьмарізновидами інших кольорів поливи, що прикрашалифасади палацу Мазепи у Батурині (перед 1700 р.). Гі-потетичні реконструкції В. Мезенцева та С. Дмитрієнка.Комп’ютерна графіка С. Дмитрієнка, 2017 р.

PN