Economic Z l Problems of Sustainable Development...Маркетингова система...

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИСумський державний університет (Україна)

Білоруський державний економічний університет, м. МінськДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”, м. Суми

Донецький національний університет (Україна)ДУ “Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України”

ІBM, м. Торонто (Канада)Інститут проблем ринку і економіко-екологічних досліджень НАН УкраїниМосковський державний технічний університет ім. М. Е. Баумана (Росія)

НДІ сталого розвитку та природокористування (Україна)НТУУ “Київський політехнічний інститут” (Україна)

ПАТ “Державна холдингова компанія “Титан України”Ризький технічний університет (Латвія)

Російський економічний університет ім. Г. В. Плеханова, м. МоскваРостовський державний економічний університет “РІНГ” (Росія)

Сумський національний аграрний університет (Україна)Техніко-гуманістична академія, м. Бєльсько-Бяла (Польща)

Технічний університет – Варна (Болгарія)Університет “Проф. д-р Асен Златаров”, м. Бургас (Болгарія)

Університет Торонто (Канада)

Економічні проблеми сталого розвитку

Экономические проблемы устойчивого развития

Economicаl Problems of Sustainable Development

МатеріалиМіжнародної науково-практичної конференції,

присвяченої пам’яті проф. Балацького О. Ф.(Суми, 24-26 квітня 2013 р.)

Том 4

СумиСумський державний університет

2013

2

УДК [330.34+330.336] (063)ББК 65.9(4Укр)28

Е 45

Рецензенти:В. М. Степанов - д-р екон. наук, професор, Інститут проблем ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України;В. В. Дергачова - д-р екон. наук, професор, НТУУ “Київський політехнічнийінститут”

Конференція зареєстрована в Українському інституті науково-технічноїі економічної інформації (посвідчення № 98 від 21 лютого 2013 р.)

Рекомендовано вченою радою Сумського державного університету(протокол № 9 від 11 квітня 2013 р.)

Е 45Економічні проблеми сталого розвитку : матеріали Міжнародної науково-

практичної конференції, присвяченої пам’яті проф. Балацького О. Ф. (м. Суми,24-26 квітня 2013 р.) : у 4 т. / за заг. ред. О. В. Прокопенко. – Суми : Сумськийдержавний університет, 2013. – Т. 4. – 323 с.

ISSN 2307-6283

До збірника увійшли матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Економічніпроблеми сталого розвитку”, присвяченої пам’яті проф. Балацького О. Ф., в яких наведені результатинаукових досліджень, виконаних у різних країнах, із наукових напрямів, пов’язаних із економікою,соціально-економічними та еколого-економічними проблемами сталого розвитку.

Для науковців, викладачів вищих навчальних закладів, студентів, аспірантів та всіх, хтоцікавиться науково-практичними проблемами сучасної економіки.

В сборник вошли материалы Международной научно-практической конференции“Экономические проблемы устойчивого развития”, посвященной памяти проф. Балацкого О. Ф., вкоторых представлены результаты научных исследований, выполненных в разных странах, в научныхнаправлениях, связанных с экономикой, социально-экономическими и эколого-экономическимипроблемами устойчивого развития.

Для ученых, преподавателей высших учебных заведений, студентов, аспирантов и всех, ктоинтересуется научно-практическими проблемами современной экономики.

The collection consists of materials from International scientific-practical conference “Economicalproblems of sustainable development”, dedicated to the memory of Prof. Balatzkiy Oleg F. They representresults of scientific researches, conducted in different countries in such scientific areas as Economics, socio-economic and ecologic-economic problems of sustainable development.

It is for scientists, lecturers of institutions of higher education, students, graduates and everybody,interested in scientific-practical problems of modern economics.

УДК [330.34+330.336] (063)ББК 65.9(4Укр)28

ISSN 2307-6283 © Сумський державний університет, 2013

3

Організатори конференції:

Сумський державний університет (Україна)Білоруський державний економічний університет, м. МінськДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”, м. СумиДонецький національний університет (Україна)ДУ “Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України”ІBM, м. Торонто (Канада)Інститут проблем ринку і економіко-екологічних досліджень НАН УкраїниМосковський державний технічний університет ім. М. Е. Баумана (Росія)НДІ сталого розвитку та природокористування (Україна)НТУУ “Київський політехнічний інститут” (Україна)ПАТ “Державна холдингова компанія “Титан України”Ризький технічний університет (Латвія)Російський економічний університет ім. Г. В. Плеханова, м. МоскваРостовський державний економічний університет “РІНГ” (Росія)Сумський національний аграрний університет (Україна)Техніко-гуманістична академія, м. Бєльсько-Бяла (Польща)Технічний університет – Варна (Болгарія)Університет “Проф. д-р Асен Златаров”, м. Бургас (Болгарія)Університет Торонто (Канада)

Факультет економіки та менеджментуСумського державного університету

fem.sumdu.edu.ua

Офіційні партнери та спонсори:

Міжнароднийнауковий журнал

“Сталий розвиток”

Сумськийобласний

благодійнийфонд

“ЗА ЛЮДЕЙ”

E P M

Internationalscientific e-journal

“Economic processes management”

4

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1 МАРКЕТИНГ 15

Авраменко А.С.Психологічна упаковка послуг 15Ахрамеєва М.В., Голишева Є.О.Історія становлення товарних бірж та тенденції їхнього розвитку 17Біловодська О.А., Кириченко Т.В.Оптимізація використання торгової площі підприємств роздрібноїторгівлі 19Біловодська О.А., Рибалка М.В.Показники оцінки ефективності функціонування торговельнихпідприємств 21Бородай Е.С.Маркетинговые стратегии роста 23Гайдабрус Н.В.Показники оцінки якості базового рівня сервісу 25Грищенко О.Ф., Валюх Н.С.Мовленнєві помилки в рекламі 27Грищенко О.Ф., Нєшева А.Д.Реклама у фільмах як інструмент просування товарів 29Карпіщенко О.О., Титаренко Ю.В.Оцінка загроз використання маркетингових інструментів в періодринкової кризи 31Коваленко Я.А.Інструменти таємного маркетингу 33Колодка А.В.Особливості формування іміджу керівника організації 34Конопленко Т.О.Ключі до серця клієнта. Методика управління лояльністю споживачів 36Короткіх С.Г.Проблеми мотивації творчої праці робітників 38Литовська А.Є.Проблеми інформаційних систем та технологій маркетингу напідприємствах 39Міцура О.О., Гайтина Н.М.Маркетинговий план для малого підприємства, що планує вихід нановий ринок збуту 40

5

Міцура О.О., Шевченко О.Ю.Стратегія виведення нової торгової марки на локальний ринок 42Молибог М.А.Значимість нефінансових методів мотивування діяльності персоналу 44Павлюк А.І.Брендинг особистості 45Провозін М.В.Стратегічні об’єднання та їх вплив на ріст конкурентоспроможностіпідприємств 47Сагер Л.Ю., Бондаренко І.В.Дослідження основних аспектів маркетингової цінової політикипідприємства 49Титаренко Ю.В.Аналіз актуальних питань правового регулювання логістичноїдіяльності підприємства 51Фоміна М.В.Подолання кризи в будівельній галузі 53Фоменко Д.В.Вплив груп і групових комунікацій на поведінку споживачів 55

РОЗДІЛ 2 МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ 57

Ахрамеєва М.В.Дослідження впливу природних та культурних пам’яток наформування патріотичних споживчих мотивів населення Сумщини:погляд безробітних 57Ахрамеєва М.В.Дослідження впливу природних та культурних пам’яток наформування патріотичних споживчих мотивів населення Сумщини:погляд студентів 58Білан М.І.Дослідження впливу природних та культурних пам’яток наформування патріотичних мотивів населення Сумщини: поглядробітників 60Біловодська О.А., Коцур Я.М.Аналіз інноваційної діяльності туристичної галузі України 62Іванова Т.Є.Дослідження впливу природних та культурних пам’яток наформування патріотичних споживчих мотивів населення Сумщини:погляд службовців 63

6

Ілляшенко Н.С., Крамаренко А.І.Оцінка рівня інноваційного потенціалу ПАТ «Сумихімпром» танапрями його підвищення 65Каптілова В.І.Дослідження впливу природних та культурних пам’яток наформування патріотичних споживчих мотивів населення Сумщини:погляд пенсіонерів 67Карпіщенко М.Ю., Рибалка М.В.Проблеми та перспективи розвитку ринку маркетингових досліджень вУкраїні 68Кириченко Т.В.Характеристика методів аналізу маркетингової інформації 70Кулініч К.М.Дослідження впливу природних та культурних пам’яток Сумщини наформування патріотичних мотивів підприємців 72Литвиненко О.О.Аналіз ринку друкованих засобів масової інформації міста Суми 73Тімошова О.Є.Бенчмаркетинг як напрямок маркетингових досліджень 75

РОЗДІЛ 3 ЕКОЛОГІЧНИЙ МАРКЕТИНГ 77

Біловодська О.А., Шипіль А.С.Брендинг туристичних дестинацій як засіб розвитку регіону 77Грищенко О.Ф., Котенко С.І.Соціальна реклама як засіб зміни соціальної поведінки 79Івашова Н.В., Лозова О.А.Розвиток туризму в Україні: проблеми та перспективи 80Ілляшенко С.М., Щербаченко В.О.Особливості концепції територіаль-ного маркетингу 82

Кулініч К.М.Споживання екотуристичного продукту і можливість розвиткуекотуризму в сумській області 84Махнуша С.М., Шевченко О.Ю.Маркетингова система охорони здоров’я у сучасних соціально-економічних умовах 86Мельник Ю.М., Фоменко Д.В.Обов’язки та функції модератора при проведенні досліджень методомфокус-груп 87Сагер Л.Ю., Зимогляд Ю.В.«Зелений маркетинг» як підґрунтя сталого розвитку суспільства 89

7

Тєлєтов О.С., Хижняк М.О.Маркетингові підходи до туристичних послуг в умовах України 91Тєлєтов О.С., Шатова В.М.Проблеми іноземного туризму в Україні 93Тімошова О.Є.Регламентація вимог до дитячих майданчиків як запорука безпечноговідпочинку 95

РОЗДІЛ 4 МАРКЕТИНГ ІННОВАЦІЙ ТА ІННОВАЦІЇ УМАРКЕТИНГУ 98

Біловодська О.А., Гайтина Н.М.Інструменти нейромаркетингу як засіб впливу на сучасних споживачів 98Біловодська О.А., Михайленко Д.О.Оцінка сприйняття інноваційної упаковки споживачами харчовоїпродукції 100Божкова В.В., Дериколенко О.М.Підходи до визначення венчурного підприємства 102Гайтина Н.М.Аналіз використання інструментів психологічного впливу на покупціву супермаркетах 104Голишева Є.О., Барикіна Н.І.Ambient-маркетинг 106Голишева Є.О., Молибог М.А.Латеральний маркетинг як ефективний та нетрадиційний підхідведення бізнесу підприємств 108Заяц К.С.Маркетинговый подход к оценке произведений искусства 110Івашова Н.В., Авраменко А.С.Види бізнес-інкубаторів та стан їхнього розвитку в Україні 112Івашова Н.В., Василенко М.В.Моделі фінансування стартапів 114Івашова Н.В., Саєнко Д.А.Start-up проекти – інструмент реалізації інновацій 116Коваленко Я.А.Теоретичні засади управління маркетинговими ресурсами вітчизнянихпідприємств в умовах активізації інноваційних процесів 118Корінченко Д.В.Мотивація працівників інноваційного підприємства, як ключовийфактор його продуктивності 120

8

Міцура О.О., Летюга Ю.Р.Ко-брендинг: сутність, види та умови застосування 121Молибог М.А.Необхідність впровадження креативного менеджменту в діяльністьсучасних підприємств 123Сагер Л.Ю., Кириллова А.М.Аромамаркетинг: сутність та переваги 124Тєлєтов О.С., Титаренко Ю.В., Шевченко О.Ю.Аналіз застосування маркетингових інструментів у парламентськихвиборах 2012 року 126Шипуліна Ю.С., Лях А.В.Перспективи і проблеми нейромаркетингу на В2В – ринках 128Щербакова Ю.Є.Холістичний маркетинг 130

РОЗДІЛ 5 ІНТЕРНЕТ-ТЕХНОЛОГІЇ В МАРКЕТИНГУ 132

Біленко В.О.Вірусний маркетинг: основні переваги та тенденції використання 132Івашова Н.В., Савченко О.С.Основні можливості веб-аналітики та її значення в Інтернет-маркетингу 134Івашова Н.В., Фоменко Д.В.Маркетингові дослідження в Інтернеті 136Івашова Н.В., Хижняк М.О.Комунікативний потенціал соціальних мереж в Інтернет-маркетингу 138Ілляшенко Н.С., Савченко О.С.SMM як невід’ємна частина сучасного Інтернет-маркетингу 140Міцура О.О., Хижняк М.О.Прихований блогінг як один з методів створення он-лайн репутаціїкомпанії 142Молодецький Д.Р.Вірусний маркетинг 144Номеровська Т.С.Тенденції застосування Інтернет-маркетингу в Україні 145Савченко О.С.Хмарні технології в бізнесі 147Терещенко В.В.Інтернет-маркетинг: сутність та особливості 149Тесленко Л.А.Дослідження сутності поняття «вірусний маркетинг» 151

9

Тімошова О.Є.SMS-реклама як метод інтерактивного маркетингу 153Шипуліна Ю.С., Проноза М.С.SEO-оптимизация: основные ошибки в её применении 155

РОЗДІЛ 6 ФІНАНСИ, ГРОШОВИЙ ОБІГ ТА КРЕДИТ 157

Абрамчук М.Ю., Шуваєва Н.В.Переваги та недоліки недержавного пенсійного забезпечення 157Александров В.Т., Чернишева М.О.Перспективи розвитку лізингу в Україні 159Антонюк Н.А., Бубенець О.С.Аналіз операцій злиття та поглинання 161Антонюк Н.А., Гиренко І.С.Обмеження застосування зарубіжних методик прогнозуваннябанкрутства на українських підприємствах 163Антонюк Н.А., Костюченко К.М.Напрями активізації інвестиційних процесів в Україні 165Антонюк Н.А., Мовчан Ю.О.Фінансова звітність та їх роль в управлінні суб’єктом господарювання 167Барикіна Т.І.Досвід впровадження і використання режиму таргетування інфляції взарубіжних країнах 169Барикіна Т.І.Інтелектуальні інвестиції та їх роль в економіці України 171Боронос В.Г., Коваль В.О.Аналіз науково-методичних підходів до оптимізації структурикапіталу підприємства 173Боронос В.Г., Солодовніков С.М.Кооперування підприємств та домогосподарств в АПК, як методзабезпечення галузі фінансовими ресурсами 175Буланда О.С.Проблеми кількісної оцінки рівня доларизації 176Германчук І.В.Порівняльний аналіз норм обов’язкових резервів країн СНД 177Голенка Р.А., Довбня Р.Я.Аналіз недоліків функціонування бізнес-інкубаторів в Україні 179Голенка Р.А.Аналіз доцільності залучення прямих іноземних інвестицій у сільськегосподарство України 181

10

Дзюба К.О.Основні проблеми функціонування агропромислового комплексу ташляхи їх подолання 183Жильцова Д.О.Спеціальні права запозичення: дискусійні моменти формування 184Жукова Т.А., Пронікова Ж.С.Проблеми та перспективи функціонування фондового ринку в Україніна сучасному етапі 186Забіяка А.М.Особливості управління грошовими потоками підприємств України 188Захаркіна Л.С., Доля Є.В.Методи аналізу впливу оподаткування на інвестиційну діяльністьекономічних суб'єктів 189Захаркіна Л.С., Карпенко С.Г.Науково-методичні підходи до оцінки інвестиційної привабливостірегіону 191Захаркін О.О., Шкурко А.М.Реформування системи оподаткування прибутку підприємств:позитивні та негативні аспекти 193Захаркін О.О., Шкурко А.М.Корумпованість в сфері оподатковування підприємств: проблеми ташляхи вирішення 195Ізощенкова І.М.Ретроспективний аналіз руху грошових потоків на підприємстві 196Ілляшенко К.В., Прийма Н.С.Проблеми та перспективи впровадженя екологічного оподаткування вУкраїні 198Ілляшенко К.В., Ткаченко Г.М.Проблеми прогнозування податкових надходжень до бюджету України 200Ілляшенко Т.О., Скобенко М.В.Відображення екологічних витрат за національними та міжнароднимистандартами ведення фінансової звітності 201Карпенко І.В., Кужель І.М.Аналіз сучасного стану ринку лізингових послуг в Україні 203Карпенко І.В., Федчун С.В.Банківська система україни в умовах фінансової глобалізації 205Карпенко І.В., Лук'яненко А.О.Фінансова криза підприємства: аналіз причин та механізмів прояву 207Карчевська Є.О., Радівілова В.Ю. Ситник О.В.Принципи бюджетного планування в Україні 209

11

Касаткіна Д.М.Розвиток інституту банкрутства в УкраїніКасьяненко Т.В., Баня А.Ю.Проблеми розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні

211

213Касьяненко Т.В., Рудь Т.В.Проблеми реформування податкової системи України 215Касьяненко Т.В., Сітало А.М.Оцінка ефективності фінансової санації 217Катериніна М.П.Формування інвестиційних стратегій домогосподарств в контекстістабілізації економічного становища в країні 219Кірсанова Т.О., Ташкалюк Т.М.Порівняльна характеристика податкових систем України та РосійськоїФедерації 221Кобушко І.М., Лютий М.М.Напрямки удосконалення механізму державного регулювання системиелектронних розрахунків 223Коваль В.О.Методики прогнозування банкрутства 224Козін Е.Г., Баня А.Ю.Вплив деяких реформ щодо страхового ринку на його функціонування 226Козін Е.Г., Карчевська Є.О.Проблеми та перспективи вирішення медичного страхування в Україні 228Козін Е.Г., Костюченко Ю.В.Проблеми соціального страхування в Україні та шляхи їх вирішення 230Козін Е.Г., Моцна О.М.Огляд ринку накопичувального страхування в Україні 232Козін Е.Г., Радівілова В.Ю.Сучaсний стaн тa пeрспективи рoзвитку страхoвогo ринку Укрaїни 234Колесник М.Є.Методи аналізу фінансових результатів діяльності підприємства 236Кононенко І.А.Політика дедоларизації як фактор зміцнення національної валюти 238Корж І.С.Спільне інвестування: переваги та недоліки 239Косагова І.М.Вплив глобалізації на економічну сферу України 241Кoстючeнкo Ю.В.Прoблeми фiнансoвoгo кoнтрoлю в Українi та шляхи рeфoрмування 243

12

Котенко Н.В. Лаврик О.В.Проблеми застосування боргових фінансових інструментів привідшкодуванні ПДВ 245Ломака А.С.Бюджетний потенціал місцевих бюджетів як інструмент політикирегіонального розвитку 247Ломака А.С.Програмно-цільовий метод планування місцевих бюджетів в Україні 249Манзюк А.О., Сітало А.М.Банкрутство та фінансова санація підприємства 251Мельник Є.О.Аспекти глобалізації та екологізації регулюваннязовнішньоекономічної діяльності 253Омельченко Т.С.Реструктуризація підприємства: суть, підходи проведення 255Остріщенко Н.В.Досудова санація підприємства: основні ознаки та переваги 257Панченко А.В.Ліквідність як складова фінансового управління діяльністюпідприємства 259Рубанов П.М., Михайлик Є. В.Напрями управління ризиками лізингової діяльності фінансовихпосередників 260Рубанов П.М., Савельєва Г.С.Факторингові операції фінансових посередників 261Рубанов П.М., Сема А.О.Проблеми розвитку ринку лізингових послуг в Україні 264Сема А.О.Напрями аналізу ймовірності банкрутства вітчизняних підприємств ташляхи підвищення їх платоспроможності 265Сердюк Ю.С.Аналіз формування та використання прибутку підприємства 267Ситник О.В., Упоров Д.В.Бизнес-планирование: поиск путей совершенствования 269Сокур А.О.Аспекти визначення фінансової стійкості підприємства 270Сухомлин Д.В.Аналіз впливу фінансової глобалізації на економіку України 272Сухомлин Д.В.Таргетування інфляції в умовах економіки України 274

13

Сьомочкіна К.А.Особисте страхування в Україні 276Титаренко М.В.Оцінка фінансової надійності страхової компанії 278Упоров Д.В., Савельева Г.С.Особенности движения капитала в условиях финансовой глобализации 280Фролов С.С. Бубліченко В.В.Фінансово-правові аспекти глобалізації та їх вплив на економікусталого розвитку 282Шишова Ю.Г., Савельєва Г.С.Аналіз переваг та недоліків використання факторигових операційпідприємствами 284

РОЗДІЛ 7 БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК І АУДИТ 286

Антонюк Н.А., Кононенко І. А.Напрями вдосконалення аудиту в Україні з огляду на міжнароднийдосвід 286Портянка А.Г.Контроль розрахунків з оплаті праці 287Романченко Я. В.Інвентаризація майна та розрахунків 289Червяцова О.В.Проблеми обліку дебіторської заборгованості 291

РОЗДІЛ 8 БАНКІВСЬКА СПРАВА 294

Антонюк Н.А., Лисянська Я.Ю.Ліквідність комерційних банків в період фінансової кризи 294Баня А.Ю.Аналіз політики НБУ під час економічної кризи 296Бахмач А.О.Управління кредитним портфелем банку 298Голенка Р.А., Довбня Р.Я.Управління ліквідністю банку 300Гордієнко Л.О.Управління валютними ризиками банківської установи 302Ізощенкова І.М.Банківські інновації та розвиток банківських послуг 304Карпенко І.В.Удосконалення системи управління ліквідністю банку 306

14

Манзюк А.О.Ефективність грошово-кредитної політики України в сучасних умовах 308Олійник В.М., Бєлік А.М.Особливості менеджменту у банківській сфері 310Олійник В.М., Бойко Є.Ю.Впровадження інформаційних систем у фінансових інститутах 311Олійник В.М., Гробова Д.В.Раціональне управління діяльністю банка 312Олійник В.М., Касаткіна Д.М.Основні типи організаційних структур у банках 313Олійник В.М., Коваль В.О.Захисна обмовка як засоб зниження валютного ризику 314Олійник В.М., Остріщенко Н.В.Аналіз механізму кредитування банками України 315

Олійник В.М., Савельєва Г.С.Операції комерційних банків з цінними паперами 317Савельєва Г.С.Політика рефінансування НБУ та її результативність 319Чайка Т.В.Особливості побудови механізму банкрутства та фінансової санаціїбанківської установи 320

15

РОЗДІЛ 1 МАРКЕТИНГ

ПСИХОЛОГІЧНА УПАКОВКА ПОСЛУГ

Студентка гр. МКс-22 Авраменко А.С.

Упаковкою прийнято називати все, те у що можна загорнути,помістити або упакувати матеріальний товар. Упаковка привертає увагулюдини і водночас примушує їй довіряти тому, що знаходиться всередині.Упаковкою є все те, що не є товаром.

Якщо упаковку вважати особливим товаром, який додається доосновного, то в поєднанні з продуктом, вони утворюють своєрідну модельпропозиції.

Сучасна упаковка товару – це головне місце для реклами товару,підвищення інформованості споживачів про користь товару.

А як бути, якщо наш продукт є нематеріальним? Він є невіддільнимвід джерела, неоднорідним або непостійним та без можливості зберігання.Все це специфічні характеристики послуг.

Послуги є результатом різних видів людської діяльності, їх можнавизначити як нематеріальну діяльність, дії або вигоди, які організація-виробник може запропонувати споживачу за гроші або інші цінності.

Послуги мають нематеріальну природу. Вони не потребуютьзбереження, складування, транспортування, а, отже і фізичної упаковки. Алепослуги потребують ефективного подання на ринку, залучення покупців,зручність придбання та продажу. Виходить, що послуги, як результатдіяльності, є товаром.

У силу своєї природи послуги не мають гарантованих стандартівякості. Інакше кажучи, послугам властивий високий ступінь невизначеності.Ця обставина ставить споживача послуг у невигідне положення оскількирезультат послуги, її корисний ефект можна оцінити лише після її надання; авиробникам у цих умовах складно здійснювати просування послуг.

Тому через складність просування, послуги також потребуютьупаковки, але особливого роду, нематеріальної, яку ще називаютьпсихологічною упаковкою.

Психологічна упаковка по сукупності і характером складових їїелементів є навіть більш складною, ніж фізична. Причому, вона має ті жвластивості, що й самі послуги, – нематеріальна, мінлива, адресна,невіддільність від джерела.

Виходячи з цього, психологічну упаковку теж можна розглядати якпослугу, а за призначенням – як особливий товар.

16

Психологічна упаковка послуги має чотири головні компоненти:1.Обстановка в місці продажу послуг (якщо клієнт відвідує провайдера

послуг).2.Зовнішній вигляд і поведінку людей, пов’язаних з продажем і

виробництвом послуг.3.Зовнішній вигляд поштових та рекламних повідомлень, оголошень та

іншої друкованої продукції (також званих «обгорткою послуг»).4.Враження, вироблене на покупців спілкуванням по телефону або

відвідуванням офісу (сайту і т. ін.) продуцента послуг.Складові психологічної упаковки послуг:- матеріальні (приміщення, люди, друкована продукція);- процесуальні (поведінка людей, робота технічних засобів);- психологічні (створення і сприйняття обстановки, зовнішнього

вигляду, формування враження).За останні роки сфера послуг зростає дуже швидкими темпами. Крім

того стрімко зростає обсяг ділових послуг. У зв’язку з цим, бізнес стає більшускладненим, спеціалізованим і конкурентним. Тому останнім часом великуувагу приділяють психологічній упаковці в діловому сервісі.

Упаковка в діловому сервісі має психологічні складові, що зумовило їїназву, а пріоритет віддається нефізичних елементам, які мають абстрактневираження.

Такий оборот дозволяє виділити в маркетингу ділових (і споживчих)послуг нову, причому суперечливу особливість. Упаковка в сферіобслуговування має не конкретну, а абстрактну форму, яка в той же часзалежить від її суб’єктивного уявлення конкретним виробником послуг ісуб’єктивного сприйняття конкретним клієнтом.

Якщо проаналізувати структуру психологічної упаковки з іншої точкизору, то виявиться, що всі її компоненти є виразом різних маркетинговихнапрямків (маркетинг взаємодії, внутрішній маркетинг, ...), маркетинговогоінструментарію (переговорного процесу, реклами, паблік рілейшнз, ...),маркетингових стратегій (диференційованого маркетингу, концентрованогомаркетингу, ...), а також підходів і систем управління в менеджменті.

Така складна природа упаковки обумовлює не менш системний підхіддо неї, ніж у сфері управління асортиментом і формування структури моделейпропозиції. Психологічна упаковка являє собою постійний і один ізнайважливіших елементів будь-якої моделі пропозиції в діловому сервісі.

При розробці та реалізації товарної політики важливо проявлятиініціативу не тільки у відношенні послуг, але і в питаннях створеннявідповідної оболонки – психологічної упаковки.

Науковий керівник: к.е.н., ст. викладач Нагорний Є.І.

17

ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТОВАРНИХ БІРЖТА ТЕНДЕНЦІЇ ЇХНЬОГО РОЗВИТКУ

Студентка гр. МК-01 Ахрамеєва М.В., асистент Голишева Є.О.

Ефективна діяльність сучасного ринку прямо залежить від середовища,у якому воно знаходиться. Одним з основних факторів, що забезпечує розвитокринкових відносин, є розвиток товарних бірж. Вони виконують цілий ряджиттєво важливих функцій для ринків основних видів товарів. Однак, насьогодні спостерігається значний спад біржової активності, що може негативновплинути на стан економіки. Розвиток сучасної економіки неможливий безфункціонування продуктивного механізму збуту продукції, тому важливістьтоварних бірж в сучасній економіці зростає. До того ж, їхні функції та завданнязмінюються з часом. З цього випливає необхідність дослідження особливостейі тенденцій розвитку таких елементів економіки, як товарні біржі.

Сучасні біржі і принципи біржової торгівлі товарами маютьбагатовікову історію становлення і розвитку. Аналіз наукових джерел давзмогу визначити її основні етапи (рис. 1).

Організаціябірж в Італіїта Голландії

Створеннятоварних бірж

у США

Створенняф’ючерсної

торгівлі у США

Перетворення біржреального товаруу біржі нового типу

Активний розви-ток ф’ючерсної

торгівлі

сер. XVI-п. XVII ст.

серединаXVIІІ ст.

початокXІХ ст.

середина-кінець XІХ ст.

початок. XХ ст.-наш час

Рис. 1 – Етапи розвитку біржової торгівлі

Поява товарних бірж відноситься до XVI ст. Вважається, що першатоварна біржа була створена в 1531 р. в Антверпені. У ній брали участьторговці з різних країн Європи. За образом Антверпенської біржі булистворені Ліонська (1545 р.), Лондонська Королівська (1556 р.) та інші біржі.

Промислова революція викликала значне зростання попиту насировину і продукти, призвела до збільшення обсягу і номенклатури торгівлі,посилила вимоги до якості товару і регулярності постачань.

Важливим етапом розвитку біржової діяльності стало виникненняф’ючерсної торгівлі і, як результат, поява нових видів бірж – ф’ючерсних. Уцей час збільшилося значення бірж як центру ціноутворення та страхуванняризиків та зменшилося їхнє значення як центрів торгівлі реальним товаром.

На початку ХХ століття ф’ючерсна торгівля стала розростатисяшвидкими темпами. [2].

Проаналізуємо становлення товарних бірж в Україні. Одними зперших на території України, виникають біржі в Кременчуці (1834 р.) та вОдесі (1848). Свій активний розвиток товарні біржі в Україні отримують

18

завдяки появі і розвитку залізниць, комерційних банків, торговельнихвідносин з країнами світу.

На думку авторів, процес розвитку біржової торгівлі в Україніпроходив не рівномірно, а скоріш стрибками. Це пов’язано з особливостямирозвитку комерційних відносин, історичними подіями на території країни.Так, наприклад, значна активізація біржової діяльності спостерігається усередині ХІХ ст., у період НЕПу, на початку 90-х рр. ХХ ст.

Сьогодні в Україні функціонують 39 акредитованих товарних бірж увсіх областях країни. Українським біржам притаманні такі особливості, як:

- значна концентрація біржової торгівлі в окремих регіонах;- низький ступінь спеціалізації напрямків;- відносно невеликий статутний капітал бірж.Щодо тенденцій подальшого розвитку біржової торгівлі, то очікується

зміна структури товарів на біржах у бік збільшення продукції енергетики,дорогоцінних та кольорових металів та продовольчих товарів.

Сьогодні існує тенденція переходу біржової торгівлі від економічнорозвинутих країн (Японія, Великобританія, США) до нових регіонів, щошвидко розвиваються (Китай, Бразилія, Росія, Південна Корея, Сінгапур,Філіппіни, Малайзія та ін.).

Впровадження нових технічних засобів, нових можливостей мережіInternet дозволяє автоматизувати процес біржової торгівлі, зменшитикількість посередників, спростити та поліпшити якість процесівобслуговування на товарних біржах.

Через обмежену прозорість позабіржового ринку, з’являться тенденціяпоєднання деяких його інструментів з інструментами біржової торгівлі, щознижує ризик здійснення торгових операцій.

1. Закон України «Про товарну біржу» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1956-12.

2. Беренштейн Б.Л. Перспективи розвитку українського біржового аграрного ринку /Беренштейн Б.Л. // Економіка АПК. – 2010. – №1. – С. 50-56.

3. Дудяк Р. Організація функціонування та розвиток товарних бірж України в умовахекономічної кризи / Р. Дудяк, Ф. Миколяш, Н. Ситник // Вісник Львівського національногоаграрного університету. Економіка АПК – 2011. – №18 (1). – С. 157-164.

4. Васильев Г.А. Товарные биржи / Г.А. Васильев, Н.Г. Каменева. – М. : Высшаяшкола, 1991.

5. Нужна О. Товарні біржі як важлива складова інфраструктури агропромисловогоринку / О. Нужна // Бухгалтерський облік і аудит. – 2007. – № 9. – C. 33-36.

6. Столяров И.А. Товарная биржа – важнейший элемент саморегулирования рынка /И.А. Столяров // Рынок. – 2008 – №12.

7. Маневич В. Функции товарной биржи и основные направления биржевой политикив условиях перехода к рынку / В. Маневич // Вопросы экономики. – 2007 – №10. – С. 8.

8. Шебанін В.С. Сучасний стан і напрями активізації та удосконалення біржовоїдіяльності на аграрному ринку / В.С. Шебанін // Економіка АПК. – 2009. – №7. – С. 103-107.

9. Шебаніна О. Біржовий ринок: ретроспектива розвитку, основні проблеми і напрямиїх розв’язання / О. Шебаніна // Економіка АПК. – 2007. – № 3. – С. 104-109.

19

ОПТИМІЗАЦІЯ ВИКОРИСТАННЯ ТОРГОВОЇ ПЛОЩІПІДПРИЄМСТВ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ

К.е.н., доц. Біловодська О.А., студентка гр. МК-91 Кириченко Т.В.

При пануючій жорсткій конкуренції на ринку, що сьогодні склаласяміж торговельними підприємствами, з’являється потреба у створенні такихумов для покупців, за яких буде здійснюватись якомога більший обсягпокупок. Важливим чинником їх забезпечення є раціоналізація використанняторговельного приміщення підприємств роздрібної торгівлі (ПРТ).

Раціональна організація простору підприємства роздрібної торгівлі єфундаментом його успішного функціонування в умовах конкуренції тазростаючих вимог населення до якості обслуговування. Оптимізація жторгової площі – запорука збільшення його товарообігу та рівня прибутку.

Визначити ефективність використання торгової площі ПРТ можна задопомогою ряду показників: пропускна спроможність магазину, обсягироздрібного товарообігу в розрахунку на 1 м2 площі магазину, розмірприбутку на 1 м2 площі магазину, коефіцієнт змінності роботи магазину,коефіцієнт неперервності роботи, площа зони розрахункового вузла, розміризаставленої та демонстраційної площі (а також відповідні їм коефіцієнти). Наоснові цих показників можна зробити висновок стосовно організаціїторгового приміщення (раціональне чи нераціональне використання площі)та відповідно запропонувати рекомендації щодо її поліпшення (у разівиникнення такої необхідності).

Підвищення ж ефективності використання торговельних площ можебути забезпечене за рахунок збільшення площі торговельного залу взагальній площі магазину, зокрема за рахунок скорочення іншихфункціональних приміщень магазинів (приміщень для зберігання,адміністративних і підсобних). Збільшення площі торговельного залузабезпечує розширення товарного асортименту, що сприяє формуваннюпривабливості торговельного підприємства та зростанню основнихпоказників його торговельно-оперативної діяльності.

Також для підвищення ефективності використання торгової площімагазину можуть використовуватися правила мерчандайзингу, якібезпосередньо стосуються раціонального облаштування території торговогозалу, а саме:

- правило «зворотній годинник». Дане правило засноване на тому, щовелика частина покупців – це правці, тому по торговому залу вони рухаютьсяпо зовнішньому периметру проти годинникової стрілки. У зв’язку з цимтовари, які розміщені по зовнішньому периметру торгового залу,користуються більшою популярністю.

20

- правило «золотий трикутник» або «3/90» (майже 90% покупцівпроходять одну третину приміщення магазину і збираються вийти). Згідно зданим правилом більш високий обсяг продажів досягається у випадку, колиміж входом, найбільш затребуваним товаром (наприклад, хлібобулочнівироби, молочна продукція, м’ясні вироби) і касовим вузлом утворюєтьсясвоєрідний трикутник. Причому необхідно прагнути, щоб площа цьоготрикутника була максимальною (так як покупець перетне більшу частинуторгового залу, познайомиться зі значною частиною асортименту і,найімовірніше, зробить імпульсні покупки).

На рис. 1 зображено організацію торгового залу ТОВ «АТБ» (№ 322,що знаходиться за адресою м. Суми, вул. Охтирська, 4а) з утворенням такзваного «золотого трикутника». Так, з метою розширення прохідної зони дляспоживачів запропоновано перемістити стелажі з молочною продукцієюдещо праворуч (рис. 1б), так як у даному випадку покупцям зручніше будевиходити через касу № 1 (на відміну від наявної організації торгової площі(рис. 1а), при якій покупцям краще виходити через каси № 3-5), а цеавтоматично збільшує площу «золотого трикутника».

а) існуюча організація простору б) організація простору після оптимізації

Рис. 1 – Торговий зал ТОВ «АТБ»

Отже, оптимізація торгової зони підприємств роздрібної торгівліпередбачає проведення комплексу заходів стосовно вибору найбільшоптимального варіанта облаштування торгового простору, який у перспективізабезпечить збільшення товарообігу магазину та рівня прибутку за рахунокрозширення прохідної траєкторії для покупців.

21

ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

К.е.н., доц. Біловодська О.А., студентка гр. МК-91 Рибалка М.В.

Діяльність будь-якого підприємства орієнтована на максимальнезадоволення потреб, і особливо це стосується підприємств сфери торгівлі, щобезпосередньо контактують у своїй діяльності з кінцевими споживачами.Разом з цим, як і будь-яке інше, торговельне підприємство функціонує зметою забезпечення позитивних змін фінансового стану (для забезпеченняумов подальшої діяльності), які можливі при систематичному моніторингувідповідних показників.

Так, для оцінки ефективності діяльності підприємств роздрібноїторгівлі традиційно застосовують комплекс соціальних, економічних татехніко-технологічних показників [1]. Однак, на нашу думку, данакласифікація не дає змогу чітко розподілити показники відповідно до видуефекту, який вони здійснюють на діяльність підприємства. Тому авторамисистематизовано та розширено комплекс показників ефективності діяльностіпідприємства роздрібної торгівлі. Розширений перелік показниківефективності подано у табл. 1.

Таблиця 1 – Авторський підхід щодо виділення групосновних показників ефективності

діяльності підприємств роздрібної торгівлі

№п/п

Групипоказників

Назва показника

1 2 3

1 Соціальні

- витрати часу на пошук товарів;- витрати часу на огляд і вибір необхіднихтоварів;- витрати часу на консультації;- витрати часу на розрахунок за покупку;- загальні витрати часу на здійснення однієїпокупки

2 Економічні

- обсяг роздрібного товарообігу (за певнийпроміжок часу: місяць, рік);- обсяг роздрібного товарообігу на 1 м2

площі;- розмір прибутку, який припадає на 1 м2

площі

22

Продовження табл. 11 2 3

3 Фінансові- прибуток;- рентабельність;- обсяги та рівень валових доходів;

4Трудові(продуктивностіпраці)

- товарообіг на одного продавця;- час, який витрачає продавець наконсультування покупців;- час, який витрачає касир наналаштування касового апарату(встановлення контрольної стрічки);

5 Інформаційні

- інтегральний показник інформаційногозабезпечення (наявність автоматизованихсистем управління (АСУ) для контролюзвітності про стан підприємства);- коефіцієнти автоматизації та механізації;

6 Техніко-технологічні

- частка торгової площі в загальній площімагазину;- розміри заставленої та демонстраційноїплощі

Отже, перелічені групи показників ефективності діяльностіпідприємства роздрібної торгівлі спрямовані на:

1) соціальні показники – визначення раціональність витрат часу приздійсненні покупок;

2) економічні показники – визначення ефективності господарськоїдіяльності (зокрема, за рахунок раціонального співвідношення обсягівтоварів та торгової площі);

3) фінансові показники – оцінку результатів діяльності підприємствазагалом (загальні доходи та витрати);

4) трудові показники (або показники продуктивності праці) –виявлення можливості економії затрат праці, які виникають внаслідок дій тихчи інших факторів;

5) інформаційні показники – розкриття рівня та адекватностіуправління підприємством;

6) техніко-технологічні показники – характеристику ступеня зв’язкуміж розмірами, структурою та організацією використання торговельної площімагазину.

1. Організація торгівлі: підручник / 2-ге вид., перероб. та доп. / В.В. Апопій,І.П. Міщук, В.М. Ребицький та ін. / за ред. В.В. Апопія. – Київ: Центр навчальноїлітератури, 2005. – 616 с.

23

МАРКЕТИНГОВЫЕ СТРАТЕГИИ РОСТА

Студентка гр. Едп-91 Бородай Е.С.

Перед каждым успешным бизнесом рано или поздно встает вопрос,какую стратегию развития следует применять для дальнейшего роста. Длярассмотрения маркетинговых стратегий роста воспользуемся ихклассификацией, разработанной профессором О. Виханским [1], которыйрассматривает стратегии роста как единственно возможные и называет ихэталонными. Всего автор выделяет три группы эталонных стратегий.

Соответственно первую группу стратегий роста составляют стратегииконцентрированного роста, т.е. связанные с изменением продукта и рынка:

1) стратегия усиления позиции на рынке, при которой предприятиеделает всё, чтобы с конкретным продуктом на данном рынке завоеватьлучшие позиции. При этом допускается осуществление «горизонтальнойинтеграции», при которой предприятие пытается установить контроль надсвоими конкурентами;

2) стратегия развития рынка, которая заключается в поиске новыхрынков для уже производимого продукта;

3) стратегия развития продукта, предполагающая решение задачироста за счёт производства нового продукта и его реализации на ужеосвоенном ею рынке.

Вторую группу стратегий роста составляют стратегии бизнеса,которые предполагают расширение организации при добавлении новыхструктур. Эти стратегии называются стратегиями интегрированного роста:

1) стратегия обратной вертикальной интеграции, направленна на ростпредприятия за счёт приобретения либо усиления контроля над поставщиками,а также за счёт создания дочерних структур, осуществляющих снабжение;

2) стратегия вперед идущей вертикальной интеграции выражается вросте фирмы за счёт приобретения либо усиления влияния на конечныхпотребителей, выгодна когда посреднические услуги очень расширяются иликогда фирма не может найти посредников с качественным уровнем работы.

Стратегии диверсифицированного роста (третья группа) реализуются втом случае, если организация не может дальше развиваться на данном рынкес имеющимся продуктом, в рамках определенной отрасли. Стратегиямиданного типа являются:

- стратегия центрированной диверсификации, базирующаяся напоиске и использовании заключенных в имеющемся бизнесе дополнительныхвозможностей для производства новых продуктов;

- стратегия горизонтальной диверсификации предполагает поисквозможностей роста на существующем рынке за счёт новой продукции,требующей новой технологии, отличной от используемой;

24

- стратегия конгломератной диверсификации состоит в том, чтопредприятие расширяется за счёт производства новых продуктов,технологически не связанных с уже производимыми и реализуемыми нановых рынках.

В литературе [2] довольно часто встречается также понятие стратегииограниченного роста, для которой характерно установление целей отдостигнутого результата, скорректированных с учётом инфляции. Стратегияограниченного роста применяется в зрелых отраслях промышленности состатичной технологией, когда организация в основном удовлетворена своимположением. Организации выбирают эту стратегию потому, что это самыйлегкий, наиболее удобный и наименее рискованный способ действия.

В случае, когда организация нуждается в перегруппировке сил последлительного периода роста или в связи с необходимостью повышенияэффективности, когда наблюдаются спады и кардинальные изменения вэкономике, реализуются стратегии целенаправленного сокращения бизнеса(последнего средства):

1) стратегия ликвидации представляет собой предельный случайстратегии сокращения и осуществляется тогда, когда фирма не может вестидальнейший бизнес;

2) стратегия «сбора урожая», предполагающая отказ от долгосрочноговзгляда на бизнес в пользу максимального получения доходов вкраткосрочной перспективе;

3) стратегия сокращения (отделения) заключается в том, чтоорганизация закрывает или продает одно из своих подразделений илибизнесов для того, чтобы осуществить долгосрочное изменение виденияграниц основного бизнеса;

4) стратегия сокращения расходов (экономии), основной идеейкоторой является поиск возможностей уменьшения издержек и проведениямероприятий по сокращению затрат.

Следует отметить, что выяснение текущей стратегии очень важнопотому, что нельзя принимать решения по поводу будущего, не имея чёткогопредставления о том, в каком состоянии находится организация и какиестратегии она реализует.

1. Виханский О.С. Менеджмент / О.С. Виханский, А.И. Наумов – М. : Экономистъ,2006. – 670 с.

2. Классификация базовых стратегий [Электронный ресурс]. – Режим доступа кматериалу : http://humeur.ru/page/klassifikacija-bazovyh-strategij.

3. Кревенс Д. Стратегический маркетинг / Д. Кревенс – М. : Вильямс, 2003. – 752с.

Научный руководитель: ассистент Сагер Л.Ю.

25

ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ ЯКОСТІ БАЗОВОГОРІВНЯ СЕРВІСУ

Аспірантка Гайдабрус Н.В.

При виборі постачальника, споживачем беруться до уваги йогоможливості в області логістичного сервісу. Асортимент і якість послуг, щопропонує постачальник, має безпосередній вплив на йогоконкурентоспроможність. Висока якість логістичних послуг та сервісу, щонадається споживачеві, дозволяє залучити нових клієнтів та позитивновпливає на збільшення доходів. Однак розширення асортименту послуг та їхякості пов’язане зі збільшенням вкладень та експлуатаційних витрат.Зважаючи на це, існує велика вірогідність того, що економічний ефект можебути негативним. Таким чином, виникає проблема визначення оптимальногота прийнятного рівня якості пропонованого логістичного сервісу. Данупроблему необхідно вирішувати за допомогою поетапної оцінки якостілогістичних послуг.

На основі підходу Д. Бауерсокса [1], виділимо два рівні логістичногосервісу: базовий та додатковий. Базовий рівень сервісу – це той мінімальнийрівень логістичної підтримки, що надається всім споживачам. Послуги здоданою вартістю представляють собою унікальні чи особливі дії, якіздійснюються фірмами поодинці або спільно заради підвищення своєїпродуктивності та ефективності і які в силу цього сприяють зміцненнюдоговірних відносин. На рис. 1. подано показники оцінки базового рівнясервісу.

Доступністьобслуговування Функціональність Надійність

Швидкість поста-чання

Безперервністьпостачання

Імовірністьдефіциту

Норма насиченняпопиту

Повнота охопленнязамовленнями

Базовий рівень логістичного сервісу

Гнучкість постачання

Рівень недоліківсервісу

opt

Рисунок 1 – Показники оцінки базового рівня логістичного сервісу

26

Розглянемо більш детально вище зазначені показники.Доступність обслуговування. Має на увазі наявність запасів в

потрібному для споживачів місці, можливість персоналу допомогти клієнту,швидкість здійснення послуг, доречність часу виконання послуги для клієнта.Підтримка високого ступеня доступності запасів вимагає ретельногопланування, а не просто розподілу запасів по складах на основі прогнозівобсягу продажів. Для цього необхідні інтеграція всіх ресурсів логістики ічітка націленість на конкретні параметри доступності для конкретнихспоживачів. Доступність обслуговування клієнта фірми можна оцінитикомплексом показників:

1. імовірність дефіциту;2. норма насичення попиту;3. повнота охоплення замовленнями.Функціональність логістики характеризується її здатністю

дотримуватися очікуваних термінів і прийнятною мінливістю операцій.Очікуваний функціональний цикл визначається такими оперативнимипоказниками:

1. швидкість постачання;2. безперервність постачання;3. гнучкість постачання;4. рівень недоліків сервісу.Надійність – це виконання послуги точно в строк. У загальному

випадку під надійністю розуміють властивість системи виконувати заданіфункції, зберігаючи свої характеристики в встановлених межах. Надійністьпостачальника послуги – це його здатність дотримуватися встановленихдоговором строків виробництва [2]. Якість логістики повністю залежить від їїнадійності. Пропонується розраховувати даний показник як сукупністьоптимальних вище розглянутих показників оцінки доступності тафункціональності сервісу.

Ключовим фактором якості логістики служить система оцінкирезультатів. Звичайно, для споживачів найважливішим є доступність запасів іфункціональність логістики. Однак високий рівень сервісу досяжний тількиза умови точної і об’єктивної оцінки досягнень і невдач. Така оцінка якостізалежить від наявності поетапної системи комплексної оцінки якостілогістичного сервісу, та базового рівня сервісу як його складової.

1. Бауэрсокс Доналд Дж. Логистика : интегрированная цепь поставок / Доналд Дж.Бауэрсокс, Дейвид Дж. Клосс ; [пер. с англ. Н. Н. Барышниковой, Б. С. Пинскера]. – 2 – е изд. –М. : ЗАО «Олимп – Бизнес», 2008. – 640 с.

2. Есенькин Б.С. Логистика в книжном деле /Б.С. Есенькин, М.Д. Крылова. – М.: Изд-воМГУП. – 2002. – 335 с.

27

МОВЛЕННЄВІ ПОМИЛКИ В РЕКЛАМІ

К.е.н., асистент Грищенко О.Ф., студентка гр. Е-01 Валюх Н.С.

Мовна ситуація в Україні – чи не найболючіше питання длякожного з нас. Сімдесят відсотків рекламних звернень містить мовленнєвіпомилки. Їх можна почути по радіо, прочитати в пресі, громадськомутранспорті, на вуличних стендах, побачити на телебаченні. У поданійроботі спробуємо розглянути та проаналізувати мовленнєві помилки врекламних текстах. Українським рекламістам, особливо тим, хто лишенещодавно розпочав свою роботу в цій галузі, не вистачає ні теоретичних,ні практичних знань, що проявляється на наших екранах та білбордах навсіх етапах створення рекламного продукту – від задуму до реалізації.Зважаючи на незнання української, а подекуди й російської мов, можемозробити цілком справедливий висновок, що суспільство наше також нестраждає на надмірну освіченість, і тому помилки, допущені в черговомурекламному зверненні можуть лишитися непоміченими більшістюнаселення [1; 4].

За спостереженнями професійних мовознавців неточності виникають,коли рекламний текст спочатку створюють російською, а потім перекладаютьукраїнською.

Рекламні оголошення в Україні продовжують називати об’явами. Істраждає не лише форма, а й зміст. Наведемо приклади [2; 3]:

- Якщо вам заважає різка біль, прийміть... (правильно різкий біль.Слово «біль» – чоловічого роду).

- «Густі та кріпкі» – таким був слоган рекламної кампанії шампунівПантін кілька років тому. За місяць «кріпкі» замінили на «міцні». Множиналишилася. Російське слово «волосы» й справді вживається у множині. Аукраїнське «волосся» – в однині.

- «Першокласну туш для повій» (українською мовою правильно«вії»).

- Туристичні агентства пропонують нам відпочити в Турції,Туреччина їх чомусь не задовольняє.

- «Счастлива родина» – саме таким бачать майбутнє в Партіїрегіонів. (Українською – «щастя»).

- Замовте прямо сьогодні (Правильно сказати – вже сьогодні).- Стакан наполовину повний; більша половина (половина – це одна з

двох рівних частин, на які поділене ціле і половина не може бути більшою чименшою).

- Фуршет пропонує зробити удар «по цінам»(Правильний варіант –«цінах»).

28

- Магазин сантехніки пропонує «Самі низькі ціни», а правильно булоб «Найнижчі ціни».

Популярною помилкою, яка фігурує у більшості відео- тааудіороликів, що рекламують засоби від нежитю, є надання слову «нежить»жіночого роду. Можна також згадати про «карманні календарі» замість«кишенькових», «мильний осадок» замість «осаду», «чорну смородину»замість «порічки», «простуду» замість «застуди». А ще українська рекламапостійно «жарить». Це відсутність словника і незнання слова «смажити».«Смачно жаримо», «жарена курка», «олія для жарки» – лише кількаприкладів [4].

Сучасна українська реклама не позбавлена і пунктуаційних помилок.Ось декілька прикладів [2; 3]:

- «Не обіцяю, а гарантую Києву – нову владу» замість «Не обіцяю, агарантую: Києву – нову владу».

- «Майонези що вас варті» – десь поділася кома перед «що».- «Двоє сплачують менше ніж один» – не виділено порівняльний

зворот.Навіть своєрідний рефрен телеканалу «1+1» – «Ти не один» – калька з

російської, а правильно сказати – «Ти не сам». Якось під час сюжету пронаціональну символіку України в рамках випуску новин на телеканалі СТБкореспондентка назвала національний стяг – «прапір» [2].

«Суржик» і неграмотність в Україні заполонили не лише побут, а йділові сфери життя. У боротьбі за рідну мову ми поки що програємо:російською вже не володіємо, української ще не навчилися [4].

За результатами дослідження можна зробити наступні висновки.Відсутність належного редакторського і коректорського опрацюванняпризводить до грубих лексичних, граматичних, орфографічних тапунктуаційних помилок у текстах. Найпоширенішою помилкою євикористання русизмів, «суржикових» слів. І саме поява кваліфікованихредакторів, які спеціалізуються на рекламних текстах, могла б виправити цюситуацію.

1. Гейк П. Вчись аналізувати ринок / П. Гейк, П. Джексон. – Львів: Сейбр-Світло,1995. – 270 с.

2. Журналістські ляпи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://katyona-ks.livejournal.com/11989.html?thread=58325.

3. Мосьондз Ольга. Мовленнєві «шедеври» в телеефірі [Електронний ресурс] /Ольга Мосьондз // Народна армія. – № 33 (4885). – Режим доступу:http://na.mil.gov.ua/number/4885/2226.htm.

4. Савельєва Катерина. Помилки в рекламах / Катерина Савельєва // МатериалыЧетвертой открытой ученической конференции «XXI век – взгляд в будущее» (16-17 мая 2011 г.)[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://n-z-d.com/conferences/89-mistakes.html.

29

РЕКЛАМА У ФІЛЬМАХЯК ІНСТРУМЕНТ ПРОСУВАННЯ ТОВАРІВ

К.е.н., асистент Грищенко О.Ф, студентка гр. М-11 Нєшева А.Д.

На сьогоднішній день багато людей принципово не дивлятьсякінофільми, що транслюються на телебаченні – занадто багато перерв нарекламу і свідомо переходять на кіноперегляд удома або в кінотеатрах.Однак слід зауважити, що повна відмова від телебачення як такого зовсімне гарантує повного позбавлення від реклами. Всупереч усьому мибудемо підпадати під вплив ненав’язливої або навіть погано прихованоїреклами, яку розмістили безпосередньо у фільмі, зробивши частиноюсюжетної лінії. У зв’язку з цим ми вважаємо за доцільне розглянути такийінструмент сучасного маркетингу, як реклама в фільмах чи продактплейсмент.

Продакт плейсмент (англ. product placement, дослівний переклад –розміщення продукції) – прийом неявної (прихованої) реклами, який має наметі або демонстрацію рекламованого продукту чи його логотипу, або згадкапро нього у вигідному світлі [3].

Основними завданнями продакт плейсмент є формування упредставників цільової аудиторії певної моделі поведінки і спонукання їх допридбання відповідних товарів чи послуг.

Розглянемо деякі історичні аспекти розвитку продакт плейсмент, якіспонукали його різке поширення [3; 4]:

- 1929 рік – створено персонаж бравого моряка Папая. Чудодійнавластивість шпинату що збільшувала силу головного героя, справиланезабутнє враження на споживачів. У результаті компанія-виробникSpinach Can збільшила продажі консервованого шпинату на 30% по всійтериторії США;

- 1962 рік – продюсер серіалу про агента 007 Альберт Брокколі, піднявпродакт плейсмент на якісно новий рівень розпочавши рекламувати горілку іавтомобілі у фільмі «Dr. N».

- 1982 рік – Стівен Спілберг у фільмі «Інопланетянин» представивсвіту солодощі Reese`s Pieces від компанії Hershey`s. Продажі виробниказлетіли на 65%, а самі солодощі стали незмінним атрибутом «меню мрії»американських дітей. Сам фільм і донині є символом початку третього етапурозвитку продакт плейсмент – етапу, коли він був визнаний всіма сторонамикінопроцесу: рекламодавцями, продюсерами, фахівцями з маркетингу іпресою.

Такий приголомшливий успіх рекламованих у фільмах товарівспонукав багато кінокомпаній до створення спеціальних відділів продакт

30

плейсмент, а виробників брендів – на організацію аналогічних відділіввсередині компаній.

На сьогоднішній день розрізняють такі основні види продактплейсмент [1; 2]:

1. Візуальний продакт плейсмент (visual product placement) – продукт,послугу або логотип глядачі можуть просто побачити.

2. Вербальний (spoken product placement), який включає в себе:- усний (або вербальний) – фраза (діалог), яка рекламує продукт,

послугу або компанію, – коли актор чи «голос за кадром» згадують пропродукт, послугу або компанії.

- невербальний – звук, який є невід’ємною властивістю того чи іншогопродукту. Застосовується досить рідко.

3. Взаємодія актора з продуктом (usage product placement) – ценайбільш популярний різновид продакт плейсменту, оскільки не завждилегко створити образ тільки за допомогою зображення або звукоряду.

Незважаючи на значну популярність і феноменальні темпи розвиткупродакт плейсмент має певні незаперечні переваги і недоліки. В першу чергувизначимо переваги:

-відсутність виробничих витрат;-великий і тривалий охоплення цільової аудиторії;-уважна і доброзичлива аудиторія;- зіставлення продукту з фільмом;-конкуруючий продукт не з’явитися поруч c розміщеним продуктом;-рroduct placement не перериває хід фільму і не дратує (на відміну від

телереклами).До основних недоліків продакт плейсмент можна віднести наступні:- непередбачуваність реакції аудиторії;- проект по розміщенню товару розтягнутий у часі;- успіх реклами залежить від рейтингу фільму, який не завжди

досягає прогнозованою величини.

1. Громцева Ю. Product placement в кинематографе как инструмент маркетинговогоPR / Ю. Громцева [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://sbiblio.com/biblio/archive/gromceva_produkt.

2. Продакт Плейсмент [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.insidebusiness.ru/biznes/marketing/prodakt-plejjsment.html.

3. Продакт-плейсмент [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Продакт-плейсмент.

4. Соромотина Е.В. Product Placement зарубежном кинематографе /Е.В. Соромотина [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://psujourn.narod.ru/vestnik/vyp_2/sorom_meth.htm.

31

ОЦІНКА ЗАГРОЗ ВИКОРИСТАННЯ МАРКЕТИНГОВИХІНСТРУМЕНТІВ В ПЕРІОД РИНКОВОЇ КРИЗИ

К.е.н. ст. викладач Карпіщенко О.О.,студентка гр. МК-91 Титаренко Ю.В.

Для покращення умов функціонування, зростання прибутковості таконкурентоспроможності в умовах загострення кризових явищ нарегіональному, національному та світовому ринках, підприємства повинніоцінувати чинники невизначеності та різного роду ризики. Томуудосконалення антикризових маркетингових інструментів на підприємствізалишається відкритим питанням сучасної економіки.

Теоретико-прикладні аспекти досліджень антикризового управління врізних сферах підприємницької діяльності висвітлюються працях зарубіжнихі вітчизняних вчених економічних наук, зокрема Мескон М., Альберт М.,Хедоурі Ф., Верещагіна Л.М., Бабушкіна Е.А., Бірюкова А.В., Коротков Е.М.,Василенко В.О., Лігоненко Л.О. та інші, але однозначної пропозиції щодовирішення проблеми ще немає.

Однак, незважаючи, на це, нерозв’язаним й досі є питання доцільностіта ефективності використання маркетингових антикризових заходів.

Тому метою роботи є оцінка та аналіз узагальненої інформації прозаходи антикризового управління та розробка рекомендацій щодозастосування маркетингових інструментів у реалізації антикризових програм.

Антикризове управління – це процес попередження кризових явищ,який сприяє мінімізації їх негативних наслідків та враховує цілі розвиткупідприємства. Розробка антикризових маркетингових стратегій це складна йбагатогранна робота, яка залежить від ситуації. Існує багато підходів довизначення маркетингової стратегії під час кризи. На думку Ф. Котлера, самегнучка маркетингова політика допомагає підприємству подолати кризу.Серед найважливіших маркетингових заходів він називає:

- оптимізацію кількості ринкових сегментів, на яких працюєпідприємство;

- структури споживачів, асортименту, цінової та збутової політики,каналів розподілу та просування продукції.

Фахівець у сфері маркетингу, реклами та брендингу професорАакер Д. виділяє три пріоритети маркетингу в період кризи:

- пошук можливостей для поліпшення своїх позицій;- поліпшення маркетингових програм;- захист бренду.Кожному окремому виду діяльності властиві специфічні особливості

маркетингової діяльності. Неможливо розробити одну антикризову програму

32

для всіх підприємств світу. Вона має враховувати особливості та обставинидіяльності кожного підприємства. Саме ефективний маркетинг може датинизку конкурентних переваг і відповідь на питання, яким чином в умовахобмеженого бюджету побудувати маркетингову діяльність підприємства,щоб під час кризи не тільки вижити, але й поліпшити свою ринкову позицію.

Яким же чином використовувати нові можливості та одночасноскоротити витрати? Існує кілька варіантів тактики.

Збереження відділу маркетингу та скорочення бюджету напросування. Головним плюсом є збереження спеціалістів з маркетингу, амінусом – позбавлення їх можливості працювати продуктивно. Цей варіантможе підійти для компаній b2b, де і до кризи бюджети маркетингу булиневеликими.

Збереження бюджету на просування, розформування відділумаркетингу та передача його функцій відділу збуту. Головним плюсом єзбереження можливостей просування, а мінусом – організаційні негаразди,пов’язані з перерозподілом повноважень та відповідальності.

Збереження бюджету на просування, розформування відділумаркетингу та передача маркетингових функцій на аутсорсинг. Головнимплюсом є оптимізація постійних витрат на маркетинг: у період підвищеноїактивності витрачаються кошти, а під час затишшя витрати зменшуютьсямайже до нуля. Мінусом є питання конфіденційності та транзакційних витратна взаємодію з агентом.

В період кризових ситуацій не треба піддаватися спокусі урізативитрати на маркетинг і рекламу. Як показує практика , більшість бізнесменівпочинають зменшувати витрати на рекламу, конкуренція падає – і тоді, ті щопродовжують рекламувати себе – стають монополістами на ринку.Правильніше за все, буде урізання грошей на неефективну рекламу. Вкризовий період не можна припиняти залучати нових покупців, але і не требазабувати про постійних клієнтів. Таким чином зосередити свою увагу навпровадження відомих інструментів для підтримки системи клієнтськоїлояльності.

Таким чином, узагальнення інформації про заходи антикризовогоуправління та розробка рекомендацій щодо застосування маркетинговихінструментів у реалізації антикризових програм дозволяє стверджувати, щодля підвищення ефективності маркетингового менеджменту необхіднопостійно проводити дослідження ринку послуг, визначати ситуацію на ринку,виділяти прибуткові сторони. Використання антикризових маркетинговихінструментів в період кризи дає можливість підвищити ефективність роботипідприємства, та підняти його конкурентоспроможність.

33

ІНСТРУМЕНТИ ТАЄМНОГО МАРКЕТИНГУ

Студентка гр. МК-91 Коваленко Я.А.

Як змусити придбати товар? У кожної людини є власні внутрішнісили, що спонукають їх до купівлі будь-якого товару (чи потрібного,чи ні).Задовольнити потреби та запити – це вже минуле століття.

Емоції, настрій, почуття – це не лише індикатори самопочуття людини,це інструменти, що в руках фахівців перетворюються на зброю і справжніпрофесіонали цим користуються.

Для відкритого ринку усі люди рівні. Їх нерівність визначається тількиступенем їх багатства. Маркетинг як теорія та практика спілкуваннявиробника зі споживачем, цілком слідує з цьому ж принципу рівності.

До інструментів таємного маркетингу можна віднести такі фактори, якікерують поведінкою споживача під час купівлі товарну: страх; кохання;заздрість; марнославство; жадібність.

Страх досить поширене явище, схема масового залякування якогоспирається великою мірою на вплив ЗМІ та чуток. В основному, це спе-ціалізовані сюжети, підкріплені статистикою та експертними коментарями.

Українці за своєю природою є дуже схильними до панічних настроїв,їм достатньо лише однієї неточної вказівки про можливий дефіцит будь-якого товару, щоб викликати масові занепокоєння. Так прикладом є «цукровапаніка» (начебто нестача), «свинячий грип» (масово скуповувалися ліки зазавищеними цінами), «гречана криза» (непередбачувана нестача вітчизняноїкрупи та небажана закупівля низькоякісної взамін). Так ажіотаж мотивувавпродавців «притримати» товар для збереження надвисокого попиту і такихсамих високих цін, а механізм розкручував вже сам себе.

Кохання дуже цікава річ. Воно змушує людей підтримувати кандидата,навіть, якщо він змінив власні погляди або не погоджується; або спонукаєпротестувати, коли змінюють формули виробництва Coco-Cola.

Заздрість в економічній літературі має таке тлумачення, як «ефектнаслідування», що можна пояснити такою ситуацією як «у мого сусіда є, аотже повинно бути й в мене». Якщо маркетинг здатен викликати заздрість, товін зможе продати більше товарів за рахунок експлуатації даного почуття.

Ринок високоякісних, а отже й дорогих товарів, провокує людей домарнославства. Так елітні бренди здатні апелювати до справжньоголюдського марнославства. Споживачі готові купувати підробки лише зарадитого, щоб стати частиною «клуба володарів».

Прийоми жадності давно відомі та в основному незмінні: купуйте дватовари по ціні одного, накопичуйте бали та отримуйте знижку, розпродажтощо. Звичайно сучасний споживач розуміє, що вигода досить умовна, протеподібні акції не зникають, і продовжують стимулювати продажі товарів.

34

Маркетинг не можна засуджувати за оперування людськими пороками.Слід пам’ятати, що закони, котрі діють в ринковій економіці та сферімаркетингу, не допустимі до інших сфер життя людини.

1.Страх, надежда и любовь: три рычага маркетинга (за даними статті блогумаркетингових гуру «Как продать») [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://howtosell.ru/2008/05/14/strax-nadezhda-i-lyubov-tri-rychaga-marketinga.

2.Маркетинг: по ту сторону добра и зла (за даними статті В. Квачева) [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://hungryshark.ru/articles/2200-jenseits.

Науковий керівник: к.е.н., доц. Карпіщенко М.Ю.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ КЕРІВНИКА ОРГАНІЗАЦІЇ

Аспірантка Колодка А.В.

Імідж керівника є одним з елементів іміджу організації. Позитивнийімідж може стати конкурентною перевагою при створенні образу організації.

Імідж керівника – це цілісний несуперечливий образ керівника всвідомості оточуючих та підлеглих, який відповідає цілям, нормам, цінностям,прийнятим в організації і очікуванням, що пред’являються до керівника [1].Імідж має характер стереотипу та повинен відповідати визначенимхарактеристикам організаційної культури та виконувати наступні функції:

1) приведення дій керівника у відповідність з очікуваннями підлеглих;2) мотивуюча функція – прагнення бути схожим на лідера може стати

стимулом для розвитку підлеглих;3) нормативна функція – керівник задає норми взаємодії в організації.Імідж має і зовнішні по відношенню до організації функції, такі як

представлення та позиціонування організації у зовнішньому середовищі.Формування іміджу керівника може проходити двома шляхами:

стихійно (спонтанно) або цілеспрямовано. У першому випадку це звичайнийпроцес, який проходить без зовнішнього тиску, одним з результатів якого єстановлення людини як індивідуальності. Другий шлях припускає активнеформування, яке пов’язане зі штучним створенням іміджу та проведеннямспеціальних заходів, процедур індивідуальної та організаційної роботи. Вінвикористовується у наступних випадках:

- керівник є «чужим» по відношенню до організації (у разіантикризового управління);

- керівник не має великого досвіду управління;- в системі управління персоналом є конфліктні точки;- розмір організації настільки великий, що співробітники не можуть

скласти адекватне уявлення про діяльність керівника і його особистості (і цепризводить до зниження трудової мотивації);

35

- існують зовнішні причини для створення іміджу керівника як такогособі аналогу «торгової марки» підприємства.

Існує декілька підходів до класифікації іміджу керівника:типологічний підхід; функціональний підхід [5]; і комунікативний підхід [3].

Відповідно до цього нами було складена структура іміджу керівника:- зовнішність:- зовнішній вид (зачіска, одяг, аксесуари тощо);- кінестетичний імідж (ходьба, положення тіла, жести);

- стиль поведінки:- спрямованість особистості і позиції по відношенню до оточуючих

(мотиви, здібності, установки, ціннісні орієнтації) [2].-мовні особливості (вербальна та невербальна поведінка);-предметний імідж (обстановка в кабінеті, автомобіль);- спосіб самовіддачі (важливість для керівника його работа та люди,

які його оточую, ентузіазм та «зараження» цим ентузіазмом).- стиль керівництва (демократичний, авторитарний або ліберальний) [4].Можна додати також інші компоненти іміджу керівника:- соціально-демографічні характеристики – стать, вік, рівень освіти,

життєвий цикл сім’ї тощо;- вчинки – форма поведінки людини у визначеній ситуації, саме вони

слугують основою для виділення рис особистості.Зарубіжні іміджмейкери вважають, що значний вплив на формування

іміджу керівника також впливають параметри не основної діяльності, а самеетапи професійної кар’єри, активність особистості поза роботою (хобі,спорт), інтереси тощо. Тому що значний вплив мають не абстрактні поняття,а переконливі життєві факти.

Усі види іміджу так чи інакше взаємопов'язані між собою, тому їх слідвраховувати. Знання цих видів іміджу дозволяє керівнику адекватно реагуватина різні ситуації, які виникають у процесі управління підприємством.

Отже, позитивний імідж керівника організації має значний вплив наформування як внутрішнього, так і зовнішнього іміджу організації та можестати однією з конкурентних переваг.

1. Колоскова М. Внутренний имидж руководителя компании // Персонал Микс – 2001. –№ 6. – с. 23-27.

2. Шаров А.С. Формирование ценностных ориентаций и поведение личности: Учебноепособие по курсу «Психология развития человека» для студентов пед. Институтов. – Омск: Изд-во ОмГПУ 1993 – 91 с.

3. Панасюк. А.Ю. Я – Ваш имиджмейкер и готов помочь сформировать Вашпрофессиональный имидж. – 2-е изд. испр. – М.: Дело, 2004. – 240 с.

4. Урбанович А.А. Психология управления: Учебное пособие. – Мн.: Харвест, 2003. –640 с. – (Библиотека практического психолога).

5. Ф. Джефкинс, Д. Ядин. Паблик Рилейшинз: Учебное пособие для вузов. Перевод санглийского под. ред. Б.Л. Еремина. – М. : Юнити-Дана, 2003. – 285 с.

36

КЛЮЧІ ДО СЕРЦЯ КЛІЄНТА.МЕТОДИКА УПРАВЛІННЯ ЛОЯЛЬНІСТЮ СПОЖИВАЧІВ

Студентка гр. МК-01 Конопленко Т.О.

Компанії не купують і не продають,не виробляють і не випускають.Компанії не укладають договоріві не оплачують рахунки.Все це роблять люди.

Тадао Ямагучі

Практика показує, що зазвичай через деякий час після покупки людинане може згадати, що в магазині, де він випадково щось купив, в той час буврозпродаж. Але якщо йому сподобалося, наприклад, як з ним спілкувалися вцьому магазині, як виглядав торговий зал і т.д., це він запам’ятає.

Причому він не згадає, що саме йому сподобалося, а просто скаже:«Так, це хороший магазин». А це саме те, чого домагаються всі маркетологи:щоб споживачі любили бренди їх компаній не за щось, а беззастережно.Справжня лояльність до бренду не полегшує вибір клієнта, а скасовує його.Тобто клієнт не порівнює товари А і Б, а говорить: «Звичайно, я куплю товарА. Що там думати?».

Тому, для ефективної роботи, маркетолог повинен знати специфікуповедінки своїх клієнтів, а саме те, що будь який клієнт знаходиться водному з шести станів у відношенні фірми, марки або товару:

Випадковий (змушений) покупець – купує, «просто тому що попалосяпід руку».

Просто покупець – купує тому, що знає, де це знаходиться (поряд зчимось, як правило, більш важливим).

Постійний, (мотивований) покупець – купує, «тому що вигідно».Лояльний покупець – купує тому, що йому подобається купувати.Прихильник – купує тому, що товар або марка гідні його самого. Чи він

хоче виглядати так, як виглядають ті, кого гідна ця марка.Фанатик – купує тому, що бренд є сенсом життя і метою його

існування.Знаючи своїх клієнтів, маркетолог повинен підібрати

найефективніший «ключ до серця свого клієнта». Методика «Модель трьохключів» використовує три ключі комунікації з клієнтом і шість його станів.Ключі комунікації – це всі можливі види комунікації компанії з клієнтом:

1. K-Motivation. Він включає в себе все, що засновано на «якщо-то».Якщо клієнт купить за місяць на 10 000 грн., він отримає 5% знижки на

37

наступний місяць: «Якщо ви придбаєте дві банки цього чогось, то отримаєтеще одну абсолютно безкоштовно», «Ось вам картка VIP-гостя за те, що виприходьте до нас десятий раз за два місяці» і т.д.

2. K-Loyal. Компанія робить це для клієнта не «за щось», а «простотак». «Добрий день, з восьмим березня! Ці квіти вам – від нашої компанії!»,«Заходьте, що бажаєте – чай, кава, мінералку?» тощо.

3. K-Identity. Компанія створює образ, якому відповідає споживачтовару (послуги). «Кращі друзі дівчат це діаманти», «Для успішного життя»(слоган джинсів DIESEL), «Свобода бути собою» (слоган одягу SAVAGE).

Ось ми і підійшли до моменту, коли вже можна пояснити, як реальний,живий бізнес може використовувати «Модель Трьох Ключів» (рисунок 1).

Все возможные виды коммуникаций с клиентами

K-LoyalK-Motivation K-Identily

Не работает

Негатив

Хорошо

Хорошо

То чтонадо

То чтонадо

То чтонадо

Можетбыть

Можетбыть

Можетбыть

Все

воз

мож

ные

сост

ояни

я кл

иент

ов

Фанат

Приверже-нец

Лояльныйпокупатель

Постоянныйпокупатель

Простопокупатель

Случайныйпокупатель

Эффективность Комму-никаций с клиентами.

Модель Трёх КлючейТМ

Рис. 1 – Ефективність комунікацій з клієнтами

Виникає питання: що вибрати, який ключ краще? Природно, якщо бякийсь з цих ключів був краще інших, він був би один-єдиний. Різні ключіпідходять для різних ситуацій і станів, у яких перебуває клієнт. Тому, далісправа за маркетологом.


38

ПРОБЛЕМИ МОТИВАЦІЇ ТВОРЧОЇ ПРАЦІ РОБІТНИКІВ

Студент гр. МК-01 Короткіх С.Г.

В умовах функціонування сучасних підприємств та установ, життєвоважливим фактором є наявність працівників з високим творчим потенціалом.Творчі працівники – це основа розвитку економіки країни та її власногоінноваційного потенціалу. Тобто, основним завданням керівниківпідприємств є розвиток творчих здібностей працівників, створення належнихумов для творчої діяльності, використання різноманітних методів мотиваціїтворчої праці робітників.

Працівники з творчим потенціалом повинні чітко розуміти суть самоговиробничого завдання. Слід зауважити, що творчих особистостей дуже важкоконтролювати, оскільки вони повністю відповідають за виконану роботу.Успішна діяльність будь-яких корпорацій залежить від творчого потенціалуробітників та процесу їх мотивування.

Перш за все, творчі особистості мають на меті задовольнити своїпотреби у самоактуалізації, тобто особистого визнання успішності з бокуінших робітників.

Основною проблемою мотивації творчої праці є відсутністьефективного мотиваційного механізму та стимулів, які забезпечуютьзадоволення потреб творчих особистостей. Наступною проблемою мотиваціїтворчої праці є відсутність належного матеріального заохочення. Найчастіше,керівники підприємств в Україні охочіше інвестують в основні засоби, а не втворчий потенціал працівників.

Також працівникам не дають можливості сформулювати саме завданнята його сутність, проаналізувати фактори, що заважають його виконанню.Після цього слід оговорити «творчу незалежність» працівника і ступінь йоговідповідальності. Збільшення відповідальності передбачається при високійтворчій незалежності.

Вагомою проблемою мотивації творчої праці є відсутністьпсихологічної підтримки працівників та незнання їх особливостей поведінки.Будь-яка необережна критика чи незначний сумнів можуть спричинити засобою негативні результати у виконаній роботі працівника.

Заходами щодо подолання проблем мотивації творчої праці є:матеріальне заохочення працівників до творчої праці; довіра та підтримкатворчих здібностей; використання мотивування певною перспективою, якепередбачає передачу певних повноважень працівнику; підтримка принциповонових, інноваційних проектів робітників; проведення творчих тренінгів.


39

ПРОБЛЕМИ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМТА ТЕХНОЛОГІЙ МАРКЕТИНГУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

Студентка гр. МК-21 Литовська А.Є.

У наш час інформація є визначальним фактором функціонуванняпідприємства. Без інформаційних систем та технологій інформація не будедосягати цільової аудиторії, що, у свою чергу, призводить до низькоїпоінформованості працівників і не дає можливості підприємствуфункціонувати на повну силу. Наявність маркетингової інформаційноїсистеми є одним із важливих аспектів для прийняття рішень тафункціонування підприємства взагалі. Насамперед проблемою розвиткуінформаційних систем являється український ринок, який дає досить низькіможливості для впровадження новітніх систем, які б давали змогупідприємствам набувати вищого рівня та бути технічно забезпеченими.

Головним аспектом маркетингової інформації системи є база даних,яка повинна містити в собі всю інформацію про макросередовище. Структурабази даних підприємства повинна бути зручною для раціональногозберігання та періодичного оновлення інформації.

На сьогодні інформаційні технології дозволяють практично миттєвопідключатися до будь-яких електронних масивів, одержувати всю необхіднуінформацію і використовувати її для аналізу, прогнозування, прийняттяуправлінських рішень у сфері бізнесу, комерції, маркетингу.

Інформаційна безпека підприємства є чи не найголовнішою складовоюмаркетингової політики підприємства. Розвиток таких ключових напрямківмаркетингу, як піар повинно бути для кожного підприємства індивідуальною.

Забезпечення споживача правдивою і доступною інформацієюстосовно асортименту продукції та складу робітників дає гарні змоги вийтина тісний зв’язок зі споживачами.

Стосовний контроль за інформацію на підприємстві чи в організаціїповинні здійснювати спеціально навчені працівники, які зможуть чітковиділити основні аспекти певних програм та підібрати саме те, що будемаксимально зрозуміло і доступно робітникам. Також гарна технічна таінформаційна забезпеченість дає змогу приймати швидко та правильнорішення, що є дуже важливим для підприємства.

Взагалі, інформаційні системи та технології мають один доситьвеликий плюс: поєднання усіх видів діяльності на підприємстві, відзабезпеченості ресурсами до того чи іншого прийнятого рішення. Це даєгарну змогу працівникам бути обізнаними у кожній деталі життяпідприємства.

Науковий керівник: к.е.н., асистент Грищенко О.Ф.

40

МАРКЕТИНГОВИЙ ПЛАН ДЛЯ МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА, ЩОПЛАНУЄ ВИХІД НА НОВИЙ РИНОК ЗБУТУ

К.е.н., доц. Міцура О.О., студентка гр. МК-91 Гайтина Н.М.

Сучасний світ характеризується постійною зміною ситуацій:економічних, політичних, соціальних, екологічних, ринкових та інших. Томукожна компанія, яка планує залишатися на ринку чи розширювати своючастку, повинна періодично розробляти свій маркетинговий план. Він є дужеважливим для розвитку компанії, тому потребує постійної модернізації,удосконалення та відслідковування поточної ситуації на ринку.

Взагалі, маркетинговий план – це документ, у якому сформульованіосновні цілі маркетингу та шляхи їх досягнення. План містить системузаходів, необхідних для досягнення поставлених цілей, їхній зміст,забезпечення ресурсами, а також обсяги, методи, послідовність і строкивиконання робіт різного характеру.

Добре розроблений план маркетингу:- систематизує і доводить до відома всіх співробітників підприємства

ті ідеї, що до його складання існували винятково у свідомості керівника;- дає змогу чітко встановити цілі та проконтролювати їх досягнення;- є документом, що організовує роботу всього підприємства;- дає змогу уникнути зайвих дій, що не приводять до намічених цілей;- дає змогу чітко розподіляти час та інші ресурси;- мобілізує співробітників підприємства чи організації.Розглянемо елементи маркетингового плану на прикладі малого

підприємства, що діє на регіональному рівні (на рівні окремого району) іпланує свій вихід на новий ринок збуту. Проаналізуємо можливі заходи щодовиходу підприємства на новий ринок збуту.

План виходу підприємства на новий ринок передбачає вирішеннянаступних завдань:

- аналіз ринку;- аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища (SWOT-аналіз);- аналіз конкурентоспроможності підприємства на даному ринку;- виявлення наявних резервів підприємства для виходу на новий ринок;- визначення точок і форм торгівлі;- вирішення питань оптимізації доставки товару в торгові точки;- визначення специфіки маркетингової стратегії просування на ринку;- розроблення рекомендації з підвищення ефективності стратегії

виходу товару на новий ринок і складання програм їх реалізації;- розрахунок економічної ефективності впроваджених заходів.

41

Для більш наглядного аналізу в якості досліджуваного підприємствавізьмемо ТОВ «Х», яке займається закупівлею одноденних курчат-бройлерів,підрощує їх та реалізує населенню Глухівського району (підприємствофункціонує лише на ринку даного району). В перспективі, підприємствопланує розширювати свій ринок збуту. І першим його етапом є вихід наринок Шосткінського району (сусідній район).

Щоб реалізувати даний план, необхідно спочатку провестимаркетингове дослідження і отримати необхідну інформацію щодо:ставлення населення до даного товару, його готовності купувати товар; стануконкурентного середовища; цін на товари конкурентів тощо.

Далі розробимо можливі заходи щодо інформування споживачів протовар та їх зацікавленні в ньому (комунікаційні заходи).

Оскільки новий район подібний до того, на якому вже дієпідприємство, то й комунікаційні заходи можна обирати подібні до тих, якіпідприємство вже використовує.

Головними комунікаційними засобами є:- оголошення у районній газеті «Глухівщина», яка є головною газетою,

що користується популярністю серед населення;- пропаганда – активно використовується у сільській місцевості «сама

по собі» як «сарафанне радіо»;- участь у щорічній районній ярмарці, де товар представляють у 3

видах: живим, забитим (тушка) та смаженим на грилі;- персональний продаж, при якому покупців інформують про

особливості вирощування бройлерів та надають інші необхідні рекомендації.При виході на ринок Шосткинського району планується використати

такі комунікаційні засоби:- оголошення у районній газеті «Шанс»;- зовнішня реклама (на білборді та плакатах в м. Шостка);- пропаганда;- участь у районних святах та ярмарках, з демонстрацією товару;- персональний продаж.Планується створити 2 торгові точки на центральному міському ринку

та одну на в’їзді в місто (приватний сектор Локотки). Товар буде постачатисяна найманому транспорті у «найбільш товарні» дні, а також при оптовихзакупівлях споживачами.

Отже, наведені елементи маркетингового плану щодо виходупідприємства на новий ринок потребують попередніх досліджень ринку.Проте наведені заходи є доцільними і обґрунтованими з точки зоруспецифіки ринку.

42

СТРАТЕГІЯ ВИВЕДЕННЯ НОВОЇ ТОРГОВОЇ МАРКИНА ЛОКАЛЬНИЙ РИНОК

К.е.н., доц. Міцура О.О., студентка гр. МК-91 Шевченко О.Ю.

У сучасних умовах мінливих запитів споживачів, новітніх технологійта гострого конкурентного оточення виживання компанії залежить від тогонаскільки уміло вона розробляє і впроваджує на ринок нові товари чипослуги.

Для того, щоб вийти на новий ринок, необхідно розробити план позахопленню, який не дозволить залишитися забутим ні підприємству нійого торговим маркам. Якість та своєчасність розробки стратегії виведеннянового продукту важливі не лише на міжнародному, а й на внутрішньомуринку. У цьому контексті випливає, що стратегія виходу нового продуктуна локальний ринок є важливим етапом у діяльності підприємства, тому длянього потрібна особлива підготовка.

Товари «новинки» є ключовими для комерційного успіху діяльностіпідприємства. Вони дозволяють споживачу задовольнити нові потреби абопіднімають на інший рівень задоволення вже відомої потреби новимспособом.

Причининевдач

Помилковевизначення

попитуспоживачів

Недостатнізусилля із

просуванняТМ

Невдалий часдля виходу на

ринок

Діїконкурентів

Рис. 1 – Невиробничі причини невдач у впровадженні нової ТМ

43

Вихід товару на новий ринок – це скрупульозний аналіз всіхскладових, у якому немає дрібниць або незначних пунктів. Від правильнорозробленої стратегії залежить рівень витрат, які понесе підприємство.Попри серйозну маркетингову підтримку, рівень невдач при виході новоїпродукції на новий ринок залишається досить високим (основні причининевдач наведені на рис. 1).

Щоб уникнути провалів, пов’язаних з впровадженням на нові ринкинових товарів, слід детально продумати кожний етап реалізації стратегії. Яксвідчить практика, при виході підприємства на новий ринок необхідновирішити ряд питань: провести аналіз конкурентів, їх можливі кроки припояві нових товарів, ємність ринку, визначити точки та форми торгівлі,вирішити питання доставки товару до кінцевого споживача,проаналізувати специфіку маркетингової стратегії просування на ринокнового товару.

Однією із найбільш постійно розвиваючих галузей у світі є індустріякраси. Еволюційний розвиток призвів до змін у сфері нігтьовогомоделювання. На сьогоднішній день гель-лаки впевнено завойовують своїпозиції не тільки на світовому ринку, а й на ринку України.

На ринку м. Суми послуга з покриття гель-лаком є у 95% салонівкраси. Серед лідерів ринку необхідно відзначити такі ТМ: Шелак, Коді, ЛедіВікторі. Більшість товарів, представлених на ринку м. Суми, відносяться донизького та середнього цінового сегменту.

Нещодавно на ринку України з’явилась нова ТМ «Геліш» від компанії«Гармоні», що впевнено займає свої позиції у більшості областей країни.Розробники нового товару позиціонують себе як екологічно чистийлікувальний засіб. Вища, порівняно з більшістю конкурентів, цінапояснюється високою якістю товарів.

Збут продукції відбувається шляхом прямого маркетингу. Формоювстановлення персонального контакту менеджера зі збуту з робітникомсалонів краси є живе спілкування. Це сприяє встановленню довготривалихвзаємовигідних відносин продавця та покупця, швидкому обмінуінформацією. Можливість продемонструвати товар, надаючи перелік йогохарактеристик, дозволяє досить швидко прийняти рішення щодо купівлітовару.

Звичайно популярність нової торгової марки викликає інтерес у тих,хто її ще не спробував, тому важливо сформувати позитивний імідж новоїторгової марки в очах споживачів.

44

ЗНАЧИМІСТЬ НЕФІНАНСОВИХ МЕТОДІВМОТИВУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕРСОНАЛУ

Студентка гр. МК-01 Молибог М.А.

Мотивування діяльності персоналу в сучасних умовах набуває всебільшої значимості, оскільки саме від належного створення умов мотиваціїпрацівників, яка здатна спонукати до ефективної діяльності та до досягненняцілей підприємства, його буде чекати успіх. В сучасному світі, безумовно,для більшості працівників грошова винагорода за працю є основноюмотивацією, але для деяких людей все ж таки є важливішими не фінансовіметоди мотивування праці, що виступають для них як задоволення більшвисоких потреб самовираження та самоствердження.

Не фінансові методи мотивування діяльності персоналу стають длявеликої кількості працівників основним критерієм вибору місця своєї роботи,тому що при виборі для більшості людей не мало важливим фактором є нетільки заробітна плата, а й робочий клімат, стосунки між керівниками іпідлеглими, графік роботи, довіра керівників до своїх підлеглих та багатоінших факторів, що не стосуються оплати праці.

Взагалі, під поняттям не фінансові методи мотивування можнарозуміти усі методи мотивування діяльності персоналу, які передбачають негрошову винагороду за виконувану працю, а винагороду, що стосується нефінансових винагород за добре виконану роботу. До основних не фінансовихметодів мотивування діяльності персоналу можна віднести: організаційно –економічні та морально – психологічні методи. До основних організаційно -економічних методів мотивування діяльності персоналу можна віднести:можливість зростання кар’єри, забезпечення належних умов розвиткувласних можливостей та ідей, які будуть сприяти процвітанню підприємства,наділення персоналу певними важливими повноваженнями, надання чіткогоуявлення про значимість виконуваної ним роботи, забезпечення перспективи.Що ж стосується морально – психологічних методів то до них можнавіднести: похвала за добре виконану роботу, почуття успіху, схваленнярезультату роботи, повага до працівників, хороші та довірливі стосунки міжкерівництвом та підлеглими, найпростіші слова подяки персоналу, визнанняїх досягнень, невеликі подарунки працівникам в честь будь – яких свят чиінших знаменних подій.

Отже, на сьогоднішній день для працівників велику роль відіграють нефінансові методи мотивування, оскільки не для всіх матеріальна винагородастане вирішальним фактором спрямованості їх діяльності і для них існуютьбільш вищі цінності мотивування праці.


45

БРЕНДИНГ ОСОБИСТОСТІ

Студентка гр. МК-21 Павлюк А.І.

Наука (або мистецтво) управління складається з двох мета-завдань:створити систему, яка може працювати і вдихнути в цю систему життя, щобвона запрацювала. У питаннях створення систем не так і багато білих плям,набагато складніше тема «запуску» цієї системи і підтримку її роботи. І тутвеличезну роль грає так званий фактор особистості, який керує цимпроцесом. Так буває, що одна тільки особистість, своїм впливом, змушуєсистему скластися і успішно працювати. Буває і зворотне явище: особистість,одним тільки своїм впливом, руйнує працюючу систему, побудованукимось іншим.

У цій ситуації велику роль грає управління іншими людьми, їхвідношення щодо Вас. Перед нами постає питання: «Як зробити так щоб тобіпідкорялися?». Відповідь – брендинг особистості, тобто створення певногоуявлення про особистість керівника, першої особи, в його підлеглих.Створення такого образу, який сприяє реалізації поставлених цією особоюзавдань.

Бренд – усталений цільний, унікальний і привабливий образ, яким минаділяємо все, що оточує нас. Брендами можуть бути не тільки товари іпослуги, але і регіони, медіа-продукти, технології та багато іншого.І звичайно ж, брендами є люди, стосовно яких у значної кількості іншихлюдей склалося якесь однозначне уявлення. Бренд людини – трішкиобмежений, неповний образ відомої особи, в якому деякі якості і рисиможуть бути гіпертрофовані, а інші опущені за непотрібністю. (Зрозуміло,цей образ практично повністю визначає наше ставлення до тих чи іншихвідомим особистостям до того моменту, поки ми не вступили з ними в прямуміжособистісну комунікацію. Коли схема комунікацій змінюється і людизближуються, цей шаблон розпадається і дана персона починає сприйматисяінакше, як звичайна людина зі всіма своїми достоїнствами і недоліками).

Навіщо потрібен брендинг особистості керівникам та іншим постатямбізнес-середовища? Бренд особистості робить «об’єкт споживання», якийпов'язаний з цією особистістю, також більш яскравим, що виділяється,викликає інтерес. Фільм з «зіркою» цікавий свідомо більш широкоюпублікою, ніж фільм аналогічного сюжету і бюджету але без відомих акторів.Компанія, де керівник «зірка», тобто людина-бренд, персона в чомусьвидатна, більш цікава як споживачам продукції, так і працівникам,«споживачам» компанії як роботодавець.

Концептуально, бренд особистості складається з 3х складових:-Ситуативна модель. В даному випадку вона являє собою

раціональний доданок бренду особистості, те, в чому людина досягла висот,

46

область його авторитетності, основа його популярності. Актор відомийсвоїми ролями, вчений – своїми роботами, художник – картинами. У чомуможе бути авторитетний директор? Безумовно, в якихось областях, якіпов’язані зі сферою його діяльності. Коли директор в оповіданні про себеговорить що він захоплюється дайвінгом або боротьбою нанайськиххлопчиків – це виглядає як мінімум безглуздо. Але досить згадати радянськеминуле: директор заводу, який міг встати біля верстата і виточити своїмируками деталь, викликав величезну повагу у робітників. Безумовно, це невесь брендинг, але директор повинен бути авторитетом у чомусь. Шанованійлюдині легше підкорятися.

-Рольова модель. Це шаблон іміджу людини, що слугує для миттєвоїоцінки інших людей. Одного погляду на людину, кинутого мимохідь часомдосить для того, щоб про людину склалося уявлення. Поняття «рольовамодель» і описує те, який образ складається при моментальної оцінці:«важливий бос», «ботанік», «бандит», «колгоспник», «лідер», «бюрократ» –це все рольові моделі. І цей образ повинен бути також опрацьовано таоформлено.

-Культурний чинник. Визначає той набір культур, до яких належитькерівник. У кожній людині перетинається величезна кількість культур,обумовлених його походженням, вихованням, пристрастями захопленнями,минулим досвідом і багатьма іншими факторами соціального середовища.Культура – система пізнавальних знаків «свій-чужий», і саме культурадозволяє глядачам скласти закінчене уявлення про людину-бренд. Кожналюдина – носій цілого ряду культур, і якщо він знаходить точки зіткнення зіншою людиною, а конкретніше, спільність хоча б у рамках однієї культури(нехай навіть вони вболівають за одну команду), можливо зближення, і іншалюдина сприймається як «свій». Якщо «свій» – йому можна довіряти, він«розуміє», він втілює близькі цінності. Якщо «чужий» – він чужинець, він«не наш», у подібного людини складеться імідж чужорідного тіла, а некерівника, якому «можна підкорятися».

При визначенні та опрацюванні всіх 3х доданків образ керівника будецільним, досить гармонійним і дозволяв реалізувати ті завдання, які має сенсставити перед брендингом особистості: спрощення процесу управлінняіншими людьми.

1. «Маркетинг: бакалаврський курс» : Навчальний посібник / За загальною редакцієюд.е.н., проф. С.М. Ілляшенка. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004.-976с.

2.Вікіпедія – (Електронний ресурс) – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Брендинг.

Науковий керівник: асистент Сагер Л.Ю.

47

СТРАТЕГІЧНІ ОБ’ЄДНАННЯ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РІСТКОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Аспірант Провозін М.В.

Вільна ринкова конкурентна боротьба має переваги для споживача.Голосуючи власним гаманцем він у праві обирати або кращі товари чипослуги, або більш дешеві їх аналоги. За наявності достатньої інформації проякість товарів чи послуг споживачі досить швидко обирають продукціюодного двох чи більше виробників, які кращим чином задовольняють потребиспоживачів. Однак для підприємств така ситуація вимагає багатьох зусиль. Уконкурентній боротьбі досить часто виживають ті підприємства, які абомають відчутні переваги у якості власної продукції або ж мають кращімаркетингові ресурси: систему розподілу та просування продукції докінцевих споживачів. Ті ж підприємства що обирають низькі цінові стратегіїдосить часто балансують на грані банкротств.

Тому не дивно що надовго затриматись на конкурентних ринкахпідприємствам досить складно. Виживають зазвичай найсильніші якіпродовжують власний ріст і виходять за межі рідних регіонів країни тавиходять на міжнародні ринки. Однак навіть великі міжнародні корпораціїмають складнощі у конкурентній боротьбі на міжнародній арені. Дляподальшого підвищення конкурентоспроможності необхідна мобілізація всебільших обсягів ресурсів. У таких випадках компанії-конкуренти вимушеніпоєднувати власні зусилля із конкурентами. Практика свідчить – такіпоєднання досить часто є успішними.

Всім відоме протистояння таких міжнародних корпорацій як Apple таMicrosoft. Так на початку 1980-х років компанія Apple переживала складнийперіод у конкурентній боротьбі: її Macintosh дещо поступався IBM PC. Однаку переломний момент графічний інтерфейс Джобса підтримав Гейтс. Такбуло створений найбільш популярний програмний продукт – Microsoft Word.У 2001 році на світ з’явився iPod, який, згідно планів Apple, повинен бувпідвищити продажі Маків. Але через рік компанія усвідомила, що намасовому ринку у плеєра набагато більший потенціал, і тому було прийняторішення, що «айПод» повинен стати сумісним і з Windows-комп’ютерами.Випуск Windows-версії iTunes, який співпав з запуском iTunes Music Store, вякому кожна пісня продавалася за ціною 99 центів, забезпечив «Айпод» долюнайбільш продаваного гаджета за всю історію споживчої електроніки.

В останні роки «холодної війни» у розпал гонки озброєнь бувстворений єдиний на сьогодні багатофункціональний винищувач п’ятогопокоління F-22 Raptor. На його створення уряд США оголосив конкурс. Дляучасті у ньому авіакомпанії мали залучити значні ресурси, однак перемогазабезпечувала довге і успішне існування на міжнародному ринку

48

авіаперевезень. Задля перемоги об’єдналися одні із найбільших авіакомпаній:Lockheed, Boeing та General Dynamics. Відмова від власних інтересів накористь спільного партнерства дозволила створити кращий аналог законкурентів і державне замовлення на понад 10 років.

Прикладом може також слугувати міжнародний стратегічний альянсОАО «Газпром» і Китайської національної нафтогазової корпорації. Урезультаті не лише припинилася конкурентна боротьба між корпораціями наринках країн азійсько-тихоокеанського регіону, а й підвищиласьконкурентоспроможність обох компаній по відношенню до іншиханалогічних міжнародних угруповань в паливно-енергетичній сфері.

Nestle і Coca-Cola – успішно співпрацювали у сфері просуванняхолодного чаю Nestea, розробленого Nestle, але реалізованого черезроздрібну мережу Coca-Cola.

Відносини між підприємствах в рамках стратегічного партнерстваповинні будуватися на принципах зацікавленості партнерів у плідномуспівробітництві та неухильному виконання партнерами своїх зобов'язань.Також партнери мають враховувати інтереси іншої сторони, йти накомпроміси для досягнення стратегічних цілей, навіть якщо такі діїнеоднозначно доцільні з погляду власної вигоди. Стратегічні об’єднанняповинні мати довгостроковий характер, бо партнерство зазвичайвстановлюється не на два-три роки, а на тривалу перспективу. Звісно віддачувід такого співробітництва мають відчувати обидві сторони.

Переваги співробітництва між корпораціями очевидні:- підвищується об’єднаний науково-технічний потенціал партнерів;- створюються нові галузеві стандарти, що дозволяють міцно захопити

значну чистку на нових ринках що динамічно розвиваються;- забезпечується доступ до нових ринків збуту, недоступних окремим

компаніям;- зменшуються ризики складних інвестиційних проектів та ін.Все це призводить до росту конкурентоспроможності підприємств та

підвищують їх шанси на успіх у боротьбі за споживача. Тому підприємствавсе частіше об’єднують свої зусилля. Так за оцінками американськихдослідників, з середини 80-х років кількість стратегічних альянсів в світіщорічно зростала більш ніж на 25%.

Отже, міжнародні стратегічні об’єднання особливо в останні 20-25 років виступають як одне із дуже поширених явищ глобальної ринковоїекономіки, її істотний невід’ємний елемент. Для таких підприємств співпрацядозволяє на основі спільності інтересів досягати поставлених нимистратегічних цілей з меншими, ніж при використанні традиційних засобів,витратами. Це у свою чергу є одним із вирішальних факторів, що визначаєконкурентоспроможність компаній у боротьбі за споживача.

49

ДОСЛІДЖЕННЯ ОСНОВНИХ АСПЕКТІВ МАРКЕТИНГОВОЇЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА

Асистент Сагер Л.Ю., студентка гр. Едп-92 Бондаренко І.В.

Ціна – це головна і універсальна форма зв’язку товаровиробника іринку. Вона робить можливою купівлю-продаж товару, а отже, й самеекономічне існування виробника товару. Можливості реалізації практичновсіх економічних інтересів у кінцевому рахунку визначаються рівнем ціни, заякою продається і купується товар.

Всі етапи маркетингового циклу на всі напрямки ринкової діяльностіпідприємства тою чи іншою мірою пов’язані з процесами ціноутворення тарегулювання цін. Маркетингова цінова політика підприємства починається здослідження ринкової кон’юнктури і триває протягом всього життєвогоциклу товару.

Ціна – це одночасно індикатор ринкової ситуації і знаряддя впливу накупівельний попит. З одного боку, зростання або зниження цін, ступінь їхстійкості – важливі ознаки ринкової ситуації. Так, наприклад, якщо цінасильно коливається протягом обмеженого відрізку часу, несподівано падаєабо «стрибає», це є ознакою того, що ринок лихоманить, його рівновагупорушено і т.п. З іншого боку, за допомогою цін можна впливати на ринок.Маркетингова цінова політика – комплекс заходів фірми, до якого належитьформування ціни, знижок, умов оплати за товар. Його реалізація покликаназабезпечити задоволення потреб споживачів за адекватну плату іспрямована на отримання підприємством прибутку, а також вирішення йогостратегічних завдань.

Першим етапом маркетингової цінової політики на підприємстві євизначення ціни: необхідно розробити цінові стратегії і цінову політикупідприємства; визначити конкретні зовнішні і внутрішні чинники, щовпливають на процес ціноутворення.

Наступним завданням, яке необхідно вирішити у ході розробленнямаркетингової цінової політики підприємства, є визначення умов зміни тадиференціації цін на товари. З метою свідомого впливу на реалізацію своєїпродукції підприємство може використовувати різні цінові знижки, якінадаються покупцям залежно від умов постачання продукції, обсягів купівлі,способів оплати, умов страхування тощо.

Розрізняють такі основні види знижок з ціни:1) бонусні знижки, які надаються постійним покупцям за певний

проміжок часу;2) кількісні знижки, розмір яких залежить від обсягу та серійності

замовлення продукції;

50

3) часові або сезонні знижки;4) знижки «сконто», які надаються покупцям за термінову оплату

готівкою;5) знижки «декорт» – за передчасну оплату порівняно з терміном,

визначеним у контракті, а також за товар зниженої якості»;6) дисконтні знижки – це різниця між цінами на один і той же

виріб»7) знижка при авансовій оплаті»;8) закриті знижки, які надаються на продукцію , яка реалізується у

замкнутих системах;9) спеціальні знижки, які надаються покупцям, які мають особливі

відносини з постачальниками.Використання системи цінових знижок дозволяє активно впливати на

обсяги реалізації товарів (робіт чи послуг), використовувати позитивні талімітувати негативні наслідки коливання попиту, управляти швидкістюнадходження грошових коштів на банківські рахунки підприємства таобсягом формування і динамікою кредиторської та дебіторськоїзаборгованості.

Отже правильний вибір ціни є запорукою доброго фінансового стану іфінансової стійкості підприємства, успішної реалізації тактичного істратегічного планування. З маркетингової точки зору, ціна – це сума тихцінностей, які споживач віддає за право володіння певними товарами чипослугами. Історично склалося так, що ціна завжди була основним фактором,який визначає вибір покупця.

Товар неможливо продати, якщо його ціна не сприймається покупцем.Для покупця ціна товару, а також рівень його доходу є основними факторамийого матеріального благополуччя.

Отже для забезпечення головної мети підприємства – отриманняприбутку, необхідно достатньо уваги приділяти маркетинговій ціновійполітиці для встановлення гнучких конкурентоспроможних цін напродукцію.

1. Словник законодавчих термінів [Електронний ресурс]. – Режим доступу до матеріалу :http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1078.23254.0.

2. Бутенко Н.В. Основи маркетингу : навчальний посібник / Н.В. Бутенко [Електроннийресурс]. – Режим доступу до матеріалу: http://books.efaculty.kiev.ua/mrk/3.

3. Петруня Ю.Є. Маркетинг / Ю.Є. Петруня [Електронний ресурс]. – Режим доступу доматеріалу : http://pidruchniki.ws/14491114/marketing/marketing_-_petrunya_yuye.

4.Сливак С.І. Інноваційна політика маркетингу. / С.І. Сливак // [Електроннийресурс]. – Режим доступу до матеріалу : http://intkonf.org/slivak-si-innovatsiyna-politika-marketingu.

51

АНАЛІЗ АКТУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯЛОГІСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Студентка гр. МК-91 Титаренко Ю.В.

У забезпеченні нормального функціонування економічної системиважлива роль належить державі. В сучасних умовах будь-яка державаздійснює регулювання національної економіки з різним ступенем державноговтручання.

Перехід України на ринкові форми господарювання зумовив гострупотребу у створенні сприятливої правової бази для розвитку національногопідприємництва. На сучасному етапі українські підприємства невикористовують всі можливості логістичного управління. Причин цьомубагато: не вистачає спеціалістів, коштів, немає чітко сформованоїзаконодавчої бази. Проблеми полягає в тому, що на даний момент українськіпідприємства в своїй логістичній діяльності майже не мають теоретичного тапрактичного підкріплення. Відсутні чіткі теоретичні розробки, законодавчіакти, інструкції, достатня інформація, кошти і, особливо,висококваліфіковані кадри. Крім того, здійснення будь-якої діяльностіпередбачає оцінку її ефективності з метою вироблення відповіднихуправлінських впливів.

Правовий акт управління стосовно транспортного права — цезасноване на законодавстві юридично-владне волевиявлення повноважногосуб’єкта управління, що спрямоване на встановлення транспортних нормправа або породжує, змінює чи припиняє конкретні правові відносини зметою реалізації задач і функцій транспортної діяльності. Таким чином,форма управлінської діяльності певною мірою дає змогу виокремититранспортне право в окрему специфічну (комплексну) галузь права.

Закони регулюють найбільш важливі суспільні відносини і маютьнайбільшої юридичну чинність. Виокремити один якийсь головний правовийрегулятор неможливо. Правове регулювання логістичної діяльностіпідприємства здійснюється:

-Водним кодексом;-Повітряним кодексом;-Цивільним кодексом;-Цивільно-процесуальним кодексом;- Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;-КЗпП України;-Кодексом адміністративного судочинства;- Законом України «Про транспортно-експедиційну діяльність»;

52

-КТМ України;- Земельним кодексом;-Митним кодексом;-Господарським кодексом;-Лісовим кодексом;-Господарсько-процесуальним кодекс;- Законом України «Про транспорт»;- Законом України «Про транзит вантажів»;- Законом України «Про господарські товариства»;- Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів»;- Законом України «Про захист прав споживачів»;- Законом України «Про звернення громадян»;- Законом України «Про засади державної регуляторної політики у

сфері господарської діяльності»;-Конституцією України;-Податковим кодексом України [1].Щоб при роботі не було відхилень або розбіжностей повинен

здійснюватися контроль. Перевірка повинна здійснюватися спеціальноуповноваженими органами виконавчої влади. Для досягнення метилогістичної діяльності підприємства потрібно здійснювати логістичнийаудит, який буде спрямований на залучення пильної уваги до підходу вуправлінні ланцюгами поставок.

У «Транспортній стратегії України на період до 2020 року»,розробленій Кабінетом Міністрів України, зазначається, що організаціяперевізного процесу буде базуватися на організаційно-технічній ітехнологічній взаємодії різних видів транспорту, широкому розвиткуінтермодальних та комбінованих перевезень вантажів, заснованих налогістичних принципах [2].

Отже, стан транспортної та логістичної інфраструктури в Україніпотребує докорінної модернізації, реконструкції та оновлення. Дляподальшого розвитку логістики в Україні треба створити відповідні умови тамати значні фінансові можливості.

1. Журнал «Транспорт і логістика» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://translog.com.ua/obshhepravovye_normy

2. Розпорядження КМ України «Про схвалення Транспортної стратегії України на періоддо 2020 року» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2174-2010-%D1%80.

Науковий керівник: к.е.н., доц. Біловодська О.А.

53

ПОДОЛАННЯ КРИЗИ В БУДІВЕЛЬНІЙ ГАЛУЗІ

Студентка гр. МК-91 Фоміна М.В.

Будівельна галузь є однією з найважливіших галузей народногогосподарства, від якої залежить ефективність функціонування всієї системигосподарювання в країні.

Важливість цієї галузі для економіки будь-якої країни можнапояснити наступним чином: капітальне будівництво, напевне, як ніяка іншагалузь економіки, створює велику кількість робочих місць і споживаєпродукцію багатьох галузей народного господарства. Економічний ефектвід розвитку цієї галузі полягає у мультиплікаційному ефекті коштів,вкладених у будівництво. Адже з розвитком будівельної галузі будутьрозвиватися: виробництво будівельних матеріалів і відповідногообладнання, машинобудівна галузь, металургія і металообробка,нафтохімія, виробництво скла, деревообробна і фарфоро-фаянсовапромисловість, транспорт, енергетика тощо. І, вочевидь, будівництвосприяє розвитку підприємств малого бізнесу, особливо того, якийспеціалізується на оздоблювальних і ремонтних роботах, на виробництві тавстановленні вбудованих меблів і т. ін.

Метою є: розгляд напрямів розвитку підприємств будівельної галузі,аналіз і характеристика факторів, що впливає на їх діяльність. Такожважливим є розгляд та впровадження ідей боротьби з кризою в будівельнійгалузі.

Ріст будівельної галузі неминуче викликає економічний ріст у країні івиникнення необхідних умов для розв’язання багатьох соціальних проблем.Але на сучасному етапі її розвитку говорити про будь-якуконкурентоспроможність цієї галузі не представляється можливим. Якщо нарегіональному рівні чітко просліджується тенденція верховенствабудівельних організацій центральних районів та великих міст-мільйонерів узв’язку з їх значними потужностями і інвестиційною привабливістю, то наглобальному рівні будівельна галузь України програє через брак необхіднихфінансових та організаційних перетворень.

Аналіз причин, які призвели до появи фінансової кризи, показує, щоголовними факторами кризи стали:

– штучне збільшення доступності іпотечних кредитів за рахунокзниження вимог до платоспроможності позичальників і якості кредитнихпродуктів;

– стійка тенденція до зниження цін на житло.Опираючись на закордонний досвід, а також досвід і розробки

експертів, Україна вибрала свої перші кроки подолання кризи будівельної

54

галузі. Одним з таких заходів є прийняття Закону «Про запобігання впливуфінансової кризи на будівельну галузь і житлове будівництво». ДанимЗаконом передбачається:

– викуп у забудовників і фінансових установ нереалізованого житла воб’єктах, які будувались із залученням коштів фізичних осіб;

– держпідтримка громадянам на будівництво/придбання доступногожитла;

– отримання житла в оренду з викупом;– надання пільгових кредитів на житлове будівництво і компенсаційні

ставки по ним;– викуп державою іпотечних кредитів, отриманих фізичними

особами.Стимулами активізації будівельної галузі в Україні сьогодні є кілька

чинників. По-перше, Україна має менш розвинену інфраструктуру, отже, іпотреба у створенні якісної інфраструктури та житла тут значно вища, ніж убагатьох країнах. По-друге, додатковим стимулом активізації галузі сталопроведення «Євро-2012» в Україні та Зимової Олімпіади в Сочі в 2014 році.По-третє, реформаторський курс, проголошений урядом, передбачає більшефективне використання державних фінансів, підтримку реального сектораекономіки, соціальної сфери.

Серед нововведень, спрямованих на захист інвесторів, слід віднестирегламентацію порядку встановлення форс-мажорних обставин убудівництві.

Не менш важливим стимулом для інвесторів має стати програма«ліквідації недобудов і довгобудів», курс на яку проголосив уряд - в першучергу житла, лікарень, шкіл, дитячих садів, тобто соціальноїінфраструктури. Спрощується реєстрація об’єктів незавершеногобудівництва, більш активно будуть використовуватися гроші місцевихгромад, недержавних організацій

Розглянувши висновки експертів, проаналізувавши думку провіднихспеціалістів у галузі розвитку будівництва України можна зробити висновок,що спад у будівельній галузі стає повільнішим,а відродження галузіпоступово набирає сили.

1. Йескомб Э.Р. Принципы проектного финансирования. // Пер с англ.; под общ. ред.Д.А. Рябых. М.: Вершина, 2009. – 488 с.

2. Закон України «Про запобігання впливу фінансової кризи на будівельну галузь іжитлове будівництво»(№800- 6 від 25.12.2008) набув чинності 14.01.2009.

3. Сайт державної статистики. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.ukrstat.gov.ua.


55

ВПЛИВ ГРУП І ГРУПОВИХ КОМУНІКАЦІЙНА ПОВЕДІНКУ СПОЖИВАЧІВ

Студентка гр. МКс-22 Фоменко Д.В.

З найперших днів людина живе у взаємодії з різними групами. Вонаотримує з їх допомогою інформацію про зовнішній світ. Навколишній світ ісуспільство постійно ускладнюються, тому груповий вплив на індивіданеухильно зростає.

Особливе значення мають референтні групи, які служать длялюдини зразком поведінки, системою відліку для оцінки самого себе іінших, а також однією з основ формування соціальних установок, нормповедінки і цінностей. Кожен з нас підпадає під вплив певної референтноїгрупи.

Зараз існує безліч класифікацій груп, кожна з яких може бути в тій чиіншій мірі використана при вивченні різних маркетингових проблем. Протеособливе значення для маркетингу мають референтні групи, які служать длялюдини зразком, системою відліку для оцінки самого себе і інших, а такожоднією з основ формування соціальних установок, норм поведінки іцінностей.

Кожен з нас підпадає під вплив референтної групи, який можепроявлятися у трьох формах.

1) Інформаційний вплив:- пошук інформації про різні марки товарів у об’єднань професіоналів,

груп експертів або у тих осіб, чия робота безпосередньо пов’язана з цікавлятьтоваром;

- пошук інформації про досвід використання товару в тих людей(друзів, сусідів і т.п.), хто володіє таким досвідом;

- спостереження за тим, що роблять фахівці (наприклад, яку маркутелевізора купує майстер по ремонту телевізорів і т.п.);

- спостереження за появою схвальних відгуків незалежних компаній зтестування товарів (наприклад, огляди друкованих видань тощо).

2) Утилітарний вплив, коли на рішення індивіда про покупкувпливають смаки і переваги:

- колег по роботі, відповідно до очікувань яких він прагне;- людей, з якими в нього є які-небудь інші суспільні контакти;- членів сім’ї.3) Оцінюючий вплив, при якому споживач відчуває, що:- придбання та використання певної марки товару поліпшить його

імідж в очах оточуючих, дозволить показати іншим людям, ким він є чи хотів

56

би бути (успішною діловою людиною, спортивним і підтягнутим, хорошимбатьком тощо);

- ті, хто здобуває певну марку (або рекламують її), володіють тимихарактеристиками, якими і він хотів би володіти;

- люди, що купують певну марку, викликають захоплення і повагуінших людей.

Яскравим прикладом впливу референтних груп є феномен моди – однаіз соціальних норм, особливо характерна для постіндустріальногосуспільства, в якому, на перший погляд, всі люди мають рівні права таобов’язки.

Референтні групи виступають творцями моди і новаторами, а іншігрупи споживачів прагнуть їм наслідувати. У той же час і представникиреферентних груп зобов’язані слідувати модним традиціям, в іншомувипадку вони втратять свій імідж та вагу в очах оточуючих. Такформується специфічна якість моди – постійне і нескінченне прагнення доінновацій.

Однією з ключових характеристик будь-якої групи є її рольоваструктура – нав’язані норми поведінки, очікувані від індивідів в конкретнійситуації залежно від їх статусу або позиції. Кожен споживач одночасновиконує кілька ролей. Він може бути чоловіком, батьком, сином,менеджером, аспірантом, членом яхт-клубу тощо. У процесі життя людиниодні ролі зникають, але купуються нові.

Громадські рольові стереотипи задають певний набір атрибутів,пов’язаних із зовнішнім виглядом, манерами поведінки, стилем споживання«актора» – споживача. Тож менеджер повинен носити строгий костюм,батько – купувати товари для своїх дітей, син – ліки для літньої матері,яхтсмен – виглядати спортивним, підтягнутим і вести здоровий спосібжиття і так далі.

У зв’язку з цим всі продукти і марки можуть як функціонально чисимволічно відповідати, так і не відповідати тій чи іншій соціальній роліспоживача. Збільшення частки брендованих товарів на сучасному ринкунеминуче призводить до необхідності вивчення рольових стереотипів(різноманіття яких постійно збільшується) та використання результатівтакого роду досліджень при розробці концепцій і стратегій просуванняпродуктів.

1. Дослідження поведінки покупців на споживчому ринку [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://library.if.ua/book/42/2935.html.


57

РОЗДІЛ 2 МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ

ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ПРИРОДНИХ ТА КУЛЬТУРНИХПАМ’ЯТОК НА ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЧНИХ СПОЖИВЧИХМОТИВІВ НАСЕЛЕННЯ СУМЩИНИ: ПОГЛЯД БЕЗРОБІТНИХ

Студентка гр. МК-01 Ахрамеєва М.В.

З появою великих торгівельних мереж продукція місцевихтоваровиробників програє за своїми економічними параметрами. Намидосліджувалася можливість залучення моральних та емоційних мотивів длястимулювання споживачів купувати місцеву продукцію. Для дослідженнявпливу культурних пам’яток Сумщини на формування патріотичних мотивівмісцевих жителів було проведено анкетування різних категорій населення.

Об’єктом дослідження є різні види природно-екологічного такультурно-пізнавального відпочинку.

Предмет дослідження – визначення впливу культурних пам’ятокСумщини на формування патріотичних мотивів місцевих жителів.

Було проаналізовано вплив культурних пам’яток Сумщини наформування патріотичних мотивів у безробітних. Кількість опитанихчоловік: 56 (жінок – 43, чоловіків – 13, їх частки у вибірці відповідностановлять 10 % та 4 %, що відповідає часткам у генеральній сукупності).

На питання «Якому виду відпочинку в м. Суми Ви надаєте перевагу?» –майже половина жінок респондентів відповіли: сільський туризм (46,5 %) тадещо менше – відвідування екологічних районів області (32,5 %). Середчоловіків результати в незначній степені відрізняються. На першому місцісільський туризм (38,5 %), на другому – спортивний туризм (30,7 %).

Серед опитуваних безробітних більшість відпочиває раз на рік, що єцілком зрозумілим. Рідше респонденти відпочивають раз на місяць і дужемало з них таких, що відпочивають раз на тиждень.

Опитування виявило, що найчастіше безробітні жінки проводять свійвідпочинок з дітьми (41,9 %), трохи рідше з родичами (37,1 %). Чоловіча по-ловина найчастіше відпочиває з родичами та менше з дітьми (38,5 % та 30,8% відповідно). З друзями та наодинці безробітні відпочивають значно рідше.

На питання «Чим Ви пересуваєтесь під час свого відпочинку»безробітні жінки відповіли громадським транспортом. Дуже мало таких, щокористуються власним автомобілем, скутером чи велосипедом (по 4,7 %). Учоловіків спостерігається схожа ситуація з тією різницею, що значна частиначоловіків під час свого відпочинку пересуваються пішки (23,1 %). Основниммотивом при виборі виду відпочинку у безробітних є екологічне оздоровлення,потім йде пізнавально-розважальне задоволення та культурне збагачення.

58

Різновиди пам’яток архітектури, які відвідують безробітні сумчани-жінки за популярністю знаходяться у наступному порядку: церкви, музеї,пам’ятки слави та скульптурні композиції. Серед чоловічої половининаступна ситуація: музеї, пам’ятки слави, скульптурні композиції, церкви.

За результатами опитування видно, що сумчан цікавлять сімейніпрогулянки «зеленими місцями» міста. Серед таких місць для жінокнайбільш цікавими є парк «Казка», потім парк ім. Кожедуба, парк «Дружба»,сквер УАБД. Серед чоловіків: парк ім. Кожедуба, парк «Дружба» та скверУАБД, парк «Казка». В той же час є й такі, кого не цікавлять такі сімейніпрогулянки, але їх відносно мало (жінки – 2,3 %, чоловіки – 7,7 %).

На питання «Де б Ви хотіли побувати на екскурсії» – респондентивідповіли наступним чином: жінки віддають перевагу театру ім. Щепкіна(таких близько половини), потім йде Олександрівська гімназія і Сумськафілармонія, інші варіанти є менш привабливими; чоловіки віддають перевагуКадетському корпусу, театру ім. Щепкіна та Олександрівській гімназії.

Основна частина безробітних вважає себе патріотами, але їх трохибільше половини. Така ситуація не є позитивною, тому потрібно намагатисьзбільшити рівень патріотизму у даного прошарку населення.

Науковий керівник: д.е.н., проф. Ілляшенко С.М.

ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ПРИРОДНИХ ТА КУЛЬТУРНИХПАМ’ЯТОК НА ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЧНИХ СПОЖИВЧИХ

МОТИВІВ НАСЕЛЕННЯ СУМЩИНИ: ПОГЛЯД СТУДЕНТІВ

Студентка гр. МК-01 Ахрамеєва М.В.

З появою великих торгівельних мереж продукція місцевих товаро-виробників програє за ціновими (економічними) параметрами. Нами висунутогіпотезу, що можна скоригувати споживчий вибір місцевого населення якщозадіяти моральні і емоційні мотиви, зокрема, почуття патріотизму.

З метою перевірки нашої гіпотези було проведено дослідження щодовизначення впливу природних і культурних пам’яток Сумщини наформування патріотичних мотивів місцевих жителів.

Споживчі переваги визначалися шляхом опитування різних категорійнаселення м. Суми, зокрема, студентської молоді.

У ході опитування ми оцінювали ставлення студентів до різних видівприродно-екологічного і культурно-пізнавального відпочинку. Було опитано72 чоловіка (жінок – 34, чоловіків – 38, їх частки у вибірці відповідностановлять 7 % та 11 % від генеральної сукупності).

Близько половини жінок-респондентів надає перевагу екскурсійно-туристичним прогулянкам, дещо менше – туризму в екологічно чисті регіони

59

Сумщини (23 %), спортивно-туристичним походам і сільському туризму(по 15%). Дещо інша ситуація серед чоловіків. В даній категорії студентибільше цікавляться спортивно-туристичними походами (67 %), в меншій міріекскурсійно-туристичними прогулянками (23 %) та туристичними походамив екологічно чисті регіони (10 %).

Студенти найчастіше відпочивають раз на місяць, що пов’язано зособливостями, які притаманні людям молодого віку та їх рівнем доходу.

Більшість опитаних респондентів відпочивають з друзями абознайомими. При чому, серед чоловічої статі їх більше, ніж серед жіночої(95 % та 79 % відповідно). Тоді як відпочинок з родичами частіше проводятьстудентки (18 %). Є й такі, що відпочивають наодинці, але їх кількість незначна.

Більшість опитуваних пересувається до місць відпочинку, восновному, громадським транспортом – і це зрозуміло, бо студенти, вбільшій частині, не мають власного транспорту. Відносно невелика частинареспондентів воліє відпочивати або переміщатися для різного роду екскурсійза допомогою велосипедів, скутерів або на роликах (6 % дівчата та 29 %хлопці). Цей факт показує пасивність сучасної молоді.

Серед опитуваних основною мотивацією при виборі відпочинку єпізнавально-розважальне задоволення (у 80 % дівчат та 79 % хлопців), і цезрозуміло. Такий мотив, як екологічне оздоровлення та культурне збагаченняне користуються особливою увагою у студентів. Цей факт говорить продосить низький ступінь культури та незначний рівень турботи про своєздоров’я у сучасної молоді.

Серед пам’яток культури дівчат більше приваблюють музеї та церкви(62 % та 20 % відповідно), хлопців – пам’ятки слави та скульптурнікомпозиції (34 % та 24 % відповідно).

За результатами опитування можна сказати, що найбільш цікавими длясімейного дозвілля студентів є Парк культури та відпочинку імені ІванаКожедуба (53 % у дівчат та 38 % у хлопців), на другому місці середзапропонованих місць – дитячий парк «Казка» (20 % у дівчат та 23 % ухлопців) на третьому – сквер УАБД (15 % у дівчат та 21 % у хлопців).

Респонденти найбільше хотіли б побувати у Сумській обласнійфілармонії, кадетському корпусі, театрі ім. Щепкіна. Третина опитуваниххотіли б побувати у всіх вище зазначених місцях.

Більшість з опитаних вважає себе патріотом. Але, не дивлячись назначний вплив пам’яток на рівень патріотизму студентів, їм є до чогопрагнути, адже близько 20 % студентів не вважають себе патріотами.

Таким чином, можна зробити висновки, що в цілому молодь м. Сумицікавиться різними культурними видами відпочинку, культурноюспадщиною свого міста, однак не в достатньому розмірі, що певним чиномвпливає на рівень патріотизму мешканців міста.


60

ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ПРИРОДНИХ ТА КУЛЬТУРНИХПАМ’ЯТОК НА ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЧНИХ МОТИВІВ

НАСЕЛЕННЯ СУМЩИНИ: ПОГЛЯД РОБІТНИКІВ

Студентка гр. МК-01 Білан М.І.

Становлення України, як незалежної держави, призводить до зрушеньу свідомості населення. Висновки експертів показують, що з кожним рокомрівень патріотизму серед українського населення поступово підвищується.Тому постає питання, чи можуть місцеві товаровиробники, з метоюзбільшення обсягів продажу свого товару, використовувати патріотичнімотиви.

Метою даного дослідження є визначення взаємовпливу відпочинкуробітників культурними пам’ятками м. Суми з рівнем патріотизму.

Основні завдання: проаналізувати взаємозв’язок зацікавленостікультурними пам’ятками на території м. Суми з рівнем патріотизму уробітників.

На території Сум є досить багато визначних пам’яток, що є окрасою тавізитівкою міста. З нагоди святкування 355-річчя з дня заснування містапроводилась акція, що визначала 7 основних чудес, обираючи при цьому з 42різноманітних варіантів. Сумчани проявили неабиякий інтерес, в голосуванніприймали участь близько п’яти тисяч населення. Але важливим є і те, якісаме з цих «чудес» найчастіше обирають для відпочинку сумчани, а зокремаробітники.

Важливо зазначити, що до категорії «робітники» відносимо: технічнихслужбовців, працівників сфери обслуговування і торгівлі, операторів іскладальників устаткування і машин та найпростіші професії. Середробітників було проведене опитування, що показало, що жінки надаютьперевагу відпочинку в екологічно чисті регіони м. Суми, однаково їхприваблюють екскурсійно-туристичні прогулянки та сільський туризм, ідосить маленька частина жінок надають перевагу спортивно-туристичнимпоходам. Чоловіки навпаки віддають перевагу спортивному відпочинку, хочана першому місці сільський туризм, і однаково їх подобаються якекскурсійно-туристичні прогулянки так і туризм у екологічно чисті регіониСум. При чому відпочивати таким чином, загалом вдається тільки раз на рік вперіод відпусток.

Якщо говорити про зацікавленість пам’ятками архітектури, то думки зцього приводу розділились майже кардинально. Якщо рівно половиначоловіків надають перевагу музеям, то тільки 36% жінок їх підтримують.Вони ж навпаки частіше відвідують церкви, в той час як чоловіки нерозділяють такого захоплення. Скульптурні композиції не досить популярні.

61

Але досить популярними серед чоловіків виявились пам’ятки слави, хочасеред жінок це тільки 5% опитуваних.

На основі отриманих даних можна скласти типовий портрет жінки-робітниці та чоловіка-робітника. Типова сумчанка-робітниця – це жінка,віком 26-60 років, яку приваблює відпочинок в екологічно чисті регіони містаз метою оздоровлення та пізнавально-розважального задоволення. Такимчином вони відпочивають приблизно раз на рік з дітьми друзями чизнайомими, та пересуваються під час такого відпочинку – громадськимтранспортом. Популярною «зеленою зоною» при відпочинку є паркім. Кожедуба та дитячий парк «Казка», а в перспективі є відвідання екскурсіїв кадетський корпус, в філармонію та театр ім. Щепкіна.

Типовий чоловік-робітник – це сумчанин, віком 26-60 років, якийнадає перевагу сільському туризму та спортивному відпочинку, керуючисьпри цьому культурним збагаченням та екологічним оздоровленням.Відпочивати вдається раз на рік з родичами та дітьми, користуючись привідпочинку громадським транспортом. Найпопулярніша «зелена зона» - паркім. Кожедуба та сквер УАБС. Щодо екскурсій, то це прагнення відвідатикадетський корпус.

Варто помітити, що 62% опитуваних жінок та 73% чоловіків вважаютьсебе патріотами.

З вищезазначеного можна зробити висновок, що даний рівеньпатріотизму може стати підґрунтям для роздумів щодо використанняпатріотичних мотивів у товаровиробників. Так, місцева продукція зможе нетільки не відставати від популярних торговельних марок, але і скласти гіднуконкуренцію на магазинних полицях. Наявність на упаковці певнихпатріотичних позначок (це може бути фото з альтанкою чи зображення гербаміста Суми) може позитивно вплинути на обсяг проданих товарів. Причиноюцього можуть бути:

- зацікавленість в нововведені, адже аналогів такої упаковки не має(на даний момент наявність певного місцевого колориту зустрічається тількиу виробах сувенірної продукції);

- бажання підтримати власного виробника (робітники, які і самі вбільшості своїй працюють на заводах, будуть придбавати товари, які маютьпричетність до міста з метою не занапащати власну інфраструктуру, анавпаки дати шанс місцевим виробникам, для подальшого розширення);

- патріотичних мотив – усвідомлення причетності до даного товару(товар, вироблений на території міста або навіть області викличе моральнугордість у патріотів, тим паче якщо товаровиробник поширить своюпродукцію по всій території України).


62

АНАЛІЗ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

К.е.н., доц. Біловодська О.А., студентка гр. МК-91 Коцур Я.М.

На сьогоднішній день вітчизняна туристична діяльність розвиваєтьсяшвидко та динамічно, випереджаючи своїм розвитком та темпами зростаннядоходів такі галузі промисловості, як нафтовидобування та автомобіле-будування. Дослідження інноваційних процесів в туристичній індустріїУкраїни показують, що туризм активно використовує такі види інновацій:

- організаційно-управлінські, які пов’язані з розвитком підприємництваі туристичного бізнесу в системі та структурі управління (нові формиорганізаційно-управлінської діяльності);

- продуктові, що спрямовані на створення нових або поліпшеннііснуючих турпродуктів (розробка нового туру, нового екскурсійногомаршруту, нового напряму подорожей (наприклад, тури в Антарктиду);

- маркетингові, які дозволяють задовольнити потреби цільовихспоживачів, або привабити нових клієнтів (нові концепції сервісу,удосконалення транспортних, готельних та інших послуг, нові канали зв’язкуз клієнтами, нові системи розподілу, освоєння нових ринків);

-технічні, що виготовлені іншими галузями (впровадження провіднихінформаційних і телекомунікаційних технологій, наприклад, системи клімат-контролю в готелях, електронні гіди-путівники, супутникові навігатори,комп’ютерні системи управління та обліку) [1].

Більшість галузей промисловості України відстають у своїйінноваційній діяльності від туризму за різними показниками (табл. 1).

Таблиця 1 – Порівняльна характеристика інноваційної діяльностірізних галузей промисловості України [2,3,4,5]

Галузьпромис-ловості

Інноваційно-активні під-

приємства, %

Основні проблеми низькоїінноваційної активності Джерела фінансування

Туристичнадіяльність

30 1) економічна ситуація в країні;2) недостатність власних коштівдля впровадження інновацій

власні кошти (88%);кредити та позики (8-10%);участь держави (4-2%)

Машино-будування

14 1) незначні обсяги фінансування;2) зменшення кількості науковців,зниження рівня їх кваліфікації

власні кошти (60%);кредити та позики (40%)участь держави (до 1%)

Легкапромис-ловість

9,8 1) недостатність інформації проновітні технології;2) відсутність достатніх власнихкоштів у підприємств, відноснодорогі кредити

власні кошти (85%)кредити та позики (10-15%)участь держави (1,38%)

Харчовапромис-ловість

18 1) економічна ситуація в країні;2) відсутність коштів

власні кошти (85%)кредити та позики (10-12%)участь держави (3-5%)

63

З табл. 1 видно, що туристична діяльність значно випереджає своїмрозвитком інші галузі промисловості. За прогнозами фахівців до 2020 рокудоходи від туризму досягнуть 3 трлн. дол.

На сьогодні туризм для України є важливим чинником соціально-економічного розвитку як у середині держави, так і в зовнішньоекономічнійдіяльності. Вже зараз туристична галузь виробляє 8% валового внутрішньогопродукту та 20% зовнішньоторговельного обороту України.

1.Гарбера О.Є. Особливості інноваційних процесів в туристичній індустрії[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua.

2.Касьян З.Е., Воронкова Т.Є. Діагностика інноваційної діяльності вітчизняних підпри-ємств легкої промисловості [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal.

3.Чернікова В.І. Особливості інновацій в туризмі [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal.

4.Сільченко І.А. Ефективність інноваційної діяльності машинобудівних підприємств[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal.

5.Необхідність інноваційної діяльності в харчовій промисловості [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal.

ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ПРИРОДНИХ ТА КУЛЬТУРНИХПАМ’ЯТОК НА ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЧНИХ СПОЖИВЧИХ

МОТИВІВ НАСЕЛЕННЯ СУМЩИНИ: ПОГЛЯД СЛУЖБОВЦІВ

Студентка гр. МК-01 Іванова Т.Є.

За останні роки прослідковується тенденція поширення великихторгівельних мереж по всій території України. Споживачам все важчеобирати серед великих мереж, відповідно перед ними постає нова проблема –вибору продукції, кількість і різноманіття якої прогресивно зростає.

Для того, щоб стимулювати споживачів обирати серед великої кількостіконкурентної продукції місцеву, було проведене дослідження, яке дозволилооцінити патріотичність місцевого населення, зокрема, службовців. Впливпатріотичних мотивів на споживчий вибір нами перевірявся за готовністюпроводити відпочинок на території області, відвідувати природні та культурніпам’ятки тощо. Дане дослідження було проведено на основі детермінованогоопитування жителів міста Суми. Тривалість опитування – 26 днів. Метадослідження: з’ясувати, якому виду відпочинку на території області чи м. Сумивіддають перевагу службовці, чим вони керуються при виборі місцявідпочинку, чи вважають себе патріотами, представити у відсотковомувідношенні результати відповідей жінок та чоловіків і порівняти результати зіншими категоріями дорослих жителів міста.

Загальна кількість опитаних службовців становить 129 осіб (15,87%від загального обсягу вибірки, що відповідає частці службовців середдорослого населення), серед яких 77 (9,47%) жінок та 52 (6,4%) чоловіки.

64

Серед опитаних більшу частку склали особи віком старше 60 років. Булоопитано лікарів, інженерів, викладачів, військовослужбовців та бухгалтерів.

Найпопулярнішим видом відпочинку серед жінок стали екскурсійно-туристичні прогулянки, а чоловікам більш цікавий сільський туризм. Більшакількість людей відповіла, що даним видом відпочинку вони не маютьможливості займатися частіше, ніж раз на рік. Жінки-службовці надавалиперевагу відпочинку з дітьми, а чоловіки – відпочинку у колі друзів.

Відповіді сходилися на питаннях про мотивацію вибору місцявідпочинку, де чоловіки і жінки були солідарні. Пізнавально-розважальнезадоволення є пріоритетом для гарного відпочинку.

Однакова кількість чоловіків-службовців відповіла, що надаютьперевагу пересуватися під час відпочинку як власним транспортом, так ігромадським. Серед жінок найпопулярнішою була відповідь про зручністьпересування громадським транспортом.

Найцікавішою пам’яткою архітектури у місті Суми для чоловічої і дляжіночої частини службовців стали Іллінська церква, Свято-Троїцький соборта Спасо-Преображенський кафедральний собор, а також краєзнавчий музей,художній музеї і будинок-музей імені А.П.Чехова.

На першому місці серед відвідуваних зелених паркових зон є Паркімені І.М.Кожедуба, на другому місці – дитячий парк «Казка», на третьому –парк «Дружба», на четвертому – сквер УАБС НБУ.

Більшість опитаних чоловіків-службовців хотіли б побувати наекскурсії у театрі імені М.С.Щепкіна (28%), а 26% відповіли, що хотіли бпобувати у всіх запропонованих у анкеті місцях (кадетському корпусі,обласній філармонії, Олександрівській гімназії). Більшість жінок маютьінтерес відвідати усі запропоновані у анкеті місця.

Серед опитаних вважають себе патріотами 42 чоловіки і 67 жінок, щостановить відповідно 32,55% та 51,94% опитаних службовців.

Дослідження виявило різні інтереси чоловіків-службовців та жінок-службовців. Однак, у місті Суми можна виокремити місця, які є однаковопопулярними як для чоловіків так і для жінок. Вплив культурних пам’яток наформування патріотичних мотивів очевидний, бо зацікавленість населення увідвідуванні визначних місць міста Суми є значною. Так як більшістьопитаних знаходяться у віці за 60 років, можна сказати, що їх вибір єрезультатом багатолітнього досвіду, і тому обрані місця для відпочинкуможна вважати популярними серед жителів міста взагалі.

Спираючись на отримані дані, можна виробити певні стратегіїрозповсюдження та стимулювання продукції місцевих виробників.Правильне використання фактів, що стосуються інтересів населення містаСуми, а саме службовців як окремого прошарку, може поліпшити становищемісцевої продукції серед розмаїття продукції конкурентів.


65

ОЦІНКА РІВНЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУПАТ «СУМИХІМПРОМ» ТА НАПРЯМИ ЙОГО ПІДВИЩЕННЯ

К.е.н., доц. Ілляшенко Н.С. студентка гр. УД-71 Крамаренко А.І.

Сучасний шлях розвитку як підприємств України, так і провіднихкраїн світу значною мірою визначається ефективною роботою їхньогоінноваційного механізму та результативністю реалізованих нововведень.

Стан інноваційної діяльності в Україні більшість експертів визначаютьяк кризовий і такий, що не відповідає сучасному рівню інноваційних проце-сів у країнах, для яких інноваційний розвиток є пріоритетним завданнямекономічної стратегії. Частка реалізованої інноваційної продукції в обсязіпромисловості постійно знижується. Це є свідченням того, що продукція, якувиготовляють вітчизняні промислові підприємства, є не інноваційною і,відповідно, неконкурентоспроможною.

Причинами незадовільної інноваційної діяльності підприємствУкраїни можна вважати: відсутність реальних механізмів управліннянаявними ресурсами та можливостями; недосконалість законодавчої бази;відсутність єдиного механізму оцінки інноваційного потенціалупідприємства та неврахування ризиків.

Для адекватної оцінки поточної ситуації та вибору перспективногонапрямку інноваційного розвитку на підприємстві необхідно проводитисистематично та своєчасно оцінку наявного інноваційного потенціалу, щобуде сприяти визначенню резервів, підвищенню ефективності їх формування,надасть можливість коректувати напрями інноваційного розвитку. Підходидослідників до оцінки інноваційного потенціалу досить різноманітні тарізнобічні. На сьогодні найпоширенішими методами оцінки є: стратегічно-орієнтований, проблемно-орієнтований, цільовий, системно-цільовий,фінансово-діагностичний та витратний.

ПАТ «Сумихімпром» – великий енергохімічний комплекс. Всяпродукція підприємства користується великим попитом, більше 80%відправляється на експорт в такі країни, як Німеччина, Швейцарія,Великобританія, Росія, Білорусь. Оцінка інноваційного потенціалупідприємства здійснювалася в динаміці за 2009-2011рр. та на основіпоєднання стратегічно-орієнтовного та фінансово-діягностичного методу,оскільки саме вони дають можливість найбільш повно проаналізувати всіскладові ІПП.

За результатами проведеного аналізу, ми можемо стверджувати, щоаналізоване нами підприємство має середній рівень ІПП та достатнюкількість ресурсів та можливостей для активізації власної інноваційноїдіяльності. Характеризуючи загальну картину зміни рівня інноваційного

66

потенціалу потрібно відзначити, що в 2009 році ПАТ «Сумихімпром»починає активно займатися інноваційною діяльністю, що призводить дозбільшення показника ІПП на 27% у порівнянні з попереднім роком.

В 2010 р. відбуваються значні зрушення в кадровій політиці, активнофінансується процес оновлення основних фондів, відбувається пошук таосвоєння нових ринків збуту. Через значне збільшення розміру поточнихзобов’язань в 2011 році ПАТ «Сумихімпром» перебуває в зоні ризику тазнаходиться на межі банкрутства. Це в свою чергу негативно відображаєтьсяна показнику ІПП та призводить до його зменшення на 23%. Відбуваєтьсястрімкий відтік високваліфікованих кадрів, призупиняється процесмодернізації основних фондів та фінансування НДДКР, зменшуєтьсякількість реалізованих нових технологічних рішень.

Станом на 01.01.2012 р. підприємства вважається банкротом іперебуває в процесі санації. В даній ситуації ми вважаємо, що єдиним іправильним варіантом для підприємства буде активізація інноваційноїдіяльності, що дозволить стрімкими темпами вийти з кризи. Для покращенняінноваційних показників ми пропонуємо такі методи. По-перше, створити напідприємстві підрозділ перспективного інноваційного управління, щопризведе до збільшення кількості власних розробок та винаходів. Надатипровідної ролі службі маркетингу та створити її на базі підрозділу, щонадасть можливість на більш ефективному рівні досліджувати конкурентів,нові ринки, запити споживачів. По-друге, збільшити зацікавленість власнихспівробітників в розвитку бізнесу, а саме створити відповідну атмосферу,дотримання в роботі з персоналом принципу: «Знайдіть правильних людей тазалиште їх у спокої», запровадити «правило 15%», проводити семінари татренінги з питань інноватики.

Всі ці дії потребують значних фінансових витрат. Будучи банкрутомПАТ «Сумихімпром» не в змозі залучати банківські кредити, тому мипропонуємо проводити фінансування в три етапи. На першому етапі длястворення відділу, формування ресурсів, проведення кадрових змін коштиможна залучати з бюджетних та позабюджетних фондів. Покращившипоказники власної інноваційної діяльності, здійснивши деякі розробкипідприємству слід перейти до залучення іноземного капіталу. В подальшомуце призведе до збільшення ціни акцій на фондовому ринку. Це дозволитьпідприємству перейти до залучення венчурного капіталу, який надастьможливість не тільки залучити капітал для фінансування інноваційнихпроцесів на безповоротній основі, але й отримати консультанта з питаньінноваційної діяльності.

Дотримуючись цих рекомендацій ПАТ «Сумихімпром» зможе внайкоротшіші строки подолати кризу, пожвавити власну інноваційнудіяльність та вийти на нові ринки збуту.

67

ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ПРИРОДНИХ ТА КУЛЬТУРНИХПАМ’ЯТОК НА ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЧНИХ СПОЖИВЧИХМОТИВІВ НАСЕЛЕННЯ СУМЩИНИ: ПОГЛЯД ПЕНСІОНЕРІВ

Студентка гр. МК-01 Каптілова В.І.

Нами досліджувалася можливість задіяти моральні та емоційні мотиви(відчуття патріотизму) для стимулювання споживачів купувати місцевупродукцію, зокрема, вплив природних та культурних пам’яток Сумщини наформування патріотичних мотивів місцевого населення різних категорій,зокрема, пенсіонерів.

З цією метою було проведено опитування пенсіонерів м. Сум. Дляопитування була створена анкета, яка складалася з 10 питань, відповіді на якідозволили визначити споживчі переваги пенсіонерів щодо природно-екологічного та культурно-пізнавального відпочинку, та оцінити можливістьвикористовувати патріотичні мотиви у просуванні на ринку продукціїмісцевих товаровиробників.

Після аналізу результатів проведеного дослідження було виявлено, щовік більшості опитуваних пенсіонерів складає більше 60 років. Відпочинок,якому пенсіонери (як чоловіки так i жінки) надають перевагу є сільськийтуризм, так як саме цей вид туризму забезпечує екологічне оздоровлення iнадає можливість відпочити від міського шуму. Також популярним видомтуризму серед пенсіонерів є туризм в екологічно чисті регіони Сумщини, де єчисте повітря i гарна природа.

Більшість відпочивають відповідно до обраного виду відпочинкупереважно раз на рік, але значну частку становлять пенсіонери, яківідпочивають приблизно раз на місяць. Серед жінок було виявлено, що вонинайчастіше проводять свій відпочинок з родичами, а чоловіки відпочиваютьздебільшого з дітьми. Під час свого відпочинку чоловіки i жінки здебільшогопересуваються громадським транспортом, так як він дешевий i існуютьпільги для пенсіонерів. Але було виявлено, що є пенсіонери, якіпересуваються пішки під час свого відпочинку та є й такі, що пересуваютьсяна власному автомобілі – це здебільшого чоловіки, які мають дітей i внуків.

Також під час опитування піднімалось питання при мотиваціюпенсіонерів під час вибору їхнього відпочинку. I більшість з опитанихвідповіла, що мотивом для них є екологічне оздоровлення, а також культурнезбагачення. Таку мотивацію вибору відпочинку вони обґрунтували тим, щоекологічне оздоровлення зміцнює здоров’я, якого їм бракує. Серед місць, якіприваблюють пенсіонерів i які найчастіше вони відвідують: для жінок – цецеркви, а для чоловіків – пам’ятки слави. Це зумовлюється тим, що жінкипрагнуть більше духовного збагачення, а чоловіки більш тісного зближення зминулими подіями i спогадами про них.

68

Серед запропонованого списку прогулянок по «зеленим зонам»більшість пенсіонерів відповіли, що їм цікаві прогулянки по парку «Дружба»(переважна кількість жінок), а також по скверу УАБД (в більшості чоловіки).

Також визначались бажані екскурсії на яких пенсіонери хотіли бпобувати. Було виявлено, що переважна кількість жінок i чоловіків хотіли бпобувати в театрі ім. Щепкіна. Значна частка пенсіонерів відповіли, щохотіли б побувати у всіх перелічених місцях екскурсій, у т.ч.:Олександрівська гімназія, кадетський корпус і т.п. Майже всі опитуваніпенсіонери (як чоловіки так i жінки) відповіли, що вважають себе патріотами.

Отже, можна сказати – за результатами проведеного дослідження буловиявлено, що пенсіонери м. Сум є патріотами i мотивацією при виборі видуїхнього відпочинку є екологічне оздоровлення, яке зумовлює вибір певноговиди туризму i періодичність обраного відпочинку.


ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУМАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В УКРАЇНІ

К.е.н., доц. Карпіщенко М.Ю., студентка гр. МК-91 Рибалка М.В.

Актуальність даної теми полягає в тому, що сучасні перенасиченітоварами ринки характеризуються гострою конкуренцією, саме томумаркетингова діяльність підприємств на ринках має починатися змаркетингових досліджень.

Найкращим помічником в успішній роботі підприємства і прийняттіправильних управлінських рішень в умовах сучасної України – є інформація.Маркетингові дослідження є важливою умовою, що дає змогу отримативідповіді на найрізноманітніші питання.

В сучасній літературі існують десятки видань провідних фахівців змаркетингу, де досить активно аналізується поняття «маркетинговідослідження», їхні цілі та завдання, напрями, процес здійснення данихдосліджень. Передусім, аспекти маркетингових досліджень прослідковують уіноземних науковців: Ф. Котлер, В. Вонга, К. Нареш, Д. Сондерса, а такожвітчизняних авторів Н.Косар, О. Мних, О Сороки та інших.

Ринок маркетингових досліджень в Україні зародився ще у періодРадянського Союзу, точніше у 90-х роках, коли тільки почалися ринковіперетворення. В той час виокремлювались три головні проблеми:

- відсутність методології в побудові вибірки;- низька ефективність обраних методик при проведенні інтерв’ю (ядро

кількісних досліджень);- відсутність методів для проведення якісних досліджень (фокус-груп).

69

В наш час ринок маркетингових досліджень існує на основі своїхстандартів, критеріїв та досвіду роботи. Розвиток ринкових відносин вУкраїні загалом та ріст конкурентоспроможності окремих галузей привели дотого, що підприємства все частіше користуються результатамимаркетингових досліджень. Сьогодні ринок маркетингових досліджень вУкраїні досить стрімко набирає обертів – зростає приблизно на 40 % у рік.

Паралельно з цим все ж існує низка проблем, що перешкоджають йогорозвитку. Розглянемо найбільш суттєві з них:

-рівень розвитку економіки в цілому;-відсутність зацікавленості з боку керівництва і нерозуміння

необхідності проведення маркетингових досліджень;-нестача досвіду у правильності використання результатів досліджень;-некомпетентність провайдерів маркетингових досліджень;-відсутність необхідної інформації про ринок маркетингових досліджень;-висока вартість;-наявність сумнівів щодо результатів дослідження;-недостовірність, неточність одержуваних даних;-регулярні відмови респондентів брати участь у дослідженні.Не всі керівники підприємств України до кінця розуміють доцільність

проведення маркетингових досліджень. Через недовіру до їх результатівзамовляють дослідницьким компаніям лише польовий етап, а планування йаналіз здійснюють самі. Самостійно визначають не лише дослідницькі цілі, ай дизайн і метод дослідження, а також аналізують отримані результати.

Проте невміння правильно використовувати результати дослідженьпризводить до негативних наслідків, тому більшість замовників дедалічастіше очікують на виході не просто базової інформації, а дієвих рішень, щобудуть здатні допомогти у досягненні цілей їх компаній [1].

В наш час на ринку існує багато агенцій, що пропонують послугимаркетингових досліджень, але дефіцит достатньої інформації про них змушуєпідприємців звертатись до найближчих, які можуть виявитися некомпетентними.

Одна із проблем – недостовірність та неточність одержуваних даних.Причиною цього є недосяжність до бізнесу замовника, що заважаєотриманню найбільш повної інформації; часті відмови респондентів братиучасть у дослідженні або недостовірність наданої ними інформації [2].

Отже, вважаємо, що в мінливій ситуації на ринку маркетинговихдосліджень необхідним є звертання уваги на існуючі проблеми тацілеспрямованість до їх вирішення, що дозволить при проведенні данихдосліджень приймати правильні рішення, що збільшить продуктивність та вподальшому прибутковість, як замовників так і виконавців.

1. В. Пилипенко. Ринок маркетингових досліджень: становлення і проблеми розвитку //Маркетинг в Україні. – 2010. – № 11. – с. 23.

2. І.В. Лилик. Ринок маркетингових досліджень в Україні: експертна оцінка та аналізУАМ // Маркетинг в Україні. – 2009. – № 3. – с.7.

70

ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВАНАЛІЗУ МАРКЕТИНГОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Студентка гр. МК-91 Кириченко Т.В.

Для прийняття конкретних управлінських рішень керівнику потрібнаоб’єктивна та узагальнена інформація стосовно позицій підприємства наринку, а також загальної ринкової ситуації. Для отримання об’єктивнихданих про ситуацію, що склалася, проводять ринкові дослідження. На їхоснові здійснюють обробку отриманої інформації за допомогоюнайпоширеніших методів її аналізу.

Найбільш відомими методами аналізу маркетингової інформації є(див. табл. 1):

Таблиця 1 – Методи аналізу інформаціїМетод аналізу Характеристика методу Застосування методу

1 2 3Статистичніметоди, у т. ч.:

Регресивнийаналіз

Кореляційнийаналіз

Дають змогу визначити середніоцінки, величини помилок, ступіньузгодженості відповідейреспондентів, тренди тощо.Статистичний метод аналізу, щодає змогу визначити залежністьзмінної від однієї або декількохнезалежних змінних.Статистичний метод аналізу, якийдає змогу визначити щільністьзв’язку між двома ознаками (чимбільше значення коефіцієнтакореляції наближається до 1, тимбільш тісний зв’язок)

Напр., рівень з/п залежно відкількості років робочогостажу; попит на товар віддоходу.Напр., коефіцієнт кореляціївзаємозв’язку «з/п – стажроботи» становить К = 0,988.Отже, зв’язок досить тісний:з/п на 98,8% залежить відстажу

Факторнийаналіз

Дає змогу встановити зв’язок міжзмінними і виявити найвагоміші зних

Напр., встановити, які зфакторів – смакові якості,ціна, об’єм упаковки –найбільше впливають накупівлю кави

Кластернийаналіз

Дозволяє розподілити сукупністьоб’єктів на однорідні групи. Цейметод використовується длясегментування ринку за групамиспоживачів і товарів

Напр., аналізуючи риноквживання кави жінками заознаками (вік, соціальнийстатус), виявили, що дівчаташколярки та студенткинадають перевагу розчиннійкаві, а жінки службовці –меленій та натуральній

71


Дискримінантний аналіз

Застосовується дляпрогнозування членства упевних групах (зокрема, привирішенні питань сегментаціїринку, при об’єктивній оцінціступеня новизни товарів тощо)

Наприклад, залежно від ознак«вік-доходи» цільова аудиторіядля автомобілів «Lamborghini»– молоді та багаті, а для«Жигулі» – похилого віку і бідні

Імітаційніметоди

Передбачають створеннякомп’ютерної імітації реальнихсистем та її експериментальнезастосування для аналізускладних маркетинговихситуацій і процесів. Імітаційніметоди використовуються тоді,коли змінні, що впливають намаркетингову ситуацію (напр.,поведінка конкурентів), непіддається визначенню на основіін. методів аналізу

Напр., модель, що імітуєповедінку споживачів на ринкупевного продукту, може бутивикористана для оцінюваннятого, як змінюється обсяг збутув результаті зміни цін абоактивізації рекламноїдіяльності фірмою-конкурентом

Лінійне танелінійнепрограмування

Використовується для пошукуоптимального рішення в умовахнаявності багатьохвзаємопов’язаних змін

Напр., кондитерська фабрикавипускає кілька найменуваньсолодощів. Виходячи зобмеження виробничихпотужностей, наявнихресурсів, необхідно вирішити,в яких кількостях потрібновиготовити виробів кожногонайменування для того, щоб їхреалізація принесламаксимальний прибуток

Евристичніметоди, у т. ч.:мозковийштурм,експертніоцінки,асоціації тааналогії,морфологічнийметод

Застосовуються з метоювирішення проблем товароруху,для прогнозування попиту наоснові об’єктивної маркетинговоїінформації (за умов, колианалітична структурапрогнозного процесу є слабкою)

Напр., проблема вирішуєтьсяза допомогою методумозкового штурму: збираєтьсяколектив підприємства ігенерує якомога більше ідей, апотім відбираються найкращі зних

Отже, сьогодні існує велика кількість методів обробки інформації.Вибір того чи іншого методу залежить безпосередньо від мети і завданьдослідження, а також від способів вимірювання показників, щовикористовуються.


http://ru.wikipedia.org/wiki/Lamborghini

72

ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ПРИРОДНИХТА КУЛЬТУРНИХ ПАМ’ЯТОК СУМЩИНИ

НА ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЧНИХ МОТИВІВ ПІДПРИЄМЦІВ

Студентка гр. МК-01 Кулініч К.М.

З появою великих торгівельних мереж (супермаркетів) продукціямісцевих товаровиробників програє, в основному, за економічнимипараметрами. При пошуку шляхів підвищення конкурентоспроможностімісцевої продукції нами була висунута гіпотеза, що споживачі можутьзреагувати на моральні і емоційні мотиви, зокрема, почуття патріотизму.

Для перевірки даної гіпотези нами було проведене дослідження спожи-вацьких переваг населення м. Суми, репрезентативне за статтю, соціальнимстаном та віком. Основною метою дослідження було виявити вплив природнихта культурних пам’яток нашого міста, та з’ясувати наскільки патріотичненаселення Сумщини, а особливо категорія підприємців. У ході опитуванняставилися питання, які б дозволили виявити поінформованість населення,частоту і спосіб відвідування пам’яток під час відпочинку а також запитання,які б дозволили встановити споживчі переваги підприємців щодо можливостівідпочинку (у вихідні дні чи у відпустці) на території міста чи області.

Для цього було опитано підприємців у віці від 25 до 60 років, з яких42% від кількості опитуваних складали жінки у віці від 26 до 40 років іприблизно стільки ж чоловіків, але вже у віці від 41 до 60 років, що цілкомзакономірно, оскільки це необхідний і достатній вік для відкриття своєї справи.

Щодо часу проведення опитування, то воно зайняло близько двохтижнів, при цьому самим вдалим місцем для цього виявилась Сумськаподаткова інспекція та район центрального ринку.

Жінки, як з’ясувалося, надають перевагу екскурсійно-туристичномувідпочинку (39% опитуваних), проводячи його переважно з дітьми навіть недивлячись на брак часу. Чоловіки надають перевагу відпочинку з друзями чизнайомими (47%), але при цьому обираючи відпочинок в екологічні регіониСумщини і можуть це собі дозволити, пересуваючись власним автомобілем(58%). Що стосується жінок, то вони також (54%) пересуваються власнимавтомобілем, яким для них є не лише атрибутом здійснення підприємницькоїдіяльності, але й зручним і невід’ємним засобом пересування під час своговідпочинку. І жінки і чоловіки зійшлись у думці, що відпочивати відповіднимчином необхідно не менше, ніж раз на тиждень.

Мотивацією для відпочинку більше 50% опитуваних обралипізнавально-розважальне задоволення. Опитувані жінки і чоловіки такожзійшлись у спільній думці, надаючи перевагу церквам та собором (Іллінська,Свято-Троїцький собор, Спасо-Преображенський кафедральний собор), які,до речі, намагаються відвідувати кожного тижня, що ще раз свідчить продуховне збагачення сумського населення, в нашому разі підприємців.

73

Для жінок і чоловіків підприємців були б цікаві сімейні прогулянкисаме до парку культури та відпочинку ім. Івана Кожедуба, де вони знаходятьрізні види розваг як і для себе, так і для своїх дітей. Із переліку пам’ятокархітектури, жінки б хотіли б відвідати театр ім. Щепкіна (43%), але дещоздивувала відповідь чоловіків, які в більшості відповіли, що їм це не цікаво.Хоча і цьому можна знайти логічну відповідь, так як чоловіки-підприємцінадали перевагу відпочинку в екологічні місця Сумщини, а з запропонованихваріантів є лише пам’ятки архітектури.

І, нарешті, щодо визначеності патріотичності, що і було головноюметою нашого опитування, то як і жінки, так і чоловіки підприємці вважаютьсебе патріотами. Це нам дає надію на те, що задлученя патріотичних мотивівможе підштовхнути їх надавати споживчі переваги місцевій продукції.


АНАЛІЗ РИНКУ ДРУКОВАНИХ ЗАСОБІВМАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ МІСТА СУМИ

Студентка гр.МК-01 Литвиненко О.О.

У наш час друковані ЗМІ є чи не головним комунікатором між меш-канцями міста та новинами, що проходять на місцевому рівні, в країні та світі.

Реклама в друкованих виданнях є дуже поширеним явищем. Завдякидетальному вивченню інформації журналісти можуть привернути увагу читачасаме до свого видання. За останній роки, можна прослідкувати збільшенняякісного та професійного рівня спільної роботи журналістів та маркетологів.

Основною формою виявлення головних проблем у друкованих ЗМІ єпроведення аналізу роботи та висвітлення проблем не лише з точки зоруробітників даної сфери, а й беручи до уваги думку звичайного пересічногогромадянина. Складання портрету читача та проведення маркетинговогодослідження стосовно функціонування друкованих сумських ЗМІ дає змогучітко виявити головні аспекти діяльності як позитивні сторони так і негативні.

Люди в наш час замість друкованих ЗМІ обирають Інтернет простір.Ця ситуація ставить майже всю країну в складну ситуацію, адже зробившитакий вибір людина зменшує відсоток читачів друкованих ЗМІ.

На радість, зараз багато видань почали обирати правильну стратегіюпроникнення на ринок, зокрема поява нових вакансій, таких як маркетолог,менеджер з реклами надає можливість спеціалістам розробляти правильнізаходи щодо збільшення кількості читачів. Використавши саме комплексмаркетингу, наприклад 7Р, професіонали точно і чітко можуть розписати донайменших дрібниць плюси і мінусу роботи видання, зробити висновок проте, що саме знаходиться в гарному стані, а на що необхідно звернути увагу.

74

Проведені дослідження показують, що читачами газет є люди більшпохилого віку, зокрема пенсіонери. Обираючи будь-яке видання перш за всезвертають увагу на ціну та рубрики, які існують в ньому.

На першому місці розташувалася газета «Ваш шанс», потім друкованевидання «ДС-Экспресс», і «Панорама». Читачі звертають увагу на такірубрики, як об’яви, новини, політика та ТВ-програми. Читачами єздебільшого жінки, які мають середню спеціальну освіту та відносяться дофінансової групи забезпечених середній рівнем життя.

Основною проблемою, яку виділяють нинішні працівники у сферімаркетингу є майже нульова цікавість друкованих ЗМІ через те, щомаркетингова та рекламна компанії видань або ж відсутня або здійснюєтьсяна низькому рівні. У той же час, поява сайтів у мережі Інтернет значнозбільшує популярність газети. Зробивши дитячі сторінки, кожне виданнязнайшло вихід щодо зацікавленості дитячої аудиторії.

Також проблемою є те, що видання намагаються зробити акцентмайже на всі верстви населення, незалежно від віку, статі, фінансового станута освіти. Конкретно виділивши цільову аудиторію, на яку саме працюютьдозволить більш точно виявити проблемні сторони газети.

Після маркетингового огляду сумських ЗМІ стало відомо що головноюпроблемою є низька увага до швидкого ритму життя більшості людей, а занаслідками цього у мешканців не має часу читати газети. Зробившивисновок, спеціалісти запропонували створити власний сайт в мережіІнтернет та озвучувати реклами видання на радіо та телебаченні. Самезавдяки цьому можна зробити своє видання більш популярним.

Одним із недоліків, наприклад, газети «Данкор», є нечітка стратегіявидання. Газета має середню позицію між «народною» газетою «Ваш шанс»та громадсько-політичним виданням сумської інтелігенції «Панорама».Чіткого позиціонування газета «Данкор» не має, що робить її потенційнихпокупців випадковими та не стимулює лояльність. Разом з тим, вартовідмітити професійність журналістів та об’єктивність поданої інформації.

Отже, зробивши висновок сказаного вище, можна вкзати на такі шляхирозвитку маркетингової стратегії видання «Данкор»:

1) перевести друковане видання «Данкор» в електрону версіюпорталу, а скорочений варіант друкувати, як і зараз, в «ДС-експрес»;

2) спеціалізувати видання «Данкор», звузивши його цільовуаудиторію. Позиціонувати видання можна в різних напрямках, навітьскладаючи конкуренцію існуючим, але чітко дати це зрозуміти потенційнимпокупцям – мешканцям міста. При даній стратегії видання «ДС-експрес»може притримуватись існуючого позиціонування.

Подальші розробки автора будуть стосуватися розробцімаркетингового плану просування друкованих ЗМІ на цільовий ринок.


75

БЕНЧМАРКЕТИНГ ЯК НАПРЯМОК МАРКЕТИНГОВИХДОСЛІДЖЕНЬ

Студентка гр. МК-91 Тімошова О.Є.

Сучасні економічні умови характеризуються певною зміною підходівдо управління організацією. Нова фаза розвитку маркетингу пов’язана знеобхідністю його орієнтації на розширення бізнесу, визначеннястратегічних завдань по присутності на ринку і впливу на життєздатністькомпанії. Одночасно посилення конкурентної боротьби вимагає пошукунових ефективних способів ведення бізнесу, тому зростає потреба узапровадженні управлінських технологій, які дозволили б отриматиконкурентні переваги шляхом використання кращого досвіду підприємств-лідерів. З цією метою використовують бенчмаркетинг, як маркетинговийінструмент вдосконалення бізнес-процесів, особливістю якого є орієнтація надосягнення підприємств партнерів і конкурентів.

За результатами досліджень провідних шкіл бізнесу, встановлено, щоефективним джерелом одержання цінних ідей і знань, керівники компанійвважають не консультації або навчальні програми, а спілкування з колегамита ознайомлення з досвідом інших підприємств.

Вивченням бенчмаркетингу займаються провідні маркетологи. Середзарубіжних вчених, які зробили значний внесок у розвиток теорії і практикицієї проблеми, Р. Кемп, С. Міллер, Дж. Прескотт, Х. Дж. Харрінгтон та ін.Результативність застосування даного методу в зарубіжній практиціобумовлює пильну увагу вчених України.

Україна є країною, що розвивається і повинна переймати економічнийдосвід у розвинених індустріальних країн, досліджуючи їх ринки іпорівнюючи свою продукцію з кращою, тим самим, приймаючи заходи тадосвід по вдосконаленню виробництва. Мета бенчмаркетингу полягає в тому,щоб на основі дослідження надійно встановити імовірність успіхупідприємництва.

Термін бенчмаркетинг походить від англійського слова «benchmark»,яке означає відмітку на фіксованому об’єкті, наприклад, відмітку на стовпі,що вказує висоту над рівнем моря. У найбільш загальному сенсі benchmark –це щось, що володіє певною кількістю, якістю і здатністю бути використанимяк стандарт чи еталон при порівнянні з іншими предметами. На першийпогляд, бенчмаркетинг і промислове шпигунство – це одне і те ж. Насправдірізниця між двома цими методами принципова. Бенчмаркетинг – методвивчення чужого досвіду, який не є таємницею.

Родоначальниками бенчмаркетингу вважають японців, які навчилисяідеально втілювати чужі досягнення. Вони ретельно досліджували європейські

76

і американські товари і послуги, щоб виявити їх сильні і слабкі сторони, апотім випускали щось подібне за нижчою ціною. При цьому японці успішнопереносили технології і ноу-хау з однієї сфери бізнесу в іншу.

Використання українськими підприємствами «передової практики», зточки зору бенчмаркетингу виявляється надзвичайно корисним, оскільки, даєможливість визначити які способи, прийоми та методи працюють краще, якіможуть бути результати використання, і головне, чи буде це працювати в нихтак само ефективно.

В цілому, бенчмаркетинг можна розділити на три види.Внутрішній бенчмаркетинг, основною метою якого є аналіз і

порівняння показників діяльності різних структурних підрозділів одного ітого ж підприємства.

Бенчмаркетинг, зорієнтований на конкурентів – заснований напорівняльному аналізі товарів (робіт і послуг), продуктивності виробничихпроцесів та інших параметрів досліджуваного підприємства з аналогічнимихарактеристиками підприємств-конкурентів.

Функціональний бенчмаркетинг, за допомогою якого аналізуютьокремі процеси, методи, функції і технології в порівнянні з іншимипідприємствами, які не є конкурентами розглядуваного. Застосуваннябенчмаркетингу полягає в чотирьох послідовних діях:

- розуміння деталей власних бізнес процесів.- аналіз бізнес процесів інших компаній.- порівняння результатів своїх процесів з результатами аналізованих

компаній.- впровадження необхідних змін для скорочення відриву.Негативні бар’єри використання бенчмаркетингу в Україні:

непрозорість середовища проживання підприємств, недоступність відкритоїінформації для порівняння та обміну досвідом, нерозвиненістьінфраструктури бенчмаркетингу в Україні, відсутність «клубів» для пошукупартнерів з бенчмаркетингу.

Таким чином, бенчмаркетинг можна розглядати як один знайважливіших напрямків стратегічно орієнтованих маркетинговихдосліджень. Підприємства повинні розвивати діяльність, по вивченню«кращої» продукції та маркетингового процесу, використовуваних напрямівконкурентами і фірмами, що працюють в інших подібних областях, длявиявлення можливих способів вдосконалення власних методів.

Вважається, що завдяки такому обміну досвідом виграє економікакраїни в цілому. Тому й Україна повинна переймати даний спосібмаркетингових досліджень для стабілізації ситуації в країні і виходу зкризового стану економіки.


77

РОЗДІЛ 3 ЕКОЛОГІЧНИЙ МАРКЕТИНГ

БРЕНДИНГ ТУРИСТИЧНИХ ДЕСТИНАЦІЙЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

К.е.н., доц. Біловодська О.А., студентка гр. МК-91 Шипіль А.С.

Формування глобального ринку геопродуктів обумовлює зростаючийінтерес вчених та підприємців до дослідження феномену «бренду території»,що впливає на ефективність просування території в умовах зростаючоїконкуренції [1].

Туризм робить величезний вплив на транспорт і комунікації,будівництво і виробництво товарів народного споживання і, безумовно, наготельний бізнес і ресторанну справу. Не дивно, що багато державдокладають зусиль для розвитку цієї перспективної та високоприбутковоїгалузі, що викликає досить високу конкуренцію між дестинаціями наміжнародному туристичному ринку. І тут величезну роль граємаркетингова політика держави як на національному, так і нарегіональному рівнях.

Для маркетингу іміджу особливу роль виконують «географічні»бренди («Geographical» brands), де об’єктом брендингу є міста, країни,курорти. Бренд регіону може включати в себе офіційну символіку (прапор,герб, гімн), а також фірмовий стиль (логотип і т.д.) [2].

Прикладом світової практики побудови бренду території можеслужити Гонконг, що увійшов до складу Китаю. В основу концепції кампаніїбула закладена ідея формування образу Гонконгу – серця Азії. Програма булареалізована за допомогою класичних маркетингових інструментів:розроблений візуальний образ – дракон, що переходить у полум’я абопрапор, розгорнута широкомасштабна рекламна кампанія. Зараз «духГонконгу» присутній буквально у всьому, починаючи з оформленняаеропорту і закінчуючи символікою державних установ та святковимоформленням міста. За оцінкою західних маркетологів, мета кампанії буладосягнута: за останні два роки обсяг переданих даних між Лондонською іГонконгською біржами зріс у десятки разів, а впізнаваність образу регіонузбільшилася більше, ніж на 100% [1].

Брендинг територій також впливає на розвиток ділового туризму. Так,за рахунок позитивного іміджу Європа займає лідируючі позиції на ринкуконгресного туризму – 80%. Якщо в 30 рр. ХХ ст. щорічно проводилось200 міжнародних конференцій, то в 1990 рр. кількість конгресів перевищила8 тисяч на рік. Основна їх частина припадає на країни Західної Європи.

78

Щорічно в Європі організується більше, ніж 200 туристичних виставок ібірж. У Великобританії 2/5 витрат фірм припадає на винагороду своїхпрацівників бізнес-турами. Середня вартість пакету послуг на одного бізнес-подорожуючого з метою участі в семінарі або конференції оцінюється в 1200-1500$, при цьому 55% прибутку забезпечується організацією екскурсійнихпрограм і банкетів [2].

Поняття «бренд регіону» ще не є остаточно сформованим, і длярізних регіонів світу воно може ототожнюватися з наступними категоріями(табл. 1).

Таблиця 1 – Характеристика бренду регіону(складено авторами на основі [1, 2, 3, 4])

Категорія ПрикладБренд території: бренд географічногомісця, району, групи районів, міста (вокремому випадку, присутній зв’язок зісторичною подією)

ТибетМіста Середземномор’яКраїни колишнього СРСРСибір, Куликове поле і т.п.

Бренд держави і вхідні в ньогоадміністративні одиниці: бренд землі,штату, області, краю, республіки, міста,району

Посміхніться! Ви в ІспаніїІзраїль – Земля ОбітованаНью-Йорк – світовий фінансовий центрСиліконова долинаПариж – місто для закоханихСанкт-Петербург – культурна столицяІваново – місто наречених

Бренд виробника або територіїпоходження: бренд держави,географічний регіон, група районів,міст.

Японська технікаШвейцарські годинникиВенеціанське склоУральські самоцвітиВологодські мереживаХохломських розпис

З табл. 1 видно, що більшість країн Світу намагаються розвиватисвій брендинг для кращої впізнаваності регіону і розвитку економіки вцілому.

1. Брендинг туристичних дестинацій [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.coolreferat.com.

2. Особенности брэндинга туристических территорий [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: http://otherreferats.allbest.ru.

3. Брендинг туристичних дестинацій [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://do.gendocs.ru.

4. Крягін Ю. О., Тимошенко З. І. Брендинг у сфері туризму [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://tourlib.net.

79

СОЦІАЛЬНА РЕКЛАМАЯК ЗАСІБ ЗМІНИ СОЦІАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

К.е.н., асистент Грищенко О.Ф., студент гр. М-11 Котенко С.І.

Будь яка реклама – це інформаційний вплив на свідомість людини зметою цілеспрямованої зміни її поведінки. Комерційна реклама змінює нашуспоживацьку поведінку: ми не користувались даним видом товарів або послуг– почали користуватися, купували один товар – почали купувати інший.

Політична реклама змінює електоральну поведінку: не ходив навибори або якісь політичні акції – почав ходити, голосував за одних – почавза інших, був простим прихильником – став переконаним агітатором, тощо.

Соціальна ж реклама змінює нашу соціальну поведінку: повідношенню до себе, суспільства та окремих його членів або груп, екології,певних соціальних проблем, явищ, тощо. Сюди умовно можна віднести йрелігійну рекламу, взявши до уваги те, що релігія, на відміну від віри, єявищем більше соціальним, ніж особистісним [1; 2].

Соціальна реклама застосовується у всьому світі за для привертанняуваги суспільства на найбільш хвилюючі потреби сучасності. Вона б'є погромадянських почуттях. У всякому разі, прагне вдарити по них настількивідчутно, щоб змусити задуматися над питаннями, що називається,загальними, – що багатьом людям не властиве. Схвилювати нашу з вами«соціальну душу», достукатися до соціальної відповідальності.

Методи, які використовує соціальна реклама бувають різними. Одні –привертають нашу увагу до нових проблем людства шляхом звичайнихзвернень, інші – шляхом епатажу, агресивної рекламної діяльності таяскравої реклами намагаються достукатися до нас за для вирішення найбільшглобальних і відомих проблем [3; 4].

Наприклад, пропагуючи відмову від паління замовники відповідноїсоціальної реклами використовують різні аргументи звертаючись до різнихвікових груп. Здоров’я є актуальним для дорослих людей, які вже знаютьнаскільки неприємно, дорого й не престижно хворіти, тому для того щобзмінити їхню поведінку (змусити відмовитись від цигарок) достатньо якможна краще показати вплив паління на організм і його наслідки. Але упідлітків збереження здоров’я не входить до основних потреб, вонивідчувають потребу у визнанні, самоствердженні, соціальній самореалізації,тощо. Починають палити й пити вони для того щоб показати своюдорослість, приналежність до «крутих» і т.п. Про хвороби підлітки знаютьмало і асоціюються вони переважно з декількома днями сидіння вдома колине треба ходити до школи, та ще з особливим ставленням оточуючих.

Очевидно, що антитютюнова соціальна реклама для цієї вікової групимає розбивати стереотип щодо «дорослості» курців, показувати авторитетних

80

для підлітків персонажів (зірок шоу-бізнесу, спорту, тощо) які презирливоставляться до паління, тощо. Звичайно, задача не з простих, переважно черезхрестоматійну проблему взаємодії батьків і дітей, та і взагалі створитиефективну соціальну рекламу завжди набагато складніше, аніж комерційну [3].

Ще одним важливим фактом є те, що соціальна реклама не єприбутковою, тобто вона не приносить прибуток своїм рекламодавцям. Взалежності від типу реклами та проблеми, яку вона висвітлює, держава можевиступати спонсором такої реклами.

Кожен день ми бачимо багато прикладів такого способу привертаннянашої уваги, але чи дійсно ми замислюємось над її головною суттю? Або чиправильно ми розуміємо її зміст? Насправді не кожен замислюється над тим,яким чином реклама змінює наше життя.

На ці питання кожен з нас може дати свої відповіді, та кожен з насвирішує свою долю по своєму, і жодні рекламні ролики чи біл-борди неможуть змінити нас, поки ми не змінимо себе самі.

Соціальна реклама є корисною для суспільства і кожного окремогогромадянина лише коли сприймається свідомо, тверезо й обдумано. В іншомувипадку вона стає суспільно небезпечною, може негативно вплинути насвідомість людини, її поведінку в суспільстві [2].

1. Вікіпедія [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org.2. Ізюмський М. Як впливає на нас соціальна реклама [Електронний ресурс] /

М. Ізюмський. – Режим доступу: http://gurt.org.ua/blogs/Михайло Ізюмський/730.3. Ученова В.В. Соціальна реклама: Навчальний посібник / В.В. Ученова,

Н.В. Старих. – М.: ІндексМедіа, 2006. – 304 с.4. Лейн У. Р. Реклама / У.Р. Лейн, Дж. Т. Рассел. – СПб.: Пітер, 2004. – 537 с.

РОЗВИТОК ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

К.е.н. ст. викладач Івашова Н.В., студентка гр. УДм 21 Лозова О.А.

Туризм – це одна із перспективних галузей економіки. Вона є однією ізнайпопулярніших галузей, бо часто не потребує великих вкладень грошей.

В Україні є всі перспективи стати багатою країною, якщо приділятибільше уваги розвитку туризму. Наша країна має вигідне географічнеположення, природні ресурси, територіальні ресурси, культурне надбаннятощо.

Так як туризм - це подорож, він може здійснюватися з різною метою,від цього від ділиться на різні види. Також відповідно до того в яких межахвідбувається подорож, туризм буває внутрішній і зовнішній. Від того хтоздійснює подорож, громадянин країни чи іноземний турист, розрізняютьвиїзний та в’їзний туризм.

81

В Україні велика кількість туристичних фірм займаються самевиїзним туризмом, тобто відправляють наших співвітчизників відпочиватиза кордон. Через це кількість людей, що від’їжджають з країни набагатобільше ніж тих, що відвідують нашу країну – це негативно впливає набюджет країни.

Для розвитку туризму в Україні необхідні такі основні ресурси:- природно-рекреаційні,- історико-культурні та- соціально економічні, такі як транспортна, готельна, харчова,

інформаційна, соціальна інфраструктура.Природо-рекреаційні ресурси потребують детального нагляду з боку

держави. В даний час відбувається хаотична забудова території, що шкодитьекології країни – чисельним представником флори і фауни загрожуєзнищення, а екологічна ситуація в Україні досі асоціюється із катастрофоюна ЧАЕС та її наслідками. Також хаотичні забудова історичних центрівзнецінює культурне значення спадщини і порушує ландшафт, а іноді і самікультурні здобутки. Так велика кількість з яких потребують реконструкції.

Протидію цьому може скласти закріплення за територіями статусудержаного та місцевого значення.

Загальний стан туристичної інфраструктури непоганий, але існуютьпроблеми стосовно розміщення туристів, незадовільним станом якості послугта браком туристичної пропозиції.

Більшість готелів була побудована за часів Радянського союзу - вониповинні удосконалюватися за запитами сьогодення. Від такого чинника, яксезонність більшість туристичних об’єктів не можуть приймати туристів вміжсезоння і іноді не встигають підготуватися до сезонну. Через сезонністьтакож не залучається на постійній основі робоча сила і більшість залученихробітників не мають спеціалізованої вищої освіти.

Також зазначимо, що більшість готелів не мають спеціальних номерівдля інвалідів, хоча це питання гостро стоїть в Європі та світі загалом.

Перешкодою іноземних туристів до відвідання нашої країни єскладність в відкритті віз, відсутності інформації про країну, про курорти,готелі, рух транспортних засобів і туристичних фірм з переліком вартості іпослуг які вони пропонують.

Відсутності застосування туристичних технологій: електроннихінформаційних довідників щодо готелів, транспортних маршрутів ітуристичних фірм з переліком і вартістю послуг, які надаються та незнанняанглійської мови нашими співвітчизниками ускладнює перебуванняіноземних туристів в нашій країні.

Відсутність безпеки в Україні найбільш проявляється в поганому станідоріг. Стан автомобільних доріг України має найгірші оцінки серед більшості

82

європейських країн, це спричиняє велику кількість нещасних та летальнихвипадків. До Євро 2012 були відремонтовані деякі дороги, поставлені знаки,нові світлофори в місцях проведення чемпіонату, але загальний стан все однопоганий. Особливо за межами міст.

Ще однією проблемою розвитку туристичної сфери є несприятливесередовище для бізнесу. Туристичні пропозиції обмежені і не дозволяютьповною мірою розкрити потенціал країни, це зумовлено тим, що не коженможе собі дозволити запровадження інноваційних підходів та новітніхтехнологій. І потребують підтримки з боку держави чи інвестицій.

Органом, що регулює сферу туризму в Україні з 2011р., є –Міністерство інфраструктури України. Відповідно центральним органомвиконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сферітуризму та курортів, є Державне агентство України з туризму та курортів(Держтуризмкурорт України).

Більшість діючих програм розвитку туризму носять декларативнийхарактер. Вони тільки містять загальну інформацію про стан галузі, основніпроблеми, наявний ресурсний потенціал, що може бути використаний зметою їх вирішення, сукупність запланованих заходів та не виконується вжитті, не мають відповідальних за їх виконання.

Отже, можемо з впевненістю сказати, що основною проблемоюрозвитку туризму є слабке фінансування з боку держави і підтримці зарахунок законів і програм. Тому необхідно розробити схеми розвиткутуризму, в які будуть входити створення цільових фондів, надання субсидій,виконання програм щодо розвитку туризму. Загалом створення сприятливихумов для розвитку туристичного бізнесу і виходу України на міжнароднутуристичну арену.

ОСОБЛИВОСТІ КОНЦЕПЦІЇТЕРИТОРІАЛЬНОГО МАРКЕТИНГУ

Д.е.н. проф. Ілляшенко С.М., студентка гр. МКм-21 Щербаченко В.О.

Територіальний маркетинг – це маркетинг в інтересах території, їївнутрішніх суб’єктів, а також тих зовнішніх суб’єктів, в увазі якихзацікавлена територія. У зв’язку з цим можна виділити: маркетингтериторії, об’єктом уваги якого є територія в цілому, – здійснюється яквсередині, так і за її межами; маркетинг на території, об’єктом уваги якого євідносини з приводу конкретних товарів, послуг тощо – здійснюється умежах території.

83

Цільові групи «споживачів територій» можна класифікувати зарізними ознаками або критеріями. Найбільші з них складають пари«резиденти-нерезиденти» (критерій територіальної приналежності,постійного проживання, розташування) та «фізична особа – юридичнаособа» (критерій юридичного статусу). Споживачі у маркетингу місцевостізацікавлені в її просуванні.

Для ефективного просування території, міста, регіону, важливознати:

1) Які люди, організації втягнені у процес прийняття рішення провибір території і які їх ролі?

2) Які критерії вони використовують?3) Які типові зразки, стереотипи, прийоми ініціювання, впливу і

прийняття рішення щодо вибору території?

Таблиця 1 – «4Р» в маркетингу місцевості

Складовакомплексумаркетингу

Сутність

Територіальнийпродукт

Асортимент, кількість і якість ресурсів території,затребуваних її споживачами: її географічне положення,населення (персонал), рівень добробуту, інфраструктура,рівень ділової активності, рекламного ринку, аудиту, PRтощо

Ціна Витрати, котрі несуть споживачі території. Для жителів – цевартість життя, рівень доходів і соціальних пільг, вартістьконкретних товарів і послуг на території; для туристів –вартість путівок, величина добових кишенькових витрат;для корпоративних споживачів на попередньому етапі – цетранспортні витрати, харчування і проживання групекспертів і керівників компанії, час і зусилля, необхідні дляотримання потрібної інформації, вартість проекту в частинібудматеріалів і обладнання, підготовка площадки,будівництво тощо. Особливу роль відіграють податковіпільги і звільнення, правила поділу продукції і вивозуприбутку, а також ступінь комфортності перебуваннякомпанії у місті

Розміщення,розподіл

Розподіл матеріальних ресурсів, кадрів чи споживачів,інтелектуального потенціалу, можливості сучаснихінформаційних технологій, мережевих і віртуальнихорганізаційних структур

Просування Рекламна і PR кампанія, яка включає визначення адресатів іканалів просування інформації, її оптимальних форм, носіїв,обсягів, часових режимів її представлення

84

Суб’єктами, які активно здійснюють просування територій, єтериторіальні органи влади управління, місцеві економічні агентстварозвитку, туристичні оператори і агентства, торгові дома, спортивні комітетиі федерації, будь-які інші структур, локалізовані на даній місцевості і якіпроявляють активність з метою привернення уваги до неї її можливихспоживачів і утримання фактичних.

Основною метою цих суб’єктів є створення, підтримка або змінадумки, намірів і поведінки споживачів території, в тому числі:

- привабливість, престиж місцевості в цілому, умов життєдіяльності іділової активності території;

- привабливість сконцентрованих на території природних,матеріально-технічних, фінансових, трудових, соціальних та ін. ресурсів;

-можливість реалізації і відновлення цих ресурсів.Найважливішим інструментом маркетингу є SWOT-аналіз (аналіз

сильних і слабких сторін підприємства, його можливостей і загроз), аналіз івибір цільових ринків і позиціонування (визначення нинішніх і бажанихпозицій) території.

Для реалізації своєї цільової орієнтації маркетинг місцевостірозробляє комплекс заходів, які забезпечують: формування і покращенняіміджу території, її престижу, ділової і соціальної конкурентоздатності;розширення участі території і її суб’єктів у реалізації міжнародних,державних і регіональних програм; залучення на територію державних таінших зовнішніх замовлень; стимулювання придбання і використаннявласних ресурсів місцевості за її межами для її корисності та в їїінтересах.

СПОЖИВАННЯ ЕКОТУРИСТИЧНОГО ПРОДУКТУІ МОЖЛИВІСТЬ РОЗВИТКУ ЕКОТУРИЗМУ

В СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Студентка гр. МК-01 Кулініч К.М.

На сьогодні, екологічний маркетинг набув широкого розповсюдження,оскільки питання щодо збереження навколишнього середовища гостро стаєне лише у межах держави, але й у всьому світі. Екологічний маркетинг – цеспецифічний вид маркетингу, який передбачає орієнтацію усієї діяльностіпідприємства на формування та задоволення екологічно орієнтованого попитуз метою отримання прибутку та збереження довкілля і здоров’я людей. Томуекотуризм зараз є безпосереднім представником екологічного маркетингу, щозадовольняє потреби людей за допомогою екотуристичного продукту.

85

Екотуристичний продукт – це послуга, що базуються на природномусередовищі, культурі і традиціях окремого регіону. І вид та якість цих послугбуде залежити від характеру та якості екосистеми та місцевої громади.

Екотуристичним продуктом може бути природа окремої території,флора та фауна місцевості та її подальше дослідження, контакти міжтуристами та місцевим населенням, громадою, спортивний відпочинок(піший туризм, кінні прогулянки), декоративні товари, сувеніри, значки,листівки. Тобто це певний набір, більшим чином, нематеріальних цінностей,що хоче задовольнити людина,ознайомившись з колоритом регіону абомісцевості, поспілкувавшись з місцевим населенням.

Якщо екотуризм почне розвиватися у Сумській області, то цесприятиме захисту навколишнього середовища, створюватиме умови длярозвитку сільських місцевостей, також це сприятиме економічному розвиткутих регіонів, що знаходяться на значній відстані від міста. Через це зростерівень життя селян та створюватимуться нові робочі місця, зросте реклама намісцеве виробництво після споживання відвідувачами місцевих продуктів.Також люди, які проживають у містах, зможуть відчути особливий місцевийколорит, насолодившись природою регіону, його традиціями.

Такими «екозонами» у Сумській області може бути Лебединський,Роменський, Путивльський або Глухівський райони, кожен з яких має безлічпам’яток архітектури, та вирізняється своїм колоритом. Такі екологічні місцябули б цікаві для тих екотуристів, хто подорожує зі своєю сім’єю у пошукахнових цікавих місць, хто є членом наукової спілки або групи, метою яких єдослідження окремих територій, хто подорожує з метою отримання екотурис-тичного досвіду або хто просто хоче урізноманітнити своє повсякденне життя.

Наш регіон має великий потенціал для розвитку екотуризму вСумській місцевості, але для цього не вистачає розвиненої інфраструктури,реклами і просування такого виду відпочинку. Також задля досягнення такоїмети необхідно оптимізувати управління та використання земельних ділянок,підтримати законодавчо сталість розвитку територій та вдосконалити правовізасади щодо туристичної діяльності.

Але все ж таки основне джерело прибутку в екотуризмі – це турист(споживач), який сплачує вартість запропонованого йому продукту. Однакнавіть у такому разі прибуток можна одержати, якщо вартість екотуристськогопродукту перевищує суму витрат на його створення і просування.

Отже, необхідно залучати туристів та спонукати їх придбати ціннийдля них екотуристичний продукт. В іншому разі немає економічного сенсузайматися екотуристичною діяльністю, тому що вона буде збитковою.


86

МАРКЕТИНГОВА СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’ЯУ СУЧАСНИХ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ УМОВАХ

К.е.н., доц. Махнуша С.М., студентка гр. МК-91 Шевченко О.Ю.

Охорона здоров’я населення є одним із базових завдань кожноїдержави й України у тому числі. Не дивлячись на інтенсивні дослідження тареволюційні відкриття минулого століття, хвороби у будь-яких їхніх проявахзалишаються актуальною проблемою ХХІ сторіччя.

У сучасних умовах сфера медичних послуг зазнає значних змін танабуває маркетингової сутності. Причиною цьому є реформування системиохорони здоров’я, яке відбувається у більшості розвинутих країн світу. Новамодель функціонування базується на автономії закладів охорони здоров’я,пошуку нових джерел фінансування, поширенні платних медичних послуг,розвитку конкуренції між закладами і як наслідок – підвищенні вимог доякості надання медичних послуг. За нових умов функціонування закладівохорони здоров’я підвищується актуальність їх маркетингової діяльності.

Аналіз ринку медичних послуг свідчить про специфічні особливостісистеми охорони здоров’я України: підвищення захворюваності населення;недовіра населення до якості медичних послуг на існуючому приватномуринку медичних послуг; відсутність системи соціального медичногострахування. Одним із першочергових завдань є адаптація галузі до ринковихумов, які розвиваються в усіх сферах життя нашого суспільства.

Американська медична асоціація визначає маркетинг в системі охорониздоров’я як комплексний процес планування, економічного обґрунтування іуправління виробництвом послуг охорони здоров’я, ціновою політикою вобласті лікувально-профілактичного процесу, просуванням послуг (товарівмедичного призначення) до споживачів, а також процесом їх реалізації.

Ринок медичних послуг має місце за наявності двох суб’єктів маркетин-гової діяльності: пацієнта (потребує медичної послуги) та лікаря (пропонуємедичну послугу). Медичний маркетинг у свою чергу уможливлює своюдіяльність за наявності ринкових відносин між лікарем та пацієнтом, конку-ренції лікарів, медичних установ, виробників медичних препаратів та товарів.

Маркетинг системи охорони здоров’я можна подати у виглядінаступних основних напрямків (рис. 1).

Предметом вивчення маркетингу медичних послуг є діяльністьзакладів охорони здоров’я, спрямована на задоволення потреб населення угалузі медицини. Система маркетингу медикаментозних препаратівспрямована на рекламу лікарських засобів серед населення, що має декількарівнів: реклама серед фахівців і лікарів, які призначають препарати хворому,та реклама серед населення.

Маркетинг медичної техніки містить декілька рівнів: реклама виробівмедичного призначення та техніки, призначеної для медичних установ.

87

Необхідність його обумовлюється наявністю величезної кількості фірм, якіспеціалізуються на виробництві медичної техніки.

Маркетингв галузіохорониздоров’я

Маркетинг медичноїтехніки

Маркетингмедикаментозних

препаратів

Маркетинг медичнихпослуг

Маркетинг медичних табіологічних технологій

Маркетинг науковихмедичних ідей

Рис. 1 – Основні напрямки маркетингу в галузі охорони здоров’я

Охорона здоров’я – це галузь з високим рівнем впровадженняінновацій. Саме тому маркетинг медичних та біологічних технологій включаєдіяльність зі збору інформації про існуючі медичні технології, їх аналіз,рекламу та заходи щодо просування на медичний ринок. Вивчення попитусуспільства на науково-технічні досягнення є основною задачею маркетингунаукових ідей.

Перехід до медичного маркетингу можливий за наявності ринковихвідносин у галузі охорони здоров’я. На жаль, для України це справадекількох десятиліть. В Україні прогнозується позитивна динаміка зростанняспоживчого попиту на медичні послуги, яка обумовлена загальнимпогіршенням стану здоров’я населення, збільшенням народжуваності.

В останні роки намічається позитивна тенденція щодо іміджу здоровоїлюдини. Остання підвищує попит на медичні послуги, зокремапрофілактичні. Таким чином, маркетинг у системі охорони здоров’я набуваєвсе більшої актуальності та важливості для обох сторін процесу.

ОБОВ’ЯЗКИ ТА ФУНКЦІЇ МОДЕРАТОРА ПРИ ПРОВЕДЕННІДОСЛІДЖЕНЬ МЕТОДОМ ФОКУС-ГРУП

К.е.н., доц. Мельник Ю.М., студентка гр. МКс-22 Фоменко Д.В.

Існує ряд загальноприйнятих правил проведення якісних досліджень і,зокрема фокус-груп, докладно викладених у вітчизняній і зарубіжнійлітературі. Однак багато з них знаходять своє застосування на практиці лишечастково, а деякі положення відверто суперечать досягненням в іншихнаукових сферах, таких як психологія.

88

Набуття практичних навичок роботи з учасниками фокус-групи,безсумнівно, є найважливішим чинником, що впливає на ефективністьроботи модератора. Неможливо навчитись мистецтву модерування,спираючись тільки на теоретичні знання, але навіть беручи участь успостереженні та аналізі результатів.

Під час проведення якісного дослідження за допомогою фокус-груп,для мінімізації негативних наслідків, слід використовувати один гайд, крімтого, кожен модератор повинен володіти рядом навичок:

- Засвоїти основи майевтики – добування прихованої інформації задопомогою навідних питань;

- оволодіти емпатичним слуханням – розуміння емоційного станумовного партнера, вираження розуміння, співпереживання;

- не мати шаблонів мислення (відсутність упередженого ставлення доучасників);

-мати чудову пам’ять;- вміти визначати ролі, що склалися усередині групи;- адекватно управляти груповою динамікою [2].З самого початку проведення групи модератор повинен запам’ятати

імена учасників. Модератор не просить називати ім’я, відповідно паспортнихданих учасника, кожен може назватися так, як сам того бажає, як йомузручно, головне, що б людина сама пам’ятала це ім’я і відгукувався на нього.

Застосування бейджів або таблиць з іменами, що пропонуютьсятеорією проведення фокус-груп [1], робить групу більш формалізованою.Крім того, з точки зору психології, таблиця з іменем перед учасникомвиступає бар’єром, яким учасник намагається себе відгородити відоточуючих, захиститися [3]. У такому випадку, вивчення глибинних мотивівускладнюється, вимагає додаткових зусиль і часу. Люди повинні відчуватисебе комфортно з точки зору своєї особистості, а не з точки зору комфортуспілкування. Якщо людина як особистість почуває себе комфортно, вона будеспілкуватися.

Модератор повинен звертатися до учасників тільки по імені, особистодо кожного, це в свою чергу, виступає мотивуючою силою для початкудискусії і, крім того сприяє знайомству учасників, встановленню контактів.Важливим моментом на якому слід акцентувати увагу, є зручністьспілкування на «ти», яке дозволяє скоротити деяку дистанцію спілкування.Практика показує, що спілкування на «ти» зручніше як для модератораособисто, так і для членів групи.

Досвідчений модератор відразу здатний визначить ролі, що склалисявсередині групи. В залежності від ролі учасника і його емоційного станувизначається індивідуальний підхід. Група не знає, що всі учасники надають

89

однаковий вербальний внесок. Існує стереотип, що «мовчазних» учасниківнеобхідно змусити говорити за будь-яку ціну [1]. Такий підхід може бутиабсолютно не результативним у тому випадку, якщо учасник виконує роль«референта». Слід відмітити, що подібний тип учасників зустрічаєтьсядосить рідко, більшості мовчазних учасників необхідно пояснити важливістьїх внеску, особисто звернутися з питанням, вияснити причини мовчання.Крім того, завданням модератора є контроль занадто активних учасників, якінамагаються домінувати над оточуючими, в такому випадку, їм необхіднонадавати слово в кінці, мотивуючи це високим ступенем компетентностіучасника.

Зрозуміло, що довільне наслідування розвитку дискусії, неприпустимедля досвідченого модератора, є іншою крайністю, яка може повести увагуучасників далеко від поставлених питань.

Слід зазначити, що модерування більшою мірою мистецтво, ніж наука.Набір вищевказаних правил формує фундамент, проте ці правила негарантують розуміння всіх ситуацій, що відбуваються в групі. До кожноїгрупи слід визначити окремий підхід, бути неупередженим і пам’ятати, що збудь-якого правила бувають винятки. На практиці від модератора вимагаютьіндивідуального підходу не тільки до кожної групи, але й до окремо взятихучасників.

1.Беленовський С.А. МЕТОД ФОКУС-ГРУП/ С.А. Беленовський - М.: В-во Магистр,1996. – С. 130 – 156.

2.Маслова С. (Фонд «РУССКИЙ ПРОЕКТ») Роли модератора фокус-групп.Возможности и границы / С.Маслова // Журнал «Практический маркетинг». – 2001 – № 9. –С. 20 – 22.

3.Белинская Е.П. Социальная психология / Е.П. Белинская, О.П. Тихомандрицкая //Хрестоматия: Учебное пособие для студентов вузов. – М: И-во Аспект Персс, 2003. –С. 236–340.

«ЗЕЛЕНИЙ МАРКЕТИНГ»ЯК ПІДҐРУНТЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

Асистент Сагер Л.Ю., студентка гр. МК-21 Зимогляд Ю.В.

Зростання уваги до вирішення екологічних проблем сприялорозробленню закордонними компаніями нової концепції «зеленогомаркетингу», згідно з якою маркетингові зусилля спрямовані навиробництво, реалізацію та споживання продуктів, які не шкодять здоров’юлюдини та навколишньому середовищу.

Питаннями маркетингових теорій, у тому числі концепцій екологічного

90

маркетингу, займалися вітчизняні та закордонні вчені, зокрема Г. Армстронг,А.М. Вічевич, І.С. Воронецька, П.М. Скрипчук та ін. Однак, деякі аспектисаме «зеленого маркетингу» залишаються недостатньо вивченими.

Слід зазначити, що глобальні заходи щодо розвитку «зеленого марке-тингу» розроблено Міжнародною організацією зі стандартизації у Женевіта втілено в ініціативі ISO 14000. Вона складається з вимог охорони якостінавколишнього природного середовища та практики «зеленогомаркетингу», що використовуються в усьому світі. «Зелений маркетинг»покликаний змінити світогляд покупців, забезпечити новий напрям дляконкуренції і досягти прийняття ринком новаторських вирішень проблемдовкілля.

Проте на сьогодні в нашій країні дуже низька активність споживачів укупівлі екологічно орієнтованого товару. Існує ряд причин такої ситуації:

1) по-перше, споживачі не поінформовані про користь і властивостіекологічних товарів;

2) по-друге, вони не відрізняють екологічно чистої продукції відрешти та не мають достатніх коштів для того, щоб купувати лишевисокоякісну продукцію;

3) по-третє, покупці час-від-часу скептично ставляться до проблемидовкілля або не усвідомлюють впливу екологічних продуктів на здоров’ялюдини, а також не довіряють рекламі та бізнесові через велику кількістьпідробок продукції та брак дієвих механізмів контролю.

Щоб укріпити у свідомості споживача екологічну корисність продуктуяк його невід’ємну значиму характеристику, підприємство може створюватисвої власні «екологічно чисті» торгівельні марки або використовуватиекологічні знаки (сертифікати), що присуджують різні нейтральні інститутита численні асоціації з охорони довкілля. Екологічне маркування стаєлогічним завершенням реалізації концепції «зеленого маркетингу», оскількиідентифікована у такий спосіб продукція та весь її життєвий цикл легітимнопрацює на користь держави; стимулює збут екологічної продукції; даєможливість виокремити свою продукцію та надати їй переваг порівняно доконкурентів; покращує імідж підприємства; сприяє економії коштів завдякизбереженню ресурсів та зменшенню кількості відходів, отриманнюнеобхідних дозволів, ліцензій, кредитів; вивченню та формуванню попиту наекологічно безпечну продукцію й технології; сприяє розвиткові міжнародноїторгівлі.

Отже, концепція «зеленого маркетингу» є складовою всеосяжноїстратегії соціально-орієнтованого маркетингу, використання якої змінюєцінності та культурні уявлення, що, у свою чергу, неминуче впливає на всіфункції компанії і спричиняє вищий ступінь адаптивності в реаліяхповсякденності.

1. Буркинський Б.В. «Зелена економіка» крізь призму трансформаційних зрушень в

91

Україні / Б.В. Буркинський, Т.П. Галушкіна, В.Є. Реутов. – Одеса : ІПРЕЕД НАН України,2011. – 346 с.

2. Воронецька І.С. Особливості організації системи екологічного маркетингу в аграрнихпідприємствах / І.С. Воронецька // Економіка АПК. – 2012. – №9. – С.64- 69.

3. Скрипчук П.М. Економічні механізми екологічного маркування / П.М. Скрипчук //Маркетинг в Україні. – 2006. – № 6. – С.34-38.

МАРКЕТИНГОВІ ПІДХОДИ ДО ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГВ УМОВАХ УКРАЇНИ

Д.е.н. проф. Тєлєтов О.С., студентка гр. МКс-22, Хижняк М.О.

На сьогоднішній день в Україні існують усі передумови для розвиткутуризму: культурно-історичні, природно-географічні, економічні, соціально-демографічні. Проте, є ряд проблем, які гальмують розвиток туристичноїіндустрії: відсутність достатнього фінансування, стратегічного планування,комплексного просування, недостатність національної пропаганди, відсутністьпобудови туристичної репутації України в мережі Інтернет, що є трендомDigital – маркетингу останніх 5 років. Наявні проблеми гальмують розвитоктуризму та туристичної індустрії в Україні. Вирішення розглянутих проблемвплине, як на покращення економічного, так і соціального розвитку країни.

За допомогою SWOT-аналізу були визначені найсильніші сторони:багата історія, широка географія та розмаїття ландшафту; найслабші сторонинестабільність сервісу, негативне відношення частини українців до внутріш-нього туризму, відсутність сформованого цілісного бренду країни. Середосновних можливостей визначено розробку нових видів турів, зниження цінна відпочинок, розвиток туристичної інфраструктури. Найбільшою загрозоюможе стати розвиток закордонного туризму в близько розташованих країнах,можливе підвищення цін на відпочинок та нестабільна політична ситуація.

Тож, на основі аналізу, територію країни було поділено на 5 частин:«Правобережна Україна», «Лівобережна Україна», «Західна Україна»,«Степова (Південна) Україна» та «Крим». Розподіляли за географічними та,складеними історично, культурними особливостями. Далі було проведенопорівняльний аналіз виділених областей за кількістю причин длявідвідування цього місця. Комплексний аналіз дав наступні результатитериторіальних особливостей. Крим та Степова Україна багаті на пам’яткиархеології національного призначення, що належать до Античності таСтародавнього світу. На території Правобережної України велика кількістьпам’яток Розвинутого середньовіччя. Також тут є велика кількість усіх видівпам’яток, що внесені до державного реєстру нерухомих пам’яток України таісторичних війн, що сталися на цій території. Для Лівобережної України тежпритаманна доба розвинутого середньовіччя, а також близькою є Античність.

92

Найбільше тут пам’яток археології та історії України національногопризначення. Що ж до Західної України, можна бачити, що за найбільшоюкількістю пам’яток, вона теж потрапляє до зони Розвинутого середньовіччя,часів Київської Русі. Проте тут найбільша кількість об’єктів, що сталипретендентами на звання одного з 7 чудес України.

Виходячи з вищеописаного, на наш погляд, необхідно створити певнуорганізацію для підвищення привабливості України в очах українськихтуристів: проведення роз’яснювальної, інформаційної діяльності середнаселення, щодо туризму в Україні; створення єдиного реєстру всіхвищезгаданих закладів туристичної індустрії; створення системи зрозпізнавання (автовибору) необхідного в конкретний час конкретній особітуристичного пакету. Тобто необхідно створити попит для на українськийтуризм, а для цього потрібно покращити репутацію його в очахспіввітчизників. Цільовою аудиторією (ЦА) кампанії з побудови тапросування туристичного бренду та туристичної репутації країни є українцівіком 18-40 років, активні, сучасні, що прагнуть до вражень, патріоти, щополюбляють подорожувати, цікавляться історією України.

Враховуючи особливості ЦА, ми пропонуємо більшу частину заходів зпросування проводити в Інтернеті, тобто побудувати онлайн-репутаціютуристичної України. Для цього потрібно створити каталог всіх підприємствтуристичної індустрії країни. Він буде знаходитись у відкритому доступі насайті. Останній дасть можливість потенційному споживачу оцінити таспланувати маршрут, в залежності від запиту. В онлайн-режимі туристзаповнюватиме спеціальну анкету. За допомогою відповідей на запитання ванкеті система розробляє індивідуально для нього оптимальний маршрутвідпочинку. Маршрут буде розроблено в один з 5-ти виділених нами регіонів,з урахуванням необхідних особливостей туру (тип та спосіб пересування,якість апартаментів для проживання, екстремальність), заданих споживачем ванкеті. Це зекономить час споживача, і в той же час надаватиме йому більшеінформації про ту чи іншу подорож Україною. Позитивні моменти матимесистема і для туристичних агентств, які зможуть економити час та гроші напошуку клієнтів, оскільки цей сайт має стати основним джерелом інформаціїпро надавані українськими туристичними агентствами послуги. Якщо жоденіз запропонованих маршрутів не сподобається клієнту, він можезателефонувати менеджеру чи замовити дзвінок і порадитись з ним особисто.

Застосовуючи сучасні методи продажу через Інтернет, створенняправильного контенту на сайті та в Інтернеті, що буде поширено в рамкахцього проекту, сподіваємось що українська спільнота більше зацікавитьсяУкраїною як об’єктом туризму і вже через 2 роки цей проект окупиться.

Отже, зі становленням туристичного бренду, в наслідок покращенняйого онлайн-репутації, збільшуватимуться і продажі турів Україною, а в

93

результаті почне покращуватись сервіс, будуватимуться нові рекреаційнікомплекси і, певною мірою, зросте ВВП країни.

1.Развитие экономических систем макро- и мезоуровня: состояние, тенденции,перспективы (отечественный и зарубежный опыт): монография/ Алтухова И.А., Алтухова Н.М.,Белоусва Л.С. и др.., под. ред.: Л.С. Белоусовой, Г.Г. Скуловой, А.В. Евченко, «деловаяполиграфия», 2012. – 442 с.

2.Туризм в Україні: проблеми, перспективи розвитку [Електронний ресурс] – Режимдоступу до ресурсу: http://www.skole.com.ua.

ПРОБЛЕМИ ІНОЗЕМНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

Д.е.н., проф. Тєлєтов О.С., студентка гр. МК-91 Шатова В.М.

Іноземний туризм в Україні був започаткований ще за часіврадянської влади у 30-ті роки минулого сторіччя. Свого часу вРадянському Союзі були досить поширені туристичні подорожі громадянсоюзних республік. Проте за роки незалежності держави Україна багаточого втратила в організації іноземного туризму, хоча ця галузь є доситьперспективною для держави і влада має розвивати його, адже наша країнаволодіє достатнім рекреаційним потенціалом. Перші вітчизняніпублікації, присвячені безпосередньо маркетингу туризму, з’явилися напочатку 90-х рр. ХХ ст. Серед науковців, які досліджували маркетинговіаспекти сфери туристичної діяльності, слід згадати таких, як Кудла Н.,Правик Ю., Школа І., Мартинов І. та ін. [1].

Метою дослідження є визначення основних проблем у сферімаркетингу туристичних послуг, а також розроблення практичнихрекомендацій щодо їх ефективного вирішення. На сьогодні туристичнегосподарство генерує 11% ВВП країн світу, а туристична індустріястановить 4,2 %.

Незважаючи на досить велику кількість досліджень у сферітуристичних послуг, залишаються не вирішеними проблеми налагодження тарозвитку потужного рекреаційного комплексу на достатньому рівні, дляцього необхідно визначити ряд основних чинників, що перешкоджаютьрозвитку туризму в Україні. Таку ситуацію спричинили: внутрішні, сутогалузеві, а також зовнішні, переважно загальноекономічні та політичнічинники. Головні галузеві чинники такі:

– недостатній рівень розвиненості безпосередньо туристичноїмережі та об’єктів туристичної інфраструктури (автомобільні дороги,залізниця, готелі, мотелі та ін.), їх невідповідність високим світовимстандартам;

94

– технологічна відсталість галузі. В Україні практично незастосовували туристичні технології, які в розвинутих країнах набули ознакповсякденної ужитковості: електронні інформаційні довідники про готелі,транспортні маршрути, туристичні фірми з переліком та вартістю послуг, яківони надають;

– низький рівень обслуговування, зумовлений відповідним загальнимрівнем кваліфікації працівників галузі. В Україні на той час не булоадекватної системи підготовки і перепідготовки кадрів для туризму, чітких,на рівні світових стандартів кваліфікаційних вимог;

– відставання темпів, навіть порівняно із середніми показниками вкраїнах СНД, нормативно-правового та організаційного забезпеченнятуристичної діяльності, яке значною мірою було зумовлене перманентноюадміністративною реформою [2].

Але нещодавно було прийнято ряд документів, які позитивнопозначилися на розвитку туристичної сфери та притоку іноземнихтуристів в Україну. Умови зростання обсягів в’їзного туризму такі:спрощення процедур перетину іноземними туристами українськогокордону та умов їхнього перебування в Україні. Запровадженнясертифікації, ліцензування та стандартизації у туристичній та суміжнихсферах діяльності.

Водночас у туристичній галузі України лишаються і низканерозв’язаних проблем. Зокрема, за загальною кількістю відвідань країнаще значно поступається іншим країнам, що межують з Україною: 2011 р.тільки столицю Чехії відвідало понад 20 млн. осіб; зберігаються помітнірегіональні диспропорції у розвитку туризму: у 2011 р. 80% відвіданьіноземних туристів, як і раніше, припадало на чотири регіони: АвтономнуРеспубліку Крим (27%. Регіон відвідало 4,6 млн. відпочивальників),Київ (26%), Одеську область (16%) та місто Севастополь (11%), хочаз’явилися певні ознаки зростання кількості іноземних туристів у іншихрегіонах (протягом 2009-2011 рр. показник відвідувань зріс у Запорізькій,Донецькій та Тернопільській областях – більш ніж у 6 разів,Дніпропетровській, Херсонській, Миколаївській і Одеській областях – від3 до 5 разів). Однак досі рекреаційно-туристичний потенціал більшостіобластей України використовується недостатньо. Серед іноземнихтуристів бажання відвідати Україну істотно не підвищилось незважаючинавіть на досить успішне проведення чемпіонату Європи з футболу«Євро-2012».

Отже, можемо зробити висновки про те,що іноземний туризм в Україніє слабо розвиненим і потребує дієвих рішень для його відновлення іпідтримки з боку держави. Якщо б держава виділяла кошти на реставрацію

95

архітектурних пам’яток, реконструкцію туристичних об’єктів таналагодження комфортного відпочинку, то туристична галузь почала б кращерозвиватися.

1. І.В. Смаль. Туристична індустрія України: сучасний стан і перспективи розвитку /Смаль І.В.// Туристично-краєзнавчі дослідження. – К., 2005.

2. Правове регулювання туристичної діяльності в Україні/ Київський ун-т туризму,економіки і права / В.К. Федорченко (ред.), Л.В. Малюга (упоряд.). – К.: Юрінком Інтер,2006.

РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ВИМОГ ДО ДИТЯЧИХ МАЙДАНЧИКІВ ЯКЗАПОРУКА БЕЗПЕЧНОГО ВІДПОЧИНКУ


Безумовно, основна відповідальність дорослих по відношенню додітей – забезпечити для них безпечне середовище, в якому вони могли бграти і розвиватись з мінімальним ризиком для здоров’я і життя. Саме ця ідеялежить в основі створення дитячих ігрових майданчиків.

Але в українській діяльності найчастіше дитячі майданчики навпаки єджерелом небезпеки для дітей. Стан багатьох дитячих майданчиків в Українігнітючий. Статистика показує, що щорічно тисячі українських дітей,граючись на дитячих майданчиках, отримують травми різного ступенятяжкості. Деякі травми несумісні з життям.

Причина цьому – відсутність у нашій країні законодавчих актів, які бвстановлювали обов’язкову відповідальність виробників і експлуатуючихорганізацій у забезпеченні безпеки дітей на дитячих ігрових майданчиках.

В Україні взагалі відсутні які-небудь нормативні документи в ційобласті. Але всі вітчизняні виробники дотримуються норм єдиного стандартубезпеки дитячих майданчиків, який виданий і затверджений ЄвропейськимКомітетом Стандартизації, і є обов’язковим для країн Європейського Союзу,стандарт – EN 1176:1998.

У тому числі розроблений і затверджений стандарт – EN 1177«Ударопоглинаюче покриття дитячих ігрових майданчиків. Вимоги безпекита методи випробувань».

Це, мабуть, один з основних стандартів в галузі забезпечення безпекидітей на дитячих майданчиках, оскільки відомо, що більшість травм наігровому майданчику діти отримують саме при падінні з гойдалок, драбинок,каруселей, гірок.

Вимоги стандарту засновані на тому, що поверхня ігрової площадки,на яку потрапляє дитина при падінні з ігрового устаткування (так звана зона

96

приземлення грального обладнання) повинна бути обладнана спеціальнимзахисним покриттям. У зоні приземлення не можуть застосовувати жорсткіматеріали (асфальт або бетон), а також матеріали з поганими ударопоглинаю-чими властивостями (цегла, камінь, бітумні матеріали, щебінь).

Природні покриття (земля, трав’яне покриття, дерен) також нерекомендується з огляду на те, що за відсутності належного догляду затакими покриттями їх ударопоглинаючі властивості значно знижуються і такіпокриття стають травмонебезпечними.

Відповідно до стандарту EN 1177 прийнятні матеріали для покриттяігрових майданчиків, що забезпечують необхідну безпеку при падінні зігрового устаткування, можуть бути двох видів – сипучі і цільні.

З сипучих матеріалів дозволено застосування піску, гравію (але негранітного відсіву) фракцією до 8 мм, деревної тирси. При засипцімайданчика необхідно забезпечити достатню товщину покриття. Так, длятого, щоб пісок фракцією 0,2-2 мм амортизувати удари при падінні, товщинапокриття повинна бути не менше 500 мм.

Така товщина повинна витримуватися протягом усього термінуексплуатації дитячого майданчика, тому сипкий матеріал вимагає постійногопоновлення, а це накладає на експлуатуючу організацію додаткові витрати.Крім цього застосування сипучих матеріалів має ряд істотних недоліків, асаме: такі покриття сильно порошать в жарку пору, в дощ – перетворюютьсяна бруд, сипучі матеріали накопичують забруднення – скла, сигаретнінедопалки, екскременти тварин.

Ці проблеми вирішуються з використанням не сипучого, а цільногопокриття. Цілісні матеріали, що пом’якшують удари при падінні, звичайноявляють собою гумові плитки, мати або монолітні гумові покриття. Такіпокриття пропонуються різними виробниками, і мають різніударопоглинаючі властивості. Для правильного вибору покриття необхіднокеруватися результатами випробувань покриттів на ударопоглинання, якіповинен надати виробник. При правильній установці і витримуваннінеобхідної товщини цільні гумові покриття можуть забезпечити надійнийзахист дітей на дитячих майданчиках на весь термін їх експлуатації.

Крім забезпечення безпеки, гумове покриття перетворює дитячиймайданчик в оазис чистоти і комфорту. Монолітне гумове покриття схоже навеликий кольоровий килим, який приємно пружинить під ногами. Воно немає швів, міцне, а головне, завжди сухе, навіть після проливного дощу, так якпропускає воду. Зображення, узори, квіти надають дитячим майданчикам туяскравість і естетику, якої так не вистачає нашим міським дворам.

У багатьох розвинених країнах використання ударопоглинаючихгумових покриттів на дитячих майданчиках вже багато років є нормою.Обов’язковість виконання вимог безпеки передбачена державними

97

стандартами. В Австралії – ці вимоги описує стандарт AS/NZS 4422:1996, вЄвропі – стандарти 1177 EN: 1997 та BS 7188:1998, в США – стандартиASTM F 355-01 та F1292-99.

В даний час розробляється спеціальний технічний регламент «Пробезпеку комплексу дитячих майданчиків», який встановить обов’язковівимоги безпеки до обладнання і покриттів на дитячих ігрових майданчикахпри проектуванні, виготовленні, монтажі та експлуатації всіх елементівдитячого ігрового майданчика. Є надія, що вже незабаром безпека дітей станезаконом для дорослих.

Науковий керівник: к.е.н. ст. викладач Карпіщенко О.О.

98

РОЗДІЛ 4 МАРКЕТИНГ ІННОВАЦІЙТА ІННОВАЦІЇ У МАРКЕТИНГУ

ІНСТРУМЕНТИ НЕЙРОМАРКЕТИНГУ ЯК ЗАСІБ ВПЛИВУ НАСУЧАСНИХ СПОЖИВАЧІВ

К.е.н., доц. Біловодська О.А., студентка гр. МК-91 Гайтина Н.М.

Новітні дослідження мозку показали, що поведінкою людини керуєне розум, а емоції. За результатами цих досліджень і даних класичногомаркетингу з’явилась така наука, як нейромаркетинг (ним вважаютьпоєднання науки про людський мозок і економіки), що використовує різністимули, які впливають на людський мозок, щоб викликати потрібну дію.Так впливають на споживачів, ринкових партнерів, роботодавців тапретендентів на посади тощо. Проте в даній роботі досліджуємо саме впливна споживачів.

Знаючи біохімію емоційних реакцій «покупців», «продавці» можутьефективно впливати на всі п’ять органів почуттів людини, застосовуючипозитивні подразники. Проаналізувавши методи впливу на споживачів, яківикористовуються у нейромаркетингу, виділимо найголовніші з них у групизалежно від впливу на органи відчуттів людини (табл.1).

Таблиця 1 – Головні методи та інструменти психологічного впливу

Метод Інструменти Характеристики

1 2 3кольорова

гамма вибір кольору залежно від його символіки

форма таупаковка товару

форма товару та його упаковки (овал, квадрат,нестандартна фігура тощо)

оформленняупаковки

наявність маркувань, відзнак чи нагород, поєднаннякольорів, зображень та надписів

повідомлення суть повідомлення, розмір та колір шрифту, місце узагальній структурі інформації

місце збуту мерчандайзинг, оформлення точок продажу

продавець поведінка продавця, манера спілкування, зовнішнійвигляд

Зоро

вий

відеорекламатривалість і повторюваність, використання засобіввідеореклами (розіграш ситуації, створення персонажу,атмосфери тощо)

99


образ правильний образ (дитина, тварина, жінка тощо) зогляду на споживачаароматизація приміщень точок продажу

ароматизація товару чи його елементу

Запа

х

аромамаркетингароматизація каталогів, пробних товарів, сувенірів

«голосповідомлення» тембр голосу, інтонація, манера

структура аудіо-повідомлення

«що», «коли» і «як» необхідно сказати уповідомленні, щоб воно було сприйняте

музичний супровід темп музики залежно від ситуації та точки продажузвукове

повідомленнятривалість звучання та повторюваність, час добидля звучання

консультант манера спілкування, переконання, тон

Слу

хови

й

чутки, сарафаннерадіо пропаганда товару

матеріал товару матеріал товару та його упаковки

Дот

ик

матеріалидодатковихпредметів

матеріал додаткових предметів (меблі, посуд тощо)

смакові добавки додають у продукти харчування (викликають«прив’язуваність» до смаку і товару)

См

ак

дегустації проба товарів потенційними споживачами дляознайомлення з їх смаковими властивостями

Подані інструменти впливу обираються та коригуються залежно відцільової аудиторії та товару, для якого вони застосовуються. Правильне їхзастосування дозволяє збільшити продажі, створити та підтримати лояльністьспоживачів, створити позитивний імідж компанії та її товару, що призведе дозбільшення прибутку.

Необхідно звертати увагу на характеристики цільової аудиторії.Наприклад, для японців необхідно використовувати дотикові методи впливу,для китайців – запахові, для індусів – слухові, а для українців – зорові тачастково слухові. На молодих чоловіків найбільш ефективно впливаютьзображення оголених жінок, а на старших – зображення дорогих елітнихтоварів, престижу. На жінок найбільше впливають образи дітей (переважнонемовлят) та тварин, а зараз ще дуже популярне використання образівприроди (чистоти та натуральності).

100

Захиститися від впливу нейромаркетингу неможливо. Тому компаніїповинні активно його використовувати для завоювання споживачів таотримання більших прибутків.

ОЦІНКА СПРИЙНЯТТЯ ІННОВАЦІЙНОЇ УПАКОВКИСПОЖИВАЧАМИ ХАРЧОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

К.е.н., доц. Біловодська О.А., студентка гр. МКм-21 Михайленко Д.О.

Упаковка стала невід’ємною частиною нашого життя. Упаковок такбагато, що людина спеціально вже не зосереджує на них уваги, але вонидіють через підсвідомість.

З уже існуючих досліджень відомо, що колір упаковки харчовоїпродукції здійснює найбільший вплив на мозок споживача. Автор одного здосліджень Енн Торндайк стверджує, що найбільш впливовими є червоний ізелений кольори. Експеримент торкнувся таких продуктів харчування, якчіпси, булочки і газовані напої. У вітринах поруч з сендвічами і чіпсамивиставили молочну продукцію. Її позначили зеленими цінниками, продуктишвидкого харчування – червоними. У результаті продажі нездорової їжізнизилися на 7%, а споживання молочної продукції із зеленою етикеткоюзбільшилося на 2%.

Взявши відправною точкою результати даного експерименту, булопроведене дослідження впливу на споживачів різноманітних упаковокхарчової продукції та визначено ступінь сприйняття споживачами інновацій вупаковці харчових продуктів [1].

Оскільки відомо, що найбільш сприйнятливими до різного родуінновацій вважаються молоді люди, дослідження було проведене саме середлюдей віком від 16 до 35 років, які відносяться до категорії «молодь».Переважна більшість молодих людей проводить значну кількість часу умережі Інтернет, тому опитування було проведене у соціальній мережіВКонтакте.

Для опитування респондентів було обрано підхід на основіформування мінімально допустимої вибірки, згідно з яким розмір вибіркистановить 50 осіб. У зв’язку з тим, що похибка при такій вибірці можестановити близько 20%, результати опитування були підкріплені глибиннимінтерв’ю.

Для онлайн опитування було складено анкету, що містить 3 блокизапитань: блок для визначення вподобань споживачів стосовно упаковкирізних груп харчових продуктів, блок для визначення ступеня сприйняття

101

споживачами інновацій в упаковці харчових продуктів і соціально-демографічний блок. З метою визначення ставлення до інноваційреспондентам було запропоновано до розгляду 5 інноваційних упаковок(табл. 1).

Таблиця 1 – Аналіз результатів онлайн-анкетування

Ступінь згоди з впливомупаковки при прийнятті рішенняпро купівлю товару

34% – згодні, 50% – частково згодні, 16% – незгодні

Товари, для яких упаковка маєвирішальне значення

Чай і кава – 36%, молоко – 15%, солодощі – 14%

Зацікавленість споживачів уінформації на упаковці

Завжди читають - 51%, час від часу – 38%, рідко –9%, ніколи – 2%

Споживачі за ступенемсприйняття інновацій

Інноватори – 25%, послідовники – 61%, більшість– 9%, аутсайдери – 5%

Сприйняття респондентами інноваційних упаковокСік у вигляді фрукту: придбають 78% респондентів, з яких при націнці 15-25% –97%; 26-35% – 3%Чашка печива: придбають 66% респондентів, з яких при націнці 15-25% – 42%; 26-35% – 36%; 36-45% – 13%, більше 45% – 9%Пляшка з підсвіткою: придбають 50% респондентів, з яких при націнці 15-25% - 64%,26-35% – 28%, 36-45% і більше 45% – по 4%Ложкокришка: придбають 54% респондентів, з яких при націнці 15-25% – 70%; 26-35% – 30%Розумна етикетка: придбають 82% респондентів, з яких при націнці 15-25% і 26-35% – по 44%; 36-45% - 10%; більше 45% – 2%

Після онлайн анкетування було проведене глибинне інтерв’ю. У якостіреспондентів було запрошено трьох осіб, кожен з яких висловив різнийступінь згоди з твердженням про вплив упаковки на рішення про купівлютовару під час он-лайн опитування (згоден, частково згоден чи не згоден). Їмдо перегляду було запропоновано варіанти упаковок чаю та молока, оскількиупаковки даних груп товарів мають вирішальний вплив на респондентів.Глибинне інтерв’ю підтвердило, що респонденти піддаються впливуупаковки і готові до придбання товарів в інноваційних упаковках.Респондента, який заперечував вплив упаковки на його рішення про купівлютовару, у ході інтерв’ю вдалося переконати у протилежному.

Як висновок можна сказати, що вплив упаковки на свідомістьспоживачів значний, і навіть, якщо споживач не розуміє одразу, у ході більшдетального ознайомлення виявляється, що він може придбати товар самезавдяки упаковці. Вітчизняним виробникам харчової продукції вартозастосовувати інноваційні підходи в оформленні упаковок своїх товарів,оскільки споживачі готові їх сприйняти і сплачувати цінові надбавки.

102

1.Беловодская Е. А. Маркетинговое исследование влияния инноваций в упаковке насознание потребителей / Е.А. Беловодская, Д.А. Михайленко // Маркетинг і менеджментінновацій. – 2012. – № 4. – С. 34-42.

ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ВЕНЧУРНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Д.е.н., доц. Божкова В.В., к.е.н., ст. викладач Дериколенко О.М.

З огляду на використання вітчизняними і закордонними науковцямирізних, але близьких за змістом понять (венчурна діяльність, венчурнийбізнес, венчурний капиталізм і т.д.), вважаємо за доцільне дослідити значеннязастосовуваних термінів і визначити структурно-логічну сутність терміну«венчурне підприємство».

Поширений останнім часом електронний ресурс Вікіпедія міститьнаступне визначення: Венчурна компанія (венчурний капіталіст) –фінансова організація, що спеціалізується на інвестиціях у власний капіталкомпаній і в інші види довгострокового фінансування підприємств,звичайно таких, котрі не мають тривалої історії розвитку, але зперспективою значного росту. Венчурна компанія може з однієї сторонинадавати фінансування, з іншого боку – здійснювати різний ступінь участі вкеруванні й виробництві [3].

На наш погляд, це дуже широке визначення, яке змішує поняття«венчурна компанія» та «венчурний капіталіст».

Переважна більшість науковців (Аммосов Ю.П. [1], Варналій З.С. іСизоненко В.О. [2], Краснокутська Н.В. [4] та інші) під венчурнимикомпаніями розуміють безпосередніх виконавців венчурних проектів, щопідтверджують наступні визначення.

Під «венчурними компаніями» розуміють фірми з участю венчурногокапіталу, як поточним, так і минулим [1, с. 19].

Капітал, що вкладається в інновації носить назву венчурного (від. англ.Venture capital), а новостворені або вже існуючі фірми для втіленняінноваційних проектів – венчурні фірми [2].

Венчурні фірми – це здебільшого малі підприємства у новітніхгалузях виробництва (електроніка, біохімія, біоінженерія, виробництвоспоживчих товарів), які швидко прогресують і в яких відбуваєтьсяінтенсивна зміна поколінь продуктів і технологій, пов’язаних з базиснимиінноваціями [4].

Венчурна фірма – комерційна науково-технічна організація (фірма),що спеціалізується на створенні та впровадженні у виробництво нових

103

видів продукції, нової техніки і технології, використовуючи венчурнийкапітал [5].

А під венчурними капіталістами провідні науковці якраз і розуміютьрізних інвесторів.

Так, Аммосов Ю.П. зазначає: під «венчурними капіталістами»розуміємо фінансові організації (інвестиційні фонди, інвестиційні банки,брокерські фірми і індивідуальних інвесторів), а також їх керівний склад, щобезпосередньо бере участь в ухваленні інвестиційних рішень в системівенчурного капіталізму і виконуючих їх [1, с. 19].

Отже, венчурне підприємство – це самостійний суб’єктгосподарської діяльності, що працює у сферах наукових досліджень,розробок, упровадження інновацій, організація яких пов'язана зпідвищеним ризиком.

Венчурні підприємства класифікують за різними ознаками.Так, за видами венчурних інвесторів виділяють дві групи

підприємств [2]:- залежні компанії – із значною участю капіталу, який може бути

наданий у формі державних або приватних кредитів;- акціонерні компанії – використовують свій акціонерний капітал для

інвестування в акції малих венчурних фірм.Венчурні компанії у класифікації фінансових установ відносять до

інших нерегуляторних [3]:- регуляторні фінансові установи (нацбанк, міністерство фінансів);- основні нерегуляторні фінансові установи (комерційні банки,

інвестиційні банки, інвестиційні компанії, брокерські фірми, компаніїкерування активами, інвестиційні фонди, недержавні пенсійні фонди,компанії з дослідження фінансовх ринків, страхові компанії);

- інші нерегуляторні фінансові установи (фонди хеджування, венчурнікомпанії, фірми приватного капіталовкладення, ангел-інвестори, кредитніспілки, державний пенсійний фонд, трести, кооперативи).

Венчурні компанії можуть бути державними, приватними,пов’язаними з банками, а також, належати великим корпораціям [2].

Чітке розмежування понять дозволяє з’ясувати сутність різнихаспектів венчурної діяльності, краще розуміти їх природу, прогнозуватирозвиток та визначати стратегічні перспективи.

1.Аммосов Ю. П. Венчурный капитализм : от истоков до современности / Ю. П.Аммосов, – СПб.: РАВИ, 2004. – 409 с.

2.Варналій З. С. Основи підприємницької діяльності [Електронний ресурс] / З. С.Варналій, В. О. Сизоненко. – 2004. – Режим доступу до матеріалу :http://pidruchniki.ws/15100723/ekonomika/venchurniy_biznes.

104

3.Вікіпедія [Електронний ресурс] – Режим доступу до матеріалу :http://uk.wikipedia.org/wiki/Венчурна_компанія.

4. Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент : Навч. посібник. / Н. В.Краснокутська – К. : КНЕУ, 2003. – 504 с.

5.Кушнір І.В. Фінанси [Електронний ресурс] – Режим доступу до матеріалу :http://fin.at.ua/publ/6-1-0-526.

АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ІНСТРУМЕНТІВ ПСИХОЛОГІЧНОГОВПЛИВУ НА ПОКУПЦІВ У СУПЕРМАРКЕТАХ

Студентка гр. МК-91 Гайтина Н.М.

В сучасному ринковому середовищі, коли товаровиробник прагнезадовольнити всі потреби споживачів найкращим чином, він використовуєрізні методи задля того, щоб споживач обрав саме його товар, а не товарконкурентів (виготовляє якісний товар, надає додаткові послуги, сервіснеобслуговування на високому рівні, гарантії на товар, позитивний іміджтощо). Але на даному етапі розвитку маркетингу використовуються і іншіспособи впливу на споживача, серед них – психологічний.

Вплив на споживачів за допомогою психологічних методів активновикористовують від процесу створення товару (його форма, упаковка,матеріал та дизайн упаковки тощо), його просування (реклама, піар) і до йогобезпосереднього збуту (використання психологічних впливів безпосередньо умісцях збуту товару, у процесі персонального продажу).

Найбільший психологічний вплив на споживачів вкладається у товариповсякденного вжитку, збут яких здійснюється переважно через роздрібнумережу. Тому є доцільним дослідити інструменти психологічного впливу напокупців у супермаркетах, кількість яких невпинно зростає.

Супермаркети – це невід’ємна частина життя сучасної людини.Мережі великих магазинів застосовують різні «маркетингові хитрощі», щобзбільшити свої продажі. Дослідивши ці інструменти, доцільно поділити їх надві групи і виділити найголовніші їх складові.

1) Інструменти, покликані привернути увагу до товару, або такі, щоспонукають здійснити імпульсну покупку:

- розміщення прилавків та викладка товарів (правило «золотоготрикутника») – товари першої необхідності (хліб, молоко) розміщують вкінці залу, щоб покупець на шляху до них звернув увагу на інші товари;

- ароматизація приміщень – розпилення приємного запаху уприміщенні для викликання певних асоціацій та емоцій (аромат свіжоївипічки пробуджує голод; кави – приємні асоціації та апетит; шкірянихвиробів – асоціює з багатством; цитрусових – тонізує; тощо). В деяких місцях

105

збуту навіть проводять зонування ароматами, наперед визначивши бажанийрезультат та необхідний для цього запах;

- використання музикального супроводу – легка музика покращуєнастрій, розслаблює і спонукає покупця до тривалішого перебування усупермаркеті (застосовується переважно, коли покупців небагато); швидка таритмічна музика – для створення швидких покупок і короткотерміновогоперебування у супермаркеті (застосовується при великому скупченніпокупців);

- правильне розміщення товару на полицях: найдорожчий товаррозміщують на рівні очей – на середній полиці (розкручені бренди), а далірозраховують на психологію покупця, щоб він вважав, що товар на нижніх тавищих полицях є менш якісним (що зазвичай не так); товари для дітейдоцільно розміщувати внизу – на рівні їх очей;

- привернення уваги яскравістю (кольорові дисплеї, значки зізнижкою, спеціальні карточки тощо);

- надання переваги візкам, ніж корзинам (коли покупець везенапівпустий візок, то часто на рівні підсвідомості у нього виникає бажаннязаповнити його);

- вузькі проходи (для того, щоб покупець повільніше пересувався іприділяв більше уваги товарам, що його оточують);

- розміщення великих коробок з ходовим товаром у проходах –привертає увагу і впливає на імпульсну покупку;

- каса – вважається найбільш небезпечним місцем у супермаркеті,оскільки тут розміщують невеликі товари: батончики, жуйки тощо, купівляяких на фоні інших виглядає незначною. Технічні перерви на касах покликаністворити натовп покупців, щоб ті довше перебували у супермаркеті і більшезвертали уваги на товари (імпульсні покупки);

- використання системи освітлення та дзеркал на вітринах:використовують для надання товару більш привабливого вигляду.Використовують переважно теплі відтінки, які викликають приємнесприйняття покупцем.

2) Інструменти, покликані викликати відчуття економії:-маніпуляція цінами: використання цін типу 9,99 грн; використання

двох цін на ціннику (зліва – оптова, а справа – роздрібна), при яких споживачорієнтується на оптову;

- продаж декількох товарів за «заниженою» ціною (наприклад,3 товари вартістю по 100 грн./шт. реалізують разом за 299 грн. – покупецькупує з метою економії, а в результаті лише має товар, який не планувавкупити); або продаж наборів (також незапланована купівля, яка можекоштувати більше, ніж ці товари окремо);

106

- використання акцій та знижок (збільшують потік покупців, щокомпенсує заниження ціни на певні товари);

- розфасування товару на менші упаковки і встановлення завищеноїціни (наприклад, розфасовані цукерки по 0,2 кг реалізують по 17 грн./уп. притому, що їх вартість 80 грн./кг).

Таким чином, застосування інструментів психологічного впливу напокупців дозволяє збільшувати обсяги реалізації товару та прибутки.

Науковий керівник: к.е.н., доц. Махнуша С.М.

AMBIENT-МАРКЕТИНГ

К.е.н., асистент Голишева Є.О. студентка гр. Ф-01 Барикіна Н.І.

Сучасний споживач стає все вибагливішим як до самої продукції, так ідо її реклами. Сьогодні зацікавити людину звичайним телевізійним роликомдосить важко. Реклама повинна постійно оновлюватися, бо на інформацію,яку споживач чує вже не перший десяток разів, він може навіть не реагувати.Проте це стосується не тільки самої ідеї, яку покликана донести реклама, а йметодів, якими вона буде подана споживачеві.

Тому перед компаніями постає проблема: як же зацікавити широкийзагал людей, яким чином привернути їхню увагу?

У зв’язку з цим сьогодні все більш актуальними стаютьнетрадиційні способи застосування реклами. Їхнім розробленнямзаймається Ambient-маркетинг. «Ambient» у перекладі з англійської мовиозначає «оточуючий». Тобто Ambient-реклама – це реклама на предметах,що нас оточують. І ці предмети, за умови розміщення такої реклами,стають рекламними носіями.

Реклама Ambient-маркетингу може розміщуватися де завгодно: напродуктах, канцелярських товарах, книжках, автомобільних парковках,поручнях в громадському транспорті, банкоматах, сміттєвих баках, парковихлавках, елементах декору, спорудах, клумбах тощо.

Розглянемо простий приклад Ambient-маркетингу. На фруктах частоможна побачити наклейку, яка є носієм такої реклами. Так ось, однакомпанія, що імпортує фрукти, розміщує на них наліпки з таким надписом:«Будь ласка, зберігайте мене в холодильнику Electrolux». Це і є проявомAmbient-маркетингу.

Головною особливістю такої реклами є те, що рекламне повідомленняспоживач отримує випадково, ненавмисно. Ambient-маркетинг орієнтуєтьсяна несподіваність. Бо саме в тому місці, де споживач не очікує побачити

107

рекламне повідомлення, воно зможе привернути до нього найбільшу увагу тавикликати неабиякий інтерес. Прикладом цього може бути одна знайвідоміших соціальних реклам у Великобританії. Там була проведенаAmbient-компанія, спрямована проти тютюнопаління. Хоча ідея такоїреклами була простою, проте вона справила величезний вплив на оточуючих.Реклама була розміщена на всіх чорних лондонських катафалках у виглядінадпису: «Місця для курців».

Проте Ambient-реклама має не тільки переваги, але й недоліки. По-перше, це висока вартість такої реклами. Зазвичай реклама такими каналамиє дорожчою ніж традиційними методами. Також неабияке значення має тойфакт, що така реклама потребує партнерів, які займаються іншим видомдіяльності. І це повинно бути вигідно для обох сторін. Досягнення такогоспівробітництва вимагає великих зусиль.

Ще одним недоліком Ambient-реклами є те, що для того, щоб вона небула марною та викликала інтерес, її необхідно постійно змінювати. Вонаповинна приймати все нові та нові відображення, щоб справляти враження наоточуючих.

Але Ambient-реклама надає преваги не тільки для компанії рекламноїпродукції, а й для компанії, що пропонує свої послуги на розміщення такогоповідомлення.

Як приклад розглянемо Ambient-рекламу на концертах, змаганняхтощо. Зокрема реклама на футбольних матчах, яка розміщується на форміфутболістів. Легко помітити вигоду для кожної з сторін. Зазвичай, у кожногоклубу є свій спонсор, компанію якого рекламує команда гравців. Іфутбольний клуб за таку рекламу отримує грошові кошти. А компанія, якасплатить ці кошти, привертає увагу величезної кількості оточуючих.

Проте інколи на матчах, які користуються найбільшою популярністю,клуби можуть рекламувати іншу торгову марку. Наприклад, на одному звідомих дербі між «Реал Мадридом» та «Атлетіко Мадридом» останнякоманда замінила ім’я свого звичайного партнера на напис «Azerbaijan-Landof Fire». Сподіваючись на неабияку увагу до цього матчу, «Атлетіко Мадрид»таким чином намагався вирішити свої фінансові проблеми. Таким чином,клуб за разову акцію зміг отримати досить пристойну винагороду. Акомпанія, всього за один матч, змогла привернути увагу величезної кількостіспоживачів.

Отже, можна зробити висновки, що сьогодні через велику кількістьтоваровиробників на ринку та високий рівень поінформованості споживачів,щоб привернути увагу покупця компаніям необхідно все більше звертатисядо нетрадиційного маркетингу, одним із видом якого і є Ambient-маркетинг,який, в свою чергу, являє собою досить ефективний метод реклами.

108

Ambient-реклама має як переваги, так і недоліки, які були розглянутівище. Але все-таки вона не замінює традиційної реклами. Її можна розглядатияк доповнення до традиційних каналів просування, метою якого є нагадуванняспоживачеві про товар за допомогою інформації, розміщеної на різних носіях.

1.Куклин А. Маркетинг, которого не ждали [Електронний ресурс] / А. Куклин // Бизнес-журнал. – 2010 – №6. – Режим доступу: http://www.business-magazine.ru/mech_new/marketing_n/pub332814.

2.Штаер А. Плюсы и минусы нестандартной рекламы [Електронний ресурс] /А. Штаер. – Режим доступу: http://www.vk-online.ru/stats/2-business/7386-pljusy-minusy-nestandartnoj-reklamy.html.

3.Пириев Р. Азербайджанская реклама в мадридском дерби / Р. Пириев [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://echo.az/index.php?aid=31351.

ЛАТЕРАЛЬНИЙ МАРКЕТИНГ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ТАНЕТРАДИЦІЙНИЙ ПІДХІД ВЕДЕННЯ БІЗНЕСУ ПІДПРИЄМСТВ

К.е.н., асистент Голишева Є.О., студентка гр. МК-01 Молибог М.А.

Сьогодні маркетинг є одним з найважливіших елементів зростання тапосилення конкурентоспроможності підприємств на світовому ринку. Сутьроботи маркетолога полягає у мистецтві, яке повинне бути направлене навиявлення потреб споживачів, пошуку шляхів їхнього задоволення і, якнаслідок, збільшення продажів підприємства.

У сучасній економічній науці існує значна кількість підходів довизначення видів маркетингу та їхньої класифікації. Нестандартний підхід доведення бізнесу за допомогою латерального маркетингу був запропонованийодним із найвідоміших класиків маркетингу Філіпом Котлером.Передумовою появи цього виду стала одна із основних проблем маркетингу:переповнення та насичення більшості ринків великою кількістю товарів тапослуг, що є наслідком посилення конкуренції. За таких умов більшістьпідприємств починають шукати нові шляхи та напрямки ведення бізнесу,оскільки використання стандартних прийомів та методів стає менш дієвим.

Латеральний маркетинг – це нестандартний та креативний підхід доведення бізнесу підприємствами. Сутність латерального маркетингу полягаєу створенні принципово нових інноваційних товарів або послуг, нових ідей,за умов створення нового ринку та вихід за межі старого, вже існуючого.Головною ідеєю латерального маркетингу є створення інновації, шляхомпоєднання несумісних та непоєднуваних речей. Отже латеральний маркетингбазується на творчості, креативності та неординарності мислення працівниківпідприємства, для створення нових товарів, які б задовольняли латентні

109

(невиявлені) потреби споживачів. Підприємства, які використовуютьлатеральний маркетинг постійно розвиваються та гарантують собі успішнемайбутнє.

Створення інновацій в латеральному маркетингу слід розглядати натрьох рівнях: на рівні власне товару, на рівні ринку та на рівні маркетинг-міксу (на рівні комплексу маркетингу). На рівні товару його інновація тазміна передбачає не зміну самого товару, а способу його використання, тобтозмінюється час, місце, спосіб, ситуація застосування товару. Латеральниймаркетинг на рівні ринку передбачає пошук потреби, яку б задовольнивновий інноваційний товар. Останній рівень – рівень маркетинг-міксу –базується на змінах у товарній політиці та політиці ціноутворення, збуту,комунікацій.

Серед найяскравіших та найуспішніших прикладів використаннялатерального маркетингу на практиці є яйце «Кіндер-сюрприз», якепредставлене шоколадним яйцем, всередині якого є невелика дитяча іграшка.З впевненістю можна сказати, що цей вид товару є досить популярним середдітей. При цьому він не є прямим конкурентом шоколадних виробів чидитячих іграшок, оскільки «Кіндер-сюрприз» поєднує в собі непоєднуване.

Ще одним прикладом використання латерального маркетингу єновинка у сфері освіти, яку запропонував коледж США. Основна ідея цієїінновації полягає у прослуховуванні лекцій у вагоні поїзда, коли людина їдена роботу чи повертається додому. Можна за два роки отримати ступіньМВА, при цьому не витрачаючи зайвого часу.

Успішних прикладів дуже багато: поєднання інтернету та кафе(інтернет-кафе); Pedelec – велосипед, який працює за допомогоюелектричного приводу, у якому акумулятор заряджається, коли водій крутитьпедалі;; телефон з фото- та відеокамерою тощо.

Отже, латеральний маркетинг – це ефективний інструмент, задопомогою якого підприємство може досягти успіху, підвищитиконкурентоспроможність своїх товарів та послуг, та здобути лідируючипозиції на ринку, при цьому отримуючи досить великі прибутки. Поєднуючитрадиційний маркетинг з латеральним, підприємства досягають значнобільших результатів. Латеральний маркетинг допомагає підкреслити самусуть ефективного використання маркетингу на підприємствах та природуйого креативності.

Підприємства, які використовують латеральний маркетинг у практиціведення бізнесу завжди попереду своїх конкурентів. Використаннялатерального маркетингу можна описати як прорив у бізнесі, оскільки вінпередбачає створення нового, непоєднуваного, креативного, що в сучасномусвіті є досить важливим елементом існування та стабільного розвиткупідприємств.

110

Проте використання латерального маркетингу в діяльностіпідприємства має не тільки позитивні сторони. Впроваджуючи цей видмаркетингу слід враховувати безліч ризиків, які можуть виникнути.Обов’язково необхідно аналізувати такі аспекти: ринкову ситуацію таможливості підприємства, стан економіки, трудовий потенціал працівниківтощо. Оскільки латеральний маркетинг передбачає креативність ідейпрацівників, уміння поєднувати непоєднуване, економічну доцільністьінноваційного продукту та готовність споживачів сприйняти та придбатипродукцію підприємства.

1. Котлер Ф. Нові маркетингові технології. Методики створення геніальних ідей / ФіліпКотлер, Фернандо Тріас де Без. – СПб : Нева, 2008 – 192 с.

2. Маркетинг: бакалаврський курс: підручник / за заг. ред. д.е.н., проф. С.М. Ілляшенка. –Суми : ВТД «Університетська книга», 2009. – 1134 с.

МАРКЕТИНГОВЫЙ ПОДХОД К ОЦЕНКЕПРОИЗВЕДЕНИЙ ИСКУССТВА

Студентка гр. МКм-21 Заяц К.С.

Искусство в своем широком значении – это вид культурнойдеятельности, посредством которого творец выражает мир в художественномобразе; другими словами – творчество во всех его проявлениях.Произведениями искусства являются картины, скульптуры и прочие объекты,обладающие эстетической ценностью.

Арт-рынок – это система товарного обращения произведенийискусства, и способ распространения и перераспределения культурныхценностей в обществе. Уникальность произведения искусства обуславливаетне только его духовную, но и материальную ценность; на основе осознанияэтого факта и сформировался рынок произведений искусства. Как и любойдругой, арт-рынок имеет свои особенности, среди которых:

- товары нацелены на специфическую целевую аудиторию –коллекционеров, для которых приобретенные предметы искусства могутбыть:

а) объектом эстетического удовольствия,б) объектом инвестиций, что для арт-рынка более характерно;- сбыт товаров в основном осуществляется посредством аукционов

(например, мировые аукционные дома Sotheby’s, Christie’s и другие), а такжечерез арт-ярмарки, галереи и индивидуально через арт-дилеров;

- ценообразование предметов искусства – довольно сложный процесс:каждое произведение заключает в себе духовные, нематериальные ценности,

111

оценить которые в силу уникальности и неповторимости произведенийискусства достаточно сложно. Особенно сложным процесс оценки иценообразования является для предметов современного искусства, где«возраст» произведения играет все меньшую роль.

Предметы современного искусства весьма отличаются от классики,современное искусство характеризуется свободой и вседозволенностью –приемлемы любые методы, способы и инструменты самовыражения. Посравнению с классикой современные произведения искусства становятсяболее простыми (и технически, и визуально), более минималистичными,более нестандартными. Потребители современного искусства не любятпрямолинейность, они любят сами наполнять смыслом обыкновенныевещи.

При определении стоимости предмета искусства его, как правило,оценивают по ряду параметров: Сальвадор Дали выделяет 22 параметра длясравнения и рейтинговой оценки картины, В. Ражников (эксперт-искусствовед) выделяет до 50 параметров. Но для однозначной оценкистоимости произведения искусства необходим такой минимальный наборпараметров, без которых нельзя обойтись, и которые не связаны между собой(математически независимы).

Данные параметры могут быть материально-вещественными(параметры используемых материалов, сохранности произведения,временной поправки на дату работы) и нематериальными (красота, единствотехнического, композиционного и идейного исполнения, рыночныеожидания, отражение духовных ценностей и другое). Последние параметрыне подлежат математическому измерению и оцениваются по бальных шкалахэкспертами.

Нематериальная составляющая оценки произведений искусствавключает следующие элементы:

- имя автора (известность, его оценка критиками, периодичностьучастия в выставках и значимость выставочных площадок);

- художественная ценность произведения (впечатления от работы);- техника исполнения и композиция (актуальность техники);- рыночная привлекательность (зависит от уникальности, моды,

ожиданий роста цен, средней рыночной цены других актуальныххудожников и т.д.).

В целом, оценка предметов искусства осуществляется с помощьюкомплекса искусствоведческой, материаловедческой и ценовой экспертизы,где каждая составляющая в цене предмета имеет четкое обоснование, аоценки разных экспертов не должны различаться более чем на 10-15%.

На почве такой сложной системы ценообразования на арт-рынке,оценка инвестиций в искусство также является нелегким процессом. Но, так

112

или иначе, инвестирование в предметы искусства – это долгосрочныеинвестиции, чем больше лет арт-предмету, тем дороже его можно будетпродать в будущем.

Итак, основными составляющими оценки произведений искусстваявляются имя автора (арт-брендирование), «возраст» предмета искусства,актуальность, стиль, техника и т.п. Причем, для современного искусства,в отличие от классики, актуальность является более значимой, чем«возраст».

1. Оценка произведений искусства [Электронный ресурс]. – Режим доступа: URL :http://forum.artinvestment.ru/blog.php?b=63711;

2. Арт-рынок: теория [Электронный ресурс]. – Режим доступа: URL :http://artandyou.ru/category/art/post/art_ryinok_teoriya#.

Научный руководитель: к.э.н., доц. Мицура Е.А.

ВИДИ БІЗНЕС-ІНКУБАТОРІВТА СТАН ЇХНЬОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

К.е.н., ст. викладач Івашова Н.В., студентка гр. МКс-22 Авраменко А.С.

Інкубатор представляє собою складний багатофункціональнийкомплекс, який реалізує широкий перелік інноваційних послуг. Як правило,він займає одну або кілька будівель. Інноваційна фірма в залежності від їїтехнологічного профілю купує або орендує в інкубатора той чи інший набірінноваційних послуг, куди обов'язково входить оренда приміщення.Інкубаційний період фірми-клієнта триває переважно 2-3 роки, рідше 5 років.По закінченню цього терміну інноваційна фірма залишає інкубатор ірозпочинає самостійну діяльність. Бізнес-інкубатори займаються реалізацієюбудь-якого проекту, що передбачає прибуток. Вони знаходяться підпатронатом банку, який готовий інвестувати ризиковий капітал.

В основі «інкубаторного» підходу лежать цілі і завдання формуванняпевного позитивного підприємницького середовища і надання конкретноїпідтримки для нових бізнес-одиниць у будь-якій галузі господарювання.

Існують такі основні підходи до «інкубування підприємництва»:1. Класичні бізнес-інкубатори – являють собою структури, що

допомагають новим компаніям на етапі їх становлення. Вони надаютьдрібним фірмам-початківцям приміщення, інфраструктуру і визначений набірпослуг, які можуть розширити їх можливості у розгортанні та організаціїроботи на початковому етапі розвитку.

113

2. Промислові зони, що забезпечують динамічний підхід до проблемрегіонального соціально-економічного розвитку з урахуванням інтересівмісцевих муніципалітетів і органів регіонального розвитку.

3. Зони експортної орієнтації, які можуть бути надзвичайно кориснимидля розвитку зовнішньоторговельного потенціалу. Цей вид бізнес-інкубаторасприяє наданню ділових послуг: забезпечуючи доступ до інфраструктури іподаткових пільг, він сприяє залученню прямих іноземних інвестицій.

4. Наукові (технологічні) парки – це науково-виробничі територіальнікомплекси, головне завдання яких полягає у формуванні максимальносприятливого середовища для розвитку малих і середніх наукомісткихінноваційних фірм. У структурі технопарків представлені такі центри:інноваційно-технологічний, навчальний, консультаційний, інформаційний,маркетинговий, юридичний, фінансовий, економічний, промислова зона.

Створення технопарків має на меті комерціалізацію науково-технічноїдіяльності, більш швидке просування наукових досягнень у матеріальнусферу. Технопарк – це єдина форма інноваційної діяльності, що дійснопрацює в Україні.

5. Віртуальні бізнес-інкубатори, що пропонують послуги вкіберпросторі. Віртуальний бізнес-інкубатор - це унікальний IT-продукт,створений для допомоги підприємцям. Бізнес-інкубатор став надійнимінструментом розвитку фінансової та майнової підтримки малого тасереднього підприємництва.

6. Територіально-виробничі комплекси і коопераційні мережі -являють собою об'єднання підприємств, що діють в географічній близькостіодин від одного в одному галузевому секторі.

7. Бізнес-інкубатори, орієнтовані на розвиток наукомістких малихпідприємств. Зокрема, це так званий інкубатор технологій - наукомісткепідприємство, пов’язане з університетом, науково-технологічним парком абоінноваційним центром. Його завдання – обслуговування малих інноваційнихпідприємств, вирощування нових фірм, надання їм допомоги у виживанні тауспішній діяльності на ранній стадії розвитку.

8. Венчурні інкубатори, які використовують зонтичний бренд бізнес-інкубатора та налагоджують взаємодію з венчурними інвесторами - органамидержавної влади, великими компаніями з інших країн.

Нині в Україні зареєстровано близько 70 бізнес-інкубаторів, танасправді ефективно діючими можна назвати не більше десятка. Попридоволі цікаву ідеологію такого бізнес-напрямку, на вітчизняному ринку вінпоки що не прижився.

До факторів, що заважають розвитку українських інкубаторів відносять:- дефіцит кредитних ресурсів і їх завищену вартість;- слабо розвинений або дорогий венчурний капітал;- несприятливу для бізнес-середовища державну політику;

114

- брак підтримки інновацій;- забюрократизованість.Для того щоб вітчизняні бізнес-інкубатори запрацювали, варто

кардинально змінити підходи до їх діяльності. По-перше, необхіднорозробити критерії результативності і на їх підставі здійснити сертифікаціювсіх бізнес-інкубаторів в Україні. По-друге, місцеві органи влади повиннібути зацікавлені у виділенні земельних ділянок під будівництвомуніципальних комплексів підтримки малого та середнього бізнесу, до якихмають увійти бізнес-інкубатор, виробничі та складські приміщення, бізнес-центр. По-третє, спільно з банками необхідно розробити бізнес-планіпотечного кредитування будівництва комплексів. Пріоритетне право бутиклієнтами комплексів повинні мати підприємства, які реалізуютьмуніципальні, соціально важливі програми й інноваційні проекти.

МОДЕЛІ ФІНАНСУВАННЯ СТАРТАПІВ

К.е.н., ст. викладач Івашова Н.В., студентка гр. МКс-22: Василенко М.В.

У сучасних умовах розвитку економіки можна спостерігати великукількість запусків нових проектів, що пов’язано із розвитком технічнихзасобів для створення подібних проектів для більш ширшого кола, аніж лишедля спеціалістів. Відкрити свою справу будь-якого напрямку може кожний,але для цього потрібно володіти знаннями, бажання, можливість інаполегливість.

Для забезпечення ефективного функціонування підприємстванеобхідним є технології введення інновацій та інноваційних процесів.Однією із таких технологій є стартап. На сьогодні існує багато способівреалізації стартапів і перевтілення їх в успішний бізнес, який принеседохід.

Сприятливим фактором виникнення стартапів є неповороткістьвеликих компаній. Останні успішно експлуатують вже існуючі продукти, а отстворити нові виявляється досить нелегко. Тому великі компанії частокупують успішні стартапи.

Успішність стартапу залежить від наявність і поєднання трьохфакторів: ідеї, виконавців та інвесторів.

Кожен стартап потребує певних фінансових вкладень, алепідприємцям-початківцям знайти джерела фінансування для реалізації своїхідей виявляється складно. Знайти зовнішнє джерело фінансування стартапаможливо, але необхідно лише знати нюанси таких пошуків. Основна

115

проблема зовнішнього фінансування стартапів полягає в тому, що існуєвеликий ризик неповернення засобів, що вкладаються в новий бізнес.

Фінансування стартапів є однією з ключових тем для розуміннябізнесу і зміцнення фінансової грамотності.

Існують різні способи залучення інвестицій до фінансування стартапів.Серед основних моделей фінансування стартапів віділяють: франшизу;венчурні фонди; бізнес-ангели; конкурси; бізнес-акселератори;краудфандинг; Smart money (розумні гроші); модель «3Д»: домашні, друзі,дурні; стратегічні інвестори; субсидії держави; ІРО.

Вибір однієї з моделей фінансування стартапу є важливим моментом,оскільки від цього залежить подальша доля проекту. Якій з моделей віддатиперевагу – це складне рішення, яке приймається виходячи зі специфіки самоїідеї, інвесторів, ресурсів та можливостей.

У випадку, коли стартап йде шляхом «копіювання бізнесу», тодоцільним буде варіант з франшизою, оскільки купуючи франшизу, виотримуєте відпрацьований бізнес-процес з докладними інструкціями якпродавати; вже розкручене ім’я (бренд) компанії; економію на рекламі.Кредит на стартап найпростіше отримати саме при франчайзингової моделі.

Інвестиції в стартапи від венчурних фондів відбувається тоді, колифонд виявиться зацікавлений у реалізації проекту. Але треба враховувати, щотакі організації як правило не дають кредит на стартап, а воліють братиучасть у бізнесі.

Фінансування стартапів за допомогою конкурсів може приймати дужерізні форми. Згідно даної моделі фінансування отримують не тількиномінальні переможці, але й будь-який вподобаний комусь з інвесторівпроект.

Бізнес-акселератори є моделлю підтримки бізнесу на ранній стадії, якапередбачає інтенсивний розвиток проекту в найкоротші терміни. Дляшвидкого виходу на ринок проекту забезпечуються інвестування,інфраструктура, експертна і інформаційна підтримка.

Бізнес-ангел вкладає гроші в інноваційні проекти на етапі створенняпідприємства в обмін на повернення вкладень і долю в капіталі. Вониінвестують частину власних коштів в інноваційні компанії, підтримуючи їхтехнічний і комерційний розвиток.

Фінансування за схемою краудфандингу відбувається на основіколективної співпраці людей, які добровільно об’єднують свої гроші або іншіресурси разом, як правило через Інтернет, щоб підтримати зусилля іншихлюдей або організацій.

«Розумні гроші» є вигідною моделлю фінансування стартапу, оскількиінвестор не тільки викладає гроші, але й свої знання, досвід, зв’язки ірозуміння ринку, та має необхідний рівень компетенції у галузі.

116

Модель «3Д: домашні, друзі, дурні» передбачає, що на стадіїстворення своєї справи підприємцю-початківцю доводиться йти по фінансовудопомогу до друзів і родичів.

Стратегічний інвестор здійснює великі вкладення в старпап-інвестування, але має на меті отримання постійного доходу, контроль надвласністю та участь в управлінні об`єктом інвестування.

Субсидії держави є фінансовою підтримкою державними органами,завдяки якій суб’єкт одержує пільги (прибутки). Для цього необхідно тількимати гарну ідею, перекладену в бізнес-план.

IPO вважається сьогодні одним з найважливіших механізмів на ринкахкапіталу. Одним із способів залучення зовнішніх інвестицій є первиннапублічна пропозиція акцій. Initial Public Offering (IPO) є пропозицією, якукомпанія робить всім зацікавленим інвесторам.

Масштаби бізнесу компанії, її імідж і популярності серед інвесторів,загальноекономічна ситуація в країні і світі, стан ринку – ось головнічинники вибору моделі фінансування стартапів.

START-UP ПРОЕКТИ – ІНСТРУМЕНТ РЕАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙ

К.е.н. ст. викладач Івашова Н.В., студентка гр.УДм-21 Саєнко Д.А.

Економіка України знаходиться на етапі переходу від засадтрадиційної економіки до ринкової. В умовах зростання конкурентноїборотьби вітчизняним підприємствам все складніше утримувати свої ринковіпозиції, а новоствореним – шукати своє місце на ринку.

За умов ринкової економіки інновації є ефективним засобомконкурентної боротьби підприємств, так як призводять до створення новихпотреб споживачів, зниження собівартості продукції, притоку інвестицій,покращення іміджу виробника, відкриття нових ринків. Для отриманнядовгострокових ефективних конкурентних переваг підприємства повиннівпроваджувати інновації.

Start-up (стартап) проекти є однією із технологій впровадженняінновацій. Стартап компанії створюються для реалізації перспективної ідеї,на основі інновацій або інноваційних технологій з метою отриманняприбутку. Зазвичай, команда start-up складає 2-5 чол. Інновації, на основіяких будують свій бізнес стартапи, можуть бути як глобальними так ілокальними. Стартапи діють в умовах обмеженості ресурсів та на новихринках.

Термін стартап вперше виник та частіше всього використовується усфері інформаційних технологій.

117

Головними відмінностями стартап проектів від звичайних компаній єобов’язкова орієнтація на вихід на світовий ринок (задоволення глобальнихпотреб споживачів) та швидкі темпи росту.

Найчастіше першими інвестиціями у стартап проект є кошти самихзасновників, їх друзів чи родичів. Реалізація старпап проектівсупроводжується високим ступенем ризику, що спричинене впровадженнямзовсім нових продуктів та відсутністю об’єктивної інформації про ринок тамайбутніх споживачів. Ще однією особливістю є те, що члени командиреалізації стартап проектів можуть виконувати зовсім різні функції.

Компанія стартап проходить такі основні стадії розвитку: відкриття,апробація, ефективність, масштабування, максимізація прибутку таоновлення (відхилення). Розмір команди, окрім засновників, на перших 3етапах майже не відрізняється, доки не починається етап масштабування.Знання того, на якому етапі життєвого циклу компанія знаходиться даєможливість ефективного управління компанією, що включає управлінняматеріальними, фінансовими, трудовими та іншими видами ресурсів.

Для ефективної реалізації стартап проекту необхідне залучення такихресурсів: інноваційної ідеї, виконавців проекту та грошових коштів.

Джерел отримання грошових ресурсів для реалізації стартап проекту єдосить багато, але отримати їх досить складно. Модель фінансування – цеструктура, тип та механізми залучення коштів на кожному із етапів стартаппроекту. Існують наступні моделі фінансування стартап проектів: венчурніфонди; бізнес-ангели; конкурси та гранти; кредитування, бізнес-інкубатори.

Як правило, більшість інвесторів звертають увагу на команду, якапрацюватиме над реалізацією стартапу. Вона повинна бути досвідченою ігнучкою, адже початкова ідея стартапа рідко коли залишається незмінною, восновному в процесі реалізації вона допрацьовується і змінюється.

Велике значення має також сам продукт. Хоча багато стартапів єаналогами успішних версій певного продукту, інвестори все ж віддаютьперевагу інноваційним продуктам. Проект повинен вирішувати певнупроблему споживача, надавати щось унікальне, без чого покупцеві вженеможливо обійтися. Ідея повинна бути захищена від копіювання, а такожвеликою перевагою вважається врегулювання авторських прав або принаймнізаяву на отримання патенту. Для інвестора важливо, щоб ринок був великим ітаким, що швидко росте.

В Україні слабо розвинуте венчурне інвестування, а особливо така їїчастина як бізнес-інкубатори для старапів. Більшість українських проектівнаправлені на внутрішній ринок, що робить неможливим їх вихід на світовийринок. Україна не здатна на сьогодні конкурувати з іншими країнами насвітовому ринку – start-up і має низькі показники венчурних інвестицій.

118

В Україні, як і в інших країнах, існують конкурси для стартаппроектів, та консультаційні компанії, які надають консалтингові послуги усфері відкриття власного бізнесу. Але, нажаль, вони не володіють достатнімрівнем інформації, що забезпечив би ефективний старт компанії.

У 2012 році в Україні було створено 3 бізнес-інкубатори: Eastlabs;Happy Farm (спеціалізується на розвитку ІТ стартап проектів); WannaBiz.

Розвитку ринку start-up проектів в Україні заважає існуючезаконодавство, яке не дає можливості для його розвитку. Нераціональнасистема оподаткування і недосконалість законів про малий та середній бізнесгальмують розвиток ринку і робить неможливим його відкритефункціонування.

Незважаючи на всі труднощі розвитку ринку start-up компаній вУкраїні, перспективою його розвитку є відсутність жорсткої конкуренції наринку, що дає можливість легкого проходження вхідних бар’єрів дляпідприємців – початківців.

Стартап проекти є дуже важливим елементом економіки, оскількипов’язані із введенням у виробництво та економіку в цілому інновацій таінноваційних технологій, що сприяють підвищенню загального рівнярозвитку економіки країни.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОВИМИРЕСУРСАМИ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ

АКТИВІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

Студентка гр. МК-91 Коваленко Я.А.

Епоха 21 століття – ера, в якій задоволення потреб та запитівспоживачів товарами/послугами полягає в мистецтві поєднання як якіснихпараметрів, так і способів їх просування на ринку. Тому підприємства, якінацілені на перемогу в конкурентній боротьбі повинні велику увагуприділяти сфері маркетингу.

Експерти-практики вважають, що успішний маркетинг ХХІ століття –це безперервне перетворення підприємства, яке вимагає виконаннянаступних основних елементів:

1) довгострокове бачення;2) визначення чіткого шляху до досягнення мети;3) порівняння існуючих і необхідних ресурсів;4) розроблення стратегічного плану розвитку корпоративних ресурсів.Для того, щоб підприємство, яке працює в умовах інноваційного

розвитку, мало усі шанси для виживання на ринку та могло максимально

119

задовольняти попит повинно приділяти увагу власній ресурсній базі. Доресурсної бази належать такі елементи:

1) ресурси організаційної структури системи керування;2) технічні ресурси;3) технологічні ресурси;4) кадрові ресурси;5) просторові ресурси;6) енергетичні ресурси;7) інформаційні ресурси;8) фінансові ресурси;9) наявність та робота зі спеціальними комп’ютерними програмами;10)маркетингові ресурси:- маркетингові стратегії розвитку підприємства та програми їх

втілення, що відповідають цілям та задачам підприємства;- володіння певною частиною (сегментом) ринку;- сформована база існуючих та потенційних покупців;- наявність існуючих та потенційних ділових відносин (система збуту,

франшиза);- імідж підприємства, бренд товарів, торгова/товарна марка;- наявність та робота зі спеціальними маркетинговими комп’ютерними

програмами [1].Кожна ресурсна складова має свої певні властивості, що в сукупності

дають бажаний ефект підприємству. В результаті взаємодії всіх складовихсистеми маркетингового ресурсного забезпечення підприємства досягаєтьсяефект цілісності, тобто виникають нові властивості, якими кожен окремийвид ресурсу не володіє. Тому, щоб оцінити ефективність використаннямаркетингових ресурсів їх можна класифікувати за такими ознаками:

1) за характером формування: матеріальні, нематеріальні;2) за ступенем повноти обробки (чи є можливість повністю піддати

обробці – достатньо інформації, чи засобів обробки?): повністю піддаютьсяобробці, частково піддаються обробці, не піддаються обробці;

3) за ступенем реалізації: повністю реалізовані, частково реалізовані,не реалізовані, перспективні.

4) за критерієм реалізації: щодо виробу, щодо підприємства в цілому;5) за способом віднесення: за допомогою показників діяльності (їх

фінансові та економічні результати в цілому, в тому числі й маркетинговівитрати та доходи), прогнозування діяльності, системний підхід до оцінки(комплексний) [2].

Отже, ефективне управління маркетинговими ресурсами вітчизняногопідприємства є головним етапом в концептуальній побудові всього принципуйого діяльності, що спрямоване на досягнення поставленої стратегічної цілі

120

та виконання відповідних задач, яке в кінцевому підсумку допоможезалишатися підприємству конкурентоспроможним на ринку протягомтривалого періоду часу.

1.Добикіна О.К. Потенціал підприємства: формування та оцінка: навч. посібник /О.К. Добикіна, В.С. Рижиков – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 208 с.

2.Механізм стратегічного управління інноваційним розвитком / за заг. ред.О.А. Біловодської. – Суми : Університетська книга, 2010. – 432 c.

Науковий керівник: к.е.н., доц. Біловодська О.А.

МОТИВАЦІЯ ПРАЦІВНИКІВ ІННОВАЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА,ЯК КЛЮЧОВИЙ ФАКТОР ЙОГО ПРОДУКТИВНОСТІ

Студент гр. МК-01 Корінченко Д.В.

Персонал є головним виробничим фактором та чинником забезпеченняконкурентоспроможності підприємства на ринку. І якщо продукція будеповністю відповідати потребам та запитам, але не буде правильно доведена докінцевого споживача, то підприємство швидко втратить свої ринкові позиції.

Практика доводить, що жодну з поставлених проблем управління убудь-якій сфері діяльності неможливо реалізувати без зацікавленості в її ви-рішенні працівників. Так на сьогоднішній день мотивація праці персоналу тастворення відповідних умов для їх роботи є нагальними задачами підприємств.

Правильно спланований комплекс заходів з мотивації працівників єзапорукою успішного функціонування підприємства, що позначається на:збільшенні обсягу збуту продукції; покрашенні рівня обслуговуванняклієнтів; підвищенні конкурентоспроможності підприємства; підвищеннілояльності споживачів; підвищенні іміджу підприємства.

Кожен працівник має власні стимули для виконання свого службовогообов’язку: матеріальні чи нематеріальні. Так, якщо підприємство націлене наінноваційну діяльність, творчі розробки, то йому потрібно обирати тогопрацівника, для кого матеріальна винагорода буде на другому місці, а вияввласної творчості та професіоналізму – на першому.

Психологами було встановлено, що матеріальне заохочення впливає нанезаміжніх жінок, що відсувають особисті питання на другий план, і на тиходружених чоловіків, які і далі дозволяють собі вести насичене особистежиття. На роботу заміжніх працівниць і неодружених чоловіків маєпозитивний вплив публічна похвала. Співробітники до 30 років дуже цінуютьзнакові відмінності, наприклад, присвоєння звання «Кращий працівник». Таківисновки були зроблені після вивчення протягом шести років впливу різнихвидів заохочень на основні категорії працівників [1].

121

Так до традиційних нематеріальних чинників відносять:- котрі не вимагають інвестицій з боку компанії (наприклад, «дошку

пошани», поздоровлення з днем народження, кубки найкращим співробітникам);- котрі вимагають інвестицій та розподіляються безадресно (наприклад,

організація харчування за рахунок компанії, забезпечення співробітниківпроїзними квитками, надання форми на конкретних робочих місцях);

- котрі вимагають інвестицій компанії та розподіляються адресно(наприклад, безвідсоткової позики на покращення умов проживання, придбаннятоварів тривалого користування, оплата відпусток) [2].

Отже, мотивація успішної праці працівників інноваційногопідприємства полягає у правильній внутрішньо фірмовій політиці власнепідприємства. Адже зацікавлений працівник буде працювати з повноюсамовіддачею та його цілі саморозвитку включають розвиток підприємства вцілому, тоді й коефіцієнт корисної дії зростає в декілька разів.

1. Биканова О. Мотивація праці як важливий чинник забезпечення ефективногоуправління персоналом підприємства / О. Биканова. – Електронний ресурс. – Режимдоступу: http://conf-cv.at.a/forum/53-482-1.

2. Мягких І.М. Перспективні напрями мотивації як засобу підвищення ефективностіпраці в ринкових умовах України / І.М. Мягких // Актуальні проблеми економіки. – 2011. –№ 9. – С. 208-215.

Науковий керівник: к.е.н. ст. викладач Нагорний Є.І.

КО-БРЕНДИНГ: СУТНІСТЬ, ВИДИ ТА УМОВИ ЗАСТОСУВАННЯ

К.е.н., доц. Міцура О.О., студентка гр. МКм-21 Летюга Ю.Р.

Велика кількість виробників продукції, товарних марок та власниківпатентів та винаходів, поза сумнівом, підсилює ринкову конкуренцію і,відповідно, вимагає від компаній постійних зусиль по розвитку своїхбрендів. Одним з варіантів підтримки актуальності бренду є йогодиференціація. В нинішніх умовах, коли створювати відмінні особливостібренду власними силами важко і практично неможливо або дуже дорого,компанії можуть скористатися співпрацею з іншим брендом. І сьогоднінавіть в українській практиці маркетингу є досить вдалі прикладивикористання інструментів ко-брендингу. Ко-брендинг (спільнийбрендинг) – це класичний спосіб досягнення синергізму, коли два бренди,об'єднавшись, можуть розділити витрати і ризики, пов’язані із запускомнового товару на ринок, а також створити асоціації, поєднання якихзабезпечить диференціююча ознака [2].

122

Залежно від цілей ко-брендинг поділяють на тактичний тастратегічний (рис.1) [1].

Рис. 1 – Види ко-брендингуПереваги та недоліки застосування комплексу ко-брендингових

заходів представлено на рис. 2 [1,2].

Рис. 2 – Переваги та недоліки застосування ко-брендингу

123

Отже, за допомогою ко-брендингу можна сформувати і утримуватиконкурентні переваги в умовах підвищеної конкуренції.

Але при аналізі необхідності використання інструментів ко-брендингових заходів слід також відзначити, що синергетичний ефект ко-брендингу залежить від того, посилюється спільна взаємодія брендів або,навпаки, ослабляється. Для успішного формування ко-брендінгу, брендикомпаній мають бути близькі по масштабу і за відомістю серед споживачів.Тому дуже важливо правильно обрати партнерів і оцінити наслідки співпрацібрендів ще на стадії планування рекламної кампанії [2].

1.Антон Гладченко «Ко-брендинг. Что это?» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.biztimes.ru/index.php?artid=390.

2.Марина Чикусова «Ко-брендинг» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://autoconsultant.com.ua/sovet/view/8404.

НЕОБХІДНІСТЬ ВПРОВАДЖЕННЯ КРЕАТИВНОГОМЕНЕДЖМЕНТУ В ДІЯЛЬНІСТЬ СУЧАСНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Студентка гр. МК-01 Молибог М.А.

На сьогодні для більшості підприємств необхідною умовою ефективногофункціонування і запорукою успішної діяльності загалом є впровадженняінноваційних, креативних інструментів та методів управління підприємством.

Сучасні тенденції соціально-економічного розвитку свідчать саме прозростання ролі креативних, інноваційних способів управління підприємством.Ідеї та продукти, які ґрунтуються на інноваційності, креативності та новизнізавчасно надають конкурентні переваги будь-якому підприємству. Успіхбільшості підприємств залежить від формування креативних ідей, які залежатьсаме від управління підприємством на засадах креативного менеджменту.

Основна суть поняття «креативний менеджмент» полягає саме у діяхкерівників, управлінців, які повинні забезпечити ефективне розкриттятворчого потенціалу працівників, створити сприятливі умови для винайденнячогось нового, що забезпечувало б підприємству успіх.

Креативний менеджмент можна охарактеризувати як спосібуправління підлеглими та підприємством на більш вищому рівні, ніжзвичайне адміністративне управління, яке задиктовує чіткі та нормативніправила управління підприємством.

Управління в сучасному світі підприємством на засадах креативностіта нестандартності вже є необхідною тенденцією та умовою досягнення успіху.Креативний менеджмент – це нестандартний спосіб управління підприємством,який дозволяє розвивати творчі здібності та знання, створювати в колективітеплий робочий клімат, що сприятиме розвитку будь-яких ідей, при цьомудосягаючи цілей підприємства та отримуючи великі прибутки.

124

Важливо дати зрозуміти кожному працівнику, що він є невід’ємноюскладовою підприємства, що він професіонал, надавати можливості длярозвитку його творчих можливостей та ідей, при цьому направляючи ці ідеї употрібне для підприємства русло, занадто не критикувати його ідеї, апропонувати можливі поправки. Саме ці способи управління підприємствомвикористовуються в креативному менеджменті і є достатньо результативними.

Креативний менеджмент – це розумний менеджмент. Серед головнихпереваг його використання можна назвати: можливість стабільно отримувативеликі прибутки, ефективний інноваційний розвиток підприємства,розкриття творчих здібностей, духовний розвиток працівників підприємства,а головне – підвищення конкурентоспроможності.

Отже, розкриваючи сутність поняття, можна сказати, що креативнийменеджмент – це ефективність, результативність, прибутковість танеобхідність для більшості сучасних підприємств.

Науковий керівник: к.е.н., доц. Башук Т.О.

АРОМАМАРКЕТИНГ: СУТНІСТЬ ТА ПЕРЕВАГИ

Асистент Сагер Л.Ю., студентка гр. МК-21 Кириллова А.М.

Як зробити так, щоб спогади клієнта про Ваш магазин булиприємними, щоб йому хотілося повертатися туди знов і знов? У сучасномусвіті є дуже поширеними найрізноманітніші маркетингові «засоби». Одним ізних є аромамаркетинг.

Аромамаркетинг – один із маркетингових інструментів, використанняякого у буквальному значенні означає «водити за ніс» споживача: у магазинівикористовуються різноманітні запахи для стимулювання зростанняпродажів та підвищееня його успішності. Проте слід пам’ятати, що аромат –не наркотик, який загіпнотизує покупця і змусить його бездумно кинутитовар до кошика. Аромамаркетинг використовується перш за все для того,щоб викликати у клієнта гарні емоції та асоціації, створити атмосферудобробуту і комфорту. Як результат – покупець на свідомому чипідсвідомому рівні пам’ятатиме, де зустрів цей запах, і захоче зновповернутися до магазину. Крім того, аромамаркетинг застосовується не лишев магазинах – у сервісних центрах теж все частіше визнають переваги цієїформи впливу на клієнтів.

У світовій маркетинговій практиці аромамаркетинг в магазинах почализастосовувати в Європі і США тільки в кінці 90-х рр. На даний момент цейнапрямок переживає підйом у західній роздрібній торгівлі. Активневикористання аромамаркетингу обумовлено тим, що споживач постійно

125

перебуває у стані напруги, його «бомбардують» зорові образи, які віннавчився контролювати, а запах – це підсвідоме вплив, який практичнонеможливо контролювати. При грамотному застосуванні запаху як засобувпливу споживач не відчуває присутності запаху, його концентрація така, щодозволяє впливати на мозок відразу, а не на рецептори в носі. Вплив напокупця за допомогою запаху є можливістю збільшення часу йогоперебування в магазині. Людиною в даному випадку прямо не маніпулюють івона не буде купувати більше тільки тому, що пахне, але приємний запахзмушує розслабитися, допомагає звернути увагу на більшу кількість товару, аце прямий шлях до збільшення обсягу покупки та зростанню товарообігу.

Аромамаркетинг стає все більш популярним зі зростаннямконкуренції. Якщо ще кілька років тому ароматизація з метою збільшенняпродажів викликала подив і здивування, то сьогодні вона стає звичним інавіть необхідним інструментом збільшення обсягів продажів. Варто лишезауважити, що залучати споживача ароматом бажано як можна більшнепомітно для нього самого, так як поки що незвичні маркетингові технологіїможуть злякати і навіть викликати неадекватну реакцію.

Професор маркетингу Пем Схолдер Еллен з університету Джорджії(США) так описує сприйняття нюхом: «При впливі подразників на різніканали сенсорного сприйняття, людина спочатку думає, а потім реагує, алеу випадку з нюхом мозок реагує раніше, ніж ми встигаємо подумати».Дієвість аромаркетингу вже оцінили багато компаній. Автомобільні салониFiat просочені деревними ароматами. Салони спортивного одягу Supergaпродають кросівки, устілки яких виділяють аромати ванілі, сандалу іфруктів.

Багатьма відомими компаніями проводилися експерименти заромамаркетингу. Всі вони відзначили значний приріст продажів від 5% до150% і більше. Запах поряд з місцем продажу практично не можна непомітити, він завжди звертає увагу клієнта на товар, так як несподіваноз’явився приємний аромат не приїдається, як вивіски і реклама.

На сьогоднішній день поки що рано говорити про те, що в нашій країніаромамаркетинг отримав широкий розвиток і завоював популярність. Дорогааромамаркетингу тільки починається, і це, між іншим, на руку всім тим, хтозаймається роздрібною торгівлею. Сьогодні за допомогою аромамаркетингуможна на кілька кроків вперед випередити своїх конкурентів, які проароматизації торгових точок ще навіть не чули.

Отже, аромамаркетинг є надзвичайно важливим у сучасних умовахпродажу товару, роботи ринку та у боротьбі за покупців. На даний момент,підприємець, який користується цим «засобом» маркетингу, має найбільшіконкурентні переваги на ринку будь-яких товарів легкої промисловості. Ібільше того, підприємство здобуває більше покупців, які стають не просто

126

їх клієнтами, але і постійними покупцями. Розумний підприємецьрозроблятиме дієві стратегії розвитку цієї та інших складових сучасногомаркетингу для отримання найбільшого прибутку. Запах можнавикористовувати практично у будь-якій сфері роздрібного бізнесу длястворення атмосфери, і це дає можливість підприємцю застосовувати цізасоби не тільки в теорії, але і на практиці. І якщо в майбутньомувипускники мають мету організувати свій власний бізнес, то, перш за все,необхідно знайти дієвий важіль впливу на аудиторію покупців. І самеодним із таких важелів є аромамаркетинг.

1.Останні новини в світі маркетингу та економіки. [Електронний ресурс]. – Режимдоступу : http://lenta-ua.net/novosti/ekonomika/14495-aromamarketing-reklamnye-tehnologii-i-raznoobraznye-uhischreniya.html.

2.Магіня Ж.В. Психологія : [навчальний онлайн-посібник] / Ж.В. Магія[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ozysoft.ru/page/chim-pahne-bagatstvo-trohi-pro-aromamarketingu.

3.Кафедра маркетингу і реклами РДТЕУ [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://visionsofma.wordpress.com/2010/12/16/что-такое-аромамаркетинг.

АНАЛІЗ ЗАСТОСОВАНИХ МАРКЕТИНГОВИХ ІНСТРУМЕНТІВУ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРАХ 2012 РОКУ

Д.е.н., проф. Тєлєтов О.С.,студентка гр. МК-91 Титаренко Ю.В.,студентка гр. МК-91 Шевченко О.Ю.

Політика більше, ніж інші види суспільної діяльності, потребуєвстановлення та підтримання постійних зв’язків з громадськістю. Пов’язаноце з тим, що основною метою політичної діяльності є реалізація цілей таінтересів, які стосуються усього суспільства.

Як відомо, основними поняттями маркетингу є комплекс маркетингу(товар, ціна, політика просування та розподілу), а також попит, пропозиція таїх прогнозування. Вони ж є головними поняттями ринку. А так як політичнеполе України – це політичний ринок, то для позначення управлінськихвідносин у політиці найбільше підходить поняття «політичний маркетинг».

Провідні партії сьогодення – «Партія регіонів», «Батьківщина»,«УДАР» – мають майже схожі політичні програми, у яких одноголоснолунають заклики про зниження податкового тиску, створення нових робочихмісць, підвищення пенсій і зарплат, соціальний захист тощо. Проте жоднихшляхів досягнення цілей, аналізу причин невдач попередніх реформ,обрахунку затрат державних коштів на впровадження запропонованої

127

політики немає. Крім того у полі зору відсутні адміністративна (системаухвалення державних рішень) реформа, проблема житлово-комунальногогосподарства тощо, жодна програма не представляє собою реальний аналізіснуючої проблеми та шляхів їх вирішення. Пункти передвиборчих программають однакові цілі та ідентичні пропозиції. Кожна із програм не маєконкретного плану дій та результату, якого потрібно досягти, виходячи знамічених цілей. Маркетинговий підхід виходить з того, що існуючий ринок,як найважливіший інститут демократичного суспільства, – це своєрідниймеханізм, який поєднує покупців (суб’єктів попиту) і продавців(постачальників) окремих товарів і послуг, то маркетинг політичнихорганізацій – побудована на вивченні електорату система «особистісного»(створення та висування кандидатів), «програмного» (розробка програм,ідеологічних та інших документів) та інформаційного впливу на виборців зметою завоювання, утримання та контролю над владою. «Ринок влади»виявився вельми схожим із ринком товарів і послуг. Політичний ринок – цемісце, де в конкурентній боротьбі між агентами, котрі в неї втягуються,народжується політична продукція, проблеми, програми, аналізи, коментарі,концепції, події, з-поміж чого і мають вибирати пересічні громадяни, якихінструментами маркетингових комунікацій зведено до становища«споживачів». Таким чином, визначальною рисою політичного ринку є те, щотоваром тут виступають суб’єкти політичного, покупцем – електорат.Позиціонуючи політичний товар, важливо враховувати всю множинуможливих інтересів «покупців» та суб’єктивні характеристики самого товару,які впливають не лише на поведінку політика, а й на вибір громадян.Завдання маркетингу в політиці є створення, підтримка або зміна позиційта/або поведінки стосовно окремих політичних лідерів Як на будь-якомуринку, політичним партіям необхідно спрямовувати свою діяльність настворення унікальної товарної пропозиції. Зараз цей процес в Українізнаходиться на стадії розробки.

Ціна політичного продукту (товару) — це сукупність витратнекомерційних засобів платежів, часу, фізичних сил і коштів споживача, яківін готовий витратити для використання результатів діяльності політика(політичної партії). Як і більшість маркетингових рішень, цінова політика єсвоєрідним мистецтвом, що залежить від правильного вибору методуціноутворення і від точності розрахунків. Систему політичних комунікаційможна визначити як процес, що охоплює політичну сферу життя людини, запосередництвом якого відбувається спілкування між органами влади,політичними партіями, громадськими організаціями і рухами, посадовимиособами, виборцями, населенням. Персональний продаж одна знайделікатніших складових просування, бо може мати практично повнуконфіденційність. Цю властивість даного інструменту просування в політиці

128

можна інтерпретувати як передвиборчі домовленості, що дозволяє приодержанні перемоги тієї чи іншої політичної сили забезпечити собі ті чи іншіпривілеї. Яскраві приклади вищенаведеного такі: Віталій Кличко –багаторічний чемпіон світу з боксу – лідер партії «УДАР». Йому довіряєнайбільша частка виборців i не довіряє найменша. Іншим політикам нехарактерна таке спiввiдношення довіри – недовіри, як нинішньому лідеруУДАРу. Андрій Шевченко не був присутній на багатьох заходах, якіпроводилися партією «Україна – Вперед», бо не є основним лідером партії.Його основні досягнення були в минулому (Золотий м’яч 2004, ігри за збірнуУкраїни на Євро–2012), хоча в Україні, як у футбольній країні у нього внаявності значна підтримка.

Крім того всі партії у виборчій кампанії 2012 року використовувалипіар-заходи та рекламу. Найбільше на них витрачались Партія Регіонів тапартія Н. Королевської «Україна – Вперед». Хоча для останньої це непринесло кінцевого політичного успіху.

Таким чином, використання інструментів маркетингу в політичнійдіяльності є перспективним, що підтверджується їх аналізом за результатамипланування, організації та проведення виборчої кампанії до Верховної РадиУкраїни 2012 року.

ПЕРСПЕКТИВИ І ПРОБЛЕМИ НЕЙРОМАРКЕТИНГУНА В2В-РИНКАХ

К.е.н., доц. Шипуліна Ю.С., студентка гр. МКс-22 Лях А.В.

В умовах глобалізації ринків, що передбачає відкриття торговельнихкордонів, а також стрімкі процеси розвитку інформаційних технологій,підвищується необхідність посилення конкурентоспроможності вітчизнянихпідприємства В2В-ринків. Одним із способів досягнення цього є пошукшляхів вдосконалення функціонування підприємства в цілому, так івдосконалення його комунікаційної політики зокрема. З кожним рокомвідомі інструменти впливу на промислового споживача поступово втрачаютьсвою ефективність в зв’язку із швидким «тиражуванням» творчих концепційконкурентами. У таких умовах стає все більш актуальним застосування новихі нетрадиційних інструментів пошуку ефективних маркетингових ідей, однимз яких є нейромаркетинг. Нейромаркетінг – це сучасна методика, якавикористовується в маркетингових дослідженнях в процесі яких вивчаютьсянеусвідомлені сенсомоторні, емоційні та когнітивні складові реакції людейна окремо взяті стимули. досліджується реакція респондента на обраністимули, такі як реклама, упаковка, сам продукт, торговий знак і т. д.Фізіологічні реакції людини можуть виявлятися як зміна активності різних

129

ділянок головного мозку, так само можлива зміна частоти пульсуреспондента, підвищується вологість шкіри, розширюються або звужуютьсязіниці, зміна частоти дихання. Для того щоб розпізнати зміни дослідникивикористовують різні апарати і інструменти – електроенцефалографи,магніторезоманснио томографи, системи спостереження за зіницями.

Сьогодні нейромаркетинг – це досить розвинена галузь в основному наВ2С-ринках, де рішення про покупку найчастіше відбувається на емоційномурівні. В цьому напрямку успішно працюють близько 95 агентств у світі.Нейромаркетинг займається збором, аналізом і виведенням результатів про тіреакції людини на товар, які вважаються мимовільними і не можуть нимконтролюватися. Детальне розуміння ступеня впливу цих комунікаційнихстимулів на прийняття рішень при переговорах на В2В-ринках дозволитьзначно вдосконалити процес так званих «великих продажів".Нейромеркетингові інструменти дозволяють досліджувати зміну пульсуреспондента, потовиділення, зміни активності ділянок головного мозку, рухзіниці і інші неконтрольовані реакції людини. Зібрана на В2В-ринках задопомогою стандартних маркетингових методів інформація дуже частовиявляється недостовірною, тому що на відповіді респондентів впливаютьтакі фактори як:

1. Свідомий самоконтроль респондента, який особливо загострюєтьсясаме на промисловому ринку, де прийняття рішення зазвичай проходить налогічному рівні.

2. Іноді респонденти формують відповідь таким чином, щоб їхсоціальна оцінка була позитивною в очах дослідників.

3. Так само на відповідь респондента можуть впливати оточуючі людичи обстановка в якій

задається питання.4. Деякі респонденти під час дослідження свідомо брешуть у

відповідях5. Існують підсвідомі процеси, які респондент не усвідомлює.У період, коли більшість В2В-компаній це не використовують,

ефективність таких інструментів представляється особливо актуальною.Нейрофізіологічні реакції, є такими, які людина не здатна

контролювати, але за допомогою спеціальної апаратури їх можнаспостерігати фіксувати в момент безпосереднього контакту з тим стимулом,який обраний дослідником для аналізу. Це говорить про те, що за допомогоюдослідження даного виду можна отримає досить точну та репрезентативнуінформацію про те, які емоції і почуття у респондента викликає даний товарабо якийсь його атрибут. Крім того, це дає можливість скласти списокпроранжованих товарів за ступенем переваги споживачів. Виходячи з такихположень, завданням нейромаркетингу на В2В-ринку стає своєчасневключення підсвідомості споживача для позитивного сприйняття реклами,

130

товару або послуги.В ході нейромаркетингових досліджень було виявлено – якщо товар

представлено емоційно, а не на звичайному рівні, то в мозку споживачіввідбувається більш висока нейронна активність. Це можна пояснити тим, щомозок клієнта обробляє вплив подразника набагато інтенсивніше, ніж в іншихвипадках. Тобто, можна говорити про те, що емоційні подразники споживачсприймає і приймає краще, ніж раціональні. Можна говорити про те, щоспоживач швидше зверне увагу і зацікавиться тим товаром, який маєпозитивний емоційний позив. Якщо правильно і раціональновикористовувати дану концепцію, правильно підібрати подразники, то можназбільшити шанси того, що покупець, відвідавши магазин, придбає потрібнийтовар, причому в майбутньому ще вчинить повторну покупку. Але,незважаючи на очевидні переваги використання нейромаркетингу, так самоіснують деякі проблеми, які викликають суперечності щодо ефективностівикористання даного методу в маркетингових дослідженнях на В2В-ринках.До них можна віднести високу вартість послуг дослідницьких компанійнейромаркетингу; відсутність правової базидля проведення дослідженьданого роду в Україні; низький рівень розуміння цього інноваційногонапряму потенційними клієнтами і невелика кількість аутсорсинговихкомпаній, що мають можливість якісно надавати послуги в розробцінейромаркетингу.

ХОЛІСТИЧНИЙ МАРКЕТИНГ

Студентка гр. Едп-92 Щербакова Ю.Є.

Безліч змін останнього десятиліття обумовлюють необхідність іншоїпрактики маркетингу і бізнесу в цілому. У підприємств з’являються новіможливості здатні змінити їх підхід до здійснення маркетингової діяльності.Потрібен свіжий погляд на те, як працювати і як конкурувати в новомумаркетинговому середовищі. Одним із таких напрямків розвитку підприємствє холістичний маркетинг.

Ф. Котлер [1] характеризує холістичний маркетинг як такий, що більшцілісно розглядає соціальний простір, до якого належать споживачі, власникий працівники підприємств, охоплює не тільки канали збуту, а й постачання, єне окремою функцією, а рушійною силою компанії. На думку науковця,маркетинг не повинен ділити ринок і підприємство на частини, а маєсприймати їх цілісно.

Холістичний маркетинг містить у собі чотири компоненти: маркетингвідносин, інтегрований маркетинг, внутрішній маркетинг і соціально-відповідальний маркетинг.

131

За допомогою маркетингу відносин встановлюється тісні економічнізв’язки і соціальні відносини з партнерами. Інтегрований маркетинг представ-ляє собою набір рішень про те, які цінності маркетингових заходів потрібновикористовувати. Внутрішній маркетинг полягає у забезпеченні належнихмаркетингових принципів усіма співробітниками організації. Соціально-відповідальний маркетинг ґрунтується на розумінні етичного, екологічного,правового і соціального контексту маркетингових заходів і програм.

В цілому холістичний маркетинг ґрунтується на плануванні,розробленні та впровадженні маркетингових програм, процесів і заходів зурахуванням їхньої широти і взаємозалежності. Він передбачає важливіорганізаційні зміни на підприємстві, в т.ч. передбачає активну команднуроботу, коли різними бізнес-процесами керують менеджери цих процесів, ане відбувається розподіл за відділами. Управлінські команди набираються зрізних відділів з урахуванням умінь і можливостей кожного її члена [2].

Холістичний маркетинг – це в першу чергу особливий, цілісний образмислення, а не набір певних рецептів і технологій. Його потужним і малодослідженим потенціалом зможе скористатися будь-який бізнес, але для цьогопотрібно навчитися діяти, не прагнучи розуміти і контролювати все навколо.

1. Котлер Ф. Новые маркетинговые технологии. Методики создания гениальных идей /Ф. Котлер, Ф. Триаз де Без. – СПб. : Издательский дом «Нева», 2004. – 190 с.

2. Єранкін О. Формування нової парадигми маркетингу в умовах глобалізації /О. Єранкін // Маркетинг в Україні. – 2008. – №4. – С. 43–50.


132

РОЗДІЛ 5 ІНТЕРНЕТ-ТЕХНОЛОГІЇ В МАРКЕТИНГУ

ВІРУСНИЙ МАРКЕТИНГ: ОСНОВНІ ПЕРЕВАГИТА ТЕНДЕНЦІЇ ВИКОРИСТАННЯ

Студентка гр. МК-21 Біленко В.О.

Вірусний маркетинг не діє…Розкажи про це своїм друзям!

Внаслідок швидкого розвитку інформаційних технологій, соціальнихмереж і нових медіа, ми стаємо свідками широкого використання вірусногомаркетингу.

Специфічний термін «вірусний маркетинг» виник у другій половині1990-х років XX століття. І його використання стає все більш і більшпопулярним. Основний принцип вірусного маркетингу – це передачаінформації від однієї людини до іншої. Отже інформація розлітаєтьсядуже швидко, застосовуючи підхід нестандартного мислення дляпросування бренду, товару або послуги. Найголовніше це емоційнакомпонента [1].

Вірусний маркетинг представляє собою якісний відеоролик абоінший контент, який привертає увагу. Він поширюється в соціальнихмережах або разом з публікаціями в авторитетних засобах масовоїінформації, за допомогою самих користувачів, за допомогою посилань абоклавіші «Like», що рекомендують цей ролик своїм друзям і соціальнимгрупам [2].

Сенс вірусного маркетингу полягає в тому, що люди добровільнопоширюють інформацію серед своїх знайомих завдяки тому, що вона їмцікава. Єдиного ефективного способу стимулювати аудиторію до поширенняінформації не існує. Тим не менш, фахівці вважають, що необхідно спершувикликати емоції у людей, і не так важливо, які саме. Можнавикористовувати радість, обурення, злість, любов, сміх, ненависть.

Фахівці переконані, що дані повинні бути зрозумілими, простими, бездвоякого тлумачення. Швидко будуть поширюватися повідомлення, якщо їхрозмістити в тематичних блогах і форумах, де спілкуються відвідувачі зіспільними інтересами. Така реклама більш ефективна і не вимагає великихфінансових вкладень [3].

В Інтернеті дуже популярні відеокліпи. Таким чином, вірусниймаркетинг через мультимедіа буде поширюватися з неймовірною швидкістю.Дуже важливо підтримувати зв’язок з цільовою аудиторією. Після того, як

133

увагу користувачів вдалося захопити, необхідно забезпечити можливістьзворотного зв’язку – дозволити обговорювати новину, ділитися враженнями,висловлювати зауваження. Кращим варіантом для цього було б надатиможливість додавати свої коментарі.

Успішним прикладом використання такої техніки можна вважатирекламу виробника блендерів Blendtec. Були створені відеоролики із серіїWill It Blend, в яких яскраво і барвисто показувалося, як їх блендери легкосправляються з будь-якими речами, окрім харчових продуктів. Зокрема,менше, ніж за 4 хвилини пристрої розправилися з iPhone 4, а за 2,5 – збляшанкою Red Bull.

Маркетологи, що працюють з компанією бутильованої води «Evian»,ставили перед собою завдання підвищити впізнаваність їх бренду. Для цьогов мережу запустили відео, на якому вулицями міста віртуозно катаються нароликах немовлята. В результаті, за мінімальні терміни ролик переглянулопонад 70 мільйонів людей, а впізнаваність цієї води підвищилася на 10%.Люди несвідомо займалися рекламою, обмінюючись посиланнями з веселимиі активними дітьми.

Нестандартним підходом скористався і Google Chrome. Він у своємуролику порівнює швидкість відкриття сторінок браузера зі швидкістюзвичних для нас явищ, серед яких нарізка картоплі і швидкість блискавки.Багато користувачів поділилися посиланням завдяки нетривіальному підходуі цікавому порівнянню. Скориставшись цікавістю людей, Google Chromeотримав реальну вигоду [2].

Вірусний маркетинг викликає у свідомості потенційногокористувача сильні емоції, які останній хоче поширити та передати, такимчином створюючи якісну рекламну кампанію для торгової марки.Вірусний маркетинг – зручний винахід XXI сторіччя для просуваннясвого товару і цей вид маркетингу поступово стає все більш привабливимне тільки для невеликих компаній, у яких не вистачає коштів на потужнірекламні компанії на телебаченні, але і серед таких гігантів як Nike таCoca Cola.

1. Вірусний маркетинг // Твой информант [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://yoinfor.ru/virusnij-marketing. – Назва з екрану.

2. Ксилев И. Эффективность методов комплексного интернет маркетинга компании вразвитии и продвижении бренда / И. Кисилев [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://b2blab.com.ua/internet-marketing-kompanii.html. – Назва з екрану.

3. Вірусний маркетинг: основні прийоми // Ділові новини [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://delonovosti.ru/main/1335-virusnyy-marketing-osnovnye-priemy.html. – Назваз екрану.


134

ОСНОВНІ МОЖЛИВОСТІ ВЕБ-АНАЛІТИКИ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ВІНТЕРНЕТ-МАРКЕТИНГУ

К.е.н., ст. викладач Івашова Н.В., студентка гр. МКс-22 Савченко О.С.

Напрямок електронної комерції активно розвивається. Широкогозначення набув Інтернет-маркетинг, що використовується сьогодні значноюкількістю підприємств. Перед компаніями стоїть завдання максимізуватидохід, витягнутий від продажів через Інтернет. Використання методів іпоказників дозволить компаніям вирішити цю задачу.

Веб-аналітика – це вимір, збір, аналіз, подання та інтерпретаціяінформації про відвідувачів веб-сайтів з метою їх поліпшення і оптимізації.Основним завданням веб-аналітики є моніторинг відвідуваності веб-сайтів,на підставі даних якого визначається веб-аудиторія і вивчається поведінкавеб-відвідувачів для прийняття рішень з розвитку та розширеннюфункціональних можливостей веб-ресурсу.

Основними завданнями веб-аналітики є:-Визначити ступінь відповідності сайту поставленим цілям.-Оцінити кількість і якість трафіку.-Визначити найбільш ефективні і рентабельні джерела трафіку.-Виявити проблемні місця сайту.-Знайти потенціал для збільшення конверсії сайту.-Зменшити вартість залучення 1 клієнта.-Можна виділити 5 груп показників (рис. 1).

Група загальних статистичних

Група аудиторних даних

Група комерційних даних

Група емпіричних даних

Група технічних даних

Пок

азни

ки

Рисунок 1 – Класифікація показників у веб-аналітиці

135

Кожному власникові сайту важливо знати, скільки відвідувачів булона його сайті, звідки вони прийшли, скільки з них завітали на сайт повторно,якими сторінками пересувались по сайту, які сторінки сайту є більшпопулярними. Тому, аналіз відвідуваності сайтів буде корисним як длявласників сайтів так і для Інтернет маркетологів, що його просувають.

На сьогодні існує вже значна частина найрізноманітніших сервісів,кожен з яких має свої переваги і недоліки. Розглянемо деякі з них.

Яндекс.Метрика від компанії Яндекс. Невидимий лічильник, звітионовлюються що 5 хвилин. Аналізує рекламний трафік, конверсії, будуєінтерактивні карти пересування користувачів по сайту.

Google Analytics від компанії Google. Надає повний аналіз аудиторії іміжсайтових переходів. Не вимагає розміщення власного банера на кожнійсторінці сайту. Google Analytics пропонує набір потужних засобів длянаочного відображення даних, включаючи візуалізацію переходів істатистику сторінки. Сервіс інтегрований з Google AdWords. Користувачібачать групи оголошень і віддачу від ключових слів в звітах.

InetLog – це лічильник відвідувачів інтернет-сайту і деталізованастатистика відвідувань, що включає в себе безліч корисних інструментів дляаналізу. Є рейтинг сайтів-учасників, а також програма моніторингувідвідуваності в реальному часі.

HotLog. Зручний і простий лічильник, одночасно надає великукількість статистичних звітів, що будуть у нагоді і для власника сайту імаркетолога. Система постійно розвивається. Серед сайтів-учасниківстворено рейтинг. Висока швидкість обробки, статистика відвідуваностівідображається в онлайн режимі, докладні щодобові статистичні звіти.

LiveInternet.ru – це портал, що надає послуги статистики сайтів іведення онлайн-щоденників (блогів), а також інші різні сервіси, щоохоплюють широке коло потреб аудиторії. Надає глобальну статистику увідкритому доступі. Сервіс надає широкий вибір персональнихналаштувань і дає можливість користувачу вести електронну версію онлайнщоденника, ділитися своїми враженнями, думками, поглядами з іншимикористувачами, викладати фотографії, музику до вподоби, відеосюжети,обговорювати і коментувати записи інших користувачів, обмінюватисяособистими повідомленнями, створювати співтовариства по інтересах ібагато іншого.

Всі перераховані вище сервіси, звичайно, багато в чому схожі, алекожен оптимізатор знайде для себе той особливий, найбільш зручний іфункціональний, а то й кілька.

Отже, для більш ефективного аналізу сайту і його юзабіліті необхідновстановлювати не один сервіс веб-аналітики. Кожен із сервісів має своїпереваги, що не має інший лічильник статистики чи сервіс.

136

МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ В ІНТЕРНЕТІ

К.е.н. ст. викладач Івашова Н.В., студентка гр. МКс-22 Фоменко Д.В.

В останні півтора десятиріччя одним із головних факторів, щоприскорює формування і розвиток інформаційного суспільства, є Інтернет.Він став не лише глобальним засобом комунікацій без територіальних інаціональних кордонів, але й ефективним інструментом ведення бізнесу,досліджень, впливу на аудиторію.

Інтернет для сучасної організації, яка будує всі свої бізнес-процеси наоснові маркетингового підходу, служить не тільки джерелом вторинноїінформації про тенденції зміни ринку, переваги споживачів, маркетинговихзусиллях конкурентів. Інтернет стає також можливим джерелом отриманняпервинної маркетингової інформації при проведенні опитувань у режиміonline, організації електронних фокус-груп, вивчення думки відвідувачівсайтів або споживачів про пропонований в електронному магазині товар.Інтернет може використовуватися як додатковий канал проведеннямаркетингових досліджень або навіть може замінити традиційновикористовувані канали збору інформації.

Інтернет дає можливість проводити як первинні дослідження,засновані на даних, отриманих у рамках проведених фірмою досліджень вМережі, так і вторинні, засновані на інформації, опублікованої в Інтернет, атакож взятої з інших джерел. Інтернет може використовуватися длядослідження товарних ринків, для вивчення фірмовою структури ринку абодля вивчення споживачів. Розглянемо ці види маркетингової інформації (рис 1).

Маркетинговідослідження в

Інтернеті

Вторинні Первинні

Респондентбере активну

участь

Респондентбере пасивну

участь

Фокус-групи Глибиннеінтерв’ю

Експертнеопитування

Опитування

On-line Off-line

Рис. 1 – Система маркетингових Інтернет-досліджень

137

Інтернет використовується для пошуку вторинної маркетинговоїінформації. В якості методів для знаходження необхідної інформації фірмамиможна виділити наступні: пошукові машини, web-каталоги і рейтинги, «жовтісторінки» (Yellow Pages), web-сервери, сайти маркетингових агентств іконсалтингових компаній тощо. До джерел отримання первинної інформаціївідносять: он-лайн/оф-лайн опитування, фокус-групи, Інтернет панелі. Коженіз способів отримання маркетингової інформації в Інтернет має свої перевагита недоліки.

Первинна інформація в маркетингових дослідженнях – це дані,одержувані спеціально для цілей конкретного дослідження безпосередньо відреспондентів. У класичних маркетингових дослідженнях існують триосновних методи отримання первинної інформації: опитування,спостереження, експерименти.

Збір інформації в Інтернеті може здійснюватися дослідником,респондентом та реєстратором явно – коли респондент знає, що йогоопитують, і неявно – коли респондент цього не знає.

У цілому дослідження споживачів через Інтернет слід проводити втому разі, якщо ймовірність досягнення необхідного респондента черезІнтернет дорівнює ймовірності досягнення того самого респондента будь-яким іншим способом. З урахуванням деяких факторів і спеціальнорозробленої методики повторного зваження можна говорити пропроведення Інтернет-дослідження, якщо серед цільової групи поширенняІнтернет перевищує 30%.

Також проведення он-лайнового дослідження доречно в томувипадку, якщо об’єкт дослідження розміщений в Інтернет мережі, є йогоневіддільною частиною. Ніякі інші засоби проведення маркетинговогодослідження не дадуть більше достовірних результатів, наприклад, проаудиторію web-сайту.

Інтернет-дослідження застосовують, якщо респондент легко досяжнийчерез Мережу. Для фахівців, чия діяльність пов’язана з комп’ютернимитехнологіями, опитування через Інтернет може бути більш перспективним,ніж будь-який інший вид дослідження.

1. Ілляшенко С. М. Сучасні тенденції застосування інтернет-технологій у маркетингу//Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2011. – №4. – С.64-74.

2. Маркетингові дослідження в Інтернет// – Сайт http://finance-dom [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://finance-dom.ru/marketing/81/407-marketingovi-doslidzhennya-v-internet.

3. Маркетингові дослідження через Інтернет – інновація для України?// – Сайтhttp://innovations.com.ua [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://innovations.com.ua/ua/articles/13619/temp.

138

КОМУНІКАТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖВ ІНТЕРНЕТ-МАРКЕТИНГУ

К.е.н. ст. викладач Івашова Н.В., студентка гр. МКс-22 Хижняк М.О.

З розвитком Інтернету йде вперед й Інтернет-реклама. Так, якщораніше основною рекламою в мережі були банери, то сьогодні інтернет-маркетинг це вже ціла наука. Одним із напрямків такої діяльності є SMM(social media marketing) – це вид просування товарів та послуг в Інтернеті задопомогою використання каналів соціальних мереж, як то (Вконтакті,Однокласники, Facebook, Twitter, YouTube і т.д.).

До реклами в соціальних мережах належить контекстна реклама,створення офіційної сторінки, проведення прихованої рекламної кампанії,наприклад створення груп в соціальних мережах потенційних клієнтів іспоживачів; активна участь у житті вже створених груп; розміщення, івикористання в рекламі вірусного відео або фото та ін.

Реклама в соціальних мережах може проводитись як рекламнимиагентствами, так і силами працівників самої компанії. В останньому випадкуменеджери проектів часто допускають помилок у процесі просуваннякомпанії в SM. До помилок належать: порожній профайл (існує створенасторінка компанії в мережі, яка не наповнена інформацією про неї),створення fake-профайла (сторінка з неякісним та/або невідповідним іміджукомпанії контентом), продаж товару/послуги компанії замість того, щобспершу вислухати потребу та запит клієнта на товар (SM найкраще працюєдля створення іміджу компанії та спілкуванні з клієнтами), копірайтинг(особистий контент компанії в профайлі має складати 80% від усієїінформації, що поширюється).

Кожна соціальна мережа має свою цільову аудиторію та популярністьв окремих регіонах світу. Тому компанії, що передбачають розвиток SMMмають обирати канал чітко та обдумано. Це і стало основою нашогодослідження. Ми проведи оцінку різних соціальних мереж відповідно до їхЦА та необхідної інформації до наповнення та відобразили це в табл. 1.Маємо сказати, що Вконтакті, Твітер та Ютуб – є більш молодіжними, томупотребують велику активність у вигляді новин, постів, відповідей, аОднокласники та Фейсбук – займають сегмент більш дорослого ринку. Тутбільше цінується кість контенту. При цьому Фейсбук – для підприємців тапросто заможних людей, Однокласниками користуються люди того ж віку,проте це службовці та працівники. Виходячи з вищеописаного, кожнакомпанія має обирати саме ту соціальну мережу, якою користується її цільовааудиторія. А дані таблиці 1 дадуть змогу компаніям, що лише починаютьсвою діяльність в соціальних медіа, зробити її якомога ефективнішою.

Соціальні мережі існують для того, щоб створювати імідж компанії.Завдяки їх застосування можна: сформувати групу прихильників в Інтернеті;

139

Таблиця 1 – Порівняльна характеристика різних соціальних мереж.

Напрямок контенту

Соц

.м

ереж

а

Активністьаккаунту

Необхіднакількість

постів Розваги Новинигалузі

Продаж,реклама,

консультаціяФото/ відео Цільова

аудиторія

Вко

нтак

ті

300 ос/міс 4 в деньконкурс1р. намісяць

+

ссилки насайт компаніїмають бутиу кожному 4пості, нови-ни компанії,акції

1 галерея, 1відео натиждень

соціальноактивнамолодь, вікомдо 25 років.загаломстуденти тастаршокласники

Фей

сбук

«лайкати»5 новихсторінокщодня,оновлювати статусщоденно

2 в день + +

ссилки насайт компа-нії мають бу-ти у кожно-му 4 пості,новини ком-панії, акції

пости супро-воджуватиграфічнимизображен-нями

Особи віком 25-45 років,спеціалісти тапідприємці

Одн

окла

сник

и

запрошувати 100-200ос/день

2-4 натиждень +

дискусії,темидляобгово-рення

+1фотоальбомв місяць

Особи віком 25-45 років,спеціалісти таслужбовці зафахом

Твіт

ер 5 новихпідписок вдень

3 в день + +

ссилки насайткомпаніїмають бутиу кожному 4пості,новиникомпанії,акції

проводитиретвіт відео зютуба

Соціальноактивне насе-лення що бажаєбути в курсі всіхновин, загаломмолодь до 20років – ділитьсявраженнями ідумками, людивіком 25-40років викорис-товують його упроф. сфері

Юту

б

- 3 відео втиждень +

Викладативідеопродосвідкомпанії

+

проводитивідео-транс-ляції заходівв компаніях,викладатикороткіінтерв’ю заучасті керів-ника та/чиробітників

Особи віком до30 років,загаломчоловіки, щовикористовуютьданий ресурс зрозважальноюметою

виявити слабкі та сильні сторони компанії; встановити взаємозв’язок зреальними та потенційними клієнтами, виявити їх потреби та уподобання,спілкування в онлайн-режимі з покупцями дає можливість створити іміджкомпанії, як такої, що піклується про своїх покупців; інформувати покупцівпро акції та різного роду новини миттєво тощо.

140

SMM ЯК НЕВІД’ЄМНА ЧАСТИНАСУЧАСНОГО ІНТЕРНЕТ-МАРКЕТИНГУ

К.е.н., доц. Ілляшенко Н.С., студентка гр. МКс-22 Савченко О.С.

Сьогодні кожне підприємство, фірма чи організація прагневикористовувати інтернет-ресурс у своїй діяльності. Багато з них, зокремамають власні сайти, які допомагають при спілкуванні та інформуванніспоживачів про товари, їх характеристики чи новинки. Сьогодні конкуренціяв мережі Інтернет є дуже високою. Так, в україномовному Інтернетіпочинаючи з 2004 по 2011 рр. загальна кількість сайтів збільшилася удекілька разів. Здебільшого час життя для 75% усіх ресурсів не перевищує4 років, і з кожним роком цей показник знижується. В умовах гостроїконкурентної боротьби вибір стратегії Інтернет-просування продукту відіграєнадзвичайно важливу роль. Сам процес просування товарів або послуг задопомогою мережі Інтернет є тривалим і практично не припиняється, і чимвище поставлена мета, тим більших витрат він вимагає. На даному етапірозвитку Інтернет і інформаційних технологій питання не стосуєтьсядосягнення конкретного результату, а більшою мірою полягає вавтоматизації процесу, скорочення часових і фінансових витрат. Тому заразособливо актуальним є питання створення оптимальних алгоритмівпросування й інструментарії для розв’язку однотипних завдань на всіх етапахпросування. Саме тому слід приділяти більше уваги сайтам, як одному ізголовних інструментів просування. Адже чим вище позиція сайту врезультатах пошуку, тим більша ймовірність, що відвідувачів перейде нанього з пошукових систем, оскільки люди зазвичай йдуть за першимипосиланнями.

Діяльність, спрямована на просування цільового сайту,використовуючи потенціал соціальних мереж, онлайн-спільнот та блогів – цеі є SMM. Абревіатура SMM означає Social Media Marketing. У відмінності відSEO, в якому акцент робиться на просуванні сайту в пошукових системах,SMM передбачає залучення відвідувачів на сайт за допомогою природноїпередачі інформації від користувача до користувача безпосередньо, взагальному значенні – це маркетинг в соціальних медіа.

Соціальні медіа (в контексті Інтернет-маркетингу) – це веб-сайти,контент яких створюється і оновлюється зусиллями їх відвідувачів. У рядівипадків, відвідувачі також виконують функції модераторів і можутьоцінювати один-одного по ряду характеристик. У цьому випадку, такісоціальні медіа отримують назву саморегулюючих.

SMM вирішує питання просування товару або майданчика в тихсоціальних середовищах, які дуже насторожено ставляться до будь-якої

141

реклами. Основний принцип дії зазначеного інструменту Інтернет-маркетингу – це пробудження інтересу користувача до товару, щопросувається і спонукання в нього бажання передати цю інформацію іншійлюдині, або публікацію посилання на інформацію в будь-яких інших онлайн-спільнотах.

Основні правила маркетингу в соціальних медіа:1. використовувати яскраві заголовки. Складати заголовок необхідно

таким чином, щоб він чіпляв увагу відвідувача і викликав бажання перейтипо його посиланню. Класичні приклади таких заголовків: «N фактів про X,про які ви навіть не підозрювали», «Все, що ви хотіли знати про X, алебоялися запитати», «N причин використовувати X щоденно»;

2. ніякої реклами. Члени соціальних медіа дуже чутливі до реклами інавчилися відсіювати її на автоматі. Тому реклама повинна або бутиретельно завуальованою, або не використовуватися взагалі. Необхіднозосередитись на цікавій відвідувачу інформації;

3. не потрібно використовувати рекламних кліше. Не потрібнозастосовувати прийняті в рекламі фрази і пропозиції, щоб зайвий раз ненасторожувати відвідувача;

4. необхідно провокувати і підтримувати обговорення. Непотрібносподіватися виключно на відвідувачів;

5. потрібно заохочувати поширення вашої інформації відвідувачами.Влаштовувати конкурси, вигадувати невеликі призи для відвідувачів, тобторобити якомога більше для того, щоб у нього був стимул поділитисяпосиланням на вашу інформацію з іншими членами спільноти.

Включаючи в себе практично весь інструментарій маркетингу (ATL іBTL), SMM може бути ефективний як у сфері B2C, так і в сфері B2B.Питання тільки в тому, наскільки він доцільний у даному конкретномувипадку, наскільки вірно обрана стратегія і наскільки грамотно і повноцінновона може бути реалізована.

SMM містить в собі широкі можливості по просуванню продукту. Алесказати, який саме із способів найбільш ефективний можна тільки стосовнодо конкретної ситуації. Питання про те, які технології використовувати можебути вирішене лише після ретельного аналізу особливостей бізнесу,пропозиції і потенційних покупців.

1. Что такое «SMM (Social Media Marketing)»? – [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://seodict.ru/smm.

2. SMM – реклама чи піар? – [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://shab02.problem-net.net/content/smm-reklama-chi-p%D1%96ar.html?page=1.

142

ПРИХОВАНИЙ БЛОГІНГ ЯК ОДИН З МЕТОДІВ СТВОРЕННЯОН-ЛАЙН РЕПУТАЦІЇ КОМПАНІЇ

К.е.н., доц. Міцура О.О., студентка гр.МКс-22 Хижняк М.О.

Ми живемо в епоху, коли однієї реклами недостатньо. Середособливостей традиційних видів реклами спостерігаються: велика її вартість,масове охоплення аудиторії та ефективність, що постійно знижується.Останній показник, що є ключовим, постійно погіршується. На сьогоднішнійдень, враховуючи насиченість FMCG-ринків, компанії розуміють, що безпобудови бренду, та його серйозної репутації, неможливо досягти великихприбутків. А якщо взяти до уваги швидкість розвитку Інтернету, то стаєзрозумілим, що саме онлайн репутація на даний момент є актуальною тадієвою.

Будувати онлайн репутацію можна за допомогою таких інструментів,як SMM, SEO, електронний директ-маркетинг та ін. Одним з методів, щозараз дуже стрімко розвивається є написання відгуків про компанію в мережіІнтернет. При цьому існує 2 методи створення їх:

1. стимулювання (мотивація) власних покупців та клієнтів донаписання позитивних відгуків на сайті, в особистих соціальних мережах,на інших ресурсах Мережі, де це є актуальним. При цьому мотиваціяможе бути як матеріальною (зовнішньою), так і нематеріальною –(внутрішньою);

2. написання такого роду відгуків спеціалізованими агенстствами абопрацівниками магазину.

Перший, звичайно, дієвіший, проте важко стимулювати саме клієнтів,для цього мають бути розроблені спеціальні програми заохочення Томукомпанії часто вдаються до такого прихованого блогінгу самостійно. І взалежності від якості та стилю написаних коментарів, місць їх розміщенняпотенційний клієнт вирішує вірити їм чи ні.

Нами було проаналізовано велику кількість публікацій з такого родуінформацією, і прийшли до висновку, що гарний коментар, написанийкомпанією, має містити зазначені нижче особливості.

1. Будь-який відгук, написаний в Інтернеті повинен матиконкретну ціль.

2. Стиль та мова подачі матеріалу мають бути відповідними доцільової аудиторії.

3. Відгук має виражати мотивацію нібито реальної людини, щозалишає відгук. До неї можуть бути віднесені емоції (задоволення чинезадоволення товаром/обслуговуванням), прагнення до самовираження

143

(інформація про технічні характеристики та якості товару), проблема(прагнення до вирішення наявної проблеми клієнта).

4. Конкретні факти. Чим більше чітких доводів пропозитивну/негативну діяльність тієї чи іншої компанії, тим більшреальним він виглядає, і тому йому більше довіряє пересічний інтернет-користувач.

5. Природність. Відгуки мають бути написані розмовною мовою,якщо це не стосується відгуку певного експерта галузі. Коментарі звичайнихлюдей містять помилки, знаки оклику, смайли, CapsLock і т.д.

6. Щирість. Для написання таких коментарів краще невикористовувати програми-генератори відгуків. Реальна людина зможеописати справді позитивні сторони компанії, нівелювавши негативнімоменти. І це буде більш дієво, хоча і дорожче.

7. Повністю позитивним відгук не може бути. Він має містити хоча бдекілька речень з нейтральним та/або дрібно-негативним змістом. 100%-ийпозитив викликає підозру та недовіру.

8. Відгук не має бути надто великим, особливо, якщо ви дійснобажаєте, щоб його прочитали до кінця. Також для легкості читання, текстслід розділяти абзацами та відступами.

Однак, цей інструмент можуть використовувати не лише самікомпанії, а й їх конкуренти. Вони, проводячи кампанії з чорного PR,можуть за допомогою таких коментарів розпускати плітки та погіршуватирепутацію конкурента в очах не лише споживачів, потенційних клієнтів, ай в очах постачальників. І навпаки, якщо правильно проводити кампанії«прихованого блогінгу», можна вивести компанію на новий рівень, та зарахунок довіри в Інтернет, яка переноситься в офлайн, досягти новогорівню продажів, зайняти новий сегмент ринку. Відгуки породжуютьдискусію. Конструктивний відгук, який ініціює діалог, може стимулюватиактивність в соціальних мережах і блогах, на форумах і тематичнихпорталах.

У підсумку можна сказати, що відгуки – це дієвий спосіб викликатиприхильність споживачів до компанії. Останні більше схильні читативідгуки про компанію та/чи товар, потреба у якому виникає досить часто,ніж спитати поради у друга. Цей інноваційний інструмент створенняонлайн репутації ще знаходиться на стадії освоєння на сучасномуукраїнському ринку Digital, проте вже є приклади досить успішного йоговикористання вітчизняними компаніями. А оскільки напряму блогінг неприносить прибутку, то зрозуміло чому ми віднесли її до управліннярепутацією.

144

ВІРУСНИЙ МАРКЕТИНГ

Студент гр. МК-21 Молодецький Д.Р.

В той час, коли більшість компаній скорочують свої рекламні бюджети,починається пора можливостей для реалізації насправді креативних ідей. Самезараз маркетингову «броню» потужних і неповоротких корпорацій можнапробивати реалізацією чітко спрямованих і нестандартних рекламних ходів.Йдеться про рекламні кампанії, в яких для звернення уваги не потрібнездійснення матеріальних вкладень, достатньо лише ідеї та її ефективноїреалізації. Отже, зараз найкращі часи для впровадження вірусного маркетингу.

Вперше вірусний маркетинг згадується в 1994 р. в книзі медіа критикаД. Душкофа «Media Virus». Це поняття визначалось як реклама, щорозрахована на користувачів, які піддаються впливу переконання, вона«заражає» їх потрібною інформацією з метою її подальшого розповсюдження.Спрацьовує ефект «снігової кулі»: користувачі, розсилаючи рекламніповідомлення іншим, утворюють цілу «епідемію»[1].

Вірусний маркетинг – один із найефективніших засобів реклами.Популярність вірусного Інтернет-маркетингу останнім часом помітно зростає.Швидкі інтернет-канали дозволяють користувачам легко обмінюватись відео-кліпами, фотографіями, музичними файлами. Це сприяє поширенню вірусногомаркетингу і зростанню популярності різних соціальних мереж і блогів.

Вірусний маркетинг дозволив багатьом Інтернет-компаніям підвищитисвої позиції у численних рейтингах. На даний момент майже на кожному сайтічи Інтернет-блозі знаходиться від двох до двадцяти різних рекламних акцій, якіненав’язливо заманюють користувача зайти на відповідну сторінку таотримати інформацію щодо того чи іншого товару (послуги).

Серед українських брендів, які досягли позитивних результатів увикористанні вірусного маркетингу, можна виокремити зокрема таких:«Nemiroff», «Чумак», «Наша Ряба», «Гетьман», «Миргородська» та ін. [2].

Світ змінюється дуже швидко, і швидкість його зміни зростає з кожнимднем. Вірусний маркетинг – це спосіб бути адекватним цим змінам; це «новий»маркетинг, в центрі уваги якого завжди споживач, який занурений в Інтернет.Вірусний маркетинг – це вид маркетингу, породжений сумнівами людини добільшості продуктів, спрямований на притуплення пильності у споживачів, іспрямування її в русло сприйняття необхідної інформації від товаровиробника.

1. Ковальчук С.В. Вірусний маркетинг – ліки від кризи / С.В. Ковальчук, О.С. Тябіна //Вісник Хмельницького національного університету. – 2009. – № 6. [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vchnu_ekon/2009_6_3/072-075.pdf.

2. Бойко О.Ю. Вірусний маркетинг як спосіб просування товару / О.Ю. Бойко[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=19970.


145

ТЕНДЕНЦІЇ ЗАСТОСУВАННЯІНТЕРНЕТ-МАРКЕТИНГУ В УКРАЇНІ

Студентка гр. МК-91 Номеровська Т.С.

Інтернет-маркетинг – це набір найрізноманітніших інструментів дляпросування послуги або товару в мережі. Це також відкриття новихможливостей і значна економія бюджету. Маркетинг в Інтернетівикористовує всі можливості реклами в мережі для отримання зворотногозв’язку від аудиторії, охоплюючи і творчі, і технічні аспекти роботи вглобальній мережі, а саме дизайн, маркетинг, розробку та рекламу.Інтернет маркетинг вельми ефективний і гнучкий метод реклами товарів іпослуг.

В Україні інтернет-маркетинг, в першу чергу, виконує функціїбрендингу, а Інтернет є каналом підтримки, посилення і навіть створеннябрендів. Якщо раніше корпоративний сайт створювався «в доважок», вякості модного аксесуара, то зараз компанії – і великі, і середні – всебільше використовують рекламу за допомогою сайтів, соціальних мереж,блогів, тощо. У витратах маркетингових бюджетів 2012 року реклама вмережі Інтернет впевнено посідає перше місце. Більше половиниорганізацій України мають намір збільшити витрати на Інтернет-рекламу,і тільки 8% планують виділяти менше коштів на мережеве просування таінтернет-маркетинг. Такі висновки дозволяє зробити черговий етапопитування серед українських маркетологів «Тенденції розвиткумаркетингу в Україні».

Просування в Інтернеті сайту практично нереально уявити без SEO(search engine optimization). Адже переважна більшість користувачівінтернету шукають товари за допомогою пошуковиків типу Google абоЯндекс, і Україна в цьому відношенні не виключення. Тому цілком логічноюметою для Інтернет-маркетингу є продумана стратегія, з повним таграмотним відбором ключових слів, за якими сайт буде представлений в топ-10, топ-5, топ-3 пошукової видачі.

Чи не найкращий виглядом сучасної реклами є контекстна. Аджерекламне повідомлення стає доступним користувачеві саме тоді, коли він самвизнає максимальну потребу в рекламованому товарі. Тому ефектувідторгнення або неприйняття, характерного для традиційної і деколинав'язливої реклами, тут немає. І тому цілком логічно, що віддача відконтексту на порядок перевищує класичні типи реклами - причому не тількив офлайні, але і в онлайні. Маркетинг в Інтернеті просто зобов'язанийвраховувати такий потужний інструмент!

146

Також Інтернет-маркетинг в Україні, як і в усьому світі, освоюєсоціальні мережі. Facebook, Twitter, Вконтакте, Однокласники. Розшарити,лайкнути, створити групу, зробити репост – ці та багато інших термінівстануть звичними і добре знайомими і для українського бізнесу. Аджезавдяки всім їм можна налагодити прямий, швидкий і максимально живийзв'язок з потенційними і існуючими клієнтами. Завдяки цьому можливо нелише швидко коректувати недоліки, які не влаштовують споживачів, але іпідвищувати репутацію бізнесу, робити людей більш лояльними доіснуючого бренду.

Зрозуміло, інтернет-маркетинг не обмежується тільки циминапрямками роботи. Інтернет-маркетинг в Україні набирає обертів мало не зкожним днем. У цьому не складно переконатися, просто оцінивши кількістьпостійно доданих в Уанеті (українському сегменті інтернету) сайтівкомерційної тематики: починаючи мережевими представництвами у виглядісайтів-візиток і закінчуючи просунутими загальнонаціональними інтернет-магазинами, в яких можна знайти від булавки до автомобіля. І тому робота позалученню до них відвідувачів, а відповідно і покупців, стає все більшезатребуваною.

Проте основна частина українського бізнесу поки не готовавикористовувати Інтернет в якості прилавка або торгового агента. Інтернет унашій країні – все ще яскрава обгортка і рекламний ролик. З цієї причиникорпоративні сайти виконують не стільки безпосередньо комерційні, скількипредставницькі функції. Вони не продають, а переконують, агітують і навітьнамагаються викликати сильні емоції.

Маркетинг в Інтернеті без сумнівів відрізняється від звичайного,давно відомого офлайнового маркетингу. Адже інтернет-маркетингповинен враховувати специфіку поширення будь-якої інформації (в томучислі і рекламного характеру) в глобальній мережі, а такожвикористовувати абсолютно особливі, існуючі тільки в онлайніінструменти. Крім того маркетингова діяльність у мережі Інтернет маєзначні переваги, оскільки потребує залучення значно менших фінансовихресурсів, ніж це знадобилося б для проведення звичайної маркетинговоїдіяльності.

Отже, на сьогоднішній день інтернет-маркетиг в Україні є доситьпопулярним, але українські підприємці застосовують його більше для іміджукомпанії, аніж для прибутку. Тому на цьому етапі застосування реклами вІнтернет важливо враховувати, як вона допоможе зменшити витрати нарекламу та збільшити продажі товарів.


147

ХМАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ В БІЗНЕСІ

Студентка гр. МКс-22 Савченко О.С.

Хмарні обчислення (англ. Cloud Computing) — це модель забезпеченняповсюдного та зручного доступу на вимогу через мережу до спільного пулуобчислювальних ресурсів, що підлягають налаштуванню (наприклад, докомунікаційних мереж, серверів, засобів збереження даних, прикладнихпрограм та сервісів), і які можуть бути оперативно надані та відключені змінімальними управлінськими затратами та зверненнями до провайдера.

Концепція хмарних обчислень з’явилася ще в 1960 році, колиамериканський учений, фахівець з теорії ЕОМ Джон Маккарті (JohnMcCarthy) висловив припущення, що коли-небудь комп’ютерні обчисленнястануть надаватися подібно комунальним послугам (public utility).

Виділяють наступні моделі надання послуг за допомогою хмари:1) програмне забезпечення як послуга (SaaS) Прикладами

програмного забезпечення як послуги, що працює на основі обчислювальноїхмари, є сервіси Gmail та Google docs;

2) платформа як послуга (PaaS) Наприклад, Google Apps надаєзастосунки для бізнесу в режимі онлайн, доступ до яких відбувається задопомогою Інтернет-браузера тоді як ПЗ і дані зберігаються на серверахGoogle;

3) інфраструктура як послуга (IaaS) Найбільшими гравцями на ринкуінфраструктури як послуги є Amazon, Microsoft, VMWare, Rackspace та RedHat. Хоча деякі з них пропонують більше, ніж просто інфраструктуру, їхоб’єднує мета продавати базові обчислювальні ресурси.

Загальною характеристикою компаній, що будують свої продукти наоснові хмар, є впевненість у тому, що мережа Інтернет в змозі задовольнитипотреби користувачів в обробці даних.

Сьогодні хмарні технології мають широкий поштовх для розвитку і вбільшості вони реалізовані в сфері бізнесу, для того щоб допомогти йому:

- по-перше, користувачеві не потрібно піклуватися про продуктивністьсвого ПК, не потрібно переживати про вільне місце на дисковому просторі. Зхмарними технологіями це питання автоматично знімається відразу ж, наперших етапах;

- по-друге, користувачеві не потрібно витрачатися повністю на весьпотрібний йому продукт. Тим більше що в подальшому більша його частинаможе і не знадобитися йому взагалі. Він платить тільки за послугу, наданіможливості і тільки за конкретні функції.

- по-третє, хмарні технології допомагають бізнесу в сезонному сенсі.Наприклад, якщо компанія продає подарунки до міжнародного жіночого дня,

148

який, як всі знають, тільки раз на рік, решту часу (взимку, влітку, восени) їїпослуги нікому будуть не потрібні. І саме в цей час, компанія не буде нестивитрати на обслуговування того величезного функціоналу, який потрібен їйтільки в піковий період.

Хмарні технології в бізнесі в наших умовах впроваджуються восновному тими компаніями, фінансове становище яких змушує звертатиувагу на будь-який засіб, що дозволяє досягти економії. У таких випадкахвідсталість мислення відходить на другий план. Якщо виникаєнеобхідність впровадити в бізнес якийсь новий функціонал, вартість якогоскладе деяку суму, використання орендованих потужностей дозволитьрозтягнути ці кошти на багато років, а звільнені направити на маркетинг,наприклад.

Хмарні технології у вигляді SaaS-продуктів є відмінним рішенням длясередніх і невеликих компаній. У минулому для автоматизації внутрішніхпроцесів такі компанії були змушені купувати окреме ПО, причому длявирішення різних бізнес-задач – різне. Це дійсно полегшувало їм життя, алеприносило безліч незручностей. Турбота про безпеку життєво важливихданих, величезні витрати на придбання дорогого ПО, створення цілихвідділів для обслуговування цих комплексів

У нинішній, післякризовий час саме перехід на хмарні технологіїдопомагає деяким дрібним підприємствам утриматися на плаву.

Недоліки «хмарних» рішень зводяться, в основному, до проблемидовіри постачальнику сервісу, від якого залежить як безперебійна робота, такі збереження важливих даних користувача. Крім того «хмарні обчислення»висувають високі вимоги до якості каналів зв’язку, які гарантуютьповсюдний якісний доступ в Інтернет.

Враховуючи переваги і недоліки хмарних технологій, кожна компанія,яка прагне долучитися до такої моделі введення бізнесу, повинна дужевідповідально поставитися до цього. Необхідно зважити всі «за» і «проти»,перевірити канали зв’язку і обрати надійного партнера для співпраці.

1. Дмитрів З. «Хмарні» технології на захисті бізнесу /З. Дмитрів // [Електроннийресурс] – Режим доступу: http://www.epravda.com.ua/publications/2012/05/7/322884.

2. Макеєв М.В. Особливості сучасних моделей надання ІТ-послуг / М.В. Макеєв //[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/4_SND_2012/Economics/6_100468.doc.htm

3. Хмарні технології. Це просто. [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://www.hbc.ru/services/itdevelop/cloud/

4. Хмарні обчислення. [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://uk.wikipedia.org/wiki/Хмарні_обчислення.

Науковий керівник: к.е.н. ст. викладач Карпіщенко О.О.

149

ІНТЕРНЕТ-МАРКЕТИНГ: СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ

Студент гр. МК-21 Терещенко В.В.

Сучасний розвиток технологій спричиняє зміни в концепціяведення бізнесу та виникнення нових інструментів та виду маркетингу.Однією із таких тенденцій змін останніх років стала поява Інтернет-маркетингу.

Інтернет-маркетинг – це розроблення дизайну та наповнення сайту зурахуванням потреб споживачів та структури попиту, своєчасні зміни іоновлення інформації на сайті, проведення опитувань і голосувань,підтримка зворотного зв’язку із користувачами, швидка реакція на змінутенденцій їхніх думок.

Інтернет-маркетинг також включає і різноманітні інструментиреклами. Необхідно зазначити, що цей напрямок не обмежуєтьсярозміщенням платних оголошень. Він також містить аналіз рекламнихмайданчиків і розроблення ефективної рекламної стратегії, розсиланнярекламної інформації та контекстну реклама.

Зазвичай основним завданням Інтернет-маркетингу вважаютьдосягнення достатньо високого числа відвідувачів на день. Але ця метапотребує уточнення. Найголовніше залучити максимальну кількість людей зтієї цільової групи, на яку цей сайт орієнтований і створити умови длявиникнення у них циклу споживання: знання сайту – відвідування сайту –регулярне відвідування.

Вирішення цього завдання можна розбити на дві частини:«внутрішню» і «зовнішню». Внутрішня – це інформаційне наповнення сайту,дизайн, швидкість завантаження, сумісність з різними версіями браузерівтощо. Зовнішня – створення іміджу сайту поза сайтом.

Як маркетинговий канал Internet відрізняється серед іншихкомунікаційних засобів такими характеристиками:

1.Таргетинг – демонстрація реклами та надання інформації чітковизначеній аудиторії.

2.Трекінг – можливість аналізу поведінки відвідувачів сайту таврахування його результатів під час удосконалення продукції, самого сайту імаркетингових заходів.

3.Інтерактивність – споживач має можливість взаємодіяти зпродавцем, попередньо ознайомлюватися з товаром.

4.Доступність та гнучкість – інформація доступна 24 години 365 днів уроці, причому починати, аналізувати або переривати маркетинговідослідження можна практично миттєво.

150

5.Мультимедійність – можливість розміщення великої кількостіінформації у вигляді графіки, звуку, відео тощо.

6.Низька вартість.7.Можливість створення віртуальних груп за певними інтересами або

спрямуванням, що в перспективі формує цільову аудиторію.Інтернет-маркетинг – це не прерогатива виключно Інтернет-

компаній, це інструмент абсолютно для будь-якого бізнесу. І те, буде вінефективним чи ні, залежить від того, як його будуть використовувати.Сьогодні вже є величезна кількість прикладів успішного застосуванняІнтернет-маркетингу для компаній практично будь-якої галузі й будь-якого розміру.

Одна з переваг Інтернет-маркетингу полягає в тому, що привикористанні багатьох інструментів результат можна отримати практичномиттєво. Наприклад, контекстна реклама: протягом кількох хвилин можнаналаштувати кампанію, отримати перехід клієнта за ключовим словом насайт і конверсію – здійснення покупки. Інша справа, що будь-яка рекламнакампанія розрахована не на одиничну покупку, а на досягнення певних цілей,а на це потрібен час.

Ще одна перевага Інтернет-маркетингу – це його прозорість.Можливість набагато простіше і дешевше виміряти результат акції,визначити ефективність тих чи інших інструментів залучення покупця,відслідкувати весь шлях клієнта від виникнення інтересу до продукту чипослуги до здійснення покупки, зробити висновки про ефективністьметодик. Додатковий плюс – вартість: поки що реклама в Інтернетідешевша.

Взагалі, інтернет-маркетинг на сучасному етапі набирає обертів і,безсумнівно, має неабиякі перспективи. І це не дивно, адже просуваннятоварів та послуг за допомогою Інтернету надає багато переваг.

1. Анна Боднарчук: Найголовніша перевага інтернет-маркетингу – це прозорість[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://innovations.com.ua/ua/interview/finance/18107/anna-bodnarchuk-najgolovnisha-perevaga-internet-marketingu-ce-prozorist.

2. Шалева О.І. Електронна комерція: навч. посіб. / О.І. Шалева. – К. : Центр учбовоїлітератури, 2011. – 216 с.

3. Васильев, Г.А. Электронный бизнес. Реклама в Интернет / Г.А. Васильев,Д.А. Забегалин. – М. : Юнити-Дана, 2008. – 223 с.

Науковий керівник: к.е.н., асистент Голишева Є.О.

151

ДОСЛІДЖЕННЯ СУТНОСТІ ПОНЯТТЯ«ВІРУСНИЙ МАРКЕТИНГ»

Студентка гр. МК-21 Тесленко Л.А.

Перша асоціація, що навіюється поняттям «вірусний маркетинг» єнегативною: хвороба, втрата, погіршення… Так, дійсно, існує великакількість вірусів та середовищ, де вони діють: комп’ютерні, біологічні,маркетингові. Але не всі віруси шкідливі, от, наприклад, маркетингові вірусиприносять прибуток.

Вірусний маркетинг – маркетингова техніка, що використовує існуючісоціальні мережі для підвищення обізнаності про бренд (товар, послугу).Ґрунтується на заохоченні індивіда до передачі маркетингового повідомленняіншим особам, створюючи потенціал для зростання впливу цьогоповідомлення на цільову аудиторію [2; 3]. Поняття «вірусний маркетинг»з’явилося трохи більше 10 років тому. Секрет полягає в тому, що вірусниймаркетинг використовує звичку людей ділиться інформацією. Коли людинаотримує смішне відео, красиву музику, незвичайну фотографію вонапоспішає поділитися цим з друзями. І таким чином отриманий файл дужешвидко поширюється в мережі.

Чим же ще вірусний маркетинг відрізняється від звичайногомаркетингу? Головна відмінність – використання можливостей креативногомислення разом з деякими дуже простими методами просування товару абопослуги, замість того, щоб витрачати багато грошей на рекламу. Увірусному маркетингу головне – емоції: ненависть, сміх, іронія, обурення,подив. Вірусом може бути своєрідне нове задоволення потреб, які хочутьзберегти і звернути увагу нових споживачів, своєрідні товари або акції, якіпривернуть увагу і можуть поширювати інформацію про компанію.Звичайно, яким би не придумали цей вірус, необхідно, що б він виконувавсвій план.

Багато рекламних агентств борються за креативність і неординарністьпридуманої ідеї вірусного маркетингу. Найчастіше використовують такийпринцип: в мережу викладається який-небудь файл, в якому робиться акцентна певний лозунг компанії. І вже зовсім не важливо про що це відео, хто вньому знімається. Чим воно скандальніше та епатуюче, тим швидше отримаєсвоє поширення [2; 3].

Всю вірусну кампанію можна розбити на три ключових і значущихскладових етапи: 1) ідея (big idea) – те, з чого все починається, і навколо чоговсі «крутиться»; 2) виробництво (production) – реалізація ідеї; 3) посів(seeding) – це початковий точковий «вкидання» вірусного контенту для йогоподальшого самостійного розповсюдження [4].

152

Вірусний маркетинг вважається більш ефективним у рамках йоговикористання у комплексі з іншими маркетинговими інструментами (PR,маркетинг, рекламна, стимулювання збуту тощо).

Існує п’ять елементів, які застосовуються в програмах вірусногомаркетингу:

1. «Лідери думок» – люди, які є авторитетами для цільової аудиторії.Як правило, це група людей, яка може з ентузіазмом і грамотно розставитиакценти, рознести цю новину до цільової аудиторії. Також для більшпотужного залучення необхідні такі особи, які мають вплив і користуютьсяповагою в суспільстві.

2. Тема. При створенні теми необхідно приділити увагу такимфакторам, як простота, новизна та актуальність, а також чіткість ідеї.

3. Інструменти. З їх допомогою поширюються чутки, які допомагаютькомпаніям просуватися на ринку. В основному це сучасні інформаційнітехнології: форуми, блоги, чати, відеосервіси і інші інструменти, задопомогою яких можна охопити величезну аудиторію з мінімальнимизусиллями і часовими витратами.

4. Участь вважається одним з найскладніших: тут потрібен діалог,розмова. І головне завдання в цьому елементі – підтримати бесіду, братибезпосередню участь у дискусіях.

5. Відстеження. Оскільки у мережі Інтернет спілкування відбувається вписьмовій формі, то стало набагато простіше дізнаватися, якої думки клієнтипро ту чи іншу продукцію (рекламну кампанію). Це забезпечує вихід нановий рівень розуміння між підприємствами і клієнтами [1].

Отже, підсумовуючи зазначимо, що вірусний маркетинг набуває всебільшої популярності і є має одні з найвищих показників ефективностівпливу на цільову аудиторію. Хоча, не слід замовчувати і той факт, щосучасні електронні мережі перевантажуються вірусними повідомленнями, щоможе призвести до формування негативної реакції населення.

1.Атака вирусом [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.advertme.ru/virus/1.

2. Бусень А.С. Вірусний маркетинг як достатньо новий інструмент з просування товарута послуги / А.С. Бусень [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://www.sworld.com.ua/index.php/uk/management-and-marketing/policies-and-practices-of-marketing-in-the-enterprise/2801-2011-03-17-09-09-38.

3. Вірусний маркетинг. Реальність? [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://webarticles.org.ua/biznes/reklama/virusnyj-marketyng-realnist.html.

4. Немченко А.О. Вірусний маркетинг – переваги та недоліки / А.О. Немченко, О.Б. Раца[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/31_ONBG_2011/Economics/6_97121.doc.htm.

Науковий керівник: к.е.н., асистент Грищенко О.Ф.

153

SMS-РЕКЛАМА ЯК МЕТОД ІНТЕРАКТИВНОГО МАРКЕТИНГУ


Альтернативні методи реклами, засновані на застосуванніінформаційних технологій, за належного використання можуть стати одним знайбільш ефективних досягнень маркетингу. Пропонуємо розглянути такиййого метод, як sms-реклама, яка набуває все більшої популярності.

Завдяки своїй інтерактивності та швидкодії, цінність sms-повідомлення була швидко оцінена маркетологами як новий інформаційнийканал. Зручність sms для обміну короткими повідомленнями було відкритотінейджерами, а не фахівцями в галузі комунікаційних технологій.

Перше комерційне sms-повідомлення було відправлене уВеликобританії у 1992 році. Ця держава досі залишається лідером мобільногомаркетингу.

Sms-реклама довела свою ефективність як вид мобільногомаркетингу при BTL-акціях: промоції, розпродажі, програми лояльності.Текстові sms-повідомлення є ідеальним засобом комунікації one-to-one.Також sms використовують у комплексних рекламних кампаніях. Задопомогою sms постачальник може інформувати клієнтів про нові ціни,акції, дисконти.

За даними дослідження, проведеного компанією Enpocket, одержанонаступні результати:

- 20% одержувачів повідомлень знайомлять з ними своє колоспілкування, збільшуючи тим самим аудиторію реципієнтів; також такимчином знижуються витрати на контакт зі споживачем;

- 8% відповідають на отримані комерційні sms-повідомлення;- 6% одержувачів заходять на зазначені в sms веб-сайти;- 4% реципієнтів стають реальними споживачами рекламного

продукту.До переваг sms-реклами відносять:1) читаність – потенційний споживач з усіх видів реклами найбільш

лояльно ставиться саме до sms-реклами;2) швидкодія – дозволяє щохвилини оновлювати інформацію та

моментально отримувати реакцію аудиторії;3) вибірковість – sms адресовані індивідуально кожному клієнтові,

таким чином, компанія має можливість контактувати з певною цільовоюгрупою, а також створювати окрему базу реципієнтів для кожного бренда;

4) ефективність sms-реклами в 2,5 рази продуктивніше телевізійноїреклами; в 3 рази – розсилки по e-mail та в 4 рази – радіо-реклами;

154

5) невелика витратність – sms-розсилка коштує приблизно стільки ж,скільки і розсилка електронною поштою і в 7 разів дешевше поштової. Такожавтоматизація процесу дозволяє одержати економію на маркетинговихвитратах від 8% до 90%.

Також як і звичайна Інтернет-реклама, sms-реклама може бутикласифікована на 2 категорії: push і pull.

Push – це розсилка реклами тим клієнтам, з якими компанія вжеспівпрацює. У разі згоди користувачів мобільного зв’язку на отриманняреклами, остання стає ефективним каналом комунікації. Крім того,довгострокові персональні контакти зі споживачами формують групулояльно налаштованих клієнтів.

Рull-повідомлення розсилаються у разі запиту клієнта.На українському ринку мобільний маркетинг – нове і не вивчене

явище. В Україні недостатній розвиток послуг sms-реклами пояснюється їїнинішньою новизною, але за прогнозами через 1-1,5 роки мобільниймаркетинг в Україні розвинеться до масштабів самостійного виду бізнесу.

Українську sms-рекламу досить складно «таргетувати», тобтоспрямувати на цільовий сегмент, оскільки в базах українських операторівмобільного зв’язку відсутній демографічний і соціально-психологічнийпортрет абонента, виходячи з якого всіх реципієнтів можна було б розбити націльові аудиторії.

В Україні sms-розсилку для реклами своїх послуг на даний моментшироко використовують тільки самі оператори мобільного зв’язку. Однакпроявляють інтерес до цього виду реклами й інші компанії. Так абонентиМТС можуть довідатись із sms про репертуар кінотеатрів м. Київ. КомпаніяKyivstar GSM спільно з «Гала-радіо» надали всім абонентам SMS Chart GalaTop 10 можливість голосувати за улюблену пісню і вигравати призи. Такожклієнти банків «Райффайзен банк Аваль», «Приватбанк» можуть управляти задопомогою sms своїми картковими рахунками: дізнатися про стан рахунку накартці, отримати інформацію про останні трансакції на рахунку.

Але перспективи використання переваг sms-реклами та одержанняприбутку з її допомогою все ще не повною мірою оцінені українськимимаркетологами. У той же час західноєвропейським операторам мобільногозв’язку sms-послуги приносять основний дохід, а на переговорибезпосередньо доводиться лише 20-30% прибутку.

Таким чином, sms – порівняно новий засіб маркетингу навіть дляЗахідної Європи. Але вже сьогодні його широко застосовують дляпідтримки рекламних та PR-кампаній, промоакцій, а також кампанійадресної розсилки.

Науковий керівник: к.е.н., доц. Махнуша С.М.

155

SEO-ОПТИМИЗАЦИЯ: ОСНОВНЫЕ ОШИБКИ В ЕЁ ПРИМЕНЕНИИ

К.э.н., доц. Шипулина Ю.С., студент гр. МКс-22 Проноза М.С.

Поисковая SEO оптимизация – один из ключевых методов продвижениясайта, который включает в себя комплекс мер для поднятия позиций сайта врезультатах выдачи поисковых систем по определенным запросам. Приопределении степени соответствия поисковому запросу поисковая системаучитывает следующие параметры, которые определяют релевантность запроса:

- плотность ключевых слов – определенные алгоритмы, которыепозволяют поисковым системам проводить анализ текста, чтобы отсеятьпоисковый спам, если ключевое слово встречается слишком часто;

- индекс цитируемости сайта, который зависит от количества иавторитетности веб-ресурсов, ссылающихся на данный сайт. Однако многиепоисковые системы не учитывают взаимные ссылки.

К сожалению, на данный момент в использовании SEO наблюдаетсяряд типичных ошибок. Причина их появления заключается внекомпетентности оптимизаторов. Для проведения SEO-оптимизации сайтанеобходимо использовать комплексные программы, особенно, если сайтсостоит из огромного количества страниц (больше нескольких тысяч).

Наиболее распространённые ошибки при продвижении сайтов:1. Игнорирование SEO. Очень часто SEO-оптимизация вообще не

используется, что приводит к недостаточному использованию Интернет-среды.2. Недоделанный сайт. Целью любой SEO-кампании является

привлечение целевой аудитории (и её удержание или конверсия), а не простозанятие хороших позиций в результатах поиска. Если посетители придут квам с поисковых систем и не найдут то, что искали, то вы потерялипотенциального клиента. В этом случае вы неэффективно тратите свойбюджет на продвижение сайта.

3. Размещение ссылок на ресурсы, не связанные с вашей тематикой.При разработке и продвижении сайта необходимо ссылаться на сайте толькона те ресурсы, которые вы рекомендуете своим читателям, чтобы избежатьпроблем с фильтрами, используемыми поисковыми системами.

4. Отсутствие отзывов о товаре. В случае, если ваш сайт являетсяонлайн Интернет-магазином, нужно учитывать, что принимая решение опокупке в Интернет, более 80% пользователей ориентируются на отзывыдругих покупателей о данном товаре. Если на вашем сайте не будет такихотзывов, вы будете терять значительную часть целевой аудитории. Крометого, это делает страницу более живой и способствует тому, что поисковыемашины будут чаще возвращаться на неё. Таким образом, это приводит кболее частому обновлению сайта, что способствует продвижению в SEO.

5. Игнорирование статистики посещений. Использование сервисовдля отслеживания количества посещений (например, Google Analytics) и

156

сбора статистики по ним является обязательным условием для успешногопродвижения сайта. Для эффективного продвижения сайта необходимо четкопредставлять, что интересно пользователю, какие на сайте страницы входа ивыхода, какие из них пользуются наибольшей популярностью, каков показательотказов и так далее. Благодаря статистике можно узнать, в какой моментконкретный материал стал популярным, почему произошло падение траффика.

6. Переизбыток используемых ключевых слов. Грамотный подборключевых слов является необходимым условием для успешной индексациисайта поисковыми системами и зачастую, оптимизируя сайт под поисковыесистемы, SEO-оптимизаторы совершенно забывают о посетителях, перенасыщаястраницы ключевыми словами и снижая удобство использования сайта.

7. Неполная оптимизация сайта. Необходимо помнить, что SEO-оптимизация сайта затрагивает только те страницы сайта, которыепринимают участие в непосредственном продвижении по ключевым словам.

Сегодня SEO-оптимизация является одним из ключевых факторовуспешного продвижения сайта в Интернете. Необходимо помнить, что перво-очередной приоритет – сделать ресурс полезным и удобным для пользователей.

Чем больше времени люди проводят на вашем сайте и меньшевозвращаются на страницу поиска, тем большая вероятность того, чтосистема разместит его на хороших позициях.

157

РОЗДІЛ 6 ФІНАНСИ, ГРОШОВИЙ ОБІГ ТА КРЕДИТ

ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Ст. викладач Абрамчук М.Ю., студентка Шуваєва Н.В.

В ситуації, коли існуюча в Україні пенсійна система неспроможназадовольнити потреби населення у гідному пенсійному забезпеченні,актуальності набуває розвиток недержавних пенсійних фондів (НПФ).

Основною перевагою недержавного пенсійного забезпечення, на нашудумку, є можливість отримання додаткової пенсії, розмір якої залежить відсамого пенсіонера. При цьому, учасник пенсійного страхування самостійнообирає:

- фонд, який буде формувати його пенсію;- обсяг, періодичність внесків та проміжок часу, протягом якого він

буде їх сплачувати. При цьому, зменшення або припинення внесків необкладаються штрафними і фінансовими санкціями;

- вік, з якого він почне отримувати пенсію (у межах 50-70 років), атакож вид пенсійних виплат: одноразова, пенсія на визначений строк абодовічний ануїтет.

Інша перевага – захищеність пенсії. Всі накопичення є власністювкладника (або його спадкоємців). Він у будь-який час може отриматиінформацію щодо обсягу накопичених коштів або перевести їх у іншуфінансову установу (пенсійний фонд, страхову компанію чи банк). До того жбільша частина активів НПФ вкладається у фінансові інструменти з високимступенем надійності – банківські депозити, державні цінні папери,дорогоцінні метали тощо.

Ще одним позитивним фактором недержавного пенсійногострахування є жорсткий державний контроль та регулювання діяльностіНПФ, які проявляються у вигляді:

- регулярних аудиторських перевірок стану пенсійних активів;- обмежень щодо напрямів інвестиційної діяльності НПФ;- чітко визначених законодавством вимог щодо розміру статутного

капіталу (не менше 2,5 млн. грн.) для адміністраторів НПФ та (не менше 25млн. грн.) для осіб, що управляють активами НПФ. При цьому ті та інші засвоїми зобов’язаннями перед фондом і його учасниками несутьвідповідальність власним майном.

Крім того, недержавні пенсійні фонди відрізняються від державнихтим, що доходи від інвестування пенсійних коштів розподіляються між

158

учасниками (за винятком адміністративних витрат на обслуговування) іможуть інвестуватися повторно, що дає змогу отримати додаткові доходи.

Для фізичних осіб, які самостійно здійснюють пенсійні внески на своюкористь або на користь членів сім’ї, законодавством передбачені певніподаткові пільги:

- сума коштів, яка сплачується у якості внесків, виключається ізоподатковуваних доходів цих фізичних осіб;

- при отриманні пенсії податком на доходи обкладається лише 60%виплат (тобто ставка податку становить не 15%, а 9%);

- при досягненні70 років вкладник звільняється від податку, якщопенсія виплачується протягом певного строку.

Проте, не зважаючи на значні переваги недержавного пенсійногозабезпечення, слід визначити основні його недоліки:

1. Відсутність державних гарантій щодо збереження та поверненняпенсійних внесків, виплат процентів інвестиційного доходу.

2. Обмеження можливостей дострокового (до настання пенсійноговіку) повернення коштів. Згідно законодавства достроково пенсійні внескиможуть бути сплачені лише у випадку важкої хвороби, інвалідності абовиїзду на постійне місце проживання за кордон.

3. Обмежена участь в управлінні активами фонду. Фактичні власникипенсійних активів практично позбавлені права голосу в управлінні власнимикоштами та не мають дієвих важелів впливу на компанію управлінняактивами фонду, яка зазвичай прямо або опосередковано пов’язана іззасновниками НПФ. Так, згідно Закону України «Про недержавне пенсійнезабезпечення», лише 25% учасників можуть відкликати будь-якого членаконтролюючого органу – Ради фонду, проте зібрати разом таку кількістьучасників НПФ, що працює по усій Україні, практично неможливо.

4. Великий ризик знецінювання коштів що обумовлено в першу чергузабороною встановлення мінімально гарантованих норм прибутку за будь -якими пенсійними схемами. Так, за договором управління пенсійнимиактивами при недержавному страхуванні, мінімальна доходність може бутивстановлена на рівні офіційного індексу інфляції, а для отриманняеквівалентних виплат у майбутньому, щорічна дохідність НПФ повиннапротягом 10-30 років перевищувати інфляційний рівень хоча б вдвічі.

В умовах економічної кризи та надмірного демографічногонавантаження на працездатне населення розвиток НПФ в Україні як і убагатьох країнах світу, є одним з головних інструментів покращенняпенсійного забезпечення громадян. У цій ситуації важливою є роль держави,що повинна стимулювати розвиток та контролювати їх діяльність.

159

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛІЗИНГУ В УКРАЇНІ

Проф. Александров В.Т., студентка Чернишева М.О.

Світова практика довела, що лізинг є ефективним інвестиційниммеханізмом, важливим елементом державної економічної та інвестиційноїполітики. Економіка України гостро потребує інвестицій для структурноїперебудови, що обумовлене передусім несприятливим станом основнихвиробничих фондів. У такій ситуації стає необхідним застосуванняпринципово нових методів та можливостей оновлення основних фондівпідприємства. Одним з варіантів вирішення цієї проблеми є фінансовийлізинг, який об’єднує всі елементи зовнішньо-торгівельних, кредитних таінвестиційних операцій. У той же час,незважаючи на активний розвитокфінансової системи, ринок лізингу в Україні знаходиться на етапістановлення, хоча з кожним роком інтереси до лізингу зростають.

Окремими аспектами перспектив розвитку лізингових відносин вУкраїні займалися такі вітчизняні та зарубіжні науковці як: Лагутін В.Д.,Мороз А. М., Савлук М. І., Пуховкіна М. Ф., Онищук Я. В., Поддєрьогін А.М., Білик М. Д., Буряк Л. Д., Рязанова Н. О., Шевчук Ю. О.

У той же час,незважаючи на активний розвиток фінансової системи тадослідження сфери лізингу, цей ринок в Україні знаходиться на етапістановлення, хоча з кожним роком інтереси до лізингу зростають.

В Україні регулювання лізингових відносин здійснюється ЗакономУкраїни «Про фінансовий лізинг» ті іншими нормативно-правовими актами,в яких зазначається, що лізинг –– це господарська діяльність, яка спрямованана інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданнілізингодавцем у виключне користування на визначений строклізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ниму власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем увідповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачемперіодичних лізингових платежів.

Сьогодні лізинг розуміють і трактують як форму орендних відносин,що методологічно відповідає меті створення адекватних передумов длярозвитку міжнародного співробітництва у сфері лізингу.

Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулюєправовідносини між суб’єктами лізингу. Класичному лізингу властивийтристоронній характер взаємовідносин, який передбачає участь у лізинговійугоді трьох сторін – лізингодавця, лізингоодержувача та продавцялізингового майна.

160

Основними видами лізингу, визнаними у всьому світі, є оперативнийта фінансовий лізинг, а правовими критеріями для такого розмежуваннявизнаються строк використання майна та обсяг обов'язків лізингодавця .

Як складне економічне явище, лізинг виконує важливі функції уформуванні багаторівневої економіки і активізації виробничої діяльності.Серед різноманітних функцій лізингу, доцільно виділити такі, якіякнайширше розкривають його природу, зокрема: фінансову, виробничу тазбутову.

Лізинг стимулює експортну діяльність національних виробників,прискорює оборотність капіталу, підвищує ліквідність підприємств. Розвитоклізингових відносин в Україні може стати одним із потужних важелівефективних перетворень на макрорівні, структурного оздоровленняекономіки, запуску інвестиційного процесу та інноваційного механізмутехнологічного оновлення виробництва.

Слід зазначити, що загальна динаміка розвитку лізингових послуг вУкраїні за останні роки досить покращилась за рахунок більш стабільноїекономічної ситуації в країні та позитивних нововведень з боку лізинговогозаконодавства.

Так станом на 31.03.2012 до Переліку юридичних осіб, які маютьправо надавати фінансові послуги, внесено інформацію про 220 юридичнихосіб – лізингодавців. Вартість чинних договорів фінансового лізингу на31.03.2012 р. становить 33,5 млрд.грн., що вдвічі більше ніж за відповіднийквартал 2011 року. Також за підсумками І кварталу 2012 року відзначиласяпозитивна динаміка щодо кількості договорів фінансового лізингу, укладенихюридичними особами та становить 3671 договір. При цьому найбільшимиспоживачами лізингових послуг у 2012 році були: транспортна галузь(вартість договорів станом на 31.03.2012 – 19 759,1 млн. грн.), сільськегосподарство (5 385,1 млн. грн.), будівництво (2 212,9 млн. грн.) та сферапослуг (1 962,3 млн. грн.).

Отже, з огляду на нинішню економічну ситуацію в Україні, зокрема настан фінансового сектору, не можна не визнати, що потреба в лізингу стоїтьдуже гостро. Адже активне впровадження лізингових операцій сприятимеоновленню основних фондів завдяки збільшенню доступу підприємств дозовнішніх джерел фінансування інвестицій. Крім цього, розвиток лізингустимулюватиме підвищення ефективності кредитної політики банків урезультаті створення конкурентного середовища між джереламифінансування. Також лізинг в Україні допоможе розвитку малого тасереднього бізнесу. Це, у свою чергу, призведе до багатьох позитивних змін векономіці.

161

АНАЛІЗ ОПЕРАЦІЙ ЗЛИТТЯ ТА ПОГЛИНАННЯ

К.е.н., ст. викладач Антонюк Н.А., студент Бубенець О.С.

Ефективність діяльності підприємств у сучасних умовах залежить відвчасно прийнятих економічно доцільних управлінських рішень. Одним зішляхів забезпечення динамічного розвитку підприємства, збільшення йогочастки продукції на ринку та підвищення вартості підприємства є злиття тапоглинання інших суб’єктів підприємництва.

Для того, щоб отримати необхідний ефект від операцій М&А, їїучасникам необхідно на кожному етапі інтеграції ретельно проаналізуватихарактеристики кандидатів, тобто компанії-цілі, спрогнозувати майбутніефекти та наслідки злиття чи поглинання. Для отримання більш точних тадостовірних результатів процедур due diligence (англ. Due Diligence —«забезпечення належної сумлінності» — комплексна, всебічна перевіркапідприємства перед його придбанням, призначена для формуванняоб'єктивного уявлення про об'єкт інвестування) підприємствам-поглиначамкраще звернутися до професійних посередників, серед яких можна назватиінвестиційні банки, юридичні та аудиторські компанії тощо.

Результати дослідження останніх публікацій, що приділяли увагу теміоперацій злиття та поглинання та визначення їх ефективності, показують, щопроблема дослідження ролі посередників у цих процесах не була детальнорозглянута. Так Д.В.Лисенко у своїй роботі [1] досліджує технологію таучасників операцій М&А, цілі та мотиви таких операцій, визначеннясинергетичних ефектів таких операцій. Седін А.І. у своїй статті [2]досліджує роль і місце зовнішнього консультанта при злиттях і поглинаннях.

На поточний момент багато українських підприємств переживаютьфінансові труднощі, викликані наслідками світової фінансової кризи. Одниміз шляхів виходу з такого стану та підвищення конкурентоспроможностіпідприємства є злиття з конкурентом, а не продовження виснажливоїконкурентної боротьби [3]. Тому в більшості випадків визначальним мотивомпід час злиття є усунення конкурента шляхом залучення його у своюкоманду. Усуваючи конкурента, ініціатор об’єднання автоматично отримуєдодаткову частку ринку і зміцнює свої позиції стосовно інших конкурентів.

Згідно з загальноприйнятими світовими підходами під злиттямрозуміють будь-яке об'єднання господарюючих суб'єктів, у результаті якогостворюється єдина економічна одиниця із двох або більше вже існуючихструктур [4].

Рішення про злиття приймають вищі органи компаній, що беруть уньому участь: в акціонерному товаристві – 3/4 голосів акціонерів, що беруть

162

участь у загальному засіданні акціонерного товариства; в товаристві зобмеженою відповідальністю - простою більшістю голосів усіх учасників.

Проведення операцій злиття або поглинання вимагає всебічногоаналізу фінансово-економічного стану суб’єкта, тобто визначається наскількиповно компанії вдасться реалізувати свої можливості у результатізапланованого поглинання або злиття. Підготовча стадія такої операції, якправило, включає вибір підприємством-поглиначем галузі для поглинання,прогнозування динаміки його зростання і майбутньої структури, вивчаютьсяможливості технологічних, законодавчих і конкурентних змін, коливаньпопиту. Далі здійснюється відбір кандидатів на злиття або поглинання.

Операції злиттів і поглинань є досить поширеними у світі, але воничасто не дають бажаного ефекту і не створюють додаткової вартості дляінтегруючих компаній

Отже, поточна ситуація, що склалася в національній економіці, змушуєпідприємства збільшувати капітал задля більш ефективного йоговикористання. Незважаючи на те, що злиття та поглинання є доситьпоширеними угодами, проблема їх ефективності постає досить гостро.Основною метою створення нового підприємства через операції злиття іпоглинання є отримання підприємством певних переваг на ринку, якісприятимуть підвищенню конкурентоспроможності підприємства. Такістратегічні задачі передбачають отримання ефектів від масштабу,розширення географії діяльності, підвищення на посилення ринковихпозицій, перехід на нові, більш перспективні галузі та ніші ринку, доступ допередових технологій.

1. Лысенко Д.В. Анализ эффективности слияний и поглощений // Журнал: Аудит ифининсовый анализ. - №4. – 2008. – Режим доступа:http://www.auditfin.com/fin/2008/4/Lisenko/Lisenko%20.pdf

2. Седин А.И. Некоторые практические аспекты слияний и поглощений банков // Режимдоступа: http://www.cfin.ru/investor/mabanks-3.shtml

3. Дєєв O. Практика цивілізованого укрупнення // Журнал «Business Class Magazine».Режим доступу: http://www.businessclass.kiev.ua/magazine/226.html

4. Кутейніцина О. Злиття і поглинання як напрямки розвитку компаній // Збірникнаукових праць: Випуск 30. – Київ: НАУ, 2011. – 260 с. Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ppei/2011_30/Kutein.pdf.

http://www.auditfin.com/fin/2008/4/Lisenko/Lisenko .pdf

http://www.cfin.ru/investor/mabanks-3.shtml

http://www.businessclass.kiev.ua/magazine/226.html

http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ppei/2011_30/Kutein.pdf

163

ОБМЕЖЕННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАРУБІЖНИХ МЕТОДИКПРОГНОЗУВАННЯ БАНКРУТСТВА НА УКРАЇНСЬКИХ

ПІДПРИЄМСТВАХ

К.е.н., ст. викладач Антонюк Н.А., студентка гр. Ф-92 Гиренко І.С.

На сьогоднішній день для більшості українських підприємствхарактерним є однакове коло проблем: зміна економічного середовища, вякому вони існують, втрата традиційних ринків збуту власної продукції,зміна системи планування і, як результат – порушення ритмічностівиробничої діяльності, нестабільність правового поля. А це, в свою чергу,призводить до згортання діяльності та банкрутства. Тому на вітчизнянихпідприємствах необхідно впроваджувати ефективну систему ранньогопопередження і реагування на загрозу критичної неплатоспроможності.

Вагомий внесок у вирішення проблемних питань з банкрутства таантикризового управління зробили вітчизняні вчені: І. Жук, Л. Лігоненко, О.Терещенко, Т. Тесленко та ін.

Для вітчизняної практики є характерним розгляд типових методик увсіх дослідженнях. До останніх можна зарахувати: модель Альтмана, модельСпрінгейта, модель Тафлера і Тішоу, модель Ліса, показники Бівера тамодель R. Модель Альтмана є однією з найперших моделей аналізуймовірності банкрутства підприємства, яка ґрунтувалася на основідискримінантного аналізу. Інші моделі, що здобули популярність середвітчизняних науковців, є послідовниками застосування алгоритму побудовимоделі аналізу ймовірності банкрутства неплатоспроможного підприємства(модель Спрінгейта, модель Тафлера і Тішоу, модель Ліса та модель R)[1].

Безумовно, вище перераховані моделі є важливим надбанням західноїнауки у сфері антикризового управління, що становить неабиякийтеоретичний інтерес для вітчизняних науковців. Проте дані методикипрогнозування банкрутства зарубіжних авторів мають ряд суттєвих обмеженьдля їх використання на українських підприємствах:

- більшість зарубіжних методик діагностики ймовірності банкрутствапобудовані з використанням вагових коефіцієнтів показників, що розрахованіна основі американських аналітичних даних минулих років. Отже, в зв’язку зцим вони не відповідають сучасний економічній ситуації;

- дані моделі не адаптовані до вітчизняної економіки і не враховуютьспецифіку діяльності українських підприємств, а саме: особливості в системібухгалтерського обліку і податковому законодавстві, вплив інфляції наформування показників діяльності підприємства, галузеву приналежністьпідприємства та ін;

164

− вагові значення коефіцієнтів в окремих моделях не збалансовані,комплексно не відображають усі аспекти ліквідності, платоспроможності,прибутковості, ділової активності та конкурентоспроможності підприємства;

- граничні значення показників, що запропоновані зарубіжнимивченими часто є недосяжними для українських підприємств. Разом з тимвказані методики дають можливість визначити наближення банкрутствапідприємства (стадії кризи) та не дозволяють спрогнозувати перехідпідприємства від однієї стадії життєвого циклу до іншої [2];

− за допомогою застосування дискримінантних функцій отримуютьлише прогноз щодо вірогідності критичної неплатоспроможностіпідприємства в майбутньому та не отримують інформації про можливостійого перспективного розвитку;

− спектр зацікавлених осіб, які можуть використовувати для аналізузарубіжні моделі діагностики банкрутства, істотно обмежується тим, щоданих типових форм фінансової звітності, які підлягають офіційномуоприлюдненню, може бути недостатньо для обчислення значенняінтегрального показника багатофакторної дискримінантної функції.

З метою забезпечення більшої об’єктивності результатів аналізу наоснові застосування зарубіжних моделей і методик прогнозування загрозикритичної неплатоспроможності на національних підприємствах необхідно:поєднувати в процесі аналізу кількісні та якісні критерії, що сигналізуютьпро потенційну загрозу банкрутства; враховувати особливості розвиткуекономічних циклів у певній галузі при визначенні індикаторів кризовихявищ на підприємстві; узагальнювати світовий досвід у розробленніметодичного інструментарію діагностики потенційного банкрутства імаксимально адаптувати його до умов діяльності та інформаційногозабезпечення вітчизняних підприємств; застосовувати комплекснийінтегральний підхід до оцінювання фінансового стану суб’єктівгосподарювання, що зазнали фінансових ускладнень у діяльності [3].

1. Глущук О.М. Зарубіжні методи аналізу ймовірності банкрутства неплатоспроможногопідприємства / Глущук О.М. // Міжнародний збірник наукових праць. - №3(21). – с. 87-95 −[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eztuir.ztu.edu.ua/54/1/87.pdf

2. Лепейко Т.І. Доценко Т.О. Аналіз сучасних методик прогнозування ймовірностібанкрутства підприємств − [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/fkd/2011_1/part2/38.PDF

3. Г.Островська. Аналіз практики використання зарубіжних методик (моделей)прогнозування ймовірності банкрутства підприємств / Г.Островська, О.Квасовський // Галицькийекономічний вісник. — 2011. — №2(31). — с.99-111 - (проблеми мікро- та макроекономіки).

http://eztuir.ztu.edu.ua/54/1/87.pdf

http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/fkd/2011_1/part2/38.PDF

165

НАПРЯМИ АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ

К.е.н., ст. викладач Антонюк Н.А., студент Костюченко К.М.

Однієї з найбільш гострих проблем сучасної України є досягненнястабільного економічного росту. У числі факторів, що роблять безпосереднійвплив на динаміку економічного розвитку, безсумнівно, належитьінвестиційній сфері.

Інвестиції торкаються самих глибинних основ господaрськoїдіяльності, визначаючи процес економічного росту в цілому. У сучаснійситуації інвестиції виступають найважливішим засобом забезпечення умоввиходу України зі стану хронічної економічної кризи, здійсненняструктурних зрушень у народному господарстві, упровадження сучаснихдосягнень технічного прогресу, підвищення якісних показниківгосподарської діяльності на мікро- і макро рівнях. Активізація інвестиційногопроцесу є одним з найбільш діючих механізмів подальших соціально -економічних перетворень.

В умoвах ринкової екoноміки можливoстей для інвестувaння доситьбaгaто. Будь-яке підприємство має обмежені вільні фінансові ресурси дляінвестування. Тому постає задача оптимізації інвестиційного портфеля.

Багато вчених вивчали цю тему та працювали над нею. Серед нихСавицька Г.В., Лінник, Н. В. , Сичова, А. В. , Череп, І. Т. Бланк Р.М. і багатоінших.

За реальних умов функціонування всі підприємства в тій чи іншій міріпов’язані зі здійсненням інвестиційної діяльності. Згідно із Законом України«Про інвестиційну діяльність» інвестиціями вважають усі види майнових таінтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької таінших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (дохід) абодосягається соціальний ефект .[1]

Під інвестиціями розуміють діяльність із вкладання грошових коштівна відносно тривалий час у виробничі проекти, цінні папери, нерухомість,статутні фонди інших підприємств, колекції, дорогоцінні метали та іншіоб’єкти, ринкова вартість яких постійно зростає і дає власникові дохід увигляді відсотків, дивідендів, прибутків від перепродажу тощо. У загальномурозумінні інвестиціями називають довгострокове вкладення коштів (наперіод понад 1 рік).

Основною метою підприємства в умовах ринкової економіки єприбутковість. Наступна мета – збільшити обсяги виробництва й реалізації,створити й підтримувати добру репутацію підприємства у споживачів,високу продуктивність праці, поліпшити якість та споживчі властивостівироблюваної продукції, створити нові сучасні зразки виробів, досягти

166

високих кількісно-кваліфікаційних показників, високого професійного рівнявиробничого персоналу, домогтися його сумлінного ставлення до роботи, атакож високої суспільної репутації. Деякі з цих показників важко піддаютьсякількісній оцінці, проте істотно впливають на розробку інвестиційноїполітики підприємства і дають змогу на будь-якому проміжку часу прийматиправильні й обґрунтовані рішення щодо капіталовкладень.

У процесі аналізу необхідно враховувати такі особливостіінвестиційної діяльності:

· обмеженість фінансових ресурсів;· можливість вибору альтернативних проектів;· значний вплив фактора ризику.Інвестиції, у першу чергу реальні інвестиції, грають винятково

важливу роль в економіці країни і будь-якого підприємства, тому що вонивиступають основою для:

· Систематичного відновлення основних виробничих фондівпідприємства і здійснення політики розширеного відтворення;

· Прискорення НТП і поліпшення якості продукції;· Структурної перебудови суспільного виробництва і

збалансованого розвитку всіх галузей народного господарства;· Створення необхідної сировинної бази промисловості;· Вирішення чи пом'якшення проблеми безробіття.

Таким чином, інвестиції потрібні для оздоровлення економіки країни іна цій основі вирішення багатьох соціальних проблем, насамперед - підйомужиттєвого рівня населення.

Інвестиційна діяльність на підприємствах збільшує основні фонди йвиробничі потужності з урахуванням найновіших досягнень у галузі технікий технології або підтримує її у працездатному стані.

В сучасних ринкових умовах, на нашу думку, про джерелафінансування інвестицій повинні турбуватися в першу чергу самі власникипідприємств, використовуючи всі можливі внутрішні резерви для підвищенняефективності діяльності підприємства. Основними джерелами фінансуванняінвестицій більшості підприємств повинні бути саме власні кошти, але дляцього слід вжити заходи на державному рівні, зокрема врегулюватиамортизаційну політику та забезпечити умови для фінансової стабілізації тапідвищення прибутковості підприємств. Поряд з цим від вирішенняпроблеми прибутковості діяльності головним чином залежить налагодженняефективно діючих механізмів зовнішнього інвестування.

Проте від проблеми фінансування інвестиційної діяльностіпідприємств держава усуватися не повинна. Її роль саме полягає урегулюванні та стимулюванні інвестиційної діяльності. Це в свою чергупередбачає забезпечення науково обґрунтованого ціноутворення, проведення

167

гнучкої кредитної, податкової і амортизаційної політики, розширенняможливостей лізингу, надання пільг інвесторам, цільового державногофінансування, виділення пріоритетних напрямів інвестування тощо.

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» [Електронний ресурс]http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T156000.html.

2. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу :http://www.rada.gov.ua.

3. [Електронний ресурс] http://studentbooks.com.ua/content/view/169/39/1/3/4. [Електронний ресурс] http://readbookz.com/pbooks/book-28/ua/chapter-1321/.

ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ ТА ЇХ РОЛЬ В УПРАВЛІННІ СУБ’ЄКТОМГОСПОДАРЮВАННЯ

К.е.н., ст. викладач. Антонюк Н. А., студентка гр.. Ф-92 Мовчан Ю.О.

В умовах постійно змінної ситуації на ринку особливого значеннянабуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств, що єголовною метою фінансового аналізу. Тобто, суть фінансового аналізуполягає в оцінці і прогнозуванні фінансового стану підприємства за данимифінансової звітності та обліку. Саме фінансова звітність є основнимінформаційним джерелом фінансового аналізу, на основі якої визначаєтьсятенденції розвитку підприємства на перспективу, що має велике значення впрактичній діяльності, оскільки підприємства здійснюють як довгострокове,так і середньострокове та поточне планування своєї діяльності.

Фінансова звітність є складовою частиною бухгалтерської звітності.Відповідно до міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 1, фінансовазвітність є структурованим відображенням фінансового стану та фінансовихрезультатів діяльності суб'єкта господарювання [2].

Усі підприємства незалежно від їх організаційно-правових форм таформ власності, у тому числі й малі, зобов'язані вести бухгалтерський облік іскладати фінансову звітність відповідно до законодавства України.

А правильність та єдиний підхід до складання бухгалтерської(фінансової) звітності для суб’єктів господарювання в Україні забезпечуєнормативно - правова база: 1) Міжнародні стандарти фінансової звітності.Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку; 2) Закон України «Пробухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №40/ВВР/1999 р.;3)Положення (стандарти) бухгалтерського обліку; 4) Постанова «Прозатвердження порядку подання фінансової звітності» № 419 від 28.02.2000.

Фінансова звітність включає:§ баланс: інформація про зміну та рух статей, платоспроможність,

очікувані надходження і зменшення економічних вигод;

http://studentbooks.com.ua/content/view/169/39/1/3/

168

§ звіт про фінансові результати :інформація про рівеньприбутковості, структуру доходів та витрат;

§ звіт про рух грошових коштів: інформація про рух грошових потоківвід операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;

§ звіт про рух власного капіталу: інформація про формування івилучення власного капіталу;

§ примітки до річної фінансової звітності: інформація про ризики, яківпливають на господарську діяльність, ресурси, зобов’язання, доходи,витрати та фінансові результати.

Фінансова звітності повинна забезпечувати достовірне розкриттяфінансового стану та фінансових результатів діяльності. Ключовиммоментом при цьому стає її аналіз. Під аналізом розуміють висвітленнявзаємозв’язків і взаємозалежностей між різними показниками йогофінансово-господарської діяльності, що представлені в звітності.

Етапи аналізу звітності:1. Вивчення впливу принципів, прийомів та методів бухгалтерського

обліку на дані, що аналізуються.2. Підготовка бухгалтерської фінансової звітності до аналізу. Тобто,

перевіряють фінансову інформацію за формальними і якісними ознаками, асаме відповідність таким вимогам: своєчасність; доречність (доцільність);суттєвість (істотність); достовірність; сприйняття (зрозумілість); цілісність;послідовність; зіставність (порівнянність); релевантність. Оцінюютьвідповідність формування джерел фінансової інформації до діючих положеньзаконодавчо-нормативної бази, перевіряють взаємозв’язок і узгодженістьскладових бухгалтерської фінансової звітності, оцінюють реальність окремихїї показників.

3. Наступним етапом є експрес-аналіз, що передбачає оцінкуекономічного потенціалу підприємства та результатів його діяльності. Длявирішення поставлених завдань на цьому етапі передбачається використаннявертикального, горизонтального та трендового аналізів.

На основі результатів аналізу здійснюється прогнозування показниківрозвитку підприємства. Тому, прийняття доцільного управлінського рішеннязалежить від ефективності аналізу фінансової звітності.[1].

1. Бухгалтерський облік: актуальні проблеми та рішення [Текст] : монографія / заредакцією д-ра екон. наук, проф. С. С. Герасименка, д-ра екон.наук,проф. А. О. Єпіфанова –Суми : ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2010. – 162 с.

2. Міжнародні стандарти фінансової звітності [Електронний ресурс] / Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/929_010.

169

ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ РЕЖИМУТАРГЕТУВАННЯ ІНФЛЯЦІЇ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

Студентка гр. Ф-92 Барикіна Т.І.

Упродовж останніх років центральні банки країн світу почали надаватиперевагу забезпеченню стабільності рівня цін як пріоритетної цілі грошово-кредитної політики, оскільки усвідомлюють, до яких негативних наслідківможе призвести інфляція. Високий рівень інфляції веде до збільшенняпроцентних ставок, зменшення реальної вартості доходів, знеціненнюзаощаджень.

Зменшення рівня інфляції супроводжується короткостроковимивтратами, пов’язаними зі збільшенням рівня безробіття, зниженням темпівекономічного зростання тощо. Проте, ці втрати покриваються удовгостроковому періоді за умов економічного зростання, що, у свою чергу,забезпечує цінову стабільність.

Саме це спричинило в останні десятиліття основну зміну в прийняттіконцепції монетарної політики багатьох країн світу – переходу до режимутаргетування інфляції. Цей період відбувався поступово, виходячи зісторичних передумов формування політики центральних банків.

У 70-80-х роках XX століття набув поширення режим монетарноготаргетування, який виходить зі зв’язку пропозиції грошей і інфляції: змінатемпів інфляції спричинюється відповідною зміною пропозиції грошей.Ефективність функціонування даного режиму ґрунтується на забезпеченністабільності зв’язку між зміною грошової маси та інфляцією [1].

Досвід успішного застосування монетарного таргетування центральнихбанків Швейцарії та Німеччини показав, що в середньо- та довгостроковомуперіоді центральний банк повинен обмежувати будь-якими засобами рівеньінфляції та впроваджувати активне обговорення з громадськістю динамікигрошової маси та її вплив на інфляцію.

Режим таргетування обмінного курсу, який виступає номінальнимякорем за даного режиму, ґрунтується на відмові центрального банку відвласної монетарної політики та підтримці курсу до іншої, більш стабільноївалюти, що свідчить про формування імпортованої довіри до національноїгрошової одиниці [2]. Позитивний результат застосування таргетуванняобмінного курсу був досягнутий тільки у двох країнах (Чилі та Тунісі).Державою з невдалим досвідом такого режиму є Бразилія, де застосуваннятакої політики призвело до гіперінфляції.

Високий темп інфляції у 1980-х роках зумовив офіційне впровадженняінфляційного таргетування в кінці 80-х років центральними банками НовоїЗеландії та Канади. Цей режим з’явився як альтернатива до монетарного

170

таргетування і набув розвитку в наступному десятилітті. Успішність цьогодосвіду зумовила впровадження цього інструментарію і в інших країнах,незважаючи на те, що темпи інфляції в них були значно меншими. Це були яквисокорозвинені країни (Швеція, Канада, Велика Британія) так і ті, щорозвиваються (Бразилія, Мексика, Чехія, Польща).

На сьогодні важко визначити точну кількість країн, щовикористовують інфляційне таргетування, адже цей режим вплинув і надіяльність центральних банків країн, що використовують інші монетарнірежими. Таким прикладом є те, що протягом останніх 20 років ФедеральнаРезервна Система США заперечувала застосування інфляційноготаргетування. Проте, поступово все більше уваги приділялось процесупідтримки низької інфляції. Тобто, складно чітко визначити країни, якізастосовують інфляційне таргетування, і які впроваджують іншу монетарнуполітику.

Європейський центральний банк використовує досвід семи країн, щоперейшли на інфляційне таргетування з 1999 року, а саме: Швеція, НоваЗеландія, Канада, Велика Британія, Фінляндія, Австралія й Іспанія. Всіперелічені сім країн не мали великих успіхів у боротьбі з інфляцією, навідміну від Німеччини, Японії та США.

За даними економістів МВФ, саме така грошово-кредитна політикацентральних банків породжувала недовіру у суспільстві. ЄвропейськимВалютним Інститутом в Єврозоні варіанти грошово-кредитної політики булизведені до інфляційного таргетування та визначення цільових грошовихагрегатів. Сьогодні Єврозона використовує комбінацію інфляційного тагрошового таргетування. Причинами такої зміни політики центральнихбанків було невдале застосування підтримки фіксованого валютного курсу.

Звідси, центральні банки, на сьогодні, перейшовши на інфляційнетаргетування, намагаються не лише знизити темпи інфляції, а й підвищитиавторитет економічної політики.

1. Аржевітін С.М. Таргетування інфляції – оптимальний режим монетарної політикиУкраїни - [Електронний ресурс]- Режим доступу:http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vdnuet/econ/2009_3/1.pdf

2. ГордієнкоВ.П. ЧайковськийЯ.І. Таргетування інфляції як ефективний методзабезпечення стабільності цін - [Електронний ресурс]- Режим доступу:http://khibs.edu.ua/images/userfiles/file/1(12)20122(1).pdf.

Науковий керівник: асистент Шкодкіна Ю.М.

http://khibs.edu.ua/images/userfiles/file/1(12)20122(1).pdf

171

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ ТА ІХ РОЛЬ В ЕКОНОМІЦІУКРАЇНИ

Студентка гр. Ф-01 Барикіна Н.І.

Сьогодні розвиток економіки країни та успіх у підприємницькійдіяльності окремо взятого суб’єкта тісно взаємопов’язаний з рівнем науково-технічної бази, що зумовило актуальність питання інвестицій вінтелектуальний капітал в сучасному світі.

Інтелектуальний капітал передбачає будь-які винаходи, інновації, ноу-хау, результати досліджень і випробувань, а також торгові знаки,випробувальні зразки, інформаційну продукцію і т. д., тобто все те, що єрезультатом інтелектуальної діяльності людини і може використовуватися увиробництві або сфері послуг.

Взагалі інтелектуальна власність може бути декількох видів:- виняткова (виключна) власність – запатентована або захищена

авторським правом;- інформаційна власність – у вигляді надбаних знань, ідей, досвіду,

навичок, кваліфікації;- ліцензійна власність – у вигляді придбаних інвестором прав

володіння або користування, що фіксуються ліцензіями [1].Під інтелектуальними інвестиціями розуміють вкладання коштів в

створення або використання об’єктів інтелектуальної власності. Вони можутьбути представлені у вигляді грошових активів, які необхідні для науково-технічних розробок чи досліджень, або коштами, що потрібні для придбанняпатентів чи ліцензій, або такими, які використовуються для оплатиінформаційних послуг. Також варто зазначити, що грошові кошти, вкладені восвіту, навчання, кваліфікаційну підготовку та перепідготовку кадрів, такожє інтелектуальними інвестиціями [2].

Інтелектуальні інвестиції впливають на рівень науково-дослідницькогопотенціалу. Взагалі, науково-технічний фактор є одним із найважливіших урозвитку сучасної економіки, конкурентоспроможність товарів та послуг наміжнародному ринку визначається більшою мірою науково-технічнимпотенціалом країни.

Сьогодні найбільш розвинені країни світу використовують цейпотенціал як ефективний каталізатор розвитку економіки: за наявностіновітнього обладнання чи висококваліфікованих кадрів існує можливістьвипускати продукцію конкурентоспроможну на світовому ринку, навіть, приобмежених природних чи людських ресурсах.

Фінансування інтелектуальних інвестицій може здійснюватись зарахунок трьох основних джерел: бюджетних асигнувань і коштів державних

172

підприємств; приватно-підприємницького капіталу; спонсорських коштівтощо[3]. Проте, якщо фінансування з бюджету спрямоване на підвищенняінтелектуального рівня суспільства взагалі, оскільки результати такогоінвестування можуть споживати наприклад учні шкіл, ПТУ, ВНЗ, то приватніінвестиції мають вужче спрямування: вони орієнтовані на отримання ефектудля конкретної особи. Незважаючи на виявлені розбіжності, результатикожного з них будуть покращувати потенціал економіки країни в цілому.

На сьогоднішній день в Україні склалася доволі непроста ситуація зприводу інвестування в інтелектуальний капітал. Після здобуттянезалежності України економіка потребувала повного реформування, маломісце широке коло негативних факторів, які і сьогодні прямо чиопосередковано впливають на науковий потенціал, його розвиток. Перш завсе це недостатній рівень бюджетних видатків на наукову і дослідницькуроботу, а отже невисокий рівень інноваційної спрямованості впромисловості. Також важливим є зношення, як моральне, так і фізичне,більшості основних фондів наукових організацій і установ. Ще однимфактором є низький рівень зацікавленості науковців роботою в державномусекторі.

Все це гальмує розвиток науки. Тому для подолання несприятливогостановища необхідна чітка програма інвестицій в інтелектуальний капітал.Для цього необхідно збільшити частку бюджетних коштів, спрямованих нарозробку та впровадження інновацій. Форми фінансування не повинніобмежуватися лише бюджетом, доцільним є залучення, наприклад,іноземних або приватних національних інвесторів. Ці кошти повинні бутивикористані як на оновлення науково-технічної бази, так і на залученнякваліфікованих трудових ресурсів. А оскільки за останні десятиріччя великакількість науковців з України емігрувала до країн західної Європи, США,було б доцільним запровадити програми щодо стимулювання поверненняемігрантів в Україну.

1. Карпунь І.Н. Інтелектуальні інвестиції як різновид інновацій // Науковий вісник НЛТУУкраїни. – 2010. − Вип. 20.13 - [Електронний ресурс].- Режим доступу:http://archive.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/20_13/156_Kar.pdf

2. Мойсеєнко І. П. Інвестування: навч. посіб. / І. П. Мойсеєнко. – К.: Знання, 2006. – 490с.

3. Сай Л. П. Теоретичні аспекти територіального планування інтелектуальних інвестицій- [Електронний ресурс].- Режим доступу:http://www.rusnauka.com/1_NIO_2013/Economics/13_124412.doc.htm.

Науковий керівник: к.е.н., асистент Салтикова Г.В.

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/20_13/156_Kar.pdf

http://www.rusnauka.com/1_NIO_2013/Economics/13_124412.doc.htm

173

АНАЛІЗ НАУКОВО-МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО ОПТИМІЗАЦІЇСТРУКТУРИ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Д.е.н., доц. Боронос В.Г., студент гр. Фс-22 Коваль В.О.

Одним із найважливіших фінансових показників діяльностіпідприємства, котрий здійснює безпосередній вплив на кінцеві результатийого діяльності є структура капіталу. Незважаючи на те, що використаннярізних складових капіталу по різному впливає на результативність йогодіяльності, на сьогоднішній день, нажаль не існує єдиного значенняоптимального співвідношення власного і позикового капіталів.

Так, використання тільки власного капіталу, з одного боку, сприятимепідвищенню фінансової стійкості підприємства, а з іншого - обмежить темпийого розвитку і не дозволить отримати приріст прибутку з вкладених коштів.

При використанні позикового капіталу підприємство матиме іфінансовий потенціал свого розвитку, і приріст прибутку від вкладенихкоштів, але на противагу цьому виникає можливість утворення фінансовихризиків і загроза банкрутства.

Враховуючи вищезазначене, можна стверджувати, що кожнепідприємство повинно індивідуально підходити до вибору співвідношенняміж окремими складовими фінансових ресурсів, в залежності від галузевоїприналежності та стадій свого розвитку. Причиною такої індивідуальності євплив об’єктивних та суб’єктивних факторів, в сукупності якихвиокремлюють екзогенні та ендогенні фактори на діяльність підприємства.

До екзогенних факторів відносять економічну та фінансову політикукраїни, кон'юнктуру товарного та фінансового ринків, ступінь розвинутості ікон’юнктури фондового і кредитного ринків, доступність ресурсівфінансового ринку для підприємства, діючу систему оподаткування,інвестиційну привабливість галузі та регіону.

Ендогенні фактори включають характеристики підприємства,пов’язані з її галузевою, територіальною і організаційною специфікою,стадію життєвого циклу підприємства, рівень рентабельності операційноїдіяльності, коефіцієнт операційного левериджу, ризик господарськоїдіяльності та фінансовий стан підприємства, величину капіталу підприємстваі рівень концентрації власного капіталу, фінансовий менталітет власників таменеджерів підприємства.

Враховуючи індивідуальність кожного підприємства формуванняструктури капіталу здійснюється в залежності від цілей і можливостейпідприємства.

В економічній літературі більшість авторів виділяють три методичніпідходи до вирішення завдання оптимізації структури капіталу.

174

1. Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівняпрогнозованої фінансової рентабельності. Згідно з даним підходом врозрахунках використовується механізм фінансового левериджу та йогоефекту. Вважається, що фінансовий леверидж – це зміна доходності власногокапіталу підприємства, що дає можливість одержати додатковий прибуток навласний капітал за умов використання позикового капіталу. А ефектфінансового левериджу відображає рівень додаткового прибутку на власнийкапітал за різних варіантів структури капіталу.

В економічній літературі виділяють дві концепції фінансового важеля:американська та європейська. За першою концепцією оцінюєтьсявзаємозв’язок між чистим прибутком та прибутком до сплати відсотків закредит та податків, а за другою – дія фінансового важеля визначаєтьсязростанням ринкової вартості власного капіталу, що здійснюється врезультаті використання позикового капіталу. Через нерозвиненістьукраїнського фінансового ринку останній підхід не є актуальним.

2. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації йоговартості. Процес цей заснований на попередній оцінці вартості власного іпозикового капіталу при різних умовах його залучення і здійсненнірізноманітних розрахунків середньозваженої вартості капіталу – WACC.

(1)

де w – питома вага відповідного джерела в загальному обсязі капіталу;Ке – ціна власного капіталу;Кd – цінна позикового капіталу.

3. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівняфінансових ризиків. Цей спосіб пошуку раціональної структури капіталупов'язаний із процесом диференційованого вибору джерел фінансуваннярізних складових частин активів підприємства: необоротні активи; постійначастина оборотних активів – незмінна частина сукупного їхнього розміру, якане залежить від сезонних та інших коливань обсягу операційної діяльності тане пов'язана з формуванням запасів сезонного зберігання, достроковогозавозу та цільового призначення; змінна частина оборотних активів.

Оптимізація структури капіталу є однією з найбільш важливих іскладних завдань, що вирішуються в процесі фінансового управлінняпідприємством. За цих обставин важливого значення для здійснення фінансо-во-господарської діяльності набуває формування в достатньому обсязіфінансових ресурсів підприємств, ефективна і раціональна організація йогофінансів.

å=

×+×=n

iddee wKwKWACC

1

175

КООПЕРУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ТА ДОМОГОСПОДАРСТВ В АПК,ЯК МЕТОД ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГАЛУЗІ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ

Д.е.н., доц. Боронос В.Г, студент гр. Ф-01 Солодовніков С.М.

Проблема підвищення ефективності функціонування в сфері АПКпов’язана з низьким рівнем концентрації коштів у галузі. Україна насьогоднішній день втратила свої позиції на світовому просторі в сферісільського господарства. В наслідок використання застарілої техніки танедосконалих методів управління сільськогосподарськими підприємствами,через брак фінансових ресурсів у галузі, одним із найкращих варіантів позалученню коштів у галузь є кооперування підприємств.

Проблемами розвитку кооперативного сектору в сфері АПК займалисятакі вчені як П. Саблук, С. Котуха, В. Горбонос, Л. Мельник, М. Малік, В.Яценко, І. Лукінов, а також відомий економіст М. Туган-Барановський якийзазначав, що кооперація – це таке господарське підприємство кількохдобровільно об’єднаних осіб, яке має на меті не одержання найбільшогобаришу на вкладений капітал, а збільшення завдяки спільному веденнюгосподарства трудових доходів його членів або скорочення витрат останніх.

В нашій країні склалася така ситуація, що переважну частинупродукції виробляють не крупні с/г підприємства, а приватнідомогосподарства та фермерські господарства, що не мають фінансовоїстійкості і постійно потребують залучення коштів на оновлення основнихпредметів та засобів праці. Залучення коштів в таких випадках є доволіпроблематичним оскільки банки не охоче кредитують такі господарства,через їх фінансову нестабільність. А отже, малим підприємцям необхіднооб’єднуватися для підвищення ефективності використання предметів тазасобів праці та розподілення між собою ризиків. Найбільш виправданим єоб’єднання в кооперативи на рівних умовах для всіх учасників, дозволитьпідвищити фінансову стійкість таких підприємств, за рахунок можливостізалучення значних капітальних вкладень в с/г кооперативи, а також до новоїхвилі розвитку с/г машинобудування, виробництва добрив, переробноїгалузей та інших.

Отже, кооперативи показують себе як найоптимальніший варіантрозвитку підприємств с/г направленості, вони довели свою ефективність взахідних країнах, і мають стати основною формою господарювання на селі тадозволять як найефективніше використовувати залучені кошти.

176

ПРОБЛЕМИ КІЛЬКІСНОЇ ОЦІНКИ РІВНЯ ДОЛАРИЗАЦІЇ

Студенка гр. Ф-92 Буланда О.С.

В умовах високого рівня інфляції, підтримувати купівельнуспроможність засобів можливо за рахунок заміщення активів та заміщеннявалют. Як наслідок, такий процес є характерним для перехідних економік.

Заміщення національної валюти іноземною як засобу накопичення,обігу та міри вартості, розглядається як процес доларизації. В тій чи іншіймірі іноземні гроші використовуються для внутрішніх платежів (як легально,так і нелегально) практично у всіх країнах. Однак, точно оцінити масштабиобігу іноземних валют на внутрішньому ринку є практично неможливим.Обіг іноземної валюти не враховується ні в рамках грошової статистики, ні встатистиці платіжного балансу [2]. Тому, основною проблемою розрахункурівня доларизації виступає відсутність статистичних даних.

Найбільш поширеною іноземною валютою у використанні закордоном є американський долар. Проте, не дивлячись на відомостіКазначейства та Митної служби США про перенесення готівки за межікраїни, картина оцінки обсягу іноземної валюти є неповною, оскільки увідомостях зазначається лише та валюта, що перевищує суму в 10тис.доларів. Тобто дана інформація не є надійною та значно заниженою відреальних показників.

Враховуючи статистичні обмеження, у якості основного вимірникадоларизації зазвичай застосовується показник, що є відношенням депозитів віноземній валюті у вітчизняній банківській системі до грошової маси вширокому розумінні, а саме включає готівку за межами банківської системи,депозити до запитання, строкові та ощадні депозити в національній валюті,депозити в іноземній валюті [1].

На мою думку більш доцільнішим було б використовувати відношенняіноземної валюти до грошового агрегату М1, що включає в себе обсягиданної валюти, у разі, якщо остання виступає засобом обертання.

1. Головин М.Ю. Долларизация в переходных экономиках России и стран центральной ивосточной Европы// Вопросы экономики, 2007, № 7, С. 135.

2. Моисеев С.Р.. Международные финансовые рынки/ Московский международныйинститут эконометрики, информатики, финансов и права. М., 2002г. - 245 с., 2002.

Науковий керівник: Шкодкіна Ю.М.

177

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗНОРМ ОБОВ’ЯЗКОВИХ РЕЗЕРВІВ КРАЇН СНД

Студентка гр.Ф-92 Германчук І.В.

Макроекономічне регулювання грошового ринку та кредитнихвідносин у країні опосередковується проведенням грошово-кредитноїполітики центрального банку, одним з основних методів якої є встановленняобов’язкових резервних вимог для комерційних банків.

Вплив політики обов’язкових резервних вимог полягає у змініцентральним банком норми резервування, в межах якої комерційні банкизобов’язані зберігати частину залучених коштів, як правило, на рахунках уцентральному банку, що дає змогу обмежити можливість комерційних банківзбільшувати пропозицію грошей. За допомогою норм обов’язкових резервівцентральні банки регулюють грошовий ринок, контролюючи кількістьгрошей та підтримуючи темпи зростання грошової маси в заздалегідьвстановлених межах.

З кожним роком все більше країн відмовляється від принципузберігання в центральних банках обов’язкових резервів банків на окремихрахунках, дозволяючи зберігати як надлишкові, так і обов’язкові резерви наєдиному кореспондентському рахунку й даючи можливість в такий спосібкористування обов’язковими резервами [1].

Політика обов’язкових резервних вимог не є поширеною середцентральних банків розвинених країн. Останні віддають перевагу гнучкимінструментам грошово-кредитного регулювання, які впливають на грошовупропозицію опосередковано, а не прямо. Норми резервування в розвиненихкраїнах достатньо низькі, а якщо брати Канаду, Бельгію, Австралію, Швецію,Данію, Великобританію, то ці країни взагалі не застосовують нормирезервування у регулюванні грошово-кредитного ринку.

Розглянемо детальніше та порівняємо норми резервування в країнахСНД, зокрема в Росії, Білорусії, Молдови та України.

Банк Росії з 1 березня 2013 р. зменшив норматив за зобов'язаннями врублях і іноземній валюті перед юридичними особами-нерезидентами – з 5,5до 4,25%, перед фізичними особами і з інших зобов'язань нормативипідвищуються – з 4 до 4,25% [2].

Національний банк Білорусії збільшив з 10% до 12% нормативиобов'язкових резервів від залучених коштів в іноземній валюті для банків інебанківських кредитно-фінансових організацій, а інші нормативизалишилися не змінними [3].

Якщо порівняти норми обов'язкових резервів Молдови за 2012-2013рр.,то ставки не змінилися. Базисна ставка, застосовувана за основними

178

короткостроковими операціями грошової політики, становить 4,5% річних.Процентні ставки за кредитами овернайт – 7,5% річних; за депозитамиовернайт – 1,5% річних. Збереглася норма обов'язкових резервів зазалученими коштами в молдавських леях і неконвертованих валютах, а такожнорма обов'язкових резервів за залученими коштами у вільно конвертованихвалютах на рівні 14,0% від розрахункової бази [4].

Національний банк України посилив норми обов'язковогорезервування банків за валютними вкладами: за короткостроковими коштамиі вкладами юридичних і фізичних осіб в іноземній валюті - 9% (+1 п.п.); задовгостроковими коштами і вкладами юридичних і фізичних осіб в іноземнійвалюті - 3% (+1 п.п.); за коштами вкладів юридичних і фізичних осіб віноземній валюті на вимогу і засобів на поточних рахунках - 10% (+1,5 п.п.);за коштами, які залучені банками від банків-нерезидентів та фінансовихорганізацій-нерезидентів в іноземній валюті (крім російських рублів), - 3%(+1 п.п.). Крім того, НБУ підвищив норму обов'язкових резервів на окремомурахунку в Нацбанку з 40% до 50% від суми обов'язкових резервів,сформованих за попередній календарний місяць[5].

Порівнявши норми обов’язкових резервів, можна зробити висновокпро існування значних розбіжностей у підходах країн до політикиобов’язкового резервування. Водночас, з кожним роком в Україні, Росії таБілорусії норми резервування збільшуються. Застосування резервних вимогв майбутньому має здійснюватися із врахуванням поточних тенденцій наміжбанківському ринку у поєднанні з іншими монетарними інструментами.

1. Підручник / Кол. авт.: А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна, М. І. Савлук та ін.; За ред. д-раекон. наук, проф. А. М. Мороза і канд. екон. наук, доц. М. Ф. Пуховкіної. — К.: КНЕУ, 2005. —556 с.

2. Інформаційно-правовий портал- [Електронний ресурс]- Режим доступу:http://www.garant.ru/hotlaw/federal/457502/

3. Офіціальний сайт ПКСГ- [Електронний ресурс]- Режим доступу:http://www.postkomsg.com/?id=346274. Постановление админ.сонета НБРМ от 31 января 2013 года №15 - [Електронний

ресурс]- Режим доступу: http://base.spinform.ru/show_doc.fwx?rgn=576685. РБК Україна НБУ посилив норми резервування банків за валютними вкладами -

[Електронний ресурс]- Режим доступу: http://www.rbc.ua/ukr/top/show/nbu-uzhestochil-normy-rezervirovaniya-bankov-po-

valyutnym-20062012194500/.


http://www.garant.ru/hotlaw/federal/457502/

http://www.postkomsg.com/?id=34627

http://base.spinform.ru/show_doc.fwx?rgn=57668

http://www.rbc.ua/ukr/top/show/nbu-uzhestochil-normy-rezervirovaniya-bankov-po-valyutnym-20062012194500/

http://www.rbc.ua/ukr/top/show/nbu-uzhestochil-normy-rezervirovaniya-bankov-po-valyutnym-20062012194500/

179

АНАЛІЗ НЕДОЛІКІВ ФУНКЦІОНУВАННЯ БІЗНЕС-ІНКУБАТОРІВ ВУКРАЇНІ

Студенти гр. Ф-91 Голенка Р.А. Довбня Р.Я.

Інкубація бізнесу є одним з інфраструктурних механізмів підтримкипідприємництва, розрахованих на довгостроковий період. Бізнес-інкубаторидопомагають створенню малих і середніх підприємств, як правило,інноваційного типу. Бізнес-інкубатори займають важливе місце вінноваційній діяльності, які розглядаються, перш за все, як частинаінфраструктури підтримки малого підприємництва, але одночасно вони єінструментом економічної, соціальної, структурної і інноваційної політики.

Основною метою створення бізнес-інкубаторів дати можливістьлюдям втілити свої бізнес ідеї в життя та створення умов для повноцінноїроботи бізнесу, за допомогою надання приміщень, засобів інфраструктури,тощо. І ця функція стає все більш важливою, оскільки вихід підприємств настарі і нові ринки ускладнюється через посилення внутрішньої і зовнішньоїконкуренції. Актуальні тенденції трансформації українського економічногопростору визначають необхідність розробки нового підходу до інкубаціїбізнесу. Важливою умовою успішної діяльності бізнес-інкубатора єпідтримка з боку держави.

Різні аспекти бізнес-інкубування висвітлені в роботах В. Айгістової О.,Демідова В., Кожевіної Н., Коробова С., Микитюк О., Нежиборець В.,Рожена О., Яремія В. Проте, стан теоретичних і методичних розробоквітчизняних вчених в області створення організаційних умов розвитку малогобізнесу, зокрема у вигляді бізнес-інкубаторів, не дозволяє сьогоднідержавним органам управління ефективно впливати на процеси становленняі розвитку підприємницького сектору.

На теперішній час в Україні, за даними Держпідприємництва,зареєстровано понад 70 бізнес-інкубаторів. За даними ж нещодавнопроведеного Українською асоціацією бізнес-інкубаторів та інноваційнихцентрів (УАБІІЦ) моніторингу діяльності бізнес-інкубаторів, їхня чисельністьвиявилася значно меншою і складає лише близько 10-ти бізнес-інкубаторів,які реально працюють [2]. Серед них, насамперед, можна назватиБілоцерківський, Славутицький, Хмельницький, Сімферопольський,Львівський, Полтавський, Івано-Франківський бізнес-інкубатори. Такасуттєва розбіжність у даних спричинена, насамперед, досі законодавчо невизначеним поняттям бізнес-інкубатора. У Господарському кодексі Українивзагалі не згадується такої організації, як бізнес-інкубатор.

Тобто з цього твердження випливає що теоретично державазацікавлена у функціонуванні суб’єктів інноваційної діяльності, а фактично

180

умови діяльності та недосконалість законодавчої бази суттєво гальмуєрозвиток бізнес-інкубаторів в Україні.

Згідно цього можна виокремити основні перешкоди розвитку бізнес-інкубаторів:

1. Відсутність належних приміщень та офісної техніки;2. Відсутність законодавчої бази діяльності бізнес-інкубаторів;3. Низька інформованість місцевих органів влади про перспективи

розвитку бізнес-інкубаторів та провадження підприємницької діяльності;4. Не компетентність та не бажання вузів України займатися

проблемами працевлаштування студентів та створення відповідних умов длярозвитку інноваційної діяльності в регіонах;

5. Надмірний податковий тиск на щойно створені суб’єкти малого тасереднього бізнесу.

Роль держави у сфері підприємництва полягає в тому, щоб створюватимаксимально комфортні зрозумілі та рівні для всіх правила ведення бізнесу.Формуючи інфраструктуру малого та середнього бізнесу шляхом сприяннястворення бізнес-інкубаторів окремі регіони формують нові робочі місця,отримують додаткові ресурси, що в кінці призводить до поповнення бюджетута економічного розвитку регіону та України загалом. Також однією зосновних проблем розвитку інкубаторів є саме відношення органів місцевогосамоврядування, яке безпосередньо зупиняє розвиток даної діяльності танерівномірність розподілу існуючих бізнес - інкубаторів за регіонамиУкраїни. Так, у Києві та Київській області діють 12 бізнес-інкубаторів, вОдеській області – 9; 18 з 27 регіонів країни мають по 1 – 2 бізнес-інкубатора.З 255 існуючих інноваційних фондів 175 працюють у Києві.

Подальший розвиток бізнес-інкубування в Україні неможливий безрозробки і прийняття Типового положення про бізнес-інкубатор. Проте,безумовно, навіть розробка і прийняття такого регуляторного акта нерозв’яже головного питання – створення всебічних сприятливих умов длярозвитку мережі бізнес-інкубаторів в Україні.

1. Закон України Про інноваційну діяльність вiд 04.07.2002 № 40-IV.2. Прилепа Н.В. Бізнес-інкубатор як одна з сучасних організаційних форм підтримки

інноваційної діяльності// Вісник Хмельницького національного університету.Економічні науки.-2006.- №5,Т.2.- С. 56-61.

3. Стратегічні пріоритети, №1 (10), 2009р. [Електронний ресурс] .- Удосконаленнядержавного регулювання підприємницької діяльності в Україні. – Васильців Т.Г. Режим доступуold.niss.gov.ua.

Науковий керівник: к.е.н., cт. викладач Антонюк Н.А.

181

АНАЛІЗ ДОЦІЛЬНОСТІ ЗАЛУЧЕННЯ ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХІНВЕСТИЦІЙ У СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНИ

Студент гр. Ф-91 Голенка Р.А.

Питання щодо залучення прямих іноземних інвестицій (ПІІ) у сільськегосподарство носить на сьогодні суперечливий характер. З одного бокузалучення ПІІ є вагомим кроком до підвищення економічної ситуації в країні,а з іншого - це призводить до відтоку капіталу за кордон та знижуєконкурентоспроможність вітчизняного товаровиробника.

Дослідженням сутності та механізму залучення прямих іноземнихінвестицій в економіку займались такі вчені, як: Андрійчук В.Г., Власюк О.С., Долішній М.І., Єременко О.К., Климко Г.Н.

За даними Головного управління статистики обсяг сільськогогосподарства у загальному секторі економіки складає 1/8 ВВП, таким чиномважливо модернізувати механізми роботи даного сектору економіки [1]. Врезультаті проведеного аналізу визначено, що обсяг продукції сільськогогосподарства за січень-жовтень 2012 року, в усіх категоріях господарств, зарозрахунками склав 6807,8 млн. грн. Питома вага виробництва валовоїпродукції Сумської області в загальноукраїнському обсязі складає 3,4% [2].Ці показники збільшились завдяки залученню ПІІ до Сумської області. Зодного боку, це збільшення є позитивним моментом розвитку господарстварегіону, і в той же час спостерігається відтік капіталу, здешевленнявітчизняної робочої сили і монополізація ринку Сумського регіону іноземнимінвестором, що є негативною тенденцією.

Сільське господарство Сумської області має величезний потенціал,цьому сприяє вигідне економіко-географічне положення регіону. Але такіфактори, як недосконалість законодавства України, завищенні ставкиоподаткування, відсутність пільг або навіть не надання їх за можливостіпогіршують інвестиційний клімат для вітчизняних інвесторів. В той же часдля іноземного інвестора законодавство є більш лояльнішим та пільговасистема оподаткування більш спрощена. Зарубіжні інвестори не зазнаютьзначного тиску під час перевірок фінансовими установами та санітарно-екологічними службами.

Окрім ряду зазначених переваг, прямі іноземні інвестиції у сільськегосподарство несуть певні загрози, що сповільнює розвиток вітчизняноїекономіки. До основних недоліків залучення ПІІ у сільське господарствоУкраїни, і Сумської області зокрема, належать:

- відтік українського капіталу за кордон;- здешевлення вітчизняної робочої сили;- трудова міграція робочої сили;

182

- падіння конкурентоспроможності національного товаровиробника;- монополізація потужними інвесторами окремих галузей сільського

господарства, особливо базових та високоліквідних, що знижує спроможністьдержави впливати на умови формування попиту і пропозиції навнутрішньому ринку;

- поширення спекулятивних мотивів вкладання та виведенняіноземного капіталу з ринку, в тому числі – вкладеного в контрольні пакетиакцій українських підприємств, що підвищуватиме ризики внутрішньоїфінансової та валютної стабільності.

З метою забезпечення подальшого розвитку вітчизняного сільськогогосподарства, необхідно монополізувати вітчизняний ринок та збільшитиобсяги експорту. Це можливо завдяки наданню податкових пільг, субвенційта субсидій підприємствам початківцям. Адже за допомогою грошовихвидатків як з державного бюджету, так із місцевих можна зменшити витратисільськогосподарських підприємств, і сконцентрувати свою діяльність назбільшення обсягів виробництва та вихід на зарубіжні господарські ринки.Важливим напрямом підтримки українських аграріїв є стимулюваннявиробників завдяки вигідним умовам кредитування та наданню лізингусільськогосподарської техніки. Створення нових програм (зменшенняпроцентних ставок, збільшення терміну виплат по кредитам та спеціальнінакопичувальні програми для виробників даної області економіки України)кредитування аграріїв радикально змінить ситуацію в країні.

У структурі основних засобів сільськогосподарських підприємствприблизно третину займають машини та обладнання. На жаль, за оцінкамиекспертів значна частина цих машин та обладнання є фізично та моральнозастарілою. Лізинг для сільського господарства України має статиефективним інвестиційним механізмом оновлення основних засобів.

Ми вважаємо, що ефективна національна політика у сфері сільськогогосподарства має бути спрямована на розвиток аграрної галузі окремихрегіонів, регламентацію критичного рівня ПІІ, позиціювання національноготоваровиробника за допомогою державних механізмів та лояльностіфіскальної політики.

Науковий керівник: асистент Шишова Ю.Г.

183

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ АГРОПРОМИСЛОВОГОКОМПЛЕКСУ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

Студентка групи Ф-02 Дзюба К.О.

Аграрно-промисловий комплекс — це вертикально інтегрована іскоординована сукупність галузей і підприємств, зайнятих виробництвомпродовольства, продуктів з сільськогосподарської сировини, їхнімзберіганням, переробкою і доведенням до споживача. АПК — це не лишесукупність галузей і окремих підприємств загального організаційно-технологічного ланцюга, пов'язаних між собою модифікованимиекономічними відносинами. Його формування є загальнонаціональною, а вбагатьох випадках і міжнародною координацією виробництва й реалізаціївеликої групи споживчих товарів, насамперед продовольства та товарів, якіпрямо пов'язані з сільським господарством.

Агропромисловий комплекс є результатом розвитку агропромисловоїінтеграції – синтезу сільського господарства і промисловості.

Агропромислова інтеграція – це органічне поєднання сільськогогосподарства і галузей промисловості, транспорту торгівлі тощо, якіобслуговують сільське господарство, постачають ресурси і доводять йогопродукцію до споживача.

В Україні розвиток інтеграційних процесів гальмуєтьсянезбалансованим і нераціональним розвитком окремих галузей і сфер, яківходять до складу АПК, незбіганням інтересів промислових міністерств івідомств з інтересами сільських працівників тощо. Розвиток і зміцненняінтеграційних зв'язків можливі на шляхах переходу до ринкових відносин,функціонування різних форм і типів господарств, подальшого вдосконаленняекономічного механізму взаємодії суміжних галузей. І - що саме головне -Україна не забезпечила собі перших місць у світі за тривалістю життя їїнаселення. А це, мабуть, найбільш комплексний показник ефективностісуспільного виробництва взагалі і АПК зокрема

1. Вихід із становища, яке склалося в АПК, вбачається насамперед вудосконаленні економічного механізму господарювання, уведення длясільськогосподарських товаровиробників нехай і жорстких, але певних“правил гри ”, які забезпечували б для тих, хто нормально працює, хоча бмінімум умов простого відтворення.

2. Треба зменшити фактичний податковий прес на товаровиробниказавдяки уведенню основного податку на землю й на прибуток.

3. Потрібно, щоб економічний механізм для АПК був системний,постійний і відомий хоча б на кілька років.

184

4. Важливим є створення ринкової інфраструктури: бірж, торговихбудинків, брокерських і дилерських контор, земельного банку. Ці установиповинні терміново замінити зруйновану систему збуту сільськогосподарськоїпродукції та постачання матеріально-технічних засобів.

Перехід України до ринкових відносин вимагає в аграрно-промисловому комплексі розробки нових підходів до стратегії аграрноїполітики, спрямованої на формування продовольчої безпеки країни,пріоритетність розвитку сільського господарства, докорінну перебудовуекономічних, соціальних та правових відносин в аграрній сфері, свободупідприємництва та конкуренції.

Розвиток саме цих господарств повинен стимулюватись вільноюконкуренцією на ринку з державними і кооперативними підприємствами, бойого основними завданнями, як відомо, є: виробництво, переробка і збутсільськогосподарської продукції; розвиток підсобної діяльності дляраціонального використання природних і трудових ресурсів, земельних угідь,поліпшення їх родючості.

1. Будаговська С., Кілієвич О. Мікроекономіка і макроекономіка. – Київ: Основи, 2005,с.518.

2. Гальперин В.М., Игнатьев С.М., Моргунов В.И. Микроэкономика. – Санкт-Петербург:Экономическая школа, 2006.

3. Б. Р. Заблодський, М. Ф. Коношко, Т. С. Смовженко Економіка України. – Львів, 2007.4. Шпичак О. М. Економічні проблеми АПК в умовах формування ринкових

відносин.//Вісник аграрної науки №9, 2008.

Науковий керівник: асистент Марочко С.С.

СПЕЦІАЛЬНІ ПРАВА ЗАПОЗИЧЕННЯ:ДИСКУСІЙНІ МОМЕНТИ ФОРМУВАННЯ

Студентка Жильцова Д.О.

Важливою передумовою росту міжнародної торгівлі є наявністьвідповідних інституцій і потужностей, що надають можливість кращогодоступу на ринки і зниження тарифних бар’єрів. Історичний досвід розвиткуміжнародної економіки передбачає збільшення швидкості і ефективностіпроведення трансакцій, мобільності здійснення операцій, що призвело дотрансформації коштів від золотих до електронних.

Результатом такої еволюції стало створення провідного валютногоінструменту на основі однієї або декількох національних валют провіднихкраїн світу. На сьогодні, визнається, що у зовнішньоекономічній діяльностіпри роботі з іноземною валютою доцільно вживати нейтралізуючих заходів,

185

щоб зменшити негативний вплив іноземних валют на стабільністьнаціональних грошових одиниць. Звідси, купівельну спроможність валютможна визначити за фактом наявності у грошовому обороті країни іноземнихвалют і їх ролі.

З 1978 року поширеним стало визначення обмінного курсу валютвідносно СПЗ та використання курсу СПЗ як орієнтира міжнародноїкупівельної спроможності національних грошових одиниць [1]. Спеціальніправа запозичення (СПЗ) - міжнародний резервний актив, створений МВФз метою доповнення існуючих міжнародних резервних активів [2].

СПЗ є мультивалютним кошиком, склад якого переглядається кожніп’ять років. На сьогодні до нього входять валюти провідних країн світу:Японія, США, Велика Британія та ЄЕС. Згідно останнього перегляду, щонабрав чинності з 01 січня 2011 року на період 2011 – 2015 роки, питома вагакожної валюти в кошику визначається з урахуванням частки країни в світовійторговій і фінансовій системах. Валютна вартість СПЗ базується на ринковихобмінних курсах чотирьох валют шляхом додавання вартостей і виражаєтьсяу доларах США (таблиця 1).

Таблиця 1 – Оцінка СПЗ станом на 18.03.2012 року [3].

Валюта Долявалюти ,

%

Сумавалюти

Курсобміну

Еквівалент удоларахСША

1 2 3 4 5Євро (EUR) 37,4 0,4230 1,2945 0,5476

Японська єна (JPY) 9,4 12,1000 95,0400 0,1273

Фунт стерлінгів(GBP) 11,3 0,1110 1,5107 0,1677

Долар США (USD) 41,9 0,6600 1,0000 0,6600СПЗ1 = 1,5026 доларів США

На основі такого розрахунку визначається рівноважне СПЗ для будь-якої валюти. Проте у цьому підході можна поставити під сумнів провіднуроль економік, що представляють основні світові валюти.

Відтак у 2012 році державний борг США перевищує свій рівень ВВП.У цьому ж році Японія стає лідером серед розвинених країн за рівнемдержавного боргу – в 235,8 % ВВП. МВФ вирішував вже цю проблему,скоротивши частку валют цих країн порівняно з 2005 роком на 2,1% і 1,6%відповідно [3]. Однак відкритим залишається питання у спроможностіподолання цими країнами негативних тенденцій зменшення ваг.

186

Особливою категорією конвертованості національних валют єрезервна валюта, що виконує функції міжнародного резервного й платіжногозасобу. Фіксовані курси валют на даний момент визначаються до долараСША. Проте динаміка розвитку економічного і фінансового секторів показуєможливість у майбутньому зайняти пріоритетне положення євро і статиновою загальновизнаною світовою валютою.

На даному етапі розвитку світової економіки СПЗ використовується якрезервний актив, тому що кожна з країн-учасників МВФ зберігає за собоювизначену резервну позицію у фонді як частку своїх золотовалютнихрезервів.

1.Симчера Я.В. Что такое курс SDR и как он определяется // Финансовый менеджмент, -2001. - №6. // [електронний ресурс]. - Режим доступу:http://dis.ru/library/fm/archive/2001/6/573.html

2. Про Національний банк України: Закон України вiд 20.05.1999 №679-XIV із змінамита доповненнями від 06.12.2012 N 5518-VI // - [електронний ресурс]. - Режим доступу:www.bank.gov.ua.

3. Офіційний сайт Міжнародного валютного фонду. - [електронний ресурс]. - Режимдоступу: http://www.imf.org.


ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФОНДОВОГОРИНКУ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Ст. викладач Жукова Т.О., студентка Пронікова Ж.

На сьогоднішній день фондовий ринок є важливою складовоючастиною економіки будь-якої держави. Саме він створює умови дляефективного інвестування фінансових ресурсів за пріоритетними напрямкамирозвитку економіки країни.

В Україні фондовий ринок існує вже понад 15 років, з часу прийняттяЗакону України «Про цінні папери та фондовий ринок», але процесінституційного становлення, набуття необхідних якісних параметрів ринкуще далеко не завершений. Фондовий ринок повинен забезпечити економікуінвестиційними ресурсами і мобілізувати тимчасово вільні кошти населеннята суб’єктів господарювання, перерозподілити їх у ті сектори економіки, якіпотребують додаткового фінансування. Фондовий ринок має бутиальтернативним джерелом інвестиційних ресурсів і конкурувати збанківською сферою, забезпечувати економіку відносно дешевшими тадовгостроковими фінансовими ресурсами.

http://www.bank.gov.ua/

http://www.imf.org/

http://ua-referat.com/��

187

Однак, на сьогоднішній день фондовий ринок не сприяє залученнюінвестицій і перерозподілу капіталу. Фондовий ринок залишається одним ізнайслабших елементів вітчизняної фінансової системи. У країнах зрозвиненою економікою перерозподіл коштів на ринку цінних паперівздійснюється насамперед через фондову біржу або інші організовані ринки.За оцінками експертів понад 90% обсягу угод з цінними паперами в Українівиконуються поза межами організованого ринку.

Сьогодні фондовому ринку України притаманні такі риси : низькийрівень капіталізації, високий ступінь ризиків, нестача кваліфікованогоперсоналу, відсутність відкритого доступу до інформації, порушення правінвесторів, відсутність належної державної підтримки. Одним із головнихнедоліків фондового ринку України – наявність великої кількості бірж.Кожна з яких діє автономно і проводить угоди з цінними паперами завласними правилами, розмежовує біржовий простір на окремі сегменти. Целише посилює негативні процеси на організованому ринку і веде до стагнаціїбіржової торгівлі.

Низький стан розвитку фондового ринку України засвідчує динамікаобсягів торгів. Динаміки обсягів торгів на фондовому ринку Українипочинаючи з 2009 року постійно зростала, однак вона значно відстає відсвітових показників. Наприклад, для США у 2011 році цей показник становив654 млрд. гр.

Аналізуючи проблеми функціонування фондового ринку України миприйшли до висновку, що для покращення його стану перш за все потрібнопідвищити роль держави на фондовому ринку. Одним із основних елементівдержавного регулювання ринку цінних паперів є контроль за діяльністьемітентів, професійних учасників ринку, фондових бірж та самовряднихорганізацій, спрямованих на виявлення і своєчасне попередження порушеньзаконодавства на ринку цінних паперів. Також особливу увагу придослідженні проблем розвитку фондового ринку України необхідноприділити причинам низького рівня участі населення в діяльності фондовогоринку. Головні з них: недовіра населення до ринку цінних паперів, низькаінформованість населення про можливості ринку цінних паперів, брак коштівдля вкладення внаслідок низького рівня доходів населення, низький рівеньприбутковості вкладень у цінні папери із точки зору населення.

Однак деякі зміни в цьому напрямі вже сталися. СьогодніМіністерство фінансів України пропонує населенню вкласти свої кошти воблігації державної позики. Окрім 100% держгарантії, покупцю облігаційпропонують 9,5% річних у валюті. Через високу нервову напругу таможливий дефолт у Греції, міжнародні інвестори дуже боязко інвестуютьвільні кошти по всьому світі, тому в України залишається лише один варіант– взяти кошти у МВФ. Але як заявляє директор Департаменту фінансової

188

політики та управління державним боргом Пахачук Галина Данилівна«краще всередині країни 9,5% платити своїм і не вивозити відсотки з країни».Як зазначили в USAID, після цього Міністерство фінансів Канади«запозичили український досвід», і теж вирішили випускати облігації удоларах США.

Основним індикатором фондового ринку України є індекс ПФТС, якийрозраховується щодня за результатами торгів ПФТС на основісередньозваженої ціни по угодах. Аналіз індексу ПФТС у динаміці свідчитьпро неоднозначність темпів його зростання. Так в 2008році мала місцезагальна тенденція до збільшення індексу ПФТС, а протягом 2010-2011 віндещо падав. Однією з причин такого падіння індексу є макроекономічніпроцеси, які впродовж цих років характеризувалися певною нестабільністю,на що відповідно відреагував і фондовий ринок України.

Незважаючи на позитивну динаміку окремих показників вітчизняногофондового ринку, його якісні характеристики знаходяться ще на низькомурівні, що перешкоджає йому ефективно виконувати функції, пов’язані іззалученням та перерозподілом інвестиційних ресурсів для забезпеченнястабільного економічного розвитку

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

Асп. Забіяка А.М.

Економічна криза торкнулася всіх підприємств, незалежно від їхрозміру і галузі. Директори компаній змушені шукати нові способи та методиуправління підприємством, в тому числі і в сфері фінансового управління.

Одним з найважливіших завдань фінансового менеджменту єуправління фінансовими потоками підприємства. Фінансовий потік можнаохарактеризувати як спрямований рух фінансових ресурсів, пов’язаний зматеріальними, інформаційними та іншими потоками як в рамках логістичноїсистеми, так і поза нею.

Таким чином, фінансовий потік має двоїсту природу. З одного боку –це рух грошових коштів, але з іншого – це і рух матеріально-речових іінформаційних потоків, еквівалентом яких і є грошові ресурси.

Для ефективного управління грошовими потоками в зарубіжнихметодиках використовують різні моделі (Баумоля, Міллера-Орра і т.п.), алевони не можуть бути безпосередньо застосовані для вітчизнянихпідприємств, які мають безліч внутрішніх проблем і протиріч.

189

У багатьох компаніях планування грошових потоків найчастішезводиться до визначення залишку грошових коштів і швидкомуоперативному їх розподілу для оплати рахунків. Таким чином, більшістьнаших компаній не управляють своїм фінансовим становищем, а реагують назовнішні фактори. Тому основні завдання управління грошовими потокамивітчизняних підприємств можна звести до декількох більш простих:

1. Прогнозування руху і наявності грошових коштів (прогнознадходжень з усіх джерел грошових коштів, прогноз платежів, розрахунокзалишку грошових коштів на кінець періоду).

2. Перевірка реалізованості плану руху грошових коштів (аналізнадходжень і платежів та їх збалансування).

3. Прийняття управлінських рішень (збільшення доходів, скороченнявитрат, прискорення надходжень, уповільнення платежів, взяття додатковихпозикових коштів, тощо).

Отже, вітчизняна система управління грошовими потокамипідприємства потребує вдосконалення. Необхідно реформувати існуючусистему фінансового менеджменту в бік стратегічного управлінняфінансовими потоками підприємства, а також використання зарубіжногодосвіду їх математичного моделювання та прогнозування.

МЕТОДИ АНАЛІЗУ ВПЛИВУ ОПОДАТКУВАННЯ НА ІНВЕСТИЦІЙНУДІЯЛЬНІСТЬ ЕКОНОМІЧНИХ СУБ'ЄКТІВ

К.е.н., ст. викладач Захаркіна Л.С., студентка гр. Ф-92 Доля Є.В.

На інвестиційну діяльність економічних суб'єктів впливає досить великакількість факторів, які у сукупності формують інвестиційний клімат країни.Серед цих факторів велике значення відіграють податкові фактори [1].

Найпростішим методом аналізу впливу оподаткування на інвестиційнудіяльність економічних суб'єктів є аналіз податкового навантаження.Відповідно найпростішим методом оцінки впливу податкових факторівінвестиційну діяльність є побудова економетричної моделі, сутність якоїполягає у побудові факторної моделі і виявленні тих факторів, які найістотнішевпливають на результативний показник (а саме на інвестиційну діяльність тогочи іншого економічного суб'єкта).

В економічній літературі нема єдиного підходу щодо визначення поняттяподаткового навантаження. А. М. Соколовська охарактеризувала податковенавантаження як викликане оподаткуванням погіршення добробуту платникаподатків, що проявляється у зменшенні його доходу, не компенсованому

190

наданням суспільних благ, профінансованих за рахунок сплачених податків, атакож у зміні структури добробуту (споживання) їх платника [2].

При оцінці загального рівня оподаткування в економіці використовуєтьсяпоказник відношення суми обсягу податків та обов'язкових соціальних платежів накористь держави до ВВП (так званий «податковий коефіцієнт») [3, с. 21]. Він широковикористовується у дослідженнях при аналізі податкових систем різних держав.Його перевага у відносній простоті розрахунку та спільному підході до формуваннямакроекономічних показників і показників статистики державних фінансів, щозабезпечує високу достовірність та реальність міжнародних показників податковихкоефіцієнтів. Але податковому коефіцієнту притаманні і недоліки. По-перше,ВВП певною мірою відрізняється від фактичної бази оподаткування, абезпосереднє співвіднесення податків та ВВП дає завищену оцінкузагального рівня оподаткування. По-друге, податковий коефіцієнт не надаєінформації про наявність податкових пільг та лише частково відображаєдеформуючий вплив оподаткування на економічну діяльність та платників.По-третє, на думку експертів з аналізу податкових країн ЄС, даний показникне надає інформації щодо реального економічного виміру оподаткування інавантаження на окремі сфери економіки та групи платників податків[4; с.57].

З вищесказаного робимо висновок, що "податковий коефіцієнт"характеризує лише питому частку податкових надходжень у ВВП, проте ненадає інформації про реальне податкове навантаження на конкретнихекономічних суб'єктів та його розподіл.

Над знаходженням фактичного рівня оподаткування доходів працювавЕ. Мендоза у співавторстві з А. Разіном та Л. Тезарем. Їх спільна праця«Ефективні податкові ставки в макроекономіці», опублікована в 1994р.,відображає методику оцінки податкового навантаження між основнимифакторами виробництва та споживання за допомогою показника ефективноїподаткової ставки, яка є співвідношенням суми податкових надходжень звідповідною податковою базою [5].

Проведений нами аналіз методик розрахунку ефективних ставокподатків дозволяє виділити спільний підхід до визначення податковогонавантаження на фактори виробництва та споживання: у загальному виглядіефективна ставка податку – це співвідношення податкових надходжень добази оподаткування. Відрізняються дані методики лише складом податківпевної групи та структурою податкової бази.

Складність при розрахунку ефективних ставок податків дляекономічних суб'єктів становить розмежування податків та віднесення їх допевної податкової бази. Для України ця проблема ускладнюєтьсянедосконалою системою адміністрування податків та високим рівнемухилення від сплати податків. Таким чином, в Україні необхідно розробити

191

власну методику розрахунку ефективних ставок податків для економічнихсуб'єктів, враховуючи особливості вітчизняної податкової системи та умовиекономічного розвитку.

Значення ефективних ставок податків для економічних суб'єктівдозволить більш об'єктивно оцінити вплив оподаткування як на загальнудіяльність економічних суб'єктів, так і на інвестиційну діяльність зокрема.

1. Башнянин Г.І. Податкові інструменти регулювання та оптимізації структурнихзрушень в інвестиційній діяльності / Г.І.Башнянин, О.М. Свінцов, Н.Я. Скірка, П.П. Гаврилко //Науковий вісник НЛТУ України. – 2012. – Вип. 22.12. – С. 147 – 153.

2. Соколовська А. М. Методологічні та методичні аспекти визначення податковогонавантаження на працю, капітал і споживання // Фінанси України. – 2008. - №1. – с.65-76.

3. Фролова Н. Оподаткування доходів від праці та від капіталу в Україні// ЕкономікаУкраїни. – 2006. - №12. – с.21-28.

4. Валігура В. Теоретико-ретроспективний аналіз податкового навантаження таперекладання податків / В. Валігура В. // Світ фінансів. – 2008. - №4(17). – С. 45 – 58.

5. Бенч Н. Податкове навантаження на фактори виробництва та споживання / Н. Бенч //Світ фінансів. – 2008. - №4(17). – С. 35 – 44.

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇПРИВАБЛИВОСТІ РЕГІОНУ

К.е.н., ст. викладач Захаркіна Л.С., студентка гр. Фм-21 Карпенко С.Г.

Головна суть інвестиційної привабливості полягає в реалізації стратегіїотримання максимального прибутку від вкладеного капіталу. Тому насьогоднішній день, при розробці і прийнятті інвестиційних рішень, іноземнийінвестор спирається на дослідження конкурентоспроможності регіональноїекономіки, а саме звертає увагу на регіони, які є більш привабливими.

В економічній літературі існує достатня кількість праць різних учених,присвячених проблемам визначення і розуміння «інвестиційноїпривабливості регіону» (таблиця 1).

Як видно з наведеної таблиці, не існує єдиного загальноприйнятоговизначення інвестиційної привабливості регіону, що призвело до наявностірізноманітних методичних підходів до її оцінки. Інвестиційна привабливістьтериторії визначається: 1) факторами інвестиційної привабливості регіону;2) регіональною інвестиційною політикою.

Під факторами інвестиційної привабливості регіону розуміють процеси,явища, дії, переважно об’єктивного характеру, що впливають на інвестиційнупривабливість регіону і визначають його територіальні особливості. Це,наприклад, вигідність економіко-географічного положення регіону, йогоприродноресурсний, трудовий, науково-технічний потенціали тощо.

192

Регіональна інвестиційна політика розуміється як процес, явище, дія,переважно суб’єктивного характеру, що визначають територіальніособливості регіону. На практиці вона являє собою дії державних і місцевихорганів влади та управління щодо розвитку інвестиційного процесу в регіоні,пов’язані з удосконаленням нормативно-правової бази, наданнямпреференцій для найбільш ефективних та значущих для регіонуінвестиційних проектів, розвитком інвестиційної інфраструктури,гарантуванням безпеки діяльності підприємств.

Таблиця 1 - Дослідження поняття інвестиційної привабливості регіонуДжерело Визначення

Асаул А.[1]

відповідність регіону основним цілям інвесторів, щополягають у прибутковості, безризиковості та ліквідностіінвестицій; рівень задоволення фінансових, виробничих,організаційних та інших вимог чи інтересів інвестора щодоконкретного регіону; становище регіону в той чи іншиймомент часу, тенденції його розвитку, що відображаються вінвестиційній активності.

Захожай В.,Кіт М. [2]

це інтегральна характеристика окремих регіонів країни зпозицій ефективності здійснення в них інвестиційноїдіяльності.

ОніщенкоО.А. [4]

інтегральна характеристика переваг та недоліків об’єктівінвестування, що в сукупності обумовлює можливість ідоцільність здійснення інвестицій на певній території употочному й перспективному періоді і визначається зурахуванням мотивів інвестиційної поведінки різних групінвесторів.

Шара Є.А.[5]

сукупність ознак і економічних характеристик, що дозволяютьзбільшити обсяг інвестиційних надходжень в економіку регіонута підвищити рівень його конкурентоспроможності намакрорівні, а це передбачає активізацію внутрішніх тазовнішніх інтеграційних процесів.

Традиційно інвестиційна привабливість регіону розглядається наоснові аналізу визначених факторів та статистичних показників, яківідображають стан та розвиток даної території. В цілому при оцінціінвестиційної привабливості регіону необхідно звернути увагу на показники,які характеризують виробничий потенціал, економічний розвиток регіону,рівень розвитку інфраструктури, інвестиційну діяльність, інноваційнийпотенціал, фінансовий потенціал, освітній рівень населення, купівельнуспроможність населення.

193

Враховуючи прозорість статистичної інформації, наведені показникиможна розрахувати окремо або в межах груп економічних або фінансовихпоказників, які в комплексі цікавлять інвесторів і безпосередньо визначаютьобсяги інвестиційних надходжень. Отже, можна виділити такі групипоказників, що характеризують регіон [3]: 1) загальноекономічний розвиток;2) виробничо-фінансовий потенціал; 3) соціальний розвиток; 4) природно-ресурсний потенціал; 5) ризики політичного та екологічного характеру.

1. Асаул А. Систематизация факторов, характеризующих инвестициионнуюпривлекательность регионов // Регіональна економіка - № 2. – 2004. - C.53-62.

2. Захожай В. Статистика інвестиційної діяльності / В. Захожай, М. Кіт // ПЕРСОНАЛ.Журнал інтелектуальної еліти. – 2007. – №8. – С.10–17.

3. Ізюмська В. Оцінка інноваційно-інвестиційного клімату в регіоні // Економічнийаналіз. – 2010. – Випуск 7 [електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Ecan/2010_7/pdf/izyumska.pdf

4. Оніщенко О.А. Науково-методичні засади управління інвестиційною привабливістюрегіонів: дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 08.00.05/ О. А. Оніщенко; Полтавськийнаціональний технічний університет імені Юрія Кондратюка. - Полтава, 2011.

5. Шара Є.А. Інвестиційно-інноваційна привабливість регіонів України за умовінтеграційного розвитку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 08.00.05 / Є.А. Шара; Національна академія наук України, інститут економіки промисловості. - Донецьк,2012.

РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУПІДПРИЄМСТВ: ПОЗИТИВНІ ТА НЕГАТИВНІ АСПЕКТИ

К.е.н., доц. Захаркін О.О., студентка гр. Фм-21 Шкурко А.М.

Податкове регулювання відіграє важливу роль в сучасних умовахгосподарювання. Воно надає можливість державі виконувати свої функції всфері фіскальної політики, забезпечуючи тим самим надходженняфінансових ресурсів до державного бюджету. Разом з тим податки не повиннівідштовхувати підприємців в їх зацікавленості до підприємницької діяльностіта розгортання свого бізнесу. Тобто удосконалення системи повинновраховувати інтереси як держави, так і суб’єктів економіки, а відтак вонобуло й залишається одним із найголовніших завдань податковогореформування.

Теоретичні, методологічні, методичні та практичні аспектиподаткового реформування досліджувалися в працях багатьох зарубіжних тавітчизняних учених, зокрема К. Вікселя, Дж.М. Кейнса, Дж.С. Мілля,А.І. Крисоватого, І.О. Луніної, В.М. Мельник, В.М. Федосова та ін.

http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Ecan/2010_7/pdf/izyumska.pdf

194

Метою даного дослідження є виявлення та виокремлення основнихпозитивних та негативних моментів в системі сучасного податковогорегулювання з уведенням в дію Податкового Кодексу України.

Введення Податкового Кодексу обумовлено передусім необхідністюреформування податкової системи, та забезпечення найбільш оптимальної тапрозорої схеми оподаткування суб’єктів економіки. Але кожний документмає свої переваги та недоліки, які слід аналізувати та вживати заходів щодоїх усунення.

Так, беззаперечною перевагою Податкового кодексу є систематизаціяправил оподаткування в єдиному документі. До основних перевагПодаткового кодексу слід віднести зближення бухгалтерського таподаткового обліків у частині визначення об’єкта оподаткування податком наприбуток, більш чітке визначення термінології, а також правилоподаткування, запозичення світового, зокрема європейського досвідурозуміння поняття «звичайна ціна» та методів її визначення, поданняподаткової звітності в електронній формі.

Важливим нововведенням можна назвати відмову від численнихобмежень у податковому обліку формування витрат для визначення об’єктаоподаткування податком на прибуток, граничного та прийнятного розмірувитрат на відрядження тощо.

Позитивним напрямком реформування податкової системи сталозниження ставок ключових податків (податок на прибуток та ПДВ), що надумку розробників законопроекту сприятиме детінізації економіки, завдякивідмови багатьох підприємств від тіньових схем бізнесу. Але, разом з тимвиникли нові проблеми та суперечності кодексу в питанні зниженняподаткового тиску.

Так, одночасне зниження ставок податку на прибуток підприємств, атакож ПДВ до кінцевих значень, призведе до значного падіння доходівдержавного бюджету. У Податковому кодексі не обумовлено компенсаційніджерела, які дозволили б покрити втрату доходів. Крім того, неоприлюднено, за рахунок стримування яких статей видатків бюджету будутькомпенсуватися звуження дохідної бази від зменшення ставок податків [1].Отже, зниження ставок на основні бюджетоутворюючі податки в Україні,призведе до ще більшого зростання дефіциту державного бюджету, а вумовах підвищення витрат на обслуговування внутрішнього та зовнішньогоборгу, буде тільки погіршувати ситуацію в країні, та стримувати їїекономічний розвиток.

Також Податковим законодавством досі не описані конкретні шляхищодо усунення корупційних схем прибуткового оподаткування, нерозроблені чіткі інструкції, яких повинні дотримуватися податкові органи,

195

щодо боротьби с тіньовими схемами ведення бізнесу несумліннихпідприємців – платників податків.

Однією із проблем також є складність розрахунку податку на прибутокпідприємств та заповнення нової декларації з податку на прибутокпідприємства, що була затверджена Наказом Мінфіну.

В сучасних умовах важливе місце повинно бути відведене податковійсистемі як державному регулятору поліпшення фінансової діяльностівітчизняних підприємств. Разом з тим, проводячи певні зміни в системіоподаткування держава повинна проводити таку податкову політику, якабула б спрямована на оптимізацію як інтересів держави (податковенаповнення бюджету), так і платників податків (помірне податковенавантаження).

Подальше реформування та заходи по вдосконаленню податковогозаконодавства передусім повинні бути направлені на створення найбільшсприятливих податкових умов для вітчизняних суб’єктів підприємницькоїдіяльності, стимулювати вкладення коштів у різноманітні інвестиційніпрограми, зробити пільги більш прозорими, та підвищити їх стимулюючі тарегулюючі функції.

1. Модернізація України - наш стратегічний вибір: Щорічне Послання ПрезидентаУкраїни до Верховної Ради України. –К., 2012. –416 с.

КОРУМПОВАНІСТЬ В СФЕРІ ОПОДАТКОВУВАННЯПІДПРИЄМСТВ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ

К.е.н., доц. Захаркін О.О., студентка гр. Фм-21 Шкурко А.М.

Податкові надходження є основним джерелом фінансуваннязагальнодержавних потреб, тому актуальною є, та залишається проблемаборотьби з корупційними схемами ухилення від сплати податків.

Проблеми оподаткування підприємств досліджували багато якзарубіжних так і вітчизняних авторів, серед них Е. Аткінсон, Дж. Стігліц, І.Луніна, П. Мельник, та ін.

Метою роботи є висвітлення основних проблем в системіприбуткового оподаткування підприємств у сфері ухиляння від сплатиподатку, а також визначення необхідних заходів боротьби з ними.

Протягом останніх років факти ухилення від сплати податків, інасамперед податку на прибуток підприємств, лише набирають оберту, якіраніше мали разовий характер. Кількість схем мінімізації податків непіддається вичерпному аналізу, і навіть обліку, можна лише навестиприблизний їх перелік.

196

Введення Податкового кодексу значною мірою усунуло найбільшінедоліки податкового законодавства та ліквідувало більшість найвідомішихсхем ухилення від оподаткування, зокрема оподатковування прибуткупідприємств, але все ж даний законопроект не зміг ліквідувати основноїпричини цього ухилення. Слід відзначити, що поки мінімізація податків будеекономічно вигідною різним суб’єктам підприємницької діяльності, дотинегативні тенденції, які є основою корупції, тіньової економіки таподаткового шахрайства, будуть поглиблюватися.

Тому в умовах, що склалися на даний час повинні вживатися певнізаходи, щодо усунення корумпованості в сфері як прибутковогооподаткування, так і в податковій системі в цілому. Перш за все, необхіднопосилити покарання за ухилення від сплати податку. За здійснення різногороду податкових злочинів повинні платитися штрафи, розмір яких, необхіднопідвищувати, або навіть приводити суб’єкта бізнесу до кримінальноївідповідальності. Але найголовніше завдання податкових органів стоїть устворенні прозорої та простої для платників податків та ефективної, зпогляду наповнення держбюджету, податкової моделі, за якої проводитишахрайські дії щодо державних податкових органів стане невигідно, тобтофінансові витрати на впровадження і здійснення податкових махінацій,враховуючи ризик бути викритим і покараним, не покриватимутьсявідповідною грошовою компенсацією.

РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ РУХУГРОШОВИХ ПОТОКІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Студентка гр. Ф-91 Ізощенкова І.М.

Аналіз грошових потоків за ознаками часу поділяється наретроспективний та перспективний.

Ретроспективний аналіз здійснюють після завершеннягосподарських операцій. Базується на вивченні тенденції розвитку грошовихпотоків контролюванні за виконанням планів, оцінюванні реального станугрошових потоків. Ретроспективний аналіз поділяють на оперативний іпідсумковий. Це діагностичний аналіз, який дозволяє знаходити певніпроблеми чи недоліки підприємства, а в кінцевому результаті оцінитидосягнуті успіхи. В основі ретроспективного аналізу є досягнення цілей умайбутньому, але він опирається на дані минулого, в цьому аналізі є певнаобмеженість, оскільки його результати і пропозиції базуються на застарілихідеях.

197

Перспективний аналіз грошових потоків застосовують передздійсненням господарських операцій. Даний аналіз базується на одержаннінеобхідної інформації, її опрацювання, оцінювання та аналіз, визначенняперспектив і ймовірності реалізації прогнозу. Перспективний аналіз ділитьсяна два види короткостроковий і довгостроковий (стратегічний) [1].

Ретроспективний аналіз руху грошових потоків на підприємствівикористовується для оцінювання інформації про рух коштів в попередніхперіодах, що дозволяє розробити певні дії щодо підвищення ефективностівикористання грошових ресурсів, знайти резерви внутрішніх джерелфінансування діяльності підприємства, удосконалити структуру балансу зточки зору ліквідності і фінансової стійкості.

Для досягнення цілей необхідно:ü оцінити здатності підприємства змінювати грошовий потік від

операційної діяльності;ü оцінити потреби підприємства у споживанні одержаних

коштів;ü визначити здатність підприємства відповідати зобов’язанням;ü оцінити здійснення інвестиційної діяльності власними

грошовими коштами.Рух грошових коштів, впливає на ліквідність та платоспроможність

підприємства, тому доцільно вирішити наступне:ü аналіз ліквідності і платоспроможності;ü аналіз втрат у грошовому потоці внаслідок непродуманої політики

щодо дебіторів;ü аналіз внутрішніх ресурсів підвищення платоспроможності;ü аналіз шляхів підвищення ліквідності балансу підприємства.

На першому етапі ретроспективного аналізу розглядають змінуобсягів формування позитивного грошового потоку підприємства заокремими джерелами. При використанні цього аналізу темпи прироступозитивного грошового потоку співставляються з темпами приросту активівпідприємства, а також з обсягами виробництва і реалізації продукції.

На другому етапі розглядають зміну обсягів формування негативногогрошового потоку підприємства, враховуючи структуру цього потоку зарозподілом грошових коштів. При виконанні даного етапу оцінюютьнаскільки розвивалися за умов витрачання грошових коштів певні видиактивів підприємства, що задовольняють приріст його ринкової вартості; заякими напрямками застосовувалися грошові кошти, залучені із зовнішніхджерел; та з’ясування суми погашення основного боргу по залученимпопереднє кредитам і позикам.

На третьому етапі розглядають збалансованість позитивного інегативного грошових потоків; оцінюють динаміку даних показника чистого

198

грошового потоку як найважливішого показника фінансової діяльностіпідприємства та індикаторі рівня збалансованості його грошових потоків уцілому. При використанні аналізу знаходять роль і місце чистого прибуткупідприємства у створенні його чистого грошового потоку; визначаєтьсяступінь достатності амортизаційних відрахувань з точки оновлення основнихзасобів і нематеріальних активів [2].

Так, як існує обернений зв’язок між сумою нарахованої амортизації тазначенням чистого грошового потоку, на цьому етапі аналізу вивчають впливамортизаційної політики, обраної підприємством, на створення йогогрошових надходжень.

Ретроспективний аналіз не можна вважати ключовим напрямоманалізу фінансового стану підприємства, тому що аналіз грошових коштівпроводиться за даними звітного періоду. Але при поясненні причин бракукоштів за наявності прибутку без цього аналізу дуже важко обійтися.

1. Аналіз руху грошових потоків на аграрних підприємствах [Електронний ресурс] /Тарасюк В.С. - Режим доступу :

http://www.rusnauka.com/9_DN_2010/Economics/61489.doc.htm – Назва з екрану.2. Ретроспективний аналіз руху грошових потоків на підприємстві [Електронний ресурс]

- Режим доступу http://www.analizplus.com/2/6_11.php.

Науковий керівник: к.е.н., ст.. викладач Антонюк Н.А.

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯЕКОЛОГІЧНОГО ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ

К.е.н., доц. Ілляшенко К.В., студентка Прийма Н.С.

Однією з найбільш актуальних проблем охорони навколишньогосередовища в Україні є проблема фінансування природоохоронних заходів. Вумовах фінансово-економічної кризи ситуація ще більше загострилася,оскільки державні витрати на потреби охорони навколишнього середовищабули істотно скорочені. Тому питання про формування альтернативнихджерел фінансування природоохоронної діяльності, вагома роль серед якихналежить екологічному оподаткуванню, наразі є особливо актуальним дляУкраїни.

Екологічні податки – явище непросте, і кожна країна здатнавирішувати проблему їх упровадження своєрідним чином, що є однією зпричин досить значної різноманітності видів екологічних податків. За такихумов особливого значення набуває класифікація екологічних податків якінструмент їх узагальнення і систематизації. Враховуючи багатогранністьсуті цього виду податку, виділяють декілька ознак для їх класифікації. За

http://www.rusnauka.com/9_DN_2010/Economics/61489.doc.htm

http://www.analizplus.com/2/6_11.php

199

сферами використання Директорат Європейської комісії з податків і митнихзборів розділив на сім груп екологічні податки:

– енергетичні податки (на паливо, на електроенергію);– транспортні податки (податки на пройдені кілометри, акцизи під час

купівлі авто);– плата за забруднення (забруднення атмосфери і викиди у водні

басейни);– плата за переробку та за розміщення відходів на звалищах;– податок за викид речовин,що призводить до змін глобальних;– плата за шумовий вплив;– податок за користування ресурсами природними.Податки, як умовно їх називають «екологічними» чи ще називають

«Ecotax», в одній та другій формі існують у розвинених країнах світу. ВЄвропейському союзі економічні податки в структурі ВВП становили 2,46 %у 2011р., що складає 304268,34 млн.євро.

За основними цілями використання отриманих доходів екологічніподатки поділяють на такі види:– збори на покриття затрат;– стимулювальні податки;– податки, які підвищують доходи.Якщо порівняти цей перелік екологічних податків із видами

екологічних податків, виокремлених за результатами аналізу екологічногооподаткування європейських країн, то виявиться, що в Україні запровадженоекологічні податки трьох видів:

1) плата за забруднення навколишнього середовища (податок навикиди забруднювальних речовин в атмосферне повітря та пересувнимиджерелами забруднення в разі використання ними палива, податок на скидизабруднювальних речовин);

2) податки на відходи (податок за розміщення забруднювальнихречовин,предметів та матеріалів у спеціально відведених місцях);

3) специфічні для нашої країни податки (податок за радіоактивнівідходи (включаючи вже накопичені),не на великий час зберігаєтьсярадіоактивні відходи їх виробниками на установлений відповідними умовамиліцензійний строк).

Механізм податкового стимулювання екологічно безпечноговиробництва не було реалізовано як за часів існування сотень окремихнормативних актів, якими було регламентовано справляння податків і зборівв Україні (Закону України ,,Про охорону навколишнього природногосередовища», Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств”,Закону України ,,Про податок на додану вартість” та ін.), так і у сучаснихумовах, коли зазначене питання регулюється вже єдиним документом –

200

Податковим Кодексом України, оскільки відсутній взаємозв’язок відповіднихнорм.

При цьому слід зазначити і наявність позитивних зрушень унаціональному законодавстві, яким, зокрема передбачено введення в діюнового для країни податку – екологічного податку. Відповідно до пункту240.1. Податкового Кодексу платниками податку є суб’єкти господарювання,юридичні особи, що не проводять підприємницьку діяльність, установи таорганізації, громадські та бюджетні установи, та інші підприємства,представництва нерезидентів, та тих нерезидентів,які виконуютьпредставницькі функції. Перелічені вище юридичні особи, а також громадяниУкраїни, особи без громадянства, іноземці є платниками екологічногоподатку, лише тоді, коли вони викидають забруднені речовини в атмосферутранспортними засобами, та у випадку використання ними палива. Такимчином, стягнення податку здійснюється з власників автотранспорту.

В підсумках, хотілось зазначити,що отримані кошти приоподаткуванні мають направитися на розробку та впровадженнябезвідходних технологій, на стимулювання охорони природи споживачами,розчищення звалищ, утилізація відходів та інше. Отже, екологічні податки,це податки,що служать для охорони навколишнього середовища, таосновною мето є стимулювання платника до позитивної поведінки, щодоохорони навколишнього середовища.

ПРОБЛЕМИ ПРОГНОЗУВАННЯ ПОДАТКОВИХ НАДХОДЖЕНЬ ДОБЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

К.е.н., доц. Ілляшенко К.В., студентка Ткаченко Г.М.

У будь-якій країні податкова система виступає основою економічноїсистеми. Вона забезпечує як фінансову основу держави, так і виступаєголовним знаряддям реалізації її економічної доктрини. У доходах бюджетукожної держави податки становлять високий відсоток, адже вони є основнимджерелом його наповнення. Витрати держави плануються залежно відрозміру дохідної частини, тобто від обсягу зібраних податків. Але якщо україні при плануванні бюджету виявляється його дефіцит, уряд,запроваджуючи нові податки, повинен передбачати можливі негативнінаслідки, насамперед для населення та підприємців.

Саме через вищезазначені проблеми особливої уваги заслуговуєпрогнозування розмірів податків до державного бюджету, для чого можнавикористовувати велику кількість відомих на сьогодні економіко-математичних та статистичних методів та моделей.

201

Так, трендові моделі ефективні за умов еволюційного розвиткуекономіки країни зі стабільними темпами зростання. Експертні методипрацюють лише при необхідності узгодження результатів частковихпрогнозів між собою. Однак ризиками їх застосування є висока імовірністьпохибки, зумовленої зацікавленістю експертів у результатах. За різкої зміниекономічної ситуації розрахунки краще проводити на основі нормативногометоду за допомогою якого можна спланувати близько 75% дохідних статейбюджету. Для прогнозування податкових надходжень науковці пропонуютьвикористовувати метод експоненціального згладжування через його високуточність, проте він дозволяє здійснити прогноз лише на один крок вперед.

Аналіз сучасних моделей прогнозування податкових надходжень вУкраїні переконує у широкому використанні методів математичноїстатистики з побудовою багатофакторних лінійних та нелінійних регресійнихмоделей, які дають змогу оцінити рівень статистичного зв’язку міждосліджуваними показниками. Слід підкреслити, що їхня перевага базуєтьсяна тому, що їх застосування дозволяє отримувати достатньо достовірніпрогнозні розрахунки.

Саме тому, перш ніж прогнозувати або планувати податки, потрібнообґрунтувати вибір методу, так як одні і ті ж методи можуть мати різнірезультати залежно від ситуації, та обрати варіант, який найбільшоптимально зможе оцінити майбутні показники надходжень податків добюджету з максимальною достовірністю.

ВІДОБРАЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ВИТРАТ ЗА НАЦІОНАЛЬНИМИТА МІЖНАРОДНИМИ СТАНДАРТАМИ ВЕДЕННЯ ФІНАНСОВОЇ

ЗВІТНОСТІ

К.е.н., доц. Ілляшенко Т.О., студентка Скобенко М.В.

Відомо, що фінансова звітність підприємств різних країн світу маєвідмінності, обумовлені соціальними, економічними та політичнимивпливами.

До недавнього часу оформлення звітності згідно Міжнароднихстандартів фінансової звітності (МСФЗ) було не обов’язковим. Однакіноземні інвестори та банки при наданні кредитів все частіше хотіли бачитисаме таку форму оформлення. Як наслідок, з 2012 року публічні акціонернітовариства, банківські установи, страхові компанії та деякі інші компанії,зазначені Кабінетом Міністрів України, повинні обов’язково оформлюватисвою фінансову звітність згідно МСФЗ.

202

Таблиця 1 – «Порівняння особливостей врахування екологічнихвитрат на підприємстві»

Параметрипорівняння

За національнимистандартами

За міжнароднимистандартами

1. Відношеннядо системибухгалтерськогообліку

Управлінський облік Управлінський облік

2.Відображенняекологічнихвитрат узвітностіпідприємства

Екологічні витрати невідображаються окремо, аповністю відносяться дособівартості виробленоїпродукції

Здійснення раціональногообліку та розподілуекологічних витрат,пов’язаних з господарськоюдіяльністю

3.Систематизаціяоблікуекологічнихвитрат

Облік та списанняекологічних витратведеться безсистемно та зазагальною методикою безврахування їхособливостей

Врахування особливостейекологічних витрат приздійсненні їх обліку напідприємстві

4. Особливостіобліковоїполітики

Відсутнє врахування уобліковій політиціпідприємстваособливостей йогогосподарської діяльностіпри визначенніекологічних витрат

Відкритість веденнядокументації, пов’язаної зобліком екологічних витратта відповідно отриманихрезультатів

5. Врахуванняприінвестиційнійдіяльності

Відсутня мотивація щодоздійснення врахуванняекологічних витрат,оскільки інвесториспостерігають саме заприбутковістю акцій

Врахування обсягуекологічних витрат приздійсненні інвестиційноїдіяльності (інвесторипотребують інформацію)

Як відомо, негативний антропогенний вплив на навколишнєсередовище в Україні більший у декілька разів у порівняні з іншими країнамисвіту. Тому пропонуємо розглянути основні відмінності відображення узвітності екологічних витрат за національними та міжнародними стандартамиведення фінансової звітності.

Ще в XX столітті у розвинених країнах світу науковці прийшли довисновку щодо необхідності захисту довкілля. Тому відображення

203

екологічних витрат у фінансовій звітності відіграє досить важливу роль,оскільки несе в собі інформацію щодо діяльності підприємства, пов’язаної звикористанням ресурсів та захистом навколишнього середовища.

Загалом на сьогодні не існує загальноприйнятої класифікаціїекологічних витрат, які сплачують підприємства і тому їх прийнятовідносити у дебети різних рахунків. Причиною цього в першу чергу виступаєвідсутність надійної нормативно-правової та інформаційної бази, відсутністьмотивації щодо здійснення витрат на природоохоронні заходи, обмеженістьметодики стандартизованого обліку екологічних витрат, що виникають підчас господарської діяльності.

Слід зазначити, що в країнах Європи головним документомекологічної звітності підприємства виступає екологічна декларація, яка єнаслідком проведення екологічного аудиту. В Україні даний досвід лишепочинають впроваджувати, тому він ще не набув широкого розповсюдження,а носить лише ознайомлювальний характер.

Пропонуємо навести порівняльну характеристику обліку екологічнихвитрат в Україні та у країнах світу на прикладі таблиці 1.

Зарубіжний досвід показує, що здійснення господарської діяльностіповинне базуватися на свідомому екологічному управлінні бізнес-процесамибудь-якого підприємства.

Тобто, як бачимо, перехід до міжнародних стандартів веденняфінансової звітності є необхідним і при веденні обліку екологічних витрат зметою покращення стану навколишнього середовища. Для України данепитання є досить актуальним та вимагає посиленого контролю з бокудержави, а саме, потрібним є вдосконалення нормативно-правової бази, щобазується на міжнародних стандартах.

АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ РИНКУ ЛІЗИНГОВИХПОСЛУГ В УКРАЇНІ

Ас. Карпенко І.В., студент гр. Ф-01 Кужель І.М.

На сьогоднішній день лізинг є одним із найбільш перспективнихфінансових інструментів, який здатний ефективно розвивати виробництво таактивізувати інвестиційний процес в країні.

Ринок лізингу виступає важливою складовою сучасного ринкукапіталу як головного елементу системи господарювання та механізмуреалізації ринкової економіки, є формою реалізації дієвих інструментівфінансування капіталовкладень підприємств. Він сприяє взаємодії суб'єктів

204

господарювання з приводу отримання доступу до найновішої техніки ісучасних технологій.

Не зважаючи на широку розповсюдженість лізингу у розвинутихкраїнах, в економічному середовищі України такий вид взаємовідносин щедуже мало поширений через його порівняну новизну, незначний досвід інедосконалість законодавчої бази.

Тобто можна сказати, що на сьогоднішній день ринок лізингу вУкраїні перебуває на стадії становлення, і очевидним є збільшення обсягівлізингових операцій, адже багато підприємств характеризуютьсянесприятливим станом матеріально-технічної бази (значна питома вагазастарілої техніки та обладнання, низька ефективність їх використання,незабезпеченість запасними частинами, тощо).

Темп росту лізингового ринку не відповідає потребам промисловостіта економіки в цілому: потреба в лізингу для оновлення основних засобівпідприємств країни в 70 разів перевищує реальний обсяг ринку лізингу,співвідношення річного обсягу лізингових угод та ВВП в Україні в 20 разівменше, ніж у країнах, що демонструють швидкі темпи зростанняекономічного потенціалу [3].

Нині утримується тенденція короткострокового кредитування: середлізингових операцій переважають операції оперативного лізингу з правомнаступного викупу майна. Пояснюється це тим, що операції фінансовоголізингу є, як правило, більш довгостроковими.

В Україні лізингові компанії активно користуються банківськимикредитами для поповнення ресурсів, які займають майже 70% у фінансуваннібезпосередньо лізингових операцій, а питома вага власних коштів лізинговихкомпаній скоротилася на 30%. Це означає, що вартість отриманих кредитівперекладається на клієнтів, що робить для них лізинг дорожчим [1].

Лізингові компанії налаштовані більше на співпрацю з юридичнимиособами, тобто великими корпоративними клієнтами, адже саме вониформують майже всю частку їх доходу. Фізичні особи є лише незначноючастиною для прибутку даних фірм.

Іншою проблемою є недосконалість законодавства в цьому питанні, асаме - оподаткування ПДВ, а також внесків до Пенсійного фонду. Такожфактором, який знижує привабливість даних договорів є те, що платежіприв’язані до нестабільних курсів євро та долара.

Сьогодні на розвиток лізингових економічних взаємовідносин у країнінегативно впливає ще й відсутність чіткої узгодженості в діях різнихвідомств і служб у плані регулювання цього процесу: різні законодавчі актипередбачають різні моменти лізингу, митна служба має при цьому своїінтереси, податкова — свої. Для того щоб ринок лізингових послуг стававбільш дієвою та прозорою складовою сучасного ринку капіталів, необхідно

205

створити міцне підґрунтя для його розвитку — сприятливу законодавчу базу,яка б у майбутньому забезпечила ефективне функціонування лізинговогобізнесу. Оскільки сприятливе законодавче середовище є запорукою розвиткулізингу, адекватний нормативний режим лізингу спроможний забезпечитийому рівне чи навіть сприятливіше підґрунтя для розвитку порівняно зіншими методами фінансування [2].

Також слід зазначити, що у законі “Про лізинг” зовсім не знайшлавідображення проблема сублізингу, що стримує реалізацію міжнароднихлізингових проектів. Світовий лізинговий бізнес не може ефективновпроваджуватися в Україні шляхом договорів з українськими лізинговимикомпаніями, які потім самі могли б виступати по лізингова них об’єктахлізингодавцями.

Отже, лізинговий ринок України на даному етапі розвитку має рядпроблем, вирішення яких може в перспективі викликати значний йогорозвиток. А це є досить необхідним, враховуючи теперішній незадовільнийстан економіки країни, адже, лізинг може бути тим імпульсом, якийсприятиме розвитку малого і середнього бізнесу, а отже і всієї економіки.

1. Інформаційно-аналітичний портал. Лізинг в Україні: [Електронний ресурс] – Режимдоступу: http://leasinginukraine.com/ua/monitoring/?pid =1365

2. Ментух Н.Ф. Лізинг в окремих сферах господарювання // Адвокат :загальнодержавний професійний журнал / Спілка адвокатів України; Акад. адвокатури України;Укрінюрколегія. – Київ, 2012. – № 9 (144). – С. 29-32

3. Мироненко М. Проблеми та напрями розвитку лізингових послуг в Україні[Електронний ресурс] / Мироненко М. – Режим доступу:http://sophus.at.ua/publ/2012_12_11_12_kampodilsk/sekcija.

БАНКІВСЬКА СИСТЕМА УКРАЇНИ В УМОВАХ ФІНАНСОВОЇГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Ас. Карпенко І.В., студент гр. Ф-01 Федчун С.В.

У сучасному світі розвиток країни практично неможливий без участі усвітових глобалізаційних процесах, у результаті чого економіка поступовоінтегрується до міжнародних фінансових ринків.

Найважливішою та найдинамічнішою сферою прояву глобалізаційнихпроцесів стала фінансова глобалізація, під якою розуміють вільний таефективний рух капіталів між країнами та регіонами, функціонуванняглобального фінансового ринку, реалізацію глобальних фінансових стратегійтранснаціональних корпорацій та банків [1, с. 173].

Вивченню впливу процесів глобалізації на фінансову систему, у томучислі і банківську, присвячені дослідження таких вчених як М. Диба,

http://sophus.at.ua/publ/2012_12_11_12_kampodilsk/sekcija

206

З. Луцишин, Є. Осадчий, Л. Примостка, І. Хоминич, Н. Шелудько.І. Школьник та ін.

Стан банківської системи будь-якої країни має важливе значення вумовах розвитку національної економіки, бо саме банки є одним із головнихінвесторів у економіку країни. Але зі швидким поширенням глобалізаційнихпроцесів основною проблемою є забезпечення стабільності банківськоїсистеми для нормального та динамічного розвитку економіки.

Українська банківська система також інтегрується у світовіглобалізаційні процеси, але рівень її конкурентоспроможності значно нижчийза іноземні банки. Тому останнім часом починають створюватися іноземнібанки або банки з іноземним капіталом, котрий поступово витісняєвітчизняних суб’єктів господарювання, при цьому не завжди відстоюючиінтереси країни, у яку інтегрується.

Основним мотиваційним фактором входження іноземних інвесторів набанківський ринок України стали одержані ринкові переваги, вищийприбуток на капітал та можливість розширення свого бізнесу. Це стосувалосянасамперед середніх за розміром західноєвропейських банків, яким невдавалося збільшити обсяг операцій у Західній Європі через конкуренцію йобмеженість вільних ресурсів. Утім, саме регіональна експансія спричиниласитуацію, що банки стали головними інвесторами національної банківськоїсистеми [2, с. 22].

Присутність іноземних інвестицій дозволила підвищитиконкурентоспроможність національних банків, покращилася якість послуг,зріс кваліфікаційний рівень банківського персоналу, відбулося поширеннясвітового досвіду та інноваційних банківських технологій тощо.

Незважаючи на позитивні моменти вкладання іноземного капіталу убанківську систему України, існують і значні недоліки [2, с. 22]:

- вивезення капіталу у вигляді прибутку за межі країни базування;- поступове витіснення з окремих сегментів ринку банківських послуг

банків з вітчизняним капіталом;- ризик обмеження суверенітету в грошово-кредитній політиці і

перспектив реалізації національних економічних пріоритетів;- низька адаптованість чинної законодавчої бази до міжнародних

стандартів регулювання банківського капіталу тощо.Також до внутрішніх проблем функціонування банківської системи

України можна віднести недовіру населення до банківської системи,збільшення рівня доларизації економіки (збільшення валютних кредитів тадепозитів), недосконале законодавство щодо регулювання банківської сфери.Розробка проекту закону щодо введення податку на дохід з депозитів такожнегативно позначиться на вітчизняній банківській системі.

207

На разі банківська система України починає інтегруватися у світовіглобалізаційні процеси, але для динамічного розвитку необхідно:

- укрупнення національних банківських установ шляхом злиття чипоглинань, для протистояння витісненню з ринку;

- вдосконалення механізмів державної фінансової підтримки банків;- вихід банків на міжнародні фінансові ринки, відкриття філій та

створення об’єднань із ТНБ;- розробка відповідних законопроектів для посилення контролю над

банківською діяльністю;- тимчасово законодавчо обмежити рівень іноземного капіталу у

вітчизняній банківській сфері, щоб досягти необхідного рівня розвитку іпідвищити конкурентоспроможність, у порівнянні із великимиєвропейськими банками (так у Японії чи Швейцарії іноземний капітал убанківській системі займає не більше 8%).

1. Примостка Л.О. Фінансова глобалізація: сутність, форми прояву, наслідки /Примостка Л.О., Чуб О.О. // Фінанси, облік і аудит, 2011. - № 18. – С. 172 – 183.

2. Диба М. Вплив глобалізації на банківську систему України / Диба М., Осадчий Є. //Вісник НБУ, 2011, листопад. – С. 19 – 23.

ФІНАНСОВА КРИЗА ПІДПРИЄМСТВА: АНАЛІЗ ПРИЧИН ТАМЕХАНІЗМІВ ПРОЯВУ

Ас. Карпенко І.В., студент гр. Ф-01 Лук'яненко А.О.

На сучасному етапі розвитку економіки України, в умовах високоїконкуренції, нестабільності податкового законодавства, відсутностідостатнього обсягу фінансування велика кількість підприємств знаходятьсяна межі банкрутства, а тому питання визначення сутності фінансової кризипідприємства та факторів, які на неї впливають, розроблення системидіагностики й запобігання банкрутству потребує детального вивчення.

Проблемою дослідження фінансової кризи на підприємстві займалисявчені вітчизняної та зарубіжної шкіл, такі як У. Бівер, Т. Таффлер,Е. Альтман, Я. Вишнякова, Л. Лігоненко, Е. Короткова, О. Копилюк, Т. Гудзьта ін..

Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльностіпідприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва нафінансові відносини, що виникають всередині підприємстві. На практиці зкризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності табанкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або брак уфірми потенціалу для успішного функціонування [1].

208

Основні фактори, які викликають фінансову кризу на підприємствіподіляють на зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх відносяться:- висока конкуренція в галузі, де працює підприємство;- нестійкий валютний та фінансовий ринок;- нестабільне податкове законодавство;- високий рівень інфляції;- нестабільність політики країни та ін.До внутрішніх належать:- нераціональне використання ресурсів виробництва;- неефективне управління кадрами;- відсутність стратегії розвитку підприємства;- відсутність маркетингової стратегії та ін.Наслідками впливу цих факторів на діяльність підприємства є:

підвищення собівартості продукції, втрата клієнтів та покупців; зменшенняобсягу реалізації продукції; збільшення тиску на ціни та ін.

Існують такі види криз:1) стратегічна криза (зруйновані внутрішні можливості та бракує

чинників успіху);2) криза прибутковості (постійні збитки поглинають власний капітал,

наслідком чого є незадовільна структура балансу);3) криза ліквідності (втрати платоспроможності підприємством).Для того, щоб вжити потрібних антикризових заходів потрібно

визначити глибину фінансової кризи. Виділяють три фази кризи:1) фаза, яка не має суттєвої загрози для функціонування

підприємства, але за умови введення антикризового режимууправління;

2) фаза, яка загрожує розвитку підприємства та вимагає проведенняфінансової санації;

3) кризовий стан, унеможливлює подальше існування підприємствата призводить до його ліквідації [2, с.86].

Важливим є розпізнання фази фінансової кризи та правильної реакціїна неї. Для того, щоб запобігти виникненню фінансової кризи необхіднопроводити комплексний аналіз фінансового становища підприємства. Існуєдекілька методів оцінювання фінансового стану підприємства: комплексний,беззбитковий, інтегральний, коефіцієнтний та рівноважний.

Найбільш поширеним серед них є коефіцієнтний метод, якийґрунтується на розрахунках системи коефіцієнтів, які відтворюють різністорони діяльності підприємства, а також враховують фактори, щовпливають на фінансовий стан підприємства. Але недосконалість цього

209

методу проявляється у відсутності більшості нормативних значенькоефіцієнтів, які потрібні для розрахунків.

Отже, фінансова криза – це фаза порушення рівноваги діяльностіпідприємства та обмеження можливостей апарату управління впливати нафінансові відносини, які відбуваються на підприємстві. Головним завданнямпри діагностиці фінансової кризи є виявлення можливостей кризовихситуацій та розроблення заходів їх запобігання.

Для підприємств, які переживають фінансову кризу, важливим єстворення та реалізація напрямків антикризового керування. До програмистабілізації діяльності підприємства перш за все повинен входити комплексзаходів, направлений на відтворення платоспроможності підприємства.

1.Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: навч. посіб. – К.: ЦУЛ,2003. – 351 с.

2.Білошурський М.В. Деякі особливості діагностики кризового стану підприємства //Актуальні проблеми економіки. – 2005. - № 3. – С. 85 – 89.

ПРИНЦИПИ БЮДЖЕТНОГО ПЛАНУВАННЯ В УКРАЇНІ

Студентки гр.Ф-91 Карчевська Є.О., Радівілова В.Ю., Ситник О.В.

Бюджетне планування займає важливе місце в умовах ринковихвідносин. Воно охоплює низку стадій процесу складання і затвердженнябюджету.

Бюджетне планування — це суб'єктивна діяльність людей, а тому вонолише тоді дає позитивні результати, коли базується на пізнанні об'єктивнихзаконів розвитку суспільства, тенденцій руху бюджетних ресурсів, вивченнінаявного фінансового стану, результатів заходів, що вживалися раніше,цілей, які поставлені на сьогодні.

В сучасній економічній літературі основи бюджетування досліджувалитакі зарубіжні вчені, як Діккі Террі, Друрі К., Кінг Альфред М., Майєр Е.,Райан Б., Фалуді А., Хан Д., Хорнгрен Ч.Т. й інші .А також над цим питаннямпрацювали російські та українські вчені: М.Д. Білик, В.Г. Білолипецький,В.М., М.М. Вініченко, Власова, А.М. Кармінський, Т.П. Карпова, В.В.Ковальова, В.І. Куцик, П.П. Новіченко, М.М. Оліксієва, Г.П. Пилипчук, Т.В.Сизова, О.С. Стоянова, , А.Д. Шеремета та інші.

Існують різні думки науковців про вплив бюджетного планування наУкраїну. Можна виділити деякі позитивні та негативні наслідки. Допозитивних наслідків можна віднести:

- здійснює мотивацію колективу підприємства, піднімає робочийнастрій (визначення планових показників дозволяє налаштувати колектив на

210

оптимістичний лад, оскільки в разі хорошої роботи співробітників будедосягнутий високий рівень ефективності і максимальний фінансовийрезультат, що і визначає робочий настрій);

- дозволяє координувати роботу в компанії в цілому (постановкапевних цілей, а також контроль виконання дозволяють спрямовувати роботукомпанії на один результат, в одному напрямку, що в деякій мірі полегшуєуправління);

- має можливість внесення коригувань за допомогою аналізу;- дозволяє вчитися на досвіді складання минулих бюджетів (при

аналізі минулих бюджетів - як у випадку їх результативності, так і взворотному сенсі можливе виявлення недоліків планування і їх виключення вмайбутньому);

- дозволяє відкрити нові можливості використання ресурсів;- прияє розвитку процесів взаємозв'язків;- носить пояснювальний характер для співробітників нижчих ланок

про їх місце і роль на підприємстві;- допомагає співробітникам, які надійшли на роботу нещодавно,

зрозуміти ситуацію на підприємстві, тим самим допомагаючи адаптації їх вколективі;

- є інструментом порівняння бажаних і фактичних результатів.Проте, поряд із позитивними наслідками, бюджетне планування

супроводжується рядом негативних наслідків, а саме:- різне сприйняття бюджетів різними людьми (бюджети не завжди

можуть вирішити повсякденні питання, так як не завжди охоплюють все колопроблем і не завжди враховують фактори, що мають вплив на діяльністькомпанії);

- складність, яка полягає в необхідності найму окремогоспеціалізованого кадрового складу або навчання старих співробітників,придбання дорогих програм і т. д.;

- у разі відсутності інформації у співробітників нижчих ланок прозатвердженому бюджеті складається ситуація, коли функція бюджету помотивації персоналу не виконується. Крім того, бюджет починаєсприйматися як засіб оцінки дій і роботи співробітників і виявлення помилокі недоліків у їх роботі;

- бюджет являє собою детальне відображення цілей підприємств,поставлених керівництвом або власниками компанії;

- протиріччя між досяжністю цілей і їх стимулюючим ефектом:внаслідок нескладного виконання завдань, встановлених бюджетом,мотивуюча функція його втрачає своє значення, в тому ж випадку, коливиникають труднощі в досягненні запланованих цілей, втрачається віра, аотже, падає ефективність праці.

211

З усього вище сказаного ми прийшли до висновку, що в Українінеобхідна бюджетна практика, а саме її реформування. Як ми бачимо існуєбагато недоліків та заперечень, які впливають на бюджетний процес, аджевони на пряму впливають на доцільність запровадження такої системи набагаторічній основі. Якщо ми будемо виконувати вище наведенірекомендації, то можливе обмеження такої загрози та успішністьзапровадження бюджетного планування на багаторічній основі.

1. Переваги та недоліки бюджетування суб’єктів господарювання в Україні.http://nauka.zinet.info/12/barabash.php

2. Бюджетна система України- Пасічник Ю.В.http://pidruchniki.ws/18540516/finansi/byudzhetne_planuvannya

3. Вдосконалення бюджетного планування і прогнозуванняhttp://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vetp/2011_34/11flvtac.pdf.

Науковий керівник: к.е.н., ст. викладач Антонюк Н.А.

РОЗВИТОК ІНСТИТУТУ БАНКРУТСТВА В УКРАЇНІ

Студентка гр. Ф-22с Касаткіна Д.М.

В надзвичайно складних умовах відбувається становлення інститутубанкрутства в Україні, яке потребує більш детального вивчення тадоопрацювання завдань і функцій інституту банкрутства [3].

Вітчизняні та зарубіжні вчені К.В. Балдін, В.І. Клайн, О.І. Копилюк,О.О. Терещенко, А.М. Штангрет, О.Шевчук та інші досліджувалистановлення та розвиток інституту банкрутства, як одного з напрямівстабілізації економіки.

Мета дослідження - визначення історичних етапів становленняінституту банкрутства в Україні та оцінка процесу проведення механізмубанкрутства неспроможних підприємств у різних країнах.

Інститут банкрутства – це законодавче врегулювання відносин у сферіфінансових взаємовідносин при санації або ліквідації підприємств. Завдання,яке вирішує законодавство про банкрутство підприємств - це абовідновлення платоспроможності боржника, або признання його банкрутом тапроведення розподілу майнових збитків серед кредиторів.

У світовій практиці законодавство про банкрутство розвивалося задвома принципово різними напрямами: британська модель та американськамодель. Перша розглядає банкрутство як засіб повернення боргівкредиторами, що супроводжується ліквідацією боржника. Основна метадругої - реабілітація підприємства і відновленні його платоспроможності.

http://nauka.zinet.info/12/barabash.php

http://pidruchniki.ws/18540516/finansi/byudzhetne_planuvannya

212

Останнім часом спостерігається тенденція до поєднання обох зазначенихмоделей [4,5].

З прийняття Закону України у 1992 році «Про банкрутство»починається розвиток інституту банкрутства в Україні [2]. Цей Законвизначав умови та порядок визнання підприємств банкрутами з метоюзадоволення вимог кредиторів. У 2000 році набув чинності Закон України«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йогобанкрутом», згідно якого банкрутство – це визнана господарським судомнеспроможність боржника відновити свою платоспроможність ізадовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як череззастосування ліквідаційної процедури [1]. Цей Закон був направлений навідновлення платоспроможності боржника. Надзвичайно велику роль узаконі відведено процедурі досягнення мирової угоди між боржником ікредиторами, а також санації боржника з метою його фінансово-господарського оздоровлення. Законом врегульовано особливостізастосування процедур банкрутства до окремих категорій суб’єктівпідприємницької діяльності – містоутворювальних, особливо небезпечних,сільськогосподарських підприємств, страховиків, професійних учасниківринку цінних паперів, суб’єкта підприємницької діяльності – громадянина, атакож відсутнього боржника.

З 2011 року функції Департаменту з питань банкрутство покладено наМіністерство юстиції України, а саме на структурний підрозділ, якийназивається Департамент нотаріату, банкрутства та функціонуванняцентрального засвідчувального органу.

З 18.01.2013 року Закон України «Про відновлення платоспроможностіборжника або визнання його банкрутом» було викладено у новій редакції, уякому більш детальніше зазначені процедури санації боржника [3]. Метоюрозроблення і прийняття Закону є вдосконалення процедур банкрутства,зменшення тривалості процедур, скорочення витрат на провадження усправах про банкрутство.

Також Міністерством юстиції затверджено положення про Єдину базуданих підприємств, щодо яких порушено провадження у справі пробанкрутство. Єдина база даних являє собою автоматизовану базу даних, щоміститиме інформацію про суб’єктів підприємницької діяльності, відноснояких триває або завершена процедура банкрутства. У разі припиненняпровадження у справі про банкрутство відомості по кожному боржникузберігатимуться в Єдиній базі даних протягом п'яти років.

Таким чином, у 1992 році в Україні було створено інститутбанкрутства, розвиток якого продовжується по теперішній час.

1. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: ЗУ вiд14.05.1992 №2343-XII // zakon1.rada. gov. ua.

213

2. Про внесення змін до Закону України «Про банкрутство»: ЗУ вiд 30.06.1999 № 784-XIV // zakon1.rada. gov. ua.

3 Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: ЗУ вiд18.01.2013 // zakon1.rada. gov. ua.

4. Кримінальні банкрутства – засоби запобігання та викриття: Науково-практичнийпосібник / Ніколюк С. І., Никифорчук, Д. И., Шевчук О. О., Савчук Є. Г. – К.: КТН, 2008. – 232с.

5. Шевчук О., Герасименко Л. Колізійні аспекти законодавства при банкрутствіпідприємств // Право України.– 2008.– №1. – С. 59–62.

Науковий керівник: к.е.н., доц. Плікус І.Й.

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ НЕДЕРЖАНОГО ПЕНСІЙНОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ

К.е.н., ст. викладач Касьяненко Т.В., студентка гр.Ф-91 Баня А.Ю.

Сьогоднішній розвиток економіки та соціальної інфраструктури країнивсе більше наштовхує не лише старше, а вже і молоде покоління на думкипро забезпечення гідної пенсії. Тепер слова «пенсія» та «пенсійнезабезпечення» звучать з уст молоді, яка всерйоз замислюється над своїмматеріальним положенням після виходу на заслужений відпочинок. Томузовсім не дивно чути від уряду про не так давно проведену пенсійнуреформу, що вона здійснюється перш за все в інтересах молоді.

Не зважаючи на це, введені у 2011 році зміни до системи пенсійногозабезпечення України , зустріли чимало противників серед людей, які тепервимушені грати за іншими правилами. І тоді, коли державний пенсійнийфонд зазнав сплеск недовіри з боку населення , на перш план вийшла системанедержавного пенсійного забезпечення зі своїми недержавними пенсійнимифондами та кращою соціальною інфраструктурою. Цим здебільшого, івизначається актуальність даної теми дослідження, адже НПФ – це надійнийшлях до покращення рівня соціального забезпечення пенсіонерів.

Проблема пріоритетності для населення недержавних пенсійнихфондів перед державними добре висвітлена у роботах таких науковців як В.Ульянов, К.Кушнер, Г.Гендрікс, Л.Лузгіна, Дж.Кроулі, А.Бахмач, Н.Горюк,І.Ломанов та ін.

Важливо, що протягом 7 років активної роботи на українському ринкупослуг, у нашій країні було зареєстровано більше 100 недержавних пенсійнихфондів, які прийняли внески від більш ніж 500 тисяч вкладників. Ціорганізації показали позитивну динаміку роботи навіть у тяжкий дляекономіки період 2008-2009 років, переборовши фінансову кризу із доволінепоганими показниками. Однак, працювати їм зараз доводиться все

214

складніше, і складніше, адже на своєму шляху їм зустрічається чималоперешкод.

Однією із проблем , які погіршують розвиток цієї сфери фінансовогоринку, є неготовність великої частини населення довірити свої кошти новиморганізаціям, про які мало чули. Така недовіра до НПФ відбувається черезряд факторів, до яких відносяться і малий досвід роботи на українськомуринку, і недостатня поінформованість потенційних вкладників про ціорганізації, і менталітет населення у якійсь мірі також. Головною жпричиною, на мою думку, є досить мала зарекомендованість самевітчизняних НПФ на фінансовому ринку. За даними офіційних джерелзагальна вартість чистих активів недержавних пенсійних фондів України накінець 2010 року перевищила 1 млрд гривень, вартість тих же чистих активіввідкритих пенсійних фондів недержавного зразка станом на лютий 2012 рокустановила 203 млн. гривень на 38 існуючих фондів, а на лютий 2013 року цейпоказник зменшився і склав 155 млн гривень на 41 організацію. Очевидно,що дедалі більше НПФ втрачають і так незначну популярність. Адже, хочвони мають добрі показники своєї роботи у звітності, та людям потрібніконкретні випадки чесних виплат та явної вигідності подібних вкладів.

На захист недержавної пенсійної системи України потрібно сказати,що варто обрати для себе одну із таких установ, як додаткове джерело свогомайбутнього добробуту. Діяльність НПФ жорстко контролюєтьсядержавними органами та обслуговуючими їх організаціями. Законодавчовстановлено, що недержавні фонди по забезпеченню пенсійних виплат, єнеприбутковими організаціями, які мають діяти винятково в інтересахгромадян і не можуть займатися будь-якою іншою діяльністю окрімінвестування вкладів клієнтів для збільшення їх суми та здійсненняпенсійних виплат. Основним нормативно-правовим актом, який регулюєдіяльність НПФ є закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення від09.07.2003 року із останніми змінами від 22.12.2011 року.

Положення цього документа також наголошують, що виплатинедержавної пенсії відбуваються окремо від гарантованої державної,заробленої протягом трудового віку. До того ж, розмір недержавнихзаощаджень прямо залежить від величини вкладеної суми в обраний фонд, ізяким підписаний договір, а також від періоду накопичення інвестиційнихнадбавок.

Хотілось би наголосити, що системи недержавного пенсійногозабезпечення успішно функціонують за кордоном, у більшості країн світу,уже понад 40 років. На українському ринку одну із провідних ланок займаєвідкритий недержавний пенсійний фонд «Соціальний стандарт». Чиставартість його активів на березень 2013 року складає майже 20 млн гривень, а

215

кількість одиниць пенсійних активів – більше 11 млн, середньорічна ждохідність цього фонду становить 7,3%.

Отже, вітчизняна система державного пенсійного забезпечення не маєзмоги забезпечити належне фінансування своїх пенсіонерів, тому єдинимшляхом до покращення свого добробуту на «заслуженому відпочинку» єінвестування коштів зараз в недержавний пенсійний фонд. Адже саме НПФможе допомогти українському пенсіонерові зустріти свій похилий вік ізвпевненістю про завтрашній день. Як писав К.Кушнір : «Пенсія – це неблагодійність, а зароблене людиною право на гідну старість».

ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

К.е.н., ст. викладач Касьяненко Т.В., студентка гр.МК–11 Рудь М.П.

Поняття «податкова система» у вузькому сенс це сукупність податків,зборів, мит та інших платежів стягуваних в установленому державоюпорядку. А в більш широкому сенсі це поняття трактується як: сукупністьподатків, зборів, мит та інших платежів стягуваних в установленомудержавою порядку а також принципів, форм та методів їх встановлення,змінення, відміни, сплати, стягування.

Сучасна податкова система України не має стимулюючої основи, якана сьогоднішній час мала б допомагати у відношеннях з усіма основнимифункціями оподаткування, такими як регулятивна функція, фіскальна тарозподільча. За своїм складом податкова система України схожа зподатковими системами інших розвинених країн Європи. Закони України зпитань оподаткування розроблювалися з певними нормами європейськихзаконодавств. В інших країнах Європи податкова система є інструментомпідвищення конкурентоспроможності держави, в Україні відбуваєтьсяситуація навпаки. На жаль найбільшою проблемою сферою податковоїсистеми є гіперцентралізація, адже на сьогоднішній день лише 20%бюджетних ресурсів залишається в місцевих бюджетах а 80% надходить додержавного бюджету .

Одним з методів покращення нинішньої ситуації в Україні євикористання досвіду зарубіжних країн. Враховуючи, що податок на доданувартість є основним податком який формує дохід зведеного бюджетуУкраїни, доцільно б було диференціювати ставку на податок на доданувартість 19-20%, однак якщо Україна хоче отримати членство ЄС, то їйнеобхідно наближуватися до Європи та враховувати економічні тенденціїсаме Європи. Найбільш прийнятним є введення податкової ставки податок на

216

додану вартість 10-12% на харчову та легку промисловість яка будепідвищувати сукупний попит.

Не випадково що економічна ситуація в країні залежить від ситуації вподатковій системі, адже на неї впливають багато чинників, наприклад:умови стягнення податків на соціальний стан населення та на рівень життя.Звичайно сама податкова реформа є складною за своєю структурою,аджеподатки можуть виступати предметом творення, але якщо не об’єднати втривалій рівновазі фактори оподаткування то може бути і чинникомруйнування. Саме тому зараз виникають проблеми в реформуванніподаткової системі які необхідно поступово але вирішувати

Розглянемо характеристики податкової системи які забезпечуютьекономічне зростання:

1.Звичайно це загальний рівень оподаткування (він розраховується якспіввідношення суми податків, обов'язкових платежів у бюджет, внесків пообов'язковому соціальному страхуванню до ВВП країни);

2. Рівність оподаткування як в часі так і між будь-якими секторамиекономіки, по відношенню до розподілу народногосподарських ресурсів які єобмеженими.

3. Злагодженість дохідної та видатної частин зведеного бюджету.Україна будучи самостійною та міцною державою впроваджує багато

заходів щодо створення та становлення потужної податкової системи. Але наряду з цим є багато важливих але не вирішених проблем, таких як наприкладспрямованість податкової системи на вирішення проблем з дефіцитомбюджету завдяки вилучення прибутків господарюючих суб’єктів. В Україні,на жаль немає чіткого взаємозв’язку податкової системи та економіки вцілому, що погано впливає на взаємозв’язок цих сфер, адже за таких умовпідприємства не зацікавлені у максимальному прибутку,бо це призводить доподаткового тиску.

Цільовими напрямками реформування податкової системи є:1. Стимулювання до зниження податкових ставок;2. Підтримка створення малого та середнього бізнесу;3. Збільшення продуктивності виробництва в цілому;4. Збільшення податкових ставок для виробництв зі шкідливим

та небезпечним впливом на навколишнє середовище;Однак на сьогодні для налагодження стабільної та ефективної роботи

податкової системи України головними факторами є:· багато податків які не виконують стимулюючої і регулюючої

функції;· незлагоджене та безсистемне надання пільг;· великий податковий тягар;

217

· нерівномірність розподілу податків між бюджетами різнихрівнів;

· часті зміни податкового законодавства;Саме на подолання цих недоліків, має бути направлене

реформування сучасної податкової системи України, яке й сприятимеефективній роботі системи .

Отже, можна зробити висновки, що на сьогоднішній день нереалізованими залишаються такі функції оподаткування як стимулююча тарегулююча. У податковій системі України домінуючою є фіскальна функція.Постійні зміни законодавства негативно впливають на податкову систему. У2010 році був прийнятий Податковий кодекс України, а часті зміни як булитак і залишаються. Що до податку на додану вартість то необхіднодиференціювати ставку враховуючи економічні тенденції Європи.

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ

К.е.н., ст. викладач Касьяненко Т.В., студентки гр. Ф-91 Сітало А.М.

Найдавнішим та основним видом оздоровлення підприємств, які незадовольняють вимогам нормального фінансово-економічного стану ізнаходяться в кризовому стані та проходять процедуру банкрутства, слідвважати санаційні заходи. Основною метою фінансової санації являєтьсявідновлення платоспроможності підприємства. Фінансова санація виступаєяк комплекс заходів відновлення фінансового стану підприємства

Кінцевою метою фінансової санації суб’єкта господарювання єзабезпечення його життєдіяльності в довгостроковому періоді. Кількістьпідприємств які пройшли процедуру санації в Україні надто низька.Ефективність діяльності низки створених установ, які повинні займатисяпитаннями розширення інституту санації, удосконалення його практичнихмеханізмів, оцінюється фахівцями як недостатньою. При оцінці ефективностісанації найчастіше застосовуються кількісні методи. Економіко-статистичніметоди та методи фінансово-економічного аналізу в основному базуються напринципі «витрати-вигоди» і передбачають розрахунок таких показників, яктермін і показники окупності санаційного проекту, рівень фінансових таінших ризиків, показники фінансового стану підприємства (ліквідність,платоспроможність, прибутковість, автономність тощо). Але ці методи невраховують складний механізм причинно-наслідкових зв`язків. Такожіснують ще декілька груп методів,які використовуються для оцінкиефективності санаційних заходів: якісні та змішані.

218

Якісні методи, або їх ще називають експертними, використовуються уразі оцінки якісних ефектів, які не підлягають вимірюванню формальнимиспособами. Такі методи не дають змогу врахувати кількісні показникиефективності санації, а робить оцінку відносною та залежною відіндивідуальної, або колективної думки експертів.

Значного інтересу досягли змішані методи. Це комплекс методів, якіполягають в спільній обробці якісних та кількісних методів. Змішані методивключають в себе статистичні методи обробки даних, методи вирішеннябагатокритеріальних задач та методи багатомірного шкалювання.Використання цих методів одночасно, дають узагальнену оцінкуефективності санації. Також ці методи зручні у користуванні для оцінкиефективності санаційних заходів за відсутності недостатності статистичноїбази з банкрутства і санації підприємства певної галузі.

Запропоновані методи щодо фінансового оздоровлення підприємствавраховують необхідність одночасного розроблення та реалізації яктактичних, так і стратегічних заходів. Складність кількісного оцінюваннязумовлена тим, що окремі показники мають різну динаміку , оскільки на нихвпливає багато різних факторів, тому визначити рівень потенціалу забсолютною точністю не можна.

Оцінка ефективності проведення санації підприємств тісто пов`язанатакож з питанням антикризового управління з діагностики їхньогобанкрутства. Було розроблено методи прогнозування фінансовоїнеспроможності банкрутства,одним з них є модель інтегральної оцінкифінансового стану підприємства на підставі застосування методологіїдискримінантного аналізу фінансових показників вибіркової сукупностіпідприємств .Ця модель враховує такі показники як: коефіцієнт покриття,коефіцієнт фінансової незалежності, оборотність вкладеного капіталу,коефіцієнт рентабельності операційних продажів за Cash-flow;рентабельність активів за Cash-flow; коефіцієнт оборотності позиковогокапіталу. Ця модель є доречним при оцінки ефективності санаційних заходів,адже можемо оцінити як змінився фінансовий стан підприємства.

В Україні спостерігається тенденція до збільшення кількостіпорушених справ про банкрутство. Щоправда, лише 35-45% підприємств, наякі подано позови, оголошуються банкрутами. На 53 підприємствах, щодояких порушено справу про банкрутство, введено процедуру санації зазатверджено її план. Але від банкрутства врятовано лише 20конкурентоспроможних суб`єктів господарювання.

Дослідження можливих та наявних процедур санації підприємствпоказує, що досягнення цілей платоспроможності підприємства,, уникненняйого банкрутства за рахунок виключно фінансових заходів стабілізації ємалоефективним. Підприємство, яке ставить собі на меті довгострокові цілі

219

зростання, повинно періодично вдаватися до застосування комплексу заходіввиробничо-технічного, організаційно-правового, фінансово-економічного тасоціально-економічного характеру.

Варто наголосити, що у довгостроковому періоді застосуванняпроцедури санації на підприємствах повинно забезпечуватиконкурентоспроможність, фінансову стійкість, інвестиційну привабливість і,як наслідок, зростання ринкової цінності суб’єкта господарювання.

ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ СТРАТЕГІЙДОМОГОСПОДАРСТВ В КОНТЕКСТІ СТАБІЛІЗАЦІЇ

ЕКОНОМІЧНОГО СТАНОВИЩА В КРАЇНІ

Студентка групи Ф-01 Катериніна М.П.

Соціально-економічний розвиток держави безпосередньо пов’язаний іззалученням та ефективним використанням інвестиційних ресурсів. Самеінвестування сприяє як структурному, так і якісному оновленнювиробництва, зростанню ринку збуту продукції, розвитку ринковоїінфраструктури та економічному росту держави в цілому. Але необхіднозазначити, що сучасний інвестиційний клімат нашої держави доволінестабільний, що негативно впливає на рівень залучення іноземногокапіталу, в той час, як вітчизняні джерела вільних коштів не в повній мірівикористовуються як ресурси для інвестування.

Особливої уваги серед суб’єктів, які володіють тимчасово вільнимикоштами для інвестиційної діяльності, заслуговують домогосподарства. Цепов’язано з тим, що сім’ї в умовах ринкової економіки розглядаються якосновні суб’єкти залучення факторів виробництва до сфер малого тасереднього бізнесу і саме від активності їхньої діяльності залежить розвитокзазначеної сфери економіки. Крім того, залишаючи тимчасово вільні кошти увигляді готівкових заощаджень, громадяни обмежують себе у можливостізберегти свій заробіток від інфляції та отримати хоча б мінімальнийприбуток. Результат від трансформації вільних коштів в інвестиції залежитьвід стратегії, яку обирає домогосподарство на початку інвестиційноїдіяльності.

Під інвестиційною стратегією розуміємо технологію отриманняприбутку на одному чи декількох сегментів фінансового ринку.

Розглянемо три основні інвестиційні стратегії притаманні громадянамта шляхи їх реалізації.

Перша стратегія орієнтована на максимізацію прибутку. Сучасніекономічні реалії України не передбачають достатніх умов для її реалізації і

220

потребують безпосередньої участі інвестора у створенні додатковогокапіталу. Один із способів реалізації зазначеної стратегії – заснуваннявласного бізнесу. Варто зазначити, що підприємці не завжди вважаютьінвестиційну складову своєї діяльності головною. Для багатьох людей бізнес– це можливість для самореалізації та організації діяльності інших. Доосновних переваг даної стратегії можна віднести можливість отриманнябільшого прибутку, ніж у випадку співпраці із фінансовими посередниками.Крім того, важливою перевагою є підтримка уряду, якщо діяльністьпідприємця відбувається у пріоритетних сферах народного господарства. Тасеред усіх стратегій саме власна справа супроводжується найбільшимризиком, оскільки потребує у потенційного інвестора спеціальних знань, зякими пов’язана основна діяльність, великої кількості вільного часу,підприємницьких здібностей, необхідності точного прогнозування отриманняприбутків та залучення позичкового капіталу. Додатковим бар’єром дляреалізації даної стратегії в Україні є недосконале податкове законодавство.

Одним із напрямів реалізації другої стратегії, спрямованої наотримання стабільного прибутку є інвестиції в нерухомість. Необхідноуточнити, що купівля нерухомого майна вважається інвестиційноюдіяльністю у випадках перепродажу і отримання прибутку від змін цін у часі,здачі приміщення в оренду, або продажу майна після здійсненого ремонту.Перевагами даної стратегії є гарантоване отримання прибутку. Але длябільшості домогосподарств України купівля нерухомості з метою отриманнядоходу недосяжна через великий так званий поріг входження. Слід зазначити,що дана стратегія розрахована на довгострокове вкладення коштів та їхнизьку ліквідність, оскільки навіть непередбачуваний та терміновий продажнерухомості потребує значних витрат часу.

Третьою, найбільш притаманною для вітчизняних приватнихінвесторів стратегією, є вкладення тимчасово вільних коштів з метою захистувід інфляції та отримання мінімального гарантованого доходу. Досягненняпоставленого завдання найчастіше відбувається завдяки співпраці збанківськими інституціями з метою формування депозитного вкладу.Основними перевагами останньої стратегії є інформованість населення;поширеність установ різних комерційних банків; простота у оформленнівкладу та можливість його формування як в національній, так і в іноземнійвалютах; ринкове регулювання депозитної ставки. Крім того, депозитнимвкладам характерна висока ліквідність, незначний поріг входження тагарантованість повернення вкладу на державному рівні. В той же час в періоднестабільної економічної ситуації в країні відсотки за депозитами можутьбути меншими за темпи інфляції і реального доходу інвестору незабезпечувати. Головною перешкодою на шляху реалізації стратегій за участі

221

як банківських так і небанківських фінансових посередників є недовірапострадянського населення до фінансово-кредитних інституцій в цілому.

Отже, для подальшої стабілізації економічного становища в країнінеобхідно здійснити ряд заходів, серед яких модернізація податковогозаконодавства; спрощення процедури купівлі-продажу нерухомого майна;збільшення мінімальних пенсій та заробітних плат для формуваннязаощаджень у малозабезпечених громадян та створення консалтинговихцентрів для ознайомлення фізичних осіб з можливостями отриманнядодаткового доходу від інвестиційної діяльності.


ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОДАТКОВИХ СИСТЕМУКРАЇНИ ТА РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

К.е.н., доц. Кірсанова Т.О., студентка Ташкалюк Т.М.

Важливим для вітчизняної податкової системи є не тільки їївнутрішній аналіз, але і порівняння з податковими системами інших країн зможливістю внесення пропозицій про застосування позитивного досвіду їхрозвитку.

Якщо розглядати податкову систему Російської федерації, товідповідно до Податкового кодексу Російської Федерації частини першої [2]податкова система на відміну від дворівневої податкової системи Українимає трьохрівневий характер: податки справляються на федеральному,регіональному та місцевому рівні.

Щодо системи оподаткування юридичних осіб, то на федеральномурівні підприємства та організації сплачують менше податків ніж в Україні:податок на додану вартість та акцизи, податок на прибуток, податок навидобуток корисних копалин, збори за використання об’єктів тваринногосвіту та за спеціальне використання водних ресурсів, державне мито, податокна майно.

До 2010 року справлявся єдиний соціальний податок, але в 2010 роційого було скасовано, внаслідок чого відбулося повернення до сплатистрахових внесків окремо до кожного з існуючих позабюджетних фондів ізсуттєвим переглядом основних параметрів стягнення таких внесків, в Україніж навпаки тільки нещодавно ввели єдиний соціальний внесок замістьвідрахувань до різних фондів за.

На регіональному рівні юридичні особи сплачують відсутні вподатковій системі України податок на майно організацій та податок на

222

ігровий бізнес. Існує транспортний податок, який на відміну від збору запершу реєстрацію транспортного засобу в Україні сплачується один раз в рік(ставки податку встановлюються залежно від об’єму двигуна, від місткості втонах для водного транспорту чи на одиницю транспорту в твердих ставках).До місцевих податків Російської Федерації належить податок на землю, якийє аналогом плати за землю в Україні (однак плата за землю сплачується назагальнодержавному).

Згідно Податкового кодексу Російської Федерації до спеціальнихподаткових режимів належать спрощена система оподаткування таоподаткування у вигляді єдиного податку на встановлений дохід для окремихвидів діяльності. Кодексом передбачається застосування системиоподаткування у вигляді єдиного податку на встановлений дохід для окремихвидів діяльності , це застосовує такий підхід у спрощенні оподаткування,згідно якого встановлюються фіксовані розміри доходу для окремих видівдіяльності за фізичний показник (робітник, квадратний метр площі ,автотранспортний засіб, посадочне місце, торгове місце тощо). Податковабаза розраховується як добуток базової доходності на величину фізичногопоказника з можливістю застосування коригуючого коефіцієнту, якийвраховує вплив визначених законодавством чинників на результатипідприємницької діяльності (при цьому не потрібно сплачувати податок наприбуток, податок на додану вартість, податок на майно, в Україні жплатники єдиного податку не звільняються від сплати податку на майно,відмінне від земельної ділянки, але окрім вищенаведених податківзвільняються від збору за провадження деяких видів підприємницькоїдіяльності; збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства таземельного податку).

Іще однією відмінністю є те, що податок на прибуток в РосійськійФедерації розраховується як різниця між доходами (від реалізації тапозареалізаційними) та витратами (пов’язаними з виробництвом та позавиробничі витрати; при цьому до витрат включається амортизація). В Україніж на даний момент база оподаткування крім різниці між доходами івитратами виділяє амортизацію як окрему складову. Щодо розрахункуамортизації в Росії, то всі основні фонди діляться на 9 груп (залежно відтерміну корисного використання), і амортизація може нараховуватисьлінійним і нелінійним методом. В Україні вирізняють 16 груп основнихзасобів, для яких можна застосовувати такі методи нарахування амортизаціїяк: прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшеннязалишкової вартості, кумулятивний, виробничий [1].

Отже, порівнявши податкові системи Росії та України можна зробитивисновок про те, що вони мають ряд спільних та відмінних рис. Для Україниможна було би застосувати досвід оподаткування Російської Федерації на

223

місцевому рівні, та ввести такі податки як податок на ігровий бізнес таподаток на майно організацій, - оскільки ці податки мають широку податковубазу та забезпечили б значний розмір надходжень до місцевих бюджетів.Однак як і у системі оподаткування нашої країни, в російській системінайбільшим недоліком є те, що найбільшу частку податкових надходжень дофедерального бюджету складають надходження від податку на доданувартість, тоді як у більшості розвинених країн світу уже левову часткуподаткових надходжень складають прямі податки.

1. Податковий кодекс України: [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg= 2755-17

2. Податковий кодекс Російської Федерації : [Електрон. ресурс] – Режим доступу: -http://www.nal-kodeks.ru/glava/nk-glava-2/.

НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГОРЕГУЛЮВАННЯ СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОННИХ РОЗРАХУНКІВ

К.е.н., доц. Кобушко І.М., студент Лютий М.М.

Важлива роль в поширенні системи електронних розрахунківпокладена на державу, як регулятора ринку електронних платежів. Підрегулюванням системи електронних розрахунків розуміють здійсненнядержавою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринкомелектронних платіжних систем з метою захисту інтересів учасників тазапобіганням кризових явищ.

На сьогоднішній день Україна активно розробляє та вдосконалюєзаконодавчу базу в сфері електронних розрахунків, поряд з цим виникаютьпевні проблеми. Електронні гроші в Україні з’явились раніше, ніжнормативно законодавчі акти їх регулювання. Так, наприклад, післяприйнятих у 2012 році змін до законодавства, деякі електронні платіжнісистеми, що функціонували значний час на території України та мали попитсеред користувачів, фактично опинились поза законом.

Важливі аспекти в сфері діяльності електронних платіжних системрегулюються лише на рівні нормативно-правових актів Національного банкуУкраїни. Характерним також є «відставання» законодавства від темпіврозвитку науково-технічного прогресу у сфері електронних розрахунків.Значна затримка у часі між прийняттям закону та фактичним початкомповноцінного його функціонування (у більшості випадків за рахунокнеобхідності прийняття додаткових постанов) створює певні труднощі як длясуб’єктів господарювання, які користуються платіжними системами, так і дляорганів державного регулювання.

http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=%202755-17

http://www.nal-kodeks.ru/glava/nk-glava-2/

224

Недостатньо розвинута понятійна база, що повинна бути закріпленазаконодавством, призводить до того, що користувачі електронних платіжнихсистем самостійно визначають та закріплюють сутність деяких понять задопомогою укладених угод. Систематичні зміни правил регулювання тарозподілу повноважень між контролюючими органами та значні фінансовівтрати для здійснення нагляду.

Вище зазначені проблеми повинні вирішуватися комплексно дляудосконалення механізму державного регулювання системи електроннихрозрахунків. Планомірне вдосконалення форм державного регулюваннявідповідно до вимог часу, а також виконання міжнародних зобов’язань таорієнтація на принципи міжнародного регулювання, дасть змогу створити вкраїні необхідні умови для розвитку електронних платіжних систем, таекономіки в цілому.

МЕТОДИКИ ПРОГНОЗУВАННЯ БАНКРУТСТВА

Студентка гр. Ф-22 Коваль В.О.

У практиці розвитку країни із ринковою економікою банкрутство ємеханізмом регулювання та саморегулювання економіки. Банкрутство - ценеспроможність підприємства задовольнити вимоги кредиторів щодо сплатиза товар, роботи та послуги, а також забезпечити обов’язкові платежі вбюджет і позабюджетні фонди.

Сьогодення банкрутство підприємств в Україні є поширеним явищем.Банкрутство як елемент ринкової економіки стало реальністю українськоїекономіки. Кількість неплатоспроможних вітчизняних підприємств значнозростає. До збільшення кількості неплатоспроможних підприємств, і якслідство банкрутства та ліквідації таких підприємств призвели економічнакриза, нестабільність політичного середовища в країні, недосконалістьподаткового законодавства. Таким чином, підтримка платоспроможностіпідприємства та аналіз ймовірності банкрутства є досить актуальнимипитаннями.

У зарубіжній практиці ці питання досліджували такі вчені: Спрінгейт,Альтман, Бівер, Таффлер та Тішоу, Ліс, Конан і Гольдер, Беєрман, Вайбель,Аргенті, Скоун, Фулмер, Чессер, Ж. ДеПалян та багато ін. Зусиллями цихвчених була проведена значна робота для втілення при прогнозуваннібанкрутства та оцінки неплатоспроможності підприємств економіко-математичних методів [1, 3].

Більш сучасними є дослідження вчених з Росії – Зайцева О.П.,Сайфуліна Р.С., Кадикова Г.Г., які розробили методику прогнозування

225

банкрутства підприємства, виходячи з реалій російської економіки. Такожслід відмітити праці Ейтингтона В.Н., Ковальова О.П., Семенея О.Короткової Е.М., які систематизували існуючі підходи до даноїпроблематики [2, 3].

Щодо українських вчених, то варто відмітити роботи Лігоненко Л.О. –дослідження питань розробки інструментарію боротьби з банкрутствомпідприємств, Терещенко О. - розроблено методику прогнозуваннябанкрутства, виходячи з реалій діяльності українських підприємств та СалигиС.Я., який разом з колективом вчених систематизував матеріал щодоантикризового управління підприємством [1, 3].

Існує цілий комплекс заходів по антикризовому управліннюпідприємства, проте перш ніж перейти до нейтралізації кризи, необхідно їїідентифікувати та спрогнозувати її появу, щоб розпочати боротьбу вже напочаткових стадіях розвитку.

Тому кожному менеджеру підприємства необхідно розумітизначимість даної проблеми і мати необхідний інструментарій дляпрогнозування ймовірності банкрутства.

Процес діагностування банкрутства класифікують на антикризовий такризовий.

Мета антикризового діагностування – вчасно розпізнати і, таким чиномзабезпечити прийняття управлінських рішень, що сприятимуть зниженнювпливу негативних процесів. Результатом діагностування в цьому випадку євисновок про наявність загрози ймовірності банкрутства і доцільності абонеобхідності проведення більш детального аналізу.

Кризова діагностика – це дослідження стану підприємства в періодкризи з метою виявлення можливостей ії подолання, здійснюється під часоцінки імовірності банкрутства підприємств у проваджені справи пробанкрутство у господарському суді. Завдання кризової діагностики: оцінкамасштабності й глибини кризи; вивчення причин ії утворення; вибірнайбільш ефективного варіанта процедур банкрутства з поглядузаконодавства. Методи діагностики, що застосовуються в судовому процесі,тобто безпосередньо після провадження у справі про банкрутство, єрегламентованими, і їх зміст розкривається у відповідних нормативно-законодавчих актах, а саме: Методичні рекомендації щодо виявлення ознакнеплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства,фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства [4].

Для більш реальної оцінки фінансового стану підприємства необхідновикористовувати декілька методів. На основі отриманих результатівменеджер зможе прийняти найбільш прийнятне рішення відповідно доситуації, що склалася на підприємстві.

226

1. Сидяга Б. Прогнозування ймовірності банкрутства підприємства / Б. Сидяга//Галицький економічний вісник. – 2009. - №2. С. 80 – 83.

2. Коваленко Л.О. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. / Л.О. Коваленко, Л.М.Ремньова. – 3-те вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2008. – 483с.

3. Москаленко В.П. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства як основадіагностики його банкрутства / В.П. Москаленко, О.Л. Пластун // Актуальні проблемиекономіки. – 2006. – № 6. – С. 180-192.

4. Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства таознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства:Наказ Міністерства економіки України від 26.10.2010 №1361.


ВПЛИВ ДЕЯКИХ РЕФОРМ ЩОДО СТРАХОВОГО РИНКУ НА ЙОГОФУНКЦІОНУВАННЯ

К.е.н., ст. викладач Козін Е.Г., студентка групи Ф-91 Баня А.Ю.

У такому сегменті системи страхування, як страхування автоцивільної відповідальності , сьогодні відбуваються серйозні зміни ,які єнеобхідними для успішної реабілітації та розвитку даного виду страхуванняпісля кризи 2008 – 2009 років,яка дає свої відлуння аж до тепер. Чималоекспертів страхового ринку,дивлячись на його нинішній стан ,зновузаговорили про нову хвилю кризи, що може серйозно вдарити по ліквідностіта платоспроможності деякої кількості страхових компаній. Але більшачастина експертів впевнена,що сьогодні настала ера нових економічнихстандартів ведення бізнесу та поведінки на ринку,до яких необхідноадаптуватися і звикнути, коректуючи стратегію і модель ведення управліннякомпаніями.

У кінці липня 2012 року Президент України підписав зміни до законупро ОСАГО. Подібним жестом влада помітно вплинула на діяльністьстрахових компаній українського ринку господарювання, а саме: встановила50% знижку, якою зможуть користуватися лише пільговики, заборонилавиїзд вітчизняного транспорту за кордон без полісу «Зелена карта»,тощо.Також, впливовим став пункт щодо продажу автомобілів «із рук»,якийгарантує продовження дії полісу «Зелена карта» у випадку зміни власникаавто,тому не потрібним стане заключати новий договір страхування. Крімтого, даний закон встановив мінімальні розміри виплати у випадкуспричинення шкоди життю та здоров`ю особи, але лише у тому випадку,якщострахувальник не має документів підтверджуючих лікування. Однією ізключових змін,внесених зазначеним законом у відносини автоцивілки, євідсутність потреби переоформлення договору ОСАГО при зміні власника

227

автомобіля,що ,очевидно, може негативно вплинути на об’єм премій тапривести до зниження кількості підписаних договорів. Хвилювання з цьогоприводу трішки розсіюються після аналізу подібної норми, введеної у 2011році. Практика показала, що, дійсно,невелике зменшення попиту на даніпослуги прослідковується, особливо у сільській місцевості, але в масштабівсього ринку це майже не відчувається. Підводячи статистику, експертистрахового ринку відмічають,що у порівнянні з 2011 роком, відбуваєтьсядеякий ріст страхових премій,і ,за попередніми підрахунками, називаютьцифру в 10-15% їх підвищення. Але,у той же час, підкреслюють,що у 2013році відбудеться деякий спад кількості проданих полісів приблизно на 10%.

Страхові аналітики та експерти відмічають,що введення новогокоридору цін в ОСАГО має низку недоліків та негативних наслідків,аджедоброчесні страхові компанії ні в якому разі не зацікавлені у реалізаціїполісів ОСАГО за цінами, що не забезпечать платоспроможності умайбутньому. Тому вони,скоріш за все, намагатимуться утримати вартістьполісів на верхньому чи середньому рівнях цінового коридору.Натомість,закономірним буде припустити,що компанії,які в найближчий часзбираються залишити страховий ринок, намагатимуться реалізувати якомогабільше полісів ОСАГО за низькою ціною. Даний фактор створює додатковийризик для споживачів таких послуг, які натраплять на подібну компанію і,якнаслідок, отримають декілька додаткових проблем.

Разом з тим,продовжуючи тему цінового коридору, важливопідкреслити,що цим можуть скористатися великі компанії для отриманнябільшої монополії на ринку і витіснити конкурентів. Багатьох із них взагаліне цікавлять інтереси автомобілістів, яким буде безпідставно відмовлено воплаті, а таким чином заощаджені кошти, підуть на оплату додатковоїреклами та пошук нових клієнтів. Тому, після введення цінового коридору ізмін у страхове законодавство ,деякі не доброчесні компанії отримали правона реалізацію полісів ОСАГО за низькими цінами,нехтуючи подальшимиінтересами клієнтів, та витісняючи таким чином конкурентів ізринку,отримуючи монополію для себе, а після отримання вигідногоположення, підняття ціни на свої послуги, включаючи ОСАГО, до потрібнихїм високих рівнів.

Отже, у нових аспектах діяльності страхового ринку України та змінахдо закону про ОСАГО, введених у 2012 році, прослідковуються як позитивні,так і негативні риси. Зміни в системі цін на поліси ОСАГО за не доброчесноїповедінки деяких суб’єктів функціонування ринку страхування можутьпривести до його монополізування та збільшення неприйнятного ставленнястрахувальників до своїх клієнтів. Вітчизняні транспортні засоби не зможутьперетнути кордон без наявності «Зеленої карти», а поліс автоцивілкипродовжуватиме діяти навіть після зміни власника авто – ці зміни мають

228

низку позитивних та негативних ознак і наслідків, але головним позитивом єте,що українське законодавство починає робити кроки до адаптації ринкустрахування до нових економічних реалій розвитку бізнесової структури.

1. Дуда В.П. Страхование автомобиля в Украине / В.П.Дуда – К.: Страхование,2010.-№9.

2. Загребний В.Н. Проблеми авто страхування в Україні / В.Н.Загребний – К.:Страхування України,2012.- №5.

3. Гришан Ю.П. Особливості страхування автомобілів в Україні/ Ю.П.Гришан –К.:Страхування України,2012.-№7.

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИРІШЕННЯ МЕДИЧНОГОСТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

К.е.н., ст. викладач. Козін Е.Г., студент гр. Ф-91 Карчевська Є.О.

Важливим і принципово новим елементом фінансування охорониздоров’я в Україні стає система медичного страхування. Страхова медицина -це форма організації охорони здоров’я , яка передбачає обов’язкове державнестрахування від хвороб у поєднанні з приватною лікарською практикою імедичними установами. При теперішньому розвитку медичне страхуваннянабуває все більшого значення в економіці. Уже тривалий час дана проблемаобговорюється в широких колах громадськості.

Над проблемами медичного страхування працюють багато вчених:В.В.Рудень, О.М.Сидорчук, Т.Стецюк, В.В.Мортиков, В.Ф.Москаленко,В.М.Пономаренко, В.Й.Плиса, В.Д.Базилівич та ін.. Однак, требадосліджувати циклічний характер медичного страхування, її принципів,методів, шляхів упровадження і реалізації в Україні.

Мета дослідження – аналіз та виявлення недоліків у регулюванністрахових організацій комплексу проблем щодо впровадження медичногострахування в Україні.

Оскільки, за останні роки запропоновано досить багато варіантівзаконопроектів щодо обов’язкового медичного страхування. Одні із нихпропонуюсь залучати до процесу медичного страхування комерційніустанови, інші вважають, що ці повноваження повинні керуватися державою.На сьогоднішній день у сфері медичного страхування України пропонуєтьсярозглянути і прийняти: Проект Закону України «Про загальнообов’язковедержавне соціальне медичне страхування». Цим законопроектомпередбачається:

-забезпечення гарантованого рівня надання безоплатної кваліфікованоїмедичної допомоги у визначеному законодавством обсязі;-забезпечення належного контролю за якістю медичних послуг;

229

-запровадження договірних відносин та закупівлі медичних послуг засуспільні кошти;-запровадження додаткових джерел фінансування охорони здоров’я.

Окрім цього, щоб удосконалити медичне страхування необхіднозробити наступне:

-внесення змін до номенклатури медичних спеціальностей,передбачивши наявність експертів якості надання медичної допомоги;

-створення загальнодержавного реєстру лікарів, котрі залучаються допроведення цього виду експертив;

-підвищити рівень довіри людей до інституту добровільногомедичного страхування;

-поліпшити ситуацію з профілактикою захворюваності населення;-вдосконалити механізм реалізації громадянами права на охорону

здоров’я;-закріпити положення про перелік захворювань, які можуть

розглядатись як страхові випадки, має відповідати міжнародномукласифікатору хвороб;

-внесення змін до ЗУ «Про страхування», передбачивши можливістьзастрахованої особи вносити зміни до договору про медичне страхування,якщо вони не суперечать чинному законодавству та спрямовані на захистправ застрахованої особи, зі спрощеною процедурою реєстрації цих змін;

-внесення змін до ЗУ «Про страхування» і передбачення можливостіподання змін та доповнень до правил страхування за спрощеною процедуроюзатвердження, якщо вони не суперечать чинному законодавству і спрямованіна захист прав застрахованої особи.

Наша держава повинна брати досвід медичного страхування міждосвідченими зарубіжними країнами. Саме страхова медицина здатнаполіпшити стан охорони здоров’я та здійснити головну мету участі держави вмедичній галузі - збереження, покращення здоров’я населення і реалізаціїпацієнтами своїх прав, свобод і законних інтересів. На сучасному етапісистеми охорони здоров’я необхідні радикальні зміни в підготовці тазабезпеченні кадрами страхових компаній, збільшення величини страховихплатежів у страхову індустрію висококваліфікованих спеціалістів.

Отже, необхідно розвивати конкуренцію серед страховиків, щоспеціалізуються на даному виді страхування. Водночас розвитокдобровільного медичного страхування вимагає значного удосконаленнянормативно – методичної бази, зміни податкової політики, підвищенняфінансової надійності страхових компаній. Така система дозволить створитиумови для більш повного задоволення потреб населення в одержаннідоступної і високоякісної медичної допомоги, зменшить навантаження надержавний та місцеві бюджети в системі медичного обслуговування,

230

допоможе уникнути витрат на надання зайвих медичних послуг з метоюодержання додаткового прибутку.

1. Бідний В.Г., Орлова Н.М. Медичне страхування. – К., 2000. – 136 с.2. Єрмілов В. Питання медичного страхування в сучасній Україні: пройдені шляхи і

перспективи /В. Єрмілов // Соціальне страхування. – 2008. – №1. – С. 18–21.3. Загородній В.В., Коваленко О.С. // Охорона здоров’я України. – 2004.

ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ ТАШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

К.е.н., доц. Козін Е.Г. студентка гр.Ф-91 Костюченко Ю.В.

Система соціального страхування на сьогодні відіграє важливу роль,створюючи умови для економічного захисту громадян, забезпечуючисоціальну захищеність суспільства і є невід’ємною складовою соціальноїполітики держави, оскільки є важливим елементом процесу економічногорозвитку, підвищує добробут суспільства, створює умови для соціальногопрогресу.

Проблеми державного соціального страхування, а також проблемибідності, добробуту, зайнятості, безробіття, втрати працездатності, яксоціальних явищ, досліджувалися вітчизняними науковцями О. Василиком,В. Куценко, Е. Лібановою, Б. Надточієм, С. Осадцем, О. Палій, В. Плисою, Л.Тулушем та ін.

Діюча в Україні система соціального страхування зберігає риси,більшою мірою характерні для соціальної допомоги, ніж для страхування.При досить високому страховому навантаженні на роботодавців рівеньбільшості соціальних виплат явно недостатній і не ув'язаний з обсягомвнесених страхових засобів.

Системою соціального захисту охоплено:· близько 14,5 млн. громадян похилого віку (із них 2 млн. інвалідів);· 115 тис. дітей-інвалідів;· З млн. тих, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС;· З млн. службовців різних категорій (значною мірою і члени їхніх

сімей) поповнюють армію тих, хто користується пільгами. Цепрацівники правоохоронних, митних, податкових органів,санепідеміологічних служб, депутати різних рівнів,військовослужбовці тощо.

У нашій державі діють близько 200 законів та нормативних актів, щовизначають пільги громадянам. Самих пільг нараховується 40 видів(безплатний проїзд у громадському транспорті, безплатне санаторне

231

лікування, безплатні ліки, 50- і 100%-ві пільги на оплату житлово-комунальних послуг і т. ін.).

Співвідношення середнього розміру пенсії та середнього розмірузаробітної плати в Україні досить низьке. Воно становить близько 35%.

Пенсії встановлюються у розмірах, значно нижчих, ніж визначенийдержавою прожитковий мінімум.

Надмірно зростають витрати на утримання служб, комісій та центрівсоціального обслуговування.

Ці всі проблеми можуть бути вирішені шляхом здійснення такихметодологічних і правових завдань:

-Визначення рівнів доходів (заробітної плати) громадян, які вартовважати: достатніми для самозабезпечення для страхових внесків у системісоціального страхування; потребуючої солідарної взаємодопомоги; Для цьогопотрібно провести актуарні розрахунки з метою обліку особливостей країни -економічних можливостей територій, різних секторів економіки,професійних і груп населення за статтю, а також середньо- і довгостроковоїситуації на ринку праці і демографічних прогнозів.

- Обгрунтування оптимальної частки ВВП, яка використовується нафінансування окремих видів соціального страхування і всієї системи зурахуванням прогнозів.

- Визначення кола якісних характеристик причин, що призводять донастання нестрахових періодів у трудовій діяльності з об'єктивних факторів іякі повинні солідарно датуватися страховими надходженнями всіхстрахувальників.

Отже, система соціального захисту в Україні потребує докорінноїреформи. Необхідність захисту соціально-економічних прав громадянУкраїни вимагає, щоб соціальна політика держави стала органічноюскладовою економічних реформ і здійснювалась з урахуванням світовогодосвіду. Україна ще не приєдналась до Міжнародної організації праці і, отже,не використовує конвенцію з питань соціального захисту населення, якоюкеруються країни ОЕСР.

1.Сирота И.М.Право соціального обеспечения в Украине: учебник.-3-е изд.,перераб. Идоп.-Х.: Одисей,2002.-384с.

2.МнихМ.В. Страхування та його роль у забезпеченні соціального захисту населення//Фінанси України.-2007.-№6.-С.39-45

3.Ботвиновська О.Л. Розвиток соціального страхування//Науковий вісник державногоуніверситету ім.. Л.Українки.-серія:економічні науки.-2001.-№4-с.49-54.

232

ОГЛЯД РИНКУ НАКОПИЧУВАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

К.е.н., ст. викладач Козін Е.Г., студент гр. Ф-91 Моцна О.М.

Коли іде мова про накопичувальне страхування, то мають на увазіпенсійне страхування або страхування життя. Пенсійне страхування в Україніпоширене не достатньо ,саме тому « Програма економічних реформ України на2010-2014 роки передбачає запуск накопичувального рівня пенсійної системи».Реалізація даної системи розпочалася в 2012 році.

Пенсійне накопичувальне страхування - це страхування життя знакопиченням, але закінчення терміну програми прив'язано до пенсійного вікулюдини. Страхові виплати у випадку дожиття застрахованої особивиплачуються у вигляді пенсії до кінця життя людини, одноразово аборозраховуються на певну кількість років за бажанням страхувальника.

Страхування життя з накопиченням поєднує в собі відразу дві функції:ощадну і ризикову. Таке страхування являє собою поєднання інвестиційногофонду та ризикового страхування. Частина грошей клієнта йде на покриттястрахових ризиків, інша ж вкладається в малоприбуткові, але надійні сферибізнесу і приносить інвестиційний відсоток. У випадку дожиття, по закінченнітерміну страхування, клієнт отримує вкладені гроші назад разом з відсотками.

Переваги накопичувального страхування :страхове покриття починаєдіяти одразу після зарахування страхового внеску та підписання договору,розмір страхової суми є змінним протягом строку дії договору, страхова сумащорічно збільшується на суму за розподілу інвестиційного доходу.

Тому накопичувальне страхування є ефективним видом страхування, інадає можливість застрахуватися на певний строк з гарантією поверненнясвоїх накопичень до кінця періоду. Страхувальник отримує сплачені внескиназад у повному обсязі, ще й з відсотком прибутковості. Якщо ж він не доживедо закінчення періоду вкладу - страхову виплату отримає його бенефіціар.

Накопичувальне страхування здійснюється на наступних умовах:Вигодонабувачем за програмою страхувальник у договорі страхування

призначає себе чи будь яку іншу особу на свій розсуд. Протягом дії договорустрахування вигодонабувач може бути змінений. Якщо в договорі страхуваннявін не зазначений, ним є застрахована особа, а уразі смерті – спадкоємці.

Виплата страхової суми по закінченні терміну договору здійснюєтьсяВигодонабувачеві у розмірі, визначеному договором страхування, збільшеномуна розмір нарахованих протягом дії договору щорічних бонусів, розмір якихзалежить від рівня отриманого компанією інвестиційного доходу та строкудоговору страхування, може збільшувати розмір страхової суми на 20 – 200%.

Програма накопичувального страхування на випадок смерті або дожиттявдало поєднує в собі страховий захист та можливість накопичення коштів.

233

Вона надає страхове покриття на випадок смерті та забезпечує виплатуповного обсягу страхової суми у разі дожиття застрахованої особи дозакінчення строку дії договору страхування. При цьому в Договоріобумовлюється лише мінімальний гарантований розмір страхової виплати, аЗастрахована Особа отримує право на одержання негарантованого доходу, щовизначається,виходячи з одержаного інвестиційного доходу страховика, якийрозподіляється між ним та його клієнтами згідно з чинним законодавством.

Щодо справ на страховому ринку,то ринок накопичувальногострахування життя України за попередніми даними, за дев'ять місяців 2012року склав близько 675 млн грн, що на 16,3% більше ніж за аналогічний період2011 року. Це дещо менше ніж за дев'ять місяців 2011 року, коли зростаннясклало 16,8%. Це підтверджують дані страхового рейтингу "Insurance TOP".

У складанні рейтингу взяли участь близько 20 найбільших страховиків, уяких сукупний обсяг страхових платежів щодо всього ринку становить понад83% і страхових виплат близько 84%.

Інфляційні очікування, стрімке зростання депозитних ставок і політичнанестабільність в рік виборів дещо знизили темп розвитку накопичувальногострахування життя, однак тенденції поточного кварталу дозволяютьпрогнозувати зростання за підсумками 2012 року до 20%.На роздрібненакопичувальне страхування припадає понад 84%, на корпоративне - 15% іменше 1% - на банкострахування.Швидше за все, за підсумками 2012 рокузазначена тенденція збережеться. Однак за відсутності реальних реформ уподатковій сфері та недержавному пенсійному забезпеченні (в частинінарахування соціального внеску на корпоративне страхування життя), питомавага корпоративного сегмента накопичувального страхування життя можезнизитися до 8-10%.За умови істотного зниження ставок за банківськимидепозитами, можна очікувати деякого пожвавлення активності банків на ринкупродажів продуктів накопичувального страхування життя.

На основі вищенаведених даних, можу зробити висновок, що основноюметою накопичувального страхування – це забезпечити гарантованийстраховий захист протягом усього періоду дії договору страхування зодночасним накопиченням коштів до певної дати. Він дуже популярний уЄвропі, а зараз починає бурхливо розвиватися і в Україні, що можнастверджувати при аналізі ринку накопичувального страхування.

1. «Діловий регіон»16.092012. Ганна Медведєва: Ринок накопичувального страхування вУкраїні відновився.

2. «Страхование жизни" 17.10.12 Наталья Базилевская: Возможные способы развитияпенсионного накопительного страхования в Украине.

http://tristar.com.ua/1/company/1202820219.html

234

СУЧAСНИЙ СТAН ТA ПEРСПЕКТИВИ РOЗВИТКУ СТРАХOВОГOРИНКУ УКРAЇНИ

К.е.н., ст. викладач Козін Е.Г., студент гр. Ф-91 Радівілова В.Ю.

Сучaсне законодавство України дає таке визначення страхування.Стрaхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майновихінтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій(страхових випадків), визначених договором страхування або чиннимзаконодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхомсплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страховихвнесків, страхових премій).

Сучaсні eкoнoмiсти вiдзначають, щo страхування, як eкoномiчнакатeгoрiя, включaє тaкi oсновнi eлeменти: ризикoвi oбстaвини, ситуацiяризику, вартiсть (оцiнка) oб’єкта стрaхувaння, стрaхова пoдія, стрaховасумa, страхoвий внecoк, страхoвий випадoк, витрaти (збитoк)стрaхувальникa, стрaхова виплaта.

Анaлiзуючи істoрiю страховoї спрaви нa Укрaїні, вaртo визнaтивeликий прoгрес, aле тiльки, якщo вихoдити зі старoго нeпoрушнoго прaвилапрo тe, щo будь-якa величинa, у пoрівнянні з нулeм, є нeскінченнiстю.

Oсновними прoблемaми стрaхового ринку Укрaїни нa сьогодні є йогонизькa капітaлізація, велика кількiсть малих компaній, не здaтних пoвноюмірoю нести відповідaльність пo всіх страхoвих ризикaх, відсутністьефeктивнoї інфрaструктури ринку, висoка питомa вaга перестрахувaння.Укрaїнські стрaховики поки не гoтoві до вільнoї кoнкуренції зі свoїмиінoземними кoлегaми, а це значить, що дeржaва пoвинна зaбезпeчити їмпeвну пiдтримку. При цьoму, зoвсiм не йдeться про будь-яку матeріальнупідтримку у виді пільг, субсидій, прeфeренцій. Дeржaва повиннa усього лишeстворити нa стрaховому ринку цивілізoвaні “правила гри”, надaти мaксимумсвободи учасникaм ринку, звузивши підстави дeржавного втручaння встрaхування в розумних мeжaх.

Утім, тeнденції, що намітилися нa ринку страхування, всeляютьоптимізм. Зокрeмa, широкі пeрспeктиви для стрaховиків обіцяє прийняттязaконів, що рeгулюють класичнe стрaхування: стрaхування відпoвідaльностівлaсників трaнспoртних зaсобів, життя, а тaкoж пeнсійнe і медичнeстрaхування.

В умoвах пoсилення відкритості української екoнoміки всe бiльшоїaктуальнoсті набувають питання конкурентоспроможності українськогострахового ринку та реформування страхової галузі.

Вoдночас, рівень її рoзвитку не відпoвідає зрoстаючим пoтребамнаціoнальнoї екoноміки та масштабам реформ у соціальній сфері. У структурі

235

валового внутрішньoго прoдукту частка класичнoго страховoго ринку єневиправданo малoю і складала у 2009 році близькo 0,9 %, в той час яксередньoсвітовий пoказник -7 відсoтків. При цьoму, держава не здійснилажодного заходу щодо запoбігання та протидії негативнoму впливу фінансoвоїкризи на страховий ринок.

Українськoю федерацією убезпечення прoтягом oстанніх декількoхрoків напрацьoвано десятки пропoзицій, в тому числі у вигляді кoнкретнихпроектів закoнів, концепцій, рішень oрганів державнoї влади з питаньоздоровлення страхoвого ринку України та йoго подальшoго рoзвитку,онoвлення законодавства про страхування, протидії та подолання наслідківфінансової кризи на цьoму ринку. Всі ці пропoзиції та документи спрямованіна розбудову в нашій державі прозорого, конкурентoспроможногострахового ринку єврoпейського зразка.

УФУ завершилo рoботу над власним прoектом cтратегії рoзвиткустрахoвого ринку України в 2012-2020 рoках, метoю якої є відрoдженняпервинної ролі страхування як суспільно-корисної функції захисту майновихінтересів грoмадян, суб’єктів екoномічної діяльнoсті та держави на oсновірозбудови кoнкурентоспромoжного, відкритогo, платоспромoжного,оснащенoго найсучаснішими інфраструктурoю, технолoгіями страхoвогоринку, з привабливим та ширoким асoртиментом якісних страхових пoслуг таiнструментів, гaрантовaним рівнем зaхисту прaв спoживачів та сучаснимиметoдами регулювання i нагляду iз залученням iнститутів сaмoрегулювання.

У зв’язку з нaведеним Зaгальними Збoрaми Членiв Асoцiації«Укрaїнськa федерaція убезпечення» схвалено проект Стратегії розвиткустрахового ринку України на 2011-2020 роки та прийнято рішенняініціювати її широке обговорення з залученням органів державної влади,представників інститутів громадянського суспільства, що діють уфінансовому секторі, міжнародних організацій та експертів.

1. Офіційна інтернет-сторінка Державної комісії з регулювання ринку фінансовихпослуг. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// www.ukrstat.gov.ua/

2. Офіційна інтернет-сторінка Державної комісії з регулювання ринку фінансовихпослуг. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// dfp.gov.ua

3. Лой Ю.В. Страховий ринок та перспективи його розвитку / Ю.В. Лой // Національнабібліотека України.

http://www.ukrstat.gov.ua/

236

МЕТОДИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІПІДПРИЄМСТВА

Студентка гр. Ф-92 Колесник М.Є.

Метою створення будь-якого підприємства є отримання винагородивід своєї діяльності або певного соціального ефекту. Дані показникиназиваються фінансовими результатами діяльності суб'єкта господарювання.Для визначення їх розміру здійснюють аналіз фінансових результатів. Метоюданого аналізу є оцінка фінансового стану та ефективності функціонуванняпідприємства для підвищення результативності його діяльності, а такожвизначення впливу різних факторів ринкової економіки на функціонуванняпідприємства. Від результатів аналізу підприємства залежить йогоподальший розвиток. Керівники на основі отриманих даних можуть зробитивисновок про можливість впровадження нового виду продукції чи зміни вструктурі виробництва, інвестори ж оцінюють доцільність вкладення коштівв дане підприємство.

Фінансовий аналіз використовує кілька типів моделей, здатнихструктурувати й ідентифікувати взаємозв’язки між основними показниками.Виділяються дескриптивні, предикативні і нормативні моделі [1, с.270].

До дескриптивних моделей відносять горизонтальний та вертикальнийаналіз, оскільки результати отримані за допомогою здійснення даних видіваналізу носять описовий характер і є основою для подальшого аналізуфінансових результатів.

Вертикальний аналіз в разі поєднання з горизонтальним, дає змогувиявити позитивні або негативні зміни в складі майна чи структурі ресурсівпідприємства, а також в структурі доходів та витрат за визначений період [3,с.166].

Предикативні моделі – моделі прогностичного характеру, щовикористовуються для прогнозування прибутків підприємства та йогомайбутнього фінансового стану [1, с.271].

Яскравим "представником" даної моделі є трендовий аналіз. Саме задопомогою цього аналізу можна визначити можливі значення ефекту таефективності діяльності підприємства в майбутньому. Результати аналізуподаються у вигляді лінії - тренду, що показує зміну показника за певнийперіод часу. Однак, побудова тренду потребує відповідного програмногозабезпечення, що є іноді занадто дорогим для підприємства [3, с.168].

Нормативні моделі дозволяють порівняти фактичні результатидіяльності підприємств з очікуваними значеннями [1, с.271]. До нормативнихмоделей відносять факторний аналіз, аналіз відносних показників тапорівняльний аналіз.

237

Факторний аналіз - це методика комплексного системного вивчення івимірювання впливу чинників на величину результативних показників [2,с.434-437]. Основною перевагою використання факторного аналізу є те, що уякості змінного чинника можна обирати будь-який показник, що впливає накінцевий результат. Недоліком однофакторної моделі є те, що інші факторивважаються незмінними та в даний момент не впливають на фінансовийрезультат, що в реальних умовах неможливо.

Для того, щоб врахувати зміни інших факторів виділяють двофакторніта багатофакторні моделі. Якщо модель має два чинника (фактора), то вонаназивається двофакторною, тобто значення певного показника змінюється взалежності від двох величин. Таким чином, якщо таких чинників більшедвох, то моделі називаються багатофакторними.

Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - дослідженнявзаємозв'язків між окремими показниками. Здійснюється на підставірозрахунку фінансових коефіцієнтів. Отримані коефіцієнти можнапорівнювати між собою та з нормативними значеннями. Вони дають змогувизначити наскільки ефективною є діяльність конкретного підприємствапорівняно з іншими підприємствами галузі і які резерви має підприємствощодо підвищення ефективності своєї діяльності [3, с.203].

Порівняльний аналіз - дослідження зміни абсолютних та відноснихпоказників у порівнянні з аналогічними по галузі за певний проміжок часу [3,с.167]. Таким чином, можна визначити отримані фактичні результати зрезультатами підприємства, що взяте як орієнтир. Однак, слід пам'ятати, щопідприємства можуть використовувати різні методи нарахування амортизаціїта обліку товарних запасів, що впливає на основні фінансові показникидіяльності підприємства [3, с.203].

Отже, аналіз фінансових результатів дає змогу оцінити станпідприємства, порівняти їх з нормативними та проаналізувати в часі,використовуючи при цьому різні моделі, в залежності від критерію аналізу.Якщо оцінювати кінцеві показники за всіма моделями, то отримаємо повнухарактеристику досліджуваного підприємства, а також його фінансовіможливості на ринку.

1. Методи дослідження фінансового аналізу (стану) суб'єктів господарювання: зб. конф. /Вісник Хмельницького національного університету / від.ред. Н. В. Мірко. - К.: МЕУ. - 2009. -272 с.

2. Фінансовий аналіз [навч. посіб.] / М. Д. Білик, О. В. Павловська, Н. М. Притуляк, Н.Ю. Невмержицька. — К.: КНЕУ, 2005. — 592 с.

3. Шелудько В.М. Фінансовий менеджмент: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.]/Шелудько В.М. - К.: Знання, 2006. - 439 с.

Науковий керівник: к.е.н., ст. викладач. Антонюк Н.А.

238

ПОЛІТИКА ДЕДОЛАРИЗАЦІЇ ЯК ФАКТОР ЗМІЦНЕННЯНАЦІОНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ

Студент гр. Ф-92 Кононенко І.А.

Політика Національного банку України орієнтована на зниження рівнядоларизації в країні, передбачає обмеження використання іноземної валютиз метою нівелювання можливості останньої витіснити національну грошовуодиницю з розрахунків та заощаджень.

Дедоларизація забезпечує збільшення попиту на гривню, сприяєстабілізації її курсу. У результаті, банки більше залучають гривневих вкладіві формується можливість розробляти нові банківські продукти.

У 2012 році НБУ видав постанову №476 від 16 листопада,опубліковану в газеті «Урядовий кур'єр» №212 від 17 листопада, згідно якоїфізичні особи зобов’язані конвертувати в гривню валютні перекази на сумувід 150 тис. грн. Дана постанова представляє собою один із кроків дозниження рівня доларизації економіки, однак вона виявилась не достатньоефективною.

У 2013 році за ініціативи НБУ було розроблено законопроект «Прооподаткування валютних операцій», за яким фізичні особи при здійсненнівалютообмінних операцій мають сплачувати збір до Пенсійного фонду урозмірі 15%. Проте, такий збір вже впроваджувався в Україні 1998 року ізставкою 5% і не мав очікуваного ефекту.

Використання даного податку є виправданим, за переконаннямиспеціалістів НБУ, оскільки його застосування має забезпечити економікукраїни удвічі більшим ресурсами, ніж пропонує МВФ. Крім того, за такихумов зведений платіжний баланс може стати позитивним.

Однак, на наш погляд, ставка даного податку є дещо завищеною, щоможе спричинити вихід іноземної валюти в тінь, збільшення рівня інфляціїчерез підвищення цін на імпортні товари.

Таким чином, для забезпечення оптимальної дедоларизації в країнімеханізм впровадження податку на конвертацію валюти потребуєподальшого вдосконалення з урахуванням соціальних та економічнихфакторів.


239

СПІЛЬНЕ ІНВЕСТУВАННЯ: ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ

Студентка гр. Ф-01 Корж І.С.

Інститути спільного інвестування (ІСІ) мають дуже важливусоціально-економічну роль на фінансовому ринку по всьому світу. Самезавдяки спільному інвестуванню громадяни мають можливість розміщуватисвої тимчасово вільні кошти не тільки як банківські вклади, або взагалі неоперувати ними, а зберігати і примножувати їх, виступаючи в ролі інвестора.При цьому користь отримуватимуть не тільки вкладники, а й суспільство вцілому, оскільки спільне інвестування має змогу залучати великі інвестиційніресурси, додаткові джерела фінансування будуть сприяти розвиткуекономіки, провідних галузей країни, створенню нових робочих місць, атакож підтримають відчизняного виробника.

Питання розвитку фондів спільного інвестування досліджувалосятакими вченими як: О. Квасова, Н. Циганова, І. Крейдич, С. Румянцев,В. Поворозник та ін. Ними було напрацьовано багато матеріалу, щостосується спільного інвестування. Та все ж таки на сьогодні це питання недосить широко розкрито, вивчено та проаналізовано.

Згідно з Законом України, спільне інвестування визначається якдіяльність, яка здійснюється в інтересах і за рахунок засновників та учасниківінвестиційного фонду шляхом випуску інвестиційних сертифікатів тапроведення комерційної діяльності з цінними паперами [2].

Інвестиційні фонди вже досить давно набули широкого значення вбагатьох країнах та склали достойну конкуренцію банкам та іншимфінансовим інститутам. Так, наприклад, у Великобританії та США близькополовини домогосподарств є інвесторами того чи іншого фонду.

Щодо України, то дані фінансові інститути є досить новими, оскількиїх історія почалась лише близько 10 років тому. Та в найближчомумайбутньому не передбачається їх значний розвиток та поширення черезнесприятливий інвестиційний клімат, що склався на сьогодні. Зважаючи нате, що ІСІ не мають досить стабільного становища, а навпаки – підвищенийступінь ризикованості, потенційні інвестори не довіряють свої кошти,сформувалася негативна репутація цих інститутів серед фізичних осіб. Такожнегативний вплив на розвиток ІСІ здійснюють не рівні умови в сферіоподаткування доходів інвестиційних фондів та банківських установ [3].

В Україні інвестиційні фонди класифікуються за різними ознаками.Так, наприклад, залежно від форми організації ІСІ поділяються на пайовий такорпоративний. За станом на січень 2013 року кількість зареєстрованих ІСІдорівнювала 1 904, з них 346 – корпоративних та 1 558 – пайових [4].Черезте, що в Україні на заваді портфельних менеджерів постають законодавчі

240

обмеження з інвестування у традиційні захисні активи (золото, швейцарськийфранк та японська ієна), натомість залишаючи лише державні цінні папери таризикові гривневі депозити доводиться й надалі спостерігати від’ємнудохідність та загальноринкову нерентабельність інвестиційних фондів. Такимчином на даний момент ринок ІСІ характеризують як галузь з низькоюінвестиціною привабливістю. Фізичні особи, хоч і не демонструють високоїдовіри банкам через нестійкість їх функціонування, але навіть за такихумов, частіше надають перевагу саме банківським вкладам. Однак застабільних умов ІСІ забезпечують більшу дохідність ніж, наприклад, банки.

Варто зазначити і той факт, що за даними на початок 2013 року деякіфонди продемонстрували позитивну динаміку зростання.

Існує широка кількість переваг вкладень саме в інститути спільногоінвестування, серед яких потенційно досить висока дохідність, особливо упорівнянні з іншими, більш «традиційними» способами збереження тапримноження капіталу, менші витрати часу на управління інвестиціями таможливість достатньо оперативного вилучення коштів, в разі такоїнеобхідності. Також важливо те, що об’єднання декількох індивідуальнихінвесторів дає змогу їм виступати як один великий інвестор, що забезпечитьпевні переваги. [1].

Отже, інститути спільного інвестування – це досить приваблива галузьяк для інвесторів, так і для країни та посередників. Подальший прогнозрозвитку вітчизняного ринку спільного інвестування є оптимістичним,оскільки Україна має значний потенціал до зростання. Але в Україні дляздорового функціонування цієї сфери необхідний цілий ряд змін, зокремазаконодавчих, і влада повинна звернути увагу на це питання.

1. Євтушенко О. О. Місце та роль інститутів спільного інвестування на фінансовомуринку України. – [Электронный ресурс]. – Режим доступу :http://economy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=710

2. Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративніінвестиційні фонди)». – [Электронный ресурс]. – Режим доступу :http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2299-14

3. Сокольнікова І. Ринок спільного інвестування: потенційні загрози та перспективи. –[Электронный ресурс]. – Режим доступу :http://sophus.at.ua/publ/2012_12_11_12_kampodilsk/sekcija_9_2012_12_11_12/rinok_spilnogo_investuvannja_potencijni_zagrozi_ta_perspektivi/19-1-0-451

4. Аналітичні матеріали. – [Электронный ресурс]. – Режим доступу :http://www.uaib.com.ua/.


http://economy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=710

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2299-14

http://sophus.at.ua/publ/2012_12_11_12_kampodilsk/sekcija_9_2012_12_11_12/rinok_spilnogo_investuvannja_potencijni_zagrozi_ta_perspektivi/19-1-0-451

http://sophus.at.ua/publ/2012_12_11_12_kampodilsk/sekcija_9_2012_12_11_12/rinok_spilnogo_investuvannja_potencijni_zagrozi_ta_perspektivi/19-1-0-451

http://www.uaib.com.ua/

241

ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА ЕКОНОМІЧНУ СФЕРУ УКРАЇНИ

Студенка Косагова І.М.

Інтерпретація часу, в якому сьогодні перебуває світове суспільство,визначає його як «час глобалізації». Теперішня «глобалізація» є надзвичайноскладним і суперечливим процесом, що позначається на всіх сферах людськоїдіяльності, зокрема й особливо на їх суспільному житті.

Одним із важливих аспектів є вплив глобалізації на економікуУкраїни.

Головною стратегічною метою економічної політики України насучасному етапі є підтримка стабільних темпів економічного зростання. Яксвідчить світовий досвід, найкращим шляхом для досягнення швидкогоекономічного зростання є розвиток відкритої ринкової економіки. Однією зголовних тенденцій, що характеризує сучасний розвиток світової економікита фінансів, є глобалізація. Процесу формування глобальної економіки тафінансової глобалізації не можна уникнути, але важливо відстоюватинаціональні інтереси, формувати національну модель розвитку, яка дастьзмогу ефективно використовувати потенціал України[1].

Комплекс наукових проблем, пов'язаних з економічною глобалізацієюта її фінансовою складовою - є предметом досліджень багатьох як іноземних,так і вітчизняних учених, зокрема таких науковців як Дж.Тобін, Л.Клайн,А.Тейт, М.Ширакаву, І. Хоминич, А. Макушкін, А. Архипов, В. Захожай таінші.

Загалом, дослідження процесів економічної глобалізації призвели доформування двох основних підходів – прихильників і критиків глобалізації.Відповідно, ставлення до процесів фінансової глобалізації різне – відпозитивного, згідно з яким фінансова глобалізація створює численні вигоди,до негативного, згідно з яким вигоди фінансової глобалізації привласнюєневелика кількість економічно розвинених країн, а для країн, щорозвиваються, глобалізація має наслідком підвищення залежності відсвітових фінансових ринків, Україна не виняток.

За рейтингами міжнародних економічних організацій Україна зарівнем конкурентоздатності посідає одне з останніх місць. Курс уряду налібералізацію зовнішніх відносин не виправдав покладених на нього надій і нереалізував конкурентні переваги України. Доцільність лібералізаціїзовнішньоекономічних відносин мала б бути досліджена на перших етапахвідкриття кордонів, оскільки далеко не однакові умови та розбіжностіобумовлювали суттєву різницю між економічними системами України відвисокорозвинених країн. Так, за даними Світового банку, ВНП на душунаселення в Україні є одним з найнижчих у світі (вона посідає 135 місце).

242

Виробничо-промисловий комплекс України нездатний адаптуватися допопиту на світовому ринку, про що говорить досить низький ВНП на душунаселення.

Через не конкурентоспроможність занепадають цілі галузі, які можутьпереробляти сировину, а деякі функціонуючі галузі не повністювикористовують свої виробничі потужності.

Проведені дослідження показали, що вплив глобалізації нанаціональну економіку України досить складний та суперечливий. Існуютьяк позитивні, так і негативні сторони. Позитивні сторони очевидні: по-перше,це можливість брати активну участь в обговоренні режимів регулюванняміжнародних економічних відносин, а не бути осторонь, як цеспостерігається тепер. По-друге, відбудеться скорочення витрат наздійснення зовнішньоекономічних операцій, що є дуже важливо, оскількизагальне підвищення цінової конкурентоспроможності українськихвиробників найактуальніше питання сьогодення. Цим самим наша країнавиконає одну з головних умов поглиблення відносин з Європейським союзомта отримає можливість захисту інтересів України та її підприємстввідповідно до міжнародних форм та процедур, що мінімально залежать відколивання політичних відносин з тією чи іншою країною.

Забезпечення інвестиційної привабливості України для іноземнихінвесторів за рахунок приєднання країни до загальноприйнятих у світірегулятивних норм також є однією із позитивних сторін.

Позиція, яку зараз підтримує Україна приведе до збільшенняможливостей входження країни до великих міжнародних коопераційнихпроектів, що в перспективі можуть забезпечити істотне підвищенняконкурентоспроможності та розширити можливості більш вільного доступудо зарубіжних ринків за рахунок зменшення тарифних і нетарифнихперешкод.

На сьогоднішній день наша країна неповністю готова до глобальноїінтеграції і міжнародної конкуренції. Але держава з таким потенціалом неможе залишатися ізольованою. Тому її пріоритетним завданням має статинаближення вітчизняної економіки до рівня провідних країн світу шляхомактивізації інноваційного процесу, підвищення стимулів до праці,покращення інвестиційного клімату, адаптації законодавства до сучаснихумов господарювання, всебічну підтримку підприємництва.

1. Варналій З. Регіональний розвиток України: проблеми та пріоритети//Економіст –2005. – № 6. – С. 24-26

2.В.Клочко. Глобалізація та її вплив на країни з перехідною економікою//Економіка України, 2001. - №10, с. 51-58.

243

ПРOБЛEМИ ФIНАНСOВOГO КOНТРOЛЮ В УКРАЇНI ТА ШЛЯХИРEФOРМУВАННЯ

Студeнт гр. Ф-91 Кoстючeнкo Ю.В.

Актуальнiсть данoї тeми пoлягає у тoму, щo станoвлeння, рoзвитoк таздiйснeння фiнансoвoгo кoнтрoлю в Українi вiдбувається дoсить пoвiльнo,зазнаючи пeвних пeрeшкoд у зв’язку iз впливoм багатьoх змiн, eкoнoмiчнихтeндeнцiй й наслiдкiв свiтoвoї фiнансoвoї кризи, щo сталися прoтягoмoстаннiх рoкiв в eкoнoмiцi та фiнансoвих вiднoсинах України, та зумoвлюєнeoбхiднiсть у вирiшeннi важливoгo питання – удoскoналeння oрганiзацiїфiнансoвoгo контролю.

Прoблeмами фiнансoвoгo контролю займалися багато українськихучeних юристiв та eкoнoмiстiв, сeрeд яких: А. Бeрлач , Я. Буздуган , С.Буткeвич , Л. Вoрoнoва , O. Пащeнкo, Л. Савчeнкo, I. Стeфанюк та інші .

Аналiз рeзультатiв прoвeдeних упрoдoвж 2011 рoку кoнтрoльнo-аналiтичних захoдiв свiдчить, щo бiльшiсть бюджeтнихправoпoрушeнь прoдoвжують мати систeмний характeр, вoни пoвтoрюютьсяiз рoку в рiк.

Таким чинoм, найбiльш пoширeними пoрушeннями фiнансoвo-бюджeтнoї дисциплiни в дeржавi залишаються :

-пoрушeння вимoг Бюджeтнoгo кoдeксу в частинi нeцiльoвoгoвикoристання бюджeтних кoштiв, взяття дo сплати зoбoв’язань пoнадзатвeрджeнi асигнування, вiдвoлiкання бюджeтних кoштiв у дoвгoтривалудeбiтoрську забoргoванiсть тoщo;

-витрачання бюджeтних кoштiв внаслiдoк oплати завищeних oбсягiв тавартoстi викoнаних рoбiт i наданих пoслуг;

-витрачання бюджeтних кoштiв на придбання мeблiв, oбладнання,автoтранспoрту та iнших матeрiальних цiннoстeй з пeрeвищeнням граничнихнoрмативiв, а такoж на утримання автoтранспoрту пoнад встанoвлeнi лiмiти;

-нeзакoнна пeрeдача дeржавнoгo та кoмунальнoгo майна суб’єктамнeдeржавнoї фoрми власнoстi;

-нeзастoсування oбoв’язкoвих прoцeдур дeржавних закупiвeль;-занижeння вартoстi активiв внаслiдoк нeпрoвeдeння iндeксацiй, а

такoж в рeзультатi нeoприбуткування придбанoгo майна та лишкiв тoварнo-матeрiальних цiннoстeй.

Наявнiсть таких пoрушeнь свiдчить прo низьку eфeктивнiсть систeмидeржавнoгo фiнансoвoгo кoнтрoлю та бeзвiдпoвiдальнe ставлeння з бoкубагатьoх рoзпoрядникiв бюджeтних кoштiв

244

Аналiзуючи eфeктивнiсть фiнансoвoгo кoнтрoлю в Українi, мoжнавиявити низку сeрйoзних прoблeм станoвлeння дeржавнoгo фiнансoвoгoкoнтрoлю.

Oснoвними прoблeмами фiнансoвoгo кoнтрoлю є наступні:- мeтoдoлoгiчна прoблeма, пoв’язана з нeдoстатньoю з’ясoванiстю

прирoди внутрiшньoгo та зoвнiшньoгo фiнансoвoгo контролю; - на сьoгoднi дeржавний фiнансoвий кoнтрoль нe пoширюється на

дoхoди Дeржавнoгo та мiсцeвих бюджeтiв.;- вiдсутнiсть налeжнoгo дeржавнoгo фiнансoвoгo кoнтрoлю за

викoристанням дeржавнoї та кoмунальнoї власності;- вiдсутнiсть систeми здiйснeння кoнтрoлю за викoристанням

дeржавних кoштiв.Для пiдвищeння рoлi фiнансoвoгo кoнтрoлю в Українi, вирiшeння

oснoвних прoблeм у дeржавi, щo пoв’язанi з цим питанням, нeoбхiднoрeфoрмувати систeму фiнансoвoгo кoнтрoлю. Щoдo захoдiв рeфoрмування,тo мoжна видiлити наступнi:

-рoзрoблeння закoнoдавчoї бази, нoрмативнo-правoвих актiв,iнструктивних i мeтoдичних дoкумeнтiв, щo пiдвищують eфeктивнiстьдeржавнoгo фiнансoвoгo кoнтрoлю;

-ствoрeння й вiдпрацювання мeханiзму кooрдинацiї рoбoтикoнтрoльних oрганiв;

-вирiшeння питання пoлiпшeння матeрiальнo-тeхнiчнoгoзабeзпeчeння кoнтрoльних oрганiв;

-прoвeдeння захoдiв з удoскoналeння прoфeсiйнoгo рiвня працiвникiвкoнтрoльних oрганiв;

-вивчeння i впрoваджeння в практику iнoзeмнoгo дoсвiду прoвeдeннядeржавнoгo фiнансoвoгo кoнтрoлю .

Oтжe, рeфoрмування систeми дeржавнoгo фiнансoвoгo кoнтрoлю вУкраїнi є дoвoлi складним прoцeсoм з рядoм пeрeшкoд на йoгo шляху, oднакпoступoва кoрeкцiя i змiна насампeрeд в закoнoдавствi, дoзвoлить встанoвитиeфeктивну систeму дeржавнoгo кoнтрoлю та пiдвищить рoль дeржави урeгулюваннi сoцiальнo-eкoнoмiчнoгo рoзвитку країни.

Науковий керівник: ас. Шишова Ю.Г.

245

ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ БОРГОВИХ ФІНАНСОВИХІНСТРУМЕНТІВ ПРИ ВІДШКОДУВАННІ ПДВ

К.е.н. Котенко Н.В., студент Лаврик О.В.

Податок на додану вартість (ПДВ) є універсальним акцизом, що у 1992році було впроваджено на заміну податку з продажу і традиційному вплановій економіці податку з обороту. Сьогодні в Україні поряд з іншимимайже 140 країнами світу надходження від ПДВ дозволяють формуватибільше ніж 42 % доходів Державного бюджету.

Найбільш проблемним питанням адміністрування ПДВ в Україні ізалишається відшкодування від‘ємного значення різниці між податковихзобов‘язанням і податковим кредитом, так зване податкове бюджетневідшкодування, що можу виникнути у платника ПДВ як фізичної, так іюридичної особи у процесі здійснення підприємницької діяльності в Україні.

У Законі Про державний бюджету України на 2013 р.[1] запланованогрошове відшкодування ПДВ на суму майже 60 млрд.грн, що складає більше38 % загального обсягу надходжень з цього джерела.

За даними Міністерства доходів і зборів з початку року, лідерами зотримання бюджетної компенсації є підприємства гірничо-металургійногокомплексу, зернотрейдери та підприємства машинобудування і торгівлі. Причому майже 40 % відшкодованих коштів спрямовано підприємствам зіноземним капіталом.

Відшкодування відбувається за умови належного підтвердженняправомірності за результатами перевірки платника. При чому, якщо платниквідповідає критеріям, визначеним статтею 200 Податкового кодексу України[2], він отримує право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ. Просуворість зазначених критеріїв свідчить той факт, що з 1810 платників, щозареєструвалися для отримання автоматичного відшкодування, лише 263отримали таке право у січні 2013 року.

І навіть у таких жорстких умовах продовжує зростати заборгованість звідшкодування податку, що станом на 1 січня 2012 року становила 18 млрд.грн. Замість того, щоб погашати заборгованість «живими грошима», урядпочинаючи з 2004 року вже двічі застосовував боргові фінансові інструменти– ПДВ облігації внутрішньої державної позики (ПДВ ОВДП).

Так, у 2010 році було емітовано без документарні п‘ятирічні купонніоблігації вартістю 1 тис.грн. Погашення облігацій здійснювалося шляхомпроведення кожного півріччя виплат з погашення основної суми боргу врозмірі 10 % номінальної вартості облігації з ставкою дохідності 5,5 %річних[3]. Для отримання термінового поповнення оборотних активівпідприємства-реципієнти змушені були реалізовувати такі облігації з

246

дисконтом 15-20%, що більше ніж у три рази нижче за рівень 2004 року, колипідприємства віддавали посередникам до 60 % коштів.

За даними Рахункової палати України відшкодування ПДВ у такийспосіб дозволило скоротити обсяг заборгованості у 2010 році майже удвічі –до 12,4 млрд. грн. Проте у подальшому зростання невідшкодованогоплатникам обсягу податку на додану вартість відновилося.

Для погашення 17 млрд. грн. заборгованості по невідшкодованомуПДВ наприкінці 2012 року з ініціативи уряду були внесені зміни вПодатковий і Бюджетний кодекси. Вони дозволяли відшкодовувати ПДВ таробити зустрічні розрахунки платників податків з бюджетом за допомогоюказначейських фінансових векселів(КФВ), якими пропонується вважати цінніпапери, що посвідчують зобов'язання центрального органу виконавчої влади,що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, з метоюоформлення наявної заборгованості Державного бюджету України.

На перший погляд, КФВ є аналогом ПДВ ОВДП, що без проблемкупували комерційні банки та брав у заставу Національний банк України.На нашу думку, неоднозначність КФВ пов‘язана з відсутністю можливостейпред'явлення (сплати узгодженого грошового зобов'язання) до закінченнятерміну його погашення. Вексель не є типовим борговим інструментом і неможе вільно обертатися на ринку цінних паперів. Ці та інші негативніфактори суттєво знижують ліквідність КФВ, а отже роблять його продажнадзвичайно дорогим задоволенням. Не дивлячись на те, що допокиКабінетом Міністрів України не затверджено порядок випуску, обігу,погашення та стягнення за казначейськими фінансовими векселями, уПодатковому кодексі зазначено, що викуп фінансових векселівзацікавленими особами рекомендується проводити на засадах факторингу таРЕПО.

Отже, аналіз вітчизняного досвіду застосування фінансовихінструментів при відшкодуванні ПДВ свідчить, що наразі уряд не маєуніверсальної моделі, яка б задовольняла не тільки грошові потребиДержавного бюджету і фінансових посередників, але й суб‘єктівгосподарювання.

1. Про Державний бюджет України на 2013 рік. Закон України від 06.12.2012 № 5515-VI/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5515-17

2. Бюджетний кодекс України вiд 08.07.2010 № 2456-VI [Електронний ресурс]. - Режимдоступу : zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2456-1

3. Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податкуна додану вартість. Постанова від 12 травня 2010 р. N 368 / [Електронний ресурс]. – Режимдоступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/.



http://zakon.rada.gov.ua/go/5515-17


http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/368-2010-%D0%BF

247

БЮДЖЕТНИЙ ПОТЕНЦІАЛ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ ЯКІНСТРУМЕНТ ПОЛІТИКИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Студентка гр. Фм-21 Ломака А.С.

Місцеві бюджети є основою функціонування місцевих фінансів.Стабільний соціально-економічний розвиток території в значній міріобумовлюється наявним рівнем її бюджетного потенціалу, здатністюбюджетного механізму акумулювати в руках місцевих громад фінансовіресурси. Протягом останніх років спостерігається динаміка скороченнячастки доходів місцевих бюджетів (без врахування міжбюджетнихтрансфертів) у структурі ВВП України. Отже, для забезпечення економічногозростання території важливим є розв’язання питання щодо здатності регіонумобілізувати фінансові ресурси та використати їх у найбільш ефективномунапрямку.

Категорія «бюджетний потенціал» має важливе значення, адже їїсистемне розроблення дозволить: 1) оцінювати можливості реалізаціїфункцій держави, включаючи функції державного регулювання та підтримкиекономіки; 2) виявляти відмінності між реальним і номінальним бюджетом;3) оцінювати джерела зростання доходів, інфляційне розширення обсягівдоходів; 4) удосконалювати систему оцінки якості бюджетного менеджментутериторій;5) удосконалити механізмів міжбюджетних відносин, бюджетноїінвестиційної політики [4].

Одним із основних аспектів, що потребують вивчення, є термінологічнеузгодження у визначенні бюджетного потенціалу. Дослідивши праці вітчизнянихта зарубіжних учених, можна виділити наступні підходи до його розуміння:

- як обсяг власних доходів, при цьому важливим є врахування не тількивласних, але і закріплених доходів [3];

- як максимально можливі видатки, які може дозволити собі бюджет зогляду на власну дохідну частину, як отримані податкові платежі знеобхідністю їх ефективного використання [2];

- як обсяг власних доходів регіонального бюджету з урахуваннямможливостей його підвищення [1; 5];

- як сума внутрішнього та зовнішнього потенціалів, що вжевикористовуються [1].

У підходах до оцінювання бюджетного потенціалу необхідновраховувати його внутрішню (доходи, сформовані внаслідок економічноїдіяльності господарюючих суб’єктів, які зареєстровані, а також населення,яке проживає на даній території) і зовнішню (доходи, що надходять іздержавного до місцевого бюджету, спрямовані на комплекс заходів позабезпеченню його стабільного соціально-економічного розвитку) складові[1; 5].

248

Беручи до уваги значення бюджетного потенціалу у регулюванніпроцесів соціально-економічного розвитку, у тому числі і на місцевому рівні,важлива роль відводиться механізму забезпечення розвитку бюджетногопотенціалу, до якого пропонують включати: нормативно-правовезабезпечення; органи бюджетноюуправління; методи формування фінансовихресурсів бюджету; обсяги бюджетнихресурсів [4].

Розроблення та удосконалення науково-методичних підходів до оцінкибюджетного потенціалу, прогнозування його змін дозволить забезпечити:1) розширення податкової бази, яка формує доходну частину місцевихбюджетів ; 2) здійснення децентралізації фінансових ресурсів та проведенняобґрунтованого перерозподілу грошових потоків між державним та місцевимбюджетами; 3) розробку державних програм та впровадження дієвихмеханізмів, спрямованих на зниження рівня тіньової економіки зурахуванням регіональної специфіки; 4) залучення додаткових інвестиційно-кредитних ресурсів в економіку регіону під гарантії державних місцевихорганів влади тощо [5].

Ступінь використання бюджетного потенціалуможе також можевикористовуватися як показник ефективності бюджетного менеджменту, щохарактеризує якість дій місцевої влади, спрямованихна його зростання.

1. Боронос В. Г. Формування бюджетної складової фінансового потенціалу регіону / В.Г. Боронос // Збірник наукових праць. ДВНЗ «Українська академія банківської справи». – 2010. –№ 30. – С. 42-52.

2. Зенченко С. В. Бюджетныйпотенциалрегиона и методическиеподходы кегооценке / С. В. Зенченко // Региональные проблемыпреобразованияэкономики. – 2008. – №1. –С. 186-198.

3. Ігнатенко В. Ю. Місце та роль бюджетного потенціалу у соціальноо-економічномурозвитку регіону [Електронний ресурс] / В. Ю. Ігнатенко. – Режим доступу:http://www.rusnauka.com/17_AVSN_2012/Economics/3_110657.doc.htm.

4. Лега Н. Ю. Розвиток бюджетного потенціалу регіонів у контексті прийняттяподаткового кодексу / Н. Ю. Лега // Часопис економічних реформ. – 2012. – № 1 (15). – С. 19-26.

5. Пушак Я. Я. Напрями формування бюджетного потенціалу регіону [Електроннийресурс] / Я. Я. Пушак. – Режим доступу:http://www.rusnauka.com/14_NPRT_2010/Economics/66977.doc.htm.

Науковий керівник: к.е.н., доц. Скляр І.Д.

http://www.rusnauka.com/17_AVSN_2012/Economics/3_110657.doc.htm

http://www.rusnauka.com/14_NPRT_2010/Economics/66977.doc.htm

249

ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВИЙ МЕТОД ПЛАНУВАННЯ МІСЦЕВИХБЮДЖЕТІВ В УКРАЇНІ

Студентка Ломака А.С.

В умовах обмеженості бюджетних ресурсів виникає потреба вефективному інструменті здійснення бюджетної політики, який би сприявекономічному зростанню та фінансовій стабілізації на державному тамісцевому рівнях. Таким інструментом виступає програмно-цільовий метод.(далі – ПЦМ), за використання якого виникає можливість передбаченнярезультатів виконання кожної бюджетної програми, а також оцінкиефективності використання державних коштів на кожному етапі.

Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі являє собоюсистему планування та управління бюджетними коштами всередньостроковій перспективі, спрямовану на розробку та реалізаціюбюджетних програм, орієнтованих на кінцевий результат.

Основними рисами ПЦМ є: системний підхід, цілеспрямованість,комплексність, оптимальність та перспективність. ПЦМ ґрунтується нараціональному управлінні, спрямованому на вирішення соціальних проблем.За ПЦМ бюджетний процес починається з окреслення проблем, які необхідновирішити. Для їх вирішення розробляють орієнтовані на результат бюджетніпрограми, на основі яких і складають бюджет.

Серед основних переваг ПЦМ формування та виконання бюджетунауковці виділяють наступне: 1) встановлення зв’язку між бюджетнимирезультатами та ресурсами державного сектору, що використовуються длядосягнення цих результатів; 2) посилення дієвості та ефективностідержавного сектору, оскільки акцент робиться на результатах;3) запровадження аналізу зіставлення витрат і досягнутих результатів;4) формування системи звітування та оцінки роботи, а також забезпеченнявищого рівня прозорості ухвалення рішень у державному секторі.

Водночас бюджетне планування за ПЦМ має певні недоліки. По-перше, виникає проблема визначення доцільності конкретних видатків (запрограмами) на етапі планування видатків. По-друге, відплив коштів відвиконання державних цілей та направлення на власні потреби виконавців уразі переоцінки вартості програм бюджетної діяльності держави. Середінших недоліків можна виділити наступні: неможливість врахування фактораінфляції при плануванні видатків бюджету ПЦМ; досить докладнийперіодичний аналіз усіх програм, що потребує значних людських ресурсів ічасто фінансових витрат та інші.

Уперше ПЦМ у бюджетному процесі було запроваджено у 60-х рокахминулого століття у США. Сьогодні Канада, Нова Зеландія, США, Велика

250

Британія та країни-члени Європейського Союзу активно використовуютькомпоненти цього методу під час складання та виконання бюджету.

Узагалі запровадження ПЦМ в бюджетний процес в Україні відбулосяз прийняттям Бюджетного кодексу в червні 2001 року і було пов’язано знеобхідністю удосконалення системи управління державними фінансами длязабезпечення обґрунтованості процесу розробки та реалізації фінансово-бюджетної політики держави, підвищення якості надання державних послугта ефективності використання бюджетних коштів.

Мета запровадження ПЦМ визначена у Концепції застосуванняпрограмно-цільового методу в бюджетному процесі. Вона полягає увстановленні безпосереднього зв’язку між виділенням бюджетних коштів тарезультатами їх використання.

Починаючи з 2002 року, формування державного бюджетупроводиться на основі ПЦМ. Щодо місцевих бюджетів, то запровадженняПЦМ визнано однією із стратегічних цілей держави. Так, у Програміекономічних реформ Президента України на 2010-2014 роки «Заможнесуспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» чітковизначено напрями реформування державних фінансів протягом 2010-2013років через впровадження середньострокового планування та комплексноговикористання ПЦМ. Зокрема, серед напрямів, які передбачені даноюПрограмою, можна назвати: впровадження ПЦМ на місцевому рівні;удосконалення систем моніторингу й оцінювання використання бюджетнихкоштів; підвищення прозорості формування й виконання місцевих бюджетівтощо.

Протягом 2009–2010 років проведено підготовчий етап іззапровадження ПЦМ у сорока трьох місцевих бюджетах у трьох областях(Житомирській, Львівській, Луганській), Автономній Республіці Крим. Підчас цього пілотного проекту державі вдалося отримати економічну тасоціальну користь від ефективнішого використання бюджетних коштів. Післяцього, було прийнято рішення про загальнонаціональне впровадження ПЦМпочинаючи з 2011 р. в рамках чотирирічної програми економічних реформПрезидента України. Планується, що за програмою реформування державнихфінансів до 2014 року ПЦМ буде працювати на рівні всіх місцевих бюджетів,тому на 2013 р. бюджети міст обласного значення, зокрема м. Суми, булискладені і затверджені як за постатейним, так і за програмно-цільовимметодом. На нашу думку, це дозволило визначити основні цілі якихнеобхідно досягти в результаті використання бюджетних коштів.

Отже, практичне використання ПЦМ дасть змогу підвищитиефективність та продуктивність витрачання бюджетних коштів. За такихобставин необхідне подальше удосконалення теорії, методології та практикивиконання бюджетних програм.

251

БАНКРУТСТВО ТА ФІНАНСОВА САНАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА

Студентки гр. Ф-91 Манзюк А.О., Сітало А.М.

Під час становлення ринкової економіки керівникам підприємств булонеобхідно постійно приймати рішення в умовах невизначеності. Все це вумовах нестабільності політичної та фінансової супроводжувалося кризами,результатом яких могли бути неплатоспроможність або банкрутство.Підґрунтям для такої ситуації часто ставали прорахунки в стратегічнихпланах і в тактичних заходах, які не повною мірою дозволяли підприємствузнайти успішний вихід з даної кризової ситуації.

Коли над підприємством нависала загроза банкрутства, воно за своєюініціативою має можливість заявити про санацію (оздоровлення, антикризовеуправління) підприємства, тобто це дає змогу уникнути банкрутства. Якщо жпідприємством подано заяву про банкрутство й суд прийняв її до розгляду,він може висунути рішення про примусову санацію.

Банкрутство підприємств – це наслідок глибокої фінансової кризи. Підфінансовою кризою розуміється період розбалансованої діяльностіпідприємства та обмеження можливості впливу керівництва на йогофінансову діяльність. На практиці під кризою, як правило, розуміють загрозунеплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність підприємствав неприбутковій зоні [4, c. 52-54].

В економічно розвинених країнах банкрутство на 1/3 зумовленозовнішніми причинами, а на 2/3 – внутрішніми. Для України зовнішніпричини є більш вагомі, якщо не переважними. Основною причиною кризи йбанкрутства є дія зовнішніх факторів, а не власна нездатність до ефективноговедення бізнесу [1, с. 4].

Основні підстави для порушення процедури банкрутства можуть бутикласифіковані за наступними критеріями:

1.3а сферою дії: на загальні та спеціальні. Загальні підстави - цепередбачені законом юридичні факти, наявність яких необхідна кожного разудля порушення справи про банкрутство, якщо законом не встановленоіншого. Спеціальні підстави відрізняються відсутністю певних загальнихпідстав та наявністю додаткових (спеціальних).

2.3а суб’єктивним складом: підстави для порушення справи пробанкрутство за заявою кредитора, підстави за заявою для порушення справиза заявою боржника.

3.3а юридичними наслідками: правомочні, які породжують правопорушити процедуру банкрутства; зобов’язальні, які породжують у боржникаобов’язок звернутися до суду із заявою пробанкрутство [4, c. 52-54].

252

Санація підприємства як альтернатива банкрутству набуває з часомбільшого значення в управлінні фінансами підприємства і поступовоперетворюється на основний спосіб виходу з кризового стану. Під санацієюрозуміється сукупність заходів які здійснюються під час здійснення справипро банкрутство з метою запобігання визнання підприємства банкрутом тайого ліквідації. Дана система направлена на оздоровлення фінансово-господарського стану боржника, а також задоволення у повному обсязі абочастково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризаціїпідприємства, боргів і капіталу і зміни організаційно - правової і виробничоїструктури боржника. [2, с. 136]

У теорії і практиці антикризового регулювання існує багато визначеньтерміна «санація». Найбільш використовуване визначення санації — системафінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових ісоціальних заходів, спрямованих на відновлення платоспроможності чидосягнення ліквідності, прибутковості й конкурентоспроможностіпідприємства-боржника в довгостроковому періоді [3, с. 143-144].

Відновлення платоспроможності підприємства розглядають якможливість підприємства почати стабілізувати такий грошовий потік урезультаті своєї діяльності та реалізації продукції, щоб дозволило йомурозрахуватися з усіма кредиторами у визначені для цього терміни. Як показуєсучасна дійсність, санація передбачає не тільки відновленняплатоспроможності підприємств, а й підвищення їхньої сприятливості доумов ринку. Таким чином, санація представляє реальну можливістьподолання кризової ситуації на підприємстві, зумовленої як внутрішнімипроцесами, так і зовнішнім середовищем, яке постійно змінюється. Тобто,щоб уникнути такого небажаного банкрутства та ліквідації підприємства,необхідно завчасно подбати про відновлення платоспроможностіпідприємства за допомогою санації.

1. Братищенко Ю.К. Підстави банкрутства/ Ю.К. Братищенко // Економіка, фінанси,право. - №1. – 2005. - С. 3 – 7.

2. Мойсеєнко Т.А. Санація як основний інструмент оздоровлення економіки/ Т.А.Мойсеєнко // Актуальні проблеми економіки. - № 12(42). - 2004. - С. 136-141

3. Івженко А.С. Основні напрямки удосконалення механізму санації підприємств засучасних економічних умов / Івженко А.С. // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 4. - С.142-149.

4. Константннова А.В. Банкрутство як спосіб оздоровлення підприємств / А.В.Константннова // Економіка АПК. - 2002. -№3.- С. 50-54.


253

АСПЕКТИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ЕКОЛОГІЗАЦІЇ РЕГУЛЮВАННЯЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Студентка Мельник Є.О.

Сучасною економічною наукою глобалізація трактується як процесінтеграції світової економіки, взаємозв'язки і взаємодія економічних систем умасштабах держав і регіонів, переплетіння їх господарського життя. Процeсдержавoтворення в Україні збігaється з її поступовим входженням досвітового співтовариства і пошуками місця в сучасному свiті, розвиток якоговсе більше детермінують чинники глoбалізації. Характерно, що в цей процес,втягнені крaїни з різним рівнем економічного, політичного і культурногорoзвитку. Глобалізація світогосподарських зв'язків носить об'єктивнийхарактер і, з oгляду перспектив розвитку кожної країни, питання пронеобхідність її виходу на зовнiшні ринки залишається актуальним як утеоретичному, так і в практичному плані.

Під натиском глобалізації свiт набуває рис єдиного світoвого ринку тапоступово перeтвoрюється на єдину світову економіку і це визначає напрямизовнiшньоеконoмічної діяльності держав, перш за всe стосовнонайважливішої умови – закритoсті або відкритоcті їх економік.

Нині у світі формується складна геоекономічна конструкція – системаглобального управління як ресурсами планети і перерозподілом світовогодоходу, тaк і всією світовою економічною діяльністю, на підставіглобального співтовариства визріває новий свiтоустрій – наднаціональнийнеоекономічний континіум, що об’єднує культури різних регіонів планети, івсі елементи нової системи мають адекватно реагувати на його вимоги тарозвиватися за його законами: неважливо – йдеться про уніфікацію сферифінансів або сфери інформатики.

Можна виділити ряд oб'єктивних і суб'єктивних факторів, необхіднихдля інтеграції будь-якої країни до світового простору. Серед них:

· політична стабільність;· чітка економічна політика, послідовність у проведенні реформ;· відсутність корупції у владних структурах;· участь у найпepспективніших програмах виробництва нових виробів

на міждeржавній основі;· розвитoк фінансової, технічнoї, інформаційної та іншої

інфраструктури.Нажаль, в Україні відсутня така тенденція розвитку, а також

прослідковується:· обмеженість внутрішнього pинку, пов'язана з вкрай низькою

купівельною спроможністю населення;

254

· скорочeння виробничого споживання за рахунок різкого падіннявиробництва;

· знaчний відтік капіталу.Зниження торговельних бар'єрів в умовах глобалізації свідчить про те,

що екологічна складова регулювання міжнародної торгівлі(зовнішньоекономічної діяльності) починає відігравати все більш важливуроль у формуванні порівняльних переваг країни. Сучасній економічнійсистемі необхідно намагатися досягнути стану, при якому вплив будь-якоїекономічної діяльності не перевищує екологічних обмежень. У світіспостерігається інтенсивне переміщення екологічно небезпечних виробництвз економічно розвитих країн у країни з перехідною економікою і країни, щорозвиваються, де екологічне регулювання зовнішньоекономічної діяльності єменш жорстким.

Відповідальність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, щозабруднюють навколишнє середовище, за його зворотній вплив на діяльністьінших економічних суб'єктів є вирішальним фактором, що контролюєдіяльність економічної системи в рамках екологічних обмежень. Длязабезпечення врахування екологічного фактору в міжнародних економічнихвідносинах необхідне втручання відповідних регулюючих державних танедержавних структур. Зазвичай головну роль у подібному еколого-економічному регулюванні зовнішньоекономічної діяльності повинен гратинаціональний уряд.

Механізм державного регулювання міжнародних економічнихвідносин України з урахуванням екологічного фактору можна представити яксукупність програмно-координаційних, фінансово-економічних,організаційно-економічних і правових форм, методів, принципів,інструментів та важелів, які застосовуються в практиці міжнароднихекономічних відносин України.

Міжнародна інтеграція України повинна бути заснована на змінах увнутрішньому фінансовому режимі для розвитку ефективних механізмівтранс націоналізації вітчизняного бізнесу. На шляху реформуванняфінансового режиму для України доцільною є необхідність переходу відпостачальницько-збутової до інвестиційно-виробничої моделі організаціїзовнішньоекономічних зв'язків. Для успішної інтеграції України до світовогопростору необхідне поступове впровадження на практиці національноїінтеграційної програми, спрямованої на консолідацію ресурсів нації і вихіднаціональних відтворювальних циклів на міжнародний рівень.

255

РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА: СУТЬ, ПІДХОДИПРОВЕДЕННЯ

Студент гр..Ф-22 Омельченко Т.С.

На сучасному етапі як розвитку економіки нашої країни в цілому, такі окремих підприємств, дуже важливу роль відіграють здатність підприємствагенерувати нові більш ефективні стратегії свого розвитку, використовуватиінноваційний потенціал, поновлювати свою структуру та процеси пов’язані звиробництвом. Це в свою чергу визначає необхідність проведенняреструктуризації, застосування нових підходів та методів до управління.

Дослідженню поняття «реструктуризація» присвятили свої працібагато науковців, серед яких Височин І.В., Смиковчук Т.В., Зінченко К.С.,Кравченко Ю.М. та інші.

Мета дослідження – уточнити визначення поняття реструктуризаціїпідприємств, а також визначити підходи щодо її проведення.

Щодо терміну «реструктуризація», то його вперше було вжито упрофесійну лексику Джеком Велчелі із General Electric на початку минулогостоліття, що в буквальному сенсі мало значення «зміну чого-небудь» [3].

Реструктуризація підприємств отримала практичне поширення якскладова приватизаційних процесів, і довгий час ототожнювалася зреформуванням і реорганізацією окремих ланок економіки. Як особливеекономічне поняття вона не розглядалася, і тому практика не могла одержатичітких координат її здійснення [2].

На законодавчому рівні це визначення закріплено в Законі України«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йогобанкрутом». Так відповідно до цього Закону: «реструктуризаціяпідприємства - здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізаціюпідприємства, зокрема шляхом його поділу з переходом боргових зобов'язаньдо юридичної особи, що не підлягає санації, якщо це передбачено планомсанації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми,що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягіввипуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективностівиробництва та задоволенню вимог кредиторів» [1, Cт.1] .

Реструктуризація підприємств згідно з ринковими умовамигосподарювання становить собою оптимізацію: а) ресурсів підприємств укількісному і якісному аспектах; б) комбінації ресурсів (насампередтехнологій); в) розмірів підприємств з метою досягнення нового рівня їхаллокаційної й адаптивної ефективності.

Розглядають три види реорганізації :

256

1) спрямовану на укрупнення підприємства (злиття, приєднання,поглинання); 2) спрямовану на подрібнення підприємства (поділ, виділення);3) без змін розмірів підприємства (перетворення) [2].

На сучасному етапі ринкових перетворень в Україні необхідноформування цілісної національної системи регулювання реструктуризаціїпідприємств. Державне регулювання постприватизаційної реструктуризаціїпідприємств має здійснюватися в напрямку перетворення державноїстабілізаційної й інноваційно-інвестиційної підтримки окремих підприємств,галузей, секторів і регіонів на державне програмування реструктуризаціїпідприємств. У зв'язку цим постає потреба у розробці Державної програмиреструктуризації підприємств, що визначає об'єкти, засоби, умови, механізмринкової трансформації на макрорівні [4].

Внутрігосподарське управління процесом реструктуризаціїспрямовано на формування відповідного мотиваційного механізмуспонукання прямих і непрямих учасників перетворень до позитивної дії йзаінтересованого співробітництва. Тому виникає необхідність, по-перше,ідентифікації зазначених учасників реструктуризації, яких можнапредставити як особливу групу впливу; по-друге, обґрунтування економічноїповедінки такої групи, зумовленої певними чеканнями щодо результатів інаслідків радикального перетворення підприємства.

Отже, реструктуризація це складний процес, який потребуєретельного планування та регулювання як на мікро- так і на макрорівнях.

1. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йогобанкрутом» [Електронний ресурс]-Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2343-12

2. Височин І.В. Реструктуризація підприємства як економічна категорія: [Електроннийресурс]-Режим доступу: library.donntu.edu.ua/fem/ vip75/75_26.pdf

3. Зінченко К.С. Реструктуризація підприємства та підходи до її оцінки/ К.С. Зінченко:[Електронний ресурс]-Режим доступу: http://www.repository.hneu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/650/1/

4. Кравченко Ю.М. Теоретичні підходи щодо сутності реформування та реструктуризаціїпідприємства: [Електронний ресурс]-Режим доступу:http://masters.donntu.edu.ua/2012/iii/dyadyk/library/article6.htm

5. Смиковчук Т.В. Теоретичні і прикладні аспекти реструктуризації /Всеукраїнськаекспертна мережа: [Електронний ресурс]-Режим доступу: http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=50006.



http://www.repository.hneu.edu.ua/jspui/ bitstream/123456789/650/1/

http://www.repository.hneu.edu.ua/jspui/ bitstream/123456789/650/1/

http://masters.donntu.edu.ua/2012/iii/dyadyk/library/article6.htm

http://www.experts.in.ua/baza/analitic/ index.php?ELEMENT_ID=50006

http://www.experts.in.ua/baza/analitic/ index.php?ELEMENT_ID=50006

257

ДОСУДОВА САНАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА: ОСНОВНІ ОЗНАКИ ТАПЕРЕВАГИ

Студентка гр.Ф-22с Остріщенко Н.В.

В Україні функціонують підприємства різних форм власності та видівдіяльності, яку завжди супроводжують різноманітні ризики, але результат відїх впливу найчастіше проявляється у банкрутстві підприємства. Розглядаючипроблему банкрутства дуже важливо приділити увагу санації, адже саме вонаспрямована на відновлення платоспроможності підприємства. Саме томупитання санації підприємства завжди є актуальним, також важливо вчасновизначити, коли підприємство її потребує та що треба зробити, щобздійснити її найбільш ефективним для нього способом.

Поняття санації розглядали в своїх роботах Терещенко О., СамсоновН., Бугаєв В., Бланк І. та ін. Але слід зазначити, що між поняттями «санаціяборжника до порушення справи про банкрутство» (далі досудова санаціяпідприємства) «санація (відновлення платоспроможності) боржника» єрізниця, тому слід розібратися в чому саме відмінність та що собоюпредставляє власне досудова санація, щоб мати змогу їх розмежовувати.

Отже, згідно Закону України [1], санація боржника до порушеннясправи про банкрутство - система заходів щодо відновленняплатоспроможності боржника, які може здійснювати засновник (учасник,акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управлятимайном) боржника, кредитор боржника, інші особи з метою запобіганнябанкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських,управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правовихзаходів відповідно до законодавства до порушення провадження у справі пробанкрутство. Процедуру санації боржника до порушення провадження усправі про банкрутство може бути введено за наявності: відповідноїписьмової згоди власника майна (органу, уповноваженого управляти майном)боржника; відповідної письмової згоди кредиторів, загальна сума вимог якихперевищує п’ятдесят відсотків кредиторської заборгованості боржника згідноз даними його бухгалтерського обліку; плану санації, який повинен бутиписьмово погоджений усіма забезпеченими кредиторами та схваленийзагальними зборами кредиторів боржника.

Під санацією розуміється система заходів, що здійснюються під часпровадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнаннюборжника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровленняфінансово-господарського становища боржника, а також задоволення вповному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом реструктуризації

258

підприємства, боргів і активів та/або зміни організаційно-правової тавиробничої структури боржника [1].

Розглянемо їх відмінності:- найчастіше санація є процедурою, яку вимагають кредитори, якщо є

прострочені борги, в той час як досудову санацію проводять зацікавленніособи, для припинення загострення ситуації, яка склалася;

- під час санації проводяться більш рішучі дії для того, щоб врятуватипідприємство, а саме, реструктуризація підприємства, його боргів і капіталучи зміну організаційно-правової та виробничої структури підприємства;

- заходи при санації визначені детально, хоча , особливої судовоїрегламентації судових санаційних процедур закон не передбачає, а придосудовій санації - не деталізовані та стосуються в основному якоїськонкретної сфери діяльності підприємства [2];

- процес проведення санації потребує значного вкладення коштів, втой час як проведення досудової санації менш дорогий процес та меншризиковий;

- строк дії процедури санації боржника до порушення провадження усправі про банкрутство не може перевищувати 12 місяців з дня затвердженнясудом відповідного плану санації. Протягом дії цієї процедури не може бутипорушено справу про банкрутство боржника за його заявою або за заявоюбудь-кого з кредиторів

Як видно, досудова санація має відмінності, які в основному є їїперевагами, зазначимо ще деякі з них: досудова санація допоможе зберегтиробочі місця, адже не завжди можна врятувати підприємство в процесісанації; при досудовій санації інформація про незадовільний фінансовий станборжника не розголошується, що дозволить йому зберегти свою репутацію[3].

Отже, підприємству ефективніше вчасно провести досудову санацію,ніж потім витрачати кошти на судовий процес.

1. Закон України Про внесення змін до Закону України "Про банкрутство"http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2343-12/page

2. Тріска Н., Зав’ялець Г., Лавров О. Судова та досудова санація підприємства.[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=26415

3 Білоконь Т.М. Переваги проведення досудової санації підприємств. [Електроннийресурс]. Режим доступу:

http://www.rusnauka.com/29_NNM_2008/Economics/35720.doc.htm.


http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2343-12/page

http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=26415

http://www.rusnauka.com/29_NNM_2008/Economics/35720.doc.htm

259

ЛІКВІДНІСТЬ ЯК СКЛАДОВА ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

Студентка гр.Ф-91 Панченко А.В.

При фінансовому аналізі здійснюється оцінка фінансового станупідприємства, досліджується його ліквідність, оскільки, ліквідність виступаєважливим показником, який відображає фінансовий стан підприємства.

Тому, сутність ліквідності підприємства полягає в тому, як швидкопідприємство зможе продати свої активи, отримати кошти і погасити борги:заборгованість по кредитам перед банками, заборгованість передпозичальниками, перед бюджетом, перед робітниками по виплаті заробітноїплати, а також по сплаті податків і платежів.

Підприємствам необхідно володіти певним обсягом оборотногокапіталу, щоб у визначений термін мати змогу розрахуватися за своїмизобов’язаннями, що визначається ліквідністю їхніх активів [1].

Визначення підходів до оцінки ліквідності підприємства дасть змогу вбільшій мірі використовувати інструменти порівняльного аналізу приприйнятті управлінських рішень відносно ефективності явних фінансовихресурсів в основі оцінки ризику втрати ліквідності підприємством,ліквідності власного оборотного та робочого капіталу.

Негативно впливає на фінансову стабільність недосконалістьпланування ліквідності. При цьому планування ліквідності підприємстваздійснюється на основі зіставлення прогнозів грошових надходжень і виплатпротягом звітного періоду.

До основних інструментів планування відносять оперативнийфінансовий план та бюджет робочого капіталу.

У першому випадку за одиницю планування може братися день,тиждень, декада чи місяць. Оперативний фінансовий план являє собоюбалансову таблицю, що представляє собою про рух грошових надходжень тавидатків.

Мета оперативного планування руху грошових ресурсів є забезпеченняпевного рівня ліквідності й фінансової рівноваги в звітному періоді.

У процесі його здійснення вирішуються такі завдання:- недопущення наявності дефіциту покриття необхідних коштів для

здійснення ритмічної діяльності;- недопущення неплатоспроможності підприємств [2].Економічне становище, нестабільність та вплив зовнішнього

середовища що впливає на формування грошових потоків підприємствапотребує складання платіжного календаря в режимі щомісячного, а саме“змінного” планування з охопленням 3 місяців.

260

Таке планування дасть змогу визначити в обсягах і в часі рух коштів укороткостроковому періоді.

Постійна рівновага та можливість підприємства розраховуватися затерміновими зобов’язаннями можливе при врахуванні резерву ліквідності уформуванні оперативного плану.

Ще одним важливим чинником при складанні оперативногофінансового плану є необхідність дотримання правил та принципівфінансування підприємства.

Говорячи про планування робочого капіталу, до складу оборотнихактивів доцільно включати лише чисту реалізаційну вартість поточноїдебіторської заборгованості.

Бюджет робочого капіталу безпосередньо не впливає на фінансовірезультати, оскільки базується на планування змін у складі короткостроковихактивів та пасивів.

Мета бюджетного робочого капіталу – прогнозування змін показниківліквідності в звітному періоді, що створює основу для оперативногоуправління ліквідністю [3].

Тому, розглядаючи теоретичні аспекти управління ліквідністюпідприємства можна дійти висновку, що в умовах ринкової економіки одниміз ключових факторів є ліквідність.

За допомогою аналізу ліквідності підприємства можливо не тількивизначити фінансовий стан підприємства, але й виявити причининеплатоспроможності.

1. Почекутов, М.П. Оценка реальной ликвидности активов предприятия/ М.П. Почекутов// Фінансовий менеджмент . – 2005 – №4. – С. 3 –10.

2. Котляр, М. Аналіз ліквідності як важливий етап оцінки фінансової стійкостіпідприємства/ М. Котляр// Вісник ТНЕУ – 2008. – №4. – С.8– 15.

3. Фещенко,О.П. Аналіз ліквідності як важливий етап оцінки фінансового станупідприємства/Збірник наукових праць. Фінанси, облік і аудит. - 2012 -№19. – С.212-221.


НАПРЯМИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ЛІЗИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІФІНАНСОВИХ ПОСЕРЕДНИКІВ

К.е.н., доц. Рубанов П.М., студентка гр. Ф-92 Михайлик Є.В.

Лізингова діяльність фінансових посередників (комерційних банків,небанківських кредитних установ та спеціалізованих лізингових компаній) якбудь-яка фінансова діяльність супроводжується появою фінансових ризиків.В ринкових умовах фінансова привабливість будь-якої економічної

261

діяльності визначається співвідношенням її дохідності і ризиковості. Тому,окрім недостатньої дохідності надання лізингових послуг, ризики, щопов’язані з ними, можуть створювати вагомі перешкоди успішного розвиткулізингового посередництва в Україні.

Ризики лізингової діяльності фінансових посередників виникають піддією широкого спектру факторів: нестабільність економічних процесів уринковому середовищі, непрогнозованість впливу комбінації зовнішніх івнутрішніх чинників на фінансові результати діяльності суб’єктівгосподарювання, високий рівень інтеграції і взаємних впливів міжсуб’єктами реального і фінансового секторів економіки, підвищенняневизначеності і ризиків фінансово-економічних процесів в умовахглобалізації, зростання вагомості інноваційного чинника у різноманітнихаспектах його прояву у господарській та фінансовій сферах тощо.

Таке різноманіття ризиків лізингової діяльності потребує системногопідходу до їх ідентифікації, ранжування за значимістю і розробки ефективнихзаходів ризик-менеджменту. Можна стверджувати, що в системі ефективногоризик-менеджменту великій кількості різновидів ризиків лізинговоїдіяльності повинен протиставлятись багатоманітний інструментарій їхмінімізації. Виникає нагальна потреба у адаптації традиційних методівуправління ризиками (мінімізація або запобігання, диверсифікація,страхування або резервування, хеджування) до специфічних особливостейдіяльності конкретних лізингових посередників в українському ринковомусередовищі. Для перерозподілу фінансових ризиків лізинговимипосередниками крім механізму диверсифікації власних операцій можутьвикористовуватись інструменти страхування і поручительства. До стратегіїприйняття певної частки ризику можуть бути більш толерантними лізинговіпосередники, які є дочірніми до виробничо-комерційних структур, котрівикористовують лізинг для розширення ринків збуту своєї продукції ітоварів.

Важливою задачею є відбір критеріїв оптимальності заходів ризик-менеджменту з мінімізації ризиків до прийнятного рівня (який відповідаєочікуваній дохідності) та розробка системи відповідних показників.

ФАКТОРИНГОВІ ОПЕРАЦІЇ ФІНАНСОВИХ ПОСЕРЕДНИКІВ

К.е.н., доц. Рубанов П.М., студентка гр. Ф-91 Савельєва Г.С.

Більшість підприємств потребують поточного фінансуванняоборотного капіталу, що пов’язано з різницею у тривалості циклу активів іпасивів перш за все через виникнення дебіторської заборгованості (особливо

262

у зовнішньоекономічній діяльності), у разі збільшення обсягу виробництвачи зростання закупівельних цін на сировину та матеріали. У випадкувідсутності доступних джерел кредитування підприємств уповільнюютьсятемпи їхнього економічного зростання, погіршується рівень ліквідності іфінансовий стан, збільшується ризик банкрутства. Найбільш актуальною цяпроблема є для малих і середніх підприємств (через їх критичну залежністьвід надійних джерел фінансування) та експортно-орієнтованих суб’єктівгосподарювання (через більший період оборотності дебіторськоїзаборгованості, наявність валютних ризиків і більші витрати на прискоренняпогашення заборгованості контрагентом з іноземною юрисдикцією).Ефективним фінансовим інструментом, спроможним забезпечитифінансування в рамках реалізації торгівельних угод є факторинг.

В Україні схеми фінансування на основі факторингу використовуєблизько 300 підприємств і ця фінансова послуга й надалі продовжуєрозвиватися. В багатьох випадках факторинг стає оптимальним інструментомдля компаній, що з різних причин не можуть взяти банківський кредит.

Для задоволення значних потреб в отриманні факторингових послугнеобхідна розвинена ринкова інфраструктура, зацікавленість і достатнякількість фінансових посередників, спроможних надавати ці послуги унеобхідних обсягах.

Виходячи з типу фінансових посередників, що надають факторинговіпослуги, розрізняють банківський і небанківський факторинг. Кожен з цихвидів факторингу має свої характерні особливості. Для динамічного розвиткуринку факторингових послуг необхідною умовою є зацікавленістьфінансових посередників у її наданні, що обумовлює необхідність аналізувиникаючих переваг здійснення факторингового фінансування для надавачапослуги. Позитивними ознаками факторингу для банківських установ є:а) посилення ділових стосунків із клієнтами шляхом надання додатковоїконкурентоспроможної послуги; б) збільшення клієнтської бази шляхомзалучення до обслуговування платоспроможних клієнтів; в) збільшенняресурсної бази банку за рахунок збільшення обороту і залишків коштів нарахунках клієнтів; г) отримання банком додаткового джерела доходів.

Слід констатувати, що в Україні банківський факторинг набув доволіслабкого розвитку. Це пояснюється рядом об’єктивних причин. Основними зних є обмеженість і висока вартість залучення фінансових ресурсів наміжбанківському ринку, викликана недостатньо гнучкою політикоюНаціонального банку, обмеженість і висока вартість залучення фінансовихресурсів на зовнішніх фінансових ринках, викликана тривалою фінансовоюкризою, нерозвиненість і дуже обмежений обсяг вільних коштів навітчизняному ринку боргових запозичень тощо.

263

Крім того, банківські установи, в умовах погіршення якості кредитнихпортфелів і необхідності збільшення під них резервів на коррахунку у НБУсуттєво обмежують обсяги фінансування середньо- і довгострокових бізнес-проектів.

Не сприяє підвищенню обсягів факторингового фінансування інестабільність на вітчизняному валютному ринку. З одного боку, убанківських установ виникає можливість проведення більш дохіднихспекулятивних валютних операцій на міжбанківському валютному ринку, а зіншого боку, вони уникають високих валютних ризиків, пов’язаних зфакторинговими послугами у зовнішньоекономічній діяльності.

Зважаючи на триваючий розвиток банківської системи України,порівняно низький рівень ресурсного забезпечення основних банківськихоперацій, орієнтація на більш дохідні і короткострокові фінансові послуги,операції факторингового фінансування не отримують достатньої ресурсноїпідтримки вітчизняних фінансових установ.

Оскільки факторинг є достатньо молодим видом кредитування, тобанки, які запроваджуються у себе його, стикаються із проблемоюнепідготовленості внутрішньобанківської нормативної бази, яка постійнооновлюється і потребує детального вивчення спеціалістами з факторинговихугод.

Окрім банків, факторингові послуги надають інші фінансові установи,зокрема, факторингові компанії. Зважаючи на значно менші можливості змобілізації власних і залучення зовнішніх фінансових ресурсів, факторинговікомпанії забезпечують незначну частку факторингових угод. Враховуючиособливості української економіки, факторингові компанії створюються не якповноцінні ринкові фінансові посередники, а як кептивні факторинговікомпанії, зорієнтовані на обслуговування обмеженого кола суб’єктів врамках одного холдингу чи фінансово-промислової групи.

Прикладом обмеженого розвитку цього сегменту ринкуфакторингових послуг є факторингова діяльність компанії «АрмаФакторинг», яка вийшовши на ринок у травні 2004 р., здійснюєобслуговування за схемою факторингу лише близько 15 клієнтів.

Ринок факторингу перебуває в процесі переформатування та маєперспективи зростання у процесі подальшого розвитку фінансової системи івсієї економіки країни.

264

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ РИНКУ ЛІЗИНГОВИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

К.е.н., доц. Рубанов П.М., студентка гр.Ф-91 Сема А.О.

У розвинених країнах одним із найбільш ефективних методівфінансування реального сектору економіки з боку фінансових посередників єлізинг. За умови створення сприятливого середовища для лізинговоїдіяльності, він сприяє загальній активізації економічної активності, розвиткумалого та середнього підприємництва, модернізації виробничих потужностейпідприємств.

На відміну від розвинених країн, в Україні спостерігаються відноснонизький рівень розвитку ринку лізингових послуг, незважаючи на більшзначні потреби у лізинговому фінансуванні застарілих основних фондівпромислових підприємств. Доступність лізингового фінансування ще більшепогіршилась через несприятливий інвестиційний клімат всередині країни інаслідки світової фінансової кризи. Це обумовило триваючий останні рокивідтік з вітчизняного фінансового ринку капіталів іноземного походження тазменшення надходження іноземних інвестицій.

Головними факторами, які негативно впливають на вітчизняний риноклізингових послуг є наступні:

- загалом низький, порівняно з іншими країнами, рівень капіталізаціїбільшості вітчизняних фінансових посередників;

- відсутність ефективного механізму податкового стимулюваннялізингового фінансування як для лізингоодержувача, так і лізинговогокредитування для лізингодавця;

- висока вартість фінансових ресурсів на кредитному ринку черезнедостатність довгострокових кредитних ресурсів та високі ризики веденнябізнесу (у т.ч. інфляційні і валютні ризики);

- недостатня забезпеченість фінансовими ресурсами великихвиробничих підприємств, потенційно спроможних створювати власнілізингові компанії для збільшення обсягів реалізації власної продукції наумовах лізингу;

- низька конкурентоспроможність продукції більшості вітчизнянихпідприємств, що стимулює імпорт традиційних об’єктів лізингу(транспортних засобів, складного технічного обладнання тощо);

- відсутність державної підтримки, притоку коштів на риноклізингових послуг з боку державних структур і підприємств через кризудержавних фінансів і неефективну державну політику.

Успішний розвиток ринку лізингових послуг можливий лише за умовистимулюючої державної політики (податкової, інвестиційної, кредитної,інфраструктурної, інформаційної тощо).

265

НАПРЯМИ АНАЛІЗУ ЙМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВАВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЇХ

ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ

Студентка гр.Ф-91 Сема А.О.

В період ринкових реформ більша частина українських підприємствопинилася у скрутному економічному становищі. Це пов'язано насамперед зіслабкістю фінансового керування на підприємствах. Відсутність досвідуадекватної оцінки власного фінансового стану, аналізу фінансових наслідківприйнятих рішень поставили багатьох з них на грань банкрутства. Томузнання методів фінансового аналізу, вміння розрoбити план oздoровленняпідприємства стали необхідністю для ефективного керування ним.

Одним із перших сигналів банкрутства є неплатоспроможністьпідприємства. З фінансового погляду це поглинання підприємством ресурсівабо коштів кредиторів (постачальників, банків, акціонерів), їх товарів,грошей та поcлуг; формування недоплат з податків та інших обов'язковихплатежів [2].

Прогнозування банкрутства підприємства має на меті виявленняпотенційної загрози банкрутства для своєчасного формування системизаходів із подолання негативних тенденцій розвитку фінансової ситуації напідприємстві [1]. Аналіз банкрутства підприємства можна здійснювати наоснові різних моделей. Серед багатьох видiв фінансового аналізу особливемicцe посідає випереджувальна експрес-оцінка фінансового станупідприємства, призначена для свoєчаcного виявлення ознак банкрутствапідприємства. У сучасній практиці фінансово-господарської діяльностізарубіжних фірм для оцінки можливості банкрутства найбільшезастосовують моделі, які розробили Альтман, Конан і Гольдер, Спрінгейт,Лис та Таффлер.

Практика свідчить, що уcпішність фінансово-господарської діяльностіпідприємства залежить на 70 % від стратегічної спрямованості, на 20 % – відефективності оперативного управління й на 10 % – від якості виконаннязавдань. Отож, зaгальний уcпіх забезпечують: якість стратегічного аналізу;реальність стратегічного планування; рівень реалізації стратегічних завдань[1].

Головними причинами, що призвели дo збільшення в Українікількості фінансово неспроможних підприємств, є такі: кризові явища векономіці країни, інфляція, загальне падіння обсягів виробництва, кризанеплатежів, незбалансованість грошових потоків, недоліки в приватизації,зростання масштабів "тіньової" економіки, недосконалість законодавства у

266

галузі господарського права і податкової політики та неефективнийфінансовий менеджмент [2].

Подолання проблеми банкрутства залежить від своєчасноговиявлення загрози йому на підприємстві та розроблення і впровадженнявідповідних антикризових заходів, щоб відновити ліквідність іплатоспроможність та запобігти процедурі банкрутства і ліквідаціїпідприємства.

У сучасних умовах госпoдарювання можна виділити основні шляхипідвищення платоспроможності підприємства:

- усунення дискримінаційних положень у законодавстві;- розширення транскордонного регулювання банкрутства;- передбачення адміністративної відповідальності ліквідаторів за

неправильну оцінку ліквідаційної маси та непрозорий продаж майнаборжника;

- розробка ефективної стратегії розвитку підприємства;- відмова від капітальних вкладень, що перевищують фінансові

можливості підприємства;- усунення неплатоспроможності: зменшення змінних витрат за

рахунок автоматизації виробничого процесу; відстрочка й реструктуризаціяпо можливості кредитної заборгованості; прискорення оборотностідебіторської заборгованості та ефективне використання необоротнихактивів;

- проведення реорганізації або реструктуризації підприємства,вдосконалення його організаційної структури та корпоративного управління[2].

Неoбхідно рoзуміти, що банкрутствo є нормальною процедурою,спрямованою на відновлення платoспроможності боржника або йоголіквідації . Наявність значної кількості збиткових підприємствунеможливлює використання повною мірою процедур банкрутства. Томуважливим буде застосування щодо неплатоспроможних вітчизнянихпідприємств санаційних процедур перед ліквідаційними.

1. Дуда С.Т., Михайлик И.В. Теоретичні аспекти аналізу банкрутства підприємства ташляхи його подолання// Науковий вісник НЛТУ України. – 2012. – Вип. 22.9. – Режим доступу:

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/22_9/197_Dud.pdf2. Трофименко М. Є. Масштаби та тенденції банкрутства суб’єктів господарювання в

Україні//"Управління розвитком " . – 2012. - №6. – с.127.


http://archive.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/22_9/197_Dud.pdf

267

АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУПІДПРИЄМСТВА

Студентка Сердюк Ю.С.

Характерною ознакою економічного аналізу є об’єктивна оцінкаефективності виробничо-фінансової діяльності.

Прибуток – кінцевий результат діяльності підприємства, якийхарактеризує абсолютну ефективність його роботи. Важливим питанням дляпідприємств є досягнення не тільки відповідного рівня величини прибутку, але йдостатнього рівня якості прибутку підприємства на всіх етапах йогопроходження.

Поява прибутку безпосередньо пов’язана з появою категорії “витративиробництва”. Прибуток є показником, який характеризує виробничо-фінансовудіяльність підприємства [3].

Прибуток будь-якого підприємства формується за рахунок таких джерел:1) Прибуток від продажу продукції є основним складником загального

прибутку. Обчислюється як різниця між виручкою та її повною собівартістю (безурахування ПДВ і акцизного збору);

2) прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основнихфондів (матеріальних активів), нематеріальних активів, цінних паперів.Розраховують як різницю між ціною продажу та балансовою (залишковою)вартістю об’єкта, який продається з урахуванням витрат на продаж-демонтаж,транспортування, оплата агентських служб;

3) прибуток від позареалізаційних операцій – це прибуток від пайовоїучасті у спільних підприємствах, здаванням майна в оренду, дивіденди на цінніпапери, дохід від володіння борговими зобов’язаннями, надходження відекономічних санкцій і обчислюється як різниця між доходами, отриманимивнаслідок виконання цих операцій і витратами на їх виконання.

Відображення прибутку в балансі є кінцевим етапом підведенняфінансового результату діяльності підприємства. При цьому враховуються всісуми витрат і доходів компанії, зафіксовані протягом звітного періоду. Результатвідображається на рахунку 99 «Прибуток і збитки».

Чистий прибуток підприємства використовується у двох напрямах:1. Напрямок використання чистого прибутку – реінвестування в розвиток

підприємства (на підвищення його організаційно-технічного рівня);2. Напрямок використання чистого прибутку - споживанняУправління прибутком являє собою процес вироблення управлінських

рішень по всіх основних аспектах його формування, розподілу і використання напідприємстві.

268

Забезпечення ефективного управління прибутком підприємства визначаєряд вимог до цього процесу: інтегрованість із загальною системою управлінняпідприємством; комплексний характер формування управлінських рішень;високий динамізм управління; багатоваріантність підходів до розробки окремихуправлінських рішень; орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства.

З урахуванням змісту процесу управління прибутком і що пред'являютьсядо нього вимог формуються його цілі і завдання [3].

Оцінка якості прибутку підприємства базується на певній системіпоказників і критеріїв.

Якісний прибуток підприємства на стадії його використання визначаєтьсявідповідністю сукупності таких умов:

1) яка частина чистого прибутку, отриманого в ( t-1) році, будеспрямована на реінвестування, а яка – на споживання в наступному плановомуроці (t-му році);

2) наскільки та частина чистого прибутку, яка буде спрямована нареінвестування, забезпечить загальне зростання економічної ефективностіпідприємства, а та його частина, що буде спрямована на споживання будевідповідати динаміці збільшення ефективності [1].

Кількісним критерієм такої оцінки є зростання інтегрального показникаекономічної ефективності підприємства.

Управління використання прибутку також включає формуваннядивідендної політики. Дивідендна політика відіграє велику роль у реалізаціїфінансової стратегії підприємства.

Значення прибутку в діяльності підприємства неможливо переоцінити.Прибуток є головною метою, головною мотивацією і головним джереломрозвитку будь-якої підприємницької діяльності. Ефективне використанняприбутку призведе в подальшому до збільшення активів підприємства, а створенірезерви допоможуть підприємству вистояти у важкий час.

Однак сучасний етап розвитку ринкової економіки, складні конкурентніумови, наявність кризових явищ вимагають інших підходів і поглядів наприбуток.

І в цьому сенсі важливим завданням в аналізі прибутку підприємства євизначення його якості.

1. Зінченко О. А. Показники і критерії якості прибутку підприємства на етапі йоговикористання // Економіка та управління підприємствами. – 2011. - № 7. – С. 106 – 111.

2. Манівчук Я. І. Мета і функції управління прибутком на підприємстві в сучаснихринкових умовах [Текст] / Я. І. Манівчук // Науковий вісник Ужгородського університету.Економіка. — 2010. — Вип. 26. — С. 145-155.

3. Проскура К. П. Шляхи удосконалення планування прибутку підприємства// Економіката управліня підприємствами. – 2011. - №5. – С. 115 - 121.

Науковий керівник: к.е.н. Антонюк Н.А.

http://lib.sumdu.edu.ua/library/DocDescription?doc_id=198230



269

БИЗНЕС-ПЛАНИРОВАНИЕ: ПОИСК ПУТЕЙСОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ

Студенты гр. Ф-91: Ситник О.В., Упоров Д.В.

Создание новых проектов предполагает предварительноеэкономическое обоснование их целесообразности. Бизнес-планированиепозволяет не только обосновать необходимость разработки того или иногобизнес-проекта, но и возможность его реализации в действующих рыночныхусловиях.

Бизнес-планирование позволяет сформировать организационно-экономический механизм инвестиционной деятельности, выполнять целыйкомплекс задач в управлении предприятием, связанных с реализациейпредпринимательского проекта: определением потребности в материальных,финансовых, трудовых и интеллектуальных ресурсах, мобилизациейисточников их получения, оценкой ожидаемой эффективности использованияуказанных ресурсов.

Целью работы является анализ недостатков существующихтехнологий бизнес-планирования, их приемлемости для обоснованияэффективности вложения средств в проекты, а также разработка научно-прикладных рекомендаций по их реализации.

Бизнес-планирование имеет ряд недостатков и ограничений, которыемогут снизить эффективность его применения как технологии планирования:

– нестабильность внешнего окружения компании (налоги,законодательство, инфляция)

– недостаточно обоснованы подходы к использованию источниковфинансирования;

– не отображается производственная программа предприятия в бизнес-плане;

– отсутствие поля для маневрирования действий предприятий,работающих в различных регионах и негибкость сложившейся системыпланирования;

– слабое применение компьютерных программ подготовки и анализабизнес-планов;

– отсутствие достоверных и сопоставимых аналитических данные запредыдущие периоды, а также по большинству отраслей и компаний.

Исходя из существующих недостатков бизнес планирования,необходимо реализовать ряд действий по совершенствованию бизнес-планирования и его применению в практике планирования отечественных

270

предприятий. Обобщив предложенные в литературе [1, 2, 3] рекомендации,выделим следующие рекомендации:

– создание конкретного государственного стандарта на форму исодержание бизнес-плана;

– обоснование путей диверсификации источников финансированияпродукта;

– освоение и внедрение в практическую деятельность управлениясистемы бюджетов;

– постоянное уточнение (корректировка) бизнес-плана как способповышения гибкости системы планирования;

– учет комплекса факторов, определяющих риски: финансово-экономические, социальные, технические и экологические;

– разработать планы мероприятий на случай возникновениянепредвиденных обстоятельств, способных подорвать финансовуюустойчивость бизнес-проекта, спровоцировать кризис и потерюплатежеспособности, предоставить существенное влияние на финансовыерезультаты деятельности.

Бизнес-планирование требует четкой постановки задач иустановления приоритетов, обеспечивает единство общей цели внутриорганизации и способствует строгой координации усилий по выбраннымнаправлениям. Значительно уменьшая риск принятия неправильныхрешений, бизнес-планирование повышает готовность предприятия квнезапным изменениям рыночной ситуации. Не только план как документ, нои сам процесс бизнес-планирования побуждает руководство заглянуть вбудущее, распознать проблемы и найти способы их решения.

1. Подік С. М. Бізнес-план банку / С. М. Подік, А. С. Подік. – К. : ФАДА, ЛТД, 2010. –255 с.

Стандарты бизнес-планов ЮНИДО [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.probp.ru/publish/standard1.php.

2. The European Bank for Reconstruction and Development: official website [Електроннийресурс]. – Режим доступу : http://www.ebrd.com.

Научный руководитель: к.е.н., доц. Скляр И.Д.

АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІПІДПРИЄМСТВА

Студентка гр. Ф-92 Сокур А.О.

Сьогодні економіка України продовжує поступово відновлюватисяпісля кризи, але цей розвиток не є рівномірним для всіх галузей. Достатні

http://www.probp.ru/publish/standard1.php

https://docviewer.yandex.ru/r.xml?sk=y327524d6133a3bfe2bf9fc17c85811f7&url=http%3A%2F%2Fwww.ebrd.com

271

темпи економічного зростання спостерігаються лише в металургії тамашинобудуванні, тоді як у соціально-культурній сфері не відбуваєтьсяпозитивної динаміки. Крім цього фундаментальними проблемами є високаінфляція та відсутність довіри іноземних інвесторів.

Фінансова стійкість підприємства є однією з головних факторівуспішної і стабільної роботи підприємства в ринкових умовах. Якщопідприємство є фінансово стійким і платоспроможним, то воно має такіпереваги перед іншими суб’єктами господарювання, які допоможуть йому увідносинах з банківськими установами, з інвесторами, з державою, зпостачальниками, та з покупцями, тобто зможуть забезпечитиконкурентоздатне функціонування на ринку. Фінансова стійкістьхарактеризує стан фінансових ресурсів, за якого підприємство здійснюєефективне функціонування виробництва, а також забезпечує його розвиток.

В сучасній економічній літературі не має єдиного підходу довизначення поняття «фінансова стійкість». Існує багато точок зору, які маютьі спільні риси, і відмінності. Наведемо декілька визначень, які підтверджуютьнеоднозначність трактувань цього терміну.

Лахтіонова Л. А. визначає фінансову стійкість як такий станфінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючигрошовими коштами, здатне шляхом ефективного їх використаннязабезпечити безперервний процес виробничо-торговельної діяльності, атакож затрати на його розширення і оновлення. [1]

Мамонтова Н. А. називає фінансову стійкість економічним станомпідприємства, за якого забезпечується стабільна фінансова діяльність,постійне перевищення доходів над витратами, вільний обіг грошових коштів,ефективне управління фінансовими ресурсами, безперервний процесвиробництва і реалізації продукції, розширення та оновлення виробництва.[2]

Павловська О. В. розглядає фінансову стійкість з позиції спроможностіпідприємства за рахунок власних коштів забезпечувати запаси і витрати, недопускати невиправданої дебіторської і кредиторської заборгованості тасвоєчасно розраховуватися за зобов'язаннями. [4]

Абрютіна М.С. та Грачов О.В пояснюють фінансову стійкість якнадійно гарантовану платоспроможність, незалежність від випадковостейринкової кон'юнктури і поведінки партнерів. [5]

Ізмайлова К.В вважає, що фінансова стійкість – це ступінь фінансовоїнезалежності підприємства щодо володіння своїм майном і йоговикористання. [6]

На нашу думку, найбільш точне і вичерпне визначення дає Савицька Г.В., яка трактує фінансову стійкість як здатність суб'єкта господарюванняфункціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів узовнішньому і внутрішньому середовищі, яке змінюється; що гарантує його

272

постійну платоспроможність та інвестиційну привабливість в межахприпустимого рівня ризику. [3]

Отже, узагальнюючи підходи різних авторів, на наш погляд, фінансовустійкість слід визначити як комплексне поняття, що характеризує стабільнефункціонування і сталий розвиток підприємства, що здатне вчаснорозраховуватись за своїми зобов’язаннями, ефективно використовуючи своїгрошові кошти, зберігає рівновагу активів і пасивів, забезпечує достатнійрівень рентабельності в мінливих умовах внутрішнього і зовнішньогосередовища, та здійснює свою діяльність в рамках допустимого рівня ризику.

Основою виживання та ефективної діяльності підприємств в умовахнестабільності ринкової економіки є фінансова стійкість. Оцінка фінансовоїстійкості, як головної характеристики міри фінансової незалежності,необхідна для контролю за фінансовим станом, виявлення існуючих проблемта перспектив розвитку.

1. Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання : монографія / Л. А.Лахтіонова. – К. : КНЕУ, 2001. – 387 с.

2. Мамонтова Н.А. Фінансова стійкість акціонерних підприємств і методи їїзабезпечення (на прикладі підприємств харчової промисловості): Автореф. дис. канд. екон. наук:08.04.01 / НАН України; Інститут економічного прогнозування. — К., 2001. — 17с.

3. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства / Г.В. Савицька. – К. :Вид-во "Знання", 2005. – 654 с.

4. Павловська В.О. Фінансовий аналіз : навч. посібн. / В.О. Павловська, Н.М. Притуляк,Н.Ю. Невмержицька. – Вид. 2-ге, [без змін]. – К. : Вид-во КНЕУ. – 2007, – 592 с.

5. Абрютина М.С. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия : 3-еизд., доп.и перераб. / М.С. Абрютина, А.В. Грачев. – М. : Дело и Сервис, 2001. – 172 с.

6. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: навч. посіб. / К.В Ізмайлова. – К. : МАУП, 2001. –147 с.

Науковий керівник: к.е.н. Антонюк Н.А.

АНАЛІЗ ВПЛИВУ ФІНАНСОВОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

Студентка гр.Ф-91 Сухомлин Д.В.

Реформування економіки України, перш за все, залежить відшвидкості та ефективності змін, які проходять в її базових ланках –підприємствах. Ринкові зміни надають суб'єктам господарювання можливостісамостійно вибирати шляхи власного розвитку. Значний вплив на умовидіяльності підприємств, а особливо на їх об'єднання, чинять процесиглобалізації, зокрема й фінансової.

273

Глобалізаційні процеси, які впродовж останнього десятиліттяшвидкими темпами охопили практично усю світову економіку, зумовилизначні її зміни у всіх сферах, в тому числі і у фінансовій. Спостерігаєтьсязначне збільшення міжнародних потоків капіталу, фінансових інновацій,збільшується взаємозалежність грошових і фінансових ринків [1].

Україна вже долучилася до всеохоплюючих глобалізацій них процесів,тому дослідження теоретичних засад та особливостей практичного проявуфінансової глобалізації набуває особливої актуальності.

Питанням глобалізації присвячено праці таких відомих іноземнихучених, як Дж.Маршал, Ж.Гера, В.Ханкель, Дж.Гелбрейт. Глибокідослідження економічної та фінансової глобалізації здійснюють в Українінауковці: С.Кубів, Л.Лазебник, А.Поручник, Н.Шелудько.

Фінансова глобалізація – процес об'єднання в єдину світову системувсієї сукупності міжнародних фінансових відносин та національнихфінансових ринків з подальшим їх перетворенням у єдиний світовийфінансовий простір [4].

Фінансова глобалізація передбачає наявність єдиної світової валюти,що значно спрощує розрахунок між окремими країнами. Однак випуск цієїгрошової одиниці контролюється однією або декількома економічнорозвиненими країнами, які через процес емісії можуть істотно впливати нарозвиток національних економік [2].

Існують різні думки науковців про вплив фінансової глобалізації наУкраїну. Можна виділити деякі позитивні та негативні наслідки. Допозитивних наслідків можна віднести:

ü Висока мобільність капіталу, його значні обсяги, вигідна ціна йліквідність;

ü Високі світові стандарти, професіоналізм в управлінні фінансовимипотоками;

ü Інтеграція у світовий фінансовий ринок підвищує ефективністьнаціональних фінансових ринків;

ü Багатофункціональність фінансових ринків, тобто можливістьреалізації різних операцій з різними видами активів;

ü Зниження рівня дефіциту фінансових ресурсів у країнах світу;ü Надання статусу вільно конвертованої валюти;ü Відсутність чітких просторових і часових меж, можливість

проведення операцій на фінансових ринках цілодобово завдякиоб'єднанню біржових та позабіржових торговельних систем в однуглобальну мережу [3].

Проте, поряд із позитивними наслідками, фінансова глобалізаціясупроводжується рядом негативних наслідків, а саме:

274

ü Деякі учасники, зокрема країни, що розвиваються, маютьобмежений доступ до ресурсів на світовому фінансовому ринку, щозмушує їх брати позики у міжнародних фінансових організаціях;

ü У разі економічних негараздів висока мобільність капіталу стаєзагрозою, адже фінансові ресурси можуть безперешкодномігрувати, завдаючи фінансовому ринку значних збитків своїмвідпливом;

ü Загроза виникнення та поширення фінансових криз із однієїекономіки в іншу.

ü Вплив зовнішніх факторів на здійснення національної грошово-кредитної політики [1].

На нашу думку, не варто недооцінювати можливості, які відкриваєпроцес глобалізації перед Україною. Для стабілізації економіки необхіднареалізація стратегії конкурентоспроможності, застосування інноваційноготипу розвитку, який ґрунтується на використанні досягнень як вітчизняноїнауки, так і передових країн, для чого саме глобалізація відкриває новіможливості.

1. Вплив глобалізацій них процесів на розвиток фінансового ринку України: позитивніта негативні сторони http://confer-dsum.ucoz.ua/_fr/0/4564742.pdf

2. Фінансова глобалізація в умовах глобалізації світової економікиhttp://archive.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/20_12/118_Lesz.pdf

3.Глобалізація міжнародних фінансових ринківhttp://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpgvzdia/2009_39/pdf/VISNIK_39_20.pdf

4. Фінансова глобалізація: сутність, форми прояву, наслідкиhttp://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/foa/2011_18/18_20.pdf.

Науковий керівник: к.е.н., ст..викладач Антонюк Н.А.

ТАРГЕТУВАННЯ ІНФЛЯЦІЇ В УМОВАХ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Студентка гр.Ф-91 Сухомлин Д.В.

На сучасному етапі одним з найбільших пріоритетних завдань дляУкраїни, як і для більшості країн, є підтримання стабільності національноїгрошової одиниці. Інфляція негативно впливає на темпи економічногозростання, її високий рівень робить неможливим довгострокове планування,порушує рівновагу в економіці.

Одним із дієвих засобів контролю інфляції серед механізмів грошово-кредитної політики є режим інфляційного таргетування, який розглядаєтьсяяк система монетарного устрою, яка характеризується публічнимпроголошенням офіційної кількісної цілі щодо інфляції на середньострокову

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/20_12/118_Lesz.pdf

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpgvzdia/2009_39/pdf/VISNIK_39_20.pdf

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/foa/2011_18/18_20.pdf

275

перспективу та розумінням, що низька і стабільна інфляція є основною ціллюмонетарної політики у довгостроковому періоді [2].

Інфляційне таргетування є інструментом не лише грошово-кредитної, аекономічної політики держави, який дає змогу підвищити ефективність такоїполітики задля досягнення визначених цілей щодо низької і стабільноїінфляції та прийнятних темпів економічного зростання [3].

Метою переходу до системи інфляційного таргетування є досягненнявідносної стабільності цін без негативних наслідків для зростаннявиробництва і зайнятості. Вперше режим таргетування застосувавцентральний банк Нової Зеландії у 1989 році.

Потрібно зазначити, що більшість країн запровадили інфляційнетаргетування в період, коли показники інфляції були достатньо низькими.Відповідно ця ситуація є аргументом того, що інфляційне таргетування можене бути найбільш оптимальним монетарним режимом для того,щоб знизитипоказник інфляції. З іншого боку, це також є свідченням ефективності"якірних" інфляційних очікувань та можливості підтримки інфляції назапланованому рівні не виходячи за р

Серед переваг інфляційного таргетування як режиму грошово-кредитної політики виділяють такі:

- забезпечення чіткого і зрозумілого орієнтиру для суспільства;- висока гнучкість у виборі інструментів монетарної політики та

відсутність суперечностей між цілями монетарної політики;- створення передбачуваних умов для здійснення господарської

діяльності, що є важливою умовою економічного зростання.Для України застосування цього режиму дозволить:- підвищити прозорість політики НБУ й уряду, посилити їх

відповідальність;- сприяти зростанню рівня довіри суспільства до політики НБУ й

уряду, що у свою чергу зменшить інфляційні очікування;- закріпити спільну відповідальність НБУ за досягнення інфляційної

цілі, що підвищує ефективність управління інфляцією.Проте застосування режиму інфляційного таргетування в умовах

вітчизняної економіки пов’язане з низкою ризиків, серед яких вартозазначити:

- ускладнення досягнення інфляційної цілі в умовах необхідностізбереження контролю за валютним курсом;

- обмеженні можливості НБУ у використанні такого інструментумонетарної політики як проведення операцій на відкритому ринкувнаслідок нерозвиненості ринку державних цінних паперів;

276

- зменшення ефективності застосування грошової маси як інструментумонетарної політики внаслідок все ще суттєвого рівня доларизаціїекономіки;

- незвичний вплив облікової ставки НБУ як інструмента грошово-кредитної політики на економічні процеси;

- ускладнення контролю за інфляцією у зв'язку з вразливістюекономіки до зовнішніх шоків [1].

Не зважаючи на офіційну реалізацію в України режиму інфляційноготаргетування, ефективність його реалізації ускладнюється рядом факторів, якто значний рівень доларизації, низький рівень довіри суспільства домонетарної влади тощо, тому багато науковців відзначають, що Україна насьогоднішній день є недостатньо підготовленою для переходу на цей режимгрошово-кредитної політики.

1. Гунський А. О. Таргетування інфляції [Електронний ресурс] / А. О. Гунський,В. Г. Кучерук. – Режим доступу :http://ea.donntu.edu.ua:8080/jspui/bitstream/123456789/8385/1/ТАРГЕТУВАННЯ%20ІНФЛЯЦІЇ.pdf

2. Макаренко М. І. Стратегія інфляційного таргетування у грошво-кредитній політиці[Текст] Монографія / М. І. Макаренко, І. І. Дяконова, Ф. О. Журавка та ін. – Суми : ДВНЗ «УАБСНБУ», 2008. – 108 с.

3. Носенко Д. К. Інфляційне таргетування як ефективний механізм грошово-кредитноїполітики [Електронний ресурс] / Носенко Д. К. – Режим доступу : http://intkonf.org/nosenko-dk-inflyatsiyne-targetuvannya-yak-efektivniy-mehanizm-groshovo-kreditnoyi-politiki/.


ОСОБИСТЕ СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

Студентка Сьомочкіна К.А.

Особисте страхування можна визначити як галузь страховоїдіяльності, яка має на меті надання певних послуг як фізичним (окремимгромадянам,

членам їхніх сімей), так і юридичним особам (наприклад, страхуванняпрацівників за рахунок коштів підприємств від нещасних випадків). Ціпослуги передбачають страховий захист страхувальників

(застрахованих) уразі настання несприятливих подій для їхнього життя і здоров'я.Особисте страхування проводиться з метою організації страхового

захисту окремих громадян і членів їх родин на випадок виникнення різнихподій, що відображаються на житті, здоров'ї та працездатності цих громадян.

Світова практика виділяє наступні види страхування:

http://ea.donntu.edu.ua:8080/jspui/bitstream/123456789/8385/1/�� ֲ�.pdf

http://intkonf.org/nosenko-dk-inflyatsiyne-targetuvannya-yak-efektivniy-mehanizm-groshovo-kreditnoyi-politiki/

http://intkonf.org/nosenko-dk-inflyatsiyne-targetuvannya-yak-efektivniy-mehanizm-groshovo-kreditnoyi-politiki/

277

- змішане страхування;- страхування дітей;- страхування до вступу в шлюб;- довічне страхування;- страхування додаткової пенсії.Сучасне визначення особистого страхування міститься в Законі

України "Про страхування" (2001), відповідно до ст. 4 якого особистестрахування можна визначити як страхування майнових інтересів, що несуперечать законодавству України і пов'язані з життям, здоров'ям,працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованоїособи.

Об'єкти особистого страхування не мають вартісної оцінки, томувважається, що не відбувається компенсація матеріальної шкоди, а маютьмісце виплати страховика на користь страхувальника або його родини, якіносять характер фінансової допомоги.

Договір особистого страхування регулюється Законом України "Прострахування" без виділення окремих його видів. Водночас на практицііснують окремі види договорів особистого страхування зі своїм особливимрежимом. Індивідуалізація у такому випадку забезпечується нормами, щомістяться в прийнятих на різних рівнях актах, включаючи спеціальні закони,зокрема, про обов'язкове особисте страхування.

В особистому страхуванні розглядають такі страхові ризики:- смерть страхувальника (застрахованого);- тимчасова втрата працездатності; постійна втрата працездатності;- закінчення страхувальником (застрахованим) активної трудової

діяльності узв'язку із виходом на пенсію;- дожиття страхувальника (застрахованого) до закінчення строку

страхування.До підгалузей особистого страхування належать страхування

життя (пенсій), страхування від нещасних випадків і медичне страхування.Останні дві підгалузі в економічній літературі об’єднуються під назвою«страxування здоров’я».

Здійснення особистого страхування пов’язане з певними труднощами.При його проведенні дуже важко, зокрема, правильно оцінити ті ризики, якіприймаються на страхування. Через це таке страхування пов’язане, по суті, ізвстановленням умовної страхової суми, яка лише наближено відбиває збиток,що його може завдати страховий випадок.

Розвиток особистого страхування має велике значення щодо соціально– економічного стану держави та соціального захисту окремої людини. Так зодного боку воно захищає здоров’я, працездатність та добробут людей, а з

278

другого боку стабілізує розвиток економіці шляхом накопичення коштів таінвестування їх в економіку держави, яке має довготривалий характер.

В країнах з розвинутою економікою і високим рівнем життя обсягоперацій з особистого страхування дорівнює обсягу операцій з загальногоризикового страхування, а в ряді країн і перевищує їх. Це зумовлене тим, щоособисте страхування взагалі, а страхування життя зокрема є дуже важливоюформою соціального захисту людини. В жорстких ринкових умовах ці видистрахування, особливо медичне страхування і страхування життя, часто єнайбільш доступними і надійними способами захисту людини при нещаснихвипадках, хворобах, інвалідності і вагомим джерелом пенсійногозабезпечення. За результатами 2010 року основні показники страховоїдіяльності набрали тенденції якісних змін щодо скорочення падіння тастабілізації, кількість зареєстрованих страховиків – 441 млн. чол., із 27,2 % -рівень валових витрат. У 2012 році показники вже перевищили клієнтськубазу, яка становить близько 2 млн. укладених договорів страхування,кількість зібраних страхових платежів складає більше ніж 503 мільйонигривень.

Зараз ризикове страхування життя займає 9% портфеля страховихкомпаній, накопичувальне страхування життя - 8%, по 7% довелося настрахування від нещасного випадку та добровільне медичне страхування.

Отже, ми рекомендуємо створення фонду гарантування виплатризикових страхових компаній в рамках особистих видів страхування -добровільного медичного страхування і страхування від нещасних випадків.По виплатах, як і у випадку банківських компенсацій, буде введений ліміт.Страховики підрахували, що сума на рахунках цього фонду може становитивід 1,5-2 млрд. грн. Нажаль, для його створення потрібні законодавчі зміни,так як особисті види страхування - добровільні, і створення спільних фондівдля них не передбачено законом України.

Науковий керівник: к.е.н., ст. викладач Касьяненко Т.В.

ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ НАДІЙНОСТІ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ

Студент Титаренко М.В.

Нестійкий стан української економіки та суттєва нестаціонарністьзовнішнього середовища, в якому функціонують і розвиваються сучасністрахові компанії, вимагають постійної адаптації страхового бізнесу до зміншляхом пошуку нових засобів утримання позицій бізнесу та методівпідвищення ефективності роботи, активного використання можливостей

279

зростання, створення нових інструментів щодо управління фінансовимстаном страхової компанії.

Передбачення можливості банкрутства та, відповідно, невиконаннязобов’язань страхової компанії з виплати страхових відшкодувань насьогодні є надзвичайно важливою задачею, що обумовлена, перш за все,специфікою діяльності страховика, яка потребує постійного контролю тауправління платоспроможністю бізнесу.

Обґрунтована оцінка фінансового стану страхової компанії можеслугувати основою для аналізу поточного рівня розвитку бізнесу зперспективою на майбутнє. Для керівників і власників компанії це є засобомотримання достовірної інформації про її реальні можливості. Особливо цеважливо для розробки стратегії розвитку в динамічному ризиковомусередовищі існування. Результати діагностичних досліджень фінансовогостану страховика є основним індикатором при ухваленні рішень таантикризовому управлінні. Своєчасне виявлення ознак неплатоспроможностідозволяє керівництву компанії вживати термінові заходи з виправленняфінансового стану і зниження ризику банкрутства.

Однак проблема фінансового аналізу діяльності страхових компанійу сучасних умовах економічного розвитку України у вітчизняній економічнійлітературі наразі висвітлена недостатньо. Умови існування вітчизняногострахового бізнесу в посткризовому просторі висувають особливі вимоги дозабезпечення фінансової стійкості і надійності страхових компаній. Томупріоритетним стає не тільки облік грошових потоків компанії, але йкомплексне дослідження її фінансово-економічного стану і фінансовоїстійкості, враховуючи експертні знання у цій предметній області.

З огляду на зазначене, для здійснення обґрунтованого аналізуфінансової діяльності страховика у сучасних умовах доцільним єзастосування такого інструментарію економіко-математичного моделювання,що дозволить врахувати кількісні та якісні фактори, фахові знання устраховій справі, а також забезпечить можливість налаштування параметрівмоделей на реальних даних. Таким вимогам задовольняє інструментарійнечіткої логіки, що є на сьогодні одним з найбільш перспективних напрямівнаукових досліджень в області аналізу, прогнозування і моделюванняекономічних явищ і процесів.

280

ОСОБЕННОСТИ ДВИЖЕНИЯ КАПИТАЛА В УСЛОВИЯХФИНАНСОВОЙ ГЛОБАЛИЗАЦИИ

Студенты гр. Ф-91: Упоров Д.В., Савельева Г.С.

Страны, участвующие в мировой торговле, обмениваются междусобой как товарами и услугами, так и ресурсами, необходимыми для ихпроизводства, т.е. факторами производства. Наиболее подвижным факторомпроизводства является капитал. Он активно инвестируется за рубеж, и в своюочередь приходит из-за рубежа в качестве инвестиций в национальнуюэкономику [1].

В современной экономической литературе проблемами развитиядвижения капитала, в условиях глобализации рынка занимались такиеучёные, как А. Коза, Э.Прасаа, К. Рогофф и др. Каждый из этих ученых,выявил ряд условий, при которых глобализация может принести странеощутимые выгоды, понижая при этом вероятность кризиса.

Международное движение капитала - это движение финансовыхпотоков между кредиторами и заемщиками в различных странах, междусобственниками и их фирмами, которыми они владеют.

В условиях глобализации финансового рынка мировое движениекапитала служит фактором усиления интернационализации производства,увеличения уровня занятости[1] и темпов экономического роста испособствует развитию финансового рынка, а, следовательно, стимулируетразвитие мирового хозяйства.

Хотелось бы заметить, что движение финансового капитала в условияхглобализации является усилением взаимозависимости и взаимовлияния странв сфере финансовых отношений, возрастанием роли международныхкредитных отношений, международного движения капиталов, расширениемисточников поступления доходов и размещения активов в других странах. Вее основе свободное движение капиталов, валюты, их перемещение черезнациональные границы, результатом чего является формированиеглобальных финансовых рынков и мирового сообщества.

С. Фишер и Л. Саммерс утверждают, что глобализация движениякапитала, как показывает опыт, в целом очень важна для стран, стремящихсяповысить свои доходы с низкого до среднего уровня, и что она способствуетукреплению стабильности в промышленно-развитых странах.

Существует и другое мнение, которое встречается у таких учёных, какД.Родрика, Д.Бхагвати и Д.Стиглиц. Они пришли к выводу, что мироваяфинансовая стабильность может подорваться при таких неограниченныхфинансовых потоках, вызывая потребность в механизмах контроля закапиталом и других ограничениях на международную торговлю активами [2].

281

Положительными сторонами глобализации являются экономия намасштабах производства, что потенциально может привести к сокращениюрасходов и снижение цен, а, следовательно - к экономическому росту.Достаточно весомым аспектом влияния глобализации на национальныеэкономики чрезвычайно высокие темпы роста прямых иностранныхинвестиций, которые опережают динамику мировой торговли. Ускорениеэкономического роста развитых стран направляет потоки капитала вразвивающиеся страны и, особенно, нуждаются в финансовых ресурсах.

Но в сою очередь, глобализация требует соответствующего мышления,подхода к миру как единому целому, что крайне необходимо для управлениявсеобщими проблемами и постоянного политического диалога по жизненноважным сферам общей безопасности и сотрудничества, особенно в научной иэкономической сфере[2]. Также к негативным последствиям процессаглобализации относятся повышение неустойчивости и нестабильностиэкономики. Экономическая нестабильность обычно связана с проблемамифинансово-бюджетной стабилизации и снижением инфляции. Результатомнеустойчивости экономического развития является непредсказуемость инепредсказуемость тенденций развития хозяйственной жизни из-заколебаний основных макроэкономических показателей. Ростнеопределенности сокращает приток иностранного капитала в страну ипредопределяет его изъятия из экономики.

Со всего выше сказанного можно следует вывод, что международнаяфинансовая глобализация только улучшает эффективность, когдасопровождается политикой, которая ограничивает моральный риск,неблагоприятный отбор, «эффект толпы» и все проблемы, которые с этимсвязаны, и сдерживает их возможные губительные последствия. Такаяполитика должна включать разумный, рациональный контроль ирегулирование, объединенное с тщательным формированием пороговыхусловий предоставления кредитов и инвестирования для того, чтобыограничить масштабы для участников финансового рынка, которые берут насебя слишком высокие риски, и сдерживать возможные проблемы невыплат.

1. Мировая экономика: учебное пособие / Е.Г.Гужва, А Коха, М.И.Лесная,А.В.Кондратьев, А.Н.Егоров; К. – СПб., 2009. – 116 с.

2. Д. Родрика, Д. Бхагвати Глобализация и проблемы оптимальной стратегииразвития.//Мировая экономика и международные отношения. — 2009. — №2. — С. 18.

3. К. Рогофф. Экономика в современных условиях развития// Мировая экономика имеждународные отношения. — 20010. — №4. — С. 18.

Научный руководитель: к.е.н., ст. преподаватель Антонюк Н.А.

282

ФІНАНСОВО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ЇХ ВПЛИВ НАЕКОНОМІКУ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Студент Фролов С.С., СумДУстудентка Бубліченко В.В., Інститут міжнародних відносин

Останніми роками переважна частина населення не відчуваєсуттєвих позитивних змін щодо якості свого життя та стану навколишньогоприродного середовища. У зв'язку з цим існує нагальна потреба у всебічнійоцінці впливу економічної, соціальної та екологічної складових на якістьжиття населення з огляду на пріоритетність реалізації політики сталогорозвитку для України та необхідність поліпшення якості життя.

Розвиток техногенного типу економіки призвів до виникненняглобальних екологічних проблем, які вже в недалекому майбутньому можутьпризвести до незворотних змін навколишнього середовища та погрожуватиіснуванню людства.

Саме розуміння катастрофічності екологічної ситуації і спонукалопочаток розробки сценаріїв світового розвитку з урахуванням вичерпностіприродно-ресурсного потенціалу. Екологічна проблема поставила людствоперед вибором шляхів подальшого розвитку: чи бути йому, як і раніше,орієнтованим на безмежний ріст виробництва, чи цей ріст повинен бутипогоджений з реальними можливостями природного середовища і людськогоорганізму та орієнтований на довгострокові цілі соціально-економічногорозвитку.

За ступенями превалювання екологічних критеріїв над економічнимиусі науково-методичні підходи можна поділити на три основні:1.Техноцентричний; 2.Екоцентричний; 3.Сталий розвиток.

Очевидно, що третій підхід є найбільш сприятливим у сферіекономічного регулювання охорони навколишнього середовища, оскільки вінпередбачає баланс економічної доцільності та екологічної обумовленості.Таким чином, концепція сталого розвитку в першу чергу стосується самеекологічної сфери, що передбачає необхідність приділення належної увагизахисту навколишнього середовища, закріплюючи певні види примусу доцього на міжнародному рівні поряд із правом держав світу творити власнувнутрішню політику розвитку в даній сфері.

Головна роль, безумовно, належить діяльності ООН в даній сфері, аособливо актам, прийнятим в її рамках. Варто відзначити також нормативно-правові акти, що діють в рамках певних регіонів (носять регіональнийхарактер), зокрема акти Європейського Союзу у сфері екології.

Конференція Організації Об'єднаних Націй з проблемнавколишнього середовища (Швеція,Стокгольм-1972 рік) результатом якої

283

стало прийняття цілої низки міжнародно-правових актів. Стокгольмськадекларація визначила 26 принципів екологічно коректної поведінки держав.

Конференція в Ріо-де-Жанейро 1992 року констатувала, що людствопереживає вирішальний момент своєї історії: протиріччя між характеромрозвитку цивілізації та природою досягли межі, і подальший рух по цьомушляху веде до глобальної катастрофи. В тому ж 1992році було створеноКомісію ООН зі сталого розвитку, яка існує дотепер.

Саміт тисячоліття ООН 2000 рік. За результатами саміту булосхвалено Декларацію Тисячоліття, були сформульовані вісім глобальнихцілей суспільного розвитку, які отримали назву Цілі розвитку тисячоліття(ЦРТ).

Всесвітній саміт зі сталого розвитку (Йоганнесбург, ПівденнаАфрика, 2002 рік). Конференція підтвердила, що сталий розвиток є одним зцентральних питань міжнародного порядку денного, і забезпечила прийняттяпрактичних заходів на майбутнє. Більша частина подальшої роботи булаперенесена на місцевий, національний та регіональний рівні.

Засідання Генеральної Асамблеї ООН 2010 рік з питань виконанняЦілей розвитку тисячоліття (Нью-Йорк). При розгляді результатів буловиявлено, що покращення проходять нерівномірно, а тому постаєнеобхідність широкомасштабних заходів, інакше в деяких регіонахдосягнення ЦРТ у визначені терміни стане неможливим. Завершився самітприйняттям глобального плану дій, спрямованого на досягнення ЦРТ до2015р.

Конференція у Ріо-де-Жанейро, червень 2012 року (Ріо+20).Результатом Конференції стало початок розробки Цілей стійкого розвитку,що у 2015 р. замінять Цілі розвитку тисячоліття.

В нашій державі існує велика кількість нормативно-правових актівстосовно сталого розвитку, в тому числі й з приводу охорони довкілля(Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища»,«Про екологічну експертизу» та ін.).

Таким чином, завдання соціально-економічного розвитку кожноїкраїни і цивілізації в цілому повинні бути визначені з урахуванням йогостійкості і відповідності екологічному імперативу, а також відповідноюзміною індивідуальної свідомості і характеру діяльності кожної конкретноїлюдини.

284

АНАЛІЗ ПЕРЕВАГ ТА НЕДОЛІКІВ ВИКОРИСТАННЯФАКТОРИГОВИХ ОПЕРАЦІЙ ПІДПРИЄМСТВАМИ

Асп. Шишова Ю.Г., студент гр.Ф-91 Савельєва Г.С.

В умовах сучасної економічної кризи у підприємств малого тасереднього бізнесу гостро відчувається дефіцит ліквідних коштів. У зв’язку зцим, на практиці постає проблема пошуку дешевого та ефективногозалучення оборотних фінансових ресурсів. Джерелом залучення такихфінансових ресурсів є факторингові операції, які надаються банками.

Над питанням дослідженя переваг і недоліків факторингових послугпрацювало багато вчених як в Україні так і закордоном, а саме: О.І.Береславська, А.М. Мороз, О.М. Наконечний, Е.Д. Доллан, Р. Кембелл.

Більшість клієнтів вважають факторинг занадто дорогою послугою.На даний момент вартість такого фінансування складає приблизно 0,1% відсуми наданого кредиту за добу. На перший погляд це значно дорожче, ніжбанківські кредити. Щоб переконатися у перевагах факторингу, необхіднопідрахувати реальний зиск від фінансування за його рахунок [1].

Табл. 1 – Порівняльний аналіз кредиту та факторингуКритерії Факторинг Кредит

Відсотки за користуваннягрошовими коштами

0,1% на добу 23% річних (у гривнях)

Забезпечення немає Нотаріальнеоформлення 0,1%вартості заставногомайна.

Експертна оцінка застави немає Від 200 до 3000 грн.Страхування заставногомайна

немає Автотранспорт від 4,5%до 6%. Майно від 0,15%до 1,5%.

Комісійні за розгляд(оформлення) документів

немає Від 50 до 1000 грн.

Комісійні за видачугрошових коштів

немає Від 50 до 1000 грн.

З наведеної таблиці ми бачимо, що факторинг є дешевшою послугоюніж банківський кредит, адже ні плати за експерту оцінку застави, ні застрахування заставного майна, ні за розгляд документів і за видачу грошових

285

коштів у факторингу немає. А отже, більш вигідною є факторинг упорівнянні із банківським кредитом.

Факторингові послуги є найбільш ефективними для малих та середніхпідприємств, так як вони відчувають фінансові труднощі у зв’язку знесвоєчасним погашенням боргів дебіторами та обмеженістю доступнихджерел кредитування, і тому факторинг для них є вигідним.

Випадки, які нівелюють використання факторингових послуг дляпідприємств:

Якщо підприємства з великою кількістю дебіторів, заборгованістькожного з яких складає невеликі суми;

Якщо підприємства, які виробляють нестандартну абовузькоспеціалізовану продукцію;

Якщо підприємства займаються бартерними операціями.Внаслідок проведення факторингової операції клієнт підприємства

отримує можливість швидше розрахуватися за своїми боргами, запобігтипояві сумнівних боргів, скоротити можливі втрати, що виникли череззатримку платежів, та інші вигоди, за що він виплачує фактору певнийвідсоток.

Недоліки факторингових послуг:1) клієнт не відповідає перед фактором за невиконання або неналежне

виконання боржником свого обов’язку, якщо даний договір є безрегресним;2) якщо боржник не буде належним чином повідомлений про заміну

кредитора, він має право здійснити платіж клієнтові, і в цьому випадку будеповністю звільнений від свого обов´язку;

3) якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншоювід суми боргу, клієнт зобов´язаний сплатити факторові залишок боргу.

4) відсутність професійних навичок та досвіду роботи учасників ринкуфакторингу.

Отже, зважаючи на всі зазначені переваги та недоліки використанняфакторингових послуг, вважаємо, що для підприємств Порівнявши всінедоліки і переваги факторингових послуг підприємств дрібного і середньогобізнесу факторинг – є визначальною формою фінансування. Використанняфакторингу надає змогу керівництву і працівникам сконцентруватися навиробничих проблемах і максимізації прибутку, прискорити одержаннябільшої частини платежів, гарантує повне погашення заборгованості і знижуєвитрати з ведення рахунків.

1. Панкевич Т. Застосування факторингу в Україні: порівняння з традиційнимиформами кредитування // Наукові записки ТНЕУ. – 2006. – Вип. 16. – www. Library.tane.edu.ua.

286

РОЗДІЛ 7 БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК І АУДИТ

НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АУДИТУ В УКРАЇНІ З ОГЛЯДУ НАМІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД

К.е.н. Антонюк Н.А., студент Кононенко І.А.

Згідно з Законом України «Про аудиторську діяльність» аудит – цеперевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документівта іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктівгосподарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, йогоповноти і відповідності чинному законодавству та встановленимнормативам.[1]

Аудит, як незалежна експертиза фінансових звітів є невід’ємноючастиною контролю результатів діяльності суб’єкта господарювання. Самезавдяки аудиту здійснюється захист інтересів інвесторів, власників, держави.

В Україні аудитори здійснюють свою діяльність на ринкахміжнародного, обов’язкового та податкового аудитів. Проте дану діяльністьне можна назвати чітко відрегульованою, унормованою. Наданняаудиторських послуг в Україні має свої певні вади, це:

1. Відсутність досвіду, нерозуміння цілей і задач які стоять передаудиторськими фірмами;

2. Немає нормування строків роботи над конкретною перевіркою;3. Велика ціна на надавані послуги;4. Непублічні компанії (крім фінансових) не зобов’язані проводити

обов’язковий аудит фінансової звітності.5. Невеликий ринок аудиту, порівняно з великим ринком суб’єктів

аудиторської діяльності.Для вирішення даних проблем можна прийняти ряд управлінських

рішень. Потрібно розширити кількість компанії які мають проводитиобов’язковий аудит фінансової звітності а також розробляти, чи хоча бзастосовувати програмне забезпечення задля пришвидшення аудиторськихперевірок. Необхідно переглянути методику аудиторської вибірки. Цедопоможе покращити якість фінансової звітності та приведення її доміжнародних нормативів, що є необхідним для вітчизняних компаній якіпрацюють із партнерами з-за кордону.

Також з огляду на міжнародний досвід можна на кожний фінансовийрік в залежності від річного обороту, балансу, фінансового прибутку чи ПДВрозраховувати кількість робочих годин аудитора. Так, наприклад, у Франціїіснує така залежність і вона використовується учасниками договірних

287

відносин процесу аудиту досить довго [2]. Таким же чином, як і розрахунокробочих часів можна розраховувати плату за надання аудиторських послуг.

Зважаючи на вище сказане, слід відмітити, що ринок аудиторськихпослуг України розширюється і зміни як в законодавстві, так і в методиціаудиту конче необхідні. Можливо, на разі, створення фінансової поліції єодним із кроків який спрямований на вдосконалення системи державногоаудиту.

1. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 № 3125-XII. Матеріаликонференції GGI 26-29 травня 2012 року, м. Канни, Франція.

КОНТРОЛЬ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТІ ПРАЦІ

Студентка гр. Е-01 Портянка А.Г.

В рамках сучасності виникає необхідність у змінах організації тастимулюванні праці, а також перегляду потребує система контролю операційз оплати праці.

Оплата праці є однією з найважливіших соціально-економічних явищ.Відповідно до Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - цевинагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник абоуповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Питання державного i договірного регулювання оплати працівизначається КЗпП, Законом України від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Прооплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата – є ефективним засобом підвищення зацікавленостіпрацюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягіввиробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту.

Контроль у сфері праці означає систему заходів зі збору інформації, їїаналізу й оцінки на цій основі ефективності діяльності підприємства зорганізації праці та її оплати. Контроль розрахунків з оплати працізабезпечує дотримання підприємством чинного законодавства з оплати праціта правильність відображення господарських операцій в обліку.

Необхідність удосконалення методичних аспектів контролюрозрахунків з оплати праці виходить з негативної динаміки порушенняцивільних та господарських справ за розрахунками з оплати праці в Україніза останні декілька років.

Облік основної та додаткової заробітної плати ведеться у відповідномуобліковому реєстрі за рахунком 66 “Розрахунки з оплати праці”, деузагальнюються інформація цих розрахунків.

288

Внутрішній контроль праці та її оплати повинен здійснюватися укілька етапів: підготовчий, що включає розробку підходів до проведенняперевірки; збирання інформації; аналізу й обробки інформації та оцінкиефективності перевірки.

Під час контролю вивчають і досліджують форму і систему організаціїоплати праці, тому що в умовах ринкової економіки система оплати працізалежить не тільки від результатів роботи працівників підприємства, але й відефективності діяльності його виробничих підрозділів.

Важливою формою контролю є ревізія операцій з оплати праці. Ревізіяактивізує господарський механізм, вона націлена на раціональневикористання трудових ресурсів та правильне визначення розподільчихфункцій за розмірами трудових витрат.

Розрахунок оплати праці робітників і визначення об’єму виконанняробіт перевіряють на підставі первинних документів обліку виробітку.

До етапів контролю розрахунків з оплаті праці відносять:– перевірка наявності та дотримання умов договорів та положень про

оплату праці,– перевірка відповідності бази нарахування оплати праці обсягам

виконаних робіт при відрядній формі оплати праці та фактичновідпрацьованим годинам при погодинній формі оплати праці;

– перевірка надання соціальних гарантій працівникам та їх обліковевідображення;

– перевірка правильності документального оформлення виплатпрацівникам;

– перевірка правильності обчислення сум відпускних та розмірукомпенсації за невикористану відпустку;

– перевірка правильності нарахування виплат допомоги з тимчасовоїнепрацездатності із врахуванням страхового стажу працівника;

- перевірка правильності здійснення нарахувань та утримань податківта зборів до фондів із соціального страхування із виплат працівникам тавідповідно до виконавчих листів;

– перевірка законності та правильності облікового відображенняоперацій з виплат працівникам;

– встановлення правильності заповнення бухгалтерської звітності зоплати праці;

– перевірка даних регістрів синтетичного та аналітичного облікуоперацій з виплат працівникам на відповідність;

Правильно підібрана система заробітної плати, яка враховуєособливості трудового процесу, завдання, що стоять перед конкретнимробочим місцем, професією і кваліфікацією робітника, його особистіінтереси, є ефективним організаційним засобом і мотивуючим фактором.

289

Нині оплата праці залежить не тільки від результатів праці робітників, але івід ефективної діяльності виробничих підрозділів.

За сучасних умов розвитку суспільства, коли фінансова криза«лишила» робочих місць сотні українців, і цим самим основного доходугромадян, питання оплати праці дедалі більше привертає увагу вчених іпрактиків, і є чи не найболіснішою проблемою сьогодення. Тому на першийплан виходить перебудова організації заробітної плати, проведеннявідповідної реформи з метою поетапного підвищення заробітної плати істворення ефективного мотиваційного механізму, який ґрунтується напоєднанні економічних стимулів і соціальних гарантій.

Науковий керівник ст. викладач Лисиця В.І.

ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ МАЙНА ТА РОЗРАХУНКІВ

Студент гр. Е–01 Романченко Я.В.

Одним із основних методів бухгалтерського обліку є інвентаризація.Вона здійснюється для того, щоб забезпечити достовірність бухгалтерськогообліку та звітність підприємств. За допомогою даного методу можна виявитий врахувати те, чого не можна взяти на облік при щоденній документаціїгосподарських процесів і явищ. Головна мета інвентаризації — визначитинаявність і стан майна за даними бухгалтерського обліку, урегулюватиінвентаризаційні різниці та відбити результати інвентаризації впередавальному (розподільному) балансі.

Отже, інвентаризація є способом виявлення з наступним облікомресурсів (активів підприємства) і джерел їх фінансування, які не піддаютьсядокументальному оформленню, для забезпечення достовірностібухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Технічно інвентаризація здійснюється шляхом перевірки фактичноїнаявності господарських ресурсів і зіставлення їх з даними обліку. Це даєзмогу виявити надлишки, нестачі, встановити причини і винних осіб у їхвиникненні.

Основними цілями інвентаризації є:ü виявлення фактичної наявності майна;ü перевірка повноти відображення в обліку зобов’язань;ü зіставлення фактичної наявності майна із даними бухгалтерського

обліку.За часом проведення інвентаризації поділяються на періодичні та

разові(річні).

290

Періодичні проводяться, як правило, з ініціативи власника, керівникапостійно діючою інвентаризаційною комісією.

Разові інвентаризації, як правило, є річними і проводяться передскладанням річної звітності в листопада – грудні поточного року.

За обсягом охоплення інвентаризації поділяються на повні та часткові.Повна інвентаризація передбачає суцільну перевірку всього майна

підприємства і стану розрахункових відносин. Часткова інвентаризаціяохоплює окремі види засобів (грошових коштів у касі, готової продукції наскладах тощо) або зобов’язань. Повна інвентаризація проводиться, якправило, перед складанням річного звіту, а також у випадках, передбаченихчинним законодавством (при зміні матеріально відповідальних осіб,приватизації державних підприємств тощо). Вона дає найбільш повнуінформацію, проте не завжди доцільна, оскільки трудомістка і відволікаєзначну кількість працівників від основної роботи.

За характером інвентаризації-поділяють на планові і позапланові.Планова інвентаризація проводиться за завчасно складеним планомвідповідно до розробленого графіка її проведення (наприклад, передскладанням річного звіту). Позапланова інвентаризація проводиться зарозпорядженням керівника господарства (за вимогою перевіряючого органу,у випадках пожежі, стихійного лиха тощо). Найбільш ефективними є раптовічасткові інвентаризації, оскільки вони підвищують відповідальністьматеріально відповідальних осіб у своєчасному оприбуткуванні і списанніматеріальних цінностей, правильності їх зберігання, запобігаютьзловживанням.

Кількість інвентаризацій у звітному році, дати їх проведення, перелікмайна і зобов'язань, що перевіряються при кожній з них, встановлюєтьсяорганізацією, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.

На кожному підприємстві для проведення інвентаризації створюєтьсяпостійно діюча інвентаризаційна комісія в такому складі: голова — керівник(заступник керівника) підприємства і члени комісії — головний бухгалтер,представники окремих структурних підрозділів, провідні фахівці тощо. Цякомісія відповідає за своєчасну і якісну інвентаризацію. На місцях зберіганнявиробничих запасів за потребою створюються робочі інвентаризаційнікомісії, які повинні під керівництвом центральної комісії забезпечитибезпосереднє проведення інвентаризацій: у присутності матеріальновідповідальної особи виявити і підрахувати зважуванням, обмірюванням абоперерахуванням фактичну наявність усіх цінностей.

Одержані дані заносять в інвентаризаційні описи, які складають у двохпримірниках. Описи складають окремо по кожній матеріально відповідальнійособі і за місцем зберігання цінностей. Після закінчення інвентаризації описипідписують усі члени комісії і матеріально відповідальна особа.

291

Остаточні результати проведеної інвентаризації можна визначитилише за порівняльними відомостями. До складання порівняльної відомостібухгалтерія має ретельно перевірити правильність усіх записів у рахунках.

Результати інвентаризації відображаються в обліку в такому порядку:виявлені надлишки оприбутковують і зараховують на доходи підприємства;вартість нестачі, псування або інших втрат у межах норм списується навитрати діяльності підприємства, а в сумах, що перевищують ці норми, — навинних осіб; якщо винних не встановлено, суму нестачі відносять також навитрати звітного періоду.Результати інвентаризації відображаються убухгалтерському обліку в 10-денний строк і включаються до звіту за тойперіод, в якому була закінчена інвентаризація.

Науковий керівник: ст. викладач Лисиця В.І.

ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

Студент гр. Е-01 Червяцова О.В.

Наявність великої кількості невирішених проблем, недостатній ступіньїх вивчення стосовно сучасних змін в економіці, а також велике їх значеннясвідчать про необхідність подальшого дослідження питань облікудебіторської заборгованості та роблять цю тему актуальною на наш час.

Багатоаспектність проблеми обліку дебіторської заборгованостізумовлена суперечливим характером нормативних документів, а такожрівнем розробок окремих теоретичних і практичних аспектів методології їїобліку.

У процесі господарської діяльності важливе значення має повнота іоб’єктивність інформації, що пов’язана з дебіторською заборгованістю.Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (П(с)БО) 10дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірністьотримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бутидостовірно визначена її сума. Визнання дебіторської заборгованості такожрегламентується П(с)БО 13 «Фінансові інструменти»: «безумовні прававимоги і зобов'язання визнаються фінансовими активами і фінансовимизобов'язаннями, якщо за умовами контракту підприємство має право наотримання грошових коштів або бере на себе зобов'язання сплатити грошовікошти». Тобто, згідно П(с)БО 10 дебіторська заборгованість визнаєтьсяактивом за умови одержання у майбутньому економічних вигод, а згідноП(с)БО 13 – одержання лише грошових коштів.

292

Виникнення дебіторської заборгованості - це об'єктивний процес, якийзумовлений існуванням ризиків при проведенні взаєморозрахунків міжконтрагентами за результатами господарської операції. Проте на її розмір таструктуру впливає ряд таких факторів:

1) зовнішні (загальноекономічні) фактори (стан економіки в країні,грошово-кредитна політика НБУ, рівень інфляції, стан національнихрозрахунків);

2) галузеві фактори (стан галузі, де працює фірма; динамікавиробництва цього виду продукції та попит на неї);

3) внутрішні фактори (організаційно-правова структура та формавласності підприємства, фінансовий менеджмент підприємства тощо).

Розглянемо основні проблеми обліку дебіторської заборгованості.· непристосованість методів визначення резерву сумісних боргів,

які передбачено у П(С)БО 10 до обліку на українських підприємствах і,виходячи з цього, недостовірні дані при відображенні резерву сумнівнихборгів в балансі;

· відсутність чіткого співвідношення дебіторської та кредиторськоїзаборгованості у загальній їх структурі;

· потреба змін у будові регістрів аналітичного і синтетичногообліку дебіторської заборгованості;

· розмежування понять дебіторської та кредиторськоїзаборгованості;

· недосконалість оцінок дебіторської заборгованості;· занадто детальна або навпаки недостатня класифікація

дебіторської заборгованості;· проблеми в управлінні дебіторською заборгованістю. Отже, в першу чергу необхідно внести зміни у П(С)БО 10

"Дебіторська заборгованість", тобто чітко розмежувати поняттядовгострокової та короткострокової дебіторської заборгованостей. У даномустандарті до сих пір не відзначено, що їх облік ведеться на різних рахункахбухгалтерського обліку.

Також слід зазначити, що поточна дебіторська заборгованість єоборотним активом, а довгострокова – необоротним і вони обліковуються нарізних рахунках. Існує потреба змін у побудові регістрів аналітичного ісинтетичного обліку дебіторської заборгованості.

Дослідження показують, що існує потреба змін у побудові регістріваналітичного і синтетичного обліку дебіторської заборгованості. Сьогодніоблік дебіторської та кредиторської заборгованостей ведеться в одномурегістрі, тому в пропонується вести синтетичний облік цих заборгованостей урізних регістрах.

293

Шляхом покращення обліку дебіторської заборгованості є їїавтоматизація, тобто необхідно здійснити такі заходи:

1) створити інформаційну базу дебіторської заборгованості;2) звірити в електронній формі взаємні вимоги та зобов’язання і знайти

найбільш раціональні способи погашення взаємної заборгованості;3)провести взаємозаліки, поступово скорочуючи обсяги

заборгованості;4) вести облік та звітність проведених взаєморозрахунків;5) проводити розрахунок резерву сумнівних боргів на підставі середніх

статистичних даних;6)комплексно вдосконалити політику управління дебіторською

заборгованістю.Отже, в обліку дебіторської заборгованості існує ще багато спірних та

нерозв’язаних питань. Проте організація обліку дебіторської заборгованостімає важливе значення, оскільки дозволяє упорядкувати та надати достовірнуінформацію про заборгованість підприємства.

Науковий керівник: ст. викладач Лисиця В.І.

294

РОЗДІЛ 8 БАНКІВСЬКА СПРАВА

ЛІКВІДНІСТЬ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В ПЕРІОД ФІНАНСОВОЇКРИЗИ

К.е.н., ст викладач. Антонюк Н.А., студентка Лисянська Я.Ю.

Світова фінансова криза, яка спалахнула з новою силою, маєруйнівний вплив на банківську систему України, підірвавши ліквідність таплатоспроможність комерційних банків.

Ліквідність банківської системи країни є основним об’єктомуправління центральних банків. Результатом ефективного виконання банкомсвоїх функцій є оптимальний рівень ліквідності, що свідчить про йогонадійність, фінансову стійкість та конкурентоспроможність.

Проаналізувавши визначення термінів «ліквідність» та «ліквідністьбанку» різних авторів, можна вважати, що механізмом, який забезпечуєліквідність банку , є діяльність банку, яка сприяє розміщенню коштів такимчином, щоб можна було в будь-який момент розрахуватися за своїмизобов’язаннями.

Ліквідні кошти банки потребують з таких причин, як зняття коштів здепозитів, видача нових кредитів для платоспроможних клієнтів, сплатаподатків при продажі банківських послуг, а також погашення раніше наданихкредитів.

Для наочності розглянемо графік, який показує ліквідністькомерційних банків, які ввійшли в п’ятірку кращих по Україні, за 2012 рік впорівнянні з 2011 роком (рис.1.).

Ліквідність банків України

0,00%

5,00%

10,00%

15,00%

20,00%

25,00%

30,00%

ПРИВАТБАНК УКРЕКСІМБАНК ОЩАДБАНК РАЙФФАЙЗЕНБАНК АВАЛЬ

UniCredit(УКРСОЦБАНК)

20122011

Рисунок 1 – Ліквідність банків України за 2012 рік в порівнянні з 2011 роком.

295

На діаграмі ми можемо порівняти ліквідність банків за два періоди –2011-2012 роки. Проте незважаючи на ці дані, неможливо дати однозначноготвердження про стан ліквідності банківської системи України. Адже, дляодного банку один відсоток ліквідності може бути ідеальним, а для іншогобанку – незадовільним.

Ліквідність є досить важливою для банків, адже для підтримки своєїстабільності потрібно бути впевнений, що він може в будь-який часзадовольнити потреби своїх клієнтів. Для цього банк повинен тримати балансміж активом і пасивом балансу, строками повернення кредитів та депозитів.

Звернемо увагу на показники ліквідності комерційних банків у 2011 та2012 роках (табл.1).

Таблиця 1 - Стан ліквідності банків у 2011 - 2012 роках

Норматив Нормативнезначення

На01.01.2011,

%

На01.01.2012,

%Нормативмиттєвої

ліквідності20% 53,56 58,48

Нормативпоточної

ліквідності40% 70,19 70,53

Нормативкороткостроково

ї ліквідності60% 94,35 94,73

Згідно з даними офіційного сайту НБУ на 01.01.2012 рік ми бачимо,що показник миттєвої ліквідності по банківській системі становить 58,48%,норматив поточної ліквідності – 70,53%, короткострокової ліквідності –94,73%. Такий стан ліквідності банківської системи свідчить про те, щобанки не можуть ефективно розмістити свої ресурси. Це свідчить пронадлишкову ліквідність банків, що має негативний вплив не лише набанківську систему, а й на економіку країни взагалі.

Метою діяльності будь-якого банку є отримання стабільного прибутку,що є неможливим в даній фінансовій ситуації. Так як банку потрібнадостатня кількість готівкових коштів. Згідно з Інструкцією «Про порядокрегулювання банківської діяльності в Україні» від 22.11.2012 року готівковікошти належать до першої групи активів, у яких ступінь ризику дорівнює0%, а це свідчить про їх низьку прибутковість. Адже чим більша ставкаризику активів, тим більше прибутку вони приносять.

296

Отже, для покращення становища ліквідності банків перш за всенеобхідно посилити контроль держави за банківською діяльністю.Комерційним банкам також потрібно переймати досвід діяльності зарубіжнихбанків.

АНАЛІЗ ПОЛІТИКИ НБУ ПІД ЧАС ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

Студентка гр. Ф-91 Баня А.Ю.

Світова економічна криза, що охопила фінансові ринки чи не всіхдержав стала своєрідним каталізатором, що загострив і так доволінесприятливі процеси у банківській системі нашої країни. 2008-2009 рокистали випробувальними для вітчизняної економіки та загрозою стабільностімайбутнього розвитку. Ситуація, що склалася у той час потребувала негайноїреакції та результативних спроб її вирішення. Значну роль у забезпеченністабілізації зіграв Національний банк України.

Виконання НБУ функцій кредитора, останньої інстанції, що визначена,було особливо актуальним та необхідним під час здійснення антикризовоїполітики та у посткризовий час та мало на меті підтримання ліквідностібанківського сектору.

НБУ активно проводив заходи щодо подолання впливу негативнихявищ на вітчизняну економіку, використовуючи рефінансування банківськихустанов та облікову ставку.

Офіційна статистика свідчить, що у 2008 році, 17 найбільших банківкраїни оцінювали свої потреби у збільшенні капіталу у 25 млрд. грн. Загалом,НБУ рефінансував 88 вітчизняних банків на загальну суму понад 36 млрд.грн., лише протягом 2008 року. Для порівняння, необхідно підкреслити, що увересні 2009 року Європейський центральний банк прийняв рішення прорефінансування банків Євросоюзу на суму у 120 млрд. євро, аби підвищитиліквідність європейської банківської системи [1]. Перші кроки допідтримання комерційного сектору змогли покрити лише невелику частинузбитків, тому вже впродовж 2009 року обсяг фінансових вливань з бокуцентрального банку склав 700 млн. доларів.

НБУ витратив 105 млрд. гривень на рекапіталізацію банків,необхідність надання якої була визначена Меморандумом про фінансовийфонд у 2008 році. Для порівняння США та Німеччина вклала врекапіталізацію 250 млрд. доларів та 480 млрд. євро відповідно, а Франція –10.6 млрд. євро.

Недоліки та прорахунки, що були допущені у процесі реалізаціїстабілізаційної політики:

297

- відсутність якісного оцінювання платоспроможності банківськихустанов в процесі надання кредитів рефінансування в результатічого частина банків-позичальників пізніше переходила в розрядпроблемних;

- недостатній контроль з боку НБУ за подальшим використаннямбанківськими установами отриманого рефінансування. Власникибанків часто спрямовували кошти, отримані від НБУ, переважно наздійснення валютних спекуляцій, купівлю валюти підтримання.Результатом став тиск на обмінний курс гривні, що сталододатковим фактором її знецінення.

Отже, одним із негативних наслідків реалізації заходів щодо подоланнякризи стало використання банками значних сум рефінансування, наданихНБУ, не на підтримання ліквідності. Це підкреслюють у своїх працяхМ. Швайка, Б. Адамик та О. Дзюблюк. Введення контролю з боку НБУ зацільовим використанням коштів рефінансування можливо дозволило бзапобігти такій ситуації.

Було відзначено зменшення облікової ставки НБУ, якою надавалосярефінансування. Проте воно здійснювалося за ставкою, вищою, ніж облікова.Хоча практика монетарного регулювання цього періоду свідчить, щобільшість центральних банків іноземних країн постійно переглядали обліковуставку в бік зниження: Європейський центральний банк знизив її з 3,25 до2,5%, а Федеральна резервна система США – до 1% річних [2].

Результати проведеної НБУ політики стабілізації банківської системизагалом оцінюються як позитивні, проте виділяють ряд: запровадження НБУзаходів із запізненнями, що значно знижувало рівень їх ефективності;відсутність взаємодії з іншими органами державного управління приздійсненні антикризових заходів; недостатній контроль з боку НБУ надподальшим використанням банківськими установами отриманогорефінансування тощо [2]. Проте уроки минулої фінансової кризи мають бутивраховані у стратегії і тактиці грошово-кредитної політики, яку реалізує НБУ.

1. Горбаль В. Світова економічна криза та інвестиційний потенціал України[Електронний ресурс] / В. Горбаль // Економічна правда. – Режим доступу :http://www.epravda.com.ua/columns/2008/09/18/ 164958/

2. Шпачук В. В. Антикризова діяльність національного банку україни (2008–2009 рр.)[Електронний ресурс] / В. В. Шпачук // Держава та регіони. Серія : Державне управління. –2011. – № 4. – C. 87-91. - Режим доступу :http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr_du/2011_4/files/DU411_15.pdf.

Науковий керівник: асистент Похилько С.В.

http://www.epravda.com.ua/columns/

298

УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ ПОРТФЕЛЕМ БАНКУ

Студентка гр. Фм-21 Бахмач А.О.

Дослідження питання управління кредитним портфелем банку єактуальним сьогодні, адже кредитування є найважливішим напрямкомздійснюваних банком активних операцій та одним з головніших джерелотримання прибутків.

У структурі активних операцій традиційно найбільшу питому вагумають кредитні операції. Вони виступають основним джерелом доходівбанківських установ та являють собою запоруку надійного і стійкогофункціонування банків на фінансовому ринку. [1]

Механізм організації кредитних відносин банку з клієнтами(фізичними та юридичними особами) визначається численними факторами,такими як: кредитна політика банківської установи, кваліфікація банківськихпрацівників, ресурсний потенціал банку, здатність методичного забезпеченняефективно регулювати відносини між банківською установою тапозичальником, ризики зовнішнього середовища та ін. [4].

Процес організації діяльності банку щодо формування кредитногопортфеля можна поділити на такі етапи як: підготовка кредиту,структурування кредиту та обслуговування кредиту.

Досліджуючи методичні аспекти аналізу кредитного портфеля банкунеобхідно зазначити, що існують наступні напрямки дослідження якостікредитного портфеля:

- оцінка якості кредитного портфеля з погляду ризику;- оцінка якості кредитного портфеля з погляду захищеності

від можливих втрат [1, с.237].Поряд з удосконаленням організаційної складової, існує потреба

формування науково-методичних підходів до формування оптимальноїструктури кредитного портфеля, що включає у себе споживчі кредити такредити юридичним особам, базуючись на дослідженні особливостівиникнення та прояву банківських ризиків.

Одним із методів оцінки ризику кредитного портфеля банку єматематичне моделювання. Серед математичних моделей виділяють моделі,які вирішують завдання оптимального формування кредитного портфеля іпрогнозування. Однією із таких моделей є оптимізаційна модель побудованана основі теорії Марковіца.

Оптимізаційна модель кредитного портфеля будується з метоюздійснення вибору оптимальних портфелів та концентрує увагу на поведінціпортфеля, а не його складових. Така модель допоможе банківській установі

299

оцінити кредитний ризик та допоможе скоординувати роботи банку відноснойого зниження.

Метою управління кредитним портфелем банку є зниженняймовірності невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитноюугодою, мінімізація втрат у випадку неповернення кредиту та максимізаціяотриманим прибутків.

Очікувана прибутковість ризикового кредитного активу обчислюєтьсянаступним чином [5].

,...)( 2211 NNi rprprpRE +++= (1)

де rn - n-е можливе значення прибутковості i-го активу;рn - ймовірність реалізації значення дохідності n для i-го активу;N - число можливих значень дохідності.Вімірювання ризику здійснюється за допомогою показника

стандартного відхилення та визначається за формулою:

( )( )2inni RErp)R(SD -´= , (2)

За допомогою побудови математичної моделі оптимальногоформування кредитної портфеля можна проводити порівняння«ефективного» кредитного портфелю із тим, який сформовано у банківськійустанові на даний момент [5].

1. Банківські операції: Навч. пос.для студентів вузів. – К.:ЦУЛ, 2006. – 208 с.2. Вовк В.Я. Кредитування і контроль [Текст]: Навч. посб. / В.Я. Вовк, О.В. Хмеленко. –

К.: Знання, 2008. – 463 с. (7)3. Міщенко Н.Г. Банківські операції: Підручник / За ред. В.І. Міщенка, Н.Г. Славянської

. – К.: Знання, 2006. – 727 с. (19)4. Портфельные риски в теории Марковица [Електронний ресурс] : Корпоративные

финансы / А. Каплин.- Режим доступу: http://gaap.ru/articles/51058/. – Назва з домашньоїсторінки Інтернету.

Науковий керівник: к.е.н., ст. викладач Костель М.В.

300

УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ БАНКУ

Студенти гр. Ф-91 Голенка Р.А., Довбня Р.Я.

Банківська ліквідність є необхідною умовою успішної діяльностікомерційних банків, важливим показником роботи фінансової структури,тому керівництво банку повинно забезпечувати відповідність цьогопоказника встановленим нормативам, адже в іншому випадку банк не зможевиконувати свої первинні функції.

Аналіз вітчизняної банківської практики свідчить, що прорахунки устратегії управління ліквідністю є однією із головних причин виникненняпроблем банків, що призводять до банкрутства, що актуалізує дослідженняліквідності банків у кризових економічних умовах.

Сутність проблеми ліквідності полягає в тому, що попит на ліквіднікошти рідко дорівнює їх пропозиції в будь-який момент часу, тому банкпостійно має справу або з дефіцитом ліквідних коштів, або з їх надлишком.Основною проблемою дефіциту ліквідності є втрати банками наявних тапотенційних вкладників, а значить зменшення банківських ресурсів. Крімтого порушення нормативних вимог центральних банків накладає додатковіобмеження на діяльність банку.

Проте зворотній зв'язок ліквідності та прибутковості активів свідчить,що надмірна ліквідність може викликати зменшення прибутковості операцій,адже найбільш ліквідні активи не генерують доходів.

Ефективність процесу управління банківською ліквідністю оцінюєтьсяза двома основними характеристиками: швидкістю перетворення активів угрошову форму і задоволення потреби в готівкових коштах (часовийкомпонент) та вартістю підтримки певного рівня ліквідності (вартіснийкомпонент). Адже найбільш стабільні джерела коштів потребують найвищихвитрат, а найбільш ліквідні активи — непрацюючі та низькодохідні. Передменеджментом банку постає завдання пошуку оптимального співвідношенняміж активами і зобов’язаннями як з погляду забезпечення потреб ліквідності,так і щодо їх дохідності та вартості.

Традиційно виділяють декілька основних варіантів вирішення даноїпроблеми, що реалізуються вибором певної стратегії управління ліквідністю.У практичній діяльності банків виділяють:

1. Стратегію трансформації активів (управління ліквідністю черезактиви). Традиційний та найпростіший підхід, що передбачає нагромадженнявисоколіквідних активів, які за умови зростання попиту на ліквідні засобибудуть продаватися до задоволення абсолютної потреби у грошових коштах.Стратегія трансформації активів оцінюється як менш ризикова порівняно зіншими, але одночасно і досить дорога з погляду вартості.

301

2. Стратегія запозичення ліквідних коштів (управління ліквідністючерез пасиви), зміст якої полягає у залученні необхідної кількості коштів, дляпокриття активів у разі виникнення попиту на грошові кошти. Управлінняліквідністю через управління пасивами оцінюється як найбільш ризиковастратегія, оскільки супроводжується підвищенням ризику зміни відсотковихставок та ризику доступності запозичених коштів.

3. Стратегія збалансованого управління ліквідністю (через активи іпасиви) передбачає поєднання елементів двох попередніх, тобто частинапопиту буде задовольнятися через нагромадження високоліквідних активів, арешта – за рахунок проведення операцій залучення коштів [2].

Через високу вартість стратегії трансформації активів і значнуризиковість стратегії запозичення більшість банків зупиняють свій вибір накомпромісному варіанті управління ліквідністю – стратегії збалансованого(одночасного) управління і активами, і пасивами.

Кожна з даних стратегій має свої переваги та недоліки, і конкретнийвибір визначається характеристиками банківського портфеля, станомфінансових ринків, особливостями зовнішнього середовища.

Основною проблемою вітчизняних банків є те, що попит на ліквіднікошти рідко дорівнює його пропозиції, тому постійно виникають проблеми здефіцитом ліквідних коштів або з профіцитом [1].

Отже, для досягнення стабільної роботи та підвищення ліквідностікомерційних банків необхідно вживати заходи з посилення моніторингу зафінансовим станом банків, брати активну участь у рекапіталізації деякихбанків, стимулювати їх до покращення якості управління ризиками,удосконалення кредитних процедур. При проведенні рекапіталізації банківрегулятивним органам необхідно зробити все можливе для пошукуприватних вітчизняних або зарубіжних інвесторів, які готові проводитисанацію проблемних кредитних установ. Український банківськийменеджмент є недосконалим, і тому банкам України необхідно перейматидосвід розвинених зарубіжних банків.

1. Міщенко В. І. Ліквідність банківської системи: економічна сутність, структура іметодологічний підхід до аналізу / Володимир Міщенко, Анжеліка Сомик // Вісник НБУ. – 2008.– №11. – С. 1-9.

2. Примостка Л. О. Фінансовий менеджмент у банку : Підручник. – 2-ге вид., доп. іперероб. – К. : КНЕУ, 2004. – 468 с.


302

УПРАВЛІННЯ ВАЛЮТНИМИ РИЗИКАМИ БАНКІВСЬКОЇУСТАНОВИ

Студентка гр. Ф-92 Гордієнко Л.О.

Валютний ринок є невід’ємною частиною економічної системидержави. В процесі становлення фінансового ринку України основнимисуб’єктами усіх його сегментів стали комерційні банки. Це стосується івалютного ринку де банки забезпечують проведення близько 70% операцій.

Характерною особливістю валютних цінностей, як об’єкту валютногоринку є високий рівень волатильності курсу. Комерційні банки, оцінюючивалюту як актив, повинні сприймати можливість динамічних змін його цінипротягом коротких проміжків часу. В таких умовах зростає ймовірністьвиникнення втрат, що ідентифікується як валютний ризик. Традиційно йоговизначають як можливість виникнення збитків при операціях з іноземноювалютою, зумовлену коливанням ринкових валютних курсів.

Виникнення валютного ризику банківської установи додатковопов’язують з інтернаціоналізацією банківської діяльності та їїдиверсифікацією. З метою урахування специфіки банківських валютнихоперацій, розрізняють такі види валютних ризиків:

· операційний (зниження доходу внаслідок різкої зміни курсуіноземної валюти);

· трансляційний (ризик невідповідності активів та пасивів при їхвираженні в іноземній валюті);

· економічний (зміна конкурентоспроможності банку через змінувалютних курсів).

Досвід управління валютними ризиками банку свідчить, що результатоперацій з валютою та валютними активами найбільше залежить відузгодженості параметрів валютної позиції комерційного банку та напрямузміни курсів валют.

Валютна позиція характеризує співвідношення вимог та зобов’язаньбанку в іноземній валюті та визначає можливість виникнення валютногоризику. Так, закрита валютна позиція, що характеризується рівністю обсягувимог у певній валюті та обсягу зобов’язань у ній, є основним методомзапобігання валютного ризику. У випадку розбалансованості вимог ізобов’язань банку у визначеній валюті, позиція вважається відкритою та,відповідно, банк наражається на валютний ризик.

В сучасних умовах розвитку глобалізацій них процесів, інтеграціїУкраїни у світовий економічний простір відбувається зростання кількості тамасштабів валютних операцій, трансформація механізму реалізації валютнихвідносин та, відповідно, природа валютного ризику. Таким чином, виникає

303

потреба у модернізації існуючих та розробленні нових ефективнихінструментів управління валютним ризиком.

На нашу думку, найбільш перспективними інструментами зменшеннявалютного ризику є:

· лімітування валютних операцій;· використання методів метчінгу та неттінгу;· страхування валютних ризиків (хеджування).Розглянемо їх якість з позиції адекватності запитам системи

управління валютним ризиком банку у сучасних умовах.1. Лімітування відноситься до інструментів адміністративного

(неекономічного) типу, що передбачає встановлення прямих обмежень наоперації з валютними цінностями. Використовуються наступні види лімітів:

- ліміт на іноземні держави;- ліміт на операції з контрагентами та клієнтами- ліміт інструментарію;- ліміт на кожен день і кожного дилера;- ліміт збитків.2. Цікавим є досвід використання методів мінімізації валютного

ризику. До таких методів належать метчінг – метод, що передбачає взаємнийзалік купівлі або продажу іноземної валюти по активу і пасиву та неттінг –максимальне скорочення обсягів валютних операцій шляхом їх укрупнення.

3. В України досі не реалізовано потенціал найбільш популярногосеред економічних методів управління валютним ризиком – методухеджування. Хеджування як метод зменшення валютних ризиків передбачаєвикористання термінових фінансових інструментів, таких як опціони,форвардні і ф’ючерсні контракти, операції типу «своп».

Порівнюючи зазначені деривативи з позиції їх дієвості в управліннівалютним ризиком банківської установи, ми дійшли висновку, що операціїтипу «своп» мають найбільший потенціал мінімізації валютного ризику усучасних умовах. Вони являють собою комбінацію угод купівлі та продажуіноземної валюти з різними датами валютування, що поєднує в собі операції«спот» і «форвард». При цьому обсяги вимог і зобов’язань у певній валюті єрівними, отже не утворюється відкрита валютна позиція.

Науковий керівник: к.е.н. Костель М.В.

304

БАНКІВСЬКІ ІННОВАЦІЇ ТА РОЗВИТОК БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ

Студентка гр. Ф-91 Ізощенкова І.М.

Забезпечення високого рівня якості активів, збільшення прибутковостібанківських продуктів, їх конкурентоспроможності можливе сьогодні заумови впровадження інновацій вітчизняними банками.

Інноваційна діяльність банку розглядається як процес відтворенняінноваційних ідей управлінського, маркетингового чи фінансового характеру,при цьому банк виступає як учасник здійснення інноваційного проекту чиможе бути інноватором.

Для банку інноваційний проект означає створення банківськогопродукту, що є новим на ринку, де працює банк. Традиційно новийбанківський продукт розуміється як сукупна форма банківськогообслуговування, яка базується на маркетингових дослідженнях ринковихпотреб.

Новий банківський продукт характеризується: кращими споживчимивластивостями порівняно з тим, що пропонувався раніше; є більш новим, атакож він повинен забезпечувати неохоплені раніше потреби клієнта; вимагаєзастосування новітніх технологій створення [3].

Банківські інновації, що вже впроваджені на вітчизняному ринкубанківських продуктів, переважно є такими, що копіюють продукти, які ужепропонуються та використовуються на зарубіжних ринках банківськихпослуг. Загалом такий підхід можна вважати правомірним, оскількибанківські контрагенти, працюючи на внутрішньому ринку, закономірносприймають банківські продукти, які є новими для цього ринку якінноваційні.

Отже, новим банківським продуктом можна вважати:- самостійно винайдений банком продукт, що задовольняє потреби

клієнта, який не має аналога на ринку банківських послуг;- продукт, створений на певному ринку, але реалізується вперше на

іншому;- пакетний продукт, який є новинкою на даному ринку і являє собою

комбінацію вже діючих банківських продуктів;- продукт, що діє на ринку, але має хоча б один параметр, що вперше

використовується на зазначеному ринку.Класифікація банківських інновацій досить широка. За ознакою їх

цільового використання виділяють: технологічні, наукові, організаційні,інформаційні, комунікаційні, маркетингові, соціальні, психологічні, сервісніта інше. Залежності від впливовості на поведінку споживачів виокремлюють3 підвиди інноваційних банківських послуг: адаптивні інновації

305

(припускають мінімальні зміни у продукті чи послузі і не вимагають ніякихзмін у поводженні споживачів), функціональні інновації (припускаютьзбереження функції послуги, але характер реалізації функції змінюється) іфундаментальні (мають під собою реалізацію нової концепції чи ідеї, урезультаті чого виникають нові функціональні якості) [2].

Доцільність впровадження певного виду інновацій визначаєтьсяспіввідношенням вигод (ефектів), які вони можуть забезпечити, та витрат наїх реалізацію. Витрати, пов’язані з реалізацією банківських інновацій,можуть включати:

- витрати на проектування, розробку нормативно-методичнихдокументів, що формуються при впровадженні інновації;

- витрати на інформаційне забезпечення, рекламу нових банківськихпослуг;

- знижки, що можуть надаватися клієнтам, та їх обслуговування зановим банківськими послугами;

- витрати на навчання та адаптацію персоналу банку щодо наданнянових банківських послуг;

- витрати на придбання обладнання, програмних продуктів та іншогоресурсного забезпечення, необхідного для реалізації інновацій [1].

Прикладами інновацій широкого використання є: пластикові картки,мобільні філії, інтернет-банкінг, електронне банківське обслуговування, кеш-менеджмент тощо. Яскравим прикладом останніх банківських інновацій дляширокого кола клієнтів є операції за допомогою мобільного телефону.

Отже, інноваційна банківська діяльність спрямована на максимальнезадоволення потреб клієнтів у послугах з метою отримання додатковогоприбутку банком. При цьому банківські інновації сприяють підвищеннюшвидкості транзакцій, доступності

1. Семагин И. А. Теоретические основы банковских инноваций / И. А. Семагин //Экономические науки. – 2010. – № 10(71). – С. 254-258.

2. Базадзе К. М. Перспективні види інноваційних послуг банків / К. М. Базадзе // Вісникуніверситету банківської справи НБУ. – 2012. – № 2(14). – С. 218-221

3. Козьменко С. М. Стратегічний менеджмент банку [Текст] : навч. посібник / С. М.Козьменко, Ф. І. Шпиг, І. В. Волошко. – Сумы : Университетская книга, 2003. – 740 с. – серія«Мастер-класс».


306

УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮБАНКУ

Студентка гр. Ф-92 Карпенко І.В.

Ліквідність є важливою складовою діяльності кожного банку, якапотребує аналізу, вивчення та ефективного управління. Через нестабільнуекономічну ситуацію, посилення конкуренції, комерційні банки все більшеуваги приділяють управлінню ліквідності.

Банківська ліквідність відіграє життєво важливу роль як у діяльностіокремого банку, так і у фінансовій системі держави. Неліквідний банк неможе виконувати свої функції і проводити операції з обслуговуванняклієнтів, його рейтинг знижується, що значно ускладнює запозичення коштівіз зовнішніх джерел, банк втрачає потенційний прибуток. Тому вирішенняпроблем ліквідності повинно мати найвищий пріоритет у роботі банку, амоніторинг ліквідності та вживання відповідних заходів щодо підтриманнядостатнього рівня ліквідності є неодмінною умовою самозбереження тавиживання кожного банку. [4]

Ліквідність банку – це спроможність відповідати за своїмизобов’язаннями при мінімумі витрат, тобто своєчасно і без збитків погашатиборги. Ліквідність банку лежить в основі його платоспроможності.

Повна характеристика ліквідності передбачає збалансованість міжстроками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумамивиконання зобов’язань банку, а також строками та сумами інших джерел інапрямків використання коштів.[1]

Традиційно науковці виділяють внутрішньої та зовнішньої методиоцінки ліквідності. До методів внутрішньої оцінки ліквідності належать:коефіцієнтний аналіз ліквідності балансу та аналіз грошових потоків. Дометодів зовнішньої оцінки ліквідності належать: оцінка зміни характеристикиплатоспроможності банку та оцінка величини чистого вибуття зобов’язаньбанку. [2]

Найбільш доступною і поширеною є оцінка ліквідності на основікоефіцієнтів. Суть даного методу полягає в розрахунку низки коефіцієнтів,що характеризують ліквідність балансу, стабільність зобов’язань банку іпотреби банку в додаткових ліквідних коштах, що дає змогу не лише оцінитирівень ліквідності на даний проміжок часу, а й допомогти у розробціуправлінських рішень виходячи з отриманих розрахункових показників.

У процесі аналізу балансу банку на предмет рівня ліквідності можутьбути виявлені відхилення у бік як зниження мінімально припустимихзначень, так і їх істотного перевищення. У першому випадку банки повинніпривести показники ліквідності і відповідність із нормативними значеннями,

307

проте варто мати на увазі, що це може призвести до зменшення дохідності. Увипадку значного перевищення – ефективність діяльності менеджментубанку оцінюється як низька, оскільки не використані всі можливості длямаксимізації прибутку.

Аналіз банківської діяльності свідчить, що банки одержують більшеприбутку, коли функціонують на межі мінімально допустимих значеньнормативів ліквідності, тобто максимально використовують надані їмможливості щодо залучення коштів.[3]

Отже, головною метою управління ліквідністю банку має бутизабезпечення необхідного рівня ліквідності (при обов’язковому дотриманнівстановлених НБУ та обумовленим самим банком нормативів) заодночасного зростання прибутку. Для стабільної діяльності банку необхіднийстратегічний погляд керівництва на управління, зважена політика прийняттярішень та результативна діяльність менеджменту банку.

Для підвищення рівня ліквідності банку можна надати рекомендації:- поліпшення організаційної структури банку (розвиток

менеджменту);- визначення потреби в ліквідних коштах хоча б на

короткострокову перспективу;- розробити грамотну політику управління активами і пасивами;- розробка ефективної стратегії діяльності, що допоможе банку

підтримувати достатній рівень ліквідності для здійснення своєї діяльності тане втратити довіру клієнтів у майбутньому. [4]

Запорукою успіху будь-якого банку є ефективне управлінняліквідністю.

1. Клюско, Л.А. Забезпечення фінансової стабільності банків в умовах фінансової кризи[Текст] / Л.А. Клюско // Актуальні Проблеми Економіки : журнал. – 2009. – N10. – С.97-106.

2. Стельмах В.С. Ліквідність банку: окремі аспекти управління та світовий досвідрегулювання і нагляду / В.С. Стельмах, В.І. Міщенко,. В.В. Крилова та ін.: Науково-аналітичніматеріали. Вип. 11 - К.: Національний банк України. Центр наукових досліджень, 2008. - 220 с.

3. Крилова Т. Складові процесу управління ліквідністю банку / Крилова Т., Набок Р. //Вісник НБУ. – 2008. – № 6. – С. 27.

4. Фатюха В. Удосконалення методів управління ліквідністю комерційного банку / В.Фатюха, О. Самченко // Економічний аналіз. – 2011. – Вип. 8. – Ч. 1. –С. 413-415.

Науковий керівник: к.е.н., ст. викладач Костель Н.В.

http://catalog.uccu.org.ua/opacunicode/index.php?url=/auteurs/view/67724/source:default

http://catalog.uccu.org.ua/opacunicode/index.php?url=/auteurs/view/67724/source:default

308

ЕФЕКТИВНІСТЬ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ВСУЧАСНИХ УМОВАХ

студентка гр. Ф-91 Манзюк А.О.

Для економічного зростання держави необхідно мати потужнубанківську систему, розвиток якої визначається поряд з іншимхарактеристикою грошово-кредитної політики центрального банку. Всучасних умовах це стає складним завданням оскільки кризові стани векономічній системі є більш частими. Вони за своє сутністю бувають різні,але безпосередній вплив на банківську діяльність можуть спричинятиекономічні та політичні кризи, що несуть за собою певні зміни у вже діючій їїструктурі. Наслідками таких криз для банківської системи найчастішебувають інфляційні процеси, знецінення національної грошової одиниці,зростання дебіторської та кредиторської заборгованості між підприємствами,банками, у тому числі між банком та підприємством, а також загальназаборгованість держави перед іншими країнами. Тому на Національний банкУкраїни покладається широкий перелік завдань щодо монетарної таекономічної стабільності країни в цілому, які мають бути враховані прирозробленні стратегії грошово-кредитної політики.

Відповідно до Закону України “Про Національний банк України”грошово-кредитна політика визначається як сукупність заходів у сферігрошового обігу та кредиту, направлених на регулювання економічногозростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошовоїодиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнюванняплатіжного балансу.[1] Тож під ефективністю грошово-кредитної політикиможна розуміти безперервне виконання всіх вище перелічених заходів усистемі грошового обігу. Проаналізувати чи є ефективною певна сферадіяльності можна лише порівнявши показники за роками чи з очікуванимирезультатами діяльності.

Основною законодавчо визначеною функцією НБУ є підтриманнястабільності національної валюти. На сучасному етапі розвитку Україниосновним режимом грошово-кредитної політики центрального банку єінфляційне таргетування, а його головним показником вважається індексспоживчих цін, тому на його основі й проаналізуємо ефективність грошово-кредитної політики НБУ. Для цього проаналізуємо прогнозні та фактичнідані за 2004-2010 роки, визначені Основними засадами грошово-кредитноїполітики НБУ на 2004 - 2010 рік (табл. 1, табл. 2).

Показники індексу споживчих цін на період 2004 – 2010 роківпрогнозовані відрізняються від фактичних, мають досить істотні відхилення,

309

а це свідчить про низьку ефективність грошово-кредитної політикинаціонального банку України.

Таблиця 1 - Прогнозні показники індексу споживчих цін[2]Прогнозні

дані2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010

Індекс споживчихцін (ІСЦ), %

105,3-106,3

106-107

108,5-109,5

107,5 115,9 109,5 -

Таблиця 2 – Фактичні проказники індексу споживчих цін [2]Фактичні

дані2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010

Індекс споживчихцін (ІСЦ), %

112,3 110,3 111,6 117,9 122,3 111,5 109,1

Отже, на сучасному етапі розвитку економіки України грошово-кредитку політику, яка склалась в нашій країні не можна назватиефективною, все це свідчить лише про те, що для досягнення більш кращихрезультатів необхідно проводити певні заходи щодо її вдосконалення, а саме:приділяти більше уваги стабільності національної валюти і банківськоїсистеми, ніж контролю над інфляцією;посилення контролю за ресурсами,одержаними у результаті рефінансування;підвищення довіри до грошово-кредитної політики.

1. Про Національний банк України : закон України від 20.05.1999 № 679-ХІV, зі змінамиі доповненнями.

2. Основні засади грошово-кредитної політики НБУ. [Електронний ресурс]. - Доступнийз http://bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=60522

3. Лапчук Я.С. Проблеми формування грошово-кредитної політики в умовахреформування економіки в Україні / Я.С. Лапчук // Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук.-техн.праць. – Львів : РВВ НЛТУ України. - 2004. - Вип. 14.1. - С. 252-257.

4. Корнєєв В. Антикризові інструменти фінансової стабілізації / В. Корнєєв // ЕкономікаУкраїни. – 2009. – №12. – С. 22-35.


310

ОСОБЛИВОСТІ МЕНЕДЖМЕНТУ У БАНКІВСЬКІЙ СФЕРІ

К.е.н., доц. Олійник В.М., студент Бєлік А.М.

Менеджмент — це самостійний вид професійно здійснюваноїдіяльності, спрямованої на досягнення в ході будь-якої господарськоїдіяльності комерційного підприємства, що діє в ринкових умовах, певнихнамічених цілей шляхом раціонального використання матеріальних ітрудових ресурсів із застосуванням принципів, функцій та методівекономічного механізму менеджменту.

Банківський менеджмент - це управління банком в умовах ринку, щоозначає:

• орієнтацію банку на попит i потреби ринку, на запити клієнтів йорганізацію таких банківських продуктів і послуг, які користуються попитомі можуть дати банкові запланований прибуток;

• постійне прагнення до підвищення ефективності банківськоїдіяльності з метою зменшення витрат і одержання оптимальних результатів;

• коригування цілей, завдань і програм банку залежно від кон´юнктуриринку;

• необхідність використання сучасної інформаційної бази(комп´ютерних мереж та зв´язків з валютною і фондовою біржами, іншимикредитно-фінансовими інститутами) з метою здійснення багатоваріантнихрозрахунків для прийняття обґрунтованих і оптимальних рішень;

• раціональний добір персоналу і його ефективне використання.Під банківською діяльністю у визначенні банківського менеджменту

розуміється діяльність банку з метою одержання прибутку. Змістомбанківської діяльності є забезпечення банківського процесу всіманеобхідними ресурсами й організація технологічного циклу в цілому,(наприклад: розробка і вдосконалення банківських технологій, забезпеченнянеобхідного рівня банківських продуктів і послуг, виконання усіх видівбанківських операцій, матеріально-технічне оснащення для здійсненнябанківської діяльності, забезпечення персоналом, підтримання ліквідності таприбутковості банку).

Банківська сфера потребує такого стилю роботи, в основі якоголежить постійний пошук нових можливостей, уміння залучати йвикористовувати для вирішення поставлених завдань ресурси знайрізноманітніших джерел, домагаючись підвищення ефективності йодержання максимально можливого результату при мінімальних затратах.

311

ВПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ У ФІНАНСОВИХІНСТИТУТАХ

К.е.н., доц. Олійник В.М., студентка Бойко Є.Ю.

Інфoрмацiйна сиcтема, як сиcтема управлiння, тiсно пов’язуєтьcя, як зсиcтемами зберeження та видачі iнформації, так і з іншoї - з сиcтемами, щозабeзпечують обмiн інформацiєю в процесi управлiння. Місієюінформаційної системи є виробництво потрібної для організації інформації,потрібної для ефективного управління всіма її ресурсами, створенняінформаційного та технічного середовища для управління її діяльністю. Вбудь-якій інформаційній системі управління вирішуються задачі трьох типів:задачі оцінки ситуації (деколи їх називають задачами розпiзнавання образів);задачі перетворення опису ситуації (розрахунковi задачі, задачімоделювання); задачі прийняття рішень (в тому числі і оптимізаційні).

Автоматизована інформаційна система – це взаємозв’язана сукупнiстьданих, обладнання, програмних засобів, персоналу, стандартних процедур,які призначені для збору, обробки, розподілу, зберігання, представленняінформації у відповідностi з вимогами, які випливають з цілей організації.

Основними факторами, які впливають на впровадженняiнформаційних систем, є потреби фінансових організацій та користувачів, атакож наявність відповідних засобів для їх формування.

Причини, що спонукають фінансові організації впроваджуватиінформаційні системи, з одного боку обумовлюються прагненням збільшитипродуктивність повсякденних робіт чи усунути їх повторне проведення, а зіншого боку я, а з іншого боку бажанням підвищити ефективність управліннядіяльністю організації за рахунок прийняття оптимальних та раціональнихуправлінських рішень. Перша причина доволі прозора і для її реалізаціїдостатньо впроваджувати стандартизовані системи обробки інформації.

Успішне функціонування фінансової організації у значній мірізалежить від вдалого керівництва, яке базується на обґрунтуванніперспективних концепцій розвитку згідно з своєчасною, достовірною таповною інформацією, яку може поставляти відповідна інформаційна система.Основне завдання інформаційної системи управління полягає упідпорядкуванні всіх внутрішніх процесів головним цілям організації. Дляцього необхідно скоординувати процеси, пов’язані з діяльністю організаціїтаким чином, щоб вони максимально забезпечували виконання поставленихзадач в єдиному інформаційному полі.

312

РАЦІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ БАНКА

К.е.н., доц. Олійник В.М., студентка Гробова Д.В.

Органи управління й організаційна побудова банків у чомусьзбігаються, а в чомусь відрізняються від інших установ. Головним органомуправління банком е загальні збори акціонерів. Вони приймаютьнайважливіші рішення - затверджують статут, вибирають раду банку чи радудиректорів, затверджують баланси і звіти, визначають напрям і цілі політикибанку тощо.

У той же час збори акціонерів недостатньо інформовані про поточнісправи банку і в багатьох випадках просто підтримують рішення,запропоновані радою банку. У зв´язку з політикою випуску дрібних акцій увеликих банках на щорічних зборах акціонерів не присутня основна масадрібних власників акцій, які передають право голосу виборним особам.

Основні питання діяльності банку вирішує рада. Вона єпредставницьким органом власників банку, його акціонерів і відстоює їхінтереси. Найпершим обов´язком ради є забезпечення необхідного рівняприбутку на вкладений капітал. Водночас рада має також піклуватися i прозахист інтересів інших зацікавлених сторін - клієнтів банку тощо.

Рада формує вищі керівні органи, що провадять практичну діяльністьвідповідно до її рекомендацій і вказівок. Основною функцією ради євизначення стратегічних цілей банку і формування політики.

Визначення стратегічних цілей банку належить до сфери йогодовгострокової стратегії. У великому банку цілі та завдання і програмаконкретних дій для їхнього досягнення викладається в спеціальномумеморандумі, що готується радою спільно з керівниками структурнихпідрозділів.

У дрібних банках письмовий меморандум про цілі політики зазвичайне складається. Для банку, який не має філій, легше сформулювати принципиполітики, ніж для великого банку з розгалуженою мережею філій, оскількиіснує певна специфіка місцевих умов клієнтури.

Добір людей на керівні посади - ще одна важлива функція ради.Сучасний банк являє собою надзвичайно складне підприємство з високимступенем ризику. Тому для забезпечення його успішної роботи необхіднідосвідчені, професійно підготовлені й відповідальні працівники.

Робота банку покладає велику відповідальність на людей, якіприймають рішення. Помилки можуть дорого коштувати. Тому в банкузвичайно створюється декілька постійних комітетів, куди входять члениправління і спеціалісти банку.

313

ОСНОВНІ ТИПИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ СТРУКТУР У БАНКАХ

К.е.н., доц. Олійник В.М., студентка Касаткіна Д.М.

Організаційна структура банку є важливою складовою успішногодосягнення цілей обраної стратегії. Від рівня організації банку, налагодженнястосунків між керівництвом та підлеглими залежить успіх його діяльності.Дуже часто хиби в організаційних структурах призводили навіть доситьсильні банки до кризових ситуацій.

Банки діють у різних ринкових умовах, спеціалізуються на наданнірізних видів послуг, ставлять перед собою різні цілі, а отже, їхніорганізаційні структури можуть варіюватися. Кожний з існуючих видіворганізаційних структур має свої переваги й недоліки, які слід обов´язкововраховувати у процесі вибору придатного способу організації. Обранийспосіб повинен сприяти найбільшій відповідності банківської організаціїринковим умовам, в яких вона діє, раціональній організації роботибанківських працівників усіх ланок, успішному налагодженню і виконаннювсіх функцій управління, максимальному задоволенню потреб клієнтів і,нарешті, досягненню мети, що стоїть перед банком.

Наведемо стислі характеристики основних груп організаційнихструктур.

Бюрократична модель побудови організації має три основні варіанти:1. Функціональні організаційні структури.2. Дивізіональні організаційні структури.3. Організаційні структури банків, які діють на міжнародних ринках.Структури, орієнтовані на надання різних видів банківської продукції.

Структури такого типу досить часто зустрічаються в банках, які надаютьсвоїм клієнтам великі обсяги окремих видів послуг. Причому ці обсягинастільки збільшуються, що з метою ефективного управління стає доцільнимздійснювати керівництво окремо наданням кожного продукту. Вказанийпринцип і лягає в основу організаційних структур, побудованих запродуктовою ознакою.

Структури, орієнтовані на різні групи споживачів. Цей спосібпобудови банку передбачає орієнтацію на потреби цільових споживачівпослуг. Організовуючись таким чином банк зосереджує свою основну увагуна певних групах клієнтів. Донедавна американські банки, що будувалисьвідповідно до такого принципу, обслуговували в основному корпоративнихклієнтів. Проте поступово таке становище змінювалося, і на внутрішніхринках акцент зміщувався у бік роздрібної клієнтури.

314

ЗАХИСНА ОБМОВКА ЯК ЗАСОБ ЗНИЖЕННЯ ВАЛЮТНОГОРИЗИКУ

К.е.н., доц. Олійник В.М., студентка Коваль В.О.

Після другої світової війни в зовнішньоекономічні діяльності почаливикористовувати золоті та валютні захисні обмовки.

Золота обмовка заснована на фіксації золотого змісту валюти платежуна дату укладання контракту і перерахунку суми платежу пропорційно змінізолотого змісту на дату виконання. Золота захисна обмовка почала поступововтрачати свої захисні властивості і перестала застосовуватися з прийняттямЯмайської валютної системи, яка скасувала золоті паритети й офіційну цінузолота.

Під валютною обмовкою розуміють умову в міжнародному контракті,яка обумовлює перегляд суми платежу пропорційно зміненому курсі валютиобмовки з метою страхування валютного або кредитного ризику експортераабо кредитора.

Найбільш поширена форма валютної обмовки - розбіжність валютиціни і валюти платежу. При цьому експортер або кредитор зацікавлений утому, щоб в якості валюти ціни вибиралася найбільш стійка валюта абовалюта, підвищення курсу якої прогнозується, тому що при виробництвіплатежу підрахунок суми платежу відбувається пропорційно курсу валютиціни.

Для зниження ризику падіння курсу валюти ціни на практиці одержалипоширення мультивалютні обмовки, які обумовлюють перегляд сумиплатежу пропорційно зміні курсу корзини валют, які заздалегідь вибираютьсяза згодою сторін.

Перевагами даної обмовки є зниження ризику змін суми платежу черезвизначення середньозваженого курсу валют в корзині та відповідає інтересамконтрагентів угоди з погляду валютного ризику.

Але в свою чергу існують складнощі у формуванні мультивалютноїобмовки в контракті в залежності від засобу розрахунку курсових витрат, принеточності якої сторони по різному трактують умови обмовки. Такожвиникає складність у виборі базової корзини валют.

Отже, зміст всіх валютних обмовок полягає в тому, що, незважаючи назнецінення валюти експортер отримує кількість валюти платежу увідповідності з курсом валюти або кошика валют, зазначених у валютнійобмовці.

315

АНАЛІЗ МЕХАНІЗМУ КРЕДИТУВАННЯ БАНКАМИ УКРАЇНИ

К.е.н., доц. Олійник В.М., студентка Остріщенко Н.В.

Кредитний механізм - сукупність взаємопов’язаних прийомів таспособів, що забезпечують реалізацію на практиці об’єктивних функційкредиту як економічної категорії та дотримання принципів кредитування.

Суб’єкти кредитування - особи, які беруть участь у процесікредитування.

Оцінка фінансового стану позичальника проводиться за такимипоказниками:обсяг реалізації продукції; прибутки і збитки; рентабельність;ліквідність активів; рух грошових коштів, стан рахунків; собівартістьпродукції; ліквідність, оцінка забезпечення та ін.

Об’єкти кредитування – певна частина вартості виробничих оборотнихфондів та фондів обігу, основних виробничих фондів, яка формується зарахунок банківського кредиту.

Сучасна банківська практика використовує посуб’єктний методкредитування, тобто на перше місце ставиться клієнт, надається перевагаперсональному підходу до позичальника.

Дуже важливе значення має визначення вартості кредиту, в основуякого покладено встановлення відповідної процентної ставки. Тут повиннівраховуватись вартість залучених банком ресурсів, категорія надійностіпозичальника, ступінь кредитного ризику, витрати з оформлення позики таконтролю за її погашенням, маржа прибутку від кредитної операції.

Для визначення оптимальної для банку процентної ставки за кредитомрозраховується мінімальна форма дохідності:

Необхідність кредитного механізму зумовлена організацією йуправлінням кредитним забезпеченням на макро- та мікрорівнях з метоюефективного розвитку економіки країни - з одного боку, і, враховуючиемісійну функцію кредиту, регулювання грошової маси - з іншого. Мета йогофункціонування - впливати через практичну реалізацію функцій кредиту надіяльність господарюючих суб’єктів, економіки країни в цілому, сприяючипри цьому розширеному суспільному відтворенню відповідно до діїекономічних законів. Призначення кредитного механізму випливає із йогонеобхідності та сутності і полягає в тому, що за його участю забезпечуєтьсявикористання кредиту як економічної категорії, реалізується на практиці йогофункції і роль, виникають різноманітні кредитні відносини, а такожпроявляються функції банків у процесі кредитування.

Отже, кредитний механізм представляє собою систему дій таорганізаційно-економічних прийомів, інструментів впливу, за допомогоюяких реалізується роль кредиту в суспільному відтворенні, тобто вводиться в

316

дію процес кредитування і регулювання його здійснюється відповідно до діїекономічних законів.

В процесі здійснення банківського кредитування кредитором виступаєбанк. Банки можуть надавати кредити як у національній, так і в іноземнійвалюті. Прямий банківський кредит надається безпосередньо тимпозичальникам, які мають у цьому потребу, на підставі індивідуальнихкредитних угод. Непрямий банківський кредит надається через посередника.

Він може набирати форми фінансових зобов'язань банку. Прикладомнепрямого банківського кредиту може бути облік векселів, факторингові,фондові, гарантійні операції тощо. Позичальник - суб`єкт кредитнихвідносин, який отримав у тимчасове користування кошти на умовахповернення в обумовлений строк та оплати.

Позичальником можуть виступати юридичні та фізичні особи, а такождержава. Специфіка кредитних відносин полягає в тому, що суб`єкти цихвідносин можуть бути як кредиторами так і позичальниками. Найбільшпоширеними кредитними відносинами є відносини між банками тасуб`єктами господарської діяльності.

Кредитний механізм, є інтегральним елементом господарськогомеханізму, і його функціонування здійснюється на базі двох основнихметодів: грошово-кредитного забезпечення та грошово-кредитногорегулювання.

Вхідною його ланкою є формування обсягу кредитних ресурсів ікредитного портфеля, яке підпорядковане як загальнодержавним інтересам,так й інтересам окремого комерційного банку

Вихідною ланкою кредитного механізму є обсяги кредитногозабезпечення, що знаходять своє відображення в конкретних видах позик, їхстроками та відсотках за ними. Надання останніх пов’язане із чіткимдотриманням принципів та умов кредитування суб’єктами кредитнихвідносин, головна ланка – процес кредитування. Залежно від об’єктів таметодів кредитування у банківській практиці розрізняють конкретні видикредитів, кожен з яких надається під конкретну процентну ставку. Всі ціелементи кредитного механізму безпосередньо впливають на реалізаціюпроцесу кредитування і, відповідно, надають певної спрямованості у йогофункціонуванні.

До кредитного механізму також входять і господарські зв’язкисуб’єктів кредитування як структурний елемент кредитних відносин,прогнозування та формування обсягу кредитних ресурсів та кредитногопортфеля і контроль та регулювання кредитного забезпечення.

317

ОПЕРАЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ

К.е.н., доц. Олійник В.М., студентка Савельєва Г.С.

Існує безліч операцій комерційних банків з цінними паперами.Операції з цінними паперами можна лише умовно віднести до активнихоперацій банку, так як дані операції крім розміщення активів у цінні папериможуть бути джерелом поповнення ресурсної бази, тобто збільшення йогопасиву в разі емісії цінних паперів банком. Проводячи операції з ціннимипаперами, банк зобов'язаний підтримувати свою ліквідність. Як правило,переважними є цінні папери, що емітуються державою. Вони відносяться допершої групи ризику, що має нульовий коефіцієнт втрати активів.

Необхідно відзначити ще операції банку з цінними паперами за їхпокупці з умовою зворотного викупу, або операції «репо». Як правило, даніоперації застосовуються для короткострокового кредитування клієнтів наперіод тимчасового розриву в надходженні фінансових ресурсів на рахунокклієнта, але необхідних для негайної оплати. Суть операції полягає в тому,що банк купує цінні папери за ціною нижче склалася на ринку на даниймомент, а продає їх назад за ціною, що включає в себе ставку відсотка покороткостроковому кредитуванню. Ще один з різновидів активних операційбанку з цінними паперами - організація міжнародного обігу цінних паперівна основі випуску депозитарних розписок. Це дозволяє фінансовимінститутам, які мають обмеження на вкладення коштів в іноземні цінніпапери, купувати їх, а емітентам - реалізовувати свої папери на міжнароднихринках.

Виділяють такі види операцій банків з цінними паперами:1.Операції з цінними паперами як професійних учасників на ринку;2.Операції з цінними паперами інших емітентів;3.Операції з цінними паперами як інвесторів.Діяльність банків як професійних учасників ринку цінних паперів.

Професійні учасники ринку цінних паперів - юридичні особи, в тому числікредитні організації, а також громадяни (фізичні особи), зареєстровані якпідприємці, які здійснюють види професійної діяльності на ринку ціннихпаперів.

Діяльність банків як емітентів включає в себе операції по емісії(випуску) власних цінних паперів та їх первинного розміщення, а такожоперації та іншу діяльність щодо забезпечення реалізації прав інвесторів,засвідчених емітованими банками цінними паперами. До останніхвідносяться виплата відсотків і дивідендів, погашення боргових ціннихпаперів при настанні терміну, створення умов для участі власників акцій вуправлінні банком, включаючи проведення загальних зборів акціонерів,

318

надання інформації про діяльність банку-емітента у відповідності з чиннимзаконодавством.

Діяльність банків як інвесторів передбачає проведення операцій зкупівлі та продажу цінних паперів в свій портфель, залучення кредитів підзаставу придбаних цінних паперів, операції з реалізації банком-інвесторомправ, засвідчених придбаними цінними паперами (одержання відсотків,дивідендів та сум, належних у погашення цінних паперів ), участь вуправлінні акціонерним товариством-емітентом, участь в процедурібанкрутства в якості кредитора або акціонера, отримання належної часткимайна в разі ліквідації товариства. У рамках інвестиційної діяльності банкиздійснюють також операції з похідними фінансовими інструментами(ф'ючерсними і форвардними контрактами, опціонами), які поділяються наспекулятивні і хеджингових.

На підставі ліцензії на здійснення банківських операцій банки можуть:а) проводити наступні операції: випуск, купівлю, продаж, облік, зберігання таінші операції з цінними паперами, що виконують функції платіжногодокумента, з цінними паперами, що підтверджують залучення грошовихкоштів у внески і на банківські рахунки, з іншими цінними паперами;б) здійснювати довірче управління зазначеними цінними паперами задоговором з фізичними та юридичними особами.

Отже, можна зробити висновок, що цiннi папери - це великарiзноманiтнiсть документiв для використання в господарськiй дiяльностi.Разом з тим вони об'єднуються одним загальним для них ознакою -необхiднiстю їх пред'явлення для реалiзацiї вираженого в них майновогоправа. У сучасних умовах за допомогою державних цiнних паперiвпроводиться грошово-кредитна полiтика з метою регулюваннямакроекономiки.

Ринок цiнних паперiв пiдпорядковується юридичним законам таекономiчним законам. Найважливiшими з них є: лiквiднiсть, тобто створеннясприятливих умов для угод, ефективнiсть, тобто облiк i зниження витрат зкупiвлi-продажу, iнформативнiсть i надiйнiсть, або гарантованiсть.

1.Ценные бумаги: Учебник / Под ред. В.И. Коллесникова, В.С.Торкановского, - 2-е изд.,перераб. и доп., - М.: Финансы и статистика, 2000. – 448 с.

2. Васюренко О.В. Банківські операції.-К.-2002.-255с.

319

ПОЛІТИКА РЕФІНАНСУВАННЯ НБУ ТА ЇЇ РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ

Студентка гр. Ф-91 Савельєва Г.С.

Політика рефінансування є важливим інструментом грошово-кредитної політики, оскільки забезпечує стабільність та підтримкутимчасової ліквідності банку, який її потребує. Надання кредитiврефiнансування здiйснює Нацiональний банк України.

В Україні окрім традиційних завдань грошово-кредитногорегулювання рефінансування також дозволяє забезпечити:

1) стабільність банківської системи, її здатність витримати піковінавантаження, зокрема після припинення дії досить радикальних заходіврегулювання у вигляді мораторію на дострокове повернення депозитів;

2) стримування процесів перетікання грошових коштів на валютнийринок, що у свою чергу забезпечує прогнозованість і передбачуваністьобмінного курсу;

3) відновлення кредитування економіки.Все це у сукупності зменшуює ризики для банківської системи, а

також ризики її розбалансування.Удосконалення й подальший розвиток політики рефінансування може

відбуватися через поліпшення механізму кредитування комерційних банківпід заставу цінних паперів, операцій РЕПО, а також проведення операцій іздержавними цінними паперами на відкритому ринку.

Для оцінки політики рефінансування як правило використовують такіпоказники як:

1) прогнозований рівень інфляції;2) розмір дефіциту державного бюджету та джерела його покриття;3) платіжний і торговельний баланси;4) обсяг валового національного продукту.Основною метою рефінансування є регулювання ліквідності банків на

виконання Національним банком функції кредитора останньої інстанції. Дляцього Національний банк використовує такі кредити рефінансування:

1) постійно діюча лінія рефінансування для надання банкам кредитівовернайт;

2) кредити рефінансування строком до 90 днів.За потреби підтримки ліквідності банків на більш тривалий строк

Національний банк України може прийняти рішення щодо здійсненнярефінансування шляхом проведення тендерів строком до 360 днів.

Результатом політики рефінансування повинна бути стабільнабанківська система, з нормальним рівнем ліквідності, основною функцієюякої в економіці є кредитування реального сектору. Якщо проаналізувати

320

саме цей аспект функціонування банківської системи – динаміку обсягівкредитування за 2011 і 2012 роки, то маємо ситуацію, яку можнахарактеризувати як нестабільну. У 2011 році приріст обсягів кредитуваннябанками реального сектору становив 14,9%, а за 7 місяців 2012 року – лише1,6 %. Така нестабільність пов’язана насамперед із наявністю значнихзовнішніх ризиків та невизначеністю щодо подальшого розвитку ситуації наринках. Однією з причин, що стримувала кредитну активність банків, булоспрямування ними значної частини вільних ресурсів на підтримку Урядучерез купівлю державних цінних паперів. Ураховуючи стабільну ціновуситуацію в країні, Національний банк України в 2012 році вжив комплексзаходів, спрямованих на підтримку процесів економічного зростання шляхомстимулювання кредитної діяльності банків.

Отже, якщо ми подивимось на ситуацію, яка склалася у попередніроки, то можна зрозуміти, що потрібно розвиватися і надалі, так як недоліківвистачає і є куди розвиватись. Для того, щоб політика рефінансуваннявважалася ефективною потрібно нарощування кредитування підприємствреального сектора. Проте вирішення цього завдання має бути комплексним:потрібно покращувати політику обмінного курсу, встановити контроль завикористанням комерційними банками ресурсів, отриманих від НБУ тощо.Відповідні дані мають бути публічними..

1. Денисенко М. Г. Гроші та кредит у банківській справі : Навчальний посібник – К. :Алеута, 2004.- 478 с.

2. Монетарний огляд за 2011 рік // Генеральний департамент грошово-кредитноїполітики. Київ, 2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.bank.gov.ua

3. Монетарний огляд за III квартал 2012 року// Генеральний департамент грошово-кредитної політики. Київ, 2012 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.bank.gov.ua.


ОСОБЛИВОСТІ ПОБУДОВИ МЕХАНІЗМУ БАНКРУТСТВА ТАФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ БАНКІВСЬКОЇ УСТАНОВИ

Студентка гр. Ф-92 Чайка Т.В.

Досвід існування банківської системи України показав, що з кожнимроком все більше банків зазнають негативного впливу різноманітнихфакторів, які спричиняють хвилі банкрутств.

В таких умовах, особливу актуальність набуває трансформаціяфінансово-організаційного механізму управління фінансовим оздоровленням



321

(ФОМУФО) банківської установи або в разі її неможливості – банкрутства таліквідації.

Розглянемо характеристики основних складових зазначеногомеханізму .

1. Критерієм ефективності ФОМУФО БУ виступає ступінь мінімізаціївтрат для банківської системи за умови забезпечення повного виконанняпроблемним банком своїх зобов’язань перед вкладниками та кредиторамизгідно з встановленою черговістю виплат.

2. Аналіз причин, які призводять до фінансових проблем БУ, з поділомїх за критерієм можливості подолання за рахунок дій самої банківськоїустанови.

За цією ознакою можна виділити фактори, які не залежать відкерівництва установи та її акціонерів та на які банківська установа не можевливати та:

- призупинення темпів росту та нестабільність загальносвітової тавнутрішньої економік;

- утрата довіри до банку;- загальноекономічна ситуація, коли відбуваються масові паніки серед

вкладників банківських установ;- інші.

Друга група – фактори внутрішньої природи, які спричиненічинниками, що існують в середині установи та можуть бути подолані:

- недотримання законодавства, особливо в частині дотриманнявстановлених нормативів;

- помилкові управлінські рішення;- високо ризикові спекулятивні операції;- недоліки внутрішньобанківської системи, яка безпосередньо залежить

від проведеної політики всередині установи.3. Механізм ідентифікації проблем. Беззаперечно, що ефективність

фінансового оздоровлення залежить від своєчасності ідентифікаціївиникнення фінансових складнощів банківської установи. Практикабанкрутств банків довела, що процедури самостійної ідентифікації проблембанком малоефективні. У сучасних умовах доцільно розвивати методи татехнології моніторингу діяльності банків в межах регулювання тапруденційного нагляду з боку НБУ.

4. Заходи попереднього впливу, що реалізуються на принципахпримусовості та добровільності. Існуючий механізм передбачає ряд підставдля застосування НБУ непримусових та примусових заходів впливу:

- результати перевірок діяльності комерційних банків з боку НБУ тавідповідного рівня системою банківського нагляду;

322

- матеріали правоохоронних органів, місцевих державних податковихадміністрацій та інших органів, що характеризують рівень додержаннякомерційними банками законодавчих актів з питань банківськоїдіяльності;

- результати перевірок діяльності комерційних банків зовнішнімиаудиторськими організаціями чи внутрішнім аудитом;

- інші матеріали, що характеризують діяльність комерційних банків.5. Рішення про доцільність санації банку приймається на підставі

аналізу рівня проблем (незначні, системні, критичні) та економічноїдоцільності. Процедура санації може ініціюватися:

- комерційним банком в рамках не примусових заходів впливу НБУ.- Національним банком України в рамках непримусових та примусових

заходів впливу на комерційний банк.- за погодженням усіх сторін у ході провадження справи про

банкрутство.Подальше вдосконалення ФОМУФО БУ можливе через удосконалення

інструментів та процедур фінансової санації, які будуть застосовуватисьдиференційовано у кожному конкретному випадку. Крім цього, доцільнорозвивати в Україні систему страхування депозитів, як альтернативнусистему забезпечення повернення коштів. е дозволить зменшити тиск наФонд гарантування вкладів фізичних осіб, зменшить кількість часу потрібнуна компенсації вкладів та сконцентрувати увагу на пошуку шляхівфінансового оздоровлення банківської установи, реалізації стратегійрекапіталізації, рефінансування, реорганізації тощо.

Науковий керівник: асистент Похилько С.В.

323

Наукове видання

Економічні проблеми сталого розвитку

Экономические проблемы устойчивого развития

Economical Problems of Sustainable Development

МатеріалиМіжнародної науково-практичної конференції,

присвяченої пам’яті проф. Балацького О. Ф.(Суми, 24-26 квітня 2013 р.)

Том 4

Стиль та орфографія авторів збережені.Оргкомітет і редакція можуть не поділяти точки зору авторів.

Відповідальність за точність, достовірність і зміст матеріалів несуть автори.Посилання на матеріали збірника обов’язкові.

Відповідальний за випуск О. В. ПрокопенкоКомп’ютерне верстання М. В. Провозін, В. І. Вороненко, О. О. Білопільська

Формат 60х84/16. Ум. друк. арк. 16,74. Обл.-вид. арк. 20,66. Тираж 300 пр. Зам. №

Видавець і виготовлювачСумський державний університет,

вул. Римського-Корсакова, 2, м. Суми, 40007Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 3062 від 17.12.2007.

Date post:	09-Sep-2020
Category:	Documents
Upload:	others
View:	3 times
Download:	0 times

Economic Z l Problems of Sustainable Development...Маркетингова система...

Documents