Мистецтво, 9 клас

Урок 4

Тема: Постімпресіонізм. Краса миті, що вислиза. Поль Сезанн, Вінсент Ван Гог, Поль Гоген. Характерні риси стилю митців.

Мета: ознайомити учнів з характерними рисами постімпресіонізму. Розглянути особливості стилю Поль Сезанна, Вінсента Ван Гога, Поль Гогена.

Розвивати уміння учнів порівнювати живописні образи, аналізувати твори, досліджувати характерні особливості постімпресіонізму.

Виховувати інтерес до творчості митців постімпресіонізму, шедеврів живописного мистецтва.

Тип уроку: комбінований, інтегрований, урок уведення в тему.

Обладнання: мультимедійна дошка, проектор, комп’ютер, презентація до уроку

Хід уроку:

1. Організаційний момент. Мотивація до навчання.2. Актуалізація опорних знань учнів3. Новий матеріал до засвоєння. Постімпресіонізм.

Постімпресіонізм (фр. postimpressionisme) — напрям в образотворчому мистецтві. Виник у 1880-х роках. Художники цього напрямку не дотримувалися тільки зорових вражень, а прагнули вільно та узагальнено передавати матеріальність світу, вдавалися до декоративної стилізації. До видатних представників постімпресіонізму в живопису відносяться Вінсент ван Гог, Поль Гоген, Поль Сезанн, Анрі Тулуз-Лотрек.Початок постімпресіонізму припадає на кризу імпресіонізму в кінці XIX століття. Тоді відбулася остання виставка імпресіоністів і був опублікований «Маніфест символізму» (1886) французького поета Жана Мореаса. Постімпресіоністи, багато з яких раніше примикали до імпресіонізму, почали шукати методи вираження не тільки миттєвого приходить — кожної миті, вони стали осмислювати тривалість стану навколишнього світу.Для постімпресіонізму характерні різні творчі системи і технічні засоби, що вплинули на подальший розвиток образотворчого мистецтва. Роботи Ван Гога передбачили появу експресіонізму, Гоген проклав шлях до символізму і модерну.

1

Не дивно, що пізні твори деяких представників французького імпресіонізму, що живуть і працюють і після останньої їх виставки у 1886 р., відносять до постімпресіонізму. Але чіткого, ясно визначеного кордону через 1886 рік проведено не було. Тобто межа між імпресіонізмом та постімпресіонізмом — нечітка, розмита. І деякі твори митців мали усі ознаки попередньої митецької течії і після 1886 р. попри фактичний розпад товариства імпресіоністів і припинення їх виставок разом. Тому в перелік постімпресіоністів відносять і колишніх імпресіоністів, і нові імена нового покоління художників, серед яких такі митці:

Каміль Піссарро (1830–1903) Поль Сезанн (1839–1906) Анрі Тулуз-Лотрек (1864–1901) Поль Гоген (1848–1903) Вінсент ван Гог (1853–1890) Жорж Сера (1859–1891) П'єр Боннар (1867–1947) Моріс Дені (1870–1943) Поль Серюзьє (1864–1927) Едуард Вюйар (1868–1940) Кер-Ксав'є Руссель (1867–1944) Жорж Дюфренуа (1870–1943) Анрі Руссо (1844–1910) Поль Баум (1859–1932) Поль Сіньяк (1863–1935)

Постімпресіонізм був обумовлений кризою, яку почав переживати в 1880-і роки стиль імпресіонізм. Це явно продемонструвала 8-а виставка імпресіоністів в 1886 році, в якій вже не брали участь П’єр Огюст Ренуар і Клод Моне, а також інші художники цієї течії, які досягли успіху і проводили свої власні виставки.

Домовленість, згідно якої французькі імпресіоністи повинні збиратись на загальній виставці, в черговий раз не дотримувалась. Так ця виставка імпресіоністів виявилась останньою, визначивши стиль імпресіонізм лише як живопис 19 століття.

Писати – не значить рабськи копіювати дійсність, це значить зловити гармонію різноманітних відношень і перекласти їх на свій лад, розкрити їх згідно нової і оригінальної логіки. (Поль Сезанн).

І хоча імпресіонізм не припинив своє існування, на противагу цій течії появився так званий постімпресіонізм.

2

Чим відрізняється постімпресіонізм в живописі від імпресіонізму:

Стиль імпресіонізм звертався до наглядної, зовнішньої сторони світу, в той час, як постімпресіоністи в своїх картинах зосереджувались на пізнанні істинної суті явищ і речей, звертались до своїх спогадів і емоцій, щоб встановити зв’язок із глядачем на більш глибокому рівні

На відміну від імпресіонізму , який намагався зобразити швидкоплинні миттєвості життя по принципу «тут і зараз», живопис 19 століття в стилі постімпресіонізму хотів передати більш тривалий стан навколишнього світу, причому не тільки матеріального, але і духовного

Постімпресіоністи відкидали імпресіоністську натуралістичну візуалізацію світу і кольору, замість цього вони робили акцент на символічному змісті картини та її структурі. Кольорова гама картин цього напряму дуже яскрава: постімпресіоністи рахували, що колір являється емоційним та естетичним носієм змісту і не завжди залежить від форми та композиції

Трьохвимірний об’єм , який властивий імпресіонізму, в постімпресіонізмі переходить в домінування площини. Реалістичні імпресіоністські форми в роботах постімпресіоністів також піддаються деформуванню.

4. Характерні риси стилю Поль Гогена.

На протязі свого творчого життя Гоген постійно намагався знайти свій власний шлях в живописі і з його допомогою виражати свій протест проти навколишньої реальності та її пороків. З імпресіонізмом у художника так і не склалось – не міг він прийняти цієї повітряності та теперішності. Йому хотілось зображати не тіла, не зовнішність, а емоції і душі.

Художник стверджував, що його роботи відображають мрії, а не дійсність, тому глядачі можуть побачити на гогенівських полотнах, наприклад, небо жовтого кольору, а дерева – синього.

Під час подорожі на Таїті Гоген пише одну із найбільш важливих і

3

загадкових своїх картин під назвою «Звідки ми прийшли? Хто ми? Куди ми йдем?

Ті, хто цікавляться творчістю художника вважають, ніби кожне із питань в назві картини відповідає певним фігурам на полотні, якщо читати його по напряму справа наліво. «Звідки ми прийшли?» - питання, яке цікавить людину на початку життя, його символізує дитина рядом з жінками. «Хто ми?» - являє собою зрілість, люди в центрі твору. «Куди ми йдем?» - ніби втілює сивоволоса жінка зліва, обхопивши голову руками. Вона задумана роздумами про безвихідь і кінець життя, а символічним зображенням білої птахи у ногах старенької, Гоген обесцінює слова і всі роздуми. Але голубим істуканом на задньому плані картини, художник не втрачає віри в те, що є паралельний, вищий світ.

Створивши цю роботу, художник був впевнений, що нічого кращого він більше ніколи не напишу, тому чуть не наклав на себе руки. Багато глядачів, які бачили цю картину, відмічали, що вона може привести в захват, а може і навпаки, ввести в апатію. Поль Гоген, маючи в крові перуанські корені і з дитинства тягу до екзотики, в 1891 році їде на Таїті. На своїх картинах він починає зображати побут і реальність народів Океанії. До цього ряду картин відноситься і картина «Звідки ми прийшли? Хто ми? Куди ми йдем?», розпочата в 1897 і закінчена в 1898 році. Сам Поль Гоген сказав про цю картину, як про вершину його власних роздумів про виникнення світу.

В 1898 році картина попадає в Париж. Її перевозить Джордж де Монфред за порученням самого Гогена. В дальнійшому у картини була непроста доля: її багато раз купували і продавали різні торгаші. В 1936 році дане полотно купує Галерея Марії Гарріман в Нью-Йорку. А ще пізніше картину курить Бостонський музей мистецтв. Ця картина стала поворотним і новаторським твором мистецтва постімпресіоністського стилю Гогена. Його характеризує чіткість написання і широкі мазки, але разом з тим полотно наповнене

емоціями та внутрішньою силою.

.

Поль Гоген. Там храм.

.

4

5. Характерні риси стилю Вінсента Ван Гога.

Ван Гог використав в своєму живописі насичені кольори і розмашисті мазки. Подібно Гогену, він багато експериментував і відкидав імпресіоністське і академічне уявлення про живопис, створюючи нові підходи до нього. Колір був головним інструментом, за допомогою якого Ван Гог виражав емоції. А одна із найбільш відомих робіт художника «Нічна тераса кафе» і зовсім має в собі шифр – як вважає один із дослідників творчості Ван Гога, Джаред Бакстер, який вважає, на картині зображена знаменита «Тайна вечеря». Якщо придивитись до фігур на терасі кафе, то можна помітити, що вони дійсно нагадують те саме полотно Леонардо да Вінчі: тут ми бачимо довговолосого офіціанта, який стоїть в центрі в білому, а навкруг нього – власне 12

відвідувачів. Ззаду офіціанта ми бачимо вікно, елементи якого утворюють хрест. Іуда, як стверджує Бакстер, на картині зображений стоячим в дверях кафе.

Для творчості Ван Гога дана картина є унікальною. Вінсенту ван Гогу була чужа буденність, і в цій картині він її майстерно долає. Як він потім написав своєму братові: «Ніч набагато жвавіша і багатша фарбами, ніж день». Цікавою особливістю є те, що при написанні картини художник не використав ані грама чорної фарби, і тим не менше, йому вдалося майстерно зобразити нічне небо і незвичайне сяйво зірок. У композиції картини дослідники

вбачають вплив роботи Луї Анкетена «Авеню де Кліші ввечері»Основною рисою Арльського періоду є використання у великій кількості жовтої фарби, яка переважає в палітрі в таких насичених і яскравих тонах, як в полотнах «Соняшники», — колір набуває особливого сяйва, ніби вириваючись з глибини зображення.

Вінсент Ван Гог. СоняшникиКоли Вінсент писав свої Соняшники, в нього не було грошей на купівлю фарби, а через сто років його картина стане предметом однієї з небачених фінансових операцій у світі мистецтва. В 1987 році одне з полотен з

5

соняшниками було продане за 22 мільйони фунтів стерлінгів. Вінсент писав брату Теодору: «Зараз я працюю над четвертою картиною з соняшниками.

Вона являє собою букет з 14 квітів на жовтому фоні, що нагадує той натюрморт з айвою і лимонами, який я написав у свій час».«У кожного художника є свої улюблені квіти — своя спеціальність», — вважав Вінсент. — «Для мене це — соняшники». Два натюрморти з соняшниками демонструвалися на виставці «Групи двадцяти», де вперше брав участь Ван Гог, а всього їх було написано біля дев'ятнадцяти. Композиційно деякі з них відрізняються лише в незначних деталях — наприклад, один і той же букет міг бути зображений у різних вазах. Невибагливому глядачу складно відрізнити Натюрморт з

трьома великими квітами від Натюрморта з двома свіжими та однією зів'ялою квіткою, але, тим не менш, кожний з них глибоко індивідуальний. «У кожного є своя кольорова гамма, своє особисте бачення кольору», — пише Ван Гог. Картина Соняшники побудована на поєднанні основних кольорів — жовтого та червоного. Букет знаходиться в блідо-жовтій вазі, що створює додатковий ефект «світлого на світлому».Ван Гог передає фон картини жовтими пастозними мазками, що, за задумом художника, в поєднанні зі світло-коричневим і червоним складає відчуття яскравості та нескінченної гри світла.Автор передає фактуру у точковій, майже пуантилістичній манері. Окрім коричневого, для зображення кошика соняшника художник використовує ще два кольори — червоний та чорний, однак провідна роль належить саме світло-коричневому, що створює загальний настрій картини. Жовто-зелені пелюсткипоступово та непомітно переходять в фон картини. Цей ефект виникає завдяки густим, пастозним мазкам. Зелений колір, за задумом Ван Гога, повинен бути зв'язуючою ланкою між жовтим фоном та коричневими квітами соняшників.Простір між вазою та стіною передано через контраст двох кольорів, світло-коричневого і жовтого. Тонкою сіро-блакитною лінією Ван Гог зображає межі фона.Світлові рефлекси на поверхні вази зображені за допомогою пастозних мазків світло-коричневого та білого, рельєфно виділяючись у центрі. Підпис художника розташований збоку на вазі з соняшниками і зроблений тим же кольором, що й її контур. Як і сама картина, цей підпис став своєрідною «маркою» Ван Гога.

Вінсент Ван Гог. Чотири соняшники, шо в’януть.

6

В той час він жив в Арлі, в маленькому жовтому будинку, побіленому всередині, і мріяв створити товариство художників, творчу майстерню, в якій, в атмосфері прийняття всі могли би творити те, що захочуть. Першим , хто відгукнувся на його ідею, був його друг Поль Гоген, і , очікуючи його приїзду Ван

Гог задумав розфарбувати будинок соняшниками. В той час вони були на всіх його картинах. Яркі жовті квіти, сильні і великі, які тягнуться за сонцем і засипають без нього. Проте, цей період щастя закінчився швидко. У Ван Гога стався перший приступ безумності, його закрили в психіатричну лікарню, і , вийшовши звідти, він здавався спустошеним, нещасним і зовсім злидарем. За жовтий будинок не було чим платити, соняшники більше не тішили художника і «чотири зів’ялих соняшники» були написані саме тоді. Вони уже починають підсихати. Болючі зламані стеблини лежать в купі, пелюстки скрутились, квіти безпомічно дивляться на різні сторони, більше не дивлячись на сонце. Ця картина показує ефемерність життя. Як легко зламати стебло соняшника, так легко і зламати долю людини. Проте, соняшники спілі, а значить, ще є надія. Насіння, які є в них, можуть бути посаджені і стати прекрасними квітами. Природа візьме своє, старі соняшники відродяться в нових, і ті знову будуть яркими, жовтими, радісними, будуть повертатися в сторону сонця. Очікування цього світлого майбутнього в картині не очевидно, але присутнє. Ніби підбадьорюючи самого себе Ван Гог зображає квіти, які здається відмерли, але можуть скоро розцвісти знову. Життя ефімерне, але у нього немає кінця. І завжди є надія.

Вінсент Ван Гог. Зоряна ніч.«Зо́ряна ніч» — картина голландського художника Вінсента ван Гога, написана в червні 1889 року.Ця широко відома картина демонструє неповторну індивідуальну манеру письма ван Гога, його особливе бачення навколишнього світу.

7

Небо, зорі і місячний серп рухаються в єдиному екстатичному хвилеподібному ритмі.

6. Характерні риси стилю Поль Сезанна

Головною метою Сезанна було встановлення почуття порядку і матеріальності життя, яке втратив в своїй мимохідності імпресіонізм. За його думкою, природу не потрібно наслідувати, як це робили французькі

імпресіоністи, - необхідно самовиразитись. Однією з найбільш загадкових картин напряму постімпресіонізм Поля Сезанна рахується полотно «П’єро і Арлекін». Дослідники робіт художника ніяк не можуть знайти зацепку, яка стане поясненням тематичної основи твору Сезанна, ніколи не любившого і не писавшого раніше подібних картин: декоративні, ігрові та театральні. Що ж побудило Сезанна створити таке нестандартне для нього полотно? Не менш загадковим був і духовний світ художника, завдяки якому неможливо однозначно

оцінювати його роботи.

Поль Сезанн. Натюрморт із драпіруванням, глечиком і фруктами

Знатний художник Поль Сезанн у своїй роботі «Натюрморт із глечиком і драпіруванням» поклав основи кубізму й успішно відобразив художні спрямованості двадцятого століття. Добуток увійшов у шістку кращих світових шедеврів, а в 1999 році картина була продана за шістдесят мільйонів доларів

8

Художнє зображення передає практично всі творчі особливості Поль Сезанна. Тут успішно переплітається колірна гра й бажання возз’єднати всі предмети в комплекс геометричних фігур; конус, циліндр і куля. У порівнянні з імпресіоністами, які тяжіли до створення мінливих рис природи, Поль затворів картини для музеїв, застосовуючи вигляд натури

Автор прекрасно впорався із процесом возз’єднання різних точок зору в єдиному предметі, проклавши, таким чином, творчий шлях до кубізму. Перед створенням чергового утвору художник споконвічно дуже довго вимірював і подумки приміряв масштаби майбутнього зображення. Його незвичайні идия породили виникнення цілого ряду послідовників, які зуміли успішно розвити його початі новаторські втілення. Поля Сезанн зробив великий внесок у світове, а особливо російське мистецтво

На картині зображено глечик, біле полотно, фрукти й стіл. Завершують образ темні фарби заднього плану. Тут автор виявив вершину своєї успішної майстерності, вдало відобразивши світло, під дією якого предмети прийняли не схожу на реальну форму

За глечиком чітко піднесена лінія завіси, що обробить загальне тло картини. Всі предмети мають симетричне розташування стосовно графина. Ще одна особливість натюрморту лежить у використанні автором деякої перекрученості образа: у центрі стола перебуває скривлене блюдо. Так художникові вдалося відобразити зв’язок тривимірного простору й мальовничого полотна

Остання навичка істотно вплинула на розвиток сучасної художньої творчості

Створення картини вимагало багато часу. Перші начерки робилися олівцем. Для формування шорсткості, художник розтирав фарбу пальцями, а ефект патини досягався фарбуванням елементів зображення декількома кулями із проміжними їх витираннями

Поль відрізнявся підвищеним рівнем вимогливості до себе, тому бажав домогтися максимальної уваги від глядача до його картин.

Поль Сезанн. Яблука й апельсини.

Цей натюрморт Сезанна вражає симфонічною глибиною і високою майстерністю художника в зображенні звичайних предметів – скатерті, килима, посуди, фруктів. Один із молодих художників відвідав метра в 1898 році, коли той працював над цією картиною, і пізніше згадував про те, з якою трепетністю розкладав Сезанн

відібрані для композиції предмети: «спочатку частина стола була прикрита штучно складеною скатертю. Потім Сезанн почав розкладати фрукти,

9

підбираючи їх так, щоб вони контрастували один з одним, і слідкуючи за проявленням додаткових кольорів: зеленого на червоному та жовтого на синьому. Він до безкінечності пересував і повертав фрукти, підкладаючи для цього під них монетки в один та два су. Все це Сезанн проробляв неспішно і акуратно, і було видно, що це заняття доставляє йому істинну насолоду».

7. Узагальнення вивченого матеріалу. Чим відрізняється постімпресіонізм від імпресіонізму? Назвіть основні ознаки постімпресіонізму Назвіть кращих представників постімпресіонізму.

8. Домашнє завдання:

Поцікавтеся фільмами про творчість художників- постімпресіоністів. Перегляньте один із фільмів. Розкажіть про свої враження від фільму.

10