Хмельницький (Київ. обл.) : Домбровська Я.М., 2017. – 161...

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту УкраїниДержавний вищий навчальний заклад «Переяслав-Хмельницький державний

педагогічний університет імені Григорія Сковороди»Інститут політичних та етнонаціональних досліджень

імені І. Ф. Кураса НАН УкраїниІнститут історії України НАН України

European Association for Security (Польща)Академія імені Яна Длугоша в Ченстохове (Польща)

ГО «Асоціація професіоналів з національної безпеки»

Міжнародна науково-практична конференція

«УКРАЇНА В СУЧАСНОМУ ЄВРОПЕЙСЬКОМУПРОСТОРІ В УМОВАХ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИХ

ВИКЛИКІВ»

18-19 травня 2017 р.

Переяслав-Хмельницький, 2017

УДК 327 (477)

У 45

Рекомендовано Вченою радою ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічнийуніверситет імені Григорія Сковороди» (протокол № 9 від 19 червня 2017 р.)

Україна в сучасному європейському просторі в умовах зовнішньополітичних викликів : зб.наук. праць за матеріалами Міжн. наук.-прак. конф., 18-19 трав. 2017 р. / М-во освіти і наукиУкраїни, Переяслав-Хмельницький держ. пед. ун-т ім. Григорія Сковороди [та ін.]. – Переяслав-Хмельницький (Київ. обл.) : Домбровська Я. М., 2017. – 161 с.

Рецензенти: Шуба О.В. – доктор політичних наук, професор;Ніколаєць Ю.О. – доктор історичних наук, професор.

Редакційна колегія: Коцур В.П. – доктор історичних наук, професор (головний редактор); Дем’яненко Б.Л. – доктор політичних наук, професор (заступник головного редактора);Вакулич В.М. – доктор політичних наук, доцент; Калакура О.Я. – доктор політичних наук, провідний науковий співробітник; Коцур В.В. – кандидат політичних наук, доцент (відповідальний секретар); Коцур Л.М. – кандидат історичних наук.

Збірник наукових праць сформовано за результатами Міжнародної науково-практичноїконференції, «Україна в сучасному європейському просторі в умовах зовнішньополітичнихвикликів», що відбулася 18-19 травня 2017 року у ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державнийпедагогічний університет імені Григорія Сковороди». Збірник уміщує тематичні статті,присвячені розгляду суспільно-політичних аспектів української політики.

Для викладачів, аспірантів, студентів.

The collection was formed after International applied scientific conference «Ukraine as Part ofContemporary European Space in Context of Political Challenges of the Foreign Policy», whatwas held on 18-19 May 2017 in Hryhoriy Skovoroda State Pedagogical University.

Collection holds feature articles devoted to the social and political aspects of Ukrainian politics.For teachers, graduate students.

За зміст та достовірність наукових даних відповідальність несутьавтори!!!

© Автори статей, 2017© ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний

університет імені Григорія Сковороди», 2017

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1 СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Олександр БухтатийСТРАТЕГІЧНІ ЗАВДАННЯ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ

ПОЛІТИКИ В УМОВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ................................................................6

Володимир Вакулич ВПЛИВ МЕДІА НА РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ У СУСПІЛЬСТВІ (НА ПРИКЛАДІ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ 2013 – 2014 РОКІВ)............... 12

Борис Дем’яненко ІСТОРІОГРАФІЯ ВІТЧИЗНЯНОГО ВЛАДОЗНАВЧОГО ДИСКУРСУ: ЧВЕРТЬ

СТОЛІТТЯ ПОШУКІВ, КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ, УЗАГАЛЬНЕНЬ (ПРОДОВЖЕННЯ).............. 22

Юрій Каландирець, Олексій Остапчук ПІВОСТРІВ КРИМ: ОБ’ЄКТ КОНФРОНТАЦІЇ В РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ

ВІДНОСИНАХ....................................................................................................................................33

Галина Кузуб ЗМІНИ ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ ЩОДО ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ЯК ОСНОВА

НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ РЕФОРМИ..............................................................................38

Чеслава Намонюк, Месроп Оганян УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД ПРОТИДІЇ РОСІЙСЬКІЙ «ГІБРИДНІЙ» ВІЙНІ...................... 42

Олег Чирков ТЕНДЕНЦІЇ СУЧАСНОГО ЕТНОСТРУКТУРНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО

СУСПІЛЬСТВА У СВІТЛІ НОВІТНЬОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИУКРАЇНИ.............................................................................................................................................48

Руслан ШевченкоЕВОЛЮЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ МОЛДОВИ В 1990-2010 РР.:

СУЧАСНЕ СТАНОВИЩЕ.................................................................................................................54

Руслан Шевченко ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА МОЛДОВИ (ПАРЛАМЕНТ, УРЯД, МІСЦЕВІ ОРГАНИ

ВЛАДИ) В 1965-1985 РР.................................................................................................................... 60

Богдан ЯценкоВПЛИВ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ НА РЕЛІГІЙНУ ПОЛІТИКУ УКРАЇНСЬКОЇ

ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ................................................. 67

3

РОЗДІЛ 2 ЕТНІЧНІ ТА ЕТНОПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ

Оксана Висовень ВПЛИВ ЕТНОПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ НА СТАНОВИЩЕ ХРИСТИЯНСЬКИХ

КОНФЕСІЙ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ СТ. – ПОЧ. ХХІ СТ.) (НА ПРИКЛАДІ ГРОМАДЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ).............................................................................72

Тетяна Грудевич ПРОБЛЕМА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЕТНІЧНОСТІ У ЛИСТУВАННІ М.І.СІКОРСЬКОГО:

МІЖНАРОДНИЙ ВИМІР...................................................................................................................77

Олена Жам МІЖНАРОДНЕ МЛИНОЛОГІЧНЕ ТОВАРИСТВО (TIMS) Й УКРАЇНСЬКА

МЛИНОЛОГІЧНА АСОЦІАЦІЯ, ЇХ РОЛЬ В ІДЕНТИФІКАЦІЇ ДЖЕРЕЛ З ЕТНІЧНОСТІ ТА ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ УКРАЇНИ В СУЧАСНОМУ ЄВРОАТЛАНТИЧНОМУ ПРОСТОРІ...... 82

Леся Ковач УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ............87

Віталій Коцур УКРАЇНА В УМОВАХ ЕТНОПОЛІТИЧНИХ ВПЛИВІВ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ

199О-Х РОКІВ: ПРОБЛЕМИ, ТЕНДЕНЦІЇ, ПОШУК ШЛЯХІВ РОЗВ’ЯЗАННЯ......................95

Леся Коцур ТАКТИКА ПОСИЛЕННЯ РОСІЙСЬКОГО ВПЛИВУ НА ЕТНОНАЦІОНАЛЬНУ

СФЕРУ УКРАЇНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 1990-Х РР..................................................................107

Ірина Кучеренко НИЩЕННЯ ТОТАЛІТАРНИМ РЕЖИМОМ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РЕЛІГІЇ, ВАЖЛИВОГО

ЧИННИКА УКРАЇНСЬКОЇ ЕТНІЧНОСТІ, ЯК ПРИКЛАД ЗБЕРЕЖЕННЯЕТНОКОНФЕСІЙНОГО МИРУ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ............................................................113

Руслана Потапенко НАУКОВО-ОСВІТНЯ ІНТЕЛІГЕНЦІЯ УКРАЇНИ В УМОВАХ ПЕРЕБУДОВИ:

ПОШУК НАЦІОНАЛЬНО-ОСВІТНЬОЇ ПАРАДИГМИ.............................................................. 118

Віктор Ткаченко ПИСАНКА В КОНТЕКСТІ ЕТНІЧНОЇ САМОІДЕНТИЧНОСТІ: ІСТОРІЯ ТА

СУЧАСНІСТЬ................................................................................................................................... 123

Юрій Фігурний РОЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

В ЕТНОПОЛІТИЧНИХ ТА ЕТНОКУЛЬТУРНИХ ПРОЦЕСАХ................................................. 128

Микола Шкіра, Наталія Шкіра МУЗЕЙ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ СЕРЕДНЬОЇ НАДДНІПРЯНЩИНИ

НАЦІОНАЛЬНОГО ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНОГО ЗАПОВІДНИКА «ПЕРЕЯСЛАВ» – ЯКДІЄВИЙ ЕЛЕМЕНТ ЗБЕРЕЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕТНІЧНОСТІ У ПОСТБІПОЛЯРНІЙМІЖНАРОДНІЙ СИСТЕМІ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ КНИГИ ВІДГУКІВ ТАПРОПОЗИЦІЙ)................................................................................................................................. 133

4

ТЕЗИ

Андрій Багінський ВІЙНА І ТРАНСФОРМАЦІЯ ДЕРЖАВИ............................................................................ 140

Віра Дем’яненко УКРАЇНСЬКИЙ МАЙДАН ЯК МОДЕЛЬ СУСПІЛЬНОГО УСТРОЮ............................. 141

Валерія Михальська МІЖНАРОДНА ТЕХНІЧНА ДОПОМОГА НА ПОСТКОНФЛІКТНІЙ ТЕРИТОРІЇ:

УКРАЇНСЬКИЙ ВИМІР................................................................................................................... 142

Чеслава Намонюк ІНФОРМАЦІЙНИЙ СУПРОВІД РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ.... 145

Андрій Сніжко СПОРТ ЯК ЧИННИК ІДЕОЛОГІЗАЦІЇ МОЛОДІ В ТОТАЛІТАРНИХ РЕЖИМАХ:

ІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ............................................................................................................. 147

Оксана Тарапон ЦІННІСНІ ОРІЄНТИРИ В РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ 1920 – 1930-Х РР.:

ПОЛІТИКО-ІДЕОЛОГІЧНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ ТА СОЦІОКУЛЬТУРНІ НАСЛІДКИ...............149

Наталія Юхименко КРИТЕРІЇ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ.................................................. 151

Владислав ЯсенчукСИЛИ СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ У СИСТЕМІ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ:

ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА................................................................................................................152

Юліанна ЯсенчукОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ОСВІТНІМ ПРОЦЕСОМ У ВИЩОМУ

НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ В КОНТЕКСТІ ЄВРОІТЕГРАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ.................156

Василь Намонюк РЕЛОКАЦІЯ МІЖНАРОДНОГО ВИРОБНИЦТВА: ВИКЛИКИ ДЛЯ УКРАЇНИ...............160

5

РОЗДІЛ ІСУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

УДК: 007 : 304 : 001Олександр Бухтатий

СТРАТЕГІЧНІ ЗАВДАННЯ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇПОЛІТИКИ В УМОВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

У статті досліджуються погляди і позиції вітчизняних дослідників та науковців щодостратегічних завдань формування державної політики у сфері публічних комунікацій в Україні.Визначається, що процеси демократичного управління нерозривно поєднані з аспектами створення,пошуку, накопичення, збереження та поширення публічної інформації, а тому існує потреба уреформуванні основних принципів та підходів стосовно стратегічних засад державної політики у ційсфері.

Ключові слова: публічна комунікація, доступ до публічної інформації, участь в управліннідержавними справами.

Александр БухтатыйСТРАТЕГИЧЕСКИЕ ЗАДАЧИ ФОРМИРОВАНИЯ ГОСУДАРСТВЕННОЙ

КОММУНИКАЦИОННОЙ ПОЛИТИКИ В УСЛОВИЯХ ЕВРОПЕЙСКОЙ ИНТЕГРАЦИИВ статье исследуются вопросы демократического развития современного общества в аспектах

становления, формирования и развития функции публичной коммуникации европейских стран.Определяется, что все процессы демократического управления неразрывно связаны с аспектамисоздания, поиска, накопления, хранения и распространения общественно значимой информации, апоэтому существует потребность в поиске четкой аргументации и логической доказательной базы ввзаимосвязи между развитием демократии и функции публичных коммуникаций.

Ключевые слова: государственная коммуникационная политика, доступ к публичной информации,участие в управлении государственными делами.

Alexander Bukhtatyi STRATEGIC CONCERNS OF FORMATION A MODERN STATE POLICY IN PUBLIC

COMMUNICATIONS: ANALYSIS, PROBLEMS AND PROSPECTSAbstarct: the article examines the views and positions of national researchers and scholars on strategic

concerns of formation a state policy in public communications in Ukraine. It is defined that the processes ofdemocratic governance are inextricably connected with the aspects of creation, retrieval, accumulation, storageand dissemination of public information, so there is a need for reform of fundamentals and approaches to strategicprinciples of the state policy.

Key words: public communication, access to public information, participation in administration of stateaffairs.

Постановка проблеми. Розвиток будь-якої сучасної демократичної держави чи її органівне може відбуватися в інформаційному вакуумі. Тому ефективні публічні комунікації потрібнорозглядати як своєрідний «двигун» демократії, оскільки всі процеси державного управліннянерозривно поєднані з перманентними процесами створення, пошуку, накопичення, збереженнята поширення суспільно значимої інформації, а тому існує потреба у віднайдені чіткоїаргументації й об’єктивно логічної доказової бази щодо існування взаємозв’язків між розвиткомсучасної демократичної держави та її функції публічних комунікацій. Ця проблема маєрозглядатися як стратегічний аспект щодо формування і реалізації державної політики Україниу сфері публічних комунікацій.

Експерти Національного інституту стратегічних досліджень наголошують, що для Україниособливу гостроту проблемі надає отриманий від адміністративно-командної радянської системиспадок, за якого «у відносинах, пов’язаних із владою та управлінням, було втрачено сутніснупарадигму будь-якої відповідальності [4]». Аналіз чинного українського законодавства та діючоїна сьогодні системи державних комунікацій показує, що до сьогодні практично не створено

6


реальних можливостей для неурядових організацій та громадян брати участь в управліннідержавними справами. Сучасне розуміння дефініції «державна комунікаційна політика»,здебільшого зводиться до аспектів несистемного та вибіркового інформування громадян продіяльність органів влади, що здійснюється державними органами в односторонньому порядку.

Тому невід’ємною складовою стратегічних перетворень, започаткованих в Україні, єнаближення основних8 засад державної комунікаційної політики до європейських принципівзміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго врядування,прозорості і відкритості, забезпечення прав людини та основоположних свобод, які висуваютьсядо країн – кандидатів на вступ до ЄС.

Аналіз наукових публікацій і розвідок засвідчує, що фундаментальні дослідженняприроди публічних комунікацій, які належать авторству Ю. Хабермаса (нім. Jürgen Habermas),Тен ван Дейка (нідерл. Teun Adrianus Van Dijk), З. Баумана (англ. Zygmunt Bauman), Дж. Кіна(англ. John Keene), М. Фуко (фр. Michel Foucault), Нікласа Лумана (англ. Niklas Luhmann),Р. Мертона (англ. Robert King Merton), К. Поппера (нім. Karl Raimund Popper), Г. Йонаса (нім.Hans Jonas), Р. Даля (англ. Robert Alan Dahl), Р.Дебре (фр. Régis Debray) та досить вагомогодоробку вітчизняних вчених і дослідників, до яких можна віднести роботи В. Різуна, А. Сіленко,О. Радченка, О. Скрипнюка, Г. Почепцова, Н. Дніпренко, А. Кохан, Н. Гнидюк, Д. Андреєва,Н. Драгомерецької, Д. Дуцик, Є. Романенка, А. Баровської, Т. Гузенко, С. Штурхецького та ін.формують значний елемент сучасного наукового дискурсу з даної проблеми.

Але потрібно зазначити, що в більшості досліджень прослідковується певна закономірність,яка полягає в тому, що в цих наукових працях суспільство і держава розглядається як простірпублічних комунікацій, в якому циркулюють різні види соціальних та інформаційних потоків.Водночас, все ще малодослідженим залишається питання стратегічного розвитку комунікаційнихвідносин між громадянином, інститутами громадянського суспільства (недержавнимиустановами) та державою у процесах демократизації.

Тому, ми поставили за мету здійснити аналіз теоретико-методологічного обґрунтуваннядемократичної природи функції держави у сфері публічних комунікацій та виробленихрекомендацій і прогнозів щодо її стратегічного розвитку в умовах інтеграції України вєвропейське співтовариство. Реалізація визначеної мети зумовлює постановку й вирішеннятакого завдання як аналіз пошуків і поглядів вітчизняних науковців й експертів щодо станурозвитку сфери публічних комунікацій та на основі отриманих висновків запропонувати підходищодо її реформування.

Виклад основного матеріалу. Сучасне суспільство визначають як простір досконалоїкомунікації par excellence. Така позиція дещо штучно звужує межі простору публічної комунікаціїі пов’язано це з тим, що більшість вітчизняних теоретиків мають справу виключно зі сферамиекономічного, адміністративного, соціального управління, тоді як у сучасному суспільствіосновоположну роль відіграють саме комунікативні процеси, і сьогодні, здійснюючиретроспективний аналіз української незалежності, яка супроводжувалась низкою потужнихгромадянських виступів, можна припустити, що саме недосконалість та неефективністьмеханізмів комунікації влади та суспільства були однією з основоположних причин створенняреволюційних ситуацій в Україні.

Зокрема, Д. Мак-Квейл ще в середині ХХ сторіччя наголошував, що «свобода комунікації(англ. Freedom of communication) має широке значення, яке охоплює всі аспекти громадськоговираження, передачі та доступу до всіх різновидів контенту. Свободу інформації вважаютьлюдським правом, яке слід гарантувати на міжнародному рівні, а не лише в межах окремоїдержави. У вузькому сенсу це стосується права громадськості вимагати від влади та посадовцівдоступу до інформації, яка може бути актуальною та становити громадський інтерес [7, с. 494].Тому, повертаючись до наших реалій, звернімо увагу на той факт, що недосконалістькомунікаційних відносин між владою та суспільством було успадковано ще з часів СРСР, алеусвідомлення цього приходило зазвичай надто пізно для деяких пострадянських держав.

На нашу думку, доказом цієї гіпотези може бути той факт, що практично перед початкомПомаранчевої Революції 2004 року Урядом, який очолював кандидат в Президенти України

7

Україна в сучасному європейському просторі в умовах зовнішньополітичних викликів

В. Янукович, були розроблені і прийняті деякі нормативно-правові акти щодо відкритості іпрозорості влади та удосконалення механізмів взаємодії з громадськістю. Зокрема, заступникначальника Управління зв’язків з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів УкраїниН. Дніпренко у 2003-2004 роках порушила питання щодо забезпечення дієвості комунікацій міжвладою та зацікавленими сторонами. Для цього необхідні три елементи:

інституційна спроможність органів державної влади (експерти з публічної політики,–здатні виробляти політику у сфері державного управління);

розвинене громадянське суспільство у формі недержавних організацій, груп–лобіювання інтересів, а також незалежних аналітичних центрів, які генерують і аналізуютьінформацію і впливають на розробників урядової політики й тих, хто безпосередньо ухвалюєрішення;

існування ефективних неформальних і формальних механізмів консультування [2, с. 8].–Варто зазначити, що відповідно до положень Конституції України визначається, що саме

народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевогосамоврядування.

Причому Основним Законом встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судовоївлади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно дозаконів України, з метою забезпечення виконання яких приймаються відповідні підзаконнінормативно-правові акти.

Саме напередодні Помаранчевої Революції 15 жовтня 2004 року прийнято постановуКабінету Міністрів України № 1378 «Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості уформуванні та реалізації державної політики», якою було затверджено Порядок проведенняконсультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики. Зазначимо,що згаданий акт проіснував до 2009 року та втратив чинність у зв’язку з прийняттям іншоїпостанови Урядом під керівництвом Ю. Тимошенко «Про додаткові заходи щодо забезпеченняучасті громадськості у формуванні та реалізації державної політики» (№ 1302), яка фактичнонабула чинності під час президентських перегонів 2010 року.

Потрібно звернути увагу, що цим документом передбачалося завдання Міністерствуюстиції, Державному комітету телебачення та радіомовлення, Головному управлінню державноїслужби, Національній академії наук разом з іншими заінтересованими органами виконавчої владита за участю об’єднань громадян розробити і подати у шестимісячний строк Кабінетові МіністрівУкраїни законопроект про забезпечення відкритості та прозорості діяльності органів державноївлади, основні засади державної комунікативної політики, яке, до речі, не було виконано.

Загалом, найбільшим досягненням у цій галузі було схвалення 13 січня 2010 рокурозпорядженням Кабінету Міністрів України Концепції проекту Закону України «Про основнізасади державної комунікативної політики», яким стверджувалося, що згідно з КонституцієюУкраїни громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами. Було визнано,що результати аналізу законів у галузі комунікаційної діяльності свідчать про те, що рівеньправового врегулювання питання налагодження комунікації між органами державної влади,органами місцевого самоврядування, засобами масової комунікації і громадськістю не повноюмірою відповідає рівню розвитку українського суспільства та світовим тенденціям та буловизначено, що необхідно удосконалити механізм регулювання процесу обміну інформацією,зокрема впровадити принцип партнерської взаємодії, що передбачає не тільки інформуваннянаселення, а і налагодження ефективного зворотного зв’язку, проведення відповідноїроз’яснювальної роботи, встановлення громадського контролю за діяльністю органів державноївлади та органів місцевого самоврядування.

У зв’язку з цим у січні 2010 року на вищому рівні було визнано існування нагальної потребиу розробленні основних засад державної комунікативної політики, впровадженні стандартівінформаційного обміну між органами державної влади, органами місцевого самоврядування,засобами масової комунікації і громадськістю.

Але у визначений строк (шість місяців) Міністерством юстиції України не було забезпеченорозроблення відповідного законопроекту. Більш того, 3 листопада 2010 року Прем’єр-міністр

8


України М. Азаров підписав постанову Кабінету Міністрів України № 996 «Про забезпеченняучасті громадськості у формуванні та реалізації державної політики», згідно з якою втратилачинність урядова постанова № 1302.

Мартін Даул, директор Британської Ради в Україні за результатами реалізації проекту«Громадянин і держава: розвиток партнерства для ефективного урядування в Україні», щофінансувався Європейським Союзом (2012 рік) зазначив, що «для ефективного функціонуваннядемократія потребує вільних потоків інформації, взаємодії між громадянським суспільством іустановами влади, поваги до кожного громадянина, а також механізмів, що уможливлюютьконсультування в процесі прийняття рішень. Жодна система врядування не може бути вищою забудь-яку іншу. Кожне суспільство має виробити найбільш ефективні механізми, що підходятьсаме йому, поважаючи непорушну сутність демократичних принципів [12, с. 5]». Продовжуючицю тезу та екстраполюючи її на новітню історію взаємодії влади та суспільства можна зазначити,що саме ігнорування інтересів громадськості під час розроблення проектів нормативно-правовихактів та імітація участі громадян в управлінні державними справами призвели до поширенняпротестних настроїв у суспільстві.

Експерти іншого міжнародного проекту «Громадянин і держава: розвиток партнерства дляефективного урядування в Україні», що фінансувався Європейським Союзом у аналітичномупосібнику «Участь громадськості у процесі прийняття рішень на місцевому рівні» (2012 р.)визнаючи роль неурядових організацій і той факт, що ефективна участь громадян у прийняттірішень відповідає європейським нормам, органи місцевої влади повинні діяти відповідно знаступними принципами:

Для забезпечення прийняття рішень та використання ресурсів органи місцевої влади1)мають затвердити цикл формування політики та планування, який визначає шляхи залученнягромадян на всіх етапах політичного циклу та визначає відповідні механізми, які будутьвикористовуватися для забезпечення ефективного залучення громадян.

Органи місцевої влади повинні забезпечити прозорість процесів прийняття рішень2)шляхом:

широкого розповсюдження інформації про заходи з тим, щоб громадяни могли брати в–них участь;

надання доступу до інформації, зокрема до відповідних документів з питань прийнятих–політичних рішень та бюджетів;

надання громадянам відгуків про результати прийнятих рішень;–затвердження цієї системи у якості місцевого статуту.–

3) Органи місцевої влади повинні забезпечити свою звітність перед громадянами шляхом:забезпечення прозорості процесу прийняття рішень;–надання громадянам можливості відвідувати зустрічі, на яких вони могли б задати–

запитання та зробити запит на інформацію в депутатів та представників адміністрацій;надання громадянам можливості брати участь у процесі прийняття рішень;–широкого опублікування результатів процесу прийняття рішень;–затвердження цієї системи у якості місцевого статуту.–

Крім того, на думку експертів, неурядові організації повинні визнаватися органами місцевоївлади як основні канали участі, через які можуть бути представлені інтереси громадян. Органимісцевої влади повинні визнавати, що неурядові організації є вільними та незалежнимиорганізаціями щодо своїх цілей, рішень та діяльності. Вони мають право діяти незалежно тапідтримувати точку зору, яка відрізняється від позиції органів влади, з якими вони можутьспівпрацювати по інших питаннях [12, с. 11-12].

Експерт проекту «Лабораторія законодавчих ініціатив» О. Чабаненко вважає, щовідповідальність за ефективність системи місцевого самоврядування несуть не лише органиуправління, які утворюють відповідну систему, але і члени територіальної громади. За такихумов необхідною вимогою є забезпечення тісної взаємодії між владними інститутами на місцяхта громадянами. Забезпечення ефективності такої взаємодії потребує наявності механізмів, якіпередбачають: зв’язок членів представницьких органів на місцях (депутатів місцевих рад) з

9


громадою; прозорість функціонування органів місцевого самоврядування; відповідальністьдепутатів місцевих рад перед територіальною громадою; ефективність систем адмініструваннямісцевих коштів [12, с. 8].

Сьогодні очевидним є те, що вкрай необхідним є глибоке оновлення нормативно-правовогоі проектного забезпечення розвитку інформаційного суспільства. Доцільним є запровадженняконвергентної моделі управління інформаційною сферою з визначенням єдиного державногооргану з достатніми повноваженнями, в межах компетенції та відповідальності якого заходитьсявесь комплекс питань, пов’язаних з розвитком інформаційного суспільства в Україні [3, с. 65].Низка вітчизняних дослідників зазначали, що в ситуації, яка склалася, таким органом доцільновизначити Міністерство інформаційної політики України (яке було створено у грудні 2014 року).

Також, ми повинні звернути увагу на існування різночитань та не зовсім адекватноготрактування в українському політичному просторі визначення «PR». Зокрема, С. Демченкозазначає, що для України «паблік рілейшинз» прийшли на заміну комуністичній агітації тапропаганді, тому дуже часто пропаганда, набуваючи сучасних форм, стала називати себе їхіменем. Навіть для не дуже досвідченої публіки є принципова різниця між нав’язуваннямгромадськості «єдиної правильної думки» і розбудови моделі ефективної суспільної комунікації,кінцевою метою якої є консенсус.

І. Слісаренко також зазначав, що «тоталітарні режими не потребують й урядового «паблікрилейшнз», оскільки правляча верхівка не вважає за потрібне роз’яснювати і популяризуватисвої дії громадянам, а звітувати й поготів. Щодо суспільно-політичного устрою, то вже заавторитаризму (тобто правління певної замкнутої еліти, всередині якої постійно точитьсяборотьба за першість, еліти, яка, нехтуючи потреби громадян, приймає суспільно значущірішення) у правлячих кіл з’являється потреба в популяризації своїх дій серед населення [11]».Законодавчі основи щодо забезпечення виконання згаданої тези закладені у Законі України «Пропорядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування вУкраїні засобами масової інформації», який було прийнято у 1997 році, але, як показує практика,більшість положень якого до сьогодні не діє.

Незалежними експертами Міжнародного фонду «Відродження», організаційної координаціїЛабораторії законодавчих ініціатив та фінансового сприяння Pact, Inc., програми «Об’єднуємосязаради реформ» (UNITER), в межах проекту «Модернізація України. Визначення пріоритетівреформ» стверджується, що головною метою реформування є забезпечення виконання Урядомосновного завдання – формування державної політики. Застаріла та неефективна процедура«погодження» проектів урядових рішень має бути замінена сучасними інструментамиміжміністерської координації, заснованими на електронному документообігу та публічномуобговоренні на урядових комітетах. Важливо запровадити нові процедури формування державноїполітики, з якими повинен бути нерозривно пов’язаний бюджетний процес та з обов’язковимиконсультаціями з громадськістю. Органи виконавчої влади повинні здійснювати безперервниймоніторинг реалізації державної політики. Основною метою моніторингу є оцінка ефективностірішень, в тому числі обсягу та способу використання бюджетних коштів, виділених навпровадження державних рішень [8, с. 12-13].

Керівник відділу політичного аналізу ІА «Контекст-медіа», доктор О. Валевський,здійснюючи дослідження причини невдач реалізації реформ в Україні зауважує, що що необхідностворити засади суспільного діалогу, який би дав змогу враховувати альтернативні позиції щодозапропонованих реформаторських проектів, що дасть змогу залучити представників різнихсоціальних верств і політичних сил до модернізації.

Ці думки є співзвучними з позицією А. Кохана, який найважливішою умовою існуваннядемократії визначає публічність політики, тобто гласність і відкритість будь-якої політичної дії.Аналіз наукових досліджень та процесів практичного впровадження державних комунікацій даєпідстави для наступних рекомендацій щодо оптимізації комунікативної діяльності: створитиєдиний державно-громадський центр для координації дій у процесі розроблення державноїкомунікативної політики; центри комунікацій влади і громадськості для налагодженняпартнерської співпраці з громадськістю; розробити програму підвищення рівня знань10


працівників органів державної влади щодо існуючих механізмів взаємодії з громадськістю тавміння їх застосовувати; створювати державні інститути, здатні забезпечувати відкритість,прозорість своєї діяльності, залучення громадян до процесів прийняття рішень; впровадитиоцінювання ефективності послуг влади з точки зору задоволення потреб громадян; підвищуватиактивність інститутів громадянського суспільства; громадянської та політичної культури; активновпроваджувати у процесі взаємодії з громадськістю програм електронного врядування;враховувати досвід здійснення органами влади ефективних комунікацій країн з розвинутоюдемократією; запровадити системні звіти органів виконавчої влади перед громадськістю; сприятиналагодженню громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади, та громадськоїекспертизи; контролювати дотримання комунікативними підрозділами органів влади принципівсистемності, цілеспрямованості, цілісності, адресності, адекватності, планування тапрогнозування, технологічної гнучкості, взаємної доповнюваності, достовірності,підконтрольності та публічності в роботі [6].

Посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ України Дмитро Кулеба у2015 році визначив три головні проблеми сучасних державних комунікацій в Україні, а саме:

«Перша – це закритість відомств, які є власниками найбільш важливої та цікавої інформації.Друга проблема, з якою стикаються наші державні комунікації, це – координація при якій

кожен:а) не боїться брати на себе відповідальність;б) якщо щось і говорить, тобто відповідаючи за свій сегмент, але в рамках одного

інформаційного нарративу.Є. Романенко, дослідивши питання діалогічної взаємодії громадськості та органів

державної влади у процесі формування державної розкрив специфіку та причини «діалогічногоповороту» в державно-управлінській сфері, зміну методологічних принципів розуміння діалогуяк стратегічної умови розвитку комунікативного та медійного суспільства, охарактеризуватипоняття діалогу з точки зору різних дослідницьких підходів, на підставі чого виокремленопоняття державно-громадського діалогу, наведено зміст діалогічної взаємодії та асиметрії упроцесах розроблення публічної політики, розроблено параметри комунікативного конструкту,який має протистояти асиметрії та парадіалогічності у системі державного управління [10, с.54].

Зазначимо, що положення, прийнятого Радою Європи 1 жовтня 2009 року Кодексі кращихпрактик участі громадськості у процесі прийняття рішення, зазначається, що з метою сприяннявстановленню конструктивних відносин, неурядові організації та органи державної влади різнихрівнів повинні діяти за наступними загальними принципами: участь – довіра – підзвітність іпрозорість [5, с. 5-6].

Тому, підсумовуючи викладене, можна припустити, що однією з основних проблемсучасних демократій є унеможливлення з низки стратегічних аспектів реальної участі громадяну процесах підготовки і прийняття рішень. Очевидно, що створення сприятливих передумов длязабезпечення участі неурядових організацій та громадян в процесі прийняття рішень потребуєреалізацію комплексу заходів, які включають: верховенство права, дотримання основнихдемократичних принципів, політична воля, сприятливе законодавство, чіткі регламентніпроцедури та спільний простір для діалогу і співпраці.

Водночас, ми змушені констатувати, що по-перше, в Україні понад два десятиріччявтрачено на створення досить широкої нормативно-правової бази, якою мала б врегульовуватисяпроблема комунікацій органів державної влади та громадськості, участі громадян у процесахформування і реалізації державної політики у різних сферах суспільного буття. Але, насправдімова йде здебільшого про «інформування»!

По-друге, вітчизняне законодавство щодо державної комунікативної політики перебуває внедорозвинутому вигляді. Зокрема, незважаючи за затверджену в 2010 році Кабінетом МіністрівУкраїни Концепції Закону України «Про державну комунікативну політику» відповіднийзаконопроект так і не було розроблено й досі не існує жодних законодавчих правил і підставщодо реальної участі громадян в управлінні державними справами.

11


Отже, перспектива у подальшому дослідженні порушеної проблеми полягає унеобхідності вишукуванні та створення для неурядових організацій, а також кожногогромадянина не тільки можливостей щодо вільного доступу до інформації про діяльність влади,яка знаходиться у володінні державних органів, а й забезпечення реальних можливостей участіу процесах підготовки і прийняття органами влади управлінських рішень.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРААлмонд Г. Гражданская культура : политические установки и демократия в пяти странах / Г. Алмонд,1.С. Верба ; [пер. с англ. Е. Генделя]. – М. : Мысль, 2014. – 500 с.Гнидюк Н. Посібник щодо проведення публічних консультацій [Текст] / Н. Гнидюк, В. Горшкова,2.Н. Дніпренко та ін. – К. : Міжнародний центр перспективних досліджень, 2004. – 69 с.Європейський досвід нормативно-проектного забезпечення розвитку інформаційного суспільства:3.висновки для України [аналітична доповідь] / Національний інститут стратегічних досліджень. –2014. – Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Gnatyuk-59546.pdf.Інституційне забезпечення державної комунікативної політики: досвід країн Європи [Текст] / аналіт.4.доп. – К. : НІСД, 2014. – С. 3–4, 34–39.Кодекс кращих практик участі громадськості у процесі прийняття рішень / Рекомендації Рада Європи5.від 1 жовтня 2009 р. – Електронний ресурс. – Режим доступу : http://civic.kmu.gov.ua/consult_mvc_kmu/uploads/attach-580-1000661041.pdf.Кохан А. Державна комунікативна політика – механізм ефективної діяльності інституту публічної6.влади в Україні. – http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/e-journals/Dutp/2011_1/txts/Kohan.pdf.Мак-Квейл Д. Теорія масової комунікації [Текст] / Деніс Мак-Квейл ; [пер. з англ. О. Возьна,7.Г. Сташків]. – Львів : Літопис, 2010. – 538 с.Модернізація України: визначення пріоритетів реформ [Текст] / відп. редактори І. Коліушко,8.І. Бураковський, О. Сушко, Є. Захаров та Є. Бистрицький. – К. : Відродження, 2009. – 123 с.Моска Г. История политических доктрин [монография] / Г. Моска ; [пер. с итал. Е. И. Темнов]. – М. :9.Издательство «Русайнс», 2015. – 260 с.Романенко Є. Діалогічна взаємодія громадськості та органів державної влади у процесі формування10.державної політики [Текст] / Є. Романенко // Актуальні проблеми державного управління. – 2014. –Вип. 2. – С. 50-54.Слісаренко І. Паблік рилейшнз у системі комунікації та управління: [навч. посіб.] / І. Ю. Слісаренко. –11.К. : МАУП, 2001. – 104 с.Участь громадськості у процесі прийняття рішень на місцевому рівні [Текст] : посіб. – К. : Ленвіт,12.2012. – 64 с.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРАБухтатий Олександр Євгенійович – головний консультант Головного департаменту

інформаційної політики Адміністрації Всеукраїнська науково-практична інтернет конференція42 Президента України, кандидат наук з державного управління, доцент кафедри інформаційноїполітики та електронного урядування Національної академії державного управління приПрезидентові України.

Володимир Вакулич

ВПЛИВ МЕДІА НА РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ У СУСПІЛЬСТВІ(НА ПРИКЛАДІ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ 2013–2014 РОКІВ)

Стаття присвячена аналізу впливу соціальних комунікацій на революції ХХІ століття, зокрема йна хід подій, що призвели до Революції Гідності у кінці листопада 2013 року у Києві. На думку автора,без телебачення, мережі Інтернет, інших інформаційних засобів події тих днів не могли б матиреволюційного розвитку, не сформувалася б модель суспільства з новими підходами.

Ключові слова: Майдан, соціальні комунікації, революція.

Владимир ВакуличВЛИЯНИЕ МЕДИА НА РАЗВИТИЕ ПОЛИТИЧЕСКИХ ПРОЦЕССОВ В ОБЩЕСТВЕ

(НА ПРИМЕРЕ УКРАИНСКОЙ РЕВОЛЮЦИИ ДОСТОИНСТВА 2013-2014 ГГ.)Статья посвящена анализу влияния социальные коммуникаций на революции ХХІ века, в частности

12


и на ход событий, которые привели к революции Достоинства в конце ноября 2013 года в Киеве. Помнению автора, без телевидения, сети Интернет, других информационных средств события тех днейне могли бы иметь революционного развития, не сформировалась бы модель общества с новымиподходами.

Ключевые слова: Майдан, социальные коммуникации, революция.

Volodymyr VakulychMEDIA INFLUENCE ON POLITICAL DEVELOPMENTS IN THE SOCIETY

(IN THE CASE OF THE UKRAINIAN REVOLUTION 2013-2014)This article analyzes the impact of social communications in the course of events that led to the Revolution

of Dignity in late November 2013 in Kiev. According to the author, without television, the Internet and otherinformation media events of those days could be a revolutionary development model have not formed a societywith new approaches.

Key words: Independence, social communication revolution.

Протягом останніх років з’явилося чимало публікацій про причини та хід Революціїгідності. На думку Ф. Рудича, режим Януковича сконцентрував владні повноваження, політичнаопозиція маргиналізувала.

Україна в 2013 році посідала 144-те місце зі 177 країн світу за рівнем корупції в державномусекторі [68]. Як стверджує О. Валевський, під впливом корупції відбувалася приватизаціядержавних органів влади, їх розподіл між регіональними та сімейними кланами [15].

Політика Президента і Уряду призвели до деградації фінансової системи. Так, на кінець2010 року золотовалютні резерви НБУ становили $ 33.3 млрд, а на кінець 2013 року – 18.8 млрд.

Україна підписала принизливі Харківські угоди, згідно яких термін перебуванняЧорноморського флоту Російської Федерації у Севастополі було подовжено до 2042 року завтоматичним продовженням на 5 років.

Міжнародна неурядова організація «Freedom House» за результатами дослідження у2010 році виключила Україну з категорії вільних держав.

Набирало темпів засилля російськомовного культурно-інформаційного продукту:загальнодержавні телеканалами транслювали російські святкові передачі, телерадіоефірзаполонили російські «зірки».

За результатами соціологічних досліджень, проведених наприкінці 2013 року, буввиявлений високий рівень недовіри до головних владних інститутів держави. Населення недовіряло Верховній Раді України (45,1 %), Президенту України (45 %) та судам (44,9 %).Показники недовіри до міліції становив 70 відсотків [61, с. 49].

За показниками Індексу світової конкурентоспроможності Світового економічного форумуУкраїна посідала 130 місце серед 144 країн у категорії «ефективність уряду», 103 місце в категорії«прозорість формування державної політики» та 115 місце в категорії «тягар державногорегулювання».

Великі надії покладало суспільство на підписання Угоди про асоціацію між Україною таЄвропейським Союзом. Однак 21 листопада Кабінет Міністрів України на своєму засіданні «вінтересах національної безпеки» призупинив процес підготовки до підписання Угоди.

Першими запротестували студенти Києва та Західних областей України. У понеділок,25 листопада, понад 10 тисяч студентів вийшли на мітинг у центрі Львова. У вівторок вони зновумітингували. Також студенти пікетували Львівську облдержадміністрацію.

26 листопада у Києві розпочався страйк студентів Києво-Могилянської академії на знакпротесту проти призупинення євроінтеграції України. Студенти зібралися у столичному паркуім. Т. Шевченка. До них приєдналися групи студентів інших столичних вишів. Згодом студентирушили колоною в центр Києва на Майдан до монумента Незалежності.

Варто наголосити на тому, що студенти не поспішали підтримувати політиків. «СтудентиМогилянки і так приходили на Майдан, але вирішили тепер приходити організованими колонами,з університетськими символами. Ми виходимо без жодних політичних гасел, просто за асоціаціюз ЄС. Нас не підтримує жодна політична партія, ми самі організувалися», – пише Медовник [59].

Крім того, у багатьох державах світу українська діаспора вийшла на вулиці, щоб підтримати13


Україну, зокрема у Чехії, Італії, Латвії, Литві, США, Канаді, Угорщині, Німеччині, Франції,Великій Британії, Австрії, Грузії, Польщі, Швеції, Норвегії.

Влада заднім числом намагалася виправдати свої дії. Зокрема, 28 листопада, з’явилося відеонеформального спілкування Януковича з канцлером Німеччини Ангелою Меркель, президентомЛитви Далі Грибаускайте. Янукович розповідав Меркель, що в країні економічна ситуація дужескладна, що є дуже великі загрози. «Я хотів би, щоб ви мене почули. Я три з половиною рокиодин. В дуже нерівних умовах з дуже сильною Росією був один на один» [37].

Важко коментувати таку заяву. Бо неозброєним оком було видно, що й чимало озвученихпозицій домовленостей з Євросоюзом не були глибоко опрацьовані, особливо фінансова іекономічна складові. Для прикладу, Міністерство економічного розвитку і торгівлі. Майже всіключові підрозділи в ньому очолювали корупціонери з проросійськими орієнтирами, байдужимставленням щодо майбутнього України. До всього і стара напіврозвалена радянська апаратнамашина була зовсім непідготовленою для вирішення непростих питань євроінтеграції.

Тобто ситуація носила протестний характер і в той же час, на думку автора, не мали загрозиперерости у революційні дії.

Увечері 29 листопада 2013 року у мене була нагода бачити Майдан Незалежності,спілкуватися з колегами і друзями, які працювали в ЗМІ, урядових та наукових установах, у томучислі і в Адміністрації Президента. Мітингуючі були від нас за кілька десятків метрів. Їх булонебагато, поводили себе спокійно, складалося враження, що вони згортатимуть свої виступи.

І хіба на рівні відчуттів атмосфера біля Майдану Незалежності справляла неспокій черезприсутність людей підозрілої зовнішності у спортивному одязі.

Хід подій змінив наступний день. Як зазначалося в інформаційних повідомленнях, у нічпроти 30 листопада начальник ГУМВС України в Києві В. Коряк віддав наказ на силовий розгінЄвромайдану в Києві [58].

О 4 годині ранку, коли на Майдані Незалежності перебувало близько 100протестувальників, площу оточили 300 озброєних спецзасобами бійців «Беркуту» та з надмірнимзастосуванням сили витіснили людей з Майдану: людей били кийками та ногами. Внаслідокрозгону було травмовано 84 протестувальника, в тому числі 17 студентів [56]. Частинапротестантів знайшла притулок у Михайлівському золотоверхому монастирі.

Не відчував народного гніву хіба що Прем’єр-міністр України М. Азаров, який під часрозмови з Генсеком Ради Європи Торбйорном Ягландом заявив: «На площі не було студентів,там були добре підготовлені провокатори» [2].

І керіництво «Беркуту» зайняло цинічну, брехливу позицію. Командир київського Беркутаполковник Сергій Кусюк розповів, що демонстрації мирної не було, «Беркут» тільки оборонявся,ні за ким не ганявся і взагалі діяв в рамках закону.

Слова захисту щодо себе можна говорити. От тідьки куди подіти записані різнимиджерелами інформації розправу над мирними мітингувальниками. На думку автора, без зоровогосприйняття зафільмованої розправи «Беркуту» події не мали б такого розвитку. Це вже пізнішебудуть судження і справедливі, що Український Євромайдан стимулював «стару Європу» дооновлення й морального відродження, змусив її згадати про ті цінності, заради яких Європа,власне, об’єднувалася, що став актуальним символом перемоги громадянського суспільства,символом громадянської співпраці, що значна частина населення перетворилася буквально закілька місяців на ініціативних громадян, зуміла подолати апатію, байдужість, зневіру,аполітичність і, головне, – страх перед владою (замінити його готовністю до подвигу зарадипринципів та ідеалів).

Зафільмовані побої – головний каталізатор початку Революції гідності, а все, щовідбувалося потім підверсталося. Цей феномен Майдану важливий для розуміння еволюціїреволюцій початку ХХI століття, пов’язані насамперед з мирним вирішенням наболілих проблемсуспільства.

Чого не скажеш про революції одного-двох століть назад, які перетворювалися у кривавіпобоїща. У Франції за чверть століття революція забрала від 3,5 до 4,5 млн. чоловік при населеннікраїни 25 млн. чоловік. 14


У Росії з 1917 по 1923 рік померло 29,5 млн. чоловік, майже половина з них – жертвигромадянської війни. З 1929 по 1933 рік померло 18,4 млн. чоловік.

Перелік втрат на барикадах революцій можна продовжувати. Інща картина на кінецьXXІ століття.

І знову ж в поведінці людей на рубежі ХХ–ХХІ століття відчувається діяльністю соціальнихкомунікацій. Не без них відбулися «кольорові революції» в Сербії, Грузії, Киргизії, Болгарії,Молдавії, Азербайджані, Вірменії, Узбекистані. Дослідники особливу звертають увагу наінформаційно-психологічні впливи, мережний процес, що активно використовує соціальнімережі для легітимації своїх цілей і завдань.

Особливу роль соціальні мережі відіграють у контексті створення умов для проведеннязмін у суспільній свідомості завдяки поширенню позиції умовної більшості однодумців. Урезультаті, спираючись на сукупність своїх поглядів, вони впливають на інформаційний простір,у тому числі деструктивними способами, провокуючи широкий загал на суспільний резонанс ірізного роду дії, що можуть призвести до непередбачуваних наслідків.

Проблеми деструктивних впливів через соціальні мережі та шляхи протидії викликам вінформаційному середовищі країни вивчає багато вітчизняних і зарубіжних вчених. Зокрема, вцьому напрямі працюють К. І. Бєляков, В. М. Бутузов, В. Д. Гавловський, А. І. Марущак,О. О. Поляруш, Г. Г. Почепцов, В. П. Шеломенцев та інші.

Рушійною силою протесту на Майдані були громадяни найрізноманітніших соціальнихпрошарків і географії. За результатами соціологічних опитувань, проведених Фондом«Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, у грудні 2013 року, протестувальники булипредставлені мешканцями Києва і приїжджими у співвідношенні 50:50. Абсолютна більшістьприїжджих учасників (92%) заявили, що приїхали самотужки, і тільки приїзд 6% буворганізований громадською організацією або громадським рухом та 2 % – однією з партій.

Абсолютна більшість учасників Майдану (92 %) не належала ані до жодної з партій,громадських організацій та рухів. Середній вік учасника Майдану – 36 років (38 % – віком від15 до 29 років, 49 % – 30–54 роки, 13 % – 55 років і старше. За освітнім рівнем на Майданіпереважали люди з вищою освітою (64 %), з середньою та середньою спеціальною – 22 %,незакінченою вищою – 13 %, неповною середньою – менше 1 %.

За родом занять серед учасників Майдану найбільшу групу – 40 % – становили спеціалістиз вищою освітою, 12 % – студенти, 9 % – підприємці, 9 % – пенсіонери, 8 % – керівники, 7 % –робітники [9].

Соціальна і політична структура протестувальників також свідчить про те, що цей конфліктне був конфліктом влади та опозиції, а був конфліктом суспільства та політичного класу, що йпояснює низьку підтримку учасниками Майдану лідерів опозиції.

Сьогодні в світі налічується понад 2 млрд користувачів мережі Інтернет. Понад 80 % їхохоплюють соціальні мережі. Близько половини з них створили свої профілі в Facebook. Такимчином, онлайн середовище, користувачі якого стали не лише споживачами, але й активнимитворцями нової інформації, істотно змінило принципи взаємодії як окремих особистостей, так іцілих спільнот. За останній час у деяких країнах (Туніс, Єгипет, Лівія, Сирія, Білорусь, Росія,Україна) соціальні мережі вплинули (чи намагались вплинути) на стан державних справ, правлячіеліти та саму громадянську свідомість населення [1, с. 4].

Безумовно, основним фактором підвищеної уваги до соціальних мереж є інформація, якав них циркулює. У зв’язку з цим її зміст і форми подачі, які гарантовано розраховані на певнуреакцію користувачів, формуються господарями своєрідних вузлових точок. Прикладом цьогоможуть бути сервери соціальних мереж Facebook i Twitter, котрі знаходяться під контролемамериканських спецслужб. За даними британської газети The Guardian, за допомогою цихсоціальних мереж здійснюється цілеспрямована пропагандистська робота серед користувачів.Центром управління даною програмою є база ВВС США «Мак-ділл», розташована в штатіФлоріда. В ній задіяні близько 50 операторів, кожен з яких щоденно контролює близько 10«агентів впливу», які зареєстровані в різних частинах світу і ведуть інформаційну війну за всімаправилами політтехнологій руйнування держав. Причому програмою передбачено заборону

15


впливу цих програм на американську аудиторію, для чого не допускається поширення інформації,що міститься в них, англійською мовою. Мова діяльності обирається в залежності від країни,яка опинилась в зоні інтересів США. Таким чином, цілі регіони активно втягуються вінформаційно-мережеві війни, які стали ефективним знаряддям впливу на великі групи людей,їх поведінку, керування їх мотивацією. Як свідчить практика, в усіх країнах, де веласьінформаційно-мережева війна, «революційні виступи» були спровоковані інформаційнимиатаками з соціальних мереж, а протестний «флешмоб» був організований шляхом розсилкиповідомлень про мітинги і протестні акції, проведення яких передбачається [44] через соціальнімережі, електронну пошту, мобільні телефони.

Найбільш глибоко до аналізу викликів інформаційної революції підійшов німецькийсоціальний філософ і психолог Еріх Фромм (1900–1980 рр.) у своїй фундаментальній праці«Анатомія людської деструктивності» (1973 р.). Він звернув увагу на те, що людині як істотіважливо спиратися на певну систему моральних координат – розділити добро і зло, щобпротистояти зовнішнім обставинам. Коли людина чітко ідентифікує себе з певним суспільством,бачить себе частиною якоїсь групи або колективу, вона «обростає моральними коренями»,оскільки суспільство пропонує йому певну систему координат, яка допомагає всім колективновижити у найскладніших ситуаціях.

Події, що відбулися на Майдані Незалежності у м. Києві в ніч з 29 на 30 листопада 2013 р.,та події січня-лютого 2014 рр., окрім електронних ЗМІ, активно висвітлювалися друкованимиінформаційними засобами.

Значну увагу висвітленню подій в Україні восени 2013 – взимку 2014 рр. присвятили усвоїх статтях журналісти провідних видань, зокрема, газети «Урядовий кур’єр» – П. Беба [12],К. Мацегора [35], Ю. Медуниця [36], В. Процишин [45]; «Голос України» – О. Кучерява [31],С. Лавренюк [32]; «Комсомольская правда в Україні» – Е. Галаджий [18], Д. Дерій [19],О. Дубовик [24]; «Российская газета» – П. Дульман [22], Е. Грушин [43]; «Сегодня» – А. Захарова[24].

Водночас, події, пов’язані з суспільно-політичними протестами, які висвітлювались в усіхЗМІ, мали певне тональне забарвлення: позитивні до влади, негативне до влади, негативні доопозиції, стримані до опозиції, негативні до МВС, позитивні до МВС, негативні домітингувальників, позитивні до мітингувальників, нейтральні тощо.

Особливо цікавим є контент-аналіз друкованих засобів масової інформації під часвисвітлення подій у період з листопада 2013 – лютого 2014 рр. деякими українськими таросійськими друкованими ЗМІ, зокрема, газетами «Урядовий кур’єр», «Голос України»,«Комсомольська правда в Україні», «Факты», «Сегодня», «Московский комсомолець»,«Российская газета» та «Коммерсант» (Росія). Переважна більшість цих видань зайнялапровладну позицію, або ж намагалась висвітлювати події з нейтрального боку, при цьому ненадаючи переваги опозиції. Позиційність видань чітко прослідковується у публікаціях, щовиходили на шпальтах газет у період найгостріших зіткнень, зокрема 30 листопада 2013 р. підчас спроби розгону Євромайдану; 1 грудня 2013 р., під час зіткнень мітингувальників зправоохоронними органами на вул. Банковій; 19–22 січня 2014 р. під час протистояння навул. Грушевського та 18–20 лютого – на вул. Інститутській. Так, офіційна газета КабінетуМіністрів України – «Урядовий кур’єр», з початку зіткнень на вулиці Банковій 1 грудня 2013 р.зайняла різко негативну позицію відносно радикально налаштованих мітингувальників,зайнявши при цьому стримано негативну позицію до МВС та абсолютно стриману до влади [39,с. 2].

Водночас, виступ М. Азарова 4 грудня 2013 р. у Верховній Раді стосовно кадрових змінуряду та суспільно-політичної ситуації в країні дав змогу редакторам «Урядового кур’єру»висвітлити цей виступ на користь влади, при цьому різко негативно оцінити дії опозиції,перекладаючи на неї провину за розпалювання конфлікту [3, с. 6]. Загалом протягом грудня2013 року позиція газети «Урядовий кур’єр» залишалася позитивною до дій влади та переважнонегативною до дій опозиції та протестувальників [66, с. 3; 36, с. 2]. Така позиція видання яскравосвідчить про те, що ще у грудні 2013 р. команда Януковича міцно трималася на владних позиціях16


і мала абсолютний вплив на цю газету. Однак січневі події на вул. Грушевського у 2014 р., політика невизначеності влади та

вичікувальна позиція Майдану дещо змінили позицію «Урядового кур’єра». Зокрема, у публікаціїпід назвою «Коктейлем молотова» – по Конституції? та «Зверненні Президента до Українськогонароду» газета різко зайняла нейтральну позицію до влади та МВС, але водночас не зміниластримано негативного ставлення до опозиції та протестувальників [45, с. 2; 26, с. 1]. Подібноїполітики редакція газети «Урядовий кур’єр» дотримувалася до 20 лютого 2014 р.Підтвердженням цьому є наступні статті видання: «Агресія у День Соборності двічідеструктивна» від 23.01.2014 [1, с. 2], «Такого масштабного протистояння столиця ще не знала»від 19.02.2014 р. Незважаючи на те, що вже на початок 19 лютого 2014 р. на Майдані було зпівсотні вбитих та сотні поранених владою громадян, автори публікації продовжувализвинувачувати мітингувальників у збройних нападах на будівлі органів державної влади,організації та підпалах будинків, завданні важких тілесних ушкоджень правоохоронцям,застосуванні вогнепальної зброї тощо [35, с. 2]. Лише після падіння режиму Януковича, 21лютого2014 р. газета «Урядовий кур’єр» зайняла негативну позицію до влади та нейтральну – доопозиції, зокрема, у статті «Мова дипломатів може бути різкою» від 21.02.2014 р. було піднятопитання про введення санкцій проти винних у насиллі над протестувальниками [11].

Інше періодичне видання, офіційна газета Верховної Ради – «Голос України» зайняла дещоіншу позицію під час висвітлення революційних подій в Україні у листопаді 2013 – січні-лютому2014 рр. Зокрема, під час зіткнень мітингувальників з силовиками на вул. Банковій 1 грудня2013 р. редакція газети «Голос України» у публікаціях «Кабінет Міністрів у блокаді» та«Звернення Президента до українського народу» [28] висловила цілковиту підтримку до дійвлади та переважно негативну до дій опозиції. Водночас, силовий метод розв’язання суспільно-політичних проблем в Україні викликав негативну реакцію у видання. Так, автор статті«Насильство не може бути методом розв’язання проблем» А. Шевченко висловила негативнупозицію до дій влади [62, с. 1]. Найбільш негативно дії влади на сторінках газети «Голос України»охарактеризував С. Лавренюк у статті «Хрещення водою, вогнем та сльозогінним газом», деавтор цілковито засудив жорстоке насилля влади над народом. При цьому, у статтіпрослідковується нейтральне ставлення до дій опозиції [32, с. 1].

Відзначимо, що події 19 січня створили певний дисбаланс у країні, логіки і пояснень діямможновладців не було, не існувало також чітких прогнозів розвитку подій щодо найближчогомайбутнього. Така ситуація призвела до того, що редакція газети «Голос України» після січневихподій почала висвітлювати події у центрі м. Києва переважно через призму нейтральності тарізко негативного ставлення до опозиції. Ця тенденція простежувалася зокрема у подальшихвипусках газети аж до кінця протистояння [16, с. 2; 23, с. 3; 47, с. 1; 63, с. 3]. Зважаючи на те, щоофіційно редакція газети «Голос України», основного представницького органу в Україні повиннабула відстоювати інтереси народу, такої тенденції в її діяльності майже не прослідковувалося.Проте нейтральність даного видання свідчить про значно менший вплив режиму Януковича нарівень об’єктивності висвітлення інформації та багатий досвід редакційного керівництва привисвітленні подібних суспільно-політичних подій.

Цікаву позицію щодо подій у центрі Києва у листопаді-грудні 2013 – січні-лютому 2014рр. зайняла газета «Комсомольська правда в Україні», засновником якої є Б. Ложкін – голова«Українського Медіа Холдингу» [30], а головним редактором – Оксана Богданова, яка у 2004-2005 рр. була власкором НТН у Росії, а з січня 2006 р. – власкором «1+1» у Росії [33]. Зокрема,під час висвітлення осінньо-зимових подій у Києві в діях редакції видання «Комсомольськаправда в Україні» прослідковувалося декілька тенденцій: 1) нейтральна [21, с. 3; 40, с. 1];2) нейтральна до влади [50]; 3) негативна до опозиції [18, с. 3], 4) позитивна до силовиків таМВС [13, с. 4], 5) негативна до мітингувальників та радикалів [49, с. 2; 54, с. 5; 54, с. 2]. Аналізстатей газети «Комсомольська правда в Україні» засвідчив, що це видання надавало найбільшоїпереваги навіть не діям влади, а діям силовиків. Водночас, не дивлячись на постійну критикудій мітингувальників, редакція газети декілька разів схвально оцінила їхні настрої. Зокрема, упублікації «Священники благословили на драку с «беркутом», що вийшла друком 3 грудня

17


2013 р. охарактеризовано вражаючу єдність українського народу та їх рішучі настрої [20, с. 4].Лише 22 лютого 2014 р., після переходу значної частини правоохоронців на бік протестуючих,«Комсомольська правда в Україні» надрукувала статтю «Митингующие перемирию не рады», вякій простежувалася значна підтримка дій протестувальників [12, с. 2].

Серед провідних вищезгаданих друкованих ЗМІ, які неоднозначно ставилися до подій наМайдані Незалежності восени 2013 – взимку 2014 рр., вагоме місце відводиться газеті «Факты»,власником якої є Віктор Пінчук, головний редактор – Олександр Швець [57]. Зокрема, післярозгону студентів у ніч з 29 на 30 листопада 2014 р. та після подій на вул. Банковій 1 грудня2013 р. редакція газети «Факты» висловила різко негативну позицію стосовно дій влади уматеріалі «Что с нами будет завтра», де зробила наголос на тому, що саме криваві події сталиточкою неповернення у свідомості українського суспільства та вивели на вулиці мільйони людей[60, с. 4]. Загалом, на протязі осінньо-зимових (2013–2014 рр.) протестних акцій у м. Києві утональному забарвленні газети «Факты» простежувалося дві тенденції: 1) різко негативна до дійвлади, МВС та беркуту; 2) позитивна до дій мітингувальників. Зокрема, у публікаціях «Мозготказывается верить, что это происходит в действительности» за 4 грудня 2013 р. (інтерв’ю зпотерпілою) [38], «Не оставлять же раненых людей» за 5 грудня 2013 р. (інтерв’ю з лікарем-волонтером) [42], «Беркутовцы гнали нас как собак. Мы бежали по улице, а в спину летели пули»[12] та інших публікаціях жорстоко засуджувалися дії силовиків та влади. Водночас, у такихстаттях як «В Киев свезли огромное количество наемников» за 22 січня 2014 р. [14], «СергейНигоян «Борітеся – поборете, вам Бог помагає» за 23.01.2014 р. [51], «Интервью спострадавшими от действий силовиков» [27] – простежується активна підтримка дійпротестуючих мас. Зауважимо, що на сторінках видання «Факты» не фіксувалося чіткоїпідтримки на користь опозиції та її діяльності у період протистояння.

Варто зауважити, що лояльними до мітингувальників були далеко не всі друковані ЗМІ.Так, контент-аналіз публікацій газети «Сегодня», якою володіє Ринат Ахметов [29], за листопад-грудень 2013 – січень-лютий 2014 рр. свідчить, що, починаючи від зіткнень протестуючих зсиловим блоком 1 грудня 2013 р., редакція газети намагалася зайняти нейтральну позицію повідношенню до всіх сторін [52, с. 2]. Проте під час кривавих сутичок у центрі Києва 19 січня2014 р. газета «Сегодня» у статті «Майдан снова пошел на штурм» від 20 січня висловиланегативну позицію в бік активістів, при цьому зберігаючи нейтральне ставлення до дій МВС [34,с. 2]. Січневі події, під час яких було убито двох протестувальників, дещо змінили тональнезабарвлення на шпальтах газети «Сегодня». Зокрема, у статті під назвою «Митингующий наГрушевского: Уходите отсюда! Здесь ад» від 23 січня 2014 р. було розставлено різко негативніакценти стосовно дій МВС та нейтральну позицію стосовно мітингуючих [24, с. 3]. Аналіз такихпублікацій видання «Сегодня» як «Пять причин ввести чрезвычайное положение» (24.01.2014 р.)[46], «Взорваное перемирие» (19.02.2014 р.) [17], «На баррикады не пустили только герб» [41,с. 2] свідчить, що позиція редакції газети залишалася відносно незмінною, притримуючисьнейтральності та негативного ставлення до МВС. 21 лютого 2014 р. на шпальтах газети«Сегодня» було надруковано статтю «Страх и ненависть двух фронтов», в якій автори намагалисьвиправдати правомірність дій МВС [53, с. 3]. Мінливість у тональності газети «Сегодня»засвідчила про непідконтрольність суспільно-політичного руху. Крім того, подальші подіїзмусили зайняти редакцію цього видання загально-нейтральну позицію.

Великий вплив на свідомість українського суспільства мають друковані ЗМІ РосійськоїФедерації в Україні, значна увага серед яких відводиться газетам «Московский комсомолец»,«Российская газета» та «Коммерсант» (Росія). Наприкінці осені 2013 – початку 2014 рр. нашпальтах цих видань активно висвітлювались революційні події, що відбувалися у м. Києві.Проте тональність цих видань при висвітленні подій була різною.

Зокрема, газета «Московский комсомолец» після розгону студентів у ніч на 30 листопада2013 р. у статті «Елка на месте бойни» негативно висвітлила позицію спецпідрозділу «беркут»та Януковича в цій ситуації, підтримавши позицію Майдану [5, с. 1]. Проте події, що відбулися1 грудня 2013 р. на Банковій дали змогу редакції газети «Московский комсомолец» дещо змінитисвою позицію. У статті «Именем революции» від 03.12.2013 р. усю відповідальність за зіткнення18


було покладено організацію «Братство» Д. Корчинського, до якого нібито входили професійнінайманці. У такий спосіб на шпальтах газети мітингуючих було умовно розділено на двікатегорії – радикалів і мирних протестувальників, дії яких відповідно висвітлювались унегативному та позитивному руслі [6, с. 1]. Подібної позиції редакція газети притримувалася досічня 2014 р. Проте дедалі більше стиралося умовне розмежування між мирнимимітингувальниками й радикалами, більшість з них стали радикально налаштованимипротестувальниками [7, с. 1]. Крім того, чим більш радикальними були дії влади, то більшприхильно газета ставилася до Януковича та негативно до опозиції [48, с. 1]. Навіть масовівбивства людей на Майдані у лютому місяці не змінили політику редакції газети «Московскийкомсомолец».

Інше видання – «Российская газета» – містило дві чіткі позиції стосовно висвітлення подійу м. Києві восени 2013 – взимку 2014 рр.: 1) негативну до протестувальників та лідерів опозиції;2) позитивну до влади. Про таку позицію свідчить зміст ключових статей цього видання унайгостріші моменти протистояння. Зокрема, у статті «С места событий: Киевская. СледующаяБаррикадная» від 3 грудня події в Україні охарактеризовані як погроми, – мета яких розкачативладу в Україні [43, с. 9]; у публікації«Боевое крещение» від 20 січня у зіткненнях наГрушевського звинувачувалися лідери опозиції та автомайдану, висвітлено героїзмправоохоронців [22, с. 5]; у статті «С места событий. Украинская ночь: конец тишини» за20 лютого демонстрантів було різко звинувачено у захопленні складів зі зброєю, авідповідальність за загибель людей покладено на опозицію [4, с. 1]. Лише 24 лютого 2014 р.«Российская газета» у матеріалі «Януковича провели в Европу – вокруг пальца» негативноохарактеризувала дії усіх сторін конфлікту – владу, опозицію та радикально налаштованихпротестуючих [67, с. 1].

Нейтральнішу позицію відносно осінньо-зимових подій в Україні зайняла російська газета«Коммерсант». Зокрема, на початковому етапі революції у статті «Майдан розогнали до потериконтроля» редакція газети нейтральним тоном відреагувала на події [64, с. 7], проте з наступнимрозвитком подій на вул. Банковій 1 грудня 2013 р. в публікації «Украине не хватило недоверия кправительству» редакція газети виступила на боці Януковича та з яскравим відтінком негативув бік опозиції [65, с. 8]. Січневі події змусили редакцію газети більш нейтрально реагувати надії влади, зберігаючи при цьому негативне бачення дій опозиції та радикалів [9, с. 4]. У своючергу, лютневі масові вбивства людей змусили газету «Коммерсант» висвітлювати події нанейтральному фоні [8, с. 6].

Проведений аналіз свідчить про певні відмінності та фактори, що впливали на тональнезабарвлення українських та російських друкованих видань. Висвітлення подій на шпальтахукраїнських газет, які належать державі, – «Урядовий кур’єр» та «Голос України», залежалипереважно від того, яка політична сила перебуває при владі та їх головного редактора. Під часЄвромайдану, газета «Урядовий кур’єр» була майже цілком провладною. Водночас, газета «ГолосУкраїни» – офіційне видання Верховної ради, хоч і мала провладний нахил, зайняланейтральнішу позицію при висвітленні вищезгаданих подій.

Висвітлення подій на шпальтах таких приватних видань як «Комсомольская правда вУкраїні», «Сегодня» та «Факти» було дещо відмінним. Зокрема, «Комсомольская правда», якоюволодіє Б. Ложкін, намагалася нейтрально висвітлювати дії влади й опозиції (політикалавірування), при цьому категорично негативно висвітлювала дії мітингувальникі. Поряд з цим,газета «Сегодня», підконтрольна Р. Ахметому, в цілому намагалася підтримувати нейтральнеставлення до влади та активістів, однак інколи схвально ставилася до дій МВС. Газета «Факти»,що належить В. Пінчуку, вела політику в підтримку Майдану.

Майже всі російські видання, проаналізовані у даному дослідженні, підтримували позиціювлади та МВС і негативно ставилися до мітингувальників. Крім того, досить часто акцентувалисвою увагу на виступах В. Путіна стосовно ситуації, що склалася в Україні.

Враховуючи зазначене, варто звернути увагу на кардинальну зміну характерувзаємовідносин засобів масової інформації та органів державної влади. Якщо на початку 90-х рр. органи державної влади в Україні здійснювали домінуючий вплив на вітчизняніаудіовізуальні мас-медіа як на загальнонаціональному, так і на місцевому рівні, то нині

19


відмічається зміна вектору впливу – загальнонаціональні теле- і радіоканали фактично вийшлиз-під контролю органів державної влади і суттєво впливають на реалізацію державної політикиу всіх сферах суспільного життя. Очевидно, що на даному етапі характер взаємовідносин набувсуб’єктних ознак.

Чи не найважливішим є те, що нинішні революції відбуваються в інформаційно насиченомуполі і корисуються продуктом сучасних високих технологій. А, отже, служать певниморганізатором змін у суспільстві ціною мінімальних людських ресурсів. Не випадково символамиреволюцій стали квіти – тюльпан, троянда, лотос, жасмин.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРААгресія у День Соборності двічі деструктивна // Урядовий кур’єр. – 23.01.2014. – № 13. – C. 1–4.1.Азаров : 30 листопада на Майдані були не студенти, а провокатори [Електронний ресурс]. – Режим2.доступу : https://www.radiosvoboda.org/.Азаров М. В уряді буде проведено рішучі кадрові зміни (з виступу М. Азарова у Верховній Раді) /3.М. Азаров // Урядовий кур’єр. – 04.12.2013. – № 224. – С. 6.Алешина М. С места событий. Украинская ночь : конец тишини / М. Алешина, П. Дульман,4.А. Дедякина // Российская газета. – 20.02.2014. – № 6311. – С. 1.Базак О. Елка на месте бойни / О. Базак // Московский комсомолец. – 02.12.2013. – № 26339. – С. 1.5.Базак О. Именем Евролюции / О. Базак // Московский комсомолец. – 03.12.2013. – № 26400. – С. 1. 6.Базак О. Киев прошел Крещение огнем / О. Базак // Московский комсомолец. – 21.01.2014. –7.№ 26433. – С. 1.Барабанов И. Безпрезидентская форма правления / И. Барабанов // Коммерсант (Россия). –8.24.02.2014. – № 30. – С. 6.Барабанов И. Катапульта умирает, но не сдается / И. Барабанов // Коммерсант (Россия). – 22.01.2014. –9.№ 8. – С. 1–6.Беба П. Мова дипломатів може бути різкою / П. Беба // Урядовий кур’єр. – 21.02.2014. – № 34. – С. 3.10.Бекешкіна І. Від Майдану-табору до Майдану-січі: що змінилося? [Електронний ресурс] / Ірина11.Бекешкіна. – Режим доступу : http://www.dif.org.ua/.Беркутовцы гнали нас как собак. Мы бежали по улице, а в спину летели пули // Факты. – 21.01.2014. –12.№ 1730. – C. 1–5. Били сзади в голову, били професионально // Комсомольская правда в Украине. – 02.12.2013. –13.№ 1730. – С. 4.В Киев свезли огромное количество наемников / Факты. – 22.01.2014. – С. 1–2.14.Валевський О. Л. Аналіз причин невдач реалізації реформ в Україні [Електронний ресурс] /15.О. Л. Валевський. – Режим доступу : http://www.academy.gov.ua/.Верховна Рада стала центром керівництва країни, єдиною легітимною владою, захищає і об’єднує16.схід і захід, північ і південь // Голос України. – 23.02.2014. – № 34. – С. 1–2.Взорваное перемирие // Сегодня. – 19.02.2014. – C. 1–3.17.Галаджий Е. Сон оппозиции / Е. Галаджий // Комсомольская правда в Украине. – 02.12.2013. –18.№ 1729. – С. 3.Дерий Д. Митингующие перемирию не ради / Д. Дерий // Комсомольская правда в Украине. –19.22.02.2014. – № 1792. – С. 3. Дерий Д. Священники благословили на драку с «беркутом» / Д. Дерий // Комсомольская правда в20.Украине. – 03.12.2013. – № 1730. – С. 4.Дубовик О. Президент росказал о Майдане / О. Дубовик // Комсомольская правда в Украине. –21.04.12.2013. – № 1731. – С. 3.Дульман П. Боевое крещение / П. Дульман // Российская газета. – 20.01.2014. – № 6282. – С. 5.22.Жодних передумов для введення надзвичайного стану немає // Голос України. – 22.01.2014. – № 11. –23.С. 3. Захарова А. Митингующий на Грушевского : «Уходите отсюда! Здесь просто ад» / А. Захарова //24.Сегодня. – 23.01.2014. – С. 1–3.Звернення Президента до українського народу // Голос України. – 03.12.2013. – № 228. – С. 1.25.Звернення Президента до Українського народу // Урядовий кур’єр. – 21.01.2014. – № 11. – С. 1.26.Интервью с пострадавшими от действий силовиков // Факты. – 24.01.2014. – С. 4.27.Кабінет Міністрів у блокаді // Голос України. – 03.12.2013. – № 228. – С. 1–9.28.Коллектив газеты «Сегодня» о решении Ахметова: «Над редактором учинили расправу за борьбу с29.цензурой» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://censor.net.ua/.Комсомольская правда в Украине // [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/.30.Кучерява О. Протистояння на Грушевського / О. Кучерява // Голос України. – 23.01.2014. – № 12. –31.С. 1–4.

20


Лавренюк С. Хрещення водою, вогнем та сльозогінним газом / С. Лавренюк // Голос України. –32.03.12.2013. – № 10. – С. 1–2.Леонова Е. «Комсомольскую правду» в Украине» очолить Оксана Богданова [Електронний ресурс] /33.Е. Леонова. – Режим доступу : http://www.tv.net.ua/.Майдан снова пошол на штурм // Сегодня. – 20.01.2014. – С. 1–2.34.Мацегора К. Такого масштабного протистояння столиця ще не знала / К. Мацегора // Урядовий35.кур’єр. – 19.02.2014. – № 32 (5161). – С. 1–2. Медуниця Ю. Вуличні протести не забезпечать соціальних виплат / Ю. Медуниця, В. Процишин //36.Урядовий кур’єр. – 05.12.2013. – № 224 (5110). – С. 1–2. Меркель і Грібаускайте обговорили з Януковичем УА в неформальній обстановці [Електронний37.ресурс]. – Режим доступу : http://webcache.googleusercontent.com/.Мозг отказывается верить, что это происходит в действительности // Факты. – 04.12.2013. – С. 1–8.38.Мусить перемогти здоровий глузд // Урядовий кур’єр. – 03.12.2013. – № 223. – С. 1–3.39.Мятежная столица // Комсомольская правда в Украине. – 02.12.2013. – № 1729. – С. 1.40.На барикады не пустили только герб // Сегодня. – 19.02.2014. – С. 1–3.41.Не оставлять же раненых людей // Факты. – 05.12.2013. – C. 5.42.Новиков М. С места событий : Киевская. Следующая Баррикадная / М. Новиков, Е. Грушин //43.Российская газета. – 03.12.2013. – № 6248. – С. 9.Поляруш А. А. Украина : эволюция «революцій» / А. А. Поляруш, А. М. Юрченко. – К. : Саммит-44.книга, 2013. – 219 с.Процишин В. «Коктейлем молотова» – по Конституції? / В. Процишин, К. Мацегора // Урядовий45.кур’єр. – № 11 (5140). – 21.01.2014. – С. 1–2. Пять причин ввести чрезвычайное положение // Сегодня. – 24.01.2014. – C. 4.46.Ромашкіна О. «Чорний вівторок» / О. Ромашкіна // Голос України. – 20.02.2014. – № 32. – C. 1–4.47.Ростовский М. Убью за демократию! / М. Ростовский // Московский комсомолец. – 23.01.2014. –48.№ 26435.– C. 1.Рябоконь А. Коктейль Молотова, водометы и поиск провокаторов / А. Рябоконь, В. Чепурко, Д. Дерий,49.О. Дубовик // Комсомольская правда в Украине. – 20.01.2014. – № 1763. – C. 2.Рябоконь А. Майдан, рожденный соцсетями / А. Рябоконь, Е. Галаджий // Комсомольская правда в50.Украине. – 02.12.2013. – № 1729. – C. 2.Сергей Нигоян «Борітеся – поборете, вам Бог помагає» // Факты. – 23.01.2014. – C. 2.51.Столица на барикадах // Сегодня. – 03.12.2013. – C. 1–2.52.Страх и ненависть двух фронтов // Сегодня. – 21.02.2014. – C. 1–5.53.Супричева Е. Майдан : черный вторник / Е. Супричева // Комсомольская правда в Украине. –54.19.02.2014. – № 1789. – C. 2.Супричева Е. Майдан вижигают огнем / Е. Супричева // Комсомольская правда в Украине. –55.20.02.2014. – № 1790. – C. 5.Трагічні дати новітньої історії України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://korslib.net/.56.Факты и комментарии / [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/.57.Фото дня: кривавий розгін Євромайдану переріс у Революцію [Електронний ресурс]. – Режим58.доступу : https://ukranews.com/ua/.Чи буде нова «революція на граніті»? [Електронний ресурс]. – Режим доступу :59.http://www.theinsider.ua/.Что с нами будет завтра // Факты. – 03.12.2013. – C. 1–5.60.Шаповаленко М. В. Політична стабільність та політичний капітал в умовах трансформації61.суспільства / Марина Володимирівна Шаповаленко // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова.Серія 22. Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін. – 2014. –Вип. 14. – С. 45–51.Шевченко А. Насильство не може бути методом розв’язання проблем / А. Шевченко // Голос62.України. – 03.12.2013. – № 228.– C. 1.Шевченко А. У результаті перемовин не повинно бути переможців і переможених / А. Шевченко //63.Голос України. – 24.01.2014. – № 13. – С. 1–4.Юсин М. Майдан разогнали до потери контроля / М. Юсин // Коммерсант (Россия). – 02.12.2013. –64.№ 221. – C. 7.Юсин М. Украине не хватило недоверия к правительству / М. Юсин // Коммерсант (Россия). –65.04.12.2013. – № 223. – C. 8.Янукович Віктор. Будь який, навіть поганий, мир краще за будь-яку війну (за матеріалами інтерв’ю) /66.Віктор Янукович // Урядовий кур’єр. – 04.12.2013. – № 224 (5110). – С. 2–3.Януковича провели в Европу – вокруг пальца // Российская газета. – 24.02.2014. – № 6315. – C. 1.67.Corruption perceptions index 2013 [Electronic resource]. – Mode of access : http://cpi.transparency.org/.68.

21


Johnson C. Revolution and the Social System / C. Johnson. – Stanford : Stanford Univer, 1964. – 68 p. 69.ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Вакулич Володимир Михайлович – доктор політичних наук, доцент кафедри політологіїДВНЗ «Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені ГригоріяСковороди».

УДК: 930(477):321.01«20» Борис Дем’яненко

ІСТОРІОГРАФІЯ ВІТЧИЗНЯНОГО ВЛАДОЗНАВЧОГО ДИСКУРСУ: ЧВЕРТЬ СТОЛІТТЯ ПОШУКІВ, КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ, УЗАГАЛЬНЕНЬ

(продовження)

У статті запропоновано історіографічний аналіз найпомітніших вітчизняних публікацій періодунезалежності, присвячених дослідженню влади (політичної, державної, соціальної тощо) в контекстіорганічного поєднання здобутків світової теорії влади (насамперед демократичного досвіду) зукраїнським політико-владним контекстом. Ґрунтовне ознайомлення з вітчизняним владознавчимдискурсом, його творче осмислення, дозволить вийти на нові рівні розуміння феномену влади (політичної,державної, соціальної тощо), подолати стійкі стереотипні, аматорські й міфологізовані уявлення пронеї, сформулювати якісні й дієві практичні рекомендації, мінімізувати негативні наслідки кризових явищу політичній системі країни, упровадити ефективну модель влади, яка б відповідала потребам сучасногостану посттоталітарної України, історичним, цивілізаційним і глобалізаційним викликам, які перед неюпостали.

У результаті здійсненого історіографічного аналізу українського владознавчого дискурсуконстатовано, що у вітчизняній літературі влада (політична, державна, соціальна тощо) розглядаєтьсяяк відносини керівництва й підпорядкування в суспільній групі, державі й суспільстві; як вольовийелемент, який виражається в здатності суб’єктів нав’язати волю об’єктам за допомогою примусу йпереконання, підпорядкувати їх власним інтересам; як інститут, здатний забезпечити єдність дій іусталений порядок у суспільних відносинах. Вітчизняний владознавчий доробок має потужнийевристичний потенціал, засвідчив достатню теоретико-методологічну забезпеченість емпіричнихдосліджень влади. Концептуальні проблеми влади, що вже давно є головним предметом дискусій узахідній філософії, політології, соціології, психології і культурології, знаходять належне упровадженняу вітчизняному суспільствознавстві. Автором статті визначено коло владознавчих проблем, якіпотребують глибшого дослідження й концептуалізації.

Ключові слова: владознавство, кратологія, влада, політична влада, державна влада, соціальнавлада.

Борис Демьяненко ИСТОРИОГРАФИЯ ОТЕЧЕСТВЕННОГО ВЛАСТЕЗНАНИЯ:

ЧЕТВЕРТЬ ВЕКА ПОИСКОВ, КОНЦЕПТУАЛИЗАЦИИ, ОБОБЩЕНИЙВ статье предложен историографический анализ наиболее заметных отечественных публикаций

периода независимости, посвященных исследованию власти (политической, государственной, социальнойи т. д.) в контексте органического соединения достижений мировой теории власти (прежде всегодемократического опыта) с украинским политико-властным контекстом. Основательное ознакомлениес отечественным властезнанием, его творческое осмысление, позволит выйти на новые уровнипонимания феномена власти (политической, государственной, социальной и т. д.), преодолеть стойкиестереотипы, аматорские и мифологизированные представления о ней, сформулировать качественныеи действенные практические рекомендации, минимизировать отрицательные последствия кризиснихявлений в политической системе страны, внедрить эффективную модель власти, отвечающейтребованиям современного состояния посттоталитарной Украины, историческим, цивилизационными глобализационным вызовам, которые перед ней стоят.

В результате проведенного историографического анализа украинского властезнания,констатировано, что в отечественной литературе власть (политическая, государственная, социальнаяи т. д.) рассматривается как отношения руководства и подчинения в социальной группе, государстве иобществе; как волевой элемент, который выражается в способности субъектов навязать волюобъектам с помощью принуждения и убеждения, подчинить их собственным интересам; как институт,22


способный обеспечить единство действий и устоявшийся порядок в общественных отношениях. Отечественное властезнание имеет мощный эвристический потенциал, продемонстрировало

достаточную теоретико-методологическую обеспеченность эмпирических исследований власти.Концептуальные проблемы власти, которые длительное время выступают главным предметомдискуссий в западной философии, политологии, социологии, психологии и культурологии, нашлиадекватное внедрение в отечественном обществоведении. Автором статьи определен круг проблем визучении власти, которые требуют более глубокого исследования и концептуализации.

Ключевые слова: властезнание, кратология, власть, политическая власть, государственнаявласть, социальная власть.

Boris DemyanenkoHISTORIOGRAPHY OF DOMESTIC CRATOLOGICAL DISCOURSE: QUARTER

CENTURY OF RESEARCHES, CONCEPTUALIZATIONS, GENERALIZATIONSHistoriographical analysis of the most remarkable Ukrainian publications of independence period devoted

to the study of power (political, civil, social, etc.) in the context of organic combination of the achievements ofinternational theory of power (democratic experience first of all) with the Ukrainian political and power contextis suggested in the article. A detailed review of domestic cratological discourse, its creative interpretation willallow to reach a new level of power (political, civil, social, etc.) phenomenon understanding, overcome persistentstereotypes, amateur and mythologized ideas of it, formulate qualitative and effective practical recommendations,minimize the negative effects of the crisis in the Ukrainian political system, introduce an effective model ofgovernment that would meet the current needs of post-totalitarian Ukraine from one hand and handle historical,civilization and globalization challenges from other.

As a result of the carried out historiographical analysis of Ukrainian cratological discourse has beenascertained that the power (political, civil, social, etc.) in national literature is considered as a leadership-subordination relationship in social group, the state and society; as volitional element which is reflected in theability to impose own will using coercion and persuasion, to subordinate others by own interests; as an institutionthat can provide unity of action and established order in public relations. Domestic cratological heritage has apowerful heuristic potential, has demonstrated sufficient theoretical and methodological provision of empiricalresearches of power. Conceptual problems of power that has been a major subject of debate in Westernphilosophy, political science, sociology, psychology and cultural studies for long time have found the properimplementation in the national social science. Author of the article defines the range of cratological problemsthat require deeper study and conceptualization.

Keywords: cratology, power, political power, state power, social power.

З початком статті читач може познайомитися у Випуску 41 «Наукових записок з українськоїісторії» (ст. 111-125).

Питання функціонування законодавчої влади в Україні розглядали О. Бандурка, Ю. Древаль[87; 89], В. Борденюк [108], Ю. Ганжуров [88], Б. Дем’яненко [1], В. Єрмолаєв [90], Г. Журавльова[108; 110], В. Журавський [91-94], А. Заєць [95], В. Звірковська [96], В. Ковриженко [97],О. Коляструк [98], Л. Кривенко [99], А. Кудряченко [100], І. Кучеренко [101], О. Майборода [102],Н. Макаренко [103], Р. Максакова [104], Н. Мосюкова [105], Г. Нечипоренко [106], Н. Пеньковська[109], А. Погорєлова [110], О. Скребець [111], В. Шаповал [113-115], Ю. Шемшученко [116],О. Шморгун [117] та ін. [107-108; 112]. У роботах згаданих авторів змістовно охарактеризованоособливості розвитку парламенту й парламентаризму, їх вплив на систему державної влади ісуспільно-політичне становище в Україні. До здобутків названих учених слід віднестивизначення ролі Верховної Ради України в забезпеченні конституційного процесу таособливостей її впливу на формування конституційних засад держави; з’ясування проблемрозподілу повноважень, правового становища парламенту та його суверенітету, формуванняпроцесуальних механізмів взаємовідносин з іншими інститутами влади; окреслення проблемиудосконалення парламентської діяльності, здійснення законодавчого процесу та реалізаціїукраїнським парламентом на практиці європейських демократичних цінностей; розглядтеоретичних і практичних проблем розвитку культури парламентаризму в Україні.

Зокрема, В. Журавський висвітлив теоретичні й організаційно-правові проблемистановлення й розвитку українського парламентаризму від найдавніших часів до сучасності, віднайпростіших форм представницького правління до формування Верховної Ради України надемократичних засадах. Дослідник проаналізував сучасний український парламентаризм яквідображення єдності світового та європейського цивілізаційного й формаційного підходів, місце

23


та роль українського парламенту в конституційній системі влади, розкрив структуру, описавособливості правового регулювання організації його діяльності, надав загальну характеристикукомпетенції Верховної Ради України [92]. Окрім того, ученим розкрито історичні засадиукраїнського парламентаризму; досліджено роль парламенту в зміцненні демократичних засадсучасного суспільства; висвітлено шляхи удосконалення діяльності українськогопарламенту [94].

Р. Максаковою ґрунтовно досліджено теоретичні проблеми установчої влади, її організаціїта реалізації в Україні; визначено проблемні питання теорії установчої влади, обґрунтовановиділення її видів і форм реалізації. Дослідниця проаналізувала конституційно-правоверегулювання установчої влади в Україні від 1917 р. й до нашого часу, схарактеризувала їїбезпосереднє здійснення українським народом, а також реалізацію в діяльності органів публічноївлади в Україні [104]. Н. Мосюковою проведено комплексне дослідження взаємозалежності тавзаємовпливу суспільно-політичного життя, виборчого законодавства, виборчої кампанії йхарактеру діяльності парламенту. Дослідниця з’ясувала причини і напрями структурної еволюціїпарламенту, формування фракцій, дослідила динаміку взаємодії Верховної Ради України звітчизняними політичними партіями, визначила критерії оцінки її діяльності, виявила фактори,які перешкоджали ефективнішій роботі парламенту [105]. Н. Мосюкова встановила, що,незважаючи на поступове посилення виконавчої влади впродовж 1990-х рр., в Україні зберегласяпевна рівновага між законодавчою та виконавчою гілками влади.

Н. Пеньковська проаналізувала основні теоретичні підходи до процесу формування йдіяльності політичних коаліцій, обґрунтувала типологію парламентських коаліцій в Україні,дослідила процес їх утворення та діяльності в умовах посткомуністичних трансформацій.Дослідницею визначено основні фактори впливу парламентської коаліції на процес урядування(політичні умови, правова база, рівень інституціоналізації органів влади, розвиненістьгоризонтальних і вертикальних комунікацій у політичному просторі); відзначено, що в сучаснихумовах особлива роль належить комунікативному чиннику взаємодії парламентської коаліції тауряду, процесу політичної комунікації між парламентською коаліцією та виконавчою владою,парламентською опозицією, громадськими об’єднаннями, мас-медіа та політичними партіями.Н. Пеньковська обґрунтувала ґенезу парламентаризму в українській політиці, дослідила рольпарламентської коаліції в урядуванні на різних етапах становлення державності [109].

Шляхи формування та функціонування виконавчої влади в Україні, визначення внутрішніхі зовнішніх чинників, що вплинули на процес її становлення, стали об’єктом дослідження такихнауковців, як П. Бабич, Л. Биков, З. Борисенко, Г. Буянкіна, О. Воронько, Л. Дуб, С. Дубенко,С. Кадькаленко [118-119], К. Ващенко [127], В. Горбатенко [120], І. Дахова [121], П. Діхтієвський[122], А. Дуда [118-119; 135], Л. Дунаєва [123], В. Замніус [124], С. Кисіль [125], А. Коваленко[126], О. Кордун [127], М. Корнієнко [128], Т. Кравцова [129], О. Крупчан [130], І. Кульчій [136],М. Лациба [131], В. Малиновський [132], Р. Мартинюк [133], О. Муза [136], Н. Нижник [134-136], О. Окопник [137], М. Ославський [138], Р. Павленко [127; 139], Є. Перегуда [140],О. Порфімович [141-142], О. Совгиря [143], О. Сушинський [144], В. Тужик [145], С. Чикурлій[146], В. Шаповал [147], В. Ярема [148]. Вітчизняними дослідниками розглянуто теоретичні йпрактичні проблеми формування та функціонування виконавчої влади в Україні, розкритопитання її становлення, розвитку й ресурсного забезпечення, теоретико-правові засадивиконавчої влади з використанням нових методологічних підходів. Науковцями приділеноособливу увагу громадянину України як суб’єкту та об’єкту влади; висвітлено нові аспектиадміністративно-правових форм діяльності органів виконавчої влади України [118-119]. Унауковій записці «Засоби подолання кризових явищ у системі державного управління: світовийдосвід і Україна» [120] вітчизняні вчені зазначили, що система органів виконавчої влади в Україніпотребує належного врахування апробованих європейським досвідом принципів і стандартівщодо інституційних і процесуальних засад функціонування публічної адміністрації (вітчизнянийаналог – органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування), заснованої нафундаментальних цінностях свободи, демократії та верховенства права. Неодмінноюхарактеристикою демократизації суспільства виступає належне урядування. У національних24


історичних і політико-правових дослідженнях переважною мірою розглядається шлях розвиткуспоріднених з урядуванням концепцій (менеджеріалізму, адміністрування, управління тощо) упередових країнах світу, що потребують подальшого вивчення та формулювання відповіднихпропозицій і рекомендацій щодо використання у вітчизняному правовому регулюванні [120,с. 49]. Група авторів під керівництвом В. Горбатенка зазначила, що складність запровадження вУкраїні принципів демократичного врядування обумовлюється, окрім термінологічно-пізнавальних аспектів, низкою об’єктивно існуючих факторів, що перешкоджають процесові:високим рівнем корупції, спротивом проведенню демократичних реформ, у т. ч. адміністративно-правового спрямування в середині апарату державного управління, застарілістю поглядів іпідходів до управління як серед державних службовців, так і серед учених, дослідників;упередженим ставленням до пропонованих моделей реформ [120, с. 50].

Т. Кравцова розкрила правові засади провадження державної регуляторної політикиорганами виконавчої влади, описала адміністративно-правову природу їхньої діяльності в сферіекономіки та визначила напрями реформування [129]. У колективній монографії «Виконавчавлада в Україні: реформування та перспективи» [136] автори проаналізували становлення тафункціонування органів виконавчої влади за умов адміністративної реформи в Україні, розкрилисутність і принципи реформування органів виконавчої влади в державі, розглянули судовийконтроль як фактор оптимізації їх реформування, ризики і прогнози у процесі реформуваннявітчизняних органів виконавчої влади.

Є. Перегуда [140] на основі використання здобутків неоінституціоналізму дослідивполітичні механізми взаємодії органів виконавчої влади на етапах становлення державноїнезалежності України. Він розробив циклічну модель історичного розвитку системи органівдержавної влади і рекомендації щодо вдосконалення процесів взаємодії органів виконавчої владиУкраїни, здійснив аналіз особливостей взаємодії органів виконавчої влади України на сучасномуетапі державотворення, розглянув відносини між центральними органами виконавчої влади ізапропонував основні напрями їх модернізації. Дослідник зазначив, що особливістюпострадянських країн (зокрема, України) стало те, що акцент на політиці децентралізації тадеконцентрації повноважень робився на пізніших етапах їх розвитку, після того, як на етапістановлення держави відбулася консолідація державної влади і централізація механізмівдержавного управління, зокрема тих сил, які виступили політичним фундаментом вищих органівдержавної влади. Становлення виконавчої влади в Україні в роки незалежності відбувалося вруслі модернізації суспільства загалом, спричиненої як об’єктивними обставинами, так ісуб’єктивними інтересами політичних акторів. Є. Перегуда зазначив, що, з одного боку, вонабула зумовлена технологічною відсталістю економіки, інших сфер суспільної життєдіяльності,нездатністю України конкурувати з іншими країнами, що створювало реальні загрози виживаннюв умовах глобалізації. З іншого боку, модернізацію підштовхнула ліберальна бюрократія,представники якої прагнули конвертувати свої посади в економічні переваги, захопити активи векономіці та інших сферах і таким чином встановити й посилити контроль над суспільством. Усфері виконавчої влади ідеологія неолібералізму, що стала ідеологією суспільних перетворень(особливо на першому її етапі), передбачала впровадження концепції розподілу функційдержавної влади між її гілками, організаційне відокремлення місцевих органів виконавчої влади від місцевого самоврядування тощо [140, с. 338]. Учений аргументував думку, що 1990–2000-і рр. стали (мовою історичного неоінституціоналізму) «критичним моментом», колиздійснювався вибір моделі виконавчої влади. У перші роки незалежності відбувалася конкуренціярізних моделей взаємодії центральних і місцевих органів влади. У цей час сильні позиції малипротивники організаційного відокремлення місцевих органів виконавчої влади та органівмісцевого самоврядування, які виступали за збереження вертикалі цих органів за радянськимзразком (під керівництвом Верховної Ради), були прихильниками підпорядкування парламентовіуряду України, обмеження повноважень президентської влади [140, с. 339]. На середину 1990-хрр. остаточний вибір було зроблено на користь президентсько-парламентської республіки,розбудови вертикалі місцевих органів виконавчої влади, організаційно відокремлених від органівмісцевого самоврядування та підпорядкованих вищим органам виконавчої влади, розбудови

25


вертикалі центральних органів виконавчої влади [140, с. 340]. Є. Перегуда зазначив, що взаємодія між органами виконавчої влади різних рівнів стала

складною системою, яку формували взаємодії в багатокутнику Президент України – КабінетМіністрів України – центральні органи виконавчої влади (їхні територіальні підрозділи) – місцевідержавні адміністрації (їхні підрозділи). Перевага, яка була надана саме такій конструкції,зумовлювалася як національними традиціями, так і співвідношенням політичних сил цих років.Якщо за радянських часів основним політичним механізмом взаємодії органів державної владибула політична монополія КПУ, то в нових умовах новою «керівною силою» став ПрезидентУкраїни (вітчизняний парламент не міг виконати цю роль через фрагментованість депутатськогокорпусу), який мав прямий мандат населення України і проголосив ідеологію неоліберальнихреформ, які задовольняли інтереси бюрократії як головної рушійної сили модернізаційнихперетворень [140, с. 340]. Аналіз функціонування виконавчої влади в умовах дії редакціїКонституції України 2004 р. засвідчив, що тенденцією розвитку механізмів взаємодії органіввиконавчої влади стала концентрація політичного впливу. Це сприяло збільшенню ролісереднього шару управління, який асоціюється з посадами віце-прем’єрів, і зменшенню ролінижньої ланки. Такий стан, на переконання дослідника, відповідає об’єктивному процесузростання ролі координаційних механізмів у діяльності органів виконавчої влади [140, с. 343].Не зважаючи на те, що централізована модель виконавчої влади себе вичерпала, домінантні у2000-х рр. партійно-політичні механізми за незмінності моделі регіональної влади не забезпечилинабуття виконавчою владою нової якості та становлення динамічної системи взаємодії її органів.Зростання ролі уряду та центральних органів виконавчої влади у програмуванні діяльностімісцевої влади не усунуло надцентралізації системи влади [140, с. 343].

У сфері взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також взаємодіїорганів державної влади з органами місцевого самоврядування вітчизняні дослідники вважаютьдоцільним: 1) при розробці проекту реформи регіонального управління зосередити увагу навизначенні переліку повноважень, які можуть бути делеговані від органів виконавчої владивиконавчим органам обласних і районних рад; 2) чіткіше регламентувати порядок ініціюваннязвільнення голів місцевих державних адміністрацій з посад обласними й районними радами іприйняття відповідних рішень щодо звернення до Президента України; 3) законодавчо обмежитичастку державних асигнувань у структурі місцевих бюджетів; 4) упровадити кадрові реєстри наобласному й районному рівнях, а відповідність за їх формування покласти на місцеві державніадміністрації [140, с. 348].

О. Порфімович проаналізувала зв’язок політичної культури й іміджу органу державноївиконавчої влади, запропонувала підхід, за якого політичний імідж органу державної виконавчоївлади формується під впливом різноманітних чинників: політичної культури його першої особи,політичної етики, етикету, коректності, відповідальності. Дослідниця показала, що за умовнедостатньої сформованості громадянського суспільства в Україні, функції креатора носія тапровідника політичної культури має виконувати держава (в особі органів виконавчої – перш завсе центральної влади) [141-142]. В. Яремою дослідницьку увагу до інституту уряду вукраїнській науці показано в кількісному та якісному вимірах, висвітлено результати контент-аналізу назв дисертацій за ключовими словами: «уряд» («Кабінет Міністрів України»),«держава», «управління», «політика» і «влада» [148].

Незважаючи на потужний масив наукових публікацій і досліджень, присвячених проблемамфункціонування виконавчої влади, взаємодії її інститутів із законодавчою владою тощо, значноменше уваги науковцями приділено діяльності урядів незалежної України, що обумовлюєтьсяздебільшого тривалий час законодавчо не визначеним статусом, доволі частими змінами урядіві відносно закритим характером урядової діяльності. У той же час політичні і правові аспектизаконодавчого визначення статусу Кабінету Міністрів України й центральних органів виконавчоївлади, їхньої еволюцію, питання парламентської відповідальності уряду розглядалися в працяхВ. Замніуса [124], В. Кампо [8], М. Корнієнка [128], С. Лавренюка [149], Р. Павленка [139] та ін.

Феномен президентської влади в Україні став предметом ґрунтовного дослідження такихнауковців, як В. Андрущенко, М. Михальченко [59], С. Балан, А. Коваленко, І. Кресіна [164],26


І. Батракова [150], Д. Бєлов, Ю. Бисага [151], В. Врублевський [152], А. Гальчинський [153],Б. Дем’яненко, В. Дем’яненко [154-155], О. Долженков [156], О. Дудник [157], М. Жулинський,О. Сліпушко [158], М. Кармазіна [159-160], Т. Кіс [161], Н. Кононенко [162], І. Костицька [163],Л. Кривенко [165], А. Кудряченко [166], В. Литвин [167], Ю. Луканов [168], В. Мельниченко,Н. Плахотнюк [169], С. Серьогіна [170], Ю. Стасюк [171], В. Сухонос [172], М. Томенко [173],В. Шаповал [13], В. Шатіло [174]. Ними простежено генезис інституту президентства в Українів контексті європейської та світової демократичної практики; виокремлено позитивні й негативніриси президентської каденції Л. Кравчука, Л. Кучми, В. Ющенка; визначено основні чинники,необхідні для зміни існуючої системи влади в Україні [58; 60; 154-155]; розглянуто проблеми,пов’язані з походженням, розвитком і поширенням на планеті інституту президентства [60].Здійснений аналіз президентських каденцій Л. Кравчука, Л. Кучми, В. Ющенка дав підставизробити висновок, що, по-перше, у виборі моделі президентства в Україні немає чіткихорієнтирів; по-друге, зберігається розрив між конституційними нормами і фактичнимстановищем Президента України в системі органів державної влади, інститут президентства вУкраїні нині є гіпертрофованим: у своїй поточній діяльності він виходить за межі наданих йомуповноважень; по-третє, очевидною є неефективність політичних інститутів, оскільки невизначена мета модернізаційного курсу країни; по-четверте, в Україні спостерігається слабкістьнаціональної ідентичності, що впливає на становлення інституту президентства (громадяниідентифікують Президента України не з національним, а регіональним лідером); по-п’яте,залишається невизначеною подальша траєкторія розвитку інституту президентства (чивідбуватиметься його демократизація, чи він дрейфуватиме в напрямі авторитаризму,поширеному на пострадянському просторі) [155].

Проблеми формування української судової системи періоду незалежності, функціонуваннясудової гілки влади досліджували В. Бойко [175], Л. Вінокурова [176], Р. Куйбіда [177], М. Куцин[178], Л. Москвич, С. Подкопаєв [179], В. Паліюк [180], С. Прилуцький [179; 181], І. Рекецька[182], І. Севостьянова [183], В. Стефанюк [184], А. Стрижак [185], В. Сухонос [187], В. Татаренко[188], І. Туркіна [189-190], Ю. Чуприна [191] та ін. [107; 186]. На сторінках їхніх наукових працьвідображено політологічну експлікацію місця та ролі судової влади у процесі діалектичноївзаємодії громадянського суспільства та держави в сучасній Україні; запропоновано визначеннясудочинства як правового механізму контролю громадянського суспільства за владою; виявленоособливості взаємодії судової влади і громадянського суспільства в сучасній Україні порівняноіз загальносвітовими закономірностями [176]; аргументовано тезу, що судова влада частоуповільнює темпи політичних змін, запропонованих політичними системами, які перемогли навиборах, доти, поки ці зміни не будуть відзеркалювати інтереси більшої частини суспільства;обґрунтовано висновок, що адміністративне судочинство в Україні варто організувати відповіднодо вимог доступності правосуддя для громадян, а також незалежності суддів від незаконноговпливу з боку органів влади й високопосадовців [182]. І. Туркіна приділила увагу судовій владіяк соціальному феномену, запропонувала форми здійснення державного управління в сферізабезпечення діяльності судової системи [190].

Заслуговують на увагу слушні підходи і висновки дослідників про те, що сучасний етапрозвитку системи правосуддя характеризується відсутністю системного й узгодженого баченняподальшого проведення й завершення судової реформи. Як зазначав В. Бойко, часто науцівідводиться лише теоретичне обґрунтування вже здійснених заходів. За таких умов законодавствоі практика випереджають доктрину, а роль науки нівелюється і зводиться лише до коментування.Такий висновок ученого ґрунтується не тільки на опрацюванні новітньої української історіографіїз проблем правосуддя, а й на вивченні законотворчої діяльності парламенту та з’ясуваннінаукових розробок із судової проблематики [175, с. 8].

(продовження в наступному номері)ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

87. Бандурка О. М. Парламентаризм в Україні : становлення і розвиток / О. М. Бандурка, Ю. Д. Древаль[Університет внутрішніх справ]. – X., 1999. – 288 с.

88. Ганжуров Ю. С. Особливості структуризації українського парламенту / Ю. С. Ганжуров // Науковізаписки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. – К. :

27


Знання України, 2010 / 1 (45). – С. 54-65.89. Древаль Ю. Д. Парламентаризм у політичній системі України : (політико-правовий аналіз) /

Ю. Д. Древаль. – X. : Вид-во нац. ун-ту внутрішніх справ, 2000. – 280 с.90. Єрмолаєв В. М. Вищі представницькі органи влади в Україні (історико-правове дослідження) /

В. М. Єрмолаєв. – Х. : Право, 2005. – 272 с. 91. Журавський В. С. Парламент України : шляхи розвитку і вдосконалення функцій / В. С. Журавський. –

К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 63 с.92. Журавський В. С. Становлення і розвиток українського парламентаризму (теоретичні та організаційно-

правові проблеми) / В. С. Журавський. – К. : Парлам. вид-во, 2002. – 343 c.93. Журавський В. С. Становлення політичних партій в українському суспільстві та їх роль у політичному

структуруванні парламенту / В. С. Журавський. – К. : Парламент. вид-во, 2002. – 107 c.94. Журавський В. С. Український парламентаризм на сучасному етапі. Теоретико-правовий аспект /

В. С. Журавський. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 246 c.95. Заєць А. Український парламентаризм. Формування й удосконалення 1994–1998 рр. / А. Заєць // Віче. –

1999. – № 2. – С. 13-31.96. Звірковська В. А. Український парламентаризм : проблеми становлення і розвитку (політологічний

аналіз) : автореф. дис... канд. політ. наук : 23.00.02 ; НАН України ; Інститут політичних іетнонаціональних досліджень / Вікторія Анатоліївна Звірковська. – К., 2002. – 20 с.

97. Ковриженко Д. Український парламентаризм у світлі Конституції : аналіз основних проблем /Д. Ковриженко // Парламент. – 2001. – № 4. – С. 7-12.

98. Коляструк О. П. Верховна Рада України у системі владних відносин 1994–2002 рр. : автореф. дис...канд. іст. наук : 07.00.01 ; НАН України. Ін-т історії України / О. П. Коляструк. – К., 2008. – 19 c.

99. Кривенко Л. Верховна Рада України – однопалатний парламент / Л. Кривенко // Вісник Академіїправових наук України. – 1998. – № 4. – С. 70-80; Кривенко Л. Законодавча влада в системі державноївлади / Л. Кривенко // Вісник Академії управління при Президентові України. – 2001. – № 1. – С. 58-71; Кривенко Л. Конституційна модель Верховної Ради. Повернення до майбутнього / Л. Кривенко //Віче. – 2002. – № 10. – С. 17-23; Кривенко Л. Парламент без парламентаризму? Державно-правовареформа в Україні / Л. Кривенко // Віче. – 1997. – № 4. – С. 13-32; Кривенко Л. Суверенітетпарламенту : Теорія і практика (Україна) / Л. Кривенко // Віче. – 1998. – № 4. – С. 32-48; Кривенко Л.Український парламент : двопалатність чи однопалатність? / Л. Кривенко // Віче. – 1999. – № 9. – С. 3-19; Кривенко Л. Український парламентаризм. До питання конституційних гарантій :Державно-правова реформа / Л. Кривенко // Віче. – 1996. – № 11. – С. 35-50.

100. Кудряченко А. І. Верховна Рада України на шляху утвердження парламентаризму / А. І. Кудряченко //Наукові праці МАУП. – К., 2003. – Вип. 5 : Актуальні питання політології. – С. 9-20.

101. Кучеренко І. М. Трансформація влади в сучасній Україні : моральна й політична специфікапарламенту / І. М. Кучеренко // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональнихдосліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. – К. : Знання України, 2010 / 1 (45). – С. 191-199.

102. Майборода О. М. Модель виборчої системи і політична відповідальність депутата : проблемавзаємозалежності / О. М. Майборода // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональнихдосліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. – К., 2008. – Вип. 38. – С. 45-96.

103. Макаренко Н. Ю. Роль Верховної Ради як законодавчого інституту у процесі розвитку соціальноїдержави / Н. Ю. Макаренко // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних дослідженьім. І. Ф. Кураса НАН України / редкол. : Ю. А. Левенець (голова) та ін. – Вип. 36 : Курасівськічитання – 2007 : Влада і суспільство в сучасній Україні : механізми взаємодії. – К. : Знання України,2007. – С. 133-143.

104. Максакова Р. М. Конституційно-правові проблеми організації та реалізації установчої влади в Україні: монографія / Р. М. Максакова ; Класич. приват. ун-т. – Запоріжжя, 2012. – 435 c.

105. Мосюкова Н. Г. Історія парламентської системи в Україні (1990–1998 рр.) : автореф. дис… канд. іст.наук : 07.00.01 ; Дніпропетр. нац. ун-т. / Н. Г. Мосюкова. – Д., 2003. – 21 c.

106. Нечипоренко Г. В. Парламентаризм в Україні : сутність та проблеми становлення : дис... канд. політ.наук : 23.00.02 / Григорій Васильович Нечипоренко. – Львів, 1996. – 186 арк.

107. Офіційна Україна сьогодні [Текст] : Президент України. Верховна Рада України. Кабінет МіністрівУкраїни. Інші центральні установи. Судова влада. Регіональні органи управління. Закордонніпредставництва. – 7 вид. – К. : Видавництво «К.І.С.», 2004. – 840 с.

108. Парламент в Україні : тенденції та проблеми становлення (аналітичні дослідження центруО. Разумкова) // Національна безпека і оборона. – 2003. – № 2. – С. 2-29.

109. Пеньковська Н. К. Парламентські коаліції у процесі демократизації урядування в Україні : автореф.дис... канд. політ. наук : 23.00.02 ; ДЗ «Південноукр. нац. пед. ун-т ім. К. Д. Ушинського» /Н. К. Пеньковська. – Одеса, 2015. – 20 c.

110. Погорєлова А. І. Розвиток культури парламентаризму в Україні / А. І. Погорєлова. – К. :

28


Парламентське видавництво, 2012. – 248 с.111. Скребець О. В. Інститут парламентаризму в контексті досвіду демократичної трансформації сучасних

суспільств : автореф. дис… канд. політ. наук : 23.00.02 ; Таврійський національний ун-тім. В. І. Вернадського / О. В. Скребець. – Сімферополь, 2005. – 20 с.

112. Український парламентаризм : минуле і сучасне. – К. : Парламентське видавництво, 1999. – 368 с.113. Шаповал В. М. Парламентаризм і законодавчий процес в Україні : Навчальний посібник /

В. М. Шаповал, В. І. Борденюк, Г. С. Журавльова ; Нац. акад. держ. управління при ПрезидентіУкраїни. – К. : УАДУ 2000. – 216 с.

114. Шаповал В. Парламент як орган народного представництва : ідеологія державотворення/ В. Шаповал // Віче. – 1999. – № 5. – С. 3-10.

115. Шаповал В. Феномен парламенту. Спроба наукового тлумачення дефініції / В. Шаповал,Г. Журавльова // Віче. – 2000. – № 2. – С. 12-17.

116. Шемшученко Ю. Теоретичні засади розвитку українського парламентаризму / Ю. Шемшученко //Право України. – 1998. – № 1. – С. 17-20.

117. Шморгун О. Реформа української влади. Чи є парламентаризм вищою формою демократії? /О. Шморгун // Українське слово. – 2002. – 29–04 вересня. – С. 1, 5.

118. Бабич П. В. Державна виконавча влада в Україні : формування та функціонування. Ч. 1 / П. В. Бабич,Л. Ф. Биков, З. М. Борисенко, Г. М. Буянкіна, О. А. Воронько, Л. І. Дуб, С. Д. Дубенко, А. В. Дуда,С. Т. Кадькаленко ; Укр. акад. держ. упр. при Президентові України. – К., 2000. – 221 c.

119. Бабич П. В. Державна виконавча влада в Україні : формування та функціонування. Ч. 2 / П. В. Бабич,Л. Ф. Биков, З. М. Борисенко, Г. М. Буянкіна, О. А. Воронько, Л. І. Дуб, С. Д. Дубенко, А. В. Дуда,С. Т. Кадькаленко ; Укр. акад. держ. упр. при Президентові України. – К., 2000. – 310 c.

120. Засоби подолання кризових явищ у системі державного управління : світовий досвід і Україна :Наукова записка / Відп. ред. В. П. Горбатенко. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. КорецькогоНАН України, 2011. – 68 с.

121. Дахова І. Поняття виконавчої влади та її місце в державному механізмі України (конституційнийаспект) / І. Дахова // Право України. – 2002. – № 2. – С. 23-27.

122. Діхтієвський П. В. Державне управління і виконавча влада : співвідношення, тенденції сучасногорозвитку / П. В. Діхтієвський // Юридичний вісник. Повітряне і космічне право. – 2011. – № 1. –С. 42-45.

123. Дунаєва Л. М. Виконавча влада в Україні : проблеми функціонування і перспективи вдосконалення /Л. М. Дунаєва // Держава і право. Юридичні і політичні науки : зб. наук. пр. – 2005. – Вип. 30. –С. 587-592.

124. Замніус В. Політичні та правові аспекти законодавчого визначення статусу Кабінету МіністрівУкраїни та центральних органів виконавчої влади / В. Замніус // Парламент. – 2001. – № 6. – С. 17-23.

125. Кисіль С. П. Центральні органи виконавчої влади України : стан і розвиток : Монографія /С. П. Кисіль. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького HAH України, 1999. – 80 с.

126. Коваленко А. А. Виконавча влада в сучасних умовах : проблеми розвитку / А. А. Коваленко // Державаі право. Юридичні і політичні науки : зб. наук. пр. – 2002. – Вип. 18. – С. 383-390; Коваленко А. А.Розвиток виконавчої влади в Україні на сучасному етапі : теорія і практика : Монографія /А. А. Коваленко. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – 512 с.;Коваленко А. А. Сильна виконавча влада і ефективна державна політика : проблемивзаємозумовленості / А. А. Коваленко // Правова держава : Щорічник наукових праць. – 2004. –Вип. 15. – С. 289-302; Коваленко А. А. Становлення і розвиток виконавчої влади в Україні [Текст] :автореф. дис... д-ра політ. наук : 23.00.02 Політичні інститути та процеси / А. А. Коваленко. – К. : Б.в., 2003. – 36 с.; Коваленко А. Відповідальність виконавчої влади : порівняльно-політологічнийаспект / А. Коваленко // Віче. – 2001. – № 11. – С. 11-20.

127. Кордун О. О. Особливості виконавчої влади в пострадянській країні : Монографія / О. О. Кордун,К. О. Ващенко, Р. М. Павленко ; За заг. ред. О. О. Кордуна. – К. : МАУП, 2000. – 245 с.

128. Корнієнко М. Місцеве самоврядування та урядова вертикаль / М. Корнієнко // Місцевесамоврядування. – 1997. – № 3-4. – С. 37-41; Корнієнко М. Місцеве самоврядування та урядовавертикаль / М. Корнієнко // Хроніка 2000. – 1998. – № 27-28. – С. 508-512.

129. Кравцова Т. М. Виконавча влада і проблеми регуляторної політики в Україні : монографія /Т. М. Кравцова. – Суми : Мрія, 2007. – 194 c.

130. Крупчан О. Д. Організація виконавчої влади / О. Д. Крупчан. – К. : УАДУ, 2001. – 132 с. 131. Громадські ради в цифрах [Текст] : загальнонац. звіт із моніторингу формування громад. рад при

центр. та місц. органах викон. влади / М. В. Лациба та ін. ; Партнерство ін-тів громадян. сусп-ва напідтримку громад. рад, Укр. незалеж. центр політ. дослідж., Творче об-ня «ТОРО». – К. : Агентство«Україна», 2011. – 123 с.

29


132. Малиновський В. Я. Оптимізація функцій органів виконавчої влади України : теоретико-методологічні засади : дис... канд. політ. наук : 23.00.02 / Українська Академія держ. управління приПрезидентові України / В. Я. Малиновський. – К., 2002. – 213 арк.

133. Мартинюк Р. С. Виконавча влада в системі поділу влади в Україні / Р. С. Мартинюк // Держава і право.Юридичні і політичні науки : зб. наук. пр. – 2005. – Вип. 28. – С. 662-668; Мартинюк Р. С. Реалізаціяпринципу поділу функцій влади в сучасній Україні : політико-правовий аналіз : автореф. дис… канд.політ. наук : 23.00.02 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка / Роман СтаніславовичМартинюк. – Л., 2005. – 20 с.

134. Виконавча влада в Україні : Навч. посіб. / ред. : Н. Р. Нижник ; Укр. акад. держ. упр. при ПрезидентовіУкраїни. – К., 2002. – 127 c.

135. Нижник Н. Конституційно-правова основа діяльності та повноваження уряду України / Н. Нижник,А. Дуда // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 1999. –№ 1. – С. 57-68.

136. Нижник Н. Р. Виконавча влада в Україні : реформування та перспективи : монографія / Н. Р. Нижник,І. О. Кульчій, О. В. Муза ; Укоопспілка, ВНЗ «Полтав. ун-т економіки і торгівлі Укоопспілки». –Полтава : ПУЕТ, 2012. – 143 с.

137. Окопник О. М. Актуальні питання організаційної діяльності Кабінету Міністрів України /О. М. Окопник // Держава та регіони. Сер. Право. – 2014. – Вип. 2. – С. 137-142.

138. Ославський М. І. Виконавча влада в Україні : організаційно-правові засади : навч. посіб. /М. І. Ославський. – К. : Знання, 2009. – 216 c.

139. Павленко Р. М. Парламентська відповідальність уряду : світовий та український досвід : дис... канд.політ. наук : 23.00.02 / Нац. ун-т «Києво-Могилянська академія» / Ростислав МиколайовичПавленко. – К., 2001. – 232 арк. Павленко Р. М. Парламентська відповідальність уряду : світовий таукраїнський досвід / Р. М. Павленко. – К. : Вид. дім «КМ Академія», 2002. – 253 с.

140. Перегуда Є. В. Розвиток механізмів взаємодії центральних та місцевих органів виконавчої владиУкраїни в умовах суспільно-політичної модернізації [Текст] : автореф. дис... д-ра політ. наук :23.00.02 ; Нац. акад. наук України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького / Євген ВікторовичПерегуда. – К., 2013. – 36 с. Перегуда Є. В. Виконавча влада України. Політико-правові аспектимодернізації : монографія / Є. В. Перегуда. – К. : Логос, 2013. – 405 c.

141. Порфімович О. Л. Імідж як складова політичної культури органу державної виконавчої владиУкраїни : автореф. дис… д-ра політ. наук : 23.00.03 / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка / ОльгаЛеонідівна Порфімович. – К., 2006. – 29 с.

142. Порфімович О. Л. Імідж і влада : навч. посіб. / О. Л. Порфімович. – К., 2007. – 80 c. 143. Совгиря О. В. Конституційно-правовий статус Кабінету Міністрів України : сучасний стан та

тенденції розвитку : монографія / О. В. Совгиря. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – 464 с.144. Сушинський О. І. Місцеві державні адміністрації в Україні : концептуальний політологічно-правовий

аспект [Текст] : [наук. вид.] / О. І. Сушинський. – Л. : Світ, 2002. – 96 с.; Сушинський О. І. Місцевідержавні адміністрації : відносини з іншими інституціями влади [Текст] : наук. вид. /О. І. Сушинський ; Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України, Львів. регіон. ін-т держ. упр. –Л. : ЛРІДУ УАДУ, 2002. – 59 с.; Сушинський О. І. Місцеві державні адміністрації : статус у контекстіпублічної влади [Текст] : наук. вид. / О. І. Сушинський ; Укр. Акад. держ. упр. при ПрезидентовіУкраїни, Львів. регіон. ін-т держ. упр. – Л. : ЛРІДУ УАДУ, 2002. – 52 с. Сушинський О. І. Місцевідержавні адміністрації : питання кадрової політики [Текст] / О. І. Сушинський. – Л. : ЛРІДУ УАДУ,2002. – 68 с.

145. Тужик В. В. Державна виконавча влада в Україні : поняття та сутність / В. В. Тужик // Держава іправо. Юридичні і політичні науки : зб. наук. пр. – 2009. – Вип. 44. – С. 66-70.

146. Чикурлій С. О. Конституційна модель організації виконавчої влади в Україні та шляхи її подальшогорозвитку / С. О. Чикурлій // Держава і право. – 2001. – № 15. – С. 126-133.

147. Шаповал В. Конституційний механізм державної влади в незалежній Україні : політико-правовіпроблеми організації виконавчої влади / В. Шаповал // Право України. – 1997. – № 1. – С. 30-34.

148. Ярема В. Я. Дослідження уряду в українській науці / В. Я. Ярема // Наук. вісн. Волин. нац. ун-туім. Лесі Українки. – 2011. – № 21. – С. 45-49.

149. Лавренюк С. Від Ради Міністрів у складі КПУ до Кабінету Міністрів : (історія) / С. Лавренюк //Голос України. – 2002. – 7 вересня. – С. 4-5.

150. Батракова И. В. Институт президентства как субъект концептуальной власти в демократическихполитических системах : дис... канд. полит. наук : 23.00.02 / Севастопольский нац. техн. ун-т / ИринаВикторовна Батракова. – Севастополь, 2003. – 197 л.

151. Бєлов Д. М. Конституційно-правове регулювання інституту президента в Україні та Франції :Монографія / Д. М. Бєлов, Ю. М. Бисага. – Ужгород : Ліра, 2007. – 216 с.

152. Врублевский В. К. Знаковые феномены : Леонид Кравчук, Леонид Кучма, Виктор Ющенко : Записки

30


«аппаратчика» / В. К. Врублевский. – К. : Інформаційно-видавничий центр «Інтелект», 2005. – 92 с.153. Гальчинський А. С. Нотатки радника Президента. Десять років з Президентом Леонідом Кучмою /

А. С. Гальчинський. – К. : Либідь, 2013. – 581 c.154. Дем’яненко Б. Л. Генезис інституту президентства в Україні / Б. Л. Дем’яненко // Сучасна українська

політика. Політики і політологи про неї. – 2010. – Вип. 19. – С. 24-38. Дем’яненко Б. Л. Генезисінституту президентства в Україні : попередні підсумки президентської каденції В. Ющенка / Б. Л.Дем’яненко // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – К. : Український центрполітичного менеджменту, 2010. – Вип. 20. – С. 159-173; Дем’яненко Б. Ефективність/неефективність інституту президентства в сучасній Україні / Б. Дем’яненко // Політика і духовністьв умовах глобальних викликів // Політичні науки та методика викладання соціально-політичнихдисциплін. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.Серія 22. Спецвипуск. [Відп. ред. О. В. Бабкіна]. – К. : Видавництво Національного педагогічногоуніверситету імені М. П. Драгоманова, 2014. – С. 39-46.

155. Дем’яненко Б. Генезис інституту президентства в Україні : підсумки президентської каденціїЛ. Кравчука, Л. Кучми, В. Ющенка / Б. Дем’яненко, В. Дем’яненко // Сучасна українська політика. –К. : Вид-во «Центр соціальних комунікацій», 2011. – Вип. 23. – C. 82-97.

156. Долженков О. О. Феномен президентської влади в пострадянському суспільстві / О. О. Долженков //Людина і політика. – 2001. – № 1 (13). – С. 20-25.

157. Дудник О. Трансформація інституту президентства в країнах СНД (2005–2006 роки) / О. Дудник //Політичний менеджмент. – 2007. – Спецвипуск. – С. 214-227.

158. Жулинський М. Г. Віктор Ющенко : випробування владою / М. Г. Жулинський, О. М. Сліпушко. –Х. : Фоліо, 2005. – 415 с.

159. Кармазіна М. Деякі особливості президентства на пострадянському просторі (1991–2004 рр.) /М. Кармазіна // Політичний менеджмент. – 2005. – № 3. – С. 28-41; Кармазіна М. Еволюція структурипрезидентського секретаріату / М. Кармазіна // Політичний менеджмент. – 2009. – № 3. – С. 60-68;Кармазіна М. Напівпрезидентська форма правління : складнощі ідентифікації / М. Кармазіна // Наук.зап. ін-ту політ. і етнонац. дослідж. – 2005. – Вип. 28. – С. 348-358; Кармазіна М. Пріоритети йорієнтири Президента України Віктора Ющенка / М. Кармазіна // Політичний менеджмент. – 2010. –№ 4. – С. 53-64; Кармазіна М. Пріоритети й орієнтири Президента України Віктора Ющенка(закінч.) / М. Кармазіна // Політичний менеджмент. – 2010. – № 5. – С. 50-67; Кармазіна М. С.«Первісний гріх» президентів (грані політичної корупції в Україні. 1991–2004 рр.) /М. С. Кармазіна // Наукові записки НаУКМА. Сер. Політичні науки. – 2005. – Т. 45. – С. 43-49.

160. Кармазіна М. С. Президентство : український варіант / М. С. Кармазіна ; НАН України. Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса. – К. : Бланк-Прес, 2007. – 365 c.

161. Кіс Т. Інститут Президентства в Україні : Теорія політики / Т. Кіс // Нова політика. – 2000. – № 1. –С. 23-31.

162. Кононенко Н. В. Інститут президентства в Україні : тенденції розвитку у контексті використанняавстрійського досвіду / Н. В. Кононенко // Порівняльний аналіз політичних структур Австрії таУкраїни. – Львів, 1996. – С. 135-139; Кононенко Н. В. Інститут президентства в Україні та Франції :порівняльний аналіз / Н. В. Кононенко // Наукові записки / Збірник. – К. : ІНВіП, 1997. – Вип. 1. –С. 30-38; Кононенко Н. В. Інститут президентства в Україні : політологічний аналіз : автореф. дис...канд. політ. наук : 23.00.02 / Ін-т політ. і етнонац. досл-нь / Н. В. Кононенко. – К., 1998. – 14 с.

163. Костицька І. О. Інститут президентства в Україні : становлення і функціонування / Теоретико-правовий аналіз / І. О. Костицька. – К. : Ін-т законодавчих передбачень і правової експертизи, 2003. –496 с.

164. Кресіна І. О. Інститут імпічменту : порівняльний політико-правовий аналіз / І. О. Кресіна,А. А. Коваленко, С. В. Балан. – К. : Юридична думка, 2004. – 176 с.

165. Кривенко Л. Конституційна відповідальність глави держави / Л. Кривенко // Віче. – 2001. – № 10. –С. 3-18. Кривенко Л. Президент України : еволюція конституційно-правового статусу / Л. Кривенко //Віче. – 1998. – № 10. – С. 77-94.

166. Кудряченко А. І. Місце інституту президентства в контексті оновлення політичної системи України /А. І. Кудряченко // Стратегічні пріоритети. – № 1. – 2006. – С. 5-10; Кудряченко А. І. Чотирнадцятьпрезидентів. Порівняльний аналіз системи влади держав Центральної та Східної Європи в контекстівітчизняного досвіду конституційної реформи / А. І. Кудряченко // Віче. – № 11. – 2006. – С. 26-28;Кудряченко А. І. Президент України : конституційно-правовий статус / А. І. Кудряченко // Діалог–Україна–Франція. – № 2. – С. 30-35; Кудряченко А. И. Институт президентства в Украине : реалииконституционно-правового статуса / А. И. Кудряченко // Государство и право. – 1998. – № 3. – С. 99-106. Кудряченко А. И. Институт президентства в Украине : правовой коментарий /А. И. Кудряченко // Підтекст. – 1996. – № 14. – С. 5-9. Кудряченко А. І. Президентура України – нарівень вимог часу / А. І. Кудряченко // Розбудова держави. – 1996. – № 5. – С. 17-23.

31


167. Литвин В. Украина : политика, политики, власть. На фоне политического портрета Л. Кравчука /В. Литвин. – К. : Альтернативи, 1997. – 335 с.

168. Луканов Ю. Третій президент (Політичний портрет Леоніда Кучми) / Ю. Луканов. – К. : Такі справи,1996. – 158 с.

169. Інститут президентства в Україні : становлення та розвиток / Н. Г. Плахотнюк, В. І. Мельниченко ;Нац. акад. держ. управління при Президенті України. – К. : Вид. дім «Максімус», 2004. – 223 с.

170. Серьогіна С. Г. Теоретично-правові та організаційні засади функціонування інституту президентствав Україні / С. Г. Серьогіна [Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого]. – X. : Ксілон,2001. – 277 с.

171. Стасюк Ю. Є. Інститут президентства в контексті досвіду України та Росії : автореф. дис… канд.політ. наук : 23.00.02 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка / Ю. Є. Стасюк. – К.,2001. – 19 с. Стасюк Ю. Інститут президентства. Конструктиви і деструктиви / Ю. Стасюк // Віче. –2002. – № 5. – С. 27-32.

172. Сухонос В. Влада глави держави в умовах республіки [Електронний ресурс] / В. Сухонос // ВісникНаціональної академії прокуратури України. – 2013. – № 2. – С. 45-49. – Режим доступу :http://www.nbuv.gov.ua/.

173. Томенко М. В. Яку Україну будує команда Президента Леоніда Кучми?! [Експертна оцінка] /М. В. Томенко. – К. : Фонд «Українська перспектива», 1996. – 12 с.

174. Шатіло В. А. Інститут президентства в системі державної влади України / В. А. Шатіло. – К. :Український центр політичного менеджменту, 2004. – 159 с.

175. Бойко В. Ф. Судова реформа в Україні : стан і перспективи : Навчальний посібник / В. Ф. Бойко[Міжрегіональна академія управління персоналом]. – К. : МАУП, 2004. – 176 с.

176. Вінокурова Л. В. Судова влада у взаємодії громадянського суспільства та держави : автореф. дис...канд. політ. наук : 23.00.02 ; Одес. нац. юрид. акад. / Л. В. Вінокурова. – О., 2009. – 20 c.

177. Куйбіда Р. О. Реформування правосуддя в Україні : стан і перспективи / Р. О. Куйбіда [Центр політико-правових реформ]. – К. : Атіка, 2004. – 288 с.

178. Куцин М. М. Судова влада в системі поділу влади у контексті її самостійності / М. М. Куцин //Держава і право. Юридичні і політичні науки : зб. наук. пр. – 2006. – Вип. 34. – С. 153-159.

179. Москвич Л. М. Статус судді : питання теорії та практики / Л. М. Москвич, С. В. Подкопаєв,С. В. Прилуцький. – X. : «ІНЖЕК», 2004. – 358 с.

180. Паліюк В. П. Застосування судами України Конвенції про захист прав людини та основних свобод /В. П. Паліюк. – К. : Фенікс, 2004. – 263 c.

181. Прилуцький С. В. Судова влада і громадянське суспільство : взаємозв’язок, місце та роль у правовійдержаві / С. В. Прилуцький // Правова держава. – 2010. – Вип. 21. – С. 342-351.

182. Рекецька І. Р. Судова влада в контексті демократичної трансформації українського суспільства :автореф. дис… канд. політ. наук ; 23.00.02 ; Одеська національна юридична академія /І. Р. Рекецька. – Одеса, 2003. – 16 с.

183. Севостьянова І. Є. Судова влада і державне управління : [монографія] / І. Є. Севостьянова ; Нац.акад. держ. упр. при Президентові України. – Харків : Цифр. друк. № 1. – 2013. – 279 c.

184. Стефанюк В. С. Судова система України та судова реформа / В. С. Стефанюк [Національнийуніверситет «Києво-Могилянська Академія»]. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 174 с.

185. Стрижак А. А. Судове управління в Україні. Теоретичні основи і правове регулювання /А. А. Стрижак. – Ужгород : Патент, 2004. – 120 с.

186. Судова реформа в Україні : проблеми і перспективи : Мат. наук.-практ. конф., 18–19 квітня 2002 р.,м. Харків / Редкол. : В. В. Сташис (голов. ред.) та ін. – К. ; X. : Юрінком Інтер, 2002. – 288 с.

187. Сухонос В. В. Організація і діяльність прокуратури в Україні : Історія і сучасність / В. В. Сухонос[Академія прокуратури при Генеральній прокуратурі України]. – Суми : Університетська книга,2004. – 346 с.

188. Татаренко В. Б. Державна політика розвитку судової влади в Україні : автореф. дис... канд. наук здерж. упр. : 25.00.02 ; Акад. муніцип. упр. / В. Б. Татаренко. – К., 2011. – 20 c.

189. Туркина И. Е. Место и роль конституционно-судебной ветви власти в демократическом политическомпроцессе : дис... канд. полит. наук : 23.00.02 / Севастопольский национальный технический ун-т /Ирина Евгеньевна Туркина. – Севастополь, 2004. – 221 л.

190. Туркіна І. Є. Судова влада в системі державного управління : монографія / І. Є. Туркіна ; Нац. акад.держ. упр. при Президентові України, Харк. регіон. ін-т держ. упр. – Х. : Апостроф, 2012. – 201 c.

191. Чуприна Ю. Ю. Судова влада України : історичні особливості становлення та розвитку /Ю. Ю. Чуприна // Держава та регіони. Сер. Держ. упр. – 2010. – Вип. 4. – С. 28-32.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРАДем’яненко Борис Леонідович – доктор політичних наук, професор, декан історичного

факультету ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»32


УДК 341.223.1(210.1)(477.75)(470+571)«2014»Юрій Каландирець, Олексій Остапчук

Науковий керівник:Коцур Л.М., к. і. н., викладач кафедри політології

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ ім. Г. Сковороди»

ПІВОСТРІВ КРИМ:ОБ’ЄКТ КОНФРОНТАЦІЇ В РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ВІДНОСИНАХ

Зроблено спробу проаналізувати специфіку російсько-українських відносин, після здобуттяостанньою незалежності, навколо проблемних питань, пов’язаних з Автономною Республікою Крим.Результати аналізу у даній статті висвітлюються як передумови та причини анексії українськогопівострова Крим Російською Федерацією у березні 2014-го року.

Ключові слова: Крим, Україна, Російська Федерація, Чорноморський флот, Тузла, Харківські угоди,анексія, шовінізм, територіальна цілісність, правовий статус.

Юрий Каландирець, Алексей ОстапчукПОЛУОСТРОВ КРЫМ:

ОБЪЕКТ КОНФРОНТАЦИИ В РОССИЙСКО-УКРАИНСКИХ ОТНОШЕНИЯХСделана попытка проанализировать специфику российско-украинских отношений, после получения

последней независимости, вокруг проблемных вопросов, связанных с Автономной Республикой Крым.Результаты анализа в данной статье освещаются как предпосылки и причины аннексии украинскогополуострова Крым Российской Федерацией в марте 2014-го года.

Ключевые слова: Крым, Украина, Российская Федерация, Черноморский флот, Тузла, Харьковскиесоглашения, аннексия, шовинизм, территориальная целостность, правовой статус.

Yuriy Kalandyrets, Alexey OstapchukCRIMEAN PENINSULA

AS AN OBJECT OF CONFRONTATION IN RUSSIAN-UKRAINIAN RELATIONSAn attempt to analyze the specifics of Russian-Ukrainian relations after gaining independence last around

issues related to ARC. The analysis in this article covers both the background and reasons for the annexation ofUkrainian peninsula of Crimea by the Russian Federation in March 2014 year.

Keywords: Crimea, Ukraine, Russia, the Black Sea Fleet, Tuzla, Kharkiv agreements, annexation,chauvinism, territorial integrity and legal status.

Анексія Криму Російською Федерацією у березні 2014 р. актуалізувала й посилила інтересдо цієї проблеми. Дане питання широко обговорюється в українському суспільстві та наміжнародній арені як таке, що свідчить про нову геополітичну розстановку сил у світі. Водночасанексія Кримського півострова спонукає дослідників переосмислити історію двосторонніхукраїнсько-російських відносин з позицій сьогодення, з метою об’єктивно оцінити причини тапередумови окупації Криму та запобігти таким актам у майбутньому.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вивченням окремих аспектів, які стосуютьсяданого питання займались такі науковці як: С. Громенко, О. Любовець, В. Василенко, В. Торба,Я. Потапенко, Д. Шерр та ін. Згадані дослідники у своїх наукових розвідках неодноразововисвітлювали проблемні ділянки російсько-українських відносин, зокрема конфліктогенність таконфронтаційність навколо АРК.

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі науково-публіцистичної літератури тадосліджень сучасних науковців й аналітиків визначити і узагальнити основні передумови тапричини, що призвели до спланованої окупації півострова в 2014-му році.

Загально відомо, що 19 лютого 1954 р. Президія Верховної Ради СРСР ухвалила Указ «Пропередачу Кримської області із складу РРФСР у склад УРСР». На той час, це рішення носилополітичний, економічний та ідеологічний характер, оскільки територіальна близькість та тіснігосподарські й культурні зв’язки між Кримом і Україною повинні були вирішити економічнінегаразди півострова[9]. Водночас дослідник Сергій Громенко, у своїй статті «Кримський якір»обґрунтовує ще одну причину такого акту, наголошуючи, що «передача Криму Україні буламотивована не якоюсь особливою любов’ю, не боротьбою за владу й не господарськими

33


розрахунками, а давньою стратегією прив’язування союзних республік до Росії «регіонами-якорями» [4, арк.35].

Тим не менш, цим документом було закладено основу для сучасного російсько-українськогопротистояння. Адже саме факт передачі Криму Україні ліг в основу сучасної офіційної російськоїпропаганди, яка покликана виправдати агресивні дії Кремля. Окрім того,на цій темі спекулюютьбільшість російських політиків та дослідників, які підтримують офіційну політику держави інаголошують на незаконності юридичного підґрунтя передачі Криму УРСР.

Зауважимо, що в черговий раз ситуація навколо територіальної приналежності Кримузагострилася ще на початку 1990-х рр. Зокрема, вже під час «параду суверенітетів» союзнихреспублік 1990 р. Комітет державної безпеки СРСР посприяв утворенню на території«проблемних» союзних республік автономних утворень. І лише після підписання «Договору міжУкраїнською Радянською Соціалістичною Республікою і Російською Радянською ФедеративноюСоціалістичною Республікою» від 19 листопада 1990 р., стаття6 якого зазначала, що «ВисокіДоговірні Сторони визнають і поважають територіальну цілісність Української РадянськоїСоціалістичної Республіки і Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки внині існуючих у межах СРСР кордонах» питання територіальної приналежності Криму було надеякий час знято [9].

Подальший розвиток подій в СРСР та процес його розпаду загострив нові територіальнісуперечки між УРСР та РРФСР. Політичне керівництво УРСР вимушене було шукатипрагматичних компромісів у відносинах із РРФСР, в наслідок чого українська сторона погодилосяна закріплення референдумом від 12 лютого 1991 р. статусу автономної республіки для Криму[16]. Проте отримання Кримом автономії не зняло з порядку денного його подальшоїтериторіальної приналежності. В черговий раз територіальну цілісність України було поставленопід сумнів Постановою і Заявою Державної думи Російської Федерації про Крим від 21 і22 травня 1992 р. У цих документах зазначалася про неправомочність акта передання КримуУкраїні (1954). У Заяві Державної думи Росії також ішлося про необхідність «захищати інтересиросіян, де б вони не проживали» [10].

На початку 1993 р. в РФ дещо змінили тактику з приводу Кримського півострова. Так, цьогоразу гостроти набуло питання статусу міста Севастополя. Верховній Раді РФ було утвореноробочу комісію, завданням якої було вивчення історико-правових аспектів статусу даного містата обґрунтування «наукових підстав» територіальних претензій Росії до України щодо Криму.Спираючись на висновки комісії 9 липня 1993 р., Верховна Рада РФ ухвалила Постанову «Простатус міста Севастополя», яка однозначно визначала «російський федеральний статус містаСевастополя в адміністративно-територіальних кордонах міського округу станом на грудень1991 року». Проте вчасна реакція українського політичного керівництва та підтримка з бокуміжнародної спільноти дещо призупинили активність РФ у цьому напрямку [9]. Хоча РФ й надаліпродовжувала фінансово, культурно й політично поглинати даний регіон.

Паралельно проблемою, яка живила конфронтацію в російсько-українських відносинахбуло становище Чорноморського флоту (ЧФ). Складні та суперечливі переговори щодо поділуЧорноморського флоту СРСР точилися з 1992 по 1996 рр. Однак 16 жовтня 1996 р. Державнадума РФ затвердила проект закону «Про припинення розподілу Чорноморського флоту», що малопоширити юрисдикцію Російської Федерації на місто Севастополь. Українська сторонапропонувала росіянам орендувати за відповідну плату на обмежений період часу інфраструктурувійськово-морської бази у Севастополі. Зрештою, 28 травня 1997 р. Україна і Росія підписалиугоди про статус і умови перебування ЧФ та про взаєморозрахунки, пов’язані з розподілом ЧФі перебуванням ЧФРФ на території України, проте зазначені документи набули чинності лише6 липня 1999 р.[16]. Поряд з цим, 31 травня 1997 р. між Україною і РФ було підписанополітичний «Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РосійськоюФедерацією», яким в РФ офіційно визнавали територіальну цілісність України[6]. На деякий час,ця угода на державному рівні зняла з порядку денного проблеми статусу Криму та Севастополяй сконцентрувала свою увагу на так званих питаннях порушення прав росіян [12, арк. 45].

Зауважимо, що від самого початку незалежності України в РФ не виключалися такі варіанти34


розвитку подій як «повзуча» інтеграція Криму в РФ або ж очікувалося, що вся Україна разом ізКримом піде «білоруським» шляхом. З цією метою на території півострова почали агресивнодіяти сепаратистські сили. Особливо активними у цій діяльності були лідери Русской ПартииКрыма, які галасливо виступали за передачу Чорноморського флоту Росії. Окрім того,проімперські сили активно використовували мовне питання для нагнітання істерії «примусовоїукраїнізації», порушення прав етнічних росіян. Дійшло до того, що на місцях приймалисярішення про надання російській мові статусу другої державної мови поряд з українською [11,арк.111].

Так, черговою провокацією навколо питання Криму стала прийнята Верховною РадоюАРК, 15 жовтня 1997 року Постанова № 1337-1 «Про функціонування російської мови натериторії Автономної Республіки Крим». Проект цієї постанови був внесений депутатами ВРАРК Максимовим В.І., Кличниковим В.Н., Кизиловим Б.В. й повністю суперечив КонституціїУкраїни і діючому законодавству України. У зв’язку з тим, що вказана Постанова не знайшлапідтримки у вищого керівництва держави, її підписано не було [15, арк.87-88].

Проте інформаційна війна на мовному підґрунті тривала й надалі. Так, у середині 1998 р.ЗМІ АРК в котрий раз, поширили серію матеріалів про нібито існуючу дискримінацію росіян таущемлення прав російськомовного населення в автономії. У той час, коли коли на більш як на600 тис. українців автономії [14, арк. 66] припадала лише одна українська школа, на 230 тис.кримських татар – дві школи з кримськотатарською мовою навчання, а на 1 млн. 630 росіян –понад 300 шкіл з російською мовою навчання. Російськомовні передачі на кримськомутелебаченні складали 85% від загального обсягу ефірного часу, кримськотатарською мовою –7%, українською мовою – всього 1,7%; на радіо відповідно 88, 12, і 3% [14, арк. 67]. Томувикористання російської мови виявилося зручним інструментом політичного тиску на Україну.Більше того, постійні спекуляції довкола «утисків» російськомовних громадян поступовозміцнювали статус російської мови в Україні та сприяли подальшій русифікації українськогонаселення.

Показово, але етнічні росіяни та деякі російськомовні українці активно підігравали такійполітиці Кремля. Наприклад, наприкінці 1990-х рр.на адресу Держдуми, Адміністраціїпрезидента та інших державних органів РФ активно стали надходити численні листи тазвернення від «російськомовних» громадян країн СНД, включно з Україною, в якихвисловлюються скарги щодо порушення їхніх прав і свобод [12, арк. 49; 13].

Черговим загостренням у російсько-українських відносинах виявилося питання навколоо. Тузла. Так, період із вересня по листопад 2003 р. у російсько-українських відносинах можнаохарактеризувати як кризу навколо острова Коса Тузла, розташованого в Керченській протоці.Погіршення відносин країн, було спричинено тим, що влітку 2003 р. російська сторона розпочалаінтенсивне зведення дамби від Таманського півострова до українського острова Тузла. У вересніпредставник прикордонної служби РФ виступив із заявою про намір поставити на косі Тузларосійську заставу по завершенню будівництва дамби. 30 вересня МЗС України зробило заявупро приналежність о. Тузли Україні. Українські прикордонники за короткий термін звели тамсвою заставу. Напруження у взаємовідносинах було сильним і використовувалось різнимиполітичними партіями. 23 жовтня після зустрічі Президентів В.Путіна та Л.Кучми будівництводамби було зупинено за 100 метрів від лінії державного кордону. Ворожі заяви з обох сторінповолі вщухали, та розпочалися перемовини щодо акваторії Чорного та Азовського морів. Угрудні 2003 р. обидва Президенти підписали договір про співробітництво у використанніАзовського моря та Керченської протоки, проте питання про російсько-український кордон тапро режим акваторії залишилися неврегульованими.

У липні 2005 року в результаті чергових консультацій України та Російської Федерації прес-служба МЗС України оголосила, що Росія визнала приналежність Україні острова Коса Тузла і«вод навколо нього». Проте в Департаменті інформації і друку МЗС РФ у відповідь на такуінформацію сказали: «правовий статус острова Тузла залишається невизначеним»[8]. Тому, нинівлучною є думка британського військового експерта Джеймса Шерра, про те, що «конфліктнавколо острова Коса Тузла в Керченській протоці був спровокований Росією для того, щоб

35


з’ясувати, чи готова Україна обстоювати свої національні інтереси і чи мають намір їй у цьомудопомагати країни Заходу» [7]. Показово, але не останню роль відіграло обладнання сучасноїукраїнської прикордонної застави на о. Тузлі [5] що частково підтверджує слова британськоговійськового експерта.

Схожої думки дотримується й екс-радник Президента Росії – Андрій Ілларіонов, якийвиступаючи 19 листопада 2014 року в Європарламенті, зазначив, що «підготовку до війни зУкраїною, Росія розпочала ще у далекому 2003 році, а вже в 2004 році, урядом Кремля серйознорозглядалась окупація Криму, проте ці факти вміло замовчувались та приховувались».

Останнім кроком, що неминуче приближав окупацію Криму, стало підписання в квітні2010 року Харківських домовленостей. 21 квітня 2010 р. Президенти України та Росії у Харковіпідписали Угоду між Україною і РФ з питань перебування Чорноморського флоту РФ на територіїУкраїни. Згідно з нею термін перебування Чорноморського флоту РФ у Севастополі продовженоз 2017 р. до 2042 р. з автоматичним продовженням на 5 років у випадку, коли та чи інша сторонане висловить заперечення про встановлення орендної плати. Офіційно, термін перебування флотузбільшено в обмін на здешевлення для України російського газу через застосування знижки увигляді анулювання митних зборів[10]. Такий хід подій відразу отримав шквал критики, яка булацілком справедливою. Саме цей крок, допоміг визначити якою буде діяльність тодішньогоПрезидента України Віктора Януковича, а саме спрямованою на підпорядкування російськомувпливу.

З цього приводу, досить розумно висловився перший президент України Леонід Кравчук:«Я думаю, що Харківські угоди відіграли свою негативну роль в плані окупації Криму і України.Але план окупації України або розчленування України і її знищення як держави та поновленняімперії не в межах колишнього Радянського Союзу, а в межах царської Росії, цей план у Путінаі його команди був виписаний дуже давно. Всі ці питання, які потім вирішувались в Україні – цебув лакмусовий папірець. Путін перевіряв наскільки Україна буде чинити супротив чи вона буделегко все віддавати. Тузла, Харківські угоди, торгові війни, перекриття газової труби, підвищенняціни на газ – все це один ланцюг. Тобто він Україну випробовував» [1].

Тому в результаті антиукраїнської політики значної частини українських високопосадовцівпосадовців, так званої «п’ятої колони» за підтримки РФ 27 лютого 2014 року, невідомимилюдьми, на будівлі Верховної Ради Криму та Уряду Автономної Республіки Крим буливстановлені російські прапори. В цей же день, відбулося Засідання Верховної Ради Криму, наякому парламент Криму, вирішив провести референдум, для того щоб розширити повноваженняавтономії. Також, прем’єр-міністром Автономної Республіки Крим був незаконно призначенийСергій Аксьонов.

За досить короткий час, російські військовослужбовці вміло дестабілізували ситуацію врегіоні, паралізувавши роботу українських збройних сил, захопивши засоби масової комунікації,для того щоб максимально урізати зв’язок з територією України. Згодом, досягнувши своєї мети,отримавши повний контроль та дестабілізувавши ситуацію в регіоні, 16 березня РосійськаФедерація організувала незаконний «референдум про статус Криму», на якому, більшість людей,під тиском, проголосували за приєднання півострова Крим до складу Російської Федерації. Запідозрілим результатом «референдуму» (96,6 % проголосували за приєднання Криму до Росії)стало зрозуміло, що тут мали місце фальсифікація та порушення [3].

Аналіз цих подій свідчить, що збройна агресія Росії має більш далекоглядну мету, ніжпросто позбавлення України частини її території. Підтвердженням цього є, зокрема, спробаКремля нав’язати свій руйнівний для української незалежної державності план «мирного»врегулювання та залучити до його реалізації західні держави. Ще 5 березня 2014 року міністрзакордонних справ РФ Сергій Лавров під час переговорів із державним секретарем США ДжономКеррі виклав основні елементи цього плану, а саме: не підписання Україною Угоди про асоціаціюз ЄС; відмова від вступу до НАТО; перенесення дати президентських виборів з 25 травня2014-го на пізніший термін; розробка нової української Конституції; федералізація України;надання російській мові статусу другої державної [2, арк.30].

Про напрям політики Росії щодо інших земель, в тому числі і України, влучно зазначив36


доктор історичних наук, професор Потапенко Ярослав Олександрович. Він наголошував, щоодним з базових витоків російсько-українського конфлікту є ідеологія і практика рашизму –новітнього феномену зі сфери політичного, що поєднав у собі цілий комплекс перверсивних ідеструктивних явищ: російський фашизм, парадоксально й еклектично сполучений з елементамисталінізму, монархізму, імперського колоніалізму та ксенофобського шовінізму.

Отже, питання Криму в російсько-українських відносинах, є спірним з середини ХХ-гостоліття. Розпад СРСР лише загострив цю проблему, оскільки Росія не збиралась відходити відідеї «збирача земель», як це було в часи Радянського Союзу, а намагалась за допомогою гібриднихметодів втримувати сусідні країни «під своїм наглядом».

Тому майже відразу після параду «суверенітетів»,з боку РФ посилилися спроби відновитиСРСР,але в іншому форматі (не виключено, що в межах СНД). В цьому напрямі вдало булозастосовано тактику політичного, культурного, гуманітарного, фінансово-економічного таенергетичного тиску на сусідні держави, з метою їх утримання в своїй зоні впливу.

Що стосується України, то тут ефективно було використано риторику навколо питань,пов’язаних з Кримом. Зокрема, Російською Федерацією систематично вибудовувалисяспекулятивні конструкції довкола територіальної приналежності АРК, статусу Чорноморськогофлоту та міста Севастополя,українська влада звинувачувалася в «утисках» російськомовних вКриму, активно діяли проросійські сепаратистські рухи, які поступово створили підґрунтя анексіїКриму у 2014 році.

Нині російські дослідники та владні кола, намагаються виправдати свої злочинні дії вКриму, утвердивши міф про «відновлення історичної справедливості». В основі цих принципів,лежить ідея належності півострова Росії, ідея захисту пригніченого російського населення натериторії півострова. Показовим у цьому випадку є те, що після окупації Криму Україна виявиласебе як сторона,неспроможна відповісти силовими методами, що у свою чергу лише посилилогеополітичні амбіції Кремля та спровокувало нові територіальні загарбання нашої держави.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА Валентин Торба. Харківські угоди: плацдарм для російської агресії/ Газета «День». – [Електронний1.ресурс] – Режим доступу:https://day.kyiv.ua/uk/article/podrobyci/harkivski-ugody-placdarm-dlya-rosiyskoyi-agresiyiВолодимир Василенко. Російсько-українська війна 2014 року: причини, перебіг та політично-правові2.оцінки//Український тиждень. – №42 (362). – 2014. – арк.28-42.Гіркін розповів, як «зганяв депутатів» у Криму голосувати за приєднання до РФ| Українська правда. –3.[Електронний ресурс] – Режим доступу:http://www.pravda.com.ua/news/2015/01/24/7056252/Громенко С. Кримський якір // Український тиждень. – 2014. – №49 (369). – 5-11 грудня. – арк. 32-4.35.День в історії. Конфлікт за острів Тузла — РФ вперше спробувала захопити кримську землю / /5.[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://24tv.ua/den_v_istoriyi___konflikt_za_ostriv_tuzla__rf_vpershe_sprobuvala_zahopiti_krimsku_zemlyu_n490727 (08.05.2017).Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією. Україна,6.Російська Федерація; Договір, Міжнародний документ від 31.05.1997 / [Електронний ресурс] – Режимдоступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/643_006 (08.05.2017).Західний експерт: Конфлікт навколо Тузли був спровокований, щоб дізнатися про здатність України7.захищати себе / [Електронний ресурс] – Корреспондент.net, 9 грудня 2003. – Режим доступу:http://ua.korrespondent.net/ukraine/246627-zahidnij-ekspert-konflikt-navkolo-tuzli-buv-sprovokovanij-shchob-diznatisya-pro-zdatnist-ukrayini-zahi (08.05.2017).Конфлікт між Росією та Україною навколо острова Тузла – Інтернет-журнал для молодих і кльових. –8.[Електронний ресурс] – Режим доступу: molodi.in.ua/konflikt-tuzla/ Любовець О. Фантомні болі Імперії. Чи могла Україна втратити Крим у 1990-х / [Електронний9.ресурс] – Олена Любовець, 17.06.2014. – Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2014/06/17/143288/ (08.05.2017).Територіальні питання та проблеми Чорноморського флоту в українсько-російських відносинах –10.Україна в Європі і світі – Навчальні матеріали онлайн [Електронний ресурс]. – Режимдоступу:http://pidruchniki.com/1079042255620/politologiya/teritorialni_pitannya_problemi_chornomorskogo_flotu_ukrayinsko-rosiyskih_vidnosinah.ЦДАВО, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-54. ДОВІДКА. Про міжетнічну ситуацію та забезпечення Україною11.національно-культурних та освітніх потреб національних меншин Республіки Крим. Арк. 109-114.ЦДАВО, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-108. До питання забезпечення прав і свобод росіян в Україні в контексті12.

37


українсько-російських відносин (Аналітична записка). Арк. 43-51.ЦДАВО, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-108. Про подальше розгортання в РФ практичних заходів стосовно13.«захисту співвітчизників» за кордоном. Арк. 52-55.ЦДАВО, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-111. Матеріали для доповіді «Проблеми соціально-економічного14.розвитку Криму: концепція державної етнополітики». Арк. 66-72.ЦДАВО, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-111. Претседатель Верховного Совета Автономной РеспубликиКрым.15.21.04.98 р. № 28-41/267. Главе Администрации Президента Украины Кушнареву Е.П. Арк. 87-88.Яке значення мало кримське питання для становлення та розвитку українсько-російських відносин16.у 1991-2014 рр.? – Крізь віки – Крим: шлях крізь віки – Історія у запитання і відповідях – 2014[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://history.vn.ua/book/krim/118.html.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВКаландирець Юрій – студент історичного факультету ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький

державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»Остапчук Олексій – студент історичного факультету ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький

державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

УДК 342.25(477)Галина Кузуб

ЗМІНИ ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ ЩОДО ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ЯК ОСНОВАНОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ РЕФОРМИ

У статті проаналізовано особливості внесення змін до Конституції України щодо децентралізаціївлади. Автором виділено ключові аспекти законодавчого процесу, а також звернуто увагу на йогонеоднозначну оцінку в українському суспільстві. За допомогою SWOT-аналізу було підсумованоперспективи реформування Конституції України.

Ключові слова: децентралізація, конституційна реформа, політичний дискурс, місцевесамоврядування, особливий статус Донбасу.

Галина КузубИЗМЕНЕНИЯ В КОНСТИТУЦИЮ УКРАИНЫ ПО ДЕЦЕНТРАЛИЗАЦИИ КАК ОСНОВА

НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЙ БАЗЫ РЕФОРМЫВ статье проанализированы особенности внесения изменений в Конституцию Украины

относительно децентрализации власти. Автором выделены ключевые аспекты законодательногопроцесса, а также обращено внимание на его неоднозначную оценку в украинском обществе. С помощьюSWOT-анализа было подытожены перспективы реформирования Конституции Украины.

Ключевые слова: децентрализация, конституциональная реформа, политический дискурс, местноесамоуправление, особый статус Донбасса.

Halyna KuzubCHANGES TO THE UKRAINIAN CONSTITUTION ON DECENTRALIZATION AS THE BASIS

OF THE NORMATIVELY-LEGAL FRAMEWORK FOR REFORMThe article analyzes the features of amending the Constitution of Ukraine concerning decentralization.

The author highlights the key aspects of the legislative process and pays attention to its mixed assessment in theUkrainian society. By using SWOT-analysis the possibilities of constitutional reform in Ukraine are summarized.

Keywords: decentralization, constitutional reform, political discourse, local government, the special statusof Donbas.

Постановка проблеми. Процес децентралізації наразі є одним з найактуальніших питань вУкраїні, що також пов’язаний з докорінною перебудовою системи формування адміністративно-територіального устрою і взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування налокальному рівні. Втілення реформи було б неможливим без створення відповідної нормативно-правової бази, що включає як прийняття нових нормативно-правових актів, так і внесення зміндо вже існуючих. У цьому аспекті внесення змін до Конституції України є ключовою умовоюреалізації процесу децентралізації, але робота з цього питання на сьогоднішній день незавершена.38


Аналіз останніх досліджень і публікацій. До проблеми децентралізації влади в Українінеодноразово звертались багато вітчизняних науковців з галузі політології, права та державногоуправління, що зумовлено актуальністю проблеми та практичним значенням результатівдосліджень. Можна стверджувати, що предмет децентралізації перебуває в полі зору дослідниківз початку 2000-х рр., коли були здійснені перші спроби проведення цієї комплексної реформи.До цього часу захищено декілька кандидатських (А. П. Лелеченко, Р. А. Колишко,А. С. Матвієнко, Р. В. Сметанін, К. О. Линьов) та одна докторська (Н. А. Мяловицька) дисертаційз проблеми децентралізації, а також написано велику кількість статей про перспективні напрямкиреформування Конституції України у вказаному напрямку (В. Бесчастний, А. Стрижак,Ю. Шемчушенко, О. Чернецька, Н. Чудик, І. Ярошенко, І. Семигуліна та ін.).

Формування цілей статті. Зважаючи на необхідність глибокого та всебічного аналізупроблеми децентралізації і потенційних напрямків реформування Конституції України в питаннівзаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування, дане дослідження мало на метіпроаналізувати законодавчий процес внесення змін до Основного закону держави. З усієювпевненістю можна сказати, що наразі реформування Конституції відбувається повільніше, ніжформування інших складових нормативно-правової бази реформи, що, зрештою, ще разпідтверджує необхідність комплексного політологічного аналізу вказаного процесу.

Виклад основного матеріалу. Проект внесення змін до Конституції України щододецентралізації № 2217а був представлений та визначений як невідкладний Президентом УкраїниПетром Порошенком ще 1 липня 2015 р. Після його розгляду комітетом правової політики іправосуддя та висловлення висновку Конституційного суду України законопроект бувпопередньо схвалений Верховною Радою України 31 серпня 2015 р. Проте до цього часу суттєвихзмін у статусі проходження документу немає.

У проведеному дослідженні вважаємо за потрібне зупинитись на таких ключових аспектахзаконодавчого процесу реформування Конституції України: причини внесення змін і вірогідністьїх стимулювання ззовні, повноваження Президента України та статус Донецької та Луганськоїобластей згідно законопроекту, процедура голосування у Верховній Раді України, а такожсупротив внесенню змін до Основного закону. Для ґрунтовного аналізу проблеми звернемось якдо формального, так і неформального дискурсу цієї проблеми.

Анатолій Ткачук, директор з питань науки та розвитку громадської організації «Інститутгромадянського суспільства», зауважує, що прихильники та противники реформи децентралізаціїпо-різному оцінюють реформування Конституції України: перші стверджують, що ці зміни єпрямим наслідком реалізації Концепції реформи місцевого самоврядування та територіальноїорганізації влади в Україні від 1.04.2014 р., а другі вважають, що вони є результатом негласнихзобов’язань Президента та відкритих домовленостей контактної групи в Мінську [12].Зауважимо, що будь-яке з припущень важко спростувати, оскільки питання децентралізаціїперебувало на порядку денному досить довгий час, але й Мінська угода від 12 лютого 2015 р. впункті 11 містить умову «Проведення конституційної реформи в Україні зі вступом в силу докінця 2015 р. нової конституції, яка передбачає в якості ключового елементу децентралізацію (зіврахуванням особливостей окремих районів Донецької та Луганської областей, узгоджених зпредставниками цих районів), а також прийняття постійного законодавства про особливий статусокремих районів Донецької та Луганської областей […] [7]».

Відповідаючи на звинувачення у сприянні інтересам Російської Федерації ПрезидентУкраїни Петро Порошенко як суб’єкт законодавчої ініціативи щодо внесення змін до КонституціїУкраїни зауважує, що «Проект змін до Конституції не передбачає ніякого особливого статусуДонбасу. Всі ці думки – від лукавого. Проект допускає можливість специфічного порядкуздійснення місцевого самоврядування в окремих адміністративно-територіальних одиницяхДонецької та Луганської областей, що визначаються окремим законом. Саме так це зараз іврегульовано [9]». Окрім цього лідер держави зауважив на відповідності цієї норми Мінськійугоді.

Внесення змін до Конституції України також актуалізує проблему збільшенняпрезидентських повноважень. Зокрема, законопроект пропонує доповнити Розділ XV «Перехідні

39


положення» пунктом 17, в якому вказано: «Президент України до обрання на наступних черговихмісцевих виборах у жовтні 2017 року голів громад, депутатів рад громад, районних, обласнихрад здійснює повноваження, передбачені статтею 144 Конституції України («Рішення органівмісцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам Українизупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду [6]»), щодоактів, ухвалених відповідно сільськими, селищними, міськими головами, сільськими,селищними, міськими, районними і обласними радами […] Конституційний Суд Україниневідкладно розглядає відповідне звернення Президента України щодо актів сільських,селищних, міських голів, сільських, селищних, міських, районних і обласних рад [10]».

Неоднозначним також є питання введення інституту префекта. Згідно запропонованій узаконопроекті ст. 118 «Виконавчу владу в районах і областях, у Києві та Севастополі здійснюютьпрефекти […] Префект під час здійснення своїх повноважень відповідальний перед ПрезидентомУкраїни, підзвітний та підконтрольний Кабінетові Міністрів України [10]». Серед його основнихзавдань (ст. 119): «здійснення нагляду за додержанням Конституції і законів України органамимісцевого самоврядування; координація діяльності територіальних органів центральних органіввиконавчої влади та здійснення нагляду за додержанням ними Конституції і законів України;забезпечення виконання державних програм; спрямування і організація діяльностітериторіальних органів центральних органів виконавчої влади та забезпечення їх взаємодії зорганами місцевого самоврядування в умовах воєнного або надзвичайного стану, надзвичайноїекологічної ситуації [10]».

Запропоновані зміни були неоднозначно сприйняті народними депутатами України,громадськими активістами та суперечливо подані у медіа-супроводі реформи. Свідченням цьогоє, наприклад, неформальна оцінка журналістами префекта як «смотрящого від президента».Вітчизняний науковець Юрій Войтенко, аналізуючи зміни до Конституції щодо децентралізації,висловлює думку, що «інститут «префекта» фактично ідентичний інституту «голови місцевоїдержавної адміністрації» (ОДА, РДА) і вони продовжують (де-факто) бути представникамиПрезидента на місцях. Це положення порушує основоположний принцип децентралізації, згідноякого виконавчу владу на місцях мають здійснювати виконавчі комітети районної та обласноїради [2]».

Критикує запропоновані зміни заступниця голови Верховної Ради Оксана Сироїд, якавходить до складу Конституційної комісії: «Пропонується фактично залишити перелікповноважень місцевого самоврядування без змін. Тому неправда, що збільшуються йогоповноваження» [4]. Іншої точки зору дотримується керівник програми практичної політикиІнституту політичної освіти Олександр Солонтай та стверджує, що перехідні положеннявнесених змін характеризуються наданням влади префекту відразу, а місцевому самоврядуваннюлише після місцевих виборів, що залишає під питанням лише тривалість цього перехідногоперіоду [5].

Проте безсумнівно головним лакмусовим папірцем сприйняття запропонованихПрезидентом України змін до Конституції України є питання статусу окремих районів Донецькоїта Луганської областей. При чому, противники особливого статусу більше представлені в мас-медіа. Колишній суддя Конституційного суду України Віктор Шишкін стверджує, що прийняттяокремого закону щодо особливостей здійснення місцевого самоврядування в окремих районахДонецької і Луганської областей є замахом на державний суверенітет України [3]. Їх по-різномуоцінюють навіть народні депутати з однієї фракції в парламенті. Оксана Сироїд («Самопоміч»)стверджує, що особливий статус Донбасу запустить процеси амністії російських найманців, яківбили тисячі українських громадян, і проведення виборів на окупованих територіях, щолегітимізують російсько-бандитську владу; в результаті чого Україна отримає підконтрольнийРосії бандитський анклав. А Ганна Гопко («Самопоміч») підкреслює, що зміни в статусі увійдутьв дію лише після проведення виборів за українським законодавством та Конституцією, за участіміжнародних спостерігачів, в тому числі від ОБСЄ [1].

Конфронтація у сприйнятті реформування Конституції України щодо децентралізації владитакож проявився у процедурі прийняття законопроекту у першому читанні. Процес голосування40


31 серпня 2015 р. супроводжувався намаганнями противників внесення змін до Основного законуперешкодити механізму голосування: частина депутатів, зокрема з фракції партії «Радикальнапартія Олега Ляшка», блокували трибуну, кричали «Ганьба!» і включали сирену. Висловлениминими причинами перешкоджання голосуванню були особливий статус Донбасу та прийняття цихзмін в інтересах Російської Федерації [11]. З цієї ж причини відбувався мітинг представників«Правого сектору» і ВО «Свободи» під стінами Верховної Ради, який супроводжувавсясутичками з бійцями Національної гвардії України.

Незважаючи на складні умови проведення голосування за внесення змін до КонституціїУкраїни 31 серпня 2015 р., вони були прийняті у першому читанні. З офіційного складу вищогопредставницького органу (450 депутатів) проголосували лише 368, з яких підтримали внесеннязмін 265, висловились проти 87, утримались 5 та не голосували 11 депутатів. Поіменнеголосування за фракціями демонструє повну підтримку народних депутатів партії «Блок ПетраПорошенка» («за» 115 зі 143), «Народного фронту» («за» 69 зі 81), «Опозиційного блоку» («за»38 з 43) та депутатської групи «Воля народу» («за» 14 з 18); неодностайно проголосувалидепутати з групи «Партія «Відродження» («за» 11 з 22); не підтримали внесення змінпозафракційні народні депутати («за» 13 з 43) та депутати з фракції «Об’єднання «Самопоміч»»(«за» 5 з 31), «Радикальної партії Олега Ляшка» («за» 0 з 21), «Всеукраїнського об’єднання«Батьківщина»» («за» 0 з 19) [8].

Вдаючись до SWOT-аналізу законодавчого процесу внесення змін до Конституції Українищодо децентралізації зауважимо, що він відзначається: прискоренням реалізації децентралізаціївлади в Україні загалом (сильна сторона), конфронтацією суспільства та політичної еліти щодооцінки вказаних змін (слабка сторона), підтримкою європейської спільноти та, зокрема,позитивними висновками Венеційської комісії (можливості), а також можливістю маніпуляціїособливим статусом Донецької та Луганської областей зовнішнім ворогом України (загрози).Успішне реформування Конституції України в цьому разі залежить від активної інформаційно-комунікативної підтримки органами державної влади та публічного вирішення питаннянеобхідності введення особливого статусу для окремих районів Донецької та Луганськоїобластей.

Висновки і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. У дослідженні булопідсумовано законодавчий процес реформування Конституції України щодо децентралізаціївлади. Зауважено на його неоднозначності та проблемах перебігу, а також виділено ключові точкиподілу думок (причини внесення змін і вірогідність їх стимулювання ззовні, повноваженняПрезидента України та статус Донецької та Луганської області згідно законопроекту).Підкреслено полярність думок як у формальному, так і неформальному дискурсі законодавчогопроцесу. Окремо було зауважено на спротиві внесенню змін до Конституції як при голосуваннінародних депутатів, так і поза стінами парламенту 31 серпня 2015 р. Отримані результатидослідження були застосовані при SWOT-аналізі конституційної реформи в Україні щододецентралізації влади.

Оскільки законодавчий процес внесення змін до Основного закону держави в рамкахпроцесу децентралізації ще не завершений, існує необхідність подальших дослідженьконституційної реформи в Україні. Актуальним є дослідження цього процесу як з юридичної,так і з політологічної точки зору.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРАБутченко М. Зрада или Рада. Президентский вариант изменений в Конституцию расколол Раду надвое1.[Електронний ресурс] / М. Бутченко. – Режим доступу: http://nv.ua/publications/zrada-ili-rada-prezidentskij-variant-izmenenij-v-konstitutsiju-raskolol-radu-nadvoe-66079.html.Войтенко Ю. Аналіз змін до Конституції, в частині децентралізації [Електронний ресурс] /2.Ю. Войтенко. – Режим доступу: http://blogs.ipress.ua/blogs/analiz_zmin_do_konstytutsii_ukrainy_v_chastyni_detsentralizatsii_129606.html.Експерти закликають Раду не ухвалювати зміни до Конституції в частині децентралізації під3.зовнішнім тиском [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.unian.ua/politics/1247748-eksperti-zaklikayut-radu-ne-uhvalyuvati-zmini-do-konstitutsiji-v-chastini-detsentralizatsiji-pid-zovnishnim-tiskom.html.Зміни до Конституції: децентралізація чи посилення президентської вертикалі? [Електронний4.

41


ресурс]. – Режим доступу: http://chernihiv-post.net/archives/3805. Зміни до Конституції щодо децентралізації посилять президента, – Солонтай [Електронний ресурс]. –5.Режим доступу: https://hromadskeradio.org/programs/hromadska-hvylya/zminy-do-konstytuciyi-shchodo-decentralizaciyi-posylyat-prezydenta-solontay. Конституція України: Закон України № 254к/96-ВР від 28.06.1996 у редакції від 30.09.20166.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80. Повний текст угоди, підписаної контактною групою в Мінську [Електронний ресурс]. – Режим7.доступу: http://news.liga.net/ua/news/politics/5077601-povniy_tekst_ugodi_p_dpisano_kontaktnoyu_grupoyu_v_m_nsku.htm. Поіменне голосування про проект Постанови про попереднє схвалення законопроекту про внесення8.змін до Конституції України щодо децентралізації влади (№2217а/П1) – в цілому [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_golos?g_id=3462.Порошенко презентував проект змін до Конституції щодо децентралізації [Електронний ресурс]. –9.Режим доступу: http://www.dw.com/uk/a-18556561. Проект Закону про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) [Електронний10.ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=55812.Рада ухвалила зміни до Конституції в першому читанні [Електронний ресурс]. – Режим доступу:11.https://www.pravda.com.ua/news/2015/08/31/7079619/.Ткачук А. Чи відповідають зміни до Конституції європейським практикам та нашим потребам?12.Експертний аналіз [Електронний ресурс] / А. Ткачук. – Режим доступу:http://www.eurointegration.com.ua/articles/2015/08/31/7037615/.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРАКузуб Галина Дмитрівна – аспірант кафедри політології та державного управління

Чернівецького національного університету імені Юрія ФедьковичаПовна поштова адреса: 58018, м. Чернівці, вул. Воробкевича 15а кв. 26Моб. тел. : 095 20 88 187

УДК [327.88:355.425+32.019.57](47:477)Чеслава Намонюк, Месроп Оганян

УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД ПРОТИДІЇ РОСІЙСЬКІЙ «ГІБРИДНІЙ» ВІЙНІ

У статті розглядаються сутність, передумови та специфіка гібридної війни як нового способуведення бойових дій, описана функціональна роль гібридних, змішаних неформальних утворень, в томучислі у військовій справі. У роботі досліджено роль інформаційної складової гібридної загрози, визначеноосновні прийоми маніпулювання масовою свідомістю населення, а також виявлено методи впливуросійської пропаганди через засоби масової комунікації на мешканців Криму та східних регіонів Україниу війні Росії проти України. Сформульовано наріжні принципи протистояння та позиціонування Українина міжнародній арені.

Ключові слова: «гібридна» війна, нерегулярні збройні формування, агресор, «брудні» інформаційнітехнології, пропаганда, російська «геостратегія реваншу», стратегія «непрямих дій».

Чеслава Намонюк, Месроп Оганян УКРАИНСКИЙ ОПЫТ ПРОТИВОДЕЙСТВИЯ РОССИЙСКОЙ «гибридной» ВОЙНЕВ статье рассмотрены суть, предпосылки и специфика гибридной войны как нового способа

ведения боевых действий, описана функциональная роль гибридных неформальних образований, в томчисле в военном деле. В работе исследовано роль информационной составляющей гибридной угрозы,обозначены основные прийомы манипулирования массовым сознанием населения, а также показаныметоды влияния российской пропаганды посредством СМИ на жителей Крыма и восточных регионовУкраины в войне России против Украины. Сформулировано главные принцыпы противостояния ипозиционирования Украины на международной арене.

Ключевые слова: «гибридная» война, нерегулярные вооруженные формирования, агрессор,«грязные» информационные технологии, пропаганда, российская «геостратегия реванша», стратегия«непрямых действий».

42


Cheslava Namonyuk, Mesrop Ohanyan UKRAINIAN EXPERIENCE OF FIGHT AGAINST RUSSIAN «HYBRID» WAR

The essence, the main reasons and the character of the hybrid war as a new way of warfare operationsprosecutions have been studied in the article. The functions of the hybrid military non-registered formationshave been described in the work. The role of the information compound of the hybrid threat was examined andthe main modes of the mass consciousness manipulation were defined. The methods of Russia’s propagandainfluence on the Crimea and eastern regions of Ukraine inhabitants by means of mass-media in Russia’s waragainst Ukraine were shown in the paper. The basic rules of hybrid war resistance and of Ukraine’s positioningat the international arena have been settled in the article.

Key words: «hybrid» war, irregular armed units, aggressor, «dirty» information technologies, propaganda,Russian «revanche geostrategy», the «indirect action» strategy.

Постановка проблеми. Четвертий рік поспіль Україна протистоїть збройній агресії з бокукраїни-сусіда та гаранта безпеки – Російської Федерації, яка використовує не лише класичнівійськові засоби і дії, а й такі, що є забороненими у світі та використання яких є військовимзлочином. Окрім прямого збройного втручання проти української держави Росія спрямувалаармію фахівців невійськових спеціальностей, що проникають у всі сфери життя українськогосуспільства, аби зруйнувати його зсередини. Українська держава є по суті єдиною у світі країною,якій вдається стримувати гібридну війну, що ведеться сильнішою державою та намагатисяпаралельно втілювати реформи в кількох сферах одночасно. Тож український досвід є своєріднимта унікальним, а його вивчення дасть змогу ефективніше боротися з гібридними загрозами, щодля решти країн Європи є лише питанням часу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій дає змогу зауважити, що тема «гібридних війн»вже широко висвітлюється у науковій літературі, а також є предметом спеціальних досліджень.На часі наукове обґрунтування нових форм ведення збройної боротьби. Необхідно виділити такихдослідників у сфері вивчення гібридних війн: В. Коцура, Є.Магду, О.Гоймана, В.Предборського,В.Горбуліна та М.Требіна. Тематика їх досліджень розкриває в основному аналіз передумов таособливостей ведення бойових дій, але практично не торкається наслідків подолання тапопередження виникнення гібридної загрози.

З огляду на це цілями даної статті є визначення сутності, передумов та специфікигібридної війни як нового способу ведення бойових дій; огляд функціональної ролі гібридних,змішаних неформальних утворень та інформаційної складової у дестабілізації ситуації в державі,яка перебуває у хиткому політико-економічному становищі; визначення основних прийомівпропаганди та маніпулювання масовою свідомістю (на прикладі населення Криму та східнихрегіонів України) у російсько-українській війні; формулювання наріжних принципівпротистояння та позиціонування України на міжнародній арені задля попередження подібнихзовнішніх втручань у політичне життя нашої держави в майбутньому.

Виклад основного матеріалу. Пошук відповідей на ті виклики, які ставить перед Україноюгібридна війна, слід починати з вивчення власне природи гібридної загрози. Адже розумінняособливостей та логіки гібридної війни дасть ключ до пошуку слабких місць такої стратегії [5].

Визначення поняття «гібридна війна» наразі відсутнє в міжнародно-правових документах.Більше того, такого поняття не існує й у Воєнній доктрині України – документі, що єнаціональною системою керівних поглядів на причини виникнення, сутність і характер сучаснихвоєнних конфліктів [4, c. 8]. Вони мають прихований характер та спостерігаються переважно уполітичній, економічній, інформаційній та інших сферах. Військо для вирішення окремих завданьзалучається в невеликій кількості. Суттю такого підходу є зміщення центру зусиль із фізичногознищення супротивника в рамках масштабної війни до вживання засобів «м’якої сили» протикраїни-супротивника з метою дезінтеграції та зміни її керівництва, включення до сфери своговпливу.

При цьому характерні особливості «гібридних війн» наступні:агресія без офіційного оголошення війни;–приховування країною-агресором своєї участі в конфлікті;–широке використання нерегулярних збройних формувань (в т. ч. під прикриттям мирного–населення);

43


нехтування агресором міжнародними нормами ведення бойових дій та чинними угодами і–досягненими домовленостями;взаємні заходи політичного та економічного тиску (за формального збереження зв’язків між–двома країнами);широка пропаганда та контрпропаганда зі застосуванням «брудних» інформаційних–технологій;протистояння у кібернетичному просторі [7]. –

Часто буває складно визначити межу, за якою починається і, власне, закінчується війна.Наукові досягнення та технології дозволяють вести війну в найрізноманітніших формах та безїї оголошення чи навіть дотримання її легітимних стандартів. На теоретичному рівні вже є низкарозроблених концепцій війн нового покоління – космічних, інформаційних, мережевих, кібер-війн, інформаційних війн, в основі яких лежать інформаційні технології [5, c 138].

Кіберпростір, як поле ведення протиборства двох чи більше сторін, набуватиме й надалівсе більшого значення. Вже сьогодні бюджети відомств безпеки розвинутих держав, задіяних всистемі кібербезпеки (а кількість структур, котрі в цих процесах задіяні, постійно збільшується),складають мільярди доларів, але жодна з країн ще не зменшувала видатків за цими статтями.Варто врахувати, що ці кошти вкладаються не лише в системи «оборони» та «захисту», –фактично майже всі держави займаються розробкою у тому числі наступальних кібер-озброєнь.Адже кіберпростір вже став п’ятим простором суперництва (в тому числі – геополітичного) длявсіх держав світу [3].

Розглянемо вплив збройної агресії Російської Федерації проти України як довгостроковогочинника зміни української політичної, економічної, військової та соціальної реальності.Внаслідок дій РФ впродовж 2014 р. було деформовано систему глобальної та регіональноїбезпеки, а також чинну систему міжнародного права. Майже всі міжнародні гарантії безпеки дляУкраїни (зокрема в межах Будапештського меморандуму) виявилися недієздатними в умовах,коли агресором виступив один із гарантів безпеки України – Російська Федерація.

Росія застосувала проти України концепцію «гібридної війни», яка багато в чому єунікальною зі структурно-функціонального погляду: за формою вона «гібридна», а за змістом –«асиметрична». Найчіткіше характер нового типу війни продемонстрували спочатку анексія РФнавесні 2014 р. території Автономної Республіки Крим, а потім – підтримка місцевихрадикальних елементів та повномасштабне вторгнення російських силових підрозділів досхідних областей України.

Хоча кожен конкретний елемент цієї «гібридної війни» не новий по суті й використовувавсямайже в усіх війнах минулого, однак унікальними є узгодженість і взаємозв’язок цих елементів,динамічність та гнучкість їх застосування, а також зростання ваги інформаційного чинника.Причому інформаційний чинник в окремих випадках стає самостійним складником і виявляєтьсяне менш важливим, ніж військовий. Хоча багато науковців і дослідників указують на «гібридний»характер цієї війни, концептуалізація в даному сенсі неоднозначна й неповна.

Так, у західній науковій думці орієнтовно вже з середини 2000-х рр. з’являється поняття«гібридна війна», однак у багатьох випадках вона трактувалася в інших термінах та поняттях,ніж це спостерігається тепер.

Для характеристики сучасного протистояння України й Росії можуть бути застосовані такіпоняття, як «неконвенційна війна» (unconventional warfare), «нерегулярна війна» (irregularwarfare) чи «змішана війна» (compound warfare), або ж спонсоровані державою «гібридні війни»(State-Sponsored Hybrid). В усіх них вказується на «розмивання» обрисів військового конфліктута залучення до нього невійськових засобів, які у звичному стані не мають прямого стосунку докласичного військового протистояння.

Однак заходи, які використала Росія для здійснення агресії проти України, у всій їхнійповноті так і не були до кінця концептуалізовані ні вітчизняними, ні західними науковцями. Самаґенеза формування російської концепції «гібридної війни», етапи її розгортання, складники, станреалізації «гібридного» протистояння з Україною та можливі напрями протидії планам РосійськоїФедерації у цій сфері можуть бути додатково досліджені й опрацьовані.44


Головне в сучасному протистоянні РФ та України полягає в тому, що воно є логічнимзавершенням тривалої «геостратегії реваншу», яку довго напрацьовувала Москва. Ґенезаросійського феномена «гібридної війни» належить до періоду переосмислення Росією свогомісця у світі та регіоні. Головною характеристикою єльцинського періоду втрат геополітичнихпозицій, міжнародно-політичної статусності та впливовості було переформатуванняєвропейського геостратегічного простору, яке завершилося значним розширенням НАТО і ЄС.При цьому навіть об’єктивні складники відповідних геоекономічних, а тим більше геополітичнихтенденцій сприймалися переважно через суб’єктивну призму образ та ностальгію за втраченим.У концентрованому вигляді цю ностальгію ще у 2005 р. висловив В. Путін у посланніФедеральним Зборам Російської Федерації: «…Маємо визнати, що розпад Радянського Союзустав найбільшою геополітичною катастрофою століття. Для російського ж народу він ставсправжньою драмою. Десятки мільйонів наших співгромадян та співвітчизників опинилися замежами російської території».

Ймовірно, реваншистські геополітичні настрої В. Путіна та його жорстка позиція щодобудь-яких «революційних» політичних змін обумовлені його особистісним досвідом: він бачивруйнування Берлінського муру, з яким знищувався весь світ, на котрому Путін розумівся і котрийвважав своїм.

Саме прихід до влади В. Путіна можна вважати початком пошуку Москвою власної«геостратегії реваншу», метою якої є комплекс завдань, ключове з яких – поступове, аленеухильне відновлення російської впливовості та значущості на міжнародній арені. Однак, убільш, ніж непростих міжнародних умовах, а також із огляду на істотний брак необхіднихресурсів (від суто військово-економічних до інформаційно-комунікаційних), базою російської«геостратегії реваншу» міг бути лише асиметричний підхід [2].

Після Революції Гідності українське суспільство особливо гостро відчуло брак чіткоокресленої державної ідеології, що почасти є причиною формування соціально-політичногоміфотворення. Зовнішня загроза сприяє об’єднанню українців, незважаючи на конфесійну,національну приналежність, мову і місце проживання. На тлі нинішньої надзвичайно складноїситуації в нашій державі теми міфа, міфологізації та пропаганди набули нового звучання.Причому дані проблеми обговорюються не тільки вузькими фахівцями та науковцями, а й ушироких громадських колах. У даному контексті категорично не можна ігнорувати інформаційнувійну, розв’язану Російською Федерацією та пропагандистську діяльність російських засобівмасової комунікації, спрямовану проти українського народу. Адже, засоби масової комунікаціїсьогодні перетворилися на потужний механізм маніпулювання масовою свідомістю.

Останнім часом увага суспільства прикута до соціально-політичних проблем: влади,власності, корупції, якості життя, геополітики тощо. Кризові явища у державі активізуютьінформаційну складову, що має на меті створити ілюзорний образ реальності. За такої умовиміфологізація використовується для об’єднання соціуму та маніпуляції ним у певних інтересах.Зокрема, цьому сприяє криза раціоналізму, нездатність людини до критичного мислення та вцілому недостатній інтелектуальний рівень населення. Тому одна із наскрізних проблемсьогодення проявляється у бездумному споживанні нав’язаних і запропонованих нам товарів,послуг, а також інформації, ідей, мистецтва, літератури тощо із країни-агресора. Важливовиробити механізм протистояння занадто «агресивному» й потужному процесу соціально-політичної міфологізації та «чорної» пропаганди, розвиваючи критичне мислення у населення,а також окреслити чітку ідеологію, що консолідує українців на тлі складної ситуації в державі[1, c. 50-53].

Воєнні виклики для України, які виходять від звичайної (конвенційної) війни шостогопокоління полягають у наявності:

сучасних повітряно-космічних сил;–високоточної ударної й оборонної зброї;–зброї на нових фізичних принципах;–інформаційної зброї;–сил і засобів радіоелектронної боротьби.–

45


Їх відсутність або слабкий розвиток роблять державу нездатною до захисту своїхнаціональних інтересів та суверенітету. А низька дієздатність міжнародного співтовариства, щорозділене в думках та не взмозі приструнити нав’язування сильними державами своєї воліслабким, повертає світ у без пекову політику зразка ХІХ ст., коли міжнародне співтовариствобуло фактично відсутнє.

Останніми роками виникла форма військового конфлікту, що починається з «мирних»антиурядових акцій і завершується жорстокою громадянською війною і зовнішньоюінтервенцією, яка становить для нас особливий інтерес як окремий вид воєнної загрози. Такавійна виходить за рамки традиційних уявлень про неї, набуваючи комбінованого характеру,перетворюючись на заплутаний клубок політичних інтриг, запеклої боротьби за ресурси тафінансові потоки, непримиренних цивілізаційних зіткнень. У хід пускаються всі можливі засоби,сторони вдаються до будь-яких, навіть безчесних способів і прийомів дій, як силових, так інесилових. Жертвами конфлікту нового типу стають мирні жителі, насамперед найбільшбеззахисні категорії населення – люди похилого віку, жінки та діти. Змістом військових дій увійні даного типу стають не фізичне знищення збройних сил противника, а деморалізація інав’язування своєї волі всьому населенню держави.

На полі бою сучасного військового конфлікту поряд з регулярними військами з’являєтьсябезліч нових дійових осіб: іррегулярні формування повстанців і бойовиків, кримінальні банди,міжнародні терористичні мережі, приватні військові кампанії і легіони іноземних найманців,підрозділи спецслужб різних країн світу, а також військові контингенти міжнародних організацій.Так, «гібридна війна», на думку Девіда Кілкаллена, автора книги «Випадкова герілья» («TheAccidental Guerilla») – це найкраще визначення сучасних конфліктів, які включають комбінаціюпартизанської та громадянської воєн, а також заколоту й тероризму. «Держава, що веде гібриднувійну, укладає угоду з недержавними виконавцями: бойовиками, групами місцевого населення,організаціями, зв’язок з якими формально повністю заперечується. Ці виконавці можуть робититакі речі, які сама держава робити не може, тому що будь-яка держава зобов’язана дотримуватисяЖеневської та Гаазької конвенцій про закони сухопутної війни, домовленості з іншими країнами.Всю брудну роботу можна перекласти на плечі недержавних формувань», – роз’яснює генерал-майор у відставці Франк ван Каппен, колишній радник з безпеки в ООН і НАТО. Так діяла Росіяв Криму, так само діє вона й на Донбасі.

Гібридні війни можуть вестися як державою, так і різними недержавними áкторами, щовикористовують при цьому повний арсенал різних видів бойових дій, включаючиконвенціональні можливості, іррегулярні тактику і формування; терористичні акти (включаючипримус і насильство) та кримінальний безлад [8].

Оскільки Україна веде активну фазу неоголошеної гібридної війни з РосійськоюФедерацією вже більше трьох років, це протистояння – питання, вочевидь, тривалого періоду.При цьому саме найближчі роки можуть стати вирішальними.

Маємо визнати, що Україна протягом 2014 р. змогла з практично знищеної тадеморалізованної армії створити боєздатну силу, в затяжному прямому протистоянні з істотносильнішим противником, тому перспективи «слабшого» видаються досить сумнівними. ХочаУкраїна об’єктивно володіє меншими ресурсами (в т.ч. – фінансовими) і не готувалася роками,на відміну від свого північного сусіда, до цієї війни.

В таких умовах Україна має застосовувати методи, які традиційно були тактикою слабшихдержав на випадок протидії агресивним діям потужніших країн: асиметричні відповіді,спрямовані на виснажування противника. При цьому Україна має продовжувати розбудовуватисвою оборону на всіх можливих театрах військових дій [3].

Щодо військової компоненти стратегії гібридизації, ведення гібридної війни та їїзастосування по суті означає розвиток та модернізацію стратегії «непрямих дій» Б. Ліддел Гарта,який відмічав цінність непрямого досвіду війни, що знаходиться у сфері його більшогорізноманіття засобів, форм та меж, більшого значення фактору раптовості. Вивчення воєнноїісторії, не лише як будь-якого окремого періоду, а цілої системи означає, що у всіх вирішальнихкампаніях порушення психологічного і фізичного балансу супротивника є найважливішою46


умовою подальшої успішної спроби зламати його. Це зміщення балансу досягалосястратегічними непрямими діями, навмисними або випадковими.

Б. Ліддел Гарт звів свої принципи «непрямих дій» до двох основних:1) пряма атака на супротивника, який має по-справжньому добре укріплену позицію,

практично ніколи не дає позитивного результату і застосовуватися не повинна;2) щоб перемогти супротивника, його слід вивести із рівноваги, що не може бути досягнуто

основною атакою, однак все повинно бути зроблено, щоб основна атака завершилась успіхом.Таким чином, перемоги можна досягнути, якщо тримати супротивника у невпевненому

стані щодо свого розуміння ситуації і своїх намірів, а також робити те, чого він не очікує і дочого не готовий. Не слід застосовувати жорстку стратегію потужних прямих ударів абофіксованих захисних позицій. Замість цього належить використовувати мобільні групи (уXXI столітті диверсійно-розвідувальні, спеціальні штурмові тощо), що пересуваються і діють увідповідності зі стратегією і тактикою непрямих дій. В України існує великий потенціалвикористання стратегії непрямих дій задля попередження й протистояння агресивним діям«сусіда» у гібридній війні [6].

Висновки та перспективи подальших розвідок у напрямку дослідження українськогодосвіду протистояння російській гібридній війні полягають у наступному. Прихований характерзовнішнього тиску з боку РФ як вияв «геостратегії реваншу» свідчить про те, що Росія мала наметі дезінтеграцію, зміну керівництва та включення Української держави до сфери свого впливуіз залученням невійськових засобів, які у звичному стані не мають прямого стосунку докласичного військового протистояння. Спроб довести справу до кінця Росія не полишає й досі,хоча й не спостерігається потрібного для неї результату.

Очевидно, що війна триватиме ще деякий час, тому наша держава має продовжуватирозбудовувати свою оборону на всіх можливих театрах військових дій. Україні слід часткововикористовувати стратегію і тактику «непрямих дій» аби втримати супротивника у непевномустані щодо реальної ситуації та своїх намірів.

Бракує, однак чітко окресленої ідеології, що консолідувала б українців на тлі складноїситуації в державі. Адже, сценарій, що починається з «мирних» антиурядових акцій ізавершується жорстокою громадянською війною та зовнішньою інтервенцією, одного разу невдався, проте як окремий вид воєнної загрози і досі становить для нас особливий інтерес.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРАГойман О. О. Маніпулювання масовою свідомістю в умовах сучасної гібридної війни [Електронний1.ресурс] / О. О. Гойман // Грані. – 2015. – № 1. – С. 50-56. – Режим доступу: https://grani.org.ua/index.php/journal/article/view/109/103.Горбулін В. «Гібридна війна» як ключовий інструмент російської геостратегії реваншу [Електронний2.ресурс] / В. Горбулін // Дзеркало тижня. Україна. – № 2, 23 січня 2015. – Режим доступу:http://gazeta.dt.ua/internal/gibridna-viyna-yak-klyuchoviy-instrument-rosiyskoyi-geostrategiyi-revanshu-_.htmlГорбулін В. У пошуках асиметричних відповідей: кіберпростір у гібридній війні [Електронний3.ресурс] / В. Горбулін // Дзеркало тижня. Україна. – № 6, 20 лютого 2015. – Режим доступу:http://gazeta.dt.ua/internal/u-poshukah-asimetrichnih-vidpovidey-kiberprostir-u-gibridniy-viyni-_.html.Коцур В. «Гібридна війна» в Україні: наслідки для європейської безпеки // «Актуальні проблеми4.розвитку науки в контексті глобальних трансформацій інформаційного суспільства»: МатеріалиВсеукр. наук. - практ. інтернет-конф., 17 грудня 2014 р. / [Ред. кол.: Коцур В. П., Рик С. М., ПотапенкоЯ. О., Лукашевич О. М. та ін.]. – Переяслав-Хмельницький, 2014. – Вип. 1. – С. 6-9.Магда Є. В. Виклики гібридної війни: інформаційний вимір [Електронний ресурс] / Є. В. Магда //5.Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2014. – № 5. – С.138-142. – Режимдоступу: http://instzak.rada.gov.ua/instzak/doccatalog/document?id=69696.Предборський В. А. «Гібридна війна» як відбиття закономірностей розвитку суспільства6.незавершеної трансформації / В. А. Предборський // Формування ринкових відносин в Україні:Збірник наукових праць. – 2014. – № 10. – С. 13-18.Стратегія і тактика гібридних війн в контексті військової агресії Росії проти України [Електронний7.ресурс] // Офіційний сайт незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «БорисфенІнтел». – Режим доступу: http://bintel.com.ua/uk/article/gibrid-warТребін М. Україна перед воєнними викликами сучасності / М. Требін // Вісник Національного8.університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Серія: Філософія, філософія

47


права, політологія, соціологія : зб. наук. пр. / ред. кол.: А. П. Гетьман [та ін.]. – Харків, 2014. – № 4(23). – С. 246–251.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВНамонюк Чеслава Ігорівна – кандидат політичних наук, доцент, молодший науковий

співробітник Інституту міжнародних відносин Київського національного університету іменіТараса Шевченка.

Оганян Месроп Мушехович – магістрант кафедри міжнародних відносин та суспільнихкомунікацій ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управлінняперсоналом».

УДК 94(477)Олег Чирков

ТЕНДЕНЦІЇ СУЧАСНОГО ЕТНОСТРУКТУРНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГОСУСПІЛЬСТВА У СВІТЛІ НОВІТНЬОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ

УКРАЇНИ

Охарактеризовано головні зміни, що відбуваються в етноструктурному розвитку українськогосуспільства в умовах новітньої агресії Російської Федерації проти України. Через окупацію частиниукраїнської території та цілеспрямовану політику Москви посилилися територіальні відмінностіетноструктурного розвитку українського соціуму. Усталені постколоніальні тенденції наконтрольованих Росією українських землях зруйновано відновленням старих – часів СРСР.

Ключові слова: Україна, етнічна структура населення, російська агресія, тенденції розвитку.

Олег ЧирковТЕНДЕНЦИИ СОВРЕМЕННОГО ЕТНОСТРУКТУРНОГО РАЗВИТИЯ УКРАИНСКОГООБЩЕСТВА В СВЕТЕ АГРЕССИИ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ ПРОТИВ УКРАИНЫ

Охарактеризованы главные изменения происходящие в этноструктурном развитии украинскогообщества в условиях новейшей агрессии Российской Федерации против Украины. Из-за оккупации частиукраинской территории и целенаправленной политики Москвы усилились территориальные отличияэтноструктурного развития украинского социума. Устоявшиеся постколониальные тенденции наконтролируемых Россией украинских землях разрушены возобновлением старых – времен СССР.

Ключевые слова: Украина, этническая структура населения, русская агрессия, тенденцииразвития.

Oleg ChirkovTRENDS OF MODERN ETHNOSSTRUCTURAL DEVELOPMENT OF UKRAINIAN SOCIETY INTHE LIGHT OF THE NEW AGRESION OF THE RUSSIAN FEDERATION AGAINST UKRAINE

There have been determined the main changes in the ethnic-structure development of the Ukrainian societywithin the latest aggression of the Russian Federation against Ukraine. Due to the partial occupation of theUkrainian territory, as well as due to the determined politics of Moscow there territorial differences of ethnic-cultural development of Ukrainian society have strengthened. The set post-colonial tendencies on the Ukrainianlands controlled by Russia have been destroyed by the restoration of the previous ones – the tendencies of theUSSR times.

Key words: Ukraine, ethnic structure of the population, Russian aggression, tendencies of development.

Подолання сучасної експансії на Україну колишньої метрополії – Російської Федерації, єнайзагрозливішим, на нашу думку, викликом українському суспільству в період після здобуттяУкраїною незалежності. Другим після нього вважаємо подолання спротиву п’ятої колони,нерішучості політичного проводу України та тотального зовнішньополітичного тиску РосійськоїФедерації, які перешкоджають позитивним етноструктурним змінам, що відбувалися повільнона півдні й сході незалежної України, зменшуючи негативні наслідки тривалого колоніальногостановища українського суспільства.

Неабияке значення в експансії РФ на Україну відіграє етнічний чинник, зокрема етнічна48


структура населення певних територіальних частин України. Адже території, на які спрямованоновітню російську агресію, суттєво відрізняються від решти території країни та від сусідніх зними областей за етноструктурними ознаками та за визначальними напрямками розвиткуетнічної конструкції у постколоніальний період української історії [19]. Етнокультурноюособливістю окупованих територій є те, що перетворення (трансформація) українського народута інших етнічних груп на так званий «савєтскій народ» зайшла там надто далеко, щохарактерними ознаками великої частини етнічно українського населення цих теренів стала мовнай культурна зросійщеність, відчуження від української духовної самобутності (мови, традицій,професійної культури тощо), зневага чи байдужість до питомо українських етнічних рис,відсутність почуттів національної честі й гідності. Ці ознаки дивним чином уживалися наДонбасі й у Криму (а також серед зросійщених територіальних груп українців в інших областях)разом із збереженням історичної пам’яті українців (щоправда спотвореної переробленням намалоросійський молодшобратівський кшталт) та збереженням етнічної самоназви українців [19,с. 227].

Не дивно, що на пізнання етнокультурної історії краю, етнополітичної, мовної,етнокультурної ситуації спрямовані зусилля багатьох українських і зарубіжних дослідників.Стислий огляд частини праць, що висвітлюють етнокультурний аспект, наведено у розділі«Етнічний чинник в агресії Російської Федерації проти України: етнокультурна історія південно-східних українських земель і сучасні маніпуляції Кремля» колективної монографії «Агресія Росіїпроти України» [18]. У розділі також окреслено визначальні напрямки змін етнічної структуринаселення на окупованих Російською Федерацією територіях та на решті території,проілюстовано міцний зв’язок між війнами, зміною політичного суб’єкта, що контролюєтериторію, та етнокультурною ситуацією, напрямками її змін. Історія Донецько-Надазовськоїчастини України засвідчує, що втрата певним етнополітичним суб’єктом реального військовогоконтролю за територією призводила до вимушених міграцій та спрямованих у вигідне чиприйнятне для нових правителів річище етнічних процесів [18, с. 129]. Зв’язок міжетноструктурним розвитком України та агресією РФ є безсумнівним.

Про вплив російської агресії 2014–2017 рр. на етнічну структуру населення окупованихтериторій та всієї України ми доповідали на круглому столі «Постколоніальна доба: українськіреалії», що відбувся у КНУ ім. Т. Шевченка Міжнародної наукової конференції «Дні наукифілософського факультету – 2017» (матеріали якого у друці).

Тенденції етнополітичних, етнокультурних, етнодемографічних змін на окупованихтериторіях Донецької й Луганської областей з часом вияскравлюються, з’являються новіпромовисті факти, розширюється коло аналітичних праць. Це дає можливість розглянутитенденції сучасного етноструктурного розвитку українського суспільства на ширшому коліджерел, зробити переконливішим обґрунтування сучасних змін.

На виконання фундаментального дослідження «Україна й українство в етнокультурнихпроцесах світу» (0115U002511, 2015–2017 рр). маємо оцінити розвиток етнічної будови людностіДонецького та Кримського регіонів України, а також охарактеризувати визначальні тенденціїучасті України й українства в сучасних етнокультурних процесах світу. Ми поставили за метувисвітлити головні тенденції сучасного етноструктурного розвитку українського суспільства вумовах новітньої агресії Російської Федерації проти України з урахуванням нових танеопрацьованих раніше виконавцями НДР джерел. Тобто маємо вийти за межі одного завданняі закласти основу для виконання іншого: одержати характеристику визначальних тенденційсучасного етноструктурного розвитку усього українського соціуму у світлі сучасної агресіїРосійської Федерації проти України. Корисними для досягнення нашої мети виявилисястатистичні дані та аналітичні праці про функціонування української мови в Україні та наокремих її територіях. Вони дають можливість визначити головні зміни, що відбуваються уфункціонуванні української й кримськотатарської мов у різних сферах суспільного буття тасвідчать про тенденції сучасного етноструктурного розвитку українського суспільства в основніййого територіальній частині та в тих, що загарбані й контролюються Москвою.

Серед нових чи вперше використаних у нашому дослідженні джерел є такі: аналітичні49


огляди руху добровольців «Простір свободи» про становище української мови в Україні [10; 11;12], «Українська мова на Донбасі: рік під окупацією» [13], «Мова навчання в українських школахта вивчення російської мови в них» [9], дані про випуск книг та брошур українською мовою тамовою окупанта на веб-сторінці Державної наукової установи «Книжкова палата України іменіІвана Федорова» [3], листи з окупованих територій [7],. Цінний матеріал, що характеризує мовнуситуацію в Донецькій області, міститься у монографії «Українське усне мовлення Донеччини»[20] та у дисертаційному дослідженні «Соціолінгвістичний портрет малих міст Донеччини» [6],а матеріал, що характеризує державну мовну, етнічну й культурну політику – у праці «Державнамовна політика в Україні останнього десятиліття» [8]. Численні інформаційні повідомлення проофіційні заяви й дії українських посадовців, а також представників російсько-колаборантськоїадміністрації дають уявлення про спрямованість мовно-культурної політики на різних територіяхУкраїни. Немає можливості зазначити їх, проте у переліку джерел деякі промовисті повідомленнями зазначаємо [1; 2; 4; 5; 14; 15; 21].

Етнічний склад населення на землях, які сьогодні належать українській нації, упродовжтривалого історичного процесу зазнавав неодноразових змін, часом докорінних. У ХХ ст. кількаразів змінювалися головні напрямки розвитку етнічної структури населення України.Напередодні розпаду СРСР етнічна конструкція УРСР мала два головних елементи. Українцістановили близько 72,7% і втрачали свою питому вагу, а росіяни – понад 22% і збільшували своючастку. Представники інших етнічних груп (за нашою оцінкою їх було вже понад 150) сумарностановили лише близько 5% населення України. В умовах СРСР етнокультурні процесипризводили до уніфікації елементів матеріальної і духовної культури, зменшенню та зникненнюетнічної та культурної самобутності українців, кримських татар та інших етнічних груп, щомешкали на теренах Української РСР. За її межами українці СРСР інтенсивно російщилися, протезберігали значну питому вагу серед населення багатьох регіонів країни завдяки міграційномудопливу з України. Вчення марксизму–ленінізму передбачало зникнення націй та народностей.

У 2-й пол. 1980-х рр. нова політика Компартії, ініційована М.Горбачовим, що одержаланазву «Пєрєстройка», призвела до початку формування нової визначальної тенденції розвиткуетнічної будови людності України. Надалі, після розпаду СРСР, прояви нової тенденціїпосилилися. Зміна напрямку розвитку етнічної конструкції України пов’язана з глибокимисуспільно-історичними перетвореннями, що відбувалися в СРСР та молодих сувереннихдержавах, якими стали колишні його союзні республіки.

Питома вага українців спочатку стабілізувалася, а згодом почала зростати. Сталося це у1991–1993 рр. Питома вага росіян на відміну від тривалого збільшення у попередні десятиліттяпочала спадати за рахунок міграції та зміни етнічної самосвідомості переважно у громадянзмішаного етнічного походження. Почала спадати питома вага білорусів. Тривало(прискорившись) зменшення часток євреїв, поляків, чехів, словаків, греків, караїмів, кримчаківта інших етнічних груп. Повернення кримськотатарського народу на історичну батьківщинупризвело до швидкого формування значної регіональної етнічної групи (близько 10%).

Етноструктурні зміни у напрямку зменшення частки в населенні етнічних росіян,зменшення в бутті постімперських країн питомої ваги етнічності панівного у російськійсовєтській імперії народу відбувалися і на теренах інших колишніх колоній комуністичної Росії.Міграційний відплив росіян з колишніх союзних республік Середньої Азії та Закавказзя швидкозменшив його чисельність та частку в населенні. Натомість у Німеччині, США, Ізраїлі часткаросіян швидко збільшилася.

Етноструктурна ситуація в Україні змінювалася на користь корінних народів України. Їхприродне відтворення не надто відрізнялося від етнічних груп чужинців, проте обсяг, напрямкита етномовний склад зовнішніх міграційних потоків разом з поверненням частини зросійщенихгруп української людності до лона своєї етнічності призводили до зменшення питомої вагиетнічних росіян в Україні, до зменшення осіб, що вважають російську мову своєю рідною. ВідтакРФ втрачала основну соціальну базу для свого впливу на Україну, для керування владою України.У процесі кризи комунізму, розпаду світової соціалістичної системи та на постколоніальномуетапі історичного розвитку України сформувалися достатньо стійкі нові тенденції50


етноструктурних змін.Постколоніальна тенденція етноструктурного розвитку українського суспільства у

Донецькій та Луганській областях проявилася пізніше, ніж у більшості областей України [16].Крім того, тут була регіональна специфіка етноструктурних зсувів. Збільшення частки осіб, щовважали себе належними до українського етносу, відбувалося одночасно з подальшимзростанням частки осіб, що вважають російську мову своєю рідною. Етноструктурні відмінностіміж людністю Донецько–Приазовського регіону та людністю основної частини країни в умовахрозпаду СРСР та незалежності України поглиблювалися. Мовно-культурна регіоналізаціяДонецької й Луганської областей була небезпечним явищем, на яке одні політичні сили незвертали належної уваги, інші підживлювали і використовували [17, с. 61].

Російська Федерація не лише стимулювала, але й активно використовувала для політичноїдестабілізації України, роздмухування сепаратистських настроїв. Найбільших успіхів у цьомудосягнуто на територіях, де домінувало російськомовне населення, відірване від свого етнічногокоріння – на Кримському півострові та в областях Донбасу [18]. Тепер за виплеканим у невеликоїчастини мешканців Донецької й Луганської областей сепаратизмом, за слабкою інтегрованістюв український соціум колишніх переселенців з РРФСР до Криму Російська Федераціянамагається приховати від міжнародного співтовариства широкий спектр агресивнихзовнішньополітичних дій, що порушують норми міжнародного права, численні положенняміждержавних угод. Вони спрямовані на дестабілізацію, привласнення території, трансформаціюдержавного устрою у форму, що забезпечить Москві обмеження суверенітету української нації,достатній контроль за внутрішньою й зовнішньою політикою української влади, і в разі потребируйнацію української держави. Кремлівські небожителі з певним успіхом приховують навітьвідверту збройну агресію проти України, щоправда побачити її не всі з міжнародногоспівтовариства прагнуть, значною мірою через неготовність до адекватних політичних кроківщодо ядерної російської держави.

Реваншистські настрої в російському суспільстві та неоімперська політика російської владипородили новітню експансію на Україну та воєнні дії, що супроводжується зменшенням питомоїваги українства на окупованих територіях [17]. Це є головним етноструктурним трендом назагарбаних Москвою землях України. Почалося також зменшення питомої ваги кримських татарта відновилося зростання частки етнічних росіян. Це засвідчив організований Москвою переписнаселення у Криму. Не виключаємо свідоме «затуманення» абсолютної і відносної кількостіросіян, українців та кримських татар на території АР Крим та міста Севастополя. Внаслідокздійснення окупаційно-колаборантською адміністрацією ворожої, дискримінаційної політикищодо української мови в системі освіти й виховання, Української православної церкви Київськогопатріархату, у ЗМІ, органах влади, щодо української професійної культури, а також репресивноїполітики щодо громадян, які вважають Крим належним Україні, частина українців вважає закраще не афішувати своїх політичних поглядів та партійних симпатій, конфесійної, мовно-культурної та етнічної належності.

Сучасна освітня й культурна ситуація на Кримському півострові значною мірою подібнадо тієї, що існує в регіонах РФ. Частка школярів, що навчаються українською мовою, стрімкозменшилася, наближається до 0,0%. Етноструктурні зміни у Криму призводять до швидкогозменшення українського складника й повільного – кримськотатарського.

Про подібний характер етноструктурних змін в окупованій Москвою частині Донецької йЛуганської областей свідчать опосередковані дані. Екстраполювати тенденції зміни етнічноїструктури людності окупованої кримської частини України на окуповані частини Донецької йЛуганської областей можемо через значну схожість мовних, культурних і політичних уподобаньу населення цих територіальних частин та подібність змін, що сталися в усіх сферах буттяукраїнських громадян на цих теренах під контролем Російської Федерації.

Зазначений етноструктурний тренд корелюється з запровадженням Москвою ідеологічногоконтролю за медійним полем на захоплених частинах України. Інформаційна присутністьУкраїни на окупованих територіях суттєво поступається російській за всіма показниками.Освітня й культурна політика Російської Федерації щодо окупованих частин Донецької й

51


Луганської областей спрямовані на світоглядне «прив’язування» до Росії, подальше мовне,культурне, етнічне російщення населення окупованих територій. Українофобське «патріотичне»виховання дітей і молоді; прищеплення російських державних символів, традицій, світогляду,російської інтерпретації історії СРСР, Російської імперії та так званої «Новоросії»; створенняспілок художників і письменників; організація гастролей у РФ театрів і художніх колективів тагастролі російських артистів на окупованих територіях, а також інші напрямки діяльностізакладають основу для постійного, глибокого російщення місцевого люду насамперед дітей імолоді.

Окупація Російською Федерацією частини української території збільшила, поглибилавідмінності етноструктурного розвитку між основною частиною України, з одного боку таДонецькою й Луганською областями й Кримським півостровом з другого.

На окупованих територіях зруйновано сформовані в умовах незалежності Українипостколоніальні тенденції, відновлено старий, есесесерівський напрямок етноструктурних змін.У загарбаних частинах Донеччини й Луганщини почалося зменшення частки етнічних українцівта зростання частки етнічних росіян, звуження сфер функціонування української та інших мовна користь російської, зокрема в освіті й ЗМІ. У Криму прискорилося зменшення часткиукраїнців, почалося зменшення частки кримських татар та зростання частки росіян, звуженнясфер функціонування української, кримськотатарської та інших мов на користь російської. Чине єдиним соціальним інститутом, що працює на відтворення українського та кримсько-татарського складників етнічної структури окупованих частин українського суспільства,залишилася сім’я.

Одночасно з зазначеними тенденціями через агресію РФ проти України відбуваються йпозитивні етноструктурні зміни в не окупованій частині українського суспільства. Зростає рівеньнаціональної консолідованості у політичній площині та, меншою мірою, в етнокультурній.Структурні елементи, сформовані в умовах колоніального підросійського існування українськогосуспільства втрачають свою питому вагу, незворотно втрачають свій політичний вплив, у певнихобластях країни можна говорити про наближення ситуації їхнього зникнення. Зменшуєтьсячастка російської етнічної групи, зменшилась частка російської мови у публічній політиці та уконцертній діяльності, відчутно послабилися позиції Російської православної церкви в Україні(зареєстрованої як «українська») – одного з найважливіших інструментів неоколоніальноїполітики Росії щодо України, неухильно зменшується частка учнів загальноосвітніх шкіл, щовивчають російську мову, зменшується частка книг та брошур виданих мовою московськогоокупанта, з’являється законодавче забезпечення зростання питомої ваги телевізійного й радіопродукту державною мовою, є вже приклади накладання штрафних санкцій на порушниківзаконодавства щодо мови ЗМІ.

Найбільш помітні етноструктурні зміни за роки війни (серед тих, що підтверджуютьсястатистично) відбулися у відносній кількості учнів ЗНЗ, що вивчають мову окупанта. У 2016/2017навчальному році таких стало на 4,7 відсоткових пункти менше, ніж було у 2014–2015навчальному році (без врахування учнів окупованих територій). Лідерами за цим показником (занашим обчисленням на підставі даних джерела №9) стали центральні й північні регіони країни:Київ (11,3 відсоткових пункти), Хмельницька область (9,0 в.п.), Вінницька (9,0 в.п.),Кіровоградська (8,6 в.п.), Сумська (8,2 в.п.), Черкаська (8,1 в.п.), Житомирська (7,0 в.п.),Чернігівська (6,7 в.п.), Київська (6,4 в.п.). Серед південних областей відзначилася Херсонська(зменшення становило 5,7 в.п.). В решті південних та південно-східних областей, а також на неокупованих частинах Донецької й Луганської областей зменшення було менш помітним (0,12 в.п.та 1,5 в.п., відповідно по двох областях). Приблизно 9 з 10 учнів не окупованих частин областейДонбасу продовжують навчатися російською чи вивчати російську як шкільний навчальний курс.У західних та центральних областях мову сусідньої агресивної держави продовжує вивчати,пересічно, 1 учень з 10; у Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій областях таких, пересічно,7–8 учнів з 10, в Одеській – 8–9 з кожного десятка, Миколаївській – майже 4, Херсонській –майже 5 з 10 (близько половини).

Очевидною є необхідність системної скоординованої роботи держави і активної частини52


суспільства на швидке й неухильне підняття престижності української мови та впровадження усуспільну практику серед населення 8 областей країни. Призначення міністрами чи головамиобласних, районних адміністрацій на цих територіях осіб, що не володіють вільно державноюмовою і публічно це демонструють, уповільнює позитивні етноструктурні зміни, що необхіднідля успішної трансформації не половини, а всієї так званої «української соціалістичної нації»на самодостатню самобутню українську націю сучасного типу (модерну). Чинна влада маєвиправляти зроблені в період незалежності помилки, забезпечити ефективною, науковообґрунтованою політикою інтенсивні етноструктурні зміни, корисні для всього суспільства.

Сучасні суспільно-історичні умови ми вважаємо сприятливими для відчутногокомплексного посилення позитивних етноструктурних тенденцій у 6 областях та у вільних відокупанта частинах 2 областей у демократичний спосіб. Для стабільного розвитку українськогосуспільства, для підвищення рівня національної безпеки етноструктурні тенденції, притаманнісьогодні центральним та північним областям, мають не ледь жевріти на півдні й південному-сході, а стати там нарешті непереборними, призвести до незворотних змін.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА/2015/02/valeriya-lutkovska-v-krymu-ne-zalyshylos-ukrajinomovnyh-drukovanyh-zmi/#more-4191.– 29.05.2017. – Назва з екрану.В окупованому Криму з 7 українських шкіл не залишилось жодної [Електронний ресурс]. 15/09/v-2.okupovanomu-krymu-z-7-ukrajinskyh-shkil-ne-zalyshylos-zhodnoji/#more-1723 – 29.05.2017. – Назва зекрану.Державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова [Електронний ресурс]. –3.Режим доступу: http://www.ukrbook.net/statistika – 29.05.2017. – Назва з екрану.Жебрівський оголосив змагання з «українізації» між містами Донеччини, винагорода – 30 мільйонів4.гривень [Електронний ресурс]. ajinizatsiji-mizh-mistamy-donechchyny-vynahoroda-30-miljoniv-hryven/ – 29.06.2017. – Назва з екрану.Жебрівський почав поступову українізацію донецьких шкіл [Електронний ресурс]. stupovu-5.ukrajinizatsiyu-donetskyh-shkil/#more-1792 – 29.06.2017. – Назва з екрану.Кудрейко І. Соціолінгвістичний портрет малих міст Донеччини: автореф. дис. ... канд. філол. наук:6.10.02.01 / Кудрейко Ірина Олександрівна; Донец. нац. ун-т. – Донецьк, 2011. – 19 с.Листи з окупованого Донбасу [Електронний ресурс]. – Режим доступу:7.http://www.radiosvoboda.org/ – 29.06.2017. – Назва з екрану.Марусик Т. Державна мовна політика в Україні останнього десятиліття / Тарас Марусик [Електронний8.ресурс]. – Режим доступу: http://language-policy.info/2015/05/taras-marusyk-derzhavna-movna-polityka-v-ukrajini-ostannoho-desyatylittya/#more-964 – 29.06.2017. – Назва з екрану.Мова навчання в українських школах та вивчення російської мови в них [Електронний ресурс]. –9.Режим доступу: http://language-policy.info/2017/04/mova-navchannya-v-ukrajinskyh-shkolah-ta-vyvchennya-rosijskoji-movy-v-nyh/ – 29.06.2017. – Назва з екрану.Становище української мови в Україні в 2011 році: аналітичний огляд [Електронний ресурс]. – Режим10.доступу: http://dobrovol.org/article/213/ – 29.05.2017. – Назва з екрану.Становище української мови в 2014–2015 роках [Електронний ресурс]. – Режим доступу:11.http://dobrovol.org/article/334/ – 29.05.2017. – Назва з екрану.Становище української мови в Україні у 2016 році: аналітичний огляд [Електронний ресурс]. – Режим12.доступу: http://dobrovol.org/article/347/ – 29.06.2017. – Назва з екрану.Українська мова на Донбасі: рік під окупацією [Електронний ресурс]. – Режим доступу:13.http://language-policy.info/2015/07/ukrajinska-mova-na-donbasi-rik-pid-okupatsijeyu/У Криму після анексії в 36 разів зменшилась кількість учнів, які навчаються українською14.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://language-policy.info/2017/04/u-krymu-pislya-aneksiji-v-36-raziv-zmenshylas-kilkist-uchniv-yaki-navchayutsya-ukrajinskoyu/У так званій «ДНР» вчителі української мови будуть викладати російську [Електронний ресурс]. –15.Режим доступу: http://language-policy.info/2016/01/u-tak-zvanij-dnr-vchyteli-ukrajinskoji-movy-budut-vykladaty-rosijsku/#more-2466Чирков О. Сучасні тенденції розвитку етнічної структури населення України та її регіонів //16.Українознавство: Календар-щорічник / Інститут українознавства Київського університету. – К., 1998. –С. 45–52.Чирков О. Головні етнокультурні зміни людності на території Донецько-Приазовського краю від17.найдавніших часів до сучасності: спроба узагальнюючої оцінки/ О.Чирков // Переяславський літопис:зб. наук. статей. – 2015. – Вип. 8. – С. 55–65.Чирков О. Етнічний чинник в агресії Російської Федерації проти України: етнокультурна історія18.

53


південно-східних українських земель і сучасні маніпуляції Кремля / О.Чирков // Агресія Росії протиУкраїни: історичні передумови та сучасні виклики: колективна монографія / Авт. кол.: П.П. Гай-Нижник та ін. – К.: МП «Леся», 2016. – С. 109–130.Чирков О. Центр ваги поросійщених українських мас пересувається на Донбас (російщення українців19.Донецької і Луганської областей за 13 років – від початку 1989 р. до кінця 2001 р. за статистичнимиданими) / О.Чирков // Українознавство. – 2005. – № 1. – С. 225 – 228.Шевчук-Клюжева О. Українське усне мовлення Донеччини [монографія] / Ольга Шевчук-Клюжева. –20.Вінниця: Видавництво «Твори», 2015. – 162 с.Школи «ДНР»: як вивчають українську історію і мову [Електронний ресурс]. – Режим доступу:21.http://novynarnia.com/2016/10/27/shkoli-dnr-yak-vivchayut-ukrayinsku-istoriyu-i-movu/ – 29.05.2017. –Назва з екрану.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРАЧирков Олег Адольфович – науковий співробітник Науково-дослідного інституту

українознавства (Київ, Україна).

УДК:94Руслан Шевченко

ЕВОЛЮЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ МОЛДОВИ В 1990-2010 РР.: СУЧАСНЕ СТАНОВИЩЕ

У цій статті розглядається еволюція молдавської політичної системи (Президент, Парламент,Уряд) з моменту проголошення суверенітету (1990 р) і до закріплення при владі посткомуністичногокерівництва (2010 р). Показаний процес зміни повноважень цих структур, поступове перетворення їхза європейськими моделями і їх нинішній статус.

Ключові слова: Молдова, уряд, парламент, президент, політична система, державні стуктури.

Руслан ШевченкоЭВОЛЮЦИЯ ПОЛИТИЧЕСКОЙ СИСТЕМЫ МОЛДОВЫ В 1990-2010 ГГ.:

И ЕЕ СЕГОДНЯШНЕЕ СОСТОЯНИЕВ настоящей статье рассматривается эволюция молдавской политической системы (Президент,

Парламент, Правительство) с момента провозглашения суверенитета (1990 г.) и до закрепления увласти посткоммунистического руководства (2010 г.). Показан процесс изменения полномочий этихструктур, постепенное преобразование их по европейским моделям и их нынешний статус.

Ключевые слова: Молдова, правительство, парламент, президент, политическая система,государственные структуры.

Ruslan ShevchenkoTHE EVOLUTION OF THE POLITICAL SYSTEM OF MOLDOVA IN 1990-2010:

THE MODERN STATUSThis article describes the evolution of the Moldovan political system (President, Parliament, Government)

with the Declaration of sovereignty (1990) and to consolidate the power of the first post-Communist leadership(2010). Shows the process of changing the responsibilities of these structures, gradual transformation of theirEuropean models and their current status.

Key words: Moldova, government, parliament, president, political system, state structures.

Изменения политической системы государства всегда имеют исключительно важноезначение для его дальнейшего развития и для судеб его граждан. Они могут как осложнитьполитическую и социально-экономическую жизнь государства, так и существенно еестимулировать и способствовать ее оздоровлению, расширению связей с внешним миром.Поэтому вопросы, поднятые в настоящей публикации, являются предметом исследования сразунескольких наук – истории, политологии, права. Особенно актуальной данная тематика являетсяпри изучении переходного периода в истории стран – от тоталитарной советской моделиуправления к западной демократической.

Изучение процессов развития структур законодательной, исполнительной и высшей54


государственной власти в Молдове было предметом исследования многих авторов. Это работа«Bazele statului și dreptului» (Основы государства и права) [1], М. Черненку, А. Галбена,Г. Руснака, К. Соломона [2], работы И. Мунтяну [3], М. Платона, А. Романа, С. Рошки, Т. Попеску[4], А. Романа [5], А. Сымботяну[6], В. Царанова [8], а также сборник законов и постановленийПрезидента, Парламента и Правительства, принятых в 1990-2010 гг. [7].

Однако никто из названных выше авторов не счел необходимым заняться комплекснымизучением развития структур законодательной и исполнительной власти, включая местные ееорганы, с 1990 г. по наши дни, ограничившись только фрагментарным их рассмотрением врамках указанных работ. Это – несмотря на радикальность осуществленных в эти двадесятилетия реформ политической системы нашей страны.

В настоящей статье мы намерены показать основные тенденции развития законодательной,исполнительной и местной власти Молдовы в обозначенный выше период, отразить ихпостепенную европеизацию, процесс перехода полномочий от одной ветви власти к другой и ихпоследствия для государства. Кроме того, для актуализации поставленной задачи мы намереныпоказать также и сегодняшнее положение дел в данной области.

Реформы в области законодательной власти начались с первых же недель деятельностинового Верховного Совета (380 мест), избранного по мажоритарной системе, где большинствосоставили декларировавшие свои прозападные и прорумынские устремления депутатыНародного Фронта Молдовы (НФМ) (около 100 человек) и примкнувшие к ним колеблющиеся.В составе законодательного органа были образованы комиссии по вопросам местногосамоуправления, иностранным делам, а также государственной безопасности и обороны[7:1990:5:92:272-273]. Создание этих комиссий говорило о намерениях депутатскогобольшинства добиться существенного пересмотра статуса Молдовы в составе СССР –достижения ее государственного суверенитета, а в дальнейшем – и независимости. Веяниенового времени проявилось и в названиях некоторых других комиссий: так, к названию комиссиипо культуре было добавлено «и религии», что говорило о росте влияния церкви в обществе [Тамже]. Однако все эти полномочия можно было реализовать на практике только после отмены ст.6Конституции МССР, дававшей КПМ монополию на власть. Соответствующее изменение былопринято Верховным Советом 10 мая 1990 г[7:1990:5:86:269].

23 июня 1990 г. Верховный Совет республики (с 5 июня 1990 г. она уже называласьСоветская Социалистическая Республика Молдова (ССРМ) принял Декларацию огосударственном суверенитете республики, которая перевела в собственность Молдовы все ееземли, воды, ресурсы, леса, экономику, финансы и т.д. Декларация провозгласила приоритетреспубликанских законов над союзными, а также разделение властей на законодательную,исполнительную и судебную ветви. Во исполнение последнего положения 27 июля 1990 г. былпринят Закон о разделении государственной власти, подчинивший Правительство ВерховномуСовету [7:1990:8:232-233:514-515; 2 (1): 18-19; (2):22-23]. Для дальнейшей реализацииположений Декларации о государственном суверенитете Верховный Совет ССРМ 3 сентября1990 г. ввел пост Президента республики, на который на другой день был избран ПредседательВерховного Совета М.Снегур [7:1990:9:232-233:653-654]. На короткое время возник режимполупрезидентской республики, где существовал хрупкий паритет сил между ВерховнымСоветом и Президентом.

Однако несовершенство возникшей системы стало ясно почти сразу же – ПрезидентМ.Снегур вступил в конфликт с Верховным Советом и добился от него путем давления и дажеугроз покинуть свой пост изменения ситуации в свою пользу. 5 марта 1991 г. Верховный Советпринял Законы о совершенствовании исполнительной власти и о внесении изменений идополнений в Конституцию. Согласно этим решениям, вся исполнительная власть, включаяПравительство, была подчинена Президенту [7:1991:3-5:29:45-46; 4:395-396]. . В Молдове былустановлен режим президентской республики, сравнимый с французской времен Ш.де Голля.Завершение этого этапа реформ политической системы Молдовы состоялось 23 мая 1991 г. Вэтот день Верховный Совет ССРМ принял Закон, которым переименовал страну в РеспубликуМолдова (сокращенно – Молдова), а собственно Верховный Совет – в Парламент [7:1991:7-

55


10:64:6-7].Началом второго этапа реформирования молдавской политической системы можно считать

1994 г. Он отмечен в истории нашей страны успехом на парламентских выборах 27.02.94.,проходивших уже по пропорциональной системе, левоцентристской коалиции, официальнозаявившей об улучшении отношений с Россией и вступлении в СНГ. В ее состав вошли правящаяв то время Аграрно-Демократическая Партия, и пророссийский блок «Unitate-Единство». Таккак последний представлял в основном интересы нацменьшинств, то в составе Парламентапоявилась комиссия по правам человека и нацменьшинствам[7:1994:4:93-102:42-46]. Ослаблениеподдержки Президента М.Снегура правящей АДПМ, в которой тон все больше задавал премьерА.Сангели, привело к новому противостоянию ветвей власти. На сей раз против Президентавыступили и Парламент (председатель П.Лучински), и Правительство (премьер А.Сангели).Располагая большинством в Парламенте, они добились существенного пересмотра положенийКонституции, определявших полномочия Президента. В результате в принятой 29 июля 1994 г.новой Конституции Молдовы (она действует с изменениями и дополнениями и сегодня) паритетзаконодательной и исполнительной властей был восстановлен. Правительство вновь былоподчинено Парламенту, а полномочия Президента существенно сокращены (он, в частности, быллишен права назначения министров). Но глава государства оставался независимым отПарламента, по-прежнему избирался народом, и имел право роспуска Парламента, еслипоследний не был в состоянии проводить заседания или назначать Правительство. Былосущественно сокращено число депутатов – с 380, избираемых по мажоритарной системе, до 104,избранных по пропорциональной системе [8:259; 12].

Однако и этот баланс сил продлился недолго. В декабре 1996 г. М.Снегур, с июля 1995 г.возглавлявший и собственную партию – Возрождения и Согласия, проиграл президентскиевыборы П.Лучински. Последний не располагал собственной партией и поспешил ее создать впреддверии парламентских выборов 1998 г., назвав «Блок «За демократическую и процветающуюМолдову». Но на выборах 22.03.98. этот блок получил только 24 мандата из 101 [12], очень скоровышел из-под контроля Президента и вместе со своим лидером Д.Дьяковым, ставшимПредседателем Парламента, перешел к нему в оппозицию. Президент П.Лучински оказался впочти полной политической изоляции. Это позволило Парламенту победно завершитьпротивостояние с главой государства. 5 июля 2000 г. Парламент подавляющим большинствомголосов принял Закон, которым еще больше ограничил полномочия главы государства,установив, помимо прочего, что отныне избрание Президента будет осуществляться депутатамиПарламента большинством в 61 голос [9:735; 10:353].

Однако, сумев сплотиться против П.Лучински, Парламент не смог избрать его преемника.Парламентское большинство категорически не желало поддержать кандидатуру лидера ПКРМВ.Воронина. В результате после 3 туров голосования, разрешенных законом, новый главагосударства не был избран и П.Лучински издал указ о проведении досрочных парламентскихвыборов [9:735].

Новые выборы состоялись 25 февраля 2001 г. и принесли сокрушительную победу ПКРМ,получившей 71 из 101 мандата. Располагая, таким образом, конституционным большинством,ПКРМ избрала своего лидера Президентом Молдовы [9:735]. Став Президентом, В.Воронинзаявил, что не будет менять положение об избрании Президента в Парламенте, чем, какоказалось, более чем на полтора десятилетия сохранил этот порядок. Противостояние ветвейвласти практически завершилось, так как, будучи главой государства и оставаясь одновременнопредседателем правящей ПКРМ [9:735], В.Воронин больше не нуждался во всенародныхвыборах Президента.

Вторая часть нашей статьи посвящена реформам местной власти в Молдове. В 1990 г. этаветвь власти в Молдове включала в себя городские, сельские, поселковые Советы, подчиненные40 райсоветам. Деятельность последних официально направлялась Верховным Советом, афактически (хотя и неофициально) – Бюро ЦК КПМ.

Реформирование местной власти в Молдове существенно затянулось, из-за того, что удепутатов Парламента не было опыта такой деятельности и его пришлось «набирать» на ходу.56


Поэтому Закон «Об основах местного самоуправления» был принят незадолго допровозглашения независимости Молдовы, лишь 10 июля 1991 г. Этот Закон предусматривалформирование следующих ветвей местной власти – коммун (нескольких сел, объединенныхединым руководством), муниципиев (этот статус получил тогда только Кишинев, и он считалсявыше, чем статус города, так как включал в себя больше населения и экономических агентов), иуездов. Последние включали в себя коммуны и села по принципу единства территории,экономических, хозяйственных, социально-культурных отношений. Руководство уездами,муниципиями, коммунами, городами и селами осуществлялось их советами. Исполнительноеруководство осуществлялось префектурами уездов, руководство коммунами и селамиреализовывалось примарами, избираемыми прямым тайным голосованием. Председателирайсоветов и примары назначались в 1991-1994 гг. Президентом [1:100-101; 2 (I):429-430].

Однако если создание коммун и сел удалось осуществить еще в 1991 г., то формированиеуездов и префектур застопорилось, поскольку парламентское большинство (в то время – АДПМ)сочло, что переход на уезды ускорит процесс объединения с Румынией, против чего АДПМкатегорически выступала [6:67]. Новый Парламент, избранный в 1994 г., также высказался противперехода на уезды и префектуры – из тех же соображений [2 (I):433; 4:428]. Тем не менее этотПарламент принял 7 декабря 1994 г. Закон о местной публичной администрации итерриториально-административной структуре государства, которым существенно расширилполномочия местной власти [6:70].

Наконец, в ноябре 1998 г. следующий Парламент, XIV созыва, все же принял Законы оместной публичной администрации и административно-территориальном устройстве, подпредлогом «приближения к европейской структуре местной власти». Страна была поделена на9 уездов, где функционировали 14 городов-муниципиев и 644 села, а районы – ликвидированы,как советское наследие [4:445; 6:81-83; 7:1998:116-118:705:3-5].

Однако реформа дала обратный эффект. Существенно ослабло управление уездами,ухудшилась деятельность госаппарата, значительно вырос госаппарат и расходы на него, сталабыстро разрушаться инфраструктура бывших райцентров. Все это вызвало массовые протестыжителей. Уже в 1999-2000 гг. против уездов высказалось более 6501].

Поэтому ПКРМ, пришедшая к власти в феврале 2001 г., уже в декабре того же года принялановый Закон об административно-территориальном устройстве и поправки к Закону о местнойпубличной администрации, которым уезды и префектуры были ликвидированы, вместо нихвоссоздавались 32 района, руководимые райсоветами во главе с их председателями. Законокончательно вступил в силу в результате местных выборов 2003 г. В дальнейшем, в 2006-2007гг. ПКРМ осуществила некоторую децентрализацию местной власти в стране, принявсоответствующие законодательные акты [4:429-430;7:2007:29-31:91:10-13; Ibidem.2007:32-35:116:26-28].

Местной властью управляла высшая исполнительная – Совет Министров. В 1990 г. ещесуществовало разделение ведомств по подчинению – республиканскому и союзно-республиканскому (т.е. напрямую Москве). Но уже в соответствии с Законом о Правительстве,принятом 5 июня 1990 г. (с многочисленными поправками и дополнениями он действует до сихпор) Совет Министров был переименован в Правительство, а его глава – в премьер-министра.Существенно изменились и его полномочия. Теперь Правительство должно было осуществлятьпереход к рыночной экономике, самостоятельно проводить таможенную, валютно-финансовуюполитику, расширились функции в области иностранных дел, а также обороны [1:95-96; 7:1990:6-7:126:334-335; Там же. 1990:8:191:488-497; Там же. 1990:9:252:684; Там же. 257:702-703]. Однойиз последних еще советских реформ в этой области стали создание Национального БанкаМолдовы и вывод МВД республики из подчинения МВД СССР (май 1991 г.) [7:1991:7-10:79,82:38-39,42]. Однако вывести таким же образом и КГБ республики из-под контроля Москвы неудалось.

С 1992 г. реформы Правительства развивались в нескольких направлениях: 1)созданиенезависимых госструктур, которые раньше существовали в ранге общесоюзных департаментов(Министерство внешнеэкономических связей; Госналогслужба, Государственная

57


регистрационная палата) [7:1992:1 (ч.1):16:92-96; Там же. (ч.2.):42:307; Там же: 1992:2:53-1:16].; 2) передача республике последних ведомств, еще остававшихся в союзном подчинении(Военная прокуратура, Молдавгеология, Противоградовая служба и т.д.) [7:1992:2:58-1:36; Тамже. 1992:3:81,85,91:43-44, 87, 100; Там же:4:112-1:25; Там же:7:187:54-55; Там же:10:312:35 ]; 3)слияние, в связи с экономическим кризисом, ряда министерств и ведомств (Министерстваэкономики и финансов, торговли и материальных ресурсов) [7:1992:2:54:17; Там же. 56-1: 34-35].

В условиях развернувшегося процесса международного признания независимостиМолдовы стали постепенно расширяться торгово-экономические отношения со многимистранами мира. Координацией их занимались Секретариаты по экономическому сотрудничествус другими странами, образованные в сентябре 1993 г [7:1992:2:53-1:16; Там же. 1993:10 (ч.2):299:5-6]. Бывший Комитет народного контроля после нескольких преобразований в декабре 1994г. стал Счетной палатой, которая занялась изучением опыта работы европейских государств[7:1994:4:110:52; Там же. 1995:1:1:7-13; Там же: 1995, 12.01: 2:34:17]. В 1994 г. вместо союзногоГУГК было создано Агентство по Геодезии, Картографии и Кадастру, установившее связи севропейскими коллегами в деле разработки различных карт Молдовы [7:1994:6:94:136; Там же.1994:7:72:11]. В декабре 1994 г. вместо незаконных структур т.н. «Гагаузской республики» былаобразована АТО Гагауз Ери, руководитель которой (башкан) стал по должности членомПравительства [6:38]. Реформы затронули и судебную власть: в марте 1996 г. Верховный Судбыл реорганизован с изменением полномочий в Высшую Судебную Палату[7:1996.30.05:32-33:323:3-7; Там же. 1996.11.07:46-47:430:34]. Руководство судьями в июле 1996 г. было возложенона тогда же созданный Высший Совет Магистратуры[7:1996.3.10:64:641:10-15].

Из наиболее крупных реформ последующих правительств, способствовавших процессудальнейшей европеизации Молдовы, можно назвать также образование в мае 2001 г. из рядаструктур МВД и Минюста Департамента информационных технологий [7:2001.3.05:49-50:300:39; Там же. 2001.8.05:51:312:17; Там же. 2001.7.06: 59-61:424:51] , получившегостремительное развитие в последующие годы (ныне это Министерство информационногоразвития). Были созданы, по европейскому образцу, Госадминистрации транспорта, почты, связи,дорог [7:2001.20.07.:81-83:705:78; Там же. 2001.18.08:100-101:881:5-6; Там же. 882:9]. Ввидуусилившегося потока мигрантов из Молдовы уже в сентябре 2001 г. была созданаГосударственная миграционная служба [7:2001.24.08.:104-105:919:30; Там же.2001.28.09:119:1061:12]. В октябре 2007 г. и январе 2008 г. были ликвидированы рудиментсоветской эпохи, Государственная служба культов, контролировавшая деятельность всехрелигиозных культов страны, и Национальная служба жилья [7:2007.16.10.:168-170:1176:12; Тамже. 2008.18.01:11-12:70:66]. Зато широкое распространение получила другая форма ведомств,популярная и на Западе – агентства, менее многочисленные и более эффективные [ например:7:2002.7.11:149-150:1550:42; Там же. 2008.18.01:11-12:70:66].

Пришедшее к власти в сентябре 2009 г. новое, уже посткоммунистическое руководство, нестало вносить принципиальных изменений в структуру исполнительной власти, за исключениемодного направления – в соответствии с европейскими требованиями, оно продолжило курс надецентрализацию управления. Теперь местные власти получили больше свободы в деятельности.Их работа оценивалась и направлялась территориальными бюро в каждом районе, которыевозглавлялись представителями Правительства [7:2009.24.12.:191-192:940-943:34-35].

претерпела и два принципиальных изменения. Во-первых, решением КонституционногоСуда от 4 марта 2016 г. выборы Президента страны вновь стали всенародными, как оно было идо 5 июля 2000 г [13], однако полномочия Президента ни на йоту не расширились и остались восновном представительскими. На эту должность 13 ноября 2016 г. был избран тогдашний лидерПартии Социалистов, объявляющей себя пророссийской, И.Додон [15]. Во-вторых, лидерправящей ДПМ, олигарх В.Плахотнюк 6 марта 2017 г. предложил осуществить переход намажоритарную систему голосования, при которой победитель получает основную частьполитических и властных дивидендов [14]. Сейчас эта идея обсуждается и окончательногорешения по ней пока нет.58


Таким образом, за прошедшие 27 лет молдавская политическая система прошла достаточнодлинный и сложный путь. От максимального расширения полномочий Президента до ихпоследовательного сокращения и сведения почти к представительским, с единственнымотступлением – возвратом к всенародным президентским выборам. От мажоритарнойизбирательной системы, существовавшей в Молдове в 1990-1994 гг. (правда, в условиях толькоформировавшейся партийной системы), к пропорциональной и с перспективами вновь вернутьсяк мажоритарной (однако, так как сегодня политический консенсус по этой проблеме еще недостигнут, не исключено, что будет утверждена существующая и в Украине смешаннаяизбирательная система). От советской централизованной системы управления местнымивластями, подчиненными в те времена и Правительству, и Президиуму Верховного Совета, ипартийным органам – к постепенной децентрализации управления и все большему расширениюправ местных органов власти, несмотря на то, что, как и в советские времена, в Молдовефункционируют районы, а не уезды. Наконец, Правительство, взяв в 1991-1992 гг. под свойполный контроль все госучреждения, в том числе ранее подчинявшиеся Москве, начало процесспостепенного реформирования подчиненных ему служб и ведомств на европейский манер.

Таким образом, есть основания для вывода о том, что молдавская политическая системапостепенно все более европеизируется. Однако нужно сказать, что ее исследование идет явнонедостаточно, силами одних лишь политологов, тогда как представители других гуманитарныхнаук (прежде всего историки-контемпоранисты) почти не уделяют ей внимания. Этотколоссальный пробел в молдавской исторической науке мы в меру сил и возможностей намеренывосполнить в ходе наших последующих научных изысканий.

ИСТОЧНИКИ И ЛИТЕРАТУРАBazele statului şi dreptului Republicii Moldova. Elab. Avornic S. Chişinău: Ştiinţa, 1994, 268 p.1.Cernencu M., Galben A., Rusnac Gh., Solomon C. Republica Moldova. Istoria politică (1989-2000).2.Documente şi materiale. Chişinău: CE USM, 2000. (2 тома).Munteanu I. Dezvoltări regionale în Republica Moldova. Chişinău: Cartier, 2000, 264 p.3.Platon M., Roman A., Roşca S., Popescu T. Istoria administraţiei publice din Moldova. Chişinău: Academia4.de Administrare Publică pe lângă Guvernul Republicii Moldova, 1999, 472 p.Roman A. Evoluţie universală a sistemelor de administrare publică. Chişinău: Academia de Administrare5.Publică pe lângă Guvernul Republicii Moldova, 1998, 292 p.Sîmboteanu A. Administraţia publică centrală. Chişinău: Academia de Administrare Publică pe lângă6.Guvernul Republicii Moldova, 1998, 121 p; Idem. Reforma administraţiei publice în Republica Moldova.Chişinău: Museum, 2001, 174 p.Monitorul Oficial al Republicii Moldova. Chişinău, 1990-2010. (год издания:номер: статья:страница)7.Вехи молдавской государственности. Координатор – В.Царанов. Кишинев: SRL «Metrompaş», 2000,8.327 с.История Молдовы. Том III. Молдавия в новейшее время (1917 – начало XXI века). Кишинев: FEP9.«Tipografia Centrală», 2016.История Республики Молдова с древнейших времен до наших дней. Кишинев: Elan Poligraf, 2002.10.Независимая Молдова, 2002, 19 февраля.11.http://www.e-democracy.md/ru/elections/parliamentary/12.http://www.infotag.md/politics-m9/219612/13.http://www.noi.md/ru/news_id/21120414.http://tass.ru/mezhdunarodnaya-panorama/378029715.

СВЕДЕНИЯ ОБ АВТОРЕШевченко Руслан Александрович – доктор исторических наук, заместитель директора

Института Эффективной Политики. Домашний адрес: Кишинев, Балканское шоссе, 4, кв.42. тел.(373) (22) 51-61-04; моб. (373) (22) (68-045-220).

59


УДК:94Руслан Шевченко

ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА МОЛДОВИ (ПАРЛАМЕНТ, УРЯД, МІСЦЕВІ ОРГАНИ ВЛАДИ) В 1965-1985 РР.

У цій статті розглядається еволюція молдавської політичної системи (парламент, Уряд, місцевіоргани самоврядування) від приходу до влади в СРСР Л.Брежнєва і до початку політики перебудови вреспубліці. Показаний процес зміни повноважень цих структур, принципи формування нових міністерстві відомств, посиленняе контролю союзних органів влади над республіканськими.

Ключові слова: Молдова, уряд, парламент, політична система, державні стуктури.

Руслан ШевченкоПОЛИТИЧЕСКАЯ СИСТЕМА МССР

(ВЕРХОВНЫЙ СОВЕТ, ПРАВИТЕЛЬСТВО, МЕСТНЫЕ ОРГАНЫ ВЛАСТИ) В 1965-1985 ГГ.В настоящей статье рассматривается эволюция молдавской политической системы (Верховный

Совет, Правительство, местные власти) от прихода к власти в СССР Л.Брежнева и до начала вреспублике перестроечных процессов. Показан процесс изменения полномочий этих структур, принципыформирования новых министерств и ведомств, .усиление контроля союзных органов власти надреспубликанскими.

Ключевые слова: Молдова, правительство, парламент, политическая система, государственныеструктуры.

Ruslan ShevchenkoTHE POLITICAL SYSTEM OF MOLDOVA

(THE SUPREME SOVIET, THE GOVERNMENT, LOCAL AUTHORITIES) IN 1965-1985.This article describes the evolution of the Moldovan political system (the Supreme Council, Government,

local authorities) from coming to power in the Soviet Union of Leonid Brezhnev to the beginning in the Republicof the tuning process. Shows the process of changing the responsibilities of these structures, the principles offormation of new ministries and departments .strengthening control of the Federal authorities over theRepublican.

Key words: Moldova, government, parliament, political system, state structures.

Период 1965-1985 гг. был отмечен в истории МССР противоречивыми процессами. С однойстороны, районные органы власти продолжали получать медленно расширяющийся объемполномочий. С другой стороны, на республиканском уровне, полномочия Верховного Советапочти не расширились, а Правительства – даже сузились, так как министерства и ведомстваМолдовы постепенно переводились под управление Москвы, но уже на новой основе, под маркой«союзно-республиканского» подчинения (вместо республиканского, существовавшего до этого.Процесс централизации в своем втором издании продолжался с 1965 г. более слабыми темпамидо 1988 г. Следует подчеркнуть, однако, что полномочия и Правительства, и Верховного Совета,а тем более местных органов власти были во многом декларативны, так как вся реальная властьпринадлежала в советский период союзным, республиканским, районным и местным партийнымструктурам, которые были в то время не подконтрольны никому. В настоящей статье мы незатрагиваем деятельность этой руководящей и направляющей (в прямом смысле слова) силыСССР, так как, ввиду всеобъемлющего характера власти КПСС в советский период – это темадля целой серии самостоятельных публикаций.

Основной деятельностью Верховного Совета руководил его Президиум, в состав которогопо должности входил Председатель Верховного Совета, но в качестве рядового члена. В функцииПрезидиума входили издание и пояснение Указов и законов МССР, контроль за деятельностьюПравительства, созыв сессий Верховного Совета, прием в гражданство СССР и МССР,помилование осужденных судебными органами, предоставление почетных званий МССР и т.д.[12:42].

В сталинский период, а также первые постсталинские годы, 1940-1957 гг. Верховный СоветМССР располагал правом рассматривать законы лишь в сфере труда, использования почв, лесов,земли, а с 1947 г. – также образования, брака и семьи. В 1957 г. он получил право рассматривать

60


законы о годовом плане развития народного хозяйства на следующий год, а с 1961 г. началсяпроцесс принятия собственных кодексов законов – Уголовный и Уголовно-Процессуальный(1961), Гражданский и Гражданско-Процессуальный (1964), Кодекс о браке и семье (1969),Земельный (1970), Кодекс законов о труде и Водный (оба – в 1973) и т.д. [4:155; 5:72-73, 77;11:299].

Изменилась и структура высшего законодательного органа республики. В 1940-1957 гг.Верховный Совет МССР (266 депутатов), собиравшийся, как и в последующие десятилетия, насвои сессии дважды в год, включал 3 постоянные комиссии – мандатную, законодательныхпредложений, бюджетную (в последнюю входило 37 депутатов). Он возглавлялся Председателем,у которого было 2 заместителя, секретарь Верховного Совета. В аппарате Верховного Советабыло 5 управлений – общее, специальное, финансовое, юридическое, информационно-статистическое, комиссия по помилованию, отдел по учету и регистрации награжденныхорденами и медалями [3:472; 12:43] .

Рабочим органом Верховного Совета были постоянные комиссии. Они занималисьпрактическим исполнением принятых Верховным Советом законов и постановлений, а такжеуказов и постановлений его Президиума, контролем исполнения со стороны местных иреспубликанских властей, учреждений, предприятий, организаций и служащих законов изаконодательных актов СССР и МССР, контролем деятельности министерств и подчиненных иморганизаций, структур СНХ, различных ведомств, и имели право направлять свои рекомендацииВерховному Совету, его Президиуму и Правительству республики [1:1959:1:15-20; 3:382-383;12:36-38].

В 1960-е гг. процесс формирования новых комиссий и других структур в составеВерховного Совета продолжался. В 1960 г. была создана комиссия по вопросам торговли иобщественного питания, в 1965 г. – комиссия по вопросам коммунального обслуживания, в1968 г. – комиссия по вопросам молодежи. В связи с ростом значимости экологических проблемв 1971 г. появилась постоянная комиссия по охране окружающей среды [3:360].

В 1971 г. список постоянных комиссий, существовавших в составе Верховного СоветаМССР, выглядел следующим образом: мандатная (председатель П.Петрик); законодательныхпредложений (А.Мулик); по бюджету и планированию (Г.Долгошей); 4) по молодежи(М.Бондаренко); 5) по промышленности, транспорту и связи (Б.Савочко); 6) строительству ипромышленности строительных материалов (П.Якубовский); 7) по сельскому хозяйству(С.Бабин); 8) по здравоохранению, физической культуре и социальной защите (И.Гуцул); 9)народному образованию, науке и культуре (Л.Вакарова); 10) торговле и общественному питанию(В.Гуторов); 11) коммунальному хозяйству и обслуживанию (Н.Шеларь); 12) охране природы(Г.Рудь, бывший глава правительства) [6:1971: 7:80-91:309-319].

В период работы этого созыва Верховного Совета МССР в его структуре последовало лишьодно изменение – Отдел по учету и регистрации награжденных орденами и медалями в 1974 г.был реорганизован в Отдел по награждениям[5:359]. В 1975 г. к числу парламентских комиссийдобавилась Комиссия по вопросам товаров широкого потребления [6:1975: 7:74:568].

15 апреля 1978 г. Верховный Совет МССР принял новую Конституцию, которая, вчастности, «узаконила» право партии управлять всеми областями жизни в республике (ст.6).Принимая во внимание, что в Конституциях МАССР образца 1925 и 1938 гг., а также МССР –1941 г. этот пункт отсутствовал, данное обстоятельство также говорит о незаконности управленияреспубликой со стороны КПМ до 1978 г даже по советским законам [5:78; 7:158, 234].

В соответствии с этой Конституцией, Верховный Совет республики был правомочен решатьвсе вопросы, отнесенные к компетенции МССР, как-то: принятие и внесение изменений вКонституцию, законодательство, охрана государственного порядка, прав и свобод граждан,установление порядка организации и деятельности республиканских и местных структур власти,руководство экономикой и научно-техническим прогрессом, разработка и утверждениегосударственных планов и бюджетов развития республики, руководство осуществлениембюджетов районов и городов, установление доходов, поступающих на образование госбюджета,руководство отраслями экономики, установление порядка пользования землей, недрами, лесами

61


и водами, руководство жилищно-коммунальным хозяйством, торговлей, общественнымпитанием, бытовым обслуживанием, жилищным строительством, благоустройством городов,дорожным строительством, транспортом и связью, народным образованием, социальнымобеспечением, охраной памятников истории и культуры, амнистией и помилованиемосужденных, представительством в международных отношениях, решением других вопросовреспубликанского характера [7:172, 177]. Таким образом, полномочия Верховного Совета, посравнению с 1941 г., формально существенно усовершенствовались и расширились.

В 1980 г. некоторые существовавшие ранее комиссии были разделены или изменилиназвание. Комиссия по бюджету и планированию стала финансово-бюджетной. Комиссия попромышленности, транспорту и связи была разделена на 2 самостоятельные – 1) попромышленности; 2) по транспорту и связи. Комиссия по вопросам товаров широкогопотребления добавила к своим функциям проблемы торговли, в связи с чем комиссия по торговлеи общественному питанию прекратила существование. В компетенцию комиссии покоммунальному хозяйству и обслуживанию вошли вопросы жилья. Комиссия по охране природыдобавила к своему названию слова «и рациональному использованию природных ресурсов».Появилась и новая комиссия – по вопросам труда и быта женщин, охране материнства и детства[6:1980:4:27:166].

В этот период происходит еще одно важное расширение прав республики. В 1981 г.Президиум Верховного Совета МССР впервые получил право контролировать ход исполненияпланов социально-экономического развития республики и исполнения государственногобюджета[8:455].

В связи с ростом населения Молдовы выросло и число депутатов Верховного Совета. Еслив 1941 г. в его состав было избрано 266 человек, то в 1971 г. – уже 315, в 1975 – 330, а в 1985 и1990 гг. – по 380[3: 357-358, 362, 364, 379; 10:549].

Серьезные изменения последовали и в структуре местной власти. В 1966-1985 гг. числорайонов продолжало возрастать. В конце декабря 1966 г. были вновь созданы Глоденский,Дрокиевский, Криуленский, Ниспоренский, Теленештский районы, 10 января 1969 г. –Каменский, 21 июня 1971 г. – Григориопольский, а Тираспольский район стал Слобозийским.20 ноября 1975 г. был воссоздан Окницкий район, 25 марта 1977 г. Кантемирский, а в Кишиневе– Советский (ныне сектор Ботаника), 5 декабря 1979 г. – Басарабяский, 10 ноября 1980 г. –Тараклийский и Шолдэнештский (в 1984-1987 гг. – Черненковский), а в 1985 г. Думбрэвенский,и в г.Кишиневе – Днестровский (ныне сектор Чокана) [3:357, 364].

Наряду с ростом числа районов росло число местных советов и депутатов, которые в нихсостояли: в 1971 г. – 793 совета (33477 депутатов), в 1973 – 802 (33797); в 1975 – 803 (33898); в1977 депутатами стали уже 34363 человека, в 1980 – 36656, в 1982 – 37626, в 1985 – 38119 [5:362-363]. Выросло и число комиссий в этих советах – с 3635 в 1960 до 30638 в 1984 г. В 1957-1985 гг.они обсудили 84400 вопросов, заслушали более 20000 докладов и т.д [2:454-455].

Продолжали постепенно расширяться полномочия местных властей республики. Хотя с1965 г. начинается централизация руководства СССР, все же в некоторых своих аспектаххрущевская политика предоставления местным властям полномочий была продолжена (какимбы странным это ни казалось). 5 марта 1965 г. постановлением Правительства республики №94исполкомы сел и поселков получили право вносить в паспорта многодетных и одиноких матерейсведения о изменениях в составе их семей[1: 1965:3:15:41].

В том же 1965 г. союзные республики получили новые права в области оплаты труда изарплаты, а утверждение бюджетов районных и городских советов было передано СоветамиМинистров союзных республик соответствующим местным властям[5:77]. То же повторилось ив 1966 г., когда Правительство республики постановлением №266 от 4 июня 1966 г.дополнительно передало на усмотрение министров, глав ведомств, райисполкомов,горисполкомов вопросы культурного и хозяйственного строительства [6:1966:6:80:293-298], и в1967 г. (постановление Правительства республики №450 от 30 октября 1967 г.)[6:1967:11:202:769-773]. А 2 декабря 1968 г. Правительство республики своим постановлением№384 предоставило министру финансов, райисполкомам, рай- и горфинотделам право решения62


некоторых бюджетных вопросов [6:1968:12:189:814].В области исполнительной власти следует сразу же подчеркнуть, что хотя новое советское

руководство во главе с Л.Брежневым с самого начала проявило свое негативное отношение кхрущевским реформам, оно не стало проводить немедленную контрреформу. Для этого сначалабыла изучена деятельность министерств и ведомств и позже было решено, какие из них следуетсохранить. В результате проведенного анализа было установлено, что 8 управлений СНХ,заменивших в 1957 г. 7 прежних министерств, не оправдали возложенных ожиданий. С однойстороны, произошла концентрация руководства отраслями экономики в одном органе власти,укрепилась организационная структура строительной отрасли и материально-техническоеснабжение. Но в то же время ослабли связи с другими регионами СССР (в то время это считалоськрайне негативным явлением), взаимосвязи между управлениями СНХ не были налажены надолжном уровне, а темпы экономического роста существенно снизились [9:253]. Поэтомуреформирование управления экономикой было неизбежным.

Первой крупной административной реформой брежневского периода в областиисполнительной власти в Молдове стал принятый 18 октября 1965 г. Верховным Советом МССРЗакон №611-VI «О изменении системы органов государственного управления промышленностьюи реорганизации других органов государственного управления МССР». В соответствии с этимзаконом были ликвидированы СНХ, Молдавский экономический район, Госкомитет покоординации научно-исследовательских работ (научными исследованиями теперь должны былизаниматься отраслевые министерства и ведомства), а также Государственный геолого-производственный комитет, возникший 18 января 1964 г. вместо Госкомитета по водномухозяйству, который занимался исследованием природных ресурсов республики[1:1965:29:128:740-741; 4:169; 9:253-254].

Управления ликвидированного СНХ получили статус самостоятельных министерствсоюзно-республиканского подчинения: 1) легкой промышленности (министр – Г.Житнюк);2) мясомолочной промышленности (А.Тиунов); 3) пищевой промышленности (И.Шкорупеев);4) местной промышленности (А.Нечаенко); 5) промышленности стройматериалов (В.Акинфиев).Кроме того, в список союзно-республиканских министерств для усиления контроля над нимибыло переведено Министерство торговли (П.Кранга), а статус Госплана (председатель –Н.Коваль) был повышен до уровня Комитета, также переведенного из республиканского всоюзно-республиканское подчинение. Новыми заместителями председателя Совмина сталиИ.Добындэ (с освобождением от должности министра связи) и тот же Н.Коваль (с сохранениемпоста председателя Госплана) [1:1965:29:128, 130:740-741; 9:253-254].

Восстановив в значительной мере структуры, существовашие до 1957 г., партийно-государственное руководство Молдовы перешло к новой практике создания министерств иведомств. На первом этапе стали создаваться ГУ (Главные Управления) того или иногоминистерства или ведомства, которое координировало деятельность возникавшей отраслиэкономики. Позже это ГУ реорганизовывалось в Госкомитет или сразу в Министерство. Первыеэксперименты такого рода произошли с ГУ профтехобразования, которое 24 июня 1966 г. сталоГоскомитетом с тем же названием. Вновь повысился статус ГУ лесного хозяйства, который7 июля 1966 г. стал Госкомитетом. ГУ бытового обслуживания, возникшее в начале 1960-х гг.,7 июля 1966 г. стало Министерством бытового обслуживания (Минбыт) [1:1966:6:77:287-288;1:1966:7:90-91:336-337; 9:253-254].

Возникает и новый способ создания структур государственного управления – управленияв составе Правительства получали сразу союзно-республиканский статус. ГУ по материально-техническому обеспечению при Правительстве МССР стало одноименным ГУ СоветаМинистров в союзно-республиканском подчинении во главе с В.Гербстом (14 июля 1971 г.)[6:1971:7:95, 99:321-323].

В эти годы возникает несколько совершенно новых организаций, которые имели научно-производственный характер и должны были резко стимулировать развитие соответствующейотрасли сельского хозяйства в рамках процесса концентрации и специализации, котораяосуществлялась в Молдове с середины 1960-х гг. Речь идет о Агропромышленных объединениях.

63


Первое такое объединение – по производству, заготовкам, промышленной переработке и продажеовощей и фруктов Совмина МССР было создано 14 июля 1972 г., но более полугода (!) не имелоруководителя, и лишь 6 февраля 1973 г. на эту должность был назначен Д.Иващук[6:1972:7:92:406; 6:1973:5:49:211]. На основе государственного агропромышленного объединения(АПО) «Молдвинпром» было создано АПО с тем же названием по виноградарству и виноделию,находившееся в союзно-республиканском подчинении (27 марта 1974 г.), которое 3 апреля 1974г. возглавил Н.Лукьянов[6:1974:4:24:159; 6:1974:7:84:537].

Несмотря на то, что кадровые перестановки в правительстве были достаточно активнымии в дальнейшем, следует сделать вывод, учитывая последующие события, что к середине 1970-х гг. заканчивается период формирования «бодюловской команды», которая с некоторымиисключениями находилась у руля республики до конца 1980-х гг, когда почти полностью былавыведена из политики – частично по причине преклонного возраста, частично – так как ихвзгляды не соответствовали «демократическим требованиям». Были и такие, кого выбросили наобочину политической жизни на волне борьбы с коррупцией. Исключение из этого длинногоряда руководителей составили лишь В.Киктенко и Г.Еремей, занимавшие видные посты и внезависимой Молдове.

В 1975-1980 гг. по-прежнему продолжался процесс перевода министерств и ведомств вдвойное подчинение. В эти годы такую процедуру прошли Госкомитет по трудовым ресурсам,который 7 января 1977 г. стал Госкомитетом по труду[6:1977:1:2:3] . Созданное 2 декабря 1977 г.АПО по табаку «Молдтабакпром» вообще находилось в двойном подчинении с момента своегосоздания [6:1977:12:124-125:943-944]. Такой же статус 7 сентября 1978 г. получили еще двеорганизации – ГУ Совмина МССР по материально-техническому обеспечению, ставшийодноименным Госкомитетом, и «Молдсельхозтехника», сделавшаяся Госкомитетом попроизводственно-техническому обеспечению сельского хозяйства [6:1978:9:86:578].

В том же 1978 г. происходит еще одно административное новшество. Указами ПрезидиумаВерховного Совета МССР от 7 сентября 1978 г. Госкомитеты при Совете Министров МССРосвободились от слов «Совета Министров» в названии и стали просто Госкомитетами, чемсущественно повысили свой статус (в том числе КГБ и ЦСУ). То же произошло и с АПО повиноградарству и виноделию; по табаку; сбору, заготовке, промышленной переработке и продажеовощей и фруктов[6:1978:9:86:578].

15 апреля 1978 г. была принята Конституция МССР, которая определила официальныйстатус правительства республики, с некоторыми изменениями, на последующие полторадесятилетия, до 1994 г. В соответствии с Конституцией, Правительство являлось высшимисполнительным и распорядительным органом государственной власти. Оно было ответственноперед Верховным Советом МССР и подчинено ему, а в период между сессиями – его Президиуму(как мы уже отмечали, и то, и другое до 1990 г. было чистой формальностью – Р.Ш.). Вполномочия Правительства входили следующие вопросы: руководство экономикой, социально-культурным строительством, повышением уровня жизни, развитием культуры, рациональнымиспользованием и охраной природных ресурсов, укреплением денежно-кредитной системы,организацией государственного страхования, единой системой учета и страхования, единойценовой системой, оплатой труда. Правительство также руководило промышленными исельскохозяйственными предприятиями, организациями транспорта и связи, другимиучреждениями, разрабатывало годовые планы и бюджеты, методы их исполнения, планысоциально-экономического развития городов и сел. Оно осуществляло контроль задеятельностью предприятий и учреждений союзного подчинения, решало вопросы, относящиесяк юрисдикции республики, обеспечивало развитие специализации и концентрациисельскохозяйственного производства, принимало меры по защите интересов государства игосударственной собственности, общественного порядка, обеспечивало и охраняло права исвободы граждан, предпринимало меры по обеспечению госбезопасности иобороноспособности, руководило отношениями МССР с другими государствами имеждународными организациями, имело право формировать при необходимости Госкомитеты,Главные Управления и другие ведомства. Непосредственное руководство народным хозяйством64


осуществлял Президиум Совета Министров[7:221-222]. В связи с многочисленными изменениями в структуре и подчинении министерств и

ведомств возникла необходимость принять Закон о Совете Министров МССР, что и было сделано28 декабря 1978 г. В нем впервые с 1962 г. все министерства и ведомства были расположены всоответствии с их подчинением. В соответствии с этим законом в список союзно-республиканских министерств были включены министерства: 1) сельского хозяйства;2) мелиорации и водного хозяйства; 3) мясомолочной промышленности; 4) промышленностистроительных материалов; 5) мебельной и деревообрабатывающей промышленности; 6) легкойпромышленности; 7) заготовок; 8) торговли; 9) строительства; 10) сельского строительства;11) культуры; 12) здравоохранения; 13) связи; 14) финансов; 15) иностранных дел;16) внутренних дел; 17) лесного хозяйства; 18) юстиции; 19) пищевой промышленности;20) образования; 21) высшего и среднего специального образования, которое в 1978 г. отделилосьот Министерства народного образования[6:1979:1:1:21-22; 6:1979:1:9:45; 6:1979:1:12-13:47-48].

В подчинении республиканских властей осталось лишь 5 министерств – 1) социальногообеспечения; 2) жилищно-коммунального хозяйства; 3) бытового обслуживания;4) строительства и эксплуатации дорог; 5) автотранспорта. Абсолютное большинствоГоскомитетов тоже находилось в двойном подчинении – Госкомитеты по планированию; построительству; по материально-техническому снабжению (); по труду; по ценам; попрофтехобразованию; по телевидению и радиовещанию; по издательствам, полиграфии икнижной торговле; производственно-техническому обеспечению сельского хозяйства. Вподчинении республики из Госкомитетов остался лишь Госкомитет по охране природы. Кроменазванных, существовали также организации, подведомственные Правительству Молдовы –АПО: 1) по виноградарству и виноделию; 2) по производству, заготовке и продаже овощей ифруктов (руководители обоих были включены в состав Правительства); Комитет по физическомувоспитанию и спорту; ГУ Управления Совмина по вопросам хозяйственного и культурногостроительства, и другие органы, в соответствии с законодательством. При Правительстве такжефункционировал Госарбитраж[6:1978:1:5:21-23; 6:1979:1:10:46] .

В первой половине 1980-х гг. в двойное союзно-республиканское подчинение перешли ещенесколько структур. 15 сентября 1981 г. в связи с острой необходимостью обеспеченияреспублики нефтепродуктами, был создан союзно-республиканский Госкомитет подсоответствующим названием. Председателем его стал полузабытый министр внутренних делМССР в 1956-1961 гг., снятый в то время за неспособность пресечь всплеск преступности,М.Романов. Но уже 12 декабря 1984 г. он был снят с этой работы, а новым председателемкомитета стал Н.Попов[6:1981:9:70-71:395; 6:1984:12:107-108:886]. В двойное союзно-республиканское подчинение перешло даже Управление по государственному надзору заобеспечением безопасности при осуществлении работ в промышленности и горному надзору,получившему статус Госкомитета [6:1982:2:16-17:87]. Больше того, даже Управление поиностранному туризму Совета Министров МССР потеряло статус «при Совете МинистровМССР» (6 февраля 1984 г.) [6:1984:1:26:156].

В 1980-е гг. Агропромышленные объединения, которым в то время подчинялось немалоразличных учреждений, сами стали превращаться в самостоятельные министерства, сохраняядвойное подчинение. Так, например, 16 февраля 1981 г.Объединение по производству,заготовкам, переработке и продаже овощей и фруктов стало Министерством плодоовощногохозяйства, во главе которого остался прежний глава Объединения Д.Иващук. Но уже 15 мая 1981г., не сумев справиться с возложенными обязанностями, он был уволен и замененВ.Бардашом:1981:1:8:9; 6:1981:5:30:216-217]. То же случилось, в частности, с АПО повиноградарству и виноделию, которое 29 декабря 1982 г. получило статус министерства с темже названием[6:1982:12:131-132:819].

Некоторые выводы. С 1965 г. начинается обратный процесс - централизации управленияминистерствами и ведомствами, переводимых в двойное союзно-республиканское подчинение,длившийся до 1988 г. С помощью этих министерств союзное правительство осуществлялонепосредственный контроль за деятельностью молдавского правительства, в особенности

65


потому, что под контролем Москвы оставались «стратегические» министерства, имевшиерешающее значение для республики, и число их постоянно расширялось. Это привело кположению, при котором под исключительным республиканским управлением остались всего 5министерств и ни одного Госкомитета. Только с июля 1988 г. начинается новый переходминистерств и ведомств в республиканское подчинение (попытки ограничить свободу действийреспублик предпринимались и при Хрущеве, но не доводились до конца).

В процессе реформирования министерств и ведомств и отделения от них новых структуриспользовались различные методы. Часть из них возникала, исходя из необходимостидальнейшего развития экономики республики (например, Министерство плодоовощногохозяйства), сразу как министерства. Другие появлялись поначалу как группа предприятий однойотрасли экономики, которая производила новый вид продукции, или учреждений, которыезанимались новым видом деятельности. Так, например, формирование сети ПТУ потребоваласоздания ГУ, а затем Госкомитета по профтехобразованию. Некоторые ведомства с конце 1960-х гг. обрели статус союзно-республиканских (ГУ Правительства по материально-техническому обеспечению). В 1970-е гг. стал возникать и новый вид ведомств –Агропромышленные объединения (АПО), которые включали в себя целую сетьсельскохозяйственных предприятий (например, АПО по виноградарству и виноделию).Некоторые, как отмечалось, преобразовывались в Госкомитеты или сразу в министерства, т.е. вструктуры с более высоким уровнем централизации и более сложной внутренней организацией.

Одновременно в 1978-1987 гг. ряд ведомств, оставаясь формально в республиканскомподчинении, подняли свой статус и стали фактически надправительственными, прямоподчиненными Москве в еще большей, чем раньше, мере (КГБ, ЦСУ).

ИСТОЧНИКИ И ЛИТЕРАТУРА:Culegere de legi ale RSS Moldoveneşti, Ucazuri Prezidiului Sovietului Suprem şi Hotărâri ale Sovietului1.Miniştrilor al RSSM (в квадратных скобках: год издания, порядковый номер, номер статьи, страница)Moraru A. Istoria românilor din Basarabia şi Transnistria. 1812-1993. Chişinău: AIWA, 1995, 557 p.2.Platon M., Roşca S., Roman A., Popescu T. Istoria administraţiei publice din Moldova. Chişinău, Academia3.de Adminstrare Publică pe lângă Guvernul Republicii Moldova, 1999, 472 p.Smochină A. Organele constituţionale ale Republicii Moldova în condiţiile regimului totalitar. Chişinău:4.PRAG-3, 2001, 192 p.Şevcenco R. Statutul internaţional al Moldovei: aspecte istorico-juridice (1359-1991). Chişinău: Pontos,5.2007, 112 p;Veştile Sovietului Suprem şi ale Guvernului RSS Moldoveneşti(в квадратных скобках: год издания,6.порядковый номер, номер статьи, страница)Вехи молдавской государственности. Координатор – В.Царанов. Кишинэу: SRL „Metrompaş», 2000,7.327 c.Время выбрало нас…// под ред.М.Чолака, Г.Кушнира//Кишинев:Cușnir and Co, 2002, 586 c.8.Репида Л. Суверенная Молдова. История и современность. Кишинэу: ИПФ Центральная Типография,9.2008, 384 p.История РСС Молдовенешть. Дин челе май векь тимпурь пынэ ын зилеле ноастре. Ред.респ.10.В.Царанов. Кишинэу: Штиинца, 1984, 592 p.Сурилов А. История государства и права Молдавской ССР (1917-1959). Кишинев: Картя11.Молдовеняскэ, 1963, 335 c.Сурилов А. Молдавская государственность в период строительства коммунизма. Кишинев: Картя12.Молдовеняскэ, 1962, 124 c.

СВЕДЕНИЯ ОБ АВТОРЕШевченко Руслан Александрович – доктор исторических наук, заместитель директора

Института Эффективной Политики. Домашний адрес: Кишинев, Балканское шоссе, 4, кв.42. тел.(373) (22) 51-61-04; моб. (373) (22) (68-045-220).

66


УДК 2-67(4707571):(477)Богдан Яценко

Науковий керівник:Коцур Л.М., к. і. н., викладач кафедри політології

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ ім. Г. Сковороди»

ВПЛИВ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ НА РЕЛІГІЙНУ ПОЛІТИКУУКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ

Зроблено спробу проаналізувати вплив Російської Федерації на становлення та функціонуванняУкраїнської православної церкви Московського патріархату та її релігійну політику. Виокремлено основнінапрямки політичного тиску на Україну через релігію та церковні установи.

Ключові слова: Україна, Російська Федерація, релігія, Українська православна церква Московськогопатріархату, Українська православна церква Київського патріархату, Російська православна церква,міжконфесійний конфлікт.

Богдан ЯценкоВЛИЯНИЕ РОСИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ НА РЕЛИГИОЗНУЮ ПОЛИТИКУ

УКРАИНСКОЙ ПРАВОСЛАВНОЙ ЦЕРКВИ МОСКОВСКОГО ПАТРИАРХАТАСделана попытка проанализировать влияние Российской Федерации на становление и

функционирование Украинской православной церкви Московского патриархата и ее религиознуюполитику. Выделены основные направления политического давления на Украину через религию ицерковные учреждения.

Ключевые слова: Украина, Российская Федерация, религия, Украинская православная церковьМосковского патриархата, Украинская православная церковь Киевского патриархата, Русскаяправославная церковь, межконфессиональный конфликт.

Bogdan YatsenkoINFLUENCE OF RUSSIAN FEDERATION ON THE RELIGION POLICY

OF UKRAINIAN ORTHODOX CHURCH OF MOSCOW PATRIARCHATEThis article covers influence of Russia on the situation inside the Ukrainian Orthodox Church of Moscow

Patriarchate and pressure, which is caused because of that on the situation inside Ukraine.Key words: Ukraine, Russian Federation, religion, Ukrainian Orthodox Church of Moscow Patriarchate,

Ukrainian Orthodox Church of Kiev Patriarchate, Russian Orthodox Church, religious conflict.

Православна релігія і церква відіграє важливу роль у житті українського народу. Вона є нелише виразником духовних запитів громадян, а й важливим суспільно-політичним інститутом,що має неабиякий вплив на громадську думку. Проте не зважаючи на велику кількість віруючихта загальну кількість – 17 304 православних парафій, станом на 2015 рік [1], Україна все ще немає власної помісної церкви. Частково, такий стан речей пояснюється впливом Російськоїправославної церкви на одного з ключових гравців на релігійній арені нашої країни – Українськуправославну церкву Московського патріархату (УПЦ МП). Саме цей тиск дозволяє РосійськійФедерації (РФ) впливати не лише на політику УПЦ МП, а й на всю Україну задля задоволенняімперських амбіцій сучасної російської влади. А це, зважаючи на загострення відносин міжкраїнами, відкриває РФ цілу низку важелів для дестабілізації внутрішньої обстановки в Україні.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вивченням окремих аспектів українсько-російських відносин у сфері церковно-релігійного життя займались: Нестеренко П., Зуєв П.,Тишкевич І., Жданов І., Щоткина К., Матвієнко К., Берест П., Святненко Д., та інші.

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі наявних джерел відобразити специфікувпливу Російської православної церкви на релігійну політику та особливості функціонуванняУкраїнської православної церкви Московського патріархату.

Процес розпаду СРСР започаткував нову фазу російсько-українських церковно-релігійнихвідносини. Вже у 9991 р. церковно-релігійне питання набуло гострої конфронтаційної формичерез прагнення чинного Патріарха УПЦ КП Філарета отримати автокефалію – себто повнунезалежність від Московської церкви. Такі наміри патріарха викликали спротив як з боку РФ,так і в частини тогочасного українського церковного кліру. Тому на Харківському соборі 1992 р.

67


ця розбіжність у поглядах викликала розкол Української православної церкви на Київський таМосковський патріархати [2].

На чолі УПЦ МП за вказівкою з Москви був поставлений митрополит Володимир. Протеміж ним і тодішнім патріархом РПЦ Алексієм існувала негласна угода про невтручання увнутрішні справи УПЦ МП. В обмін на лояльність патріарх залишав внутрішні питання на розсудВолодимира, і навіть за 18 років свого правління відвідав Україну лише 4 рази. Слід наголосити,що така система відносин була зручною для Москви, адже окрім митрополита лояльність довеликоцерковної політики РФ проявляли окремі українські архієреї, з думкою яких Володимиррахувався. Вони були тим важелем, який запобігав прийняттю неугодних РПЦ рішень від лицямитрополита. Показовою є ситуація, що склалася навколо намісника Києво-Печерської лавриПавла. Його заміни багато разів домагався Володимир, проте лояльність намісника до Москвивиявилася занадто великою перепоною навіть для митрополита [2].

Своєрідний церковно-релігійний баланс зберігався до передвиборчої гонки 2004 р., в якійросійські союзники Януковича вирішили використати церкву як інструмент досягненняполітичної влади. Водночас подальша політизація, УПЦ МП викликала невдоволення в у вищихцерковних колах України. Відповіддю на це став Архієрейський собор 2007 р., де з ініціативиВолодимира було прийнято рішення про засудження «політичного православ’я». З іншого боку,таке рішення свідчило, що УПЦ МП і без підтримки Москви має потужний вплив на українськесуспільство. А заклики відмовитися від ворожнечі стосовно тих, хто «перебуває в розколі» (тобточленів УПЦ КП і УАПЦ) лише закріплювало ці позиції. Надзвичайно важливою була такожспроба митрополита налагодити діалог з іншими осередками православ’я в Україні. Вперше зчасів розколу 1992 р. митрополит зустрівся з представниками УПЦ КП і УПАЦ в своїйрезиденції. Внаслідок чого почали складатися передумови для формування помісної українськоїправославної церкви, очільником якої прагнула виступити УПЦ МП [3].

Такий розвиток подій викликав занепокоєння в Кремлі і через те, що в самій РПЦ почаливідбуватися кадрові зміни. Через хворобу патріарха Алексія влада почала зосереджуватись вруках нинішнього патріарха Кирила (Володимира Михайловича Гундяева) – політичної постаті,керованої з центру. Новий патріарх взяв курс на утвердження в Росії нової ідеології політичногоправослав’я, так званого «руського мира» («рашизму»), і посилення політики РПЦ на зовнішнійарені, суть якої полягала у приборканні прихильників автономії. Характерно, що вже під часпершого ж візиту до України, в якості патріарха, він відзначив труди проросійських історика іжурналіста, прихильників неоросійської імперії – Петра Толочка та Василя Анісімова. А щераніше, у червні 2007 року, нагородив лідера організації «Спілка православних громадян»орденом Св. князя Даніїла Московського ІІІ ступеню [4]. Така увага до України з боку патріархаактивізувала промосковсько налаштовані сили всередині УПЦ МП.

Більше того, для фінансування експансивної політики РПЦ у 2007 було створено фонд«Русский мир», на чолі якого став онук сталінського наркома Молотова Ніконов В.А. Окрім того,Росія активно надавала фінансову підтримку Фонду єдності православних народів, Фонду АндріяПервозванного і Фонду Василя Великого, чий засновник в подальшому матиме тісні зв’язки ізекс-прем’єром ДНР Бородаем та одним із ватажків групи Стрєлкова – Гіркіним [2].

Посилення впливу РПЦ на релігійні установи МП України викликали занепокоєння усередині частини українського церковного кліру, а також не оминули уваги Константинопольськоїправославної церкви, яка проявляла лояльність до створення помісної церкви в Україні. Томузначні побоювання Кремля щодо утворення української автокефалії виникли під час візитуВселенського патріарха Варфоломія І до України, 20 жовтня 2008 р. з приводу 1020 річчяхрещення Русі. Вже за декілька днів до приїзду Варфоломія І від РПЦ почали лунати заяви проможливий розкол в православній церкві між Москвою і Константинополем [5]. Слова патріархаКирила на зустрічі з Віктором Ющенко лише підтвердили думку РПЦ про недоцільність наданняУкраїнській православній церкві автокефалії: «Помісна церква на Україні є, це УкраїнськаПравославна Церква», маючи на увазі УПЦ МП [7].

В результаті візиту Варфоломія І до України самостійницькі церковні наміри Києва так іне підтвердились. Проте Росія лише посилила свій наступ у цьому напрямку. Цьому значно68


сприяло обрання В. Януковича у 2010 р. президентом України, який вивів на новий рівеньрелігійно-церковні відносини України та РФ. Так, у цей час помітно зросла кількість візитівпатріарха Кирила в Україну, зокрема лише у 2011 р. він здійснив 5 поїздок. Майже кожна із нихсупроводжувалася анафемами та прокльонами розкольників, бездуховних європейців тафілософів [6]. Ситуація в УПЦ ускладнилася й тим, що здоров’я митрополита Володимирапогіршилося. Це розв’язало руки проросійській частині керівництва церкви. Про таку ситуаціюсвідчило рішення, ухвалене на синоді 21 лютого 2012 р., ухвалене з благословення патріархаКирила, та без згоди хворого митрополита. Результатом стало усунення архієпископа Олександра– правої руки Володимира і прибічника автокефалії з усіх займаних ним посад. Офіційнийкоментар звучав так: «він дозволяє собі в ефірі світських загальнонаціональних засобів масовоїінформації, які і без того ставляться до нашої Церкви з необґрунтованою упередженістю,відкрито виступати з критикою рішень Вищої Церковної влади, штучно протиставляючиСвященний Синод Української Православної Церкви її Предстоятелю, що є наклепом насоборний розум Церкви і хулою на Духа Святого…» [8]. Єдиний коментар зі сторони Москвистосувався недієздатності митрополита та побажання йому здоров’я.

Наступною спробою митрополита протистояти опозиції, яку очолювали одеськиймитрополит Агафангел, донецький митрополит Іларіон та намісник Києво-Печерської ЛавриПавло було призначення архиєпископа Антонія. Постать останнього, з 2002 р. активно долалаусі щаблі церковної ієрархії, а 8 травня 2012 р. на зібранні синоду його було обрано на посткерівника справами УПЦ та першого вікарія Київської митрополії. Отримавши владу Антонійшвидко знайшов спільну мову із Москвою та налагодив тісні зв’язки з Януковичем. Очевидно,що його постать отримала б сан нового намісника УПЦ МП, якби не Революція гідності та карнасправа, відкрита на біглого президента. Проте революційні події та початок війни на Сході лишеопосередковано вплинули на функціонування УПЦ МП, змінивши тональність у її церковно-релігійній політиці. Новим очільником УПЦ МП був обраний митрополит буковинськийОнуфрій, прямий ставленик Москви, у діях якого прослідковується політика подвійнихстандартів. З одного боку, він виступає за те, щоб конфліктуючі сторони на Сході склали зброю,що по суті цілком по християнські, а з іншого – офіційних заявах він іменує терористівополченцями, а українців і росіян – одним народом. Захід же Онуфрій вважає взагалі джереломусілякого зла [2].

Активно підігрує новий очільник УПЦ МП й офіційній російській пропаганді. Так,нещодавнє офіційне звернення митрополита до президента України щодо безчинств українськоїармії на Сході лише засвідчує цей факт. Зокрема, у ньому йдеться про те, що«Священнослужителя принижували та примушували зняти священицький хрест, на що отрималинегативну відповідь. Після чого, з лежачого та зв’язаного священика силою зірвали хрест,стріляли біля голови і продовжували знущатись та здійснювати психологічний тиск. Потім наавтомобілі священика поїхали до нього додому в с. Родники. Посадивши його, з мішком на голові,у яму, в будинку провели незаконний обшук, чим налякали дружину та дітей, а 16-річного синазвинуватили у пособництві бандитам і погрожували вбити. Під час обшуку забрали особистінагороди, церковні гроші у сумі понад три тисячі гривень та автомобіль» [9].

Альтернативну точку зору, щодо діяльності УПЦ МП та ситуації на Сході України висловивПатріарх УПЦ КП Філарет, який у своєму коментарі 5 каналу зазначив: «В чому полягаєнеправда? Неправда полягає в тому, що на Сході іде війна, агресивна війна з боку Росії, аМосковський патріархат каже, що не агресія Росії приносить шкоду українському народу, а щоіде громадянська війна, тобто українці воюють з українцями, громадянська війна» [13].

Таким чином, відверто прокремлівська політика УПЦ МП, керована з Москви, лишепосилює конфронтацію в середині української православної спільноти, яка дедалі рішучевиступає за утворення помісної УПЦ під проводом Київського патріархату. Так, станом на 2017рік існує безліч відомостей, які свідчать про те, що серед духівництва УПЦ МП досить поширеніпроросійські настрої. На тимчасово окупованих територіях вони виражаються у підтримці таіноді навіть у боротьбі на стороні терористів [10]. Поза зоною АТО такі ідеї не користуютьсяпопитом серед населення, і тому іноді занадто вперті проповідники «руського міра», з числа

69


свячено служителів, залишаються без церковної громади. Протягом 2011 – 2015 років чисельністьприхожан московського патріархату зменшилась із 25,9 % населення до 20,8 % [1], а кількістьпарафій зменшилась на 70 – станом на 2015 р.

Так, показовою є ситуація на Тернопільщині, де багато громад перейшли під управлінняКиївського патріархату. Ситуації склалися різні, і причини для переходу також різні. Наприклад,багато жителів села Катеринівка Кременецького району покинули УПЦ МП через суперечливікоментарі священика на адресу чотирьох хлопців, що пішли у АТО та відмову читати відправуза загиблими солдатами односельчанами українською мовою. За право вести службу в місцевійцеркві там велися справжні баталії між приїзжими «паломниками» з МП та Правим сектором.Схожі ситуації мали місце й в інших селах цього району: Колосовій і Башуках. А в селі Лішня,того ж району, приводом для зміни патріархату послугувала відмова пароха УПЦ МПвідспівувати померлого мешканця села через його належність до київського патріархату [12].

Втрата позицій УПЦ МП набуває великого резонансу і спекуляцій в російських ЗМІ, томудля таких випадків в УПЦ МП є відпрацьована роками схема, яка дозволяє використати такіситуації у своїх цілях. Так, коли громада виявляє бажання перейти під юрисдикцію київськогопатріархату, знаходиться декілька невдоволених вірян, на допомогу ким приїжджає група«мандруючих монахів», по нашому – тітушок, які поспішають нести усім і кожному із незгоднихз ними «слово божие», оздоблене тумаками. Акомпанують цю виставу ручні журналісти, яківисвітлюють події в потрібному світлі і передають готовий продукт на споживання глядачу закордон. Посилюють цю тактику офіційної пропаганди коментарі патріарха Кирила, пов’язані ізпереходом церковних громад під урядування УПЦ КП [11].

Мають резонанс і судові протистояння, пов’язані з поверненням церковних приходів УПЦМП та їх майна, які часто супроводжуються підтримкою з боку української влади. Адже будь-яке необачне рішення державної установи щодо УПЦ МП може бути трактоване як акт утискуна свободу релігії і набувати негативного розголосу на міжнародній арені, щосупроводжуватиметься негативними наслідками для України.

Тому, щоб запобігти подальшому переходу церковних установ УПЦ МП під юрисдикціюКиївського патріархату, у 2016 р. було прийнято рішення синоду про новий статут, який є калькоюна статут РПЦ. Його суть полягає в тому, що майнові та організаційні рішення єпархій будутьвирішуватись в Москві, а російська церква отримує право власності на все майно своєї релігійноїспільноти в Україні [14]. Проте такі дії, повністю суперечать Конституції України та Закону «Просвободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 р. Внаслідок чого Міністерствокультури не пропустило подібного статуту, але УПЦ вирішило оскаржити рішення в суді [15].Причому, особистості суддів, призначені для прийняття рішення мають проросійську політичнуорієнтацію.

Отже, сучасні російсько-українські церковно-релігійні відносини мають складнийконфронтаційний характер, який було започатковано з розпадом СРСР. Характерно, що у першедесятиліття незалежності церковно-релігійні відносини між Україною та РФ будувалисяпереважно навколо моральних та духовних потреб громадян. Проте початок 2000-х рр. в Україніпозначився значним утягненням церкви в політику та посиленням російського впливу на УПЦМП. В результаті чого УПЦ МП, фактично, перетворилася на ефективну інформаційну зброю всередині української держави, покликану задовольняти геополітичні імперські інтереси Росії.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРАТишкевич Ігор. РПЦ объявила войну Киеву, или почему Украине необходимо решить религиозный1.вопрос / Хвиля. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://hvylya.net/analytics/politics/rpts-obyavila-voynu-kievu-ili-pochemu-ukraine-neobhodimo-reshit-religioznyiy-vopros.html (5.05.2017).Нестеренко Петро. Церква перед вибором / Українська правда. – [Електронний ресурс] – Режим2.доступу: http://www.pravda.com.ua/articles/2014/08/12/7034668/ (4.05.2017).3. Зуєв Петро. «Політичне православ’я» відокремили від церкви / Дзеркало тиждня. Україна. –3.[Електронний ресурс] – Режим доступу: https://gazeta.dt.ua/SOCIETY/politichne_pravoslavya_vidokremili_vid_tserkvi.html (3.05.2017).Антошевський Тарас. Курс на Москву / Тиждень.ua. – [Електронний ресурс] – Режим доступу:4.http://m.tyzhden.ua/column/657 (6.05.2017).Жданов Ігор. Чи буде утворена Українська Автокефальна Помісна Православна Церква / Українська5.

70


правда. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/articles/2008/07/28/3502162/ (5.05.2017).Щоткина Катерина. Візит і місія / Дзеркало тиждня. Україна. – [Електронний ресурс] – Режим6.доступу: http://m.tyzhden.ua/post/32009 (5.05.2017).Матвієнко Констянтин. Візит Патріарха Кирила як символ належності України до «русского мира» /7.Українська правда. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/articles/2009/07/31/4121159/ (3.05.2017).Берест Павло. Церковний переворот: проросійські сили беруть гору в УПЦ (МП) / Дзеркало тиждня.8.Україна. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://m.tyzhden.ua/publication/42976 (5.05.2017).Місцеблюститель Київської митрополичої кафедри звернувся до Президента України / Синодальний9.інформаційно-просвітницький відділ УПЦ. – [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://news.church.ua/2014/07/31/misceblyustitel-kijivskoji-mitropolichoji-kafedri-zvernuvsya-do-prezidenta-ukrajini-2/ (5.05.2017).Андрій Міщенко вимагає від Генпрокурора дослідити причетність московської церкви до10.терористичних рухів в Україні / ВО «Свобода». – [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://svoboda.org.ua/news/events/00108240/ (3.05.2017).Кралюк Петро. Чи втратить Московський патріархат в Україні свої парафії? / Радіо Свобода. –11.[Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/27465223.html (4.05.2017).Мороз Володимир. Конфесійні міграції на місцях. Досвід однієї області / Дзеркало тиждня. Україна. –12.[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://m.tyzhden.ua/publication/140782 (3.05.2017).Патріарх Філарет розповів, за який мир молиться Московський патріархат / 24 канал. – [Електронний13.ресурс] – Режим доступу: http://24tv.ua/patriarh_filaret_rozpoviv_za_yakiy_mir_molitsya_moskovskiy_patriarhat_n768682 (5.05.2017).Святненко Дмитро. Справа «УПЦ МП проти України» відбудеться без дебатів у суді / ТСН Україна. –14.[Електронний ресурс] – Режим доступу: https://tsn.ua/ukrayina/sprava-upc-mp-proti-ukrayini-vidbudetsya-bez-debativ-u-sudi-894423.html (5.05.2017).Гальченко Сергій, Святненко Дмитро. Московський патріархат проводить спецоперацію, яка може15.зашкодити нацбезпеці України / ТСН Україна. – [Електронний ресурс] – Режим доступу:https://tsn.ua/ukrayina/moskovskiy-patriarhat-provodit-specoperaciyu-yaka-mozhe-zashkoditi-nazbezpeci-ukrayini-894989.html (5.05.2017).

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРАЯценко Богдан – студент історичного факультету ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький

державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

71


РОЗДІЛ ІІЕТНІЧНІ ТА ЕТНОПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ

УДК 323.1 (477.7) «1950/2016»Оксана Висовень

ВПЛИВ ЕТНОПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ НА СТАНОВИЩЕ ХРИСТИЯНСЬКИХКОНФЕСІЙ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ СТ. – ПОЧ. ХХІ СТ.)

(НА ПРИКЛАДІ ГРОМАД ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ)

Стаття присвячена впливу етнополітичних процесів на діяльність християнських конфесійзагалом, і громад Євангельських Християн-Баптистів зокрема, в період радянського тоталітарногорежиму та в постколоніальній Україні. Проаналізовано деструктивний вплив тоталітарного режимуна діяльність громад Євангельських Християн-Баптистів в радянський період. Показано динаміку змінетнополітичних процесів щодо протестантських громад в постколоніальній Україні.

Ключові слова: етнополітичні процеси, Україна, громада Євангельських Християн-Баптистів,етнічна та релігійна міжконфесійна політика, толерантність, держава, тоталітаризм.

Оксана ВысовеньВЛИЯНИЕ ЭТНОПОЛИТИЧЕСКИХ ПРОЦЕССОВ НА ПОЛОЖЕНИЕ ХРИСТИАНСКИХ

КОНФЕССИЙ (ВТОРАЯ ПОЛОВИНА ХХ В. – НАЧ. ХХ В.) (НА ПРИМЕРЕ ОБЩИНЫ ЕВАНГЕЛЬСКИХ ХРИСТИАН-БАПТИСТОВ)

Статья посвящена влиянию этнополитических процессов на деятельность христианскихконфессий в общем, и общин Евангельских Христиан-Баптистов в частности, в период советскогототалитарного режима и в постколониальной Украине. Проанализированы деструктивное влияниетоталитарного режима на деятельность общин Евангельских Христиан-Баптистов в советскийпериод. Показано динамику изменений этнополитических процессов в отношении протестантскихобщин в постколониальной Украине.

Ключевые слова: этнополитические процессы, Украина, община Евангельских Христиан-Баптистов, этническая и религиозная межконфессиональная политика, толерантность, государство,тоталитаризм.

Oksana Vysoven THE INFLUENCE OF ETHNOPOLITICAL PROCESSES ON THE STATE OF CHRISTIAN

CONFESSIONS (THE FIRST HALF OF THE XX CENTURY – THE BEGINNING OF THE XXICENTURY) (BY THE EXAMPLE OF THE CHURCH OF THE EASTERN CHRISTIAN BAPTIST)

The article is devoted to the influence of ethnopolitical processes on the activities of Christian faiths ingeneral, and communities of Evangelical Christian Baptists in particular, during the Soviet totalitarian regimeand in post-colonial Ukraine. The destructive influence of the totalitarian regime on the activities of thecommunities of Evangelical Christian Baptists in the Soviet period is analyzed. The dynamics of changes inethnopolitical processes in relation to Protestant communities in post-colonial Ukraine is shown.

Key words: ethnopolitical processes, Ukraine, Evangelical Christian Baptist community, ethnic andreligious inter-confessional politics, tolerance, state, totalitarianism.

Вплив етнополітичних процесів на діяльність християнських конфесій загалом, і громадЄвангельських Християн-Баптистів зокрема, є актуальною темою історичної, політологічної тарелігієзнавчої науки. Хоча релігійні протестантські громади і не втручаються у політику, алевони беруть хоча і опосередковано, участь у політичному житті України. Адже їхні вірні, які єпредставниками певних етнічних груп, мають суспільно-політичні погляди, які зазвичайспівпадають з поглядами політичних сил або громадських організацій. Також це проявляється успівпраці керівництва протестантських церков з державними органами, організаціями,політичними партіями тощо. Ця співпраця не завжди була є і буде конструктивною, адже окреміполітичні сили намагаються під релігійними гаслами, прикриваючись християнськимицінностями та інтересами етнічних громад пропагувати партійні та приватні інтереси, такимчином шкодячи іміджу Християнської Церкви. 72


У зв’язку з цим, головною метою дослідження є порівняльний аналіз впливуетнополітичних процесів на діяльність громад Євангельських Християн-Баптистів в тоталітарнічаси і постколоніальній Україні. Для досягнення поставленої мети є доцільним вирішення такихдослідницьких завдань: стисло охарактеризувати наукові напрацювання з цієї проблематики;проаналізувати вплив етнополітичних процесів на діяльність громад Євангельських Християн-Баптистів в період радянського тоталітаризму; показати динаміку змін етнополітичних процесівщодо християнських громад в постколоніальній Україні.

На науково-аналітичному рівні дослідження цієї важливої проблеми лише розпочалося.Першими дослідниками, які надавали важливості показу впливу етнополітики на релігіюзагалом, і протестантські громади ЄХБ зокрема, були радянські історики. Звісно, що вонисхвально відносилися до різноманітних форм і методів впливу на релігійні організації з метоюїх одержавлення [12]. Сучасні дослідники переосмислили і по-новому оцінили рольетнополітичних процесів в релігійному житті постколоніальної України та показали якконструктивну співпрацю державних органів, політичних рухів з християнськими релігійнимиконфесіями України, так і деструктивні чинники цієї проблеми [5, 7, 8, 18].

Гірким прикладом деструктивного впливу державних органів на релігію загалом, іхристиянські конфесії зокрема, які не мали певного етнічного забарвлення, стали часирадянського тоталітаризму ХХ ст., коли ініційоване з боку державних органів об’єднанняпротестантських релігійних громад під егідою ВРЄХБ (Всесоюзна Рада ЄвангельськихХристиян-Баптистів) перетворили Церкву на підконтрольну організацію органам спецслужб.Спочатку все робилося нібито в інтересах громад та віруючих. Ще восени 1944 р. з ініціативиконтролюючих органів тоталітарної держави були зібрані лідери євангельських християн ібаптистів для проведення наради, на якій було прийнято рішення про об’єднання двохпротестантських церков в єдиний Союз Євангельських Християн-Баптистів, а у 1945 р. до ньогобули приєднані християни віри євангельської (п’ятидесятники) [ 11, с. 10-11 ].

Керівництво офіційно зареєстрованої організації Всесоюзної Ради ЄвангельськихХристиян-Баптистів повністю контролювалося та звітувалося перед Уповноваженим у справахрелігійних культів при Раді Міністрів СРСР П. Вільховим. Так, за даними архівної інформаціїпісля створення провладного ВРЄХБ протягом 1945 і до кінця правління Сталіна, офіційно невідкрилося жодного молитовного будинку, а лише тисячі були закриті. Головною причиною такоїполітики щодо віруючих, було небажання влади ділити свій вплив на настрої громадян зсектантами [17, арк. 172].

У період «хрущовської відлиги» внутрішня і зовнішня сутність тоталітарної системизалишилася незмінною. Гостро посилився тиск з боку Ради у справах релігій і КДБ на керівниківрелігійних об’єднань, в тому числі і на керівництво Союзу Євангельських Християн-Баптистів.Саме під його впливом Всесоюзна Рада ЄХБ (ВРЄХБ) у 1960 р. прийняли документи, а самеположення про ВРЄХБ і «Інструкційний лист старшим пресвітерам». Зокрема, в них від іменіВРЄХБ вимагалося не залучати дітей на молитовні зібрання, довести до мінімуму хрещеннямолоді до 30 років, при цьому новонаверненим встановлювався випробувальний термін не менше2-3 років, а учнів, студентів і військовослужбовців взагалі охрещувати заборонялося. Недозволялося допускати на проповіді членів інших громад тощо [14, с. 350-351].

«Інструкційний лист» призвів до внутрішнього розколу Церкви ЄХБ. Весною 1961 р.пресвітер незареєстрованої Узловської церкви Г.К. Крючков вперше поставив перед членськимизборами питання про необхідність створення Ініціативної групи, яка мала закликати до спільнихдій у справі захисту істини і скликання Всесоюзного з’їзду ЄХБ. Члени руху опору антицерковнійполітиці тоталітарного режиму висунув свою програму діяльності церкви, головними пунктамиякої були: проповідь Євангелія, яка не обмежувалася би стінами молитовних будинків; посиленняуваги до релігійного виховання дітей; покаяння й освячення віруючих; безумовне впровадженняжиття принципу відділення церкви від держави. Щоби ізолювати Оргкомітет від понад 200 тисячвіруючих, радянська влада дозволила функціонерам ВРЄХБ провести в 1963 р. довгоочікуванийз’їзд, за який так ратували «ініціативники», але вже без їх участі. На ньому реакційноконформістські документи 1960 р. були відмінені й прийнятий новий статут Союзу ЄХБ, який

73


був більш кращим за попередній [14, с. 351-352].Принцип «випускання пари» допоміг владі опанувати ситуацією і направити розвиток подій

у необхідне для неї русло. Протистояння серед віруючих було лише на руку компартійногорежиму, воно допомагало йому контролювати події, утихомирювати одних і репресувати інших.Проте прибічники змін і становлення в середовищі євангельських християн-баптистів теж несиділи склавши рук. Так, послідовники Оргкомітету, перетвореного у Раду Церков, у 1965 роцістворили свій Союз із певною організаційною ієрархією, який почав активно діяти і конкуруватизі структурами підпорядкованими ВРЄХБ [1, с. 1-8]. Проте, зрозумівши, що взаємопоборюванняв середовищі євангельських християн-баптистів не тільки їх ослабить, але може призвести досамознищення, вже з середини 60–х років XX ст. ВРЄХБ розпочала здійснювати трохи запізніліспроби об’єднати в єдине ціле євангельських християн-баптистів. Зокрема, на з’їзді 1966 р.декілька керівників ВРЄХБ публічно просили прощення за минулі помилки і гріхи [14, с.352].

Проте всі ці кроки так і не привели до єднання, а тим часом радянський тоталітарний режимпродовжував переслідувати євангельських християн-баптистів. Саме тому 16 травня 1966 р.відбулася унікальна для тих часів подія – мирна демонстрація прихильників Ради Церковзагальною чисельністю 500 чоловік біля будівлі ЦК КПРС у Москві. Демонстранти вимагаливід влади припинити репресії. Під впливом руху за незалежність церкви від держави, режим вжез другої половини 60–х років XX ст. поступово почав послаблювати тиск на офіційнозареєстровані громади євангельських християн-баптистів. Молитовні збори почали відвідуватипідлітки, до проповіді допускалися пересічні члени і представники інших громад [14, с. 353].

Влада продовжувала репресії щодо віруючих і у 70–80-х рр. XX ст. Як свідчить А. Руденко,всього за 25 років через табори пройшли понад 2000 учасників руху, окремі по 5-6 разів.Відстоявши в цій героїчній боротьбі один з головних євангельсько-баптистських принципів –відділення церкви від держави, багато «ініциативників» почали фактично іти проти інших, неменш важливих – демократизму внутрішнього облаштування церкви і свобод совісті для всіх. Уцьому відіграв свою роль комплекс ідеологічної нетерпимості, привнесений у свідомість людейза довгі роки панування сталінського тоталітарного режиму і його наступних модифікацій. Усвою чергу, керівництво ВРЄХБ перенесло ідейне спрямування на відділення віруючих відзовнішнього світу, і всього з ним пов’язаного [14, с. 353-354].

Внутрішньоцерковні події 60-х рр. ХХ ст., які були спровоковані спецслужбами КДБ тапризвели до розколу громади ЄХБ відбилися на становищі та діяльності Церкви ЄХБ і в періодпостколоніалізму, вище керівництво розколотої громади (ВРЄХБ і Ради Церков) так і не змоглопримиритися і об’єднатися в єдиний союз.

В сучасних умовах, коли Українська держава знаходиться в стані неоголошеної війни зРосійською Федерацією (далі – РФ) протестантські громади як і їхні члени не можуть позбутисявпливу офіційної політики на релігійну конфесію, що впливає на їхню місію та спосіб життя,дозвілля. На нашу думку, слід зменшити до мінімуму деструктивний вплив політики на релігію,за якої провідні конфесії повністю не розчинилися б у суспільно-політичних рухах, а саміоб’єднання не перетворилися на державні організації.

Найбільшою небезпекою для етноконфесійного миру є намагання РФ та її п’ятої колони –проросійських політичних партій та рухів, зокрема «Опозиційного блоку» та «Українськоговибору», дестабілізувати ситуацію в Україні за сприяння Української Православної ЦерквиМосковського Патріархату (далі – УПЦ МП). За даними Головного управління розвідкиМіністерства оборони України і Служби безпеки України 26 липня 2016 р. російські спецслужбиздійснили спробу використати Хресну ходу УПЦ МП для дестабілізації ситуації в Україні. Заінформацією спецслужб України, мета таких дій – радикалізація міжконфесійної ворожнечі тапоглиблення розколу суспільства на релігійному підґрунті [16].

Деструктивна політика УПЦ МП проявляється в намаганні пропагувати в своїх проповідяхідеологічну доктрину РФ – «русский мир». Жахливі наслідки цієї ідеології стали очевидні підчас окупації російсько-терористичними військами частини Донбасу, де вони разом зпосібниками-сепаратистами не тільки переслідували громадян України за релігійною ознакою,а й вчиняли злочини проти людяності. Оскільки грабували, катували та вбивали мирних74


мешканців лише за те, що останні просто не були приналежними до УПЦ МП та визнавалиУкраїну своєю Батьківщиною. Перші звістки про вбивства віруючих за свої релігійні танаціональні переконання з’явилися невдовзі після захоплення терористами Слов’янська в 2014 р.[4, с. 216]. За свідченням Керівника Всеукраїнського Союзу Церков Християн Віри ЄвангельськоїУкраїни Михайла Паночка, від рук сепаратистів загинули два диякони церкви ХВЄ«Преображення Господнє» м. Слов’янськ, а також двоє синів пастора цієї церкви ОлександраПавенка [13]. Це вбивство в засобах масової інформації наводиться в якості одного з головнихприкладів переслідування релігійних меншин з боку російсько-терористичних військ наокупованих територіях Донбасу [3].

Деструктивна роль УПЦ МП проявляється і у відмові у її храмах відспівувати загиблихукраїнських героїв-воїнів неоголошеної російсько-української війни. На переконання заступникадиректора науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти України, історикацеркви Арсена Зінченка: «Відмова у відспівуванні загиблого воїна АТО – пряме порушенняцерковних канонів шляхом спекуляції на тему «братовбивча війна». Більшість духовенстваУкраїнської православної церкви Московського патріархату є «агентами Кремля». Значна частинадуховенства потурає московським загарбникам, не називає агресію агресією, а деякі дійшли допрямого порушення церковних канонів – відмовляються відспівувати наших героїв, які загинулина цій війні [10]».

Доказом того, що предстоятель УПЦ МП працює на РФ та є виразником та стовпомідеології «русского мира» в Україні стала подія, яка відбулася під час урочистого засіданняпарламенту, коли президент Петро Порошенко зачитував імена героїв України, які отримали цезвання під час антитерористичної операції та повідомив присутнім, що звання героя Україниотримав 21 боєць, 10 з них – посмертно. Натомість священики УПЦ МП на чолі з предстоятелемцеркви Онуфрієм не встали. Цей список зал зустрів оплесками, піднялися навіть іноземці.Нагадаємо, що урочисте засідання було присвячено 70-й річниці перемоги над нацизмом уЄвропі. На нього прийшли всі лідери України, ветерани Червоної армії та УПА, генсек ООН ПанГі Мун [15].

Щоби подолати деструктивні дії п’ятої колони, якою є УПЦ МП в Україні сюди слідвтрутитися державним органам влади, у тому числі і Службі безпеки України, адже «церковнийконфлікт загрожує спричиненням напруженості у етнонаціональній сфері. Він не лише створюєнезручності для діяльності релігійних організацій, нормального задоволення віруючими своїхрелігійних потреб, а й гальмує процеси національно-духовного відродження та утвердженняукраїнської державності» [18, с. 10]. На нашу думку, в умовах неоголошеної війни з РФ та їїсателітами на окупованій частині Донбасу міжцерковний конфлікт слід розглядати якзагальнонаціональну проблему, тому роль державних органів полягає у посередництві йоговрегулювання. Об’єднання зусиль проукраїнських християнських конфесій і держави у подоланніміжцерковної напруги є важливою передумовою досягнення національної та етнічної злагоди,утвердження громадянського спокою в суспільному житті України .

Значну роль у подоланні міжконфесійних та етнічних конфліктів сучасної незалежноїУкраїни відіграє духовно-релігійний феномен протестантизму. Співіснуючи разом з православ’ямта греко-католицизмом – релігій з яскраво вираженим національними рисами та місцевоюспецифікою, він з часом теж почав набувати певного етнічного забарвлення. Це стало очевиднимпісля набуття Україною своєї незалежності, коли баптистські громади швидко українізувалися,створили свої автономні центри, при цьому тримаючись дистанційно від влади, вони проявляютьконфесійну віротерпимість та готовність до діалогу з іншими релігійними конфесіями [18, с. 10].

Хоча картина сучасного українського баптизму є досить різноманітною, але головними їїрисами є значна євангелізаційна та соціальна активність – як правило, у сфері благодійності, ане в політичній. Активна участь протестантських релігійних громад в розбудові УкраїнськоїДержави, проявляється у впровадженні ними у сучасний вітчизняний соціокультурний вимірдуховно-соціальних вартостей, які не тільки проголошуються, а й реально втілюються в життясотнями тисяч громадян нашої Батьківщини. Це і трудова мораль, міцна сім’я, здоровий спосібжиття, увага до окремої особистості, демократизм у взаємовідносинах, ініціативність, відсутність

75


етнічної, релігійної і расової нетерпимості, розповсюджена практика взаємодопомогиспілкування тощо.

Щодо стосунків із державою, «сучасний український баптизм досить послідовнодотримується принципу невтручання церкви в політичні справи. Водночас потрібно визнатитолерантну, виважену позицію ВСО ЄХБ стосовно інших конфесій. Лідери ЄХБ дуже частовиконують миротворчу місію поміж іншими церквами» [6]. Ось вже багато років якВсеукраїнський Союз Євангельських Християн Баптистів разом з іншими конфесіями 24 серпняна честь Дня Незалежності України у Софіївському соборі бере участь у проведенні екуменічної«Молитви за Україну». 27 травня 2017 р. Президентом ВС ЄХБ Валерієм Антонюком булооголошено у засобах масової інформації всім віруючим приєднатися до Національного ДняМолитви за Україну, який відбувся в Києві у Палаці спорту [2]. Такі заходи важливі тим, щосприяють релігійній толерантності та міжконфесійному єднанню українських Церков, що сприяєміжнаціональному та міжетнічному миру і спокою України та її громадян.

Таким чином, вплив етнополітичних процесів на діяльність Християнської Церкви загалом,і громад Євангельських Християн Баптистів зокрема, в тоталітарні часи і постколоніальнійУкраїні був є і буде як деструктивним так і конструктивним. Прикладом деструктивного впливудержавних органів на релігію і християнські конфесії стали часи радянського тоталітаризмуХХ ст., коли ініційоване з боку державних органів об’єднання протестантських релігійних громадпід егідою ВРЄХБ перетворили Церкву на підконтрольну організацію органам спецслужб. Такаситуація склалася не тільки в середовищі євангельських християн-баптистів, так співпрацювализ тоталітарним режимом майже всі офіційно визнані релігійні об’єднання і церковні громади.Ініційовані спецслужбами обмеження релігійної свободи, які оголошувалися від іменіпровладного ВРЄХБ призвели до внутрішнього розколу Церкви ЄХБ, подолати який вони досітак і не змогли.

В сучасних умовах, коли Українська держава знаходиться в стані неоголошеної війни зРосійською Федерацією найбільшою небезпекою для етноконфесійного миру є намагання їїп’ятої колони – проросійських політичних партій та рухів, дестабілізувати ситуацію в Україні засприяння УПЦ МП. Деструктивна політика УПЦ МП проявляється в намаганні пропагувати всвоїх проповідях офіційну ідеологічну доктрину РФ – «русский мир». Їхня релігійнанетерпимість та радикалізм у національному питанні призвели не тільки до переслідуваннягромадян України за релігійною ознакою, а й вчинень злочинів проти людяності.

Натомість з отриманням незалежності Україною протестантські громади і ЄХБ активнодолучилися до розбудови своєї Церкви та держави. Вони швидко українізувалися, створили своїавтономні центри, тримаються дистанційно від влади, але проявляють конфесійну віротерпимістьта готовність до діалогу з іншими релігійними конфесіями.

На наше переконання, головним завданням держави вбачається не в конструюванні єдиноїнаціональної Церкви, або нав’язуванні Християнській Церкві своєї політики та бачення їхньоїмісії, а запобігання втручання в духовні справи політичних партій та рухів, у свою чергу вищіієрархи та керівники Церков повинні унеможливити використання своїх вірних та їхніхприміщень у політичних та ідеологічних цілях, потуранню агресії та релігійної нетерпимості.Насамперед держава і провідні конфесії України спільними зусиллями повинні подбати простворення умов гармонізації міжцерковних відносин, утвердження справжнього релігійногоплюралізму, мирне співіснування різних віросповідань, забезпечення рівного правового статусу,виховання терпимості і толерантності у віруючих різної етнічної та конфесійної приналежності.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРАБратский листок. – №9-10. – 1956 г. – С. 1-8.1.Валерій Антонюк запрошує на Національний День Молитви за Україну [Електронний ресурс]. –2.Режим доступу: https: // www.youtube.com/watch?v=cuwqHhBDZIg&feature=share. – Заголовок зекрану.Вбивство п’ятидесятників у Слов’янську. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:3.https://uk.wikipedia.org/wiki/. – Заголовок з екрану.Висовень О. Становище протестантських громад на тимчасово окупованій території Сходу України /4.О. Висовень // Російська окупація і деокупація України: історія, сучасні загрози та викликисьогодення: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (Київ, 2016 р.) / Упор. П. Гай-

76


Нижник. – К.: «МП Леся», 2016. – C. 212-220.Войналович В. Партійно-державна політика щодо релігії та релігійних інституцій в Україні в 1940 –5.1960-х роках: політичний дискурс / В. Войналович. – К., 2005. – 741 с.ВСЦ ЄХБ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ecbua.info/index.php?option=com_6.content&view=article&id=286%3Aqq—vi-vii&catid=66&Itemid=131&lang=ru&showall=1. – Заголовокз екрану.Державно-церковні відносини: світовий досвід і Україна. (Історико-правовий аналіз): Монографія.7.За ред. І.І. Тимошенка / Ю. Кальниш, В. Остроухов, В. Петрик, С. Сьомін. – К., 2002. – 136 с.Єленський В. Державно-церковні взаємини (1917–1991) / В. Єленський. – К.,1991. – 72 с.8.Записано 14 вересня 2016 р. від Бойко О.В. 1985 р.н, який мешкає в м. Переяслав-Хмельницький9.Київської області.Зінченко А. Експерт объяснил почему в УПЦ МП не отпевают погибших воинов АТО / А. Зінченко10.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://newsonline24.com.ua/ekspert-obyasnil-pochemu-v-upc-mp-ne-otpevayut-pogibshix-voinov-ato/. – Заголовок з екрану.Крючков Г. 20 лет по пути возрождения. Слово на юбилей председателя Совета Церквей ЕХБ11.Г. К. Крючкова // По пути возрождения. – М., 1989. – С. 10-11.Куроедов В. Религия и закон / В. Куроедов. – М., 1970. – 65 с; його ж: Советское государство и12.церковь. – М., – 1976. – 80 с; його ж: Религия и церковь в Советском государстве. – М., – 1981. –236 с.На Донбасі посилюються релігійні утиски. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ecb-13.doluna.at.ua/news/2014-12-22-71. – Заголовок з екрану.Руденко А. Евангельськие христиане-баптисты и перестройка СРСР / А. Руденко // На пути к свободе14.совести. – М., 1989. – С. 340-360.Українська православна церква Московського патріархату йде на дно [Електронний ресурс]. – Режим15.доступу: https://www.youtube.com/watch?v=KQfVc6gcvvw. – Заголовок з екрану.Хресна хода УПЦ МП [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/. –16.Заголовок з екрану.Центральний державний архів вищих органів влади України, ф.4648, оп.2, спр.12, арк.176.17.Шуба О. Релігія в етнонаціональному розвитку України (політологічний аналіз) / О. Шуба18.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://otherreferats.allbest.ru/religion/00347954_1.html. –Заголовок з екрану.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРАВисовень Оксана Іванівна – кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та культури

України ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені ГригоріяСковороди».

УДК 656.85.91(477-41.)Тетяна Грудевич

ПРОБЛЕМА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЕТНІЧНОСТІ У ЛИСТУВАННІ М.І.СІКОРСЬКОГО:МІЖНАРОДНИЙ ВИМІР

У статті аналізується проблема збереження етнічності у листуванні М.І.Сікорського уміжнародному вимірі. Значна увага приділена листуванню М.Сікорського з іноземними вченими,інтелектуалами,послами і дипломатичними представництвами.

Ключові слова: М.І.Сікорський, Шолом-Алейхем, етнічність, листи, міжнародний вимір, співпраця.

Татьяна Грудевич ПРОБЛЕМА СОХРАНЕНИЯ ЭТНИЧНОСТИ В ПЕРЕПИСКЕ М.И.СИКОРСЬКОГО:

МЕЖДУНАРОДНОЕ ИЗМЕРЕНИЕВ статье анализируется сохранение этничности в переписке М.И.Сикорского в международном

измерении. Значительное внимание уделяется переписке М.И.Сикорского с иностраннымиучеными,интеллектуалами,послами и дипломатическими представительствами.

Ключевые слова: М.И.Сикорский, Шолом-Алейхем, этничность, письма, международноеизмерение, сотрудничество.

77


Tatiana Hrudevych PROBLEM OF PRESERVATION OF ETHNICITY IN CORRESPONDENCE M.I.SIKORSKOHO:

INTERNATIONAL DIMENSIONThere is an analyzation of the problem of the safety of ethnical mailing of M.Sikorskiy with foreign

scientists, intellectual persons, ambassadors and legations.Key words: M. Sikorskiy, Shalom Aleicham, ethnicity, mails, international relations, collaboration.

Постановка проблеми. В умовах глобальних зовнішньополітичних викликів перед якимипостала Україна на поч. ХХІ ст. загалом і громадянське суспільство зокрема, вітчизняні вченіповинні осмислити і реалізувати дієвий і реалістичний план інтеграції Української держави всучасний європейський простір. У цій ситуації особливо актуалізується проблема збереження ірозвитку етнічності у постбіполярній міжнародній системі. Оскільки, незважаючи наглобалізацію і уніфікацію, етнічний фактор не зникає, а навпаки, набуває великого значення.

Для осмислення цієї проблематики, особливий науковий інтерес викликають листи, зособистого архіву М. Сікорського, які містяться у фондовій колекції НІЕЗ «Переяслав» і даютьможливість внести до його біографії окремі дані про сторінки його життєвого шляху,відслідкувати його громадську, професійну, наукову діяльність, представити його внесок врозвиток музейної справи на Переяславщині. Всі вітальні листи, листівки, телеграми, якіотримував Сікорський діляться на ті, що він отримував від посадових осіб та приватних. КолекціяНІЕЗ «Переяслав» нараховує близько 100 одиниць вітальних листівок, листів, телеграм,адресованих М.І.Сікорському.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. На жаль, цей важливий джерельний матеріалще неповністю укомплектований (багато з цінних документів перебуває у приватних архівах іпоки не стали частиною фондової колекції НІЕЗ « Переяслав». Зараз вони перебувають лише укатегорії «ТЗ» (тимчасового збереження) і активно опрацьовуються музейними співробітниками.Незважаючи на цю ситуацію, навіть наявне листування М.І. Сікорського дає нам можливістьсхематично окреслити міжнародний вимір проблеми збереження етнічності на прикладілистування Михайла Івановича з іноземцями та іноземними дипломатичними установами(посольствами, консульствами, тощо).

Загалом ця проблематика ще не стала об’єктом уваги дослідників, тому наше дослідженняє одним із перших .

Формування цілей статті. Головною метою дослідження є аналіз збереження етнічностіу листуванні М.І.Сікорського у міжнародному вимірі. Для досягнення поставленої мети єдоцільним вирішення таких завдань:

лаконічно проаналізувати життєвий шлях і досягнення М.І.Сікорського у збиранні та–збереженні матеріальної та духовної культури українського народу;

охарактеризувати роль М.І.Сікорського у створенні музею Шолом-Алейхема на–матеріалах з його особистого архіву та осмислити проблеми збереження етнічності у листуванніМ.І.Сікорського з іноземними дипломатичними установами і з іноземцями.

Виклад основного матеріалу. Михайло Іванович Сікорський (1923-2011рр.) – видатнийдіяч у галузі музейної справи і культури України, фундатор Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», Герой України, лауреат премії Т.Г.Шевченка та іншихнагород, не перестає привертати до себе увагу. За свою багаторічну працю він зробив вагомийвклад у дослідження історії та культури древнього Переяслава і перетворив це місто на видатнийосередок культури та духовності. Ним було створено унікальний музейний комплекс –Переяслав-Хмельницький державний історико-етнографічний заповідник «Переяслав».Перлиною цього комплексу є Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини,в основі експозиції – наддніпрянське село II пол. ХІХ ст. – поч. ХХ ст., що відтворює побут,матеріальну й духовну культуру попередніх епох, розкриває традиційні ремесла та видидіяльності , характерні для відповідної місцевості та часу ХХ ст. (Київщина, без північнихрайонів; Черкащина; північні райони Кіровоградщини, та західні – Полтавщини) [5].

На території Музею народної архітектури та побуту знаходяться 13 тематичних музеїв,серед яких вартий нашої уваги – Музей класика єврейської літератури Шолом-Алейхема.78


Експозиція цього музею була відкрита у 1978 році з нагоди відзначення 120-ої річниціталановитого письменника, уродженця Переяслава – Шолом-Алейхема. Створенню цього музеюпередувала клопітка робота, ініціатором якої був Сікорський Михайло Іванович[5]. Ще за життявін став живою легендою та був шанований серед усього люду, міг спілкуватися, як з простимилюдьми, так і з елітою суспільства. З Михайлом Івановичем шукали зустрічей, консультувалися,надсилали офіційні та неофіційні листи, вітання, клопотання, поздоровлення. Підтвердженнямцього є поштова кореспонденція Сікорського з його особистого архіву. Серед всієї кореспонденціїє листи написані М.І.Сікорському іноземцями та надісланих з іноземних дипломатичних установ.

Значне місце в архіві Михайла Івановича Сікорського займають листи, які висвітлюютьокремі питання, щодо створення музею класика єврейської літератури Шолом-Алейхема ізаповнюють маловідомі сторінки історії його створення. В особистому архіві М.І.Сікорськогознаходяться листи, які адресовані Михайлу Івановичу та листи які писав він, в якихвисвітлюється передісторія створення музею класика єврейської літератури Шолом-Алейхема.Привертає увагу лист адресований видатному білоруському та французькому художнику –сюрреалісту єврейського походження Марку Шагалу (1887-1985р.р.). Вважаємо за доцільненавести фрагмент листа «Уважаемый господин Марк Шагал! К вам ображаються сотрудникимузея города Переяслав-Хмельницкого Украинской СССР. В нашем городе, где родилсявыдающийся еврейский списатель Шолом-Алейхем, сей час создается его мемориальный музей,для создания котрого необходимы произведения художника, отражающие жизнь и творчествоШолом-Алейхема. Очень большой інтерес представляют для нас Ваши работы, которые дали-бы возможность создать посную экспозицию, увековечить пам’ять класика еврейскойлитературы. Вы окажете нам большую честь, предоставив возможность получить длямеморіального музея Ваши произведения. С уважением директор музея М.И.Сикорский» [9]. Нажаль у нашому розпорядженні не має відомостей про те, яким чином відреагував М.Шагал надане звернення. Відомо лише що М.І.Сікорський звертався до відомих діячів, щоб передати листадресату, підтвердженням цьому є короткі замітки з його особистого архіву. Також архівМ.І.Сікорського містить лист – звернення до Вергелиса Арона Алтеровича (1918-1999р.р.) –єврейського поета-публіциста, громадського діяча, який писав на їдиші. «Главному редакторуальманаха «Геймланд» тов. Вергелису Арону Алтеровичу. Уважаемый Арон Алтерович! К Вамображаються сотрудники Переяслав-Хмельницкого музея. Здесь, в Переяславе-Хмельницком,родном городе Шолом-Алейхема, создается музей класика еврейской литературы. В музеепредусмотрено и создание мемориальной библиотеки в количестве 5-6 томов, изданных наразных язиках народов мира. Просим Вас оказать нам помощь в создании актива по выявлениии сбору необходимых для музея предметов, всего, чтосвязано с именем Шолом-Алейхема:личных вещей писателя, писем, автографов, призведений его книг и призведений о нем. А такжепросим связаться с родными Шолом-Алейхема и редакциями периодических 6изданий в Польше(Варшава) и Франции (Париж) с целью приобретения для музея ценных экспонатов» [6].Особливо цінним у особистому архіві М.І.Сікорського є лист від Абрама Чубинського –палкогошанувальника творчості Шолом-Алейхема: «Дорогой Михаил Иванович! Давно мы с Вами необменивались письмами. Очень хотел бы знать как Ваше здоровье? Как ваш колективработников? Как музейные дела? Мне кто-то устно сообщил будто музей Шолом-Алейхемаперекочевал с территории «на верху» - в здание бывшей Переяславской синагоги. Я знаю, чтопочтове тарифы на Украине очень высокие, однако, хоть раз в год я желал-бы получить весточкуот Вас. Сюда в Израиль приезжала внучка Шолом-Алейхема – Белл Кауфман. Я предпринимаюпопытку через нее и посла Украины Ю.Н.Щербака (моего хорошого знакомого) – добитьсякакую-то финансовую піддержку Вашему музею Шолом-Алейхема. Может что-то удастсясделать. Времена поменялись. Непомню посылал ли я Вам мои статьи «Мой Шолом-Алейхем»и «Мой Шолом!» Посылаю наилучшие пожелания всему колективу Переяслав-Хмельницкогозаповедника – здоровья всем и успехов в вашем благородном труде. С глибоким уважением илюбовью Абрам Чубинский». В музеї класика єврейської літератури Шолом-Алейхемаекспонуються твори, які передав Абрам Чубинський – «Мой Шолом-Алейхем», «Мой Шолом!»та предмети іудаїки (кіпи, талес, талмуд) [6]. Семен Львович Бенціанов (1933 рік народження),

79


професор психологічних наук у 1984 році написав М.І.Сікорському листа із США, в якомуповідомив, що написав статтю про музей класика єврейської літератури Шолом-Алейхемау газету« Біробіджан штерн» і сповістив про свій приїзд в Україну [1]. Також у архіві Сікорського є листиз якими він звертається у Москву в бібліотеку та лист звернення у обласну бібліотеку містаЧернівців посприяти у зборі матеріалів (друкованих видань) пов’язаних з життям та творчістюШолом-Алейхема. За первинним задумом передбачалось створити музей єврейського класикаШолома Алейхема в синагозі міста Переяслава-Хмельницького, але місцева влада не передалана баланс вищевказане приміщення, тому музей було створено в хаті мірошника з с.СомковаДолина Переяслав-Хмельницького району на території музею Народної архітектури та побутуСередньої Наддніпрянщини[5]. В листах Сікорського неодноразово згадується про перенесенняекспозиції музею Шолом-Алейхема в синагогу. На це звертав увагу А.Чубинський,С.Л. Бенціанов та ін. Разом з тим до цього часу це питання невирішене.

Приділяючи велику увагу збереженню матеріальної і духовної культури українськогонароду на теренах материкової України М.І. Сікорський ніколи не забував про українців, якімешкають за межами Української держави, дбав про збереження загальноукраїнської етнічностіта намагався налагодити з ними дієву і конструктивну співпрацю. Свідченням цих активних івзаємовигідних контактів є низка листів з Канади. Ми процитуємо лише деякі з них, в яких нанашу думку розкривається вагома роль М.І.Сікорського у збереженні української етнічності.

Так, Дарія Даревич, головний куратор Українського музею в Канаді (м. Торонто, провінціяОнтаріо) в листі датованому від 15 липня 1991р.наголошує: «Прошу прийняти щиру подяку зазгоду взяти участь у виставці «Скарби України» яка запланована в державних музеях Канади знагоди святкувань століття українського поселення в Канаді 1992-1993рр. Особливо дякую заможливість познайомитися з Вашою музейною колекцією та допомогу у підібрані експонатів нацю виставку. Хоч підготовка виставки поступає наперед, під цю пору ще не зроблено остаточногорішення щодо експонатів, тому залучаю тільки список пропонованих експонатів виготовленийта узгоджений з Вами в часи моїх відвідин Вашого музею. Сподіваюся, що Ви зможете надати,на цю першу інтернаціональну виставку шедеврів української культури та музеїв України,експонати високої мистецької вартості та історичного значення. Будемо дуже раді Вашимпропозиціям. Також будемо вельми вдячні за надання інвентарних номерів до всіх пропонованихекспонатів»[3].

В іншому листі від 8 листопада 1991р. доктор Зенон Погорецький із Канади пише:«Шановний директор Сікорський, лауреат Шевченківської премії! Недавно я приїхав до Києваяк представник кількох музеїв у Канаді, щоб перевірити можливості використання та обмінукультурних виставок між Україною і Саскачеваном. Договір був підписаний в серпні у КиєвіСаскачеванським Міністром Освіти і Міністром Культури України Ларисою Хоролець. Кількаразів відвідував Міністерство Культури і Національний Музей історії України, де науковийспівробітник Тетяна Миколаївна Радієвська радила, щоб я конче поговорив з Вами про Вашіфонди експонатів етнографічного засобу. На жаль, не міг з Вами зв’язатися. Тому пишу Вамцього листа з проханням, щоб ми могли співпрацювати, коли я буду знов у Києві, в половинітравня, 1992р., з Канадською виставкою в приміщенні Державного Музею УкраїнськогоОбразотворчого Мистецтва у Києві. В червні, якщо можливо, Ви могли б допомогти менівідвідати деякі музеї у Вашій околиці?» [7].

Величезне враження на іноземних громадян справляв цілісний музейний комплексПереяслава, що не лише зберіг для сучасників історичні й етнокультурні здобутки українців, а ідозволив долучитися до їх багатовікової, а у деяких випадках і багатотисячолітньої позитивноїенергетики всім бажаючим.

Так, Координатор програми сприяння парламентові України за фінансової підтримкиАгенства міжнародного розвитку США Елеонора Валентайн у листі від 17 червня 1997 р.відзначає: «Вельмишановний Михайле Івановичу! Від імені співробітників Програми сприянняпарламентові України та зарубіжних експертів дозвольте висловити щиру подяку за проведенуВами екскурсію по музеях міста Переяслава-Хмельницького. Навіть брак часу не вплинув навраження, яке справило на нас ваше місто, його історичні та культурні пам’ятки. Дякуємо Вам80


за відданість справі, за вміння віднайти та зберегти перлини української культурно-етнографічноїспадщини» [2].

В іншому листі датованому 26 квітня 1999р. дипломатичні представники посольстваКитайської Народної Республіки, засвідчують щиру повагу директору Музею під відкритимнебом м. Переяслава Хмельницького пану М. І. Сікорському і просять його посприяти відвідатиПереяславський скансен китайській делегації на чолі з Членом Політбюро ЦК КПК, Президентомакадемії суспільних наук Китая паном Лі Теін[8].

Врешті – решт, величезні здобутки М.І.Сікорського на ниві збереження українськоїетнічності, ідентичності, культури та налагодження ним взаємовигідної співпраці, як зукраїнськими діаспорними культурними центрами так і з іноземними дипломатами ікультурницькими представництвами не залишилися поза увагою світової громадськості.

Так, президент Американського Біографічного Інституту (США) Д.М. Еванс. пише:«Шановний професор Михайло, Я з задоволенням сповіщаю про вашу номінацію дляпрестижного звання Людина року-2000. Міжнародний інститут наукових досліджень вирішивпризнати вашу номінацію, підтвердити це та представити для громадськості. Ми порівняли вашідосягнення з представленими номінантами з усього світу і ваші дані більше всіх підходять названня хто є хто. Було дуже важко вибрати номінантів з тої великої кількості представлених дозвання Людина року. Я приношу вам мої попередні поздоровлення, що серед усіх ми такивибрали вас як кращого. Мої поздоровлення у зв’язку з вашою номінацією»[4].

Зрештою, після міжнародного визнання й українська влада визнала вагомі досягненняМ.І.Сікорського у збереженні української, матеріальної і духовної культури та нагородилаМихайла Івановича званням Героя України. З цього приводу Надзвичайний і Повноважний посолРосійської Федерації в Україні В.Черномирдін у листі датованому 14 березня 2005р. відзначиввагому роль М.І.Сікорського у збереженні культурного надбання України, історичних пам’ятокПереяслав-Хмельницького й успішному функціонуванні історико-етнографічного заповідника«Переяслав»[12].

Таким чином нами проаналізована проблема збереження етнічності у листуванніМ.І.Сікорського, а саме її міжнародний вимір. Листи з особистого архіву Михайла Івановича,незважаючи на свою невелику кількість, дають нам змогу оцінити визначну роль фундаторацілісного музейного комплексу Переяслава, який відіграє велику роль у збереженні етнічності,як суто української, так й інших етнічних спільнот (зокрема євреїв), які мешкають на територіїсучасної Української держави. Листування М.І.Сікорського незважаючи на свою невеликукількість доповнюють історію створення музею Шолом-Алейхема. Воно висвітлює маловідомісторінки, які пов’язані із наповненням музею експонатами, визначають коло осіб, які булидолучені до пошуку експонатів даного музею. Враховуючи те, що Михайло Іванович Сікорськийналежить до когорти видатних діячів української культури та музейної справи, його особистістьта значні музейні і наукові досягнення викликали посилений інтерес міжнародної спільноти. Цязацікавленість особистістю М.І.Сікорського та його вагомими здобутками у сфері збереженняетнічності широко і яскраво відобразилася у його листуванні з іноземцями та іноземнимидипломатичними установами ( посольствами, консульствами тощо). На сьогоднішній деньвиявлено невелику кількість листів з особистого архіву М.І.Сікорського в яких розкриваютьсяокремі аспекти проблеми збереження етнічності. Разом з тим є підстава вважати, що їх кількістьмає бути набагато більшою. Частина листів пов’язана з історією створення і діяльністюмузейного комплексу м. Переяслава-Хмельницького та зберігаються у фондах Національногоісторико-етнографічного заповідника «Переяслав». При комплексному вивченні листів ізособистого архіву М.І.Сікорського, та із листів фондів НІЕЗ «Переяслав» ми зможемо більшповніше дослідити специфіку збереження етнічності у листуванні М.І. Сікорського. По мірі їхвиявлення підняті в них проблеми будуть висвітлені в подальших дослідженнях.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРАБенціанов С. Л. [Лист професора психолог. Наук С. Л. Бенціановавід 12.03. [1984] р.1.М. І. Сікорському] [Текст] / С. Бенціанов США – 1 арк.-Заголов. сформул. на осн. аналізу даногодок. – Особистий архів Сікорського М. І.Валентайн Е. [Лист координатора програми сприяння парламентові України [1997] М. І. Сікорському]2.

81


[Текст] / Е. Валентайн. Фонд Україна-США – Загол. сформул на основі аналізу даного док. –Особистий архів Сікорського М. І.Даревич Д. [Лист від головного куратора виставки «Скарби України». [1991] М.І.Сікорському]3.[Текст] / Д. Даревич. Торонто. – 1арк. Загол. Сформул. На основі даного док. Лист надісланий ізКанади. Особистий архів Сікорського М.І.Еванс С. [Лист президента Американського Біографічного Інституту [2000] М. І. Сікорському]4.[Текст] / С. Еванс. США – Загол. сформул на основі аналізу даного док.—Особистий архівСікорського М. І.Жам О.М., Ткаченко Н.Г. М.І. Сікорський – творець скансену на Татарській горі // Михайло Іванович5.Сікорський: творець історії й хранитель часу – Переяслав-Хмельницький, 2013. – С. 73-124. Матеріалифондових книг інвентарноїгрупи «ТЗ», книги 1-5. НІЕЗ «Переяслав».6.Погорецький З. [Лист представника музеїв Канади [1991] М. І. Сікорському ] [Текст] / З. Погорецький.7.Канада – 1.арк. –Загол. сформул на основі аналізу даного док. – Особистий архів Сікорського М. І.Посольство Китайської Народної Республіки в Україні [Лист [1999] М. І. Сікорському ] [Текст] /8.Київ: – 1 арк. – Загол.сформул на основі аналізу даного док. – Особистий архів Сікорського М. І.Сікорський М. І. [Лист М. І. Сікорського від 26.01 1976 р. М. Шагалу] [Рукопис] / М. І. Сікорський. –9.1976. – 1 арк. – Загол.сформул.наосн. аналізу даного док. – Особистий архів Сікорського М.Черномирдін В. С. [Лист Надзвичайного і поважногопосла Російської Федерації в Україні [2001 -10.2009.] М. І. Сікорському ] [Текст] / В. Черномирдін. РФ – 1 арк. – Загол. Сформул на основі аналізуданого док. – Особистий архів Сікорського М. І.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА.Грудевич Тетяна Вадимівна – завідувач науково-дослідного сектору «Музей «Поштова

станція» Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав».Робоча адреса: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Шевченка, 8.Телефон: 093-012-25-75Електронна пошта: [email protected].

УДК 303.446.4(94.477)Олена Жам

МІЖНАРОДНЕ МЛИНОЛОГІЧНЕ ТОВАРИСТВО (TIMS) Й УКРАЇНСЬКАМЛИНОЛОГІЧНА АСОЦІАЦІЯ, ЇХ РОЛЬ В ІДЕНТИФІКАЦІЇ ДЖЕРЕЛ З

ЕТНІЧНОСТІ ТА ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ УКРАЇНИ В СУЧАСНОМУЄВРОАТЛАНТИЧНОМУ ПРОСТОРІ

В статті висвітлюється історія, мета, основні види діяльності Міжнародного млинологічноготовариства, Української млинологічної асоціації, їх роль в ідентифікації джерел з етнічності тапопуляризації України в сучасному євроатлантичному просторі.

Ключові слова: Міжнародне млинологічне товариство,Українська млинологічна асоціація,традиційні млини, етнічність, джерелознавство.

Елена ЖамМЕЖДУНАРОДНОЕ МЛИНОЛОГИЧНЕ ОБЩЕСТВО (TIMS) И УКРАИНСКАЯ

МЛИНОЛОГИЧЕСКАЯ АССОЦИАЦИЯ, ИХ РОЛЬ В ИДЕНТИФИКАЦИИ ИСТОЧНИКОВ СЭТНИЧНОСТИ И ПОПУЛЯРИЗАЦИИ УКРАИНЫ В СОВРЕМЕННОМ

ЕВРОАТЛАНТИЧЕСКОМ ПРОСТРАНСТВЕВ статье освещается история, цель, основные виды деятельности Международного

млынологического общества, Украинской млынологической асоциации, а также их роль в идентифекацииисточников по этничности и популяризации Украины в современном евроатлантическом пространстве.

Ключевые слова: Международное млынологическое общество, Украинская млынологическаяасоциация, традиционные мельницы, этничность, источниковедение.

82


Elena ZhamINTERNATIONAL MLINOLOGICAL COMPANY (TIMS) AND UKRAINIAN MLINOLOGICAL

ASSOCIATION, THEIR ROLE IN IDENTIFICATION OF SOURCES OF ETHNICITY ANDPOPULARIZATION OF UKRAINE IN THE MODERN EURO-ATLANTIC SPACE

The article highlights the history, purpose, principal activities of International Monological Society,Ukrainian Monologue Association, their role in identifying sources of ethnicity and popularization of Ukrainein the modern Euro-Atlantic space.

Key words: International Monological Society, Ukrainian Monologue Association, traditional windmill,ethnicity, source.

Традиційні млини відігравали важливе економічне значення протягом багатьох століть українах Європи й, зокрема, Україні, яка здавна славилася своїми землеробськими тамлинарськими традиціями. Проте поступово більш сучасна техніка витіснила їх із ужитку завинятком деяких ізольованих місць. Досить швидке зникнення традиційних млинів в різнихкраїнах світу викликало спроби врятувати і зберегти ті млини, що уціліли.

Актуальність дослідження полягає в тому, що в Україні останніми роками такожспостерігається зростання пізнавального інтересу з боку фахівців різних спеціальностей(істориків, етнографів, археологів, економістів, екологів, архітекторів, музейних працівників) дотрадиційного млинарства.

Дослідження традиційних народних млинів (ручних жорен і ступ, кінних топчаків, водянихі вітряних млинів) – нова для України галузь в історичній науці. Вітчизняне млинарство не булоще окремим напрямком наукових досліджень, хоча багато фахівців у різний час тією чи іншоюмірою торкалися у своїх розвідках цієї теми. Окрім кількох розвідок вітчизнянимиісторіографами не підготовлено ґрунтовних млинологічних студій.

Метою статті є аналіз історії, основних видів діяльності Міжнародного млинологічноготовариства (далі ММТ) та Української млинологічної асоціації (далі УМА) та їх ролі відентифікації джерел з етнічності та популяризації України в сучасному Євроатлантичномупросторі. Реалізація поставленої мети передбачає висвітлення таких дослідницьких завдань:охарактеризувати історію створення та діяльності ММТ й УМА; проаналізувати їх науково-організаційну діяльність (проведення конференцій, симпозиумів тощо); розкрити роль ММТ йУМА в ідентифікації джерел з етнічності та популяризації України в сучасномуЄвроатлантичному просторі.

У цивілізованому світі існує чимало організацій, які опікуються вивченням, збереженнямта відновленням традиційних млинів. Найбільша серед них – Міжнародне млинологічнетовариство (International Monological Society – TIMS), покликане стимулювати вивчення вітряків,водяних млинів, топтаків і ручних млинів, а також сприяти їхньому відновленню. Воно маєрегіональні представництва в багатьох країнах світу, зокрема, й в Україні.

Історія ММТ бере початок з 1965 р., коли за ініціативою доктора Сантоса Сімоеса (SantosSimoes) в Португалії був проведений Перший млинологічний симпозіум. На симпозиумі булопіднято питання про необхідність створення неприбуткової організації з культурними танауковими цілями, яка б пробуджувала широкий інтерес до традиційних млинів (ручних,тваринних, водяних, вітряних), заохочувала до вивчення різних аспектів млинознавства, сприялареставрації давніх млинів. Тоді ж запроваджений термін «млинологія» (міжнародний відповідникmolinology), щоб дати визначення науці про вивчення млинів. Млинологія – наукова дисциплінапокликана вивчати млини та інші механічні пристрої, що використовують кінетичну енергіюводи й вітру для приведення в дію зернопереробного, лісопильного, валяльного, насосного,меліоративного, та іншого обладнання. Ця галузь має свій науковий апарат, термінологію, науковівидання («The international molinologi», «Le Monde des Moulins» та ін.). Назва цієї дисциплінипоходить від українського слова «млин» та грецького «λόγος [3, с.7]. Млинологія ставить за метудослідження традиційних млинарських механізмів, що є важливою частиною світової історії йцивілізації, які були приречені на занепад через сучасні технічні та економічні тенденції.

В 1973 р. була створена ММТ. Членство в асоціації відкрите для всіх осіб і організацій, якіподіляють його цілі. Очолює асоціацію президент і рада. Завдяки раді і окремим членам асоціації,вона тісно співпрацює з національними млинологічними організаціями і товариствами. Станом

83


на сьогоднішнішній день ММТ має представництва в 30-ти країнах світу та нараховує близько500 членів.

Раз у 4-ри роки ММТ проводить симпозіум в одній із країн учасників асоціації. Ця подія,що триває один тиждень, дає учасникам можливість зустрітися з колегами-млинологами з усьогосвіту і представити останні напрацювання про дослідження з усіх аспектів млинознавства. Цейобмін інформацією є важливою стороною роботи симпозіумів. В програму проведеннясимпозіумів обов’язково включаються візити до цікавих традиційних млинів країни різної формивласності (приватної, державної). Симпозіуми вже проводилися в Португалії (1965, 2004), Данії(1969), Нідерландах (1973, 2007), Англії (1977), Франції (1982), Бельгії (1985), Німеччині (1989),Уельсі (1993), Угорщині (1997), США (2000), Україні (2009, 2016).

Після завершення роботи симпозіуму матеріали друкуються у збірниках, які є важливимджерелом для вивчення історії млинарства. Щоб поширювати знання про млини товариство двічіна рік видає свій журнал «Міжнародна млинологія», що також є вагомим джерелом з цієїпроблематики. Журнал містить оригінальні статті, огляди книг, рецензії, фото, малюнки,креслення окремих млинів, методичні рекомендації по збереженню та відновленню традиційнихмлинів. В серії «Млинологічна бібліотека», яка нараховує 19 тематичних рубрик, публікуютьсягрунтовні монографічні дослідження. Повний список публікацій Міжнародної млинологічноїасоціації можна знайти на вебсайті: www.timsmills.info. На додачу до вище згаданих публікаційММТ двічі на рік розсилає електронні повідомлення з останніми новинами всім учасникам ізацікавленим особам з усього світу (понад 1 тис. осіб). Ці повідомлення містять інформацію промузеї світу, в експозиціях яких представлені традиційні млини, нові видання про млини,оголошення про проведення чергових заходів. Щоб отримати безкоштовне повідомлення кожназацікавлена особа може прислати свої координати на офіційний вебсайт.Члени ММТ отримуютьдва журнали на рік, копії нових томів із серії «Млинологічна бібліотека».

В інтервалах між двома симпозіумами, кожні 4 роки, організовуються поїздки членів ММТдо різних країн світу з метою ознайомлення з традиційними млинами цих країн. Такі екскурсіїдають можливість побачити кращі млини країни, отримати доступ до млинів, які зазвичай закритідля публіки і зустріти колег з усього світу. Серед останніх – поїздки до Швеції і Фінляндії (1995),Німечиини (1999), Балтійських країн (2003), Північної Швейцарії і «Чорного лісу» (2005),Південної Франції (2006), Чеської Республіки (2009), України (2009, 2016).

Першим в Україні науковим заходом, присвяченим вивченню традиційних млинів України,стала міжнародна наукова конференція «Історія українського традиційного млинарства», якавідбулася 15-17 жовтня 2009 р. у Черкаському національному університеті ім. БогданаХмельницького (м. Черкаси) та приватному історико-етнографічному заповіднику «Козацькіземлі України» (с. Вереміївка, Чорнобаївський р-н, Черкаської обл.). Ініціатором проведеннянаукових читань виступила кафедра історії та етнології України Черкаського національногоуніверситету ім. Б. Хмельницького й, зокрема, кандидат історичних наук, доцент університету,краєзнавець Назар Петрович Лавріненко.

В роботі конференції взяли активну участь близько півсотні науковців із різних куточківУкраїни, представники ММТ з Голландії, Німеччини, Чехії та Росії. Вчені вперше зібралися йобговорили проблеми відродження українського млинарства. Ними розглянуто різноманітнііаспекти історії млинарства – від узгодження термінології до шляхів збереження традиційнихмлинів. Широта географії та розмаїття представлених на конференції досліджень яскравозасвідчила зародження української млинології як окремого напряму історичних студій. В ходіпідготовки конференції було запропоновано кілька тематичних напрямків: млинарство якскладова української етнокультурної спадщини; охорона пам’яток традиційного млинарства вУкраїні та світі; техніко-конструктивні характеристики млинарства; сучасний стан традиційногомлинарства та шляхи його збереження. Окреслені напрямки були визначені для розгляду наокремих секціях: «Українська етнокультура та історія господарств», «Регіональний вимірукраїнського млинарства. Млини Черкащини», «Проблеми музейництва, збереження пам’яток,туризму, мистецтва».

В роботі конференції взяли участь дослідники (етнографи, археологи, архітектори, музейні84


працівники) із Закарпаття, Львівщини, Хмельниччини, Вінниччини, Полтавщини, Харківщини,Чернігівщини, Київщини та Черкащини. Також свої доповіді надіслали науковці з Чехії, Франції,Канади. Окрім того, у читаннях взяли участь представники млинологічних структур із країнЗахідної Європи та Америки. Безпосередньо до Черкас прибули президент ММТ Вільям ванБерген (Німеччина), а також Тон Местерс і Лео ван дер Дріфт – члени млинологічної асоціаціїНідерландів. До роботи долучилася і Всесвітня організація охорони індустріальної спадщини(ТІССІН). У читаннях взяло участь багато дослідників з різних країн світу, які разом ізорганізаційними структурами представляли 26 закладів, установ, наукових центрів [2, с.243].

На пленарному засіданні Президент ММТ Вільям ван Берген ознайомив присутніх ізосновними напрямками діяльності та здобутками очолюваної ним організації. Членмлинологічної асоціації Нідерландів Тон Местерс розповів про досвід відновлення вітрянихмлинів у Польщі та Голландії. Секретар ММТ Лео ван дер Дріфт озвучив умови успішногозбереження млинів: документування, (дослідження, фотофіксація, виготовлення креслень,обмірів); організація на національному, регіональному, місцевому рівнях; мобілізація місцевогонаселення; законодавчий захист; реставрація та відновлення. Загальний інтерес і жвавеобговорення викликав виступ О. Крушинської – київської дослідниці, авторки відомого проекту«Дерев’яні храми України». Її практичний досвід дав змогу сформулювати алгоритм порятункуіснуючих пам’яток млинарства. Першими його пунктами названо оприлюднення інформації пронаявні об’єкти, розголос про них серед широких кіл громадськості, зокрема й через сайт «МлиниУкраїни»[2, с.244].

Учасниками конференції ухвалено рішення про створення УМА та її регіональнихпредставництв, визначено основні напрями їх діяльності. Представники TIMS запропонуваликерівництву новоствореної організації постійне членство у ММТ та запросили українських колегдо плідної співпраці. Головою правління УМА обрано Н.П. Лавріненка. Заступником сталакраєзнавець, дослідник пам’яток архітектури України, кандидат хімічних наук О. Крушинська,секретарем – А. Касян.

На пленарному засіданні Першої міжнародної наукової конференції «Історія українськоготрадиційного млинарства» одноголосно підтримано ідеї: звернення до центральних і місцевихорганів влади, наукових установ, громадсько-політичних організацій із проханням взяти виявленіна території України вітряні млини на облік із статусом пам’яток народної архітектури та побуту;спільне заповнення регіональних сторінок сайту «Млини України»; виявлення і встановленнязв’язків, а за потреби надання всілякої підтримки тим майстрам справи, яких умовно можна булоб об’єднати «школою сучасного млинарства України» [2, c.244].

Першими завданнями УМА були заснування наукового видання «Українськиймлинологічний журнал», створення та наповнення сайту «Млини України». Також булопоставлено завдання зі створення спільно із Черкаською ОДТРК «РОСЬ» циклу передач«Пілігрим», присвячених висвітленню відомостей про пам’ятки млинарства різних регіонів:«Одинцівський млин», «Вітряки Шполянщини», «Вітряки Канівщини», «Останній Голландець»,«Водяні млини Східного Поділля» та спеціальний випуск програми «Добрі новини» каналуICTV.

Невдовзі задумане було реалізоване. Cтворено сайт «Млини України» (mills.com.ua),присвячений збереженню пам’яток млинарства та популяризації використання відновлюванихджерел енергії. Керівники сайту регулярно звертаються до жителів України з проханнямповідомляти про існуючі в їхніх населених пунктах водяні та вітряні млини. Сайт міститьрубрики: «вітряки», «водяні млини», «парові млини», «малі ГЕС», «відео», «винахідники», «старіфото», «галерея». За підтримки туроператора «Від Краю – до Краю» ОДТРК «РОСЬ» знято циклфільмів «Млини Черкащини», «Водяні млини Східного Поділля», «Млини Канівщини», «МлиниШполянщини», «Івківський млин», «Останній голландець».

Силами УМА реалізовано кілька проектів. Один з них – відновлення «Одинцівського»вітряка в с. Івківці Чигиринського р-ну Черкаської обл. Невід’ємною складовою господарськогожиття цього села було млинарство. Відомо, що на поч. ХХ ст. у селі діяло 7 вітряних млинів, у1920-х рр. – вже 26. До поч. ХХІ ст. зберігся один із них – «Одинцівський», збудований у 1906

85


р. місцевим селянином Оксентієм Одинцем. У 2007-2008 рр. вітряк відновлений силами місцевоїгромади та доброчинців. Цей млин відіграв важливу роль у становленні УМА. Голова асоціаціїН.П. Лавріненко пригадував як вітряк руйнувався на його очах і на 2005 р. вже мав жалюгіднийвигляд: лишався дах, підкрилки, великий триб та вал. Спершу була стаття у місцевій газеті«Черкаський Край», потім письмові звернення до районної та обласної держадміністрацій, участьу держаній програмі «Золота підкова Черкащини». Врешті-решт навколо ідеї відновлення вітрякаоб’єдналися односельці. Лишалося знайти ресурси. Ініціативна група на чолі з Н.П. Лавріненкомподала проект «Відновимо столітній вітряк» на конкурс міні-грантів, що проводила Черкаськаобласна організація Комітету виборців України, і перемогла. На отримані 3 600 грн. булопридбано матеріали (дошки, бруси, цвяхи). Очолив робочу групу внук колишнього творця вітрякаО. Одинець [1]. Реконструкція вітряка тривала упродовж 2007-2008 рр.: відремонтовано каркас,відновлено перекриття першого та другого поверхів, замінено зовнішню обшивку стін,виготовлено і встановлено нові крила, відновлено млинову механіку (виготовлено новий малийтриб, відремонтовано великий триб, виготовлено механізм для регулювання якості помолу,відремонтовано нижній камінь («лежак») та встановлено верхній камінь від колишньогоколгоспного електричного млина). 7 червня 2008 р. відбулося урочисте завершення реконструкціївітряного млина.

Продовженням проекту «Відновлення столітнього вітряка» став проект «Садибамірошника», спрямований на розроблення туристичного маршруту «Батьківщиною МаксимаЗалізняка». У с. Івківці збереглася садиба мірошників, які працювали в «Одинцівському млині».Члени місцевого осередку ГО «Молодь за відродження села» вирішили придбати для організаціїцю садибу та створити в ній етнографічну експозицію та використовувати її як об’єктагротуризму. Проект підтримали місцеві підприємці, Комітет виборців України у Черкаськійобласті та фонд Стефана Баторія. За їх підтримки було придбано та відремонтовано будівлю.Також, у рамках цього проекту було розроблено та оновлено сайт «Млини України». Середостанніх проектів УМА – збір коштів на ремонт унікального вітродвигуна Д-15 у с. ГрищинціКанівського району Черкаської області.

За матеріалами Першої міжнародної наукової конференції «Історія українськоготрадиційного млинарства» був виданий «Український млинологічний альманах: історія,етнографія, культура» (2014). Видання пропонує різноманітні аспекти історії млинарства – відузгодження термінології до шляхів збереження традиційних млинів, які стали невід’ємноючасткою традиційного українського пейзажу XIХ – поч. ХХ ст. Альманах містить матеріал зархеології, етнології, фольклористики, мистецтвознавства та туризму, знайомить читачів зрегіональними млинологічними та історичними студіями, має джерельну базу та документи,необхідні для вивчення історії вітчизняного млинарства. Видання насичене ілюстраціями,фотографіями і буде добрим помічником читачам, що цікавляться українським млинарством.

У 27-28 червня 2016 р. в Національному університеті «Львівська політехніка» відбуласяДруга міжнародна наукова млинологічна конференція «Українські млинологічні студії». Їїорганізаторами виступили ММТ та УМА, Національний університет «Львівська політехніка»,Центр пам’яткознавства НАН України, Товариство охорони пам’яток історії та культури. Черговаконференція зберегла традиційність попередньої. Робота конференції проходила за такиминапрямками: охорона пам’яток млинарства; архітектурні особливості; локальні млинологічністудії; археологія і млинарство; етнографія та фольклористика; мистецтвознавство; туризм;альтернативна енергетика. На конференції була представлена ексклюзивна книжкова виставка,присвячена історії розвитку млинарства. Родзинкою виставки стали рідкісні видання «Theatrummachinarum molarium...» («Огляд будівництва млинів» (1735 р.) та «Architecture hydraulique»(1737 р.), які акумулювали у собі всі тогочасні знання з млинарства. Представлені видання зпромислового млинарства сер. ХІХ ст., здобутки тогочасних технологій у Європі й США. Такожпродемонстрована навчальна література, видана у Харкові, Варшаві, Відні [4].

Таким чином, нами проаналізовано історію, мету, основні види діяльності Міжнародногомлинологічного товариства, Української млинологічної асоціації, їх роль у збереженні етнічностіта сприяння інтеграції України в сучасний європейський простір в умовах контроверсійних86


зовнішньополітичних викликів. Завдяки участі України в ММТ останнім часом намітиласяпозитивна тенденція у дослідженні та порятунку давніх традиційних млинів, що є важливимелементом матеріальної і духовної культури як українців, так й інших етнічних спільнот. Досправи відновлення млинів залучається все більше й більше людей. Змістився фокус зізбереження млинів як статичних об’єктів на відновлення млинів у робочому стані на їхніхісторичних місцях. Членами УМА й небайдужих українців проведена колосальна пошуковаробота, в результаті якої вдалося виявити, дослідити та частково відновити кілька десятківтрадиційних млинів, створити карти розташування водяних і вітряних млинів в окремих реґіонахкраїни, провести значну роз’яснювальну роботу.

Важливим джерелом для вивчення і відновлення традиційних млинів є науково-організаційна робота ММТ та УМА. Завдяки проведенню наукових заходів (симпозиумів,конференцій та ін.) і оприлюдненню їх результатів у вигляді збірників, монографій, брошур,путівників, буклетів тощо, дослідники отримують теоретичні знання для практичноговідновлення традиційних млинів, а громадськість має можливість долучитися до реконструкціїважливих пам’яток матеріальної культури і тим самим сприяти ідентифікації джерел з етнічностіта популяризації України в сучасному євроатлантичному просторі.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРАЛавріненко Н.П. Вітряний млин оживає // Г-та «День – №192, 7.11.2007 р.; Лавріненко Н. Млини1.годували хлібом наших предків, а тепер дають духовну їжу нам... // Козацький край. – №3,12.03.2012 р. – С.6; Лавріненко Н.П. Столітній велет може зникнути // Г-та «Черкаський Край» від21.12.2005. – С.7.Присяжнюк Ю., Лавріненко Н. Перші наукові читання «Історія українського традиційного2.млинарства» (Черкаси, 15-17 жовтня 2009 р.) // Вісник Черкаського університету – Випуск 160/161 –С.243-245.Український млинологічний альманах: історія, етнографія, культура: наук. ілюстр. альм. Спецвип.3.Історія українського традиційного млинарства: матеріали Першої міжнар. наук. конф., Черкаси,с. Вереміївка Черкас. обл., 15 – 17 жовт. 2009 р. / Укр. млинол. асоц., Приват. іст.-етногр. музей «Козац.землі України», [наук. ред. Н. Лавріненко]. – К.: Оболонь, 2014. – 199 с.Шутка І. Чому цінні млини і навіщо їх зберігати: в Університеті відбулася конференція «Українські4.млинологічні студії» // Тижневик «Аудиторія», 2.09.2016 р.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРАЖам Олена Михайлівна – завідувач науково-дослідного відділу «Музей хліба»

Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав».Робоча адреса: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Шевченка, 8.Телефон: 066-390-02-24Електронна пошта: [email protected]

УДК 327 (477+438)Леся Ковач

УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ

Досліджено основні етапи розвитку українсько-польських міждержавних відносин. Проаналізованопроблемні питання двостороннього співробітництва та окреслено можливі шляхи їх вирішення.Визначено місце і роль Польщі в реалізації політики безпеки та євроінтеграції України. Встановлено,що найбільш деструктивною у відносинах України і Польщі була міфологізація трагічних сторінокукраїнсько-польської історії періоду початку і середини ХХ століття. У зв’язку з цим вказано нанеобхідність виробити узгоджену і науково обґрунтовану позицію з найбільш конфліктогенних питаньспільного історичного минулого українського і польського народів. Констатовано, що з падінням рівняжиття населення в Україні, викликаних війною, українці почали масово виїжджати за кордон у пошукахроботи, у тому числі і в Польщу. Кількісне збільшення українців призвело до зростання впливуправорадикальних сил і зменшення толерантності в польському суспільстві. Наголошено, щоконструктивна співпраця українців і поляків у різних сферах двосторонньої взаємодії є важливою умовоюусунення з політичної практики конфронтаційних моментів та здатна посилити суб’єктність України

87


і Польщі на міжнародній арені.Ключові слова: Україна, Польща, українсько-польські відносини, історична політика,

євроінтеграція, міждержавні відносини.

Леся КовачУКРАИНСКИЙ-ПОЛЬСКИЕ ОТНОШЕНИЯ В УСЛОВИЯХ СОВРЕМЕННЫХ ВЫЗОВОВ

Исследованы основные этапы развития украинского-польских межгосударственных отношений.Проанализированы проблемные вопросы двустороннего сотрудничества и намечены возможные путиих решения. Определено место и роль Польши в реализации политики безопасности и евроинтеграцииУкраины. Установлено, что наиболее деструктивной в отношениях Украины и Польши быламифологизация трагических страниц украинского-польской истории периода начала и середины ХХ века.В связи с этим указано на необходимость выработать согласованную и научно обоснованную позициюпо наиболее конфликтогенных вопросов общего исторического прошлого украинского и польскогонародов. Констатировано, что с падением уровня жизни населения в Украине, вызванных войной,украинцы начали массово выезжать за границу в поисках работы, в том числе и в Польшу.Количественное увеличение украинский привело к росту влияния праворадикальных сил и уменьшениетолерантности в польском обществе. Отмечено, что конструктивное сотрудничество украинских иполяков в различных сферах двустороннего взаимодействия является важным условием устранения сполитической практики конфронтационных моментов и способна усилить субъектность Украины иПольши на международной арене.

Ключевые слова: Украина, Польша, украинский-польские отношения, историческая политика,евроинтеграция, межгосударственные отношения.

Lesia KovachUKRAINIAN-POLISH RELATIONS IN CONDITIONS OF MODERN CHALLENGES

The main stages of development of Ukrainian-Polish inter-state relations are investigated. The problemissues of bilateral cooperation are analyzed and possible ways of their solution are outlined. The place and roleof Poland in implementing the security policy and European integration of Ukraine are determined. It wasestablished that the most destructive in the relations between Ukraine and Poland was the mythologization ofthe tragic pages of the Ukrainian-Polish history of the period of the beginning and the middle of the twentiethcentury. In this regard, it is indicated the necessity to work out a coherent and scientifically grounded positionon the most conflict-related issues of the common historical past of the Ukrainian and Polish peoples. It wasstated that with the decline in the living standards of the population in Ukraine caused by the war, Ukrainiansbegan to travel abroad massively in search of work, including Poland. A quantitative increase in Ukrainians hasled to an increase in the influence of right-wing radical forces and a reduction in tolerance in Polish society. Itis stressed that constructive cooperation between Ukrainians and Poles in different spheres of bilateralcooperation is an important condition for eliminating from the political practice of confrontational momentsand capable of strengthening the subjectivity of Ukraine and Poland in the international arena.

Key words: Ukraine, Poland, Ukrainian-Polish relations, historical policy, eurointegration, interstaterelations.

Військова агресія Російської Федерації в Україну, анексія нею Автономної Республіки Кримі окупація частини Донбасу, актуалізували в Україні питання пошуку союзників для відновленнясвоєї територіальної цілісності та збереження державної незалежності. Оскільки вступ в НАТОдля України залишається питанням віддаленої перспективи, виникає необхідність максимальноїактивізації співробітництва з тими державами Європи, з якими Україна має тривалі дружнівідносини. Насамперед це стосується Республіки Польща, яку європейський аналітичний центр«European Council on Foreign Relations» відніс до групи «лідерів» серед держав-членів ЄСстосовно підтримки України, після Німеччини, Великої Британії та Швеції [1]. Показовим уцьому плані є і той факт, що Польща стала першою країною у світі, яка визнала державнунезалежність України. Це відбулося 2 грудня 1991 р. Через місяць, 4 січня, між державами буливстановлені відносини на рівні посольств [2, c. 467].

Ще раніше, 27 липня 1991 р. Сенат Республіки Польща визнав Декларацію про Державнийсуверенітет України, а 3 серпня прийняв резолюцію, в якій засудив проведену польськоюкомуністичною владою насильницьку депортацію українців зі східних польських воєводств у1947 року, відому як операція «Вісла».

Важливим у розвитку українсько-польських відносин був офіційний візит ПрезидентаУкраїни Л. Кравчука до Польщі, який відбувся 18 травня 1992 р. Головним підсумком візиту88


стало підписання міждержавного Договору про добросусідство, дружні відносини іспівробітництво, що дозволило державам розгорнути співробітництво у всіх сферахдвосторонньої взаємодії. Важливе значення мало юридичне визнання Україною і Польщеюнепорушності своїх кордонів. Невирішеність проблеми демаркації і делімітації державногокордону не лише не сприяла б отриманню щонайбільших вигод від співробітництва, а й могластати джерелом ворожнечі і напруженості у стосунках, суттєвою перепоною на шляху інтеграціїобох країн у європейський політичний простір.

Як згадує Міністр закордонних справ України А. Зленко (1990 –1994 р.; 2000 – 2003 р.):«підписання Договору відбулося напередодні від’їзду Л. Валенси до Москви, де він мав провестипереговори з вищим керівництвом Росії. До певної міри це сприймалося як публічнадемонстрація пріоритетів Польщі у відносинах із сусідом: спочатку Україна, а потім Росія» [3,c. 481– 482].

Періодом найбільших досягнень у розвитку українсько-польських можна вважати 1990-тірр. Саме в цей час були підписані нормативно-правові акти, які врегулювали відносини державу всіх сферах двосторонньої взаємодії. Було також започатковано розвиток транскордонногоспівробітництва, як між окремими регіонами України та воєводствами Польщі, так і їх участі убільш ширших міжрегіональних об’єднаннях – єврорегіонах «Карпати» і «Буг». Лише у 1997 р.Договір про співпрацю підписали Сумська область та Гожувське воєводство, Дніпропетровськаобласть і Жешувське воєводство, Тернопільська область та Цехановське воєводство [4, c. 35].Загалом, до 1999 р. між областями України і воєводствами Республіки Польща було підписано68 угод і договорів щодо міжрегіонального співробітництва [5, c. 86].

Активізації міжрегіонального співробітництва сприяли Конституційне оформленнямісцевого самоврядування в Україні, визначення його повноважень в спеціальному законодавстві,приєднання України до міжнародних нормативно-правових актів – Європейської РамковоїКонвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або органамивлади від 1980 р., та Угоди про міжрегіональне співробітництво, між Урядом України та УрядомРеспубліки Польща від 24 травня 1993 р. Особливе значення в цьому плані мало правовезакріплення місцевого самоврядування в Конституції України та визначення його повноваженьта принципів діяльності в Законі України «Про місцеве самоврядування» від 1997 р.

Свідченням високої довіри обох країн та усвідомлення важливості розвиткудвостороннього співробітництва стало підписання 21 травня 1997 р. Декларації «До порозумінняі єднання», в якій зазначалося, що «Україна і Польща є суверенними державами, добримисусідами і стратегічними партнерами» [6, c. 2].

Паралельно з інтенсифікацією політичного діалогу тривала робота по налагодженнюмеханізмів співпраці та інституалізації зв’язків. Було засновано Консультаційний КомітетПрезидентів України і Республики Польща (1993 р.), створено Міжпарламентську асамблеюВерховної Ради України, Сейму Литовської Республіки, Сейму і Сенау Республіки Польща (2005р.), інтенсифіковано взаємодію різних міністерств і відомств.

29 жовтня 1998 р. у Києві було засновано Польсько-Американсько-Українську Ініціативуспівпраці (ПАУІС). 17 березня 1999 р. сторони погодили документ, в якому визначили основніпріоритети та першочергові завдання Ініціативи. Ними стали: прискорення перебігу економічнихі демократичних перетворень в Україні, сприяння всебічним зв’язкам між обома країнами,створення механізму, який би дозволив поширювати та використовувати польський досвід уреформуванні української економіки. В економіці діяльність ПАУІС мала охопити три сфери:макроекономічні реформи, розвиток малого та середнього підприємництва, формування системимісцевого самоврядування. Велика увага приділялася розвиткові людського потенціалу. ПАУСІтакож зобов’язалася сприяти створенню механізмів, за допомогою яких українські інноваційнірозробки могли бути впроваджені в Польщі та інших країнах Центрально-Східної Європи. Вже19 липня 1999 р. Рада ПАУІС у складі делегацій країн-учасниць, затвердила перші проекти.Початкове фінансування зобов’язались надати США: 2 млрд. дол. США протягом 4 роківщорічно. У рамках ПАУС було призначено понад 30 грантів для налагодження та розвиткуспівпраці неурядових організацій трьох країн [7, c. 58–59].

89


У березні 1999 р. відбулося організаційне засідання українсько-польської Комісії з питаньєвропейської інтеграції (УПК), покликаної сприяти передачі польського інтеграційного досвідупро процес входження до Європейського Союзу (ЄС), а також здійснювати широкий аналізукраїнсько-польських відносин на тлі наближення обох країн до ЄС. Роботою Комісії маликерувати заступники міністрів закордонних справ, а засідання відбуватися за участіпредставників зацікавлених міністерств та відомств. Ваги Комісії надавав той факт, що вона маладіяти під патронатом прем’єр-міністрів України та Республіки Польща. Протягом 1999-2001 рр.відбулося 4 засідання Комісії [8, c. 3].

Проте внутрішньо польська дискусія щодо основних засад українсько-польськогоспівробітництва не була такою однозначною. Показовою в цьому плані можна вважати працюпольського науковця Т. Ольшанського, в якій висловлювалася певна скептичність щодоукраїнської риторики про «стратегічне партнерство», тоді як насправді, на його думку, цяформула не означає нічого більшого, ніж «сусідське партнерство» [9, c. 53–58]. На офіційномурівні була зроблена навіть заява про «уникнення прийняття Польщею стосовно України будь-яких зобов’язань щодо її майбутніх інституційних зв’язків з Європейським Союзом» [10], азовнішню політику Польщі, спрямовану на підтримку України періоду 1990–х років було названо«політичним романтизмом та ірраціоналізмом».

Певний скептицизм щодо перспектив українсько-польських відносин висловлювали і деякіукраїнські вчені. Так, Д. Базів аналізуючи перспективи розвитку економічного співробітництваобох держав зазначав, що «сьогодні українська економіка потребує партнерів насамперед двохтипів: а) сировинний придаток; б) інформаційно-технологічний донор. До першої групи вінвідносив Росію, Туркменістан, Казахстан, Азербайджан. До другої – США, Німеччину, Японіюта інших лідерів великої сімки. Польща не входить в жодну з груп. Так само як і Україна ця країнає значним виробником сільськогосподарської продукції, споживачем імпортних енергоносіїв інових технологій. Тому, – продовжує автор, – в перспективі Польща скоріше конкурент Українив боротьбі за ринки збуту та інвестиції західного капіталу, ніж цікавий партнер для нашоїекономіки»[11, c. 158].

З обранням у 2010 р. Президентом України В. Януковича в українсько-польськихвідносинах розпочався період стагнації. Діалог було зведено до мінімуму. Заплановану на 2грудня 2013 р. зустріч президентів Польщі та України Б. Коморовського і В. Януковича скасувалище наприкінці листопада. Планувалося, що глави держав візьмуть участь у відкритті новогопункту пропуску через українсько-польський кордон. Однак 29 листопада захід було пониженодо рівня віце-прем’єрміністрів. А 2 грудня, за лічені години до початку відкриття пунктупропуску, стало відомо, що жодних представників українського уряду не буде. Також булоскасовано Форум підприємців, який мав відбутися цього ж дня за участі віце-прем’єрміністрівУкраїни і Польщі. Такі дії з боку української влади були пов’язані із зміною пріоритетів узовнішній політиці держави, в якій провідним став російський напрямок та інтеграція у спільніз Російською Федерацією політичні та економічні структури. Більше цього, відбувсябезпрецедентний з боку української влади крок. Щоб продемонструвати свою лояльністьросійському керівництву та відданість проросійському курсу, 5 липня 2013 р. до СеймуРеспубліки Польща звернулася група 148 народних депутатів України, у складі 148 осіб середяких 118 представляли правлячу на той час Партію регіонів, 23 Комуністичну партію тапозафракційні, з проханням визнати Волинську трагедію геноцидом польського народу. Хоча у2013 р. польський Сейм не підтримав цей проект постанови (212 – за, 222 – проти, 3 –утримались), але Волинська трагедія опинилися в центрі українсько-польського політичного інаукового дискурсу, актуалізувавши найбільш болісні питання історичного минулого обохнародів. Однак, незважаючи на значне погіршення стосунків Президент Республіки Польща Б.Комаровський був єдиним лідером держави – члена Європейського Союзу, який, незважаючи наміжнародний бойкот, прилетів до Києва на фінал ЄВРО – 2012.

З початком в Україні Революції гідності у 2014 р. відбулася інтенсифікація українсько-польських зв’язків. Поряд з Францією та Німеччиною Польща проводила активну дипломатичнуроботу в переговорному процесі по вирішенню політичної кризи в Україні, спровокованої90


режимом президента В. Януковича. Однак, за словами польського експерта Анджея Шептицького, події 2013–2014 рр.

спричинили і широкі дискусії в польському суспільстві на тему європейських перспектив Києва:«Раніше, – зазначає дослідник, – польська влада автоматично говорила про членство України вЄС, і це буденно сприймалося в Польщі. Після Євормайдану з’явилися думки не пов’язані зполітикою, і не завжди прихильні до України. Однак розпочалося реальне обговоренняможливого членства України в ЄС. І це є чимось новим».

3 червня 2014 р., ще до своєї інавгурації (7 червня 2014 р.), новообраний президент УкраїниПетро Порошенко здійснив свій перший візит до Республіки Польща на запрошення тодішньогопрезидента країни Броніслава Коморовського, чим продемонстрував важливість Варшави нашляху євроінтеграції. У зв’язку з цим, радник Президента Республіки Польща з міжнароднихпитань Роман Кузняр у коментарі одному з українських видань зауважив, що першийзакордонний візит П. Порошенка в якості Президента до його країни – є «визнанням внеску ізусиль Польщі в демократичні зміни в Україні, аби вона знайшла своє місце в родинієвропейських демократичних народів».

28 листопада 2014 р. польський Сейм ратифікував Угоду про асоціацію України зЄвропейським Союзом (427 депутати проголосували – «за», і лише 1 – «проти»), а 4 грудня Угодупро асоціацію ратифікував Сенат.

17 – 18 грудня 2014 р. відбувся державний візит Президента України Петра Порошенка доВаршави. В ході візиту він зустрівся з Президентом Республіка Польща БроніславомКомаровським, прем’єр-міністром Евою Копач, а також головами палат польського парламентуБогданом Борусевичем і Радославом Сікорським. В ході візиту П. Порошенко виступив передНаціональними зборами Польської держави. Його виступ слухали депутати двох палатпольського парламенту, члени уряду та Президент. Як зауважив Б. Коморовський, такі ситуації,коли президент іншої країни виступає в парламенті Польщі, трапляються вкрай рідко.

Під час свого виступу П. Порошенко не оминув і складних питань українсько-польськогоминулого. Свою позицію щодо тих подій він висловив, процитувавши слова Папи Івана ПавлаІІ «Вибачаємо і просимо вибачення». При цьому Президент України нагадав слова свогопольського колеги Б. Комаровського про те, що минуле, навіть найбільш драматичне, не повиннорозділяти Україну і Польщу.

Президент високо оцінив підтримку Польщі у війні України з Російською Федераціє, колиу перші дні російської агресії було одноголосно прийнято Постанову Сейму про солідарність зУкраїною, непорушність її територіальної цілісності, суверенітету та незалежності, рішучезасудження загарбницьких дій Кремля. Президент, зокрема наголосив, що сьогодні Українабореться не тільки за свою незалежність і територіальну цілісність, а за загальновизнануєвропейську цінність – свободу обирати свій шлях і своє майбутнє. «Революція гідності досягнесвоєї мети лише тоді, коли на сайті Європейського Союзу, я про це мрію, з’явиться версіяукраїнською мовою», – зазначив П. Порошенко.

Під час візиту делегації України та Польщі підписали Протокол «Про розширення зонималого прикордонного руху», досягли домовленостей щодо спрощення пересування українськихі польських громадян через державний українсько-польський кордон, навчання українськихстудентів у Польщі та допомогу польських фахівців у проведенні реформи місцевогосамоврядування в Україні.

Проте після перемоги на парламентських і президентських виборах в Польщі у 2015 р.політичної партії правого спрямування «Право і справедливість» на чолі з ЯрославомКачинським політичні відносини між Україною і Польщею погіршилися. На перше місце вийшлипитання історичної пам’яті, зокрема політизація трагічних подій на Волині років Другої світовоївійни.

Незважаючи на заклики української і польської інтелігенції не актуалізувати питанняминулого, 7 липня 2016 р. верхня палата Республіки Польща – Сенат, ухвалив постанову «Щодовшанування пам’яті жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами проти громадян ІІРечі Посполитої в 1939-1945 роках» (№4948), якою закликала нижню палату польського

91


парламенту – Сейм встановити 11 липня Національним днем пам’яті жертв геноциду вчиненогоукраїнськими націоналістами проти громадян Другої Речі Посполитої. Постанову підтримали60 сенаторів; 23 голосували проти і один утримався. Коментуючи прийняту Постанову, сенаторопозиційної партії «Громадянська платформа» Я. Рулевський, зокрема, зазначив, що вона несприяє примиренню між Україною та Польщею: «По суті, ми повертаємось до ситуації – ясподіваюся, що не дійде до трагізму – яка мала місце в період II світової війни». В це же чассенатор Ян Жарин під час дебатів зазначив, що підставою для ухвалення постанови послуживтекст депутата партії «ПіС» Міхала Дворчика. За його словами, постанова «розкриває історичнуправду, а справжнє об’єднання (українців і поляків, – ред.) можливе виключно на основіправди» [12].

22 липня 2016 р. Сейм підтримав рішення Сенату: із 460 присутніх у залі за –проголосувало 432 депутати.

Президент П. Порошенко висловив жаль з цього приводу: «Шкодую щодо рішенняпольського Сейму. Знаю, багато хто захоче використати його для політичних спекуляцій. Однак,маємо повернутися до заповіді Івана Павла ІІ – пробачаємо і просимо пробачення. Лишеспільними кроками можемо прийти до християнського примирення і єднання. Лише разомзможемо з’ясувати усі факти трагічних сторінок спільної історії. І вірю, що ми продовжиморухатися саме цим шляхом», – йдеться у заяві.

Зі свого боку, посол України у Республіці Польща А. Дещиця заявив: «надзвичайно прикро,що частина польських політиків, приймаючи постанову про вшанування жертв Волині, так і неврахувала неодноразових звернень та пропозицій української сторони щодо спільної оцінкинашої спільної трагічної історії».

На думку посла, при ухваленні резолюції польськими депутатами перевагу було наданоодносторонній політичній оцінці подій, а не фаховим міжнародним чи хоча б українсько-польським експертним дослідженням та відповідним правовим висновкам того, що сталося [13].

Глибоку стурбованість прийнятими постановами висловили також члени комітетузакордонних справ Верховної Ради України. Зокрема, в оприлюдненій заяві з цього приводузазначаєься, що у постановах Сенату та Сейму надана викривлена, політично і юридичнонекоректна оцінка трагічної сторінки українсько-польської історії, що стосуються подій наВолині. Ухвалення Сенатом і Сеймом Республіки Польща антиукраїнських постановперекреслює весь конструктивний політичний і дипломатичний доробок та зусилля двох державі народів, спрямовані на взаємне прощення та примирення і вшанування пам’яті невинноубієнних українців та поляків. Висловлювався жаль, що Сейм Польщі проігнорував пропозиціюВерховної Ради України спільно вшанувати жертв Волинських подій шляхом ухвалення спільноїзаяви, проект якої був заздалегідь переданий польським парламентарям та залишився без будь-якої реакції. На думку депутатів підхід авторів проектів постанов Сенату та Сейму до оцінкиподій Волинської трагедії є політично незбалансованим та юридично некоректним: «Комітетрозглядає прийняття Сенатом і Сеймом Республіки Польща цих постанов як провокативну акціюнаціоналістичних сил в Республіці Польща і як таку, що свідомо спрямована на підрив дружньоїатмосфери українсько-польських взаємин», – зазначається в документі.

Депутати закликали нинішні та майбутні покоління українців і поляків продовжуватистратегічне партнерство та не піддаватися спробам радикальних націоналістичних політичнихсил маніпулювати чутливими сторінками спільної історії всупереч інтересам українського тапольського народів [14].

Однак, незважаючи на відсутність «симетричної» відповіді та постійний пошукпорозуміння та діалогу з боку України, антиукраїнські настрої в польському суспільствіпродовжували наростати. Так, 11 листопада 2016 року невідомі спалили прапор України під часмаршу, присвяченого до Дня незалежності Польщі. Осіб, які це вчинили встановити не вдалося.Не менш резонансним був інцидент в Перемишлі, коли під час щорічного «Маршу орлятперемишльських і львівських», який проходив 10 грудня 2016 р., його учасники скандували«Смерть українцям». Організаторами цього заходу виступили праві організації: Усепольськамолодь, Національно-радикальний табір, неформальна група Патріотичний Перемишль, а також92


Культурний центр в Перемишлі. Захід відбувся під патронатом мера Перемишля Роберта Хоми.Після інциденту Служба безпеки України заборонила йому в’їзд в Україну на 5 років, але згодомскасувала своє рішення [15].

У 2017 р. напруження у політичних відносинах України і Польщі продовжувало наростати.Так, наприкінці січня 2017 р., перебуваючи на Ряшевщині, що на півдні Польщі лідер правлячоїпартії «Право і справедливість» Ярослав Качинський в інтерв’ю місцевим ЗМІ заявив, щопольсько-українські відносини на даному етапі знаходяться «під знаком запитання». Пізніше вінвисловився ще категоричніше: «З Бандерою Україна не увійде до Європи». При цьому лідер«Права і справедливості» зазначив, що Польща проявляла щодо України «значну терплячість,але усьому є своя межа». Схожу позицію окресл і президент Польщі Анджей Дуда, який заявив,що Польща твердо вимагає від України відмови від прославляння діячів ОУН і УПА за злочинина Волині проти поляків у 1943-1944 роках. При цьому він наголосив, що українці мають своїхнезаплямованих героїв, на яких можуть будувати свою національну свідомість. За його словами,Польща разом з Україною готова вшановувати Небесну Сотню чи тих, які зараз гинуть наСхідному фронті, захищаючи Україну від російського агресора» [16].

На думку польського публіциста та громадського діяча Б. Бердиховської, конструктивномуукраїнсько-польському діалогу заважає те, що по-перше, поширилося таке переконання, щоУкраїна не трактує Польщу як серйозного партнера. По-друге – збільшилася роль нашихнаціоналістичних політиків, які не мають великого представництва в Сеймі, але завдяки тому,що вони стали членами парламенту, у них зявилась можливість публічно проповідувати своїідеали, які не завжди є позитивними для польсько-українського примирення. По-третє – цебагаторічна діяльність українофобських середовищ пов’язаних з організованою діяльністюросійських пропагандистських організацій: «Ми ще не усвідомили, наскільки це явище єважливим та скільки проблем воно може додати нам тепер і в майбутньому», – вважаєБ. Бердиховська [17].

До не менш важливих чинників погіршення українсько-польських відносин необхідновіднести посилення кризових явищ в економіці Україні. Їх наслідком стала міграція українськихгромадян у пошуках роботи за межами держави, у тому числі і в Польщі. Станом на 2016 р. уПольщі офіційно працювало 1 млн 200 тис. українців [18], а ще 600 тис. отримали право наофіційне працевлаштування (робочі візи). У 2015 р. таких налічувалося 763 тисячі [19, s. 4]. Крімтрудових мігрантів у польських вузах навчалося близько 30 тис. українських студентів. Внаслідоккількісного збільшення українців почастішали випадки їх побиття, а в ряді міст Польщі відбулисянавіть антиукраїнські акції. Водночас на думку польського аналітика Даріуша Матерняка, якщозважати на масштаби трудової міграції українців, кількість антиукраїнських випадків в країніможна оцінювати як незначну, і вони жодним чином не впливають на дружній характерукраїнсько-польських відносин [20]. Проте, як показує досвід, посилення міграційних проблемпризводить до зростання популярності праворадилакильних сил і зменшення толерантності всуспільстві.

Що стосується історичної політики, яка є найбільш суперечливою у розвитку українсько-польських відносин на сучасному етапі, то подолати наявні розбіжності у трактуванні подійминулого та виробити узгоджену позицію з найбільш чутливих питаннях допомогло б створенняспільного науково-дослідного органу (центру, інституту) із загальним стабільним фінансуванням,а також налагодження постійного професійного діалогу між українськими і польськиминауковцями шляхом організації спільних конференцій та круглих столів. При цьому вартопам’ятати одну з рекомендацій відомого польського публіциста і громадського діяча, засновникаі головного редактора часопису Культура (Париж) Єжи Гедройца (1906–2000 рр.), що намполякам і українцям потрібно говорити про серйозні, у тому числі і про «темні» сторінки нашоїісторії, але тільки до того моменту, коли градус цієї дискусії, не стане деструктивним для самихпольсько-українських дебатів.

Спільними зусиллями Україна і Польща здатні посилити як безпеку своїх держав, так ісприяти збереженню миру в Центральній і Східній Європі. Після запровадженням безвізовогорежиму при перетині кордонів європейських країн, для громадян України також з’явилася

93


унікальна можливість розвивати взаємовідносини на рівні суспільств. Головне, правильно цимскористатися. Адже взаємовигідна співпраця українців і поляків здатна усунути з політичноїпрактики конфронтаційні моменти та посилити суб’єктність України і Польщі на міжнароднійарені.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРАМіжнародна конференція «Стратегічне партнерство в часи криз», присвячена 25 – річчю визнання1.Республікою Польща незалежності України (Львів, 2 грудня 2016 р.). [Електронний ресурс]. Режимдоступу: http://ufpa.org.ua/content/mizhnarodna-konferenciya-strategichne-partnerstvo-v-chas-kryzyУкраїна на міжнародній арені: Збірник документів і матеріалів 1991 – 1995. – У 2-х кн. – К.: Юріком2.Інтер, 1998. – Кн. 2.Зленко А.М. Дипломатія і політика. Україна в процесі динамічних геополітичних змін. – Харків:3.Фоліо, 2003. – 559 с.Галицькі контракти. – 1997. – №9. – С. 35.4.Дрозд С. Стан та перспективи розвитку транскордонного співробітництва між Україною та Польщею /5.С. Дрозд // Польща – Європа – Україна: Польща у Європейському Союзі: шанс чи загроза дляпольсько-української співпраці. – Кросно: Карпатський Єврорегіон, 2000. Спільна заява Президентів України і Республіки Польща «До порозуміння і єднання» // Урядовий6.кур’єр. – 1997. – 24 травня. – С. 2.Ініціатива співпраці: Польща-Америка-Україна // Зовнішня торгівля. – 1999. – №3 – 4. – С. 58 – 59.7.Зленко А., Бартошевський В. Україна та Польща на порозі нового тисячоліття // День. – 2001. – 148.березня. – С. 3.Olszański T. Przyszłość stosunkόw polsko-ukraińskich między Lwowem a Donieckiem (uwagi9.polemiczne) // Ukraina a Polska – partnerstwo strategiczne. Historia. Czas teraźniejszy. Przyszłość. – K.,2002. – Część druga. – S. 53–58.Rzeczpospolita. – 2001. – 23 lipca.10.Базив Д.П. Геополитическая стратегия Украины: монографія / Д.П. Базив. – К.: Институт государства11.и права им. Корецкого НАН Украины, 2000. – 192 с.Сенат Польщі ухвалив постанову щодо визнання Волинської трагедії геноцидом [Електронний12.ресурс]. Режим доступу: http://ua.112.ua/golovni-novyni/senat-polshchi-ukhvalyv-postanovu-pro-vyznannia-volynskoi-trahedii-henotsydom-323612.htmlДещиця: Рішення Сейму про геноцид - політична, а не історична оцінка // Європейська правда //13.[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.eurointegration.com.ua/news/2016/07/22/7052482Комітет Верховної ради: у постанові Сейму викладена викривлена оцінка подій на Волині //14.Європейська правда. Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.eurointegration.com.ua/news/2016/07/22/7052495/.Мер Перемишля Хома чекає від СБУ пояснень про причини оголошення його персоною нон грата //15.Цензор нет. [Електорнний ресурс]. Режим доступу: https://ua.censor.net.ua/news/425365/mer_peremyshlya_homa_chekaye_vid_sbu_poyasnen_pro_prychyny_ogoloshennya_yiogo_personoyu_non_rata.Банахевич Ю. Україна – Польща: на порозі охолодження відносин? // УКРІНФОРМ. [Електронний16.ресурс]. Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-abroad/2171484-ukrainapolsa-na-porozi-oholodzenna-vidnosin.htmlУкраїнські політики не розуміють до кінці теми, яка в Польщі називається «Волинська різанина».17.Витяги з інтервю польського публіциста, співзасновника польського Комітету солідарності зУкраїною Україною Богуміли Бердиховської радіо «Свободи». [Електронний ресурс]. Режим доступу:http://ua.112.ua/mnenie/ukrainski-polityky-ne-rozumily-do-kintsia-vazhlyvist-temy-iaka-v-polshchi-nazyvaietsia-volynska-rizanyna-328290.html.Чому молодь воліє працювати на польського пана, аніж на українського господаря // Новий час18.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.newtime.lviv.ua/index.php/newtime-suspilstvo/3034-2017-05-15-08-04-53Obywatele Ukrainy pracujący w Polsce – raport z badania Badanie zrealizowane w 2015 r. / Iza19.Chmielewska, Grzegorz Dobroczek, Jan Puzynkiewicz. – Warszawa: Departament Statystyki NBP, 2016 r. –33 s.Савицький Ю. Відносини України і Польщі у 2016 р. Турбулентність без відчутної шкоди? /20.Ю. Савицький // Радіо Свобода. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/28204388.html

94


УДК 342.827.1(477)«1990/1995»Віталій Коцур

УКРАЇНА В УМОВАХ ЕТНОПОЛІТИЧНИХ ВПЛИВІВ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ 199О-Х РОКІВ: ПРОБЛЕМИ, ТЕНДЕНЦІЇ, ПОШУК ШЛЯХІВ РОЗВ’ЯЗАННЯ

Досліджено особливості громадсько-політичної діяльності національних меншини на теренахУкраїни першої половини 1990-х років Виявлено проблеми, тенденції політики Української держави щодонаціональних меншин. Показано особливості зовнішньополітичних впливів на етнонаціональну політикуУкраїни. Робиться спроба пошуку шляхів розв’язання міжетнічних протиріч.

Ключові слова: Україна, національні меншини політизація, депортація, повернення, реабілітація,етнополітика, влада, дипломатія.

Виталий КоцурУКРАИНА В УСЛОВИЯХ ЭТНОПОЛИТИЧЕСКИХ ВОЗДЕЙСТВИЙ ПЕРВОЙ ПОЛОВИНЕ

199О-Х ЛЕТ: ПРОБЛЕМЫ, ТЕНДЕНЦИИ, ПОИСК ПУТЕЙ РЕШЕНИЯИсследованы особенности общественно-политической деятельности национальных меньшинств

на территории Украины в первой половине 1990-х годов. Выявлены проблемы, тенденции политикиУкраинского государства в отношении национальных меньшинств. Показаны особенностивнешнеполитические влияниє на этнонациональную политику Украины. Делается попытка поиска путейрешения межэтнических противоречий.

Ключевые слова: Украина, национальные меньшинства политизация, депортация, возвращение,реабилитация, этнополитика, власть, дипломатия.

Vitaliі KotsurUKRAINE IN THE CONDITIONS OF ETHNOPOLITICAL INFLUENCES OF THE FIRST HALF

OF 199Oth: PROBLEMS, TRENDS, SEARCH OF SOLUTIONSThe peculiarities of public-political activities of the national minorities on the territory of Ukraine in the

first half of the 1990s were explored. The problems, tendencies of the policy of the Ukrainian state concerningthe national minorities were revealed. The features of foreign policy influence on ethno-national policy of Ukraineare shown. An attempt to find ways of solving ethnic conflicts.

Key words: Ukraine, national minorities, politicization, deportation, return, rehabilitation, ethnopolitics,power, diplomacy.

Ще до здобуття Україною незалежності політична поведінка змінювалася, ставалапідпорядкованою українським інтересам й зумовлена національною ідеологією. Протистояннявладі в діях та життєвих сценаріях здебільшого набувало форм культурної, моральної або мовноїопозиції режиму [1]. Питання реалізації прав національних меншин чітко окреслювалися вчисельних публікаціях представників різних національно-культурних товариств та організацій,безпосередніх учасників демократичних суспільно-політичних процесів кінця 1980-х – початку1990-х рр.

Історіографія досліджуваної проблеми умовно поділяється на декілька тематичних груплітератури, яка відображує різні аспекти задекларованої тематики.

Політичні права національних меншин України та ідеологізацію і політизацію «етнічногопитання» в період державотворення відображують праці Л. Польового, В. Шевчука, М. Тараненката ін.

Аналізу трансформації посттоталітарного суспільства на теренах України і особливостямвзаємодії державних органів і організацій національних меншин присвячені публікаціїС. Кульчицького, О. Валевського, С. Яніцької, І. Гаха та ін.

Окремі аспекти етнополітичних процесів в Україні в рамках аналізу питання «політичногорусинства» висвітлювалися в дослідженнях Є. Жупана, Н. Кічери, О. Ляшенка, О. Майбороди,М. Панчука та ін. Комплексний аналіз політичного русинства проведено в колективніймонографії «Закарпаття в етнополітичному вимірі» (2008 р.), де автори проводять думку про те,що дії представників політичного русинства спрямовувалися на створення поясу нестабільностіна території України в інтересах Російської Федерації.

Деякі аспекти залучення національних меншин до політичної діяльності проаналізовані в95


публікаціях А. Демартино, Б. Бабіна, О. Калакури, О. Ляшенка. Зокрема, О. Ляшенко, аналізуючиперебіг парламентських виборів 1994 та 1998 рр., визначив низку причин, які зумовили незначнепредставлення кримських татар у ВР України та ВР Автономної Республіки Крим.

Етнонаціональна політика в Україні потребує поглибленого аналізу наукового доробкувітчизняних і зарубіжних політологів, істориків, соціологів, представників експертногосередовища, аналітиків.

Задекларовану проблематику слід розглянути під кутом зору інтеграції українськогозаконодавства в європейський міжнародний правовий простір, як важливий чинник українськогодуховно-інтелектуального життя.

Після здобуття Україною незалежності сфера міжнаціональних відносин перейшла підконтроль держави. На центральному, регіональному та місцевому рівнях було сформованополітичні інститути та нормативно-правову базу покликаних регулювати питання, насампереду сфері національних відносин та забезпечення прав національних меншин [2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9].Потреба у виваженому регулюванні міжнаціональної сфери існувала й тому, що передбачалавстановлення та закріплення на міждержавному рівні двосторонніх зовнішньополітичнихвідносин, покликаних врегулювати спірні й потенційно конфліктні питання.

З цією метою було утворено Комітет у справах національностей при Кабінеті МіністрівУкраїни (КМУ), який мав завдання проводити єдину державну політику у сфері міжнаціональнихвідносин. Окрім того, комітет зобов’язаний був встановлювати міжнародні зв’язки з державнимиорганами, громадськими культурними, національними та іншими центрами й організаціями тасприяти розширенню зв’язків громадян України з представниками своєї національності, якіпроживають за межами України (Арк. 3-4) [10; 11]. Вже у перші роки незалежності між Україноюта її державами-сусідами було підписано низку двосторонніх договорів, які стосувалисянаціональних меншин [12].

З метою розв’язання проблем народів, що повертаються з місць депортації, при Комітеті усправах національностей при КМУ було утворено Фонд депортованих народів України іззональними відділеннями в Криму, Донецькій, Одеській, Львівській, Закарпатській областях(Арк. 13) [13; 14] Фонд розвитку культур національних меншин України [15; 16] та ін. Такожбуло налагоджено співпрацю з іноземними урядовими делегаціями на чолі з високопосадовцямидля вивчення питань, пов’язаних з поверненням в Україну депортованих німців (Арк. 19) [17;18] (Арк. 76) [19].

Поступово удосконалювалася практика координації діяльності органів державноївиконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування з питань створення умов длязадоволення духовних потреб національних меншин, відродження, збереження і розвитку вУкраїні національних мов, культур, традицій [20].

Водночас користуючись нерішучістю управлінських структур та економічною кризоюантиукраїнські сили цілеспрямовано намагалися розпалювати в Україні міжнаціональнуворожнечу за допомогою як внутрішніх, так і зовнішніх центрів впливу. Внаслідок таких дій вУкраїні утворилися три великі зони міжнаціональної напруги: в Криму, на Закарпатті та окремихобластях південно-східної України. У цих регіонах помітно зросли шовіністичні прояви,особливо серед носіїв великодержавного шовінізму, антисемітизму та українофобії. Значноактивізувалися проімперські шовіністичні сили на півдні і сході. Це зокрема РРК –Республіканський Рух Криму, осередки донського козацтва, товариства «новоросів» (Арк. 45)[21; 22; 23].

Значно підсилили антиукраїнський рух й провідні російські національно-культурнітовариства. Наприклад, на І Всеукраїнській конференції керівників національно-культурнихтовариств – «Національно-культурні товариства в розбудові Української держави», яка проходила20-21 лютого 1993 р. в м. Києві акцентувалася увага на неіснуючій в Україні проблеміросійськомовного населення. В результаті було запропоновано текст звернення до ВРУ пронадання російській мові статусу другої державної мови (Арк. 195-197) [24]. Паралельнонав’язувалася ідея федералізації України.

У цей час на Закарпатті з’являється низка партій з сепаратистськими настроями, а також96


Товариство підкарпатських русинів, угорської культури тощо. За ініціативою Товариствапідкарпатських русинів було створено Лігу національностей Закарпаття, яка за задумом їїзасновників мала об’єднати національні меншини області і протиставити їх корінномуукраїнському населенню. 10 липня 1992 р. Товариство підкарпатських русинів погрожувалорозпочати загальнообласний політичний страйк у разі, якщо парламент України та її Президентне виконають їх вимоги, зокрема: узаконити підкарпатських русинів як націю і відновити вЗакарпатській області статус автономної (Арк. 6) республіки Підкарпатська Русь з подальшимпроведенням референдуму, який визначить, чи буде русинська республіка самостійноюдержавою, а якщо автономною, то у складі якої країни – України, Угорщини чи Чехословаччини.

Дії численних Закарпатських сепаратистів активно підтримувала газета «ПідкарпатськаРусь» і газета «Республіка». Окрім того, товариство угорської культури Закарпаття в своїйантиукраїнській роботі активно використовувало місцеві церковні структури угорськогонаселення (арк. 7) [25].

Реакцією на антиукраїнську діяльність русинів була підготовка Комітетом у справахнаціональностей пропозицій щодо концепції русинства у Закарпатті, країнах Східної іЦентральної Європи (Арк. 181). Разом із обласною держадміністрацією Чернівецької областібуло визначено заходи з нейтралізації прорумунських настроїв, зокрема серед частини лідерівмісцевих осередків Товариства румунської культури ім. М. Емінеску (Арк. 182) [26].

Пізніше при Комітеті, розпочала діяти наукова рада, в складі якої було утворено проблемнігрупи з різних аспектів міжнаціональних і міжконфесійних відносин. На них було покладенозавдання аналізу національної політики та різних конфліктних ситуацій [27]. При цьому з неюактивно співпрацювала Рада представників громадських об’єднань національних меншинУкраїни [28]. Проте реакція офіційного Києва на сепаратистську та антиукраїнську діяльністьокремих національно-культурних товариств і організацій була малоефективною.

Так, у звіті комітету від 21 січня 1993 р. «Про стан і перспективи розв’язання проблемнаціональних меншин» зазначено, що «з боку шовіністичних проімперських сил посилюютьсяспроби збурити міжнаціональну обстановку шляхом нагнітання істерії щодо «примусовоїукраїнізації», протиставлення південно-східного регіону республіки західному за мовноюознакою та історичним минулим, розпалювання сепаратистських настроїв. У Республіці Кримта інших областях різними організаціями проводилися ідеї оборони національних прав, щопризводило до розмежування населення за національною ознакою, створювало небезпечніпередумови для порушення міжнаціонального миру. З боку окремих товариств були навітьспроби диктату, вимог від держави вигідних для себе політичних та етносоціальних прав, участіу розподілі влади» тощо (Арк. 35) [29].

У зв’язку з цим, Комітетом у справах національностей при КМУ було посилено роботу повирішенню назрілих питань державної національної політики: розроблено проект концепціїрозвитку національних культур України; положення та плани проведення Всеукраїнськогофестивалю народної творчості національних меншин «Всі ми діти твої, Україно»; підготовленопроекти угод між Україною та Естонією, Казахстаном, Киргизстаном, Туркменістаном,Узбекистаном про принципи співробітництва по забезпеченню прав національних меншин та зпитань, пов’язаних з відновленням прав депортованих осіб, національних меншин і народів.Керівництво Комітету брало активну участь у переговорах державних делегацій України в РФта Молдові (Арк. 4) [30]. Було підготовлено проекти Угод про принципи співробітництва міжУкраїною та Латвійською і Литовською республікою по забезпеченню прав національнихменшин, які передані на узгодження сторонам, а також авершено роботу над проектом такоїугоди між Україною та РФ (Арк. 22) [31]. Підготовлено проект Угоди між Україною тареспублікою Молдова про принципи співробітництва по забезпеченню прав національнихменшин [32]. Також у квітні 1993 р. було створено Міжурядову українсько-німецьку комісію усправах депортованих німців, які повертаються в Україну. До складу якої увійшли представникиукраїнської, німецької влади та особи з числа національних меншин [33; 34; 35].

Значний вплив на тогочасну етнонаціональну політику мав Указ Президента УкраїниЛеоніда Кравчука № 143/93 від 26 квітня 1993 р., яким Комітет у справах національностей був

97


реорганізований у «Міністерство України у справах національностей та міграції». Черговареорганізація адміністративної установи змінювала всю структуру й принципи діяльностіміністерства. Хоча, з самого початку до роботи Міністерства була прикута увага багатьохміжнародних організацій, урядових структур західних держав, політичних діячів близького ідалекого зарубіжжя [36].

Так, було проведено засідання українсько-польської комісії у справах національнихменшин, Консультаційного комітету Президентів України та Республіки Польща. Взято участьу роботі П’ятої конференції Міністрів Європи у справах міграції та семінару представниківСША, Німеччини та України на тему: «Роль України в майбутніх Європейських стосунках тазахисту навколишнього середовища» (Арк. 114) [37].

Помітний резонанс мала міжнародна науково-практична конференція «Російська культурав контексті соціально-історичних реалій України (кінець ХХ століття)», яка проходила в Києві22-23 жовтня 1993 р. ЇЇ учасники дійшли висновку, що в структурі державної доктрини розвиткуУкраїни чільне місце слід відвести концепції розвитку російської культури (Арк. 128), аросійській мові слід надати статус другої державної мови (Арк. 129) [38]. Але такі висновки незнайшли підтримки з боку міністерства [39].

Указом Президента України Леоніда Кучми №408/94 від 25 липня 1994 року «ПроМіністерство України у справах національностей, міграції та культів» Міністерства України усправах національностей та міграції було ліквідовано [40], а повноваження новоствореногоміністерства доповнювалися релігійною сферою, що помітно розмивало специфіку його роботи[41].

У діяльності окремих товариств відслідковувалися деструктивні антидержавні прояви.Зокрема, Товариство румунської культури ім. М. Емінеску та Християнсько-демократичнийальянс румун (ХАДР) в Україні замість культурно-просвітницької роботи не без підтримкипевних політичних кіл сусідньої Румунії, підбурювали національні меншини до сепаратистськоїдіяльності, водночас намагаючись перебрати на себе функції органів державної влади (Арк. 247).Спостерігалися спроби створити напругу навколо вигаданої проблеми порушення правпредставників румунської національності у питаннях освіти, праці, юридичного захисту.Порушувалися також питання територіальної цілісності України та зміну її кордонів. Публікаціїв газеті «Плай роминеск», а також звернення ХДАР до громадськості інших країн по суті булипрямим. Оскільки подібна діяльність суперечила Конституції України, Мінюстом України ХДАРбуло винесене попередження. Такі дії окремих організацій створювали передумови дляпорушення міжетнічної злагоди у Чернівецькій області, а відтак потребувала постійної уваги донаціональних меншин з боку усіх державних структур, культурно-освітніх об’єднань тадемократичних сил у регіоні (Арк. 248) [42]. Також продовжувалася робота по доопрацюваннюнизки проектів міждержавних угод з різних напрямків діяльності з Російською Федерацією,Вірменією, Латвією, Молдовою, Узбекистаном, Чехією, Словакією (Арк. 126) [43; 44].

Міжнаціональна й політична ситуація значно ускладнилася у зв’язку з передвиборчоюкампанією в Україні 1994 р. Посилилися процеси регіоналізації України, поділу на проукраїнські,проросійські з одного боку, проринкові й антиринкові налаштовані регіони з іншого боку. Якнаслідок цього, було прийнято рішення Донецькою обласною радою, щодо винесення нареферендум 27 березня 1994 року питання про статус російської мови як другої державної, прочленство в СНД та федеративний устрій України. Той період характеризувався активізацієюімперської політики РФ щодо країн СНД в цілому і України, зокрема, в політичному,економічному плані та щодо проблеми російськомовного населення. Аналіз зовнішньополітичноїдоктрини РФ (див. «Послание Президента Росии Федеральному собранию») свідчив, що вонабуде ґрунтуватися на пріоритетному захисті прав російськомовного населення і використанніцієї проблеми для реалізації своїх загальнонаціональних інтересів (Арк. 120).

З цією метою у МЗС РФ було розроблено проект програми, котра передбачала використаннявсіх механізмів впливу і тиску на країни колишнього СРСР і, зокрема, на Україну під приводомзахисту російської меншини. Ця програма визначала в обов’язкову квоту в 25-30% від сумиекономічного кредиту для країн колишнього СРСР на фінансування розвитку російської мови,98


культури, потреб російської діаспори. Подібний підхід прослідковувався і щодо громадськихорганізацій. Про необхідність такої допомоги з боку РФ йшлося на «Всесвітньому» конгресіросійських громадян, що відбувся 29-30 січня 1994 р. в Росії. В останній день зібрання булоприйнято «Декларацію прав соотечественников», де «соотечественниками» вважалися всігромадяни колишнього СРСР, котрі визнавали рідною російську мову. Метою Декларації буловідродження російської нації і її «отечества», яким ст. 3 п.2 визначає територію РФ (у кордонах1721 року) і СРСР у кордонах 1922 року з подальшими змінами. Механізмом реалізації цьогозавдання було створення організаційних структур – «общин», що повинні виступатипроповідниками російських інтересів на території держав, де вони проживають (див. ст. 11).Подібні підходи прослідковувалися і в демократично центристському блоці Росії, якийпропонував усім колишнім республікам СРСР добровільно увійти до складу Росії, а за умовнезгоди – стимулювати російськомовне населення до переїзду в Росію (Арк. 121-122).

Після вступу на посаду першого Президента Кримської Республіки Юрія Мешковастворилася якісно нова політико-правова ситуація на півострові. Президент Криму згідно ізЗаконом Республіки «Про Президента Республіки Крим» від 14 жовтня 1993 року отримав великіповноваження і фактичну незалежність від Президента, Конституції і законів України. Такіповноваження, що суперечили Конституції і законам України формально перетворили РеспублікуКрим у самостійне державне утворення, що має атрибути суб’єкта федеративних відносин зУкраїною. Про це свідчить наявність власної Конституції; власних органів державної влади;подвійного громадянства тощо. Окрім того, розпочався процес оформлення атрибутівконфедеративних відносин (Арк. 129). Зокрема, намагання проведення самостійної міжнародноїта фінансової політики (нині мова йде про входження в рубльову зону) та спроба впливати навійськові частини і бази на території Криму (Арк. 130). Прогнозувалося, що в разі перемоги напарламентських виборах блоку «Росія» Ю. Мешков почне більш радикальні дії оформленняатрибутів державності Криму і відповідного ігнорування Законів України. Тому, закономірнимбуло те, що Крим став автономією у складі України. При цьому передбачалося домогтисяприведення Кримського законодавства у відповідність з українським; посилити активніконсультації і співпрацю з можливими суб’єктами української політики в Криму (Меджліскримськотатарського народу, партії центристського спрямування, власне українські громадсько-політичні організації); максимально використати протиріччя серед проросійських сил а Криму,особливо серед їх лідерів, а також протиріччя в оточенні Мешкова (Арк. 131); економічні зв’язкиз Кримом використати як важелі економічної політики в Криму; максимально використатитрьохсторонні домовленості США, України і Росії для нейтралізації російського впливу на Крим(Арк. 132-133) [45; 46].

Більше того, Міністерством України у справах національностей, міграції та культів булирозглянуті питання про можливі заходи, спрямовані на культурно-політичну інтеграцію Кримув Україні, послаблення напруги на Півострові та наданні відповідних рекомендацій [47; 48].

З позицій українських інтересів сьогодні, коли Росія веде неоголошену війну в Україні,анексувала Крим, перебіг суспільно-політичного життя першої половини 1990-х років указує напомилково нереалізований план надання автономії кримськотатарському народу в складі України,яка відіграла б ключову роль у збереженні територій цілісності нашої держави в умовахзовнішньополітичних викликів.

Після здобуття Україною незалежності виникли проблеми із поверненням депортованихнімців в Україну, контроль за яким мало здійснювати керівництво «Українсько-німецькогофонду». Цей процес набув неконтрольованого характеру. З самого початку вирішення питаньдепортованих німців жоден з центральних органів державної виконавчої влади комплексно незаймався. Це призвело до серйозних прорахунків. Внаслідок чого в Україну переїхало понад 2тис. осіб німецької національності, більшість з яких не належала до числа (Арк. 54) депортованихз територій України, а тому не мали права на спрощений порядок набуття громадянства України[49]. Ці чинники мали значний вплив на радикалізацію німецьких товариств («Відергебурт»).Особлива активність німецького руху до кінця 1994 р. спостерігалася в Криму і пояснюваласянизкою обставин: зміною політичного керівництва України і Криму; ймовірністю більш близьких

99


стосунків і договорів України й Криму з Європейськими державами і Німеччиною (Арк. 100);рішеннями і програмою німецького товариства Криму «Відергебурт» і обставинами з німецькимипроблемами в інших країнах СНД; політизованим станом суспільства, в цілому, безвихіддю ібезрезультативністю по реалізації Програми облаштування і повернення німців в Крим і наПівдень України, (Арк. 101); нерівномірний розподіл державних коштів (Арк 102).

В цих умовах Рада німців прийняла рішення і створила свій Кримський німецький фонд«Шлях розвитку», який взяв на себе повністю реалізацію німецької програми в Криму. Раданімців Криму вийшла з ініціативою на президента України, щоб організувати «Департамент посправах німців в Україні», який виступив би у ролі замовника від імені Держави Україна ірозподіляв би кошти безпосередньо в регіони на конкретні проекти (Арк. 103). У разі невиконання цих вимог Рада німців зобов’язувалася бойкотувати і призупинити усі проекти іпрограми в Криму та за допомогою міжнародних структур почати процес еміграції з Криму вНімеччину у разі, якщо Україна не виконає їх вимоги (Арк. 104) (Арк. 105) [50].

Вцілому, за переписом 1989 р. в Україні проживало 37,8 тис. німців (0,07% населення).Майже 70% усіх німців України проживали в 6 областях: Дніпропетровській – 6,4 тис., Донецькій– 6,3 тис., Одеській – 3,6 тис., Закарпатській – 3,5 тис., Запорізькій – 2,3 тис., Луганській – 2 тис.,Криму – 2,4 тис. осіб.

Інтереси німців представляють 33 національно-культурні об’єднання. У 1992 р. длясприяння й захисту громадських, економічних, соціальних та культурних прав і свобод німецькоїменшини створено товариство німців України «Відергебурт». З 1992 р. в Києві працює центрнімецької культури «Відерштраль», який об’єднує понад 300 сімей (Арк. 1). У 1993 р. в Києвізареєстровано Товариство німців «Катаріне шулє», яке ставить за мету сприяння розвитку освітиі культури німців міста. 21 січня 1993 р. Міністерством юстиції України зареєстровано в КиєвіМіжнародний центр німецької культури «Грюс Гот» тощо (Арк. 2) [51].

З 1992 р. в Україні здійснювалися державні заходи щодо прийому та облаштуваннядепортованих німців, які повертаються в Україну в місця свого попереднього проживання. Нарівні політичного керівництва України та Німеччини у 1991 р. було досягнуто домовленості пронадання фінансової і матеріальної допомоги в реалізації цих заходів і з боку Німеччини.

З метою акумулювання цих ресурсів, у 1992 р. Указом Президента України при Комітеті усправах національностей було створено Українсько-німецький фонд. На нього було покладено іздійснення управлінсько-фінансових функцій. Проте організацію процесу було покладено наМіністерство у справах національностей та міграції (арк. 24). В подальшому дане міністерство,нехтуючи позицією Фонду, стало самостійно вирішувати питання розподілу бюджетних коштівна будівництво житла та окремих соціальних послуг. Тому Німеччина змушена була передатисвоїй уповноваженій фірмі ГТЦ право розпоряджатися своєю частиною валютних коштів,починаючи з 1994 року. Відтоді з’ясувати на що і як витрачалися кошти, зокрема надісланаіноземна валюта, було практично не можливо. В результаті житлом було забезпечено лише 25 %сімей, а фінансовий контроль був відсутній. Це призвело до різкого зростання соціальної напругита еміграції німців з України (Арк. 25).

Враховуючи особливий статус цієї політичної справи, з травня 1993 р. генеральна дирекціяФонду неодноразово вносить пропозиції державним органам центральної виконавчої влади щодовпорядкування заходів облаштування депортованих німців, раціонального використання коштів,розмежуванню повноважень між Міністерством України у справах національностей та міграції,облдержадміністраціями і Українсько-німецьким фондом, делегування останньому партнерськихповноважень у стосунках з Німеччиною в цій проблемі (Арк. 26)

Однак ці звернення генеральної дирекції не дали багатих результатів, а її дії щодовпорядкування роботи обласних комерційних центрів Фонду, наштовхувалися на амбіційніінтереси окремих посадових осіб різних рівнів та членів українського товариства німців«Відергебурт».

24-25 листопада 1995 р. відбувалася звітно-виборча конференція товариства німців України«Відергебурт». В роботі якої взяли участь 22 делегати з областей та Криму. Серед запрошенихбули представники органів державної влади і громадських організації України, Надзвичайний і100


Повноважний посол ФРН в Україні А. Арно та Радник Міністра внутрішніх справ ФРН Ф.Вілленберг.

На конференції обговорювалися питання, про діяльність «Відергебурту» та роботуУкраїнсько-німецького фонду (УНФ). Прийнято резолюцію, в якій зазначалося, що упродовжостанніх років Фонд дискредитував себе, водночас вважається за доцільне зберегти йогоструктури, поставивши їх під державний та громадський контроль, призначити нового директораУНФ.

Визначено також необхідність прийняття Закону України про реабілітацію «депортованихнаціональностей» (Арк. 79), розробки програми вивчення німецької мови тощо.

На конференції виокремилися два підходи до розв’язання німецького питання в Україні.Зокрема, представники ФРН наполягали на посиленому вивченні німецької мови, організації таутвердженні національного життя і культури німецької меншини в Україні.

Представники національно-культурних товариств, не оминаючи проблем етнокультурногорозвитку, навпаки, робили наголос на масовому переселенню німців з РФ та Казахстану доУкраїни, необхідності формування місць компактного поселення за рахунок власнихдемографічних ресурсів, які є в Україні. Головою товариства німців України було обрано ГенріхаГроута, який одночасно виконував обов’язки голови об’єднання німців країн СНД. Саме він мавініціювати масове переселення німців в Україну. Окрім того, Г. Гроут активно виступав запідвищення політичного статусу німецької меншини в Україні, створення німецькогопредставницького органу – Фолькстагу (на зразок меджлісу кримськотатарського народу).

У зв’язку з запланованим візитом Гельмута Коля в Україну керівництво товариства німцівставило питання про зустріч з Президентом України з тим, щоб з’ясувати і оприлюднитинапередодні приїзду канцлера ФРН його позицію з німецького питання в Україні [52].

Одним із складних питань в українсько-німецьких відносинах, яке постійно порушувалосянімецькою стороною, було питання укладення міжурядової угоди про забезпечення правнімецької меншини в Україні, особливо тієї її частини, яка була депортована, а зараз повернуласяв Україну.

Переговори з цього питання велися з 1993 р. До 1995 р. було опрацьовано декілька варіантівугоди, відбулося 4 раунди переговорів на рівні експертів, керівників відомств, але принциповірозбіжності сторін щодо змісту угоди подолати не вдалося.

Проблема полягала у тому, що німецька сторона зайняла в цьому процесі (Арк. 68)непоступливу позицію, відмовляючись враховувати інтереси України.

Серед неприйнятних для України положень, які суперечили тогочасному українськомузаконодавству були: надання однакового статусу німцям, депортованим з території України, інімцям, які на ній ніколи не проживали; звільнення німецьких фірм, що працюють в Україні надоблаштуванням німців-переселенців, від усіх податків, зборів, мита, державних стягнень,надання працівникам цих фірм особливого статусу та інших привілеїв тощо.

Крім того, у кожному варіанті німецької угоди містилися односторонні зобов’язання УрядуУкраїни перед Урядом ФРН. Вони стосувалися і останнього проекту, що надійшов у березні 1995р. У ньому німецька сторона задекларувала в преамбулі, що угода стосується і осіб українськогопоходження, які проживають в ФРН, але в основному тексті угоди не прозвучало.

Крім того німецька сторона послідовно намагалася об’єднати в угоді під терміном«національна меншина» різні категорії осіб: громадян України німецької національності, якідійсно, відповідно до Закону України «Про національні меншини в Україні», складають німецькуменшину в Україні, і німців-переселенців, які не набули громадянства України, і, згіднозаконодавства України, не належать до національної меншини, а є іноземцями тощо (Арк. 69)[53,].

Продовжували спостерігатися негативні тенденції й у діяльності національно-культурнихтовариств Закарпаття. Зокрема, з боку Товариства угорської культури Закарпаття мало місцеігнорування державної символіки при проведенні ним окремих масових заходів. Керівництвоцього товариства в своїх заявах ставило питання про надання національно-територіальноїавтономії для угорського населення та створення окремої обласної управлінської структури для

101


шкіл з угорською мовою навчання, що виходить за рамки діючої структури управління освітою.У першій половині 1990-х років в Закарпатській області набрала гостроти проблема

русинства, яка базувалася на антинаукових позиціях про новий східнослов’янський русинськийнарод, окремішність русинської мови від української, на ідеї відокремлення Закарпаття відУкраїни або й створення в центрі Європи держави за рахунок територій, на яких проживаютьрусини. Цей рух мав виразну агресивно-сепаратистську спрямованість.

15 травня 1993 р. в Мукачеві на звітно-виборчій конференції неперереєстрованого«Общества подкарпатских русинов» обрано «Временное правительство Подкарпатской Руси»До його складу увійшли не лише громадяни України, а й Словаччини та Угорщини. Члени«Демократичного конгресу України» «виступали із заявами про «геноцид» русинів та вимогамипокарати уряд і парламент України «за їхній націонал-фашизм». Вони вимагали від державноївлади Закарпаття, Президента та ВРУ відновлення автономної республіки «Подкарпатская Русь»,зверталися до Президента Росії та різних міжнародних організацій за підтримкою у здійсненніцих намірів.

Керівництво Закарпатської обласної державної адміністрації та Закарпатської обласної радинародних депутатів засудило політичну лінію «Общества подкарпатских русинов» та вжилозаходи щодо нейтралізації його негативного впливу на громадсько-політичне життя в регіоні.

Міністерство у справах національностей та міграції у тісній співпраці з МЗС постійновивчали та узагальнювали інформацію щодо «політичного русинства». У квітні 1994 р.Міністерство разом з Інститутом українознавства при Національному університеті ім. Т.Шевченка провели «круглий стіл» з проблем русинства, а наприкінці 1994 р. – спеціальну нарадуза участю представників МЗС, Мінкультури та провідних учених з метою вироблення узгодженоїпропозиції стосовно цих проблем (Арк. 218). Сепаратистські, антидержавні настрої нерідкопідтримувалися також деякими громадсько-політичними організаціями сусідніх держав (Арк.219) [54].

Водночас деструктивні елементи в громадсько-політичне життя Закарпатської областіприносило керівництво незареєстрованого Общества подкарпатських русинів. Його заяви,послання, звернення у різні інстанції зводилися до перегляду і денонсації договорів міжЧехословаччиною і Радянським Союзом, повернення автономного статусу Закарпатській областіі її історичної назви «Підкарпатська Русь», повернення корінним закарпатцям національностірусин. Вершиною їх діяльності стало створення так званого «Временного правительства» (Арк.173) [55].

У січні 1995 р. в Ужгороді відбувся регіональний семінар відповідних працівниківоблвиконкомів та керівників національно-культурних товариств західних областей України.Окремі представники національно-культурних товариств, фальсифікуючи факти, подавали насемінарі викривлену інформацію про стан справ по задоволенню запитів національних меншин,виступали з заявами антидержавного сепаратистського змісту. Так, один із лідерів товаристваугорської культури Ш. Мілошван у своєму виступі критикуючи нормативно-правову базуУкраїни, яка регулює міжнаціональні відносини в державі, закликав до надання територіальноїавтономії угорцям. Статут і політична платформа Форуму Угорських організацій Закарпаття(ФУОЗ) містили вимоги про надання автономії районам компактного проживання угорців наЗакарпатті. Голова соціально-культурної асоціації закарпатських румун Васіле Маріне в інтерв’юбухарестській газеті «Румунул» заявив, що влада України проводить політику денаціоналізації.І далі, за його логікою, – єдиний порятунок румунів – у створенні територіально-адміністративного округу (Арк. 217).

Про подібні прояви національної нетерпимості, антидержавних і сепаратистських дійокремими лідерами національно-культурних товариств, Міністерство України у справахнаціональностей та міграції проінформувало у травні 1995 року Міністерство Юстиції іГенпрокуратуру України.

Аналіз показує, що на початку 1990-х рр. певні сепаратистські сили намагалисядестабілізувати геополітичну ситуацію в Закарпатській області. Такі настрої були характерні дляполітизованих громадських об’єднань Закарпаття («русини», «національні культурно-102


просвітницькі» товариства угорців, румунів, німців) отримували моральну та матеріальнупідтримку з боку окремих кіл сусідніх держав (Словаччина, Угорщина, Румунія), а такожпредставників деяких «лівих» і «правих» політичних груп інших областей України [56].

8-9 лютого 1995 року у м. Києві відбулося Перше засідання Двосторонньої українсько-словацької комісії з питань національних меншин, освіти і культури. На ній представники відУкраїни намагалися звернути увагу словацької сторони на негативний характер діяльностіприбічників так званого «політичного русинства». Словацька сторона наголосила наоднозначному неприйнятті Урядом Словацької Республіки будь-яких намагань політизуватипитання становища національних меншин, включаючи так зване «русинське питання», а такожпов’язані з цим акції та заходи (Арк. 9) [57].

Ускладнилася суспільно-політична ситуація на Буковині у зв’язку з деструктивноюдіяльністю Чернівецького товариства румунської культури ім. Емінеску. Провідним напрямкомйого роботи стало послідовне пропагування історичного права румунів на територію (Арк. 92)Буковини, визнаючи румунів автохтонами, а українців – емігрантами, називаючи останніхзайдами. Акцентувалася увага на неминучості «возз’єднання всіх румунських земель з матір’ю-батьківщиною», необхідності підтримки «національної боротьби румунів на півночі Буковини іГерцаївського центру за об’єднання у велику румунську спільність», а також озвучувалисятериторіальні претензії Румунії щодо Бесарабії, Північної Буковини та Герцаївського центру(Арк. 93) [58].

Задля подолання міжнаціональної напруги в Україні пропонувалося створити постійнодіючу міжвідомчу комісію з представників міністерств – юстиції, у справах національностей,міграції і культів; преси та інформації, а також Генеральної прокуратури. У роботі якої мали бутизадіяні члени відповідних комісій ВРУ, представники громадських і політичних організацій.Комісія, як консультативно-дорадчий орган при КМУ, мала систематично розглядати фактипроявів екстремізму і нетерпимості у міжнаціональних відносинах і розробляти заходи дляреагування (Арк. 153) [59].

26-27 жовтня 1995 року у Києві відбулася Міжнародна науково-практична конференція«Російська освіта в Україні в контексті міжнародного досвіду». На ній, в окремих виступах, чітконаголошувалося на наданні російській мові статусу другої офіційної, принципу неприйнятностітерміну «національна меншина» стосовно росіян, що проживають в Україні. Водночасвідзначимо, що на основі Указу Президента РФ від 31.08.95 р. «Про заходи щодо підтримкиспіввітчизників за кордоном» Міністерством у справах національностей та регіональної політикиРФ без попереднього погодження з відповідними державними структурами України протягом1995 р. надавалась фінансова та гуманітарна допомога. Зокрема, було виділено 20 млн.російських карбованців. Проте чинним законодавством України такі дії не були передбачені (Арк.2-4) [60].

Як свідчать документи, у той період проросійські сили активно використовували мовнепитання з метою досягнення певних політичних цілей у ході виборчих кампаній. Нагніталасяістерія «примусової українізації», порушення прав етнічних росіян тощо.

На місцях приймалися рішення про надання російській мові статусу другої державної мовипоряд з українською, запровадження інституту подвійного громадянства. Поширвалися вимогищодо впровадження федеративно-територіального устрою держави, входження України векономічний союз і Міжпарламентську Асамблею СНД.

Сепаратистські сили активно діяли і в Криму, Їх метою було відірвати Республіку Крим відсуверенної української держави, змінити статус Севастополя і всього півострова. У цій діяльностілідери «Русской партии Крима» виступали за передачу Чорноморського флоту Росії. Вже тодіне виключалися такі варіанти подій, як «повзуча» інтеграція Криму в РФ або ж очікування, щовся Україна разом із Кримом піде «білоруським» шляхом [61].

Отже, в першій половині 1990-х років в Україні відбувалися процеси надмірної політизаціїетнічних груп, з метою підвищення їхньої політичної ваги, насамперед у розподілі влади,фінансових ресурсів. У політичному житті спостерігалися непоодинокі випадки українофобії тамасового шовінізму з боку деяких товариств проросійської та прорумунської орієнтації (Арк.

103


34), навіть спробу заперечити існування української нації. Деструктивні сили намагалисястворити політичні надбудови «для оборони національних прав» (Крим, Луганськ), загострювалиполітичну ситуацію використовуючи гасло «зневажених» прав румуномовних громадян(Буковина), насильницької «українізації» росіян (Донеччина, Луганщина). Деякі товариствазамість культурно-просвітницької роботи втягувалися у політичне протистояння перебираючина себе функції органів влади та розподілу державних коштів. Серед окремих керівниківнаціональних товариств велася активна боротьба за лідерство, одноосібне представництвоінтересів тієї чи іншої меншини, контроль фінансових потоків.

Хоча такі явища у зазначений період не носили масового характеру, водночас малитенденцію до нагромадження деструктивних елементів. Водночас переважно зареєстрованіоб’єднання поляків, болгар, греків, молдаван, білорусів, грузин, вірмен, кримських татар,естонців, латишів та латвійців лояльно ставилися до змін в Українській державі та її інститутів,подолання тоталітарного минулого, з розумінням підійшли до питання гармонізації міжетнічнихвідносин, підтримували надання українській мові статусу державної та стали активнимиучасниками розбудови незалежної України.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРАКолесник І. Українська історіографія. Концептуальна історія / І. Колесник. – К. : Фенікс. – 2014. – С.1.295-296.ЦДАВО України, Ф-5252, Оп-1, ОД.ЗБ-2. Прем’єр-міністру України Фокіну В.П. «Про створення2.центру національних культур». Арк 48-50.ЦДАВО України, Ф-5252, Оп-1, ОД.ЗБ-2. Кабінету Міністрів України. Про проект Закону України3.«Про національні меншини в Україні» Арк. 57.ЦДАВО України, Ф-5252, Оп-1, ОД.ЗБ-5. Комітет у справах національностей при Кабінеті Міністрів4.України. Наказ від 13.02.1992 р., №1 «Про державний дослідницький та культурологічний центрнаціональних культур». Арк. 1-а.ЦДАВО України, Ф-5252, Оп-1, ОД.ЗБ-5. Затверджене наказом Комітету у справах національностей5.при Кабінеті Міністрів України від 13 лютого 1992 р. Положення «Про Державний дослідницькийта культурологічний центр національних культур» Арк. 2-4.ЦДАВО України, Ф-5252, Оп-1, ОД.ЗБ-5. Комітет у справах національностей при Кабінеті Міністрів6.України. Наказ від 05.05.1992 р., №4 «Про членів правління Фонду депортованих народів Криму»Арк-7.ЦДАВО України, Ф-5252, Оп-1, ОД.ЗБ-5. Комітет у справах національностей при Кабінеті Міністрів7.України. Наказ від 06.07.1992 р., №5 «Про членів Правління Українсько-німецького Фонду», Арк-8.ЦДАВО України, Ф-5252, Оп-1, ОД.ЗБ-5. Комітет у справах національностей при Кабінеті Міністрів8.України. Наказ від 06.07.1992 р., №6 «Про членів Правління Фонду розвитку культур національнихменшин України», Арк-9.ЦДАВО, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-33. МАТЕРІАЛИ ДО ДОПОВІДІ. «Основні напрямки гуманітарної9.політики держави в сучасних умовах». Арк. 62-78.ЦДАВО України, Ф-5252, Оп-1, ОД.ЗБ-6 Додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 1710.жовтня 1992 р. №20210/96. Положення «Про Комітет у справах національностей при КабінетіМіністрів України». Арк. 2-6.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-18. Кабінет Міністрів України Пропозиції до концепції плану11.економічного і соціального розвитку та бюджету України на 1994 р, 14.09.1993, №12-223/2. Арк. 101.ЦДАВО України, Ф-5252, Оп-1, ОД.ЗБ-8. Кабінету Міністрів України «Про проект Угоди про12.принципи співробітництва між Україною та естонською республікою по забезпеченню правнаціональних меншин» від 5 червня 1992 р. №10471/1. Арк. 138-142.ЦДАВО України, Ф-5252, Оп-1, ОД.ЗБ.-7. Проект. Кабінет Міністрів України. Розпорядження, 199213.р. Про створення Фонду депортованих народів України. Арк. 13-14.ЦДАВО України, Ф-5252, Оп-1, ОД.ЗБ.-7 «Про Фонд депортованих народів України», Арк.15-18.14.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-19. (21 10 93, 7-319/2) Віце-прем’єр-міністру України М.Г.15.Жулинському про Фонд розвитку культур національних меншин України, 20019/2 від 7.10.93 р. Арк.– 109.111.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-19. Президенту України Кравчуку Л.М., Арк. 117-120.16.ЦДАВО України, Ф-5252, Оп-1, ОД.ЗБ.-7. Комітет у справах національностей при КМУ, 26.02, 1992,17.№1-72/2. Віце-прем’єр-міністру О.І. Слєпічеву, Арк. 19.ЦДАВО України, Ф-5252, Оп-1, ОД.ЗБ.-7. Програма перебування в Україні урядової делегації ФРН18.(27-28 лютого 1992 рр.), Арк. 20-21.ЦДАВО України, Ф-5252, Оп-1, ОД.ЗБ-7. Віце-прем’єр-міністру України О.І. Слєпічеву, 01.04.199219.

104


№ 7-111/2, Арк. 76-77.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-17. Віце-прем‘єр-міністру України М.Г. Жулинському Про20.роботу Комітету у справах національностей при КМУ у першому півріччі 1993 р. та створення новогоМіністерства. 20.08.1993, №7-182/2. Арк 180-183.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ. 10. Витяг зі стенограми у сесії Верховної Ради України «Про21.створення при Комісії у справах національностей експертної групи для кваліфікації проявівміжнаціональної ворожнечі та посилення правового нагляду з боку правових органів за діяльністюполітичних і громадських організацій» 20 травня 1992 р. Осадчук П.І., 207. Арк 44-46.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ. 10. Президенту України Л.М. Кравчуку від 08.06.1992, № 14-22.3/109. Про діяльність донського козацтва в Україні. Арк. 52.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ. 15. Кабінет Міністрів України, №22371/9 від 30.12.1992 р.23.Про лист народного депутата України М. Поровського. Арк. 8-9.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ. 15. Віце-прем’єр-міністру України М.Г. Жулинському Про24.проведення І Всеукраїнської конференції керівників національно-культурних товариств від 26.02.1993р. № 6-52/2. Арк. 195-198ЦДАВО України, Ф-5252, Оп-1, ОД.ЗБ-9. Народний Рух України. Секретаріат. 20 липня 1992 р. №25.514. Прем’єр-міністру України В. П. Фокіну. Арк. 6-7.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-17. Віце-прем‘єр-міністру України М.Г. Жулинському Про26.роботу Комітету у справах національностей при КМУ у першому півріччі 1993 р. та створення новогоМіністерства. 20.08.1993, №7-182/2. Арк 180-183.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ. 10. Народному депутату України П.І. Осадчуку (04.06.1992,27.№6-15-165/1) Арк.42.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-13. Комітет у справах національностей при Кабінеті Міністрів28.України. Наказ №1 від 16.02.1993 р. «Про Раду представників громадських об’єднань національнихменшин України» Арк. 1-5ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-21. (28.01.93, 3-3-/1) 1-14/17 від 21 січня 1993 р. Президенту29.України добродію Кравчуку Л.М. Про стан і перспективи розв’язання проблем національних меншин.Арк. 32-35.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-16. Віце-прем’єр-міністру України М.Г. Жулинському Про30.преміювання керівництва комітету, 17.03.1993 р., №5-71/2. Арк. 4-5.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-16. Кабінету Міністрів України. Інформація про роботу31.Комітету у справах національностей у березні 1993 року від 22 лютого 1993 р., №3/20 (29.03.93, №3-85/2). Арк. 21-22.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-16. Кабінету Міністрів України. Копія прес-службі Кабінету32.Міністрів України. Інформація про роботу Комітету у справах національностей у квітні 1993 р.26.04.1993, №3-110/2. Арк. 85-86.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-17. Затверджено постановою КМУ від «» 1993 р. Положення33.про Українську частину Міжурядової українсько-німецької комісії у справах депортованих німців,які повертаються в Україну. Арк. 11-14.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-17. Ємцю Олександру Івановичу Міністру України у справах34.національностей та міграції № 13723/6 від 16.06.1993 (15.07.1993, № 4-83/2) Віце-прем‘єр-мініструУкраїни М.Г. Жулинському Про звернення Українсько-німецького фонду. Арк. 110-111.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-17. Віце-прем‘єр-міністру України М.Г. Жулинському Про35.роботу Комітету у справах національностей при КМУ у першому півріччі 1993 р. та створення новогоМіністерства. 20.08.1993, №7-182/2. Арк 180-183. (це звіт комітету за 1993 р.)ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-19. 8 10 93, 14-290/2 Міністру Кабінету Міністрів України36.І.П. Доценку Про діяльність Міністерства України у справах національностей та міграції і умовийого роботи. – Арк. - 36-37.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-20. 30.11.93, 14-402/2 на протокол засідання КМУ від 17.02.9337.№ 5, КМУ, Про проведену роботу Міністерством України у справах національностей та міграції улистопаді ц.р. Арк. 114-115.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-20. Рекомендация Международной научно-практической38.конференции «Русская культура в контексте социально-исторических реалий Украины (конец ХХстолетия)». Арк. 127-130.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-20. Проект. Президентові України Л.М. Кравчуку. Арк. 120-39.122.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-25. Міністерство України у справах національностей та40.міграції Наказ 03 серпня 1994 р. № 12, м. Київ Про ліквідацію Міністерства України у справахнаціональностей та міграції. Арк 29-30.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-49. РАДА НАЦІОНАЛЬНИХ ТОВАРИСТВ УКРАЇНИ 3141.

105


липня 1995 року, № 49 ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ Л.Д. КУЧМІ, ПРЕМЄР-МІНІСТРУ УКРАЇНИ Є.К.МАРЧУКУ. Арк. 143-145.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-28. Довідка про виконання Закону «Про національні меншини42.в Україні» у Чернівецькій області. Арк. 243-248.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-29. 28.06.94. 12-267/2 Віце-прем’єр-міністрові України М.Г.43.Жулинському Про преміювання керівництва Міністерства України у справах національностей таміграції Арк. 126-127.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-32. 26.10.94. 14-94/2 На протокол засідання Кабінет Міністрів44.України №5 від 17.02.93 р. Кабінет Міністрів України. Про роботу Міністерства України у справахнаціональностей, міграції та культів у жовтні 1994 року. Арк. 209-211.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-35. Арк. 117-133. 25.03.94. 10-137/1. Президентові України45.Л.М. Кравчуку. Арк. 117-133.ЦДАВО, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-40. Додаток №1. ДОВІДКА. Про роботу Управління у справах46.

національних меншин. Арк. 48-51.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-41. 19.01.5 / 9-38/2 /21712/2 від 29.12.1994 р. Кабінет Міністрів47.України. Віце-прем’єр-міністрові І.Ф. Курасу Арк. 84-85.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-41. Арк. 90-93. Академія Наук України. Президенту України48.Л.Д. Кучмі. Щодо культурно-політичної інтеграції Криму в Україні (6/675-2, 19.08.94).ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-43. Міністерство України у справах національностей, міграції49.та культів, 20.02.1995, № 8-122/2. Віце-прем’єр-міністрові України І.Ф. Курасу. Арк. 54-56.3) ЦДАВО, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-54. Украина Республика Крым г. Симферополь № 208/4 17 ноября50.

1994 р. ОТКРЫТОЕ ПИСЬМО. Председателя общества немцев Крыма «Видергебурт», ДепутатаВерховного Совета по немецкому одномандатному национальному избирательном округу РенпенингаВладимира Карловича Президентам Украины и Республики Крым, Председателям ВерховныхСоветов Украины и Крыма Премьер-министрам КМУ и Правительства Крым. Арк. 100-105.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-68. Міністерство України у справах національностей та51.міграції. Листування з КМУ з питань основної діяльності, 30 квітня – 31 травня 1996 р. На 218аркушах. Зберігати постійно. / ЦДАВО, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-68. 05.05. 1996 р Ініціатива № 13-186/2Кабінет Міністрів України НІМЦІ В УКРАЇНІ. Арк. 1-2.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-53. Міністерство України у справах національностей, міграції52.та культів. Листування з КМУ з питань основної діяльності міністерства, 4 грудня –29 грудня 1995р. На 201 аркуші. / ЦДАВО, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-53. 18.12.95, 9-671/2 Віце-прем’єр-міністру УкраїниІ.Ф. Курасу. Арк. 79-81.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-67. Міністерство України у справах національностей та53.міграції. Листування з КМУ з питань основної діяльності, 12 квітня – 30 квітня 1996 р. На 118аркушах. Зберігати постійно. / ЦДАВО, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-67. МІНІСТЕРСТВО УКРАЇНИ усправах національностей та міграції 16.04.96 № 14-23/2. На № 5899/2 від 25.03.96 5909/2 від 31.03.96Віце-прем’єр-міністру України І.Ф. Курасу. Копія: Міністерству закордонних справ України. Арк. 68-71.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-54. Міністерство України у справах національностей, міграції54.та культів. Листування з АПУ і ВРУ з питань основної діяльності міністерства, 3 січня – 30 травня1995 р. На 233 аркушах. / ЦДАВО, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-54. 24.05.5., 9-312/1, 1-15/1009 від 12.05.95Адміністрація Президента України. Арк. 216-219.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-53. ІНФОРМАЦІЯ. Про хід виконання Закону «Про55.національні меншини в Україні» в Закарпатській області. Арк. 169-174.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-54. ГЛАВА АДМІНІСТРАЦІЇ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ56.12.05.95 № 1-15/1009 Міністерство закордонних справ України, Міністерство України у справахнаціональностей, міграції і культів, Міністерство економіки України. Арк. 221 а.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-44. ПРОТОКОЛ Першого засідання Двосторонньої57.українсько-словацької комісії з питань національних меншин, освіти і культури. Арк. 7-11.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-45. Міністерство України у справах національностей, міграції58.та культів. Листування з КМУ з питань основної діяльності, 3 квітня – 28 квітня 1995 р. На 236аркушах. Зберігати постійно. / ЦДАВО, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-45. 13.04.1995, 12-236/2 ВІЦЕ-ПРЕМЄР-МІНІСТРОВІ УКРАЇНИ. І.Ф. Курасу. Арк. 92-94.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-46. Міністерство України у справах національностей, міграції59.та культів. Листування з КМУ з питань основної діяльності, 3 травня – 22 травня 1995 р. На 198аркушах. Зберігати постійно. / ЦДАВО, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-46. № 1-П 3.04.95 р. Віце-прем’єр-міністру України Член-кореспонденту НАН України І.Ф. Курасу. Арк. 153-154.ЦДАВО України, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-52. Міністерство України у справах національностей, міграції60.та культів. Листування з КМУ з питань основної діяльності міністерства, 3 листопада –30 листопада

106


1995 р. На 173 аркушах. / ЦДАВО, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-52. 9-599/2, 3.11.95 Віце-прем’єр-міністровіУкраїни І.Ф. Курасу. 26-27 жовтня 1995 року Арк. 2-4.ЦДАВО, Ф.5252, Оп-1, ОД.ЗБ-54. ДОВІДКА. Про міжетнічну ситуацію та забезпечення Україною61.

національно-культурних та освітніх потреб національних меншин Республіки Крим. Арк. 109-114.ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Коцур Віталій Вікторович – кандидат політичних наук, старший науковий співробітниквідділу національних меншин інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України.

УДК 327.8(470+571):323.15(477)«199»Леся Коцур

ТАКТИКА ПОСИЛЕННЯ РОСІЙСЬКОГО ВПЛИВУ НА ЕТНОНАЦІОНАЛЬНУСФЕРУ УКРАЇНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 1990-Х РР.

Розглянуто тактику посилення російського впливу на території України у другій половині 1990-хрр. через гуманітарну й етнонаціональну сферу. Визначено основні напрямки політичного тиску з бокуРФ. Особливу увагу приділено основним напрямкам діяльності російської національної меншини в Україніта її взаємокоординації з урядовими структурами РФ, а також місця і ролі російської мови в цьомупроцесі.

Ключові слова: Україна, Російська Федерація, політичний тиск, російська мова, національніменшини, етнонаціональна сфера, гуманітарна політика, русифікація, захист «співвітчизників» закордоном.

Леся КоцурТАКТИКА УСИЛЕНИЯ РОССИЙСКОГО ВЛИЯНИЯ НА ЭТНОНАЦИОНАЛЬНУЮ СФЕРУ

УКРАИНЫ ВО ВТОРОЙ ПОЛОВИНЕ 1990-Х ГГ.Рассмотрена тактика усиления российского влияния на территории Украины во второй половине

1990-х гг. через гуманитарную и этнонациональную сферу. Определены основные направленияполитического давления со стороны РФ. Особое внимание уделено основным направлениям деятельностирусского национального меньшинства в Украине и его взаемокоординации с правительственнымиструктурами РФ, а также места и роли русского языка в этом процессе.

Ключевые слова: Украина, Российская Федерация, политическое давление, русский язык,национальные меньшинства, этнонациональное сфера, гуманитарная политика, русификация, защита«соотечественников» за рубежом.

Lesya KotsurTREATMENT STRENGTHENING RUSSIAN INFLUENCE IN THE SPHERE OF ETHNIC IN

UKRAINE (IN HE SECOND HALF OF 1990’S.)Considered tactic strengthening of Russian influence in Ukraine in the second half of the 1990s. Through

humanitarian and ethnic and national scope. The main directions of political pressure from Russia. Particularattention is given to key areas of the Russian minority in Ukraine and its vzayemokoordynatsiyi with governmentsof Russia, as well as the place and role of the Russian language in the process.

Key words: Ukraine, Russia, political pressure, Russian, minorities, ethnic sphere, social policy,Russification, the protection of «compatriots» abroad.

Розпад СРСР та утворення на його грунті суверенних держав не похитнули геополітичнихамбіцій Кремля. Поступово Російська Федерація не лише продовжила зберігати свій вплив напострадянському просторі, а й посилювала його за допомогою як традиційних, так інетрадиційних (гібридних) методів.

Вже в перше десятиліття незалежності вітчизняними науковцями було започатковановивчення проблеми двосторонніх українсько-російських відносин. Окремі дослідники, зокрематакі як С.В. Кульчицький, С.В. Віднянський, А.Ю. Мартинов, В.М. Литвин, О.Г. Аркуша,В.Ф. Верстюк, О.А. Удод, Т.С. Шульга та інші у своїх аналітичних розвідках намагалисяґрунтовно висвітлити усю складність російсько-українських відносин, які тим чи іншим чином

107


суперечили національним інтересам України. Автори, періодично наголошували на тому, що зроку рік РФ посилює політичний тиск на Україну, вказуючи при цьому на конкретні методи,політичного тиску і впливу.

У запропонованому дослідженні буде зроблена спроба розглянути однин із напрямківпосилення російського впливу на Україну, в другій половині 1990-х рр., через етнонаціональнусферу.

Вже з перших днів свого існування незалежна Україна зіштовхнулася з несприйняттям їївищим політичним керівництвом Кремля як самостійного державного утворення. Як зазначаєукраїнський історик С.В. Кульчицький «проблеми у відносинах з Росією почали виникати черездві доби після всеукраїнського референдуму. Для російської правлячої еліти його результативиявилися несподіваними. Прес-секретар президента РФ П. Вощанов заявив, що Росія залишаєза собою право поставити нерозв’язану, на її думку, проблему кордонів з республіками, якіпроголосили незалежність» [5, с. 51]. Як результат посилилася проблема з невизнанням кордонівУкраїни, її суверенітету, подальшого політичного устрою держави, її фінансово-економічногостановища [5, с. 57-58] та військового потенціалу. Особливо гостро стояла проблема Криму,зокрема статусу Чорноморського флоту [5, с. 52-53]. Виникли проблеми в енергетичній сфері,оскільки вже станом на 1993 р. РФ підвищила ціни на енергоносії для України відповідно досвітових стандартів [5, с. 63; 2, с. 36; 1].

Поряд з цим, значну увагу з боку РФ було прикуто до гуманітарного розвитку України [5,с. 67]. Вже в перші роки незалежності, російською стороною було розгорнуто масштабнуінформаційно-пропагандистську кампанію проти національно-культурного відродження України,яка охопила майже всі аспекти як культурної, так і ціннісної сфери. Особливо актуальнимзалишалося навішування ярликів та утворення стереотипів навколо Української незалежності,що проявлялося у формі іронічних висловлювань, які покликані були зміцнити ідею щодоутворення так званого Слов’янського союзу, існування «спільної історії» [8, с. 168], поверненнядо патерналістського типу держави [4, с. 3-4].

Ефективним механізмом політичного тиску на Україну в руках РФ виявилася російськанаціональна меншина, яка становила близько 20% від усього українського населення та російськамова. А, більш ніж півстолітнє панування радянської влади створило підґрунтя для формуванняв Україні трьох потужних лінгвоетнічних груп за рахунок зросійщення етнічних українців –україномовних українців, російськомовних українців, російськомовних росіян, які прагнуливиступити ядром державотворчості в Україні. Водночас помітне тяжіння українців з радянськоюсвідомістю та етнічних росіян в бік РФ не оминуло уваги російського політичного керівництва,яке з середини 1990-х рр. почало звертати пильну увагу на потреби й настрої співвітчизників(не громадян РФ) в країнах пострадянського простору [3, с. 22-24; 7, с. 214-217]. РФ дедалічастіше звинувачувала Україну в «утисках» російського населення, примусовій українізації,порушенні прав і свобод українських росіян тощо. Однією з центральних тем у зовнішнійполітиці РФ було проголошено, що російська культура повинна зайняти почесне місце вукраїнській культурі й бути представленою при всіх офіційних структурах для повноцінногозабезпечення різносторонніх інтересів росіян [16, арк. 35-36; 15, арк. 29-30]. Окрім того, в РФпостійно наголошували, що для них неприйнятним є термін «національна меншина» стосовноросіян, які проживають в Україні [17, арк. 3].

Поступово виникла дискусія навколо написання українських підручників. Спочатку йшлосяпро створення спільної українсько-російської комісії з узгодження змісту підручників звітчизняної історії, робота якої могла б спрямовуватися на розмежування спільної історії. Протеістинна мета такої комісії полягала у створенні спільної робочої групи з написання шкільнихпідручників [6, с. 6], які мали б і надалі пропагувати російські цінності та зберігати вжеутверджені стереотипи в українському суспільстві.

Поряд із економічними та внутрішньополітичними негараздами у другій половині 1990-х рр. в Україні значно політизувалися рухи проросійського спрямування, які активнопідтримувалися ззовні. У цей період різко зросла кількість проімперських шовіністичнихпроявів, активізувалися носії антисемітизму та українофобії, особливо на півдні і сході України.108


Це зокрема, Республіканський Рух Криму (РРК) [13, арк. 44-45], осередки донського козацтвата товариства так званих новоросів, дії яких несли загрозу єдності Української держави [13, арк.45-46; 14, арк. 52].

Паралельно збільшились випадки порушення українського законодавства з боку РФ вфінансово-гуманітарній сфері. Так, на основі Указу Президента РФ від 31.08.1995 р. «Про заходищодо підтримки співвітчизників за кордоном» Міністерством у справах національностей тарегіональної політики РФ без попередньої узгодженості з відповідними державними структурамиУкраїни протягом 1995 р. надавалась грошова та гуманітарна допомога. Зокрема, у РФ булооздоровлено 60 дітей з України; безкоштовно пройшли перепідготовку 60 вчителів з Львівської,Донецької, Івано-Франківської, Луганської областей; здійснювалося фінансування 3російськомовних газет «Совесть» (м. Львів), «Российское общество Севастополя»(м. Севастополь), «Русское собраниє» (м. Київ); національно-культурним товариствам російськоїкультури АР Крим, Закарпатської, Івано-Франківської, Донецької, Харківської областей і м. Києвапередано безкоштовно 10 комплектів оргтехніки (комп’ютери, факси, ксерокси) [17, арк. 2-3]; напроведення конференції «Російська освіта в Україні в контексті міжнародного досвіду» МіннацемРФ було виділено 20 млн. російських карбованців, проте чинним законодавством України такідії передбачені не були [17, арк. 4].

Зазначимо, що у другій половині 1990-х рр. значно змінись підходи щодо використання тафункціонування російської мови в Україні, яка дедалі виразніше ставала засобом тиску таспекуляцій. Так, проблема статусу російської мови все активніше використовуваласявнутрішніми та зовнішніми політичними силами, особливо у ході виборчих кампаній.Проросійські політики використовували мовне питання для нагнітання істерії «примусовоїукраїнізації», порушення прав етнічних росіян. Дійшло до того, що на місцях приймалисярішення про надання російській мові статусу другої державної мови поряд з українською,запровадження інституту подвійного громадянства; впровадження федеративно-територіальногоустрою держави; входження України в економічний союз і Міжпарламентську Асамблею СНДтощо. Найпомітніше у цьому напрямку діяли лідери «Русской Партии Крыма», які галасливовиступали за російську мову та передачу Чорноморського флоту Росії. Загалом, проросійськимисилами не виключалися такі варіанти подій як: «повзуча» інтеграція Криму в РФ або жочікувалося, що вся Україна разом із Кримом піде «білоруським» шляхом. Педалюваласяпроблема так званої «насильницької українізації», яка штучно роздмухувалася шовіністичнимисилами Криму, а також поза межами України [18, арк. 111].

Внаслідок таких акцій помітно збільшилась кількість етнічних росіян в політичномусекторі України. Наприклад, серед депутатів Верховної Ради України, окрім українців (76% від/арк. 28/ кількості обраних депутатів), росіяни постійно складали 19,3-22% [20, арк. 29]. Окрімтого, росіяни найбільше представництво мали в Запорізькій обласній раді народних депутатів(37% від загальної кількості депутатів), Херсонській (35%), Одеській (34%), Луганській (34%),Донецькій (32%), Харківській (29%) та Київській міській раді (23,5%) [12, арк. 126-133], щодавало їм змогу впливати на місцеву та регіональну політику.

Переломним моментом в російсько-українських відносинах стало прийняття Конституції1996 р., яка проголосила незалежну Україну результатом здійсненого «українською нацією, усімУкраїнським народом права на самовизначення», а українці перетворилися в державний народ,змістивши в сторону «величність» росіян, які в радянські часи претендували на статус основної,вищої нації в усіх республіках [7, с. 216]. Більше того, з підписанням 31 травня 1997 р. Б.Єльциним довгоочікуваного Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між двомадержавами (ратифікований Держдумою РФ у 1999 р.) сторони зобов’язувалися поважати кордониодна одної та підтверджували непорушність існуючих між ними кордонів [6, с. 6, 17-18].Підписання вище згаданого договору свідчило про геополітичне віддалення України від РФ тазміцнення її політичної самостійності. Така позиція України повністю суперечилазовнішньополітичним інтересам РФ, в результаті чого російська сторона, все частіше сталавиокремлювати так звану «проблему порушення прав співвітчизників» для досягнення власнихвеликодержавних інтересів [9, арк. 43]. В офіційних документах, публічних виступах російського

109


керівництва, державних та політичних діячів як в РФ, так і в міжнародних колах, беззаперечностверджувалося, що в усіх новостворених пострадянських державах, окрім Білорусі, має місцедискримінація російськомовного населення. Підтримка співвітчизників за кордоном білавизначена як пріоритетний напрямок діяльності МЗС РФ. Більше того, у структурі Першогодепартаменту країн СНД було створено відділ з проблем співвітчизників і міжнаціональнихвідносин. Окремо питаннями «співвітчизників» займалися акредитовані представники припосольствах і консульствах РФ у країнах СНД [9, арк. 44]. В рамках Федеральної міграційноїслужби РФ були створені фонди екстреної гуманітарної допомоги співвітчизникам. Як зазначалиначальник національного відділу О. Брикін та заступник директора Першого департаменту В.Тімофєєв, «в оцінці проблеми співвітчизників МЗС виходить з того, що реальна перспектива їївирішення визначається в інтеграції країн СНД, і зокрема, приєднання України до російсько-білоруського союзу». Захист співвітчизників за межами РФ висувався на передній план і вдіяльності Президентських структур РФ (Адміністрації президента, Комісій з питаньгромадянства та прав людини). При цьому слід зауважити, що Адміністрація президента РФзберігала координуючу роль у цих питаннях [9, арк. 44-45; 10, арк. 52-55].

Привертає увагу, що позиція російських владних структур щодо підтримки діаспори всебільш виразно ґрунтувалася на матеріалах російських громад в країнах СНД (у тому числі йУкраїни), інформаціях членів Ради співвітчизників при Держдумі РФ, численних листах тазверненнях російськомовних громадян, що активно стали надходити з другої пол. 1990-х рр. наадресу Держдуми та адміністрації президента РФ [10, арк. 53].

Як наслідок, вже наприкінці 1990-х рр. для етнонаціональної сфери України булипритаманні такі проблеми як:

активізація федералістських, автономістських та сепаратистських рухів у Криму,–Закарпатті та Буковині. Етнонаціоналістичні політичні рухи (праве крило): росіян і кримськихтатар у Криму; румунів у Чернівецькій області; русинів у Закарпатській області;

посилення політизації національних меншин, особливо російської, румунської,–німецької і угорської, які вимагали національно-територіальної автономії, створення політичнихпартій на етнічній основі;

побутували претензії громадських об’єднань деяких національних меншин та–проросійських політичних сил на місцях, на самоврядування з функціями владних структур(Крим, південно-східні області України);

національними меншинами піднімалися економічні та політичні проблеми (високий–рівень безробіття, складність набуття громадянства, політико-правовий статус меджлісу,облаштування депортованих в Україні) тощо;

з’явилася проблема регіоналізму та регіоналізації економічного життя [19, арк. 64];–неодноразово громадськими об’єднаннями росіян в Криму піднімалося питання–

створення своїх власних органів національного самоврядування на зразок меджлісів кримськихтатар та фолькстагу німців в Криму [11, арк. 99].

Водночас у другій пол. 1990-х рр. продовжувала зростати енергетична залежність Українивід РФ, російський капітал дедалі активніше проникав у вузькі та специфічні галузі виробництва.Особливо складною залишалася ситуація на Кримському півострові, де сильний проросійськийсепаратистський рух, підтримуваний значною частиною політичної еліти Росії доповнювавсяглибокими етнокультурними відмінностями між цією територією та рештою України.Підсилював цей вплив і тотальний контроль Росією кримських ЗМІ [22, с. 40-41]. Відчували в1990-х рр. наслідки успішної політики радянського режиму з недопущення скільки-небудьсамостійної участі військових у політиці, особливо внутрішній. Тоталітарна радянська політичнасистема зуміла забезпечити надійний цивільний контроль за військовою організацією, іпострадянська Україна цю спадщину повністю зберегла [22, с. 46-47; 21, арк. 34].

Отже, у другій половині 1990-х рр. РФ продовжила посилювати політичний і економічнийтиск на Україну. Як ефективний інструмент досягнення зовнішньополітичних цілей буловикористано російську національну меншину та російську мову. Як наслідок, в Україні цепризвело до багатьох національних проблем.110


По-перше, надмірна акцентуація на ролі національних меншин у житті України тасуспільства, а то й елементи загравання з ним, засвідчили про відсутність усталених «правилгри» між етнічною більшістю й меншістю, що позначилося як на настроях, орієнтаціях тапрактичних діях частини українського населення;

По-друге, спостерігалися процеси надмірної політизації етнічних груп, прагнення допідвищення їх політичного статусу, заклики до участі у розподілі влади, консервації нинішньогоетнокультурного середовища українців. Особливо, мусувалися ідеї створення політичнихнадбудов для оборони національних прав (Крим, Луганськ), нагніталися політичні пристрастідовкола «зневажених» прав румуномовних громадян (Буковина), насильницької «українізації»росіян (Донеччина, Луганщина). Деякі товариства замість культурно-просвітницької роботивтягувалися у політичну діяльність, намагаючись перебрати на себе функції органів влади тарозподілу державних коштів. Серед окремих лідерів товариств велася боротьба за лідерство,одноосібне представництво інтересів тієї чи іншої меншини;

По-третє, зустрічалися непоодинокі випадки українофобії та масового шовінізму з бокудеяких товариств проросійської та прорумунської орієнтації, заперечення існування українськоїнації;

По-четверте, ефективною у зовнішній політиці РФ виявилася тактика по захисту«соотечественников» за кордоном, посилення якої відбулося за рахунок ратифікації у 1999 р.Україною «Європейської хартії регіональних мов або мов меншин».

У цьому випадку слід наголосити, що для подальшого розвитку України як незалежноїдержави необхідно виважено підходити до формування національних інтересів, визначившипровідні напрямки їх розвитку та специфіку. Задля цього необхідно:

враховувати позитивні та негативні сторони українсько-російських відносин в–історичному минулому;

унеможливити політичну спекуляцію довкола таких питань як суверенітет, національна–історія, мова, кордони, територіальний поділ, армія, національні меншини тощо;

поступово посилювати політичну, культурну, енергетичну, гуманітарну та фінансово-–економічну незалежність від прикордонних держав за рахунок побудови з ними паритетнихвідносин;

всередині країни проводити виважену демократичну, національно-орієнтовану–інформаційну політику, спрямовану на подолання ціннісно-цивілізаційного розколу українськогосуспільства.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРАВіднянський С. В. Зовнішня політика України як предмет історичного аналізу: концептуальні підходи1.та перспективи / С. В. Віднянський, А. Ю. Мартинов // Укр. іст. журн. – 2001. – №4. – С. 41–57.Віднянський С.В. Еволюція зовнішньої політики України (1991 – 2006 рр.) / перспективи /2.С. В. Віднянський, А. Ю. Мартинов // Укр. іст. журн. – 2006. – Вип. 4 (№ 469). – С. 32–51.Кульчицький С. В. Україна: суспільство й держава на терезах історії (1991-2006 рр.) /3.С. В. Кульчицький // Укр. іст. журн. – 2006. – Вип. 4 (№469) – С. 15–32.Кульчицький С. В. Утвердження незалежної України: перше десятиліття / С. В. Кульчицький // Укр.4.іст. журн. – 2001. – №2. – С. 3–22. Кульчицький С. В. Утвердження незалежної України: перше десятиліття* / С. В. Кульчицький // Укр.5.іст. журн. – 2001. – №3. – С. 48–68.Литвин В. М. Самоствердження України: нелегкий поступ / В. М. Литвин // Укр. іст. журн. – 2003. –6.№1. – С. 3-22.Національне питання в Україні ХХ – початку ХХІ ст.: Історичні нариси / Авт. кол.: О. Г. Аркуша,7.В. Ф. Верстюк, С. В. Віднянський та ін. – К.: Ніка-Центр, 2012. – 592 с. // Укр. іст. журн. – 2013. –Вип. 2 (№509). – С. 207–217.Удод О. А. Українсько-російські взаємини: історіографічні міркування й роздуми / О. А. Удод // Укр.8.іст. журн. – 2005. – Вип. 2 (№461). – С. 167–177.Центральний державний архів вищих органів влади України (ЦДАВО), ф. 5252, оп. 1, од.зб. 108.9.Державний комітет України у справах національностей та міграції. Листування з КМУ з питаньосновної діяльності комітету. 21 вересня – 30 жовтня 1998 року. На 279 аркушах. Зберігати постійно //До питання забезпечення прав і свобод росіян в Україні в контексті українсько-російських відносин(Аналітична записка). – Арк. 43–51.ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 108. Про подальше розгортання в РФ практичних заходів стосовно10.

111


«захисту співвітчизників» за кордоном. – Арк. 52–55.ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 96. Державний комітет України у справах національностей та міграції.11.Листування з АП і ВРУ з питань основної діяльності Комітету. 10 липня – 27 жовтня 1997 року. На257 аркушах // Державний комітет України у справах національностей та міграції 02.09.1997 р. № 9-1638/1. Адміністрація Президента України. На № 02.05/895 від 19.08.97 р. – Арк. 99–100.ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 96. Інформація про фактичне та правове становище національних12.меншин в Україні. – Арк. 126–133.ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 10. Комітет у справах національностей при Кабінеті Міністрів України.13.Листування з Адміністрацією Президента України і Верховною Радою України з питань основноїдіяльності комітету. 15 січня 14 грудня 1992 р. На 135 аркушах // Витяг зі стенограми у сесії ВерховноїРади України «Про створення при Комісії у справах національностей експертної групи длякваліфікації проявів міжнаціональної ворожнечі та посилення правового нагляду з боку правовихорганів за діяльністю політичних і громадських організацій», 20 травня 1992 р. – Осадчук П.І. – 207. –Арк. 44–46.ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 10. Президенту України Л.М. Кравчуку від 08.06.1992, № 14-3/109. Про14.діяльність донського козацтва в Україні. – Арк. 52.ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 7. Листування з КМУ з питань основної діяльності комітету. На 24515.аркушах // Заступнику Голови Ради Міністрів України Комісаренку С.В., від 02.03.1992. – №5-75/2.Арк. 29–30.ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 7. Українське республіканське товариство «Русь». Правління. –16.24.01.1992. – № 05-114. – Арк. 33–36.ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 52. Міністерство України у справах національностей, міграції та культів.17.Листування з КМУ з питань основної діяльності міністерства, 3 листопада –30 листопада 1995 р. На173 аркушах // 9-599/2. – 3.11.95. – Віце-прем’єр-міністрові України І.Ф. Курасу. – 26-27 жовтня1995 року. – Арк. 2–4.ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 54. Міністерство України у справах національностей, міграції та культів.18.Листування з АПУ і ВРУ з питань основної діяльності міністерства, 3 січня – 30 травня 1995 р. На233 аркушах // Довідка «Про міжетнічну ситуацію та забезпечення Україною національно-культурнихта освітніх потреб національних меншин Республіки Крим». – Арк. 109–114.ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 70. Міністерство України у справах національностей та міграції.19.Листування з КМУ з питань основної діяльності міністерства, 1 липня – 19 липня 1996 р. На 162аркушах Зберігати постійно // Міністерство України у справах національностей та міграції. – 08. 07.1996 р. – № 16-519/2. – № 1-14/350, від 11.06.96 р. – Віце-прем’єр-міністрові України О.І. Ємцю. –Арк. 63–67.ЦДАВО, ф. 5252, оп. 1, од.зб. 78. Міністерство України у справах національностей та міграції;20.Державний комітет України у справах національностей та міграції. Листування з АПУ і ВРУ з питаньосновної діяльності, 10 квітня – 18 жовтня 1996 р. На 258 аркушах. Зберігати постійно // Шляхомміжнаціональної злагоди – Арк. 27–31.ЦДАВО, ф.5252, оп. 1, од.зб. 56. Міністерство України у справах національностей, міграції та культів.21.Листування з АПУ і ВРУ з питань основної діяльності, 1 листопада –28 грудня 1995 р. На 79 аркушах.Зберігати постійно / З №11-638/1 від 24.11.95 – 30.11.5. – 1-14/529 від 20.09.95. – Президенту УкраїниЛ. Д. Кучмі. – Арк. 33–36.Шульга Т.С. Українська націонал-демократія та кримське питання в першій половині 1990-х рр.: на22.роздоріжжі між Raison D’état і демократичним ідеалом // Укр. іст. журн. – 2013. – Вип. 4 (№511). –С. 40–47.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРАКоцур Леся Михайлівна – кандидат історичних наук, старший викладач кафедри

політології ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені ГригоріяСковороди»

112


УДК 93/94 «ХХ-ХХІ»Ірина Кучеренко

НИЩЕННЯ ТОТАЛІТАРНИМ РЕЖИМОМ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РЕЛІГІЇ, ВАЖЛИВОГОЧИННИКА УКРАЇНСЬКОЇ ЕТНІЧНОСТІ, ЯК ПРИКЛАД ЗБЕРЕЖЕННЯ

ЕТНОКОНФЕСІЙНОГО МИРУ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ.

У даній статті розкривається нищення тоталітарним режимом християнської релігії, якважливого чинника української етнічності на прикладі життєвого шляху священика БраташевськогоАнтонія Софонієвича. Також розглядається роль релігії у соціально-політичному житті України.Простежуються та відмічаються наслідки антирелігійної політики на Україні, оцінюються місце тароль церкви і релігії у розвитку та збереженні національно-історичних традицій увнутрішньополітичному і культурно-духовному житті сучасної Переяславщини.

Ключові слова: Україна, Переяславщина, Християнська церква, українська етнічність,етноконфесійний мир, релігія, репресії.

Ирина Кучеренко УНИЧТОЖЕНИЯ ТОТАЛИТАРНЫМ РЕЖИМОМ ХРИСТИАНСКОЙ РЕЛИГИИ, ВАЖНОГО

ФАКТОРА УКРАИНСКОЙ ЭТНИЧНОСТИ, КАК ПРИМЕР СОХРАНЕНИЯЭТНОКОНФЕССИОНАЛЬНОГО МИРА В СОВРЕМЕННОЙ УКРАИНЕ.

В данной статье раскрывается уничтожение тоталитарным режимом христианской религии,как важного фактора украинской этничности на примере жизненного пути священника БраташевскогоАнтония Софониевича. Также рассматривается роль религии в социально-политической жизни Украины.Прослеживаются и отмечаются последствия антирелигиозной политики на Украине, оцениваютсяместо и роль церкви и религии в развитии и сохранении національно-исторических традиций вовнутриполитической и культурно-духовной жизни современной Переяславщины.

Ключевые слова: Украина, Переяславщина, Християнская церковь, украинская этничность,этноконфессийный мир, религия, репрессии.

Iryna Kucherenko NUTRITION OF THE TOTALITY MODEL OF CHRISTIAN RELIGION, IMPORTANT

FACTOR OF UKRAINIAN ETHNICITY, AS AN EXAMPLE OF PROTECTION OFETHNOCONFESSIAL PEACE IN MODERN UKRAINE.

The given article reveals demolishing of christian religion by totalitarian regime, as one of the mostpowerfull factors of Ukrainian ethnical being on the example of priest Antonii Sophoniievytch Bratashevskyi’slife. The role of religion in the social and political life of Ukraine is shown as well. The consequences of anti-religious politics in Ukraine have been traced and noted, the role of church and religion in national and historicaltraditions development and preservation in domestic political and cultural, as well as spiritual life of modernPereiaslav area have been investigated.

Key words: Ukraine, Pereiaslav area, Christian church, Ukrainoan ethnical being, ethnical andconfessional world, religion, victimization.

Постановка проблеми. Важливим аспектом взаємодії політики та релігії в Україні єпоєднання релігійних, національних та етнічних чинників у процесі становлення українськогодержавотворення. Розглядаючи роль релігії у соціально-політичному житті України, деякідослідники виділяють важливість її політичної функції. У роки української незалежності вісторіографії з‘явилися праці, про дослідження тоталітарного режиму та репресій надсвященнослужителями. На багатьох конференціях було розглянуто аспекти різних політичнихпереслідувань духовенства, але вони мало торкалися знищення священнослужителівПереяславщини.

В останні десятиліття в українському суспільстві значення релігії помітно зросло, врезультаті політичних, соціально-економічних і духовних змін в країні, які відбулися завдякиусуненню ідеологічних бар’єрів на шляху до релігійної свободи. Звернення до теми репресивноїполітики Радянської держави проти священнослужителів Переяславщини, особливо в періодутвердження моноідеології, ліквідації носіїв інших ідеологій і морально-духовного зубожінняшироких мас на сьогоднішній день є актуальним. Актуальність цієї студії зумовлена ще й тим,що в сучасному суспільстві релігія та церква подекуди розглядаються як інструменти для

113


політичних спекуляцій. Тому дослідження нищення тоталітарним режимом християнської релігії,як важливого чинника української етнічності, відтворення історичного ходу подій та об’єктивнийаналіз фактів допоможуть зменшити соціальне напруження в сучасному суспільстві.

Завдяки відкриттю доступу до Галузевого Архіву СБУ можна проілюструвати жорстокусутність тоталітаризму радянської моделі на прикладі життєвого шляху священикаБраташевського Антонія Софонієвича, який зазнав безпідставних звинувачень, катувань,засудження та розстрілу. Особистим внеском автора в розробку теми є дослідження життєвогошляху православного священика Переяславщини.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Доступ до архівних документів, мемуарних таепістолярних джерел на початку 1990-х років в Україні визначило для сучасних істориківпріоритетні напрямки вивчення історії українського православ’я 1920–1930-х рр. Відтвореннюрепресивної політики щодо православного духовенства і віруючих в Україні присвячені ґрунтовніпраці В. Єленського, І. Ісіченка, А. Киридон, В. Пащенка, В. Ченцова, Ю. Шаповала, кандидатськідисертації Л. Демидовича та Г. Лаврик, докторська – М. Шитюка.

Проблема злочинів проти священнослужителів Середнього Подніпров’я знайшла певневідображення в низці документальних збірників. Причому над зазначеною проблемоюпрацювало небагато істориків та викладачів духовних навчальних закладів. Серед робіт, якірозглядали певні аспекти проблеми репресій були наукові розвідки В. Єланського, В. Пащенка,В. Войналовича, В. Ципіна та інших. Серед дослідників слід назвати С. Білоконя, Т. Грушову, А.Зінченка, О. Ігнатушу, А. Киридон, Р. Сітарчука, Е. Слободанюк та інших. Матеріали з архівнихфондів Галузевого державного архіву Служби безпеки України були вже частково залучені донаукового обігу при вивченні перебігу репресій в Україні, але вони мало розкривали питаннярепресій священнослужителів Переяславщини.

У публікаціях побіжно зверталася увага на аспекти суспільного становища духовенства вконтексті інших тематичних досліджень.

Праць про православне духовенство Переяславщини ХХ - поч. ХХІ ст. дуже мало, так якця тема є малодослідженою. У збірнику «Переяславіка» за 2009 рік була надрукована стаття ЮріяАвраменка «Священики Української Православної Церкви - хранителі культових пам’яток м.Переяслава-Хмельницького», яка поклала початок дослідженню православного духовенстваПереяславщини ХХ - поч. ХХІ ст.

Аналіз історіографії свідчить, що до сьогодні не проводилося повного комплексногодослідження репресованого православного духовенства Переяславщини ХХ - поч. ХХІ ст. Позаоб’єктом залишилася площина взаємостосунків духовенства та віруючих. Не визначався ступіньучасті священнослужителів у суспільному процесі Переяславщини. Тому дана студія є на данийчас необхідною.

Формування цілей статті (постановка завдання).Метою даної студії є просопографічний аналіз сторінок життя репресованого духівника

Переяславщини Браташевського Антонія Софонієвича, відтворення його біографії. Данедослідження має на меті розгляд репресивної політики більшовиків проти християнської релігіїта православного священика, з’ясування національної самосвідомості духовної особи. У статтіпроаналізовано наслідки антирелігійної політики в Україні, охарактеризовано місце та рольХристиянської церкви і релігії у розвитку та збереженні національно-історичних традицій увнутрішньополітичному та культурно-духовному житті сучасної Переяславщини.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманихнаукових результатів.

Ми не раз переконуємося, що насильство є невід’ємною стороною життя будь-якогосуспільства. В історії Переяславщини, як і в Україні в цілому, відбувалися події, коли насильствонабувало величезних розмірів і було всеосяжним. До таких подій можна віднести періодпанування тоталітарного режиму, одним з найважливіших елементів функціонування якого булирепресії кінця 20-х та початку 30-х років ХХ ст. Вони набули масового характеру і сталиневід’ємною прикметою цього періоду. Не минули репресії і Переяславщину. Вже перші рокиперебування у місті при владі більшовиків засвідчили їх прагнення вести боротьбу із114


християнською релігією та її духівниками. Священики кваліфікувалися працівниками НКВС, як«контрреволюційні елементи». Обов’язковим було подання щотижневих та щомісячнихінформацій до Переяславського губернського апарату ДПУ про розкол у православ’ї та загальнухарактеристику становища церкви і духовенства Переяславщини. Окремо подавалися також даніпро становище інших конфесій, які знаходилися у даній губернії та характеристика окремихцерковних діячів [1].

У справі № 2369 священика села Гайшин, що на Переяславщині, А. Браташевського єанкета, у якій написано олівцем: «Народився 17 січня 1874 року у селі Корбинці Роменськогоповіту. На даний час проживає у селі Гайшин Переяславського повіту, служник релігійногокульту, піп, без певних занять, із сім’ї священика, паспорту немає. Закінчив три класи духовногоучилища у 1890 році. Має сім’ю: дружина – Параскева, 64 роки, а також три дочки та три сина.Дочки Марія, Олена та Олександра працюють учителями у Вище-Дубчинському, Башівськомута Бреріловому районах Житомирської області. Сини – Григорій та Віталій теж маютьпедагогічну освіту. Працюють у школах міст Золотоноша та Житомир. Третій син – Костянтин1907 року народження не працюючий. Сам отець Браташевський безпартійний, українець, в арміїне служив» [3].

Антона Софонієвича затримав співробітник Київського обласного управління НКВД –лейтенант М. Чугелов. Був виданий ордер на обшук 12 червня 1937 року. При ньому буловилучені листи із різних міст адресовані Браташевському Антону, книги регістрацій пронародження та смерть, свідоцтва про смерть за 1932-33 роки, які видані сільрадою села Циблі,заяви в різні місця, адреси та сургучну печатку. Негайно була видана Постанова від 10.06.1937року. У ній було записано, що Браташевський Антон Софонієвич не займався корисною працею,а ходив по селам, проводив нелегальні релігійні обряди, за що по адміністративній лінії бувпритягнутий до відповідальності. Протягом 1936-37 років він разом з колишнім куркулемЛесиком Сергієм Юхимовичем, жителем села Циблі, заставляли колгоспників хрестити дітей,проводили контрреволюційну роботу серед віруючих за відкриття закритих церков. Отець Антонрозповсюджував слухи про те, що Радянська влада скоро загине, залякував невіруючих. Вконтрреволюційній роботі Браташевський мав спільника - куркуля с. Циблі Лесика СергіяЮхимовича, у якого в хаті проводив разом з ним вищенаведену контрреволюційну пропаганду.За проведення нелегальних обрядів Браташевський раніше уже підлягав адмінвпливу. Скоєнийним злочин передбачав ст.54-10 К.К.У. Приймаючи до уваги, що перебування його на волі можепошкодити досудовому слідству, а також немає гарантії, що Браташевський не втече від суда,тому на підставі вищесказаного, винесеною судом Постановою його було взято під варту.Утримували його у камері при Переяславському районному відділенні міліції, зарахувавшиутримання його за Переяславським Райвідділом НКВС [4].

Перший протокол допиту від 13 червня 1937 року виглядав, як формальність, мовляв,людину затримали і намагаються дізнатися більше про те, хто ж вона. На його сторінках записанопро місце та дату народження отця Браташевського, про його навчання у духовній семінарії. Проце все розповідав слідчому священик. А потім уже пізніше, кожне слово, яке було сказане напершому допиті, буде використане для побудови все нових звинувачень [5].

У другому Протоколі допиту від 19 липня 1937 року все виглядало зовсім по-іншому.Велику увагу було звернено на нелегальне проведення отцем Антонієм релігійних обрядів тавідвідування ним сіл, де проходило освячення пасок. Вважаємо за доречне навести невеликийвитяг із Протоколу допиту:

Хто вас запрошував у села Гланишів та Циблі для проведення релігійних обрядів?–У село Гланишів мене запрошувала Ярема Анастасія, а в село Циблі – Лесик Сергій та–

Гусак Степан. У Лесика та СГусака були свої коні і вони приїздили у Переяслав у ті дні., про якіми домовлялися з ними напередодні.

Ви охрещували дітей на квартирі працівника лісництва Жерепи Йосипа Андрійовича?–Так. Я дійсно хрестив дітей у нього на квартирі. За це мені було обіцяно підводу дрів,–

яку не привезли.Надалі допит іде по завченому сценарію:

115


Чи визнаєте ви себе винним у тому, що не займалися суспільно-корисною працею, а–бродяжили по селах та справляли нелегальні релігійні обряди , примушуючи колгоспників,шляхом залякування, хрестити дітей?

Так, у цьому я зізнаюся. Але за це я був два рази притягнутий до відповідальності»[6].–Далі допити все продовжувалися та продовжувалися. Наводимо ще один текст Протоколу

допиту від 7 травня 1937 року. «Звинувачення мені подано, за винного себе не визнаю та даюслідуючі пояснення: мешкав в селі Гайшин на квартирі, як безробітний. Раніше, при існуваннімолитовних будинків у цьому селі, працював службовцем релігійного культу. Після їх закриттязалишився в ньому жити. При мені живе моя дружина, теж безробітна. Під кінець квітня місяцяцього року, не пригадую якого числа, я, будучи в м.Переяславі, зустрівся з гр. Лесиком Андрієм,який мені сказав, що його теща Ярема Настя хворіє и бажає, щоб я прибув і запричастив її. Япогодився і в день 30.04.37р. пішов до нього в хату, сам він живе на хуторі Гланишівськоїсільської ради. Коли прибув, то вона мене попросила її запричастити, я погодився і виконав їївимоги, маючи при собі приладдя, що до причастя. Після того декілька душ, по прізвищу незнаю, принесли освятити паски з того ж хутора, з села Вовчкова теж принесли святить паски,щоя і зробив, потім пішов додому. Більше ніде не проводив релігійних обрядів. Окремогодозвола, для переведення релігійних обрядів, у мене не було, а також і до сільської ради я незвертався. В день 1-го травня я проводив освячення пасок в селі Гайшин по селяських хатах.Спочатку декілька громадян принесли на мою квартиру паски, потім я пішов до другої хати, яканалежала Богушу Петру Даниловичу, а далі – до третьої хати Самаля Дмитра. В цей день япосвятив паски двадцятьом душам. Плату брав за це хто що давав, пару яєчок, пиріжок, грошейне брав. Освячення пасок проводив в честь релігійного свята «паски», яке було 2.05.37р. Більшені в кого не святив. Дозволу на проведення релігійних обрядів не мав. Щодо перебування могов селі Дем’янці, як написано в газеті від 5.05.37р., то я там не був, був лише в своєму селі детакож проводив релігійні обряди» [4].

Прості запитання й прогнозовані висновки: «Слідству стало відомо, що ви проводили середнаселення контрреволюційну пропаганду. Збирали церковників, з якими читали газету, у якійбули надруковано статті про непокірність місцевій владі. Чи визнаєте ви себе винним?

Ні. Я себе винним у цьому не визнаю, я цього не робив. Я тільки визнаю свою провину–у тому, що бродяжив по селу та освячував паски, охрещував дітей за що і був два рази покаранийштрафом [5].

Отець Антон Браташевський нічого не писав своєю рукою. Здається, що він навіть напідписував усі протоколи допитів. А навіть якщо й підписував, то лише механічно виконувавформальність, якої так дотримувалися ті, хто крок за кроком нагромаджував йому звинувачення.За цими словами уже не було людини, а була лише жертва. І до цих пір ми не знаємо, чи було упротоколах хоч слово, яке сказав власне отець Браташевський. Його справу № 2369 булонаправлено на розгляд Трійки Київського обласного управління НКВС. Дев’ятого вересня 1937року йому було винесено вирок – розстріл. Підписано секретарем Трійки – Альтзицером [6].Оскільки, з самих початків свого правління більшовики бачили в Церкві свого ідеологічноговорога, тому використовували різні методи для її знищення – вилучення церковних цінностей,репресії, засудження, розстріли, терор, повсякчасний контроль за кожним кроком і словомсвященнослужителів. Справа репресованого священика А. Браташевського є вагомим доказомнищення тоталітарним режимом православної релігії на Переяславщині. Невід’ємною рисоюйого була опора на силові структури, зокрема органи таємної поліції, надзвичайні органи. Такимиу 20–30-ті рр. ХХ ст. були Державне політичне управління та його всеукраїнський апарат,губернські, окружні, а пізніше – обласні відділи; діяли також позасудові надзвичайні Трійки,особливі наради тощо.

За часи панування тоталітарного режиму , Україна, українці, українські християни зазналивеличезних людських втрат. Від жахливих репресій постраждала передусім українськатрадиційна культура та Християнська церква.

Лише з відновленням Української державності у 1991 році релігійна ситуація в Українізмінюється докорінно. За чверть століття відбулися суттєві, а в деяких аспектах, кардинальні116


трансформаційні зміни всіх сфер життєдіяльності українського суспільства. Релігійні організаціїотримали можливість реалізовувати свої духовні потреби. Християнські та інші релігійніконфесії співпрацюють між собою та працюють на благо суспільства. Для сучасної України дужеважливо було щоби у суспільстві була повага до релігії, щоб громадяни зберігалиетноконфесійний мир і злагоду в суспільстві, а держава сприяла збереженню і розвитку всіхрелігійних конфесій. Дедалі більше громадян хочуть мати, як в більшості європейських країн,єдину автокефальну помісну церкву. Мова не йде про «державну церкву». «Свобода совісті нічимі ні для кого не буде обмежена. Кожен українець має право вірити в Бога по-своєму і ходити досвоєї Церкви»[2].

Таким чином, дослідивши матеріали з даного питання можна сказати, що наведені вищевідомості переконливо свідчать про всі дії та вчинки, які здійснювалися більшовицькою владоюдля реалізації своїх внутрішніх потреб із адміністративно-каральною метою. Розгул нечуваногобеззаконня в церковних питаннях став логічним продовженням політики насильства, якахарактеризувала весь період радянської влади, як на Переяславщині так і в Україні. Засуджуючибагаторічний терор, висловлюючи співчуття постраждалим людям, важливо розібратися впричинах і сутності репресивної політики проти служителів церкви на Переяславщині. Лише звідновленням Української суверенної держави, релігійна ситуація, врешті-решт, нормалізується.Віруючі всіх конфесій отримали можливість вільно реалізувати власні релігійні потреби.Збереження і розвиток української етнічності допомагає українцям дбати про свою самобутність.Безпосередньо контактуючи з іншими етнічними спільнотами, які мешкають в Україні,український народ , як титульний етнос , та як стрижень української політичної нації, маєможливість сприяти порозумінню та налагодженню етноконфесійного миру в умовах російськоївійськової та інформаційної агресії.

Також існує необхідність в дальшому проведенні більш детального наукового аналізу тавивченні долі конкретних людей – релігійних діячів, що стане ще одним кроком до поверненняісторичної правди, сприятиме пробудженню історичної свідомості, уваги суспільства, особливомолоді, до минулого нашого краю та з метою збереження етноконфесійної злагоди і порозумінняу сучасній Україні.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРАБібліофонд. Електронна бібліотека стедента [ Електронний ресурс] / Режим доступу:1.http://bibliofond.ru/view.aspx?id=602346Головна СПЖ «Сайт православних журналістів» [Електронний ресурс] / Режим доступу: .2.http://uoj.org.ua/ua/novosti/sobytiya/poroshenko-p-dtrimav-zvernennya-do-patr-arkha-varfolom-ya-pro-nadannya-avtokefal-ukra-nsk-y-tserkviГалузевий державний архів Служби безпеки України (ГДА СБУ), ф. 13, спр. 2369, 1, 3, 4 арк. 3.Галузевий державний архів Служби безпеки України (ГДА СБУ), ф. 13, спр. 2369, 13, 20 арк. 4.Галузевий державний архів Служби безпеки України (ГДА СБУ), ф.13, спр. 2369, 22 арк.5.Галузевий державний архів Служби безпеки України (ГДА СБУ), ф.13, спр.2369, 11, 13 арк.6.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРАКучеренко Ірина Ігорівна – завідувач науково-дослідним сектором «Музей класика

єврейської літератури Шолом-Алейхем» , Національний історико-етнографічний заповідник«Переяслав»

Поштова адреса: 08402, Київська область,М. Переяслав-Хмельницький, вул. ГенералаІваневського №23.

Службовий телефон – 5-28-55, моб. тел. 063 613 70 65.

117


УДК 001:37-051(477):316.422 «1989»Руслана Потапенко

НАУКОВО-ОСВІТНЯ ІНТЕЛІГЕНЦІЯ УКРАЇНИ В УМОВАХ ПЕРЕБУДОВИ: ПОШУКНАЦІОНАЛЬНО-ОСВІТНЬОЇ ПАРАДИГМИ

У статті здійснено науковий огляд проблем пошуку науково-освітніми діячами Українинаціонально-освітньої парадигми в умовах реалізації політики перебудови, окреслено завдання, щопостали перед інтелігенцією стосовно адаптації навчального процесу до вимог часу. Процес перебудовивикликав дискусії в науково-освітній сфері, зумовив пошук нової методології навчання, загострив мовнепитання, почалося введення в навчальні програми творів репресованих авторів і «нове» прочитання вжевідомих. Автором охарактеризовано основні мовні проблеми, які актуалізувалися з прийняттям «Законупро мови в Українській РСР» 1989 р. Пошук, новаторство і переосмислення складають «дух» перебудови,у якому була активно задіяна науково-освітня інтелігенція.

Ключові слова: науково-освітня інтелігенція, перебудова, освіта, українська мова.

Руслана ПотапенкоНАУЧНО-ОБРАЗОВАТЕЛЬНАЯ ИНТЕЛЛИГЕНЦИЯ УКРАИНЫ В УСЛОВИЯХ

ПЕРЕСТРОЙКИ: ПОИСК НАЦИОНАЛЬНО-ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ ПАРАДИГМЫВ статье осуществлен научный обзор проблем поиска научно-образовательными деятелями

Украины национально-образовательной парадигмы в условиях реализации политики перестройки,определены задачи, стоящие перед интеллигенцией относительно адаптации учебного процесса ктребованиям времени. Процесс перестройки вызвал дискуссии в научно-образовательной сфере,обусловил поиск новой методологии обучения, заострил языковой вопрос, началось введение в учебныепрограммы произведений репрессированных авторов и «новое» прочтение уже известных. Авторомохарактеризованы основные языковые проблемы, которые актуализировались с принятием «Закона оязыках в Украинской ССР» 1989 Поиск, новаторство и переосмысления составляют «дух» перестройки,в котором была активно задействована научно-образовательная интеллигенция.

Ключевые слова: научно-образовательная интеллигенция, перестройка, образование, украинскийязык.

Ruslana PotapenkoSCIENTIFIC AND EDUCATIONAL INTELLIGENCE OF UKRAINE IN CONDITIONS OF

PERESTROIKA: SEARCH OF NATIONAL EDUCATIONAL PARADIGMThe article provides a scientific review of the problems of the search for the national-educational paradigm

by the scientific and educational figures of Ukraine in the context of the implementation of the policy ofperestroika, outlining the tasks faced by the intelligentsia in adapting the educational process to the requirementsof the time. The process of restructuring caused debate in the scientific and educational sphere, led to the searchfor a new teaching methodology, exacerbated the linguistic question, the introduction of repressed authors’ worksinto the curriculum and the «new» reading of already well-known ones began. The author describes the mainlanguage problems that were actualized with the adoption of the «Law on Languages in the USSR» in 1989.Search, innovation and rethinking constitute the «spirit» of perestroika, which actively involved the scientificand educational intelligentsia.

Key words: scientific and educational intelligentsia, reorganization, education, Ukrainian language.

Перебудова означала курс реформ радянського суспільства, спрямованих на оновленняжиття країни [12, с.478]. Як і всі радянські реформи «згори», цей процес мав суперечливийхарактер, багато починань були половинчастими і залишилися незавершеними, адже метоюперебудови була не якісна трансформація всіх політичних, економічних та соціокультурнихсторін життя держави, а спроба «реанімувати» радянський лад в умовах поглиблення йогосистемної кризи. Однак, проголошення офіційного курсу змін мало суттєвий вплив на радянськесуспільство. Оскільки курс реформ потребував підтримки населення, М. Горбачов заохочувавбільшу відкритість суспільства, що зумовило політику гласності, яка передбачала пом’якшенняцензури, можливість критики, розголошення помилок і злочинів минулого [12, с.478]. Цяполітика пожвавила дискусії у суспільстві, а відтак, зумовила посилення його поляризації збагатьох соціально значущих проблем.

Наукова новизна статті полягає у тому, що це одна із перших спроб комплексногодослідження адаптації науково-освітніми працівниками навчального процесу до вимог і риторики118


політики перебудови. Робота виконана на основі аналізу журналу «Українська мова і літературав школі», матеріалів постійної рубрики даного видання «Нове у програмі», «Педагогікаперебудови» тощо.

Мета роботи – окреслити проблеми пошуку науково-освітніми діячами Українинаціонально-освітньої парадигми в умовах реалізації політики перебудови, окреслити завдання,що постали перед інтелігенцією стосовно адаптації навчального процесу до вимог часу.

Науково-освітня інтелігенція України в умовах перебудови активно включилася в процеспошуку національно-культурної, освітньої парадигми. Оскільки політика «гласності» відкрилашлях до дискусій з багатьох гуманітарних проблем, а процес реабілітації жертв сталінськоготерору зумовив повернення в українську культуру цілої когорти українських митців, для науково-освітніх діячів постало непросте завдання «перебудови» своєї професійної діяльності, а часом івласного світогляду. У переломні етапи трансформації державної політичної системи інтелігенціяопиняється на вістрі суспільних процесів. У силу своєї соціальної природи і професійноїдіяльності саме інтелігенція приймає соціокультурні виклики часу, ведучи пошук альтернативнихшляхів розвитку та засобів адаптації партійних настанов до практики життя.

Можемо коротко окреслити завдання, що постали перед науково-освітньою інтелігенцієюстосовно адаптації навчального процесу в рамках політики перебудови.

По-перше, в центрі уваги освітян стояли мовні проблеми, які актуалізувалися з прийняттям«Закону про мови в Українській РСР» 1989 р. та Державної програми розвитку української мовита інших національних мов в Українській РСР, що передбачали цілу низку заходів у системіосвіти та науки. Державна програма розвитку української мови та інших національних мов вУкраїнській РСР на період до 2000 року (Схвалена постановою Ради Міністрів УРСР від12 лютого 1991 р. № 41) мала низку положень щодо підвищення статусу української мови всистемі народної освіти, а саме: 1) розробити концепції національної вищої, професійно-технічної та середньої освіть в Україні; 2) для розвитку патріотизму, почуття національноїгідності, її культури й мови в закладах освіти організувати поглиблене вивчення Закону УРСР«Про мови в Українській РСР»; 3) в професійно-технічних училищах створити умови длявикладання українською мовою. Укомплектувати бібліотеки необхідною навчально-методичноюлітературою; 4) в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Миколаївській,Одеській, Харьківській, Херсонській областях у вищих і середніх педагогічних навчальнихзакладах розширити викладаня навчальних дисциплін українською мовою; 5) перебудувати змістмовно-літературної освіти, оновити програми, підручники, словники, розмовники та видати їху потрібній кількості; 6) встановити порядок складання вступних іспитів, для осіб, неатестованих з української мови у вищих та середніх навчальних закладах; 7) затвердитикомплексний план з календарним графіком переведення вузів республіки на викладанняукраїнською мовою; 8) для підготовки фахівців у вищій та середній школах розгорнути активнуроботу щодо написання та перекладу українською мовою підручників із різних галузей науки;9) зробити все можливе для повного забезпечення кваліфікованими фахівцями української мовита літератури всіх навчально-виховних закладів, тощо [5, с.8-10].

Мова йшла також про створення сприятливих умов для використання української мови внауці та інформатиці, дотримання вимог Закону УРСР «Про мови в Українській РСР», особливотієї частини, яка стосувалася оформлення та публікації науково-дослідних робіт та мовиінформатики. Указувалося на необхідність подати пропозицію Раді Міністрів УРСР простворення в Українській республіці Вищої Атестаційної комісії для того, щоб вирішити дужеважливе питання, пов’язане із присвоєнням дисертантам вченого ступеня кандидата чи докторанаук, актуальним ставав і поступовий перехід, ведення власне самого захисту дисертаціїукраїнською мовою. Зайнятися розвитком мовознавчої науки, охорони фондів і пам’яток мов.Для реалізації цього завдання необхідно якнайшвидше внести до українського правопису зміни,видати орфографічний словник української мови, серію брошур та статей на тему «Нове вукраїнському правописі». Що стосується сфери культури, то тут з’явилася потреба у розширенніфункціонування державної української мови. Зокрема, йшлося про заходи щодо поетапногопереведення закладів культури та мистецтва на обслуговування населення державною мовою,

119


тобто українською; забезпечення українських театрів та філармоній україномовним статусом,оновлення репертуару зразками української літератури. Закон «Про мови в українській РСР»сприяв дотриманню вимог при створенні нових газет, журналів, періодичних видань. Збільшивсясередньодобовий обсяг радіотелевізійного мовлення українською мовою, за рахунок йогоструктури, а також ефірного часу місцевого радіо й телебачення. Щоб покращити національно-культурний розвиток українців, які проживали за кордоном, порушувалося питання передурядами інших держав про створення на їх території центрів української культури і т. д. [5, с.8-10, 12-16].

Характерною ознакою процесу українізації цього періоду є ідеалізація ленінської мовно-національної політики. Цитати В. Леніна про підтримку розвитку української мови стаютьпровідними в діяльності прогресивної частини освітян, особливо на Донеччині – найбільшзрусифікованому регіоні України. Скажімо, у дусі часу інтелігенцією використовуються такі тезиВ. Леніна: «Всіма засобами сприяти усуненню всіх перешкод до вільного розвитку українськоїмови і культури, всіляко протидіяти русифікаторським спробам відтіснити українську мову надругий план» [1, с.49]. З іншого боку, серед частини освітян ще й на початку 1991 р. звучитьстурбованість щодо недієвості Закону про мови в окремих регіонах (зокрема, Крим), пасивністюі небажанням вчителів утілювати його у практику. Так, на запитання «Із прийняттям «Закону промови в Українській РСР» чи відбулися зміни в вашій школі?», типовою відповіддю цього регіонубуло: «Ніяких змін немає». Хоч слід зазначити, що дещо змінилося ставлення батьків і майбутніхстудентів, які мали вступати до вузів, адже українська мова і література стає обов’язковою вбагатьох навчальних закладах. Але все ж, на рівні учителя-україніста побутувала думка, що Законне діє на території Криму, ніяких перспектив, плюс вбачався лише в тому, що з’явиласяможливість говорити з учнями про складну національну політику, про національну та людськугідність [2, с.74-75].

Суттєву перешкоду щодо українізації навчальної та науково-технічної літератури складали«застарілі застійні стереотипи щодо української мови, поширені серед значної частинипрофесорсько-викладацького складу, працівників вузів та видавництв і їхніх керівників»,прикриттям слугували угоди, укладені авторами з видавництвами ще до прийняття закону «Промови в УРСР» на друк книжок виключно російською мовою, це слугувало гальмуючимфактором, затримкою видання україномовної навчальної та науково-технічної літератури [3,с. 67].

Прогресивна ж частина науково-освітньої інтелігенції, зокрема члени Товаристваукраїнської мови (а це доктори та кандидати наук, вчителі), клопотала перед урядовимиструктурами щодо оптимізації переведення вищої та середньої освіти на українську мовунавчання. Зокрема, звернулися до Верховної Ради України з такими пропозиціями: 1) прийнятизакон про національну освіту; 2) з’ясувати справжній стан справ із впровадженням у життя закону«Про мови в УРСР». Звернутися до Ради Міністрів України з такими пропозиціями: 1) перевестифахові видання України, які видають навчальну та науково-технічну літературу, виключно наукраїнську мову; 2) стимулювати педагогів та науковців україномовних підручників збільшеннямїх гонорарів; 3) забезпечити матеріально-технічною базою україномовну навчальну літературу;4) при створенні ВАК передбачити присвоєння вчених звань за оригінальні українськіпідручники; 5) при Президії Академії наук УРСР створити Державний комітет стандартизаціїукраїнської термінології з виходом на міжнародний рівень і т. д. [3, с.68].

По-друге, йшло активне впровадження в освітній процес творів репресованих тазаборонених митців, у зв’язку з чим науково-освітнім працівникам доводилося здійснюватипошук та розробку відповідного методичного, біографічного та іншого матеріалу, а також долатипсихологічний бар’єр тієї частини освітян, яких «система добряче вишколила у вірнопідданомупереказуванні світоглядно правильних сторінок учнівських підручників», долати пересторогущодо українських «буржуазних націоналістичних» письменників типу В. Винниченка тощо [12,с.30]. Цікавими є роздуми заслуженого вчителя УРСР, кандидата педагогічних наук ВасиляЦимбалюка: «скільки потрібно читати вчителеві літератури, а де взяти час, адже скільки йогойде на перевірку зошитів. А де дістати потрібну книжку?... А без достатнього ознайомлення із120


сучасною літературою і періодикою зараз не можна йти на розмову з старшокласниками» [7,с.26] Щоб вирішити цю дилему науковиць пропонує у вечірній час організувати по телебаченнюпізнавальні передачі спеціально для вчителів з різних спеціальностей, де б виступали науковці,мистецтвознавці, літератори, культурологи, «де можна було б ознайомлювати вчителів зновинками, розповідати про «білі плями» в нашій літературі, історії, культурі?» [7, c.26-27].Вчителька української мови та літератури Олена Яній з Закарпатської області, відчувши потребичасу зазначала, що «на часі впровадження активних форм і методів навчання… Серед них –лекція, семінар, диспут, практикум, рольова гра, дослідницька діяльність», підготовка донавчального процесу вимагає творчості, «а вони (учні – Р.П.) тепер багато читають, дивлятьсятелепередачі про вчителів-новаторів і роблять висноки про роботу кожного з нас», отже вчитель,який цього не усвідомлює відстає від життя [7, с.26]. Іншому вчителю з Обухівського районуІвану Ярмоленку так тяжко давалися нововведення, що він мріяв навіть про те, що «колисьучитель української мови і літератури матиме навіть лаборанта в кабінеті, який візьме на себедогляд за технічнимм обладнанням, а може, й перевірятиме нескладні домашні та класні роботи»[7, 26-27].

По-третє, у дусі перебудови відбувалося «нове» (правдиве), сучасне прочитання творівкласичної літератури, осмислення давно відомих персонажів з позицій нового мислення. Процесцей для освітян був не простим. Показовим є розмірковування з цього приводу викладача ПТУз м. Львова про потребу відходити від радянської методики оцінки літературних персонажів іподілу їх на «позитивних» і «негативних» героїв, що виходить за межі об’єктивної реальності.Змінюється й характеристика літературних героїв у зв’язку зі зміною історичних трактуваньпонять «глитаїв», діячів колгоспів тощо. Основою таких застійних явищ в літературі автор вважавжорстку цензуру та спрямування шкільних підручників та посібників на класовий підхід.Ставлення до друкованого слова як до найвищого авторитету зумовило домінування чорно-білогобачення дійсності. Останнім часом, зазначав Б. Косьмій, при розгляді персонажів художніх творівз’являється об’єктивність, щодо висвітлення їхньої характеристики. Частіше практикуютьсяуроки-диспути, «на яких школярі мають змогу висловити свої думки. Хоч часто вонипрямолінійні, суперечливі, навіть хибні, але я тішуся тим, що збудилася у моїх вихованців душа,власна думка» [10, с.40-42 ].

Величезним здобутком часів «перебудови» у розбудові самосвідомої, незалежної нації булизавоювання освітян-патріотів, які ввели до предметів національного циклу уроки народознавства(українознавства). Перший урок відбувся в 1988 р. у Гнідинській восьмирічній школіБориспільського району на Київщині. Згодом естафету підхопили школи республіки, хоч намісцях партократам була дана вказівка з центру чинити шалений опір цим процесам. З’являєтьсязаборона вводити предмет народознавства до навчальних програм [4, с.235], але все ж механізмбуло запущено. З’являються десятки шкіл при яких були створені Малі академії народнихмистецтв, які виховували в учнів потяг до знання історичної пам’яті, до духовних надбаньпредків. Серед них – Гнідинська і Броварська № 3 і № 7 на Київщині, Стецівська наЗвенигородщині, Русівська, Підвисоцька, Зібранівська, Красноїлівська на Івано-Франківщині,Крупівська, Старицевичівська на Ровенщині. 1-2 листопада 1989 р. в Києві відбуласяРеспубліканська установча конференція Малих академій, де було продемонстровано всі здобуткиюних науковців [6, с.27].

На плечі викладачів, науковців, вчителів-практиків лягла проблема розробки новихнавчальних планів, удосконалення методичної бази у зв’язку із нововведеннями в навчальнихпрограмах, доводилося розробляти теоретичні рекомендації і практичні матеріали длязабезпечення навчального процесу. У цьому сенсі для вчителів-гуманітаріїв практичнимпомічником ставали науково-методичні журнали Міністерства освіти УРСР типу «Українськамова і література в школі», постійними авторами яких, крім вчителів і методистів, стала вузівськаінтелігенція. На сторінках журналу було започатковано постійні рубрики «Нове у програмі»,«Педагогіка перебудови» тощо. Доцент Криворізького педінституту А. Козлов із захопленнямконстатував, що журнал допомагає вчителям і викладачам «грунтовніше, а головне –переконливіше відповідати на гострі проблемні запитання сьогоднішніх студентів, а завтрішніх

121


учителів». Побажання висловлює філолог тільки в тій частині, що по-перше «матеріали повиннідрукуватися систематично і тут має бути чіткий план публікацій». По-друге, «потрібні статтіоглядового характеру, в яких компетентні автори представляли б забутих митців і їх творчість ів контексті літературного процесу, і в діалектичній єдності з ним», має бути цілісна картинатворчого процесу на території України [9, с.56].

Показовими є дискусії на сторінках цього видання щодо його ролі в освітньому процесі.Дана дискусія, зумовлена критичним листом вчительки Н.О. Гладкової з Одещини, засвідчилаполярність оцінок журналу освітянами: 1) журнал віддає перевагу науковцям, теоретичнимматеріалам, нехтуючи потребами простого «вчителя-трудяги», який чекає конкретнихметодичних рекомендацій і розробок. Показово, що критика подібних листів висловлена в доситьрізкому тоні, часом із посиланням на журнал «Російська мова і література в середніх навчальнихзакладах» як взірець для роботи вчителя. 2) журнал – «випромінює інтелігентність,професіоналізм», є незамінним помічником для вчителя-практика, дає поживний матеріал, адрукувати готові розробки уроків (які має кожен працюючий вчитель) – це вчорашній день [11;14; 13]. Дана дискусія охопила викладачів-науковців, методистів, вчителів (і не лише філологів),що загалом свідчить про небайдужість до освітніх проблем та загальну поляризованістьсуспільства в умовах перебудови. Опоненти Н.О. Гладкової наголошували на двох аспектахпіднятої проблеми: 1) безграмотності її листа, як фактору низького професійного рівня ізрусифікованості авторки; 2) звичці значної частини вчителів чекати «готовеньких старих ідобрих стереотипних розробок уроків різних типів, схем-конспектів тощо» [14, с.89]. «Дайтеучителям списати хоч що-небудь! Вони звикли списувати (у хорошому розумінні цих слів). …Люди люблять готову продукцію…» [13, с.85], – зазначалося у листі вчителя математики зЖитомирщини. Загалом дане зауваження відображає психологію радянського мислення істереотипів професійної діяльності, від яких значній частині освітян було нелегко відмежуватися.

Отже, процес перебудови викликав дискусії в науково-освітній сфері, зумовив пошук новоїметодології навчання, загострив мовне питання, почалося введення в навчальні програми творіврепресованих авторів і «нове» прочитання вже відомих. В усіх цих процесах активно задіянанауково-освітня інтелігенція: від докторів-кандидатів наук (у першу чергу філологічних іпедагогічних), викладачів ВНЗ, до рядового вчительства, котре ці розробки мало нести в школу,втілювати в практичну роботу. Пошук, новаторство і переосмислення складають «дух»перебудови, що, очевидно, суттєво нервувало і вибивало із звичного ритму консервативнучастину освітян.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРАБарановська К.І. На спільній ниві /К.І.Барановська // Українська мова і література в школі. – 1991. –1.№ 1(407). – С. 48-52.Відповіді на анкету // Українська мова і література в школі. – 1991. – № 1(407). – С. 74-75.2.Вісті з Товариства української мови імені Тараса Шевченка «Просвіта» // Українська мова і література3.в школі. – 1991. – № 1(407). – С. 67-68.Губко Олексій. Психологія українського народу: наукове дослідження у 2-х кн. Кн.2: Психологічні4.особливості наших краян у міжчассі Трипілля – сучасна Україна / Олексій Губко// ТОВ «Видавництводрукарня Діло» 2013.-400 с.]Державна програма розвитку української мови та інших національних мов в Українській РСР на5.період до 2000 року (Схвалена постановою Ради Міністрів УРСР від 12 лютого 1991 р. № 41) //Українська мова і література в школі. – 1991. – №6 (412). – С.4-17.До животворних джерел // Українська мові і література в школі. – 1990. – №1 (395). – С. 276.Знайомтесь: делегати Всесоюзного з’їзду працівників народної освіти // Українська мова і література7.в школі. – 1989. - №2(384). – С. 26-27.Ковальчук О.Г. Ранні оповідання Володимира Винниченка /О.Г. Ковальчук // Українська мова і8.література в школі. – 1991. – № 1(407). – С. 30-36.Козлов А. В. Має бути чіткий план публікацій / А. В. Козлов // Українська мова і література в школі. –9.1989. – №2 (384). – С. 56Косьмій Б.М. Двоякої правди не буває /Б.М. Косьмій // Українська мова і література в школі. – 1991. –10.№ 6(412). – С. 40-42.Лист – у номер // Українська мова і література в школі. – 1990. – № 4(398). – С. 91-92.11.Пивовар С. Перебудова /Сергій Пивовар //Історія в термінах і поняттях: Навч. посіб. /За загал. ред.12.Орлової Т.В. – Вишгород: ПП Сергійчук М.І., 2014. – С. 478-479.

122


Яким має бути наш журнал (Відгуки на лист Н.О. Гладкової) // Українська мова і література в школі. –13.1990. – № 7(401). – С. 84-89.Яким має бути наш журнал. Рубрика: Лист у номер // Українська мова і література в школі. – 1990. –14.№ 6(400). – С. 87-89.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА Потапенко Руслана Михайлівна – аспірант кафедри історії та культури України ДВНЗ

«Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди».

УДК 398.332.12(091)Віктор Ткаченко

ПИСАНКА В КОНТЕКСТІ ЕТНІЧНОЇ САМОІДЕНТИЧНОСТІ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ

У статті, на основі досліджуваних матеріалів, розглядається писанка як символ міжкультурнихвзаємозв’язків та її вплив на етнічну самоідентичність українців.

Ключові слова: писанка, етнічна ідентичність, культура, українці.

Виктор ТкаченкоПИСАНКА В КОНТЕКСТЕ ЭТНИЧЕСКОЙ САМОИДЕНТИЧНОСТИ:

ИСТОРИЯ И СОВРЕМЕННОСТЬВ статье, на основе исследуемых материалов, рассматривается писанка как символ

межкультурных взаимосвязей и ее влияние на этническую самоидентичность украинцев.Ключевые слова: писанка, этническая идентичность, культура, украинцы.

Viktor Tkachenko PYSANKA IN THE CONTEXT OF ETHNIC SELF-IDENTITY: HISTORY AND MODERNITY

The article, based on researched materials considered Easter egg as a symbol of cross-culturalrelationships and its influence on Ukrainian ethnic self-identity.

Keywords: easter, ethnic identity, culture and Ukrainian.

Культура етносу поширюється в ході історичного розвитку суспільства і є основою дляконтактів із представниками інших народів. Вона також формує відчуття належності до певноїспільноти, тобто відчуття ідентичності.

Культурні відносини почали формуватися ще в доісторичні часи. Представники окремоїкультури завжди запозичували у сусідів найкраще: чи це виробництво металу або кераміки,паперу або тканин, чи їхнє оздоблення та функціональне використання. Навіть у процесіасиміляції одного племені чи народу іншим також відбувалося взаємопроникнення культур.Складні культурологічні процеси, творча енергія народу містять невичерпний стимул довзаємодії, взаємозбагачення розвитку міжкультурних відносин. Саме завдяки таким процесамнині маємо багато спільного в культурах різних народів світу. Зокрема, українського, адже відомо,що упродовж століть на території нашої держави проживало чимало представників різнихкультур, які зробили свій внесок у розвиток загальноукраїнської культури.

Унаслідок розширення культурних відносин між різними країнами поступово відбуваєтьсястирання національно-культурної самобутності народів. Особливо це характерно для молодіжноїкультури, представники якої ходять в однакових джинсах, слухають одну й ту ж музику, визнаютьодних і тих же представників естради. Водночас старше покоління досить негативно реагує нацей процес, прагнучи зберегти особливості й відмінності рідної культури, національнихтрадицій. Тому сьогодні в міжнаціональних та міжкультурних відносинах особливо актуальноює проблема ідентичності, а саме визначення належності людини до тієї або іншої нації, культури.

Механізми етнічної та національної ідентифікації мають суб’єктивне психологічнепідгрунтя. Однак при цьому етнічність зумовлюється й підтримується чинниками, що існуютьдля кожного індивіда об’єктивно. Це – територія, мова, релігія, держава, традиції, упредметнені

123


в матеріальній культурі й базових моделях повсякденної поведінки, естетичні та етичні канонитощо. Проте у своїй «перетвореній», суб’єктивній формі вони є основою для етнічногосамовизначення і виконують функцію символу-маркера етнічної ідентичності. Територія(«батьківщина», «мати-земля»), мова («рідна мова»), держава («вітчизна»), житло («домівка») –це ціла система символів, що дає змогу відокремити свою етнічну й національну спільність «ми»від інших «вони» і водночас дає відчуття належності «я» до «своєї» родинної спільності [8].

Із відновленням української державності у кінці ХХ ст. зросла зацікавленість етнічноюматеріальною та духовою культурою. Саме вона є ідентифікатором самосвідомості нації. Окреміоспекти заявленої нами теми розглядалися такими дослідниками: Н. Міщенюк, Л. Отрошко,В. Ткаченко та ін.

Сьогодні одне з найважливіших завдань духовного виховання, а відповідно і нашоїпублікації – це формування почуття приналежності до свого народу, його історії і традицій,культурної спадщини, мистецтва. Воно починається не тільки із родини, казки, народної пісні, ай зі знайомства з предметами народної творчості, у які закладено життєву мудрість предків.

Національними символами, які несуть у собі українську ідею, є, на наш погляд, пісня,вишивка, рушник і писанка. Під впливом взаємозбагачення та нових життєвих обставин останняпостійно оновлюється. Сучасні глобалізаційні процеси можуть стати фактором, який сприятимеїї перетворенню у своєрідний, визначальний маркер українського етносу у світі, «адже у писанці,як символі Світобудови, поєднано одночасно образи Добра і Зла, Прекрасного і Гармонійного,Любові і Віри та Мудрості нації. Саме в культурних символах-знаках міститься джерело мудростівсіх цивілізацій, а в символіці закодована духовна сутність кожного етносу» [9].

Побутування писанкарства на теренах України досить широке і притаманне не лишеукраїнцям, й представникам інших етнічних груп, що мешкали на її території. Так болгари, якіпереселилися в Україну у ХVІІІ ст., зокрема в тодішню Херсонську губернію, теж виготовлялиписанки. Як і українці, вони фарбували та розписували яйця на Страсному тижні, у четвер, досходу сонця. Здебільшого на яйцях зображували рослини чи орнамент із геометричних фігур. УБолгарії і до сьогодні старші жінки-писанкарки виготовляють писанки восковою технікою,дряпанки, ажурні яйця. Вони оздоблюють їх традиційними орнаментами [17].

Розвиток торговельних відносин між греками та русинами, поширення християнської віривід них, стали тією основою, на якій упродовж тривалого історичного періоду формуваласягрецька діаспора в Україні, представники якої нині компактно мешкають у південно-східнихрайонах та в Криму. У греків побутував звичай: у Великий Четвер у кожному домі фарбуватияйця, обов’язково в червоний колір, який символізує кров Ісуса Христа, любов до Всевишнього.Перше пофарбоване яйце залишали в хаті біля ікони. Греки Приазов’я на Великдень, окрімкрашанок, виготовляли й писанки (ікапича).

Серед великодніх традицій молдаван, у нас, в Україні, теж поширена традиція виготовленняписанок. Багато назв молдавських писанок подібні до українських або є їхніми перекладами.Дослідник В. Ястребов зазначав, що молдавани запозичили звичай виготовляти писанки відукраїнців [16].

На Волині на початку ХХ ст. в багатьох селах разом з українцями проживали поляки, євреї,чехи та ін., які до Великодня розписували писанки. У Новоград-Волинському повіті ус. Полюновки (с. Поліянівка Новоград-Волинського р-н, Житомирської обл.), де проживало вцей період більше поляків, також виготовляли писанки [1]. У с. Держанівка Овруцького повітувиготовленням писанок займалися Стефанида Керчевська і Францишка Гнетецька (можнаприпустити, що це полячки або чешки) [2]. У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. у м. КодняВолинської губернії проживали українці та незначна кількість поляків. Писанки тамрозмальовували молоді і старші українки та полячки: розписували вони за одним зразком,починали цю роботу на Сорок святих (9 березня за ст. ст.), а також на Світлій неділі – від середидо суботи. Під час писання зазвичай співали [2, арк. 92].

У с. Грибовиця Володимир-Волинського повіту (нині Іваничівський р-н Волинської обл.)писанки виготовляли дівчата віком від 15 до 20 років, які перейняли традиції розпису тарізноманітний орнамент від вихідців-колоністів з Австрії [4]; у с. Хотячів (нині Володимир-124


Волинський р-н Волинської обл.), яке населяли українці, поляки і євреї, писанки писали дівчата13–20 років для домашнього вжитку [4, арк. 13]; у с. Мислинах (нині Ковельський р-н,Волинської обл.) цього звичаю дотримувалися Марта Левигунюк (26 років) і ТимофійЛясковський (41 рік), які навчилися розписувати великодні яйця у своїх батьків – австрійськихпідданих [4, арк. 16]. У смт. Локачі Волинської області на початку ХХ ст. в поселенні «Острів»,куди переселялися селяни з Австрії, писанки розписувала Марія Гузик (36 років). Інформатор,який надіслав ці відомості до Волинського музею, зазначав, що майстриня навчилася цьогомистецтва «на своїй батьківщині від рідних, в Австрії, у прикордонному місті Стоянові, дезазвичай на Паску мають не крашанки, а писанки, писати які у них там всі уміють» [4, арк. 8].Очевидно, йдеться про переселенців із Галичини, яка на той час була під владою Австро-Угорщини, адже тепер місто Стоянів належить до Львівської області. У с. Губин Локачинськогор-ну на початку ХХ ст. мешкали переважно чехи, які також розфарбовували на Великдень яйця,але з часом перестали цим займатися [5].

З матеріалів І. Вельки з Луцького повіту, за 1911–1913 рр., відомо, що в чеському поселенніБорятин також існував звичай виготовляти писанки до Пасхи. Орнаменти видряпувалися гостримножем або «спицем», на зразок гравірувальної голки [5, арк. 3]. Цей технологічний прийом уписанкарстві називається «дряпанням», а писанки – «дряпанками». Така техніка виготовленнявеликодніх яєць характерна і для українців. Оглянувши малюнки чеських писанок, можназробити висновок, що вони нагадують лемківські орнаменти, хоча й виконані не восковоютехнікою, а дряпанням.

У с. Семидуби Дубенського повіту, у якому проживали росіяни, українці, чехи і поляки, доПасхи виготовляли крашанки [3]. Відомо, що цей вид великоднього яйця був поширений на всійтериторії України. Скажімо, у с. Чотирбоки Ізяславського повіту, у якому проживало багатополяків, в основному фарбували яйця в якийсь один колір, тобто виготовляли крашанки [6].

У процесі міжкультурних відносин важливою є власне особистість як носій певнихтрадиційних символів-маркерів. У писанкарстві є чимало самобутніх майстрів, які на основітрадиційних українських символів пишуть на яйці унікальні за своїм орнаментальнимвирішенням писанки. Від таланту майстра, глибини проникнення ним не тільки в особливостінаціонального стилю, а й в ідейно-естетичні засади цього мистецтва значною мірою залежитьзначимість писанки-маркера в міжкультурних відносинах, адже в індивідуальних зразках писанокзавжди помітні національні особливості народного мистецтва. Таким майстром-писанкарем бувТарас Городецький з м. Червонограда на Львівщині. За його виробами «полювали» німці, японці,французи, голландці, англійці та численні українські колекціонери народного мистецтва. Протворчість майстра не раз писалося в пресі України, Польщі, США, Канади, адже своїмвитонченим мистецтвом розпису писанки він зробив значний внесок у розвиток національноїкультури та популяризацію її у багатьох країнах світу [11, с. 48].

Відомою писанкаркою діаспори є Софійка Зєлик. Її писанки постійно експонуються вукраїнському інституті Америки, що в Нью-Йорку, в Музеї мистецтва Метрополітен, а такожпродаються в багатьох крамницях та салонах [14, с. 16-19].

На основі міжкультурних зв’язків, завдяки зацікавленості писанкою, з’являються твори, воздобленні яких органічно взаємодіють мотиви як споріднених, так і далеких за етногенезомкультур. Так писанкарка з Канади О. Ярош дуже вдало пов’язує українські писанкові символи зескімоськими краєвидами Північної Канади. Вона щороку бере участь у великодніх виставкахписанок у галереях та бібліотеках.

В Англії українська писанка теж відома давно. Знаними майстринями були А. Торська,К. Лайщук та ін. Остання навчала цього ремесла дітей в місцевих школах, вишах, бібліотеках.На заняття приходили діти не лише українців, а й англійців, які виявляли інтерес до писанки,що сприяло пропагуванню нашої культури у Великобританії [12, с. 20-27].

На теренах Західної Європи вирізняється своєю майстерністю О. Вінтоняк-Гриценко. Дляїї робіт характерне розмаїття: спочатку вона захоплювалася геометричним орнаментом,у 70-х рр. ХХ ст. – «хвилястим меандром», згодом – зооморфною символікою [15, с. 48].

Важливим фактом репрезентації України у світі, зокрема на американському континенті, є125


діяльність представників української діаспори. Саме завдяки їм традиційна народна культураможе бути побаченою й оціненою в багатьох країнах. Українці США розуміють, щопопуляризувати Україну, її культурно-мистецькі здобутки серед американського населення можнай виготовленням виробів мистецтва: писанок, кераміки тощо.

Д. Степовик, працюючи в Америці на початку 90-х рр. ХХ ст., спостерігав, як напередодніта після свята Великодня в Українському музеї Нью-Йорку люди різних національностейвідвідували «школу писанки», що діяла при ньому в ці дні. Важливо, що це були переважнодівчата та літні жінки. Досвідчені майстрині-писанкарки із Союзу українок Америки навчаливсім процесам виготовлення писанки й демонстрували характерні українські орнаменти [15].Школи писанкарства можна розглядати як відкриту систему для вдосконалення та збагаченняновими творчими рішеннями орнаментального оздоблення писанки, а також дослідженняестетичної культури українського народу. У процесі взаємозбагачення поступово зростає рольнаціонального надбання, яким є писанка.

Організовуючи виставкову діяльність у музеях США, представники української діаспорипередбачають не тільки стаціонарну експозицію, а й можливість виготовити та придбати певнийвиріб. Зазвичай найбільший інтерес до писанкарства виявляють люди інших етнічних груп. Вонитривалий час можуть стояти в черзі, аби потрапити на таку виставку та споглядати процеснародження писанки. Ця давня українська народна традиція цікаво висвітлюєтьсянайпопулярнішими засобами масової інформації. Українська писанка не залишилася поза увагоюамериканських президентів Д. Картера та Р. Рейгана.

Отже, важливу роль у міжкультурних відносинах держав відіграють виставки народногомистецтва, вони дають змогу побачити й зрозуміти культуру іншого етносу, чомусь навчитися.Завдяки таким заходам зникають відстані між людьми, країнами, зароджуються відносини вгалузях освіти, науки, культури.

Саме з такою метою в 1985 році в Республіканському будинку художника в Києвіекспонувалася виставка угорського народного мистецтва. Відвідувачі, окрім різьблених таінкрустованих дерев’яних предметів, гончарних, ткацьких та ковальських виробів, а такожнародних музичних інструментів, могли побачити писанки угорської майстрині Е. Монорі. Вонибули виконані технікою воскового розпису та так званого «різьблення» [13, с. 84-85]. Можливо,після цієї виставки українські народні майстрині-писанкарки почали розвивати цю техніку вУкраїні, адже відомо, що на українських теренах найбільш поширеним і загальновживанимспособом оздоблення великоднього яйця-писанки є традиційний восковий розпис. Утім сьогоднітакі майстрині як З. Сташук, О. Білоус, Л. Турукіна та інші виготовляють «різьблені» писанки.Проте вони використовують технологію не «різьблення», а глибокого витравлювання кислотоюповерхні в основному гусячих та страусових яєць. Отже, бачимо приклад взаємопроникненняелементів оздоблення та технології виготовлення таких писанок, що, у свою чергу, під дієютрансформаційних процесів збагатило українське писанкарське мистецтво ще одним видомвеликоднього яйця.

У 1991 році в Україні проходила виставка художніх творів, серед яких були писанкимисткині, котра живе й працює в Америці, – Аки Перейми. У своєму інтерв’ю, надрукованомув журналі «Образотворче мистецтво», вона зазначала, що інколи під час виставок її робіт вАмериці відвідувачі запитували, «чи є то мексиканське, африканське, російське мистецтво» [10,с. 78]. Тобто наша культура та мистецтво мають багато спільного зі світовим, і саме завдякитаким заходам їх пізнають і вивчають у світі, виникає зацікавлення минулим і сьогоденнямнароду країни, що його представляє.

У червні 1993 р. у Харкові в центрі Української культури «Слобожанщина» відкривсяміський клуб писанкарства, який очолила А. Овчаренко, викладач образотворчого мистецтва такреслення, керівник гуртків із декоративно-ужиткового мистецтва. З метою співробітництвачлени клубу проводили зустрічі з майстрами й науковцями з діаспори зокрема з І. Цигельською –директором Церкви-музею у США (1995 р.).

Писанки членів клубу нині знаходяться в колекціях художнього музею м. ЛебединаСумської області, Харківського історичного музею. Пропагуючи українську писанку,126


Харківський міський клуб писанкарства проводив практичні семінари, численні виставки як вУкраїні, так і за кордоном (Кіпр, Ізраїль, Франція, Австрія – 1994 р., Німеччина (Нюрнберг) –1995 р.). Твори писанкарства є в колекціях за кордоном – у Ієрусалимі (Храм ХрестаГосподнього), Пафосі (о. Кіпр, монастир Св. Неофітуса), Нью-Йорку, Нюрнберзі та в приватнихколекціях Німеччини, Австрії, Франції [16].

До культурних заходів та міжкультурного спілкування долучаються й дипломатичніпредставництва України в різних державах. Так у 2009 році посольство України в Канадіорганізувало школу писанкарства для дружин дипломатів різних країн, у якій іноземки навчалисярозписувати писанки [18].

27–28 квітня 1992 р. в Івано-Франківську з ініціативи Малої академії народних ремеселвідбувся Всеукраїнський конгрес писанкарів. У святі народного мистецтва взяли участьмайстрині з Косівського, Верховинського та інших районів області. Приїхали гості з Франції,Великобританії, США. Це – неабияка подія на ниві народної творчості [7]. Саме на такихфорумах відбувається взаємообмін інформацією, досвідом, підходами до створення міні-шедеврів народного мистецтва, які є культурним надбанням українців.

Отже, писанкою цікавляться люди різних національностей, вона стає поширеним явищему світі, яке пов’язують з українською культурою, Україною. Саме вона може бути тим символом,який відіграє важливу роль у міжкультурних відносинах української держави з іншими країнамисвіту, яскравим виразником самоідентичності нації.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРААрхівні наукові фонди рукописів та фонозаписів ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України (далі –1.АНФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського), ф. 16. Волинський краєзнавчий музей, од. зб. 42. Новоград-Волинський повіт, 1909 р., 23 арк.АНФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, ф. 16. Волинський краєзнавчий музей, од. зб. 45. Овручцький2.повіт, 1911 р., 26 арк.АНФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, ф. 16. Волинський краєзнавчий музей, од. зб. 48. Дубенський3.повіт, 1911–1913 рр., 11 арк.АНФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, ф. 16. Волинський краєзнавчий музей, од. зб. 49. Володимир-4.Волинський повіт, 1911 р., 18 арк.АНФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, ф. 16. Волинський краєзнавчий музей, од. зб. 50. Луцький повіт,5.1911–1913 рр., 5 арк.АНФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, ф. 16. Волинський краєзнавчий музей, од. зб. 53. Ізяславський6.повіт, 1914 р., 8 арк.Литвинець Е. Диво-писанка / Е. Литвинець // Українська культура. – 1992. – № 8–9. 7.Міщенюк Н. Сутність та роль культурної та етнічної ідентичності в процесі міжкультурної8.комунікації [Електронний ресурс] / Н. Міщенюк – Режим доступу: http://vuzlib.com.Отрошко Л. Символ-візитівка українського етносу в світовому часопросторі / Л. Отрошко //9.Український вимір. Міжнародний збірник інформаційних, освітніх, наукових, методичних статей іматеріалів з України та діаспори. У 3 т. – Чернігів, ЧДПУ ім. Т. Г. Шевченка, 2009. – Т. ІІІ. – С. 27–31.Перейма Ака. Пізнати себе / Ака Перейма // Образотворче мистецтво. – 1996. – № 1. – С. 78. 10.Пожоджук Д. Майстер української писанки / Д. Пожоджук // Народне мистецтво. – 2003. – № 1–2. –11.С. 48.Пожоджук Д. Представляємо учасників першого Всеукраїнського з’їзду писанкарів у Києві /12.Д. Пожоджук // Писанка. – 1992. – Чис. 1. – С. 20–27.Седик О. Виставка творів народного мистецтва Угорщини / О. Седик // Народна творчість та13.етнографія. – 1985. – № 6. – С. 84–85.Скуратівський В. Писанка, тисяча років тому / В. Скуратівський // Україна. – 1992. – № 26. – С. 16–14.19.Степовик Д. Писанки Олени Вінтоняк-Гриценко / Д. Степовик – Народна творчість та етнографія. –15.1992. – № 2. – С. 48. Ткаченко В. М. Розвиток українського писанкарства кінця ХІХ–початку ХХІ ст.: регіональні16.особливості, сучасні трансформації: дис. на здобуття наук. ступ. к. істор. наук. Спеціальність:07.00.05 – етнологія / В. Ткаченко. – К., 2012. – 214 с.Ткаченко В. Сакральні функції яйця в духовній культурі українського етносу та етнічних груп17.України / В. Ткаченко // Матеріали до української етнології: щорічник. Зб. наук. праць. / [голов. ред.Г. Скрипник]; НАНУ, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. – К., 2011. – Вип. 10 (13). – С. 220–226.

127


[Електронний режим]. – Режим доступу: http: //viche.lutsk.ua/view.php?art.18.ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Ткаченко Віктор Миколайович – кандидат історичних наук, старший науковийспівробітник, завідувач науково-дослідного сектора Національного істоорико-етнографічногозаповідника «Переяслав»

УДК 94(477) Юрій Фігурний

РОЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ ПОЧАТКУ ХХІ СТ. ВЕТНОПОЛІТИЧНИХ ТА ЕТНОКУЛЬТУРНИХ ПРОЦЕСАХ

У статті аналізується роль Української національної революції початку ХХІ ст. в етнополітичнихта етнокультурних процесах. Лише остаточне знищення кланово-олігархічної системи допоможеУкраїні трансформуватися з об’єкта у суб’єкт міжнародних відносин та забезпечити її провідне місцеу геополітичних, геостратегічних і глобалізацій них процесах ХХІ ст.

Ключові слова: Україна, українці, Українська національна революція, етнополітичні таетнокультурні процеси.

Юрий ФигурныйРОЛЬ УКРАИНСКОЙ НАЦИОНАЛЬНОЙ РЕВОЛЮЦИИ НАЧАЛА ХХ СТ.

В ЭТНОПОЛИТИЧЕСКИХ И ЭТНОКУЛЬТУРНЫХ ПРОЦЕССАХВ статье анализируется роль Украинской национальной революции начала XXI века в

этнополитических и этнокультурных процессах. Только окончательное уничтожение кланово-олигархической системы поможет Украине трансформироваться из объекта в субъект международныхотношений и обеспечить ее ведущее место в геополитических, геостратегических и глобализацийныхпроцессах XXI века.

Ключевые слова: Украина, украинцы, Украинская национальная революция, этнополитические иэтнокультурные процессы.

Yuriy Figurnyi THE ROLE OF UKRAINIAN NATIONAL REVOLUTION OF THE BEGINNING OF XXI ST.

IN ETHNOPOLITICAL AND ETHNICULTURAL PROCESSESIn the article is analysed the role of Ukrainian national revolutionbeginning of the XXI century in

etnopolitical and etnokultural processes. Only final elimination of the clan-oligarchic system will help Ukraineto be transformed from an object in subject of international relations and to provide its leading place ingeopolitical, geostrategical and globalical processes of XXI age.

Keywords: Ukraine, Ukrainians, Ukrainian national revolution, etnopolitical and etnokultural processes.

Актуальність дослідження заявленої теми полягає в тому, що вивчаючи роль Українськоїнаціональної революції початку ХХІ ст. в етнополітичних та етнокультурних процесах,намагаємось осягнути і проаналізувати основні тенденції розвитку вітчизняногоетнодержавонацієтворення та місце України в сучасному європейському і світовому просторі вумовах зовнішньополітичних викликів.

Наукова новизна праці полягає у розробці актуальної проблематики, яка незважаючи начимало публікацій з цієї теми, залишається ще недостатньо вивченою і тому потребує подальшихфахових студій. Це дослідження реалізується у рамках виконання науково-дослідної роботи«Україна й українство в етнокультурних процесах світу», її керівником є доктор історичних наук,професор, член-кореспондент НАН України В. Баран.

Здійснюючи аналіз останніх досліджень і публікацій у яких започатковано розв’язанняданої проблеми, ми можемо стверджувати, що Українська національна революція початкуХХІ ст., як феномен і як важливий фактор українських етнічних, державотворчих, націєтворчихй етнокультурних процесів лише починає ставати об’єктом наукових досліджень. Її фаховенаукове осмислення тільки розпочинається. Також на дослідження цього самобутнього явища

128


має вплив той факт, що Українська національна революція початку ХХІ ст. ще не завершилася іперебуває у саморозвитку.

Разом з тим, є чимало праць, автори яких намагається об’єктивно проаналізувати причини,перебіг і ймовірні наслідки Української національної революції початку ХХІ ст. Одним знайфаховіших дослідників Революції Гідності є безпосередній її активний учасник ЯрославПотапенко (1975-2016). У своїй монографії «П’ята російсько-українська війна: від майдану досхідного фронту (підходи, оцінки, інтерпретації)»[1] та у деяких своїх дослідженнях і публікаціях[2; 3; 4; 5; 6] він об’єктивно дослідив причини, початок та основні фази Революції. Окреміаспекти даної проблематики висвітлювали такі дослідники: С. Дацюк, М. Слабошпицький,Н. Семенченко, А. Мухарський, Ю.Макаров, І.Лосєв, Р.Малко, В. Кулик, В. Коцур, М. Дочинець,О. Михельсон, М. Рябчук, Ю. Прохасько, Д. Крапивенко, С. Грабовський, Г. Токмань та ін.

Метою дослідження є аналіз ролі Української національної революції початку ХХІ ст. ветнополітичних та етнокультурних процесах. Для досягнення поставленої мети є доцільнимвирішення таких дослідницьких завдань: здійснити порівняльний аналіз Українськихнаціональних революцій середини ХVII ст., початку ХХ ст. і початку ХХІ ст.; охарактеризуватироль Революції Гідності в етнополітичних процесах; проаналізувати революційний вплив наетнокультурні процеси; осмислити значення Української національної революції початку ХХІ ст.для становлення суб’єктності України в сучасному європейському і світовому просторі в умовахзовнішньополітичних викликів.

18–20 лютого 2017 р. виповнилися треті роковини трагічних подій у м. Києві, коли уцентральній частині європейської столиці т.зв. «правоохоронці» та «тітушки» вбивали і калічилипротестувальників. Проте, ці звірства не деморалізували, а, навпаки, мобілізували майданівців,вони перейшли у наступ і тогочасний очільник Української держави, злякавшисьвідповідальності ганебно втік до Російської Федерації (далі – РФ). Тоді всім здавалося, щозаплативши таку криваву ціну Україна стане на шлях радикальних змін й оновлення. Алетимчасовою слабкістю Української держави скористався В. Путін та загарбав Крим і розпочаввтілення т.зв. проекту «Новоросія». Незважаючи на внутрішні та зовнішні виклики українцізгуртувалися й зупинили ціною тисяч життів і втратою частини своєї території російську агресію.Мінські домовленості 2014–2015 рр. на дипломатичному рівні оформили статус-кво. Здавалося,задоволенні всі – брюссельські бюрократи, київські урядовці, московські чиновники, окрімукраїнських свідомих громадян, оскільки замість розвитку і змін, українців вкотре намагаютьсяув’язнити у резервації, де панує корупція, бідність, олігархат і радянщина («совок»). Тому далібуде… Буде Українська національна революція, то явище, що вже отримало історичну назву«Революція Гідності», лише її перший етап, який у свою чергу має свої підетапи.

Загалом, в історії України вже були такі карколомні зрушення, які з повним правом можнаназвати Українськими національними революціями. Насамперед, це – Національно-визвольнавійна та соціальна революція українського народу під проводом Б. Хмельницького (1648–1657)та соціальна революція і національно-визвольна боротьба українського народу (1917–1921).Попри низку значних відмінностей, ці доленосні події поєднує визначальна спільність –незавершеність і, як наслідок, – поразка і тріумф ворогів. У першому випадку – Московськогоцарства і Речі Посполитої. У другому – більшовицької Росії, Другої Речі Посполитої, Румунії таЧехословаччини.

Революція є надскладним поєднанням політичних, економічних, соціальних, національнихі культурних процесів. Синергія усіх цих явищ чи декількох із них, врешті-решт, призводить дострибкоподібного загострення наявних суперечностей і соціального вибуху. Отже, без глибиннихпередумов справжні революції не відбуваються. Якими ж були першопричини Українськоїнаціональної революції? Насамперед – це відсутність державності та незавершеність революційсередини XVII ст. і початку ХХІ ст.

Руйнація Київської Русі-України і завоювання ворогом Галицько-Волинського королівстваспочатку позбавила українців власної державності, політичної еліти, економічної свободи,соціальної захищеності, що у свою чергу призвело до національного і релігійного гноблення.Зрештою, Хмельниччина стала гідною відповіддю на цей історичний виклик. Протягом

129


короткого часу Гетьманщина перетворилася на потужну східноєвропейську державу, суб’єктаміжнародної політики, з якою мусили рахуватися друзі і вороги. Ліквідація кріпацтва, релігійногогніту, розвиток передових буржуазних відносин, творення козацької (української) нації – це лишенеповний перелік найважливіших здобутків Української національної революції серединиXVII ст. Але через протистояння і взаємопоборювання всередині старшинсько-гетьманської елітиїї досягнення не були закріплені і через незавершеність революція зазнала поразки. Післяреволюційного піднесення настала Руїна. Попри невдачу, козацька революція відновила віруукраїнців у свої державотворчі сили. Лівобережна Гетьманщина проіснувала 135 років іпосприяла збереженню українського етнокультурного простору та національно-культурномувідродження ХІХ ст. [8, с. 212].

Наступна Українська національна революція 1917–1921 рр. стала наслідком Першоїсвітової війни та європейської цивілізаційної кризи. З шести найбільших світових імперій, якірозпочали цю війну, вижили лише дві – Британська і Французька. Німецька, Австро-Угорська,Османська і Російська – зазнали краху. Саме з руїн останньої і постали Російська та Українськареволюції. На жаль, імперське мислення російських революціонерів-демократів та малоросійствоукраїнських соціалістів і гетьманців посприяли їхній поразці і перемозі російських більшовиків.Переважна більшість українських селян і пролетарів не бажали підтримувати Українськуреволюцію. Вони повірили більшовицьким гаслам («Земля – селянам», «Заводи і фабрики –робітникам», «Війні – кінець», «Мир – хатам, війна палацам» тощо) і зберігали нейтралітет.Дещо згодом за цю байдужість, а саме у 1929–1933 рр. багато з них поплатилися життям і смертюсвоїх рідних. У свою чергу тогочасний український середній клас (міська і сільська буржуазія,інтелектуали і військовики та інші) не змогли опанувати військово-політичну та революційнуситуацію, не знайшли порозуміння, а їх очільники пересварилися поміж собою і «самі себезвоювали» на радість російським й українським більшовикам.

Незважаючи на поразку соціальної революції та національно-визвольної боротьбиукраїнського народу у 1917–1921 рр. та відновлення Російської імперії у форматі СРСРпереможці змушені були надати Наддніпрянщині формальний статус Української СоціалістичноїРадянської Республіки (УСРР). У зв’язку з прийняттям нової т.зв. «сталінської» конституції у1937 р. УСРР стала називатися Українською Радянською Соціалістичною Республікою (УРСР).Хоча реально це була неоколонія, яку визискували і експлуатували вже не в ім’я царя-батюшки,а з метою побудови «Земшарної республіки» та перемоги світової пролетарської революції.Врешті-решт, СРСР проіснував майже 69 років і самоліквідувався, а формальна УРСР сталапострадянською, посттоталітарною, постгеноцидною країною у складі СНД. Якщо колишнірадянські прибалтійські республіки (Литва, Латвія, Естонія) розпочали активно долати наслідкиколоніалізму, тоталітаризму і стали на шлях реформ, які згодом їм відкрили шлях до НАТО і ЄС,то Україна вкотре не змогла оновити політичну еліту та не змінила пострадянський векторрозвитку.

За чверть століття свого розвитку Україна перетворилася на квазідержаву з кланово-олігархічною економікою і управлінням, типовою бідною країною т.зв. «третього світу», якійсвітить лише бідність і вимирання. Якщо олігархів та їх поплічників влаштовує така ситуація,то переважну більшість українців й, особливо, їх найбільшу пасіонарну частину такий стан незадовольняє. Тому, ця неможливість еволюційним шляхом здолати важкий спадок колоніалізмуі тоталітаризму призвела до виникнення революційних передумов. Зрештою, антикучмівськівиступи у 2000–2002 рр., Помаранчева революція 2004–2005 рр. – це своєрідні підготовчі етапи,які призвели до революційного зриву на зламі 2013–2014 рр.

Разом з тим, Я. Потапенко зазначав, що час, який сплинув після завершення Євромайдану,чітко продемонстрував: олігархічно-корупційну систему нова влада демонтувати не наважується,як і проводити кардинальні реформи й люстрацію. На його думку Революція Гідності і спробиокремих олігархів одразу після революційних подій максимально розширити власні статки тавплив, остаточно унаочнили очевидну неможливість побудувати сучасну європейськудемократію й ефективне економіку в Україні без рішучого й остаточного витіснення олігархіввід планування та реалізації державної політики [ 1, с.98-99].130


Кланово-олігархічна система функціонує в Україні вже понад два десятиліття. І ліквідуватиїї одним вольовим рішенням не вийде, оскільки вона проникла в усі сфери політики, економіки,культури українського суспільства. Головна риса олігархату – нероздільне поєднання великогобізнесу з корупційною владою, монополізація економіки, нищення середнього і малого бізнесу,ігнорування ринкових і конкурентних засад в економіці. Внаслідок панування кланово-олігархічної системи в Україні відбувається поляризація суспільства, казкове збагачення жменькинуворишів і злочинне збіднення мільйонів пересічних українців, деградація держави іперетворення її на сировинний додаток до розвинених економік та джерело дешевогопрацездатного населення. Незважаючи на цей складний діагноз, в України є майбутнє.

Насамперед, треба цілковито ліквідувати кланово-олігархічну систему шляхомкомплексного вирішення таких проблем: остаточно розділити бізнес і владу, стовідсотковооновити політичну еліту, завершити реформування економіки та банківсько-фінансової сфери,розвивати конкурентне середовище та середній і малий бізнес. Є нагальна потреба у продовженніважливих радикальних змін у державній сфері (виконавчій, законодавчій і судовій гілкахвиконавчої влади), у Збройних силах України і правоохоронних органах. Також треба раз іназавжди позбавити політичний, економічний, фінансовий, безпековий, інформаційний танаціонально-культурний простір України від явних і прихованих агентів впливу РФ.

Розпочинаючи важливий процес перезавантаження Української держави, ми не можемозалишити осторонь проблеми подолання наслідків тоталітаризму і колоніалізму в Україні. Зостаточною втратою залишків державності у кінці XVIIІ ст. українці понад 130 років перебувалиу складі двох могутніх імперій – Російської та Австро-Угорської. Такий принизливий дляукраїнського народу колоніальний статус зберігся й у ХХ ст., коли внаслідок поразки Українськоїнаціональної революції 1917–1921 рр. українські етнічні землі спочатку були розподілені поміжМосквою, Варшавою, Прагою і Бухарестом, а згодом майже повністю увійшли до складу СРСР.Поєднання протягом багатьох століть колоніалізму і тоталітаризму дуже негативно вплинуло наетнічний, державотворчий, націєтворчий та етнокультурний розвиток українського народу.Постійно перебуваючи на другорядних і третьорядних ролях прислужників і лакеїв панів-колонізаторів у переважної більшості українців сформувався принизливий комплекс «молодшогобрата». Також всі пануючі колоніальні адміністрації намагалися асимілювати (зросійщити,полонізувати, мадяризувати, румунізувати й радянізувати) українців і перетворити їх наневід’ємну складову своїх панівних націй. Незважаючи на величезні людські втрати, українськийнарод зумів зберегти власний державотворчий, націєтворчий та етнокультурний потенціал.Здавалося, що з відновленням Української держави у 1991 р. українці отримають реальнуможливість для відновлення, збереження і розвитку своєї самобутності, мови, культури, звичаїві традицій. Але кланово-олігархічній системі не потрібні свідомі, національно-патріотичновиховані українські громадяни, не кажучи вже про українську політичну націю. Олігархатупотрібно «насєлєніє», яке розмовлятиме і думатиме російською , суржиком та існуватимевиключно примітивними фізіологічними потребами.

За біблійними переказами Мойсей сорок років водив свій народ пустелею допоки не померостанній єврей, який пам’ятав єгипетське рабство і лише потім він привів їх до землі«обітованої». Багато хто з вітчизняних інтелектуалів і політиків пропагує таку тактику дій, сутьякої полягає у природній зміні людських поколінь. Мовби з часом відійдуть у небуття т.зв.«совки», а молодь апріорі виросте патріотами. Ні, так не буде!!!

За Україну й українців треба боротися повсякчас і на всіх фронтах (військових,ідеологічних, інформаційних, економічних, політичних, культурних, освітніх тощо). У третьомутисячоліття живемо у глобалізованому світі і не можна відмежуватися від нього великою стіноюна кшталт т.зв. Берлінського муру. Треба вміти опановувати ситуацію і допомагатиспіввітчизникам ставати згуртованою політичною нацією, нацією переможців! З цією метоюнеобхідно культивувати любов до рідної мови й етнокультури, впроваджувати національно-патріотичне виховання від дитячого садочку до вишу та розвивати усвідомлене знанняукраїнської історії.

У зв’язку з активним наступом на Україну й українців «Русского міра» (неоімперської131


геополітичної ідеологічної доктрини, що має на меті обґрунтувати теоретично та допомогтипрактично відновити РФ як імперську наддержаву у кордонах 1914 р.) є нагальна потреба урозгортанні українізації [7, с. 41]. Під українізацією ми розуміємо послідовну діяльність держави,спрямовану на розгортання україноцентричної ідеології в усіх сферах життєдіяльностісуспільства – політиці, економіці, культурі, освіті, науці, війську, поліції тощо.

Українізація – це не лише витіснення російської мови з усіх царин і заміна її на українську.Насамперед, українізація має стати ідеологічним підґрунтям Української держави і дієвимзасобом подолання наслідків тоталітаризму, колоніалізму та збереження і розвитку рідної мови,культури і самобутності українців. Маємо надію, що українські революціонери докладуть усіхзусиль для ліквідації колоніального і тоталітарного спадку та розбудови Української СамостійноїСоборної Держави й української політичної нації.

Одним із важливих завдань Української національної революції початку ХХІ ст. єзабезпечення суб’єктності України в глобальних умовах. Ліквідація СРСР у 1991 р. даламожливість Україні позбутися колоніальних кайданів, відновити державну суверенність і статисуб’єктом міжнародного права. У геополітиці перемагає той, хто ставить перед собою досяжністратегічні і тактичні завдання, створює чіткий план дій, крок за кроком їх реалізує і, врештірешт отримує позитивний результат.

Внаслідок непослідовної зовнішньополітичної діяльності українських владоможців Україна25 років ніяк не могла обрати пріоритети. Цей хаотичний рух, чи то на Захід, чи то на Схід,перетворився на біг по колу, а Українська держава стала об’єктом маніпуляцій з боку потужнихгеополітичних гравців. Позбавившись ядерної зброї, Чорноморського флоту та перебуваючи упостійному багатовекторному стані вона деградувала на міжнародній арені до «failed state»(держави, що не відбулася). Врешті-решт, чергова раптова зміна західного вектора на східний,призвела до революційного вибуху на рубежі 2013–2014 рр. Враховуючи незавершеністьУкраїнської національної революції та перебіг гібридної російсько-української війни насталаслушна нагода нарешті зупинити це хитання й остаточно визначитися з геополітичними ігеостратегічними пріоритетами.

Для забезпечення міжнародної суб’єктності Україні треба здійснити такі почергові кроки.По-перше, продовжувати налагоджувати взаємовигідні відносини з державами, що підтримуютьУкраїну в боротьбі з російською агресією. По-друге, розгорнути потужну пропагандистськукампанію щодо висвітлення досягнень і можливостей Української держави у захистіцивілізованого світу від російського імперіалізму і реваншизму. По-третє, реанімувати діяльністьміждержавного об’єднання ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова) перетворивши йогоз ефемерної організації на військово-політичний блок, головним завданням якого будеповернення Грузією, Україною, Азербайджаном, Молдовою власних територій, незаконноанексованих РФ та її сателітами, при цьому лідером у цьому об’єднанні має стати самеУкраїнська держава. По-четверте, завершивши реформування ЗСУ та модернізацію військово-промислового комплексу, системними заходами (дипломатичними, політичними, економічнимита військовими) відновити соборність і суверенність України. По-п’яте, налагодити активнуспівпрацю з євроатлантичною спільнотою, що має завершитися вступом Української державидо НАТО. Реалізація всіх цих заходів посприяє перетворенню України з об’єкта у суб’єктміжнародних відносин та забезпечить важливе місце України у геополітичному дискурсі.

Таким чином, для остаточного завершення сучасної Української національної революціїтреба повністю зруйнувати кланово-олігархічну систему, головними підвалинами якої єнероздільне поєднання великого монополістичного бізнесу з корупційною владою, монополізаціяекономіки, нищення середнього і малого бізнесу, ігнорування ринкових і конкурентних засад векономіці. Разом з тим в умовах неоголошеної російсько-української гібридної війни, завершенняреволюції потребуватиме додаткових зусиль революціонерів, що дещо розтягнуться у часі іпросторі. Проте, незалежно від тяглості цього процесу, революційна місія буде здійснена,оскільки поєднання воєн і революцій завжди є плідним для революціонерів, тому що виплеканідолею революційні процеси в умовах війни спочатку гальмуються, а потім несподіванонабувають пришвидшення і досягають своєї кульмінації – революції. Нищення олігархату132


посприяє у ліквідації багатовікових наслідків колоніалізму і тоталітаризму та створитьсприятливі умови для відновлення, збереження і розвитку української мови, культури,самобутності, звичаїв і традицій. Для подолання колоніальних комплексів «молодшого брата»,«меншовартості», «малоросійства», тоталітарного спадку, «радянщини» («совка»), залишківкомуно-більшовицької ідеології та протидії агресивного наступу «Русского міра» Україні требабуде проводити в усіх сферах суспільного життя україноцентричну політику, що базуватиметьсяна українізації. Завершення Української національної революції у свою чергу допоможе Українітрансформуватися з об’єкта у суб’єкт міжнародних відносин та забезпечити їй провідне місце угеополітичних, геостратегічних і глобалізацій них процесах ХХІ ст.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРАПотапенко Я. П’ята російсько-українська війна: від майдану до східного фронту(підходи, оцінки,1.інтерпретації): монографія / Ярослав Потапенко. – Переяслав-Хмельницький: «Видавництво К С В»,2016. – 304с.Потапенко Я.О. Постоталітарний і постколоніальний характер сучасної України: чи відбулися зміни2.після Євромайдану? / Ярослав Потапенко// Наукові записки з української історії: збірник науковихстатей. – Переяслав-Хмельницький, 2014. – Вип. 34. – С. 106–111.Потапенко Я. О. Геополітичні наслідки Євромайдану / Я. О. Потапенко, О. І. Потапенко // Гілея:3.науковий вісник. – 2016. – Вип 105. – С. 352–357.Потапенко Я. О. Майдан – це найкраще і найвеличніше з усього, що трапилось у моєму житті /4.Ярослав Потапенко // Вісник Переяславщини. – 21 листопада 2014. – № 86(11 756). – С. 3.Потапенко Я. О. Завдяки Революції Гідності український народ виріс у свідомі націю / Ярослав5.Потапенко // Вісник Переяславщини. – 20 лютого 2015. – № 14(11 780). – С. 7Потапенко Я. О. Привид незавершеної революції досі бродить Україною. Невеселі роздуми з приводу6.другої річниці Революції Гідності / Ярослав Потапенко // Вісник Переяславщини. – 20 листопада2015. – № 84(11 850). – С. 5.Фігурний Ю. «Русский мир» – важливий чинник агресії Російської Федерації супроти України і7.українців / Ю. Фігурний // Українознавство. – 2016. – № 3(60). – С. 40–59.Фігурний Ю.С. Історичні витоки українського лицарства: Нариси про зародження і розвиток козацької8.традиційної культури та національне військове мистецтво в українознавчому вимірі / Ю.С.Фігурний – К.: Видавничий дім «Стилос», 2004. – 308 с.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРАФігурний Юрій Степанович – кандидат історичних наук, завідувач відділу української

етнології Науково-дослідного інституту українознавства МОН України, вул. Ісаакяна, 18, м. Київ,Україна, 01135

Тел. службовий 044 238-08-59Тел. мобільний 098 844-71-95E-mail: [email protected]

УДК: 94 (477) «19/20»Микола Шкіра, Наталія Шкіра

МУЗЕЙ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ СЕРЕДНЬОЇ НАДДНІПРЯНЩИНИНАЦІОНАЛЬНОГО ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНОГО ЗАПОВІДНИКА

«ПЕРЕЯСЛАВ» – ЯК ДІЄВИЙ ЕЛЕМЕНТ ЗБЕРЕЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇЕТНІЧНОСТІ У ПОСТБІПОЛЯРНІЙ МІЖНАРОДНІЙ СИСТЕМІ

(ЗА МАТЕРІАЛАМИ КНИГИ ВІДГУКІВ ТА ПРОПОЗИЦІЙ ).

У статті, за матеріалами Книги відгуків та пропозицій, аналізується роль Переяславськогоскансену, як дієвого елементу збереження української етнічності. Авторами доведено, що одним звизначальних центрів збереження матеріальної та духовної культури України є Музей народноїархітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини.

Ключові слова: Україна, Переяславський скансен, М.Сікорський, етнічність, духовна і матеріальнакультура.

133


Николай Шкира, Наталья ШкираМУЗЕЙ НАРОДНОЙ АРХИТЕКТУРЫ И БЫТА СРЕДНЕГО ПРИДНЕПРОВЬЯ

НАЦИОНАЛЬНОГО ИСТОРИКО-ЭТНОГРАФИЧЕСКОГО ЗАПОВЕДНИКА «ПЕРЕЯСЛАВ» – КАК ДЕЙСТВЕННЫЙ ЭЛЕМЕНТ СОХРАНЕНИЯ УКРАИНСКОЙ

ЭТНИЧНОСТИ В ПОСТБИПОЛЯРНОЙ МЕЖДУНАРОДНОЙ СИСТЕМЕ (ПО МАТЕРИАЛАМ КНИГИ ОТЗЫВОВ И ПРЕДЛОЖЕНИЙ)

В статье, за материалами Книги отзывов и предложений, анализируется роль Переяславскогоскансена, как действенного элемента сохранения украинской этничности. Авторами доведено, чтоМузей народной архитектуры и быта Средней Надднепрянщины есть одним из главных центровсохранения материальной и духовной культуры Украины.

Ключевые слова: Украина, Переяславский скансен, М. Сикорский, этничность, духовная иматериальная культура.

Mikola Shkira, Natalia ShkiraTHE MUSEUM OF FOLK ARCHITECTURE AND LIFE OF THE MIDDLE DNIEPER

HISTORICAL AND ETHNOGRAPHIC RESERVE «PEREYASLAV» – AS AN EFFECTIVEELEMENT FOR THE PRESERVATION OF UKRAINIAN ETHNICITY IN POSTPOSE THE

INTERNATIONAL SYSTEM (BASED ON THE BOOK REVIEWS AND SUGGESTIONS)In an article on the Book reviews and suggestions, analyzes the role of Pereyaslav of skansen, as an

effective element for the preservation of Ukrainian ethnicity. The authors have proved that one of the definingcentres of the preservation of material and spiritual culture of Ukraine, is Museum of folk architecture and lifeof the Middle Dnieper.

Key words: Ukraine, Pereyaslav skansen, M. Sikorski, ethnicity, spiritual and material culture.

Актуальність дослідження полягає у вивченні проблем етнічності у посбіполярнійміжнародній системі, а саме ролі і місцю музеїв під відкритим небом для збереженнянеповторних скарбів матеріальної та духовної культури людства. На початку ХХІ століттяУкраїна перебуває у вирі складних геополітичних процесів. Довгий час пострадянська Українськадержава перебувала в зоні впливу інших держав. Намагання українців ідентифікувати себе якнацію, призвело до повернення до своїх історичних та етнокультурних джерел. Зацікавленість узбереженні мови, народної пісні, традицій, звичаїв та обрядів, культури викликає в українцівінтерес до музейних зібрань. Одним із таких визначальних центрів збереження матеріальної тадуховної культури є Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини (даліНДФ МНАП).

Новизна дослідження полягає в тому, що для аналізу ролі Переяславського скансену, якдієвого елементу збереження української етнічності у постбіполярній міжнародній системіавторами проаналізовано Книга відгуків та пропозицій, що дає можливість об’єктивно оцінитивплив музейного зібрання на відвідувачів не лише з України, а й з ближнього та далекогозарубіжжя. Ця стаття стаття виконується у темаці вивчення та дослідження діяльності Музею,як науково-культурного та науково-дослідницького закладу.

Книга відгуків відвідувачів НДФ МНАП ще не стала предметом спеціального дослідженнявчених. Але на нашу думку, вона є цінним джерелом для вивчення впливу на відвідувачівавтентичних пам’яток матеріальної та духовної української культури. Першу Книгу відгуківрозпочато 24.06.1976 р., а була закінчена вона 30.10.1983 р. (вміщує 184 аркуші); другу розпочато23.11.1986 р., а закінчено 24.11.1990 р. (вміщує 124 аркуші). У третій Книзі відгікув Музею,розпочатій у травні 2008 року, заповнено 115 сторінок, 86 записів іншими мовами світу:німецькою, російською мовами від іноземців, що приїжджали з екскурсією до скансену. Основначастина записів здійснена українською мовою: тут залишили своє враження жителі Черкас,Києва, Броварів, Кременчука, Білої Церкви, Луганська, Херсону, Полтави, Чернігова, Житомира,Гадяча, Кобеляк, Ржищева, Прилук, Білої Церкви, Богуслава, Хорола, Березані, Лубен, Харкова,Баришівки, Славутича, Обухова, Дніпропетровська, Глухова, Рівного, Миколаєва, Конотопа,Золотоноші, Корсунь-Шевченківського, Борисполя, Кропивницького.

У нашому дослідженні аналізується третя Книга відгуків відвідувачів НДФ МНАП, що даєнам можливість визначити особливості збереження і розвитку матеріальної та духовної культуриукраїнського народу загалом, та його неповторною ідентичності зокрема.

Мета дослідження полягає у фаховому аналізі Книги відгуків та пропозицій, що дає134


можливість об’єктивно оцінити вплив музейного зібрання на відвідувачів не лише з України, ай з ближнього та далекого зарубіжжя та характеристиці ролі НДФ МНАП у збереженніукраїнської етнічності у постбіполярній міжнародній системі.

Для досягнення мети дослідження ми маємо виконати такі завдання: здійснити аналізостанніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання даної проблеми; показативагому роль музейних зібрань для збереження культурних надбань людства; охарактеризуватистворення та основні напрямки діяльності НДФ МНАП; проаналізувати записи Книги відгуківта пропозицій стосовно збереження та розвитку етнічності; осмислити роль етнічності упостбіполярній міжнародній системі.

Сучасний світ переорієнтувався на більш багатоманітне геополітичне середовище, у якомудержави намагаються посилити свої позиції на міжнародній арені. У цій геополітичній,геоекономічній і геомілітарній боротьбі важливе місце займає і геокультурний фактор загалом іпроблеми етнічності зокрема. Не зважаючи на глобалізаційні тренди, етнічність, як сукупністьхарактерних рис матеріальної і духовної культури, що відрізняють одну етнічну спільноту відіншої, продовжують залишатися вагомим елементом цивілізаційного розвитку людства. Тому їхзбереження і вивчення залишаються на часі і є важливими для кожної національної держави,нації, та етнічної спільноти, які мешкають на планеті Земля. Одним з таких факторів, щодопомагають осягненню та збереженню матеріальних та духовних культурних надбаньрізноманітних етнічних спільнот є музеї під відкритим небом (скансени).

У ХХ ст. розпочався новий етап в музейному будівництві – створення музеїв народноїархітектури та побуту просто неба, як найбільш ефективної форми популяризації і збереженняматеріальних і духовних пам’яток людства, найбільш раціональної, дохідливої, і дієвої формикомплексного показу творів народної архітектури, предметів побуту та вжитку, знарядь праці,творів народного мистецтва у природному оточенні. Справжнім досягненням в галузі музейногобудівництва СРСР в кін. 50-х рр. –поч. 60-х рр. стало створення групи історико-етнографічнихмузеїв під відкритим небом. В основу структурної організації яких покладено історико-етнографічний принцип. Особливої уваги заслуговують музеї Прибалтики, особливо у Талліні(1957р.). Вони відображали народну культуру певного регіону в усії її проявах і згодом стализразком для появи музейних зібрань такого формату на території СРСР, а саме у місті Переяславі-Хмельницькому [2, с.1-2].

Одним із таких важливих елементів української етнічності є самобутній музейнийкомплекс, що відтворює реальну дійсніть – НДФ МНАП Національного історико-етнографічногозаповідника «Переяслав», науково-дослідний і культурно-освітній заклад, що охоплюєнадзвичайно широкі часові рамки: розвиток матеріальної і духовної культури етносів, якінаселяли територію України з періоду пізнього палеоліту до середини ХХ ст., будівництво якогобуло започатковано в 1964 році. Переяславський скансен, будувався з урахуванням досвідуетнографічних музеїв світу, як дієвий елемент збереження та вивчення українськихетнокультурних традицій в умовах зовнішньополітичніх викликів ХХ століття.

Весною 1959 року, в приміщенні трапезної Михайлівської церкви м. Переяслава-Хмельницького створений етнографічний відділ, який місцеве населення умовно називало«музей етнографії». Створення першої етнографічної експозиції стало результатом великоїпошукової та науково-дослідницької роботи колективу науковців історичного музею, у штатіякого було лише 18 працівників, із яких 6 – наукових співробітників разом із директором – М.І.Сікорським. Про етнографічний музей стало відомо навіть за межами України. Визнаннямздобутків переяславських музейників стало запрошення на початку 1961 року взяти участь уВсесоюзній нараді етнографів, яка проходила 5 – 17 червня на базі Ризького музею-скансену.Представляти Переяслав-Хмельницький історичний музей на цій нараді М.І.Сікорський доручивМ.І.Жаму. М.І. Жам на нараді ознайомив присутніх з історією створення етнографічноїекспозиції на базі Михайлівської церкви, зазначив, що можливості закритих приміщень церквита невеликого подвіря для показу па’яток народної архітектури та створення інтер’єрів украйобмежені, і в зв’язку з цим окреслив найближчі плани: «Я проінформував присутніх про наміристворення музею під відкритим небом на мальвничій околиці м. Переяслава-Хмельницького, на

135


Татарській горі, і що питання про виділення земельної ділянки для створення музею вжевирішується». [1, с. 80].

Виконком Переяслав-Хмельницької міської Ради депутатів трудящих Київської областіУРСР 26 березня 1963 року прийняв рішення про створення лісопарку та першого на Україніетнографічного музею під відкритим небом в межах міста Переяслава-Хмельницького на честь150-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка [4, с. 467].

Предметом пізнання і відображення в НДФ МНАП є архітектура, побут, розвиток ремеселі промислів, народні звичаї, традиції та обряди, світогляд, економічне соціальне становищеукраїнців Середньої Наддніпрянщини ІІ половини ХІХ ст. – поч. ХХ ст., а також матеріальна ідуховна культура давніх етносів на теренах України. Етнографічний регіон «СередняНаддніпрянщина» займає надзвичайно виняткове місце в історії та культурі українського народу.Протягом тривалої історії була центром геополітичних і етнічних процесів: на етапі консолідаціїсхіднословянської етнічної спільності, етно- і націогенезу українців. ЇЇ матеріальна і духовнакультура становлять непересічний інтерес. Не дивлячись на соціальні потрясіння ХХ століття,населення цього регіону зуміло зберегти і слово, і пісню, свої звичаї та обряди, пам’ятки народноїархітектури, матеріальної та духовної культури, особливості побуту та господарських занятьнаселення [2, с. 3-4].

Кожен музей має завдання вивчати колекції, здобувати нові експозиційні матеріали,займатися дослідженням та удосконаленням експозиції. Побудова експозицій і навчальні заходи– важлива складова музейного життя. Але чи достатньо ми знаємо, як відвідувач оцінює музей,експозицію чи супутні заходи? Чим більше музей знає про своїх відвідувачів, тим краще вінможе задовольнити їхні сподівання. Тому важливо регулярно проводити вивчення враженьвідвідувачів. Останнім часом популярними стали анкети для відвідувачів, співбесіди, керівникизакладів роблять висновки та звітують про результати. Але одним із головних джерел отриманняінформації від відвідувачів скансену є Книга відгуків та пропозицій. Гості музею у ній залишаютьсвої коментарі про відвідини музею, та як побачене вплинуло на сприйняття українськоїматеріальної та духовної культури.

Традиційно записи до третьої Книги відгуків НДФ МНАП зроблені пересічнимиукраїнськими громадянами, які вперше відвідали Переяславський скансен. Більшість із них усвоїх записах щиро дякують музейним співробітникам за їх фахові екскурсії, відмінне знанняматеріалу, створення неповторного емоційного психологічного свята під час відвідин Музею підвідкритим небом. Зокрема, 24.06.2008р. представники Луганського обласного молодіжногоцентру праці залишили у Книзі такий запис: «Безмежно вдячні адміністрації та співробітникамшалено цікавого, казкового історико-архітектурного музейного комплексу за неймовірні емоції,задоволення від чудової подорожі та зустрічі з історією та побутом нашої країни. Бажаємо вамтворчої наснаги, захопленості улюбленою святою справою, щодо збереження історичнихпам’яток нашої держави та міцного здоров’я. Дякуємо за збережений для нащадків спадок, якомунемає ціни!!!!!» [3, с. 8-9 ].

Разом з тим, деякі відвідувачі залишають досить неповторні записи у книзі відгуків, якістали наслідком їхніх вражень та роздумів, щодо побаченого та почутого. Так, Микола Дуда25.09.2010р. залишив такий запис: «Музей – це просто скарбниця української історії та культури.Вважаю, що кожен українець має відвідати його. Особливо дуже сподобалися тематичні музеї,серед яких я б виділив музей історії Полісся. Це найдушевніший музей, в якому за допомогоючисельних фотографій зміг відчути всю доброту і чуйність поліщан. В цьому музеї відчув і красуПолісся з його багатою природою. Сподобався і музей народних звичаїв та обрядів, рекомендуюобов’язково зайти!» [3, с. 42 ].

Учні ліцею № 142 м. Києва після захоплюючих відвідин Переяславського скансену26.05.2011р. написали у Книзі: «Щиро дякуємо за змістовну цікаву екскурсію Шакулі В.М., яказуміла зацікавити групу (а в нас 18 хлопчиків і 2 дівчинки) історією Наддніпрянщини, історієюнаших предків, нашого минулого. Такі зустрічі носять не тільки пізнавальний характер, вонипробуджують гордість за наш народ, плекають національну свідомість наших дітей. Творчоїнаснаги, здоров’я і подальшого процвітання» [3, с. 50].136


10.05.2013р. НДФ МНАП відвідали депутати Рокитнянької сільради (Київщина) тазалишили такий запис: «Музей – безцінна перлина України, яка вражає своєю ориінальністю,любовним збереженням минулого для майбутніх поколінь. Грунтовні експозиції всіх музеївдопомагають краще пізнати багату історію України, Переяславщини. Вражений подвижницькоюдіяльністю ініціатора музею М.Сікорського і всього колективу» [3, с. 74 ].

У 2014 році в Українській державі з’явилися вимушені переселенці з Криму та східнихобластей, які дуже боляче сприймають події, що відобразилися на їхніх людських долях. Одниміз таких відвідувачів стали українці з Луганщини: «04.09.2016р. Відвідали музей і ми, луганчани.Якби не війна – мабуть, і не потрапили б на Київщину. Але годі вже жалкувати за втраченимжитлом та великою частинкою життя. Україна всеодно наша! Дуже важливо знати історію нашоїБатьківщини! Із задоволенням відвідали давній Переяслав та музей. Дуже вдячні патріотуСікорському та колективу музею, особливо екскурсоводу Оксані, що віддала нам свою душу,розповідаючи про історію нашої країни. Бажаю музею відновити занедбані часом експонати, длячого підвищити ціни на квитки. Та головне хочемо побажати Україні перемоги над московітамита відновлення миру!» [3, с. 111-112 ].

Разом з українськими громадянами до НДФ МНАП приїжджають іноземці. Їх сприйняттямузейних зібрань має свої особливості. Вони проявляються насамперед у широму здивуваннікількістю та якістю зібраних матеріалів. Атори дослідження були свідками такого цікавогоепізоду із життя Переяславського скансену. Коли у 2007 році, до Музею завітав Девід Кемпбелл,відомий дослідник світової дерев’яної архітектури, що зараз проживає у Франції, був враженийзібраною колекцією. Його вразили масштаби, адже експозиція охоплює досить значний часовийвідрізок, представлена значна територія, зібрана досить велика колекція народної дерев’яноїархітектури. Вирішив він оглядати музейну експозицію сам, без супроводу науковців, заглядаючиу найменші шпаринки. Побачене вразило настільки, що він висловив таку думку: «Якби цеймузей знаходився у Франції, то до нього б потрібно було записуватися заздалегідь, тут зранку доночі стояла б черга. Тут дійсно зібрана величезна колекція старожитностей, які сприяютькращому розумінню матеріальної та духовної культури українського народу». [5, с. 148-149 ].

Тепер ми хочемо навести найбільш інформативні відгуки іноземних громадян, в якихфіксуються їх враження від музейних колекцій НДФ МНАП, що допомагають у збереженніматеріальної та духовної культури України. Також Переяславський скансен на їх думку сприяєкращому осягненню проблем української етнічності та їх взаємозв’язок з загальносвітовимиетнічними, націєтворчими та геополітичними трендами, у тому числі, зі змінами упостбіполярній міжнародній системі. Насамперед це пов’язано з тим, що Україна післявідновлення своєї державності у 1991 р. отримала можливість стати демократичною правовоюдержавою. Вихід України на світову арену пов’язаний насамперед з її політичним та економічнимпотенціалом. Разом з тим, залишаються незадіяними її величезні культурні тисячолітні надбання.Тому знайомство іноземців з українськими музейними зібраннями дають можливість з часомперетворити Україну не лише на сировинний і людський додаток найбільш потужних розвиненихекономічних держав, а і на культурний центр Східної Європи. Тому для нас є важливим інтеграціяукраїнських музеїв у світовий культурний простір, а кожен іноземний турист стане згодомпропагандистом української культури за її межами.

Багато туристів із Російської Федерації залишали свої відгуки у Книзі. 05.05.2011 рокумузей відвідав Борис Михайлович Соколов, професор Російського державного гуманітарногоуніверситету (м. Москва) та залишив запис: «Замечательный музей – путешествие во времени –и замечательная экскурссия на прекрасном русском языке сотрудника музея НаталииГригорьевны Ткаченко! Эмоциональный заряд на годы, спасибо огромное!» [3, с. 47].

Відвідувачі музею зі США, штату Мінесоти, що відвідували музей в 2011 році: «Спасибоот всей нашей делегации с Минесоты, США, за очень приятную, познавательную экскурсиюЖам О. М. Пожалуйста, берегите нашу культуру и историю!» [3, с. 49 ].

В тому ж році НДФ МНАП відвідав Райнер Мьоллерс з ФРН, який німецькою мовоюзалишив такий запис: «Музей познайомив нас з людьми і культурою України. Ми рекомендуємовсім відвідувачам Києва насолодитися цим музеєм. Екскурсія та переклад німецькою були супер.

137


Загальна школа «Хорст» [3, с. 60]. Для нас є важливим запис у Книзі наших друзів і сусідів, громадян Молдови, що у 2012 році

відвідали Переяславський скансен: «Благодарим Николая Ивановича за экскурссию посовершенно необыкновенному музею! Подобного музея не видели нигде. Очень интересно,познавательно. Хаты, дворики, все в цветах, деревьях, как живые картины прошлых лет! Желаемвам всем сохранить музей в наше непростое время, это так надо нашим детям и внукам! Дахранит и помагает вам Господь!» [3, с. 68 ].

У липні 2013 року у Книзі відгуків з’явився запис етнічних українців, які зараз проживаютьу Республіці Білорусь: «Дорога адміністрація музею! Ми, уроженці України, зараз проживаємов Білорусії, відвідали Ваш музей, перебуваючи на гостинах в Україні... Божої Вам Благодаті тапроцвітання, успіхів у Ваших благих ділах» [3, с. 79 ].

В серпні 2013 року канадійці, жителі міста Торото зробили запис: «Приємно було відвідатиВаш Музей-Заповідник і де-чого навчитися. Неприємно мені було відвідати церкву, котруперетворили у космічну станцію. Найкращий час поставити святі речі до церкви – а Космоспоставити в окрему будову» [3, с. 82].

5 серпня 2016 року Переяславський скансен відвідали німецькі туристи з міста Хайнсберг,які були вражені красою Переяслава та кількістю і якістю музейних зібрань: «Вдруге мивідвідали музей просто неба. Українці, в яких ми були, зробили щасливим цей візит. Ми отрималинезабутні враження про українські традиції, життя і побут у минулі часи. І ми дуже вражені тим,як це прекрасно. Весь музейний комплекс дуже багатий і доглядається з великою любовю. Візитбув дуже цікавий для нас» [3, с. 109 ].

Всі ці записи у Книзі відгуків НДФ МНАП об’єднує щире захоплення глибиною ірізноманіттям пам’яток матеріальної та духовної культури України та високим фаховим рівнеммузейних співробітників, які не лише ретранслюють свої знання, але й перетворюютьвідвідувачів у справжніх поціновувачів українських пам’яток.

Таким чином, авторами проаналізована визначна роль Переяславського скансену, як дієвогоелементу збереження української етнічності у постбіполярній міжнародній системі. Не зважаючина глобалізаційні тренди, етнічність, як сукупність характерних рис матеріальної і духовноїкультури, що відрізняють одну етнічну спільноту від іншої, продовжують залишатися вагомимелементом цивілізаційного розвитку людства. Тому їх збереження і вивчення залишаються начасі та є важливими для кожної національної держави, нації, етнічної спільноти, які мешкаютьна планеті Земля. Важливими факторами, що допомагають осягненню та збереженнюматеріальних та духовних культурних надбань різноманітних етнічних спільнот є музеї підвідкритим небом (скансени). Одним із таких визначальних центрів збереження матеріальної тадуховної культури є НДФ МНАП. Для аналізу ролі Переяславського скансену, як дієвогоелементу збереження української етнічності у постбіполярній міжнародній системі, авторамипроаналізовано Книга відгуків та пропозицій, що дає можливість об’єктивно оцінити впливмузейного зібрання на відвідувачів не лише з України, а й з ближнього та далекого зарубіжжя.Ця Книга ще не стала предметом спеціального дослідження вчених, але на нашу думку вона єцінним джерелом для вивчення впливу на відвідувачів автентичних пам’яток матеріальної тадуховної української культури.

Доведено, що НДФ МНАП, як науково-освітній та науково-дослідницький заклад, викликаєу людей зацікавлення культурною спадщиною; допомагає їм збагнути значення духовних надбаньнароду; сприяє кращому розумінню відвідувачами історичних, соціально-економічних, етнічнихпроцесів в Україні; формує національну свідомість підростаючого покоління; здійснює, як засібкомунікації, творчого, духовного спілкування людей, свою культурно-освітню програму черезпопуляризацію та поширення інформації про НДФ МНАП; сприяє проведенню фестивалів,ярмарок, етнографічних свят, майстер-класів, лекцій, тематичних екскурсій, зустрічей змайстрами народної творчості, художніми колективами; та ознайомлює іноземних громадян зближнього і дального зарубіжжя з духовною і матеріальною культурою України й допомагає їмусвідомити цінність тисячолітніх скарбів українського народу та місце України в сучасномугеополітичному, геоекономічному та геокультурному просторі.138


ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРАЖам О.М., Ткаченко Н.Г. М.І. Сікорський – творець скансену на Татарській горі // Михайло Іванович1.Сікорський: творець історії й хранитель часу… – Переяслав-Хмельницький, 2013. – С. 73-124. Іщенко Є.Ф., Сікорський М.І., Жам М.І. Наукова концепція Музею народної архітектури та побуту2.Середньої Наддніпрянщини. – Переяслав-Хмельницький, 2003р. – 18 с.Книга відгуків та пропозицій [НДФ МНАП, розпочата 01.05.2008 р.]. – Переяслав-Хмельницький,3.2008. – 2017. – 160 с.Шкіра М.В., Шкіра Л.М. Школою М.І.Сікорського називаємо ми роки, проведені під його4.керівництвом // Михайло Іванович Сікорський: творець історії й хранитель часу… – Переяслав-Хмельницький, 2013. – С. 466-468.David Campbel Le Bois dans l’architecture traditionnelle // Edisud, 2007/- C. 148-149.5.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВШкіра Микола Володимирович – завідуючий науково-дослідного філіалу «Музей

народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини» Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»

Адреса: 08400 Київська область м. Переяслав-Хмельницький вул. Сковороди, буд. 9 а.Шкіра Наталія Миколаївна – провідний екскурсовод НІЕЗ «Переяслав», тел. 093 76 80 426

139


ТЕЗИ

Андрій БагінськийВІЙНА І ТРАНСФОРМАЦІЯ ДЕРЖАВИ

В сучасному світі кількість воєн не зменшується, натомість збільшується кількість воєннихдій локального характеру, що веде до небачених раніше громадянських конфліктів з масовимивтратами. Дана боротьба має соціальний характер, оскільки відбувається в першу чергу міжвладними групами та групами виключеними із державного управління. Водночас, військові всебільшою мірою втягуються у боротьбу за політичну владу всередині держави. Збільшення ролівійськових особливо виразно спостерігалось у нових державах, які могли скористатисяпредставницькими інститутами демократіями, але дуже швидко, як зауважує Ч. Тіллі, –скочувались до воєнних режимів [3, с.291].

За Г.Дерлуг’яном в 1990 роках за відсутності прямих військових загроз та необхідностідомовлятися з населенням щодо подактів підштовхнуло посткомуністичні правлячі класи дорозграбування тих ресурсів, які залишились в спадок від СРСР. Відповідно, став не потрібнимконтроль за ефективністю сучасного війська [1, c.338-339]. Дана особливість посткомуністичнихполітичних режимів досліджується В. Ганевим в контексті використання теоретичної моделіЧ. Тіллі у зворотньому напрямку. Після розпаду Радянського Союзу політичний клас меншоюмірою використовує державу для вилучення ресурсів і більшою мірою вилучає ресурси в самоїдержави (інформацію, лояльність державних службовців, адміністративні бази даних, державнітаємниці), спираючись на популярні в суспільстві ідеї приватизації, що стає проектомпосткомуністичного політичного класу, тоді як в тлумаченні Ч. Тіллі історично подібнимпроектом для еліти як правило була війна. Причинами успішності такого вилучення ресурсів(для правлячого класу, а не для суспільства) стають з однієї сторони, ефективність цього процесудля посилення свого соціального статусу новим домінуючим класом, з іншої сторони – розумінняним демократизації як швидкоплинності власних позицій і тому, намагання отримати якомогабільше ресурсів за короткий проміжок часу [4, с. 436-437].

Крім того, вилучення політичним класом ресурсів пов’язано і з специфічнимихарактеристиками сучасних воєн. Напротивагу традиційним війнам з їхньою ідеологічною татериторіальною спрямованістю, локальні конфлікти сучасності, або «нові війни» тісно пов’язаніз політикою ідентичності. Політика ідентичності включає в себе партикулярну ідентичність –мовну, релігійну, національну, кланову. Нова політика ідентичності є водночас глобальною,національною та транснаціональною [2, с.41]. Нові війни ведуться мережами державних танедержавних акторів, тому складно провести межі між громадянським населенням і військовими,а традиційна тріада держава-військові-народ втрачає свою визначеність [2, c.402]. В данійситуації спостерігається ускладнення збільшення військових витрат, особливо в умовахзростання соціальних та інфраструктурних видатків державних бюджетів, що в сучасних умовахсупроводжується економічною кризою.

В подібних умовах опинилася і сучасна Україна, яка пройшла шлях граничного вилученняресурсів в держави, і в якій партійна демократія лімітує представництво широкого спектрусоціальних груп, а мілітаризація відбувається за рахунок платників податків, можливості яких євкрай обмеженими. Централізація політичного життя в інституті Президента і децентралізаціячерез вплив фінансового капіталу (олігархізацію) народжує системну кризу, яка не вирішуєтьсявиключно впровадженням дискурсу реформ і одностороннім застосуванням примусу.Територіальна децентралізація ускладнюється невирішеністю статусу територій, які перебуваютьв межах військового конфлікту. Сюди ж додаємо і зміну світової динаміки, коли глобальнийпорядок згідно прогнозів світ-системних теоретиків має трансформуватися у період 2020-2030років і Україна повинна шукати своє функціональне місце у новому форматі політичної системисвіту.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРАДерлугьян Г. Как устроен этот мир: наброски на макросоциологические темы/ Г. Дерлугьян. – М.:1.Изд-во Института Гайдара. – 2013. – С. 338-339

140


Калдор М. Новые и старые войны: организованное насилие в глобальную эпоху/ М.Калдор – М.: Изд-2.во Института Гайдара. – 2015. – 41 с.Тилли Ч. Принуждение, капитал и европейские государства / Ч. Тилли. – М.: Издательский дом3.«Территория будущего». – 2009. – 291 с.Ganev V.I. Post-communism as an episode of state-building: A reversed Tillyan perspective / V.I. Ganev //4.Communist and Post-communist Studies. – 38. – 2005. – С. 436-437

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРАБагінський Андрій Владиславович – кандидат політичних наук, викладач кафедри

соціології Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститутімені Ігоря Сікорського».

Віра Дем’яненкоУКРАЇНСЬКИЙ МАЙДАН ЯК МОДЕЛЬ СУСПІЛЬНОГО УСТРОЮ

Для українців Майдан є традиційною, укоріненою формою протесту. «На майдані колоцеркви революція іде...», – писав П. Тичина у 1918 році. Тільки упродовж ХІ ст. таких Майданіву Києві було чотири. Проте усі київські віче мали екстраординарний характер – тобто відбувалисяне реґулярно, а лише в ситуації соціально-політичної кризи. Будучи інструментом прямоїдемократії, вони не мали наслідком перехід до якоїсь системи представництва або тривалу змінуполітико-правових норм. Право на повстання у разі узурпації влади і зазіхання на гідністьпростого люду відтоді стало майже звичаєвою нормою, правляча верхівка змушена була з неюрахуватися. Під час подій 1917-1920 рр. щороку на українських землях вибухало по кількадесятлокальних бунтів, які охоплювали інколи по декілька повітів. Фізичне виснаження нації,цілеспрямовано проведене тоталітарним режимом у 1930-1940-х рр., призупинило цю традицію,але, як показали події кінця ХХ – початку ХХІ ст., не викорінило.

У сучасній Україні з формального погляду Майдан – це територія площі Незалежності, якарозташована в центрі Києва. Майдан Незалежності став єдиною можливістю реальної політичноїдії для тих, хто не мав важелів інституційного впливу, для пересічних громадян, не задіяних вполітиці як професійній діяльності. Ця площа, як публічне місце міського простору, що завждинесе на собі відбиток порядку, є виразником влади. Цей простір одночасно набуває новихсимволічних вимірів і значень, емансипує учасників протестного руху, формує солідарність іміцні соціальні зв’язки.

У ході протестів 2004 р., 2013-2014 рр. проявилася особлива якість Майдану – егрегорнароду. Це означає, що на території Майдану в процесі самоорганізації виникла особливаморальна атмосфера довіри людей одне до одного, взаємодопомоги, ввічливості й толерантності.Суперечки і конфлікти в такій атмосфері видаються неприйнятними. Той, хто сюди потрапляв,швидко відчував цей особливий дух і ставав своїм.

Майдан 2013-2014 рр., який ще називають Революцією Гідності продемонстрував публічнуєдність усієї України. Географія загиблих на Майдані в лютому 2014 р. – це географія всієї країни.У цьому сенсі политий кров’ю Майдан набуває особливого статусу для країни. Майдан – цепрообраз нового світу. Його окремі сегменти територіальних громад, професійних товариств,об’єднань за інтересами, квазіполітичних структур здатні протистояти кримінально-корпоративній системі.

Майдан – це система (не пірамідальна), горизонтальна модель суспільних відносин, девзаємодіють різні її частини (громади, асоціації, спільноти, загони тощо). Важко, напевне,побачити в Майдані ідеал майбутнього суспільства, але протягом більш як трьох місяців вінпоказав себе життєздатною, автономною, самоврядною, самоорганізованою структурою, декожний робить те, що може, не за гроші і не з примусу. Таким має бути і соціум, де його членизнають, до чого вони покликані, яка їх роль у спільноті. Це можливо при високому рівнісвідомості всіх громадян.

За загальними рисами такий суспільний устрій відповідає основним положенням141


лібертаризму. За твердженнями теоретиків цієї політичної доктрини, зокрема Р. Нозіка, права іобов’язки групи, держави, суспільства мають правочинність лише тоді, коли вони засновані надобровільній відмові індивіда; повноваження держави повинні бути спрямовані лише назабезпечення пріоритету найважливіших прав індивідів. У цьому контексті держава за своїмфункціональним навантаженням має бути подібною до поліції. Багато дослідників кваліфікуютьположення теорії Р. Нозіка як поміркований анархізм. Це у найбільшій мірі відповідаєментальності української нації, яка має визначальний вплив на основні риси її політичноїкультури такі, як миролюбність, демократизм, толерантність, переважання особистих інтересівнад загальнонародними, доброзичливість, схильність до анархізму й міжусобної боротьби.Демократизм завжди пронизував увесь устрій життя українського народу. Він втілював у собі, зодного боку, засади гуманізму, а з іншого – волелюбності й рівноправ’я. На Майдані сформувавсясвоєрідний союз індивідуалістів, яким не потрібна була влада з її санкціями і дозволами.Ініціативність, нестандартність мислення і відповідальність мотивували позицію «взяти ізробити».

У цих рисах політичної культури українського суспільства його сила і слабкість. Саме вільнііндивіди є основою громадянського суспільства і стабільної демократії, проте взаємна недовіра,вихована трагічним історичним минулим, часто завищені амбіції і нездатність визначитидоленосні пріоритети не сприяють консолідації суспільства і дозволяють владній еліті діяти усвоїх власних інтересах. Тривале бездержавне існування українців, панування чужих держав наїх території не сприяло формуванню державницького мислення, відчуття відповідальності забудівництво і функціонування власної держави. Натомість українці здатні ефективно взаємодіятиу межах громади задля спільного блага як блага кожного на засадах самоорганізації. Очевидно,саме таким має бути політичний проект української нації – «мінімальна» держава, яка забезпечуєєдині правила функціонування суспільного організму і гарантує йому зовнішню безпеку таширокі повноваження самоуправних територіальних громад з правом місцевих референдумів.Через Майдан як феномен політичного життя, національну форму суспільного діалогу, українціінтуїтивно демонструють свою політичну матрицю, своєрідну програму реформування країни.

Майдан висвітлив те, що дуже часто приховане й не завжди доступне для простого погляду.Він розвіяв достатньо стійку ілюзію про патерналізм українців (антиєвропейська риса,успадкована з часів панування Російської імперії в її царській і радянській формах): нібибезперечну наявність вождя, без якого вони приречені на неуспіх, про нездатність суспільствадо самоорганізації, що для будь-якої акції потрібна команда згори.

Майдан ще не закінчився. Він продемонстрував, що політична свідомість на буденномурівні засвоїла те, що країні потрібні не зміна облич при владі, а зміна системи і «правил гри» таформування інструментарію для зміни цієї системи. Пошук потрібних механізмів дієвогоконтролю за владою, механізмів самоуправління триває досі.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРАДем’яненко Віра Миколаївна – кандидат політичних наук, доцент кафедри політології

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені ГригоріяСковороди»

Михальська ВалеріяМІЖНАРОДНА ТЕХНІЧНА ДОПОМОГА НА ПОСТКОНФЛІКТНІЙ ТЕРИТОРІЇ:

УКРАЇНСЬКИЙ ВИМІР

Постконфліктні території завжди знаходяться у зоні особливого інтересу організаційміжнародної технічної допомоги. Це може бути пов’язане із тим фактом, що на сьогодні на рівні,зокрема, ООН, військові конфлікти вважаються проблемою всесвітнього масштабу. У сферівідновлення та розвитку постконфліктних територій працюють ООН (здебільшого, Програмарозвитку ООН), Світовий Банк, банки регіонального розвитку, двосторонні установи з надання142


допомоги та міжнародні неурядові організації.Міжнародна технічна допомога не зводиться до суто фінансової допомоги владі

постконфліктної країни. У різних країнах, в залежності від пріоритетів донорів, допомога моженадаватися й у іншій формі, зокрема у формі надання інтелектуальних ресурсів для відновленняуправління на постконфліктних територіях, розробленні та впровадженні форм державно-приватного партнерства, а також у формі підтримки організацій громадянського суспільства.

Кожна країна у своєму постконфліктному досвіді унікальна. Втім, існують певні стандартніпідходи, які застосовуються донорами у країнах, що перебувають у посткризовому стані. Аналізпостконфліктних територій з різних частин світу дає змогу стверджувати, що донорифокусуються на таких сферах:

Реформування системи управління. Таке реформування, зокрема, може включатипропозиції по зміні самої системи управління (розробка текстів нових нормативно-правовихактів), організацію та фінансування добору нових кадрів на посади в органи державної тамісцевої влади, фінансування навчальних програм для посадовців органів влади різних рівнів,або ж фінансування зруйнованої конфліктом інфраструктури органів влади. Також у певнихкраїнах перехідного періоду функції управління покладалися на зовнішньо керовані тафінансовані інституції (прикладом можуть слугувати перехідні адміністрації ООН, зокрема, уХорватії або Східному Тиморі);

Реформування сектору безпеки, зокрема, через формування нової військової системи україні, реінтеграцію колишніх комбатантів та навчання військовослужбовців. При наявностіпевних програм окремі міжнародні інституції спрямовують свою діяльність на розмінуваннятериторій та роззброєння;

Програми, спрямовані на формування сприятливих умов для повернення біженців тапереміщених осіб у зони попереднього проживання;

Відновлення економіки та надання першочергових соціальних послуг. Так, активнофінансуються проекти з відновлення інфраструктури, підтримки та заохочення нових формбізнесу;

Розвиток громадянського суспільства. Це ключова сфера фінансування. Вбачається, щочерез розвинені інститути громадянського суспільства можна запобігти відновленню конфлікту,а також виконувати певні функції чи надавати певні послуги через такі НУО при наявності напостконфліктній території нестабільної системи державного управління [1].

Український досвід роботи із проектами міжнародної технічної допомоги в рамкахпостконфліктної політики має свою специфіку. Перш за все, хоча і існує ряд територій, щознаходилися під впливом військових дій, а на сьогодні оговтуються від конфлікту, до такихтериторій не завжди застосовуються стандартні підходи по роботі із постконфліктнимитериторіями. Донори у більшій мірі фокусуються на всій території України, як на територіїкраїни, яка перебуває у кризовому стані, в тому числі внаслідок військового конфлікту на сходіУкраїни, та потребує підтримки.

В той же час, відповідними зацікавленими особами здійснюються спроби акцентуватиувагу на проблемах саме тих територій, які відчули на собі війну. В рамках спільного звіту ЄС,ООН та Групи світового банку щодо оцінки відновлення та розбудови миру в Східній Українітериторія України була поділена на зони в залежності від ступеня ураження конфліктом. До групинайбільш уражених потрапили власне території, які знаходилися певний (можливо, нетривалий)час у зоні ведення військових дій та зазнали значних пошкоджень інфраструктури, дезорганізаціїсоціальних послуг та життєдіяльності (наприклад, Луганська область – Новоайдар, СтаницяЛуганська, Донецька область – Волноваха, Костянтинівка, Слов’янськ). Щодо цих територійгрупа розробників звіту рекомендувала донорам сфокусуватися на роботі в трьох напрямках: 1)інфраструктура та соціальні послуги; 2) економічне відновлення; 3) соціальна стійкість тарозбудова миру [2].

Також, робота у напрямку розробки окремих програм підтримки постконфліктнихтериторій України почалася більш активно зі створенням Міністерства з питань тимчасовоокупованих територій і внутрішньо переміщених осіб (далі - Міністерство). Саме цим

143


Міністерством було пролобійовано схвалення Концепції Державної цільової програмивідновлення та розбудови миру в східних регіонах України та Плану заходів до цієї Концепції, уяких було визначено, які напрямки по роботі з постконфліктними територіями потребуютьдодаткового фінансування з боку проектів міжнародної технічної допомоги. Міністерство, якосновний бенефіціар проектів у цій сфері, активно включилося у координацію процесів,пов’язаних із наданням міжнародної технічної допомоги, просуваючи реформування системиотримання міжнародного фінансування взагалі [3]. Особливого зацікавлення заслуговуєініціатива щодо утворення цільових фондів багатьох партнерів для формування уніфікованогопідходу у фінансуванні проектів в межах компетенції Міністерства [4].

Аналіз ситуації по залученню проектів міжнародної технічної допомоги на постконфліктнітериторії дає змогу виявити певні позитивні зрушення в цій сфері в Україні. Втім, на жаль, ціпозитивні зрушення стали помітними через декілька років після звільнення окремих територій,коли певні аналітики вже виявляють спад зацікавленості донорів у фінансуванні проектів вУкраїні. Автору не вбачається можливим, що у найбільший час проекти по роботі ізпостконфліктними територіями в Україні втратять актуальність, тому, звичайно, діяльність унапрямку поліпшення умов для роботи донорів має продовжуватися. Це має стосуватися іудосконалення нормативно-правової бази у сфері залучення зовнішнього фінансування, ірозробки більш якісних проектів для представлення їх донорам.

В той же час, постконфліктний досвід інших країн свідчить про те, що тривале донорськефінансування створює залежність економіки від цих коштів. Тому, по-перше, проекти, щосьогодні впроваджуються за підтримки міжнародної технічної допомоги, мають виходити насталість та самоокупність, а по-друге, потрібно розглядати можливості отримання доходу з цихтериторій або ж залучення інвестицій з боку комерційних структур, які будуть зацікавлені урозвитку регіону.

Більше того, перед Україною постає більш важке завдання. При закінченні конфлікту вокремих районах Донецької та Луганської областей, що не підконтрольні уряду України та післязвільнення будуть перебувати у стані значно більш критичному, влада має сформувати своюконцепцію роботи у сфері залучення зовнішнього фінансування, оцінити її ефективність наоснові власного попереднього досвіду та запропонувати свій план дій як населенню, так іорганізаціям міжнародної технічної допомоги.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРАThe Challenges of Restoring Governance in Crisis and Post-Conflict Countries [Електронний ресурс]. –1.2007. – Режим доступу до ресурсу: https://publicadministration.un.org/publications/content/PDFs/E-Library%20Archives/2007%20The%20Challenges%20of%20Restoring%20Governance%20in%20Crisis%20and%20Post-Conflict%20Countries.pdf. Україна Оцінка відновлення та розбудови миру Аналіз впливу кризи та потреб на східній Україні2.[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.un.org.ua/images/RPA_V1_Ukr.pdf.Кабінет Міністрів України Розпорядження № 892-р від 31 серпня 2016 р. Про схвалення Концепції3.Державної цільової програми відновлення та розбудови миру в східних регіонах України[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/892-2016-%D1%80.План діяльності Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених4.осіб України на 2017 плановий рік та 2018-2019 бюджетні періоди, що настають за плановим[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://mtot.gov.ua/wp-content/uploads/Strateg.plan-2017.pdf.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРАМихальська Валерія – аспірант Донецького національного університету імені Василя

Стуса

144


Чеслава НамонюкІНФОРМАЦІЙНИЙ СУПРОВІД РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ

У сучасному світі миттєвих змін та блискавичних подій часто буває складно визначитимежу, за якою починається і, власне, закінчується війна.

Останнім часом увага українського суспільства прикута до соціально-політичних проблем:влади, власності, корупції, якості життя, геополітики тощо. Кризові явища у державі активізуютьінформаційну складову, що має на меті створити ілюзорний образ реальності. За такої умовиміфологізація використовується для об’єднання соціуму та маніпуляції ним у певних інтересах.Зокрема, цьому сприяє криза раціоналізму, нездатність людини до критичного мислення та вцілому недостатній інтелектуальний рівень населення. Тому одна із наскрізних проблемсьогодення проявляється у бездумному споживанні нав’язаних і запропонованих нам товарів,послуг, а також інформації, ідей, мистецтва, літератури тощо із країни-агресора. Важливовиробити механізм протистояння занадто «агресивному» й потужному процесу соціально-політичної міфологізації та «чорної» пропаганди, розвиваючи критичне мислення у населення,а також окреслити чітку ідеологію, що консолідує українців на тлі складної ситуації в державі[1, c. 50-53].

Наукові досягнення та технології дозволяють вести війну в найрізноманітніших формах табез її оголошення чи навіть дотримання її легітимних стандартів. На теоретичному рівні вже єнизка розроблених концепцій війн нового покоління – космічних, інформаційних, мережевих,кібер-війн, інформаційних війн, в основі яких лежать інформаційні технології.

Поняття «інформаційна війна» уперше було вжите колишнім директором ЦРУ АленомДалесом у книзі «Таємна капітуляція» 1967 р. Пізніше цей термін з’явився у аналітичній доповідіамериканського дослідника Т. Рона для компанії Boeing «Системи озброєння та інформаційнавійна». На його думку, аналітика, інформаційна структура стає найбільш важливим елементомекономіки з одного боку, та найбільш вразливою мішенню з іншого.

Відповідний інформаційний супровід – запорука успіху в гібридній війні. Як цілком слушнонаголошують військові аналітики, гібридна загроза здатна нівелювати технологічну перевагубудь-якої армії.

Інформаційна війна проти України спрямована не лише на розхитування ситуації всерединідержави, а і на створення негативного іміджу України в світі.

Втім, останні події не залишають сумнівів у тому, що ситуація нині є змінною. Хоча,передумовами таких змін є не так зусилля українського зовнішньополітичного відомства, якоб’єктивні обставини.

При цьому надто небезпечним у цих умовах є формуванням хибних уявлень про характерконфлікту, інтереси сторін, тощо. Відповіддю на такі маніпуляції та й загалом на «інформаційнібойові дії» має бути формулювання власної інформаційної стратегії з урахуванням міжнародногопорядку денного. Ця інформаційна стратегія матиме на меті позиціонування України якактивного і самостійного учасника системи європейської безпеки.

Набагато потужнішим, ніж раніше у сучасній російсько-українській гібридній війні євикористання засобів та особливостей інформаційного суспільства. Саме тому нагальноюочевидною потребою є формулювання асиметричної гібридної відповіді на загрозу, ключовимаспектом якої є інформаційна війна [4].

Кіберпростір, як поле ведення протиборства двох чи більше сторін, набуватиме й надалівсе більшого значення. Вже сьогодні бюджети відомств безпеки розвинутих держав, задіяних всистемі кібербезпеки (а кількість структур, котрі в цих процесах задіяні, постійно збільшується),складають мільярди доларів, але жодна з країн ще не зменшувала видатків за цими статтями.Варто врахувати, що ці кошти вкладаються не лише в системи «оборони» та «захисту», –фактично майже всі держави займаються розробкою у тому числі наступальних кібер-озброєнь.Адже кіберпростір вже став п’ятим простором суперництва (в тому числі – геополітичного) длявсіх держав світу [3].

Про масштаби інформаційної війни, розгорнуті Росією проти України, найточніше сказавГоловнокомандувач об’єднаних Збройних сил НАТО в Європі Ф.Брідлав: «Це найбільш

145


дивовижний інформаційний бліцкриг, який ми коли-небудь бачили в історії інформаційних воєн».Інформаційний фронт «гібридної війни» розгортається одразу на кількох напрямах:

серед населення в зоні конфлікту;–серед населення країни, проти якої здійснюється агресія, однак територія якої не–

охоплена конфліктом;серед громадян країни агресора;–серед міжнародного співтовариства.–

В українському випадку тут маємо справу не просто з ворожою пропагандою, а з тим, щофахівці-інформаційники слушно характеризують як «війну смислів/сенсів» (початок якої можнаумовно віднести до 2006-2007 рр.). Для ретрансляції цих смислів задіяно всю множину каналівдонесення інформації. Основним структурним елементом у цій війні стають симулякри – образитого, чого в реальності не існує. Прикладами таких симулякрів є: «фашисти в Києві», «звірствакаральних батальйонів», «розіп’яті хлопчики», використання Україною заборонених озброєнь.Стратегічна мета експлуатації цих симулякрів – замінити об’єктивні уявлення цільових груп прохарактер конфлікту тими «інформаційними фантомами», які потрібні агресору. Україні вдалосядосить швидко адаптуватися і частково відреагувати на цей виклик. Формування єдиного йповністю контрольованого інформаційного простору –очевидна стратегія розгортанняінформаційного складника конфлікту з боку агресора. Важливо відзначити, що РосійськаФедерація розгорнула один із фронтів «гібридної війни» і проти громадян своєї держави.Небажання значної кількості громадян Росії подивитися на речі під іншим кутом зумовлене істрахом виникнення когнітивного дисонансу між дійсністю, формованою російськими ЗМІ, тареальними подіями. Ще один важливий інформаційний фронт – зовнішній. Масштаби діяльності«фондів», «культурних товариств», «аналітичних центрів» і просто «експертів» проросійськоїспрямованості в Європі, а також діяльність каналу RT справді значні. Однак частину такихекспертів просто вигадують, а від їх імені публікують необхідні коментарі та висновки.

Важливим транскордонним простором ведення інформаційного протиборства стала мережаІнтернет. Різноманітні реальні й удавані, а також спеціальні підрозділи різних безпековихвідомств для ведення протистоянь у кіберпросторі – всі вони стають важливим елементомкібератак, а також ведення спеціальних психологічних операцій у соціальних мережах та вмережі Інтернет загалом. Однак, чимало пропагандистських заяв із боку російського телебаченняз української тематики швидко спростовували самі інтернет-користувачі, які дедалі частішестають «рядовими інформаційних воєн» [2].

Тож, реакція Української держави на інформаційну агресію має стати негайною, цілісноюта комплексною. Вжиті заходи щодо блокування російських соціальних мереж маютьдоповнюватись створенням умов для заміни цих ресурсів якісним вітчизняним інформаційнимпродуктом. Реалізація державної інформаційної політики на окупованих російськими військамитериторіях має бути переглянутою та скоректованою. Окрім того, Україна не повинна забуватипро інформаційний спротив на зовнішній арені, адже події з терактами в країнах Європи тапаралельна дестабілізація ситуації на Близькому Сході є достатньо дієвими засобами длявідволікання Росією уваги від загострення ситуації на сході України.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА Гойман О. О. Маніпулювання масовою свідомістю в умовах сучасної гібридної війни [Електронний1.ресурс] / О. О. Гойман // Грані. – 2015. – № 1. – С. 50-56. – Режим доступу:https://grani.org.ua/index.php/journal/article/view/109/103Горбулін В. У пошуках асиметричних відповідей: кіберпростір у гібридній війні [Електронний2.ресурс] / В. Горбулін // Дзеркало тижня. Україна. – № 6, 20 лютого 2015. – Режим доступу:http://gazeta.dt.ua/internal/u-poshukah-asimetrichnih-vidpovidey-kiberprostir-u-gibridniy-viyni-_.htmlГорбулін В. «Гібридна війна» як ключовий інструмент російської геостратегії реваншу [Електронний3.ресурс] / В. Горбулін // Дзеркало тижня. Україна. – № 2, 23 січня 2015. – Режим доступу:http://gazeta.dt.ua/internal/gibridna-viyna-yak-klyuchoviy-instrument-rosiyskoyi-geostrategiyi-revanshu-_.htmlМагда Є. В. Виклики гібридної війни: інформаційний вимір [Електронний ресурс] / Є. В. Магда //4.Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2014. – № 5. – С.138-142. – Режимдоступу: http://instzak.rada.gov.ua/instzak/doccatalog/document?id=69696

146


ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРАНамонюк Чеслава Ігорівна – доцент кафедри міжнародних відносин та міжнародної

інформації Міжрегіональної академії управління персоналом, к.політ.н.

Андрій СніжкоСПОРТ ЯК ЧИННИК ІДЕОЛОГІЗАЦІЇ МОЛОДІ В ТОТАЛІТАРНИХ РЕЖИМАХ:

ІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ

Традиційно в усьому світі спорт є частиною фізичного виховання, професійної підготовкидо атлетичних змагань, молодіжної та соціальної політики, і просто хорошим способомпіклуватися про власне здоров’я, підтримувати себе у гарних фізичних кондиціях. У тоталітарнихполітичних режимах, поза всім перерахованим, спорт включений у систему пропаганди. Разомз подібними категоріями, як от сила, міць, здоров’я, тілесність, він складає особливуінформаційну програму, яку політики та партії використовують для соціальних впливів, а головне– для легітимації чи підтримки власного політичного режиму, поширення влади на маси.

Питання культу сили та спорту через призму пропаганди раніше досліджували у деякихнаукових роботах з політології, психології, соціальних комунікацій, соціології, історії. Зокрематут можна відзначити як класичні праці вчених «західного світу» Г.Лассвелла, П.Лазарфельда,В.Ліпманна, Л.Дооба, С.Московічі, Ж.Еллюля, Е.Аронсона, так і новаторські студії сучаснихдослідників І.Бондара-Терещенка, І.Ільїнського, М.Кравчука, Л.Павлюк, Т.Дашкової. Втім,необхідність подальших студій окресленого питання, в т.ч. міждисциплінарних, залишаєтьсявідкритою. Додаткових досліджень потребують як історичні контексти, так і площинасьогодення, де старі ідеологеми та пропагандистські кліше використовуються з новою силою.Зокрема і країнами, що претендують на нову гегемонію у Європі та світі, й використовуютьпропаганду задля цього.

Плекаючи культ сили та спорту, тоталітарна пропаганда активно використовує інструментисоціального управління, щоб, найперше та найбільше, впливати на дітей, юнацтво та молодь. Цікатегорії завжди активні як учасники спортивних заходів, так і як глядачі спортивних-шоу. Дотого ж для них відповідні засади можна легко інтегрувати у систему загальнообов’язкової освітита соціального гарту. Відбувається це зазвичай через залучення замолоду до військових тапарамілітарних структур, спортивних гуртків та секцій, команд, вболівальницьких клубів таінших осередків, які в системі тоталітарної влади обов’язково підпорядковані керівній партії тавождю.

Зразковим прикладом слугує процес подібної організації у фашистській Італії, де діялазагальнонаціональна установа Opera Nazionale Balilla, підпорядкована безпосередньоміністерству освіти. До її складу входили: власне Balilla – для хлопчиків від 8 до 14 років,Avanguardisti – для для хлопчиків від 15 до 18 років, Piccole Italiane – для дівчаток від 8 до 14років, Giovani Italiane – для дівчаток 15 до 18 років. Найкращі з підрозділу Avanguardistiвідбиралися до Giovani Fascisti ще на 3 роки, після чого могли бути залучені, як молодші члени,до фашистської Militia або, як кандидати на членство, до партії [1, pp. 43 - 44].

Виховний і пропагандистський підходи у цих організаціях були схожими для хлопців тадівчат. Це постійне гартування свого тіла через заняття фізкультурою (або конкретними видамиспорту) та військову муштру, підкреслення своєї тілесності та сексуальності, зокрема черезвдягання уніформи, відзначення за успіхи у навчанні, спортивних звитягах чи дотриманні основмілітарної дисципліни званнями та нагородами на зразок класичної римської армії.

Взагалі тема Древнього Риму, легіонів, патріціїв та рабів, упокорення світу була ключовоюу подібному вишколі. Як зазначає американський професор А.Цурхер, «покора, фізична сила,сліпа хоробрість, пожертва та національна нетолерація були основними чеснотами такоговиховання» [1, p. 45].

Хлопцям прищеплювалася повага та захоплення війною. Їх спонукали активніше147


тренуватися, розігрувати між собою баталії, пересуватися мілітарними формаціями, а у вільнийчас ще й грати у військові ігри.

Дівчат теж гартували за подібними методиками, хоч акцент більше робився на морально-психологічний гарт. Вважалося, що дівчата мають бути «музами духу війни» [1, p. 45].

Подібна система функціонувала і за інших тоталітарних режимів: організації жовтенят-піонерів – у СРСР, Гітлерюгенду – у Третьому Рейху.

Цікаво відзначити, що в СРСР у пропаганді культу сили та спорту зазвичайвикористовувалися метафорично «безстатеві» образи «радянської людини». Для неї, як відомо,теми сексу та сексуальності були табуйовані. «І у чоловіків, і у жінок, при їх фотографуванні,акцентуються одні й ті самі якості, марковані в контексті культури 30-х як позитивні: сила, міць,працелюбство, здоров’я і т.д.», – відзначає російська дослідниця Тетяна Дашкова [2, с. 23].

Для формування культу сили та спорту пропаганда тоталітарних політичних режимівактивно залучала мас-медіа та систему соціальних комунікацій в цілому. Зі шпальт газет,радіоефірів (пізніше і телебачення) до громадян лунали прямі заклики дбати про своє здоров’ята фізичний стан, щоб завжди бути придатним послужити своїй країні та її політичному вождю,а за потребою і віддати за них життя.

У тодішніх пропагандистських текстах напряму розповідалося як і де треба гартувати своєтіло, тут рекламували різні спартансько-спортивні дієти, наводилися історії успіху спортсменівчи військових, нагадувалися їх дати народження та смерті (на могили не рідко влаштовувалипропагандистські паломництва). Що ж до візуально-графічних матеріалів, то в них напрочудчасто з’являлися зображення вождів під час занять фізкультурою або на відкритті спортивнихзаходів, наводилися знімки спортсменів з ідеальним фігурами, грою м’язів. Окрему серіюепізодів можуть скласти картини зі свідомими чи підсвідомими звеличеннями культу сили танасилля: зображення кулаку, меча, сокири, удару, міцних підборідь, артистичних і вольовихпрофілів, біцепсів і т.п.

У формуванні вищезгаданих культів уся тоталітарна пропаганда зрештою зводилася доодного – створення всередині закритої системи сильної та згуртованої маси, яку можна будевикористати для зовнішньої агресії та різних силових акцій. Хоч подавалося все це шаблонно,як «боротьба сильних націй зі слабкими», спротив підступному ворогові, який несподіванопроявив агресію до мирної нації чи може це зробити ближчим часом.

Це чудово ілюструє думку В.Парето про те, що сила та впливовість пропаганди залежитьвід ідеологічних шаблонів. Бо завжди «можна відшукати образ «ворога», жодна система поглядівне обходиться без постійних посилань на зловмисність якогось «супротивника», якого потрібновикрити, піддати моральному бичуванню й знищити; тією самою мірою можна говорити пронезмінну фігуру «рятівника» і т.д.» [3, c. 48 - 49].

Подібні історичні наративи у наш час не стають архаїзмами. Адже спорт, як чинникідеологізації суспільства та пропаганди певних силових цінностей в маси, активновикористовується і сьогодні тоталітарними та авторитарними режимами. Показовим у цьомуряді є Російська Федерація. В умовах посилення в цій державі путінського режиму (де факто –авторитарного, але такого, що за багатьма ознаками тяжіє до тоталітаризму), в 2005-2013 рр. тутбуло створено прокремлівський «Молодіжний демократичний антифашистський рух «Наші».Ховаючись за маскою та гаслами антифашизму, вони, навпаки, нагадують італійськийфашистський рух Opera Nazionale Balilla чи нациський Гітлерюгенд. Як свої історичніпопередники, вони відзначаються «спортивним патріотизмом», «силовими акціями», які притому оплачуються з держбюджету та регулюються владними централізованими структурами.

Сьогодні це інші формування. Зокрема, численні ідеологічні покручі, що створилиросійські політтехнологи на окупованих територіях України (Крим та Схід): трудові загони таштучно створені спорткоманди/збірні псевдореспублік, рух «Захаровці» і т.д. [4]

Як видно, «стара платівка» може грати на новий лад. Отож, вивчення ідеологічних схем ішаблонів тоталітарних (як і авторитарних) режимів минувшини не втрачає актуальності і посьогодні. Більш того, вони набувають нових метаморфозів, які дозволяють використовувати такіпідходи для навернення мас ще ефективніше. Розуміння їх суті стане вагомим кроком до148


упередження чи подолання подібного впливу, тим більш на найменш зрілі та захищені прошаркисуспільства – юнь та молодь.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА Propaganda and dictatorships : a collection of papers / [editor H. L. Childs]. – Princeton, New Jersey:1.Princeton University Press, 1936. - 153 p.Дашкова Т. Телесность – Идеология – Кинематограф: Визуальный канон и советская повседневность.2.– М.: Новое литературное обозрение, 2013. – 256 с.Лукашина Ю. И. Политические технологии в XXI веке / Ю. И. Лукашина // Бизнес. Общество. Власть.3.– 2001. - №7. – С. 48-55.Как пропаганда РФ воспитывает из детей боевиков – Стоптерор. – 2017. – Режим доступу:4.https://stopterror.in.ua/info/2017/03/kak-propaganda-rf-vospityvaet-iz-detej-boevikov.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРАСніжко Андрій Сергійович – кандидат політичних наук, старший викладач кафедри

журналістики та нових медіа Гуманітарного інституту Київського університету імені БорисаГрінченка.

Оксана ТарапонЦІННІСНІ ОРІЄНТИРИ В РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ 1920 – 1930-Х РР.:

ПОЛІТИКО-ІДЕОЛОГІЧНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ ТА СОЦІОКУЛЬТУРНІ НАСЛІДКИ

Сьогодні в Україні, в умовах російсько-українського збройного протистояння та потугукраїнського політикуму і суспільства інтегруватися в європейський простір, посилиласяактуальність проблеми ціннісних орієнтирів українців та ментальної спадщини, що залишиласянам від російської та радянської історії. Радянська система в Україні стала, по-суті,продовженням російської імперської політики, в основі якої лежали централізація в політичнійсистемі, колонізація в економіці, денаціоналізація в соціокультурній площині. Стратегічні цілі врадянській державі досягалися методами масового терору, що мали руйнівні наслідки не лишедля соціального життя окремих народів, а й їх духовного та психоемоційного стану. Поверненнядо європейських цінностей сьогодні більшість дослідників вважає вкрай необхідним засобомсамоочищення, розриву з тоталітарним минулим, виходу із соціокультурної ізоляції, шляхомвідмежування від радянських/російських цінностей і повернення «до себе» [5; 9; 8; 7]. Доситьпоказово, що в перше радянське десятиліття національна інтелігенція єдино правильним шляхомкультурного відродження України так само вбачала відмежування від російського культурноговпливу і повернення до Європи, «до джерел» [3, 1, 11]. Ще в 1917 р. талановитий режисер Л.Курбас щодо шляхів розвитку українського мистецтва відмічав: «Се зворот прямо до Європи іпрямо до себе. Без посередників і без авторитетних зразків» [4, с.195].

Соціокультурна політика радянської влади 1920-1930-х рр., що здійснювалася черезкультуру, освіту, політико-ідеологічні кампанії та терор, мала фатальні наслідки для населенняУкраїни. Базові для європейської цивілізації цінності (приватна власність, як запорука добробутуі особистої незалежності; ринкова економіка, як стимул підприємництва, ініціативності іконкуренції; індивідуалізм та повага до праці; демократія і верховенство права [7, с.18; 6, с.28-30]) в умовах радянських трансформацій були повністю нівельовані і спотворені домінуваннямідеології і партійного верховенства в державі, яка формувалася як тоталітарна.

Більшовицька шкала цінностей успадкувала всі імперські стереотипи: пріоритет державноївласності та примусової праці, як основи економіки; мілітаризований характер держави зпоширеною філософією протиставлення наддержави всьому світові, поділом людей на «своїх»і «чужих»; активне використання насильства, як методу керування державою; культурнепротистояння метрополії з імперськими провінціями, із винищенням духовних основ підкоренихнародів; формування історичних міфів, ідеї інтернаціоналізму; возвеличення культури панівноїнації, що зумовлювало комплекс меншовартості підневільних націй [2, с.48-59].

Ще з часу боротьби за владу в Україні, більшовики активно культивували тезу «ворожогоЗаходу», яка згодом то послаблювалася, то посилювалася, але ніколи не зникала: вся риторика

149


більшовицької пропаганди була побудована на тезі протистояння «єдиної в світі країнисоціалізму» ворожому оточенню, що мало виступати засобом мобілізації і мілітаризації мас.Серед дієвих інформаційно-пропагандистських методів формування комуністичних цінностейв Україні, крім засобів державної пропаганди, використовувалися культура, преса. Формувалася«новомова», як інструмент творення нової радянської спільноти [10, с.45-46].

Серед політико-ідеологічних стратегій формування радянських цінностей у суспільствібула «канонізація» вождів партії на фоні руйнування релігійного світогляду та традиційноїкультури українців. Поширювалися радянські свята, ювілеї, почалося впровадження радянськоїсистеми топонімів, які несли певний «сакральний» зміст та ідейне навантаження. Характерноюособливістю радянських ціннісних установок була спрямованість на майбутнє, на «світле завтра»,що мало виправдовувати злигодні повсякденного існування мільйонів громадян країни Рад.

Задля формування нового радянського суспільства було необхідно зруйнувати традиційнісуспільні стереотипи на сім’ю, побут, дозвілля і т. д. Тому було зроблено ставку на соціалізаціюжінок через втягнення їх до громадського життя та виробничої діяльності. Через дошкільні ташкільні заклади, поширення дитячого комуністичного руху вектор виховання підростаючогопокоління поступово переносився із сім’ї на державні заклади. Таким чином, кардинальних змінзазнавав інститут шлюбу, трансформувалися гендерні ролі. Засобом творення колективноїрадянської ідентичності стали ідеологічні кампанії, що з кінця 1920-х рр. охопили всі сферижиття суспільства.

Трагічним переломом у процесі радянських трансформацій став Геноцид 1932-1933 рр.,спрямований проти українців як нації. Ця трагедія кардинально змінила населення України,деформувавши психологію українців, їх традиційну мораль, зробивши домінуючою в суспільствіцінність виживання. Масові репресії та нівелювання традиційно-релігійних цінностей зумовилив 1930-ті рр. масове падіння моралі, систему подвійних стандартів і подвійної моралі як уполітичній площині, так і в повсякденних практиках соціуму. На тлі формування «вождизму» ввищих ешелонах влади, на місцях формувалася партійна номенклатура, що поширювалабюрократизм і всевладдя. Суцільна колективізація, що супроводжувалася нечуваним насильствомі терором над виробником матеріальних благ, зумовила відчуження селян від землі, їх«розселянювання». На всіх рівнях виробничої діяльності в Україні укорінюється бюрократизм,непрофесійність, халтура.

Таким чином, політико-ідеологічні експерименти і нововведення радянської влади протягом1920-1930-х рр. кардинально змінили соціокультурне обличчя населення України, поглибилирозрив із історично близькими для українців європейськими цінностями, що зумовиловикривлення ціннісної шкали та деформацію моралі суспільства, для якого в умовах терорувизначальною стала практика виживання.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРАДорошкевич О. Ще слово про Європу /О. Дорошкевич // Життя й революція. – 1925. – №6-7. – С. 62-1.68.Залізняк Л.Л. Україні між Сходом і Заходом. Про витоки і суть російсько-української /Леонід Львович2.Залізняк. К.: Видавець Олег Філюк, 2014. – 168 с.Зеров М. До джерел. Літературно-критичні статті /М. Зеров. – К.: Слово, 1926. – 132 с.3.Курбас Л. Березіль: Із творчої спадщини /Упоряд. і прим. М.Лабінського. – К.: Дніпро, 1988. – 518 с.4.Макаров Ю. Експансивна безперервність /Юрій Макаров //Український тиждень. – 5-11.04.2013. –5.№ 14(282). – С.24-27.Пахльовська О. Homo Europaeus /Оксана Пахльовська //Укра\нський тиждень. – 25-31.10.2013. –6.№ 43(311). – С. 28-31. Примост В. 2015: що ми напишемо на прапорі перемоги /Валерій Примост //Український тиждень –7.26.12.2014-15.01.2015. – № 52(372). – С. 16-21.Сокирко О. Не хлібом єдиним /Олексій Сокирко //Український тиждень. – 25-31.10.2013. –8.№ 43(311). – С. 32-34.Станіслав Кульчицький «Якщо опинимось у Митному союзі – законсервуємо наше комуністичне9.минуле» /Спілкувалася Алла Лазарева // Український тиждень. – 25-31.10.2013. – № 43(311). – С.26-27.Шліхта Н. Історія радянського суспільства. Навчальний посібник / Наталія Шліхта. – К., 2010. – 218 с.10.Шляхи розвитку сучасної літератури: Диспут 24 травня 1925 р. – К., 1925. – 82 с.11.

150


ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРАТарапон Оксана Анатоліївна – кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та

культури України ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет іменіГригорія Сковороди»

Юхименко НаталіяКРИТЕРІЇ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ

Демократизація виборчого процесу є невід’ємною частиною загального процесудемократизації суспільства. Тому критерії демократизації виборчого процесу є специфічноюскладовою, конкретизацією загальних критеріїв демократизації. Отже, для визначення іоперування критеріями демократизації виборчого процесу необхідно передусім зупинитися навизначенні критеріїв демократизації загалом.

Нині існує чимало концепцій критеріїв демократії, але серед запропонованих індексівдемократії жоден не є універсальним.

Ф. Катрайт розробив індекс політичної демократії, виходячи із критеріїв демократичногоформування законодавчої й виконавчої влади (два критерії). Щоб одержати найвищу оцінкудемократичності за Катрайтом, необхідно, щоб (1-й критерій) нижня палата (або однопалатнийпарламент) складався із представників двох або більше політичних партій, а партійна меншістьмала, щонайменше, 30% всіх місць у парламенті. А також (2-й критерій), щоб державою управлявглава виконавчої влади, який був би призначений на основі багатопартійної конкуренції абообраний всенародно на загальних виборах [1].

Критерії Катрайта не випадково піддавались критиці за формалізм, тому що наявністьдемократичних інститутів влади зовсім не свідчила про їхню однакову ефективність у різнихкраїнах. Тому надалі фахівці звернулися до вивчення процесуальних аспектів політичногорозвитку країн, до аналізу виборчого процесу і його умов.

Т.Ванханен вимірює рівень демократизації двома політичними індикаторами, перший –рівень конкуренції; другий – рівень політичної участі. Рівень конкуренції визначається часткоюголосів, отриманих малочисельними партіями на парламентських або президентських виборах.Ця частка підраховується відрахуванням відсотка голосів, отриманих урядовою партією (блокомпартій), зі ста. Другий індикатор визначається як частка населення, що реально брала участь уголосуванні, від усього населення. Дві базові змінні сполучаються в індексі демократизації ( ІD),за допомогою множення відсотків один на одного, і ділення результату на сто. Таким чином,високий індекс демократизації можливий лише тоді, коли високим є значення обох базовихзмінних.

Метод, заснований на припущенні, що рівень конкуренції і рівень політичної участіявляють собою рівноцінно важливі виміри демократизації. Конкуренція не в змозі замінитиучасть, а високий рівень участі не в змозі замінити конкуренцію. Ванханен виходить з того, щоці прості емпіричні змінні, хоча й не дозволяють врахувати всі аспекти демократизації, все-такидостатні для того, щоб співвіднести різні змінні політичної системи й перспективи демократії.

Т. Ванханен вбачає важливу перевагу запропонованого ним індексу демократизації у тому,що він ґрунтується на важливих, простих і точних критеріях. На його думку, краще використатипрості кількісні змінні з деякими недоліками, ніж більш складні показники, засновані насуб’єктивних судженнях.

Однак ці оцінки демократії, отримані за показниками інституціональної й процесуальноїформальної демократії, без врахування якісних показників рівнів свободи й прав людини, нецілком задовільно виконують завдання одержання об’єктивної картини [2].

К. Херпфер розробив індекс демократії для виміру ступеню демократизації суспільства наіндивідуальному рівні в процесі перетворення недемократичних режимів на демократичні (натеренах посткомуністичної Європи) [4].

151


Розробці критеріїв оцінювання рівня демократії присвячено ряд робіт International IDEA[3]. Вважається, що демократія реалізується через комплекс державних інститутів чи суспільнихпроцесів. При цьому демократичність інститутів і процесів визначається їх відповідністюосновним демократичним принципам і цінностям, у співвідношенні з якими і визначаєтьсяступінь демократичності суспільства і держави. International IDEA виділяє два основнихпринципи: перший – суспільний контроль за прийняттям державних рішень і тими, хто їхреалізовує, другий – рівноправність громадян у здійсненні подібного контролю. Від того,наскільки ці принципи реалізовані в державному устрої, залежить демократичність останніх.Оскільки елементи демократії присутні на різних рівнях в усіх суспільствах, водночас ніколи нереалізовуючись у повному обсязі, відтак можна говорити лише про ступінь демократичності,визнаючи принципову неможливість як існування «ідеальних демократій», так і суспільств ізповною відсутністю елементів демократії.

А головним є те, що рівень демократизації суспільства – важливий критерій при визначенніефективності і адекватності тієї чи іншої виборчої системи.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРАCutright Ph. National Political Development: Measurment and Analysis / Cutright Ph. // American1.Sociological Review. – 1963. – Vol. 28, №1. – P. 253- 264.Вишняк А.И. Измерение уровня демократии: наука и международная практика / Вишняк А.И. –2.[Электронный ресурс]. / Режим доступа: http://dialogs.org.ua/. – Загл. с экрана.Оценка уровня развития демократии: основы общей схемы Международного института демократии3.и содействия выборам. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.idea.int/. – Загл. с экрана.Херпфер К. Новый индекс демократии. Демократизация общественности в пятнадцати государствах4.Европы (1991-1998) / Херпфер К. // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2001. – №3. – 123-150 с.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРАЮхименко Наталія Федорівна – кандидат філософських наук, доцент, доцент кафедри

філософії ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені ГригоріяСковороди».

Ясенчук ВладиславСИЛИ СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ У СИСТЕМІ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ:

ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА

В умовах глобалізаційних процесів у характері і методах ведення війн і збройних конфліктіввсе більше переважають спеціальні методи протистояння, спрямовані не тільки на безпосереднєзнищення противника на полі бою, а й на підрив її військової могутності зсередини.

Саме тому, сили спеціальних операцій є геополітичною зброєю будь-якої держави, яказастосовується для забезпечення результативності рішень керівництва держави на міжнароднійарені [4].

На даному етапі розвитку у дослідженні Сил спеціальних операцій значне місце посідаютьрозробки з фізичної та спеціальної підготовки, які охарактеризовані у працях: [6, с. 13-19].

Дослідники В.В. Чихачев, В.В. Деніскін, Ю.І. Блажко, В.А. Дегтярьов, зосереджують увагуна необхідності підготовки спецпризначенців базовими бойовими прийомів рукопашного бою.[8? с. 28–30]

Учені А.Б. Абазов, Л.П. Долгополов, С.В. Здорова, А.М. Факов, зосереджують увагу наважливості підготовки співробітників спецпризначення в умовах високогір’я. У їх працяхдосліджується фізична підготовках в гірських умовах [10, c. 146–148.].

У 2016 році було підняте питання щодо створення та функціонування Сил спеціальнихоперацій. Відтак на законодавчому рівні було визначено місце Сил спеціальних операцій,Об’єднаного оперативного штабу та вже створених Високомобільних десантних військ узагальній структурі Збройних Сил України та їх правовий статус як військових командувань.Сили спеціальних операцій Збройних Сил України здійснюють ведення спеціальної розвідки.

Відзначимо, що створені Сили спеціальних операцій як окремий роду військ за152


стандартами НАТО. Відповідно до завдань, прийнятих у силах спеціальних операцій держав –членів НАТО, в Україні також визначено та нормативно врегульовано основні завдання,принципи застосування та функціонування Сил спеціальних операцій Збройних Сили України,створено їх систему управління. Командуванню ССО підпорядковані визначені військові частинивидів Збройних Сил України. Запроваджено формування, оснащення та підготовку ССО,створено їх центр підготовки, здійснено відбір кандидатів та комплектування підрозділів ССО.Організаційно-штатну структуру ССО оптимізовано з метою досягнення критеріїв, прийнятиху НАТО, унормовано питання створення взаємосумісних з НАТО структур, призначених длявиконання окремих завдань.

У зв’язку із змінами в законодавстві, зокрема Закону України «Про Збройні Сили України,було визначено, по суті, завдання для Сил спеціальних операцій Збройних сил України. У законізазначено, що з’єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно дозакону можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайногостану, організації та підтримання дій руху опору, проведення військових інформаційно-психологічних операцій, боротьби з тероризмом і піратством, заходів щодо здійснення захистужиття, здоров’я громадян та об’єктів (майна) державної власності за межами України,забезпечення їх безпеки та евакуації (повернення), посилення охорони державного кордону,захисту суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні і континентальногошельфу України та їх правового оформлення, забезпечення безпеки національного морськогосудноплавства України у відкритому морі чи у будь-якому місці, що знаходиться поза межамиюрисдикції будь-якої держави, заходів щодо запобігання розповсюдженню зброї масовогоураження, протидії незаконним перевезенням зброї і наркотичних засобів, психотропнихречовин, їх аналогів або прекурсорів у відкритому морі, ліквідації надзвичайних ситуаційприродного та техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам, а такожбрати участь у міжнародному військовому співробітництві, міжнародних антитерористичних,антипіратських та інших міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, на підставіміжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України[3].

У зв’язку з поступовим приведенням української армії до стандартів НАТО постаютьактуальні проблеми щодо вироблення нових підходів до системи фізичної і спеціальноїпідготовки сил спеціальних операцій, як нової структури в системі збройних сил України.

Спеціалісти Сил спеціальних операцій Збройних Сил України кожного дня проходять новівипробування: фізичні, психологічні, моральні. Задля того, щоб стати до строю, слід бутиготовим до цього, пройти вишкіл та безперервно працювати над собою. В системі фізичноїпідготовки ССО використовуються спеціальні лекції, марш-кидки, вправи на витривалість,боротьба з ранами і втомою, відповідне харчування [5].

Відзначимо, що допомогу у здійсненні підготовки українських військових для Силспеціальних операцій (ССО) Збройних Сил України нпдають інструктори із США. При доборікандидатів враховується рівень фізичної підготовки, стан здоров’я, морально-психологічний стан[7]

Фізична підготовка Сил спеціальних операцій, насамперед ґрунтуються на високому рівніфізичної підготовленості, витривалості і активній адаптації до нових умов, на підвищенійстійкості організму співробітників до перенесення несприятливих чинників зовнішньогосередовища [1, c. 147–149].

Відтак, фізична підготовка до вступу до Сил спеціальних операцій здійснюється за 5-титижневою програмою фізпідготовки.

У перший день першого тижня військовослужбовці проходять комплексний тест іззагальної фізичної підготовки.

Він складається з п’яти вправ та включає в себе:1) біг на 3 км (№8); 2) біг на 100м (№14); 3) підтягування на перекладині (№1);

153


4) згинання і розгинання рук в упорі лежачи (№6а); 5) піднімання тулуба з положення лежачи (б/н). Задовільний результат складає не менше 120 балів за Таблицею нарахування балів за

виконання вправ з фізичної підготовки [2]. Кількість балів за виконання вправи дорівнюєкількості повторень.

У цей день також здійснюється заплив на 100 метрів (без передиху, будь-який стильплавання, не торкаючись країв та дна басейну), марш-кидок з 14кг рюкзаком, 5 км за 45 хвилин(вздовж дороги) чи 1 годину по пересіченій місцевості.

На другий день визначені такі фізичні вправи: Віджимання, три підходи (максимум повторів за 30 секунд)Біг на три кілометри (середній темп від 5-5,5 хвилин на кілометр )Підтягування, три підходи Марш-кидок з 14кг рюкзаком, 11 км за 1 годину та 15 хвилин (вздовж дороги) або 1 година 40хвилин (по пересічній місцевості)

На третій день військовослужбовці зобов’язані здійснити марш-кидок з 16кг рюкзаком, 16км за 3 години (вздовж дороги) або 4 (по пересічній місцевості).

Другий тиждень вишкілу складається тож із трьох днів фізичної підготовки. У перший деньздійснюється марш-кидок з 16кг рюкзаком, 13 км за 2 години (вздовж дороги) або 2 години 40хвилин (по пересічній місцевості). На другий день майбутні військовослужбовці ССО маютьзробити:Віджимання, підтягування, присідання, три підходи (максимум повторів за 35 секунд три рази)Біг 8 км (середній темп 5-5,5 хвилин на км)50 присідань з 16кг рюкзаком, три підходи по. Присідайте тільки до тієї точки, де верхня танижня частина ноги утворює кут в 90 градусів у колінах.Марш-кидок з 14кг рюкзаком, 11 км за 1 годину та 15 хвилин (вздовж дороги) або 1 година 40хвилин (по пересічній місцевості)

На перший день третього тижня фізпідготовки військові повинні зробити такі вправи: Віджимання, підтягування, присідання, чотири підходи (максимум повторів за 40 секунд)Біг 6,5 км (темп від швидкого до середнього від 4 хв 20 сек до 5 хвилинна км)Присідання, чотири підходи присідань з 18кг рюкзаком

На другий день здійснюється лише марш-кидок з 18кг рюкзаком, 19 км за 4 години (вздовждороги) або 4 години та 40 хвилин (по пересічній місцевості)

На третій день робляться такі вправи:Віджимання, підтягування, присідання, чотири підходи (максимум повторів за 45 секунд)Біг 10 км (темп від швидкого до середнього від 4 хв 20 сек до 5 хвилин на км)Присідання з 18кг рюкзаком, чотири підходи

На четвертий тиждень Четвертий тиждень підготовки побудований за таким графіком:

Перший день: Марш-кидок з 23кг рюкзаком, 22 км за 4 години (вздовж дороги) або 4 години та 40 хвилин (попересічній місцевості)Другий день: Віджимання, підтягування, присідання, чотири підходи (максимум повторів за 1 хвилину).Біг 10 км (темп від швидкого до середнього від 4 хв 20 сек до 5 хвилин на км).Присідання з 23кг рюкзаком, чотири підходиТретій день:Марш-кидок з 23кг рюкзаком, 29 км за 4 години 45 хвилин (вздовж дороги) або 6 годин (попересічній місцевості)

П’ятий тиждень фізпідготовки проходить за такими напрямками:Перший день: Біг 5 км (темп швидкий від 3 хв 45 сек до 4 хвилин 20 секунд на км)Плавання 500 метрів (без перепочинку, будь-який стиль плавання, але не на спині)154


На другий день п’ятого тижня військовослужбовці проходять комплексний тест із загальноїфізичної підготовки, такий самий, як і у перший тиждень, з метою порівняння рівня підготовкивійськовослужбовців за п’ять тижнів. На третій день робиться марш-кидок з 23кг рюкзаком, 29км за 4 години 30 хвилин (вздовж дороги) або 6 годин (по пересічній місцевості)

В Україні існують нормативи, які є схожими з іншими спеціальностями та видами Збройнихсил України. Попередній відбір до Сил спеціальних операцій мало чим відрізнявся від інших,тому і постає питання відбору до підрозділів Сил спеціальних операцій.

Нормативи з фізичної підготовки ССО

Тимчасова настанова з фізичної підготовки в Збройних Силах України : наказНачальника Генерального штабу ЗСУ № 35 від 11.02.2014 р. [9].

Отже, Сили спеціальних операцій Збройних Сили України будуються як окремий рід військза стандартами НАТО. Водночас попередній відбір до Сил спеціальних операцій майже невідрізнявся від інших родів військ, а тому система відбору має бути вдосконалена. Існують більшдосконалі умови відбору в підрозділи ССО інших країн, зокрема у США, Англії, Франції, Китаю,Норвегії, Фінляндії, Польщі тощо. Тому досвід цих країн потрібно ретельно досліджувати і

155


враховувати при вдосконалені української системи підготовки ССО. При фізичній підготовціпершого відбору військовослужбовців до підрозділу ССО були залучені інструктори із США, врезультаті тільки 29 зі 150 кандидатів зуміли витримати тестування, які складалися зпопереднього відбору кандидатів і тренування за програмою підготовки спецназу США. Значимо,що одним із найважливіших критеріїв відбору військовослужбовців до підрозділів Силспеціальних операцій є фізична підготовленість кандидатів, а тому система підготовкивійськовослужбовців має бути максимально адаптована до сучасних викликів і загрознаціональній безпеці України, враховано події, що спричинили анексію Криму та війну наДонбасі.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРААбазов А. Б. Актуальные вопросы подготовки сотрудников специальных подразделений МВД /1.А. Б. Абазов // Теория и практика общественного развития. – 2014.– № 12.– С. 147–149.Додаток 15 до пункту 7.3.1 Тимчасової настанови з фізичної підготовки у Збройних Силах України2.[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://nuou.org.ua/jdownloads/sluhach/normativ-part1.doc.Закон України про «Про Збройні Сили України [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:3.http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1934-12.Колесник В.Т. Зарубіжний досвід управління персоналом Сил спеціальних операцій на прикладі4.Збройних Сил Сполучених Штатів Америки // Державне управління [Електронний ресурс] – Режимдоступу до ресурсу: http://www.investplan.com.ua/pdf/1_2017/19.pdf.Командування ССО оприлюднило унікальні фото підготовки української «Спецури» [Електронний5.ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://www.5.ua/suspilstvo/komanduvannia-sso-opryliudnylo-unikalni-foto-pidhotovky-ukrainskoi-spetsury-117477.html.Кузнецова М. Організація фізичної підготовки військовослужбовців Сил Спеціальних операцій6.[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=9&cad=rja&uact=8&ved=0ahUKEwjdlLCz74DVAhWhA5oKHdIGBDMQFghmMAg&url=http%3A%2F%2Fsportscience.ldufk.edu.ua%2Findex.php%2Fsnu%2Farticle%2Fdownload%2F449%2F431&usg=AFQjCNHrHDOJ2TiIdgQwimB2Qs4PA7RCGQ // Спортивна наука України. –2016. – №5 (75). – С. 13-19.Проводиться відбір вмотивованих бійців для Сил спецоперацій! [Електронний ресурс] – Режим7.доступу до ресурсу:http://cossackland.org.ua/2016/03/21/provodytsya-vidbir-vmotyvovanyh-bijtsiv-dlya-syl-spetsoperatsij/.Сафонов Д.Е. Формирование необходимых сотруднику базовых боевых приемов борьбы / Сафонов8.Д.Е. // Психопедагогика в правоохранительных органах. – 2011.– № 2 (45).– C. 28–30.Тимчасова настанова з фізичної підготовки в Збройних Силах України : наказ Начальника9.Генерального штабу ЗСУ № 35 від 11.02.2014 р.Факов А.М. Некоторые особенности физической подготовки сотрудников МВД России в условиях10.высокогорья / А.М. Факов // Теория и практика общественного развития.– 2015.– № 5. – С. 146–148.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРАЯсенчук Владислав – студент факультету фізичного виховання ДВНЗ «Переяслав-

Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди»

Ясенчук ЮліаннаОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ОСВІТНІМ ПРОЦЕСОМ У ВИЩОМУ

НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ В КОНТЕКСТІ ЄВРОІТЕГРАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

На сучасному етапі розвитку української державності перед вищими навчальнимизакладами постають підвищені вимоги і завдання, зумовлені необхідністю удосконаленнявиховного процесу студентської молоді, створення умов для формування молодої генераціїнаціональної еліти, здатної до життєдіяльності в суверенній державі, демократичний устрій якоївибудовується на ґрунті самоврядування народу, регульованого чинним законодавством.Кардинальні зміни, що відбуваються сьогодні в національній освіті і вищих навчальних закладахУкраїни зумовлені, передовсім, демократизацією її життя, впровадженням нових навчальнихтехнологій, освоєнням викладачами ідей і технологій педагогіки, співпраці, посиленням взаємодіїпедагогічних і студентських колективів. 156


На даному етапі розвитку освіти значне місце посідають розробки з педагогічногоменеджменту та педагогічної інноватики, які охарактеризовані у працях: В.І. Бондаря,Л.М. Ващенко, Л.І. Даниленко, Лікарчука, В.І. Маслова, Є.М. Павлютенкова, В.Ф. Паламарчук,О.В. Попової, М.М. Поташника, та ін.

У них визначено сутність освітніх інновацій та їх класифікації, специфіку інноваційноїдіяльності вчителя, ґенезу інноваційних процесів у кінці ХХ ст., основи управління інноваційноюдіяльністю в ВНЗ, сучасні принципи, функції та методи управління в ринкових умовах, науковізасади розвитку закладів освіти як відкритих соціально-педагогічних систем.

В останні десятиліття ХХ ст. зросла роль наукових знань, професійних і особистіснихякостей людини в суспільній та економічній сферах життя, що висунуло освіту в низкупріоритетних галузей людської діяльності й зумовило її розвиток у різних напрямах. Одним ізмеханізмів реалізації Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 рокивизначено модернізацію системи управління освітою, яка передбачає здійснення управління назасадах інноваційних стратегій відповідно до принципів сталого розвитку, створення сучаснихсистем освітніх проектів та моніторингу; розвиток моделі державно-громадського управління,посилення ролі та взаємодії усіх суб’єктів освітньої політики, у якій особистість, суспільство ідержава стають рівноправними суб’єктами і партнерами [1, с..

Розв’язання означених завдань у системі вищої освіти передбачає врахування змінсоціальних умов, у яких працюють вищі навчальні заклади. Підвищення вимог до випускників,посилення конкуренції на ринку освітніх послуг, поява нових технологій і засобів освітньоїдіяльності, зміни у ресурсному забезпеченні зумовлюють необхідність постійного удосконаленняосвітньої діяльності і розвитку освітньої системи з метою її адаптації до мінливого середовища.Основний шлях інтенсифікації процесу розвитку освітньої системи вищого навчального закладуі підвищення ефективності управління ним пов’язаний із використанням творчого потенціалувсіх суб’єктів освітнього процесу.

Особлива роль у розв’язанні цих проблем належить перспективному управлінню якцілеспрямовано організованій взаємодії суб’єктів освітнього процесу, спрямованій на розробкуспеціально спроектованих прогностичних дій, програм, моделей розвитку навчального закладуна основі мобілізації творчого потенціалу, зусиль індивідуальних (ректор, проректори, декани,завідувачі кафедрами, організатори студентського самоврядування, інші) та групових (колектививикладачів і студентів ВНЗ загалом, факультети, кафедри, студентські групи, об’єднання тощо)суб’єктів [2, с. 258].

Доведено, що система перспективного управління становить динамічну сукупність п’ятивзаємопов’язаних етапів:

1) проблемно-орієнтований аналіз зовнішнього і внутрішнього середовищ ВНЗ,полісуб’єктне переосмислення досвіду;

2) визначення місії, полісуб’єктне цілеосмислення діяльності навчального закладу,самовизначення суб’єктів у напрямах розвитку;

3) визначення варіантів стратегії закладу освіти, вибір стратегічних альтернатив та розробкапрограми дій щодо реалізації обраної стратегії;

4) виконання стратегії та здійснення стратегічних змін у внутрішньому середовищі ВНЗна основі реалізації полісуб’єктних ідей;

5) контроль реалізації стратегії та коригування діяльності. Ці етапи логічно витікають одиніз одного.

Водночас існує усталений зворотний зв’язок і, відповідно, зворотний вплив кожного етапуна інші та на всю сукупність загалом. Недооцінка або пропуск одного з етапів системиперспективного управління спричиняє деформацію всього процесу управління і зниження йогорезультативності.

Управління розглядається як фактор удосконалення освіти й одночасно важлива умова ізасіб підвищення її якості. Проте тенденції розвитку сучасної освіти і теорії управління нею,аналіз управлінської практики, потреба в дослідженнях, присвячених перспективномууправлінню, зокрема в системі вищої освіти, дозволили виявити суперечності стосовно

157


досліджуваної проблеми:1) на рівні концептуалізації освітньої діяльності:

між усвідомленням сучасних вимог до модернізації освітнього процесу, напрямів її–здійснення з урахуванням полісуб’єктних властивостей сучасного суспільства тадомінуванням моноспрямованої парадигми теорії організації управлінської діяльності; між високим рівнем розробленості теорії гуманістичної педагогіки, особистісного підходу в–освіті і недостатнім – концепцій бачення особистісно-орієнтованого управління у ВНЗ;

2) на рівні визначення мети управлінської діяльності:між необхідністю залучення суб’єктів освітнього процесу до управління розвитком освітньої–системи ВНЗ, до визначення й реалізації його стратегії та відсутністю теоретичногообґрунтування проблеми стратегічного управління у ВНЗ в умовах полісуб’єктної взаємодіїучасників освітнього процесу;між традиційним розумінням функцій управління освітніми процесами як механізму–забезпечення реалізації його складових та сучасним баченням його системи, орієнтованої надосягнення гуманістичних цілей, демократизацію суб’єктно-суб’єктних відносин, щозабезпечують якість освітнього процесу;

3) на рівні змісту, технологій управління:між необхідністю забезпечення стандартизації вищої професійної освіти й розвитком–альтернативних її видів, орієнтацією на потреби, інтереси особистості;між вимогами впровадження інноваційних наукових напрацювань у практику ВНЗ (розвиток–мультикультуризму в освіті, комп’ютеризації всіх її ланок тощо) та недостатньою розробкоюпитань щодо місця й ролі суб’єктів освітньої системи у технологізації цих процесів;між гуманістичною орієнтацією розвитку процесів освіти і непідготовленістю керівників–підрозділів ВНЗ до здійснення міжсуб’єктної взаємодії на демократичних засадах [3, с. 87].

Визначені суперечності, відсутність концепцій щодо місця й ролі перспективногоуправління, орієнтованого на максимальне використання творчого потенціалу суб’єктів уплануванні й реалізації управлінських рішень, та теоретично обґрунтованої системиперспективного управління у ВНЗ.

Системний підхід передбачає розгляд ВНЗ як цілісної, динамічної, відкритої,цілеспрямованої соціально-педагогічної системи. Розвиток освітньої системи є можливим тількина основі розвитку, вільної і творчої діяльності суб’єктів освітнього процесу. Результативністьдіяльності ВНЗ як системи забезпечується єдністю розуміння завдань усіма учасникамиосвітнього процесу, їхньою взаємодією на основі ідеї співробітництва.

Із позицій системного підходу питання перспективного управління розглядаються у зв’язкузі спільною, цілеспрямованою творчою діяльністю, що вимагає осмислення майбутнього всучасному. Із цим пов’язане вивчення об’єкта дослідження з метою виявлення йогорізноманітних складників, їх системоутворювальних зв’язків: визначення мети, завдань,принципів, змісту, методів і форм здійснення. Системний підхід дозволяє забезпечувати ціліснуєдність діяльності суб’єктів підсистем, спрямованої на організацію професійної діяльностівикладачів і фахової підготовки студентів [5, с. 265-285].

Перспективне управління у вищому навчальному закладі буде ефективним за умовнаукового обґрунтовування його системи та розробки механізмів її успішної реалізації в такихнапрямах:

а) реструктуризація управління освітньою системою, що спрямована на забезпеченняоптимального співвідношення між централізацією й децентралізацією; збільшення кількостігоризонтальних зв’язків у системі управління і одночасно додержання її цілісності; підвищеннярівнів повноважень рядових суб’єктів; створення умов для становлення й розвитку досвідууправлінської діяльності суб’єктів, їхньої ініціативи, відповідальності;

б) додержання принципів перспективного управління, що має забезпечувати полісуб’єктнувзаємодію учасників освітнього процесу, розвиток їх суб’єктності, залучення до спільноївзаємопов’язаної діяльності, домінування взаємин співробітництва, максимальне використаннятворчого потенціалу всіх суб’єктів у процесі управління;158


в) реалізація стратегії розвитку, здійснення стратегічних змін на основі полісуб’єктногопереосмислення досвіду, виявлення проблемного поля вищого навчального закладу та суб’єктівосвітнього процесу, самовизначення групових та індивідуальних суб’єктів у напрямах розвитку,забезпечення їх цільової єдності. Реалізація цих напрямів має забезпечити підвищеннярезультативності роботи закладу освіти [4, с. 12].

Отже, перспективними напрямками подальшої розробки проблеми перспективногоуправління в педагогіці, теорії і методиці управління освітою можна вважати: становлення ірозвиток полісуб’єктності учасників освітнього процесу; психолого-педагогічна підготовкакерівних кадрів освіти до реалізації перспективного управління; технологічне забезпеченняперспективного управління в закладах освіти.

Аналіз психолого-педагогічних теорій особистісної орієнтації, теорії організації яксоціальної системи, ідей стратегічного управління, педагогічної прогностики, концепційпсихологічного напряму, теорій управління дав підстави для розгляду перспективного управлінняяк підвиду стратегічного управління, що реалізується в умовах полісуб’єктної взаємодії йспирається на теоретико-методичні засади прогнозування. Метою перспективного управління євизначення стратегій, прогнозів, довгострокових цілей, шляхів їх реалізації та мобілізаціяколективу на їх досягнення для забезпечення ефективності освітнього процесу.

Перспективне управління у вищому навчальному закладі ґрунтується на таких основнихположеннях: головна цінність закладу – кваліфікований персонал, який об’єднаний єдиноюметою та докладає максимум зусиль для її досягнення; викладачі, співробітники розглядаютьсяяк надбання закладу освіти; здійснюється перехід від управління за типом «персонал – витрати»до управління за типом «персонал – ресурс» або «персонал – стратегії», коли інвестиції в людинуй кадрову політику розглядаються як довгостроковий фактор конкурентоспроможностінавчального закладу; досягнення поставленої мети здійснюється відповідно до сформульованоїабо обраної місії закладу освіти на основі максимально можливої реалізації потенційнихздібностей викладачів і співробітників, тобто забезпечується сполучення стратегії, цілей ВНЗ ізлюдськими ресурсами, кваліфікацією і потенціалом співробітників; реалізуються індивідуальнийта особистісний підходи до кожного співробітника в межах поєднання інтересів навчальногозакладу і працівника тощо.

Особливостями перспективного управління у вищому навчальному закладі є: спільнийвзаємопов’язаний характер діяльності суб’єктів освітнього процесу (спільне регулюваннядіяльності; наявність спільної мети або цілей, які частково збігаються; часопросторовеспівіснування суб’єктів; наявність постійного ділового спілкування, комунікації між суб’єктами;індивідуальна і групова рефлексія дій); оволодіння кожним учасником освітнього процесувміннями і навичками управлінської діяльності; здійснення управління на рівнях індивідуальних(ректор, проректори, директори інститутів, декани, завідувачі кафедр, начальники відділів,керівники й працівники служб, викладачі, студенти) та групових (наглядова рада, конференціятрудового колективу, виконавча рада, вчена рада, рада із забезпечення розвитку університету,органи студентського самоврядування) суб’єктів; децентралізація управління; суб’єкт-суб’єктнауправлінська взаємодія (діалогічність управлінського спілкування; ініціювання змін вособистості підлеглого, його саморозвитку; використання суб’єктного досвіду підлеглого якджерела його розвитку; долучення керівника до цінностей, потреб, проблем кожного підлеглого;співробітництво керівника і підлеглих та ін.).

Педагогічні умови ефективності перспективного управління у вищому навчальномузакладі можна визначити такими як: готовність працівників закладу освіти до інноваційноїдіяльності; становлення і розвиток професійної педагогічної компетентності суб’єктів освітньоїсистеми; особистісна орієнтація внутрішньовишівського управління; високий рівень розвиткутрудового колективу ВНЗ; профілактика конфліктів. Узгоджена реалізація обґрунтованих умоввпливає на успішність функціонування і розвитку педагогічної системи, забезпеченнясамореалізації учасників освітнього процесу, виконання обраної стратегії вищого навчальногозакладу.

159


ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРАДарманський М. М. Соціально-педагогічні основи управління освітою в регіоні : [монографія] /1.М. М. Дарманський. – Хмельницький : Поділля, 1997. – 384 с.Державне управління : теорія і практика : [монографія] / [В. Б. Авер’янов, А. В. Омельченко,2.В. М. Шаповал та ін.]; за заг. ред. В. Б. Аверьянова. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.Калініна Л. М. Соціально-педагогічна інформація в управлінні закладами освіти / Л. М. Калініна //3.Вересень. – 2001. – № 4 (18). – С. 83 – 88. Камінський Б. Інновації в управлінні персоналом ВНЗ / Б. Камінський // Технологія інноваційного4.пошуку в системі вищої освіти : зб. матеріалів до регіон. наук.-метод. конф., 19 квіт. 2002 р. – К.,2002. – С. 71 – 75.Качарян І. С. Стратегія управління вищим навчальним закладом в сучасних умовах /5.М. М. Климентюк, І. С. Качарян. – К. : Освіта України, 2011. – 192 с.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА Ясенчук Юліанна – студентка факультету післядипломної освіти ДВНЗ «Переяслав-

Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Василь Намонюк РЕЛОКАЦІЯ МІЖНАРОДНОГО ВИРОБНИЦТВА: ВИКЛИКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Протягом останнього десятиліття глобальна релокація виробництва була однією знайактуальніших тем наукових досліджень та дискусій серед урядовців в різних країнах. Сампроцес не є новим, але його динаміка постійно росте, що є наслідком, в першу чергу, розвиткутехнологій. Адже, здешевлення вартості «сервісних послуг», відповідно до підходу Джонса таКєржковскі [4], дозволяє суттєво подрібнити процес міжнародного виробництва, включаючибільшу кількість компаній з різних країн, які мають порівняльні переваги продукування певногокомпонента.

Якщо в попередні десятиліття релокація міжнародного виробництва у всіх своїх формахмала чітко виражений напрямок з розвинених економік до економік, що розвиваються, то насьогоднішній день, посилюється зворотня тенденція – «решоринг». Причиною цьому є активнариторика політичного істеблішменту щодо необхідності створення робочих місць у розвиненихкраїнах (яскравий приклад – США). Але, головним чином, цьому сприяє втрата традиційнимилідерами міжнародного виробництва, головним чином в Пд-Сх Азії, своєї переваги щодо дешевоїробочої сили.

За умов, описаних вище, Україна має шанси активніше включитися в системуміжнародного виробництва багатонаціональних компаній. Цьому сприяє географічна близькістьдо найбільшого ринку у світі – ЄС, доволі розвинена виробнича та транспортна інфраструктура,високий рівень освіти та дешевизна робочої сили, родючі землі, ін. Військовий конфлікт на сходіУкраїни не здатен надто зашкодити привабливості національної економіки для іноземнихінвесторів. Для підтвердження цього варто назвати приклад Ізраїлю, який перебуває в стані війнивесь час свого існування, при цьому успішно розвиває свою економіку.

На сьогодні у світі існує три найбільші центри управління глобальними виробничимимережами: США, ЄС, Азія. При цьому, останнім часом Китай перебирає на себе функцію лідерау азійському регіоні. Варто зазначити, що китайські компанії дуже активно цікавлятьсяукраїнською економікою. І тут, в першу чергу, варто пригадати амбіційний проект «великогошовкового шляху», в якому Україні відводиться суттєва роль. Американські ТНК, традиційно,не були надто активними в Україні, за виключенням декількох компаній у сфері послуг тахарчовій галузі (див. рис.1). За умов розширеної зони вільної торгівлі з ЄС деякі європейськікомпанії також розглядають можливості роботи на українському ринку. Україні доцільновикористати досвід країн Східної Європи, які завдяки європейським інвестиціям, головнимчином з ФРН, змогли наростити промислове виробництво, зайняти свою нішу на міжнароднихринках.

160


Рис. 1. Прямі іноземні інвестиції в Україну, 2010-2017 (на 01.01), млн дол. [1]

Водночас, варто звернути увагу на виклики перед Україної, які можуть або не датиреалізувати свій потенціал, або навіть зашкодити розвитку. До першого, без перебільшення, вартовіднести надзвичайний рівень корупції та дуже низький рівень інституційного розвитку. Дляпідтвердження сказаного було здійснено регресійний аналіз залежності притоку прямихіноземних інвестицій від ряду факторів: рівня корупції, державного управління, система правата правосуддя, зовнішні та внутрішні конфлікти, інші. Вказані показники були взяті з ICRG Data[3], дані ПІІ – UNCTADStat [2]. Дані бралися за період 1998-2015рр. Використовуючистандартний МНК підхід, були отримання такі результати:

Як бачимо, саме корупція має найбільший вплив на притік ПІІ. Зростання показникакорупції, що свідчить про її зменшення, лише на 0,5 % призведе до подвійного зростанняінвестицій. Для України таке зростання становитиме близько 6 млрд дол. США.

Аналізуючи виклики, які здатні зашкодити розвитку, варто назвати в першу чергу високуймовірність «консервування» поточної структури економіки та експорту, а це надзвичайнийперекос в сторону АПК та сировинної орієнтації. Інший можливий небажаний наслідок –несамостійнійсть в ухваленні та реалізації ряду складових макрополітики, оскільки це можемати негативні наслідки у вигляді масштабного відтоку капіталу.

Зважаючи на сказане, оптимальним для України за сьогоднішніх умов розвитку світовоїекономіки є активне включення в глобальні виробничі мережі, але за умови сценарію«фрагментованого протекціонізму» (повільного включення в динамічний геоекономічнийпростір зі збереженням економічного суверенітету.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРАПрямі інвестиції в Україну. Дані Державної служби статистики. Режим доступу -1.http://www.ukrstat.gov.ua/.FDI dataset. UNCTAD. Режим доступу - http://unctadstat.unctad.org/wds/TableViewer/tableView.aspx. 2.International country risk guide dataset. Режим доступу - http://epub.prsgroup.com/products/icrg3.Jones R., Kierzkowski Н. The Role of Services in Production and International Trade: A Theoretical4.Framework. // Jones R., Krueger A. (eds.) The Political Economy of International Trade. –Blackwells,1990. – P. 110-156.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА Намонюк Василь – кандидат економічних наук, доцент кафедри міжнародних фінансів

КНУ імені Тараса Шевченка.

161


«УКРАЇНА В СУЧАСНОМУ ЄВРОПЕЙСЬКОМУПРОСТОРІ В УМОВАХ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИХ

ВИКЛИКІВ»

Комп᾿ютерна верстка і дизайн: Домбровська Я. М., Коцур В. В.

Підписано до друку 19.04.2017. Формат 60x40. Гарнітура Times New Roman, Наклад 100. Зам. № . Ум. друк. арк. .12Виготівник ФОП Домбровська Я. М.,

свідоцтво про державну реєстрацію № 2 340 000 0000 003646 від 15.07.2015 р. 08055, Київська обл., Макарівський р-он., с. Вільне,

вул. Чапаєва 16а, e-mail: [email protected]

Date post:	07-Jul-2020
Category:	Documents
Upload:	others
View:	4 times
Download:	0 times

Хмельницький (Київ. обл.) : Домбровська Я.М., 2017. – 161...

Documents