Попередження та реагування на злочини ненависті

Довідкове керівництво для НУО у регіоні діяльності ОБСЄ

Опубліковане Бюро демократичних інституцій та прав людини ОБСЄ (БДІПЛ/ОБСЄ)

вул. Алея Уяздовська 1900-557 ВаршаваПольщаwww.osce.org/odihr© ОБСЄ/БДІПЛ 2009 р.ISBN 978-92-9234-767-3

Усі права збережені. Зміст цієї публікації може бути вільно використаний та скопійований для використання у навчальних та інших некомерційних цілях за умови, що будь-яке відтворення тексту публікації міститиме посилання на ОБСЄ як на джерело інформації.

Макет Нони Рейтер

Надруковано у Польщі видавництвом Poligrafus Andrzej Adamiak

Попередження та реагування на злочини ненавистіДовідкове керівництво для НУО у регіоні діяльності ОБСЄ

Зміст

Подяка..................................................................................................................................................4Вступне слово......................................................................................................................................5Вступ....................................................................................................................................................6

Історія питання................................................................................................................................6Роль БДІПЛ......................................................................................................................................7Роль НУО.........................................................................................................................................7Правозахисники...............................................................................................................................8Довідкове керівництво....................................................................................................................8

Глава 1 Ключові концепції та питання.............................................................................................9Злочини ненависті: розуміння цього явища.................................................................................9Інциденти, викликані ненавистю.................................................................................................10Злочини ненависті та мова ненависті..........................................................................................10Чому злочини ненависті відрізняють від інших злочинів?.......................................................11Правові питання............................................................................................................................12

Закони проти злочинів ненависті............................................................................................12Аргументи на користь запровадження законів проти злочинів ненависті..........................12

Глава 2 Визнання злочинів ненависті.............................................................................................14Ознаки злочину ненависті............................................................................................................14Змішані мотиви..............................................................................................................................17Характер насильства.....................................................................................................................18

Глава 3 Робота з системою кримінальної юстиції.........................................................................20Реакція системи кримінальної юстиції.......................................................................................20Роль поліції....................................................................................................................................20Застосування права, реагування та попередження....................................................................21Покращення стосунків між громадою та поліцією....................................................................22Комітети, що поєднують розрив між поліцією та громадою....................................................23Навчання для НУО та поліції.......................................................................................................23

Глава 4 Збір даних, моніторинг та звітування................................................................................26Яка офіційна інформація збирається?.........................................................................................26Перешкоди для отримання достовірних даних щодо злочинів ненависті...............................26Як НУО можуть покращити ситуацію зі звітуванням щодо злочинів ненависті?.................28Збір інформації про злочини ненависті.......................................................................................29Моніторинг окремих випадків.....................................................................................................32

Глава 5 Підтримка жертв з боку НУО.............................................................................................35Допомога жертвам у повідомленні про злочини ненависті......................................................35Зустріч із жертвами: слухаємо, підтверджуємо, направляємо.................................................37Ведення записів.............................................................................................................................39Забезпечення конфіденційності...................................................................................................40Збереження речових доказів........................................................................................................40Подолання мовних бар’єрів.........................................................................................................40Культурна свідомість....................................................................................................................41Робота з громадою як попередження злочинів ненависті.........................................................41

Глава 6 Стратегії боротьби з мовою ненависті..............................................................................43Мова ненависті та закон...............................................................................................................43

Моніторинг....................................................................................................................................44Політики.........................................................................................................................................44Мова ненависті та нетерпимість у футболі................................................................................44Ненависть в Інтернеті: Що треба знати......................................................................................45Що можуть зробити НУО?...........................................................................................................45

Глава 7 Роль НУО у підвищенні обізнаності та лобіюванні.........................................................49Відповідь громадськості на злочини ненависті: Залучення громади......................................49Створення коаліцій.......................................................................................................................52Робота зі ЗМІ.................................................................................................................................54Освіта та навчання........................................................................................................................55

Глава 8 Захист інтересів з боку НУО: Міжнародна структура.....................................................58Міжурядові організації.................................................................................................................58Органи моніторингу виконання угод..........................................................................................59

Подяка Це Довідкове керівництво розроблене Бюро демократичних інституцій та прав людини ОБСЄ (БДІПЛ) у співавторстві зі Стівом Весслером, Директором Центру запобігання злочинам ненависті (Сполучені Штати Америки).

БДІПЛ також висловлює подяку всім, хто брав участь та присвятив багато часу цьому проекту. Особлива подяка Стейсі Бердетт (Антидефамаційна ліга, США) та Майклу МакКлінтоку (правозахисна організації «Human Rights First», США). Публікація цього довідника стала можливою завдяки щедрому фінансовому внеску Уряду Франції.

БДІПЛ також висловлює свою подяку за відгуки та надання інформації під час проведення круглих столів, на яких були представлені до обговорення перші проекти довідника Азаду Алі (Muslim Safety Forum, Сполучене Королівство); Олександру Аксельроду (Фонд толерантності, РФ); Сюзетті Бонкхорст (Міжнародна мережа проти віртуальної ненависті, Нідерланди); Мохаммеду Будженану (Канадська арабська федерація, Канада); Рональду Айсенсу (Фонд «Magenta», Нідерланди); Валентину Гонсалесу (Movimiento contra la Intolerancia, Іспанія); Марії Грясноу (Kulturburo Sachsen, Німеччина); Суреш Гроувер (Моніторингова група, Сполучене Королівство); Ангеліті Камільській (Латвійський центр прав людини, Латвія); Івану Кузьмовичу (Гельсінський комітет прав людини в Сербії, Сербія); Полу ЛеЖандру (Human Rights First, США); Кристині Лудес (Європейське відділення Міжнародної лесбійської і геївської асоціації. Бельгія); Маріан Мандач (Romani CRISS, Румунія); Ларрі Оломоофе (Європейський центр прав Рома, Угорщина); Рафалу Панковському (Never Again/Collegium Civitas. Польща); Хатуні Цитнтадзе (Спілка «XXI століття», Грузія); Олександру Верховському (Інформаційно-аналітичний центр «СОВА». РФ); Каю Венделу (Opferperspektive e.V., Німеччина).

Вступне слово

Кожного року тисячі людей у регіоні діяльності ОБСЄ стають жертвами проявів нетолерантності. Людям погрожують, їх ображають або на них нападають внаслідок їхньої начебто приналежності до групи, що має певні ознаки, зокрема «расові», мовні, релігійні чи будь-які інші. Оскверняються кладовища, релігійні споруди та пам’ятники, оскільки їх асоціюють з тією чи іншою групою чи групами.

Злочини та інциденти, викликані ненавистю, мають гірші наслідки для жертв, ніж «звичайні» злочини – вони посилають сигнал спільноті в цілому. Цей сигнал означає, що такій спільноті відмовляють у праві бути частиною суспільства. Злочини ненависті наводять страх поза межами окремого муніципалітету або держави, тож потенційно вони можуть поширюватися та викликати широкомасштабні конфлікти.

Визнаючи існування цього явища та його небезпеку, країни-учасниці ОБСЄ посилили свої зобов’язання та розробили інструменти, спрямовані на надання більш енергійної та ефективної відповіді задля боротьби з такими злочинами та інцидентами. У той час, коли відповідальність за боротьбу зі злочинами ненависті покладається у першу чергу на органи влади, ОБСЄ також визнає важливу роль, яку відіграє громадянське суспільство у докладанні відповідних зусиль.

Громадянське суспільство часто було першим у визначенні перших ознак та у боротьбі проти нетолерантності та дискримінації. Оскільки представники громадянського суспільства живуть всередині громад, вони стають свідками проявів нетерпимості до того, як про це стає відомо поліції; вони в змозі надавати допомогу потерпілим у той час, коли відповідні органи все ще розробляються відповідні механізми. Лідери громадянського суспільства також часто нагадували органам влади про їхні обов’язки щодо звітування та реагування на злочини ненависті, а також щодо захисту кожного. У деяких країнах громадянське суспільство багато зробило для розширення можливостей громад у сприянні соціальним змінам та здійсненні правових реформ.

Надання підтримки громадянському суспільству у його намаганні подолати дискримінацію та плекати мирну культуру становить ключову частину місії БДІПЛ. Це Довідкове керівництво БДІПЛ з попередження та реагування на злочини ненависті є складовою частиною ширшої програми, спрямованої на надання допомоги громадянському суспільству у розробці, розвитку та впровадженні стратегій боротьби зі злочинами ненависті. Сподіваючись, що ця публікація стане настільним довідником, я закликаю усіх читачів надсилати до БДІПЛ будь-які коментарі та інформацію, які вони вважають корисними для наступних видань.

Публікація Довідкового керівництва БДІПЛ з попередження та реагування на злочини ненависті була б неможливою без досвіду, яким представники громадянського суспільства щиро поділилися з БДІПЛ. Я хотів би від чистого серця подякувати всім, хто брав участь у підготовці цього довідника.

Посол Янеш Ленарчіч Директор Бюро демократичних інституцій та прав людини ОБСЄ

Вступ

Злочини, викликані упередженим ставленням, які також називають злочинами ненависті (hate crimes), або злочинами, породженими забобонами (bias crimes), трапляються в усьому світі.

Повага та рівні права кожного становлять необхідні передумови існування будь-якого стабільного суспільства. Злочини, викликані упередженим ставленням до людей внаслідок їхньої особистості, не відповідають цим цінностям. Для урядів, безперешкодні злочини ненависті становлять серйозні загрозу національній безпеці, оскільки окремі акти можуть розвинутися у громадські заворушення. У найбільш екстремальних випадках вони можуть привести до розв’язання війни та перейти державні кордони.

Втім, незважаючи на те, що основна відповідальність за попередження та покарання злочинів ненависті покладається на державу, неурядові організації довели, що вони відіграють важливу роль у розірванні цього кола насильства.

Це Довідкове керівництво спрямоване на надання допомоги НУО, що працюють у сфері попередження та реагування на злочини ненависті у регіонах діяльності ОБСЄ, у вигляді основних інструментів, потрібних для їхньої роботи, викладених у простій але вичерпній формі.

Довідник надає інформацію про злочини ненависті у регіоні діяльності ОБСЄ, заходи, які вживають уряди та громадянське суспільство для їхнього подолання, а також приклади стратегій, які НУО визнали корисними та ефективними.

Історія питанняЗлочини ненависті руйнують як особисті свободи громадян, так і безпеку громади. Якщо вони залишаються безкарними, такі злочини кидають виклик принципу верховенства права. Все більше урядів визнає, що насильницькі злочини ненависті можуть загрожувати національній безпеці. З огляду на це, 56 країн-учасниць ОБСЄ взяли на себе численні зобов’язання щодо подолання нетерпимості та дискримінації. ОБСЄ приділяє особливу увагу злочинам ненависті, тому що вони є найбільш небезпечними проявами нетерпимості. Рада Міністрів ОБСЄ неодноразово підтверджувала визнання загрози злочинів ненависті для безпеки окремих осіб та соціальної єдності, а також їхнього потенціалу розвитку у конфлікти та більш масштабне насильство.1

Бюро демократичних інституцій та прав людини ОБСЄ (БДІПЛ) отримало завдання забезпечити надання підтримки державам та організаціям громадянського суспільства у їхніх зусиллях у напрямку попередження та реагування на злочини ненависті.2 Унікальне географічне та політичне охоплення діяльності ОБСЄ дозволяє БДІПЛ об’єднати людей та ідеї з Європи, Центральної Азії та Північної Америки. Все більше урядів та організацій

1 Див. наприклад, Рішення Ради Міністрів ОБСЄ № 10/07, «Толерантність та розуміння, підтримка взаємної поваги та взаєморозуміння», Мадрид, 30 листопада 2007 р., <http://www.osce.org/documents/mcs/2007/12/28629_en.pdf>.2 Рішення Ради Міністрів ОБСЄ № 13/06, «Подолання нетолерантності та дискримінації, поширення взаємної поваги та розуміння», Брюссель, 5 грудня 2006 р., <http://www.osce.org/documents/mcs/2006/12/22565_en.pdf>.

громадянського суспільства у регіоні діяльності ОБСЄ починають працювати у коаліціях, розробляючи та впроваджуючи новітні методи боротьби зі злочинами ненависті.

Роль БДІПЛБДІПЛ здійснює моніторинг та звітує про випадки злочинів ненависті у регіоні діяльності ОБСЄ у рамках свого мандату з метою надання допомоги країнам-учасницям у забезпеченні більш ефективного реагування на злочини та інциденти, породжені ненавистю. Готується щорічний звіт на основі даних, що подаються країнами-учасницями та НУО, а також звітів ЗМІ.3

БДІПЛ розробило програми допомоги країнам-учасницям, спрямовані на підвищення ефективності боротьби зі злочинами ненависті. Програми передбачають широкий спектр діяльності – від проведення семінарів для представників урядових міністерств, які відповідають за збір даних, до навчання працівників правоохоронних органів та прокуратури й надання навчальних матеріалів для тренерів. Розвиток контактів та підтримка організацій громадянського суспільства є важливим елементом цієї роботи. БДІПЛ розробило тренінгові програми та інші види діяльності, спрямовані на попередження та подолання злочинів ненависті.

БДІПЛ також підтримує роботу двох загальнодоступних Інтернет-ресурсів. Legislationline4

містить законодавчі бази країн-членів ОБСЄ у сфері роботи БДІПЛ, включаючи злочини ненависті. Крім цього, TANDIS5 - Інформаційна система БДІПЛ з проблем толерантності та дискримінації – надає простий доступ до інформації з проблем толерантності та подолання дискримінації у регіоні діяльності ОБСЄ. Обидва сайти мають англійську та російську версії. За допомогою TANDIS НУО можуть подавати інформацію про злочини та інциденти, викликані ненавистю, а також про ініціативи громадянського суспільства та держави. Багато інших інформаційних ресурсів, що згадуються у цьому довіднику, можна знайти на TANDIS.

Роль НУОНезважаючи на те, що основна відповідальність за боротьбу зі злочинами ненависті покладається на місцеві та центральні органи влади, діяльність НУО може відігравати вирішальну роль у переконанні урядів приділяти увагу проблемі злочинів ненависті та направленні їхньої реакції. НУО можуть боротися зі злочинами ненависті багатьма різними засобами, зокрема:• робота з урядами над вдосконаленням законодавства;• моніторинг та звітування про інциденти;• висловлення думки жертв злочинів ненависті, особливо у якості посередників з органами влади;• надання практичної допомоги жертвам злочинів ненависті, наприклад, правових консультацій та порад, а також інших послуг;• підвищення рівня обізнаності щодо існування дискримінації, нетерпимості та злочинів ненависті;• проведення кампаній для здійснення заходів із подолання проблеми злочинів ненависті.

3 Останні публікації можна знайти на веб-сайті БДІПЛ: <http://www.osce.org/odihr/publications.html>.4 <http://www.legislationline.org>5 <http://tandis.odihr.pl>

Правозахисники«Правозахисник» - це термін, що використовується у широкому сенсі по відношенню до особи, дії якої спрямовані на сприяння або захист прав людини, яка працює одноосібно або разом з іншими людьми. Правозахисники – окремі особи або члени НУО – характеризуються перш за все тим, що вони захищають та що вони роблять. Правозахисники та інші люди, які активно борються з дискримінацією та ненавистю, також стають жертвами злочинів ненависті, оскільки інколи з них роблять мішень для нападів внаслідок їхнього спілкування та солідарності з жертвами дискримінації. У цьому контексті держави визнали потребу у забезпеченні захисту правозахисників. Деякі закони про злочини ненависті розробляються з урахуванням того, що напади на правозахисників у відповідь на їхню антидискримінаційну діяльність також вважаються злочинами ненависті.

Довідкове керівництвоЦе Довідкове керівництво було розроблене для допомоги НУО в їхній повсякденній роботі. В ньому детально розглядається, як і чому НУО можуть подолати злочини ненависті. Передбачається, що читачі цього довідника мають деякі знання у сфері злочинів ненависті. Розроблена як практичний інструмент, ця публікація не містить статистичних даних або технічного аналізу злочинів ненависті. Вона також не розглядає пов’язані правові питання. НУО, що потребують такої інформації, мають ознайомитися з Річним звітом БДІПЛ з питань злочинів ненависті та публікацією БДІПЛ «Закони про злочини ненависті: Практичне керівництво».6

Важливим елементом цього довідника є використання прикладів успішних проектів з усього регіону діяльності ОБСЄ.

У цьому Довідковому керівництві розглядаються ключові проблемні напрями, по яких можуть працювати НУО, тому глави були розташовані саме у такому порядку.

6 Онлайн-версія на <http://www.osce.org/odihr/item_11_36671.html>.

Глава 1 Ключові концепції та питання

Злочини ненависті: розуміння цього явищаЗлочини ненависті – це карні діяння, викликані забобонами або упередженим ставленням до певних груп людей.

Таким чином, злочин ненависті складається з двох виразних елементів:

• Це діяння, що становить порушення, передбачене карним законодавством;

• При скоєнні злочину, порушник діє на основі упередженого ставлення чи забобонів.

Отже, виконавець злочину ненависті обирає жертву на основі її приналежності або начебто приналежності до певної групи. Якщо злочин складається з нанесення пошкоджень власності, така власність обирається тому, що вона належить члену групи жертв, та може включати у себе культові місця, приміщення для проведення культурних заходів, транспортні засоби або родинні доми.

Упереджене ставлення або забобони у широкому сенсі можуть розумітися як упереджене негативне ставлення, нетерпимість або ненависть до конкретної групи осіб. Ця група повинна мати спільні риси, що є незмінними чи фундаментальними, наприклад, «расова» або національна приналежність, мова, релігія, громадянство, сексуальна орієнтація чи інші ознаки.7

Злочини ненависті трапляються також в країнах, де немає законів проти злочинів ненависті – цей термін описує явище, а не правову концепцію, тому закони, що регулюють цю сферу, дуже різняться по всій території, де працює ОБСЄ.8 Багато урядів вважають, що в їхніх країнах немає злочинів ненависті, тому не існує потреби вживати будь-яких заходів для боротьби з ними. Втім, наявні свідчення переконливо демонструють, що злочини ненависті відбуваються більшою чи меншою мірою в усіх країнах.9

Упереджене ставлення чи забобони, що стають причиною злочинів ненависті, дуже різні. Люди можуть зазнати нападу внаслідок своєї «расової» приналежності, сексуальної орієнтації чи з інших причин. Люди з психічними або фізичними вадами, а також мігранти також часто стають жертвами злочинів ненависті. Крім цього, важливо пам’ятати, що мотиви злочинів ненависті часто можуть поєднуватися з іншими факторами, тож злочин, наприклад,

7 Важливо зауважити, що серед країн-учасниць ОБСЄ немає єдиного розуміння щодо віднесення саме цієї підстави для дискримінації до зобов’язань ОБСЄ. Не всі учасниці ОБСЄ офіційно визнають таку категорію, як «сексуальна орієнтація» у своєму національному законодавстві.8 Більш детально про це, а також про складові елементи законів про злочини ненависті, можна знайти у публікації «Закони про злочини ненависті: Практичне керівництво» (Варшава: Бюро демократичних інституцій та прав людини ОБСЄ, 2009 р.), <http://www.osce.org/odihr/item_11_36671.html>.9 Див. «Подолання злочинів ненависті у регіоні діяльності ОБСЄ: Огляд статистичних даних, законодавства та національних ініціатив», 2007 р.), <http://www.osce.org/odihr/item_11_33850.html>. Дослідження стану злочинності та безпеки в Європі за 2007 р. виявило, що у середньому 3% населення європейських країн стали жертвами злочинів ненависті з великим відхиленням у той чи інший бік у залежності від країни.

може мати ознаки расизму та економічного збагачення. Злочин ненависті необов’язково передбачає «ненависть» - будь-який злочин, викликаний забобонами, вважається злочином ненависті.

Злочини ненависті можуть бути скоєні особами, які раніше не брали участі у будь-яких діях, викликаних упередженим ставленням, або не були помічені у будь-яких кримінальних діяннях. Незважаючи на поширену думку, злочини ненависті не завжди скоюють представники крайніх правих груп або ідеологічних рухів. Саме тому злочини ненависті є надзвичайно складним явищем, яке важко розпізнати та на яке важко реагувати.

Інциденти, викликані ненавистюДії, викликані упередженим ставленням чи забобонами, як описано вище, такі, що не кваліфікуються як злочин, називають «інцидентами, викликаними ненавистю». Цей термін означає дії, в основі яких лежить упереджене ставлення, від образливих до кримінальних діянь, коли наявність злочину не може бути доведена. Таким чином, вони містять другу, але не містять першу складову злочину ненависті.

Незважаючи на те, що інциденти, викликані ненавистю, не завжди становлять злочин, такі інциденти часто передують, супроводжують або створюють умови для скоєння злочинів ненависті.

Інциденти можуть бути попередниками більш серйозних злочинів. Реєстрація інцидентів, викликаних ненавистю, може бути корисною для демонстрації не тільки ситуації з проявами ворожості, але й стати доказом поширення насильства.

Дані щодо інцидентів, викликаних ненавистю, та злочинів ненависті слугують важливими показниками стану національної безпеки та фактичного рівня насильства в окремих громадах. Саме тому окремі країни реєструють інциденти, викликані ненавистю, додатково та окремо від злочинів ненависті. Більш детально це питання розглядається у Главі 4: Збір даних, моніторинг та звітування.

Злочини ненависті слід відрізняти від дискримінації. Незважаючи на те, що злочини ненависті можна розглядати як крайній прояв дискримінації, більшість НУО, що борються зі злочинами ненависті, також борються із дискримінацією, важливо проводити різницю між цими двома концепціями. Прояви дискримінації не містять основного аспекту, що становить злочин. Питання дискримінації розглядаються згідно із цивільним правом, навіть якщо покарання є кримінальною санкцією. Правові та інституційні рамки, що регулюють питання дискримінації та злочинів ненависті, таким чином, є різними.

Злочини ненависті та мова ненавистіФорми висловів, що викликані, демонструють або сприяють проявам ворожості по відношенню до певної групи – або особи, яка належить до такої групи, –називають «мовою ненависті». Оскільки мова ненависті може сприяти або супроводжувати злочини ненависті, ці дві концепції тісно пов’язані. У цьому довіднику, термін «злочин ненависті» означає дії, а не окремо дискримінаційні погляди або мову ненависті.

Існує велика різниця між окремими державами щодо того, які вислови становлять злочин. Прямі та безпосередні погрози насильства, а також спонукання до насильства вважаються

злочинами в усіх країнах-учасницях ОБСЄ, оскільки ці злочини переслідуються в судовому порядку, навіть якщо вони не містять ознак упередженого ставлення. Однак, щодо інших форм висловів, які мають бути заборонені, консенсусу не існує. Цей та інші аспекти мови ненависті та реакції НУО на неї розглядаються у Главі 6: Стратегії боротьби з мовою ненависті.

Чому злочини ненависті відрізняють від інших злочинів?Наслідки злочинів ненависті можуть бути набагато більшими, ніж наслідки злочинів, не викликаних упередженим ставленням, особливо щодо наслідків для окремої людини, її найближчого оточення та суспільства в цілому. Ці серйозніші наслідки є однією з ключових причин, чому злочини ненависті мають розглядатися окремо від схожих злочинів, які не були викликані упередженнями.

Наслідки для людини Злочини ненависті та інциденти, викликані ненавистю, часто залишають у жертви страх наступних нападів та ще більшого насильства. Цей страх викликаний відмовою визнавати особистість жертви, що неявно присутня в злочинах ненависті. Крім цього, злочини ненависті посилають сигнал, що жертва не сприймається як частина суспільства, в якому вона живе. Таким чином, ті, хто зазнав нападу, можуть відчувати надзвичайну ізольованість, а також більший та триваліший страх, ніж інші жертви злочинів.

Жертви злочинів ненависті відчувають більш негативні емоції, ніж жертви інших злочинів.10

Шкідлива та принижуюча відповідь жертвам злочинів ненависті може завдати подальшої шкоди вже травмованим людям. Може мати місце вторинна віктимізація, зокрема, коли представники суспільства, зокрема поліція, працівники соціальних служб, лікарі та судді заперечують або применшують серйозність скоєного злочину. Для багатьох жертв злочинів ненависті вторинна віктимізація призводить до навіть більшого приниження, деградації та ізоляції.

Наслідки для громадиЗлочини ненависті так само деструктивно впливають на сім’ю та друзів жертви, а також усіх, хто поділяє із нею ознаки, що стали приводом для упередженого ставлення та ненависті, що викликали напад. Інші члени цієї групи можуть відчувати не лише загрозу майбутніх нападів, а й можуть зазнати такого самого психологічного впливу, якби вони самі стали жертвами. Ці наслідки посилюються, якщо жертви належать до групи, яка була предметом упередженого ставлення протягом кількох поколінь.

Ширші наслідки для суспільства Якщо злочини ненависті не розслідуються ретельно та не переслідуються у содовому порядку, це може стати сигналом для злочинців, що вони можуть вільно продовжувати свою діяльність, що може заохочувати інших до скоєння схожих злочинів. Безкарність виконавців злочинів ненависті підвищує загальний рівень злочинності. За відсутності захисту від

10 Звіт, виданий Американською асоціацією психологів, порівнює симптоми, що їх виявляють жертви злочинів ненависті, з симптомами людей із пост-травматичними стресовими розладами («Злочини ненависті сьогодні: Стародавнє зло у сучасній одежі», Американська асоціація психологів, 1998 р., <http://www.apa.org/releases/hate.html>). Дослідження, що було проведене у 2001 р. у Сполучених Штатах, встановило, що жертви злочинів ненависті страждають від глибших наслідків, ніж жертви інших злочинів (McDevitt, Balbonic, Garcia та Gui, «Наслідки для жертв. Порівняння нападів, викликаних упередженнями, з іншими нападами», «Американський біхевіорист», вип. 45, № 4, 2001 р., стор. 697-711.

насильства, породженого злочинами ненависті, громади меншин втрачають впевненість у правоохоронних та урядових органах, що робить ці групи ще більш маргіналізованими. У найгірших випадках злочини ненависті можуть призвести до атак з боку жертв, які стають початком спіралі насильства. Моделі злочинів ненависті можуть стати важливим індикатором «тріщин» у суспільстві та раннім попередженням початку соціального або етнічного конфлікту у суспільстві.

Правові питання

Закони проти злочинів ненависті Законодавство, що регулює питання злочинів ненависті, може набувати різних форм, але загалом виділяють три підходи. Перший: визначення діянь, які вже є злочинами, як окремого класу більш серйозних злочинів («основні злочини») у випадках, коли жертву було обрано внаслідок її приналежності до захищеної групи. Другий підхід полягає у збільшенні покарання, коли звинувачення у суді дорівнює злочину, скоєному не з підстав ненависті, але суд може або зобов’язаний призначити більше покарання з урахуванням мотивів злочину, які вважаються обтяжуючими обставинами.

Третій підхід передбачає розробку національних законів, згідно з якими проводиться збір даних щодо злочинів ненависті без відповідних положень кримінального права, або додатково до положень кримінальних законів.

Закони різних країн проти злочинів ненависті дуже різняться щодо характеристик груп, яких вони стосуються. У регіоні діяльності ОБСЄ законодавство, щодо злочинів ненависті найчастіше стосується злочинів, викликаних упередженим ставленням до людей внаслідок їхньої приналежності до груп із певними «расовими», релігійними, етнічними чи національними ознаками. Все частіше країни-учасниці передбачають у законодавстві щодо злочинів ненависті також такі ознаки, як сексуальна орієнтація, стать та інвалідність жертв.

Аргументи на користь запровадження законів проти злочинів ненавистіНавіть країни, які публічно визнають існування злочинів ненависті, не завжди визнають потребу у внесенні змін для підвищення ефективності національного законодавства.

НУО відіграли основну роль у переконанні законодавців у потребі та важливості законів проти злочинів ненависті у багатьох країнах. Для надання простого, зрозумілого та доступного інструменту з розробки законів проти злочинів ненависті БДІПЛ видало «Закони проти злочинів ненависті: Практичне керівництво». У довіднику розглядаються основні питання, на які законодавці мають дати відповідь, аналізуються можливі наслідки різних відповідей на такі запитання, а також наводяться приклади рішень, знайдених різними країнами при розробці таких законів. Посібник був розроблений для НУО, авторів стратегій та законодавців. Він містить основні аргументи на користь розробки законів проти злочинів ненависті та був перекладений на кілька мов.

Законодавство проти злочинів ненависті є важливим з кількох точок зору:

• Воно є символічним сигналом для жертв, злочинців та суспільства загалом, що злочини ненависті сприймаються серйозно;

• Законодавчий процес сприяє обговоренню питання, що підвищує обізнаність громадськості щодо злочинів ненависті;

• Воно вимагає від правоохоронних органів враховувати мотиви, зосереджуючи таким чином їхні зусилля у цьому напрямку;

• Воно надає жертвам можливість побачити, чи закони виконуються належним чином, та оскаржити свою справу у відповідних органах, якщо це не так;

• Воно сприяє збору більш точних даних щодо злочинів ненависті.

У Хорватії лобіювання прийняття законодавства щодо злочинів ненависті з боку правозахисних та антидискримінаційних органів досягло успіху, коли у червні 2006 року парламент Хорватії запровадив положення щодо злочинів ненависті у кримінальний кодекс. Нове положення визначає злочин ненависті як «будь-яке карне діяння, … що було скоєне з підстав ненависті по відношенню до особи внаслідок її расової приналежності, кольору шкіри, статі, сексуальної орієнтації, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, майнового статусу, народження, совіти, віку, стану здоров’я чи інших ознак».11 Жіноча мережа Хорватії – коаліція, до складу якої входить понад 50 жіночих та феміністських організацій, – була серед лобістів прийняття закону.

Додаткові ресурси

Barbara Perry (ред.) Злочини, породжені ненавистю та упередженнями: Хрестоматія (Нью Йорк, NY: Routledge, 2003 р.).Закони проти злочинів ненависті: Практичне керівництво (Варшава: Бюро демократичних інституцій та прав людини ОБСЄ, 2009 р.)

11 «Дослідження злочинів ненависті 2007 р.», опубліковане організацією Human Rights First, червень 2007 р., стор. 2, <www.humanrightsfirst.info/pdf/07601-discrim-hate-crimes-web.pdf>.

Глава 2 Визнання злочинів ненависті

Найбільшим недоліком при розслідувані злочинів ненависті є відмова або неспроможність правоохоронних органів ідентифікувати карне діяння як злочин ненависті. Таким чином, працівники поліції та НУО, які отримали скаргу або проводять бесіду із жертвами, повинні знати певні критерії, за допомогою яких вони можуть визначити, чи мають вони справу зі злочином ненависті.

Ознаки злочину ненависті – це об’єктивні фактори, що сигналізують про те, що справа може мати відношення до злочину ненависті. У разі присутності таких ознак, інцидент має бути оформлений як можливий злочин ненависті, що тягне подальше розслідування мотивів злочину. Існування таких ознак не є доказом того, що інцидент був злочином ненависті. Наявність такого мотиву як ненависть є доведеною лише після проведення повного ретельного розслідування, а результати розслідування мають бути підтверджені у суді.

Ознаки злочину ненависті можуть бути корисними для НУО, скільки вони становлять об’єктивну фактичну основу для представлення фактів у поліції та інших органах влади щодо розгляду інциденту як можливого злочину ненависті.

Ознаки злочину ненавистіНаціональні експерти та правоохоронці розробили норми, за якими визначають злочини ненависті, включаючи детальні переліки ознак злочину ненависті. Такі переліки можуть відрізнятися, втім, основні норми наводяться нижче.

Сприйняття з боку жертви та свідківСприйняття жертвою/жертвами є основним показником мотивів, викликаних упередженим ставленням. Таке сприйняття базується на власному досвіді жертви щодо упереджень, обставин нападу, ідентифікації нападників та багатьох інших факторів. Інколи, сприйняття з боку свідків також може додати істотних ознак справжніх мотивів злочинця.

У деяких країнах-членах ОБСЄ, зокрема у Канаді та Сполученому Королівстві, будь-який злочин, щодо якого жертва, свідки чи працівник поліції вважають, що він був викликаний ненавистю, має бути зареєстрований та розслідуватися як потенційний злочин ненависті.

Поведінка нападникаВиконавці злочинів ненависті часто висловлюють свої упередження до чи після або в процесі своїх дій. Ключові ознаки у більшості випадків злочинів ненависті складаються зі слів або символів, що їх використовують самі злочинці. Ті, хто скоюють злочини ненависті, як правило, хочуть дати сигнал своїм жертвам та іншим, тож такі сигнали – від епітетів, які вони вигукують, до написів та малюнків на стінах – становлять вагомі докази їхніх мотивів.

Характеристики жертви та злочинцяНезважаючи на те, що злочини ненависті часто розуміють як такі, що передбачають напади на представників меншин, це не завжди так. У залежності від місцевих обставин, деякі злочини ненависті – це напади представників однієї меншини на представників іншої, а інколи – представників більшості на представників іншої більшості – це зазвичай трапляється

у місцях, де представники меншості на великій території складають місцеву більшість. Деякі обставини, що вказують на можливий випадок злочину ненависті:

• «Раса», релігія, етнічна/національна приналежність, стан здоров’я, стать чи сексуальна орієнтація жертви відрізняється від ознак злочинця;

• Жертва є членом групи, яка за чисельністю є набагато меншою, ніж інша група у місцевості, де відбувся інцидент;

• Жертва належить до громади, сконцентрованої на конкретних територіях, та була атакована, коли залишила таку територію;

• Інцидент відбувся під час вторгнення представників більшості на територію, де переважно мешкають представники меншин (модель, що відображає історичну практику погромів, під час яких напади здійснювалися на представників меншості, місце проживання яких, як правило, обмежувалося окремими кварталами житлових районів);

• Жертва належить до меншини, на яку напала група представників іншої групи населення;

• Існує історична ворожнеча між групою, до якої належить жертва, та групою, до якої належить злочинець.

Характеристики жертви, що можуть вказувати на скоєння злочину ненависті:

• Жертва ідентифікується як «відмінна» від нападників, а часто також від більшості членів громади завдяки таким своїм ознакам, як зовнішній вигляд, одяг, мова або релігія;

• Жертва є видатним діячем, наприклад, релігійним лідером, борцем за права або представником громади, яка зазнає постійної дискримінації;

• Жертва знаходилася разом або одружена з представником меншини.

Характеристики, поведінка та походження підозрюваних злочинців також можуть потенційно вказувати на ознаки мотивів, викликаних ненавистю. Наприклад:

• Твердження, жести та інша поведінка до, після чи під час інциденту, що демонструють забобони або упереджене ставлення до групи або громади, до якої належить жертва;

• Одяг, татуювання або знаки, що свідчать про належність до екстремістських рухів, зокрема свастика чи інші нацистські значки, воєнізована уніформа;

• Поведінка нападника (наприклад, нацистські привітання, участь у мітингах чи акціях протесту, організованих групами ненависті), яка означає членство в організації ненависті;

• Злочинець у минулому брав участь у скоєнні схожих злочинів, жертвами яких були представники тієї ж самої меншини чи меншин.

Яка власність може зазнати нападу?Ознаки, які також можна визначити під час нападів на власність, вказують на можливі злочини ненависті. Важливість складу або місцезнаходження громад, що зазнають дискримінації, також може бути початковою ознакою можливої присутності такого мотиву як упередження.

Інші ознаки нападу на власність, що можуть вказувати на скоєння злочину ненависті:

• Власність, що зазнала нападу, має релігійну або іншу символічну цінність для конкретної громади, наприклад, церква чи синагога, кладовище чи пам’ятник на вшанування загиблих або історичних діячів громади;

• Власність, що зазнала нападу, є центром життя громади – школа, соціальний клуб або магазин – і належить конкретній групі;

• Власність, що зазнала нападу, відрізняється від іншої власності, що її оточує, оскільки вона належить або є зайнятою членами конкретної громади;

• Власність, що зазнала нападу, раніше ставала об’єктом схожих нападів.

Чи брала у злочині участь організована група ненависті?Належність виконавця злочину до організації, діяльність якої базується на ідеології упередженого ставлення, яка у минулому здійснювала акти насильства, також вимагає додаткового розслідування мотивів злочину. У деяких країнах членство або участь в організованих групах ненависті визнаються протизаконними, а злочини, скоєні членами такої організації, реєструються та розслідуються окремо. Таким чином, у деяких країнах злочини, спрямовані проти представників іншої раси або іншої національності, вважаються таким чином екстремістськими злочинами.

Деякі ознаки участі організованої групи у злочині ненависті:

• предмети та об’єкти, що свідчать про роботу організованої групи (наприклад, написи та малюнки на стінах, одяг, що вказує на приналежність до певної групи), які були помічені або залишилися на місці інциденту;

• Організована група ненависті нещодавно робила заяви із погрозам на адресу групи, яка зазнала нападу, або після нападу взяла на себе відповідальність за інцидент;

• Інцидент співпав із днем, що має особливе значення для груп ненависті (наприклад, день народження Гітлера);

• Інцидент стався під час або незабаром після заходу, що проводився групою ненависті, наприклад, мітингу, або після проведення кампанії чи іншої діяльності групою ненависті у відповідному районі.

Де й коли стався інцидент?Час та місце інциденту також можуть вказувати на те, що ми маємо справу із злочином ненависті. Деякі ознаки:

• Інцидент стався у громаді або поблизу громади, яку зазвичай асоціюють із членами певної групи представників меншин (наприклад, будинок для біженців, центр для людей з інвалідністю, клуб або бар з переважно гомосексуальною клієнтурою);

• Інцидент стався у місці або поряд з місцем проведення богослужінь, релігійним кладовищем, будинком або установою для людей, яких вважають меншиною або «чужими» у цьому районі;

• Інцидент стався у громадському транспорті та виглядав як напад незнайомців на явного представника меншин, який відрізнявся від інших;

• Інцидент стався у день, що має особливе значення для громади, яка зазнала нападу (наприклад, релігійні свята або дні вшанування історичних подій);

• Інцидент стався через короткий проміжок часу після змін у присутності представників меншин на певній території (наприклад, прибуття першої сім’ї представників меншин, або відкриття центру для біженців).

Попередні злочини або інциденти, викликані ненавистюІнші ознаки злочинів ненависті:

• Попередні інциденти схожого характеру, що відбулися у цьому ж районі та були спрямовані проти цієї ж групи;

• Жертва або жертви вже зазнали нападів або погроз поштою або телефоном внаслідок своєї приналежності до певної групи;

• Був зафіксований попередній інцидент або злочин, який міг викликати злочин ненависті у відповідь проти групи, яку вважають відповідальною за попередній інцидент.

Змішані мотивиПри розслідування інцидентів та злочинів ненависті важливо враховувати усі можливі мотиви. Наприклад, інцидент, у якому особу було обрано для нападу внаслідок її ототожнення, все одно вважається інцидентом з підстав ненависті, навіть якщо особу у результаті було пограбовано. Постає питання, чи злочин був викликаний повністю або частково упередженим ставленням та ненавистю; у деяких країнах за присутності будь-яких змішаних мотивів злочин не вважається злочином ненависті.

У багатьох випадках, про які повідомляється, особи ставали мішенню для нападів внаслідок упередженого ставлення та ненависті, а також переслідувалися у інший спосіб. Той факт, що вони мали цінні предмети, які були викрадені під час нападів – мобільні телефони чи гроші – часто використовують для доведення того, що інцидент не був злочином ненависті. Важливо враховувати, чи була конкретна особа обрана у якості жертви нападників внаслідок її ототожнення з певною етнічною, релігійною чи іншою групою.

Характер насильстваЯкщо злочин набуває форми фізичного нападу або пошкодження майна, коли виконавці злочину скоюють злочин ненависті, вони намагаються залишити повідомлення. Можливі ознаки:

• Інцидент передбачав екстремальні або незвичні форми насильства, або навмисне приниження та деградаційне поводження, включаючи сексуальне насильство над жертвами злочинів, породжені ворожістю до гомосексуалістів;

• Акт насильства відбувся у громадському місці або був спрямований на те, щоб справити враження на громадськість, наприклад, нападники записували інцидент на відео;

• Акт насильства передбачав каліцтво, коли на жертвах вирізають або випалюють расистські символи, або коли знищення майна включає у себе чітке «повідомлення» шляхом використання символів чи об’єктів, що паплюжать чи оскверняють, наприклад, крові тварин та екскрементів.

Додаткові ресурси

Екстремізм в Америці: Посібник (Нью Йорк, NY: Антидефамаційна ліга, 2002 р.).

Загальні рекомендації щодо злочинів ненависті та пропаганди ненависті, Королівська кінна поліція Канади; Міністерство Генерального повіреного та Виправної служби Канади, 20 травня 1998 р.

Karen A. McLaughlin, Kelly J. Brilliant, Лікування ненависті: Національний навчальний план з попередження злочинів ненависті для середньої школи (Ньютон, Массачусетс: Центр розвитку освіти, 1997 р.).

James J. Nolan III, Jack McDevitt, Shea Cronin, Amy Farrell, Вчимося бачити злочини ненависті: Основа для розуміння та прояснення незрозумілостей при кваліфікації злочинів, викликаних упередженнями, Criminal Justice Studies, Vol. 17, No. 1, pp. 91-105.

Robin Oakley, Визначення політики щодо расистських злочинів та актів насильства: Порівняльний аналіз (Відень: Європейський центр із моніторингу проявів расизму та ксенофобії, 2005 р.).

Захист учнів від проявів ворожості та злочинів ненависті: Керівництво для шкіл, Департамент освіти США, Офіс громадянських прав; Національна асоціація генеральних прокурорів, січень 1999 р.

Расизм як злочин, Європейська мережа проти расизму, 30 жовтня 2006 р..

Робоча група з підготовки звіту про стан злочинів ненависті, керівник від Шотландії. Робоча група з питань злочинів ненависті, вересень 2004 р.

Джок’якартські принципи: Принципи застосування міжнародних правозахисних законів щодо сексуальної орієнтації та статевої ідентифікації. Джок’якартські принципи, березень 2007 р.

Глава 3 Робота з системою кримінальної юстиції

Основна відповідальність за боротьбу зі злочинами ненависті покладається на уряди, що мають систему кримінальної юстиції. НУО можуть працювати як із громадами, що зазнають дискримінації, так і з поліцією та представниками органів місцевого самоврядування. Метою такої співпраці є покращення стосунків між органами влади та жертвами, а також підвищення доступу та надійності засобів захисту від злочинів ненависті.

Реакція системи кримінальної юстиціїБільшість систем кримінальної юстиції збирають певні дані для оцінки ефективності роботи правоохоронних органів, прокурорів та судової системи. Інформація щодо кількості зафіксованих інцидентів з підстав ненависті, а також кількості арештів, порушених справ та винесених вироків може продемонструвати рівень успішності застосування права. У деяких містах або юрисдикціях від поліції вимагається надання даних щодо інцидентів та злочинів, викликаних ненавистю, навіть якщо чинна загальнонаціональна система не передбачає збору таких даних.

Роль поліціїПрацівники поліції часто є першими професіоналами, які прибувають на місце злочину ненависті, а органи поліції у багатьох випадках є єдиними урядовими установами, що можуть провести ретельне розслідування потенційних злочинів ненависті.

Те, що роблять та говорять працівники поліції у перші кілька хвилин на місці злочину, може вплинути на повернення жертв до норми, сприйняття громадськістю зобов’язань уряду щодо вирішення проблеми злочинів ненависті, а також визначити результат розслідування. Поліцейські, які можуть розпізнати можливий злочин ненависті, які ставляться до жертв із співчуттям та здійснюють кроки із запровадження розслідування злочину ненависті, посилають потужний сигнал, що злочини ненависті є серйозною проблемою.

Поліцейські працівники та установи стикаються з істотними перешкодами у сфері відстеження та реєстрації злочинів ненависті, серед яких, зокрема:

• Прогалини у політиці: відсутність стратегій та процедур в органах поліції для ведення звітності щодо злочинів ненависті, а також свідчень щодо мотивів, породжених упередженим ставленням.

• Прогалини у звітуванні: відсутність формальних процедур в органі поліції для звітування по даних щодо злочинів ненависті до регіонального або національного відділення.

• Прогалини у визначенні пріоритетів: неспроможність політичних фігур та пов’язаних органів поліції повірити в те, що злочини ненависті є важливою та серйозною проблемою у відповідній країні чи регіоні, що змушує їх приймати рішення про те, що немає потреби реєструвати злочини ненависті та звітувати по них до органів влади або до вищих інстанцій.

• Відсутність належної підготовки: відсутність підготовки працівників поліції з визначення та розслідування злочинів ненависті призводить до їхньої неспроможності належними чином

визначити злочин ненависті, зібрати докази щодо мотивації та/або виконати вимоги щодо звітності.

• Хвилювання щодо наслідків звітування: деякі органи поліції не заохочують працівників подавати звітність щодо злочинів ненависті, оскільки вважають, що це може мати негативні наслідки для відділення або громади, якщо інші будуть вважати, що у них існує серйозна проблема зі злочинами ненависті.

• Упередження: неспроможність подати звіт щодо злочинів ненависті з боку деяких працівників поліції може бути викликана тим, що вони поділяють упередження виконавців злочину. Фактично, може існувати норма, що заважає працівникам поліції адекватно реагувати на повідомлення представників меншин про злочини, відмовляючи їм у повазі та рівному захисті. У такому оточенні працівники поліції можуть не проводити належний допит жертв та виконавців злочину щодо можливої мотивації, викликаної ненавистю, або неохоче погоджуються зазначити у звіті, що мотиви злочину базувалися на ненависті.

Застосування права, реагування та попередженняПоліцейські управління у регіоні діяльності ОБСЄ можуть дуже відрізнятися одне від одного щодо пріоритетності та рівня уваги, яку вони приділяють злочинам ненависті. Як демонструє досвід, навіть там, де проблема злочинів ненависті не була пріоритетною у минулому, ситуація може мінятися з ростом усвідомлення, внаслідок проведенням тренінгів або інших обставин. Позитивні зміни часто можуть бути наслідком роботи НУО.

НУО можуть представляти інтереси органів поліції у розробці чіткої або вдосконаленої політики для працівників щодо того, коли й як реєструвати злочини ненависті, а також надавати консультації щодо процедур, які можуть допомогти подолати перешкоди, що не дають жертвам рухатися далі.

НУО можуть здійснювати моніторинг роботи поліції та повідомляти органам влади про будь-які порушення офіційної політики працівниками поліції. Моніторинг та звіти НУО, таким чином, можуть гарантувати та сприяти запровадженню вдосконаленої стратегії роботи поліції. У разі серйозних порушень поліцейських процедур або правових норм НУО можуть мати можливість, якщо це необхідно, повідомити про проблему або порушити судову справу від імені жертв.

Особливо важливу додаткову цінність процесу боротьби проти злочинів ненависті іноді можуть забезпечити НУО, якщо вони в змозі побудувати позитивні стосунки з поліцією та іншими посадовцями, які беруть участь у реагуванні на злочини ненависті. Існує кілька шляхів початку співпраці з поліцією для покращення реакції громади на злочини ненависті та сприяння зусиллям у напрямку їх попередження. До них належить підвищення рівня розуміння структур та повноважень різних установ поліції та встановлення робочих стосунків, а також підвищення рівня обізнаності щодо проблеми злочинів ненависті серед поліцейських, включаючи проведення громадських кампаній.

У багатьох країнах існують численні поліцейські установи, повноваження яких перетинаються. Міська, регіональна, національна поліція та органи безпеки можуть працювати на одній географічній території. Для НУО важливо розуміти географічні межі юрисдикції та сфери повноважень різних органів поліції, а також механізми передачі справ

до відповідних органів. У деяких органах поліції працюють уповноважені з прав людини, контролюючі органи або запроваджені інші механізми нагляду, які передбачають реагування на скарги на дії поліції.

У деяких випадках органи поліції неохоче забезпечують застосування законів про злочини ненависті. У таких випадках важливо пам’ятати, що робота з поліцією задля створення програми ефективного подолання злочинів ненависті – це процес, що може вимагати тривалого часу. Він часто починається зі встановлення працівниками НУО позитивних робочих стосунків із одним-єдиним працівником поліції. Із часом довіра, що розвивається між людьми, призводить до встановлення тісніших інституційних зв’язків між НУО та органами поліції.

Покращення стосунків між громадою та поліцієюЕфективне забезпечення застосування права та реагування з боку поліції на злочини ненависті набагато покращуються завдяки поточному спілкуванню та довірі між цільовою громадою та представниками влади. Цей процес можна прискорити за допомогою проведення тренінгів та створення низки спеціальних структур (зокрема посадових осіб або комітетів по зв’язках), а також запровадження нових форм співпраці.

Покращення взаєморозуміння між поліцією та громадами є важливою складовою ролі НУО, зокрема там, де поліція може потребувати підвищення рівня обізнаності щодо культурних факторів, що є унікальними для цих громад. Це може стосуватися таких питань як гендер, сприйняття влади, або навіть надання відповіді на такі запитання, чи треба очікувати очного контакту від осіб, з якими поліцейський проводить бесіду. У разі скоєння злочину ненависті НУО, працівники поліції та надавачі соціальних послуг можуть працювати дієво та ефективно з представниками різних громад, лише якщо вони знайомі з цими унікальними факторами. Розуміння культурних відмінностей громади працівниками поліції дуже важливе для проведення ними результативних бесід із жертвами та підозрюваними у випадках злочинів насильства, збору точної інформації про злочини ненависті та надання відповідних послуг з підтримки жертвам злочинів ненависті.

Підвищення культурної обізнаності – це безперервний процес вивчення нового про різні групи, з яких складається громада. НУО, особливо ті, що мають тісні стосунки з відповідною громадою, можуть допомогти у цьому процесі шляхом проведення семінарів для працівників поліції та представників громади, підготовки матеріалів з культурної різноманітності для навчання поліцейських, а також участі у постійних консультаціях між лідерами громади та поліцією, що можуть допомогти уникнути непорозумінь. Знання звичаїв та уявлень різних груп допомагає тим, хто має справу зі злочинами ненависті, уникнути багатьох пасток та розчарувань, які часто трапляються під час міжкультурної комунікації.

У країнах, де поліція вже активно працює від імені громад меншин, НУО можуть працювати над подальшим покращенням стосунків між поліцією та громадою, допомагаючи членам громади зрозуміти доступність підтримки з боку поліції та пояснюючи їм, як можна її отримати. Деякі групи емігрантів, наприклад, приїжджають з країн, де вони зазнавали переслідувань, тому вони неохоче йдуть на контакт із поліцією або іншими органами влади у новій країні їхнього проживання.

Ірландська мережа рівності геїв та лесбіянок (Gay and Lesbian Equality Network) започаткувала спільну з поліцією партнерську ініціативу з розслідування злочинів ненависті та злочинів проти лесбіянок, геїв, транссексуалів та бісексуалів (ЛГТБ). Кампанія «будь гордий, будь у безпеці» передбачає підготовку геїв-працівників по зв’язках, які працюють з ЛГТБ, які стали жертвами інцидентів, викликаних ненавистю, під час відкритого тижневого навчального курсу у центрі для спільноти геїв в Дубліні.12

Комітети, що поєднують розрив між поліцією та громадоюМожуть створюватися комітети та робочі групи, які поєднують поліцію, місцеві органи влади та представників місцевої громади для координування дій, спрямованих проти злочинів ненависті. НУО можуть співпрацювати з поліцією для створення робочої групи або спільних робочих груп, які проводитимуть регулярні зустрічі (наприклад, кожного місяця) для обговорення потреб цільових громад та дій поліції, спрямованих на задоволення цих потреб. Зустрічі робочої групи надають можливість членам громади вимагати надання інформації про стан поточних розслідувань злочинів ненависті, а працівникам поліції – продемонструвати прозорість своїх дій. Члени робочої групи можуть бути представниками етнічних, релігійних або інших громад, що стали об’єктом злочинів ненависті, а також представниками НУО та лояльними релігійними, громадськими та політичними діячами. Такі органи можуть сприяти зусиллям у напрямку покращення розуміння між громадами та поліцією, наприклад, запрошуючи працівників поліції взяти участь у заходах, що проводяться представниками культурних або релігійних меншин.

У Софії (Болгарія) Фонд «Romani Baht Foundation» виконував важливу роль протягом заворушень у серпні 2007 року під час сутичок протестуючих рома з поліцією. Фонд організував зустрічі між лідерами рома та високопосадовцями, під час яких було досягнуто згоди про проведення регулярних щомісячних зустрічей, забезпечення кращого захисту з боку поліції, а також творення спеціальних «соціальних поліцейських центрів» для захисту громади Рома проти расистського насильства.13

Навчання для НУО та поліціїНУО також можуть допомогти в підготовці та проведенні тренінгів для поліції з подолання загрози злочинів ненависті як на місцевому, так і на національному рівні. Такі тренінги можуть стосуватися наступних питань: ознаки злочинів ненависті (як розпізнати злочин ненависті), культурні та гендерні фактори під час бесіди, питання терпимості. Навчання може бути обов’язковим для усіх працівників поліції, які відповідають за розслідування та реагування на інциденти та злочини ненависті. У деяких країнах вищі державні навчальні заклади для поліції почали включати до своїх навчальних планів основні принципи боротьби зі злочинами ненависті.

У США Антидефамаційна ліга (АДЛ) проводить тренінги та надає матеріали щодо злочинів ненависті та груп ненависті поліції – включаючи військову поліцію – та державним прокурорам у рамках програми «Ресурсна мережа правоохоронних органів». Програма тренінгів включає у себе експертні обговорення злочинів ненависті та ознайомлення з законами про злочини ненависті на національному рівні та в окремих штатах, а також з інформацією про ув’язнення екстремістів, символи та ідеологію ненависті, використання

12 Див. <http://www.outhouse.ie/groups.asp>.13 «Зустріч представників Національної поліцейської служби та Фонду «Romani Baht Foundation»», веб-сайт Romea. cz, 22 серпня 2007 р., <http://www.romea.cz/english/index.php?id=detail&detail=2007_498>.

мережі Інтернет екстремістами та кримінальні тенденції. «Тренінг з питань злочинів ненависті для правоохоронців» - це інтерактивна програма АДЛ, що «допомагає визначити злочин ненависті на рівні правоохоронних органів, а також питання, пов’язані з наданням консультацій жертвам злочинів ненависті, та зменшенням напруги у громаді».14

Додаткові ресурси

Керівництво з покращення рівня надання підтримки жертвам злочинів, викликаних ненавистю до гомосексуалістів, Національне поліцейське управління Швеції, жовтень 2005 р.

Щорічний звіт з погодження співчуття за 2005 р. (Conciliating Compassion Annual Report FY 2005), Департамент юстиції США, Служба зв’язків із громадою, 2005 р.

Основний навчальний план для патрульних, детективів та командирів (Вашингтон: Департамент юстиції США, 1998 р.).

Федеральний посібник з винесення вироків, Комісія США з винесення вироків, 1998 р.

Керівництво з порушення справи у випадку расистських та релігійних злочинів, Карний суд, 2008 р.

Злочини ненависті: Керівництво для місцевих прокурорів з реагування на злочин ненависті, Національна асоціація окружних прокурорів, Американський дослідницький інститут прокурорів, квітень 2001 р.

Злочин ненависті: Надання якісних послуг. Керівництво доброї практики та тактики. Міністерство внутрішніх справ. Відділ стандартів роботи поліції, Асоціація старших офіцерів поліції, березень 2005 р.

Чи стикались Ви зі злочинами ненависті проти гомосексуалістів? Керівництво з реагування з боку органів кримінальної юстиції на злочини ненависті проти гомосексуалістів та кроки, які Ви можете здійснити, щоб зупинити їх, Поліція Північного Уельсу, Stonewall Cymru, серпень 2008 р.

James E. Kaplan, Margaret P. Moss, Michael L. Lieberman (ред.), Stephen Wessler (ред.) Розслідування злочинів ненависті в Інтернеті, «Партнери проти ненависті», вересень 2003 р.

Програма для працівників правоохоронних органів із подолання злочинів ненависті, Бюро демократичних інституцій та прав людини ОБСЄ, вересень 2006 р.

Katy Radford, Jennifer Betts, Malcolm Ostermeyer, Malcolm, Охорона громадського порядку, відповідальність та чорношкірі громади й громади меншин у Північній Ірландії (Белфаст: Інститут конфліктних досліджень, 2006 р.)

14 See <http://www.adl.org/learn/default.asp> та <http://www.adl.org/learn/training/hatecrime_training.asp>.

Katy Radford, Jennifer Betts, Malcolm Ostermeyer, Malcolm, Охорона громадського порядку, відповідальність та лесбійська, геївська та бісексуальна громада у Північній Ірландії (Белфаст: Інститут конфліктних досліджень, 2006 р.)

Програмна директива PD 02/06: Реагування поліції на інциденти, Викликані ненавистю, Поліцейська служба Північної Ірландії, березень 2006 р.

Расистські та релігійні злочини: Політика судового переслідування Карного суду, Королівська прокурорська служба Сполученого Королівства, 2008 р.

Реагування на злочини ненависті: Керівництво для працівника поліції з розслідування та попередження, Міжнародна асоціація начальників поліції, липень 2001 р.

Реагування на злочини ненависті: Керівництво для працівника поліції з розслідування та попередження Поліцейського коледжу Онтаріо. Поліцейський коледж Онтаріо, вересень 2007 р.

Припинення злочинів ненависті проти спільноти ЛГТБ, Поліція Уест Мідленда, 2005 р.

Припинення злочинів на расовому та релігійному ґрунті, Поліція Уест Мідленда, 2005 р.

Роль поліції у підтримці жертв: Національна стратегія, Національне поліцейське управління Швеції, вересень 2003 р.

Глава 4 Збір даних, моніторинг та звітування

Яка офіційна інформація збирається?Більшість урядів забезпечують збір певних даних щодо кримінальних злочинів, оскільки це є необхідними інструментом забезпечення дотримання законів. При цьому відповідальність за збір даних покладається на поліцію та органи національної безпеки. Інші дані подаються державними прокурорами та судами. У деяких випадках дані щодо злочинів ненависті також збираються у системі освіти, а централізований збір здійснюється за розпорядженням міністерств освіти. Втім, характер даних може змінюватися щодо злочинів, що відстежуються, та категорій упереджень, що враховуються при відстеженні та звітуванні.

Агентство ЄС з фундаментальних прав людини (FRA), колишній Європейський центр із моніторингу проявів расизму та ксенофобії) проводить регулярну оцінку механізмів збору даних щодо злочинів ненависті у країнах-членах ЄС. Незважаючи на визначення оцінки даних щодо «расистського насильства та злочинів», її критерії також стосуються збору даних щодо всіх насильницьких злочинів ненависті.15

Навіть у випадках, коли дані щодо національного становища не надаються національними органами влади, НУО інколи можуть їх отримати від органів поліції, окружних або міських прокурорів та/або судів. Так само, НУО можуть отримати інформацію від міської або регіональної прокуратури щодо кількості випадків, що розглядалися за певний період та мали ознаки злочину ненависті. Дуже часто дані, що не оприлюднюються, можна отримати за запитом, особливо якщо НУО підтримують регулярні стосунки з органами поліції та прокуратурами у сфері злочинів ненависті.

Перешкоди для отримання достовірних даних щодо злочинів ненавистіВідчутність доступних даних правоохоронних органів щодо інцидентів та злочинів ненависті можна пояснити низкою факторів. У деяких випадках дані можуть зберігатися у службі безпеки, але не надаватися з міркувань забезпечення громадського порядку та національної безпеки. В інших випадках дані можуть не надаватися просто тому, що поліція не отримала інструкцій щодо збору інформації про такі мотиви, як ненависть та упередження, при отриманні скарг або проведенні розслідувань. Навіть якщо застосовуються закони про злочини ненависті та вимагається подання офіційних даних щодо злочинності, можуть виникати перешкоди для збору таких даних як у правоохоронних органах, так і у громадах, що знаходяться під загрозою.

Перешкоди для здійснення моніторингу та звітування щодо злочинів ненависті можна розділити на дві категорії: фактори, що заважають жертвам повідомити поліції про злочин, та фактори, що призводять до того, що інциденти фіксуються як такі, що не були викликані ненавистю. Ці фактори призводять до неналежного звітування та неналежної реєстрації інцидентів та злочинів ненависті. НУО можуть допомогти вирішити обидві проблеми.

У попередній главі цього Керівництва (Робота з системою кримінальної юстиції) була запропонована низка причин, через які злочини ненависті не завжди реєструються, а також 15 Звіт щодо стану расизму та ксенофобії у країнах-членах ЄС (FRA, серпень 2007 р.), стор. 118-19, <http://fra.europa.eu/fraWebsite/products/publications_reports/ar2007_part2_en.htm>.

можливі шляхи вирішення цієї проблеми. Щодо проблеми неналежного інформування поліції жертвами злочинів, існує багато причин, чому жертви неохоче повідомляють поліції та органам влади про скоєння злочинів ненависті, зокрема:

• Переконання, що нічого не відбудеться: багатьом жертвам бракує впевненості у тому, що правоохоронці або урядовці здійснять відповідні кроки у відповідь на повідомлення про злочин ненависті відповідно до процедури розгляду звичайних злочинів або злочинів ненависті;

• Недовіра або страх перед поліцією: жертви, які належать до групи, яка історично зазнавала утиснень, насильства та загального браку захисту з боку поліції, можуть не хотіти йти на будь-який контакт із поліцією, включаючи необхідність повідомляти про злочини ненависті. Особи, як вважають, що поліція брала участь у скоєнні злочину ненависті, або що працівники поліції є співучасниками злочину, скоєного іншими, можуть боятися повідомити про злочин ненависті. Іммігранти або біженці, які покинули свою країну внаслідок насильства, що підтримувалося державною, можуть не довіряти поліції у новій країні свого проживання;

• Страх перед помстою: багато жертв бояться, що якщо вони повідомлять про злочин, виконавці злочину помстяться їм, членам їхніх сімей або громаді, до якої вони належать. Крім цього, якщо виконавець злочину ненависті пов'язаний із організацією ненависті, жертви можуть боятися нападу з боку членів цієї або інших організацій;

• Незнання законів про злочини ненависті: багато людей не знають про існування законодавства щодо злочинів ненависті, або як та куди звертатися з повідомленнями про злочини ненависті;

• Сором: деякі жертви відчувають сором та збентеженість після скоєння злочину ненависті, бо вони вважають, що стали жертвами з власної вини, або що їхні друзі, члени сім’ї та/або громада можуть заклеймити їх, вважаючи їх соціально неприйнятними у разі оприлюднення інформації про поводження з ними. Цей фактор може бути присутній також у звичайних злочинах, але відчуття сорому та деградації може бути більш гострим у випадку злочину ненависті, оскільки люди стають жертвами вже внаслідок їхньої ідентифікації. Фактор сорому може бути особливо важливою перешкодою для повідомлення про злочин ненависті, якщо йдеться про напади, що включали в себе сексуальне насильство;

• Заперечення: щоб подолати травму, нанесену внаслідок злочину ненависті, деякі жертви заперечують або зменшують наслідки та серйозність злочину;

• Страх розкрити свою сексуальну орієнтацію: для гомосексуалістів, бісексуалів та транссексуалів повідомлення про злочин ненависті може означати розкриття власної сексуальної орієнтації або гендерної ідентифікації. Жертви злочинів ненависті проти гомосексуалістів у деяких країнах можуть відчувати занепокоєння від того, що їхня сексуальна орієнтація може призвести до подальшої віктимізації або навіть порушення кримінальної справи через гомосексуальні стосунки;

• Страх оприлюднення етнічної, релігійної або політичної приналежності: члени груп етнічних, релігійних або політичних меншин інколи бояться, що оприлюднення їхньої приналежності може призвести до дискримінації або інших негативних наслідків;

• Страх перед арештом та/або депортацією: особи, які не є громадянами країни, де вони стали жертвами, можуть боятися, що навіть будучи жертвами злочину, їхній контакт з поліцією або органами влади може призвести до арешту та/або депортації.

Крім вищезазначеного, що стосується страхів та сприйняття з боку жертв, існують інші фактори, що можуть призвести до неналежного звітування щодо злочинів ненависті, зокрема:

• Закони про злочини ненависті не враховують певних видів дискримінації: якщо закони про злочини ненависті не враховують певних видів дискримінації, зокрема насильство з мотивів гендерної ідентифікації або сексуальної орієнтації, члени груп, вразливих для таких нападів, з меншою ймовірністю будуть надавати свідчення про інциденти або називати напади злочинами ненависті;

• Жертви можуть бути знеохочені поліцією або органами влади щодо подання скарги: у деяких випадках жертви, які були готові подати офіційну скаргу, відмовилися від цього, оскільки працівники поліції заохочували їх до цього або сказали їм не вказувати ненависть у якості мотивації злочину, оскільки це не є доречним у скарзі. Зокрема поліція може стверджувати, що злочин був незначним, або що це був молодіжний жарт, тому офіційна скарга ні до чого не призведе. Поліція також може вказувати на те, що офіційна скарга може призвести до подальших проблем, пов’язаних із помстою жертві, або що вона має розслідувати більш серйозні злочини. У деяких випадках поліція може реєструвати лише частину заяви, виключаючи з неї деталі, пов’язані з мотивацією ненависті, вказані заявником.

Як НУО можуть покращити ситуацію зі звітуванням щодо злочинів ненависті?Якщо злочини не реєструються, органи влади можуть вважати або стверджувати про відсутність злочинів ненависті. НУО можуть відстежувати загальну частоту злочинів ненависті, а також офіційну реакцію на окремі випадки. За допомогою моніторингу злочинів ненависті та звітуванню НУО можуть визначити тенденції та вжити заходів у конкретних випадках.

Посібник, підготований Організацією американців китайського походження, пояснює, що дані, отримані завдяки моніторингу НУО, є «важливими для ефективного попередження та реагування».16 Зокрема, збір даних про злочини ненависті:

• Робить громаду пильною щодо забезпечення безпеки її членів;

• Підвищує вірогідність повідомлення жертвами про злочини ненависті;

• Надає громаді можливість публічно засудити ненависть та залікувати рани;

• Заперечує мовчазний сигнал щодо прийняття злочину громадою, який би подала громада, якби не відповіла на злочин ненависті, що стався серед її членів;

• Інформує громаду про реальну поширеність злочинів ненависті;

16 Реагування на злочини ненависті: Посібник із дій громади, друге видання (Вашингтон: Організація американців китайського походження, 2006 р.), стор. 9, <http://www.ocanational.org/images/stories/docscenter/ocahatecrime2006.pdf>.

• Надає громаді можливість обговорити варіанти відповіді на злочини ненависті (наприклад, громадська освіта, організація громади, лобіювання законодавства, молодіжні програми та партнерські стосунки між поліцією та громадою);

• Надає законодавцям, урядовцям та іншим спонсорам інформацію, яку вони потребують для прийняття рішень про фінансування освіти та навчання, попередження та надання допомоги жертвам.

НУО також можуть допомагати у створенні каналів для осіб, які оскаржують дії працівників поліції, забезпечуючи гарантії належної конфіденційності, якщо жертвам бракує довіри до органів влади. Крім представництва жертв при оскарженні справи в офіційних антидискримінаційних органах або у державній прокуратурі, НУО також можуть подавати скарги щодо дискримінаційних дій, включаючи насильство, з боку поліції. 16

У Сполученому Королівства, де інциденти, викликані ненавистю, можуть повідомлятися поліції жертвами або будь-яким, хто діє від їхнього імені, Траст безпеки громади у 2001 році отримав статус третьої сторони, що має право повідомлення. Це дозволяє організації діяти у якості представника жертв, які не можуть або не бажають самостійно повідомляти поліцію.17

Збір інформації про злочини ненавистіЗбір та поширення даних щодо злочинів ненависті є важливою частиною будь-яких зусиль, спрямованих на підвищення ефективності та реагування. Щоб подолати це явище, місцеві та центральні органи влади повинні знати реальний характер та масштаби, а також загрозу, яку воно представляє для суспільства. Навіть якщо конкретні громади стикаються зі щоденним насильством, породженим упередженнями, суспільство в цілому може не знати про його серйозність або про те, як воно поєднує інші форми дискримінації. Якщо офіційних збір даних є неефективним, дані НУО та інших спостерігачів, опитування та інформація ЗМІ можуть продемонструвати, що існує проблема, яка вимагає як політичних дій, так і нових законів для її вирішення.

Багато НУО збирають інформацію та узагальнюють дані щодо реального стану речей відносно злочинів ненависті у власних громадах. Дані, отримані НУО протягом певного проміжку часу, аналізуються майже так само, як офіційні дані, хоча й не можуть замінити збір офіційних даних. Інформація, отримана НУО, включаючи результати опитувань, може продемонструвати змінні моделі насильства, включаючи мішені злочинів ненависті, виконавців, а також потребу у здійсненні невідкладних превентивних дій. Ця інформація може бути корисною для поліції та НУО при розробці багаторічних планів реагування та попередження. За умови потужного лобіювання збір таких даних та їхній аналіз можуть у свою чергу бути використані для формування політики на рівні місцевих та центральних органів влади.

НУО можуть також відстежувати реагування поліції та судової влади на злочини ненависті та періодично оприлюднювати цю інформацію. Це створює основу для відстеження

17 Звіт за результатами інцидентів, викликаних антисемітськими настроями, 2007 р., Траст безпеки громади, 2008 р, <http://www.thecst.org.uk/docs/Incidents_Report_07.pdf>.

громадянським суспільством дій уряду, а також допомагає переконатися, що злочини ненависті не залишатимуться безкарними.

Дослідження, проведене Anne Frank House в Амстердамі разом із Лейденським університетом, мало на меті аналіз розслідувань справ поліцією та порушення справ. Звіт за результатами дослідження за 2006 рік був опублікований у грудні 2008 р. – Opsporing en vervolging in 2006 (Розслідування та порушення справ у 2006 р.).18

Організації, які працюють у громаді, знаходяться у вигідному становищі, щоб дізнаватися про інциденти та злочини ненависті, що стосуються їхньої власної громади, особливо ті, які надають підтримку жертвам. Інформація про конкретні випадки може збиратися НУО для використання під час роботи з органами влади у якості посередників для забезпечення справедливості та офіційної підтримки жертв.

Деякі поширені засоби збору інформації:

• Опубліковані дані: огляд газет, Інтернету та інших опублікованих звітів про злочини ненависті, включаючи Інтернет-сайти та публікації екстремістських організацій, може допомогти дізнатися важливу інформацію. Крім цього, перегляд веб-сайтів урядових органів та інших НУО може стати джерелом епізодичної інформації, точних даних та корисної аналітичної інформації. Оскільки НУО намагаються підвищити достовірність свого моніторингу, дуже важливо, щоб вони вказували джерело інформації, яку вони наводять;

• Бесіди: НУО часто відіграють унікальну роль, проводячи розмови з жертвами злочинів ненависті, їхніми сім’ями та свідками про те, що вони пережили. При проведення та записі таких бесід із жертвами слід брати до уваги деякі особливі міркування, що розглядаються далі (Див. Глава 5: Підтримка жертв з боку НУО);

• Обговорення у групах та «фокус-групи»: «фокус-група» - це невелика група, яку зібрали для проведення якісного дослідження. Учасників групи просять висловити свої думки або описати свій досвід щодо окремих питань. Зустрічі можуть проводитися із невеликою кількістю учасників (як правило, 4-12 осіб), які представляють групи, що традиційно зазнавали насильства, дискримінації та злочинів ненависті. Часто корисно попросити учасників розказати або написати про інциденти, свідками або жертвами яких вони стали. Для багатьох жертв ненависті легше написати про інцидент, ніж розказати про нього. Узагальнена інформація, отримана від учасників фокус-груп, має надаватися з належним дотриманням вимог щодо конфіденційності;

• Опитування: НУО можуть мати можливість проводити опитування серед членів окремих груп населення щодо їхнього досвіду злочинів ненависті. За результатами таких опитувань НУО можуть ретроспективно проаналізувати поширеність злочинів ненависті протягом визначеного проміжку часу. Опитування можуть проводитися серед відносно невеликих груп людей та мати форму інтерв’ю або Інтернет-анкетування. Важливо чітко визначити методологію, що використовуються для проведення опитування, включаючи параметри групи учасників опитування, критерії, за допомогою яких вони відбиралися, кількість респондентів, точні запитання, на які вони відповідали, а також умови, в яких вони надавали

18 Расизм та екстремізм. Моніторинг – Розслідування та судове переслідування у 2006 р. Anne Frank House та Лейденський університет, грудень 2007 р. <http://www.annefrank.org/content.asp?PID=817&LID=2>.

інформацію. Результати опитування можуть бути значущими, навіть коли опитування було відносно невеликим за обсягами, але вибірка була ретельно визначена.

У Російській Федерації організація Amnesty International провела опитування серед людей африканського походження, які мешкають у Москві. У ході дослідження респондентів попросили описати їхній досвід щодо насильства на ґрунті ненависті у період з травня 2001 року до квітня 2002 року. Загалом, 180 респондентів повідомили про 204 напади.19

Дослідження, проведене у 2006 році Ініціативою кримінальної юстиції Інституту відкритого суспільства, визначило, що понад половина усіх людей, яких зупинили у московському метрополітені, були пасажирами з неслов’янською зовнішністю, хоча частка таких пасажирів метро становить менш, ніж 5%. Дослідження базувалося на результатах моніторингу понад 1000 випадків зупинення пасажирів працівниками міліції. Було встановлено, що етнічна вибірковість була всюдисущою у московському метрополітені, втім, вона була також майже даремною: дослідження встановило, що лише 3% випадків зупинення пасажирів працівниками міліції «встановило навіть адміністративні правопорушення, зокрема відсутність належних документів».20

Організації, діяльність яких включає роботу екстрених «гарячих ліній» для скарг, що стосуються інцидентів та злочинів ненависті, отримують детальну інформацію про конкретні випадки, що часто може залишатися конфіденційною. З іншого боку, вони можуть підрахувати кількість отриманих скарг та розбити їх на категорії інцидентів, що може надати корисну загальну картину. При цьому слід завжди зберігати конфіденційність жертв, виключаючи інформацію, що може розкрити особу.

НУО, що не можуть збирати комплексну інформацію про випадки злочинів ненависті, можуть також збирати корисні дані щодо конкретних груп, які знаходяться під загрозою. Асоціації студентів-іноземців можуть провести дослідження серед своїх членів щодо досвіду кожного студента, пов’язаного із кримінальним насильством, яке, на їхню думку, було викликане упередженнями та ненавистю, протягом визначеного періоду. Або аматорський футбольний клуб, до складу якого входять переважно африканські іммігранти, може провести дослідження щодо досвіду своїх членів стосовно злочинів ненависті протягом року. Такі дослідження можуть надати інформацію щодо конкретних злочинів та інцидентів, а також створити основу для звітування щодо обсягів насильства, якого зазнала конкретна кількість осіб. Кількість певних випадків, про які повідомляє група, члени якої поділяють однакові характеристики, може стати основою для екстраполяції їхньої частки у ширшій групі, в якій робилася вибірка, члени якої постраждали від також самого поводження. Отримані цифри, однак, слід використовувати з відповідними застереженнями.

НУО можуть належним чином скористатися цією інформацією та даними. Детальний опис конкретних злочинів та статистична інформація по злочинності можуть використовуватися для інформування громадськості, допомоги при проведенні аналізу, а також лобіювання певних кроків з боку уряду.

У Північній Ірландії лобіювання НУО, основане не даних досліджень поширеності злочинів проти гомосексуалістів, призвела до прийняття законодавства, що передбачає покарання за

19 «Документи!» Дискримінація на ґрунті расизму в Російській Федерації (Лондон: Amnesty International, 2003 р.), стор. 43, <http://www.amnesty.org/en/library/info/EUR46/001/2003>20 Етнічна вибірковість у московському метрополітені (Нью-Йорк, Інститут відкритого суспільства, червень 2006 р.), p. 10, <http://www.soros.org/initiatives/osji/articles_publications/publications/profiling_20060613>

скоєння злочинів ненависті проти гомосексуалістів та вимагає збирання комплексної статистики у поліції щодо таких типів злочинів. У липні 2003 р. Інститут конфліктних досліджень опублікував звіт під назвою «Прийнятне упередження? Насильство та притиснення гомосексуалістів у Північній Ірландії», що базувався на даних поліції та інших досліджень, наводив дані та був спрямований на підвищення обізнаності щодо злочинів ненависті проти гомосексуалістів. Рекомендації звіту вказували на потребу прийняття нового законодавства щодо злочинів ненависті, ширше звітування та проведення навчання для поліції, а також здійснення кроків із попередження залякування гомосексуалістів у школах. Інститут поширив свої зусилля шляхом організації тренінгів, надання підтримки та допомоги іншим НУО у їхній роботі з громадами, поліцією та місцевою владою для підвищення ефективності реагування на цю проблему.21

Моніторинг окремих випадківНУО можуть здійснювати моніторинг реакції на конкретні злочини ненависті, щоб виявити, чи є вони специфічним або системним недоліком у визначеній місцевості або поширені на національному рівні. Такий моніторинг може зосереджуватися на будь-якому або на всіх аспектах конкретного злочину ненависті, включаючи поліцейське розслідування, порушення справи, надання послуг жертвам та висвітлення у пресі. Такий моніторинг вимагає від НУО наявності глибокого знання конкретних справ та може відігравати важливу роль у наданні юридичної та іншої допомоги з боку НУО. Моніторинг конкретних справ в ідеалі має передбачати подальші дії з оцінювання ефективності та адекватності реакції з боку місцевих та центральних органів влади.

Інформація про відповідні інциденти та злочини повинна збиратися систематично відповідно до існуючих критеріїв, спрямованих на отримання точних, повних та порівнянних даних. Деякі моніторингові системи надають статистичні дані, які можна розбити по конкретних групах жертв. Інші статистичні викладки можна застосовувати для групування інцидентів в залежності від мотивів, заснованих на упередженнях. Обидва підходи є корисними, а у деяких випадках офіційна статистика щодо злочинів ненависті відображає як загальні категорії мотивів, заснованих на ненависті (наприклад, расизм або антисемітизм), так і конкретні групи, з якими ототожнюються жертви у цих категоріях (наприклад, люди африканського або іудейського походження).

Незалежно від конкретних випадків практичні методи збору та аналізу даних можуть передбачати розбивку даних на важливі категорії, зокрема:

• Цільові групи: дані, що характеризують конкретні групи, що стали мішенню для злочинів ненависті, важливі для поліції при планування розподілу ресурсів. Вони надають можливість органам влади та НУО підвищити дієвість превентивних заходів для зниження рівня злочинів ненависті проти цих груп. Визначення конкретних груп, проти яких спрямовані злочини, також характеризує різні форми упереджень, що слугують мотивами злочинів ненависті.

• Місце скоєння злочинів ненависті: географічні дані, що демонструють поширеність конкретних видів злочинів ненависті у містах, сільських районах або визначених регіонах країни, є важливими показниками для правоохоронців та осіб, які приймають політичні

21 Neil Jarman та Alex Tennant, Прийнятне упередження? Насильство та притиснення гомосексуалістів у Північній Ірландії (Белфаст, Інститут конфліктних досліджень, 2003 р.), <http://www.conflictresearch.org.uk/documents/ICR_Homoph.pdf>

рішення, при визначенні державної політики та розподілі ресурсів. Моделі злочинів ненависті можуть бути пов’язані з конкретними територіями. Така інформація може слугувати важливим фактором підвищення ефективності зусиль правоохоронних органів та попередження злочинів у визначених географічних регіонах;

• Виконавці: інформація щодо виконавців злочинів може допомогти ідентифікувати соціальні підвалини злочинів ненависті та зосередити зусилля у напрямку їх подолання. Наприклад, дані, що демонструють високий відсоток злочинів ненависті, скоєних учнями, можуть сигналізувати про потребу посилення програм із попередження в школах. Втім, оскільки НУО навряд чи зможуть отримати доступ до інформації, що не відкрита для громадського доступу у ході розслідування та судового переслідування, їхня спроможність збирати такі дані є обмеженою.

Додаткові ресурси

Вирішення проблеми дефіциту даних про злочини ненависті: рекомендації Антидефамаційної ліги, Антидефамаційна ліга, листопад 2006 р.

Jack McDevitt, Shea Cronin, Jennifer Balboni, Amy Farrell, James Nolan та Joan Weiss, Поєднання інформаційного розділу у національних звітах щодо злочинів, викликаних упередженнями: Кінцевий звіт. Центр вивчення політики щодо кримінальної юстиції, Північно-східний університет, 2002 р.

Dr. Christine Loudes та Evelyne Paradis, Посібник з моніторингу та звітування щодо інцидентів, викликаних страхом перед гомосексуалістами та транссексуалами, (Брюссель: Європейське відділення Міжнародної лесбійської і геївської асоціації, 2008 р.).

Керівництво зі збору даних щодо злочинів ненависті: Стандартне звітування щодо злочинів. Департамент юстиції США, Відділ інформаційних служб кримінальної юстиції, жовтень 1999 р.

Jack McDevitt, Jennifer M. Balboni, Susan Bennett, Joan Weiss, Stan Orchowsky, Lisa Walbolt, Покращення якості та точності національної статистики щодо злочинів, породжених упередженнями: Оцінювання перших десяти років практики збору даних щодо злочинів, породжених упередженнями: Узагальнена інформація, Північно-східний університет, липень 2000 р.

Національна система звітування про інциденти. Вип. 1, Керівництво зі збору даних, Департамент юстиції США, Відділ інформаційних служб кримінальної юстиції, серпень 2000 р. Програма БДІПЛ для працівників правоохоронних органів з подолання злочинів ненависті: Шаблон для збору даних – звітування про інцидент», Додаток D до «Подолання злочинів ненависті у регіоні діяльності ОБСЄ: Огляд статистики, законодавства та національних ініціатив (Варшава: Бюро демократичних інституцій та прав людини ОБСЄ, 2005 р.)

Засідання ОБСЄ з питань запровадження терпимості та вирішення проблеми браку даних щодо злочинів ненависті (Відень, 9-10 листопада 2006 р.) Звіт за результатами засідання, ОБСЄ, квітень 2007 р.

Рекомендації підготовчого засідання НУО до засідання ОБСЄ з питань запровадження терпимості та вирішення проблеми браку даних щодо злочинів ненависті, ОБСЄ, листопад 2006 р.

Керівництво зі звітування: Стандартне звітування щодо злочинів за результатами вивчення інцидентів, Канадський центр статистики правосуддя, Програма для поліцейських служб, лютий 2008 р.

Стандартизоване навчання для працівників поліції та збір даних щодо злочинів з підстав ненависті, Канадський центр статистики правосуддя, листопад 2006 р.

Навчальне керівництво зі збору даних щодо злочинів ненависті: Стандартне звітування щодо злочинів. Департамент юстиції США, Відділ інформаційних служб кримінальної юстиції, 1996 р.

Глава 5 Підтримка жертв з боку НУО

НУО часто відіграють унікальну роль містка між органами поліції, лідерами громади та іншими. НУО також можуть надавати безпосередню підтримку жертвам, зокрема шляхом створення центрів із надання допомоги та консультацій. НУО можуть надавати жертвам інформацію, якої вони потребують для подання офіційних скарг на виконавців злочинів ненависті та отримання компенсації та пільг від влади, а також забезпечувати практичну підтримку у вигляді медичної допомоги та задоволення інших потреб.

Допомога жертвам у повідомленні про злочини ненависті Багато НУО, які працюють із випадками злочинів ненависті, докладають великих зусиль для подолання перешкод, через які жертви вирішують не повідомляти про скоєння злочинів ненависті. Їхні зусилля включають допомогу у створенні атмосфери довіри, в якій жертви та їхні сім’ї відчувають, що вони можуть подати скаргу до органів влади, не боячись зневажливого ставлення або дій у відповідь, та обґрунтовано очікувати позитивних результатів для себе та своєї громади.

При наданні допомоги жертвам НУО мають переконатися, що вони забезпечують найкращі інтереси жертви. Це стає особливо важливим, коли треба визначити, чи треба подавати офіційну скаргу до органів влади, чи повідомляти ім’я жертви у ЗМІ, чи використовувати деталі інциденту для лобіювання питань, щоб привернути увагу до злочинів ненависті. Після інформування жертви про можливі варіанти дій НУО повинні завжди брати до уваги побажання жертви у кожному конкретному випадку. НУО повинні поінформувати жертв про будь-які послуги з підтримки, що вони надають, а також про свою роботу у ширшому напрямку боротьби зі злочинами ненависті.

Надання екстреної допомогиБагато НУО мають цілодобові «гарячі лінії», які працюють по телефону або в Інтернеті, для жертв злочинів ненависті. За допомогою цих ліній жертви, члени їхніх сімей або друзі можуть повідомити про інциденти, викликані ненавистю, або ситуації, в яких вони відчувають загрозу нападу. НУО можуть надати консультацію, низку порад, а також послуги з безпосередньої підтримки та допомоги жертвам, які бажають звернутися до поліції або місцевої влади.

У 2008 році Латвійський центр прав людини за фінансової підтримки від Європейського Союзу опублікував 16-сторінкову брошуру про злочини ненависті, до якої увійшла інформація про те, як слід повідомляти про такі злочини, яка юридична та практична допомога надається жертвам, про виплату компенсації у кримінальних та цивільних справах, а також корисні телефонні номери та адреси. Практичні поради містять інформацію, куди звертатися за медичною допомогою та іншими державними послугами. У брошурі також пояснюється, як звернутися до Центру кризових питань та консультацій «Skalbes» у м. Рига, який надає послуги психологів, психотерапевтів, юристів та психіатрів.22

Супроводження жертв у поліції та інших органах влади

22 Злочини ненависті (Рига: Латвійський центр прав людини, 2008 р.), http://www.humanrights.org.lv/upload_file/Hate_Crimes.pdf>.

Багато жертв почуваються комфортніше при повідомленні про злочини ненависті у правоохоронних органах або інших офіційних органах, якщо їх супроводжує людина, яку вони вважають досвідченою у цих питаннях. Супроводження представниками НУО може забезпечити уважне ставлення до заявника з боку посадовців, повний та точний запис усіх свідчень, а також дотримання встановлених процедур. Супроводження також може надати жертвам та членам їхніх сімей відчуття захищеності, якого вони потребують при спілкуванні з органами влади та при оприлюдненні своєї скарги.

Представництво жертвУ багатьох випадках НУО можуть представляти жертв під час спілкування із поліцією та іншими державними установами, наприклад, у школах або управліннях житлового господарства. У деяких випадках, коли НУО визнаються у якості «третьої сторони», що має право повідомляти про скоєння злочину від імені жертви, НУО можуть подавати початкові скарги про скоєння злочинів ненависті до органів влади. НУО також можуть представляти жертв для отримання медичної допомоги або компенсації за нанесення тілесних пошкоджень та знищення майна. У деяких країнах НУО також можуть представляти жертв під час слухання справи у спеціальних національних антидискримінаційних органах.

НУО також можуть виступати у якості законних представників жертв злочинів ненависті у кримінальних справах та слуханнях цивільних справ у суді для отримання фінансового відшкодування та компенсації, а також в інших ситуаціях.

У Словацький республіці Ліга правозахисників (LHRA), що розташована у Братиславі та є партнером Європейського центру прав рома (ERRC), представляла інтереси сімей рома під час постійної загрози у Загорська Весь. У травні 2007 року п’ятеро чоловіків у масках напали на сім’ю Саркьозі (Sarközy), яка мешкала у тимчасовому притулку на території, виділеній для сімей, що була зруйнована під час схожого нападу у 2003 р. Повідомляться, що нападники побили членів сім’ї, включаючи мати та дитину, дерев’яними ціпками та залізними палицями та знищили їхні меблі. Братиславський суд підтвердив право сім’ї залишитися у тимчасовому притулку на земельній ділянці у відповідь на клопотання, подане адвокатом LHRA, який представляв законні інтереси сім’ї.23

В Іспанії, члени федерації Federación de Asociaciones de SOS Racismo del Estado Español надають безкоштовну правову допомогу у відповідь на расистські напади та інші форми дискримінації, а також підтримують роботу онлайнових систем, за допомогою яких можуть подаватися скарги. Такі скарги у свою чергу враховуються при підготовці щорічного звіту. У вересні 2006 року SOS Racismo Catalunya забезпечувала представництво трьох молодих іммігрантів з Гамбії та їхнього друга-іспанця, на яких напала велика молодіжна група після концерту у Барселоні. Четверо жертв зазнали вербальних ксенофобних образ та були побиті; один був госпіталізований до реанімаційного відділення, де провів п’ять днів.24

У країнах-членах Ради Європи НУО представляли інтереси жертв злочинів ненависті у Європейського суді прав людини, виграючи справи із важливими наслідками з точки зору

23 Див. Огляд стану злочинів ненависті у 2008 р.: Рома та сінті, Human Rights First, http://www.humanrightsfirst.org/discrimination/reports.aspx?s=roma-and-sinti&p=individual#slovakia>.24 Злочини ненависті у регіоні діяльності ОБСЄ – Випадки та реакція: Щорічний звіт за 2007 рік. Бюро демократичних інституцій та прав людини ОБСЄ, жовтень 2008 р., стор. 16, <http://www.osce.org/odihr/item_11_33850.html>.

захисту прав людини у майбутньому, а також з отриманням фінансового відшкодування. (Див. Глава 8: Захист інтересів з боку НУО: Міжнародна структура)

Неурядові організації США вигравали великі суми для жертв злочинів ненависті у цивільних справах проти екстремістських груп.

Медичні послугиУ багатьох випадках НУО мають програми надання медичної допомоги, включаючи психологічні консультації. НУО часто направляють жертв злочинів ненависті до інших організацій та допомагають їм отримати доступ до державних медичних послуг із забезпечення медичної допомоги.

Захист інтересів для отримання послугНУО можуть захищати інтереси жертв в органах місцевої влади та інших установах для отримання соціального захисту, зокрема медичної допомоги, ремонту пошкодженого майна або отримання нового житла. У тих випадках, коли жертви злочину ненависті також зазнають дискримінації при отриманні соціального забезпечення, яке має бути доступним для всіх, НУО можуть намагатися виправити ситуацію через контакти з політиками, у суді або шляхом проведення громадських кампаній.

Розширення можливостей для жертвНУО через підтримку та заохочення можуть допомогти жертвам повернути собі відчуття впевненості у своїй громаді та контролю за власним життям. НУО можуть допомогти переконати уряд визначити вищу пріоритетність реагування на злочини ненависті, а також допомогти переконати громадськість, що кожен злочин ненависті загрожує суспільству в цілому. НУО можуть надати голос кожній жертві та забезпечити, що кожен голос буде почутий.

Підтримка громади для жертвЧлени громади можуть допомогти зменшити відчуття ізоляції серед жертв, демонструючи свою підтримку. Організація написання листів підтримки для жертв або збір пожертв – ефективні шляхи для громади заявити свій протест проти ненависті. Жертви часто потребують матеріальної допомоги для сплати витрат, викликаних злочином, включаючи оплати медичних послуг, втрачені заробітки, ремонт або зміну пошкодженого майна. Інколи існує можливість співпраці з місцевими ЗМІ для оприлюднення шляхів збору пожертв та відправлення листів підтримки.

Зустріч із жертвами: слухаємо, підтверджуємо, направляємоКоли жертви вперше звертаються до НУО, реакція працівників НУО часто визначає, чи звернуться жертви у подальшому з повідомленням про злочин до правоохоронних або інших органів. Перша зустріч представників НУО із жертвою злочину може бути вирішальною. НУО, що мають великий досвід роботи з випадками злочинів ненависті, розробили базові інструкції щодо поводження із жертвами, що передбачає повагу, чутливість та доцільність. Ці інструкції є основними нормами для проведення бесід із жертвами злочинів ненависті. Існує кілька основних елементів, що їх мають враховувати НУО, коли до них звертаються жертви із повідомленнями про злочини ненависті, опис яких наводиться нижче.

Просувайтесь швидкоВажливо зустрітися з жертвами якомога швидше після скоєння злочину ненависті, з огляду на кілька практичних міркувань:

• Жертви часто потребують невідкладної допомоги, включаючи медичні послуги, ремонт пошкодженого майна та забезпечення новим житлом;

• Спогади жертв про деталі злочину ненависті будуть більш чіткими, якщо бесіда проводиться невдовзі після інциденту;

• Деякі виконавці злочину ненависті продовжують скоювати злочини та підвищують рівень насильства, якщо їх не ідентифікувати та не затримати. Початок розслідування якомога швидше після скоєння злочину підвищує шанси, що виконавців буде знайдено та зупинено перш, ніж вони знову нападуть.

Пояснюйте та направляйтеПрацівники НУО повинні пояснити на самому початку першої зустрічі, хто вони є, що вони можуть та чого не можуть зробити, а також що можуть зробити інші. Усвідомлення обмежень щодо того, що може бути зроблене, уникнення марних очікувань важливе для створення довіри. Таким чином, представники НУО під час зустрічі з жертвами повинні:

• Пояснити мету бесіди та те, як інформація, отримана під час бесіди, може бути використана від імені жертви;

• Пояснити, що ім’я жертви та інша інформація про особу залишаться конфіденційними, якщо особа не погодиться розкрити ці дані, наприклад, при поданні офіційної скарги;

• Розповісти про різні можливі форми допомоги, що надається як НУО, так й іншими приватними та державними установами;

• Направити жертву злочину ненависті до відповідних ресурсів, наприклад, консультаційних, медичних та/або правоохоронних послуг;

• Якщо інформація, отримана під час бесіди, буде використовуватися у ширшій боротьбі проти злочинів ненависті, пояснити, яким чином це буде відбуватися.

СлухайтеПід час зустрічей із жертвами злочинів ненависті важливо забезпечити безпечний простір, участь досвідченого інтерв’юера та – що найголовніше – можливість слухати жертву. Описати злочин ненависті часто дуже складно та емоційно важко для жертви, тому бесіда має проводитися людьми, які мають належну підготовку. Інтерв’юер має забезпечити проведення бесіди у місці, в якому жертва відчуватиме безпеку та впевненість у тому, що їх ніхто не підслуховує. Якщо особа, з якою жертва вступила у перший контакт, не може провести бесіду, вона має повідомити жертві, до кого вона може звернутися, та, якщо це можливо, допомогти жертві звернутися до потрібної людини.

Найбільш ефективний спосіб проведення бесіди – це вислухати історію особи, не пропонуючи жодних порад. Втім, дуже доречно буде висловити вербальну підтримку,

наприклад: «Мені дуже шкода, що це відбулося з Вами», або: «Нікого не можна змушувати так почуватися». Записуйте деталі інциденту під час розповіді жертви. (Див. нижче «Ведення записів»)

ПідтверджуйтеНУО, що проводять бесіди із жертвами злочинів ненависті, повинні враховувати той факт, що один з найбільших страхів жертв – те, що їм не повірять. Відповідь, яку вони отримають від першої особи, до якої вона звернулася, може бути дуже важливою для визначення того, чи продовжить жертва злочину ненависті шукати допомоги, якої вона потребує. Працівники НУО, а також працівники поліції та інші, можуть відповісти, почувши історію жертви злочину, що їм дуже шкода, що так сталося. Це підтвердить почуття жертви, без винесення попереднього рішення щодо результатів подальшого розслідування, а також продемонструє жертві, що її цінують як особистість.

Ведення записівЗапис бесіди є дуже важливим для подальших дій. Важливо вести записи від руки піл час бесіди із жертвами злочинів ненависті та інцидентів, викликаних ненавистю. Багато НУО використовують стандартні формати для проведення бесіди, що може полегшити ведення записів, а також дозволить переконатися, що була отримана уся основна інформація. Дуже важко допомогти жертві злочину, якщо НУО не має чіткого запису того, що відбулося.

Інтерв’юери повинні пам’ятати про те, що інколи дуже важливо занотувати дослівні цитати у записі бесіди. Це можуть бути конкретні описові фрази, що використовує їх співрозмовник для опису нападу або своїх почуттів під час чи після нападу. Так само, згадки жертви злочину про точні слова, які використовували нападники перед, під час чи після нападу, можуть заслуговувати дослівного запису без узагальнень та перефразування. Якщо жертва злочину вирішує подати скаргу до поліції або іншої установи, або погоджується на використання деталей справи у ЗМІ або кампанії, важливо мати запис цих висловів.

Після бесіди із жертвою злочину важливо роздрукувати стислий зміст бесіди. Це допоможе іншим уникнути можливих складнощів із розібранням почерку записів.

Важливі деталі, які треба зібратиПід час бесід із жертвами злочинів ненависті треба з’ясувати детальну інформацію про інцидент. Основні елементи – хто й що з ким зробив, коли, де та чому – є важливими складовими розповіді жертви. Записи інтерв’ю мають зберігатися у захищеному місці. Основні деталі, які треба з’ясувати під час бесіди:

• Ім’я жертви та як можна з нею зв’язатися (може бути адреса та номер телефону, або установи чи члени місцевої громади, через яких можна знайти жертву злочину);

• Дата, час та місце інциденту;

• Чіткий опис того, що відбулося та що було сказане. Особливо важливо записати згадки жертви про те, що саме казали виконавці злочину, включаючи будь-які образливі та принижуючі вислови або інсинуації;

• Наслідки для жертви, включаючи тілесні пошкодження, пошкодження або руйнування майна, емоційний стрес;

• Імена, адреси та номери телефонів, опис будь-яких свідків інциденту;

• Деталі будь-яких контактів з органами влади чи іншими установами з метою повідомлення про інцидент, отримання медичної чи іншої допомоги, а також реакція цих органів.

Забезпечення конфіденційностіБесіди повинні проводитися в конфіденційних умовах, записи також повинні зберігатися у таємниці до того часу, коли й якщо жертва злочину погодиться на інше. Важливо запевнити жертв злочинів, що дані про їхню особу залишаться конфіденційними, поки вони не приймуть рішення подати скаргу до поліції чи іншої установи. Багато жертв злочинів ненависті бояться, що виконавці злочину чи інші помстяться їм, якщо вони повідомлять про напад. У деяких випадках міркування безпеки передбачають, що ви не будете використовувати ім’я жертви у записах від руки та друкованому резюме бесіди.

Збереження речових доказівЖертви можуть описувати речові докази, які мають бути збережені для будь-якого розслідування злочину ненависті. Наприклад, будь-який доказ, зокрема лист з погрозами, бляшанки чи балончики з фарбою для написів та малюнків на стінах, цеглі та каміння, які жбурляли у вікна, має бути збережений. Якщо жертва надає інтерв’юеру речові докази, важливо звести до мінімуму торкання до предмета, щоб не забруднити його відбитками пальців. По можливості слід також сфотографувати місце інциденти чи злочину ненависті, особливо, щоб продемонструвати написи та малюнки на стінах та зафіксувати пошкодження. Крім цього, фотографії тілесних пошкоджень є також дуже важливим доповнення до медичних записів.

Подолання мовних бар’єрівБесіди з жертвами злочинів ненависті, які не розмовляють мовою інтерв’юера, становить окрему проблему. Важливо мати компетентних перекладачів, яких навчали тонкощам процесу ведення бесіди та яким можна довіряти, що вони передадуть фактичні слова жертви. Інтерв’юери мають довіряти перекладачам. Контактна інформація перекладачів має зберігатися на випадок розгляду справи у суді.

Якщо двомовні члени громади, які не навчалися на перекладачів, залучаються для проведення бесіди, інтерв’юер має переконатися до початку бесіди, що вони розуміють сутність процесу та будуть чесно передавати все, що каже жертва злочину (без пояснень та інших втручань). У деяких випадках члени сім’ї жертви можуть захотіти перекладати бесіду. У таких випадках, інтерв’юер має пояснити, що вони повинні перекладати точно слова жертви, не перебиваючи. Якщо вони хочуть щось додати, вони можуть зробити це під час окремої бесіди.

Залучення дітей для перекладу бесіди з членами їхній сімей слід по можливості уникати. Діти, які, можливо, вже зазнали травми під час інциденту, можуть зазнати нової травми під час перекладу розповіді членів сім’ї про насильство та від запитань інтерв’юера. Вони також можуть робити істотні помилки у перекладі та опускати описові чи незручні деталі.

Культурна свідомістьПрацівники НУО, поліція та інші, хто працює з жертвами злочинів ненависті, повинні вміти надавати відповідні ефективні послуги представникам культурно різноманітних громад, а також враховувати гендерні питання у цих громадах. Компетентність у роботі з культурними відмінностями (яку часто називають «культурною компетентністю») є особливо важливою при роботі зі злочинами ненависті.

НУО та інші професіонали, які працюють із жертвами злочинів ненависті, повинні мати базове розуміння культурних відмінностей, які впливають на те, як жертви повідомляють про злочини ненависті, та чи шукають вони доступу до служб допомоги. НУО можуть відігравати важливу роль у заохочення працівників правоохоронних органів та інших органів кримінальної юстиції враховувати культурні та гендерні відмінності у групах, що зазнають дискримінації, при роботі зі злочинами ненависті. З цією метою багато НУО бере участь у тренінгах для поліції з підвищення культурної свідомості у рамках навчань з реагування на злочини ненависті. (Див. Глава 3: Робота з системою кримінальної юстиції)

Робота з громадою як попередження злочинів ненавистіРобота з громадою означає розширення масштабів лобіювання та проведення кампаній, спрямованих назовні, для роботи з іншими. Для НУО, що працюють у напрямку попередження злочинів ненависті, це означає встановлення робочих стосунків з іншими НУО та соціальними, культурними, релігійними групами всередині громади.

У ході роботи з громадою потенціал забезпечення змін підвищується шляхом збільшення кількості та впливу людей та організацій, які прагнуть однакових цілей, залучення голосів видатних осіб, які додають свій авторитет до вимог перетворень, а також демонстрації того, що вимоги боротьби зі злочинами ненависті походять не лише від громад, що знаходяться під загрозою.

Якщо НУО хочуть досягти успіху у подоланні злочинів ненависті, громади, в яких вони працюють, повинні розуміти їхні послуги та довіряти цим організаціям. У свою чергу НУО повинні вміти отримувати точну та сучасну інформацію від членів громади про інциденти та злочини ненависті та знати, що з нею робити. Цього можна досягти шляхом безперервної роботи з громадами, що зазнали злочинів ненависті. Безпосередньо під час кризової ситуації зі злочинами ненависті важливо, щоб члени громади вже знали та довіряли неурядовим та іншим організаціям, що надають допомогу у цьому районі.

До скоєння злочину ненависті НУО повинні намагатися повідомити членам цільової громади, що їхні працівники та волонтери пройшли навчання, бажають та можуть допомогти жертвам злочинів ненависті. Цього можна досягти шляхом публікації оголошень про наявні послуги у друкованих та електронних засобах інформації, а також підготовки матеріалів відповідною мовою, або шляхом розміщення повідомлень у ЗМІ, що працюють у конкретних громадах. Працівники НУО також мають зустрітися з лідерами етнічних, релігійних та інших груп, що стають мішенню для злочинів ненависті.

Форуми громад можуть слугувати важливим місцем для обміну інформацією про злочини ненависті. НУО можуть проводити зустрічі громади, наприклад, для оприлюднення інформації про злочини ненависті, спростування чуток, які зазвичай з’являються після злочину ненависті, а також забезпечення надійного місця, щоб поділитися думками та

турботами. Крім цього, зустрічі громади можуть слугувати майданчиком, на якому можна розповісти про реакцію та почуття, втримання яких могло б призвести до підвищення напруги. Зрештою, присутність представників кількох різних організацій може переконати громаду, що відповідь на злочини ненависті – це координовані зусилля.

На деякі зустрічі громади НУО та лідери громади можуть захотіти запросити представників місцевої влади та представників поліції. Форум громади може надати важливу можливість для НУО, правоохоронних органів, місцевих органів влади та громади для обміну інформацією та думками.

У відповідь на підвищення рівня насильства на ґрунті ненависті проти студентів-іноземців у кількох російських містах молодіжні правозахисні організації започаткували ініціативу з виявлення насильства на ґрунті ненависті та дискримінації проти студентів-іноземців в Росії та із надання їм допомоги у вигляді практичних механізмів. Міжнародний молодіжний правозахисний рух, Молодіжна мережа проти расизму та нетерпимості, міжнародна мережа «Молода Європа» та інші приєдналися до цієї ініціативи. Програма «Захист прав студентів-іноземців в Російській Федерації» документально підтвердила вразливість іноземних студентів та оприлюднила цю інформацію в режиму онлайн та під час громадських заходів та брифінгів з метою надання допомоги студентам з інших країн, які навчаються в Росії. Програма також передбачала роботу «гарячої лінії» та створення веб-сайту з ресурсами щодо практичного забезпечення безпеки та іншими матеріалами з підвищення обізнаності. Програму підтримав уповноважений з прав людини РФ.25

Додаткові ресурси

Після расистського нападу: Ваші права та можливості, Opferperspektive, грудень 2001 р.

Karen A. McLaughlin, Stephanie Malloy, Kelly J. Brilliant, Cynthia Lang, Реагування на злочини ненависті: Багатогалузевий навчальний план для працівників правоохоронних органів та професіоналів, які надають допомогу жертвам. Центр розвитку освіти, Національний центр попередження злочинів ненависті, лютий 2000 р.

Психологічні наслідки злочину ненависті: Досвід особи та вплив на громаду, Латвійський центр прав людини, 2008 р.

25 Більш детальну інформацію можна занайти на веб-сайті програми: <http://www.fs.hrworld.ru/>.

Глава 6 Стратегії боротьби з мовою ненависті

Злочини ненависті та мова ненависті тісно пов’язані. Незважаючи на те, що прямий зв'язок рідко можна довести, злочини на ґрунті ненависті часто трапляються у контексті мови ненависті. Організовані групи ненависті висловлюють свої погляди в публікаціях, поп-музиці, в Інтернеті та під час маніфестацій.26 Вони намагаються нормалізувати та легітимізувати мову ненависті та злочини ненависті.

НУО можуть кинути виклик атмосфері нетерпимості, що створюється через мову ненависті. Підвищення рівня обізнаності, моніторингові та освітні заходи відіграють значну роль, але у деяких ситуаціях може бути більш ефективним засудити тих, хто поширює мову ненависті або поставити під сумнів аргументи та твердження ораторів. Крім цього, якщо коментарі політичних лідерів та інших політичних фігур містять упередження та стереотипи, НУО можуть вжити заходів для притягнення їх до відповідальності перед громадськістю. Якщо мова ненависті перетинає поріг та стає злочином, НУО можуть ініціювати порушення судової справи для захисту інших.

Мова ненависті та законУ регіоні діяльності ОБСЄ не існує консенсусу щодо обмеження свободи слова по відношенню до висловів, що базуються на ненависті та упередженому ставленні. Деякі країни-учасниці визнають протизаконними лише ті вислови, що становлять реальну безпосередню погрозу насильства проти конкретної особи. У багатьох інших країнах закон визнає протизаконними усні, письмові або символічні повідомлення, що підтримують або підбурюють до ненависті на ґрунті дискримінації. Реакція НУО на мову ненависті визначається законами відповідної країни.

Право на свободу слова затверджене у міжнародних стандартах у галузі прав людини. Всі країни-учасниці ОБСЄ визнають його основоположним правом. Стаття 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (ICCPR) передбачає право кожного безперешкодно дотримуватися своїх поглядів. Втім, відповідно до статті 20 ICCPR, «будь-який виступ на користь національної, расової чи релігійної ненависті, що являє собою підбурювання до дискримінації, ворожнечі або насильства, повинен бути заборонений законом».27 Стаття 4 Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (CERD) також вимагає заборони певних мовних зворотів на користь расової дискримінації.28

На регіональному рівні Рамкове рішення ЄС про боротьбу з расизмом та ксенофобією намагається ще більше деталізувати, які саме мовні форми повинні тягти за собою санкції, передбачені у кримінальному праві.Тлумачення цих зобов’язань різними країнами дуже відрізняється: мова, яка переслідується відповідно до кримінальних законів в одній країні, вважається захищеною правом на свободу слова в іншій.

26 Див. наприклад, Злочини ненависті у регіоні діяльності ОБСЄ – Випадки та реакція: Щорічний звіт за 2008 рік (Варшава: Бюро демократичних інституцій та прав людини ОБСЄ, 2009 р.)27 Міжнародний пакт про громадянські і політичні права», веб-сайт БДІПЛ, <http://www2.ohchr.org/english/law/ccpr.htm>.28 Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Стаття 4, веб-сайт Управління Верховного Комісару ООН з прав людини (OHCHR), <http://www2.ohchr.org/english/law/cerd.htm>.

Позиція ОБСЄ щодо мови ненависті відображає різноманітність поглядів серед країн-учасниць. Рішення Ради міністрів ОБСЄ №10/05 наголошує на «потребі послідовно та недвозначно виступати проти проявів ненависті, особливо у політичних промовах», визнаючи водночас важливість збереження балансу між дотриманням принципів свободи слова та зобов’язанням щодо боротьби з дискримінацією.29

МоніторингНУО можуть здійснювати моніторинг ЗМІ на предмет наявності в них мови ненависті, а також використовувати ЗМІ для реагування на конкретні випадки мови ненависті та боротьби проти дискримінації і злочинів ненависті.

Расизм, ксенофобія та інші форми нетерпимості у ЗМІ, включаючи Інтернет, є предметом міжнародних правових обмежень щодо дискримінаційних висловів, хоча національне законодавство різних країн значно відрізняється щодо цього питання.

Низка міжурядових органів відстежує використання мови ненависті у ЗМІ, щоб забезпечити краще реагування за допомогою різних засобів. Європейська комісія Ради Європи проти расизму та нетерпимості (ECRI) у своїх регулярних звітах по різних країнах періодично перевіряє ставлення до меншин у ЗМІ, наголошуючи на важливості органів саморегулювання та процедур оскарження дій ЗМІ.

ПолітикиВиборчі кампанії, під час яких політичні лідери експлуатують або підбурюють ксенофобні страхи та упередження електорату у своїх виступах та слоганах, часто провокують повернення до жорстоких злочинів ненависті.

У відповідь на такі прояви упередженого ставлення НУО можуть вимагати застосування політичних санкцій. Виключення політичних партій з регіональних політичних груп – одна з політичних санкцій, застосування якої лобіювали деякі НУО. Так само, ECRI закликає прийняти закони у країнах-членах Ради Європи, що дозволяють припинити бюджетне фінансування політичних партій, які поширюють расизм.30

Мова ненависті та нетерпимість у футболіРасистські та інші прояви мови ненависті поширені серед вболівальників багатьох видів спорту, особливо професійного футболу, де расистські співи та образи гравців, які походять з меншин, є звичайним явищем. Поліція та футбольні органи часто не звертають не це уваги, вважаючи це просто продовженням культури конфронтації у футболі, що не варто сприймати всерйоз.

НУО відіграють важливу роль у боротьбі з расизмом, гомофобією та іншими видами нетерпимості у спорті, включаючи участь у кампаніях, що проводяться коаліцією «Футбол проти расизму в Європі» (FARE). Футбольні клуби все частіше сплачують штрафи, не

29 Див. Рішення Ради міністрів ОБСЄ № 10/05, Толерантність та розуміння, підтримка взаємної поваги та взаєморозуміння», Мадрид, 30 листопада 2007 р., <http://www.osce.org/documents/mcs/2007/12/28629_en.pdf>.30 Злочини ненависті у регіоні діяльності ОБСЄ: Випадки та реагування – Щорічний звіт за 2006 р. (Варшава: Бюро демократичних інституцій та прав людини, 2007 р.), стор. 62, <http://www.osce.org/odihr/item_11_26296.html>.

допускаються до матчів та зазнають інших покарань за расистську поведінку своїх вболівальників, а також можуть бути позбавлені державного фінансування.

Ненависть в Інтернеті: Що треба знатиВеб-сайти та інші онлайнові ресурси, що пропагують расизм та інші форми ненависті, дуже поширені в Інтернеті. Веб-сайти ненависті викликають занепокоєння та є руйнівними. Вони викликають занепокоєння, оскільки поширюють повідомлення ненависті, що часто просочені насильницькими зображеннями та словами. Ці веб-сайти є руйнівними, оскільки їх легко знайти, а розроблені вони таким чином, щоб привертати увагу та залучати нових членів, особливо молодь.

Ненависть в Інтернеті також поширюється через форуми та розсилки, що слугують механізмом щоденного обміну расистськими повідомленнями. Хакери інколи зламують веб-сайти етнічних та релігійних груп та видаляють законний зміст, замінюючи його расистськими та принизливими зображеннями та висловами. Веб-сайти музики ненависті, що містять пісні, які послуговуються мовою ненависті та упереджень, можна знайти через посилання на веб-сайтах ненависті.

Істотною перешкодою для поліції при розслідуванні справ із веб-сайтами, що підозрюються у порушенні законів про злочини ненависті, є відсутність належної підготовки з технічних питань, потрібних для визначення, хто відповідає за роботу веб-сайта ненависті, та звідки походить веб-сайт, а також для доказу того, хто відповідає за його наповнення. НУО можуть допомогти поліції у проведенні розслідування шляхом надання експертів, які навчатимуть працівників поліції цим питанням.

Расистська мова та мова нетерпимості в Інтернеті має причинний зв'язок із злочинами ненависті. Це стосується інцидентів, в яких групи ненависті та окремі особи використовували Інтернет для визначення окремих людей у якості мішені для насильства, для заохочення до нападів та для поширення домашніх адрес та іншої особистої інформації про об’єкти нападів, щоб сприяти таким нападам. Детальні інструкції расистських нападів на конкретних осіб можна регулярно знаходити на веб-сайтах «скінхедів» та інших екстремістських груп, незважаючи не та, що законодавство багатьох країн забороняє пряме підбурювання до насильства.

У травні 2006 року у Сполученому Королівстві екстремісти опублікували ім’я та домашню адресу місцевого активіста у галузі боротьби з расизмом на кількох веб-сайтах. Після неодноразових погроз вбивства на нього напали з ножем на очах у двох дочок. Він зазнав серйозних поранень.31

Що можуть зробити НУО?Відстежувати зміст веб-сайтів ненавистіНУО, що бажають розпочати проекти з моніторингу Інтернету, можуть використовувати спеціальне програмне забезпечення для створення бази даних наповнення веб-сатів, що базуються на ненависті. Ці дані можна використовувати для проведення досліджень обміну інформацією, порівняльної роботи та навчання. НУО також можуть ділитися цією інформацією з органами поліції, науковцями, інституціями уповноваженого з прав людини, анти-дискримінаційними підрозділами або іншими НУО.

31 Там само, стор. 65.

Лобіювання ліквідації ненависті в ІнтернетіНУО можуть встановити контакти з Інтернет-провайдерами та ознайомитися з їхньою політикою щодо сайтів ненависті. Тоді шляхом моніторингу Інтернет-сайтів вони зможуть визначити зміст, що становить безпосередню загрозу або порушує норми, та повідомити про це Інтернет-провайдеру. Це не замінює роботи правоохоронних органів у випадку можливих кримінальних дій, але, з урахуванням складної природи регулювання сфери Інтернету, Інтернет-провайдери можуть бути більш ефективними з точки зору усунення проблемного наповнення сайтів. У деяких країнах НУО відповідають за закриття веб-сайтів, що послуговуються мовою ненависті. Це було зроблено шляхом прямого втручання провайдерів та органів влади і порушення справ.

НУО досягли успіхів у переконанні авторів онлайнових текстів, власників та провайдерів усунути сайти ненависті та дискримінаційні вислови з Інтернету, особливо в країнах, де прийняті закони про злочини ненависті. НУО також можуть запропонувати допомогу існуючим або новоствореним НУО, що опікуються проблемами віртуальної ненависті.

У Нідерландах Бюро звернень щодо дискримінації в Інтернеті Фонду Magenta досягло успіхів у видаленні кількох тисяч випадків мови ненависті з Інтернету, починаючи з 1997 року, надсилаючи запити щодо видалення авторам або власникам сайтів, де була помічена мова ненависті. Нідерланди мають потужне анти дискримінаційне законодавство, тому звернення уваги авторів або власників на незаконність матеріалів вистачило для того, щоб вони забрали матеріали у 95% випадків.32

ОсвітаКомплексні інструкції щодо навчання з проблем віртуальної ненависті для батьків, вчителів та учнів були розроблені НУО та розміщенні у всесвітній мережі. НУО можуть відіграти важливу роль у забезпеченні надання навчальних та освітніх матеріалів щодо віртуальної ненависті:

• Для правоохоронних органів: НУО можуть забезпечити навчальні матеріали та навчання для працівників поліції та прокуратури з навичок та методів розслідування злочинів ненависті з використанням мережі Інтернет;

• Для батьків: НУО можуть надати консультації та проводити навчання для батьків щодо того, як розпізнати та знайти проблемні веб-сайти, як передати ці знання своїм дітям та як відстежити, які сайти відвідує дитина. НУО можуть поширювати «фільтри» для батьків для блокування доступу до сайтів ненависті у комп’ютерах;

• Для вчителів: НУО можуть консультувати, як розповідати про віртуальну ненависть та як розвивати в учнів навички критичного мислення, які дозволять їм ставити правильні запитання щодо достовірності інформації на веб-сайтах;

• Для учнів: НУО можуть надавати учням інформацію про небезпеку віртуальної ненависті, про те, як розпізнати та оцінити дискримінаційний матеріал, та як можна з цим боротися.

Молодіжна коаліція з подолання ненависті «Партнери проти ненависті» (США) опублікувала посібник «Ненависть в Інтернеті: Керівництво з реагування для батьків та сімей», яке пропонує батькам, освітянам, бібліотекарям та іншим членам громади 32 Див. http://www.meldpunt.nl/ (голландською мовою)

інструменти, потрібні для надання допомоги молоді у визначенні та реагуванні на ненависть в Інтернеті.33

Додаткові ресурси

Brian Willoughby, 10 шляхів боротьби з ненавистю у студентському гуртожитку: Керівництво з реагування для активістів коледжу. Південний центр права щодо бідності, 2004 р.

101 шлях подолати упередження: Закрити книгу ненависті, Антидефамаційна ліга, 2001 р.

Ellen Hofheimer Bettmann, Lorraine Tiven, Створення громади та боротьба з ненавистю: Уроки для середніх класів загальноосвітньої школи (Вашингтон: Партнери проти ненависті, 2004 р.).

Боротьби з расистськими злочинами та насильством: Показання свідка та стратегії захисту інтересів, Європейська мережа проти расизму, травень 2009 р.

Демонстрація ненависті: Екстремістські символи, логотипи та татуювання – Оновлені та модернізовані, Антидефамаційна ліга, 2003 р.

Lorraine Tiven, Ненависть в Інтернеті: Керівництво з реагування для вчителів та сімей (Вашингтон: «Партнери проти ненависті» 2003 р.)

Подолаємо расизм разом! Інформаційний посібник для активістів меншин в Україні (Преодолеем расизм вместе! Информационное пособие) Київ: Центр соціальної дії, 2008 р).

Лідери серед ровесників: Як допомогти молоді стати провідниками перетворень у школах та громадах, «Партнери проти ненависті», липень 2002 р.

Deborah A. Batiste, Керівництво з програмної діяльності. Як допомогти молоді опиратися упередженням та ненависті: Керівництво для батьків та вчителів дітей середнього шкільного віку, (Вашингтон, «Партнери проти ненависті», 2003 р.)

Michael Wotorson, Керівництво з програмної діяльності: Як допомогти дітям опиратися упередженням та ненависті (Вашингтон, «Партнери проти ненависті», 2001 р.)

Jim Carnes (ред.), Реагування на випадки ненависті в Школі: Керівництво для вчителів, радників та керівників (Монтгомері, Алабама: Південний центр права щодо бідності, 1999 р.)

Matthew Collins (ред.), Gerry Gable, (ред.), Знаки ненависті, Searchlight Information Services, 2003 р.

Kenneth S. Stern, Скінхеди: Хто вони та що вони роблять, коли виходять у місто, AJC, 1990 р.

33 Ненависть в Інтернеті: Керівництво з реагування для батьків та сімей, «Партнери проти ненависті», грудень 2003 р., <http://www.partnersagainsthate.org/publications/index.html>.

Jim Carrier, Richard Cohen, (ред.) Десять шляхів боротьби з ненавистю: Керівництво з реагування для громади (Монтгомері, Алабама: Південний центр права щодо бідності, 2000 р.).

Caryl Stern-LaRosa, Ellen Hofheimer Bettmann, «Ненависть ранить» від Антидефамаціної ліги: Як діти звикають та відвикають від упереджень. Керівництво для дорослих та дітей (Нью Йорк: Антидефамаційна ліга, 2000 р.)

Засоби підтримки у разі приниження, Центр нової громади, 2002 р.

Глава 7 Роль НУО у підвищенні обізнаності та лобіюванні

Один з підходів до покращення стану звітування та фіксування злочинів ненависті полягає у підвищенні обізнаності громадськості щодо того, що це є серйозні злочини, проти яких можуть бути вжиті ефективні заходи.

Аналіз та розповсюдження даних та інформації щодо злочинів ненависті можуть стати потужними інструментами захисту інтересів як в урядових, так й у спеціальних установах. До останніх належать спеціальні анти-дискримінаційні органи, зокрема комісії з рівних прав або уповноважений з прав людини з анти-дискримінаційних питань. Багато з цих спеціальних органів відіграють важливу роль у процесі лобіювання законодавства та політики у сфері своєї діяльності. Деякі також мають право розглядати окремі справи. Перелік відповідних спеціальних органів та інституцій уповноваженого з прав людини у регіоні діяльності ОБСЄ можна знайти в Інформаційній системі БДІПЛ з проблем толерантності та дискримінації (TANDIS).34

Європейська мережа проти расизму (ENAR) – це мережа, членами якої є понад 600 організацій з усього ЄС, що працюють у напрямку боротьби з расизмом, ксенофобією, антисемітизмом та ісламофобією в Європі. ENAR готує щорічні «тіньові» звіти по країнах регіону, які стосуються також розвитку ситуації щодо злочинів ненависті. Зусилля у цьому напрямку називаються намаганнями «усунути прогалини в офіційних та академічних даних, запропонувати альтернативи таким даним та продемонструвати бачення НУО щодо реалій, пов’язаних з расизмом в ЄС та окремих країнах-членах». ENAR публікує щотижневий огляд подій у регіоні - «Weekly Mail» - на своєму веб-сайті.35

Відповідь громадськості на злочини ненависті: Залучення громадиПідвищення обізнаності щодо злочинів ненависті та їхніх наслідків у громаді може допомогти викликати реакцію на інциденти, породжені ненавистю, яка допоможе подолати злочини ненависті. У наступних абзацах розглядаються деякі інструменти, що використовуються для підвищення рівня обізнаності:

Громадські форуми та кампанії НУО використовують велику кількість масових заходів для проведення кампаній та лобіювання. Це можуть бути вуличні демонстрації та збори громадськості, а також конференції та обговорення за круглим столом, концерти та театральні виступи, а також «інформаційні ярмарки» та багатокультурні фестивалі їжі. Місця проведення таких масових заходів – від шкіл та громадських будівель до центрів громади району, міських площ та футбольних стадіонів.

Використання визначних датНаціональні та міжнародні кампанії часто приурочуються до певних визначних дат, включаючи щорічні дня та тижні, присвячені анти-дискримінаційним заходам. У багатьох країнах дні або заходи зі вшанування базуються на власній національній історії та досвіді.

34 Див. <http://tandis/index.php?p=qu-sp,list>35 Див. <http://www.enar-eu.org/Page_Generale.asp?DocID=15291&la=1&langue=EN>

Мережа «UNITED for Intercultural Action» підтримує та координує велику кількість місцевих заходів в європейських країнах зі вшанування пам’яті 9 листопада – річниці погрому, який відбувся у 1938 році, відомого як «Kristallnacht». Цей день був визнаний Міжнародним днем боротьби з фашизмом та антисемітизмом.36

КонференціїНаціональні та міжнародні конференції можуть надати важливу можливість членам НУО зустрітися з активістами інших НУО та незалежними експертами. Конференції також можуть слугувати майданчиком, на якому НУО зустрічаються на більш-менш рівних умовах з представниками органів влади та спеціальних органів. Конференції можуть допомогти НУО привернути увагу ЗМІ та громадськості до проблеми злочинів ненависті.

У липні 2006 року в Росії пройшла зустріч «Великої вісімки» та одночасно громадянський форум «Великої вісімки», на якому представники національних на міжнародних НУО зустрілися для обговорення прав людини та інших міжнародних проблем. НУО представили рекомендації «круглих столів» під час засідання, на якому був присутній Володимир Путін, який на той час був президентом, що потім були представлені на самміті «Великої вісімки». НУО представили пропозиції щодо боротьби зі злочинами ненависті під час «круглого» столу з проблем екстремізму, міграції, расизму та ксенофобії. Засідання, що тривало цілий день та було організоване російськими НУО, зібрало представників національних та міжнародних НУО після завершення громадянського форуму «Великої вісімки», користуючись їхньою присутністю в Москві, для відвертого обміну думками, турботами та практичним досвідом.37

Використання кіно- та відеофільмівНУО в багатьох країнах ефективно використовують фільми та відео для кампаній у громадах, навчання та підвищення рівня обізнаності. Таке використання варіюється від коротких оголошень для телебачення (інколи називають «соціальною рекламою») до проведення міжнародних кінофестивалів з висвітлення конкретних проблем дискримінації. У деяких країнах медіа-компанії погоджуються транслювати короткі аудіо та відео матеріали, підготовані НУО, про проблеми громади. НУО мають наполягати на наданні їм такого доступу до ЗМІ.

Іспанських Рух проти нетерпимості проводить регулярні заходи, під час яких демонструються кіно- та відеофільми на теми прав людини та дискримінації, після яких проводяться обговорення. НУО проводить практичні навчання на радіо шляхом створення та транслювання радіопрограм з питань насильства, расизму та нетерпимості «за участю іммігрантів, біженців та представників етнічних меншин». Інструменти захисту прав включають короткі відео-повідомлення на телебаченні. Посилання на ці повідомлення та матеріали громадського мовлення можна знайти на веб-сайті організації.38

Музеї та виставки36 Наприклад, див. «Міжнародний день боротьби с фашизмом та антисемітизмом 9 листопада», Заява Тері Девіса, Генерального секретаря Ради Європи на веб-сайті Ради Європи <https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?id=1367177&Site=DC&BackColorInternet=DBDCF2&BackColorIntranet=FDC864&BackColorLogged=FDC864>.37 Див. веб-сайт "Великої вісімки»: <http://www.civilg8.ru/> and the ICARE Special Report on the Civil G8 at <http://www.icare.to/g8.html>.38 Див. Zona Multimedia іспанською мовою) на <http://www.movimientocontralaintolerancia.com/html/audiovisual/audiovisual.asp#>

У деяких країнах НУО та громадянське суспільство створили музеї на вшанування страждань, викликаних дискримінацією та ненавистю у минулому. Такі музеї часто використовують фотографії, відео та сучасні інформаційні технології для створення інтерактивних експозицій, на яких діти можуть дізнатися про питання толерантності та рівності. Вони слугують важливими місцями для обговорень питань дискримінації та навчання толерантності.

Конкурси дитячих малюнків часто використовуються як форма проведення анти- расистських та анти-дискримінаційних кампаній. У рамках кампанії «Футбол проти расизму», що проводилася у 2008 році в Україні, львівські футбольні вболівальники підтримали конкурс малюнків на анти-расистську тему.39

Мітинги та демонстраціїМасові заходи, зокрема мітинги, демонстрації або пікетування можуть бути потужної та помітною відповіддю громади на інциденти або злочини ненависті. Оскільки ці заходи найчастіше проводяться поза приміщенням у людних місцях, вони часто відвідуються особами, які в інших випадках не охоплюються роботою с громадськістю.

13 червня 2008 року в Римі пройшов марш протесту проти використання у якості цапа-відбувайла та переслідувань рома в Італії. Марш об’єднав представників різних громад, з приводу чого його назвали першим протестом такого роду в Італії. Учасниками маршу стали рома, італійська інтелігенція та іудеї, які пройшли через нацистські табори смерті. Всі вони мали «однакові чорні трикутники з літерою Z, що їх мали цигані-в’язні у таборах».40

Важливим міркуванням, яке слід враховувати щодо учасників заходу, це їхня безпека. У деяких громадах масові заходи можуть перетворитися на насильство, якщо скінхеди або інші групи, які сповідають ненависть, вирішать відвідати захід. В інших громадах поліція може вважати, що масовий захід представляє загрозу, та намагатися зупинити мітинг чи пікетування шляхом арештів та іншими засобами.

НУО може зменшити ризик насильства шляхом подання попереднього повідомлення до поліції та місцевих органів влади (та отримати дозвіл, якщо це вимагається). У деяких випадках організатори можуть офіційно звернутися по допомогу поліції для зменшення ризику насильства з боку скінхедів та інших груп. Деякі НУО зменшують ризик виникнення насильства та залучають поліцію до життя громади шляхом запрошення керівників поліції виступити під час масових заходів проти злочинів ненависті.

ПікетуванняПікети – це заходи, на які люди збираються, щоб висловити свій протест проти конкретної події або ситуації. Часто вони проводяться вночі, коли учасники тримають свічки, та можуть слугувати формою протесту, спрямованого на підвищення рівня обізнаності громади та об’єднання людей. Пікети можуть проводитися для вшанування пам’яті або на честь загиблих у результаті злочинів ненависті та є дуже потужним механізмом створення сприятливої та толерантної громади після резонансного інцидента або злочину ненависті. Часто під час пікетування читаються натхненні тексти; інколи на них зачитуються імена жертв.

39 Див. "Футбол проти расизму в Європі» : http://www.farenet.org/default.asp?intPageID=240 Tom Kington, «Ми не будемо цапами-відбувайлами для Берлусконі», - кажуть цигані. The Observer, 15 червня 2008 р. <http://www.guardian.co.uk/world/2008/jun/15/italy.race>

Спорт та спортивні подіїНУО брали активну участь у зусиллях, спрямованих на подолання расизму та нетерпимості у спорті, залучаючи до них спортивних зірок, команди та керівництво команд.

У багатьох країнах футбольні клуби та ліги беруть на себе зобов’язання підтримувати антирасистські тижні у вигляді заходів, інформаційних кампаній та урочистостей на визначних матчах. Наприклад, у Швеції шведською спілкою гравців була проведена кампанія на серії матчів під назвою «Червона картка для расизму». У ході кампанії розповсюджувалися листівки з інформацією серед близько 135 000 глядачів, а під час церемонії відкриття матчу демонструвалося коротке відео з інформацією про кампанію, протягом якого гравці тримали червоні картки.41

Заходи, що проводилися по всій Європі, були організовані спільно зі Спілкою європейських футбольних асоціацій (UEFA) та включали у себе кампанію у рамках чемпіонату «Євро 2008», спрямовану на «поширення та донесення позитивного повідомлення про боротьбу з дискримінацією на стадіонах та поза ними». FARE також брала участь у відстеженні випадків дискримінації під час ігор, а для повідомлень про расизм та дискримінацію працювали «багатомовні гарячі лінії» та електронна пошта. Була розроблена телевізійна заставка «Різні мови, одна ціль: Ні расизму», яка транслювалася протягом сезону плейоф.42

Дії громади проти вандалізму та графітіВандалізм - один з найбільш поширених видів злочинів ненависті – тягне великі витрати на ремонт особистої та муніципальної власності. Організація прибирання малюнків та написів на стінах (графіті) у громаді може об’єднати людей одним завданням, що є практичною та символічною відповіддю ненависті. Так само, якщо житло окремої особи було пограбоване, або були розбиті вікна церкви, місцеві слюсарі та теслі можуть запропонувати свої безкоштовні послуги з заміни замків чи вікон.

У Лодзі, що є другим за розміром містом у Польщі, регулярне прибирання расистських та антисемітських графіті проводиться з 2000 року. Цю традицію започаткувала група журналістів та місцевих політичних лідерів. У 2007 році кампанія «Кольорова толерантність» розпочалася з демонстрації перед мерією міста, під час якої підлітки тримали фотографії з зображеннями антисемітських графіті по всьому місті. Учні, вчителі, журналісти та інші учасники після цього пройшли по місту, зафарбовуючи графіті на школах, фасадах магазинів, домах та міських автобусах. Кампанія отримала велику підтримку з боку мера та заступника мера міста Лодзь.43

Створення коаліційНеурядові організації-партнери, що працюють у коаліціях, можуть разом розробляти політику, позиції та стратегії лобіювання, а також механізми перетворень для подолання злочинів ненависті.

Переваги роботи у коаліціїКоаліції демонструють інтерес ширшої громадськості до проблеми злочинів ненависті, що виходить за рамки цільової громади.41 Див. «Футбол проти расизму в Європі», op. cit.42 Там само.43 Польські підлітки протестують проти антисемітських графіті, веб-сайт JTA, 15 березня 2007 р., <http://jta.org/news/article/2007/03/15/100631/lodzgraffiti>

Різні партнери по коаліції можуть мати власні особливі стосунки або доступ до конкретних осіб, відповідальних за прийняття рішень. Наприклад, релігійні установи або релігійні лідери можуть мати стосунки з поліцією, органами влади або ЗМІ, яких не мають НУО.

Коаліції часто починаються з НУО та груп, створених у громаді. Інколи вони розширюються за рахунок представників органів поліції, органів влади та інших, хто вважає таку співпрацю важливою. Коаліції залучаються до співпраці на різних рівнях – від обміну інформацією та створення мереж до спільного впровадження конкретних проектів та лобіювання.

У багатьох випадках коаліції створюються для протидії проблемі дискримінації та насильства у конкретному середовищі або стосовно конкретних груп. Проблема злочинів ненависті у школах, наприклад, може вирішуватися за допомогою широких коаліцій, до складу яких входять організації, що працюють у галузі освіти, захисту дітей та інші.

Неформальна коаліція з підтримки прийняття нового федерального законодавства про злочини ненависті в США у 2008 році об’єднала 28 генеральних прокурорів штатів, лідерів вищих органів поліції країни, а також понад 300 національних правоохоронних, професійних, освітніх, правозахисних, релігійних та громадських організацій, що продемонструвало, як громадські організації та офіційні групи можуть працювати разом проти злочинів ненависті.44

В Узбекистані 26 протестантських конгрегацій об’єдналися, щоб надіслати відкритий лист у червні 2008 року проти нападів у ЗМІ, які вказували окремих імена релігійних лідерів та церкви. У листі зазначалося, що «спотворені факти, агресивні напади, брехня та наклепи» використовувалися для заохочення нетерпимості та ненависті по відношенню до членів релігійних меншин.45

Поради для коаліційОднією з цілей коаліцій проти злочинів ненависті є розробка завдань, що базуються на потребах різноманітних громад, які вони представляють. Важливий перший крок у напрямку до формування коаліції – визначення конкретної мети, навколо якої можуть об’єднатися різні групи, що мають різні місії та порядок денний. Це може створити мотивацію та відчуття ширших можливостей серед членів, щоб визначити безпосередні цілі, що можуть бути досягнуті, з самого початку. Визнання навіть обмежених успіхів на шляху до досягнення довгострокової стратегічної мети коаліції може допомогти підвищити довіру до групи, зміцнити її моральний дух та рішучість.

Для забезпечення безперешкодної роботи коаліції важливо встановити чіткі механізми збору даних, прийняття рішень та обрання керівників.

Кого включати до коаліціїОскільки склад коаліції та її керівництво впливатимуть на її ефективність та визначатимуть, наскільки добре вона буде залагоджувати конфлікти, що виникають, важливо чітко визначити

44 Повний перелік учасників можна знайти на веб-сайті «Конференція лідерів з громадянських прав, LLEHCPA 2009 – Організації-підписанти» http://www.civilrights.org/hatecrimes/llehcpa/organizations.html>45 Див. Огляд стану злочинів ненависті: Релігійна нетерпимість: Узбекистан. Human Rights First, <http://www.humanrightsfirst.org/discrimination/reports.aspx?s=religious-intolerance&p=countries#turkey>

потреби коаліції та оцінити її сильні сторони, спільні інтереси та потенційні зобов’язання щодо прийняття нових членів.

При формуванні коаліції НУО можуть спочатку об’єднатися з невеликою кількістю інших НУО та лідерів громади етнічних, релігійних та інших груп. Перші партнери коаліції часто виступають її ядром, тому важливо визначити лідерів, які користуються довірою та допоможуть коаліції визначити порядок зобов’язань щодо визначеної проблеми. Видатні лідери можуть підвищити імідж коаліції, але важливо також заручитися підтримкою тих, хто буде залучений до щоденної співпраці. У деяких випадках НУО можуть охоплювати широке коло молодіжних організацій, громадських організацій, шкіл, соціальних клубів, профспілок, бізнес-асоціацій та представників відповідних органів влади.

Робота зі ЗМІРобота зі ЗМІ може стати ефективним засобом як для поширення точної інформації про злочини ненависті, так і для надсилання чіткого повідомлення про те, що злочини ненависті є неприйнятними. Крім цього, ЗМІ можуть заздалегідь публікувати інформацію про заходи, що проводяться у громаді у відповідь на конкретний інцидент, викликаний ненавистю, або на злочин ненависті.

У регіонах, де не існує активних, вільних та незалежних ЗМІ, НУО повинні ретельно розробляти комунікаційну стратегію для забезпечення розповсюдження точної інформації про злочини ненависті. Один з підходів передбачає роботу з міжнародними НУО або іноземними репортерами. Інформація, що публікується або транслюється у міжнародних ЗМІ, може мати значну аудиторію, навіть у тих регіонах, де місцева преса не є ані вільною ані незалежною від уряду.

В усіх випадках, коли НУО намагаються забезпечити висвітлення у пресі, важливо спочатку визначити, що стане основним повідомленням. Якщо кілька членів організації або коаліції працюють зі ЗМІ, важливо, щоб кожен з них погодив основне повідомлення, що має бути донесене під час спілкування, заздалегідь для забезпечення послідовного висвітлення у ЗМІ.

Утримання уваги ЗМІ Існує кілька звичайних методів, за допомогою яких ЗМІ можуть забезпечити висвітлення у пресі:

• Прес-релізи: прес-релізи можуть надавати детальну інформацію широкому колу видань про події та публікацію звітів або інформацію, якої потребує громада після скоєння інциденту чи злочину ненависті. Прес-релізи дозволяють НУО поширювати повну та послідовну інформацію, не потребуючи проведення численних інтерв’ю або прямих контактів з репортерами. Щоб прес-реліз досяг широкої аудиторії, НУО повинні мати гарний список медіа-джерел з електронними адресами, особливо ЗМІ, що є найбільш важливими для конкретних громад;

• Контакти з окремими журналістами: при виникненні можливості для висвітлення у ЗМІ НУО можуть звернутися до конкретних журналістів та надати їм детальну інформацію про інформаційний привід. Незважаючи на те, що простіше звернутися до репортерів, з якими НУО вже встановили контакти, інколи може бути більш ефективним розширити рамки

спілкування та звернутися до тих, чиї репортажі вказують на те, що вони можуть зацікавитися висвітленням конкретної події або питання;

• Надання доступу для преси для отримання коментарів від лідерів НУО та відомих прибічників: крім представників НУО, інші особи, які добре відомі та поважні в громаді, мають бути доступні для того, щоб розповісти у ЗМІ про проблеми або події. НУО можуть організовувати брифінги, на яких ЗМІ можуть зустрітися з провідними діячами громади або релігійними фігурами, спортсменами чи іншими людьми, хто підтримує зусилля у цьому напрямку;

• Редакційні ради та видавництва: у багатьох газетах рішення щодо редакційної політики приймає рада редакторів, до якої входять редактори та інші працівники газети. Редакційні ради часто погоджуються зустрітися з представниками НУО та зацікавленими громадянами для обговорення редакційної політики їхніх видань. Так само, деякі видавці також погоджуються зустрітися з НУО та іншими для обговорення питань, пов’язаних із висвітленням подій їхніми газетами.

• Прес-конференції: прес-конференції можуть бути ефективним засобом забезпечення висвітлення у пресі, оскільки вони дозволяють НУО зібрати та поінформувати велику групу працівників ЗМІ одночасно. У більшості випадків це вимагає серйозного завчасного планування для забезпечення присутності, включаючи розсилку повідомлень до великої кількості видань та окремих журналістів із зазначенням дати та часу. Важливо обрати правильне місце проведення таких заходів: місце, де відбувся злочин ненависті, відоме місце перед будинком суду або органу влади – все це можливі варіанти. Інколи кількість присутніх журналістів можна підвищити, запросивши для участі відомого прибічника НУО, наприклад, зірку спорту або шоу-бізнесу чи відомого лідера громади. Часто прес-конференції та брифінги для преси проводяться в офісі НУО. Корисно буде роздати журналістам, присутнім на прес-конференції, прес-реліз, щоб вони мали легкий доступ та розуміння основних питань, які будуть представлені усно.

Освіта та навчанняОсвіта є надзвичайно важливим інструментом для попередження та реагування на інциденти та злочини ненависті. Існує багато шляхів організації освіти щодо проблем злочинів ненависті, зокрема семінари для громад, програми для вчителів, учнів та молоді, тренінги для професіоналів та інформаційні кампанії для широкого загалу.

Освіта для громадиДеякі громади проводили інформаційні кампанії після скоєння злочинів ненависті. До участі у кампаніях залучалися місцеві бізнесмени, освітяни та/або постачальники послуг. Кампанії стосувалися основних принципів реагування на злочини ненависті у громаді. У деяких випадках людей, які пройшли навчання, просили виставляти наклейку або листівку із надписом «Зона, вільна від ненависті» у вікні установи, класу або офісу, щоб показати, що вони протестуються проти нетерпимості та злочинів ненависті.

Семінари для громади допомагають підвищити рівень обізнаності щодо масштабів та наслідків злочинів ненависті, а також надають практичні стратегії для втручання у ситуації, в яких проявляється ненависть. Якщо члени громади пройшли навчання щодо поміркованого

реагування на ненависть, це може попередити переростання проявів ненависті у злочини ненависті.

Робота з молоддюМоніторинг та звітування щодо злочинів ненависті демонструють, що молодь занадто часто бере участь у злочинах ненависті – як виконавці та як жертви. У результаті цього, робота з молоддю є важливою частиною будь-якої стратегії подолання злочинів ненависті.

Освіта для молоді щодо злочинів ненависті часто проводиться у школах та вищих навчальних закладах. Цьому сприяє визначення учнів, які мають соціальний вплив у різноманітних групах в школах, для їхнього навчання лідерським навичкам. Після проходження навчання учні можуть працювати з ширшими учнівськими групами задля підвищення їхньої обізнаності щодо упереджень, ворожості та злочинів ненависті. Учні-лідери можуть брати участь в експертних засіданнях з обговорення питань упередженого ставлення у школі, а також стратегій поміркованого втручання. Учні мають найбільший вплив на своїх ровесників. Якщо школа зможе направити цей вплив на попередження упереджень, ворожості та злочинів ненависті, це змінить клімат у школі у бік поваги та безпеки.

НУО та органи влади у галузі освіти тісно співпрацювали у багатьох країнах над розробкою та впровадженням програм з навчання толерантності. Рада Європи розробила навчальні матеріали для своїх кампаній «Всі рівні – всі різні» та «Доста!» (для рома та сінті), які були ефективно використані НУО.46

Одна з найпоширеніших форм насильницьких злочинів ненависті в школах – це залякування, коли учні по одному або у групах вдаються до моральних та фізичних нападів на інших. У багатьох країнах були організовані кампанії проти залякування. Під час кампаній учні за підтримки НУО, керівництва школи та місцевої влади намагалися вирішити проблему залякування.

У Сполученому Королівстві, Альянс проти залякування (Anti-Bullying Alliance – ABA) об’єднує 65 організацій та підтримує низку програм проти залякування – від підготовки уроків з попередження залякування для вчителів до щорічного проведення Тижня проти залякування. Учасники з сотень шкіл Сполученого Королівства взяли участь у заходах Тижня проти залякування 17-21 листопада 2008 року на тему «Будьмо різними, тримаймося разом». Члени ABA, наприклад «Actionwork» надають матеріали з подолання залякування для проведення кампаній як у Сполученому Королівстві, так і на міжнародному рівні. Веб-сайт організації «Actionwork» надає приклади безкоштовних та недорогих в організації заходів, що можуть проводити школи та учні, а також пропонує доступ до відео. плакатів та інших матеріалів, що використовуються для проведення кампаній.47

НУО з Німеччини, Італії, Румунії, Іспанії та Сполученого Королівства є партнерами у впровадженні спільного Інтернет-проекту медіації для ровесників під назвою «avatar@school». Проект створює онлайнове середовище для підлітків-школярів в усій Європі та інших країнах світу для спільних дій проти залякування та віктимізації як

46 Наприклад, див. «Міжнародний день боротьби с фашизмом та антисемітизмом 9 листопада», op. cit.47 Див. Електронний бюлетень Альянсу проти залякування, № 7, липень 2008 р. Веб-сайт Альянсу проти залякування <http://www.antibullyingalliance.org.uk/downloads/pdf/aba_e_bulletin_july_2008.pdf>; веб-сайт Тижня проти залякування, <http://www.antibullyingweek.co.uk/>; та вебсайт організації «Actionwork» <http://www.actionwork.com/>

«реальних персонажів у реальних конфліктних ситуаціях». У системі використовуються ігрові сценарії та рольові ігри для попередження насильства проти молоді шляхом медіації серед ровесників.48

У Грузії спільно з кампанією «РАЗОМ ми сильні!» (UNITED we are Strong!) на вшанування пам’яті «Kristallnacht», спілка «21 століття» (НУО) провела семінари, обговорення та конкурси для учнів у різних містах Грузії у 2008 р.49

Навчання для професіоналівНавчання для професіоналів з попередження злочинів ненависті та реагування на них також можна використовувати як початок процесу створення коаліції. Навчання може стосуватися конкретних аспектів реагування та попередження злочинів ненависті, які є найактуальнішими для тих, хто бере у ньому участь.

Органи поліції, надавачі соціальних послуг, учителі та працівники сфери охорони здоров’я – для цих груп семінари з попередження та реагування на злочини ненависті будуть корисними, оскільки професіонали у цих галузях найчастіше контактують як із жертвами, так і з виконавцями злочинів ненависті.

Підготовка тренерів Після проведення навчання з попередження злочинів ненависті, наступним кроком може стати навчання для професіоналів, які зможуть проводити семінари з попередження злочинів ненависті у громаді. Такі програми мають передбачати комплексне та сучасне реагування на злочини ненависті, а також надання інформації про боротьбу з ними та проведення практичних занять з тем семінару.

Додаткові ресурси

Dr. Robin Oakley, Боротьба зі злочинами ненависті в Латвії та Чеській Республіці: Порівняльна оцінка (Рига: Латвійський центр прав людини, 2008 р.)

Anhelita Kamenska, Ilze Brands-Kehris, Боротьба зі злочинами ненависті в Латвії: Законодавство та поліцейська практика (Рига: Латвійський центр прав людини, 2008 р.)

Свобода вибору: Кордони свободи, Anne Frank House, 2006 р.

Від злочинів ненависті до прав людини: План дій кампанії коаліції «Європа» проти злочинів ненависті. Коаліція «Європа», 2006 р.

Як подолати злочини, породжені упередженнями та ненавистю: План дій від Антидефемаційної ліги, Антидефамаційна ліга, 2004 р.

48 Див. веб-сайт Avatar@school <www.avataratschool.eu>49 Див. веб-сайт United for Intercultural Action, <http://www.unitedagainstracism.org/>

Глава 8 Захист інтересів з боку НУО: Міжнародна структура

НУО можуть просити певні спеціальні органи надати підтримку їхнй роботі з лобіювання. До таких органів належать міжнародні (міжурядові) організації, органи, створені для нагляду за дотриманням прав людини та угод про боротьбу з дискримінацією (органи з моніторингу виконання міжнародних угод), а також інші спеціальні органи. НУО можуть вільно подавати інформацію до більшості з цих органів, деякі з яких мають право розглядати надану інформацію від імені окремих жертв порушень прав людини. НУО можуть також звертатися до цих органів за підтримкою у підвищенні спроможності та створенні мереж. У деяких випадках, НУО можуть звертатися до спеціалізованих органів, наприклад, Європейського суду з прав людини за правовим захистом жертв злочинів ненависті.

Міжурядові організаціїДо міжурядових організацій та установ, що є найбільш важливими для НУО у сфері боротьби зі злочинами ненависті, належать Організація з безпеки та співробітництва в Європі, Комісар Ради Європи з прав людини та Агентство ЄС з фундаментальних прав людини.

Багато з цих організацій координують проведення міжнародних конференцій та семінарів на теми злочинів ненависті, толерантності та дискримінації. НУО, що беруть участь у таких конференціях, можуть безпосередньо відстоювати свої інтереси перед представниками урядів та спеціальних органів, а також забезпечувати публічний резонанс у ЗМІ. У такому міжнародному оточенні НУО часто працюють у коаліціях для посилення свого повідомлення. Піднімаючи проблему злочинів ненависті у міжурядових організаціях, важливо продемонструвати, що про це говорять не лише представники груп, що знаходяться під загрозою.

ОБСЄОБСЄ проводить щорічні Наради з людського виміру (HDIM) у Варшаві для обговорення виконання широкого кола зобов’язань ОБСЄ щодо людського виміру, включаючи поширення толерантності та захист прав національних меншин. HDIM триває 10 робочих днів та збирає представників країн-учасниць ОБСЄ, НУО та міжнародних організацій та інституцій.

Правила участі у HDIM є особливо «сприятливими для НУО, надаючи представникам НУО можливості для поширення письмових подань та участі в обговореннях під час конференції. Це єдина конференція з прав людини в Європі, у якій представники НУО беруть участь разом з представниками урядів на рівних.

Комісар Ради Європи з прав людини Комісар Ради Європи з прав людини – це незалежна інституція у складі Ради Європи, до повноважень якої належить підвищення рівня обізнаності та поваги до прав людини у 47 країнах-членах Ради Європи. До завдань Комісара з прав людини належить поширення освіти та обізнаності з прав людини, визначення прогалин у законодавстві щодо прав людини та сприяння діяльності національних інституцій уповноваженого з прав людини та інших правозахисних структур. Комісар здійснює регулярні візити до країн, звітує про стан дотримання прав людини та надає рекомендації щодо покращення захисту прав людини.

Комісар працює з широким колом інституцій, включаючи організації громадянського суспільства.

Агентство ЄС з фундаментальних прав людини (FRA)FRA – це орган Європейського Союзу із місцезнаходженням у Відні. Агентство надає органам влади та інституціям ЄС та країн-членів допомогу та експертну підтримку у сфері основоположних прав людини. FRA збирає та публікує дані та інформацію з питань расизму, ксенофобії та пов’язаної з ними нетерпимості через Національних координаторів (NFP) Інформаційної мережі Європи з расизму та ксенофобії (RAXEN) в усіх країнах-членах ЄС.

FRA працює з низкою зацікавлених сторін, включаючи НУО, та координує Платформу основоположних прав50 - мережу діячів громадянського суспільства, які працюють із широким колом проблем у галузі прав людини.

Органи моніторингу виконання угодНизка міжнародних угод у галузі прав людини передбачає створення комітетів з відстеження їхнього виконання. У деяких випадках НУО можуть допомогти громадянам, які вважають, що їхні права, передбачені угодою, були порушені країною-підписантом, подати скаргу до відповідних органів.

Органи з моніторингу угод часто мають право вимагати подання звітів від країн-підписантів щодо кроків, які здійснюються у напрямку забезпечення виконання конвенцій. Поширеною практикою є розробка та подання «тіньових» звітів НУО до органів моніторингу виконання угод для наголошення або представлення додаткової інформації, що може бути відсутня в офіційному звіті. НУО можуть, наприклад, включити у свій звіт інформацію про офіційне звітування щодо попередження злочинів ненависті та реакцію на такі звіти.

Комітет з ліквідації расової дискримінації (CERD)CERD51 - це орган, створення якого передбачене відповідною міжнародною угодою, до складу якого входять незалежні експерти з відстеження виконання Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації країнами, що її підписали. Країни-учасниці Конвенції повинні подавати щорічні звіти до Комітету із зазначенням стану дотримання прав, захищених CERD.

CERD також має право за певних обставин приймати скарги та повідомлення від окремих осіб, які стверджують, що їхні права були порушені країною-учасницею CERD. Скарги можуть подаватися окремою особою або групою осіб. Скарги також можуть подаватися третьою стороною-представником заявника, за умови, що на це була отримана письмова згода особи, яку вона представляє, або якщо існують виняткові обставини, в яких неможливо отримати таку згоду.

Європейських суд з прав людини (ECHR)ECHR був створений згідно з Європейською конвенцією з прав людини для моніторингу та забезпечення дотримання прав людини у країнах-учасницях. Усі 47 членів Ради Європи є учасниками Конвенції. За певних обставин НУО можуть звертатися за захистом прав до 50 Див. веб-сторінку Платформи основоположних прав на сайті FRA: <http://fra.europa.eu/fraWebsite/civil_society/fr_platform/fr_platform_en.htm>51 Див. сторінку Комітету з ліквідації расової дискримінації на веб-сайті БДІПЛ: <http://www2.ohchr.org/english/bodies/cerd/index.htm>

Європейського суду з прав людини від імені жертв злочинів ненависті, чиї права, захищені Конвенцією з прав людини, були порушені. З огляду на те, що злочини ненависті викликані упередженим ставленням, Європейський суд з прав людини визнав позитивний обов’язок країн щодо розслідування потенційних расових мотивів злочинів.52

Наприклад, в Болгарії юристи Європейського центру прав рома у співпраці з правозахисним проектом у Софії представляли інтереси матері та дружини рома, який став жертвою вбивства з підстав расової ненависті, у Європейському суді з прав людини. Суд встановив, що органи влади не провели належного розслідування расових мотивів вбивства.53 Справа стосувалася вбивства чоловіка-рома 18 квітня 1996 р. у Шумені (Болгарія) та наступного розслідування цієї справи. Суд визнав Болгарію винною у порушення процедурного аспекту права на життя (Стаття 2) у зв’язку із забороною дискримінації (Стаття 14).54

Норми Суду дозволяють приймати заяви окремих осіб проти країн-членів щодо порушення прав людини. Втім, мають бути вичерпані усі внутрішні засоби перш ніж буде подане звернення до ЄСПЛ. Усі рішення Суду є обов’язковими для країн-членів та мають бути виконані.

Правозахисники можуть завертатися до дипломатичних місій ЄС за підтримкою, якщо їм загрожує небезпека. У червні 2004 року Рада ЄС прийняла практичні рекомендації щодо підтримки правозахисників. Ці рекомендації розширюють роль місії ЄС у підтримці та захисті активістів у сфері захисту прав людини та забезпечують втручання у разі загрози для них.55

Додаткові ресурси

Shaw, Margaret, Попередження злочинів ненависті: Міжнародна стратегія та практика. Міжнародний центр попередження злочинів, квітень 2002 р.

52 Начова та інші проти Болгарії (App no 43577/98 and 43579/98), Рішення від 6 липня 2005 р., пп. 160-168, <http://www.echr.coe.int/Eng/Press/2004/Feb/ChamberJudgmentNachovaandothersvBulgaria260204.htm>53 Ангелова та Ілієв проти Болгарії (App no 55523/00), Рішення від 26 липня 2007 р., <http://www.ius.info/EUII/EUCHR/dokumenti/2007/07/CASE_OF_ANGELOVA_AND_ILIEV_v._BULGARIA_26_07_2007.html>54 Там само, а також Санкції Страсбурзького суду проти Болгарії за неспроможність притягти до відповідальності виконавців вбивства в расових мотивів. Європейський центр прав рома, 6 вересня 2007 р., <http://www.errc.org/cikk.php?cikk=2854>55 Див. Забезпечення захисту – Керівництво ЄС щодо правозахисників, веб-сайт Ради Європейського Союзу: http://ue.eu.int/uedocs/cmsUpload/GuidelinesDefenders.pdf. НУ також можуть звертатися до Спеціального доповідача з питань правозахисників: <http://www2.ohchr.org/english/issues/defenders/index.htm>