НАВЧАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ ДИСТАНЦІЙНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

Категорія слухачів: Посадові особи місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів міських, сільських, селищних рад, які виконують

обов’язки секретарів комісій з питань евакуації

Тема 1. ЄДИНА ДЕРЖАВНА СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ ТА ЇЇ СКЛАДОВІ

1. Мета та завдання, що покладається на єдину державну систему цивільного захисту

На виконання вимог п. 2 ст. 8 Кодексу цивільного захисту України, п.6 "Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту", затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 09.01.2014 № 11, п. 3 постанови Кабінету Міністрів від 11.03.2015 № 101 "Про затвердження типових положень про функціональну і територіальну підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту" з урахуванням вимог листа Державної Служби України з надзвичайних ситуацій (далі- ДСНС України) від 24.07.2015 № 02-10933/161 “Про примирне положення про територіальну підсистему” у регіоні було створено територіальну підсистему єдиної державної системи цивільного захисту Сумської області (далі – Територіальна підсистема ЄДС ЦЗ). Положення про Територіальну підсистему ЄДС ЦЗ затверджено розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 16.03.2016 № 133.

Єдина державна система цивільного захисту (далі ЄДС ЦЗ )- сукупність органів управління, сил і засобів центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, підприємств, установ та організацій, які забезпечують реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту;

Основною метою функціонування єдиної державної системи цивільного захисту є забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту у мирний час та в особливий період Основними завданнями єдиної державної системи цивільного захисту є:1) забезпечення готовності міністерств та інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;2) забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;3) навчання населення щодо поведінки та дій у разі виникнення надзвичайної ситуації;4) виконання державних цільових програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат;

5) опрацювання інформації про надзвичайні ситуації, видання інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій;6) прогнозування і оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;7) створення, раціональне збереження і використання резерву матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;8) оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне та достовірне інформування про фактичну обстановку і вжиті заходи;9) захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій;10) проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, організація життєзабезпечення постраждалого населення;11) пом’якшення можливих наслідків надзвичайних ситуацій у разі їх виникнення;12) здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення;13) реалізація визначених законом прав у сфері захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій, в тому числі осіб (чи їх сімей), що брали безпосередню участь у ліквідації цих ситуацій;14) інші завдання, визначені законом.

Структура та рівні єдиної державної системи цивільного захистуЄдина державна система цивільного захисту складається з постійно діючих

функціональних і територіальних підсистем та їх ланок.Функціональні підсистеми ЄДС ЦЗ створюються у відповідних сферах

суспільного життя центральними органами виконавчої влади з метою захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період, забезпечення готовності підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.

Завданнями функціональної підсистеми є:1) здійснення заходів цивільного захисту у відповідній сфері суспільного життя;2) забезпечення готовності підпорядкованих сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання виникненню та реагування на надзвичайні ситуації, здійснення заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій або небезпечних подій;3) організація та проведення моніторингу і прогнозування виникнення надзвичайних ситуацій та їх розвитку, визначення ризиків виникнення надзвичайних ситуацій у відповідній сфері суспільного життя;4) своєчасне і достовірне інформування заінтересованих органів виконавчої влади та населення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій на підприємствах, в установах та організаціях, які належать до сфери управління відповідного центрального органу виконавчої влади;5) проведення рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;6) забезпечення планування заходів цивільного захисту;7) організація та проведення навчань (тренувань) з підготовки органів управління функціональної підсистеми та підпорядкованих їм сил цивільного захисту;

8) розроблення та здійснення заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування національної економіки в особливий період, зокрема суб’єктів господарювання, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади;9) навчання населення щодо поведінки та дій у разі виникнення надзвичайної ситуації;10) здійснення заходів щодо укриття працівників суб’єктів господарювання, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, у захисних спорудах цивільного захисту;11) розроблення та забезпечення виконання галузевих програм і планів з питань цивільного захисту;12) створення, раціональне збереження і використання резерву матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;13) інші завдання, визначені законодавством.

Безпосереднє керівництво діяльністю функціональної підсистеми здійснюється керівником органу чи суб’єкта господарювання, що створив таку підсистему.

Перелік центральних органів виконавчої влади, що створюють функціональні підсистеми, наведено у додатку 1.

Територіальні підсистеми ЄДС ЦЗ – створюються областях, м. Києві з метою здійснення заходів щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період у відповідному регіоні.

Територіальна підсистема Сумської області складається з постійно діючих ланок, що утворюються:

у містах обласного значення Суми, Глухів, Конотоп, Лебедин, Охтирка, Ромни та Шостка і містах районного значення Дружба, Білопілля, Буринь, Ворожба, Кролевець, Путивль, Середина-Буда та Тростянець – відповідними міськими радами;

у районах – відповідними районними державними адміністраціями.Положення про ланку територіальної підсистеми за погодженням із

Департаментом цивільного захисту населення Сумської обласної державної адміністрації та Управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області затверджується органом, що її утворив.

Завданнями територіальної підсистеми є:1) забезпечення готовності органів управління та підпорядкованих їм сил

цивільного захисту до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзвичайні ситуації або небезпечні події;

2) організація та здійснення заходів щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій;

3) планування заходів цивільного захисту;4) організація та здійснення заходів із запобігання виникненню надзвичайних

ситуацій;5) проведення рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації наслідків

надзвичайних ситуацій, організація життєзабезпечення постраждалого населення;6) ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій або небезпечних подій;7) проведення моніторингу і прогнозування виникнення надзвичайних

ситуацій та їх розвитку, визначення ризиків їх виникнення на території

відповідного регіону, оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій, визначення на основі прогнозних даних обсягу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;

8) ліквідація медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій та епідемій, надання екстреної медичної допомоги постраждалим у зоні надзвичайної ситуації, здійснення заходів медичного забезпечення;

9) навчання населення щодо поведінки та дій у разі виникнення надзвичайної ситуації;

10) організація і проведення підготовки керівного складу та фахівців органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів цивільного захисту;

11) здійснення заходів щодо створення та використання наявного фонду захисних споруд цивільного захисту для укриття населення;

12) створення, збереження і раціональне використання резерву матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

13) забезпечення сталого функціонування суб’єктів господарювання і територій в особливий період;

14) здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення;15) інші завдання, визначені законом.

Безпосереднє керівництво діяльністю територіальної підсистеми, її ланок здійснюється посадовою особою, яка очолює орган, що створив таку підсистему, ланку.

Місцева ланка територіальної підсистеми ЄДС ЦЗ є складовою частиною територіальної підсистеми. Відповідно до пункту 3 статті 10 Кодексу цивільного захисту України, постанови Кабінету Міністрів України від 9 січня 2014 року № 11 „Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту”, розпоряджень виконавчих органів рад про створення територіальних підсистем ЄДС ЦЗ та з метою забезпечення реалізації державної політики у сфері ЦЗ на території районів, в містах обласного, районного підпорядкування, населених пунктах створюються ланки територіальних підсистем ЄДС ЦЗ.

Відповідно до закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представницькі органи (ради) делегують свої повноваження і функції місцевим органам виконавчої влади та виконавчим органам місцевого самоврядування щодо вжиття необхідних заходів з ліквідації наслідків НС, інформування про них населення, залучення до цих робіт підприємства, установи та організації, а також населення.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування – сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

2. Органи управління, сили й засоби та режими функціонування єдиної державної системи цивільного захисту.

Органами управління цивільного захисту є:

на державному рівні – Кабінет Міністрів України, ДСНС України, а також центральні органи виконавчої влади, що створюють функціональні підсистеми, та підрозділи з питань цивільного захисту у складі їх апаратів;

на регіональному рівні – Сумська обласна державна адміністрація, Департамент цивільного захисту населення Сумської обласної державної адміністрації та Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області;

на місцевому рівні – районні державні адміністрації, виконавчі органи міських (обласного центру та міст обласного значення) рад, структурні підрозділи з питань цивільного захисту, які утворюються у їх складі, виконавчі органи селищних та сільських рад, підрозділи Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області;

на об’єктовому рівні – керівні органи підприємств, установ та організацій, а також підрозділи (посадові особи) з питань цивільного захисту, які утворюються (призначаються) такими органами відповідно до законодавства.

Для забезпечення управління у режимі повсякденного функціонування органами управління та силами цивільного захисту, координації їх дій, здійснення цілодобового чергування та забезпечення функціонування системи збору, оброблення, узагальнення та аналізу інформації про обстановку в районах виникнення надзвичайних ситуацій у територіальній підсистемі функціонують:

1) на державному рівні:оперативно-чергова служба державного центру управління в надзвичайних

ситуаціях ДСНС України;оперативно-чергові (чергові, диспетчерські) служби центральних органів

виконавчої влади (у разі їх утворення).2) на регіональному рівні:оперативно-чергова служба Департаменту цивільного захисту населення

Сумської обласної державної адміністрації;оперативно-координаційний центр Управління Державної служби України з

надзвичайних ситуацій у Сумській області;оперативно-чергові (чергові, диспетчерські) служби територіальних органів

центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (в яких вони створені);

3) на місцевому рівні:чергові служби районних державних адміністрацій та виконавчих органів

міських рад;оперативно-чергові (чергові, диспетчерські) служби територіальних органів

центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (в яких вони створені);

4) на об’єктовому рівні - чергові (диспетчерські) служби підприємств, установ та організацій (в яких вони створені).

У разі виникнення надзвичайних ситуацій до організації заходів з ліквідації їх наслідків залучаються представники заінтересованих органів державної влади.

 Для забезпечення сталого управління територіальною підсистемою та її ланками і виконання функцій, передбачених на особливий період, використовується система пунктів управління.

Для управління територіальною підсистемою використовується телекомунікаційна мережа загального користування та територіальна автоматизована система централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій.

Для координації діяльності обласних, районних державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, пов'язаної із забезпеченням техногенно-екологічної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій і реагування на них функціонують:

на загальнодержавному рівні – Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;

на регіональному рівні – обласна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій;

на місцевому рівні – районні, міські, селищні, сільські комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій;

на об'єктовому рівні – комісії з питань надзвичайних ситуацій підприємств, установ та організацій.

Діяльність зазначених комісій провадиться відповідно до положень про них.Для координації робіт з ліквідації наслідків конкретної надзвичайної ситуації

на регіональному, місцевому та об'єктовому рівні у разі потреби утворюються спеціальні комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. Рішення про утворення такої комісії приймає відповідно керівник територіальної підсистеми, її ланки або суб'єкта господарювання у разі виникнення надзвичайної ситуації відповідного рівня.

До утворення спеціальної комісії або призначення керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій організацію цих заходів здійснюють відповідні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій.

До складу сил цивільного захисту єдиної державної системи цивільного захисту входять:

Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;аварійно-рятувальні служби;формування цивільного захисту;спеціалізовані служби цивільного захисту;пожежно-рятувальні підрозділи (частини);добровільні формування цивільного захисту.Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту функціонує в системі

ДСНС України.Перелік центральних органів виконавчої влади, якими утворюються

спеціалізовані служби цивільного захисту, наведено у додатку 2.До складу сил цивільного захисту функціональних підсистем входять:спеціалізовані професійні аварійно-рятувальні служби;об’єктові аварійно-рятувальні служби;об’єктові формування цивільного захисту;галузеві та об’єктові спеціалізовані служби цивільного захисту;державні пожежно-рятувальні підрозділи (частини), що забезпечують відомчу пожежну охорону;

добровільні формування цивільного захисту.До складу сил цивільного захисту територіальної підсистеми входять:

підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту;регіональні, комунальні, об’єктові аварійно-рятувальні служби та аварійно- рятувальні служби громадських організацій;об’єктові та територіальні формування цивільного захисту;територіальні та об’єктові спеціалізовані служби цивільного захисту;добровільні формування цивільного захисту.Спеціалізовані служби проводять свою діяльність відповідно до положення

про службу, що затверджується органом, суб'єктом господарювання, який утворив таку службу.

Облік сил цивільного захисту ведеться Управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області.

Залежно від масштабу та особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, в області або в межах конкретної її території встановлюється один із таких режимів функціонування територіальної підсистеми:

повсякденного функціонування;підвищеної готовності;надзвичайної ситуації;надзвичайного стану.В умовах нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної,

сейсмічної, гідрогеологічної, гідрометеорологічної, техногенної та пожежної обстановки та за відсутності епідемій, епізоотій, епіфітотій територіальна підсистема функціонує в повсякденному режимі.

Основними завданнями, що виконуються територіальною підсистемою у режимі повсякденного функціонування, є:

забезпечення спостереження, гідрометеорологічного прогнозування та здійснення контролю за станом навколишнього природного середовища та небезпечних процесів, що можуть призвести до виникнення надзвичайних ситуацій на потенційно небезпечних об'єктах, об'єктах підвищеної небезпеки і прилеглих до них територіях, а також на територіях, на яких існує загроза виникнення геологічних та гідрогеологічних явищ і процесів;

забезпечення здійснення планування заходів цивільного захисту;здійснення цілодобового чергування пожежно-рятувальних підрозділів;розроблення і виконання цільових та науково-технічних програм запобігання

виникненню надзвичайних ситуацій і зменшення можливих втрат;здійснення планових заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних

ситуацій, забезпечення безпеки та захисту населення і територій від таких ситуацій, а також заходів щодо підготовки до дій за призначенням органів управління та сил цивільного захисту;

забезпечення готовності органів управління та сил цивільного захисту до дій за призначенням;

організація підготовки фахівців цивільного захисту, підготовка керівного складу та фахівців, діяльність яких пов'язана з організацією і здійсненням заходів щодо цивільного захисту, навчання населення діям у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

створення і поновлення матеріальних резервів для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, ліквідації їх наслідків;

організація та проведення моніторингу надзвичайних ситуацій, визначення ризиків їх виникнення;

підтримання у готовності автоматизованих систем централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій.

Підставами для тимчасового введення в області або в межах конкретної її території для територіальної підсистеми режиму підвищеної готовності є:

на регіональному рівні – загроза виникнення надзвичайної ситуації регіонального рівня;

на місцевому рівні – загроза виникнення надзвичайної ситуації місцевого рівня.

Основними завданнями, що виконуються територіальною підсистемою у режимі підвищеної готовності, є:

здійснення оповіщення органів управління та сил цивільного захисту, а також населення про загрозу виникнення надзвичайної ситуації та інформування його про дії у можливій зоні надзвичайної ситуації;

формування оперативних груп для виявлення причин погіршення обстановки та підготовки пропозицій щодо її нормалізації;

посилення спостереження та контролю за гідрометеорологічною обстановкою, ситуацією на потенційно небезпечних об'єктах, території об'єкта підвищеної небезпеки та/або за його межами, території, на якій існує загроза виникнення геологічних та гідрогеологічних явищ і процесів, а також здійснення постійного прогнозування можливості виникнення надзвичайних ситуацій та їх масштабів;

уточнення (у разі потреби) планів реагування на надзвичайні ситуації, здійснення заходів щодо запобігання їх виникненню;

уточнення та здійснення заходів щодо захисту населення і територій від можливих надзвичайних ситуацій;

приведення у готовність наявних сил і засобів цивільного захисту, залучення у разі потреби додаткових сил і засобів.

Основними завданнями, що виконуються територіальною підсистемою у режимі надзвичайної ситуації, є:

введення в дію планів реагування на надзвичайні ситуації;здійснення оповіщення органів управління та сил цивільного захисту, а

також населення про виникнення надзвичайної ситуації та інформування його про дії в умовах такої ситуації;

призначення керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації та утворення у разі потреби спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

визначення зони надзвичайної ситуації;здійснення постійного прогнозування зони можливого поширення

надзвичайної ситуації та масштабів можливих наслідків;організація робіт з локалізації і ліквідації наслідків надзвичайної ситуації,

залучення для цього необхідних сил і засобів;організація та здійснення заходів щодо життєзабезпечення постраждалого

населення;

організація та здійснення (у разі потреби) евакуаційних заходів;організація і здійснення радіаційного, хімічного, біологічного, інженерного

та медичного захисту населення і територій від наслідків надзвичайної ситуації;здійснення безперервного контролю за розвитком надзвичайної ситуації та

обстановкою на аварійних об'єктах і прилеглих до них територіях;інформування органів управління цивільного захисту та населення про

розвиток надзвичайної ситуації та заходи, що здійснюються.Режим підвищеної готовності та режим надзвичайної ситуації в

області або в межах конкретної її території вводяться:за рішенням обласної державної адміністрації – на території області;за рішенням районних державних адміністрацій та органів місцевого

самоврядування – на території відповідного району, міста обласного значення.У період дії надзвичайного стану у разі його введення територіальна

підсистема функціонує відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України та з урахуванням особливостей, що визначаються згідно із Законом України «Про правовий режим надзвичайного стану» та іншими нормативно-правовими актами.

З моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях територіальна підсистема переводиться у режим функціонування в умовах особливого періоду.

Переведення територіальної підсистеми у режим функціонування в умовах особливого періоду здійснюється відповідно до актів Президента України, Кабінету Міністрів України, планів цивільного захисту на особливий період.

В особливий період територіальна підсистема функціонує відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України та з урахуванням особливостей, що визначаються згідно із законами України «Про правовий режим воєнного стану» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також іншими нормативно-правовими актами.

Для організації діяльності територіальної підсистеми Сумською обласною державною адміністрацією розробляється план основних заходів цивільного захисту області на відповідний рік.

Для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій обласною та районними державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання із чисельністю працюючого персоналу більш як 50 осіб розробляються плани реагування на надзвичайні ситуації.

Функціонування територіальної підсистеми та її ланок в особливий період здійснюється відповідно до планів цивільного захисту на особливий період.

З метою організації заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об'єктах підвищеної небезпеки розробляються плани локалізації і ліквідації наслідків аварій на таких об'єктах.

З метою організації взаємодії між органами управління та силами цивільного захисту територіальної підсистеми, її ланок під час ліквідації наслідків конкретних надзвичайних ситуацій зазначеними органами та силами відпрацьовуються плани взаємодії.

Організаційно-методичне керівництво плануванням діяльності територіальної підсистеми здійснює Департамент цивільного захисту населення Сумської обласної державної адміністрації та Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області.

З метою забезпечення здійснення заходів у територіальній підсистемі щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій проводяться постійний моніторинг і прогнозування таких ситуацій.

Для проведення моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій створюється та функціонує система моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій у порядку, визначеному чинним законодавством.

Організація оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.09. 2017 р. № 733 "Про затвердження Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та зв’язку у сфері цивільного захисту". Органи управління цивільного захисту здійснюють збір, аналіз, оброблення, зберігання та передачу інформації з питань цивільного захисту та зобов'язані надавати населенню через засоби масової інформації оперативну та достовірну інформацію про загрозу виникнення та/або виникнення надзвичайних ситуацій з визначенням меж їх поширення і наслідків, а також про способи та методи захисту від них.

Оприлюднення інформації про наслідки надзвичайних ситуацій здійснюється відповідно до законодавства про інформацію.

Інформування з питань цивільного захисту здійснюється за формами та у строки, встановлені Державною службою України з надзвичайних ситуацій.

Керівництво проведенням аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт в територіальній підсистемі під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації та управління силами цивільного захисту, що залучаються до таких робіт, здійснює керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, який діє відповідно до статті 75 Кодексу цивільного захисту України.

Залежно від рівня надзвичайної ситуації керівником робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації призначається:

1) обласною державною адміністрацією у разі виникнення надзвичайної ситуації регіонального рівня – перший заступник або один із заступників голови обласної державної адміністрації;

2) районною державною адміністрацією у разі виникнення надзвичайної ситуації місцевого рівня – один із заступників голови районної державної адміністрації;

3) виконавчим органом міської ради у разі виникнення надзвичайної ситуації місцевого рівня – один із заступників міського голови;

4) сільською, селищною радою у разі виникнення надзвичайної ситуації об'єктового рівня – сільський, селищний голова, голова об'єднаної територіальної громади (далі-ОТГ );

5) керівником суб'єкта господарювання у разі виникнення надзвичайної ситуації відповідного об'єктового рівня – керівник або один із керівників суб'єкта господарювання відповідно до затвердженого розподілу обов'язків.

Для безпосередньої організації і координації аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації утворюється штаб

з ліквідації її наслідків, який є робочим органом керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Рішення про утворення та ліквідацію такого штабу, його склад приймає керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Основну частину робіт, пов'язаних з реагуванням на надзвичайну ситуацію або усуненням загрози її виникнення, виконують сили цивільного захисту підприємства, установи чи організації, де виникла така ситуація, з наданням їм необхідної допомоги силами цивільного захисту адміністративно-територіальної одиниці, на території якої розташоване таке підприємство, установа чи організація, а також відповідними підрозділами Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області, Міністерством оборони України, Національною поліцією України, Міністерством охорони здоров’я України тощо.

До виконання зазначених робіт насамперед залучаються сили цивільного захисту центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить об'єкт, на якому сталася аварія, що призвела до виникнення надзвичайної ситуації, сили цивільного захисту ланки територіальної підсистеми чи територіальної підсистеми.

Залучення сил цивільного захисту до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій здійснюється органами управління, яким підпорядковані такі сили, відповідно до планів реагування на надзвичайні ситуації.

У разі потреби до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій за рішенням керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації залучаються додаткові сили цивільного захисту.

Авіаційний пошук і рятування людей здійснюються суб'єктами забезпечення цивільного захисту відповідно до компетенції.

Залучення сил цивільного захисту до проведення заходів цивільного захисту в особливий період здійснюється згідно з планами цивільного захисту на особливий період.

Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи проводяться відповідно до порядку, що визначається інструкціями, правилами, статутами, іншими нормативно-правовими актами та нормативними документами щодо дій у надзвичайних ситуаціях.

До робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які виконуються в територіальній підсистемі та її ланках, можуть залучатися Збройні Сили України, інші військові формування та правоохоронні органи спеціального призначення відповідно до Конституції і законів України.

До робіт із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків можуть залучатися на добровільних або договірних засадах громадські об'єднання за наявності в учасників, які залучаються до таких робіт, відповідного рівня підготовки у порядку, визначеному керівництвом такого об'єднання або керівником робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Сили цивільного захисту, крім добровільних формувань цивільного захисту, укомплектовуються та забезпечуються органами управління цивільного захисту, що їх утворили, з урахуванням необхідності проведення робіт у автономному режимі протягом не менше трьох діб.

У територіальній підсистемі та її ланках з метою своєчасного запобігання і ефективного реагування на надзвичайні ситуації організовується взаємодія з питань:

визначення органів управління, які безпосередньо залучаються до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, склад і кількість сил (засобів) реагування на них;

погодження порядку здійснення спільних дій сил цивільного захисту під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій з визначенням основних завдань, місця, часу і способів їх виконання;

організації управління спільними діями органів управління та сил цивільного захисту під час виконання завдань за призначенням;

усебічного забезпечення спільних заходів, що здійснюватимуться органами управління та підпорядкованими їм силами цивільного захисту, у тому числі взаємного надання допомоги транспортними, інженерними, матеріальними, технічними та іншими засобами.

Залежно від обставин, масштабу, характеру та можливого розвитку надзвичайної ситуації взаємодія організовується на регіональному, місцевому та об'єктовому рівні – між територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, їх силами, а також суб'єктами господарювання.

З метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, мінімізації їх можливих наслідків, організації узгодженого реагування сил цивільного захисту на небезпечні події та надзвичайні ситуації між оперативно-черговими (черговими, диспетчерськими) службами органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій і оперативно-черговими службами Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області організується обмін інформацією про загрозу або виникнення небезпечної події, надзвичайної ситуації та хід ліквідації її наслідків у сфері відповідальності відповідної чергової служби.

Питання для самоконтролю:1. Яка основна мета функціонування єдиної державної системи цивільного

захисту ?2. Управління єдиною системою цивільного захисту покладається на ?3. З яких підсистем складається Єдина державна система цивільного захисту? 4. Які рівні Єдиної державної системи цивільного захисту Ви знаєте?5. Які режими функціонування Єдиної державної системи цивільного захисту

Ви знаєте?6. Які органи управління Єдиної державної системи цивільного захисту Ви

знаєте?

Література 1. Кодекс Цивільного захисту України від 02.10.12 р. №5403-VІ. 2. Положення про Державну службу України з НС. Указ Президента України

від 16. 01. 2013 р.№20/2013.3. Постанова Кабінету Міністрів України №11 від 09.01.2014 року "Про

затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту".

4. Постанова Кабінету Міністрів України № 101 від 11.03.2015 р. "Про затвердження типових положень про функціональну і територіальну підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту".

5. Постанова Кабінету Міністрів №443 від 26.06.2013 р. "Про затвердження Порядку підготовки до дій за призначенням органів управління та сил цивільного захисту."

6. Постанова Кабінету Міністрів України №444 від 26.06.2013р. " Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях."

7. Розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації "Про затвердження Положення про територіальну підсистему єдиної державної системи цивільного захисту Сумської області" №133 від 16.03.2016 року.

Тема 2. ВИДИ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ, ХАРАКТЕРНІ ДЛЯ РЕГІОНУ

Надзвичайна ситуація (далі - НС) - обстановка на окремій території чи суб’єкті господарювання, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела до виникнення загрози життю або здоров’ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об’єкті, провадження на ній господарської діяльності. (ст.2 п. 14 Кодексу цивільного захисту України).

За походженням НС поділяються: техногенного характеру, природного характеру, соціальні, воєнні.

Рівні НС: державний, регіональний, місцевий, об’єктовий.1. Чинники, що можуть призвести до виникнення надзвичайних

ситуацій природного характеру на території областіБільшість надзвичайних ситуацій природного характеру були пов'язані з

окремими випадками екзотичних та особливо небезпечних інфекційних захворювань сільськогосподарських тварин.

Майже всі загиблі та постраждалі особи – наслідок медико-біологічних ситуацій (гинули від отруєння токсичними та іншими речовинами, страждали від інфекційних захворювань в результаті отруєння неякісними продуктами харчування).

Серед надзвичайних ситуацій природного характеру найчастіше траплялись:

геологічні небезпечні явища (зсуви, карсти, обвали, підтоплення,);метеорологічні небезпечні явища (зливи, снігопади, град, ожеледь);гідрологічні небезпечні явища (повені, паводки, підвищення рівня

ґрунтових вод);природні лісові пожежі.Зсуви формуються, як правило, на ділянках, які утворені водоопірними та

водоносними породами ґрунту. Зсуви виникають унаслідок порушення рівноваги в ґрунтах та підстилаючих породах.

Активізація зсувів відмічена на території майже всіх областей.Загальна площа зсувів вУкраїні становить 2135,17 кв.км. На території Сумської області зафіксовано 567 зсувів. Їх загальна площа

становить 7,44 кв.км.Територією найбільшого поширення зсувів є басейни річок Сейму, Псла,

Сули та їх притоки.Карст. Це явище, яке пов’язане з розчиненням природними водами

гірських порід. Тому карст є особливо небезпечним процесом, його раптова активізація може призводити до виникнення миттєвих провалів та осідання земної поверхні, що призводить до руйнування господарських об'єктів і інших споруд. Особливу небезпеку викликають ділянки розвитку відкритого карсту (вирви, колодязі, провалля), що складає 27% від всієї площі карстоутворення.

На 60% території України розвиваються карстові процеси. В деяких областях України ступінь ураженості карстовими процесами сягає 60-100% території.

Підтоплення є одним з найбільш поширених сучасних геологічних процесів, що розвивається як у природних умовах (близький рівень залягання ґрунтових вод), так і під впливом техногенних чинників (підпір водосховищ, втрати з комунікацій, засміченість каналізаційних систем тощо).

Стійке порушення природного режиму зволоження та підйому рівнів ґрунтових вод призводить до зниження експлуатаційної придатності та пошкодження заглиблених частин будівель та споруд при їх затопленні ґрунтовими водами, заболочування території, погіршення санітарних умов проживання населення, забруднення питної води.

Землетруси. У південній частині Східних Карпат є сейсмічна зона Вранча, яка генерує сильні землетруси, котрі час від часу стрясають Україну. У ХХ ст. в зоні Вранча сталося 30 землетрусів з магнітудою 6,5 балів. Катастрофічні землетруси відбулися у 1940 та 1977 роках і мали магнітуду 7 балів.

В Україні сейсмічні райони з прогнозованою інтенсивністю сейсмічних впливів від 6 до 9 балів за шкалою MSK-64 займають близько 20% території на якій проживає понад 10 млн. населення.

Серед всіх стихійних лих за даними ЮНЕСКО землетруси займають перше місце в світі за кількістю загиблих.

Сильний дощ – дощ з кількістю опадів понад 50 мм за період менше 12 годин. В Україні з-поміж стихійних явищ найбільш частими є сильні дощі (зливи), які спостерігаються щорічно і поширюються на значні території. Випадання великої кількості опадів призводить до появи інших небезпечних явищ таких, як селі, зсуви, підтоплення територій, повені. В теплий період року сильні дощі можуть супроводжуватися градом і грозою.

Град – вид атмосферних опадів, який складається із частинок льоду розміром від 5 до 55 мм, а іноді і більшого розміру до 130 мм і масою близько 1 кг.

Град випадає зазвичай при сильних грозах, в теплу пору року на вузькій смузі в кілька кілометрів. Шар граду, що випав становить зазвичай кілька сантиметрів, іноді десятки сантиметрів. На рівнинній території України число днів з градом не перевищує двох. У 40% випадків випадіння граду спостерігається дрібний інтенсивний град. В нашій області град буває 4-5 разів кожного літа. Град розміром до 1 см у діаметрі спостерігається 1 раз на 10 років.

Град завдає великої шкоди сільському господарству, знищуючи посіви і виноградники.

Шквали. Це різке короткочасне посилення вітру, іноді до 30-70 м/с зі зміною його напрямку. Найчастіше це явище спостерігається під час грози в степовій, лісостеповій зоні та Поліссі.

Наслідки сильних вітрів, шквалів:травмування, а іноді загибель людей;руйнування інженерних споруд та систем життєзабезпечення, доріг і

мостів, виробничих і житлових будівель, особливо їх верхніх поверхів і дахів;перекидання телеграфних стовпів та пошкодження ліній електропередач;виривання дерев та створення завалів;знищення садів і посівів на полях.

Сильні снігопади призводять до значного погіршення видимості і утруднення руху транспорту, паралізують комунально-енергетичні господарства, установи зв'язку, викликають пошкодження дерев, ліній електропередач, будівель.

Місячною нормою випадання снігу є покрив висотою від 20 до 24 сантиметрів. На рівнинній території максимум був зафіксований в 1984 році в Чернівцях та Сумах. Сніг лежав заввишки 100 сантиметрів. За останні два століття сніг лежав найдовше 103 дні на Сумщині 1967 році. В грудні 2012 року випало снігу в 2,5 рази вище від норми, що є абсолютним рекордом за всю історію метеорологічних спостережень з 1881 року.

Сильні морози. В Україні в зимовий період спостерігаються сильні морози, що сягають – 30° С та нижче. Найбільш холодна частина країни – східні і північно-східні області: Луганська, Сумська, Харківська, Чернігівська.

Небезпечні наслідки сильних морозів:згубно впливають на посіви та плодові дерева;збільшують вірогідність технічних аварій, призупиняється рух міського

транспорту;призводять до обмороження, загибелі людей і тварин;ускладнюють роботу промислових підприємств, різних комунікацій

особливо водо і теплопостачання.Ожеледь виникає у зимовий період на земній поверхні при намерзанні

переохолоджених крапель дощу або туману, частіше при температурі повітря трохи нижче 0°С. Сильна ожеледь триває близько 12 годин, іноді до 2 діб.

За останні 20 років в області найбільш сильною була ожеледь у грудні 2000 р., яка становила 5 см у Велико-Писарівському та Краснопільському районах, а в решті районів – 2-3 см.

Повені. Найбільші збитки з усіх стихійних лих спричиняють повені – 40%. На другому місці тропічні циклони – 20 %. На третьому місці землетруси – 15%.

На території області протікає 165 річок протяжністю більше 10 км та 2115 річок протяжністю менше 10 км. Загальна їх протяжність складає 5,4 тис. км. Під час весняної повені найбільшу небезпеку створює підйом рівня води в річках Десна, Сейм, Сула, Псел, Ворскла.

Найбільш небезпечна обстановка при критичних рівнях води може виникнути в Шосткинському, Путивльському, Лебединському, Роменському, Охтирському районах;

Лісові пожежі. В Україні в середньому на рік буває близько 3,5 тис. лісових пожеж, які знищують більше 5 тис. гектарів лісу. В найбільшій небезпеці знаходяться північний та східний регіони України, де щорічно буває в середньому відповідно 37 і 40% усіх лісових пожеж. Практично всі лісові пожежі розпочиналися поза межами лісових масивів. Причинами виникнення пожеж були: підпали – 23 випадки, «сільгосппідпали» – 27, з вини населення – 722, від грози – 17, АТО – 156.

Найбільш розповсюджені низові пожежі, частка яких складає близько 80% усіх пожеж. Вони розвиваються внаслідок згорання хвойного підліску або підстилки. Полум’я має висоту до 50 см, швидкість розповсюдження вогню – 100-200 метрів за годину.

Верхові лісові пожежі розвиваються із низових і згорає не тільки надґрунтовий покрив, але і нижні яруси дерев. Висота полум’я при цьому

становить 100 і більше метрів. Вогонь перекидається на значні відстані, тому що швидкість пожежі зростає до 8-25 км за годину.

Площа лісів на території області складає 448,5 тис. гектарів із них 154,05 тис. гектарів хвойні, які є найбільш пожежонебезпечними.

В небезпечній зоні під час лісових пожеж можуть опинитись 82 населених пункти з загальною кількістю населення 53,8 тис. осіб.

Підземні пожежі. Вони часто захоплюють величезні простори і дуже важко гасяться. Небезпека їх у тому, що горіння виникає під землею, створюючи порожні місця у торфі, який уже згорів. Задимлюються великі райони, що подразнююче діє на людей і ускладнює боротьбу з пожежею; обмежує видимість; негативно психологічно впливає на населення.

1. Загрози техногенного характеру на території області.Головними причинами виникнення надзвичайних ситуацій техногенного

характеру були порушення правил дорожнього руху, незадовільний технічний стан виробничих об'єктів, ігнорування вимог пожежної безпеки та інших норм і стандартів у промисловості, будівництві, комунальному господарстві, транспорті та в інших галузях.

Потенційно небезпечні об’єкти.Потенційно небезпечний об'єкт (далі-ПНО) - об'єкт, на якому можуть

використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

Об’єкт підвищеної небезпеки (далі-ОПН) - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру;

Хімічно небезпечний об'єкт (далі-ХНО) - промисловий об'єкт (підприємство) або його структурні підрозділи, на якому знаходяться в обігу (виробляються, переробляються, перевозяться (пересуваються), завантажуються або розвантажуються, виконуються у виробництві, розміщуються або складуються (постійно або тимчасово), знищуються тощо) одна або декілька небезпечних хімічних речовин (до ХНО не належать залізниці).

Україна є регіоном з високим рівнем промислового навантаження. Техногенне навантаження на природне середовище у 4-5 разів перевищує аналогічний показник розвинених країн.

В Сумській області працює близько 300-х ПНО. Із них 20 підприємств, що належать до хімічно небезпечних.

Підприємства хімічної та нафтохімічної промисловості області виробляють мінеральні добрива, сірчану кислоту, хімічні реактиви, лакофарбову продукцію, мінеральні пігменти, вироби основної хімії.

Паливо-енергетичний комплекс області включає підприємства з видобуду нафти, газу, торфу, виробництва електричної і теплової енергії. В області видобувається понад 40% усієї нафти та близько 10% газу України.

По території області проходять п'ять магістральних газопроводів загальною довжиною 1577 км. та газопровід регіонального значення протяжністю 79,9 км., а також нафтопроводи загальною довжиною 564 км.

Особливу небезпеку по можливим наслідкам в області представляє радіаційна аварія на Курській АЕС, яка розташована в 100 км на північ від обласного центру м. Суми.

Разом з тим, 10 підприємств області використовують в технологічних процесах 517 джерел іонізуючого випромінювання.

Дорожні аварії. Останнім часом смерть стала занадто частим супутником на українських дорогах. Дані Національної поліції свідчать, що шанси загинути в дорожньо-транспортних пригодах для українців вчетверо вищі, ніж вірогідність загинути в зоні бойових дій на сході країни.

Статистика свідчить, що кожні 3 хв. на дорогах України трапляється ДТП, кожні 20 хв. – травмується 1 людина, кожні 126 хв. гине 1 людина. В середньому за рік кожен день додому не повертається 1 дитина – вона гине на дорозі;

Упродовж минулого року на автошляхах держави зареєстровано 160 675 дорожньо-транспортних пригод, у тому числі 26052 ДТП – із постраждалими, у яких 3454 осіб загинуло і 32 736 – травмовано.

Питання для самоконтролю:1. Дайте визначення терміну «надзвичайна ситуація».2. Класифікація НС за походженням.3. Рівні НС.4. Які НС природного характеру характерні для території Сумської області?5. Який вид НС природного характеру займає перше місце по кількості

загиблих?6. Дайте визначення терміну «потенційно небезпечний об’єкт».7. Що означає термін «об’єкт підвищеної небезпеки»?8. Які НС техногенного характеру характерні для території Сумської

області?Література:

1. Кодекс цивільного захисту України від 02.10.2012 р. № 5403-VІ.2. Постанова Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 р. № 368 "Про

затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями".3. Наказ МНС від 12.12.2012 р. № 1400 "Про затвердження

Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій".4. Національний класифікатор України ДК 019:2010 "Класифікатор

надзвичайних ситуацій".

Тема 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОПОВІЩЕННЯ ТА ІНФОРМУВАННЯ ПРО ЗАГРОЗУ ТА ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

1. Системи оповіщення керівного складу місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємств та населення про загрозу або виникнення НС.

Оповіщення та інформування у сфері цивільного захисту (далі-ЦЗ): оперативне доведення до відома населення інформації про виникнення або

можливу загрозу виникнення надзвичайних ситуацій (далі-НС);завчасне створення та організаційно-технічне поєднання постійно діючих

локальних систем оповіщення та інформування населення із спеціальними системами спостереження і контролю в зонах можливого ураження;

централізоване використання мереж зв'язку, радіомовлення, телебачення та інших технічних засобів передачі інформації незалежно від форми власності та підпорядкування в разі виникнення надзвичайних ситуацій.

Інформування населення у сфері цивільного захисту — доведення органами управління цивільного захисту через засоби масової інформації, телерадіомережі відомостей про надзвичайні ситуації, що прогнозуються або виникли, з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, про способи та методи захисту від них, а також про свою діяльність з питань цивільного захисту, в тому числі з урахуванням особливостей оповіщення осіб з фізичними, психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями;

ОПОВІЩЕННЯ - доведення сигналів і повідомлень органів управління цивільного захисту про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та населення (з Кодексу ЦЗ України).

Оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, здійснюється за рішенням:

керівника ОДА – на території області;керівника РДА – на території району; міського, селищного, сільського голови – на території міста, селища, ОТГ; керівника суб’єкта господарювання (далі-СГ) (де є спеціальна, локальна або

об'єктова система оповіщення). На випадок загрози або виникнення надзвичайної ситуації

загальнодержавного рівня створюється загальнодержавна система централізованого оповіщення центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Оповіщення і зв'язок у надзвичайних ситуаціях на загальнодержавному рівні забезпечується за допомогою єдиної національної системи зв'язку.

Система оповіщення - комплекс організаційно-технічних заходів, апаратури і технічних засобів оповіщення, апаратури, засобів та каналів зв’язку, призначених для своєчасного доведення сигналів та інформації про виникнення надзвичайних ситуацій до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та населення.

Система оповіщення ЦЗ України складається із загальнодержавної, територіальних, місцевих систем централізованого оповіщення, спеціальних, локальних та об'єктових систем оповіщення.

Вона організовується з урахуванням структури державного управління, характеру і рівня надзвичайних ситуацій, наявності і місця розташування сил, які можуть залучатися до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Оповіщення організовується відповідними органами цивільної оборони за схемою, яка затверджується начальником цивільного захисту відповідного рівня.

На випадок загрози або виникнення надзвичайної ситуації регіонального рівня у кожній області, в місті Києві, а також у містах, віднесених до відповідних категорій і груп з цивільного захисту, створюються територіальні системи централізованого оповіщення місцевих органів виконавчої влади і населення.

У системах централізованого оповіщення можуть використовуватися апаратура і технічні засоби оповіщення цивільного захисту, канали та засоби зв'язку, мережі радіомовлення і телебачення центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, мережі зв'язку яких входять до єдиної національної системи зв'язку.

Ці системи забезпечують доведення сигналів оповіщення і подальшого інформування про порядок дії в надзвичайних ситуаціях до:

чергових служб міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;

чергових служб місцевих органів виконавчої влади;чергових аварійно-рятувальних служб;сил цивільного захисту;населення, яке знаходиться в зоні можливого ураження. Встановлення сигнально-гучномовних пристроїв та електронних

інформаційних табло покладається на органи місцевого самоврядування, суб’єкти господарювання.

Місця встановлення сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло визначаються органами місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання.

Система централізованого оповіщення цивільного захисту повинна забезпечувати можливість циркулярного або вибіркового оповіщення посадових осіб центральних і місцевих органів виконавчої влади, керівників визначених підприємств, установ та організацій, населення залежно від рівня надзвичайної ситуації і заходів, які слід невідкладно вжити.

Для підвищення надійності централізованого оповіщення здійснюється дублювання передавання сигналів за рознесеними трасами та напрямками в обхід міст і підприємств, віднесених до відповідних категорій і груп ЦЗ.

Оповіщення населення здійснюється дистанційно за допомогою електросирен, мережі радіомовлення всіх діапазонів частот і видів модуляції та телебачення.

Для своєчасного оповіщення керівників центральних і місцевих органів ви-конавчої влади, керівного складу центрального і територіальних органів цивільної оборони створюється загальнодержавна система мобільного зв'язку та оповіщення

цивільного захисту, яка може охоплювати і оповіщення керівного складу потенційно небезпечних підприємств.

Для забезпечення роботи систем оповіщення використовуються:місцеві мережі зв'язку;мережі дротового або ефірного радіомовлення та телебачення; постійно діючі мережі радіозв'язку;системи мобільного зв'язку;електросирени і технічні засоби оповіщення.На випадок виникнення надзвичайної ситуації безпосередньо на

потенційно небезпечних підприємствах за їх рахунок створюються локальні або об'єктові системи оповіщення, які мають бути сполученими з територіальними системами централізованого оповіщення.

Локальні системи оповіщення функціонують на об’єктах підвищеної небезпеки, зона ураження від яких у разі виникнення на них надзвичайної ситуації досягає заселених територій або інших підприємств, установ і організацій.

Локальні системи оповіщення забезпечують оповіщення і подальше інформування про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій:

керівника та працівників об’єкта підвищеної небезпеки, інших підприємств, установ, організацій та населення, які перебувають у зоні можливого ураження;

чергових аварійно-рятувальних служб.Об’єктові системи оповіщення створюються і функціонують на об’єктах

підвищеної небезпеки, об’єктах з масовим перебуванням людей, в інтернатних закладах (для дітей, осіб з фізичними, психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями, осіб похилого віку), закладах охорони здоров’я, які мають ліжковий фонд, пенітенціарних установах, на підприємствах, в установах і організаціях Українських товариств сліпих та глухих, на інших підприємствах, в установах і організаціях, що надають послуги особам з інвалідністю та маломобільним групам населення, визначених місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, або за місцем роботи зазначених осіб, на промислових підприємствах, вузлових залізничних станціях, у шахтах, місцях збереження небезпечних речовин, на яких зона можливого ураження у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій не поширюється за їх територію.

Об'єктові системи оповіщення повинні забезпечувати оповіщення:керівників та інших працівників підприємства;оперативних чергових аварійних служб, відповідних територіальних

органів цивільного захисту, територіальних органів МВС по прямим телефонам.Оповіщення працівників підприємств, установ, організацій та населення,

які знаходяться за межами локальної системи оповіщення, покладається на оперативних чергових відповідних територіальних органів цивільного захисту, для чого можуть залучатися сили та засоби відповідних органів Національної поліції України.

Доведення сигналів, повідомлень про загрозу виникнення або виникнення НС до населення, а також інформування здійснюється:

через ПАТ “Національна суспільна телерадіокомпанія України”;

державні і публічні телерадіокомпанії, комунальні, громадські та інші телерадіоорганізації незалежно від форми власності з використанням їх телемереж та мереж ефірного радіомовлення (із супроводженням інформації жестовою мовою та/або субтитруванням, якщо вона є голосовою, і аудіокоментуванням, якщо вона є візуальною);

через операторів телекомунікацій із залученням телекомунікаційних мереж загального користування (телефонний зв'язок, текстові повідомлення);

через Інтернет-ресурси (сайти, соціальні мережі).Оповіщення у сфері ЦЗ на території Сумської області здійснюється по

наступним каналам місцевого телерадіомовлення:телерадіокомпанія «СТС»;телерадіокомпанія «Сумська ОДТРК»; телерадіокомпанія «Відікон»;телерадіокомпанія «АТV»;телеканал UA: СУМИ; ефірний радіоканал Сумщини «Слобода FМ»;дротове радіомовлення.Тексти повідомлень передаються протягом 5 хвилин державною мовою з

припиненням інших передач. Для передачі сигналів та повідомлень оповіщення використовуються: сигнальногучномовні пристрої; у тому числі встановлені на транспортних

засобах;електронні інформаційні табло; електросирени; інші технічні засоби.З метою своєчасного оповіщення і перевірки достовірності прийнятого

повідомлення або команди встановлюється прямий телефонний зв'язок потенційно небезпечного цеху з черговим диспетчером і керівником підприємства, а також чергового диспетчера та органів Національної поліції України в районах та містах з оперативним черговим відповідного територіального органу цивільного захисту, за рахунок цих об’єктів.

2. Доведення населенню інформації про стан захисту, загрозу або виникнення НС та основних способів дій в них

Відповідальність за організацію і практичне здійснення оповіщення несуть керівники органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, СГ.

Первинна інформація про виникнення або загрозу виникнення НС подається відповідними посадовими особами органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій. Вона може надходити також від громадян.

Централізоване оповіщення населення здійснюється:оперативним черговим Державної служби з надзвичайних ситуацій (далі-

ДСНС) при НС державного рівня – чергових служб центральних органів виконавчої влади, чергових служб територіальних органів та сил ЦЗ;

оперативним черговим департаменту ЦЗ населення ОДА – керівного складу та чергових служб виконавчої влади, населення, що знаходиться на території, на якій може виникнути (або виникла) НС, а також сил ЦЗ;

оповіщення про загрозу або виникнення НС керівництва та інших працівників об'єктів підвищеної небезпеки, а також керівників та працівників інших СГ і населення, які знаходяться в зоні локальної системи оповіщення, здійснює черговий диспетчер або особа, яка виконує його обов'язки;

у містах та районах, де немає цілодобового чергування територіальних органів ЦЗ їх функції з оповіщення покладаються на чергових відповідних міських, районних управлінь (відділів) Національної поліції України.

Для привернення уваги населення, перед доведенням інформації про загрозу або виникнення НС, передається попереджувальний сигнал “УВАГА ВСІМ”, зокрема: звучання електросирен, часті гудки на підприємствах, удари у дзвони культових споруд та в інші металеві предмети, а також трансляція в мережі радіомовлення і телебачення спеціальної фонограми.

Тривалість звучання попереджувального сигналу “УВАГА ВСІМ” повинна бути не менше однієї хвилини.

Тексти звернення до населення повинні передаватися державною мовою і мовою, якою користується більшість населення в регіоні.

Тексти звернень записуються на магнітних стрічках на весь обсяг касети з обох сторін. Фонограми і друковані тексти звернень зберігаються в запечатаних конвертах в оперативних чергових цивільної оборони, які в необхідних випадках доводять їх до населення. Дублікати фонограм і друкованих текстів звернень зберігаються в запечатаних конвертах на радіотрансляційних вузлах, в апаратних радіомовлення, студіях телебачення і використовуються в разі виходу з ладу апаратури оповіщення або аварії на з'єднувальній лінії зв'язку.

Забороняється відключати радіотрансляційні точки та абонентські лінії, через які здійснюється запуск електросирен від мереж державного радіомовлення, демонтувати вуличні гучномовці без погодження з відповідними органами циві-льної оборони.

На особливий період у випадку НС техногенного характеру та воєнних для всієї території України встановлені єдині сигнали оповіщення ЦЗ.

При повітряній небезпеці:"Увага! Говорить департамент цивільного захисту населення Сумської

обласної державної адміністрації. Громадяни! Повітряна тривога!Відключіть світло, газ, воду, нагрівальні прилади. Візьміть засоби

індивідуального захисту, документи, запас продуктів і води, покиньте квартиру (дім), попередьте сусідів. При необхідності допоможіть хворим і людям похилого віку вийти на вулицю. Якнайшвидше дійдіть до захисної споруди або сховайтесь на місцевості. Зберігайте спокій і порядок. Будьте уважні до повідомлення департаменту цивільного захисту населення Сумської обласної державної адміністрації".

Після закінчення повітряної небезпеки:"Увага! Говорить департамент цивільного захисту населення Сумської

обласної державної адміністрації.

Громадяни! Відбій повітряної тривоги. Усім повернутися на свої робочі місця або до місця проживання.

Допоможіть у цьому хворим і людям похилого віку. Будьте готові до можливого повторного нападу противника. Завжди майте при собі засоби індивідуального захисту. Уважно стежте за повідомленням департаменту цивільного захисту населення Сумської обласної державної адміністрації ".

При загрозі хімічного зараження:"Увага! Говорить департамент цивільного захисту населення Сумської

обласної державної адміністрації. Громадяни! Хімічна тривога!. Надягніть наявні засоби індивідуального захисту органів дихання та шкіри.

Для захисту тіла використовуйте прогумований та робочий одяг, комбінезон і чоботи. При собі майте плівкові (полімерні) накидки, куртки і плащі. Перевірте герметизацію житлових приміщень. Покладіть продукти харчування в пакети і створіть в ємкостях запас води. Накрийте тварин і корми. Оповістіть сусідів про одержану інформацію. Надайте допомогу хворим і людям похилого віку. Відключіть електроджерела. Надалі дійте відповідно до вказівок департаменту цивільного захисту населення Сумської обласної державної адміністрації".

При загрозі радіоактивного зараження:"Увага! Говорить департамент цивільного захисту населення Сумської

обласної державної адміністрації.Громадяни! Радіаційна загроза! Виникла безпосередня загроза радіоактивного зараження. Приведіть в

готовність засоби індивідуального захисту органів дихання та шкіри і тримайте їх постійно при собі. По рекомендації департаменту цивільного захисту населення Сумської обласної державної адміністрації надягніть їх. Перевірте герметизацію житлових приміщень. Покладіть харчові продукти до холодильника, зробіть запас води. Оповістіть сусідів. Надайте допомогу хворим і людям похилого віку. Надалі дійте відповідно до вказівок департаменту цивільного захисту населення Сумської обласної державної адміністрації".

При загрозі біологічного зараження: "Увага! Говорить департамент цивільного захисту населення Сумської

облдержадміністрації. Громадяни! Біологічне зараження.Виникла безпосередня загроза біологічного зараження. Для захисту

поверхні тіла використовуйте захисний одяг, комбінезони та чоботи. Майте при собі плівкові (полімерні) накидки, куртки або плащі. Перевірте герметизацію житлових приміщень, стан вікон та дверей. Загерметизуйте продукти харчування і зробіть запас води. Укрийте сільськогосподарських тварин і корми. Допоможіть особам похилого віку. Сповістіть сусідів про одержану інформацію. Відключіть електронагрівальні прилади. Надалі дійте відповідно до вказівок департаменту захисту населення Сумської облдержадміністрації"

Штормове попередження:«Увага! Говорить департамент цивільного захисту населення Сумської

адміністрації.

Громадяни! О___годині можливе посилення вітру до __м/сек . Населенню необхідно перебувати у приміщеннях. Заберіть із балконів всі речі. Щільно зачиніть вікна і двері. Зробіть додаткове кріплення матеріальних цінностей, що зберігаються на вулиці. Про отриману інформацію повідомте сусідів, допоможіть те саме зробити літнім людям і хворим. Будьте уважні до вказівок департаменту цивільного захисту населення ОДА».

Питання для самоконтролю:1. Що означає термін «оповіщення» в системі цивільного захисту?2. З чого складається система оповіщення ЦЗ України?3. Хто здійснює централізоване оповіщення населення в системі ЦЗ?4. Хто здійснює оповіщення керівництва та інших працівників потенційно

небезпечного підприємства, а також керівників та працівників підприємств, установ, організацій і населення, які знаходяться в зоні локальної системи оповіщення?

5. Хто здійснює оповіщення у населених пунктах, де немає цілодобового чергування територіальних органів цивільного захисту (районні центри, міста)?

6. Що означає переривистий звук сирен, гудків підприємств, тепловозів та електровозів?

7. Назвіть єдині сигнали оповіщення України.

Література1. Кодекс Цивільного захисту України від 02.10.12 р. №5403-VІ. 2. Положення про Державну службу України з НС. Указ Президента України

від 16. 01. 2013 р. №20/2013.3. Постанова КМУ України від 27.09.17 р. № 733 “Про затвердження

Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та зв’язку у сфері цивільного захисту”.

4. ДБНВ.1.2-3:2014 Автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення НС та оповіщення населення.

5. Методичні рекомендації з питань організації та реалізації заходів ЦЗ в органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах і організаціях. Український науково-дослідний інститут цивільного захисту. Київ. 2015.

Тема 4. ОРГАНІЗАЦІЯ РАДІАЦІЙНОГО ТА ХІМІЧНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ

В мирний час величезних людських втрат, збитків економіці і

навколишньому середовищу завдають аварії, катастрофи та стихійні лиха. На території України розташована велика кількість об’єктів, які є потенційно небезпечні на випадок аварій.

В період з квітня 2012 р. по 10 липня 2019 р. на ЧАЕС був збудований новий саркофаг «Укриття» (конфаймент) для 4-го енергоблоку. Час його експлуатації складає 100 років. Вартість проекту 2,15 млрд. євро.

1. Мета та завдання радіаційного і хімічного захисту. Розробка і впровадження типових режимів радіаційного захисту. Йодна профілактика.

Одними із завдань цивільного захисту України є – гарантування та забезпечення гарантування державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров’я та власності, комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту, комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту та пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров'я громадян.

Для виконання цих завдань плануються і здійснюються чітко визначені заходи, які мають за мету забезпечити укриття населення в захисних спорудах, радіаційний, хімічний, бактеріальний, протипожежний, медичний та психологічний захист, евакуацію населення з небезпечних районів.

Основна мета радіаційного та хімічного захисту:не допустити або максимально послабити вплив радіаційного та хімічного

захисту (далі – РХЗ) людей і територій і таким чином виключити або зменшити ступінь їх ураження;

створити умови для сталої роботи органів влади та суб’єктів господарювання, транспортних, енергетичних, водоканалізаційних та інших мереж в умовах радіаційного хімічного та бактеріологічного (далі – РХБ) зараження;

виключити або значно зменшити втрати с/г тварин, запобігти зараженню продовольства, харчової сировини, вододжерел радіаційними, хімічними речовинами та бактеріальними і засобами;

забезпечити ефективне виконання рятувальних та інших невідкладних робіт на зараженій території і безпосередньо в осередках ураження.

Джерелами радіоактивного опромінення населення є:Природний радіаційний фон - космічне випромінювання і випромінювання

природних радіонуклідів, що містяться в землі, воді, повітрі, інших елементах біосфери, в харчових продуктах, в організмі людини і тварин.

Штучні джерела радіації: рентгенівські апарати, апарати комп’ютерної томографії, апарати для хіміотерапії у мед закладах, вимірювальні прилади, в яких

використовуються радіоактивні елементи, ядерна енергетика, випробовувальні ядерні вибухи.

На сьогодні 30 країн світу мають 194 АЕС, де працюють 435 ядерних енергоблоків різного типу і потужності. Найбільше їх в США – 103, у Франції – 59, в Японії – 55, в Україні – 15. Але з 16% атомної електроенергії, що виробляється у світі, на долю Франції випадає 78%, на долю України – 48%, то в Китаї це всього 2%.

Разом з тим, з початку використання «мирного атому» людство почали «супроводжувати» аварії на РНО у світі:

- 29.09.1957 р. вибух у сховищі на хімкомбінаті «Маяк» у закритому місті Челябінськ-40. Рівень – 6. Причини: помилки персоналу. Вибух, що оцінюється у десятки тон у тротиловому еквіваленті, повністю зруйнував ємність на глибині 8,2 м масою 80 тис. т, об’ємом 300 куб. м, зірвав і відкинув на 25 м бетонну плиту масою 160 т.

- 26.04.1986 р. руйнування 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС. Рівень – 7.Причини: помилки персоналу – проведення експерименту «за всяку ціну», незважаючи на зміну стану реактора.

Після аварії утворилася радіоактивна хмара, яка накрила 31 країну Європи – до островаМен включно.

- 11.03.2011 р. АЕС «Фукусіма – Дайїчі». Рівень-7. Причини: стихійне лихо, помилки персоналу та безграмотне втручання у процес ліквідації наслідків аварії прем’єр міністра Наото Кана.

В Україні нараховується:- біля 4600 РНО (4 АЕС, які відпрацювали 65% свого ресурсу), де працює 13-

14 реакторів, 1 дослідний реактор в системі НАН у м. Києві, 6 державних міжобласних спеціалізованих комбінатів Державної корпорації “УкрДО “Радон”, а також майже 4,6 тисяч рентгенівських установок в медичних закладах); у зонах спостереження АЕС мешкає 819 100 осіб;

- біля 711 ХНО (в Сумській обл. – 20, в м. Суми – 6 (ПАТ “Сумихімпром”, ДКП “Сумиводоканал”, філія “Сумський молокозавод” ДП “Аромат”, Пункт зливу-наливу на території ГНС ТОВ «Прогрес Трейд», м. Суми, вул. Скрябіна, 56а, КП “Сумська маслосирбаза”, ТОВ “Неохім В”);

- велика кількість неутилізованих старих засобів захисту рослин та пестицидів (на 1.01.2020 р. у Сумській області 563,529 т).

Завдання радіаційного та хімічного захисту:виявлення та оцінка радіаційної і хімічної обстановки;організацію та здійснення дозиметричного і хімічного контролю;розроблення та впровадження типових режимів радіаційного захисту;використання засобів колективного захисту;використання засобів індивідуального захисту, приладів радіаційної та

хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю аварійно-рятувальними службами, формуваннями та спеціалізованими службами цивільного захисту, які беруть участь у проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасінні пожеж в осередках ураження радіаційно- і хімічно небезпечних об'єктів та населення, яке проживає у зонах небезпечного забруднення;

проведення йодної профілактики рятувальників, які залучаються до ліквідації радіаційної аварії, персоналу радіаційно-небезпечних об'єктів та населення, яке проживає в зонах можливого забруднення, радіоактивними ізотопами йоду з метою запобігання опроміненню щитоподібної залози;

надання населенню можливості придбання в особисте користування засобів індивідуального захисту, приладів дозиметричного та хімічного контролю;

проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;

розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки;

інші заходи радіаційного і хімічного захисту залежно від ситуації, що склалася.

1) Виявлення радіаційної і хімічної обстановки . Виявлення радіаційного та хімічного зараження здійснюється:1 отриманням інформації про надзвичайну ситуацію, наслідки якої привели

до радіаційного та хімічного зараження підприємств, установ, організацій та місцевості від керівництва цих об’єктів та органів ЦЗ суб’єктів господарювання;

2 виявленням радіаційної та хімічної обстановки наступними методами:методом безпосереднього вимірювання рівнів радіації та визначення

наявності і концентрації отруйних хімічних речовин за допомогою спеціальних приладів;

методом прогнозування масштабів можливого радіаційного або хімічного зараження (згідно спеціальної методики, затвердженої спільним наказом МНС, Міністерства аграрної політики, Міністерства економіки та Міністерства екології і природних ресурсів від 27.03.2001 р. № 73/82/64/122).

Доцільно поєднувати обидва методи для підвищення якості визначення реальної обстановки на об’єкті, де трапилась надзвичайна ситуація.

При відсутності приладів радіаційної та хімічної розвідки та вищезгаданої спеціальної методики виявлення виникнення радіаційного та хімічного зараження слід проводити за допомогою простих, загальновідомих способів:

спостереження вибухів, пожеж, стихійних лих, терактів на радіаційно- та хімічно небезпечних об’єктах;

появи хмари газу, диму, туману в місцях розриву снарядів, мін, авіабомб та одиноких різнокольорових хмар в ясну погоду на невеликих висотах;

наявність масляних плям, капель, калюж, підтікання на місцевості або у воронках від розривів;

відчуття раніше невідомих і відомих різких запахів;дискомфорт і сухість в роті або сильне виділення слини;подразнення органів дихання і зору, зниження гостроти зору або повна

його втрата;наявність великої кількості загиблих свійських та диких тварин, птахів,

риби, а також комах, жуків;зміна забарвлення і зів’янення рослинності, с/г посівів, чагарників,

лісосмуг, лісів.

2) Оцінка радіаційної та хімічної обстановки включає:радіаційна (хімічна) розвідка за допомогою приладів радіаційного,

дозиметричного та хімічного контролю;визначення масштабу та характеру зараження (забруднення);аналіз їх дій на об’єкти, діяльність підприємств, установ та організацій;вибір найбільш ефективних захисних засобів з метою усунення або

максимального зменшення небезпечної дії вражаючих чинників на людей.

Порядок застосування засобів і способів захисту людей, які передбачають максимальне зменшення можливих доз опромінення і вибір найбільш доцільних дій в зонах радіоактивного забруднення, називається режимом радіаційного захисту.

Режими радіаційного захисту населення на випадок ускладнення обстановки на АЕС

№№режиму

Рівнірадіації

Рекомендовані заходи захисту

І 0,1 - 0,3 мР/год. А. Негайне укриття дітей в приміщення. Б. Герметизація приміщень, продуктів харчування, води, натільної білизни. В. Обмежене перебування на відкритому повітрі дорослих. Обладнання санітарних бар’єрів на входах до квартир (будинків).

2 0,3 – 1,5 мР/год. Виконати заходи першого режиму. Г. Йодна профілактика дітей. Д. Обмежене перебування на вулицях дорослих. Е. Обладнання санітарних бар’єрів на сходах у багатоповерхові будинки.

31,51 - 15 мР/год. Виконати заходи попередніх 2-х режимів.

Є. Йодна профілактика всього населення. Ж. Часткова евакуація (дітей та вагітних жінок).

415,1-100мР/год. Виконати заходи попередніх 3-х режимів.

З. Евакуація всього населення, крім формувань ЦЗ, задіяних в аварійно-рятувальних роботах.

5 Більше 100 мР/год.

І. Повна евакуація всього населення.

Проведення йодної профілактики   рятувальників , персоналу радіаційно- небезпечних об'єктів та населення з метою запобігання опроміненню щитоподібної залози;

Йодна профілактика - це блокування щитоподібної залози людини або йодна блокада, що полягає у терміновому (невідкладному) введенні в організм людини препарату йодиду калію.

Заходи проводяться, як попереджувальні у випадку радіаційних аварій, коли в результаті яких має місце горіння уранових стержнів (ТВЕЛів):

- при аварії на Чорнобильській АЕС (26. 04.1986 р.)- при аварії на АЕС Фукусіма – 1 в Японії (11.03.2011р.).

Йодна профілактика застосовується у разі, якщо очікувана поглинута доза опромінення щитоподібної залози від накопиченого в ній радіоактивного йоду може перевищити 50 міліГрей для дітей або 200 міліГрей для дорослих (МОЗ України).

Одноразові дози прийому стабільного йоду:

Вікова група Йодид калію, 130 мг 5% розчин йоду

Діти старше 12 років

і всі дорослі.

1 пігулка (1 раз на день протягом тижня )

По 44 краплі 1 раз в день або по 20–22 краплі 2 рази в день після їди на 1/2 стакана молока, води.

Діти (3-12років) 1/2 пігулки (65 мг)

Від 5 до 14 років вдвічі менше - 22 краплі 1 раз в день або по 10-11 крапель 2 рази в день.До 5 років – 10-20 крапель як сіточку на передпліччя або гомілку.

Немовлята (від 1 міс. до 3 р.)

1/4 пігулки(32 мг)

Не призначати

Новонароджені( до 1 місяця)

1/8 пігулки (16 мг)

Не призначати

При відсутності цього засобу - призначається розчин Люголя: - дорослим та підліткам старше 14 років по 22 краплі 1 раз в день або по 10-11 крапель 2 рази в день після їди в 1/2 стакана молока, киселю або води; - дітям від 5 до 14 років дозу зменшують вдвічі до 10 крапель 1 раз в день. Дітям до 5 років розчин Люголя не призначається.

В аптеках у вільному продажу доступні препарати стабільного йоду:1. йодомарин 200 (для дорослих), йодомарин 100 (для дітей); йодид 200 (вітчизняний) - для дорослих, йодид 100 - для дітей; йод активний №60 - (дитячий), №80 - (дорослий) та інші.Ефективність йодної профілактики в залежності від часу прийому

препаратів стабільного йоду: - за 6 годин до інгаляції – 100%; - під час інгаляції – 90%; - після 2 годин після разового прийому – 10%;- після 6 годин після разового прийому – 2%.

2. Основні заходи по захисту населення від радіоактивних та хімічних речовин.

У випадку аварії на РНО подається сигнал “Радіаційна небезпека”, потім передається інформація про сформовану обстановку і конкретні рекомендації, відповідно до яких і діє персонал підприємства, організації та населення.

Якщо в інформації відсутні рекомендації щодо дій, то необхідно захистити органи дихання від радіаційного пилу підручними засобами (шматком змоченої

тканини, наприклад носовою хустинкою) і по можливості швидко сховатися в найближчому будинку, найкраще у власній квартирі.

Вдома зняти верхній одяг і взуття, помістити їх в пластикові пакети та зав’язати. Закрити двері і вікна, вимкнути вентиляцію, продукти харчування покласти в пластикові пакети; запас води набрати в закриті посудини та покласти до холодильника чи шафи, яка закривається, увімкнути теле- і радіоприймачі, перебувати подалі від вікон, бути в готовності до прийому інформації.

Одержавши інформацію із ЗМІ (по телефону, від сусідів), провести йодну профілактику препаратами йоду

Продукти харчування перед вживанням, особливо овочі та фрукти – промивати водою. Суворо дотримуватись правил особистої гігієни. При необхідності захищати органи дихання наявними індивідуальними засобами.

Приміщення залишати тільки за крайньої потреби, на короткий термін і в засобах індивідуального захисту. При поверненні – переодягатись. Підготуватись до можливої евакуації.

Проживаючи на місцевості, ступінь забруднення якої перевищує природний радіаційний фон (допустимий для Сумської області – до 20 мкР/год.), але не більше небезпечних меж, необхідно дотримуватись спеціального режиму поведінки та уживати заходів щодо профілактики пилоутворення при веденні с/г робіт і щодо профілактики надходження радіоактивних речовин з продуктами харчування і водою в організм.

На присадибній ділянці слід викосити траву, зранку ділянку зволожувати. В приміщенні проводити вологе прибирання з витиранням пилу на меблях та підвіконниках. Килими чистити пилососом, але не витрушувати. Вуличне взуття залишати за порогом і протирати вологою ганчіркою. Сміття з пилососу та використане ганчір’я скидати в яму глибиною не менше 50 см.

Протирадіаційну, протипухлинну, імунозміцнювальну дію мають: аронія, аїр, береза ( бруньки, листя, сік), оман, спориш, липа, м’ята, безсмертник, звіробій, цикорій, золототисячник, крушина, календула, льон, горобина, полин, ромашка, підбіл (мати-й-мачуха), родіола рожева тощо.

Небажані продукти харчування в умовах підвищеної радіації – холодець, кістковий бульйон (в кістковому мозку накопичуються радіонукліди), яловичина, варені яйця (стронцій при варінні яєць переходить із шкарлупи у білок).

При аварії на хімічно небезпечному об’єкті подається сигнал “Хімічна тривога”. Робітники та службовці повинні негайно надягти засоби індивідуального захисту органів дихання та зробити все для зниження згубних наслідків аварії: відключити енергоджерела, зупинити агрегати, станки, перекрити всі комунікації. Потім укритися в сховищах, або вийти із зони зараження.

Працівники із складу формувань збираються на свої пункти збору і беруть участь в ліквідації наслідків аварії.

Люди, що проживають поблизу хімічно небезпечному об’єкті, за сигналом повинні вдягти дітей, надіти засоби індивідуального захисту органів дихання, закрити вікна і квартирки, відключити побутові прилади, газ, погасити печі, взяти теплий одяг та триденний запас харчів, що не швидко псуються, запас води.

Попередити сусідів та швидко, без паніки вийти у вказаному напрямку чи в бік під прямим кутом до напрямку вітру на високу ділянку місцевості не менше 1,5 км від попереднього місця перебування і чекати подальших вказівок.

Оминати яруги, тунелі та інші низинні місця, де буде застій небезпечних речовин високої концентрації.

Якщо потрібно, пройти санітарну обробку (влітку – покупатися у річці, озері, ставку, взимку – витрусити одяг або обмести верхній одяг та взуття віником) та звернутися в медичні установи.

Питання для самоконтролю:1. Перечислити завдання радіаційного та хімічного захисту.2. Методи виявлення радіаційного та хімічного зараження.3. Що включає оцінка радіаційного та хімічного обстановки?4. Перечислити режими радіаційного захисту при аварії на АЕС.5. Хто відповідає за забезпечення працівників і службовців суб’єкта

господарювання засобами індивідуального захисту?6. З якою метою проводиться йодна профілактика при радіаційних аваріях?7. Як вести себе при отриманні повідомлення про радіаційне забруднення?8. Як вести себе при отриманні повідомлення про хімічне забруднення?

Література1. Кодекс цивільного захисту України. № 5403 - VІ від 02.10.2012 р.2. Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючого

випромінювання” від 12.01.1998 р. №15/98 (зі змінами у 2001, 2009, 2013, 2014 рр.).

3. Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24.02.1994 р. №4004 – ХІІ (зі змінами у 1996 - 2018 рр.).

4. Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 08.02.1995 р. № 40/95-ВР (зі змінами у 1996 - 2008 рр.).

5. Наказ Державної інспекції ядерного регулювання України від 08.11.2011 р. № 154 “Про затвердження Порядку здійснення невідкладних заходів йодної профілактики серед населення України у разі виникнення радіаційної аварії”.

6. Рекомендації ВООЗ щодо йодної профілактики після ядерних катастроф. Герасимов Г. А. Міжнародна рада по контролю за йододефіцитними захворюваннями. Женева. 1999.

7. Постанова Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.1997р. № 62 "Про введення в дію Державних гігієнічних нормативів "Норми радіаційної безпеки України" (НРБУ-97).

8. Наказ МНС України від 06.08.2002р. № 186 "Про введення в дію Методики спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки".

Тема 5. ІНЖЕНЕРНИЙ ЗАХИСТ У РАЗІ ЗАГРОЗИ АБО ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ. КОЛЕКТИВНІ ТА ІНДИВІДУАЛЬНІ

ЗАСОБИ ЗАХИСТУ

Актуальність проблеми забезпечення природно-техногенної безпеки населення і територій зумовлена тенденціями зростання втрат людей і шкоди територіям, що спричиняються небезпечними природними явищами, промисловими аваріями і катастрофами, терористичними актами.

Наявність певної кількості АЕС на території України, поряд з її територією таких станцій в сусідніх державах (Курська та Інгалінська АЕС), зростання кількості хімічно-небезпечних, вибухонебезпечних об’єктів та інших СГ, які негативно впливають на екологію, а також розвиток зброї масового ураження і зростання кількості країн, що нею володіють (Іран, КНДР) вимагають від органів влади і керівників всіх рівнів створювати умови для захисту населення при виникненні НС.

Слід зауважити, що терміни проведення захисних заходів буде обмеженим. І тому на першому місці має бути переховування населення в захисних спорудах у місці його перебування – на роботі чи навчанні та в місцях постійного проживання.

1. Інженерний захист. Принципи та способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях.

Основними інженерно-технічними заходами захисту населення являються: укриття людей у пристосованих приміщеннях виробничих, соціальних і

житлових будинків, соціальних та спеціальних захисних споруд; підвищення надійності систем життєзабезпечення (водо- та,

енергопостачання, водовідведення) при аваріях, катастрофах, стихійних лихах й у військовий час, а також стійкості життєво-важливих закладів соціального і виробничого призначення;

виконання низки містобудівних вимог, що дозволяють при крупно масштабних НС і застосування у військових конфліктах сучасних засобів ураження, зменшити кількість жертв, забезпечити вихід населення із зруйнованих частин міста, у парки та заміську зону, і створити умови для входження в уражену зону рятувальних сил.

Принципи захисту:захист планується і здійснюється диференційовано, залежно від економічного

та природного розселення людей, виду і ступеня небезпеки можливих НС;усі заходи щодо життєзабезпечення населення готуються заздалегідь і

здійснюються на підставі законів держави;при захисті населення використовують всі наявні засоби захисту (захисні

споруди, пристосовані укриття, засобів індивідуального захисту та евакуацію з небезпечних районів);

громадяни повинні знати основні свої обов’язки щодо безпеки життєдіяльності та дотримуватись установлених правил поведінки під час НС.

Способи захисту:

навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в НС;

укриття людей в захисних спорудах, медичний, радіаційний та хімічний захист, евакуація населення з небезпечних районів;

спостереження та контроль за ураженістю навколишнього середовища, продуктів харчування, води радіаційними, небезпечними хімічними речовинами і біологічними препаратами;

організація і проведення рятувальних і інших невідкладних робіт в районах лиха та осередках ураження;

повідомлення населення про загрозу або виникнення НС і постійне інформування про наявну обстановку;

2. Призначення, класифікація, перелік основних систем і приміщень захисних споруд.

Одним з найефективніших способів захисту населення при виникненні техногенних аварій з викидом небезпечних хімічних речовин, радіоактивних та інших небезпечних речовин є укриття населення в захисних спорудах ЦЗ.

Захисні споруди ЦЗ (далі - ЗСЦЗ) повинні приводитись у готовність до прийому населення в терміни, що не перевищують 12 годин, а на АЕС і хімічно небезпечних об’єктах – вони повинні утримуватись у постійній готовності до негайного прийому найбільшої працюючої зміни (далі - НПЗ).

Фонд захисних споруд для робітників та службовців підприємств створюється на території цих підприємств або поруч з ними, а для решти населення – в районах житлової забудови.

При відсутності таких споруд у випадку загрози застосування зброї передбачається їх будова з готових будівельних матеріалів (бетону, профільованих легких металевих конструкцій, лісоматеріалів, цегли тощо). Під укриття можна пристосовувати метро, підвали, погреби, гірські виробки і інші заглиблені приміщення, а також побудовані силами населення найпростіші укриття з підручних матеріалів.

Захисні споруди ЦЗ класифікуються:за призначенням – для захисту населення, розміщення органів управління

та медичних закладів;за місцем розміщення – вбудовані, окремо розташовані, метрополітен,

підземний простір міст, гірські порожнини, виробки;за терміном будівництва – завчасно збудовані, швидко збудовані;за захисними властивостями – сховища, протирадіаційні укриття (далі -

ПРУ), найпростіші укриття, швидкоспоруджувані захисні споруди, споруди подвійного призначення.

Сховище – герметична споруда для захисту людей, в якій протягом цього часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок НС, бойових (воєнних) дій та терористичних актів.

А. За ступенем захисту від ударної хвилі і у залежності від коефіцієнту К посл. від гама- і нейтронного випромінювання сховища поділяють:

1 класу, які повинні витримати надлишковий тиск у фронті ударної хвилі не менше 5 кгс/см2 (500 кПа) і мають К посл. не менше 5000;

2 класу – повинні витримати тиск не менше 3 кгс/см2 (300 кПа) і послаблювати зовнішнє випромінення не менше ніж в 3000 разів;

3 класу – повинні витримати тиск не менше 2 кгс/см2 (200 кПа) і послаблювати зовнішнє випромінення не менше ніж в 2000 разів;

4 класу – повинні витримати тиск не менше 1 кгс/см2 (100 кПа) і послаблювати зовнішнє випромінення не менше ніж в 1000 разів;

Б. За місткістю сховища поділяються: на малі (до 150 чол.), на середні (150 - 600 чол.) та великі (більше 600 чол.).

Системи сховища:система повітропостачання і вентиляції;система електропостачання і зв’язку;система водопостачання і водовідведення;система опалення.

Основні приміщення сховища:приміщення для осіб, що укриваються, пункти управління, медпункти; у сховищах лікувальних установ – операційно-перев'язочні,передопераційно-стерилізаційні.

Допоміжні приміщення:фільтровентиляційні приміщення, санітарні вузли, захищені дизельні

електростанції, електрощитові, приміщення для продовольства, запасу питної води, для артезіанської свердловини, станції перекачування нечистот, тамбури, шлюзи;

Протирадіаційні укриття – негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості.

За ступенем захисту від радіаційного опромінення і ударної хвилі ПРУ поділяють на 5 груп:Група Кпосл. по

гамавипроміненнюНадлишковий тиск ударної хвилі

(кПа)П 1 200 20П 2 100 20П 3 50 10П 4 20 5П 5 10 не розраховується

ПРУ обладнуються насамперед у підвальних поверхах будівель і споруд. Під ПРУ можуть бути використані і наземні поверхи (в кам’яних та цегляних будинках з капітальними стінами і невеликими по площі отворами).

В сільській місцевості погреби, що зроблені з каміння, бетону, цегли, є майже готовими ПРУ.

Можна пристосувати під ПРУ і цегляний будинок. Для цього встановлюють рами підсиленого перекриття, отвори вікон закладають цеглою, насипають шар утеплювача – шар ґрунту 30-40 см., встановлюють валики для дверей. Ззовні обсипати стіни ґрунтом, встановити припливний і витяжний короби. К посл. після цього може становити 800-1000.

При недостатній кількості обладнаних ПРУ додатково можуть будуватись окремі укриття із залізобетонних та легких металевих конструкцій, лісоматеріалів, саману, снігу, льоду.

Найпростіші укриття – це фортифікаційні споруди (щілини, бліндажі, землянки), цокольні або підвальні приміщення, що знижують комбіноване ураження людей від небезпечних наслідків НС, а також від дії засобів ураження в особливий період.

Такі сховища будуються на території СГ, навчальних закладів, колективних господарств, в місцях евакуації населення.

Швидкоспоруджувана захисна споруда ЦЗ - захисна споруда, що зводиться із спеціальних (металевих або залізобетонних) конструкцій за короткий час для захисту людей від дії засобів ураження в особливий період.

Споруда подвійного призначення – наземна або підземна споруда, що може бути використана як за основним функціональним призначенням так і для захисту населення.

Для встановлення можливості використання для укриття населення як споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів обстежують:

підземні переходи між станціями (транспортні, станцій метрополітену);тунелі (станції метрополітену, автодорожні, магістральні, пішохідні);підземні склади;споруди котловинного типу (автостоянки, паркінги, гаражі, підземні

торговельні центри, підприємства громадського харчування, магазини);колишні оборонні об’єкти та бази; підземні гірські виробки, печери та інші

підземні порожнини;підвальні, цокольні і перші поверхи об’єктів цивільного і промислового

призначення;інші об’єкти, що за своїми технічними характеристиками та захисними

властивостями можуть бути використані для укриття населення.

3. Призначення, класифікація, загальна будова та правила користування засобів індивідуального захисту

Засоби індивідуального захисту (далі - ЗІЗ) призначені для захисту людини від радіоактивного пилу, небезпечних хімічних речовин та бактеріальних засобів.

Вони поділяються:за призначенням – для захисту органів дихання та шкіри; за принципом захисту – фільтрувальні та ізолювальні;

за способом виготовлення – промислові та виготовлені з підручних матеріалів;

Засоби захисту органів диханняФільтрувальні: протигази - призначені для захисту органів дихання, очей

і шкіри обличчя від радіаційного пилу,небезпечних хімічних речовин та бактеріальних засобів (ГП-7, 7В, ПМГ, ПБФ, ГП- 9У, УЗС ВК, МП-5У, МТ-213/2У, ФП-М95У,);

дитячі протигази (ДП - 6, 6М, ПДФ - 2Д, 2Ш); респіратори - Лєпєсток, Р-2, У-2 К, БУК-1,2,3 (протиаерозольні), РУ - 60,

РПГ - 67, Кедр, Тополь, Пульс - К, М, Росток- 1, 2, 3, Т, ТК, Акація П, ПМ, ГП-А, Антарес - П, Клен - П, ГА, В, КД, Керч К, Одісей - Г,В, Снєжок - ПК;

універсальні фільтруючі саморятівники: "Шанс"-Н,"Шанс"-НН, "Шанс"-Ф, «Фенікс», «Екстремал», СІП - 1, СП І-20, СПІ -50, ГДЗК-У,«Ескейп», «Ґудзик-У», каптур ізолювальний;

найпростіші - ватно-марлеві пов’язки і протипилові маски (ППМ). Ізолювальні засоби є спеціальними засобами захисту органів дихання,

очей та шкіри обличчя від радіаційного пилу,небезпечних хімічних речовин та бактеріальних засобів в умовах повної ізоляції органів дихання від навколишнього забрудненого повітря:

військові протигази (І П - 4, І П - 46, І П -46М);кисневі ізолювальні прилади КІП - 5, 7, 8, дихальні апарати «ВЛАДА»,

«УКРАЇНА», «Україна - 2», АСП - 2 та АВМ - 1м;ізолюючий підводно-сухопутний апарат – ІПСА (нового зразку);камери захисні дитячі (КЗД-4,6).

Засоби захисту шкіриПризначення: для захисту шкіри людини від радіаційного пилу, α-частин,

небезпечних хімічних речовин та бактеріальних засобів. До них відносяться: робочий та прогумований одяг, взуття і рукавиці; легкий захисний костюм Л – 1 (куртка, штани-чоботи, рукавиці); загальновійськовий захисний комплект ЗЗК (захисний плащ, захисні

панчохи, рукавиці) – старого зразку, ізолюючі захисні комплекти ІРК-А (ІРК-Б, ФЗК-1А, (ФЗК-1Б), взуття та одяг спеціальні із пластикату - вітчизняні нового зразку.

Адреса магазинів в м. Суми, де можна придбати засоби індивідуального захисту

40030, м. Суми, Покровська площа - 13, 2-й поверх (праворуч від гастроному “Покровський”) ТОВ “Проспероус” тел. (0542) 787-548, 787-549, 781-921, 221-006, 066-084-8371, e-mail: sumy-respekt @yandex.ru.

м. Суми, вул. Чернігівська – 12, ТОВ «Сумиспецодяг», (біля авторинку), телефони: 050-407-1947, 067-541-2025, 0542-781-159, e-mail: sumy-sso.all.biz.

Питання для самоконтролю:1. Назвіть способи захисту населення в НС:2. У які терміни захисні споруди ЦЗ повинні приводитись у готовність до

прийому людей? 3. Як класифікуються захисні споруди ЦЗ за захисними властивостями?

4. Що відноситься до засобів захисту органів дихання?5. Що відноситься до засобів захисту шкіри людини?6. Чим забезпечується захист від отруєння хлором?7. Чим забезпечується захист від отруєння аміаком?8. Назвіть сучасні вітчизняні засоби індивідуального захисту.

Література1. Кодекс цивільного захисту України. №5403 – VІ від02.10.12. 2. Закон України «Про будівельні норми» від 5.11.09 №1704 -VІ.3. Державні будівничі норми України. Система надійності та безпеки в

будівництві. Інженерно-технічні заходи ЦЗ (ЦО). ДБНВ. 1.2-4-2006.4. Постанова КМУ № 1200 від 19.08.02 “Про затвердження Порядку

забезпечення населення і працівників формувань та спеціалізованих служб ЦЗ ЗІЗ, приладами РХ розвідки, дозиметричного і хімічного контролю”.

5. ПКМУ від 25.03.09 № 253 “Про затвердження Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб”;

6. ПКМУ від 10.03.17 № 138 “Деякі питання використання захисних споруд цивільного захисту”;

7. Наказ МВС від 09.07.18 № 579 “Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту”;

8. Наказ Держкомітету з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 28.12.07 № 331 “Про затвердження Правил вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання”

9. Наказ МНС від 17.06.10 № 472 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації роботи пунктів видачі населенню та особовому складу НВФ засобів радіаційного та хімічного захисту”.

Тема 6. ОСНОВНІ ДОКУМЕНТИ ЩОДО ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ КОМІСІЇ З ПИТАНЬ ЕВАКУАЦІЇ

Комісія з питань евакуації є органом управління цивільного захисту, який створюється з метою проведення заходів з організованого вивезення (виведення) населення, евакуації матеріальних цінностей із районів постійного розташування у разі прийняття рішення про їх евакуацію у безпечний район (місце) під час загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій у мирний час та за умов особливого періоду.

1. Основні документи щодо планування роботи комісії з питань евакуації.

НАКАЗвід ____________ 202__ р. № ____

ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ ТА ПРОВЕДЕННЯЕВАКУАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ У МІСТІ __________

У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

З метою організованого тимчасового відселення населення при виникненні надзвичайних ситуацій, а також проведення розосередження та евакуації населення із міста _____________, керуючись Кодексом цивільного захисту України № 5403-IV від 2 жовтня 2012 року, постанови Кабінету Міністрів України № 841 від 30 жовтня 2013 року "Про затвердження Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" розпорядженням голови обласної державної адміністрації від ____________ № __ "Про проведення евакуаційних заходів при виникненні надзвичайних ситуаціях та їх забезпечення на території області" а також методичними рекомендаціями щодо планування і порядку проведення евакуації населення введеного в дію наказом МВС України № 579 від 10 липня 2017 року "Про затвердження Методики планування заходів з евакуації", наказом МНС України від 7 вересня 2004 року № 44 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо планування і порядку проведення евакуації населення".

НАКАЗУЮ:1. Відповідальними за тимчасове відселення, розосередження та евакуацію

населення призначити голову комісії з питань евакуації міста та керівників суб’єктів господарювання.

2. Керівникам суб’єктів господарювання своїми наказами призначити склад комісій з питань евакуації та адміністрацій евакуаційних органів суб’єктів господарювання.

3. Затвердити наступний перелік документів, необхідних для роботи комісій з питань евакуації:

Положення про евакуацію та відселення населення міста.Положення про евакуаційні органи району.Склад комісії з питань евакуації _____________ району.

Перелік збірних пунктів евакуації, призначених для евакуації населення.Перелік пунктів тимчасового розміщення населення міста при виникненні

надзвичайних ситуацій на території району.Перелік пунктів тимчасового розміщення населення у __________ районі

при виникненні надзвичайної ситуації.Перелік пунктів довготривалого проживання населення у ________ районі.Перелік приймальних пунктів евакуації у позаміський зоні.4. Контроль за виконанням даного наказу покласти на ________________.

Голова міської державної адміністрації

СХЕМА ОПОВІЩЕННЯі збору комісії в робочий і неробочий час

№з/п

Посада у складі евакуаційної

комісії

Прізвище,ім'я

та по батькові

№ телефону Домашняадреса

Спосіб оповіщення і хто оповіщає

Службовий

Домашній уробочий

час

унеробочий

час

1. Голова комісії з питань евакуації

2. Заступник голови комісії з питань евакуації

3. Секретар комісії з питань евакуації

4. Обліковець5. Обліковець6. Представник ОГП

7. Представник медичного забезпечення

. . . . .

. . . . .

Голова комісії з питань евакуації _______________

Загальна кількість населення,яке підлягає евакуації за видами надзвичайних ситуацій

№ з/п

Населені пункти сільської ради, на яких

можливі виникнення НС з проведенням евакуації

населення

Населення, що евакуюється Діти до 16 років Старше 16 років

I. У разі загрози або виникнення паводків та підтоплень1 с. Федорівка 110 25 85

II.У разі загрози або виникнення масових лісових і торф’яних пожеж2 с. Кирове 25 4 21

III.У разі загрози або виникнення аварії на нафтогазопроводах3 с. Карпусі 95 17 78

IV. У разі виникнення аварії на автотранспорті4 с. Абазівка 15 3 12

V. У разі загрози або виникнення забруднення на хімічно-небезпечному об'єкті5 с. Яцини 60 9 51

VI. У разі загрози або виникнення аварії на потенційно-небезпечному об'єкті6 с. Михайлік 68 13 55

VII. У разі виникнення аварії на автошляху або залізниці з викидом НХР7 с. Пишне 32 4 28

VIII. При проявах тероризму на газопроводі8 с. Зеленківка 24 6 18

ВСЬОГО 400 81 319

Розрахуноквиділення автотранспорту для забезпечення евакуаційних заходів при

виникненні надзвичайних ситуацій

№ з/п

Населені пункти

сільської ради

Автотранспорт, який залучається для перевезень (одиниць)

Підприємства, установи та

організації, що виділяють

автотранспорт

Час готовності

до виконання

завдань "Ч" + ___

автобусивантажні автомобіл

і

трактори з причепами

легковіавтомобіл

і

приватний транспорт

1 с. Федорівка

2 1 3 ТОВ "Агротехсервіс"

2

2 с. Кирове 2 1 5 ТОВ "Агротехсервіс"

2

3 с. Карпусі 1 1 1 ЗОШ с.Карпусі 34 с. Абазівка 1 1 ПСП "Ігор" 2,55 с. Яцини 1 1 5 ПСП "Ігор" 1,56 с.

Михайлік1 1 1 ЗОШ с. Михайлік 3

7 с. Пишне 2 2 ТОВ "Бурат – Агро"

2

8 с. Зеленківка

1 1 ТОВ "Бурат – Агро"

3

ВСЬОГО 7 9 5 4 10

СПИСОКнаселення, що підлягає евакуації

______________________________________(сільська рада ,село)

Вид транспорту_______________________________________________________(залізницею, автотранспортом, пішим порядком)

пункт посадки _______________________________________________________ (адреса)

час прибуття на пункт посадки "ч" +_________

пункт розміщення за новим місцем розташування евакуйованого населення_____________

№ з/п

Прізвище, ім’я та по батькові

Рік народженн

я

Посада, ступінь

споріднення

Відмітка про

прибуття на пункт

посадки (ЗЕП)

Відмітка про прибуття та розміщення за новим

місцем

1.2.

Всього: __ у тому числі непрацюючого населення ___, (працівників __ ,членів сімей __ , осіб похилого віку, хворих та дітей до 10 років __.

Місце печатки Голова сільської ради ____________________

Голова комісії з питань евакуації __________

ВАРІАНТЗАТВЕРДЖУЮГолова ________________ сільської ради" __" ______________ 202__року

П Л А НЕВАКУАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ ___________________________ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ: населення _________ становить _______ осіб, евакуації підлягає _______ осіб, сільська рада складається із _______ населених пунктів, довжина автомобільних шляхів ______ км., залізничних ____ км, кількість автотранспорту _________ од. (з них ________автобусів), евакуаційних потягів ___________ ( __________ вагонів).

ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ЕВАКУАЦІЇ: ______години.

Голова комісії з питань евакуації _____________ _________________________підпис ініціали, прізвище

дата

Примітка. У залежності від розміщення обстановки на карті справа або зліва внизу План погоджують, начальники служб цивільного захисту із зазначенням посади та звання, їх підписи завіряються печатками.Таблиці: розрахунок евакуації населення, транспортного забезпечення евакуації населення, схему зв’язку евакуаційного органу та оповіщення населення розміщуються на вільних місцях карти. Окремою таблицею оформлюються умовні позначки.

ШТАТНО-ПОСАДОВИЙ СПИСОКособового складу комісії з питань евакуації

№з/п Посада в складі комісії Прізвище, ім'я та по батькові Посада Домашня адреса № телефону

Службовий Домашній1 Голова комісії2 Заступник голови комісії3 Секретар комісії4 Начальник групи зв'язку та оповіщення5 Представник групи зв'язку та оповіщення6 Представник групи зв'язку та оповіщення7 Начальник групи обліку8 Обліковець9 Обліковець10 Начальник групи збору і відправлення

евакуйованих11 Представник групи збору і відправлення

евакуйованих12 Представник групи збору і відправлення

евакуйованих13 Начальник групи супроводження14 Старший вагону15 Начальник автомобільної колони16 Начальник пішої колони17 Начальник групи забезпечення зустрічі та

розміщення евакуйованих18 Представник групи забезпечення зустрічі та

розміщення евакуйованих19 Представник групи забезпечення зустрічі та

розміщення евакуйованих20 Начальник групи вивезення майна та

матеріально-технічного забезпечення заходів евакуації

21 Представник групи вивезення майна22 Представник групи вивезення майна23 Представник на збірний пункт евакуації24 Представник комісії на залізничній станції25 Представник комісії на пункті посадки на

автотранспортГолова комісії з питань евакуації __________________ ____________________

ОБЛІКнаселення, яке підлягає евакуації

№з/п

Найменування населених пунктів

району

Заплановано до вивезення, виведення Фактично вивезено, виведено

Усьо

го

у тому числі:

№ав

тома

шин

, пот

ягів

, піш

охід

них

коло

н і ч

ас їх

від

прав

ленн

я

Усьо

го

у тому числі:

№ав

тома

шин

, пот

ягів

, піш

охід

них

коло

н і ч

ас їх

від

прав

ленн

я

доро

слих

діте

й

осіб

з ін

валі

дніс

тю т

а ін

ших

ма

ломо

біль

них

груп

нас

елен

ня

доро

слих

діте

й

осіб

з ін

валі

дніс

тю т

а ін

ших

ма

ломо

біль

них

груп

нас

елен

ня

Голова комісії з питань евакуації

ТАБЛИЦЯ ОПОВІЩЕННЯ№з/п

Посада у складі комісії з питань евакуації Прізвище, ім'я та по батькові

№ телефонуДомашня адреса

Спосіб оповіщені їм і хто оповіщає

Службовий Домашній У робочий час

У неробочий час

1. Голова комісії2. Заступник голови комісії3. Секретар комісії4. Начальник групи зв’язку і оповіщення5. Член групи зв'язку і оповіщення6. Член групи зв'язку і оповіщення7. Начальник групи обліку

особового складу комісії з питань евакуаціїГолова комісії з питань евакуації

ПОДВІРНИЙ СПИСОК РОЗСЕЛЕННЯ НАСЕЛЕННЯ

Голова комісії з питань евакуації№з/п

Найменування населених пунктів, що підлягають евакуації

Найменування населеного пункту для розселення населення

Найменування вулиць Номерабудинків

Прізвища, імена та по батькові осіб, що розселяються

СПИСОК евакуйованого населення

___________________________________________________________(найменування населених пунктів, організації)

Збірний пункт евакуації № _____ (адрес)________________________________________ Час прибуття на пункт __________Вид транспорту _____________________________________________________________________________________________

(залізницею, автотранспортом, пішим порядком, номер потягу, найменування і тип судна, номер пішої колони)

Район (пункт) розміщення в позаміській зоні _________________________________________________________________(місто, район, село)

№з/п Прізвище, ім'я та по батькові Рік народження Посада,

ступінь спорідненняВідмітка про прибуття на збірний пункт евакуації

Відмітка про прибуття та розміщення за новим місцем

Всього ______ у тому числі працівників _____, членів сімей ______, осіб похилого віку, хворих та дітей до 10 років _____.

Місце печатки Керівник підприємства (об’єкта) ______________________________Голова комісії з питань евакуації ______________________________

Примітки: 1. Списки складаються в трьох примірниках за видами транспорту та переміщенні пішім порядком (1-й прим. – в комісії з питань евакуації об’єкта; 2-й прим. – у представника об’єкта на збірному пункті евакуації; 3-й прим. – надсилається до нового місця розтушування об’єкта).2. До списків включаються все населення, працівники, члени їх сімей (діти шкільного віку включаються в списки на евакуацію за місцем роботи одного із батьків)Не підлягають евакуації:1. Особи, які мають мобілізаційні приписи.2. Нетранспортабельні хворі та обслуговуючий їх персонал

ВІДОМІСТЬрозподілу приміщень, що виділені для розміщення евакуйованих____________________________________________________________

(найменування населеного пункту/району міста)

№З/п

Найменування населеного пункту,

вулиці№ будинку

ЖитловаПлоща

(м2)

КількістьМешканців

(чол.)

Кількість осіб, що розміщаються

(чол.)Усього(чол.)

Наявність підвальних

приміщень, їх місткість (кільк.

Чол.)

Необхідно будувати ПРУ Примітка

Начальник відділу департаменту цивільного захисту населення ________________ обласної державної адміністрації

Додаток 1ЗАТВЕРДЖУЮ_____________________________

(голова районної державної адміністрації)_____________________________

(прізвище, ініціали)

"__" ______________ 202_ року

ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯпро комісію з питань евакуації __________________________________

1. Комісія з питань евакуації є органом управління цивільного захисту ______, який створюється з метою проведення заходів щодо організованого вивезення (виведення) населення і майна з району постійного розташування у разі прийняття рішення про евакуацію його у безпечний район розташування в надзвичайних ситуаціях. Комісія з питань евакуації підпорядковується голові _______________.

2. Комісія з питань евакуації у своїй роботі керується нормативно-законодавчими актами з питань захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного часу і на особливий період, розпорядженнями голови _________________ і цим положенням.

3. Основними завданнями комісії з питань евакуації є планування і практичне виконання евакуаційних заходів щодо організованого вивезення і виведення населення із районів можливого впливу наслідків надзвичайних ситуацій у разі виникнення безпосередньої загрози їх життю та заподіяння шкоди здоров'ю.

4. Комісія з питань евакуації відповідно до покладених на неї завдань:розробляє план евакуації населення та майна у безпечний район розміщення

району і організує здійснення евакуаційних заходів у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

складає і регулярно коригує (не рідше двох разів на рік) списки на евакуацію населення району;

організовує облік інвалідів, хворих, людей похилого віку, вагітних та жінок з малолітніми дітьми (віком до 10 років), яким у разі евакуації необхідно надати транспортні засоби до місць, де вони мешкають;

підтримує в межах її діяльності взаємодію з комісіями з питань евакуації обласної адміністрації, а також з місцевими органами влади безпечного району розміщення населення району;

оповіщає населення про початок евакуації, здійснює реєстрацію населення, яке прибуло для проведення евакуації;

розподіляє людей за транспортом (вагонами, автобусами), формує піші колони для відправлення на пункти посадки, організовує посадку евакуйованих на транспорт та їх відправлення до пунктів призначення, забезпечує зустріч та розміщення евакуйованих у безпечному районі розміщення;

організовує інформаційне забезпечення евакуйованого населення;

бере участь у спеціальних навчаннях та тренуваннях цивільного захисту району з метою практичного відпрацювання членами евакуаційної комісії своїх функціональних обов'язків;

здійснює інші функції, що випливають з покладених на неї завдань.5. Комісія з питань евакуації має право:отримувати дані, які необхідні для складання та уточнення списків

населення, що підлягають евакуації;самостійно здійснювати взаємодію з комісіями з питань евакуації

територіальних органів влади і міської адміністрації за місцем постійної дислокації населення і в районі розміщення;

підтримувати зв'язок з керівництвом залізниці і автопідприємств, які забезпечують евакуаційні заходи населення, з метою отримання даних про транспорт, що виділяється для евакуації;

безпосередньо звертатися до керівників структурних підрозділів суб`єкта господарювання з питань планування проведення евакуаційних заходів, складання переліку документів та майна, що підлягають вивезенню, а також визначення черговості евакуації підрозділів та майна.

6. До складу комісії з питань евакуації входять:голова комісії з питань евакуації;заступник голови комісії з питань евакуації;секретар комісії з питань евакуації;група зв'язку і оповіщення;група обліку евакуйованих;група збору і відправлення евакуйованих;група супроводження евакуйованих;група забезпечення зустрічі та розміщення евакуйованих;група вивезення майна ї матеріально-технічного забезпечення заходів

евакуації;представники комісії з питань евакуації на збірних пунктах евакуації;представники комісії з питань евакуації на пунктах (станціях) посадки.До складу комісії з питань евакуації можуть входити групи іншого

призначення і представники підрозділів та служб у залежності від структури району і умов виконання завдань цивільного захисту.

Склад комісії з питань евакуації затверджується відповідним наказом голови районної адміністрації.

7. З отриманням розпорядження на проведення евакуації населення для надання допомоги евакуаційній комісії залучаються усі сили та засоби району, у тому числі органи управління і ланки забезпечення заходів цивільного захисту, засоби зв'язку і транспорт.

За узгодженням з головою районної адміністрації голові евакуаційної комісії можуть бути підпорядковані:

підрозділи (спеціалісти) зв'язку;медична (санітарна) ланка;пост радіаційної і хімічної розвідки;ланка обслуговування захисних споруд;ланка охорони громадського порядку;

50

відділи (групи) матеріально-технічного і транспортного забезпечення.Вказані підрозділи з отриманням розпорядження на проведення евакуації

діють в інтересах комісії з питань евакуації з метою забезпечення планомірного і безпечного виведення та вивезення населення до пункту призначення.

8. Голова комісії з питань евакуації відповідає за планування, організацію та проведення заходів з евакуації населення та майна.

9. Заступник голови комісії з питань евакуації відповідає за своєчасність розроблення планів евакуації і уточнення списків населення, переліків документів і майна, що підлягають вивезенню, розрахунків матеріально-технічного забезпечення евакуаційних заходів.

При проведенні евакуації (відселенні) заступник голови комісії з питань евакуації координує діяльність груп, що входять до її складу.

Під час відсутності голови комісії з питань евакуації він виконує його обов'язки.

10. Секретар комісії з питань евакуації підпорядковується голові комісії з питань евакуації та його заступнику. Він відповідає за:

своєчасність отримання і збереження документів;внутрішній порядок;організацію чергування членів комісії з питань евакуації;збір і узагальнення інформації, що надходить;своєчасне доведення до виконавців розпоряджень голови комісії з питань

евакуації;облік отриманих комісією з питань евакуації та відданих її головою

розпоряджень;підтримання зв'язку з начальниками груп і взаємодіючими органами;оформлення і реєстрацію документів комісії з питань евакуації.11. Основними завданнями групи зв'язку і оповіщення є:розроблення схеми оповіщення і зв'язку евакуаційної комісії, систематичне її

уточнення і коригування;підтримання системи зв'язку у постійній готовності для управління

евакуаційними заходами;забезпечення надійного зв'язку голови комісії з питань евакуації з

начальниками груп комісії з питань евакуації і взаємодіючими органами при проведенні евакуації;

негайне відновлення порушених засобів зв'язку і використання резервних (рухомих) засобів.

12. Основними завданнями групи обліку евакуйованих є:облік населення, що підлягає евакуації, складання та регулярне (не рідше

двох разів на рік) коригування списків на евакуацію;уточнення списків населення при об'явленні евакуації, ведення обліку

евакуйованих, що прибувають на пункти збору;збирання і узагальнення даних про хід евакуації, рух піших і автомобільних

колон, евакуаційних потягів з евакуйованими і майном, а також про прибуття і розміщення евакуйованих у новому місці розташування;

підготовка донесень про хід евакуації.

51

13. Основними завданнями групи збору і відправлення евакуйованих є:уточнення у місцевій держадміністрації місцезнаходження збірного пункту

евакуації, встановлення і підтримання зв'язку з керівництвом пункту, узгодження маршрутів руху евакуйованих до збірного пункту евакуації та до станцій (пунктів) посадки у вагони (автобуси);

складання списків розподілу евакуйованих за вагонами (автобусами), регулярне коригування їх (не рідше двох разів на рік);

збір населення, узагальнення даних про кількість прибуваючого на збірний пункт евакуації евакуйованого населення, організація їх медичного забезпечення;

забезпечення доставки на збірний пункт евакуації осіб, яким потрібні транспортні засоби (хворих, інвалідів, людей похилого віку, вагітних та жінок з малолітніми дітьми);

формування піших колон;виконання інших завдань за вказівками голови комісії з питань евакуації.14. Основними завданнями групи супроводження евакуйованих є:організація доставки евакуйованих від збірного пункту евакуації до місць

посадки у вагони (автобуси);формування піших колон, призначення та інструктаж старших колон, вагонів

і автобусів, вручення їм схем маршрутів руху;супроводження евакуйованих, підтримання порядку серед них під час руху

піших колон та транспорту;установлення і підтримання зв'язку із керівництвом залізниці і

автотранспортних підприємств, які забезпечують евакуацію населення;одержання і періодичне уточнення інформації про кількість та місткість

вагонів і автобусів, маршрути і час руху до місць (станцій) посадки на транспорт, номери колії, вагонів, автобусів і таке ін.;

доведення інформації до евакуйованих про порядок посадки на транспорт;організація та проведення посадки евакуйованих на транспорт, забезпечення

дотримання правил безпеки;доставка автотранспортом від збірного пункту евакуації до залізничної

станції дітей, інвалідів, осіб похилого віку, а також речей евакуйованих;організація медичного забезпечення на маршрутах руху евакуйованих;ведення радіаційної і хімічної розвідки на маршрутах руху піших колон та

транспорту з евакуйованими;виконання інших завдань за вказівками голови комісії з питань евакуації.До складу групи супроводження евакуйованих входять начальники вагонів,

піших і автомобільних колон.15. Основними завданнями групи вивезення майна та матеріально-технічного

забезпечення заходів евакуації є:узагальнення даних щодо переліку документів та майна, що підлягає

вивезенню в безпечний район розміщення;здійснення розрахунків транспорту, потрібного для вивезення документів,

майна і матеріально-технічного забезпечення та їх перевезення;регулярне (не рідше одного разу на рік) уточнення переліків документів та

майна, а також розрахунків транспортного забезпечення для їх вивезення;контроль за своєчасною подачею транспортних засобів для вивезення

52

документів та майна;розроблення і узгодження плану матеріально-технічного забезпечення заходів

евакуації;повне і своєчасне забезпечення груп комісії з питань евакуації усіма видами

оснащення, обладнання робочих місць членів комісії з питань евакуації всім необхідним для успішного виконання ними своїх обов'язків;

організація завантаження на транспортні засоби і розвантаження документів та майна, доставки їх до місць призначення;

супроводження і організація охорони вантажів при їх перевезенні у безпечний район розміщення.

16. Основними завданнями групи забезпечення зустрічі та розміщення евакуйованих є:

розроблення і узгодження з місцевими органами влади плану розміщення евакуйованого населення у безпечному районі;

організація зустрічі евакуйованих у пункті призначення, дотримання правил безпеки при їх висадженні з транспорту;

ведення обліку населення на приймальному пункті евакуації у районі розміщення, відправлення їх пішим порядком або на транспортних засобах до місць розміщення (місцевим транспортом перевозяться діти, інваліди, особи похилого віку, а також речі евакуйованих).

17. Основними завданнями представника евакуаційної комісії району на збірному пункті евакуації є:

установлення і підтримання постійного зв'язку з адміністрацією збірного пункту евакуації;

зустріч евакуйованого населення на збірному пункті евакуації, звірка наявності людей із списками, уточнення списків і передача їх адміністрації збірного пункту евакуації для реєстрації проходження евакуйованих;

облік евакуйованого населення, що прибуває на збірний пункт евакуації, його реєстрацію і організації відправлення на станції (пункти) посадки на автотранспорт, потяги або на піші маршрути;

надання допомоги адміністрації збірного пункту евакуації у формуванні колон і їх відправленні;

періодичне подання голові комісії з питань евакуації (до групи обліку) даних про проходження евакуйованих через збірний пункт евакуації.

18. Основними завданнями представника евакуаційної комісії району на пунктах (станціях) посадки на транспорт є:

підтримання зв'язку з керівництвом залізниці і автотранспортного підприємства з метою одержання інформації про місця і порядок подання залізничного та автомобільного транспорту (номери потягів, типи вагонів, автомобілів, автобусів) у формі виписки з плану транспортного забезпечення евакуації населення;

регулярне проведення (не рідше одного разу на рік) уточнення документів транспортного забезпечення евакуації населення;

контроль своєчасності подання залізничного, автомобільного транспорту для евакуації населення і майна, що підлягає вивезенню. Заступник голови комісії з питань евакуації __________ ____________

53

Питання для самоконтролю:1. З якою метою утворюється комісія з питань евакуації?2. Склад комісії з питань евакуації?3. За що відповідає голова комісії з питань евакуації?

Література:

1. Кодекс цивільного захисту України № 5403-VI від 2 жовтня 2012 року.2. Закон України № 1550-ІІІ від 16 березня 2000 року "Про правовий режим

надзвичайного стану".3. Постанова Кабінету Міністрів України № 841 від 30 жовтня 2013 року

"Про затвердження Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій".

4. Наказ МВС України № 579 від 10 липня 2017 року "Про затвердження Методики планування заходів з евакуації".

5. Наказ МНС України № 44 від 7 вересня 2004 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо планування і порядку проведення евакуації населення".

6. Наказ МНС України № 809 від 8 серпня 2011 року "Про внесення змін до наказу МНС України від 07.09.2004 №44.

7. Розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації № 137-ОД від 11 березня 2015 року "Про утворення обласної комісії з питань евакуації".

54

Тема 7. ПРАКТИЧНА РОЗРОБКА ПЛАНУ ЕВАКУАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ ПРИ ВИНИКНЕННІ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ.

ВступКомісія з питань евакуації є органом управління цивільного захисту, який

створюється з метою проведення заходів з організованого вивезення (виведення) населення, евакуації матеріальних цінностей із районів постійного розташування у разі прийняття рішення про їх евакуацію у безпечний район (місце) під час загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій у мирний час та за умов особливого періоду.

1. Планування заходів з проведення евакуації населення.

Плани евакуації розробляються комісіями з питань евакуації за рішенням керівників місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання.

У рішенні щодо здійснення евакуації населення визначаються:райони, в яких необхідно здійснювати евакуаційні заходи;час початку евакуації і час закінчення;завдання евакуаційним органам і спеціалізованим службам цивільного

захисту;райони розміщення евакуйованих;порядок виведення населення пішки або вивезення транспортними

засобами;організація управління евакуацією;всебічне забезпечення евакуації населення.Плани евакуації відпрацьовуються текстуально за видами надзвичайних

ситуацій з додатком карти або схеми.У плані евакуації зазначаються:висновки з оцінки обстановки;порядок оповіщення про початок евакуації;кількість населення, яке підлягає евакуації, за категоріями;терміни проведення евакуації;порядок вивезення населення транспортними засобами та виведення пішки;розподіл об’єктів за збірними пунктами евакуації;безпечні райони розміщення евакуйованих;пункти посадки на транспортні засоби;маршрути евакуації;пункти висадки у безпечних районах;порядок доставки евакуйованих з пунктів висадки до районів розміщення;заходи щодо організації забезпечення громадського порядку на збірних,

проміжних, приймальних пунктах евакуації та регулювання дорожнього руху на маршрутах евакуації;

заходи щодо організації приймання, розміщення, захисту та життєзабезпечення евакуйованих у безпечних районах;

55

організація управління та зв’язку.Плани узгоджуються з усіма службами цивільного захисту та

територіальним органом управління з надзвичайних ситуацій. Підписи їх керівників повинні бути завірені печатками.

Плани евакуації населення підписуються головами комісій з питань евакуації області, району, суб'єктів господарювання та затверджуються їхніми керівниками.

Плани евакуації вводяться в дію у разі виникнення надзвичайних ситуацій відповідно до встановленого порядку.

56

План приймання і розміщення евакуйованого населення у безпечному районі розробляється евакуаційною комісією місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на території якого планується розміщення евакуйованого населення.

Евакуйоване населення розміщується у придатних для проживання будівлях, які у зимовий період опалюються.

У плані прийняття та розміщення евакуйованого населення у текстовій частині зазначаються:

порядок оповіщення посадових осіб, які відповідають за приймання евакуйованих;

кількість евакуйованих за віковими категоріями, яке прибуває у район розміщення;

кількість і найменування територій (об'єктів) евакуйованих у район (місто), їх розподіл за районами у місті, сільськими і селищними радами, населеними пунктами (вказуються території (об'єкти), їх кількість та кількість населення, яке евакуюється з цих територій (об'єктів), розподіл за безпечними районами);

чисельність населення, яке проживає на відповідній території, де планується розміщувати евакуйованих;

будівлі, споруди, які плануються для розміщення працівників евакуйованих об'єктів;

пункти висадки та кількість евакуйованих, які прибувають на ці пункти висадки;

57

розміщення приймального пункту евакуйованих;порядок і терміни доставки евакуйованих з приймальних пунктів евакуації

до районів розміщення (визначається порядок доставки евакуйованих з приймальних пунктів евакуації до районів розміщення, час виходу (виїзду) та час прибуття до районів розміщення);

порядок розміщення евакуйованих;порядок забезпечення евакуйованих продуктами харчування, водою,

предметами першої необхідності, медичним та іншими видами обслуговування (визначаються місця розташування груп забезпечення).

На карті (схемі) до плану приймання та розміщення евакуйованого населення позначаються:

пункти висадки евакуйованих, залізничні станції висадки;місця розгортання приймальних пунктів евакуації;кількість населення, яке прибуває на приймальний пункт евакуації;розподіл евакуйованих територій (об'єктів) за районами розміщення;місця розміщення евакуаційних органів і термін приведення їх у готовність

до приймання евакуйованих;схема зв’язку, оповіщення та управління.План приймання і розміщення евакуйованого населення підписується

головою комісії з питань евакуації та затверджується керівником відповідного місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування.

План приймання і розміщення евакуйованого населення включає розділ транспортного забезпечення евакуації, в якому зазначається:

кількість транспортних засобів кожного виду і термін їх подачі до пунктів посадки, від яких транспортних підприємств залучаються транспортні засоби;

кількість населення, яке вивозиться (вказується загальна чисельність по кожному пункту посадки);

терміни відправлення евакуйованих у безпечні райони (вказуються місця посадки та час відправлення);

терміни прибуття евакуйованих до пунктів висадки (вказується час прибуття у пункти висадки);

маршрути руху транспортних засобів (вказується кількість маршрутів та їх номери);

кількість рейсів (вказується кількість людей по рейсах та кількість транспортних засобів);

порядок вивезення евакуйованих з пунктів висадки до пунктів розміщення (кількість автотранспортних засобів, від яких автомобільних підприємств виділяються, час прибуття до пункту висадки, маршрути руху автотранспорту до пунктів розміщення).

2. Порядок проведення евакуації у разі виникнення надзвичайних ситуацій.

Евакуація населення здійснюється комбінованим способом, який передбачає вивезення основної частини населення з районів надзвичайних ситуацій усіма видами наявного транспорту, в поєднанні з виведенням пішим порядком.

58

З отриманням розпорядження про проведення евакуації голови обласних, районних державних адміністрацій, керівники суб’єктів господарювання, організовують оповіщення населення відповідних адміністративних територій, об’єктів про початок евакуації.

При оповіщенні населенню повідомляється час прибуття на збірні пункти евакуації.

Населення, яке підлягає евакуації, до визначеного часу самостійно міським транспортом прибуває на збірні пункти евакуації і проходять реєстрацію. На збірних пунктах евакуації населення, яке евакуюється транспортом, розподіляється по вагонах (автомашинах) та організовано направляється на пункти посадки. Населення, яке підлягає евакуації пішим порядком, формується у колони та виводиться на вихідні пункти маршрутів.

Начальники піших колон разом з адміністрацією збірного пункту евакуації формують колони, виводять їх у вихідні пункти, доповідають начальникам маршрутів та з їх дозволу починають рух по маршрутах, у ході руху підтримують дисципліну та порядок у колоні, доповідають начальнику маршруту про проходження пунктів регулювання і прибуття на приймальний пункт евакуації.

Чисельність пішої колони не повинна перевищувати 1000 осіб, дистанція між колонами до 500 метрів.

Керівники районів, об'єктів уточнюють підлеглим завдання і порядок проведення запланованих евакуаційних заходів з урахуванням обстановки, що склалася, керують евакуацією, організовують роботи служб цивільного захисту щодо всебічного забезпечення евакуаційних заходів, організовують взаємодію з сусідніми областями з питань розміщення на їх території евакуйованого населення, доповідають по інстанції про хід евакуації.

Комісії з питань евакуації безпечних районів приводять у готовність пункти висадки, уточнюють чисельність прибуваючого населення (працівників) та порядок подачі транспорту, призначеного для його вивезення в безпечні райони розміщення.

Голови районних, міських державних адміністрацій, органів самоврядування безпечних районів приводять у готовність евакуаційні та транспортні органи, організовують подачу транспорту до пунктів висадки для вивезення населення (працівників), а також розвідку маршрутів евакуації та регулювання дорожнього руху, забезпечують приймання та розміщення прибуваючого населення (працівників).

3. Розробка плану евакуації населення при виникненні надзвичайних ситуацій.

У Плані евакуації населення зазначаються наступні розділи:I. Загальна характеристика потенційно небезпечних об’єктів міст,

районів:кількість населення, яке підлягає евакуації за видами надзвичайних ситуацій

всього та за віковими категоріями;кількість транспорту необхідного для евакуації населення по видам

транспорту та надзвичайних ситуацій;

59

кількість населення, яке виводиться пішим порядком по видам надзвичайних ситуацій;

характеристика об’єктів та можливі наслідки в разі виникнення надзвичайних ситуацій;

евакуаційні органи їх склад та терміни приведення у готовність по видам надзвичайних ситуацій;

висновки з оцінки обстановки.II. Порядок оповіщення населення про початок евакуації.III. Терміни та порядок проведення евакуації за видами надзвичайних

ситуацій і загальний термін евакуації:термін проведення евакуації (початок, кінець та загальний час проведення

евакуації);визначення порядку вивезення населення з районів надзвичайних ситуацій

(пунктів посадки) у безпечні райони (пункти висадки) транспортними засобами по етапам і рейсах та виведення пішки.

IV. Розподіл об’єктів за збірними евакуаційними пунктами, проміжними пунктами евакуації, пунктами посадки (висадки), районами (пунктами) розміщення евакуйованого населення та евакуаційними напрямками, маршрути евакуації з визначенням довжини маршруту та часу на переміщення.

V. Заходи щодо організації прийому, розміщення, захисту та життєзабезпечення евакуйованого населення у безпечному районі.

VI. Види забезпечення евакуації: транспортне; інженерне; розвідка; медичне; матеріально-технічне; протирадіаційного та протихімічного захисту; зв’язку та оповіщення; охорони громадського порядку і безпеки дорожнього руху; комунально-побутове; фінансове; нормативно-правове; інформаційне.

VII. Організація управління і зв’язку.В кожному розділі чітко визначається:кількість районів евакуації населення;кількість населених пунктів та їх найменування;кількість евакуйованого населення (дорослих та дітей вказується окремо);місця збору та посадки еваконаселення на автомобільний, залізничний і

водний транспорт;місця висадки, станції призначення, безпечні райони розміщення та

маршрути до них.Для кожного виду забезпечення відпрацьовуються обґрунтовані розрахунки,

конкретно визначаються сили та засоби, які залучаються для виконання завдань у випадку виникнення надзвичайної ситуації, орган управління (посадову особу), який відповідає за організацію виду забезпечення, термін виконання завдань, місця розміщення організацій, підприємств та установ, які здійснюють забезпечення.

При відпрацюванні плану розробляється розділ часткової евакуації з відповідними розрахунками.

До Плану розробляється розділ "Евакуаційні заходи у випадку проявів тероризму". Визначаються сили та засоби, які залучаються для евакуації населення (працівників) у цьому випадку. Цей розділ погоджується з

60

територіальним органом СБУ (у частині, що стосується об’єктів можливого прояву тероризму) та органами управління у справах захисту населення і територій.

На карту (схему) наносяться:розміщення евакуаційних органів районів та об’єктів;межі зон (районів) можливих (прогнозованих) надзвичайних ситуацій;райони проведення евакуації населення;місця розташування евакуаційних комісій, ЗПЕ, ПрПЕ, ППЕ;маршрути вивезення (виводу) населення;станції (пункти) посадки (навантаження), станції (пункти) висадки

(розвантаження);безпечні райони (пункти) розміщення евакуйованих;пункти обігріву;обстановка за видами забезпечення (пости регулювання, медичні заклади на

маршрутах та в районах розміщення, АЗС, пункти технічного обслуговування та ремонту, пункти зв’язку, пункти забезпечення речовим майном та харчування тощо), які залучаються до забезпечення евакуаційних заходів.

Межі зон (районів) можливого виникнення надзвичайних ситуацій позначаються червоним кольором, з відповідним підтіненням, зони радіоактивного зараження – чорним, хімічного – жовтим, катастрофічного затоплення та підтоплення – синім, землетрусу – коричневим, безпечні райони розміщення – зеленим.

Маршрути руху евакуаційних колон, райони евакуації та розміщення еваконаселення позначаються коричневим кольорам та підтінюються кольорами відповідно до позначки кольору району надзвичайної ситуації, за видами надзвичайних ситуацій.

Якщо маршрути і райони евакуації на випадок надзвичайних ситуацій плануються використовувати одні і ті ж, то вони підтінюються двома, або більшою кількістю кольорів.

Маршрути евакуації при наявності 2-х і більше нумеруються, на маршрутах вивезення евакуйованого населення (працівників) автотранспортом позначаються вихідні пункти, назви міст і населених пунктів проходження автоколон, пішки позначаються

На карті (схемі) наносяться таблиці з усіма основними показниками з видів надзвичайних ситуацій по районах:

загальна кількість еваконаселення, у тому числі дітей до 16 років;розрахунок кількості транспорту (за видами), що залучається до

евакуаційних перевезень за видами надзвичайних ситуацій;безпечні райони (пункти) розміщення еваконаселення;термін проведення евакуації "Ч"+;кількість техніки та особового складу, що залучається для регулювання на

маршрутах евакуації;кількість техніки та особового складу, що залучається для забезпечення

охорони громадського порядку при проведенні евакозаходів;

61

кількість техніки та особового складу, що залучається для надання медичної допомоги.

Питання для самоконтролю:1. З ким узгоджується План евакуації? 2. Хто підписує і хто затверджує План евакуації?3. Які органи з питань евакуації створюються?4. Для чого створюється проміжний пункт евакуації?5. Яка інформація наноситься на схему евакуації?

Література:1. Кодекс цивільного захисту України № 5403-VI від 2 жовтня 2012 року.2. Закон України № 1550-ІІІ від 16 березня 2000 року "Про правовий режим

надзвичайного стану".3. Постанова Кабінету Міністрів України № 841 від 30 жовтня 2013 року

"Про затвердження Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій".

4. Наказ МВС України № 579 від 10 липня 2017 року "Про затвердження Методики планування заходів з евакуації".

5. Наказ МНС України № 44 від 7 вересня 2004 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо планування і порядку проведення евакуації населення".

6. Наказ МНС України № 809 від 8 серпня 2011 року "Про внесення змін до наказу МНС України від 07.09.2004 N 44.

7. Розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації № 137-ОД від 11 березня 2015 року "Про утворення обласної комісії з питань евакуації".

62

Тема 8. ОСОБЛИВОСТІ ПЛАНУВАННЯ І ПРОВЕДЕННЯ ЕВАКУАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ У РАЗІ ЗАГРОЗИ АБО ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ

СИТУАЦІЙ1. Мета, види, принципи і способи проведення евакуації.

Евакуація – організоване виведення чи вивезення із зони надзвичайної ситуації або зони можливого ураження населення, якщо виникає загроза його життю або здоров’ю, а також матеріальних і культурних цінностей, якщо виникає загроза їх пошкодження або знищення.

В залежності від розвитку надзвичайної ситуації і чисельності населення, яке виводиться із зони надзвичайної ситуації можуть бути встановлені такі рівні евакуації: державний, регіональний, місцевий, об’єктовий.

Рішення про проведення евакуації приймають:1) на державному рівні – Кабінет Міністрів України;2) на регіональному рівні – обласна державна адміністрація;3) на місцевому рівні – районна державна адміністрації, відповідний орган

місцевого самоврядування;4) на об’єктовому рівні – керівник суб’єкта господарювання.У разі виникнення радіаційної аварії рішення про евакуацію населення, яке

може потрапити до зони радіоактивного забруднення, приймає місцева державна адміністрація на підставі висновку санітарно-епідеміологічної служби відповідно до прогнозованого дозового навантаження на населення або за інформацією суб’єкта господарювання, який експлуатує ядерну установу, про випадки порушень у її роботі.

У невідкладних випадках керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, а в разі його відсутності – керівник аварійно-рятувальної служби, який першим прибув у зону надзвичайної ситуації, може прийняти рішення про проведення екстреної евакуації населення із зони надзвичайної ситуації або зони можливого ураження.

Залежно від обстановки, яка склалася на час надзвичайної ситуації може бути проведено евакуацію населення такого виду: обов'язкова, загальна або часткова, тимчасова або безповоротна.

Обов’язкова евакуація проводиться:при виникненні аварій з викидом радіоактивних та небезпечних хімічних

речовин;катастрофічного затоплення місцевості;масових лісових і торф’яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геологічних

та гідрогеологічних явищ і процесів;збройних конфліктів (з районів можливих бойових дій у безпечні райони,

які визначаються Міністерством оборони України на особливий період).

63

Загальна евакуація – комплекс заходів, що здійснюються для всіх категорій населення в окремих регіонах держави у разі виникнення надзвичайної ситуації і проводиться:

у разі можливого радіоактивного та хімічного забруднення;катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним добіганням

проривної хвилі при руйнуванні гідротехнічних споруд.Загальна евакуація проводиться для всіх категорій населення, за винятком

нетранспортабельних хворих, обслуговуючого їх персоналу, а також громадян, які підлягають призову на військову службу по мобілізації.

Загальна евакуація проводиться шляхом вивезення основної частини населення з міст і небезпечних районів усіма видами наявних транспортних засобів на відповідній адміністративній території та виведення найбільш витривалої його частини пішки.

Часткова евакуація – комплекс заходів, що здійснюється для захисту окремих категорій населення у разі виникнення надзвичайної ситуації. Вона проводиться для вивезення категорій населення, які за віком чи станом здоров’я у разі виникнення надзвичайної ситуації не здатні самостійно вжити заходів щодо збереження свого життя або здоров’я, а також осіб, які відповідно до законодавства доглядають (обслуговують) таких осіб. Часткова евакуація може проводитися також для інших категорій населення за рішенням місцевої держадміністрації або посадової особи, яка має повноваження щодо прийняття такого рішення.

Часткова евакуація проводиться без порушень діючих графіків роботи транспорту.

Під час проведення часткової евакуації завчасно вивозиться не зайняте у сфері виробництва та обслуговування населення: діти, учні навчальних закладів, студенти, вихованці відомчих дитячих будинків разом з викладачами, вихователями та членами їх сімей, пенсіонери, інваліди і ветерани, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом з обслуговуючим персоналом і членами їх сімей, матеріальні і культурні цінності, які підлягають евакуації.

Часткова евакуація проводиться з використанням транспортних засобів, що експлуатуються за діючим графіком. Для прискорення евакуації за рішенням керівника відповідного органу виконавчої влади залучаються додаткові транспортні засоби.

Тимчасова або безповоротна евакуація проводиться для населення при введені режиму надзвичайного стану з місць, небезпечних для проживання, з обов'язковим наданням йому стаціонарних або тимчасових жилих приміщень.

Принципи проведення евакуації:Виробничий принцип евакуації передбачає вивезення і розміщення в

позаміській зоні працівників та членів їхніх сімей.Територіальний принцип евакуації передбачає вивезення непрацюючого

населення з місць проживання в безпечні райони позаміської зони.2. Евакуаційні органи, їх призначення і склад.

64

Для планування, підготовку та проведення евакуації у місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та на об’єктах господарювання утворюються тимчасові органи з евакуації.

До тимчасових органів з евакуації належать:комісії з питань евакуації;збірні пункти евакуації;проміжні пункти евакуації;приймальні пункти евакуації.У невідкладних випадках у складі таких комісій утворюються оперативні

групи, що розпочинають роботу з моменту прийняття рішення про проведення евакуації населення.

Час на розгортання і підготовку евакуаційних органів усіх рівнів до роботи не повинен перевищувати чотирьох годин з моменту отримання розпорядження про проведення евакуації.

Комісії з питань евакуації відповідають за планування евакуації на відповідному рівні, підготовку населення до здійснення заходів з евакуації, підготовку органів з евакуації до виконання завдань, здійснення контролю за підготовкою проведення евакуації, приймання і розміщення евакуйованого населення, матеріальних і культурних цінностей

Керівник комісії з питань евакуації та її персональний склад призначаються органом, за рішенням якого утворені органи з евакуації.

Керівником комісії з питань евакуації призначається заступник керівника місцевої держадміністрації, органу місцевого самоврядування та об’єкта господарювання.

Заступником керівника комісії з питань евакуації – начальник відділу кадрів або працівник, який відповідає за роботу з персоналом.

Секретарем комісії – спеціально призначена особа, яка відповідає за цивільний захист.

На суб’єктах господарювання з чисельністю працюючого персоналу менш як 50 осіб комісії з питань евакуації не утворюються, а призначається особа, що виконує функції зазначеної комісії.

До складу комісій з питань евакуації входять:голова комісії;заступник голови комісії;секретар комісії;група зв'язку та оповіщення;група обліку евакуації населення та інформації;група транспортного забезпечення;група організації розміщення евакуйованого населення у безпечному

районі;група охорони громадського порядку і безпеки дорожнього руху;група медичного забезпечення;група матеріально-технічного забезпечення.ЗБІРНІ ПУНКТИ ЕВАКУАЦІЇ (далі-ЗПЕ) призначені для збору і реєстрації

евакуйованого населення та організації його вивезення (виведення) у безпечні

65

райони і розміщуються поблизу залізничних станцій, морських і річкових портів, пристаней, маршрутів евакуації, а також на наявних міських площах, у відкритих безпечних місцях або безпечних приміщеннях.

У невідкладних випадках функції збірних пунктів евакуації за рішенням керівника комісії з питань евакуації покладаються на оперативні групи.

До складу адміністрації збірного пункту евакуації входять:начальник збірного пункту евакуації;заступник начальника збірного пункту евакуації;група реєстрації і обліку (4-6 осіб);група комплектування колон, ешелонів та їх відправлення в безпечні

райони (4-6 осіб);група охорони громадського порядку (2-3 особи);медичний пункт (3 особи);кімната матері та дитини (2-3 особи);комендант.Основні завдання збірного пункту евакуації:підтримання зв'язку з евакуаційною комісією області, міста, району,

об'єкта, які закріплені за збірним евакуаційним пунктом, транспортними органами, вихідними пунктами пішохідних маршрутів;

інформування голови евакуаційної комісії про час прибуття населення на збірний евакуаційний пункт і час відправлення його в безпечні райони;

ведення обліку евакуйованого населення, яке вивозиться всіма видами транспортних засобів і виводиться пішим порядком;

в установлені терміни доповідати голові евакуаційної комісії про хід відправлення евакуйованого населення у безпечні райони;

надання необхідної медичної допомоги хворим під час знаходження їх на збірному евакуаційному пункті;

організація охорони громадського порядку на збірному евакуаційному пункті;

забезпечення укриття населення у захисних спорудах.

ПРОМІЖНІ ПУНКТИ ЕВАКУАЦІЇ (далі-ПрПЕ) розміщуються на зовнішньому кордоні зони надзвичайної ситуації, пов’язаної з радіоактивним забрудненням (хімічним зараженням), для пересадки населення з транспорту, що працював у зоні надзвичайної ситуації, на дезактивовані транспортні засоби, які здійснюють перевезення на незабруднені (не заражені) території.

Кількість, нумерація, місця розташування та перелік районів, на території яких розміщуються проміжні пункти евакуації, визначаються місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування.

До складу проміжного пункту евакуації входять:начальник пункту;заступник начальника пункту;комендант пункту;група охорони громадського порядку (2-3 особи);група регулювання руху (3-4 особи);

66

медичний пункт (1-2 особи);санітарно-миючий пункт (2-3 особи);група реєстрації та обліку (1-2 особи);пункт харчування (1-2 особи);пункт заправки пальним (1-2 особи);пост дозиметричного контролю (1-2 особи).Основні завдання проміжних пунктів евакуації:облік, реєстрація населення, яке прибуває із забруднених зон;дозиметричний та хімічний контроль;проведення санітарної обробки евакуйованого населення та при

необхідності надання медичної допомоги хворим;відправлення евакуйованих до безпечних районів розміщення;проведення при необхідності заміни або спеціальної обробки забрудненого

одягу та взуття;організація пересадки евакуйованих з транспорту, який рухався по

забрудненій місцевості, на "чистий" транспорт;забезпечення громадського порядку на пункті;доповідь голові евакуаційної комісії області про час прибуття, кількість

населення, яке прибуло на проміжний пункт евакуації та відправлення його в безпечні райони.

ПРИЙМАЛЬНІ ПУНКТИ ЕВАКУАЦІЇ (далі-ППЕ) розгортаються для приймання, ведення обліку евакуйованого населення, матеріальних і культурних цінностей та відправлення їх до місць постійного (тимчасового) розміщення (збереження) у безпечних районах.

Збірні пункти евакуації, проміжні пункти евакуації та приймальні пункти евакуації забезпечуються зв’язком з районними, міськими, селищними, сільськими комісіями з питань евакуації, комісіями з питань евакуації, утвореними на об’єктах господарювання, пунктами посадки на транспортні засоби, вихідними пунктами руху пішки, медичними і транспортними службами.

До складу приймального пункту евакуації входять:начальник пункту;заступник начальника пункту;група зустрічі, приймання та тимчасового розміщення евакуйованого

населення (2-3 особи);група відправлення та супроводу евакуйованого населення до пункту

розміщення (3-4 особи);група охорони громадського порядку (2-3 особи);група забезпечення (2-3 особи);медичний пункт (1-2 особи);відповідальний кімнати матері та дитини (1 особа);відповідальний столу довідок (1 особа).Основні завдання приймального пункту евакуації:зустріч прибуваючих поїздів, суден, автомобільних та піших колон;

67

забезпечення організованої висадки та розміщення евакуйованого населення;

організація відправлення евакуйованого населення автомобільним транспортом і пішим порядком у пункти його розміщення;

організація надання медичної допомоги евакуйованому населенню;забезпечення громадського порядку в пунктах висадки;укриття евакуйованого населення при необхідності;доповідь голові комісії з питань евакуації безпечного району про час

прибуття, кількості населення, яке прибуло, та відправлення його до пунктів розміщення.

Контроль за роботою органів з евакуації здійснюється органом, який приймає рішення про проведення евакуації.

ЗБІРНІ ЕВАКУАЦІЙНІ ПУНКТИ розгортаються за рішенням місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та наказами керівників об'єктів господарської діяльності на період проведення евакуації.

ПРИЙМАЛЬНІ ЕВАКУАЦІЙНІ ПУНКТИ створюються за рішенням голів райдержадміністрацій для зустрічі, приймання та відправлення евакуйованих в безпечні райони розміщення.

ПРОМІЖНІ ПУНКТИ ЕВАКУАЦІЇ створюється за рішенням голів облдержадміністрацій для проведення евакуації із зон радіоактивного (хімічного) забруднення.

3. Основні документи з організації планування евакуаційних заходівЕвакуаційні заходи плануються для здійснення організованої евакуації

працівників об’єктів та членів їхніх сімей.У мирний час:із зон небезпечного радіоактивного забруднення навколо атомних

електростанцій;із зон можливого катастрофічного затоплення місцевості (з 4-х годинним

добіганням проривної хвилі);із районів виникнення стихійного лиха (масових лісових і торф’яних

пожеж, землетрусів, зсувів, паводків, підтоплень);із зон можливого хімічного забруднення внаслідок аварії на хімічно

небезпечних об’єктах.На особливий період:із районів можливих бойових дій;із зон небезпечного радіоактивного забруднення навколо АЕС;із зон можливого катастрофічного затоплення місцевості (з 4-х годинним

добіганням проривної хвилі).Проведення евакуації забезпечується шляхом:1) утворення регіональних, місцевих та об’єктових органів з евакуації;2) планування евакуації;3) визначення безпечних районів, придатних для розміщення

евакуйованого населення та майна;

68

4) організації оповіщення керівників суб’єктів господарювання і населення про початок евакуації;

5) організації управління евакуацією;6) життєзабезпечення евакуйованого населення в місцях їх безпечного

розміщення;7) навчання населення діям під час проведення евакуації.Плани евакуації працівників об’єкта розробляються евакуаційними

комісіями та складається з розділів:Загальна характеристика об’єкта.Порядок оповіщення працівників та членів їхніх сімей про початок

евакуації.Терміни та порядок проведення евакуації за видами надзвичайних ситуацій

і загальний термін евакуації.Визначення евакуаційних напрямків, маршрутів евакуації, довжини

маршрутів та часу на переміщення працівників і членів їхніх сімей до кінцевих пунктів.

Організація прийому, розміщення, захисту та життєзабезпечення евакуйованих у безпечному районі.

Організація і здійснення заходів щодо видів забезпечення евакуації:транспортне;інженерне;медичне;матеріально-технічне;продовольче;охорони громадського порядку і безпеки дорожнього руху;інформаційне.З отриманням розпорядження про проведення евакуації керівники об’єктів

організовують оповіщення працівників об’єктів про початок евакуації.Працівники та члени їхніх сімей, які підлягають евакуації, самостійно

міським транспортом або у пішому порядку прибувають на ЗЕП.Увесь персонал об’єкта перед початком проведення евакуації може

забезпечуватися евакуаційними посвідченнями або маршрутними листами в установленому порядку при введенні воєнного стану.

У першу чергу підлягають перевезенню діти до 14 років з батьками, інваліди, вагітні жінки, жінки і чоловіки старші 65 років.

Евакуйовані, які прибувають на ПЕП особистим транспортом, формуються в автомобільні колони.

Особистим транспортом здійснюється перевезення евакуйованих тільки до місць розміщення.

ЗЕП не розгортаються при аварій на АЕС, у разі дії на людей шкідливих речовин, евакуація організовується шляхом їх перевезення автомобільним транспортом або негайного виведення у безпечні райони.

Питання для самоконтролю:1. Дати визначення евакуації?

69

2. Які принципи проведення евакуації Ви знаєте?3. Які види евакуації Ви знаєте?4. Назвіть евакуаційні органи?5. Які основні завдання виконує евакуаційна комісія?6. Навіщо розгортається ПрПЕ?

Література:1. Кодекс цивільного захисту України № 5403-VI від 2 жовтня 2012 року.2. Закон України № 1550-ІІІ від 16 березня 2000 року "Про правовий режим

надзвичайного стану".3. Постанова Кабінету Міністрів України № 841 від 30 жовтня 2013 року

"Про затвердження Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій".

4. Наказ МВС України № 579 від 10 липня 2017 року "Про затвердження Методики планування заходів з евакуації".

5. Наказ МНС України № 44 від 7 вересня 2004 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо планування і порядку проведення евакуації населення".

6. Наказ МНС України № 809 від 8 серпня 2011 року "Про внесення змін до наказу МНС України від 07.09.2004 N 44.

7. Розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації № 137-ОД від 11 березня 2015 року "Про утворення обласної комісії з питань евакуації".

70

71

Тема 9. ПРОГНОЗУВАННЯ ХІМІЧНОЇ ОБСТАНОВКИ НА ХІМІЧНО НЕБЕЗПЕЧНОМУ ОБ'ЄКТІ

1. Оцінка загроз хімічної небезпекиНебезпечна хімічна речовина (далі-НХР) – хімічна речовина, безпосередня

дія якої може спричинити загибель, гостре чи хронічне захворювання або отруєння людей і завдати шкоди довкіллю.

№з/п Вид НХР №

з/п Вид НХР

1 АміакNH3 15 Окисел етиленуC2H4O2 АнілінC6H7N 16 Окисли азотуNO3 Вініл хлористийC2H3CL 17 ОлеумH2S2O74 Водень фтористийHF 18 СірководеньH2S5 Водень ціаністийHCN 19 СірковуглецьCS26 ДивінілC4H6 20 Сірчаний ангідритSO37 Диметиламін(CH3)2NH 21 Соляна кислотаHCL8 Етиленхлорангідрид 22 СтиролC8H89 ЕтилмеркаптанС2H5SH 23 Тетраетилсвинець(C2H5)4Pb10 Етилхлорангідрид 24 ФормальдегідHCHO11 МетиламінCH5N 25 ФосгенCOCL212 Метил хлористийCH3CL 26 ФурфуролC5H4O213 Нітрил акрилової кислотиC3H3N 27 ХлорCL14 НітробензолC6H5NO2 28 ХлорпікринCCl3NO2

Найбільш поширеними небезпечними хімічними речовинами на підприємствах хімічної промисловості є аміак, хлор, двоокис азоту, акрилонітрил, сірковий ангідрид, концентрована азотна та сірчана кислоти, метанол, бензол, карбамідо-аміачні суміші, їдкий натрій, формалін.

У промисловому комплексі України функціонує біля 710 хімічно небезпечних об'єктів.

У виробничій діяльності на них використовується 285 тис. т хімічно небезпечних речовин, у тому числі: 3000 т хлору, 183000 т аміаку.

В зоні можливого хімічного забруднення мешкає 7 млн. чоловік (18% населення країни), більшість у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Одеській, Сумській, Черкаській областях.

ХІМІЧНО НЕБЕЗПЕЧНИЙ ОБ’ЄКТ (далі-ХНО) – промисловий об'єкт або його структурні підрозділи, на якому знаходяться в обігу одна або декілька небезпечних хімічних речовин (виробляються, переробляються, перевозяться, завантажуються або розвантажуються, використовуються у виробництві, розміщуються або складуються, знищуються тощо).

До хімічно небезпечних об'єктів відносяться:1) підприємства хімічної та нафтопереробної промисловості;

2) підприємства харчової, м'ясо-молочної промисловості, холодокомбінати, продовольчі бази, що мають холодильні установки, в яких як холодоагент використовується аміак;

3) водоочисні та інші очисні спорудження, де використовується в якості дезінфікувальної речовини хлор;

4) залізничні станції і порти, в яких концентрується продукція хімічного виробництва, термінали і склади на кінцевих пунктах переміщення небезпечних хімічних речовин;

5) транспортні засоби, наливні залізничні та автомобільні цистерни, річкові і морські танкери, що перевозять хімічні речовини;

6) магістральні аміакопроводи;7) склади і бази з запасами отрутохімікатів, речовин для дезінфекції,

дезінсекції та дератизації.Розподіл хімічно небезпечних об’єктів за ступенями хімічної небезпеки:І ступінь хімічної небезпеки – 44 об'єкти (при аварії на яких в

прогнозовану зону хімічного забруднення потрапляє більше 3 тис. осіб);ІІ ступінь хімічної небезпеки – 99 об'єктів (від 300 до 3 тис. осіб);ІІІ ступінь хімічної небезпеки – 112 об'єктів (від 100 до 300 осіб);ІV ступінь хімічної небезпеки – 456 об'єктів (менше 100 осіб).Розподіл адміністративно-територіальних одиниць за ступенями хімічної

небезпеки:І ступінь хімічної небезпеки – 57 АТО ( адміністративно територіальних

одиниць ) (більше 50% їхньої території потрапляє в зону можливого хімічного забруднення при аварії на хімічно небезпечному об'єкті);

II ступінь хімічної небезпеки – 14 АТО (від 30% до 50%);III ступінь хімічної небезпеки – 39 АТО (від 10% до 30% );IV ступінь хімічної небезпеки – 198 АТО (менше 10%).Стан хімічної небезпеки в сумській області.Сумська область відноситься до ІV ступеню хімічної небезпеки.Область нараховує 10 хімічно небезпечних адміністративно-

територіальних одиниць:І ст. – 2 (м. Суми та м. Шостка);III ст. – 1 (м. Охтирка);ІV ст. – 7 (м. Буринь, м. Конотоп, м. Кролевець, м. Тростянець,

Конотопський район, Охтирський район, Роменський район).Кількість хімічно небезпечних об'єктів – 20.У тому числі: І ст. – 5, II ст. – 4, III ст. – 6, IV ст. – 5.В зоні можливого хімічного забруднення мешкає 317,1 тис. чоловік із них у

прогнозованій зоні можливого забруднення 77,8 тис. чоловік. На підприємствах зберігаються або використовуються у виробничій діяльності 3 тони хлору, 1505,4 тон аміаку, 3381,3 тони інших небезпечних хімічних речовин, всього 4889,7 тон.

Хімічно небезпечні об’єкти області.

І ступінь хімічної небезпеки1. ПАТ "Сумихімпром", м. Суми, Міністерство промислової політики

України.2. ДКП "Міськводоканал", м. Суми, ЖКГ Сумської міської ради.3. Шосткинський казенний завод "Зірка", м. Шостка, Укроборонпром.4. Шосткинський казенний завод "Імпульс", м. Шостка, Укроборонпром.5. Пункт зливу-наливу на території ГНС ТОВ "Прогрес Трейд", м. Суми.

Приватна власність.ІІ ступінь хімічної небезпеки1. Філія "Сумський молокозавод" ДП "Аромат", м. Суми.2. КП "Сумська маслосирбаза", м. Суми. Приватна власність.3. ТОВ Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт", м. Шостка.

Приватна власність.4. ПАТ "Шосткинський завод хімреактивів", м. Шостка. Приватна

власність.ІІІ ступінь хімічної небезпеки1. Філія "Охтирський сиркомбінат" ПП "Рось", м. Охтирка. Приватна

власність.2. Качанівський газопереробний завод ПАТ "Укрнафта", Охтирський район.3. ПАТ "Охтирський м'ясокомбінат", м. Охтирка. Приватна власність.4. Пункт зливу-наливу аміаку ТОВ "Прогрес Трейд Агро", Конотопський

район. 5. ТОВ "Неохім В", м. Суми. Приватна власність.6. Склад рідких добрив ТОВ "Агрохімтрейд", Роменський район. Приватна

власність.ІV ступінь хімічної небезпеки1. Філія "Роменський молочний комбінат" ПП "Рось", Роменський район.

Приватна власність.2. ЗАТ "Кролевецький маслозавод", м. Кролевець. Приватна власність.3. Філія "Конотопський молзавод" ТОВ "МалКА-Транс", м. Конотоп.

Приватна власність.4. Філія ПАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" "Буринський завод сухого

молока", м. Буринь.5. ПрАТ "Монделіс Україна", м. Тростянець. Приватна власність.

2. Прогнозування хімічної обстановки на хімічно небезпечному об'єкті

Під прогнозуванням масштабів забруднення небезпечними хімічними речовинами розуміють визначення глибини і площі можливого та фактичного зараження небезпечними хімічними речовинами, а також час вражаючої дії небезпечних хімічних речовин (час випаровування з площі розливу), час підходу зараженого повітря та небезпека ураження людей і тварин.

Для прогнозуванням масштабів забруднення небезпечними хімічними речовинами застосовують "Методику прогнозування наслідків виливу (викиду)

небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті" затверджену наказами Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства аграрної політики, Міністерства економіки, Міністерства екології і природних ресурсів від 27.03.2001р. № 73/82/64/122.

Ця Методика може бути використана для довгострокового і аварійного прогнозування при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах і транспорті, а також для визначення ступеня хімічної небезпеки хімічно небезпечних об'єктів і адміністративно-територіальних одиниць.

Терміни і визначення:Хмара небезпечної хімічної речовини – суміш парів і дрібних крапель

небезпечної хімічної речовини з повітрям в концентраціях, небезпечних для довкілля.

Первинна хмара небезпечної хімічної речовини – це пароподібна частина небезпечної хімічної речовини, яка виникає внаслідок миттєвого її переходу в атмосферу з ємності при її руйнуванні і піднімається на висоту приблизно 20 м, а потім під дією власної ваги опускається на землю. (1-2 хв. приблизно 1/3 загального об’єму)

Вторинна хмара небезпечної хімічної речовини – це хмара небезпечної хімічної речовини, яка виникає внаслідок випару небезпечної хімічної речовини з підстильної поверхні.

Зона можливого хімічного забруднення – територія, у межах якої під впливом зміни напряму вітру може виникнути переміщення хмари небезпечної хімічної речовини з небезпечними для людини концентраціями.

Прогнозована зона хімічного забруднення – розрахункова зона в межах зони можливого хімічного забруднення, параметри якої приблизно визначаються за формою еліпса.

Довгострокове прогнозування здійснюється заздалегідь для визначення можливих масштабів забруднення, сил і засобів, які залучатимуться для ліквідації наслідків аварії, складання планів роботи та інших довгострокових матеріалів.

Для довгострокового прогнозування використовуються такі дані:Кількість небезпечної хімічної речовини в технологічних ємностях.Ємності з небезпечною хімічною речовиною при аварії руйнуються

повністю.Розлив небезпечної хімічної речовини приймається "у піддон" або "вільно"

залежно від умов зберігання.Середня щільність населення для цієї місцевості.Метеорологічні дані:швидкість вітру в приземному шарі – 1 м/с;температура повітря 20°С;ступінь вертикальної стійкості повітря (далі-СВСП) – інверсія;напрямок вітру не враховується, а розповсюдження хмари забрудненого

повітря приймається у колі 360°.

Площа зони можливого хімічного забруднення (далі-ЗМХЗ) S(ЗМХЗ) = 3,14·Г2.

Площа прогнозованої зони хімічного забруднення (далі-ПЗХЗ) S(ПЗХЗ) = 0,11·Г2.

Приклад: На північ 4 км від населеного пункту Низи знаходиться хімічно небезпечний об’єкт. На ньому міститься ємність на 100 тон аміаку. Навколо ємності побудовано обвалування висотою в 1 м.

Число мешканців, що проживають в н.п. Низи – 3750 чол.Метеоумови:швидкість вітру – 1 м/с, температура повітря 200 С, СВСП – інверсія.

Рішення:1. Глибину розповсюдження хмари аміаку визначаємо за таблицею 8

"Методики прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті".

Кіл

ькіс

тьН

ХР,

т

Тпо

вітр

я0 С

І Н В Е Р С І ЯХ Л О Р А М І А К

ш в и д к і с т ь в і т р у , м / с1 2 3 4 5 10 1 2 3 4 5 10

100-20 75,0 41,9 30,8 25,0 10,2 6,20 4,75 3,950 78,7 43,8 32,1 26,1 10,8 6,50 5,00 4,15

+20 82,2 45,9 33,6 27,2 11,3 6,75 5,20 4,35Гтаб = 11,3 км.

2. Аміак виливається у піддон з обвалуванням висотою 1 м, згідно таблиці 1 коефіцієнт зменшення глибини розповсюдження хмари при виливі "у піддон" буде дорівнювати 2,0.

Найменування НХР Висота обвалування, м1 2 3

аміак 2,0 2,25 2,35Приймаємо глибину зони можливого хімічного забруднення Г = 5,65км.

Наносимо її на карту місцевості.

3. Визначаємо параметри зон хімічного забруднення.Площа зони можливого хімічного забруднення SЗМХЗ = 3,14·Г2 = 3,14·5,652 = 100,24 км2,Площа зони прогнозованого хімічного забруднення: SПЗХЗ = 0,11·Г2 = 0,11·5,652 = 3,49 км2.

4. Ширина зони прогнозованого хімічного забруднення для інверсії:ШПЗХЗ = 0,3·Г0,6 = 0,3·5,650,6 = 0,85 км.

5. Час підходу хмари аміаку до н.п. Низи: t = X/V = 4/5 = 0,8 год. (48 хв.)V – швидкість переносу переднього фронту забрудненого повітря при

швидкості вітру 1 м/с та СВСП – інверсія, становить 5 км/год. (за табл.2).

Швидкість повітря, м/с1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Швидкість переносу переднього фронту хмари забрудненого повітря, км/годІНВЕРСІЯ

5 10 16 21ІЗОТЕРМІЯ

6 12 18 24 29 35 41 47 53 59КОНВЕКЦІЯ

7 14 21 28

6. За таблицею 21 "Методики" час випаровування аміаку становить 21,8 години.

№з/п

Най

мену

ванн

я Н

ХР

V, м

/с

Характер розливу"вільно" "у піддон"Н=0,05 м Н=1 м Н=3 м

температура повітря, 0С

-20 0 20 40 -20 0 20 40 -20 0 20 40

10 аміак

1 1,401,050,820,680,580,34

21,816,413,110,99,315,45

76,357,445,738,232,619,1

234510

7. Мешканці населеного пункту, що попадають в ЗПХЗ протигазами не забезпечені.

Можливі втрати населення, робітників та службовців, які опинилися у ЗМХЗ (ПЗХЗ), %

Забезпеченість засобами захисту

На відкритій місцевості

У будівлях або в простіших сховищах

Без протигазів 90-100 50У протигазах 1-2 до 1У простіших

засобах захисту 50 30-45

Структура втрат може розподілятися за такими даними:можливі втрати населення 3750 • 0,5 = 1875легкі – до 25%;1875 • 0,25 = 469

середньої тяжкості – до 40%;1875 • 0,4 = 750зі смертельними наслідками – до 35%. 1875 • 0,35 = 656Сумський район. Карта масштабу 1:100 000

ВИСНОВОКПід час можливої аварії на хімічно небезпечному об'єкті на якому

знаходяться в обігу 100 т аміаку прогнозується утворення зони можливого хімічного забруднення глибиною 5,65 км, та площею 100,24 км2. Враховуючи, домінуючий в цій місцевості, напрямок вітру утворюється прогнозована зона хімічного забруднення глибиною 5,65 км, шириною 0,85 км та площею 3,49 км2.

В прогнозовану зону хімічного забруднення попадає 3750 чоловік, тому хімічно небезпечний об'єкт за ступенем хімічної небезпеки є об’єкт І-го ступеню хімічної небезпеки. Більше 50% території населеного пункту Низи попадає в зону можливого хімічного забруднення тому він як адміністративно-територіальна одиниця відноситься до І-го ступеня хімічної небезпеки (таблиця 22).

НИЗИ

Зона можливого хімічного забруднення

Прогнозована зона хімічного забруднення

№з/п

Найменування об`єкта, що

класифікуєтьсяКритерії класифікації Одиниця

виміру

Чисельне значення критерію, що використовується при класифікації

ХНО і АТО для присвоєнням ступеня хімічної небезпеки

Ступінь хімічної небезпеки

I II III IV

1. Хімічно небезпечний об`єкт

Кількість населення, яке потрапляє в прогнозовану зону хімічного забруднення (ПЗХЗ) при аварії на хімічно небезпечному об`єкті

тис. чол.

біль

ше

3,0

біль

ше

0,3

до 3

,0

біль

ше

0,1

до 0

,3

менш

е 0,

1

2. Хімічно небезпечна адміністративно-територіальна одиниця

Частка території, що потрапляє в зону можливого хімічного забруднення (ЗМХЗ) при аваріях на хімічно небезпечних

%

біль

ше

50

біль

ше

30 д

о 50

біль

ше

10 д

о 30

менш

е 10

Прогнозовані втрати серед населення – 1875 чоловік. Час підходу хмари забрудненого повітря – 48 хвилин. Час випаровування розлитого аміаку – 21 година, 48 хвилин.

Література1. Кодекс цивільного захисту України № 5403-VI від 2.10. 2012 р.2. Постанова КМУ "Про затвердження Положення про державну систему

моніторингу довкілля" № 391 від 30 березня 1998 р.3. Постанова КМУ "Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів

підвищеної небезпеки" № 956 від 11 липня 2002 р.4. Наказ МНС України "Про затвердження Методики прогнозування

наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті" № 73/82/64/122 від 27.03.2001р.

5. Український науково-дослідний інститут цивільного захисту "Аналітичний огляд стану техногенної та природної безпеки в Україні за 2018 рік".

Питання для самоконтролю:1. При яких умовах час випаровування небезпечної хімічної речовини буде

збільшується?2. Ступінь хімічної небезпеки адміністративно-територіальної одиниці

визначається за?3. За рахунок яких умов глибина розповсюдження хмари з небезпечною

хімічною речовиною буде зменшена ? 4. Який вигляд при швидкості вітру в приземному шарі менше 1 м/с, буде

мати зона хімічного забруднення?5. За якою формулою при довгостроковому прогнозуванні розраховують

площу зони можливого хімічного забруднення? 6. Які об'єкти відносяться до хімічно небезпечних об'єктів?

ТЕМА 10. ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ, МІСЦЕВИХ ТА ОБ'ЄКТОВИХ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕЗЕРВІВ ДЛЯ

ЗАПОБІГАННЯ, ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

1. Умови для створення, використання та поповнення регіональних і місцевих запасів матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків

надзвичайних ситуацій.Матеріальні резерви для запобігання і ліквідації наслідків НС техногенного і

природного характеру - це заздалегідь створені запаси матеріальних цінностей, призначених для невідкладного їх залучення у необхідних (визначених) обсягах у разі загрози та/або виникнення НС.

Матеріальні резерви поділяються за призначенням, відповідно до рівня НС на оперативний, відомчий, регіональний, місцевий та об’єктовий матеріальний резерв.

Створення матеріальних резервів є невід’ємною частиною комплексу заходів щодо запобігання НС, зниженню ризиків їх виникнення, а також зменшенню можливих негативних наслідків.

Резерви використовуються з метою забезпечення сил цивільного захисту та постраждалого населення необхідними матеріальними цінностями в обсягах, визначених на підставі розрахунків та прогнозу загрози, та/або виникнення НС і виключно для:

здійснення запобіжних заходів у разі загрози виникнення НС, зокрема підготовки і реалізації комплексу заходів щодо запобігання виникненню НС, завчасне реагування на загрозу на основі даних моніторингу та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у НС або пом’якшення її можливих наслідків;

ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, зокрема проведення комплексу заходів, що включає аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, які здійснюються у разі виникнення НС і спрямовані на припинення дії небезпечних факторів, рятування життя та збереження здоров’я людей, а також на локалізацію зони НС ;

організації захисту населення (персоналу підприємств) у зоні НС, надання постраждалому населенню необхідної допомоги та виконання заходів з його життєзабезпечення;

розгортання та утримання тимчасових пунктів проживання і харчування постраждалого населення;

забезпечення пально-мастильними та іншими витратними матеріалами транспортних засобів підприємств та громадян, залучених для евакуації постраждалого населення із зони НС та можливого ураження.

Створення, утримання та поповнення матеріальних резервів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів місцевих бюджетів та бюджету міст Києва .

власних коштів підприємств, а також за рахунок гуманітарної допомоги, добровільних пожертвувань фізичних і юридичних осіб, благодійних організацій та об’єднань громадян, інших не заборонених законодавством джерел, зокрема:

- оперативного – за рахунок коштів державного бюджету через Державну службу України з надзвичайних ситуацій (далі – ДСНС);

- відомчого – за рахунок коштів державного бюджету через відповідні центральні органи виконавчої влади;

- регіонального і місцевого – за рахунок коштів місцевих бюджетів та бюджету міста Києва ;

- об’єктові – за рахунок власних коштів підприємств.Заходи щодо створення і використання матеріальних резервів для запобігання

і ліквідації наслідків НС ґрунтуються на певних принципах:1) визначеність цільового призначення – номенклатура матеріальних резервів,

що визначається, має враховувати відповідні регіональні, галузеві та виробничі особливості прояву НС;

2) раціональність розміщення – забезпечення максимального ступеня збереження матеріальних резервів при виникненні НС та їх дислокація в зонах, визначених виходячи з оцінки рівня ризику виникнення в них НС;

3) мобільність – підтримання високого рівня готовності матеріальних резервів до оперативного переміщення в зони НС, а також здійснення приймання і підготовки матеріальних резервів до використання при необхідності;

4) достатність – кількість матеріальних резервів, їх структура, асортимент, якісні показники та характеристики повинні забезпечувати проведення першочергових робіт із запобігання і ліквідації наслідків НС відповідно до прогнозованих наслідків, плану і послідовності проведення робіт, специфіки регіону або об’єкта, виду НС;

5) керованість – відповідність системи управління створенням і використанням матеріальних резервів на різних рівнях завданням, що вирішуються в процесі запобігання і ліквідації наслідків НС та зв’язок (взаємодія) системи управління з усіма органами різного рівня, які беруть участь у запобіганні і ліквідації наслідків НС;

6) економічність – мінімізація величини витрат (асигнувань), що виділяються на створення, зберігання і поповнення матеріальних резервів та отримуються з інших не заборонених чинним законодавством джерел.

Створення матеріальних резервів покладається на центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання, зокрема:

1) оперативний матеріальний резерв створюється ДСНС України;2) відомчий матеріальний резерв створюють - Мінагрополітики (через

Держлісагентство), Мінекономрозвитку, Міненерговугілля, Міністерство охорони здоров’я, Мінприроди (через Держводагентство);

3) регіональний та місцевий матеріальні резерви створюють обласні, Київська і міські, районні держадміністрації та органи місцевого самоврядування;

4) об’єктовий матеріальні резерви створюють суб’єкти господарювання, у власності або користуванні яких є об’єкт (об’єкти) підвищеної небезпеки або потенційно небезпечний об’єкт (об’єкти).

Визначення номенклатури (переліку) матеріальних цінностей здійснюється із врахуванням можливих аварій у виробничо-промисловому комплексі, техногенних, радіаційних, хімічних, біологічних, сейсмічних, гідрогеологічних та гідрометеорологічних катастроф, епідемій, епізоотій та епіфітотій.

Номенклатура та обсяги матеріальних резервів визначаються виходячи з:1) аналізу НС, що сталися протягом певного періоду, їх повторюваності;2) прогнозованих видів НС, що можуть виникнути, їх масштабу і характеру;3) очікуваного обсягу робіт, спрямованого на запобігання і ліквідацію

наслідків НС, розміру потенційних збитків;4) максимально можливого використання наявних сил і засобів для

запобігання і ліквідації наслідків НС;5) тривалості періоду забезпечення життєдіяльності постраждалого

населення, протягом якого має здійснюватися постійне і стійке постачання матеріальних резервів;

6) природних, економічних та інших особливостей регіону або об’єкта, техногенного навантаження місцевості.

Визначення номенклатури та обсягів матеріальних резервів покладається на центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та підприємства, які створюють відповідні матеріальні резерви.

Номенклатури та обсяги накопичення матеріальних резервів розробляються та підписуються відповідальними особами, які уповноважені керівниками на виконання завдань цивільного захисту та затверджуються керівниками органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та підприємств, на яких покладені обов’язки щодо створення матеріальних резерв.

Номенклатура матеріальних резервів підлягає перегляду за необхідністю.Рішення щодо перегляду номенклатури матеріального резерву приймається

керівником органу (підприємства), на якого законодавчо покладені обов’язки щодо створення матеріальних резервів. При затвердженні номенклатури до неї додаються обґрунтовані пояснення із розрахунками щодо необхідності закладення до матеріальних резервів відповідних матеріальних цінностей.

Розроблення номенклатури оперативного, відомчого, регіонального, місцевого та об’єктового матеріальних резервів контролюють керівники центральних органів виконавчої влади, голови обласних державних адміністрацій; міські голови, голови районних державних адміністрацій; керівники органів місцевого самоврядування та підприємств, на яких покладені обов’язки із створення матеріальних резервів.

2.Зберігання матеріальних резервівЗберігання матеріальних резервів здійснюється в умовах, передбачених

інструкцією з експлуатації того чи іншого виду матеріальних цінностей та відповідає технічним умовам і державним стандартам України.

Резерви розміщуються на об’єктах, призначених або пристосованих для їх зберігання, а також на складах і базах підприємств за рішенням керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та підприємств з урахуванням їх оперативної доставки до можливих зон виникнення НС.

Місця розміщення резервів визначаються керівниками відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та підприємств на підставі видання організаційно-розпорядчих документів (розпоряджень, рішень, наказів).

У разі відсутності місць для розміщення матеріальних резервів уповноважені органи (підприємства) на створення матеріальних резервів, можуть розміщувати матеріальні цінності на інших підприємствах незалежно від форми власності за згодою суб’єктів господарювання на договірних засадах. З підприємством укладається договір відповідального зберігання.

Зберігання та облік матеріальних резервів здійснюється в установленому законодавством порядку.

Матеріальні резерви переважно зберігаються як матеріальні цінності тривалого зберігання в законсервованому вигляді окремо від інших матеріальних засобів.

Керівники об’єктів, на яких розміщені резерви, за ініціативою органу (підприємства), що створив відповідний резерв, повинні здійснювати перевірки фактичної наявності матеріальних цінностей, якості та умов їх зберігання. Зазначені вимоги необхідно передбачати у договорах відповідального зберігання.

На всі види матеріальних резервів встановлюються і доводяться в установленому порядку терміни зберігання.

Витрати на зберігання зазначеного резерву здійснюються за рахунок коштів бюджетів, з яких вони фінансуються.

Матеріальні цінності, що складають матеріальні резерви, повинні мати сертифікати відповідності на весь нормативний термін їх зберігання. Відповідальні особи за створення, збереження та накопичення матеріальних резервів, що призначені керівниками центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств повинні систематично та вчасно проводити необхідні заходи щодо поновлення сертифікатів відповідності. З цією метою, у разі наближення закінчення терміну придатності будь-яких матеріальних цінностей, відповідальні особи власника матеріального резерву звертаються до відповідних органів з метою проведення лабораторних випробувань матеріальних цінностей.

Матеріальні цінності, що надійшли від заводів - виробників, законсервованими з вказівкою у паспорті гарантійного строку зберігання, при доброму стані герметизації та захисних покриттів як правило закладаються у резерв у заводській консервації. Строк зберігання виробу обчислюється з моменту його виготовлення.

При виявленні дефектів під час огляду та перевірки матеріально- технічних засобів, які не мають гарантійного строку зберігання, керівник призначає комісію, яка оглядає вироби та складає акт. В акті вказуються причини виникнення дефектів,

їх характер, заходи щодо усунення та попередження, а також пропозиції з подальшого використання виробів. Вказаний акт подається постачальному органу для прийняття рішення з подальшого використання майна.

Основним завданням зберігання матеріальних резервів є забезпечення їх кількісної та якісної придатності до використання протягом всього періоду збереження, а також забезпечення постійної готовності до швидкої видачі за призначенням.

Виконання основного завдання забезпечується:1) правильним розміщенням, улаштуванням, обладнанням, утриманням і

використанням складів;2) ретельним прийомом матеріальних резервів, які надходять;3) підготовкою матеріальних резервів до зберігання із застосуванням

консервації;4) підготовкою місць зберігання та підтриманням в них умов, що знижують

вплив навколишнього середовища на матеріальні резерви;5) створенням необхідних умов зберігання для кожного виду матеріальних

резервів (температура, відносна вологість повітря, вентиляція) і дотриманням санітарно-гігієнічних вимог;

6) постійним наглядом за якісним станом матеріальних резервів, що знаходяться на зберіганні і своєчасним проведенням заходів, що забезпечують їх збереження (очищення, просушування, консервація, переконсервація, технічне обслуговування, технічна перевірка, перекладка, проведення лабораторних випробувань, боротьба з шкідниками тощо);

7) проведенням періодичних перевірок матеріальних резервів, умов і місць їх зберігання;

8) суворим дотриманням режиму зберігання матеріальних резервів в залежності від їх фізичних і хімічних властивостей;

9) механізацією вантажно-розвантажувальних і внутрішньо складських робіт при прийманні, складуванні та відпуску матеріальних резервів;

10) правильним підбором і навчанням працівників складів, наявністю штатної одиниці начальника складу;

11) організацією надійної охорони складів і дотриманням правил пожежної безпеки;

12) своєчасною заміною і освіженням (поновленням) матеріальних резервів відповідно - до встановлених термінів зберігання;

13) підтриманням у справному стані під’їзних шляхів до складів і місць навантаження в будь-який час пори року і доби.

3.Використання матеріальних резервівЗалежно від рівня НС для запобігання і ліквідації наслідків НС

використовуються наступні види матеріальних резервів:- оперативний – для запобігання і ліквідації наслідків НС на території

держави за рішенням Голови ДСНС України;- відомчий – для запобігання і ліквідації наслідків НС на об’єктах

відповідних галузей економіки за рішенням керівника галузі;

- регіональний, місцевий та об’єктовий - для запобігання і ліквідації наслідків НС на відповідних територіях та об’єктах за рішенням керівників місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівників підприємств.

Номенклатура та обсяги матеріальних цінностей, які необхідні для використання у конкретній НС визначаються рішенням керівника органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, що створив цей резерв.

У випадку, коли матеріального резерву певного рівня (регіонального, місцевого та об’єктового) недостатньо для забезпечення виконання завдань із

запобігання і ліквідації наслідків НС на відповідних територіях або об’єктах чи його вже використали у повному обсязі залучаються матеріальні резерви вищого рівня.

Залучення матеріальних резервів вищого рівня здійснюється за зверненням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та керівників підприємств, що використали підвідомчі їм резерви.

Керівники органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування вищого рівня здійснюють залучення підвідомчих матеріальних резервів на підставі розпорядчого документа (рішення, наказ, розпорядження).

Використання матеріального резерву для запобігання і ліквідації наслідків НС здійснюється за рішенням керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та підприємств і доцільно проводити після засідання Штабу з ліквідації надзвичайних ситуацій на підставі рішення Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. За результатами розвідки та оцінки оперативної обстановки, що склалася, приймається рішення щодо застосування певних матеріальних резервів в залежності від виду НС.

Рішення щодо визначення рівня НС з подальшим відображенням його у даних статистики, зокрема у разі відсутності відомостей у повному обсязі стосовно розвитку НС, приймає ДСНС (територіальний орган управління ДСНС) з урахуванням рішення Комісії техногенно-екологічної безпеки та НС. (далі- комісія ТЄБ та НС)

ДСНС має право звернутися до центральних та місцевих органів виконавчої влади за інформацією про розмір завданих збитків. Відповідальність за достовірність інформації несе орган виконавчої влади, який її подає.

Розмір збитків, завданих небезпечним чинником джерел НС, розраховується відповідно до Методики оцінки збитків від наслідків НС техногенного і природного характеру, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. № 175 зі змінами та доповненнями.

4.Придбання та поповнення матеріальних резервівПридбання матеріальних цінностей, що поставляються до оперативного,

відомчого, регіонального та місцевого матеріальних резервів, здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства України.

Накопичення матеріальних резервів здійснюється за встановленими нормами та відповідно до річних графіків, затверджених керівниками центральних і місцевих

органів виконавчої влади, керівниками органів місцевого самоврядування, підприємств.

Рішення про вилучення, заміну, освіження (поновлення), реалізацію матеріальних цінностей приймається керівниками органів (підприємств), які утворили цей матеріальний резерв.

Матеріальні цінності, що вилучаються з матеріальних резервів у порядку заміни, освіження (поновлення), використовуються для поточних потреб за рішенням керівників, що створили такий резерв, або реалізуються відповідно до вимог нормативно-правових актів України, що регулюють питання списання та відчуження майна, з дотриманням вимог стандартів бухгалтерського обліку.

5.Інформація про стан створених матеріальних резервів Інформація про стан створених матеріальних резервів, обсяги їх накопичення центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування надається до ДСНС щоквартально за формою 10/1-резерв, що передбачена Табелем термінових та строкових донесень з питань цивільного захисту .

Вищезазначена інформація подається Мінагрополітики (через Держлісагентство), Мінекономрозвитку, Міненерговугіллям, МОЗ, Мінприроди (через Держводагентство), обласними, Київською міською державними адміністраціями.

Інформацію про стан накопичення матеріальних цінностей місцевих матеріальних резервів надається районними державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та підприємствами в установлені терміни до органів виконавчої влади обласного рівня для узагальнення та відправлення такої інформації до ДСНС.

Питання для самоконтролю:1. Залежно від рівня НС для запобігання і ліквідації наслідків НС які

використовуються види матеріальних резервів?2. Хто і які створює матеріальні резерви ?3. Дати визначення матеріального резерву?4. Який порядок використання регіонального, місцевого та об'єктового

матеріального резерву?5. Який порядок придбання та поповнення матеріального резерву?6. Куди може використовуватись оперативний матеріальний резерв?

Література1. Кодекс цивільного захисту України від 2.10.12 року. № 5403-VI;2. Постанова Кабінету Міністрів України від 30.09.15 року. № 775«Про затвердження Порядку створення та використання матеріальних

резервів для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій»;3. Постанова Кабінету Міністрів України від 9.01.14 року. № 11 «Про

затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту»;4. Постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.15 року. № 101 «Про

затвердження типових положень про функціональну і територіальну підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту»;

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 26.01.15 року. № 18 «Про Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій»;

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.15 року. № 409 «Про затвердження Типового положення про регіональну та місцеву комісію з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій»;

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.02.02 року. № 175«Про затвердження Методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних

ситуацій техногенного і природного характеру»;8. Постанова Кабінету Міністрів України від 24.03.04 року № 368 «Про

затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями»;

9. Наказ МВС України від 04.09.14 року № 905 «Про затвердження Вимог до переліку та змісту документів для надання експертного висновку про рівень надзвичайної ситуації»;

10. Наказ МВС України від 26.12.14 року № 1406 «Про затвердження Положення про штаб з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації та Видів оперативно-технічної і звітної документації штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації»;

Тема 11. ПОРЯДОК РОБОТИ КЕРІВНОГО СКЛАДУ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У РАЗІ

ЗАГРОЗИ АБО ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ

Сучасний період розвитку суспільства характеризується все більш наростаючими суперечностями між людиною і оточуючим її природним середовищем. У результаті економічного розвитку рівень антропогенних навантажень на біосферу наблизився до критичного і загрожує незворотним наслідками.

Рівень національної безпеки не може бути достатнім, якщо в загальнодержавному масштабі не буде комплексно вирішено завдання захисту населення, об'єктів економіки, національного надбання від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

На стан природно-техногенної безпеки, ефективність реагування і ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій негативно впливає низький рівень готовності керівного складу регіонального, місцевого та особливо об’єктового рівня до дій в екстремальних умовах.

1. Алгоритм дій місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування при загрозі або виникненні НС в режимі повсякденної діяльності.

Відповідальним за цивільний захист адміністративно-територіальної одиниці (АТО) є її керівник.

Він несе повну відповідальність за забезпечення захисту виробничого персоналу та населення, постійну готовність органів управління, сил і засобів, проведення рятувальних та інших невідкладних робіт. Він підпорядковується відповідним посадовим особам органів влади, відомств, у віданні яких знаходиться суб’єкт господарювання, а в оперативному відношенні - вищестоящому керівнику цивільного захисту за місцем розташування суб’єкта господарювання.

Власники потенційно небезпечних об’єктів відповідають за оповіщення, захист населення, що проживає в зонах можливого ураження від наслідків аварій на цих об’єктах.

Посадова особа з питань цивільного захисту підпорядковується керівнику органу влади. Вона є основним організатором і координатором роботи з питань цивільного захисту населення і території,відповідає за розробку і своєчасне корегування плану реагування на надзвичайну ситуацію, а також за координацію робіт з планування у всіх підрозділах суб’єкта господарювання, заходів цивільного захисту населення і територій, за забезпечення готовності формувань цивільного захисту до дій за призначенням, організацію злагодженої роботи комісії з ТЕБ та НС (комісії з надзвичайних ситуацій), комісій з питань евакуації, підготовку та перепідготовку керівного, командно-начальницького складу, особового складу формувань, робітників та службовців, що не входять у формування.

Спеціальна комісія з ліквідації надзвичайних ситуацій.Спеціальна комісія з ліквідації надзвичайної ситуації ТПХ регіонального,

місцевого та об’єктового рівня є координаційним органом, який утворюється

рішенням регіонального, місцевого органу виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, керівника суб’єкта господарювання у разі виникнення надзвичайної ситуації відповідно регіонального, місцевого або об'єктового рівня.

Положення, завдання комісії визначаються постановою Кабінету міністрів України від 14.06.2002р. №843 Про затвердження Загального положення про спеціальну Урядову комісію з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і Загального положення про спеціальну комісію з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру регіонального, місцевого та об'єктового рівня, розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації та аналогічними розпорядженнями голів РДА або міських голів і керівників суб’єктів господарювання.

Керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації призначається у разі виникнення надзвичайної ситуації рішенням керівника регіонального, місцевого або об’єктового рівня, який утворює робочий орган - штаб з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

До роботи в штабі залучаються керівники служб цивільного захисту, командири формувань та відповідні спеціалісти. Персональний склад штабу з ліквідації визначає керівник з ліквідації надзвичайної ситуації, який забезпечує діяльність та встановлює режим його роботи.

Основними завданнями штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації є безпосередня організація і координація аварійно-рятувальних робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації у підпорядкування керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, переходять усі аварійно-рятувальні служби та формування, які залучаються до ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Розпорядження керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації відповідно до законодавства є обов’язковими для виконання суб’єктами та учасниками ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, а також громадянами, підприємствами, установами та організаціями, які знаходяться в зоні надзвичайної ситуації.

Штаб з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації забезпечується комплектом аварійно-рятувальної документації тазасобами постійного зв’язку на електронних (паперових) носіях, засобами постійного зв’язку з відповідними центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами та організаціями, які беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Працівникам штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації забезпечується доступ до інформаційних ресурсів інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайної ситуації.

В режимі повсякденного функціонування відповідні органи управління для попередження виникнення надзвичайної ситуації ТПХ, і впровадження заходів для зменшення збитків і втрат у випадку аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і стихійного лиха повинні виконувати наступні завдання:

1. Створення органів управління цивільним захистом:комісії з питань ТЕБ та НС (комісій з питань надзвичайних ситуацій); евакуаційних комісій з питань евакуації та евакуаційних органів;

систем повсякденного управління (диспетчерських служб, центрів управління, пересувних пунктів управління).

2. Створення служб цивільного захисту, сил реагування на надзвичайні ситуації та підтримання їх в готовності до виконання завдань за призначенням:

служби цивільного захисту;сил реагування на надзвичайні ситуації. 3. Забезпечення готовності органів управління, систем зв’язку та

оповіщення, засобів до застосування при виникненні надзвичайної ситуації. Проводиться шляхом проведенням:спеціальних об’єктових навчань (СОН) з органами управління, працівниками

суб’єкта господарювання, особовим складом служб і формувань ЦЗ – один раз на три роки;

спеціальних об’єктових тренувань (СОТ) з органами управління – щорічно;4. Створення матеріально-технічних та фінансових резервів для ліквідації

надзвичайної ситуації.. Згідно з вимог Постанови Кабінету міністрів України № 415 від 29.03.2002 р. 5. Планування і організація навчання керівного, командно - начальницького,

особового складу НВФ, робітників, службовців та населення до дій при виникненні надзвичайних ситуацій.

Підготовка населення, яке зайняте у сфері виробництва та обслуговуванні здійснюється на суб’єктах господарювання за програмою загальної підготовки , а якщо вони входять до складу формувань по програмі спеціальної підготовки.

Підготовка непрацюючого населення здійснюється за місцем проживання у мережі навчально-консультаційних пунктів місцевих органів самоврядування, а також шляхом самостійного вивчення посібників, пам’яток, іншого друкованого навчально-інформаційного матеріалу, перегляду та прослуховування спеціального циклу теле- і радіопередач.

6. Створення та удосконалення навчально-матеріальної бази цивільного захисту.

Здійснюється залежно від типу, виду суб’єкта господарювання та кількості робітників і службовців (учнів, студентів).

7. Постійний моніторинг навколишнього середовища, стану виробництва, накопичення бази даних про можливість виникнення надзвичайних ситуацій, їх наслідків, відпрацювання дій органів управління (варіантів дій по цим ситуаціям).

Ведення диспетчерськими службами у межах відповідальності постійного приладового контролю за станом довкілля щодо індикації перевищень фонової потужності експозиційної (поглибленої) дози (за радіаційною обстановкою) та періодичний візуальний контроль за станом довкілля щодо випадків появи аномальних явищ на ґрунті, в інших об’єктах довкілля у вигляді нехарактерного

пофарбування, запаху, диму, туману тощо (без точного визначення типу отруйних або небезпечних хімічних речовин) (за хімічною обстановкою).

8.Організація і проведення робіт по підвищенню сталого функціонування об’єктів господарської діяльності.

Стійкість роботи суб’єкта господарювання – це здатність: відвернути можливість виникнення техногенної аварії; продовжувати виробництво в умовах надзвичайної ситуації, яка виникла на сусідньому суб’єкта господарювання або території і її наслідки поширюються на територію об’єкту; у найкоротший час ліквідувати вплив надзвичайної ситуації з найменшими людськими жертвами та матеріальними втратами; безаварійно зупинити виробничий процес в разі необхідності; у найкоротший час відновити виробничу діяльність; протистояти негативним наслідкам стихійних лих не призупиняючи господарської діяльності.

9. Організація та проведення заходів щодо інженерного, радіаційного, хімічного, медичного і протипожежного захисту підлеглих та об’єктів господарської діяльності.

Згідно законодавства керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту і несе пов'язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, передбачених законодавством.

10. Розробка та постійне корегування Плану реагування на надзвичайну ситуацію.

2. Алгоритм дій місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування при загрозі або виникненні надзвичайної ситуації в режимі

підвищеної готовності.У разі реальної загрози виникнення надзвичайної ситуації відповідні органи

управління повинні виконати наступні задачі:1. Визначитись з можливим рівнем виникнення надзвичайної ситуації.Провести моніторинг та зробити висновки з оцінки обстановки, яка може

виникнути при виникненні надзвичайної ситуації.2. Прийняття безпосередньо на себе керівництво органами управління і

силами реагування відповідного рівня, підготовка пропозицій щодо нормалізації обстановки.

Організувати оповіщення та збір керівного складу суб’єкта господарювання, голів комісії з питань надзвичайної ситуації, комісії з питань евакуації, начальників служб цивільного захисту, поставити задачу на:

оцінку обстановки яка може виникнути при виникненні надзвичайної ситуації;

посилення оперативно – чергової служби;посилення спостереження, контролю за станом природного середовища і

обстановкою на об’єктах господарської діяльності, прогнозування вірогідності виникнення надзвичайної ситуації та їх наслідків;

перевірки систем оповіщення та інформування, доведення інформації до підлеглих;

вжиття заходів до захисту населення, території і навколишнього природного середовища від наслідків надзвичайної ситуації та підвищення сталості функціонування;

приведення в стан підвищеної готовності органів управління, сил і засобів призначених для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації а в разі потреби висування їх до ймовірної зони надзвичайної ситуації, організація всебічного їх забезпечення;

проведення уточнення та корегування згідно з обстановкою Плану реагування на надзвичайної ситуації та порядку дій;

організацію оперативного чергування керівного складу; уточнення плану взаємодії органів управління, сил цивільного захисту;створення, при необхідності, оперативних груп з ліквідації надзвичайної

ситуації;уточнення розрахунків потреби в силах, засобах, матеріально–технічних і

фінансових ресурсах;підготовку пропозицій до рішення щодо оперативного реагування на

надзвичайної ситуації і ліквідацію її наслідків.3. Посилення оперативно – чергової служби.При необхідності проводиться посилення оперативно – чергової служби за

рахунок підготовлених робітників і службовців, переведення їх на цілодобове чергування та додаткового розгортання засобів зв’язку та оповіщення.

4. Посилення спостереження, контролю за станом природного середовища і обстановкою на об’єктах господарської діяльності, прогнозування вірогідності виникнення надзвичайної ситуації та їх наслідків.

Посилення роботи із залученням додаткових сил та засобів, пов’язаної з веденням спостережень за радіаційною та хімічною обстановкою в зонах відповідальності та в інших небезпечних зонах залежно від обстановки; прогнозування наслідків надзвичайної ситуації. Терміни, кількість та місця спостережень визначаються безпосередньо за фактом події та залежно від обстановки.

5. Перевірка систем оповіщення та інформування, доведення інформації до підлеглих.

Проводиться шляхом включення електросирен, гучномовців, переведенням радіоточок і телебачення на місцеве мовлення та передачі перевірочної інформації.

Перевірити доведення сигналів оповіщення до всього персоналу в робочий час, а до керівного складу – в неробочий час.

6. Вжиття заходів до захисту населення, території і навколишнього природного середовища від наслідків надзвичайної ситуації та підвищення сталості функціонування.

Виконати в повному обсязі вимоги пунктів 8-9, які передбачені в режимі повсякденної діяльності.

7. Приведення в стан підвищеної готовності органів управління, сил і засобів призначених для ліквідації надзвичайної ситуації, а в разі потреби

висування їх до ймовірної зони надзвичайної ситуації, організація всебічного їх забезпечення.

Провести оповіщення та збір керівного складу, голів комісій, а (при необхідності і особового складу), начальників служб, командирів формувань, а (при необхідності і особового складу формувань), керівників структурних підрозділів.

Організувати отримання особовим складом формувань табельного майна, провести бойове злагодження формувань, а при необхідності висування їх до ймовірної зони надзвичайної ситуації, організувати всебічного їх забезпечення.

8. Проведення уточнення та корегування згідно з обстановкою Плану реагування на надзвичайну ситуацію та порядку дій.

На основі аналізу можливої обстановки, яка може виникнути в разі виникнення надзвичайної ситуації провести уточнення та корегування розділів 2-5 Плану реагування на надзвичайної ситуації та порядку дій органів управління та сил реагування.

9. Організація оперативного чергування керівного складу. Перевести на цілодобовий режим роботи (у дві зміни) органи управління

(при необхідності).10. Визначитись з призначенням керівника робіт з ліквідації наслідків

надзвичайної ситуації та штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.11. Уточнення плану взаємодії органів управління, сил ЦЗ.Уточнити організацію взаємодії між силами цивільного захисту міста

(району), що залучаються для проведення аварійно-рятувальних робіт за планом взаємодії (узгодження порядку спільного виконання завдань за способами, місцем та часом), визначення порядку обміну даними про обстановку, організації контролю за виконанням порядку взаємодії;

12. Створення, при необхідності, оперативних груп з ліквідації надзвичайної ситуації.

При необхідності створити з відповідних фахівців оперативну групу, висунути її в район можливого виникнення надзвичайної ситуації з завданням організації розвідки та прийняття необхідних першочергових заходів по локалізації можливої надзвичайної ситуації.

13. Уточнення розрахунків потреби в силах, засобах, матеріально–технічних і фінансових ресурсах.

Провести уточнення розрахунків потреби в силах, засобах для забезпечення проведення локалізації та ліквідації можливої надзвичайної ситуації.

Провести уточнення наявності матеріальних засобів та їх перерозподіл для забезпечення дій сил цивільного захисту при проведенні аварійно-рятувальних робіт;

14. Підготовка пропозицій до рішення щодо оперативного реагування на надзвичайної ситуації і ліквідацію її наслідків.

Підготувати (при необхідності) варіанти рішення керівника органу влади на проведення аварійно-рятувальних робіт.

3. Алгоритм дій місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування при загрозі або виникненні надзвичайної ситуації в режимі

надзвичайної ситуаціїВ разі виникнення надзвичайної ситуації ТПХ на території АТО або при

введенні режиму надзвичайної ситуації органами виконавчої влади відповідного рівня органи управління повинні виконати наступні завдання:

1. Забезпечення негайного доведення сигналу про виникнення надзвичайних ситуацій до органів управління, сил, працівників суб’єкта господарювання та населення, яке проживає в зоні ураження, залежно від виду надзвичайної ситуації та інформування про способи захисту.

Провести негайно оповіщення органів управління, командирів і особового складу формувань, працівників, службовців та населення, що проживає поблизу суб’єкта господарювання, про аварію (катастрофу) та порядку дій в надзвичайній ситуації.

Запровадити в дію План реагування на надзвичайну ситуацію у частині стосовно даної надзвичайної ситуації.

2. Організація лікувально-евакуаційних, та інших заходів щодо ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайної ситуації, здійснення заходів щодо захисту населення та надання йому іншої невідкладної допомоги в тому числі і проведення при необхідності, евакуації:

організувати надання першої медичної допомоги постраждалим.при необхідності укрити в захисні споруди працівників і службовців.організувати проведення евакуації працівників і службовців із зони ураження

(при необхідності). організувати проведення евакуації великої рогатої худоби та майна із зони

ураження (при необхідності).3. Створення на базі комісій з питань ТЄБ та НС (комісії з НС)

спеціальних комісій з ліквідації НС.В залежності від рівня та аналізу надзвичайної ситуації.4. Призначення керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної

ситуації та штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.В залежності від рівня та аналізу наслідків надзвичайної ситуації.5. Уточнення обстановки на об’єкті (районі або зоні лиха) і можливого її

розвитку, організація розвідки осередку ураження та визначення межи зони надзвичайної ситуації.

Організувати роботу зі збору даних про обстановку від ланок розвідки, чергового диспетчера та служб цивільного захисту.

6. Здійснення оперативного розгортання сил реагування та по ешелонне їх висування у зону надзвичайної ситуації, де вони переходять в оперативне підпорядкування керівнику робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Здійснити оперативне розгортання сил реагування та їх по ешелонне висування у зону надзвичайної ситуації, де вони переходять в оперативне підпорядкування керівнику робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

7. Організація і здійснення заходів з локалізації та ліквідації надзвичайної ситуації із залученням необхідних груп управління, сил та засобів призначених для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Проведення локалізації та ліквідації наслідків надзвичайної ситуації зосередити на основних напрямках:

пошук і рятування постраждалих у завалах, напівзруйнованих спорудженнях і інших місцях, гасіння пожеж;

розчищення завалів і пророблення проходів у земляних насипах, утворених ураганом, до житлових будинків і установ, джерел водопостачання, складам і іншим життєво важливим об’єктам;

відновлення повітряних ліній зв’язку, електропередач, ліквідації аварій на комунально-енергетичних мережах;

відновлення мостів на під’їзних дорогах у районах стихійного лиха;завалення конструкцій будинків, які не підлягають відновленню, укріплення

ушкоджених конструкцій будинків і споруджень, щоб запобігти їхнє подальше руйнування;

видобуток і очищення води;надання допомоги в тимчасовому відновленні доріг, дорожніх споруджень. 8. Всебічне забезпечення проведення АВР, яке включає: розвідку,

радіаційний, хімічний захист, технічне та медичне забезпечення.Розвідка - основний вид забезпечення. Розвідка ведеться безперервно всіма

формуваннями та визначає:характер руйнувань;вид зараження;рівень радіації, тип і концентрацію отруйних речовин;стан доріг та дорожніх споруд;обхідні шляхи зон зараження та перепон;місця знаходження уражених;розшук завалених захисних споруд і визначення стану людей, що в них

знаходяться;встановлення місця пошкоджень на комунально-енергетичних мережах;ведення безперервного спостереження за зміною обстановки в місцях

надзвичайних ситуацій.Забезпечення радіаційного та хімічного захисту організується з метою не

допустити ураження формувань і забезпечити виконання поставлених завдань. Основними заходами радіаційного і хімічного захисту є:

організація РХ розвідки; чіткі дії за сигналами оповіщення; максимальне використання захисних властивостей місцевості та захисних

споруд; здійснення постійного контролю за зараженістю повітря та місцевості; забезпечення безпеки формувань при діях в зонах завалів, руйнувань, пожеж; проведення профілактичних заходів; забезпечення засобами індивідуального захисту;

проведення санітарної обробки особового складу формувань та спеціальної обробки майна, техніки, приміщень, території та ін.

Матеріальне забезпечення передбачає організацію і здійснення своєчасного та повного постачання техніки, засобів зв'язку, приладів радіаційної і хімічної розвідки та інших засобів, необхідних для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

Для матеріального забезпечення залучаються державні та приватні органи торгівлі та харчування, матеріально-технічного постачання та збуту, об'єкти з наявними запасами матеріального постачання.

Технічне забезпечення організовується для підтримання у справному стані і в постійній готовності до використання усіх видів автотранспортної, інженерної та іншої техніки. Завдання технічного забезпечення:

організація евакуації техніки;організація поточного ремонту техніки;постачання запасними частинами і ремонтними матеріалами;технічне обслуговування техніки.Медичне забезпечення організовується та здійснюється для збереження

здоров'я і працездатності особового складу формувань та постраждалого населення, своєчасного надання медичної допомоги пораненим і хворим, їх евакуація, лікування та найшвидше повернення до лав діючих, а також для попереджання виникнення інфекційних захворювань серед особового складу формувань та постраждалого населення.

Медичне забезпечення передбачає:лікувально-профілактичні заходи; санітарно-гігієнічні заходи;протиепідемічні заходи;лікувально-евакуаційні заходи.9. Організація проведення робіт з першочергового життєзабезпечення

постраждалого населення.Життєзабезпечення населення у випадку виникнення аварій, катастроф та

стихійного лиха - це комплекс заходів, спрямованих на задоволення потреб населення у матеріальних засобах та умовах, необхідних для підтримання їх життя, збереження здоров'я та працездатності.

Воно включає забезпечення населення водою, продуктами харчування, предметами першої необхідності, житлом та комунальними послугами, а також медичне забезпечення.

Підготовка до життєзабезпечення, його організація та здійснення є найважливішою функцією органів управління всіх рівнів.

Плани реалізації заходів щодо життєзабезпечення розробляються з урахуванням пріоритетності заходів:

проведення рятувальних та інших невідкладних робіт;надання допомоги постраждалим від надзвичайної ситуації;забезпечення водою, продуктами харчування, одягом, предметами першої

необхідності населення у зоні стихійного лиха;

можливе послаблення наслідків надзвичайної ситуації.Особлива увага у планах реалізації заходів щодо життєзабезпечення

приділяється вибору місць розташування заміської зони, де враховується їх положення відносно потенційно небезпечних об'єктів.

В умовах можливого обмеження споживання товарних ресурсів вводиться забезпечення за нормою: водою, продовольством та предметами першої необхідності. Нормативи життєзабезпечення встановлюються в залежності від регіону, масштабів лиха з врахуванням наявних запасів та засобів життєзабезпечення.

Райони заміських зон повинні відповідати:вимогам санітарних норм;забезпечення термінів перевезення персоналу, який продовжує свою роботу,

(не більше 4 годин).Вимоги до забезпечення евакуйованих:

Продуктами харчування та питною водою.Забезпечення евакуйованих продуктами харчування у заміській зоні повинно

здійснюватися через місцеву мережу продовольчих магазинів та громадського харчування сумісно з органами робочого постачання.

Для забезпечення гарячим харчуванням та сухими пайками особового складу аварійно-рятувальних формувань, а також ураженого населення у загонах першої медичної допомоги на підприємствах торгівлі та громадського харчування незалежно від форм власності створюються мобільні формування - рухомі пункти харчування та рухомі пункти продовольчого забезпечення.

Забезпечення продуктами харчування слід здійснювати за рахунок наявних поточних та спеціально створених запасів цих продуктів на базах та складах.

Норми харчування в мирний час повинні задовольняти середні енергетичні потреби:

у чоловіків та жінок віком від 20 до 39 років-2600 ккал/добу;у чоловіків та жінок старше 39 років - зменшення значення на - 5% через

кожні 10 років, а більше 60 років - на 10%; пенсіонери та діти - 1600 ккал/добу.На випадок надзвичайних ситуацій також необхідно передбачити вивіз

товарних запасів у заміську зону, для чого необхідно:проводити рекогносцировку районів евакуації, місць можливого розміщення продовольчих

запасів;заздалегідь обстежувати складські приміщення та отримувати ордери на їх

використання на випадок надзвичайної ситуації при вивезенні продовольства; мати розрахунки необхідного транспорту та визначити порядок вивезення

цих запасів.Евакуйованим необхідно мати з собою запас продуктів харчування та води на

3 доби.Після завершення евакуації у заміській зоні організується гаряче харчування

на підприємствах громадського харчування у районі евакуації, а також придбання продуктів харчування у торговій мережі за місцем проживання.

Персонал працюючих змін об'єктів отримують гаряче харчування у їдальнях цих об'єктів.

Мінімальна норма забезпечення водою евакуйованих у заміській зоні повинна складати не менше 25 літрів на добу. Однак при дефіциті питної води, необхідно встановлювати більш жорсткий режим водоспоживання, який складає у середньому 12,5 літрів на одну людину.

У поняття водоспоживання входять питна вода, приготування їжі, умивання, санітарно-гігієнічні потреби, прибирання приміщень.

Забезпечення предметами першої необхідності.Забезпечення предметами першої необхідності здійснюється на базі місцевих органів

торгівлі.Забезпечення особового складу аварійно-рятувальних формувань білизною,

змінним одягом та засобами особистої гігієни повинне здійснюватися через пересувні пункти речового забезпечення, які створюються у системі органів торгівлі та харчування.

При виникненні надзвичайної ситуації передбачаються заходи щодо рятування та захисту запасів промислових товарів, які знаходяться на базах, складах та магазинах.

Евакуйовані повинні мати з собою комплект верхнього одягу та взуття по сезону (у літній час і теплі речі), постільну білизну, предмети першої необхідності.

Загальна вага їх разом з продуктами харчування та водою не повинна перевищувати 50 кг на одну людину.

У перелік предметів першої необхідності, які постачаються для евакуйованих через торговельну мережу, входять:

одяг, білизна, трикотажні вироби, головні убори, усі види панчішно-шкарпетних виробів, вовняні хустки, тканини взамін одягу);

тканини (бавовняні та лляні);взуття різне;посуд, мило, миючі засоби (зубна паста, зубні щітки, предмети гігієни);галантерейні вироби (голки, ґудзики, гребінки);інші непродовольчі товари (тютюнові вироби, сірники, та інше).

Забезпечення житлом та комунальними послугамиПри тимчасовому розміщенні евакуйованих необхідно забезпечити середню

жилу площу у розрахунку не менше 2,5 кв. м на людину.Не допускається розміщення евакуйованих у виробничих приміщеннях, на

складах та базах, поблизу місць зберігання сильнодіючих отруйних речовин, пально-мастильних матеріалів, отрутохімікатів та інших небезпечних та шкідливих для здоров'я людей речовин.

Підібраний житловий фонд повинен забезпечувати нормальні санітарно-гігієнічні та культурно-побутові умови, мати теплопостачання та водопостачання, місце приготування та приймання їжі, відпочинку.

При розміщенні евакуйованих у будинках та приміщеннях, які не мають центрального опалення, необхідно передбачити забезпечення їх твердим наливом (відповідно до встановлених розцінок та добових норм):

для опалення - з урахуванням займаної житлової площі;для господарських потреб - за кількістю людей, розміщених на даній площі.

Працевлаштування евакуйованих.Питання працевлаштування прибулих у райони евакуації осіб повинні

вирішуватися комісією з евакуації сумісно з місцевими органами влади, виходячи з наявності робочих місць у заміській зоні.

У першу чергу наявні людські ресурси слід залучати для облаштування житла, створення об'єктів соцкультпобуту та ін.

У силу недостатньої місткості учбової бази необхідно передбачити організацію навчального процесу у вільних приміщеннях громадських та Культурно-побутових установ, пристосувавши їх під учбові класи. При цьому заняття організувати у декілька змін.

Доукомплектування учбових установ та органів народної освіти, у тому числі, які розгортаються, проводиться за рахунок евакуйованих фахівців.

Узгодження питань організації учбового процесу повинні здійснювати органи народної освіти та комісії з питань евакуації.

Торгово-побутове обслуговування.Торгово-побутове обслуговування евакуйованих здійснюється через місцеві

торговельні організації, мережі громадського харчування та побутового обслуговування, а також шляхом розширення та збільшення перепускної спроможності сільської мережі матеріального забезпечення за рахунок органів робочого постачання. Норми торгово-побутового обслуговування.

Медичне забезпеченняМедичне забезпечення при надзвичайних ситуаціях повинно складатися:у наданні усіх видів медичної допомоги потерпілим від радіоактивних,

отруйних, сильнодіючих отруйних речовин, бактеріальних засобів, дії стихійних лих, аварій та катастроф;

у проведенні йодної (чи спеціальної) профілактики;у медичному забезпеченні процесу евакуації;у амбулаторному обстеженні та лікуванні у районах евакуації осіб,

потерпілих від іонізуючого опромінення з перевищенням гранично-допущених доз опромінення та отримавши травми і поранення різного ступеню тяжкості.

Медичне забезпечення у заміській зоні необхідно здійснювати через існуючу мережу лікарень, поліклінік та медпунктів сільської місцевості, яка розширюється за рахунок медико-санітарних частин та органів охорони здоров'я евакуйованих об'єктів, а також розгортанням лікувальних установ у будинках громадського призначення.

Медичне забезпечення на маршрутах евакуації організується силами медичної служби евакуйованих об'єктів шляхом розгортання на час евакуації стаціонарних та рухомих медичних постів та бригад.

10. Здійснення спостереження за станом навколишнього природного середовища у зоні надзвичайної ситуації та за обстановкою на аварійних об’єктах і прилеглій до них території.

Здійснення постійного спостереження за радіаційною та хімічною обстановкою в зонах надзвичайної ситуації. Терміни, кількість та місця

спостережень визначаються безпосередньо за фактом події та залежно від обстановки.

11. Організація взаємодії між органами управління та силами реагування на надзвичайної ситуації.

Організувати взаємодію органів управління та силами реагування суб’єкта господарювання з управлінням (відділом) з питань надзвичайної ситуації міста (району), комісій, служб цивільного захисту з забезпечення проведення РіНР.

Згідно з табелем термінових донесень направляти в управління з надзвичайної ситуації міста (району) донесення про хід проведення РіНР.

12. Проведення інформування населення постраждалого регіону, надання необхідної рекомендації щодо поведінки в умовах, що склалися..

Постійно інформувати працівників і службовців про зміну обстановки на території суб’єкта господарювання та проведення екстрених заходів щодо захисту працівників і службовців від наслідків аварії (катастрофи), надзвичайної ситуації;

13. Визначення збитків завданих надзвичайною ситуацією.Згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 15 лютого 2002 р. №175

«Про затвердження Методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру» проводиться:

оцінка наслідків аварії (катастрофи, стихійного лиха);підготовка та затвердження актів обстежень руйнувань, пошкоджень та

ступінь виходу із ладу механізмів, обладнання суб’єкта господарювання при аварії, стихійному лихові;

підготовка кошторисної документації з висновками відповідних експертів.підготовка та відправка в управління, відділ з питань надзвичайних ситуацій

міста (району) акту обстежень руйнувань, пошкоджень та ступінь виходу із ладу механізмів, обладнання суб’єкта господарювання при аварії, стихійному лихі з визначенням суми збитків.

Питання для самоконтролю:1. Що означає термін «алгоритм» дій?2. Хто відповідальний за стан ЦЗ АТО?3. З кого і хто призначає посадову (відповідальну) особу з питань ЦЗ?4. Основні завдання штабу з ліквідації наслідків НС?5. Періодичність проведення командно-штабних, спеціальних об’єктових навчань

та тренувань.6. Як здійснюється підготовка з питань ЦЗ працюючого та непрацюючого

населення?7. Що означає термін «стійкість роботи органу управління або СГ»?8. Що включає всебічне забезпечення АРР?

Література:1. Кодекс цивільного захисту України. №5403 – VІ від 02.10.12 р. 2. Постанова Кабінету Міністрів України від 14.03.18 р. № 223 " Про

затвердження Плану реагування на надзвичайні ситуації державного рівня".

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 29.03.02 р. №415 "Про затвердження Порядку використання коштів резервного фонду бюджету".

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 04.02.99 р. №140 "Про порядок фінансування робіт із запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 30.09.15 р. №775"Про затвердження Порядку створення та використання матеріальних резервів для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій".

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 27.09.17 р. №733 "Про затвердження Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та зв'язку у сфері цивільного захисту".

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 26.06.13 р. №444 "Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях".

8. Постанова КМ України від 15.02.02 р. №175 "Про затвердження Методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру".

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 14.08.13 р. №581 "Про затвердження Порядку здійснення компенсації вартості послуг і розміру фактичних (понесених) витрат суб’єкту господарювання та громадянину, транспортні засоби яких залучені для вивезення населення із зони надзвичайної ситуації, районів можливих бойових дій, та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 09.10.13 р. №787 "Про затвердження Порядку утворення, завдання та функції формувань цивільного захисту".

11. Постанова Кабінету Міністрів України від 30.10.13 р. №841 "Про затвердження Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру".

12. Постанова Кабінету Міністрів України від 09.01.14 р. №11 "Про затвердження Положення про Єдину державну систему цивільного захисту".

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.15 р. №101 "Про затвердження типових положень про функціональну і територіальну підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту ".

14. Постанова Кабінету Міністрів України від 14.06.02р. №843 Про затвердження Загального положення про спеціальну Урядову комісію з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і Загального положення про спеціальну комісію з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру регіонального, місцевого та об'єктового рівня.

15. Наказ ДСНС України від 08.08.14 р. №458 "Про внесення змін до Програми загальної підготовки працівників ПУО до дій у НС".

16. Наказ МВС від 28.11.19 №991"Про затвердження Порядку організації та проведення спеціальних об'єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту".

Т естові питання для визначення рівня знань слухачів (Посадові особи місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів міських, сільських, селищних рад, які виконують обов’язки секретарів комісій з питань евакуації) для дистанційної форми навчання (18 годин)

1. На кого покладаються функції з оповіщення в населених пунктах, де немає цілодобового чергування територіальних органів ЦЗ та НС?Виберіть один з 5 варіантів відповіді1) на орган цивільного захисту місцевого органу виконавчої влади.2) на диспетчерські служби потенційно небезпечних підприємств.3) на чергових місцевих органів влади.4) на керівництво об'єктів, де трапилась НС.5) на чергових відповідних органів Національної поліції України (міськвідділів, райвідділів).

2. Яка посадова особа очолює територіальну підсистему єдиної державної системи цивільного захисту ?Виберіть один з 5 варіантів відповіді1) директор департаменту цивільного захисту населення Сумської обласної державної адміністрації.2) голова обласної державної адміністрації.3) начальник Головного управління національної поліції України в Сумській області.4) начальник управління ДСНС в Сумській області.5) голова Сумської обласної ради.

3. Єдині сигнали оповіщення ЦЗ України.Виберіть один з 5 варіантів відповіді1) "Повітряна тривога", "Хімічна загроза", "Радіаційна загроза".2) "Слухайте всі", "Повітря", "Хімічна тривога", "Радіаційна небезпека", "Відбій сигналу".3) "Увага всім", "Повітряна тривога", "Відбій повітряної тривоги", "Радіаційна небезпека", "Хімічна тривога", "Біологічне зараження".4) "Увага всім", "Повітряна тривога", "Радіаційна загроза", "Хімічна тривога".5) "Увага всім", "Повітряна тривога", "Хімічна тривога", "Радіаційна небезпека".

4. Що відноситься до індивідуальних засобів захисту органів дихання?Виберіть один з 5 варіантів відповіді1) ватно-марлеві пов'язки, протипилові маски, протигази.2) ватно-марлеві пов'язки, протигази, ЗЗК.3) протигази фільтрувальні та ізолювальні.

4) ватно-марлеві пов'язки, протипилові маски, респіратори, протигази, камери захисні дитячі.5) респіратори, протигази ізолювальні та дитячі захисні камери.

5. Які засоби індивідуального захисту при зараженні аміаком Ви знаєте?Виберіть один з 5 варіантів відповіді1) ізолювальні протигази, вітчизняні протигази ГП-9У, УЗС ВК, МП-5У, МТ 213/2У, ФП-М95У, фільтруючі протигази марки "КД", респіратори "Кедр", РПГ-67-КД, РУ-60М-КД, додаткові патрони ДПГ-3 до протигазу ГП-5, камери захисні дитячі, засоби захисту шкіри.2) ізолювальні протигази всіх типів, фільтруючі протигази типу ГП-9У, ватно-марлева пов’язка, респіратори РПГ-67-КД, РУ-60м-КД, протигази марки КД, засоби захисту шкіри.3) ізолювальні протигази, ватно-марлева пов’язка, змочена 5% розчином оцтової, лимонної чи борної кислоти, респіратори РПГ-67-КУ, РУ-60м-КУ, протигази марки КУ, засоби захисту шкіри.4) фільтрувальні протигази всіх марок, ватно-марлева пов’язка, змочена 5% розчином оцтової, лимонної чи борної кислоти.5) фільтрувальні протигази марки "В", ватно-марлева пов’язка, змочена 7% розчином щавлевої, лимонної чи борної кислоти, респіратори РПГ-67-КД, РУ-60м-КД, протигази марки КД, засоби захисту шкіри.

6. Склад системи оповіщення цивільного захисту України?Виберіть один з 5 варіантів відповіді1) державна, обласна системи централізованого оповіщення, районна та об'єктова системи оповіщення.2) державна, місцеві та об'єктові системи оповіщення, сирени.3) загальнодержавна, територіальні, місцеві автоматизовані системи централізованого оповіщення, спеціальні, локальні та об'єктові системи оповіщення.4) сигнали і речові повідомлення органів цивільного захисту України.5) централізовані, об'єктові та локальні системи оповіщення, системи циркулярного виклику.

7. Дайте визначення терміну "оповіщення" при НС?Виберіть один з 5 варіантів відповіді

1) оповіщення органів влади про загрозу надзвичайної ситуації.2) доведення до населення сигналів цивільного захисту .3) доведення сигналів і повідомлень органів управління ЦЗ про загрозу та

виникнення НС, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та населення.

4) подача сигналів ЦЗ по технічним засобам оповіщення.5) система доведення інформації ЦЗ до населення.

8.На які види діляться засоби захисту населення в НС?Виберіть один з 5 варіантів відповіді1) колективні та індивідуальні.2) евакуація з небезпечних районів.3) індивідуальні та дитячі.4) колективні та евакуаційні.5) групові та місцеві.

9. Які рівні Єдиної державної системи цивільного захисту Ви знаєте?Виберіть один з 5 варіантів відповіді1) державний.2) регіональний.3) місцевий.4) об'єктовий.5) локальний.

10. Які засоби індивідуального захисту при зараженні хлором Ви знаєте?Виберіть один з 5 варіантів відповіді1) фільтрувальні протигази ГП-5, марки А, Б,Е, ватно-марлева пов'язка, змочена 2% розчином гідрокарбонату натрію, засоби захисту шкіри.2) ізолювальні протигази, ватно-марлева пов'язка, змочена 4% розчином гідрокарбонату натрію, протигази марки А, В.3) ізолювальні протигази, вітчизняні протигази ГП-9У, УЗС ВК, МП-5У, МТ 213/2У, ФП-М95У, фільтрувальні протигази марки "В", респіратори РПГ-67-В, РУ-60М-В, додаткові патрони ДПГ-1, ДПГ-3 з протигазами ГП-5, камери захисні дитячі, засоби захисту шкіри.4) ізолювальні протигази, вітчизняні протигази ГП-9У, УЗС ВК, марки А, Б, ватно-марлева пов'язка, змочена 3% розчином гідрокарбонату натрію, засоби захисту шкіри.5) фільтрувальні протигази ГП-9У, ватно-марлева пов'язка, змочена 2% розчином гідрокарбонату натрію.

11. Які є режими функціонування єдиної державної системи цивільного захисту?Виберіть один з 6 варіантів відповіді1) режим воєнного стану2) режим аварійного стану3) режим повсякденного функціонування4) режим підвищеної готовності5) режим надзвичайного стану6) режим надзвичайної ситуації

12.Яке визначення дезактивації правильне?Виберіть один з 5 варіантів відповіді1) дезактивація - видалення радіоактивних речовин, небезпечних хімічних речовин, мікробів із зараженої поверхні.2) дезактивація - знезараження хвороботворних мікробів і токсинів із шкіряних покриттів.3) дезактивація - знезараження небезпечних хімічних речовин шляхом їх нейтралізації.4) дезактивація - видалення радіоактивних речовин із зараженої поверхні.5) дезактивація - видалення радіоактивних речовин, небезпечних хімічних речовин, мікробів.

13.Укажіть послідовність зон радіоактивного забруднення, що створюються на сліді хмари за наслідками аварії на АЕС (від епіцентру аварії)?Виберіть чеговість розповсюдження всіх 5 варіантів відповіді1) надзвичайно небезпечного забруднення - Г2) сильного забруднення - Б3) помірного забруднення - А 4) радіаційної небезпеки - М5) небезпечного забруднення - В

14. Ліквідація наслідків НС досягається?Виберіть декілька із 5 варіантів відповіді1) гасінням пожеж;2) наданням гуманітарної допомоги постраждалим.3) проведенням відновлювальних робіт;4) проведенням аварійно-рятувальних робіт;5) життєзабезпеченням постраждалих.

15.Який робочий орган створює керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації?Виберіть один з 5 варіантів відповіді1) комісію по визначенню збитків.2) аналітичну комісію з фахівців цивільного захисту по ліквідації надзвичайних ситуацій.3) аналітичну групу для заповнення документації після ліквідації НС.4) комісію з ліквідації надзвичайних ситуацій.5) штаб з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

16. Для чого проводиться йодна профілактика після ядерних аварій?Виберіть один з 5 варіантів відповіді

1) з метою недопущення накопичення радіоактивного йоду у кістковому мозку.

2) з метою захисту вагітних жінок.

3) з метою збереження здоров’я дітей.4) з метою недопущення накопичення радіоактивного йоду у щитоподібній

залозі.5) з метою запобігання випадання радіоактивних опадів.

17. Виберіть правильне визначення терміну “евакуація”? Виберіть один з 3 варіантів відповіді

1) організований вивіз транспортом і виведення пішки робітників і службовців підприємств і організацій, які продовжують роботу в умовах надзвичайної ситуації, із міст і прилеглих до них населених пунктів, що перебувають у зонах можливих сильних руйнувань з розміщенням їх для проживання і відпочинку в безпечному районі.

2) організоване виведення чи вивезення із зони надзвичайної ситуації або зони можливого ураження населення, якщо виникає загроза його життю або здоров’ю, а також матеріальних і культурних цінностей, якщо виникає загроза їх пошкодження або знищення.

3) виведення (вивезення) населення із населених пунктів, вільної від роботи зміни робітників і службовців об’єктів, які продовжують роботу, і розміщення їх у безпечному районі, а також виведення (вивезення) населення із зон можливого катастрофічного затоплення.

18. Дайте визначення поглинутої дози опромінення ?Виберіть один з 3 варіантів відповіді

1) кількість енергії радіоактивного опромінення.2) кількість енергії опромінювання, яке поглинула одиниця маси

опроміненого тіла.3) кількість α, β, γ, променів поглинутих опроміненим тілом.

19. Небезпечними хімічними речовинами називаються ?Виберіть один з 3 варіантів відповіді

1) хімічні речовини або сполуки, які при певній кількості, що перебільшує гранично допустимі величини концентрації, безпосередньо чи опосередковано можуть призвести до загибелі, гострого чи хронічного захворювання або отруєння людей і завдати шкоди довкіллю.

2) хімічні речовини або сполуки, які при певній кількості, що дорівнює гранично допустимим величинам концентрації, безпосередньо чи опосередковано можуть призвести до гострого чи хронічного захворювання або отруєння людей і завдати шкоди довкіллю.

3) хімічна речовина, безпосередня чи опосередкована дія якої може спричинити загибель, гостре чи хронічне захворювання або отруєння людей і (чи) завдати шкоди довкіллю.

20. Яким документом визначається порядок евакуації населення в разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій ТПХ?Виберіть один з 3 варіантів відповіді

1) Кодексом цивільного захисту України від 02 жовтня 2012р. №5403-VI, постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001р. №1432 “ Про затвердження Положення про порядок проведення евакуації населення у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуації техногенного та природного характеру ”.

2) Кодексом цивільного захисту України від 02 жовтня 2012р. №5403-VI, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10.07.2017 № 579.

3) Кодексом цивільного захисту України від 02 жовтня 2012р. №5403-VI, постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013р. № 841 “Про затвердження Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру ”.

21. Назвіть тимчасові органи з питань евакуації ?Виберіть один з 3 варіантів відповіді1) комісія з питань евакуації, збірний пункт евакуації, проміжний пункт евакуації, приймальний пункт евакуації.2) збірний пункт евакуації, проміжний пункт евакуації, приймальний пункт евакуації.3) евакуаційна комісія, збірний пункти евакуації, проміжний пункт евакуації, приймальний пункт евакуації.

22. Які розчини використовують при проведенні дегазації?Виберіть один з 3 варіантів відповіді1) розчин на основі миючого засобу ОП-7 (ОП-10) і гексаметафосфату натрію.2) формальдегід, фенол, крезол, лізол, нафтазол.3) розчин №1, розчин №2-ащ, розчин №2-бщ, 1% водяна суспензія ДТС ГК, водяні кашки ДТС ГК і хлорного вапна, 1% водний розчин порошку СН-50.

23. Які об’єкти називаються потенційно небезпечними?Виберіть один з 3 варіантів відповіді

1) потенційно небезпечний об'єкт — об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, пожежовибухові, хімічні речовини а також інші об'єкти, що створюють реальну загрозу виникнення НС.

2) потенційно небезпечний об'єкт — об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються пожежовибухові речовини, транспортні споруди, транспортні засоби, а також інші об'єкти, що створюють реальну загрозу виникнення НС.

3) потенційно небезпечний об'єкт — об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, пожежовибухові, хімічні речовини та біологічні препарати, гідротехнічні і транспортні споруди, транспортні засоби, а також інші об'єкти, що створюють реальну загрозу виникнення НС.

24. Які принципи проведення евакуації Ви знаєте?Виберіть один з 3 варіантів відповіді1) виробничий, територіальний.2) виробничий, територіальний, об’єктовий.3) виробничий, об’єктовий.

25. Час на розгортання і підготовку евакуаційних органів всіх рівнів до роботи не повинен перевищувати більше скількох годин? Виберіть один з 3 варіантів відповіді1) 4 години.2) 5 годин.3) 6 годин.

УВАГА! Під час вибору вірних відповідей слухачу заповнити Картку

підсумкового контролю і вислати її на електронну пошту НМЦ ЦЗ та БЖД Сумської області: nmc_sumy@ukr.net