РОЗКОПКИУ БАТУРИНІ

2015 РОКУРЕКОНСТРУКЦІЇ

ІНТЕР’ЄРІВ ПАЛАЦУ ІВАНА МАЗЕПИТоронто, 2016

КАНАДСЬКИЙ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКИХ СТУДІЙ (КІУС)АЛЬБЕРТСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ПРОГРАМА ДОСЛІДЖЕННЯ СХІДНЬОЇ УКРАЇНИ ім. КОВАЛЬСЬКИХ (КІУС)ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ «УКРАЇНІКА»

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТім. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

представляють науково-популярне видання:

РОЗКОПКИ У БАТУРИНІ 2015 РОКУ.РЕКОНСТРУКЦІЇ ІНТЕР’ЄРІВ ПАЛАЦУ ІВАНА МАЗЕПИ

Зенон Когут, Володимир Мезенцев, Юрій Ситий

Упорядник Володимир Мезенцев

Фотографії Володимира Мезенцева, Юрія Ситого, Тетяни Кербут, Марії Кузьмин, Віктора Вечерського, Миколи Турчина

Комп’ютерна графіка, фотоколажі та малюнок Сергія Дмитрієнка

Видавництво «Гомін України»/“Ukrainian Echo” Publishing Company Ltd.9 Plastics Ave., Toronto, Ontario, Canada M8Z 4B6Tel.: (416) 516-2443. Email: homin@on.aibn.com

Редактор Софія СоснякКомп’ютерний дизайн Михайла Гуцмана

Друкарня Print Expert4195 Dundas St. W., Suite 306, Toronto, ON, Canada M8X 1Y4 Tel.: (416) 239-2022. Email: gt@intelex.ca

© Володимир Мезенцев, 2016 © «Гомін України», ориґінал-дизайн, 2016

На передній обкладинці: Подвір’я та укріплення цитаделі Батурина XVII ст. Реконструйовано корпорацією«Укрреставрація» у 2008 р. Фото В. Мезенцева, комп’ютерний дизайн С. Дмитрієнка.

Торонто: Видавництво «Гомін України», 2016

Це видання здійснено коштом Кредитової Спілки «Будучність»та Дослідного Інституту «Україніка» у Торонті.

Попри усі труднощі організації розкопок в м. Ба-турині Чернігівської области у воєнні роки, українськіта канадські археологи й історики плідно продовжилидослідження цього міста та публікацію їхніх праць. З 2001 р. цей історико-археологічний проєкт спон-сорують Програма Дослідження Східньої Україниім. Ковальських при Канадському Інституті Україн-ських Студій (КІУС) Альбертського університету вм. Едмонтоні, Понтифікальний Інститут Середньо-вічних Студій Торонтського університету та ДосліднийІнститут «Україніка» у м. Торонті. Головою Програмиім. Ковальських є директор КІУСу проф. ВолодимирКравченко. Попередній директор цього інституту таПрограми Ковальських, провідний історик козацько-гетьманської держави, проф. Зенон Когут є академічнимдорадником Батуринського проєкту. Чернігівська обласна державна адміністрація що-річно виділяла субсидії на розкопки Батурина у 2005-15 рр. Найщедрішими меценатами вивчення бату-ринської старовини є поетеса Володимира Василишин(літературні псевдоніми Міра Гармаш та Ї. Жак) і їїчоловік, мистець Роман Василишин, з м. Філядельфії.Бл. п. пані Володимира відійшла у вічність 2011 р.,але пан Роман продовжує благодійну справу родиниВасилишиних. З минулого року щедрим меценатомдослідів Батурина стала Олександра Жолобецька-Місьонг з м. Лівонії, Мічіґан, яка походить з м.Полтави колишньої Гетьманщини. Світлої пам’яті д-р Марія Фішер-Слиж у своєму заповіті призначилаґрант на утримування українських студентів під часрозкопок у Батурині, що забезпечив їхнє харчуваннятам минулого літа.

У 2015-16 рр. археологічні студії Батурина і під-готовку публікацій підтримали дотаціями КрайоваУправа Ліґи Українців Канади (голова мґр Орест Сте-ців), Відділ Торонта Ліґи Українців Канади (головаБорис Михайлець), Торонтський Відділ Ліґи УкраїнокКанади (голова Галина Винник), Союз УкраїнокКанади (Відділ ім. св. княгині Ольги при катедрі св.Володимира, голова Віра Мельник), Фундація Кре-дитової Спілки «Будучність» (голова Богдан Лещишин),Фундація «Прометей» (голова мґр Марія Шкамбара),Українська Кредитова Спілка (головний управительТарас Підзамецький), український ресторан «ЗолотийЛев» (власниця Анна Кісіль) та аптека “Healing SourceIntegrative Pharmacy” (власники Омелян і Зеня Ха-бурські) у Торонті, Фонд Катедр Українознавства приГарвардському університеті (директор д-р Роман Про-цик, Філядельфія) і Український Історико-ПросвітнійЦентр при Українській Православній Церкві в СШАу м. Бавнд-Брук, Нью-Джерзі (директорка НаталяГончаренко). З пошаною оприлюднюємо імена приватних осібу Канаді й Сполучених Штатах, які пожертвували наБатуринський проєкт у 2015-16 рр. Це є вельмишановніАндрій Малецький та Мотря Кизич, Оленка Негрич,мґр Анна Троян, Мирон і Олена Дилинські, НінаЧиж, Валентина Рослін, Галина Кудла, д-р ЕрнестЕващук, Микола Латишко, Роман та Дарія Пількови,адвокат Богдан Жаровський, Орест і Тетяна Джулин-ські, Володимир та Христина Кудрики, Євгенія Мель-ничук, Олександер Ємець, бл. п. Роман Колісник,Олена Вавришин, Стефанія й Михайло Ходани, ГалинаКокошко, Віктор Палис, письменниця Лидія Палій,Юрій і Людмила Шанти та Тереза Стадник (Торонто),Адріян Дмитренко (м. Гошен, Нью-Йорк) і НаталяГончаренко (м. Сомерсет, Нью-Джерзі). Більшість звищеназваних організацій, фундацій, кредитівок, ком-паній та високоповажних добродіїв, головно у Торонті,підтримують дослідження Батурина багато років. Щиро дякуємо головному редакторові Гомону Ук-раїни д-р Олегові Романишинові, мовній редакторціСофії Сосняк та комп’ютерному дизайнерові Михай-лові Гуцманові за публікацію великих і багатоілюс-трованих статтей про вивчення батуринських старо-житностей у цій поважній газеті 15 років, а такожп’яти буклетів. Д-р О. Романишин та голова КрайовоїУправи ЛУК і президент Дослідного Інституту «Ук-раїніка» мґр О. Стеців всіляко підтримують Батурин-ський проєкт у громаді та надають цінні поради.«Україніка» та ЛУК чудово організують, реклямують

P

Бл. п. Володимира (†2011) та Роман Василишини(Філядельфія), щедрі меценати Батуринського проєкту.

й спонсорують щорічні публічні доповіді д-р Воло-димира Мезенцева про розкопки Мазепиної столиців українських культурних центрах, громадських ус-тановах та церквах Торонта. У березні він прочитавілюстровані прозірками лекції про архітектурно-ар-хеологічні досліди Батурина 2015 р., комп’ютерніреконструкції інтер’єрів палацу Івана Мазепи та їхзахідні аналогії українською і англійською мовамина Old Mill Toronto та Інституті св. Володимира. У 2011-13 рр. КІУС і «Україніка» спільно фунду-вали видання трьох гарно ілюстрованих буклетів Зе-нона Когута, Володимира Мезенцева, Юрія Ситогота Вячеслава Скорохода про результати розкопок Ба-турина 2010-12 рр., архітектурно-археологічні до-слідження й реконструкції гетьманських резиденційі культуру козацької еліти Мазепиного двору. Авторивисловлюють щиру подяку Кредитовій Спілці «Бу-дучність» (персонально головній управительці ОксаніПроцюк і менеджерці кадрів Христині Бідяк) та До-слідному Інститутові «Україніка» за покриття коштівпублікації четвертого (2015 р.) і цього, п’ятого,буклетів. Брошури мають 24-36 стор. українськоюмовою і 50-80 кольорових ілюстрацій та ґлянсованийпапір. Ці науково-популярні історико-археологічніпраці розраховані на широке коло читачів і вчених тарекомендуються усім шанувальникам української ста-ровини.1 Останні два буклети можна придбати у кан-целярії Крайової Управи Ліґи Українців Канади в То-ронті за $10 кожний (телефон: (416) 516-8223, email:luc@lucorg.com). Чотири брошури розповсюджує Ви-давництво КІУСу в Едмонтоні (тел.: (780) 492-2973,email: cius@ualberta.ca; http://www.ciuspress.com/cat-

alogue/history/325/sadeibi-ivana-maziepi-u-baturini;http://www.ciuspress.com/catalogue/history/333/kul%27tura-kozats%27koyi-ieliti maziepinogheo-devoru; http://www.ciuspress.com/catalogue/history/347/palatsi-iva-na-maziepi-ta-kirila-rozumovs’kogheo).

* * * У розкопках Батурина 2015 р. брало участь біля45 студентів і науковців з Чернігівського національногопедагогічного університету ім. Тараса Шевченка(ЧНПУ), Національного університету «Києво-Моги-лянська академія» та Глухівського національного пе-дагогічного університету ім. Олександра Довженка.Керівниками Батуринської експедиції є співробітникиЦентру археології й стародавньої історії ПівнічногоЛівобережжя ЧНПУ д-р Вячеслав Скороход і йогозаступник Юрій Ситий (науковий керівник експедиції). Знаний історик Лівобережної України, директорІнституту історії, етнології та правознавства Черні-гівського університету, проф. Олександер Коваленко,надає велику допомогу в керівництві, організації йфінансуванні Батуринської експедиції та публікації їїздобутків. Він сприяє науковій праці, проведеннюконференцій і виданням Батуринського Національногоісторико-культурного заповідника «Гетьманська сто-лиця» (директорка Наталя Реброва). Разом названідиректори організували 13 конференцій у Батурині,присвячених історії та культурі столиці козацькоїдержави, й опублікували їхні матеріяли у збірникахакадемічних статтей Батуринська старовина, випуски2 і 3 та інших збірках.2

Завідувач науково-дослідного відділу Національ-ного заповідника «Глухів» і викладач археологіїУкраїни у Глухівському університеті мґр Юрій Кова-ленко очолює групу студентів зі свого закладу вскладі Батуринської експедиції. Він проводить ар-хеологічні розвідки з використанням потужних аме-риканських металодетекторів і надає авторам цінніконсультації про археологічні знахідки. Член експедиції,історик та художник Сергій Дмитрієнко (Чернігів), успівавторстві з В. Мезенцевим виконав комп’ютерніреконструкції дев’яти дизайнів підлог та інтер’єрівпалацу Мазепи в Батурині й знахідок з останніх роз-копок, що надруковані у цій праці. Академічний дорадник Батуринського проєктупроф. Зенон Когут бере участь у підготовці публікаційпро історико-археологічні студії гетьманської столиціі є співавтором п’яти вищезгаданих буклетів 2011-16рр. У серії важливих статтей цей історик висвітлює

Q

Академічний дорадник Батуринського проєкту проф. Зенон Когут (КІУС).

політичну культуру, національну ідентичність та сві-тогляд козацької еліти.3 Археологи приділяють особ-ливу увагу дослідженню ще маловідомої матеріяльноїкультури й побуту козацьких старшин (офіцерів) ідержавних службовців Батурина Мазепиної доби.4 Д-р Володимир Мезенцев є науковим працівникомКІУСу і виконавчим директором Батуринського проєктув Канаді. Він спеціялізується у вивченні й рекон-струкціях мурованих палаців і церков міста XVII-XVIII ст., їх декору та впливів на них архітектури ймистецтва Заходу. Відомий історик Київської Руси іколишній президент Понтифікального Інституту Се-редньовічних Студій Торонтського університету проф.Мартін Дімнік завідує фондом, що збирає цей інститутна розкопки Батурина. Він бере участь в історичнихдослідах міста та публікації результатів його розкопок. Національний історико-культурний заповідникБатурина успішно продовжує свою музейну, екскур-сійну, науково-дослідну, видавничу, культурно-про-світницьку й патріотично-виховну працю. Він організуєчисленні заходи для збільшення кількости відвідувачівмузеїв та інших туристичних об’єктів міста. ДиректоркаНаталя Реброва, завідуюча відділом археології НаталяСаєнко та інші співробітники заповідника співпра-цюють з членами нашої експедиції і реґулярно надаютьнеобхідні інформації з Батурина. Директор Науково-дослідного інституту історіїархітектури й містобудування у Києві архітект СергійЮрченко надав фахові консультації В. Мезенцевупро оформлення та реконструкції інтер’єрів палацу іпляну церкви на садибі Мазепи в Батурині. Директорка Центру з вивчення історії УкраїниСанкт-Петербурзького державного університету проф.Тетяна Таїрова-Яковлева, авторка двох монографійпро життя і правління Мазепи, вишукує в архівахРосії й публікує нові документи, що висвітлюють ді-яльність цього гетьмана та історію Батурина і надаєважливі інформації В. Мезенцеву. Минулого рокувона повідомила про сенсаційну знахідку знаменитогодзвону, названого «Голуб», у м. Оренбурзі в Росії.Його відлили у м. Глухові Сумської обл. 1699 р. назамовлення Мазепи для фундованої ним Воскресінськоїцеркви в Батурині. Цей дзвін вважається шедевромукраїнського людвисарства XVII ст. і прикрашенийхудожніми рельєфами й написами. На його боці єунікальне зображення фігури Мазепи з булавою вруці поруч з гербом, ініціялами і абревіятурою титулугетьмана. З 1927 р. дзвін зберігався у Чернігівському істо-

ричному музеї ім. Василя Тарновського. Перед ні-мецькою окупацією України в 1941 р. цей значнийекспонат вивезли до Росії, де його місцезнаходженнялишалось невідомим. 2015 р. московський історикАркадій Тарасов несподівано знайшов Мазепин дзвінна дзвіниці Микільського собору Оренбурґу і опри-люднив своє відкриття в Інтернеті.5 Тепер дзвін при-власнено Російською Православною Церквою і по-вернути його в Україну буде нелегко. Щиро дякуємо знаному дослідникові доби Мазепий загибелі гетьманської столиці історикові СергієвіПавленкові (Чернігів) за передачу В. Мезенцеву статті,ілюстрацій та інших інформацій про цей дзвін з йоговидань.6 Подяка належиться й старшій науковій спів-робітниці Інституту історії України Національної ака-демії наук України, відомому мазепологу, д-р ОльзіКовалевській за переслану В. Мезенцеву світлинудзвону, зроблену чернігівським мистецтвознавцем Б.Пилипенком 1927 р., а також за її цінні консультаціїпро портрети Мазепи. Вона розмістила багато нашихілюстрованих статтей і буклетів про історико-архео-логічні й архітектурно-мистецькі студії гетьманськогоБатурина на її авторитетному вебсайті «Ім’я ІванаМазепи» (http://www.mazepa.name).

* * * Археологічні дослідження території Батурина по-казали, що наприкінці ХІ ст. там побудували невеликуфортецю для захисту південно-східніх кордонів чер-нігівського князівства. Навала монголо-татар на Русь-Україну в 1239 р. зруйнувала це поселення і життятам не відновлювалось до XVII ст.

R

Студенти та науковці, учасники розкопок Батурина 2015 р. у польовому таборі експедиції.

У 1618-48 рр. Чернігово-Сіверщина була в складіРечі Посполитої. За наказом польського короля Си-гізмунда ІІІ Вази, 1625 р. у Батурині звели замок,місце якого досі називається «Литовським замком».З того часу назва Батурин зустрічається в документахі хроніках.7 На залишках городища княжої доби побудувалидерево-земляні укріплення та, вірогідно, оточили пе-редмістя частоколом (острогом). Напевно, ці оборонніспоруди були слабкими і залога нечисленна. 1632 р.під час Смоленської війни між Польщею й МосковієюБатурин уперше захопили, спустошили і спалили ро-сійські воєводи.8

Після війни королівська адміністрація та маґнатизнову заселили місто й відбудували замок. Між 1634р. і 1648 р. з напільного боку від нього спорудили по-тужнішу і велику на ті часи фортецю з валами,ровами, зрубними стінами, вежами й брамами за міс-цевою традицією фортифікації. 1635 р. Батурин зга-дується у польських джерелах вже як значне поселення. Під час розкопок нашої експедиції 2006 р. та2008 р. в замку-цитаделі знайшли рештки шести за-глиблених у ґрунт жител з нехарактерними для Чер-нігівщини Нового часу підбійними печами, викопанимив глиняних материкових стінках споруд. Торішньоголіта на садибі по вул. Віктора Ющенка, 25 у колишнійфортеці відкрили залишки житла з подібною кон-струкцією печі.9 Ю. Ситий вважає, що житла з під-бійними печами належали польським колоністам,особливо жовнірам королівської залоги, які в основномумешкали на Литовському замку в другій чверті XVIIст. Ці чужинці селились серед переважаючого місцевого

українського населення міста, що будувало типовідля Лівобережного Полісся дерев’яні хати з глино-битними печами. Звільнення Батурина козаками гетьмана БогданаХмельницького (1648-57 рр.) від польських урядниківта залоги у 1648 р. не було мирним. Про це свідчитьвиявлений археологами шар вугілля й попелу від по-жежі замку того року. Ю. Ситий гадає, що житло зпідбійною піччю, розкопане тогоріч на фортеці,згоріло в пожежі 1648 р. 1650 р. Хмельницькийпередав Кербутівському монастиреві під Батуриномконфісковані землі польського шляхтича КриштофаСилича, котрий у козацьку війну став на бік Польщі.10

Однак, очевидно, частина польсько-литовськихколоністів, включно з шляхтою, залишилась в Батурині,прийняла православ’я і згодом асимілювалась укра-їнським населенням. На користь цього говорить те,що використання підбійних печей польського поход-ження не припинилось відразу після 1648 р., а про-довжувалось на замку до 1670-х рр. Пізніше у містізапанували глинобитні печі, властиві місцевому жит-лобудуванню. Відомо також, що родичі поляка Криштофа Силичазалишились на Чернігівщині й, імовірно, були (чистали) православними та увійшли до складу козацькоїстаршини. Його дружина у 1651-63 рр. роздаваласвої маєтности Крупицькому і Кербутівському мо-настирям поблизу Батурина. Найвідоміший представ-ник цього шляхетного роду Оникій Силич став чер-нігівським полковником у 1657-63 рр. Кілька членівроду Силичів були старшинами Чернігівського полкув другій половині XVII-XVIII ст.11

У 2005-15 рр. наша експедиція розкопала 368 по-ховань міщан на цвинтарі зруйнованого Троїцькогособору 1692 р. у фортеці Батурина. Аналіза хронологіїцих поховань та демографії міста дозволила Ю.Ситому зробити наступні висновки. Кладовище фун-кціонувало з 1625 р. до 1803 р. Батурин запустів у30-ті рр. XVII ст. в зв’язку з вищезгаданим першиммосковським нападом. Проте археологи не виявляютьзменшення людности міста під час війни Хмельниць-кого. У 1670-90-х рр. спостерігається максимальна кіль-кість населення за всю історію Батурина. Можливо,пізніше уповільнення його росту спричинила Північнавійна 1700-21 рр. Після тотального російського розо-рення міста 1708 р. виразно фіксується обезлюдненняміста приблизно на 40 років. Від середини XVIII ст.до початку XIX ст. простежується динамічне збіль-

S

Портрет Івана Мазепи "Сивий гетьман". Художник ВасильБерезовий, 2000 р. Батуринський Національний заповідник.

Світлина Т. Кербут.

шення мешканців. Такі демографічні коливання у Ба-турині на протязі XVII-XVIII ст. співпадають з данимиписемних і археологічних джерел про періоди підне-сення, військові погроми та запустіння міста в тойчас. За цими джерелами, 1669 р. воно стало столицеюкозацької держави і почало інтенсивно заселятись,зростати й розбудовуватись, посилило та модернізувалооборонні споруди. За довголітнього і славного реґіментугетьмана Івана Мазепи (1687-1709 рр.) Батурин такозацька Україна досягли найвищого економічного йкультурного розквіту, політичної стабільности і до-бробуту населення. Гетьманська столиця була важливимторговим і культурним посередником між Заходом іСходом, провідним центром формування українськоїдержавности і органів управління, концентрації вій-ськової, світської та духовної еліти, палацового йцерковного будівництва потужним коштом гетьманів,полковників та урядовців і розвою художніх ремесел,бароккової архітектури й мистецтва національної тра-диції та европейського ґатунку. 1708 р. Мазепа уклав воєнно-політичний альянсзі Швецією та підняв повстання за незалежність цен-тральної України від Московії. Батуринці першимизбройно виступили проти царського війська. 2 лис-топада того року російська армія під командуваннямгенерала Олександра Меншикова, підсилена ордоюкочових калмиків-тюрків, захопила, пограбувала йспалила дощенту Ба-турин разом з цер-квами, монастирямиі навколишніми се-лами. Нападники пе-ребили гетьманськуґвардію, козаків таусіх міщан без огля-ду на стать і вік. За-галом там загинуло11-14 тисяч україн-ських військовос-лужбовців та цивіль-них, більше, ніж по-лягло шведів і росіянсукупно у кровопро-литній Полтавськійбитві – 10.5 тисяч.Зберігся лист царяПетра І з наказомМеншикову цілкови-

то знищити Батурин задля покарання “зрадників”,які “боронились” супроти царського війська, та “наприклад” іншим українським містам і фортецям, щопідтримали визвольні змагання Мазепи.12 За підра-хунками С. Павленка, у 1708-09 рр. загинуло біля 30тисяч козаків, запорожців, міщан і селян, учасниківантимосковського повстання гетьмана, його прихиль-ників та членів їх родин.13

У численних есеях журналістів, політиків та ідео-логів «руського миру» в пресі та Інтернеті, розрахо-ваних на широкий загал, їхні автори марно намагаютьсяспростувати свідчення десятків писемних джерел ітвердження українських істориків та археологів процілеспрямоване поголовне винищення оборонців імирних мешканців Батурина московським військомза наказом царя Петра у 1708 р. Такі писання непро-фесійних істориків без ґрунтовних знань і дослід-ницького досвіду є ненаукові, заполітизовані, пропа-ґандистські й популістські і не можуть переконатинеупереджених вчених. В академічних працях деяких сучасних російськихісториків Петрівської доби та у зваженій статті провзяття Батурина російською мовою у Вікіпедії ця ка-ральна акція визнається достовірною. Однак роблятьсяспроби тенденційно заменшити вказану вище кількістьжертв серед батурян і період обезлюднення міста тавсіляко виправдати чи приховати політику терору ірепресій царя Петра проти мазепинців та жорстоку

T

Дзвін «Голуб», відлитий назамовлення Мазепи, на дзвіниці

Микільського собору м. Оренбургу вРосії. Фото А. Тарасова 2015 р.

Рельєфні зображення гетьмана Мазепи та його герба змонограмою на дзвоні «Голуб» 1699 р. Знімок Б. Пилипенка

1927 р. (Ольга Ковалевська, Іконографія Івана Мазепи вобразотворчому мистецтві ХХ – поч. ХХІ ст., Київ, 2013, іл. 1).

показову розправу Меншикова й російських вояківнад захопленою столицею Гетьманщини та її насе-ленням.14

У творах попереднього очільника Батуринськоїекспедиції археолога д-р Володимира Коваленка(ЧНПУ), істориків С. Павленка і д-р ВладиславаЯценка (Харківський національний університет) наоснові писемних та археологічних джерел детальной об’єктивно розглядаються дискусійні питання проштурм і погром Мазепиної твердині та масову різанинуїї мешканців, а також арґументовано й переконливокритикуються спроби російських авторів приховатиправду про ці події чи перекрутити їх висвітлення.Вони надруковані в академічних виданнях України іАмерики українською та англійською мовами і опри-люднені в Інтернеті.15

Тут пропонуємо читачам найбільш драматичнийопис нищівного розорення і пограбування Мазепиноїстолиці включно з храмами, варварського вигубленнятам усіх військовиків та цивільних без помилуванняжінок, дітей і священиків та насильств над дівчатами

й молодицями, що міститься у білоруській Могилів-ській хроніці Т. Р. Сурти та Ю. Трубницького. До-слідники цієї хроніки відзначають, що її головну цін-ність становлять унікальні повідомлення про подіїПівнічної війни. Це джерело уперше залучив для ви-світлення Батуринської трагедії В. Коваленко і переклавуривок з польської мови ориґіналу на українську. Зайого перекладом цитуємо хроніку нижче. «А тим часом Олександер Данилович Меншиковз великою силою обложив Батурин й здобував. І хочакозаки з міста Батурина давали москалям значнувідсіч, однак не змогли відбитись... І таким чиноммоскалі... увійшли й здобули місто. І за царським на-казом, в пень витяли й викололи увесь люд військовийі міський. По скритих же місцях та схованках, де хтознайшов пригожих молодиць і невинних дівчат, їхґвалтували, а по ґвалтуванні кололи, і вщент погра-бували й витяли. У той самий час протягом облоги значніші міщани,рятуючи своє життя, зі скарбами, дружинами і дітьмиповтікали до батуринської церкви, збудованої коштом

U

Зрубні стіни, вежа з брамою і мостом, вали й рови цитаделі фортеці Батурина XVII ст. Реконструйовано на базі археологічних даних у 2008 р. Світлина М. Турчина.

того ж гетьмана Мазепи (мурований Троїцький собор– автори), й замкнулися там. Але московське військо,розлючене як леви і хижі вовки, сподівалося там здо-бути скарби. Наставивши облогові гармати, вони ви-стріляли двері, хоч були міцні, а яких там знайшлилюдей світських і духовних, в пень витяли, панянокпо церковних вівтарях ґвалтували, й скарби тамзаховані порозхопали, і місто спустошили та спалили.У тому місці Батурині й досьогодні нікому не вільнобудуватись і мешкати. Воно залишається в пустці,заросле чагарником, тільки на передмісті обмальлюдей, які мають свої помешкання».16

Явно хроніст записав це повідомлення у періодміж 1708 р. та 1750 р., коли царські власті заборонялизаселяти й відновлювати покарану Мазепину столицю.Його інформатором, правдоподібно, був очевидецьпогрому і масакри у Батурині, якому пощастило вря-туватись від карателів та дістатись до Великого кня-зівства Литовського. Російські фальсифікатори Бату-ринської трагедії ніде не наводять і не намагаютьсяспростувати свідчення Могилівської хроніки, а лишезамовчують існування такого інформативного і на-дійного джерела, що проливає світло на цю подію. 1750 р. гетьман Кирило Розумовський (1750-64

рр.) виклопотав дозвіл царського уряду відбудуватиБатурин й повернути йому статус столиці козацькоїдержави. Він спорудив там два великі палаци, церкви,школи, лікарні, поштову стацію і мости, насадивпарки й сади та заснував кілька промислових і гос-подарчих підприємств. Розумовський вивів російськіґарнізони з міст Лівобережної України, встановивмитні кордони з Росією, захищав права і вольностікозацтва та намагався реформувати й модернізуватигетьманську державу і військо. Високоосвічений геть-ман був покровителем науки, освіти й культури іробив заходи створити у Батурині університет, біб-ліотеки, друкарні, ботанічний сад та анатомічнийтеатр, але не встиг реалізувати ці амбітні проєкти. 1764 р. самовласна російська імператриця КатеринаІІ ліквідувала Гетьманат й передала владу над цен-тральною Україною російським генерал-губернаторам.Вона примусила Розумовського скласти булаву. ОднакБатурин лишився у спадковій власності його роду і з1776 р. відставний гетьман продовжив там монумен-тальне будівництво та мануфактурне виробництво засвій рахунок. Вище згадувалось, що археологи про-стежують зростання населення, наплив новосельцівта пожвавлення міського життя Батурина від серединиXVIII ст. до смерти К. Розумовського у 1803 р.

Того ж року помер останній кошовий отаман зни-щеної царатом Запорозької Січі Петро Калнишевський(1762, 1765-75 рр.), якого ув’язнили у Соловецькомумонастирі в Росії. Українська Православна ЦеркваКП прославила його як св. праведного Петра Бага-тостраждального. Тож, 1803 р. упокоїлись ці останніпровідники козацької держави та її війська. У період бездержавности України колишня геть-манська столиця все більш занепадала і перетвориласьна селище за совєтської влади. Завдяки активній ді-яльності Батуринського Національного історико-куль-турного заповідника з 1994 р., проведенню щорічнихархеологічних досліджень від 1995 р. і сприянню ко-лишнього президента України В. Ющенка ревіталізаціїміста й маштабним натурним реконструкціям тамдержавним коштом цитаделі фортеці, гетьманськихпалаців, військової скарбниці, судової палати й церковXVII-XIX ст. та розбудові музеїв старожитностей,від 2009 р. Батурин став одним з найпопулярнішихцентрів туризму України. За минувший рік його музеїта архітектурні пам’ятки оглянуло біля 143,000 відві-дувачів з України і з-за кордону (на 13,000 візитерівбільше, ніж 2014 р.). Відвідування Батуринського за-повідника за перший квартал цього року було кращим,ніж тогоріч. Загалом 2015 р. музеї Чернігівщини пе-реглянуло 886,000 осіб, з яких 44 відсотки є учні тастуденти.17

2015 р. експедиція продовжила розкопки залишківмаєтку Мазепи на околиці Батурина, Гончарівці. На-прикінці 1690-х рр. він побудував там багатоприкра-

V

Палац Мазепи на околиці Батурина Гончарівці до 1708 р.Гіпотетична реконструкція В. Мезенцева,

комп’ютерна графіка С. Дмитрієнка, 2015 р.

NM

1. 2. 3.

4. 5. 6.

7. 8. 9.

шений цегляний палац на три поверхи з підвалом імансардою (розміром 20 х 14.5 м) за стилем західньогобарокко. Під час розорення міста в 1708 р. цю головнурезиденцію гетьмана пограбувало й спалило російськевійсько. На основі багатолітніх розкопок фундаментів ірозвалів стін Мазепиного палацу та аналізи малюнкуйого руїн 1744 р. з колекції Національного музеюСтокгольму дослідники відтворили плян, габарити,архітектурний дизайн та декор споруди. В. Мезенцеві С. Дмитрієнко підготували гіпотетичні комп’ютерніреконструкції екстер’єру палацу Гончарівки. В. Ме-зенцев вважає, що він не мав аналогій серед тогочаснихцивільних будівель центральної України, а був подібнимдо порівняно невеликих вежових панських палацівранньомодерної Польщі.18 Наприклад, такими є му-ровані триповерхові палац-башта короля СигізмундаІ Старого у м. Пьотркові Лодзінського воєводства(1519 р., 20 х 18 м), втрачені мансіони маґнатів Каза-новських (первинна споруда кінця XVI ст.) і Котовськихта відбудований замок князів Острозьких 1680-х рр.у Варшаві. Як відомо, юнаком Мазепа служив при дворікороля Яна ІІ Казимира Вази у Варшаві і міг спорудитий прикрасити свою батуринську оселю на кшталт па-лаців чи вілл Речі Посполитої. Але не виключено,що він взорувався на модні бароккові будинки ЗахідньоїЕвропи. Звідти поширились до Польщі палаци вежо-вого типу в XIV-XVI ст. та ренесансова й барокковаархітектура і орнаментація в цілому. У 1656-59 рр.Мазепа подорожував і навчався в університетах Ні-меччини, Франції, Голляндії та Італії й мав змогу оз-найомитись там з кращими творами бароккової архі-

тектури та їх декором.19 В. Мезенцев детально роз-глянув будівельну техніку, дизайн і зовнішнє оздоб-лення Мазепиної резиденції у Батурині, їхнє поход-ження та аналогії в кількох академічних статтях.20

Він уперше дослідив численні фраґменти кера-мічних плиток підлог палацу Гончарівки, масовознайдені в ході розкопок його решток у 2009-14 рр., івиділив дев’ять конструктивних та орнаментальнихтипів мощення цих підлог. В. Мезенцев і С. Дмитрієнкопідготували реконструкції технікою комп’ютерногофотоколажу відомих типів підлог Мазепиного палацу,які передруковані у буклеті. Так, знайдені у найбільшій кількості керамічнітовсті шестикутні видовжені плитки, що явно складалинавколо квадратових плиток з чотирьох боків, виділенояк достовірний тип мощення підлоги 1. Вони маютьтовщину 3-4 см і були вкриті зеленою поливою. Ймо-вірно, такими фігурними чепурними товстими плит-ками настелили підлогу першого, наземного, поверхупалацу, яку підтримували цегляні склепіння льоху.На першому ярусі могла знаходитись парадна залядля офіційних авдієнцій, нарад та бенкетів. На основі обстеження численних уламків тонкихкерамічних плиток (1.2-1.5 см завтовшки) В. Мезенцеві С. Дмитрієнко гіпотетично реконструюваликомп’ютерним методом палацові підлоги восьмитипів. Такими є складені з квадратних плиток, вкритихрідкісною блакитною і найбільш поширеною зеленоюґлязурою, типи мощення 2 і 3; комбінація восьми-кутних/октаґональних плиток із зеленою емаллю таще не виявлених, здогадно, вставлених між нимималих квадратних плиток (тип підлоги 4); незвичайніквадратові плитки, половина яких прикрашена сала-

NN

Гіпотетичні реконструкції дев’яти способів викладення підлог Мазепиного палацу на Гончарівці В. Мезенцева та С. Дмитрієнка, комп’ютерні фотоколажі С. Дмитрієнка, 2015 р.

1. Комбінація товстих шестикутних видовжених і квадратових керамічних плиток, вкритих зеленою поливою (тип мощення 1).2. Тонкі квадратні керамічні плитки, прикрашені блакитною ґлязурою (тип підлоги 2). 3. Квадратні плитки з зеленою емаллю (тип мощення 3).4. Конструкція підлоги з октаґональних плиток зеленої поливи та, здогадно, вставлених між ними малих квадратових плиток

(тип 4).5. Шаховий візерунок, складений з квадратних плиток, половина яких оздоблена салатовою ґлязурою, а решта є без покриття

(тип підлоги 5).6. Концентричний орнамент підлоги, настеленої такими напівполив’яними – напівтеракотовими плитками (підтип 5а).7. Покриття підлоги тонкими прямокутними плитками без ґлязурі прямими поздовжніми рядами (тип мощення 6).8. Підлога, викладена такими прямокутними теракотовими плитками методом «у ялинку» (підтип 6а).9. Конструкція підлоги з малих тонких підтрикутних ввігнутих з усіх боків теракотових плиток, що, здогадно, оточували ще не

знайдені круглі плитки (тип мощення 7).

товою поливою, а решта є теракотовою (випаленаглина без покриття), що складаються у шаховий, лі-нійний чи концентричний візерунки підлог (тип мо-щення 5 і підтип 5а); прямокутні витягнуті плиткибез ґлязури, котрі могли настелити прямими поздов-жніми рядами на зразок ординарної цегляної кладкиз перев’язкою швів та способом «у ялинку» (тип під-логи 6 і підтип 6а); незвичайні малі теракотові під-трикутні плитки, ввігнуті з усіх боків, що, здогадно,оточували ще не знайдені круглі плитки і заповнювалипроміжки між ними (тип мощення 7). Правдоподібно, такі ошатні тонкі удвічі легшіплитки призначались для підлог другого й третьогоповерхів та мансарди, які, очевидно, мали балочніперекриття, легші за склепіння. Там могли розміщу-ватись опочивальні, приймальні, вітальні та інші при-ватні покої Мазепи і його дружини Ганни (†1702 р.),кабінет гетьмана, генеральна військова й особиста

канцелярія, бібліотека і державний архів. Дешевшінайпростіші прямокутні керамічні плитки без емалі(типи мощення 6, 6а) використали для опорядженняпідлог, радше, менш важливих і скромніше оформленихслужбових приміщень, кімнат для гостей та слуг,сіней, комор чи коридорів. Форми плиток, конструкції і орнаментації підлогXVII-ХVIII ст., аналогічні відтвореним в палаці Гон-чарівки (типи 1, 3, 6 і 7 мощення підлог), відомі уцентральній апсиді Софійського собору та митропо-личій палаті в Києві, настоятельському корпусі XVIст. Спасо-Преображенського монастиря у м. Новго-роді-Сіверському і Троїцькому соборі 1675 р. Гус-тинського монастиря під м. Прилуками на Чернігівщиніта замку князів Острозьких XVI-XVIII ст. в м. ОстрозіРівненської обл. Зображення підлог храмів, монас-тирських й світських споруд, схожі на типи 1-5 і 6мощення підлог Мазепиного палацу, зустрічаються

NO

Керамічні полив’яні й теракотова плитки підлогранньомодерних міщанських кам’яниць Кракова з колекції

Національного музею міста. Фото підлог польських таіталійських споруд В. Мезенцева, 2014-15 рр.

Підлога коридору найстаршого колеґіюму (1400 р.)Ягеллонського університету в Кракові, складена з

прямокутних теракотових плиток способом «у ялинку».

на українських бароккових іконах та гравюрах.21

В. Мезенцев уперше порівняв форми і оздобленняплиток та способи покриття ними підлог палацу Гон-чарівки і культових й світських споруд Польщі тапівнічної Італії Нового часу. Він використав головносвої візуальні обстеження й фотографії підлог архі-тектурних пам’яток цих країн, зроблені 2014-15 рр.22

За середньовіччя та добу Відродження і бароккокерамічні підлоги широко використовували в міщан-

NP

Підлога центральної нави костьолу свв. Петра і Павла 1619 р.у Кракові, скомбінована з мармурових шестикутних та

квадратових плит.

Підлога бічної нави костьолу свв. Петра і Павла, вимощенадвоколірними мармуровими октаґональними й малими

проміжними квадратними плитками.

Мармурова шахова підлога бічної нави костьолу св. Ганни1703 р. у Кракові.

Покриття підлоги бічної нави костьолу св. Ганни двоколірнимимармуровими восьмикутними і малими квадратовими

плитками.

Малюнок 10 конструкцій і орнаментів кам’яних та паркетнихпідлог, вживаних у спорудах Польщі на межі XVII-XVIII ст.,

архітекта Тильмана ван Гамерена. Комп’ютерне редаґуванняілюстрації С. Дмитрієнка.

NQ

Пізньоренесансні підлоги залі й кімнат палаццо Даванцаті XIV-XVI у м. Фльоренції, складені з шестикутних видовжених іквадратових, октаґональних з малими квадратними проміжними вставками, більших квадратових і прямокутних («у ялинку»)

теракотових плиток.

Старовинна підлога з комбінацією теракотових октаґональнихплиток та малих керамічних квадратових плиток, прикрашених

ґлязурою з рослинним мотивом. Музей антропології таетнології при палаццо Нонфініто 1600 р. у Фльоренції.

Підлога палаццо д’Аккурсіо (маґістрат) XIV-XVI ст. ум. Болоньї, настелена прямокутними теракотовими

плитками поздовжніми рядами.

ських кам’яницях м. Кракова. Ранньомодерні плиткитам переважно квадратні, розміром 21 х 2-4 см. Крімтеракотових, відомі зразки, прикрашені здебільшезеленою, бронзовою та рідко темно-синьою і блакит-ною ґлязурою. Підлоги помешкань міщан звичайнобули монохромні. В костьолах, каплицях, кляшторах,палацах, замках та інших багатих мурованих будинкахКракова й Варшави Нового часу підлоги, як правило,робили з плит місцевого мармуру, вапняку та іншихпорід каменю різного кольору. Аналогії реконструйованим типам мощення підлоггетьманського палацу Батурина виявлено серед формплит, конструкцій та декору старовинних керамічнихі здебільше кам’яних підлог таких споруд, як най-старший колеґіюм (“Collegium Maius”, біля 1400 р.)Ягеллонського університету, костьоли свв. Петра іПавла 1619 р. та св. Ганни 1703 р. у Кракові. Зокрема, шахові підлоги з квадратних кам’янихплит двох кольорів часто вживались у ранньомодернихсакральних і цивільних будівлях польсько-литовськоїдержави. Наприклад, такі підлоги XVI-XVIIІ ст. збе-реглись в костьолі св. Ганни 1454 р. у Варшаві. Вонивідновлені у резиденціях польських королів на Вавелів Кракові та Віланові (1696 р.), відбудованих доміні-канському костьолі св. Яцека 1639 р. та багатьох ба-роккових храмах і палацах маґнатів Варшави. Шаховийвізерунок підлог інтер’єрів також зображено на чис-ленних українських бароккових ґравюрах та іконах.Нагадаємо, що тип 5 мощення підлоги Мазепиноїрезиденції гіпотетично реконструйовано як шаховийдизайн.

Зберігся малюнок, зроблений відомим голлянд-ським архітектом Тильманом ван Гамереном (1632-1706 рр.).23 Він запроєктував силу палаців, вілл і кос-тьолів у Польщі наприкінці XVII – на початку XVIIIст. На його малюнку зображено 10 конструкцій і ор-наментів підлог, які виготовляли з кам’яних плит тапаркетів. Вони використовувались у костьолах іпалацах Речі Посполитої за гетьманування Мазепи.Серед них бачимо форми плиток та п’ять схем їх ви-кладення, аналогічних до відтворених типів 1-5 і 6амощення підлог гончарівського палацу. Проведене порівняння показує, що шість з дев’ятиреконструйованих дизайнів керамічних підлог цьогопалацу (типи 1-5, 6а, за винятком підтипу 5а, типів 6і 7) вживали в культових, академічних і житловихспорудах Польщі XVII-XVIII ст. Відміною було тількидомінування кам’яних підлог у тогочасних костьолах,кляшторах та маєтках. В останніх стали модними іпаркетні підлоги. Підлоги з теракотових плиток різних форм кольорувипаленої глини типові для кімнат, заль і ґалерій ре-несансових й бароккових палаццо, ратуш та іншихсвітських і монастирських будівель реґіонів Тосканита Емілії-Романьї в Італії. Найбільше аналогій формамплиток і прийомам складання з них підлог Мазепиноїрезиденції виявлено в палацах-музеях Даванцаті XIV-XVI ст., Нонфініто 1600 р. й Пітті 1458 р. у м. Фльо-ренції. Їх також зустрічаємо в пізньосередньовічнихі ранньомодерних палаццо Веккіо (ратуша 1315 р.),будинку управи ремісничих цехів і торгових ґільдій з

NR

Підлога залі фльорентійського палаццо Пітті 1458,скомбінована з теракотових квадратних плит і половинок

мармурових шестикутних вузьких плиток.

Орнамент підлоги палаццо Пітті з концентричнихпрямокутників, викладений малими квадратовими

мармуровими плитками та квадратними й прямокутними теракотовими плитами.

храмом Орсанмікеле 1350 р. та ґалеріях на подвір’яхмонастирів при базиліках Сан-Лоренцо 1470 р. і Сан-та-Кроче 1385 р. у Фльоренції, палаццо деї ВесковіXI-XV ст. в тосканському м. Пістої та палаццо д’Ак-курсіо (маґістрат) XIV-XVI ст. м. Болоньї. Так, сім з дев’яти відтворених конструкцій і ор-наментів підлог палацу Гончарівки (типи мощення

1-4, 5а-6а, за виключенням типів 5 і 7) знаходять ана-логії серед дизайнів ранньомодерних підлог названихспоруд Тоскани й Емілії-Романьї. Відмінністю останніхбуло лише панування теракотових підлог і обмеженезастосування полив’яних плиток. На підставі проведених порівнянь В. Мезенцевгадає, що більшість форм плиток і способів викладенняпідлог батуринського палацу (найпевніше, типи 1, 4,5а-6а) мають італійське походження. За його версією,їхні дизайни витворили майстри північної Італії піз-нього Відродження, можливо, фльорентійські. У XVI-XVII ст. запрошені італійські архітекти ідекоратори запровадили ці фасони підлог у комплексіз модною ренесансовою, маньєристичною й барок-ковою архітектурою, будівельною технікою і декоромдо Польщі та України. Так, вони спорудили й при-красили вищезгадані ренесансний замок князя Кос-тянтина Острозького у Острозі та першу барокковубудівлю Польщі, костьол свв. Петра і Павла у Кракові.В XVI-XVII ст. італійські маестро звели визначні ка-толицькі й православні храми, кляштори і кам’яницізаможних міщан у Львові. 1613 р. італійський архітектСебастьяно Браччі відновив Успенську церкву на По-долі в Києві. 1637 р. київський митрополит ПетроМогила запросив знаного архітекта, декоратора імаляра Октавіяно Манчіні відбудувати занепалі Со-фійський собор та Успенський собор Києво-ПечерськоїЛаври. В 1637-38 рр. разом з ним у реставрації київ-ських храмів брали участь італійські, польські та ук-раїнські підмайстри, помічники й учні.24

Вірогідно, у XVI-XVII ст. українські, польські тазапрошені західньоевропейські архітекти і оформлю-вачі споруд перейняли, дещо перетлумачили й поши-рили деякі італійські конструкції та орнаменти підлог,вживали їх разом з місцевими та західньоевропей-ськими з урахунком льокальних будівельних матеріяліві традицій архітектури й декору. Таким чином, польськіта західньоевропейські архітекти й декоратори такожмогли перенести в ранньомодерну Україну італійськіфасони підлог. Можна вважати, що до зведення палацу Гончарівкиперед 1700 р. провідні майстри будівельної майолікиКиєва вже перейняли від західніх колеґ модні дизайнипідлог північноіталійського походження. На той часїх адаптовані версії правомірно розглядати вже як за-соби опорядження інтер’єру синкретичного україн-ського барокко. Ю. Ситий переконливо показав, що усі керамічніорнаментальні деталі гончарівського палацу виготовили

NS

Фраґмент шафи з Путивльського заповідника з рельєфнимирізьбленими зображеннями клясичних жінок і рослинним

візерунком.

Польська дубова шафа для одягу XVII-XVIII ст. зі збіркиДержавного історико-культурного заповідника м. Путивля

Сумської обл. Знімки шаф В. Мезенцева.

найдосконаліші київські кахлярі.25 Очевидно, у Батуринівони зформували, прикрасили ґлязурою й випалилиплитки підлог цього палацу та змонтували їх на усіхповерхах. Мазепа недаремно запросив кращих київ-ських кахлярів оздобити інтер’єр та екстер’єр своєїголовної оселі. Він сприяв розвою керамічного ху-дожнього ремесла козацької держави і цінував це на-ціональне самобутнє мистецтво. Гетьман міг замовити архітектам і декораторамразом із західньобарокковою архітектурою для своєїрезиденції перейняти модні зразки мощення підлогвід палаців, вілл і мансіонів можновладців Речі По-сполитої чи Західньої Европи XVII ст. Зокрема, до-пустимо, що Мазепа запозичив з тогочасного архі-тектурного убору Польщі чотири асимільовані іта-лійські конструкції і орнаменти підлог та популярнітам шахові підлоги (типи 1, 4, 5, 6, 6а підлог палацуГончарівки). Київські оформлювачі його палацу моглипереробити польські дизайни підлог з кам’яних плитна їхні місцеві репліки, складені з керамічних по-лив’яних різнобарвних і теракотових плиток за звичаємопорядження цегляних будинків Середньої Наддніп-рянщини XVII ст.

Чи не мали українські будівничі зображень різнихконструкцій і візерунків підлог споруд Заходу, подібнихдо їх малюнку Т. Гамерена? Такі архітектурні малюнкимогли бути у добірній бібліотеці при резиденціїМазепи в Батурині з огляду на активне будівництво івідновлення ним церков та монастирів. На основі аналізи малюнку руїн Мазепиногопалацу 1744 р. його архітектурний дизайн відноситьсядо стилю зрілого центральноевропейського барокко.26

Однак, за археологічними даними, фриз антаблементуприкрасили керамічними полив’яними барвистимирозетками. Такі деталі були притаманні мурованимкультовим будівлям Києва XVII-XVIII ст. і не властивібарокковій архітектурі Заходу. Їх могли привнестикиївські майстри. Таким чином, високохудожне зов-нішне й внутрішне оздоблення цього палацу булосинтезою прийомів західнього та українського (точ-ніше, київського) барокко. Використання семи-дев’яти виділених способівмощення керамічних підлог, більшість з яких при-крашені ґлязурою зеленого та особливо рідкісногоблакитного кольору, а також близько 30 різновидівполив’яних поліхромних пічних кахлів, п’яти типіврозеток і гербових плит свідчить про надзвичайнобагату, дорогу й імпозантну орнаментацію Мазепиноїрезиденції в Батурині. Вона була неперевершеноюсеред відомих палат інших гетьманів, полковників тагенеральних старшин. Проведені В. Мезенцевим порівняння конструкціїта декору підлог палацу Гончарівки і архітектурнихпам’яток Польщі й північної Італії Нового часу вияв-ляють досі невідомі західні впливи на оформленняінтер’єрів сакральних і цивільних споруд Гетьманщинита Речі Посполитої. Численність знайдених аналогійговорить на користь достовірности опублікованихкомп’ютерних реконструкцій підлог головної столичноїрезиденції Мазепи.27

У відбудованій палаті гетьмана Дем’яна Многог-рішного (1669-72 рр.) на цитаделі, палаці Розумовського1799 р. й кам’яниці генерального судді Василя Кочубея(1700-08 рр.) співробітники Батуринського заповідникаі реставратори створили натурні реконструкції покоїв,кабінетів, заль, домової каплиці, сіней та інших при-міщень. Вони продовжують облаштовувати й попов-нювати ці інтер’єри меблями, картинами, знаменами,килимами та іншими експонатами XVII-XVIII ст. В. Мезенцев і С. Дмитрієнко підготували гіпоте-тичні реконструкції технікою комп’ютерного фото-колажу двох мешкальних світлиць та парадної залі

NT

Бароккова шафа подібного дизайну та різьбленого декору з експозиції Національного музею у Кракові.

NU

1.

2.

зруйнованого палацу Гончарівки, які уперше опублі-ковано в цій праці. Вони виконані на базі розглянутихвище комп’ютерних реконструкцій підлог палацу, на-ших уявлень про дерев’яні перекриття/стелі його на-земних поверхів, графічних і натурних реконструкційкахляних печей Батурина кінця XVII – початку XVIIIст., архітектурних та декоративних елементів малюнкуМазепиної резиденції 1744 р., писемних згадок проїї залю, відомостей про меблі, портрети, ікони та

срібний столовий посуд, що вчені приписують геть-манові, й матеріялів багатолітніх розкопок залишківтої споруди. Для цього завдання відібрано найбільш надійніреконструкції її підлог, вкритих зеленою (типи 1, 3)та блакитною поливою (тип 2). На зображеннях двохсвітлиць і залі стелі, здогадно, зроблені з поперечнихта перехрещених балок, а стіни побілені вапном. Підчас розкопок гончарівського палацу часто виявляли

NV

Гіпотетичні реконструкції умебльованих інтер’єрів палацу Гончарівки В. Мезенцева, комп’ютерні фотоколажі С. Дмитрієнка, 2016 р.

1. Світлиця приватних покоїв Мазепи на горішніх поверхах палацу з підлогою, вимощеною тонкими керамічними плитками з рідкісною блакитною поливою.

2. Покоєва кімната гетьмана на верхніх ярусах його резиденції з підлогою, вкритою тонкими керамічними плитками,прикрашеними поширеною зеленою ґлязурою.

3. Заля для прийнять, нарад і бенкетів на першому поверсі Мазепиного палацу, оформлена портретами монархів, зкомбінованою підлогою з товстих шестикутних видовжених та квадратових керамічних плиток зеленої емалі.

3.

рештки тиньку й побілки на цеглі та керамічних кар-низних бльоках.28 Відтворені інтер’єри кам’яницьМногогрішного і Кочубея є також побілені. Прямокутнаформа вікон, їх розташування та дизайн ліпного по-рталу входу з рельєфним гербом Мазепи на фрон-тончику запозичені з кресленика цього палацу 1744р. Там намальовано його чільну фасаду шириною натри вікна з порталом дверей. Дотепер член Батуринської експедиції, докторанткаНаціонального університету «Києво-Могилянськаакадемія», Людмила Мироненко, котра спеціялізуєтьсяу вивченні керамічних виробів гетьманської столиці,підготувала графічну реконструкцію тільки однієїтриярусної печі з кахлями зеленої ґлязури палацуГончарівки.29 Тому кахляних печей інших кольорівемалі та теракотових у наших реконструкціях йогоінтер’єрів не використовувалось. У Державному історико-культурному заповідникум. Путивля Сумської обл. збереглась велика дубовашафа для одягу, яку передали краєзнавчому музеєвіміста у 1920-х рр. з пограбованої большевикамисадиби царського генерала. Директор заповідникаСергій Тупик вірить у переказ того часу про поход-ження цієї шафи з палацу Мазепи у Батурині. Ця шафа темно-брунатної поліровки стоїть намасивних елепсоїдних гранчастих ніжках і має рисибароккового будинку з високим профільованим кар-низом й цоколем. Лицьову площину шафи членуютьтри півколонки з капітелями з артистичними рельєф-ними голівками клясичних жінок, облямованими лис-

тями аканту та волютами по боках. Півколонки спи-раються на високі п’єдестали на рівні цоколю і вкритімайстерним різьбленим рослинним і квітковим ор-наментом. Двоє дверцят шафи та її бічні сторониприкрашені фігурними щитами з рельєфними зобра-женнями фіґур античних жінок й рослинними моти-вами по кутах. Різьблені рослинні візерунки оздоб-люють також два горизонтальні висувні ящики тап’єдестали півколон на цоколі шафи. За польськимианалогіями, на її фронтальній частині у центрі підкарнизом мав би розміщуватись рельєфний дерев’янийгерб, який, мабуть, зняли звідти й залишили тамзначне порожнє недекороване місце. Бароккові шафи подібного дизайну і орнаментаціїзбереглись у значній кількості в Польщі та західнійУкраїні, зокрема, у Вавельському королівському зам-ку-музеї та Національному музеї в Кракові й Лю-бельському замку-музеї. На багатьох з них бачимовеликі різьблені герби у центрі під карнизом. Такімеблі виготовляли німецькі теслярі й різьбярі у м.Ґданську в XVII-XVIII ст. і вони поширились по РечіПосполитій. Мазепа міг замовити звідти таку модну тоді шафуз вирізьбленою своєю геральдичною емблемою. Однакпісля поразки його повстання герби, монограми тапортрети непокірного гетьмана масово нищили. Ймо-вірно, це зробив і новий власник шафи. Не виключено, що Мазепа продав чи подарував їїдо розорення Батурина й свого палацу. Також Мен-шиков і київський губернатор князь Дмитро Голіцинпограбували гетьманську резиденцію й вивезли доКиєва трофеї, серед яких могла бути і ця модна по-льська шафа. У листі губернатора до генерала 7грудня 1708 р. згадуються загарбані «пожитки, зали-шені від Мазепи... усі на польську руку».30 Меншиковзабрав собі найцінніші трофеї, а Голіцин решту продав.У листі останнього від 31 грудня того року також по-відомляється, що до повстання гетьман відправлявсвої скарби до Ґданська та Стамбулу.31 Тому твердженняспівробітників Путивльського заповідника про по-ходження описаної шафи з палацу Мазепи у Батуриніуявляється правдоподібним. На реконструкції світлиці його палацу з блакитноюґлязурованою підлогою використано фотографію В.Мезенцева схожої польської бароккової шафи кращоїзбережености з цілою геральдичною символікою вцентрі карнизу, що експонується у краківському На-ціональному музеї. Знімок ренесансної шафи з колекціїтого ж музею вжито для відтворення житлової кімнати

OM

Плян дерев’яної церкви Мазепиного маєтку на Гончарівці (до 1700 р.). Гіпотетична реконструкція Р. Луценка, 2015 р.

з підлогою і кахляною піччю зеленої поливи. Світлинудерев’яного крісла на цій реконструкції вибрано зфото меблів XVII ст. в Інтернеті. Однак комп’ютернимметодом замінено його спинку на різьблене завершенняфотелю В. Кочубея. Цей експонат виставлено у бату-ринській резиденції генерального судді, де зробенойого знімок.32

На стіні відтвореної світлиці з блакитною підлогоюпалацу Гончарівки повішено «Портрет Івана Мазепив латах з Андріївською стрічкою» 1725-50 рр. неві-домого маляра зі збірки Дніпропетровського худож-нього музею. Дослідниця іконографії Мазепи О. Ко-валевська вважає цей портрет достовірним зобра-женням гетьмана.33 У реконструкціях обох світлицьтакож використано портрет літньої пані, яку українськінауковці ідентифікують з його матір’ю Марією-Маг-далиною, ігуменею Києво-Печерського Вознесінськогодівочого монастиря.34 Він експонується у палаці-музеї єпископа Еразма Цьолека в Кракові. Побожний Мазепа особливо шанував ікону Іл-лінської Богородиці 1658 р., яка за його життя знахо-дилась у Троїцько-Іллінському монастирі Чернігова,та ікону Матері Божої Дігтярівської (до 1700 р.), щобула святинею Покровської церкви 1708 р. в с. Дігтя-рівці Новгород-Сіверського р-ну, Чернігівської обл.Гетьман фундував для них коштовні срібні позолоченішати та їздив молитись перед цими чудотворнимиобразами.35 За богоборчеської влади, ориґінали на-званих ікон зникли і до нашого часу дійшли лишеїхні копії XVIII-XIX ст.36 Фото таких списків й вико-ристано у реконструкції мешкання Мазепи із зеленоюпідлогою. Він міг замовити копії цих знаменитихікон для своєї резиденції. На стіні відтвореної світлиці з блакитною ґлязу-рованою підлогою поміщено ікону Богородиці з Хрис-том-Немовлям XVII ст. По кутах ікони вирізьбленочотири голівки янголів-путті у народній манері. Залеґендою, Мазепа 1707 р. подарував цей образ однійправославній церкві Жовківського р-ну, Львівськоїобл. Ікона потрапила до колекції Тараса Лозинського(Львів), котрий подарував її Батуринському заповід-никові в 2003 р. Тепер вона виставлена у будинку-музеї В. Кочубея і була зфотографована В. Мезенцевим. У кімнаті з блакитною підлогою на полицях ре-несансного флямандського буфету, знімок якого за-позичено з Інтернету, поставлені для окраси інтер’єрусрібні таріль, кухоль і келих. Вони декоровані позо-лотою, ґравіруванням й штампованими рельєфнимизображеннями янголів і святих та рослинними орна-

ментами. Їх світлини зроблені В. Мезенцевим. Це єкопії автентичних дорогих срібних посудин, що при-писують Мазепі, із зібрання Батуринськогозаповідника.37

Нагадаємо, що, на думку В. Мезенцева, на першомуповерсі палацу Гончарівки розміщувалась заля дляофіційних прийнять, засідань і бенкетів з підлогою,викладеною шестикутними видовженими керамічнимиплитками у комбінації з квадратовими, вкритими зе-леною поливою (достовірний тип мощення 1). В ційброшурі уперше надруковано комп’ютерну рекон-струкцію частини цієї залі. За писемними джерелами,її головною атракцією була ґалерія портретів, що пе-редано на реконструкції. 1704 р. посол французького короля ЛюдовикаXIV Жан де Балюз відвідав «резиденцію принца Ма-зепи... господаря України» у Батурині.38 Нею з 1700р. був палац Гончарівки. Дипломат описав цю візитув листі до свого родича. Там Балюз повідомив, що«... у залі його замку, де висять портрети чужоземнихволодарів, на найвиднішому місці знаходиться гарнийпортрет його Величности (Людовика XIV – ТеодорМацьків). Там же, але на менше видному місці, ябачив портрети цісаря, султана, польського короля таінших володарів».39

В. Мезенцев пропонує наступну ідентифікаціюпортретів названих правителів. У залі Мазепиногопалацу поруч з домінуючим портретом ЛюдовикаXIV висіли портрети тогочасного цісаря Габсбурзькоїімперії Леопольда І (1658-1705 рр.), польського короляЯна ІІ Казимира Вази (1648-68 рр.), при дворі якогослужив майбутній гетьман, та тогочасного турецького

ON

Успенська церква 1709 р. у с. Сваричівці Ічнянського р-нуЧернігівської обл. Фото В. Вечерського.

султана Ахмеда ІІІ (1703-30 рр.). За доносами В. Ко-чубея 1707 р. про нельояльність Мазепи царськимвластям, він спілкувався й листувався з султаном іпашами Османської імперії без відома царя, що забо-ронялось українським гетьманам.40 Про пересилкуМазепою скринь зі скарбом до Стамбулу до його по-встання згадувалось вище. У 1709 р. Ахмед ІІІ надавпритулок у турецьких володіннях шведській армії йкозакам після поразки у Полтавській битві та відмо-вився видати Мазепу на вимогу царя Петра. На ре-конструкції цієї залі поміщено портрети названихмонархів, відібрані з Інтернетних ресурсів. Звідти також запозичено фото бароккового довгогостолу зі стільцями для відтворення залі, де проводилисьзустрічі гетьмана з старшинською верхівкою та чу-жоземними послами. У Літописі Самійла Величкапри описі подій 1700 р. повідомляється про наради й

трапези полковників і урядовців з гетьманом, урочистіпризначення на державні посади та традиційні свят-кування Великодня у домі Мазепи на Гончарівці.41

Про його «розкішні прийняття у своїй резиденції длякозацької старшини» пише також Балюз.42 Запропо-новані реконструкції парадної залі та двох покоєвихкімнат Мазепи допомагають візуально уявити дизайн,оформлення і умеблювання інтер’єрів його зруйно-ваного палацу в Батурині. Минулого літа археологи завершили розкопки за-лишків дерев’яної церкви Мазепиної садиби на Гон-чарівці. Очевидно, гетьман спорудив її одночасно зпалацом до 1700 р. Цей храм неодноразово згадується в історичнихджерелах, однак назва його невідома. Він переживпогром Батурина 1708 р., але відтоді стояв у пустці зпошкодженим іконостасом серед руїн Мазепиного

OO

Садиба генерального судді Василя Кочубея з житловою кам’яницею і дубовою Введенською церквою (після 1700 р.) у Батурині.Мальована реконструкція С. Дмитрієнка, 2007 р. Батуринський Національний заповідник.

двору. До 1760 р. храм зруйнувався чи був розібраний,подібно до розкопаних зрубних жител гетьманськогомаєтку. Розкопки решток церкви проводились під керів-ництвом члена Батуринської експедиції археолога Ро-мана Луценка (ЧНПУ) у 2011-15 рр. Вона стоялаприблизно за 30 м на північний захід від палацу імала середні розміри, не менше 19 х 11 м. Підвал,піч та мурований цоколь там відсутні. Р. Луценко гі-потетично реконструював плян цієї церкви і гадає,що вона була тридільною й складалась з вівтарноїчастини, центрального восьмигранного зруба та пря-мокутного видовженого бабинця. Храм мав п’ятиг-ранну апсиду, орієнтовану на північний схід. З боківдо неї примикали жертовник і дяконник. Дослідник припускає, що за пляном та архітек-турним рішенням найближчою аналогією гончарів-ського храму була первинна тричасна Успенськацерква 1709 р. в с. Сваричівці Ічнянського р-ну Чер-нігівської обл.43 Це є унікально збережена пам’яткадерев’яної монументальної народньої архітектуриЧернігівщини Мазепиного часу. В XIX ст. з півночі йпівдня до середнього восьмерика прибудували при-твори з портиками і Успенська церква стала хреща-тою.44

Поховань біля храму Гончарівки не виявили, алез ним пов’язані важливі артефакти. 2010 р. на йогомісці знайшли раритетний масивний мідяний двос-торонній наперсний хрест-квадрифолій з грецькиминаписами XVII ст., який тоді носили на ланцюжкувисокі духовні особи.45

У 2011 р. в ході розкопок на південь від гетьман-ського палацу знайшли уламок теракотової закладноїдошки з уривком напису кирилицею. Вона подібна

до цілої керамічної закладної дошки, котра стояла уфасадній ніші над входом до мурованої церкви св.Іоанна Предтечі Чернігівського колеґіюму XVII-XVIIIст. На ній добре збереглись рельєфні герб і монограмаМазепи та повний напис, що прославляє його за фі-нансування спорудження храму колеґіюму в 1700-02 рр. Плита, фраґмент якої знайшли на Гончарівці, на-певно, мала ідентичну геральдичну емблему гетьманай текст, де відзначено фундацію ним церкви та датуїї закладки чи освячення. Вірогідно, цю керамічнуплиту також встановили на фасаду дерев’яного храмуМазепиної садиби. Опорядження його таким рідкіснимдорогим декорованим барельєфом з ктиторським на-писом говорить про непересічне значення церкви го-ловної гетьманської резиденції, незалежно від де-шевшого матеріялу споруди.46

Торішнього літа археологи під керівництвом Ю.Ситого провели розкопки залишків садиби генераль-ного судді В. Кочубея на західній околиці Батурина.Вони продовжили дослідження місця, де стояла дубоваВведенська церква, яку названий високопосадовецьпоставив поблизу своєї резиденції після 1700 р. Храмрозібрали 1778 р. У 1669-72 рр. на цій місцині гетьман Многогрішнийспорудив цегляний одноповерховий будинок Гене-рального військового суду з в’язницею в склепінчас-тому підвалі. Після обрання В. Кочубея на генеральногосуддю 1700 р. він привласнив державний будинок івлаштував там приватну оселю для свого роду. Йогопалата й садибна церква пережили розорення Батурина1708 р., мабуть, тому, що напередодні повстання Ма-зепи В. Кочубей скаржився російським властям нагетьмана і звинувачував у зраді царя. У другій половині XVIII ст. Розумовський тимча-

OP

Будинок-музей В. Кочубея кінця XVII ст. та його інтер’єр з реконструйованою кахляною піччю (біля 1700 р.).

сово володів цим маєтком, ремонтував кам’яницю таприбудував до неї приміщення. Вона була значно пе-ребудована у XIX ст. В 2003-06 рр. архітектурнупам’ятку відреставрували державним коштом і тамдіє музей дому В. Кочубея Батуринського заповідника.Це єдина споруда XVII ст. у Батурині, що дійшла донашого часу. Дослідник пам’ятки Ю. Ситий твердить, що після1700 р. Кочубей встановив у його резиденції щонай-менше три огрівальні печі. У вітальні знаходиласьнайдорожча піч з кахлями, розписаними поливоюбагатьох кольорів. В покоєвій кімнаті чи кабінетісудді стояла дорога піч, облицьована кахлями з ґля-зурою незвичайного бірюзового кольору з пишниморнаментальним мотивом рельєфних стилізованихвиноградних ґрон і переплетених лоз. Знайдено фраґ-ментовану лицьову кахлю з унікальним рельєфомшляхтича чи офіцера зі шпагою у европейськомувбранні другої половини XVII – початку XVIII ст. Цезображення, ймовірно, виконав місцевий кахляр унаївно-реалістичній манері під впливом барокковоїскульптури, живопису чи ґравюр Заходу.47 На основівідкритих Ю. Ситим решток груби вона була рекон-струйована у натурі і є важливою окрасою інтер’єруКочубеєвої палати. 2015 р. археологи виявили залишки третьої печі

початку XVIII ст. на подвір’ї садиби. У скупченніцегли та будівельних відходів знайшли силу фраґментівкарнизних і лицьових кахлів без поливи. Вдалосьреставрувати чимало цілих плиток. Очевидно, цюпіч розібрали й викинули кахлі з кам’яниці під час їїремонту Розумовським. Усі зразки прикрашені ре-льєфним рослинним візерунком. Серед теракотовихвиявили кілька кахлів, вкритих зелено-блакитноюемаллю, які, вірогідно, були центральним декоративнимелементом на фронтальній стороні печі. Ю. Ситий гадає, що ця менш вибаглива піч опа-лювала дівочу світлицю палати, куди не допускалигостей. Там мешкала молодша донька В. Кочубея,красуня Мотря, з сестрами. Як відомо, юна Мотря палко покохала Мазепу,котрий овдовів 1702 р. Однак їхній роман не бувщасливий, бо батьки дівчини не погодились на їїшлюб з гетьманом. Побачення закоханих почалисьна господі В. Кочубея і, за леґендою, таємно продовжи -лись у навколишньому парку, що існує досі. Там встано -вили гарну кам’яну статую Мотрі, яка мов би замріяночекає на свого милого, та ґранітну плиту з вирізьбленимтекстом листа з освідченням гетьмана у любові додівчини. Відомі 12 листів Мазепи до коханої є чудовимитворами української любовної лірики XVIII ст. На садибі В. Кочубея, можливо, у його кам’яниці,

OQ

Уламки автентичних полив’яних кахлів з рельєфними зображеннями шляхтича та стилізованих виноградних ґрон і лоз з декору печі Кочубеєвих покоїв. Світлини В. Мезенцева. Батуринський Національний заповідник.

OR

була судова канцелярія, де працювали помічники ге-нерального судді, військові писарі та інші державнічиновники. До 1705 р. там служив і канцелярист Са-мійло Величко, автор одного з найцінніших козацькихлітописів. Він також виконував дипломатичні дору-чення Мазепи і за це був ув’язнений царським урядомв 1708-15 рр. Цьогоріч Т. Таїрова-Яковлева повідомила,що вона віднайшла частину бібліотеки Величка, якувивезли до Росії. В ході торішніх розкопок на південь від кам’яниціВ. Кочубея знайшли п’ять срібних та мідяних по-льських і російських монет, дві олов’яні мушкетнікулі й гарматну картечину, чотири мідні ґудзики,бронзову жіночу обручку з напівдорогоцінним каменем,дві залізні поясні пряжки, бронзові овальну пряжкута чотири фігурні накладки на ремені XVII-XVIII ст.Одна зламана накладка позолочена. Ці металевівироби, мабуть, належали членам багатої родини В.Кочубея, його заможним дворянам, канцеляристам,писарям та іншим службовцям генерального суду.Правдоподібно, такі бронзові й позолочена прикраси,деталі одягу і спорядження виготовляли місцеві ре-місники для споживання козацької еліти, урядовцівта їх родин у гетьманській столиці. Дві цілі накладки поясів, знайдені на Кочубеєвомуподвір’ї, відлили й оздобили насічками у вигляді сти-

лізованих трипелюсткових квіток чи лілій. За формоюі матеріялом вони подібні (одна навіть ідентична) дотрьох бронзових аплікацій ременів, виявлених середзалишків службової споруди чи куреня Мазепиноїсадиби на Гончарівці у 2012-13 рр.48 Це дозволяє да-тувати усі такі аналогічні артефакти часом до падінняБатурина в 1708 р. Відзначимо, що на полі Берестецької битви військХмельницького з армією польського короля 1651 р.археологи знайшли численні залізні пряжки від шкі-ряних поясів рядових козаків.49 Значну кількість брон-зових пряжок іноді з наконечниками ременів XVII-XVIII ст. виявили у пізнішій гетьманській столиціГлухові. Проте там невідомі поясні декоративні ме-талеві накладки. За припущенням В. Мезенцева,дорогі шкіряні ремені з бронзовими пряжками, нако-нечниками й квіткоподібними накладками, які знайденона маєтках Мазепи і В. Кочубея, виробляли у Батуринідля ринкового збуту. Вони широко використовувалисьтам заможними козаками й сердюками, дворянами/по-коєвими гетьмана і генеральної старшини та держав-ними службовцями Мазепиної доби. В. Мезенцев і С. Дмитрієнко підготували гіпоте-тичну комп’ютерну реконструкцію такого шкіряногопояса з бронзовими овальною пряжкою та аплікацієюз двома прорізами, знайденими на Кочубеєвому дворі

Реставровані теракотова й ґлязурована пічні кахлі з рельєфним рослинним орнаментом. Розкопки садиби В. Кочубея 2015 р. Знімки Ю. Ситого.

OS

Портрет Мотрі (?) з експозиції будинку-музею В. Кочубея.Літографія XIX ст. з малювання невідомого автора.

Кам’яна скульптура «Мотря», встановлена у парку біляКочубеєвої резиденції 2008 р. Скульптор Володимир Протас.

Мідні ґудзики і бронзова жіноча обручка з напівдорогоцінним каменем XVII-XVIII ст., знайдені під час розкопок на південь від кам’яниці В. Кочубея 2015 р. Фото Ю. Ситого.

OT

Малюнки шляхетних панночок, знатної літньої пані, міщанки й дівчат з родин козацької старшини гетьманської держави XVIII ст.за Олександром Ріґельманом, 1847 р.

2015 р. Подібні реконструкції п’яти старшинськихоздоблених ременів за матеріялами розкопок Гонча-рівки надруковано у двох наших буклетах 2013 р. і2015 р.50

Минулого літа у центрі базарної площі на північвід колишньої батуринської фортеці розвідкові розкопкирозкрили підмурки невідомої споруди XVIIІ ст. Запопередніми даними, вона мала прямокутний плян,приблизні розміри 22 х 12 м і пов’язується з відбудовоюміста Розумовським. Фундаментні рови цієї споруди забутували битоюцеглою XVII ст., значна частина якої обпалена й ош-лакована до склоподібного стану. Ю. Ситий гадає,що знайдена там обгоріла цегла походить з мурованогохраму св. Миколи Чудотворця 1696-98 рр. На йогозведення Мазепа пожертвував 4,000 золотих. Він

стояв десь в районі сучасного базару і, вірогідно, по-страждав від пожежі Батурина 1708 р. Розумовськийрозібрав руїни церкви й перевикористав цеглу длясвоїх будівель. 2014 р. на північному передмісті знайшли фраґментобпаленої полив’яної пічної кахлі з рельєфним гербомгенерального писаря Пилипа Орлика. Він був най-ближчим помічником і довірником Мазепи, бравучасть у повстанні й вірно служив гетьманові дойого смерти під м. Бендери у Молдові 1709 р.Старшина обрала Орлика наступним гетьманом наеміґрації (1710-42 рр.), і він склав там першу українськуконституцію 1710 р. Описи Батурина 1726 р. та 1760 р. повідомляють,що двір «зрадника Орлика» лишався у пустці безогорожі від погрому міста 1708 р. до його відновленняРозумовським, коли пустир зайняли нові поселенці всередині XVIII ст. Очевидно, залишки зруйнованоїрезиденції цього видатного мазепинця і українськогополітичного й державного діяча льокалізуються на

OU

Бронзова пряжка і декоративні квіткоподібні накладки надорогі пояси XVII-XVIII ст., знайдені біля палати В. Кочубея

2015 р. Знімок Ю. Ситого.

Оздоблений шкіряний ремінь мешканця багатої садиби В.Кочубея або чиновника судової канцелярії при ній початку

XVIII ст. Гіпотетична реконструкція технікою комп’ютерногофотоколажу В. Мезенцева та С. Дмитрієнка, 2016 р.

Бронзові поясні накладки з насічками у вигляді стилізованихтрипелюсткових лілій (до 1708 р.), виявлені серед залишків

куреня Мазепиного маєтку на Гончарівці у 2012-13 рр. Фото В. Мезенцева.

Декорований шкіряний ремінь заможного козацькогостаршини чи службовця Мазепиного двору в Батурині,

рубіж XVII-XVIII ст. Гіпотетична комп’ютерна реконструкція(фотоколаж) В. Мезенцева і С. Дмитрієнка, 2013 р.

місці знахідки згаданої геральдичної кахлі. На жаль,воно тепер зайнято приватною садибою і досі не вда-лось дістати дозвіл від її власника провести там хочневеликі розкопки. У 2015 р. експедиція встановила місцеположення

зліквідованого Кербутівського (Новомлинського) ді-вочого монастиря XVII-XIX ст. за 14 км від Батуринана березі р. Сейм на околиці с. Кербутівки Борзнян-ського р-ну Чернігівської обл. Археологічні розвідкивиявили там культурний шар з уламками цегли й ке-рамічного посуду того часу. Ця обитель виникла у середині XVII ст. і підпо-рядковувалась сусідньому Крупицько-БатуринськомуМиколаївському чоловічому монастиреві, що знахо-диться біля с. Осіч за 11 км від Батурина. Крупицькиймонастир був одним з провідних духовних та куль-турних центрів модерної України. Гетьмани Хмель-ницький, Іван Самойлович (1672-87 рр.), Мазепа іРозумовський, батуринські урядовці, шляхта та члениїхніх родин опікувались цими чернечими громадами,жалували їм маєтности, фундували там храми та іншібудівлі. У XVII-XVIII ст. Кербутівський монастир володівнавколишніми селами, землями, дворами у Батурині,перевозами через Сейм і численними водяними мли-нами. Документи 1707 р. повідомляють, що старшадонька В. Кочубея пожертвувала 1,000 золотих чер-вінців на спорудження там мурованої трапезної.51 УXVII ст. в цій обителі звели дві дерев’яні церкви, а уXVIII ст. – цегляну. Кербутівський і Крупицький монастирі зруйнуваломосковське військо під час знищення Мазепиної сто-лиці та її околиць, але їх незабаром відновили. 1782

р. в ході секуляризації й ліквідації багатьох правос-лавних монастирів Російської імперії, що проводилаКатерина ІІ, держава відібрала володіння Кербутівськоїобителі. У 1827 р. її скасували імперські власті, цер -кву розібрали на цеглу, а 100 черниць переселили доГамаліївського монастиря під м. Шосткою Сумської обл. Крупицька чоловіча обитель та сусідній скит булизачинені й розграбовані совєтськими властями 1922р., а споруди відтоді перетворились на руїни. У 1930-х рр. розібрали головний монастирський собор св.Миколи 1680 р., визначну пам’ятку архітектури ук-раїнського барокко, з цегли якої змурували комуніс-тичний райком в Батурині. У самостійній УкраїніКрупицький монастир відродився і відбудовуєтьсяяк жіноча обитель з 1999 р. Торішнього літа поблизу місця Кербутівської оби-телі археологи знайшли масивне жорно, виточене зкам’яної брили, від монастирського річкового млина.52

Коло Батурина поблизу Сейму виявили ще двоє ве-ликих жорен. Ці три млинарські знаряддя Новогочасу виставлені для огляду на подвір’ї цитаделі. 2015 р. експедиція розкопала 80 поховань міщанXVII-XVIII ст. на цвинтарі собору св. Трійці, якийМазепа спорудив на фортеці біля 1692 р. Храм по-грабувало й спалило московське військо 1708 р. Роз-копки велись на південний захід від місця, де вінстояв. Провідний дослідник могильників старого Ба-турина Ю. Ситий виділив окремий ярус захороненьцього кладовища, котрі він відносить до жертв погромуМазепиної столиці. Обстеження ексгумованих кісток запрошеноюспеціялісткою з фізичної антропології кандидатоммедичних наук Катериною Полов’ян (Медичний ін-

OV

Розкопки скупчення битої цегли на здогадному місці розібраної Введенської церкви у 2015 р. Знімки М. Кузьмин.

ститут Сумського державного університету) показало,що два черепи чоловіків середнього віку мають смер-тельні травми, кульовий отвір та пролом від удару, акістяки молодої жінки, п’ятирічної дитини і чоловіказрілого віку були обпалені (поховання № 239, 243,245, 279, 280).53 Напевно, це є останки загиблих відросійського нападу та пов’язаної з ним пожежі міста1708 р. Вище наводилось свідчення Могилівськоїхроніки про вигублення всіх міщан з жінками йдітьми, які зачинились у мурованому Троїцькому со-борі, коли туди увірвались вояки Меншикова. Розкопки у Батурині 2015 р. здобули матеріялидля льокалізації Микільської церкви, резиденціїОрлика і Кербутівського монастиря та вивчення куль-тури й побуту мешканців садиби багатого урядовцяВ. Кочубея і заможних службовців судової канцеляріїпри ній. Отримано нові археологічні та фізико-ан-тропологічні дані про знищення Мазепиної столиці з

населенням вогнем і мечем. На основі останніх істо-рико-археологічних та архітектурно-мистецьких до-сліджень залишків спаленого палацу Мазепи на Гон-чарівці уперше підготовлено комп’ютерні реконструкціїйого інтер’єрів і виявлено досі невідомі італійські йпольські впливи на їхнє опорядження. 14 серпня 2015 р. під час розкопок у Батуриніпровели Всеукраїнську юнацьку військово-патріотичнугру «Джура». Її влаштували й спонсорували державніміністерства, обласне керівництво і громадські орга-нізації. До міста прибуло понад 300 юнаків і дівчат,учасників гри та глядачів: пластунів, членів воєнізо-ваних, козацьких, спортивних і патріотичних органі-зацій з усієї України. Крім військово-спортивнихвправ і змагань, учасники цього заходу провели у Ба-турині параду з військовою оркестрою, урочисті вис-тупи та вшанували покладанням квітів пам’ятникижертвам Батуринської трагедії 1708 р., гетьманам ікозакам. Це свято юних патріотів захопило й піднеслодух студентів та інших членів торішньої археологічноїекспедиції і стало пам’ятною подією для мешканціввідродженої гетьманської столиці та її численних від-відувачів.

* * * У серпні українсько-канадська експедиція про-довжить пляномірні польові дослідження в Батурині.Однак, враховуючи теперішню ситуацію в Україні йскорочення там бюджетів академічних установ, ук-раїнська держава, правдоподібно, не зможе фінансуватинаш науковий проєкт цього року. Він був би немож-ливим без благодійної підтримки українців у Канадіта Сполучених Штатах. Археологи звертаються до українських організацій,фундацій, компаній, громад і доброчинців діяспори з

PM

Портрет гетьмана Пилипа Орлика, творця першої українськоїконституції. Художниця Оксана Полтавець-Гуйда, 2012 р.

Публікується за дозволом автора.

Герб Орлика та фраґмент керамічної пічної кахлі з подібнимгеральдичним рельєфом, знайдений на північному передмісті

у 2014 р. Музей археології Батурина. Фото Т. Кербут.

проханням надалі підтримувати розкопки Мазепиноїстолиці й публікацію їхніх результатів. Канадськихгромадян ласкаво просимо надіслати Ваші чеки з по-жертвами на адресу: Orest Steciw, M.A., President,Ucrainica Research Institute, 9 Plastics Ave., Toronto,ON, Canada M8Z 4B6. Просимо виписати Ваші чекина: Ucrainica Research Institute (memo: BaturynProject). Мешканцям США радимо надіслати пожертви наадресу: Mr. Stan Kamski, Treasurer, Pontifical Institute

of Mediaeval Studies, 59 Queen’s Park Cr. E., Toronto,ON, Canada M5S 2C4. Будь ласка, випишіть Вашічеки на: Pontifical Institute of Mediaeval Studies(memo: Baturyn Project). Ці наукові інститути на-дішлють канадським і американським громадянамвідповідні офіційні посвідки для звільнення внесківвід оподаткування. Усім установам і жертводавцямбуде висловлено подяку в пов’язаних з проєктом пуб-лікаціях та публічних доповідях. Додаткову інформацію про Батуринський проєкту Північній Америці можна отримати від його канад-

PN

Кам’яне жорно від водяного млина, виявлене археологамипоблизу місця Кербутівського дівочого монастиря XVII-XIX ст.

під Батурином в 2015 р. Світлини жорен Ю. Ситого.

Знайдені великі кам’яні жорна від річкових млинів старого Батурина, виставлені на подвір’ї цитаделі.

Археологічні дослідження поховань міщан XVII-XVIII ст. у колишній батуринській фортеці 2015 р. Тут і далі знімки М. Кузьмин.

ського екзекутивного директора д-р Володимира Ме-зенцева за телефоном (416) 766-1408 чи email: v.mezent-sev@utoronto.ca. В Україні за довідками просимозвертатись до наукового керівника Батуринської ар-хеологічної експедиції при Чернігівському університетіЮрія Ситого за телефоном (46-2) 774-296 чи email:yurisytyi@gmail.com.

Науковці щиро дякують українцям Канади і СШАза щедру багаторічну підтримку історико-археологічнихдосліджень столиці козацької України і вірять, що зВашою допомогою цей проєкт витримає випробуваннявоєнного часу.

PO

Парада та урочисті виступи учасників Всеукраїнської юнацької військово-патріотичної гри «Джура» у Батурині 14 серпня 2015 р.

ПОСИЛАННЯ

1. Тексти трьох буклетів 2013-16 рр. розміщенона вебсайті Ліґи Українців Канади (www.lucorg.com/розкопки-вбатурині_244.htm), а ілюстровані версіїостанніх буклетів у форматах ПДФ – на інтернет-сайті «Ім’я Івана Мазепи» (http://www. mazepa.name).Див. також посилання 4, 29, 46. 2. Батуринська старовина: Збірник науковихпраць, вип. 2 (6), ред. Олександр Коваленко (Чернігів,2011); Батуринська старовина: Збірник науковихпраць, вип. 3 (7), ред. Наталя Реброва (Чернігів, 2012). 3. Див., наприклад, Zenon E. Kohut, “From Com-monwealth to Ukraine: The reconceptualization of ‘Fa-therland’ in Cossack Political Culture (1660s-1680s)”,Canadian Slavonic Papers, Vol. LVI, Nos. 3-4, Septem-ber-December 2014, pp. 269-289; його ж, “Early ModernFoundations of Ukrainian Identity: The Political Cultureof Cossack Ukraine”, in Rob van der Laarse et al., eds.,Religion, State, Society, and Identity in Transition Ukraine(Oisterwijk, 2015), pp. 33-46. 4. Див. Зенон Когут, Володимир Мезенцев, ЮрійСитий, Вячеслав Скороход, Розкопки у Батурині 2012р. Культура козацької еліти Мазепиного двору (Торонто,2013), с. 7, 15-22; вказ. автори, Археологічні дослід-ження у Батурині 2013-2014 рр. Палаци Івана Мазепита Кирила Розумовського (Торонто, 2015), с. 25-27.Лінки до їх інтернетних версій вказано у посиланні 1. 5. http://www.hist.msu.ru/about/gen_news/9028/ 6. Максим Блакитний, «Дзвін «Голуб» та перебу-вання експонатів Чернігівського історичного музеюім. В. В. Тарновського у евакуації в м. Оренбург», Сі-верянський літопис, Чернігів, № 3, 2016, с. 51-57. 7. Ігор Кондратьєв, «Порівняльна характеристиказамків Лівобережної України XVI-XVIII ст. (на прикладіЛюбеча та Батурина)», Батуринська старовина. Збір-ник наукових праць, присвячений 300-літтю Бату-ринської трагедії, ред. Зенон Когут та ін. (Київ, 2008),с. 42-44. 8. Сергій Павленко, «Перше спалення Батурина»,Голос України, 15 травня 2013 р. (http://siver.com.ua/fo-rum/58-673-1). 9. Юрій Ситий, Ігор Кондратьєв, Роман Луценкота ін., «Науковий звіт про археологічні дослідженняв охоронних зонах Національного історико-культурногозаповідника “Гетьманська столиця” в м. Батурин Бах-мацького р-ну Чернігівської області у 2015 р.», див.Науковий архів Інституту археології НАН України уКиєві за 2015, с. 14-15.

PP

Вшанування пам’яти козаків, захисників гетьманської столиціюними патріотами. Бронзова скульптурна композиція "Мати.Сини мої соколи". Автори Микола і Богдан Мазури, 2009 р.

10. Филарет (Гумилевский), Историко-статис-тическое описание Черниговской епархии, кн. 4: Жен-ские и закрытые монастыри (Чернигов, 1873), с. 162. 11. Ірина Кривошея, Неурядова старшина укра-їнської козацької держави (XVII-XVIII ст.), Київ,2014, с. 85, 86, 89, 602, 605, 606. 12. Сергій Павленко, Загибель Батурина 2 ли-стопада 1708 р. (Київ, 2007), с. 106, 120. 13. http://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/mazepa-yak-spartak 14. Див. В. А. Артамонов, К. А. Кочегаров, И. В.Курукин, Вторжение шведской армии на Гетманщинув 1708 г. (Санкт-Петербург, 2008), с. 46-110. https://ru.wi-kipedia.org/wiki/Взятие_Батурина 15. Павленко, Загибель Батурина, с. 50-120; Во-лодимир Коваленко, «Погром Батурина 1708 р. усвітлі новітніх археологічних студій», Українськийісторик. Журнал УІТ, т. XLVII-XLVIII, № 1-4, Нью-Йорк-Київ-Львів-Острог-Торонто-Париж, 2010-2011,с. 131 - 167. Ця стаття розміщена на вебсайті ЛіґиУкраїнців Канади (www.lucorg.com/розкопки-вбату-рині_244.htm). Volodymyr Kovalenko, “The Rape ofBaturyn: The Archaeological Evidence”, Harvard Ukrain-ian Studies, Vol. 31, Nos. 1-4, Cambridge, Mass., 2009-2010, pp. 37-78. Передрук цієї праці аглійською мовоюдив. Poltava 1709: The Battle and the Myth. Ed. SerhiiPlokhy (Cambridge, Mass.: Harvard Ukrainian ResearchInstitute, 2012), pp. 37-78; Владислав Яценко, «Бату-ринська трагедія 1708 р. у висвітленні сучасної ро-сійської історіографії», Сіверщина в історії України,вип. 5 (Київ-Глухів, 2012), с. 188-194; його ж, «Ім-перська візія» історії Гетьманщини та гетьмана ІванаМазепи у науковому доробку російського історика В.Артамонова», Сіверянський літопис, № 6, 2014, с.178-207. https://www.youtube.com/watch?v=wwkcBcvmT2k&feature=em-subs_digest 16. «Могилевская хроника Т. Р. Сурты и Ю. Труб-ницкого», Полное собрание русских летописей, т. 35:Летописи белорусско-литовские (Москва, 1980), с.17, 277; Коваленко, «Погром Батурина 1708 р.», с.165-166. 17. http://siver.com.ua/news/v_muzejakh_cherni-givshhini_za_rik_pobuvali_26_tisjach_vidviduvachiv/2016-05-16-18810 18. Див., наприклад, Teresa Jakimowicz, Dwόrmurowany w Polsce w wieku XVI (wieża – kamienica –kasztel), Warszawa-Poznań, 1979, s. 79-91, 111-115,118-132, rys. 23-29, 45-48, 53-58, 62-64, 67-70, 84, 97,100-105; Piotr Lasek, Turris fortissima nomen Domini.

Murowane wieże mieskalne w Krόlestwie Polskim od1300 r. do połowy XVI w. (Warszawa, 2013), s. 72-262,284-289, il. 48, 78-101, 104, 118, 132-135, 146, 150, 156, 165. 19. Олександер Оглоблин, Гетьман Іван Мазепата його доба, 2 вид., ред. Любомир Винар (Нью-Йорк-Київ-Львів-Париж-Торонто, 2001), с. 61. 20. Володимир Мезенцев, «Про стиль архітектурипалацу І. Мазепи в Батурині за рисунком 1744 р. таархеологічними даними», Батуринська старовина.Збірник наукових праць, присвячений 300-літтю Ба-туринської трагедії, ред. Зенон Когут та ін. (Київ,2008), с. 216-235; його ж, «Декор палаців І. Мазепи вБатурині за матеріалами розкопок 2009 р.», Сіверщинав історії України, вип. 3 (Київ-Глухів, 2010), с. 151-163; його ж, «Західні, українські та російські прийомив архітектурі й декорі палацу І. Мазепи в Батурині»,Сіверщина в історії України, вип. 6 (Київ-Глухів,2013), с. 220-234; його ж, «Дискусійні питання пророзміри, архітектурний тип та аналогії палацу І.Мазепи на Гончарівці», Сіверщина в історії України,вип. 7 (Київ-Глухів, 2014), с. 26-38; Volodymyr Mezent-sev, “Mazepa’s Palace in Baturyn: Western and UkrainianBaroque Architecture and Decoration”, in Poltava 1709:The Battle and the Myth, ed. Serhii Plokhy (Cambridge,Mass., 2012), pp. 433-470; цю статтю видано також вHarvard Ukrainian Studies, Vol. 31, Nos. 1-4, 2009-2010, pp. 433-470. 21. Володимир Мезенцев, «Мощення підлог палацуІ. Мазепи у Батурині: комп’ютерні реконструкції тапорівняльний аналіз», Сіверщина в історії України,вип. 8 (Київ-Глухів, 2015), с. 133-143; Когут, Мезенцевта ін., Археологічні дослідження у Батурині 2013-2014 рр., с. 14-25; Зенон Когут, Володимир Мезенцев,Юрій Ситий, Вячеслав Скороход, «Розкопки геть-манського Батурина 2013-2014 рр. Палаци ІванаМазепи та Кирила Розумовського», Гомін України,Рік LXVII, № 28, Торонто, 21 липня 2015 р., с. 7-9. 22. Володимир Мезенцев, «Західні аналогії кон-струкцій підлог Мазепиного палацу в Батурині», Сі-верщина в історії України, вип. 9 (Київ-Глухів, 2016),с. 199-208. 23. Konrad Ottenheym et al., Tylman z Gameren –architect Warszawy. Holender z pochodzenia, Polak zwyboru (Warszawa, 2003), s. 123, rys. 13. 24. Федір Ернст, «Київська архітектура XVII віку»,Київ та його околиці в історії і пам’ятках (Київ,1926), с. 140; Oleksander Ohloblyn, “Western Europeand the Ukrainian Baroque”, Батуринська старовина(Київ, 2008), с. 283.

PQ

25. Юрій Ситий, Людмила Мироненко, «Декора-тивні кахлі з оздоблення нововиявленої споруди па-лацового комплексу Івана Мазепи на Гончарівці», Сі-верянський літопис, № 4-5, 2010, с. 13-15. 26. Віктор Вечерський, Гетьманські столиці Ук-раїни (Київ, 2008), с. 185-186. Див. також посилання 20. 27. Див. посилання 22. 28. Когут, Мезенцев та ін., Розкопки у Батурині2012 р., с. 12-13. 29. Зенон Когут, Володимир Мезенцев, ВолодимирКоваленко, Юрій Ситий, Історико-археологічні до-слідження гетьманських резиденцій Батурина (То-ронто, 2011), с. 12, 14. 30. Батуринский архив и другие документы поистории украинского гетманства 1690-1709 гг., упо-рядник Т. Г. Таирова-Яковлева (Санкт-Петербург,2014), с. 385. 31. Там само, с. 387. 32. Див. Тетяна Таїрова-Яковлева, Іван Мазепа іРосійська імперія (Київ, 2013), с. 184. 33. Ольга Ковалевська та ін., Гетьман. Осмислення:Нариси до історії мазепіани (Київ, 2009), с. 298-300,304, іл. 221; Ольга Ковалевська, Іконографія ІванаМазепи в образотворчому мистецтві ХХ – поч. ХХІст. (Київ, 2013), с.14, іл. 9. 34. Таїрова-Яковлева, Іван Мазепа, с. 190. 35. Сергій Павленко, Іван Мазепа як будівничий

української культури (Київ, 2005), с. 140; його ж, За-гибель Батурина, с. 199. 36. Володимир Мезенцев, «Відбудова церкви ІванаМазепи в с. Дігтярівці у 2011 р.», Гомін України, РікLXIV, № 6, 7 лютого 2012 р., с. 11; Анатолій Адруг,Живопис Чернігова другої половини XVII – початкуXVIII століть (Чернігів, 2013), с. 56-72. 37. Таїрова-Яковлева, Іван Мазепа, с. 191. 38. Теодор Мацьків, Гетьман Іван Мазепа в за-

хідньоевропейських джерелах, 1687-1709 (Мюнхен,1988), с. 104-105. 39. Там само, с. 105. 40. Доба гетьмана Івана Мазепи в документах, т.1, упорядник Сергій Павленко (Київ, 2007), с. 385. 41. Самійло Величко, Літопис, т. 2 (Київ, 1991),с. 602-603. 42. Мацьків, Гетьман Іван Мазепа в західньоев-ропейських джерелах, с. 105. 43. Ситий, Луценко та ін., «Науковий звіт про ар-хеологічні дослідження... в м. Батурин... 2015 р.», с.64-67. 44. Віктор Вечерський, “Дерев’яний храм Мазе-

пиної доби на Чернігівщині», Сіверянський літопис,№ 6, 2009, с. 75-76. 45. Когут, Мезенцев та ін., Історико-археологічнідослідження гетьманських резиденцій Батурина, с. 16. 46. Володимир Мезенцев, «Закладна дошка домовоїцеркви І. Мазепи в Батурині та керамічні рельєфиЧернігівщини рубежу XVII-XVIII ст.», Сіверщина вісторії України, вип. 5 (Київ-Глухів, 2012), с. 179-186; Зенон Когут, Володимир Мезенцев, ВолодимирКоваленко, Юрій Ситий, Розкопки на садибі ІванаМазепи та фортеці Батурина у 2011 р. (Торонто,2012), с. 18-21. 47. Володимир Мезенцев, «Декоративні рельєфикахлів з будинку Кочубея в Батурині: місцеві тазахідні сюжети», Збереження історико-культурнихнадбань Сіверщини (Глухів, 2005), с. 204-212. 48. Когут, Мезенцев та ін., Розкопки у Батурині2012 р., с. 16-17. 49. Ігор Свєшніков, Битва під Берестечком, 2вид. (Рівне, 2008), с. 206-208, рис. 32. 50. Когут, Мезенцев та ін., Археологічні дослід-ження у Батурині 2013-2014 рр., с. 20. 51. Доба гетьмана Івана Мазепи в документах, т.1, с. 407, 408. 52. Ситий, Кондратьєв та ін., «Науковий звіт проархеологічні дослідження... в м. Батурин... 2015 р.»,с. 74-84. Див. також посилання 10. 53. Там само, с. 46, Додатки, с. 128-129, 135, 136,141.

На задній обкладинці: Скульптурна композиція"Гетьмани. Молитва за Україну". Бронза й камінь.Скульптори Микола і Богдан Мазури, 2009 р. Зобра-жено п’ять гетьманів, діяльність яких пов’язана з Ба-турином: Дем’ян Многогрішний, Іван Самойлович,Іван Мазепа, Пилип Орлик та Кирило Розумовський.Фото Т. Кербут.

PR