КОСТЯНТИН МАНДИЧЕВСЬКИЙ: РЕФОРМАТОР КНИГОЗБІРНІ ЧЕРНІВЕЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ В ПЕРІОД ПЕРЕБУВАННЯ У СКЛАДІ РУМУНІЇ
Акатріні В.М.Наукова бібліотека
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Стаття присвячена життєвому та творчому шляху видатного просвітителя Буковини Костянтина Ман-дичевського. Розглянуто основні здобутки науковця на посаді директора бібліотеки Чернівецького університету, на прикладі видань, що зберігаються у фондах НБ ЧНУ. Автором підкреслюється значимість реформ, які впроваджувалися в бібліотеці часів керівництва закладом К. Мандичевським.Ключові слова: Бібліотека,Чернівецький університет, топографічні каталоги, книжковий фонд.
у розвитку освіти, культурного та реформація бібліотеки Чернівецького університету.
Аналіз останніх джерел чи публікацій. До-слідженням проблеми займались: Păunel E.I., Tofan G., Satco E., Acatrini V., Acatrini M., Erimescu М., Covalciuc D., які внесли значний вклад у вивчення історії діяльності Костянтина Мандичевського. Проте дана проблема потребує ще більш глибокого аналізу. Головним завданням даної статті є дослідження ролі Костянтина Ман-дичевського у суспільному житті Буковини.
Метою публікації є здійснення комплексного історико-наукового аналізу діяльності Костянти-ня Мандичевського в контексті розвитку науки та освіти другої половини XIX ст. першої поло-вини XX ст.
Виклад основного матеріалу. Костянтин Мандичевський працював учителем, директо-ром школи, шкільним інспектором, головним інспектором шкіл Буковини, директором бібліо-теки Чернівецького університету. Народився він 24 травня 1859 року у селі Багринівка, Серет-ського повіту (зараз Глибоцький район, Черні-вецької області), у багатодітній румунській сім’ї. Батько, Василь Мандичевський, священик, ком-позитор, активний учасник громадського життя, яке тільки зароджувалося, а згодом – член куль-турно-освітнього товариства на Буковині, писав музичні твори [1, p. 12]. Протягом усього творчого життя В. Мандичевського його спонукала дру-жина Вероніка Попович, представниця старого молдавського роду Белешеску.
Костянтин Мандичевський навчався у Чер-нівецькому ліцеї (1869-1877 рр.). Продовжував освіту в університетах Чернівців та Відня, за-вершив навчання у 1884 році здачею іспитів з історії, географії, німецької мови та літератури. У 1884-1893 рр. працював учителем у Сучавсько-му ліцеї, де викладав історію та німецьку мову. Молодий професор у 1885 р. видає у ліцейському щорічнику свої тези румунською мовою на тему: «Influența geografică asupra desvoltării culturale a vechiului orient» – («Географічний вплив на культурний розвиток Давнього Сходу») [2, с. 33]. Слід підкреслити, що дане дослідження охоплює
лише 40 сторінок, а усі типові помилки науковців новачків у роботі абсолютно відсутні [3, p. 569].
Це зріла праця, добре підготовлена з усіх то-чок зору, тому складалось враження, що вона вийшла з-під пера досвідченого науковця з гли-бокими знаннями. Жоден аспект питання не був випущений з його поля зору. Автор доводить, що географічне розташування є вирішальним у всьому культурному розвитку конкретного регі-ону. Концепція науковця досить універсальна і на диво сучасна. Міфологія, мистецтво, зоологія, геологія, сільське господарство, соціологія – ось основні складові його дисертації [3, p. 569].
Карта регіонів, якими займається автор, такі як долина Ніла, Месопотамія, Іран та Мала Азія, відкриваються так гнучко перед нами з усіма своїми деталями, що складається враження, ніби він їх знає зі своїх особистих експедицій в цих місцевостях.
З 1893 р. починається Чернівецький період ро-боти Костянтина Мандичевського. У період з 1893 по 1896 рр. працював у Вищій реальній право-славній школі м. Чернівці, пізніше був директором цієї школи у якій працював протягом 22 років.
У 1901 р. королівським декретом були назва-ні члени вищого контрольного органу з питань освіти – Крайової шкільної ради, в який увійшли наступні особи: урядовий консул, віце-мер міста Чернівці Едуард Реісс, директор Вищої реальної православної школи з Чернівців Костянтин Ман-дичевський та професор Чернівецького універси-тету Степан Смаль-Стоцький.
Крайова шкільна рада призначалась терміном на 6 років, також призначались шкільні провін-ційні інспектори. Так, королівським декретом від 29 січня 1906 р. було затверджено новий склад Крайової шкільної ради: професор теологічного факультету др. Теодор Тарнавський, Георг Ха-ніскі (від православної церкви), римсько-като-лицький декан Жозеф Шмідт, євангеліст Жозеф Фроніус, від дидактичного корпусу Костянтин Мандичевський та в цьому ж році став членом ради Омелян Попович.
З 1918 р. був шкільним інспектором, а згодом головним інспектором освіти Буковини, яка піс-ля 1918 р. входила вже до складу Королівства Румунії.
У 1920 році при зустрічі з королем Фердинан-дом І висловив своє сподівання на те, «що націо-нальності Буковини матимуть, як і раніше, мож-ливість розвитку рідною мовою» [4, с. 245].
З 15 жовтня 1922 р. професор Костянтин Ман-дичевський призначений директором бібліотеки Чернівецького університету. Маючи досвід ро-боти у бібліотеці міста Клуж, К. Мандичевський організував топографічний каталог як засіб пе-ревірки наявності книг у фондах. До речі, ство-реними тоді топографічними каталогами й досі користуються як працівники бібліотеки, так і сьогоднішні читачі (рис. 1). Спільно з науковцями університету він розробив правила та інструк-ції з обслуговування читачів у залах, норми та порядок видачі літератури для викладацького складу та студентів. Свої особливості мали за-ходи з поповнення фондів бібліотеки. Так, відпо-відно до закону № 5089 від 27 листопада 1922 р., бібліотека університету отримувала безкоштовно по два примірники друкованої продукції всіх ви-давництв Румунії. Крім того, до бібліотеки над-ходило багато цінної літератури з-за кордону, зокрема з Франції, Італії, Німеччини, СРСР та ін. Надсилалися й видання Ліги Націй.
Директора турбувало й те, що бібліотека пра-цювала за старим регламентом, датованим ще з часу заснування бібліотеки, 1852 р. Деякі роз-порядження були старі, деякі не відповідали організації роботи університетських бібліотек. Мандичевський намагався, щоб регламент уні-верситетської бібліотеки з м. Клужа був впро-ваджений у практику діяльності Чернівецької університетської бібліотеки.
Під час перебування краю в складі Румун-ського королівства система організації бібліотеч-них фондів супроводжувалась умовами, в яких створювалась і працювала бібліотека. Було при-йнято за основу систематично-форматно-кріпос-ну схему розстановки фонду відповідно до захід-ноєвропейського типу.
Весь іноземний фонд було розподілено на 97 відділів за галузями знань. Знак кожного від-ділу складався з порядкових чисел [5, с. 60] Все-редині відділу книги розміщувались у такому порядку: номер полиці (або шафи) позначався лі-терою із латинського алфавіту, поруч арабськи-ми цифрами позначався номер книги на даній полиці (у шафі). На різних полицях книги зби-рались за різними номерами. Унікальність На-укової бібліотеки Чернівецького університету в тому, що вказану схему розстановки старого іно-земного фонду (а це абсолютна більшість фонду зарубіжних видань, а також така ж частина фон-ду рідкісних і цінних книг бібліотеки) збережено дотепер. Всі 97 відділів за змістом об’єднуються в декілька основних груп: право, філософія, мовоз-навство, філологія, літературознавство, історія, теологія, медицина, природничі науки, технічні науки, педагогіка, архітектура і т. п.
Починаючи з 1925 р. бібліотека університету отримувала від держави на придбання книг 525 тис. леїв. Станом на 31 грудня 1924 р. наукова книго-збірня нараховувала 271695 томів та 14796 пері-одичних видань. До фондів бібліотеки належали 267 рукописів, з яких 25 вважалися особливо цін-ними. З румунських стародруків нараховувалось 24 книги, видані у період з 1693 по 1817 рр.
У 1924-1925 навчальних роках бібліотека отримала 319 томів видання Ліги Націй, 286 то-мів від Міністерства закордонних справ Франції, 231 том від ректорату Чернівецького універси-тету, 377 томів у спадок від Димитрія. Ончула, 34 томи з університету в Кристиянія (Осло), 1101 одиницю періодичних видань. Для поповне-ння бібліотеки румунською літературою Мініс-терство освіти виділило у 1924 р. 150 тис. леїв з фонду заощаджених коштів. Дарувалися книги й іншими інституціями Румунії.
Костянтин Мандичевський видав два об’ємних меморандуми: в першому викладені пропозиції щодо уніфікації деяких галузей обслуговування, загальних для всіх бібліотек країни; у другому – пропозиції щодо міжнародного співробітництва бібліотек у цивілізованих країнах. Перший був представлений на Конгресі бібліотек, який був скликаний у Бухаресті у 1924 р., другий переда-ний комісії Ліги Націй по інтелектуальній співп-раці у 1923 р.
У 1931 р. у журналі Junimea Literară 1931 – Anul XX. – Nr. 14. – P. 70-85. – «Літературна молодь» [6], була надрукована стаття колишньо-го директора бібліотеки Чернівецького універси-тету Костянтина Мандичевського «Sistemul de control la Biblioteca Universități din Cernăuți» – «Система контролю в бібліотеці Чернівецького університету».
В статті йдеться про реформу, впроваджену у бібліотеці Костянтином Мандичевським, яка застосовувалась до всіх книг, що надходили зі сховищ. Для кожної друкованої книги, що замов-лялася зі сховища, заповнювався окремий бланк, де вказувались дані про книгу та про того, хто її замовляє, а також термін повернення. Бланки вміщуються в окрему справу, де за необхідності можна їх досліджувати і пізніше.
Зі статті К. Мандичевського дізнаємось, що у 1922 р. в бібліотеці була проведена перша пере-вірка книжного фонду. Під час даної перевірки було виявлено велику недостачу книг. Наступна перевірка книг 1926 р. виявила ще більшу неста-чу книг (0,16%). Автор робить висновок, що по-трібно вести систему контролю над обігом книг. Автор робить аналіз звірки книжного фонду у бібліотеках Європи. Так у Німецькій бібліотеці у Лейпцизі за 1925-1927 рр. недостача була 641 то-мів (0,28%). Також недостача книг у Прусській державній бібліотеці склала 12 000 томів.
Далі у статті автор наводить приклади резуль-татів перевірки фондів інших бібліотек Румунії. Для вирішення даної проблеми К. Мандичевським було запропоновано перш за все скласти списки загублених книг. За такими списками виявляли, де і у кого можуть бути такі книги. За результата-ми цієї роботи майже 40% книг знаходились.
Також важливо, пише автор, прийняти такі заходи, які б унеможливлювали втрату книг або мінімізували ці втрати. Автор робить висновок – треба вести систему контролю за рухом книги від надходження у бібліотеку до місця зберігання. Також треба слідкувати за рухом книги з полиці до читача та назад на своє місце. Автор пропо-нує вести формуляр запиту, що дає можливість прослідкувати рух книги з полиці до читача та назад. Цей формуляр дає можливість відповісти у будь-який час, де знаходиться книга.
Для професорів та інших вчених універси-тету Мандичевський пропонує свої пропозиції щодо читальної зали, де викладачі будуть мати можливість вільно користуватися книжками без права їх виносу за межі зали.
З цієї статті дізнаємось, що професорський зал бібліотеки мали право відвідувати лише ви-кладачі університету. Також відомо, що на той момент залі знаходилось:
1. Понад 1000 томів літератури з спеціального каталогу.
2. Періодичні наукові журнали (200 штук), які ще не були зареєстровані в каталог, мали спеці-альні місця на полицях.
Головне у професорському залі – користу-вання літературою без відміток у формулярах. Також книги, яких не було у залі, можна було замовляти заповнивши спеціальний бланк за-мовлення, де заносились дані про людину та но-мер замовлення.
Маючи на увазі, що книжковий фонд біблі-отеки – це коштовне державне майно, повинен завжди бути порядок, щоб не допустити втра-ти книг. Також треба було знати, хто мав право взяти книгу з полиці та хто несе відповідальність за втрату книги. Зрозуміло, що відповідальними вважалися всі – від директора до молодого біблі-отекаря. За словами автора, у новому законі про вищу освіту було записано, що всі працівники відповідають за бібліотечне майно. Проте треба розподілити цю відповідальність серед працівни-ків бібліотеки. Кожна посадова особа відповідає за свою секцію бібліотеки. Нижчі за статусом по-садові особи мали право на перевезення книг (ви-ставки і т.д.). Також Костянтин Мандичевський пише про спеціальні перепустки для працівників бібліотеки та для читачів.
Особисті речі відвідувачі могли залишати в гардеробі. Залишаючи речі, відвідувачі отриму-вали номер, де вказувалась кількість книг, які вони приносили з собою. Цей номер видавали не на цілий день, а тільки на першу половину дня, якщо відвідувач затримувався на цілий день, він повинен був здати цей номер і отримати інший на другу половину дня. Також за цим номером відвідувач мав можливість замовити книги. Він здавав його працівнику читальної зали, отриму-вав бланк замовлення.
Не менш важливим було для читача знайти книгу, яка йому була потрібна. Для цього діяв то-пографічний та алфавітний каталоги, де читач міг знайти потрібну книгу. Був суворий контроль за бланками замовлення, де заносились дані про чи-тача, номер місця у гардеробі та номер книги, яку читач мав з собою. Номер бланку замовлення зано-сився у спеціальний журнал. Журнал вівся окремо для першої половини дня, окремо для другої поло-вини дня. Це робилось для того, щоб вівся контроль за виданими книгами та за бланками замовлення, які не були виконані, що давало можливість вико-нання замовлення у найкоротший час. Така систе-ма давала можливість бачити де знаходиться кни-га, яку шукають. Бланки замовлення передавались працівнику книгосховища для пошуку потрібної книги. Також вівся журнал таких бланків, де від-мічались виконані замовлення.
У статті детально описується процедура ви-дачі книг додому. Для цього у бібліотеці діяло
спеціальне бюро. Автор описує процедуру повер-нення книги до бібліотеки та до книгосховища. Мандичевський вів графік роботи книгосховища, бібліотечних читальних залів, отримання книг.
Книги були поділені на групи по призначенню для читання, для затримання у залах на другий день, для передачі у книгосховища і т. д. Автор описує також процедуру ведення різних журна-лів та їх призначення.
Для ефективного контролю кожна група книг (було 7 груп) мала свій каталог, також була мож-ливість порахувати книги. Ці цифри писались в окремий регістр контролю. Далі описується про-цедура підрахунку книг у всіх семи групах, за-несення у відповідні журнали та реєстри.
У статті знаходимо відомість про весь процес роботи бібліотеки, графік робочого дня різних категорій працівників бібліотеки. Автор у кін-ці статті робить висновок, що заходи, які були введені у контроль над обігом книг, дали хороші результати.
У 71-літньому віці 1 жовтня 1930 р., піс-ля семи років діяльності, ерудований директор
Костянтин Мандичевський залишає цю посаду. Останнім дослідженням, яке вийшло з-під пера невтомного працівника, є щорічник «Оntemierea Bibliotecii Țări» – («Заснування бібліотеки Кра-їни» – Junimea Literară – 1931 – Anul XX. – Nr. 14. 1931 р. – P. 259-282 [7]. З щорічника дізна-ємось про те, що крайова бібліотека називалась в офіційній мові Буковини того часу «Biblioteca Țări» – «Бібліотека Країни», створена 1852 р. щедрими багатими людьми з Молдови та Бу-ковини. Бібліотека налічувала 15000 томів. Це
склало фундамент майбутньої університетської бібліотеки, створеної одночасно із заснуванням німецького університету в Чернівцях у 1875 р.
У 1932 р. інститут історії та мови Чернівець-кого університету обрав Костянтина Мандичев-ського своїм почесним професором за наукову діяльність, заслуги перед культурою Буковини, за участь упродовж багатьох років у роботі кра-йового музею.
Помер Костянтин Мандичевський 14 грудня 1933 р. у місті Чернівці.
Список літератури:1. Satco Emil. Enciclopedia Bucovinei / E. Satco. – Suceava – 2004. – P. 12.2. Акатріні В.М. Повернути Втрачені Імена: Сім’я Мандичевських / В.М. Акатріні // Молодий Вчений. –
2015. – № 7 (22). – С. 32–36.3. Păunel E.I. Constantin Mandicevschi (1859-1933) / E.I. Păunel // Codrul Cosminului – 1934. – VIII. – P. 568–574.4. Акатрінi В.М. Костянтин Мандичевський – видатний просвітитель Буковини / В.М. Акатріні // Буковинсь-
кий журнал. – 2014. – № 3 (93). – С. 245–249.5. Дячук Марія. Історія формування фонду чужоземної літератури Наукової бібліотеки Чернівецького
університету / М. Дячук // Вісник Львівського університету. Серія книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. – Львів, 2009. – Вип. 4. – С. 57–67.
6. Mandicevshi C. Sitemul de Control La Biblioteca Universității din Cenăuți / C. Mandicevshi // Junimea Literară. – 1931 – Anul XX. – № 14. – P. 70–85.
7. Mandicevshi C. Intimierea Bibliotecii Țării / C. Mandicevshi // Junimea Literară. – 1931 – Anul XX. – № 14. – P. 259–282.
Акатрини В.М.Научная библиотека Черновецкого национального университета имени Юрия Федьковича
КОНСТАНТИН МАНДИЧЕВСКИЙ: РЕФОРМАТОР БИБЛИОТЕКИ ЧЕРНОВИЦКОГО УНИВЕРСИТЕТА В ПЕРИОД ПРЕБЫВАНИЯ В СОСТАВЕ РУМЫНИИ
АннотацияСтатья посвящена жизненному и творческому пути выдающегося просветителя Буковины Констан-тина Мандичевського. Рассмотрены основные достижения ученого в должности директора библиотеки Черновицкого университета, на примере изданий, хранящихся в фондах НБ ЧНУ. Автором подчерки-вается значимость реформ, которые внедрялись в библиотеке.Ключевые слова: библиотека, Черновицкий университет, топографические каталоги, книжный фонд.
Akatrini V.M.Scientific Library of Yurie Fedkovych Chernivtsi National University
KOSTIANTYN MANDYCHEVSKYI: A REFORMER OF THE LIBRARY OF CHERNIVTSI UNIVERSITY UNDER THE RULE OF ROMANIA
SummaryThe article deals with life and career of the famous Bukovinian educator Kostantyn Mandychevskyy. There are examined the main achievements of the scientist as director of the Chernivtsi University Library by the case of publications which are deposited in the funds of Scientific Library of Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University. The author underlines the importance of reforms that have been implemented in the library. Keywords: library, Chernivtsi University, topographical catalogs, book fund.
![data.1000gost.rudata.1000gost.ru/catalog/Data2/1/4293797/4293797057.pdf · ТИ И ® В © Й [Ш РО ЕЖ Т т ш - © 4? ПШ [М]П1Ш[ЕЖ©Н © . [т \ р ш ш ш и ш](https://static.documents.pub/doc/80x56/6021448a6c83685ffb6f211e/data-4-oe1.jpg)
