Міжнародний день музеїв з’явився в календарі в 1977 році, коли на

черговому засіданні ICOM (International Council of Museums – Міжнародна

рада музеїв) була прийнята пропозиція російської організації про

встановлення цього свята. І з 1978 року цей день відзначається щорічно

більш ніж у 150 країнах.

«Музеї – це конгломерати пам'яті»

Георгій Александров

Чи знаєте ви, скільки музеїв діє в Україні? За даними

культурологічного порталу «Рідна країна» приблизно: у системі

Мінкульту — більше 400, у частинах Міноборони – 100, при навчальних

закладах – 3500, сотні при підприємствах різної форми власності. Приватних

музеїв — приблизно кілька тисяч. За обережними підрахунками, маємо не

менше 5000 різноманітних музейних закладів, хоча деякі туристичні видання

оперують цифрою у сім тисяч.

Існують в Україні і цікаві музеї, яких у світі нема – наприклад, Музей

води та Музей писанки. А у 2007 році відкрився ще й такий екзотичний, як

Музей історії туалету. У Криму діє Музей «Морські курйози», який збирає

найнеймовірніші експонати, викинуті на берег після шторму.

Літературні музеї , науково-дослідні і науково-просвітницькі установи,

що здійснюють збирання, зберігання, експонування і пропаганду матеріалів

про письменників або про історико-літературний процес в цілому.

Прообразами літературних музеїв можна вважати славнозвісні

Вавилонську, Ніневійську й Александрійську бібліотеки стародавнього світу,

сховища прадавніх і церковних рукописів у середньовічних соборах і

монастирях, а також збірки приватних, державних і церковних бібліотек

XVI –XIX ст. У Росії ідея створення літературних музеїв вперше виникла в

1837 у зв'язку з прагненням увічнити пам'ять А. С. Пушкіна. Проте лише в

1879 при Царськосельському ліцеї була відкрита бібліотека, перетворена

потім (1889) в музей Пушкіна. У 1883 при Миколаївському кавалерійському

училищі в Петербурзі створений музей М. Ю. Лермонтова, в 1908 — музей

Пушкіна в с. Михайлівському, в 1911 — музей Л. Н. Толстого в Москві і

Петербурзі, в 1912 — музей М. Ю. Лермонтова в П'ятигорську.

Після Великої Жовтневої соціалістичної революції музейна справа

розвивається в СРСР особливо інтенсивно. Широкий розвиток літературних

музеїв отримали в зарубіжних країнах.

За об'єктною націленістю діяльності ця група музеїв поділяється на три

типи. До першого типу відносять загальні музеї, експозиції яких

документують історію і сучасні процеси у літературі, театральному,

музичному й кіномистецтві (напр., Музей книги та друкарства України у

Києві, Музей мистецтва давньої української книги у Львові). Другий тип – це

так звані мономузеї, присвячені творчості окремо взятих письменників,

поетів, композиторів, сценаристів, режисерів, акторів, співаків та музикантів.

Третій тип – це музеї популярних літературних героїв. До них, для прикладу,

можна віднести Музей Шерлока Холмса на Бейкер-стріт, 221-6 у Лондоні,

Музей мадам Боварі у Франції тощо.

На території Україні центральним музеєм подібного профілю є

Національний музей літератури. один з найпопулярніших загальнодержавних

музейних закладів країни, провідний серед музеїв літературного та

літературно-меморіального профілю.

Музей розташований у самому

центрі Києва — на розі вулиць

Б.Хмельницького та Терещенківської,

у будинку, який є пам’яткою історії

та архітектури кінця XIX ст., –

колишньому головному корпусі

Колегії Павла Ґалаґана, спорудженому

1871 року відомим архітектором О. Я.

Шілле у стилі пізнього класицизму.

Експозиція музею досить велика, вона охоплює всі періоди розвитку

української літератури, починаючи етапом Київської Русі й закінчуючи

сучасністю. Загальна кількість виставлених експонатів складає близько 5

тисяч одиниць, усього ж музей має в своєму розпорядженні близько 85 тисяч

одиниць зберігання. Гордістю колекції музею є зразки старовинних видань

17-18 століть, фотографії, твори образотворчого та декоративно-прикладного

мистецтва, унікальні стародруки, зокрема перша друкована книга

слов'янськими літерами "Апостол" Івана Федорова.

Серед реліквій музею — прижиттєві видання творів Івана

Котляревського, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Миколи

Костомарова, Івана Франка,

Михайла Драгоманова, рукописи

Лесі Українки, Михайла

Старицького, Павла Тичини,

Максима Рильського, Василя

Симоненка, особисті речі Панаса

Мирного, Івана Нечуя-Левицького,

Марка Вовчка, Григорія Косинки,

Олеся Гончара, Івана Багряного,

Уласа Самчука та сучасних письменників, часописи та альманахи ХІХ —

поч. ХХ ст., твори відомих художників, документальні матеріали.

З українських літературних музеїв значну популярність серед

відвідувачів мають такі музеї: Лесі Українки в Колодяжному Ковельського

району Волинської області, Ольги Кобилянської та Юрія Федьковича у

Чернівцях, Івана Франка та Михайла Грушевського у Львові та в Криворівні

Верховинського району Івано-Франківської області, Василя Стефаника у

Русові Снятинського району Івано-Франківської області, Івана Нечуя-

Левицького у Стеблові Київської області, Олександра Гріна у Феодосії,

меморіальні музеї українського філософа Григорія Сковороди та єврейського

письменника Шолом-Алейхема у складі Національного історико-

етнографічного заповідника "Переяслав" Переяслава-Хмельницького та

багато інших.

В окремих випадках музеєфікації підлягає середовище, на фоні якого

розцвів талант видатного діяча України. У такому випадку створюються

літературні музеї-заповідники, як-от Державний історико-культурний

заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка" у с. Шевченковому (вул.

Петровського, 3) Звенигородського району Черкаської області, Державний

історико-культурний заповідник Івана Франка "Нагуєвичі" у Нагуєвичах

Дрогобицького району Львівської області, Державний музей-заповідник

Миколи Гоголя у с. Гоголевому Шишацького району Полтавської області,

Державний музей-заповідник Івана Карпенка-Карого (І. Тобілевича) "Хутір

Надія" у Миколаївці Кіровоградського району Кіровоградської області тощо.

Сучасні літературні музеї діють і як науково-дослідні, і як публічно-

освітні установи, вони організують лекційну роботу, влаштовують зустрічі

відвідувачів з видатними діячами літератури і мистецтва. Дедалі більша

кількість європейських літературних музеїв нині додають до своєї назви

словосполучення "культурний центр". Як осередки культури, вони сприяють

діяльності літературних об'єднань, поетичних гуртків, організують у своїх

стінах літературно-музичні концерти, вечори поезії і презентації нових книг.

Пропонуємо увазі користувачів інформацію про деякі українські

літературні музеї.

Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський район,

смт Стеблів, вул. Партизанська

Літературно-меморіальний музей І. С. Нечуя-Левицького —

літературно-меморіальний музей,

присвячений життю і творчості

письменника-класика української

літератури Івана Семеновича

Нечуя-Левицького у смт Стеблеві

Корсунь-Шевченківського району

Черкаської області; філіал Корсунь-

Шевченківського державного

історико-культурного заповідника.

Експозиція Літературно-меморіального музею І. С. Нечуя-Левицького

(загалом у фондах закладу близько 3 000 одиниць збереження) розповідає

про життєвий шлях та письменницьку діяльність І. С. Нечуя-Левицького,

вшанування його як класика української літератури.

Музей налічує 5 кімнат:

І зал — побут, родинний уклад сім’ї Левицьких, речі побутового

вжитку: настінний годинник, фотографії, картини, книги, сімейний альбом;

ІІ, ІІІ зали — висвітлюють дитячі та юнацькі роки, початок

педагогічної діяльності письменника;

ІV зал — відтворено робочий кабінет київської квартири І. С. Нечуя-

Левицького;

V зал (меморіальний) — присвячений вшануванню пам'яті Івана

Семеновича Нечуя-Левицького.

У 4-й залі міститься цікавий експонат — кабінетний рояль фірми

«Беккер», що був подарунком кумі письменника Надії Іванівні Сольській —

жінці, якій симпатизував Іван Левицький, хоча їм і не судилося бути разом.

Детальніше:

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://uk.wikipedia.org/wiki/Літературно-меморіальний_музей_І._С._Нечуя-Левицького

Літературно-меморіальний музей І.С. Нечуя-Левицького

ЗЕЛЕНИЙ ТУРИЗМ В УКРАЇНІ. Літературно-меморіальний музей І.С. Нечуя-

Левицького

вул. Байди-Вишневецького, 37, м. Черкаси

Музей «Кобзаря» Т. Г. Шевченка — музей у Черкасах присвячений

збірці «Кобзар» Тараса Шевченка. Знаходиться в будинку братів

Цибульських і містить чимало раритетних видань цієї книги. Його часто

називають єдиним у світі музеєм однієї книги

У музеї показано історію видання доробку поета, джерела його

творчості, найцікавіші видання, простежено еволюцію ілюстрування

шевченківських творів, а також «Кобзарі» у перекладах мовами народів

світу.

У музеї зібрання видань експонується в супроводі документів і

матеріалів у контексті подій про те чи інше видання. Крім того, заклад

добротно оформлений деревом, що гармонійно сполучається із експозицією,

лише додаючи атмосфері камерності та затишності.

Власне «Кобзар», яким його тепер знає увесь світ, склався не відразу.

Перше видання було здійснено в Петербурзі в 1840 році за сприяння Євгена

Гребінки. У цей «Кобзар» тоді ввійшло лише 8 творів Тараса Шевченка:

«Перебендя», «Катерина», «Іван Підкова», «Тополі», «Думка», «До

Основ'яненка», «Тарасова ніч» і вірш «Думи мої, думи мої», що написана

спеціально для цього збірника і є ніби епіграфом не лише до цього видання, а

й до усієї творчості Т.Г. Шевченка. Вихід цього «Кобзаря», навіть урізаного

царською цензурою, — подія величезного літературного і національного

значення. У світі збереглося лише декілька примірників першого «Кобзаря»

(1840), тому один з них є гордістю черкаського музею.

У музеї експонується ще одне прижиттєве видання поета — «Кобзар»

1860 року, що був надрукований коштом цукрозаводчика і мецената Платона

Симиренка (з ним Тарас Шевченко познайомився під час своєї останньої

подорожі по Україні 1859 року, зокрема перебуваючи у вотчині останнього

Млієві). Симиренко виділив для видання «Кобзаря» 1100 карбованців, відтак

це видання вийшло значно повнішим за попередні (17 творів і портрет

Шевченка).

Також в експозиції представлено чимало інших коштовних і не менш

рідкісних видань творчості Шевченка — багато діаспорних видань, майже 40

«Кобзарів», перекладених на інші мови, дуже цікаві видання 1920–х років (ці

«Кобзарі» друкувалися на газетному папері і дуже зачитані, адже в період

українізації перших років СРСР користувалися величезним попитом); крім

того у фондах музею — велике зібрання шевченківських листівок, значків,

медалей, плакатів тощо, використовуючи які періодично влаштовують

тематичні виставки.

Детальніше:

Музей «Кобзаря» Т. Г. Шевченка

Музеї України. Музей «Кобзаря» Т. Г. Шевченка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://uk.wikipedia.org/wiki/Музей_«Кобзаря»_Т._Г._Шевченка

Івано-Франківська область, Городенківський район,

с. Торговиця, вул. Т. Шевченка, 70

Літературно-меморіальний музей Леся Мартовича засновано до 100-

річчя з дня народження письменника (12.02.1971 року). Яскрава,

багатогранна сатира Леся

Мартовича – це цінний

матеріал для характеристики

політики, культури і загальної

атмосфери в Австро-Угорській

монархії.

Безсмертні творіння

сатирика назавжди увійшли в

золотий фонд нашої культури.

Письменник жив і творив за

девізом: “Не для слави, а для людей”. В експозиції представлені макет хати, в

якій народився письменник, селянський одяг його батьків. Численні

фотографії, особисті речі родичів

письменника, спогади односельчан

розповідають про дитинство

Л.Мартовича. Експонується

матрикул Л.Мартовича, виданий

Віденським університетом в 1902 р.,

який засвідчує, що письменник теж

там навчався.

Докладніше:

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://uk.wikipedia.org/wiki/Літературно-меморіальний_музей_Леся_Мартовича

Літературно-меморіальний музей Леся Мартовича. Філіал Івано-Франківського

краєзнавчого музею

м. Кіровоград, вул. Тобілевича, 16

Кіровоградський міський літературно-меморіальний музей І.К.

Карпенка-Карого відкритий 24 вересня 1995 року з нагоди 150-річчя від дня

народження корифея українського професійного театру, знаного

письменника І.К.Карпенка-Карого (Тобілевича).

Музей розміщено у меморіальному будинку, де письменник прожив з

родиною 11 років (з 1872 по 1883 рр.). У цих стінах він розпочав свою

літературну діяльність, написавши оповідання «Новобранець» і дві перші

п’єси «Бурлака» та «Не так пани, як підпанки». Його оселя перетворилася на

осередок мистецького, громадсько-політичного життя міста. Садиба

Тобілевичів пам’ятає імена відомих діячів культури другої пол. ХІХ ст.: М.

Лисенка, М. Кропивницького, М. Садовського, П.Саксаганського, М. Аркаса,

М. Заньковецької, М. Старицького, П. Ніщинського. Тут бували активні діячі

народницького руху Д. Пильчиков, П. Михалевич, Є.Чикаленко, О.

Тарковський, Олександр та Софія Русови.

У музеї три експозиційні зали. В одному з них розміщено стаціонарну

виставку «І.К. Карпенко-Карий та Єлисаветград». Матеріали експозиції,

серед яких документи, фотокартки 2-ї пол. ХІХ ст., книги, театральні афіші,

висвітлюють єлисаветградський період життя письменника. У другому

експозиційному залі – виставка «Спочатку було слово…», оглянувши яку

відвідувачі музею відкриють для себе цікаві сторінки історії створення та 25-

річної діяльності Кіровоградської обласної організації НСПУ.

У третьому експозиційному залі презентуються тимчасові музейні

виставки, присвячені ювілеям письменників-земляків, цікавим подіям у

літературному та театральному житті Кіровоградщини. Зараз у цьому залі

представлена виставка «Нашого цвіту по всьому світу», матеріали якої

розповідають про прозаїків, поетів, літературознавців, перекладачів, які

мешкали й мешкають в різних країнах.

Докладніше:

Кіровоградський міський літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого

Музеї України. Літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого

Кіровоградський літературно-меморіальний музей І. К. Карпенка–Карого

Список виставок, створених у літературно-меморіальному музеї І.К. Карпенка-Карого

Харківська область, Золочівський район,

с. Сковородинівка, вул. Приозерна,3,

Національний літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди —

музей, присвячений життю та творчості Григорія Сковороди, заснований в

1972 році в селі Сковородинівка Золочівського району Харківської області.

Національний літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди

розташований в будинку поміщиків Ковалевських, спорудженому в XVIII

столітті як садовий павільйон. Перші два зали музею присвячені біографії та

творчості Сковороди, а третій зал — вшануванню філософа. Відкрита для

відвідувачів і меморіальна кімната, де жив і помер Григорій Сковорода.

В експозиції музею видання творів Сковороди, література про нього,

книги античних, середньовічних та новочасних філософів і поетів, які вивчав

Сковорода, етнографічні предмети, картини й графічні роботи, пов'язані зі

Сковородою. В експозиції також деякі особисті речі Сковороди. У вестибюлі

музею проводяться тимчасові тематичні виставки.

Історичне значення має й прилеглий старовинний парк, планування

якого з часів Сковороди практично не змінилося. У парку збереглася

криниця, місце першого поховання філософа, його могила. Тут встановлено

пам'ятник роботи І. П. Кавалерідзе, упорядковано скульптурну «філософську

алею». Відвідувачі музею мають можливість оглянути будинок контори

управляючого (на підвалинах основного будинку Ковалевських) та

поміщицьку клуню.

Докладніше:

Національний літературно-меморіальний музей Г.С. Сковороди

Віртуальна екскурсія літературно-меморіальним музеєм Григорія Сковороди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://uk.wikipedia.org/wiki/Національний_літературно-

меморіальний_музей_Г._С._Сковороди

Національний літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди

м. Львів, вул. І. Франка, 150-152

У мальовничій місцевості Львова, поблизу Стрийського парку, стоїть

будинок, до якого вже понад

шістдесят років приходять

люди, як до національної

святині. У цьому будинку

видатний письменник, учений,

політичний та громадський діяч

жив, написав свої найкращі

твори, і звідси пішов у

безсмертя. У музеї повністю

відтворено робочий кабінет

Івана Франка – його улюблену

кімнату. Збереглися фортепіано, за яким сидів Іван Якович, робочий стіл, за

яким він працював.

Фонди музею налічують 26 тисяч експонатів, найціннішими з яких є

особисті речі Франка та його родини, рукописи письменника, першовидання

його творів з автографами, оригінальні світлини.

На письмовому столі Франка – його особисті речі: чорнильниця з

ручкою, книги, гуцульський ніж для розрізування паперів, підсвічник,

скринька для рукописів. За цим столом письменник написав сотні творів, у

тому числі й поему «Мойсей». Біля стола поруч із кріслом – рибацька сітка,

сплетена письменником власноруч. Тут стоять Франкові шафи з книжками,

на стінах портрети і малюнки Івана Труша, близького приятеля письменника.

У 2006 році у музеї створено дві нові експозиції: «Родина Івана

Франка» та літературна, яка починається з зали «Велич письменника». Тут

представлені наукові монографії дослідників життя і творчості українського

генія, переклади його творів мовами народів світу. Експозиція «Розстріляне

франкознавство» демонструє твори І. Франка, С. Єфремова, М. Хвильового,

М. Вороного, заборонені радянською владою. Розповідає також про

заарештованих та розстріляних франкознавців.

Докладніше:

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://uk.wikipedia.org/wiki/Львівський_національний_літературно-

меморіальний_музей_Івана_Франка

Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка

Один з найбільш вражаючих музеїв Києва. Його відвідання не лише дає

змогу познайомитись із біографією та творчістю Булгакова, але й залишає

відчуття присутності в незвичайному, ілюзорному світі – світі героїв твору

письменника „Біла гвардія”.

Будівля, в якій знаходиться

літературно-меморіальний музей

Булгакова, обрана не випадково.

Саме тут, у домі № 13 на

Андріївському узвозі, мешкав

майбутній письменник із родиною з

1906 по 1919 рік. Усім, хто знайомий

з „Білою гвардією” Булгакова, також

відомо, що саме цей дім описаний у

безсмертному творі як помешкання його головних дійових осіб. Андріївський

узвіз у романі названий Олексіївським, а Київ письменник називає „Містом”.

Будинок, в якому розташований музей, був зведений наприкінці ХІХ

століття. Родина письменника прожила у ньому 13 років. Із часом у будинку

змінювалось планування, він старів, а більша частина меблів та предметів

побуту Булгакових зникла. Однак, завдяки зусиллям ентузіастів, будинок

привели до ладу, максимально відновивши його первісне планування,

зберегли кахлі печей, частину парадних сходів, паркет у двох кімнатах.

Окрім того, рідні та близькі Булгакова передали майбутньому музею

справжні речі, книги, фотографії, і у 1989 році музей Булгакова був

відкритий. Сьогодні у ньому близько трьох тисяч експонатів, з яких 500

належали безпосередньо Михайлу Опанасовичу та його родині.

Експозиція музею не зовсім звичайна. Вона являє собою два світи, що

паралельно існують та взаємодіють у стінах однієї будівлі. Перший світ –

реальний, біографічний, пов'язаний з особою письменника і долею його сім'ї.

Другий світ – вигаданий, літературний, в якому живуть герої роману "Біла

гвардія". Предмети і речі першого світу справжні і виглядають натурально.

Предмети другого світу, які письменник згадує в творі, пофарбовані в білий

колір. Так творцям музею вдалося об'єднати реальність і художню вигадку.

Докладніше:

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://uk.wikipedia.org/wiki/Літературно-меморіальний_музей_Михайла_Булгакова

Музеї Києва Київський меморіальний будинок-музей Михайла Булгакова

Музей Михайла БУЛГАКОВА в Киеве

Меморіальний будинок-музей М.Булгакова. Віртуальний тур

м. Київ, вул. Терещенківська, , пом. 1,3.

Вхід у під'їзд, де жили міністр Тичина і головред Української

радянської енциклопедії Бажан. Ліворуч - вивіска квартири-музею Бажана,

праворуч - Тичини.

Літературно – меморіальний музей – квартира П. Г. Тичини в місті

Києві, що існує з 1980 року, зберігає обстановку, в якій жив і працював поет

(1944 — 1967), що практично не зазнала змін.

П. Тичина заявив про себе, як поет збіркою «Сонячні кларнети» у 1918

році, що зразу же після виходу була перекладена на багато мов світу. На

належність до певного поетичного напрямку сам поет не вказує,

дослідники ж, зважаючи на неповторність особливу свіжість і оригінальність

поезії Тичини, виділяють її особливу ознаку – «кларнетизм». Його

«кларнетичні» поезії були перекладені на понад 50 мов світу.

Тичина був людиною різнобічної обдарованості, про що розповідають

експонати музею. Він мав тонкий слух і володів багатьма музичними

інструментами, серед яких кларнет, гобой, флейта, фортепіано та бандура,

знався на малярстві і сам добре малював. В експозиції музею представлені

його малюнки.

Найбільші друзі поета – книги,

які є в кожній з 5 кімнат музею,

наглядно ілюструють коло духовних

запитів поета, що особливо

простежується в його меморіальній

бібліотеці, яка часто слугувала йому

робочим кабінетом. Книгозбірня

поета налічує понад 21000 книг,

серед яких – 3500 з дарчими поета

написами та автографами.

Робоче місце

Ціла низка унікальних експонатів зацікавить будь-кого з відвідувачів

музею.

У музеї проходять художні виставки, літературні вечори, поетичні

зустрічі, працює перший в Україні музейний буккросинг. В музейній

крамниці можна придбати художню літературу.

Докладніше:

Квартира-музей П.Г.Тичини

Музей- квартира Павла Тичини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://uk.wikipedia.org/wiki/Літературно-меморіальний_музей-квартира_П._Г._Тичини

Житомирська обл., Ружинський район, с. Верхівня

У глибині стародавнього парку села Верхівня

стоїть двоповерховий чепурний будинок з білими

колонами. На меморіальній дошці біля входу

написано: "У цьому будинку в 1847-1850 рр. жив

великий французький письменник Оноре де

Бальзак".

Колись цей дім, як і все селище Верхівня,

належав польській поміщиці Єві Ганській, яка

згодом стала дружиною Бальзака.

Верхівнянська садиба — унікальна пам'ятка

історії, архітектури та садово-паркової культури кінця XVIII - початку XIX

ст., занесена до Державного реєстру національного культурного надбання.

У квітні 1959 р. в приміщенні Верхівнянського сільськогосподарського

технікуму було відкрито кімнату-музей Оноре де Бальзака. У 1999 р.

кімнату-музей перейменовано на Житомирський літературно-меморіальний

музей Оноре де Бальзака.

Переступивши поріг музею, ви відразу захопитесь експозицією, яка

розповідає про господарів цього дому та велике кохання Евеліни та Оноре.

Музей має три кімнати: вітальня, робочий кабінет, спальня. Саме ці

апартаменти, до яких вели масивні дерев'яні сходи, на другому поверсі

письменнику відвела Єва Ганська. Посеред вітальні стояв круглий

картярський стіл, вкритий зеленим сукном. По лівий бік — стара добротна

шафа-сервант із різьбленими на ній візерунками. А по правий — музичний

інструмент — фортепіано XVIII ст., на якому зроблено напис: "Карс Ганс -

Одеса". Саме з Одеси 28 лютого 1832 р. Бальзакові надійшов лист із

підписом "Іноземка". У кабінеті із блідо-рожевого штучного мармуру стояв

письмовий стіл, за яким Бальзак написав твори: "Депутат від Арсі",

"Мадемуазель де Віссар або Франція за часів Конституції", "Дрібні буржуа",

"Жінка-письменниця", "Театр, який він є". На іншому столі — канделябр.

Можливо, саме при його світлі письменник створив свою відому драму

"Мачуха", адже на її рукописі стоїть підпис "Верхівня, Україна, грудень 1847

року".

Докладніше:

Літературно-меморіальний музей Оноре де Бальзака на Житомирщині

Україна, г. Луганськ, вул. Даля, д. 12

Літературний музей Володимира Даля, це літературно-меморіальний

музей, присвячений життю та діяльності видатного лікаря, письменника,

лексикографа та етнографа, укладача Тлумачного словника живої

великоруської мови Володимира Даля. Музей є одним з філіалів музею

історії та культури міста Луганська.

Це скромне, начебто нічим не примітна

одноповерхова будівля на вулиці Даля

в Луганську знайомо, мабуть, багатьом

луганчанам і гостям нашого міста. На

стіні висить меморіальна дошка, а у

затишному дворику – мармуровий бюст

Козака Луганського, Володимира

Івановича Даля .

Експозиція музею представлена особистими речами та предметами

побуту Володимира Даля та його родини. В музеї зберігається повне зібрання

творів Даля в 10-ти томах, датоване 1897–1898 роками, рідкісні літографії,

колекція видань Тлумачного словника Даля. Крім того у фондах музею

зберігаються літературні твори письменника, видані протягом 1836–1855

років, а також його наукові праці.

Докладніше:

МЕМОРИАЛЬНЫЙ ДОМ-МУЗЕЙ В. ДАЛЯ

Будинок-музей Даля в Луганську

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

https://uk.wikipedia.org/wiki/Літературний_музей_Володимира_Даля

Литературный музей Владимира Ивановича Даля

Музей розташовано в селі Михайлівка Перевальського району

Луганщини. Частина села, в якій розташований музей, раніше і тепер

називається «Олексіївка». У його відновленні значну роль відіграв відомий

на Луганщині письменник та культурний діяч Юрій Єненко.

Борис Дмитрович Грінченко – наш земляк, невтомний трудівник,

всебічно обдарований митець, поет, прозаїк, драматург, публіцист,

лексикограф, етнограф, фольклорист, мовознавець, педагог, автор

підручників «Українська граматика» та «Рідне слово» для молодших

школярів, перекладач, журналіст, видавець, редактор газети «Рада» і журналу

«Нова громада», голова київської «Просвіти», засновник першої публічної

бібліотеки в Києві. Це людина, яка залишила в історії України глибокий слід.

Народний Меморіально-літературний музей Б.Д. Грінченка був відкритий 25

листопада 1988 року. На будинку школи, де вчителював Б.Д.Грінченко,

встановлена меморіальна дошка, а на шкільному подвір'ї – пам'ятник. У

1992р. музеєві було присвоєно звання народного.

Сьогодні це – Народний музей

Б. Д. Грінченка. У ньому 4

експозиції: перша – "Історія

заселення території і відкриття

школи"; друга - третя –

знайомлять з життям та

творчим шляхом письменника

і вчителя Б. Д. Грінченка, і,

зокрема з Олексіївським

періодом життя; четверта –

присвячена етнографії і фольклору нашого краю; п'ята - розповідає про

історію створення і функціонування музею.

Докладніше:

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://uk.wikipedia.org/wiki/Народний_меморіально-літературний_музей_Б._Грінченка

Музей у Олексіївці

Рідна країна. Народний Меморіально-літературний музей Б.Д. Грінченка

Лисичанськ, вул. Героїв Сталінграда, 1

За клопотанням спілки письменників України в 1967 році у сквері біля

Палацу культури був встановлений пам’ятник Володимиру Миколайовичу

Сосюрі.

Музей був заснований у 6 січня 1968 року в день 70-річчя від дня

народження поета на громадських засадах. За рік до того — 11 січня 1967

року у сквері біля Палацу культури ім. В.М. Сосюри було відкрито пам'ятник

поету. Його автором був талановитий луганський скульптор Ілля Овчаренко.

В музеї 2 експозиційних зала, фондова колекція нараховує понад 800

експонатів, серед яких: особисті речі поета, фотознімки, книжки, рукописи

тощо.

м. Рівне, вул. Симона Петлюри, 17.

Музей відкрито 20 лютого 2007 р. – у 102-річницю від дня народження

письменника Уласа Самчука (1905-1987 рр.). Розмістився він в залах Будинку

вчених. Музей має свої особливості, якими вирізняється з-поміж подібних

закладів. По-перше, його експозиція, висвітлюючи головні творчі здобутки

Уласа Самчука, зосереджує увагу на

впливі особистості письменника на

весь український літературний процес

ХХ ст. По-друге, експозиція відкриває

глядачеві те гроно ще й досі належно

не поцінованих письменників, яке,

власне, і несло у світ справжнє

українське художнє слово,

продовжуючи традиції Т. Шевченка,

І. Франка, Лесі Українки. По-третє,

музей сфокусовує увагу на рівненському періоді життя і діяльності

письменника, зримо відтворивши літературну, культурну та духовну палітру

краю в його найпереломніші та найдраматичніші роки і дні. Сьогодні у музеї

тісно від цікавих, оригінальних експонатів. Але куди більше матеріалів ще

чекає на своє право зайняти місце в експозиції музею. Тільки нещодавно

розпорядники спадщини Самчука подружжя Оксана і Ярослав Соколики

привезли з Канади і передали музеєві кілька сотень фотознімків та

документів із особистого архіву письменника.

Докладніше:

Віртуальна екскурсія Музеєм Уласа Самчука

Літературний музей Уласа Самчука (відділ Рівненського обласного краєзнавчого

музею)

Музеї України. Рівненська область. Літературний музей Уласа Самчука

З появою мережі Інтернет і розвитком мережевих технологій музеї та інші

установи культурної спадщини починають переосмислювати свої завдання і

можливості. Все більше число музеїв приймає рішення підтримувати свій

сайт (цифровий або електронний музей), щоб розширити надання корисної

інформації про себе і залучити нових користувачів. Тому для відвідування

будь-якого з них вже не треба залишати своєї кімнати, не кажучи навіть про

те, щоб витрачатися на поїздку, купувати квитки на літак і летіти в Москву,

Париж, Лондон чи Нью-Йорк.

Для відвідування найбільших скарбниць світової культури тепер достатньо

мати комп'ютер з виходом в Інтернет, причому не треба завантажувати

ніякого додаткового програмного забезпечення або будь-яким чином

змінювати налаштування комп'ютера.

Перевага цифрового музею зрозуміла. Відвідувачі цифрового музею можуть

насолоджуватися культурними реліквіями без обмежень на час і місце, і

повна безпека пам'яток культури гарантована.

Віртуальні музеї нового типу починають формувати глобальне

віртуальне музейне середовище, доступне для всіх і таке, що настроюється на

потреби кожного. Це середовище дозволяє кожному з нас бути як

відвідувачем музею, так і музейним працівником, задіяним в процесі

комплектування, зберігання, вивчення та популяризації артефактів, що

представляють матеріальну і духовну історію у віртуальних музеях.

Корисну та цікаву інформацію про деякі музеї України і світу, а також

он-лайн представлення музейних колекцій можна знайти за посиланнями:

http://prostir.museum/ – портал „Музеи Украины”

http://www.prostir.museum/sites/ua – веб-сайт „Музейний простір України”

http://namu.kiev.ua/ – веб-сайт Національного художнього музею України

http://museum3dtours.com/php/index.php?l=ua – „Музейний портал”

http://incognita.day.kiev.ua/exposition – Музеї он-лайн – Україна Incognita

http://www.warmuseum.kiev.ua/– веб-сайт Національного музею історії

Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років

http://hutsul.museum/ – веб-сайт Національного музею народного

мистецтва Гуцульщини та Покуття

http://www.archaeology.odessa.ua/ – веб-сайт Одеського державного

археологічного музею

http://www.oweamuseum.odessa.ua/ – веб-сайт Одеського музею західного і

східного мистецтва

http://muzey.vn.ua/ – веб-сайт Вінницького обласного краєзнавчого музею

http://www.museum.lviv.ua/ – веб-сайт Львівського музею історії релігії

http://lvivgallery.org/ – веб-сайт Львівської національної галереї мистецтв

http://honchar.org.ua/ – веб-сайт Музею I.М. Гончара

http://www.chersonesos.org/ – веб-сайт Національного заповідника

„Херсонес Таврійський”

http://www.tmf-museum.kiev.ua/ – веб-сайт Державного музею

театрального, музичного і кіномистецтва України

http://www.philol.msu.ru/~tezaurus/library.php?view=d&course=5&raz=3&po

d=1&par=1 – Музеї світу

www.louvre.fr/en/visites-en-ligne – Франція: онлайн-тури по Лувру

http://www.rusmuseum.ru/– Русский музей

http://www.tretyakov.ru/russian/default.html– Третьяковская галерея

http://www.hermitagemuseum.org/– Государственный Эрмитаж

http://poklonnayagora.ru/ – веб-сайт Центрального музею Великої

Вітчизняної війни 1941-1945 рр. (Росія)

http://www.muar.ru/ – веб-сайт Державного музею архітектури ім. А.В.

Щусєва (Росія)

http://www.spbmuseum.ru/ – веб-сайт Держаного музею історії Санкт-

Петербурга

http://www.vmdpni.ru/ – веб-сайт Всеросійського музею декоративно-

прикладного і народного мистецтва

http://www.mmoma.ru/ – веб-сайт Московського музею сучасного

мистецтва

http://www.polotskmuzey.vitebsk.by/ – веб-сайт Національного Полоцького

історико-культурного музею-заповідника (Білорусь)

http://www.palacegomel.by/ – веб-сайт Гомельського палацово-паркового

ансамблю (Білорусь)