Аналітичний огляд 5old.mdi.org.ua/ukr/library/publ/Policy Report...

PLANNING AND DEVELOPMENT COLLABORATIVE INTERNATIONAL

Setting the Standard for our Industry

ПАДКО / АГЕНТСТВО США З МІЖНАРОДНОГО РОЗВИТКУ

РЕФОРМУВАННЯ ТАРИФІВ ТА РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ КОМУНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ

Аналітичний огляд № 5

Реформування сфери послуг водопостачання та

водовідведення: узагальнений досвід, проблеми та

перспективи

Підготовлено ПАДКО для Агентства США з міжнародного розвитку

Квітень 2004 р.

ПАДКО

Викладені у цьому документі матеріали відображають точку зору експертів ПАДКО, яка не обов'язково збігається з позицією АМР США

2004 р. Повне або часткове відтворення або розмноження будь-яким чином матеріалів, вміщених у цьому виданні, допускається лише за письмовим дозволом. Цитування дозволяється виключно

з посиланням на першоджерело

ПАДКО / АГЕНТСТВО США З МІЖНАРОДНОГО РОЗВИТКУ

РЕФОРМУВАННЯ ТАРИФІВ ТА РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ КОМУНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ

Аналітичний огляд за результатами І циклу ІІ фази реалізації програми

“Реформування тарифів та реструктуризація комунальних

підприємств в Україні” (березень–вересень 2003 рр.)

Підготовлено для Агентства США з міжнародного розвитку

USAID Contract No. OUT-LAG-I-805-99-00035-00 Task Order 805

Підготовлено ПАДКО, Інк.

вул. Фролівська 6/8, корпус 1, Київ, 04070, Україна Тел. (38 044) 463 76 15; Факс (38 044) 463 76 14

Ел. пошта: [email protected], Інтернет: http://tariffreform.padco.kiev.ua

Квітень 2004 р.

Авторський колектив:

Бабак А.В. фінансовий аналітик, консультант з питань фінансового менеджменту та ціноутворення, ПАДКО/Київ

Гіпп Т.Р. консультант з питань стратегічного планування, ПАДКО/Львів Левицький А.А. консультант з питань інформаційних технологій та збору

платежів, ПАДКО/Київ Лисенко Н.М. к.е.н., доцент кафедри обліку підприємницької діяльності КНЕУ,

консультант з питань обліку, аудиту та оподаткування, ПАДКО/Київ

Романюк О.П. к.е.н., доцент кафедри економічної політики НАДУ при Президентові України, економіст-аналітик, заступник керівника проекту, ПАДКО/Київ

Сафіуліна К.Р. к.т.н., доцент, спеціаліст з соціології та паблік рилейшнз, консультант з питань залучення громадськості, ПАДКО/Київ

Святоцька В.Г. консультант з юридичних питань, ПАДКО/Київ Слободенюк І.П. м.д.а., заступник керівника проекту, ПАДКО/Львів Слюсар І.В. консультант з питань фінансового планування, ПАДКО/Київ Трильовська М.Р. консультант з питань водопостачання, ПАДКО/Львів Царинник О.Ю. к.т.н., консультант з питань водопостачання, ПАДКО/Львів Шеховцова С.С. економіст, фінансовий аналітик, ПАДКО/Львів За загальною редакцією Романюк О.П.

ЗМІСТ

ВСТУП ............................................................................................................................................................ 3

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВ ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА ................................................................................ 5

1.1. ОРГАНІЗАЦІЙНА СИСТЕМА ПІДПРИЄМСТВ ВКГ........................................................................................... 5 1.2. ПОКАЗНИКИ ОСНОВНОЇ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ..................................................................................... 7 1.3. КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ ................................................................................................... 11 1.4. ОГЛЯД ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ ПОСЛУГ, ЩО НАДАЮТЬ ПІДПРИЄМСТВА ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА

ВОДОВІДВЕДЕННЯ ...................................................................................................................................... 13

РОЗДІЛ ІІ. ТЕХНІЧНИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА ВОДОВІДВЕДЕННЯ.................................................................................................................... 16

2.1. ПОТОЧНИЙ ТЕХНІЧНИЙ СТАН ТА ПРОБЛЕМИ СИСТЕМ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА ВОДОВІДВЕДЕННЯ .......... 16 2.2. СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ............................................................. 20

2.2.1. Практика та проблеми впровадження демонстраційних проектів............................................ 20

РОЗДІЛ ІІІ. ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВ ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА ........................................................................................................................ 23

3.1. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ПОТОЧНОГО ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВ. ОСНОВНІ ФІНАНСОВІ ПРОБЛЕМИ .................................................................................................................................................. 23

3.1.1. Аналіз фінансових показників діяльності пілотних підприємств ................................................ 23 3.1.2. Бухгалтерський облік, фінансова звітність та оподаткування.................................................. 30 3.1.3. Збір платежів .................................................................................................................................... 33 3.1.4. Визначення основних проблем у сфері фінансового управління.................................................... 36

3.2. СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМКИ ПОЛІПШЕННЯ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ.................... 37

РОЗДІЛ ІV. УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКОСТІ У РЕФОРМУВАННІ СФЕРИ КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ ........................................................................................................................................ 39

4.1. ПРАКТИКА ТА ПРОБЛЕМИ ЗАЛУЧЕННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО ПРОЦЕСУ НАДАННЯ ПОСЛУГ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА ВОДОВІДВЕДЕННЯ................................................................................................. 39

4.1.1. Попередній досвід залучення громадськості у пілотних містах.................................................. 39 4.1.2. Результати участі міст у Програмі реформування тарифів та реструктуризації

комунальних підприємств ................................................................................................................ 41 4.1.3. Основні труднощі, пов’язані із залученням громадськості до вирішення проблем

комунальної сфери ............................................................................................................................ 44 4.2. ПЕРСПЕКТИВИ ПІДВИЩЕННЯ ГРОМАДСЬКОЇ УЧАСТІ У РЕФОРМУВАННІ СФЕРИ ПОСЛУГ ......................... 44

ДОДАТОК 1 ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ВКГ........ 46

ДОДАТОК 2 ОСНОВНІ ТЕХНІЧНІ ПОКАЗНИКИ ПІДПРИЄМСТВ ВКГ ............................................ 47

ДОДАТОК 3 ОСНОВНІ ФІНАНСОВІ ПОКАЗНИКИ ПІДПРИЄМСТВ ВКГ ........................................ 48

Реформування сфери послуг водопостачання та водовідведення

3

ВСТУП Цей аналітичний огляд підготовлено за результатами реалізації одного з етапів Програми “Реформування тарифів та реструктуризація комунальних підприємств в Україні”, яка впроваджується консультативною фірмою ПАДКО за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку. Головною метою цієї програми є поліпшення надання міському населенню основних комунальних послуг – централізованого водопостачання, водовідведення та теплопостачання. Програма розпочалася у жовтні 2000 року і умовно поділяється на дві фази. На першій фазі, яка тривала до лютого 2003 року, робота здійснювалася як на державному рівні (зокрема, основні зусилля були спрямовані на розробку стратегії реформування сфери комунальних послуг, реформуванні законодавчо-нормативної бази та системи соціального захисту споживачів, поширенні накопиченого досвіду), так і на місцевому рівні (випробування методик ціноутворення та сприяння процесу реструктуризації комунальних підприємств у містах Луцьку та Хмельницькому). З метою узагальнення набутого досвіду та сприяння його майбутньому поширенню в інших містах України консультантами компанії ПАДКО впродовж вересня 2002 – лютого 2003 рр. було розроблено спеціальну навчальну програму для представників міської влади та працівників комунальних підприємств, а також відповідний інструментарій для її реалізації. Ця навчальна програма є унікальною з точки зору її комплексно-практичного спрямування та інтерактивної методики викладання. Її складовими є 10 навчальних курсів:

1. Технічна та організаційна оцінка підприємств водопостачання та водовідведення.

2. Технічна та організаційна оцінка підприємств теплопостачання. 3. Фінансовий аналіз та планування на підприємствах водопровідно-

каналізаційного та теплового господарства. 4. Бухгалтерський облік та оподаткування для підприємств комунального

господарства. 5. Планування капітальних інвестицій. 6. Формування та встановлення тарифів на послуги централізованого водо-,

теплопостачання та водовідведення. 7. Стратегічне планування на підприємствах комунального господарства. 8. Залучення приватного сектора в діяльність комунальних підприємств. 9. Залучення громадськості. 10. Збір платежів за житлово-комунальні послуги.

Практичне впровадження розробленої навчальної програми має місце нині, під час реалізації другої фази програми (березень 2003 – серпень 2004 р.). Ця фаза складається із трьох шестимісячних циклів. У кожному з них до участі в програмі залучаються комунальні підприємства тепло-, водопостачання та водовідведення щонайменше трьох міст України. Зокрема, учасниками нашої програми є комунальні підприємства наступних міст:

І цикл (березень – вересень 2003)

Комсомольськ Полтавської області Жмеринка Вінницької області Коростень Житомирської області Новоград-Волинський Житомирської області

ІІ цикл (жовтень 2003 – квітень 2004)

Калуш Івано-Франківської області Нововолинськ Волинської області Червоноград Львівської області

ІІІ цикл (березень – серпень 2004)

Лисичанськ Луганської області Мелітополь Запорізької області Олександрія Кіровоградської області

Аналітичний огляд ПАДКО № 5 4

До участі у навчанні запрошуються представники міської влади та працівники комунальних підприємств тепло-, водопостачання та водовідведення пілотних міст. Головним результатом реалізації програми ПАДКО у цих містах є розробка Стратегічного плану дій комунального підприємства на середньострокову перспективу, який містить такі складові як: (1) технічну оцінку систем та виробничі (операційні) заходи, включно з планом капітальних інвестицій; (2) оцінку фінансового стану підприємства та заходи у сфері фінансового управління; (3) оцінку організаційної структури та кадрового забезпечення та стратегічні заходи щодо їх вдосконалення; (4) залучення громади міста до стратегічного планування і прийняття рішень з питань розвитку сфери комунальних послуг. На момент підготовки цього аналітичного огляду було завершено роботу з пілотними містами І циклу реалізації ІІ фази програми (Комсомольськ, Жмеринка, Коростень, Новоград-Волинський). Розроблені Стратегічні плани дій всіх восьми комунальних підприємств знайшли схвалення громад відповідних міст під час проведених у вересні 2003 р. громадських слухань і затверджені рішенням міських рад. Отже, сьогодні вони є дієвим документом і настановою до дій. Власне, на цьому роботу з містами І циклу можна було б вважати завершеною. Але в наших руках лишався великий обсяг неоціненної статистичної інформації про діяльність комунальних підприємств - тієї інформації, якої сьогодні явно бракує державним службовцям, науковцям, працівникам комунальних підприємств і громадських організацій, всім тим, хто причетний до справи реформування сфери житлово-комунальних послуг. З метою систематизації, узагальнення та поширення статистичної інформації, що характеризує діяльність комунальних підприємств в Україні, й було прийнято рішення про підготовку цього аналітичного огляду. Окрім того, зважаючи на специфіку та відмінності у роботі водоканалізаційних підприємств та підприємств теплопостачання, по них підготовлено окремі аналітичні огляди. Зокрема, цей документ присвячено підприємствам водопостачання та водовідведення. Є всі підстави вважати, що він є важливим кроком на шляху систематизації та збагачення статистичної бази, яка характеризує діяльність водоканалів в Україні. У подальшому його буде розширено за рахунок пілотних підприємств, які відібрані для участі у другому та третьому циклі нашої програми.

Реформування сфери послуг водопостачання та водовідведення 5

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВ

ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА

1.1. Організаційна система підприємств ВКГ

Основними характеристиками, які визначають організаційну систему підприємств, є наступні: • Мета та предмет діяльності підприємства; • Власник підприємства; • Орган, який здійснює управління

підприємством; • Організаційно-правова форма підприємства; • Форма/механізм врегулювання відносин між

підприємством та його власником (статут, трудовий контракт із директором підприємства, інші форми відносин);

• Організаційна структура підприємства та її відповідність тій меті, яку підприємство покликане здійснювати відповідно до його установчих документів;

• Взаємозв’язок між структурними підрозділами підприємства та система контролю за виконанням ними своїх повноважень. Перелічені показники суттєво впливають на

ефективність господарської діяльності водоканалізаційних підприємств. Це пояснюється тим, що система організації роботи, чіткі цілі, довгострокове бачення, встановлення взаємозв’язків, розподіл обов’язків та чіткий контроль за їх виконанням є базовими складовими успішної діяльності підприємства. Оцінка системи адміністративного управління набуває особливого значення при підготовці плану стратегічного розвитку підприємства і, зважаючи на це, є однією з основних його структурних частин.

Досвід роботи з пілотними підприємствами засвідчив, що представники місцевої влади та керівництво підприємств в основному вірно розуміють залежність між організаційною

системою та результатами роботи. Узагальнення одержаних висновків і пропозицій наводиться нижче.

Мета та предмет діяльності. Відповідно до статутних документів, основною метою діяльності водоканалізаційних підприємств, які брали участь в програмі ПАДКО, є забезпечення мешканців міст якісними та доступними за ціною послугами централізованого водопостачання та водовідведення.

Предмет діяльності – це перелік конкретно сформульованих у статутах підприємств видів діяльності, які власник дозволяє здійснювати створеному ним підприємству. Поряд із основними, “профільними”, видами діяльності (централізоване водопостачання, централізоване водовідведення, експлуатація мереж та устаткування, виставлення нарахованих рахунків та збір платежів, тощо) підприємства-учасники програми мають право здійснювати, наприклад, торгівельну та комерційну діяльність, надавати транспортні послуги, здійснювати інші види діяльності. Ряд видів, перелічених у предметі діяльності підприємств, потребують отримання ліцензій, зокрема централізоване водопостачання та водовідведення. Всі пілотні підприємства такі ліцензії отримали.

Форма власності. Три із чотирьох підприємств-учасників пілотної програми перебувають у власності територіальних громад міст, тобто є комунальними за формою власності: Комсомольський, Коростенський та Новоград-Волинський водоканали (табл. 1.1). Підприємство ж водопостачання та водовідведення міста Жмеринки є структурним підрозділом Вінницького обласного водоканалу.

Таблиця 1.1. Деякі з основних характеристик, що визначають організаційну систему підприємств ВКГ (водоканали пілотних міст, станом на серпень 2003 р.)

Комсомольськ Новоград-Волинський Коростень Жмеринка

Хто є власником підприємства

Територіальна громада міста

Територіальна громада міста

Територіальна громада міста Обласна рада

Хто здійснює управління

підприємством

Виконком міської ради



Обласна державна адміністрація

Організаційно-правова форма підприємства

Комунальне підприємство



Структурний підрозділ обласного водоканалу

Аналітичний огляд ПАДКО № 5

6

Управління підприємством. Відповідно до законодавства, управління підприємством здійснює власник або уповноважений ним орган.

У випадку комунальних за формою власності підприємств (якими є водоканали міст Комсомольська, Коростеня та Новограда-Волинського) функції управління здійснюють виконкоми місцевих рад. Втілюючи функції управління підприємствами, виконкоми приймають рішення щодо створення, реорганізації чи ліквідації підприємства; встановлення порядку розпорядження майном; затвердження статуту підприємства та внесення змін до нього; затвердження та контролю за ходом виконання планів роботи підприємства, в тому числі і стратегічних; визначення порядку використання прибутку підприємства та встановлення частини прибутку, яка підлягає перерахуванню до міського бюджету. Особливо слід наголосити, що виконкоми міських рад встановлюють (регулюють) тарифи на послуги, які надають комунальні (за формою власності) підприємства. Трудовий контракт із директором підприємства у цьому випадку укладає міський голова.

Дещо іншою є ситуація із підпорядкованістю Жмеринського водоканалу, який є структурним підрозділом обласного підприємства “Вінницяводоканал”. Управління Жмеринським водоканалом здійснює обласна державна адміністрація і це означає наступне: • тарифи на його послуги встановлює обласна

адміністрація; • плани діяльності (в тому числі і план

стратегічного розвитку) затверджує обласна адміністрація;

• прибутки від діяльності поступають в обласне підприємство, яке, в свою чергу, не направляє коштів на розвиток Жмеринського водоканалу та мереж міста. Жмеринський виконком не здійснює по

відношенню до водоканалу перелічених вище управлінських повноважень. Фактично, міська влада Жмеринки ніяких важелів впливу на це підприємство не має. Однак вона продовжує нести відповідальність за забезпечення мешканців міста комунальними послугами.

Організаційно-правова форма підприємств. Організаційно-правова форма підприємства визначається (1) формою власності на майно, яким підприємство оперує в процесі своєї діяльності, та (2) формою господарювання (оренда, концесія, кооператив, інші). Всі водоканали, які брали участь у програмі ПАДКО в квітні-вересні 2003 р., створені та функціонують як комунальні підприємства.

Відносини підприємств із органами влади різного рівня. Підприємства водопостачання та водовідведення, що належать територіальним

громадам міст Комсомольська, Коростеня та Новограда-Волинського підпорядковані органам місцевого самоврядування, їм підзвітні та підконтрольні.1 Підпорядкування таких комунальних підприємств обласним державним адміністраціям законодавством не передбачено.

Не дивлячись на те, що в Статутах підприємств та трудових контрактах з їх директорами описані предмет діяльності та порядок здійснення владних повноважень органів місцевого самоврядування по відношенню до комунальних підприємств, ряд питань залишаються неврегульованими. Більшість з них можуть бути визначені в Угоді про надання послуг між містом та підприємством2.

Результатом спільної праці консультантів ПАДКО, представників комунальних підприємств та міських влад Коростеня і Комсомольська стало підписання таких Угод. Під час їх обговорення та підготовки до підписання всі зацікавлені сторони шукали шляхи вирішення складних і вагомих питань: • Чи варто визначати та затверджувати параметри

та показники діяльності підприємств, а також послуг, які вони надають споживачам?

• Якою повинна бути участь міської влади у фінансуванні проектів, що впроваджуються на підприємствах?

• Яка схема надання споживачам комунальних послуг є найбільш доцільною та економічно обґрунтованою – із залученням у якості “виконавця” ЖЕКів чи схема прямих договірних відносин між комунальними підприємствами та споживачами? Фактично, сторони намагались з’ясувати і закріпити в Угоді відповідального за утримання та експлуатацію внутрішньобудинкових мереж.3 До початку реалізації програми “Реформування

тарифів та реструктуризація комунальних підприємств в Україні” тарифи на комунальні

1 Перелік владних повноважень міста по відношенню до цих підприємств описані в частинах “Форма власності” та “Управління підприємствами” цього розділу 2 Основні положення Типової Угоди між містом та підприємством про надання послуг див. http://tariffreform.padco.kiev.ua 3 Особливістю цієї схеми є те, що міська влада повинна визначити та затвердити, хто і в якій формі несе відповідальність за утримання внутрішньобудинкових мереж та відшкодування загальнобудинкових витоків. Існує два можливі шляхи вирішення цієї проблеми: комунальні підприємства укладають договори із житлово-експлуатаційними підприємствами (ЖЕП) про порядок взаємної відповідальності за утримання внутрішньобудинкових мереж та усунення витоків. Другий – комунальне підприємство постачає послугу ЖЕПу і несе відповідальність за якість послуги тільки до вводу в будинок, а подальший розподіл між споживачами зі всіма наслідками покладається на ЖЕПи.


послуги, що надають комунальні підприємства міста Комсомольська, встановлювала Полтавська обласна державна адміністрація (не зважаючи на те, що це було повноваженням виконкому міської ради). З метою приведення ситуації, що склалася, у відповідність до вимог діючого законодавства місту було надано практичну допомогу щодо з’ясування та розмежування повноважень по встановленню тарифів на комунальні послуги між виконкомом Комсомольської міської ради та Полтавською обласною державною адміністрацією. Це дозволило виконкому Комсомольської міської ради затвердити в 2003 році тарифи на послуги водопостачання/водовідведення та здійснити підготовку до затвердження тарифів на послуги теплопостачання в межах діючого законодавства без погодження із обласною адміністрацією, як це відбувалось раніше.

Дещо відмінною є ситуація в місті Жмеринці. Жмеринський водоканал є структурним підрозділом Вінницького обласного підприємства водопостачання та водовідведення, підпорядкований лише обласній державній адміністрації і, разом з тим, не є юридичною особою. Всі свої дії структурний підрозділ може вчиняти тільки за погодженням і в порядку, встановленому головним підприємством - Вінницьким обласним водоканалом. Ніяких формально визначених та зафіксованих відносин із міською владою він не має.

Разом з тим, міська влада Жмеринки готова виділяти кошти із міського бюджету на розвиток інфраструктури водоканалу. Але при цьому вона хоче мати прямий вплив на діяльність підприємства, яке забезпечує послугами водопостачання та водовідведення мешканців міста.

Результатом аналізу цих питань та роздумів депутатів Жмеринської міської ради стало прийняття рішення звернутися до обласної адміністрації з запитом про виділення жмеринського підприємства водопостачання та водовідведення із складу Вінницького обласного водоканалу та передачу його в комунальну власність міста Жмеринки. Станом на квітень 2003 року процес обговорення порядку такої передачі між владою міста Жмеринки та Вінницькою обласною державною адміністрацією перебуває в активній фазі.

Основні організаційні проблеми. Проблемою більшості пілотних комунальних підприємств є те, що організаційна структура та розподіл функціональних обов’язків не повною мірою відповідають меті та характеру їх поточної роботи, а тому потребують вдосконалення. Зокрема, є необхідність у: • внесенні змін до організаційної структури

підприємств (створенні нових підрозділів,

ліквідації зайвих посад та запровадженні нових - тих, в яких на сьогодні існує потреба);

• перерозподілі посадових обов’язків серед працівників структурних підрозділів з тим, щоб вивільнити їх керівників для виконання стратегічних задач;

• комп’ютеризації адміністративних, фінансових та інших структурних підрозділів;

• врегулюванні взаємних зобов’язань між містом та підприємством;

• налагодженні належного взаємозв’язку між структурними підрозділами підприємства, тощо. Результати узагальнення основних організаційних

проблем водопровідно-каналізаційних підприємств у містах Комсомольську, Коростені, Новограді-Волинському та Жмеринці наведено у таблиці 1.2.

1.2. Показники основної операційної діяльності

У цьому звіті проаналізовано наступні показники основної операційної діяльності підприємств ВКГ: 1. Динаміка обсягів реалізації послуг

водопостачання та водовідведення (в абсолютних та відносних одиницях).

2. Структура споживання послуг за категоріями споживачів.

3. Динаміка чисельності населення, що отримує послуги підприємства.

4. Відсоток абонентів, що користуються приладами обліку води.

5. Фактичний обсяг споживання води населенням (при наявності приладів обліку). Окрім того, до показників операційної діяльності

водоканалів належать також: (1) Відсоток води, нарахування плати за яку здійснюється за показами приладів обліку, та (2) Середнє нормативне споживання води населенням (без приладів обліку).4 Через брак необхідної статистичної інформації, аналіз за цими показниками в даному аналітичному огляді не проводиться.

4 Середнє нормативне споживання води населенням (без приладів обліку) – обсяг середнього нормативного водоспоживання в розрахунку на одну особу на місяць (м3/особу/міс). Визначається як обсяг середньомісячного (за даними року) споживання води в розрахунку на одну особу (для населення без приладів обліку).


8

Таблиця 1.2. Основні організаційні проблеми водопровідно-каналізаційних підприємств (станом на серпень 2003 року)*

Водопровідно-каналізаційні підприємства у містах: Проблема Комсомольськ Коростень Новоград-

Волинський Жмеринка

Чинна організаційна структура підприємства і розподіл функціональних обов’язків не повною мірою відповідають меті та характеру поточної роботи

Неврегульованими залишаються взаємообов’язки між містом та підприємством ** **

Неналежним є рівень комп’ютеризації відділів та служб Неефективний розподіл посадових обов’язків серед працівників структурних підрозділів

Неналежним є рівень взаємозв’язку між структурними підрозділами

* - за результатами оцінки, підготовленої підприємствами в процесі стратегічного планування ** - на початку 2004 р. в цих містах було підписано Угоди про надання послуг централізованого водо-, теплопостачання та водовідведення між міською владою та підприємствами

Динаміка обсягів реалізації послуг водопостачання. Пілотні підприємства суттєво відрізняються між собою за обсягами реалізації послуг водопостачання (в абсолютних одиницях). Об’єктивно найбільшими вони є у ВУВКГ м. Комсомольська (за даними 2002 року - 6612,4 тис. м3), майже вдвічі меншими – у ВУВКГ м. Коростеня (2983,0 тис. м3 у 2002 році). Водопровідно-каналізаційне підприємство м. Новограду-Волинського за той самий період реалізувало 1950,3 тис. м3 води, а на Жмеринському водоканалі цей показник був найменшим порівняно з іншими пілотними підприємствами – 546,5 тис. м3

на рік (додаток 1; рис. 1.1). Рис. 1.1. Обсяги реалізації послуг водопостачання

у 2001-2002 рр. (тис. м3 на рік)

7 796,9

3 191 2 983

2 023,5 1 950,3

776

6 612,4

546,5

0

1 000

2 000

3 000

4 000

5 000

6 000

7 000

8 000

9 000

2001 2002 2001 2002 2001 2002 2001 2002

Комсомольськ Коростень Новоград-Волинський

Жмеринка

Населення Бюджетні установи Інші споживачі Легко бачити, що на кожному із чотирьох

пілотних водоканалів у 2002 році мало місце скорочення обсягів реалізації послуг водопостачання порівняно з попереднім роком. Майже на третину вони скоротилися в Жмеринці, на 15% - у Комсомольську. На цьому фоні зменшення обсягів реалізації води у Коростені та Новограді-Волинському виглядає значно меншим (відповідно 7% та 4%) – див. табл. 1.3.

На всіх пілотних підприємствах (окрім Коростеня) обсяги реалізації води найбільшою

мірою скоротилися для населення (Жмеринка на 35%, Комсомольськ – 25%, Новоград-Волинський – 6%). Окрім того, зменшення обсягів реалізації послуг водопостачання спостерігається і по групі інших споживачів зазначених міст. Щодо бюджетних установ, то у двох містах цей показник зріс (у Новограді - Волинському і Жмеринці відповідно на 18% і в 2,2 рази), а у Комсомольську – зменшився на 14%.

Динаміка обсягів реалізації послуг водовідведення. У двох містах - Коростені та Жмеринці - обсяги реалізації послуг водовідведення у 2002 році перевищували обсяги реалізованої води (відповідно на 5% та 42%). Це пояснюється надходженням в міську систему водовідведення: (1) стічних вод промислових підприємств, які мають локальні водозабори, і (2) ґрунтових та дощових вод.

Щодо Комсомольська та Новограда-Волинського, то тут спостерігається протилежна тенденція – обсяги реалізованої води перевищують обсяги послуг з водовідведення (на 3% та 50% відповідно), що пояснюється нижчим відсотком охоплення споживачів послугами водовідведення порівняно з послугами водопостачання.

Рис. 1.2. Обсяги реалізації послуг водовідведення у 2001-2002 рр. (тис. м3 на рік)

6425,5

3134

1301,5777,6

7605,0

3247

1455,5

942

0

1 000

2 000

3 000

4 000

5 000

6 000

7 000

8 000

2001 2002 2001 2002 2001 2002 2001 2002


Жмеринка

Населення Бюджетні установи Інші споживачі


9

Таблиця 1.3. Динаміка обсягів реалізації послуг водопостачання за категоріями споживачів (2002 р. у % до 2001 р.)

Категорія споживачів Комсомольськ Коростень Новоград-Волинський Жмеринка Всього реалізовано

в т.ч.: 84,8 93,5 96,4 70,4

Населення 74,6 96,0 94,1 65,4 Бюджетні установи 86,2 - 117,7 220,3 Інші споживачі 96,7 88,8 85,2 76,5

Таблиця 1.4. Динаміка обсягів реалізації послуг водовідведення за категоріями споживачів (2002 р. у % до 2001 р.)

Категорія споживачів Комсомольськ Коростень Новоград-Волинський Жмеринка Всього реалізовано

в т.ч.: 84,5 96,5 89,4 82,5

Населення 74,5 98,5 92,2 74,0 Бюджетні установи 82,0 - 99,1 112,9 Інші споживачі 96,8 94,2 67,8 130,3

У 2002 році на всіх підприємствах також мало

місце суттєве скорочення порівняно з попереднім роком обсягів реалізації послуг водовідведення (хоча воно було і не настільки значним, як зменшення обсягів реалізації води). Найбільшою мірою цей показник скоротився у мм. Жмеринці і Комсомольську (на 17,5% та 15,5% відповідно). Найбільш відчутне скорочення відбулося за такою категорією споживачів як населення (26% на обох вищезгаданих водоканалах) – див. табл. 1.4.

Зменшення обсягів реалізації послуг водовідведення спостерігається і по групі інших споживачів у всіх пілотних містах, крім Жмеринки, де реалізація зросла на 30,3%. Обсяги реалізації послуг водовідведення бюджетним установам у Новограді-Волинському майже не змінилися, у Комсомольську зменшилися на 18%, а у Жмеринці зросли на 13%. Якими є причини зменшення/збільшення обсягів

реалізації послуг водопостачання та водовідведення? Зменшення обсягів реалізації послуг

водопостачання і водовідведення можна пояснити багатьма причинами, які залежать від категорії споживачів. Зокрема, по населенню це пояснюється: 1. недообліком води через масове встановлення у

квартирах найдешевших лічильників (часом декількох) при витратах, близьких до порогу чутливості приладу, а особливо при пониженому тиску перед приладом;

2. недообліком витрат води підприємством за рахунок тих споживачів, які вчасно не повідомляють покази своїх лічильників;

3. витоками води через несправні сантехнічні прилади в квартирах без лічильників;

4. витоками води із внутрішніх мереж водопроводу в будинках (особливо в підвалах);

5. наявністю незареєстрованих споживачів; 6. економним водокористуванням за умови

встановлення приладів обліку. По бюджетних установах скорочення обсягів

реалізації мало місце через закриття зазначених

установ або економію за рахунок встановлення лічильників; щодо інших споживачів – від’єднання споживачів від централізованого водопостачання, скорочення обсягів виробництва. Збільшення обсягів реалізації послуг

водопостачання та водовідведення у 2002 р. бюджетним установам і іншим споживачам (там, де це мало місце) пояснюється переважно упорядкуванням обліку споживання послуг цими категоріями споживачів.

Зменшення обсягів реалізації є негативною тенденцією в діяльності підприємства і в короткостроковій перспективі означає збільшення частки постійних витрат в розрахунку на 1 м3 реалізованих послуг. Крім того, зниження обсягів реалізації послуг по відношенню до запланованих призводить до збитковості підприємства.

Структура споживання послуг за категоріями споживачів. Три пілотні водоканалізаційні підприємства (у Комсомольську, Жмеринці, Новограді-Волинському) надають послуги водопостачання/водовідведення трьом категоріям споживачів: населенню, бюджетним установам, іншим споживачам (рис. 1.3). Щодо Коростенського водоканалу, то підприємство визначає лише дві групи споживачів - “населення” та “інші споживачі”, і не виділяє в окрему групу бюджетні установи.

Найбільшим споживачем послуг на всіх пілотних підприємствах у 2001 р. було населення: його частка у загальних обсягах споживання послуг водопостачання коливалася від 53% (Комсомольськ) до 91% (Жмеринка). У 2002 р. частка послуг, які споживаються населенням, зменшилась майже на кожному з підприємств (окрім Коростеня, де вона залишилася практично незмінною). Зокрема, на 9 відсоткових пунктів цей показник скоротився на Комсомольському водоканалі (на користь “інших споживачів”, які за даними 2002 р. стали найбільшим споживачем послуг водопостачання, що надаються цим підприємством), на 7 в.п. – у Жмеринці, на 2 в.п. - у Новограді-Волинському.


Рис. 1.3. Структура споживання послуг з водопостачання за категоріями споживачів

53% 46%

44%

61%63%

91% 84%66%65%

3%

9%3%

21%17%

3%

7%7%18%20%

34%35%51%

0%

10%

20%

30%

40%

50%

60%

70%

80%

90%

100%

2001 2002 2001 2002 2001 2002 2001 2002


Жмеринка

Населення Бюджетні установи Інші споживачі Динаміка чисельності населення, що

споживає послуги водопостачання та водовідведення. Інформація щодо чисельності та частки населення, яке споживає послуги водоканалів пілотних міст, зображена на рис.1.4.

Легко бачити, що за два останні роки (2001-2002 рр.): • по кожному із підприємств чисельність

населення, яке обслуговується, практично не змінилася;

• кількість осіб, які споживають послуги водопостачання, та кількість осіб, що споживають послуги водовідведення, є практично однаковою у Комсомольську (близько 45 тис. осіб, або 87-86% від загальної чисельності населення міста) та Жмеринці (12-13 тис. осіб, або 30-34% від загальної чисельності);

• частка осіб, що споживають послуги водопостачання, значно перевищує частку осіб, яким надаються послуги водовідведення, у Коростені та Новограді-Волинському (відповідно, на 18 та 26 відсоткових пунктів). Той факт, що чисельність населення, яке

отримує послуги водопостачання та водовідведення, залишилася майже незмінною, а обсяги споживання послуг суттєво скоротилися, свідчить про те, що запровадження системи обліку спожитих послуг значною мірою вплинуло на обсяги їх реалізації.

Відсоток підключень, обладнаних приладами обліку води. Інформацію про кількість встановлених в пілотних містах приладів обліку води наведено в таблиці 1.5.

В Жмеринці індивідуальні лічильники мають близько 71% власників особових рахунків, що є найвищим показником серед пілотних міст. Більше 40% власників особових рахунків встановили індивідуальні лічильники у Комсомольську та Новограді-Волинському. Найнижчими є показники встановлення індивідуальних приладів обліку спожитих послуг у Коростені – 14,4%.

Рис. 1.4. Чисельність населення, що отримує послуги з водопостачання та водовідведення

85%

68%

31%

87%87%

66%

34%

83%86%86%

65% 67%

42% 42%

32%30%

51 800

66 600

56 100

37 100

51 700

66 600

40 300

56 300

0%

10%

20%

30%

40%

50%

60%

70%

80%

90%

100%

2001 2002 2001 2002 2001 2002 2001 2002


Жмеринка

Частка населенн

я (%

)

0

10 000

20 000

30 000

40 000

50 000

60 000

70 000

Чисельність

населення

міста

(осіб)

Водопостачання Водовідведення Всього населення Будинкових лічильників найбільше встановлено в

Комсомольську. Установка будинкових лічильників в Комсомольську була проведена за рахунок коштів міського бюджету, в Новограді-Волинському – за рахунок ЖЕКів, в Коростені – за рахунок водоканалу. Проте будинкові лічильники в пілотних містах не стали безпосереднім стимулом до економії води, оскільки рахунки за ними не виставляються. Разом з тим, за їх показами фактичне споживання на особу, як правило, набагато перевищує нормативні показники. Так, наприклад, за дослідженнями абонентського відділу Новоград-Волинського водоканалу, яке було проведено у квітні 2003 року в 14-ти багатоповерхових будинках, обладнаних будинковими лічильниками, водоспоживання в середньому на особу складало 12,8 м3/міс (при нормі 4,5 м3/міс). Це пов’язано з дуже великими внутрішньобудинковими і квартирними втратами та недообліком води квартирними лічильниками.

Облік послуг, спожитих населенням, є недосконалим, оскільки: 1. дослідження в містах України показали, що

недооблік квартирних лічильників може сягати 50% спожитої у квартирах води (приклад – м. Новоград-Волинський);

2. дослідження, які проводились у багатоквартирних будинках в містах України, показали значні (до 40% від поданої в будинок води, приклад – м. Новограда-Волинського) втрати води у внутрішньобудинкових мережах та сантехнічних приладах. Фактичний обсяг споживання води населенням

(при наявності приладів обліку) – обсяг водоспоживання на одного абонента/особу в місяць. Визначається як обсяг середньомісячного (за даними року) водоспоживання, виміряного приладами обліку, в розрахунку на одного абонента або одну особу в місяць. Аналіз за цим показником проводився у м. Новограді-Волинському по 12 будинках, в яких проживає 2368 мешканців, в т.ч 1775 осіб - в квартирах з індивідуальними лічильниками. Відповідно до цього аналізу водоспоживання в квартирах з лічильниками становило – 56,4 л на особу за добу, а в квартирах без лічильників (згідно будинкового лічильника) – 172 л на особу за добу.


11

Таблиця 1.5. Кількість встановлених приладів обліку спожитих населенням послуг холодного водопостачання (станом на грудень 2002 року)

Кількість абонентів (особових рахунків) які встановили прилади обліку води Міста

Кількість будинкових лічильників одиниць у % до загального числа власників особових рахунків

Комсомольськ 122 8440 42,3 Новоград - Волинський 14* 7063 42,9 Коростень 8* 2322 14,4 Жмеринка Немає лічильників 4684 70,9

* Не використовуються для виставлення рахунків

1.3. Кадрове забезпечення підприємств

Одним із чинників, який суттєво впливає на ефективність діяльності водопровідно-каналізаційних підприємств, є його кадрове забезпечення. Це поняття є досить широким, оскільки воно визначається не лише кількісними показниками (чисельність персоналу, його структура). Здебільшого визначальним у цьому сенсі є рівень професійної підготовки, вік та стаж роботи персоналу за фахом, зміст та ступінь конкретизації посадових інструкцій, розмір заробітної плати працівників підприємства, націленість/орієнтація чинної системи преміювання на стимулювання працюючих за індивідуальні досягнення у роботі тощо.

Чисельність та структура персоналу. На сьогодні чисельність персоналу підприємств водопровідно-каналізаційного господарства визначається підприємствами самостійно в залежності від потреб та фінансових можливостей водоканалу.

Зокрема, пілотні підприємства при визначенні чисельності персоналу користуються такими нормативними документами: • Галузеві нормативи, які розроблені у

пострадянський час в Україні, стосуються лише чисельності виробничого персоналу.5 На практиці вони використовуються підприємствами переважно для порівняння з фактичною чисельністю робітників, яка, як правило, на всіх підприємствах є меншою за нормативну. Згідно з чинним законодавством, за умови, що фактична чисельність робітників менша ніж нормативна, підприємства мають право виплачувати робітникам доплату за розширену зону в межах отриманої економії. Вищезазначені норми з точки зору підприємств є застарілими.

• Інші нормативи: - “Типовые укрупненные нормативы численности ИТР и служащих

5 “Норми обслуговування та нормативи чисельності працівників, зайнятих на роботах з експлуатації мереж, очисних споруд, насосних станцій водопровідно – каналізаційних господарств та допоміжних об’єктів на них”. Затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 06.06.97 р. №39.

производственных управлений ВКХ” (утверждены приказом министра ЖКХ СССР от 13.12.79 г. № 503) - використовуються деякими підприємствами для розрахунку чисельності адмінперсоналу. Ці нормативи, без сумніву, є дуже застаріли, не містять багатьох сучасних посад;

- “Единые нормативы численности рабочих ЖКХ» (утверждены заместителем министра угольной промышленности СССР 07.05.90 г.) – деякі підприємства використовують одночасно з галузевими нормативами;

- “Совершенствование организации и введение новых тарифных ставок и должностных окладов работников производственных отраслей” (утверждены приказом МЖКХ УССР от 02.12.86 г. №271) – використовуються, наприклад, Комсомольським водоканалом для визначення співвідношень посадових окладів адміністративного персоналу.

Отже, можна стверджувати, що на сьогоднішній день Держжитлокомунгосп не має нормативів чисельності як АУП, так й інженерно-технічних працівників, які б відповідали сучасним вимогам. Щодо нормативів чисельності виробничого персоналу (робітників), то чинні нормативи теж не відповідають сучасним вимогам і потребують вдосконалення.

Як свідчить статистика, структура персоналу пілотних водоканалів за категоріями працюючих є досить неоднорідною (табл. 1.6): частка адміністративно-управлінського персоналу коливається в межах від 2,4% (Комсомольськ) до 9,4% (Жмеринка), робітників – від 76% (Жмеринка) до 87% (Новоград-Волинський).

Суттєві відмінності існують також і в структурі персоналу підприємств за сферами діяльності (табл. 1.7). Відповідно до цих даних, частка адміністративного персоналу коливається від 4% (Коростень) до майже 12% (Новоград-Волинський), а частка виробничого персоналу - від 54% (Комсомольськ) до майже 80% (Новоград-Волинський). Ці відмінності частково можна пояснити особливостями підходів підприємств до відображення в обліку адміністративного персоналу.


Оскільки, як зазначалося вище, Держжитлокомунгосп України не має розроблених нормативів складу та чисельності персоналу, які можна було би використати як базу порівняння, то важко відповісти на питання про те, оптимальною чи завищеною є сьогодні чисельність персоналу водопровідно-каналізаційних підприємств.

На наш погляд, більш чітку картину можуть дати питомі показники чисельності працюючих в розрахунку на одиницю наданих послуг, одиницю протяжності мереж чи 1000 абонентських підключень (населення). Проте, й тут між підприємствами мають місце суттєві відмінності (див. табл. 1.8) і, нажаль, рекомендацій щодо показників питомої чисельності персоналу водоканалів в Україні також не існує. Отже, немає бази для порівняння та пошуку шляхів оптимізації чисельності працюючих.

Вік та стаж працюючих. Як свідчить статистика, середній вік працюючих на всіх пілотних підприємствах є достатньо однорідним і становить 41-44 роки. Проте, частка осіб пенсійного та передпенсійного віку коливається в досить значних межах: найменшою вона є на водоканалі м. Новограда-Волинського (8%), а найбільшою – майже третина від загальної

чисельності працюючих – на водоканалі м.Коростеня.

Інші показники кадрового забезпечення. Як правило, типовим для пілотних підприємств є низький рівень заробітної плати, який зумовлює високу плинність кадрів (особливо важко залучати та утримувати висококваліфікованих спеціалістів); недосконалість посадових інструкцій; неефективність чинної системи преміювання; відсутність у персоналу навичок роботи на персональному комп’ютері тощо.

Результати узагальнення основних проблем щодо кадрового забезпечення водопровідно-каналізаційних підприємств у містах Комсомольськ, Коростень, Новоград-Волинський та Жмеринка наведено у таблиці 1.9.

Сьогодні існує нагальна необхідність розробки сучасних нормативів чисельності персоналу водопровідно-каналізаційних підприємств. Такі нормативи повинні враховувати галузеві особливості й мати рекомендаційний характер, оскільки врахувати особливості кожного підприємства загальногалузевим документом неможливо.

Таблиця 1.6. Структура персоналу за категоріями працюючих (%) Водоканали у містах: Категорія персоналу Комсомольськ Жмеринка Новоград-Волинський Коростень

АУП (керівництво) 2,4 9,4 4,0 4,0 Спеціалісти та службовці 13,1 14,4 9,0 11,1

Робітники 84,5 76,0 87,0 85,0 Разом 100,0 100,0 100,0 100,0

Таблиця 1.7. Структура персоналу за сферами діяльності (%) Водоканали у містах: Категорія персоналу Комсомольськ Жмеринка Новоград-Волинський Коростень

Виробничий персонал 54,2 75,9 79,5 78,0 Загальновиробничий персонал 36,0 9,5 3,3 14,0 Адміністративний персонал 7,7 9,5 11,9 4,0 Персонал служби збуту 2,1 5,1 5,3 4,0 Всього працюючих 100,0 100,0 100,0 100,0

Таблиця 1.8. Питомі показники чисельності працюючих Водоканали у містах: Показники Комсомольськ Жмеринка Новоград-Волинський Коростень

Загальна чисельність працюючих в розрахунку на:

• тис. м3 поданої за добу води 17,0 91,3 44,6 22,5 • тис. м3 пропуску за добу стічних вод 22,1 65,2 84,2 29,5 • 1 км мереж 1,9 1,2 1,0 0,6 • 1000 абонентів (населення) 18,1 16,5 18,4 13,7 Чисельність виробничого персоналу (водопостачання) в розрахунку на 1 км водопровідних мереж

0,96 0,8 0,62 0,5

Чисельність виробничого персоналу (водовідведення) в розрахунку на 1 км каналізаційних мереж

1,06 1,1 1,22 0,5


Таблиця 1.9. Основні проблеми кадрового забезпечення підприємств водопостачання та водовідведення (станом на серпень 2003 року)*

Водопровідно-каналізаційні підприємства у містах: Проблема Комсомольськ Коросте

нь Новоград-Волинський

Жмеринка

Більшість посадових інструкцій є надто загальними, типовими, а тому потребують вдосконалення

Чинна система преміювання не передбачає матеріального стимулювання працівників за індивідуальні досягнення в роботі

Високою є плинність кадрів. Підприємству важко залучати й утримувати висококваліфікованих спеціалістів та інших працівників через відносно низьку заробітну плату

Існує брак кваліфікованих спеціалістів для виконання таких завдань як стратегічне планування, фінансовий аналіз, планування капітальних інвестицій, реформування бухгалтерського обліку тощо

Відсутність навичок роботи на персональному комп’ютері серед АУП та ІТР (у % ) 80% 71% ... 50%

* за результатами оцінки, підготовленої підприємствами в процесі стратегічного планування

1.4. Огляд показників якості послуг, що надають підприємства водопостачання та

водовідведення

Відповідно до Цивільного кодексу України6, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Споживач має право вимагати від виконавця, щоб надана послуга відповідала вимогам нормативно-правових актів та умовам договору.

Закон України “Про питну воду та питне водопостачання”7 встановлює, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємствами питного водопостачання на підставі договорів. У договорі між виконавцем послуг та споживачем мають бути зафіксовані ті параметри послуг, які виконавець має надати конкретному споживачу, а споживач їх отримати і оплатити.

Перелік окремих споживчих властивостей та параметрів якості послуг, які встановлюються в такому договорі, а також рекомендовані вимоги щодо показників надання послуг та зменшення плати за них у разі зниження їх якості, міститься в Додатку 2 до Постанови Кабінету Міністрів України № 1497 від 30.12.97 р. ”Про затвердження “Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення”.

Відповідальність за забезпечення мешканців населених пунктів комунальними послугами в 6 Цивільний кодекс України № 435 від 16 січня 2003 року. Набув чинності 1 січня 2004 року 7 Закон № 2918-III від 10.01.2002 р.

необхідній кількості та належної якості покладено на виконавчі комітети органів місцевого самоврядування. З цією метою органи місцевого самоврядування створюють підприємства водопостачання та водовідведення. У свою чергу, відповідальність за дотримання показників якості та кількості послуг, передбачених нормативно-правовими актами та договорами із споживачами, покладається на ці підприємства.8

Показники якості послуг, що надають споживачам водоканали, можуть бути узгоджені та закріплені в Угоді між органами місцевого самоврядування та підприємствами. Однак подібна практика тільки набуває поширення в Україні.

Узагальнення чинних нормативних документів, в яких йдеться про якість послуг, дозволяє визначити наступний перелік основних показників, по яких можна оцінювати якість послуг водопостачання та водовідведення в містах України: (1) якість води та очистки стічних вод; (2) комфортний (необхідний) тиск води; (3) гарантована кількість послуг; (4) тривалість безперебійних послуг; (5) кількість скарг.

Із чотирьох водоканалів, що брали участь у першому циклі програми ПАДКО, на двох із них (Коростенський та Комсольський водоканали) узгоджені параметри діяльності та параметри якості послуг, що надаються споживачам.

Якість води є показником, який відображає наскільки склад та властивості води відповідають Держстандарту 2874-82 "Вода питна. Гігієнічні 8 Варто розрізняти два види договорів, в яких містяться переліки параметрів якості послуг, що надаються споживачам: (1) договір між містом та комунальним підприємством, де поряд із показниками ефективності діяльності підприємства можуть міститися переліки параметрів якості послуг, що надаються споживачам; (2) договір між підприємством та споживачем.


вимоги та контроль за якістю” та вимогам Міністерства охорони здоров'я України.

У Законі України “Про питну воду та питне водопостачання” зазначається, що з метою збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про якість питної води, проводиться державний моніторинг. Його завданням у сфері питної води та питного водопостачання є, зокрема, систематизація даних про джерела питного водопостачання, кількість і якість питної води, обсяги використання питної води й скидання стічних вод.

Контроль за якістю питної води здійснюють органи місцевого самоврядування, місцеві органи виконавчої влади у сфері стандартизації та органи державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Незадовільна якість води була відмічена мешканцями трьох з чотирьох пілотних міст-учасників програми (Комсомольська, Коростеня та Новограда-Волинського), яку вони висловили під час проведення „фокусних груп”. Зокрема, зазначалося, що вода містить надлишковий хлор (хлорний запах під час користування водою), підвищений вміст заліза (рудий колір води). Виходячи з того, що якість води після станції водопідготовки (відповідно до аналізів, представлених підприємствами) відповідає вимогам Держстандарту 2874-82, можна зробити висновок, що її погіршення відбувається саме під час транспортування по мережах до споживача.

Отже, причиною є вторинне забруднення питної води у водопровідній мережі. Серед чинників, які спричинюють вторинне забруднення, є наступні: • значна кількість замортизованих труб (30-67%

віком від 25 до 50 років і 7-18% віком понад 50 років);

• великий відсоток (30-50%) сталевих водопроводів без внутрішньої ізоляції та катодного захисту;

• відсутність станцій стабілізації; • велика кількість сталевих “вставок” у

водопроводах з чавунних труб; • не відповідає потребам темп перекладки

замортизованих водопроводів та заміни запірної арматури;

• надзвичайно низька якість ремонтних робіт; • відсутня або незначна реновація водопроводів у

більшості водоканалів. Якість очистки стічних вод, що скидаються у

водойму, є показником, який характеризує частку очищених стоків у загальному обсязі водовідведення. Якість очистки стічних вод визначається відповідно до Наказу Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995 р. № 30 “Про затвердження Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України” і повинна відповідати вимогам Правил охорони поверхневих вод,

затверджених Держкомприроди СРСР 21.02.91 р. та Санітарних правил і норм охорони поверхневих вод від забруднення, затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР 04.07.88 р., дозволу на спеціальне водокористування із затвердженим гранично допустимим скидом або лімітом скидів забруднюючих речовин.

Всі чотири пілотних міста приймають стічні води від усіх груп споживачів: населення, бюджетних установ, інших споживачів (в т.ч. підприємств) і проводять їх очищення на каналізаційних очисних спорудах (КОС). У всіх чотирьох містах має місце механіко-біологічне очищення стоків і обробка осаду на мулових площадках.

Основним показником якості очищення стоків є – БСК20 (біологічне споживання кисню).

Ефективність очищення стоків на КОС по БСК20 є достатньо високою і становить (у % від початкового перед очисткою рівня): • у м. Коростені – 95%; • у м. Комсомольську – 87%; • у м. Новограді-Волинському – 88%; • у м. Жмеринці – 89%.

Рекомендованим показником щодо комфортного (необхідного) тиску – є тиск води на вводі до квартири – не нижчий ніж 0,6 кГс/см2 (60кПа)9.

Водоканали (постійно) контролюють тиски на своїх насосних станціях, які забезпечують подачу води в міську мережу і переважно підтримують в міській мережі тиск на рівні ~ 2,5 кГс/см2 (250 кПа) – це тиск, який є достатнім для забезпечення 5-ти поверхової забудови і в той сам час не викликає підвищеної аварійності.

В усіх містах, які приймали участь в програмі, спостерігалися ті чи інші відхилення в забезпеченні оптимально необхідного тиску в будинках. Так недостатній тиск на верхніх поверхах багатоповерхових будинків мав місце в мм. Комсомольську, Жмеринці.

Причиною такого стану є: • Незадовільний стан мережевої запірної арматури. Вік та якість засувок, затворів, редукторів, які встановлювались в період масового будівництва настільки низькі, що для локалізації витоків при незначних пошкодженнях перекриваються цілі райони, або навіть зупиняються насосні станції. І така

9 Постанова Кабінету Міністрів України № 1497 про затвердження «Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення» від 30.12.1997 р. В документі ОЕСР “Ключевые аспекты реформы тарифов в городском водном хозяйстве стран ВЕКЦА» тиск має становити мінімум 1,5 Бар (150 кПа) з метою запобігання вторинного забруднення (ОЕСР, 2002).


ситуація характерна практично для всіх водоканалів.

• Відсутність, у більшості випадків, чітких гідравлічно-обгрунтованих зон тиску. Відсутність зонування по тиску не дозволяє оптимізувати тиски в мережі та на насосних станціях, що спричинює високу аварійність та значні втрати (у деяких випадках вони перевищують 40%) та збільшує енергетичні показники системи в цілому. Водопостачання мікрорайонів, що значно віддалені або ізольовані й розташовані вище основної території, часто здійснювалося простим приєднуванням їх до основної розподільчої мережі.

• Незадовільна робота підвищувальних насосних станцій (ПНС). Їх конструкція не передбачає будь-якого регулювання витрат та тиску. Тобто, при зміні споживання води режим роботи самої ПНС не змінюється (в кращому випадку відключаються насоси в нічний час або при піднятті тиску на вході), у результаті чого ККД насосних агрегатів більшу частину доби не перевищує 30-40%. Не зважаючи на малу потужність насосних агрегатів, ПНС із-за своєї кількості мають суттєвий енергозберігаючий потенціал. Гарантована кількість послуг

водопостачання – показник якості, що характеризує кількість послуг водопостачання, гарантованих для споживачів. В Україні не існує визначення мінімально необхідного обсягу послуг в розрахунку на одну особу, який був би достатнім для забезпечення фізіологічних та побутових потреб споживачів. Дослідження з цього питання подають різні дані щодо мінімально необхідних обсягів послуг водопостачання: 10 літрів10, 50 літрів11, 110 літрів12 на особу в день. При цьому, 10 та 50 літрів відноситься до водорозбірних колонок, а не до систем централізованого водопостачання та каналізації.

Тривалість безперервного надання послуг споживачам – показник якості послуг, який характеризує кількість годин безперебійного водопостачання в середньому на добу.

10 Sandy Сairncross, Michel Girbert, Barry Lloyd. Water Quality Standards. Prepared for the Workshop on Water and Health, UNED-UK Setting the Freshwater Agenda for the 21st Century, 16 June 1999; або “як мінімум 15 - 30 літрів на особу в день”: Walter Wiederkehr, The Ten Theses for a Potable Water Tariff Policy, International Water Suppliers Associations (Budapest, 1993). 11 “Доступность услуг, социальная защита и участие общественности в процессе реформирования сектора водоснабжения и канализации в странах ВЕКЦА: Ключевые аспекты и рекомендации” (ОЕСР, 2003) 12 „Споживання води у Польщі зменшилося” – Ринок інсталяцій, №4-7, 2003 р.

Пілотні підприємства не оцінюють якість послуг за цим показником. Відстежується лише питання про те, чи подається питна вода цілодобово, чи її подача здійснюється за графіком, погодженим із санітарно-епідеміологічною станцією відповідної території та затвердженим місцевими органами державної виконавчої влади.13 При подачі води за графіком тривалість перерв не повинна перевищувати 30% від загального часу подання води і мати місце не більше 2-х разів на місяць. Прийнятна тривалість відключень сумарно не повинна перевищувати 8 годин на добу14.

У двох з чотирьох міст, які брали участь в програмі, мала місце проблема в забезпеченні цілодобового водопостачання. Так, водопостачання у м. Коростені відсутнє у нічний час, а в м. Новограді-Волинському – здійснюється за графіком протягом доби. Такий стан пояснюється бажанням підприємств зменшити втрати в зовнішніх та внутрішньобудинкових мережах, і, тим самим, знизити свої виробничі витрати.

Кількість скарг - показник, який визначається як співвідношення кількості скарг (за рік) та кількості підключень (абонентів). Цей показник є опосередкованим показником якості послуг. Зокрема, у міжнародній практиці регулювання діяльності суб’єктів природних монополій його використовують для оцінки дотримання водоканалами встановлених показників якості послуг з метою подальшого їх врахування при ціноутворенні. Оцінка якості послуг за цим показником на пілотних підприємствах не проводилася.

13 Наказ Держжитлокомунгоспу України “Про затвердження Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України” № 65 від 01.07.1994 р. 14 Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження “Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення” № 1497 від 30.12.1997 р.


16

РОЗДІЛ ІІ. ТЕХНІЧНИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА

ВОДОВІДВЕДЕННЯ

2.1. Поточний технічний стан та проблеми систем водопостачання та водовідведення

Серед основних показників, за якими оцінюється технічний стан підприємств водопостачання та водовідведення, є наступні: 1. Обсяги виробництва води (показники загального

та питомого виробництва води). 2. Обсяги пропуску та очищення стоків. 3. Питома реалізація води. 4. Втрати води. 5. Питоме енергоспоживання у системах

водопостачання і водовідведення. 6. Питома протяжність водопровідних мереж і

каналізаційних колекторів. 7. Аварійність водопровідних мереж і

каналізаційних колекторів. Обсяги виробництва води (м3/добу) / питоме

виробництво води (л/особу/добу). Перший з цих показників характеризує, наскільки потужною є система водопостачання міста, а другий – співвідносить його з чисельністю населення, яке обслуговується системою водопостачання.

Обсяг виробництва води мав би визначатись на підставі показів вимірювальних приладів, встановлених у місцях підйому води. Але через ряд причин, головними з яких є: (1) відсутність приладів обліку на водозаборах; (2) безпідставне заниження органами місцевого самоврядування „дозволеного відсотка втрат”15, водоканали переважно визначають цей показник, як суму реалізованої води і „дозволеного відсотка втрат”, через що у звітних даних майже всіх водоканалів цей показник є більшою чи меншою мірою заниженим.

Протягом 2001 – 2002 років звітні обсяги виробництва води для водоканалів пілотних міст (Комсомольська, Коростеня, Новограда-Волинського і Жмеринки) знижувались, оскільки знижувалась реалізація води, а „дозволений відсоток втрат” залишався майже незмінним (Коростень – 27,3% і 27,4%; Новоград-Волинський – 38,6% і 36,4%; Жмеринка – 22,7%). Виняток становив водоканал м. Комсомольська, де „дозволений відсоток втрат” було збільшено з 4% до 15,6%. Динаміка обсягів виробництва води представлена на рис. 2.1.

Показник питомого виробництва води визначається діленням обсягів виробництва води на загальну чисельність населення міста і є цікавим

15 Відсоток втрат, який затверджується органами місцевого самоврядування.

для порівняння його з питомою реалізацією води. У таблиці 2.1 наведено порівняння цих показників.

Рис. 2.1. Обсяги виробництва води, тис. м3 на рік

10 580

6 360

4 163

1 004 707

9 271

6 063

3 907

0

2 000

4 000

6 000

8 000

10 000

12 000


Жмеринка

2001 2002

Обсяги пропуску та очищення стоків

(м3/добу). Це показник, який характеризує потужність системи відведення та очищення стічних вод. Визначатись він мав би також на підставі показів вимірювальних приладів, встановлених на каналізаційних очисних спорудах (КОС), але через відсутність приладів обліку (лоток Вентурі), водоканали визначають цей показник, як суму обсягів реалізованих послуг з водовідведення. Переважно цей показник є нижчим за обсяги виробництва води через (1) нижчий % охоплення споживачів централізованою системою відведення стічних вод, (2) неврахування втрат води у сантехнічних приладах внутрішніх систем будинків.

Протягом 2001 – 2002 років звітні обсяги пропуску та очищення стоків для водоканалів пілотних міст (Комсомольська, Коростеня, Новограда-Волинського і Жмеринки) знижувались, оскільки мало місце скорочення обсягів реалізації послуг водовідведення. Динаміка обсягів пропуску та очищення стоків представлена на рис. 2.2.

Питома реалізація води (л/особу/добу). Цей показник визначається діленням кількості води, на яку виставлено рахунки населенню, на чисельність населення, що обслуговується водоканалом. Через зменшення обсягів реалізації води16, питома реалізація води також зменшується.

Легко бачити, що протягом 2001 – 2002 рр. (табл. 2.1) показник питомого виробництва води на водоканалах всіх міст (за винятком Жмеринки) більш ніж удвічі перевищує показник питомої реалізації води. Якщо ж розглянути динаміку співвідношення питомих показників реалізації і виробництва, то можна зауважити, що вона є 16 Про причини цього явища мова йшла в розділі 1.2.


позитивною (співвідношення зменшується) на водоканалах мм. Комсомольська та Жмеринки і залишилася незмінною на водоканалах мм. Коростень і Новоград-Волинський.

Як зазначалось вище, вихідною величиною, яка приймається водоканалами пілотних міст для визначення обсягів виробництва (підйому) води, є реалізація води. В свою чергу, реалізація води визначається: • для бюджетних та інших споживачів – згідно

показів лічильників; • для населення – або за нормами, або згідно

показів квартирних/будинкових лічильників. Рис. 2.2. Обсяги пропуску та очищення стоків,

тис. м3 на рік

942

3 247

7 605

1 803

3 134

6 426

1 650778

0

1 000

2 000

3 000

4 000

5 000

6 000

7 000

8 000


Жмеринка

2001 2002

При визначенні обсягів реалізації води за

нормами не враховуються: (1) втрати води у внутрішніх системах будинків (витоки із несправних сантехнічних приладів у квартирах без лічильників та витоки із внутрішніх мереж водопроводу в будинках); і (2) водоспоживання незареєстрованих споживачів. Разом з тим, занижені норми водоспоживання у м. Коростені були прийняті міською владою через відсутність централізованого гарячого водопостачання.

При визначенні обсягів реалізації води за квартирними лічильниками також має місце недооблік води через: (1) встановлення у квартирах дешевих лічильників (часом кількох) при витратах, близьких до порогу чутливості, а особливо при пониженому тиску перед приладом; (2) тих споживачів, які не вчасно повідомляють покази своїх лічильників. Ця ситуація характерна для м. Новограда-Волинського, де 42,9% квартирних

вводів обладнані лічильниками і мешканці цих квартир розраховуються в середньому за 56 л/особу/добу. Проведені дослідження в обмеженій кількості таких житлових будинків показали, що середнє питоме водоспоживання мешканців цих будинків складає 151 л/особу/добу. Є підстави вважати, що така ситуація характерна і для інших будинків, оселі мешканців яких обладнані квартирними лічильниками.

Втрати води (%). Цей показник визначається як різниця між виробленою (піднятою) і реалізованою водою, співвіднесена до виробленої (піднятої) води. З тієї причини, що цей показник водоканалам затверджується уповноваженими державними органами („дозволений % втрат”), у звітних даних він переважно не відображує реальний стан справ і дуже часто є значно заниженим. Таку ситуацію можна пояснити тим, що, затверджуючи „дозволений % втрат”, уповноважені органи розглядають тільки втрати у магістральних водогонах і розподільчій мережі, вважаючи, що це основні втрати води. Разом з тим, не менша (а може і більша) частка води втрачається у внутрішніх системах будинків.

Втрати води в розподільчій мережі зумовлені: • високим рівнем аварійності мереж; • коливаннями тиску в мережі під час включення і

відключення насосних станцій (при водопостачанні за графіком);

• відсутністю зон тиску, що викликає підвищення тисків у понижених ділянках мережі. Втрати води у внутрішніх системах будинків

зумовлені: • надлишковими тисками в системах підкачування

води (наприклад: коли до одної підкачувальної насосної станції підключені будинки 5-ти і 9-ти поверхової забудови);

• незадовільним станом внутрішніх систем водопостачання будинків (трубопроводів і сантехнічної арматури);

• нераціональним водокористуванням. У таблиці 2.2 наведено звітні дані про витоки та

невраховані витрати води у пілотних містах протягом 2001 – 2002 років.

Таблиця 2.1. Питомі показники виробництва і реалізації води, л/особу/добу 2001 2002 Місто виробництво реалізація співвідношення виробництво реалізація співвідношення

Комсомольськ 561 249 0,44 490 186 0,38 Коростень 261 102 0,39 249 98 0,39 Новоград-Волинський 203 93 0,46 191 88 0,46 Жмеринка 218 152,8 0,70 154 100 0,65


Таблиця 2.2. Показники витоків та неврахованих витрат води за звітними даними 2001 2002 Місто м3/добу % м3/добу %

Комсомольськ 1155 4,0 3962 15,6 Коростень 3285 27,3 3079 27,4 Новоград-Волинський 4400 38,6 3898 36,4 Жмеринка 625 22,7 440 22,7

Проведені одиночні вимірювання на

водозаборах пілотних міст показали, що найбільш реальними звітні дані про втрати води є у м. Новограді-Волинському, а їх значення коливається від 35% до 38%. Реальні втрати води у решти пілотних міст коливаються від 30% до 45%17.

Енергоспоживання. Системи водопостачання та водовідведення, збудовані за часів СРСР в період 70 – 80 рр. минулого століття, характеризуються надмірним енергоспоживанням та високим відсотком зносу інфраструктури. Причинами надмірного споживання електроенергії, характерними для всіх чотирьох міст, є: • потужність і продуктивність насосного

обладнання перевищує поточні потреби; • низький ККД насосів та невідповідність

насосного обладнання гідравлічним потребам системи;

• завищені обсяги перекачуваної води і стоків через великі втрати води (>35%) і надмірне водоспоживання населенням;

• неефективні системи аерації на каналізаційних очисних спорудах. Ефективність використання електроенергії у

системах водопостачання і водовідведення характеризується показником питомого енергоспоживання. Питоме енергоспоживання (кВт-год/м3) –

відображає співвідношення між спожитою електроенергією та перекачуваними обсягами води/стоків. Цей показник визначається: • для водопостачання - співвідношенням витрат

спожитої електроенергії за рік до обсягів піднятої води насосними станціями І підйому за цей самий період часу;

• для каналізації - співвідношенням витрат спожитої електроенергії за рік до обсягів пропущених стічних вод за цей самий період часу. На рис. 2.3 представлено динаміку питомого

енергоспоживання для систем водопостачання пілотних міст (Комсомольська, Коростеня, Новограда-Волинського, Жмеринки), на рис. 2.4 - динаміку питомого енергоспоживання для систем водовідведення.

17 Зокрема, у м. Комсомольську за оцінками консультантів вони становлять близько 30%, у Коростені ~ 36,8%, у Жмеринці ~ 45%.

Аналізуючи питоме енергоспоживання систем водопостачання чотирьох міст бачимо, що воно є найвищим у м. Жмеринці - 2,45 кВт-год/м3, але оскільки система водопостачання м. Жмеринки кардинально відрізняється від систем водопостачання інших трьох міст (підземний водозабір, відсутність станцій водопідготовки), то порівняння цих показників з аналогічними для трьох інших міст є некоректним.

Рис. 2.3. Динаміка питомого енергоспоживання систем водопостачання, кВт-год. на м3

0,616 0,54

0,985

2,45

1,66

0,870,570,615

0,000

0,500

1,000

1,500

2,000

2,500

3,000


Жмеринка

2001 2002

Рис. 2.4. Динаміка питомого енергоспоживання

систем водовідведення, кВт-год. на м3

0,73

2,28

1,31

0,98

2,13

0,752

0,87

0,764

0,000

0,500

1,000

1,500

2,000

2,500


Жмеринка

2001 2002

Порівнюючи питоме енергоспоживання для

водоканалів міст Новограда-Волинського, Коростеня і Комсомольська бачимо, що найнижчим воно є на водоканалі м. Коростеня, а найвищим - на водоканалі м. Новограда-Волинського.

Ситуацію у Новограді-Волинському можна пояснити в першу чергу невідповідністю насосного обладнання гідравлічним потребам системи і завищеними обсягами перекачуваної води і стоків, а також великими втратами води (>36%).

Кращий показник для м. Коростеня ще не свідчить, що тут немає резервів для зниження


питомого енергоспоживання, тим більше, що втрати води на площадці водоочисної станції (ВОС) становлять 18% від добового підйому води. Можливості зменшення таких втрат підтвердив демопроект, впроваджений на підприємстві протягом серпня – вересня 2003 року, який полягав у заміні 10 засувок на водоочисній станції. Зменшення втрат води сприятиме зменшенню обсягів перекачування, а, значить, і зниженню енергоспоживання.

Порівнюючи питоме енергоспоживання систем водовідведення чотирьох міст бачимо, що найнижчим воно є на водоканалах м. Коростеня і м. Комсомольська, а найвищим – на водоканалах м. Новограда-Волинського і м. Жмеринки.

Причиною високого питомого енергоспоживання в системах водовідведення всіх міст є дуже низькі ККД насосів на каналізаційних насосних станціях, а також використання недосконалої аераційної системи на каналізаційних очисних спорудах (КОС).

Питома протяжність водопровідних мереж і каналізаційних колекторів (м/особу). Ці показники визначаються часткою від ділення загальної довжини водопровідних мереж або каналізаційних колекторів на загальну чисельність населення і характеризують те, наскільки розвиненою є трубопровідна система водопостачання та водовідведення. На рис. 2.5 представлено інформацію про питому довжину водопровідних мереж і каналізаційних колекторів для чотирьох пілотних міст (Комсомольська, Коростеня, Новограда-Волинського і Жмеринки). Рис. 2.5. Питома довжина мереж водопостачання та

водовідведення, м на особу

2,0

3,6

1,4

4,2

3,3

4,2

2,8

1,9

0,0

0,5

1,0

1,5

2,0

2,5

3,0

3,5

4,0

4,5


Жмеринка

водопостачання

водовідведення

Порівнюючи ці показники, легко бачити, що у

всіх містах (за винятком м. Жмеринки) питома довжина водопровідних мереж перевищує аналогічний показник для каналізаційних колекторів. Зокрема, у м. Новограді-Волинському вони різняться більше ніж у 2,5 рази (мережі водовідведення розвинуті значно менше).

Аварійність водопровідних мереж і каналізаційних колекторів (аварій/рік на 100 км). Визначаються ці показники часткою від ділення:

• загальної кількості аварій на водогонах і мережах водопостачання, які трапляються впродовж року, в розрахунку на 100 км їх сумарної протяжності;

• загальної кількості аварій на каналізаційних колекторах і напірних трубопроводах, які трапляються впродовж року, в розрахунку на 100 км їх сумарної протяжності. Динаміка аварійності водопровідних мереж за

2001-2001 рр. для пілотних міст представлена на рис. 2.6, а для каналізаційних колекторів – на рис. 2.7. Рис. 2.6. Динаміка аварійності водопровідних мереж

(аварій/рік на 100 км)

120

138

5647

84

182

6574

0

20

40

60

80

100

120

140

160

180

200


Жмеринка

2001 2002

Рис. 2.7. Динаміка аварійності каналізаційних

колекторів (аварій/рік на 100 км)

153 95139

502

2 043

92

434

1 778

0

500

1 000

1 500

2 000

2 500


Жмеринка

2001 2002

Високий рівень зносу інфраструктури, неякісний

матеріал труб і арматури, низька якість будівельних та ремонтних робіт, надлишковий тиск на окремих ділянках розподільчої мережі та порушення правил експлуатації каналізаційних колекторів, зумовлюють аварійність трубопроводів та вторинне забруднення води.

Як видно з рис. 2.6, аварійність водопровідних мереж у трьох пілотних містах (Коростені, Новограді-Волинському і Жмеринці) протягом 2001-2002 рр. зросла і коливається в межах від 65 (Новоград-Волинський) до 182 (Коростень) аварій/100 км/рік, а у м. Комсомольську – знизилась зі 120 до 84 аварій/100 км/рік.18

18 Для порівняння: аварійність водопроводів в середньому по Україні становить 200 аварій/100 км/рік, а каналізаційних трубопроводів - 300 аварій/100 км/рік.


Щодо аварійності каналізаційних колекторів (рис. 2.7), то протягом 2001-2002 рр. цей показник зріс на водоканалах Коростеня і Новограда-Волинського і на сьогодні він суттєво перевищує середньостатистичне значення по Україні в цілому (відповідно в 1,7 та в 6,8 разів). Дещо знизилася впродовж 2001-2002 рр. аварійність каналізаційних трубопроводів у Комсомольську (зі 153 до 139) та Жмеринці (з 95 до 92).

Особливої уваги та негайного втручання потребує система водовідведення міста Новограда-Волинського, оскільки каналізаційна мережа цього міста є недостатньо розвиненою (про що свідчить низький показник питомої довжини каналізаційних мереж), а показник аварійності каналізаційних колекторів майже в сім разів перевищує середнє по Україні значення.

2.2. Стратегічні напрямки вдосконалення технічного стану

Оскільки збільшення доходів підприємств за рахунок підвищення тарифів стримується платоспроможністю населення, то зменшення виробничих витрат є основою для досягнення і утримання фінансової стабільності комунального підприємства.

Системи водопостачання та каналізації в Україні споживають орієнтовно 4,9 та 1,9 млрд. кВт-год електроенергії щорічно. Вартість електроенергії складає 33-50% собівартості реалізованих послуг, що зумовлює необхідність інвестування значних коштів у реконструкцію та заміну застарілого обладнання.

Сьогодні найважливіші технічні завдання підприємств водопостачання та водовідведення полягають у скороченні виробничих витрат за рахунок (а) скорочення втрат та необлікованих витрат води (шляхом налагодження обліку на всіх технологічних етапах: підйом, подача та на етапі споживання води – побудинковий облік), заміни або відновлення аварійних ділянок мереж і формування культури раціонального використання води населенням та (б) зменшення споживання електроенергії (шляхом заміни чи регулювання режимів роботи насосів, електродвигунів, модернізації систем аерації на каналізаційних очисних спорудах та іншого електрообладнання).

Запропоновані нижче виробничі (операційні) заходи спрямовані, в першу чергу, на зменшення виробничих витрат. З іншого боку, рівень оплати послуг не в останню чергу залежить від того, наскільки споживачі задоволені їх якістю. Тому серед усіх можливих виробничих заходів, спрямованих на поліпшення системи водопостачання/водовідведення, для впровадження у перші роки рекомендовані тільки ті, які повністю або частково розв’язують проблеми споживачів і

одночасно дозволяють скоротити виробничі витрати.

Нижче наводиться перелік таких заходів: 1. Зменшення фактичних втрат води в системі

водоспоживання за рахунок: • Запровадження системи обліку на спорудах

подачі та перекачування води; • Зменшення фактичного водоспоживання

шляхом ремонту сантехнічного обладнання у житлових будинках, встановлення побудинкових лічильників та проведення освітницької роботи серед населення для формування етики раціонального використання води;

• Зменшення витоків води за рахунок зменшення навантаження на старі ділянки мереж шляхом оптимізації тиску в системі, створенням зон тиску, або заміни найбільш аварійних ділянок мереж.

Впровадження таких проектів дасть можливість скоротити водовидобуток, а це, в свою чергу, зменшує споживання електроенергії для її підйому і перекачування, кількість стоків та обсяги електроенергії на їх перекачування на каналізаційні очисні споруди, а також зменшує навантаження на КОС та скид очищених стічних вод у водойми. 2. Зменшення енергоспоживання шляхом заміни

чи регулювання режимів роботи насосів, електродвигунів та іншого електрообладнання.

3. Зменшення аварійності трубопроводів за рахунок заміни найбільш аварійних ділянок мережі та зменшення тиску в системі за проектами організації зон тиску та заміни насосного обладнання на ВНС (найдорожча частина інвестицій).

4. Поліпшення очищення води на ВОС за рахунок поліпшення технології водопідготовки, в т.ч. використання ефективних реагентів та флокулянтів для вдосконалення процесу очищення. Ефект від впровадження таких проектів полягає у поліпшенні якості води та охороні здоров’я населення.

5. Поліпшення очищення стоків та обробки мулу за рахунок вдосконалення процесів обробки стоків та осаду, відновлення обладнання, окремих технологічних споруд та комплексів, встановлення відповідних контрольно-вимірювальних приладів. Ефект від впровадження таких проектів полягає у зменшенні негативного впливу на навколишнє середовище внаслідок покращання якості стоків після КОС та зменшення площ, відведених під мулові майданчики.

2.2.1. Практика та проблеми впровадження демонстраційних проектів

Стратегічні напрямки вдосконалення технічного стану водоканалів пілотних міст опрацьовано на


базі впроваджених демонстраційних проектів. Проектами продемонстрована можливість оптимізації власних систем малими коштами та за короткі терміни.

Основними завданнями проектів було: • зменшення водо- та енергоспоживання; • скорочення експлуатаційних витрат; • покращання рівня наданих послуг.

Успішне впровадження демонстраційних проектів розглядалося як необхідна складова процесу стратегічного планування.

Використаний підхід Протягом 2003 року в рамках проекту

консультантами Львівського офісу разом із спеціалістами водоканалів проводилися серії досліджень і замірів існуючих систем водопостачання, а саме: • визначення витрат води, що подаються в мережу; • виявлення і локалізація точок можливих втрат; • визначення оптимального режиму роботи

насосних станцій; • визначення робочих параметрів насосних

станцій та водозаборів; • аналіз енергоспоживання та графіків роботи

обладнання. Після проведених досліджень та аналізу даних

було рекомендовано до впровадження ряд демопроектів. Основними критеріями при відборі проектів були: • низька вартість; • можливість впровадження проектів власними

силами; • стислі терміни впровадження; • технічна та економічна ефективність.

Такого типу дослідження дозволяють створити довгострокову стратегію, яка допоможе і надалі отримувати реальну економію ресурсів.

Впроваджені демонстраційні проекти Комсомольськ: Заміна електродвигунів

насосів на менш потужні Для впровадження демонстраційного проекту

була обрана насосна станція першого підйому поверхневого водозабору „Берегова”. На ній встановлено 4 насосних агрегати з електродвигунами потужністю від 132 до 90 кВт. З метою скорочення енерговитрат було прийнято рішення про заміну на одному з насосів (№1) електродвигуна потужністю 132 кВт на електродвигун потужністю 75 кВт. В ході впровадження було випробувано декілька варіантів режимів роботи насосного обладнання і визначено, що одним з найкращих варіантів в плані збереження електроенергії є паралельна робота насоса №1 з насосом №4. Фактичне питоме енергоспоживання при такому режимі роботи зменшилось з 0,083 кВт-год/м3 до 0,069 кВт-год/м3,

що дозволило зекономити до 12 810 кВт-год за місяць.

Комсомольськ: Впровадження ПЧТ на підкачувальній насосній станції в житловому секторі

Ще одним проектом, який вдалося реалізувати на водоканалі м.Комсомольська, є проект впровадження плавного регулювання частоти обертання (ПЧТ) на двох насосних агрегатах підвищувальної насосної станції 10-го мікрорайону. Існуючі насосні агрегати підвищувальної насосної станції (ПНС) мають параметри, які не відповідають умовам роботи системи. Ці насоси мають досить низький ККД (до 50%), тому що знаходяться в постійній експлуатації вже не один десяток років. Енергоспоживання та подача насосної станції є завищеними. Значною мірою це зумовлено: • невідповідністю насосів умовам їх роботи; • відсутністю регулювання витрат протягом доби; • відсутністю контролю за питомими водо- та

енергоспоживанням. Після впровадження ПЧТ фактичне питоме

енергоспоживання на ПНС зменшилось з 0,188 кВт-год/м3 до 0,08 кВт-год/м3, що дало змогу зекономити до 4100 кВт-год за місяць. Одночасно досягнута економія води становить 7470 м3 за місяць.

Коростень: Заміна арматури У спорудах водоочисної станції, які

експлуатуються понад 20 років, через зношеність запірної арматури мають місце значні втрати води, а, значить, і неефективне використання електроенергії. Виявити обсяги таких втрат стало можливим тільки завдяки використанню переносних ультразвукових витратомірів. З впровадженням проекту, який полягав у заміні десяти засувок на скидному трубопроводі промивних вод фільтрувальної станції, вдалося зменшити втрати води на 60 тис. м3 та зекономити за місяць 17 тис. кВт-год електроенергії.

Жмеринка: Технологічна наладка роботи свердловинного водозабору (відключення неефективних свердловин)

Після проведених замірів подачі води та споживання електроенергії на свердловинах водозабірного комплексу №2 була проведена технологічна наладка свердловин та відключено 2 неефективні свердловини. Фактичне питоме енергоспоживання на водозаборі скоротилося з 0,93 до 0,75 кВт/м3. Місячна економія електроенергії становить 15480 кВт-год.

Обсяги виконаних робіт та досягнута ефективність наведені в таблиці 2.3. Ці демонстраційні проекти є одними з найбільш ефективних при залученні мінімальних коштів. Такого типу проекти можуть бути успішно використані і на інших водоканалах України.


22

Таблиця 2.3. Узагальнення результатів впровадження демонстраційних проектів Впровадження

Місто

Об’єкт Те

рмін

впровадж

енн

я, міс

.

Демопроект Витрати на впровадження,

тис. грн

Вартість заощадженої електроенергії, тис. грн/міс.

Ефективність (термін

окупності), міс.

Комсо-мольськ

Берегова насосна станція

2 Заміна ел.

двигуна меншої потужності

0,721 2,970 0,2

Комсо-мольськ ПНС-10 3 ПЧТ 8,932 9,764 1

Коростень Водоочисна станція 3 Заміна

арматури 62,713 5,775 11

Жмеринка Водозабір 1 Наладка роботи свердловин - 3,870


23

РОЗДІЛ ІІІ. ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВ ВОДОПРОВІДНО-

КАНАЛІЗАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА

3.1. Аналіз та оцінка поточного фінансового стану підприємств. Основні фінансові

проблеми

3.1.1. Аналіз фінансових показників діяльності пілотних підприємств

Оцінку фінансового стану пілотних підприємств та визначення основних фінансових проблем було проведено на підставі аналізу таких показників: • прибутковості (рентабельності); • ліквідності; • управління оборотними активами та поточними

зобов’язаннями; • стану основних засобів.

У додатку 3 вміщено основні дані, які характеризують фінансовий стан водопровідно-каналізаційних підприємств.

Прибутковість (рентабельність) продажу. Цей показник визначається як співвідношення чистого прибутку (збитку) та чистих доходів (виручки) від реалізації послуг і показує, який прибуток (збиток) отримано в розрахунку на одну гривню реалізованих послуг.

Впродовж 2001-2002 рр. усі чотири пілотні підприємства централізованого водопостачання та водовідведення були збитковими. Показники прибутковості (рентабельності) продажу за цей період свідчать про те, що з фінансової точки зору основна діяльність підприємств була неефективною.

У 2002 р. серед чотирьох підприємств найбільші втрати мали водоканали Жмеринки та Новограда-Волинського, збитки яких становили відповідно 38% та 30% від чистих нарахованих доходів (табл. 3.1).

Серед основних причин, які зумовлюють збитковість підприємств, є наступні: доходи від реалізації послуг не відшкодовують витрати на їх виробництво, тарифи для населення не відшкодовують повну вартість послуг (в той час як переважну частку обсягів послуг підприємства реалізують саме населенню), витрати зростають

вищими темпами, ніж доходи (зокрема, такі статті витрат, як електроенергія та оплата праці).

Якщо основні причини, які призводять до збитковості підприємств, не будуть усунені, то в 2003 р. можна очікувати суттєве погіршення фінансового стану підприємств міст Новограда-Волинського та Коростеня. Підприємство Комсомольська планує суттєво поліпшити свій фінансовий стан за рахунок нових тарифів на послуги водопостачання та водовідведення для населення. В Жмеринці теж очікується незначне поліпшення фінансового стану за рахунок підвищення тарифів на послуги, яке відбулося наприкінці 2002 р. (табл. 3.1).

Аналіз доходів У 2002 р. на підприємствах Коростеня та

Новограда-Волинського нараховані доходи і витрати зросли у порівнянні з 2001 р. (рис.3.1). Причому, темпи зростання нарахованих витрат випереджали темпи зростання нарахованих доходів. Якщо в Коростені доходи збільшились тільки на 2,5% у порівнянні з 2001 р., то витрати - на 9,7%, у Новограді-Волинському доходи зросли на 5,2%, а витрати - на 6%. У результаті збитковість підприємств цих міст у 2002 р. зросла. Рис. 3.1. Нараховані доходи і витрати (2001-2002 рр.)

9177

4730

3060 3137

66306449

29743572

3129 3122

1066 10091398

6936 6859

9177

3204 3517 3775 4003 4388

1349 1547 1637

0

1000

2000

3000

4000

5000

6000

7000

8000

9000

10000

2001 2002 2003 2001 2002 2003 2001 2002 2003 2001 2002 2003


Жмеринка

тис.

грн

.

Нараховані доходи від реалізації послуг (без ПДВ)

Нараховані витрати на виробництво послуг

Таблиця 3.1. Показник рентабельності продажу, %

Місто 2001 2002 план 2003 (при чинних тарифах)

Комсомольськ -7 -8 6 Коростень -6 -14 -31 Жмеринка -22 -38 -25 Новоград-Волинський -28 -30 -41


24

Дещо інша ситуація спостерігається в Комсомольську, де нараховані доходи зросли на 2,8%, а витрати зменшились на 1,1%, що є позитивною тенденцією. У Жмеринці, навпаки, ситуація є найскладнішою, оскільки нараховані доходи зменшились на 5,3%, а фактичні витрати збільшились на 14,7%. При цьому, якщо в Комсомольську з падінням обсягів реалізації послуг (по водопостачанню – на 15, 2% і по водовідведенню – на 15,5%) спостерігається зменшення витрат на їх виробництво, то в Жмеринці з падінням обсягів реалізації (по водопостачанню - на 29,6%, а по водовідведенню – на 17,5%) витрати, навпаки, зросли на 14,7%.

Планові показники 2003 р. свідчать про очікування певних позитивних зрушень в діяльності окремих підприємств. В Комсомольську очікується, що за рахунок підвищення тарифів в 2003 р. рівень доходів дорівнюватиме рівню витрат. В Жмеринці також очікується поліпшення фінансового стану підприємства за рахунок підвищення тарифів, яке відбулося наприкінці 2002 р., і завдяки тому, що темпи зростання витрат очікуються меншими (5,8%), ніж темпи зростання доходів (38,5%).

У 2003 р. у Новограді-Волинському продовжуватиметься негативна тенденція у динаміці доходів і витрат: доходи підприємства поступово зменшуватимуться (менше ніж на 1%) за рахунок скорочення обсягів реалізації послуг, а витрати зростатимуть (9,6%). В Коростені теж не очікується явних позитивних змін у співвідношенні доходів і витрат, оскільки доходи підприємства за планом в середньому мають зрости на 13,8%, а витрати - на 34,5%.

Якщо проаналізувати динаміку доходів і витрат у розрахунку на одиницю реалізованих послуг, очевидно, що у 2002 р. на всіх підприємствах мало місце зростання як середніх розрахункових тарифів на послуги19, так і фактичних витрат на виробництво (рис. 3.2).

Так, витрати діяльності в розрахунку на 1 м3 води і у 2001 р., і у 2002 р. перевищували середні розрахункові тарифи на водопостачання (без ПДВ) на всіх пілотних підприємствах. По водовідведенню ситуація аналогічна, окрім Комсомольська, де витрати на 1 м3 стоків і у 2001 р., і у 2002 р. є нижчими від середніх розрахункових тарифів на водовідведення (без ПДВ).

19 Середній розрахунковий тариф = чистий доход (виручка) від реалізації послуг водопостачання (водовідведення)[за розрахунком підприємства]/витрати звичайної діяльності по водопостачанню(водовідведенню) [за розрахунком підприємства].

Рис. 3.2. Відповідність середнього тарифу на послуги водопостачання витратам на їх виробництво

0,58

0,971,05

1,28

0,98

1,551,68

0,390,53

0,69

0,560,59

0,750,81

0,881,01

0,77

1,04

1,50

0,470,57

0,70 0,67

0,98

0,00

0,20

0,40

0,60

0,80

1,00

1,20

1,40

1,60

1,80

2001 2002 2003 2001 2002 2003 2001 2002 2003 2001 2002 2003


Жмеринка

грн.

/м3

Середній розрахунковий тариф на воду (без ПДВ)

Витрати на 1 м3 води

На фінансові результати діяльності підприємств

найбільш негативно впливає невідповідність рівня тарифів для населення вартості послуг, що надаються цій групі споживачів. Впродовж 2001 – 2003 рр. у всіх пілотних містах мало місце одноразове підвищення тарифів на послуги водопостачання/водовідведення для населення. Зокрема, тарифи для населення на послуги водопостачання та послуги водовідведення було підвищено відповідно: • в Жмеринці в листопаді 2002 р. на 40% та 8%; • в Новограді–Волинському у вересні 2002 р. на

32% та 28%; • в Коростені у червні 2003 р. на 50% та 56%. • в Комсомольську в липні 2003 р. на 57% та 64%.

Динаміка тарифів на послуги водопостачання для населення представлена на рис. 3.3.

Рис. 3.3. Тарифи на послуги водопостачання для населення, грн/м3

0,53

0,90

0,340,34

0,60 0,60

1,20 1,20

0,860,95

0,95

0,72

0,00

0,20

0,40

0,60

0,80

1,00

1,20

1,40

2001 2002 2003

грн.

/м3

Комсомольськ Коростень Жмеринка Новоград-Волинський Рівень відшкодування в тарифах для населення

фактичних витрат на виробництво послуги водопостачання (рис. 3.4) стабільно був вищим у Коростені. Очікується, що в 2003 р. чинні тарифи відшкодовуватимуть 78% фактичних витрат підприємства. Найнижчим цей показник був у Комсомольську (49% в 2002 р.), проте в липні 2003 р. після запровадження нових тарифів рівень відшкодування підвищився до 63%.


Рис. 3.4. Рівень відшкодування фактичних витрат звичайної діяльності в тарифах на послуги

водопостачання для населення, %

63%

49%59%

86%78%

74%69%

63% 60%

76%

62%62%

0%

10%

20%

30%

40%

50%

60%

70%

80%

90%

100%

2001 2002 2003

Комсомольськ Коростень Жмеринка Новоград-Волинський Щодо послуг водовідведення, то рівень

відшкодування населенням їх вартості був приблизно таким, як і послуг водопостачання. Однак, в Новограді-Волинському та Жмеринці тарифи на водовідведення для населення відшкодовують значно менший відсоток фактичної вартості послуг, ніж тарифи на послуги водопостачання. Очікується, що в 2003 р. відсоток відшкодування становитиме 38% у Жмеринці та 48% у Новограді-Волинському. При збереженні негативної тенденції можна очікувати в найближчому майбутньому суттєве погіршення технічного стану системи каналізації.

У Комсомольську, навпаки, керівництво підприємства планує спрямувати більше коштів на поліпшення обслуговування та підтримання в надійному стані системи каналізації, про що свідчить і збільшення рівня відшкодування витрат в тарифах для населення з 52% (2002 р.) до 82% (2003 р.).

Вплив такого фактору, як відсоток відшкодування вартості послуг в тарифах, на фінансовий результат діяльності підприємства значно посилюється, коли підприємство найбільшу частку послуг реалізує населенню, оскільки спостерігається пряма залежність між рівнем збитковості підприємства та часткою населення в структурі споживання послуг. Чим більшою є ця частка, тим більше підприємство залежить від того, наскільки тарифи для населення відшкодовують фактичну вартість послуг.

Підтвердженням цьому є те, що в Жмеринці, наприклад, в 2002 р. населення спожило 84% від загальних обсягів реалізації послуг водопостачання, в той час як в Комсомольську ця частка становила 46%.

При тому, що населення є найбільшим споживачем послуг у всіх пілотних містах (окрім Комсомольська), в структурі доходів від реалізації послуг водопостачання та водовідведення частка доходів від населення складає в середньому близько половини загальних обсягів виручки. Тобто, при значно менших обсягах споживання

послуг інші групи споживачів (включаючи бюджетні установи) забезпечують половину доходів підприємств, що є свідченням перерозподілу доходів від інших споживачів на користь населення.

Серед чотирьох міст найбільша відмінність між тарифами для населення та тарифами для інших груп споживачів – бюджетних організацій та госпрозрахункових підприємств – має місце в Жмеринці. Так, у 2002 р. в Жмеринці тарифи для інших споживачів перевищували тарифи для населення у 4,7 рази по водопостачанню, та 5,5 разів по водовідведенню. Найменшою є різниця між тарифами для населення та інших груп споживачів у Коростені (1,6 разів по водопостачанню та 1,7 разів по водовідведенню). Динаміка тарифів на послуги водопостачання для інших споживачів представлена на рис. 3.5. Рис. 3.5. Розмір тарифів на послуги водопостачання

для інших груп споживачів, грн. /м3

5,58

1,38

0,900,59

1,260,930,79

1,54

5,58

1,631,441,61

0,00

1,00

2,00

3,00

4,00

5,00

6,00

2001 2002 2003

грн.

/м3

Комсомольськ Коростень Жмеринка Новоград-Волинський На рис. 3.6 представлено структуру доходів

пілотних підприємств від реалізації послуг водопостачання та водовідведення у 2002 р. Частка населення у загальному обсязі доходів від реалізації послуг є найбільшою у підприємства Жмеринки: 79% у 2001 р. та 74% у 2002 р. У Комсомольську, на відміну від інших пілотних підприємств, сформувалась особлива структура споживання послуг, що пов’язано з наявністю крупного промислового споживача - Полтавського гірничо-збагачувального комбінату. Завдяки цьому, відсоток доходів від населення у загальному обсязі доходів Комсомольського ВУВКГ складав у 2002 р. лише 24%, зменшившись порівняно з 2001 р. на 9 відсоткових пунктів. Менша залежність комсомольського підприємства від необхідності надавати більшу частину послуг населенню позитивно впливає на його фінансовий стан.


Рис. 3.6. Структура доходів підприємств від реалізації послуг водопостачання та водовідведення

в 2002 р., %

0%

10%

20%

30%

40%

50%

60%

70%

80%

90%

100%

Комсомольськ Коростень Жмеринка Новоград-Волинський

Населення Бюджетні організації Інші споживачі Серед інших чинників, які спричинили

зменшення доходів підприємств, є значне зменшення обсягів споживання послуг споживачами, що при незмінності тарифів на послуги, негативно вплинуло на фінансовий стан підприємств. Причиною цього є те, що чинні тарифи розраховувалися, виходячи з більших обсягів реалізації послуг, ніж ті, які фактично були реалізовані. У свою чергу, скорочення обсягів реалізації послуг відбувається внаслідок більш раціонального споживання послуг споживачами, які встановили індивідуальні прилади обліку, міграції населення, скорочення обсягів виробництва підприємств або переходу на індивідуальне водопостачання (див. розділ 2.1). У Жмеринці, наприклад, на обсяги споживання послуг негативно вплинуло підвищення у 2002 р. на 265% тарифів на послуги водопостачання для групи інших споживачів. Це призвело до масового відключення великих споживачів від системи централізованого водопостачання та переходу на індивідуальні системи водопостачання.

Аналіз витрат операційної діяльності Протягом всього періоду, що аналізується,

доходи підприємств не покривали витрат їх звичайної діяльності. Найбільшу частку в структурі собівартості послуг водопостачання та водовідведення складають витрати на електроенергію та витрати на оплату праці.

Витрати на електроенергію. Електроенергія складає найбільшу частку в структурі витрат

підприємств (рис. 3.7). Тому розмір витрат на енергоресурси суттєво впливає на загальні витрати підприємства.

У 2002 р. серед чотирьох пілотних підприємств витрати на електроенергію займали найбільшу питому вагу у загальних витратах на Новоград – Волинському водоканалі (42%). При цьому, в собівартості послуг водовідведення цей показник складав 50% і був найвищим серед групи пілотних підприємств. Це свідчить про високу залежність цього підприємства від вартості енергоносіїв. У той же час, завдяки поступовому впровадженню енергозберігаючих заходів підприємству м. Комсомольська вже вдалося скоротити витрати на електроенергію з 34% у 2001 р. до 28% в 2002 р.

Планові показники на 2003 рік передбачали певне зниження частки витрат на електроенергію в загальному обсязі витрат звичайної діяльності пілотних підприємств Комсомольська, Жмеринки та Коростеня (рис. 3.7). Проте, розраховані показники на 2003 р., які представлені на рис. 3.7, не враховують останнього (серпень 2003 р.) підвищення тарифів на електроенергію до рівня, зазначеного в табл. 3.2. Очікується, що через таке різке зростання цін на електроенергію частка витрат на електроенергію у загальних витратах по кожному з підприємств буде більшою порівняно з даними, наведеними на рис. 3.7.

Рис. 3.7. Питома вага витрат електроенергії на технологічні потреби в витратах звичайної

діяльності, %

27%

34%

28% 29%

39%37%

34%38%37%

45%42%42%

0%

5%

10%

15%

20%

25%

30%

35%

40%

45%

50%

2001 2002 2003 (план)

Комсомольськ Коростень Жмеринка Новоград-Волинський

Таблиця 3.2. Середні тарифи на електроенергію (без ПДВ), грн/кВт-год

Місто/рік 2001 2002 % зміни до попереднього

року

2003 (станом на 1 вересня)

% зміни до попереднього року

Комсомольськ 0,1923 0,1817 -6% 0,2305 27% Коростень 0,1906 0,2420 27% 0,2740 13% Жмеринка 0,2025 0,2300 14% 0,2502 9% Новоград-Волинський 0,1923 0,2405 25% 0,2748 14%


27

Тарифи на електроенергію (середні тарифи) змінювалися по-різному в кожному з міст. Протягом останніх двох років в Новограді-Волинському середній тариф на електроенергію був одним з найвищих (що послугувало однією з причин зростання частки витрат на електроенергію в витратах звичайної діяльності порівняно з іншими підприємствами), а у 2003 р. він став найвищим серед усіх пілотних підприємств. Різке зростання рівня збитковості водоканалу м. Новограда-Волинського, яке очікується на кінець 2003 р., свідчить про значну залежність фінансових показників підприємства від вартості електроенергії та обсягів її споживання (див. Розділ 2 цього документа).

Водоканал м. Коростеня сплачував за електроенергію за найвищим тарифом у 2002 р. і займає друге місце за показником високої питомої ваги витрат на електроенергію. Збільшення тарифу на електроенергію в 2003 р. на 13%, в свою чергу, зумовлює зростання рівня збитковості підприємства, який за очікуваннями наприкінці 2003 р. має сягнути 31% у порівнянні з 14% в 2002 р.

Витрати на оплату праці. Витрати на оплату праці з урахуванням внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є другою найбільшою статтею витрат підприємств. Внаслідок поступового підвищення рівня мінімальної заробітної плати в Україні, частка витрат з оплати праці в обсязі витрат звичайної діяльності підприємств із року в рік зростає (рис. 3.8).

Рис. 3.8. Питома вага витрат на оплату праці та внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у витратах звичайної діяльності, %

35%

40% 41%

30%30%

27%

22%

41%

51%

37%

38%

24%

0%

10%

20%

30%

40%

50%

60%

2001 2002 2003 (план)

Комсомольськ Коростень Жмеринка Новоград-Волинський Проте висока частка витрат на оплату праці в

загальному обсязі витрат звичайної діяльності підприємства не свідчить про високий рівень заробітної плати на підприємстві. Так, найвищою є середньомісячна заробітна плата в розрахунку на одного працюючого на водоканалі м. Комсомольська (546 грн. за даними 2003 року), хоча в структурі собівартості витрати на оплату праці складають 41%, що набагато менше, ніж у

Жмеринці (59%) при рівні заробітної плати 360 грн. на місяць (показник 2003 р.).

Відмінність показників з оплати праці зумовлена тим, що коли відбувався перехід на новий законодавчо встановлений рівень мінімальної заробітної плати, то на окремих підприємствах не здійснювався перерахунок тарифних ставок (окладів) для всіх працюючих. Це призводило до заниження фонду оплати праці у відповідному році. У 2003 р. на таких підприємствах відбулося різке збільшення фонду оплати праці для приведення у відповідність рівнів заробітної плати працюючих до рівня, не меншого ніж середній по галузі20.

При збільшенні в 2003 р. розміру мінімальної заробітної плати в середньому на 21%, у Коростені, наприклад, підприємство планує підвищити розмір фонду оплати праці в середньому на 55% у порівнянні з 2002 р., оскільки протягом двох попередніх років збільшення фонду оплати праці відбувалося найповільнішими темпами порівняно з іншими підприємствами (табл. 3.3).

У Комсомольську перерозподіл структури витрат на користь збільшення витрат на оплату праці відбувався паралельно із змінами частки витрат на електроенергію. Так, впродовж 2001-2003 рр. збільшення частки витрат на оплату праці в структурі собівартості на 10 в.п. супроводжувалося зменшенням частки електроенергії в структурі витрат на 7 в.п. Можна стверджувати, що найнижча серед всіх пілотних підприємств фактична собівартість послуг в Комсомольську є своєрідним резервом для підвищення тарифів (що дозволить, зокрема, збільшити фонд оплати праці).

20 Держкомстат України “Праця і зарплата”, № 33 (373), вересень 2003 р. Заробітна плата працівників за видами промислової діяльності за липень 2003 року. Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води: липень - 641,92 грн. за місяць, червень - 625,86 грн. за місяць. Постанова КМ №904 “Про затвердження Порядку визначення сум, що вносяться до державного бюджету підприємствами-монополістами” Додаток 2 “Середньомісячна заробітна плата в 4 кварталі 2002 року” - Промисловість усього, з них виробництво та розподілення електроенергії, газу і води: 597,21 грн., у тому числі: збір, очищення та розподілення води 393,84 грн.


28

Таблиця 3.3. Розмір середньорічного фонду оплати праці в розрахунку на одного працюючого, тис.грн/особу Місто/Рік 2001 2002 план 2003 (у діючих тарифах)

Комсомольськ 3,92 5,36 6,92 Коростень 2,08 2,70 4,19 Жмеринка 2,66 3,50 4,32 Новоград-Волинський 2,07 3,01 4,04

Ці тенденції перерозподілу витрат у структурі

собівартості слід очікувати і в подальшому, оскільки рівень мінімальної заробітної плати поступово буде підвищуватися до рівня прожиткового мінімуму і заходи, спрямовані на зменшення енерговитрат, продовжуватимуть бути пріоритетними для більшості підприємств. Можна очікувати, що при відносно високій вартості виробництва послуг (внаслідок чого немає резервів для різкого підвищення тарифів), темпи зростання фонду оплати праці будуть відбуватися повільніше на тих підприємствах, які менш активно впроваджуватимуть енергозберігаючі заходи з метою економії енерговитрат.

Амортизаційні відрахування. Впродовж 2001-2003 рр. сума амортизаційних відрахувань на всіх підприємствах поступово зменшується, оскільки оновлення основних засобів здійснюється повільнішими темпами, ніж відбувається нарахування зносу.

Серед чотирьох пілотних підприємств найбільшою є частка амортизаційних відрахувань в структурі собівартості послуг у водоканалу м. Коростеня - 17% у 2001 р., 14% у 2002 р. (501 тис. грн.). У структурі витрат жмеринського водоканалу амортизаційні відрахування склали лише 7% в 2001 р. та 6% в 2002 р. (101 тис. грн.). У 2003 р. при збереженні тенденцій можна очікувати подальше зменшення частки амортизаційних відрахувань. Винятком є підприємство м. Коростеня, де очікується збільшення частки амортизаційних відрахувань у структурі собівартості до 23%, що пов’язано зі змінами в обліку амортизації (див. розділ 3.1.2).

Ліквідність. Цей показник характеризує спроможність підприємства забезпечувати покриття поточних зобов’язань своїми оборотними активами. Коефіцієнт поточної ліквідності (інша назва

“коефіцієнт покриття”) показує рівень покриття оборотними активами підприємства усіх його поточних зобов’язань. Суть цього показника полягає в порівнянні розмірів поточної заборгованості та його оборотних активів, які мають забезпечити погашення цієї заборгованості

підприємства, та продемонструвати наскільки захищеними є кредитори від ризику несплати підприємства по своїх поточних зобов’язаннях. Чим більшим є коефіцієнт покриття, тим більшою є ліквідність підприємства.

Серед пілотних підприємств найбільший коефіцієнт поточної ліквідності має ВУВКГ м. Коростеня - 5,6 у 2001 р. та 4,9 у 2002 р., що пояснюється значним перевищенням поточної дебіторської заборгованості над кредиторською (табл. 3.4). Слід відзначити, що високий коефіцієнт поточної ліквідності у підприємства Коростеня не характеризує платоспроможність підприємства по короткострокових зобов’язаннях. Він є свідченням того, що неефективно проводиться робота зі споживачами зі збору платежів та існує значний відсоток безнадійних боргів (див. розділ 3.1.3). На всіх підприємствах, окрім жмеринського водоканалу, відсутня практика нарахування резерву сумнівних боргів та списання безнадійної дебіторської заборгованості, що призводить до завищення оборотних активів підприємства та надання неповної інформації про ліквідність підприємств.

Найменший коефіцієнт ліквідності у жмеринського підприємства - 0,6 у 2001 р. та 0,4 у 2002 р. Це свідчить про неліквідність підприємства, оскільки його поточні зобов’язання значно перевищують оборотні активи. Тобто, у підприємства відсутнє джерело покриття поточних зобов’язань навіть за умови, що з водоканалом розрахуються по зобов’язаннях усі споживачі. У результаті накопичення збитків, протягом останніх років у жмеринського водоканалу кредиторська заборгованість зростала більшими темпами, ніж створювалися оборотні активи. Відповідно, підприємство працює на межі банкрутства.

Головною причиною високої ліквідності комсомольського водоканалу є те, що підприємство забезпечує погашення кредиторської заборгованості за рахунок векселів, випущених Полтавським гірничо-збагачувальним комбінатом. Однак така практика не може бути поширеною для інших підприємств.

Таблиця 3.4. Коефіцієнт поточної ліквідності пілотних підприємств Місто/Рік 2001 2002 план 2003 (при діючих тарифах)

Комсомольськ 3,5 4,5 6,1 Коростень 5,6 4,9 3,3 Жмеринка 0,6 0,4 0,4 Новоград-Волинський 1,5 1,0 0,6


29

Власне, існує пряма залежність між ліквідністю підприємства та рівнем його збитковості. Всі пілотні підприємства, збитковість яких поступово збільшується, мають проблеми з ліквідністю. Особливо це стосується підприємств Жмеринки та Новограда-Волинського.

Управління оборотними активами та поточними зобов’язаннями. До показників ефективності управління оборотними активами та поточними зобов’язаннями відносяться середній період погашення дебіторської заборгованості та середній період погашення поточних зобов’язань. Середній період погашення дебіторської

заборгованості (місяців) – показник, що дозволяє зіставити суму дебіторської заборгованості станом на кінець року з обсягом середньомісячних нарахувань. Аналіз терміну погашення дебіторської заборгованості виконується для того, щоб відстежити динаміку дебіторської заборгованості у порівнянні з обсягами нарахованих доходів підприємства. Рис. 3.9. Структура дебіторської заборгованості за

товари, роботи і послуги, %

7871

62

4256 58 62

5160

8878,4

1322 24

4936 42 18

92

11

02

5

147

8 2,2

1816

14,2

2218

1 0 0 4 0 6 16 9 9 5,3

0

10

20

30

40

50

60

70

80

90

100

2001 2002 2003 2001 2002 2003 2001 2002 2003 2001 2002

Комсомольськ Коростень Новоград-Волинський Жмеринка

%

Населення Бюджетні установи Інші споживачі Інші дебітори У всіх пілотних підприємств середній період

погашення дебіторської заборгованості перевищує три місяці. Зокрема, у Коростені та Жмеринці підприємства “кредитують” своїх споживачів більше ніж на півроку (7 та 6 місяців відповідно). Найменший період погашення дебіторської заборгованості у м. Комсомольську - 3 місяці (табл. 3.5).

Основним боржником підприємств було і залишається населення. Борг населення в різних

містах коливається в межах від 51% (Новоград-Волинський) до 83% (Жмеринка) від загальної суми заборгованості за послуги.

Основною причиною накопичення дебіторської заборгованості є відсутність дієвих важелів впливу на боржників. Застосування передбачених законодавством санкцій до боржників за комунальні послуги суттєво обмежено в частині нарахування пені за невчасну оплату послуг, припинення надання послуг, примусового стягнення майна за несплату та виселення. Закони та інші нормативно-правові акти, що регулюють відносини надавачів і споживачів послуг, не сприяють формуванню належної платіжної дисципліни. Середній період погашення поточних

зобов’язань (місяців) - показник, що дозволяє зіставити середнє значення поточних зобов’язань протягом року з витратами операційної діяльності. Оскільки найменш рентабельним підприємствам внаслідок дефіциту обігових коштів необхідно більше часу для погашення кредиторської заборгованості, тому період погашення поточних зобов’язань найбільший у жмеринського підприємства (11 місяців у 2001 р. та 12 місяців у 2002 р.). У Новограді-Волинському період погашення становив 5 та 4 місяці відповідно у 2001 р. та 2002 р. (табл. 3.5).

При тому, що на трьох підприємствах має місце позитивна тенденція погашення кредиторської заборгованості (у Комсомольську, Коростені, Новограді-Волинському), на двох з них (у Коростені та Новограді-Волинському) абсолютна сума кредиторської заборгованості за товари, роботи та послуги збільшилась. Лише в Комсомольську у 2002 р. кредиторська заборгованість зменшилася як в абсолютному, так і у відносному вираженні.

У структурі кредиторської заборгованості на підприємствах двох міст (Жмеринка та Новоград-Волинський) суттєво виділяється частка боргу за електроенергію, яка у 2002 р. склала відповідно 91% і 87% (рис. 3.10). Це зумовлено, переважно, високим рівнем збитковості цих підприємств.

Табл. 3.5. Середні терміни погашення дебіторської заборгованості та поточних зобов’язань в пілотних містах, місяців

Період погашення дебіторської заборгованості

Період погашення поточних зобов’язань Місто/Рік

2001 2002 2001 2002 Комсомольськ 3 3 2 2 Коростень 7 7 2 2 Жмеринка 7 6 11 12 Новоград-Волинський 4 3 5 4


30

Рис. 3.10. Структура кредиторської заборгованості за товари, роботи і послуги, %

879185

41

88

13915100100 100 59

12

0102030405060708090

100

2001 2002 2001 2002 2001 2002 2001 2002


Жмеринка

%

Електроенергія Інші кредитори У двох підприємств (Новограда-Волинського і

Жмеринки) сума кредиторської заборгованості значно перевищує дебіторську. Це означає, що вони не зможуть погасити свої зобов’язання за рахунок власних коштів.

Стан основних засобів. Стан основних засобів та ефективність їхнього використання можна оцінити за допомогою такого показника як відсоток зносу основних засобів.

Основні засоби та інші необоротні матеріальні активи пілотних підприємств мають різний рівень зносу. Однак, висновки щодо значення цього показника не в кожному випадку можуть бути достовірними. Причиною цього є недоліки ведення бухгалтерського обліку основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів та амортизації на окремих підприємствах (див. розділ 3.1.2).

За даними фінансової звітності, найбільший відсоток зносу необоротних активів мають підприємства міст Новограда-Волинського та Комсомольська, де станом на кінець 2002 р. в цілому по підприємству він становив 52% (рис. 3.11). Найменшим є показник зношеності основних засобів у жмеринського підприємства – 36%.

Рис. 3.11. Знос основних засобів в цілому по підприємству (%, станом на кінець року)

4952 54

3943

52 52 54

32

383636

0

10

20

30

40

50

60

2001 2002 2003 2001 2002 2003 2001 2002 2003 2001 2002 2003


Жмеринка

%

У середньому знос основних засобів на

підприємствах збільшувався щороку на 2- 4%, при тому, що середньозважена річна норма

амортизаційних відрахувань становить 6-8%. Це свідчить про те, що підприємства вводять в експлуатацію нові основні засоби, але темпи амортизації основних засобів перевищують темпи збільшення їх первісної вартості. При збереженні таких тенденцій можна очікувати погіршення стану водопровідно-каналізаційних систем. Особливо критичною є ситуація в Комсомольську та Новограді-Волинському, де більше половини активів використали свій ресурс.

Встановлені потужності системи, як правило, значно перевищують потреби сьогодення, що призводить до нераціонального використання ресурсів, збільшення витрат на виробництво послуг, а, отже, і зростання їхньої вартості. Модернізація системи потребує значних інвестицій, проте за останні два роки інвестування в систему були дуже незначними. Особливо низькими були інвестиції в системи водопостачання та водовідведення м. Комсомольська та Новограда-Волинського, які в 2002 році становили 2-3 грн. в розрахунку на одного мешканця (рис. 3.12). Але ці підприємства здійснювали інвестиції тільки за рахунок власних коштів. У Коростені, крім власних коштів, водоканал отримав цільові кошти на капітальні інвестиції в обсязі 102 тис. грн. Водоканал Жмеринки також отримав цільове фінансування з міського бюджету на капітальні інвестиції в обсязі 111,4 тис. грн.

Рис. 3.12. Капітальні інвестиції в розрахунку на одного мешканця (грн/особу)

1,9

0

6,4

2,4

3,3

0,9

4,0

0,7

0,0

1,0

2,0

3,0

4,0

5,0

6,0

7,0

2001 2002 2001 2002 2001 2002 2001 2002


Жмеринка

грн.

/особу

3.1.2. Бухгалтерський облік, фінансова звітність та оподаткування

Підприємства водопровідно-каналізаційного господарства з 2000 року перейшли на нову систему ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності згідно Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”21 (далі – Закон) та

21 Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996-ХIV, із змінами і доповненнями .


Положень(стандартів) бухгалтерського обліку (далі – П(С)БО) і розробили облікову політику.

Проведений аналіз стану організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності показав, що деякі із підприємств повільними темпами впроваджують методологію реформованого обліку і ряд їх ділянок обліку та звітності потребують вдосконалення. Зокрема, підприємства не дотримуються окремих нормативних вимог П(С)БО щодо порядку обліку основних засобів, запасів, дебіторської заборгованості, зобов’язань, доходів, витрат, податку на прибуток і формування виробничої собівартості комунальних послуг. Накази про облікову політику підприємств не розкривають: • систем їх первинного документообігу, контролю

за якістю первинних документів. Підприємствами не дотримуються вимог Закону (ст.9) та “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95 р.;

• діючої форми бухгалтерського обліку, як певної системи регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації на підприємстві з урахуванням особливостей його діяльності і технології обробки облікових даних згідно наказу Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 р. №356 “Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку”. Підприємствами не складаються оборотно-сальдові баланси по звітних періодах. Головні книги окремих підприємств ведуться без застосування розшифровки рахунків по дебету, а вказуються тільки номери журналів-ордерів;

• робочих планів рахунків бухгалтерського обліку підприємств, які потребують доопрацювання у відповідності до наказу Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291 (далі – Інструкція №291), оскільки цілий ряд бухгалтерських кореспонденцій суперечать цій інструкції;

• принципи та схеми формування виробничої собівартості та собівартості реалізованих послуг, операційних, фінансових ті інших витрат, доходів і фінансових результатів. Відсутність установлених наказами

методологічних основ ведення обліку і фінансової звітності (принципів, методів, оцінок тощо) призводять до невизначеності і непослідовності при відображенні одних і тих же господарських операцій в різні періоди звітного року, що не дозволяє забезпечити достовірність фінансової звітності та надійність інформації для визначення ліквідності та платоспроможності підприємств.

Серед типових проблем обліку можна назвати наступні.

Облік активів підприємств є найбільш актуальною проблемою обліку на підприємствах ВКГ. Передумовою її виникнення стала, перш за все, неякісна трансформація старої системи рахунків у новий робочий План рахунків бухгалтерського обліку та неправильне їх застосування для відображення господарських операцій.

Водоканали не дотримуються єдиного підходу при оприбуткуванні основних засобів та інших необоротних матеріальних активів (далі - ІНМА) відповідно до вимог П(С)БО 7. Придбання і надходження основних засобів та ІНМА і, зокрема, малоцінних необоротних активів та оборотних малоцінних швидкозношуваних предметів (далі – МШП) по однорідних операціях відображаються в обліку різними кореспонденціями.

Відсутність затверджених класифікацій необоротних і оборотних матеріальних активів в фінансовому обліку призводить до неправильного віднесення їх на рахунки 10, 112, 15, 22 та нарахування амортизації.

Всі підприємства допускають відображення в бухгалтерському обліку операцій з активами за правилами податкового законодавства, тобто немає чіткого розмежування між фінансовим і податковим обліком основних засобів. Наприклад, ряд підприємств нараховують амортизацію в бухгалтерському обліку поквартально за правилами податкового обліку. Як наслідок, в балансі відображається недостовірна залишкова вартість основних засобів та сума їх зносу.

Комунальні підприємства отримують за рішеннями органів місцевого самоврядування (далі – ОМС) комунальне майно (переважно виробничі основні та оборотні засоби) в експлуатацію і відображають їх за кредитом субрахунку 424 “Безоплатно одержані необоротні активи”. При цьому передача майна здійснюється як безоплатна, а не в статутну діяльність, що по суті не цілком відповідає назві господарської операції, так як власник майна не змінюється. Така ситуація призводить до збільшення прибутку, що підлягає оподаткуванню, тобто до негативних податкових наслідків, оскільки згідно п.8.1 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” безоплатно отримані основні фонди і нематеріальні активи не підлягають амортизації.

Підприємства не створюють і не нараховують резерв сумнівних боргів при значних сумах поточної дебіторської заборгованості і недостатній платоспроможності споживачів комунальних послуг, особливо по населенню і державних підприємствах-банкрутах. Не передбачають в своїй обліковій політиці методів і порядку нарахування резерву сумнівних боргів згідно П(С)БО 10. Суми отриманих авансів за послуги по водопостачанню та водовідведенню не виділяються окремо, а


відображаються разом з дебіторською заборгованістю.

Потребують чіткої класифікації виробничі запаси і МШП та застосування методів оцінки і облікових процедур запасів у відповідності до П(С)БО 9. Ряд підприємств відображають рух та вибуття запасів, застосовуючи різні методи їх оцінки, порушуючи вимоги П(С)БО 9. Наприклад, при відпуску зі складу під звіт обліковують по первісній вартості, а списання проводять за методом оцінки ФІФО або по середньозваженій. Окрім цього, бажано періодично проводити інвентаризацію активів, які обліковуються за балансом.

Окремі підприємства визначили невірно суми відстрочених податкових активів чи зобов’язань і, як наслідок, такі показники відображали в балансах. При цьому неправомірно завищували чи зменшували суму балансу підприємства.

Облік капіталу підприємств. У статутних документах більшості підприємств не зафіксовані суми статутного капіталу і резервного фонду, не встановлено порядок використання нерозподіленого прибутку чи покриття збитків. Розмір статутного капіталу постійно змінюється без перереєстрації в ОМС, в тому числі і на суми придбання та вибуття (списання) основних засобів, нарахованої амортизації тощо.

Ряд підприємств відображають в обліку кореспонденції по використанню прибутку на поточні витрати операційної діяльності, що суперечить вимогам Інструкції №291, оскільки за рахунок прибутку здійснюються витрати, які відносяться до інших операційних витрат.

Облік зобов’язань підприємств. Підприємства не мають чіткої класифікації зобов’язань і допускають помилки при відображенні поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями, розрахунками з постачальниками та підрядниками, авансів одержаних, розрахунків з бюджетом по податках і обов’язкових платежах, розрахунках з оплати праці, зокрема, при погашенні заборгованості перед працівниками натуроплатою тощо.

Проблемною ділянкою є облік ПДВ відповідно до вимог Закону України “Про податок на додану вартість”, включаючи розрахунки податкових зобов’язань і податкового кредиту, який повинен відноситись на розрахунки з бюджетом підприємствами водопостачання і водовідведення при одночасному застосуванні двох (трьох) методів визначення бази оподаткування і обліку ПДВ: “першої події” і касового методу (касового способу).

Так, не всі водоканали використали право “першої події” з ПДВ в період з серпня 2001 р. по червень 2003 р., ряд підприємств не здійснили переходу на “касовий спосіб” з 10 червня 2003 р.,

не використовують право на “першу подію” в обліку ПДВ при придбанні товарів (робіт, послуг), невірно заповнюються книги продажу та придбання товарів (робіт, послуг), дані книги продажу не відповідають даним бухгалтерського обліку і не підписуються виконавцями та головним бухгалтером. Як наслідок, мали місце помилки в показниках в декларації з ПДВ, в балансі поточної кредиторської заборгованості по розрахунках з бюджетом за податком та нарахованою пенею, штрафними санкціями.

Облік доходів підприємств. На підприємствах відсутній пооб’єктний облік отриманих доходів та понесених витрат. Враховуючи, що окрім основної діяльності по водопостачанню та водовідведенню підприємства надають інші види послуг (повірка лічильників, транспортні послуги, інші види послуг), доцільно дотримуватися методологічних принципів відображення доходів підприємств відповідно до П(С)БО 15 “Дохід”, а понесених витрат за П(С)БО 16 “Витрати”.

Одним із основних принципів ведення обліку згідно П(С)БО є відповідність понесених витрат звітного періоду отриманим доходам. На основі цього повинні визначатися фінансові результати діяльності за кожен окремий період та по кожному виду діяльності, а також складатися фінансова звітність. Відсутність ведення обліку по окремих видах діяльності не дозволяє правильно визначити фінансові результати по основному виду діяльності та інших видах діяльності. Це призводить до того, що користувачі фінансової звітності отримують недостовірну інформацію про діяльність підприємства. Порушуються встановлені принципи і схема формування фінансового результату, невірно відображаються в обліку фінансові результати в цілому і по видах діяльності зокрема.

Облік витрат підприємств. На підприємствах порушується порядок формування виробничої собівартості та собівартості реалізованих послуг, а також операційних витрат. Не встановлені переліки і склад статей калькулювання виробничої собівартості робіт, послуг та змінних і постійних загальновиробничих витрат.

Не всі підприємства ведуть рахунки та субрахунки: 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг”, 91 «Загальновиробничі витрати», 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності” тощо. Деякі в кінці місяця розподіляють витрати по рахунках 92, 93, 94 на рахунок 23 “Виробництво”, що є порушенням вимог П(С)БО 16. В окремих випадках виробнича собівартість робіт, послуг по рахунку 23 “Виробництво” неправильно списується в кінці місяця в дебет рахунку 703 “Дохід від реалізації робіт і послуг”.

Облік витрат допоміжних виробництв і зокрема: витрат на утримання і експлуатацію обладнання,


витрат на всі види ремонтів, а також витрат підсобних виробництв на виконання інших послуг, окрім послуг водопостачання та водовідведення, потребують вдосконалення, оскільки мають місце неточності в розрахунках витрат до списання.

При використанні води і послуг по водовідведенню на власні потреби підприємства відображається реалізація і нараховуються податкові зобов’язання з ПДВ, що є порушенням принципу визнання доходів і призводить до викривлення показників реалізації. Не налагоджений на підприємстві управлінський облік та калькулювання собівартості послуг і робіт. Всі ділянки обліку і розрахунків у бухгалтеріях і абонентських відділах базуються на локальних програмних продуктах, які не позбавлені недоліків і потребують вдосконалення.

Проблеми фінансової звітності. Показники фінансових звітів деяких підприємств (особливо форми 1, 2, 3, 5) не відповідають залишкам по рахунках бухгалтерського обліку, тобто не дотримуються методичні вимоги до складання балансу підприємства, звіту про фінансові результати та інших звітів вимогам відповідних П(С)БО. Ряд статей фінансових звітів подаються в згорнутому або агрегованому вигляді, що не дозволяє виконати достовірну оцінку фінансового стану.

Проблеми податкового обліку та податкової звітності. На підприємствах, як і в галузі в цілому, відсутні будь-які методичні рекомендації щодо особливостей оподаткування їх діяльності податком на прибуток, ПДВ, порядку накопичення даних і методики розрахунків та розподілу податкового кредиту при одночасному застосуванні декількох методів визначення бази оподаткування тощо. Як наслідок, є випадки, коли підприємства на власний розсуд або за усними вказівками місцевих податкових органів розраховують та відображають в обліку і звітності податкові зобов’язання перед бюджетами, що призводить до негативних наслідків податкового контролю підприємств. Окремі підприємства з помилками заповнюють книги продажу та придбання товарів (робіт, послуг), виписують податкові накладні, складають податкову декларацію з ПДВ, особливо в частині визначення податкового кредиту.

3.1.3. Збір платежів Рівень оплати послуг населенням протягом

восьми місяців 2003 року становив від 86% до 107% від суми нарахувань, що в основному вище (крім Комсомольська) порівняно з аналогічним періодом минулого року (табл. 3.6). Найнижчим він був у Коростені – 85,8%, хоча це й на 5 в.п. вище, ніж в аналогічному періоді минулого року. Порівняно з даними за весь 2002 рік, рівень оплати за вісім

місяців 2003 року дещо погіршився у Новограді-Волинському та Комсомольську22.

Організація роботи зі споживачами. Для роботи зі споживачами на всіх підприємствах створені і функціонують абонентські відділи, основними функціями яких є: • укладання договорів про надання послуг

споживачам; • облік споживання, нарахувань та платежів за

надані послуги; • збір та перевірка показників лічильників,

пломбування лічильників; • індивідуальна робота із споживачами; • робота із боржниками, розсилка попереджень

про наявність заборгованості. У середньому на одного контролера припадає

1,5 – 1,9 тисяч особових рахунків, за винятком Коростеня, де навантаження на контролера становить 4,9 тисяч особових рахунків. Керівництво коростеньського водоканалу погодилось збільшити чисельність контролерів з метою зменшення виробничого навантаження.

У Жмеринці планується реорганізувати абонентський відділ у відділ збуту і створити новий підрозділ “Водна інспекція”. Інспектори водної інспекції матимуть додаткові повноваження щодо складання актів у разі виявлення порушень правил експлуатації мереж. На сьогодні затверджено та діє Положення про преміювання працівників абонентського відділу водоканалу м. Жмеринки, де якому визначено показники для оцінки результатів роботи працівників та шкалу преміювання. Премія нараховується за результатами виконання місячного плану збору платежів по дільниці даного контролера, який складається з поточних нарахувань та погашення 5% заборгованості по дільниці.

У Новограді-Волинському контролери отримують доплату за роз’їздний характер роботи.

Більшість підприємств (за винятком “Комсомольськводоканалу”) застосовують практику укладання договорів про надання послуг із населенням. Так, в Новограді-Волинському укладено договори про надання послуг із 72,6% абонентів. Це дає можливість юридично визначити права та обов’язки як підприємства, так і споживача, встановити відповідальність сторін у разі невиконання встановлених договором зобов’язань.

На підприємствах міст Жмеринка, Коростень, Новоград-Волинський створено пункти реагування на звернення споживачів за телефонною гарячою лінією. Контролери підприємств у містах Коростень та Новоград-Волинський здійснюють доставку

22 Традиційно в останні місяці року платіжна дисципліна суттєво покращується, тому можна очікувати, що в цих містах рівень оплати послуг населенням наприкінці року підвищиться.


квитанцій-повідомлень споживачам про нарахування до дати отримання зарплат та пенсій. Всі працівники

абонентських відділів зобов’язані регулярно здійснювати поквартирний обхід споживачів.

Таблиця 3.6. Рівень оплати послуг населенням (у % до нарахувань)

Підприємство Всього за 2002 рік

Станом на 1 вересня

2002 року

Станом на 1 вересня

2003 року Новоград-Волинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства 101,5 88,8 93,4

Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Коростеня 73,9 80,6 85,8

Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Комсомольська 103,8 93,7 92,6

Жмеринський відокремлений підрозділ водопровідно-каналізаційного господарства “Вінницяводоканал” 99,5 83,9 107,1

Підприємства ведуть автоматизований облік

нарахувань та розрахунків за послуги. Найвищий рівень автоматизації в Коростені та Комсомольську. У Новограді-Волинському та Жмеринці програмне забезпечення застаріле, має дуже обмежені можливості, ряд операцій виконуються вручну, організація бази даних та система звітності на цих підприємствах не відповідають сучасному рівню вимог.

У м. Коростені створено міський інформаційно-розрахунковий центр, який щомісяця отримує бази даних нарахувань з комунальних підприємств та базу даних призначених субсидій з відділу субсидій.

Система нарахувань за умови наявності приладів обліку води. Споживання за умови наявності будинкових лічильників враховується за їх фактичними показниками (окрім Новограда-Волинського), що відповідає “Правилам надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення”, затвердженим Постановою КМУ №1497 від 30 грудня 1997 року.

На Новограді-Волинському водоканалі запроваджено порядок розрахунків за послуги водопостачання при наявності індивідуальних та будинкових лічильників. Це єдине з пілотних підприємств, де за умови, що фактичні обсяги споживання за даними будинкових лічильників перевищують нормативні, населенню плата нараховується за нормативами, а понаднормативні обсяги зараховуються на збитки підприємству. У місті вдосконалюються методи збору інформації про споживання послуг за індивідуальними лічильниками (телефоном, з використанням спеціальних скриньок).

У Коростені рішенням виконкому міської ради від 4 червня 2003 року затверджено “Положення про впровадження квартирних приладів обліку споживання холодної та гарячої води”. Цим же рішенням водоканалу запропоновано створити при підприємстві лабораторії з повірки та ремонту приладів обліку води.

Найбільш досконала система нарахувань за будинковими лічильниками застосовується в Комсомольську, де враховуються будинкові втрати

(за актами, складеними представниками ЖЕК, водоканалу і проживаючими в будинку), використання води в двірницьких (за лічильниками або, при їх відсутності, за нормами), показники лічильників орендарів та індивідуальних лічильників.

Досвід роботи з пілотними містами засвідчив, що механізм обліку послуг, спожитих населенням, потребує вдосконалення. Зокрема, необхідно: • рекомендувати встановлення квартирних

лічильників з низьким порогом чутливості; • налагодити роботу контролерів по перевірці та

зняттю показів квартирних лічильників для контролю за споживанням послуг населенням;

• у багатоквартирних будинках нарахування водоспоживання здійснювати з урахуванням показників встановлених будинкових лічильників. Інформаційно-роз’яснювальна робота. Всі

підприємства проводять активну інформаційно-роз’яснювальну роботу зі споживачами. Широко практикуються звернення до споживачів через ЗМІ (радіо, ТБ, преса, за допомогою агітаційних автобусів, вивішування інформаційних плакатів, звернень), проведення прямих ефірів за участю представників міськвиконкому, комунальних підприємств, ЖЕКів, інформування населення про борги (стан оплати), якість наданих послуг, проблеми в роботі комунальних підприємств, умови отримання субсидій, негативні наслідки в результаті судового розгляду справ.

У пунктах прийому платежів регулярно вивішується інформація про оплату послуг. У Жмеринці створено куток споживача, де розміщено відповідні нормативно-правові акти.

Заохочувальні заходи щодо оплати послуг. У м. Жмеринці в жовтні 2001 р. - січні 2002 р. проводили акцію з надання знижок при погашенні заборгованості та знижок з оплати послуг сумлінним платникам: • при погашенні заборгованості за послуги – в

розмірі 20 % від оплаченої суми; • за відсутності боргів при своєчасній оплаті –

надавалась знижка 10% протягом 4 місяців.


Збір платежів у той час становив 150-160%. Розрахувалися з боргами приблизно 60% боржників. Фінансування видатків для надання знижок було передбачено в міському бюджеті на 2002 р., а не віднесено на збитки підприємства, як це в основному робили в містах України при проведенні аналогічних акцій.

У м. Коростені в вересні 2003 р. до дня міста було проведено лотерею серед споживачів, які не мають заборгованості і плата яких за послуги становить не менше 10 грн. в місяць. Збір платежів до моменту проведення лотереї склав 142%.

Робота з боржниками Робота на рівні підприємства. В усіх містах

активно практикується укладення договорів про реструктуризацію боргу, в основному терміном на 1-2 роки. Додатково встановлюються вимоги щодо: • негайного погашення частини боргу (наприклад,

20-25% у Жмеринці, 30% у Комсомольську); • обов’язкової своєчасної оплати поточних

платежів (Коростень, Новоград-Волинський); • надання боржником довідки про доходи

(Коростень). Провадиться розсилка списків боржників за

місцем їхньої роботи із проханням до керівництва установ посприяти у вирішенні питання погашення заборгованості за послуги (крім комсомольського водоканалу). Ця форма роботи найбільш ефективна по відношенню до держслужбовців та працівників державних підприємств. Списки боржників розклеюються у під’їздах, на інформаційних стендах, поширюються через листівки, ЗМІ, Інтернет.

Здійснюється поквартирний обхід боржників, провадиться розсилка письмових попереджень про наявність боргу за надані послуги, а також про можливі наслідки при їх несплаті (припинення надання послуг, застосування судового порядку стягнення боргу).

У Коростені та Новограді-Волинському практикуються утримання із зарплати за місцем роботи боржників для оплати за комунальні послуги (за заявою боржника).

У Комсомольську при зверненні споживачів, що мають заборгованість, питання призначення пільг, встановлення лічильників води вирішуються лише при оплаті частини боргу та укладанні договору про реструктуризацію.

У м. Новограді-Волинському встановлено умови списання заборгованості окремим категоріям, яке провадиться у виняткових випадках: • дітям-сиротам згідно з рішенням

міськвиконкому щодо кожного конкретного випадку;

• щодо померлої особи, якщо міськвиконком надав квартиру іншій особі.

Позовна робота. Підприємства подають позовні заяви до суду, передовсім, на споживачів з найбільшим боргом. Найменший розмір заборгованості, при якому підприємство подає позов до суду, становить 200 грн. (за наявності пільг - 140 грн.)

Стягнення боргів через суд є крайнім заходом, породжує ряд проблем через недосконалість законодавства, надмірну перевантаженість судів та слабкість служби виконавчого провадження. Підприємства для більш швидкого розгляду справ сприяють суду у відправленні судових повісток разом з копіями позовних заяв і часто фінансують відповідні витрати. За рішенням суду виконавчою службою здійснюється відшкодування боргів за рахунок доходів та майна боржників.

Комунальні підприємства за рішенням міської ради можуть звільнятися від сплати мита при подачі позову до суду з метою стягнення заборгованості за комунальні послуги. Наприклад, жмеринський водоканал було звільнено від сплати цих платежів у 2000 році, Новоград-Волинське ВУВКГ - в 2003 р.

Звернення до судових інстанцій є достатньо дієвим заходом. Так, із 330 позовних заяв, поданих до суду в 2002 р. водоканалом м. Жмеринки, лише 47 абонентів відмовилися платити – їх справи розглядалися в судовому порядку, а 283 абоненти одразу заплатили чи уклали договори про погашення боргу.

У Коростені за вересень-грудень 2002 р. подано до суду 94 позовних заяв на суму 41074,74 грн., з них 30 – задоволено на суму 21441,97 грн. По цих 30 справах станом на липень 2003 року оплачено 1325,59 грн.

У Новограді-Волинському в 2001 р. подано до суду 225 позовних заяв на суму 87505 грн., і всі було задоволено. По цих справах стягнуто 38882 грн. З 15 осіб, на яких подано позови, одна розрахувалась до суду.

Відключення боржників. Підприємства у всіх містах, як правило за погодженням з міською владою, практикують короткочасне відключення будинків із найбільшою сумарною заборгованістю. Боржників попереджають і не відключають за умови оплати частки боргу та укладання угоди про погашення заборгованості. Відключення абонентів, які проживають у приватних будинках, здійснюється за участю представника міліції. У Коростені по відношенню до найбільших боржників застосовують жорсткі дії: закрутивши вентиль, перерізають трубу на вході в квартиру.

Заходи, що впроваджуються міською владою. У містах Новограді-Волинському, Комсомольську, Коростені створено комісії міськвиконкому з координації роботи з ліквідації заборгованості із залученням представників комунальних підприємств, міської ради, судових органів.


Підприємства подають списки боржників на розгляд комісії, яка застосовує засоби впливу як за місцем роботи боржників, так і при їх зверненнях до міськвиконкому.

У Новограді-Волинському при міськвиконкомі організовано відділ для роботи зі скаргами громадян, укладення договорів про погашення боргів, створено обмінний фонд житла для переселення малозабезпечених сімей у житло меншої площі. Міськвиконком не видає довідок (та інших документів) підприємцям при наявності боргів за спожиті послуги. Створено загальну базу даних боржників по всіх підприємствах міста, які надають комунальні послуги.

Комсомольський водоканал щомісяця звітує на комісії міськвиконкому про роботу з боржниками – рівень оплати, кількість боржників та кількість укладених угод про погашення боргу, кількість поданих позовів і т.д. Що найбільшою мірою перешкоджає своєчасній

оплаті послуг споживачами? Найбільш негативний вплив на оплату послуг справляють, на думку працівників підприємств, непродумані дії уряду, як-то списання боргів учасникам війни, популістські заяви та постанови Верховної Ради, особливо під час передвиборчих кампаній, непослідовні дії з питань надання пільг. Після таких рішень та заяв рівень оплати послуг різко знижується, платити перестають навіть найбільш свідомі споживачі.

3.1.4. Визначення основних проблем у сфері фінансового управління.

Серед основних фінансових проблем пілотних підприємств водопостачання і водовідведення можна виділити наступні: • Упродовж 2001-2002 рр. усі чотири пілотні

підприємства централізованого водопостачання та водовідведення були збитковими. Накопичення збитків відбувається швидкими темпами і очікується, що в 2003 р. рівень збитків водоканалізаційних підприємств Коростеня, Жмеринки та Новограда-Волинського може сягнути 21- 41% від чистих нарахованих доходів;

• Збитковість підприємств, насамперед, зумовлена низьким рівнем тарифів для населення, які відшкодовують від 38% до 82% фактичних витрат з надання послуг водопостачання та водовідведення. На рівень збитків суттєво впливає висока фінансова залежність підприємств від реалізації послуг населенню, яке є найбільшим споживачем послуг майже в кожному з міст (від 46% до 74% загальних обсягів послуг надається населенню). Незмінність тарифів при зменшенні фактичних обсягів реалізації в середньому на 7-18% призводить до зменшення суми нарахувань і незбалансованості рівня доходів рівню

фактичних витрат. У свою чергу, зменшення обсягів реалізації послуг призводить до збільшення частки постійних витрат23 в розрахунку на одиницю реалізованих послуг. На підприємстві м. Жмеринки частка постійних витрат в розрахунку на одиницю реалізованих послуг зросла з 50% у 2001 р. до 71% у 2002 р.

• Тарифи на послуги для населення переглядаються рідше, ніж зростає вартість ресурсів, витрати на які займають найбільшу питому вагу в структурі собівартості послуг - електроенергії та оплати праці. При тому, що за останні три роки в кожному із міст тарифи для населення підвищилися лише один раз (у 2003 р.) на послуги водопостачання, наприклад, на 32-57%, розмір мінімальної заробітної плати протягом цього періоду збільшився на 57% (з 118 грн. до 185 грн.), а ціна на електроенергію підвищилася на 20-44%;

• Значний рівень перехресного субсидування населення іншими групами споживачів негативно виплинув на фінансовий стан жмеринського водоканалу. В результаті впровадження такої політики підприємство втратило майже всіх великих споживачів. Відповідно, збільшилася вартість послуг для населення, яке залишилося головним споживачем послуг. Тобто, політика перехресного субсидування не матиме очікуваного результату (а саме - зменшення економічного навантаження на населення) у тих випадках, коли споживачі мають можливість відключення від централізованого водопостачання та обсяги послуг, які вони споживають, є незначними в загальній структурі споживання (менше 20%);

• На трьох підприємствах ліквідність є незадовільною. В Жмеринці, наприклад, коефіцієнт поточної ліквідності є меншим одиниці. Незважаючи на те, що в цьому місті рівень збору платежів в останні роки перевищував 100% нарахувань, середній термін погашення дебіторської заборгованості продовжує перевищувати 6 місяців, що відбувається через значне скорочення обсягів реалізації послуг. У Коростені, незважаючи на відносно високий коефіцієнт поточної ліквідності (4,9 у 2002 р.), ліквідність підприємства обмежена тим, що оборотні активи більшою мірою складає дебіторська заборгованість населення за послуги. Робота з населенням по збору платежів проводилася

23 До умовно-постійних витрат віднесені витрати, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягів виробництва та реалізації послуг, тобто всі витрати за виключенням умовно-змінних витрат: витрати на електроенергію, прямі витрати на сировину і матеріали, збір за спеціальне використання водних ресурсів.


недостатньо (низький рівень збору платежів - 74% у 2002 році), і термін погашення дебіторської заборгованості є найвищим (7 місяців). У Новограді-Волинському коефіцієнт поточної ліквідності становив 1,0 в 2002 р., що для комунального підприємства є критичним значенням, і свідчить про відсутність резервів для погашення поточних зобов’язань підприємства за умови, що діяльність підприємства продовжуватиме бути збитковою.

• Окремо слід відзначити проблему низької якості облікових даних у фінансовій звітності підприємства. Безнадійні борги водоканалів складають значну частку дебіторської заборгованості за товари, роботи та послуги, однак відсутність нарахувань резерву сумнівних боргів призводить до завищення рівня оборотних активів, а відповідно, ліквідності (Коростень, Комсомольськ, Новоград-Волинський). На жмеринському водоканалі, навпаки, на балансі є прострочена кредиторська заборгованість, яка становила в 2002 р. майже 38% кредиторської заборгованості за товари, роботи і послуги. Це впливає на завищення поточних зобов’язань підприємства і заниження рівня ліквідності підприємства.

• Знос основних засобів на всіх підприємствах відбувається більш швидкими темпами, ніж збільшується вартість необоротних активів: в середньому при зносі 6-8% на рік, первісна вартість необоротних активів збільшується на 2-3%. У двох містах зношеність основних засобів є високою - у підприємств Комсомольська та Новограда-Волинського більше половини активів використали свій ресурс. Рівень інвестицій в розрахунку на одного мешканця в рік є вкрай низьким і становить 2-6 грн. на особу.

• Реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності та перехід на національні стандарти здійснюється підприємствами дуже повільними темпами.

• Робота по збору платежів та зниженню заборгованості не має системного характеру. Низьким є рівень координації діяльності підприємств, міської влади, органів соціального захисту. Неврегульованими залишаються питання обліку реалізації, споживання та розрахунків за спожиті послуги за показниками індивідуальних та будинкових лічильників. Відсутні (окрім Коростеня) міські інтегровані центри обліку нарахувань та розрахунків за житлово-комунальні послуги.

• Недосконалою є нормативно-правова база надання житлово-комунальних послуг, регулювання взаємовідносин між надавачами та споживачами послуг, відсутні санкції за несвоєчасну оплату послуг.

3.2. Стратегічні напрямки поліпшення фінансового управління на підприємствах

Поліпшення фінансового стану підприємств слід очікувати лише при впровадженні заходів щодо вдосконалення тарифної політики, поліпшення практики нарахування та збору платежів, удосконалення бухгалтерського та податкового обліку, відновлення практики капітального планування та впровадження інвестицій.

Подолання збитковості підприємства можливе за рахунок врівноваження доходів та витрат, яке може бути досягнуто або через підвищення тарифів до рівня беззбитковості для всіх груп споживачів, або через надання дотацій з відповідних місцевих бюджетів. Якщо тарифи, які встановлені для споживачів, не забезпечують повного відшкодування вартості послуг, уповноважені органи повинні передбачити дотацію на покриття збитків.

Перегляд тарифів має відбуватися з одночасним зменшенням ресурсоємності підприємств, впорядкуванням обліку виробництва та споживання послуг. Окрім того, з метою управління витратами, ефективного використання виробничих ресурсів і налагодження інформаційного забезпечення обліковими даними процесу формування тарифів, підприємствам пропонується впроваджувати управлінський облік. Для запровадження єдиного підходу до класифікації витрат на виробництво послуг бухгалтеріям разом з планово-економічними відділами слід розробити додатки до наказу про облікову політику підприємства та вдосконалити методики калькулювання собівартості послуг та робіт основного і допоміжно-підсобного виробництва.

Поліпшення якості послуг можна очікувати лише за рахунок впровадження інвестиційних проектів і наявності джерел їх фінансування. Це може відбуватися або шляхом включення інвестиційної складової до вартості послуг, або за рахунок цільового бюджетного фінансування інвестиційних заходів, або залучення позикових коштів на фінансування високоокупних проектів.

Для забезпечення достовірної інформації та з метою прийняття оптимальних управлінських рішень підприємствам необхідно вдосконалити систему ведення обліку та складання фінансової звітності і створити умови для регулярного підвищення кваліфікації працівників фінансово-бухгалтерських служб.

Особливу увагу підприємствам слід приділити таким аспектам обліку та звітності: • Доопрацювати облікову політику, привести її у

відповідність до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і діючих П(С)БО, вести бухгалтерський облік у відповідності з затвердженою обліковою політикою. Приділяти постійну увагу


вдосконаленню облікової політики, заходам по її реалізації у відповідності з поточними і перспективними завданнями, що стоять перед підприємством, залучати до цієї роботи відповідні структурні підрозділи. Створити на підприємствах технічну (техніко-економічну, економічну) раду, яка б вивчала, обґрунтовувала, визначала, погоджувала та затверджувала основні положення облікової політики підприємства. У наказі “Про облікову політику” зазначити класифікації статей витрат, які відносяться на рахунки 23, 91, 92, 93, 94, 95 і сформулювати механізм і метод формування резерву сумнівних боргів.

• Підприємствам разом з місцевими органами самоврядування потрібно узгодити порядок отримання-передачі основних засобів, які передаються з балансу одного на баланс іншого комунального підприємства для їх подальшої експлуатації. Провести інвентаризацію активів і зареєструвати статутні капітали підприємств у встановленому законодавством порядку. Переглянути віднесення основних засобів та інших активів до відповідних груп з метою обліку і оподаткування. Завершити інвентаризацію малоцінних необоротних матеріальних активів та малоцінних швидкозношуваних предметів. Провести розподіл цих активів по рахунках 112 та 22 та місцях зберігання і використання, як того вимагають П(С)БО “Основні засоби” і “Запаси”. Привести облік і оцінку запасів у відповідність з П(С)БО 9 “Запаси”. Рекомендується здійснити інвентаризацію активів, які обліковуються поза балансом.

• Обґрунтовувати метод нарахування амортизації в обліку відповідно до П(С)БО 7 “Основні засоби” та при оподаткуванні згідно вимог податкового законодавства. Для оперативного реагування на зміни податкового законодавства можна призначити висококваліфікованого бухгалтера відповідальним за ведення податкового обліку.

• Приділяти увагу юридичному обґрунтуванню рішень та кваліфікованому оформленню розпорядчих документів органів місцевого самоврядування, первинних документів по оформленню господарських операцій.

• Правильно відображати бухгалтерські кореспонденції згідно вимог Інструкції № 291 та в повному обсязі виконувати вимоги П(С)БО 17 “Податок на прибуток”. По закінченню року визначати відстрочені податкові активи або відстрочені податкові зобов'язання.

• Завершити комп’ютеризацію і створення єдиної мережі ведення обліку та складання фінансової звітності, включаючи системи розрахунків в бухгалтеріях та абонентських відділах з використанням досконалих програмних продуктів. Підприємства повинні застосовувати більш оперативні заходи до своїх дебіторів з метою

ефективного використання обігових коштів, посилити контроль за правильністю визначення зобов’язань та розрахунках з бюджетом по податках, зборах, обов'язкових платежах.

• Керівництво підприємств ВКГ повинно усвідомлювати також важливість періодичних перевірок стану обліку, фінансової та податкової звітності незалежним аудитором з метою об’єктивного аналізу причин виникнення збитків та запобігання нарахуванню штрафних санкцій контролюючими органами. Основними заходами щодо поліпшення ліквідності

підприємств є удосконалення практики нарахування та збору платежів. Це передбачає наступне: • Впровадження міських програм підвищення рівня

оплати послуг та зниження заборгованості, реалізацію оптимальних схем розрахунків за послуги, процедур роботи із споживачами з урахуванням особливостей міст та підприємств, впровадження сучасних систем автоматизації обліку платежів;

• Розвиток засобів автоматизації процедур обліку споживання та розрахунків за послуги, запровадження формування квитанцій про нарахування плати та доставку їх споживачам, створення міських інформаційно-розрахункових центрів, які б об’єднали інформаційні потоки комунальних підприємств, відділів по наданню житлових субсидій та пунктів прийому платежів;

• Вдосконалення порядку обліку споживання послуг та розрахунків із споживачами за індивідуальними та будинковими лічильниками та за індивідуальними лічильниками при наявності будинкових лічильників;

• Реалізація заходів по реструктуризації заборгованості, процедур роботи з боржниками відповідно до Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" та Постанови КМ №976 від 27 червня 2003 р. “Про затвердження Порядку погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги”;

• Вдосконалення організаційної структури абонентських відділів підприємств, розширення повноважень контролерів та інспекторів щодо контролю за правильністю експлуатації приладів обліку послуг, розробка і впровадження системи матеріального стимулювання працівників абонентських служб за результатами збору платежів та зниження заборгованості.


39

РОЗДІЛ ІV. УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКОСТІ У РЕФОРМУВАННІ СФЕРИ КОМУНАЛЬНИХ

ПОСЛУГ

Реформування комунальної сфери неможливо здійснити силами тільки міської влади та комунальних підприємств. Третім повноправним партнером у цьому складному та довготривалому процесі має стати населення міст - споживачі комунальних послуг, оскільки реформа стосується кожного.

Хто такі партнери? Це ті, хто мають спільну мету та діють узгоджено для її досягнення. Відповідно, надавачі та споживачі послуг мають усвідомити спільність своїх інтересів, цілей та співпрацювати для їх досягнення. На жаль, поки що у переважній більшості міст надавачі та споживачі послуг знаходяться “по різні боки барикади”. Серед перешкод до встановлення партнерських стосунків здебільшого є наступні: • низька якість комунальних послуг; • впевненість населення в тому, що тарифи на

комунальні послуги та норми їх споживання суттєво завищені;

• конфліктні відносини між комунальним підприємством та владою з одного боку, та споживачами, з іншого;

• недовіра та відсутність конструктивного діалогу між надавачами та споживачами послуг;

• неусвідомлення населенням кризової ситуації, що склалася в сфері комунального обслуговування, та необхідності спільних дій для вирішення проблем;

• утриманські настрої населення, перекладення вирішення проблем комунального обслуговування на державу, міську владу та комунальні підприємства;

• неусвідомлення самими комунальними підприємствами (а іноді і владою) необхідності формувати партнерські стосунки із споживачами. Усі перешкоди, окрім низької якості

комунальних послуг, є суб’єктивними, в основі яких лежить невміння (а іноді й небажання) надавачів послуг налагоджувати партнерські відносини із споживачами, залучати громадськість до процесів розробки та прийняття рішень.

4.1. Практика та проблеми залучення громадськості до процесу надання послуг

водопостачання та водовідведення

Успіх роботи з громадського залучення у будь-якому проекті чи програмі значною мірою залежить від вже накопиченого досвіду участі громадськості у житті кожного окремого міста.

Варто відмітити, що на початку реалізації програми ПАДКО пілотні міста суттєво відрізнялися за початковим рівнем громадської участі у житті міста.

4.1.1. Попередній досвід залучення громадськості у пілотних містах

Коростень. Вивченням громадської думки у Коростені займається міський центр соціально-психологічної реабілітації населення. За період з 1999 р. по 2003 р. у місті проведено 14 соціологічних опитувань громадської думки. Громадські слухання є дієвим інструментом

взаємодії місцевої влади Коростеня з громадськістю. За період з 2002 р. було проведено 6 громадських слухань з проблем міського життя.

У Коростені добре розвинена система органів самоорганізації населення. У 2002 році створено Спілку голів окружних вуличних комітетів, яка об‘єднала будинкові комітети 40 округів міста. Спілка є дієвим партнером міської влади у вирішенні комунальних проблем, інформуванні громадян щодо необхідності своєчасної сплати за комунальні послуги, у заходах щодо збереження та господарського використання комунального майна громади. Завдяки активній роботі з громадськістю, рівень збору платежів за комунальні послуги у 2002 р. суттєво підвищився.

У місті зареєстровано 41 осередок політичних партій та 59 громадських організацій. Впливовими є осередки політичних партій КПУ, СПУ, СДПУ (о), “Демсоюз”, Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина” та таких громадських організацій як Рада міської організації ветеранів, Всеукраїнський союз робітників, Жіноча рада, Асоціація “Рада директорів міста”, Клуб земляків “Коростенщини” та ін.

Події та проблеми міського життя висвітлюють три місцеві газети (“Древлянський край”, “Іскоростень”, “Вечірній Коростень”), телебачення (ТО “Коростеньтелебачення”), телерадіокомпанія “Екран”, редакція радіомовлення. Рівень довіри до влади, як показують результати

опитувань, зріс у 2003 р. до 15,1% проти 7,2% у 2002 р. Імідж комунальних підприємств сформований

слабо. Населення мало ознайомлене з проблемами, які стоять перед комунальними підприємствами.

Космомольськ. Моніторинг громадської думки у Комсомольську проводиться з метою визначення актуальних проблем міста, які можуть стати темою обговорення на громадських слуханнях.


Місто має, напевно, найбільший в Україні досвід проведення громадських слухань. Перше в Україні громадське слухання відбулося саме у Комсомольську у 1997 р. У 1998 р. на другому громадському слуханні було прийнято Статут міста. У 2002 р. було проведено громадське слухання з розгляду Стратегічного плану розвитку міста на 10 років. У 2003 р. на черговому слуханні громадою Комсомольска обговорювалася необхідність створення громадських комітетів по контролю за роботою підприємств житлово-комунального господарства. Відповідно до рішення громадського слухання у місті були створені громадські комітети по контролю за діяльністю комунальних підприємств водо-, теплопостачання та водовідведення, а також житлово-експлуатаційних підприємств, як комунальних, так і приватних.

У місті зареєстровано 28 осередків політичних партій та більше 50 громадських організацій. Найбільш дієвими є: екологічні партії та партії комуністично–соціалістичного напрямку (міська організація Зеленої партії України – ХХІ, міська організація Комуністичної партії України, міська організація Соціалістичної партії України тощо, такі громадські організації як “Центр муніципального розвитку”, Спілка підприємців, Комсомольська міська рада Загальноукраїнського товариства охорони природи, Міський фонд сприяння соціально-економічним перетворенням в Україні, Міська громадська організація екологічної асоціації „Зелений світ”, Ліга партнерів за розвиток Комсомольська тощо.

Серед засобів масової інформації Комсомольська - газети «Громадська думка» та «Телеекспрес», телебачення, радіо (Комсомольська студія обласної телерадіокомпанії „Лтава” та служба радіомовлення Полтавського гірничо-збагачувального комбінату). Кожен з названих ЗМІ має свою аудиторію та користується попитом серед різних верств населення. Рівень довіри до міської влади і, особливо, до

міського голови є досить високим. Імідж комунального підприємства

водопостачання є набагато кращим, ніж підприємства теплоенерго. Водоканал більш активно працює з населенням у галузі інформування та просвіти щодо стану та проблем водопостачання. Ця робота відбувається за ініціативою та при безпосередній участі керівництва Водоканалу.

Новоград-Волинський. Залучення громадськості у місті стали практикувати у 2002 р. після переобрання міського голови.

У місті проводиться вивчення громадської думки. У листопаді 2002 р. міськвиконкомом та громадським об’єднанням „Співробітництво для прогресу” проводилось соціологічне опитування

серед депутатського корпусу міської ради для з’ясування актуальних проблем міста. У серпні 2003 р. проводилося анкетування населення щодо проблем розвитку підприємництва в місті.

Залучення мешканців до обговорення проблем міського життя також розпочалося у кінці 2002 р. серією круглих столів та громадських слухань, які стосувалися актуальних проблем розвитку міста. З 2003 р. у місті започатковано проведення річного звіту міського голови. У липні 2003 року було проведено круглий стіл: „Влада і громадські організації: співпраця заради громади”. Результатом круглого столу було прийняття декларації спільних намірів міської влади і громадських організацій щодо подальшої співпраці та рішення відкрити у місті громадську приймальню.

У місті зареєстровані 50 громадських організацій і 42 осередки політичних партій. Впливовими є осередки КПУ, СДПУ(о), „Батьківщина”, СПУ, Народний рух України, УНП, такі громадські організації як міська ветеранська організація, спілка „Чорнобиль”, спілка ветеранів афганської війни, „Співробітництво заради прогресу”, міська асоціація роботодавців і підприємців, міська організація жінок.

Створені 16 громадських комітетів та об’єднання власників квартир окремих будинків по вирішенню власних комунальних питань. Місцеві ЗМІ: чотири газети: „Лесин край”,

„Звягель-інформ”, „Нові факти”, „Новоград-Волинські новини”; міське радіо виконкому, міські теленовини по місцевому кабельному телебаченню „Мальта”.

За останні півтора роки рівень довіри до влади зріс. Намагання влади добитися повного інформування населення, проводити демократичні перетворення через організацію громадських слухань і круглих столів, зустрічі із трудовими колективами підприємств і установ, погашення боргів по заробітній платі, ремонт доріг, практика проведення прес-конференцій для ЗМІ, обговорення важливих проблем міста на політико-консультативній раді при міському голові дозволяє стверджувати, що рівень довіри до влади є досить високим. Ставлення громади до роботи комунальних

підприємств. Населення краще ставиться та більше довіряє підприємству теплопостачання. Гірший імідж має міськводоканал. На думку громади, керівництво водоканалу зволікає з реформами, намагається компенсувати втрати за рахунок населення. Ведмежу послугу для іміджу водоканалу зробило рішення адміністрації підприємства про необхідність сплати населенням 50 грн. за видачу дозволу на встановлення приладів обліку води. Рішення відмінено Антимонопольним комітетом, але певна недовіра у людей залишилася.


Жмеринка. Для міста характерний дуже обмежений попередній досвід по залученню громадськості. Вивчення громадської думки не практикується. Громадські слухання часто носять характер

наради, де із доповіддю виступає посадова особа, а мешканці грають роль статистів. Громадська активність у місті є низькою.

Серед громадських організацій можна назвати ветеранську організацію “Надвечір’я”, діяльність якої спрямована на відновлення культурно–історичних традицій міста та спілку “Чорнобиль”.

Із засобів масової інформації, які висвітлюють проблеми міського життя, можна відзначити газету “Жмеринський меридіан”.

Таким чином, найбільш підготовленими до участі у програмі ПАДКО виявилися Коростень та Комсомольськ. Характерними для цих міст є наявність сформованої та активної громади, високий професійний рівень та авторитет місцевої влади, активна позиція органів самоорганізації населення, громадських організацій та політичних партій. У Новограді-Волинському ініціатором залучення громадськості є нове керівництво міста. Поступово до цієї роботи долучаються депутатський корпус, організації та об’єднання громадян та комунальні підприємства. Жмеринка з точки зору громадської участі є найбільш проблемним містом.

4.1.2. Результати участі міст у Програмі реформування тарифів та реструктуризації

комунальних підприємств Робота з громадського залучення у Програмі

велася за наступними напрямками: 1) створення координуючого органу – Дорадчого комітету; 2) вивчення громадської думки для визначення проблем, інтересів та уподобань споживачів у сфері водо-, теплопостачання та водовідведення; 3) організація інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо існуючого стану та проблем комунального обслуговування та планів влади і комунальних підприємств з поліпшення надання комунальних послуг; 4) підготовка та проведення громадських слухань з розгляду стратегічних планів розвитку комунальних підприємств.

З формальної точки зору усі пілотні міста виконали завдання Програми. Але якість проведення тих чи інших запланованих заходів із залучення громадськості значно відрізнялася. Безумовними лідерами у цій справі стали міста Комсомольськ та Коростень.

Діяльність Дорадчих комітетів Першим кроком у реалізації Програми для усіх

пілотних міст стало створення Дорадчих комітетів. Дорадчий комітет – це новий соціальний інститут, який сформувався у рамках інституту місцевого

самоврядування для реалізації окремих проектів або програм. До складу сформованого в рамках програми ПАДКО Дорадчого комітету ввійшли представники всіх зацікавлених сторін: міської влади, комунальних підприємств та громади. Основна мета Дорадчого комітету - встановлення партнерських стосунків між усіма зацікавленими сторонами на принципах взаємної відповідальності та підтримки. Дорадчий комітет створюється розпорядженням міського голови, а його діяльність регламентується Колективною угодою – документом, в якому сформульовані цілі, завдання, основні принципи та правила, якими повинні керуватися члени Дорадчого комітету, а також визначені їх статуси та обов’язки.

Дорадчий комітет повинен мати збалансований склад з тим, щоб кількість представників надавачів послуг (міська влада та комунальні підприємства) не перевищувала кількості представників споживачів послуг (громадські організації, політичні партії, великі промислові споживачі, органи самоорганізації населення, депутати, пересічні громадяни тощо). Саме тоді у процесі прийняття рішень зможуть бути враховані точки зору та думки усіх зацікавлених сторін.

Дорадчі комітети у пілотних містах були створені з врахуванням вищенаведених рекомендацій, але їх склад відображав специфіку міст і навіть певним чином відтворював соціально-політичні настрої. Наприклад, у Дорадчому комітеті м. Коростеня переважали представники комунальних підприємств, у Комсомольську – громадських організацій, а у Новограді-Волинському - місцевої влади та комунальних підприємств.

Для членів Дорадчого комітету у кожному місті був проведений навчальний семінар з форм та методів залучення громадськості, принципів спільної роботи у команді. Кожний Дорадчий комітет обговорив та ухвалив Колективну угоду, склав план роботи на термін роботи у Програмі. Найбільш ефективно працювали Дорадчі комітети Комсомольська та Коростеня, які дуже серйозно та відповідально відносилися до виконання заходів, передбачених планом роботи. У Комсомольську та Коростені було проведено по 7 засідань Дорадчого комітету, у Новограді-Волинському – 5, у Жмеринці – 4. На цих засіданнях обговорювалися важливі питання діяльності комунальних підприємств, заслуховувалися результати вивчення громадської думки щодо проблем комунального обслуговування, аналізувався хід інформаційно-роз’яснювальної роботи тощо.

Вивчення громадської думки щодо проблем водопостачання та водовідведення

Важливим кроком стало вивчення громадської думки з метою визначення ступеню обізнаності населення щодо стану та проблем


водоканалізаційних підприємств; виявлення пріоритетних проблем комунального обслуговування з точки зору споживачів; визначення ставлення споживачів до комунальних підприємств і мотивів їхньої платіжної поведінки та ін. Дослідження громадської думки проводилося методом фокусних груп. У пілотних містах були створені команди модераторів фокусних груп (у Коростені, Комсомольську та Жмеринці – по 6 осіб, у Новограді-Волинському – 5 осіб), які пройшли навчання на семінарі ПАДКО з основ теорії, методології та аналізу результатів фокусних груп. У кожному місті було проведено по 12 фокусних груп. У Коростені в роботі фокусних груп брали участь 87 осіб, у Комсомольську – 121, у Новограді–Волинському – 75 та у Жмеринці – 85 осіб.

Аналіз результатів фокусних груп засвідчив, що з точки зору споживачів основними проблемами у сфері забезпечення населення послугами водопостачання та водовідведення є наступні: • низька якість води (Коростень, Комсомольськ та

Новоград–Волинський); • перебої у водопостачанні (Коростень та

Комсомольськ); • низький тиск води на верхніх поверхах

(Коростень та Комсомольськ); • висока вартість послуг (Жмеринка, Новоград–

Волинський); • подача питної води за графіком (Новоград–

Волинський). Ці результати були враховані при розробці

Стратегічних планів розвитку водоканалізаційних підприємств.

Фокусні групи виявили, що імідж переважної більшості комунальних підприємств у масовій свідомості є досить негативним. Багато учасників фокусних груп вважають працівників комунальних підприємств некомпетентними та безгосподарними, в той час, як технічні та економічні спеціалісти Програми тарифної реформи досить високо оцінюють кваліфікацію фахівців більшості пілотних комунальних підприємств. Це говорить про те, що керівники комунальних підприємств ще не зовсім усвідомлюють існування прямого зв’язку між ставленням споживачів до комунальних підприємств та оплатою ними спожитих послуг і, на жаль, не приділяють належної уваги покращенню свого іміджу серед споживачів.

Фокусні групи також показали, що населення пілотних міст недостатньо обізнане щодо стану та проблем комунальних підприємств. Значна частина населення поки що не усвідомлює, що комунальні підприємства належать територіальній громаді, і що саме мешканці міст є власниками комунальних підприємств і повинні турбуватися за своє майно. Тому інформаційно-роз’яснювальна робота у містах була спрямована на підвищення взаєморозуміння

між комунальними підприємствами, міською владою та споживачами, усвідомлення ними спільних інтересів та проблем, необхідності взаємної відповідальності та взаємопідтримки.

Інформаційно-роз’яснювальна робота Кожний Дорадчий комітет розробив та

затвердив план інформаційно-роз’яснювальної роботи, який передбачав: 1) співпрацю з ЗМІ з метою оприлюднення інформації про стан та проблеми комунальних підприємств; 2) розробку комунальними підприємствами інформаційно-просвітницьких матеріалів (оглядів систем водопостачання та водовідведення, буклетів, звернень тощо); 3) проведення комунальними підприємствами екскурсій на свої об’єкти, участь у різних акціях та міських святах; 4) проведення громадських форумів з проблем заборгованості з метою формування громадської позиції щодо шляхів вирішення цих проблем.

Найбільшу кількість публікацій про стан та проблеми комунальних підприємств міста розмістили газети Коростеня: протягом шести місяців у чотирьох газетах було опубліковано більше 23 статей. У ЗМІ Комсомольська було опубліковано 20 публікацій, у Новограді-Волинському - 14, в Жмеринці - 8.

Публікації у міських газетах, прямі ефіри, прес-конференції, виступи керівників міст та комунальних підприємств на радіо та телебаченні – усе це дозволило актуалізувати проблеми комунального обслуговування у пілотних містах.

Творчий підхід кожного Дорадчого комітету забезпечив впровадження широкого спектру інформаційних заходів. Найбільшу кількість цікавих практик роботи з громадськістю запропонував Комсомольськ. До Міжнародного Дня охорони навколишнього середовища фахівці комсомольського водоканалу провели тематичну зустріч з вихованцями дошкільного навчального закладу “Чебурашка”. Діти підготували виставку власних малюнків на тему “Вода – джерело життя”. Під час святкування Дня журналістів активними співорганізаторами свята виступили комунальні підприємства Водоканал та Теплокомуненерго. Своїми спеціальними грамотами та відзнаками вони нагородили кращих журналістів за висвітлення проблем міського комунального господарства. Святкування Дня молоді включало проведення конкурсу графіті. Дирекція Водоканалу віддала під полотна молодих митців паркани насосної станції з єдиною умовою: малювати на водну тематику, присвячену діяльності підприємства.

У Новограді-Волинському та Коростені на завершення навчального року були організовані екскурсії на комунальні підприємства для старшокласників та вчителів природничих дисциплін. Проведення таких заходів дозволило


залучити місцеві громади до обговорення проблем життєдіяльності комунальних підприємств.

З перших тижнів своєї роботи Дорадчий комітет Жмеринки підготував та розповсюдив звернення до мешканців міста про завдання Програми, про готовність місцевої влади до вирішення комунальних проблем спільно з мешканцями міста.

Важливою складовою інформаційно-роз’яснювальної роботи було проведення громадських форумів. Загалом, у чотирьох пілотних містах було проведено 17 громадських форумів з проблеми заборгованості за комунальні послуги (по 5 форумів у Комсомольську, Коростені та Новограді-Волинському та 2 – у Жмеринці), в яких взяли участь більше 350 осіб. У Комсомольську проведено телевізійний громадський форум з проблеми заборгованості, під час якого відбулося рейтингове голосування. До студії зателефонували близько 300 осіб, з яких більше 200 підтримали думку про власну відповідальність боржників за оплату своїх боргів. Взагалі, обговорення проблем комунальних підприємств під час громадських форумів, аналіз підходів до вирішення цих проблем, обмін думками дозволили мешканцям міст сформувати громадську позицію про необхідність поліпшень у комунальній сфері.

Громадські слухання з розгляду Стратегічних планів розвитку водоканалізаційних підприємств

У вересні-жовтні 2003 р. у пілотних містах успішно пройшли громадські слухання, на яких обговорювалися Стратегічні плани розвитку водоканалізаційних підприємств.

Основними цілями проведених громадських слухань були наступні: залучити мешканців міст до обговорення стратегічних планів, надати людям можливість поділитися думками, висловити свої зауваження та пропозиції, і головне – отримати громадську підтримку рішення влади щодо впровадження цих планів. Учасники громадських слухань більшості пілотних міст взяли активну участь в обговоренні стратегічних планів розвитку своїх водоканалізаційних підприємств та підтримали їх впровадження.

У таблиці 4.1 наведено дані про участь мешканців пілотних міст в обговоренні Стратегічних планів водоканалізаційних підприємств та результати голосування.

Таким чином, реалізація Програми тарифної реформи та реструктуризації комунальних підприємств у Коростені, Комсомольську, Новограді-Волинському та Жмеринці дозволила отримати наступні результати: 1. У пілотних містах створені команди модераторів

фокусних груп та фасилітаторів громадських

форумів, які є цінним ресурсом міст та можуть бути залучені у подальшому для вивчення громадської думки з будь–яких проблем міста. Найкращою є команда модераторів м. Комсомольська.

2. Органи місцевої влади стали краще розуміти важливість діалогу з громадськістю. Як сказав заступник міського голови м. Новоград–Волинського Володимир Кудін: “Програма навчила нас чути громаду, шукати спільну мову, досліджувати громадську думку”.

3. Посилилося розуміння комунальними підприємствами необхідності налагодження партнерських відносин із споживачами. Значно активізувалася інформаційно–роз’яснювальна робота щодо стану, проблем та розвитку комунальних підприємств. Комунальні підприємства (особливо Комсомольська та Коростеня) стали застосовувати різноманітні форми поширення інформації для підвищення обізнаності споживачів з комунальних проблем (публікації та виступи у ЗМІ, екскурсії на об’єкти підприємств, участь у масових заходах та акціях, розробка та випуск буклетів, листівок, плакатів тощо).

4. Дорадчі комітети продемонстрували свою ефективність як інструмент налагодження партнерства між усіма зацікавленими сторонами (міською владою, комунальними підприємствами та громадськістю) і поступово стають сучасною практикою діяльності органів місцевого самоврядування. Вони відкрили потенціал кожної громади, “зрушили” її байдужість, сприяли формуванню громадської думки щодо боржників та обов‘язків комунальних підприємств. Робота дорадчих комітетів у містах довела можливість та ефективність діалогу з владою та комунальними підприємствами заради вирішення проблем власного добробуту та розвитку своїх міст. Найбільш ефективно працювали Дорадчі комітети Комсомольська та Коростеня.

5. Комунальні підприємства та органи міської влади отримали громадську підтримку реалізації Стратегічних планів розвитку водоканалізаційних підприємств. Найбільш активними виявилися мешканці Комсомольська та Новограда-Волинського.

6. Громадськість міст стала більше відчувати себе власником комунальних підприємств та починає усвідомлювати можливість свого впливу на дії та рішення влади.


44

Таблиця 4.1. Інформація щодо проведення громадських слухань по обговоренню Стратегічних планів розвитку водоканалізаційних підприємств (жовтень 2003 р.)

Результати голосування Місто Кількість

учасників “за” “за” із доповненнями “проти” “утримався”

Новоград-Волинський 205 Переважна більшість Точно не підраховувалося

Коростень 70 70 (одноголосно) – – – Комсомольськ 456 Переважна більшість Точно не підраховувалося Жмеринка 110 107 – 3 –

4.1.3. Основні труднощі, пов’язані із залученням

громадськості до вирішення проблем комунальної сфери

Залучення громадськості до процесів розробки та прийняття рішень є одним з фундаментальних принципів демократії та розвитку громадянського суспільства. Досвід розвинених демократичних країн показує, що посилення ролі самих громадян у задоволенні потреб територіальної громади та поліпшенні життєвого рівня населення є важливим елементом розвитку місцевого самоврядування. На жаль, сьогодні громадська активність в багатьох містах України знаходиться ще на досить низькому рівні. Це пов’язане з тим, що у більшості міст частина організованої громадськості є незначною. Створення органів самоорганізації населення – будинкових та вуличних комітетів – йде дуже повільно, а більшість існуючих, на жаль, працює неефективно. У більшості малих міст мало активних громадських організацій, які б діяли у напрямку сприяння розвитку громади, до того ж вони не мають значного впливу. А неорганізовану громадськість дуже важко залучати до процесу розробки та прийняття рішень.

Важливою проблемою є також те, що органи місцевої влади ще не дуже налаштовані на повноцінний діалог із громадськістю. Часто залучення громадськості декларується, але насправді носить формальний характер.

Крім того, далеко не всі керівники комунальних підприємств усвідомлюють життєву необхідність залучення громадськості до вирішення комунальних проблем. Відповідно, вони практично не працюють над поліпшенням свого іміджу серед споживачів, а серед працівників комунальних підприємств практично немає спеціалістів по зв’язках з громадськістю (паблік рілейшнз).

4.2. Перспективи підвищення громадської участі у реформуванні сфери послуг

Проблеми реформування комунальної сфери сьогодні отримали державне значення. Президент України у своєму виступі на Всеукраїнських зборах представників органів Державної влади, органів місцевого самоврядування та громадськості 10 вересня 2002 р. зазначив, що житлово-комунальні проблеми набули особливої економічної та

соціально-політичної гостроти. “Країні як повітря потрібна житлово-комунальна реформа. Проблеми житлово-комунального сектору сьогодні реально загрожують національній безпеці”.

Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства на основі Указу Президента України “Про прискорення реформування житлово-комунального господарства” від 19 жовтня 1999 р. №135/99 з урахуванням реалізації рішень Верховної ради України та Уряду України розробив проект Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 рр. У вересні 2003 р. відбулися ІХ Всеукраїнські муніципальні слухання “Житлово-комунальна реформа – першочергове завдання місцевого та регіонального розвитку”. Предметом обговорення став проект вищеназваної програми.

У виступах багатьох учасників слухань червоною ниткою проходила думка, що успішне проведення реформи потребує прозорості, більш широкого залучення громадськості до вироблення обґрунтованих рішень щодо забезпечення рівного доступу до комунальних послуг усіх верств населення. Встановлення тарифів на комунальні послуги, вироблення соціальних нормативів їх споживання має стати справою територіальної громади. Суть реформи, її необхідність повинен усвідомлювати кожен житель України, тому що реформа стосується всіх.

В рамках муніципальних слухань були розроблені пропозиції щодо підвищення рівня громадської участі у реалізації реформи житлово-комунального господарства. Зокрема, були обговорені механізми залучення громадськості до прийняття рішень з метою втілення Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 рр., серед яких: • створення Громадської ради при Держкомітеті з

питань житлово-комунального господарства України;

• навчання представників органів місцевої влади, комунальних підприємств, громадських організацій та об’єднань формам та методам роботи з громадськістю;


• залучення депутатів місцевих рад до пропагування та роз’яснення цілей і завдань реформи ЖКГ та до контролю за її виконанням;

• впровадження шкільних освітніх програм, проведення акцій, свят, конкурсів з комунальної тематики тощо;

• проведення громадських слухань з розгляду кроків та результатів реалізації Програми;

• створення на місцях Дорадчих комітетів із представників зацікавлених у реалізації Програми сторін.

Якщо ці пропозиції будуть прийняті як на державному, так і на регіональному, і місцевому рівнях, то їх реалізація дозволить забезпечити: • підвищення поінформованості та обізнаності

населення щодо Програми реформування ЖКГ; • підвищення ступеня громадської підтримки

заходів Програми реформування; • активізацію громадської участі у прийнятті

рішень з реформування житлово-комунального господарства;

• формування етики раціонального споживання води та тепла;

• збільшення рівня оплати за комунальні послуги.


ДОДАТОК 1 ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ВКГ

Комсомольськ Коростень Новоград-Волинський Жмеринка

Показник Одиниці виміру 2001 2002 2003

(план) 2001 2002 2003 (план) 2001 2002 2003

(план) 2001 2002 2003 (план)

Чисельність населення, що отримує послуги: тис. осіб

водопостачання 45,1 45,2 н/д 55,5 56,7 н/д 37,3 37,9 н/д 12,6 12,6 н/д водовідведення 44,5 44,4 н/д 43,5 44,7 н/д 23,7 23,7 н/д 12,0 12,0 н/д Обсяги реалізації послуг водопостачання: тис. м3/рік 7796,9 6612,4 7 225 3191,0 2983,0 2 773 2023,5 1950,3 1 800,0 776,0 546,5 509,5

населенню 4102,1 3062,0 3725 2065,0 1983,0 1 893 1269,6 1194,1 1 100,0 703,2 460,4 439,7 бюджетним установам 233,2 201,1 200 - - - 347,2 408,8 378,70 21,1 46,5 60,6 іншим споживачам 3461,6 3349,3 3 300 1126,0 1000,0 880 406,7 347,4 321,30 51,7 39,6 9,2 Обсяги реалізації послуг водовідведення: тис. м3/рік 7605,0 6425,5 7 025 3247,0 3134,0 2 800 1455,5 1301,5 1 200 942,0 777,6 640,0

населенню 4052,1 3020,0 3 645 1717,0 1692,0 1 800 897,3 827,7 760,00 773,8 572,7 480,0 бюджетним установам 232,0 190,4 200 303,8 301,3 279,80 82,5 93,2 150,0 іншим споживачам 3320,9 3215,1 3 180 1530,0 1442,0 1 000 254,4 172,5 160,20 85,7 111,7 10,0 Структура споживання послуг водопостачання: % 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100

населення 52,6 46,3 51,6 64,7 66,5 68,3 62,7 61,2 61,1 90,6 84,2 86,3 бюджетні установи 3,0 3,0 2,8 17,2 21,0 21,0 2,7 8,5 11,9 інші споживачі 44,4 50,7 45,7 35,3 33,5 31,7 20,1 17,8 17,9 6,7 7,2 1,8 Кількість квартирних приладів обліку холодної води

шт. н/д 8440 н/д н/д 2322 н/д н/д 7063 н/д н/д 4684 н/д


ДОДАТОК 2 ОСНОВНІ ТЕХНІЧНІ ПОКАЗНИКИ ПІДПРИЄМСТВ ВКГ

Водоканали у містах Показник Одиниці виміру Комсомольськ Коростень Новоград-Волинський Жмеринка

Водоспоживання1 л/особу/добу 490 249 191 154 Питома реалізація води на людину2 л/особу/добу 186 98 88 100 Питома довжина водопровідних мереж м/особу 2,0 3,3 3,6 4,2

Аварійність водопроводів ав./рік/100км 84 182 65 74 Втрати води % 15,6 27,4 36,4 22,7 Питоме енергоспоживання з водопостачання кВт-год/м3 0,62 0,57 0,87 2,45

Питома довжина каналізаційних мереж м/особу 1,9 2,8 1,4 4,2

Аварійність каналізаційних мереж ав./рік/100км 139 502 2043 92 Питоме енергоспоживання з водовідведення кВт-год/м3 0,76 0,73 2,28 1,31

Примітки: 1 Загальна кількість води, яка надходить у систему, поділена на кількість населення 2 Питома реалізація для населення = кількість води, на яку виставлено рахунки населенню, розділити на кількість населення, яке обслуговує водоканал 3 Кількість працівників водоканалу поділена на кількість населення, яке обслуговується, в тисячах


ДОДАТОК 3 ОСНОВНІ ФІНАНСОВІ ПОКАЗНИКИ ПІДПРИЄМСТВ ВКГ

Комсомольськ Коростень Новоград-Волинський Жмеринка Показник Один.

виміру 2001 2002 2003 (план) 2001 2002 2003

(план) 2001 2002 2003 (план) 2001 2002 2003

(план) Нараховані доходи від реалізації послуг водопостачання (без ПДВ)

тис. грн.

3077,1 3485,5 4968,3 1773,7 1767,9 2080,6 1642,6 1718,2 1821,7 596,4 565,8 764,2

Середній розрахунковий тариф на воду (без ПДВ)1

грн./м3 0,39 0,53 0,69 0,56 0,59 0,75 0,81 0,88 1,01 0,77 1,04 1,50

Витрати звичайної діяльності по водопостачанню

тис. грн. 3688 3754,8 5083,4 1846,6 2005,9 2703,7 1962,4 2044,4 2301,8 760,5 849,5 855,1

Витрати на 1 м3 води2 грн./м3 0,47 0,57 0,70 0,58 0,67 0,98 0,97 1,05 1,28 0,98 1,55 1,68 Нараховані доходи від реалізації послуг водовідведення (без ПДВ)

тис. грн.

3371,7 3144,5 4208,7 1286,3 1369,3 1491,3 1331,5 1411,2 1300,7 469,5 442,7 633,6

Середній розрахунковий тариф на стоки (без ПДВ)3

грн./м3 0,44 0,49 0,60 0,40 0,44 0,53 0,91 1,08 1,08 0,50 0,57 0,99

Витрати звичайної діяльності по водовідведенню

тис. грн. 3247,8 3103,7 4093,74 1357,9 1510,8 2025,9 1812,9 1958,9 2086,4 588,0 698,0 781,6

Витрати на 1 м3 стоків5 грн./м3 0,43 0,48 0,57 0,42 0,48 0,72 1,25 1,51 1,74 0,62 0,90 1,22 Нараховані доходи від реалізації послуг всього (без ПДВ)6

тис. грн. 6448,8 6630,0 9177,0 3060,0 3137,2 3571,8 2974,1 3129,4 3122,3 1065,9 1009,0 1397,8

Нараховані витрати звичайної діяльності всього7

тис. грн. 6935,8 6858,5 9177,0 3204,5 3516,7 4729,6 3775,3 4003,3 4388,3 1348,5 1547,2 1636,7

Фінансовий результат від звичайної діяльності („+” - прибуток, „ – “ – збиток)8

тис. грн. -469 -518 549 -186 -440 -1 103,0 -831,5 -940,9 -1265,9 -243,5 -411,4 -347,6

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (з ПДВ)9

тис. грн. 2203,3 2135,5 2655,3 1980,3 2027,4 2455,0 651,2 708,2 1066,8 612,8 528,7 597,3

Кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги10

тис. грн. 289,3 158,2 158,2 95,4 113,3 502,01 929,5 1190,2 1583,5 891,0 1089,6 1428

Структура дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги:

% 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100

населення % 78 71 62 42 56 58 62 51 60 88 78 73 бюджет/бюджетні установи % 8 7 14 5 2 11 20 16 2 2 5 інші споживачі % 13 22 24 49 36 42 18 22 18 9 14 17 інші дебітори % 0 0 0 4 6 0 9 9 6 1 5 5 Структура кредиторської заборгованості за товари, роботи і послуги:

% 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100

електроенергія % 0 0 н/д 41 0 н/д 85 91 н/д 88 87 н/д


Комсомольськ Коростень Новоград-Волинський Жмеринка Показник Один.

виміру 2001 2002 2003 (план) 2001 2002 2003

(план) 2001 2002 2003 (план) 2001 2002 2003

(план) інші кредитори % 100 100 н/д 59 100 н/д 15 9 н/д 12 13 н/д Термін погашення дебіторської заборгованості11

місяців 3 3 н/д 7 7 н/д 4 3 н/д 7 6 н/д

Термін погашення поточних зобов’язань12

місяців 2 1,5 н/д 2.2 2 н/д 5 4,3 н/д 10,7 12,1 н/д

Процент зносу основних засобів13 % 49 52 54 36 39 43 52 52 54 32 36 38 Капітальні інвестиції14 тис. грн. 35,9 96,3 0,0 0,0 427,1 543,66 136,9 183,8 0,0 37,6 147,5 0 Примітки: 1 За розрахунками підприємства. Середній розрахунковий тариф на воду = Нараховані доходи по водопостачанню/ обсяги реалізації послуг по водопостачанню. 2 За розрахунками підприємства. Витрати на 1 м3 води = Витрати звичайної діяльності по водопостачанню /обсяги реалізації послуг по водопостачанню. 3 За розрахунками підприємства. Середній розрахунковий тариф на воду = Нараховані доходи по водовідведенню/ обсяги реалізації послуг по водовідведенню. 4 До витрат включено суму витрат на капітальні інвестиції в обсязі 549,4 тис. грн. 5 За розрахунками підприємства. Витрати на 1 м3 водовідведення = Витрати звичайної діяльності по водовідведенню /обсяги реалізації послуг по водовідведенню. 6 Графа 3 рядок 035 Форма №2 “Звіт про фінансові результати” (лише в частині послуг водопостачання та водовідведення). 7 Графа 3 сума рядків: 040, 070,080,090 Форма №2 “Звіт про фінансові результати” (лише в частині послуг водопостачання та водовідведення). 8 Графа 3 рядок 190 (195) Форма №2 “Звіт про фінансові результати”. 9 Графа 4 рядок 160 Форма №1 “Баланс”. 10 Графа 4 рядок 530 Форма №1 “Баланс” 11 12/(графа 3 рядок 010, Форма №2 "Звіт про фінансові результати"/(графа 3- сума рядків 160, 170, 180, 190, 200, 210 Форма №1 "Баланс" + графа 4- сума рядків 160, 170, 180, 190, 200, 210 Форма №1 "Баланс" /2)). 12 12/((графа 3 сума рядків 040, 070, 080, 090, Форма №2 "Звіт про фінансові результати" - графа 3 рядок 260 Форма №2 "Звіт про фінансові результати")/ ((графа 3 - рядок 620, Форма №1 "Баланс" + графа 4 рядок 620 Форма №1 "Баланс")/2)). 13 Графа 4 рядок 032 / графа 4 рядок 031 Форма №1 "Баланс". 14 Графа 4 рядок 250 Форма №3 “Звіт про рух грошових коштів”.

ДЛЯ НОТАТОК ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ ______________________________________________________________

Date post:	03-Jul-2020
Category:	Documents
Upload:	others
View:	1 times
Download:	0 times

Аналітичний огляд 5old.mdi.org.ua/ukr/library/publ/Policy Report...

Documents