№18 (163) 26 вересня 2018 рокуГАЗЕТА ДЛЯ ТИХ, ХТО ПРАЦЮЄ НА ЗЕМЛІ www.ridneselo.com

У НОМЕРІ:

Почали продаж прав на оренду землі

СТОР. 2

На збиранні меблів заробляють 10 тисяч

СТОР. 6

Шифер латають джинсами зі смолою

СТОР. 10

У холоди краще несуться кохінхіни

СТОР. 9

Щука клює в час березового листопаду

СТОР. 11

Вивели стійкі до гниття буряки

СТОР. 8

У жовтні очікують спалах грипу

СТОР. 14

Деруни та квасолевий суп від Ольги Сумської

СТОР. 12

Виноград на зиму ховають у шини

СТОР. 7

Ціни вказані з урахуванням вартості приймання передплати

2 місяці – 29,45 грн

1 місяць – 14,35 грн

Щоб отримати подарунок, необхідно надіслати копію передплатної квитанції (абонемента з відбитком

календарного штемпеля) на адресу редакції: ТОВ «Рідне село Україна», а/с 166, м.Київ, 01001.

На передплатній квитанції мають бути вказані прізвище, ім’я, по батькові передплатника, адреса та контактний телефон.

На звороті конверта напиши НАСІННЯ

Передплачуй газету «РІДНЕ СЕЛО УКРАЇНА» терміном від 1 місяця

і гарантовано отримай 2 набори насіння (овочі + квіти)

Індекс передплати – 89782

Передплатний індекс 89782

Представників тургаген-цій Полтавщини везуть возом по Сорочинцях (на фото). Так місцева громада знайомить майбутніх партнерів із новими туристичними маршрутами у своєму селі. Його особливість в тому, що туристів розважають представники громади. Заради її розвитку вони перетворюють село на суцільний театр. Місцеві селяни різних професій і різно-го віку, а це й школярі, і вчителі, і навіть трактористи, відтепер мають свої прописані ролі й за потреби швидко стають героя-ми гоголівських оповідань і ро-зігрують перед туристами сце-ни прямо на вулицях села.

– В одній екскурсії вмістили-ся гоголівські Сорочинський яр-марок, червона свитка, Оксана з Вакулою, русалки, Хома в підзе-меллі, північна столиця імперії та Європа. Таланти й згуртова-ність зробили свою справу. Така активність у подальшому має бути прибутковою для громади, – каже Ганна Кіященко, одна з організаторів.

Відвідування місцевих об’єктів супроводжується не тільки театралізованими дій-ствами, а й частуванням страва-ми часів свого земляка Миколи Гоголя.

– Гоголь був дуже гарним кулінаром. Ми досліджуємо ці страви. Хочемо зробити меню за трьома напрямками – м’ясний, веганський і дитячий. Відповідно будемо враховувати й сезонність, – розповідає Людмила Лабу-дяк, начальник відділу освіти, молоді та спорту Великосоро-чинської ОТГ. Особисто Гоголь дуже любив варенуху. Це безал-когольний або слабоалкогольний напій із добавками різних трав і прянощів.

Закінчення на 4 стор.

Для розвитку свого села люди грають героїв Гоголя

ФО

ТО

НА

ТА

ЛІЇ

ОЧ

КА

НЬ

Передплати газету і виграй доїльний апарат

Розпочалася передплата газети

«Рідне село Україна» на 2019 рік

Передплату можна оформити

в будь-якому відділенні Укрпошти

Усі, хто оформить річну передплату та надішле на адресу редакції копію передплатної квитанції,

візьмуть участь у розіграші цінних призів: доїльного апарата, інкубаторів, автоклава та багато іншого.

Детальніше про призи та умови участі на 15 стор.

Вартість передплати на рік становить

171 грн 24 копбез урахування вартості приймання передплати

№18 (163) 26 вересня 2018 року2 АГРОНОВИНИ

На Одещині зможуть вирощувати оливки

Через потепління південь України став придатним для вирощування оливок. Їх виро-щують у посушливому кліматі за температури 30-45 градусів тепла. Під ці показники під-падають Миколаївська, Хер-сонська та Одеська області. Оливковий бізнес може при-нести мільйони. За попере-дніми підрахунками, урожай із 1 га оливок за сприятливого сезону може дати 1,5 млн грн. Одне оливкове дерево дає до 15 кг врожаю, а гектар – до 5 т. Щоб засадити гектар, потрібно до 350 дерев. Один саджанець у середньому коштує від 2 до 5 тис. грн. Щоправда, дерево живе та плодоносить понад 100 років.

Зі сказом тварин почали боротися з літаків

На Чернігівщині з літака про-водять імунізацію диких тварин від сказу. Вакцину завантажу-ють у літак Ан-2 на аеродромі в селі Чемер Козелецького району й розпилюють над лісом. Після визначеного ветслужбою термі-ну, відведеного на дію вакцини, мисливці вполюють 2-4 лисиці на 100 квадратних метрів. Уби-тих тварин відвезуть на ана-ліз й перевірку ефективності пероральної імунізації диких тварин в області. Вакцину, але у вигляді приманок у брикетах розміром із сірникову коробку, розкидають також із літака на Прикарпатті. Зроблять це в лі-сах і полях поблизу сіл. Людей просять не торкатися брикетів із вакциною.

На Закарпатті варять молоко буйволиць

Одну з перших партій згу-щенки з молока буйволиць пре-зентували на фестивалі пива в Мукачевому. Його роблять на українській фермі «Карпат-ський буйвіл», що працює на околицях міста Виноградів. На цій фермі виробляють чимало буйволиної продукції. Згущенку роблять виключно з молока та цукру. Вона в міру солодка, по-живна та ніжна на смак. Баноч-ка 215 г коштує 65 грн.

Везуть моркву з Білорусі й чекають дефіциту цибулі

Україна у вересні почала ввозити моркву з Білорусі. Екс-перти пов’язують це не стіль-ки з низьким цьогорічним врожаєм овочу, а й з дощами. Унаслідок вологої погоди збір моркви йде з перебоями. Усе це було на руку перекупникам, які швидко зреагували й при-везли товар із сусідньої країни. Ще одну хвилю нестачі овочів борщового набору прогнозу-ють на січень-лютий. У той час, імовірно, бракуватиме цибулі. У перші два місяці сезону вар-тість моркви стала вищою в 1,5 раза, ніж за аналогічний період попереднього. Щоправда, очі-кують зниження ціни, як тільки в Україні почнуть масово зби-рати цей овоч.

Більше новин на Kurkul.com

Мирослава МИГИДЮК

Дрібні виноградарі не можуть продати врожай

Спекотне літо стимулювало передчасний збір урожаю ви-нограду. Завдяки сприятливій погоді та ранньому дозріванню цього року винороби почали його на 3 тижні раніше, ніж за-звичай.

– Цей рік непоганий для ви-ноградарів. Зараз ми в процесі збирання сорту Аліготе і Шар-доне. Дуже хороший виноград, тому цього року, щоб його не псувати комбайном, ми прак-тично повністю, принаймні білі сорти, вирішили збирати вручну, – розповідає Олена Ко-балева, керівник піар-відді-лу компанії «Коблево».

Господарство вже прибрало понад 217 га виноградників. У компанії відзначають, що вро-жайність цього року значно більша.

– Урожай дуже хороший. Наприклад, Шардоне в серед-ньому становить 8-9,5 тонн із гектара. Це за середньої вро-жайності 6 тонн із такої площі, – додає Олена Кобалева.

«Виноробне господарство князя П.М. Трубецького», що на Херсонщині, також почало збирання врожаю винограду. Він триватиме до перших чи-сел жовтня. Майже одночасно із південними областями вро-жай винограду збирають і в західних регіонах країни. Там збирають до 10 тонн із гектара плантацій. Першим в урочищі Чизай, що поблизу міста Бере-гове Закарпатської області, до-стиг сорт Совіньйон Блан. Саме його розпочали збирати вручну в перші дні вересня.

– Сонце та інші умови уні-кального карпатського краю

дозволили набрати винограду не лише потрібну цукристість, але й усіх інших необхідних кондиції, – уточнює Анатолій Полосков, генеральний ди-ректор виноробної компанії Шато Чизай. – Наші очікуван-ня виправдалися. Показники цього винограду значно кращі, ніж торік. Баланс цукристості й кислотності є оптимальним. Очікуємо із цього врожаю дуже смачне вино Совіньйон Блан.

Для полегшення роботи, обміну досвідом і практич-ними порадами в галузі ви-ноградарі з’їхалися на ви-ставку-конференцію «Золоте гроно України». Проект фі-нансується Міністерством міжнародних справ Канади, співфінансується та реалізу-ється Менонітською асоціа-цією економічного розвитку. У межах заходу 17 серпня

пройшов конкурс «Диво-ви-ноград», в якому взяло участь понад 30 виноградарів з усіх куточків України. Перемож-цем у номінації «Кращий зра-зок винограду за величиною і красою грона» став Володи-мир Кікабідзе із Запоріжжя. Він виростив гроно виногра-ду сорту Дубовський рожевий вагою 3,4 кілограма. 2017 року переможцем цього конкурсу став миколаївський студент Руслан Панченко з гроном сорту Славута вагою майже 7 кг.

– З виноградом не треба ро-бити якихось особливих мані-пуляцій. Його треба просто лю-бити. Сортів нових не створюю. Я любитель, який вирощує просто форми інших виногра-дарів. Маю 100 кущів суто для себе, – розповідає Володимир Кікабідзе із Запоріжжя. – Цей

рік для виноградарів є обваль-ним. Такого вже давно не було. Багато ягід попсувалося через дощі. Ціна на ринку зберігаєть-ся низькою.

За словами фахівця, у серпні була велика спека. У тіні було до 32-34 градусів. За таких тем-ператур не діяли препарати від грибкових захворювань. Тому надранні та ранні сорти не мо-гли достигнути. А потім на по-чатку серпня пішли зливи, це стало ще більше пошкоджувати ягоди.

– Виноград подешевшав по-рівняно з минулим роком удві-чі. Якщо станом на 30 липня 2017 року вартіть винограду оцінювалася в 65 гривень за кілограм, то цьогоріч вартість знизилися до 30 гривень, – уточнив виноградар.

Ціни впали внаслідок спри-ятливої погоди не тільки влітку, а й навесні. Відсутність замо-розків дозволила насадженням ввійти в активну фазу розвитку цвітіння без стресів і дати хоро-ший урожай. Високі врожаї та обмежені терміни придатнос-ті спричинили перенасичення цим продуктом, що не могло не позначитися на цінах.

Цьогорічне «Золоте гроно» виявило низку проблем укра-їнського виноградарства. На-приклад, дрібні одноосібні господарства перебувають на любительському рівні, отриму-ючи мізерні прибутки, оскіль-ки реалізують невеликі партії продукції, яка здебільшого не відповідає стандартам сучас-них торговельних мереж.

Карина ХОМЕНКО

В Україні запустили елек-тронні торги з продажу прав оренди землі. Це пілотний про-ект. На онлайн-майданчику будуть запропоновані права оренди на 10 ділянок у Кірово-градській, Одеській, Сумській, Львівській і Чернігівській об-ластях. Загальна площа 210 га. Згідно з процедурою, визна-ченою Земельним кодексом України, торги можуть відбути-ся не раніше ніж через 30 днів після експозиції лотів.

– Це забезпечить зручність і прозорість оренди держземель. Узяти участь у аукціонах змо-жуть учасники з інших і навіть віддалених регіонів. Оренду-вати держземлю можна буде не виходячи з дому. Також по-силиться конкуренція, а як на-слідок, зростуть ціни на орен-ду. Вартість оренди державних земель на електронних торгах зросте на 10-15 відсотків. Та-кож застосування електро-нної системи унеможливить махінації з землею та підви-щить суспільну довіру до від-критості аукціонів, – пояснює

Віктор Вишньов, генераль-ний директор ДП «СЕТАМ» OpenMarket.

Компанія «СЕТАМ» уже має суттєвий досвід із продажу землі. Сукупна вартість земельних ді-лянок, проданих на OpenMarket, досягла 348,5 млн грн.

За словами Віктора Вишньо-

ва, вартість гектара ріллі коли-ватиметься залежно від облас-ті, родючості ґрунтів тощо.

– У нас був приклад, коли в Херсонській області ми ре-алізовували поля солончаків, які цікаві виробникам овочів, фруктів, ягідників тощо. По-стало питання, у скільки їх оці-нити? Ми отримуємо пакет до-кументів із початковою ціною від виконавчої служби. Оцінку проводить оцінщик, якого на-ймає виконавча служба, – про-фесійний суб’єкт оціночної ді-яльності, який має сертифікат від Фонду державного майна. Вищезазначені ділянки він оцінив у 300 доларів за гектар. Але в результаті аукціону ми вийшли на ціну 1 тисяча дола-рів за гектар, – розповідає екс-перт. – Таким чином, механізм електронних аукціонів, навіть у разі, якщо хтось зацікавлений, дозволить суттєво підняти вар-тість орендованої чи на продаж землі. Адже буде більше учас-ників, вони почнуть між собою торгуватися й вийдуть на нор-мальну вартість.

Керівник організації «Центр розвитку земельних відносин в Україні» Леонід Корейба за-уважує і на негативних мо-ментах електронного аукціо-ну. Зокрема, немає виписаної в Земельному кодексі України процедури проведення аукці-онів онлайн. Серед недоліків і обмежений доступ людей до електронних торгів, які живуть у селі.

– Сільське населення та жи-телі малих міст теоретично ма-тимуть менше можливості бра-ти участь в аукціонах онлайн. За даними інтернет-асоціації України, у середньому інтерне-том користуються 64,8 відсотка населення. Із них тільки 27 від-сотків жителі села, – зазначає Леонід Корейба, керівник ор-ганізації «Центр розвитку зе-мельних відносин в Україні».

– Ці торги також позбавлять роботи ліцитаторів, які докла-ли ресурсів і часу для отриман-ня кваліфікаційного свідоцтва.

Більше на Agropolit.com

Ярослав СОЛОГУБ

Почали продаж прав на оренду землі

Для збереження товару компанії збирали білі сорти вручну, а не комбайном

У Земельному кодексі України немає процедури проведення аукціонів онлайн. До електронних торгів обмежений доступ людей, які живуть у селі

ФО

ТО

UZ

HG

OR

OD

.IN

3№18 (163) 26 вересня 2018 року ПРОФЕСІЯ І РОБОТА

За приведеного на роботу друга платять преміюПідприємство «Карпати» за-

пустило акцію «Отримай бонус за приведеного працівника». Її розпочали для набору пер-соналу на новий проект і три-ватиме вона до кінця року. Кожен працівник підприєм-

ства отримає 200 гривень до зарплати, якщо приведе ново-го робітника і той пропрацює місяць. Якщо працевлаштова-ний протримається два місяці, то сума збільшиться ще на 400 гривень.

Бійців АТО безкоштовно навчать садівництва

Щоб працевлаштувати бій-ців АТО Дніпропетровщини, їм пропонують зайнятися са-дівництвом. Зокрема, запро-шують на безкоштовні курси з вирощування волоських горіхів, фундука та шипшини. Навчання почнеться в березні наступного року й триватиме 3 місяці. Курси безкоштовні, як і проживання під час їх слухання. Вони про-йдуть у селі Троїцькому Одесь-

кої області. Під час навчання розкажуть не тільки технологію вирощування, а й як вигідно продати врожай. Учасники кур-су пройдуть практику в розплід-нику й за виконану там роботу отримають заробітну плату. Їм також нададуть сертифікати та елітні саджанці волоського горі-ха й фундука в подарунок. Курси можна проходити як учасникам АТО, так і членам їхніх родин.

Вантажнику цукроварні пропонують 30 тисяч

У селищі міського типу Лю-бешів Волинської області про-вели «Ярмарок вакансій». Там можна було поспілкуватися з потенційними роботодавця-ми та дізнатися умови пра-цевлаштування. Займався цим Гнідавський цукровий завод,

пропонуючи людям вибрати посади: вантажника – заро-бітна плата 30 000 грн, підсо-бного робітника –12 000 грн, оператора виробничої дільни-ці – 8 000 грн, мийника буря-ків – 8 000 грн, прибиральника – 7 000 грн.

Для школярів відкрили профклуб

Фахівці Лисянської районної філії Черкаського обласного цен-тру зайнятості для профорієнта-ції школярів провели уроки для учнів 9-го та11-го класів. Їм пока-зали взаємодію складових вибору професії у вигляді схеми «Хочу – Можу – Треба»: «Хочу» – це те, що цікавить тебе в професії, «Можу» – це твої здібності, можливості та стан здоров’я, «Треба» – попит на обрану професію в регіоні.

Школярів запросили на заняття до клубу «Моя про-фесія», який розпочав свою роботу в районній філії Чер-каського обласного центру за-йнятості з перших днів верес-ня. Там вони спробували себе в ролі й керівника, і працівника, також навчалися працювати в команді.

Марина БОНДАРЕНКО

Школи Херсона отримали 60 швейних машинок із Німеччини. Їх роз-поділили між вісьмома навчальними закладами Херсона та примісь-ких селищ. Тепер там навчатимуть дітей шиттю на уроках трудового навчання. Проект здійснили за підтримки благодійних фондів. Їхнім завданням було допомогти вчителям відкрити в дітях таланти, дати навички можливої майбутньої професії.

Марина БОНДАРЕНКО

ФО

ТО

KH

ER

SO

ND

AIL

Y.C

OM

Василь Воскобойник прогнозує підвищення зарплат для українців у Польщі

ФО

ТО

ЗІ

СТ

ОР

ІНК

И F

AC

EB

OO

K В

АС

ИЛ

Я В

ОС

КО

БО

ЙН

ІКА

Німеччина переманює українських робітників

– Українські заробітчани найбільше мріють про роботу в Німеччині. Там можна за-робити вдвічі-тричі більше, ніж, наприклад, у Польщі. За-раз ці країни конкурують за трудових мігрантів з України. Їм потрібна така робоча сила. Німеччина планує спрости-ти умови працевлаштування. Якщо документ таки ухвалять, роботодавці більше не пропо-нуватимуть спочатку вакансії німцям, і тільки потім інозем-цям. Також українці зможуть приїхати з візою на півроку в країну і вже після цього почи-нати пошуки роботи відповід-но до свої кваліфікації, – роз-повідає Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній із міжна-родного працевлаштування. – Щоб не втратити працівни-ків, поляки роблять їм за-охочення. Наприклад, надають житло, безкоштовне харчуван-ня та транспорт.

Вкладені у виїзд гроші повертають за місяць

Якщо зараз мінімальна зарплата в Польщі 550 євро, то українці в цій країні можуть заробляти 600-700 євро на не-кваліфікованій роботі. У Ні-меччині мінімальна зарплатня зараз становить 1500 євро, і українські працівники змо-жуть розраховувати на 2000 євро на місяць.

– За такого розвитку подій у Польщі утворюється вели-кий дефіцит працівників. Тоді польським роботодавцям до-ведеться підвищувати зарпла-ти для українських мігрантів, щоб замінити кимось іншим таку масу працюючих. Поль-ща першою з країн ЄС дозво-лила українцям працювати без оформлення відповідної візи. Але туди вигідніше їха-ти оформленим легально. Тоді й зарплатні будуть такі ж, як і в поляків. 2017 року Польща видала 1 млн 700 тисяч запро-шень українцям, а через ліцен-

зовані компанії було працев-лаштовано 12 тисяч 400 людей. А легальне працевлаштування коштує 200-300 доларів. Це послуги компанії, витрати на проїзд, страховку та підготовку документів. На роботі в Польщі ці кошти можна повернути за місяць, – говорить експерт.

Штраф за перекур сягає 10 відсотків зарплати

Після введення безвізового режиму українці можуть ле-гально працювати в Польщі без оформлення робочої візи або посвідки на проживання. Термін перебування в Польщі не може перевищувати 90 днів протягом 180 днів. Восени туди найчастіше їздять на роботу на будівництво, удвічі менше в сільському господарстві. Сюди враховуються роботи на фер-мі та в теплицях. І найменша частка працюючих влаштову-ється для прибирання домів, готелів, доглядальниками за пенсіонерами та медичними працівниками.

– У Польщі існує культ ро-боти. Треба бути готовим до 10-годинного робочого дня, півгодинної перерви, викурена цигарку коштує вираховуван-ня 10 відсотків зарплатні. Тож майже половина не може при-лаштуватися до такого темпу й потім розповідає, як їх там пригноблюють. Але чомусь за-бувають згадати, що ті ж самі поляки працюють нарівні з ними, – додав Василь Воско-бойник.

Без знання мови українець може заробити 75-87 грн на го-дину на заводах, на зборі ягід і складах. Графік там жорсткий – шість днів на тиждень і по 12 годин на день. Робота в кафе і магазинах оплачується краще.

Німеччина збільшує вакансії для українців

– Уже зараз спостеріга-ється активізація німецьких роботодавців. Якщо раніше,

у кращі часи, вакансій із Ні-меччини в нас було не більше сотні, то зараз їх у кілька разів більше. Цей напрямок ніколи не входив навіть до п’ятірки популярних напрямків для працевлаштування, зараз же Німеччина пересунула-ся в трійку й наблизилася до Польщі та Чехії. Багато поль-ських агентств відправляють працівників через Польщу у відрядження до Німеччини. За що працівників часто лов-лять і депортують. Мабуть, за-раз німецька влада вирішила їх легалізувати, розуміючи, що від них усе одно нікуди не дітися, – говорить Тетяна Пашкіна, експерт із працевла-штування.

Найчастіше українці їдуть до Німеччини працювати доглядальницями, будівель-никами, зварниками, водія-ми-далекобійниками, на ви-робництво тощо.

– Наприклад, більшість си-рійських жінок, які потрапи-ли до Німеччини, не можуть працювати у сфері послуг, бо з релігійних причин не мають права торкатися чужих чоло-віків. Окрім того, основним їхнім обов’язком удома було готувати їжу та доглядати за дітьми. Вони просто не зви-кли працювати в тому сенсі, як це розуміють європейці, – уточнює експерт.

Але трудяться українці в Німеччині переважно неле-гально. Якщо умови прийому мігрантів зміняться, прийма-тимуть на роботу й лікарів, інженерів і інших спеціаліс-тів. За словами експертів, в Україні вже зараз відчуваєть-ся дефіцит кадрів на будівни-цтві, сільському господарстві. І він буде лише збільшувати-ся, а в європейських країнах зростатиме економіка і від-криватимуться нові виробни-цтва. Тому їм будуть потрібні нові робочі руки. І саме укра-їнців.

Анатолій ПОЛІЩУК

№18 (163) 26 вересня 2018 року4 ГРОМАДА

Закінчення. Початок на стор. 1

Громада Сорочинців планує зробити місцевий туризм од-ним із основних джерел заро-бітку. У тому числі надати таким чином роботу для людей. Адже туристів потрібно не тільки ве-селити й годувати. Люди хочуть новизни й диковинки.

– Ми зараз досліджуємо кашу під назвою Рябко. Вона була дуже популярна довгий час на Полтавщині, у тому числі й за часів Гоголя. Це пшоняна каша з додаванням меленого борошна гречки. У результаті немає за-паху гречки, а пшоно нічим не віддає. Виходить щось середнє між пшоняною і гречаною ка-шею. Подається вона з різними добавками. Це м’ясо, шкварки, масло. У кого що було й хто що вподобав, – розповідає Людми-ла Лабудяк, начальник від-ділу освіти, молоді та спорту Великосорочинської ОТГ.

У селі вже працює кілька са-диб, де туристи можуть зупи-нитися. Проживання коштує від 150 до 250 грн на добу, залежно від умов.

Щоб більше залучити гостей до села, організатори під час розробки маршрутів робити-

муть акцент не лише на твор-чості Миколи Гоголя, а й інших славетних земляках. Зокрема, у Сорочинцях також народив-ся миргородський полковник, гетьман Війська Запорізького Данило Апостол. Окрім того, збереглося чимало об’єктів, які відіграли свою роль в історії України.

– Ми готові підлаштуватися під будь-які забаганки туристів і можемо розробити екскурсії на будь-який попит. Наприклад, якщо приїдуть медики, для них підготуємо історію медици-ни та видатних лікарів нашого краю. Вони сюди з’їжджалися на лікування. Могли б і про осві-ту розповісти. У нас перший у Полтавській області заклад для підготовки вчителів, який від-крили 1904 року. Можемо по-казати й козацьку добу. Маємо збережені 12-метрові козацькі вали і так далі, – переконує Люд-мила Лабудяк.

Великосорочинська грома-да вже має два замовлення від груп туристів на проведення екскурсій. Одна з делегацій – іноземна, тому наразі шукають перекладача з англійської мови.

Наталія ОЧКАНЬ

Для розвитку свого села люди грають героїв Гоголя

Театралізоване дійство для туристів із мавками на березі сільської річки

Тернополяни вимагають зупинити вирубку лісів

Ліси колишніх колгоспів, які нікому не були передані у власність, почали незаконно вирубувати. Так, на Тернопіль-щині в Гусятинському райо-ні на території Личковецької сільської ради виявили 128 пнів від зрізаних дубів. За цим фактом у поліції почали слід-ство, але порушників не ви-явили, і збитків завданих лісу не відшкодували. Причина в тому, що вирубаний ліс нале-жав колишньому колгоспу. Та-ких насаджень в області май-же 10 тис. га. За попередніми підрахунками, збитки від не-законної вирубки колишніх колгоспних лісів в області ста-новили майже 6 млн грн. Сіль-ради не можуть їх охороняти, бо не мають на це повнова-жень і ресурсів. Тому вони по-дали клопотання до обласної адміністрації про передання колишніх колгоспних лісів до обласного державного управ-ління лісового та мисливсько-го господарства.

Івано-франківські села заробляють на річці

У Верховинському районі Івано-Франківської області два роки тому об’єдналися в ОТГ села Білоберізка, Хороце-ве та Барвінків. Новостворена громада вже впровадила одра-зу два бізнес-проекти. Йдеть-ся про розвиток рафтингу на місцевій гірській річці та виса-джену плантацію сибірського кедру. Ідею вирощування го-ріхів втілює Гринявське лісове господарство. Помірний клі-мат та екологічність території сприятимуть вирощуванню гарних врожаїв. Уже за кіль-ка років чекають на перший прибуток. Таким чином лю-дям дали можливість відкрити власну справу й заробляти у своїх селах, не виїжджаючи за кордон. І якщо кедрова план-тація ще не дала віддачі, то рафтинг одразу став популяр-ним серед туристів.

Пенсіонерів безкоштовно вчать англійської

В Університеті третього віку в місті Кам’янське Дні-пропетровської області для пенсіонерів відкрили факуль-тети вивчення англійської та комп’ютера. Подібні навчальні заклади є і в інших областях, але тільки в Дніпрі він повніс-тю фінансується з міського бю-джету. Іноземна мова виклада-ється за методом розмовника, щоб пенсіонер не розгубився за кордоном. Термін навчання – 2 місяці. Записатися в Уні-верситет третього віку можуть жінки з 55 років, чоловіки – з 60 років. Головним завданням такого університету є не тіль-ки навчання пенсіонерів, але й організація їхнього дозвілля. Вони отримують безкоштовні квитки в театри, на екскур-сії по місту та області, а з літа цього року – і в кінотеатри. Улітку в парках для них орга-нізовується навчання бальних танців.

Марина БОНДАРЕНКО

У Семенівській ОТГ на Жи-томирщині у 6 сільрадах гро-мади працювало 12 бібліотека-рів. Книгозбірні були не тільки при кожній сільраді, а й при кожній школі. Тому в ОТГ про-вели власну реформу бібліо-течної системи.

– Спочатку об’єднали шкільні та сільські бібліотеки в одну. У нас вивільнилося 3 ставки. Щоб нікого не скорочувати, бібліоте-карям запропонували взяти на себе обов’язки соціальних пра-цівників. За свою роботу біблі-отекар, який працює на повну ставку, і надалі отримує 4-5 ти-сяч гривень, а за роботу в скла-ді Центру надання соціальних послуг може отримати ще до 2 тисяч гривень, – розказує Люд-мила Колесник, заступник Се-менівського сільського голови з гуманітарних питань.

Розподіляють премії індиві-дуально. Згідно з витраченими зусиллями та часом.

– Після об’єднання сіль-ських бібліотек із шкільними в нас звільнилися приміщення, – каже Наталія Семенюк, го-лова Семенівської громади. – Наприклад, у селі Іванківці в колишній бібліотеці тепер від-криємо арт-майстерню. У ній вчитимуть дітей різних реме-сел. Під цю ідею ми виграли конкурс обласної адміністрації й уже отримали на реалізацію майже 50 тисяч гривень.

Мирослава МИГИДЮК

Бібліотекарі стали соцпрацівниками

У селищі міського типу Шацьк Волинської області 21 вересня відсвяткували День селища. Воно цього року від-значило 608-у річницю з дня першої згадки. Під час свят-кування у центрі селища від-крили новий сквер. Територію скверу виклали бруківкою, встановили ліхтарі й лавочки, облаштували клумби, газон і фонтан.

Символічно перерізала стрічку, відкривши сквер, Людмила Цевух, виконувач обов’язків Шацького селищ-ного голови. Подякувала від імені місцевих жителів тим, хто вкладав гроші в його бу-дівництво.

Організатори нагородили селян призами в різних но-мінаціях. Наприклад, кращим грибником селища став Бог-дан Дибалюк, фото з «тихого полювання» якого опубліко-вані в інтернеті та довго не давали спокою затятим гриб-никам краю.

У номінації «Кращий мис-ливець» переміг Борис Лю-шук, який створив сотні опу-дал у музеї фауни Шацького лісового коледжу. Найкраще «Квітуче подвір’я» виявилося в шачанки Алли Королюк.

– Ця людина зі свого подвір’я зробила квітучу оранжерею. Вона знає про кві-ти якщо не все, то майже все, – прокоментував Іван Коваль, начальник підприємства «Будинкоуправління».

Найбільше глядачі апло-дували під час нагородження номінації «Ну що то за їзда, коли за кермом – звізда». Май-же відразу глядачі вгадали ім’я переможця цієї номінації. Нею стала Ніна Вирович, директор Шацького міського будинку культури. А вручав подарунок – швабру – Ігор Демчук, на-чальник сектору регулювання патрульної поліції Шацького відділення поліції.

Також відзначили наймо-лодшу пару на святі – Вален-тина Гавросю та Наталію Ма-няків, які одружилися в День Шацька. Найстарішим подруж-жям року стали Приймуки – Юхим Никонович та Агафія Сильвестрівна, які прожили в парі 63 роки. «Майстром-золо-

ті руки» став Іван Гарвата, який спорудив у Шацьку зменшену копію Ейфелевої вежі. Номі-нанткою «Вправна господиня» стала Тетяна Терета, а «Не-втомним пасічником» Ярослав Дударчук. Особливо зацікави-ла людей нагорода «Затятому холостяку» Віктору Жипі та «Лікарю-вусолапохвосту» Віта-лію Олексюку.

Також на святі визначили овочів-рекордсменів. Найваж-ча морквина вагою 783 г вирос-ла на городі Ольги Тимошук. Найбільший кабачок вагою 4 кг 800 г виростив Станіслав Забродоцький, найважчий бу-ряк 1 кг 830 г має депутат се-лищної ради Сергій Дударчук.

Анатолій ПОЛІЩУК

ФО

ТО

SH

AT

SK

.RA

YO

N.I

N.U

A

Станіслав Забродоцький виростив найбільший кабачок у Шацьку вагою 4,8 кг

На День селища відкрили новий сквер

ФО

ТО

НА

ТА

ЛІЇ

ОЧ

КА

НЬ

5№18 (163) 26 вересня 2018 року СИТУАЦІЯ

Райцентр Тростянець, що на Вінниччині, задихається від відходів місцевого спиртозаво-ду. Після банкрутства та кілька-річного простою завод відновив роботу. Працює як 4-та філія ДП «Укрспирт» із виробництва біоетанолу. До цього спеціалі-зувався на харчовому спирті. Інвестор провів реконструкцію обладнання. Керівництво за-воду запевняло, що відновлено також очисні споруди. Але як тільки завод запрацював, одра-зу стало очевидно, що це не так.

Вміст аміаку в річці було перевищено в 14 разів

Тростянецький спиртоза-вод щодоби скидає на свої поля фільтрації 500 кубометрів рід-ких відходів. Територія цих діля-нок більше 40 га. На полях три-ває процес бродіння. Саме тому з них нестерпно тхне. Окрім за-пахів, через завод уже два роки гине риба в тростянецькому ставку Французький. Із нього вода також тече в центральний став, який є орнітологічним за-казником. Тростянецька селищ-на рада неодноразово зверта-лася в усі інстанції з приводу частого отруєння риби в обох водоймах. Але відповідні служби винуватця не знаходили. Про-те цього літа нарешті поруши-ли кримінальну справу за фак-том загибелі кількох тонн риби. Збитків нарахували майже на два мільйони гривень.

– Тоді спиртозавод три доби підряд зливав у річку брагу, колір води був, як міцна кава, – розповідає Володимир Ро-манець, житель Тростянця. – Голова районного Товариства мисливців і рибалок брав зраз-ки води. Кисню було нуль. Тому риба задихнулася та спливла.

Дослідження води, яке про-водило районне відділення комунальної гігієни, показало перевищення вмісту аміаку в 14 разів.

Очищення відходів від запахів в Україні немає

У липні в Тростянець надій-шов лист, підписаний дирек-тором департаменту агропро-мислового розвитку, екології

та природних ресурсів Віннич-чини Миколою Ткачуком. У ньому зазначається, що очи-щення та рекультивація полів фільтрації перед запуском ви-робництва не проводилися. А дозвіл на розміщення відходів потрібно оновлювати, так як він виданий на виробництво етилового спирту. Після рекон-струкції й запуску завод ви-робляє біоетанол. А очищення відходів такого виробництва в Україні немає.

«Санітарні норми і правила, які б регламентували вимоги щодо санітарно-гігієнічної та епідемічної безпеки експлу-атації такого виду підприєм-ства, в Україні, на теперішній час, відсутні. Ефективних ме-тодів очищення, які б перед-

бачали відсутність запахів, на території України не впро-ваджено. Основним методом утилізації відходів залиша-ються поля фільтрації», – за-значається в листі.

У листі також зазначено, що відновив роботу спирто-вий завод не державного під-приємства «Укрспирт», а ТОВ «Агробізнес ВІП». Згідно з ба-зою даних інтернет-ресурсів Контрагент, Юконтрол, серед засновників і кінцевих бене-фіціарних власників товари-ства – компанія з обмеженою відповідальністю «Quality management & development, LLC», зареєстрована в Нью-Йорку.

У повітрі збільшена норма сірководню

Селищна рада Тростянця за-мовила і оплатила досліджен-ня повітря. Його проводив Вінницький обласний лабора-торний центр МОЗ України. Виявилося, що за 400 м від полів фільтрації спиртозаво-ду допустима норма концен-трації парів сірководню пе-ревищена в 9,5 раза. У межах самого селища – у 1,625 раза. Можливо, і не надто багато. Але постійне збільшення кон-центрації сірководню в повітрі викликає кисневе голодуван-ня. Як наслідок – порушується функціонування всіх органів, починаючи з мозку. Директор

заводу забруднення повітря визнає, але дії відсутні. Є на-міри ще більше розширити ви-робництво.

– Пропонуються різні про-екти виведення виробництва в екологічні межі, усі вони до-роговартісні, на їхнє втілення потрібно багато часу та коштів, – пояснює Ігор Мариняко, ди-ректор спиртозаводу, – але ми готові співпрацювати із селищною радою. Тим більше, що в наших планах – розши-рення виробництва.

Один із варіантів вирішення проблеми – будівництво біоза-воду, який переробляв би від-ходи спиртозаводу на біогаз.

– Потужність біозаводу може бути різною. Тому спо-чатку потрібні гарантії, що на біозавод скидатимуть стоки спиртозаводу. Але спиртоза-вод не може дати жодного га-рантійного документа, – каже Михайло Гріщенко, заступ-ник голови селищної ради.

У серпні тростянчани зібра-лися на громадські слухання, ініційовані селищним голо-вою Людмилою Червонецькою. Громада направила звернення до обласної екологічної ін-спекції з вимогою призупи-нити роботу місцевого спир-тозаводу до впровадження на ньому сучасних технологій. Однак папір не діє й завод далі працює і смердить.

Оксана ГАЙСИН

Завод отруює навколишні селаГромада оплатила аналіз повітря й пропонує переробляти смердючі відходи на газ

ФО

ТО

ОК

СА

НИ

ГА

ЙС

ИН

Місце зливу відходів заводу в місцеву річку

На Чернігівщині селяни бунтом призупинили реформу УкрпоштиУкрпошта розпочала рефор-

му. Її вже три місяці відпрацьо-вують у Чернігівській області. Проект називається «Сільське відділення». У селах, де живе менше 2 тис. людей, закрили відділення й скоротили листо-нош, але створили пересувні по-шти. Для цього купили легкові автомобілі для обслуговування людей у селах. Нововведення почали три місяці тому в трьох районах – Чернігівському, Ріп-кинському та Куликівському. Зараз проект уже поширився на 19 районів і викликав народний бунт та несприйняття. Люди в селах скаржаться на несвоєчас-ність відправлення та доставки посилок, бандеролей і перека-зів, затримку з виплатою пенсій. Газети та журнали отримують із тижневим запізненням, а то й узагалі не отримують.

– Листоноша на селі – це дуже важлива людина, яка може й на-лежно поспілкуватися з людьми, розповісти новини, порадити, вислухати або чимось допомог-ти. Це – можна сказати, душа села. А тепер їх поскорочували й присилають машину. Пенсії якось роздали, а на газети часу вже не вистачило, тож вони по-трапили до передплатників із запізненням, – каже Олена Тка-ченко, виконувач обов’язків

старости села Смолянка Ку-ликівського району. – Раніше в нас працювали три людини – завідувач і дві листоноші. Тепер залишився один працівник, що просто не встигає виконувати вчасно всю роботу.

Представники Укрпошти щоразу обіцяли взаємодіяти з місцевими органами влади, до-слухатися до їхніх пропозицій і відпрацювати проблемні питан-ня, які виникають у ході пере-творень.

– Із 39 пропозицій, які надій-шли з районів та ОТГ Чернігів-щини, прийнято до виконання 24. Загалом пілотний проект проходить вдало й цілком ви-правдовує себе. Власне, іншого виходу просто немає, адже по-штові відділення в сільській глибинці – збиткові, тому якщо зараз залишити все так, як є, то вже за кілька років матимемо серйозні проблеми. Бо Укрпо-шта не отримує ніяких дотацій від держави, натомість частина

тарифів досі зарегульовані, тож поштарі не можуть їх змінюва-ти на власний розсуд, – пояснює Ігор Смілянський, директор підприємства Укрпошта.

Населення громад і їхні керів-ники не проти поштової рефор-ми. Але проти непродуманого реформування з численними недоліками, від чого страждають люди.

– Пересувні поштові відді-лення мають бути не менше ніж на тисячу жителів, а не на дві

тисячі, як каже Укрпошта. Запо-чаткувавши цю реформу, вони не розрахували свої сили й не-доопрацювали цей проект з ура-хуванням особливостей нашої області. Тому зараз треба спільно сідати й відпрацьовувати всю те-риторію разом, бо керівництво Укрпошти може звільнитися, але ж залишиться структура та люди, яких треба обслуговувати, – каже Арсен Дідур, заступник голови Чернігівської обласної ради. – Потрібно залишити стаціонарні поштові відділення в усіх цен-трах ОТГ області. Реформу впро-ваджувати поетапно, щоб кожен із етапів охоплював не більше трьох районів. Пересувні відді-лення мають узгоджувати графі-ки роботи з органами місцевого самоврядування та неухильно їх дотримуватися.

Унаслідок неузгодженос-ті графіку роботи мобільного поштового відділення утво-рюються чималі черги, і не всі встигають вчасно сплатити за комунальні послуги й отрима-ти інші послуги. У зв’язку з не-вдоволенням людей звільнення листонош у селах призупинили. А керівництву Чернігівської фі-лії Укрпошти дали два тижні на аналіз зауважень і доопрацю-вання реформи.

Анатолій ПОЛІЩУК

ФО

ТО

UK

RIN

FO

RM

.RU

Люди зібрали 25 тис. підписів проти реформи пошти й мітингували під час її обговорення

№18 (163) 26 вересня 2018 року6 СВОЯ СПРАВА

Василь Чайковський у своє-му селі Урмань Бережанського району на Тернопільщині від-крив сироварню.

– Сироварню збудував на подвір’ї, де раніше була стара літня кухня. За гроші, які ви-тратив, можна було купити квартиру, – каже Василь Чай-ковський. – До приміщення сироварні суворі вимоги. Має бути водогін, стіни обкладені плиткою. Частину обладнан-ня купував за кордоном. Деякі чани з неіржавійки мені звари-ли друзі. Молоко купую в одно-сельців по 5 гривень за літр. За місяць витрачає на сировину 20-25 тисяч гривень.

Чоловік закінчив Бережан-ський агротехнічний інститут і 8 років пропрацював в Австрії на фермі, де була й сироварня.

– Австрійська сироварня була високо в горах й ізольо-вана від людей, – пригадує чо-ловік. – Власники корів із цієї околиці приганяли тварин на все літо в гори й доручали їх бізнесменам-сироварам. На фермі нас було тільки двоє. Ми доглядали за коровами та варили сир за швейцарською технологією. У 60-70-літрові чани спершу наливали молоко, охолоджували, додавали фер-менти, бактерії, підігрівали, формували сир. За день пере-робляли 650 літрів молока. Із такої кількості виходить майже 60 кг сиру.

Василь Чайковський спочат-ку тільки доглядав за худобою. Потім господар послав його на кілька місяців навчатися сиро-варінню на спеціальних курсах.

– Німецьку на розмовно-му рівні добре знав, тож наука давалася легко. Три роки ва-рив сир для австрійців. Зі сво-

їм дипломом сировара я б міг легко працювати в Швейцарії, де більш високооплачувана ро-бота. Але хотів відкрити сирну справу в Україні. Тепер от по-вернувся, вклався в справу й варю сир у рідному селі для українців, – продовжує Василь Чайковський.

Підприємець готує сир од-ного сорту. Це традиційний швейцарський сир – Грюєр. Він твердий жовтий і без дірок. Має темну скоринку й приємний квітково-горіховий аромат. Він вдається тільки з молока,

яке стояло на повітрі не довше двох годин після доїння. Якщо зварити зі старішого молока, то сир буде схожий на губку. Щоб бути певним у якості продукції, позичив у друзів тестер для мо-лока.

– Такого сиру в Україні нема. Тому хочу зареєструва-ти свою торгову марку. Зараз я відточую майстерність у си-роварінні, освоюю всі тонкощі створення. Вважаю за краще робити щось одне якісне, ніж кілька сортів – неякісних. Опіс-ля візьмуся освоювати новий

рецепт, – пояснює чоловік. – У цій справі потрібне велике тер-піння, послідовність дій і суво-ро дотримуватися рецептури.

Продукт півроку дозріває в підвалі за температури плюс 16 градусів.

Нещодавно Василь Чайков-ський виграв конкурс «Село: кроки до розвитку» і отримав грант на 50 тис. грн. За ці кошти планує купити вакууматор для упаковки сиру, щоб розширю-вати мережу збуту.

Мар’яна ОЛІЙНИК

Василь Чайковський відкрив сироварню на подвір’ї

ФО

ТО

НА

ДА

НО

ВА

СИ

ЛЕ

М Ч

АЙ

КО

ВС

ЬК

ИМ

Василь Чайковський навчився варити сир на заробітках в Австрії

Юрій Осьмолюк із села Чер-вона Гірка Кролевецького ра-йону Сумської області на зби-ранні меблів заробляє 10 тис. грн щомісяця. Надумав собі такий бізнес, коли доставляв кур’єром людям меблі з мага-зину. Ті просили скласти за до-даткову плату.

– Подумав, а чому б просто тільки цим і не займатися. До того ж спина буде ціліша, – роз-казує Юрій Осьмолюк. – У се-лах і райцентрах немає контор, де можна було б замовити тако-го спеціаліста.

Для початку своєї роботи не вкладав великих коштів. Але ін-струментів для роботи накупив на 30 тис. грн. У наборі має хрес-тові та плоскі викрутки, шуру-покрути, перфоратор, кусачки, лобзик, пасатижі тощо.

– Найчастіша проблема в ро-боті від того, що на складі скла-дуть не той набір шурупів. Їх або не вистачає, або перебір. Так

поступово назбирав свій запас. Тепер можу будь-яку детальку взяти з коробки, а не посилати замовника шукати невідомо що, – продовжує чоловік.

Деталі, яких не вистачає,

Юрій Осьмолюк замовляє оптом в інтернеті. Так виходить дешевше і людям зручніше, щоб не шукали.

– Перевірив, що коли шурупи або саморізи вкручуються дуже важко, перед тим як їх закру-чувати, треба крапнути в отвір рідкого мила або миючого засо-бу для посуду. Воно працювати-ме як мастило, і буде легше зби-рати деталі, – радить спеціаліст.

Раз на місяць передивляєть-ся в інтернеті новинки зі скла-дання меблів. Вивчає особли-вості, деталі й нюанси роботи з певними матеріалами чи кон-струкціями.

– Якщо десь напартачиш, то мусиш виправляти зі свого гаманця. Таке було в мене раз, як складав парту для дити-ни, привезену з Італії. Не так прикрутив рейку, то шухля-да не рухалася під потрібним нахилом. Рвонув і вирвав її з м’ясом. Купував заново деталі й переробляв. Такого більше не було. Зазвичай меблі скру-чую українського виробника, а там як пазл – деталі однако-

ві, тільки картинки різні, – ді-литься майстер.

Для пошуку клієнтів спочат-ку розвішував рекламні листів-ки в центрі сіл – біля магазину, контори, на току. Тепер люди самі його шукають завдяки по-зитивним відгукам. Найчастіше замовляють кухні й дитячі кім-нати. Ціна різниться залежно від розміру. За погонний метр бере від 200 до 800 грн.

– Книжкові полиці наші чо-ловіки й самі можуть збити, а от комод чи ліжко скрутити – треба дивитися по малюнку. Часто до-водиться переробляти. Остан-нім було замовлення дитячого ліжка з рухомими шухлядами. Чоловік взявся сам крутити, і вони чомусь у нього не вміща-лися під ліжком. Скаржився, що купив браковане, а виявилося, що просто не так склав, – згадує Юрій Осьмолюк.

Карина ХОМЕНКО

У селі можна заробити на збиранні меблів

Восени починають бізнес на подарунках

Ольга Долиняк із міста Берис-лав Херсонської області відкрила свою справу з пакування пода-рунків. За послугу бере від 50 до 150 грн залежно від розміру та складності упаковки. За місяць заробляє 5-6 тис. грн. Працює вдома.

– Пакувати подарунки навчи-лася в інтернеті. Завжди мала хист до прикрашання, то тепер ще знаю й різні модні техніки. У декретній відпустці часу виста-чає і кожна копійка на вагу золо-та. Спочатку займалася бізнесом, коли дочка спала, а тепер вона сі-дає біля мене й собі вирізає щось із картону, – розказує Ольга До-линяк.

Думала купити стелаж, щоб була вітриною для пакувальних матеріалів і виставкових робіт. То чоловік сам зробив із домашніх дощок. Так заощадили, – продо-вжує жінка.

Стелаж пофарбували в черво-ний колір, щоб привертав увагу. Для зразків упакувала різними способами з десяток порожніх коробок. Людина може взяти в руки і покрутити, добре розди-витися. Решту робіт фотографує і складає в альбом. Замовник може вибрати вже з існуючого прикла-ду або попросити якусь спеціаль-ну упаковку.

– Найбільше ціниться не зви-чайне замотування в яскравий папір і причіплювання готово-го банта. А саморобні прикраси, щоб на святі подарунок відріз-нявся від решти. Для цього зби-раю в лісі ялинові гілки, дрібні шишки, жолуді, а банти роблю сама з різних стрічок. Ціниться більше обгортка під старовину в звичайний коричневий папір, зате із саморобним букетиком, – продовжує жінка.

На початок справи витратила 7 тис. грн, щоб закупити партію пакувальних матеріалів. Сума окупилася за два місяці. Почина-ти радить восени.

– Найкращий заробіток саме тепер, коли йде пора весіль. Та під зиму. Тоді працюю навіть вечорами. До Нового року всі хо-чуть гарно і швидко. Потім йде День закоханих і 8 Березня, – ді-литься Ольга Долиняк.

Прикрашає упаковки стріч-ками, живими та штучними квітами, паличками кориці, за-сушеними метеликами, листям, мушлями і вишивкою. Купує ці деталі в оптових магазинах в об-ласті та в інтернеті.

– Для чоловіка обгортки тем-них кольорів, щоб подарунок ви-глядав строгим і елегантним, для коханої жінки на упаковці під-ходять упаковки з розсипани-ми сердечками, янголятка. Для дитячого подарунка підійдуть яскраві обгортки з казковими героями, – уточнює жінка.

Планує відкрити точку паку-вання подарунків в одному з тор-говельних центрів містечка.

– Гарний заробіток можна мати й на 5 квадратах. Головне – обрати правильне місце – торго-вельний центр чи просто поруч із кількома подарунковими крам-ницями. Так люди будуть одразу заходити з готовими подарунка-ми, – радить підприємиця.

Марина БОНДАРЕНКО

Розвішував рекламу біля магазину, контори. Тепер люди дзвонять самі. За місяць заробляю 10 тис. грн

7№18 (163) 26 вересня 2018 року САД І ВИНОГРАД

– Грушу сорту Микола Крю-гер не міг купити три роки. Як і знаходив, то продавці підсу-вали не ті сорти. Поки не пі-шов прямо в розплідник. На початку жовтня збираю вро-жай і одночасно поруч саджу нові саджанці. О цій порі гарно приживаються і швидше по-чинають плодоносити, – гово-рить Павло Горинчук із міс-та Заліщики Тернопільської області.

Дерево грушки сорту Ми-кола Крюгер виростає 3,5-4 м. Плоди жовті з червоним рум’янцем на боках. М’якоть усередині біла масляниста. Не продовгуватої форми, а окру-гліші. Плодоносити починає на 6-й рік після посадки, якщо на айвових підщепах – на 4-й рік.

– Коли купував, то поради-ли вибирати грушу на айвовій підщепі. Тоді вродить із одно-го дерева не 15-20 кілограмів, а близько 50. І плоди важи-тимуть 400-500 грамів. Цього ніколи не добитися жодним підживленням на звичайному саджанці, – продовжує чоловік.

Після придбання коріння саджанця замотує у вологу тканину й поліетиленову плів-ку. Це захистить від висихання

коренів, і дерево краще при-живеться. Для посадки виби-рає щільні глинисті та суглинні ґрунти. Вони багаті мінерала-ми та органікою, завдяки яким рослина швидко ростиме.

– Оскільки ці ґрунти щіль-ні, то їх вапную раз на 3 роки. Це покращить повітропроник-ність. Тому восени по землі розкидає крейду і перекопує ділянку. На квадратний метр іде 300 грамів. Дощі підуть, і крейда сама поступово розта-не, – уточнює господар.

Вибирає сонячну та добре провітрювану ділянку. Завдяки цьому вона буде добре проси-хати після танення снігів. Якщо в цьому місці близьке заляган-ня ґрунтових вод, то грушку висаджують на піднесених міс-цях. Для цього спеціально роб-лять насип. Тоді викопує там яму глибиною 70 см і шириною 90 см. Вийнятий з ями ґрунт змішує з 500 г суперфосфату і 15 кг перегною. Ставить туди саджанець і розправляє корін-ня так, щоб вона зайняла весь об’єм ями. Присипає його зем-лею і поливає 20 л води.

– Між деревами в пристов-бурових колах груші навесні сію горох і квасолю. А восени

прикопую під деревом їхнє ба-дилля. Для груші це найкраще природне підживлення азо-том, – радить садівник.

Груша Микола Крюгер сама безплідна, тому в садку біля неї садить ще сорт Роксола-на або Осінь Буковини, який буде запилювачем. Щоб дерево

прижилося. У перший рік по-ливає рясно, а далі вже тільки в серпні під час формування і дозрівання плодів. Раз на тиж-день по 30 л води під кожне дерево.

– Підживлюю тричі на рік. Ранньої весни в перші три роки розчином азоту. Від цього

добре розвивається коренева система й бічні гілки. Розво-джу його 20 грамів у 10 літрах води. На дерево потрібно 4-5 літрів розчину.

Через два тижні після цві-тіння груші поливає по літру 0,5-відсоткового розчину сечо-вини. Для третього підживлен-ня восени при перекопуванні міжряддя вношу по відру попе-лу під кожне дерево. Це допо-може наступного року сформу-вати міцну зав’язь, активний ріст дерева та підвищити по-сухостійкість дерева. Побілку стовбура робить у жовтні, щоб захистити від розтріскувань і сонячних опіків на корі. Для цього бере водоемульсійну або акрилову фарбу. Так як цей сорт груші морозостійкий, на зиму його не утеплює. Хіба що обмотує стовбур металевою сіткою, щоб не обгризали кору зайці та миші.

– Головна особливість сорту – схильність скелетних гілок до провисання, тому крона де-рева виглядає обвислою. Тому її треба формувати самому ре-гулярною обрізкою, – уточнює господар.

Карина ХОМЕНКО

Груша Микола Крюгер росте до півкілограма Між деревами навесні сіють горох і квасолю, а восени підсипають крейду та попіл

Найбільший урожай і плоди дають айвові підщепи

– На малину що лише не на-падає. І якісь жучки й попели-ця, і борошниста роса. Якщо від усього пирскати хімію, то й гро-ші викинеш, і нормальної ягоди не матимеш. Я і малину, і аґрус, і смородину обробляю попелом. Треба погратися, але врожай гарний і чистий, екологічний, – каже Олександра Кучвара із села Петриків Тернопільсько-го району.

Піввідра чистого деревного попелу заливає водою доверху. Настоює 2-3 тижні. Після цього додає 30-40 г натертого госпо-дарського мила. Проціджує й об-робляє кущі. Мило можна й не додавати. Воно потрібно, щоб розчин попелу краще приставав до листя. За сезон кропить кілька разів, залежно від потреби й по-годи.

– Попіл також змішую з пере-гноєм, і це найкраще добриво. Як для кущів, так і для фруктових де-рев, – продовжує господиня.

На квадратний метр виста-чить 100-150 г попелу й відра пе-регною. Підживлення проводить восени і навесні.

Ягідники також добре реагують на обробку настоєм із цигарково-го попелу. Особливо його боїть-ся такий шкідник, як попелиця. Ефект дає настій із листя тютюну. Його рвуть і запарюють окропом. Коли настоїться, обробляють кущі. Найкраще, поки ягоди в зеленцях. Якщо вони майже спілі, гіркува-тий присмак тютюну може зали-шитись.

Мар’яна ОЛІЙНИК

Малину кроплять попелом із милом

Виноград на зиму вкладають в автомобільні шини– Виноград дав такий уро-

жай, що я оторопіла. Не могла повірити своїм очам, коли вперше зважила ягоди. Ви-росли більше перепелиного яйця та сірникової коробки. Для точності взяли ваги для спецій, які показали 33 грами однієї бубки. Цей сорт нази-вається Отаман. Купили його у Валерія Стельмаха – вино-градаря із сусіднього села. Він казав, що ягода має бути 15 грамів, а в мене вийшла вдвічі більшою, – розпові-дає Ніна Токаренко із села Шпендівка Кагарлицького району Київської області.

Виноградарка має у своїй колекції понад 120 сортів ви-нограду. До Отамана гіган-том вважала сорти Талісман і Лора. Їхні ягоди важили по 15 грамів. Обоє зеленого кольо-ру. Тільки Талісман круглий, а Лора – продовгувата.

– Думаю, що виноград дав такий рекордний розмір ягід завдяки річковому мулу. Я його кидаю на дно ями при посадці. Ніякого іншого до-брива не додавала, – продо-вжує жінка.

Ямки для посадки виногра-ду копає завчасно, у вересні. Можна й за 3-4 тижні, щоб земля набралася кисню. Ма-ють бути розміром по 80 см завдовжки, завширшки та за-вглибшки. На дно кладе відро крупного щебеню, битої це-гли чи шиферу. Зверху сипле мул і трилітрову банку попе-лу. На нього ставить трубку діаметром 32-50 см, яка має

бути вищою на кілька санти-метрів, ніж поверхня землі. Верхівку закриває кришкою від пластикової пляшки. Це захистить від проникнення мишей до кореня. Ставить у готову яму саджанець, коли вже опаде листя, і засипає верхнім шаром ґрунту.

– Трубка допомагає кущу черпати вологу із землі. У сухе літо можна лити хоч і десять відер води, а сонце пригріє й земля покриваєть-ся кіркою. Тоді утворюються росяні корінці й кущ вимер-

зає, – пояснює виноградарка.Після збору винограду го-

тує дорослі кущі до зими. Ро-бить чорнову обрізку. Видаляє пагони, залишені від літнього прищеплення, та лозу, що не визріла. Тоді обробляє вино-град від грибків.

– На зимівлю кущі до трьох років зв’язую в пучок, обе-режно скручую і вкладаю в стару автомобільну шину. Привезли їх нам хлопці цілу машину. Великі пустили на каналізацію собі, а з малих зробили виноградні кожухи.

У них лоза гріється до розпус-кання бруньок. Щоб обереж-но вийняти й не оббити їх, шини з лози знімаємо разом із чоловіком. Він піднімає її, а я виймаю лозу, – пояснює Ніна Токаренко.

До лози в шину кладе отру-ту від мишей. Коли почина-ються приморозки, накриває зверху шини агроволокном або поліетиленовими мішка-ми з шифером. Можна й плів-кою, щоб під час відлиги під шину не затікала вода.

– Старших кущів так уже не утеплюю. У них лоза більша і не вміщається, погано скру-чується. Треба дивитися по кущеві, – уточнює жінка.

Лозу дорослих кущів вкла-дає в траншеї. Викопує їх глибиною на штик лопати. Лозу до землі прищеплює дерев’яними рогатками або прикладає камінцями. На-криває агроволокном і ши-фером або повністю землею. Перед тим по рядах розкладає отруту від гризунів.

– Більше подобається уте-плювати агроволокном, щоб кущ дихав. Коли наступають відлиги, то зручно злегка під-няти накриття й провітрити.

Тоді немає ні запрівань, ні грибків. Дуже гарно збері-гаються кущі під сосновими гілками. Туди ще й миша не потикається, бо не любить хвойних смол і голки колють її, – підсумовує виноградар-ка.

Карина ХОМЕНКО

Ягоди винограду виросли по 33 грами. Ніна Токаренко порівнює їх із каштаном

ФО

ТО

НА

ДА

НО

НІН

ОЮ

ТО

КА

РЕ

НК

О

ФО

ТО

НА

ДА

НО

ПА

ВЛ

ОМ

ГО

РИ

НЧ

УК

ОМ

№18 (163) 26 вересня 2018 року8 ГОРОДНИЦТВО

Після збору врожаю в тепли-ці ще до настання холодів по-трібно провести дезінфекцію й оновити ґрунт. Якщо теплиця каркасна, її обприскують дезін-фікуючим засобом із середини або ставлять димову шашку для прокурювання. Препарати й за-соби можна купити в садових магазинах. Або ж зробити роз-чин із 400 г хлорного вапна та 10 л води. Процідити й обробити теплицю з оприскувача. Закри-ти на 2 доби, а потім провітрити й за потреби освіжити родючий шар ґрунту. Перед обробкою з теплиці спочатку виносять за-лишки рослин.

– Стебла з помідорів відправ-ляю в багаття, щоб на всякий випадок не плодити фітофтору. Решту виношу на компост, – роз-казує Петро Плаксійчук із рай-центру Тетіїв на Київщині. – Потім беруся за землю. Практика показує, що можна й не міняти ґрунт, а лише добавляти пере-гною. Але в мене худоби нема, то й гною теж. Тому роблю компост із листя дерев прямо в грядках.

Знімаю верхню землю десь сан-тиметрів на 5. Кладу туди опале листя із селітрою й попелом і присипаю шаром землі з горо-ду. Теж сантиметрів 5. Листя там перепріває, селітра вибиває мікроби, а попіл збагачує мікро-елементами – виходить пухкий родючий ґрунт.

Землю, яку знімає в теплиці, чоловік висипає під ягідники. Найкраще вона живить сморо-дину. Кущі дають рясні великі ягоди. Так освіжати ґрунт у те-плиці потрібно принаймні че-рез рік.

Ґрунт із теплиці можна вико-ристовувати вдруге. Для цього його потрібно винести й склас-ти, пересипаючи невеликою кількістю вапна. Ззовні винесе-ний ґрунт обкладають старими дошками. Таким чином він не розсувається й додатково на-бирає поживності з дерева. У та-кому стані ґрунт має вистоятися не менше року. Потім його мож-на знову заносити в теплицю.

Мирослава МИГИДЮК

У теплиці восени закопують листя Франківчанка Оксана Клюс

цьогоріч виростила екзотичні огірки – мелотрію та ківано. Мелотрія дрібна за розміром, на вигляд схожа на кавун. Її ще називають африканським кавуноогірком. Ківано – овоч яскраво-жовтого кольору. Інша назва – рогата диня.

– На смак ківано схоже на суміш ківі, дині та огірка. Запах подібний на банан, – описує Оксана Клюс. – Мелотрія кис-лувата, більше нагадує огірок. Перший урожай навіть закон-сервувала.

У вирощуванні екзотичні огірки невибагливі. Перед по-садкою насіння загортала в змочену водою серветку, щоб оболонка злегка розм’якла. На-ступного дня висівала в горщи-ки. Зверху накривала харчовою плівкою.

– Через кілька днів насіння проросло, тоді плівку зняла. Поливала часто й рясно. Але був дренаж, щоб зайва вода сті-кала. Ківано та мелотрія – ліа-ни, тому в горщиках зробила підпори, які рослини обпліта-ли. Висадила на грядку в трав-ні. Перед тим розсаду потроху

загартовувала. У похмуру по-году виставляла горщики на-двір, щоб рослини звикали до прохолодніших умов і адапту-валися до прямого сонячного проміння. Спершу виносила на годину, поступово цей термін збільшувала до кількох годин, – пояснює жінка.

Висаджувала екзотичні огір-ки близько до сітки, щоб вони мали по чому плестися. По-дальший догляд за ківано та

мелотрією аналогічний догля-ду за всіма рослинами родини гарбузових.

– Екзотичні огірки можна вирощувати на підвіконні в підвісному контейнері. Вони звисатимуть донизу. Але по-трібно підстригати пагони, щоб утворювалися бічні й фор-мувався пишний кущ із плода-ми, – уточнює господиня.

Мар’яна ОЛІЙНИК

Екзотичні огірки ростуть на вікні

Екзотичний огірок ківано через шипи ще називають рогатою динею

Столові буряки виривають до кінця вересняУкраїнські селекціонери вивели коренеплід, стійкий до посухи та гниття

– Яка б погода не стояла, столовий буряк викопую із землі в кінці вересня. Тоді бу-дуть щільними і вишневими, а не смугастими, як зебри. Че-рез ту ликуватість не могла толком натерти на борщ. Та й смак у них, як вата, – розпові-дає Лариса Шевчук із селища міського типу Варва Черні-гівської області. – Коли про-бувала накопувати буряки на пробу, щоб побачити, чи вже крупними наросли. То все да-ремно, залишилася на зиму без буряків. Чекала до жовтня, а потім коровам давала, були на смак, як кормові.

У погребі зібрані столові бу-ряки складає в засік біля насін-нєвої картоплі. Вони вбирають із неї зайву вологу й захищають від псування. Капусту, навпаки, тримає подалі, інакше почина-ють гнисти водночас.

– Чула від сусідів, що вони для зимового зберігання вмо-чують кожен столовий буряк у глину, розведену водою. Я ж просто підтримую температу-ру в погребі +1-3 градуси. Збе-рігаю в дерев’яних ящиках або сітках, – продовжує жінка.

Минулого року фасувала в целофанові пакети, у кожен не більше кілограма. Тоді навіть якщо й підгниє кілька штук, решта врожаю буде в безпеці. Целофан не пропускає повітря, буряк утримує вологу, тому не в’яне.

– Столові буряки не треба перетримувати в землі. Інак-ше вони вберуть зайву вологу й погано лежатимуть. Тільки в’янутимуть і підгниватимуть. Це ж не кормові буряки, в яких

головне розмір. Ці плоди мають бути соковитими, – уточнює Олександр Зніменко, агро-ном із селища міського типу Нова Ушиця Хмельницької області. – Буряк із городу за-бираю раніше за моркву. Вона глибше сидить у землі й не бо-їться приморозків.

Бадилля зрізує ножем, але не повністю. Залишає гичку за-вдовжки 1 см. Так буряк гарно лежатиме й не засохне. Урожай можна зберігати невеликими партіями в кошиках чи ящиках з отворами. Якщо дірок немає,

то пересипати сухим піском або товченою крейдою. Вони захищають плоди від цвілі та вологи. Поліетиленовий пакет не можна зав’язувати. Адже може виникнути парниковий ефект.

– При зберіганні насипом у засіках їх треба облаштовува-ти на 15 см вище підлоги, щоб повітря вільно циркулювало, рівномірно охолоджуючи ко-ренеплоди й не дозволяючи їм запотівати, – продовжує спеці-аліст.

Температура в погребі має

бути 0-2 градуси. Якщо мен-ше, то плоди підмерзнуть і по-гниють. Як більше – то врожай зів’яне.

– Найкраще зберігаються го-ловки, діаметр яких до 10 сан-тиметрів. Залишаються зовні твердими й усередині сокови-тими. За дотримання цих умов лежать майже вісім місяців – до наступного врожаю, – розпові-дає агроном.

Урожай буряків також за-копують у землю на городі. Копають яму завглибшки 1 м і завширшки 1,5 м. Щоб не зби-ралася дощова вода, роблять рівчаки. На дно ями стелять со-лому й зсипають туди столові буряки. Залишають зверху про-стір 0,5 м і накривають очере-том. Прикривають дошками і закидають землею.

– Якщо люди вирощують столові буряки на продаж, то, зрозуміло, що в звичайні засіки вони не вміщуються. Одразу не продають, щоб дорожче збути навесні. Тоді складають у кага-ти, – продовжує чоловік.

Для цього вибирають рівні місця подалі від хлівів і скирт соломи, щоб не приманювати мишей. Низини не підходять, щоб навесні не затікала вода. Складають на купу буряки й накривають сухим листям або тирсою. Солома не підходить, бо в ній залишається зерно, що приваблює гризунів. Бо боках ставлять дошки для вентиляції, до яких прикручують термо-метр для контролю температу-ри. В ідеалі вона має бути від 0 до +1 градуса. Зверху кагат за-сипають землею.

– Найкращі врожаї дають

у нас сорти буряків, виведені українськими селекціонерами. Вони не просто акліматизова-ні до певної території, а ство-рені спеціально з урахуванням примх погоди. Спеціалісти Ін-ституту овочівництва і баштан-ництва вивели одним з остан-ніх сорт Дій, який достигає за 90-95 днів. Плоди овальної форми виростають до 400 гра-мів. Всередині вони темно-чер-воні з фіолетовим відтінком. Стійкі до гнилей. Наростає 54-56 тонн із гектара землі, – роз-повідає Олександр Зніменко.

Трохи меншим виростає сорт Бордо харківський – 250-300 г. І плоди достигають довше – 115-120 днів. Зате серцевина без кілець. Із гектара вдається зібрати 40-43 тонни. Продовгу-вату форму мають буряки Ві-тал, які виростають до 350 г. На це йде 100-110 днів. Із гектара збирають 60-80 тонн. Роблять це в погожий день за темпе-ратури повітря 10-15 градусів. Найкраще вранці, щоб за день овочі провітрилися й підсохли.

- Для багатьох людей улю-бленим українським сортом є Багряний. Ці столові буряки вважаються пізньостиглими, бо дозрівають за 135 днів. За цей термін наростають 300-450. Виглядають, як м’ячики з ви-довженими кінчиками. М’якуш темно-бордовий, а серцевина без кілець. З усіх перерахова-них сортів цей дає найменше урожайність – 40-45 тонн із гектара. Зате завжди радує од-наковим врожаєм з соковити-ми плодами.

Карина ХОМЕНКО

Новий сорт Дій добре росте в усіх областях країни

ФО

ТО

FE

RM

ER

CE

NT

ER

.CO

M

ФО

ТО

НА

ДА

НО

ОК

СА

НО

Ю К

ЛЮ

С

9№18 (163) 26 вересня 2018 року ТВАРИННИЦТВО

Чи можна коням згодову-вати солому із сорго?

Так, узагалі можна. Але кра-ще коней годувати сіном. Будь-яка солома для коней недостат-ньо поживний і корисний корм.

Кури жадібно накидають-ся на шкаралупу яєць. Чи не почнуть вони розкльовувати знесені яйця?

Кури жадібно клюють шкара-лупу, коли їм не вистачає каль-цію. Треба збалансувати раціон харчування. Краще це зробити за допомогою стандартних до-бавок. Але звичка клювати шка-ралупу залишиться. Щоб птиця не почала розкльовувати яйця, їй необхідно згодовувати шка-ралупу в подрібненому вигляді.

Чи можна годувати худобу й птицю соломою, лушпин-ням і крупою гречки?

Лущене зерно гречки мож-на згодовувати без обмежень. Особливих переваг, порівняно з іншими злаковими, для тварин гречка не має. Хоча вона багата на мікроелементи, не спричинює накопичення в організмі тварин токсинів. Але це досить дорогий корм. Більш доступно й раціо-нально використовувати в годів-лі зелену масу, солому та полову гречки. Кількість не повинна пе-ревищувати третину від загаль-ного раціону. Інакше можуть ви-никати симптоми специфічного отруєння. Спостерігається втрата апетиту, дерматит непігментова-них ділянок шкіри, тобто білих плям. Особливо на спинці носа, губах і лобі. Схожі ознаки й при сонячному опіку. Інколи в тварин розвивається кон’юнктивіт і сто-матит. Від переїдання гречаного корму трапляються нервові роз-лади тварин. Вони стають зане-покоєні, пригнічені або збуджені. Якщо гречку виключити з раціо-ну, симптоми отруєння минають. Подібні прояви спостерігаються й за надмірного поїдання звіро-бою.

Зв’язок із ветеринаром телефоном 067-699-42-87

На запитання читачів відповідає

ветеринарний лікар Василь Усатенко

КОНСУЛЬТАЦІЯ

– Сусідський кіт поїв усіх кур-чат. Дорослі кури порубала, бо старі, та й залишилася без птиці. Так на кота була зла, що не хотіла більше курей заводити. А потім потрапила на виставку й поба-чила курей породи кохінхін. Так мені сподобалися, що я навіть не торгувалася за ціну. Відразу ж купила, – розповідає Марія Сафронова із села Баштечки Звенигородського району Чер-каської області.

Є кілька різновидів кохінхінів – чорні, білі, блакитні, палеві та куропатчасті. Найбільш незви-чайне оперення має блакитна порода. Її окрас нагадує сірого кота. У чорної смоляне пір’я по-крите зеленуватим відливом. Па-леві мають бронзовий колір пір’я, а куропатчасті – різнокольорове.

Півні виростають до 5 кг, а кури – на 1 кг менше. У цієї птиці не-має чітко виділеного хвоста. Він плавно переходить із тіла. Спе-реду видно широкі мускулисті груди, коротку шию та ноги, по-вністю вкриті пір’ям.

– Перевага цих курей, що в холодну пору, коли прості кури перестають нестися, кохінхіни збільшують несучість, – пере-конує господиня. – За рік несуть 100-110 яєць. Шкаралупа в них коричнева. Білої не буває.

Ці кури невибагливі в утри-манні й адаптовані до сильних морозів і палючої спеки. Мають спокійний характер, тому схиль-ні до ожиріння. Стійкі до хвороб.

– Як вийняток – пастерелез. Кури стають мляві, із носа йде піна, а послід стає зеленувато-

жовтим із вкрапленнями крові. У мене так дві курки захворіли. Їх дуже мучила спрага. Якщо не лікувати, то молодняк гине через кілька діб після появи перших ознак. Треба колоти антибіотики і гіперімунну сироватку, – радить жінка.

Дорослий півень кохінхін ко-штує 300 грн. Виставковий – удві-чі більше. Дорослих курок можна купити за 150-200 грн. Інкуба-ційні яйця кохінхінів коштують 30 грн.

Якщо півня кохінхін тримати разом із курми інших порід, то із знесених ними яєць вилупляться великі курчата. Але вони набу-дуть лише половину властивос-тей породи кохінхін.

Карина ХОМЕНКО

Із настанням холоду найкраще несуться кохінхіни

Блакитні кури кохінхіни завдяки густому підпушку нагадують сірого кота

ФО

ТО

OLX

.UA

– Зять із заробітків привіз французьку корову. Чекала пів-року мою Рижулю, – говорить Юлія Черкаська з міста Дубно Рівненської області. – Купив її на пару з кількома фермерами з нашої області. Мені вона якраз підходить, бо живу за рахунок продажу сиру. Як пояснили, монбельярдські корови й були для цього створені. Їхнє молоко має більше білка, ніж в інших ко-рів. Робила аналіз, який показав 3,5 відсотка.

Породу корів монбельярд ви-вели у Франції. Селекціонери хотіли мати витривалу, неви-багливу до годування худобу, яка швидко акліматизується до будь-якої погоди. Будь це холод-на Європа чи спекотна Африка. 1889 року в Парижі на Всесвітній виставці відбулося офіційне ви-знання корови монбельярдської породи.

– Привезли мені її дворіч-ною уже тільною. Розтелилася без проблем. Щоправда, дове-лося трохи потягнути теля за ноги. Вийшло чимале таке – 52 кілограми. Після отелу пройшло трохи більше півроку, а дала вже 4500 літрів молока жирністю до 4 відсотків. Хоча за документами за рік має бути 8 тисяч. До того ж доїться довго – 305-315 днів на рік, – продовжує жінка.

Корова набирає 600-700 кг, а бичок – 900-1200 кг. Тулуб ви-ростає завдовжки майже 1,65 м. У тварин незалежно від статі велика голова, спина, потужний кістяк. Худоба в холці заввишки 135-140 см.

– Монбельярдів називають сирними голштинками. Такі ж добрі до молока, але вважають-ся вже елітною породою. Хоч і є основною породою Франції, але в Європі їх ще мало, – розпові-дає Юрій Олейников, ветеринар із міста Тисмениця Івано-Фран-ківської області. – Корови ці-няться за жирне молоко, а бич-ки – за швидкий набір ваги. Ця порода, залежно від харчування, набирає 45 кілограмів щомісяця.

Тому їх не продають у молочно-му віці. Вигідніше потримати хоча б із рік-два.

Монбельярдів можна виріз-нити з-поміж інших порід за ро-жевими або кремовими смугами навколо очей і білим хвостом із пухнастим пензликом. Ноги і нижня частина тулуба теж тако-го кольору, а от верхня частина помаранчево-коричнева.

– Щоб не купувати цієї фран-цузької телички, корову міс-цевих порід злучають із мон-бельярдським бичком. Теля

успадкує половину особливос-тей породи. А наступне поколін-ня матиме аж 70 відсотків ознак породи. Так за п’ять поколінь на-роджуються корови вже чистої породи. Сперму монбельярд-ських бичків можна купити в інтернеті. Наприклад, у фірм ні-мецького виробництва вона ко-штує від 160 гривень, французь-кого – 200 гривень, – наводить приклад фахівець.

Корова монбельярдської по-роди може телитися і доїтися 15 років.

– Ця порода рідко хворіє, може перетравлювати навіть грубі корми, – продовжує вете-ринар.

На зиму заготовляють корми з розрахунку, що на 100 кг живої маси нетелям давати 2 кг сило-су та 1 кг сінажу. Для збагачення зимового раціону нетелів віта-мінами й мікроелементами вво-дять борошно з хвої або сосни – по 0,7 кг на голову за добу. Як білкову підгодівлю використо-вують трав’яне борошно – 1,5-2 кг на голову за добу.

– За два тижні до отелення в раціоні збільшують кількість зерна, а за тиждень – зменшують соковиті корми. Зате дають бов-танку з вівсянки або пшеничних висівок. Розводять їх водою, щоб корова могла випити. Можна да-вати по кілограму на голову за добу, – радить ветеринар.

Марина БОНДАРЕНКО

Монбельярдську породу корів вивели для виготовлення сиру

Монбельярдська корова важить до 700 кг, а бичок – понад тонну

Щоб не купляти французьку телицю, корову злучають з монбельярдським бичком. Теля успадкує половину осо-бливостей породи. Наступне покоління матиме 70 відсотків її ознак. За 5 по-колінь народиться чистий монбельярд

ФО

ТО

FE

RM

OV

ED

.RU

№18 (163) 26 вересня 2018 року10 БУДІВНИЦТВО

Восени ще не пізно обла-штувати крите місце для сіна, щоб не зберігати корми на вулиці в копиці. Навіть, якщо вона накрита міцним поліе-тиленом, це не рятує від за-тікання й загнивання. Один зі зручних способів – це збері-гання сіна на горищі сараю. Це ще й додаткове утеплення хлі-ва. Щоб зручно було вкидати сіно на горище, у даху роблять великий отвір із дверима. Ще один отвір роблять у стелі над яслами худоби. Таким чином сіно не носять, а просто вила-ми стягають прямо в годівни-

цю. Саме так зробив Петро За-рицький із села Граби, що на Житомирщині.

– У стелі горища, що над хлівом, прорізав отвір у до-шках розміром 80 на 80 санти-метрів. Це приблизно. Хтось, може, і по метру зробить чи прямокутну діру, а не квадрат-ну. Підняв до діри металевий гак і натягав сіна прямо в ясла. Як уже не звисає, то вилажу на горище й підсуваю до отвору. Воно й вентиляція додаткова. Щоправда, на горищі вчепив дверцята до отвору. Як холод-но чи сіно нагору носимо, то

закриваю, щоб не провалити-ся, – розказує Петро Зариць-кий.

У фронтоні даху сараю було лише вікно, а вихід на горище по драбині з комори. Щоб не носити сіно через неї, госпо-дар зробив додатковий отвір у даху. Для цього між дво-ма кроквами зняв шифер. Із дерев’яних брусів завтовшки 50 на 120 мм збив каркас ви-ступаючої частини. Обшив його й встановив двері, через які вкидає сіно на горище.

Василь ЛІСОВИЙ

Реконструкція даху й стелі хліва для зберігання сіна

Микола Купрійчук із села Заліське, що на Житомирщи-ні, зробив зовнішні сходи на дах з осей мотовила від жатки ЖВН-6. Роздобув їх на брухті колгоспного парку, коли той ще працював.

– Можна й з іншого металу. Це вже хто що роздобуде, якщо нема грошей на нове, – смі-ється Микола Купрійчук. – У мене висота від землі до две-рей на фронтоні майже 5 ме-трів. То осі від жатки були ко-роткуваті. Доварив ще труби, які залишилися від водопрово-ду. Так зробив чотири опорні стійки сходів. У діаметрі вони майже 50 міліметрів. Залив їх бетоном, щоб міцно тримали-ся.

Перед тим на потрібному рівні до труб приварив мета-левий лист, який слугує помос-том перед дверима горища. Його ширина 1 м, а довжина на 30 см більша. Прямокут-ник приварив до труб із допо-могою кутів. До двох стійок і платформи біля бокової стіни будинку приварив по два на-правляючі прути, які підсилив розпірними деталями з розтя-жок, що були на мотовилі спи-саної жатки. До цих направ-ляючих приварив відрізки кутника зі сторонами 20 мм. Ще 18 відрізків приварив під кутом 45 градусів на кожному рівні сходинок попарно. На ці кутники приварив по 5 прутів арматури завтовшки 20 мм і завдовжки 75 см. Відстань між сходами 30 см. До зовнішнього боку сходів від низу і до верх-ньої частини стійки приварив залізний прут завтовшки 16 мм, який слугує перилом.

– Усю конструкцію пофар-бував, щоб не іржавіла. Окрім фарби, ще купував електроди для зварки, і на все це пішло майже 780 гривень, – підрахо-вує господар. – Тоді як поста-вити зовнішні сходи з купле-них матеріалів обійдеться в десятки тисяч.

На сходи чоловік встановив супутникову антену. Вона й високо, і до неї зручно діста-тися, якщо потрібно щось на-лаштувати.

Василь ЛІСОВИЙ

Із залишків труб варять сходи

Тріщини на шифері латають джинсами зі смолоюАзбестову пасту для закладання дірок натирають зі старої покрівлі

– Улітку, коли були зливи, розчахнуло акацію й гілляка впала на сарай. Дах там із ши-фера, вибило пару дірок, на деяких шиферинах пішли трі-щини. Оце, думав, буде моро-ки. Зняти побиті шиферини, купити нові. Треба кликати хлопців, щоб подали, підня-ти й перестелити. У сусіда теж таке сталося, то він новий ши-фер поклав поверх побитого й не розшивав сараю. Я вже й собі заходився, покликав кума, щоб допоміг, а він мене заспокоїв. Каже, прийду по-ставимо латки на діри й буде триматися. Він на будівництві шабашить, то більше знає, – розказує Василь Маньчук із Оратова на Вінниччині.

Для роботи чоловіки взяли смолу й цупкі шматки від ста-рих джинсів. Смолу розігріли.

– Є епоксидна смола, її не треба розтоплювати, вона в шприцах. Видавив на тріщину й усе. Прозора, знаків не буде, але її ще треба купити, – про-довжує чоловік.

Тріщини на шифері зачи-щали, знежирювали бензином і промащували розігрітою смолою. Одразу поверх клали смужку матерії завширшки 10 см і на 5 см довшою за трі-щину з обох її кінців. Зверху знову покривали смолою. Трі-щини шифера також склеює оліфа, змішана з товченою на борошно крейдою. Для цих робіт потрібна суха, тепла, але не спекотна погода. Розчини мають висохнути поступово. Тому початок жовтня – най-кращий час для ремонту даху.

Там, де були наскрізні дір-ки, латали з горища. Виріза-ли з капронової 1,5-літрової пляшки латку більшу за дір-ку приблизно на 5 см. Кріпи-ли силіконовим герметиком. Коли підсохло, знадвору за-клеєне місце накривали тка-ниною й повністю ще раз про-клеювали герметиком. Дірки в шифері також можна зала-тати алюмінієвою фольгою. Латки саджають на універ-сальний клей також із сере-дини горища.

– Де були дірки з долоню, то робили азбестову пасту.

Брали три частини азбесту й одну частину сполучного роз-чину. Його робили з рівних частин води й полівінілаце-татного клею. Розчин в азбест треба вливати поступово й весь час перемішувати, щоб не було грудок. Клали на дір-ку щільну сіточку й наносили зверху азбест, – пояснює гос-подар. – Колись просто зама-щували цементом, але він із часом тріскає й відколюється.

Азбест для суміші можна купити в уже готовому вигля-ді або просто натерти з непо-трібного шиферного шматка на тертці. Потім узяти дві

частини цементу, три части-ни натертого шиферу й роз-чин води з ПВА в співвідно-шенні один до одного. Суміш повинна мати консистенцію сметани. Перед нанесенням суміші чи цементного роз-чину краї пошкодження по-трібно добре змочити водою. Товщина нанесеного шару суміші не повинна переви-щувати 1 мм за прохід і 2 мм взагалі після закінчення на-несення.

– В одному місці шифер розтріскався так, що влазило дві руки. Латку не поставиш і нову шиферину класти теж не

охота. Треба розшивати ряд листків аж доверху. То просто зверху поклали шматок ши-феру, який із нахльостом пе-рекрив тріщину, – продовжує Василь Маньчук.

Шифер може давати тріщи-ни навіть від перепаду тем-ператури. Уже на п’ятий рік такої покрівлі її слід оглядати й замащувати можливі перші пошкодження. Це продовжить термін експлуатації. Після замащення тріщин і дрібних дірок лист шиферу ще про-служить років 5. Загалом тер-мін використання цього по-крівельного матеріалу від 10 до 20 років. Залежить не тіль-ки від якості шиферу, а й від правильності його укладання. Також на термін їхньої служ-би впливають і дерева. Якщо вони затіняють дах, то на ньо-му з’являються лишайники, мох. Їх треба регулярно зчи-щати дерев’яною чи пласт-масовою лопаткою. Металева може пошкодити шифер.

Ярослав СОЛОГУБ

Перед накладанням латки краї тріщини та дірки зачищають і знежирюють бензином

ФО

ТО

MA

ST

ER

OK

.GU

RU

Мох і лишайники обприскують гербіцидами

Щоб шиферний дах не вкривався мохом і лишайниками, його потрібно пофарбувати. Для цього є спеціальна фарба, яка за-повнює пори матеріалу. Тоді спорам рослинності не буде за що зачепитися. Крім того, поверхня покрівлі стане більш гладкою, що покращить відтік води. Завдяки цьому на даху не буде засто-юватися бруд, через який починає псуватися дах. Якщо ж на даху вже є мох та лишайники, їх потрібно зчищати металевою щіткою. Також можуть допомогти гербіциди. Ними обприскують дах, щоб вбити грибки рослинності.

ФО

ТО

ВА

СИ

ЛЯ

ЛІС

ОВ

ОГО

Добудований між кроквами отвір для вкидання сіна

11№18 (163) 26 вересня 2018 року РИБАЛЬСТВО

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

хижі

мирні

Сприятливі для риболовлі дні в жовтні згідно з фазами Місяця

гарне клювання середнє погане не клює

Щуку восени ловлять на джигітів– Рибалка у вересні буде вда-

лою, якщо кілька днів підряд стоїть однакова погода. Осо-бливо, коли після перших по-холодань наступає бабине літо. Дотримуюся цього правила вже десять років і жодного разу не помилився, – розповідає Ігор Васильчишин із міста Здол-бунів Рівненської області. – Не скажу, що ловлю там цілих китів, але щоб нагодувати сім’ю та наморозити на зиму – ви-стачає. Ще, буває, й сусіда під-годовую. На лід не виходжу. У дитинстві провалився під ньо-го, тепер ногою не ступаю.

Риба краще клює під час опадання листя берези

Наприкінці вересня вже майже не ловиться сом чи ка-рась. Зате для щуки золота пора, в неї якраз починається сильний жор. Особливо добре вона клює в хмарний день при легкому південному вітрі. Шу-кає рибу в місцях із рослинніс-тю і затопленим кряжем. Коли тепла погода, риба залягає ближче до берега, а коли хо-лодно – на глибині. Так як вода стає прохолоднішою, щука вже більше йде на глибину.

– У щуки починається ак-тивне запасання жиру, коли по-чинає облітати листя з берези. Цю особливість розповів мені один рибалка з іншої області, з

яким випадково познайомився на річці. Не знаю, чи це збіг чи просто прикмета, але працює, – переконує чоловік.

Найкраще ловити щуку восе-ни на дальній закид або з човна. Для ловлі з берега Ігор Васильчи-шин бере вудилище завдовжки до трьох метрів і тест вагою 40 г. На вудилищі мають бути без-інерційні котушки, щоб зручно робити далекі кидки. Діаметр волосіні – 0,28 мм. Для човнової рибалки вудилище можна брати

коротше. Щоб не плавати дарма по всій річці, вибирає місця, де ями чергуються з підводними пагорбами. Також підходять тихі вири або глибокі ями, на дні яких б’є кілька джерел. Добре риба клює й біля опори мостів.

На спінінг чіпляють мертву рибу або жабу

– На рибалку збираюся, як діти в школу. Продумую кожну деталь. Одягаюся в камуфляж-

ний костюм, бо поменшало во-доростей, вода перестала цвіс-ти й риба все добре висікає. Стає дуже обережна та ляклива. До того ж корму ще вдосталь. Тому вона сита й вибаглива. Треба ще придумати, чим би таким її підманути, – уточнює рибалка.

Для спінінга найкращою на-садкою вважається мертва риба або невелика жаба. Крім живця, риба добре клює на штучні при-манки.

– Коливні блешні є найбільш вживаними приманками. Вони спочатку пірнають униз і різко піднімаються до поверхні води. Блищать у товщі води, як жива безпорадна рибка. Не важливо, якого вони кольору. Головне – не блискучі. Щука не любить дзеркальних поверхонь. Якщо такі трапляються, то затираю їх наждачним папером. Добре, щоб поверхня нагадувала лус-ку. Від цього у воді виникають додаткові коливання. Але якщо вода вже дуже каламутна, то купую лимонних чи інших кис-лотних кольорів. Інакше риба її просто не побачить, як би та не вібрувала, – уточнює Ігор Ва-сильчишин.

Пінополіуретан легко виплутується з корчів

На осінь рибалка вибирає блешні більших розмірів. За

літо щука виростає, і приман-ка теж має бути більшою. У вересні можна експерименту-вати з різними приманками, наприклад, із тими, які досі не використовувалися.

– Щука найкраще відгуку-ється на джигітів. Ця приман-ка мене ще ніколи не підводи-ла. Виманювала рибу з такої глибини, куди попер ніколи б не дістався. Джиг-головка – це вантаж із свинцю, з при-єднаним до нього гачком, куди чіпляю різні приманки. Вибираю у формі чобота, а не кулі. Бо кулеподібні падають на дно набік і підсічки ви-ходять пустими, – продовжує чоловік.

Чіпляє до головки приман-ки силіконовий віброхвіст чи твістер із зігнутим хвостом, які ніби «грають» у воді. Вони бувають продовгуваті, ребрис-ті чи з надрізами на тілі.

– Якщо у воді багато кущів і ризик заплутати та загубити приманку, краще брати не си-ліконові, а пінополіуретано-ві. Вони добре виплутуються в корчах та смітті. Якщо й не зможуть, то їх не так жаль, бо вдвічі дешевші, – ділиться ри-балка.

Закидає вудилище з джиг-приманкою повільно горизон-тальною, а не у вигляді падін-ня. Щука краще реагує на таку ступінчасту проводку.

Ігор Васильчишин заманив щуку приманкою зі штучною лускою

Максим Єгоров із села Червона Слобідка Обухівського району Київської області впіймав 14-кілограмового коропа. Витягнув вудкою з плетеною волосінню. Кінчик вудилища був скловолокнистим. Він м’якший і тонше реагує на по-кльовки.Короп – полохливий. Тому одягнувся в темне. Такі ж взяв поплавці. Для кращого кльову в прохолодній воді наживку по-лив ароматизатором на основі спирту, а не жиру. Він погано розчиняється й обволікає па-хучі складові прикорму. Риба не чує запаху самої наживки. Навесні ж навпаки найкраще спрацьовують такі аромати, як ракова шийка, запах черв’яків, крові та риб’ячого жиру.Виходив на рибалку коропа у вітряну погоду, коли він най-краще клює. Вибирав місце з глибокими ямами, де й заляга-ють крупні рибини при похоло-данні. Для насадок брав хро-бака і опариша. Як доповнення – кукурудза, перловка та тісто.

Підготував Анатолій ПОЛІЩУК

У придунайських озерах Ял-пуг і Кугурлуй з’явилися нові види риби, які раніше не во-дилися в Україні. Про це стало відомо після звіту Одеського центру Південного науково-до-слідного інституту морського рибного господарства та океа-нографії.

– Заселився й чебачок амур-ський, бичок-кругляк, атерина, ротан-головешка та сонячний окунь, – пояснив Сергій Кудря-шов, старший науковий спів-робітник науково-дослідного інституту.

Чебачок заплив у Дунай із річок Японії, Китаю, Кореї та річки Амур. Це риба завдовжки 8-11 см бронзово-сріблястого кольору. Від ока до хвостового плавця тягнеться темна смуга. Бичок-кругляк раніше вважав-ся морським видом, поки його не знайшли в Ялпузі. Це дрібна риба завдовжки 15-25 см і ва-гою до 250 г.

– Зустрічається також риба

атерин зі стислим із боків ті-лом та заокругленим черевом. В очі кидається великий рот із тонкими багаторядними зубам, схожими на щетину. Спина в неї зеленувато-сіра, черево сріблясте, іноді трохи рожеве. Атерина поширена вздовж єв-ропейського узбережжя Атлан-тики від берегів Великобрита-нії до Середземного і Чорного морів, зустрічається в Каспій-ському морі й успішно аклі-матизувалися в Аральському, – розповідає фахівець.

Новим видом для придунай-ських озер є також ротан-голо-вешка, який водиться в зарос-тях.

– Такі види риб є небажани-ми в придунайських водоймах, бо вони з’їдають ікру й молодь риб інших видів. Як ці риби по-трапили в ті води, невідомо. Хіба що з ємностей, де їх роз-водять із напівпромисловою метою, – пояснює Сергій Ку-дряшов.

В Україні завелися нові види риб

ФО

ТО

НА

ЛД

АН

О М

АК

СИ

МО

М Є

ГОР

ОВ

ИМ

ФО

ТО

НА

ДА

НО

ІГО

РЕ

М В

АС

ИЛ

ЬЧ

ИШ

ИН

ИМ

№18 (163) 26 вересня 2018 року12 С М АЧ Н О Г О

Вишукані деруниІз пивом

Натерти 5-6 картоплин і 1 цибулину. Дрібно нарізати 100 г вареної ковбаси. Посолити, по-перчити, вбити 1 яйце й пере-мішати. Додати 50 мл темного пива та 50 г борошна, 0,5 ч. л. сушеного майорану. Смажити на розігрітій олії.

Рисові із сиркомКілограм натертої картоплі

посолити за смаком, додати жменю відвареного рису, пучок посіченої зеленої цибулі, 3 яйця і 3 ст. л. борошна. Перемішати й ложкою викладати на розпече-ну сковороду. Зверху по центру деруна помістити скибку плав-леного сиру й поверх нього лож-ку картопляно-рисового тіста.

Із куркоюКуряче філе порізати дріб-

ними кубиками. Натерти 500 г картоплі на середній тертці й змішати з м’ясом. Додати 2 ст. л. борошна, 1 ст. л. порізаного кропу і 1 яйце. Сіль і чорний ме-лений перець за смаком. Пере-мішати й підсмажити.

Запечені з твердим сиромПотерти 6 картоплин. Змішати

з 2 порізаними зубками часнику, 1 яйцем, сіллю та чорним меленим перцем за смаком. Перемішати й ложкою викладати тісто на сково-роду. Обсмажувати з двох сторін до утворення красивої золотистої скоринки. Почистити й нарізати півкільцями 2 цибулини. Обсма-жити до готовності на олії. Натер-ти на крупній тертці 150 г твердо-го сиру. Готові деруни викласти на деко, а потім на кожний – цибулю й сир. Запікати в духовці 10 хв., поки сир не розплавиться.

Із грибамиПорізати 300 г курятини дріб-

ними шматочками й підсмажити на олії. Додати порізані соломкою 300 г печериць і дві цибулини. Обсмажити все до золотистого кольору, посолити та поперчити. Натерти на дрібній тертці 1 кг картоплі. Додати 1 яйце, 2 ст. л борошна, сіль і чорний мелений перець. Перемішати й смажити деруни. Скласти деруни в горщи-ки, перекладаючи м’ясо-грибною засмажкою. На кожен шар на-ливати 2 ст. л. сметани. Горщики накрити кришками й запікати в духовці 20 хв.

ПанськіПотерти 5 картоплин й дода-

ти 1 яйце, 1 ст. л. борошна, 2 ст. л. вершків й сіль та перець за сма-ком. Тісто розділити на 3 рівні частини. На сковорідці діаметром 20 см розігріти олію й вилити одну з частин тіста. Підсмажений з одного боку дерун перевернути й на половину млинця викласти порізану соломкою напівкопче-ну ковбасу чи будь-яке відварене мясо. Зверху присипати тертим сиром.Одразу накрити другою половинкою деруна й досмажити. Подавати зі попередньо обсмаже-ними з цибулею, а потім тушко-ваними з вершками печерицями.

Карина ХОМЕНКО

Для салату «Рибки» потрібно відварити та почистити 4 картоплини і 6 яєць. Картоплю натерти на крупній тертці, покласти в салатник і помастити майонезом. Посипати дрібним пером цибулі. Поверху розкласти банку консервованої горбуші або сардин. Перед тим розім’яти рибу виделкою. Помастити майонезом. На дрібній тертці окремо натерти білки та жовтки. Викласти на салат половину біл-ка. Зверху помастити майонезом. Оформити салат у формі риби, ложкою зробити плавники. Посипати смугами жовтком та рештою білка. На тонкі смужки порізати 7-8 оливок. Із них зробити очі та інші прикраси риби.

Марина БОНДАРЕНКО

Народна артистка України Ольга Сумська в сезон квасолі готує з неї суп хорошої дру-жини. Рецепт підглянула в па-ризького кухаря, який працює в ресторані біля Ейфелевої вежі.

– Колись мій чоловік Віталик у рот не брав супу, а від квасо-левого не можна відтягнути. Тому жартома назвала страву супом хорошої дружини, – смі-ється Ольга Сумська. – Для цього супу потрібен гранато-вий сік. Завдяки йому страва виглядає, наче червоний борщ, і аромат незрівнянний. Мій Ві-талик його як зачує, то навіть ліфт не чекає. Біжить по сходах до квартири, щоб швидше до-дому.

Ольга Сумська звечора готує м’ясний бульйон. Для нього за-ливає 4 копчені свинячі ребер-ця 2 л води. Коли ті проварять-ся, вимикає вогонь і настоює його під кришкою. Чистить і ріже дрібними кубиками цибу-лину й підсмажує на олії, додає 120 г попередньо замоченого круглозернистого рису.

– Рис обов’язково замочую на кілька годин у холодній воді, щоб видалити зайвий крох-маль. Тоді в страві буде краще розварюватися, – уточнює ак-триса.

Додає в сковорідку 150 мл гранатового соку. Він має тіль-ки покрити рис. Тушкує на малому вогні, щоб соку стало вдвічі менше. Наливає в іншу каструлю 1,5 л приготованого бульйону з реберець і доводить до кипіння. Висипає в нього рис зі сковороди. Коли той за-кипить, кладе 500 г консерво-ваної квасолі в томатному соку й готує ще 10 хв.

– Якщо є час, то можна зви-чайну сиру квасолю замочити з ночі для набухання й уран-ці відварити. Обов’язково має бути червона, щоб зливалася з гранатовим соком. Для еконо-

мії часу беру консервовану, – розповідає артистка.

Нарізує півстручка гіркого перцю. Вибирає насіння, щоб страва вийшла не дуже пеку-чою. Додає подрібнений пучок кінзи та 2 зубки часнику. Не більше, щоб не перебити смак гранатового соку та зелені. За-

сипає все це в каструлю. Солить і перчить за смаком. Перемішує й вимикає плиту. Накриває ка-струлю кришкою та залишає настоюватися 15-20 хв.

– Після того, як погодую чо-ловіка цим супом, починаю просити задумане. Те, на що він не може погодитися про-

сто так. Наприклад, так ми ку-пили мені сіру норкову шубу. Якби не вибрала цей момент, її б у мене не було, – усміхається Ольга Сумська.

Перед тим, як подати страву, кладе в миску свиняче реберце, а зверху наливає суп.

– Так повелося, що коли в нас вдома збирається застілля, уся кулінарна частина програ-ми лежить на мені. Навчилася цьому у своєї бабусі по бать-ківській лінії Парасковії Си-дорівни. Я в неї виросла в селі на Кіровоградщині. Ось вона вміла приготувати буквально з нічого. Могла сама заріза-ти кабанчика, обробити його і приготувати все так, що зали-шалися тільки ратиці й зуби. Я за нею підглядала й мотала на вус, – пригадує Ольга Сумська.

Карина ХОМЕНКО

Ольга Сумська готує з квасолі суп хорошої дружиниДля яскравого смаку гранатовий сік змішує з пекучим перцем і часником

Ольга Сумська разом із дочкою Ганною та чоловіком Віталієм на застілля разом готують гранатовий суп

Торт із квасолі поливають шоколадомЗамочити склянку квасолі на ніч і вранці відварити до готов-ності. Подрібнити блендером до однорідності. Відокремити з 5 яєць жовтки і збити з половиною склянки цукру. Додати склянку мелених сухарів і змішати з квасолевою масою. Окре-мо збити в густу піну білки з такою ж кількістю цукру й акурат-но домісити до тіста. Форму застелити пергаментом і викласти на неї тісто. Випікати за температури 180 градусів 50 хв. Ви-йняти корж із форми, поки він ще гарячий і розрізати на три частини. Для крему збити банку вареного згущеного молока та 200 г м’якого вершкового масла із 3 ст. л. сметани. Перемасти-ти коржі. Зверху торт полити глазур’ю з 50 г розтопленого шо-коладу та 4 ст. л. вершків. Десерт можна посипати горіхами.

ФО

ТО

НА

ДА

НО

ОЛ

ЬГО

Ю С

УМ

СЬ

КО

Ю

Смачну м’ясну та ситну стра-ву можна приготувати, навіть не витрачаючись на гомілки чи куряче філе. Так робить Світла-на Ковальчук із міста Лубни на Полтавщині.

– Добре тим, у кого є родичі в селі й передають м’ясо. Ми все з базару й магазину. Якщо рані-ше з домашньої свинини пере-йшли на магазинну курятину, то тепер і на цьому доводиться економити. Вигадую якість со-уси, спеції та більше картоплі до кісток, та так і дуримо бідність, – сміється Світлана Ковальчук.

Господиня бере курячі спин-ки, миє їх і присолює та припер-чує. Обмащує соусом із гірчиці й меду в рівних пропорціях. Ма-ринує від кількох годин до доби, коли як виходить.

– Складаю спинки в рукав для запікання вверх шкурою, щоб виїмка була знизу. Тоді не

пригорить. Вони мають щільно прилягати одна до одної. Краще класти валетом, пояснює жінка. – Це потрібно, щоб між м’ясом не падала картопля.

Картоплю начищує й розрі-зує вздовж на чверті. Обкачує в залишках соусу від спинок, а потім присипає сумішю іта-лійських трав. Викладає карто-плю поверх м’яса й обережно зав’язує рукав, щоб картопля не падала зі спинок. Ставить за-пікати в духовку на 30-40 хв. за температури 180 градусів.

Так само можна готувати ку-рячі шиї та хвости.

Якщо готувати з домашніх спинок, то з них перед тим кра-ще вирізати філе. Його там бага-то й воно виходить сухуватим. Потім відварюю його для сала-тів, – рекомендує господиня.

Мирослава МИГИДЮК

Курячі спинки в медовому соусі запікають із картоплею

ФО

ТО

AL

IME

RO

.RU

13№18 (163) 26 вересня 2018 року К В І Т Н И К

Майже тисячу сортів гладіо-лусів за 35 років зібрала Лариса Преображенська із залізничної станції Скригалівка Фастівського району Київської області.

– За вікном осінь, а по моєму квітнику так і не скажеш. Цвіте ще повно троянд, айстр, жоржини, анемони та навіть флокси. Люблю всі квіти, але гладіолуси в мене на почесному місці, – розказує Ла-риса Преображенська.

Одним із найкрасивіших квітни-карка вважає гладіолус сорту Гуцул. Має темно-малиновий колір. Виве-ла його житомирський селекціонер Ніна Мірошниченко.

– Вечірня Мелодія теж мали-нова, але з білими краями. Гуцул, який вивела селекціонер Ніна Мі-рошниченко, стриманий і дуже серйозний, як справжній мужчина, – порівнює жінка. – Серед світлих захоплюють білі сорти Прекрасна Альона, Омелія та Білий Ведмідь.

Жовтий, малиновий і бузковий колір є найпоширенішим у гладіо-лусів. Із жовтих радить сорти Золо-та Долина, Золоте Кружево, Золота Десятка та Золотий Колос. Особли-ве місце в цьому списку посідає Золота антилопа і ніжно жовтого кольору з порваними краями пе-люсток.

– Для любителів помаранчево-лососевих відтінків підійдуть сор-ти Магія Кольору та Острів Ласки. Із червоних гладіолусів приємно дивують Князь Володимир і Сенса-ція. В Україні, крім хороших селек-ціонерів, таких як Виноградський і Самойленко, є й такі, які працюють нечесно. Тому деякі теперішні но-винки недовго зберігають свої еліт-ні характеристики. 3-4 роки і квітки стають дрібними, цибулини погано зберігаються зимою. Є сорти, які не дають діток роками. Через це вони

зникають, – пояснює квітникарка.У кінці вересня Лариса Преобра-

женська починає викопувати ранні сорти гладіолусів. За місяць після цвітіння вони вже готові до зимівлі. Дістати їх із землі треба встигнути, поки вночі температура опускаєть-ся не нижче 2 градусів тепла. Миє викопані цибулини, обсушує на сонці, відриває стару цибулину і об-робляє препаратами проти хвороб. Можна навіть марганцівкою. Загор-тає кожну в окремий лист газети. І складає в ящик із поділками на ко-жен сорт.

– Якщо людина не зацікавлена в збереженні окремого сорту, може класти в купу цибулини й замоту-вати разом. Але не більше ніж по 10-12, щоб одна від одної не начі-пляли хвороб, – радить Лариса Пре-ображенська.

Ящики із цибулинами зберігає в погребі або на заскленій лоджії. Якщо там стоїть мінусова темпера-тура, – утеплює.

– У цибулини гладіолуса є ще одна примха – не відразу можна по-бачити, чи вона хвора. Грибків вона набирається від старої, тому її від-риває відразу після викопування. На зберігання кладу нову велику цибулину, яка обліплена дітками. Вони після повного просушування відділяються від дотика. Тоді вже кладу їх на зимову сплячку. Ста-рі окремо, дітки – окремо, бо вони здоровіші. Якщо на весну підгни-ють, то пошкоджене місце обрізаю ножем і мащу зеленкою, – розпові-дає жінка.

У догляді за гладіолусами вико-ристовує тільки органічні речови-ни. Від хвороб і трипсів обробляє квіти баковою сумішшю, в яку вхо-дить бітоксибацилін, гаупсин та лі-підоцид.

Карина ХОМЕНКО

Елітні гладіолуси вироджуються за три роки Інколи квіти фіалки без будь-

яких втручань самі по собі змі-нюють колір. Багато хто думає, що вони перезапилюються, але це не так. Ця квітка може муту-вати самостійно. Новоутворен-ня називають химерами.

– Маю химери, в яких на лис-ті візерунок. Таких у світі є лише декілька сортів, – розказує На-талія Лотоцька із Тернополя.

Квітникарка має у своїй ко-лекції до тисячі сортів фіалок. Як українських, так і закордон-них селекціонерів. Навіть має сорт із квітами кольору україн-ського прапора. У неї темно-си-ні пелюстки із жовтою смужкою по краю.

– Щоб розмножити химеру й зберегти її форму та колір квіт-ки, треба зрізати і вкоренити верхівку рослини. Посадити на-вскоси в пухкий ґрунт і злегка втрамбувати. Накрити горщик целофановим пакетом. Час від часу провітрювати й поливати в міру підсихання, – пояснює квітникарка. – Нижній шар лис-тя, який залишається, оброс-те пасинками і їх також можна буде розмножувати.

Щоб фіалки гарно цвіли й не вироджувалися, їм потрібно щороку міняти ґрунт. Коли саме це робити, значення немає. Пе-ред посадкою Наталія Лотоцька радить покласти на дно горщи-ка подрібнений пінопласт. Ко-ріння в ґрунті буде мати доступ повітря. Перше підживлення роблять через місяць після пе-ресаджування. Восени потрібно зменшити полив квітів і забра-ти їх із протягів. Фіалки бояться холоду й перепаду температури. За правильного догляду кущ фіалки живе до 7 років. Надалі сорт омолоджують через укорі-нення листків.

Леся РОДІНА

У ґрунт до фіалок кладуть пінопласт

ФО

ТО

PR

OM

.UA

ФО

ТО

SV

OIM

I-R

YK

AM

I.R

U

Гладіолус сорту Гуцул

На одній рослині зацвітає від 6 до 20 квіток одночасно

– Глоксинії не можуть обійтися без зимового сну. Інакше почнуть витягуватися і не цвістимуть. Го-тую їх до сплячки вже з жовтня, – розповідає Марія Ярош із міста Вижниця Чернівецької області. – Думала, буде моїм глоксиніям гаплик, коли виставила їх мину-лого року пересаджені на зимів-лю в горщик і забула під лавкою надворі. А зверху по них курчата потопталися. Зробили такі собі сі-дала. Відразу пересадила в новий ґрунт, навесні квітки ожили.

Глоксинія – багаторічна кім-натна рослина. Квітки в якої схожі на махрові дзвіночки по 10 сантиметрів у діаметрі. Роз-пускаються один за одним і цві-туть цілим букетом із травня до вересня. При оптимальному до-гляді на одній рослині зацвітає 6-20 квіток одночасно. Бувають фіолетового, червоного, малино-вого кольору з білими хвилями по краях. Листки великі, до 20 см, яйцевидні, темно-зелені, барха-тисті.

– Завезли цю квітку до нас із Бразилії, але вона вже настільки

прижилася, що навіть не реагує на перепади температури, – про-довжує жінка.

Стан спокою в глоксинії три-ває 2-3 місяці. Прокидається і йде в ріст у лютому. До травня нарощує листя й потім цвіте до осені. Із кінця вересня вазон не підживлюють і навіть не полива-ють. Він поступово готується до зими. Листя починає поступово жовкнути та сохнути. Тоді його обрізують, щоб висота стовбура над землею була не вище одного сантиметра. Після цього викопу-ють бульби й акуратно очища-ють від землі, щоб не пошкодити паростки. Садять у нову землю і ставлять в темне місце на відпо-чинок.

– Є ще один спосіб зимівлі глоксинії. Після викопування цибулин кладуть у поліетилено-вий пакет із річковим піском і мокрою тирсою, – уточнює гос-подиня.

Щоб розмножити квітку, відрі-зує кілька листків і ставить у воду, аби пустили корінці. Пересаджує їх у півлітрові пластикові стакани

з-під пива чи сметани. За місяць вони вкорінюються й починають рости.

– Щоб прискорити процес утворення корінців, стаканчик із рослиною накриваю скляною банкою або замотую в прозорий пакет. Це підвищує температуру ґрунту й створює ефект теплиці. Після вкорінення накриття зні-маю, – уточнює Марія Ярош. –

Посаджену рослину ставить на підвіконня, де багато розсіяного світла. Від прямих сонячних про-менів листя обпікається. Глокси-нія любить вологу, але щоб вода не потрапляла на листя. Тому її не обприскують. Раз на два тижні підживлюють комплексними до-бривами для кімнатних квітучих рослин. Квітці підходить готовий ґрунт для фіалок або бегоній. Він легкий і містить торф.

– Із глоксинією немає про-блем у догляді. Та якщо листя стає зморщеним і з коричневими кінчиками, то ставлю горщик у воду на 10-15 хвилин, – уточнює квітникар.

Марина БОНДАРЕНКО

Глоксинію в жовтні готують до сплячки

№18 (163) 26 вересня 2018 року14 ЗДОРОВ’Я І КРАСА

Для поліпшення крово-постачання головного мозку та попередження утворення тромбів українські кардіологи розробили засіб на основі на-туральних сполук. Серед них Венотонік і Церебромакс.

– У вухах шуміло, а як повертала різко голову, то з’являлися мушки перед очи-ма, – розказує Віра Клюєва з міста Павлоград Дніпро-петровської області. – На городі роботи повно, а я не могла голову підняти з по-душки. Дочка з Києва при-везла ці препарати. Через три тижні знизився тиск, зник шум у вухах і пройшло запа-морочення.

Венотонік – натуральний препарат, який складається з виноградного порошку, екс-тракту зеленого чаю та лак-този. Виготовляють його в Харкові з усіма необхідними сертифікатами та ліцензіями.

– Виноградна кісточка є сильним антиоксидантом із протизапальними властивос-тями, який сприяє розсмок-туванню тромбів. Також до-помагає для зниження рівня холестерину в крові, зміцнен-ня стінок кровоносних судин та імунітету, – розповідає Світлана Дончик, столич-ний фітотерапевт. – Екстракт зеленого чаю вповільнює про-цеси старіння, підтримує та зміцнює імунітет, виводить шкідливий холестерин, очи-

щує судини, стимулює обмінні процеси і є профілактичним засобом проти онкологічних захворювань.

Фітопрепарат Венотонік сприяє очищенню судин від холестеринових бляшок, зни-женню артеріального тиску, постачанню кисню до клітин і крові до органів.

– Ресвератрол допомагає знизити рівень холестерину, ризик розвитку інфаркту мі-окарда, мозкового інсульту та утворення в мозку бляшок. По-ліпшує увагу і пам’ять, покра-щує стан мозкового кровообігу й активність головного мозку, – переконує Світлана Дончик.

– Церебромакс, крім лю-дей із серцево-судинними захворюванням, особливо по-трібен студентам, учителям, науковцям, бізнесменам і во-діям. Вони мають підвище-ні розумові навантаження, а препарат поліпшує пам’ять і концентрацію уваги завдяки таким компонентам, як ле-цитин, екстракт гінкго білоба, готу кола та ресвератрол, – продовжує фітотерапевт.

Спеціаліст зазначає, що піс-ля прийому зникають симпто-ми синдрому хронічної втоми та зміцнюється імунітет до інфекцій, вірусів, що особливо потрібно восени.

Детальніше за телефонами: 097-434-56-10, 099-439-84-49.

Марина БОНДАРЕНКО

Хронічну втому і тиск усувають натуральні фітопрепарати

– Спина почала здавати. Сват порадив купити пристрій, який називається Дельфін. Він масажує і поступово вправляє диски хребта. Взяв у нього на пробу, а потім купив, щоб свій був. Тим більше, що жінці теж підходить. Знижується тиск і вже менше п’є порошків, – роз-повідає Олег Миколайчук із села Жиричі Ратнівського району Волинської області.

Апарат Дельфін – це прилад для самомасажу м’язів спини. У конструкції в два ряди розта-шовані зубці, які повторюють згини тіла.

– Людина лягає на прилад і завдяки вазі свого тіла вихо-дить дозований масаж. Тиск розподіляється по всьому хреб-ту. Уже в перші 10 секунд біль має зменшитися. Тоді все ж треба почекати ще 10 хвилини, до повного зникнення больо-вих відчуттів. За цей час м’язи спини повністю розслаблять-ся, у них посилиться кровотік, звільняться від защемлення спинномозкові нерви. Усува-ються застійні процеси у м’язах і кров доходить до проблемних зон. Завдяки цьому апарат по-мічний і при частих головних болях і нормалізації тиску, при більшості хвороб хребта й під-ходить для запущених стадій, – пояснює Ігор Іваненко, реа-білітолог-остеопат.

Найчастіше Дельфіном ко-ристуються при остеохондрозі, радикуліті, міжхребцевих гри-жах і протрузіях. Корисний для людей, які не роблять фізкуль-тури, але займаються важкою фізичною роботою. Тоді осла-блені м’язи спини перенапру-жуються. Це ж саме стосується й людей, які змушені на роботі весь час сидіти. Допомагає не тільки старшим людям впора-тися з болем, а й підліткам ви-правити скривлену поставу.

– Потрібно зробити курс по 10 хвилин протягом 10 днів. Далі перерва на кілька днів. Якщо проблема зберігається, повторити курс ще раз. Щоб отримати максимальну ко-ристь, спочатку потрібно про-консультуватися з ортопедом. Якщо це неможливо, варто подивитися відеоінструкцію в інтернеті, – радить лікар.

Апарат Дельфін не має об-межень щодо віку чи певної категорії людей. Тому реко-мендований практично всім для усунення болю в хребті та нормалізації стану всього організму. Винятком є онкох-ворі, психічнохворі, стан при кровотечах чи підвищеній температурі.

Детальніше за телефоном: 050-584-83-62.

Карина ХОМЕНКО

Біль у спині полегшує самомасажер Дельфін

Із жовтня в Україні розпочинаєтьcя сезон захворю-ваності на грип і гострі респі-раторні інфекції. Триватиме до травня. В Україні на 2018-2019 рік прогнозують одразу три штами вірусу грипу: Мічіган, Сінгапур, Колорадо.

– Важко прогнозувати події цього року. Найбільша пробле-ма в тому, що люди вважають застуду та грип одним захворю-ванням. Застуда виникає не від переохолодження, а від вірусної інфекції. При ній температура рідко піднімається вище 38 гра-дусів, на відміну від грипу. Там позначки часто сягають і 40, – пояснює Микита Артемов, те-рапевт із Житомира. – Кашель при застуді з’являється відразу, а при грипові – на другу-третю добу. Здавалося б, симптоми схожі, але важливо слідкувати за часом їхніх проявів. Від цьо-го залежить і лікування. Грип лікують противірусними препа-ратами, а при застуді усувають симптоматичні прояви.

Найбільший ризик заражен-ня – у закритому приміщенні чи транспорті. Людина з кашлем на вулиці не заразить.

– Насамперед грип вражає осіб зі слабким імунітетом і тих, чия робота пов’язана з людьми – лікарів, учителів, продавців і водіїв громадського транспор-ту. Слабкий імунітет мають діти, вагітні, люди старшого віку. З ожирінням, діабетом і серцево-судинними захворюваннями.

Є два види профілактики: специфічна та неспецифічна. Перша – це щеплення від гри-пу, які дають організму імунітет від певного штаму. Але з ними можна не вгадати і захиститися зовсім не від тих, які циркулюва-тимуть цього року. Терапевт не радить приймати парацетамол.

– Це токсичний препарат, який руйнує печінку. В Англії його застосовують самогубці, змішуючи з віскі. Розвивається кома і людина помирає. Пара-цетамол є в порошках від гри-пу. Люди п’ють їх замість чаю по кілька чашок на день. Тому

кожного сезону респіраторних захворювань до нас звертають-ся пацієнти з ушкодженою пе-чінкою. У кращому випадку це завершується жовтяницею, у гіршому – смертю, – продовжує спеціаліст.

До того ж парацетамол є жа-рознижувальним препаратом, а не противірусним.

– Температура в організмі піднімається недаремно. Чим вона вища, тим краще організм бореться з вірусом. Люди з міц-ним здоров’ям можуть не зби-вати її до позначки 39 градусів. З дітьми те ж саме. Але якщо мама бачить, що дитині гіршає й за нижчої температури, варто дати жарознижувальний сироп, – уточнює Микита Артемов.

Можуть виникати такі ускладнення, як запалення ле-

гень, гайморит та отит. Остан-ній буває переважно в дітей через особливості будови вуха та слухової труби. Застуда в них переходить у запалення вуха.

– У літніх людей найчастіше це запалення легенів, яке може призвести до смерті. Із віком серце та легені працюють гірше. Вони мають пов’язані з ними хвороби та діабет, які підвищу-ють ризик запалення легенів, – говорить лікар.

Не гірше за ліки діє куркума, яка допомагає зняти запален-ня і перешкоджає подальшому розвитку застуди або грипу. Щоб підсилити цей ефект, її змішують із чорним перцем.

– Від грипу їм мед і не хво-рію. Він не такий противний, як часник і цибуля. Разом із про-тимікробною дією у ньому міс-титься 500 корисних елементів. Від них імунітет стає, як броня, – розповідає Любов Швалюк із міста Заставна Чернівецької

області. – Їм щодня вранці по столовій ложці й уже три роки не хворіла.

– Яким би мед не був ко-рисним, ним можна отруїтися. Гречаним чи акацієвим навряд чи, а от диким або з різнотрав’я – точно. Адже бджоли можуть збирати його з отруйних рос-лин, – каже Борис Скачко, столичний дієтолог. – Коли пасічник вивозить вулики в міс-ця, де масово цвітуть акації, він упевнений в якості меду. Чого не можна сказати про поле. Там важко контролювати, з яких рослин збирається мед. Небез-печним є зібраний із чистотілу.

Добова норма меду для до-рослих становить 2-3 ст. л.

– Якщо з’їсти кілограм меду, можна отруїтися будь-яким ви-дом. Від цього різко збільшить-

ся в’язкість крові та є ризик померти від гострої серцевої недостатності, інфаркту чи ін-сульту. Зашкодити може навіть столова ложка людям із дис-тонією. У них і без цього густа кров. Краще розвести по сто-ловій ложці меду та лимонного соку чи яблучного оцту в склян-ці води. Вийде «енергетична бомба». У результаті організму не страшна жодна інфекція, – говорить дієтолог.

Щоб не захворіти, варто уни-кати скупчення людей. Частіше мити руки з милом, адже вірус на шкірі живе добу. Треба випи-вати не менше 3 літрів рідини в день – морсів, соків, чаїв і води. Вони промивають організм із-середини. Зелений чай завдяки великій кількості антиоксидан-тів захищає організм від токси-нів і багатьох інших шкідливих речовин.

Анатолій ПОЛІЩУК

Очікується три віруси грипуЗбудник інфекції живе на шкірі добу

Чим вища температура, тим краще організм бореться з вірусом. Люди з міцним здоров’ям можуть не збивати її до позначки 39 градусів. З дітьми те ж саме

Для одужання добре пити воду з медом та яблучним оцтом

ФО

ТО

11

2.U

A

15№18 (163) 26 вересня 2018 року

інкубатори

ПРИВІТАННЯ

О Г О Л О Ш Е Н Н ЯО Г О Л О Ш Е Н Н Я

ОГОЛОШЕННЯ

Щиро вітаємо із Днем народження Тетяну Кузьменко

із села Пристанційне Житомирської області!

ПРОДАМ• Диво-мазь від болю в суглобах, варикозного розширення вен. 067-722-63-62.

• Посадковий матеріал вино-граду столових, кишмишних і технічних сортів. 099-77-67-988 Email rostok.vin@ukr.net

• Настоянку воскової молі. 067-597-67-91. http://bioambrosia.com.ua

• Настоянку кедрової живи-ці.093-062-46-45, 095-870-61-65.

• Преси для соку, січкарні та за-пчастини, траворізки, автокла-ви електро та на дровах, зерно-, кукурудзодробилки (млинки), корморізки, кукурудзолущилки, інкубатори. 096-791-44-31, 093-119-25-07.

• Насіння озимих: пшениця ні-

мецької селекції Кубус, Коло-нія; української Фаворитка, Зо-репад, Світанок миронівський; ячменю Дев’ятий вал, Снігова Королева; озимого гороху НС Мороз; люцерни, гірчиці; про-труйники насіння, гербіциди та ін. 096-791-44-31, 093-119-25-07.

• Насіння унікальних сортів часнику Білий принц, Біла ко-ролева, Дюшес, Рокамболь; озимої цибулі Штутті, Рейдер, Ред Барон; кормового буря-ку Богатир (вага плоду 25 кг), Бригадир і Карлос (вага плоду 10 кг); великоплідного гарбуза Атлант і Титан (вага плоду 35-60 кг); озимого гороху Мороз, люцерни-семирічки, Серафима, райграсу, вівсяниці, грястиці, еспарцету, суданки, фацелії, козлятника; вівса, проса, жита, вики, льону, конюшини білої га-зонної та ін. 096-791-44-31, 093-119-25-07.

• Іриси, лілейники, юку, ромаш-ку, суницю, годжі. 066-087-01-58, 098-000-98-49.

• Канни, жоржини, іриси, тубе-розу, лілейники, гібіскуси. 099-342-46-17, 096-770-81-74.

• Саджанці малини польського сорту, плодоносять до замороз-ків. 097-144-87-22.

• Канни 30 сортів, гібіскуси, жоржини 100 сортів, багаторіч-ники для клумб. 095-502-53-39.

• Саджанці ківі, граната, інжиру, хурми. Черенковані. 099-798-29-88.

• Млин, січкарню, кукурудзоріз-ку (3 в 1), ціна договірна. 097-144-87-22.

• Будинок у с. Комарівці Бар-ського р-ну Вінницької обл. 098-595-34-36.

• У зв’язку з переїздом терміно-во продам будинок у Київській області. Тел. 066-600-81-21

• Будинок зі всіма зручностями для комфортного життя в Київ-ській області. Ціна договірна.098-238-29-41.

• Теличку 5-місячну на корову від хорошої корови. 068-520-90-08.

ПОЗНАЙОМЛЮСЯ

• Жінка 58 років познайомиться з порядним чоловіком, готовим на переїзд. Тел. у редакції.

Щоб отримати подарунок, необхідно надіслати копію передплатної квитанції (абонемента з відбитком календарного штемпеля) на адресу редакції: газета «Рідне село Україна», а/с 166, м.Київ, 01001.

На передплатній квитанції мають бути вказані прізвище, ім’я, по батькові передплатника, адреса та контактний телефон.На звороті конверта напишіть назву призу, у розіграші якого бажаєте взяти участь.

Передплати газету і візьми участь у розіграші цінних призів

Передплату на газету

на 2019 рік розпочато

Передплату можна оформити за передплатним індексом 89782

• у будь-якому відділенні поштового зв’язку або в листоноші

• на сайті ДП «Преса» www.presa.ua• на сайті ПАТ «Укрпошта» www.ukrposhta.ua

та багато іншого

Усі, хто оформить річну передплату, візьмуть участь у розіграші цінних призів:

Вартість передплати на рік становить

171 грн 24 копбез урахування вартості приймання передплати

Бажаємо справжнього жіночого щастя, любові, достатку, міцного здоров’я тобі і всім рідним і близьким, на роботі кар’єрного зростання і поваги колективу, в суспільстві чарівності і шарму, а вдома затишку і тепла!

Із любов‘ю і повагою чоловік, діти, онук, свекруха та вся твоя велика родина

автоклав доїльний апарат плоскорізи

Індекс передплати –

89782

ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА «РІДНЕ СЕЛО УКРАЇНА»

16

Передплатний індекс 89782 Виходить 2 рази на місяць (2-га та 4-та середи)

Засновник: ТОВ «Газета «Рідне село» Головний редактор: Мирослава ТаванецьДизайн та верстка: Вадим Петровський

З питань розміщення реклами, оголошень, передплати звертатися за тел.: 068-303-12-49 e-mail: pr@ridneselo.comНадруковано у друкарні ТОВ «Мега-Поліграф».04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14.

Наклад №18 (163) — 11 709 примірників

Свідоцтво: Серія КВ №20895-10695ПР, видане Державною реєстраційною службою України 29.07.2014. Редакція листується з читачами тільки на сторін-ках газети. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. Рукописи не рецензуються і не поверта-ються. За зміст рекламних матеріалів та приват-них оголошень на сторінках газети відповідаль-ність несе рекламодавець.

Адреса для листування: ТОВ «Газета «Рідне село», а/с 166, м. Київ, 01001 (вказуйте свій телефон). Тел. редакції: 067-549-59-40.e-mail: info@ridneselo.comwww.ridneselo.com www.facebook.com/uaridneselo

№18 (163) 26 вересня 2018 рокуН АО С ТА Н О К

Наступний номер «Рідного села» вийде друком 10 жовтня 2018 року

КРОСВОРД

Склав Володимир КЛЕПАЦЬКИЙ

1 2 3

15

18 19

1716

23

26 27 28

21 2220

24

25

29 30

32

31

33 34 35

4 5 6 7 8 9

14

10

13

12

11

РІДН ЕЕ

С Л О

ПО ГОРИЗОНТАЛІ: 5. Мотор. 9. Сильний дощ. 11. Система німецького піс-толета. 12. Вібруючий електричний прилад. 13. Портрет художника, викона-ний ним самим. 14. Час, з якого ведеться літочислення. 15. Посадова особа, яка обкрадає державну казну. 16. Прихильник крайніх рішучих дій, поглядів. 18. Нічний хижий птах. 20. Столиця Узбекистану. 23. Кинджал із тонким три-гранним клинком. 24. Стан боксера, коли він від удару противника втрачає координацію рухів і не здатний продовжувати бій кілька секунд, але не біль-ше 10. 25. Пристрій для запуску двигуна внутрішнього згоряння. 26. Прилад для орієнтування на місцевості. 31. Вид спорту, який об’єднує численні групи гімнастичних вправ. 32. Гора в Греції, на якій перебували Аполлон і музи. 33. Станція метро в Києві. 34. Кінь, здатний бігти швидкою, стійкою риссю. 35. Листяний ліс, у якому переважає дуб.

ПО ВЕРТИКАЛІ: 1. Невеликий горобцеподібний перелітний співочий птах. 2. Складова частина потяга. 3. Доповідна записка, службова довідка; лист-нагадування про щось. 4. Офіційна назва ісламської держави або області. 6. День тижня. 7. Однокольорова вовняна тканина. 8. Річка в Північній Америці, яка служить кордоном між США і Канадою. 9. Зловтіха, лиха радість. 10. Ди-кий кабан. 14. Смажена страва, яка готується з круглого тонкого шматка не-жирної телятини, свинини без панірування чи кляру. 17. Водяна багаторічна трав’яниста рослина родини лататтєвих. 19. Приміщення, де читають лекції, доповіді. 21. Знавець або продавець старовинних речей, картин, книг. 22. На-земна або надводна мостова споруда для автомобільних шляхів, залізничних колій. 26. Найвідоміший у світі автор детективної прози Агата... 27. Прилад для швидкого приготування коктейлів, фруктових і овочевих пюре тощо. 28. Територія держави, з усіх боків оточена територією іншої держави. 29. У наро-дів Кавказу випечений хліб із тонко розкачаного тіста. 30. Трава, що виросла на місці скошеної.

По горизонталі: 5. Двигун. 9. Злива. 10. Вепр. 11. Парабелум. 12. Вібратор. 13. Автопортрет. 14.Ера. 15. Казнокрад. 16. Радикал. 18.Сова. 20.Ташкент. 23.Стилет. 24.Нокдаун. 25. Стар-тер. 26. Компас. 31. Акробатика. 32. Парнас. 33. Шулявка. 34. Рисак. 35. Діброва.

По вертикалі: 1. Жайворонок. 2. Вагон. 3. Ме-морандум. 4. Султанат. 6. Вівторок. 7. Габардин 8. Ніагара. 9. Злорадство. 10. Вепр. 14. Ескалоп. 17. Лотос. 19. Аудиторія. 21. Антиквар. 22.Ес-такада. 26. Крісті. 27. Міксер. 28. Анклав. 29. Лаваш. 30. Отава.

ВІДПОВІДІ:

Телеведуча програми «Феєрія мандрів» на 5 каналі та радіо-програми на радіо Європа Плюс, співачка, актриса Лілу з дитин-ства любить квіти та кімнатні рослини. Виросла в Сімферополі. Жила з батьками та братом у ба-гатоповерхівці на першому по-версі. Біля будинку під балконом висаджувала з матір’ю гладіолуси та троянди.

– Люблю гладіолуси за те, що виглядають дуже гордими. Але не зривати їх для букетів, а про-сто милуватися з квітника. З ін-шого боку будинку була ділянка малини, яку теж ми садили. Коли я приходила додому зі школи і забувала ключ, то йшла туди під-живитися ягодами. З того часу їм малину виключно з гілок, а не зі-брану, – розповідає Лілу.

Дачі хоч і не мали, але обро-бляли неподалік ділянку землі.

– У дитинстві мені було легше приготувати обід на всю сім’ю, ніж поратися на городі. Але бать-ки привчали до фізичної праці. У кожного були свої обов’язки. За мною було закріплено прори-вання суниці садової, збирання в банку колорадських жуків із кар-топлі та полив квітів. Із того часу вважаю, що найсмачніші ягоди зі свого городу, бо вклав у них свою працю. Коли не могла дочекатися їхнього почервоніння, то з’їдала й зеленими. Брат виконував важ-чу роботу, наприклад, садив і ко-пав картоплю, – продовжує теле-ведуча.

Вдома на підвіконні в батьків росли в горщиках алое для ліку-вання ран. Артистка принесла від подруги живець кактуса, за яким

доглядала сама. У себе вже в сто-личній квартирі вирощує пальму драцену, орхідею та багато де-коративних не квітучих рослин і з великими листками. Купує їх сама, вибираючи, яку саме, під настрій. Коли бачить, що якісь

починають в’янути – переносить на певний час у спальню. Там хо-роша енергетика, і вони віднов-люються.

– Цікаво, що син теж захотів завести кактус. Як і я колись, хоч і не знає мою історію. Я на при-

кладі своєї мами дозволила, але за умови, що доглядатиме за ним сам, – уточнює співачка.

Крім рослин, любить догляда-ти й за домашніми тваринами. Першим завела кота, якого при-несла додому, будучи школяркою. До цього батько забороняв мати тварин. Зробила це таємно, схо-вавши на три дні кошеня у своїй кімнаті, поки він не став голосно нявкати. Це був сірий дворовий кіт, якого назвали Борею. Першій про нього розповіла матері.

– Покликала маму в кімнату і кажу: «Знайомся – це Боря. Тепер він живе в нас». Вона була в шоці й пішла говорити з татом. Так він у нас і залишився жити. Із того часу батьки постійно заводять кішок, навіть як я вже переїхала, – згадує ведуча.

Першим уже в себе вдома в Києві завела кота Сеню з блакит-ними очима балінезійської поро-ди. Схожий на сіамського, тільки пухнастий. Купили на Пташино-му ринку. Вибрала його інтуїтив-но, хоч і їхала туди по зовсім іншу породу. Коли був малий, залазив у кишеню домашнього халата, щоб повсюди ходити зі своєю господинею. Називали його ки-шеньковий кіт.

– Котів люблю найбільше і за-воджу постійно тільки однієї по-роди. Вона мені близька по духу, бо азіатська. Часто бувала в азі-атських країнах, і тамтешнє все дуже подобається. Ніколи тепе-рішніх котів не порівнюю з попе-редніми. Усі вони мають різний характер і не схожі між собою, – переконує актриса.

Зараз живе кішка Бася, яку на-

звали на честь відомої польської співачки. Така думка з’явилася від нявчання тварини цікавим тембром, який лунав, як музика. Котів не стерилізує з принципу, щоб бути до них гуманною. Про-сто не випускає їх надвір. Годує купленим кормом. Пробувала кілька фірм, щоб тварина вибра-ла свій улюблений, який виявив-ся недорогим. Інколи любить з’їсти шматок твердого сиру.

– Бася в мене особлива кішка, яка робила мені чудеса. Залазила в шафу і дряпала дизайнерські сукні для концертів. Були в за-тяжках і дірках. Вибирала най-дорожчі. Як справжня модниця обрала саме жіночу шафу. Відтоді переробили засувку на дверях, щоб не пробиралася до суконь, – розповідає Лілу.

У родині жила ще собака Лін-да, а потім Макс породи дог. Він брав участь у змаганнях і на-вчався в школі дресирування. Там купували спеціальний корм і кістки. Удома сама варила йому каші. Щоб розбавити його раціон, додавала різні овочі.

– На день варила каструлю каші, яка займала пів газової плити. Приблизно 7-8 літрів. Так як не було на кого його залишити в Києві, брала Макса із собою на виїзди. Коли їхали в Сочі півтори доби, то купувала йому окреме купе. Його не можна було взяти до себе, бо важив 90 кілограмів. Люблю псів тільки великих по-рід. Вважаю, що собака має бути собакою, щоб було видно та чути, – уточнює співачка.

Карина ХОМЕНКО

Ведуча «Феєрії мандрів» завела кишенькового котаПід час подорожі телезірка викупляла окреме купе для свого 90-кілограмового пса

Лілу назвала кицьку Басею на честь польської співачки

ФО

ТО

НА

ДА

НО

LIL

U