ВІДЗИВ

офіційного опонента доктора технічних наук

професора Шмандія Володимира Михайловича

на дисертаційну роботу

Кошлак Ганни Володимирівни

«РОЗВИТОК НАУКОВИХ ОСНОВ УТИЛІЗАЦІЇ ВІДХОДІВ ТЕПЛОВИХ

ЕЛЕКТРИЧНИХ СТАНЦІЙ ДЛЯ ЗМЕНШЕННЯ ТЕХНОГЕННОГО

НАВАНТАЖЕННЯ НА ДОВКІЛЛЯ»,

що подана на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук

за спеціальностями: 21.06.01 – екологічна безпека (технічні науки)

та 05.14.06 - технічна теплофізика та промислова теплоенергетика

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Об'єкти

теплоенергетики є одними з основних джерел екологічної небезпеки для

населення і навколишнього середовища. Комплексна оцінка процесів

енергогенерації і пов'язаних з ними екологічних наслідків вкрай необхідна,

оскільки об'єкти паливно-енергетичного комплексу достатньо інтенсивно

впливають на довкілля.

Використання на теплових електростанціях (ТЕС) низькоякісних сортів

вугілля призводить до збільшення викидів забруднювальних речовин в

атмосферне повітря, накопичення значної кількості твердих відходів,

масштабних забруднень навколишнього середовища та ускладнення

екологічної ситуації. Актуальною проблемою є складування та переробка

твердих відходів (паливного шлаку і золи). Так у 2015 році на Бурштинській

ТЕС утворено близько 847 тис. т золи і 214 тис. т шлаку, які формують

золовідвали на території понад 200 га.

Слід відзначити, що при нинішньому стані техногенного впливу на

довкілля природна здатність до самоочищення екосистем недостатня.

Очевидно, якщо не вирішувати проблему нейтралізації шкідливого впливу

2

відходів ТЕС, зона забруднення буде розширюватися і це призведе до

дестабілізації стану навколишнього середовища.

Виходячи із вище наведеного можна констатувати, що встановлення

закономірностей формування екологічної небезпеки в районі розташування

теплових електростанцій та розробка системи забезпечення екологічної безпеки

шляхом утилізації відходів є достатньо актуальними.

Детальне знайомство з дисертацією, авторефератом та працями здобувача

дозволяє стверджувати, що дисертаційна робота присвячена вирішенню

актуальної науково-практичної проблеми зменшення рівня екологічної

небезпеки, що формується тепловими електростанціями.

Актуальність теми дисертаційного дослідження автором аргументовано

висвітлена в роботі та авторефераті.

Ступінь обґрунтованості та достовірності наукових положень,

висновків і рекомендацій, сформульованих у дисертації, достатній, що

підтверджується застосуванням сучасної методології досліджень, яка

використовує адекватні підходи до аналізу станів екологічної безпеки.

Достовірність одержаних результатів підтверджується системним

підходом до комплексного вирішення наукових та практичних задач,

забезпечується використанням апробованих стандартних методів досліджень

(визначення хімічного та фазово-мінералогічного складу золи і фізико-

механічних властивостей; дослідження теплофізичних процесів та структури

матеріалів із застосуванням диференціальної термогравіметрії (DTA-DTG),

калориметрії і оптикофотографічних приладів, фізичного моделювання,

чисельного експерименту, засобів математичної статистики; математичної

фізики, атомно-абсорбційного аналізу для визначення вмісту важких металів;

математичного моделювання розповсюдження викидів в атмосферному повітрі

в зонах впливу ТЕС з використанням програми ЕОЛ; методів картографії),

конкретною постановкою задач і детальним обґрунтуванням основних

3

положень та висновків. Дослідження автора ґрунтуються на надійному

фундаменті попередніх розробок.

Обґрунтованість результатів забезпечена реалізацією комплексних

експериментальних досліджень стану екологічної безпеки.

Достовірність результатів підтверджує також високий ступінь кореляції

між експериментально визначеними параметрами стану екологічної безпеки та

розрахунками на основі відомих та запропонованих автором залежностей.

Відповідність мети, об’єкту, предмету та завдань дослідження

паспорту спеціальності. Мета дослідження полягає у створенні наукових

основ управління екологічною безпекою теплових електростанцій. Об’єктом

дослідження виступають процеси техногенного впливу відходів ТЕС на

довкілля та технології термічної утилізації твердих відходів. Предметом

дослідження є теплофізичні та технологічні особливості утилізації

золошлакових відходів теплових електричних станцій. Відповідно до мети,

об’єкту та предмету дослідження автором поставлені та послідовно вирішені

наступні завдання: визначення якісного та кількісного впливу твердих відходів

ТЕС на екологічний стан довкілля; розробка заходів зі зменшення обсягів

шкідливих викидів при спалювання низькосортного вугілля; дослідження

фізико-хімічних процесів в золі, що відбуваються під час нагрівання,

зволоження та її зберігання; розробка та обґрунтування технологій утилізації

техногенних відходів шляхом створення ефективних пористих

теплоізоляційних матеріалів (ПТМ) з прогнозованими теплофізичними

властивостями; дослідження впливу складу золи на процеси гідратації

цементних сумішей, встановлення їх кількісних характеристик; дослідження

закономірностей тепломасообмінних та фізико-хімічних процесів у золовмісній

сировині при структуроутворенні ПТМ; визначення функціонального

взаємозв'язоку теплофізичних і структурних характеристик пористих

матеріалів; встановлення оптимальних термодинамічних умов гідротермічного

спучування і теплофізичних характеристик пористих матеріалів; розробка

4

технології рекультивації золовідвалів з метою підвищення рівня екологічної

безпеки.

Вважаю, що мета, об’єкт, предмет та завдання досліджень дисертаційної

роботи відповідають паспортам спеціальностей 21.06.01 − екологічна безпека

(технічні науки) та 05.14.06 − технічна теплофізика та промислова

теплоенергетика.

За напрямками досліджень зі спеціальності 21.06.01 − «екологічна

безпека (технічні науки)» має місце відповідність наступним пунктам паспорту

спеціальності:

- вивчення екологічної обстановки навколо атомних, теплових

електростанцій, гірничо видобувних підприємств, інших небезпечних об’єктів,

обґрунтування й розроблення заходів для поліпшення цієї обстановки;

- розроблення систем екологічного моніторингу й техногенно-екологічної

безпеки регіонів, окремих екосистем.

Дослідження зі спеціальності 05.14.06 − «технічна теплофізика та

промислова теплоенергетика» відповідають таким пунктам паспорту

спеціальності:

- дослідження теплообміну й течії при кристалізації та конденсації;

- створення нових ефективних систем теплового захисту елементів

тепломасообмінного обладнання;

- розроблення наукових основ і технології раціонального використання

вторинних енергоресурсів у системах виробництва й споживання теплової

енергії, у промислових процесах і агрегатах;

- дослідження процесів спалення палива, утворення шкідливих речовин;

розроблення методів екологічної безпеки при експлуатації енергетичних і

теплотехнічних установок.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку

теоретичних та практичних засад забезпечення екологічної безпеки теплових

електростанцій. Основними науково-обгрунтованими результатами є наступне:

5

1. Вперше створено науково-методологічні засади забезпечення

екологічної безпеки теплових електростанцій щодо зменшення викидів

шкідливих речовин й скорочення обсягів розміщення відходів.

2. Вперше встановлено закономірності реалізації фізико-хімічних

процесів у сировинних сумішах на основі золи під час гідратації, термічного

спучування, кристалізації та твердіння, що дозволило розробити теоретичні

основи технологій утилізації золи.

3. Вперше обґрунтовано аналітично і підтверджено експериментально, що

структура теплоізоляційного матеріалу на основі золи впливає на теплофізичні

характеристики й інтенсивність тепломасообміну в пористих системах, що

дозволило оптимізувати склад і технологічні режими одержання продуктів

цілевого призначення, а також розробити методику керування їх

теплофізичними характеристиками.

4. Вперше науково обгрунтовано створення математичного апарату, який

дозволив розробити методики розрахунку параметрів енергообміну в

пористому середовищі.

5. Вперше встановлено закономірності впливу складу золи на процеси

гідратації цементних компонентів, що дозволило розробити технології

заміщення золою цементу у складі газобетону, оптимізувати його сировинний

склад, визначити кінетичні характеристики процесів твердіння шляхом

введення хімічних добавок NaCl та Na2SO4 для прискорення процесів гідратації.

6. Одержали подальший розвиток фізичні й аналітичні уявлення про

фазові переходи в дисперсних середовищах, що стало базисом розробки

принципово нових технологій утилізації твердих відходів шляхом

використання їх у виробництві ПТМ.

7. Набули подальшого розвитку наукові принципи створення технологій

виробництва будівельних матеріалів з техногенної сировини, що дозволить

утилізувати золу ТЕС у виробництві конструкцій із пористого бетону,

поступово зменшити обсяги її накопичення у золосховищах.

6

Оцінка висновків здобувача щодо значущості його роботи для науки і

практики. Одержані дисертантом результати мають важливе значення для

науки, оскільки вони сприяють розвитку науково-практичних аспектів

управління екологічною безпекою. Конкретизуючи, слід відмітити, що наукова

значимість роботи фактично полягає у створенні системи управління

екологічною безпекою територій, де знаходяться теплові електростанції.

Практичне значення отриманих результатів полягає, перш за все, у

тому, що:

- запропонована методика комплексної утилізації твердих відходів

теплових електричних станцій, що працюють на вугіллі, може бути реалізована

у певних технологіях;

- розроблена технологія утилізації золи шляхом створення ПТМ та

встановлені теплофізичні й механічні властивості матеріалів дозволили на

новому експериментальному підґрунті створити теоретичні основи

енергообміну в замкнених пористих системах та наукову концепцію керованого

формування пористої структури матеріалів з прогнозованими теплофізичними

характеристиками;

- розроблені матеріальні баланси золосховищ дозволяють

охарактеризувати екологічний стан регіону до і після реалізації технічних

рішень;

- реалізація запропонованої технології рекультивації золовідвалів

дозволяє знизити рівні забруднення гідросфери та атмосфери; покращити

санітарно-екологічний стан територій з високим рівнем техногенного

навантаження.

Втілення у виробництво технічних рішень дає загальний економічний

ефект 3 млн 200 тис грн на рік (акти впровадження на ДКП «Теплові мережі»

м. Дніпродзержинськ від 07.04.2015 р; ОАО «ДКПК» від 12.03.2010 р; «EАNS»

від 18.04.2016 р).

7

Щодо завершеності дисертації в цілому слід відмітити, що це

завершена робота, яка складається зі вступу, семи розділів, загальних

висновків, списку використаних джерел (254 джерела на 27 сторінках) та

чотирьох додатків. Повний обсяг дисертації становить 346 сторінок, у тому

числі основний текст викладено на 291 сторінці, робота містить 115 рисунків та

44 таблиці.

У вступі обґрунтовано актуальність напряму досліджень; висвітлено

зв’язок роботи з науковими програмами; вказано об’єкт та предмет досліджень;

наведено положення, що визначають її наукову й практичну значущість, а

також встановлено внесок здобувача; охарактеризовано ступінь апробації

результатів, наведено відомості про публікації автора.

У першому розділі проаналізовано особливості формування екологічної

небезпеки в районі розташування теплових електричних станцій; досліджено

вплив промислових відходів на довкілля; проаналізовано технічний стан

електрогенеруючих потужностей України та їх вплив на навколишнє

середовище. Виконано прогнозні розрахунки ускладнення стану екологічної

безпеки в Галицькому районі та проаналізовано вплив відходів на здоров’я

населення. Розглянуто можливості використання золи ТЕС.

За результатами аналізу літературних джерел обґрунтовано актуальність

теми дисертаційної роботи, визначено мету та завдання дослідження.

У другому розділі вивчається особливості утилізації золи ТЕС та її

використання в якості основного матеріалу у виробництві пористих

теплоізоляційних матеріалів різного призначення: для будівельної галузі,

теплоізоляції теплотехнічного обладнання і будівель. З урахуванням хімічного

складу золи її можна використовувати в якості замінника не тільки

мінерального наповнювача, але й портландцементу. Визначено кількісні

параметри такої заміни.

За результатами диференційно-термічного аналізу зразків сировинної

суміші встановлено основу рецептурного складу та режими її термообробки.

Спучування при температурах, що відповідають першого ендотермічного

8

мінімуму, забезпечує формування пористої закрито-комірчастої структури, при

цьому виникає можливість керування теплофізичними процесами з умовою

отримання заданих структурних показників. При температурах, що

перевищують више вказаний максимум, керованість процесом погіршується,

оскільки збільшується теплова інерційність матеріалу.

Третій розділ містить інформацію про встановлені закономірності зміни

теплофізичних характеристик (ТФХ) пористих теплоізоляційних матеріалів.

Для оцінки зміни ТФК запропонований і обґрунтований узагальнений параметр

– прогнозована структура ПТМ. Такий підхід дозволив виключити з опису ТФХ

процесу спучування характеристики сировинної основи суміші і її компонентів.

Досліджено основні фізико-хімічні процеси, що відбуваються в

сировинній суміші на основі золи ТЕС під час її гідратації та спучування

нагріванням. Визначено оптимальні енергетичні характеристики процесу

термообробки сировинної суміші та обґрунтовано її компонентний склад.

Доведено, що на основі золи ТЕС можна виробляти пористі

теплоізоляційні матеріали з прогнозованими теплофізичними властивостями,

одержані рівняння можна використовувати для прогнозування основних ТФХ й

технологічних режимів.

У четвертому розділі викладено результати вивчення процесів переносу

тепла в ПТМ на основі золи ТЕС. Встановлено, що за рахунок змін у складі

сировинної суміші можна підсилити ефект кнудсенівської дифузії при певних

температурах. Запропоновано методики аналізу внеску різних видів

теплопереносу в закритій порі в залежності від її розміру для широкого

діапазону температур газу (-100-1000 оС). Визначено умови початку

кнудсенівської дифузії в закритих порах та проаналізовано інтенсивність

переносу тепла в них при різних геометричних та енергетичних параметрах.

Встановлено залежність коефіцієнтів конвекції та еквівалентного

коефіцієнта теплопровідності від температури. Розроблено та верифіковано

математичні моделі конвективного переносу тепла в мікропорах з урахуванням

9

кнудсенівської дифузії. Визначено особливості формування конвективного

потоку.

У п’ятому розділі вивчалися механізми перенесення теплової енергії в

мікропорах (конвекція, теплопровідність і випромінювання). Встановлено, що

у різних термічних і геометричних умовах у процесі перенесення енергії

домінують певні способи теплопередачі. В узагальненій постановці задачі

враховувались всі види теплопереносу, а мета моделювання полягала в

отриманні кінцевої функції, за допомогою якої можна визначити вид

теплопереносу для конкретних умов, а, отже, прогнозувати необхідні

структурні (теплофізичні) характеристики матеріалу на стадії його

проектування і виробництва.

Використання золи в технології виробництва пористих матеріалів

дозволяє не тільки утилізувати значну кількість золи Бурштинської ТЕС і

завдяки цьому покращити екологічну обстановку у зонах впливу ТЕС, але і

отримати ефективний ПТМ.

У шостому розділі дисертації запропонована методика оцінки

механізмів впливу мінеральних наповнювачів та хімічних елементів на стадіях

приготування та поризації.

Створено математичну модель динаміки парової пори, що дозволяє

отримувати достовірну інформацію про її термодинамічні характеристики під

час росту або стискання. У загальному вигляді модель містить такі складові:

- модель кінетики газової бульбашки у в’язкій рідині;

- модель термодинамічних процесів у середині газопарової бульбашки;

- модель тепло- і масообмінних процесів на межі бульбашки;

- моделювання теплообмінних процесів у рідині, що оточує бульбашку.

З використанням наведеної моделі створено методику керованого

структуроутворення ПТМ з прогнозованими теплофізичними

характеристиками. Також модель покладено в основу комп’ютерної програми,

за допомогою якої виконано чисельні дослідження зміни теплофізичних

параметрів середовища бульбашки (пори).

10

У сьомому розділі досліджувалася можливість використання золи в

технологіях виробництві газобетону.

Встановлено, що в золоцементних системах в присутності хлориду

натрію прискорюється гідратація вільного оксиду кальцію і вихідних

клінкерних мінералів цементу та золи із золовідвалів. Використання золи в

технології одержання неавтоклавного газобетону дозволяє знизити обсяг води

змішування в середньому на 7-8% і збільшити висоту спучування на 20% в

порівнянні з цементно-піщаним газобетоном. Застосування NaCl і Na2SO4

додатково збільшує висоту спучування за рахунок інтенсифікації процесів

газовиділення.

Встановлено, що використання золи дозволяє збільшити міцність на 90%,

добавки NaCl і Na2SO4 призводять до скорочення на 10-25 % часу досягнення

необхідної міцності в порівнянні з цементно-піщаним газобетоном.

Запропоновано заходи із забезпечення екологічної безпеки (зміни

режиму спалювання пиловугільної суміші та емульгування мазуту у

підсвітлюючому факелі), реалізація яких призводить до зниження вмісту NOx,

SOx, твердих частинок золи в продуктах згоряння.

Результати теоретичних та експериментальних досліджень дозволили

сформулювати пропозиції щодо зменшення техногенного навантаження на

довкілля теплових електричних станцій (на прикладі Бурштинської ТЕС):

- використання золи, яка подається гідротранспортом на золовідвал, у

технології виробництва нових пористих теплоізоляційних матеріалів. При

цьому припиняється інфільтрація забрудненої води через золовідвал у ґрунтові

води, зменшуються об´єми стічних вод;

- проведення рекультивації золовідвалів за запропонованою технологією

призводить до припинення вітрової ерозії (пиління), завдяки чому

унеможливлюється винос забруднювачів з золою;

- використання золи із золовідвалів у виробництві газобетонних

конструкцій дозволяє скоротити накопичення золи в золосховищах та

зменшити (до 50%) витрати цементу в технологіях виробництва газобетону.

11

Таким чином, реалізація розроблених заходів дозволить знизити

показники накопичення відходів і вирішити проблеми забруднення довкілля:

пиління золовідвалів (212,8 т/рік); інфільтрацію води (0,62 млн. м3/рік);

забруднення стоку (126 тис. м3/рік), а також зекономити воду на гідротранспорт

(0,726 млн. м3/рік).

Використання золи дає можливість виробляти нові дешеві та ефективні

пористі матеріали для теплоізоляції енергетичних об’єктів та будівель.

У додатках наведено розрахункову програму математичної моделі на

ПЕОМ та акти впровадження результатів дисертаційного дослідження.

Висновки до розділів та загальні висновки сформульовані достатньо

чітко, вони відповідають меті та завданням дисертаційної роботи.

Оформлення дисертації відповідає ДСТУ 3008-95 "Документація. Звіти

у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення" та вимогам

Атестаційної колегії МОН України. Мова і стиль викладання дисертації і

автореферату чітко висвітлюють одержані науково-практичні результати,

позначені метою досліджень.

Шляхи використання наукових та практичних результатів роботи і

ступінь їх реалізації. Наукові та практичні результати роботи використані в:

- Комунальному підприємстві ,, Дніпродзержинськтепломережа”, у

відповідному акті зазначено, що використання пористих теплоізоляційних

матеріалів дозволяє збільшити строк використання теплоізоляції в 3-4 рази, що

надає можливість скоротити витрати на технічне обслуговування

теплотехнічного обладнання на 45 – 50% (1,3 млн. грн. на рік). Використання

запропонованої технології та обладнання для виробництва нового

теплоізоляційного матеріалу може додатково скоротити експлуатаційні витрати

на 460 тис. грн. на рік;

- Європейській науково-освітній академії, у акті впровадження відмічено,

що використання створених дисертантом теплоізоляційних матеріалів для

12

теплового захисту енергоустановок та інших термонапружених елементів

дозволяє збільшити строк роботи теплоізоляції в 3,2 рази, що призведе до

скорочення витрат на технічне обслуговування обладнання на 1,33 млн. грн. на

рік;

- Полтавському національному технічному університеті ім. Ю.

Кондратюка, у відповідному акті зазначено, що розроблені програмне

забезпечення та методики розрахунків використовуються в навчальному

процесі підготовки бакалаврів (напрям підготовки 6.050601; 8.05060101

теплоенергетика), магістрів (спеціальність 8.04010602 прикладна екологія та

збалансоване природокористування), аспірантів (спеціальність 05.14.06 –

технічна теплофізика та промислова теплоенергетика).

Для студентів та аспірантів зазначених напрямів підготовки за

матеріалами дисертаційної роботи видано навчальний посібник: ,,Теплотехнічні

процеси та установки”.

Пропозиції щодо розширення сфери використання результатів

дисертаційної роботи рекомендую направити до Міністерства екології та

природних ресурсів України, Міністерства промислової політики України та

Міністерства освіти і науки України.

Повнота викладення основних результатів дисертації в

опублікованих працях. Матеріали дисертаційної роботи опубліковано у 41-ій

науковій праці, з них 15 – у фахових виданнях України, 6 − у виданнях, що

включено в МБД «Scopus»; 22 – у закордонних. Отримано один патент України

на корисну модель. Результати дисертаційної роботи опубліковано у шести

наукових монографіях.

Наведений у публікаціях матеріал достатньо повно відображає основні

результати та наукові положення дисертаційної роботи.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Слід відзначити

достатність оприлюднення результатів. Матеріали дисертації доповідались на

13

багатьох конференціях міжнародного та всеукраїнського рівнів, на засіданнях

кафедри теплогазопостачання, вентиляції та теплоенергетики Полтавського

національного технічного університету імені Юрія Кондратюка, на наукових

міжкафедральних семінарах кафедр теплотехніки, теплових та атомних станцій

Національного університету «Львівська політехніка»; на кафедрі екології Івано-

Франківського Національного технічного університету нафти і газу; у відділі

тепломасообміну інституту механіки рідини (IPM, Poland).

Ідентичність змісту автореферату основним положенням дисертації.

Зміст автореферату повністю відповідає розділам дисертації та її основним

положенням.

Дисертація є одноособово створеною кваліфікаційною науковою працею,

яка містить сукупність результатів та наукових положень, поданих автором для

публічного захисту, має внутрішню єдність і свідчить про особистий внесок

автора в науку.

Констатуючи безперечне науково-практичне значення, слід відмітити

наступні недоліки та зауваження до роботи та автореферату:

1. По змісту дисертації – зайвим було у назвах розділів 3,4,5,6

повторювати вислів ,,на основі бурштинської золи”.

2. У меті роботи (стор. 2 автореферату, стор. 13 дисертації) не зрозумілим

є вислів ,,узагальнення нового рішення”. Вважає за доцільне вжити термін

,,обґрунтування”.

3. У пункті ,,практичне значення” (стор. 5 автореферату, стор.16

дисертації) не висвітлено використання результатів роботи у навчальному

процесі у ВНЗ. Хоча фактично таке використання наявне, на що вказує акт

впровадження в Полтавському національному технічному університеті

(додаток Б, стор. 343 дисертації), а також автор виклав результати у

навчальному посібнику.

14

4. У викладенні першого розділу автореферату відсутня інформація про

результати аналізу літературних даних. У самій дисертації тільки перераховані

провідні фахівці (стор. 25 дисертації), але не вказані їх внески у розвиток

наукового напряму ,,екологічної безпеки” (за винятком Шмандія В.М і

Мальованого М.С. – посилання 16,17).

5. У таблиці 1.1. (стор. 23 дисертації) відсутня розшифровка абревіатури

марок вугілля (Г, ГСШ, АШ та ін.). До того ж таблиці 1.1 та 1.2 практично не

відрізняються назвою і структурою.

6. У висновках до першого розділу (стор. 76 дисертації) не коректно

наведений вислів ,,вплив викидів на екологію”. Доцільно було б використати

терміни ,,вплив на стан екологічної безпеки”, ,,формування екологічної

небезпеки” і таке інше. До речі, відсутня інформація про скиди шкідливих

речовин, мова йде тільки про викиди.

7. Перша частина першого пункту висновків до третього розділу (стор.

145) стосується літературного огляду і повинно відноситися до першого

розділу.

8. В дисертації має місце повторення нумерації таблиць: стор. 246, 250

(таблиця 7.2); стор. 251,253 (таблиця 7.3).

9. Присутні граматичні помилки, а також російськомовні терміни:

область, границя, доказано, шар, околиця значень і таке інше.

Загальний висновок.

Дисертаційна робота Кошлак Г.В. «Розвиток наукових основ утилізації

відходів теплових електричних станцій для зменшення техногенного

навантаження на довкілля» є завершеною науковою працею, що в сукупності

вирішує актуальну науково-прикладну проблему в галузі екологічної безпеки –

забезпечення екологічної безпеки в районі розміщених теплових

електростанцій. Дисертація повністю відповідає паспортам спеціальностей

21.06.01 – екологічна безпека та 05.14.06 – технічна теплофізика та промислова

теплоенергетика, а також вимогам пунктів 9, 10, 12, «Порядку присудження

наукових ступенів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від