CONDUCT OF MODERN SCIENCE - 2017 · Conduct of modern science - 2017 ★ Volume 11 2 SCIENCE AND...

MATERIALS OF THE XIII INTERNATIONAL SCIENTIFIC AND

PRACTICAL CONFERENCE

CONDUCT OF MODERN SCIENCE -

2017

November 30 - December 7, 2017

Volume 11

History

Music and life

SHEFFIELD

SCIENCE AND EDUCATION LTD

2017

Conduct of modern science - 2017 ★ Volume 11

2

SCIENCE AND EDUCATION LTD

Registered in ENGLAND & WALES Registered Number: 08878342

OFFICE 1, VELOCITY TOWER, 10 ST. MARY'S GATE,

SHEFFIELD, S YORKSHIRE, ENGLAND, S1 4LR

Materials of the

XIII International scientific and practical Conference

«SCIENCE AND СIVILIZATION- 2017»,Volume 11 : . Sheffield. Science

and education LTD -52 p.

Materials of the XIII International scientific and practical Conference

Conduct of modern science - 2017 , November 30 - December 7, 2017 History. Music and life. : Sheffield. Science and education LTD -52 p.

Editor: Michael Wilson

Manager: William Jones

Technical worker: Daniel Brown

Date signed for printing ,

For students, research workers.

Price 3 euro

ISBN 978-966-8736-05-6

© Authors , 2017

© SCIENCE AND EDUCATION LTD, 2017

MATERIALS OF THE XIII INTERNATIONAL SCIENTIFIC AND PRACTICAL CONFERENCE ★ November 30 - December 7, 2017

3

HISTORY

National History

Тьопла В. А. Розвиток та становлення індустрії в місті Кривий Ріг

Студентка Тьопла В. А.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

ТЬОПЛА В. А. РОЗВИТОК ТА СТАНОВЛЕННЯ ІНДУСТРІЇ В МІСТІ КРИВИЙ РІГ

Здавна територія міста Кривий Ріг була знана як родовище

багатьох корисних копалин. Вона привертала увагу багатьох науковців, які

досліджували й описували поклади Криворіжжя в своїх працях.

Видобуток залізних руд Криворіжжя почався ще у давнину. Про це

свідчать дослідження археологів С. Конткевича, Б. Гракова, П. Рубіна, О.

Нікольського, Ю. Гершойга, які знайшли докази видобутку та виплавки заліза,

починаючи від скіфських часів і до козаччини.

Існує легенда, що грузинський царевич Олександр (16 ст.) перший

знайшов на території зливання річок Саксагань і Інгулець залізну руду, що

надихнуло перших дослідників Криворіжжя на вивчення цього регіону.

Почувши цю розповідь, у 1773 році у долину річок прибуває

академік, природодослідник Йоган Гюльденштедт, який описує неймовірні

«геогностичні» ознаки басейну Саксагані й Інгульця. Учений виклав їх у своїй

праці «Путешествие И. А. Гильденштедта по Елисаветградской провинции (1774

г.)// Елисаветградский вестник. — 1889.» Слід за Гюльденштедтом, у 1781

році військове поселення Кривий Ріг відвідує природодослідник Петербурзької

академії Василь Зуєв (1745-1794). Він був перший, хто документально

підтвердив існування залізної руди, назвавши її «залізним шифером». Це було

описано у його книзі «Путешественные заметки Василия Зуева от Санкт-

Петербурга до Херсона в 1781 и 1782 году»


4

Зацікавившись покладами Криворіжжя, князь О.Потьомкін направляє до

Кривого Рогу професора М. Г. Лєванова з командою близько 100 чоловік.

Вперше було організовано й побудовано 2 шахти, які згодом затопилися водою

через що експедиція була визнана безперспективною.

Подорожуючи південною Україною у 1816 році, О.К. Розумовський не

зміг не помітити криворізькі вапняки, які мали надзвичайно дивовижну будову

й візуально відрізнялися від вапняків інших регіонів південної України.

У 1835-1837 рр. у районі Кривого Рогу інтенсивні дослідження проводив

за дорученням князя М.С. Воронцова гірничий чиновник «унтер-шихмейстер»

П. І. Кульшин. Результати своїх робіт він публікує у двох статтях [2, 5].

Всі ці науковці торкалися лише поверхнево питань геології території

Криворіжжя. Згодом з’являються більш детальні, науково обґрунтовані й

спеціалізовані праці з питань корисних копалин і статиграфії.

Розповідаючи про розвиток та становлення індустрії міста Кривий Ріг

неможливо не згадати таке ім’я Олександра Поля. Його внесок в розвиток науки,

промисловості та культури міста Кривий Ріг незаперечний і незрівнянний. Саме

Олександр Поль змінив скептичне уявлення про рудоносність Кривого Рогу,

перевівши питання з суто наукового у практичне [3,115].

Починаючи з 1866-го, впродовж кількох років Олександр Поль проводив

детальне геологічне і геоморфологічне дослідження корисних копалин

Криворізького регіону. Ця робота привернула увагу російського уряду, і у

криворізькому регіоні розпочалися масштабні дослідження. Громадський

інтерес до руд Криворіжжя почав стрімко зростати [3, 116-117].

Уряд Росії затвердив статус ЗАТ «Залізні руди Кривого Рогу» 5 травня

1881 р. і майже одночасно розпочалося будівництво Криворізької залізниці. На

першому Саксаганському руднику у 1881 р. було видобуто 555 тис. тон руди, яку

з 1883 р. купувало «Новоросійське товариство Юза». У кінці XIX ст. у

Криворізькому басейні працювало 32 рудники. У 1898 р. було видобуто 12 млн

пудів залізної руди [1].

Отже, корисні копалини Криворіжжя завжди привертали увагу

дослідників і академіків, які подорожували Південною Україною, описуючи їх

надзвичайні особливості у своїх працях. Саме завдяки незрівнянному вкладу


5

Олександра Поля в розвиток промисловості місто Кривий Ріг почало

розвиватися економічно й соціально.

Література:

1. Розвиток рудовидобування у XIX ст. [ Електронний ресурс ]. – Режим

доступу:

https://uk.wikipedia.org/wiki/Історія_відкриття_залізних_руд_Кривого_Рог

у

2. Криворізький залізорудний басейн. До 125-річчя з початку промислового

видобутку залізних руд / Ю.Г. Вілкул, Л.В. Дояр, М.І. Дядечкін. – Кривий

Ріг : Видавничий центр КТУ, 2006. – 5 с.

3. Бушак С.М. Феномен Олександра Поля. До 180-річчя від дня народження

/ С. М. Бушак // Геолог України. – 2012. - №4. – С.115-117.


6

Шейко О.В. Земельна політика в Україні в період Центральної ради, гетьманату Скоропадського та в радянський період

Шейко О.В.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

ЗЕМЕЛЬНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ В ПЕРІОД ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ, ГЕТЬМАНАТУ СКОРОПАДСЬКОГО ТА В РАДЯНСЬКИЙ ПЕРІОД

Поки в країні тривають запеклі дискусії щодо скасування мораторію на

торгівлю землею, світовий агробізнес йде вперед високотехнологічним шляхом.

Тому, аби вирішити це питання якнайшвидше, та уникнути можливих

спекуляцій земельними ділянками потрібно проаналізувати земельну політику

та, знайшовши її переваги і недоліки в різні періоди, використати цей досвід на

свою користь.

Земельна політика періоду Центральної Ради

Одною з обставин, які впливали на політику Центральної Ради була

партійність більшості членів Центральної Ради. Вимогу скасування приватної

власності на землю містили програми УПСР, УСДРП, УПСФ, УПСС.

Позитивними рисами земельного законодавства УЦР було закріплення

соціалізації землі на користь безземельних і малоземельних селян; встановлення

трудового землекористування та його меж на основі споживчо-трудової норми;

безстроковість, безоплатність і спадковість землекористування; збереження

землекористування культурних селекційних господарств. Негативно слід

оцінити: брак достатньої політичної волі держави до вирішення земельних

проблем; відсутність єдиної цільової загальнодержавної програми;

нечисленність актів земельного законодавства; недостатня відповідність

законодавства всьому спектру проблем земельних відносин; невиправдана

тривалість земельного нормотворчого процесу; переважання підзаконних актів

на фоні їхньої частої суперечності змісту законів; нестабільність,

декларативність значної кількості нормативних приписів; слабкість державного

контролю за діяльністю земельних комітетів. [2, 72 с.]


7

Земельна політика періоду гетьманату Скоропадського

П. Скоропадський прийшов до влади з чітким уявленням принципових

засад власної аграрної політики, які мали базуватися на праві приватної власності

«як фундаменту культури і цивілізації».

Земельне законодавство відзначалося: рецепцією норм дореволюційного

права; одноосібним затвердженням гетьманом нормативно-правових актів;

зосередженням виконавчих повноважень у компетенції Міністерства земельних

справ; відсутністю чіткого розмежування між законами та підзаконними актами

на фоні переважання останніх; неприйняттям окремого земельного закону.

Здійснення земельної реформи на місцях покладалося на земельні комісії,

утворені замість земельних комітетів УЦР. Слід відзначити чіткість і

послідовність загальних директив земельної політики гетьманського уряду

поряд з недостатнім їх втіленням у актах земельного законодавства. [2, 16 с.]

Земельна політика в радянський період історії України

Найефективнішу законодавчу модель земельної реформи і розвитку

земельних відносин було створено і закріплено у радянському законодавстві

через: визначення мети земельної реформи і послідовне закріплення у

законодавстві етапів її досягнення; гнучкість радянської земельної політики та

законодавства, що відбивали інтереси переважаючих селянських мас; значну

кількість нормативно-правових актів, що охоплювали великий пласт земельних

відносин; своєчасність реагування на виникнення нових земельних відносин;

відносну структурованість земельного законодавства. [2, 18 с.]

Висновок

Зміст підготовлених українськими національними урядами аграрних

програм втілився у двох концепціях. Республіканські сили, зокрема, уряд УНР

на чолі з В. Голубовичем, запропонували програму соціалізації землі,

вдосконалену в подальшому Директорією УНР. Консервативні національні сили

Української Держави П. Скоропадського виробили помірковану аграрну

реформу, спрямовану на створення за рахунок викуплених у великих

землевласників земель трудового середнього землеволодіння. Питання власності

на землю, яке лежало в основі всіх дискусій, пройшло шлях від повного

скасування у 1917-1918 рр. Центральною Радою до визнання Директорією УНР

у 1920-1921 рр.


8

Набутий українськими урядами 1917-1921 рр. теоретичний та практичний

досвід підготовки земельної реформи засвідчив неможливість її здійснення

еволюційними засобами під час революційних подій. Нерідко намагання селян

пришвидшити законне отримання землі завершувалося її самочинним

захопленням. Поряд з планами наділення широких верств селянства землею,

багатогранність аграрного питання вимагала розробки низки інших важливих

для розвитку сільськогосподарської галузі заходів та певного часу для їх

апробації.


1. Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова)

та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка" -

2005, - 672 с. Стаття «Земельне законодавство Центральної Ради 1918–

1920 р.» О.М.Мироненко

2. Заріцька І.М. «Історичний досвід розвитку земельного законодавства в

Україні (1917–1921 рр.) » – 2009

3. Український історичний журнал - 2006, № 3 – 186 с. Стаття «Земельна

реформа гетьмана Павла Скоропадського: спроби проведення та причини

невдачі» Р.Я.Пиріг.

4. Конференція «Гетьманат Павла Скоропадського: історія, постаті,

контроверсії» - 2008, 63 с. Стаття «Висвітлення аграрної політики

гетьмана Скоропадського в сучасних дисертаційних дослідженнях»

Роман Тимченко.

5. Багатопартійна українська держава на початку XX ст.:Програмні

документи перших українських політичних партій / В.С.Журавський. -

1992.– 96 с.

6. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

історичних наук Аграрна політика українських національних урядів (1917-

1921 РР.) Ковальова Н.А – 1999– 26 с.


9

General history Маршак Ю.О. Козацька історія маленького міста Прилуки

Маршак Ю.О.,Кравченко Н.Б.

Національний університет біоресурсів і природокористування України, Україна

КОЗАЦЬКА ІСТОРІЯ МАЛЕНЬКОГО МІСТА ПРИЛУКИ

На широких берегах мальовничої річки Удай розкинулося старовинне

місто Прилуки, яке чарує кожного не тільки самобутністю, неповторною красою,

але й приваблює своєю славною, часом трагічною історією, своїми добрими,

працьовитими і талановитими людьми. На території міста є чимало

архітектурних та історичних пам’яток, що становлять своєрідний літопис

Прилук. Попередні покоління залишили нам цінну культурну спадщину, ці

надбання – гордість нащадків, які творять нове, світле, прекрасне місто.

Спадкоємцем державницької ідеї українського народу стало наше славне

козацтво. Козацька українська держава, створена розумом і владною збройною

рукою великого гетьмана Богдана Хмельницького у середині 17 століття, своїм

демократичним ладом викликала захоплення у багатьох європейців, передових

людей того часу. Саме тоді в Прилуках постала неприступна козацька фортеця з

валами й ровами, стінами й вежами, церквами й палацами, громадськими

будівлями, будинками козацької старшини, купців і ремісників. Тут у 1648 році

прилуцьке козацтво було об’єднане у Прилуцький козацький полк, який уписав

немало славних сторінок в історію Визвольної війни українського народу проти

своїх гнобителів .

Прилуцька фортеця на високому правому березі ріки Удаю мала міцні

дубові стіни з високими рубленими вежами, установленими на проїздах із

брамами. Уздовж стін і валу, що сягав 10-12 метрів у висоту, тягнулися глибокі

рови, що заповнювалися проточною водою з річки Муховця. У середині фортеці,

біля північної стіни, був розташований замок або дитинець, теж обнесений

окремим валом і ровом. Тут зачинялися оборонці фортеці з дітьми й дружинами

у найскрутніший момент ворожої облоги. Земляна фортеця мала п’ятеро воріт

або брам: із заходу – Київську браму, із півдня – Пирятинську, із сходу –

Роменську або Кустівську, із північного заходу – Глухівську або Млинову, та ще


10

Замкову в дитинець. На стінах і брамах фортеці стояли великі й малі гармати. На

території фортеці знаходилися ще й великі будівлі: палац князя Яреми

Вишневецького, побудований 1647 року, дерев’яні церкви Різдва Богородиці

1618 року та Преображенська 1653 року, полкова канцелярія, суд, міська Ратуша,

скарбниця, пороховий погріб, острог, садиби полковника і полкової старшини.

Окремі будівлі фортеці були з’єднані між собою підземними ходами, такі ж ходи

вели й за межі фортеці на випадок тривалої облоги міста [2]. Тож таке маленьке

і маловідоме місто мало надзвичайно сильну оборонну систему. Усі підземні

ходи були настільки розумно сплановані, що ворог без знання плану ходів ніяк

не міг із входу до виходу. Такі підземні ходи простягалися на десятки кілометрів.

До речі. Частина з них зберіглась і до сьогодення.

В першій половині XVII ст. посилився кріпосницький гніт і погіршало

становище народних мас. В Прилуках Я. Вишневецькому в 1647 році належало

366 дворів, в яких проживало 2876 чоловік. В центрі міста жила шляхта і челядь

магната, а на околицях (в т. зв. Броварках, Квашенцях, Кустівцях, Лапинцях,

Замості)— козаки й міщани, які варили мед, горілку і пиво для його двору.

Закріпачені селяни змушені були відбувати в господарстві феодала 3—4 дні

панщини на тиждень. Значного розвитку набуло ремесло. Вишневецький

експлуатував також і ремісників, примушуючи їх нести службу по охороні міста

і стягуючи з них плату товарами. Прилучани займалися і чумацьким промислом

[1,1].

Непосильна експлуатація і знущання з боку магната викликали обурення

селян, козаків та міщан Прилук. Вони брали участь у селянсько-козацьких

повстаннях 1637 і 1638 рр. під керівництвом К. П. Скидана, Д. Т. Гуні і Я.

Острянина проти польської шляхти. З початком визвольної війни українського

народу 1648—1654 рр. жителі міста повстали проти Вишневецького, зруйнували

його маєток і спалили палац. Сам він втік на Правобережну Україну. Прилуки

визволилися з-під влади польських магнатів і у 1648 році стали центром

Прилуцького полку. Першим прилуцьким полковником був один із

сподвижників Богдана Хмельницького Тимофій Носач. Козаки Прилуцького

полку хоробро билися в лавах селянсько-козацького війська під Пилявцями,

Збаражем, Зборовом і Берестечком. На Переяславській раді 1654 року була

присутня делегація від жителів Прилук. На вірність Росії склали присягу 1423

жителі міста [1,2].


11

Після возз’єднання України з Росією Прилуки стали ратушним містом, де

влада належала козацькій старшині і виборним міським органам. Козацька

старшина відала справами козаків, а ратуша, що складалася з війта і ратманів,—

справами міщан. Визвольна війна не ліквідувала феодальний гніт. Козацька

старшина й міська верхівка з допомогою царського уряду обмежували права

рядових козаків і міщан в землеволодінні, торгівлі і промислах та посилили

експлуатацію міської бідноти. Козаки Прилуцького полку хоробро билися в

лавах селянсько-козацького війська під Пилявцями, Збаражем, Зборовом і

Берестечком. На Переяславській раді 1654 року була присутня делегація від

жителів Прилук. На вірність Росії склали присягу 1423 жителі міста [4,658].

З 1692 по 1708 рік Прилуцький полк очолював полковник Дмитро

Горленко. Він значно розбудував місто й посад, укріпив фортецю, заселив

навколишні степи хуторами, сприяв розвитку ремесел і торгівлі, опікувався

церквами, школами, притулками, побудував у Прилуках новий собор

Різдва в 1697 році, Петропавлівську та Миколаївську церкви з мурами в Густині,

заснував у Прилуках два щорічні ярмарки: Іванівський літній та Дмитрівський —

осінній. Горленко за свої кошти побудував церкву, названу на честь гетьмана

Мазепи Іванівською [2].

На початку XVIII ст. в місті були 6 цехів: кравецький, шевський,

ткацький, бондарський, різницький і пекарський, в яких працювало 62 кравці, 42

шевці, 55 ткачів, 11 бондарів, 10 різників і 11 пекарів. У 1782 році тут вже

налічувалося 283 кравці, 336 шевців, 242 ковалі, 137 різників і 141 пекар. Тоді ж

почали виникати невеликі капіталістичні підприємства. Тут діяли цегельний

завод, цукроварня, миловарня, пивоварний завод, пекарня для випікання

бубликів та кондитерських виробів, які вивозилися навіть до Петербурга.

Поміщики Галаган, Милорадович і Скоропадський, а також ратмани магістрату

володіли великими водяними млинами. 53 водяні млини належали заможним

міщанам. Поряд з промисловістю розвивалась торгівля. В місті налічувалося 90

купців і дрібних торговців, які мали 74 крамниці. Їх капітал становив 61 тис. крб.

Тут відбувалися чотири великі ярмарки на рік, які тривали до 2 тижнів кожний.

Сюди приїжджали купці з Калуги, Орла, Курська, Молдавії. Торгували тут

тканинами, хутром, шкірою, залізними виробами, хлібом, худобою та ін.

Товарами [2]. Можна подумати, що таке маленьке містечко не здатне на

активний розвиток і успішне функціонування, особливо в ті часи. Але судячи з

https://uk.wikipedia.org/wiki/1692


https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9B%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9B%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80_%D0%A0%D1%96%D0%B7%D0%B4%D0%B2%D0%B0_%D0%91%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%86%D1%96_(%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%83%D0%BA%D0%B8)

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80_%D0%A0%D1%96%D0%B7%D0%B4%D0%B2%D0%B0_%D0%91%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%86%D1%96_(%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%83%D0%BA%D0%B8)


https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%80

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0_(%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%83%D0%BA%D0%B8)


12

історичних джерел, Прилули були досить потужним осередком економічних

відносин на землях тодішнього полку.

З поширенням на Україну загальноросійської адміністративної системи

полковий поділ у 1782 році було ліквідовано. Прилуки стали повітовим містом

Чернігівського намісництва, з 1796 року — Малоросійської, а з 1802 року —

Полтавської губернії. У 1783 році місту було надано магдебурзьке право.

Управління ним здійснювали органи міського самоврядування — міська дума,

магістрат і реміснича управа [1,3].

З плином часу, Прилуки завжди залишаються активним містом в

політичному, економічному і культурному аспектах, незалежно від зміни

політичного устрою на цих землях. На сам перед, це заслуга прилучан, адже саме

вони завжди повні наснаги, нових ідей, креативу і, головне, патріотизму. Тож,

залишається тільки пишатись цим містом і бажати подальшого розвитку.


1. Історія міст і сіл української РСР.Чернігівська область, Прилуки. Т.25. -

Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 697 с. Режим доступу:

http://ukrssr.com.ua/chernig/prilutskiy/priluki-prilutskiy

2. Прилуки. Історія Прилук [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://www.pryluky.osp-ua.info/ch-1_fl-history.html

3. Чернігівщина: Енциклопедичний довідник; - Ч.: Видавництво

«Української Радянської Енциклопедії» імені М. П. Бажана, 1990, 658 с.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%B5%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%97

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%B5%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%97

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%B6%D0%B0%D0%BD_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87


13

Маликов Б.У. Волостные управители в казахской литетературе в конце XIX в начале XX вв.

Маликов Б.У.

PhD докторант Казахского Национального университета имени

аль-Фараби, Казахстан

ВОЛОСТНЫЕ УПРАВИТЕЛИ В КАЗАХСКОЙ ЛИТЕТЕРАТУРЕ В КОНЦЕ XIX В НАЧАЛЕ XX ВВ.

Особое место в описании и анализе исторических событий и

исторических процессов в казахских степях занимают казахские поэты. Причина

в том, что в XIX - XX вв. они критически отражали политические, социальные и

исторические процессы, происходящие на казахской земле в контексте их

исторической объективности. В 1824 году в казахских степях было уничтожено

ханская власть и был установлен порядок ага султанов,а в 1868 году был отменен

порядок ага султанов, и административная власть исполнялась уездными и

волостными управителями.

В своих произведениях поэты пытались показать изменения в стране

, критикуя власть и оценивая их недостатки. Эта историческая эпоха совпадает с

поэтами скорбного времени. Само название скорбное время является ярким

проявлением этого исторического периода. Название скорбное время также

связано с произдением современника, того периода Шортанбая Канайулы «Зар

заман»:

Ағашты тауға үй салып,

Алды кәпір ақылдап,

Елді еркіне қоймады,

Буыршындай тақымдап.

Дәурен бексіп болыс тұр,

Кәпірдің сөзін мақұлдап...

Из этого стихотворения автора видно, что представитель российской

власти с разрешения главы уезда начал строить дома волостного управителя

[1,291с]. Изменения в казахских степях занимают значительное место в стихах

Шортанбая. Первое поколение поэтов скорбного времени берет начало еще с

периода правления Абылая и продолжалось вплоть до период жизни Абая. Из


14

исторических, литературных произведений видно, что понятие волостные,

волостное управления негативно воспринималось казахским народом. Главная

цель царского правительства заключалась в том, чтобы после упразнения

ханской власти, расформировав родовую власть уничтожить казахскую

национальную традицию из сознания народа. Поэтому разделив каждый род на

несколько волостей, царское правительство хотело разрушить единство народа.

Казахский народ видя это, был очень растроен. И поэты выражая в

своих произведениях скопившуюся боль и горесть, собирались потушить пламя

разногласии, которое сеяло царское правительство среди казахов.

Мадели Жусупкожанулы, который был свидетелем этих распрей в стране

в XIX веке писал:

Бір жан жоқ болыстыққа талас емес.

Бір-бірінен көңілі аласа емес .

Бәз болыстар қарызға батып жүрсің,

Бал деп ұрттап заһарды татып жүрсің.

Ақша шашқан адамдар болыс болып,

Бәрі де жайына жүр ақылдының [2,76с],-и тем самым дает информацию

о присутствии интереса каждого казаха к должности волостного управителя и

возможности быть избранным волостным с помощью дачи взятки.

Еще один выдающийся представитель литературы XIX века -

Суюнбай Аронулы, сам занимавщийся в дела управления государства, в 1871

году, во время выборов в Узынгашской волости выдвигал свою кандидатуру на

должность бия, затем и в последующем неоднократно участвовал и побеждал на

выборах.

Согласно историческим источникам, современниками Суюнбая

были , такие как Исмаиль Болыс, Жайнак би, Иса болыс, Ногайбай болыс, Базыл

болыс, Кутан болыс, Шинасыл болыс, Саржан болыс, Сарыбай би.

В своем стихотворении ««Болыстарға баға»»:

Болысың - Тілеуберді ана отырған,

Халқыңа оның өзі емес дұрыс.

Ақылсыз жігіт екен тыртаңдаған,

Бұл заманның болысы күй таңдаған.


15

Жек көргенін халық та сыйламайды,

Пәлеқор, ұры-қары келдің қайдан?

Әбілез, ұлы жүздің төресі едің,

Қарасам сендердің кең өңештерің.

Жақының - Байұзақты мақтасаң да,

Тұңғұйық қарасудың кемесі едің.

Жаныста әзіз Төле әділ болған...,[3,72с]-тем самым изображая

своеобразный образ каждого волостного, критикует некоторых из них. Создавая

исторический портрет волостных, отмечает о плохих отношениях между

народом и волостными, критикует надменность и низкий уровень интеллекта

волостных. Также описывает, что волостной управитель и его окружение

занимаются воровством и берут взятки.

Человек который пытался раскрыть образ и рассмотреть нюансы

волостных управителей во всех аспектах, был Великий поэт казахского народа

Абай. Стихотворение великого поэта «Болыс болдым, мінеки» раскрыло

значение термина «волостной» в системе управления государства. Поэт написал

это стихотворение в 1889 году. «В этой работе поэт создает социальный и

психологический образ человека, который стал волостным потратив все свое

имущество. В значении стиха есть несколько персон: a) волостной; б) уезд; в)

народ. Главный в этих трех персонах - волостной.

Первая часть произведения показывает путь и настроение человека,

который стремится построит карьеру волостного управителя. Даже несмотря на

то, что была потрачено все состояние все его пожелания –это стать волостным

управителем. Даже когда он преуспеет, он не успокаивается; проявляя раболепие

перед сильными, не дает покоя слабым. На людах проявляя спокойствие, очень

сильно боится съездов. Потому что, если будет съезд приедет уездный

начальник, если приедет уездный начальник у волостного возникнут различные

хлопоты: втреча гостя, уход за ним, подарки – это все ляжет на его бремя или на

бремя населения и если уездному начальнику не понравится либо он, либо его

дела он может потерять пост волостного. Во второй части стихотворения

повествуется о действиях и о мыслях волостного во время съезда. Оставаясь на

едине с уездным начальником волостной, не проявляя интерес и не зная что

сказать о положении населения, без конца твердит о высоких заслугах уездного


16

начальника и себя перед народом, а на людях старается показать себя

компетентным и грамотным и авторитетным человеком, который защищает

интересы населения. Однако во время съезда и уездный начальник и волостной

управитель по требованию населения и народных биев вынуждены были

принять справедливое решение; в результате чего имущество и скот который

волостной управитель считал уже своим, возвращаются истинным владельцам.

Таким образом раскрываются тайные дела волостного управителя. В следующей

части произведения повествуется состояние волостного управителя после

окончания съезда и отъезда уездного начальника. Зная свои недочеты волостной

управитель и в последующем не смог проявить показать себя в управлении

населением. Не сумев на деле проявить показную деловитость которую проявлял

при уездном начальстве, боялся что лишится всего уже на следующих выборах.

Поэт повествует не только о положении волостного управителя, но и раскрывает

мнение народа о нем. Не забывает сказать и о том, что волостной управитель не

доволен населением. Разочарованный волостной управитель не знает и не хочет

заниматься управлением и ищет своего спасителя от этого дела. Таким образом,

поэт полностью показывает дела и мысли человека у власти и раскрывает его

сущность и значение. Повествование от первого лица красит художественной и

эстетической облик его произведения »[4,3с]. Поэт используя метод правдивого

реализма, раскрывает реалии переходного периода. Еще одно стихотворение

Абая описывавющий образ волостного– «Мәз болады болысың».

Мәз болады болысың,

Арқаға ұлық қаққанға,

Шелтірейтіп орысың,

Шенді шекпен жапқанға.

Күнде жақсы бола ма,

Бір қылығы жаққанға?

Оқалы тон тола ма,

Ар-ұятын сатқанға?!

Күлмең қағып қасқайып,

Салынып ап мақтанға,

Таңқаламын, қампайып

Жоқты-барды шатқанға.


17

И это стихотворение была опубликовано в 1889 и похожа на "Болыс

болдым мінекей". «Поэт мастерски описывает не только деятольность , но и

внутренние переживания волостного управителя. Ради похвалы и почести

высших чинов волостной управитель заставляет засуетиться всему своему

населению. И если это дело у него проваричивается, не брезгует задрав нос

восхвалять себя, ждет когда кто-либо совершит какой-либо проступок, если

таковые появятся, решив их проблему путем получения взяток, радуется как

дитя. Поэт описав внутренний мир и деятельность волостного управителя, дает

ему и свою оценку. Предоставив грязные дела чиновника на обозрение

вдумчивыму читателям, дает им совет остерегаться от него и от его

воздействия.»[4,4с]. Мудрый поэт показывает отрицательные стороны

волостной системы правления не только в своих стихах, но и затрагивает эту

тему в своем филосовском произведении, в своих словах назидания, а точнее в

двадцать втором слове Абай: «...Болыс пен биді құрметтейін десең, құдайдың өзі

берген болыстық пен билік елде жоқ. Сатып алған, жалынып, бас ұрып алған

болыстық пенен биліктің ешбір қасиеті жоқ». Характеризуя и описывая свое

видение этого периода Абай дает глубокие мысли для народа.

Творчество ученика поэта Суюнбая - Жамбыла тоже является

вестником положения своего народа. Оценка и характеристика творивщегося

хаоса среди народа прослеживается в сатирических стихах прожившего сто лет

поэта.

В своих стихах «Мөңке туралы», «Шалтабайға», «Қалиға» поэт

раскрываеь отрицательный образ баев, биев и волостных управителей. В

стихотворении «Шалтабайға:

Салқын келіп тоң- торыс,

Сыртқа сыздап қарайсың.

Сенен басқа жоқ болыс,

Деп өзіңді санайсың, [5,211с]-Сопоставляя внутренний и внешний образ

волостного управителя, подчеркивает его небрежное отношение после прихода

к власти к своим должностным обязанностям. Стихотворение Жамбыла «Мөңке

туралы» зародилось из истории прозошедщий с самим поэтом. « По словам

поэта однажды у него украли коня, определив воров Жамбыл обращается с

заявлением к волостному управителю этого региона Монке. Однако волостной

управитель не рассматривает обращение поэта и спасает воров от наказания.


18

Убедившись что истинные причины спасения воров –это коррупция, сильно

раздосадованный поэт, пишет данное стихотворение. Данным стихотворением

показывает пример динамического, социального и психологоческого портрета

человека.

Жаңғойлық болысы пысық келеді.

Мұрындары пұшық келеді.

Екі арадан ептеп жерінде,

Көздерін қысып келеді.

Сөздерін ұзарта келеді.

Өңешін қызарта келеді»[6,115с].

Нарманбет Орманбетұлы, поэт который считается учеником Абая,

высмеивает в своем произведении биев и волостных управителей

поддерживающих жестокую политику царской власти:

Аждаһаның аузында,

Айырылып қалдық қоныстан.

Бекіліп мизам шықпай тұр,

Әлі бізге Орыстан.

Әділеттік азайды -

Би, старшын болыстан.

Ел ішінде азғында,

Төр тимеген құзғындар,

Партия жасап жұлысқан»[7,39с],- так автор критикует властолюбивых

волостных управителей, которые ради подхалимства и своей карьеры создавая

партии разделели общество. Критика и высмеивание различных карьеристов,

ярко прослеживается во всем творчестве Нарманбета.

Весомое место в казахской литературе занимает поветь М. Ауезова

«Қараш-қараш». История о жизни главного героя повести Бақтығұла и его

трагическая судьба, заставляет искренне сопереживать зрителя «Храбрость и

трусость, благородство и неполноценность кому был справедливый этот

бренный мир. Променявшие честь и достоинство на земные утехи и предавшие

свой народ прокляты навеки. Если бы у них был бы лучик разума, они бы это

знали. От побоев Жарасбая умер Тектыкул. Не выдержав несправедливости и


19

бесчестия Бактыкул убивает Жарасбая на перевале Караш. Это случилось в

следствии накопившегося за долгое время гнева и мести. Свидетелем этого

события был и сын Бактыкула мальчик Сейыт. В нем тоже, как и у отца

пробуждается национальное самосознание. Торжествует сила вдохновения и

подъема.»[8,3с]. Прототипом Бактыгула был отец почетаемого в народе Турара

Рыскулова- Рысқұл Жылқайдаров, а мальчик Сейыт и есть сам Тұрар Рысқұлов.

Убитый за свою жестокость и не справедливость волостной управитель

Жарасбай - Саймасай Үшкемпіров. Волостной управитель убивает брата

Бердыкула, разгневанный уезжает в Талгар в 1885 из Майлыкента. Но не

выдержав и там угнетении волостного управителя убивает его, за что был

посажен в тюрьму в крепости Верный и в последующем сослан в Сибирь.(1905

г.).

Яркая звезда казахской литературы ХХ века Бейімбет Майлин, в

своем рассказе «Күлтай болыс» , повествует о неожиданно для себя ставшим

волостным управителем Култае, который в начале был нерешительным и

безвольным, но в итоге ставший справедливым чиновником, т.е. поэты и

писатели давая положительную характреристику некоторым волостным

управителям, показывали, что не все чиновники имели отрицательные качества,

а были среди них и те кто думал и сопереживал о судьбе простого народа.

Поэт, общественный деятель Ақылбек Шаяхмет в своей статье

«Тақыр жерге шөп шықпайды» вот, что пишет о внештатном младшем

чиновнике военного генерал губернатора Торгайской области волостном

Бекмұхамбете Карпыкова: «Бекмұхамбет Карпыков служил в чине внештатного

младшего чиновника в военном генерал губернаторстве Торгайской области, от

имени царского правительства награжден 3 золотыми, 4 серебрянными медалями

и золотыми часами. С 1869 занимает пост волостного управителя в Чубарской

волости. А также оказывал благотворительную помощь учебным заведениям и

библиотеке. В 1880 году награжден знаком красного креста за оказание помощи

раненым на войне. Помогал в сборе скота для оказания помощи голодающим

крестянам в России. В 1899 году назначен почетным мировым судьей в

Кустанайском уезде. В 1902 году вышел в отставку по состоянию здоровья. », -

так, пишет исторические источники и делая анализ его благотворной

деятельности для народа, а также живший Кустанайском регионе, в местности

Түйемойнак поэт писал Бейбіт:


20

“Болмады бұрынғыдай заманамыз,

Құлады не бір мықты бағанамыз.

Алдымда сүйенерге адамым жоқ,

Осыны ойлаймыз да қамаламыз”.

“Шұбардан көшуші едік шыға жайлап,

Әйетте қонушы едік бие байлап”, – так вспоминает о прошлом жизни,

«Наурызбай, Бекмұхамбет қайда кетті?

Сабаздар бұлбұлдай-ақ сайрап өтті” [9,5с], – а так с грустью и

ностальгией вспоминает в своем стихотворении о лидере народа.

Как известно, в восприятии казахском народа образ волостного

управителя закрепился в отричательном виде. Конечно считается, что это все это

отголоски колониальной политики, которое привело к лишениям народа земли,

к искуственно созданной родовой раздробленности и увеличению налогов.

Используя новые правила и законы, царское правительства ставила

на должности эгоистов которые думали о себе, тем самым создовая разногласия

в обществе. Как гласит казахская пословица «Опасен враг, что вышел из своих»,

противопоставляя казахов друг другу планировали легко управлять населением.

Опираясь на исторические источники, мы видим из произведении поэтов и

писателей того периода о мночисленных эпизодах произвола волостных

управителей над народом. Однако известно, что были и волостные которые

думали о народе и о сохранении единства и мира среди населения.

Список литературы:

1. Әуезов М. Әдебиет тарихы. – Алматы: Ана тілі, 1991. – 240 б.

2. ХІХ ғасыр әдебиеті. (Құр. Х.Сүйіншәлиев). – Алматы: Ана тілі, 1992. – 224 б.

3. Сүйінбай шығармалары.- Алматы: Жазушы, 1990ж.-144б.

4. Дәдебаев Ж. Абай адам мен заман туралы./Ж.Дәдебаев.//«Абай институты».-

2012.-23ақпан.

5. Жабаев Ж. Екі томдық шығармалар жинағы.-Алматы:Ғылым.1996.

312-б.


21

6. Алдабек Н.Э., Амирова М.Ж. Жамбыл өлеңдерінің жанрлық

ерекшелігі./Н.Алдабек., М.Амирова // «ҚазҰПУ Хабаршысы».-2015.-№3(53).-

114-117бб.

7. Туғанбаев А.Н.“Нарманбет Орманбетұлы.Шығармалары”, “Болашақ – Баспа”

редакциялық-баспа бөлімі, 1998.-148б.

8. Есаман Х., Төленді Д. Рысқұлдың қабірін қараусыз қалдырмайық! : [Тұрар

Рысқұловтың әкесі, Рысқұл Жылқайдаровтың қабірі жайында] / Хамит

Есаман, Дәулет Төленді. // Арай. - 2015. - 15 қаңтар(№ 3). - C. 6.

9. А.Шаяхмет. Ұлы қыпшақ ұлдары ұмыт болмаса екен. /Шаяхмет А.//«Қазақ

үні» .- 2010.- 24 желтоқсан


22

Евтушенко О.О. Вплив норманів на формування державності Київської Русі.

Євтушенко О.О.

Національний університет біоресурсів і природокористування, Україна

ВПЛИВ НОРМАНІВ НА ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОСТІ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Протягом декількох століть історики ведуть дискусії щодо впливу

норманських племен на процеси державотворення і формування культури слов’ян

загалом. У різні часи погляд на це питання змінювався, що дозволяє нам сьогодні

розглянути це питання більш широко і глибоко.

Нормани – германомовні жителі Скандинавії, які здійснювали походи і

набіги у Європі з VII по IX століття, а також заснували деякі держави в Британії,

Нормандії (територія сучасної Франції), у Східній Європі (Києво-Новгородське

князівство, Гардарикі), на Сицилії (Південній Італії).

Приблизно у 1113 столітті Нестор Літописець написав переказ про

покликання в якості правителя варяга Рюрика, який поклав початок князівської

династії. Рюрик вважається засновником російської державності. Цей літопис

послужив підставою для появи так званої норманської теорії виникнення

Давньоруської держави. Норманська теорія походження давньоруської держави

була розроблена німецькими вченими(Байєр, Міллер, Шлецер), які у другій

половині XVIII ст. працювали в Російській Академії наук. В основі норманської

теорії лежить вчення про те, що давньоруська держава буда створена, прибулими на

запрошення новгородських князів, норманськими племенами. Автори норманської

теорії посилались на літопис «Повість минулих літ», написаний Нестором. Нестор

писав, що 862 року слов’яни з Києва через міжродові суперечки та неможливість

обрати єдиного князя запросили до себе варягів, трьох братів – Рюрика, Синеуса і

Трувера. У 882 р. Рюрик об’єднав Київські і Новгородські землі. Саме ця подія

вважається утворенням Київської Русі. Рюрик став княжити в Києві , інші брати

княжили в інших руських землях.

На противагу норманській теорії російським вченим Ломоносовим була

розроблена антинорманська теорія походження давньоруської держави. В основі

цієї теорії лягло вчення про те, що першорядну роль відігравали самі слов’яни у

створенні давньоруських держав, а вплив норманів, М. Ломоносов вважав

другорядним. Нормани могли заснувати нову княжу династію, але самі розчинилися


23

у слов’янському етносі. Ряд істориків стверджують, що по приході Рюрика до

Новгорода там вже існувало певне державне утворення, владу якого Рюрик захопив.

Після виникнення цієї теорії суперечки не вгасають, але більшість вчених

схиляються до антинорманської теорії, базуючись на тому, що держава - продукт

поступового процесу розвитку. Тому вважалося, що давньоруські держави стали

результатом багатостолітнього процесу соціально-економічного розвитку східного

слов’янства і наслідком глибоких внутрішніх змін, які відбувалися в

східнослов’янському суспільстві в ІХ – Х століттях. Ця точка зору вважається більш

коректною і науково доведеною.

У Радянському Союзі ідея норманізму піддавалась жорсткій критиці. Її було

оголошено політично шкідливою. На думку радянських вчених нормани жодним

чином не могли вплинути на розклад первіснообщинного ладу і зародження

феодальнх відносин на слов’янських землях. Проте, не заперечували факт наявності

норманських військових загонів, яких наймали князі, купців, які пересувались

водними шляхами, про що свідчать різні археологічні знахідки.

Отже, було встановлено, що виникнення Давньоруської держави стало

результатом багатовікового процесу соціально-економічного розвитку східного

слов'янства і наслідком глибоких внутрішніх змін, що відбулися в

східнослов'янському суспільстві в IX-X ст. В рамках цієї концепції не знаходилося

місце для варягів-творців російської державності. Як вказував Б.Д. Греков, на

сучасному рівні науки не можна вже говорити старими наївними поглядами про те,

що держава можуть створити окремі люди в якийсь певний рік [3,12]. Все

вищесказане дає змогу зрозуміти, що нормани могли відігравати важливу політичну

роль, про що свідчить походження Рюрика і його династії, але не стали основним

чинником державотворення, адже східні слов’яни вже мали свої протодержави до

приходу Рюрика.

Але заперечувати вплив культури і деяких процесів державотворення

норманських племен на слов’ян не можна.

Самі ж нормани називали руські землі Гардарикі, що в перекладі означає

«країна міст». У скандинавських сагах і легендах є відомості про венедів і

балтійських слов’ян. Одна з таких легенд розвповідає нам про похід відомого

датського конунга Рагнара Лодброка на землі Гардарикі.

Рагнар Лодброк відомий своїми походами на Париж в 845 р. і

неодноразовими походами в Англію та Ірландію. Точної дати походу Рагнара

Лодброка до Гардарикі немає, але «Сага про Рагнара Лодброка», що була написана


24

в кінці XIII, дає змогу нам припустити, що діяв конунг приблизно в 840-865 рр. до

самої смерті. Зібравши невелке військо, Рагнар відправився до Гардарикі, де

тодішнім конунгом був Дій. Після блискавичної перемоги Рагнар залишив свого

сина Хвітсерка правити «країною міст», в той час як сам поплив до Західної Європи.

Син вбитого конунга Дія Даско підняв повстання проти Хвітсерка і вбив його.

Дізнавшись, про вбивство сина, Рагнар Лодброк знову зібрав військо для походу у

Гардарикі. Рагнар залишив Даско у живих і зробив його своїм васалом. Після цього,

на думку вчених, походи вікінгів на землі західної Європи припинились.

На сьогоднішній день суперечки щодо даної теми не згасають. Деякі вчені

вважають, що в розвитку цієї теми немає жодного сенсу, адже самі концепції себе

вичерпали. Інші ж кажуть, що це питання слід розглядати з використанням сучасних

методів і джерел, тим паче, офіційні концепції мали під собою політичний характер,

що не дозволяло об’єктивно розглянути питання.

Хоч дискусії і продовжуються, але жодна з теорій не заперечує присутність

скандинавів на території східних слов’ян, про що свідчать різні археологічні

знахідки. За деякими даними на території Східної Європи знайдено більше

археологічних залишків норманських племен ніж на території Західної Європи.

Були знайдені також залишки норманських поселень, але переважно торгових.

Література

1. Горский В. С. Философские идеи в культуре Киевской Руси

ХІ – начала ХІІ века. – К., 1988

2. Греков Б. Д. Киевская Русь. – М., 1953. – С. 444.

3. Греков Б. Д. О роли варягов в истории Руси // Новое время. -

1947. - №30. – С. 12.

4. НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ

ІСТОРІЇ УКРАЇНИ УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ

КОМІТЕТ З ВИВЧЕННЯ КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ І

ПІВДЕННО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ. Україна в Центрально-

Східній Європі. — Вип. 16. — К.: Інститут історії України

НАНУ, 2016. — 327 с.


25

Краснопортко О. Є. Рідний край. Історія Хмельницького

Krasnoportko Oleksandra

The National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine

MY NATIVE LAND. THE HISTORY OF KHMELNYTSKYI

Khmelnytskyi is a city in the west of Ukraine located on the banks of the

Southern Buh River. It is an administrative center of the Khmelnytskyi region, an

industrial, commercial and cultural center of such historical regions as Podillya and

South Volhynia.

The population of Khmelnytskyi is about 268,000 (2016), the area - 93 sq. km.

The territory on which Khmelnytskyi is located has been inhabited since ancient times.

Objects of the Scythian period of the 7th-3rd centuries BC were discovered on the

territory of the city. Originally it was a small settlement called Ploskir located at the

confluence of the Ploska River with the Southern Buh. The date of foundation is

unknown, as to the first mention, then it can be reliably said about the existence of

Ploskir in the first half of the 15th century. At that time, most of Podillya, including

Pobuzhye, went under the power of the Polish kingdom.

In 1431, the Polish king Wladyslaw II Jagiello gave the gentry privileges of the

ownership of the Podillya land. Among the settlements mentioned in the documents of

the royal chancellery, there was a settlement of Ploskir. During the reign of the next

Polish king Wladyslaw III, the settlement was called Ploskirow. During the

Khmelnytsky Uprising of 1648-1654, Ploskirow and its surroundings were repeatedly

in the center of the battles of the Cossacks against the Polish troops. In 1672, Podillya

passed under control of the Ottoman Empire.

In 1793, as a result of the Second Partition of Poland, the town and region

passed under the authority of the Russian Empire. In 1795, the Podolia Governorate

was formed. One of its counties became known as Proskurovsky with a center in the

town of Proskurov. In 1806, in Proskurov there were 487 houses, of which only one

stone house, shops - 68 wooden and 7 stone, mills - 2, Greco-Russian church, Catholic

chapel, and two synagogues. The population of the town was 2,022 people.


26

In 1897, the town’s population was 22,855 people, including Jews - 11,369,

Ukrainians - 4,425, Russians - 3,483, Poles - 2,824. At the turn of the 19th-20th

centuries, such industrial enterprises as a tobacco factory, sugar factory, iron foundry,

brickworks, breweries were opened in Proskurov.

In 1909, the population of the town reached 36,000. In August 1914, with the

outbreak of the First World War, Proskurov became a front-line town. A lot of well-

known commanders of the Russian army visited it, among them was the commander

of the 8th Army of the South-Western Front, General Alexei Brusilov.

In 1917-1920, Proskurov was part of the Ukrainian People’s Republic, as well

as the Ukrainian State (April-December 1918). November 18, 1920, Soviet power was

finally established in the town. Since December 1922, it became part of the Ukrainian

SSR within the Soviet Union.

March 15, 1941, the town became the center of the Kamyanets-Podilsky region.

July 8, 1941, during the Second World War, Proskurov was occupied by the German

troops. During the years of occupation, about 9,500 Jews, almost 60% of the Jewish

population of the town, were killed. Tens of thousands of prisoners of war and civilians

were also killed in a concentration camp near the town. March 25, 1944, Proskurov

was liberated by the Soviet army.

January 16, 1954, Proskurov was renamed Khmelnytskyi (in honor of Bohdan

Khmelnytskyi) and became the center of the Khmelnytskyi region. The area of the city

was significantly increased. The local plant of transformer substations became the

leading manufacturer of transformers for railway transport in the USSR, the plant

“Kation” - one of the largest capacitor manufacturers in the country, Novator - the only

manufacturer of aircraft special equipment for military use in the USSR.

The opening of such enterprises turned Khmelnytskyi into a major industrial

center of Ukraine. The population grew significantly, the first higher educational

institution - the Technological Institute (Khmelnytskyi National University) - was

founded, the first trolleybus lines were built, new residential districts were built.

Since the mid-1960s, near Khmelnytskyi and on the territory of the region the

combat positions of intercontinental ballistic missiles were unfolded. In 1970, the

Khmelnytskyi Higher Artillery Command School was founded. In the 1990s, the

National Academy of the State Border Guard Service of Ukraine named after Bohdan

Khmelnytskyi was opened on its basis.


27

After Ukraine gained independence in 1991, Khmelnytskyi became one of the

largest shopping centers in Eastern Europe at that time. Today, there is a large market

complex in the city that covers an area of more than 18 hectares and includes 24

separate clothing markets.

Museums and Churches

Khmelnytskyi Regional Museum of Local Lore. The museum is located in a

modern building in the center of the city. In total, there are about 60,000 exhibits

including medieval coins and ornaments from the times of Kievan Rus, a large

collection of porcelain of the 19th-20th centuries, antique furniture, and utensils.

Podil’s’ka Street, 12. Opening hours: 8:00-17:00. Day off: Monday.

Museum of the History of Khmelnytskyi. This small museum is located in

the pedestrian zone. The exposition is devoted to the main events from the history of

the city. There are about 2,000 exhibits. Proskurivs’ka Street, 30.

Khmelnytskyi Studio Museum of Photographic Art. Opened in 2010, it is

the first museum dedicated to this topic in Ukraine. The exposition consists of more

than 1,500 exhibits (cameras, lenses, magnifiers, light meters, and other accessories)

that illustrate the development of photography and photographic equipment from the

end of the 19th to the end of the 20th centuries. Exhibitions of photo artists from

different cities of Ukraine are held here too. Proskurivs’ka Street, 56. Opening hours:

9:00-18:00. Days off: Sunday, Monday.

Also there is Taras Shevchenko Public Garden - a favorite resting place for

locals and guests of Khmelnytskyi created in the late 19th century. The park area of 5

hectares has a regular layout. The main compositional center is the square with the

monument of Taras Shevchenko (1992). The garden is decorated with bizarre metal

sculptures created by the contemporary artist N. Mazur. Taras Shevchenko Movie

Theater is also located here. Proskurivs’ka Street, 40.

The common is Monument to Bohdan Khmelnytskyi. One of the most

extravagant monuments to the Ukrainian hetman in Ukraine. The bronze equestrian

statue of the sculptor V. Borisenko and the architect N. Kopyl was installed in front of

the Philharmonic Society, next to the building of the Khmelnytskyi regional

administration in 1993. Despite the fact that the monument was very expressive and

pompous, it caused a lot of criticism because of the unnatural posture of the horse and

the general disproportion of the figures. Gagarina Street.


28

Березовская А. Л. Native land history as a part of educational course “History of Ukraine” for university students

Anna Berezovska

National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine

NATIVE LAND HISTORY AS A PART OF EDUCATIONAL COURSE “HISTORY OF UKRAINE” FOR UNIVERSITY STUDENTS

Educational course “History of Ukraine” is an essential part of University

Curriculum at all higher educational establishments of Ukraine. To study history of the

country means to know all important events in its history, their reasons and

consequences for the development of society. University students study history of

Ukraine from ancient times to our days. The knowledge students get while they study

this course educate them in all-round manner: they understand the peculiarities of the

development of their native country, get information about the most important

personalities who influenced a lot the history of Ukraine, they analyze different

historical events and evaluate their results, they also study the history of their native

land, the history of the city or town where they live.

To our mind, it is impossible to imagine studying the history of the country

without studying the history of the native city. Understanding of key events and

inferring about different historical places in the city or town helps to understand better

all historical peculiarities of the country in a whole.

Being a first-year student of the National University of Life and Environmental

Science we have made acquaintance with the history of the city capital Kyiv and its

most important historical places which annually attract millions of tourists. Kyiv is one

of the most ancient and beautiful cities in Europe with long and breath-taking history.

The traditionally recognized year of Kyiv’s establishment is AD 482, and in 2017 the

city celebrated its 1,545th anniversary. However, archaeological evidence suggests that

the city was founded in the 6th or 7th century. According to the 12th-century

chronicle “Povest vremennykh let” known as The Russian Primary Chronicle, Kyiv

was founded by three brothers, Kyi, Shchek, and Khoryv, leaders of the Polyanian tribe

of the East Slavs. Each established his own settlement on a hill, and these settlements

became the town of Kyiv, named after the eldest brother, Kyi; a small stream nearby

https://www.britannica.com/topic/The-Russian-Primary-Chronicle

https://www.britannica.com/topic/Slav


29

was named for their sister Lybid. Although the chronicle account is legendary, there

are contemporary references to Kyiv in the writings of Byzantine, German, and Arab

historians and geographers. There are lots of prominent pages in the history of Kyiv.

In the mid-9th century Kyiv became the capital of the first East Slavic

state, Kyivan Rus. The town flourished, chiefly through trade along the Dnieper going

south to the Byzantine Empire and north over portages to the rivers flowing to

the Baltic Sea—the so-called “road from the Varangians to the Greeks,” or “water

road.” Trade also went to the Caspian Sea and Central Asia.

In 988 the introduction of Christianity enhanced Kyiv significance as the

spiritual centre of Rus. By the 12th century, according to the chronicles, the city’s

wealth and religious importance was attested to by its more than 400 churches. The

cathedral of St. Sophia, the Kyiv-Pechersk Lavra and the ruins of the Golden Gate, St.

Andrew Church and many other churches and cathedrals are witnesses of Kyiv

splendour. The town was famed for its art, the mosaics and frescoes of its churches, its

craftsmanship in silver, and the quality of many of its manufactures. One of Europe’s

major cities, Kyiv established diplomatic relations with the Byzantine Empire,

England, France, Sweden, and other countries. Travelers wrote of its population as

numbering tens of thousands.Throughout the period of Kyivan Rus, however, the city

was engaged in a succession of wars against the nomadic warrior peoples who

inhabited the steppes to the south: in turn, the Khazars, the Pechenegs, and the

Polovtsians. These war conflicts weakened the city, but even greater harm was done

by the endless, complex internecine struggles of the princedoms into which Rus was

divided. In 1238 a Mongol army under Batuyi invaded Rus and, having sacked the

towns of central Rus, in 1240 besieged and stormed Kyiv. Much of the city was

destroyed and most of its population killed. In the 14th century what was left of Kyiv

and its surrounding area came under the control of the powerful and expanding grand

duchy of Lithuania, which captured it in 1362. In 1569 the Union of Lublin between

Lithuania and Poland gave Kiev and the Ukrainian lands to Poland. Kyiv became one

of the centres of Orthodox opposition to the expansion of Polish Roman Catholic

influence. In the 17th century there was also increasing unrest among

the Zaporozhian Cossacks of the Dnieper downstream of Kyiv and an ever-growing

struggle between them and the Polish crown. In the first half of the 19th century, Kyiv

developed as a major center of Ukrainian nationalism. In January 1918 the Central

Rada proclaimed an independent Ukrainian state with Kyiv as its capital. There are

https://www.britannica.com/topic/Kievan-Rus

https://www.britannica.com/place/Byzantine-Empire

https://www.britannica.com/place/Baltic-Sea

https://www.britannica.com/place/Caspian-Sea

https://www.britannica.com/place/Central-Asia

https://www.britannica.com/topic/Christianity

https://www.merriam-webster.com/dictionary/enhanced

https://www.britannica.com/place/France

https://www.britannica.com/place/Sweden

https://www.britannica.com/topic/Khazar

https://www.britannica.com/topic/Pechenegs

https://www.britannica.com/biography/Batu-Mongol-ruler

https://www.britannica.com/place/grand-duchy-of-Lithuania

https://www.britannica.com/place/grand-duchy-of-Lithuania

https://www.britannica.com/event/Union-of-Lublin

https://www.britannica.com/topic/history-of-Poland

https://www.britannica.com/topic/Eastern-Orthodoxy

https://www.britannica.com/topic/Roman-Catholicism

https://www.britannica.com/topic/Cossack


30

only a few pages from the history of our native city, but they help us understand the

main sense of some churches, museums and monuments in Kyiv. Today Kyiv is a

European city and a capital of Ukraine. A port on the Dnieper River and a large

railroad junction, it is a city with an ancient and proud history. The independence of

Ukraine gained in 1991 renewed Kyiv’s status as a major European capital. The

citizens of Kiev are proud of their ancient and beautiful city, which attracts millions of

tourists, who would like to see and enjoy its picturesque streets, parks and squares,

breathtaking churches and monasteries.

References

1. Kudrytskyi, A. (1981). "Kyiv, Encyclopedic Directory" (in Ukrainian). Kiev:

Ukrainian Soviet Encyclopedia

2. Lytvynchuk, Janna (2006). St. Andrew's Church. Kiev: Anateya. ISBN 966-

8668-22-7

3. Malikenaite, Ruta (2003). Touring the Crimea (in Russian). Kiev: Baltija

Dryk. ISBN 966-96041-9-2

4. Mironenko, Aleksandr (1977). "St. Andrew's Church" (in Russian, Polish, and

Czech). Kiev: Mystetstvo

5. Michael F. Hamm. (1995). Kiev: A Portrait, 1800–1917. Princeton: Princeton

University Press

6. "Kiev", Encyclopædia Britannica (11th ed.), New York,

1910, OCLC 14782424 – via Internet Archive

7. Shulgin Basil (1939–1940). "Kiev, Mother of Russian Towns". Slavonic and

East European Review.

https://en.wikipedia.org/wiki/Kiev


https://en.wikipedia.org/wiki/International_Standard_Book_Number

https://en.wikipedia.org/wiki/Special:BookSources/966-8668-22-7



https://en.wikipedia.org/wiki/International_Standard_Book_Number



https://archive.org/stream/encyclopaediabri15chisrich#page/788/mode/2up

https://en.wikipedia.org/wiki/Encyclop%C3%A6dia_Britannica_Eleventh_Edition

https://en.wikipedia.org/wiki/OCLC

https://www.worldcat.org/oclc/14782424

https://en.wikipedia.org/wiki/Internet_Archive


31

Іващук М.В.,Кравченко Н.Б. Історія мальовничого міста Вінниця

Іващук М.В.,Кравченко Н.Б.

Національний університет біоресурсів і природокористування України, Україна

ІСТОРІЯ МАЛЬОВНИЧОГО МІСТА ВІННИЦЯ

Місто Вінниця знаходиться на території правобережної України, яку

назвали Побужжям, пізніше Поділлям. Здавна тут жили східнослов'янські

племена уличів та тиверців, які увійшли в свій час до складу Київської Русі, а

після її розпаду землі Побужжя стали частиною Галицько-Волинського

князівства. У 1362 році землі східних слов'ян перейшли під владу литовського

князя Ольгерда після його перемоги над татарами. Територія Побужжя була

віддана в керування племінника князя Федора і Костянтина, які почали будувати

на цих землях фортеці. Серед них була і Вінниця, літописання якої починається

з 1363 року і пов'язане з прагненням Великого Литовського князівства

затвердити своє панування на Поділлі [1].

Вже в 1393 році землі Подільського князівства були підконтрольні

новому правителю Великого князівства Литовського – Вітовту. Опісля

доленосної Синьоводської перемоги татарська загроза нікуди не зникла, а тільки,

навпаки, посилилась, особливо, наприкінці XIV століття. Тоді, в 1399 році, на

Ворсклі об’єднане польськолитовсько-українське військо отримало серйозну

поразку в бою з татарськими військами. Цей програш в одній з найбільших

східноєвропейських битв того часу поклав початок постійних нападів кочівників

на землі Східного Поділля – Брацлавщини. Згідно з джерелами, ми знаємо про

руйнівний для історії міста 1430 рік, коли татари дощенту спалили Вінницю

[2,12].

Нелегко жилося нашим предкам під час міжусобних війн в самому

князівстві Литовському, та й татари не давали спокою: 30 спустошливих нападів

татар пережила Вінниця з 1400 по 1569 рік. Після спорудження в 1558 р. нової

фортеці на острові Кемпа виникло «Нове місто» на правому березі Південного

Бугу і продовжувало розвиватися «Старе місто» на лівому. За Люблінської унії

Вінниця увійшла до складу Польщі і з 1598 року була центром Брацлавського

воєводства. У 1640 році затверджено Магдебурзьке право. Визначною подією


32

цього століття в історії міста був розгром польського війська в березні 1651 року

козацькими полками під проводом славетного Івана Богуна. Після приєднання

Правобережної України до Росії та створення Подільської губернії в 1797 р.

місто стає центром Вінницького повіту, а на початку 1798 року в ньому

вводиться «міське положення».

Важливим стимулом подальшого розвитку міста стало будівництво

Києво-Балтської залізниці та відкриття залізничного сполучення Козятин-

Здолбунів, завдяки чому стали можливими безпосередні зв'язки з Києвом,

Одесою, Москвою, Петербургом, а також з Польщею. За другу половину XIX ст.

Вінниця виросла майже в три з половиною рази і посіла перше місце Подільської

губернії за розмірами товарообороту. У 1911 р. була збудована перша черга

водогону, встановлено електроосвітлення. У 1912 р. відкритий трамвайний

зв'язок Замостя з центром міста. З 1914 року Вінниця стає адміністративним

центром Подільської губернії [1].

Імперіалістична війна вкрай загострила класові протиріччя. Вінницькі

робітники все рішуче виступали проти несправедливої загарбницької війни,

незважаючи на жорстоке переслідування. Почалися заворушення серед рядового

складу Вінницького гарнізону. Цьому сприяла революційна агітація. У солдатів

15-го запасного Кримського полку 1916 року виявили прокламацію з протестом

проти війни і закликом до революційної боротьби. Під ударами Червоної Армії і

повсталого українського народу восени 1918 року австро-німецькі війська

почали відступати з України, але на зміну окупантам прийшла Директорія. Після

безславної поразки в Києві вона отаборилася у Вінниці. Тут буржуазно-

націоналістичні запроданці чинили масові арешти, грабували населення. У ніч з

14 на 15 лютого 1919 року проти петлюрівців розпочалося повстання. Але

заарештувавши перед початком бойових дій керівників виступу, Директорія

придушила це повстання. Однак воно відіграло значну роль у боротьбі за

Радянську владу на Україні.

Швидко відновили свою діяльність органи Радянської влади, партійні,

комсомольські та профспілкові організації. Трудящі енергійно відбудовували

народне господарство, наводили порядок у місті. Масового характеру набирали

суботники. Коли вони відбувалися, вінничани заготовляли паливо для шкіл та

лікарень, очищали станції від завалів і брухту. Під час громадянської війни і на

початку відбудовного періоду Вінниця відігравала важливу роль як центр


33

Подільської губернії. Тут перебували губернські партійні і радянські органи та

громадські організації [3,87].

У грізний час Другої світової, з початком радянськонімецького

протистояння літа 1941 року, жорстокі бої точились саме у цій частині Вінниці,

на Старому місті. Дата «19 липня 1941 року» є своєрідною точкою відліку

нацистської окупації Вінниці, яка тривала аж до 20 березня 1944 року. У

повоєнний час нестача житла внаслідок пожеж та руйнацій була однією з

найгостріших проблем тогочасної Вінниці. А населення міста після війни

постійно зростало. На 1955 рік воно досягло позначки 105 тис. осіб,

перевищивши довоєнну кількість. Завдяки державним грошовим позикам

широко розгорнулось індивідуальне будівництво в районі Старого міста. Тут

виникли десятки нових вулиць. У 1954 році, завдяки налагодженню регулярного

автобусного руху, Старе місто було поєднано з центром міста,

олієжиркомбінатом, інструментальним заводом, клінічним містечком та іншими

передмістями.[2,30].


1. Ukraine-in. Історія Вінниці [Електронний ресурс].-Режим доступу:

http://ukraine-in.ua/ua/istoriya-gorodov-ukrainy/istoriya-vinnitsy

2. Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. — К.: Головна

редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с.

3. Історії старого міста: зб. – Вінниця: ТОВ «Віндрук», 2016. – 170 с.

http://ukraine-in.ua/ua/istoriya-gorodov-ukrainy/istoriya-vinnitsy

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%A0%D0%95

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%9D_%D0%A3%D0%A0%D0%A1%D0%A0



34

Ethnography Ахантаева Ә. Ж. Қазақтың үйлену салты мен дәстүрі

Ахантаева Ә. Ж.

ҚазҰАУ, Алматы, Қазақстан.

ҚАЗАҚТЫҢ ҮЙЛЕНУ САЛТЫ МЕН ДӘСТҮРІ

Қазақ халқының дәстүрінде «жанұяның» татулығы, бірлігі ұлттың

болашығының діңгегі, негізі, іргетасы. Ұлтымызда «жанұя» «ақ неке» «жер

мәселесі» үлкен маңызы бар дүние.Ұлтымыздың құндылықтарының бірі «жеті

атаға дейін қыз алыспау», бұл қазақ халқы қан тазалығына үлкен мән берген, бұл

адамның ақыл-есі мен физианомиясының дұрыс жетілуінің бірден-бір

дұрыстығы. Осы ата-бабаларымыздың мықты ұстанымы мен дәстүрі арқасында,

өзінің керемет білімі мен ақыл-парасатының, жетістігінің арқасында әлемді таң

қалдырып жатқан қазағымыз аз емес. «Жеті атаға дейін қыз алыспау» - бұл

шартты бұзған жағдайда екі жасты жазалап отырған, тіптен жанұясымен жер

аударып жіберетін де болған [1, с.293]. Қазақ халқының отбасын құруда

ғасырлар бойы желісін үзбей жалғасып келе жатқан өзіндік салт-дәстүрлерінің

бірі «құда түсіп, қалың мал төлеу» арқылы жүргізілді. Қазақта әлі күнге дейін

«бел құда», «бесік құда», «қарсы құда» сияты құдалықтың түрлері сақталған.

Сонымен қатар «отбасын» құрудың тағы бір жолы «алып қашу» арқылы жүзеге

асқан. «Алып қашу» - бұл үш түрлі жағдайда орын алады: біріншіден екі жастың

көңілдері жарасса, жігіт сүйгенін «алып қашып үйленуі» де ертеден келе жатқан

үрдістің бірі. Мұндай жағдайда жігіт жағы айып төлеп, көп шығынға батады. Бұл

дәстүр бұрынғы кезде де қазіргі таңда да кездесетін жайт. Екіншіден жігіттің

қалың мал төлейтін жағдайы жоқ болған жағдайда қыз бен жігіттің өзара келісімі

арқылы болса, үшінші жағдайда қыз жігітті ұнатпайды, бірақ жігіт қызға өлердей

ғашық болғанда қыздың келісімінсіз-ақ алып қашады, мұндай жағдайда осындай

кейбір отбасыларының 70-80 пайызы жақсы отбасы болып кетсе, 20-30 пайызы

ажырасып жанұя шырқы бұзылып жатады екен. Енді әрі қарай құда түсу

дәстүрімізге оралайық. «Бел құда» - бұл екі рулы елдің ішіндегі екі жанұя басы


35

отағаларының әйелдерінің аяқтары ауыр яғни екіқабат болса іштегі дүниеге

келмеген сәбилерді өзара атастырып қоятын ырымның бірі. Бұл ырым ежелден

келе жатқан ырымның бірі десек қателеспейміз, өйткені ежелгі ауыз

әдебиетіндегі шығармаларында кездесіп отырған. Мысалыға: «Қозы Көрпеш –

Баян сұлу» поэмасында жақсы суреттелген. Онда Қарабай мен Сарыбай сияқты

байлардың екеуінің де әйелдерінің аяғы ауыр болғандықтан бір-бірімен құда

болу жөнінде серттесуі. Серттескен адамдардың әйелдері бірі ұл, бірі қыз

болмай, екеуіде бірдей ұл немесе қыз болған жағдайда екеуін де екі ана кезек-

кезек емізіп бір-біріне бауыр, дос қылып есейген шақтарында төс қағыстырып

мәңгі дос болып өтеміз дегізіп серттестірген.

«Бесік құда» - аты айтып тұрғандай сәбилерді бесікте жатқан кезінен –ақ

өзара атастырып қояды [2, с126]. Ерте кезде құда болатын екі жақ бай адамдар

болса, уәделескен уақыттан бастап қалың малын біртіндеп қыздың әкесіне бере-

беретін болған. Қыз бала бойжеткен соң, қыздың әкесі болашақ құдаларына кісі

жіберіп, «келіндерін алып кетсін» - деп сәлем айтады. Осы кезде болашақ күйеу

бала «ұрын барып» қыздың жеңгесі арқылы болашақ жарын көреді. Жігітке қыз

жеңгесі бірден қалыңдығын көрсете салмайды, болашақ күйеу жігіт түрлі сый-

сыяпатын жасаған соң ғана қыз екеуін бір-бірімен табыстырған.

«Қарсы құда» - бұл бұрыннан құдандалы адамдардың бір-бірімен

қайтадан құдаласуы, мысалыға: қыз алған жаққа жігіт жақ қыздарын беруі. Бұл

салт қазіргі таңда да кездеседі. Мұны қазақтарда «сүйек» жаңғырту деп те

атайды (АӨЖМ – Автордың өзі жинаған материалдары).

«Бесік құда» мен «бел құданы» балалары өте кішкентай, тіпті кейде

туылмай тұрғанда құда болуға келісілгендіктен ежелгі қалыптасқан дәстүр

бойынша «атастыру» деп, «атастыру арқылы» үйлендіретін. Атастыру – екі жан

достың әйелдері бір мезгілде аяғы ауырласа, сәбилері тумай-ақ олардың өзара

келісуі. Дегеніндей болса, уақыты келгенде екі жасты үйлендіретін. Егер екеуі де

ұл, не қыз болса, онда олар өскен соң әкелеріндей дос болып өтуге тиісті болған.

Бұл дәстүрлер қазіргі таңда да кездеседі. Бірақ көбіне екі жастың шешіміне қарай

іске асады. Жігіт үйленер алдында әуелі өзіне ұнайтын теңін іздестіреді. Бұл

дәстүр – «қыз көру», «жар таңдау» деп аталады. Сол сияқты жігіт өзіне ұнаған

қыздың әкесіне сөз салу арқылы да үйленеді. Бұл рәсім – «қыз айттыру» деп

аталады (АӨЖМ).


36

Бұрынғы уақытта да қазіргі таңда да отбасын құру тойына дайындық

«құдалықтан» басталады. Қазақта «кәдесіз қыз болмайды» деген нақыл сөз бар.

Қызды ұзатар кезде түрлі ырым-жоралғылар жасалады. Қыз әкесіне «қалың мал»

беріледі.

Қалың мал - орта есеппен қырық қара немесе қырық жеті қысырақ, төрт

жыртыс болғанымен қыз жақ бұдан пайда таппайды. Бар болса басына ақ отау

тігіп береді. Төсек-орын, ыдыс-аяқ, сауын сиыр, мінер ат. Бір жылдан кейін

берілетін енші, жиенге мінгізетін тайы мен серкеші есептелінсе, ол қалың

малдың құнынан кем түспейді. Тойға дайындық - құдалық, той және тойдан

кейінгі әдет-ғұрыптар сияқты түрлі кезеңдерден тұрады [3, 183б]. Негізінен

кейбір құрылымдары өзгеріске ұшырағанымен де, үйлену салтының сыртқы,

дәстүрлі келбеті сақталған деп айтуымызға болады.

Қыз ұзату тойына келген күйеу жігіттің босағаны аттаған сәттен бастап,

ырымдары басталады. Дәстүр бойынша, алдымен ақ жол тілеп, құдалық берік

болуы үшін бір мал сойылады. Оның бауыздау қанына қол батырып, «қанға қан

қосылады, енді туыс болдық» «мың жылдық құда болдық» деп бата бұзбауға

серттеседі. Одан кейін түрлі салт-дәстүрлер орындалып жалғасын табады.

Шашу – құдалар немесе күйеубала келгенде ауылдың ең сыйлы бәйбішесі

табаққа құрт, ірімшік, тәтті қосып шашу шашады. Жұрт мұны жапа тармағай

таласа теріп алып жейді (АӨЖМ). Бұл тойда, қуанышта жасалатын ырым.

Той басталады. Аттанар алдына қыз әкесі келген жігіттерге сый құрметін

көрсетіп, киіт кигізеді. Жаңа күйеуге сыйлық береді, бұл «қапқа салар» деп

аталады. Бұл құданың тұрмыс жағдайына байланысты. Бұл сыйлыққа қымбат

киім, ат әбзелі және басқа мал да беріледі. Бұл, әрине, қайын атасының мал

бастылығы, атақ абыройы. Айта кететін жайт, күйеу болатын жігіттің киімі

ерекше болу керек. Күйеу қайсысы - деп іздемейтіндей. Бас киімі - бөріктің

төбесіне үкіні қадайды, етігі биік өкшелі, иығына қызыл шапан жамылады.

Бөрікті баса киіп, өзін өте әдепті, бір жағынан жақсы көрсете білуі керек.

Күйеу қалыңдыққа келгенде «той малын» ала келеді. Малды осы тойға сояды.

Бай құдалар тойға бірнеше жылқы, сиыр не қой әкеледі. Бұған қоса қымбатты

мата, басқа да бұйымдар, жеміс, жидек, қант, шай т.б. Егер оны толық әкелмесе

қыздың жеңгелері күйеуге өздерінің риза еместіктерін айтып, келекелеп

намысына тие сөйлеген.

http://koshpendi.kz/index.php/ulttyk-tagamdar/sut-tagamdary/


37

Сәбиі үшін түн ұйқысын төрт бөліп, мәпелеп өсірген қыздың анасына

берілетін сый, тару - «сүт ақы», ал асқар тау әкесіне арналған «ата күші» немесе

«жігіт-түйе» кәдесі қызын жақсы, өнегелі етіп тәрбиелегені үшін әкесіне

беріледі. Бұл сыйлық – қымбат киім, түйе, жылқы, ат абзелі т.б. Қазіргі кезде

қымбат гаухар тасты әшекей бұйымдар немесе ақшалай да беріледі.

Қыз алуға келген күйеу жігітке қыздың тойында бір табақ етті жігіттің

алдына қойған, бұл сыбағада арнайы төс салынады. «Төс» - қазақта тек күйеу

жігітке ғана тартылады. Күйеу жігіт жас па, кәрі ме жаңа күйеу ме, ескі күйеу ме

оған қарамайды. Табақ әкелген жеңгеге сый ақы беру керек. Осы табақ ет «қыз

алар» немесе «күйеу табақ» деп аталған. Бұл дәстүр қазірде оңтүстікте

сақталған. Ал қазақ елінің өзге жерінде сақталмаған, ұмыт болған.

Құдаласу үстіндегі ең жауапты сәттің бірі – «құйрық-бауыр асату»

дәстүрі. Бұл - арнайы пісірілген қойдың құйрық майы мен бауырын жіңішке етіп

турап табаққа салып қыз жағынан сыйлы әйелдердің бірі

Құда, құда дегізген,

Құйрық – бауыр жегізген,

Құйрық – бауыр жемесек,

Несіне құда дегізген, – деп өлеңдете келіп, құдаларға, отырған адамдарға

айнала құйрық-бауыр асатып шығады, «бауырдай жақын, құйрықтай тәтті

болыңдар» деп тілек білдіреді. «Құйрық-бауыр жедің бе, құда болдым дедің бе»

мақалдаған атамыз құда болудың белгісі осы құйрық-бауыр асату. Бұл құдалық

дәстүр рәсімі болғанмен ұлттың салт дәстүрінде орны бөлек жай. Мал баққан

көшпелі халықтарда май-молшылықтың, береке-байлықтың белгісі. Қазақ

тілінде «бауыр» сөзі - туыс, ағайын және іні деген ұғымды білдіреді. Сондықтан,

бауырдай тату-тәтті болып, туыс, бауыр болайық дегеннің белгісі ретінде бауыр

тартылады.

Жаңа түскен келін босаға аттаған соң есіктің екі босағасына май жағуы,

үйге кірген соң ошақ басында отқа май құюы сияқты т.б. жосын-жоралғылары

майдың наным-сенімдік тұрғыдан туындайтын ғұрыптық қызметтерін

айғақтайды.

Жасау - қазақ халқы қызға берілетін жасауға зор мән берген. Қызға

берілетін жасау үшін ақшаны аямаған, барған жерінде қажетті болатын керек

дүниелерінің барлығын алып берген. Жасаудың негізінен мынадай дүниелерден


38

тұрған: кілем, текемет, ат әбзелдері (ат әбзелдерін міндетті түрде берген: себебі,

ол кезде мініс көлік негізінен жылқы болған және бар адамдар күмістен жасап

берген) зергерлік бұйымдар, сәукеле, қымбатты киімдер, заттар, ыдыс-аяқ т.б.

Бай адамдар қыздарына алты, сегіз тіптен кейбіреулері он алты қанатты киіз үйді

яғни «ақ отауда» берген. Қыз жасауына кейде берген қалың малдың бағасы

жетпей де қалатын болған. Ал зергерлік бұйымдардың ішінде гаухар тасы бар

бағалы сыйлықтарын да береді.Ұзатылып бара жатқан қыздың киіміне де аса мән

берген, соның ішінде сәукелеге. Қазан төңкерісі қарсаңына дейінгі қазақтарда

қыз ұзату тойы дайындығының келесі бір қажетті дәстүрі – қалыңдыққа арналып

жасалынатын бас киім – сәукеле және оның той мерзіміне дейін жасалынып бітуі

болған. Қыз ұзату тойына байланысты сәукелені ата-аналар өз мүмкіндігіне

қарай әр түрлі уақытта тіктірген. Ауқаттылар сәукелені күні бұрын жасатып

қойса, кейбіреулер сәукелені алдынала дайындай алмайды. Ал кейібір отбасылар

күйеу келіп жатқанда тіккізген.

Қорыта келе, халқымызда бұл дәстүр әлі күнге дейін сақталып отыр, мұны

біз дәстүр сабақтастығы ата-баба өсиетіне деген құрмет деп санаймыз.

Әдебиеттер:

1. Казахи (историко-этнографическое исследование). А. Казахстан.1995.

2. Ибрагимов И. Этнографические очерки киргизского народа // Русский

Туркестан. Вып.1. М., 1872.

3. Қазақ халқының дәстүрлері мен әдет-ғұрыптары. Т.1. А. Арыс. 2005.

http://koshpendi.kz/index.php/koloner/ormek/

http://koshpendi.kz/index.php/koloner/zergerlik/

http://koshpendi.kz/index.php/koloner/kazaktyn-ulttyk-kiimderi/


39

MUSIC AND LIFE

Music: learning and teaching Куртванова М.Б. Развитие навыков чтения нот

Куртванова М. Б.

КГКП «Детская музыкальная школа им. К. Аманжолова»

г.Караганда, Казахстан

РАЗВИТИЕ НАВЫКОВ ЧТЕНИЯ НОТ

Для успешного развития юных музыкантов — чтение с листа является

одним из важных разделов обучения игры на инструменте. Свободное и беглое

считывание музыкального текста — одна из необходимых предпосылок

всестороннего развития учащихся, открывающая перед ними широкие

возможности для ознакомления с музыкальной литературой, игрой в ансамблях,

а в дальнейшем аккомпанирования солистам и инструменталистам. Это так же

необходимо как для профессионального обучения музыки так и для домашнего

музицирования.

Что же такое чтение с листа? Это свободно проигрывание музыкального текста,

основной задачей которого является ознакомление с произведением в общих

чертах. Но чтобы владеть этим навыком свободно, нужно изучать теоретическое

понятие музыкальной грамоты, которое дается в первые и последующие годы

обучения в музыкальных школах на дисциплине «сольфеджио». Занятия с

юными музыкантами (6-8 лет) проходят в игровой форме с иллюстрированным

материалом, что помогает быстро осваивать азы грамоты музыки. Параллельно

для закрепления данного материала, уже в индивидуальном порядке и в работе с

инструментом являются всевозможные управления «Угадай длительность»,

«Бусы» (запись нот в виде нити бус), «Снеговик» (арпеджио) и другие, которые

так же развивают и формируют навыки чтения с листа.

Если проведенная работа по изучению грамоты и одновременно формирование

навыков чтения с листа изучаются параллельно и методически грамотно, то

учащийся может овладеть рядом практических действий:

1) Свободно ориентироваться на клавиатуре;

2) Определять лад, размер, ритмический рисунок;


40

3) Ориентироваться в музыкальной речи (строение фраз).

Приступая к чтению с листа нужно предварительно ознакомится с пьесой. Очень

важно психологически настроить ученика на незнакомую пьесу. Здесь очень

важен настрой на уверенную игру без остановок. Процесс чтения нотной записи

нужно разделить на стадии:

1. Начинать чтение следует именно с ритмики, так как не овладеть прочтением

некоторых ритмический формул, ребёнок не научится читать нотный текст, а

будет лишь разбирать отдельные звуковысотные обозначения;

2. После осваивать звуковысотную запись (движение мелодии) опираясь на слух

и логическое мышление;

3. Добавить художественную окраску (характер и динамику).

Музыкальный текст, чтобы быть понятным, должен быть прочитан в единой

ритмической упорядоченности. Это обязательное условие чтения с листа. При

освоении ритма хорошо использовать систему ритмослогов. Темп при читке с

листа может быть любым, в зависимости от способностей учащегося.

Следующая задача — это научить ребёнка видеть не отдельные ноты при чтении

с листа, а обхватывать нотный текст целиком, стараясь забегать на 1, 2 такта

вперёд. Успешность этого процесса зависит от степени развития знаний, умения

и навыков учащегося: чем больше видит и внутренне слышит музыкант в нотном

тексте, тем скорее предугадывает логику развития музыкального материала. Чем

лучше владеет инструментом, тем успешнее читает он и ноты с листа. Навыки

чтения с листа складываются из нескольких моментов:

1. Восприятие текста (по-горизонтали, по-вертикали);

2. Ориентировка рук и пальцев на клавиатуре;

3. Способность предугадывать развертывание музыкального текста (логическое

мышление, движение мелодии «вверх» или «вниз»).

Все приобретенные навыки, полученные в процессе обучения, требуют

систематического повторения. Ежедневная практика дома по 10-15 минут

поможет закрепить полученные знания. Так же, для гибкости в чтении с листа

полезно использовать разный по степени сложности музыкальный материал.

Самый простой способ научиться читать с листа был описан И. Гофманом:

«Лучший способ научиться читать с листа — это как можно больше читать, …

причем как можно скорее, хотя на первых парах и вкрались какие-то мелкие

неточности…»


41

Формирование навыков чтения нот с листа и владея ими уже более глубоко,

проявляет интерес у музыканта к домашнему музицированию, расширяя тем

самым музыкальный кругозор. Способствует развитию слуха, ритма, внимания,

организованности, формирует у детей восприятие музыки с художественной

фантазией. Такие дети легче адаптируются в среде сверстников, выделяются

своими умениями в общеобразовательной школе и являются пропагандистами

музыкального образования.

Гофман И. «Чтение с листа» (Фортепианная игра)

Тимакин Е. М. «Воспитание пианиста»


42

Musicology ДРОЗДОВА Е. О. Творческая составляющая технологии работы музыканта- исполнителя в освоении произведения

Дроздова Е. О.

Аспирант Национальной музыкальной

академии Украины имени П. И. Чайковского,

научный руководитель академик Н. А. Давыдов

ТВОРЧЕСКАЯ СОСТАВЛЯЮЩАЯ ТЕХНОЛОГИИ РАБОТЫ

МУЗЫКАНТА- ИСПОЛНИТЕЛЯ В ОСВОЕНИИ ПРОИЗВЕДЕНИЯ

Процесс исполнительского освоения музыкального произведением имеет

много общего для музыкантов разных специальностей. На это обращали внимание

многие музыканты [1,2,3]. Однако в известных работах не рассматриваются этапы

исполнительского освоения произведений с точки зрения их оптимизации, внесения

в каждый из них элементов творческого подхода к изучению произведений. Вместе

с тем очевидно, что улучшение всего процесса работы над произведением возможно

только при усовершенствовании каждого его элемента.

В освоении музыкального произведения исполнителем выделяется

несколько четко очерченных этапов, которые можно представить тремя группами:

1) общий охват произведения (выбор произведения); 2) эскизное освоение

произведения, работа над эскизно освоенным произведением; 3) художественно-

значимый охват произведения (работа над избранным исполнительским вариантом

произведения).

Кахдую из этих групп освоения произведения исполнителем представляется

целесообразным разделить на множество подэтапов. Их число, в соответствия с

реальными обстоятельствами работы, оказывается сравнительно большим и

различным для каждого, в зависимости от индивидуальности и одарённости

исполнителя. Этапы работы над музыкальным произведением различаются и по

содержанию. В обобщенном виде этапы, типичные в практике работы гитариста,

целесообразно представить в виде описательной модели:

Выбор произведения:

- общий "охват" произведения:


43

- чтение с листа.

- просмотр отдельных частей произведения.

- подробный разбор произведения:

- тематический материал.

- ладогармонический язык произведения.

- драматургия произведения, его интонационно-динамической структуры

(смысловые арки, кульминация).

- анализ фактуры.

Работа над эскизным освоением произведения - в стадии исполнения

наизусть с частичным преодолением трудностей. На данном этапе повторяются

периоды работы предыдущего этапа, но на более высокой ступени. В каждом

периоде здесь добавляется еще один — целостное исполнение, напамять:

- самоанализ работы, которую выполнил музыкант. Выявление достижений

и трудностей, которые встретились на разных этапах работы с произведением.

Фиксация особенностей освоения произведения, определение собственных

недостатков с целью разработки приемов, призванных улучшить качество работы и

которые способствуют снижению трудностей;

- уточнение замысла произведения, конкретизация представления основных

образов произведения.

- исполнение произведения качественно по-новому. Анализ исполнения,

выделение важнейших элементов. Анализ успеха исполнения на данном этапе и

раскрытие причин этого успеха.

- постановка заданий, которые несколько превышают собственные

возможности.

- разработка, углубление этапа эскизного освоения произведения:

- постепенное приближение в необходимому темпу, к основным чертам

законченного образа произведения; работа над сложными местами; решение

звуковых и двигательных заданий в их взаимосвязи. Продолжение работы над

исполнением наизусть, над целостным охватом произведения.

- анализ трудностей, возникающих в самостоятельной работе; определение

темпових особенностей, уточнение исполнительских выразительных средств.

Исполнение напамять.

- поиск звукового образа произведения, соответствующего собственному

замыслу: развитие гибкости представлений — изменение темпов, смещения


44

кульминаций, вариации динамики, агогики. Создание представления о пределах

допустимого в исполнении произведения.

- работа над избранным исполнительским вариантом произведения:

Работа над деталями: а) над отдельными частями, периодами, фразами,

предложениями; б) по преодолению фактурно-технических трудностей;

в)выработка навыков, что определяется конструктивными особенностями данного

произведения; г) поиск окончательно установленной формы произведения, ее

элементов во взаимодействии и согласовании.

Исполнение произведения полностью:

- проблема целостного охвата; выявление возможных проблем эстрадного

выступления.

- предконцертная работа над произведением. Во все музыкально-

художественные задания добавляется достижение эстрадной выдержки,

необходимость концентрации в одном исполнении всех собственных намерений.

- предконцертная подготовка; беспрерывный процесс деятельности

(мысленные проигрывания, мышечные упражнения, психологические упражнения)

до самого начала выступления.

- концертное выступление.

Изучение удач и просчетов на всех этапах работы над произведением. На

каждом из этапов проявляются типичные недостатки, которым возможно

противопоставить ряд способов их преодоления. Устранение недостатков в работе

над произведением связано с выявлением элементов творчества, которые

способствуют не только преодолению конкретных просчетов, а и направлены на

достижение главных целей: формирование творчески активного отношения к

специальности, целостного развития личности музыканта-исполнителя.

Каждому этапу работы над произведением отвечают определенные

творческие задачи, решение которых необходимо для достижения собственного

совершенства. Собственно, работа над постижением духовного содержания

произведения, определение собственных творческих элементов в исполнении,

допустимость и широта трактовки. Основу творческого, духовного

исполнительского освоения составляют музыкально-слуховые представления,

охватывающие все его стороны: от ясного мысленного представления каждого

звука во всей его сложности до настроения, характера каждого мотива, аккода и

целостного ощущения произведения. И представления звучания должны возникать


45

в каждом элементе освоения произведения, сопровождать и совершенствоваться на

каждом этапе работы над исполнением. Составляющие творчества, освоения

духовной стороны музыки в каждом из этапов освоения произведений иогут быть

представлены следующим образом.

Выбор произведения, творческие компоненты:

- оперирование музыкальными образами произведения.

- общий "охват" произведения в представлении:

Эскизный охват структуры и образов произведения:

- максимальное сосредоточение внимания на звучании;

- предоставление особенного, ведущего значения каждому звуку;

-точное соотношение нового звука с тем, который уже отзвучал.

- полная сосредоточенность внимания на тексте: двигательная активность

при полной свободе исполнительского аппарата.

- ясное внутреннее ощущение архитектоники произведения, которое дает

возможность соотносить между собою части произведения, основные разделы,

эпизоды. Фрагменты произведений уверенно звучат в представлении во всем

богатстве выразительных средств гитары; создания образов в развитии во времени.

Подробный разбор технико-технологической стороны произведения:

творческая личность исполнителя проявляется в предельной сосредоточенности на

задачах воплощения звучания, которым подчинена техническая сторона:

- анализ аппликатуры и её соответствия оптимизации поставленных

задач.

- внимание полностью конкретизируется на элементах фактуры и их

взаимодействии. Воспринимаются наименьшие оттенки выразительных средств

исполнения. Объективно точное сопоставление компонентов мелодической линии

– направления движения, агогическое и динамическое развитие мелодии.

Образное представление ладогармонических особенностей, связанных с

образами игровых движений.

- точное восприятие и представление гармонических функций в их

взаимосвязи.

- ясное, выпуклое представление формы произведения;

- мысленное оперирование формообразующими выразительными

средствами.

- Ощущение свободы и активности мышечного аппарата


46

- мышечный аппарат гитариста легко управляемый. Путем мысленного

разыгрывания достигается полная готовность к исполнению.

Работа над эскизно выученным произведением, творческие

компоненты:

- широкий круг ассоциаций, который охватывает сферу немузыкальных

образов. Понимание замысла услышанного исполнения как бы со стороны.

- активный поиск приемов борьбы с трудностями:

- самососредоточенность на интересе к произведению, отображаемая в

активном продвижении в его освоении. Свободное оперирование усвоенным

материалом, в реальном звучании и в представлении;

- активный поиск нового ракурса произведения;

- стремление к интенсивной работе по преодолению трудностей.

- понимание уровня собственных возможностей и стремление его

превысить;

- ответственное отношение к каждому своему исполнению;

- владение психотренингом.

Разработка, углубление этапа эскизного освоения произведения:

- свободное оперирование в представлении элементами произведения;

- опережение исполнительских возможностей представлением

звучания;

- оперирование разными видами памяти – слуховой, мышечно-

тактильной, в реальном звучании и в представлении;

- умение выучить произведение без инструмента.

Ясное понимание трудностей и путей их преодоления при условии,

что они находятся на пределе собственных возможностей.

- активное слуховое внимание, направленное на восприятие всех сторон

музыкальной ткани.

- единство аналитического и исполнительского ощущения музыкальной

формы как конструкции и как процесса.

Поиск звукового образа произведения:

- выразительное звучание произведения.

- внутреннее оперирование (в представлении) метроритмическими,

динамическими, артикуляционными сторонами произведения;


47

- умение исполнительски доказать художественную целесообразность

выбора варианта произведения.

Работа над избранным исполнительским вариантом произведения:

- Наличие потребности точного выполнения замысла; нетерпимое

отношение к наименьшим неточностям в исполнении по сравнению с замыслом

звучания; беспрерывный контроль за соотношением компонентов произведения.

- Свободное использование разных методик преодоления трудностей.

Достижение активной сосредоточенности во время исполнения и управление

мышечной и слуховой активностью.

Предконцертная работа над произведением:

Полная мобилизация внимания, активизация навыков дают возможность

высвободить резервы возможностей для решения новых задач; последние, в

благоприятном случае, могут свободно формулироваться.

Предконцертная подготовка:

- полная сосредоточенность на предстоящем выступлении;

- активные представления (двигательные, художественно-звуковые);

- концентрация внимания вокруг точности выполнения замысла;

- свободное владение аутотренингом

Концертное выступление:

- полное и точное осуществление замысла;

- управление всем комплексом исполнительских действий;

- ясное ощущение результата исполнения;

Выступления на эстраде отличаются наибольшими уровнями концентрации

внимания как в "глубину" (непрерывно на каждом звуке), так и в "ширину"

(соответствие задуманному в последующем звучании). Во время выступления:

-представление будущего звучания как части всего произведения,

определенно связанной с только что исполненным;

- умение входить в состояние, которое отвечает музыкальному образу

следующего произведения перед его началом.

Изучение удач и просчетов на всех этапах работы:

- умение легко перестроить внимание и память на разные этапы собственной

работы; воспроизведение в уме настроения, состояния, в котором проходил

определенный этап;


48

- свободная постановка заданий самоусовершенствования, что определяют

выбор новых путей их освоения».

На разных этапах работы возникает потребность психофизиологического

влияния, которое улучшает условия освоения произведения. Эффективным

оказывается использование психофизиологических методик управления

состоянием в передконцертный период. Известно, что негативные последствия

волнения перед выступлением могут объясняться вынужденным снижением

активности перед концертом, в период между обычными действиями исполнителя:

разыгрыванием, повторением трудных мест и непосредственным выходом на

эстраду. Ожидание выступления, которое не сопровождается активными

целенаправленными действиями, почти всегда вызывает повышенную

тревожность. Такое положение не наблюдается у опытных исполнителей, которые

заняты активной подготовкой к выступлению даже непсредственно в момент перед

его началом.

Детализация этапов работы над музыкальным произведением дает

возможность сосредоточить внимание на отдельных сторонах профессиональной

деятельности и эффективно планировать преодоление недостатков.


49

1. Щапов А.П. Фортепианный урок в музыкальной школе и училище. – М.:

Классика-ХХI, 2001.

2. Баренбойм JI.A. Фортепианная педагогика. М.: Издательский дом «Классика-

ХХ1», 2007. - 192 с.

3. Кирьянов Н. Г. Искусство игры на классической шестиструнной Гитаре. –

Москва : Музыкальное издательство ТОРОПОВЪ, 2002. – 159 с.


50

CONTENTS

HISTORY

National History

Тьопла В. А. РОЗВИТОК ТА СТАНОВЛЕННЯ ІНДУСТРІЇ В МІСТІ КРИВИЙ РІГ 3

Шейко О.В. ЗЕМЕЛЬНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ В ПЕРІОД ЦЕНТРАЛЬНОЇ

РАДИ, ГЕТЬМАНАТУ СКОРОПАДСЬКОГО ТА В РАДЯНСЬКИЙ ПЕРІОД ........... 6

General history

Маршак Ю.О. КОЗАЦЬКА ІСТОРІЯ МАЛЕНЬКОГО МІСТА ПРИЛУКИ ............. 9

Маликов Б.У. ВОЛОСТНЫЕ УПРАВИТЕЛИ В КАЗАХСКОЙ ЛИТЕТЕРАТУРЕ В

КОНЦЕ XIX В НАЧАЛЕ XX ВВ. .......................................................................... 13

Евтушенко О.О. ВПЛИВ НОРМАНІВ НА ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОСТІ

КИЇВСЬКОЇ РУСІ. .............................................................................................. 22

Краснопортко О. Є. РІДНИЙ КРАЙ. ІСТОРІЯ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ................. 25

Березовская А. Л. NATIVE LAND HISTORY AS A PART OF EDUCATIONAL

COURSE “HISTORY OF UKRAINE” FOR UNIVERSITY STUDENTS .................... 28

Іващук М.В., Кравченко Н.Б. ІСТОРІЯ МАЛЬОВНИЧОГО МІСТА ВІННИЦЯ

......................................................................................................................... 31

Ethnography

Ахантаева Ә. Ж. ҚАЗАҚТЫҢ ҮЙЛЕНУ САЛТЫ МЕН ДӘСТҮРІ ....................... 34


51

MUSIC AND LIFE

Music: learning and teaching Куртванова М.Б. РАЗВИТИЕ НАВЫКОВ ЧТЕНИЯ НОТ ................................ 39

Musicology

Дроздова Е. О. ТВОРЧЕСКАЯ СОСТАВЛЯЮЩАЯ ТЕХНОЛОГИИ РАБОТЫ

МУЗЫКАНТА- ИСПОЛНИТЕЛЯ В ОСВОЕНИИ ПРОИЗВЕДЕНИЯ ..................... 42

CONTENTS........................................................................................................ 50


52

*230103*

*231002*

*230704*

*230759*

*230783*

*230979*

*231190*

*231259*

*231134*

*231057*

*231077*

Date post:	18-Oct-2020
Category:	Documents
Upload:	others
View:	3 times
Download:	0 times

CONDUCT OF MODERN SCIENCE - 2017 · Conduct of modern science - 2017 ★ Volume 11 2 SCIENCE AND...

Documents