Профтехосвіта Запоріжжя...

Профтехосвіта Запоріжжя №16

Науково-методичний центр професійно-технічної освіти у Запорізькій області

Інформаційно-методичний бюлетень

№16 2010

СУТНІСТЬ, АКТУАЛЬНІСТЬ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ МОДУЛЬНО-КОМПЕТЕНТНІСНОЇ

ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ПРИ ПІДГОТОВЦІ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ.

ТВОРЧА ПЕДАГОГІЧНА ЛАБОРАТОРІЯ ОСВІТЯН ПТНЗ

Запоріжжя 2010


2

УДК 377.1.(477.64) (055) «Профтехосвіта Запоріжжя», №16, 2010

Сутність, актуальність та перспективи впровадження модульно-компетентнісної технології навчання при підготовці кваліфікованих робітників. Творча педагогічна лабораторія освітян ПТНЗ

РЕКОМЕНДОВАНО Науково-методичною радою НМЦ ПТО у ЗО як інформаційно- методичний матеріал для педагогічних працівників ПТНЗ Протокол № 3 від 26 жовтня 2010р.

Укладач: Нідерман Н.К., методист НМЦ ПТО у Запорізькій області Відповідальний за випуск: Львов В.М., директор НМЦ ПТО у Запорізькій області Комп'ютерний набір та верстка, редагування та коректура: Павленко І.М., лаборант НМЦ ПТО у Запорізькій області Матеріали збірника присвячені проблемі впровадження компетентнісного підходу при проектуванні професійного стандарту компетентності, формуванню навчально-методичної та плануючої документації для забезпечення модульно-компетентнісної технології навчання в ПТНЗ. Методичні рекомендації стануть у нагоді викладачам, майстрам виробничого навчання, методистам та іншим педагогічним працівникам, які займаються дослідницькою та творчою діяльністю.


3

Зміст 1. Модель професійного стандарту компетентності на прикладі

професії «Кравець»………………………………………………… Короткова Л.І., директор Державного навчального закладу «Запорізьке вище професійне училище моди і стилю»

5

2. Необхідність якісних змін діяльності методичної служби сучасного професійно-технічного навчального закладу Омельяненко Г.І., методист Державного навчального закладу «Запорізьке вище професійне училище моди і стилю»

13

3. Узагальнення результатів анкетування фахівців провідних підприємств України перукарського напряму Калініна М.Г., викладач Державного навчального закладу «Запорізьке вище професійне училище моди і стилю»

21

4. Особливості розроблення елементів модулів компетенцій професійного стандарту з професії «Кравець» Байдак Л.Б., викладач-методист Державного навчального закладу «Запорізьке вище професійне училище моди і стилю»

30

5. Практика впровадження ключових компетенцій при підготовці кваліфікованих робітників для сфери менеджменту, адміністрування й обслуговування населення» Цвєткова Н.Г., викладач Державного навчального закладу «Запорізьке вище професійне училище моди і стилю»

38

6. Особливості проектування професійних компетенцій з матеріалознавства в програмах інтегрованих модулів з професії «Кравець» Бондаренко О.А., викладач-методист Державного навчального закладу «Запорізьке вище професійне училище моди і стилю»

44

7. Проведення занять за модульно-компетентнісною технологією навчання з професії «Кравець» відповідно до програми елемента інтегрованого модуля «Виготовлення спідниці без підкладки» Янчева І.В., майстер виробничого навчання Державного навчального закладу «Запорізьке вище професійне училище моди і стилю»

50

8. Практичне оволодіння ключовими компетенціями учнями, які навчаються за професією «Перукар (перукар-модельєр)» Перегудова Л.О., майстер виробничого навчання Державного навчального закладу «Запорізьке вище професійне училище моди і стилю»

58

9. Особливості розроблення та впровадження загально професійного модуля з предмета «Основи галузевої економіки та підприємництва» Полегенько Н.С., викладач Державного навчального закладу «Запорізьке вище професійне училище моди і стилю»

61

10. Творча педагогічна лабораторія освітян професійно-технічних навчальних закладів


4

Методичні розробки уроків з предмета «Електротехніка з основами промислової електроніки» Головльова Ю.І., викладач Державного навчального закладу «Мелітопольське вище професійне училище»

77

11.

Методична розробка уроку виробничого навчання з професії «Кухар» Мухіна О.Ю., майстер виробничого навчання Державного навчального закладу «Василівський професійний ліцей

115


5

Короткова Ліна Ігорівна директор Державного навчального закладу

«Запорізьке вище професійне училище моди і стилю», працює в системі професійно-технічної освіти понад 30 років.

Очолює науково-дослідну роботу з розробки державних стандартів професійно-технічної освіти на основі компетенцій з робітничих професій швейного і перукарського напрямів у рамках Всеукраїнського експериментального педагогічного майданчика. Є ініціатором впровадження у навчальний процес модульно-компетентнісної методики навчання на основі розробленої моделі професійного стандарту компетентності швейного профілю.

Модель професійного стандарту компетентності на прикладі

професії «Кравець»

Сучасна система професійно-технічної освіти зорієнтована на те, щоб задовольняти потреби різних галузей господарства України в робітничих кадрах на рівні сучасних і перспективних вимог. Серед галузей промисловості, що забезпечують виробництво товарів для населення, провідне місце займає легка промисловість. Однією з найважливіших підгалузей легкої промисловості є швейне виробництво, яке на сьогодні потребує компетентних, мобільних та конкурентоспроможних кваліфікованих робітників з високим рівнем професійних знань, умінь, навичок, особистісних здібностей.

Перехід до нового покоління професійних стандартів на основі компетентнісного підходу є необхідним етапом на шляху реформування системи ПТО в Україні.

Застосування компетентнісного підходу до створення стандартів нового покоління створює передумови для:

наближення результатів освіти до потреб та вимог ринку праці; подальшого розвитку освітніх технологій; формування нової системи діагностичних засобів з переходом від

оцінки знань до оцінки компетенцій; визначення рівня компетентності в цілому. Актуальність створення професійних стандартів швейної галузі

зумовлюється рядом суперечностей, усунувши які можна досягти суттєвого поліпшення якості професійно-технічної освіти, а саме:

між необхідністю впровадження нового змісту професійної освіти на основі його стандартизації і відсутністю механізмів (в тому числі нормативних) розроблення і впровадження професійних та освітніх стандартів;


6

між зрослими вимогами виробництва до професійної компетентності робітників і чинними застарілими кваліфікаційними характеристиками;

між динамічним оновленням техніки, технологій швейного виробництва та низьким рівнем їх відтворення у змісті професійної підготовки кваліфікованих робітників;

між сучасним рівнем оснащення швейних підприємств та наявною матеріально-технічною базою ПТНЗ швейного профілю (яка на 80% фізично і морально зношена).

Подолання цих протиріч потребує розроблення нових підходів, серед яких одним з найефективніших на сьогодні є компетентнісний підхід, який має ґрунтуватися на:

потребах сучасного ринку праці в швейній галузі; динамічних техніко-технологічних змінах, що відбуваються у

швейному виробництві; формуванні оновлених не тільки професійних компетенцій

(трудових операцій) та кваліфікаційних рівнів, але й особливих надпрофесійних здібностей, які мають забезпечити професійну мобільність, конкурентоспроможність і соціальну захищеність кваліфікованого робітника.

У сфері праці професійні стандарти сприяють: формуванню і підтримці високого професійного рівня робочої

сили, що відповідає потребам виробництва та забезпечує підвищення її продуктивності й конкурентоспроможності;

визначенню і формулюванню потреб у робочій силі і професійній підготовці;

ефективному, обґрунтованому підбору кадрів і проведенню професійного навчання на виробництві;

проведенню перевірки, атестації і сертифікації кваліфікацій; розвитку мобільності робочих кадрів. У сфері освіти професійні стандарти використовуються для: розроблення освітнього стандарту; розроблення програм професійної освіти і навчання; формування системи оцінювання, сертифікації та акредитації всіх

видів професійної освіти і навчання, здатної швидко і адекватно відповідати на зміни в соціально-економічній сфері.

Використання професійних стандартів надає можливості роботодавцям:

підвищувати продуктивність та якість виробництва і послуг, тим самим не тільки підтримувати, але й посилювати свою конкурентоспроможність;

зменшувати витрати на підбір кадрів і проведення навчання на виробництві;

ефективно оновлювати знання, уміння і компетенції співробітників;


7

Застосування професійних стандартів дозволяє працівникам: визначати уміння і знання, необхідні для конкретної професії; більш точно оцінювати потреби і можливості в професійній

підготовці; визначати і реалізувати шляхи кар'єрного зростання; підвищувати свою мобільність у рамках галузі. Якість професійного стандарту компетентності з професій

швейного профілю залежить від наступних факторів: проведення якісного аналізу ринку праці з професій швейного

профілю; створення обґрунтованої методики збору, систематизації та

узагальнення результатів анкетування провідних фахівців підприємств швейної галузі;

розроблення структури формування професійних та ключових компетенцій кваліфікованих робітників на основі модульно-компетентнісної технології;

оновлення діючих кваліфікаційних характеристик кваліфікованого робітника з професій швейного профілю за новими кваліфікаційними рівнями на основі компетентнісного підходу;

розроблення моделі професійного стандарту компетентності.

І. ПОРЯДОК РОЗРОБЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНДАРТУ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Результатом експериментальної роботи творчої групи ДНЗ «Запорізьке ВПУМС» стало створення моделі професійного стандарту компетентності з професії «Кравець». Особливістю цієї моделі стандарту було використання при його формуванні модульно-компетентнісного підходу, ключовим принципом якого є орієнтація на мету, визначальною для сфери праці.

Модульно-компетентнісний підхід при формуванні змісту професійного стандарту проявився у методах розподілу видів трудової діяльності, трудових функцій, трудових операцій робітника. Тобто весь обсяг видів трудової діяльності, трудових функцій, трудових операцій кравця на кожному кваліфікаційному рівні було розмежовано на окремі блоки, зміст яких узагальнено та трансформовано у лаконічне формулювання їх сутності. Було введено поняття «модуль компетентності», який складається з відповідних елементів, одиниць професійного стандарту, що в свою чергу містять трудові дії кваліфікованого робітника. Модуль компетентності – логічно завершений, автономний, цілісний блок одиниць професійного стандарту.

МТД МК ЕМК трудової дії На кожному кваліфікаційному рівні групуються окремі модулі

компетентності, об’єднані спільними кваліфікаційними вимогами. У якості основних принципів побудови модульної структури було

прийнято за основу наступні принципи: конкретність та орієнтація на кінцевий результат, цілісність, завершеність, відносна автономність та


8

значущість для визначеної робітничої професії. Підґрунтям для розроблення стандарту став аналіз Всеукраїнського

ринку праці з професій швейного напряму та існуюча нормативна база в сфері праці (в т.ч. Класифікатор професій та Класифікатор видів економічної діяльності).

Опитування проведено на 160-ти провідних підприємствах швейної галузі України. Після обробки отриманих даних було досягнуто таких результатів:

сформовано на базі аналізу ринку праці перелік з 12-ти затребуваних професій швейного напряму;

узагальнено потрібні на виробництві трудові функції кравця на кожному з кваліфікаційних рівнів;

визначено перелік наскрізних та ключових компетенцій, затребуваних на швейних підприємствах;

визначено нові кваліфікаційні рівні для професій швейного напряму;

розроблено «Методичні рекомендації щодо вивчення ринку праці швейного та перукарського напрямів».

ІІ. ОСНОВНІ ВІДМІННОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНДАРТУ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВІД КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРОФЕСІЇ «КРАВЕЦЬ»

Модель професійного стандарту компетентності істотно відрізняється від діючих на сьогодні кваліфікаційних характеристик робітників, як за змістом, так і за формою та структурою.

В процесі розроблення стандарту було проаналізовано якісні відмінності між діючою та оновленою кваліфікаційною характеристикою з професії «Кравець.

Обсяги внесених змін можна прослідкувати на прикладі кваліфікаційної характеристики кравця 3 розряду. Трудові функції, які позначені в оновленій характеристиці червоним кольором, є повністю зміненими у порівнянні з діючими на сьогодні функціями кравця. Загальний обсяг таких змін досягає 80%, що обумовлено введенням удосконаленого швейного обладнання, інноваційних технологій, матеріалів.

Трудові функції, які виділені зеленим кольором у діючій на цей час кваліфікаційній характеристиці, відповідно є виключеними (застарілими).

ІІІ. СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНДАРТУ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Загальна структура Стандарту складається з десяти розділів, а саме: I. Загальні положення II. Паспорт професійного стандарту компетентності. III. Модуль трудової діяльності 2-го кваліфікаційного рівня. IV. Модуль трудової діяльності 3-го кваліфікаційного рівня.


9

3.1 ЗМІСТ КАРТКИ МОДУЛЯ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Картка модуля трудової діяльності призначена для опису відповідних

модулів компетентності (МК). Картка розробляється для кожного кваліфікаційного рівня робітничої професії.

Заповнення Картки здійснюється за відповідними характеристиками: 1. загальний опис трудових функцій; 2. можливі місця роботи; 3. умови та організація праці; 4. вимоги до рівня професійної освіти і навчання робітника; 5. необхідність документів, які підтверджують кваліфікацію; 6. вимоги до практичного досвіду роботи; 7. умови допуску до роботи; Розглянемо зміст кожної з них. Загальний опис трудових функцій кравця лаконічно окреслює основні

виробничі функції цієї професії на кожному кваліфікаційному рівні. В графі 2 розміщено перелік підприємств і організацій (їх форму

власності), в яких можуть працювати фахівці з конкретної робітничої професії. В графі 3 визначено особливості умов та організації праці кравця.

В графі 4 вказано, яким рівнем освіти має володіти робітник, який виконує трудові функції кравця на відповідному рівні кваліфікації.

У графі 5 відображено види документів, що підтверджують відповідний рівень кваліфікації робітничої професії «Кравець». Передбачено, що сертифікати, які надаються за умов освоєння окремих елементів модуля компетенцій, мають своє позначення (шифр), в якому використовуються такі символи:

- першою вказується римська цифра, яка показує рівень кваліфікації професії;

- другою вказується сполучення латинських букв DB, яке відображає секцію і підсекцію виду економічної діяльності, до якого належить професія «Кравець»;

- третьою вказується арабська цифра, яка показує порядковий номер модуля компетентності;

- четвертою вказується арабська цифра, яка показує порядковий номер елемента модуля компетентності.

У графі 6 вказуються вимоги щодо практичного стажу роботи, необхідного для працевлаштування робітника відповідного кваліфікаційного рівня. В якості умов допуску до роботи (графа 7) можуть бути обмеження за віком, статтю, медичні обмеження.

3.2 ЗМІСТ РОЗДІЛУ

«ЗАГАЛЬНИЙ ПЕРЕЛІК МК ТА ЕМК ПРОФЕСІЙНОГО СТАНДАРТУ КОМПЕТЕНТНОСТІ»

У розділі наводиться загальний перелік модулів компетентності та відповідних елементів модулів, кожному з яких надаються шифри, аналогічні шифрам, позначених у сертифікатах.


10

Загальний перелік МК та ЕМК складається для кожного кваліфікаційного рівня професії.

3.3 ЗМІСТ РОЗДІЛУ

«ПЕРЕЛІК НАСКРІЗНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ» Розділ містить наскрізні або загальнопрофесійні компетенції, які

формуються відповідно до потреб ринку праці з професій швейного напряму і реалізуються у вигляді відповідних програм на освітньому рівні.

Наскрізні компетенції формуються за такими напрямами: охорона праці та безпека життєдіяльності; інформаційні технології; фізична культура та здоровий спосіб життя людини; норми вітчизняного законодавства у професійній діяльності; основи ринкової економіки та підприємництва у професійній

діяльності.

3.4 ЗМІСТ РОЗДІЛУ «ПЕРЕЛІК КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНЦІЙ»

Ключові компетенції характеризують набуті психологічні та комунікативні якості робітника, а також його здібності в соціально-особистісній та інформаційній сферах. На основі проведеного аналізу затребуваності ключових компетенцій формується їх кінцевий перелік для кожного кваліфікаційного рівня професії.

Освоєння ключових компетенцій дозволяють робітнику швейної галузі розуміти ситуацію, досягати результатів у особистому та професійному житті, забезпечують працівнику ефективну міжособистісну взаємодію в умовах виробництва.

3.5 ОПИС ЕЛЕМЕНТІВ МОДУЛЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ

В цьому розділі надається розгорнута характеристика одиниць професійного стандарту (ЕМК), а саме:

o основні трудові дії кравця, з яких складається кожен елемент стандарту;

o професійні компетенції кравця, які конкретизовано у вигляді 2-х змістовних блоків: «Знання» та «Вміння»;

o наскрізні компетенції кравця, які закріплено за кожним елементом стандарту;

o предмети і засоби праці, які необхідні для виконання відповідних трудових функцій кравця.

IV. ВИДИ ДИПЛОМІВ, СВІДОЦТВ ТА СЕРТИФІКАТІВ,

ЩО НАДАЮТЬСЯ НА ОСНОВІ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНДАРТУ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Надання дипломів, свідоцтв та сертифікатів представляє собою процедуру підтвердження відповідності кваліфікації вимогам, встановленим


11

професійним стандартом. Тому розділ VII цього документу є ключовим для встановлення кваліфікаційних вимог робітничої професії.

У розділі VII надаються відомості про документи, які підтверджують кваліфікації з професії швейного профілю та перелік ЕМК, освоєння яких дає підстави для отримання відповідного документу. Всього стандарт містить 36 ЕМК, які згруповані у 22 МК. За оволодіння кожного з ЕМК може бути надано відповідний сертифікат. Документи, які надаються на основі стандарту, мають бути зареєстрованими відповідно до встановленого порядку реєстрації. На прикладі стандарту з професії «Кравець» пропонується наступна схема надання документів про освіту:

Диплом Свідоцтво Сертифікат МК Сертифікат ЕМК

IV.DB. (високого рівня)

III.DB. (базового рівня)

II.DB (початкового рівня)

II.DB.01

II.DB.01.01*

II.DB.01.02*

II.DB.01.03*

II.DB.02

II.DB.02.04

II.DB.02.05

II.DB.02.06

II.DB.02.07

II.DB.02.08

II.DB.03 II.DB.03.09


II.DB.04.11




III.DB (базового рівня)

III.DB.08 III.DB.08.15


III.DB.09.17





III.DB.13.22

IV.DB

(високого рівня)

IV.DB.14 IV.DB.14.23


IV.DB.15.25


IV.DB.16.27

IV.DB.17

IV.DB.17.28

IV.DB.17.29

IV.DB.18.30


V.DB V.DB.19 V.DB.19.32


12

(підвищеного рівня) V.DB.20 V.DB.20.33

V.DB.21 V.DB.21.34

V.DB.21.35

V.DB.22 V.DB.22.36

Таким чином, можна підсумувати: володіння окремими одиницями стандарту (ЕМК) з конкретної

професії підтверджується відповідними документами – сертифікатами; володіння повним складом ЕМК на кожному з кваліфікаційних рівнів

підтверджується відповідними свідоцтвами; володіння повним складом ЕМК на базовому рівні кваліфікації, яке

забезпечується в ПТНЗ при наданні первинної професійної освіти, підтверджується дипломом базового рівня; на високому рівні кваліфікації – дипломом високого рівня;

кожен робітник має можливість, за умов оволодіння у різні періоди часу (у ПТНЗ або на виробництві) повним комплексом ЕМК на початковому й базовому рівнях кваліфікації, отримати диплом базового рівня; на високому рівні кваліфікації - диплом високого рівня. Таким чином, модульно-компетентнісна модель стандарту дозволяє

розширити можливості робітників щодо професійного зростання та підвищити їх мотивацію до поступового отримання документів про освіту або навчання більш високого рівня.

V. ЗМІСТ РОЗДІЛІВ VIII, IX, X ПРОФЕСІЙНОГО СТАНДАРТУ У розділі VIII «Розробники професійного стандарту» наведено

інформацію про розробників (назва організації, прізвище керівника), а також наводиться перелік організацій, які брали участь у розробці стандарту.

У розділі IX «Лист узгодження» надано зразок листа узгодження стандарту з відповідними організаціями. Цей документ заповнюється за необхідності. У розділі X «Експертиза і реєстрація професійного стандарту» наведено форму документу, яким затверджується і реєструється стандарт у відповідних органах. У цьому розділі також надано зразок листа реєстрації змін у цьому документі, який заповнюється при виникненні відповідної потреби.

VI. ЗАГАЛЬНІ ПІДСУМКИ ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ

1. На основі проведеного аналізу результатів опитування роботодавців розроблено професійний стандарт з професії «Кравець», що ґрунтується на модульно-компетентнісному підході.

2. Сформовано проект рамки кваліфікацій швейної галузі. 3. Розроблено методику проектування професійного стандарту

компетентності. 4. Створено всі передумови для проектування на основі професійного

стандарту компетентності освітнього стандарту нового покоління, який дозволить здійснювати професійну підготовку кваліфікованих робітників за модульно-компетентнісною технологією.


13

Омельяненко Галина Іванівна методист Державного навчального закладу

«Запорізьке вище професійне училище моди і стилю», досконало володіє навичками проектування навчально-плануючої та методичної документації.

Виконала значний обсяг науково-пошукових робіт з аналізу Всеукраїнського ринку праці та розроблення професійних стандартів компетентності швейної галузі. Успішно застосовує в роботі технології прогнозування пріоритетних напрямів та тенденцій стратегічного розвитку навчального закладу. Розробила численні програмні матеріали, положення та методичні посібники.

Необхідність якісних змін у діяльності методичної служби

сучасного ПТНЗ

Сьогодні вже ні в кого немає сумнівів, наскільки актуальним є перехід на новий зміст професійної освіти і навчання. Для цього є достатньо вагомих факторів, один з яких – це нагальна потреба ринку праці в професійно мобільних та компетентних фахівцях. У провідних ПТНЗ України вже розпочалася робота з оновлення змісту професійної освіти, основні риси якого – відповідність потребам роботодавців, багаторівневість, гнучкість, варіативність, універсальність, спадкоємність. Новий зміст освіти потребує інших, нетрадиційних підходів до формування структури та функціональних завдань методичної служби професійного навчального закладу.

Методична служба – система взаємопов'язаних заходів, які направлені на розвиток творчого потенціалу педагогічних працівників, їх професійної майстерності, і в кінцевому результаті, на підвищення якості професійної освіти випускників освітніх установ відповідно до потреб ринку праці.

На сьогодні в ДНЗ «Запорізьке ВПУМС» склалася така структурно-функціональна система методичної служби (Схема 1).

Схема 1. Структурно-функціональна система методичної служби училища


14

З метою аналізу структурно-функціональної системи методичної служби училища розглянемо основні функції її підрозділів та форми методичної роботи.

Відповідно до схеми 1 в училищі передбачено такі основні колективні форми методичної роботи:

педагогічна рада; масові та групові форми роботи; методичні комісії. В свою чергу масові та групові форми роботи передбачають

діяльність: науково-методичної ради; педагогічних читань; інструктивно-методичних нарад; школи молодого майстра; творчих лабораторій; творчих груп з експериментальних досліджень; науково-практичних конференцій. Педагогічна рада – найвищий постійно діючий колегіальний орган з

питань навчально-виховної, методичної і виробничої роботи навчального закладу.

Основні функції педагогічної ради: формулювання мети і завдань методичної служби, їх постійна

актуалізація і конкретизація; обговорення і корекція проекту плану роботи методичної служби; аналіз стану професійно-теоретичної та професійно-практичної

підготовки, виховної роботи, всіх компонентів науково-методичного забезпечення навчально-виховного процесу;

аналіз результатів діяльності методичної служби в цілому, окремих її підрозділів, викладачів, майстрів виробничого навчання.

Значну роль у методичній діяльності навчального закладу відіграють методичні комісії, кількість яких визначена напрямами освітньої діяльності училища, тобто вони створені за функціональним принципом, а саме:

методична комісія викладачів і майстрів виробничого навчання з професій «Швачка», «Кравець», «Закрійник»;

методична комісія з професій «Перукар (перукар-модельєр)», «Манікюрник», «Педикюрник», «Косметик», «Візажист»;

методична комісія з професій «Адміністратор», «Контролер-касир», «Секретар керівника (організації, підприємства, установи»;

методична комісія класних керівників. Методичні комісії здійснюють організаційну, експертну, трансляційну,

інформаційну та інші функції. Зміст діяльності методичних комісій: аналіз діяльності педагогів, творчих об'єднань за всіма

напрямами;


15

науково-методичне забезпечення навчально-виховного процесу; аналіз результатів професійної підготовки учнів; діяльності

педагогів щодо організації позаурочної роботи (предметних тижнів, конкурсів професійної майстерності, оглядів-конкурсів тощо);

створення умов для розвитку професійної майстерності педагогів (проведення циклів лекцій, семінарів-практикумів, ділових ігор, відкритих уроків тощо);

вивчення позитивного педагогічного досвіду. Основні функції педагогічних читань: створення умов для формування професійних та наскрізних якостей

педагогів, їх творчої самореалізації; стимулювання становлення та удосконалення навчально-методичної,

наукової та творчої співпраці з колегами; пошук ефективних технологій і методик навчання, виховання,

розвитку, орієнтованих на результат; визначення на основі узагальнення педагогічної практики

ефективності компетентнісного підходу при підготовці кваліфікованих робітників з робітничих професій.

Творчим групам експериментального майданчика властиві наступні основні функції: проектувальна, аналітична, дослідницька.

Зміст діяльності творчих груп: проектування моделі професійного стандарту компетенцій; створення навчально-програмної документації для модульно-

компетентнісного навчання; розробка комплексно-методичного забезпечення викладання

модулів з робітничих професій; підготовка методичних рекомендацій, навчально-методичних

посібників за результатами досліджень; апробація інноваційних технологій навчання. Педпрацівники училища активно займаються індивідуальною

методичною роботою. Індивідуальна методична робота є основною формою вдосконалення педагогічної майстерності і здійснюється за наступними основними напрямами:

вивчення наукової, навчально-методичної літератури, нормативних документів, пов'язаних з практичною діяльністю;

створення комплексного методичного забезпечення викладання предметів і професій;

вивчення і впровадження сучасних технологій навчання в навчально-виховний процес;

аналіз, коректування, розробка навчально-програмної документації;

участь у роботі педагогічної ради, методичних комісій, семінарів, творчих об'єднань педагогів.


16

У навчальному закладі діють такі її форми: самостійна методична робота педпрацівників; індивідуальна методична робота керівників навчального закладу

з педпрацівниками; педагогічна самоосвіта викладачів та майстрів виробничого

навчання. Методичний кабінет є центром методичної роботи, науково-технічної і

педагогічної інформації, основними функціями якого є: Надання допомоги викладачам і майстрам виробничого навчання. Вивчення, пропаганда і розповсюдження педагогічного досвіду. Накопичення і систематизація навчальної документації і

методичної літератури, матеріалів передового досвіду. Організація заходів щодо підвищення кваліфікації

медпрацівників. Організація індивідуальних і групових консультацій з питань

методики навчання і виховання учнів, самостійної методичної роботи. Організація педагогічних читань, читацьких конференцій за

матеріалами педагогічної періодики. Організація методичних виставок. Надання допомоги викладачам і майстрам професійного навчання

в підготовці доповідей і виступів на педагогічних читаннях. Аналізуючи основні функції складових системи методичної служби

навчального закладу, приходимо до висновку, що виконання цих функцій дозволяє вирішувати значний обсяг завдань, які пов’язані з поточними та перспективними напрямами розвитку училища. Для правильної оцінки відповідності структури, змісту та форм діяльності методичної служби центру новим реаліям і викликам у сфері освіти, необхідно враховувати основні тенденції, які склались на сьогодні в провідних ПТНЗ України.

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МЕТОДИЧНОЇ СЛУЖБИ В ПРОВІДНИХ

ПТНЗ УКРАЇНИ: 1. Абсолютне визнання присутності науки в методичній діяльності

навчального закладу. Тільки наука живить навчальний процес і сприяє підвищенню якості

підготовки кваліфікованих робітників. У той же час науково-методична діяльність педпрацівника ПТНЗ жодною мірою не претендує на високий ступінь науковості і носить переважно прикладний характер. Тобто педагог займається наукою не з метою створення нового наукового відкриття, а за внутрішньої або зовнішньої необхідності вдосконалення власної професійної діяльності і навчально-виховного процесу.

В цілому, присутність науки в ПТНЗ реалізується через створення Всеукраїнських та регіональних експериментальних майданчиків, дослідно-експериментальної роботи викладачів та майстрів виробничого навчання, залучення до пошукової діяльності учнів старших курсів.


17

2. Відкритість науково-методичної роботи Відомо, що сучасний світ розвивається швидкими темпами, потоки

інформації зміняються безперервно. Для того, щоб розвиватися, і навіть просто існувати і працювати в стабільному режимі, необхідно відстежувати зміни, знаходити нове і відмовлятися від старого. Методична служба має обмінюватися інформацією із зовнішнім середовищем, вчасно реагувати на зміни (соціальні, економічні) і прогнозувати ті або інші напрями, перспективи розвитку.

Від цього залежить не тільки рівень професійної діяльності педагогів, зміст навчально-виховного процесу, але і, кінець кінцем, результат навчання, тобто підготовка фахівця певної професійної сфери, що відповідає вимогам замовника кваліфікованих кадрів.

3. Гуманізація науково-методичної роботи Про гуманізацію освіти написано багато статей, книг, де мова йде про

повагу до особистості, прав і гідності учнів, розвитку їх творчих можливостей. Розроблені особистісно орієнтовані технології, методи. Педагоги прагнуть їх використовувати. Але неможливо будувати гуманістичні відносини з учнями, якщо викладач працює за принципами авторитарної педагогіки, якщо керівництво його методичною роботою будується на тій же основі - авторитарній. З цієї точки зору важливим є зсув пріоритетів у роботі методичної служби, коли формуються не тільки певні професійні навички, педагогічна майстерність педагога, але і розвивається особистість педагога, його самосвідомість. Тому в даному випадку було б доцільно проводити навчання педагогів з конкретних методичних питань і проблем, залучення їх до відповідних семінарів і тренінгів, що формують методологічну культуру викладача.

Гуманізація науково-методичної роботи виявляється і в тому, що змінюються відносини між методичною службою і педпрацівниками. Методична служба не повинна бути репресивно-контролюючою системою, а має ґрунтуватися на партнерських відносинах, на наданні якісного методичного сервісу педагогам. Ознакою нових відносин у цій сфері є використання різноманітних демократичних форм методичної роботи – консультацій, дискусій, які дозволяють відстоювати власні позиції, формувати професійний досвід в результаті суперечки або спільного обговорення.

4. Автономність методичної служби Одним з принципів державної політики є автономність освітньої

установи. Цей принцип стосується і методичної роботи в ПТНЗ. Методична служба навчального закладу самостійно вирішує, який варіант роботи, яку модель їй створити, які проблеми з підвищення кваліфікації педпрацівників потрібно вирішити в даному навчальному році. Найчастіше методична служба звертається за консультацією з того або іншого питання в Науково-методичний центр з професійно-технічної освіти, і, отримавши її, ухвалює рішення про доцільність і необхідність того або іншого нововведення.


18

5. Системність науково-методичної роботи Традиційно під системністю розуміють "єдність мети, завдань, змісту,

методів і форм роботи з педагогічним колективом". Проте зараз спостерігається зміна контексту поняття "системність". Ідуть активні пошуки не у напрямі оптимального поєднання мети, завдань, а в знаходженні оптимальної моделі методичної служби, яка відповідала б потребам саме даного навчального закладу. На сьогодні в модель методичної служби можуть входити психологічна служба, відділ моніторингу, редакційно-видавничий відділ, інформаційно-консультативний відділ та інші підрозділи.

6. Варіативність та багаторівневість науково-методичної роботи Ця тенденція віддзеркалює різний професійний потенціал

педпрацівників та стратегію розвитку навчального закладу. Тобто зміст методичної роботи може варіюватися від роботи над методичними доповідями, повідомленнями до високого рівня науково-дослідної діяльності кожного педагога. Один навчальний заклад працює як експериментальний майданчик, іншому – достатньо звичайної методичної роботи в традиційному розумінні цього слова.

7. Моніторинг науково-методичної роботи Сучасне управління в широкому розумінні припускає проведення

моніторингу діяльності об'єкту – послідовного, систематичного відстежування змін у його стані, прогнозуванні тенденцій розвитку.

Моніторинг педагогічної діяльності – необхідне і своєчасне нововведення, що дозволяє методичній службі представити ясну картину професійної майстерності всього педагогічного колективу, запитів і проблем кожного з них. Тому чітке уявлення про рівень педагогічної діяльності викладачів є основою успішного планування методичної роботи, ліквідації саме тих професійних недоліків, які є у педпрацівників. Постійне накопичення інформації про рівень діяльності педагога допомагає аналізувати його професійне зростання, відстежувати зміни, проектувати його розвиток. Окрім того, діагностика стану професійної діяльності побічно відображає результативність роботи методичної служби, характеризує професійний потенціал педагогічного колективу на визначений відрізок часу.

Наведені тенденції свідчать про те, що сьогодні відбувається переоцінка структурно-функціональної системи методичної служби, її основних напрямів і форм роботи. Поступово вимальовується нова модель методичної служби, яка будується за «функціональним принципом» і враховує компетентнісний підхід у своїй роботі. Окрім того, вже стає реальністю перехід до нового змісту професійної освіти і навчання, що вимагає якісної зміни діяльності не тільки провідних педагогів, членів робочих творчих груп, а й всієї методичної служби навчального закладу.

Головне, на мою думку, полягає в зміні самої мети методичної роботи, яка повинна орієнтуватися на компетентнісні підходи в освіті, нові модульно-компетентнісні технології навчання, актуальні форми і методи науково-методичної діяльності. Треба обов’язково враховувати ті тенденції розвитку методичної служби, які виникли останнім часом у системі ПТО і,


19

перш за все, в провідних ПТНЗ. Нова модель структурно-функціональної системи методичної служби

професійної освіти вимагає підготовки методистів, що володіють спеціальними професійними знаннями, уміннями і навичками.

В практичному плані методичній службі професійної освіти належить здійснити складний у психологічному і організаційному відношенні перехід від орієнтації на внутрішні формальні показники (кількість розроблених програм, методичних рекомендацій, проведених заходів) до орієнтації на досягнення кінцевої мети освітнього стандарту професійної освіти і навчання нового покоління – формування на основі модульно-компетентнісної методології навчання професійно компетентних, конкурентоспроможних на внутрішньому і міжнародному ринках випускників ПТНЗ.

Досвід створення нової моделі структурно-функціональної системи методичної служби тільки формується, але ці перші кроки є основною запорукою для забезпечення професійного зростання педагогічних кадрів системи професійної освіти.

Методичну службу училища за формами і методами роботи можна віднести до таких, що значною мірою враховують сучасні тенденції розвитку ПТО країни, але, на мою думку, ще достатньо є невирішених проблем у сфері методичної діяльності, які треба подолати, а саме:

впровадити чітко структуровану та дієву модель структурно-функціональної системи методичної служби нового покоління;

збільшити кількість та якісні параметри комп’ютерної техніки, необхідної для постійної методичної роботи педпрацівників з можливістю роботи в мережі Інтернет;

забезпечити технічні умови для видання методичних посібників в училищі;

підвищити рівень методичної освіченості та методологічної культури педпрацівників на спеціальних семінарах і тренінгах;

створити на базі бібліотеки бібліотечно-інформаційний центр, в якому стане можливим не тільки користуватися бібліотечними фондами, але й отримати професійні консультації щодо нових педагогічних технологій навчання, ефективних дидактичних методів, наукових публікацій з питань оновлення змісту методичної роботи.

В перспективі методична служба навчального закладу повинна стати справжнім стимулятором і джерелом безперервного розвитку, саморозвитку і підвищення професійної кваліфікації педагогів. Вирішувати ці питання необхідно оперативно і з максимальним ступенем продуктивності, оскільки саме від цього залежить рішення іншого, принципово важливого питання: чи перейде навчальний заклад в найближчі роки на нову ступінь свого розвитку, чи залишиться на півдорозі до своєї мети.


Перспективна модель структурно-функціональної системи методичної служби ПТНЗ 3-го атестаційного рівня

Педагогічна рада >

Бібліотечно-інформаційний центр Методична рада

Медично-психологічна

служба

КОЛЕКТИВНІ ФОРМИ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ

Методичні комісії Методичний

кабінет Інструктивно-методичні наради

Науково-практичні конференції

Рада майстрів

Центр методичного моніторингу

Школа педагогічної майстерності

Педчитання Школа інноваційного педагогічного досвіду Експериментальні

лабораторії Школа педагога-початківця

Індивідуальні форми

методичної роботи

Система підвищення кваліфікації


Калініна Марина Георгіївна викладач предмета «Перукарська

справа», працює в ДНЗ «Запорізьке ВПУМС» майже 23 роки, має кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» і педагогічне звання «старший викладач». Неодноразово заохочувалась відзнаками адміністрації і профспілкового комітету навчального закладу за успіхи у навчально-виховній роботі. Автор електронного підручника з предмета «Перукарська справа». Переможець обласного конкурсу «Викладач року» (2010) серед викладачів професійно-теоретичної підготовки. Узагальнення результатів анкетування фахівців провідних

підприємств України перукарського напряму

Сьогодні, на початку третього тисячоліття, Україна впритул підійшла до трансформаційної межі, коли пульс змін відчувається як ніколи. Відбувається зміна соціокультурних очікувань, мислення і способу буття, що безпосередньо віддзеркалюється в організації, функціонуванні й розвитку системи освіти. У цих умовах суспільні виклики і загрози як глобальні, так і локальні, передусім відображаються у системі освіти, яка втім виявляється найбільш стійкою і стабільною серед існуючих соціальних систем. Така ситуація породжує різнорівневі проблеми, серед яких:

1. Освіта залишається заручницею традиційних стереотипів, уявлень, канонів, які походять з минулого, застарілих підходів і не має достатнього законодавчого підґрунтя, інноваційних і матеріальних ресурсів, а іноді й доброї волі, щоб справді змінюватися, переорієнтовуватися на людиноцентричні засади.

2. Сучасна освіта, яка за своєю сутністю є демократичним інститутом, вимушена нівелювати соціальну диференціацію дітей.

3. Актуальною проблемою у цьому контексті є особистість учителя, викладача, вихователя, які мають бути провідниками ідей людиноцентризму й демократичності, толерантності й поміркованості.

Головними завданнями освіти в Україні сьогодні є забезпечення нерозривної єдності інтелектуального, духовного і фізичного розвитку особистості, неперервність освітнього професійного вдосконалення людини, виховання в ній загальнолюдських духовних цінностей. Значна роль у розв’язанні цих завдань належить професійно-технічній освіті, як невід’ємній частині системи неперервної освіти. Не секрет, що професійно-технічна освіта потребує нових підходів, реформування її в цілому. А це вимагає, насамперед, оновлення змісту професійної освіти, визначення її стандартів на


22

рівні світових досягнень науки, техніки та технологій, перегляду переліку робітничих професій відповідно до нових соціально-економічних, культурно-освітніх потреб суспільства в робітничих кадрах різних рівнів кваліфікації для економіки країни та регіону.

Ми говоримо про висококваліфікованого робітника, що володіє широким спектром знань та вмінь, але практика показала, що сучасні промислові підприємства потребують робітника, котрий би володів навичками виконання на якісному рівні обмежених видів робіт, актуальних у конкретний відрізок часу.

Можливо, настав час перейти до професійної підготовки за видами робіт відповідно до потреб роботодавця, надаючи відповідний сертифікат (свідоцтво або диплом державного зразка). Для цього потрібно внести певні зміни у чинні законодавчі та нормативні документи в сфері праці, і перш за все, у кваліфікаційні характеристики професій.

Ця робота ще з 2001р. розпочалася в різних країнах Європи та світу. Один факт: у США для розроблення професійного стандарту з однієї робітничої професії витрачається біля 1 млн. доларів, що підтверджує надзвичайну важливість цього документу.

На сьогодні у провідних державах євроспільноти розроблено професійні стандарти нового покоління, які ґрунтуються на модульно-компетентнісному підході й орієнтуються на кінцевий результат в сфері праці – затребуваність та конкурентоздатність фахівця на ринку праці.

В училищі з 2008р. в рамках експериментального педагогічного майданчика ведуться пошукові роботи з проектування професійних та освітніх стандартів з професій перукарського напряму. Я беру участь в експерименті і вважаю доцільним поділитися своїм досвідом та здобутками зі своїми колегами. Напрям діяльності, який здійснюю разом з іншими членами творчої групи, торкається узагальнення результатів анкетування фахівців провідних підприємств України перукарського напряму. Ця робота є відповідальною та значущою для подальшого проектування професійного стандарту компетентності з професій сфери послуг.

Творчою групою навчального закладу було розроблено анкети для роботодавців, які містили базову інформацію щодо основних видів робіт, знань, вмінь, предметів і засобів праці, ключових компетенцій з кожної професії. За цими анкетами було проведено масштабне опитування фахівців провідних перукарських підприємств. В опитуванні взяли участь 128 суб’єктів підприємницької діяльності з 18-ти областей України. За ознакою власності всі ці підприємства - приватні.

Результати анкетування (статистичні та аналітичні дані) було проаналізовано, систематизовано, для чого використано табличну форму.

Найважливіший етап дослідження, від якості проведення якого залежать кінцеві висновки експерименту, – це узагальнення результатів анкетування в цілому по Україні.

Таке узагальнення пропозицій роботодавців було проведено, декілька раз перевірено і в результаті було сформовано:


23

1. Узагальнені дані щодо затребуваних професій перукарського напряму на Всеукраїнському ринку праці.

2. Узагальнені характеристики затребуваних на ринку праці традиційних, сучасних та перспективних трудових операцій, знань та вмінь (у вигляді модулів компетентності) в розрізі кваліфікаційних розрядів, регіонів України та в цілому по країні.

3. Розподіл модулів компетентності за новими кваліфікаційними рівнями відповідно до проекту галузевої рамки кваліфікацій.

Узагальнені дані підтверджують той факт, що в сфері перукарського мистецтва найбільша кількість робітників працює за наступними професіями (таблиця 1):

Таблиця 1. Ступінь затребуваності професій перукарського напряму в 18-ти областях України

Назва професії

Частка робітників даної професії у загальній кількості робітників перукарського напряму в середньому по всіх регіонах, %

1. Перукар (перукар-модельєр) 60,4

2. Манікюрник 15,1 3. Педикюрник 8,9 4. Візажист 8,9 5. Інші 6,7 Всього 100

Найвищий рівень цього показника спостерігається на підприємствах

сфери послуг Чернігівської (98%) та Полтавської областей (81%), найнижчий – у Херсонській (20%) та Івано-Франківській (31%) областях.

Найнижчий рейтинг (менш, ніж 6%) у досліджуваних областях України мають наступні 5 професій:

1. Адміністратор 2. Демонстратор зачісок 3. Візажист-стиліст 4. Косметик 5. Гример-пастижер Як виявилося, 2 професії (Перукар собак, Пастижер) взагалі не

затребувані ні в одному регіоні України, але в той же час професія «Перукар собак» у Запорізькому та Київському регіонах є перспективною на наступні 5 років і вилучати її з переліку затребуваних професій недоцільно.

Розповсюдженість професій перукарського напряму в регіонах України відображена на діаграмі 4.


24

6015

9

16

Перукар (перукар-модельєр)60%

Манікюрниця 15%

Педикюрниця 9%

Інші 16%

6015

9

16

Перукар (перукар-модельєр)60%

Манікюрниця 15%

Педикюрниця 9%

Інші 16%

Діаграма 4. Розподіл українського ринку праці за професіями перукарського напряму

Таким чином, перелік базових професій перукарського напряму, затребуваних на українському ринку праці, виглядає так:

1. Перукар (перукар-модельєр) 2. Манікюрник 3. Педикюрник 4. Візажист 5. Адміністратор 6. Демонстратор зачісок 7. Візажист-стиліст 8. Косметик 9. Гример-пастижер 10. Перукар собак Характерно, що узагальнені характеристики затребуваних на ринку

праці традиційних, сучасних та перспективних трудових операцій, умінь та знань практично відповідали їх базовому рівню. Не виникло жодної пропозиції щодо зменшення змісту трудових операцій або перенесення їх на інший кваліфікаційний рівень. П’ятдесят відсотків із залучених до експерименту регіонів не доповнили зміст розроблених нашим навчальним закладом анкет жодною власною пропозицією. Це свідчить про те, що дослідження, проведені творчою групою нашого училища, було проведено грамотно.

В результаті опрацювання анкетних даних було додатково включено до базових видів робіт наступні затребувані на ринку праці трудові операції:

- плетіння афрокіс і дредів різної форми; - біозавивка; - термострижка; - нарощування волосся різними способами; - нарощування і хімічна завивка вій: - робота з мультимедійними програмами перукарського напряму. Значна кількість підприємств (понад 50%) запропонували вже відомі

трудові операції, але закріпили їх за іншими кваліфікаційними рівнями. Окремі підприємства продемонстрували відсутність знань в області

професійної лексики, використали народні, простомовні назви (наприклад,


25

«рвані стрижки»). Всі допущені погрішності було виправлено фахівцями творчої групи,

складено кінцеві модулі компетентності, знання та вміння у розрізі кваліфікаційних розрядів регіонів України та в цілому по країні.

З метою приведення чинних кваліфікаційних розрядів до нових рівнів було розроблено проект галузевої рамки кваліфікацій для сфери обслуговування населення, в якій передбачено 4 рівня. Розподіл професій перукарського напряму за рівнями галузевої рамки кваліфікацій сфери обслуговування населення представлено в табл. 2.

Відповідно до цієї рамки узагальнені трудові операції, уміння й знання було перерозподілено за 2,3,4 рівнями кваліфікації. Приклад такого перерозподілу трудових операцій наведено у табл.3.

Таким чином, виконано основний обсяг досліджень, результати яких стануть основою для формування професійних стандартів компетентності з професій перукарського напряму.


Таблиця 2. Розподіл професій перукарського напряму за рівнями галузевої рамки кваліфікацій сфери обслуговування населення

1 рівень 2 рівень – початковий (перукар, перукар 2-го

класу)

3 рівень – базовий (перукар 1-го класу)

4 рівень - високий перукар (перукар-модельєр)

Адміністратор 4222 5141.2 Перукар, Перукар 2-го класу

5141.2 Перукар 1-го класу 5141.2 Перукар-модельєр

5210 Демонстратор зачісок 5141.2 Візажист 5141.2 Візажист-стиліст 5141.2 Косметик 5141.2 Педикюрник 2 розряду

5141.2 Педикюрник 3 розряду

5141.2 Манікюрник 2 розряду

5141.2 Манікюрник 3 розряду

5141.2 Гример-пастижер

Примітка: 1 рівень – найпростіші професії, що потребують неповної базової загальної середньої освіти або початкової середньої освіти та мінімальної професійної підготовки на виробництві чи інструктажу. 2,3 рівні – професії, що вимагають повної загальної середньої освіти та професійно-технічної освіти (в ПТНЗ 1,2-го рівнів атестації) або повної загальної середньої освіти та професійної підготовки на виробництві. 4 рівень – професії, що вимагають повної загальної середньої освіти та професійно-технічної освіти (в ПТНЗ 3-го рівня атестації). або повної загальної середньої освіти та професійної підготовки на виробництві.


27

Таблиця 3. Перерозподіл трудових операцій перукаря за 2,3,4 рівнями галузевої рамки кваліфікацій

Рівні кваліфікації за чинною кваліфікаційною

характеристикою професії «Перукар (перукар-модельєр)»

Трудові операції за рівнями галузевої рамки кваліфікацій

2 рівень 3 рівень 4 рівень

1 2 3 4

Перукар

Виконувати прості, класичні чоловічі та дитячі стрижки з подальшим укладанням волосся феном за класичною технологією Виконувати прості, класичні жіночі та дитячі стрижки з подальшим укладанням волосся феном за класичною технологією Виконувати гарячу завивку волосся горизонтальними локонами, прості зачіски із застосуванням бігуді Виконувати послуги з хімічної завивки волосся із застосуванням звичайних коклюшок за класичною технологією. Фарбувати волосся тон у тон барвниками різних груп, зафарбовувати сивину, знебарвлювати волосся.

Перукар 2 класу

Виконувати базові модельні чоловічі та дитячі стрижки з подальшим укладанням волосся феном способом “бомбаж”, “брашинг” Виконувати базові модельні жіночі та дитячі стрижки з подальшим укладанням волосся феном способом “бомбаж”, “брашинг”. Виконувати гарячу завивку волосся локонами різних видів, базові модельні зачіски із застосуванням бігуді. Виконувати послуги з хімічної завивки волосся із застосуванням спіральних коклюшок. Здійснювати часткове фарбування волосся сучасними способами Виконувати зачіски концентрованого типу з довгого волосся


28

Перукар 1 класу

Виконувати сучасні чоловічі та дитячі модельні стрижки із застосуванням прогресивних методів та технологічних прийомів з урахуванням індивідуальних особливостей людини з подальшим укладанням волосся пальцями рук. Виконувати сучасні жіночі модельні та дитячі стрижки із застосуванням прогресивних методів та технологічних прийомів з урахуванням індивідуальних особливостей людини з подальшим укладанням волосся пальцями рук Виконувати прості модельні зачіски із використанням різних типів бігуді та з урахуванням індивідуальних особливостей людини. Виготовляти пастижерні вироби та доповнення Виконувати послуги із холодного укладання волосся хвилями, хімічної завивки волосся різними способами із застосуванням прогресивних технологій Фарбувати волосся сучасними способами, виконувати колорування Виконувати модельні зачіски різних типів із довгого волосся.


29

Перукар-модельєр

Моделювати класичні, сучасні та перспективні чоловічі та дитячі стрижки із застосуванням прогресивних методів та технологічних прийомів з урахуванням індивідуальних особливостей людини; розробляти нові моделі стрижок. Виконувати комбіновану укладку феном. Моделювати класичні, сучасні та перспективні жіночі та дитячі стрижки із застосуванням прогресивних методів та технологічних прийомів з урахуванням індивідуальних особливостей людини; розробляти нові моделі стрижок Моделювати пастижерні вироби, доповнення та складні прикраси. Розробляти та креативно фарбувати волосся. Виконувати модельні зачіски різних типів з довгого волосся з урахуванням індивідуальних особливостей людини. Виконувати конкурсні зачіски (жіночі та чоловічі) та брати учать у змаганнях з перукарського мистецтва.

ВИСНОВКИ

1 Запропоновані творчою групою училища базові трудові операції, уміння та знання стали основним підґрунтям для формування узагальнених даних по регіонах та в цілому по Україні.

2. Зміст модулів компетентності доповнено за рахунок введення сучасних трудових операцій: плетіння афрокіс і дредів різної форми; біозавивка; термострижка; нарощування волосся різними способами; нарощування і хімічна завивка вій, робота з мультимедійними програмами перукарського напрямку.

3. Вихідними документами пошукових робіт стали: Проект галузевої рамки кваліфікацій для професій сфери обслуговування населення та «Розподіл модулів компетентності за новими кваліфікаційними рівнями» відповідно до проекту галузевої рамки кваліфікації.


Байдак Людмила Борисівна викладач предмета “Технологія

виготовлення одягу», працює в системі ПТО 32 роки.

Свою педагогічну діяльність розпочала майстром виробничого навчання, на посаді викладача ДНЗ «Запорізьке ВПУМС» – з 1994 року.

За високий професіоналізм, ініціативність, творчу активність присвоєна кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії» і педагогічне звання «викладач-методист», неодноразово відзначалася адміністрацією і профспілковим комітетом навчального закладу. Нагороджена Почесною грамотою управління освіти і науки Запорізької обласної держадміністрації, грамотою Міністерства освіти і науки України. Серед її здобутків – збірник тестових завдань з предмета «Технологія виготовлення одягу».

Особливості розроблення елементів модулів компетенцій

професійного стандарту з професії «Кравець»

Проблеми підготовки і підбору професійних кадрів, чиї знання, уміння і компетенції найбільш точно відповідають вимогам виробництва, зберігають актуальність уже не один десяток років. Необхідність створення і впровадження в практику нових більш ефективних і надійних підходів у даній сфері визначається зростаючою значущістю людського капіталу в подоланні соціально-економічних проблем сучасного суспільства.

До таких проблем належать: прискорення темпів оновлення виробництва, що веде до швидкого

«старіння» отриманих кваліфікацій і вимагає їх постійного оновлення; посилення міграційних процесів, внаслідок чого в розвинутих країнах

збільшується частка населення з низьким рівнем кваліфікації, посилюється соціальне розшарування суспільства і його дестабілізація;

поява нових глобальних ризиків і загроз (екологічні проблеми, боротьба з тероризмом тощо), подолання яких вимагає значних фінансових витрат і призводить до скорочення фінансування на вирішення інших проблем.

Аналіз зарубіжного досвіду свідчить, що розвинуті країни ведуть цілеспрямовану і послідовну роботу щодо формування цілісної системи забезпечення стійкого соціально-економічного розвитку, в основі якої лежить формування партнерських взаємовигідних відносин між різними сферами суспільства. Створення конструктивних механізмів взаємодії сфери праці і сфери освіти, що підвищує ефективність і зменшує витрати (матеріальні,


31

фінансові, трудові тощо) на підготовку і використання професійних кадрів, є одним з елементів такої системи і представляє собою професійні стандарти компетентності кваліфікованих робітників.

Професійні стандарти компетентності – документи, що встановлюють вимоги до знань, умінь, компетенцій, досвіду, системи цінностей і особистісних якостей працівника, необхідні для виконання певної роботи або професійних обов'язків. На сьогодні професійний стандарт визнається зарубіжними і вітчизняними експертами одним з вагомих інструментів, який дозволяє створити стійку і ефективну взаємодію сфери праці й сфери освіти, забезпечити раціональне використання людських ресурсів, сприяти стійкому розвитку суспільства.

В міжнародній практиці розробка професійних стандартів, як основи для освітніх стандартів і програм, частіше за все регулюється державою, а здійснюється суб'єктами сфери праці. В нашій країні рішення цієї задачі ініціювало Міністерство освіти і науки із залученням провідних ПТНЗ України і працедавців. Окрім того, ряд навчальних закладів системи ПТО почали займатися цією проблемою в рамках експериментальних педагогічних майданчиків.

На сьогодні вже реалізована масштабна експериментальна програма, результатом якої стало створення моделі професійного стандарту компетентності на прикладі професії «Кравець».

Професійний стандарт компетентності закладає диференційовані за кваліфікаційними рівнями основні вимоги ринку праці до професії. На цій основі будуть формуватися освітні програми професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників, сертифікація персоналу для підтвердження кваліфікаційного рівня фахівців.

Професійний стандарт компетентності істотно відрізняється від звичних Довідників кваліфікаційних характеристик працівників, у яких дуже скупо викладено суть робітничої професії. В новому форматі передбачається дуже точне, з перерахуванням посад, понять, функцій визначення трудових обов'язків тих або інших працівників.

Важлива особливість проекту нового професійного стандарту компетентності з професії «Кравець» – це врахування вимог роботодавців щодо наявності у випускників не тільки знань, умінь або навичок, а специфічного уміння виконувати обов'язки в рамках основних професійних видів діяльності, пов'язаних зі ступенем сформованості тих або інших компетенцій.

Основним принципом проектування професійного стандарту став принцип функціональності. Головним підходом у розробці його змісту став модульно-компетентнісний підхід, який проявився в модульній побудові змісту професійної діяльності та орієнтації на кінцевий результат у вигляді професійних, наскрізних та ключових компетенцій кваліфікованого робітника.

Професійний стандарт сформовано з окремих модулів трудової діяльності, кожний з яких представляє в узагальненій формі основні функції


32

кравця на відповідному кваліфікаційному рівні. Модуль трудової діяльності – складова частина сфери професійної діяльності, яка складається з цілісного набору модулів компетентності, що відображають напрями професійної діяльності з конкретної професії на кожному кваліфікаційному рівні галузевої рамки кваліфікацій.

Модуль компетентності з професії «Кравець» – складова частина модуля трудової діяльності професійного стандарту, що представляє собою логічно завершений, автономний, цілісний блок елементів модулів компетентності, об’єднаних за укрупненими асортиментними групами швейних виробів.

До кожного модуля компетентності надається опис вимог щодо виконання конкретної трудової функції. Це дозволяє виявити той набір елементів модулів, який є необхідним і достатнім для отримання відповідної кваліфікації, яка підтверджує право особи на здійснення професійної діяльності.

Кожний елемент модуля компетентності містить перелік основних дій, які формують відповідну трудову функцію, а також необхідні професійні, наскрізні та ключові компетенції.

Таким чином, освоєння відповідного набору елементів модулів компетентності призводить до отримання кваліфікації певного рівня або до підвищення кваліфікації, що дозволяє сформувати чітку типологію документів про освіту і навчання.

Процес розроблення розділів професійного стандарту розпочався з наступних робіт:

розроблення базового опису трудових функцій, знань, умінь, наскрізних і ключових компетенцій;

уточнення кваліфікаційних рівнів; складання анкет з базовим описом розроблених даних за

кваліфікаційними рівнями. Далі було проведено опитування працедавців за наданими анкетами і

лише після цього стало можливим сформувати зміст професійного стандарту компетентності.


33

Схема 1. Структура професійного стандарту компетентності В результаті пошукових досліджень робочою групою було виконано: обробку результатів анкетування і складання переліку

затребуваних функцій; групування на їх основі модулів трудової діяльності, модулів

компетентності та їх елементів, наскрізних і ключових компетенцій за кваліфікаційними рівнями.

Особлива увага була приділена формуванню опису елементів модулів компетентності. У виконанні цієї роботи брали участь 9 педпрацівників. Найбільш оперативно і якісно підготували матеріали такі майстри виробничого навчання: Янчева Т.В., Доля О.В., Євсеєва В.Ф., Христенко В.А., Івасик В.П.

Розроблені матеріали використано для формування розділу професійного стандарту «Опис елементів модуля компетентності». Структура цього розділу така:

основні трудові дії кравця; професійні компетенції кравця: необхідні знання, уміння; наскрізні компетенції кравця; ключові компетенції кравця;

1.Модуль трудової діяльності

N. Елемент модуля компетентності

(трудова функція)

1. Елемент модуля компетентності


1. Модуль компетентності

1. Трудова дія

2. Модуль трудової діяльності N. Модуль трудової діяльності

Професійний стандарт компетентності

2. Елемент модуля компетентності


2. Трудова дія N. Трудова дія

1. Трудові рухи 2. Трудові рухи N. Трудові рухи


34

предмети і засоби праці. При складанні основних трудових операцій елементів модулів

компетентності було враховано всі технологічні операції з виготовлення швейного виробу: від підготовки деталей крою виробу до пошиття, примірки, обробки складових деталей виробу, їх монтажу до виконання остаточної ВТО і обробки виробу. В процесі цієї роботи ми прагнули уникнути дублюючих операцій з обробки виробів. Моделі виробів підбиралися таким чином, щоб у них виключалося повторення елементів фасонів. Наприклад, в одних моделях виробів пропонувалися виточки, в інших – рельєфні шви, кокетки, середній шов тощо. Окрім того, ми прагнули застосовувати різні методи і способи обробки. Наприклад, обробку рельєфних швів пропонувалося здійснювати в одних моделях стачним швом, в інших – накладним, настрочним або розстрочним швом. У підрозділ професійних компетенцій кравця – «Необхідні знання» було включено всі знання, необхідні для виконання відповідних основних трудових операцій, а саме:

підготовку деталей крою виробу до пошиття, підготовку виробу до примірки, обробку складових деталей виробу, їх монтаж, виконання остаточної ВТО і обробки виробу. Було також включено знання технологічної послідовності виконання

робіт з урахуванням властивостей тканин, які використовуватимуться при пошитті моделі виробу, а також можливі дефекти цих виробів, причини їх виникнення і способи усунення. Необхідно відзначити, що на початку досліджуваної роботи цим аспектам не приділялося належної уваги.

До підрозділу «Предмети праці» включено: деталі крою виробів, нитки, фурнітура. До підрозділу «Засоби праці» включено сучасне устаткування швейної промисловості, необхідні інструменти і пристосування.

Нашою робочою групою при формуванні професійного стандарту з професії «Кравець» було сформовано 22 модуля компетентності і 36 його складових елементів. Така їх кількість була обумовлена асортиментом швейної продукції і специфікою організації швейного виробництва в регіонах України. Всі модулі компетентності та їх елементи групувалися від самої елементарної за складністю трудової функції до найскладнішої і укрупненої, тобто від виконання ручних, машинних, волого-теплових робіт; виготовлення столової, постільної білизни, виготовлення швейних виробів інтер’єрного призначення до виготовлення ексклюзивних моделей, колекційних ансамблів, весільних ансамблів і театральних костюмів. Таким чином, було розподілено весь масив модулів та їх елементів за кваліфікаційними рівнями: 2 (початковим), 3 (базовим), 4 (високим), 5 (підвищеним).

Використання методу функціонального аналізу і модульно-компетентнісного підходу при розробці професійного стандарту з професії «Кравець» було виправданим і обґрунтованим. Таким чином вдалось чітко розмежувати весь обсяг трудових функцій кравця на модулі компетентності та їх складові елементи, побудовані за ознакою асортиментного ряду швейних виробів.


35

В основу розроблених елементів модулів компетентності лягло конкретне виробниче завдання з орієнтацією на кінцевий результат - пошиття відповідного швейного виробу.

Модульно-компетентнісний підхід при розробці професійного стандарту дає можливість уже зараз формувати необхідні навчальні модулі для підготовки кваліфікованих робітників з професії «Кравець» на основі модулів та елементів компетентності. Засвоєння матеріалу відповідно до модулів відбуватиметься набагато легше і швидше, оскільки буде виключена вся зайва і дублююча інформація, яка характерна для традиційної системи навчання.

Поетапне формування розумових дій учнів дуже важливе в процесі навчання. Саме таким чином буде побудовано навчальний процес, коли оволодіння навчальними модулями, побудованими на базі модулів компетентності професійного стандарту, буде здійснюватися з поступовим нарощуванням складності навчального матеріалу: від модуля до модуля, від елемента до елемента, від більш низького рівня кваліфікації до більш високого.

В один розроблений елемент модуля компетентності можуть включатися тільки взаємопов'язані з практичною підготовкою розділи знань: технології, матеріалознавства, устаткування тощо. В процесі вивчення навчального матеріалу учень не перенапружуватиме свої розумові здібності і пам'ять завдяки логічному зв'язку між теоретичним і практичним блоком навчальної підготовки.


36

Додаток Приклад формування модуля і елемента модуля компетентності

професійного стандарту з професії «Кравець»

3.5.6 Модуль ІІ DB.6 «Виготовлення блуз нескладної технологічної обробки» ЕМК II.DB.6.13 Виготовлення блуз нескладної технологічної

обробки

1. Основні трудові дії

готувати деталі крою блуз різних моделей до обробки; готувати блузи різних моделей до примірки; обробляти верхні та тальові виточки блуз; обробляти рельєфні шви на пілочках блуз; обробляти плечові та бокові шви блуз; обробляти горловину блузи обшивкою; обробляти комір та з’єднувати його з блузою; обробляти пройми блуз обшивками; обробляти одношовні короткі рукава блуз; з’єднувати рукава з блузою; обробляти низ блузи крайовим швами впідгин; виконувати остаточну волого-теплову обробку і оздоблення блуз.

2. Професійні компетенції:

2.1 Необхідні знання

порядок підготовки деталей крою блуз різних моделей до обробки; порядок підготовки блуз до примірки; технологія обробки деталей блуз різних моделей та виконання інших робіт, а саме: - обробки верхніх та тальових виточок блуз; - обробки рельєфних швів на пілочках блуз; - обробки плечових та бокових швів блуз; - обробки горловини блуз обшивкою; - обробки коміра та з’єднання його з блузою; - обробки пройм блуз обшивками; - обробки одношовних коротких рукавів блуз; - з’єднання рукавів з блузою; - обробки низу блуз крайовими швами впідгин; виконання остаточної волого-теплової обробки і оздоблення блуз. технологічна послідовність робіт з пошиття блуз різних моделей нескладної обробки;


37

властивості тканин, які використовуються при пошитті блуз різних моделей; види дефектів у виробах, причини їх виникнення та способи усунення.

2.2 Необхідні вміння

готувати деталі крою блуз різних моделей до обробки; готувати блузи до примірки; дотримуватись технічних вимог при обробці деталей блуз та виконанні інших робіт: -при обробці верхніх та тальових виточок блуз; -при обробці рельєфних швів на пілочках блуз; -при обробці плечових та бокових швів блуз; -при обробці горловини блуз обшивкою; -при обробці коміра та з’єднання його з блузою;-при обробці пройм блуз обшивками; -при обробці одношовних коротких рукавів блуз; -при з’єднанні рукавів з блузою; -при обробці низу блуз крайовими швами впідгин; -при виконанні остаточної волого-теплової обробки і оздоблення блуз; виконувати всі види обробки деталей блуз різних моделей з врахуванням властивостей тканин.

3. Наскрізні компетенції

Н.1-Н.5

4. Ключові компетенції

К3, К5, К7, К8, К10, К11, К14, К16, К18, К20, К22, К25.

5. Предмети праці деталі крою блуз різних моделей; нитки.

6. Засоби праці швейні машини; зшивально-обметувальні машини; спеціальна петельна машина; прасувальний стіл з електропраскою; прес; відпарювач; пропрасувач; пульверизатор


38

Цвєткова Надія Григорівна викладач предметів професійно-

теоретичної підготовки ДНЗ «Запорізьке ВПУМС», працює в системі професійно-технічної освіти понад 10 років, в ДНЗ «Запорізьке вище професійне училище моди і стилю» – з 2004р.

Розробила електронний підручник з предмета «Товарознавство».

Активно працює з навчальними групами незайнятого населення.

Практика впровадження ключових компетенцій при підготовці

кваліфікованих робітників для сфери менеджменту, адміністрування й обслуговування населення

В умовах науково-технічної революції життєвий цикл сучасних

технологій стає меншим ніж термін професійної діяльності фахівця. За цих умов домінуючим у професійній освіті стає формування особистісних характеристик майбутнього фахівця, який має бути компетентним не лише в професійній галузі, але й мати активну життєву позицію, адаптуватися до змін на виробництві, оцінювати результати власної праці, розуміти та застосувати норми здорового способу життя, бути компетентним при вирішенні будь-яких завдань, які ставить перед ним життя.

На думку багатьох українських та російських науковців компетентнісний підхід є способом досягнення нової якості освіти. Він визначає напрям зміни освітнього процесу, пріоритети, змістовний ресурс розвитку. І це не випадково, тому що знання, уміння та навички вже повністю не задовольняють потреби суспільства, а саме:

значно зросли вимоги виробництва до професійної компетентності робітників, а чинні кваліфікаційні характеристики застаріли;

динамічно оновлюються техніка, технології, а рівень їх відтворення у змісті професійної підготовки кваліфікованих робітників мінімальний;

технічно і технологічно переоснащуються підприємства, а наявна матеріально-технічна база ПТНЗ є значною мірою застарілою.

Подолання цих протиріч потребує впровадження нових підходів до створення професійних і освітніх стандартів, а також розроблення і впровадження на їх основі інноваційної технології навчання.

Компетентність – інтегральна якість суб'єкта, що містить у собі професійні, наскрізні та ключові компетенції, які проявляються в успішних діях у сфері професійної діяльності та у повсякденному житті.


39

Компетенція – підтверджена здатність особи використовувати знання, уміння, особисті, соціальні та методологічні можливості в роботі чи навчанні, а також для професійного та особистісного розвитку.

Іншими словами, компетенція (від лат. Competere – відповідати, підходити) – це особистісна здатність фахівця (співробітника) вирішувати певний клас професійних завдань.

Особливість компетентнісного підходу у навчанні полягає не в засвоєнні готових знань, а в тому, що в них прослідковуються умови походження цих знань. Той, кого навчають, сам формулює поняття, необхідні для вирішення завдання. За цих умов навчальна діяльність здобуває практично-творчий характер і сама стає предметом засвоєння. В цьому випадку компетентність, виступаючи результатом навчання, не просто випливає із нього, а є наслідком саморозвитку учня, узагальнення його особистісного досвіду, що і має вплинути на якість освіти.

Компетентнісний підхід до освіти – це спроба привести у відповідність освіту і потреби ринку праці. Він не є чимось новим, штучно створеним, а гармонійно поєднує традиційний підхід викладання, головним завданням якого стало формування стійких знань, умінь та навичок, і особистісну орієнтовану форму навчання, метою якої є створення умов для розвитку та самореалізації кожного учня. З введенням компетентнісного підходу в систему професійної освіти з’являється можливість якісних змін у підготовці фахівців.

Виходячи з того, що компетентність – це не проста сума знань, умінь та навичок, а психосоціальна риса, яка надає учню сили та впевненості у власній успішності, можливість ефективно взаємодіяти з навколишнім середовищем, змінюються самі підходи до викладання предметів, форми роботи, зміст освіти, оцінювання результативності роботи педагога.

Наш навчальний заклад з 2008 року здійснює педагогічний експеримент з теми «Розробка державних стандартів професійно-технічної освіти на основі компетенцій з робітничих професій швейного і перукарського напрямів”. У контексті експериментального дослідження та, спираючись на досвід вітчизняних та зарубіжних педагогів, є підстави стверджувати, що компетентність кваліфікованого робітника виглядає як група взаємопов’язаних та взаємообумовлених професійних знань, умінь, навичок та досвіду, а також особливих надпрофесійних здібностей, які мають забезпечити конкурентоспроможність і соціальну захищеність майбутнього фахівця. Таке твердження ґрунтується на результатах аналізу українського ринку праці, який дозволив визначити конкретні затребувані роботодавцями трудові операції, знання, вміння, наскрізні (загальнопрофесійні) та ключові (універсальні) якості кваліфікованих робітників швейної галузі та сфери перукарських послуг.

Ознайомившись з результатами проведених досліджень, було цікаво дізнатися, що при пошуку пріоритетних груп компетенцій розроблено ряд критеріїв, які допомогли створити перелік основних компетенцій, що необхідні для професійної підготовки фахівців. Це такі критерії:


40

– лаконічність та об’єктивність побудови компетенцій; – багатофункціональність кожної групи компетенцій; – компетенції можуть бути надпредметними і дисциплінарними; – формування компетенцій спирається на визначений рівень

інтелектуального розвитку осіб; – компетенції можуть бути багатовимірними, тобто містять у собі різні

особистісні якості. Порівняльний аналіз сучасних освітніх технологій та результати

досліджень у рамках експериментального майданчика дозволили зробити висновок про те, що найбільш обґрунтованими для системи ПТО є наступні типи компетенцій:

- наскрізні; - професійні; - ключові. Ці компетенції взяті за основу при формуванні змісту професійних

стандартів компетентності з професії «Кравець» (Схема 1).

Схема 1. Формування компетентності кравця

До складу наскрізних компетенцій включено сукупність знань, умінь, способів дій, навичок з напрямів (предметів), які за змістом належать до загальних областей знань і реалізують такі завдання:

- володіти способами фізичного самовдосконалення, самоконтролю;

- застосовувати правила охорони праці; - застосовувати норми трудового законодавства; - застосовувати інформаційні технології;

ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ КВАЛІФІКОВАНОГО РОБІТНИКА

Ключові компетенції Професійні компетенції

Психомоторні

Когнітивні

Соціально

-особистісні

Інформаційні

Наскрізні компетенції

Ком

унікативні


41

- розуміти і використовувати знання з основ ринкової економіки підприємств.

Професійні компетенції направлені на придбання, розширення та поглиблення професійних знань, вмінь і досвіду робітника, які використовуються у виробничій діяльності або сфері послуг з конкретної професії. Важливо, щоб фахівець міг успішно користуватися професійними компетенціями у різних ситуаціях.

Ключові компетенції відображають найбільш загальні здібності та вміння, що дозволяють фахівцю розуміти ситуацію, досягати результатів у особистому та професійному житті; тобто вони є відносно універсальними і обумовлюють необхідність формування особливих екстрафункціональних знань.

Я гадаю, що наведені типи компетенцій є актуальними і для професій відділення менеджменту, адміністрування та обслуговування населення. Особливо зацікавили мене своєю новизною ключові компетенції, перелік яких розроблено конкретно для професії «Адміністратор. Контролер-касир» і які на сьогодні реалізуються у навчальному процесі.

Перелік ключових компетенцій, характерних для фахівця з професії «Адміністратор. Контролер-касир», представлено у таблиці 1.

Практичне формування професійних та ключових компетенцій здійснюється на кожному уроці і неможливо відокремити в чистому вигляді опанування, наприклад, соціально-особистісних компетенцій від будь-яких професійних компетенцій. Проте, варіюючи змістом завдань, формами та методами роботи, на деяких уроках вдається спрямовувати процес навчання на формування необхідних ключових компетенцій. Більш того, окремі предмети курсу змістовно спрямовані на формування конкретних типів ключових компетенцій – інформаційних та комунікативних.

Слід зазначити, що на уроках з професійно-теоретичної підготовки та в умовах виробничого навчання за рахунок впровадження елементів модульно-компетентнісної методики отримується подвійний ефект: оволодіння професійними компетенціями адміністратора, контролера-касира та освоєння таких ключових компетенцій:

1. Володіння виразною, переконливою мовою, вміння висловлювати свої думки грамотно, ясно і зрозуміло.

2. Володіння достатньою пам’яттю та стійкою увагою. 3. Володіння емоційно-вольовою стійкістю. 4. Вміння вчитись, розуміти взаємозв'язок своїх знань, упорядковувати

їх. 5. Вміння ставити мету й організовувати її досягнення. 6. Вміння планувати та аналізувати свою діяльність. 7. Нести відповідальність за результати і якість своєї роботи,

здійснювати самоконтроль, вирішувати питання в нестандартних ситуаціях. Таким чином, через зміст та форми роботи на уроках в учнів

формуються професійні компетенції, а через них - ключові. Значну роль у формуванні професійних та ключових компетенцій


42

відіграють такі активні форми проведення занять, як: - розбір конкретних ситуацій; - заняття-дискусії з проблем обслуговування населення; - тренінги; - ансамблеві ділові ігри. З метою ефективного оволодіння професійними знаннями та вміннями

широко використовуються у навчальному процесі: – електронні підручники методики розроблених авторських уроків; – методичні посібники та рекомендації для самостійного навчання

учнів. Для професій відділення менеджменту, адміністрування та

обслуговування населення є актуальним впровадження модульно-компетентнісної технології навчання, яка передбачає перетворення змісту професійних, наскрізних та ключових компетенцій в окремі освітні модулі, успішне освоєння яких дасть підстави отримати випускникам відповідні документи про освіту: диплом, свідоцтво, сертифікат.

Модульно-компетентнісну методику навчання доцільно впровадити при підготовці фахівців з професій «Адміністратор», «Контролер-касир», «Секретар керівника (організації, підприємства, установи)», тому що це дасть можливість:

з позиції учня - отримати професійну освіту з мінімальними фінансовими витратами,

у зручній формі, у зручний час, у своєму темпі; з позиції педагога - не готувати навчально-методичні розроблення за кожним курсом,

підручником, програмою; вивільнити час для тьюторства; з позиції навчального закладу - навчати більшу кількість учнів тим же кадровим складом викладачів і

на тій же навчальній базі; з позиції галузі - якісніше здійснювати професійну підготовку персоналу без значного

збільшення фінансових витрат; з позиції суспільства - отримати кожному бажаючому члену суспільства необхідну

професійну освіту і продовжити на її основі подальший рух до професійного зростання.


Додаток КЛЮЧОВІ КОМПЕТЕНЦІЇ З ПРОФЕСІЙ «АДМІНІСТРАТОР. КОНТРОЛЕР-КАСИР»

Види компетенцій Ключові компетенції за рівнями кваліфікації

б/р

1. Психомоторні

1. Володіти виразною, переконливою мовою, вмінням висловлювати свої думки грамотно, ясно і зрозуміло. 2. Володіти гостротою зору та слуху. 3. Володіти достатньою пам’яттю та стійкою увагою. 4. Володіти емоційно-вольовою стійкістю.

2. Когнітивні

1. Вміти вчитись, розуміти взаємозв'язок своїх знань, упорядковувати їх. 2. Вміти ставити мету й організовувати її досягнення. 3. Вміти планувати та аналізувати свою діяльність. 4. Критично відноситися до того чи іншого аспекту життєдіяльності у суспільстві.

3. Соціально-особистісні

1. Вміти організовувати свою роботу та координувати діяльність інших працівників заради досягнення поставленої мети. 2. Нести відповідальність за результати і якість своєї роботи, здійснювати самоконтроль, вирішувати питання в нестандартних ситуаціях. 3. Знати й розуміти професійні етичні норми. 4. Володіти елементами психологічної грамотності. 5. Вміти адаптуватися до нових соціально-економічних та внутрішньо організаційних умов праці. 6. Оцінювати соціальні звички, пов'язані зі здоров'ям, споживанням, навколишнім середовищем

4. Інформаційні

1. Уміти здійснювати самостійний пошук необхідної інформації з різних інформаційних джерел. 2. Уміти організовувати, відбирати, перетворювати, зберігати, систематизувати, аналізувати та передавати необхідну інформацію. 3. Вміти використовувати нові інформаційні технології для професійної діяльності.

5. Комунікативні

1. Вміти виступити з повідомленням, поставити запитання, коректно вести діалог, займати позицію в дискусіях і відстоювати свою власну думку. 2. Володіти прийомами активного слухання та спілкування в колективі, бути активним та ініціативним. 3. Бути толерантним в умовах професійної діяльності та поза нею. 4. Вміти приймати рішення, улагоджувати розбіжності і конфлікти в межах своєї компетенції.


44

Бондаренко Оксана Анатоліївна викладач предмета

«Матеріалознавство» ДНЗ «Запорізьке ВПУСМ». За високі досягнення в педагогічній діяльності присвоєно кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії», педагогічне звання «старший викладач»; нагороджена Почесною грамотою управління освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації.

Особливості проектування професійних компетенцій з матеріалознавства в програмах інтегрованих модулів

професії «Кравець»

Як відомо, в Україні протягом останніх років потенціал кваліфікованих робітників значно знизився і становить від 5 до 15 відсотків у порівнянні з розвиненими країнами, де вони складають 20-70 відсотків. Тому якісна професійна підготовка фахівців набуває загальнодержавного стратегічного значення і вже сьогодні йде напружена робота над створенням основних нормативних документів для сфери праці і освіти – професійного стандарту компетентності та стандарту професійної освіти і навчання.

До цієї діяльності з 2008р. долучився і наш навчальний заклад, який в рамках експериментального педагогічного майданчика проводить масштабне дослідження щодо розроблення державного стандарту професійної освіти на основі компетентнісного підходу з професій швейного та перукарського напрямів.

Я працюю над темою експерименту у складі творчої групи швейного напряму і накопичила певний досвід цієї роботи. В процесі досліджень ознайомилась з вітчизняними та закордонними джерелами інформації з питань нових підходів до створення професійних та освітніх стандартів, сутності та переваг модульно-компетентнісної технології навчання; проаналізувала основні параметри українського ринку праці, взяла безпосередню участь у формуванні змісту інтегрованих модулів з області знань матеріалознавства для підготовки кваліфікованих робітників з професії «Кравець

Відповідно до результатів досліджень творчої групи з професії Кравець» було визначено, що для майбутнього кравця головними для формування професійної компетентності є освоєні в ПТНЗ знання, вміння, навички, досвід, які отримали назву професійних компетенцій.

Ці компетенції на рівні освіти мають трансформуватися у відповідні інтегровані навчальні модулі. Модуль – блок інформації, що містить в собі логічно завершену одиницю навчального матеріалу, цільову програму дій і


45

методичні вказівки, що забезпечують досягнення поставленої мети. Інтегрований модуль складається з теоретичного блоку знань і

практичного блоку вмінь, навичок, досвіду. (схема 1). Завдання теоретичної частини інтегрованого модуля – формування

знань та готовності учнів до відпрацювання запланованих умінь, навичок, видів професійної діяльності. Завдання практичної частини інтегрованого модуля – формування практичних дій з метою оволодіння професійними компетенціями.

Оволодіння інтегрованим модулем передбачає впровадження модульно-компетентнісної технології навчання, яка дозволяє:

- оптимально сполучити теоретичну і практичну складові, інтегруючи їх;

- дає можливість надати учням необхідний обсяг знань у взаємозв’язку з практичними діями, сформувати професійні уміння, навички, досвід.

Програма інтегрованого модуля формується на основі навчальних програм з предметів професійно-теоретичної та професійно-практичної підготовок, а саме:

Професійно-теоретична підготовка: Технологія виготовлення одягу. Матеріалознавство. Обладнання.

Професійно-практична підготовка: Виробниче навчання.

Вивчення програми інтегрованого модуля забезпечує оволодіння учнями професійними компетенціями, визначеними професійним стандартом з професії «Кравець». Що стосується знань з матеріалознавства, то вони формувались в кожному з елементів інтегрованих модулів відповідно до швейного асортименту, рівня кваліфікації професії «Кравець» та в контексті інших знань теоретичної та практичної частин інтегрованого модуля. У перших 3-х модулях «Виконання ручних робіт», «Виконання машинних робіт», «Виконання волого-теплових робіт», що будуть вивчатися на 2-му (початковому рівні кваліфікації) викладено повну інформацію про всі види тканин, які використовуються у швейній промисловості, оскільки учні оволодівають саме в рамках цих модулів вміннями працювати з різними видами тканин і мають знати їх основні властивості.

У наступних інтегрованих модулях інформацію про властивості тканин надано диференційовано, тобто відповідно до конкретного швейного виробу з виключенням дублювань.

Треба зазначити, що освоєння професійних компетенцій в інтегрованих модулях з матеріалознавства буде відбуватися паралельно з ключовими компетенціями, а саме: психомоторними та когнітивними. Тобто, наприклад, при ознайомлення з фактурою тканин, учні будуть формувати тактильну чутливість, яку віднесено до психомоторних компетенцій.

Пізнавальні (когнітивні) компетенції учні мають можливість


46

формувати через пояснення інструктора щодо: - взаємозв’язку конкретних властивостей тканин та їх придатністю

до пошиття того або іншого виробу; - вмінь працювати з технічною літературою щодо режимів волого-

теплової обробки для тканин різного волокнистого складу; - техніки підбору колірної гами тканин. Передбачається, що інформацію з матеріалознавства учні будуть

отримувати в основному на початку освоєння кожного елемента інтегрованого модуля, а якщо незнання властивостей тканин будь-кого з учнів призведуть до дефектів у деталях виробу (або у повністю готовому виробі), то цей учень мусить повернутися до повторного вивчення незасвоєного матеріалу.

Особливістю модульно-компетентнісного навчання також є застосування вхідного оцінювання попередньо набутих професійних та ключових компетенцій. Для цього будуть використовуватися відповідні тести.

Після завершення навчання за будь-яким інтегрованим елементом (або модулем) має проводитися вихідний контроль за відповідним планом та критеріями поточного оцінювання. Порівняння отриманих результатів контролю з поставленою метою навчання дозволить оцінити якість отриманих учнями компетенцій за конкретним інтегрованим елементом або модулем. Якщо рівень цих компетенцій не буде відповідати встановленим мінімальним вимогам, то виконання поставленого завдання має здійснюватися повторно.

Приклад формування програми інтегрованого елемента "Виготовлення спідниці жіночої без підкладки – ІМ.04" наводиться далі.

Фрагмент програми елемента інтегрованого модуля «Виготовлення

спідниці жіночої без підкладки» Властивості тканин

1. Запам’ятай, що властивості тканин впливають на вибір моделі, її конструювання та моделювання. Від них залежать зовнішній вигляд виробу, його довговічність, призначення, режими волого – теплової обробки, вибір способів догляду.

2. При створенні моделі одягу визнач загальні властивості як основних тканин, так і прикладних матеріалів.

Геометричні властивості Товщина

Враховуй товщину тканини при виборі швейних голок, ниток, режимів

волого-теплової обробки.

Пам’ ятай: товщина тканини залежить від товщини ниток їх переплетення, щільності й оздоблення


47

Ширина

Довжина

Механічні властивості

Зминальність

Вибираючи тканину для моделі, перевір її властивість щодо зминання органолептичним шляхом. Для перевірки ступеня зминання зімніть край тканини в руках і подивись, яким чином вона повертається в первинне положення, як пружно розправляються волокна.

Драпірування

Для визначення ступеню драпірування візьми відріз тканини і повісь

його на круглий стіл або манекен. Якщо тканина м’яка, вона утворить багато падаючих складок, а якщо жорстка, то в різні боки видуватимуться її гострі кути.

Стійкість тканини до зношування

Фізичні властивості

Гігроскопічність

Найкраща гідроскопічність у бавовняних, натуральних шовкових, віскозних тканинах. Низьку гідроскопічність мають синтетичні тканини, а також тканини з водовідштовхуючим покриттям.

Пам’ ятай: ширина тканини, яка дає найменший відсоток міжлекальних випадів, називають раціональною.

Пам’ ятай: раціональною вважається така довжина тканини, яка при розкроюванні використовується без залишків, або дає відходи

в межах норми

Зминальність – це властивість тканини утворювати при згинах і стисканні зморшки і складки, які усуваються тільки

волого – тепловою обробкою

Драпірування – це властивість тканини утворювати м’які округлі

Стійкість до зношування – це властивість протистояти зовнішнім руйнівним факторам: сонцю, світлу, тертю, хімічній

Гігроскопічність – це властивість тканин вбирати вологу з навколишнього середовища


48

Повітропроникність

Найвищу повітропроникність мають тканини, виготовлені з сировини

рослинного і тваринного походження. Взагалі не пропускають повітря тканини, виготовлені з хімічних

волокон або покриті зверху плівкою, а також штучна шкіра і замша. Теплозахисні властивості

Для виготовлення одягу зимового асортименту використовуй найбільш теплі тканини з волокон вовни.

Електризуємість

Синтетичні тканини під час тертя утворюють негативні заряди, які пагубно впливають на здоров’я і викликають захворювання. Натуральні волокна під час тертя утворюють позитивні заряди.

Технологічні властивості

Обсипальність

При розкроюванні тканини, що легко обсипається, збільшуй припуски на шви на 5 – 10 мм.

Розсування ниток у швах

Для визначення ступеня розсування ниток затисни тканину великими і

вказівними пальцями обох рук і ковзаючими рухами пальців спробуй розсунути нитки.

Прорубка тканини

Усадка

Повітропроникність – це властивість тканини пропускати повітря

Електризуємість – це можливість матеріалів накопичувати на своїй поверхні статичну електрику

Обсипальність – це властивість ниток випадати з відкритих зрізів

Розсування ниток у швах відбувається в малощільних тканинах в процесі носіння одягу

Прорубка – це властивість тканини утворювати отвори під час її обробки, вона залежить від будови і характеру оздоблення

тканини, від вибору номера голки і швейних ниток

Усадка – це зменшення розмірів тканини під дією тепла і вологи


49

Усадка відбувається при пранні, замочуванні, волого-тепловій обробці виробів і залежить від волокнистого складу, будови і оздоблення тканини.

При виготовленні виробів підбирайте матеріали, які мають однакову усадку, оскільки якщо тканини верху, підкладки і прокладки дають різну усадку під час хімчистки або при волого-тепловій обробці, на виробі можуть виникнути складки, зморшки.

Користуйся таблицею 3 «Режими волого-теплової обробки для тканин різного волокнистого складу».

Таблиця 3. Режими волого-теплової обробки для тканин різного волокнистого складу

Тканина Температура прасувальної поверхні, С

Зволожування, % Тиск праски Час

витримки, с

Бавовняна, лляна 150 – 160 10 – 20 5 – 25 30 Бавовняна, лляна з лавсаном

160 10 – 20 5 – 25 10

Віскозна, ацетатна 130 – 140 10 – 20

Через пропрасовувач 2 – 10 10

Натуральна шовкова

150 – 160 Сухий, або слабо зволожений

2 – 10 20 - 30

Капронова 120 – 130 Сухий, або слабо зволожений

2 – 10 10

Вовняна 160 – 180 Сухий, або слабо зволожений

15 – 25 30

Напіввовняна 140 – 160 Через фланель

20 – 30 10 – 30 35 – 60

ВИСНОВКИ 1. При створенні програм інтегрованих модулів та їх елементів

враховувались критерії структурування змісту навчального матеріалу з матеріалознавства, а саме:

відповідність змісту та обсягу компонентів структурованого навчального матеріалу тривалості оволодіння цим модулем, його основній меті, значущості її для професійної діяльності кравців;

доступності навчального матеріалу для учнів з різним рівнем базової підготовки;

системності вихідних понять; співвідношення рівня складності навчального матеріалу з урахуванням

індивідуальних можливостей учня. Таким чином, впровадження в професійну освіту і навчання

інтегрованих модулів за рахунок сполучення теоретичних знань з матеріалознавства, з практичною діяльністю сприятиме:

– оптимізації освоєння інтегрованого навчального матеріалу, який викладається одним педагогом, більш глибокому його засвоєнню;

– розкриттю та розвитку потенційних пізнавальних можливостей особистості учня; вихованню відповідальності за виконання навчальних завдань, які у майбутньому перейдуть на виробничу сферу;

– активізації професійного самовдосконалення, самоконтролю. Використання модульно-компетентнісної технології навчання в умовах

ПТНЗ дасть можливість піднести якість професійної освіти і навчання.


50

Янчева Ірина Вікторівна майстер виробничого навчання з професії

«Кравець. Закрійник» ДНЗ «Запорізьке ВПУМС», стаж роботи 9 років. Під її керівництвом учнями групи закрійників виготовлені такі колекції одягу: «Трояндове диво», «Лу-лу», «Таємниці сходу», «Нірвана». Брала участь в обласному конкурсі фахової майстерності серед педагогічних працівників ПТНЗ з професії «Кравець». Очолює школу молодого майстра. Працює над розробкою методичного посібника за темою «Спідниця жіноча».

Проведення занять за модульно-компетентнісною технологією навчання з професії «Кравець» відповідно до програми елемента інтегрованого модуля «Виготовлення

спідниці без підкладки

Модульно-компетентнісна система є перспективною формою навчання. Вона гарантує якість підготовки учнів, скорочує строки навчання, а також зменшує витрати на професійну підготовку.

Впровадження модульно-компетентнісної системи дещо відрізняється від традиційних методів навчання. Особливістю модульно-компетентнісного навчання є те, що частково або повністю учень самостійно може працювати в майстерні; кожен учень вивчає навчальний матеріал особисто, у власному темпі, тому важливо забезпечити до кожного індивідуальний підхід. Модульна система передбачає, що навчання за інтегрованим модулем проводить один майстер-інструктор.

Головною метою вивчення модуля є оволодіння учнями професійними компетенціями виготовлення поясних виробів без підкладки різного ступеня складності та ключовими компетенціями.

До ключових компетенцій відносять: психомоторні:

мати стійкість до монотонності праці; володіти звуковою чутливістю; орієнтуватися у часі при виконанні простих трудових операцій; володіти тактильною чутливістю.

когнітивні: розуміти взаємозв'язок своїх знань, упорядковувати їх, працювати з технічною літературою;


51

оцінювати соціальні звички, пов'язані зі здоров'ям, споживанням, навколишнім середовищем;

бути здатним ефективно працювати у якості підлеглого; організовувати свою роботу та нести відповідальність за її

результати на рівні осмислення та виконання простих трудових операцій.

Інтегрований навчальний модуль «Виготовлення поясних виробів без підкладки» складається з 6-ти елементів або кроків. Більш детально розглянемо перший елемент модуля «Виготовлення спідниці жіночої прямої без підкладки».

Мета вивчення елемента інтегрованого модуля – це оволодіння учнями професійними компетенціями з пошиття спідниці жіночої прямої без підкладки, а також освоєння психомоторних і когнітивних компетенцій.

Змістовну основу елемента модуля складають професійні компетенції з виготовлення спідниці прямої без підкладки. Учні повинні ознайомитись з конструктивними особливостями моделі спідниці жіночої прямої та технічними умовами її виготовлення, вивчити технологічну послідовність обробки виробу, навчитись виконувати технологічні операції: обробку виточок, шлиці, швів, застібки, верхнього зрізу, низу спідниці, виконати прийоми волого-теплової обробки, остаточну волого-теплову обробку та оздоблення спідниці.

Елемент модуля доцільно поділити на уроки. Згідно встановлених учнівських норм виготовлення виробів, вивчення елемента модуля прямої спідниці складає 24 години. Тривалість одного уроку - 6 годин, з них - 30 % складає теоретична частина, 70 % - практична частина.

На першому уроці учні повинні ознайомитись з ескізом моделі та описом зовнішнього вигляду спідниці прямої, з таблицями вимірів виробу в готовому вигляді, рекомендованими витратами основних та допоміжних матеріалів на зразок моделі. Ознайомлення з властивостями основних і додаткових матеріалів, з характеристиками обладнання, які використовуються при виготовленні спідниці, надають можливість економити трудові, енергетичні та матеріальні ресурси.

Після ознайомлення зі специфікацією деталей крою, учні повинні знати назву зрізів та контрольних ліній, а також направлення повздовжньої нитки.

Перед початком виконання практичних робіт учням необхідно організувати своє робоче місце згідно з вимогами правил охорони праці:

– для ручних робіт; – для машинних робіт; – для волого-теплових робіт. Правильна організація робочого місця сприяє підвищенню

продуктивності праці при виконанні операцій і забезпечує високу якість роботи.

Послідовність обробки спідниці поділяється на дії. Навчальний матеріал викладається послідовно, дія за дією, у доступній формі. Текстовий опис трудових навичок кваліфікованого виробника супроводжується


52

ілюстраціями самих прийомів, операцій роботи. Ілюстрації дають учням чітку і конкретну наглядну інформацію матеріалу, що вивчається, формують конкретні зорові враження про трудові прийоми тієї операції, що виконується.

Зноски з пам’ятками концентрують увагу учнів до певних професійних та ключових компетенцій: формують у них зорово-моторну реакцію та уважність для повторення найпростіших трудових операцій; лінійний окомір; вміння раціонально й ефективно виконувати робочі рухи; достатню уважність; зосередженість та терплячість під час виконання трудових операцій; організації своєї роботи та відповідальність за її результати на рівні розуміння та повторення трудових операцій.

З метою планування процесу поточного контролю у навчання інструктором складається план поточного оцінювання успішності (Табл. 1).

Учні повинні знати прийоми усунення можливих дефектів, що виникають при обробці спідниці, способи їх усунення. Перед здачею готового виробу на перевірку інструктору учень самостійно перевіряє якість виконання спідниці та виміри виробу в готовому вигляді згідно з таблицею №2.

Для досягнення найкращих результатів учні повинні на будь-якому етапі програми контролювати свої власні успіхи в одержанні нових навичок та вміти оцінювати свої дії. У кінці кожного уроку засвоєння теоретичних знань перевіряється за допомогою контрольних питань та тестів.

Таблиця 1. План поточного оцінювання по інтегрованому модулю ІМ.04

«Виготовлення поясних виробів без підкладки»

Шифр та назва елемента інтегрованого модуля

Практичні вміння Ключові

компетенції

Методи або форми оцінювання

практичних вмінь

ключових компетенцій

ЕІМ.4.9 Виготовлення спідниць без підкладки, в тому числі:

- спідниці прямої

Організувати робоче місце, підготувати необхідні матеріали, обладнання, інструменти та пристосування для пошиття спідниці прямої

Обґрунтувати вибір матеріалів, обладнання, інструментів та пристосувань, необхідних для пошиття спідниці прямої

Продемонструвати підготов ку робочого місця, необхід них матеріалів, обладнання, інструментів та пристосувань для пошиття спідниціпрямої

Усне опитування щодо порядку організації робочого місця, вибору необхідних матеріалів, обладнання, інструментів та пристосувань для пошиття спідни ці прямої з посилан ням на технічну літературу


53

Підготувати деталі

крою спідниці прямої до обробки

Обґрунтувати вибір деталей крою спідниці прямої

Продемонструвати підготов ку деталей крою спідниці прямої до обробки

Усне опитування щодо порядку підготовки деталей крою спідниці прямої до обробки

Підготувати спідницю пряму до примірки

Встановити ознаки готовності спідниці прямої до примірки

Продемонструвати спідницю пряму до примірки

Усне опитування щодо ознак готовності спідниці прямої до примірки

Обметати зрізи деталей спідниці прямої на краєобметувальній машині

Відпрацювати стійкість до монотонності праці та звукову чутливість при обметуванні зрізів деталей спідниці

Продемонструвати обметані зрізи деталей спідниці прямої

Письмове тестування на виявлення знань щодо звукової чутливості та подолання ознак втоми від монотонної праці

Обробити деталі спідниці прямої (виточки на передньому та задньому полотнищахспідниці, середній та бічні шви, застібку-«блискавку» в середньому (бічному) шві, верхній зріз спідницпоясом (обшивкою), шлицю в середньому швзаднього полотнища спідниці, низу спідниці крайовими швами в підгин з використанням клейової смужки) та виконати їх монтажз врахуван ням технологічних вимог та властивос тей тканин. Виконати остаточну волого – теплову обробку спідниці прямої.

Обгрунтувати та оцінити дотриманнятехнології обробки деталей спідниці прямої та їх монтажу; правил охорони праці, санітарії та гігієни.Обгрунтувати рівень відповідальності учня за кінцеві результати його практичної роботи

Продемонструвати спідницю пряму у готовому вигляді

Усне оцінювання набутих якостей уч-нем щодо орієнтації у часі при виконанні трудових операційспособів освоєннятактильної чутливості, здатності ефективно працювати у якості підлеглого,рівня відповідальності учня за кінцеві результати його практичної роботиПисьмове тестування щодо видів дефектів при пошитті спідниці прямої, причин їх виникнення та методів усунення; правил охорони праці, санітарії та гігієни.

На кожному уроці інструктору необхідно контролювати набуті

професійні та ключові компетенції учнів. Для об’єктивної оцінки успішності учня можна рекомендувати контроль формування цих компетенцій за рейтинговою системою.

На кожному етапі обробки спідниці учні, демонструючи свої практичні вміння, набирають відповідну кількість балів. Відповідно до рейтингу модулів, що формують навчальний модуль, інтегрований модуль набрав 54 із ста балів. У свою чергу кількість балів, що припадає на частину елемента


54

модуля «Виготовлення спідниць жіночих», складає 11 балів. Тобто максимально учень може набрати 11 балів при освоєнні знань та вмінь з виготовлення спідниць жіночих. Мінімальна кількість балів складає 0. Оцінювання рівня сформованості професійних компетенцій здійснюється відповідно до табл. 2. «Критерії оцінювання професійних компетенцій учнів при виготовленні спідниці прямої без підкладки». За один недолік у роботі або переробку вузла обробки знімається 0,25 бала. Оцінювання досягнень учня (професійних компетенцій) за оволодіння частиною елемента навчального модуля (виготовлення спідниці прямої без підкладки) здійснюється за рейтинговою шкалою (табл. 3).

Таблиця 3. Шкала рейтингового оцінювання професійних компетенцій

Кількість балів Оцінювання за 12-ти бальною шкалою Оцінки

10-11 11-12 відмінно

8-9 9-10 дуже добре

6-7 7-8 добре

4-5 5-6 задовільно

0-3 1-4 незадовільно (повторне навчання)


55

Таблиця 2. Критерії оцінювання професійних компетенцій учнів при виготовленні спідниці прямої без підкладки

№ з/п Практичні вміння

Максимальна кількість балів

Мінімальна кількість балів

Недоліки, що виникають при обробці спідниці

1. Організація робочого місця, охорона праці, підготовка деталей крою до обробки

1 0

0,25 – недостатньо одного з інструментів (ножиці, сантиметрова стрічка, наперсток, булавки, крейда); 0,25 – номер голки не відповідає вибраній тканині, наперсток не відповідає розміру пальця; 0,25 – відсутнє змінне взуття, форма; 0,25 – неправильна робоча поза.

2. Підготовка спідниці до примірки 1 0

0,25 – недотримання вимог з охорони праці (неправильне володіння голкою, відсутність наперстка, неправильно користування ножицями); 0,25 – при зметуванні бічних зрізів утворилась посадка по бічному шву з боку одного з полотнищ; 0,25 – при зметуванні не суміщені зрізи, нерівні та затягнуті строчки зметування, ширина швів не відповідає технічним вимогам; 0,25 – при приметуванні поясу верхній зріз спідниці розтягнутий.

3.

Обробка виточок, бічних та середнього швів, волого – теплова обробка, обметування зрізів

2 0

0,25 – недотримання вимог з охорони праці (неправильна робоча поза, неправильно розташовані руки робочого на платформі машини); 0,25 – нерівні строчки зшивання виточок, швів; утворилась посадка по швам; 0,25 – переривчаста строчка; завеликі закріпки строчок; 0,25 – недостатньо спрасована слабина тканини у кінці виточок; 0,25 – нерівно запрасований припуск на підгін низу; 0,25 – нерівно обметані зрізи; 0,25 – неякісна обметувальна строчка (затягнуті або слабо натягнуті нитки) 0,25 – не заправлені кінці ниток обметувальних строчок.

4. Обробка застібки, обробка верхнього зрізу спідниці поясом 3 0

0,25 – недотримання вимог з охорони праці при виконанні волого – теплових робіт; 0,25 – утворилась посадка по правої або лівої частинам заднього полотнища при приметуванні тасьми -


56

«блискавка»;0,25 – нерівні строчки пришивання застібки; 0,25 – нерівний шов пришивання поясу; 0,25 – нерівна ширина поясу; 0,25 – неякісні строчки пришивання застібки, пояса; 0,25 – нерівні кути поясу; 0,25 – нерівна строчка закріплення внутрішньої сторони пояса; 0,25 – розтягнутий верхній зріз; 0,25 – відсутні симетрія по поясу; 0,25 – не видалені нитки зметування; 0,25 – недостатня ВТО поясу;

5. Обробка шлиці, низу спідниці, волого – теплова обробка готового виробу

2 0

0,25 – недотримання вимог з охорони праці при виконанні машинних робіт (заміна голки при включеному двигуні, 0,25 – нерівні кутів шлиці; 0,25 – права частина шлиці завдовжки лівої або навпаки; 0,25 – неякісна оздоблювальна строчка закріплення шлиці; 0,25 – недостатня ВТО спідниці: присутні заломи, відбитки припусків швів; 0,25 – нерівно обметана петля; 0,25 – довжина петлі не відповідає діаметру ґудзика; 0,25 – прийом пришивання ґудзика не відповідає технологічним вимогам;

6. Здача готового виробу 2 0

0,25 – недостатня волого – теплова обробка виробу: на лицьовому боці спідниці присутні ласи, відбитки припусків швів, заломи; 0,25 – недостатньо припрасований низ спідниці; 0,25 – виміри виробу в готовому вигляді не співпадають заданим; 0,25 – не видалені нитки зметування, стирчать кінці ниток; 0,25 – прийом пришивання ґудзика не відповідає технологічним вимогам; 0,25 – на лицьовій стороні спідниці залишилися крейдяні лінії; 0,25 – переривчасті строчки; 0,25 – відсутні симетрія по поясу;

Разом 11 0


ВИСНОВКИ 1. Оволодіння інтегрованим модулем передбачає впровадження

модульно-компетентнісної технології навчання, яка дозволяє: оптимально сполучити теоретичну і практичну складові, інтегруючи

їх; дає можливість надати учням необхідний обсяг знань у

взаємозв’язку з практичними діями, сформувати професійні уміння, навички, досвід, ключові компетенції.

2. Проведення занять за програмою інтегрованого модуля забезпечує оволодіння учнями професійних та ключових компетенцій, визначених професійним стандартом з професії «Кравець».

3. Контроль набутих компетенцій здійснюється за рейтинговою системою, відповідно до якої кожен учень накопичує бали відповідно до критеріїв оцінювання всіх видів навчальної роботи, які містяться в конкретному навчальному модулі або групі таких модулів.

Успішність учня за кваліфікаційним рівнем розраховується по загальному середньому показнику від успішності групи модулів.

Якщо учень набирає 4 бали, то цей рівень є пороговим обсягом балів, який відповідає оцінці «задовільно». Учень, який набрав менше, ніж 4 бали, мусить оволодівати відповідним модулем повторно.

4. Впровадження модульно-компетентнісної технології навчання в умовах ПТНЗ дасть можливість підвищити якість підготовки кваліфікованого робітника, його конкурентоспроможність на ринку праці.


58

Перегудова Людмила Олексіївна майстер виробничого навчання з

професії «Перукар». «Манікюрник». «Педикюрник» ДНЗ «Запорізьке ВПУМС». Має 28 – річний досвід роботи у сфері перукарського мистецтва та 12 років працює в системі ПТО; неодноразово відзначалася адміністрацією і профспілковим комітетом навчального закладу за сумлінну і творчу працю, якісне виконання посадових обов’язків

Методична тема, над якою успішно працює педагог, – «Впровадження інноваційних технологій на заняттях виробничого навчання при формуванні професійних компетенцій з робітничих професій сфери перукарських послуг».

Практичне оволодіння ключовими компетенціями учнями, які навчаються за професією «Перукар (перукар-

модельєр)»

На ринку праці сьогодні пред'являються нові, більш високі вимоги до професійної підготовки робітників. Роботодавцю потрібен не просто працівник, а добре підготовлений фахівець. Поняття “добре підготовлений” включає уміння постійно навчатися, пристосовуватися до зміни умов праці, бути мобільним, застосовувати отримані знання в професійних ситуаціях, переносити їх з однієї сфери життя в інше. Випускник ПТНЗ повинен уміти самостійно планувати і контролювати свою трудову діяльність, ухвалювати рішення і нести відповідальність за результати своєї роботи, вміти спілкуватися в колективі, бути комунікабельним та тактовним.

Всі ці якості отримали назву ключових компетенцій і були досліджені в процесі експериментальної діяльності творчої групи з професій перукарського напряму. На сьогодні вже розроблено основний перелік цих компетенцій для 10-ти професій перукарського профілю.

Займаючись підготовкою перукарів, завжди ставила завдання: сформувати здібності і виробити навички, які допоможуть випускнику бути успішним на ринку праці. Але якщо раніше приділяла більше уваги професійним компетенціям, то тепер намагаюсь сучасними педагогічними методами розвивати індивідуальні здібності майбутнього фахівця.

Значну роль для професійного становлення перукаря відіграє правильно сформовані психомоторні компетенції. Ці навички я прищеплюю на уроках виробничого навчання наступними методами:

постановкою пальців рук та корекцією рухів при відпрацюванні навчальних завдань з обробки волосся;


59

показу на прикладах ознак різних типів волосся з метою розвитку тактильної чутливості;

проведенням тренінгу для оволодіння здатністю до розпізнавання кольорів та зорової пам’яті;

проведенням роз’яснень при виконанні складних та тривалих завдань щодо виховання в своєму характері емоційної стійкості та уважності;

З метою формування в учнів комунікативних компетенцій на уроках виробничого навчання організовую ділові ігри «майстер – клієнт». На цих заняттях учні опановують майстерністю ввічливого поводження з клієнтом, а саме:

вмінням поставити запитання, коректно вести діалог, уважно слухати;

вмінням толерантного спілкування; вмінням залагоджувати розбіжності й конфлікти. Не всі мої вихованці однаково добре опановують цими якостями, але

приклад учнів-лідерів дає значну мотивацію іншим для того, щоб досягти більш високого рівня комунікативності. Особливо проявляються ці навички в умовах виробничої практики, де в реальних обставинах необхідно дотримуватися визначених етичних норм і правил. Я тісно співпрацюю з підприємствами, раджусь з майстрами щодо виховання в учнів поваги до клієнта та відповідального відношення до своїх завдань, і це дає позитивні результати. Робота учнів з клієнтом в умовах перукарні дає поштовх до їх самовдосконалення та корекції поведінки.

Зважаючи на значні недоліки в мовленні учнів, на своїх заняттях стимулюю не тільки їх професійні досягнення, але й уміння грамотно й змістовно спілкуватися з викладачем, майстром, зі своїми друзями, дітьми, людьми похилого віку тощо.

Дуже важливо навчити учня працювати з різними джерелами інформації, набувати досвіду користування технологічною документацією. З метою формування пізнавальних компетенцій використовую на уроках різні інформативні засоби: технологічні карти, фарбкарти, відеоматеріали, підручники, професійні журнали, методичні розроблення тощо. Після опрацювання цих матеріалів навчаю учнів практично в індивідуальному режимі робити аналіз прочитаної або озвученої інформації та впроваджувати перукарські технології на практиці, а також професійно виправляти допущені помилки.

Велике значення для майбутнього фахівця відіграє майстерність професійного фарбування волосся, володіння різними його техніками, вміння підбору колірної гами, поєднання різних кольорів, створення за допомогою сучасних фарбуючих сумішей креативних композицій. Всі ці навички учні із задоволенням відпрацьовують на манекенах, а потім на реальних клієнтах. Моя ж місія полягає в розвитку уявлення та нетрадиційного мислення, у спрямуванні творчих задумів моїх вихованців в реальні досягнення. Для цього використовуються різні способи розвитку здібностей учнів: конкурси


60

професійної майстерності різного рівня, чемпіонати, огляди, виступи у складі театру мод тощо. Таким чином я розвиваю в учнів віру в себе і свої професійні здібності, уміння доводити почате до кінця. Використовую в якості заохочень як словесну похвалу, так і позитивні оцінки.

У процесі роботи з учнями приділяю увагу формуванню таких якостей, як смак, вимогливість до свого зовнішнього вигляду, почуття стилю та відповідності модним тенденціям, перш за все у зачісці, макіяжі. Кожного дня не втомлююся говорити про єдність внутрішнього духовного стану молодої людини та зовнішнього вигляду, про те, що кожен перукар повинен бути зразком акуратності, елегантності, вишуканості. Тільки у такому випадку клієнти будуть поважати свого майстра.

Останнім часом на своїх заняттях активно впроваджую мультимедійні засоби навчання, стимулюю учнів самостійно працювати з комп’ютером, використовувати Інтернет. Учні формують свої інформаційні компетенції, які у майбутньому стануть для них великою допомогою в професійній діяльності та в життєвих ситуаціях.

Процес професійно-практичної підготовки учнів з професії «Перукар (перукар-модельєр)» здійснюється набагато ефективніше, якщо розвивати в них різноманітні природні індивідуальні та набуті в процесі навчання ключові компетенції, а саме:

психомоторні; когнітивні (або пізнавальні); соціально-особистісні; інформаційні; комунікативні. Досягти високих результатів у цій інноваційній діяльності цілком

реально, хоч вимагає від педагога нових підходів та нетрадиційних педагогічних методів.

У цьому році перед викладачами та майстрами, які задіяні в педагогічному експерименті, стоять важливі завдання: створити модель професійного стандарту компетентності з професій перукарського напряму та розпочати роботу з розроблення інтегрованих модулів для підготовки кваліфікованих робітників з професії «Перукар (перукар-модельєр)» за модульно-компетентнісною технологією.


61

Полегенько Наталія Станіславівна викладач предмета «Основи галузевої

економіки та підприємництва» ДНЗ «Запорізьке ВПУМС», працює в училищі з 2003 року. Досконало володіє ефективними методами організації навчально-виховного процесу; має кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії», педагогічне звання «старший викладач».

Автор навчального посібника «Основи менеджменту», методичного посібника з предмета «Основи галузевої економіки та підприємництва».

«Особливості розроблення та впровадження загальнопрофесійного модуля з предмета «Основи галузевої

економіки та підприємництва»

Викладання курсу «Основи галузевої економіки та підприємництва» вводиться в програму навчання з професій швейного і перукарського напрямів не випадково. Це пов’язано з необхідністю формування в учнів наскрізних компетенцій, які введено до професійного стандарту компетентності з професії «Кравець».

Наскрізні компетенції – надпрофесійні компетенції, освоєння яких сприяє:

розумінню й дотриманню норм здорового способу життя, фізичної культури людини, відповідальності за вибір способу життя;

усвідомленому застосуванню правил охорони праці та безпеки життєдіяльності;

набуттю вмінь з прийому, обробки, передання та перетворення інформації; володінню масмедійними, мультимедійними технологіями, інформаційними технологіями з професії.

усвідомленому застосуванню норм трудового законодавства та законів ринкової економіки та підприємництва.

На рівні освітніх програм ці компетенції трансформуються у блок загальнопрофесійних модулів, які передбачають вивчення таких предметів:

o Охорона праці. o Інформаційні технології. o Основи галузевої економіки та підприємництва. o Основи правових знань. o Психологія. o Фізична культура і здоров’я.

Передбачається, що програма загальнопрофесійного модуля «Основи


62

галузевої економіки та підприємництва» буде складовим елементом нормативної (обов’язкової) частини змісту освітньої програми з професії «Кравець» на 2-му (початковому) рівні кваліфікації, починаючи з 2-го освітнього модуля.

Реалізація програми вищевказаного загальнопрофесійного модуля буде здійснюватися за допомогою модульно-компетентнісної технології навчання, яка передбачає:

розподіл усієї програми на 4 елемента модуля, кожний з яких має свою автономність, логічну завершеність, цілісність;

кожен елемент загальнопрофесійного навчального модуля містить програми 17-ти уроків;

перед викладанням кожного елемента модуля має здійснюватися вхідний контроль за допомогою тестів; той, хто його успішно склав, починає освоювати наступний елемент.

після повного оволодіння елементом модуля має бути здійснено вихідний контроль у формі тестів та усного опитування. На прикладі уроку №14 з теми "Стан розвитку малого підприємства у

місті Запоріжжя", який є складовою частиною елемента модуля «Підприємство як форма діяльності в умовах ринкової економіки», складено специфікацію та програму цієї теми. В результаті засвоєння означеної теми в учнів мають сформуватися наступні наскрізні компетенції:

розуміння умов розвитку малого підприємництва в Запорізькому регіоні;

вміння обґрунтувати підстави створення різних форм малих підприємств, що функціонують в умовах ринкової економіки;

розуміння переваг та складностей для створення малого підприємства на основі отриманої професії.

Таким чином, вивчення загальнопрофесійного модуля з предмета «Основи галузевої економіки та підприємництва» за модульно-компетентнісною технологією в умовах ДНЗ «Запорізьке ВПУМС» дасть можливість сформувати необхідні для фахівців швейної галузі наскрізні компетенції, а саме:

1. Розуміти природу формування основних показників економічного розвитку підприємництва швейної галузі.

2. Розуміти і вміти обґрунтувати підстави створення різних форм швейних підприємств, що функціонують в умовах ринкової економіки.

3. Вміти оцінити різні бізнес-плани швейних підприємств. 4. Вміти розробити бізнес-план малого швейного підприємства.


63

ПРОГРАМА ЕЛЕМЕНТА ЗАГАЛЬНОПРОФЕСІЙНОГО МОДУЛЯ ЕЗМ.4.3

Урок 14

Тема уроку: Стан розвитку малого підприємництва у м. Запоріжжі Мета уроку: сформувати компетенції, які будуть передбачати:

розуміння умов розвитку малого підприємництва в Запорізькому регіоні;

вміння обґрунтувати підстави створення різних форм малих підприємств, що функціонують в умовах ринкової економіки;

розуміння переваг та складностей для створення малого підприємства швейного профілю на основі отриманої професії. Розвиток ринкових відносин вимагає активізації діяльності нових

структур, здатних швидко реагувати на зміни фінансово-економічних умов, нарощувати виробництво продукції, товарів та послуг, забезпечувати швидке відшкодування витрат, створювати робочі місця, оперативно відгукуватися на зміни споживчого попиту. Всім цим вимогам відповідають суб’єкти малого бізнесу.

Успішний розвиток малого підприємництва можливий лише при забезпеченні сприятливих соціальних, правових, організаційних та економічних умов. Зазначені умови та елементи, їх складові формуються поступово в рамках системи підтримки розвитку малого підприємництва і програмно-цільових методів вирішення проблем на засадах державної регуляторної політики.

Станом на 01.01.2007 малий бізнес міста представлений 3412 суб’єктами підприємницької діяльності (темп зростання до 2005 року – 116%), з них:

- 185 малих підприємств; - 5 фермерських господарств (4 діючих); - 3223 фізичних осіб - підприємців. Динаміка кількості діючих суб’єктів підприємницької діяльності з 2000

по 2006 рік у місті Запоріжжі представлено на діагр. 1.

Діаграма 1. Динаміка кількості суб’єктів підприємницької діяльності, одиниць

3412321929162343

1939 2093 2166

0

1000

2000

3000

4000

2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006

года


64

У малому бізнесі зайнято на 01.01.07 (без фермерських господарств) 6290 осіб, у тому числі:

– на малих підприємствах - 1798 осіб; – фізичних осіб-підприємців – 3223; – кількість найнятих фізичними особами – підприємцями –1269 осіб. Рівень зайнятості у малому бізнесі складає 12 % до населення у

працездатному віці. Динаміка кількості зайнятих у малому бізнесі за 2000-2006 роки відображена на діаграмі 2.

Діаграма 2. Середньорічна кількість працівників, зайнятих у малому підприємництві (без фермерських господарств), осіб

48054938

4656

51345594 6290

0

1000

2000

3000

4000

5000

6000

7000

2001 2002 2003 2004 2005 2006

Починаючи з 2004 року кількість зайнятих у малому бізнесі стабільно збільшується. На початок 2007 року їх кількість склала – 6290 осіб, що на 1485 осіб більше 2001 року.

Постійно збільшується сума надходжень від суб’єктів малого підприємництва міста, сплачена ними до бюджетів усіх рівнів. У 2006 році сплачено до бюджетів усіх рівнів - 18,9 млн. грн.(темп росту до 2005 року 145%), що складає 7,6 % від загальної суми податків, сплачених до бюджетів усіх рівнів. За рахунок суб’єктів малого бізнесу (малих підприємств та фізичних осіб-підприємців) у 2006 році створено 1552 нових робочих місць, що майже у 1,75 рази більше, ніж у 2005 році.

Малі підприємства Станом на 01.01.2007 у місті діяло 185 малих підприємств, що складає

1,7 % від їх загальної кількості по Запорізькій області. Останні роки у місті спостерігається тенденція щодо уповільнення темпу росту кількості малих підприємств. Темп зростання кількості малих підприємств до 2005 року залишився на тому ж рівні.

Діаграма 3. Динаміка кількості малих підприємств, одиниць

185185179

185180

175

159

150

160

170

180

190

1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007


65

Діаграма 3 свідчить, що у місті за останні 6 років кількість підприємств збільшилася на 14,1 %.

Спостерігається тенденція щодо зменшення питомої ваги малих підприємств, зайнятих в оптовій та роздрібній торгівлі. У минулому році їх частка від загальної кількості малих підприємств складала 28 % ( у 2001 року – 48,0%). Діаграма 4 у порівнянні з діаграмою 5 свідчить про те, що відбулася певна переорієнтація структури кількості діючих малих підприємств у бік збільшення питомої ваги підприємств у промисловості – 18,4% (у 2001 році - 17,1 %), будівництві 13% (у 2001році - 7,5%), сільському господарстві – 6% (у 2001року - 1,1%), транспорті і зв’язку – 2,7% (2,3% у 2001 році), операціями з нерухомістю займаються 19% (12% у 2001 році) підприємств.

Діаграма 4. Структура кількості малих підприємств з основними

видами економічної діяльності, % 2005 рік

2008 рік

Із розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення міста у 2006 році припадало 21 мале підприємство (по Запорізькій області – 44). На діаграмі 5 представлена динаміка кількості діючих малих підприємств на 10 тис. наявного населення. За останні шість років цей показник збільшився з 17 одиниць до 21.

Діаграма 5. Динаміка кількості діючих малих підприємств на

10 тис. населення

1719

20 21 20 21 21

0

5

10

15

20

25

2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006

На малих підприємствах міста зайнято 1798 осіб, що складає 5,9 % від

середньої кількості зайнятих працівників на підприємствах міста. Темп росту до 2005 року – 107,4 %.

5%

3%

19%

1% 7% 6% 18,4%

13%

28

%

сільске господарство

Промисловість

Будівництво

Торгівля та ремонттранспортних засобівГотелі та ресторани

Транспорт

5%

3%

19%

1% 7% 6% 18,4%

13%

28

%

сільске господарство

Промисловість

Будівництво

Торгівля та ремонттранспортних засобівГотелі та ресторани

Транспорт


66

Діаграма 6. Середньорічна кількість зайнятих працівників на малих підприємствах, осіб

179816741714168915471549

1468

0

500

1000

1500

2000

1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007

Діаграма 6 показує, що за період з 2000 до 2006 року спостерігається

нестабільність кількості зайнятих працівників на малих підприємствах, у 2001 –збільшення, 2002 – зменшення, з 2002 до 2004 року – збільшення, у 2005 році – зменшення, та знову – збільшення у 2006 році. Але протягом 2000-2006 років цей показник збільшився на 22,5 %. Діаграма 7 показує, що збільшення кількості найманих працівників на малих підприємствах, на відміну від кількості зайнятих працівників, відбувалось поступово тобто, тільки у 2005 році спостерігається зменшення їх кількості. За останні шість років цей показник збільшився на 21,1 % і за станом на 01.01.2007 він склав 1767 осіб.

Діаграма 7. Середньорічна кількість найнятих працівників на

малих підприємствах, осіб 1767166417001652154215361459

0

500

1000

1500

2000

1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007

У середньому на одному малому підприємстві працює 10 осіб (у 2005

році – 9 осіб ).


67

Діаграма 8. Середньорічна кількість найманих працівників у розрахунку на 1 мале підприємство, осіб

9999

109

10

8 9 10 11

2000

2002

2004

2006

Зростає середньомісячна заробітна плата найманих працівників малих

підприємств (діаграма 9). У 2006 році відповідний показник склав 547,48 грн. (темп росту до 2005 року – 143,7%). Цей показник по Луганській області складає 505,12 грн.

Проте розмір середньомісячної заробітної плати на малих підприємствах майже у 2,6 рази нижчий, ніж в економіці міста, у 3,3 рази – ніж у промисловості, та у 2,2 рази нижчий розмір, ніж у сільському господарстві. Низький рівень заробітної плати пояснюється її отриманням «у конвертах», що пов’язано з високим рівнем її оподаткування. Крім того, значна кількість штатних працівників малих підприємств працюють на умовах неповного робочого часу.

За основними видами економічної діяльності найбільша середньомісячна заробітна плата на малих підприємствах: у сфері операцій з нерухомістю – 658,16 грн. (у 2001 році – 188,56 грн.); у будівництві – 519,16 грн. (у 2001 – 316,61 грн.); промисловості – 472,70 грн. (у 2001 році –167,57 грн.). На підприємствах, які надають колективні, громадські та особисті послуги цей показник складає – 305,16 грн. (у 2001 році – 137,95 грн.); у сфері транспорту та зв’язку – 499,18 грн. (у 2001 році – 132,33); оптовій та роздрібній торгівлі – 499,81 грн. (у 2001 – 100,91 грн.).

Діаграма 9. Середньомісячна заробітна плата працівників малих підприємств за 2000-2006 р.

547,48

381,07

304,69239,06

184,17157,81129,02

0

100

200

300

400

500

600

1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007

Поступово з періодами зменшення збільшується обсяг реалізованої

продукції (робіт, послуг) на малих підприємствах міста (діаграма 10).


68

Діаграма 10. Обсяги реалізованої продукції (робіт, послуг) малими підприємствами, млн. грн.

2733 31,3

36,7

43,655,3 52,9

0

10

20

30

40

50

60

2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006

У 2006 році цей показник, у порівнянні з 2000 роком, збільшився в 2

рази і склав 52,9 млн грн., або 3,4 % від загального обсягу реалізації по місту. Питома вага реалізованої продукції (робіт, послуг) в загальному обсягу

реалізованої продукції збільшується теж з періодами спаду та підйому (діаграма 12). З 2000 року по 2006 рік цей показник збільшився на 0,7 відсоток.

Інформація щодо питомої ваги реалізованої продукції малими підприємствами міста по видам економічної діяльності наведена на діаграмі 11.

Діаграма 11. Питома вага обсягу реалізованої продукції (робіт,

послуг) на малих підприємствах міста у розрізі видів діяльності, %

2001 рік

Транспорт та зв"язок

1%

Дільність готелів та ресторанів

2%

Торгівля; ремонт автомобілів,

побутових виробів54%

Комунальні та індівідуальні

послуги2%

Будівництво 11%

Операції з нерухомістю

5%

Освіта1%

Промисловість24%


69

2006 рік

Операції з нерухомістю

12%

Будівництво 21%

Промисловість13%

Сільске господарство

6%

Транспорт та зв"язок

7%

Дільність готелів та ресторанів

2% Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів

28%

Комунальні та індівідуальні

послуги11%

Діаграма 11 показує, що відбулася певна переорієнтація структури

обсягу реалізованої продукції за основними видами економічної діяльності у бік збільшення питомої ваги в сільському господарстві – з 1% у 2001 році до 6 % у 2006, промисловості – з 24 % до 13 %, будівництві – з 11 % до 21 %, транспорті і зв’язку – з 1 % до 7 % та операціях з нерухомістю – з 5 % до 12 % за рахунок значного зменшення питомої ваги в оптовій та роздрібній торгівлі – з 54 % до 28 %, відповідно.

Діаграма 12. Питома вага реалізації продукції (робіт, послуг) малих

підприємств у загальних обсягах реалізації продукції по місту, %

2,72,6

2,2 2,1

3,23,9

3,4

0

1

2

3

4

2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006

За результатами діяльності у 2006 році фінансовий результат малих підприємств міста від звичайної діяльності до оподаткування склав 12,1 млн грн збитку (діаграма 13). Питома вага прибуткових підприємств становила 61,6% . Ними отримано прибутку 3665,0 тис. грн.

Позитивний фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування отримали підприємства, які займаються фінансовою діяльністю (6,4 тис.грн), підприємства будівництва (574,7 тис. грн) та операції з нерухомістю (291,7 тис. грн), транспорту та зв’язку (18,5 тис. грн).

Питома вага збиткових підприємств становила 38,4 % та в порівнянні з попереднім роком збільшилася на 2,7 відсоткових пункти. Значного


70

збиткового фінансового результату зазнали промислові підприємства (1714,9 тис. грн), сільськогосподарські підприємства (2208,4тис. грн), підприємства, які надають комунальні та індивідуальні послуги (8912,6 тис. грн), підприємства торгівлі (75,2 тис. грн), підприємства освіти (10,6 тис. грн). Сума збитків, отриманих малими підприємствами за минулий рік, склала 15761 тис. грн.

Діаграма 13. Фінансовий результат від звичайної діяльності малих

підприємств до оподаткування

-0,4 -0,8

0,19

-1,03

-12,1

0,1

-14

-12

-10

-8

-6

-4

-2

0

2

2001 2002 2003 2004 2005 2006

года

млн

. грн

.

Фізичні особи-підприємці

У місті спостерігається стабільне зростання кількості зареєстрованих фізичних осіб-підприємців (діаграма 14).

Діаграма 14. Кількість зареєстрованих осіб підприємців, осіб.

3028 32232730

2150 1977 1909

1771

0

500

1000

1500

2000

2500

3000

3500

2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006

За даними Державної податкової інспекції у м. Запоріжжя станом на

01.01.2007. у місті було зареєстровано 3223 фізичних осіб – підприємців, що на 6,4% більше, ніж на початок 2006 року. У порівнянні з 2000 роком їх кількість зросла на 1452 особи.

Із діаграми 15 видно, що кількість фізичних осіб-підприємців, які сплачують податки, також постійно збільшується. У 2006 році кількість фізичних осіб – підприємців, які сплачують податки, склала 2950 осіб.


71

Діаграма 15. Кількість фізичних осіб-підприємців, які сплачують податки, осіб

295027702467

1945179017281606

0

500

1000

1500

2000

2500

3000

3500

2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006

Діаграма 16 показує, що у 2006 році кількість працівників, найманих

фізичними особами-підприємцями, у порівнянні з 2000 роком зменшилась на 7%. У 2003 році спостерігається спад кількості найманих працівників у зв’язку з оформленням реєстрації фізичними особами - підприємцями більшої кількості найманих працівників.

Діаграма 16. Кількість найманих працівників фізичними особами-

підприємцями, осіб

892

1269

690854

14191360

0

500

1000

1500

2001 2002 2003 2004 2005 2006

У 2006 році майже у 1,8 рази, у порівнянні із 2001 роком, збільшилася

сума сплачених фізичними особами-підприємцями податків до бюджетів усіх рівнів і склала 5,6 млн. грн (діаграма 17).

Діаграма 17. Надходження до бюджетів усіх рівнів від фізичних осіб

– підприємців, млн. грн.

3,1 3,4 4,1 4,1 4,4

5,6

0

1

2

3

4

5

6

2001 2002 2003 2004 2005 2006

Фермерські господарства

Станом на 01.01.2007 в місті діяло 4 фермерських господарства, що на 1 господарство менше, ніж на початок 2006 року. Це також майже у 2 рази


72

менше, ніж у 2000 році. Динаміка їх кількості за період з 2000 по 2008 рік зображена на діаграмі 18.

Аналіз свідчить про те, що, починаючи з 2002 року, спостерігається поступове зменшення їх кількості. Основною причиною зменшення господарств є їх нерентабельність. Відсутність коштів на відновлення сільгосптехніки та для розвитку господарської діяльності призводять до того, що не витримуються агротехнічні норми та знижується врожайність. Ці причини змушують дрібних власників приймати рішення щодо припинення діяльності своїх фермерських господарств.

Діаграма 18. Кількість наявних фермерських господарств, одиниць

9 9 98

7

5

4

0123

456789

2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006

У користуванні фермерських господарств міста знаходиться

614,97 га сільгоспугідь (у 2000 році – 270 га). У розрахунку на одне фермерське господарство в середньому по місту припадає 153,7 га (у 2000 – 30 га). Наведені результати свідчать, що для міста нагальними завданнями у сфері підтримки малого підприємництва є не тільки збільшення кількісних показників, але й поліпшення його галузевої структури, перш за все, всього зростання виробничої сфери, збільшення кількості працюючих на одному підприємстві, обсягів реалізації продукції (робіт, послуг), зменшення збитковості малих підприємств та підвищення їх прибутковості.

Протягом останніх 2-х років стабільно працюють, отримуючи прибутки, понад 100 тис.грн., 59 товариств області, серед них найкраще спрацювали у минулому році: «Запоріжсталь» (361465,2 тис. грн.); ЗАТ «Дніпроспецсталь» (57699,5 тис.грн.); ЗАТ «Графіт» (42454,3тис.грн.); ВАТ «Коксохім» (30 210,0 тис. грн.); (28 079,1 тис. грн.) ОАО «ЗТР» (27 847,2 тис. грн.) «ЗАЗ» (15 552,7 тис. грн.). Близько 100 акціонерних товариств отримали збитки понад 100 тисяч гривень за результатами діяльності у 2007 р., серед них ЗАТ «Запорожский авторемонтный завод» (понад 12 млн.грн.); ВАТ «Запорожский молокозавод №2» (понад 10 млн. грн..); "Запорожский судостроительный и судоремонтный завод» (понад 7 млн.грн.); ООО "МИК» - збитки понад 5 млн.грн. В розрізі галузей виробництва стабільна тенденція до покращення фінансово-економічного стану спостерігається в акціонерних товариствах промисловості, транспорту, агропромислового комплексу (діаграма 1).


73

Діаграма 1. Кількість прибуткових підприємств за галузями


74

Вхідний перевірочний тест для оцінювання обсягу знань учнів перед освоєнням ЕЗМ.4.3

Інструкції до виконання:

1. Підкреслити правильні відповіді в розділах «І рівень складності» та «ІІ рівень складності».

2. Дати визначення поняттям у розділі «ІІІ рівень складності»:

№ з/п Питання Відповіді

І рівень складності

1. Товарне виробництво – це…

а) гроші; б) економічні відносини, які проявляються через ринок; в) конкуренція.

2. Натуральне виробництво – це…

а) біржі; б) інфляція; в) індивідуальне господарство.

3. Інфляція – це… а) гроші; б) знецінення грошей; в) інвестиції.

4. Види інфляції… а) гіперінфляція; б) фінансова; в) повзуча.

5. Гроші – це… а) особистий товар; б) еквівалент; в) інфляція.

6. Ринок – це… а) обмін товару; б) інфляція; в) приватизація.

ІІ рівень складності

7. Прибуток – це… а) дохід; б) інфляція; в) амортизація.

8. Біржі – це… а) місто для купівлі; б) кредитування; в) приватизація.

9. Види ринків… а) національні; б) торгові; в) індивідуальні.

10. Аудиторська фірма – це… а) реквізиційна організація; б) біржа; в) підприємство.

ІІІ рівень складності

11. Кредит…

12. ВНП…

13. Товарні біржі…


75

Вихідний тест з освоєння наскрізних компетенцій елемента загальнопрофесійного модуля ЕЗМ 4.3 (урок 14)

Інструкції до виконання:

1.Підкреслити правильні відповіді в розділах «І рівень складності» та «ІІ рівень складності».

2.Дати визначення поняттям у розділі «ІІІ рівень складності».

№ з/п Питання Відповіді

І рівень складності

1. Підприємництво – це…

а) вміння вести господарство; б) торгова біржа; в) ділянка у народному господарстві

2. Види підприємства: а) індивідуальне господарство; б) мале; в) товариство.

3. Товарне виробництва – це…

а) економічні відносини, які проявляються через ринок; б) гроші; в) приватизація.

4. Фермерське господарювання-це:

а)ведення сільськогосподарської діяльності;б) приватизація; в) інвестиції.

5. Підприємство – це:

а) одинична ділянка ;б) товарна діяльність; в) фінансова діяльність; г) гіперінфляція.

6. Ринок – це: а) місце обміну товару;б) гроші; в) інфляція.

ІІ рівень складності

7. Прибуток – це… а) дохід;б) конкуренція; в) амортизація.

8. Види ринків… а) державні;б) інвестиційні; в) торгові.

9. Біржі – це… а) місто для купівлі крупних товарів;б) кредитування товарів; в) інвестиції товарів.

10. Аукціон – це… а) торги;б) біржі праці; в) конкуренція.

ІІІ рівень складності

11. Недоліки у розвитку малого підприємства


76

Завдання для оцінювання обсягу знань шляхом усного опитування: 1. Підприємництво 1.1. Що таке підприємницький простір? 1.2.Обґрунтуйте вираз «підприємництво як особлива форма

економічної активності» 1.3. Що таке суб’єкти підприємницької діяльності? 1.4. Що таке об’єкти підприємницької діяльності? 1.5. Як ви розумієте підприємницьке середовище? 2. Державна підтримка підприємництва 2.1. Які є форми підприємництва? 2.2. Що таке підприємницький ризик? 3. Різниця між підприємцем та діловою людиною? 3.1. Якою має бути логіка підприємницької діяльності в цілому? 3.2. Що таке підприємницька ідея? 3.3. Що таке підприємницький імідж? 4. Аналіз підприємницької діяльності підприємства 4.1. Прибуток – що це? 4.2. Собівартість – що це? 4.3. Основні фонді – що це? 4.4. Амортизація – що це? 4.5. Податки – що це?


77

Творча педагогічна лабораторія освітян професійно-технічних навчальних закладів

Головльова Юлія Іванівна, викладач предмета «Електротехніка з основами промислової електроніки» Державного навчального закладу «Мелітопольське вище професійне училище»

Методичні розробки уроків з предмета «Електротехніка з

основами промислової електроніки»

Передмова Невід'ємною складовою професійно-технічного навчання в сучасних

умовах є системний підхід до професійної підготовки учнів відповідно до кон'юнктури ринку праці, забезпечення потреб суспільства, держави у висококваліфікованих конкурентоспроможних спеціалістах.

Згідно з особистісно діяльнісним підходом людина оволодіє знаннями тільки тоді, коли реально бачить доцільність цих знань для майбутньої професії, яка повинна стати засобом її діяльності. Щоб підвищити ефективність навчання, необхідно розвивати зацікавленість учнів до своєї професійної діяльності та розкрити можливості застосування знань на виробництві.

Під час навчально-виховного процесу доцільно розвивати пізнавальну активність таким чином, щоб учні на основі аналізу фактів давали пояснення, робили висновки, оптимально використовували відомі правила та закони, застосовували набуті знання на виробничій практиці.

Урок 1 Тема: Явище електромагнітної індукції та її застосування Мета уроку:

- навчальна: вивчити явище електромагнітної індукції та її практичне застосування;

- розвиваюча: розвивати логічне мислення, увагу до вивчення нового матеріалу та вміння застосовувати його на практиці;

- виховна: формувати пізнавальну активність учнів, виховувати почуття відповідальності за збереження навколишнього середовища. Тип уроку: засвоєння нових знань. Форма уроку: комбінована. Методи і прийоми:

1. Інформаційно-рецептивний: а) словесний: повідомлення учнів, виклад інформації, пояснення; б) наочний: робота з роздатковим матеріалом, робота з діапроектором. 2. Проблемно-пошуковий:


78

а) постановка проблемних запитань, пошук необхідних відомостей у навчальному пакеті;

б) ділова гра "Слаба ланка"; в) проведення досліду електромагнітної індукції.

Обладнання: картки-завдання, плакат, міліамперметри – 10 штук, постійні магніти – 10 штук, роздатковий матеріал.

Хід уроку

1. Організаційно-вступна частина уроку. 2. Оптимізація матеріалу, що вивчається.

1.1.Основні характеристики магнітного поля. Самостійна робота. Варіант 1. 1) формула магнітної індукції; 2) формула магнітного потоку; 3) формула напруженості; 4) формула магнітного опору; 5) закон Ома для магнітного поля; 6) формула потокозчеплення; 7) визначення правила буравчика; 8) одиниця вимірювання магнітної індукції; 9) одиниця вимірювання магнітного потоку; 10) одиниця вимірювання напруги. 11-12) Задача. Знайти магнітну індукцію, якщо магнітний потік рівний 10 Вб, а площа 0,1м2. Варіант 2. 1) формула магнітного потоку; 2) формула магнітної індукції; 3) формула магнітного опору; 4) електромагнітна сила; 5) значення магнітної проникності вакууму; 6) одиниця вимірювання напруги магнітного поля; 7) правило лівої руки; 8) одиниця вимірювання магнітної індукції; 9) одиниця вимірювання магнітного опору; 10) одиниця вимірювання магнітного потоку. 11-12) Задача. Знайти магнітний потік, якщо магнітна індукція рівна 20

Тл, а площа 0,5м2. 3. Активізація пізнавальної діяльності

Явище електромагнітної індукції є одним з важливих явищ, спостережуваних у магнітному полі. Його суть полягає в тому, що при перетині провідником ліній магнітної індукції на кінцях провідника виникає електрорушійна сила. Цей закон відкритий в 1831 році англійським фізиком М. Фарадеєм.


79

Обґрунтування явища електромагнітної індукції.

Рис. 1.1.1

Хай провідник рухається з швидкістю v в однорідному магнітному полі, перпендикулярному лініям магнітної індукції. Такий рух провідника рівнозначний просторовому руху з тією ж швидкістю що і в провіднику.

На заряджені частинки, що рухаються, діють з боку магнітного поля

електромагнітні сили, змушуючи ці частинки рухатись уздовж провідника. В результаті на одному кінці провідника виходить надлишок електронів, а на іншому – їх недолік.

Різниця потенціалів, що з'явилася, між кінцями незамкнутого провідника з урахуванням сили діючої з боку магнітного поля на один заряд:

Fg = F/q = e. Е.Р.С. рівна електромагнітній індукції. Е.Р.С. електричного поля:

e = F/q = q

Bqv = Bv,

а Е.Р.С. на кінцях провідника рівна: e = Bvl.

Закон Фарадея Таким чином, у провіднику, що переміщається перпендикулярно лініям

магнітної індукції наводиться (індукується) Е.Р.С. електромагнітній індукції, яка пропорційна магнітній індукції поля, довжині провідника і швидкості його руху:

e = Bvl, e = Bvl sin . Якщо провідник переміщається уздовж силових ліній поля, то Е.Р.С. в

ньому не виникає. Напрям індукованої Е.Р.С. визначають «правилом правої руки»: якщо

долоню правої руки тримати так, щоб в неї входили магнітні силові лінії поля, а відігнутий великий палець сумістити з напрямом руху провідника, то витягнуті чотири пальці вкажуть напрям індукованої Е.Р.С.

Висновок: користуючись цим правилом легко переконатися в тому, що при зміні напряму руху провідника змінюватиметься і напрям індукованої Е.Р.С.

Індукувати Е.Р.С. в провідниках можна і не переміщаючи їх в магнітному полі. Для цього необхідно переміщати саме магнітне поле або змінювати магнітний потік, охоплюваний витком, котушкою або іншим контуром. Тоді Е.Р.С. визначається за законом Максвелла:

Е.Р.С. індукована в замкнутому контурі рівна швидкості зміни


80

магнітного потоку пронизливого цей контурt проміжок часу від моменту t1 до моменту t2 протягом якого відбувається вказана зміна потоку.

Рис. 1.1.2

e = - t

Ô

Ф = Ф1 – Ф2

Висновок: Чим швидше змінюється магнітний потік пронизуючого

замкнутого контуру, тим більше індукована Е.Р.С. Кожний виток котушки можна розглядати як деякий замкнутий контур. Е.Р.С. індукована в котушці з числом витків ω, коли всі її витки пронизуються одним і тим же потоком дорівнює:

е = t

.

Окремі витки котушки можуть пронизуватися різними потоками, тобто можуть бути зчеплені з різним числом силових магнітних ліній. Сума алгебри потоків зчеплених зі всіма витками котушки називається її потокозчепленням.

Рис. 1.1.3

ψ = ω1Ф1 + ω2 (Ф1 + Ф2), ψ = ωФ.

Е.Р.С. рівна швидкості зміни потокозчеплення котушки. Правило Ленца (російський академік)

Індукована Е.Р.С. має такий напрям, при якому створений нею струм протидіє причині, що викликала появу Е.Р.С., тобто протидіє зміні магнітного потоку. Знак «-» виражає суть правила Ленца: якщо зміна потоку Ф або потокозчеплення позитивно, то Е.Р.С. негативна і навпаки.

Способи індукції Е.Р.С. На принципі електромагнітної індукції засновано пристрої електричних

генераторів, двигунів і трансформаторів. Для індукування Е.Р.С. застосовують три способи:


81

1. Зміна струму у котушці, у магнітному полі якої розташована друга котушка. При цьому безперервно змінюється магнітний потік, охоплюваний другою котушкою і у ній, а також і в першій котушці індукуватимуться Е.Р.С. е1 й е2. Цей спосіб використовують в трансформаторах.

2. Обертання магнітного поля, створеними постійними магнітами або електромагнітами щодо нерухомої котушки. При цьому безперервно змінюється магнітний потік, який пронизує кожну котушку, і у них індукується Е.Р.С. Використовують у машинах змінного струму.

3. Обертання витків або котушки у постійному магнітному полі, створеному нерухомими постійними магнітами або електромагнітами. При цьому безперервно змінюється магнітний потік, охоплюваний кожним витком котушки, внаслідок чого у них індукується Е.Р.С. Цей спосіб використовують у машинах постійного струму.

4. Проведення практичної роботи (10 хвилин)

Тема: Перевірка закону Ленца. Мета: ознайомити учнів з явищем електромагнітної індукції. Обладнання: гальванометр, міліамперметр, з’єднувальні провідники,

котушки, магніти. Хід роботи:

1. Учні повинні виконувати дії з магнітом і котушкою, записавши показання в звіт уроку.

2. Швидко ввести магніт у котушку. 3. Залишити магніт у котушці. 4. Швидко вивести магніт із котушки. 5. Зробити висновок. 6. Швидко піднести котушку до нерухомого магніту. 7. Швидко переміщати котушку в зворотньому напрямку. 8. Зробити висновок.

5. Закріплення нового матеріалу

Ділова гра: "Слаба ланка". Мета гри: закріпити знання учнів з теми "Явище електромагнітної

індукції". Хід гри

Ділимо групу на 3 команди. Кожній команді необхідно задавати питання іншій команді.

Питання: 1. Коли виникає електромагнітна індукція? 2. Як називається струм, який виникає при явищі електромагнітної

індукції? 3. Який закон Фарадея? 4. Правило правої руки. 5. Закон Максвелла. 6. Закон Ленца.


82

7. Як застосовується електромагнітна індукція в трансформаторах? 8. Як застосовується явище електромагнітної індукції в

електродвигунах змінного струму? 9. Як застосовується явище електромагнітної індукції в

електродвигунах постійного струму? 10. Яка формула електрорушійної сили по закону Фарадея? 11. Яка формула електрорушійної сили, що індукується в котушці? 12. Яка формула електрорушійної сили змінення магнітного потоку? 13. Яке направлення має електрорушійна сила, якщо струм, створений

нею, протидіє причині виникнення появі Е.Р.С.? 14. Яка формула потокозчеплення? 15. Закон лівої руки. 16. Які способи індукування електрорушійної сили? 17. Формула магнітного потоку. 18. Яка одиниця вимірювання магнітної індукції? 19. Яка одиниця вимірювання напруги магнітного поля? 20. Закон Ома для магнітного поля.

5. Домашнє завдання Складання звіту по уроку і відповіді на питання. § 4.6 сторінка 91-93 (Гуржій)

Звіт уроку

_______________________________________ група _______________

(Прізвище, ім'я) Тема: Явище електромагнітної індукції та її застосування. Повторення пройденого матеріалу 1. ___________________________________________________ 2. ___________________________________________________ 3. ___________________________________________________ 4. ___________________________________________________ 5. ___________________________________________________ 6. ___________________________________________________ 7. ___________________________________________________ 8. ___________________________________________________ 9. ___________________________________________________ 10. ___________________________________________________ 11-12_____________________________________________________


83

Проведіть дослід

Рис. 1.1.4

Таблиця 1.1.1

№ з/п

Дія з котушкою і магнітом

Свідчення Напрям

відхилення стрілки

Напрям індукційного

струму по Ленца

1 Швидко введи магніт в котушку

2 Залиш магніт у котушці

3 Швидко виведи магніт з котушки

Висновок:

1 Швидко піднеси котушку до нерухомого магніту

2 Зупини рух котушки

3 Швидко переміщай котушку у зворотньому напрямі

Висновок:


84

Позначте напрям індукційного струму і напрям магнітного потоку:

Рис.1.1.5

Висновок: при наближенні магніту до контуру в останньому виникає індукційний струм такого напряму, що контур і магніт відштовхуються один від одного.

Закон електромагнітної індукції Фарадея

? - формула Е.Р.С. Фарадея ? - формула Е.Р.С. Фарадея,

якщо провідник рухається під кутом

Висновок: якщо провідник переміщається вздовж силових ліній поля, Е.Р.С. в ньому не виникає

Правило правої руки

Рис. 1.1.6

Правило Максвелла

? - Е.Р.С. індукована в

котушці ? - Е.Р.С. змінення магнітного

потоку Правило Ленца Індукована Е.Р.С. має такий напрям, при якому створений нею струм протидіє причині виникнення появи Е.Р.С. _______________________________________________________


85

Способи індукції Е.Р.С. та їх практичне застосування:

Рис. 1.1.7

Висновок уроку: явище електромагнітної індукції полягає у виникненні електричного струму в замкнутому провіднику, якщо він знаходиться у стані спокою в змінному магнітному полі або рухається в постійному магнітному полі. Цей струм називається індукційним.

При всякій зміні магнітного потокозчеплення з провідним контуром у цьому контурі індукується Е.Р.С., яка прагне викликати в контурі струм, направлений так, щоб протидіяти зміні магнітного потоку.

Дайте відповідь на питання:

1. Коли виникає електромагнітна індукція? __________________________________________________________________________________________________________________________

2. Як називається струм, який виникає при явищі електромагнітної індукції? _____________________________________________________

3. Напишіть закон Фарадея. _____________________________________________________________

4. Напишіть правило правої руки. _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

5. Напишіть закон Максвелла. _____________________________________________________________

6. Напишіть закон Ленца. _____________________________________________________________

7. Де застосовується електромагнітна індукція. _____________________________________________________________


86

Урок 2

Тема: Синусоїдальний змінний струм Мета уроку:

- навчальна: сформувати в учнів уявлення про змінний струм, його параметри, одержання та застосування;

- розвиваюча: розвивати пізнавальний інтерес до навколишнього світу та самостійне мислення;

- виховна: виховувати вміння оптимально поєднувати словесно-інформаційні знання з практикою. Тип уроку: урок засвоєння нових знань . Форма проведення: урок-лекція. Наочні засоби: осцилограф; модель магнітоелектричної машини; гальванометр; комп’ютер; плакат; картки.

Хід уроку

1. Організаційно-вступна частина уроку (2 хв.) 2. Актуалізація опорних знань учнів (3 хв.): Актуалізація мотиваційних резервів учня з вивченого раніше матеріалу:

1) Повідомлення учнів про історію виникнення змінного струму. В 1820 р. – фізик з Данії Г.Ерстед пояснив дію електричного струму на

магнітну стрілку, а француз А.Ампер встановив закон взаємодії електричних струмів.

У 1831 р. – англійський фізик М.Фарадей відкрив явище електромагнітної індукції та диск Фарадея, що перетворював електричну енергію в механічну.

В 1834р. – російський академік Б.Якобі винайшов двигун постійного струму.

В 1873р. – Д.Максвелл створив теорію електромагнітного поля. В 1880р. – Д. Лачинов довів можливість передачі електроенергії на

відстань. 2) Проведення досліду М.Фарадея (Гальванометр; індуктивна котушка;

постійний магніт). (Рис. 1.2.1).


87

3. Постановка завдань уроку. 1)Чи виникає індуктивний струм

при русі магнітного поля? 2) Які види струмів зустрічаються в

техніці? 3) Де виробляється електричний

струм? 4) Чи змінює своє значення

змінний стум? Викладач оголошує тему уроку.

Демонструється презентація уроку. 4. Вивчення нового матеріалу. (25 хв.) Мінімізація теоретичного матеріалу теми шляхом прочитання учням

стислої лекції: 1) Поняття змінного струму.

Електричну енергію можна передавати від місця виробництва на великі відстані та розподіляти між споживачами. На виробництві та побуті в основному застосовують синусоїдальний змінний струм, який періодично змінює своє значення.

Проблемне питання: з якої енергії можна отримати змінний електричний струм?

Для одержання електричного змінного струму використовують генератори, які механічну енергію перетворюють в електричну.

Демонструється макет генератора. (Рис. 1.2.2).

Генератор складається із статора і ротора. Електромагніти, які розташовуються на обертовій частині – ротор, а витки, в яких індукується ЕРС на нерухомій частині,-статорі. Демонструється фрагмент фільму «Принцип дії генератора». 2) Одержання синусоїдальної ЕРС

Проблемне питання: чому основним елементом генератора є рамка, що обертається в магнітному полі


88

Рис. 1.2.3. Рамка в магнітному полі

Під час обертання рамки потік Ф періодично змінюється, у зв’язку з чим у контурі виникає періодично змінна ЕРС самоіндукції. Таким чином, ЕРС дорівнює:

e =2IBv sin , де 2I-довжина двох робочих частин витка, які знаходяться у магнітному

полі; - кут між потоком силових магнітних ліній та напрямком руху витка; v- напрямок вектора швидкості. Якщо магнітне поле є однорідним (В= const) і рамка обертається

рівномірно з кутовою швидкістю ω у будь – який момент часу t, тоді = ωt, звідси:

e= 2IBv sin ωt 2IBv-максимальне значення ЕРС, в момент часу, коли кутова швидкість

дорівнює фазі струму ωt=900, ωt=900 - площа витка перпендикулярна магнітним силовим лініям. Позначимо 2IBv=Em,, звідси e=Emsinωt- одержана залежність зміни

ЕРС від кута ω або t графічно зображується синусоїдою. Змінний струм, який змінюється в часі за законом синуса, називається

синусоїдальним змінним струмом. (Рис. 1.2.4).

Рис. 1.2.4. Змінний струм на осцилографі


89

3. Основні параметри змінного струму Пропонуємо учням увести такі позначення:

Таблиця 1.2.1 Період, с,2π

Частота, Гц,рад/с

Амплітудні значення

Діючі значення

Миттєві значення

т f w Im I i т f w Um U u т f w Em E e

Рис. 1.2.5. Зображення синусоїдального змінного струму

Змінний струм характеризується такими параметрами: - період; - частота; - амплітуда; - діючі значення; - миттєві значення. 3.1 Період Т (с)- періодом називається час ,через який процес ЕРС, І, U повторюється повністю, тобто утворюється повний цикл змін.

Проблемне питання: якщо збільшити швидкість обертання витка, як зміниться період?

Чим швидше обертається виток ,тим менше період зміни величин. 3.2 Частота –f(Гц) Частотою змінного струму називається число повних періодів зміни ЕРС,І, U в одну секунду, тобто це кількість коливань за одиницю часу: f=1/T.

Проблемне питання: чому ми не помічаємо мерехтіння лампочок, увімкнених в освітлювальну мережу змінного струму?

Якщо підключити до генератора змінного струму лампочку, її нитка розжарювання періодично повинна мерехтіти, та людські очі цього не помічають, бо частота струму велика: f= 50 Гц - в українській електромережі; f= 60 Гц - в країнах Євросоюзу та США. Ще більші частоти використовують в автоматиці та радіотехніці:

1кГц=103Гц; 1мГЦ=106Гц.


90

3.2.1 Кутова частота -ω (рад/с) Кутовою частотою називається час протягом одного періоду Е, коли

фаза ωt струму змінюється на кут 3600 =2π радіан: ω=2 π /T=2 π f . Проблемне питання: якщо частота f =50 Гц, яке значення кутової швидкості? 3.3 Амплітуда

Амплітудою називається найбільші значення змінного струму, ЕРС, напруги. Позначається буквами Im , Um, Em.

Проблемне питання: за період на графіку не вказано амплітудних значень, чи струм змінюється по синусоїді? 3.4 Діючі значення

Діюче значення сили змінного струму дорівнює силі такого постійного струму, котрий виділить у провіднику таку саму кількість теплоти, що й змінний струму за той самий час.

І=Іm/2; U=Um/2; E=Em/2. Проблемне питання: Чи можна виміряти чутливим електрометром

напругу в колі змінного струму? Шкали вимірювальних приладів змінного струму градуюють саме в

діючих значеннях. У паспортах електротехнічних машин, апаратів і приладів змінного струму зазначено діючі значення сили струму й напруги. 3.5 Миттєві значення

Значення синусоїдальних ЕРС, струмів та напруги в даний момент часу називаються миттєвими: e = Em sin ωt; I = I m sin ωt; u =U m sin ωt.

Проблемне питання: У який момент часу від початку коливання миттєве значення змінного струму дорівнює його діючому значенню? 4. Вимірювання змінного струму

Для вимірювання змінного струму застосовують два типи приладів: - електромагнітну; - електродинамічну. 4.1 Електромагнітна система

У приладі незалежно від напрямку струму в обмотці металевий листок буде втягуватися в котушку, тоді прилад покаже діюче значення.

Рис.1.2.6. Схема приладу електромагнітної системи


91

4.2 Електродинамічна система Напрямок струму змінюється одночасно в обох котушках і напрямок

сили взаємодії між котушками остається незмінним.

Рис. 1.2.7. Схема приладу електродинамічної системи


92

5. Закріплення теми уроку: Застосування змінного струму

Рис. 1.2.8. Застосування змінного струму

Демонстрація фільму «Застосування змінного струму». Після демонстрації фільму учням необхідно відповісти на контрольні питання:

1. Який принцип отримання змінного струму? 2. Що називається періодом змінного струму? 3. У чому вимірюється частота змінного струму? 4. Що називають кутовою частотою змінного струму? 5. Що таке діюче значення струму і напруги? 6. Якою системою приладів вимірюється змінний струм? 7. Як передається змінний струм на відстані?

6. Підсумок уроку 6.1 пояснення домашнього завдання: - учням необхідно заповнити опорний конспект; 6.2 оцінювання знань учнів.


93

Звіт уроку _________________________________________ група ________ (Прізвище, ім'я) Тема: Синусоїдальний змінний струм 1. Принцип отримання змінного струму.

Синусоїдальний струм виробляється генератором змінного струму. Генератор складається____________________________

Рис. 1.2.9

2. Основні параметри змінного струму. 2.1. Період _______________________________________

___________________________________________________ 2.2. Частота________________________________________

__________________________________________________ Кутова частота_____________________________________

2.3. Амплітуда_____________________________________ _________________________________________________ Вкажіть на рис.8 амплітуду для Іm, Um

2.4. Діюче значення ________________________________

3. Вимірювання змінного струму _______________________________________________________ 4. Застосування: _______________________________________________________ _______________________________________________________ 5. Контрольні питання

1. Який принцип отримання змінного струму? 2. Що називається періодом змінного струму? 3. У яких одиницях вимірюється частота змінного струму? 4. Що називають кутовою частотою змінного струму? 5. Що таке діюче значення струму і напруги? 6. Якою системою приладів вимірюється змінний струм? 7. Як передається змінний струм на відстань?


94

Урок 3

Тема: Потужність змінного струму, коефіцієнт потужності Мета:

- навчальна: сформувати в учнів уявлення про потужність змінного струму, підвищення коефіцієнту потужності;

- розвиваюча: розвивати пізнавальний інтерес до предмета, вміння логічно мислити, застосовувати знання на практиці;

- виховна: виховувати в учнів бережне ставлення до споживання енергії та самостійність у виконанні практичних завдань. Тип уроку: Комбінований. Наочні засоби: Комп'ютер, плакат, вольтметр, амперметр, ватметр, джерело живлення, лампочка.

Хід уроку

1. Організаційно-вступна частина уроку 2. Актуалізація опорних знань

Написання диктанту учнями. 1. Кожному фазному куту відповідає період.

Таблиця 1.3.1 Т,с (рад) 0 90

180 270 360

Відповіді: Таблиця 1.3.2

Т,с (рад) 0 0 0 90 Т/4 π/2

180 Т/2 π 270 3/4 Т 3/2 π 360 Т 2π

1. Як визначити реактивний опір індуктивної котушки? Відповідь: (Х L=2πL) 2. Як визначити реактивний опір конденсатора? Відповідь: (Xc =1/2πC) 3. Як направлений вектор сили струму і напруги в схемі з реактивним індуктивним опором?


95

Відповідь:

4. Як направлений вектор сили струму й напруги в схемі з реактивним та ємнісним опором?

Відповідь:

5. Яка формула закону Ома для змінного струму з активним опором та котушкою індуктивності? Відповідь: (I=U/ LXR 2 ) 6. Напишіть закон Ома для змінного струму з котушкою індуктивності, активним опором та конденсатором. Відповідь: (I=U/ 22 )( ÑL ÕXR )

7. Напишіть формулу миттєвого значення струму та напруги. Відповідь: (I=Im sin ωt , u=Um sin ωt ) 3. Мотивація навчальної діяльності

Вивчення нового матеріалу. Проблемне питання: Новий та старий ліфти роблять одну й ту ж саму

роботу, але за різний час. Новий більш потужний. Які приклади ви ще знаєте?

При вивченні постійного струму потужність дорівнює: Р=А/t=UI=I2R. При змінному струмі потужність змінює своє значення й величину. Змінний струм проходить через активні та реактивні елементи, тому

потужність теж ділиться на активну, реактивну і повну. Проблемне питання: До яких елементів відносять опір, конденсатор, котушку індуктивності?

Учням необхідно в зошиті розділити аркуш на три частини. Таблиця 1.3.3

Активна потужність

Реактивна потужність

Повна потужність

Р(Вт) (Вар) (ВА) Р=ІU cos Q=IU sin S=IU 4. Пояснення нової теми 4.1 Активна потужність

P=ui; де i=Im sin ωt, u=Umsin ωt; тоді P=ImUmsin 2ωt=ImUm/2(1-cos2ωt)=Im U m/2-Im U m/2cosωt= =IU-IUcos 2ωt, приймаємо: I mU m/2=IU, тоді IU=const; IUcos2ωt - активна складова, кут =2ωt,


96

P=IUcos - активна потужність. Активна потужність впливає на швидкість перетворення електричної

енергії в механічну, хімічну та ін. Активна потужність завжди позитивна, й незалежно від напряму струму енергія завжди передається в одному напрямі – від джерела до приймача, де вона перетворюється на внутрішню та інші форми енергії (наприклад, на механічну).

Рис.1.3.1. Активна потужність 4.2 Реактивна потужність

q= ui, де q= Um sinωt * Im sin(ωt-p/2) = -I mcos ωt q=U m I m /2 sin2ωt=U I sin2ωt, кут =2ωt Q=UIsin - реактивна потужність

У колі відбувається коливання енергії між джерелом і магнітним полем котушки або між джерелом і конденсатором. Струм у колі не виконує роботу, а лише зумовлює коливання енергії. Такий струм називається реактивним. Ємнісний та індуктивний опори прийнято називати реактивними. Реактивний струм марно завантажує джерело енергії та проводи лінії електропередач, а для електроенергетичного господарства є шкідливим.

Рис 1.3.2. Реактивна потужність


97

4.3 Повна потужність Повна потужність генератора змінного струму, ввімкнутого у мережу,

що має активний та реактивний опори (хL, х c), складає активну і реактивну частину потужності. Вираз для визначення повної потужності має вигляд:

S=p+q =ui=U I sinωt * sin(ωt-), після підстановки sin(ωt-)=sinωt cos – cosωt sin, і заміни амплітудних значень напруги та струму їх діючими значеннями, одержимо: S=UI cos -UIcos2ωt-UIsin sin 2ωt.

Рис. 1.3.3. Повна потужність Зв'язок між повною, активною, реактивною потужностями визначається з трикутника потужностей : P=S cos P/S=cos

Q=S sin Q/S=sin S= 22 QP

Рис. 1.3.4. Трикутник потужностей

Максимальна потужність, що може розвивати електрогенератор, визначається номінальним струмом у провідниках його обмоток та номінальною напругою на вхідних клемах генератора. Тобто розміри генератора змінного струму залежать від повної потужності на яку він розрахований. Це зв’язано з тим, що товщина ізоляції та число витків обмотки визначається напругою, яку виробляє генератор, а їх поперечний переріз – силою струму. 4.4 Коефіцієнт потужності

Коефіцієнт потужності показує, яка частина з повної потужності


98

відноситься до активної. З трикутника потужностей видно, що це відношення характеризується косинусом кута зміщення фаз між струмом і напругою:

P/S= cos - коефіцієнт потужності змінного струму В мережі змінного струму з активним опором струм і напруга

співпадають по фазі, тоді кут зміщення фаз дорівнює нулю, а коефіцієнт потужності сos=1, тоді активна потужність мережі дорівнює повній потужності.

Кут зміщення фаз між струмом та напругою залежить від відношення між активними та реактивними опорами, ввімкненими в коло. Кут зміщення фаз між струмом та напругою зменшується, а коефіцієнт потужності збільшується до 0.85-0.9. 4.5 Підвищення коефіцієнту потужності

Для підвищення коефіцієнту потужності сos, необхідно штучно зменшити споживання реактивної енергії за допомогою паралельно ввімкнутих конденсаторів до споживача. Ємність конденсатора приймають такою, щоб реактивний стум конденсатора Іс приблизно був рівний реактивному струму споживача ІL, Ці реактивні токи мають протилежні напрямки і загальний реактивний струм зменшиться:

І реак. =І L –І с Заходи збільшення cos:

1. Паралельно вмикати конденсатори - 0.9-0.85. 2. Для збільшення коефіцієнту люмінесцентних ламп паралельно

дроселю вмикають конденсатори. Коефіцієнт потужності на виробництві зменшується за рахунок:

1. Недогрузкою верстатів (на верстаті великої потужності обробляються маленькі деталі);

2. Низька якість ремонту електродвигунів; 3. Погане змащування двигунів; 4. Холостий хід двигуна.

5. Закріплення теми 5.1 розв'язування практичних задач Задача 1. Визначити потужність ватметром при різних опорах


99

. Рис. 1.3.5. Задача 2. Визначити потужність однієї лампи та загальну потужність, див. рис.1.3.6.

Рис. 1.3.6.


100

6. Систематизація і узагальнення з вивченого матеріалу 6.1 Розв'язування кросворду. По горизонталі: 2. Яким елементом змінного струму є опір R? 3. В яких одиницях вимірюється активна потужність? 4. Як називається потужність, що має формулу S=P/cos ? 5. Як називається потужність, що визначається формулою Q=UIsin ? 8. По якому графіку змінюється реактивна потужність? 9. Від чого залежить переріз обмоточних проводів в генераторі? 10. По якому графіку змінюється активна потужність? 12. Індуктивні та ємнісні струми рівні по значенню, але протилежні по ... По вертикалі: 1. Що впливає на габарити генератора та інших електричних апаратів та машин? 6. В яких одиницях вимірюється реактивна потужність? 7. Яким елементом в змінному струмі являється котушка індуктивності? 11. Як підключають батарею конденсаторів до споживача?

1 3 4 П 7 О 5 Т 9

/ У

Ж 10

Н 11

6 І 8 С 2 Т Ь 1

2

Відповіді:

1 3 4 П О В Н А 7 В О 5 Р Е А К Т И В Н А Е 9/С Т Р У М


101

А Ж 10

К О С И Н У С О Ї Д А 11

Т 6 І П И В 8 С И Н У С О Ї Д А В 2 А К Т И В Н И М Р Н Р Ь 1

2Ф А З І

И Л М Е Л Ь Н О


102

Звіт уроку _________________________________________ група ________ (Прізвище, ім'я) Тема: Потужність змінного струму, коефіцієнт потужності . 1. Що називається активною потужністю? Вкажіть формули _______________________________________________________ 2. Що називається реактивною потужністю? Вкажіть формули _______________________________________________________ 3. На рис. 1.3.7 вкажіть активну і реактивну потужність:

Рис. 1.3.7

4. Накреслити на рис. 1.3.8 напрямок реактивної потужності:

Рис. 1.3.8

5. Визначити на рис. 1.3.9 вектор реактивної потужності: Рис. 1.3.9


103

6. Які методи підвищення коефіцієнту потужності соs ? 7. Розв’язати задачу. Знайти повну потужність, якщо активна потужність двигун 150 Вт, а коефіцієнт потужності дорівнює 0,4.

Тестові завдання з предмета

"Електротехніка з основами промислової електроніки" Тема: Електричні кола постійного струму

1) Формула закону Ома для ділянки кола. (R

UI )

2) Формула електричної потужності для постійного струму. (P=U*I) 3) Формула роботи електричного струму. (А=Р*t) 4) Від чого залежать втрати напруги в лінії? (R) 5) Який із проводів краще застосувати для лінії електропередачі?

(Алюміній, або той що витримає допустимий струм). 6) Які електричні елементи належать до нелінійних? (Параметри

залежать від прикладеної напруги і струму. Н-д: діоди, транзистори) 7) Назвіть основні джерела електроенергії. (Генератори, гальванічні

елементи, акумулятори, термоелектрогенератори, сонячні батареї) 8) Що називається напругою? (Різниця потенціалів)

9) Що називається електрорушійною силою? (q

AE )

10) Закон Джоуля-Ленца. (Q=I² R t)

11) Закон Ома для повної ділянки кола. (0rR

EI

)

12) Формула питомого опору провідника? (l

SR )

13) Сформулюйте перший закон Кірхгофа? (Алгебраїчна сума струмів, які сходяться у вузлі, дорівнює нулю 0І )

14) Що називається струмом? (Направлений рух заряджених частин:

електронів, іонів, дірок t

qІ )

15) Як з’єднуються джерела струму? (Паралельно, послідовно, змішано) 16) Сформулюйте другий закон Кірхгофа. (Алгебраїчна сума ЕРС в

любому контурі електричної мережі дорівнює сумі падінь напруг на опорах цього контуру) ( RIE )

17) Як називається одночасне з’єднання паралельних і послідовних резисторів?. (Змішане)

18) Як називається з’єднання, якщо через резистори проходить однаковий струм? (Послідовне)

19) Яка формула щільності струму? (S

Ij )


104

20) Яка величина вимірюється в сименсах (См)? (Провідність –

величина обернена до опору R

1 )

21) Як називається з’єднання, якщо через резистори проходе однакова напруга? (Паралельне)

22) Формула опору. (S

lR )

23) Як називається ділянка електричного кола по якій проходе один і той же струм? (Вітка)

24) Місце з’єднання віток. (Вузол)


"Електротехніка з основами промислової електроніки" Тема: Електромагнетизм

1) Яка формула магнітного потоку? cos SBФ 2) Яка формула закону Ампера? sin lBIF 3) Який кінець стрілки направлений на північний полюс ? (Синій) 4) В чому вимірюється напруженість магнітного поля?

ì

ÀÍ

5) За яким правилом можна знайти направлення магнітних силових ліній? (Правило буравчика)

6) Одиниця вимірювання магнітної індукції. (Тл)тесла) 7) Одиниця вимірювання магнітного потоку. (Bb)вебер)

8) Формула напруженості магнітного поля.

àáñ

BÍ

9) Що називається намагнічуючою силою котушки? (Називається добуток числа витків котушки на струм F=w*I [A])

10) В чому вимірюється сила Ампера? [H]

11) Закон Ома для магнітного кола?

Rì

IÔ

12) Формула магнітного опору кола.

S

lRì

à

13) В чому вимірюється коефіцієнт магнітної проникності вакууму?

ì

Ãí

14) Формула ЕРС індукції. (F=B l v sinα) 15) По якому правилу знаходять напрямок ЕРС індукції. (Правило

правої руки)

16) Формула індуктивності обмотки.

RìI

ÔL

2


105

17) Що називається коерцитивною силою? (Затримуюча сила одержується зміною напрямку струму в обмотці і збільшенню напруженості магнітного поля).

18) Що називається доменом? (Область феромагнітного матеріалу самовільного намагнічування)

19) Як діляться матеріали по характеру взаємодії з магнітним полем? (Діамагнетики, парамагнетики, феромагнетики)

20) Як формулюється закон повного струму для магнітного поля? (Намагнічуюча сила, діюча вздовж контуру, розташованого на поверхні пронизаної струмом, дорівнює повному струму, який охоплюється цим контуром)

21) Що називається магнітною мережею? (Сукупність тіл або середовищ, які представляють собою шлях, вздовж якого замикається магнітний потік)

22) Закон Кірхгофа для магнітного поля. (Для будь-якої точки магнітного кола сума магнітних потоків, які приходять і відходять від неї, дорівнює нулю 0Ф )

23) Другий закон Кірхгофа для магнітного поля. (Для замкнутого контуру магнітного кола сума намагнічуючих сил і падінь магнітних напруг дорівнює нулю 0 FRмФ )

24) З чого складається електромагніт? (Якір, магнітопровід, котушка)


"Електротехніка з основами промислової електроніки" Тема: Електричні кола змінного струму

1) Що називається змінним струмом? (Струм який змінюється періодично з часом)

2) Період змінного струму.

сТ ;

2

3) Частота змінного струму?

Гц

Tf ;

1

4) Фазний кут змінного струму. ( )iu 5) Що називається амплітудним значенням ? (Максимальне значення

величини за один період)

6) Формула діючого значення струму. 2

ImI

7) Формула діючого значення напруги.

2

UmU

8) Формула кутової частоти обертів. ( f 2 ) 9) Індуктивний опір позначається . (XL=2 π fL)

10) Ємнісний опір позначається.

Cf

Хс 21


106

11) Який повний опір кола, якщо воно складається із R і XL. 22

lXRZ

12) Який повний опір кола, якщо воно складається із R, XL, Xc ?

22 XcXlRZ

13) Закон Ома для кола змінного струму.

Z

UI

14) Що називається активним елементом кола? (Електричний опір, який необоротно перетворює електричну енергію в інші види енергії)

15) Що називається реактивним елементом кола ? (Електроенергія не перетворюється в інші види енергії, а перетворюється із енергії електричного поля в магнітну, ємнісну або навпаки).

16) Формула активної потужності. (P=U I cos φ [Вт]) 17) Формула реактивної потужності. (Q=U I sin φ [вар]) 18) Формула повної потужності. 22 QPS

19) Формула коефіцієнту потужності.

S

Pcos

20) Назвіть способи компенсації реактивної потужності на підприємствах. (Резонанс струму)

21) Засоби підвищення коефіцієнту потужності? (Паралельно вмикають конденсатори, максимально скорочують режим їх двигунів і трансформаторів, підключення синхронних компенсаторів)

22) Що називається резонансом струму? (Струм збігається за фазою з напругою в електричному колі при паралельному з’єднанні реактивних опорів)

23) Що називається резонансом напруги? (Струм збігається за фазою в електричному колі при послідовному з’єднанні реактивних опорів)

24) Де застосовується резонанс струмів? (В радіотехніці, для підвищення коефіцієнту потужності)


107


"Електротехніка з основами промислової електроніки" Тема: Електричні трифазні кола

1) Що називається трифазним струмом? (Трифазний струм складається з трьох струмів, синусоїди яких відхилені одна від одної на фазний кут 120°)

2) В чому перевага трьохфазної системи змінного струму над однофазними системами? (Можливість живлення від одного і того ж трифазного джерела як трифазних, так і однофазних споживачів)

3) Яким способом з’єднують виводи обмоток статора? (Зіркою і трикутником, змішано)

4) Як одержати з’єднання зіркою? (Коли кінцеві виводи усіх трьох обмоток з’єднують в один вузол)

5) Як одержати з’єднання трикутником? (З’єднання трикутником одержують, коли кінець першої обмотки з’єднати у вузол з початком другої обмотки)

6) Що називається лінійними проводами? (Проводи, які від’єднанні до обмоток)

7) Що називається фазним струмом? (Струм, який протікає по фазах) 8) Що називається фазною напругою? (Наруга між початком і кінцем

фаз споживача ввімкненого зіркою) 9) Що називається лінійною напругою? (Напруга між лінійними

проводами споживача) 10) Де вимірюють лінійну напругу? (Лінійну напругу вимірюють між

початковими виводами різних обмоток або між двома лінійними проводами) 11) Де вимірюють фазний струм? (Фазний струм вимірюють у фазній

обмотці) 12) Де вимірюють лінійний струм? (У лінійному проводі) 13) Який струм називають нейтральним? (Струм у нейтральному

проводі) 14) Що називається нейтральною точкою? (З’єднання, при якому кінці

всіх фаз споживача з’єднуються в загальну точку) 15) При з’єднанні трикутником, чому дорівнює лінійний струм?

IфIл 3 16) При з’єднанні зіркою, чому дорівнює лінійний струм? (Іл=Іф) 17) При з’єднанні трикутником чому дорівнює лінійна напруга?

(Uл=Uф) 18) При з’єднанні зіркою, чому дорівнює лінійна напруга? (Uл= Uф3 ) 19) Формула активної потужності в 3-х фазному колі. (P=3Uф Iф cosφ;

P= Uл3 Iл cosφ ) 20) Яка формула реактивної потужності в 3-х фазному колі ? (Q=3Uф

Iф sinφ; Q= Uл3 Iл sinφ )


108

21) Яка формула повної потужності для 3-х фазного кола? (S=3Uф Iф; S= Uл3 Iл)

22) Чому дорівнює активна потужність при нерівномірній напрузі споживачів в 3-х фазній мережі? (Р=Ра+Рв+Рс)

23) Як одержують змінний струм? (За допомогою трьохфазного генератора)

24) Чи можна ставити запобіжник у нульовий провід? (Ні)


"Електротехніка з основами промислової електроніки" Тема: Електровимірювальні прилади

1) Що називається електровимірювальним приладом? (Прилади, які контролюють режими роботи електроустановок)

2) Що називається похибкою приладу? (Різниця між показником приладу і дійсним значенням вимірюваної величини)

3) Вимірювальний механізм якої системи має найпростішу конструкцію? (Магнітоелектричної)

4) Прилади якої системи можна використовувати для вимірювань в електричних колах як постійного, так і змінного струму? (Феродинамічної, електродинамічної)

5) Як впливають зовнішні магнітні поля на вимірювальний механізм електродинамічної системи? (Вплинуть на точність вимірювання)

6) Які переваги мають електромагнітні вимірювальні прилади? (Простота, надійність, можливість витримувати великі вхідні сигнали)

7) Вимірювальні механізми якої системи використовують в ватметрі ? (Електродинамічної)

8) Який вимірювальний механізм доцільно використовувати для вимірювань у широкому діапазоні частот? (Пружні пластини)

9) Яким приладом необхідно користуватись для вимірювання опору ізоляції проводів в жилих і промислових приміщеннях? (Мегомметр)

10) Для чого необхідно в вимірювальних приладах демпфери ? (Зменшує час заспокоєння рухомої частини приладу)

11) Для чого в приладі необхідний керн? (На нього опирається рухома частина приладу)

12)Що називається підп’ятником в вимірювальному приладі ? (Частина, в якій кріпиться керн)

13) Які пристрої використовуються для розширення меж вимірювання амперметра? (Шунт, трансформатор струму)

14) Які пристрої використовуються для розширення меж вимірювання вольтметра? (Додатковий опір, трансформатор напруги)

15) Яка система лічильника використовується для вимірювання змінного струму? (Індуктивної)

16) Яка система лічильника використовується для вимірювання постійного струму? (Електродинамічна)


109

17) Скільки необхідно поставити ватметрів для 3-х фазного кола, з’єднаного зіркою без нульового проводу? (Два)

18) Скільки необхідно поставити ватметрів для 3-х фазного кола, з’єднаного зіркою з нульовим проводом? (Три)

19) Скільки металів використовуються в термопарах? (Два) 20) Чим проводиться вимірювання е.р.с. термопара? (Мілівольтметр,

градуйований в одиницях вимірювання температури) 21) Скільки зажимів має шунт? (Чотири) 22) Як вмикається додатковий опір для розширення меж вимірювання

вольтметра? (Послідовно) 23) Як вмикається додатковий опір для розширення меж амперметра?

(Паралельно) 24) Як вмикається в мережу ватметр?(Послідовно і паралельно)

Тестові завдання

з предмета "Електротехніка з основами промислової електроніки"

Тема: Електричні машини постійного струму 1) Яке призначення колектора у генератора ? (Випрямлення е.р.с.) 2) Що таке оборотність електричних машин ? (Машина може

працювати як у режимі генератора, так і в режимі двигуна) 3) Що називають геометричною нейтраллю машин ? (Лінія, яка

проходить посередині між полюсами) 4) Як впливає реакція якоря на роботу машини постійного струму ?

(Вісь результуючого магнітного поля повертається) 5) Від чого залежить обертальний момент двигуна? (Струм якоря,

магнітного потоку) 6) Який основний конструктивний елемент якоря? (Секція) 7) Як називається частина секції, що лежить в пазі ротора? (Активна) 8) Як називається частина секції, яка зв’язує активні частини ? (Лобова) 9) Які основні типи обмоток МПС? (Петльові, хвильові) 10) Що таке реакція якоря? (Дія магнітного потоку якоря на магнітний

потік обмотки збудження) 11) Що називається комутацією ? (Процес перемикання секцій із одної

паралельної вітки в другу за допомогою замикання секцій щітками) 12) Яке призначення додаткових полюсів ? (Для боротьби з іскрою) 13) Де встановлюються додаткові полюси ? (Послідовно з якірною

обмоткою) 14) Як з’єднують додаткові полюси ? (Послідовно з якірною обмоткою) 15) Що розуміють під номінальною потужністю генератора ?

(Електричну потужність, яка віддається на зовнішнє коло) 16) Що розуміють під номінальною потужністю ? (Корисну

потужність механічну на валу) 17) Назвіть види втрат в МПС ? (Електричні, магнітні, механічні,

додаткові)


110

18) Як називається вмикання обмотки збудження, якщо вона запитується від стороннього джерела струму? (Незалежне збудження)

19) Як називається з’єднання обмотки збудження паралельно з якорем ? (Паралельне)

20) Як регулюються швидкість оборотів двигуна паралельного збудження ? (Змінюючи магнітний потік Ф, регулюючи струм реостатом)

21) Як установити реверсування МПС ? (Змінити полярність напруги на якірній обмотці або збудження)

22) Якими способами можливо зупинити МПС ? (Електричне, механічне гальмування)

23) Чому використовують пусковий реостат ? (Для зменшення пускового струму)

24) Як з’єднують пусковий реостат? (Послідовно з якірною обмоткою)


"Електротехніка з основами промислової електроніки" Тема: Електричні машини змінного струму

1) Що називається асинхронним двигуном ? (Частота магнітного поля ротора не співпадає з частотою магнітного поля статора)

2) Що називається синхронною машиною? (Частота магнітного поля ротора співпадає з частотою магнітного поля статора)

3) Як використовують синхронні машини ? (Як 3-х фазні синхронні генератори)

4) За яке достоїнство асинхронні двигуни застосовують в металообробних верстатах ? (Реверс)

5) Що називається обертовим магнітним полем? (Обертання в просторі результуючого магнітного потоку створеного трифазним струмом)

6) Що називається ковзанням ? (Величина відставання ротора від

обертового магнітного поля статора 00

0

0 100

n

nnS )

7) Що називається фазною обмоткою ? (Сукупність секцій, які належать до однієї фази)

8) Для чого необхідна обмотка в статорі двигуна ? (Утворення обертового магнітного поля)

9) Які типи обмоток ротора ви знаєте? (Короткозамкнена, фазна) 10) Яку конструкцію має короткозамкнений ротор? (Біляче колесо) 11) Як з’єднують провідники фазного ротора ? (Зіркою) 12) Якою буквою позначається швидкість ротора?( )

13) Формула частоти асинхронного двигуна

S

p

f1

2 1

15) Як вмикається в електричне коло однофазний АД? (З активним опором; конденсатором)

16) Формула частоти синхронного двигуна ?

p

fn

60


111

17) Ротор синхронної машини мають малу частоту обертів (n≤1000 об/хв.), яка конструкція ротора ? (Явнополюсна)

18) Ротор синхронної машини має частоту (n>1000 об/хв.), яка конструкція ротора ? (Неявнополюсна)

19) На який кут здвинуті у просторі витки трьохфазної обмотки синхронного двигуна ? (120°)

20) Як одержується пуск синхронного двигуна ? (За допомогою пускової обмотки)

21) Як називається синхронний двигун, якщо він працює в холосту і використовується джерелом реактивної потужності ? (Синхронний компенсатор)

22) Який недолік синхронного двигуна? (Не має пускового моменту)

23) Як можна знайти К.К.Д. асинхронного двигуна ?

00

1

1001Р

Р

24) Як знайти коефіцієнт потужності асинхронного двигуна ?

21

21

1cosQP

P

Тестові завдання

з предмет "Електротехніка з основами промислової електроніки"

Тема: Трансформатори 1) Що називається трансформатором? (Електромагнітний пристрій для

перетворення змінного струму однієї напруги в змінний струм іншої напруги при незмінній частоті)

2) На якому явищі основана робота трансформатора? (Електромагнітної індукції)

3) Для чого застосовують узгоджувальний трансформатор? (Для узгодження напруги або опорів між каскадами в радіопристроях)

4) Як називається трансформатор, призначений для передачі імпульсів напруги або струмів? (Імпульсний)

5) Як називається режим роботи, при якому до первинної обмотки підводиться номінальна напруга, а вторинна розімкнута? (Режим холостого ходу)

6) Із яких частин складається однофазний трансформатор? (Первинна обмотка, вторинна обмотка, магнітопровід)

7) Що називається коефіцієнтом трансформації ? (Це відношення е.р.с. обох обмоток, або відношення чисел витків цих обмоток)

8) Формула коефіцієнта трансформації?

2

1

2

1

2

1

W

W

E

E

e

er

9) Як називається режим роботи трансформатора, якщо вторинна обмотка замкнена накоротко? (Режим короткого замикання)


112

10) Чому магнітопроводи трансформаторів збирають із листової сталі ? (Для зменшення вихрового струму)

11) Що називається автотрансформатором ? (Автотрансформатор – це трансформатор у якого дві (або більше) обмотки зв’язані гальванічно і мають спільну частину)

12) Що називається трифазним трансформатором ? (Трансформатор призначений для перетворення електричної енергії змінного трифазного струму )

13) Як з’єднують обмотки трифазних трансформаторів ? (В зірку або в трикутник)

14) Які способи охолодження 3-х фазного трансформатора ? (Повітряний або масляний)

15) Які елементи входять до магнітопроводу 3-х фазного трансформатора ? (Стержні, ярма)

16) Для чого служать ярма в стержнях магнітопроводу ? (З’єднують стержні в замкнене магнітне коло)

17) Як вмикаються трансформатори при їх паралельній роботі ? (Первинні обмотки трансформатора в загальну первинну мережу, а вторинні – в загальну вторинну мережу)

18) Чому гудять трансформатори ? (Магнітне поле котушки зі змінним струмом заставляє змінювати розмір осердя з частотою 50 Гц)

19) Для чого призначений трансформатор струму ? (Для розширення меж вимірювання амперметру змінного струму ізоляції від високої напруги)

20) Для чого використовують вимірювальні трансформатори ? (Для розширення меж електровимірювальних приладів і ізоляції від високої напруги)

21) Як вмикають вимірювальний трансформатор ? (Первинну обмотку вмикають на вимірювальну високу напругу, а до вторинної вмикають електровимірювальні прилади)

22) Для чого необхідний дросель для зварювального трансформатора ? (Регулюється режим зварювання)

23) Для чого магнітопровід трансформатора виконується з електротехнічної сталі ? (Для зменшення вихрового струму і збільшення магнітної проникності)

24) Яка обмотка має заземлення під’єднана до споживача чи мережі ? (Споживача)


113


Електротехніка з основами промислової електроніки" Тема: Електричні апарати. Електропривід

1) Що називається комутаційним апаратом ? (Для вмикання і вимикання електричних кіл)

2) Які основні елементи рубильника ? (Рухомі і нерухомі контакти) 3) Який основний елемент запобіжника ? (Плавка вставка) 4) З якого матеріалу виготовляють корпус запобіжника, щоб зменшити

час горіння електричної дуги ? (Фібра) 5) Як вибирають струм для плавкої вставки, щоб захистити

електродвигун ? (

R

II nвст. , де R – коефіцієнт, який залежить від типу

двигуна, Іп – пусковий струм) 6) За якими ознаками розрізняють вимикачі ? (Номінальний струм, вид

струму, кількість полюсів, номінальний струм розчіплювача) 7) Який основний елемент автоматичного вимикача? (Розчіплювач) 8) Яка характерна ознака теплового розчіплювача? (Біметалічна

пластина) 9) Яка характерна ознака електромагнітного розчіплювача?

(Електромагнітне реле максимального струму) 10) Із яких основних частин складається електромагніт? (Осердя,

котушка, якір) 11) Що є в магнітному пускачі елементом захисту? (Біметалева

пластина) 12) Чому виникла потреба у створенні в електричних апаратах

дугогасильних пристроїв ? (При розмиканні головних контактів на великих струмах виникає електрична дуга)

13) Як розрізняють контактори ? (З прямоходовою системою, з поворотним якорем)

14) Яке призначення теплового реле? (Від недопустимого тривалого перевантаження)

15) Який принцип наладки реле часу ? (На час, який відраховує реле) 16) Що називається демпфером? (Товстостінна мідна трубка, на яку

намотується котушка реле) 17) Скільки розмикаючих контактів у напівпровідниковому реле часі ?

(Один) 18) Що називається електроприводом ? (Електромеханічні пристрої

призначенні для електрифікації і автоматизації робочих процесів) 19) Скільки розрізняють режимів роботи електродвигуна ? Назвіть їх.

(Тривалий, короткочасний, повторно-короткочасний) 20) Що таке параметричне керування? (Зміна координати

електропривода за рахунок будь-якого параметра, від якого залежить механічна характеристика двигуна)


114

21) Що таке автоматичне керування ? (Керування координатного електропривода у замкнутих системах із використанням зворотних зв'язків)

22) Які основні системи розімкнутого керування електродвигуном ? (Реверсивне і нереверсивне)

23) Які етапи реверсування двигуна ? (Два: а) гальмування противмиканням ; б )розгін у протилежному напрямку) 24) Перерахуйте основне обладнання для керування нереверсивним

асинхронним двигуном із короткозамкненим ротором. (Контактор, двигун, автоматичний вимикач, запобіжник, теплові реле, кнопка)


115

Творча педагогічна лабораторія освітян професійно-технічних начальних закладів

Мухіна Оксана Юріївна, майстер виробничого навчання Державного навчального закладу «Василівський професійний ліцей»

Методична розробка уроку виробничого навчання з професії «Кухар»

Тема: «Страви із котлетної маси. Приготування котлет, биточків, шніцелів, тюфтельок»

Передмова

Формування професійних умінь під час занять з виробничого навчання

дає змогу краще, ніж в умовах виробництва, виокремити прийоми або

елементи трудової діяльності, дослідити особливості ведення технологічного

процесу, розподіляючи його на окремі технологічні операції, що

завершуються приготуванням деяких видів напівфабрикатів – складових

даного виробу чи страви. Їх можна проводити як під час теоретичного, так і

виробничого навчання залежно від змісту.

Під час вивчення теми «Приготування страв із січеного м’яса»

формуються складні уміння і відпрацьовуються навички виконання таких

операцій, як подрібнення м’яса на м’ясорубці; вибивання січеної маси,

порціонування виробів; панірування напівфабрикатів.

Тема пропонованого уроку «Страви із котлетної маси. Приготування

котлет, биточків, шніцелів, тюфтельок» з теми «Приготування м’ясних

гарячих страв» полягає не тільки в перевірці засвоєного рівня знань, умінь та

навичок із теми, а також уміння давати об’єктивну оцінку своїй праці,

працювати в колективі, аналізувати, бачити закономірність, систематизувати

й узагальнювати, робити висновки. Важливо, щоб кожен учень відчував себе

не «об’єктом виховання та навчання», а повноправним учасником

навчального процесу.

Методика навчання спрямована на розвиток самостійної роботи,

творчості при приготуванні та оформленні страв.


116

План уроку виробничого навчання

спеціальність: кухар термін навчання: 3 роки

Тема програми : Приготування м'ясних гарячих страв

Тема уроку: Страви із котлетної маси. Приготування котлет, биточків,

шніцелів, тюфтельок.

Тип уроку: урок вивчення трудових прийомів і операцій

Мета уроку: Систематизувати і вдосконалити знання, вміння учнів по

технологічному процесу приготування котлетної маси та напівфабрикатів з

неї, закріпити навички організації робочого місця; навчити учнів правильно

підбирати інструмент, інвентар, посуд і використовувати його з дотриманням

інструкцій безпечного користування ними; проводити бракераж страв,

правильно їх подавати.

Розвивати логічне мислення, самостійність у роботі, творчість при

приготуванні та оформленні страв; індивідуальні здібності та нахили учнів,

забезпечити умови їх самореалізації.

Виховувати добросовісне відношення до навчання, до трудової

діяльності; прищеплювати любов до обраної професії, виховувати точність

виконання трудових процесів, правил і норм з охорони праці, санітарії і

гігієни.

Міжпредметні зв'язки

1. Кулінарія

Тема: „Приготування м'ясних гарячих страв"

2. Товарознавство харчових продуктів

Тема: „М'ясо й м'ясна продукція"

3. Організація виробництва підприємств громадського харчування

Тема: „Організація роботи м'ясного цеху"

4. Основи фізіології, санітарії та гігієни харчування


117

Тема: „Кулінарна обробка харчових продуктів; „Основи гігієни праці,

виробничої санітарії та особистої гігієни", „Санітарні вимоги до зберігання і

транспортування готових виробів".

5. Обладнання підприємств громадського харчування

Тема: „Експлуатація машин для обробки м'яса. М'ясорубки".

6. Охорона праці

Тема: „Вимоги охорони і безпеки праці в м'ясному цеху".

Матеріально-технічне забезпечення

1. Робочі столи, м'ясорубка, розробні дошки «МС», посуд, лотки, ніж

для панірування, ваги.

2. Натуральні зразки напівфабрикатів з м'яса: котлети, шніцелі,

биточки, тюфтельки.

3. Плакат: «Напівфабрикати з котлетної маси».

4. Інструкційні картки. Технологічні карти.

5. Сировина: м'ясо, хліб, молоко, сіль, перець, паніровочні сухарі,

борошно.

Методи проведення уроку

1. Інформаційний: пояснення навчального матеріалу.

2. Демонстраційний: показ прийомів операцій та навчально-наочних

посібників.

3. Частково-пошуковий: організація самостійної праці.

І. Організаційна частина.

1. Привітання учнів.

2. Перевірка учнів за списком.

3. Перевірка стану санітарного одягу, дотримання правил особистої

гігієни.

4. Перевірка наявності продуктів та організація робочого місця.

II. Вступний інструктаж

Повідомлення теми, мети уроку.

Перевірка знань учнів за матеріалом, вивченим на уроках теорії, а


118

також на попередніх уроках виробничого навчання.

Проводжу опитування у вигляді бесіди:

1. Які розрізняють напівфабрикати залежно від виду м'яса? (Відповідь:

з яловичини, свинини, баранини, телятини)

2. Як поділяють напівфабрикати з м'яса за розміром? (Відповідь:

великошматкові, порціонні, дрібними шматочками)

3. Які розрізнюють напівфабрикати за способом приготування?

(Відповідь: натуральні, паніровані, січені (натуральні і з котлетної маси)).

4. Як класифікують їх за видом теплової обробки? (Відповідь: для

варіння, смаження, тушкування.)

5. Які види паніровок ви знаєте? (Відповідь: червону - мелені сухарі;

білу - черствий білий хліб без скоринки, дрібно протертий; борошняну -

борошно І сорту).

6. Навіщо напівфабрикати з м'яса панірують? (Відповідь: щоб запобігти

втратам вологи під час смаження. Завдяки паніруванню смажені вироби

мають дуже апетитну, рум'яну кірочку, всередині залишаються соковитими, а

білки сполучної тканини краще розм'якшуються).

7. Які частини м'яса використовують для приготування січеної маси?

(Відповідь: для приготування січеної маси використовують: яловичину -

м'якоть шийної частини, пахвину, обрізки, які утворюються при обвалюванні,

а також пружок з туш II категорії; телятину, баранину, свинину - м'якоть

шийної частини й обрізки).

8. Чому січену масу готують з названих частин м'яса? (Відповідь: тому

що вони містять велику кількість сполучної тканини (котлетне м'ясо)).

9. Що відбувається при січенні м'яса? (Відповідь: при подрібненні м'яса

руйнується структура сполучної тканини і м'язових волокон, завдяки чому

вироби з січеної маси при тепловій обробці добре утримують рідину (воду

або молоко) і розм'якшуються. Для поліпшення смаку і соковитості готових

виробів до нежирного котлетного м'яса додають внутрішній жир або сало

шпик ( 5-10%).


119

10. Як підготувати м'ясо для розмелювання? (Відповідь: м'ясо

зачищають від сухожилків, нарізують кубиками на невеликі шматочки (50 -

100 г), з'єднують з внутрішнім жиром або салом шпик, пропускають через

м'ясорубку. Для натуральної січеної маси сало шпик можна нарізати

дрібними кубиками і додавати до подрібненого м'яса).

11. Які продукти входять до складу натуральної січеної маси?

(Відповідь: охолоджена вода або молоко, сіль, перець. Січену масу зі

спеціями добре перемішують, вибивають і залишають на холоді на 15 -20

хвилин для набухання білків.)

12. Які напівфабрикати виробляють з січеної маси? (Відповідь:

біфштекс січений, котлети натуральні січені, шніцель січений, січеники

полтавські, ковбаски львівські, товченики (фрикадельки), люля-кебаб.)

13. Яким видам теплової обробки підлягають вироби з січеної маси?

(Відповідь: частіше смажать основним способом і доводять до готовності у

жаровій шафі, а також смажать в жирі, тушкують з соусами, запікають.)

Опитування з охорони праці у вигляді бесіди:

1. Допуск учнів до виконання практичних робіт у лабораторії.

(Відповідь: учні допускаються до виконання робіт у лабораторії тільки після

проведення інструктажів з охорони праці та навчання безпечних прийомів

праці.)

2. Які правила з охорони праці при роботі з м'ясорубкою МІМ – 105?

(Відповідь: перед початком роботи треба перевірити санітарний стан усіх

деталей, робочу камеру, різальний інструмент помити кип'ятком. Правильно

зібрати робочі органи м'ясорубки. Перевірити заземлення, наявність гумових

килимків. Під час роботи забороняється проштовхувати м'ясо руками,

забороняється працювати м'ясорубкою без завантажувальної воронки і

запобіжного кільця над отвором для завантаження. Не допускати роботу

м'ясорубки на холостому ході. Не використовувати м'ясорубку для

подрібнення солі, сухарів.

Розбирати м'ясорубку тільки після повної зупинки електродвигуна і


120

робочих органів машини. Виштовхувати із корпуса шнек з ножами та

решітками тільки за допомогою руків'я).

3. Що треба перевірити перед початком роботи з електричною плитою?

(Відповідь: наявність заземлення, діелектричного килимка, санітарний стан

поверхні конфорок, справність пакетних перемикачів, пускорегулюючих

пристроїв. Поверхня плити повинна бути на одному рівні, конфорки без

тріщин; дверцята на жаровій шафі повинні бути надійно прикріплені.)

4. Який інвентар, інструменти, посуд, використовують при

приготуванні виробів з січеної маси і які вимоги до них? (Відповідь: дошки

розробні - промарковані „ МС", без залишків прилиплих продуктів; ножі -

промарковані „МС", лезо добре прикріплене до руків'я; посуд - чистий з

рівним дном; листи - незігнуті і не пошкоджені; наплитний посуд:

сковорідки, каструлі - зі справними ручками.)

5. Як правильно організувати робоче місце при виконанні завдання?

(Відповідь: спочатку треба вимити стіл та інструменти гарячою водою; перед

початком роботи руки вимити з милом і ополоснути їх 0,2-відсотковим

розчином хлорного вапна. Розробну дошку кладуть на відстані 5 - 6 см від

краю столу, ніж покласти лезом до дошки праворуч, продукти розмістити

ліворуч.)

6. Які вимоги до виробничих столів? (Відповідь: виробничі столи

повинні мати рівну поверхню - не випуклу і без впадин; чисті, столи не

повинні хитатись).

7. Розбираємо проблемні ситуації з учнями:

а) Вимоги до спецодягу на особистому прикладі (виходять двоє учнів

один в ролі майстра, другий – учень. «Майстер виробничого навчання»

робить зауваження стосовно спецодягу, чи правильно вдягнений, чи є

прикраси, зайві предмети в кишені, тощо).

б) Дії учнів при пораненнях: запропонувати одному з учнів тимчасово

стати майстром виробничого навчання і пояснити, які саме конкретні дії

повинні бути здійснені у конкретних випадках пошкодження (при


121

пошкодженні шкіри у вигляді поранень, опіків, загноєння треба звернутись

до медпункту; невеликі пошкодження обробити антисептичним розчином і

накласти пов’язку із бинта та надіти напальник).

Далі ознайомлюю учнів з новими завданнями, які передбачено

виконати на уроці, розповідаю про технологічний процес приготування

котлетної маси.

Вироби з натуральної січеної маси мають пористо-губчасту структуру,

добре розжовуються, проте відрізняються щільною консистенцією. Щоб

одержати пухкі і соковиті вироби із січеної маси, до неї слід додати

заздалегідь замочений у холодній воді або молоці черствий хліб без скоринки

з пшеничного борошна І сорту, маса називається котлетною. Черствий хліб у

котлетній масі поглинає і утримує рідину, яку виділяє м'ясо при тепловій обробці,

сприяє розм'якшенню сполучної тканини, надає виробам пухкості, свіжий-

неприємної клейкості.

Для приготування котлетної маси використовують яловичину

(м'якоть шийної частини, обрізки, які утворюються при обвалюванні м'яса),

свинину (обрізки), рідше баранину (м'якоть шийної частини й обрізки).

Котлетна маса доброї якості виходить у тому разі, коли для її приготування

використовують м'ясо відгодованих тварин з вмістом жиру до 10 %. Якщо

м'ясо нежирне, додають сало шпик (5-10 % до маси м'яса).

М'ясо зачищають від сухожилків, нарізують на шматочки (50-100 г) і

пропускають через м'ясорубку. До подрібненого м'яса додають черствий

пшеничний хліб без скоринки, заздалегідь замочений у холодній воді або

молоці, сіль, мелений перемішують, знову пропускають через м'ясорубку,

додають воду або молоко, перемішують і вибивають. Маса стає більш

однорідною, а вироби пухкими.

Я розповідаю як робити порції, панірувати, надавати відповідної форми

виробам за розмірами (спираючись на таблицю, на натуральні зразки

виробів) з демонстрацією панірування виробів у три прийоми.

Котлетам надають овально-приплюснутої форми з одним загостреним


122

кінцем до 2,0 см. завтовшки, 10-12 см. завдовжки і 5 см. завширшки.

Биточкам надають приплюснуто-округлої форми до 2 см. завтовшки, 6 см у

діаметрі. Шніцелям надають овально-приплюснутої форми завтовшки 12 см

довжиною, 6 см завширшки. Тюфтельки формують у вигляді кульок

діаметром 3-4 см.

Підготовлені запаніровані напівфабрикати овально-приплюснутої

форми із загостреним кінцем (котлети) або кругло-приплюснутої форми

(биточки), або овально-приплюснутої форми (шніцелі) обсмажують з обох

боків до утворення рум'яної кірочки на добре розігрітій із жиром сковороді,

доводять до готовності в жаровій шафі. Підготовлені напівфабрикати у

вигляді кульок обсмажують, заливають червоним соусом або томатним, або

сметанним з томатом і тушкують 10-12 хв. у жаровій шафі.

Розглянувши всі питання вступного інструктажу, з’ясовую ще раз,

чи є що незрозуміле з вивченого нового матеріалу. На закріплення теми

пропоную учням розглянути наступні питання:

1. Який хліб треба використовувати для приготування котлетної маси?

(Відповідь: черствий хліб з пшеничного борошна І сорту)

2. Які будуть вироби, якщо в котлетну масу поклали свіжий хліб?

(Відповідь: при використанні свіжого хліба вироби набудуть неприємної

клейкості, в котлетній масі будуть шматки нерозмішаного хліба).

3. Чому хліб замочують в охолодженому молоці або воді? (Відповідь:

тому що вироби будуть мати клейку консистенцію.)

4. Чому в січену і котлетну масу добавляють охолоджене молоко або

воду? (Відповідь: тому що сало шпик має низьку температуру плавлення, при

першому розмелюванні м'яса воно нагрівається на 1,5-2 градуси і при

додаванні теплого молока або води маса буде мати рідку консистенцію.)

5. Навіщо готову котлетну масу вибивають? (Відповідь: маса стає більш

однорідною, а вироби пухкими).

6. Чому не слід довго вибивати котлетну масу? (Відповідь: жир

відшарується, залишиться на дошці, вироби будуть сухими і несмачними).


123

Учні розбирають проблемні ситуації, запропоновані на картках:

1. Ви приготували котлетну масу, а вона має кислуватий присмак і

запах. Чому? (Відповідь: використали житній хліб.)

2. Борошняна паніровка з тюфтельок відстала, мокра. Чому? (Відповідь:

борошно швидко вбирає вологу з маси. Напівфабрикати з котлетної маси

панірувати в борошні безпосередньо перед тепловою обробкою.)

3. Ви сформували котлету, а на ній утворилися тріщини. Чому?

(Відповідь: паніровка потрапила всередину виробів з котлетної маси.

Неправильно виконаний прийом панірування).

Учні виконують самостійну роботу.

III. Поточний інструктаж і самостійна робота учнів

1. Роблю перший обхід учнів на робочих місцях, перевіряю

правильність організації робочих місць.

2. При наступному обході перевіряю: чи всі учні розпочали роботу, чи

нема організаційних труднощів, що заважають її виконанню, чи раціонально

використовується сировина, чи дотримуються правил з безпеки

життєдіяльності.

Учні виконують роботу, уважно стежу за прийомами роботи, але в

роботу учнів без потреби не втручаюсь, щоб не заважати виконанню певних

завдань. При знаходженні незначних помилок шляхом додаткових питань

намагаюсь, щоб учні самостійно знайшли помилку і спосіб її виправлення.

Такий підхід сприяє вихованню в учнів ініціативи і самостійності в роботі.

3. Виконавши завдання, учні прибирають свої робочі місця,

демонструють виконану роботу.

Корисні поради

Не вибивайте довго котлетну масу: з неї виділиться жир, вироби будуть

сухими і несмачними.

Не зберігайте котлетну масу, до складу якої входить часник або цибуля,

вона стане сірою, погіршиться її структура, а отже, і якість виробів.


124

IV Заключний інструктаж.

1. Підведення підсумків роботи на основі аналізу:

а) учні, які успішно виконали завдання.

б) учні, які припускались помилок у роботі.

2. Проводимо бракераж готових страв: котлет, биточків, шніцелів,

тюфтельок.

3. Відзначаю учнів, які творчо підійшли до виконання завдання.

Показую учням найкращі вироби і пропоную самим оцінити їх; залучаю, щоб

учні самостійно знайшли і зрозуміли допущені помилки, запропонували

спосіб їх виправлення.

4. Оцінюю поведінку учнів, виробничу культуру їх, прояви

самоконтролю.

5. Повідомляю оцінки учням за виконані завдання.

6. Домашнє завдання: Страви з котлетної маси з начинкою

„Січеники з начинкою" (зрази січені), Доцяк B.C. с 134, с. 331.


125

Кухня-лабораторія ДНЗ «Василівський професійний ліцей»

Технологічна карта

Найменування страви Котлети, биточки, шніцелі (з котлетної маси)

Найменування продуктів 1 порція 3 порції

брутто нетто брутто нетто Яловичина (котлетне м'ясо) 76 56 228 168або свинина (котлетне м'ясо) 66 56 198 168або телятини (котлетне м'ясо) 85 56 255 168або баранина 78 56 234 168Хліб пшеничний 14 14 42 42Молоко або вода 17 17 51 51Сухарі 8 8 24 24Маса напівфабрикату - 93 - 279Жир тваринний топлений харчовий

5 5 15 15

Маса смажених виробів - 75 - 225Гарнір 150 450Соус - 50 - 150чи масло вершкове 5 5 15 15Вихід 275

230

Технологія приготування

Підготовлені запаніровані напівфабрикати овально-приплюснутої

форми із загостреним кінцем (котлети) або кругло-приплюснутої форми

(биточки) або овально-приплюснутої форми (шніцелі) обсмажують з обох

боків до утворення рум'яної кірочки на добре розігрітій із жиром сковороді,

доводять до готовності в жаровій шафі.

Правила відпуску

Перед подаванням на порціонне блюдо або тарілку кладуть гарнір,

поряд - котлети (2 шт. на порцію) чи шніцель (1 шт. на порцію), поливають їх

розтопленим маслом або підливають соус (червоний, цибулевий, червоний з

цибулею і корнішонами, томатний, сметанний, сметанний з цибулею).

Гарніри – каші розсипчасті, бобові варені, макаронні вироби варені,

картопля варена, пюре картопляне, картопля смажена (з вареної або сирої),


126

овочі варені з жиром, капуста тушкована, комбінований овочевий гарнір.

Биточки при подаванні кладуть у баранчик і поливають соусом

сметанним, сметанним з цибулею.

Вимоги до якості

Страви з котлетної маси мають зберігати форму, щоб поверхня не

розтріскалася, з добре підсмаженою коричневою кірочкою, колір на розрізі

сірий. Вироби з свинини на розрізі світло-сірі. Смак у міру солоний, запах

смаженого м'яса, допускається присмак цибулі і перцю. Не повинно бути

кислого присмаку і запаху хліба. Консистенція соковита, пухка. Кірочка

хрустка, однорідна маса без кусочків м'яса, хліба і сухожилків.

Технологічна карта

Найменування страви М'ясні кульки тушковані в томаті (тюфтельки)

Найменування продуктів 1 порція 3 порції

брутто нетто брутто неттояловичина 103 76 309 228або свинина 89 76 267 228або телятини 115 76 345 228або баранина, козлятина 106 76 318 228хліб пшеничний 16 16 48 48молоко або вода 24 24 72 72цибуля ріпчаста 29 24 87 72маса пасерованої цибулі 12 12 36 36жир тваринний топлений харчовий

4 4 12 12

борошно пшеничне 8 8 24 24маса напівфабрикату 135 104жир тваринний топлений харчовий

7 7 21 21

маса готових кульок 115 345соус 75 225гарнір 100 300часник 1,3 1 3,9 3Вихід 290


127

Технологія приготування

Підготовлені напівфабрикати у вигляді кульок обсмажують, заливають

червоним соусом або томатним, або сметанним з томатом і тушкують 10-12 хв.

у жаровій шафі.

Правила відпуску

Перед подаванням у барабанчик або на тарілку кладуть гарнір

(розсипчастий рис чи гречану кашу, картопляне пюре, картоплю відварну),

поряд – кульки, поливають соусом, в якому вони тушкувалися, посипають

подрібненою зеленню петрушки або січеним часником.

Вимоги до якості

Страви з котлетної маси мають зберігати форму, щоб поверхня не

розтріскалася, з добре підсмаженою коричневою кірочкою, колір на розрізі

сірий. Вироби з свинини на розрізі світло-сірі. Смак у міру солоний, запах

смаженого м'яса, допускається присмак цибулі і перцю. Не повинно бути

кислого присмаку і запаху хліба. Консистенція соковита, пухка. Кірочка

хрустка, однорідна маса без шматочків м'яса, хліба і сухожилків.

ІНСТРУКЦІЙНА КАРТА

Тема № 11 Приготування м'ясних гарячих страв Завдання № 24 Страви з котлетної маси

Приготування котлет

Послідовність виконання завдання

Інструкційні вказівки (як робити)

Самоконтроль учнів (правильність виконання дій учнів і

1.Підготовлюють котлетне м'ясо

М'ясо зачищають від сухожилків, плівок, нарізують на шматочки 50-100г.

2. Підготовлюють хліб Білий черствий пшеничний хліб без скоринки замочити в охолодженому молоці або у воді.

Якщо хліб свіжий, вироби матимуть клейку консистенцію, і можуть бути шматки нерозрізаного хліба.


128

3. Подрібнюють м'ясо Підготовлене котлетне м'ясо пропускають через м'ясорубку.

4. Доводять масу до смаку

До подрібненого м'яса додають підготовлений хліб, сіль, перець, перемішують і пропускають ще раз через м'ясорубку.

5. Котлетну масу вибивають

Готову котлетну масу вибивають на дошці.

Маса буде більш однорідною. При тривалому вибиванні жир відшаровується і залишається на дошці.

6. Порцінують котлети Котлетну масу порцінують 1-2 шт. на порцію

7. Панірують Панірування виконати в три прийоми в червоній паніровці.

При неправильному виконанні прийомів, паніровка потрапить всередину виробів.

8. Формують Котлетам надають овально-приплюснутої форми з одним загостреним кінцем до 2,0 см. завтовшки, 10-12 см. завдовжки і 5 см. завширшки.

Формують котлету в процесі панірування.

9. Смажать Обсмажують котлету з обох боків на добре розігрітій із жиром сковороді.

Обсмажують до утворення рум'яної кірочки.

10. Доводять до готовності

Доводять до готовності у жаровій шафі.

На поверхні готових виробів утворяться повітряні бульбашки.


129

11. Подають Перед подаванням на порціонне блюдо кладуть гарнір, поряд котлети 2 шт на порцію поливають розтопленим маслом або підливають соус.

ІНСТРУКЦІЙНА КАРТА

Тема № 11 Приготування м'ясних гарячих страв

Завдання № 24 Страви з котлетної маси

Приготування биточків

Послідовність виконання завдання

(що робити)

Інструкційні вказівки (як робити)

Самоконтроль учнів (правильність виконання дій учнів і

1. Підготовлюють котлетне м'ясо

М'ясо зачищають від сухожилків, плівок, нарізують на шматочки 50-100 г.

2. Підготовлюють хліб Білий черствий пшеничний хліб без скоринки замочити в охолодженому молоці або у воді.

Якщо хліб свіжий, вироби матимуть клейку консистенцію, і можуть бути шматки нерозрізаного хліба.

3. Подрібнюють м'ясо Підготовлене котлетне м'ясо пропускають через м'ясорубку.

4. Доводять масу до смаку

До подрібненого м'яса додають підготовлений хліб, сіль, перець, перемішують і пропускають ще раз через м'ясорубку.

5. Котлетну масу вибивають

Готову котлетну масу вибивають на дошці.

Маса буде більш однорідною. При тривалому вибиванні жир відшаровується і залишається на дошці.

6. Порцінують биточки Котлетну масу порцінують 1-2 шт. на порцію.


130

7. Панірують биточки Обкачують у червоній паніровці. Виконати панірування в три прийоми.

При неправильному виконанні прийомів, паніровка може потрапити всередину виробів.

8. Формують Биточкам надають приплюснуто-округлої форми до 2 см. завтовшки, 6 см у діаметрі.

Формують биточки в процесі панірування.

9. Смажать Обсмажують биточки з обох боків на добре розігрітій із жиром сковороді.

Обсмажують до утворення рум'яної кірочки.

10. Доводять до готовності

Доводять до готовності у жаровій шафі.

На поверхні готових виробів утворяться повітряні бульбашки.

11. Подають Биточки при подаванні кладуть у барабанчик і поливають соусом сметанним, сметанним з цибулею.


Використана література

1. Антонець Л.І., Куба О.М., Старовойт Л.Я. Лабораторний практикум з

предмета «Технологія приготування їжі та організація виробництва»:

Навчальний посібник – Київ: Факт, 2003. – 304с.

2. Анфімова Н.А., Захарова Т.У., Татарська Л.Л. Кулінарія - Москва,

Економіка, 1987. – 366с.

3. Білоруська І.С. Основи мікробіології, санітарії та гігієни: Навчальний

посібник - Київ: Техніка, 2003. – 128с.

4. Бутейкіс Н.Г. Організація виробництва підприємств громадського

харчування. – Москва: Вища школа, 1990. – 80с.

5. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – Київ:

А.С.К., 2002. – 398с.

6. Державні стандарти професійної освіти: теорія і методика:

Монографія /За ред.. Ничкало Н. Г. – Хмельницький: ТУП, 2002. – 334 с.

7. Доцяк B.C. Українська кухня: – Львів: «Оріяна-Нова», 1998. – 512с.

8. Збірник рецептур страв та кулінарних виробів. – Київ: А.С.К., 1998 –

656с.

9. Збірник рецептур національних страв та кулінарних виробів. – Київ:

А.С.К., 2000. – 848с.

10. Косовенко М.С., Смирнова Ж.М., Старовойт Л.Я. Технологія

приготування їжі: Підручник. – Київ: Факт., 2003. – 360с.

Date post:	21-Jun-2020
Category:	Documents
Upload:	others
View:	14 times
Download:	0 times

Профтехосвіта Запоріжжя...

Documents