liber.onu.edu.ualiber.onu.edu.ua/pdf/RGF36-2016.pdf · ЗАПИСКИ З...

1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.І. МЕЧНИКОВА

ФАКУЛЬТЕТ РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ

Writings in Romance-Germanic Philology

Збірник засновано в 1997 р.Виходить 2 рази на рік

Випуск 1 (36) 2016

ОдесаКП ОМД

2016

ЗАПИСКИ З РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ. – ВИП. 1 (36) – 2016

2

ББК 81.43:47-91я43УДК 811.11:13(067) З 32

Засновник: Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

Редакційна колегія:Головний редактор: Колегаєва І.М. – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри лексикології і стилістики англійської мови Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, УкраїнаБабелюк О. А. – доктор філологічних наук, професор, професор кафедри іноземних мов і перекладознавства Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, УкраїнаГолубенко Л. М. – кандидат філологічних наук, професор, професор кафедри німецької філології Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, УкраїнаДомброван Т. І. – доктор філологічних наук, доцент, професор кафедри граматики ан-глійської мови Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, УкраїнаЖаборюк О. А. – доктор філологічних наук, професор, професор кафедри граматики англійської мови Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, УкраїнаКарпенко О. Ю. – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри граматики англійської мови Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, УкраїнаМатузкова О. П. – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри теорії та практики перекладу Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, УкраїнаМорозова І. Б. – доктор філологічних наук, професор, професор кафедри граматики англійської мови Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, УкраїнаПетлюченко Н. В. – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри герман-ських і романських мов Національного університету «Одеська юридична академія», УкраїнаСилантьєва В. І. – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри зарубіжної літератури Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, УкраїнаГартон С. – професор Інституту мов та соціальних наук Астонського університету, Ве-лика БританіяВольдан А. – професор Інституту славістики Віденського університету, АвстріяБудняк Д. – професор Природничо-гуманітарного університету в Седльцах, ПольщаВідповідальний секретар: Строченко Л.В.кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри лексикології і стилістики англійської мови Одеського національного університету імені І.І. Мечникова.

Технічний секретар: Єрьоменко С.В.кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри теорії та практики перекладу Одеського національного університету імені І.І. МечниковаВідповідальний за випуск: Строченко Л.В.

Збірник містить статті з питань романо-германської філології, перекладу і викладання іноземних мов.

Рекомендовано до друку та поширення через мережу Internet Вченою радою Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (Протокол № 9 від 31.05.2016)

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації: Серія КВ № 16374-4846ПР від 17.12.2009 р.

Постановою Президії ВАК України № 747 від 13.07.2015 р. збірник внесено до переліку фахових видань України з філологічних наук (мовознавство).

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, 2016

3

УДК 811.111’37Бигунова Н. А.

ОБЪЕКТ ОЦЕНКИ В РЕЧЕВЫХ АКТАХ ОДОБРЕНИЯ, ПОХВАЛЫ, КОМПЛИМЕНТА И ЛЕСТИ

В статье анализируются иллокутивные цели речевых актов одобрения, похвалы, комплимента и лести. Установлены объекты оценки в речевых актах одобре-ния, похвалы, комплимента и лести в англоязычном художественном дис-курсе. Исследование показало, что качества неодушевленного объекта оценки явля-ются объектами РА одобрения. Особенности внешности человека обсуждаются как в РА комплимента и лести, так и в определенных контекстах похвалы. Интеллекту-альные и моральные качества человека и его поступки являются темой РА похвалы и лести. Достижения человека выступают объектом оценки в РА комплимента и лести.Ключевые слова: оценка, речевой акт, одобрение, похвала, комплимент и лесть.

Бігунова Н.О. Об’єкт оцінки у мовленнєвих актах схвалення, похвали, комплі-менту та лестощів. У статті аналізуються іллокутивні цілі мовленнєвих актів схвалення, похвали, компліменту та лестощів. Встановлені об’єкти оцінки в мовленнєвих актах схвалення, похвали, компліменту та лестощів в англо-мовному художньому дискурсі. Дослідження довело, що якості неживого об’єкту оцінки є об’єктами МА схвалення. Особливості зовнішності людини обговорюються як в МА компліменту та лестощів, так і в певних контекстах похвали. Інтелектуальні і моральні якості людини і її вчинки є темою МА похвали та лестощів. Досягнення лю-дини виступають об’єктом оцінки в МА компліменту та лестощів. Ключові слова: оцінка, мовленнєвий акт, схвалення, похвала, комплімент лестощі.

Bigunova N.A. The object of evaluation in approval, praise, compliment and flattery speech acts. The object of the analysis is approval, praise, compliment and flattery positive evaluative speech acts, which have been investigated on the samples of Modern English artistic discourse. The article reports on the approval, praise, compliment and flattery speech acts main and secondary illocutionary aims. A positive evaluative utterance addresser is motivated by a desire to express his positive evaluative attitude to the evaluation object and to demonstrate understanding, solidarity, support to the interlocutor. The article also focuses on the evaluation object in approval, praise, compliment and flattery speech acts, that have been investigated in English artistic discourse. The investigation has proved that inanimate objects qualities serve as approval speech act objects. A person’s appearance peculiarities are discussed both in compliment and flattery speech acts, and also in certain praise contexts. A person’s intellectual and moral traits and his/her actions are the topics in praise and flattery speech acts. A person’s achievements serve as the object of evaluation in compliment and flattery speech acts. Key words: evaluation, speech act, approval, praise, compliment, flattery.

Категория оценки представляется ключевой в процессе коммуникации; она объединяет как прагмасоциолингвистические характеристики комму-никантов, так и черты их речевого поведения, функционируя, таким обра-зом, как основа речевого акта.

Оценка представляется сложной многоплановой и многоаспектной праг-матической когнитивной функционально-семантической категорией. Со-

БИГУНОВА Н. А. ОБЪЕКТ ОЦЕНКИ В РЕЧЕВЫХ АКТАХ...


4

гласно А.И. Приходько, оценка является следствием осмысления и отобра-жения действительности через призму ее восприятия человеком [1, 19].

Оценка коммуникативно проявляется, в том числе вербализуется в рече-вых актах одобрения, похвалы, комплимента и лести, изучение которых в современной лингвистике отличается неоднородностью.

Состоянием на сегодня большая часть социолингвистических и психо-лингвистических исследований, особенно зарубежных, посвящена ком-плименту (Р.К. Херберт, Дж. Холмс, Н. Вольфсон, Дж. Мане, Д. Спербер, Д. Уилсон, Р.В. Серебрякова, Л.Э. Безменова и др.). Однако, зарубежные исследователи не дифференцируют комплимент и похвалу, интерпретируя любое высказывание похвалы как комплимент. С этим связано отсутствие зарубежных исследований, посвященных собственно речевому акту по-хвалы. Отечественные и российские ученые, интересующиеся похвалой, например, И.А. Конова, И.Г. Дьячкова, Л.И. Клочко, отождествляют похвалу и одобрение. В отношении одобрения следует признать, что пока не про-водилось специального комплексного прагмалингвистического описания одобрения как речевого акта (далее РА). Исследователи, занимавшиеся данным актом – Е.В.Ярошевич, Т.В. Кабанкова, – не отграничивают его от смежных положительно-оценочных актов. РА лести является объектом ис-следований С.В. Дорды и Е.С. Петелиной.

Приходится констатировать, что до сих пор отсутствуют сопоставитель-ные исследования объектов оценки, иллокутивных целей, перлокутивного эффекта РА положительной оценки, что обеспечивает актуальность дан-ной работы, посвященной дифференциации объектов оценки в положи-тельно-оценочных РА.

Целью статьи является дифференциация объекта оценки в РА одо-брения, похвалы, комплимента и лести в англоязычном художе-ственном дискурсе.

Материалом исследования послужили тексты 63 современных англоя-зычных художественных произведений общим объемом 25390 страниц, из которых были отобраны высказывания одобрения, похвалы, комплимента и лести.

РА одобрения, похвалы, комплимента и лести представляются иллоку-тивно синкретическими актами, так как в них одновременно реализуются две или более иллокуции, среди которых следует различать первостепен-ные и второстепенные.

Выражение субъектом положительной оценки объекта, его качеств и / или деятельности является общей, инвариантной для данных РА иллоку-тивной целью, что доказывает правомочность объединения РА одобрения, похвалы, комплимента и лести в одну группу.

Другой общей целью положительно-оценочных актов, связанной с их экспрессивной природой, является стремление оказать положительное воздействие на эмоции адресата, создать благоприятную атмосферу обще-ния.

Кроме того, высказывания положительной оценки являются проявлени-ем вежливости, любезности, они подчас носят ритуальный характер, т.е.

5

их иллокутивной целью является также выражения речевого этикета. С их помощью реализуются стратегии как позитивной вежливости, предписыва-ющей проявление внимания к собеседнику, так и стратегии негативной веж-ливости, предписывающей, в частности, «формулировать высказывание в смягчающей модальной упаковке».

Сравнительный анализ иллокутивных целей смежных положительно-оценочных актов позволяет заключить, что основными иллокутивными це-лями РА одобрения являются: 1) намерение выразить свое эмоциональное состояние путем признания черт объекта оценки положительными, 2) стрем-ление установить контакт с собеседником, воздействовать на его эмоцио-нальное состояние; 3) намерение смягчить отказ или критику и таким об-разом защитить «лицо» собеседника; 4) стремление сменить тему разгово-ра, нежелательную для говорящего, защитив, таким образом, собственное лицо.

Основными иллокутивными целями РА похвалы считаем: 1) намерение выразить свое эмоциональное состояние с помощью признания действий и черт характера объекта похвалы (адресата или третьего лица) положитель-ными; 2) намерение успокоить и подбодрить объекта-адресата, сохранить его «лицо»; 3) намерение защитить третье лицо – объект похвалы от оценочных высказываний негативного характера со стороны адресата.

К основным иллокутивным целям РА комплимента относим: 1) намерение сделать приятное, оказать любезность адресату или поощрить его, продик-тованное соображениями вежливости или желанием поддержать согласие в отношениях с ним; 2) намерение выразить свое эмоциональное состояние посредством признания черт объекта оценки (собеседника или близких ему людей) как положительных; 3) намерение выразить благодарность адресату за определенные действия с его стороны; 4) намерение успокоить и подбо-дрить объекта-адресата, сохранить его «лицо».

Основными иллокутивными целями РА лести, адресант которого испыты-вает статусно-ролевую зависимость от адресата, являются: 1) псевдоискрен-нее намерение доставить адресату удовольствие, улучшить его эмоциональ-ное состояние посредством признания качеств и действий объекта лести (адресата или близкого ему лица) положительными; 2) намерение убедить адресата в искренности адресанта; 3) намерение извлечь выгоду, материаль-ную или нематериальную; 4) намерение побудить адресата к действиям, вы-годным для адресанта.

Объектами оценки в оценочных речевых актах могут быть как одушев-ленные, так и неодушевленные предметы и абстрактные понятия. Если оценивается человек, то объектом оценки может выступать его внешность, одежда, манеры, вкус, моральные и интеллектуальные качества, поведе-ние, поступки, итоги деятельности. Если оцениваются другие живые суще-ства (животные, насекомые и др.), круг оцениваемых признаков сужается до внешнего вида и поведения. Неодушевленными объектами оценки мо-гут служить предметы, природные, погодные и иные явления, абстрактные понятия (идеи, предложения, новости, традиции, др.), еда. В последнем случае формулируются психологические, эстетические, этические, сенсор-



6

но-вкусовые и другие оценочные значения.Если объектом положительной оценки выступают неодушевленные

предметы или абстрактные понятия, то соответствующие высказывания трактуются нами как одобрение. В РА одобрения объект оценки не совпа-дает с адресатом, поскольку очевидно, что вести беседу можно исключи-тельно с человеком, а оценкой неодушевленных предметов и явлений при-роды говорящий может лишь поделиться с собеседником. Проиллюстриру-ем возможные объекты в РА одобрения:

1) (местность) The Loxford sign gleamed briefly from the black hedgerows.“Lovely village,” Mike Vinson said, “smashing. I grew up in Harlesden. You

don’t know you’re born, growing up here” [8, 82].2) (идея) “What a good idea!” exclaimed Mrs. Wellington [3, 40].3) (традиции) “Fascinating!” says Kent, taking a sip of tea. “I adore all these

quaint old British customs. Do you know any others?” [6, 178].4) (времяпровождение) “How was your trip?”Hearing Ali’s voice filled him with warmth. “It was good” [4, 113].Однако, не всякая положительная оценка интерьера, предметов искус-

ства, еды трактуется нами как одобрение. Если комната, дом, квартира, сад, предмет интерьера или предмет ис-

кусства положительно оценивается в беседе с его владельцем, то такое высказывание трактуется нами не как одобрение, а как комплимент либо лесть вкусу владельца:

“What a charming house you do have. You did buy it from the Sheppards?” [2, 17] (лесть).

Одобрение относительно интерьера или предмета переходит в класс комплимента или лести в случае, если объект оценки оказывается в «зоне интереса» собеседника, т.е. при общении говорящего с владельцем или автором предмета или идеи.

Стремление получить выгоду всегда «выдает» адресанта лести, как на-пример, в ситуации, когда продавец хвалит вещи, так как хочет их продать и, хотя покупательница смотрится в них странно, он восторгается ее видом:

“It’s a fantastic piece of knitwear,” says the guy, folding his arms and staring at me. “Quite unique.” I tug awkwardly at my sleeve and try to ignore the fact that I look as though I’m missing a head. “You look fabulous in it,” says the guy. “Completely fabulous” [6, 195].

Если произведения искусства, литературы, науки положительно оце-ниваются в присутствии их автора или создателя, подобное оценочное высказывание следует трактовать не как одобрение, а как комплимент или лесть. В приводимом ниже примере регистрируем комплимент достиже-нию: адресант положительно характеризует адресата, расхваливая актер-скую игру своей собеседницы, звезды кино:

He sat down opposite her. “I am Hamish Macbeth, the policeman at Lochdubh. Don’t worry. I’m off duty and off the case. I just wanted to tell you how much I admire your acting” [3, 43].

Если коммуникантам нравится еда в ресторане или еда, купленная в магазине, и они ее положительно оценивают, то соответствующий РА трак-

7

туем как одобрение (см. пример 1). Если же адресант положительно отзы-вается о еде в адрес повара или хозяина банкета, продуцируемое выска-зывание следует назвать комплиментом кулинарным навыкам и умениям либо вкусу и организаторским способностям (см. пример 2):

1.“Hurrah for supermarket puddings!” cried Nat, grinning appreciatively as she dived straight in with her spoon [7, 62] (одобрение).

2. “Did you ever think of going into the restaurant business?” asked Hamish. “A genius like you shouldn’t be wasting your talents in the police force.

The Tommel Castle Hotel could do with a good chef” [3, 8]. (комплимент).В целом, итог деятельности адресата, трактуемый адресантом как до-

стижение, выступает объектом РА комплимента. Иллюстрацией данного тезиса может служить высказывание комплимента, в котором объектом яв-ляется завоевание адресатом – школьным учителем титула Учитель Года:

“My point is, I know what an accomplishment winning Teacher of the Year is. To be that popular with your students.” Davis liked the compliment [4, 303].

Авторский комментарий эксплицирует реакцию адресата: школьному учителю понравился комплимент (Davis liked the compliment).

Как показывает наше исследование, объектами положительной оценки в РА комплимента и лести выступают такие достижения адресата как: уме-ние вести домашнее хозяйство, обставить дом, организовать мероприятие, кулинарные способности собеседника, его профессиональная компетент-ность. Однако, следует констатировать, что преимущественно объектом оценки выступает внешность – она является объектом комплимента и ле-сти в 82 % контекстов выборки.

Внешность выступает объектом как РА комплимента, так и лести, а распознать данные акты позволяет анализ ситуативного контекста. Эпи-зод, в котором положительно оценивается моложавость адресата матери, которую рядом с дочерью можно якобы принять за ее сестру, трактуется нами как РА лести. Распознать иллокутивную цель адресанта (продавца, бывшего боксера) – польстить и угодить клиентам – помогает словосоче-тание obvious mother в авторском комментарии, а также пояснение само-го адресанта лести другому коммуниканту после ухода адресата I aim to please:

A mother and daughter came over and asked Rex for his autograph. He smiled grandly and puffed out his chest. He looked at the obvious mother and said, “Are you two sisters?” She giggled as she left. “Another happy customer,” Myron said. “I aim to please” [4, 76].

Положительная оценка в адрес ближайших родственников, например, оценка родителями внешности собственных детей, по нашему мнению, не может трактоваться как комплимент или, тем более, лесть, ввиду отсутствия этикетности в их отношениях. Такую положительною оценку внешности мы именуем одобрением либо в более экспрессивной форме реализации – одобрением, комбинируемым с восхищением. Мать, к примеру, не может сделать комплимент дочери, вряд ли она будет пытаться настроить ее на гармоничное общение: она скорее выразит одобрение или восхищение ее



8

внешностью: “Oh Becky,” says Mum at last. “You look lovely. You’ll upstage the bride!” [6, 106].

Аналогично, ни в разряд комплимента, ни в разряд лести не попадает положительная оценка родителями достижений, успехов собственных детей – подобные высказывания скорее следует причислить к разряду похвалы, например, мать хвалит дочь за прекрасно заваренный чай – лучше, чем она умеет заваривать сама:

“I enjoyed that cup of tea, girl,” Nellie said as she put her cup back on the saucer. “It’s funny how your tea always tastes better than mine” [5, 129].

Далее, к объектам, характерным для комплимента, причисляем жилище адресата, домашнюю обстановку, поскольку в этих объектах отражается вкус их владельца, образ жизни: так, например, беспорядок в доме Анны вызывает у ее гостя Дэниэла симпатию:

“How very nice,” said Daniel, sitting down. He looked round him. “How comfortable. Tidiness makes me nervous” [8, 74].

Некоторые исследователи относят к возможным объектам комплимента интеллектуальные и моральные качества собеседника. Мы считаем, что по-ложительное оценивание качеств собеседника представляет собой акт похва-лы, а оценивание профессиональных достижений, представляющих собой реализацию данных качеств, является актом комплимента. Дифференцирую-щими признаками, на наш взгляд, в данном случае также являются этикетный характер и преувеличение положительной оценки.

Следовательно, именно комплимент, а не похвала, в нижеприведенном контексте высказывается в адрес профессиональных достижений. Общение происходит на вечеринке – месте, где оно имеет подчеркнуто этикетный ха-рактер, где коммуниканты обмениваются светскими любезностями. Компли-мент высказывается по поводу роли Гарри Ричардсона в деятельности фи-нансовой организации, чье руководство считает его незаменимым:

Daniel shook Harry’s hand and said, “Ah. Diocesan Board of Finance couldn’t do without you, I hear, Colonel Richardson,” and Harry said, “It’s nothing. Nothing at all. Like to do my bit” [8, 120].

Гиперболичность комплимента осознается и принимается как данность всеми участниками коммуникации.

Моральные и интеллектуальные качества, умения и поступки собесед-ника или другого человека в большинстве случаев являются объектом РА похвалы. Например, похвала Чарльза вызвана моральной стойкостью и раз-борчивостью его подруги, Агаты:

“Did he try to go to bed with you?”“He did expect to be asked in. No, Charles. I am not amoral like you. I shall

tell him I am keeping myself pure for James.”“Good girl” [2, 23].Приведем пример похвалы, касающейся поведения и манер человека,

который отсутствует в момент речи:He would say, casually, to his wife later that night that he had given young

Luke Bouverie a lift home. “Nice lad,” he would say. “Nice manners” [8, 17]. На наш взгляд, существуют условия, при которых внешность и манеры

9

объекта не следует трактовать как объект комплимента. Если положитель-но оценивается внешность или манеры отсутствующего в момент коммуни-кации человека, то такое высказывание трактуется нами как высказывание похвалы, а не комплимента, поскольку иллокутивной целью адресанта поло-жительной оценки в данном случае нельзя считать стремление сделать при-ятное собеседнику и настроить его на гармоничное общение. Скорее, иллоку-тивной целью высказывания станет желание поделиться своим мнением для того, чтобы добиться от собеседника сходного с объектом похвалы поведения либо добиться несогласия, критики в адрес третьего лица и похвалы в адрес самого адресанта. Примером похвалы внешности отсутствующего в момент речи человека может служить высказывание соседки главной героини об их общей знакомой:

“She’s a knockout, isn’t she? What a figure. And she was surprisingly good on telly, I must say.” She glances at me [6, 192].

РА лести направлен на те же объекты, что РА похвалы и комплимента. лесть, чаще всего, адресуется в статусно неравном общении «снизу вверх», т.е. обращена к собеседнику, имеющему более высокое со-циальное положение. Речевой акт лести отличают расчет и корысть, присутствующие в мотивации адресанта. Следующий фрагмент иллю-стрирует лесть, которая высказывается полицейским в адрес молодой секретарши. Он рассчитывает получить от нее сведения, компрометиру-ющие ее хозяйку:

Hamish paused in front of her desk and decided to take a gamble. “Must be awful, a pretty lass like you, working for that old dragon,” he said.

She let out a scared little giggle. “Shh, she’ll hear you!” [3, 59]. О расчетливости адресанта свидетельствует идиома to take a gamble,

обозначающая «идти на риск с расчетом получить выгоду».Суммируя вышесказанное, заключаем, что одобрение кардинально от-

личается от смежных РА тем, что его объект не связан с личными интере-сами собеседника: объект оценки не отражает вкусы, заслуги, достоинства собеседника. Объектами оценки в РА одобрения выступают природные и погодные явления; абстрактные понятия (идеи, предложения, новости, тра-диции, др.), предметы искусства (обсуждаемые в отсутствие их владельца или создателя), предметы интерьера (обсуждаемые не с их владельцем), еда (в отсутствие повара); состояние здоровья, времяпровождение, заня-тия, хобби, привычки собеседника либо другого человека, а также внеш-ность и достижения родного, близкого человека.

Объектами оценки в РА похвалы являются моральные и интеллектуаль-ные качества, умения и поступки собеседника или отсутствующего при раз-говоре человека, а также внешность или манеры отсутствующего в момент коммуникации человека. Кроме того, похвалой следует считать положитель-ную оценку достижений и успехов родных адресанту людей.

Объектами оценки в РА комплимента, как правило, выступают внешность и достижения адресата. Темой комплимента может также быть жилище адресата, его домашняя обстановка, предметы интерьера, поскольку в этих объектах отражается вкус их владельца. Объектами РА комплимента



10

также служат предметы искусства, положительно оцениваемые в беседе с их создателем, а также еда, которая положительно оценивается непосред-ственно в адрес того, кто ее приготовил либо купил. Положительная оценка внешности третьего лица трактуется нами как комплимент в случае родства адресата и объекта оценки.

РА лести направлен на те же объекты, что РА похвалы и комплимента: внешность, достижения, моральные и интеллектуальные качества, умения и поступки собеседника либо близкого ему человека. В случае с лестью-из-винением за совершенный адресантом проступок льстец выбирает пред-метом оценки не только определенные черты характера адресата лести, но и предметы, представляющие для адресата определенную ценность.

Классифицировать то или иное высказывание положительной оценки только на основании критерия объекта оценки (предмет / человек, собесед-ник / третье лицо) не представляется возможным; следует принимать во внимание взаимоотношения объекта оценки и адресата (принадлежность, авторство, родство), а также иллокутивные цели адресанта и то, как они эксплицируются в изображенном художественном дискурсе.

Перспективой данного исследования является исследования фактора искренности применительно к положительно-оценочным речевым актам.

Список литературы1. Приходько А.И. Семантика и прагматика оценки в современном английском языке /

А.И. Приходько. – Запорожье: Запорожский государственный университет, 2004. – 321 с.2. Beaton M.C. Agatha Raisin and the Love from Hell. – London: C & R Crime, 2009. – 352 p. 3. Beaton M.C. Death of a Dustman. – London: C & R Crime, 2009. – 236 p. 4. Coben H. Promise me. – London: Orion, 2007. – 454 p.5. Jonker J. I’ll be your Sweetheart. – London: Headline, 2005. – 406 p.6. Kinsella Sophie. Shopaholic abroad. – London: Black Swan, 2001. – 350 p.7. Parks A. Men I’ve Loved Before. – London: Headline Review, 2011. – 427 p.8. Trollope Joanna. The Rector’s Wife. – London: Black Swan, 1992. – 285 p. References1. Prykhodko, A.Y. (2004). Semantyka y prahmatyka otsenky v sovremennom anhlyiskom

yazyke. Zaporozhe: Zaporozhskyi hosudarstvennii unyversytet.2. Beaton, M.C. (2009). Agatha Raisin and the Love from Hell. London: C & R Crime. 3. Beaton, M.C. (2009). Death of a Dustman. London: C & R Crime. 4. Coben, H. (2007). Promise me. London: Orion.5. Jonker, J. (2005). I’ll be your Sweetheart. London: Headline.6. Kinsella, Sophie. (2001). Shopaholic abroad. London: Black Swan.7. Parks, A. (2011). Men I’ve Loved Before.London: Headline Review.8. Trollope, Joanna. (1992). The Rector’s Wife. London: Black Swan.

Стаття надійшла до редакції 12.05.2016 р.

11

УДК 811.111: 801.8: 82.09: 81’322.5Білецька О.В.

МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ГРАФОСЕМІОТИЧНОГО КОДУВАННЯ НАРАТИВНОЇ ПОЛІФОНІЇ В АНГЛОМОВНОМУ

ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОМУ ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ

У статті розкрито методологічні основи дослідження графосеміотичного кодування наративної поліфонії в англомовному постмодерністському художньому тексті крізь призму міждисциплінарного підходу в межах візуальної риторики, структуралістської семіотики, соціальної семіотики, графічної лінгвістики, посткласичної наратології, прагмастилістики, графостилістики й лінгвосинергетики. Окреслено засади поетапної мультимодальної методики дослідження графосеміотичного кодування наративної поліфонії на прикладі текстового фрагменту англомовного постмодерністського наративу. Ключові слова: графосеміотичне кодування, мультимодальна методика, мультимо-дальний постмодерністський поліфонічний наратив, наративна поліфонія, семіотичний модус.

Билецкая Е. В. Методика исследования графосемиотического кодирования нар-ративной полифонии в англоязычном постмодернистском художественном тексте. Статья посвящена описанию методики исследования графосемиотического кодирования нарративной полифонии в англоязычном постмодернистском художе-ственном тексте сквозь призму междисциплинарного подхода в рамках визуальной риторики, структуралистской семиотики, социальной семиотики, графической линг-вистики, постклассической нарратологии, графостилистики и линвгосинергетики. В работе проиллюстрировано поэтапную мультимодальную методику исследования графосемиотического кодирования нарративной полифонии на примере текстового фрагмента англоязычного постмодернистского нарратива.Ключевые слова: графосемиотическое кодирование, мультимодальная методика, мультимодальный постмодернистский полифонический нарратив, нарративная по-лифония, семиотический модус.

Biletska O. V. Research methods of graphic coding of narrative polyphony in English postmodern fiction text. The author focuses on the methods of graphic (visual) coding of narrative polyphony in English postmodern fiction text. Resting on integrative interdisciplinary approach applied to the study of the issue under analysis, the author substantiates that the graphic surface of postmodern fiction text bears a particular layout, perspective and store of graphic (visual) signs originating from heterogeneous semiotic modes, both verbal and non-verbal. In this paper, the author defines and classifies visual signs as units of graphic coding of narrative polyphony in English postmodern multimodal fiction text. Graphic signs do not only change the graphic surface of the text, but also shape its new narrative structure, both of which construct polysemantic content of the text. Sinking into multimodal research, the author provides a study of the nature of graphic innovations as text units functioning on various text levels, both as attractors and distractors of its coded content that mirror linguistic norm democratization. By illustrating the applied methods in a text fragment from the English multimodal polyphonic fiction narrative, the author concludes that graphic coding units manifest postmodern fiction text as a synergetic whole in that the latter is a self-organized non-linear dissipative system that generates multiple ways of deconstructive text interpretation manipulating the reader. The author strongly believes that the findings may generate consequent research in the field of multimodal narratology.Key words: graphic coding, multimodal methods, multimodal postmodern polyphonic narrative, narrative polyphony, semiotic mode.

БІЛЕЦЬКА О.В. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ГРАФОСЕМІОТИЧНОГО КОДУВАННЯ...


12

Постмодерністський художній текст (надалі ПХТ), на відміну від класич-них текстів, вже не є лінійним, чітко організованим ієрархічним утворенням [2]. Він спростовує звичні уявлення про текст загалом, і його графічну фор-му зокрема, ставши відкритим, мінливим гетерогенним ризоматичним утво-ренням, а у семіотичному плані – складним макрознаком, конгломератом численних семіотичних кодів, що належать до різних семіотичних модусів. Під семіотичним модусом розуміють відкритий набір ресурсів з кількох зна-кових систем, необмежених лише вербальними, тобто суто мовними, зна-ками [16; 22, 129], що застосовується як впізнаваний стабільний виражаль-ний засіб дискурсу, котрий продукує певне культурне значення.

Натепер ПХТ – це мультимодальний полікодовий лудичний простір, що є амальгамою вербальних і невербальних семіотичних модусів, які взаємодіють між собою як на рівні побудови тексту, так і на рівні його сприйняття, адже автор грає не лише з текстом, але й з читачем (Барт Р., Крістева Ю.). Тому домінантою постструктуралістського/постмодерністського розуміння тексту стає суцільна текстуалізація дійсності (Барт Р., Деррида Ж., Крістева Ю., Фуко М.), а ключовим поняттям – деконструкція (Барт Р., Деррида Ж.) – така методологія аналізу тексту, що передбачає виявлення його латентних супе-речностей у процесі неоднозначної інтерпретації. За цих умов один із кодів може заперечувати інші коди, створюючи власну систему мовних одиниць з метою кодування (Андрейчук Н. І., Лотман Ю. М., Барт Р., Крістева Ю. та ін.), які у ПХТ стають знаками знаків (Барт Р.), знаками другого порядку, тоб-то набувають подвійного кодування. До них належать і графічні знаки різних семіотичних модусів, які, утворюючи гібридні комбінації графічних засобів, прийомів і технік, беруть участь у постмодерністському текстотворенні, й у графосеміотичному кодуванні зокрема.

Об’єктом дослідження є графосеміотичне кодування наративної поліфонії у ПХТ. Під графосеміотичним кодуванням розуміємо багаторівневий спосіб кодування ПХТ за допомогою різних семіотичних кодів, як результату взаємодії знаків гетерогенних семіотичних модусів, які набу-вають нового семіотичного забарвлення під час творення нової графічної форми ПХТ. Вона віддзеркалює порушення текстотвірних, графічних та типографічних норм, а її ключовою ознакою стає мультимодальність че-рез химерний симбіоз знаків з гетерогенних семіотичних модусів в одному і тому ж тексті.

Саме нелінійна організація ПХТ та його семіотична гетерогенність уможливлює наративну поліфонію – наративне багатоголосся (за Бахтіним М. М.) наратора (дієгетичного/недієгетичного), персонажів і авто-ра у вигляді какофонії численних голосів, як суголосних, так і кардинально протилежних (Бабелюк О. А., Тюпа В. Г.). Складність дослідження феноме-ну наративної поліфонії (НП) у ПХТ зумовлена, з одного боку, “розщеплен-ням” тексту на різні голоси, а з іншого, – тим, що її транслюють не лише вербальні знаки, приміром, як у класичних текстах, але й невербальні, чи графічні новації, тобто гібридне поєднання вербальних і невербальних знаків [2; 3]. Мовні прояви кодування НП засобами вербальних і невербаль-них семіотичних систем в англомовному ПХТ, як і методологічна база його

13

дослідження дотепер залишаються поза увагою лінгвістів і ще не набули системного опису, що і зумовлює актуальність цієї статті.

Сучасні наукові розвідки у царині постмодерністської лінгвопоетики (Бабе-люк О. А., Бехта І. А., Влох Н. М., Карп М. А., Короткова Л. В., Сподарик О. В., Тиха У. І., та ін.) свідчать про те, що ПХТ динамічно розвивається як мульти-модальна єдність елементів різних семіотичних систем, що потребує напра-цювання комплексної методики його дослідження.

Мета статті полягає у виявленні оптимальних методів та методик аналізу графосеміотичного кодування НП в англомовному ПХТ крізь призму мультимодальності. Основними завданнями є вивчення методів аналізу досліджуваного феномену в сучасних англомовних мультимодальних тек-стах, а також розробка авторської методики дослідження графосеміотичного кодування НП в англомовному ПХТ.

Студії мультимодального тексту загалом і ПХТ зокрема привертають ува-гу багатьох лінгвістів (Макарук Л. Л., Adami E., Serafini F., Walsh M.). Такий текст також визначають як полікодовий (Коміссарова Н. Г., Лук’янець Т. Г., Сонін О. Г.), креолізований (Сорокін Ю. О., Тараcов Є. Ф. та ін.), бага-токанальний (Семенюк Т. П.), лінгво-візуальний (Большиянова Л. М. та ін.), типографічно-ускладнений (typographically-complex text) (Waller R.), гібридний (Badulesku D.). У царині наратології його позначають терміном мультимодальний наратив, чи візуальний наратив (visual narrative) (Bal M.) або графічний наратив (graphic narrative) (Dong L.) з огляду на його візуальне оформлення (шрифтове, ілюстративне тощо), що сприяє одно-часному залученню різних каналів сприйняття інформації.

Складна, гібридна природа мультимодального тексту як семіотичного симбіозу вербальних і невербальних кодів зумовлює комплексну методику вивчення феномену графосеміотичного кодування НП у ПХТ, що опирається на низку загальнонаукових та спеціальних лінгвістичних методів.

На першому етапі дослідження з-поміж загальнонаукових методів у роботі використано методи індукції та дедукції, емпірико-теоретичні ме-тоди аналізу та синтезу, за допомогою яких узагальнено теоретичні пере-думови вивчення графосеміотичного кодування НП крізь призму візуальної риторики, графосеміотики, теорії мультимодальності тексту та наративної поетики. Систематизовані теоретичні постулати було екстрапольовано і на англомовний поліфонічний наратив. Міждисциплінарний підхід та аналіз феномену графосеміотичного кодування в діахронії дозволив виокремити ключові екстралінгвальні чинники формування графосеміотичних кодів НП у ПХТ.

На другому етапі дослідження методом суцільної вибірки було здійснено відбір текстових фрагментів англомовного ПХТ. За одиницю аналізу було при-йнято контекстологічний фрагмент англомовного ПХТ, а саме поліфонічного наративу, який містить одну чи більше одиниць графосеміотичного коду-вання НП знаками різних семіотичних систем, що відображає порушення графічної норми. Досліджуваний корпус налічує 5241 графічно маркова-них фрагментів. Загальна кількість матеріалу дослідження становить 5599 сторінок.



14

На третьому етапі дослідження застосовано міждисциплінарний підхід до досліджуваного феномену, який охоплював ключові принципи і методи дослідження ПХТ у межах візуальної риторики, структуралістської семіотики, соціальної семіотики, графічної лінгвістики (і суміжних з нею наук), посткласичної наратології, прагмастилістики, графостилістики, лінгвосинергетики.

На четвертому етапі застосовано мультимодальну методи-ку дослідження мультимодального ПХТ, що включає такі методи: ме-тод семіотичного декодування контексту візуальної інформації та структурно-семіотичний метод.

Так метод семіотичного декодування контексту візуальної інформації (за Бартом Р. “Риторика образу”, а також Крессом Г. і Ван Лювеном Т. “Прочитання образів: Граматика візуального дизайну”) дозволив виявити візуальну /графічну неоднорідність ПХТ як мультисеміотичного утворення, тобто як симбіозу графічних знаків різних семіотичних систем і уможли-вив встановлення: а) нової графічної форми ПХТ, як свідомого порушення канонічних норм текстотворення за допомогою знаків гетерогенних знако-вих систем у єдиному текстовому просторі з метою цілеспрямованого впли-ву на реципієнта [2]; б) її складових, а саме: архітектоніки, перспективи та графічних знаків (як вербальних, так і невербальних)

Застосування структурно-семіотичного методу (за Лотманом Ю. М.) уможливило виявлення мультимодальної інтеракції семіотичних модусів (надалі СМ) – вербальних і невербальних семіотичних ресурсів, що фор-муються у конкретний момент “осмислення” знака. За допомогою цього ме-тоду а) виокремлено й описано конститутивні одиниці графосеміотичного кодування ПХТ, що інтегруються у єдине ціле у ПХТ і завдяки своїй цілісній взаємодії уможливлюють єдність між його змістом і формою; б) визначено типи структурно-семантичних та структурно-композиційних зв’язків між зна-ками вербальних та невербальних семіотичних модусів.

На основі дистрибутивного аналізу в межах структурно-семіотичного методу ідентифіковано й схарактеризовано: графічні засоби, як одиниці графосеміотичного кодування НП, що пов’язані між собою парадигма-тичними відношеннями; графічні прийоми, як множинні шляхи взаємодії різноманітних графічних засобів, що пов’язані між собою синтагматични-ми відношеннями і функціонують у певному контексті; графічні техніки як симбіоз графічних засобів і прийомів візуальної риторики, мистецтва, стилістики; графічні новації – будь-які одиниці тексту, що утворюються як новітнє/незвичне за формою і змістом поєднання графічних засобів, прийомів та технік у мультимодальному просторі ПХТ.

Також структурно-семіотичний метод дозволив ідентифікувати ключові структурні ознаки мультимодального постмодерністського поліфонічного наративу, серед яких: ризоматичність (структура наративу нелінійна неієрархічна, довільної форми); спонтанність (наратив твориться “тут і за-раз”); хаотичність (властивість самоорганізації тексту через переключення різноманітних систем кодування у результаті взаємодії знаків гетерогенних семіотичних модусів), адже саме “хаос несе в собі долю конструктивності,

15

творення у тому сенсі, що він є передумовою нового, впорядкованого стану динамічної системи” [6, 108), фрагментарність (мозаїчна структура тек-сту, котра сприймається точково, фрагментарно/фасетково). Принагідно зауважимо, що фасетковість – це така структура тексту, сприйняття якої відбувається на зразок сприйняття фасеткового ока мухи, яке “складається з великої кількості дрібних вічок, фасеток … кожна фасетка сприймає лише одну точку загальної картини, а увесь образ підсумовується у мозку. Так муха дивиться на світ мозаїчно або ж фасетково” [5].

На п’ятому етапі застосовано семантико-стилістичний метод (за Кожиною Н. М. та Болотновою Н. C.), котрий зумовив вивчення семан-тичного навантаження одиниць графосемітичного кодування ПХТ, що формують такі його ознаки як багатозначність (декодування змісту ПХТ отримує множинні шляхи завдяки ризоматичному розсіюванню смислу), симультанність (значення тексту залежить від декодування техніки одно-часного розгортання кількох подій наратором), рефлексивність (наратив звернений на самого себе як на артефакт, що і визначає його смисл).

На шостому етапі ми послуговувались методикою наративно-го аналізу (Корольова А. В., Селіванова О. О., Папуша І., Пандей Д., Принс Дж., Ріссман С. K., Риммон-Кенан Ш, Шмід В. та ін.), як багатосту-пеневою процедурою, що передбачає вивчення внутрішньої структури наративу, його стратегій, складових, основних характеристик і категорій, а також методом діалогічної інтерпретації тексту (за Бахтіним М. М. та Селівановою О. О.). Наративний аналіз, зокрема такі його підтипи як структурний, тематичний, та візуальний аналіз (за Ріссман С. K.), дав змогу: а) встановити ключові ознаки постмодерністського наративу як візуального артефакту, процесу чи способу презентації подій (на відміну від класичного наративу як об’єкту, тобто лише як оповідного тексту), а також як способу продукування знання (історичного, культурного, наукового) у будь-якій галузі, що відступає від усталених канонів темпорально-лінійної й тематично-цілісної структури тексту; б) схарактеризувати особливості нової наративної форми мультимодального постмодерністського поліфонічного наративу, у якій контроль над синтагмою (тобто тимчасовою послідовністю графічних знаків з якими стикається читач) у лудичному просторі ПХТ переключається від автора до читача.

Метод діалогічної інтерпретації тексту зумовив: а) визначення механізмів творення мультимодального постмодерністського поліфонічного наративу як синхронної взаємодії автора, ілюстратора, наратора та персонажів; б) встановлення механізмів переключення голосів наратора та персонажів у мультимодальному постмодерністському поліфонічному наративі (металепсис і міз-ан-абім) та способів їхнього вираження за допо-могою одиниць графосеміотичного кодування різного лінгвального статусу.

На сьомому етапі дослідження поєднання контекстуально-інтерпретаційного методу (за Еко У. та Селівановою О. О.), інтертек-стуального аналізу (за Крістевою Ю.) та деконструктивного аналізу (за Бартом Р. та Деррида Ж.) дозволив простежити а) зв’язок одиниць графосеміотичного кодування НП у ПХТ з контекстом, у межах якого вони



16

функціонують; б) інтертекстуальну природу одиниць графосеміотичного кодування як таких, що можуть конструювати смисл вторинного тексту на основі його зв’язку з первинним текстом (текстом-джерелом); в) множинну інтерпретацію одиниць графосеміотичного кодування НП у ПХТ.

На восьмому етапі, керуючись ґештальт-синергетичною методикою (Пермінова А. В.) в межах ґештальт-психології (Вертгеймер М., Кофф-ка К., Келлер В.) та лінгвосинергетики (Домброван Т. І., Конюхова Т. В.), було потрактовано мультимодальний постмодерністський поліфонічний на-ратив як відкриту самоорганізовану дисипативну знакову систему, а одиниці графосеміотичного кодування НП як девіації від норми.

Застосування ґештальт-синергетичної методики дослідження графосеміотичного кодування НП доводить, що мультимодальний постмодерністський поліфонічний наратив породжує ризоматичне при-рощення смислу, його розсіювання у вигляді біфуркаційних розгалужень (Домброван Т. І.) або віяла чи каскаду поліфуркацій (Конюхова Т. В.) як то-чок множинних семантичних розгалужень, що є ознакою хаосу. “Занурен-ня в хаос – це шлях до інновації, оскільки cаме хаос виступає механізмом самоорганізації і самодобудови структур, видалення зайвого, механізмом виходу на відносно прості структури-атрактори еволюції, механізмом пере-ключення і зміни різноманітних режимів розвитку системи, переходів від однієї відносно стійкої структури до іншої” [6, 106]. За таких умов “хаос розглядається як механізм упорядкування, конструювання, а не лише руйнування” [6, 107]. Так одиниці графосеміотичного кодування як ка-скад поліфуркацій працюють за принципом ризоми і, залежно від того чи іншого контексту, певних екстралінгвальних чинників (наприклад сучасних технологій інтегральної типографіки), а також від фонових знань читача виступають атракторами чи дистракторами графосеміотичного коду-вання ПХТ [18]. Під атракторами (з англ. attract – притягати) розуміємо такі одиниці графосеміотичного кодування, які візуалізують експліцитну інформацію, що може бути однозначно інтерпретованою. У той же час, дис-трактори (з англ. distract – відволікати) – це маркери імпліцитного значен-ня у хаотичному просторі ПХТ, що спантеличують, відволікають читача чи вводять його в оману й можуть отримувати множинні інтерпретації. У роботі доведено, що одиниці графосеміотичного кодування віддзеркалюють пору-шення мовної норми, сприяючи у такий спосіб її демократизації [там само].

Дев’ятий етап дослідження передбачав залучення функціонального ме-тоду у світлі прагматичної парадигми (Бацевич Ф. С., Селіванова О. О. ), що зумовило виявлення співвідношення між знаками гетерогенних СМ та чи-тачем і дозволило виокремити такі ключові ознаки мультимодального ПХТ як маніпулятивність (наратив маніпулює читачем, вводить його в оману) й ергодичність (наратив вступає в контакт з читачем таким чином, що він пови-нен докласти нетривіальних зусиль, щоб вибрати відповідний шлях прочитан-ня тексту). Виявлено прагматичний вплив постмодерністського поліфонічного наративу на читача у результаті інтеракції одиниць графосеміотичного коду-вання, як-от: ефект реальності й ефект псевдореальності, ефект напру-ги, ефект ошуканого очікування, ефект одивнення. Занурення читача у

17

поліфонічний текстовий простір постмодерністського мультимодального на-ративу залучає його до активного втручання у текстотворення й породжує ефект синестезії, тобто сприйняття або відчуття, що специфічне для одного органу чуття й супроводить інше, додаткове відчуття або образ, яке характерне для іншої модальності [27, 254]; ефект кінестезії – яви-ще м’язового відчуття природніх фізичних рухів тіла (серцебиття, пульс, дихання тощо) [28, 814]; ефект клаустрофобії – у мультимодальному поліфонічному наративі це страх надмірно замкненого простору тексту (на-приклад, тексту-лабіринту); ефект агорафобії (з грец. αγορα — площа і грец. Φοβος – страх) – страх надмірно відкритого текстового простору, мар-кованого знаками різноманітних СМ.

З метою унаочнення вище описаної поетапної методики дослідження графосеміотичного кодування НП у англомовному ПХТ, проаналізуємо текст “Mending Lucille” [30], у створенні котрого бере участь не лише автор-ка тексту (Дж. Р. Поултер), але й ілюстраторка (С. Дейвіс). Як стверджує на своєму блозі сама авторка тексту [29], вона та ілюстраторка, як співавторки тексту, почали синхронно працювати над його створенням – таким чином було утворено мультимодальний поліфонічний текст, що віддзеркалює графосеміотичне кодування НП в одному із текстових фрагментів:

Аналізованому фрагменту властива нова графічна форма: так, одна з її складових – це неоднорідна архітектоніка (фігурне розташування як вер-бального тексту, так і його невербальної частини – піктоідеограми); другий її компонент – неоднорідна перспектива як “семіотичний конструкт” [23, 133], котрий полягає у змішуванні перспективних і неперспективних графічних елементів аналізованого фрагменту (на передньому плані – вербальний текст вміщений у фігури персонажів, а на задньому тлі розташовано стіл і безліч предметів домашнього вжитку). Нарешті третьою складовою нової графічної форми є власне одиниці графосеміотичного кодування, що по-ходять з різнорідних СМ.

Нова графічна форма виконана: а) у техніці графічної юкстапозиції, яка



18

полягає у розміщенні різних фрагментів у тексті з метою порівняння чи кон-трасту, що дозволяє поєднувати у межах одного текстопростору одиниці графосеміотичного кодування гетерогенних СМ, а саме вербальний текст і піктоідеограму; б) у техніці незаповненого простору: так зображена “по-рожня” фігура матері, а також відмежовані у просторі репліки вербальної частини тексту, що маркують голос дієгетичного наратора-дитини, напри-клад:

I asked Daddyto fix Lucille.

He tried but itwas no good.

Графічні засоби топографеміки (втягування й екстраінтервалізація), а також колорграфеміки (приглушена холодна гама кольорів) марку-ють смуток, напруженість і відчуженість у стосунках між дитиною і бать-ком, а розміщення засобів графеміки (вербальних реплік) на тлі засобів параграфеміки (піктоідеограми) кодують інтеракцію дієгетичного наратора-дитини, “віртуального” персонажа-мами і реального персонажа-батька – та-ким чином вербальні та невербальні одиниці графосеміотичного кодування транслюють взаємодію контрастних точок зору, віддзеркалюючи феномен НП: це сім’я, яку з невідомих причин покинула мама; у дівчинки зламалась лялька Лусіл і вона просить батька полагодити її; батько не здатен ані по-лагодити ляльку, ані навести лад у стосунках з дитиною.

Отже, перехід з одного наративного рівня на інший (металепсис) завдяки різнорідним (вербальним та невербальним) одиницям графосеміотичного кодування формує такий різновид НП як наративна какофонія – взаємодія контрастних голосів авторки, ілюстраторки, дієгетичного наратора (дитина) та персонажів (лялька, мама, батько).

Між знаками ВСМ та НСМ визначаємо синсемантичний зв’язок – тип структурно-семантичного зв’язку, що полягає у взаємозалежності знаків НСМ та ВСМ; декодування ВСМ не має сенсу без НСМ або навпаки, а кожен із СМ привносить різний аспект значення у площину мультимодального тек-сту. У цьому фрагменті встановлюємо такий підтип синсематичного зв’язку як інтеграція: ВСМ “вмонтований” у НСМ таким чином, що вони інтегровані в єдине ціле.

Також знаки ВСМ та НСМ сполучені на основі такого типу структурно-композиційного зв’язку як дисперсний зв’язок – він полягає у тому, що структурно-композиційна цілісність контекстологічного фрагменту (як сег-менту графосеміотичного кодування НП шляхом взаємодії ВСМ і НСМ) формується поза межами часо-просторової цілісності цього фрагменту; та-кий зв’язок не локалізований лише в аналізованому текстовому фрагменті, він нелінійний і твориться впродовж усього тексту за принципом ризоми.

За допомогою графічних засобів з ВСМ та НСМ формується такий графічний прийом як графічна метонімія, що ґрунтується на асоціації у результаті суміжності або субституції, коли графічний знак з одного СМ репрезентує певний об’єкт, суб’єкт чи дію, що взаємодіють зі знаками з

19

іншого СМ шляхом доповнення, ілюстрації чи контрасту – так взаємодія одиниць ВСМ та НСМ в аналізованому фрагменті репрезентує членів ро-дини та елементи їхнього побуту й щоденного життя. У той же час йдеть-ся про функціонування такого графічного прийому як графічна метафо-ра – графічний (графостилістичний) прийом, що формується у результаті здатності певних графічних одиниць транслювати асоціативні зв’язки, в основі яких лежить не стільки схожість їхньої графічної форми, скільки асоціація означуючого з означуваним – фрагмент викликає асоціації безла-ду, втрати, безпорадності, смутку у сім’ї, жалю дитини за втраченою мамою.

Отож, симбіоз графічних засобів, прийомів та технік в аналізованому фрагменті транслює графічний символізм: так безіменна дівчинка (знак-символ будь-якої дитини, у якої немає мами) з поламаною лялькою Лусіл (знак-символ зруйнованих стосунків); батько розміщений спиною до ди-тини (символізує безвихідь ситуації); “віртуальний” силует матері зобра-жений спиною до дитини й обличчям до батька (символізує той факт, що мама “вирвана” з життя родини, про що свідчить незаповненість силуету й нерівні, обірвані краї його контуру); батько, матір і дівчинка не “контактують” поглядами; безладно розташовані на столі предмети домашнього вжитку, від книг до предметів побуту й залишків їжі, – це символи безладу, хаосу, збентеження у родинних стосунках.

На синтаксичному рівні цей фрагмент є графічною новацією текстоподібного типу і, услід за російською дослідницею Попо-вою Т. В. [13, 161], іменуємо його графічним вербоїдом, який охоплює струк-турно неподільні фрагменти тексту (надфразна єдність, абзац, розділ) або ж увесь текст і утворений у результаті взаємодії графічних засобів, прийомів і технік.

Аналізований фрагмент (зокрема його вербальна складова) виступає атрактором графосеміотичного кодування експліцитної інформації у тексті, у той же час він є і дистрактором графосеміотичного кодування імпліцитної інформації, що відволікає чи спантеличує читача (надто завдя-ки невербальним маркерам графосеміотичного кодування).

У результаті деконструктивного аналізу фрагменту висновуємо, що ут-ворений мультимодальний поліфонічний наратив постає як ризоматична, спонтанна, хаотична, фасеткова, багатозначна, симультанна, рефлексивна, маніпулятивна, ергодична самоорганізована система, що справляє ефект напруги (читач не може поверхнево інтерпретувати прочитане і повинен за-стосувати різногалузеві фонові знання) й ефект одивнення (спричинений застосуванням одиниць з різних СМ, зокрема різноманітних графічних технік творення нової графічної форми). Активна взаємодія читача й аналізованого тексту також породжує ефект синестезії – в аналізованому фрагменті це формування у читача певного відчуття безпорадності, такого як у дитини та батька, смутку та напруження сімейних стосунків і співпереживання персо-нажам цього наративу.

У ході застосування міждисциплінарного підходу й комплексної мультимодальної методики дослідження графосеміотичного кодування НП в англомовному ПХТ, ми дійшли висновків, що ПХТ – це мультимодальне



20

поліфонічне ціле, закодоване знаками гетерогенних семіотичних модусів як макрознак, самоорганізована відкрита дисипативна система, значення якої виходить поза межі простої суми знаків у ній. Графосеміотичне кодування ПХТ – багаторівнений спосіб кодування ПХТ, у тому числі поліфонічного на-ративу, а його одиниці – це відхилення від норми, деконструктивне декоду-вання яких вимагає “перемикання” кількох кодів, генерованих гетерогенними семіотичними модусами. Перспективою подальших досліджень може слугу-вати розробка методики вивчення авторської специфіки графосеміотичного кодування текстів, а також кодування наративів, що залучають інші медіа окрім друкованого тексту.

Список літератури1. Андрейчук Н. І. Семіотика лінгвокультурного простору Англії кінця XV - початку XVII

століття : монографія / Н. І. Андрейчук; МОНМС України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». - Л., 2011. - 280 c.

2. Білецька О. В. Графічна форма постмодерністського художнього тексту крізь призму графічної лінгвістики // Нова філологія. Збірник наукових праць. – Запоріжжя: ЗНУ, 2014. – № 60. – С. 17–22.

3. Білецька О. В. Капіталізація як невербальний маркер точки зору у постмодерністському мультимодальному поліфонічному наративі // Наукові записки. – Випуск 145. – Серія : Філологічні науки. – Кіровоград : Видавець Лисенко В. Ф., 2016. – С. 521–526.

4. Болотнова Н. В. Филологический анализ текста 3-е изд., испр. и доп. – М.: Флинта: На-ука, 2007. – 520 с.

5. Господинов Г. Естественный роман. Електронний ресурс. – Режим доступу: http://royallib.com/read/gospodinov_georgiy/estestvenniy_roman.html#122880

6. Домброван Т. И. Синергетическая модель развития английского языка. Монография. – Одесса : КП ОГТ, 2014. – 400 с.

7. Кожина М. Н. Стилистика русского языка : учебник / М.Н. Кожина, Л. P. Дускаева, В. А. Салимовский. — М. : Флинта : Наука, 2008. - 464 с.

8. Конюхова Т. В. Системообразующая роль синергетики в прочтении текста и интерпрета-ции смысла // Известия ТПУ. – 2008. – №6. – С.101–104.

9. Корольова А. В. Типологія наративних кодів інтимізації в художньому тексті : Монографія. – К. : Вид. центр КНЛУ, 2002. –267 с.

10. Кристева Ю. Избранные труды. Разрушение поэтики. Пер. с франц. – М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2004. – 656 с.

11. Лотман Ю.М. Семиотика культуры и понятие текста // Лотман Ю.М. Избранные статьи в трех томах. Т. 1. – Таллин, 1992. – C. 129–132.

12. Пермінова А. В. Рецептивна модель поетичного перекладу (на матеріалі перекладів американської поезії XX століття) : Автореф. дис. д-ра. філол. наук. – Київ, 2016. – 34 с.

13. Попова Т. В. Графиксация как новое явление в языке и научной когниции // Вестник ЧелГУ. – 2011. – №24 (239) . – С. 160–163.

14. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми : Підручник. – Полтава: Довкілля-К, 2008. – 712 с.

15. Шмид В. Нарратология. – М. : Языки славянской культуры, 2003. – 312с. – (Studia philologica).

16. Adami E. Multimodality. In: O. Garcìa, N. Flores and M. Spotti (eds.): Oxford Handbook of Language and Society. – Oxford: Oxford University Press, 2016.

17. Barthes R. “Rhetoric of the Image.” Image, Music, Text. Ed. and trans. Stephen Heath. New York: Hill and Wang, 1977.

18. Biletska O. Graphic Innovations as Manifestations of Linguistic Norm Democratization // Proceedings of the 4th European Conference on Languages, Literature and Linguistics. «East West» Association for Advanced Studies and Higher Education GmbH. Vienna. – 2014. – P. 14–19.

19. Derrida J. Of Grammatology. Translated by Gayatri Chakravorty Spivak. Derrida, Jacques

21

[1997 (1967)]: Of Grammatology. Baltimore: The John Hopkins University Press. – 456 p. 20. Eco, U (1994) The Limits of Interpretation, Bloomington and Indianapolis: Indiana University

Press.21. Eco, U. Interpretation and Overinterpretation: World, History, Texts. In: The Tanner Lectures

On Human Values. Delivered at Clare Hall, Cambridge University March 7 and 8, 1990.22. Hallet W. The Multimodal Novel: The Integration of Modes and Media in Novelistic Narration

/ Wolfgang Hallet // Narratology in the Age of Cross-Disciplinary Narrative Research. [Ed. Sandra Heinen and Roy Sommer.] [Narratologia: Contributions to Narrative Theory/Beiträge zur Erzähltheorie 20]. – Berlin : de Gruyter, 2009. – P. 129–153.

23. Kress, G. and Van Leeuwen, T. Reading Images – The Grammar of Visual Design. Second edition. London and New York: Routledge, 2006. - 291 p.

24. Riessman, Catherine Kohler. Narrative Methods for the Human Sciences. CA, USA: SAGE Publications, 2008 . – 244 p.

25. Rimmon-Kenan, Shlomith. Narrative Fiction: Contemporary Poetics. London and New York: Routledge. – 1996. – 173 p.

26. Waller R. The Typographic Contribution to Language: Towards a Model of Typographic Genres and Their Underlying Structures. – Department of Typography & Graphic Communication. – August, 1987. – 329 p.

Довідкова література27. Baldick Сh. Oxford Dictionary of Literary Terms. Oxford University Press, 2001. – 280 p.

(ODLT)28. Hornby A. S. Oxford Advanced Learner’s Dictionary. International Student’s Edition. – Oxford

University Press, – 2005. (OALD)29. Poulter J. R. Jrpoulter’s Weblog. Електронний ресурс. Режим доступу: https://jrpoulter.

wordpress.com/making-a-picture-book/

Джерела ілюстративного матеріалу30. Poulter J. R., Davis S. Mending Lucille. – Hachette, 2008. – 32 p.

References1. Andreichuk, N. I. (2011). Semiotyka linhvokulturnoho prostoru Anhlii kintsia XV - pochatku XVII

stolittia : Monohrafiia / N. I. Andreichuk MONMS Ukrainy. L: Nats. un-t «Lviv. politekhnika» 2. Biletska, O. V. (2014). Hrafichna forma postmodernistskoho khudozhnoho tekstu kriz pryzmu

hrafichnoi linhvistyky. Nova Filolohiia. Zbirnyk Naukovykh Prats. – Zaporizhzhia: ZNU, № 60., 17-22.

3. Biletska, O. V. (2016). Kapitalizatsiia yak neverbalnyi marker tochky zoru u postmodernistskomu multymodalnomu polifonichnomu naratyvi. Naukovi Zapysky Filolohichni Nauky, Kirovohrad : Vydavets Lysenko V. F., Vypusk 145., 521-526.

4. Bolotnova, N. V. (2007). Filologicheskii analiz teksta. (3-e izd., ispr. i dop. ed.). M.: Flinta: Nauka.

5. Gospodinov G., G. (2010). Estestvennyi roman. Retrieved July 5, 2016, from http://royallib.com/read/gospodinov_georgiy/estestvenniy_roman.html#122880

6. Dombrovan, T. I. (2014). Sinergeticheskaia model razvitiia angliiskogo iazyka. (Monografiia. ed.). Odessa: KP OGT.

7. Kozhina, M. N. (2008). Stilistika russkogo iazyka : Uchebnik (M.N. Kozhina, L. P. Duskaeva, V. A. Salimovskii ed.). M: Flinta : Nauka.

8. Koniukhova, T. V. (2008). Sistemoobrazuiushchaia rol sinergetiki v prochtenii teksta i interpretatcii smysla. Izvestiia TPU, (№6.), 101-104.

9. Korolova, A. V. (2002). Typolohiia naratyvnykh kodiv intymizatsii v khudozhnomu teksti. Monohrafiia. K: Vyd. tsentr KNLU.

10. Kristeva, I. (2004). Izbrannye trudy. Razrushenie poetiki (Per. s frantc. ed.). M: «Rossiiskaia politicheskaia entciklopediia» (ROSSPEN).

11. Lotman, Y. M. (Tallin, 1992). Semiotika kultury i poniatie teksta. Lotman Iu.M. Izbrannye Stati v Trekh Tomakh., T.1, 129-139.

12. Perminova, A. V. (2016). Retseptyvna model poetychnoho perekladu (na materiali perekladiv



22

amerykanskoi poezii XX stolittia) (Doctoral dissertation, Kyivskyi natsionalnyi universytet imeni Tarasa Shevchenka MON Ukrainy) [Abstract]. (UMI No. 811.111’255.4=161.2=161.1:82-1(73))

13. Popova, T. V. (2011). Grafiksatciia kak novoe iavlenie v iazyke i nauchnoi kognitcii. Vestnik ChelGU., №24(239), 160-163.

14. Selivanova, O. O. (2008). Suchasna linhvistyka: Napriamy ta problemy : Pidruchnyk. Poltava: Dovkillia-K.

15. Shmid, V. (2003). Narratologiia (Studia philologica). Iazyki slavianskoi kultury. 16. Adami, E., & Kress, G. (2014). Introduction: Multimodality, meaning making, and the issue of

“text”. Text & Talk, 34(3). doi:10.1515/text-2014-000717. Barthes, R. (1977). “Rhetoric of the Image.” Image, Music, Text. (Ed. and trans. Stephen

Heath ed.). New York:: Hill and Wang. 18. Biletska, O. (2014). Graphic Innovations as Manifestations of Linguistic Norm Democratization.

Proceedings of the 4th European Conference on Languages, Literature and Linguistics. «East West» Association for Advanced Studies and Higher Education GmbH, 14-19.

19. Derrida, J. (1997 (1967)). Of Grammatology (Translated by Gayatri Chakravorty Spivak ed.). Baltimore:: The John Hopkins University Press.

20. Eco, U. (1994). The Limits of Interpretation . Bloomington and Indianapolis: Indiana University Press.

21. Eco, U. (1990, March 7-8). Interpretation and Overinterpretation: World, History, Texts. The Tanner Lectures On Human Values. Delivered at Clare Hall Cambridge University.

22. Hallet, W. (2009). The Multimodal Novel: The Integration of Modes and Media in Novelistic Narration. Narratology in the Age of Cross-Disciplinary Narrative Research. [Ed. Sandra Heinen and Roy Sommer.] [Narratologia: Contributions to Narrative Theory/Beiträge Zur Erzähltheorie 20] Berlin : De Gruyter, 129-153.

23. Kress, G., & Leeuwen, T., Van. (2006). Reading Images – The Grammar of Visual Design. (Second ed.). . London and New York: Routledge.

24. Riessman, C. K. (2008). Narrative Methods for the Human Sciences. CA, USA: SAGE Publications.

25. Rimmon-Kenan, S. (1996). Narrative Fiction: Contemporary Poetics. London and New York: Routledge.

26. Waller, R. (1988). The Typographic Contribution to Language: Towards a Model of Typographic Genres and Their Underlying Structures. – August, 1987. – 329 (Unpublished master’s thesis). University of Reading. Department of Typography & Graphic Communication.

Dovidkova literatura27. Baldick, C. (2001). Oxford Dictionary of Literary Terms. Oxford University Press. (ODLT)28. Hornby, A. S. (2005). Oxford Advanced Learner’s Dictionary (International Student’s Edition

ed.). Oxford University Press. (OALD)29. Poulter, J. R. (n.d.). [Web log post]. Retrieved April 8, 2015, from https://jrpoulter.wordpress.

com/making-a-picture-book/

Dzherela iliustratyvnoho materialu30. Poulter, J. R., & Davis, S. (2008). Mending Lucille. Hachette.


23

УДК 811.11,37,373-116 Домнич О.В.

АНГЛИЙСКИЙ ЯЗЫК – LINGUA FRANCA В ЭПОХУ ГЛОБАЛИЗАЦИИ

Статья посвящена исследованию английского языка, функционирующего в качестве lingua franca, в современном полиэтничном и мультикультурном универсуме в меж-культурной коммуникации в масштабах экстраполяции вторичных вариантов дан-ной лингвосистемы. Ключевые слова: lingua franca, глобализация, этнос, язык-посредник.

Домніч О.В. Англійська мова як lingua franca в епоху глобалізації. Стаття при-свячена дослідженню англійської мови, що функціонує як lingua franca, в сучасному поліетнічному й мультикультурному универсумі в міжкультурній комунікації в мас-штабах екстраполяції вторинних варіантів даної лінгвосистеми.Ключові слова: lingua franca, глобалізація, етнос, мова-посередник.

Domnich O.V. English as а lingua franca in the era of globalization. The article investigates the English language, functioning as a lingua franca, in a modern multicultural and polyethnic universe in cross-cultural communication across the extrapolation of the secondary varieties of the given lingual system. The paper discusses history and meaning of the term “lingua franca”, characterizes its various definitions, describes the role, played by English, as an intermediary language in the distribution areas of the secondary varieties in contemporary community. The study also discusses functioning of lingua franca as a means of communication within multicultural ethnic communities. As a sociolinguistic term “lingua franca” does not have a unified definition and represents a variety of interpretations: “any language of wider interethnic communication”; certain types of “contact languages” used in interethnic communication; “verbal means of interethnic communication.” Having analyzed the problematics, we consider that in the era of globalization the English language has the status of macrointermediary language by virtue of the fact that it not only plays an intermediary role as in the context of certain nations, ethnic groups, but also covers the entire world community and is a global, world, polyethnic and multicultural one.Key words: lingua franca, globalization, ethnicity, intermediary language.

Международные языки или, согласно функциям, выполняемым в обще-стве, языки-посредники экстраполированы в мировой континуум благодаря их трансплантации и дистрибуции на новых территориях и политике коло-ниальной экспансии, проводимой государствами-сверхдержавами. Приме-ры lingua franca возможно проследить на протяжении нескольких веков. К наиболее известным лингвосистемам, играющим роль языков-посредни-ков, относят следующие: латинский, греческий, французский, английский. Так, латинский (а именно «вульгарная» или «народная латынь») и грече-ский языки выступали в качестве средства межэтнической коммуникации и торговой деятельности в средневековое время в Европе. Французский язык, сменивший латинский в ХVII в., до середины ХХ в. функционирует в качестве lingua franca в европейском сообществе в аристократических кругах (прежде всего в сфере культуры, искусств, дипломатии). В контем-порарных условиях на авансцену в данном статусе имплицирован англий-ский язык (АЯ).

ДОМНИЧ О.В. АНГЛИЙСКИЙ ЯЗЫК – LINGUA FRANCA...


24

Цель статьи заключается в определении специфики и характерных черт АЯ, функционирующего в качестве lingua franca, в современном полиэт-ничном и мультикультурном универсуме в межкультурной коммуникации в масштабах экстраполяции вторичных вариантов АЯ или лингвосистем внешнего круга АЯ (согласно теории Б.Качру [13])1. Задачи данного иссле-дования состоят в следующем: уточнить историю формирования и значе-ние лингвонима lingua franca; рассмотреть различные дефиниции языка-посредника; определить роль, которую выполняет АЯ как lingua franca в ареалах дистрибуции вторичных вариантов АЯ в современном обществе; рассмотреть функционирование lingua franca в качестве средства комму-никации внутри мультилингвальных этнических общностей.

В фокусе внимания таких ученых, как В. А. Виноградов [21], Н. Б. Меч-ковская [3], Е. А. Миронова [4], О. Е. Семенец, Anne Kankaanranta и Wei Lu [14], Stephan Evans [10], Susanne Ehrenreich [9], авторов коллективной монографии Perspectives on English as a World Language [17] и др. находят-ся вопросы теории языков, используемых в качестве lingua franca. Однако данные авторы не касаются проблемы функционирования АЯ как lingua franca в современном полиэтничном и мультикультурном универсуме в межкультурной коммуникации в масштабах экстраполяции вторичных ва-риантов АЯ (или лингвосистем внешнего круга), что и представляет акту-альность данной работы.

Лингва франка (итал. lingua franca ‘франкский язык’) — это язык, яв-ляющийся средством общения представителей различных лингвосистем, и функционирующий в отдельных (ограниченных) областях человеческой деятельности [22, 267]; любой язык-посредник, используемый в аксеологи-ческой норме в межэтнической коммуникации [3, 177].

Титулирование «лингва франка» опирается на перевод на итальянский язык арабского Lisan al-ifrang, что, в свою очередь, было интерпретировано как «язык франков», поскольку арабские завоеватели в эпоху крестовых походов называли «франками» все западноевропейские этносы и, соответ-ственно, «франкскими» – их языки [21].

Генезис лингва франка представлен возникновением вспомагательно-го языка, который возможно охарактеризовать как «контаминацию» отдель-ных лингвосистем. Исторические разыскания приводят к рассмотрению lingua franca как определенной коммуникативной гибридной лингвосисте-мы в Средиземноморской области и, по мнению Хуго Шухорда, этот «язык, зародившийся в Средние века в результате общения между говорящими на романских языках и на арабском (позже также на турецком) состоял, главным образом, из романского лексического материала» [21]. Под «кон-таминацией» в данном случае понимают лексический состав lingua franca, который представлен лексикой из итальянского, испанского, провансальско-го и арабского языков, данный идиом2 возник как необходимость ведение 1 Описание данных понятий «вторичный вариант» АЯ и «вариант внешнего круга» см. в работе Домнич О.В. Английский язык как полинациональный лингвальный феномен // Одеський лінгвістичний вісник . – в печати. 2 Идиом – лингвоним, определяющий разные языковые образования – «язык, диалект, говор, литературный язык, его вариант и другие формы существования языка» [22, 171].

25

деловой коммуникации двух и более этносов [там же].Как социолингвистический термин lingua franca не имеет унифициро-

ванного определения и репрезентирован различными интерпретациями: «любой язык широкого межэтнического общения» [3, 177], отдельные типы «контактных языков», используемых в межэтнической коммуникации [21], «устное вспомогательное средство межэтнического общения» [22, 267] и др.

В. А. Виноградов приводит определение данного идиома: lingua franca может быть представлен (1) этническим языком одного из этносов, прожи-вающего в данном ареале; (2) «нейтральным языком», то есть идиомом, не функционирующим в качестве родного; (3) пиджином, образованным на основе индигенного или одного из европейских языков [22, 267] .

Ученые, касаясь онтогенеза современных lingua franca, рассматри-вают отдельные случаи их функционирования. Так, Н. Б. Мечковская от-мечает, что lingua franca может принадлежать отдельной народности, этническому сообществу, но, тем не менее, для большей части социума данный идиом является «этнически нейтральным или «ничьим»», и высту-пают в современном комьюнити как язык торговых отношений [3, 176-177]; другие ученые рассматривают lingua franca как вспомагательный язык, представленный «смешением» отдельных лингвосистем с упрощенной грамматической структурой и количественно незначительным словарным составом, данный язык является существенно ограниченным в функцио-нальном отношении и выполняет коммуникативные потребности опреде-ленного класса социума в достаточно ограниченной сфере коммуникации и является зачастую способом интеракции в торговле или другой специали-зированной деятельности [21]. Отметим, что в данном понимании лингво-ним lingua franca отчасти совпадает по своим функциональным характе-ристикам (ограниченная сфера коммуникации) с термином pidgin, однако, в отличие от последнего, который более тяготеет к «уничижительному упо-треблению», термин lingua franca имеет «отчетливо выраженный позитив-ный оценочный компонент» [там же]. Приведем примеры данного идиома, опираясь на социально-исторические исследования.

Этническим языком, функционирующим в качестве lingua franca, мож-но представить язык хинди в индийском сообществе, который является государственным языком полиэтничного комьюнити Индии и используется во внутренней коммуникации (за исключением южных штатов государства) значительной частью мультилингвального и мультиконфесионного населе-ния [11, 5; 11, 13; 8, 101-111].

В качестве «нейтрального языка» используется АЯ в коммуникации по-лиэтнической общности современного Сингапура. Как отмечает Ли Куан Ю относительно выбора АЯ в качестве lingua franca мультинационального и мультикультурного комьюнити Сингапура: «в нашем многонациональном и разноязыковом обществе английский язык был единственным нейтраль-ным языком, не говоря уже о том, что этот язык помог бы нашему обще-нию с внешним миром» [7, 112]. Подобная языковая ситуация характерна и для ЮАР, где АЯ является вторым языком государственного значения, на котором проводятся государственные и официальные встречи, ведется



26

деловая переписка и дипломатия. Пиджином, образованным на основе английского языка, является, на-

пример, Singlish, распространенный на территории Сингапура [16, 264], а также пиджинизированные формы АЯ (Baboo English, Butler English, Boxwallah English), функционирующие в Индии [2, 104], представляют сред-ство коммуникации коренного населения и иммигрантов данных стран.

Выделяя основные классы вспомогательных (международных) языков Н. Б. Мечковская [3, 175-176] определяет языки-посредники естественно-го и искусственного происхождения, к первым относит lingua franca, пид-жин, койне, языки-макропосредники. Рассматривая первые три термина, которые автор называет «языками особого межэтнического общения» ха-рактеризует их относительно структуры – гибридные, относительно функ-циональности – ограниченные, относительно генезиса – возникшие в ре-зультате языковых контактов между этносами, относительно сферы функ-циональности (в особенности первоначальной) – торгово-рыночные комму-никации. Держа в фокусе внимания термин языки-макропосредники, автор понимает «мировые языки и языки широкого международного общения» [там же, 184-185].

Такие понятия как язык-посредник (lingua franca) и язык-макропос-редник подчеркивают, что в современных условиях глобализации обе коммуникативные системы выполняют посредническую функцию [4, 148] в межкультурной коммуникации в широких масштабах экстраполяции. От-метим также, что АЯ, будучи lingua franca, преодолел «коммуникативные барьеры макроуровня» достиг статуса макропосредника [там же, 148-149] и приобрел глобальное влияние, экзистенцию и экстраполяцию в масштабах всего мира.

Считаем необходимым подчеркнуть, что в контемпорарном мире в эпо-ху глобализации АЯ выполняет функции языка-макропосредника и пред-ставлен как Global Language, мировой, интернациональный, полиэтнич-ный, полинациональный, плюрицентричный, международный, язык ме-жэтнического общения/язык межнационального общения, язык межкуль-турного глобального общения, lingua franca/язык-посредник, язык-макро-посредник, макросистема.

Один из авторов коллективной монографии Perspectives on English as a World Language [17] Урс Дюрмюллер (Urs Dürmüller) считает АЯ «иде-альным lingua franca» и языком, используемым для специальных целей в условиях широкой коммуникации [там же, 118-119], ученый приводит при-мер АЯ как lingua franca научного сообщества, и подчеркивает его значи-мость как языка международного престижа [там же, 118-119]. Неоспори-мую важность АЯ в качестве lingua franca также подчеркивает немецкий лингвист Сюзанн Эрэнрайх (Susanne Ehrenreich) [9], изучая его в качестве «a business lingua franca», который, выступая как международный кон-тактный язык, и «сводит вместе» ненативные и нативные варианты АЯ (nonnative as well as native Englishes) различного культурного окружения [там же, 408]. Поддерживая релевантность точки зрения Сюзанны Эрэн-райх [9] относительно АЯ как «a business lingua franca», Анн Канкаанран-

27

та и Веи Лу (Anne Kankaanranta and Wei Lu) [14] изучают эволюцию АЯ в данном статусе верифицируя, что «a business lingua franca» дефинирует-ся знаками конвергенции в профессиональной коммуникации [там же, 289]. Гонконгский ученый Стефан Эванс (Stephan Evans) [10], анализируя вза-имодействие между отдельными языками мирового сообщества, доказы-вает, что АЯ играет решающую роль в деловой коммуникации, выступая в контемпорарных условиях в качестве «a business lingua franca» в услови-ях экономической модернизации и лингвальной глобализации в современ-ном мировом сообществе [там же, 227-228]. Таким образом, употребление АЯ в качестве lingua franca расширяет сферу его влияния в деловой, на-учной и профессиональной областях общения.

Выполняя функцию языка-посредника АЯ выступает: (1) как средство общения внутри мультилингвальных этносов (этниче-

ских общностей), например, АЯ в Индии, где наблюдается значительное количество коренных языков и АЯ выполняет роль посредника в межкуль-турной коммуникации представителей индигенного этноса, проживающих, например, в Северной и Южной Индии [11, 5; 11, 13; 8, 101-111]; или в ЮАР, где АЯ является родным для не более чем 7% туземных представителей республики и главным средством коммуникации лингвально дифференци-рованных социумов [4, 105];

(2) как lingua franca, который, в данном случае, сравнивают с «всеоб-щей межкультурной средой взаимопонимания» и, таким образом, АЯ вы-ступает языком-посредником на уровне глобального межэтнического ком-муникативного континуума [там же, 105]. АЯ выполняет коммуникативную роль в межкультурной среде и является интермедиарным средством меж-культурной коммуникации мирового глобального масштаба.

В настоящей работе релевантно рассмотрение обеих случаев АЯ в качестве lingua franca, поскольку в тех странах, где АЯ представлен тер-риториальными (региональными) вариантами (например, Индия, ЮАР, Сингапур) на данных территориях в силу исторически сложившейся ситу-ации АЯ является одним из нескольких средств общения внутри мульти-лингвальных этнических общностей и имеет статус второго (официального) языка в этих державах, и определенно высокий статус в государстве, а именно – это язык деловых и официальных кругов, администрации, масс медиа, образования и др. Нельзя отрицать также и вторую ситуацию, где АЯ является языком-посредником международного уровня в контемпорар-ной среде общения между этносами. Современные процессы глобализа-ции способствуют распространению и функционированию АЯ и выводят АЯ на авансцену мирового коммуникативного континуума, где он обеспечивает необходимую коммуникацию мирового глобального масштаба и, таким об-разом, способствует интеграции этнических сообществ в межкультурный универсум.

На основании статуса языка международного/межнационального об-щения в современную эпоху глобализации на данном этапе развития АЯ играет роль lingua franca . На проявление данной коммуникативной роли АЯ повлияли следующие факторы: 1) дистрибуция идеи глобализации в



28

контемпорарном мировом континууме; 2) диссеминация идеологии либе-рализма; 3) расширение языковых и культурных контактов в современном универсуме [там же, 105-106]. Таким образом, в лингвальном плане глоба-лизация проявляется в экзистенции «языка-супергиганта», который играет ключевую роль в международной коммуникации [там же].

Наблюдаются как положительные, так и отрицательные стороны гло-бализации. Одним из последних (негативных) является «информационное языковое неравенство», так как АЯ и его культурное наследие определен-ным образом «сталкивают народы с самобытного пути развития» [там же]. Т.е. значительная повсеместная всесторонняя масштабная экспансия АЯ поглощает как индигенные языки отдельных стран, так и их культуры. По мнению современного лингвиста Е. А. Мироновой значительный подрыв и оскудение «уникальности нации» причиняется процессом глобализации, поскольку «глобализация вытесняет целый ряд языков, которые еще не-давно играли определенную роль в целях обмена информацией между людьми» [там же, 106].

Примером вышеописанного может служить следующая ситуация: в ареалах своего распространения индигенные языки и языки иммигрантов испытывают мощное тотальное воздействие АЯ (или Global Language). Так, наблюдались случаи полного поглощения английским языком (АЯ) языков коренного населения во всех сферах коммуникации, вплоть до полного их вымирания (например, значительное количество америндских языков Се-верной Америки или многочисленные автохтонные языки аборигенов Ав-стралии) [1, 38; 1, 42]. Таким образом, АЯ в качестве lingua franca репре-зентирован глобальной лингвосистемой, что способствует экстраполяции межнациональной и межэтнической коммуникации и увеличению междуна-родного понимания.

Благодаря процессам всемирной глобализации АЯ обрел повсемест-ную дистрибуцию в мировом сообществе и играет роль языка-посредника полиэтничной коммуникации: АЯ является языком всемирной культуры, ис-кусства, различных способов медиа-коммуникации, киноиндустрии, инфор-мационных технологий, всемирной паутины, применяется на официальном уровне различных интернациональных организаций, широко используется в деловых, дипломатических, административных, медиа дискурсах, а так-же в банковской, административной, финансовой, юридической, туристи-ческой, экономической и др. сферах деятельности.

Рассмотрев различные примеры функционирования lingua franca, в данной работе мы коснемся вопроса изучения АЯ в качестве средства коммуникации внутри мультилингвальных этнических общностей, взаимо-действия лингвосистем в контемпорарных условиях в ареалах дистрибу-ции вторичных вариантов АЯ. Во многих странах Азии, Африки и Океании АЯ представлен в статусе второго официального языка, данное явление отмечено как вторичные варианты АЯ или лингвосистемы внешнего круга (согласно теории Б.Качру [13]). Вторичные варианты АЯ формируют «мест-ные языковые стандарты» [4, 97], т.е. кодифицируют местную аксеологи-ческую и деонтическую нормы в словарях, грамматических справочниках,

29

литературных произведениях. На данных территориях взаимодействовали (и отдельные продолжают) языки метрополии (английский, французский, испанский, португальский и др.) и множество языков коренных этносов (например, в Индии и ЮАР), а в отдельных случаях наряду с индигенным языком и языки иммигрантов (например, в ЮАР – африкаанс, в Сингапуре – диалект китайского языка – мандарин и тамильский язык).

Рассмотрим следующие примеры. В современной Индии достаточно сложно установить точное количество индигенных языков или этнолек-тов, поскольку их количество существенно варьируется от 281 до 1652 по оценкам различных лингвистов [5, 55]. Согласно современной Конститу-ции Индии в государстве функционирует 18 официальных языков, хинди и английский [20, 447] имеют статус государственного масштаба, остальные языки являются официальными в определенных штатах Индии (ассамский (Ассам), бенгали (Западная Бенгалия, Трипура), гуджарати (Гуджарат), хин-ди (Уттар-Прадеш, Мадхья-Прадеш, Раджастхан, Химачал-Прадеш, Бихар, Харьяна), каннада (Майсур), кашмири (Джамму и Кашмир), малаялам (Ке-рала), маратхи (Махараштра), ория (Орисса), панджаби (Пенджаб), тамили (Тамилнад), телугу (Андхра-Прадеш), кхаси (Мегхалая), манипури (Мани-пур), санскрит и урду). Подобная языковая ситуация наблюдается и на тер-ритории Африки южнее Сахары, где индигенные языки исчисляются коли-чеством от 552 до 2000 [5, 55]. Согласно Конституции 1996 г. в ЮАР суще-ствует 11 официальных языков, АЯ наряду с африкаанс разделяют статус официальных языков с индигенными (коса, зулу, ндебеле, тсвана, свази, северный сото, сесото, венда, тсонга). Cущественно отличается языковая ситуация в Сингапуре, где один язык коренного населения – малайский – функционирует на ряду с языками иммигрантов (китайским (мандарин) и тамильским), а также европейским языком колонизаторов – АЯ, вышепере-численные языки имеют статус официальных [16, 262; 18, 444].

АЯ как lingua franca в Сингапуре. По мнению сингапурского учено-го Петера Тана АЯ выполняет важную функцию языка-посредника («a link language») в переделах ряда наций Сингапура, поскольку связывает их в коммуникативном пространстве государства [19, 128]. Существенную нео-споримую важность АЯ в современном комьюнити в контексте Ассоциации Юго-Восточных Азиатских Наций также подчеркивает Энди Киркпатрик [15]. Анализируя изменения лингвистической экологии в Сингапуре за послед-ние два века (1800–2000 гг.) Петер Тан касается изучения языков, которые исполняли роль lingua franca в данные периоды времени. Интересно отме-тить, что если в первом периоде (1800-1950 гг.) лидируют индигенный язык (малайский) и китайский диалект Hokkien, то с середины ХХ века (1950 г.) значительно активируется функционирование АЯ в качестве lingua franca [19, 136]. Отметим также, что национальный язык (малайский) являлся не единственным lingua franca в Сингапуре, креольские и пиджинизирован-ные языки (например, Baba Malay, Kristang, Bazaar Malay) также играли роль языков-посредников в мультикультурном и полиэтничном сообще-стве. Суммируя вышеизложенное, заключим, что АЯ в качестве lingua franca заменяет местные языки-посредники и медленно, но уверенно вы-



30

ходит на авансцену контемпорарной лингвальной ситуации в государстве. Изначально наблюдался процесс, как взаимодействия, так и конфлик-

тования между АЯ метрополии и многочисленными языками индигенного населения, взаимодействие этносов и их языков приводит к взаимодей-ствию культур и т.о. «насаждается европейская модель и подавляются на-циональные культуры» [4, 97-98], данный процесс особенно характерен для индийского социума в 1614 - 1947 гг. – время колониального господ-ства Британии на полуострове Индостан [12, 138; 5, 47; 5, 74], а для афри-канского – в 1806 - 1961 гг. – период захвата и образования доминиона на территории ЮАР [20, 1420], для сингапурского комьюнити в колониальный период (1819 - 1959 гг.) [16, 261].

Авторы коллективной монографии «Социальная лингвистика и обще-ственная практика» утверждают, что не только язык метрополии (англий-ский), но и местные туземные языки (например, суахили в Танзании или хинди в Индии) могут претендовать на роль языка межэтнического обще-ния (в данном случае lingua franca). По мнению американского лингвиста Браджа Качру, в Индии индигенный язык хинди наряду с АЯ играет инте-грирующую роль в полинациональном сообществе, которому «характерны языковой и культурный плюрализм» [6, 99-100; 6, 105].

Изучение вышеизложенного материала позволяет сделать ряд выво-дов и обобщений. В эпоху глобализации АЯ имеет статус языка-макропос-редника, поскольку играет интермедиарную роль не только в контексте от-дельных наций, этносов, но и охватывает все мировое сообщество и явля-ется глобальным, мировым, полиэтничным и мультикультурным.

В рассмотренных выше ареалах АЯ представлен как этнический, ней-тральный, пиджинизированный. Считаем релевантным дефинировать АЯ (1) как lingua franca – язык внутренней полиэтнической коммуникации и (2) как язык-макропосредник, который приобрел глобальное влияние, экзи-стенцию и экстраполяцию в масштабах всего мирового континуума. Изучив примеры онтогенеза АЯ внутри мультикультурных этнических сообществ (Индии, ЮАР и Сингапура), отметим, что в данных ареалах АЯ представлен в статусе второго официального языка и имеет тесное взаимодействие как с языками иммигрантов, так и многочисленными индигенными языками, данные языковые отношения сложились в результате колониальной экс-пансии и соответственно языковой политики метрополии. Настоящее соци-олингвальное явление обусловило как концептуальные, так и лексические заимствования из многочисленных «контактных языков» в систему совре-менного АЯ, чем и представлены перспективы дальнейших исследований в данной области изучения полиэтничного английского языка.

Список литературы1. Домнич О. В. Лексические заимствования в аспекте контактной лингвистики и теории

лексикографии (на материале автохтонних заимствований в канадский, австралийский и новозеландский варианты английского языка): дис... канд. филол. наук: 10.02.04 / Оль-га Валерьевна Домнич. – Одеса, 2010. – 274 с.

2. Курченкова Е. А. Функциональные разновидности индийского английского языка / Е. А. Курченкова // Известия ВГПУ. Вопросы германистики. – № 10 (95). – 2014 – С. 104-108.

31

3. Мечковская Н. Б. Общее языкознание: Структурная и социальная типология языков / Н. Б. Мечковская. – Минск, Амалфея, 2000. – 368 с.

4. Миронова Е. А. Типологические особенности взаимодействия вариантов полинацио-нального языка (на материале французского языка): Дис. ... канд. филол. наук : 10.02.19 / Миронова Елена Анатольевна. – Ульяновск, 2006. – 176 с.

5. Семенец О. Е. Социальный контекст и языковое развитие / О. Е. Семенец. – К: Выща школа, 1985. – 174 с.

6. Социальная лингвистика и общественная практика / Ю. А. Жлуктенко, А. Д. Швейцер; Под. ред. О. Е. Семенца. – К.: Выща школа. Изд-во при Киев. ун-те, 1988. – 168 с.

7. Ю Л. К. Сингапурская история: из «третьего мира» в первый / Ли Куан Ю. - М.: Омега- Л, 2005. - 656 с.

8. Bayer J. Language and Social Identity/ J. Bayer // Multilingualism in India. – Clevedon: Multilingual Metters, 1990. – P. 101-111.

9. Ehrenreich S. English as a Business Lingua Franca in a German Multinational Corporation / S. Ehrenreich// Journal of Business Communication. – № 47 (4). – 2010. – P. 408-431.

10. Evans S. Perspectives on the Use of English as a Business Lingua Franca in Hong Kong / S. Evans // Journal of Business Communication. – № 50 (3). – 2013. – P. 227-252.

11. Kachru B. Indian English: a Sociolinguistic Profile of a Transplanted Language / B. Kachru. – ERIC Document Reproduction Service № 132854. – 1976. – 52 p.

12. Kachru B. The Power and Politics of English / B. Kachru // World Englishes. – Vol. 5. – 1986. – № 2-3. – P. 121-140.

13. Kachru B. The Sacred Cows of English / B. Kachru // English Today. – 1988. – 16. – P. 3-8. 14. Kankaanranta A. The Evolution of English as the Business Lingua Franca: Signs of

Convergence in Chinese and Finnish Professional Communication / A. Kankaanranta and W. Lu // Journal of Business and Technical Communication. – № 27 (3). – 2013. – P. 288-307.

15. Kirkpatrick A. English as an Asian lingua franca and the multilingual model of ELT / A. Kirkpatrick. – Cambridge University Press, 2010 [Электронный ресурс] // Режим досту-па: http://www98.griffith.edu.au/dspace/bitstream/handle: 05.03.2016. – Название с титула экрана.

16. Lim L. Coming of age, coming full circle: The (re)positioning of (Singapore) English and multilingualism in Singapore at 50 / L. Lim // Asian Englishes. – 2015. – № 17:3. – P. 261-270.

17. Perspectives on English as a World Language / Ed. by D. J. Allerton, P. Skanderra, C. Tschichold. – Basel, Switzerland: Schwabe & Co, 2002. – 175 p.

18. Tan P.K.W. Singapore’s balancing act, from the perspective of the linguistic landscape/ P.K.W. Tan // Sojourn: Joural of Social Issues in Southeast Asia. – 2014. – № 29 (2). – P. 438-466.

19. Tan P.K.W. English in Singapore / P.K.W. Tan // International Journal of Language, Translation and intercultural Communication. – 2013. – № 1 (1). – P. 123-138.

20. Большой энциклопедический словарь: [А — Я]/ Гл. ред. А. М. Прохоров. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Большая рос. энцикл.; СПб.: Норинт, 1997. — 1456 c.

21. Виноградов В. А. Лингва франка /В. А. Виноградов / Лингвистический энциклопедиче-ский словарь / гл. ред. В. Н. Ярцева. – 2-е изд., доп. – М.: Большая рос. энцикл., 2002. – C. 267.

22. Лингвистический энциклопедический словарь / гл. ред. В. Н. Ярцева. – 2-е изд., доп. – М.: Большая рос. энцикл., 2002. – 709 с.

23. lingua franca [Электронный ресурс] // Режим доступа: http://www.krugosvet.ru/enc/gumanitarnye_nauki/lingvistika/ LINGVA_FRANKA: 05.03.2016. – Название с титула экра-на.

References1. Domnich, O. V. (2010). Leksicheskie zaimstvovaniia v aspekte kontaktnoi lingvistiki i

teorii leksikografii (na materiale avtokhtonnikh zaimstvovanii v kanadskii, avstraliiskii i novozelandskii varianty angliiskogo iazyka): dis... kand. nauk: 10.02.04. Odesa.

2. Kurchenkova, E. A. (2014). Funktcionalnye raznovidnosti indiiskogo angliiskogo iazyka. Izvestiia VGPU . Voprosy germanistiki. 10 (95), 104-108.

3. Mechkovskaia, N. B. (2000). Obshchee iazykoznanie: Strukturnaia i sotcialnaia tipologiia



32

iazykov. Minsk: Amalfeia.4. Mironova, E. A. (2006). Tipologicheskie osobennosti vzaimodeistviia variantov

polinatcionalnogo iazyka (na materiale frantcuzskogo iazyka): dis... kand. filol. nauk. Ulianovsk.

5. Semenetc, O. E. (1985). Sotcialnyi kontekst i iazykovoe razvitie. K: Vyshcha shkola.6. Sotcialnaia lingvistika i obshchestvennaia praktika, (1988). Iu.A.Zhluktenko, A.D. Shveitcer;

Pod. red. O.E. Sementca. K.: Vyshcha shkola. Izd-vo pri Kiev. un-te.7. Iu, L. K. (2005). Singapurskaia istoriia: iz «tretego mira» v pervyi. M.: Omega-L.8. Bayer, J. (1990). Language and Social Identity. Multilingualism in India. Clevedon: Multilingual

Metters, 101-111.9. Ehrenreich, S. (2010). English as a Business Lingua Franca in a German Multinational

Corporation . Journal of Business Communication. 47 (4), 408-431.10. Evans, S. (2013). Perspectives on the Use of English as a Business Lingua Franca in Hong

Kong. Journal of Business Communication. 50 (3), 227-252. 11. Kachru, B. (1976). Indian English: a Sociolinguistic Profile of a Transplanted Language. ERIC

Document Reproduction Service № 132854. 12. Kachru, B. (1986). The Power and Politics of English. World Englishes. V.5. 2-3, 121-140.13. Kachru, B. (1988). The Sacred Cows of English. English Today. 16, 3-8. 14. Kankaanranta, A. (2013). The Evolution of English as the Business Lingua Franca: Signs of

Convergence in Chinese and Finnish Professional Communication. Journal of Business and Technical Communication. 27 (3), 288-307.

15. Kirkpatrick, A. (2010). English as an Asian lingua franca and the multilingual model of ELT. Cambridge University Press. [Elektronnyi resurs]. Rezhim dostupa: http://www98.griffith.edu.au/dspace/bitstream/handle

16. Lim, L. (2015). Coming of age, coming full circle: The (re)p.ositioning of (Singapore) English and multilingualism in Singapore at 50 . Asian Englishes. 17(3), 261-270.

17. Perspectives on English as a World Language. (2002). Ed. by D. J. Allerton, P. Skanderra, C. Tschichold. Basel, Switzerland: Schwabe & Co.

18. Tan, P.K.W. (2014). Singapore’s balancing act, from the perspective of the linguistic landscape. Sojourn: Joural of Social Issues in Southeast Asia. 29 (2), 438-466.

19. Tan, P.K.W. (2013) .English in Singapore. International Journal of Language, Translation and intercultural Communication. 1 (1), 123-138.

20. Bolshoi entciklopedicheskii slovar: [A — Ia]. (1997). Gl. red. A. M. Prokhorov. 2-e izd. M.: Bolshaia ros. entcikl.; SPb.: Norint.

21. Vinogradov, V. A. (2002). Lingva franka. Lingvisticheskii entciklopedicheskii slovar / gl. red. V.N. Iartceva. 2-e izd., dop. M.: Bolshaia ros. entcikl.

22. Lingvisticheskii entciklopedicheskii slovar (2002). Gl. red. V. N. Iartceva. 2-e izd. M.: Bolshaia ros. entcikl.

23. lingua franca [Elektronnyi resurs]. Rezhim dostupa: http://www.krugosvet.ru/enc/gumanitarnye_nauki/lingvistika/ LINGVA_FRANKA.


33

УДК ?????????????????? Еременко???????????????????????????

??????????????????????????????????

ЄРЬОМЕНКО С.В. ДЕКОМПРЕСІЯ ТЕКСТУ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ...


34

35



36

37



38

39

УДК 811.111’373Загребельная Н.В.

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧЕСКОЕ ПОЛЕ «ВОДНОЕ ТРАНСПОРТНОЕ СРЕДСТВО» В АНГЛИЙСКОМ ЯЗЫКЕ:

МОРФОЛОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТ

Статья посвящена исследованию морфологических особенностей элементов лексико-семантического поля «водное транспортное средство» в английском языке. В работе рассматриваются словообразовательные процессы в английском языке, а также анализируются морфологические особенности исследуемых номинаций.Ключевые слова: лексико-семантическое поле, номинация, словообразование.

Загребельна Н.В. Лексико-семантичне поле «водний транспортний засіб» в англійській мові: морфологічний аспект. Стаття присвячена дослідженню морфологічних особливостей елементів лексико-семантичного поля «водний транспортний засіб» в англійській мові. В роботі розглядаються словотвірні процеси в англійській мові, а також аналізуються морфологічні ознаки досліджуваних номінацій.Ключові слова: лексико-семантичне поле, номінація, словотвір.

Zagrebelnaya N.V. Lexical semantic field “water transport vessel” in the English language: morphological aspect. The given article deals with the investigation of the morphological peculiarities of the elements of the lexical semantic field “water transport vessel” in the English language. Word formation processes in the English language are being viewed; morphological features of the studied nominations are being analyzed. The research showed that the most productive word formation patterns in the names of water transport vessels are Vtr / intr + er, N + er. Structural peculiarities of composite nominations have also been studied.Key words: lexical semantic field, nomination, word formation.

Язык, как все явления в мире, находится в процессе постоянного изменения. В особой мере это касается словообразования как наиболее открытой и динамичной области в системе языка. Изучение общих и частных вопросов словообразования английского языка необходимо, прежде всего, для того, чтобы глубже проникнуть в динамику его процессов, постичь их логику и закономерность. Словообразование играет большую роль в выполнении языком важнейшей задачи – обеспечить все стороны жизни и деятельности человека новыми наименованиями.

Деривация — процесс создания одних языковых единиц (дериватов) на базе других, принимаемых за исходные, в простейшем случае — путём «расширения» корня за счет аффиксации или словосложения, в связи с чем деривация приравнивается к словопроизводству или словообразованию. Согласно более широкой точке зрения, деривация понимается либо как обобщённый термин для обозначения словоизменения и словообразования вместе взятых, либо как название для процессов образования в языке любых вторичных знаков. В процессах деривации происходит изменение формы (структуры) и семантики единиц, принимаемых за исходные. В содержательном отношении это изменение может быть направлено либо на использование знака в новом значении, либо на создание нового знака

ЗАГРЕБЕЛЬНАЯ Н.В. ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧЕСКОЕ ПОЛЕ...


40

путём преобразования старого или его комбинации с другими знаками языка в тех же целях.

Развитие английского языка обусловлено в значительной степени развитием его словообразовательной системы, становлением новых словообразовательных моделей слов, изменением существующих, увеличением или уменьшением их продуктивности и многими другими факторами словообразовательного процесса.

Данная статья посвящена изучению морфологических особенностей элементов лексико-семантического поля «водное транспортное средство» в английском языке. Водный транспорт с давних времен и по сегодняшний день играет значительную роль в экономической и культурной жизни англоговорящих стран, что нашло отражение в концептуальной и языковой картине мира, собственно, в том ее фрагменте, который содержит совокупность лексикализованных понятий, соотносимых с такими объектами материального мира, как водные транспортные средства. Иерархическая упорядоченность понятий и гиперо-гипонимическая структурированность их лексических обозначений образуют лексико-семантическое поле, изучаемое в нашей работе. Под лексико-семантическим полем (далее – ЛСП) понимаем парадигматическое объединение лексических единиц определенной части речи по общему интегральному компоненту значения – архисеме [4, 281].

Цель данной статьи заключается в определении основных словообразовательных моделей конституентов ЛСП «водное транспортное средство».

Материалом исследования является выборка объемом более 800 номинативных единиц (слов, словосочетаний), которые входят в состав исследуемого ЛСП.

При анализе продуктивности опорных компонентов, участвующих в образовании конституентов ЛСП «водное транспортное средство», наше внимание привлекли широко представленные тут единицы со словообразовательным формантом –er. Это существительные, построенные по модели V / N + er = N. 30 опорных компонентов с суффиксом –er (39% подвыборки) реализуют эту модель и совокупно образуют 91 моно- и поликомпонентную ЛЕ, входящую в анализируемое ЛСП (13% общей выборки).

Англоязычный суффикс –er относится к исконным продуктивным словообразовательным морфемам. Он ведет свое начало от староанглийского –ere и участвует в формировании имен существительных с агентивной семантикой [1, 464]. Как утверждают лексикологи, -er преимущественно образует одушевленные существительные: три из четырех его значений относятся к номинациям лица. Последнее, четвертое значение формулируется так: [вещи, которые делают то, что обозначается корневой морфемой] [2, 439]. Новый большой англо-русский словарь содержит, в частности, следующую дефиницию суффикса –er [машина, устройство со специальной функцией] [5, т. 1, 685].

Полученный нами материал позволяет утверждать, что суффикс –er

41

имеет вышесформулированное значение в случае его присоединения к глагольной корневой морфеме. 12 из 30 опорных компонентов с суффиксом –er построены по модели V+er, где V – это глагол, следовательно, уточненная модель имеет вид Vtr / intr + er, ее репрезентанты номинируют судно, выполняющее действие V.

Вариант модели Vtr + er (т. е. корневая морфема – это переходный глагол) предполагает наличие комплемента. Объект действия V может эксплицироваться в самόм опорном слове (примеры 1) либо в атрибутивном компоненте поликомпонентной ЛЕ (примеры 2) или же оставаться в пресуппозиции (примеры 3):

(1) ice-breaker = ship that breaks ice; mine-sweeper = ship that sweeps mines; pipe-layer = ship that lays pipes;(2) submarine chaser = ship that chases submarines; truck carrier = ship that carries trucks; livestock carrier = ship that carries livestock (cattle);(3) destroyer [a small, fast, highly maneuverable ship designed to kill

submarines with depth charges]; fisher [a ship that fishes] to fish [catch or try to catch fish]; trawler [a vessel used for trawling] to trawl [to catch fish with a trawl].Модель Vintr + er реализуется значительно реже. Суффикс -er

присоединяется к корневой глагольной морфеме с грамматической семантикой непереходности: cruiser, trader, dredger, klondiker. Д. Байбер полагает, что суффикс –er имеет значение [нечто, используемое для выполнения действия V] (something used for V-ing) [2, 321]. Эта дефиниция хорошо иллюстрируется первыми тремя перечисленными компонентами: cruiser = a ship that cruises; trader = a ship used for trading overseas; dredger = a vehicle used for dredging (deepening the seabed).

Последний из четырех вышеперечисленных дериватов с –er очень своеобразно реализует данную семантическую модель. Klondiker - это крупное, стоящее на якоре в море судно, на которое сгружают улов рыбы более мелкие рыболовецкие суда, часто плавающие под другим флагом. После заполнения трюмов клондайкер отправляется в порт своей страны, где реализует накопленный груз рыбы. Анализируемая именная ЛЕ построена по модели V + er, где V – это глагол to klondike с исходным значением [экспортировать свежую сельдь на континент], сам глагол происходит от существительного klondike со значением [сельдевые промыслы у западного берега Шотландии]. Полагаем, что данная ЛЕ является результатом метафорического переноса с топонима Klondike [Клондайк, место золотых приисков на севере Канады] через имя нарицательное klondike со значением [золотое дно, неисчерпаемый источник дохода]. Таким образом, семантическая модель V + er = something used for V-ing в ЛЕ klondiker, кроме собственно эксплицитной информации о рыбопромысловом использовании судна, обогащается и дополнительной имплицитной, культурно-исторической семой «судно, приносящее большие прибыли».



42

По модели V + er образовано 12 опорных компонентов, которые функционируют в 61 ЛЕ, причем больше половины этих ЛЕ приходится на поликомпонентные ЛЕ с опорным словом carrier (37 ЛЕ). Вместе с опорным словом cruiser (11 ЛЕ) эти две единицы реализуются в двух третях ЛЕ, построенных по модели V + er.

Словообразовательный суффикс –er присоединяется не только к глагольным, но и к именным основам. Модель N + er реализуется в 18 опорных компонентах, функционирующих в 30 конституентах изучаемого поля. Лингвокогнитивный анализ дериватов, образованных по данной модели, показывает, что ее семантика может быть сформулирована как: нечто, выступающее носителем признака, номинированного N-морфемой. Перечень этих признаков (в порядке убывания) следующий:

• содержимое КОНТЕЙНЕРА (т. е. что именно транспортируется судном): oil oiler; cargo in bulk bulker; logs logger; troops (soldiers) trooper; lights (special containers) lighter; any cargo, freight freighter;• ареал плавания судна, маршрут его ПЕРЕДВИЖЕНИЯ: waters near or along a coast coaster, lake laker, line liner;• источник ПЕРЕДВИЖЕНИЯ: steam steamer, wheel at the stern sternwheeler;• конструктивные особенности КОНТЕЙНЕРА: there are tanks in it tanker, there are two decks in it tweendecker.Завершая анализ деривационной модели V / N + er, следует отметить,

что данная модель не только высокопродуктивна, но и почти исчерпывающа в пределах опорных компонентов ЛСП «водное транспортное средство». Кроме суффиксальных дериватов с формантом –er, регистрируем только два префиксальных деривата: submarine и pre-dreadnought.

В подвыборке опорных компонентов встречаем менее десятка композит. Выше уже упоминались опорные компоненты ice-breaker, mine-sweeper, pipe-layer, stern-wheeler и tweendecker. Как видим, они образованы формантом –er от композитной основы, т. е. словообразовательный процесс охватывает и словосложение, и деривацию.

Вместе с тем среди опорных компонентов наблюдаем несколько случаев чистого словосложения, «цельнооформленного соединения двух и более морфем, выступающих в качестве корневых в отдельных словах» [1, 426]: hydrofoil, hydroplane, man-of-war, merchant-man, catamaran. Последний к композитам относится только в плане этимологии, т. к. происходит от тамильского композита kattumaram = kattu – to tie + maram – tree, log.

Однако большинство опорных компонентов или универбов представляют собой одно- двусложные слова, совпадающие со свободной (не связанной) корневой морфемой. Таковы все ядерные компоненты высокоактивной зоны: boat, ship, vessel и среднеактивной зоны: craft, некоторые низкоактивные компоненты: launch, tug и очень многие универбы (естественно, непродуктивные): ark, canoe, dinghy, galley, gig, punt, scow, skiff, smack, yawl, yacht и др.

43

Обратим внимание на то, что подобные слова сосредоточены на противоположных концах оппозитивной шкалы активности: высокопродуктивные VS непродуктивные единицы. В первом случае морфологическая простота опорного компонента сочетается с наиболее генерализованной семантикой. Поэтому эти компоненты порождают огромное число поликомпонентных ЛЕ, номинирующих разнообразнейшие свойства и характеристики судов. Напомним, что 3 опорных компонента ship, vessel и boat реализуются в 566 ЛЕ-конституентах изучаемого ЛСП.

Во втором случае морфологически простые ЛЕ номинируют очень специфические объекты, о чем можно судить, исходя из их дефиниций. Например, gig [a long light ship’s boat, usu. reserved for the ship’s captain] – в семантике слова заложены, кроме общих сведений о том, что это водное транспортное средство (лодка), сведения о форме, строении (длинная, легкая), целевом предназначении (зарезервирована для капитана корабля) и месте дислокации (на борту судна) данного плавсредства. ЛЕ punt [flat-bottomed boat for river work or for maintenance work near the waterline on ships] номинирует водное транспортное средство (лодка) с определенной формой корпуса (плоское дно), предназначенное для вспомогательных целей – выполнения работ (ремонтных) в определенном месте (на реке или у борта судна на уровне его ватерлинии). ЛЕ scow [a flat-bottomed boat square shaped at both sides mostly used as a barge or a lighter] номинирует следующую комбинацию семантических характеристик: плавсредство (лодка) с плоским дном и специфической формой носа и кормы (квадратной формы), используемое в качестве баржи или лихтера, т. е. для перевалки грузов.

Дробность, детальность семантической структуры подобных слов объясняет, почему они входят в зону универбов, непродуктивных компонентов, не сочетаются с уточняющими атрибутивами, функционируют в выборке по одному разу исключительно в виде изолированных однословных ЛЕ.

Таким образом, производство новых лексических единиц происходит по определенным словообразовательным моделям, исторически сложившимся в данном языке. При этом одной из ключевых проблем словообразования остается проблема продуктивности модели или способа словообразования.

Список литературы1. Ніколенко А. Г. Лексикологія англійської мови – теорія і практика / А. Г. Ніколенко. –

Вінниця: Нова книга, 2007. – 528 с.2. Biber D. et al. Longman Grammar of Spoken and Written English / Douglas Biber, Stig

Johansson, Geoffry Leech, Susan Conrad, Edward Finegan / Forword by K. Quirk. – Lnd.: Pearson Education Ltd, 1999. – 1204 p.

3. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов / О. С. Ахманова. – Изд. 2. – М.: Сов. Энциклопедия, 1969. – 608 с.

4. Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія / О. О. Селіванова. – Полтава: Довкілля-К, 2010. – 844 с.

5. Новый большой англо-русский словарь: В 3 т. / Под общ. ред. Ю. Д. Апресяна, Э. М. Медниковой. - М: Русский язык, 2003. – 2483 с.



44

References1. Nіkolenko, A. G. (2007). Leksіkologіja anglіjs’koї movi – teorіja і praktika. – Vіnnicja: Nova

kniga.2. Biber, D. et al. (1999). Longman Grammar of Spoken and Written English / Douglas Biber,

Stig Johansson, Geoffry Leech, Susan Conrad, Edward Finegan / Forword by K. Quirk. – Lnd.: Pearson Education Ltd.

3. Ahmanova, O. S. (1969). Slovar’ lingvisticheskih terminov. – Izd. 2. – M.: Sov. Jenciklopedija.4. Selіvanova, O. O. (2010). Lіngvіstichna enciklopedіja. – Poltava: Dovkіllja-K.5. Novyj bol’shoj anglo-russkij slovar’: V 3 t. (2003). Pod obshh. red. Ju. D. Apresjana,

Je. M. Mednikovoj. - M: Russkij jazyk.


45

УДК 811.811:81’342.3Карпова Д.М.

ИНТОНАЦИОННЫЕ МЕЛОДИЧЕСКИЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ УЭЛЬСКОГО ТИПА ПРОИЗНОШЕНИЯ

Данная статья представляет собой экспериментальное исследование, посвященное анализу мелодических характеристик уэльского типа произношения. Проведенное методом перцептивного и акустического видов анализа исследование выявило влияние национального британского стандарта RP на уэльский произносительный тип, что проявляется в частотности нисходящего терминального тона и высокого частотного диапазона. Отличительной особенностью уэльского произношения является преобладание эмоционально окрашенных шкал и восходяще-нисходящего тона.Ключевые слова: мелодические характеристики, уэльский тип произношения, нисходящий, терминальный тон, частотный диапазон, восходяще-нисходящий.

Карпова Д. М. Інтонаційні мелодійні характеристики уельського типу вимови. Пропонована стаття становить собою експериментальне дослідження, присвячене аналізу мелодійних характеристики уельського типу вимови. Проведене методом перцептивного та акустичного видів аналізу дослідження, виявило вплив національного британського стандарту RP на уельський вимовний тип, що проявляться в частотності спадного термінального тону та високого частотного діапазону. Відмінною особливістю уельської вимови є переважання емоційно забарвлених шкал і висхідно-спадного тону.Ключові слова: мелодійні характеристики, уельський тип вимови, спадний, термінальний тон, частотний діапазон, висхідно-спадний.

Karpova D. Intonational melodic characteristics of Welsh pronouncing type. The article is dedicated to the experimental investigation of melodic characteristics of Welsh pronouncing type. Based on the perceptive and acoustic types of analysis the investigation allowed to make a prosodic portrait of the analysed regional type of pronunciation, which includes the following characteristics:- prevailing of emotionally coloured heads such as rising, wavy, sliding;- frequency of rising falling and falling terminal tones;- wide range of frequency, realized in high upper register.The results of the investigation allow to state that British national standard of pronunciation (RP) has a certain influence on Welsh accent which is revealed in prevailing of Falling terminal tone and high frequency range.Key words: melodic characteristics, Welsh type of pronunciation, falling terminal tone, frequency range, rising falling.

В английской диалектологии и социолингвистике собран обширный ма-териал относительно территориальной дифференциации английских типов произношения с точки зрения их сегментного состава. Что касается регио-нальной интонации, то имеются наблюдения по шотландской и ирландской мелодике. Системное изучение интонационной вариативности представле-но в работах О. Я. Присяжнюк, Г. М. Скулановой, Т. С. Скопинцевой.

Исследование интонационных особенностей уэльского типа произно-шения представляет несомненный интерес, прежде всего, в силу малоизу-ченности данного регионального типа произношения, а также в связи с тем,

КАРПОВА Д.М. ИНТОНАЦИОННЫЕ МЕЛОДИЧЕСКИЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ...


46

что на территории Уэльса существует еще и валлийский акцент, влияние которого на уэльский тип произношения, несомненно.

Актуальность данной работы заключается в изучении мелодической составляющей уэльского типа произношения и в выявлении взаимовлия-ния национального стандарта Received Pronunciation (RP) и уэльского типа произношения.

Целью данной работы является определение репертуара мелодиче-ских шкал и терминальных тонов в уэльском типе произношения.

Поставленная цель определила решение следующих задач:- описание общеязыковых национально-специфических особенностей

мелодики британского варианта английского языка;- выявление методом перцептивного и акустического анализов просо-

дических характеристик уэльского регионального произношения.Материалом исследования послужили аудиозаписи курса «English

Accents and Dialects», представленные Артуром Хьюдом и Питером Трад-гиллом. Общее количество дикторов – 5 человек, время звучания аудиома-териала – 30 мин. В специальной литературе по интонации английской ли-тературной нормы отмечается, что средний уровень ЧОТ и конфигурация контура ЧОТ являются самыми важными показателями мелодики каждого говорящего. В данном исследовании представляется интересным рассмо-треть показатели средней ЧОТ, проанализировать предтерминальный уча-сток (шкалу) и терминальный тон.

Сравнивая инвентарь терминальных тонов в RP и в региональных ти-пах произношения, Т. И. Шевченко обнаружила следующие системные раз-личия:

а) интонационный репертуар: по сравнению с региональными типами произношения национальный стандарт RP обладает самым богатым на-бором терминальных тонов и моделей предтерминальной части мелодиче-ского контура: в шотландском, ирландском, уэльском регионах, например, имеются случаи полного отсутствия нисходяще-восходящего тона или по-степенно нисходящей ступенчатой шкалы;

б) частотность употребления сходных мелодических моделей: бо-лее частотное употребление ровных и восходяще-нисходящих тонов, ров-ных и волнообразных шкал в региональных типах произношения;

в) мелодический диапазон: речь носителей RP характеризуется гораздо более широким диапазоном по сравнению с региональными типами произ-ношения;

г) дистрибуция мелодических моделей: в региональных типах произ-ношения мелодические модели с ровным тоном употребляются там, где носитель RP использует модели с восходящим и нисходяще-восходящим тонами; восходяще-нисходящие тоны в региональной речи могут быть со-поставимы с высоким нисходящим тоном в RP; ровная, волнообразная и скользящая шкалы используются вместо постепенно нисходящей [5, 168-169].

В работах британских фонетистов Дж. Уэльса [8], Дэвида Кристала [6], и других определены основные интонационные характеристики основных

47

терминальных тонов британской фонологической системы: 1. Английский нисходящий тон более крутой и достигает самого низкого

мелодического уровня. 2. Английский восходящий тон - плавный, он начинается как ровный

тон, а затем плавно поднимается, пока не достигнет середины мелодиче-ского диапазона. Если тон реализуется на нескольких слогах, ударный слог остается на самом низком уровне, а безударные поднимаются вверх и до-стигают среднего уровня.

3. В RP в постепенно нисходящей ступенчатой шкале каждый ударный слог несколько ниже по сравнению с предыдущим, а безударные слоги (в идеале) находятся на одном уровне с ударными или немного ниже.

Первым этапом изучения вариативности мелодических изменений в уэльском региональном акценте является анализ предтерминальной ча-сти контура. Как показали результаты экспериментального исследования на материале речи исследуемых информантов (3 мужчин и 2 женщины) восходящее и волнообразное движение частоты основного тона является самым характерным для речи жителей Уэльса, представляющих уэльский региональный акцент.

Вольнообразная шкала, которая по характеру тональных спадов после каждого ударного слога напоминает скользящую шкалу, произносится в уз-ком диапазоне.

В нашем исследовании частотность волнообразной шкалы составляет 25% (12% в мужской реализации и 13% – в женской). Данный тип шкалы характерен для разговорной спонтанной речи, в которой слова обладают большей свободой построения.

Нисходящая шкала, которая является наиболее частотной в RP, за-фиксирована и в речи информантов из Уэльса, однако частотность коле-блется в пределах 5%-12%. Низкая частотность нисходящей шкалы свиде-тельствует о ее нейтрально окрашенном характере. К группе нейтральных шкал относится также ровная шкала, ее частотность составляет 18% в речи представителей уэльского типа произношения.

В группе эмоционально окрашенных видов шкал прослеживается тен-денция к употреблению восходящих шкал, причем в женской речи (19%) ее частотность выше, чем в мужской (9%). Данный показатель свидетельству-ет о большей эмоциональности женской речи.

Скандентная и скользящая виды шкал имеют приблизительно одинако-вую частотность использования в речи информантов. Скандентная шкала боле частотна в мужской речи (10%), а в женской – превалирует скольз-ящая шкала (8%).

Подводя итог анализу предтерминальной части синтагмы (шкалы), не-обходимо отметить преобладание эмоционально-окрашенных шкал в уэль-ском акценте, среди нейтральных шкал преобладают нисходящая и ров-ная виды шкал.



48

Таблица 1Частотность шкал в уэльском произносительном типе (%)

Следующим этапом анализа явилось исследование частотности тер-минальных тонов. В системе простых терминальных тонов исследователи RP отмечают высокую частотность нисходящих тонов. В диалектной речи Уэльса аудиторы отметили высокий процент сложного восходяще-нисходя-щего тона, который имеет плавный характер, т.е. ровные интервалы подъ-ема и падения.

Восходяще-нисходящий тон является более употребляемым в речи информантов-женщин – 18% и несколько ниже его частотность в мужской речи – 16%. Восходяще-нисходящий терминальный тон в силу своей кате-горичности и завершенности чаще встречался в финальных синтагмах.

Полученные результаты по дистрибуции простых тонов демонстрируют превалирование низкого нисходящего тона (31%), причем приблизительно с равной частотностью в мужской и женской речи. Среднеарифметические показатели диапазона нисходящего движения ЧОТ варьируют от 150 Гц до 136 Гц в мужской и женской группе.

Ровный терминальный тон является третьим по частотности употре-бления (28%) в уэльском произносительном типе, при этом его частотность значительно выше в мужской речи (21%). Среднеарифметические колеба-ния ЧОТ варьируют от 145 Гц до 140 Гц, составляя колебания в пределах всего 5 Гц.

Частотность употребления восходящего терминального тона, кото-рый, как правило, маркирует нефинальные синтагмы, значительно ниже, по сравнению с нисходящим терминальным тоном. В мужской группе его частотность составляет 15%, а в женской речи – 12%. Восходящий терми-нальный тон в анализируемых текстовых фрагментах носит апеллятивный характер и в основном используется для поддержания разговора, при об-ращении к собеседнику.

Как показали результаты исследования частотности терминальных то-нов в речи информантов, лидирующее положение занимает простой нисхо-дящий и сложный восходяще-нисходящий терминальные тоны.

Нисходяще-восходящий терминальный тон, который оформляет не-катигоричные эмоционально-окрашенные высказывания используются в речи исследуемых информантов представителей уэльского регионального произносительного типа с незначительной частотностью, составляющей 16% и 18% в мужской и женской группах.

49

Таблица 2Частотность терминального тона в уэльском

произносительном типе (%)

Анализ диапазональных характеристик в мужской группе выявил ши-рокий диапазон, который составляет максимально 245 Гц, и максимально 320 Гц в женской группе.

Как показали многочисленные исследования территориальной вари-ативности речи, диапазон ЧОТ явялется одним из ведущих параметров идентификации региональной речи [2; 3; 5]. Широкий диапазон речи пред-ставителей Уэльса свидетельствует о стремлении к повышенной норма-тивности [7].

Частотный интервал между средней частотой диктора и максимальным и минимальным уровнем ЧОТ позволил определить характер реализации диапазона ЧОТ, установить в каком регистре, верхнем или нижнем, реали-зуется диапазон голоса информантов. Вычисление частотного интервала проводилась по следующей методике: число равное единице – равномер-ная реализация диапазона голоса в обоих регистрах; число больше еди-ницы – диапазон голоса реализуется в верхнем регистре, число меньше единицы – диапазон реализуется в нижнем регистре [2].

В уэльском региональном типе произношения в женской и мужской группах был выявлен разный характер реализации диапазона в верхнем и нижнем регистре. Результаты анализа показали, что мужчины реализуют голосовые возможности в высоком верхнем регистре – 1,5 отн. ед., показа-тели в женской группе еще выше – 1,8 отн. ед.

Проведенный анализ частотных характеристик позволил выделить ряд признаков, присущих уэльскому типу произношения. Для получения динамического интонационного портрета уэльского типа произношения ис-пользовался метод обобщенного интонационного контура, разработанный в ЛЭФ ОНУ имени И. И. Мечникова [1].

Для построения обобщенного интонационного контура были взяты среднеарифметического значения ЧОТ (рис. 1).



50

Рис. 1. Обобщенный тональный контур уэльского типа произношения

Таким образом, проведенное комплексное исследование уэльского ре-гионального типа произношения в гендерном аспекте позволило составить просодический портрет исследуемого регионального типа произношения, который включает следующие характеристики:

- преобладание эмоционально окрашенных шкал: восходящая, волно-образная, скользящая;

- частотность восходяще-нисходящего и нисходящего терминальных тонов;

- широкий диапазон частоты основного тона, реализуемый в высоком верхнем регистре.

Полученные результаты позволяют констатировать, что в мелодиче-ском оформлении преобладают черты Received Pronunciation (RP). Влия-ние национального стандартного произношения на мелодические особен-ности уэльского произносительного типа проявляются в преобладании нис-ходящего терминального тона и высокого частотного диапазона.

Перспективой дальнейшего исследования является выявление темпо-ральных и динамических характеристик уэльского регионального типа про-изношения и составление комплексного просодического портрета данного типа произношения.

Список литературы1. Бровченко Т. А., Волошин В. Г. Обобщенный интонационный контур как форма изобра-

жения речевого сигнала / Т. А. Бровченко, В. Г. Волошин // Тезисы докладов на Всесо-юзной школе-семинаре АРСО-13 (г. Новосибирск, 23-28 июля 1984 г.) – Новосибирск, 1984. – С. 15-17.

2. Присяжнюк О. Я. Вариативность тональной организации спонтанных монологов пяти региональных типов британского произношения / О. Я. Прияжнюк // Записки з романо-германської філології. – Вип. 11. – Одеса: Латстар, 2002. – С. 232-240.

3. Скопинцева Т. С. Территориальная вариативность английской интонации на британских

51

островах (экспериментально-фонетическое исследование на материале девяти тер-риториальных типов британского произношения английского языка): Автореф. дисс… канд. филол. наук: 10.02.04 / Т. С. Скопинцева. – М.: МГЛУ, 1955. – 22 с.

4. Скуланова Г. М. Региональная вариативность интонации (экспериментально-фонетиче-ское исследование на материале английского языка в Шотландии): Автореф. дисс. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Г. М. Скуланова. – М., 1987. – 22 с.

5. Шевченко Т. И. Фонетика и фонология английского языка / Т.И. Шевченко – Дубна: Фе-никс, 2011.

6. Crystal D. The Cambridge Encyclopedia of the English language / D. Crystal. – Cambridge: CUP, 1995. – 489 p.

7. Wells I.C. Accents of English – Vol. 2: The British Isles. – Cambridge University Press, 1982. – 465 p.

8. Thomas A.R. Welsh English // Language in the British Isles // Ed. by Trudgill P. – Cambridge, 1984. – 210 p.

References1. Brovchenko, T. A., Voloshin, V. G. (1984). Obobshhennyj intonacionnyj kontur kak forma

izobrazhenija rechevogo signala. In Tezisy dokladov na Vsesojuznoj shkole-seminare ARSO-13 (g. Novosibirsk, 23-28 ijulja 1984 g.). Novosibirsk, 15-17.

2. Prisjazhnjuk, O. Ja. (2002). Variativnost’ tonal’noj organizacii spontannyh monologov pjati regional’nyh tipov britanskogo proiznoshenija. In Zapiski z romano-germans’koї fіlologії. Odesa: Latstar, (11), 232-240.

3. Skopinceva, T. S. (1955). Territorial’naja variativnost’ anglijskoj intonacii na britanskih ostrovah (jeksperimental’no-foneticheskoe issledovanie na materiale devjati territorial’nyh tipov britanskogo proiznoshenija anglijskogo jazyka): Avtoref. diss… kand. filol. nauk: 10.02.04. M: MGLU.

4. Skulanova, G. M. (1987). Regional’naja variativnost’ intonacii (jeksperimental’no-foneticheskoe issledovanie na materiale anglijskogo jazyka v Shotlandii): Avtoref. diss. ... kand. filol. nauk: 10.02.04. M.

5. Shevchenko, T. I. (2011). Fonetika i fonologija anglijskogo jazyka. Dubna: Feniks.6. Crystal, D. (1995). The Cambridge Encyclopedia of the English language. Cambridge: CUP.7. Wells, I.C. (1982). Accents of English. Vol. 2: The British Isles. Cambridge University Press.8. Thomas, A.R. (1984). Welsh English. In Language in the British Isles // Ed. by Trudgill P.

Cambridge.




52

УДК 811.111-342Ковальчук А.К.

ВЕРБАЛЬНОЕ И НЕВЕРБАЛЬНОЕ ВЫРАЖЕНИЕ ЭМОЦИЙ В РЕЧИ ШЕФ-ПОВАРА

Данное исследование посвящено анализу вербальных (терминальные тоны, шкалы, темп речи) и невербальных (движение рук, поднятие бровей, движение глаз) средств передающих эмоциональное состояние британского шеф-повара Лесли Уотерс в момент представления рецепта десерта «Vanilla fruit strudel». Проведенное перцеп-тивное исследование показало, что речь информанта весьма эмоциональна, что вы-ражается в использовании эмфатических тонов и шкал, быстрого темпа речи и на-личии кратких и сверхкратких пауз.Ключевые слова: эмоция, квазиспонтанная монологическая речь, темп речи, гендер-ное поведение, вербальные и невербальные средства.

Ковальчук О.К. Вербальне та невербальне вираження емоцій у мовленні шеф-кухаря. Дане дослідження присвячене аналізу вербальних (термінальні тони, шкали, темп мовлення) та невербальних (рухи рук, підняття брів, рухи очима) засобів, що передають емоційний стан британського шеф-кухаря Леслі Уотерс під час представ-лення рецепту десерту «Vanilla fruit strudel». Проведене перцептивне дослідження по-казало, що мовлення інформанта вельми емоційне, що виражається у використанні емфатичних тонів і шкал, швидкого темпу мовлення та наявності коротких та над-коротких пауз. Ключові слова: емоція, квазіспонтанне монологічне мовлення, темп мовлення, ген-дерна поведінка, вербальні та невербальні засоби.

Kovalchuk A.K. Verbal and non-verbal expression of emotions in the speech of chef. This work is dedicated to the analysis of verbal (terminal tones, scales, speech rate) and non-verbal (movement of hands, eyebrows lifting, eye movement) means, that transmit emotional state of the British chef Lesley Waters while presenting the recipe. The research has been done on the basis of samples of quasi spontaneous monologic statements of British chef Lesley Waters when presenting “Vanilla fruit strudel” recipe. The objectives of the study included identification of the set of tones and scales that make up the main melodic repertoire of the respondent, and determination of kinetic means in the investigated phrases of the chef. The subject of the research is gender-based verbal behavior of the British chef. The main objective of the study is to determine the specificity of gender non-verbal and verbal behavior of chefs.Conducted perceptual research has shown that the informant is very emotional, which is reflected in the use of emphatic tones and scales, fast speech rate and usage of short pauses.The prospective of the research is primarily determined by the need to analyze prosodic characteristics (melody, rate) of British chefs’ speech, as the problem is not widely studied and requires research in connection with non-verbal characteristics of chefs’ speech behavior.Key words: emotion, quasi spontaneous monologic speech, speech rate, gender behavior, verbal and non-verbal means.

Изучению эмоций уделяли и уделяют большое внимание как отече-ственные, так и зарубежные лингвисты. До сих пор среди ученых нет еди-ного мнения относительно определения эмоций. В работах профессора Ну-шикян Э.А. отмечается, что «эмоция - это сложное явление, до сих пор не имеющее единой, общепринятой дефиниции» [3].

Современный толковый словарь украинского языка предлагает следу-ющую трактовку термина - «Суб’єктивний стан людини та тварин у формі

53

безпосередніх переживань. Переживання людиною свого ставлення до дійсності, до особистого й навколишнього життя; душевне переживання, почуття людини».

В.А. Маслова даёт более обобщенное определение: эмоция - это спец-ифическая форма человеческого отношения к миру [1, 228].

Эмоциональные состояния зачастую определяют характер коммуника-ции и тактики поведения в жизненных ситуациях и специфичны не только для разных культур, но и для каждого человека в отдельности. Основным направлением, интересующим нас в рамках данной работы, является из-учение речи женщины – шеф-повара в плане гендерного преломления эмо-ций [2, 404].

Объектом нашего исследования являются образцы квазиспонтанной монологической речи в исполнении британского шеф-повара Лесли Уотерс в момент презентации блюда «Vanilla fruit strudel».

Актуальность данного исследования определяется, прежде всего, не-обходимостью анализа просодических характеристик речи шеф-поваров, так как данная проблема недостаточно широко изучена и требует исследо-вания в сочетании с невербальными характеристиками речевого поведе-ния шеф-повара.

Предметом исследования является вербальное и невербальное вы-ражение эмоций в речи британского шеф-повара.

Основной целью исследования является определение специфики ген-дерного невербального и речевого поведения шеф-повара.

Цель исследования определяет выполнение следующих задач:- изучение речевого поведения шеф-повара, эксплицирующего своё

эмоциональное состояние;- составление просодического портрета исследуемого шеф-повара (ме-

лодические характеристики, терминальные тоны и шкалы);- определение корреляции просодических и невербальных средств в

передаче эмоционального состояния говорящего.Материалом исследования послужила видеозапись рецепта (про-

должительность звучания - 10 минут), представленная британским шеф-поваром Лесли Уотерс.

Основным методом анализа является аудиторский анализ, выполнен-ный на кафедре теоретической и прикладной фонетики английского языка. Аудиторами выступали 6 преподавателей кафедры.

Основной единицей исследования является синтагма, которую мы определяем как «фонетическое единство, выражающее единое смысловое целое в процессе речи-мысли и могущее состоять как из одной ритмиче-ской группы, так и из целого ряда их [4, 86].

Исследуемый квазиспонтанный монологический текст был сегментиро-ван на фразы и синтагмы. В среднем в исследуемом материале представ-лено 65 фраз и 178 синтагм.

Речь исследуемого информанта отличается дробным синтагматиче-ским членением, количество слогов в синтагме варьируется от 15 до 25.

Например:

КОВАЛЬЧУК А.К. ВЕРБАЛЬНОЕ И НЕВЕРБАЛЬНОЕ ВЫРАЖЕНИЕ...


54

And I ˈhaven’t forˈgotten to ˈput the ˏalmonds in, | beˈcause ˏactually | the ˈalmonds are ˈjust ˈgoing on the ˎtop.||

ˏNow… | to ˈfinish it ˎoff, | just than it ˈlooks ˏpretty, | just a ˈlittle bit of ˏicing ˈsugar over the ˎtop like that.||

Данные высказывания информант сопровождает поднятием бровей и выразительным взглядом, движением руки по направлению к зрителю, а также активным круговым движением рук.

Мелодический репертуар исследуемого информанта отличается разно-образием использования тонов и шкал.

Превалирующим является восходящий тон. В английской интонологии данный тон используется для выражения незаконченности высказывания, выражает неуверенность и некатегоричность. В нашем исследовании ис-пользование данного тона в речи шеф-повара связано с выделением наи-более важных фрагментов рецепта, для привлечения внимания и подчер-кивания важности следования рецепту шеф-повара.

Например:But ˈwhat I’m gonna ˈdo ˏNOW | is ˈshow you ˏHOW | you can ˎcook with it.||Высказывание сопровождается движением руки, повар как бы рисует в

воздухе полукруг.And I’m ˈgoing to ˈuse ˏCheerios | in a deˈlicious vaˈnilla ˈfruit ˎstrudel.||В следующей фразе автор указательным пальцем указывает на важ-

ный ингредиент (Cheerios), направляя руку в сторону зрителя. Вторым по частотности в нашем исследовании является нисходящий

тон. В английской интонологии нисходящий тон, как правило, оформляет законченные повествовательные высказывания, выражающие команду, приказ, которые звучат довольно категорично. В нашем исследовании дан-ный нисходящий тон, которым Лесли Уотерс оформляет 40% высказыва-ний, имеет несколько иную коннотацию. Автор рецепта прибегает к исполь-зованию нисходящего тона в случае, когда необходимо четко следовать последовательности выполнения рецепта.

Например:And you can just ˈreach over the ˎbaking tray.||Высказывание сопровождается выразительным взглядом автора в сто-

рону зрителя, а также поднятием бровей.I’m ˈgoing to add a ˈLITTLE bit of ˎsugar | and ˈalso a ˏSQUEEZE of ˎlemon

juice over the top.||Информант большим и указательным пальцами визуализирует сочета-

ние «a little bit (немного)».Вторым этапом аудиторского анализа является анализ предтерминаль-

ной части синтагмы, а именно, шкалы. Наибольшая частотность в исполь-зовании шкал принадлежит постепенно нисходящей ступенчатой шкале (gradually descending stepping head) в сочетании с низким восходящим тер-минальным тоном (low rising tone), которые в английской интонологии ис-пользуется для выражения незаконченности высказывания, придания вы-сказыванию неофициальности в речи. В исследуемом нами квазиспонтан-ном монологическом тексте шеф-повар Лесли Уотерс сочетанием данной

55

шкалы и терминального тона как бы выражает свое отношение к блюду, которое рекламирует, в то же время подчеркивает неофициальный харак-тер высказывания.

Например:Now of a ˎthing | the ˏEASIEST ˈway | to ˈget ˏwhole ˈgrain ˈcereals into

ˏyour diet | is to enˈjoy them for ˎbreakfast.||If you ˈthink it’s ˈtoo long for ˏbaking tray, | ˏfortunately | the ˈstrudel is

ˎcrescent-ˈshaped.||Высказывания сопровождаются активными кивками головой, а также

выразительным взглядом и движением рук, устремленными на зрителя.В нашем материале представлена также постепенно восходящая сту-

пенчатая шкала (gradually ascending stepping scale), которая в сочетании с высоким нисходящим терминальным тоном (high falling tone) выражает в речи такие коннотации, как интерес, удивление, нетерпение. В презентации рецепта Лесли Уотерс прибегает к использованию данной шкалы, таким образом, передавая зрителю свою любовь к данному блюду и желание на-учить зрителя его готовить.

Например:And ˈthen | what I ˏwant to do | is to ˈput this into ˎoven, | it will ˏprobably

ˈtake ˈlike ˈthirty-five to ˈforty to ˎcook.||Произнеся данное высказывание, информант делает круговое движе-

ние руками, одновременно кивая головой.Следующей задачей аудиторского анализа являлось исследование

темпоральных особенностей речи данного информанта. Исследователи темпа речи придерживаются различной методики при изучении этой про-содической характеристики. Большинство фонетистов подчеркивают необ-ходимость использования двух способов измерения скорости речи: вклю-чая паузы (по определению Лейвера [6] – скорость речи) и исключая паузы (скорость артикуляции), выбрав единицей измерения количество слогов в секунду.

Мы придерживаемся в данной работе первой методики, т.е. включаем паузы в определении скорости речи. Темп речи также находится под воз-действием эмоционального состояния говорящего, в определенном состо-янии люди способны произносить фразы быстрее обычного, например, в радости, злости, волнении, раздражении и паническом страхе. В то же са-мое время некоторые эмоции, такие как грусть, отвращение, беспокойство, понижают нормальную скорость речи [5].

Зарубежные исследователи речевого поведения женщин отмечают, что темп речи женщин несколько выше, чем у мужчин [7].

Как показали результаты перцептивного исследования речи британско-го шеф-повара Лесли Уотерс, скорость речи в исследуемом тексте варьи-руется от очень быстрой до средней. Превалируют сверхкраткие внутри-синтагматические и краткие межсинтагматические паузы, что, несомненно, указывает на квазиспонтанный характер высказываний.

Аудиторы отметили наличие пауз хезитации, в большинстве своем не-заполненных.



56

Например:Now…of a thing, the easiest way to get… .Now…to finish it of…Однако, как известно, паузы хезитации сопровождают спонтанную

речь. В нашем исследовании, несмотря на квазиспонтанный характер речи, наличие пауз хезитации указывает на определенное волнение говорящего, а также, на желание информанта донести до слушателя оригинальный ре-цепт, желание научить зрителя (слушателя) его готовить, что, несомненно, указывает на психологическую особенность речи информанта.

Изменение темпа высказывания обусловлено содержанием сообще-ния. Автор рецепта замедляет темп речи в тех ситуациях, когда хочет за-хватить внимание слушателя, указать на наиболее важные части рецепта.

Например:And also some plums going in.I’m going to use some strudel pastry.В данных примерах автор как раз и использует прием замедления речи.Таким образом, проведенное перцептивное исследование речи британ-

ского шеф-повара Лесли Уотерс, представляющей рецепт десерта «Vanilla Fruit Strudel», показало, что речь исследуемого повара характеризуется динамичностью, вызванной необходимостью поддерживать высокий темп речи и донести как можно больше информации в единицу времени. Речь отличается наличием сверхкратких внутрисинтагменных и кратких межсин-тагменных пауз, наличие которых является одним из универсальных диф-ференцирующих признаков квазиспонтанной речи.

Автор рецепта весьма эмоциональна, что выражается как в использо-вании в речи эмфатических шкал и тонов, которые передают эмоциональ-ное состояние информанта, ее волнение, радость и даже счастье, а также в ускорении темпа речи, что можно объяснить физиологическими особен-ностями речи и психологическим состоянием говорящего. Информант ши-роко варьирует также невербальными средствами выражения, такими как кивок головы, поднятие бровей, выразительный взгляд, улыбка, движения пальцев и рук, отдавая предпочтение выражению глаз и движению рук. Вы-шеперечисленные особенности вербального и невербального поведения британского шеф-повара указывают также на наличие навыков публичного говорения.

Перспективным направлением данного исследования является сопо-ставительный анализ речевого поведения британских шеф-поваров в ген-дерном аспекте.

Список литературы1. Маслова В.А. Когнитивная лингвистика – Мн.: Тетрасистемс, 2005. – 256 с.2. Муллагаянова Г.С. Гендерный аспект экспликации эмоций. Гендерная лингвистика: Кол-

лективная монография. – Павлодар, 2013. – 584 с. (С.404-429).3. Нушикян Э.А. Типология интонации эмоциональной речи. – Киев-Одесса: Изд-во Вища

школа, 1986.4. Щерба Л.В. Фонетика французского языка. – М., 1963. – Изд-е 7-е. – С. 865. Abelin, Allwood, 2002; Zotter, 2003.

57

6. Laver J. Principles of Phonetics. – Cambridge: CUP, 1994. – 707 p.7. Labоv W. The reflection of social processes in linguistic structures. In «Readings in the

Sociology of Language», J. A. Fishman (ed.), The Hague – Paris, 1966.

References1. Maslova, V.A. (2005). Kognitivnaia lingvistika. M.: Tetrasistems.2. Mullagaianova, G.S. (2013). Gendernyi aspekt eksplikatcii emotcii. In Gendernaia lingvistika:

Kollektivnaia monografiia. Pavlodar, (404-429).3. Nushikian, E.A. (1986). Tipologiia intonatcii emotcionalnoi rechi. Kiev-Odessa: Izd-vo Vishcha

shkola.4. Shcherba, L.V. (1963). Fonetika frantcuzskogo iazyka. M., Izd-e 7-e, 86.5. Abelin, Allwood, (2002); Zotter, (2003).6. Laver, J. (1994). Principles of Phonetics. Cambridge: CUP.7. Labоv, W. (1966). The reflection of social processes in linguistic structures. In «Readings in

the Sociology of Language», J. A. Fishman (ed.), The Hague – Paris.




58

УДК 811.111’37’42Колегаева И.М.

КОГНИЦИЯ, СЕМИОЗИС, КОММУНИКАЦИЯ:О ЧЕМ ДУМАЛОСЬ В МИНУВШИЕ 25 ЛЕТ

Статья содержит обзор публикаций И.М.Колегаевой, вышедших в период 1991–2016 г.г. и посвященных проблемам коммуникативной лингвистики, лингвокогни-тивистики и семиозиса. Магистральными направлениями научного поиска оказа-лись исследования коммуникативной структуры текста разных функциональных стилей и жанров, феноменов текстовой парадигмы и текстового семиозиса, а также изучение роли когниции в ономасиологических процессах формирования кар-тины мира.Ключевые слова: мегатекст, коммуникативные статусы сообщения, коммуни-кативная вторичность, принцип ономасиологической релевантности, текстовая парадигма.

Колегаєва І.М. Когніція, семіозис, комунікація: про що думалось у минулі 25 років. Стаття містить огляд публікацій І.М.Колегаєвої, що вийшли друком у період 1991–2016 р.р. і присвячені проблемам комунікативної лінгвістики, лінгвокогнітивістики і семіозису. Магістральними напрямками наукового пошуку виявились дослідження комунікативної структури тексту різних функціональних стилів та жанрів, феноменів текстової парадигми і тестового семіозису, а також вивчення ролі когніцію в ономасіологічних процесах формування картини світу.Ключові слова: мегатекст, комунікативні статуси повідомлення, комунікативна вторинність, принцип ономасіологічної релевантності, текстова парадигма.

Kolegaeva I.M. Cognition, Semiosis, Communication: the subjects of contemplation in the recent 25 years. The article contains review of academic publications by I.Kolegaeva, which came out in 1991–2016 and which deal with the issue of communicative linguistics, cognitive linguistics and semiotics. The mainstream research split into several branches. Among them is the study of communicative structure of a text, which varies in different functional styles and genres. The earliest publications put forward the idea of a megatext: a unity of the main text (namely: a story, an article, a novel, an essay etc.) and a number of supporting texts (namely: a preface, commentaries, an annotation, a resume, bibliography and the like). Each of the latter performs specific function aiming at improving the result of communication. Another branch of the investigation suggests the idea of cultural paradigm of a belles-lettres text. The point is that a highly popular literary text inevitably undergoes the process of communicative transformations: there appear numerous translations, adaptations, comics, screen and stage versions, all of them declaring their identity with the initial text through identical title, plot and personage system. Taken together the initial text and its numerous transforms comprise a cultural paradigm of the text. The cultural space is filled not with texts as they are, but with such paradigms. Average users most frequently deal with the transforms rather than the initial texts. Still another branch of the performed research investigates the issue of semiosis as it is reflected in multimodal (polycode) messages. The study of world image formation gave impulse to discovering and describing the principle of onomasiological relevance which regulates cognitive activity of people and results in either naming some object or ignoring it thus leaving lacunas in the world image.Key words: megatext, communicative status of a message, secondary communicative representation, principle of onomasiological relevance, textual paradigm. Человеку свойственно жить под магией цикличного времени. Завора-

живают цифры прожитых лет, кратных пяти или десяти… Традиция пышно

59

отмечать круглые юбилеи и чуть менее пышно – «полукруглые». Как будто пятьдесят лет жизни принципиально отличаются от пятидесяти двух или пятидесяти трех. Под эту же магию попала и я, когда осознала, что в этом году исполняется четверть века моей «взрослой» научной жизни: в 1991 году вышла единственная монография под моей фамилией. Это была, честно говоря, внешне невзрачная скромного объема книга в картонном переплете белого цвета. Для начала лихих и бурных 90-х, в которых мы жили, еще не зная о тектонических изменениях, ожидавших нас впереди, издание книги – в типографии, пусть на газетной бумаге, но зато с высокой печатью – было предметом моей гордости.

С тех пор вот уже 25 лет в коммуникативном пространстве циркулиру-ет коммуникативный продукт с выходными данными: И.Колегаева «Текст как единица научной и художественной коммуникации» [21]. Пришло время подвести некоторые итоги и провести аудит интеллектуальному контенту, сформулированному в монографии и вскоре в докторской диссертации «Текст в системе научной и художественной коммуникации» [20].

Данная публикация предлагает обзор научных изысканий, которые за-родились в те годы, развивались и крепли или некоторое время пребыва-ли в латентном состоянии, но в итоге вылились в статьи, доклады, главы коллективных монографий. Диссертации, родившиеся под влиянием этих идей, здесь не упоминаются. С их перечнем и выдержками из них можно ознакомиться в [4].

Взгляд «с высоты птичьего полета» обнаруживает семь магистральных направлений, по которым двигались поиски истины:

Текст как коммуникативный феномен (статусы его зарождения и функ-ционирования, влияние функционального стиля и жанра на коммуникатив-ную специфику текста);

Феномен текстовой парадигмы в коммуникативном и культурологиче-ском аспектах;

Феномен мегатекста;Текстовый семиозис (поликодовость, коммуникативная вторичность);Полимодальность сенсорных ощущений и их текстовая презентация Хронотоп (пространство/время/человек в текстах разных типов);Картина мира как результат действия принципа ономасиологической

релевантности.Обо всем по порядку.І. В диссертации была предложена теория трех бытийных форм существо-

вания письменного (литературного) текста. Они получили названия потенци-альный, внешний и внутренний коммуникативные статусы сообщения.

Сообщение в потенциальном коммуникативном статусе существует в «мертвом материале... в рукописях, ...книгах» [2, 401]. Это артефакт, один из множества, отличающийся от других артефактов тем, что в нем «спря-тано» сообщение: его коммуникативная потенция находится в свернутом, виртуальном виде. Данный артефакт становится коммуникативным фено-меном только в тот момент, когда его берет в руки человек, владеющий

КОЛЕГАЕВА И.М. КОГНИЦИЯ, СЕМИОЗИС, КОММУНИКАЦИЯ...


60

кодом, использованным в сообщении, и приступает к чтению, т.е. графиче-ские значки, расположенные на материальном знаконосителе, трактует как знаки и в результате декодирует сообщение. Для человека, не владеющего кодом, подобный артефакт так и останется не более чем материальным объектом, о коммуникативной потенции которого можно только догадывать-ся. Такой статус есть своего рода «консервация» сообщения, необходимое условие для его сохранения, перемещения в пространстве и времени,

Виртуальная коммуникативность объединяет множество дискретных материальных объектов, иногда значительно отличающихся друг от друга (экземпляры текста в виде рукописи, распечатки, журнальной публикации, книг различных изданий), в единый коммуникативный объект – сообщение, пребывающее в потенциально коммуникативном статусе. Материальный модус письменного сообщения допускает многократное тиражирование его графических воплощений при сохранении идентичности их идеального мо-дуса. Таковы наши рассуждения о потенциальном коммуникативном стату-се сообщения.

Существование сообщения во внешнекоммуникативном статусе скла-дывается из двух разновеликих и функционально разнородных этапов, это:

1) этап генезиса сообщения, на котором произведение словесности на-ходится в текстотворческой власти своего создателя (возможность различ-ных правок и переделок) и который заканчивается отчуждением текста от автора и выходом в коммуникативное пространство;

2) этап коммуникативной циркуляции, т.е. самостоятельного, (отчуж-денного от воли автора) существования литературного произведения в общественной коммуникативной циркуляции.

На этапе генезиса, если он не успел завершиться тиражированием текста, возможно насильственное прерывание коммуникативного суще-ствования сообщения. Иногда это происходит по воле автора (тому пример – участь второго тома гоголевских «Мертвых душ»), однако значительно чаще – против авторской воли (навсегда исчезнувшие рукописи второй ча-сти «Окаянных дней» И. Бунина, первого варианта романа «Как закалялась сталь» Н. Островского и т.п.).

Однако после завершения этапа генезиса и выхода произведения в коммуникативное пространство насильственно прекратить коммуникатив-ное функционирование произведения практически невозможно. Изъятие тиражей, сжигание неугодных текстов – это не более чем ритуальные дей-ствия, которые могут привести лишь к временному и локальному сужению читательской аудитории. Полностью прекратить коммуникативную цирку-ляцию сообщения до тех пор, пока существует хоть один экземпляр его материального модуса, не дано никому.

Внешнекоммуникативный статус сообщения (литературного текста) сравниваем с геометрическим понятием луча: он имеет начало и не имеет конца.

М.М. Бахтин писал: «событие жизни текста, т. е. его подлинная сущность всегда развивается на рубеже двух сознаний, авторского и читательского» [3, 285]. Присоединяясь к данному тезису, утверждаем, что внутрикоммуни-

61

кативный статус сообщения равен периоду контакта этих двух сознаний, т.е. периоду чтения. Медиумом между ними выступает материальный мо-дус сообщения, линейное сукцессивное знаковое единство, разворачиваю-щееся от начала текста к его концу с возможными паузами – перерывами между чтением, которые остаются за пределами внутрикоммуникативного статуса сообщения. В результате данного контакта в читательском созна-нии формируется идеальный модус сообщения, целостный симультанный образа текстового контента, не идентичного, но изоморфного тому идеаль-ному модусу сообщения, который изначально присутствовал в сознании автора. Подробнее о коммуникативных статусах сообщения см.: [21, 5–29].

Влияние функционального стиля на коммуникативную специфику тек-ста рассматривается на примере научного VS художественного текста [21; 8], масс-медийных публикаций [32; 6; 23] компьютерно-опосредованной коммуникации [31]. О влиянии жанровой принадлежности письменного со-общения (в частности научно-фантастичная проза) речь идет в публикаци-ях [7; 28].

ІІ. Одним из перспективных, как представляется, направлений, заложен-

ных в монографии и диссертации, была идея коммуникативной/ культуро-логической парадигмы художественного текста.

Полагаем, что художественный текст определенного эстетического уровня и, главное, высокого уровня популярности, более или менее дли-тельно циркулируя в коммуникативном пространстве, претерпевает целый ряд трансформаций, порождающих сообщения с таким же заголовком, с таким же хронотопом и системой персонажей, с таким же сюжетом. Лите-ратурное произведение в его изначальном, авторски заданном виде назы-ваем эталоном. Коммуникативными трансформами считаем последующие коммуникативные образования, которые декларируют свою идентичность эталону (сохраняя заголовок и фамилию автора), однако в реальности оказываются сообщениями с иным адресантом, иной структурой, нередко даже с иным кодом. Единство эталона и его трансформов образует комму-никативную парадигму произведения.

Варианты трансформов могут быть в пределах вербального кода: это сокращенные версии произведения, адаптированные версии, вплоть до дайджестов, киносценарии, драматургические версии, иноязычные пере-воды. Межкодовые трансформации эталона порождают: комиксы, экрани-зации, театральные постановки с различным удельным весом вербального кода в трансформе – от драматургических до оперных и даже балетных версий.

Каждый такой коммуникативный трансформ есть новое воплощение, «реинкарнация» эталонного сообщения. Взятые в совокупности они и об-разуют коммуникативную парадигму литературного произведения. Появле-ние этих коммуникативных трансформов возможно только после появле-ния эталона. Это самоочевидно. Однако в дальнейшем все они функцио-нируют в коммуникативном пространстве параллельно, симультанно. Это обстоятельство весьма важно для понимания массовой культуры.



62

Поясним свою мысль. Мы утверждаем, что в мировой культуре, в миро-вом коммуникативном пространстве существуют не просто литературные произведения, но коммуникативные парадигмы произведений. Эти пара-дигмы имеют открытый, незамкнутый характер. Ядром, хронологически и иерархически изначальным членом этой парадигмы является эталон, т.е. авторски санкционированная версия литературного произведения. Абсо-лютно маргинальными членами парадигмы следует считать инокодовые трансформы.

Делаем акцент на том, что в массовом сознании нередко эта парадигма существует нерасчлененно. Массовый, средний представитель культурного сообщества не всегда знакомится с подобной текстовой парадигмой через восприятие эталона, значительно чаще его первые, а нередко и дальней-шие коммуникативные контакты ограничиваются периферийными, марги-нальными членами парадигмы (адаптациями, киноверсиями и т.п.).

Более подробно о деталях структурных, языковых, композиционных, идейно-эстетических изменений в сообщениях, образующих обсуждаемую парадигму, см.[9; 10; 22; 25].

Если попытаться поместить проблему коммуникативной парадигмы ли-тературного текста в многоцветной мозаике сегодняшней филологии или даже шире – культурологии, то увидим, что по соседству окажутся:

– исследования прецедентных текстов, т.к. именно такие тексты чаще всего «обрастают» коммуникативными трансформами;

– когнитивно-дискурсивные исследования, которые выявляют понятий-но-образный «сухой остаток», присутствующий во всех членах парадигмы;

– интертекстуальные исследования, уточняющие механизмы и резуль-таты цитирования, аллюзивного использования, пародирования эталона, появления сиквелов/приквелов;

– психолингвистические исследования, которые выявляют степень лег-кости-сложности восприятия вербальных (графических, акустических) и ико-нических (пиктографических) кодов, визуально-пластических кодов и т.п.;

– культурологические (точнее кросс-культурные) исследования, кото-рые бы проследили вклад родной культуры реципиента в его восприятие инокультурного сообщения.

III. Сформулированная нами 25 лет назад коммуникативная теория цело-

го текста содержала еще один инновационный момент: теорию мегатекста. По нашему определению мегатекст – это единство основного и вспомога-тельного текстов в рамках единого коммуникативного целого.

Основной текст является обязательным, он ценностно (информативно) доминирует над вспомогательным, прагматически направлен на передачу сообщения как такового. Это текст рассказа, статьи, романа, эссе, моно-графии и т.п.

В свою очередь вспомогательный текст – это множество (от 1 до 7-8) текстовых сообщений, которые факультативно сопровождают основной текст, являются ценностно второстепенными и прагматически вспомога-тельными, т.е. направленными на оптимизацию функционирования основ-

63

ного текста. К ним причисляем: предисловие/послесловие, оглавление, аннотацию, резюме, сноску, комментарий, глоссарий, библиографический перечень, посвящение, эпиграф. Совокупность основного сообщения и вспомогательных сообщений (как минимум одного) образует коммуника-тивно гетерогенное целое, которое и называем мегатекстом.

Не вызывает сомнения коммуникативная неравноценность основного и вспомогательного компонентов в структуре мегатекста, которая проявляет-ся даже в порядке их расположения в произведении. Основной текст пред-ставляет собой единый целостный (хотя и парцеллированный на абзацы, отбивки, главы и т.п.) графический массив, расположенный на простран-стве страниц. Тогда как графические массивы вспомогательных сообщений всегда отделены от массива основного сообщения и друг от друга.

Вспомогательный текст – это группа дискретных вербальных образова-ний, каждое из которых смыслово и формально намного теснее связано с основным текстом, чем с другими вспомогательными сообщениями, даже если они расположены рядом. Таким образом, в рамках мегатекста как единого целого наблюдаем преимущество вертикальных связей (между ос-новным и вспомогательными компонентами) над горизонтальными (между отдельными компонентами вспомогательного текста).

Возникает вопрос: могут ли составляющие мегатекста функциониро-вать отдельно друг от друга? Ответ: и да, и нет. При быстром, точнее то-ропливом, поверхностном восприятии мегатекста нередко осуществляет-ся чтение основного сообщения и полное или частичное пренебрежение вспомогательными сообщениями. Такой алгоритм деятельности адресата не приводит к коммуникативному сбою, хотя уменьшает восприятие инфор-мационного потенциала, заложенного в мегатексте.

Вопрос автономного функционирования вспомогательных сообщений имеет несколько ответов. Большинство из них (сообщений) утрачивают смысл и не представляют интереса для читателя вне своих связей с основ-ным текстом. Посвящение, сноска, комментарий, оглавление (при условии нумерологического обозначения разделов) выполняют свою коммуникатив-ную функцию исключительно в пределах мегатекста.

С другой стороны, возможно чтение некоторых вспомогательных со-общений вне этих пределов. Кстати, аннотация, резюме, предисловие/послесловие вообще строятся согласно правилам целого завершенного сообщения и в отдельных случаях могут коммуникативно существовать достаточно самостоятельно относительно основного текста. Несколько по-другому, но также самостоятельно могут восприниматься читателем библи-ографический перечень (это особенно актуально для научной коммуника-ции) и оглавление. При наличии тематических заголовков оглавление – это предельная концентрация наиболее важных семантических узлов основ-ного сообщения, ознакомление с таким «тематическим свертком» основ-ного сообщения помогает адресату в решении, читать ли его целиком или частями, или вообще отказаться от коммуникации. Кроме того, оглавление облегчает дальнейшую ориентацию в композиционно-архитектоническом строении текста.



64

Чтение мегатекста можно метафорически представить путешествием с путеводителем в руках. Путешественник может воспользоваться услу-гами и советами путеводителя, а может пренебречь ими и отправиться в путешествие-чтение основного текста, избегая всех подсказок вспомога-тельных сообщений. В отдельных случаях он может ограничиться только путеводителем, даже не отправляясь в путешествие. Очевидно, что выбор всегда остается за читателем. Но так же очевидно, что максимум своего информационного потенциала реализует именно мегатекстовое целое. Об информационном потенциале каждого типа вспомогательных сообщений, об их языковых особенностях и культурологических функциях см. [21, 76 и далее; 10; 12; 25,141; 22, 72-73].

IV. Еще одним магистральным направлением развития научных изыска-

ний, берущих начало в публикации 1991 г., является теория вторичной ком-муникативности и вторичного семиозиса и сопряженные с нею исследова-ния поликодовости сообщений.

Коммуникативная первичность/вторичность сообщения зависит от типа его референтного пространства. Коммуникативно первичным полагаем со-общение о мире вещей, явлений и событий, которые сами по себе не явля-ются коммуникативными, семиотичными феноменами.

Коммуникативно вторичным полагаем сообщение или его фрагмент, чей референт сам по себе является определенным знаковым образова-нием, называем его прото-сообщением. Такого рода референт успел про-функционировать в коммуникативном пространстве перед тем, как попал в коммуникативную «переработку», перед тем, как стал предметом вос-произведения в новом контексте. Так, например, цитата в литературном произведении появляется после того, как соответствующее высказывание успело поработать в своем «материнском» тексте. Пересказ какого-либо разговора возможен только после того, как произошел сам разговор. Конеч-но, разговор может быть выдуманным, а цитата искаженной, так появляют-ся фальсификации и сплетни.

Как бы там ни было, для самого статуса коммуникативной вторичности это значения не имеет. Истинность, правдивость воспроизведенного прото-сообщения лежит в иной, этической плоскости человеческого общения. К примеру, для научного и официально-делового общения она обязательна. В то же время художественный дискурс использует выдуманные прото-со-общения без каких-либо ограничений. Воспроизведение в тексте реплик персонажей (якобы произнесенных или промысленных), дневниковых запи-сей, писем (якобы написанных и прочитанных персонажами), текстов песен (которые якобы были пропеты или услышаны героями литературных про-изведений), надписей на табличках и т.п. – все это базируется на непоко-лебимой презумпции предварительного существования соответствующих коммуникативных образований, о которых рассказывается в литературном произведении. Их контрфактный характер, согласно канону художествен-ной речи, остается вне фокуса читательского внимания.

Коммуникативная вторичность – явление свойственное не только вер-

65

бальным сообщениям, но и тем, которые используют иные знаковые сред-ства кодирования информации. Трактуя живописное полотно как сообще-ние, приписываем ему наличие референтного пространства, или предме-та изображения, которым выступает фрагмент трехмерного динамичного мира, иконически с помощью цвета и линии закодированного в двухмерное статическое сообщение. Если среди изображенных референтов оказыва-ются картины, рисунки и т.п., то зрителю предлагается коммуникативно вто-ричное сообщение в виде картины, на которой изображена другая картина, якобы созданная ранее и в пределах данного живописного полотна функ-ционирующая как иконическая цитата.

Коммуникативную вторичность в кинематографическом сообщении на-блюдаем в случае включения в изображаемый мир другого кинематографи-ческого, телевизионного сообщения (реального или выдуманного), снятого ранее.

Коммуникативные конвенции предполагают, что зритель воспринима-ет цитируемое произведение как такое, которое имеет собственный статус и собственную историю функционирования в коммуникативном простран-стве. Что касается цитирования реальных кино и телевизионных сообще-ний, то чаще всего для них выбираются широко известные, прецедентные сообщения (ТВ программа «Время» в советские времена, репортаж о вы-садке астронавтов на Луну, фильм «Ирония судьбы», «Соломенная шляп-ка» и т.п.).

О деталях воспроизведенной/вторичной коммуникации в произведени-ях разных родов искусства и разных жанров см.[21,108 и далее; 15; 29; 7; 8; 5].

V. Научным направлением, идущим параллельно, оказалось исследова-

ние кодовой гомогенно/негомогенности текста.Гомогенность вербального текста предполагает использование в нем

исключительно языкового кода. Тогда как негомогенность вербального текста предполагает включение в его языковую ткань элементов икони-ческого кода: рисунков, фотографий, карт, схем, графиков, иллюстраций, эмотиконов и т.п. В результате сообщение становится поликодовым (или гибридным, креолизированным, а в англоязычной лингвистике оно называ-ется мультимодальным). К таким сообщениям относятся научные тексты, рекламные сообщения, произведения детской литературы, произведения детективного и приключенческого жанров, статьи учебных словарей, чат-сообщения, современная постмодернистская литература.

В фокусе нашего внимания, кроме научных и художественных текстов, оказалось поликодовое сообщение жанра музейного каталога как знаковое единство репродукции живописного полотна и вербальной текстовой анно-тации. В нем также интересно проявляет себя принцип коммуникативной вторичности, поскольку репродукция в рамках нашей теории рассматри-вается как коммуникативно вторичная (повторенная, воспроизведенная другими средствами) ипостась прото-сообщения – оригинала живописного полотна.



66

Воспроизведение иконического прото-сообщения в рамках музейного каталога подчиняется непреложным условностям: при сохранении изобра-зительного ряда, колористической гаммы (в цветной фоторепродукции) и формата (соотношение высоты и ширины) полотна, его истинные размеры остаются за скобками зрительного, рецептивного восприятия. Абсолютно невозможным оказывается воспроизведение материального знаконосите-ля протосообщения (масляные краски / акварель / темпера на холсте /кар-тоне / деревянной доске «превращаются» в фотографию на мелованной бумаге). Как первый, так и второй параметр различия (размер и знаконоси-тель) между протосообщением и его вторичной презентацией становятся объектом рефлексии в вербальной части статьи музейного каталога.

Информационный контент аннотации в музейном каталоге предлагает сведения двух типов. Сведения первого типа расширяют общекультурный и искусствоведческий кругозор читателя, но не влияют непосредственно на рецепцию полотна. Контент второго типа – это сведения, которые оптимизи-руют восприятие живописного творения, воспроизведенного в каталожной репродукции. Рассуждая о композиции комментируемого полотна, его ко-лористике, о роли отдельных деталей изображения, адресант провоцирует адресата на то, чтобы тот вернулся взглядом к репродукции, внимательнее рассмотрел ее и продублировал информацию, закодированную языковыми знаками, информацией, закодированной иконическими знаками.

Именно такая челночная деятельность адресата (постоянное переклю-чение из роли читателя в роль зрителя) является одной из отличительных черт коммуникации в рамках поликодового текста, каковым, в частности, выступает единство репродукции и ее вербального комментария, пред-ставленных в музейном каталоге.

О подобном поликодовом тексте как когнитивно-коммуникативном фе-номене и о разнообразных композиционно-речевых средствах его созда-ния см. [14; 18].

VI. Еще одним ответвлением от магистрального направления научных по-

исков в области семиозиса и поликодовости оказываются размышления о возможности отражения сенсорной информации в поликодовом тексте.

Сенсорные каналы восприятия человеком окружающего мира обозна-чаются физиологами как модальные, к ним относятся визуальный, ауди-альный, ольфакторный, вкусовой каналы. Модальность в данном случае – это качественная характеристика человеческих ощущений. Коммуника-тивную лингвистику интересует проблема отражения сенсорной информа-ции, полученной по разным модальным каналам, в текстовом сообщении.

Рассматривая взаимосвязь первой и второй сигнальных систем в вос-приятии мира человеком, приходим к следующему заключению: хотя ин-формация, полученная по всем модальным каналам кодируется знаками первой сигнальной системы, разные модальности имеют различную воз-можность их отражения знаками второй сигнальной системы. Они также по-разному воспроизводятся в рамках монокодового и поликодового со-общения. Сугубо вербальное (монокодовое) сообщение содержит пре-

67

имущественно рассказ о большинстве модальностей. В тексте говорящий рассказывает о чем-то благоуханном или зловонном, словесно описывает что-то, имеющее тот или иной вкус, говорит о поверхности, которая гладка или шершава, тверда или мягка, тепла или холодна. Отличие аудиальной модальности состоит в том, что она может быть как словесно описана, так и частично воспроизведена через шрифтовый акцент (увеличение/умень-шение кегля) и через звукоподражание, активирующее слуховую память читателя.

Объединение вербального и пиктографического кодов в поликодовом тексте предлагает как рассказ, так и воспроизведение сигналов зрительной модальности: через словесное описание окружающего мира в вербальных компонентах (рассказ) и через использование иконических знаков в пик-тографических компонентах поликодового сообщения (воспроизведение).

Отдельный предмет рассмотрения составляет словесное описание та-кого референта, как живописное полотно. В этом случае речь идет о фе-номене экфразиса, в котором автор текста оказывается в роли вторичного кодировщика. Он вербальными средствами перекодирует иконическое со-общение (живописное полотно) в текстовое сообщение. В отличие от ситу-ации, имеющей место в поликодовой статье музейного каталога, в художе-ственном тексте иконическое сообщение (живописное полотно как таковое) представлено исключительно через рассказ о нем. В связи с этим главным в таких фрагментах текста становится не столько содержание иконического сообщения (что именно изображено), сколько впечатление, которое карти-на произвела на «созерцателя» и о котором повествует нарратор.

Из вышесказанного вытекает облигаторность фигуры экспириенцера/ нарратора в сообщениях о сенсорной информации, поступающей по раз-ным модальным каналам. Подробнее об этом см.[17].

VII. Еще одним направлением научного исследования коммуникативной

структуры текста, служат наши работы, анализирующие текстовый хроно-топ в единстве трех его компонентов: времени, пространства, человека. В частности, значительный интерес для лингвистики текста и шире – для дискурсологии – представляет пространственно-временная организация новостной информационной заметки в печатном газетном издании. Уни-кальность газетного хронотопа, вытекающая из своеобразия газетного дис-курса, состоит в идентичности точки отсчета «сейчас» для обоих субъек-тов коммуникации. Время деятельности адресата регламентируется, ему конвенционально предписывается «требование» прочитать новостную за-метку в день выхода соответствующего номера газеты. В момент комму-никативной реализации газетного сообщения как отправитель, так и полу-чатель, автор и читатели существуют общем для них «сегодня», общими для них оказываются «вчера» и «завтра», без уточнения даты понимается темпоральный сигнал «в прошлую пятницу» и «на следующей неделе».

Однако идентичность темпоральной точки отсчета актуальна при кано-ническом чтении газеты. Существует и не каноническая реализация такой коммуникативной цепочки: читатель декодирует сообщение спустя много



68

времени после выхода сообщения в коммуникативное пространство. Об-ращаем внимание на то, что одно и то же сообщение для читателя свежей газеты и для читателя, работающего с этой же газетой в библиотечном ар-хиве, представляет разный интерес. С течением времени газетная заметка не утрачивает, но изменяет свою информативную ценность: на смену опе-ративности и злободневности сообщения приходит качество документаль-ного свидетельства об определенном периоде жизни общества. В газетной заметке, прочитанной годы спустя после ее публикации, ценится, прежде всего, ее репортажный характер, немедленные наблюдения над давно ис-чезнувшей действительностью. Подобного кардинального изменения ин-формационного потенциала сообщения в зависимости от времени замыка-ния коммуникативной цепочки не предполагаем в иных видах литературной коммуникации.

Рассуждая об изображенном пространстве, т.е. топосе в газетном тек-сте, отметим, что газетная информационная заметка, прежде всего, осве-щает мир как арену социальной деятельности людей, которая осуществля-ется в социально маркированных отрезках пространства. В связи с этим газетный топос непременно членится по административно-географиче-скому принципу на континенты, страны, административные районы, горо-да, поскольку социальная деятельность значительно реже происходит на фоне нерукотворной природы. Природные стихии попадают в поле зрения газетных сообщений преимущественно в случае природных катаклизмов. Информация о них актуализируют ландшафтное членение пространства (горы, океанское побережье, русло реки), хотя урбанистическое простран-ство все равно сохраняет свои приоритетные позиции в плане освещения произошедшего. Сообщения о землетрясениях и потопах в первую очередь содержат информацию о степени разрушений в населенных пунктах. Ана-логичные события, произошедшие в ненаселенной части земного шара, как правило, не становятся предметом газетного сообщения и не трактуют-ся как события. Как видим, локализация описываемого события как фактор его информационной валидности коррелирует с его социальным значени-ем. Подробнее об этом см.[23].

Хронотоп литературного произведения выступает важнейшей характе-ристикой его жанровой атрибуции. Данный тезис оказывается чрезвычай-но актуальным для научно-фантастических произведений, изображающих иномирие, ирреальную, контрфактическую реальность, которая подчиня-ется единой когнитивной модели своего конструирования. Данная модель имеет трехчастную структуру, в которую входят жанрово-типологические способы остранения: 1) места; 2) времени; 3) актантов научно-фантасти-ческих произведений.

Необходимо акцентировать доминирующий принцип «сдвига» в кон-струировании и изображении хронотопа (как пространства, так и времени, так и актантов). Сдвиг предполагает уход от реальных пространственно-темпоральных координат вдаль от времени создания произведения (в бу-дущее или прошлое), вдаль от Земли как планеты и вдаль (вверх, в высоту или вниз, в глубину) от поверхности земли как стандартной локации актан-

69

тов произведения. Сдвиг предполагает также расширение круга актантов за счет включения в него персонажей с паранормальными способностями, а также персонажей, в той или иной (иногда очень большой) степени от-личающихся от людей. Это могут быть гуманоиды, антропоморфные или не-антропоморфные персонажи или даже актанты, лишенные телесной оболочки. При этом они всегда наделены волей и сознанием. В изображен-ном мире научной фантастики сознание, способность к целенаправленной деятельности и коммуникации перестает быть прерогативой человека и приписывается персонажу с любой телесной оболочкой. Детальный анализ жанровой специфики хронотопа см.[23; 28; 7; 30].

О человеке как системообразующем компоненте хронотопа речь идет в исследовании традиционной антропоцентрической триады художествен-ного текста «автор–повествователь–персонаж». Ставя во главу угла твор-ческую личность автора произведения, отграничим психофизическую лич-ность в целом, или т.н. биографического автора от ипостаси субъекта ху-дожественной коммуникации. Второе есть лишь некоторая часть первого, одно из его социальных проявлений. При всем многообразии личностных характеристик творца ведущая роль среди них принадлежит эстетиче-скому началу. Образно говоря, благодаря обязательному «эстетическому ферменту» исходный материал писательских наблюдений и переживаний превращается в явление искусства. Ключевая позиция эстетического на-чала в распределении личностных параметров коммуниканта, автора ху-дожественного текста нередко приводит к тому, что и сам биографический автор как целостная личность некритически воспринимается сквозь призму созданных им квазиличностей. Особую роль в подобном искажении может сыграть образ автора. Образ автора – это, прежде всего, артефакт, продукт текстотворческой деятельности писателя, и в силу этого он в той или иной степени коррелирует с реальным автором. Однако традиционное заблуж-дение состоит в преувеличении сходства между образом автора и лично-стью творца.

Следует особо отметить, что подобное заблуждение, как правило, не приводит к коммуникативному сбою. Тот факт, что личности Э.Хемингуэя приписывали качества, присущие образу автора (а еще больше образу рас-сказчика) из его рассказов и романов, привел к искаженному представле-нию о самом творце, но не о его творениях.

В процессе речеведения автор может надевать различные речевые и психологические маски, перепоручая высказывание своих мыслей якобы автономным источникам речеведения – персонажам. При этом изначаль-но и базисно монологическое сообщение – текст романа, рассказа, пье-сы – создает иллюзию полилогичности. Единый и истинный отправитель сообщения (автор) обращается к истинному получателю этого сообщению (читателю).

Сконструированное писателем полилогическое сообщение создает сложную многоступенчатую систему, в которой взаимодействуют истинные коммуниканты (автор–читатель) и квазикоммуниканты (персонажи). За-зор между первыми и вторыми порождает дополнительные художествен-



70

ные возможности. Какая-то часть информации остается не проявленной для коммуникантов-персонажей и проявляется только на уровне истинных коммуникантов. В этих случаях автор и читатель общаются как бы «через голову» персонажей.

Появление квазиреальной фигуры коммуниканта-повествователя, осо-бенно в случае имитации устного рассказа о происходящем, имплицирует и наличие второй квазиреальной фигуры – коммуниканта-слушателя. В современной терминологии их обозначаю как нарратора и наррататора. Наррататор – это своего рода персонаж-призрак. Его главная функция – быть реципиентом речеведения. Для оправдания этой функции он должен быть как можно меньше осведомлен о сути происходящего, должен в той или иной мере отстоять от места и/или времени описываемых событий. В результате его участие в фабульном действии, как правило, невелико.

Делая вымышленные фигуры персонажей источником и реципиентом речеведения, автор художественного произведения решает целый ряд эстетических задач. Он увеличивает эффект аутентичности повествова-ния, экономно и выразительно характеризует персонажей, в том числе ква-зикоммуникантов, использует зазор между реальными и квазиреальными коммуникантами для смысловой игры – то, что остаётся непонятным для персонажа, оказывается ясным, хотя и эксплицитно не выраженным, для читателя.

Адекватная расшифровка этих моментов значительно повышает роль читателя. Коммуникативно-речевая структура художественного текста по-буждает его к активному восприятию, что в итоге приносит большое эстети-ческое наслаждение. Подробнее см.[11].

VIII. Хронологически последним из исследовательских направлений, заро-

дившихся в далеком 1991 г., оказалось исследование ономасиологической деятельности человека, лежащей на пересечении перцептивного и когни-тивного видения мира. Мы исходим из посылки о том, что ученых-гуманита-риев, в частности лингвистов – когнитивных лингвистов в первую очередь – интересует не мир как онтологическая сущность (его изучением занима-ются ученые-естественники: химики, физики, биологи, астрономы и т.п.), но отражение мира в сознании человека, т.е. видение и понимание этого мира человеком, а также его означивание в той мере и таким образом, которые определяются степенью когнитивного освоения мира. Используем термин видение в двух различных значениях, поскольку акцентируем внимание на несовпадении перцептивного и когнитивного видения. Причем если пер-цептивное видение – феномен универсальный, свойственный всем пред-ставителям некоторой культуры, то когнитивное видение вариативно и в значительной степени зависит от знаний говорящего о том или ином фраг-менте мира и от его заинтересованности в этом фрагменте. Формулируя этот тезис, мы отталкиваемся от наблюдения Н.Д. Арутюновой, соглас-но которому «процесс познания предмета начинается с его вычленения из окружающей действительности и его отделения от пространственного фона» [1,173]. А импульсом к познанию предмета прежде всего служит за-

71

интересованность говорящего (группы говорящих, объединенных в опре-деленные этнические, образовательные, профессиональные сообщества).

Знания об окружающем мире, в частности профессиональные знания, образуют когнитивную оптику, некое когнитивное сито, которые пропуска-ют или задерживают определенные кванты информации, приходящей к наблюдателю перцептивными каналами. Чем мощнее данная оптика, тем более детализированным и специфицированным становится когнитивное видение окружающей действительности, в результате чего ономасиологи-ческая результирующая становится более диверсифицированной и более многочисленной.

Рассуждая о заинтересованности говорящего, которая побуждает его к «вычленению предмета, и отделению его от фона», следует учитывать фактор профессиональной принадлежности говорящего к определенному профессиональному сообществу. Один и тот же фрагмент объективной действительности перцептивно видится и профессионалами, и обычными говорящими одинаково, но когнитивное видение у них различается. Для не-профессионала значительная часть объектов определенной професси-ональной сферы деятельности остается в «когнитивной тени», поскольку не представляет для него какого-либо интереса, а значит, не требует язы-кового обозначения.

Из этого следует, что один и тот же участок окружающего мира в вос-приятии всего социума – с одной стороны – и его профессионально мар-кированной фракции – с другой стороны – предстает в разных пропорциях «замеченных» и «незамеченных» предметов, или иначе говоря, характери-зуется разной степенью лакунарности. Доля предметов, замеченных, выде-ленных из общего фона и поименованных, в картине мира (КМ) профессио-налов значительно больше, чем в соответствующем участке картины мира обычных говорящих. Как результат – профи вариант КМ менее лакунарен, заполнен намного плотнее, в нем во много раз больше денотатов и, соот-ветственно, языковых единиц, номинирующих эти денотаты.

Например, специальные словари и энциклопедии ювелирного дела фиксируют полсотни номинативных единиц, обозначающих кольца, в част-ности: trinity ring, dinner ring, friendship ring, mood ring, poison ring и многие другие. Безусловно, не-профессионал видит, чем отличаются эти артефак-ты друг от друга, однако перцептивное восприятие, которое миновало сито когнитивного восприятия, оставляет соответствующие объекты без специ-альных, отдельных для каждого из них названий. В результате плотность не-профессиональной КМ (в соответствующем сегменте) уменьшается за счет наличия когнитивно-номинативных лакун.

Другим примером, иллюстрирующим действие когнитивной оптики при восприятии и оязыковлении фрагментов мира, служит сегмент КМ, в кото-ром сконцентрированы номинации транспортных средств для передвиже-ния по воде, т.е. судов. Моряки и не-моряки «видят» неодинаковое количе-ство объектов (водных транспортных средств), «достойных» именования. Принцип, согласно которому номинация денотата:

а) включается/не включается в языковую картину мира (ЯКМ),



72

б) высвечивает характеристики денотата или оставляет их в тени, назван нами принципом ономасиологической релевантности. Его функ-

ционирование наиболее ярко проявляется в разном означивании одних и тех же (точнее сходных между собой) онтологических объектов.

К примеру, в глазах непрофессионала судно для перевозки жидких гру-зов – это tanker. Ономасиологически релевантным признаком выступает характер транспортируемого груза (жидкость). Для экспликации этого при-знака человеку, далекому от морского дела, достаточно одной номинации tanker. Однако, с точки зрения профессионала, танкер преимущественно следует номинировать таким образом, чтобы ономасиологически высветить целый пучок дополнительных смысловых деталей, а именно: какая именно жидкость перевозится танкером – нефть, вода, сжиженный газ, химические жидкие вещества. Для каждого из этих грузов есть свой тип танкера: oil tanker, water-tank boat, liquefied natural gas ship, chemical carrier. Если речь идёт о нефтеналивном судне, то ономасиологически релевантной может быть информация о степени переработки транспортируемой нефти: сырая нефть или продукты переработки нефти – crude carrier, product tanker.

В результате подобной ономасиологической нюансировки в професси-ональном варианте ЯКМ «водное транспортное средство» появляется бо-лее 40 единиц, номинирующих понятие танкер, из них десяток лексических единиц, номинирующих исключительно нефтеналивной танкер. Наивная, не-профессиональная КМ обходится одной лексической единицей.

Проявление принципа ономасиологической релевантности касается не только общей проблемы формирования ЯКМ как таковой (в её профи и наивном вариантах), но более узкой проблемы соотношения десигната, или формы языкового знака, и сигнификата, или содержания знака, на-бора смысловых компонентов, входящих в лексическое значение соответ-ствующей языковой единицы. Речь идет о том, каков принцип отбора тех или иных характеристик номинируемого объекта для их вербальной экс-пликации в экспоненте знака, т. е. в номинативной единице.

Выполненные исследования показали, что нередко характеристики, не-смотря на их онтологическую важность для существования и функциониро-вания объекта, остаются неназванными, подразумеваемыми «по умолча-нию». Согласно нашим наблюдениями и умозаключениям, чем ближе при-знак к статусу прототипического, тем менее вероятно его обозначение в но-минативной единице. Судно, передвигающееся по воде, прототипично. Его номинации не акцентируют данный ономасиологический признак (vessel). В то же время отклонение от стандарта, появление нетипичного признака у объекта (судно, передвигающееся под водой, и судно, летящее над водой) провоцирует экспликацию именно этого признака в лексической единице, номинирующей объект (submarine, winged ship, airfoil boat, air-cushion ship, air-support vessel, hovercraft, planing boat).

Парадоксальность принципа ономасиологической релевантности при-менительно к прототипическим характеристиками объекта номинации ярко проявляется также в ономасиологическом «игнорировании» такой базовой онтологической характеристики, как однокорпусность судна. Эта конструк-

73

тивная характеристика не эксплицируется, присутствуя в смысловой струк-туре номинаций «по умолчанию».

Вместе с тем отклонение от этого параметра – увеличение количе-ства корпусов у одного судна – обязательно маркируется вербально: либо в экспоненте языкового знака twin-hull craft, split-hull vessel, либо в лекси-кографической дефиниции, например, catamaran [a double or treble-hulled vessel]. Перцептивно «видимый» признак объекта (количество корпусов у судна) становится когнитивно «видимым» только в случае отклонения от стандарта, глубоко укоренённого в сознании социума. Иначе говоря, оче-видная перцептивная «видимость» признака объекта материального мира не обязательно коррелирует с его лингво-когнитивной «видимостью», при-водящей к знаковому обозначению данного признака.

Подводя итоги вышесказанному, ещё раз акцентируем своеобразие действия принципа ономасиологической релевантности в формировании картины мира. Образно говоря, не всё то, что видно и очевидно, не всё то, что само собой разумеется, на поверку оказывается столь же когнитивно, а следовательно, ономасиологически, релевантным. Подробнее об этом см.[16; 24; 27; 26].

В завершение воспользуемся финальной формулой древних риторов: Dixi! Я все сказал! На сегодня. Что будет завтра? Посмотрим. Подумаем. Поразмышляем1.

Список литературы1. Арутюнова Н.Д. К проблеме функциональных типов лексического значения/

Н.Д.Арутюнова // Аспекты семантических исследований: отв. ред. Н.Д.Арутюнова, А.А.Уфимцева. – М.: Наука, 1980. – С.156-249.

2. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. – М.: Худож.литература, 1975. – 809 с.3. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. – М.: Искусство, 1979. – 424 с.4. Інтегральна теорія англомовної комунікації: колективна монографія /Під загальною

редакцією д-ра філол.наук Т.І. Домброван. – Одеса: КП ОМД, 2015. – 799 с.5. Колегаєва І. М. Вербалізація емотивної невербалістики в англомовних словниках і тек-

стах // Вісник КНЛУ. – Т. 15. – № 2. – 2012. – С. 55-72.6. Колегаева И. M. Газетный текст как коммуникативное явление // Записки з романо-

германської філології. – Вип. 11. – Одеса: Латстар, 2002. – С. 116–126. 7. Колегаєва I. M. Зображення персонажного дискурсу як жанрово детермінований вияв

комунікативної вторинності в художньому тексті // Вісник Харківського національного університету. – № 896. – Харків: ХНУ, 2010. – С.102-107.

8. Колегаева И.М. Коммуникативная вторичность текста: функционально-стилевая пара-дигма // Записки з романо-германської філології. – Вип.25. – Одеса: Фенікс,2010 – С. 122–130.

9. Колегаева И. M. Коммуникативная парадигма литературного произведения (культуро-логический аспект) // International Scientific Conference. Linguapax VIII UNESCO. Kyiv. – 2000. – Vol. 3-B. – P. 547-553.

10. Колегаєва I. M. Літературний твір й іншомовна читацька аудиторія (Комунікативні аспек-ти текстових трансформацій) // Щорічні записки з українського мовознавства. – Вип. 3. – Одеса: ОДУ, 1996. – С. 9-22.

11. Колегаева И. M. Личность творца и ее отражение в триаде «автор – повествователь – персонаж» // Записки з романо-германської філології. – Вип. 8.– Одеса: Латстар, 2000. – С. 98–106.

12. Колегаева I.M. Мегатекст як вияв комунікативної гетерогенності цілого завершеного тек-

1 Ознакомиться с публикациями автора можно на сайте http://kolegaeva.onu.edu.ua



74

сту // Мовознавство. – 1996. – № 1. – С. 25- 30.13. Колегаєва І.М. Мегатекстова структурованість прози Оксани Забужко// Одеська

лінгвістична школа: координати сучасних пошуків: колект. моногр. / кол. авторів.; за заг.ред. Ковалевської Т.Ю. – Одеса: видавець Букаєв Вадим Вікторович, 2014. – С.248–259.

14. Колегаева И.М. Музейный каталог как вид поликодового текста // Записки з романо-германської філології. – Вип. 1 (32). – Одеса: КП ОМД, 2014. – С.92–101.

15. Колегаева I. M. Нарис про комунікативну вторинність // Записки з романо-германської філології. – Вип. 13. – Одеса:Фенікс, 2003. – С. 85-95.

16. Колегаєва І.М. Перцептивне і когнітивне бачення світу: ономасіологічний аспект / І.М.Колегаєва // Вісник ОНУ імені І.Мечникова. – Том 18. – Вип. 2(6) 2013. – С.63-69.

17. Колегаєва І.М. Полімодальність відчуттів у дзеркалі полікодовості тексту, або ще раз про антропоцентризм у лінгвістиці // Записки з романо-германської філології– Вип. 2 (35). – Одеса: КП ОМД, 2015. – С.105–113.

18. Колегаева И.М. Статья музейного каталога как вид поликодового текста// Записки з романо-германської філології // Одеський національний університет імені І.І.Мечникова: ф-т романо-германської філології. – Вип. 2 (33). – Одеса: КП ОМД, 2014. – С.39–46.

19. Колегаєва І.М. Текст і мегатекст як члени єдиної комунікативної родини /Колегаева І.М. // Лінгвістика XXI століття: нові дослідження і перспективи / НАН України, Центр науко-вих досліджень і викладання іноземних мов; редкол: А.Д.Белова (голов, ред.) та ін. – К. 2012. – C.l 70-178.

20. Колегаева И. М. Текст в системе научной и художественной коммуникации: Авторефе-рат дис... докт. филол. наук. – Киев: КГУ им.Тараса Шевченко, 1992. – 32 с.

21. Колегаева И. М. Текст как единица научной и художественной коммуникации. – Одесса: Одесоблполиграфиздат, 1991. – 120 с.

22. Колегаева И.М. Текстовая парадигма: микро-, макро-, мега-, гипер- и просто текст. // Записки з романо-германської філології. – Вип.20. – Одеса: Фенікс, 2008. – С.70-80.

23. Колегаева І.М. Хронотоп газетного дискурсу // Записки з романо-германської філології. – Вип.17. – Одеса: Фенікс, 2006. – С. 107-114.

24. Колегаєва І.М. Що нам показує картина світу: людський чинник ономасіологічних процесів // Наукові записки НаУКМА. – Том 164. Філологічні науки (Мовознавство) – 2014. – С.8–11.

25. Колегаева И. M., Голубенко Л. H. Феномен коммуникативного посредничества. Его роль в становлении филолога // Записки з романо-германської філології. – Вип. 7. – Одеса: Латстар, 2000. – С. 136-143.

26. Колегаева И.М., Загребельная Н.В. ПЕРЕДВИЖЕНИЕ по ВОДЕ как смыслообразую-щий признак англоязычного ЛСП «Водное транспортное средство» // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Філологічні науки. Мовоз-навство. – № 3. – Частина 2, 2011. – С.144-150.

27. Колегаева И. М., Загребельная Н. В. Принцип ономасиологической релевантности в формировании наивной и профессиональной картины мира // Вісник ОНУ імені I. Меч-никова. – Т. 17. – Вип. 4. – 2012. – С. 61-70.

28. Колегаева И. М., Олейникова Г. А. Темпоральный сдвиг как прием остранения в жанре научной фантастики // Записки з романо-германської філології. – Вип. 24. – Одеса: Фенікс, 2009. – С. 111-124.

29. Колегаєва І.М., Попік І.П. Нарис про комунікативну вторинність і вторинний семіозис. // Записки з романо-германської філології. – Вип.16. – Одеса: Фенікс, 2005. – С.78-86.

30. Колегаева І.М., Реконвальд Н.В. Просторово-часовий фактор у мовленнєвій комунікації (від дописемної до електронної) // Вісник Одеського національного університету. – Т.12. – Вип. З, 2007. – С. 90-97

31. Колегаева И. М., Реконвальд Н. В. Универсальные законы речепорождения и современ-ная коммуникация: об энергетической оптимальности чат-дискурса // Записки з романо-германської філології. – Вип.22. – Одеса: Фенікс, 2008. – С.65-75.

32. Kolegayeva I., Voronyuk O. Cognitive aspects of intralingual and interlingual paronymous attraction in mass media communication // The USSE Messenger. – 2000. – №l.– P. 35-40.

75

References1. Arutjunova, N.D. (1980). K probleme funkcional’nyh tipov leksicheskogo znachenija. In

Aspekty semanticheskih issledovanij: otv. red. N.D.Arutjunova, A.A.Ufimceva. M.: Nauka, 156-249.

2. Bahtin, M.M. (1975). Voprosy literatury i jestetiki. M.: Hudozh.literatura.3. Bahtin, M.M. (1979). Jestetika slovesnogo tvorchestva. M.: Iskusstvo.4. Іntegral’na teorіja anglomovnoі komunіkacіі: kolektivna monografіja. (2015). Pіd zagal’noju

redakcіeju d-ra fіlol.nauk T.І. Dombrovan. Odesa: KP OMD.5. Kolegaeva, І. M. (2012). Verbalіzacіja emotivnoі neverbalіstiki v anglomovnih slovnikah і

tekstah. In Vіsnik KNLU. (2), 72.6. Kolegaeva, I. M. (2002). Gazetnyj tekst kak kommunikativnoe javlenie. In Zapiski z romano-

germans’koі fіlologіі. Odesa: Latstar, (11), 116–126. 7. Kolegaеva, I. M. (2010). Zobrazhennja personazhnogo diskursu jak zhanrovo determіnovanij

vijav komunіkativnoі vtorinnostі v hudozhn’omu tekstі. In Vіsnik Harkіvs’kogo nacіonal’nogo unіversitetu. Harkіv: HNU, (896), 102-107.

8. Kolegaeva, I.M. (2010). Kommunikativnaja vtorichnost’ teksta: funkcional’no-stilevaja paradigma. In Zapiski z romano-germans’koі fіlologіі. Odesa: Fenіks, (25), 122–130.

9. Kolegaeva, I. M. (2000). Kommunikativnaja paradigma literaturnogo proizvedenija (kul’turologicheskij aspekt). In International Scientific Conference. Linguapax VIII UNESCO. Kyiv. (3-B), 547-553.

10. Kolegaеva, I. M. (1996). Lіteraturnij tvіr j іnshomovna chitac’ka auditorіja (Komunіkativnі aspekti tekstovih transformacіj). In Shhorіchnі zapiski z ukraіns’kogo movoznavstva. Odesa: ODU, (3), 9-22.

11. Kolegaeva, I. M. (2000). Lichnost’ tvorca i ee otrazhenie v triade «avtor – povestvovatel’ – personazh». In Zapiski z romano-germans’koі fіlologіі. Odesa: Latstar, (8), 98–106.

12. Kolegaeva, I.M. (1996). Megatekst jak vijav komunіkativnoі geterogennostі cіlogo zavershenogo tekstu. In Movoznavstvo. (1), 25- 30.

13. Kolegaeva, І.M. (2014). Megatekstova strukturovanіst’ prozi Oksani Zabuzhko. In Odes’ka lіngvіstichna shkola: koordinati suchasnih poshukіv: kolekt.monogr. / kol.avtorіv.; za zag.red.Kovalevs’koі T.Ju. Odesa: vidavec’ Bukaеv Vadim Vіktorovich, 248–259.

14. Kolegaeva, I.M. (2014). Muzejnyj katalog kak vid polikodovogo teksta. In Zapiski z romano-germans’koі fіlologіі. Odesa: KP OMD, 1 (32), .92–101.

15. Kolegaeva, I. M. (2003). Naris pro komunіkativnu vtorinnіst’. In Zapiski z romano-germans’koі fіlologіі. Odesa: Fenіks, 13, 85-95.

16. Kolegaeva, І.M. (2013). Perceptivne і kognіtivne bachennja svіtu: onomasіologіchnij aspekt. In Vіsnik ONU іmenі І.Mechnikova. Tom 18, 2(6), 63-69.

17. Kolegaeva, І.M. (2015) Polіmodal’nіst’ vіdchuttіv u dzerkalі polіkodovostі tekstu, abo shhe raz pro antropocentrizm u lіngvіsticі. In Zapiski z romano-germans’koі fіlologіі. 2 (35). Odesa: KP OMD, 105–113.

18. Kolegaeva, I.M. (2014). Stat’ja muzejnogo kataloga kak vid polikodovogo teksta. In Zapiski z romano-germans’koі fіlologіі. 2 (33). Odesa: KP OMD, 39–46.

19. Kolegaеva, І.M. (2012). Tekst і megatekst jak chleni edinoі komunіkativnoі rodini. In Lіngvіstika XXI stolіttja: novі doslіdzhennja і perspektivi / NAN Ukraіni, Centr naukovih doslіdzhen’ і vikladannja іnozemnih mov; redkol: A.D.Belova (golov, red.) ta іn. K., l 70-178.

20. Kolegaeva, I. M. (1992). Tekst v sisteme nauchnoj i hudozhestvennoj kommunikacii: Avtoreferat dis... dokt. filol. nauk. Kiev: KGU im.Tarasa Shevchenko.

21. Kolegaeva, I. M. (1991). Tekst kak edinica nauchnoj i hudozhestvennoj kommunikacii. Odessa: Odesoblpoligrafizdat.

22. Kolegaeva, I.M. (2008). Tekstovaja paradigma: mikro-, makro-, mega-, giper- i prosto tekst. In Zapiski z romano-germans’koі fіlologіі. (20). Odesa: Fenіks, 70-80.

23. Kolegaeva, І.M. (2006). Hronotop gazetnogo diskursu. In Zapiski z romano-germans’koі fіlologіі. (17). Odesa: Fenіks, 107-114.

24. Kolegaeva, І.M. (2014). Scho nam pokazuе kartina svіtu: ljuds’kij chinnik onomasіologіchnih procesіv. In Naukovі zapiski NaUKMA. (164). Fіlologіchnі nauki (Movoznavstvo), 8–11.

25. Kolegaeva, I. M., Golubenko, L. H. (2000). Fenomen kommunikativnogo posrednichestva.



76

Ego rol’ v stanovlenii filologa. In Zapiski z romano-germans’koі fіlologіі. (7). Odesa: Latstar, 136-143.

26. Kolegaeva, I.M., Zagrebel’naja, N.V. (2011). PEREDVIZhENIE po VODE kak smysloobrazujushhij priznak anglojazychnogo LSP «Vodnoe transportnoe sredstvo». In Naukovij vіsnik Volins’kogo nacіonal’nogo unіversitetu іmenі Lesі Ukraіnki. Fіlologіchnі nauki. Movoznavstvo. (3), 144-150.

27. Kolegaeva, I. M., Zagrebel’naja, N. V. (2012). Princip onomasiologicheskoj relevantnosti v formirovanii naivnoj i professional’noj kartiny mira. In Vіsnik ONU іmenі I. Mechnikova. 17 (4), 61-70.

28. Kolegaeva, I. M., Olejnikova, G. A. (2009). Temporal’nyj sdvig kak priem ostranenija v zhanre nauchnoj fantastiki. In Zapiski z romano-germans’koі fіlologіі. (24). Odesa: Fenіks, 111-124.

29. Kolegaeva, І.M., Popіk, І.P. (2005). Naris pro komunіkativnu vtorinnіst’ і vtorinnij semіozis. In Zapiski z romano-germans’koі fіlologіі. (16). Odesa: Fenіks, 78-86.

30. Kolegaeva, І.M., Rekonval’d, N.V. (2007). Prostorovo-chasovij faktor u movlennеvіj komunіkacіі (vіd dopisemnoі do elektronnoі). In Vіsnik Odes’kogo nacіonal’nogo unіversitetu. (12), 90-97

31. Kolegaeva, I. M., Rekonval’d, N. V. (2008). Universal’nye zakony recheporozhdenija i sovremennaja kommunikacija: ob jenergeticheskoj optimal’nosti chat-diskursa. In Zapiski z romano-germans’koі fіlologіі. (22). Odesa: Fenіks, 65-75.

32. Kolegayeva, I., Voronyuk, O. (2000). Cognitive aspects of intralingual and interlingual paronymous attraction in mass media communication. In The USSE Messenger. (1), 35-40.


77

УДК 811.133.1:81’373.611Косович О. В.

СПЕЦИФIКА ПОЛIТИКИ ФРАНЦIЇ В ГАЛУЗI НАЦIОНАЛЬНОЇ МОВИ ТА НЕОЛОГIЇ. ОСНОВНI ВИМIРИ

У статтi розглядаються деякi питання мовної полiтики Францiї. Зокрема, підкреслюється теза про те, що унiверсалiзм французької мови ґрунтується не тiльки на централiзуючiй силi французької економіки, культури, полiтики, але й на вiльному виборi багатьох громадян свiту використовувати французьку мову як унiверсальну форму мовлення.Ключовi слова: мовна полiтика, неологiя, універсалізм мовної полiтики, мовна експансiя, пуризм, розвиток мови.

Косович О.В. Специфика политики Франции в области национального языка и неологии. Основные измерения. В статье рассматриваются некоторые вопросы языковой политики Франции. В частности, подчеркивается тезис о том, что универсализм французского языка базируется не только на централизирующей силе французской экономики, культуры, политики, но и на свободном выборе многих граждан мира использовать французский язык как универсальную форму общения. Ключевые слова: языковая политика, неология, универсализм языковой политики, языковая экспансия, пуризм, развитие языка.

Kosovych O.V. Specificity of language policy of France in the sphere of national language and neology. The main dimensions. This paper investigates some questions of the language policy of France. In particular the thesis is emphasizing on that the French language universalism is based not only on the centralized force of French economy, culture, politics but also on a free choice of many citizens of the world to use the French language as the universal form of communication. The principles of the language policy of France fit in the following system of terms: centrism that is manifested by the intention to create the single language (French) within the framework of the unitary great-power status; expansionism that is expressed by the purpose to attach the general character to French language and to extend it to the whole territory of France and other countries of the world; purism that is expressed by the intention to develop an ideal and correct form of the French language and to impose it upon all users of the French language in France as well as abroad. Traditionally the French linguistic (language) heritage is mainly of a centrist character that consists in considering the French language as the single language variant in the country. This kind of policy is official and it is widely propagandized by the state central authorities. Key words: language policy, neology, universalism of the language policy, language expansion, purism, language development.

Сьοгοднi в умοвах рοзширення глοбалiзацiйних прοцесiв французькi фiлοлοги пοчали активнο οбгο вοрювати питання мοвнοї пοлiтики, бажаючи знайти пοяснення неза дο вiльнοї пοзицiї французькοї мοви у свiтi. Традицiйнο французька лiн гвiс тична (мοвна) пοлiтика має переважнο центристський характер, який пοлягає в пο зицiοнуваннi французькοї мοви як єдинοгο мοвнοгο варiанта в країнi. Така пοлiтика є οфiцiй нοю i ши рοкο прοпагується з бοку централiзοванοгο державнοгο апарату.

Як зазначає В.Т. Клоков, “принципи мовної полiтики французької держави вписуються в таку систему понять: центризм, що виражається

КОСОВИЧ О. В. СПЕЦИФIКА ПОЛIТИКИ ФРАНЦIЇ...


78

у прагненні сформувати в рамках унітарної державності єдину мову (французьку); експансiонiзм, що виражається у прагненнi надати французькiй мовi загальний характер i розповсюдити її на територiї всiєї Францiї та в iнших країнах свiту; пуризм, який виражається у намiрi виробити iдеально правильну форму французької мови i нав’язати її всiм користувачам французької мови як у Францiї, так i за її межами” [1, 119]. Сам пiдхiд централізації експансiонiзму щодо французької мови проводиться не тiльки на територіальному, але й на структурному рiвнi. Iгнорування варіативності французької мови й прийняття її у винятковому одномаїттi для всіх користувачів – на цьому ґрунтувався унiверсалiстський пiдхiд. З часу створення Французької Академiї ця ідеологія виражається в пуризмi, що є нарiжнем каменем мовної полiтики Францiї.

У нашiй науковiй розвiдцi увага зосереджена на вивченнi проблем мовної полiтики Францiї. Акцент робиться на тому, що унiверсалiзм французької мови ґрунтується не тiльки на централiзуючiй силi французької економіки, культури, полiтики Францiї, але й на вiльному виборi багатьох громадян свiту використовувати французьку мову як унiверсальну форму мовлення.

Iстοрiя теοрiї мοвнοї пοлiтики свiдчить прο те, щο всi успiшнi спрοби свiдοмοгο втручання суспiльства в рοзвитοк мοвнοгο функцiοнування ґрунтувалися на врахуваннi як внутрiшнiх тенденцiй мοвнοгο рοзвитку, так i сοцiальних чинникiв, якi впливають на функцiοнування мοви. Тοму οсοбливο важливе значення має вибiр типу мοвнοї пοлітики, яка буде прοвοдитися, а такοж правильне визначення її етапiв.

Мовний центризм. Лiнгвiстичний центризм є особливою ідеологією мовної експансiї, коли розповсюдження мов вiдбувається за встановлення прiоритетностi однiєї, престижнiшої мови. Лiнгвiстичний центризм пiдкоряється iдеологiї нацiоналiзму, тобто цiлям створення в суспiльствi єдиної нацiї на грунтi єдиної культури та єдиної мови. Принципи централiзацiї в галузi мови були вперше задекларованi в 1539 роцi в Ордонансi Франциска I, де йшлося про те, що судочинство у французькому королiвствi повинно здiйснюватися тiльки французькою мовою.

Процеси централiзацiї французької мови завершились в кiнцi XX ст., коли в 1992 р. у другiй статтi Конституцiї, прийнятої в П’ятiй Республiцi, було записано: “Мовою Республiки є французька мова) [Loi constitutionnelle]. Це означало повну концентрацію французької мови в столицi, знищення місцевих діалектів романської мови (сьогоднi спостерігаємо окремi залишки у певних регiонах, особливо прикордонних провінцій), фактичне подавлення регiональних мов Францiї: бретонської, корсiканської, каталанської, ельзаської, баскської. Зазначимо, що регiональнi мови до сих пір залишаються в словнику їх користувачів, однак число мовців мінімально скоротилося, а вiдтак пiдстав для відродження регіональних мов не iснує. Як зазначає Б. Черкiлiнi, опити Нацiонального iнституту демографiчних дослiджень свiдчать про щорiчне значне зниження кiлькостi громадян Францiї, якi засiб консолiдацiї нацiї. Закон Ба-Лорьоля “Про використання французької мови” вимагав, щоб реклама i технiчний опис товарiв укладались французькою або обов’язковим перекладом французькою

79

мовою, трудовi угоди, iнформацiя для працівників повиннi даватися їхньою рідною мовою, натомiсть вимагалася наявнiсть версiї французькою мовою. Програми мiжнародних конгресiв, якi проводились на територiї Францiї, обов’язково дублювались французькою мовою, а всi виступи супроводжувались анотацiєю французькою мовою. Проте застосування закону не можна вважати успiшним, оскiльки не були встановлені штрафнi санкцiї за його порушення. В 90-х роках минулого століття французька мова потребувала особливої державної підтримки, а вiдтак 4 серпня 1994 року було прийнято “закон Тубона”. Суть його полягає в тому, щоб в умовах розширення мiжнародних контактiв гарантувати французьким громадянам право вiльно користуватися в країнi своєю рiдною мовою i будь-яку iнформацiю отримувати сàме французькою мовою. Прийняття такого закону було обумовлено головно демографiчними ускладненнями, пов’язаними зi значним скороченням в країнi французького населення. Примiтно, що ситуацiя з французькою мовою значною мiрою вiдрiзняється вiд положення англiйської, iспанської i португальської мов в англомовних, iспаномовних й португаломовних країнах. Як вiдзначає Ж.-М. Клiнкенберг, якщо в країнах франкофонiї французька мова є рідною для незначної частини населення та тiльки центризм колишньої метрополiї об’єднує їх, то в англомовних, іспаномовних i португаломовних країнах мова метрополiї є рiдною для значної бiльшостi населення [6, 61]. Вiдтак, резюмуємо, що унiверсалiзм французької мови ґрунтується не тiльки на централiзуючiй силi французької полiтики, економiки i культури Францiї, але й на вiльному виборi багатьох громадян свiту користуватися французькою мовою як унiверсальною формою мовлення.

Експансiя. Вкрай широко розповсюдженими серед французів є переконання i вiра в необхiднiсть й правильнiсть подальшої експансiї французької мови, зважаючи на присутнiсть свого роду просвітницької місії, обумовленої пiдсвiдомою впевненістю в наявностi у Францiї деякої чітко дотримуваної та виконуваної ролi носiя об’єднуючої універсальної ідеї про непохитнiсть людської природи / сутностi, а також з метою змiцнення полiтичних позицiй країни на мiжнароднiй аренi.

Ж.-М. Клiнкенберг так визначає явище мовної експансiї: “Мовна експансiя є процесом, в результатi якого деякий рiзновид мови розширює межi свого функцiонування в суспiльствi. Найнаочнiше вона презентована в своєму просторовому аспектi, тобто коли йдеться про географiчне перемiщенння мови. Однак експансiя мови може здiйснюватися i всередині однiєї i тієї й ж соцiальної спiльноти без порушення її географiчних кордонiв, зокрема, коли дiалекти поступаються мовному стандарту, коли релiгiйнi церемонiї проводяться загальнодоступною, коли нацiональнi меншини зберiгають свою мову або коли в неангломовних спільнотах спiлкування на науковi або економiчнi теми здiйснюються англiйською мовою. У всiх випадках (за винятком колонiзацiї незаселених територiй) експансiя однiєї мови здійснюється за рахунок iншої, i здiйснюється вона через встановлення ситуацiї диглосiї й конфлiкту” [7, 9]. У словнику соціолінгвістичних термiнi мовна експансія визначається, як “прагнення розповсюдити мову



80

домінуючого в демографiчному, а частiше у соцiальному вiдношеннi етносу на чужу мовну спiльноту зазвичай шляхом оголошення його державним” [9].

Упродовж довгої iсторiї iснування мов мали мiсце такi типи експансiї: iмплантацiя – ситуацiя, за якої певний рiзновид мови прагне до домiнування на значнiй територiї i перетворюється в засiб спiлкування для більшої частини населення; iмпорт – ситуацiя, за якої на певнiй територiї розповсюджується деякий рiзновид мови у виглядi острiвних дiлянок; накладення — ситуацiя спiвiснування двох або бiльше мов, одна з яких виконує роль стандарту, чи офiцiйної мови; вкраплення – ситуацiя, за якої на деякiй територiї розповсюджується рiзновид мови без надання їй офіційного статуса [7, 9]. З-помiж перелiчених типiв мовної експансії для французької мови притаманні такi типи експансії, як вкраплення i накладення з подальшою імплантацією. Наприклад: iмплантацiя франсiйського дiалекту на окремi територiї Францiї i перетворення її в єдину нацiональну i офiцiйну мову (внутрiшня експансiя); накладення франсiйського дiалекту на галло-романськi форми мовлення, зокрема в Провансi, Валлонiї, Гельвецiї, Долинi Аосте, з наступним проголошенням його офiцiйною мовою на цих територіях (внутрiшня експансiя); вкраплення або накладення французької мови на нероманомовнi мови Європи, зокрема у Фландрiї, Люксембургу (внутрішня експансiя); накладення i вкраплення французької мови в африканських колонiях, де їй було надано офiцiйний статус або статус мови культури (зовнiшня експансiя); експансiя французької мови на територiї колонiзованої Канади з наступною iмплантацiєю в Квебеку i накладенням в інших канадських провiнцiях – Нью-Брансуїку, Акадiї (зовнiшня експансiя); експансiя французької мови на територiї, де застосування рабської працi сприяло утворенню креольських мов з наступним накладенням на них французької мови, зокрема, на Гаїтi, в Луїзiанi, в Гвiанi, на Сейшельських островах та iнш. (зовнiшня експансiя); вкраплення французької мови в европейських країнах, зокрема в Iталiї, Англiї, Румунiї, Росiї i iнш., а також в Азiї, зокрема в Туреччинi, Персiї i iнш., де французька мова грала роль мови культури (зовнiшня експансiя). Сама iмплантацiя французької форми мовлення спочатку на окремi територiї романізованої Галлiї, а потiм на всю Францiю i на країни Європи супроводжувала полiтичну експансiю, що здiйснювалася методом центризму, тобто шляхом використання центроналаштованих сил, що виходять вiд французької влади, французької культури та французької мови. За експансії на переднiй план виступає соцiопсихологiчний чинник, що полягає у певному незадоволеннi спільнот власною формою мовлення, з вiдчуттям мало престижності тієї мови, якою вони спiлкуються. Цей чинник відіграє важливу роль не тільки за межами Францiї, але й на її власнiй території. Почуття невпевненостi виявляється у користувачів регіональними мовами, а також у тих носiїв французької мови, якi соромляться того, що не можуть вiльно спiлкуватися рідною мовою. Сàме чинник мовленнєвої невпевненостi й мовної неповноцiнностi змушує їх вдосконалювати свої знання французької мови, що сприяє широкому розповсюдженню лiтературної норми у французькому середовищi. Комплекс мовної неповноцінностi проявляється не тiльки в малограмотних

81

французiв, але i, як це не парадоксально, у носiїв грамотного мовлення. Якщо першi розумiють, що невмiння користуватися нормованим мовленням не дозволяє їм досягнути життєвих прiоритетiв, й соромляться своєї власної мови, то другим соромно за мову їх спiвгромадян i вони починають соромитися деградацiї французької мови, яку вони жорстко критикують [5, 67–68]. Комплекс мовної неповноцiнностi змушує державнi установи / владу розглядати французьку мову не тільки, як узаконену систему знакiв i правил користування нею, але й як на живу систему, якою користуються усi верстви французького населення. В цьому контекстi можливе певне розширення зон уживання мовлення, елементи пiджинацiї. У будь-якому разi держава прагне до створення жорстких рамок функціонування мови, в той час, як громадяни (носії мови) його “демократизують”.

Пуризм. Мовознавцi часто вказують на те, що французи твердо вiрять у виконання своєю мовою особливої мiсiї, як головно чистого, зрозумiлого i унiверсального засобу мiжнародної комунiкацiї. Саме тому постiйна тривога з приводу словникової чистоти, “незасміченості” французької мови вважається абсолютно типовим явищем. В XVII–XVIII ст. політика мовної централізації замiнилася політикою лінгвістичного пуризму, тобто настав перiод формування i розповсюдження класичної норми французької мови, яка встановлювалася у суперечках з правилами латинської мови, романськими дiалектами й iншими мовами Францiї. Мовний пуризм призвiв у Францiї до мовного шовiнiзму, а згодом i до лінгвістичного шовiнiзму, що ґрунтувався на принципi: лiтературна норма французької мови вважається кращою i привабливішою інших форм французької мови й інших мов. Вишукана манера розмовляти, вмiння користуватися лiтературною нормою французької мови стали ознакама належності до освіченої, обраної частини суспiльства. Однак, як зазначає В.Т. Клоков, в результатi розповсюдження в країнi всезагальної шкiльної освiти вища форма французької культури, на думку пуристiв, почала вульгаризуватися i вироблений спосiб ідентифікації втрачав свою ефективнiсть [1]. Згiдно їхніх міркувань освiта нівелювала культурну диверсифiкацiю франкомовних громадян, а вiдтак понижувався загальний рівень культури, що змушувало прихильників пуризму боротися проти вульгаризації французької мови, проти реформ, якi демократизували освiту й спрощували освоєння французької мови іноземними громадянами. В школах функцiонувало правило: “так можна писати” / “так не можна писати”, тобто iснувала низка заборон щодо правильних форм мовлення.

Лiнгвiстичний шовінізм елiти досяг найвищого свого розвитку в першiй половинi XX ст., коли у багатьох французів розвинулось почуття невпевне-ностi й неповноцiнностi. З цього приводу А. Мартiне зазначав: “Французи не насмiлюються в повнiй мiрi користуватися своєю мовою, оскiльки багато поколiнь граматистiв з числа професiоналiв i любителiв перетворили її в область каверз i заборон. У свiтi, що зазнає щоденного прискоренню реформаторського ритму, французи, як i всi решта люди, якi постiйно мають потребу в нових словах i нових висловленнях. Але їх привчили до покори, до догідливої поваги до всього минулого, до неможливостi створювати нічого нового. Вони бояться складати складнi слова, вiльно використовувати



82

деривацiйнi суфiкси, продукувати оригiнальнi комбiнацiї слів” [8, 82]. Цiлком логічними в цьому планi є дискусії Ж. Шорана про те, “чи не переходить в цей час французька мова до категорії мертвих мов” [4, 96].

Як вiдомо, iсторично норма французької мови зародилась у результатi виключення деяких елементiв, визнаних недостойними до вжитку в шляхет-ному товариствi. Iншими словами норма французької мови формувалась як соцiально-класова категорiя. Принцип правильного вживання (фр. bon usage – “високий стиль”) ставив на перше мiсце пурист Клод Вожля (автор однойменної теорiї). Правильнi мовленнєвi взiрцi науковець брав з мови освiчених дворян столицi. Тодi ж, в XVII столiттi, Академiя випускає в двох томах словник французької мови. Пiзнiше Академiя один раз в 40–50 рокiв перевидавала цей словник, який став єдиним еталоном норми.

Сьогоднi ведеться мова про те, що французька норма не має чітких територіальних, хронологічних, соціальних параметрів, вона має віртуальний характер, тобто є деяким iнварiантом, вiдображеним у сучасних лексико-графiчних виданнях. Тобто, норму французької мови почали співвідносити з лексико-графiчною референтнiстю. У сьогоднішніх умовах, ґрунтуючись на положення Л.-Ж. Кальве, мовну ситуацію щодо французької мови можна презентувати так: “французька мова, як мова суперцентральна, знаходиться у вiдношеннi пiдпорядкування до англiйської мови, але у вiдношеннi рiвностi з іншими суперцентральними мовами. Одночасно французька мова перебуває в положеннi домiнування по вiдношенню до багатьох мов, якi входять в орбiту її безпосереднього пiдпорядкування, з числа мов дальшої периферiї: бретонської, корсиканської та iнш. (на територiї Францiї), бамана, волоф та iнш. (на територiї колишнiх французьких колонiй). На кожному з цих рiвнiв проявляються дві тенденцiї до встановлення бiлiнгвiзма: горизонтальный бiлiнгвiзм (наприклад, франко-арабський, франко-iспанський та iнш.) та вертикальний білінгвізм (наприклад, англо-французький, франко-бретонський, франко-каталанський та iнш.)” [2, 80–81].

Вiдтак, французька мова набувала свого сучасного вигляду. Проте, мова – досить нестiйка рiч, ми змiнюємо її самi кожного дня, вона нiколи не зупиняється в своєму розвитку.

Таким чином, суть мοвнοї пοлiтики французькοгο уряду пοлягає у вибοрi найοпти мальнiших шляхiв запοзичених термiнiв. Втручання державних οрганiв у мοвну дiяльнiсть суспiльства сприяє укрiпленню престижу французькοї мοви у свiтi. Рοль мiнiстерських кοмiсiй з термiнοлοгiї i неοлοгiї пοлягає в тοму, щο вοни вивчають все те нοве, щο характеризує лексику i фразеοлοгiю сучас нοї французькοї мοви, рοзрοбляють прοблеми, якi стοсуються аналiзу iннο вацiй у лексикοграфiчнοму, лексикοлοгiчнοму та слοвοтвiрнοму аспектах. На державнοму рiвнi прοвοдиться значна рοбοта в галузi неοлοгiї. Пοява пοста нοв з термiнοлοгiї викликана неοбхiднiстю впοрядкувати прοцеси твο рення i запοзичення нοвих термiнiв, якi пοрушують загальнi прοблеми сучаснοї французькοї мοви.

Питаннями подальшого розгляду стане проблема одного з важливих напрямків у мοвнiй пοлітиці Францiї – фемiнiзацiя прοфесiйних найменувань, щο пοв’язанο з неοбхіднiстю пοдοлання ґендернοї асиметрiї у мοвi.

83

Список літератури1. Клοкοв В. Т. Сοвременный взгляд на языкοвую пοлитику Франции [Електрοнний ресурс]:

Филοлοгия – Режим дοступа: http://www.bygeo.ru/strany/franciya/1220-sovremennyy-vzglyad-na-yazykovuyu-politiku-francii.html.

2. Calvet L.-J. Le versant linguistique de la mondialisation / L.-J. Calvet // Dialogues et cultures. – 2001. – № 45. – P. 80–87.

3. Cerquiglini B. Renouveau des perspectives sur la langue française: contre la monoglossie / B. Cerquiglini // Dialogues et cultures. – 2001. – № 45. Modernité, diversité, solidarité. – T. 1. – P. 99.

4. Chaurand J. Histoire de la langue française / J. Chaurand. – P., 1972. – P. 96.5. Klinkenberg J.-M. Les politiques linguistiques: pour qui? pour quoi? /

J.-M. Klinkenberg // Dialogues et cultures. – № 45. – T. 1. – 2001. – P. 67–68.6. Klinkenberg J.-M. La diversité linguistique: un dogme ou un programme? / J.-M. Klinkenberg

// Dialogues et cultures. – № 50. – 2005. – P. 60–61.7. Klinkenberg J.-M. L’héritage du passé: aux origines de l’expansion du français /

J.-M. Klinkenberg // L’avenir du francais. – P., 2008. – P. 9.8. Martinet A. Le francais sans fard / A. Martinet. – Paris: Presses universitaires de France,

1969. – 224 p. 9. Слοварь сοциοлингвистических терминοв. – М.: Рοссийская академия наук. Институт

языкοзнания. Рοссийская академия лингвистических наук. Οтветственный редактοр: д-р филοл. наук В. Ю. Михальченкο, 2006. – 312 с.

References1. Klοkοv, V. T. Sοvremennyj vzgljad na jazykοvuju pοlitiku Francii [The modern point of view

on the language politics of France. (Electronic edition). Retrieved from http://www.bygeo.ru/ strany/franciya/1220-sovremennyy-vzglyad-na-yazykovuyu-politiku-francii.html (in Rus.).

2. Calvet, L.-J. (2001). Le versant linguistique de la mondialisation [Linguistic versant of globalization]. Dialogues and cultures. 45, 80–87. (in Fr.).

3. Cerquiglini, B. (2001). Renouveau des perspectives sur la langue française: contre la monoglossie [Perspectives’ revival on the French languages: against The monoglossy]. Dialogues and cultures. Modernity, diversity, solidarity. 45. Vol. 1. (in Fr.).

4. Chaurand, J. (1972). Histoire de la langue française [History of French language]. – Paris, France: Larousse, 96.

5. Klinkenberg, J.-M. (2001). Les politiques linguistiques: pour qui? pour quoi? [Linguistic politics: for whom? for what?]. Dialogues and cultures. 45. Vol. 1, 67–68. (in Fr.).

6. Klinkenberg, J.-M. (2005). La diversité linguistique: un dogme ou un programme? [Linguistic diversity: dogma or program]. Dialogues and cultures. 50. (in Fr.).

7. Klinkenberg, J.-M. L’héritage du passé: aux origines de l’expansion du français [Heritage of the past]. Future of French language. Paris, France, 9. (in Fr.).

8. Martinet, A. [1969]. Le francais sans fard [Natural French language]. Paris, France: Presses universitaires de France, 224.

9. Slοvar’ sοciοlingvisticheskih terminοv (2006). Moscow, Russia: Russian Academy of Sciences. The Institute of Linguistics. (in Russ.).




84

УДК 811.111’272’37’42

Красницька К.В.

ФЕНОМЕН ПАМ’ЯТІ В РОМАНІ ТАН ТВАН ЕНГ THE GARDEN OF EVENING MISTS: ОСОБЛИВОСТІ АВТОРСЬКОЇ

ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ЛІНГВО-КОГНІТИВНОГО КОНЦЕПТУ MEMORY

Стаття присвячена виявленню особливостей індивідуально-авторської інтерпретації лінгво-когнітивного концепту MEMORY в романі The garden of Evening Mists. Систе-матизовано авторські образні та аксіологічні уявлення про концепт MEMORY, що знайшли своє відображення в метафорах, порівняннях та конотативно забарвлених контекстах.Ключові слова: концепт, когнітивна метафора, аксіологія.

Красницкая Е.В. Феномен памяти в романе Тан Тван Энг The garden of Evening Mists: особенности авторской интерпретации лингво-когнитивного концеп-та MEMORY. Статья посвящена выявлению особенностей индивидуально-автор-ской интерпретации лингво-когнитивного концепта MEMORY в романе The garden of Evening Mists. Систематизированы авторские образные и аксиологические пред-ставления о концепте MEMORY, которые нашли свое отражение в метафорах, срав-нениях и конотативно окрашенных контекстах. Ключевые слова: концепт, когнитивная метафора, аксиология.

Krasnytska K. The phenomena of memory in the novel by Tan Twan Eng The Garden of Evening Mists: peculiarities of the author’s interpretation of the concept MEMORY. The article is dedicated to finding out the individual author’s interpretation of the linguistic cognitive concept MEMORY in the novel The garden of Evening Mists. The author’s image and axiological notions about the concept MEMORY are reflected in conceptual metaphors, similes and contexts with connotative coloring. As a result of our research some conclusions can be made regarding the author’s interpretation of the concept MEMORY. We’ve outlined a number of characteristics, which are attributed to this concept in the analyzed literary work. Firstly, it is the ability of memory to clear up and explain the world by remembering and re-considering past events. This notion is illustrated by the metaphors MEMORY IS LIGHT, MEMORY IS ORIENTATION. An additional segment of the semantic structure of the verbalized concept MEMORY is demonstrated by another conceptual metaphor MEMORY IS CONTAINER, which reflects the perception of memory as a container of recollections and even real events of the past. Our study has also revealed that the author regards the concepts MEMORY and FORGETTING as a dichotomy. The perspective of this research is a comparative analysis of the concept MEMORY in other English-language literary works.Key words: concept, cognitive metaphor, axiology.

Об’єктом дослідження є особливості індивідуально-авторської інтерпретації концептуального змісту вербалізованого концепту MEMORY. Предметом дослідження стали концептуальні метафори, порівняння та аксіологічно забарвлені контексти, що містять лексеми, які вербалізують концепт MEMORY в проаналізованому тексті. Матеріалом нашого дослідження слугували 60 текстових фрагментів, що містять вербалізовані елементи концепту MEMORY, з англомовного роману малазійського пись-

85

менника Тан Тван Энг The garden of Evening Mists. Вибір саме цього худож-нього твору для аналізу вербалізованого концепту MEMORY продиктова-ний великою увагою, яку приділяє автор феномену пам’яті. Сама форма твору – це мемуари головної героїні. Основною темою роману – є блукання в лабіринтах пам’яті та забуття, де герої ховають свою справжню сутність.

За теоретичну основу свого дослідження ми брали запропоноване дослідником Г.Г. Слишкіним уявлення про те, що концепт є складною єдністю трьох основних компонентів: понятійного, образного та аксіологічного [1]. Аналіз певного концепту в мовленні дає змогу окреслити саме образний (за допомогою концептуальних метафор) та аксіологічний об’єм концепту.

Один з ключових методів концептуального аналізу будується як аналіз споріднюваності ключового слова. Як зазначає дослідник Л.О. Чер-нейко «концепт» - це особливий ракурс розгляду абстрактних імен, що об’єднує всі види знань і уявлень накопичених народом, і що виявляється в споріднюваності імені [4, 59]. Метафора грає одну з найважливіших ролей в теорії концептів. Вона розуміється як «спосіб формування мовної картини світу, що виникає в результаті когнітивного маніпулювання значеннями, що вже містяться в мові, для створення нових концептів, особливо тих сфер відображення дійсності, які не дані безпосередньо» [3, 3]. Когнітивні мета-фори, на думку І.А. Стерніна, мають бути «сформульовані як певні змістовні ознаки, що входять до структури концепту» [2, 62-63].

В ході дослідження тексту роману нами було виявлено ряд метафо-ричних моделей, які відображають особливості інтерпретації концеп-ту MEMORY у творі. Найяскравішими і найбільш рекурентними були наступні метафоричні моделі: [MEMORY=LIGHT], [MEMORY=CONTAINER], [MEMORY=ORIENTATION].

Детально розглянемо механізм утворення виявлених метафоричних моде-лей.

Припускаємо, що основою для утворення метафори з доменом дже-рела LIGHT і доменом цілі MEMORY стає спільна здатність пам’яті і світла вихоплювати певний фрагмент з темряви фізичної (для LIGHT) або тем-ряви минулого (для MEMORY). Користуючись усталеною ідіомою, пам’ять “проливає світло (англійський еквівалент sheds light)” на минулі події. У прикладі (1) пам’ять порівнюється з місячним сяйвом, яке героїня бере з со-бою, щоб освітлювати дорогу в своє минуле. За сюжетом з цієї фрази вона починає писати свої мемуари.

(1) Before me lies a voyage of a million miles, and memory is the moonlight I will borrow to illuminate my way [5, 668].

Метафора memory is light посилюється в романі порівнянням пам’яті зі світлом сонця. У прикладі два знаходимо: memory is like patches of sunlight. Порівняння деталізується в наступному реченні. Тут лексема light метафо-рично підміняє лексему memory. Процес згадування певного періоду мину-лого описується як падіння світла на певний відрізок часу (the light will fall on a particular point in time). Здатність спогадів губитися, забуватися,їхня швидкоплинність передається шляхов розширення попередньої метафори memory is sunlight. Метафорою забуття є тіні, в які занурюється світ (the

КРАСНИЦЬКА К.В. ФЕНОМЕН ПАМ’ЯТІ В РОМАНІ ТАН ТВАН ЕНГ...


86

world is in shadows again), коли вітер ховає «світло пам’яті» за хмарами (the wind seals up the gap).

(2) Memory is like patches of sunlight in an overcast valley, shifting with the movement of the clouds. Now and then the light will fall on a particular point in time, illuminating it for a moment before the wind seals up the gap, and the world is in shadows again [5, 592].

На мовному рівні знаходимо основу порівняння чи ототожнення фрагментів семантичного обсягу концептів MEMORY і LIGHT. В одно-му з тлумачних словників (the free dictionary) знаходимо наступне виз-начення іменника light: “something that provides information or clarification” (надавати інформацію або роз’яснення). Очевидний семантичний зв’язок спостерігаємо при порівнянні цього визначення з визначенням іменника memory з Cambridge Dictionary: “the ablity to bring back a piece of information into your mind” (здібність отримувати назад певну інформацію в свідомості). Обидва іменники мають спільний семантичний компонент «на-давати інформацію». Для іменника memory уточнюється напрямок цього надання – суб’єкт не просто отримує інформацію, а отримує її назад (bring back).

Схожий смисловий комплекс ліг в основу метафори [MEMORY is ORIENTATION]. На мовному рівні механізм метафоризації можна відслідкувати спираючись на уже знайдену семантичну спорідненість іменників light і memory. Семантичний зв’язок між лексемами light і orientation наочно демонструється якщо розглянути наступний ланцюжок визначень: light noun - to signal, direct, guide with light [The Free Dictionary] orientation - the act or process of being oriented [Merriam Webster’s dictionary] to orient - guide (someone) in a specified direction [Oxford dictionary].

В тексті роману нами було зафіксовано два випадку функціонування цієї метафоричної моделі. В прикладі (3) метафоричним епітетом до лексе-ми memory стає лексема compass. “Компас пам’яті” веде героїню стежками старого саду, де вона колись працювала.

(3) Guided by memory’s compass, I began to walk into the garden [5, 31].В прикладі (4) ототожнення пам’яті з орієнтиром стає основою для ство-

рення розгорнутої метафори. Героїня задає риторичне питання, чи всі люди так само, як вона, аналізуючи свою пам’ять складають ментальну карту [analyze the returning echoes of our memory in order to chart the terrain], за допомогою якої намагаються осмислити навколишній світ [in order to make sense of the world around us].

(4) Are all of us the same, I wonder, navigating our lives by interpreting the silences between words spoken, analyzing the returning echoes of our memory in order to chart the terrain, in order to make sense of the world around us? [5, 619].

Третю групу метафор з лексемою memory описує схематична модель [MEMORY is CONTAINER]. Основу метафоризації можна прослідкувати на мовному рівні. Вона відбувається на основі семеми “зберігати (to store)” як зрозуміло зі словникових визначень лексем memory та container: memory - the store of things learned and retained from an organism’s activity or

87

experience as evidenced by modification of structure or behavior or by recall and recognition [MerriamWebster’s]; container - something used for storing or holding things, for example a box, bottle, or bowl [Macmillan dictionary].

В романі вищеописана метафорична модель функціонує в ряді прикладів. Так в прикладі (5) пам’ять метафоризується як схованка (hiding), що очевидно можна вважати певним контейнером, з якого постають (emerge) факти минулого.

(5) Something is stirring in my memory, and I remain completely still in my chair, so whatever it is that is emerging from hiding will not be frightened off [5, 665].

В іншому фрагменті аналізованого тексту (6) вищерозглянута модель реалізується в метафорі memory is a reservoir. Спогади героїні про уроки садівництва зберігаються в її пам’яті (I have committed everything he taught me to my memory), але прогресуюча хвороба мозку становить для неї загро-зу. Тому в рамках розширеної метафори пам’ять, яка з роками погіршується, описується героїнею як резервуар, що дав тріщину (but the reservoir has begun to crack).

(6) He was right – I have committed everything he taught me to my memory. But the reservoir has begun to crack [5, 335].

Ототожнення пам’яті з іншим видом контейнера, а саме з кімнатами (chambers of my memory) бачимо у прикладі (7). Оповідач не просто згадує, а дістає (draw out) спогади з кімнат пам’яті.

(7) From the chambers of my memory I will draw out and set down all recollections of the time I spent with Aritomo [5, 64].

Крім перелічених метафор в тексті роману The Garden of Evening Mists когнітивний зміст концепту MEMORY розкривається за допомогою низки порівнянь. У кожному з них демонструється певна грань смислового об’єму концепту, яким інтерпретує його автор.

У прикладі (8) пам’яті приписується властивість світити. Коли спога-ди яскраві і чіткі, пам’ять не підводить оповідача, то вона порівнюється з сяючим повним місяцем (memory is like the moon tonight). Порівняння продовжується метафорою: болючі спогади ототожнюються з шрамами, які найкраще видно при такому яскравому світлі – тобто, коли пам’ять не дає збоїв.

(8) My memory is like the moon tonight, full and bright, so bright you can see all its scars [5, 649].

Швидкоплинність, ненадійність пам’яті ілюструється порівняннями в трьох наступних прикладах. В прикладі (9) це досягається співставленням безшумного польоту нічного птаха зі спогадом, що промайнув у свідомості.

(9) An owl glided past the verandah, like a fragment of lost memory [571].Як листок, що зірвався з гілки і кружляє в повітрі (a leaf spiralling down

from a high branch), хапає (reach for it, snatch) героїня випадковий спогад, що виринув з глибин пам’яті у прикладі (10). Непередбачуваність, певна хаотичність пам’яті відображена безладним, не спланованим польотом осіннього листя.

(10) A memory drifts by. I reach for it, as if I am snatching at a leaf spiralling down from a high branch [5, 61].



88

Пам’ять не є константою, з часом вона тьмяніє або зникає зовсім. При-клад (11) крім порівняння містить також розгорнуту метафору, що образно описує процес забуття. Героїня, що страждає невиліковною хворобою моз-ку, розмірковує про наслідки свого фізичного стану. Спогади порівнюються з піщаною косою (sandbar), яку все більше віддаляють від берега приливні хвилі (off from the shore by the incoming tide). Прилив – це, очевидно, ме-тафора забуття. Забуття, як океан, ховає під товщею води всі згадки про минуле (they will become submerged).

(11) Once I lose all ability to communicate with the world outside myself, nothing will be left but what I remember. My memories will be like a sandbar, cut off from the shore by the incoming tide. In time they will become submerged, inaccessible to me [5, 59].

Взагалі автор у тексті роману приділяє велику увагу ненадійності пам’яті. Ця властивість безпосередньо постулюється в прикладах (12) і (13). В пер-шому випадку (12), цитуючи китайське прислів’я, автор визнає нездатність пам’яті довго зберігати події минулого. Згідно з прислів’ям, найблідіший на-пис переживе людську пам’ять.

(12) The palest ink will outlast the memory of men. From out of nowhere the old Chinese proverb comes to me [5, 224].

Оповідач сам неодноразово сумнівається в точності (accuracy) своїх спогадів, як це демонструє, наприклад, цитата наведена нижче (13).

(13) I question the accuracy of my memory [5, 214].Опосередковано ілюзорність спогадів демонструється в тексті роману

в описі двох статуй у садку японського майстра. Цей опис ілюструє також авторське сприйняття концепту MEMORY як частини дихотомії MEMORY/FORGETTING. За задумом автора, дві статуї – це сестри-близнючки (twin sister) – богині пам’яті та забуття (приклад 14). Зовнішній вигляд фігур є метафоричним дзеркалом основних характеристик цих двох ментальних процесів.

(14) ‘The one on the right is Mnemosyne. You’ve heard of her?’ ‘The goddess of Memory,’ I said. ‘Who’s the other woman?’ ‘Her twin sister, of course. The goddess of Forgetting’ [5, 81].

В описі богині пам’яті (приклад 15) – Мнемосини – автор підкреслює лише одну деталь: чіткі риси обличчя, про що свідчать епітети defined, prominent (чітко окреслений, рельєфний). Ця деталь зовнішності протиставляється розмитим обрисам обличчя і одягу її сестри (her sister’s face looked almost blurred). Автор метафорично демонструє властивість забуття затуманюва-ти, згладжувати минуле. Пам’ять натомість визначається своєю виразною ясністю.

(15) Mnemosyne’s features were defined, her nose and cheekbones prominent, her lips full. Her sister’s face looked almost blurred; even the creases of her robe were not as clearly delineated as Mnemosyne’s [5, 81].

Вищеописана метафора набуває динамічного розвитку. Зовнішність скульптур по різному змінюється з плином часу. Богиня пам’яті лишається такою, якою була багато років тому (remained unchanged), а її сестра все більше втрачає своє обличчя (her sister’s face is almost worn smooth, her

89

features rubbed away). Природній процес ерозії каменю — авторська мета-фора процесу забуття минулого. Як дощ і вітер стирає риси обличчя статуї, так час затуманює пам›ять, руйнує навіть найважливіші спогади.

(16) The Goddess of Memory has remained unchanged but, to my dismay, her sister’s face is almost worn smooth, her features rubbed away [5, 653].

Крім образної інтерпретації концепту MEMORY в романі The Garden of Evening Mists автор також торкається аксіологічного шару концептуаль-ного змісту. Однозначної оцінки концепт не отримує. З одного боку пам’ять необхідна героїні, вона панічно боїться втратити свої спогади. Під загро-зою захворювання мозку, результатом якого в недалекому майбутньому стане амнезія, вона записує все, що ще може ясно пригадати про своє життя і людей, що її оточували, з єдиною метою – не загубити ці спога-ди повністю. Людину, яка втратила спогади, вона називає привидом без власної ідентичності, без минулого і майбутнього (a ghost (…) without an identity, with no future, no past).

(17) The prospect terrifies me. For what is a person without memories? A ghost, trapped between worlds, without an identity, with no future, no past [5, 59].

Але пам’ять – це також величезний біль (приклади 18-19). Страждання живуть у спогадах, і лише час і забуття допомагають їх позбутися. Згадуючи деякі моменти свого життя, оповідач зізнається в нездатності продовжувати свою сповідь (I am unable to continue writing) або в небажанні осмислювати згадане (приклад 18).

(18) I do not want to face what I have remembered [5, 418].(19) There are moments when, remembering what happened, I am unable

to continue writing [5, 592].Така амбівалентність пам’яті проходить лейтмотивом через весь текст

аналізованого твору. В результаті дослідження стає можливим зробити певні висновки щодо

авторської інтерпретації концепту MEMORY у його образній та аксіологічній складовій. Завдяки системі метафор і образних порівнянь склався пев-ний перелік характеристик, що їх приписує автор феномену пам’яті. Це – в першу чергу здатність пояснювати та прояснювати оточуючий світ через пригадування і осмислення подій минулого. Цей фрагмент смис-лового об’єму вербалізованого концепту MEMORY ілюструють метафори MEMORY IS LIGHT, MEMORY IS ORIENTATION. Додатковим сегментом семантичної структури вербалізованого концепту MEMORY є також кон-цептуальна метафора MEMORY IS CONTAINER, що відображає уявлення про пам’ять як про контейнер спогадів і навіть подій минулого. Ще одна з виявлених характеристик авторських концепту MEMORY – ненадійність пам’яті – підкреслюється рядом порівнянь та метафоричним описом статуї богинь пам’яті та забуття. В ході дослідження також було встановлено, що автор об’єднує концепти MEMORY та FORGETTING в дихотомію. Що стосується аксіологічної складової, то авторська оцінка концепту MEMORY амбівалентна. Перспективним вважаємо подальше дослідження концепту MEMORY в інших англомовних художніх творах письменників британсько-



90

го походження та порівняння отриманих результатів з характеристиками вербалізованого концепту MEMORY, виявленими в романі The Garden of Evening Mists малазійського письменника Tan Twan Eng.

Список літератури1. Слышкин Г.Г. От текста к символу: Лингвокультурные концепты прецедентных текстов

в сознании и дискурсе / Слишкин Геннадий Геннадьевич – М.: Academia, 2000. – 128 с. 2. Стернин И.А. Методика исследования структуры концепта / Стернин Иосиф Абрамович

// Методологические проблемы когнитивной лингвистики / под ред. И.А. Стернина. – Во-ронеж: ВорГУ, 2001. – С. 58-64.

3. Телия В.Н. Метафоризация и ее роль в создании русской языковой картины мира / Те-лия Вероника Николаевна // Роль человеческого фактора в языке: Язык и картина мира / отв. ред. Б.А. Серебрянников. – М.: Наука, 1988. – С. 173-204.

4. Чернейко Л.О. Концепты жизнь и смерть как фрагменты русской языковой картины мира / Л.О. Чернейко, Хо Сон Тэ // Филологические науки. – 2001. - №5. – С. 50-59.

5. Tan Twan Eng The garden of Evening Mists: [роман] / Tan Twan Eng – [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.google.com.ua/url2Fourlibrary.mornpen.vic.gov.Garden_of_Evening_Mists_The.pdf.html (дата звернення 18.03.2016) – Назва з екрана.

References1. Slyshkin, G.G. (2000). Ot texta k symvolu: Lingvokognitivnye koncepty precedentnyh textov v

soznanii i v diskurse. М.: Academia. 2. Sternyn, I.A. (2001). Metodika issledovanija structury koncepta. In Metodologicheskie problem

kognitivnoy lingvistiki / pod red. I.А. Sternina. Voronezh: VorGu, 58-64.3. Telija, V.N. (1988). Metaforizacija i rol’ v sozdanii russkoi jazykovoj kartiny mira. In Rol’

chelovecheskogo faktora v jazyke: Jazyk i kartina mira / otv. red. B.A. Serebrjannikov М.: Nauka, 173-204.

4. Chernejko, L.O. (2001). Koncepty zhizn’ i smert’ kak fragmenty russkoj jazykovoj kartiny mira. In Filologicheskie nauki. (5), 50-59.

5. Tan Twan Eng The garden of Evening Mists. – [Electronnij resurs] Rezhym dostupu: https://www.google.com.ua/url2Fourlibrary.mornpen.vic.gov.Garden_of_Evening_Mists_The.pdf.html (data zvernennja 18.03.2016) – Nazva z ekrana.


91

УДК 811.111(410)’342

Ладыженская С.Ю.

СОЦИАЛЬНО-ТЕРРИТОРИАЛЬНАЯ ВАРИАТИВНОСТЬ ТЕМПА В МОЛОДЕЖНОЙ РЕЧИ

Данное исследование посвящено анализу вариативности темпа в молодежной речи с учетом социального и территориального аспектов. Проведенное исследование по-казало, что речь молодежи является интересным предметом для лингвистического исследования. Отличительной особенностью молодежной речи является наличие пауз хезитации, заполненных вводными словами, самоперебивами и повторами. В речи мужчин превалируют длительные паузы, что делает их речь более медленной по сравнению с женской, в которой превалируют краткие и сверхкраткие паузы. Тер-риториальная вариативность темпа также является информативным показате-лем молодежной речи.Ключевые слова: паузы, темп, молодежная речь, мужчины, женщины, территори-альная вариативность

Ладиженська С.Ю. Соціально-територіальна варіативність темпу в молодіжному мовленні. Пропоноване дослідження присвячене аналізу варіативності темпу в молодіжному мовленні з урахуванням соціального і територіального аспектів.Проведене дослідження показало, що мовлення молоді є цікавим предметом для лінгвістичного аналізу. Відмінною рисою молодіжного мовлення є наявність пауз хезитації, заповнених вставними словами, самоперебивами і повторами. У мовленні чоловіків превалюють тривалі паузи, що робить їхнє мовлення більш повільним у порівнянні з жіночим, де превалюють короткі і надкороткі паузи. Територіальна варіативність темпу також є інформативним показником молодіжного мовлення.Ключові слова: паузи, темп, молодіжне мовлення, чоловіки, жінки, територіальна варіативність.

Ladyzhenskaya S.Yu. Social and territorial variation of tempo in youth’s speech. The investigation is dedicated to the analysis of temporal component in the prosody of youth’s speech. Tempo is the speed with which utterances of oral speech are pronounced. Of all prosodic characteristics tempo is considered the most personal and less predicted. The conducted perceptive and acoustic experiment showed that tempo is an informative and relevant characteristic in youth’s speech. The speech of two age groups – “adolence” and “youth” was analysed. The results of the investigation showed that the speech of the male age group of 18-20 is slower as regarded to the age group of 21-25. Distinctive feature of youth’s speech is existence of hesitation pauses, filled with parenthetical words, repetitions, self interruption. Long pauses make male speech much slower in comparison with female, in which short and very short pauses prevail. Territorial variation is characterized by the following peculiarities: representatives of the South of England and Wales sound somewhat slower in comparison with the speech of the representatives of Scotland.Key words: pauses, tempo, male, female, groups, territorial variation.

В работах отечественных и зарубежных лингвистов (Е.И. Стериополо, О.Я. Присяжнюк, М.В. Чесноковой, Т.И. Шевченко, Т.В. Медведевой) отме-чается, что задачей социофонетики как современного направления в об-ласти изучения социальной функции языка является исследование вари-

ЛАДЫЖЕНСКАЯ С.Ю. СОЦИАЛЬНО-ТЕРРИТОРИАЛЬНАЯ ВАРИАТИВНОСТЬ...


92

ативности просодии, обусловленной воздействием комплекса внешних по отношению к языку факторов. К таким экстралингвистическим факторам, приводящим к появлению вариативных элементов относятся регион про-живания и социальная принадлежность носителей языка. Вариативность также является следствием физиологических факторов, обусловленных индивидуальными различиями в структуре и строении речевого аппарата [9]. Как отмечают Р.К. Потапова и В.В. Потапов «Среди всего многообра-зия факторов, обусловливающих специфику речевого кода, видное место занимает физиолого-психический фактор дифференциации говорящих (например, по принадлежности к биологическому полу, точнее сексолекту (возрастному цензу), что находит отражение в особенностях формирова-ния и реализации звучащей речи, рассматриваемой как сложное скоорди-нированное движение» [4].

Последнее актуально для исследования просодических особенностей молодежной речи, т.к. существует мнение, что с каждым поколением насе-лении Великобритании становится выше ростом, это вызывает увеличение гортани, что в свою очередь сказывается на просодических особенностях речи, в частности на изменениях показателей частоты основного тона [7].

Существующие в фонетике работы, посвященные исследованию моло-дежной речи, в основном сконцентрированы на выявлениях особенностей сегментного уровня звучания. Это работы О.В. Мурай, М.В. Безбородовой, Р.К. Потаповой.

Актуальность данного исследования определяется необходимостью анализа просодических (темпоральных) особенностей молодежной речи с учетом факторов социального и территориального варьирования.

Целью настоящего исследования является изучение вариативности темпоральных особенностей просодии молодежной речи.

В задачи исследования входит следующее:- определить влияние социальных (гендерных и возрастных) факторов

на темпоральную организацию молодежной речи;- установить характер взаимодействия социальных и территориальных

факторов в просодическом оформлении речи представителей британской молодежи.

Материалом исследования послужили аудиозаписи интервью с пред-ставителями студенческой молодежи в возрасте от 18 до 25 лет (International Dialects of English Archive).

Для проведения инструментального анализа были отобраны образцы речи представителей трех регионов Великобритании: юга Англии (Эндо-вер), Шотландии (Эдинбург) и Южного Уэльса (Понтипридд).

Под темпом, вслед за Е.А. Селивановой, в данной работе мы понимаем скорость произнесения элементов устной речи: звуков, слогов. Различают быстрый, ускоренный, средний, замедленный и медленный темп речи [6]. Из всех просодических характеристик, темп является наиболее индивиду-альным и наименее предсказуемым, т.к. зависит от пауз [1].

В качестве аудиторов были приглашены преподаватели фонетики ан-глийского языка, имеющие большой опыт аудирования. В задачи аудито-

93

ров входило следующее: определить скорость произнесения, наличие и характер пауз. С помощью акустического анализа определялась средняя длительность пауз (в мс), отношение времени фонации к времени пауза-ции в отн.ед.

Типы паузации по длительности распределились следующим образом:- сверхкраткая пауза – 200 мс;- краткая пауза – 200-500 мс;- средняя пауза – 500-800 мс;- длительная пауза – 800-1200 мс;- сверхдлительная пауза – свыше 1200 мс.Проведенное инструментальное исследование средней длительности

слога в речи женщин и мужчин в региональных группах – север-Шотландия, юг-Англия, запад-Уэльс показал, что в мужской группе юга Англии средняя длительность слога составляет 190 мс, в женской – 172 мс, максимальные показатели зарегистрированы в речи мужчин на севере – 241 мс, средние показатели в группе из Уэльса, здесь СДС варьируется от 202 мс в речи мужчин и 204 мс в речи женщин (рис. 1).

Рис. 1. Варьирование среднеслоговой длительности в региональных группах юга Англии, Шотландии и Уэльса (мс).

Данные по темпоральной организации молодежной речи с учетом воз-растных особенностей показали, что речь молодежи, особенно в возрасте от 18 до 20 лет отличается замедленным темпом. С увеличением возраста темп говорящего увеличивается (табл. 1).



94

Таблица 1Длительность молодежной речи в возрастных группах (мс)

Согласно данным, представленным в таблице 1 молодежная речь ха-рактеризуется тенденцией изменения темпа, при котором максимальная длительность наблюдается в речи мужчин в возрасте 18-20 лет, и мини-мальная в речи женщин в возрасте 21-25 лет. Отличительной особенно-стью мужской речи является уменьшение длительности с возрастом, а зна-чит увеличение скорости произнесения, женская речь отличается меньши-ми показателями длительности, а значит она более быстрая, чем мужская.

Замедление темпа, как правило, происходит в тех случаях, когда гово-рящий хочет привлечь внимание адресата к излагаемой информации.

Восприятие темпа тесно связано с объемом паузации, включающей в себя паузы различной длительности. В ходе проведенного исследования были проанализированы следующие типы пауз: сверхкраткая, краткая, средняя, длительная и сверхдлительная. При исследовании паузации в речи молодежи учитывались также перерывы, вызванные межсегментны-ми, внутрисегментными, межфразовыми паузами, паузами хезитации. Как показали результаты исследования превалирующими оказались паузы хе-зитации, которые составили 45% от общего количества пауз, причем в речи молодежи 18-20 лет пауз хезитации на 11% больше, чем в молодежной группе 21-25 лет.

Вторыми по частотности являются внутрисинтагменные паузы, роль которых состоит в объединении синтагм во фразы, привлечении внимания слушателя, выделении важной информации. Как показали результаты ис-следования в женской речи внутрисинтагменные паузы составляют 25% и 22,5% в мужской речи, причем в речи представителей возрастной группы 18-20 лет количество внутрисинтагменных пауз превалирует.

Межсинтагменные паузы, которые, как показали результаты аудитор-ского анализа составляют 19,5% по частотности употребления, превалиру-ет данный вид пауз в речи молодежи в возрасте 21-25 лет.

Главной просодической функцией данного вида пауз является выделе-ние семантически важных отрезков синтагм. Например:

When I talk to my parents |70 they want | me |72 to study abroad |94 to be able to learn in other countries | global economy…

Анализ представленного отрывка из речи молодого человека в возрас-те 20 лет из Шотландии показал, что в его речи присутствуют три межсин-тагменные краткие паузы. Среднеслоговая длительность в данном выска-зывании составляет 102 мс, что соответствует высокой скорости произне-сения.

95

Анализ восприятия длительности пауз в региональных группах Шот-ландии, юга Англии и Уэльса выявил следующие закономерности: в мо-лодежной речи представителей Шотландии превалируют краткие (30%) и сверхкраткие (34%) паузы. Длительные и сверхдлительные паузы состав-ляют соответственно 4% и 6%.

Следующий пример из интервью студента колледжа из Лондона иллю-стрирует вариативность пауз:

I wеnt there | and stayed for three years || and I finished || and be moving on soon |

В приведенном примере присутствуют паузы различной длительности: 2 краткие и 2 сверхкраткие. Одна из сверхдлительных пауз, зарегистриро-ванная в середине высказывания, является межсинтагменной. Очевидно, информант использует данный вид паузы либо для самокоррекции, либо для выделения важной информации.

Наличие сверхдлительных пауз в молодежной речи можно объяснить тем, что посредством сверхдлительных пауз говорящий усиливает важ-ность высказывания, воздействует на слушателя.

Для молодежной речи юга Англии и Уэльса характерно наличие сред-них (28%), длительных (32%) и коротких (30%) пауз. Анализ восприятия пауз в гендерном аспекте показал, что женщинам более свойственно ис-пользование в речи длительных (25%) и сверхдлительных (19%) пауз, в речи мужчин превалируют краткие (23%) и сверхкраткие (23%) паузы.

Аудиторы также отметили в речи большинства информантов наличие пауз хезитации, кроме того в речи информантов присутствуют вводные предложения, иногда повторы, что объясняется спонтанным характером высказывания.

Наибольшее количество подобных проявлений зафиксировано в речи молодых людей в возрасте 18-20 лет. Например:

I’m sorry | but | you know | it’s | it’s not his fault. || He can’t say |…..| you know…|oh…com on Alex ||.

В приведенном примере из речи британца в возрасте 18 лет, паузы не отражают синтаксическое или логическое членение. Большая их часть па-узы хезитации, заполненные вводными предложениями (you know), повто-рами (it’s…it’s), что указывает на спонтанный характер речи информанта.

Следующим этапом анализа темпоральных особенностей молодежной речи является соотношение времени фонации к времени паузации. Ана-лизу были подвергнуты временные параметры в женских и мужских регио-нальных группах. Полученные данные показали, что и в мужской и женской региональной группе юга Англии соотношение фонации и паузации соста-вило 2.57 отн.ед и 3.24 отн.ед., что является минимальным показателем. Максимальный показатель временного соотношения составил 3.94 отн.ед., 3.69 отн.ед. в группах представителей Шотландии и Уэльса, однако в гендерном аспекте данные показатели не выступают дифференцирующим признаком (табл. 2).



96

Таблица 2Соотношение длительности фонации и паузации

в региональных группах (в отн.ед.)

Таким образом, полученные в ходе экспериментального анализа ре-зультаты, позволяют заключить, что темпоральный компонент просодии является информативным показателем молодежной речи.

Проведенное исследование вариативности темпа в молодежной речи с учетом социальных и территориальных факторов показало, что речь мо-лодежи в возрасте 18-25 лет является интересным предметом для лингви-стического исследования. Так, результаты данного анализа показали, что речь мужчин в возрасте 18-20 лет несколько замедлена по отношению к речи возрастной группы 21-25 лет. Речь женщин отличается более быстрым темпом произнесения по сравнению с мужской.

Отличительной особенностью молодежной речи является также нали-чие пауз хезитации, заполненных вводными словами, самоперебивами и повторами. В речи мужчин превалируют длительные паузы, что делает их речь более медленной по сравнению с женской, в которой превалируют краткие и сверхкраткие паузы.

Территориальная вариативность темпа в молодежной речи отличает-ся следующими особенностями: речь представителей юга Англии и Уэльса звучит несколько медленней по сравнению с речью представителей севера – Шотландии. Перспективой дальнейшего исследования является выявле-ние основных мелодических характеристик молодежной речи.

Список литературы1. Антипова А.М. О взаимодействии вербальных и невербальных средств общения в спон-

танной разговорной речи // Проблема спонтанной разговорной речи / А.М.Антипова // Проблема спонтанной разговорной речи: сб. научн. Трудов МГПИИЯ им. М.Тореза. – М., 1989. – Вып. 332.

2. Безбородова М. В. Вокалическая составляющая современной молодежной речи с уче-том гендерных различий (экспериментально-фонетическое исследования на материале британского варианта английского языка): Автореф. дисс….канд.филол.наук: 10.02.04 – германские язики / М.В. Безбородова – М., 2013. – 24 с.

3. Медведева Т.В., Мурай О.В. Гендерная вариативность речи британской молодежи / Т.В. Медведева, О.В. Мурай // Вестник МГЛУ. – Вып. 523. – М., 2007 – С. 88-98.

4. Потапова Р.К., Потапов В.В. Некоторые прикладные аспекты исследований звучащей речи / Р.К. Потапова, В.В. Потапов // Социофонетика звучащей речи [Сборник научных статей]. – Вып. 1(607). – М., 2011. – С. 164-187.

5. Присяжнюк О.Я. Просодические особенности территориальных типов британского про-изношения (экспериментально-фонетическое исследование на материале шести тер-риториальных типов британського произношения): Автореф. дисс.... канд.филол.наук: 10.02.04 – германские языки / О.Я. Присяжнюк. – Одесса, 2004. – 19 с.

97

6. Селіванова О.О. Лінгвістична енциклопедія / О.О. Селіванова. – Полтава: Довкілля, 2010. – 844 с.

7. Степкина И.Ю. Гендерные особенности просодического офоормления спонтанной мо-нологической речи молодежи Великобритании / И.Ю. Степкина // Социофонетика звуча-щей речи [Сборник научных статей]. – Вып. 1(607). – М., 2011. – С. 211-219.

8. Стеріополо О.І. Система принципів і засобів організації фонетичного дослідження підготовленого і спонтанного мовлення / О.І. Стеріополо // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія: філологія. – Т. 17. – №1. – 2014. – С. 176-187.

9. Федотова М.В. Социально-личностная вариативность английской интонации в речи жи-телей Уэльса: Автореф. дисс.... канд. филол. наук: 10.02.04 – германские языки // Фе-дотова М.В. – М., 2013. – 21 с.

10. Чеснокова М.В. Просодична динаміка мовлення вікових гендерних та регіональних груп англомовної спільноти (інструментально-фонетичне дослідження): Автореф. дис..канд.філол.наук: 10.02.04 – германські мови / М.В. Чеснокова – Одеса, 2016. – 19 с.

11. Шевченко Т.И. Фонетика и фонология английского языка [Учебное пособие] / Т.И. Шев-ченко. – Дубна: Феникс+, 2011. – 256 с.

References1. Antipova, A.M. (1989). O vzaimodeistvii verbalnykh i neverbalnykh sredstv obshcheniia v

spontannoi razgovornoi rechi. In Problema spontannoi razgovornoi rechi. M., (332).2. Bezborodova, M. V. (2013). Vokalicheskaia sostavliaiushchaia sovremennoi molodezhnoi

rechi s uchetom gendernykh razlichii (eksperimentalno-foneticheskoe issledovaniia na materiale britanskogo varianta angliiskogo iazyka): Avtoref. diss….kand.filol.nauk: 10.02.04 – germanskie iaziki. M..

3. Medvedeva, T.V., Murai, O.V. (2007). Gendernaia variativnost rechi britanskoi molodezhi In Vestnik MGLU. Vyp. 523. M., 88-98.

4. Potapova, R.K., Potapov, V.V. (2011). Nekotorye prikladnye aspekty issledovanii zvuchashchei rechi. In Sotciofonetika zvuchashchei rechi [Sbornik nauchnykh statei]. Vyp. 1(607). M., 164-187.

5. Prisiazhniuk, O.Ia. (2004). Prosodicheskie osobennosti territorialnykh tipov britanskogo proiznosheniia (eksperimentalno-foneticheskoe issledovanie na materiale shesti territorialnykh tipov britanskogo proiznosheniia): Avtoref. diss.... kand.filol.nauk: 10.02.04 – germanskie iaziki. Odessa.

6. Selіvanova, O.O. (2010). Lіngvіstichna entciklopedіia. Poltava: Dovkіllia.7. Stepkina, I.Iu. (2011). Gendernye osobennosti prosodicheskogo ofoormleniia spontannoi

monologicheskoi rechi molodezhi Velikobritanii. In Sotciofonetika zvuchashchei rechi [Sbornik nauchnykh statei]. Vyp. 1(607). M., 211-219.

8. Sterіopolo, O.І. (2014). Sistema printcipіv і zasobіv organіzatcіі fonetichnogo doslіdzhennia pіdgotovlenogo і spontannogo movlennia. In Vіsnik Kiіvskogo natcіonalnogo lіngvіstichnogo unіversitetu. Serіia: fіlologіia. 17 (1), 176-187.

9. Fedotova, M.V. (2013). Sotcialno-lichnostnaia variativnost angliiskoi intonatcii v rechi zhitelei Uelsa: Avtoref. diss.... kand. filol. nauk: 10.02.04 – germanskie iazyki. M.

10. Chesnokova, M.V. (2016). Prosodichna dinamіka movlennia vіkovikh gendernikh ta regіonalnikh grup anglomovnoі spіlnoti (іnstrumentalno-fonetichne doslіdzhennia): Avtoref. dis..kand.fіlol.nauk: 10.02.04 – germanskі movi. Odesa.

11. Shevchenko, T.I. (2011). Fonetika i fonologiia angliiskogo iazyka [Uchebnoe posobie]. Dubna: Feniks.




98

УДК 811.111’373

Лектоваров К.С.

ИДИОМЫ СО ЗНАЧЕНИЕМ ЧЕЛОВЕЧЕСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ КАК СЕГМЕНТ ВЕРБАЛЬНОГО ПОЛЯ

КОНЦЕПТА SECURITY/БЕЗОПАСНОСТЬ

Статья освещает формальные и семантические характеристики вербального поля концепта SECURITY/БЕЗОПАСНОСТЬ, в частности той его части, которая реализо-вана идиоматическими единицами с общей семантикой человеческая деятельность.Ключевые слова: концепт, вербальное поле, идиома.

Лектоваров К.С. Ідіоми зі значенням людська діяльність як сегмент вер-бального поля концепту SECURITY/БЕЗПЕКА. Стаття висвітлює формальні та семантичні характеристики вербального поля концепту SECURITY/ БЕЗПЕКА, зокре-ма тієї його частини, яка реалізована ідіоматичними одиницями зі спільною семанти-кою людська діяльність.Ключові слова: концепт, вербальне поле, ідіома.

Lektovarov K.S. Idioms with the meaning human activity as a segment of verbal field of the concept SECURITY. The article deals with formal and semantic peculiarities of the verbal field of the concept SECURITY, namely its part which is realized via idiomatic units with the common semantics of human activity. The content of the concept under analysis can be modeled into the following formula: SECURITY is the result of a subject’s activity (to secure) which aims at transforming the situation of danger into the situation of safety. Idioms are lexical units widely used for verbalizing the concept SECURITY, focusing mainly upon the situation danger. Various kinds of human activity and artefacts serve as source domain in idiomatic metaphoric nominations which comprise the verbal field of the concept SECURITY. Hunting, fishing and gambling are reflected in different images, embodied in the analyzed idioms. Such artefacts as boat, bridge, powder keg, armament, and millstones perform the same function. Key words: concept, verbal field, idiom.

Вербальное поле концепта SECURITY имеет зональную структуру: в нем выделяем ядерную, медиальную и периферийную зоны. В первые две входят именные, глагольные и адъективные номинативные единицы. Пери-ферийную зону концепта составляют идиоматические/фразеологические и паремиологические словарные единицы, которые в образно-переосмыс-ленной форме номинируют парцеллы, образующие в своей совокупности смысловое наполнение анализируемого концепта.

Изучение и детальный анализ данной зоны номинативного поля SECURITY позволит «реконструировать специфику видения мира народом, проникнуть в образно-ассоциативные механизмы этносознания, особенно-сти стереотипизации, воссоздать истоки культуры, психологии этноса» [4, 182].

Формульная запись смыслового наполнения изучаемого концепта, по нашему убеждению, такова: БЕЗОПАСНОСТЬ (SECURITY) – это резуль-тат целенаправленной деятельности (to secure) субъекта/тов, осущест-вляемой для трансформации ситуации опасность (danger) в ситуацию

99

безопасность (safety), т.е. устранение угрозы вредоносного воздействия (harm) на субъекта или объект.

Отличие периферийной зоны номинативного поля от его ядерно-меди-альной зоны заключается в обязательной метафоричности конституентов периферийной зоны. Отличие идиом от паремий заключается в номина-тивном характере первых и предикативном характере вторых.

Характеризуя идиоматическую составляющую номинативного поля концепта SECURITY, отметим ее обширность и вариативность. Более трех сотен словарно зарегистрированных единиц входят в данный подраздел нашей словарной выборки. Для упорядочивания материала анализа мы разделили все идиомы на тематические группы, каждая из которых в со-вокупности входящих в нее единиц номинирует ту или иную компоненту концептуального контента.

Следует отметить, что смысловая структура концепта SECURITY в иди-оматическом варианте его вербализации выдвигает на первый план пар-целлу «ситуация опасность (danger)», которая вербализуется наибольшим количеством идиом, метафорически называющим собственно опасность, пребывание субъекта в опасности, а также причины, по которым субъект попадает в опасное положение.

Анализируемый здесь материал представляет собой номинативные единицы, в ономасиологической основе которых лежит механизм образ-ного переосмысления, т.е. перенесение номинации из одного домена (ис-точника) в иной домен (целевой). В связи с этим нам представляется це-лесообразным использование терминологической пары, предложенной И. В. Бровченко: целевой домен, осмысленный с помощью метафоры, – это референт, исходный домен – это коррелят. Все референтные домены, обслуживаемые одним коррелятом, создают спектр метафоры, все кор-релятивные домены, относящиеся к одному референту, задают диапазон метафоры [1].

Тематическая классификация идиом, входящих в периферийную зону вербального поля концепта SECURITY (т.е. их референтов), очерчивает спектр метафорических номинаций. Классификация идиом по их корреля-там (образам, которые создаются в результате переноса значения) высве-чивает диапазон метафорических номинаций.

Один из участков спектра идиом-метафор (наиболее обширный) уже очерчен выше: это ситуация опасность, пребывание субъекта в такой си-туации, причины попадания в такую ситуацию. Для понимания культур-но-специфической картины мира особенно важным оказывается анализ диапазона метафорических номинаций, т.е. анализ образов, создаваемых идиомами. Присоединяемся к мысли, высказанной Е.А.Селивановой о том, что «фразелогизмы и паремии представляют собой лингвосемиотические феномены, которые фиксируют в устойчивой форме особенности эмиче-ской (ментальной) реальности, коллективного рефлексивного опыта этно-са, стереотипы этносознания и архетипы коллективного бессознательного» [4,171]. По нашим наблюдениям, диапазон метафор, вербализующих сред-ствами английского языка идею опасности, охватывает образы, которые

ЛЕКТОВАРОВ К.С. ИДИОМЫ СО ЗНАЧЕНИЕМ ЧЕЛОВЕЧЕСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ...


100

группируем в ряд кластеров, среди них, в частности, выделяем кластеры: *практики человеческой деятельности (карточная игра,охота / рыбо-

ловля), * артефакты (жернова, пороховая бочка, оружие, лодка / корабль, мост). Диапазон метафорических идиом, номинирующих ситуацию опасность

в современном английском языке, в значительной степени отражает карти-ну мира не только в ее сегодняшней конфигурации, но и те ее срезы, кото-рые сформировались на протяжении столетий существования англоязыч-ного социума. «Общество (социум – К.Л.) как единую целостную систему называют социальным организмом. Как таковой он обладает интегральны-ми свойствами… К таким свойствам относится способность к исторически длительному (на протяжении многих поколений) существованию» [3, 318]. Иными словами, общество как целостный организм во временной перспек-тиве представляет собой совокупность людей, состоящую из сменяющих-ся поколений.

В разрезе той проблематики, которой посвящено наше исследование, данный тезис поясняет возможность обнаружения в языковой картине мира следов практической деятельности самых хронологически отдаленных от современности поколений англоговорящих членов социума. Эти следы от-ложились в языковой картине мира и прежде всего – в ее идиоматическом и паремиологическом секторах. Соответствующая часть нашей выборки содержит идиомы, высвечивающие образы, связанные с практиками че-ловеческой деятельности, и предлагает несколько тематических под-групп, входящих в данный участок метафорического диапазона. В порядке убывания охарактеризуем каждую из них.

Наиболее широко представленной (9 единиц) в этой группе оказыва-ется совокупность идиом, в которых кристаллизован опыт рыболовства, охоты, военного дела, т.е. тех видов человеческой деятельности, кото-рыми люди в любом обществе занимались испокон веку. Как утверждают ученые-культурологи, «биологическое и культурное наследие современно-го человека в значительной степени базируется на опыте древнего собира-теля, рыбака и охотника» [2, 32]. Отражение такого опыта имеет место и в англоязычной картине мира.

Охота – это деятельность, в которую вовлечены два противопостав-ленные друг другу актанта: охотник и дичь. Априори ясно, что ситуация опасность прежде всего касается второго актанта. Идиоматические едини-цы sitting target; to be a sitting duck; like a sitting duck вербализует об-раз уязвимого, незащищенного существа, которое подвергается смертель-ной опасности. Об этом свидетельствуют словарные дефиниции данных идиом: [smb that is in a position which is easily attacked]; [to be vulnerable to attack]; [unguarded].

Охота с применением огнестрельного оружия отражена в идиомах a long shot=рискованное предприятие и hit or miss=пан или пропал. В них фокус ситуации опасность перемещается с актанта дичь на актанта охот-ник: в случае стрельбы издалека (a long shot) существует опасность про-махнуться и тем самым подвергнуть себя риску ответного нападения, если

101

идет охота на крупную дичь/зверя. Аналогичная ситуация вербализуется и в идиоме hit or miss: попадание в цель означает успех охоты (пан), промах – не просто неуспех, но и угрозу ответного нападения (пропал). Последние две идиомы приложимы не только к охоте, но и в еще большей степени к военному делу, причем степень риска в случае неуспешной стрельбы воз-растает многократно, т.к. актантами данного вида деятельности выступают два враждующих друг с другом человека. Это, естественно, повышает риск ответного огневого (возможно смертельного) поражения.

Рыболовство представляет собой менее опасную практику человече-ской деятельности, чем охота и тем более военное дело. В этом случае о риске может идти речь в разрезе утраты улова. Рискнуть меньшим в надеж-де получить большее – такова квинтэссенция нескольких идиом, входящих в данную тематическую подгруппу. См.:

to throw out a sprat/a minnow to catch a herring/ a mackerel/ a whale =рискнуть малым ради большой выгоды. Идиомы построены по модели антитезы, в которой задействованы узу-

альные антонимы to throw out <–––> to catch и окказиональные антонимы a sprat / a minnow <–––> a herring/ a mackerel/ a whale. Согласно данному фразеологизму, субъект идет на риск и выбрасывает (в качестве наживки) мелкую рыбешку (кильку, пескаря), чтобы поймать крупную рыбу (сельдь, скумбрию).

Интересен факт включения в данное выражение такого слова, как whale=кит, поскольку это отражает наивную картину мира, согласно кото-рой кит относится к категории рыб. Тогда как научная картина мира отно-сит кита к категории млекопитающих животных. Однако в данном случае именная позиция в правой части антитезы успешно заполняется существи-тельным whale, в чьей семантической структуре актуализируется в первую очередь сема очень большой. Если учесть, что основная идея анализиру-емых идиом состоит в противопоставлении двух сущностей, прежде всего, по параметру размера (рискнуть малым ради получения большого), то следует признать, что использования образа кита (a whale) намного эффек-тивнее, чем образов сельди, скумбрии (a herring/ a mackerel). Как видим, идиоматический фонд языка служит выразителем преимущественно наи-вной картины мира.

Азартные игры также является источником образности в группе иди-ом, названной нами практики человеческой деятельности. Сюда вхо-дят карточные игры, игра в кости, бега (5 идиом). Все единицы этой подгруп-пы вербализуют такой культурный сценарий человеческой деятельности, как ставка в азартной игре. Идиомы to be/to set smth at stake=находиться под угрозой/ставить под удар реализуют сценарий карточной игры на деньги, в которой ставится на карту нечто ценное и в случае проигрыша, если ставка была высокой, игрок оказывается в плачевной ситуации.

Идиома to put one’s shirt upon smth=рискнуть всем, все поставить на кон вербализует сценарий участия в скачках, где азартный человек под-вергает себя опасности, ставя на ту или иную лошадь все до последнего гроша. В идиоме речь идет о рубашке (shirt), которую закладывают в самую



102

последнюю очередь, когда у игрока больше не осталось ничего ценного. Та же идея безрассудного риска выражена в идиоме to go the

vole=рисковать всем, идти ва-банк. В лексиконе карточных игроков сло-во vole означает выигрыш всех взяток, «большой шлем». В случае неуда-чи игрок лишается всего, а значит, вредоносность (harm) такого поведения очевидна.

Аналогично и значение идиомы, уходящей своей семантикой в практи-ку игры в кости: to shoot one’s wad=рискнуть всем. Интересно, что сло-варь дает такое пояснение слову wad: ближайшее значение – пачка денег. Однако, исходя из левосторонней валентности существительного wad (to shoot/стрелять), становится понятным, что идиома активирует его исход-ное значение: wad – это пыж. Т.е. у субъекта закончились патроны, но он продолжает стрелять, используя пыжи. Безрассудство такого поведения осмысливается как создание ситуации крайней опасности.

Среди практик деятельности человека выделяются модели социаль-ных взаимодействий и отношений. Они также предоставляют образы для формирования идиом со значением опасность. 5 таких единиц касаются судопроизводства и криминальной деятельности.

Так, идиома to get goods on smb толкуется как: [to find out smth potentially damaging about smb]. Она становится понятной из значения слова goods=улики, «компромат». Человек, располагающий компрометирующей информацией о другом человеке, имеющий доказательства его противо-правных действий, может привлечь того к ответственности, а значит, такой человек, безусловно, есть источник угрозы для того, кто подозревается в чем-либо противозаконном.

Практика судопроизводства предполагает в случае доказанной вины подсудимого вынесение приговора, в том числе и смертного. Та-кое решение суда оформляется соответствующим документом: death warrant=смертным приговором. Данная практика образно переосмысли-вается в идиоме to sign one’s own death warrant=[to sign a paper that calls for one’s death]=подписать себе смертный приговор, т.е. собственными действиями обречь себя на смертельную опасность.

Лишение жизни по решению суда – казнь – также входит в социаль-ные практики людей. Из социума древнего Рима в современный идиома-тический фонд английского языка пришло выражение to throw smb to the lions=(досл.) бросить к-л на съедение львам, как практиковалось в древ-нем Риме по отношению к христианам. Образное переосмысление этого выражения имеет место в его идиоматическом значении: [обречь к-л на страдания, на поражение].

Мир криминальных элементов социума также отразился в соответству-ющей группе идиом: to gang up on smb=[to form into group and attack smb (physically or verbally)]; to gun for smb=[to be looking for smb to harm them (originally from gangster movies)]. Данные фраземы вербализуют особенно-сти враждебных, агрессивных взаимоотношений между людьми, на подо-бие тех, которые складываются в криминальной среде.

Практики ведения домашнего хозяйства также послужили корреля-

103

тами метафорических номинаций создания опасной ситуации. В этом слу-чае диапазон метафор охватывает образы, почерпнутые из птицеводства и скотоводства, древнейших практик человеческой деятельности в быту. Так, из сферы птицеводства почерпнут образ домашней птицы, которая в конце дня возвращается «домой», в хозяйский курятник, и усаживается на насест. Этот образ служит коррелятом к референту проблемы, которые человек причиняет другому человеку и которые возвращаются к нему же, подобно домашней птице, усаживающейся на насест: to come home to roost=[to return to cause trouble].

Другой образ из этой же сферы акцентирует хрупкость яичной скорлу-пы: идиома to put all eggs into one basket=[to risk everything at once] описы-вает неразумное поведение человека, рискующего всем. Сложив все яйца в одну корзину, он рискует все их разбить одновременно, если случится какая-то неприятность (человек упадет, корзина опрокинется и т.п.).

Еще одна модель предосудительного поведения человека, безропотно и без всякой осторожности подвергающего себя смертельной опасности, визуализируется в образной идиоме like lambs to the slaughter=[without seeming to realize or complain about the likely dangers of the situation]. Пове-дение людей уподобляется тому, как ягнята безропотно идут на бойню, т.е. на верную смерть.

Верховая езда также мыслится как источник потенциальной угрозы: riding for a fall=[risking an accident usually due to overconfidence]. Глагол to ride в первом своем значении касается передвижения человека верхом на лошади [to be carried on horseback]. Излишняя самоуверенность нередко приводила к ранению или даже смерти наездника, что в переосмысленной форме стало обозначать любое опасное поведение человека, не обяза-тельно только наездника.

Значительно более поздние практики деятельности человека также оказываются источником образного переосмысления. Так, идиомы to have a rough/a tough spin=[попасть в опасное положение] почерпнуты из сфе-ры воздухоплавания: существительное spin означает штопор (авиац.), резкое угрожающее падение.

Идиомы, высвечивающие образы, связанные с практиками человече-ской деятельности, в совокупности представлены 25 единицами выборки.

Материальным результатом человеческой деятельности выступают изготовленные человеком предметы, т.н. артефакты. Определенный сег-мент метафорического диапазона, реализуемого в идиоматическом слое номинативного поля концепта SECURITY, базируется на образах предме-тов, созданных человеком, т.е. на артефактах. Перечень таких артефак-тов весьма разнообразен. Наиболее широко представлено образно пере-осмысленное понятие стена – wall. 6 идиоматических единиц базируются на образе стены как преграды, перекрывающей субъекту пути выхода из опасной ситуации:

*to drive/push/force/put/press smb to the wall=[to push smb to an extreme/defensive position]––>defense[the act of defending against danger or injury];



104

*to have one’s back to the wall=[to be in the defensive position].Очевидно, что данные идиомы используют образ стены в негативно

коннотированном смысле: это то, что не дает субъекту отступать или укло-няться от нависающей над ним угрозы: припереть к-л к стене= отрезать к-л путь к отступлению. Здесь правомерно указать на энатиосемичность лексемы wall в анализируемом вербальном поле.

По нашим данным, семема security со значением нечто, обеспечива-ющее защиту от угрозы и вреда, имеет наибольшее количество узуаль-ных, т.е. лексикографически зафиксированных синонимов. Среди таковых значится также и лексема wall как слово с более конкретным (чем security) значением, уточняющим чтó именно (сооружение/устройство) защищает от опасности. Эта лексема узуально зарегистрирована в статусе синони-ма к security и дефинируется следующим образом: [masonry structure that protects,/shelters/defends/guards against loss/damage]. Согласно словарям, эта единица существует в английском языке с XII в. Однако во фраземах to drive/push/force/put/press smb to the wall и to have one’s back to the wall наблюдаем появление образа прямо противоположного типа: в нем стена уже не средство защиты от опасности, а препятствие на пути бег-ства от опасности.

К числу артефактов, символизирующих ситуацию опасность в анализи-руемом вербальном поле, относится оружие, амуниция, которое согласно англоязычным идиомам может быть не только средством защиты, источни-ком блага для применяющего его субъекта, но и источником опасности для него: a double edged weapon=[палка о двух концах], дословно [обоюдоо-строе оружие].

Источником опасности для субъекта может также оказаться несовер-шенная амуниция: chink in one’s armour=[a special weakness that provides a means for attacking smb otherwise invulnerable]. Данная идиома высвечи-вает образ военной амуниции, в которой имеется трещинка, незаметный дефект в доспехах воина, который может ему дорого стоить в случае атаки.

Наличие оружия у субъекта в определенной ситуации делает его по-тенциально опасным для окружающих. Это акцентируется в идиоме armed and dangerous=вооружен и (очень) опасен. Как свидетельствует словар-ная дефиниция, это относится к непойманному преступнику [smb who is suspected of a crime and has not been captured].

В диапазон метафоры, реализуемой в вербальном поле концепта SECURITY, попадают образы таких артефактов, как инструменты, не-осторожное обращение с которыми оказывается небезопасным. Идиомы to jest/to play with edged tools дублируют смысл идиомы a double edged weapon, означая идею опасности небрежного обращения (to jest/to play) с острыми предметами, в данном случае – с инструментами: вместо пользы они могут принести вред, оказаться опасными.

О возможной приближающейся опасности говорит идиома, построен-ная на образе конкретного инструмента – клина. Как известно, этот инстру-мент используют, чтобы расколоть, к примеру, деревянную колоду, сперва загоняя его острым концом в колоду и затем, используя его клиновидную,

105

расширяющуюся форму, расколоть колоду на две части, т.е. разрушить ее. Именно такой сценарий практических действий лежит в основе рифмо-ванной идиомы the thin edge of the wedge=[опасное предзнаменование]. Некоторое событие, действие, неопасное на первый взгляд (thin edge), на самом деле есть только начало деструктивного, опасного развития собы-тий. Правильная интерпретация данной идиомы предполагает знакомство говорящего/слушающего с практическими действиями с использованием такого инструмента, как клин.

Еще один вид артефактов, укорененный в картине мира как источник опасности, это пороховая бочка. Идиомы to sit on a powder keg; to sit on a keg of gunpowder за счет яркого наглядного образа (субъект, сидящий на бочке с порохом) называет крайне опасную ситуацию: [to be in a situation where smth dangerous may happen at any time]. Данная идиома синонимич-на идиоме to sit on a volcano, не удивительно, что согласно словарям она переводится как [сидеть на пороховой бочке; жить как на вулкане].

Еще одним артефактом, упоминаемым в англоязычных идиомах, вы-ступает инженерное сооружение – мост, который, как известно, незаме-ним при пересечении водной преграды. Если субъект не может ее пересечь, это означает для него определенный риск. Именно таков сценарий, лежа-щий в основе следующей идиомы: to burn one’s bridge behind one=сжечь за собой мост(ы), т.е. создать опасную ситуацию, не оставив себе пути к отступлению. На основе данной идиомы появилась другая, которая также визуализирует ситуацию опасности через образ сжигания моста: to burn one’s bridge in front of one=[to create a future trouble for oneself]. В обеих идиомах акцентируется пространственный параметр моделируемой ситуа-ции: сжигаемый мост находится позади субъекта или перед ним. В первом случае идиома говорит о невозможности отступления, возврата на преды-дущие позиции. Во втором случае речь идет о невозможности продвинуть-ся вперед, т.е. совершить некое действие по преодолению преграды. Оба сценария предполагают опасность, ожидающую субъекта в будущем.

Другая пара идиоматических единиц, реализующих образ моста (без которого сложно и небезопасно пересекать реку), акцентирует временной параметр моделируемой ситуации. Идиома to cross a bridge when one comes to it=[to deal with a (dangerous) problem when one is faced with it] противопоставляется идиоме to cross a bridge before one comes to it=[to worry excessively about smth dangerous before it happens]. Первая модель ситуации полагается разумной, а вторая, напротив, характеризует безрас-судное поведение субъекта, который волнуется по поводу несуществую-щей пока еще опасности.

Такое инженерное сооружение, как дом должно возводиться на проч-ном фундаменте. Нарушение этого правила – путь к созданию большой опасности. Об этом гласит идиома-библеизм: to build one’s house upon the sand. Дом, построенный на песке, не устоит и, обрушившись, погребет под собой того, кто его построил. Об этом в Евангелии от Матфея говорит-ся в рассказе о Нагорной проповеди Христа. Завершая свои наставления людям, Христос научает их: «And everyone who hears these words of Mine,



106

and does not act upon them, will be like a foolish man who built his house upon the sand. And the rain descended, and the floods came, and the winds blew, and burst against that house; and it fell, and great was its fall» (Mathew VII, 26-27).

Прототип дома как оплота надежности и устойчивости отрицается и в идиоме a house of cards=карточный домик, т.е. нечто абсолютно нена-дежное, готовое рассыпаться при малейшем движении, а значит опасное.

Столь же давним в языковой картине мира является образ такого арте-факта, как тонущий корабль. Идиоматический слой вербального концеп-та SECURITY отражает это в идиоме to leave smb in the lurch=бросить кого-то в опасном положении, обречь на гибель (слово lurch означает крен).

Аналогичная неодобряемая модель поведения отражена в идиоме to put smb through the mill=обречь на страдания, причинить (смертель-ный) вред к-л. В этом случае идиома базируется на визуальном образе мельницы, жерновов дробилки, через которые предстоит пройти объекту воздействия.

Опасная, вредоносная ситуация, в которую попадает человек, вопло-щается в образ капкана в идиоме to fall into smb’s trap и в образ собачьей будки в идиоме in the doghouse=[to get into/be in trouble]. Окончательно неблагоприятное развитие опасной ситуации отрефлексировано в идиоме a nail in smb’s coffin=[smth that will harm or destroy smb], т.к. гвоздь в крыш-ку гроба вбивают, когда человек умер, в данном случае подразумевается, что столь печальный конец есть результат целенаправленного воздействия того, кто вбивает гвоздь.

Столь же пагубное по своим последствиям воздействие субъекта на объект отражено в идиоме to be curtains to smb=[to be the death, end or ruin of smb]. Образ театрального занавеса, который падает в конце спекта-кля, метонимически обозначает конец (жизненного) пути, наступивший под чьим-то воздействием.

Как показывает выполненный анализ, данная часть диапазона метафо-рических идиоматических единиц отражает культурно-исторический опыт существования человека в разные эпохи, опыт его трудовых действий с ис-пользованием различных инструментов и предметов материального мира. Данная группа фразеологизмов насчитывает 31 единицу в выборке изуча-емого материала.

Подводя итог вышесказанному, подчеркнем важность изучения фразе-ологического сегмента при описании формально-смыслового структуриро-вания вербального поля концепта SECURITY/ БЕЗОПАСНОСТЬ

Список литературы1. Бровченко И.В. Составляющие метафоры с позиций традиционной и когнитивной теорий

/ И.В. Бровченко // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. – Харків: ХНУ імені В.Н.Каразіна, 2012. – №897. – С.54–59.

2. Історія світової культури: Навч.посібник/ Керівник авт..колективу Л.Т.Левчук. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Київ: Либідь, 1999. – 368 с.

3. Кармин А.С., Новикова Е.С. Культурология. – СПб.: Питер, 2008.–464 с.

107

4. Селіванова О. О. Світ свідомості в мові. Монографічне видання. – Черкаси: Ю.Чабаненко. 2012. – 488 с.

References1. Brovchenko, I.V. (2012). Sostavljajushhie metafory s pozicij tradicionnoj i kognitivnoj teorij.

In Vіsnik Harkіvs’kogo nacіonal’nogo unіversitetu іmenі V.N.Karazіna. Harkіv: HNU іmenі V.N.Karazіna, 897, 54–59.

2. Istorija svitovoyi kul’turi: Navch.posibnik (1999). Kerivnik avt..kolektivu L.T.Levchuk. – 2-ge vid., pererob. i dop. Kiyiv: Libid’.

3. Karmin, A.S., Novikova, E.S. (2008). Kul’turologija. SPb.: Piter.4. Selivanova, O. O. (2012). Svit svidomosti v movi. Monografichne vidannja. Cherkasi:

Ju.Chabanenko.




108

УДК 811.11.35

Мікава Н.М.

АНГЛОМОВНИЙ КОНЦЕПТ HAIR (мотиваційний аспект)

Стаття присвячена дослідженню вербалізації концепту HAIR в англійській мові. В роботі розглядаються основні підходи до вивчення концепту у сучасному мовознавстві; аналізуються структурні особливості номінативних одиниць, які вербалізують концепт HAIR в англійській мові, та їхні типи мотивації.Ключові слова: концепт, вербалізація, номінативна одиниця, мотивація.

Микава Н.М. Англоязычный концепт HAIR (мотивационный аспект). Статья по-священа исследованию вербализации концепта HAIR в английском языке. В работе рассматриваются основные подходы к изучению концепта в современном языкозна-нии; анализируются структурные особенности номинативных единиц, которые вер-бализируют концепт HAIR в английском языке, и их типы мотивации.Ключевые слова: концепт, вербализация, номинативная единица, мотивация.

Mikava N.M. English concept HAIR (motivation aspect). The given article deals with the investigation of the peculiarities of verbalization of the concept HAIR in English language. Main trends in the concept study in modern linguistics are being viewed in the article; structural peculiarities of the nominative units verbalizing the concept HAIR in the English language are being analyzed. According to somatic classification, three lexical-semantic groups verbalizing concept HAIR in the English language have been singled out, namely: “head hair”, “facial hair” and “body hair”. Two types of motivation of the investigated nominative units have been studied, namely, qualificative and relative. Metaphoric patterns of nomination have also been viewed in the article. Key words: concept, verbalization, nominative unit, motivation.

Характерною ознакою сучасної лінгвістики є активний розвиток когнітивної лінгвістики – напряму мовознавства, у якому мова розглядається як засіб отримання, зберігання, обробки, переробки й використання знань, спрямований на дослідження способів концептуалізації й категоризації пев-ною мовою дійсності та досвіду [11, 213]. Серед головних завдань когнітивної лінгвістики відзначаються, зокрема, дослідження специфіки категоризації та концептуалізації; встановлення співвідношення мовних структур із концеп-туальними; співвідношення мовних знаків та відображених у них культурних реалій; виявлення та опис мовної картини світу та її фрагментів тощо [11, 214; 5, 70-72].

Слід відзначити, що переважна кількість праць з когнітивної лінгвістики фокусуються на дослідженні мови: «у когнітивній лінгвістиці функціонування мови розглядається як різновид когнітивної, тобто пізнавальної діяльності, а когнітивні механізми та структури людської свідомості досліджуються че-рез мовні явища» [4, 24].

Мета нашого дослідження полягає в аналізові мотиваційних особли-востей номінативних одиниць, що вербалізують концепт HAIR в англійській мові.

109

Розвиток когнітивної лінгвістики дав поштовх до виникнення декількох напрямів аналізу концептів у відповідності до методологічної орієнтації дослідників. На думку І.С. Шевченко, спільним для всіх напрямків є визнан-ня концепту базовою одиницею свідомості, відмінності ж пов’язані, у першу чергу, з фокусуванням на певному типові концептів, а також з різним трак-туванням відношень між концептом як елементом етнокультурної картини світу та лексичним значенням [9, 192-193]. На сьогодні найпоширенішими є наступні напрями концептуального аналізу:

1) культурологічний напрямок, в якому концепт визначається як згу-сток культури у свідомості людини; 2) об’єктом лінгвокультурологічного напряму є культурний концепт як ментальне утворення; цей підхід спря-мований на комплексне вивчення певної мови, свідомості та культури; 3) логіко-ейдетичний напрям співвідносить елементи структури значення та об’єднує їх у складі певної (схемної) структури при концептуальному аналізові та зосереджує свою увагу на базових фреймах побудови лексично представлених концептів; 4) представники когнітивно-поетичного напряму аналізують образний простір концепту у художньому тексті, текстові концеп-ти художньої прози; 5) семантико-когнітивний підхід полягає у дослідженні співвідношень семантики мови з концептосферою народу, співвідношень семантичних процесів з когнітивними [8, 173]. У процесі лінгвокогнітивного дослідження метод семантико-когнітивного аналізу передбачає перехід від змісту значень мовних знаків до змісту відповідних концептів у ході окре-мого етапу опису – когнітивної інтерпретації [там саме, 178]. Саме розгляд семантики мовних одиниць, які об’єктивують концепти, дозволяє отримати доступ до змісту концептів як мисленнєвих одиниць.

Вслід за представниками даного напряму визначаємо концепт як базо-ву одиницю мисленнєвого коду людини, яка має внутрішню структуру, що складається із концептуальних ознак, є результатом пізнавальної діяльності особистості та суспільства, містить комплексну інформацію про відповідний предмет або явище, а також про інтерпретацію цієї інформації суспільною свідомістю та ставлення до цього предмета чи явища [6, 100]. Предметом семантико-когнітивних досліджень є різні засоби репрезентації, тобто ви-раження, передачі концептів у мові. Аналіз складу того чи іншого концеп-ту виявляється через значення мовних одиниць, що репрезентують даний концепт, їх словникові тлумачення та мовленнєві контексти [1, 31].

Досліджуваний концепт HAIR є фрагментом концептуальної картини світу, що знаходить своє відображення у мовній картині світу, а саме у трьох її фрагментах – лексико-семантичних групах (далі – ЛСГ), виокремлених за соматичною ознакою: head hair, facial hair, body hair.

Матеріалом дослідження слугували 265 номінативних одиниць, які вхо-дять до вищевказаних ЛСГ. Насамперед розглянемо номінативний статус досліджуваних номінацій (таблиця 1).

Аналіз номінативного статусу англомовних назв зачісок та ін. показав, що 34 % від загальної кількості найменувань (90 номінативних одиниць) на-лежать до простих непохідних слів, прикладами яких є такі номінації: fringe, braid.

МІКАВА Н.М. АНГЛОМОВНИЙ КОНЦЕПТ HAIR...


110

Таблиця 1Номінативний статус

англомовних номінацій, які вербалізують концепт HAIR

Менш чисельною є група, яка налічує 15 номінативних одиниць (6 %), які є композитами, тобто номінативними одиницями, цільнооформленими графічно та лексико-граматично, які мають дві чи більше ономасіологічні ознаки (твірні основи чи корені), наприклад: flattop, fishtail.

Останньою і найбільшою за чисельністю є група, яка містить 160 номінацій (або 60 % від загальної кількості вибірки), що є складеними на-звами, наприклад: Asian bob, French braid, comb over. Домінуюче поло-ження цієї групи складених найменувань можна пояснити, зокрема, ве-ликою поширеністю гіперо-гіпонімічних відношень між досліджуваними номінаціями. Так, переважна більшість складених назв містить як опорний компонент номінацію-гіперонім та пропозиційний кваліфікатор – лексичну одиницю, яка специфікує значення всієї складеної номінації, роблячи її гіпонімом.

Проведений аналіз даних про походження назв номінативних одиниць, які вербалізують концепт HAIR, уможливив виділення декількох ознак, що покладені в основу відповідних найменувань.

Розглянемо, насамперед, внутрішню форму номінативної одиниці hair:“Old English hær «hair, a hair,» from Proto-Germanic *khæran (cognates:

Old Saxon, Old Norse, Old High German har, Old Frisian her, Dutch and Germanhaar «hair»), perhaps from PIE *ghers- «to stand out, to bristle, rise to a point» (cognates: Lithuanian serys «bristle» [15].

Як бачимо, в основу даної номінації покладена як анатомічна особливість волосся – це те, що ніби «стирчить» з людського тіла, а також його природ-на захисна функція – підніматися як реакція на емоційний стан страху.

За характером ознак, що визначають внутрішню форму номінації, виділяємо два типи номінації досліджуваних одиниць – кваліфікативний (на основі зовнішнього вигляду – формі) й релятивний (за місцем та носiями зачіски, за винахiдником, а також за інструментами, якi використовуються/-лися для створення зачicки ), причому домінуюче положення займає пер-ший. Наприклад: “asymmetric cut is a haircut in which the hair is cut in such

111

a way that the hair does not have left-right symmetry and one side is cut or appears to be longer than the other» [16].

Досить продуктивним принципом творення англомовних номінацій зачісок є аналогізація ознак реципієнтної зони ЗАЧІСКА та донорських зон ТВАРИНА, АРТЕФАКТ, РОСЛИНА на основі схожості форми.

Назва популярної зачіски кінський хвіст також є прикладом метафорич-ного переносу значення:

“To make a ponytail, some, most or all of the hair on the head is pulled away from the face, gathered and secured at the back of the head with a hair tie, clip, or other similar device and allowed to hang freely from that point. It gets its name from its resemblance to the undocked tail of a horse or pony. Ponytails are most commonly gathered at the middle of the back of the head, or the base of the neck» [16].

Найпопулярніший різновид бороди – еспаньйолка – отримала свою на-зву в англійській мові завдяки своїй схожості з борідкою козла:

“A goatee is a style of facial hair incorporating hair on a man’s chin but not his cheeks. The exact nature of the style has varied according to time and culture. Until the late 20th century, the term goatee was used to refer solely to a beard formed by a tuft of hair on the chin—as on the chin of a goat, hence the term ‘goatee’. By the 1990s, the word had become an umbrella term used to refer to any facial hair style incorporating hair on the chin but not the cheeks” [14].

Ще один різновид зачіски отримав свою назву за схожістю із бджолиним вуликом.

“Beehive is a woman’s hairstyle in which long hair is piled up in a conical shape on the top of the head and slightly backwards pointing, giving some resemblance to the shape of a traditional beehive» [14].

Поряд із цим терміном функціонує ще одна номінація цього В-52, що в свою чергу репрезентує модель метафоризації АРТЕФАКТ – ЗАЧІСКА:

“It is also known as the B-52 due to a resemblance to the distinctive nose of the Boeing B-52 airplane» [16].

Форма зачісок є також основою аналогізації даної реципієнтної зони із донорською зоною РОСЛИНА. Так, наприклад, назва наступної зачіски вмо-тивована схожістю з зернами кукурудзи в першому варіанті або тростником в другому:

“Cornrows, also known as canerows in the Caribbean, are a traditional African style of hair grooming where the hair is braided very close to the scalp, using an underhand, upward motion to produce a continuous, raised row» [17].

До другого типу мотивацiї номінації зачісок, а саме: релятивно-го вiдносимо ті номінативні одиниці, які вмотивовані носіями відповідних зачісок, місцем виникнення чи поширення зачіски або ж інструментами чи способом їх створення. Наприклад:

«Afro is a big hair hairstyle, featured heavily in Afro-American culture, popular through the 1970s in the United States of America» [16].

Першими носіями короткої чоловічої стрижки були члени команд гребців з відомих американських університетів, що й знайшло відображення у



112

відповідній номінації: “The term, originally crew haircut, was most likely coined to describe the

hairstyles worn by members of Harvard, Yale, Princeton, Cornell and other university crew teams, which were short to keep the hair from being blown into the face of the rower as the boat races down the course opposite the direction the rower is seated with both hands on the oars, making it impossible to brush the hair out of the face» [17].

У 18 столітті популярною була зачіска помпадур, названа на честь ко-ханки французького короля, яка першою почала її носити:

«Pompadour refers to a hairstyle which is named for Madame de Pompadour (1721-1764), mistress of King Louis XV. Although there are numerous variations of the style for both women and men, the basic concept is hair swept upwards from the face and worn high over the forehead, and sometimes upswept around the sides and back as well» [16].

Надзвичайно популярний американський ситком «Друзі» здобув не лише мільйони прихильників у всьому світі, але й став джерелом ще однієї номінації зачіски за ім’ям однієї із головних героїнь:

“the Rachel – а square-layered haircut popularized by Jennifer Aniston as Rachel Green on the Friends sitcom. Named after the character, the «Rachel» refers to a bouncy layered shag inspired by the way in which Aniston wore her hair on Friends between 1994 and 1996, during the first and second seasons of the series. The «Rachel» immediately became popular among women, launching an international hair trend. The popularity of the «Rachel» coincided with the popularity of Friends during the mid-to-late-1990s. Marie Claire estimates that 11 million women donned the hairstyle throughout the decade» [16].

Таким чином, мотиватором англомовних номінацій зачісок слугують як власні імена історичних осіб або ж вигаданих персонажів, так і назви етнічних чи професійних груп людей.

Наступну за чисельністю підгрупу релятивної мотивації складають наз-ви, що утворилися за назвою інструментів або способу створення тієї чи іншої зачіски. Серед прикладів наведемо, зокрема, етимологію англомов-них назв коси:

“plait – c. 1400, «a fold, a crease,» from Anglo-French pleit, Old French ploit, earlier pleit, «fold, manner of folding,» from Latin plicatus, past participle of plicare»to lay, fold, twist». Meaning «interlaced strands of hair, ribbon, etc.» is from 1520s, perhaps from plait (v.).” [15];

“braid (n.) meaning «anything plaited or entwined» (especially hair) is from 1520s. from braid (v.) «to plait, knit, weave, twist together,» c. 1200, breidan, from Old English bregdan «to move quickly, pull, shake, swing, throw (in wrestling), draw (a sword); bend, weave, knit, join together; change color, vary; scheme, feign, pretend» (class III strong verb, past tense brægd, past participle brogden), from Proto-Germanic *bregthan «make sudden jerky movements from side to side» from PIE root *bherek- «to gleam, flash» (compare Sanskrit bhrasate»flames, blazes, shines»). In English the verb survives only in the narrow definition of «plait hair.» Related: Braided; braiding» [12].

113

Як бачимо, обидві номінативні одиниці походять від дієслова з одним значенням – плести, але з різних мов: plait – з французької, тоді як braid – слово власне англійського походження.

Цікавим прикладом релятивної мотивації цієї підгрупи є наступна номінація зачіски:

“buzz cut is any of a variety of short hairstyles usually designed with electric clippers» [16].

Вона утворена за допомогою звуконаслідування роботи електричної машинки, за допомогою якої ця зачіска створюється.

Остання з трьох підгруп релятивної номінації представлена номінативними одиницями, які утворені за місцем виникнення тієї чи іншої зачіски або за місцем її поширеності. Таким чином вмотивована назва на-ступного різновиду каре:

“Asian bob: сut at the neckline, bobbed up around the edge» [16].Наступні приклади вмотивовані назвами престижних учбових закладів

Америки, в яких набула популярності коротка чоловіча стрижка:“An Ivy League, also known as a Harvard Clip or Princeton, is a type

of crew cut in which the hair on the top of the head is long enough to style with a side part ” [16].

Як показав наш аналіз, деякі типи волосся на обличчі мають декілька синонімічних назв, одна з яких ґрунтується на зовнішньому вигляді, а інша – на відношенні до певної відомої людини:

«The chin curtain beard (also called a Donegal or Lincoln) is a particular style of facial hair that grows along the jaw line and covers the chin completely. This style of facial hair was made famous by individuals such as Abraham Lincoln” [16].

Таким чином, проведений аналіз типів мотивації англомовних номінативних одиниць, які вербалізують концепт HAIR, показав, що в основі переважної більшості з них знаходиться така ознака як форма зачіски / вусів / бороди, що підкреслює важливість зорового аналізатора при концептуалізації відповідних об’єктів.

Перспективу подальших досліджень вбачаємо в аналізові особливо-стей вербалізації досліджуваного концепту в англійському мовленні.

Список літератури1. Болдырев Н.Н. Когнитивная семантика: Курс лекций по английской филологии /

Н.Н. Болдырев. – Тамбов: Издательство Тамбовского университета, 2000. – 123 с.2. Колегаєва І.М. Що нам показує картина світу: людський чинник ономасіологічних

процесів // Наукові записки НаУКМА. – Том 164. Філологічні науки (Мовознавство) – 2014. – С.8–11.

3. Колегаева И.М., Загребельная Н.В. ПЕРЕДВИЖЕНИЕ по ВОДЕ как смыслообразую-щий признак англоязычного ЛСП «Водное транспортное средство» // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Філологічні науки. Мовоз-навство. – № 3. – Частина 2, 2011. – С.144-150.

4. Кочерган М.П. Мовознавство на сучасному етапі / М.П. Кочерган // Дивослово. – 2003. – №5. – С. 24-29.

5. Пименов Е.А. Когнитивная лингвистика на современном этапе / Е.А. Пименов, М.В. Пи-менова // Международный конгресс по когнитивной лингвистике: Сб. мат-лов. 26-28 сен-тября 2006 года. – Тамбов: Изд-во ТГУ им. Г.Р. Державина, 2006. – С. 70-72.



114

6. Пименова М.В. Методология концептуальных исследований / М.В. Пименова // Вест-ник Кемеровского государственного университета. Сер. Филология. – Кемерово, 2002. – Вып. 4 (12). – С. 100-105.

7. Попова З.Д. Очерки по когнитивной лингвистике. Издание третье, стереотипное / З.Д. Попова, И.А. Стернин. – Воронеж: Издательство „Истоки”, 2003. – 170 с.

8. Попова З.Д. Семантико-когнитивный подход как направление когнитивной лингвистики / З.Д. Попова, И.А. Стернин // Vitainlingua: К юбилею профессора С.Г. Воркачева: Сборник статей / отв. ред. В.И. Карасик. – Краснодар: Атриум, 2007. – С. 171-180.

9. Шевченко И.С. Подходы к анализу концепта в современной когнитивной лингвистике / И.С. Шевченко// Вісник ХНУ. – 2006. – №725. – С. 192-195.

10. Краткий словарь когнитивных терминов / Кубрякова Е.С., Демьянков В.З., Панкрац Ю.Г., Лузина Л.Г.– М.: Филологический факультет МГУ им. М.В. Ломоносова, 1996.– 248 с.

11. Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / О. Селіванова. – Пол-тава: Довкілля-К, 2006. – 716 с.

12. Online Etymology Dictionary – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.etymonline.com

13. Oxford English Reference Dictionary. – Second Edition. – Oxford – New York, 1996. – 1765 p.14. Sherrow V. Encyclopedia of hair: a cultural history/ - Westport, Conn.: greenwood Press,

2006. – 450 p.15. Skeat W.W. An Etymological Dictionary of the English Language. – Oxford: Oxford University

Press, 1956. – 780 p.16. Hair – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_

hairstyles17. The Hairstyler – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.thehairstyler.com

References1. Boldyrev, N.N. (2000). Kognitivnaja semantika: Kurs lekcij po anglijskoj filologii. Tambov:

Izdatel’stvo Tambovskogo universiteta.2. Kolegaeva, І.M. (2014). Scho nam pokazuе kartina svіtu: ljuds’kij chinnik onomasіologіchnih

procesіv. In Naukovі zapiski NaUKMA. (164). Fіlologіchnі nauki (Movoznavstvo), 8–11.3. Kolegaeva, I.M., Zagrebel’naja, N.V. (2011). PEREDVIZhENIE po VODE kak

smysloobrazujushhij priznak anglojazychnogo LSP «Vodnoe transportnoe sredstvo». In Naukovij vіsnik Volins’kogo nacіonal’nogo unіversitetu іmenі Lesі Ukraіnki. Fіlologіchnі nauki. Movoznavstvo. (3), 144-150.

4. Kochergan, M.P. (2003). Movoznavstvo na suchasnomu etapі. In Divoslovo. (5), 24-29.5. Pimenov, E.A. (2006). Kognitivnaja lingvistika na sovremennom jetape. In Mezhdunarodnyj

kongress po kognitivnoj lingvistike. Tambov: Izd-vo TGU im. G.R. Derzhavina, 70-72.6. Pimenova, M.V. (2002). Metodologija konceptual’nyh issledovanij. In Vestnik Kemerovskogo

gosudarstvennogo universiteta. Ser. Filologija. Kemerovo. Vyp. 4 (12), 100-105.7. Popova, Z.D., Sternin, I.A. (2003). Ocherki po kognitivnoj lingvistike. Izdanie tret’e,

stereotipnoe. Voronezh: Izdatel’stvo „Istoki”.8. Popova, Z.D., Sternin I.A. (2007). Semantiko-kognitivnyj podhod kak napravlenie kognitivnoj

lingvistiki. In Vitainlingua: K jubileju professora S.G. Vorkacheva: Sbornik statej / otv. red. V.I. Karasik.Krasnodar: Atrium, 171-180.

9. Shevchenko, I.S. (2006). Podhody k analizu koncepta v sovremennoj kognitivnoj lingvistike. In Vіsnik HNU. (725), 192-195.

10. Kratkij slovar’ kognitivnyh terminov (1996). M.: Filologicheskij fakul’tet MGU im. M.V. Lomonosova.

11. Selіvanova, O. (2006). Suchasna lіngvіstika: termіnologіchna enciklopedіja. Poltava: Dovkіllja-K.

12. Online Etymology Dictionary – [Electronic resource]. – Mode of access: http: // www.etymonline.com

13. Oxford English Reference Dictionary (1996). – Second Edition. – Oxford – New York.14. Sherrow, V (2006). Encyclopedia of hair: a cultural history - Westport, Conn.: Greenwood

Press.

115

15. Skeat, W.W. (1956). An Etymological Dictionary of the English Language. – Oxford: Oxford University Press.

16. Hair – [Electronic resource]. – Mode of access: https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_hairstyles17. The Hairstyler – [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.thehairstyler.com




116

УДК 811.111’373.611’42 Никитченко К. П.

КОГНІТИВНА СПЕЦИФІКА ПСЕВДОЗАПОЗИЧЕННЯ ЯК СПОСОБУ ТВОРЕННЯ ОКАЗІОНАЛІЗМІВ

Статтю присвячено дослідженню псевдозапозичення як одного із модифікованих когнітивних способів творення оказіоналізмів в англомовному постмодерністському художньому тексті. Розглянуто також когнітивні механізми і процедури, що лежать в основі когнітивного способу словотворення.Ключові слова: оказіоналізм, оказіональне словотворення, псевдозапозичення, трансформація, мовна гра.

Никитченко Е. П. Когнитивная специфика псевдозаимствования как способа образования окказионализмов. Статья посвящена исследованию псевдозаимство-вания как одного из модифицированных когнитивных способов образования оккази-онализмов в англоязычном постмодернистском художественном тексте. Рассмо-трены также когнитивные механизмы и процедуры, лежащие в основе когнитивного способа словообразования. Ключевые слова: окказионализм, окказиональное словообразование, псевдозаим-ствование, трансформация, языковая игра.

Nykytchenko K. P. Cognitive specifics of pseudoborrowing as the means of creating occasionalisms. The article focuses on the research of pseudoborrowing as one of the modified cognitive means of creating occasionalisms in English postmodern literary text. Сognitive mechanisms and procedures underlying cognitive word-formation have been viewed in the article. There should be distinguished the main three types of occasional word-formation according to the type of knowledge pointed out by Vasyl Byalyk: aggregated, condensed and modified. This article characterizes one of modified means of creating occasionalisms in English postmodern literary text – pseudoborrowing. Pseudoborrowing has such differentiating features as the presence of three operations: 1) borrowings; 2) convergence of the borrowed word, unit or its component with the suffix, affix, word or word combination of the recipient language on the basis of a language game; 3) creation of occasionalism with different connotative marking (emotionality, evaluation, expressiveness, paradoxality, humorous colouring). Pseudoborrowings are the borrowings transformed from other languages and adapted to a new language system. The base for the research is chick-lit fiction, as it presents genuinely innovative mixture of forms, which is displayed in different types of occasional word-formation processes. As the article triggers cognitive grounds of occasional word-formation, cognitive mechanisms and procedures underlying it are described. Among which are the following: cognitive procedure of deviation from the inherent meaning and pejoration of meaning. It makes a case for application of such cognitive analysis to reveal new knowledge transmitted via pseudoborrowing. Key words: occasionalism, occasional word-formation, pseudoborrowing, transformation, language game.

Запозичення, як результат мовних контактів та вияв «інференції і взаємодії міжмовного знання» [2, 262], є одним із засобів збагачення словникового складу мови. Залежність змін у мові від мовних контактів підкреслює О. Б. Ткаченко, наголошуючи на тому, що саме англійська мова

117

зазнала найбільших змін серед германських мов, і саме вона знаходилася в найбільш тісних контактах з іншими мовами [10, 80]. Відтак, завдяки запози-ченням сучасна англійська мова має достатній арсенал внутрішніх мовних ресурсів для її успішного функціонування.

Сьогодні мовознавчі студії з неології та словотвору (українські – Г. Во-кальчук, С. М. Єнікєєва, Ю. О. Жлуктенко, Ю. А. Зацний, Ж. В. Колоїз; зарубіжні – В. Адамс, Дж. Алджео, Л. Бауер) зосереджені на встановленні та обґрунтуванні стійких тенденцій у сучасних інноваційних словотвірних процесах, що спрямовані на творення нових лексичних одиниць загалом і оказіоналізмів у тому числі. Під оказіоналізмами ми розуміємо такі на-вмисно створені автором виражальні засоби, які утворюються за новими словотвірними моделями чи за порушенням старих, з характерним експре-сивним забарвленням та індивідуальним характером аби задовольнити на-гальну потребу комунікації. Чільне місце серед індивідуально-авторських новотворів, що передають модифіковане знання (на противагу конденсова-ному та агрегованому) посідають оказіоналізми, що утворені шляхом запо-зичення.

Актуальність наукової розвідки визначається зростаючим інтересом сучасної неології до інноваційного потенціалу мови у царині когнітивного словотворення. Необхідність переосмислення положень класичної неології у термінах і принципах когнітивної парадигми зумовлює представлення когнітивного підґрунтя творення оказіоналізмів шляхом запозичення.

Мета статті – схарактеризувати псевдозапозичення як спосіб тво-рення оказіоналізмів в англомовному постмодерністському художньому тексті крізь призму когнітивної парадигми.

Пропонуємо розглянути це мовне явище саме на матеріалі англомовно-го постмодерністського художнього тексту. Адже постмодернізм ХХ – XXI ст. як «химерний феномен сучасності» [1, 3], «естетичне свавілля» (В. Малу-хин), своєрідне «абсурдиське мислення» (Т. К. Гуменюк, О. М. Йосипенко) у лінгвопоетиці постає як «іронічний стиль письма» [1, 3], постулюючи культ всього нового, креативного, інтелектуально-ігрового (О. Оленіна), безпе-речно, впливає на структурно-функціональні особливості оказіоналізмів, які вважають «домінантою поетичної мови сучасності» [6], а способи їхнього словотворення в англомовному постмодерністському художньому тексті набувають нових специфічних ознак.

В англомовному художньому тексті запозичення, як спосіб оказіонального словотворення, має свої специфічні риси. Більше того, перенасиченість іншомовною лексикою, транслітерованими і транскрибо-ваними мовними конструкціями, варваризацією літературного мовлення є певним «стилістичним ходом» посмодерністів у їхній грі з мовою [4, 112].

У цьому контексті радше навіть говорити не про запозичення, а про псев-дозапозичення як спосіб номінації всього спектру лексичних інновацій, які створюються у свідомості письменника на основі іншомовних слів та от-римують своє мовне вираження. Підставою для цього твердження є теза про те, що «для більшості комп’ютерних сленгізмів (теж саме стосується і оказіоналізмів – Н. К.) запозичення нерідко слугує лише першою ланкою

НИКИТЧЕНКО К.П. КОГНІТИВНА СПЕЦИФІКА ПСЕВДОЗАПОЗИЧЕННЯ...


118

номінативного механізму, адже прості запозичення зазвичай не характери-зуються експресивністю чи стилістичною маркованістю» [8, 39]. Але навіть і за їх наявності, немає підстав вважати таке запозичення оказіональним.

Дуже влучно визначає сутність псевдозапозичення як одного із про-дуктивних способів номінації (сленгу) О. О. Селіванова, відмінною рисою якого вона вважає наявність трьох операцій: 1) запозичення; 2) зближення на основі мовної гри запозиченої номінативної одиниці або її компонента з коренем, афіксом, словом, сполукою мови реципієнта; 3) створення не-осемеми, неолексеми або неофраземи з конотативним маркуванням [8, 40]. Апелювання до терміна «псевдозапозичення», застосованого для вивчення сленгу як лексичної підсистеми мови, імплікує достатню ефективність, ви-ходячи з емотивності, експресивності, оцінності, парадоксальності, гумори-стичного колориту [7, 176−180; 9, 30−31], що є спільними ознаками як для комп’ютерного сленгу, так і для оказіоналізмів.

Отже, псевдозапозичення у нашій розвідці кваліфікуємо як ті, які трансформовані з однієї мови в іншу та зазнали змін, адаптувалися до си-стеми мови, у яку ввійшли, та повністю асимілювалися.

Вдалим, на нашу думку, прикладом псевдозапозиченого оказіоналізму слугує фраза Mutches grassy arse, amoebas, вжита ірландською письменни-цею М. Кейс − представницею та засновницею жанру “чик-літ”.

‘OK,’ she said, moving away. ‘Mutches grassy arse, amoebas (виділено автором). ‘Oh yeah.’ She was back. ‘What do you want to drink? I can steal you some tequila because it’s so cheap and disgusting they don’t care if we nick some of it’ (12, 532).

Досвідчений читач впізнає у ній відому іспанську розмовну фразу Muchas gracias amigo (Велике спасибі, друже), яка корелює з аналізованим вище оказіоналізмом. Переінакшення першого компонента фрази (muchas) на англійський лад (muches) відбувається шляхом інтеграції транслітерації та фонетичного процесу заміни голосного звука. Дещо іншу картину спостерігаємо стосовно наступної частини фрази: grassy arse виступає «зо-ровим діалектом» (eye dialect), тобто написанням, що імітує гумористичну діалектну чи просторічну вимову іспанського gracias. Останній конститу-ент (amoebas) є результатом субституції із частковою звуковою подібністю (amigo) на основі мовної гри. Враховуючи видозмінені лексеми, висновуємо, що фраза mutches grassy arse, amoebas, як креативний витвір фантазії ав-тора внаслідок когнітивної процедури відхилення від питомого значення означає «спасибі, товстодупі амеби».

До слова, більшість запозичень з іспанської зберігають свій формаль-ний вигляд і, зазвичай, вживаються в англійській мові із стилістичною метою, найчастіше, щоб надати «місцевого колориту» [3, 107]. У наведеному ж тек-стовому фрагменті іспанська фраза, творчо використана в просторі мовної гри, виступає мовним засобом сатири офіціантки Хелен на відвідувачів бару. Таке вживання псевдозапозиченої фрази створює атмосферу тонкого, гострого, уїдливого, і в той же час, підступно-замаскованого висміювання, творчо завуальваного і самим автором.

Гірка іронія та сарказм проглядається у наступному уривку, де мова йде

119

про ту ж саму офіціантку Хелен, рідну сестру головної героїні Рейчел, яку приводить у бар Кріс.

Helen returned about half-an-hour later. ‘Adios amoebas,’ (виділено авто-ром) she greeted us.

‘We have to say that,’ she added, with a contemptuous curl of her lip. ‘To make it authentic’ (12, 531).

Як показує приклад, Хелен передає свої неприємні враження про їхню зустріч саме у цьому місці (авторка використовує іспанське слово adios «прощай» для привітання, що імплікує певну парадоксальність ситуації), на-зиваючи відвідувачів бару одноклітинними організмами так, ніби привітання сленгом є «фішкою» закладу. У тексті не згадується, що заклад є тематич-ним (!), і тільки поодинокі підказки (sawdust-strewn floor, wobbly table; I had a burrito earlier and it was a near-death experience) натякають читачеві на при-чину чому нотки презирства, сарказму, дошкульного глуму відчутні у сло-вах Хелен. До того ж, ця фраза виділена графічно (курсивом), що підсилює упевненість у тому, що це не випадковість, не помилка, а навмисно створе-на лексична інновація.

Отже, авторка використовує оказіонально запозичені фрази mutches grassy arse, amoebas та adios amoebas (що базуються на вже відомих лек-сичних одиницях іспанської мови, які зазнали модифікації) у звертанні до головної героїні та її хлопця. Такі іншомовні трансформовані запозичення, з одного боку, прирівнють героїв до типових відвідувачів бару, а з іншого – показують реальне ставлення парубка до Рейчел, адже проходячи повз охайні затишні ресторани (a restaurant that I felt was eminently suitable) Кріс приводить її у a raucous yellow shed – «облуплений жовтий сарай».

Звернемося до іншого текстового фрагменту, у якому знаходимо при-клад іспансько-французького запозичення: The first person Ashling saw when she walked in was the enthusiastic bloke who’d given her the note saying «Bellez-moi» (13, 105).

Оказіоналізм bellez-moi утворений шляхом поєднання іспанського іменника belleza (краса) та французького займенника першої особи одни-ни moi (мені, мене), причому другий компонент визначає граматичні ха-рактеристики першого. Доходимо висновку, що першим компонентом має бути дієслово у наказовій формі. Завдяки відкидання суфікса -a (який в іспанській мові слугує засобом формування іменників від дієслів зі значен-ням дії, ефекту) лексема переходить до розряду дієслів. У цьому текстово-му фрагменті оказіоналізм bellez-moi є виявом мовної репрезентації знання «зателефонуй мені, красуне», що слугує для позначення слів і номеру теле-фону, написаних на клаптику паперу, який хлопець дає красуні-незнайомці, в очікуванні та сподіванні на те, що та йому зателефонує.

Спостереження дозволяють говорити про те, що цей оказіоналізм є не тільки надзвичайно поширеним у досліджуваних текстах, а й слугує базою для подальшого креативного продукування лексем шляхом: 1) субстантивації (Ashling gave Bellez-moi a cheesy, sweaty-apologetic grin) на позначення папірця із номером телефону; 2) ад’єктивації (Even if he was hanging out Bellez-moi notes like they were flyers ... ; The girl who Marcus



120

Valentine gave that Bellez-moi note to) та 3) усічення слова (But why didn’t you bellez him?), у результаті чого виникає дієслово to bellez, що передає фрагмент знання «телефонувати за номером на папірці, який тобі дав па-рубок-незнайомець».

How she regretted not having bellez’ed him when she’d had her chance. And it was too late now because she couldn’t find the note (13, 178).

Першу позицію за частотністю вживання 10 разів займають вищезазначені спільнокореневі оказіоналізми з вершиною bellez. Ми схильні до думки, що це пояснюється відсутністю конвенційної форми вираження даного фрагменту знання та авторською необхідністю реалізувати цю по-требу. Причому, як слушно зауважує О. С. Кубрякова, позначення може от-римати лише та ментальна структура, яка не тільки склалась у свідомості людини, а й є її оперативною одиницею, і тіло знака, однією своєю появою, здатне активізувати цю складну і часто багатопланову структуру знання про світ у свідомості людини [5, 239-240].

Проаналізуємо ще один приклад творення оказіоналізму, що реалізує явище запозичення:

Back at my office a note had been shoved under door. It said, ‘Do you want to know who sent the nudie pictures of Detta and Racey? <...> It said to show up tonight, 10 p.m., at address on docks. Looked it up on map: it was a warehouse. Was prepared to bet, was a deserted warehouse. Why can’t denooming ever take place in nice comfortable bar? (11, 487).

Як вдалося встановити, оказіоналізм denooming утворений або від французького dénouement, або ж від англійського denouement, яке у 1752 році запозичене від того ж таки французького слова. Та яким би за етимологією не був оказіоналізм, він позбувається ознак іншомовності у результаті дії процесів зворотнього словотвору (відпадає суфікс -ment), заміни при транскрипції голосних у слові (oue, що вимовляються як [uː] на oo) та суфіксації (додавання власне англійського суфіксу -ing).

Віднайти смисл у цьому оказіоналізмі допомагає авторський відступ, виконаний в унісон з глибокими внутрішніми переживаннями персонажа, у якому героїня Хелен, роздумуючи над залишеним їй повідомленням, вмикає радіо, щоб послухати новини:

Shooting incident in Dalkey was main story. A man in his fifties (Harry Fear) had ‘shot several times at another man’ (Racey). (11, 487).

Після чого слідує коментар автора: This was utterly ridiculous. She was out of her mind to be involved in all of

this; she could end up getting killed (11, 487).З огляду на «палітру», що нею користується письменниця для опису

подій, які уособлюють почуття та настрій героїні, слово осмислюється як іменник, що передає квант знання «розгадка, розв’язка, вирішення, вихід зі складної, заплутаної та, найголовніше, небезпечної ситуації», де має місце погіршення значення слова.

Слід наголосити, що кожен мовний знак, як результат когнітивної об-робки інформації та досвіду, накладає свій відбиток на збуджувані ним уяв-лення [5, 150], якими в оказіоналізмі denooming виступають тривожність,

121

небезпека, адреналін, ризик, смерть. У корпусі досліджуваного матеріалу знаходимо приклади і суто фран-

цузьких псевдозапозичень: They always seemed to be dropping in, distributing envelopes for a church collection or looking to borrow a jumper de-baller or ... or ... you know, that sort of thing (14, 38).

У запропонованому прикладі має місце трансформація форми запози-чення (фр. déballer зі значенням «розпаковувати») в форми англійського оказіонального дієприкметника (de-baller): відбувається процес конвертуван-ня за моделлю V→Participle, зникає аксантегю (надрядковий діакритичний знак французької мови) та з’являється дефіс, що графічно виділяє префікс de- і, водночас, акцентує увагу на тому, що річ розпакована, але не ношена.

Суцільна вибірка лексичних одиниць, що відносяться до оказіоналізмів-запозичень, дозволила визначити продуктивність їхнього вживання в англо-мовному постмодерністському художньому тексті, що становить 0,2%. Це, на нашу думку, не є значним, навіть зважаючи на той факт, що англійська мова сама є «донорською зоною» для запозичень в інших мовах.

Проаналізовані когнітивні способи оказіонального словотворення засвідчують поповнення стилістичної системи мови новими лексичними за-собами виразності, створеними шляхом псевдозапозичення. Зміна фокусу уваги на дослідження когнітивної природи способів оказіонального словот-ворення дозволяє говорити про те, що автор, засобами словотвору, при-вносить нове знання, збагачує та розширює ракурс сприйняття, підштовхує до нових «відкриттів», пов’язаних із вживанням мовних одиниць. Запо-рукою цього є когнітивні процедури відхилення від питомого значення та погіршення (пейорація) значення слова, що лежать в основі утворення індивідуально-авторських слів. Водночас відкритими залишаються питання креації оказіоналізмів засобами постмодерністської мовної гри, які дозволя-ють накопичувати й передавати новий досвід, нове знання і, у такий спосіб, реалізувати креативний потенціал автора, що і буде виступати перспекти-вою подальших наукових досліджень у цьому напрямі.

Список літератури1. Бабелюк О. А. Принципи постмодерністського текстотворення сучасної американської

прози малої форми : монографія. – Дрогобич: ТзОВ «Вимір», 2009. – 296 с.2. Бялик В. Д. Епістемологія лексичного квантора: монографія / Василь Дмитрович Бялик.

– Чернівці: Золоті литаври, 2012. – 420 с.3. Джанибекова Л. А. Заимствования из итальянского, голландского, испанского и пор-

тугальского языков в английский язык / Л. А. Джанибекова // International Journal of Experimental Education. – 2011. – №8. – С. 106-107.

4. Ковальчук М. С. Стилістичний потенціал сучасної постмодерністської прози / М. С. Ко-вальчук // Дослідження з лексикології і граматики української мови [Текст] : зб. наук. пр. / Дніпропетр. нац. ун-т ім. О. Гончара ; за ред. : А. М. Поповський. – Дніпропетровськ : ДНУ, Вип. 10. – 2011. – С.108-114.

5. Кубрякова Е. С. Язык и знание: На пути получения знаний о языке: Части речи с когни-тивной точки зрения. Роль языка в познании мира / Рос. академия наук. Ин-т языкоз-нания. – М.: Языки славянской культуры, 2004. – 560 c. – (Язык. Семиотика. Культура).

6. Ріжко Р. Оказіоналізми як домінанта поетичної мови кінця XX – початку XXI століття: функціональний аспект / Руслана Ріжко // Лiнгвiстичнi студiї : зб. наук. праць / Донець-кий нац. ун-т; наук. ред. А. П. Загнітко. – Донецьк : ДонНУ, 2011. – Вип. 23. – 325 с.



122

7. Селиванова Е. А. Когнитивная ономасиология / Е. А. Селиванова. – К.: Фитосоциоцентр, 2000. – 248 с.

8. Селиванова Е. А. Псевдозаимствование как способ номинации компьютерного сленга / Е. А. Селиванова // Мовознавчий вісник: зб. наук. пр. / МОН України; Черкаський нац. ун-т ім. Б. Хмельницького / [відп. ред. Г. І. Мартинова]. – Черкаси, 2015. – Вип. 20. – С. 38-43.

9. Селіванова О. О. Світ свідомості в мові. Мир сознания в языке. Монографічне видання / О. О. Селіванова. − Черкаси : Ю. Чабаненко, 2012. − 488 с.

10. Ткаченко О. Б. Мова і національна ментальність (Спроба сучасного синтезу) / Орест Бо-рисович Ткаченко. – К. : Наукова думка, 2007. – 240 с. Джерела ілюстративного матеріалу

11. Keyes M. Anybody Out There / Marian Keyes. – London: Penguin Books Ltd, 2007. – 598 p. 12. Keyes M. Rachel’s Holiday / Marian Keyes. – London: Penguin Books Ltd, 1997. – 627 p. 13. Keyes M. Sushi for Beginners / Marian Keyes. – London: Penguin Books Ltd, 2001. – 564 p.14. Keyes M. The Other Side of the Story / Marian Keyes. – London: Penguin Books Ltd, 2004.

– 648 p.

References 1. Babeliyk, O. A. (2009). Pryntsypy postmodernistskogo tekstotvorennia suchasnoi

amerykanskoi prozy maloi formy. Drogobych: TzOVVymir. 2. Bialyk,V. D. (2012). Epistemolohiia leksychnoho kvantora. Chernivtsi: Zoloti lytavry.3. Dzhanibekova, L. A. (2011). Zaimstvovaniia iz italianskogo, gollandskogo, ispanskogo i

portugalskogo iazykov v angliiskii iazyk. International Journal of Experimental Education. (8), 106-107.

4. Kovalchuk, M. S. (2011). Stylistychnyi potentsial suchasnoi postmodernistskoi prozy. Doslidzhennia z leksykolohii i hramatyky ukrainskoi movy: zb. nauk. pr. Dnipropetrovsk : DNU. (10), 108-114.

5. Kubriakova, E. S. (2004). Iazyk i znanie: Na puti polucheniia znanii o iazyke: Chasti rechi s kognitivnoi tochki zreniia. Rol iazyka v poznanii mira. Ros. akademiia nauk. In-t iazykoznaniia. M.: Iazyki slavianskoi kultury.

6. Rizko, R. (2011). Okazionalismy iak dominanta poetychnoi movy kintcia XX – pochatku XXI stolittia: funtsionalnyi aspect. Lingistychni studii: zb. nauk. pr.Donetsk : DonNU. (23), 325.

7. Selivanova, E. A. (2000). Kognitivnaia onomasiologiia. K.: Fitosotciotcentr.8. Selivanova, E. A. (2015). Psevdozaimstvovanie kak sposob nominatcii kompiuternogo slenga.

Movoznavchyi visnyk: zb. nauk. pr. Cherkaskyi nats. un-t im. B. Khmelnytskoho. Cherkasy. (20), 38-43.

9. Selivanova, O. O. (2012). Svit svidomosti v movi. Myr soznanyia v yazyke. Monohrafichne vydannia. Cherkasy : Iu. Chabanenko.

10. Tkachenko, O. B. (2007). Mova i natsionalna mentalnist (Sproba suchasnoho syntezu). K.: Naukova dumka.

11. Keyes, M. (2007). Anybody Out There. London: Penguin Books Ltd. 12. Keyes, M. (1997). Rachel’s Holiday. London: Penguin Books Ltd. 13. Keyes, M. (2001). Sushi for Beginners. London: Penguin Books Ltd.14. Keyes, M. (2004). The Other Side of the Story. London: Penguin Books Ltd.


123

УДК (81’38:[811.11:659.1]) : (81’25:004.832.2) (045)

Новікова К. О.

ВИКОРИСТАННЯ СТИЛІСТИЧНИХ ФІГУР ТА ТРОПІВ В АНГЛОМОВНИХ РЕКЛАМНИХ СЛОГАНАХ ТА ПРОБЛЕМИ

ЇХ ПЕРЕКЛАДУ

Стаття присвячена аналізу використання стилістичних фігур та тропів в англомов-них рекламних слоганах. Розглянуто функціональний аспект вживання стилістичних засобів у рекламних слоганах та проблеми їх перекладу українською мовою.Ключові слова: стилістична фігура, троп, рекламний слоган, переклад.

Новикова Е. А. Использование стилистических фигур и тропов в англоязыч-ных рекламных слоганах и проблемы их перевода. Статья посвящена анализу использования стилистических фигур и тропов в англоязычных рекламных слоганах. Рассматривается функциональный аспект употребления стилистических средств в рекламных слоганах и проблемы их перевода.Ключевые слова: стилистическая фигура, троп, рекламный слоган, перевод.

Novikova K. O. The usage of stylistic means and devices in English advertising slogans and problems of their translation. The present article deals with the analysis of stylistic means and devices usage in English advertising slogans. The functional aspect of stylistic devices usage and the problems of their translation are stated. Stylistic means are those phonetic, graphical, morphemic, lexical and syntactical forms which exist in language as a system for the purpose of logical and emotional intensification of the utterance. They are widely used in English advertising slogans in order to enhance the impact on consumers and stimulate the product demand. The phonetic expressive means such as onomatopoeia, alliteration, assonance, rhyme are mainly used in radio advertising. Such stylistic devices as epithet, simile, metaphor, hyperbole, different types of repetition can be found almost in every single advertising slogan. They make them more expressive, vivid, colourful, memorable and attention-getting. But at the same time stylistic means and devices usage complicates the process of advertising slogans translation and considerably influences the choice of vocabulary units in target language as the translator has to choose lexical items with the equivalent meaning and retain the stylistic effect. Key words: stylistic means, stylistic device, advertising slogan, translation.

Глобалізація економіки та інтенсифікація діяльності провідних компаній призвела до необхідності спілкування зі споживачами різними мовами. Одним зі способів такого спілкування неодмінно є реклама та рекламні слогани. Рекла-ма стала невід’ємною ланкою суспільної діяльності. Все частіше професійні перекладачі та навіть пересічні громадяни стикаються з необхідністю пере-кладу рекламних слоганів, але не завжди їх зміст виявляється зрозумілим через високу емоційність та образність використаного лексичного матеріалу, а також наявність великої кількості стилістичних фігур і тропів.

Метою даної роботи є аналіз використання стилістичних фігур та тропів, які вживаються у сучасних англомовних рекламних слоганах, виявлення їх основних функцій та проблем, пов’язаних з їх перекладом. Матеріалом дослідження слугують англомовні рекламні слогани провідних зарубіжних компаній, вилучені із засобів масової інформації, а також авторські варіанти їх перекладу українською мовою.

НОВІКОВА К. О. ВИКОРИСТАННЯ СТИЛІСТИЧНИХ ФІГУР ТА ТРОПІВ...


124

Переклад рекламних слоганів зі стилістичними засобами – трудомісткий процес, який потребує теоретичних знань та практичних навичок у бага-тьох сферах діяльності. Так, перекладачеві слід враховувати маркетингову функцію рекламних слоганів, психологічний та емоційний ефект, який вони мають передати споживачеві, лексичну та стилістичну складову рекламно-го повідомлення. Все це повинно бути відтворено у мові перекладу якомо-га точніше до оригіналу. Тож не дивно, що розглядаючи це питання, було проаналізовано роботи вчених різних галузей наук.

Серед робіт по вивченню рекламного дискурсу, мови реклами та її особливостей слід зазначити роботи Т. Добросклонської, І. Імшинецької, В. Карасика, Л. Кочетової, М. Красавського, Т. Колокольцевої, А. Оляни-ча. Аналізом стилістичних засобів англійської мови займалися І. Арнольд, І. Гальперін, В. Гуревич, О. Клименко, В. Кухаренко, Дж. Ліч, Л. Нелюбін та інші. Проблемам перекладу рекламних слоганів присвятили свої роботи О. Бондаренко, А. Малишенко, Ю. Фірсова, І. Шукало. Хоча окремі аспекти використання стилістичних засобів в англомовних рекламних слоганах вже розглядались вченими, повний аналіз даного питання відсутній у сучасній науковій літературі, що обумовлює актуальність даного дослідження.

Рекламні слогани – різноманітні за структурою, призначенням та рівнем експресивності повідомлення. В сучасній науковій літературі існує безліч варіантів визначення цього поняття. Спробуємо розглянути найбільш вдалі варіанти та надати робоче визначення, яке буде відповідати контексту да-ного дослідження.

В тлумачному словнику Кембриджського університету можна знайти таке визначення слогану: “A short easily remembered phrase, especially one used to advertise an idea or a product” [6]. ‘Коротка фраза, яка легко запам’ятовується, і спеціально використовується для реклами ідеї або продукту’.

У своїй статті “The Importance of Ad Slogans” Крістен Хемлін описує рекламні слогани, як «помітні, декларативні фрази, які використовують такі стилістичні засоби, як метафора, алітерація або рима з простою, живою мо-вою, і які, навіть без згадування назви компанії або продукту, допомагають людям запам’ятати бренд» [4, 62].

Т. Колокольцева визначає слоган, «як ключовий поліфункціональний компонент рекламного тексту, мікротекст, коротке, афористичне, образно і емоційно заряджене висловлення, яке пов’язане з брендом і передає ре-кламну ідею [3, 148].

Таким чином, рекламні слогани можна визначити, як помітні, короткі, емоційно-забарвлені фрази, що відносяться до конкретної торгової марки, які визначають ключові концепції бренду, представляють певний товар або послугу і спонукають покупців для їх придбання, використовуючи для цього стилістичні засоби мови.

До основних цілей рекламних слоганів, які значною мірою впливають на добір лексичного матеріалу, відносяться інформативна (ознайомлення споживачів з якісними характеристиками товарів, їх властивостями, прак-тичною значущістю), психологічна (вплив на почуття та емоції споживачів, формування образів престижності, задоволення, радості, сучасності тощо,

125

який буде отриманий після використання певного товару), стимулююча (використання методів агресивного або м’якого впливу для створення у споживачів думок про необхідність придбання певного товару, його переваги серед подібних товарів, нагадування про вже існуючі довгий час товари). Не слід забувати і про лапідарний характер рекламного слогана – через неве-лику кількість слів треба передати якомога більше інформації, отже лексич-ний і стилістичний матеріал повинен максимально точно відповідати меті рекламного повідомлення, містити не тільки інформативну, а й емоційну складову. Все це обумовлює використання різноманітних стилістичних засобів, які здатні забезпечити передачу емоційного, яскравого, образного повідомлення шляхом залучення необхідної лексики.

Т. Колокольцева зазначає, що «більшість сучасних рекламних текстів володіють високим ступенем експресивної насиченості. На всіх рівнях їх організації (від фонетичного до синтаксичного) виявляється широке вико-ристання зображувально-виразних засобів» [3, 7].

Усі стилістичні фігури та тропи, які використовуються в рекламних сло-ганах, можна поділити на п’ять груп в залежності від їх структури та призна-чення. Виділяють: фонетичні, графічні, морфемні, лексичні та синтаксичні одиниці. Розглянемо кожну групу окремо та проаналізуємо рекламні слога-ни, в яких використовуються стилістичні фігури та тропи кожної з зазначе-них груп, спираючись на теоретичні джерела [див. 1; 2].

1. Фонетичні стилістичні фігури – призначені для передачі емоційних ефектів та створення яскравих образів за допомогою звукових комбінацій. До них належать: звуконаслідування, алітерація, асонанс, рима. Фонетичні стилістичні засоби дуже часто використовуються в рекламних текстах, оскільки гарне сприйняття повідомлення на слух є запорукою успіху. Римовані слогани взагалі дуже легко запам’ятовуються і, інколи, навіть мо-жуть бути нав’язливими.

Звуконаслідування – комбінація звуків, метою якої є імітація звуків природи, речей, людей або тварин [1, 20]. Цей стилістичний засіб використовується для привернення уваги, оскільки імітація звуків легко зрозуміла для споживачів навіть без перекладу і може викликати у них асоціації з попереднім використанням подібної продукції, таким чином на-гадавши їм про ті відчуття, які вони отримали від використання цього про-дукту. Наприклад:

(1) Mazda: “Zoom-zoom” ‘Вжж-вжж’ – імітація звуків готового до старту автомобіля.

(2) Schweppes: “Schhh! You know who?” ‘Шшшшш! Ти знаєш хто?’ – звук, який повторює шипіння пляшки Швепса при відкритті.

(3) Mercedes-Benz: “Opportunity beeps.” ‘Можливості сигналять’ – дієслово “to beep” – ‘сигналити’ утворилося від звуконаслідування сигналу автівки.

Алітерація – повтор однакових приголосних звуків, особливо на початку слів для створення мелодійності висловлення [1, 20]. Наприклад:

(4) McDonald’s: “Big. Beefy. Bliss.” ‘Великий. М’ясний. Насолода.’; (5) Toyota: “Today. Tomorrow. Toyota” ‘Сьогодні. Завтра. Тойота.’; (6) Microsoft:



126

“Right audience, right story, real time.” ‘Правильна публіка, правдива історія, реальний час’; (7) Mitsubishi: “Better built. Better backed.” ‘Краще збудо-ваний. Краще оснащений’. Mitsubishi Better built. Better backed Mitsubishi Better built. Better backed

Асонанс – повтор голосних звуків, особливо в наголошених скла-дах [1, 20]. Наприклад:

(8) GAS: “Keep it simple!” ‘Сприймай це легко!’; (9) MaxFactor: “Use your eyes to hypnotize.” ‘Твої очі можуть загіпнозувати’; (10) Axe: “Be prepared this festive season.” ‘Будь готовий до свят’; (11) Jaguar: “Grace… Space… Pace…” ‘Грація…Простір…Швидкість…’.

Алітерація та асонанс можуть створювати ефект евфонії (благозвучності) – «відчуття легкості сприйняття на слух і комфорту при вимові» [1, 21], що є дуже важливим для рекламних слоганів, оскільки вони повинні викликати позитивні емоції у покупців, а благозвучність може сприяти цьому.

Часто в рекламних слоганах використовується поєднання кількох фоне-тичних стилістичних фігур для створення рими – співзвуччя слів для кращо-го запам’ятовування рекламного слогану. Наприклад:

(12) Smile Fast Food: “Fast food, fast good.” ‘Стане швидко тобі good, якщо ти зайдеш в Fast Food’; (13) Wenny’s: “Right price, right size.” ‘Кращі порції за найкращу ціну’; (14) Mary Kay: “Because you are confident. Any day, anyway.” ‘Тому що ти впевнена. Кожного дня, в будь-якому випадку’; (15) Mac: “Once you go Mac. You’ll never go back” ‘Спробувавши Mac, назад вже ніяк’.

Ще одним стилістичним ефектом, який досягається шляхом залу-чення фонетичних засобів мови в поєднанні з їх лексичною складовою, є співзвуччя вимови назви фірми виробника з текстовим повідомленням, яке можна трактувати по-різному завдяки цьому ефекту. Цей засіб ще називається гра слів. Наприклад:

(16) WhoNu Cookies: “Who knew delicious could be so nutritious?” ‘Хто ж знав, що смачненьке може бути таким поживним?’ – назва фірми Хуну співзвучна з вимовою перших двох слів у слогані, отже, якщо його почути, то можна перекласти по іншому: ‘Хуну – смачне може бути ще й поживним’. Також в цьому слогані створюється рима шляхом асонансу.

(17) Wii: “It’s the way Wii play!” ‘Ось як грає Wii!’ – назва фірми Wii (ві) співзвучна з особовим займенником “we” ‘ми’. Тобто в змісті повідомлення є посилання до споживача: ‘Подивись! Ось так ми граємо, і ти так теж змо-жеш, якщо купиш ігри нашої фірми’.

(18) AMD: “Inspire me. Surprise me. AMD me” ‘Надихай мене! Здивуй мене! AMD мене!’ – абревіатура AMD дуже співзвучна зі словом “aimed” ‘цілеспрямований’. Таким чином, останню частину можна перекласти як ‘Націлюй мене’ або ‘Надай мені мету’.

(19) Nintendo: “Get N or get out” ‘Візьми N або йди геть’ – використання скороченої назви фірми утворило у слогані гру-слів. “Get in or get out” ‘За-ходь або йди геть’.

Проаналізувавши приклади рекламних слоганів з фонетичними стилістичними фігурами можна зробити наступні висновки:

– вдале поєднання фонетичних засобів мови, використання рими

127

дозволяє легко привернути увагу споживачів до рекламованого об’єкту, відкласти його в пам’яті споживачів;

– слогани з фонетичними стилістичними засобами найкраще підходять для аудіореклами, оскільки саме у звукоряді створюється той ефект, якого намагалися досягти рекламодавці;

– в процесі перекладу рекламних слоганів даного виду дуже важ-ко, а інколи навіть неможливо дотриматись еквівалентності і зберегти їх ефект, тому перекладачеві доводиться обирати: або повністю змінити текст повідомлення та зберегти стилістичний ефект, або втратити його при дослівному перекладі. Обидва варіанти дуже ризиковані, тому що саме поєднання змісту рекламного слогану і стилістичних засобів дозволяє мак-симально вплинути на споживача.

2. Графічні стилістичні засоби – особлива група, що використовується переважно для друкованої реклами, оскільки передається за допомогою зміни написання слів з певною метою. Звуковий образ слів при цьому може не змінюватись, отже, якщо рекламний слоган з такими стилістичними за-собами не супроводжується зображенням (наприклад, радіо реклама), то можна й не досягти поставленої мети.

До графічних засобів відноситься графон – навмисне порушення фор-ми слова з метою передачі інформації про походження людини, соціальне становище, освіту або емоційний стан. У рекламних слоганах використову-ються різні види графона:

– збільшення кількості літер у слові. Наприклад:(20) KFC: “Oooooh yeah!” ‘Ооооо так!’; (21) Wenny’s: “Bacon gooood,

cheese gooood!” ‘Бекон гаааарний, сир гаааарний!’ – подовження літер створює враження довготривалості насолоди від смаку страв.

– неправильний правопис слів, скорочення слів,. Наприклад:(22) KFC: “It’s finger lickin good.” ‘Такий гарний, що аж пальці можна

проковтнути’ – слово “licking” написане неправильно, літера g вилучена, як в оригінальній вимові слова.

(23) Wenny’s: “Hot’n juicy” ‘Гострий та соковитий’ – слово “and” скороче-но незвичним способом для милозвучності.

(24) Snickers: “Oh deer. Its hard to spell when your hungry. If you keap making typing mistakes grab yourself a Snickers fast” ‘О, дорогенький. Це так важко писати правильно, коли ти голодний. Якщо в тебе і далі будуть по-милки у написанні, швиденько з’їж Снікерс’ – виділені слова написані з по-милками, для гумористичного ефекту.

– використання тільки великих літер при написанні. Наприклад:(25) Budweiser: “WASSSSSUP?” ‘Як ссссссправи?’ – цей прийом

використовується для привернення уваги споживачів. До того ж англійський варіант слогана використовує помилковий варіант написання фрази “What’s up?” для звуконаслідування моменту відкриття пляшки з пивом.

Отже, графічні стилістичні засоби допомагають привернути увагу споживачів до рекламного слогану. Для досягнення цього рекламодавці ши-роко використовують також шрифти різних кольорів та розмірів. Але при перекладі, нажаль, важко повторити ці прийоми і зберегти стилістичний ефект.



128

3. Морфемні стилістичні засоби – слугують для передачі додаткової інформації (логічної, емоційної, експресивної) за допомогою використання суфіксів або префіксів з яскраво вираженим логічним значенням. Напри-клад:

(26) Mercedes-Benz: “Unlike Any Other” ‘Не такий як усі’ – увесь слоган можна замінити словом “different”, але воно не містить такого емоційного ефекту, як слово “unlike”, яке в своїй основі має значення ‘подобатись’.

(27) Subaru: “Inexpensive. And built to stay that way” ‘Недорогий. І збу-дований, щоб таким і залишатись’ – у слогані можна було використати слово “cheap” ‘дешевий’, але воно містить негативну конотацію і може відштовхнути покупців, оскільки це синонім поганої якості товару. За допо-могою префіксу цього вдалось уникнути.

Наведемо ще декілька прикладів з подібним використанням морфем для поліпшення стилістичного ефекту:

(28) Jaguar: “Unleash a Jaguar” ‘Звільни ягура’; (29) Lexus: “The relentless pursuit of perfection” ‘Невтомне прагнення досконалості’; (30) KFC: “We unthink you’ll love taste the unfried side of it” ‘Ми не думаємо, що вам сподобається недосмажена сторона’; (31) Toyota: “We’re unstoppable” ‘Ми непереборні’.

4. Лексичні стилістичні засоби і тропи – найбільша група, яка зустрічається в рекламних слоганах, адже саме через лексичні засоби мови можна передати інформативну частину повідомлення і досягти необхідного стилістичного ефекту. До цієї групи належить дуже багато стилістичних засобів, які використовуються для емоційної інтенсифікації висловлюван-ня, для посилення його виразності. Слід зазначити високу концентрацію епітетів, порівнянь, гіпербол, метафор, персоніфікацій, які допомагають рекламодавцям представити свій товар з найкращого боку, звернути увагу на його переваги серед інших товарів, підкреслити його характерні риси, створюючи яскраві образи в думках споживачів. Дуже часто можна зустріти поєднання лексичних засобів з фонетичними або синтаксичними в одному слогані для ще більшого ефекту.

Використання великої кількості епітетів є досить обґрунтованим, оскільки для опису характеристик товару, його форм, розмірів тощо, необхідно ви-користовувати прикметники, часто з дуже високим ступенем стилістичного забарвлення. Наприклад:

(32) Toyota: “Incredible drive” ‘Неймовірна їзда’; (33) Toyota: “Amazing from every point of view” ‘Приголомшливий з усіх боків’; (34) United Airlines: “Fly the friendly skies of United” ‘Здійсніть політ в дружніх небесах United’.

Порівнюючи товари один з одним або з якимись іншими предметами з подібними ознаками і представити їх у кращому ракурсі в думках споживачів можна за допомогою слів “like” ‘як’, “as…as” ‘такий як’, рідше умовних ре-чень. Наприклад:

(35) Toyota Trucks: “Rough and tough. Like barbed wire and whiskey” ‘Жор-сткий та міцний, як колючий дріт і віскі’; (36) Volvo: “As naughty as you want it” ‘Неслухняний, як ти і хотів’; (37) McDonald’s Burgers: “Stop staring at me like I’m some piece of meat” ‘Припиніть витріщатись на мене, ніби я шматок м’яса’; (38) Sargent Choice: “If only quantum physics was this easy” ‘Якби

129

квантова фізика була такою ж легкою’. Використання метафор поєднує та посилює у собі стилістичний ефект

епітета і порівняння. Наприклад: (39) KFC: “Powerhouse of flavours” ‘Атомна станція смаку’; (40) Lien’s

jewelry: “Wife insurance” ‘Жіноча страховка’; (41) Asian Salad: “Delicious harmony, made for you” ‘Смачна гармонія, створена для тебе’; (42) Wenny’s: “The real taste of summer” ‘Дійсний смак літа’; (43) KFC: “Taste the adventure” ‘Спробуй пригоди на смак’.

Персоніфікація – ототожнення товарів з позитивними рисами людини надає їм нових можливостей та більш яскравих образів. Наприклад:

(44) Toyota: “The car that reads the road” ‘Машина, яка зчитує дорогу’; (45) Toyota Prius: “The car nature wants to own” ‘Машина, якою хотіла б керу-вати сама природа’; (46) Quaker puffed wheat cereal: “The cereal that’s shot from guns!” ‘Каша, яка стріляє з гармат’.

Рекламодавці часто використовують гіперболу – перебільшення вла-стивостей товарів для надання їм кращої якості в очах покупців. Наприклад:

(47) Toyota: “Overwhelming success” ‘Безмежний успіх’; (48) Toyota: “Unending miles of envy” ‘Нескінченні милі заздрощів’; (49) Loreal Paris: “Become a lash millionaire!” ‘Отримай мільйон вій’; (50) Ferrari: “Create thunder” ‘Створи блискавку’.

5. Синтаксичні стилістичні засоби і тропи – використання струк-турних елементів речення для створення стилістичного ефекту. Часто поєднуються з іншими стилістичними засобами. Найпоширенішим в ре-кламних слоганах є використання різного роду повторів, зміни порядку слів (інверсія), еліптичних конструкцій, відділення частини тексту розділовими знаками, навмисний пропуск сполучників тощо. Наприклад:

(51) Coca Cola: “One thing the world will always share… A taste for the best. Coke is it!” ‘Напій, який розділяє увесь світ. Смак для найкращих. Це є Кола!’ – використання інверсії дозволяє зробити акцент на назві продукції.

(52) Mary Kay: “Incredible age-defying results you can see” ‘Неймовірний результат боротьби зі зморшками, який ти можеш побачити’ – перенос головної частини інформації на перше місце в реченні створює незвичний порядок слів.

(53) Southwest: “Your laptop, your cell phone, your airline” ‘Твій ноутбук, твій мобільний телефон, твоя авіакомпанія’ – повтор початкового еле-менту (анафора) створює ряд подібності в думках покупців, ставлячи авіа переліт в одну лінію з такими буденними речами, як телефон і ноутбук, яки-ми людина користується щодня.

(54) Wenny’s: “Double beef, double cheese, doubly amazing” ‘Подвійна котлета, подвійний сир, подвійна насолода’ – використання анафори створює відчуття більшої якості і розміру страви.

(55) KFC: “Share the taste, share the passion. Christiano Ronaldo” ‘Розділи смак, розділи пристрасть. Кріштіану Роналду’ – пристрасть людини до улю-бленого заняття порівнюється з пристрастю до улюбленої їжі.

(56) Hardee’s: “Satisfaction is an understatement. You’ll come again, and again…and again.” ‘Задоволення – це не перебільшення. Ви прийдете зно-ву, і знову, …і знову’ – повторення фінальної частини слогану та викори-



130

стання сполучників створює ефект нескінченності. (57) LG: “I work in 3D, I play in 3D, I live in 3D.” ‘Я працюю в 3D, я граю в

3D, я живу в 3D’ – речення однотипної будови і добір лексики створює ефект охоплення усіх головних процесів життя.

Таким чином, можна зробити висновок, що рекламні слогани – це скарб-ниця різноманітних стилістичних засобів, які використовуються на усіх рівнях їх будови для створення певних стилістичних ефектів і стимулювання збуту продукції. Переклад рекламних слоганів – складний процес, який включає в себе аналіз їх структурно-семантичних, лексичних та стилістичних скла-дових. Відмінності в структурній будові англійської та української мови об-умовлюють певні складнощі в процесі перекладу, які можуть спотворювати інформацію та впливати на її змістовність. Врахування цих особливостей та добір доцільних шляхів перекладу є запорукою гарного перекладу.

Матеріали даного дослідження можуть бути використані у роботі перекладачів, а також у подальших дослідженнях рекламних матеріалів, проблем їх перекладу, адаптації текстів до мови-реципієнту, вживання стилістичних засобів.

Список літератури1. Клименко О. В. Курс лекцій зі стилістики / Ольга Володимирівна Клименко. – Донецьк :

ДонНУ, 2011. – 36 с.2. Кухаренко В. А. Практикум по стилистике английского языка / Валерия Андреевна

Кухаренко. – М. : Флинта: Наука, 2009. – 184 с.3. Рекламный дискурс и рекламный текст (2-е изд.): колл. монография / Карасик В. И.,

Олянич А. В., Красавский Н. А., Жирков А. В. и др. / науч. ред. Т. Н. Колокольцева. – М. : ФЛИНТА : Наука, 2011. – 296 с.

4. Hamlin, K. (2013). The Importance of Ad Slogans. International Journal of organizational leadership, vol. 2, no. 2., pp. 62-69.

5. Skorupa, P., Dubovičienê, T. (2015). Linguistic characteristics of commercial and social advertising slogans. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cpe.vgtu.lt/index.php/cpe/article/viewFile/275/pdf

6. Cambridge Dictionaries Online. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dictionary.cambridge.org/dictionary/english/advertising

7. Largest Slogans Database. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.sloganshub.com

References1. Klymenko, O. V. (2011). Kurs lektsii zi stylistyky. Donetsk, DonNU Publ.2. Kuharenko, V. A. (2009). Praktikum po stilistike angliiskogo yazyka. Moscow : Flinta: Nauka

Publ.3. Karasik V. I., Olianych A. V., Krasavskii N. A., Zhyrkov A. V. (2011). Reklamnyi diskurs i

reklamnyi tekst (2nd ed.): koll. Monografiia. Moscow, FLINTA: Nauka Publ.4. Hamlin, K. (2013). The Importance of Ad Slogans. International Journal of organizational

leadership, vol. 2, no. 2., 62-69.5. Skorupa P., Dubovičienê T. Linguistic characteristics of commercial and social advertising

slogans. Available at: http://www.cpe.vgtu.lt/index.php/cpe/article/ viewFile/275/pdf.6. Cambridge Dictionaries Online. Available at: http://dictionary.cambridge.org/dictionary/

english/advertising7. Largest Slogans Database. Available at: www.sloganshub.com


131

УДК (81’38:[811.11:659.1]) : (81’25:004.832.2) (045)

Остапенко С. А.

ВИПРАВДАНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧ-НИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ У ПРОЦЕСІ ПЕРЕКЛАДУ П’ЄСИ

Б. ШОУ «ПІГМАЛІОН» УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

У статті визначено жанрові особливості драматичних творів та специфіку їх пере-кладу. На основі компаративного аналізу автором досліджено проблему застосуван-ня лексико-семантичних трансформацій під час перекладу п’єси Б. Шоу «Пігмаліон» українською мовою та з’ясовано їх комплексність та виправданість.Ключові слова: драматичний твір, контекст, переклад, семантичний засіб, трансформація.

Остапенко С. А. Оправданность применения лексико-семантических транс-формаций в процессе перевода пьесы Б. Шоу «Пигмалион» на украинский язык. В статье определяются жанровые особенности драматических произведений и специфика их перевода. На основе компаративного анализа автором исследована проблема использования лексико-семантических трансформаций при переводе пье-сы Б. Шоу «Пигмалион» на украинский язык и выяснена их комплексность и оправдан-ность.Ключевые слова: драматическое произведение, контекст, перевод, семантическое средство, трансформация.

Ostapenko S. A. Justification for lexico-semantic transformations application in the process of the dramatic text translation (inferencing from the examples of the drama “Pygmalion” by George Bernard Shaw). The article deals with genre peculiarities of dramatic works and their translation characteristic aspects. On the basis of comparative analysis the author investigates the problem of lexico-semantic transformations application in translation process of the drama “Pygmalion” by George Bernard Shaw and identifies their integrity and propriety. The research has been done on the basis of the drama “Pygmalion” by George Bernard Shaw translation into Ukrainian made by O. Mokrovolskyi. Transformation is a basis of the majority of the translation receptions involving changing formal (lexical or grammatical transformations) or semantic (semantic transformations) components of a source text while preserving the information intended for transference. In translation process of the drama “Pygmalion” O. Mokrovolskyi applied all types of lexico-semantic transformation: synonymous substitution, calque, descriptive translation, contextual substitution, transcoding, antonymous translation, compression, decompression, permutation, transposition, concretization of meaning, and generalization of meaning. Synonymous and contextual substitution were more often applied, the rare is calque. Summing up the carried-out analysis it’s possible to draw a conclusion that in most cases transformations are justified. Lexico-semantic transformations play an important role in the process of translation, providing the text with dynamics, enhancing expressivity, serving to enhance the image-expressive functions of a language (especially in the translation of dramatic texts where elements of all literary styles are used). It is important in the process of translation to convey not only the content but also stylistics and mood with which the work was created. For this purpose stylistic transformations are applied in complex with the lexico-semantic ones. Key words: context, dramatic texts, semantic device, translation, transformation.

Питання теорії та практики перекладу драматичних творів сьогодні висвітлюється досить активно в зарубіжному перекладознавсті: С. Аалто-нен, С. Басснетт, Е. Ніколареа, П. Паві тощо. В Україні ж школа перекла-

ОСТАПЕНКО С.А. ВИПРАВДАНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ...


132

ду драми перебуває поки що у стадії становлення. Найвагоміший внесок у розвиток вітчизняної практики перекладу для театру зробили такі лінгвісти, як Н. Бідненко, В. Грицютенко, М. Донський, В. Коптілов, Г. Кочур, І. Лєвий, В. Мізецька та М. Новікова.

Насьогодні в українському перекладознавсті не існує базової теорії перекладу драматичних творів, яка б надавала цілісне обґрунтування специфіки такого виду перекладу. Сучасні лінгвісти розглядають переклад драматичних творів з різних аспектів, але одностайно констатують, що слід брати до уваги увесь діапазон компонентів, які забезпечують цілісність дра-ми як окремого виду художньої літератури. В той самий час науковці визна-ють, що питання допустимих відхилень від тексту оригіналу, індивідуальної свободи перекладача, орієнтації перекладу на «читання» чи «постановку» створюють коло проблем, які потребують нагального висвітлення.

Отже, актуальність теми зумовлена потребою розроблення та удоскона-лення методів та стратегій перекладу драматичних творів, а також спробою з’ясувати, за допомогою яких перекладацьких трансформацій перекладач відтворює текст оригіналу задля досягнення якомога точнішого перекладу.

Мета статті – визначити специфіку перекладу драматичних творів, прак-тичним шляхом виявити та з’ясувати виправданість застосованих лексико-семантичних трансформацій під час перекладу п’єси Б. Шоу «Пігмаліон» українською мовою, зробленого О. Мокровольським.

Не дивлячись на розвиненість теорії перекладу на сучасному етапі, слід зазначити, що поняття «драматичний переклад» поки що не стало загальновизнаним для сучасного перекладознавства. Навіть авторитетні перекладознавці (О. Гайнічеру, Г. Гачечіладзе, Р. Зорівчак, В. Лєвік, А. По-пович, В. Топер, К. Чуковський та інші) не виокремлюють у своїх пра-цях драматичний переклад як окремий вид художнього перекладу. У той же час у публіцистиці неодноразово підкреслювалось, що дослідження перекладацької інтерпретації драми у сучасній теорії перекладу традиційно здійснюється з урахуванням передусім формальної організації тексту і за умов майже абсолютного ігнорування певних родових відмінностей [3]. Відтак, ціла низка особливостей драматичних творів в результаті поверхо-вого їх розгляду перекладачами й узагальненої оцінки критикою перекладу лишається неврахованою.

У сучасному перекладознавстві проблеми перекладу драми традиційно розглядаються в двох напрямках: прозова драма аналізується як епічний твір, а віршована п’єса кваліфікується як «порубіжне явище» [5], і аналіз перекладу такого твору містить риси синтезу, де враховуються передусім версифікаційні особливості перекладу й оригіналу, а не власне жанрові особливості драматичного твору.

М. Лукінова [3] виділяє три характерних ознаки творів цього роду:1. Орієнтованість драми на сценічну інтерпретацію.2. Втілення в драмі динамічних сторін буття, а відтак, здатність драма-

тургії моделювати породжуючу її культуру.3. Поліфункціональність мови драми: можливості драматичної мови

активізувати різні засоби літературної виразності, сценічність цієї мови,

133

стилізованість драматичного мовлення тощо.Той факт, що драматичний текст орієнтовано на сценічне втілення,

висуває особливі вимоги до перекладу мови драми, на що зосереджується пильна увага в сучасному перекладознавстві. Зокрема, М. Лукінова акцентує декілька моментів, на які слід зважувати, відтворюючи мовлення персонажів: в аспекті вимовляння – відсутність немилозвучності, нагромад-ження приголосних при збігах слів, надмірного вживання односкладових слів, що забезпечує миттєвість глядацької реакції і розуміння тексту гляда-чем; в аспекті стилю – стилізованість мови, тобто індивідуалізація мовлен-ня персонажів; в аспекті комунікативності – численність адресатів (репліки можуть сприйматись, але нетотожно витлумачуватись персонажами, з од-ного боку, і глядацькою залою, з іншого боку) [3, 8]. Розглядаючи драма-тичний твір як художньо-естетичну цілісність, необхідно звернути увагу на окремі аспекти:

1) в аспекті вимовляння: легковимовність; 2) в аспекті сприйняття – синхронність сприйняття і розуміння тексту

глядачами (читачами), миттєвість глядацької реакції; розгортання перекла-дачем семантичних контекстів;

3) в аспекті стилю – стилізованість мови драми, індивідуалізація мовленнєвих партій, збереження метафоричного характеру реплік і їх нетотожності побутовому діалогу;

4) в аспекті емоційного впливу на адресата – експресивне забарвлення реплік, вплив персонажів на читачів або глядачів, спілкування між персона-жами, множинність сприйняття.

Саме ці особливості драми утворюють ту систему координат, в якій ми будемо здійснювати свою дослідницьку розвідку.

Переклад – це діяльність, що полягає в передачі змісту тексту на одній мові засобами іншої мови, а також результат такої діяльності. Головне за-вдання перекладу – досягнення адекватності. Адекватний переклад за сло-вами В. Коптілова – це переклад, який здійснюється на рівні, необхідному і достатньому для передачі незмінного плану змісту при дотриманні відповідного плану вираження, тобто норм мови перекладу [1]. Для створен-ня повноцінного перекладу необхідно брати до уваги характерні особливості автора повідомлення і тих реципієнтів інформації, для яких призначалось це повідомлення, їх досвід, знання, особливості сприйняття людей, яким адресується переклад, і інші аспекти міжмовної комунікації, що впливають на результат перекладацького процесу. Саме для цього при відтворенні тек-сту іншою мовою застосовуються перекладацькі трансформації.

В процесі аналізу перекладу твору «Пігмаліон», зробленого О. Мокро-вольським, нами було з’ясовано, що найбільш вживаною лексико-семан-тичною трансформацією була контекстуальна заміна, суть якої полягає в перекладі слова або словосполучення мови оригіналу словом, яке не є його словниковим значенням і підібрано із врахуванням контексту та мов-них норм мови перекладу [4].

Так, фразу attractive person (7) автор перекладу переклав як романтич-на постать (6). Слово attractive має наступні словникові значення: 1) при-



134

вабливий; 2) принадливий; 3) знадливий [8]. Але взявши до уваги контекст і ситуативну прикріпленість, перекладач підібрав слово романтична, що не є його словниковим значенням.

У наступній фразі took money off the gentleman (7) – вимагала грошей у джентльмена (6) фразове дієслово take off, що за словником має значен-ня: 1) знімати; 2) зменшити; 3) збавити; 4) знищувати; 5) передражнювати; злітати [8], було перекладено вимагала, щоб надати більшої експресивності, якої вимагає контекст.

У наступному прикладі Don’t dare speak to me (7) – Не смійте чіпати мене (6) слово, яке підібрав перекладач чіпати, не є словниковим зна-ченням speak (говорити, розмовляти), але виправдано надає точності та емоційності ситуації.

Слово trying має значення 1) спроба; 2) випробування; 3) стомлю-вати; 4) судити; 5) дратувати [8], але було перекладено як мацає задля відповідності нормам мови перекладу.

Аналогічними є наступні приклади з тексту оригіналу і перекладу:Except – і тільки; wholly preoccupied – зосереджено; in the space –

стоячи; all this time – так довго; crowd in – тиснеться наперед; character – дозвіл торгувати; demonstrators – заступників; brooding melancholy – невеселі роздуми; to interfere with – ображає; retires – відходить; advancing – виходячи наперед; wounded feelings – ображеними почуттями.

В усіх вище наведених прикладах можна спостерігати застосування трансформації контекстуальної заміни задля більш адекватної та точної передачі не лише семантичного значення слова чи фрази, а й відтворення стилістичного окрасу та ситуативної прикріпленості до контексту.

Поряд з контекстуальною заміною перекладач доволі часто застосову-вав трансформацію синонімічної заміни, суть якої у виборі одного із зна-чень полісемантичного слова відповідно до контексту [4].

Наприклад, у фразі What else would you call it? (7) – Як іще це назва-ти? (6) слово call є полісемантичним і має наступні словникові значення: 1) окликати; 2) називати; 3) будити; 4) навіщати; 5) вважати; 6) дзвонити [8]. Як бачимо, автор перекладу використав одне із значень, яке найбільш підходить за контекстом.

Розглянемо наступний приклад: with quick interest (7) – із жвавим інтересом (6). Quick: 1) швидкий; 2) живий; 3) кмітливий; 4) гострий; 5) сипу-чий; 6) уривистий [8]. Виходячи із ситуації, описаної автором оригіналу, автор перекладу обрав варіант жвавим, що якнайбільше підходить за контекстом.

При перекладі фразових дієслів, де постпозитив вносить зміни до зна-чення всього словосполучення, завжди застосовується трансформація синонімічної заміни.

Наприклад, take away – заберуть; drive me on – виженуть; to go into – позмагатися та інші.

Вибір варіантного відповідника значення полісемантичного слова мож-на спостерігати і в наступних словосполученнях з п’єси «Пігмаліон»: to the rest – до всіх; writing – занотовуючи; strikes – вибиває; square – площу; selfish – самолюбива; compared – поруч; a bunch – пучечок; call – зверну-

135

лись; deceive – обдурити; change – дріб’язку; thinking – зміркувавши; taking down – записує.

Виходячи з аналізу тексту оригіналу та перекладу п’єси Б. Шоу «Пігмаліон» можна стверджувати, що перекладач доволі часто застосову-вав антонімічний переклад в усіх його різновидах.

Так, фразу to be bad for love or money (7) було перекладено ні за гроші, ні за очі хороші (6). Слово bad тексту оригіналу без явно вираженої семи заперечення було перекладено ні ….. хороші із явно вираженою семою за-перечення ні, що є характерною ознакою різновиду антонімічного перекла-ду – негативації.

Це можна спостерігати і в наступному прикладі, де семою заперечення виступає префікс не-: It’s too tiresome. – Це нестерпно!

У фразі far from reassured – ніяк не заспокоївшись негативація передається негативним прислівником ніяк.

За допомогою негативної частки не було застосовано негативацію і в наступних прикладах: hardly older – не більше; can hardly be natural – не від природи така; Who’s trying to deceive you – Ніхто й не думає вас обдурюва-ти; out of hearing – не чує; keep the change – не віддавати решти; Please allow me – Прошу тебе не борони мені. Але в останньому прикладі поряд із трансформацією негативації було застосовано контекстуальну заміну, що надало перекладу комплексності.

В наступних прикладах можна спостерігати зворотній негативації про-цес – позитивацію, де слово із явно вираженою семою заперечення було перекладено словом або фразою без подібної семи. Так, у фразі get soaked for nothing (7) – вимокну як хлющ (6), негативний займенник nothing було перекладено словом хлющ (без семи заперечення), одночасно з чим перекладач застосував трансформацію конкретизації для більш точного відтворення значення виразу. Аналогічним є приклад with next to nothing on? – в самих благеньких сукнях?

В наступному прикладі there is no doubt – видно в оригінальному тексті присутня негативна сема no, яку було анульовано у перекладі.

У фразі I never said a word – щоб коли хоч словечко… спостерігаємо заміну негативного прислівника never виразом коли хоч, в якому відсутня будь-яка негативна сема.

Ще один різновид антонімічного перекладу – анулювання двох сем за-перечення – демонструють наступні приклади із п’єси «Пігмаліон»:

I ain’t done nothing wrong (7) – Що я поганого зробила; ain’t no object – дрібничка (6) . Як бачимо, в кожному реченні оригіналу присутні одночасно дві семи заперечення, які відсутні в перекладі.

Для перекладу власних назв та інтернаціональної лексики О. Мокро-вольський застосував трансформацію транскодування, суть якої полягає у перекладі шляхом відтворення звукової / графічної форми слова мови оригіналу засобами мови перекладу [4].

Для відтворення наступних власних назв було вжито транслітерацію – трансформацію, за допомогою якої слово МО передається по літерах у МП:



136

Hammersmith – Гаммерсміт; Freddy – Фредді; penny – пенні; pneumownia – пневмонія; Lisson Grove – Ліссон-Грові.

В наступних прикладах було застосовано транскрибування – пере-дачу звукової форми слова МО відповідними літерами МП: Southampton Street – Саутгемптон-стріт; Charing Cross – Чарінг-Крос; Gentleman – джентльмен; a detective – детектив; music hall – мюзик-хол; Hoxton – Гок-стон.

Для перекладу більшості інтернаціональної лексики перекладач вдався до адаптованого транскодування – адаптації форми слова до фоне-тичних або граматичних норм МП [4]: Ludgate – Ладгейтського; Trafalgar – Трафальгарську; column – колони; sorting – сортує; protesting – протесту-ючи; Captain – копитане; Shakespear and Milton and the Bible – Шекспіра, Мільтона та Біблії; demonstrating – демонструючи; hobby – хобі; phonetics – фонетика; hysterical – істерично; under the portico – під портиком; sarcastic – саркастичний.

Для передачі значення лексичної одиниці, еквівалент якої відсутній в мові перекладу (безеквівалентна лексика), О. Мокровольським було здійснено описовий переклад: a dripping umbrella – мокра парасоля, з якої стікають краплі; a blooming busybody – хто всюди пхає свого носа; оrchestrates – ніби оркестровий супровід; Don’t be troublesome – Не мо-роч мені голови; silliness – дурне базікання; Strandwards – в напрямку до Странду; chilled to the bone – холод аж до кісток діймає; three hapence – три монетки по півпенса; springing – up зриваючись на рівні ноги.

В силу розбіжностей англійської та української мов не лише на лексич-ному, а й більшою частиною на граматичному рівні, та з урахуванням узу-су обох мов, для адекватного перекладу значної кількості словосполучень перекладач застосував трансформацію пермутації – заміну місць лексем у словосполученні або елементів у фраземі [4]: St Paul’s Church – церкви св. Павла; peering out gloomily – похмуро видивляються; Freddy be doing all this time – Фредді так довго робить; He’s been gone twenty minutes – цілих двадцять хвилин як пішов; at the theatre door – біля дверей театру; the Southampton Street side – з боку Саутгемптон-стріт; Charing Cross Station – до вокзалу на Чарінг-Крос; on the lady’s right – праворуч від дами; parts reluctantly – неохоче розлучається; young gentleman’s name – ім’я того молодого джентльмена; military type – тип старого військового.

Ще однією трансформацією, необхідною для подолання розбіжностей морфологічного прошарку порівнювальних мов, є транспозиція – заміна однієї частини мови на іншу [4].

Так, в словосполученні for shelter (7) іменник було перекладено дієсловом щоб сховатися (6). Такий вид транспозиції має назву вербалізації. Наве-демо ще приклади вербалізації: inapt at definition – неспроможний поясни-ти; people’s words! – що люди говорять; with an angry shrug – сердито знизує плечима; a student – вивчаю.

Але також у перекладі «Пігмаліона» можна вилучити приклади пере-кладу прислівників та прикметників дієсловом: explosively – вибухає; mostly sympathetic – здебільшого співчуває; promptly – не роздумуючи.

137

У словосполученні right to live (7) дієслово було перекладено іменником права на життя (6). Такий вид транспозиції має назву номіналізації. Аналогічні приклади: You know Everything – Ви таки всезнайко; you’re saying – з твоїх уст.

Досить вживаним у перекладі є різновид транспозиції, коли іменник перекладається прикметником: in evening dress – у вечірніх сукнях; The church clock – Церковний годинник; sailor hat – матроський брилик; police espionage – поліційної сваволі.

Нами також було проаналізовано приклади перекладу іменника прик-метником molestation – докучливих та прислівником a piercing blast – про-низливо, що є доволі рідковживаними трансформаціями в практиці пере-кладу.

Для необхідності експлікувати імпліцитну інформацію першоджере-ла, прояснивши її на лексичному рівні для малознайомого з нею чита-ча, застосовується трансформація декомпресії – збільшення кількості мовних знаків у вислові друготвору [4]. Такий вид трансформації можна прослідкувати в наступних прикладах з п’єси «Пігмаліон»: St Paul’s Church – церкви св. Павла (не Ренового собору, а церкви Ініго Джонса, що в Ковент-Гардені, біля овочевого ринку); at the rain – на дощову завісу; on her left – з лівого боку від неї; You cant have tried. – Ти ж його, певне, й не шукав як слід; behind – у тебе за спиною; is taking notes – занотовує щось собі в за-писничку; steadily – твердою рукою; Go back there – Вертайтесь до свого притулку, де всі такі мудрі, як ви; with a hundred thousand – із стома тися-чами річного прибутку.

Процесом зворотним декомпресії є компресія – зменшення кількості мовних знаків у вислові друготвору або вилучення надмірної експліцитної інформації у формі зайвого слова у МО [4]. Так, із фрази begin to drop off було вилучено надмірне слово begin і словосполучення було перекладене одним словом розходяться. Аналогічними прикладами є наступні: comes into collision – стикається; is shaped to her waist – приталений; give you change for a tanner – розміняю; every blessed word – кожнісіньке слово; The flower girl, distraught and mobbed, breaks through them to the gentleman – Квіткарка, протискаючись до джентльмена; every time they open their mouths – кожнісіньким словом; Come and see me tomorrow – Приходьте до мене завтра.

Досить часто для кращого розуміння ситуації та ситуативної прикріпленості тексту у випадку перекладу слів з дуже широкою, іноді роз-митою семантикою, перекладач застосовує трансформацію конкретизації значення – переклад родової назви видовою, або заміна слова з ширшою семантикою в МО на слово з вужчою семантикою у МП [4].

Наявність застосування даної трансформації можна прослідкувати при аналізі перекладу п’єси «Пігмаліон» О. Мокровольським. Так, у прикладі The rain was so sudden (7) – Дощ линув так несподівано (6) слово з роз-митою семантикою was було конкретизовано і перекладено відповідно до контексту як линув. Аналогічним є приклад that were here – що тут стояли.

Розглянемо наступний приклад: Do nothing of the sort (7) – І не поду-



138

майте платити їй (6). Тут слово з широкою семантикою Do було замінене на слово з вужчою семантикою платити, що надало ситуації точності та конкретності.

У прикладах Men – Скоробагатьки; hat – брилик; ladies – дочкою та матір’ю; my people – мій рід; in evening dress – у вечірньому костюмі родо-ву назву перекладено видовою і тим самим конкретизовано значення згідно до контексту.

Наведемо ще приклади застосування трансформації конкретизації зна-чення: the first quarter – чверть на дванадцяту; have got – піймати; would have got one – вхопив би таксі; shall get – схоплю; speech – вимову; speech – слова; lodging – за квартиру.

Дуже рідко перекладачем застосовувались трансформації калькування та генералізації значення. Але можна навести кілька прикладів.

Калькування – передача денотативного значення лексичної одиниці без збереження звукової або орфографічної норми, але з відтворенням структурної її моделі [4]: half-a-crown – півкрони; I’ve a right – Я маю пра-во; What do you take me for? – За кого ти мене маєш?; copper’s nark – поліцейський навушник; unmistakably – безперечно; unmanly – нелюд.

Генералізація – заміна слова з вужчою семантикою на слово з ширшою семантикою або переклад видової назви родовою [4]: CONVENT GARDEN at 11.15 p.m. – Лондон, 11.15 вечора; Her features – Вродою; pennies – дрібні гроші; A woman – Створіння.

Проаналізувавши переклад драми «Пігмаліон» на предмет застосування О. Мокровольським лексико-семантичних трансформацій, необхідно зазна-чити, що здебільшого для досягнення адекватності перекладу та відтворення прагматики твору трансформації носили комплексний характер.

Torrents of heavy summer rain. (7) – Щедрий літній дощ ллє як із відра (6).

При перекладі наведеної вище фрази було застосовано лексико-семантичні трансформації транспозиції (іменник summer перекладено прикметником літній) та декомпресії (додане слово щедрий), а також гра-матична трансформація заміни порядку слів та стилістична трансформація експресивації (переклад нейтрального словосполучення heavy rain більш експресивним ллє як із відра), що не були предметом нашого дослідження, але надали перекладу комплексності та адекватності.

При відтворені наступної фрази whistles blowing frantically (7) українською мовою – несамовито верещать свистки (6) автор перекладу використав трансформацію контекстуальної заміни (верещать не є словниковим зна-ченням дієслова blow), а також заміну порядку слів та експресивацію, чого вимагав контекст і ситуація.

Для перекладу фрази dust and soot of London (7) – лондонської пилюки та кіптяви (6) було застосовано суто лексико-семантичні трансформації пермутації (заміни порядку слів у словосполученні), транспозицію (іменник London перекладено прикметником лондонської), а також адаптоване транскодування (London – лондонської), які носять у сукупності комплек-сний характер.

139

В наступному прикладі: her sense of injury (7) – покривджену гордість (6) спостерігаємо наявність компресії (вилучено слово her, оскільки воно несе надлишкову інформацію), транспозицію (іменник injury перекладено прикметником покривджену), контекстуальну заміну (гордість не є словни-ковим значенням слова sense), а також пермутацію.

struggles with her emotion (7) – силкується погамувати своє хвилюван-ня (6). В цьому прикладі спостерігаємо вживання конкретизації значення (родову назву emotion перекладено видовою хвилювання), контекстуальної заміни (struggles – силкується погамувати + декомпресія (додавання слів)).

О. Мокровольський переклав вираз stop that noise як не зчиняйте ре-вища, використавши трансформацію негативації (stop – не зчиняйте), конкретизації (слово з ширшою семантикою noise перекладено словом з вужчою семантикою ревища + стилістична трансформація експресивації).

Наступний приклад: to take away my character (7) – зазіхати на мою репутацію (6). Перекладач застосував контекстуальну заміну (to take away – зазіхати + експресивація) та конкретизацію значення (character – репутацію).

Як видно із наведених прикладів, комплексний характер застосування перекладацьких трансформацій надає перекладу точності й адекватності.

Підсумовуючи проведений аналіз, робимо висновок, що в більшості випадків трансформації є виправданими. Перекладачем були використані всі види лексико-семантичних трансформацій. Найчастіше була засто-сована трансформація контекстуальної заміни та вибору варіантного відповідника, рідше – калькування та генералізації значення.

Результати порівняльного аналізу тексту оригіналу та тексту перекладу дозволяють стверджувати, що для досягнення змістової близькості пере-кладу до тексту оригіналу, необхідно знаходити відповідності лексемам англійської мови за допомогою застосування комплексних перекладацьких трансформацій.

Cлід зазначити, що лексико-семантичні прийоми різних мов мають одну основу, однак їх функціонування в мові відрізняється. Одні і ті самі прийоми виконують різні функції, мають різний ступінь вживаності і різну питому вагу в системі кожної окремої мови, чим і пояснюється потреба в трансформаціях. Під час прийняття перекладацьких рішень О. Мокро-вольський зберіг комунікативну функцію тексту перекладу, відповідність його узусу української мови.

Практично було доведено, що процес перекладу є не простою заміною одиниць однієї мови одиницями іншої мови, а являє собою складний про-цес, що містить ряд труднощів, які необхідно долати перекладачеві. У більшості випадків ми погоджуємось з використанням лексико-семантичних трансформацій, які перекладач застосував у своєму перекладі.

Список літератури1. Коптілов В. В. Теорія і практика перекладу: Навчальний посібник / В. В. Коптілов. – К. :

Юніверс, 2002. – 280 с.



140

2. Кухаренко В. А. Інтерпретація тексту. Навчальний посібник для студентів старших курсів факультетів англійської мови / В. А. Кухаренко. – Вінниця : Нова книга, 2004. – 272 с.

3. Лукинова М. Ю. Жанровая специфика перевода классической драматургии: (на мате-риале рус. пер. драм В. Шекспира «Буря» и «Ричард III»): автореф. дис. ... канд. филол. наук / Одес. гос. ун-т им. И. И. Мечникова. – Одесса, 1989. – 14 с.

4. Науменко Л. П., Гордєєва А. Й. Практичний курс перекладу з англійської мови на українську: навч. посібник / Л. П. Науменко, А. Й. Гордєєва. – Вінниця : Нова книга, 2011. – 136 с.

5. Новикова М. Стиль автора и стиль перевода : [учеб. пособие] / М. Новикова. – К. : УМК ВО при Минвузе УССР, 1988. - 84 с.

6. Джордж Бернард Шоу. Пігмаліон / [переклад О. Мокровольського]; [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: http://texts/show_pygmalion_ua.htm

7. George Bernard Shaw. Pygmalion [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.epubbooks.com/267-pygmalion

8. Англо-український словник: Близько 65000 слів / [уклад. М. П. Подвезько, М. І. Балла; за редакцією Ю. О. Жлуктенка]. – Київ : Рад. школа, 1974. – 663 с.

References1. Koptilov, V. V. (2002). Teoriia i praktyka perekladu: Navchalnyi posibnyk. Kyiv, Yunivers Publ.2. Kukharenko, V. A. (2004). Interpretatsiia tekstu. Navchalnyi posibnyk dlia studentiv starshykh

kursiv fakultetiv anhliiskoi movy. Vinnytsia, Nova knyha Publ.3. Lukinova, M. Yu. (1989). Zhanrovaya spetsifika perevoda klassicheskoy dramaturgii: (na

materiale rus. per. dram V. Shekspira «Burya» i «Richard III»): avtoref. dis. ... kand. filol. Nauk. Odes. gos. un-t im. I. I. Mechnikova.

4. Naumenko, L. P., Hordieieva, A. Y. (2011). Praktychnyi kurs perekladu z anhliiskoi movy na ukrainsku: navch. Posibnyk. Vinnytsia, Nova knyha Publ.

5. Novikova, M. (1988). Stil avtora i stil perevoda : [ucheb. posobie]. Kyiv.6. George Bernard Shaw. Pihmalion / [pereklad O. Mokrovolskoho]; [Electronic resource]. –

Access mode: http://texts/show_pygmalion_ua.htm7. George Bernard Shaw. Pygmalion [Electronic resource]. – Access mode: http://www.

epubbooks.com/267-pygmalion 8. Anhlo-ukrainskyi slovnyk: Blyzko 65000 sliv. (1974). [uklad. M. P. Podvezko, M. I. Balla; za

redaktsiieiu Yu. O. Zhluktenka]. Kyiv, Rad. Shkola Publ.


141

УДК 811.111’37:159.925.8

Попик И.П.

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧЕСКОЕ ПОЛЕ «ЖЕСТИКУЛЯЦИЯ» В АНГЛОЯЗЫЧНЫХ ТОЛКОВЫХ СЛОВАРЯХ

Статья посвящена исследованию лексико-семантического поля «жестикуляция» на материале толковых словарей английского языка. В работе рассматривается семи-отическая проблема соотношения вербального и паравербального кодов человече-ской коммуникации; изучается вербальное означивание кинемы, которая трактуется как протознак; анализируется ядерно-периферийная структура языкового лексико-семантического поля «жестикуляция».Ключевые слова: лексико-семантическое поле, кинема, знак.

Попік І.П. Лексико-семантичне поле «жестикуляція» в англомовних тлумач-них словниках. Стаття присвячена дослідженню лексико-семантичного поля «жестикуляція» на матеріалі тлумачних словників англійської мови. В роботі розглядається семіотична проблема співвідношення вербального та паравер-бального кодів людської комунікації; вивчається вербальне означування кінеми, яка трактується як протознак; аналізується ядерно-периферійна структура мовного лексико-семантичного поля «жестикуляція».Ключові слова: лексико-семантичне поле, кінема, знак.

Popik I.P. Lexical semantic field “gesticulation” in the English explanatory dictionaries. The article is dedicated to the study of the lexical semantic field “gesticulation” in the explanatory dictionaries of the English language. The article deals with semiotic aspect of correlation of verbal and paraverbal codes in human communication. Verbalization of a kineme has been studied. Kineme is treated as a proto-sign, which semantic structure comprises three obligatory semantic knots, i. e. “what is moving”, “how it is moving”, “what for it is moving”. Lexicographically registered verbal kinemes constitute language lexico-semantic field “gesticulation”. Nuclear-peripheral structure of the field in the language subordinates to the semantic principle of hyper-hyponymical relations among its constituents.Key words: semiotics, sign, paraverbal communication, kineme, verbal communication, lexico-semantic field.

Человеческая цивилизация невозможна без знаков и знаковых систем, человеческий разум неотделим от функционирования знаков [65, 45]. Вос-приятие окружающего мира, когнитивная обработка сенсорной информа-ции, фиксация её и передача другому человеку для дальнейшей совмест-ной деятельности – всё это невозможно без применения знаков челове-ческой коммуникации. Взаимодействие членов социума предполагает ин-формационный обмен, постоянно происходящий между ними, задействую-щий различные каналы связи и различные коды, в том числе вербальный и паравербальный. «Вербальный и невербальный знаковые коды предстают, хотя и отдельными, но во многих отношениях неразделимыми, интеграль-ными частями одной коммуникативной интерактивной системы» [49, 69]. В данном случае Г. Крейдлин говорит о «спаянности речевого и неречевого кодов в реальном устном общении» [там же].

ПОПИК И.П. ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧЕСКОЕ ПОЛЕ...


142

Цель данного исследования – анализ лексико-семантического поля «жестикуляция» в английском языке с позиций вербального семиозиса.

Данная статья посвящена изучению языковой реализации лексико-се-мантического поля «жестикуляция», которое складывается из совокупно-сти языковых вербализованных кинем (ЯВК), т. е. лексикографически за-фиксированных слов и словосочетаний, называющих жесты человека, т. е. кинемы. Кинема трактуется нами как знаковая сущность, в которой форма (т. е. поза или телодвижение) репрезентирует содержание (эмоцию, воле-изъявление, указание и т. п.). Материалом исследования явилась выборка из 5 словарей современного английского языка. Обработка первичной кар-тотеки объемом около 500 карточек позволила выделить 235 ЯВК, которые образуют лексико-семантическое поле (ЛСП) «жестикуляция» в современ-ном английском языке.

Все компоненты указанного поля находятся в гипо-гиперонимических отношениях с ключевой единицей поля, а именно с ЯВК gesture. Сопостав-ляя различные словарные дефиниции слова gesture, выделяем в его лек-сической семантике следующий обязательный набор сем:

(1) тело человека + (2) движение/положение (тела) + (3) коммуника-тивная функция (движения). См., например, дефиниции, в которых, по воз-можности, вычленяем отдельные семы, заключая их описания в фигурные скобки, в круглых скобках указываем их цифровую маркировку:

Gesture – (2) {a motion} + (1) {of the limbs or body} + (3) {made to express thought or to emphasize speech} (А. Н.);Gesture – (2) {a motion} + (1) {of the ← body or limbs}+ (3) {used to express emotion or to illustrate or enforce smth. that is said} (C. E. D.);Gesture – (2) {the use of movement} + (1) {of the body, esp. the hands} + (3) {to express a certain meaning} (L. D. E. L.)

В памяти носителей языка сигнификативное значение слова gesture сопряжено со звуковой/графической формой [ʹʤеsʧə]/gesture, которая хо-листически, недискретно обозначает все компоненты значения. Приведем здесь слова И. М. Кобозевой о том, что «значение» трактуется как закре-пленное за данной единицей языка относительно стабильное во времени и инварантное содержание, знание которого входит в знание языка» [42, 185].

При этом сами компоненты значения, сигнификативные узлы «что, как и для чего движется» представлены в самом обобщенном, рамочном фор-мате «что движется» - тело адресанта или часть тела, «как движется» - особым образом (без уточнения пластики жеста), «для чего движется» - чтобы передать информацию, эмоцию, волеизъявление адресанта.

Проделанный анализ показывает, что среди ВК английского языка вы-деляется некоторая группа лексических единиц, имеющих самую обобщен-ную номинацию кинемы: to gesture, to gesticulate, to motion, to sign, to signal.

to gesticulate = make expressive gesture as in speaking or instead of speaking;to signal = to communicate with signals → a signal = a gesture that serves as means of communication;

143

to motion = to make significant gestures.Сема «телодвижение» в еще более расплывчатой трактовке (относи-

тельно компонентов «что и как движется») входит в семантическую струк-туру ЯВК to sign:

to sign = to try to tell smb or ask them to do smth by using signs and movements.

Как видим из дефиниции, сема «телодвижение» эксплицирована как «движение вообще» (movements), её семантическое сужение, специфика-ция (движение → телодвижение) происходит в результате сопряженности с остальными компонентами лексико-семантической структуры данного слова. Движение, выполняемое как знак адресату что-то сделать трак-туется как коммуникативное, а значит стоящее в одном ряду с другими ком-муникативными движениями (жестикулировать, сигнализировать и т.п.), т. е. изменять положение тела в пространстве для того, чтобы передать не-которую информацию другому человеку.

Неопределенность, широкозначность таких глаголов помещает их в ядерную часть ЛСП «жестикуляция», где они гиперонимично обозначают кинетические способы общения. По мере удаления от ядра поля языковые ВК гипонимически сужают свое значение, добавляя в своей семантике ин-формацию о каждом облигаторном сигнификативном компоненте: «что, как и для чего движется».

Медиальная зона языкового поля «жестикуляция» охватывает ЯВК, уточ-няющие пластику номинируемого жеста, часть тела, совершающего знако-вое движение, иллокутивную цель вербализуемой кинемы. Спецификация, гипонимическое уточнение каждого из сигнификативных компонентов осу-ществляется за счёт появления дополнительных сем в структуре лексиче-ского значения ЯВК, что манифестируется в ее словарной дефиниции, и ино-гда за счет появления дополнительных слов в номинирующей цепочке.

По мере ослабления или исчезновения облигаторных семантических компонентов из структуры номинативной единицы подобная ЯВК сдвигает-ся в сторону периферии ЛСП «жестикуляция», оказываясь в зоне влияния сопредельных полей «физическое действие», «движение», «эмоции» и т. п. Например, to hurray является вербализованной кинемой в случае, когда ре-ализует значение to applaud [аплодировать], однако это же слово входит в поле «эмоции» в случае, когда обозначает to cheer by shouting “hurray” [при-ветствовать криками «ура»]. Словосочетание to drop one’s handkerchief (to smb) функционирует как ЯВК, обозначая кинему [бросить платок как сигнал к действию], входя в этом случае в ЛСП «жестикуляция». Однако, имея значение уронить платок, словосочетание to drop one’s handkerchief оказывается членом сопредельного поля «физическое действие». Человек может потирать руки от удовольствия, в предвкушении чего-то приятного, и тогда to rub one’s hands – это вербализация знакового жеста, кинемы. Однако то же телодвижение может быть физическим действием: человек потирает руки, щеки, нос, чтобы согреться, соответствующая вербальная номинация выходит за пределы ЛСП «жестикуляция» в той трактовке, ко-торую мы ему приписываем.



144

Итак, гиперо-гипонимическая связь конституентов ЛСП «жестикуля-ция» объединяет все ЯВК в единое множество, организованное по ядерно-периферийному принципу.

Гипонимичность компонентов ЛСП «жестикуляция» проявляется в уточнении, спецификации какого-либо компонента сигнификативной струк-туры. При этом форма ЯВК-гипонима (по отношению к ЯВК-гиперониму gesture) может либо оставаться холистической, однословной, (см. пример 1), либо дробиться на двух-, трех- и более компонентные словосочетания, дискретно номинирующие различные составляющие сигнификата (см. при-мер 2, дискретность формы показываем вертикальными разделительными рисками).

(1) to curtsy – to make a gesture of respect or reverence bending the knees with one foot forward and lowering the body;

(2) to bow| one’s head| in shame → to bow = to bend (head, knee, body) in order to express greeting, courtesy, submission or veneration + one’s head = the top part of the human body + (in) shame = a painful emotion aroused by recognition that one has failed to act, behave or think in accordance with the standards which one accepts as good.

Как показывает анализ лексикографических источников, словесная презентация одной и той же кинемы может варьироваться по степени свер-нутости/развернутости экспликации отдельных компонентов сигнификата. Предельно свернутым вариантом является однословная номинация, охва-тывающая все три обязательных семы «что», «как» и «для чего движет-ся»:

to shrug = {to raise and then lower} {your shoulders} {in order to show that you do not know smth or do not care}.

Парадигматическая избыточность языка как системы проявляется в параллельном существовании нескольких версий одной и той же ЯВК, в которых номинативная цепочка разворачивается до двух, реже трех зве-ньев. Значение добавочного номинативного звена, как правило, полностью дублирует одну из сем однословной ЯВК, например: to shrug и to shrug| one’s shoulders. Семантика слова shoulders вписана в семантику слова shrug. Языковая вербализованная кинема to bend означает «{to incline}, {the body}, {to bow}, {in submission}». Параллельно зарегистрирована ЯВК to bend| one’s body, в которой слово body оказывается семантически из-быточным.

Здесь уже речь идет о синтагматической избыточности, имеющей ме-сто в пределах единой номинативной единицы. Приведем в этой связи вы-сказывание М. В. Никитина: «Само понятие избыточности предполагает ин-формативное дублирование содержания в разных частях одного сообще-ния… Информативно избыточно любое слово… если оно идет в речи вслед за другим и дублирует информацию этого последнего» [67, 127 - 128].

В некоторых случаях однословная ЯВК имеет несколько разных парал-лельных двусловных версий, в которых дублируются, выпячиваются (за счет отдельной вербализации) разные семы однословной словарной еди-ницы. Например, кроме ЯВК to stamp = {to strike} {the foot} {forcibly on the

145

ground} существуют еще две словарные версии этой же кинемы to stamp| one’s foot и to stamp| the ground. Двусоставность этих ЯВК есть результат раздельного ословливания смысловых компонентов, входящих в холистич-ную ЯВК to stamp в свернутом виде.

Зарегистрированы и случаи трехсловных версий, функционирующих параллельно с однословной ЯВК.

(1-словная) to drum = {to beat} {rapidly} or {thump} {as on a table, the floor}, {to summon}, (2-словная) to drum| one’s fingers,(3-словная) to drum| the table| with one’s fingers.

Анализируя отобранный лексикографический материал, видим, что каждая вторая однословная ЯВК английского языка дублируется более развернутой версией, образуя пару (цепочку) абсолютных синонимов и увеличивая плотность заполнения лексико-семантического поля «жестику-ляция».

Частеречная дифференциация вербализованных кинем не подверга-лась специальному изучению. Подавляющее большинство рассматривае-мых в работе ЯВК зарегистрированы в выборке в виде глаголов или гла-гольных словосочетаний. Во-первых, такова лексикографическая тради-ция, а, во-вторых, глагольная форма точнее передает динамику жестового телодвижения, т. е. точнее выражает сигнификат ВК. Кроме того, большин-ство кинем в английском языке могут быть означены как глагольной, так и именной номинацией. Отсутствие разветвленной системы флексий делает англоязычные глагольные и именные ВК межчастеречными синонимами. См., например, to nod – a nod, to snap – a snap, to gesture – a gesture. На-личие однокоренных глагольно-именных пар невелико: словари фиксиру-ют, к примеру, to greet – a greeting; to bless – a blessing; to shake hands – a handshake. В случае, когда говорящему необходимо акцентировать статич-ность и затушевать процессуальность описываемого жеста, он прибегает к такой неличной форме глагола как герундий, которая, однако, традиционно в словарях не фиксируется.

Таким образом, в семантической структуре вербализованной кинемы выделяем три обязательных сигнификативных узла, входящие в означае-мое вербализованной кинемы: “что движется”, “как движется” и “для чего движется”. Первые два узла отражают формальную составляющую про-тознака (кинетика жеста), а третий узел отражает смысловую компоненту кинемы (значение жеста). Ядерно-периферийное строение ЛСП “жестику-ляция” в английском языке подчиняется семантическому принципу гиперо-гипонимических отношений между его конституентами.

Перспективой дальнейшего исследования является анализ функциони-рования данного ЛСП в речи.

Список литературы1. Кобозева И. М. «Смысл» и «значение» в «наивной семиотике» // Логический анализ

языка. Культурные концепты. – М.: Наука, 1991. – С. 183 - 186.2. Колегаєва І. М., Попік І. П. Вербалізовані кінеми як явище мовної та мовленнєвої

презентації паравербальної поведінки // Треті Каразинські читання: методика і лінгвістика



146

на шляху до інтеграції. Матеріали Міжна-родної науково-методичної конференції. – Харків: ХНУ, 2003. – С. 88 – 90.

3. Крейдлин Г. Е. Невербальная семиотика: Язык тела и естественный язык. – М.: Новое литературное обозрение, 2002. – 529 с.

4. Моррис Ч. У. Основания теории знаков // Семиотика: Антология. – М.: Академический проект, 2001. – С. 45 - 97.

5. Никитин М. В. Курс лингвистической семантики. – СПб: Научный центр проблем диалога, 1996. – 760 с.

6. Томчаковский А.Г. Невербальные средства коммуникации в англоязычных толковых словарях / А.Г. Томчаковский // Записки з романо-германської філології /Ред. І.М. Колегаєва/. – Одеса: Фенікс, 2008. – Вип. 21 – С. 160–170.

7. American Heritage College Dictionary. – Third edition. – Boston-N.-Y.: Houghton Miffin Com-pany, 1993. – 1630 p.

8. The Concise English Dictionary. – Lnd.: Academic, 1987. – 1774 p.9. Longman Dictionary of Contemporary English. – Third Edition. – Edinburg: Longman, Pearson

Education Ltd., 2000. – 1668 p.10. Большой англо-русский словарь: В 2 т. / Под общ. руковод. И. Р. Гальперина. – 3-е изд.

- М.: Русский язык, 1979. – 1644 с.11. Новой большой англо-русский словарь: В 3 т. / Под общ. руковод. Ю. Д. Апресяна и

Э. М. Медниковой. – 3-е изд. – М.: Рус. яз., 1998. – 2484 c.

References1. Kobozeva, I. M. (1991). «Smysl» i «znachenie» v «naivnoj semiotike». In Logicheskij analiz

jazyka. Kul’turnye koncepty. M.: Nauka, 183 - 186.2. Kolegaeva, І. M., Popіk, І. P. (2003). Verbalіzovanі kіnemi jak javishhe movnoji ta movlennevoji

prezentacіji paraverbal’noі povedіnki. In Tretі Karazins’kі chitannja: metodika і lіngvіstika na shljahu do іntegracіі. Materіali Mіzhnarodnoі naukovo-metodichnoі konferencіі. Harkіv: HNU, 88 – 90.

3. Krejdlin, G. E. (2002). Neverbal’naja semiotika: Jazyk tela i estestvennyj jazyk. M.: Novoe literaturnoe obozrenie.

4. Morris, Ch. U. (2001). Osnovanija teorii znakov. In Semiotika: Antologija. M.: Akademicheskij proekt, 45 - 97.

5. Nikitin, M. V. (1996). Kurs lingvisticheskoj semantiki. SPb: Nauchnyj centr problem dialoga.6. Tomchakovskij, A.G. (2008). Neverbal’nye sredstva kommunikacii v anglojazychnyh tolkovyh

slovarjah. In Zapiski z romano-germans’koі fіlologіі /Red. І.M. Kolegaеva/. Odesa: Fenіks, Vip. 21, 60–170.

7. American Heritage College Dictionary. (1993). Third edition. – Boston-N.-Y.: Houghton Miffin Company.

8. The Concise English Dictionary. (1987). Lnd.: Academic.9. Longman Dictionary of Contemporary English. (2000). Third Edition. – Edinburg: Longman,

Pearson Education Ltd.10. Bol’shoj anglo-russkij slovar’: V 2 t. (1979). Pod obshh. rukovod. I. R. Gal’perina. – 3-e izd.

M.: Russkij jazyk.11. Novoj bol’shoj anglo-russkij slovar’: V 3 t. (1998). Pod obshh. rukovod. Ju. D. Apresjana i

Je. M. Mednikovoj. – 3-e izd. M.: Rus. jaz.


147

УДК 811.11,37,373-116

Прима В.В.

ФУНКЦІОНУВАННЯ ТЕРМІНОЛОГІЧНОГО ПОЛЯ «ТУРИЗМ» В АНГЛОМОВНИХ ПУТІВНИКАХ

Стаття присвячена розглядові основних аспектів дослідження англомовної туристичної термінології, зокрема, функціонального. Розглянуто загальні характерні риси англомовних туристичних путівників та особливості функціонування у них ту-ристичних термінів. Ключові слова: термінологічне поле, термін, термінологія, путівник.

Прима В.В. Функционирование терминологического поля «туризм» в англоя-зычных словарях. Статья посвящена рассмотрению основных аспектов исследо-вания англоязычной туристической терминологии, в частности, функционального. Рассмотрены общие характерные черты англоязычных путеводителей и особен-ности функционирования в них туристических терминов.Ключевые слова: терминологическое поле, термин, терминология, путеводитель.

Prima V.V. Functioning of the terminological field “tourism” in the English guidebooks. The article outlines main aspects of study of the English tourism terminology, in particular, functional. General specific features of the English guides and peculiarities of tourism terms functioning in them have been viewed in the article. The aim of our work is to consider the functioning of the English tourism terminology in guidebooks to Ukraine. The research is based on the materials of these English-speaking guides online: World Travel Guide and Travel to Ukraine (the Official Travel Website and Guide to Ukraine). In linguistics a guidebook is considered a kind of tourist discourse genre. Characteristic features of tourist guides are a high degree of generalization, precision, information and impersonality. The main functions of guides are informative (presenting factual information) and advertising (creating a positive image of a specific tourist site that aims to interest potential tourist on his visit). These features influence the choice of vocabulary of travel guides. Several microfields are presented in the English tourism terminology. They are organization of tourism, accommodation, transport, food, leisure time. Implementing promotional and informational functions also contributes to polycode nature of the guide - the presence of illustrations, on the one hand, renders factual information (various maps) on the other - helps to create a high positive image of a particular object (photo).Key words: terminological field, term, terminology, guide book.

Одним із основних завдань сучасної лінгвістики є стратифікація слов-никового масиву певної мови за різними параметрами, зокрема, за сферою вживання тієї чи іншої лексичної одиниці. Надзвичайної ваги набуває вив-чення підмов, які обслуговують різноманітні сфери професійної діяльності людини. На сьогодні існують численні дослідження як загальнотеоретич-них питань термінознавства [2; 3], так і окремих терміносистем. Водночас недостатньо дослідженими залишаються терміносистеми порівняно нових галузей діяльності людини, серед яких і туристична, що почала формува-тися як індустрія лише на початку ХХ століття [1, 6]. Актуальність робо-ти визначається вибором англомовних путівників по Україні як її фактич-ного матеріалу, що уможливлює розгляд не лише функціональних, а й

ПРИМА В.В. ФУНКЦІОНУВАННЯ ТЕРМІНОЛОГІЧНОГО ПОЛЯ...


148

соціокультурних особливостей аналізованих термінологічних одиниць, які розкривають ставлення англомовного соціуму до України, її матеріальних та культурних реалій через призму туристичних послуг.

Мета нашої роботи полягає у розглядові особливостей функціонування термінологічного поля «туризм» в англомовних путівниках по Україні. Матеріалом дослідження слугувала вибірка з наступних англомовних он-лайн путівників: World Travel Guide, Travel to Ukraine (the Official Travel Website and Guide to Ukraine).

Згідно з принципами польового підходу до моделювання мовних підсистем розглядаємо весь корпус англомовної туристичної термінології як термінологічне поле [2], що має певну структуру та ґрунтується на декількох типах відношень між своїми елементами. Проведений тематичний аналіз англомовної туристичної термінології уможливив виокремлення в її структурі п’яти мікрополів, що відображають наявні підгалузі в сфері туризму, а саме: «організація туризму», «організація проживання», «організація перевезен-ня», «організація харчування», «організація дозвілля», кожне з яких містить декілька лексико-семантичних груп (далі – ЛСГ).

Визначаємо туристичний путівник (travel guide) як друковану книгу, електронний чи аудіовізуальний довідник, який присвячений певній країні чи місту, містить інформацію щодо географічних, історичних, культурних особливостей країни, її пам’яток, наявних видів проживання, харчуван-ня, транспорту та розваг і зазвичай супроводжується ілюстраціями, схе-мами, картами [4, 10]. У лінгвістиці путівник розглядається як жанровий різновид туристичного дискурсу [5, 56]. Характерними рисами туристичних путівників є високий ступінь узагальнення, точність, інформативність та імперсональність. Основними функціями путівників є інформативна (пред-ставлення фактуальної інформації) та рекламна (створення позитивного об-разу певного туристичного об’єкта, що має на меті зацікавити потенційного туриста щодо його відвідання). Саме цими функціями зумовлений вибір лексичного складу туристичних путівників.

Як відзначають дослідники, текст путівника понад усе тяжіє до та-ких жанрів публіцистичного стилю, як нарис і журнальна стаття. Однією з найбільш яскравих рис публіцистичного стилю є використання власних імен, географічних назв і топонімів, разом з емотивними словами і сло-восполученнями з позитивною конотацією, узуальними метафорами та порівняннями. Особливості науково-популярного стилю також знайшли своє відображення в тексті путівника, оскільки він прагне надати читачеві детальнішу фактуальную інформацію про пам’ятки і максимально розши-рити його фонові знання [4, 12].

Наш аналіз показав, що структура проаналізованих електронних путівників ідентична. Вони насамперед містять загальну інформацію про Україну, яка розміщується на головній сторінці путівника. Наприклад:

“Vast and vaguely mysterious, Ukraine is barely known to outsiders despite being one of the largest countries in Europe. It’s a country of varied landscapes and surprising cultural diversity” (6).

Велику увагу укладачі досліджуваних путівників приділяють описові

149

культурних особливостей нашої країни. Так, зокрема, всі джерела містять інформацію стосовно релігійних конфесій:

“About 60% of Ukraine’s population claim to be either not religious or do not identify with a particular church. Around 15% are members of the Kyiv Patriarchate of the Ukrainian Orthodox Church while 11% belong to the Moscow Patriarchate. Another 5%, mostly in western Ukraine, adhere to the Uniate (Eastern-rite) or Ukrainian Greek Catholic tradition. Other minorities include the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church, the Roman Catholic Church and various Protestant groups. There is also a Muslim minority (mainly consisting of Tatars in Crimea), which makes up 12% of the population” (7).

Крім цього, укладачі путівників наголошують на практичних порадах стосовно поведінки іноземця в Україні, його сприйняття господарями та на нормах соціальної поведінки. Це добре ілюструється наступними прикла-дами:

“Ukrainian people are generally warm and friendly to visitors. It is not at all uncommon for Ukrainians to invite strangers into their own homes. Shoes should be removed on entering a home. Formal attire is rarely required, though people dress smartly for the theatre. Visitors should avoid ostentatious displays of wealth in public places. Men should not shake a woman’s hand unless it is offered to them. Women should cover their heads when entering a church or mosque” (6).

До важливої з практичної точки зору інформації відносимо також відомості стосовно кліматичних особливостей України:

“Ukraine has a temperate continental climate with cold, snowy winters and warm summers. Lightweight clothes needed in summer, light- to mediumweight in the spring and autumn and heavyweight in the winter” (6).

Як бачимо, даний блок інформації закінчується практичною порадою щодо необхідних речей для подорожуючого у різні пори року.

До «енциклопедичної» інформації про Україну уналежнюємо також і відомості стосовно її географічного розташування із вказанням країн-сусідів та найважливіших водойм. Така ж довідкова інформація, як зазна-чення державних свят, також має практичну спрямованість – таким чином туриста сповіщають про вихідні дні в офіційних установах та можливості стати свідком святкування.

“There are a number of national holidays in Ukraine which are celebrated with gusto. Unlike in some other countries, most of these days have been enjoyed for centuries. Christmas, Easter and Whitsunday are non-business religious holidays - something worth remembering if you’re planning to do some shopping or attempting to make business arrangements. It is a law in Ukraine that if a particular holiday falls on a Saturday or Sunday, then the following Monday is an official holiday” (7).

Обов’язковим елементом структури всіх туристичних путівників України є наявність специфічних відомостей про правила в’їзду та терміну перебу-вання іноземних громадян в нашій країні.

“To enter Ukraine, a valid passport is required by all nationals referred to in the chart above. As a general rule, visitors requiring visas should apply before



150

travelling. The passport must have two blank pages and must be valid for three months after the date of departure from Ukraine” (7).

До суто практичних довідкових відомостей відносимо також інформацію про медичну допомогу, на яку можуть розраховувати іноземні туристи в реаліях сучасної України:

“The health service does, in theory, provide free medical treatment for all citizens and travellers who become ill. However, as in most parts of the former Soviet Union, health care is a serious problem. The UK and Ukraine have a bilateral agreement on emergency medical treatment, so UK travellers should not need to pay an insurance levy on arrival. Travel insurance is strongly recommended however. Travellers are advised to contact their embassy, in the first instance, for advice on where to get medical help” (6).

Далі традиційними структурними елементами путівників є надання інформації стосовно варіантів проживання в Україні, який розпочинається загальним описом готельного фонду країни:

“Not long ago, most hotels in Ukraine were former Soviet institutions where little had changed for decades. These days, many of the older establishments have been either closed or refurbished to a decent standard offering a range of rooms of varying quality and price.” (6).

Важливу інформаційну функцію виконує також зазначення варіантів пересування країною. Практична значущість цього блоку відомостей підсилюється посиланнями на фірми, які, наприклад, пропонують оренду автомобілів:

“Self-drive hire cars are gradually becoming more available, with both local and international car hire operators renting cars in major towns, especially Kyiv. Several international companies, including Europcar (www.europcar.com), Hertz (www.hertz.ua) and Avis (www.avis.com.ua) offer car pick-up at airports. The minimum age for hiring a car is 21 years” (7).

Поєднання рекламної та інформаційної функції спостерігаємо у на-ступному блокові інформації, який наводить відомості щодо особливостей української національної кухні та закладів харчування, доступних у країні:

“Traditional Ukrainian food, such as that in Russia, is mostly of the ‘filling and hearty’ variety, with a heavy emphasis on dumplings, potatoes and sour cream. Vegetables tend to be seasonal: excellent fresh fruit and vegetables including peppers, cucumbers and tomatoes are available at markets in summer, while the winter months are dominated by bottled fruit and preserved cabbage. Pizza places are ubiquitous and in the larger towns (especially Kiev) visitors have a wide choice of cuisines that includes French, Indian, Italian and Turkish. Asian restaurants can also be found in the larger urban centres” (6).

Відзначимо, що спільною рисою всіх досліджених путівників є фо-кусування на тих об’єктах, які увиразнюють унікальність, автентичність української культури: міста (Discover gorgeous Lviv, an open-air museum of extraordinary architectural wealth), споруди (Kiev-Pechersk Lavra (the Caves Monastery) is a fascinating living piece of history dating back to 1051), відомі місця (Privoz market – a must visit for market lovers; whatever you buy – always bargain, you’ll upset them if you don’t), артефакти (Popular souvenirs include

151

hand painted eggs (pysanky), carved wooden items and hand-embroidered clothes). Акцентується також на тому, що Україна в цілому залишається незвіданою для європейського та американського туриста: Big, diverse and largely undiscovered, Ukraine is one of Europe’s last genuine frontiers.

Проведений аналіз функціонування туристичної термінології в да-них путівниках показав, що в них у тій чи іншій мірі представлено всі виокремлені в структурі терміносистеми «туризм» мікрополя. Інформативна функція туристичного путівника та стислість викладу зумовлює наявність та рівень репрезентативності певних ЛСГ у складі цих мікрополів. Так, доволі широко представлене мікрополе «організація туризму»: ЛСГ «учасники туризму» (найчастотніші термінологічні одиниці: tourist, tour operator, travel agency); «види туризму» (religious tourism, farm stay tourism). Найбільш представленою є ЛСГ «туристична документація» (passport, visa, immigration card, residency permit, health insurance, international driving permit), що пояснюється фокусуванням уваги путівників на правилах в’їзду та перебування іноземних туристів на території країни. Водночас, ЛСГ «організаційні процедури» не представлена в даних путівниках, оскільки вона репрезентує більш специфічну і детальну інформацію, з якою турист стикається в процесі взаємодії з туристичною агенцією тощо. Характерні для путівників риси стислості й узагальнення зумовлюють також й особливості функціонування мікрополя «організація проживання», яке представ-лене у вибірці лише однією ЛСГ «типи готелів» (hotel, hostel, five-star hotel, homestay, camping, self catering), тоді як інші ЛСГ («типи номерів», «готельні послуги» та ін.) не є релевантними для туриста внаслідок своєї детальності. Багато уваги укладачі путівників приділяють тому, яким чином можна дістатися України та способам переміщення всередині країни. Саме тому мікрополе «організація перевезення» та його структурні підрозділи досить широко представлені в нашій вибірці: ЛСГ «повітряне перевезен-ня» (airport, airline), ЛСГ «наземне перевезення» (taxi, car rental, minibus, railway), ЛСГ «водне перевезення» (cruise, sea port, river port). Мікрополе «організація харчування» також є репрезентативним, оскільки відображає національну специфіку, яка має зацікавити потенційного туриста. Велику роль у цьому відіграє безеквівалентна лексика, яка репрезентує українські побутові реалії, наприклад, varenyky, borshch, holubsi, deruny, chicken Kiev. Таке поєднання інформативної та рекламної функцій спостерігаємо і в особливостях функціонування мікрополя «організація дозвілля», що не лише відображає наявні в Україні можливості для відпочинку, а й праг-не зацікавити подорожуючих: ЛСГ «активний відпочинок» (hiking, cycling, skiing, river rafting, bowling), ЛСГ «пасивний відпочинок» (live music, show, theatre season).

Зібраний у ході дослідження матеріал свідчить про те, що в реалізації рекламної функції туристичного путівника велике прагматичне наванта-ження містять якісні прикметники, емоційно-експресивне забарвлення яких сприяє вихвалянню обраного об’єкта. Серед зафіксованих прикметників найбільш уживаними є такі лексичні одиниці: beautiful, fascinating, stunning, striking, unique, engrossing, magnificent, spectacular, exciting, що вжива-



152

ються в описах історичних та культурних пам’яток України. Водночас, інформативна функція та прагнення до точності фактуальної інформації зумовлює функціонування прикметників із негативною оцінкою при описі деяких аспектів інфраструктури країни: “badly lit roads, poor condition”. Реалізації рекламної та інформаційної функцій також сприяє полікодовий характер путівника – наявність ілюстративного матеріалу, що, з одного боку, візуалізує фактуальну інформацію (різного роду мапи), з іншого – допомагає формуванню високої позитивної оцінки певного об’єкта (фото).

Перспективи подальшого дослідження вбачаємо в детальному аналізі лінгвокультурологічних та функціонально-стильових параметрів англомов-них путівників.

Список літератури1. Агафонова Л.Г. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція,

державне регулювання. – К.: Знання України, 2002. – 227 с.2. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. Изд. 4-е, стереотипное. - М.: Ком-

Книга, 2007. - 576 с. 3. Винокур Г.О. О некоторых явлениях словообразования в русской технической

терминологии / Г.О. Винокур // Труды Моск. ин-та истории, философии и литературы. Сборник статей по языковедению. Т.5. — М., 1939. — С.З - 54.

4. Киселёва Л. Путеводитель как семиотический объект: к постановке проблемы / Л. Кисе-лёва // Путеводитель как семиотический объект / Сборник статей. – М., 2008. – С. 10-18.

5. Филатова Н.В. Жанровое пространство туристического дискурса / Н.В. Филатова // Вестник МГГУ. – Выпуск 2. – М., 2012. – С. 56-63.

6. Travel to Ukraine. - [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.traveltoukraine.org7. Ukraine // World travel guide. - [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.

worldtravelguide.net/ukraine

References1. Agafonova, L.G. (2002). Turizm, gotel’nij ta restorannij bіznes: cіnoutvorennja, konkurencіja,

derzhavne reguljuvannja. K.: Znannja Ukraїni.2. Ahmanova, O.S. (2007). Slovar’ lingvisticheskih terminov. M.: KomKniga. 3. Vinokur, G.O. (1939). O nekotoryh javlenijah slovoobrazovanija v russkoj tehnicheskoj

terminologii. In Trudy Mosk. in-ta istorii, filosofii i literatury. Sbornik statej po jazykovedeniju. (5), Z - 54.

4. Kiseljova, L. (2008). Putevoditel’ kak semioticheskij ob’ekt: k postanovke problem In Putevoditel’ kak semioticheskij object, 10-18.

5. Filatova, N.V. (2012). Zhanrovoe prostranstvo turisticheskogo diskursa. In Vestnik MGGU. (2), 56-63.

6. Travel to Ukraine. - [Jelektronnyj resurs]. – Rezhim dostupa: http://www.traveltoukraine.org7. Ukraine // World travel guide. - [Jelektronnyj resurs]. – Rezhim dostupa: http://www.

worldtravelguide.net/ukraine

Стаття надійшла до редакції 20.02.2016 року.

153

УДК 811.111’37’42

Строченко Л.В.

ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ GENIUS В АНГЛОМОВНИХ ТЛУМАЧНИХ СЛОВНИКАХ

Стаття присвячена дослідженню особливостей вербалізації концепту GENIUS у тлумачних словниках англійської мови. В роботі наведено основні аспекти дослідження феномену геніальності у філософії та психології; проаналізовано дефініції лексичної одиниці genius в англомовних словниках різної функціональної спрямованості; виокремлено концептуальні ознаки досліджуваного концепту.Ключові слова: вербалізація, концепт, концептуальна ознака, геніальність.

Строченко Л.В. Вербализация концепта GENIUS в англоязычных толковых словарях. Статья посвящена исследованию особенностей вербализации концепта GENIUS в толковых словарях английского языка. В работе указаны основные аспекты исследования феномена гениальности в философии и психологии; проанализированы дефиниции лексической единицы genius в англоязычных словарях разной функциональной направленности; выделены концептуальные признаки исследуемого концепта.Ключевые слова: вербализация, концепт, концептуальный признак, гениальность.

Strochenko L.V. Verbalization of the concept GENIUS in the English explanatory dictionaries. The article is dedicated to the investigation of the peculiarities of verbalization of the concept GENIUS in the explanatory dictionaries of the English language. The research presents main aspects of the study of the phenomenon of genius in philosophy and psychology; analyzes definitions of the lexical unit “genius” in the English dictionaries of different functional orientation; singles out conceptual features of the analyzed concept. The etymology of the word “genius” is being studied. The structure of the semantic meaning of the analyzed lexical unit consists of four sememes, two of which verbalize the given concept as “extraordinary intellectual and creative power; a person of extraordinary intellect and talent”. The following conceptual features of GENIUS have been singled out: intellectual power, creative power, superior / distinguished, new / original. Key words: verbalization, concept, conceptual feature, genius.

Феномен геніальності як найвищої творчої здібності у науковій чи художній діяльності здавна привертав увагу дослідників. На сьогоднішній день існує чимало робіт, присвячених розглядові філософських та психологічних аспектів геніальності. Серед основних напрямів трактування та дослідження феномену геніальності відзначимо ірраціональний підхід, який наголошує на божественній природі геніальності та є тісно пов’язаним з архаїчним і релігійними уявленнями; раціональний підхід, в межах яко-го геніальність розглядається як вроджена якість людини, що дозволяє уточняти геніальність як властивість людського розуму і робить можли-вим її дослідження різними напрямками в психології, педагогіці і генетиці та визначення біологічних (інстинкти, пам’ять, генетична спадковість, вроджені здібності до творчості) і психологічних (фантазія, уява, нат-хнення, спонтанність) факторів геніальності; емпіричний підхід, з точки зору якого геніальність є набутою властивістю людини в процесі її роз-

СТРОЧЕНКО Л.В. ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ GENIUS...


154

витку; соціокультурний підхід, який розглядає значимість і разом з тим проблематичність взаємодії генія і суспільства [7].

Сучасна лінгвоконцептологія має великий доробок праць, присвя-чених дослідженню споріднених концептів, зокрема, РОЗУМ, ІНТЕЛЕКТ [див., зокрема, 1]. Проте, феномен власне геніальності як найвищого прояву інтелектуальної чи творчої діяльності людини зостається поза увагою лінгвістів, що увиразнює актуальність даного дослідження, у яко-му ми потрактовуємо GENIUS як антропоконцепт та аналізуємо його лексикографічне втілення на матеріалі англомовних словників різної функціональної спрямованості.

Наше дослідження спирається на теоретичний доробок семантико-когнітивного підходу до вивчення концептів, який досліджує співвідношення семантики мови з концептосферою народу, співвідношення семантич-них процесів з когнітивними. Представники цього напряму в когнітивній лінгвістиці потрактовують концепт як приналежність свідомості людини, глобальну одиницю розумової діяльності, квант структурованого знання [1, 7-8]. Упорядкована сукупність концептів у свідомості людини утворює її кон-цептосферу. Мова – один із засобів доступу до свідомості людини, його кон-цептосфери, до змісту та структури концептів як одиниць мислення. Кон-цепт у разі комунікативної необхідності може вербалізуватися різними спо-собами (лексичними, фразеологічними, синтаксичними та ін.) [там саме].

Ще одним аспектом сучасних лінгвокогнітивних студій є теорія карти-ни світу. Досліджуваний концепт GENIUS є фрагментом концептуальної картини світу, яка знаходить своє відображення у мовній картині світу. Лінгвістичний підхід до вивчення картини світу розрізнює два її типи: на-укову, що опосередкована науковим знанням, та наївну, яка формується у свідомості носія мови в ході безпосереднього пізнання реального світу під впливом і в категоріях його національно-мовного, історичного та культур-ного досвіду. «Наївні картини світу, які складаються зі значення слів різних мов, можуть у деталях відрізнятися одна від одної, тоді як наукова картина світу не залежить від мови, якою вона описується» [5, 156-157; про це ди-вись також: 3, 63].

Таким чином, саме мова є одним із основних інструментів пізнання та концептуалізації навколишнього світу, оскільки аналіз мовних засобів дозволяє найбільш простим та ефективним способом виявити ознаки кон-цепту та змоделювати його. Склад того чи іншого концепту виявляється че-рез даний концепт, словникові тлумачення мовних одиниць, які репрезенту-ють та мовленнєві контексти.

З огляду на зазначене вище, цілком логічним першим етапом аналізу складу будь-якого концепту є розгляд словникових дефініцій його мовних репрезентантів, що власне входить до завдань даного дослідження.

Матеріалом дослідження слугували англомовні тлумачні словники, які репрезентують наївну картину світу та медичні словники, в яких представ-лена наукова картина світу.

Насамперед, звернімося до етимології англомовної лексичної одиниці genius, яка номінує відповідний концепт.

155

“L. genius, prop., the superior or divine nature which is innate in everything, the spirit, from genere, gignere, to beget, bring forth” (8).

Як зазначає Р.О. Будагов, латинське genius було маловживаним сло-вом і довго зберігало зв’язки з дієсловами genere, gignere (народжувати). «Геній сприймався як дещо вроджене, притаманне людині, сім’ї та навіть місцевості» [2, 160]. Таким чином, внутрішня форма цієї номінації актуалізує ірраціональну складову відповідного концепту. Саме в такому ракурсі розглядає концепт ГЕНІЙ Ю.С. Степанов. Учений наголошує, що геній, ан-гел, іпостась, душа є частинами одного понятійного поля – внутрішнього Я людини. Геній в античності – це дух, божество життєвої сили, яке з на-родження було притаманне лише чоловікам (аналогічним божеством жінок вважалась Юнона) [6, 581-584].

І лише у другій половині XVIII століття відбувається перелом в семантиці цієї лексичної одиниці. З того часу genius позначає не тільки особливу здібність, але й саму людину, яка має цю якість. Саме тоді з’являються численні трактати Е. Юнга, Д. Дідро, І. Канта, які дають поштовх для по-дальших досліджень цього феномену [2, 160].

Сучасні тлумачні словники англійської мови наводять дефініцію лексе-ми genius, що містить чотири семеми. Розглянемо кожну із них.

“1. Genius A good or evil spirit, or demon, supposed by the ancients to preside over a man’s destiny in life; a tutelary deity; a supernatural being; a spirit, good or bad. Cf. Jinnee. “The unseen genius of the wood. “We talk of genius still, but with thought how changed! The genius of Augustus was a tutelary demon, to be sworn by and to receive offerings on an altar as a deity” (9).

Як бачимо, перша семема позначає генія-духа, який впливає на долю людини чи місцевості, тобто оригінальне значення цієї лексичної одиниці в латинській мові зберіглося до наших днів.

“2. Genius A man endowed with uncommon vigor of mind; a man of superior intellectual faculties and creativity; as, Shakespeare was a rare genius” (9).

Друга семема позначає людину із надзвичайними здібностями. Ці здібності стосуються інтелекту людини або її творчих здібностей. Такі описові семи як uncommon, superior підкреслюють унікальність інтелектуальних та творчих можливостей такої людини.

“3. Genius Distinguished mental superiority; uncommon intellectual power; especially, superior power of invention or origination of any kind, or of forming new combinations; as, a man of genius .”Genius of the highest kind implies an unusual intensity of the modifying power” (9).

Третя семема позначає вже саму надзвичайну здібність, власне геніальність. Знову ж таки виокремлюємо описові семи uncommon, superior, distinguished, які підкреслюють новизну відкриття чи винаходу.

“4. Genius The peculiar structure of mind with which each individual is endowed by nature; that disposition or aptitude of mind which is peculiar to each man, and which qualifies him for certain kinds of action or special success in any pursuit; special taste, inclination, or disposition; as, a genius for history, for poetry, or painting” (9).

І нарешті остання семема позначає природну схильність людини до певного виду занять – inclination, disposition, яка притаманна кожній людині та є індивідуальною рисою – peculiar to each man.



156

Таким чином, робимо висновок, що англомовний концепт GENIUS / ГЕНІЙ / ГЕНІАЛЬНІСТЬ вербалізують друга та третя семеми у структурі лек-сичного значення відповідної лексеми.

Слід відзначити однаковий семний склад даних семем у різних слов-никах. Так, порівняймо наведені визначення у New Webster’s Dictionary and Thesaurus of the English Language із дефініціями American Heritage Dictionary:

“Genius:a. Extraordinary intellectual and creative power: artistic works of genius.b. A person of extraordinary intellect and talent” (9).

Як бачимо, наведена дефініція також підкреслює виключність, незвичайність інтелекту чи творчих здібностей людини-генія. Подібні семи виокремлюємо і в дефініції Collins English Dictionary:

“Genius:1. a person with exceptional ability, esp of a highly original kind2. such ability or capacity: Mozart’s musical genius” (9).

Дефініція у Webster’s College Dictionary містить також згадку про сфери діяльності людини, в яких проявляє себе геній:

“Genius:1. an exceptional natural capacity of intellect, esp. as shown in creative

and original work in science, art, music, etc.: the genius of Mozart.2. a person having such capacity” (9).

Слід відзначити, що використані у дослідженні тлумачні словники зазначають еталонні приклади геніальних людей – це Шекспір та Моцарт, що вказує на прототипний характер постатей цих митців. Ще одним прикладом типового представника категорії «геній» є вчений Ейнштейн, прізвище якого є синонімом лексичної одиниці «геній». Цей випадок антономазії (einstein) закріплений словниками (9).

Використані у дослідженні тлумачні словники англійської мови відображають наївну картину світу. Наукова картина світу представлена у нашому дослідженні медичними словниками, які дефінують номінацію genius наступним чином:

“Genius (psychology)-adjective. Referring to a marked superiority in intellectual power. noun.A highly intelligent person,whose IQ is > 140 and/

or in the top 1% of those subjected to IQ testing” (9).Як бачимо, ця дефініція відносить номінацію genius до термінів

психології. Головна відмінність дефініцій тлумачних словників та медичних полягає у тому, що в останніх наголошується виключно на інтелектуальних надздібностях людини-генія, тоді як тлумачні словники зазначаюсь ще й видатний творчий потенціал. Ще однією особливістю наукового тлумачення феномену геніальності є зазначення того, що її можна визначити за допомогою тесту на IQ: на переконання психологів, людина вважається генієм, якщо рівень її IQ вищий за 140. Згідно з офіційною статистикою, такі люди складають всього лише 1 %.

Отже, проведений компонентний аналіз уможливив виділення таких концептуальних ознак досліджуваного концепту GENIUS / ГЕНІАЛЬНІСТЬ як

157

- інтелект (вербалізується такими лексичними одиницями: intellectual faculties, intellectual power, intelligent, mental, vigor of mind);

- творчі здібності (вербалізується такими лексичними одиницями: creative power, talent, creativity);

- видатний / найвищий / надзвичайний (вербалізується такими лексичними одиницями: uncommon, superior, distinguished, highly, exceptional, extraordinary, marked superiority);

- новизна / оригінальність (вербалізується такими лексичними одиницями: power of invention or origination of any kind, or of forming new combinations; original work).

Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у розглядові особливостей вербалізації концепту GENIUS в англомовному різножанровому дискурсі. Список літератури1. Антология концептов / Под ред. В.И. Карасика, И.А. Стернина. Том 1. – Волгоград:

Парадигма, 2005. – 352 с.2. Будагов Р.А. История слов в истории общества / Рубен Александрович Будагов – М.:

Просвещение, 1971. – 270 с.3. Колегаєва І.М. Перцептивне і когнітивне бачення світу: ономасіологічний аспект. /

І.М.Колегаєва // Вісник ОНУ імені І.Мечникова. – Том 18. – Вип. 2(6) 2013. – С.63-69.4. Колегаєва І.М. Що нам показує картина світу: людський чинник ономасіологічних

процесів / І.М. Колегаєва // Наукові записки НаУКМА. – Том 164. Філологічні науки (Мовознавство) – 2014. – С.8–11.

5. Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / О. Селіванова. – Пол-тава: Довкілля-К, 2006. – 716 с.

6. Степанов Ю.С. Константы: Словарь русской культуры / Ю.С. Степанов: Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: Академический проект, 2001. – 990 с.

7. Хомченкова Е.А. Феноменология гениальности: от антропной к социокультурной детерминации / Е.А. Хомченкова: Автореф. дис … канд. філос. наук: 09.00.13. – Омск, 2007. – 20 с.

8. Томчаковская Ю.О. Концепт CHARM / ЧАРІВНІСТЬ в английской и украинской линвокультурах / Ю.О. Томчаковская. – Одесса: Видавничий дім «Гельветика», 2015. – 204 с.

9. Genius. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.thefreedictionary.com/genius

References1. Antologija konceptov (2005). Pod red. V.I. Karasika, I.A. Sternina. Tom 1. – Volgograd:

Paradigma.2. Budagov, R.A. (1971). Istorija slov v istorii obshhestva. M.: Prosveshhenie.3. Kolegaeva, І.M. (2013). Perceptivne і kognіtivne bachennja svіtu: onomasіologіchnij aspekt.

In Vіsnik ONU іmenі І.Mechnikova. – Tom 18. – Vip. 2(6), 63-69.4. Kolegaeva, І.M. (2014). Shho nam pokazuє kartina svіtu: ljuds’kij chinnik onomasіologіchnih

procesіv. In Naukovі zapiski NaUKMA. – Tom 164. Fіlologіchnі nauki (Movoznavstvo), 8–11.5. Selіvanova, O. (2006). Suchasna lіngvіstika: termіnologіchna enciklopedіja. – Poltava:

Dovkіllja-K.6. Stepanov, Ju.S. (2001). Konstanty: Slovar’ russkoj kul’tury: Izd. 2-e, ispr. i dop. M.:

Akademicheskij proekt.7. Homchenkova, E.A. (2007). Fenomenologija genial’nosti: ot antropnoj k sociokul’turnoj

determinacii: Avtoref. dis … kand. fіlos. nauk: 09.00.13. Omsk. 8. Tomchakovskaja, Ju.O. (2015). Koncept CHARM / ChARІVNІST’’ v anglijskoj i ukrainskoj

linvokul’turah. Odessa: Vidavnichij dіm «Gel’vetika».9. Genius. – [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.thefreedictionary.com/genius Стаття надійшла до редакції 27.04.2016 р.



158

УДК 811.111:801.6-055.1/.2:328.1(410)

Стынгач О.В.

ОСОБЕННОСТИ ПРОСОДИЧЕСКОГО ОФОРМЛЕНИЯ РЕЧИ БРИТАНСКИХ ПАРЛАМЕНТАРИЕВ В ГЕНДЕРНОМ АСПЕКТЕ

Статья посвящена исследованию влияния гендерного фактора на мелодическое оформление речи британских парламентариев. Методом электроакустического анализа выделены обобщенные тональные контуры мужской и женской парламент-ской речи, установлена локализация максимального значения частоты основного тона (ЧОТ) в синтагме, изучены диапазональные характеристики основных терми-нальных тонов.Ключевые слова: гендерный фактор, обобщенный тональный контур, частота ос-новного тона, синтагма, терминальный тон.

Стингач О.В. Особливості просодичного оформлення мовлення британських парламентарів у гендерному аспекті. Стаття присвячена дослідженню впливу ген-дерного фактору на мелодичне оформлення мовлення британських парламентарів. Методом електроакустичного аналізу виділено узагальнені тональні контури чоловічого та жіночого парламентського мовлення, встановлено локалізацію макси-мального значення частоти основного тону (ЧОТ) у синтагмі, вивчено діапазональні характеристики основних термінальних тонів.Ключові слова: гендерний фактор, узагальнений тональний контур, частота основ-ного тону, синтагма, термінальний тон.

Styngach O.V. Prosodic peculiarities of the British parliamentarians’ speech in a gender aspect. The aim of the article is to investigate the gender factor impact on the melodic characteristics of the British parliamentarians’ monologue speech. The carried out electroacoustic analysis allowed to define the generalized pitch contours of male and female parliamentary speech, as well as to find out the pitch maximum location in a syntagm and to study pitch range characteristics of the main terminal tones.According to the results received, the generalized pitch contour of the British parliamentary speech can be treated as the falling-rising one with the pitch component maximum accumulated either on the first stressed syllable aimed at attracting the listener’s attention (female speech) or on the nuclear tone aimed at accentuating the semantic centre of the utterance (male speech). Gender factor has also been proved to affect the terminal tones melodic patterns. Compared to the female speech, speech of the male gender group is characterized by higher pitch levels and wider pitch ranges on the falling, rising and level terminal tones. In its turn, the female gender group speech is marked by higher pitch components on the emotionally coloured falling-rising tone and especially on the emphatic rising-falling terminal tone. Key words: gender factor, generalized pitch contour, pitch, syntagm, terminal tone.

Одной из главных задач политической коммуникации является донесе-ние до слушателя мысли выступающего, желание убедить и завоевать ау-диторию. Так, выступающий в британском парламенте политик преследует цели поиска и сплочения сторонников, борьбы с противником, убеждения аудитории в правильности высказываемых идей, завоевания или удержа-ния власти [4, 8]. В значительной мере эти цели достигаются средствами просодии, которая создает определенную модальную окрашенность тек-стов, особое интонационное оформление, подчиненное основной комму-

159

никативной функции − функции воздействия [3, 113; 7, 82]. Способность просодии служить одним из основных средств выражения информацион-ной значимости звучащей речи проявляется в возможности просодии яв-ляться маркером членения высказывания на фокус и фон, а также высту-пать средством выделенности коммуникативно-значимых элементов дис-курса [3, 122; 8].

Просодические особенности политической речи, в частности ее мело-дическое оформление, не раз становились предметом изучения многих отечественных и зарубежных исследователей-фонетистов (О. Н. Алек-сиевец, Н. А. Коваль, А. В. Сотников, Л. В. Постникова, О. Н. Смирнова, Е. А. Филатова, Т. И. Шевченко, П. Л. Сопер, D. Brazil и др.).

Мелодическое оформление политической речи зависит не только от условий ее реализации (торжественное обращение, официальное обра-щение и т.д.) и от коммуникативных задач, стоящих перед оратором, но также оно обусловлено инвентарем и дистрибуцией мелодических кон-туров того варианта языка, который используется говорящим [3, 116]. По мнению П. Л. Сопера, широкий мелодический репертуар, который является неотъемлемым «атрибутом» успешного оратора, позволяет избежать мо-нотонности в публичном политическом выступлении [6]. По наблюдениям О. И. Марченко, постоянство слишком высокого или слишком низкого тонов оказывает негативное влияние на воспроизведение и, в особенности, на восприятие ораторской речи [2, 222−224].

Именно мелодические характеристики речи, в частности высотный уро-вень и тональное оформление, оказывают существенное влияние на вос-приятие речи адресатом, именно мелодика речи является главным акти-ватором единиц лексико-семантического уровня [3, 122]. Речевая мелодия (мелодика) воспринимается как изменение в высоте тона, а основным аку-стическим коррелятом высоты тона является частота основного тона (ЧОТ) [1, 7−10].

Актуальность данной работы обусловлена необходимостью изучения воздействия гендерного фактора на просодическое (мелодическое) оформ-ление речи британских парламентариев как представителей отдельной со-циальной группы.

Объект исследования составляют мелодические характеристики моно-логической речи британских парламентариев.

Предмет исследования составляют гендерные особенности мелодиче-ского оформления синтагмы в монологической речи представителей иссле-дуемой социальной группы.

Цель исследования состоит в выявлении и анализе мелодических харак-теристик монологической речи британских политиков в гендерном аспекте.

В соответствии с указанной целью были поставлены следующие кон-кретные задачи:

– выделить обобщенные тональные контуры мужской и женской парла-ментской речи и установить локализацию пикового (максимального) значе-ния ЧОТ в синтагме (первый безударный слог, первый ударный слог, шка-ла, ядро, заядерный слог);

СТЫНГАЧ О.В. ОСОБЕННОСТИ ПРОСОДИЧЕСКОГО ОФОРМЛЕНИЯ...


160

– определить частотный диапазон основных терминальных тонов;− описать влияние гендерного фактора на мелодическое оформление

речи британских парламентариев.Для достижения поставленной цели был выполнен электроакустиче-

ский анализ материала исследования, который проводился в лаборатории экспериментальной фонетики ОНУ имени И. И. Мечникова с помощью ком-пьютерной программы PRAAT.

Материалом исследования послужили аудиозаписи фрагментов монологических речей британских парламентариев средней возрастной группы (40 − 60 лет), произнесенных в Палате общин Великобритании (2011 − 2015 гг.). Общее количество информантов составило 6 человек. Они были разделены на 2 группы по гендерному признаку. Общий объем звучащего материала составил 40 минут.

Для построения обобщенного тонального контура парламентской речи были взяты среднеарифметические значения пиковых (максимальных) по-казателей ЧОТ (см. табл. 1), зафиксированные нами на основных компо-нентах интонационной структуры синтагмы (первый безударный слог, пер-вый ударный слог, шкала, ядро, заядерный слог).

Таблица 1Пиковые (максимальные) значения ЧОТ в синтагме (Гц)

Как демонстрируют данные таблицы 1, показатели ЧОТ на всех иссле-дуемых компонентах интонационной структуры синтагмы являются доста-точно высокими, что позволяет говорить о маркированности британской парламентской речи частотными показателями. При этом, женская парла-ментская речь отличается более высоким тональным уровнем произнесе-ния, за исключением показателей ЧОТ ядерного слога (232 Гц), которые в речи мужской гендерной группы (247 Гц) оказались на 15 Гц выше, что объясняется большей насыщенностью мужской речи терминальными то-нами (см. табл. 2) высокого тонального уровня (в частности, эмфатическим высоким нисходящим и высоким ровным тоном).

Графически обобщенные тональные контуры речи парламентариев мужской и женской гендерных групп представлены на рисунке 1.

Полученные результаты позволяют охарактеризовать тональный кон-тур парламентской речи как нисходяще-восходящий с локализацией мак-симальных показателей ЧОТ на первом ударном слоге (259 Гц − в жен-ской речи) или на ядерном слоге (247 Гц − в мужской речи) и некоторым

161

снижением тонального уровня в шкале. Таким образом, вариативность ча-стотных характеристик тонального (мелодического) контура женской речи свидетельствует о ее большей направленности на привлечение внимания аудитории, а мужской речи − на акцентирование смысловой части высказы-вания, реализующейся на терминальных тонах.

Рис. 1. Обобщенные тональные контуры в гендерном аспекте

Особый интерес для нашей работы представляет изучение мелоди-ческого оформления ядерного слога (в особенности его диапазональных характеристик) как наиболее важного в реализации смысла высказывания [5, 159].

Результаты исследования частотности основных терминальных тонов в мужской и женской парламентской речи представлены в таблице 2.

Таблица 2Частотность употребления терминальных тонов (%)

Терминальные тона: Н − нисходящий (НН − низкий нисходящий; СН − средний нис-ходящий; ВН − высокий нисходящий); Р − ровный; НВ − нисходяще-восходящий; В − восходящий; ВН − восходяще-нисходящий.



162

Согласно данным таблицы 2, полученным в ходе электроакустического анализа, доминирующим типом терминального тона в парламентской речи является нисходящий терминальный тон (52 % − мужская гендерная груп-па; 64 % − женская гендерная группа). Как показывают результаты иссле-дования диапазональных характеристик нисходящего движения тона, при-веденные в таблице 3, показатели ЧОТ в мужской речи варьируют от 263 до 171 Гц, а в женской речи − от 250 до 176 Гц. Нисходящий тон в мужской речи характеризуется более высоким тональным уровнем и широким диа-пазоном произнесения (92 Гц), по сравнению с женской речью (74 Гц), что свидетельствует о большей насыщенности мужской парламентской речи высокими нисходящими тонами широкого диапазона.

Таблица 3Диапазональные характеристики нисходящего

терминального тона (Гц)

Второе место по частотности употребления в мужской речи (см. табл. 2) занимает ровный тон (15 %). В женской речи показатели частотности упо-требления нисходяще-восходящего (11 %) и ровного (10 %) тонов практи-чески одинаковы − они занимают второе и третье место соответственно. Среднеарифметический показатель ЧОТ ровного движения тона в мужской речи составил 215 Гц, что на 32 Гц превышает значение данного показате-ля в женской речи (183 Гц), и свидетельствует о преобладании в мужской речи ровных тонов высокого и среднего тонального уровня.

Результаты исследования диапазональных характеристик нисходяще-восходящего терминального тона, который по частотности употребления (см. табл. 2) занимает второе (11 % − женская речь) и третье место (10 % − мужская речь), приведены в таблице 4.

Таблица 4Диапазональные характеристики нисходяще-восходящего


163

Как свидетельствуют данные таблицы 4, женская парламентская речь маркирована более высокими показателями тонального уровня и диапа-зона ЧОТ как на нисходящем, так и восходящем участке движения данно-го терминального тона. Так, средний максимальный (пиковый) показатель ЧОТ нисходящего движения тона (уровень начального движения ЧОТ) в женской речи (254 Гц) на 62 Гц превышает значение данного показателя в мужской речи (192 Гц), а максимальный показатель ЧОТ восходяще-го движения тона (уровень завершения движения ЧОТ) в женской речи (193 Гц) на 47 Гц превосходит данный показатель в речи парламентари-ев мужской гендерной группы (146 Гц). Минимальные показатели ЧОТ в нисходящей (тональный уровень завершения движения) и восходящей (тональный уровень начала движения) части тона также оказались выше в женской речи, чем в мужской на 55 Гц (166 Гц − женская речь; 111 Гц − мужская речь) и 35 Гц (137 Гц − женская речь; 102 Гц − мужская речь) соответственно. При этом, женская парламентская речь характеризуется и более широкими диапазонами нисходящего и восходящего движения ЧОТ. Так, диапазоны падения и подъема тона в женской речи составили 88 и 56 Гц соответственно, что на 7 и 12 Гц превышает значения данных показателей в речи мужчин (81 и 44 Гц соответственно). Таким образом, гендерные различия, зафиксированные в мелодическом оформлении нисходяще-восходящего тона, позволяют говорить о повышенной эмоци-ональности женской парламентской речи, которая находит свое выраже-ние в высоких показателях тонального уровня и достаточно широких диа-пазонах произнесения.

На четвертом месте по частотности употребления (см. табл. 2) находится восходящий терминальный тон (9 % − мужская речь; 7 % − женская речь), диапазональные характеристики которого представлены в таблице 5.

Таблица 5Диапазональные характеристики восходящего


Согласно данным таблицы 5, диапазон движения восходящего тона в мужской речи варьирует от 155 Гц (уровень начального движения ЧОТ) до 217 Гц (уровень завершения движения ЧОТ) и равен 62 Гц, что на 15 Гц выше данного показателя в женской речи (47 Гц). Таким образом, восхо-дящий тон в речи мужской группы парламентариев произносится на более высоком тональном уровне и маркирован более широким диапазо-



164

ном произнесения, что свидетельствует о доминировании в мужской речи восходящих тонов среднего и высокого тонального уровней со средним диапазоном.

Среди всех типов терминальных тонов, исследуемых нами в ходе элек-троакустического анализа, частотность восходяще-нисходящего тона ока-залась минимальной в речи представителей обоих гендерных групп (см. табл. 2). Отметим, что в женской речи данный тон фиксировался в 2 раза реже (4 %), чем в мужской (8 %). При этом, подчеркнем, что наибольший контраст в мелодическом оформлении мужской и женской парламентской речи зафиксирован именно на этом эмфатическом терминальном тоне (см. табл. 6), что позволяет говорить о его особой значимости с точки зре-ния изучения влияния гендерного фактора на вариативность мелодических характеристик британской парламентской речи.

Таблица 6Диапазональные характеристики восходяще-нисходящего


В соответствии с данными таблицы 6, женская речь маркирована зна-чительно более высокими показателями тонального уровня на этом эмфа-тическом терминальном тоне по сравнению с мужской речью. Минималь-ные значения ЧОТ в женской речи, как в восходящей (уровень начала подъ-ема − 255 Гц), так и в нисходящей части движения (уровень завершения подъема − 275 Гц) этого тона на 77 Гц и 81 Гц соответственно превышают значения данных показателей в речи мужчин (уровень начала подъема − 178 Гц; уровень завершения подъема − 194 Гц). Максимальное значение ЧОТ восходяще-нисходящего тона (уровень завершения восходящего дви-жения тона) в женской речи (335 Гц) на 74 Гц выше, чем в мужской речи (261 Гц). Отметим, что восходяще-нисходящий тон в речи мужчин отлича-ется несколько более широким диапазоном. Диапазон ЧОТ восходящего движения тона (83 Гц) на 3 Гц превышает значение данного показателя в женской речи (80 Гц); диапазон ЧОТ нисходящего движения тона в речи мужчин (67 Гц) на 7 Гц шире, чем в женской речи.

Полученные результаты позволяют сделать следующие выводы:1. Женская парламентская речь отличается более высоким тональным

уровнем на всех исследуемых компонентах интонационной структуры син-тагмы, за исключением показателей ЧОТ ядерного слога, которые оказа-лись выше в речи мужской группы парламентариев, что можно объяснить большей насыщенностью мужской речи терминальными тонами высокого

165

тонального уровня (в частности, эмфатическим высоким нисходящим и вы-соким ровным тоном).

2. Обобщенный тональный контур парламентской речи можно охарак-теризовать как нисходяще-восходящий с локализацией максимальных по-казателей ЧОТ на первом ударном слоге (женская речь) или на ядерном слоге (мужская речь). Вариативность частотных характеристик мелодиче-ского контура женской речи свидетельствует о ее большей направленности на привлечение внимания аудитории, а мужской речи − на акцентирование смысловой части высказывания, реализующейся на терминальных тонах.

3. В мелодическом оформлении исследуемых терминальных тонов так-же зафиксированы некоторые гендерные особенности. Установлено, что доминирующим типом терминального тона в парламентской речи является нисходящий терминальный тон, который в речи мужской гендерной группы характеризуется более высоким тональным уровнем и широким диапазо-ном произнесения, что свидетельствует о большей насыщенности мужской речи высокими нисходящими тонами широкого диапазона. Ровный и восхо-дящий терминальные тона в мужской парламентской речи также маркиро-ваны более высокими частотными показателями по сравнению с женской речью. При этом, в речи женской гендерной группы более маркированными частотными показателями (высокий тональный уровень, широкий диапа-зон) оказались эмоционально-окрашенные нисходяще-восходящий и вос-ходяще-нисходящий тона. Отметим, что наибольший контраст в мелодиче-ском оформлении мужской и женской парламентской речи зафиксирован на эмфатическом восходяще-нисходящем терминальном тоне, который в женской речи характеризуется значительно более высокими показателями тонального уровня, что позволяет говорить об особой значимости данного тона с точки зрения изучения влияния гендерного фактора на вариатив-ность мелодических характеристик британской парламентской речи.

К перспективам дальнейшего исследования можно отнести изучение мелодических особенностей речи британских парламентариев в сочетании с невербальными элементами.

Список литературы1. Антипова A. M. Система английской речевой интонации / А. М. Антипова: Учебное посо-

бие для вузов. − М.: Высшая школа, 1979. − 131 с.2. Марченко О. И. Интонационные возможности речевого действия / О. И. Марченко //

Предмет риторики и проблемы ее преподавания: сб. ст. − М.: Добросвет, 1998. − С. 220−228.

3. Постникова Л. В. Просодия политического дискурса в британской и американской линг-вокультурах / Л. В. Постникова. − М.: Книжный дом «Либроком», 2011. − 200 с.

4. Смирнова О. Н. Просодический строй парламентской публичной речи (на материале выступлений в палате лордов и палате общин): автореф. дисс. на соискание учен. сте-пени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 «Германские языки» / О. Н. Смирнова. − М., 2011. − 18 с.

5. Соколова М. А. Теоретическая фонетика английского языка / М. А. Соколова, К. П. Гин-товт, И. С. Тихонова, Р. М. Тихонова. − М., 1996. − 284 с.

6. Сопер Поль Л. Основы искусства речи / Поль Л. Сопер. − М.: Яхтсмен, 1995. − 448 с.7. Шевченко Т. И. Социальная дифференциация английского произношения / Т. И. Шев-

ченко. − М.: Высшая школа, 1990. − 142 с.



166

8. Ladd D. R. Intonational phonology / D. R. Ladd.− Cambridge: Cambridge University Press, 1996. − 334 p.

References1. Antipova, A. M. (1979). Sistema angliiskoi rechevoi intonatcii. Uchebnoe posobie dlia vuzov.

M.: Vysshaia shkola.2. Marchenko, O. I. (1998). Intonatcionnye vozmozhnosti rechevogo deistviia. In Predmet ritoriki

i problemy ee prepodavaniia: sb. st. M.: Dobrosvet, 220−228.3. Postnikova, L. V. (2011). Prosodiia politicheskogo diskursa v britanskoi i amerikanskoi

lingvokulturakh. M.: Knizhnyi dom «Librokom».4. Smirnova, O. N. (2011). Prosodicheskii stroi parlamentskoi publichnoi rechi (na materiale

vystuplenii v palate lordov i palate obshchin): avtoref. diss. na soiskanie uchen. stepeni kand. filol. nauk: spetc. 10.02.04 «Germanskie iazyki». M.

5. Sokolova, M. A. (1996). Teoreticheskaia fonetika angliiskogo jazyka. M.6. Soper, Pol L. (1995). Osnovy iskusstva rechi. M.: Iakhtsmen.7. Shevchenko, T. I. (1990). Sotcialnaia differentciatciia angliiskogo proiznosheniia. M.: Vysshaia

shkola.8. Ladd, D. R. (1996). Intonational phonology. Cambridge: Cambridge University Press.


167

УДК 811.111’37’42:070

Терехова Л. В.

ДЛЯЩАЯСЯ КРИЗИСНАЯ СИТУАЦИЯ КАК ФАКТОР ФОРМИРОВАНИЯ ПРОСТРАНСТВА ГАЗЕТНОГО

МАКРОТЕКСТА

В статье рассматриваются особенности организации пространственной структу-ры газетного макротекста, описывающего длящуюся кризисную ситуацию. Выде-ляются фокусное, фоновое, прецедентное пространства, которые эксплицируются при помощи языковых маркеров.Ключевые слова: кризисная ситуация, макротекст, фоновое / фокусное / преце-дентное пространство, маркер. Терехова Л. В. Тривала кризова ситуація як фактор формування простору га-зетного макротексту. У статті розглянуто особливості організації структури простору газетного макротексту, що зображує тривалу кризову ситуацію. Виокрем-люються фокусний, фоновий та прецедентний простори, які експлікуються за допо-могою мовних маркерів. Ключові слова: кризова ситуація, макротекст, фоновий / фокусний / прецедентний простір, маркер.

Terekhova L. V. Continuing crisis situation as a factor of formation of space in newspaper macrotext. The article deals with the peculiarities of organization of space in a newspaper macrotext about a continuing crisis situation in the modern weekly newspaper Sunday Telegraph. Focal / background / precedent types of space are singled out and defined. Focal space is the epicenter of depicted crisis events. Background space consists of the spaces where the events accompanying the main crisis ones take place. Precedent space is a kind of space of precedent events and situations which are distant in time from the focal ones. The research determines the impact of language representation of space on the interaction of articles within the newspaper macrotext. Attention is paid to the markers that verbalise special parameters as well as provide the unity of textual, communicative and extralinguistic dimensions of newspaper macrotext. Key words: crisis situation, macrotext, focal / background /precedent space, marker.

В филологических исследованиях по семантике текстов различных жанров, в том числе текстов массовой коммуникации, называют три вида пространства: реальное, концептуализированное (смысловое) и простран-ство вербализованное [1, 212; 2, 90].

Пространство реальное – это пространство внешнее по отношению к воспринимающему субъекту, указывает Е. С Кубрякова [4, 26]. Реальное пространство, становясь объектом восприятия, концептуализируется, об-разует смысловое пространство, вербализуемое в том числе средствами естественного языка.

Для того чтобы охарактеризовать процесс отождествления (сопостав-ления) реального и концептуального пространств, метафорически говорят об отражении (смысловое пространство культуры определяется Е. А. Луго-вой как отражение объективного физического пространства [5, 50]) или о

ТЕРЕХОВА Л. В. ДЛЯЩАЯСЯ КРИЗИСНАЯ СИТУАЦИЯ...


168

построении. Таким образом, смысловое пространство определенным обра-зом соотносится со своим прототипом – реальным пространством. Однако построение (отражение) смыслового пространства происходит в сознании субъекта восприятия за счет выдвижения одних элементов (объектов) и вытеснения других. При этом значимые (выделенные среди прочих) эле-менты пространства наделяются смыслом, маркируются, выстраивается их иерархия.

Целью данной статьи является определение особенностей организа-ции топоса денотативного пространства газетного макротекста, описыва-ющего длящуюся кризисную ситуацию действительности. Под макротек-стом мы понимаем совокупность газетных публикаций, освещающих одну тему (в нашем случае кризисную ситуацию (КС)), опубликованных в ряде последовательных номеров одного газетного издания, характеризующихся согласованностью авторских позиций и образующих единое коммуникатив-ное целое [6, 138].

В качестве материала исследования выступает подборка из 43 ста-тей на тему «Наводнение в Великобритании», опубликованных в 9 после-довательных номерах еженедельной газеты “Sunday Telegraph” в начале 2014 года. В результате затяжных штормов и проливных дождей, шедших с ноября 2013 года, в январе – феврале 2014 года на территории Вели-кобритании возникла кризисная ситуация. В этот период были затоплены свыше 8 тыс. домов, эвакуированы более тысячи человек. Несколько чело-век погибли. Исходя из характера освещаемого кризиса, называем такую кризисную ситуацию «длящейся». Длящаяся КС складывается из череды идентичных событий, и её длительность находится в непосредственной за-висимости от каждого последующего события.

Начало макротекста о кризисной ситуации «Наводнение в Великобри-тании» мы определили по увеличению количества публикуемых материа-лов по теме в январском № 2744, что составило 9 статей. Кроме того, в № 2749 один из журналистов-авторов макротекста, в свою очередь, проводит границу между не-кризисом и кризисом, прямо указывая на начало января 2014 года: this crisis began in early January (10, 2749). Считаем, что конец макротекста определяется снижением степени актуальности сложившейся ситуации, исчерпанностью конфликта, что проявляется в спаде освещения данной темы, как минимум, в трех последовательных номерах газетного макротекста.

Поставленная цель предполагает решение следующей задачи: описать внутрикоммуникативные особенности организации пространства газетного макротекста, описывающего длящуюся КС действительности;

Под денотативным (изображенным в тексте, или текстовым) простран-ством мы понимаем единство действия, места действия объектов, находя-щихся в этом месте и точки зрения наблюдателя. Обязательным, по мне-нию Б. А. Успенского, является присутствие повествователя, занимающего определённую позицию по отношению к описываемому им пространству [7, 100]. Точка зрения выражена позицией наблюдающего субъекта (совме-щенного или не совмещенного с субъектом речи). В результате, повество-

169

ватель может находиться в центре описываемого им пространства [7, 100; 8, 75], либо занимать удалённую или внешнюю позицию [7, 104-114].

Согласимся с А. В. Кравченко в том, что текстовое пространство – это пространство не физическое или географическое, а семантическое, про-странство смыслов, репрезентированных по определенным правилам с по-мощью вербальных средств [3, 51]. Общее текстовое пространство может складываться из множества малых пространств. Пространство, изображен-ное в газетном макротексте, складывается из множества пространственных структур каждого из составляющих его текстов. В пространственной струк-туре газетного макротекста о кризисной ситуации мы выделяем фокусное, фоновое и прецедентное пространства. Фокусное пространство – эпицентр изображённых кризисных событий. Фоновое пространство состоит из про-странств, в которых разворачиваются события сопутствующие основным кризисным событиям. Прецедентное пространство – разновидность про-странства прецедентных событий и ситуаций, удаленных во времени от фокусных (основных кризисных) событий. Прецедентные ситуации играют определённую роль в построении денотативного пространства макротек-ста: они позволяют соотнести систему пространственных координат акту-альной кризисной ситуации с прецедентной, имевшей место в прошлом, а значит более понятной.

Особенность топоса газетного макротекста состоит в обязательной актуализации денотативного пространства, эксплицируемого с помощью языковых маркеров. Под топосным маркером понимаем слово, высказыва-ние или его часть, которые обозначают месторасположение объектов и/или место происходящих событий. Выборка составила 793 маркера.

В кризисной коммуникации читателю газетного текста особенно важно получить информацию и привязать ее к своей картине мира за максималь-но короткий промежуток времени. В связи с этим, в газетных статьях изуча-емого макротекста «Наводнение в Великобритании», место, где находятся изображаемые субъекты действия (деятели) обязательным образом марки-руется. В свою очередь, локализация субъекта речи (журналиста-повество-вателя), как правило, определяется косвенно, исходя из изображенного им множества объектов и мест, образующих пространственную структуру де-нотативного пространства газетного текста/текстов. В нашем случае речь идёт о значительной территории юга и запада страны, что и определило параметры денотативного фокусного пространства. Так, следующие про-странственные координаты фокусных событий, имевших место в течение недели, предшествующей появлению публикаций, были заявлены в ряде воскресных выпусков газеты “Sunday Telegraph” (топосные маркеры выде-лены жирным шрифтом):

(1) Many people living on the Somerset Levels are cut off by the flood (10, 2744).

(2) … flooding on the Somerset Levels (10, 2746). (3) The Somerset Moors and Levels, where farmland is flooded and

villages are cut off (10, 2747). (4) The Thames and Severn, along with rivers across the south and



170

south west, have been swollen by weeks of rain (10, 2748). (5) Terrible storms in the night have left 41,000 homes across England

and Wales without power (10, 2749). (6) … the flood water started seeping into homes from Somerset to Surrey

(10, 2750). Из данной подборки примеров из публикаций макротекста можно со-

ставить метеорологическую карту плохих погодных условий на территории Великобритании в январе-феврале 2014 года. В январе 2014 года терри-тория подтопления охватила долины Сомерсета. О параметрах данного фокусного события в первых двух примерах свидетельствует использо-вание маркера естественно-ландшафтного топоса «долины Сомерсета» (Somerset Levels). Британскому читателю, должно быть, хорошо известно, что долины Сомерсета занимают значительную часть юго-запада Англии. Согласно информации, опубликованной в последнем январском номе-ре (пример 3), территория юго-запада, которую помимо долин занимают топи Сомерсета (Somerset Moors), по-прежнему находилась отрезанной от остального мира. По мере осуществления каждое новое фокусное со-бытие определяет дополнительные параметры фокусного пространства кризисной ситуации, тем самым, расширяя его. Так в № 2749 (пример 5) сообщают о том, что в середине февраля плохие погодные условия охва-тили всю Англию и Уэльс, который находится на западе Великобритании. В конце февраля была подтоплена территория от графства Сомерсет до графства Суррей (пример 6), что находится на юго-востоке страны.

По мере развития КС, вызванной наводнением в Великобритании, в га-зетных публикациях на эту тему публикуют прогнозы погодных условий на территории страны. В них указывают как пространственные, так и времен-ные координаты возможных фокусных событий, что даёт возможность чи-тателю газеты “Sunday Telegraph” сопоставить данные координаты со своим предположительным местонахождением в указанный момент времени. Та-ким образом, у читателя есть возможность представить, какую угрозу могут нести данные события, поскольку интерес к происходящему, по словам Дж. Колодзи, часто бывает обусловлен степенью близости к нему [9, 60]:

The risk of flooding from groundwater continues in parts of Wiltshire, Dorset, Hampshire, West Sussex, West Berkshire and Surrey into next week (ST, 2746).

The Met Office has issued severe weather warnings for the South West, southern England, south Wales and Northern Ireland from Monday until Wednesday (10, 2747).

Как видим, в № 2746 сообщают об угрозе подтопления грунтовыми во-дами в ряде регионов, а в прогнозах № 2747 на следующую неделю ожи-даются сложные погодные условия на юго-западе и юге Англии, а также в южном Уэльсе и Северной Ирландии. В одной из публикаций № 2748 встречаем подтверждение осуществления ряда прогнозов, опубликован-ных в № 2747:

Many residents in Somerset have been forced to abandon their homes … in the past week. Estimated 5,000 properties have so far been flooded (10, 2748).

171

Из данного примера следует, что в течение предыдущей недели многие жители Сомерсета, то есть юго-запада Англии, были вынуждены покинуть свои дома из-за наводнения. Актуализатором шифтерного слова home яв-ляется хороним Somerset.

В марте 2014 года в связи с прекращением затяжных дождей КС по-шла на спад. В первом мартовском номере 2014 года “Sunday Telegraph” сообщает, что паводковая вода в Сомерсете уже сходит, что даёт возмож-ность открыть дороги, начать откачку воды, а жители могут вернуться до-мой (home). Таким образом, имплицитно заявлено, что угрозы человече-ской жизни на территории Сомерсета нет, что свидетельствует о фоновом характере пространства:

Flood waters in Somerset have only recently subsided, allowing residents to return home, roads to reopen and dredging to begin (10, 2751).

В одной из публикаций следующего мартовского номера газеты “Sunday Telegraph” журналист анализирует произошедшее и сводит воедино инфор-мацию о территории, наиболее пострадавшей в период наводнения:

Some of the worst affected areas were Somerset, Devon, Dorset and Cornwall in the south west and the Thames Valley in the south east (10, 2752).

В данном случае фокусный характер пространства передаётся с при-вязкой ко времени: момент выхода из печати № 2752 (9 марта) соотносится с моментом разгара КС, то есть с прошлым, о чём свидетельствует исполь-зование прошедшей формы глагола be (were), а сочетание прилагательно-го bad в превосходной степени с апеллятивом areas, определяет состояние вышеперечисленных регионов как «наиболее пострадавших» (the worst affected areas).

В исследуемом газетном макротексте, описывающем длящуюся КС, указание на место совершения каждого из ряда референтных фокусных событий определяет степень заявленности фокусного пространства. Так, по мере осуществления каждое новое фокусное событие задаёт его до-полнительные параметры. В результате, в газетных номерах, освещающих такие события, наблюдается рост процентного соотношения маркеров фокусного пространства и колеблется в пределах 69-86,5% (см. таб.1). В газетных номерах, освещающих спад кризиса, и, зачастую, постфактум со-общающих об имевших место фокусных событиях, показатели фокусного пространства снижаются и составляют 27% и 12%.

При переходе из фокусного пространства актуальной ситуации в фо-кусное пространство прецедентной ситуации временной фактор является определяющим. В макротексте «Наводнение в Великобритании» преце-дентное пространство – это часть денотативного пространства, в котором представлены аналогичные события, имевшие место в прошлом. Так, в № 2747 “Sunday Telegraph” сообщаeт, что в 1953 году подъём воды на восточ-ном побережье страны унёс жизни 300 человек:

The devastating east coast surge cost more than 300 people their lives in 1953 (10, 2747).



172

Таблица 1Соотношение текстовых фрагментов, называющих различные виды

пространства (%) в макротексте «Наводнение в Великобритании»

В № 2749 уточняется, что наводнение было вызвано разливом Север-ного моря, и появляется дополнительная информация, что один из 300 вы-шеуказанных случаев имел место в Лондоне:

… the North Sea flood, which killed more than 300 people, including one in London (10, 2749).

В газетном макротексте «Наводнение в Великобритании», отмечается невысокая заявленность прецедентного пространства. Количественные показатели по вертикали макротекста (от номера к номеру) составляют 0,5 -3 % от общего количества пространственных маркеров, либо же отсутству-ют (см. таб.1). Как уже отмечалось, информирование о пространственных параметрах прецедентных событий осуществляется наряду с указанием на время их осуществления. Однако, в большинстве случаев оказывается важнее хронологическое соотнесение событий: «сейчас» – «тогда». В ре-зультате, в сообщениях о прецедентных КС больше эксплицированы вре-менные, а не пространственные параметры.

Фоновое пространство в макротексте «Наводнение в Великобритании» в ряде случаев представлено пространственными координатами событий, которые имели место до начала КС и, в некоторой степени, послужили при-чиной её возникновения. Так, в 2005 году была принята правительственная программа, в дальнейшем нацеленная на затопление площадей в ряде ре-гионов. В частности, проводилось затопление территорий в графстве Со-мерсет: flooding in Somerset (10, 2749), (10, 2750). Для этих же целей при-обрели сельскохозяйственные угодья в Сауфлейке, рядом с рекой Пэрретт, дренаж которой проводился с 13 века:

… the purchase of a large area of farmland at Southlake Moor next to Burrowbridge on the Parrett, which had been drained since the 13th century (10, 2750).

В 2009 году правительство выделило £8 миллионов, чтобы увеличить площадь затопления, куда и вошли ещё 10 пойм в Сомерсете:

173

… in 2009, the government gave £8 million to “restore” – i.e., increase flooding on – 10 Somerset “floodplains” (10, 2750).

Впоследствии непродуманная экологическая политика властей приве-ла к катастрофе. В ноябре 2013 года Гидрометеорологическая служба про-гнозировала сухую зиму, и Агенство по охране окружающей среды приняло решение затопить топь Сауфлейк. В результате декабрьских и январских дождей образовавшиеся массы воды заблокировали течение уже заилен-ной реки Пэрретт по сельскохозяйственным угодьям в восточном направ-лении:

The Met Office had forecast in November that the three months between December and February would be drier than usual … it led the Environment Agency deliberately to flood Southlake Moor in the expectation of a dry winter. When those December and January rains poured down, this large expanse of water-sodden ground blocked the draining to the already horribly silted-up Parrett of a very much larger area of farmland to the east (10, 2751).

Процентное соотношение маркеров фонового пространства в газетных номерах макротекста, вышедших из печати в период развития кризиса, ко-леблется в пределах от 10,5% до 30,5% (см. таб. 1). Это вызвано тем, что в центре внимания публикаций на тему «Наводнение в Великобритании» оказываются пространственные координаты сменяющих друг друга акту-альных кризисных событий. В последних номерах макротекста показатели фонового пространства достигают 73% и 88% в связи с тем, что кризисные события теряют свою актуальность.

Подводя итоги данной статьи, отметим, что общее текстовое простран-ство газетного макротекста, описывающего длящуюся КС складывается из пространств, так или иначе связанных с тематической осью повествования – кризисной ситуацией, относясь к эпицентру событий или периферии. По этому признаку выделяем фокусное, фоновое и прецедентное простран-ство.

В газетном макротексте, описывающем длящуюся КС, особенно важ-ным является указание на место совершения референтных фокусных со-бытий, осуществляемое при помощи пространственных маркеров. По мере наступления каждое новое фокусное событие определяет дополнительные параметры фокусного пространства КС, тем самым, расширяя его. Повто-ряемость маркеров фокусного пространства по вертикали макротекста обеспечивает узнаваемость пространства читателем.

Список литературы1. Болдырев Н. Н. Отражение пространства деятеля и пространства наблюдателя в вы-

сказывании / Н. Н. Болдырев // Логический анализ языка. Языки пространств. – М.: Язы-ки русской культуры, 2000. – С. 212 – 216.

2. Колшанский Г. В. Объективная картина мира в познании и языке / Г. В. Колшанский. – Изд. 2-е, доп. – М: Едиториал УРСС, 2005. – 128 с.

3. Кравченко А. В. Почему семантика не может не быть когнитивной: на пути к пониманию языка / А. В. Кравченко // Когнитивная семантика: Материалы Второго Международного семинара по когнитивной лингвистике. Вып. 2. – Тамбов: Изд-во Тамбовского универси-тета, 2000. – С. 49 – 52.

4. Кубрякова Е. С. Язык пространства и пространство языка / Е. С. Кубрякова // СЛЯ. –



174

1997. – Т. 56, №3. – С. 22 – 31.5. Луговая Е. А. Топоним виртуального пространства как культурно-историческая катего-

рия: на материале эпопеи Дж. Р. Р. Толкиена «Властелин колец»: дисс. ... канд. филол. наук: 10.02.19 / Луговая Екатерина Александровна – Ставрополь, 2006. – 217 с.

6. Терехова Л. В. Совокупность текстов как макротекст (на материале современной аме-риканской прессы) / Л. В. Терехова // Записки з романо-германської філології. ОНУ ім. І. І. Мечникова: ф-т романо-германської філології. – Одеса, 2013. – Вип.2 (31). – С. 131 – 140.

7. Успенский Б. А. Поэтика композиции / Б. А. Успенский. – С-Пб.: Азбука, 2000. – 348 с.8. Хомякова Е. Г. Анропоцентризм пространственно-временных параметров / Е. Г. Хомяко-

ва // Категоризация мира: пространство и время (материалы науч. конференции). – М.: Диалог–МГУ, 1997. – С. 74 – 75.

9. Kolodzy J. Practicing Convergence Journalism: An Introduction to Cross-media Storytelling / Jant Kolodzy. – Routledge, 2012. – 202 p.

10. Sunday Telegraph 2014, №№ 2744 - 2752

References1. Boldyrev, N. N. (2000). Otrazhenie prostranstva dejatelja i prostranstva nabljudatelja v

vyskazyvanii. In Logicheskij analiz jazyka. Jazyki prostranstv. M.: Jazyki russkoj kul’tury, 212 – 216.

2. Kolshanskij, G. V. (2005). Objektivnaja kartina mira v poznanii i jazyke. Izd. 2-e, dop. M: Editorial URSS.

3. Kravchenko, A. V. (2000). Pochemu semantika ne mozhet ne byt’ kognitivnoj: na puti k ponimaniju jazyka. In Kognitivnaja semantika: Materialy Vtorogo Mezhdunarodnogo seminara po kognitivnoj lingvistike. Vyp. 2. Tambov: Izd-vo Tambovskogo universiteta, 49 – 52.

4. Kubrjakova, E. S. (1997). Jazyk prostranstva i prostranstvo jazyka. In SLJa. T. 56, (3), 22 – 31.

5. Lugovaja, E. A. (2006). Toponim virtual’nogo prostranstva kak kul’turno-istoricheskaja kategorija: na materiale jepopei Dzh. R. R. Tolkiena «Vlastelin kolec»: diss. ... kand. filol. nauk: 10.02.19. Stavropol’.

6. Terekhova, L. V. (2013). Sovokupnost’ tekstov kak makrotekst (na materiale sovremennoj amerikanskoj pressy). In Zapiski z romano-germans’koі fіlologіі. ONU іm. І. І. Mechnikova: f-t romano-germans’koі fіlologіі. Odesa, 2 (31), 131 – 140.

7. Uspenskij, B. A. (2000). Pojetika kompozicii. S-Pb.: Azbuka.8. Homjakova, E. G. (1997). Anropocentrizm prostranstvenno-vremennyh parametrov. In

Kategorizacija mira: prostranstvo i vremja (materialy nauch. konferencii). M.: Dialog–MGU, 74 – 75.

9. Kolodzy, J. (2012). Practicing Convergence Journalism: An Introduction to Cross-media Storytelling. Routledge.

10. Sunday Telegraph 2014, №№ 2744 – 2752


175

УДК 81-115 [811.111+811.161.2]

Томчаковская Ю.О.

МЕТАФОРИЧЕСКАЯ МОДЕЛЬ КОНЦЕПТОВ CHARM И ЧАРІВНІСТЬ В АНГЛИЙСКОЙ И УКРАИНСКОЙ

ЛИНГВОКУЛЬТУРАХ

В статье охарактеризованы понятийные и образные составляющие концептов CHARM и ЧАРІВНІСТЬ как этноспецифических эстетических ментальных образова-ний, описаны семантические условия прототипического сценария концепта ОБАЯ-НИЕ как кросскультурной модели, определены универсальные и этноспецифические черты метафорической модели концептов CHARM и ЧАРІВНІСТЬ в двух лингвокуль-турах.Ключевые слова: эстетический, концепт, ОБАЯНИЕ, CHARM, ЧАРІВНІСТЬ лингво-культура.

Томчаковська Ю.О. Метафорична модель концептів CHARM і ЧАРІВНІСТЬ в англійській і українській лінгвокультурах. У статті схарактеризовано поняттєві та образні складові концептів CHARM і ЧАРІВНІСТЬ як етноспецифічних естетичних ментальних утворень, описано семантичні умови прототипового сценарію концепту ЧАРІВНІСТЬ як кросскультурної моделі, визначено універсальні й етноспецифічні риси метафоричної моделі концептів CHARM і ЧАРІВНІСТЬ у двох лингвокультурах.Ключові слова: естетичний, концепт, ОБАЯНИЕ, CHARM, ЧАРІВНІСТЬ, лінгвокультура.

Tomchakovskaya Y. O. Metaphorical model of the concepts of CHARM and ЧАРІВНІСТЬ in English and Ukrainian linguistic cultures. The article deals with the notional and figurative components of the concepts CHARM and ЧАРІВНІСТЬ as ethno-specific aesthetic mental formations, describes semantic conditions of the prototypical scenario of the concept CHARM as a cross-cultural model, determines the universal and ethno-specific features of the metaphorical model of the concepts of CHARM and ЧАРІВНІСТЬ in both linguistic cultures. The study results indicate that representatives of both cultures associate the common features of the esthetic concepts of CHARM and ЧАРІВНІСТЬ with both the inner and outer abilities of a person to attract, charm, and enrapture other people. The differences in the perception of these concepts are expressed in that for English speakers charm is expressed as a set of outward means for creating a pleasant communicative environment (niceness, smile, friendly attitude, humor), which is peculiar to both public figures (entertainers, actors, celebrities, etc.) and ordinary people in every-day and professional interaction. For Ukrainian speakers, ЧАРІВНІСТЬ is an inherent property related to a definite set of ethical values (faith, goodness, sincerity, integrity, forgiveness, benevolence).Key words: aesthetic, concept, ОБАЯНИЕ, CHARM, ЧАРІВНІСТЬ, linguistic culture.

Актуальность заявленной в статье темы исследования определяется изучением концептов как единиц лингвокультурного кода или лингвокуль-турной матрицы, в которых фиксируется этнокультурная или социаль-но-групповая специфика того или иного лингвосообщества. В. И. Карасик, определяя основные тенденции в развитии концептологии, делает, прежде всего, акцент на важности освещения дискурсивной и индивидуально-ав-торской специфики концептов, которые включают в себя понятийное, об-разное и ценностное измерения и являются единицами, отражающими специфическое, присущее определенному лингвособществу исторически

ТОМЧАКОВСКАЯ Ю.О. МЕТАФОРИЧЕСКАЯ МОДЕЛЬ КОНЦЕПТОВ...


176

обусловленное миропонимание [2, 121–122]. Цель настоящей статьи состо-ит в разработке метафорической модели концептов CHARM и ЧАРІВНІСТЬ в английской и украинской лингвокультурах и установлении ее универсаль-ных и этноспецифических черт с помощью лингвистического эксперимен-та. Для достижения поставленной цели в статье решены следующие зада-чи: 1) охарактеризованы понятийные и образные составляющие концепта CHARM и ЧАРІВНІСТЬ как этноспецифических эстетических ментальных образований, 2) описаны семантические условия прототипического сцена-рия концепта ОБАЯНИЕ как кросскультурной когнитивной модели, 3) раз-работан прототипический сценарий концептов CHARM и ЧАРІВНІСТЬ и определены универсальные и этноспецифические черты метафорической модели указанных концептов по материалам ассоциативного эксперимен-та. Объектом исследования является ОБАЯНИЕ как этноспецифический эстетический лингвокультурный концепт. Предметом анализа выбраны сходства и различия в адаптации концептов CHARM и ЧАРІВНІСТЬ в ан-глийской и украинской лингвокультурах.

Концепты CHARM и ЧАРІВНІСТЬ представляют собой этноспецифи-ческие эстетические концепты, модель, отраженную в сознании индивида в соответствии с закрепленными в стереотипах эстетики нормами «кра-сивого vs обаятельного» в каждом из лингвокультурных социумов. Кон-цепты CHARM/ ЧАРІВНІСТЬ вербализуется словом (англ. charm, appeal; укр. чарівність, привабливість), сочетанием слов (англ. charming person, appealing quality; укр. чарівна людина, приваблива жінка), высказыванием-метафорой (англ. “She had the ability to capture the world’s attention”; укр. «Чарівні»… вони, наче музика, яка ллється нотами скрипки, флейти, фортепіано, гітари») и воплощается в экстралингвальных формах фасци-нативных свойств людей, предметов и явлений вызывать эмоциональное и рациональное удовольствие [6, 114]. Данные концепты имеют общую моти-вирующую латинскую основу carmen «песня, напев», развившуюся далее в англ. enchantment (to sing, to chant → to chant/utter an incantation – «про-износить заклинание, околдовывать, оказывать волшебную силу») и укр. чари (чарувати, чаклувати, «околдовывать»).

Анализ словарных дефиниций лексемы charm, который является пря-мым номинантом концепта, позволил определить понятийные признаки англоязычного концепта CHARM, связанные со способностью людей при-влекать к себе внимание: 1) the power or quality of delighting, attracting, or fascinating others / способность или качество очаровывать, привлекать или восхищать других; 2) a trait that fascinates, allures, or delights / харак-терная черта, особенность, которая восхищает, привлекает или очаровы-вает; 3) a pleasing or attractive feature / свойство быть обаятельным или привлекательным; 4) a quality that makes you like or feel attracted to someone or something/качество, которое заставляет кого-то или что-то понравиться вам или чувствовать к кому-либо / чему-либо влечение [6, 68]. Из приведен-ных дефиниций видим, что charm определяется как набор внешне выра-женных свойств, способностей и качеств (power, quality, trait, feature), кото-рые привлекают одних людей к другим, заставляют друг другу нравиться.

177

Понятийные признаки украинского концепта ЧАРІВНІСТЬ раскрывают-ся через лексему чари, которая представлена тремя семемами: (1) чари = магічні засоби, за допомогою яких чаклуни, знахарі тощо ніби здатні вплинути на людину і природу (зілля і напій з нього, різні речі: жмутки, мішечки, пакетики і т. п.; (2) чари = магічні дії та прийоми з використан-ням таких засобів = чаклунство; (3) чари = те, що захоплює, вражає ко-го-небудь = чарівність / то, что захватывает, впечатляет кого-либо = обая-ние. Именно третья семема соотносится с исследуемым нами концептом и определяется следующим образом: чарівність = 1) зовнішня привабливість людини і її внутрішня, душевна краса; 2) велика естетична впливова сила слова, мистецтва. Таким образом, в приведенных дефинициях лексе-мы чарівність содержатся следующие сигнификативные конституенты: (1) субъект – зовнішність, душа, слово, мистецтво; (2) свойство субъекта – привабливість, душевна красота, естетична впливова сила. Сопоставле-ние понятийных признаков обнаруживает контрастивную черту украинского концепта ЧАРІВНІСТЬ, а именно признак «внутрішня, душевна краса лю-дини», который соотносится с привлекательными внутренними качествами человека и не фиксируется в семемном наборе английской лексемы charm.

В образном аспекте концепты CHARM и ЧАРІВНІСТЬ реализуются че-рез такие семантические доминанты: (1) НЕОБЪЯСНИМОЕ ВЛИЯНИЕ, НЕ-МАТЕРИАЛЬНОЕ = КОЛДОВСТВО (магические свойства человека, магиче-ские средства, колдовская сила, чары), (2) ОБЪЯСНИМОЕ МАТЕРИАЛЬ-НОЕ ВЛИЯНИЕ, в основе которого лежат такие физические и химические явления, как ИЗЛУЧЕНИЕ, ТЕПЛООТДАЧА, ЭМАНИРОВАНИЕ, которые метафоризируют способность обаяния исходить из человека в виде лучей света, тепла и флюидов (газов) и направляться на других людей, влияя на них, а также МАГНЕТИЗМ, который метафоризирует способность человека притягивать к себе других людей [6, 155]. В настоящей статье мы ограни-чиваемся рассмотрением метафорической модели концепта ОБАЯНИЕ как объяснимого материального влияния одних людей на других.

Как мы видим, метафорическая модель концепта ОБАЯНИЕ как объ-яснимого влияния строится на параллелизме между физико-химическими процессами в природе и концептуализируется в основном через метафоры излучения и притяжения [1; 4, 5; 7]. Таким образом, прототипический сце-нарий концепта ОБАЯНИЕ может быть представлен следующим образом: «Свойство Z, которым обладает субъект X, ИЗЛУЧАЕТСЯ из субъекта X, направляется на объект Y и ПРИТЯГИВАЕТ объект Y и оказывает на него действие, соотносимое со свойством Z».

Короткая парафраза семантики обаяния выглядит следующим обра-зом: «Субъект X ИЗЛУЧАЕТ свойство Z и ПРИТЯГИВАЕТ свойством Z объ-ект Y, например: «Субъект X излучает свойство Z (радость), которое при-тягивает объект Y», или «Субъект X обладает свойством Z (радость), которое притягивает объект Y», или «Субъект X ИЗЛУЧАЕТ свойство Z, под воздействием которого объект Y ПРИТЯГИВАЕТСЯ к субъекту Х».

Важным в семантике обаяния является указание на условие, при ко-тором происходит излучение свойства Z субъектом X и притяжение к себе



178

объекта Y с помощью свойства Z. Психологические исследования обаяния, как правило, указывают на то, что механизм привлекательности является неосознанным: люди не могут объяснить, почему им нравится тот или иной человек, который не обладает красивой внешностью, но считается обая-тельным [3]. Однако, познание механизмов такого естественного обаяния может использоваться осознанно, в том числе в манипулятивных целях (например, в пиар-технологиях, имидж-коучинге, рекламном дискурсе и др.). Таким образом, в прототипический сценарий необходимо добавить условие С, которое будет указывать на неосознанный или осознанный ха-рактер обаяния.

Так, семантика неосознанного обаяния выражается следующей параф-разой: «Субъект X ИЗЛУЧАЕТ свойство Z и ПРИТЯГИВАЕТ свойством Z объект Y при условии С, что это и излучение и притяжение происходят не-осознанно», или «Субъект X ИЗЛУЧАЕТ свойство Z и неосознанно ПРИ-ТЯГИВАЕТ свойством Z объект Y, или Субъект X излучает свойство Z, которое неосознанно притягивает объект Y», или «Субъект X излучает свойство Z, благодаря которому объект Y неосознанно притягивается к субъекту Х, или X излучает свойство Z, вызывающее неосознанное при-тяжение Y к X».

В свою очередь, прототипический сценарий осознанного обаяния вы-глядит следующим образом: «Свойство Z (радость), которым обладает субъект X, НАПРАВЛЯЕТСЯ на объект Y и ПРИТЯГИВАЕТ объект Y и ока-зывает на него действие, соотносимое со свойством Z, если это свойство Z является для объекта Y положительным». При этом в сценарий осознанного обаяния важно добавить качество свойства Z, которое для объекта Y явля-ется положительным: «Свойство Z (радость), которым обладает субъект X, ИСХОДИТ = ИЗЛУЧАЕТСЯ из субъекта X и ПРИВЛЕКАЕТ = ПРИТЯГИ-ВАЕТ объект Y осознанно, а также оказывает на объект Y положительное действие, соотносимое со свойством Z».

Прототипический сценарий концептов CHARM и ЧАРІВНІСТЬ в ан-глийском и украинском языках может быть представлен в виде следую-щих парафраз: (1) CHARM : «X RADIATES property Z, which causes Y to be subconciously ATTRACTED to subject X → X ATTRACTS Y subconciously with (positive) property Z»; (2) ЧАРІВНІСТЬ : «X ВИПРОМІНЮЄ властивість Z, під впливом якої Y неусвідомлено ПРИТЯГУЄТЬСЯ до Х. → Х ПРИТЯГУЄ до себе неусвідомлено Y через (позитивну) ознаку Z.

Результаты эксперимента с участием носителей английского и укра-инского языков, которым было предложено написать неподготовленные эссе, отталкиваясь от фразы-стимула «When I think of a charming person, I immediately imagine…»/ «Коли я думаю про чарівну людину, то я уявляю собі людину, яка…», показали, что для представителей англоязычной линг-вокультуры в качестве свойств Z субъекта X, характеризующегося как «charming person», важными являются такие внешние признаки, как energy, confidence, naturalness, successfulness, appearance, appeal, handsomeness (например: «People who know who they are and what they stand for naturally radiate an indescribable energy», «Usually he is handsome, fit and confident.

179

He radiates appeal and makes you want to be around him”). При этом “charming person” сравнивается с источником света (например: “Some people light up a room just by walking in”, “I immediately imagine energy, kindness, a friendly human face – male or female is not important – whose eyes show some light, attracting to this person”).

В свою очередь, носители украинского языка также сравнивают «чарівну людину» с источником тепла, света (например: «чарівна людина», то у моїй уяві з’являється людина, яка освітлює навколишній світ, тобто чарівна людина як джерело світла, кидаючи проміння світла на навколишній світ, робити його видним», «це людина, яка випромінює тепло, і це тепло роз-ходиться одраз по всій землі і може зігрівати душі оточуючих»). Однако в качестве свойств Z субъекта Х как «чарівна людина» для украинских ин-формантов имеют значение его внутренние качества, такие как доброта, позитивність, щирість, щастя, відкритість (например, «це людина, яка випромінює доброту і людяність», «від цієї людини сяє добротою, розсудливістю», «я собі уявляю людину, яка випромінює добро, якесь за-хоплення», мабуть, це людина, яка випромінює добро, щастя, любов і повагу до інших») [6, 127–128].

Выводы и перспективы дальнейших исследований. Таким обра-зом, делаем вывод о том, что в метафорической модели концептов CHARM и ЧАРІВНІСТЬ общими являются Действие P субъекта Х, которое кон-цептуализируется в основном через метафоры излучения (X RADIATES property Z / X ВИПРОМІНЮЄ властивість Z) и притяжения (X ATTRACTS Y with property Z/ Х ПРИТЯГУЄ до себе Y через ознаку Z), Условие C, связан-ное с неосознанных характером обаяния (subconsciously / неусвідомлено) и Качество свойства Z, которое для объекта Y является положительным (positive / позитивний). Контрастные признаки двух концептов будут опреде-ляться этноспецифическими Cвойствами Z субъекта Х. Так, дифференци-альными признаками концепта CHARM являются внешние ценности обая-ния, связанные, прежде всего, с формально-поведеческими коммуникатив-ными стереотипами, а именно: обаятельный человек, идентифицирующий свою принадлежность к англоязычной культуре (британской, американской и др.) должен быть остроумным, всегда улыбаться, быть приятным по отно-шению к другим людям, с которыми ему приятно быть. Для представителей украинской лингвокультуры важными являются такие внутренние ценности, как добро, гармония, внутренняя сила, искренность, чувствительность, ми-лосердие, душевность, при этом их образцом является, прежде всего, мать, высокие моральные качества, душевное тепло и красота которой опреде-ляют ценностную составляющую украинского концепта ЧАРІВНІСТЬ. Пер-спективой дальнейшего исследования является метафорическое модели-рование других эстетических концептов (например, элегантность, изыскан-ность, изящность, утонченность и др.) с целью определения универсальных и уникальных черт их реконструкции в определенном лингвокультурном и дискурсивном контекстах.



180

Список литературы1. Апресян В. Ю. Опыт кластерного анализа: русские и английские эмоциональные кон-

цепты / В. Ю. Апресян // Вопросы языкознания. – 2011. – № 1. – С. 19–51.2. Карасик В. И. Языковая кристаллизация смысла / В. И. Карасик. – М. : Гнозис, 2010. –

351 с.3. Комаров О.О., Шалаева Н.Ю. Феномен привлекательности: кросскультурный аспект /

О.О. Комаров, Н. Ю. Шалаева // Известия Самарского научного центра Российской ака-демии наук. – № 2 (3). – 2013. – С. 689–694.

4. Милованова М. В. Когнитивный сценарий как способ описания мимического выражения эмоционального состояния субъекта / М. В. Милованова, Ю. Н.Куличенко // Вестник Волгоградского государственного университета. – Серия 2: Языкознание, 2012. – Вип. 1 (15). – С. 108–113.

5. Новый объяснительный словарь синонимов русского языка. Второе издание, исправ-ленное дополненное / Под общ.руководством акад. Ю.Д.Апресяна. – Москва; Вена: Языки славянской культуры: Венский славистический альманах, 2004. – 1488 с.

6. Томчаковская Ю.О. Концепт CHARM/ЧАРІВНІСТЬ в английской и украинской лингво-культурах : монография / Ю. О. Томчаковская. – Одесса: 2015. – 227 с.

7. Steen G. A method for linguistic metaphor identification / Gerard Steen. – Amsterdam : Benjamins, 2010. – 238 p.

References1. Apresyan, V. Yu. (2011). Opyt klasternogo analiza: russkie i angliyskie emotsional’nye

kontsepty. In Voprosy yazykoznaniya. № 1, 19–51.2. Karasik, V. I. (2010). Yazykovaya kristallizatsiya smysla. M.: Gnozis. 3. Komarov, O.O., Shalaeva, N.Yu. (2013). Fenomen privlekatel’nosti: krosskul’turnyy aspect.

In Izvestiya Samarskogo nauchnogo tsentra Rossiyskoy akademii nauk. №2 (3), 689 – 694.4. Milovanova, M. V. (2012). Kognitivnyy stsenariy kak sposob opisaniya mimicheskogo

vyrazheniya emotsional’nogo sostoyaniya sub”ekta. In Vestnik Volgogradskogo gosudarstvennogo universiteta. Seriya 2: Yazykoznanie, Vip. 1 (15), 108–113.

5. Novyy ob”yasnitel’nyy slovar’ sinonimov russkogo yazyka. Vtoroe izdanie, ispravlennoe dopolnennoe (2004) / Pod obshch.rukovodstvom akad. Yu.D.Apresyana. Moskva; Vena: Yazyki slavyanskoy kul’tury: Venskiy slavisticheskiy al’manakh.

6. Tomchakovskaya, Yu.O. (2015). Kontsept CHARM/ChARІVNІST’’ v angliyskoy i ukrainskoy lingvokul’turakh : monografiya. Odessa.

7. Steen, G. (2010). A method for linguistic metaphor identification. Amsterdam: Benjamins.


181

УДК 811.111’37:159

Тхор Н.М.

КІНЕСИКА ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА НЕВЕРБАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Стаття є оглядом теоретичних передумов та основних напрямів вивчення кінесики як складової частини невербальної комунікації. В роботі розглянуто підходи до виз-начення та вивчення кінеми – одиниці системи паравербальних засобів комунікації як знакових супровідників вербального мовлення в процесі спілкування.Ключові слова: кінесика, кінема, невербальна комунікація.

Тхор Н.М. Кинесика как составная часть невербальной коммуникации. Статья представляет собой обзор теоретических предпосылок и основных направлений изучения кинесики как составной части невербальной коммуникации. В работе рас-сматриваются подходы к определению и изучению кинемы – единице системы пара-вербальных средств коммуникации как знаковых сопровождающих вербальной речи в процессе общения.Ключевые слова: кинесика, кинема, невербальная коммуникация.

Tkhor N.M. Kinesics as a part of nonverbal communication. The article presents a review of the theoretical premises and main trends in the study of kinesics as a part of nonverbal communication. Main approaches to defining and study of the kineme – a unit of the system of paraverbal communication means as sign attendants of verbal speech in the process of communication – have been viewed in the given work. Kineme is treated as a proto-sign which are considered as auxiliary communicative means though they are highly informative. Main aspects in the study of kinesics are cross-cultural and sociolinguistic. Key words: kinesics, keneme, nonverbal communication.

Метою даної статті є огляд теоретичних передумов і основних напрямів

вивчення кінесики як складової частини невербальної комунікації.На початку ХХ століття Є. Д. Поліванов досліджував такі атрибути ус-

ного мовлення як мелодизація і жести, визначаючи їх як аспекти мовного процесу, що підлягають вивченню в рамках самостійного розділу лінгвістики [14]. Л.П.Якубинський зазначав обов’язковість і природність жестів і міміки в спілкуванні, він писав про мімічне, пантомімічне і жестикуляційне інтонування мовлення [17]. Згідно з даними «Лінгвістичного енциклопе-дичного словника» поняття «паралінгвистика» було введено в 40-х роках А. Л. Хіллом, але основний розвиток отримало в 60х роках [33, 367].

Паралінгвістика в широкому трактуванні цього терміна вивчає всі яви-ща т. з. парамови, тобто будь-яку невербальну діяльність, яка супроводжує, замість попередньої усне (іноді і письмове) мовлення. Прикладами такого підходу можуть служити роботи Г. Ройш, Ч. Хокетта, Г. В. Колшанского [29; 23; 7]. Симптоматичним для цього напрямку є наступний вислів Г. В. Кол-шанського: «паралінгвістичні засоби можуть бути об’єднані тільки за своєю функцією, тобто за функцією участі у формуванні інформації мовного вис-ловлювання, а не своїм матеріальним статусом» [7, 44].

У більш вузькому трактуванні паралінгвістика – це дисципліна, що

ТХОР Н.М. КІНЕСИКА ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА...


182

вивчає лише звукові, фонаційні засоби, які вибудовуються над усним мов-ленням. Типовими в цьому плані є роботи Дж. Трейгера, Ч. Крейдлера, в яких вивчається темп, ритм мови, тембр голосу, шуми, вокалізації і т.п. [27; 32]. Паралінгвістика у вузькому розуміння терміна дорівнює кінесиці. На дум-ку Г. Крейдліна, «кінесика поряд з паралінгвістикою є центральною части-ною невербальної семіотики» [8, 43]. Знакова природа кінетичної поведінки лежить в основі виділення предмета вивчення кінесики. Таким є «виразні рухи тіла, які беруть участь у передачі інформації в процесі комунікації» [7, 10] або «будь-який закінчений (має певну структуру, спосіб виконання і настільки ж стійке значення) і самостійний (відмінне від іншого) жестовий рух» [3, 37 ].

З середини минулого століття в науковому узусі існують терміни кінема (позначає знаковий тілорух) і кін (позначає окрему фазу, з яких складається тілорух), які були введені Р. Бердвістелом [18]. Кінемою прийнято на-зивати знакові рухи тіла природної людської комунікації на відміну від професійно закріплених жестів, які використовуються спортивними суддя-ми, військовими, спецназівцями, біржовими маклерами, букмекерами на скачках, будівельниками, автоводіями, працівниками лісопилки і т. д., тобто представниками професій, чия діяльність здійснюється в умовах зорового контакту але при блокуванні акустичного каналу обміну інформацією [28].

Іншим різновидом жестового (але не кінетичного в нашому розумінні) спілкування виступає мова глухонімих, а точніше мови глухонімих, оскільки їх налічується близько десятка. На необхідності розрізняти мову глухонімих (sign language) і жестикуляцію (gesture) наполягає Д. Крістал, наводячи такі аргументи: «спілкуватися мовою глухонімих (to sign) означає використовувати руки усвідомленим, «вербальним» способом для вира-ження такого ж обсягу значень, як при використанні мови, особливо це стосується граматики. На противагу цьому жестикуляція значно менше си-стемна і смислорозрізнювальна (comprehensive)... Кожен вміє жестикулю-вати, але далеко не всі навчилися говорити на мові глухонімих» [20, 222]. Незрозумілість мови глухонімих для тих, хто нею не володіє, Д. Кристал пояснює загальною тенденцією до втрати іконічності знаків цієї мови як і взагалі будь-якої мови в процесі розвитку.

Погоджуючись з думкою Д. Кристала про несистемність одиниць жесто-вого спілкування, тобто кінеми, і неповноту їх безлічі в порівнянні з безліччю одиниць мови, зауважимо все ж, що ця обставина не перешкоджає зна-ковому функціонуванню кінем, а отже дозволяє умоглядно відокремити форму жесту від його значення. Окремий розгляд того чи іншого є науково доцільною процедурою.

На початку звернемося до значення кінеми. «Значення в сучасних на-укових парадигмах розглядається як когнітивний феномен, його утворення об’єднується з процесом концептуалізації» [16, 105]. Стосовно предмету нашого дослідження зауважимо, що концептуалізація світу в процесі його пізнання і означування лежить в основі як вербального, так і жестового оз-начування. Н. Ф. Алефіренко стверджує наступне: «Невербальні когнітивні утворення служать тим примарним семіотичним субстратом, на базі якого

183

формується відповідна комунікативному наміру вербальна структура» [1, 78].

У свою чергу процес формування примарного семіотичного субстрату регулюється певними поведінковими схемами, в тому числі моторними: «категоріальне сприйняття (світу) фільтрує потік інформації через «сітку», виткану структурами моторних реакцій, поведінкових програм, тобто в психіку пропускається тільки та інформація, на яку філогенетично виробле-ний певний моторний відгук» [12, 86].

Продовжуючи огляд теоретичних джерел, повернемося до теми знакового дуалізму кінеми, згадаємо дослідження, зосереджені на вивченні формальної сторони кінем. Відзначимо, що дана тема розробляється в численних робо-тах по кінесиці. Жестові рухи описуються словесно, або із застосуванням малюнків, фотографій і навіть умовної системи нотації, в якій, наприклад, символ «/» позначає нахил тулуба вперед, «N» - повний кивок головою і т.д. Про таку систему значків - кінеграфів, розробленої Р. Бірдвістелом, див .: [8, 67]. Є публікації, присвячені опису однієї кінеми, наприклад, «рукостискання» або «кивок головою» або «знизування плечима» [31].

Аналіз обох складових кінеми (її форми і змісту) підводить багатьох вчених до думки про загальнолюдську універсальність тих чи інших жесто-вих знаків, однак значно частіше увагу привертає міжкультурна розбіжність кінем, використовуваних комунікантами, що живуть у різних точках планети [про це див.: 9, 163 - 178]. Фахівці з невербальної семіотики дуже охоче і барвисто описують екзотичну (з точки зору західної цивілізації) етнокуль-турну специфіку жестів [див. напр. 15, 32 - 33]. Порівняльний ракурс роз-гляду жестових особливостей також привабливий для дослідників, є ро-боти в порівнянні арабської й американської жестикуляції [30], російської та англійської [9]. Згідно зі спостереженнями А. Кендона, наприклад, жестикуляція грає особливо важливу роль в урбаністичній культурі Італії і найбільшою мірою в Неаполі [25, 11]. Спеціальні дослідження невербальної (кінетичної) комунікації часто мають чітко позначену ареальну обмеженість матеріалу вивчення [24].

Крім етнічної специфіки жестового спілкування існує ще один, соціопсихологічний напрямок паралінгвістики як науки. В його рамках вчені шукають закономірності прояву вікових параметрів мовців, а точніше комунікантів, що жестикулюють [22].

Окремий напрямок кінетичних досліджень присвячено кореляції жестової і вербальної комунікації, жестикуляції і дискурсній діяльності в цілому. Зокрема аналізуються регулятивна і коригуюча функції кінесики при зміні ролей у комунікативному акті, вивчаються також окремі стандартні ета-пи спілкування (наприклад, вітання, прощання) в їх кінетичній презентації [26]. Описуються виразні функції кінеми [19], їх етикетна значимість [13]. У цих роботах природна комунікація трактується як інтегративна система вер-бальних і невербальних засобів спілкування, які тільки в своїй єдності ста-новлять «повний контекст того, що повідомляється» [21, 1]. Підсумовуючи точки зору цього напрямку кінетичних досліджень, наведемо деякі вислов-лювання Є. А. Маслико: «кінесика збільшує пропускну здатність і ємність



184

каналу спілкування, ... виконує функцію зворотного зв›язку ... характеризу-ючи поряд з синтаксичною й інтонаційною моделями мовне висловлювання і вербальну взаємодію» [11, 23 ].

Справедливим є спостереження В. А. Лабунської про соціальну затре-буваність певних наукових пошуків: «Виходячи з конкретних досліджень невербальної інтеракції, виконаних на Заході, напрошується висновок про те, що в їх дослідженні зацікавивлені як політичні кола (наприклад, вив-чення невербальних інтеракцій як умов ведення переговорів, дослідження невербальної поведінки як показника брехні, обману в ситуації ухвален-ня рішень), так і такі інститути, як система виховання, освіти, менеджмен-ту, реклами і т. д. » [10, 38]. Популярні серед читачів-фахівців і не вельми фахівців роботи, які розглядають і пояснюють особливості кінесики як за-собу впливу на співрозмовника і як джерело інформації (іноді приховане) про співрозмовника, про його емоційний стан у момент спілкування, про ступінь щирості висловлювань, про ставлення до співрозмовника і т. д. Характерним в цьому сенсі є такий пасаж: «практичні люди давно вико-ристовують дані наукових спостережень для вирішення нагальних питань ділового спілкування ... Зверніть увагу на жести, нахили голови, на позу в цілому. Руки тут головне, але не єдине, що має розповісти про кожен тип поведінки» [5, 155].

Абсолютно особливий напрямок кінетичних досліджень зосереджено на вивченні ролі зображеної жестикуляції в художній прозі. Значне число робіт присвячено опису кінетичного поведінки персонажів у творах світової літератури [4; 6].

У сучасній лінгвістиці з’єднання кінесики і вербальних засобів є одним з принципів нейролінгвістичного програмування успішності комунікації, що робить актуальними подальші дослідження цього напрямку в мовознавстві.

Список літератури1. Алефиренко Н. Ф. Протовербальное порождение культурных концептов и их фразеоло-

гическая репрезентация / Н.Ф. Флефиренко // Филологические науки. – 2002. – № 5. – С. 72 – 81.

2. Андриянов В. В. Сравнительная характеристика жестов русских и французов / В.В. Ан-дриянов // Национально культурная специфика речевого поведения. – М.: Наука, 1977. – С. 260 – 267.

3. Верещагин Е. М., Костомаров В. Г. О своеобразии отражения мимики и жестов вербаль-ными средствами // Вопросы языкознания. – 1981. – № 1. – С. 36 – 47.

4. Викулова Л. Г. Роль кинесических единиц в тексте литературной сказки / Л.Г. Викулова // Вестник МГУ, Сер. 19: Лингвистика и межкультурная коммуникация. – 1998. – № 4. – С. 63 – 66.

5. Горелов И. Н., Енгалычев В. Ф. Безмолвной мысли знак: Рассказы о не-вербальной коммуникации. – М.: Мол. гвардия, 1991. – 240 с.

6. Кедрова Е. Я. Описание жестов персонажей в структуре текста / Е.Я. Кедрова // Язык прозы А. П. Чехова. – Ростов н/Д., 1981. – С. 28 – 35.

7. Колшанский Г. В. Паралінгвістика / Г.В. Колшанский. – М.: Наука, 1974. – 81 с.8. Крейдлин Г. Е. Невербальная семиотика: Язык тела и естественный язык / Г.Е. Крейд-

лин. – М.: Новое литературное обозрение, 2002. – 529 с.9. Кулиш Л. Ю. Кинетическое сопровождение речи / Л.Ю. Кулиш // Психолингвистиче-ские

аспекты восприятия устной иноязычной речи. – Киев: Вища школа, 1982. – С. 163 – 191.10. Лабунская В. А. Экспрессия человека: общение и межличностное познание / В.А. Ла-

бунская. – Ростов н/Д: Феникс, 1999. – 608 с.

185

11. Маслыко Е. А. К психологической природе паралингвистических явлений / Е.А. Маслы-ко // Материалы III Всесоюзного симпозиума по психолингвистике. – М.: Наука, 1970. – С. 20 – 23.

12. Монич Ю. В. Амбивалентные функции ритуала в эволюции языковых систем / Ю.В. Мо-нич // Вопросы языкознания – 2000. – № 6. – С. 69 – 97.

13. Панкрац Ю. Г. Пропозициональная форма представления знаний / Ю.Г. Панкрац // Язык и структуры представлений знаний: Сб. науч.-аналит. обзоров. – М.: РАН, ИНИОН, 1992. – С. 78 – 97.

14. Поливанов Е. Д. По поводу «звуковых жестов» японского языка // Е.Д. Поливанов. Ста-тьи по общему языкознанию. – М.: Наука, 1968. – С. 135 -141.

15. Тарасов Е. Ф., Сорокин Ю. А. Национально-культурная специфика речевого и нерече-вого поведения // Национально-культурная специфика речевого поведения. – М. Наука, 1977. – С. 14 – 37.

16. Язык и структура представления знаний: Сб. научно-аналитич. обзоров. – М.: РАН, ИНИОН, 1992. – 163 с.

17. Якубинский Л. П. О диалогической речи / Л.П. Якубинский// Избранные работы. Язык и его функционирование. – М: Высшая школа, 1986. – С. 17 – 58.

18. Birdwhistell R. L. Introduction to kinesics: An annotation system for analysis of body motion and gesture. – Loisville: University of Loisville Press, 1952. – 167 p.

19. Cohen A. The communicative functions of hand illustrators // Journal of communication. – 1977. – № 27. – P. 54 – 63.

20. Crystal D. The Cambridge Encyclopedia of Language. – Second. Ed. – Cambridge: Cambridge University Press, 2000. – 480 p.

21. Dodds Pr. J. What Gestures Reveal About Thought // http.www.cc.gatech.edu/~cilla/cs7100/project02/paper2.html – Cs 7100 Fall Quarter, 1997. – P. 1 – 6.

22. Gallois C., Callan V. Decoding emotional messages: influence of ethnicity, sex, message type and channel // Journal of personality and social psychology. – 1986. – № 51. – P. 762 – 775.

23. Hockett Ch. The origin of speech. – Scientific American. – 1960. – № 8. – P. 78 – 96.24. Johnson H. G., Ekman P., Friesen W. V. Communicative body movements. American Emblems

// Semiotica, 15. – 1975. – №. 4. – P. 335 – 353.25. Kendon A. An Agenda for Gesture Studies. – www.univie.ac.at/ Wissenschaft stheorie/srb/

srb/gesture.html, 16.08.00. – P. 1 – 22.26. Knapp M. L., Hart R. P., Friedrick G. W. and Schulman G. M. The rhetoric of goodbye: Verbal

and nonverbal correlates of human leave-taking // Speech monographs. – 1973. – № 40. – P. 182 – 198.

27. Kreidler Ch. W. Introducing English Semantics. – London – N.-Y.: Routledge, 1998. – 338 p.28. Loomis C. G. Folklore in the news: Sign language of truck drivers // Western folklore. – 1956.

– № 5. – P. 205 – 206. 29. Ruesch G. Semiotic approaches to human relation. – The Hague-Paris: Mouton, 1972. – 389

p.30. Safadi M., Valentine C. Contrastive analysis of American and Arab nonverbal and paralinguistic

communication // Semiotica, 82. – 1990. – № 3. – P. 269 – 292.31. Shiffrin D. Handwork as ceremony: The case of the handshake // Semiotica, 12. – 1974. – №

2. – P. 189 – 202.32. Trager D. Paralanguage. A first approximation // Studies in linguistics. – 1958. – № 3. – P.

45 – 75.33. Лингвистический энциклопедический словарь / Под ред. В. Н. Ярцевой. – М.: Сов. энци-

клопедия, 1990. – 684 с.

References1. Alefirenko, N. F. (2002). Protoverbal'noe porozhdenie kul'turnyh konceptov i ih

frazeologicheskaja reprezentacija. In Filologicheskie nauki. № 5, 72 - 81.2. Andrijanov, V. V. (1977). Sravnitel'naja harakteristika zhestov russkih i francuzov. In

Nacional'no kul'turnaja specifika rechevogo povedenija. M.: Nauka, 260 - 267.3. Vereshhagin, E. M., Kostomarov, V. (1981). G. O svoeobrazii otrazhenija mimiki i zhestov

verbal'nymi sredstvami // Voprosy jazykoznanija. 1, 36 - 47.4. Vikulova, L. G. (1998). Rol' kinesicheskih edinic v tekste literaturnoj skazki. In Vestnik MGU,

Ser. 19: Lingvistika i mezhkul'turnaja kommu-nikacija. 4, 63 - 66.



186

5. Gorelov, I. N., Engalychev, V. F. (1991). Bezmolvnoj mysli znak: Rasskazy o ne-verbal'noj kommunikacii. M.: Mol. gvardija.

6. Kedrova, E. Ja. (1981). Opisanie zhestov personazhej v strukture teksta. In Jazyk prozy A. P. Chehova. Rostov n/D., 28 - 35.

7. Kolshanskij, G. V. Paralingvistika. M.: Nauka.8. Krejdlin, G. E. (2002). Neverbal'naja semiotika: Jazyk tela i estestvennyj jazyk. M.: Novoe

literaturnoe obozrenie.9. Kulish, L. Ju. (1982). Kineticheskoe soprovozhdenie rechi. In Psiholingvisticheskie aspekty

vosprijatija ustnoj inojazychnoj rechi. Kiev: Vishha shkola, 163 - 191.10. Labunskaja, V. A. (1999). Jekspressija cheloveka: obshhenie i mezhlichnostnoe poznanie.

Rostov n/D: Feniks.11. Maslyko, E. A. (1970). K psihologicheskoj prirode paralingvisticheskih javlenij. In Materialy III

Vsesojuznogo simpoziuma po psiholingvistike. M.: Nauka, 20 - 23.12. Monich, Ju. V. (2000). Ambivalentnye funkcii rituala v jevoljucii jazykovyh system. In Voprosy

jazykoznanija. 6, 69 - 97.13. Pankrac, Ju. G. (1992). Propozicional'naja forma predstavlenija znanij. In Jazyk i struktury

predstavlenij znanij: Sb. nauch.-analit. obzorov. M.: RAN, INION, 78 - 97.14. Polivanov, E. D. (1968). Po povodu «zvukovyh zhestov» japonskogo jazyka. In Stat'i po

obshhemu jazykoznaniju. M.: Nauka, 135 -141.15. Tarasov, E. F., Sorokin, Ju. A. (1977). Nacional'no-kul'turnaja specifika rechevogo i

nerechevogo povedenija. In Nacional'no-kul'turnaja specifika rechevogo povedenija. M. Nauka, 14 - 37.

16. Jazyk i struktura predstavlenija znanij: Sb. nauchno-analitich. obzorov (1992). M.: RAN, INION.

17. Jakubinskij, L. P. (1986). O dialogicheskoj rechi. In Izbrannye raboty. Jazyk i ego funkcionirovanie. M: Vysshaja shkola, 17 - 58.

18. Birdwhistell, R. L. (1952). Introduction to kinesics: An annotation system for analysis of body motion and gesture. Loisville: University of Loisville Press.

19. Cohen, A. (1977). The communicative functions of hand illustrators. In Journal of communication. 27, 54 - 63.

20. Crystal, D. (2000). The Cambridge Encyclopedia of Language. - Second. Ed. Cambridge: Cambridge University Press.

21. Dodds, Pr. J. (1997). What Gestures Reveal About Thought. [Electronic Resourse]. – Mode of access: http.www.cc.gatech.edu/~cilla/cs7100/project02/paper2.html.

22. Gallois, C., Callan, V. (1986). Decoding emotional messages: influence of ethnicity, sex, message type and channel. In Journal of personality and social psychology. 51, 762 - 775.

23. Hockett, Ch. (1960). The origin of speech. In Scientific American. 8, 78 – 96.24. Johnson, H. G., Ekman, P., Friesen, W. V. (1975). Communicative body movements. American

Emblems. In Semiotica, 4, 335 - 353.25. Kendon, A. An Agenda for Gesture Studies. [Electronic Resourse]. – Mode of access: www.

univie.ac.at/ Wissenschaft stheorie/srb/srb/gesture.html.26. Knapp, M. L., Hart, R. P., Friedrick, G. W. and Schulman, G. M. (1973). The rhetoric of

goodbye: Verbal and nonverbal correlates of human leave-taking. In Speech monographs. 40, 182 - 198.

27. Kreidler, Ch. W. (1998). Introducing English Semantics. London – N.-Y.: Routledge.28. Loomis, C. G. (1956). Folklore in the news: Sign language of truck drivers. In Western folklore.

5, 205 - 206. 29. Ruesch, G. (1972). Semiotic approaches to human relation. The Hague-Paris: Mouton.30. Safadi, M., Valentine, C. (1990). Contrastive analysis of American and Arab nonverbal and

paralinguistic communication. In Semiotica, 82. 3, 269 - 292.31. Shiffrin, D. (1974). Handwork as ceremony: The case of the handshake. In Semiotica, 12. 2,

189 - 202.32. Тrager, D. (1958). Paralanguage. A first approximation. In Studies in linguistics. 3, 45 – 75.33. Lingvisticheskij jenciklopedicheskij slovar' (1990). Pod red. V. N. Jarcevoj. M.: Sov.

jenciklopedija.


187

УДК 811.111’34:316.77

Унтилова Е.Е.

РОЛЬ МЕЛОДИЧЕСКИХ И ТЕМПОРАЛЬНЫХ СРЕДСТВ В СОЗДАНИИ ПРОСОДИЧЕСКОГО ПОРТРЕТА

ПОП МУЗЫКАНТА

Статья посвящена исследованию и описанию просодических особенностей речи представительниц старшего поколения британской поп культуры. В статье рас-смотрены и проанализированы темпоральные и мелодические характеристики речи, способствующие созданию просодического портрета говорящего. Ключевые слова: просодический портрет, темпоральные и мелодические характе-ристики, поп культура.

Унтілова О.Є. Роль мелодичних і темпоральних засобів у створенні просодич-ного портрету поп музиканта. Стаття присвячена дослідженню та опису просо-дичних особливостей мови представниць старшого покоління британської поп куль-тури. У статті розглянуті та проаналізовані темпоральні і мелодичні характери-стики мови, і їх вплив на створення просодичного портрету мовця. Ключові слова: просодичний портрет, темпоральні і мелодичні характеристики, поп культура.

Untilova O. Y. The role of melodic and temporal means in creating prosodic portrait of a pop musician. The present article is dedicated to prosodic speech peculiarities of female older generation representatives of British pop music. Variation of melodic and temporal characteristics and their influence on prosodic portrait of a pop musician are presented in the article. Mass culture is an important and powerful impact tool in modern society, and oral speech plays a big role in realization of image in mass media. The material of our investigation consists of British pop musicians’ (Joan Armatrading and Annie Lennox) recordings of interviews. Total recording time is 74 min. The main method of investigation is perceptual and electroacoustical analyses. The results of our investigation show that in general the speech of the older generation female group of speakers sounds calm and confident. However, frequent use of rising pitch, makes the speech sound incomplete. Melodic and temporal speech peculiarities presented in the article, constitute essential part of the prosodic portrait of both British pop singers. Key words: prosodic portrait, temporal and melodic characteristics, pop culture.

В настоящее время, в период активного развития средств массовой коммуникации, представители поп культуры оказывают все большее влия-ние на развитие общества в целом, и в частности на формирование вкусов и взглядов молодежи.

В центре многих современных лингвистических исследований находит-ся языковая личность – человек, учавствующий в коммуникации. Ю. Н. Ка-раулов определяет языковую личность как личность, «выраженную в языке (текстах) и через язык, личность, реконструированную в основных своих чертах на базе языковых средств» [2, 37].

Речь поп исполнителей — это напряженный процесс создания имид-жа и постоянного поддержания внимания к нему. Из всего разнообразия способов воздействия в сфере массовой культуры, важнейшим является

УНТИЛОВА Е.Е. РОЛЬ МЕЛОДИЧЕСКИХ И ТЕМПОРАЛЬНЫХ СРЕДСТВ...


188

звучащая речь, которая выступает как средство формирования имиджа. Объектом нашего исследования является речь представительниц стар-

шего поколения британской поп культуры. Актуальность настоящего ис-следования определяется интересом современной лингвистики к изучению средств участвующих в формировании просодического портрета предста-вителей британской поп культуры.

Цель исследования состоит в изучении и описании мелодических и темпоральных особенностей речи и их роли в создании просодического портрета говорящего.

Поставленная цель предполагает решение следующей задачи: - определить взаимодействие просодических средств (мелодических и

темпоральных) в речи представителей британской поп культуры в рамках интервью.

Материалом исследования послужили аудиозаписи интервью с бри-танскими музыкантами: Джоан Арматрейдинг, Энни Леннокс, представлен-ные на сайтах: https://www.youtube.com/watch?v=jG6cf7-9TdI; https://www.youtube.com/watch?v=O3dsKxdjhXo) Время звучания составило 74 минуты.

Методами исследования в данной работе является аудиторский и электроакустический анализы.

Проблема создания речевого портрета говорящего находится во вни-мании лингвистов на протяжении долгого периода времени. Е.В. Осетрова отмечает большую роль речевого портрета как составляющей облика гово-рящего в формировании целостного образа личности. Стоит отметить, что Т.П. Тарасенко определяет понятие речевого портрета как «совокупность языковых и речевых характеристик коммуникативной личности или опреде-лённого социума в отдельно взятый период существования» [6, 8]. Иссле-дователь выделяет ряд характеристик личности, отражающихся в речевом портрете: возрастные, гендерные, психологические, социальные, этнокуль-турные и лингвистические. Г.Г. Матвеева понимает под речевым портретом «набор речевых предпочтений говорящего в конкретных обстоятельствах для актуализации определенных намерений и стратегий воздействия на слушающего» [3,14]. Исследователь отмечает, что с помощью речевого портрета фиксируется речевое поведение, которое «автоматизируется в случае типичной повторяющейся ситуации общения» [3, 87].

Анализ речевого портрета представляет собой характеристику разных уровней реализации языковой личности. При этом возможно описание не всех уровней языка, так как «языковые парадигмы, начиная от фонетиче-ской и кончая словообразовательной, оказываются вполне соответствую-щими общенормативным параметрам» [4, 73].

Таким образом, речевой портрет – это воплощенная в речи языковая личность, объединенная с другими личностями в одну социальную общ-ность (национальную, профессиональную, этническую и т.п.). Анализ ре-чевого портрета представляет собой характеристику разных уровней ре-ализации языковой личности, среди которых одним из ключевых аспектов являются фонетические особенности, в частности, просодические харак-теристики речи личности: темп речи, ее мелодика, способ паузирования и

189

выделения слов, которые несут смысловую и экспрессивную нагрузку. Ре-чевое и фонетическое портретирование личности позволяет через анализ систем консонантизма, вокализма, а в нашем исследовании просодических характеристик речи, выявить черты языковой личности, которые несут в себе признаки групповой принадлежности.

При изучении фонетического аспекта языка и при составлении про-содического портрета говорящего необходимо учитывать гендер, который является одним из основных факторов лингвистической вариантивности и важнейшим компонентом социального статуса человека.

Исследуя просодическое оформление речи мужчин и женщин Р.К. По-тапова и В.В. Потапов приводят следующие данные: в речи женщин общее число типов тонов и шкал связано с наличием большого числа комбиниро-ванных контуров. Так, например, варьируется конфигурация терминальных тонов: у мужчин доминируют простые нисходящие тоны, тогда как у жен-щин они сменяются нисходящими тонами с предшествующим повышением или понижением. Мужчины пользуются преимущественно основными, ба-зисными типами шкал (нисходящей, скользящей, восходящей), в которых направление развития мелодики сохраняется на протяжении всего пред-терминального участка. Женщинам свойственна изменчивость, использо-вание сочетаний элементов различных типов шкал (скользящая + ровная, нисходящая с нарушенной постепенностью + скользящая и т.п.) Перцеп-тивно создается впечатление большего разнообразия, вариативности за счет изрезанности мелодического рисунка [5, 161].

Для данного исследования были отобраны отрывки интервью с британ-скими поп исполнительницами в период с 2010 по 2014 год.

При анализе мелодических характеристик речи представителей бри-танской поп культуры в нашем исследовании был в первую очередь рас-смотрен терминальный тон. Результаты исследования терминального тона старшей женской группы интервьюеров представлены в Таблице 1.



190

Таблица 1Частотность использования терминальных тонов (%)

Как видно из Таблицы 1 речь представительниц данной группы харак-теризуется вариативностью в использовании терминальных тонов. Преоб-ладают высокий (21%) и средний (18%) нисходящий тон. Однако, присут-ствуют также частотные случаи использования низкого восходящего (12%) и нисходяще-восходящего (16%) тона. Речь представительниц звучит ре-шительно и уверенно, но в то же время им свойственна некоторая неуве-ренность и сомнения, которые подтверждает наличие восходящего тона.

Например: I don’t know how to ûexplain that when I †was, è I’ve always, è üI üI, è when

I §studied I was ûincredibly shy,è but I’ve ù always been è very very ûconfident about my music, è I’ve always been very ûsure about, è I’ve ° I’ve no idea if that’s good or †badè where that ùcame from [Joan Armatrading].

В данном отрезке речи певица описывает себя в юные годы как неуве-ренную в себе девушку, но при этом, испытывающую уверенность в своей музыке, начиная с самых ранних лет. Преобладающим терминальным то-ном в речи Джоан Арматрейдинг является нисходящий тон, как низкого так и высокого регистра, речь звучит очень уверенно и завершено. Восходя-щий тон, присутствующий в данном фрагменте, придает оттенок сомнения и колебаний.

191

Таблица 2Частотность использования интонационных шкал (%)

Репертуар интонационных шкал в речи представительниц поп культу-ры оказался разнообразный с преобладанием ступенчатой (21%) и скольз-яще-восходящей (15%) шкал. С относительно равной частотой отмечено также употребление скользящей (13%), восходящая (13%) и волнообраз-ной (14%) шкал.

¹We’ve been ¹given úso many rights,è I mean I ¹know that ùI’ve inherited ¹so many ûresources from the past,è from my ûgreat †grandmother and ümy è ¹grandmother ùbefore me,è ùhave the ûvote and we ûcertainly °have è ¹far more ùaccess [Annie Lennox].

В данном отрезке информант рассуждает о положении женщины в об-ществе, выражает обеспокоенность ситуацией в развивающихся странах. В данном примере преобладают ступенчатая и волнообразная шкалы, что придает звучащей речи мелодичность, плавность и некоторую взволнован-ность.

Как показано на диаграмме (Рис. 1) сочетания интонационных шкал и терминальных тонов в речи информантов отличаются вариативным характером комбинаций. Наиболее предпочтительными оказались сочетания ступенчатой интонационной шкалы с нисходящим терминальным тоном высокого и среднего регистра, комбинация скользяще-восходящей или скользящей шкалы и высокого нисходящего терминального тона.



192

Рис. 1 .Частотность сочетаний интонационных шкал и терминальных тонов

Тон 1 – Ступенчатая интонационная шкала + Высокий нисходящий тер-минальный тон

Тон 2 – Ступенчатая ИШ + Средний нисходящий ТТТон 3 - Ступенчатая ИШ + Нисходяще-восходящий ТТТон 4 – Скользяще-восходящая ИШ + Низкий восходящий ТТТон 5 - Скользяще-восходящая ИШ + Высокий нисходящий ТТТон 6 – Волнообразная ИШ + Нисходяще-восходящий ТТТон 7 - Скользящая ИШ + Высокий нисходящий ТТТон 8 – Восходящая ИШ + Низкий и средний восходящий ТТТон 9 – Остальные сочетания

Разнообразие используемых в речи комбинаций терминальных тонов и интонационных шкал свидетельствует о повышенной эмоциональности речи данных представительниц британской поп культуры. Их речь звучит мелодично, плавно и в то же время, выделение отдельных фрагментов из речевой цепи при помощи эмфатических шкал и тонов, свидетельствует о важности и значимости представленной информации.

В речевой мелодике помимо терминальных тонов и интонационных шкал выделяется также диапазон речи, который А.М. Антипова определяет как интервал между самой высокой и самой низкой точками голоса говорящего [1,24].

193

Таблица 3Реализация диапазон ЧОТ (Гц)

Диапазон голоса исследуемых информантов определен как средний и не отличается ярко выраженной вариативностью.

Например:

Рис. 2 Осциллограмма фразы:I started playing and.. and writing probably… when I was fourteen, my mother bought a piano, put in the front room, so it was good piece of furniture and actually as soon as piano arrived I started to write songs [Joan Armatrading].



194

Как видно на осциллограмме (Рис.2), высота тона в речи певицы сохраняется на среднем уровне, варьируясь от минимального показателя в 55 Гц до максимального в 250 Гц.

Следующей информативной характеристикой речи исследуемых представителей британской поп культуры является темпоральный компонент – паузация. В данном исследовании используется следующая градация пауз:Сверхдлительная пауза – более 2000 мс (èèèèè)Длительная – 500 – 2000 мс (èèèè)Средняя – 300-500 мс (èèè)Краткая – 100-300 мс (èè)Сверхкраткая – до 100 мс (è)

Таблица 4Длительность пауз (%)

Аудиторский и электро-акустический анализы показали, что в речи представительниц исследуемой группы информантов превалируют средние и длительные паузы:

Music for me is just music,èèè (365 мс) so I am an eclectic writer, èèè (409 мс) I write blues, rock, jazz, pop, country, folk, reggae, I mean I write èèè (310 мс) whatever is there, è (55 мс) cause I just like music, so I’m not erm..èèèèè (2704 мс) kind of discriminating èèè (486 мс) at all, èè (234 мс) and through all èèèè (1262 мс) all my new album you’ll you’ll hear all those different things… [Joan Armatrading].

Паузы распределены равномерно на протяжении всего речевого отрезка с преобладанием средний и длительных пауз, что придает звучанию оттенок монотонности и однообразия. В данном речевом отрезке представлена сверхдлительная незаполненная пауза хезитации.

Просодические портреты представительниц британской поп культуры старшей возрастной группы характеризуются следующими просодическими особенностями: темпоральными особенностями речи исследуемых представительниц британской поп культуры являются средняя паузальная насыщенность с преобладанием средних и длительных пауз. Мелодический репертуар характеризуется средним диапазоном ЧОТ,

195

ярко выраженным репертуаром интонационных шкал и терминальных тонов, с преобладанием ступенчатой, скользяще-восходящей, скользящей, восходящей и волнообразной шкалами завершающимися в основном высоким и средним нисходящими тонами. Но при этом также присутствуют частотные случаи использования в речи низкого восходящего и нисходяще-восходящего тонов. В целом речь информантов звучит уверенно, спокойно и уравновешенно, однако использование восходящих тонов придает речи некоторую незавершенность, желание заинтересовать слушателей, привлекая внимание к своей персоне.

Таким образом, проведенное исследование позволяет предположить, что просодические особенности речи исследуемых информаторов указывают на высокий уровень образования говорящих, умение правильно и четко выражать свои мысли, владение навыками публичного говорения.

Перспективой дальнейших исследований является составление просодических портретов представительниц средней и младшей возрастных групп и сопоставление результатов с тремя мужскими возрастными группами представителей британской поп культуры.

Список литературы1. Антипова А.М. Система английской речевой интонации. – М.: «Высшая школа», 1979.

– 131 с.2. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность. 1-е изд. М.: «Наука», 1987 - 264 с.3. Матвеева, Г. Г. Скрытые грамматические значения и идентификация социального лица

(«портрета») говорящего. - дис. … д-ра филол. наук. СПб., 1993. – 322 с. 4. Николаева, Т. М. «Социолингвистический портрет» и методы его описания // Русский

язык и современность. Проблемы и перспективы развития русистики. Доклады Всесоюзной научной конференции. Часть 2. – М., 1991. – С. 73-75.

5. Потапова Р.К. Некоторые прикладные аспекты исследования звучащей речи / Р.К. Потапова, В.В. Потапов // Социофонетика звучащей речи: Вестник МГЛУ. – М.: ИПК МГЛУ «Рема», 2011, №1. – 164 – 186 с.

6. Тарасенко Т.П. Языковая личность старшеклассника в аспекте ее речевых реализаций (на материале данных ассоциативного эксперимента и социолекта школьников Краснодара) : автореф. дис. ... канд. филол. наук : 10.02.01 / Тарасенко Татьяна Петровна. - Краснодар, 2007. - 48 с.

References1. Antipova, A.M. (1979). Sistema anglijskoj rechevoj intonacii. M.: «Vysshaja shkola».2. Karaulov, Ju.N. (1987). Russkij jazyk i jazykovaja lichnost’. 1-e izd. M.: «Nauka».3. Matveeva, G. G. (1993). Skrytye grammaticheskie znachenija i identifikacija social’nogo lica

(«portreta») govorjashhego. - dis. … d-ra filol. nauk. SPb. 4. Nikolaeva, T. M. (1991). «Sociolingvisticheskij portret» i metody ego opisanija. In Russkij jazyk

i sovremennost’. Problemy i perspektivy razvitija rusistiki. Doklady Vsesojuznoj nauchnoj konferencii. Chast’ 2. M., 73-75.

5. Potapova, R.K. (2011). Nekotorye prikladnye aspekty issledovanija zvuchashhej rechi. In Sociofonetika zvuchashhej rechi: Vestnik MGLU. M.: IPK MGLU «Rema», 1, 164 – 186.

6. Tarasenko, T.P. (2007). Jazykovaja lichnost’ starsheklassnika v aspekte ee rechevyh realizacij (na materiale dannyh associativnogo jeksperimenta i sociolekta shkol’nikov Krasnodara) : avtoref. dis. ... kand. filol. nauk : 10.02.01. - Krasnodar.




196

УДК 811.113.2'342.2'42

Чернякова В.А.

ПАРАВЕРБАЛЬНАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ ЖЕНСКОГО ПОЛИТИЧЕСКОГО ДИСКУРСА ИСПАНИИ,

ЛАТИНСКОЙ АМЕРИКИ И УКРАИНЫ (контрастивный аудиовизуальный анализ)

В статье представлены результаты исследования паравербальной организации женского политического дискурса Испании, Латинской Америки и Украины, выполнен-ного в программных пакетах PRAAT 5.0.43 и Sound Forge 9. 0 на материале публичных выступлений испаноязычных (Ева Перон, Кристина де Киршнер, Мануэла Кармена) и украиноязычных (Юлия Тимошенко, Ирина Фарион, Леся Оробец) женщин-политиков. В результате контрастивного аудиовизуального анализа определены аналогии и контрасты просодической и кинетической женской экспрессивности в политическом дискурсе испанской, латиноамериканской и украинской лингвокультур.Ключевые слова: женский политический дискурс, женская экспрессивность, просо-дический, кинетический, аналогия, контраст.

Чернякова В. О. Паравербальна організація жіночого політичного дискур-су Іспанії, Латинської Америки та України (контрастивний аудіовізуальний аналіз). У статті представлено результати дослідження паравербальної організації жіночого політичного дискурсу Іспанії, Латинської Америки та України, що викона-но за допомогою програмних пакетів PRAAT 5.0.43 та Sound Forge 9.0 на матеріалі публічних промов іспаномовних (Єва Перон, Крістіна де Кіршнер, Мануела Кармена) та україномовних (Юлія Тимошенко, Леся Оробець, Ірина Фаріон) жінок-політиків. У перебігу контрастивного аудіовізуального аналізу визначено аналогії та контрасти просодичної та кінетичної жіночої експресивності у політичному дискурсі іспанської, латиноамериканської та української лінгвокультур. Ключові слова: жіночий політичний дискурс, жіноча експресивність, просодичний, кінетичний, аналогія, контраст.

Chernyakova, Valeria. Paraverbal Organization of Female Political Discourse in Spain, Latin America and Ukraine (a contrastive perspective based on an audio-visual approach). This paper aims at studying the paraverbal organization of female political discourse in Spain, Latin America and Ukraine based on public speeches delivered by female Spanish-speaking (Eva Peron, Cristina de Kirchner, Manuela Carmena) and Ukrainian-speaking (Yulia Timoshenko, Lesya Orobets, Irina Farion) public figures. The article summarizes theoretical approaches to the study of gender-specific female speech, lingual and prosodic features of Hispanic and Ukrainian female political discourse, and means of female expressiveness explicated in vocabulary, prosody, and co-speech gestures. Contrastive audio-visual processing using PRAAT 5.0.43 and Sound Forge 9.0 software revealed similarities and contrasts in prosodic and kinetic female expressiveness in Spanish, Latin American and Ukrainian political discourses. The study allowed validating the hypothesis that contrastive verbal and paraverbal (prosodic and kinetic) features of female political speech are typologically specific for Spanish and Ukrainian languages. On the other hand, the integral features of female speech in Spanish, Latin American and Ukrainian linguistic cultures are determined by the persuasive specifics of political discourse and are explicated in common rhetorical tools, discursive strategies and tactics used by women to achieve maximum impact on the audience in any linguistic culture of any genetic affinity. Key words: female political discourse, female expressiveness, prosodic, kinetic, similarity, contrast.

197

Актуальность разрабатываемой в статье научной проблематики об-условлена, с одной стороны, общей направленностью современной линг-вистики на изучение гендерных особенностей устной речи женщин с уче-том различных аспектов их социальной, возрастной и профессиональной принадлежности, с другой стороны, тем, что одной из положительных тен-денций современного общества является повышение роли женщины в об-щественно-политической жизни как в общем «испанском мире» (Испания и страны Латинской Америки), так и в Украине, что определяет широкий спектр конфронтативных задач в лингводискурсивних, социолингвистиче-ских и гендерных исследованиях [12; 13; 14; 16].

Цель настоящей статьи состоит в определении экспрессивной спец-ифики устной публичной речи современных испаноязычных и украиноя-зычных женщин-политиков и установлении аналогий и контрастов на пара-лингвальном (просодическом и кинетическом) уровне в неблизкородствен-ных лингвокультурах Испании, Латинской Америки и Украины. Объектом исследования является женский политический дискурс Испании, Латинской Америки и Украины. Предметом анализа – контрастивные паралингваль-ные маркеры женской экспрессивной испаноязычной и украиноязычной речи в трех лингвокультурах. В качестве языкового материала исполь-зуются публичные выступления испаноязычных (Евы Перон, Кристины де Киршнер, Мануэлы Кармены) и украинских (Юлии Тимошенко, Леси Оро-бец, Ирины Фарион) женщин-политиков общим объемом 5 часов для каж-дой языковой группы.

Актуальные исследования политического дискурса показывают, что ка-тегория экспрессивности, которая «передает смысл с увеличенной ин-тенсивностью и имеет своим результатом эмоциональное или логическое усиление, которое может быть или не быть образным» [1, 89], полностью согласуется с коммуникативной интенцией женщин-политиков в устном публичном дискурсе сообщить слушателю о внутригосударственных и ми-ровых событиях прежде всего в экспрессивной форме [2; 3; 9; 15]. Так, в лексическом плане общая повышенная экспрессивность проявляется в ис-пользовании эмоционально оценочной лексики, слов, описывающих чув-ства, эмоции, эпитетов, метафор, сравнений, а также вводных конструк-ций, выражающих неуверенность. В качестве аргументов женщины чаще ссылаются и приводят примеры конкретных случаев из личного опыта или ближайшего окружения [10], при этом в обыденной коммуникации отмеча-ется большее количество ласкательных обращений, а также по имени с указанием степени родства. Также в женской речи отмечается как тенден-ция к использованию экспрессивных, особенно стилистически сниженных средств, намеренное огрубление речи, так и гиперболизированная экс-прессивность, и более частое использование междометий. Ассоциативные поля женской речи часто соотносятся с природой, животными, окружаю-щим обыденным миром. В плане синтаксиса для женской речи характерно преобладание простых, незавершенных предложений, разделительных и риторических вопросов, часто используются различные виды повторов и инверсий [11].

ЧЕРНЯКОВА В.А. ПАРАВЕРБАЛЬНАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ ЖЕНСКОГО...


198

Аудитивные характеристики женского голоса связываются прежде всего с тем, что он воспринимается в целом как более высокий в сопоставлении с мужским голосом. Это объясняется сугубо физиологическими особенностя-ми голосовых связок, которые, как правило, у мужчин длиннее и толще, чем у женщин, а длина вокального тракта у женщин меньше. Также при воспри-ятии на слух женская речь ассоциируется с впечатлением большей вариа-тивности за счет «изрезанности» мелодического рисунка, что связывается с «желанием понравиться противоположному полу», жеманством и т.д. [6, 224]. В акустическом плане для гендерной идентификации говорящего на сегментном уровне используется акустическое противопоставление звуков по признаку «компактный/диффузный», связанное с артикуляторным соот-ношением между объемом резонирующих полостей перед сужением или после него [5, 64]. Женские и мужские голоса также различаются разными характеристиками «речевого вибрато» – частотно-амплитудной модуляции в спектре гласных звуков. Удаление из спектра мужского голоса полосы резонансных частот в пределах от 100 до 500 гц приводит к восприятию его как женского. В. В. Потапов предполагает [7], что именно максимальная энергия, локализованная в низкочастотной области от 100 до 500 Гц, явля-ется признаком, по которому происходит идентификация гендера говоря-щего. На супрасегментном уровне различение гендерных характеристик голоса на мужской и женский может осуществляться по паузальным харак-теристикам темпа, показателям диапазона амплитуды, а также по значени-ям ЧОТ тонального контура завершения высказывания [4, 69].

Аудиовизуальный анализ публичной речи современных женщин-поли-тиков Испании, Латинской Америки и Украины предусматривал аудитивную оценку степени экспрессивности публичных выступлений испаноязычных и украинских женщин-политиков, индивидуальных особенностей голоса каждой женщины по набору качественных и фонетических пар признаков и просодического оформления устных монологических выступлений жен-щин-политиков в двух лингвокультурах, а также визуальный анализ рече-сопровождающих жестов (англ. co-speech gestures), включенных в экспрес-сивные отрезки их публичных обращений. Инструментальная обработка аудиообразцов речи женщин-политиков Испании, Латинской Америки и Украины была выполнена в программном пакете PRAAT и включала в себя анализ темпоральных, тональных и динамических параметров речи, трех-уровневую аннотацию анализируемых сегментов в рабочем окне (фраза, слово, жест) с последующим сохранение в виде рисунка-объекта. Покадро-вая обработка жестовых включений в экспрессивном высказывании выпол-нялась в программе Sound Forge 9.0.

Перцептивный анализ индивидуальных характеристик речи испано-язычных и украинских женщин-политиков показал, что в украинском поли-тическом дискурсе Леся Оробец воспринимается как самый женственный политик, поскольку ее голос был оценен всеми аудиторами без исключения как абсолютно приятный и притягательный, при этом Юлия Тимошенко и Ирина Фарион больше похожи на мужчин, голос которых характеризуется как уверенный и энергичный, что соответствует целям и задачам персуазии

199

политического дискурса. В свою очередь, как наиболее приятный в группе испаноязычных женщин политиков аудиторы оценивают голос Эвы Перон, причем в своих положительных оценках качественных признаков голосов латиноамериканок Эвы Перон и Кристины Киршнер аудиторы единогласны в равной мере. При этом необходимо подчеркнуть, что признак старый в голосовом портрете мэра Мадрида Мануэлы Кармены, которая из всех испаноговорящих женщин-политиков является самой пожилой (72 года), большинством аудиторов также воспринимается положительно. Общими для всех испаноязычных и украиноязычых женщин-политиков являются качественный признак уверенный и фонетический признак неназальный, которые перцептивно идентифицированы аудиторами как положительные и могут рассматриваться как интегральные составляющие в индивидуаль-ных характеристиках речи женщин-политиков в неблизкородственных язы-ках (испанском, украинском). Субъективный признак голоса уверенный так-же может считаться дифференциальной характеристикой принадлежности всех женщин к политическому устному дискурсу.

Сопоставляя паравербальную организацию женской политической речи, было выявлено, что речь испаноязычных женщин-политиков отлича-ется, повышенной эмоциональной коннотацией, что отражается в убыстре-нии периодов речи, повышенной звонкости голоса, выраженных тональных перепадах в завершающей части высказывания, переходах на громкое, хриплое звучание голоса, крик, а также усиленная жестикуляция и экс-прессивная мимика лица, характерные для испанок и латиноамериканок в целом.

Так, латиноамериканка Эва Перон, ставшая духовным лидером Ар-гентины и овладевшая ораторским стилем, обращенным, прежде всего, к чувствам слушателей, а не к их рассудку [8], в своих выступлениях дости-гает максимальной экспрессии, когда говорит о родине, справедливости и трудовом народе, который является главным достоинством Аргентины. Также экспрессивными являются те места, где Эва Перон говорит о недо-брожелателях Перона, его врагах. Так, например, в своем выступлении на митинге 22 августа 1951 года (1) Eva Perón 22 de Agosto de 1951. Discurso de Renunciamento Renunciamiento), на котором Эва Перон отказалась от власти под давлением военных, она сравнивает врагов Перона с живот-ными, которые сидят в своих отвратительных логовах и покушаются на народ и нацию (desde sus guaridas asquerosas atentan contra el pueblo y contra la nacionalidad/и со своих отвратительных логов покушаются на на-род и нацию). Данный экспрессивный фрагмент Эва Перон произносит без пауз, в быстром темпе (181,7 слог/мс), максимумы частотных показателей на данном отрезке увеличиваются до Fmax= 526, 6 Гц, при этом уровень интенсивности остается на том же высоком уровне, что и был в начале вы-ступления (Imax 85,7 дБ). Также усиление экспрессии достигается за счет импульсивного речесопровождающего жеста левой руки, который как будто выбрасывается по направлению к публике и акцентуирует анафорический повтор «contra» на сегментах contra el pueblo и contra la nacionalidad (см. рис. 1).



200

Рис. 1. Интонограмма фразы «desde sus guaridas asquerosas atentan contra el pueblo y contra la nacionalidad / и со своих отвратительных логов покуша-

ются на народ и нацию» (Eva Peron Discurso 22 de Agosto de 1951. Discurso de Renunciamento Renunciamiento)

Находясь на пиках высочайшего эмоционального подъема, Эва Перон активно использовала такие просодические способы усиления экспрессии, как быстрый темп произнесения, высокие частотный и динамический диа-пазоны, переход на крик, тональные модуляции. В кинетических способах экспрессии использовались активные речесопровождающие жесты одной или обеих рук с широкой амплитудой размаха, а также акцентуирующие кивки головой и наклоны всем телом по направлению к аудитории.

В свою очередь, украинского политика Ирину Фарион можно отнести к самому экспрессивному типу дискурсивной личности, мотивационные установки и риторические стратегии которой находят свое идеальное во-площение как по форме, так и по содержанию в политическом дискурсе. При этом такой тип женщины-политика совсем не снижает публичных сим-патий и внимания аудитории, которая, с одной стороны, полностью поддер-живает взгляды и публичный стиль презентаций Ирины Фарион, с другой стороны, даже те, кто, считают политика неуравновешенной истерической женщиной по типу В. В. Жириновского, не преминут остановить свое вни-мание на ее оценочных суждениях и отметить те или иные недостатки ри-торики, близкой к национализму. Важным для Ирины Фарион является то, что и в том, и в другом случае персуазивный эффект достигнут, и внимание слушателя/зрителя к ее выступлению привлечено. Так, одним из ярких про-содических эффектов, участвующих в усилении экспрессивности устного публичного дискурса Ирины Фарион, является акцентно-интонационная эмфаза, которая реализуется за счет повышения динамических, мелоди-ческих показателей на определенном слове или слоге. При этом просоди-

201

ческая эмфаза, как правило, конвергирует у Ирины Фарион с риторической эмфазой, в основе которой лежит активное использование политиком по-второв, инверсий и риторических вопросов.

Так, выступая на акции протеста против социальной украинофобии пра-вительства Януковича под Верховной Радой 7 сентября 2010 г., (2) Ирина Фарион раскритиковала лозунг «Украина для людей» и охарактеризовала его в экспрессивной и грубой манере как «безлике тупе нікчемне гасло», ко-торое аудиторы оценили как сильно экспрессивное. Такая экспрессивность создается за счет темпорально-ритмического параметра, а именно, мед-ленного темпа произнесения (300 слог/мс) и динамического эмфатического выделения главноударных слогов с акцентуирующими жестами обеих рук, которые резко движутся сверху вниз и синхронизируются с главноударными слогами в словах безлике тупе нікчемне гасло. Динамические максимумы практически однородны, они находятся на высоком уровне и составляют в указанных словах Imax 84, 3дБ, Imax 83, 07дБ, 81,9 дБ, 82,6 дБ, соответ-ственно, что придает всему звучанию монотонный (молитвенный) характер, при этом весь экспрессивный фрагмент произносится на высоком частном уровне 389 Гц. Важным индикатором эмоционально-экспрессивного состо-яния говорящего является частоный интервал мелодического завершения фразы, который для женских голосов составляет 310-470 Гц (высокий уро-вень), 200-290 Гц (средний уровень), 120-190Гц (низкий уровень). Акустиче-ский анализ частного интервала завершения этого фрагмента показал, что мелодическое завершение происходит со среднего уровня 230 Гц, при этом мелодический контур имеет высокий восходящий тип. Тональный диапазон достаточно высок и составляет FΔ220 Гц (см. рис. 2.).

Рис. 2 Интонограмма фразы «вони і створили безлике тупе нікчемне гасло Україна для людей» (Виступ Ірини Фаріон на акції протесту проти соціальної

українофобії режиму Януковича під Верховною Радою 07.09.2010)



202

Таким образом, просодические особенности устных выступлений Ири-ны Фарион характеризуются высоким частотны и динамическим диапа-зонами, наиболее экспрессивные участки своих публичных выступлений Ирина Фарион произносит в медленном темпе, используя динамический, тональный и темпоральный виды эмфазы. Кинетический набор средств, которые участвуют в экспрессивном оформлении публичных выступлений Ирины Фарион, связан с активным участием акцентуирующих жестов од-ной или двух рук, которые носят ярко выраженный театральный характер (преувеличенная резкость, закидывание рук назад, «римский салют» и др.), активных кивков головой и агрессивного взгляда.

Выполненный контрастивный аудиовизуальный анализ позволил сде-лать вывод о том, что паралингвальные (просодические и кинетические) средства выражения женской экспрессии в политическом дискурсе имеют типологическую специфику неблизкородственных испанского и украинско-го языков, при этом интегральные признаки женской речи в неблизкород-ственных лингвокультурах будут определяться персуазивной специфи-кой политического дискурса и проявляться в общем наборе риторических средств, а также дискурсивных стратегий и тактик, необходимых для до-стижения максимального воздействующего эффекта на аудиторию, неза-висимо от ее принадлежности к какой-либо лингвокультуре любой степени генетического родства. При лингвистической интерпретации сопостави-тельного анализа паравербальной организации женской испаноязычной и украиноязычной политической речи важным является учет различий между женщинами-политиками, принадлежащими к одному языку (испанскому), но к разным лингвокультурам (собственно испанской и латиноамерикан-ской), которые связаны, не с этноспецифическими, а культурологически-ми различиями между южноамериканской культурой, где женский гендер остается проявленным во всех институциональных дискурсах, и латино-американки-политики ведут себя по-женски в плане выражения эмоций, яркой одежды и проч., и европейской культурой, правилами которой яв-ляется нейтрализация гендера во всех официальных сферах, чего придер-живаются европейские испанки, стараясь избегать театральности, эмоций и яркой броской внешности. Проведенный анализ открывает перспективу для развития сопоставительной лингвистической гендерологии, инстру-ментально-фонетических исследований и анализа речи публичных лиц с выраженным/стертым гендером, а также для дискурсивного портретирова-ния национальной языковой идентичности женщины-политика в конфрон-тативной перспективе.

Список литературы1. Арнольд И. В. Эмоциональный, экспрессивный, оценочный и функционально-стилисти-

ческий компоненты лексического значения / И.В. Арнольд // Герценовские чтения: Меж-вузовская конференция: Иностранные языки. – Л.: 1970. – С. 87–90.

2. Китик М. В. Снижение интенсивности высказывания в политическом дискурсе (на ма-териале стенограмм заседаний Британского парламента) : дис. … канд. филол. наук : 10.02.04 / Марина Валерьевна Китик ; Астрахан.. гос. ун-т. – Астрахань, 2004. – 160 с.

3. Коваль Н. О. Просодичні іміджеві характеристики політичної ораторської промови.): ав-тореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 «Германські

203

мови» / Наталія Олександрівна Коваль. – Одеса, 2010. – 18 с. 4. Нушикян Э. А. Типология интонации эмоциональной речи. – Киев-Одесса: «Вища шко-

ла», 1986. – 159 с.5. Общая и прикладная фонетика: учеб. пособие / Л. В. Златоустова, Р. К. Потапова,

В. В. Потапов, В. Н. Трунин-Донской. – М. : Изд-во МГУ, 1997. – 416 с.6. Потапов В. В. Сопоставительный подход в фонетической гендерологии (русско-немец-

кие параллели) / В. В. Потапов // Язык и речь: проблемы и решения / [под ред. Г. Е. Кедро-вой, В. В. Потапова]: Сб. науч. трудов к юбилею проф. Л. В. Златоустовой. – М., 2004. – С. 205–229.

7. Потапов В. В. Язык женщин и мужчин: фонетическая дифференциация / В. В. Потапов // Серия литературы и языка. – Т. 56. – № 3. – М.: Известия АН, 1997. – С. 52–62.

8. Райнер С. Эвита: Подлинная жизнь Эвы Перон / С. Райнер. – М. : Русич, 1998. – 448 с.9. Табурова С. К. Эмоциональный уровень мужской и женской языковой личности и сред-

ства его выражения: (на материале пленарных дебатов Бундестага) : дисс. … канд. филол. наук : спец. 10.02.19 «Общее языкознание, социолингвистика, психолингвисти-ка» / С. К. Табурова ; Моск. гос. лингв, ун-т. – М., 1999. – 214 с.

10. Федорів Я. Р. Лінгвокогнітивні ознаки статусу жінки: крос-культурне дослідження публічного мовлення жінок-ораторів / Я. Р. Федорів // Вісник КНЛУ. Серія Філологія. – Том 15. – № 2. – 2012. – С. 166–176.

11. Чернякова В. А. Гендерные особенности женского испаноязычного и украиноязычного политического дискурса / Чернякова В. А. // Одеський лінгвістичний вісник. – Вип. 5. – Одеса: «Видавничий дім «Гельветика», 2015. – С. 187–191.

12. Armstrong M. E. Sociophonetic analysis of young Peninsular Spanish women’s voice quality / Meghan E. Armstrong, Nicholas Henriksen and Christian DiCanio // Hispanic Linguistics at the Crossroads: Theoretical linguistics, language acquisition and language contact. Proceedings of the Hispanic Linguistics Symposium 2013. – P. 293–312.

13. Bonzi E. V. Study of the characteristic parameters of the normal voices of Argentinian speakers / E. V. Bonzi, G. B. Grad, A. M. Maggi, M. R. Muñóz // Papers in Physics, vol. 6, art. 060002 (2014). – [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://arxiv.org/pdf/1508.06226.pdf.

14. Magone J. M. Contemporary Spanish politics / José M. Magone. – London : Routledge, 2004. – 277 p.

15. Petlyuchenko N. Aggressive Rhetoric: Prosodic and Kinetic Means / Nataliya Petlyuchenko, Anna Artiukhova // Proceedings of International Conference «Gesture and Speech in Interaction» (GESPIN). – Nantes, France, September 2-4, 2015. – P. 191–194. https://hal.archives-ouvertes.fr/hal-01195646

16. Trittin P. J. Voice quality analysis of male and female Spanish speakers / Pamela Jean Trittin, Andrés de Santos y Lleó // Speech Communication June 1995/16(4): 359-368.

Иллюстративные источники17. Eva Perón: 22 de Agosto de 1951. Discurso de Renunciamento Renunciamiento. [Electronic

resource]. – Mode of access: https://www.youtube.com/watch?v=hOnGK5DK0RY18. Виступ Ірини Фаріон на акції протесту біля ВР 07.09.2010 [Electronic resource]. – Mode of

access: https://www.youtube.com/watch?v=VYJEW93gxKU

References1. Arnol’d, I. V. (1970). Emotsional’nyy, ekspressivnyy, otsenochnyy i funktsional’no-stilisticheskiy

komponenty leksicheskogo znacheniya. In Gertsenovskie chteniya: Mezhvuzovskaya konferentsiya: Inostrannye yazyki. L., 87–90.

2. Kitik, M. V. (2004). Snizhenie intensivnosti vyskazyvaniya v politicheskom diskurse (na materiale stenogramm zasedaniy Britanskogo parlamenta) : dis. … kand. filol. nauk : 10.02.04. Astrakhan.. gos. un-t. – Astrakhan’.

3. Koval’, N. O. (2010). Prosodichnі іmіdzhevі kharakteristiki polіtichnoі orators’koі promovi.): avtoref. dis. na zdobuttya nauk. stupenya kand. fіlol. nauk: spets. 10.02.04 «Germans’kі movi». Odesa.

4. Nushikyan, E. A. (1986). Tipologiya intonatsii emotsional’noy rechi. Kiev-Odessa: «Vishcha shkola».

5. Obshchaya i prikladnaya fonetika: ucheb. posobie (1997) / L. V. Zlatoustova, R. K. Potapova,



204

V. V. Potapov, V. N. Trunin-Donskoy. M. : Izd-vo MGU.6. Potapov, V. V. (2004). Sopostavitel’nyy podkhod v foneticheskoy genderologii (russko-

nemetskie paralleli). In Yazyk i rech’: problemy i resheniya / [pod red. G. E. Kedrovoy, V. V. Potapova]: Sb. nauch. trudov k yubileyu prof. L. V. Zlatoustovoy. M., 205–229.

7. Potapov, V. V. (1997). Yazyk zhenshchin i muzhchin: foneticheskaya differentsiatsiya. In Seriya literatury i yazyka. 56 (3). M.: Izvestiya AN, 52–62.

8. Rayner, S. (1998). Evita: Podlinnaya zhizn’ Evy Peron. M. 9. Taburova, S. K. (1999). Emotsional’nyy uroven’ muzhskoy i zhenskoy yazykovoy lichnosti i

sredstva ego vyrazheniya: (na materiale plenarnykh debatov Bundestaga) : diss. … kand. filol. nauk : spets. 10.02.19 «Obshchee yazykoznanie, sotsiolingvistika, psikholingvistika». Mosk. gos. lingv, un-t. – M.

10. Fedorіv, Ya. R. (2012). Lіngvokognіtivnі oznaki statusu zhіnki: kros-kul’turne doslіdzhennya publіchnogo movlennya zhіnok-oratorіv. In Vіsnik KNLU. Serіya Fіlologіya. Tom 15 (2), 166–176.

11. Chernyakova, V. A. (2015). Gendernye osobennosti zhenskogo ispanoyazychnogo i ukrainoyazychnogo politicheskogo diskursa. In Odes’kiy lіngvіstichniy vіsnik. Vip. 5. Odesa: «Vidavnichiy dіm «Gel’vetika», 187–191.

12. Armstrong, M. E. (2013). Sociophonetic analysis of young Peninsular Spanish women’s voice quality / Meghan E. Armstrong, Nicholas Henriksen and Christian DiCanio. In Hispanic Linguistics at the Crossroads: Theoretical linguistics, language acquisition and language contact. Proceedings of the Hispanic Linguistics Symposium, 293–312

13. Bonzi, E. V. (2014). Study of the characteristic parameters of the normal voices of Argentinian speakers / E. V. Bonzi, G. B. Grad, A. M. Maggi, M. R. Muñóz. In Papers in Physics, vol. 6, art. 060002. – [Electronic resource]. — Mode of access: http://arxiv.org/pdf/1508.06226.pdf.

14. Magone, J. M. (2004). Contemporary Spanish politics. London : Routledge. 15. Petlyuchenko, N. (2015). Aggressive Rhetoric: Prosodic and Kinetic Means. In Proceedings

of International Conference «Gesture and Speech in Interaction» (GESPIN). Nantes, France, September 2-4, 2015, 191–194. https://hal.archives-ouvertes.fr/hal-01195646

16. Trittin, P. J. (1995). Voice quality analysis of male and female Spanish speakers. In Speech Communication. 16(4), 359-368.

17. Eva Perón: 22 de Agosto de 1951. Discurso de Renunciamento Renunciamiento. [Electronic resource]. – Mode of access: https://www.youtube.com/watch?v=hOnGK5DK0RY

18. Vistup Iriny Farion na protesti bilya Verkhovnoji Radi 07.09.2010 [Electronic resource]. – Mode of access: https://www.youtube.com/watch?v=VYJEW93gxKU


205

НАШІ АВТОРИБігунова Наталя Олександрівна

Білецька Олена Василівна

Домніч Ольга Валеріївна

Єрьоменко Світлана Василівна

Загребельна Наталя В’ячеславівна

Карпова Дар’я Михайлівна

Ковальчук Олександра Костянтинівна

Колегаєва Ірина Михайлівна

Косович Ольга Василiвна

Красницька Катерина Вікторівна

Ладиженська Сюзанна Юріївна

кандидат філологічних наук, доцент, Одеський національний університет іме-ні І.І. Мечникова

аспірант, Дрогобицький державний педа-гогічний університет імені Івана Франка

кандидат філологічних наук, доцент, док-торант, Запорізький національний уні-верситет


кандидат філологічних наук, доцент, На-ціональний університет «Одеська мор-ська академія»

аспірант, Національний університет «Одеська морська академія»

аспірант, Одеський національний універ-ситет імені І.І. Мечникова

доктор філологічних наук, професор, Одеський національний університет іме-ні І.І. Мечникова

доктор філологічних наук, доцент, Тернопiльський національний педагогіч-ний університет iменi Володимира Гнатюка

кандидат філологічних наук, старший ви-кладач, Одеський національний універси-тет імені І.І. Мечникова

викладач, Національний університет «Одеська морська академія»

НАШІ АВТОРИ


206


Лєктоваров Костянтин Сергійович

Мікава Нана Михайлівна

Никитченко Катерина Петрівна

Новаковська Ольга Миколаївна

Новікова Катерина Олександрівна

Остапенко Світлана Анатоліївна

Попік Ірина Петрівна

Прима Вікторія Валентинівна

Строченко Леся Василівна

Стингач Ольга В’ячеславівна

Терехова Лілія Володимирівна


старший викладач, Одеський національ-ний університет імені І.І. Мечникова

аспірант, Київський національний лінг-вістичний університет


асистент, Донецький національний уні-верситет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

кандидат педагогічних наукдоцент, Донецький національний універ-ситет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського


кандидат філологічних наук, доцент, Ки-ївський національний торговельно-еко-номічний університет


викладач, Одеська національна академія харчових технологій

кандидат філологічних наук, викладач, Одеський національний університет іме-ні І.І. Мечникова

207

Томчаковська Юлія Олегівна

Тхор Неоніла Максимівна

Унтілова Олена Євгенівна

Чернякова Валерія Олексіївна

кандидат філологічних наук, старший ви-кладач, Одеський національний еконо-мічний університет


викладач, Національний університет «Одеська морська академія

аспірант, Національний університет «Одеська юридична академія»



208

ВИМОГИ ДО РУКОПИСІВ

Шановні колеги! Просимо взяти до уваги наступне: редакційна колегія приймає до публікації у збірнику статті, що містять теоретично вагомі й достовірні результа-ти наукових досліджень, які виконані на високому професійному рівні із залучен-ням останніх досягнень вітчизняної та зарубіжної філології.

1. Приймаються статті, що написані українською, російською або будь-якою з робочих мов факультету РГФ ОНУ імені І.І. Мечникова (англійською, німецькою, французькою, іспанською).

2. За вимогами ДСТУ 7152:2010 «Інформація та документація. Видання. Оформлення публікацій у журналах і збірниках»: публікації у фахових виданнях повинні супроводжуватися УДК та анотацією (3-5 рядків) і переліком ключових слів (3-5) українською, російською та англійською мовами. Анотація і ключові слова на-водяться перед текстом статті, кегль 12, міжрядковий інтервал 1, курсив, ключові слова напівжирним (див. зразок анотації). Анотація англійською мовою має бути розширеною (150-200 слів).

3. Статті повинні мати такі необхідні елементи: (1) постановка проблеми у за-гальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями; (2) аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор, зазначення невирішених частин загальної про-блеми, котрим присвячується стаття; (3) формулювання цілей і завдань статті; (4) виклад основного дослідження з обґрунтуванням отриманих наукових результатів; (5) висновки з даного дослідження і перспективи подальших наукових розвідок (По-станова Президії ВАК України від 15.01.2003 р. № 7-05/1).

4. Посилання на теоретичні джерела подаються в тексті згідно переліку літератури у квадратних дужках наступним чином: [№ джерела, цитована сторінка; № наступного джерела, цитована сторінка] або [№ джерела; № джерела], якщо не наведені сторінки джерела. Наприклад: [4, 154; 6, 768] або [4; 6], де 4; 6 – номери джерел, 154; 768 – номери сторінок. Посилання на матеріал, що досліджується, наводяться у круглих дужках.

5. Ілюстрації (схеми, графіки, діаграми тощо) нумеруються у межах статті і су-проводжуються підмалюнковими підписами, наприклад: Рис.1. Графік залежності показника a від показника b. Цифровий матеріал може оформлюватись у таблиці, які теж нумеруються в межах статті і супроводжуються назвою над таблицею по центру.

6. Окремі слова латиницею, що включені в кириличний текст, а також ілюстративні приклади виділяються курсивом, наприклад: Д. Артрідж свого часу за-пропонував термінопоняття “culturally and ideologically situated reader”. Приклади, що складаються більше, ніж з одного речення, виокремлюються у абзац та друку-ються із відступом 10-15 мм від лівого берегу, наприклад:

Tune in Web radio stations from across town or round the globe. Download music from the Internet, search for and complete information about tunes and artists, and do even more (14, 653).У разі наявності перекладу ілюстративної цитати він друкується з таким саме

відступом.

209

ВИМОГИ ДО РУКОПИСІВ

7. Перелік цитованих джерел під назвою Список літератури друкується 12 кеглем, міжрядковий інтервал 1 одразу після тексту статті: спочатку подають-ся теоретичні роботи, написані кирилицею, потім ті, що написані латиницею, у алфавітному порядку згідно вимог державних бібліографічних стандартів, потім по-даються словники та довідкова література, потім матеріал дослідження. Нумерація наскрізна. Список використаних джерел відповідно до ДСТУ можна оформити ав-томатично: http://vak.in.ua/do.php

Далі наводиться перелік цитованих джерел латиницею під назвою References. Онлайнові транслітератори:

• Стандартна українська транслітерація (Паспортна КМУ 2010) (http://www.slovnyk.ua/services/translit.php) • Стандартна російська транслітерація (http://ru.translit.net/?account=zagranpasport)Блок References має бути оформлений відповідно до міжнародного стан-

дарту APA (American Psychological Association (APA) Style), що можна зробити на сайтах автоматичного формування посилань:

• Citation Machine (http://www.citationmachine.net/apa/cite-a-book) • http://www.bibme.org/apa/book-citation/manual8. Обсяг статті (разом із ілюстраціями і переліком літератури) має складати

10-12 сторінок. Рукопис має бути представлений до редакції у роздрукованому вигляді (1 примірник) та надісланий за електронною адресою [email protected] у форматі *.doc (MS Word), або *.rtf : гарнітура Times New Roman, кегль 14, міжрядковий інтервал 1,5, поля – 2 см; сторінки мають бути нумеровані.

9. На окремому аркуші надаються дані про автора:1) прізвище, ім’я, по-батькові (українською мовою згідно паспорту),2) науковий ступінь,3) вчене звання,4) статус аспіранта, докторанта, пошукача (в разі наявності такого),5) місце роботи і посада,6) номер телефону, адреса, e-mail.

10. Статті обов’язково підлягають перевірці системою Антиплагіат, редакційному рецензуванню і редагуванню. У разі невідповідності заявленим стандартам стат-тя не публікується і може бути повернена автору для доопрацювання. Статті, що виконані аспірантами або пошукачами, мають супроводжуватися рекомендацією до друку, підписаною науковим керівником.

ЗРАЗОК АНОТАЦІЇ

УДК 811.11,37,373-116 Прима В.В.

ФУНКЦІОНУВАННЯ АНГЛОМОВНОЇ ТУРИСТИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ У ПУТІВНИКАХ ПО УКРАЇНІ

Стаття присвячена розглядові основних аспектів дослідження англомовної туристичної термінології, зокрема, функціонального. Розглянуто загаль-ні характерні риси англомовних туристичних путівників та особливості


210

функціонування у них туристичних термінів. Ключові слова: термін, термінологія, туризм, путівник.

Прима В.В. Функционирование англоязычной туристической термино-логии в путеводителях по Украине. Статья посвящена рассмотрению основных аспектов исследования англоязычной туристической терминоло-гии, в частности, функционального. Рассмотрены общие характерные чер-ты англоязычных путеводителей и особенности функционирования в них туристических терминов.Ключевые слова: термин, терминология, туризм, путеводитель.

Prima V.V. Functioning of the English tourism terminology in the guides to Ukraine. The article outlines main aspects of study of the English tourism terminol-ogy, in particular, functional. General specific features of the English guides and peculiarities of tourism terms functioning in them have been viewed in the article. The research has been done on the basis of two English guides online: World Travel Guide and Travel to Ukraine (the Official Travel Website and Guide to Ukraine). In linguistics a guidebook is considered as a genre of tourism discourse. It is char-acterized by a high degree of generalization, precision and impersonality. The main functions of guides are informative (presenting factual information) and advertising (creating a positive image of a specific tourist site that aims to interest a potential tourist on his visit). These features influence the choice of vocabulary of travel guides. Several microfields can be singled out in the English tourism terminology used in the analyzed sources. They are “organization of tourism”, “accommodation”, “transport”, “food”, “leisure time”. A great role is played by qualitative adjectives, emotional and expressive colouring of which contributes to the praise of a certain tourist destina-tion. Among recorded adjectives are the following lexical units: beautiful, fascinating, stunning, striking, unique, engrossing, magnificent, spectacular, exciting, used in the descriptions of historical and cultural monuments of Ukraine. At the same time informative function causes the usage of the adjectives with the negative evaluation in the description of some aspects of infrastructure: “badly lit roads, poor condition”. Key words: term, terminology, tourism, guide book.

КООРДИНАТИ ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА:проф. Колегаєва Ірина Михайлівна- телефон: (048) 776 21 89, 777 98 52- адреса: 65058 м. Одеса, Французький бульвар, 24/26Одеський національний університет, факультет РГФ, кімн. 109

КООРДИНАТИ ВІДПОВІДАЛЬНОГО СЕКРЕТАРЯ:доц. Строченко Леся Василівна- телефон: (0482) 42 51 01, +38 067 749 29 27- E-mail: [email protected] Звертаємо Вашу увагу, що збірник розміщується на власному сайті http://rgnotes.onu.edu.ua

БАЗИ РЕФЕРУВАННЯ ТА ІНДЕКСУВАННЯ• Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського • «Україніка наукова» (реферативний журнал»Джерело»)• Інституційний репозитарій Одеського національного університету імені І. І. Мечникова• Google Академія• Index Copernicus Редакційна колегія

211

3

11

23

33

39

45

52

58

77

84

91

98

ЗМІСТБигунова Н. А.ОБЪЕКТ ОЦЕНКИ В РЕЧЕВЫХ АКТАХ ОДОБРЕНИЯ, ПОХВАЛЫ, КОМПЛИМЕНТА И ЛЕСТИ ......................................................................................

Білецька О. В.МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ГРАФОСЕМІОТИЧНОГО КОДУВАННЯ НАРАТИВНОЇ ПОЛІФОНІЇ В АНГЛОМОВНОМУ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОМУ ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ.............................................................................................

Домнич О.В.АНГЛИЙСКИЙ ЯЗЫК – LINGUA FRANCA В ЭПОХУ ГЛОБАЛИЗАЦИИ......................................................................................

Єрьоменко С.В. ДЕКОМПРЕСІЯ ТЕКСТУ У ПРОЦЕСІ ПЕРЕКЛАДУ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ НА УКРАЇНСЬКУ.................................................................

Загребельная Н.В.ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧЕСКОЕ ПОЛЕ «ВОДНОЕ ТРАНСПОРТНОЕ СРЕДСТВО» В АНГЛИЙСКОМ ЯЗЫКЕ: МОРФОЛОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТ.............

Карпова Д.М.ИНТОНАЦИОННЫЕ МЕЛОДИЧЕСКИЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ УЭЛЬСКОГО ТИПА ПРОИЗНОШЕНИЯ....................................................................

Ковальчук А.К.ВЕРБАЛЬНОЕ И НЕВЕРБАЛЬНОЕ ВЫРАЖЕНИЕ ЭМОЦИЙ В РЕЧИ ШЕФ-ПОВАРА.............................................................................

Колегаева И.М.КОГНИЦИЯ, СЕМИОЗИС, КОММУНИКАЦИЯ:О ЧЕМ ДУМАЛОСЬ В МИНУВШИЕ 25 ЛЕТ............................................................

Косович О. В.СПЕЦИФIКА ПОЛIТИКИ ФРАНЦIЇ В ГАЛУЗI НАЦIОНАЛЬНОЇ МОВИ ТА НЕОЛОГIЇ. ОСНОВНI ВИМIРИ............................................................................

Красницька К.В.ФЕНОМЕН ПАМ’ЯТІ В РОМАНІ ТАН ТВАН ЕНГ THE GARDEN OF EVENING MISTS: ОСОБЛИВОСТІ АВТОРСЬКОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ЛІНГВО-КОГНІТИВНОГО КОНЦЕПТУ MEMORY.....................................................

Ладыженская С.Ю.СОЦИАЛЬНО-ТЕРРИТОРИАЛЬНАЯ ВАРИАТИВНОСТЬ ТЕМПА В МОЛОДЕЖНОЙ РЕЧИ..............................................................................................

Лектоваров К.С.ИДИОМЫ СО ЗНАЧЕНИЕМ ЧЕЛОВЕЧЕСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ КАК СЕГМЕНТ ВЕРБАЛЬНОГО ПОЛЯ КОНЦЕПТА SECURITY/БЕЗОПАСНОСТЬ.....


212

..

Мікава Н.М.АНГЛОМОВНИЙ КОНЦЕПТ HAIR (мотиваційний аспект)....................................

Никитченко К. П.КОГНІТИВНА СПЕЦИФІКА ПСЕВДОЗАПОЗИЧЕННЯ ЯК СПОСОБУ ТВОРЕННЯ ОКАЗІОНАЛІЗМІВ.......................................................

Новікова К.О.ВИКОРИСТАННЯ СТИЛІСТИЧНИХ ФІГУР ТА ТРОПІВ В АНГЛОМОВНИХ РЕКЛАМНИХ СЛОГАНАХ ТА ПРОБЛЕМИ ЇХ ПЕРЕКЛАДУ...................................

Остапенко С. А. ВИПРАВДАНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ У ПРОЦЕСІ ПЕРЕКЛАДУ П’ЄСИ Б. ШОУ «ПІГМАЛІОН» УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ.........................................................................................

Попик И.П.ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧЕСКОЕ ПОЛЕ «ЖЕСТИКУЛЯЦИЯ» В АНГЛОЯЗЫЧНЫХ ТОЛКОВЫХ СЛОВАРЯХ.......................................................

Прима В.В.ФУНКЦІОНУВАННЯ ТЕРМІНОЛОГІЧНОГО ПОЛЯ «ТУРИЗМ» В АНГЛОМОВНИХ ПУТІВНИКАХ............................................................................

Строченко Л.В.ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ GENIUS В АНГЛОМОВНИХ ТЛУМАЧНИХ СЛОВНИКАХ......................................................................................

Стынгач О.В.ОСОБЕННОСТИ ПРОСОДИЧЕСКОГО ОФОРМЛЕНИЯ РЕЧИ БРИТАНСКИХ ПАРЛАМЕНТАРИЕВ В ГЕНДЕРНОМ АСПЕКТЕ....................................................

Терехова Л. В.ДЛЯЩАЯСЯ КРИЗИСНАЯ СИТУАЦИЯ КАК ФАКТОР ФОРМИРОВАНИЯ ПРОСТРАНСТВА ГАЗЕТНОГО МАКРОТЕКСТА.....................................................

Томчаковская Ю.О.МЕТАФОРИЧЕСКАЯ МОДЕЛЬ КОНЦЕПТОВ CHARM И ЧАРІВНІСТЬВ АНГЛИЙСКОЙ И УКРАИНСКОЙ ЛИНГВОКУЛЬТУРАХ......................................

Тхор Н.М.КІНЕСИКА ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА НЕВЕРБАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ...............

Унтилова Е.Е. РОЛЬ МЕЛОДИЧЕСКИХ И ТЕМПОРАЛЬНЫХ СРЕДСТВ В СОЗДАНИИ ПРОСОДИЧЕСКОГО ПОРТРЕТА ПОП МУЗЫКАНТА...........................................

Чернякова В.А.ПАРАВЕРБАЛЬНАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ ЖЕНСКОГО ПОЛИТИЧЕСКОГО ДИСКУРСА ИСПАНИИ, ЛАТИНСКОЙ АМЕРИКИ И УКРАИНЫ (контрастивный аудиовизуальный анализ)............................................................

НАШІ АВТОРИ.........................................................................................................

ВИМОГИ ДО ПУБЛІКАЦІЙ......................................................................................

108

116

123

131

141

147

153

158

167

175

181

187

196

205

208

213

CONTENTS

Bigunova N.A. THE OBJECT OF EVALUATION IN APPROVAL, PRAISE, COMPLIMENT AND FLATTERY SPEECH ACTS.....................................................

Biletska O. V. RESEARCH METHODS OF GRAPHIC CODING OF NARRATIVE POLYPHONY IN ENGLISH POSTMODERN FICTION TEXT...................................

Domnich O.V.ENGLISH AS А LINGUA FRANCA IN THE ERA OF GLOBALIZATION....................

Yeriomenko S.V. TEXT DECOMPRESSION WHILE TRANSLATING FROM ENGLISH INTO UKRAINIAN.....................................................................................

Zagrebelnaya N.V. LEXICAL SEMANTIC FIELD “WATER TRANSPORT VESSEL” IN THE ENGLISH LANGUAGE: MORPHOLOGICAL ASPECT.................................

Karpova D.M.INTONATIONAL MELODIC CHARACTERISTICS OF WELSH PRONOUNCING TYPE.........................................................................

Kovalchuk A.K. VERBAL AND NON-VERBAL EXPRESSION OF EMOTIONS IN THE SPEECH OF CHEF.......................................................................................

Kolegaeva I.M.COGNITION, SEMIOSIS, COMMUNICATION: THE SUBJECTS OF CONTEMPLATION IN THE RECENT 25 YEARS...............................................

Kosovych O.V. SPECIFICITY OF LANGUAGE POLICY OF FRANCE IN THE SPHERE OF NATIONAL LANGUAGE AND NEOLOGY. THE MAIN DIMENSIONS................

Krasnytska K.V.THE PHENOMENA OF MEMORY IN THE NOVEL BY TAN TWAN ENG “THE GARDEN OF EVENING MISTS”: PECULIARITIES OF THE AUTHOR’S INTER-PRETATION OF THE CONCEPT MEMORY.............................................................

Ladyzhenskaya S.Yu. SOCIAL AND TERRITORIAL VARIATION OF TEMPO IN YOUTH'S SPEECH........

Lektovarov K.S. IDIOMS WITH THE MEANING HUMAN ACTIVITY AS A SEGMENT OF VERBAL FIELD OF THE CONCEPT SECURITY...............................................

Mikava N.M. ENGLISH CONCEPT HAIR (motivation aspect).......................................................

Nykytchenko K. P. COGNITIVE SPECIFICS OF PSEUDOBORROWING AS THE MEANS OF CREATING OCCASIONALISMS.........................................................................

3

11

23

33

39

45

52

58

77

84

91

98

108

116


214

Novikova K. O. THE USAGE OF STYLISTIC MEANS AND DEVICES IN ENGLISH ADVERTISING SLOGANS AND PROBLEMS OF THEIR TRANSLATION................

Ostapenko S. A.JUSTIFICATION FOR LEXICO-SEMANTIC TRANSFORMATIONS APPLICATION IN THE PROCESS OF THE DRAMATIC TEXT TRANSLATION (inferencing from the examples of the drama "Pygmalion" by George Bernard Shaw)......................................................................

Popik I.P. LEXICAL SEMANTIC FIELD “GESTICULATION” IN THE ENGLISH EXPLANATORY DICTIONARIES...............................................................................

Prima V.V. FUNCTIONING OF THE TERMINOLOGICAL FIELD “TOURISM” IN THE ENGLISH GUIDEBOOKS...............................................................................

Strochenko L.V. VERBALIZATION OF THE CONCEPT GENIUS IN THE ENGLISH EXPLANATORY DICTIONARIES................................................................................

Styngach O.V. PROSODIC PECULIARITIES OF THE BRITISH PARLIAMENTARIANS’ SPEECH IN A GENDER ASPECT...............................................................................................

Terekhova L. V. CONTINUING CRISIS SITUATION AS A FACTOR OF FORMATION OF SPACE IN NEWSPAPER MACROTEXT...............................................................

Tomchakovskaya Y. O.METAPHORICAL MODEL OF THE CONCEPTS OF CHARM AND ЧАРІВНІСТЬ IN ENGLISH AND UKRAINIAN LINGUISTIC CULTURES....................

Tkhor N.M. KINESICS AS A PART OF NONVERBAL COMMUNICATION....................................

Untilova O. Y. THE ROLE OF MELODIC AND TEMPORAL MEANS IN CREATING PROSODIC PORTRAIT OF A POP MUSICIAN..........................................................

Chernyakova V. А.PARAVERBAL ORGANIZATION OF FEMALE POLITICAL DISCOURSE IN SPAIN, LATIN AMERICA AND UKRAINE (a contrastive perspective based on an audio-visual approach)................................................................................................

OUR AUTHORS..........................................................................................................

ARTICLE REQUIREMENTS........................................................................................

123

131

141

147

153

158

167

175

181

187

196

205

208

Date post:	10-Aug-2020
Category:	Documents
Upload:	others
View:	8 times
Download:	0 times

liber.onu.edu.ualiber.onu.edu.ua/pdf/RGF36-2016.pdf · ЗАПИСКИ З...

Documents