Черняхівська культура: матеріали досліджень / OIUM. —...

ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИВІДДІЛ АРХЕОЛОГІЇ РАННІХ СЛОВ’ЯН

ТА РЕГІОНАЛЬНИХ ПОЛЬОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. М.П. Драгоманова

ЛАБОРАТОРІЯ АРХЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

OIUM1

ЧЕРНЯХІВСЬКАКУЛЬТУРА

КИЇВ * 2011

УДК: 903(477)“652”ББК: Т4(4Укр)273.123.01черн

ISBN © Автори статей, 2011 © Інститут археології НАН України, 2011 © Інститут історичної освіти НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2011

У збірнику вміщено статті дослідників пізньоримських старожитностей на території Південно-Схід-ної Європи з України, Росії, Німеччини та Франції. Його основу склали доповіді учасників міжнарод-ної конференції, яка відбулася в жовтні 2010 р. у Києві та була присвячена вивченню актуальних проблем черняхівської культури. Більшість статей присвячені публікації нових матеріалів, аналізу та історичним реконструкціям черняхівської культури. Також ряд досліджень присвячені проблемам взаємовідносин із синхронними культурними утвореннями.

Затверджено до друку Вченою радоюІнституту археології НАН Українивід 10.11.2011, протокол № 9

Відповідальні редактори:

ПетрАУскАс О.В., кандидат історичних наукШиШкІН р.Г., кандидат історичних наук

Рецензенти:

ОблОмський А.м., доктор історичних наукмиляН т.р., кандидат історичних наук

Друкується в авторській редакціїІлюстрації: авторськіМакетування та комп’ютерна верстка: С.А. Горбаненко

Черняхівська культура: матеріали досліджень / OIUM. — Київ; Луцьк: ІА НАН України; ІІО НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2011. — № 1. — 244 с., 159 рис., 16 табл.

Підписано до друку 25.12.2011. Формат 60 × 84/4.Гарн. Calibri. Папір офс. Друк офс. Ум. друк. арк. 28,14.Обл.-вид. арк. 31,4. Тираж 300 екз.

Тираж віддруковано ДП «Волинські старожитності», м. Луцьк. Тел.: 0332-290432, 067-2514926, 066-3701289; email: [email protected]

Свідоцтво про внесення до Державного комітету телебачення і радіомовлення України ДК № 3864 від 19.08.2010 р.

Видання виходить за фінансової підтримки НДЦ «Рятівна археологічна служба»Інституту археології НАН України

Редакційна колегія:

кОЗАк Д.Н., доктор історичних наукмАГОмеДОВ б.В., доктор історичних науктерПилОВський р.В., доктор історичних науксУШкО О.О., доктор історичних наукЖУрбА м.А., доктор історичних наукВєтрОВ І.Г., кандидат історичних наук

Ч 498

В макеті обкладинки використано карту пам’яток черняхівської культури, складену О.А. Гей

OIUM * 2011 * 1 �

Зміст

Вступні зауваження (О.В. Петраускас, р.Г. Шишкін) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

Науковий форум у Києві з черняхівської культури: продовження традиції (В.с. тиліщак, я.В. Володарець-Урбанович, м.О. Авраменко) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7

ІстоРичнІ РеконстРукцІїАкимов Д.В.Черняховская миграция в район бассейна верхнего Дона в позднеримское и гуннское время. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12

казанский м.м.Радагайс и конец черняховской культуры . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22

любичев м.В.Погребения с позднескифскими / сарматскими признаками на могильниках черняховской культуры в днепро-донецкой лесостепи . . . . . . . . . . 33

АнАлІз МАтеРІАльного коМплексуАвраменко м.А.К вопросу о функциональных особенностях ваз черняховской культуры. . . . . . . . . . 53

Варачёва к.Г.Место стеклянных и глиняных кубков в «сервизе» погребений на могильниках черняховской культуры днепро-донецкой лесостепи . . . . . . . . . . . . 61

Гопкало О.В.Относительная хронология мужских погребений черняховской культуры. К постановке проблемы. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66

козак Д.Н., Гопкало О.В.Намисто з поселення вельбарської культури біля с. Хрінники на Волині та питання хронології пам’ятки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97

магомедов б.В.Детали римской поясной гарнитуры из могильника Легедзино . . . . . . . . . . . . . . . . . 107

тиліщак В.с.Ліпна кераміка Чернелево-Руського черняхівського могильника . . . . . . . . . . . . . . . . 111

соцІАльно-еконоМІчний РозВитокВойнаровський В.м.Допоміжні ремесла й промисли черняхівської культури: проблеми археологічної ідентифікації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 123

� OIUM * 2011 * 1

Горбаненко с.А.Палеоетноботанічний спектр поселення Войтенки 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 139

мызгин к.В. К проблеме источников поступлений римских монет І—ІІ вв. к носителям черняховской культуры. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 142

Петров В.П. Гончарный круг в керамическом производстве черняховского времени . . . . . . . . . . 148

Шультце Э.Материалы к изучению костюма черняховской культуры из могильника Нагорное-2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 157

публІкАцІї ноВих МАтеРІАлІВЖаров Г.В., терпиловський р.В.Нові пам’ятки черняхівської культури у межиріччі Удаю і Сули . . . . . . . . . . . . . . . . . . 166

куштан Д.П., Петраускас О.В.Могильник черняхівської культури Черкаси-Центр (за матеріалами розкопок 2000—2003 рр.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 178

Диденко с.В.Определение амфоры из погребения № 69 на могильнике черняховской культуры Черкассы-Центр . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 231

радюш О.А.Могильник у поселка им. Карла Либкнехта (Пены) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 233

список скоРочень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 243нАшІ АВтоРи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 244

OIUM * 2011 * 1 �

Ця збірка статей спочатку розгляда-лася нами як розгорнутий варіант тез доповідей на конференції, присвяченій актуальним проблемам черняхівсь-кої культури, яка пройшла у Києві 15—17 жовтня 2010 р. Основу збірки мали скласти роботи її учасників. Проте під час збирання матеріалів до збірника частина авторів вирішила залишити свої доповіді у вигляді тез, інша ж надала їх у розгорну-тому вигляді. Тому авторський колектив цього видання є дещо відмінним, ніж у збірці тез виданих напередодні прове-дення конференції («Черняхівська куль-тура: актуальні проблеми дослідження», 15—17 жовтня 2010 р. — К., 2010). Варто вказати і на те, що у цей же час до нас звернулися колеги, які з різних причин не змогли прийняти участі в конферен-ції, але мали роботи споріднені із її те-мою. Таким чином, збірка доповнилися працями Д.Н. Козака, С.А. Горбаненка, Д.П. Куштана, М.О. Авраменко, які спів-пали з тематичним напрямком конфе-ренції. В останні десятиріччя окреслило-ся кілька традиційних тем у дослідженні черняхівської культури, які викликають посилену зацікавленість серед дослід-ників — хронологія, реконструкція одягу, аналіз кераміки та деталей одягу, похо-вальний обряд та ін. Цим темам присвя-чено праці наших колег — О.В. Гопкало, В.С. Тиліщака, Б.В. Магомедова, Е. Шуль-тце. Безперечно, залишаються актуаль-ними і проблеми впливу черняхівської культури на варварське оточення Східної Європи. В збірці ця тема презентована роботою російського колеги Д.В. Акі-мова, інші розвідки в цьому напрямку представлені у вже виданій збірці тез за матеріалами конференції (А.М. Об-ломський, О.М. Воронцов та ін.). Є і не зовсім «популярні теми» для черняхівсь-

кої тематики — ремесло, сільське госпо-дарство та ін. Проте, приємно відзначити ту наполегливість, з якою, наприклад, В.М. Войнаровський, К.В. Мизгін та С.А. Горбаненко розробляють і пропа-гують цей напрямок. В підтримку цьо-го, ми вважаємо за доречне доповнити «виробничий» блок нашого збірника однією із глав рукопису В.П. Петрова, присвяченої гончарному кругу. На наш погляд, підбірка матеріалів підібралася гармонійно. Вона містить статті за різни-ми напрямками вивчення черняхівської культури: історичні реконструкції за ар-хеологічними джерелами (М.М. Казансь-кий, М.В. Любічев, Д.В. Акімов); побудо-ва нових хронологічних систем культури (О.В. Гопкало); вивчення різних галузей економіки культури (С.А. Горбаненко, В.М. Войнаровський, К.В. Мизгін); аналіз окремих категорій матеріальної культури (Б.В. Магомедов, В.С. Тиліщак, К.Г. Ва-рачова; М.О. Авраменко); публікації но-вих матеріалів (Г.В. Жаров, Р.В. Терпи-ловський; Д.П. Куштан, О.В. Петраускас; О.О. Радюш; Д.Н. Козак, О.В. Гопкало). Хочемо також зазначити, що стилістику тексту статей ми залишили авторською. Хоч іноді з деякими формами сучасної української наукової лексики нам важко погодитися. Наприклад, стаття колеги В.М. Войнаровського насичена такими термінами, як «залізо — чи склоробка», «шевство», «мілітарна справа», «печі, виваляні з глини» і т. д. Чи є це правиль-ний напрямок — вирішить майбутнє. Є і певні розбіжності в розумінні сучасних історико-археологічних визначень. Так, до визначення вельбарська (готська) культура, на наш погляд, слід добавляти і гепідська, або хронологічно окреслюва-ти періоди розвитку цієї культури. Проте, обмежувати авторський підхід не вважає-

Вступні зауВаження

� OIUM * 2011 * 1

Вступні зауваження

мо за потрібне, оскільки різниця поглядів розвиває науку. Наш збірник праць одно-часно ми розглядаємо як продовження спільного проекту «видавничої діяль-ності» лабораторії археологічних дослід-жень Інституту історичної освіти НПУ ім. М.П. Драгоманова та відділу археології ранніх слов’ян ІА НАН України. Першою спробою в цьому напрямку стала ко-лективна монографія: Кравченко Н.М., Петраускас О.В., Шишкин Р.Г., Петраус-кас А.В. «Памятники археологии поздне-римского времени Правобережной Ки-евщины» (Киев, 2007). Оскільки така співпраця набула постійного характеру, ми вирішили об’єднати спільні збірки під назвою «Ойум». Легендарна країна, про яку мріяли далекі північні народи, за їх уявою знаходилась там, де у пізньоримський час виникла і існува- ла черняхівська культура. Нам здається, що є певна паралель між бажанням дав-ніх людей віднайти казково багату і в той же час майже недосяжну землю та пра-цею сучасних археологів. На завершення додамо, що проведення цієї конференції

ми розглядали як першу спробу педаго-гічного університету та Інституту архео-логії саме в Києві продовжити добру традицію тематичних конференцій, при-свячених черняхівській культурі. Не все пройшло як ми планували, на що були причини різного плану. Ці чинники впли-нули на склад учасників конференції, строки та форми її проведення. Ми вдячні керівництву ІІО НПУ ім. М.П. Драгомано-ва та ІА НАН України за надану підтримку у проведенні конференції, виданні тез та цього збірника. Окремо висловлюємо свою подяку НДЦ «Рятівна археологічна служба» (директор О.М. Осаульчук), яка фінансово підтримала видання цієї кни-ги. Також завдячуємо нашим колегам, які відгукнулися на запрошення прий-няти участь в конференції, формуванні тез та збірника статей. Сподіваємося у майбутньому продовжити проведен-ня конференцій і розширити коло її учасників.

З повагою до колег та читачів редактори збірника:

Олег ПетрАУскАс та руслан ШиШкІН

OIUM * 2011 * 1 �

Одним із яскравих явищ археології Південно-Східної Європи є черняхівська культура. Незважаючи на понад 100-літ-ню увагу до цього унікального архео-логічного утворення, не на всі питання історії черняхівської культури отримані однозначні відповіді. Зокрема, проблем-ними залишаються питання пов’язані з хронологією культури, її періодизацією, історичними та культурними процеса-ми в її ареалі. Також, визнаючи загальну поліетнічність культури, дослідники про-довжують дискусії довкола питань ет-нічного складу її носіїв, взаємовідносин різних етнічних груп, їхньої локалізації в ареалі культури. Також доволі гострими є проблеми вивчення різноманітних ас-пектів окремих регіонів, певних категорій речей, використання археологічних дже-рел у реконструкції історичних процесів, застосування досягнень суміжних наук у контексті дослідження черняхівських ста-рожитностей. Особливе місце займають питання пов’язані з уведенням у науко-вий обіг інформації з розкопок окремих пам’яток. Потреба у своєчасній публікації результатів польових досліджень зростає з кожним роком, до того ж існує необ-хідність оприлюднення неопублікованих матеріалів минулих років.

Цим та іншим актуальним проблемам і була присвячена Міжнародна конфе-ренція «Черняхівська культура. Актуальні проблеми досліджень (до 40-річчя архео-логічної експедиції НПУ ім. М.П. Драго-манова)», яка відбулася 15—17 жовтня 2010 року у Києві, в Інституті історичної освіти Національного педагогічного уні-верситету ім. М.П. Драгоманова.

Хоча конференція офіційно була при-свячена одній археологічної експедиції, але її рівень та обсяг охопленого матеріа-лу вийшов далеко за локальні рамки.

Конференція у КиєВі з черняхіВсьКої Культури —

продоВження традиції

Можна сказати, що проведена конфе-ренція стала продовженням доброї тра-диції наукових симпозіумів, присвячених черняхівській культурі, які були започат-ковані ще у 1957 році. Тоді Інститут історії матеріальної культури АН СРСР та Інститут археології АН УРСР у Києві провели нара-ду з проблем черняхівської культури та її ролі в історії ранніх слов’ян (Голубева л.А. Совещание, посвященное проблемам черняховской культуры и ее роли в ран-ней истории славян // СА. — 1957. — № 4. — С. 274—277). Через 10 років у Львові відбулася наступна нарада (Про-блемы изучения черняховской культу-ры // КСИА АН СССР. — 1970. — Вып. 121). У 1981 році симпозіум у Кам’янці-Поділь-ському «Найпізніші долі черняхівської культури» продовжив традицію колектив-ного обговорення найважливіших проб-лем черняховознавства (Винокур и.с. Симпозиум «Позднейшие судьбы черня-ховской культуры» // КСИА. — 1984. — Вып. 178. — С. 92—97). У 1990-х роках ця традиція вийшла за межі Східної Євро-пи, результатом чого стало проведення міжнародного колоквіуму, присвячено-го черняхівській культурі, у Німеччині, Капут-Берлін, 1996 р. (Die Sîntana de Mureş — Černjachov-Kultur. Akten des internationalen Kolloquiums in Caputh vom 20. bis 24. Oktober 1995. — Bonn, 1999). Новим поштовхом до зустрічі дослідни-ків-черняховознавців стало 100-річчя відкриття культури В. Хвойкою. Цій даті була присвячена міжнародна наукова конференція, яка відбулася у 1999 році у Києві на базі Інститут археології НАН Ук-раїни (сто років вивчення культур полів поховань на Україні. Тези доповідей семі-нару (Київ, 14—16 грудня 1999 р.). — К., 1999). Через десять років черняхово- знавці знову отримали можливість живо-

� OIUM * 2011 * 1

Конференція у Києві з черняхівської культури — продовження традиції

го спілкування на спеціалізованому нау-ковому форумі. Потрібно відзначити, що поштовхом до проведення конференції у Києві до певної міри став польовий семі-нар у Харкові — Войтенках проведений у вересні 2009 року (ХНУ ім. В.Н. Каразіна) і який підтвердив доцільність і необхід-ність проведення такої зустрічі.

Тож 15—17 жовтня 2010 року ауди-торії Інституту історичної освіти НПУ ім. М.П. Драгоманова приймали дослід-ників археології римського часу з України, Росії, Білорусі, Німеччини. Попри дощову осінню погоду за вікном, у кабінеті-музеї ім. Надії Михайлівни Кравченко, де від-бувалися засідання конференції, пану-вала тепла, товариська атмосфера, у якій формувалися нові ідеї і нові бачення у дослідженні черняхівської культури.

Говорячи про конференцію, не можна не зупинитись на історії археологічної ек-спедиції, річниця якої стала нагодою для зібрання вчених. За 40 років її існуван-ня в експедиції з польовою археологією познайомилось більше тисячі студен-

тів. Засновник експедиції, к. і. н., проф. Н.М. Кравченко, питання пов’язані з вив-ченням черняхівських старожитностей розглядала як один з ключових напрямів у власних наукових пошуках. І це бачення вона передавала студентам, які гуртува-лися в експедиції. Тож чимало студентів, які брали участь у роботі експедиції, про-довжили свій шлях у науці, пов’язавши його значною мірою саме з досліджен-ням черняхівської та ранньослов’янських культур. За роки свого існування експе-диція стала науковою і життєвою школою для багатьох знаних сьогодні дослідників (про це більш детально: кравченко Н.м. Путешествие в первое тысячелетие на-шей эры. Записки об археологической (студенческой) экспедиции. — К., 2000). Саме, завдяки Надії Михайлівні Кравчен-ко була створена не просто археологічна експедиція, а місце згуртовування одно-думців. В кулуарах колишні і нинішні учас-ники експедиції згадували різноманітні випадки, пов’язані з польовими робота-ми та камеральною лабораторією.

Відкриваючи конференцію дирек-тор Інституту історичної освіти, д. і. н., проф. О.О. Сушко відзначив важливе значення археологічної експедиції та лабораторії археологічних досліджень у навчально-виховному процесі Інститу-ту. Вітали учасників конференції також заступник директора Інституту к. і. н., проф. І.Г. Вєтров та завідувач кафедрою історії та археології слов’ян д. і. н., проф. М.А. Журба, котрі у своїх виступах зупи-нились на історії створення та діяльності археологічної експедиції та лабораторії археологічних досліджень.

Закономірно, що першою доповіддю конференції, стала доповідь Н.С. Абаши-ної про науковий шлях Н.М. Кравченко, як дослідниці черняхівської культури. Адже, результати наукових досліджень Н.М. Кравченко, розроблені нею мето-дики та теоретико-методологічні засади у вивчення черняхівської культури досі є основою для сучасних наукових пошуків.

Загалом на конференції було заслу-хано 22 доповіді, що стосувалися різних аспектів черняхівської проблематики. Доповіді можна об’єднати у кілька те-матичних груп, що відображають сучасні напрямки у дослідженні черняхівської культури: нові відкриття та польові до-слідження пам’яток; проблема хроноло-гії культури; дослідження поховальних обрядів та їх етнокультурних основ; вив-чення проблем матеріального вироб-ництва, економічних процесів та побуту черняхівського населення; аналіз кате-

Доповідь Н.С. Абашиної — дани-

на пам’яті Вчителя та засновника експедиції

Н.М. Кравченко

На відкритті конферен-ції: зі вступним словом

О.О. Сушко; поряд І.Г. Вєтров і М.А. Журба

OIUM * 2011 * 1 �


горій матеріальної культури, регіональні дослідження, а також вивчення впливів черняхівської культури на суміжні тери-торії в пізньоримський час. Хоча такий поділ є дещо умовним, адже фактично всі доповіді торкалися питання хроно-логії, етнічного складу населення чер-няхівської культури та його міграцій.

Перша із тематичних груп, репрезен-тована доповідями щодо нових дослід-жень на поселеннях та могильниках чер-няхівської культури. Зокрема, доповідь Р.В. Терпиловського «Дослідження но-вих пам’яток черняхівської культури у межиріччі Удаю і Сули» стосувалася но-вобудовних досліджень пам’яток чер-няхівської культури на території Сумської області. Ю.Ю. Башкатов запропонував увазі учасників конференції результа-ти власних досліджень на Полтавщині. Нові матеріали з північно-східної пери-ферії культури знайшли відображення у доповіді О.О. Радюша «Поселення і могильник біля села ім. Карла Лібк-нехта (Пени) та пам’ятки пізньорим-ського часу в середній течії Курського Посем’я». Доповіді Б.В. Магомедова та С.В. Діденко «Дослідження черняхівсь-кого могильника у с. Легедзене на Чер-кащині 2008—2009 рр.», Р.Г. Шишкіна та О.В. Петраускаса «Дослідження могиль-ника черняхівської культури Червоне-2» стосувалися нових досліджень могиль-ників черняхівської культури. До цієї гру-пи варто віднести і доповідь Т.Р. Миляна та О.М. Осаульчука «Водопостачання

на поселенні Йосипівка-3 у верхів’ях За-хідного Бугу», у якій відображені нові відкриття у ході рятівних розкопок на Львівщині.

Важливим напрямком сучасних наукових пошуків у дослідженні чер-няхівської культури є вивчення її хроно-логії. На конференції цим проблемам були присвячені доповіді І.О. Гавритухі-на та О.В. Гопкало, які викликали жваві дискусії серед учасників конференції. У доповіді І.О. Гавритухіна «Пізньо- та постчерняхівські традиції у «Великому Київському трикутнику» було підняте питання пізнього етапу черняхівської культури, а О.В. Гопкало у розвідці «Хро-нологія чоловічих поховань черняхівської культури» здійснила спробу диферинці-йованого підходу до вирішення питань хронології.

Іншим напрямком черняховознавс-тва є дослідження поховальних обрядів населення черняхівської культури, риту-альних практик та їх етнокультурних ос-нов. Окремі аспекти даної тематики були розкриті у доповідях О.В. Гудкової «За-

Випускники КДПІ ім. М. Горького (нині НПУ ім. М.П. Драгоманова) різних років Є.Л. Го-роховський (у центрі), О.В. Гопкало (ліворуч) та гостя з Харкова О.Г. Варачова (право-руч)

Д.В. Акімов і М.В. Любі-чев — дослідники черняхівських пам’яток східної частини ареа-лу — гості з Воронежа та Харкова. Біля вітрин з матеріалом з розко-пок ексепедиції НПУ ім. М.П. Драгоманова різних років — учасник експедиції О.А. Коваль

Робочий момент конференції — питання допові-дачеві від І.О. Гавритухіна (Росія). Праворуч — Б.С. Строцень

10 OIUM * 2011 * 1


хисна магія в інгумаціях черняхівського могильника Нагорне-2»; М.В. Любічева «Cарматські елементи на могильниках черняхівської культури дніпро-донець-кого лісостепу», О.Г. Варачової «Місце скляних та глиняних кубків в «сервізі» поховань на могильниках черняхівської культури дніпро-донецького лісостепу».

Важливою складовою у реконструк-ції черняхівського суспільства є вивчення проблем матеріального виробництва, еко-номічних процесів та побуту тогочасного населення. Цим питанням були присвя-чені доповіді колег: В.М. Войнаровського «Проблеми археологічного дослідження допоміжних ремесел в черняхівській куль-турі (вапнярства, вуглярства та дігтярс-тва)», О.С. Румянцевої «Свідоцтва склови-робництва у чорноморському регіоні та на Дністрі у світлі нових даних», К.В. Миз-гіна «До проблеми джерел надходження римських монет до носіїв черняхівської культури», та Е. Шульце «Матеріали до вивчення черняхівського костюму із мо-гильника Нагорне-2».

Ще один напрямок репрезентова-ний доповідями з аналізом окремих ка-тегорій матеріалів культури, зокрема, В.С. Тиліщака про ліпну кераміку Чер-нелево-Руського могильника та Є.Л. Го-роховського «Римські золоті медальйо-ни IV ст. із Києва та Ласківський скарб». Цікавою була і доповідь Ю. Ревери про «Знахідки римських республіканських монет на території Львівської області».

Регіональний підхід у дослідженні черняхівської культури представлений Б.С. Строценем у доповіді «Черняхівська культура Західного Поділля».

Окрема група доповідей присвячена суміжним територіям у римський час та їх зв’язкам із традиціями черняхівської культури. Це, зокрема, доповіді російсь-ких колег А.М. Обломського «Етнокуль-турні компоненти населення поселення гунського часу в Танаїсі», О.М. Ворон-цова «Горизонт черняхівських впливів на пам’ятках мощинської культури», Д.В. Акімова «Черняхівська міграція у район басейну Верхнього Дону у гунсь-кий час», а також білоруського дослідни-ка В.Г. Бєлявця «Зв’язки з черняхівським населенням у матеріалах вельбарської культури з території Білорусії».

Усі доповіді викликали жвавий інте-рес та обговорення. Особливо гострими були дискусії щодо проблеми вкладу пізньоскіфсько-сарматського населення у формування черняхівської культури, її хронології, впливів населення чер-

Гості з Білорусі та Росії В.Г. Белявець (ліворуч),

О.С. Румянцева (пра-воруч) та випускниця КДПІ ім. М. Горького

(нині НПУ ім. М.П. Дра-гоманова) Н.С. Абаши-

на (у центрі)

Доктор Ердмуте Шультце (Євразійське відділення Німецького археологічного Інституту, Берлін) — ба-жана гостя конференції та особистий друг багатьох присутніх

Провідні вчені у галузі вивчення культур

римського часу на території Східної Єв-

ропи: (зліва направо) А.М. Обломський,

Р.В. Терпиловський, Б.В. Магомедов

OIUM * 2011 * 1 11


няхівської культури на сусідні тери- торії.

Підводячи підсумки, учасники кон-ференції високо оцінили її добру органі-зацію та змістовне наповнення. Також було запропоновано проводити такі кон-ференції регулярно, принаймні раз у два роки.

Результатом роботи конференції, дискусій та активної співпраці її учасників і став цей збірник наукових матеріалів.

Завершуючи мову про конференцію, також повинні сказати, що її проведення, видання тез та цього збірника, присвя-ченого актуальним проблемам вивчен-ня черняхівської культури, є спільним проектом НПУ ім. М.П. Драгоманова (Інститут історичної освіти) та Інституту археології НАН України (відділ архео-логії ранніх слов’ян). Велику підтримку в організації конференції надало керів-ництво Інституту історичної освіти НПУ

ім. М.П. Драгоманова. Особлива по-дяка — директору Інституту історичної освіти, д. і. н., проф. Олександру Олек-сандровичу Сушку, заступнику дирек-тора Інституту з виховної роботи, к. і. н., проф. Ігорю Георгійовичу Вєтрову та за-відуючому кафедрою історії та археології слов’ян, д. і. н., проф. Михайлу Анатолі-йовичу Журбі за підтримку та безпосе-редню участь у діяльності оргкомітету. Також організатори конференції вдячні нинішнім і колишнім студентам Інституту історичної освіти НПУ ім. М.П. Драгома-нова за допомогу у її проведенні

Маємо надію, що конференція на базі університету матиме продовження, стане періодичною, і надалі буде згурто-вувати навколо себе як відомих учених, так і молодих дослідників.

В.с. тилІщАк, я.В. ВОлОДАрець-УрбАНОВиЧ, м.О. АВрАмеНкО

Колективне фото на честь закриття конференції; справа наліво: стоять О.В. Петраускас, О.М. Воронцов, О.Г. Варачова, Ю.Ю. Башка-тов, В.Г. Белявець, О.А. Коваль, К.В. Мизгін, Д.В. Акімов, А.М. Обломський, М.В. Любічев, Р.В. Терпиловський, Ю. Ревера, В.С. Тиліщак, М.Б. Строцень, Є.С. Ткач, Р.Г. Шишкін; сидять І.О. Гавритухін, Л.В. Вакуленко, О.В. Гопкало, О.С. Румянцева, Н.С. Абашина, Е. Шульт-це, Б.С. Строцень, Б.В. Магомедов, В.М. Войнаровський

12 OIUM * 2011 * 1

Черняховская культура — крупнейшая этнокультурная общность Восточной Ев-ропы эпохи Великого переселения наро-дов. Ее влияние распространяется далеко за пределы собственного ареала. Сегодня иногда можно встретить термины «черня-ховская вуаль» и, даже, «провинциально-черняховская традиция». Об одном из та-ких явлений применительно к территории донской лесостепи и пойдет речь.

В настоящее время верхнедонские древности эпохи Великого переселения разделяются на две культурно-хронологи-ческие группы (рис. 1). Одна из них — типа Каширки-Седелок — относится к середине III — началу IV в. (не исключая середины или даже конца столетия). Другая — па-мятники круга Чертовицкого-Замятино — датируется в пределах от финала IV в. до рубежа V/VI столетий. Население, оставив-шее и ту, и другую группы, было связано с племенами-носителями черняховской культуры, влияние которой ощущается в широком спектре культурных элементов.

Домостроительство. На донских поселениях позднеримского и гуннского времени известны постройки двух типов: полуземлянки и наземные (рис. 2). Пос-ледние распространены преимуществен-но на селищах круга Каширки-Седелок, на верхнедонских памятниках другого типа встречаются относительно редко. Между тем, сочетание наземных и углубленных домов хорошо известно в «черняхове» (Магомедов, 2001, с. 22). Среди полузем-лянок раскопаны строения с четырех-угольным котлованом, интерьер которого бывает усложнен материковыми полка-ми, пристенками, а также вписанными в его контур ямами (рис. 2, 2—4). Имеют-ся сооружения с глинобитными печами (рис. 2, 4, 5). Аналогии им можно найти на черняховских памятниках Поднестро-

1 Работа выполнена при финансовой под-держке РГНФ по про-екту 10-01-56103а/Ц

вья и Среднего Днепра (Магомедов, 2001, с. 22—23; Баран, 1981, с. 23—31).

Наземные сооружения поселений Верхнего Дона делятся на большие (пло-щадь более 60 м2) и малые (менее 30 м2) (Акимов, 2001, с. 148). Первые известны преимущественно среди донских древ-ностей позднеримского времени. Единс-твенным раскопанным из такого типа зданий в гуннскую эпоху является пост-ройка 1 городища Крутогорье. Большие дома имели столбовую конструкцию, их стены возводились на каркасе из прутьев и нешироких досок, обмазанных глиной (рис. 2, 1). Иногда прослеживается линия столбов по центральной оси сооружения, что может свидетельствовать о наличии опорной балки двускатной крыши. Там, где удается проследить контуры здания, они имеют вытянуто-прямоугольную форму. Это роднит их с двухнефными на-земными конструкциями черняховской культуры (Магомедов, 2001, с. 22).

Малые наземные дома отличались от больших только площадью, а также могли быть в плане не только прямоугольными, но и подквадратными, и подовальными. Хотя они и нередко встречаются в «чер-няхове», как таковой этнокультурной спецификой они не обладают.

Интересная находка была сделана при раскопках северо-западной линии укреп-лений III Чертовицкого городища (рис. 2, 5). На валу была обнаружена двухкамерная постройка на каменном основании, ота-пливавшаяся глинобитной печью, которая была встроена во внутреннюю перегородку (рис. 2, 5а). В печи был найден лепной гор-шок характерной формы (рис. 3, 15). Осо-бенности конструкции этого сооружения находят прямые аналогии среди остатков укреплений нижнеднепровского городища Башмачка. В последнее время появилась

Д.В. Акимов(В о р о н е ж)

черняхоВсКая МиГрация В раЙон БассеЙна ВерхнеГо дона В позднериМсКое и ГуннсКое ВреМя 1

історичні реконструкції

OIUM * 2011 * 1 1�

Акимов Д.В. черняховская миграция в район бассейна верхнего дона в позднеримское и гуннское время

версия о том, что данная чертовицкая пос-тройка может иметь в качестве прототипов каменные дома позднего слоя Танаиса (Зиньковская, 2008, с. 22). На мой взгляд, та-кой точке зрения противоречит ряд археоло-гических реалий. Во-первых, для Верхнего Подонья гуннского периода рассматрива-емое сооружение уникально, в Танаисе же его аналоги представляют собой основной тип жилища. Налицо отсутствие переноса устойчивой домостроительной традиции. Во-вторых, и это главное, место расположе-ния чертовицкой постройки (рис. 2, 5а, 5б) не двусмысленно указывает на ее прина-длежность оборонительной линии. Необ-ходимость врезать простое или, тем более, престижное жилище во внутренний склон вала на городище площадью 6 га выглядит сомнительной. Последнее подтверждается и тем фактом, что основные находки и объ-екты гуннского времени на III Чертовицком городище относительно компактно сосре-доточены преимущественно в южной части мыса и отстоят от рассматриваемой пост-ройки более чем на сотню метров (Медве-дев, 1998, рис. 1).

керамический комплекс. В бассейне Верхнего Дона подавляющую часть кера-мики составляют лепные горшки различных форм. Наиболее распространенным как в позднеримское, так и в гуннское время является тип округлобокого сильнопрофи-лированного сосуда с плавно отогнутой на-ружу шейкой (рис. 3, 7—12, 15—20). Подоб-ные формы весьма характерны для ряда регионов черняховской общности, в осо-бенности с полуземляночным домострои-тельством (Баран, 1981, табл. I—IV). Там же нередко встречаются лепные конические миски на поддоне, аналогичные верхнедон-ским (рис. 3, 13, 24) (Баран, 1981, табл. Х, 5, 8, 10, 11). Любопытна находка на поселении Замятино 5 лепного лощеного фрагмента сосуда, украшенного под горлом налепным валиком с косыми насечками (Острая Лука Дона, 2004, рис. 91, 2). Подобный орнамент встречается на черняховской лепной посуде в Поднестровье (Бовшев II) и Среднем Под-непровье (Хлопков) (Баран, 1981, табл. LV, 22; LVI, 3; Магомедов, 2001, рис. 25, 8, 9), а также, в более позднее время, на пеньков-ских сосудах (Славяне Юго-Восточной Евро-пы, 1990, рис. 45, 6).

Некоторые другие типы донской леп-ной керамики находят близкие аналогии в черняховском Северном Причерномо-рье и на Нижнем Днепре. Весьма инте-ресно то, что хотя исходный регион один и тот же, в позднеримское и в гуннское время на Верхнем Дону из него усваива-ются различные традиции.

Среди древностей круга Каширки-Се-делок известны крупные тарные сосуды-корчаги с сильно отогнутым приостренным венчиком, а также округлобокие горшки с максимальным расширением тулова ниже середины высоты (рис. 3, 1, 2, 4, 6). Анало-гии им находят в слоях причерноморских черняховских памятников типа Камен-ки-Анчекрак (Магомедов, 2001, рис. 26, 7, 9—13). Кроме того, на Дону в поздне-римское время получил распространение обычай украшать тулово сосуда налепным орнаментом в виде подковки или волно-образного валика (рис. 3, 3). Некоторые ис-следователи видят истоки этой традиции в том же регионе черняховской общности (Обломский, Терпиловский, 1998, с. 132; Обломский, 2001, с. 126). Справедливости ради надо отметить, что подобный же ор-намент известен и в керамике Поднестро-вья (Черепин, Бовшев II, Рипнев II) (Баран, 1981, табл. VIII, 5; XLIV, 5; LVI, 23; LXI, 2).

рис. 1. Карта памят-ников 2-й четвер-ти — середины I тыс. н. э. Верхнего Подонья (по А.М. Обломско-му с дополнениями автора): памятники типа Чертовицкого-Замятино: I — селища; II — городища; III — не-крополи (пунктиром обозначены памятни-ки, предположительно относящиеся к типу); IV — памятники типа Каширки-Седелок; V — современные населенные пункты

1� OIUM * 2011 * 1


рис. 2. Постройки 2-й четверти — середины I тыс. н. э. Верхнего Подонья (по А.М. Обломскому, Р.В. Терпиловскому, А.П. Медведеву, Д.В. Акимову). А — позднеримское время: 1 — Седелки, постройка 1 раскопа 2; 2 — Малая Трещевка 1, постройка 1; б — гуннское время: 3—5 — III Чертовицкое: 3 — постройка 9; 4 — постройка 6; 5 — постройка 1 (а — план и профиль постройки; б, в — профиль и план разреза укреплений); I — границы ям; II,VII — обожженная глина, под очага / печи; III, IX — зола, угли; IV — камни; V — глина; VI — фрагменты глиняных грузил; VIII — обожженная глиняная обмазка

OIUM * 2011 * 1 1�


рис. 3. Лепная керамика 2-й четверти — середины I тыс. н. э. Верхнего Подонья (по А.М. Обломскому, Р.В. Терпиловскому, А.П. Мед-ведеву, Д.В. Акимову, А.Н. Бессуднову, И.Е. Бирюкову). А — позднеримское время: 1, 2, 6, 7 — Каширка 2; 3, 4, 8—11, 13 — Седелки; 5, 12 — Малая Трещевка 1; б — гуннское время: 14, 16, 19, 20, 23 — Крутогорье; 15, 22, 25 — III Чертовицкое; 17, 21, 26, 27 — Старо-животинное 3; 18 — Замятино 5; 24 — Замятино 8

1� OIUM * 2011 * 1


Керамический комплекс памятников типа Чертовицкого-Замятино включает лепные сосуды с резким переходом от шейки к тулову, выраженным либо пере-ломом под острым углом, иногда подчер-кнутым изнутри ребром (рис. 3, 21—23), либо сглаженным уступом, образующим-ся между горлом и крутым плечиком горшка (рис. 3, 14). Подобные сосуды в классификации причерноморской черня-ховской лепной посуды относят к типам II и III (Магомедов, 1987, рис. 17). Впрочем, донские сосуды с «раструбовидным» гор-лом часто орнаментированы насечками по краю венчика (рис. 3, 21, 22), что редко встречается в «черняхове». Еще раз под-черкну, что в позднеримское время на Дону подобных форм не встречается.

Значительная часть лепных мисок также имеет аналогии в черняховской среде (рис. 3, 25—27).

Что касается гончарной посуды, то в Подонье в гуннскую эпоху ее очень мало. Однако, значительная часть находок при-надлежит столовой сероглиняной керами-ке черняховского производства (рис. 4).

Вещевые находки. Коллекция нахо-док на донских памятниках представле-на орудиями труда, бытовыми предмета-ми, вооружением, а также украшениями и деталями личного убора. К сожале-нию, на многослойных памятниках, при отсутствии четкой стратиграфии и пла-ниграфии, порою бывает довольно труд-но соотнести конкретную вещь с опре-деленным этнокультурным комплексом. Поэтому здесь будут упоминаться только находки, имеющие прямые аналогии среди черняховских древностей.

К таковым на верхнедонских поселени-ях позднеримского времени в первую оче-редь надо отнести некоторые орудия тру-да, прежде всего ткацкого производства. Пряслица с этих памятников относительно немногочисленны и довольно однотип-ны — они биконические, без орнамента, нескольких вариаций: высокие или призе-мистые, с воронковидными основаниями или без них (рис. 5, 7—9). Подобные вещи широко известны в «черняхове» (Магоме-дов, 2001, с. 104, рис. 84, 1—4; Славяне и их соседи, 1993, с. 145, табл. LXXI).

Прясла памятников круга Чертовицко-го-Замятино более многочисленны и раз-нообразны. Из них для рассматриваемой темы, помимо простых биконических, о которых уже шла речь (рис. 5, 10), наи-более интересны орнаментированные, фигурные изделия: граненые, канеллиро-ванные, бусиновидные (рис. 5, 11—14). Подобное же разнообразие характерно

для черняховского набора (Магомедов, 2001, рис. 84, 5, 14—17; Славяне и их со-седи, 1993, с. 145—146, табл. LXXI).

На всей территории европейского Барбарикума был распространен верти-кальный ткацкий стан, поэтому нередкой находкой являются глиняные грузила, при-менявшиеся для оттягивания нитей осно-вы (Магомедов, 2001, с. 105). Исследова-тели черняховских древностей указывают преимущественно на изделия пирами-дальной и конической формы, упоминая и более редкие находки иных конфигу-раций (Славяне и их соседи, 1993, с. 145; Магомедов, 2001, с. 105). То же относится и к верхнедонскому региону. Однако, что интересно, в позднеримское время здесь абсолютно преобладают именно пира-мидальные грузила (рис. 5, 15), а в гуннс-кое — только конические (рис. 5, 16—17). Исключения мне неизвестны.

Безусловным свидетельством разви-того земледелия черняховской культуры являются находки каменных жерновов ручных мельниц (Славяне и их соседи, 1993, с. 146; Магомедов, 2001, с. 90—91). Такие находки на Верхнем Дону редки, но известны на памятниках обоих типов: в Седелках (рис. 5, 18, 19) (Обломский, 2001, рис. 6, 13, 14) и на городище Круто-горье (рис. 5, 20, 21).

Одна из наиболее характерных нахо-док на бытовых и погребальных памятни-ках черняховской культуры — это костяные гребни (Славяне и их соседи, 1993, с. 145). На Верхнем Дону на поселении Ксизово-17А в постройке позднеримского времени найден трехслойный наборный гребень с полукруглой спинкой (рис. 5, 2), относя-щийся к типу I варианту 1а по классифи-кации Г.Ф. Никитиной (Обломский, 2009, с. 179, рис. 5, 1; Никитина, 1969, с. 149).

В гуннское время в состав ремеслен-ного центра, возникшего на Острой Луке Дона, входила мастерская гребенщика, изготавливавшего изделия с полукруглой спинкой и прямыми плечиками с выреза-ми (тип III вариант 2б по той же классифи-кации) (Никитина, 1969, с. 149). Найдены не только готовые изделия и заготовки (рис. 5, 3, 4), но и обрезки рогов лося и оленя, часть инструментария (Острая Лука Дона, 2004, глава 6). Интересно то, что на поселении позднеримского времени у с. Писарево найден костяной фрагмент гребня, относящегося, вероятно, к тому же типу с прямыми плечиками (рис. 5, 1).

На поселениях круга Каширки-Се-делок обнаружены также такие весьма характерные предметы как ведерковид-ные подвески (рис. 5, 5, 6) (Бессуднов,

OIUM * 2011 * 1 1�


Обломский, 1996, рис. 5, 9; Обломский, 2009, рис. 5, 9). На памятниках черняхов-ской культуры найдено около двух сотен таких украшений, большая часть которых была изготовлена из железа (Магомедов, 2001, с. 70; Гопкало, 2008, с. 60—61).

Кроме перечисленных находок в качестве доказательств черняховской

миграции на Дон следует упомянуть та-кие детали личного убора и одежды как фибулы и пряжки. Многие из них также имеют черняховские прототипы. Неко-торые из вещей этого ряда изготавлива-лись на месте, донскими мастерами.

Отдельные параллели с черняховской общностью частично прослеживаются и

рис. 4. Гончарная и лощеная керамика 2-й четверти — середины I тыс. н. э. Верхнего Подонья (по А.М. Обломскому, Р.В. Терпиловс-кому, А.Н. Бессуднову, Д.В. Акимову, И.Е. Бирюкову, А.П. Медведеву). А — позднеримское время: 1 — Каширка 2; 2—8 — Седелки; б — гуннское время: 9, 12 — Крутогорье; 10 — III Чертовицкое; 11, 15, 16 — Замятино 8; 13, 14 — Староживотинное 3; 17 — Подгор-ное. 1, 2, 4, 7, 8 — гончарная лощеная, 3, 5, 6, 9, 10, 12—14 — гончарная, 11, 15—17 — лощеная керамика

1� OIUM * 2011 * 1


в расположении поселений. К примеру, ландшафтная привязка памятников типа Каширки — Седелок довольно близка или аналогична черняховским, известным в Днепровском Левобережье (Обломский, 2007, с. 80). Преимущественно это верх-ние участки равнин речных долин и над-пойменные террасы рек. Причем распола-гаются верхнедонские селища, за редким исключением, близ рек второго и треть-его порядков. А вот топография бытовых памятников круга Чертовицкого-Замяти-но принципиально иная. Большинство их размещается по берегам крупнейших рек

региона — Дона и Воронежа, на мысах, порой довольно высоких (до 30—40 м над уровнем поймы), реже — на первых надпойменных террасах. Для «черняхо-ва» это менее характерно.

Таким образом, целый ряд приведен-ных выше и иных свидетельств демонс-трирует присутствие «черняховцев» среди пришлого населения, мигрировавшего на Дон в позднеримское и гуннское время. Между тем, сложной проблемой остается пока определение исходного региона их миграции, уж слишком велик разброс ана-логий по территории этой общности. Пре-

рис. 5. Вещевые находки 2-й четвер-

ти — середины I тыс. н. э. Верхнего Подонья (по А.М. Обломскому,

Р.В. Терпиловскому, А.Н. Бессуднову,

Д.В. Акимову, И.Е. Би-рюкову, А.П. Мед-

ведеву). А — позд-неримское время:

1 — Писарево; 2, 5 — Ксизово 17; 6 — Ка-

ширка 2; 7—9 — Малая Трещевка 1; 15, 18,

19 — Седелки; б — гун-нское время: 3, 4 — За-

мятино 8; 10—12, 17, 20, 21 — Крутогорье;

13 — III Чертовицкое; 14, 16 — Староживо-

тинное 3. 1—4 — рог; 5, 6 — железо; 7—17 —

глина; 18—21 — ка-мень

OIUM * 2011 * 1 1�


обладание сильнопрофилированных форм лепных горшков при одновременной бед-ности гончарного набора, четырехуголь-ные полуземлянки со сложным рельефом стен и дна котлована, с печами и простыми очагами указывают на Верхнее и Среднее Поднестровье, а также, отчасти, на Дне- провское Левобережье. Помимо этого, на Дону заметны и элементы культуры юга черняховского ареала, а именно Нижнего Днепра и Северного Причерноморья.

Бросается в глаза и то, что элементы, имеющие прототипы в «черняхове», за исключением разве что самого массового и универсального материала (например, форм лепной керамики), в верхнедонских древностях обеих традиций имеют при-нципиальные различия. По сути, речь идет о двух крупных волнах переселения, неза-висимых друг от друга. Однако при этом обращает на себя внимание и другой неос-поримый факт: «черняховские» компонен-ты обитателей Верхнего Подонья как пер-вой, так и второй волны находят аналогии в одних и тех же регионах, в среде родс-твенного населения. Как это объяснить?

Прежде всего, необходимо заметить, что основу верхнедонского населения и позднеримского, и гуннского времени со-ставляют носители традиций киевской куль-туры, наиболее вероятно с левобережной части ее ареала (Обломский, 2001, с. 130; 2005, с. 111). Вполне вероятно поэтому, что многие из приведенных выше элементов могли быть занесены ими. Это относится, например, к орудиям ткацкого производс-тва (рис. 5, 7—17). Формы же лепной посу-ды киевского и черняховского керамичес-ких наборов частично совпадают, особенно в типологических рядах сильнопрофилиро-ванных округлобоких сосудов (рис. 3, 7—12, 15—20). Тем не менее, костяные гребни и металлические детали одежды, в том числе местного производства, а также наземные постройки, которые практически неизвест-ны в киевской общности, являются прямым указанием на переселение ремесленников именно из ареала распространения черня-ховской культуры.

В итоге же, суммируя все данные, сле-дует признать, что подавляющая часть мигрантов имела прямое отношение к раннеславянскому этносу, не исключая эт-нографической специфики племен первой и второй волны переселений. Объяснение же различий в черняховской составляющей древностей типов Каширки-Седелки и Чер-товицкого-Замятино, на мой взгляд, надо искать в «сопутствующих» традициях.

К примеру, и там, и там фиксируются причерноморские элементы. Между тем,

для первого из названных типов верхнедон-ских поселений они связаны, прежде всего, с лепными корчагами, сосудами с груше-видным туловом, с налепным орнамен-том, а также с постройками, которые могли иметь каменные основания (рис. 3, 1—4, 6) (Обломский, 2001, с. 130). Такое сочетание признаков характерно для черняховских па-мятников типа Каменки-Анчекрак, где оно имеет позднескифское и сарматское проис-хождение (Магомедов, 1987, с. 61). Правда, с сарматами авторы ассоциируют и лепные сосуды с прямым горлом, резким изломом или уступом переходящим в тулово (Маго-медов, 1987, с. 58—59, см. библиографию), которые совсем не характерны для Ка-ширки, Седелок и им подобных поселений (рис. 3, 21—23). Не означает ли это, что из Северо-Западного Причерноморья на Дон в позднеримское время были заимствованы только позднескифские традиции, без сар-матских?

А вот для круга древностей Чертовиц-кое-Замятино горшки с раструбовидным горлом, а также сосуды с резким переходом от высокой шейки к крутому покатому пле-чику весьма характерны (рис. 3, 14, 21—23). В гуннский период кроме Северо-Западного Причерноморья они встречаются в Танаисе и его округе. Зато корчаг, подобных кашир-ковским, а также сосудов с подковообраз-ными налепами, как у поздних скифов, на Верхнем Дону в гуннское время не встре-чено пока ни разу. Это может указывать на преобладание именно сармато-аланского компонента. При этом круговой тарный сосуд из Крутогорья, который удалось ре-конструировать (рис. 4: 9), вероятнее все-го изготовленный гончаром из Ксизово, выполнен в позднеантичных традициях. На мой взгляд, связывать происхождение причерноморского компонента донских древностей гуннской эпохи нужно не столь-ко с северо-западной, сколько с восточной частью морского побережья. Впрочем, эта гипотеза требует тщательной проверки.

Любопытные результаты также дают попытки выявить германскую составляю-щую в среде верхнедонского населения. Казалось бы, о ее наличии в его составе в позднеримский период, безусловно, свидетельствуют наземные столбовые постройки большой площади (рис. 2, 1). В «черняхове» появление последних чаще всего связывают с германцами, причем не восточными, а центральноевропейскими (Магомедов, 2001, с. 23). Однако на этом германские параллели для памятников круга Каширки-Седелок практически ис-черпываются. А.М. Обломский специально подчеркивает, что вельбарской керамики

20 OIUM * 2011 * 1


здесь не найдено ни черепка (Обломский, 2001, с. 130). Очевидно, этнических восточ-ных германцев на Дону в первой волне за-падной миграции могло и не быть.

Зато, по всей видимости, они были во второй волне. Об этом свидетельствует целый ряд находок, начиная от керамики вельбарского типа и заканчивая харак-терными вещами (рис. 4, 11, 15; 5, 1—6). Германским элементам в культуре вер-хнедонского населения гуннской эпохи посвящены специальные исследования (Обломский, 2008а; 2010, с. 258—259). По этой причине не считаю необходи-мым дублировать приведенные в них ар-гументы, которым мне возразить нечего.

Впрочем, в вопросе об этнокультур-ных составах пришлых племен верхне-донского региона эпохи Великого пересе-ления народов точку ставить пока рано.

Если говорить о причинах миграции, то они тоже пока не окончательно ясны. Не секрет, что сведения письменных ис-точников об этнополитических процес-сах эпохи Великого переселения народов в Восточной Европе довольно малочис-ленны. Тем более это относится к восточ-ным территориям ее лесостепной зоны, удаленной от дунайских и причерномор-ских границ Империи. Поэтому пока воз-можно лишь рассуждать о синхронных исторических событиях, происходивших по соседству и известных по работам древних авторов.

Появление памятников типа Кашир-ки-Седелок по времени совпадает с процессом становления Готской держа-вы на юге Восточной Европы и расши-рением ее территории. Однако на Дон проникали не воинские дружины готов, а общины рядового населения, этничес-ки неоднородного. Хотя они восприня-ли многие достижения более развитой черняховской культуры, в том числе и через непосредственных носителей, их этнокультурный облик был ближе все-го раннеславянскому. Небольшая доля переселенцев, вероятно, происходила из иранской среды Северо-Западного Причерноморья. Пришельцы сумели ос-воить берега правых притоков р. Дон, но дальнейшее продвижение на восток остановилось. Наиболее вероятным пре-пятствием стало враждебное отношение аборигенов, контролировавших доно-воронежское междуречье. Конфликт за-вершился в пользу местных, пришельцы сожгли свои дома и покинули регион.

Становление древностей типа Черто-вицкого-Замятино по времени близко к гуннскому нашествию в южные регионы

Восточной Европы, вследствие которого черняховское население стало покидать насиженные места. Однако следует отме-тить, что многие памятники появляются на Дону и позже, во 2-й трети или середине, а то и во 2-й половине V в., т. е. уже после продвижения гуннов далеко на запад.

Из этого следует, что новая волна миграции на Верхний Дон не была одно-моментной, хотя ее фазы и были очень близки по времени. По всей видимости, первоначально донской бассейн стали осваивать раннеславянские племена, продвинувшиеся сюда из сейминско-донецкого региона киевской культуры. Переселение носило массовый характер, мигрировало сельское население, осно-вывавшее свои поселки исключительно на тех местах, где в позднесарматское время обитали потомки местных жите-лей с культурой сарматского облика. Этот факт еще требует своего объяснения. Моя гипотеза заключается в признании наличия в регионе остатков туземного населения, которое было ассимилиро-вано пришельцами. Примечательно, что «киевляне», на своей родине не стро-ившие крепостей, на Верхнем Дону за-селяют в том числе и укрепленные пун-кты (Чертовицкие городища, Подгорное, Крутогорье и т. д.). Очевидно, на то были свои причины. Кстати, конкретно к этой изначальной волне миграции гуннское нашествие, видимо, отношение не име-ло. Дело в том, что с привычных мест обитания носителей сейминско-донец-ких киевских традиций с конца IV в. ста-ли вытеснять выходцы из Подесенья, что привело фактически к смене населения водораздела Днепра и Дона и формиро-ванию памятников типа Каменево 2-Ко-маровка (Обломский, 1991, с. 144—145).

Параллельно описанным процессам в верхнедонском регионе происходили и другие: на тех же поселениях, где в массо-вом порядке фиксируются следы раннего славянства, одновременно появляются иноэтничные компоненты: германский, позднеантичный, сармато-аланский. Не-смотря на такое разнообразие, исходный регион для них может быть один — Ниж-ний Дон, район Танаиса. Причина их пе-ремещения на север — как раз вторже-ние гуннов в начале последней трети IV в. Среди «южан», видимо, были не только (или не столько) селяне. С последними трудно связать появление ремесленных мастерских гончара в Ксизово, гребен-щика в Замятино, элементов каменных фортификаций на III Чертовицком, мно-гих других компонентов развитой чер-

OIUM * 2011 * 1 21


няховской культуры, а также и ранних погребений в Ксизово 17А (Обломский, 2008б, с. 32), в Ямном (Акимов, Разува-ев, Сурков, 2008, с. 4) и других, которые вряд ли принадлежали представителям рядовых слоев общества.

Есть и иные объяснения появления древностей типа Чертовицкого-Замя-тино. В частности, А.М. Обломский ука-зывает на единовременное появление комплекса специализированных ремес-ленных поселений в излучине Дона (у с. Замятино), которые он связывает со становлением в регионе некой военно-политической организации (Обломский, 2007, с. 92). Эта идея находит поддержку у исследователей. Дискуссионным ос-тается только вопрос о создателях этой организации. А.М. Обломский считает их гуннами. Однако деталей костюма и вещей, характерных для гуннских пог-ребений южнорусских степей здесь не найдено. Зато уже довольно представи-тельную серию находок дают фибулы и металлические зеркала с орнаментом и петелькой на обратной стороне. Хотя эти предметы и имеют широкое распростра-нение в Европе в эпоху Великого пере-селения народов и интернациональны в применении, все же их происхожде-ние связывают с алано-сарматами или восточными германцами. Знать тех и других составляла верхушку Готской де-ржавы, они были влиятельнейшими эт-ническими общностями черняховской культуры (Магомедов, 2001, с. 115, 122). Вполне вероятно, что один из аланских, германских или алано-германских, но не гуннских вождей и поселился со своим окружением на территории Верхнего По-донья в начале V в.

ЛитерАтурААкимов Д.В. Постройки 2-й четверти — середины I тыс. н. э. в бассейне Верхнего Дона и лесостепно-го Хопра // Верхнедонской археологический сбор-ник. — Липецк, 2001. — Вып. 2.Акимов Д.В., разуваев Ю.Д., сурков А.В. Погребе-ние эпохи Великого переселения народов у с. Ям-ное на Верхнем Дону // Культуры степей Евразии второй половины I тыс. н. э.: Тез. IV Междунар. ар-хеол. конф. — Самара, 2008.баран В.Д. Черняхiвська культура: За матерiалами Верхнього Днiстра i Захiдного Бугу. — К., 1981.бессуднов А.Н., Обломский А.м. Изучение архео-логических памятников на реке Семенек // Архео-логические исследования высшей педагогической школы (к 25-летию археол. эксп. Воронеж. педуни-вер.). — Воронеж, 1996.Гопкало О.В. Бусы и подвески черняховской культу-ры. — К., 2008.Зиньковская и.В. Археологические памятники ран-негуннского времени Верхнего и Нижнего Дона (сравнительный анализ) // Восточнославянский

мир Днепро-Донского междуречья и кочевники южно-русских степей в эпоху раннего средневеко-вья: М-лы науч. конф. — Воронеж, 2008.магомедов б.В. Черняховская культура Северо-За-падного Причерноморья. — К., 1987.магомедов б.В. Черняховская культура. Проблема этноса. — Lublin, 2001.медведев А.П. III Чертовицкое городище (матери-алы 1-й половины I тыс. н. э.) // Археологические памятники Верхнего Подонья первой половины I тысячелетия н. э. — Воронеж, 1998.Никитина Г.Ф. Гребни черняховской культуры // СА. — 1969. — № 1.Обломский А.м. Этнические процессы на водо-разделе Днепра и Дона в I—V вв. н. э. — Москва; Сумы, 1991.Обломский А.м. О памятниках лесостепного По-донья позднеримского времени // Верхнедонской археологический сборник. — Липецк, 2001. — Вып. 2.Обломский А.м. Проблемы изучения памятников Верхнего Подонья гуннского времени // КСИА. — 2005. — Вып. 219.Обломский А.м. Лесостепное Подонье // Восточ-ная Европа в середине I тысячелетия н. э. / Ран-неславянский мир. — М., 2007. — Вып. 9.Обломский А.м. Германские элементы в куль-туре Верхнего Подонья в гуннское время // The turbulent epoch. New materials from the Late Roman Period and Migration Period. — Lublin, 2008а.Обломский А.м. Предварительные итоги раскопок могильника гуннского времени у с. Ксизово Задон-ского р-на Липецкой обл. // Восточнославянский мир Днепро-Донского междуречья и кочевники южно-русских степей в эпоху раннего средневеко-вья: М-лы науч. конф. — Воронеж, 2008б.Обломский А.м. Материалы позднеримского вре-мени поселения Ксизово-17 Задонского р-на Ли-пецкой обл. // Vita antiqua. — К., 2009. — № 7—8.Обломский А.м. Новые погребальные комплексы Верхнего Подонья середины I тыс. н. э. // КСИА. — 2010. — Вып. 224.Обломский А.м., терпиловский р.В. Поселение Се-делки и его место среди памятников позднеримс-кого времени Днепровского Левобережья и лесо-степного Подонья // Археологические памятники Верхнего Подонья первой половины I тысячелетия н. э. — Воронеж, 1998.Острая лука Дона в древности. Замятинский ар-хеологический комплекс гуннского времени / Ран-неславянский мир. — М., 2004. — Вып. 6.славяне и их соседи в конце I тысячелетия до н. э. — первой половине I тысячелетия н. э. / Архео-логия СССР. — М., 1993.славяне Юго-Восточной европы в предгосударс-твенный период. — К., 1990.

SummaryChernyakhov culture spread its influence far be-

yond the borders of its own area. Among other regions settled with Chernyakhov tribes was the Upper Don (now territory of Lipetsk and north of Voronezh ob-last). Two waves of migration are fixed there — those of Late Roman and Hunnian age. The first wave was connected with expansion of Ermanaric’s kingdom. The second one was caused by complex internal eth-nocultural processes in forest and forest-steppe zones of Eastern Europe, as well as by Huns’ invasion from Asia to Europe. In spite of a time gap between the two migrations, the basic element of settlers was repre-sented by early Slavs. Moreover, the territory of Up-per Don region was settled by Germanic and Iranian (Sarmato-Alanian) tribes.

22 OIUM * 2011 * 1

м.м. казанский

(П а р и ж)

радаГаЙс и Конец черняхоВсКоЙ Культуры

Черняховская культура, представляю-щая собой археологическое выражение гот-ской федерации различных варварских на-родов, исчезает в начальной фазе Великого переселения народов. Однако, некоторое количество черняховских памятников гун-нского времени (рис. 1) известно на терри-тории от Дуная до Левобережья Днепра (об их дате см.: Щукин, 1979; 1980; Ščukin, Šarov, 1999; Магомедов, 1987, с. 88, 89; 1999; 2001, с. 146, 147; Kazanski, Legoux, 1988; Kazanski, 1992, 1997, 2009 1, с. 116—118; Shchukin, Kazanski, Sharov, 2006, Р. 132, 133; Гороховс-кий, 1988; Ioniţă, 1992, S. 82; Harhoiu, 1999; Levinschi, 1999, P. 29; Liviu-Şovan 1999, P. 22; Гавритухин, 1999; 2000; 2007 и др.). Архео-логи школы И. Вернера, более скептичные в отношении существования черняховской культуры в эпоху переселения народов, признают, тем не менее, что некоторые чер-няховские захоронения всё же могут при-надлежать гуннскому времени (Bierbrauer 1994, S. 117—121). Как показал Я. Тейрал, самые поздние черняховские памятники содержат те же хронологически значимые вещи, что и среднедунайские памятники фазы (периода) D1 (360/370—400/410 гг.) хронологии европейского Барбарикума (Tejral, 1997). Итак, практически все специ-алисты согласны с тем, что черняховская культура датируется временем по крайней мере по 400 г. включительно, хотя, как мы увидим далее, число находок ее заклю-чительной фазы относительно невелико. Попытаемся разобраться, что же могло слу-читься около 400 г.

сВиДетеЛьстВА письменных источникоВ об осеДЛом нА-

сеЛении к сеВеру от нижнего ДунАя В гуннское Время

По Иордану, пересказавшему готские легенды (историографической традиции

1 В моей книге 2009 г., вышедшей в Румынии, переиздана, с некото-

рыми коррекциями, глава о гуннской эпохе

на юге Восточной Европы из совместной

монографии с М.Б. Щу-киным и О.В. Шаровым

(Shchukin, Kazanski, Sharov, 2006). Считаю

необходимым цитиро-вать обе публикации,

поскольку книга 2009 г. оказалась более до-

ступной для восточно-европейских коллег.

2 О Днестре, как грани-це между остроготами-

грейтунгами и визиго-тами тервингами см. Аммиан Марцеллин,

XXXI.3.3—5.3 Скиры названы среди

народов Нижнего Дуная в т. н. Верон-

ском списке (Laterculus Veronensis), предпо-ложительно датиро-ванном 303—314 гг.

(Demougeot, 1979, Р. 229—232, 395, 396). По этому поводу стоит вспомнить некоторые

явно пшеворские черты нижнедунайских памятников черняхов-

ской культуры. Они свидетельствуют о при-

сутствии среди визи-готов-тервингов каких то других германских групп (Diaconu, 1965,

P. 299—306; Ioniţa, 1972, S. 99; Магоме-

дов, 2001, с. 118, 119; Shchukin, Kazanski,

Sharov, 2006, P. 54).

у готов в гуннское время просто не было), остроготы оставались до битвы при Недао в 454—455 гг. «на их родине», то есть где-то на территории к востоку от Днестра 2, под властью династии Амалов, хотя и под контролем гуннов (Иордан, Getica, 245). Одна группа остроготов управлялась Ви-нитарием, внуком Вилтульфа, племянни-ка Германариха, другая — Гезимундом, сыном Гунимунда Старшего, возможно, из боковой ветви династии Амалов (см.: генеалогическую таблицу: Вольфрам, 2003, с. 526, 527). Разумеется, Иордан в его «саге об Амалах» вряд ли точно пе-редал историю готов того времени, даже существование названных им персона-жей и реальность описанных событий могут быть поставлены под сомнение. Однако, вне всякого сомнения, рассказ Иордана удачно показал атмосферу и политическую ситуацию эпохи, когда от-дельные группы германцев были вклю-чены в гуннское объединение, сохраняя при этом некоторую автономию (подроб-нее: Казанский, 1997; Казанский, Мас-тыкова, 2009, с. 245—247). Две группы позднечерняховских памятников, одна в лесостепной зоне бассейнов Днепра и Южного Буга, другая на черноморском побережье между Днепром и Днестром вполне могут соответствовать двум груп-пам остроготов, упомянутых Иорданом (Kazanski, 1992; Казанский, 1997). Извест-но, что грейтунги пытались в 384 и 386 гг. переправиться через Нижний Дунай и уйти на территорию Империи, но были отброшены римлянами (Зосим, IV.38).

Известны и другие группы герман-ских и негерманских варваров, некогда входившие в готское объединение и ос-тавшиеся где-то к северу от Дуная под властью гуннов. Зосим упоминает как гуннских союзников скиров 3, карпо-да-ков (Зосим, IV.34.6), а также бастарнов —

OIUM * 2011 * 1 2�

казанский м.м. радагайс и конец черняховской культуры

все они в это время проживали где то к северу от Нижнего Дуная (Зосим, IV.51, 52). Далее, есть указания, что какая то часть визиготов после смерти Атанариха в 381 г. вернулась на свои земли к северу от Дуная (Зосим, IV.5, 6). Итак, по сведе-ниям Иордана и Зосима, некоторые груп-пы оседлых германских и не германских варваров оставались в гуннское время на территории, некогда занятой готской фе-дерацией.

хроноЛогические инДикАторы финАЛА черняхоВской куЛьтуры

Археологический материал под-тверждает существование оседлого на-селения в зоне черняховской культуры во времена, описанные Иорданом и Зо-симом. Хронологии позднечерняховских памятников посвящено немало публика-ций (см. выше), поэтому я лишь перечис-лю те вещи, датировка которых гуннским временем мне представляется обосно-ванной.

Это в первую очередь импортные стеклянные кубки, хронология которых может быть проверена внешними па-раллелями. К ним относятся конические фасетированные кубки типа Högom / Straume VIIA (рис. 2, 13; 4, 7; 5, 4), извес-тные в Скандинавии, Крыму и Централь-ной Европе, а также в черняховской зоне: Гавриловка, погр. 5, Ранжевое, погр. 12, Киселово, Деревянное, погр. 3, Горошев-цы, погр. 4, Михэлэшени, погр. 117, 296, 369, 450, Яссы-Николина, Лазо, погр. 28, Бырлад-Валя-Сякэ, погр. 84, Аршиуд-Хэнсури, погр. 3 и т. д. (Straume, 1987, S. 36—38; Kazanski, 1992, P. 197; пос-ледние списки находок: Gomolka-Fuchs, 1999; Гавритухин, 1999; Гавритухин, 2007, с. 11—18) 4. По скандинавской хроноло-гии такие кубки происходят из закрытых комплексов имеющих либо широкую дату (фазы С3—D1, напр. Havor), либо относящихся к фазам D1 (Amunde) и D2 / D2—D3 (Högom) (Kazanski, 1992, P. 197).

Конические кубки с каплями сине-го стекла (рис. 2, 12), происходящие из погр. 17.1978 Даниловой Балки и погр. 507 могильника Бырлад-Валя-Сякэ (Shchukin, Kazanski, Sharov, 2006, Fig. 121, 5, 20; Kazanski, 2009, Fig. 29, 5, 20) по па-раллелям в Абхазии, на Северном Кавка-зе, в Египте и на Среднем Дунае прина-длежат к 370—450 гг. (Kazanski, Legoux, 1988, P. 32, 33). Близкие им конические кубки с синими нитями (рис. 2, 14), встре-ченные не некоторых памятниках черня-ховской культуры (см. напр.: Gomolka-

Fuchs, 1999, Abb. 1—3; Shchukin, Kazanski, Sharov, 2006, Fig. 124, 1, 12; Kazanski, 2009, Fig. 32, 1, 12), также могут принадлежать гуннскому времени, но нет полной уве-ренности, что они не существовали и ранее 5. Кубки на ножке, украшенные овалами, фасетками или стеклянными нитями, типа Kosino / Straume VIII—IX (рис. 2, 15, 16; 4, 9) происходят из Из-воаре погр. 8, Индепенденцы погр. 20, Холмского погр. 51 и из одного из захоро-нений могильника Бизюков Монастырь. Вне черняховской зоны, в Центральной Европе или Скандинавии (Werner, 1959, S. 422, Taf. 1; Straume, 1987, S. 38—40, 45; Kazanski, 1992, P. 196; Гавритухин, 1999) эти кубки представлены исключительно в погребениях V в. (напр. Kosino, Lunde, Hamre, Hogstad, Snartemo) (Kazanski, 1992, P. 196) 6. Очень похожие кубки на кольцевом поддоне (рис. 4, 5), найден-ные в Ранжевом, Бырлад-Валя-Сякэ, погр. 47, Малаештах, Новых Стынкауцах,

4 Мне представляется неосторожным относить к этому типу фрагменты стенок и краев фасети-рованных кубков, от-крытые в черняховском контектсте, поскольку очень похожие кубки, но несколько других форм существуют в черняховской культуре и в догуннское время, см. напр. погр. 179 могильника Тыргшор (Diaconu 1965, Pl. 109), с вещами фаз С2 и С3 (т. е. 250/260—350/370 гг.), такими как гребень Томас I или пряжки с относительно коротким язычком (см. Kazanski, Legoux, 1988, P. 17, 18). Напомним и присутс-твие кубка с похожим декором в княжеской могиле Закшув / Закрау (Rau, 1972, Abb. 15).5 Конические кубки с горизонтальными кан-нелюрами (напр. Гаври-тухин, 2000, рис. 2, 9, 15, 17, 19, 23) или без деко-ра (напр. Гороховский, 1988, рис. 76), иногда относимые к гуннскому времени, существуют в римской Паннонии уже в 350—360 гг., как об этом свидетельствуют монетные находки (см. Kazanski, Legoux, 1988, P. 24, 28; Tejral, 1997, S. 331, Abb. 1, 18, 19; 2: 19, 21; Гавритухин, 2000, с. 265, 266). Неясна и начальная дата полу-сферических кубков с каплями синего стекла.6 Также к V в. был отнесен и кубок из Пи-вонице, на территории Польши (Mączyńska, 1999, Fig. 10, 9).

рис. 1. Карта памятников черняховской культуры гуннского времени: 1 — Сумы-Сад; 2 — Яременки; 3 — Башмачка; 4 — Капуловка; 5 — Гавриловка; 6 — Бизюков Монастырь; 7 — Aлександровка; 8 — Каменка-Анчекрак; 9 — Луговое; 10 — Ранжевое; 11 — Киселово; 12 — Журовка; 13 — Данилова Балка; 14 — Курники; 15 — Киев; 16 — Борохтян-ска Вильшанка; 17 — Деревянное; 18 — Горошев-цы; 19 — Николаевка; 20 — Лазо; 21 — Малаеш-ты; 22 — Холмское; 23 — Кокоара II; 24 — Собарь; 25 — Кобуска-Веке; 26 — Миоркани; 27 — Mихэлэ-шени; 28 — Яссы-Николина; 29 — Извоаре; 30 — Точилени; 31 — Бырлад-Валя-Сякэ; 32 — Тыргшор; 33 — Петроаселе; 34 — Могошани; 35 — Инде-пенденца; 36 — Воронинцы; 37 — Николаевка-A; 38 — Николаевка-Б; 39 — Филлипова; 40 — Чер-кассы-Центр; 41 — Хортица; 42 — Беленькое; 43 — Раковец; 44 — Барча; 45 — Лецкани; 46 — Сабаэ-ни; 47 — Синтана-де-Муреш; 48 — Валя-Стримбэ; 49 — Тыргу-Муреш; 50 — Аршиуд-Хэнсури

2� OIUM * 2011 * 1


Хуче и Барче, погр. 123 (Gomolka-Fuchs, 1999, S. 140) могут принадлежать тому же времени, как показывает находка в Ранжевом (Kazanski, 1992, P. 196). Одна-ко их дата должна быть подтверждена находками вне черняховского ареала 7.

Среди двупластинчатых фибул чер-няховской культуры (последняя сводка: Gauss, 2009) к гуннскому времени, оче-видно, принадлежат наиболее крупные экземпляры группы Амброз I (Амброз, 1966, с. 76—91), длиной более 8 см (не считая кнопки) (рис. 2, 1, 2; 4, 2). Это фи-булы из Николаевки (9,3 см), Ранжевого, погр. 14 (9,5 см), Тыргшора (8,6 см), Из-

воаре (8,4 см). В целом в гуннское вре-мя повсюду в Европе наблюдается уве-личение размера фибул (Kazanski, 1992, P. 196), достаточно вспомнить хорошо известные застежки горизонта Унтер-зибенбрунн, а также находки в Крыму, особенно на Боспоре Киммерийском и на Северном Кавказе (о северокавказ- ских фибулах см.: Мастыкова, 2009, с. 48). Двупластинчатые фибулы типа Виллафонтана / Амброз II (рис. 2, 3, 4; 3, 2), найденные в Петроаселе и Бизю-ковом Монастыре, также типичны для фазы D1, они широко распространяются на огромной территории от Черномо-рья до Италии (Bierbrauer, 1968; Kazanski, 1992, P. 197). Некоторые, как находка из Петроаселе (Harhou, 1998, Taf. 77, A: 11) могут быть миниатюрными копиями больших фибул горизонта Унтерзибенб-рунн (Kazanski, 1992, P. 197, 198).

Отдельные фибулы типов Амброз I АА и АБ имеют черты, типичные для за-стежек гуннского времени. Так, пара фи-бул из могильника Сумы-Сад (рис. 6, 10, 11; см. Kazanski, 1998, Fig. 5, 10, 11; 2009, Fig. 34, 10, 11) имеет пять кнопок на голо-вке, что впервые зафиксировано для из-делий периода D2 (напр. Замостье: Tejral, 1988, S. 238). Две фибулы из могильника Лазо (рис. 5, 2, 3; см.: Левинский, 1999, рис. 38, 12, 13) имеют характерные вы-ступы на ножках, как на фибулах из пог-ребения в Унтерзибенбрунн (ср.: Tejral, 1997, Abb. 15, 1). Наконец, малые фи-булы типа Амброз IБА (рис. 2, 5; Журов-ка, погр. 2; Курники, погр. 4; Могоша-ни, погр. 8; см.: Барцева, Вознесенская, Черных, 1972, рис. 13, 3, 4; Магомедов, 2001, рис. 69, 5; Diaconu, 1970, Fig. 12, 15) также принадлежат началу гуннского времени, поскольку за пределами чер-няховского ареала они известны только в закрытых комплексах периода D1 (напр. Заморское, погр. 22; Инкерман, погр. 29, см. Tejral, 1987, Abb. 14, 11, 12, 17).

К этому списку надо добавить арба-летные фибулы с ромбической ножкой, расширенной ближе к дужке (рис. 2, 10), типа Амброз 17/3-в (или типа «Киев» по Schulze-Dörrlamm, 1986, S. 655—657). Та-кая форма ножки арбалетных фибул не зафиксирована ранее 400 г. (Kazanski, 1992, P. 198; Гавритухин, 2007, с. 21). Эти фибулы в черняховском контексте из-вестны в одном из погребений в Киеве, а также на поселениях Николаевка-Б и Филиппова, на Днепровском Левобе-режье (Shchukin, Kazanski, Sharov, 2006, Fig. 124, 21; Kazanski, 2009, Fig. 32, 21; Радюш, 2008, рис. 4, 13; 6, 10). Похожая

рис. 2. Хронологические индикаторы финальной фазы черняховской культу-ры: 1 — Николаевка; 2 — Тыргшор, погр. 107; 3, 15 — Бизюков монастырь; 4 — Петроаселе, погр. 1; 5 — Журовка, погр. 2; 6 — Миоркани, погр. 46; 7 — Тыргу-Муреш, погр. 7; 8 — Синтана-де-Муреш, вне контекста; 9 — Ко-саново, погр. 97; 10 — Киев; 11, 13 — Гавриловка, погр. 5; 12 — Данилова Балка, погр. 17.1978; 14 — Журовка, погр. 5; 16 — Индепенденца, погр. 20; 17 — Малаешты, погр. 3; 18 — Каменка-Анчекрак; 19 — Koкоара II (1—18 — по: Shchukin, Kazanski, Sharov, 2006; 19 — по: Магомедов, 2001)

7 Фрагменты похожих кубков, происходящие

с памятников Днеп-ровского Левобе-

режья — Малая Рогань, Западня — были отне-

сены И.О. Гавритухиным к гуннскому времени. Однако, он указывает,

что параллели этим находкам за пределами черняховской террито-

рии имеют более ши-рокую дату (Гавритухин,

2007, с. 14). Поэтому датировка этих находок

гуннским временем мне представляется преждевременной.

OIUM * 2011 * 1 2�


фибула происходит из Танаиса гуннского времени (Арсеньева, Безуглов, Толочко, 2002, табл. 26. 355), другие были найде-ны в Херсонесе, также в позднем контек-сте, V в. (Shchukin, Kazanski, Sharov, 2006, Fig. 179, 8, 9; Kazanski, 2009, Fig. 102, 8, 9). Наконец, большие подвязные фибулы, происходящие с черняховских памятни-ков (напр.: рис. 2, 11) также, скорее все-го, относятся к гуннскому времени.

Пряжки с длинным «хоботковым» язычком, выходящим за рамку и пол-ностью перекрывающим ее (рис. 2, 7), и даже отступающим от рамки (рис. 2, 6, 8). Считаются надежным хроноинди-катором гуннского времени (многочис-ленные примеры: Засецкая, 1993; 1994; Tejral, 1988; 1997). В черняховской зоне эти пряжки были найдены, в частнос-ти, на таких памятниках как Воронинцы (Мокляк, 1998, рис. 2, 9), Яременки (Лев-ченко, Супруненко, 1994, рис. 29, 7), Mо-гошани, погр. 39 (Diaconu, 1970, Fig. 13, 6), Тыргу-Муреш, погр. 7 и 8 (Shchukin, Kazanski, Sharov, 2006, Fig. 121, 31, 32; Kazanski, 2009, Fig. 29, 31, 32), Николаев-ка-Б (Радюш, 2008, рис. 4, 15), Черкассы-Центр (Куштан, 2002, рис. 2, 6), Хортица (Остапенко, 1998, рис. 1), Горошевцы, погр. 4 (Shchukin, Kazanski, Sharov, 2006, Fig. 127, 5; Kazanski, 2009, Fig. 35, 5), Ра-ковец, погр. 1.1989 (Ivanovskij, Kokowski, 1995, Fig. 4, c), Лазо, погр. 20 (Левинский, 1999, рис. 15, 2), Лецкани, погр. 26 (Bloşiu, 1975, Fig. 23, 2), Миоркани, погр. 1 и 46 (Ioniţă, 1974, Fig. 2, 3, 6), Индепенденца, погр. 33 (Mitrea, Preda, 1966, Fig. 150, 1), Сабаэни, погр. 7 (Ursachi, 1994, Fig. 8, 1), Aршиуд Хансури, погр. 2 (Opreanu, 2003, Fig. 15, 4), Сынтана-де-Муреш, вне кон-текста (Shchukin, Kazanski, Sharov, 2006, Fig. 121, 30; Kazanski, 2009, Fig. 29, 30). Такие пряжки появляются в последней трети IV и существуют весь V в. (Kazanski, 1992, P. 196) 8. Сложнее установить дату пряжек с округлой рамкой и трехлепест-ковым щитком (рис. 2, 9). Тип пряжки представлен в гуннское время, но мог появиться и ранее, тем более что у чер-няховских экземпляров этого типа язы-чок доходит лишь до середины толщи-ны рамки, а это типично для периода С3 (многочисленные примеры: Tejral, 1987 и 1992) 9.

На уже упоминавшемся поселении Филиппова найдена подвеска (Радюш, 2008, 195, рис. 6, 11) идентичная под-вескам на цепи в трансильванском кла-де Шимлеул-Сильванеи I (Радюш, 2008, с. 195; Harhoiu, 1998, Pl. 98) или в датском кладе Брангструп (Werner, 1988, Abb. 18,

8 В погребении № 3 на могильнике Дружное, в Юго-Западном Крыму одна «хоботковая» пряжка была найдена вместе с кубком типа Ковалк, периода С3 (300/320—350/370 гг.) (Храпунов, 2002, с. 15, 16, рис. 71, 14; 73, 11). Погре-бение, однако, содержит шесть ингумаций, фрагменты кубка были рассеяны в заполнении гробницы. Пряжка также происходит из заполнения, поэтому данную находку сложно считать закрытым комплексом.9 Стоит отметить, что и овальные пряжки с язычком выступающим за рамку и за-гнутым концом, доходящие до середины толщины рамки (см. Гороховский, 1988, рис. 82, 85, 87, 91, 92; 2000, рис. 2, 3, 20) несомненно существуют в гуннское время, но известны и в предшествующую эпоху (напр. Гороховский, 1988, рис. 72, 73, 75; Tejral, 1992, Abb. 4, 1; 5, 1—3).

рис. 3.Петроаселе, погр. 1 (Harhoiu, 1998)

рис. 4. Погребения степной группы. Ранжевое, погр. 12 (6, 7) и 14 (1—5), Холмское, погр. 51 (8, 9) (Shchukin, Kazanski, Sharov, 2006)

2� OIUM * 2011 * 1


19, 20). К надежным индикаторам гуннс-кого времени относятся и серьги с поли-эдрической подвеской (рис. 6, 2). Одна из них происходит с поселения Капуловка, с черняховским материалом, вторая най-дена в одном из погребений могильника

Сумы-Сад 10 (Shchukin, Kazanski, Sharov, 2006, P. 149; Kazanski, 2009, P. 147).

Среди других предметов, характерных для гуннского времени, можно процити-ровать металлическую накладку на седло (о них см.: Засецкая, 2007), происходящую с поселения Собарь (рис. 7, 2, 5) и умбоны щитов типа Малаешты / Цилинг I3, извес-тные в Малаештах, погр. 3 и Беленьком, погр. 6, датированные гуннским време-нем по находкам в Керчи, погребения 24.06.1904 г. и на могильнике Шапка-Аб-гыдзраху, погр. 60 (Kazanski, 1994, P. 443). На памятниках черняховской культуры найдены также трехлопастные «гуннские» стрелы (о них см.: Засецкая, 1994, с. 36, 37): Кобуска-Веке (Kazanski, 1992, Fig. 8, 3), Николаевка-А (Веретюшкин, Обломский, Радюш, 2005, рис. 4, 1) и Николаевка-Б (Радюш, 2008, рис. 5, 12—15). Конечно, часть из них могла попасть в черняховский контекст в результате разгрома поселений гуннами, другие могли входить в комплекс вооружения черняховских воинов. Как бы то ни было, их связь с гуннским временем представляется несомненной.

Наконец, гуннскому времени прина-длежат светлоглиняные амфоры (рис. 2, 18) типа Шелов-Е (Шелов, 1978, с. 19) и Зеест-95 / Bengazi LR 10 / Riley LRA 3 / Peacock-Williams 45 (рис. 2, 19), происхо-дящие из Малой Азии (Сазанов, 1992). Они в значительном количестве найде-ны на черняховских памятниках Причер-номорья и к западу от Днестра (напр.: Луговое, Каменка-Анчекрак, Александ-ровка, Ранжевое, Кокоара II, Барча) (Ма-гомедов, 2001, с. 62, 63). Эти два типа амфор датированы последней третью IV — первой половиной V в. Дата амфор типа Шелов-Е установлена по находкам в Северном и Восточном Причерномо-рье (Магомедов, 2001, с. 62) 11, а амфоры типа Зеест 95 хорошо известны в разных регионах Средиземноморья, начиная с последней трети IV в. 12

пАмятники финАЛьной фАЗы черняхоВской куЛьтуры

Всего к периоду D1 (или к началу пе-риода D2?) можно отнести около полу-сотни памятников. При этом примерно половина размещается в зоне грейтун-гов-остроготов, к востоку от Днестра, примерно столько же известно в ареале тервингов-визиготов и их союзников — тайфалов, скиров, карпо-даков. Это число очень невелико по сравнению с количес-твом черняховских памятников догуннс-кого времени 13, видимо гуннский удар

10 Высказывались сомнения в принадлежности данного погребения черняховско-му могильнику, однако ни одного серьезного признака, отличающего это захоро-нение от черняховских, названо не было. Скорее всего, исследователей смущает само наличие полиэдрической серьги. Но такие серьги неоднократно фиксирова-лись на Дунае и в Крыму, в надежном контексте фазы D1, для которой существова-ние черняховской культуры уже никем не ставится под сомнение. Поэтому полиэд-рические серьги могли попасть и к черняховцам, например, со Среднего Дуная.11 В частности эти амфоры хорошо известны в гуннских слоях Танаиса и в Хер-сонесе V в. (Шелов, 1978, с. 19). Согласно А. Сазанову (1989, с. 43, 44) они су-ществуют до второй трети VI в., но он не аргументирует свою датировку.12 Эти амфоры появляются в 360—408 гг. в слое «B» Ятруса, а также в гуннских слоях Танаиса (Сазанов, 1989, с. 44; Арсеньева, Науменко, 1995, с. 49).13 Для черняховской культуры можно выделить несколько территориально-куль-турных групп : основную, которая занимает лесостепь от Донца до Дуная, степную, от устья Днепра до устья Дуная, волынскую и вернеднестровскую, причем две пос-ледних имеют свою специфику, которая не позволяет их отнести к собственно го-там (подробнее: Kazanski, 1991, P. 45—47; Shchukin, Sharov, Kazanski, 2006, P. 38, 39). Сложен вопрос и о культурной принадлежности ряда памятников Нижнего Днепра (напр. Бизюков монастырь, Городок Николаевка и пр.). Часто их относят к поздне-скифским, однако вещевой инвентарь имеет скорее черняховский характер.

рис. 5. Лазо, погр. 28 (Левинский, 1999)

OIUM * 2011 * 1 2�


375 г. действительно был страшным, а миграция готов на территорию Империи к югу от Дуная — очень значительной. Памятники концентрируются в несколь-ких регионах, что, возможно, отражает реальную карту расселения готов и их со-юзников в это время (рис. 1):

1 — верхнее течение Псла и Сейма, на днепровском Левобережье;

2 — район южнее Киева, на Днепров-ском Правобережье;

3 — Правобережье Нижнего Днепра и черноморское побережье между Днеп-ром и Днестром;

4 — северная и центральная часть Молдавии и примыкающие территории румынской Молдовы;

5 — Мунтения, особенно бассейн р. Бузэу;

6 — Трансильвания, бассейн р. Му-реш.

Изучение черняховских памятников гуннского времени показывает, что они сохраняют основные черты, которые ха-рактеризуют эту культуру в догуннское время (Shchukin, Kazanski, Sharov, 2006, P. 128—145; Kazanski, 2009, P. 110—140). При этом некоторые некрополи и по-селения периода D1 возникают в пред-шествующее время и продолжают фун-кционировать. Судя по материалам могильников, остаются прежние пог-ребальные обряды, не претерпевает кардинальных изменений и костюм. Ведущие типы керамики, изделий из металла и кости (серогончарная посуда, подвязные и двупластинчатые фибулы, пряжки, гребни типа Томас III и пр.) ос-таются прежними, что свидетельствует о сохранении развитого ремесленного производства. Многочисленные импор-ты, особенно краснолаковая керамика и амфоры на поселениях степной группы свидетельствуют о сохранении экономи-ческих связей с Империей. Римское влия-ние по-прежнему ощутимо, в частности в традициях каменной архитектуры (Popa, 1999; 2001, P. 139—141), например, на поселении Собарь (рис. 7, 1) или в фор-тификации, как показывает материал поселения Александровка (подробнее: Магомедов, 1987а).

Однако, можно заметить и некото-рую эволюцию культуры. Уже говори-лось о распространении новых элемен-тов костюма (крупные двупластинчатые

рис. 6. Сумы-Сад, погр. 4 (1—3) и 5 (4—27) (Некрасова, 1985)

рис. 7. Собарь (Popa, 2001)

2� OIUM * 2011 * 1


фибулы, «хоботковые» пряжки) и типов воинского и всаднического снаряжения (умбоны типа Малаешты, «гуннские» седла и трехлопастные стрелы). Отмеча-ется и усиление некоторых инокультур-ных элементов, в частности пшеворских. К их числу относится трупосожжение в урне, накрытое умбоном с могильника Малаешты а также характерная керами-ка из верхнего слоя городища Башмачка (слой, правда, не имеет абсолютной даты: рис. 8, 4, 5, 7; о памятнике см.: Смиленко, 1992). Интересно отметить, что в начале эпохи переселения народов происходит обезлюденье Центральной и Северной Польши, т. е. зоны пшеворской культуры (Godlowski, 1985, S. 155, 156), хотя какое-то население там остается (Mączyńska, 1999). К. Годловский считал, что демогра-фический спад к северу от Карпат связан с уходом большой массы населения на юг, под «протекцию» гуннов (Godlowski, 1985, S. 155, 156). Можно предположить, что какая-то часть носителей пшеворской культуры мигрировала в черняховскую зону (Shchukin, Kazanski, Sharov, 2006, P. 145; Kazanski, 2009, P. 138, 139).

В то же время в Поднепровье и в Поднестровье появляется серия балтских вещей (Shchukin, Kazanski, Sharov, 2006, P. 145; Kazanski, 2009, P. 139, 140). Это, в первую очередь фибулы с лопатковид-ной ножкой (рис. 8, 6, 8, 9), типа Битнер-Врублевська I, датированных временем

D1—D2 и более всего распространенных в Пруссии (Bitner-Wroblewska, 2002, P. 59—65). В Поднепровье они были найдены на славянских поселениях Каменево-2 и Григоровка-Чернечий Лис, а также в районе Канева-Переяслава (Kazanski, 2000, 427, Fig. 6, 2—4) и на черняховском поселении Ласкова, в районе Черкасс 14. Эти фибулы, как свидетельствует находка в Гурах, в Белоруссии, распространялись по водной трассе Неман — Березина — Днепр (Казанский, 2010, с. 106, 107). Еще одна северная фибула, типа Шонварлинг, найдена в Бабиной горе, на Днепровс-ком Правобережье (Kazanski, 2000, P. 428, Fig. 6, 5). Эти фибулы распространяются в период D1, а более всего в период D2 в Пруссии и Мазовии, в первую очередь у западных балтов (Bitner-Wroblewska, 2002, S. 34—40). Наконечник ремня изог-нутой формы (рис. 8: 3), типичный для балтских культур Пруссии и германцев вельбаркской культуры периода D1 (см.: Bitner-Wroblewska, 1989, S. 173, Fig. 6, Carte 3; Nowakowski, 1996, Taf. 54, 13; Prochowicz, 2004—2005, Ryc. 2), найден на поселении Рипнев, принадлежащем днестровской группе черняховской куль-туры (Kazanski, 2000, P. 428, Fig. 6, 8; там же библиография находки).

Другие вещи, найденные на позд-нечерняховских памятниках характерны для понто-кавказской зоны. Это кера-мика северокавказского облика из Капу-ловки (рис. 8, 1), металлические зеркала (рис. 8, 2) из Борохтянской Вильшанки, Бизюкова Монастыря (Shchukin, Kazanski, Sharov, 2006, Fig. 120, 27, 31; Kazanski, 2009, Fig. 28, 27, 31) и Николаевки-А (Ве-ретюшкин, Обломский, Радюш, 2005, Fig. 4.5). Не исключено, что эти находки маркируют появление какого-то «южно-го» населения в зоне черняховской куль-туры (Shchukin, Kazanski, Sharov, 2006, P. 145; Kazanski, 2009, P. 140). Наконец, некоторые вещи свидетельствуют о вли-янии «княжеской» культуры горизонта Унтерзибенбрунн. Это полиэдрическая золотая серьга из Капуловка, фибулы из Лазо и Сумы-Сад, а также подвеска из по-селения Филиппова (см. выше).

Для следующего периода, D2 (380/400—440/450 гг.) археологическая си-туация в черняховской зоне не столь ясная. Черняховские памятники с вещами этого времени можно буквально пересчитать по пальцам — это уже названные Капуловка, Лазо, Сумы-Сад, Собарь, Филиппова. На се-верной и западной перифериях черняхов-ской зоны хорошо известны «княжеские» погребения и клады горизонта Унтерзи-

рис. 8. «Инородные» элементы в южной

части Восточной Европы в гуннское

время: 1 — Kапуловка; 2 — Бизюков Мона-

стырь; 3 — Рипнев; 4, 5, 7 — Башмачка; 6 —

Среднее Поднепро-вье; 8, 9 — Каменево

(Shchukin, Kazanski, Sharov, 2006)

14 Благодарю за инфор-мацию М.Е. Леваду.

OIUM * 2011 * 1 2�


бенбрунн (380/400—440/450 гг.) (Shchukin, Kazanski, Sharov, 2006, P. 123, 145, 146; Kazanski, 2009, P. 100, 140, 141), их связь с остаточными группами черняховского на-селения мне представляется весьма веро-ятной, но нуждается в подтверждении.

рАДАгАйс и готы

Итак, мы видим, что черняховская культура в своем «классическом» виде внезапно исчезает около 400 г., на рубе-же периодов D1 и D2. Что же произошло? Одно важное событие связано с историей остроготов этого времени — нашествие Радагайса на Италию. Огромная масса вар-варов, от 100000 до 400000 бойцов (цифра варьирует у разных античных авторов, но ясно, что речь идет об очень многочислен-ной армии: Demougeot, 1979, P. 421, 422; Вольфрам, 2003, с. 242, 243) ворвалась в 406 г. в провинции Валерия и Вторая Пан-нония и направилась в Италию. Ею коман-дует предводитель, по имени Радагайс, которого источники называют «скифом» или «готом». Судя по тем же источникам, готы составляли основную или, по крайней мере, значительную часть его армии. Это не визиготы Алариха, уже появлявшиеся в Италии и находившиеся в тот момент в Иллирикуме, возможно где-то на р. Сава (Корсунский, Гюнтер, 1984, с. 41) и никоим образом себя не проявившие в момент на-шествия Радагайса. Поэтому исследовате-ли пришли к правомерному заключению, что речь идет об остроготах, хотя прямого указания в текстах на это нет (Demougeot, 1979, P. 422, 423; Вольфрам, 2003, с. 240—243; Щукин, 2005, с. 272, 273). К тому же античные авторы подчеркивают воинству-ющее язычество Радагайса и его армии, а визиготы, как известно, в это время были уже арианами. Армия Радагайса движет-ся вдоль Верхней Дравы, через Норик и появляется в Северной Италии. Но 23 ав-густа 406 г. в битве у Фезулы, недалеко от Флоренции, войско Радагайса разбито армией praesentalis, из 30 полков, руково-димой Стилихоном. Значительная часть варваров, по Х. Вольфраму не менее трети (Вольфрам, 2003, с. 242), погибла на поле боя, а 12000 пленных «оптиматов» 15 были инкорпорированы, вместе с их воинами, в римскую армию. Сам Радагайс был пленен и обезглавлен (подробнее об этом собы-тии: Demougeot, 1979, P. 423—427).

Нашествие Радагайса, как мне пред-ставляется, связано с исчезновением готского населения на территории черня-ховской культуры. Общепризнанно, что даже если дунайские варвары были мно-

гочисленны в армии Радагайса, то все рав-но готы, пришедшие откуда-то с востока, составляли ее костяк. Можно присоеди-ниться к мнению Х. Вольфрама, который полагает, что готы Радагайса пытались уйти из-под контроля гуннов (Вольфрам, 2003, с. 241), иными словами, с черняховской территории (Щукин, 2005, с. 272). Напом-ним, что в том же 406 г. армия вандалов, свевов и алан обрушивается на рейнскую границу Империи. Видимо, какие то со-бытия, скорее всего военного характера, привели в движение эти огромные массы варварского населения Центральной и Вос-точной Европы. Не связано ли это с новым всплеском военной активности гуннов?

Разумеется, сообщения древних ав-торов о количестве армии Радагайса тре-буют критического восприятия. Большего доверия заслуживает цифра инкорпори-рованных в римскую армию оптиматов, а также сведения о значительных римских силах, 30 полков, т. е. до 30000 бойцов (Вольфрам, 2003, с. 242), задействован-ных в Италии против Радагайса. Итак, речь идет об очень большом войске вар-варов, вторгшейся в Италию. Несомнен-но, эти воины сопровождались семьями и значительным количеством всякого иного нестроевого люда. Уход такой массы на-рода на запад означал демографическую катастрофу для Восточной Европы.

Разумеется, все расчеты количест-ва населения на сегодняшний день для черняховской культуры очень приблизи-тельны. Можно, однако, предположить, что в восточной, «остроготской» части черняховской зоны к западу от Днестра, в период расцвета культуры, прожива-ло не менее 250000—300000 человек 16.

рис. 9. Фибулы чер-няховской традиции из некрополя г. Ан-жер: 1 — погр. 134; 2 — погр. 155; 3 — погр. 156; 4 — погр. 159 (Brodeur, Morteau, Yvinec, 2001)

15 Содержание термина для начала V в. не совсем ясно. Судя по более поздним источникам, речь идет о «лучших» воинах, стоявших во главе тактических групп из 4—5 бойцов, нечто вроде командиров отделений в современ-ной армии. Благодарю П.В. Шувалова за лю-безную консультацию.16 Подсчет сделан на основе данных по Днепровскому Пра-вобережью, где, для района совр. Умани, предложено считать плотность населения 1—1,2 чел. на 1 км2 (Гудим-Левкович, 2003, с. 27).

�0 OIUM * 2011 * 1


Видно, что даже если данные по армии Радагайса сильно завышены, ее исход означал необратимый демографический спад в черняховской зоне 17. Остаточные группы готов после 406 г. могли сфор-мировать под эгидой гуннов несколько небольших «королевств», с которыми и связаны находки горизонта Унтерзи-бенбрунн на периферии черняховской зоны (Shchukin, Kazanski, Sharov, 2006, P. 145—152; Kazanski, 2009, P. 140—152; Казанский, 1997; Казанский, Мастыкова, 2009, с. 245—247).

Остался ли какой-нибудь археоло-гический след оптиматов Радагайса на территории Римской империи? Особое внимание стоит обратить на сравни-тельно недавние находки в Западной Галлии (напр.: Brodeur, Morteau, Yvinec, 2001) и Северной Италии (Sacca di Goito: Sannazaro, 2006). Здесь в римских не-крополях представлены группы погре-бений-ингумаций, иногда с необычной для римлян северной ориентировкой, содержащие элементы черняховского женского костюма с двупластинчатыми фибулами, дериватами черняховских, реже алано-сарматские зеркала с бо-ковым ушком (рис. 9, 10). Мужские пог-ребения с северной ориентировкой на

могильнике в Анжере сопровождались овальными пряжками. Может быть, они принадлежат семьям оптиматов, кото-рых Стилихон посчитал возможным ос-тавить в живых.

ЛитерАтурААмброз А.к. Фибулы юга европейской части СССР. — М., 1966.Арсеньева т.м., безуглов с.и., толочко и.В. Некро-поль Танаиса. Раскопки 1981—1995 гг. — М., 2001.Арсеньева т.м., Науменко с.А. Танаис IV—V вв. (по материалам раскопок 1989—1992 г.) // Боспорс-кий Сборник. — 1995. — 6.барцева т.б, Вознесенская Г.А., Черных е.Н. Ме-талл черняховской культуры. — М., 1972.Веретюшкин р.с., Обломский А.м., радюш О.А. Новые сведения о памятниках гуннского времени Верхнего Посеймья // Ю.А. Липкинг и археология Курского края. — Курск, 2005.Вольфрам Х. Готы. — СПб., 2003.Гавритухин и.О. Хронологические индикаторы финала черняховской культуры // Сто лет черня-ховской культуре. — К., 1999.Гавритухин и.О. Финал традиций культур римско-го времени в Восточном Прикарпатье // Die Spätrö-mische Kaiserzeit und die frühe Völkerwanderungszeit in Mittel- und Osteuropa. — Lódz, 2000.Гавритухин и.О. Финал черняховской культуры // Восточная Европа в середине I тысячелетия н. э. — M., 2007.Гороховский е.л. Хронология черняховских могиль-ников лесостепной Украины // Тр. V Междунар. конгр. археологов славистов. — K., 1988. — Т. 4.Гудим-левкович O.M. Етапи історико-демографіч-ного розвитку населення черняхівської культу-ри // Дослідження з археології, історії, етнографії: пам’яті Надії Михайлівни Кравченко. — K., 2003.Засецкая и.П. Матриалы Боспорского некропо-ля второй половины IV — первой половины V вв. н. э. // МАИЭТ. — 1993. — III.Засецкая и.П. Культура кочевников южнорусских степей в гуннскую эпоху (конец IV—V вв.). — СПб., 1994.Засецкая и.П. Классификация обкладок ленчиков седла V — первой половины VI в. // Засецкая И.П., Казанский М.М., Ахмедов И.Р. Минасян Р.С. Мор-ской Чулек. Погребения знати из Приазовья и их место в истории племен Северного Причерномо-рья в постгуннскую эпоху. — СПб., 2007.казанский м.м. Остроготские королевства в гун-нскую эпоху: рассказ Иордана и археологические данные // Stratum Plus. — 1997.казанский м.м. Скандинавская меховая торговля и «Восточный путь» в эпоху переселения наро-дов // Stratum Plus. — 2010. — № 4.казанский м.м., мастыкова А.В. Кочевые и осед-лые варвары в Восточной Европе в гуннскую эпо-ху // Дивногорский сборник: Археология. Воро-неж. — 2009. — № 1.корсунский А.р., Гюнтер р. Упадок и гибель Запад-ной Римской империи и возникновение германс-ких королевств. — М., 1984.куштан Д.П. Розкопки могильника черняхiвськоп культури Черкаси-Центр у 2000 р. // АВУ 2000—2001 pp. — K., 2002.левинский А.Н. Лазо — могильник финальной фа-зы черняховской культуры в Молдавии // Stratum Plus. — 1999. — № 4.левченко Д.и., супруненко А.б. Находки гуннского времени в низовьях Ворсклы // Супруненко А.Б. Курганы Нижнего Поворсклья. — Полтава, 1994.

рис. 10. Находки в некрополе Сакка ди

Гойто (Sacca di Goito) в Северной Ита-

лии: 1 — погр. 210; 2 — погр. 214; 3 —

погр. 206 (Sannazaro, 2006)

17 По мнению Б.В. Ма-гомедова последние группы готов ушли с

Украины в 432—433 гг., вслед за гуннами

(Магомедов, 2000, с. 329). К сожалению, на сегодняшний день

проверить это предпо-ложение не представ-ляется возможным —

какие-либо данные археологических или

письменных источни-ков отсутствуют.

OIUM * 2011 * 1 �1


магомедов б.В. Черняховская культура Северо-За-падного Причерноморья. — K., 1987.магомедов б.В. Черняховское городище у с. Алек-сандровка // Днестро-Дунайское междуречье в I — начале II тысячелетия. — K., 1987а.магомедов б.В. К истории финального этапа чер-няховской культуры // Сто лет черняховской куль-туре. — К., 1999.магомедов б.В. Этнические компоненты черня-ховской культуры // Stratum Рlus. — 2000. — № 4.магомедов б.В. Черняховская культура. Проблема этноса. — Lublin, 2001.мастыкова А.В. Женский костюм Центрального и Западного Предкавказья в конце IV — середине VI в.н. э. — М., 2009.мокляк В.О. Поховання черняхівської культури в с. Воронинцi Оржицького району // АЛЛУ. — 1998. — № 1—2.Некрасова Г.м. Охоронні розкопки черняхiвсько-го могильника поблизу м. Суми // Археологiя. — 1985. — Вип. 50.Остапенко м.А. Дослідження експедицiп «Хорти-ця» в 1998 р. // АВУ 1997—1998 рр. — K., 1998.радюш О.А. Новые памятники III—V вв. в Курском Посеймье // Лесная и лесостепная зоны восточной Европы в эпохи римского влияния и Великого пе-реселения народов. — Тула, 2008.сазанов А.В. О хронологии Боспора ранневизан-тийского времени // СА. — 1989. — № 4.сазанов А.В. Тонкостенные красноглиняные ам-форы типа 95 по И.Б. Зеест: типология и хроноло-гия // ПАВ. — 1992. — № 2.смиленко А.т. Городище Башмачка III—IV вв. н. э. — К., 1992.Храпунов и.Н. Могильник Дружное (III—IV вв. на-шей эры). — Lublin, 2002.Шелов Д.б. Узкогорлые светлоглиняные амфоры первых веков нашей эры. Классификация и хроно-логия // КСИА. — 1978. — № 156.щукин м.б. К вопросу о верхней хронологичес-кой границе черняховской культуры // КСИА. — 1979. — № 158.щукин м.б. Некоторые проблемы хронологии чер-няховской культуры и истории ранних славян // Rapports du IIIe Congrès International d’Archéologie Slave. — Bratislava, 1980. — Т. 2.щукин м.б. Готский путь. — СПб., 2005.Ammianus Marcellinus Rerum gestarum libri XXXI (éd. W. Seyfarth). — Leipzig, 1978; Ammien Marcellin. Histoire, livres XIV—XXVIII (éd. J. Fontaine et alii). — Paris, 1968—1996.Bierbrauer V. Das westgotische Fibelpaar von Villafon-tana // von Hessen J. I retrovamenti barbarci nelle collezioni civiche veronesi del Museo di Castelvec-chio. — Verona, 1968.Bierbrauer V. Archäologie und Geschichte der Goten vom 1.—7. Jahrhundert // Frühmittelalterliche Stu-dien. — 1994. — № 28.Bitner-Wroblewska A. Elementy bałtyjskie w kulturze wielbarskiej // Kultura wielbarska w młodszym okresie rzymskiem. — Lublin, 1989. — T. 2.Bitner-Wroblewska A. From Samland to Rogaland. East-West connections in the Baltic basin during the Early Migraiton Period. — Warszawa, 2002.Bloşiu C. Necropola din secolul al IV-lea e.n. de la Leţcani, (jud. Iaşi) // Arheologia Moldovei. — 1975. — № 8.Brodeur J., Morteau M., Yvinec J.H. Présence d’auxiliaires sur le site d’Angers. Mise en perspectives au travers des fouilles d’Angers // Militaires barbares dans l’armée ro-maine en Occident. Pré-Actes. — Angers, 2001.Demougeot E. La formation de l’Europe et les invasions barbares. 2. De l’avenement de Dioclétien au dabut du VIe siècle. — Paris, 1979.

Diaconu Gh. Tîrgşor necropola din secolele III—IV e. n. — Bucureşti, 1965.Diaconu Gh. Mogoşani. Necropola din secolul IV e. n. — Tîrgovişte, 1970.Gauss F. Völkerwanderungszeitliche «Blechfibeln». Typologie, Chronologie, Interpretation. — Berlin; New-York, 2009.Godlowski K. Przemiany kulturowe i osadnicze w południowej i środkowej Polsce w młodszym okresie przedrzymskim i w okresie rzymskim. — Wroclaw; Warszawa; Kraków; Gdansk; Lódz, 1985.Gomolka-Fuchs G. Gläser der Sîntana de Mureş — Černjachov-Kultur aus Rumänien und der Republik Moldavien // Die Sîntana de Mureş — Černjachov-Kultur. — Bonn, 1999.Harhoiu R. Die frühe Völkerwanderungszeit in Rumänien. — Bucarest, 1998.Harhoiu R. Das Ende der Sîntana de Mureş — Černjachov-Kultur // Die Sîntana de Mureş — Černjachov-Kultur. — Bonn, 1999.Ioniţă I. Probleme der Sintana de Mureş — Cernja-chov-Kultur auf dem Gebiet Rumaniens // Studia Gotica. — Stockholm, 1972.Ioniţă I. Necropola din secolul IV e. n; de la Miorcani, (jud. Botoşani) // Cercetăi istorice. — 1974. — № 5.Ioniţă I. Die Fibeln mit umgeschlagenem Fuss in der Sintana-de-Mures — Černjahov-Kultur // Peregrinatio Gothica III. — Oslo, 1992.Ivanovskij V.I., Kokowski A. Nowe badania na cmentarzysku z młodszego okresu rzymskiego w Rakowcu na Podolu // Sprawozdania Archeologiczne. — 1995. — № 5.Iordaniis de origine actibusque Getarum (ed. Fr. Giun-ta et A. Grillone). — Roma, 1991.Kazanski M. Les Goths (Ier—VIIe siècle). — Paris, 1991.Kazanski M. Les Goths et les Huns. À propos des rela-tions entre les Barbares sédentaires et les nomades // Archéologie Médiévale. — 1992. — № 22.Kazanski M. Les éperons, les umbo, les manipules de boucliers et les haches de l’époque romaine tardive dans la région pontique: origine et diffusion // Bei-träge zu römischer und barbarischer Bewaffnung in den ersten vien nachchristlichen Jahrhundeten. — Lu-blin; Marbourg, 1994.Kazanski M. La zone forestiиre de la Russie et l’Europe centrale а la fin de l’époque des Grandes Migrations // Die spätrömische Kaiserzeit und die frühe Völkerwan-derungszeit in Mittel- und Osteuropa. — Lódz, 2000.Kazanski M. L’époque hunnique au Nord de la mer Noire // Kazanski M. Archéologie des peuples bar-bares. — Bucarest; Brăila, 2009.Kazanski M., Legoux R. Contribution а l’étude des té-moignages archéologiques des Goths en Europe ori-entale а l’époque des Grandes Migrations: la chrono-logie de la culture de Černjahov récente // Archéolo-gie Médiévale. — 1988. — № 18.Levinschi A. Gräberfelder der späten Černjachov-Kul-tur // Die Sîntana de Mureş — Černjachov-Kultur. — Bonn, 1999.Liviu-Şovan O. La chronologie de la nécropole de Mihălăşeni, Roumanie // Die Sîntana de Mureş — Černjachov-Kultur. — Bonn, 1999.Mączyńska M. La fin de la culture de Przeworsk // L’Occident romain et l’Europe centrale au début de l’époque des Grandes Migrations. — Brno, 1999.Mitrea B., Preda C. Necropole din secolul al IV lea e.n. оn Muntenia. — Bucureşti, 1966.Nowakowski W. Das Samland in der römischen Kai-serzeit und seine Verbindungen mit dem römischen Reich und der barbarischen Welt. — Marburg; Warszawa, 1996.Opreanu C.H. Transilvania la sfârşitul antichităţii şi în perioada migraţiilor. — Cluj; Napoca, 2003.Popa A. Die Siedlung Sobari, Kr. Soroca (Republik Moldau) // Germania. — 1997. — № 75/1.

�2 OIUM * 2011 * 1


Popa A. Steinbauten der Sintana-de Mureş —Čer-njachov Kultur // Die Sоntana de Mureş — Černjachov Kultur. — Bonn, 1999.Popa A. Romains ou Barbares? Architecture en pierre dans le Barbaricum а l’époque romaine tardive. — Chişinău, 2001.Prochowicz R. Znalezisko dzibowatego okucia końca pasa z Przeradowa, pow. Makowski // Wiadomości Archeologiczne. — 2004—2005. — № 57.Rau G. Körpergräber mit Glassbeigaben des 4. nach-christlichen Jahrhunderts im Oder-Weichsel-Raum // Acta Praehistorica et Archaeologica. — 1972. — № 3.Sannazaro M. Elementi di abbigliamento e ornamenti «barbarici» da alcune sepolture della necropoli tar-doantica di Sacca di Goiti (MN) // Goti nell’arcoalpino orientale (Archeologia di frontiera 5). — Trieste, 2006.Schulze-Dörrlamm M. Romanisch oder Germanisch? Untersuchungen zu den Armbrust- und Bügelknopf-fibeln des 5. und 6. Jahrhunderts n. Chr. Aus dem Ge-bieten westlich der Rheins und südlisch der Donau // Jahrbuch des Römisch-Germanischen Zeintralmuse-ums Mainz, 1986. — № 33.Shchukin M., Kazanski M., Sharov O. Des Goths aux Huns: Le Nord de la mer Noire au Bas-Empire et а l’époque des Grandes Migrations. — Oxford, 2006.Ščukin M., Sharov O. A propos de la date finale de la civilisation de Tcherniakhov // L’Occident romain et l’Europe centrale а l’époque des Grandes Migra-tions. — Brno, 1999.Straume E. Gläser mit Fecettenschliff aus skandina-vischen Gräbern des 4. und 5. Jahrhunderts n. Chr. — Oslo, 1987.Tejral J. Zur Chronologie und Deutung der südöstli-chen Kulturelemente in der frühen Völkerwanderungs-zeit Mitteleuropas // Anzeiger des Germanischen Na-tionalmuseums. — 1987.Tejral J. Zur Chronologie der frühen Völkerwanderungs-zeit im mittleren Donauraum // Archaeologia Austrai-ca. — 1988. — № 72.Tejral J. Einige Bemerkungen zur Chronologie der späten Römischen Kaiserzeit in Mitteleuropa // Prob-leme der relativen und absoluten Chronologie ab Latèneziet bis zum Frühmittelalter. — Krakow, 1992.Tejral J. Neue Aspecte der frühvölkerwanderungs-zeitlichen Chronologie im Mitteldonauraum // Neue Beiträge zur Erforschung der Spätantike im mittleren Donauraum. — Brno, 1997.Ursachi V. Necropola din secolul IV D. H. descoperit ă la Săbăoani judeţul Neamţ // Memoria Antiquita-tis. — 1994. — № 19.Werner J. Studien zu Grabfunden des V. Jahrhunders aus der Slowakei und der Karpatenukraine // Sloven-ska Arheologia. — 1959. — № 7/2.Werner J. Dančeny und Brangstrup // Bonner Jahr-bücher. — 1988. — № 188.Zosimus. Historia Nova (éd. Paschoud). — Paris, 1971.

reSumeSLa civilisation de Černjahov, qui représente

l’expréssion archéologique de la fédération gothique, disparait durant l’époque des Grandes Migrations. Cependant, certain nombre des sites de Černjahov est alors connu entre le Bas-Danube et la région du Dniepr-rive gauche. Aujourd’hui, tous les spécialistes s’accordent à penser que la civilisation de Černjahov a existé au moins jusqu’à 400, même si le nombre des sites de la phase finale est très réduite. En effet, selon les sources écrites (Jordanes, Zosime), les barbares sé-detaires, germaniques et non germaniques — Goths,

Scires, Carpodaces, restent à l’époque hunnique sur le territoire, occupé auparavant par les peuples de la fédérartion gothique.

Le nombre de sites de Černjahov, appartenant à la période D1 (360/370—400/410), c’est-à-dire au début de l’époque hunnique, n’est pas très élevé, une cinquantaine, dont à peu près la moitié viennent de la zone greuthunge-ostrogothique, à l’est du Dniestr, le reste correspondant à la zone terwinge-wisigothique et à leurs alliés taifales, scyres et carpo-daces. La civilisation de Černjahov dans sa phase finale garde tous ses traits caractéristiques et c’est seulement quelques objets nouveaux, avec un part considéra-ble d’importations, qui prouvent leur attribution à l’époque hunnique. L’étude des sites de l’époque hun-nique laisse clairement apparaître que la civilisation de Černjahov conserve, jusqu’au début du Ve s., les principaux traits qui la caractérisent auparavant. Elle garde, en particulier, son aspect homogène. Les habi-tats et les nécropoles où le matériel de la fin du IVe-début du Ve s. a été mis au jour continuent de fonc-tionner comme auparavant. Néanmoins on perçoit à la phase finale, une certaine évolution de la culture. Certains objets nouveaux, à la mode à l’époque, ap-paraissent alors. D’autre part on constate l’influence directe de la civilisation de Przeworsk, ce qui montre peut-être l’arrivée et l’incorporation d’une nouvelle vague de migrants venus du Nord-Ouest. Une série d’objets baltes, venant de la côte méridionale de la mer Baltique apparaît à la fin du IVe-première moitié du Ve s. dans la région du Dniepr, d’autres objets sont caractéristiques de la zone ponto-caucasienne. Il s’agit peut-être de groupes d’une population méridionale, alaine ou autre, déplacée au cours des événements de l’époque hunnique. D’autre part, certains objets de la civilisation de Černjahov montrent l’influence de la civilisation «princière» ponto-danubienne de l’horizon Untersiebenbrunn. La situation archéologique durant la période suivante, D2 (380/400—440/450) se dif-fère considérablement de l’époque antéireure — les sites archéologiques dans la zone de Černjahov sont à présent très rares.

Un événement important de cette époque est lié à l’histoire des Ostrogoths — c’est l’invasion de Radagaise en Italie. Une foule énorme des Barbares, essentiellement des Goths, est entré en Valérie et en Pannonie II, puis se dirigea vers l’Italie en 406. Les in-vahisseurs ont été battus en août 406 à Fiesole, près de Florence, par l’armée de Stilicon. L’armée barbare a été aneantie, 12000 «optimates» capturés, furent sur le champ incorporés avec leurs hommes dans l’armée impériale comme auxiliaires. Les Goths venus de l’Est jouaient un rôle capital dans cette invasion. Cela veut dire que le départ d’une telle masse de population a du se traduire par un abandon des terres en Europe orientale ou sur le Bas-Danube.

On peut donc supposer que la disparition dé-finitive de la civilisation de Černjahov à la fin de la période D1 (vers 400—410) est directement liée à cet événement, à savoir l’exode des Goths vers l’Ouest et leur aneantissement à Fiesole. Ceux qui sont resté au Nord du Danube et de la mer Noire ont probablement formé quelques petits royaumes-vassaux des Huns, les tombes et les trésors «princiers » de l’horizon Untersiebenbrunn, ainsi que rares découvertes ger-maniques du type danubien en sont la preuve. On peut également supposer que quelques tombes rares contenant le mobilier du type Černjahov, récemment découvertes en Gaule du Nord et en Italie du Nord, représentent les traces des «optimates» de Rada-gaise, recrutés par Stilicon sur le champ de bataille à Fiesole et de leurs familles.

OIUM * 2011 * 1 ��

м.В. Любичев(Х а р ь к о в)

поГреБения с позднесКифсКиМи / сарМатсКиМи признаКаМи на МоГильниКах черняхоВсКоЙ

Культуры В днепро-донецКоЙ лесостепи

До конца пятидесятых годов минув-шего столетия вывод о присутствии сар-матского элемента в культуре «полей погребений» позднеримского времени (черняховской культуре) опирался исклю-чительно на особенности погребальных конструкций и инвентарь подкурганных погребений Кантемировки и Воронцов-ки (Спицын, 1948, с. 67; Ляпушкин, 1950, с. 22; Кухаренко, 1954, с. 118, 120), как те-перь ясно — комплексов эпохи Великого переселения народов, имеющих лишь косвенное отношение к черняховской культуре, синхронных с заключительной фазой ее существования.

Новый этап исследования сарматско-го элемента в культуре Черняхов / Сынта-на-де-Муреш, в этой «готской федерации германских и негерманских племен» (Ка-занский, Мастыкова, 1998, с. 102) связан с введением в научный оборот материа-лов биритуальных грунтовых могильни-ков из всего ее ареала.

бесспорные и вероятные позднескифские / сарматские признаки черняховских погребений М.А. Тихано-вой (1957, с. 173), Г. Диакону (Diaconu, 1966, S. 357—358), Э.А. Рикманом (1975, с. 319), В.В. Седовым (1978, с. 101—103), Б.В. Магомедовым (1996; 1999, с. 132—134; 2000, S. 392—400; 2001, с. 120—124), О.В. Петраускасом (1996), О.А. Гей (2001—2002, с. 312—313), А.М. Облом-ским (1999, с. 79—82; 2002, с. 47—49), А. Коковским (Kokowski, 2004, S. 21—24, 29, 35, 37) были выделены признаки позд-нескифских/сарматских элементов в пог-ребениях могильников (табл. 1),которые в зависимости от их информативности и значимости О.А. Гей были сведены в три группы: I (бесспорные): погребения в катакомбах, ямах с подбоями и запле-чиками, наличие определенных типов

лепных горшков; II (вероятные, единич-но встречающиеся): проявления культа огня в погребениях-ингумациях, дере-вянные конструкции, кости животных с ножом, деформирование черепа; III (неопределенного происхождения): об-ряд ингумации, северная ориентиров-ка костяков, многочисленные сосуды в погребении, скорченные костяки и со-гнутые конечности, некоторые типы гон-чарной посуды, обилие бус в погребении (Гей, 2001—2002, с. 312—313) (табл. 1). Б.В. Магомедов как безусловно сармат-ский вклад рассматривает погребения в подбоях и катакомбах, искусственную деформацию черепа, а также нахожде-ние оружия при ингумациях, «скифоид-ные» формы лепных горшков, металли-ческие зеркала, южную ориентировку погребенных (Магомедов, 1999, с. 134; 2000, S. 395).

Сарматская культура Северного При-черноморья даже на протяжении римс-кого времени не была единым явлением. Различные племена письменной тради-ции (роксоланы, аорсы, языги, аланы), относимые к сарматским, имели свои особенности в погребальном обряде, в том числе в конструкции погребального сооружения (Магомедов, 1999, с. 135; 2001, с. 121—122). Материальная культу-ра и погребальная обрядность этих сар-матских групп в указанный период тесно переплелась с культурой так называемых «поздних скифов» Северо-Западного Причерноморья и Нижнего Поднепро-вья.

Большинство позднескифского насе-ления хоронило умерших именно в ката-комбах, на позднем этапе увеличивается число подбойных и грунтовых могил (Сы-монович, 1971, с. 69). Как характерные позднескифские признаки определяются

�� OIUM * 2011 * 1


ямы с заплечиками и западная ориенти-ровка костяков (Магомедов, 1996; 1999, с. 134; 2000, S. 394; 2001, с. 120). Но в то же время указывается, что это и сармат-ская черта (Magomedov, 2004, S. 302). У сармат Северного Причерноморья доми-нировали местные скифоидные формы горшков, а горшки собственно сарматс-ких типов встречаются редко (Магоме-дов, 2001, с. 121). Как позднескифский признак называется обычай подклады-вать под погребенного или только под его голову плоские плитчатые камни, что затем находит развитие в черняховских погребениях в виде нахождения костяка на сосудах (Сымонович, 1971, с. 69). Поз-днескифский («скифский») и сарматский компоненты разделить невозможно и

они воспринимаются как единое целое (Обломский, 2002, с. 47).

Учитывая все это, мы используем термин «позднескифские / сарматские признаки», понимая под ним влияние на черняховскую культуру (прежде всего на погребальную обрядность) населения степной полосы Северного Причерно-морья в отличие от влияний «северо-за-падного» (прежде всего вельбаркского, пшеворского), праславянского (поздне-зарубинецко-киевского), гето-фракийс-кого.

Достаточно перспективным видится исследование позднескифских / сармат-ских признаков на могильниках и поселе-ниях в отдельных регионах ареала черня-ховской культуры, к которым относится в том числе лесостепь между Днепром и Северским Донцом. Уже сообщалось о наличии позднескифских / сарматских признаков на некрополях (Некрасова, 1990а; 1990б; Петраускас, 1996; Обломсь-кий, 1999, с. 79; 2002, с. 47) и поселениях (Обломский, 2002, с. 48—49) этого реги-она. Темой данной публикации является выделение и анализ погребений с позд-нескифскими/сарматскими признаками именно на могильниках в ареале черня-ховской культуры в зоне днепро-донец-кой лесостепи. Использованы материалы из могильников Переяслав-Хмельницкий (Гончаров, Махно, 1957), Лохвица (Бере-

таблица 1. Перечень позднескифских / сарматских признаков в погребениях могильников черняховской культуры. Затемнением выделены бесспорные позднескифские / сарматские признаки в работах Б.В. Магомедова, О.А. Гей.

Исследователь, год выхода работы

Погребальное сооружение Скелет Наличие в погребении

Ямы

с з

апле

чика

ми

Ямы

с п

одбо

ем

Ямы

с у

ступ

ами

Ката

ком

бы

Дер

евян

ные

гроб

ы, к

олод

ы,

пере

кры

тия

Ори

енти

ровк

а

Верх

ние

коне

чнос

ти н

а та

зе,

груд

и

Скре

щен

ные

ни

жни

е ко

нечн

ости

Под

огну

тые

ниж

ние

ко

нечн

ости

(cко

рчен

ные

кост

яки)

Деф

орм

иров

анны

е че

репа

Кост

и ж

ивот

ных

Жел

езны

е но

жи

Крас

ная

крас

ка

Мел

Угли

и з

ола

Бусы

и б

исер

Под

веск

и из

мор

ских

рак

овин

, ам

улет

ы и

з ро

га

Мно

гочи

слен

ные

сосу

ды

(4—

16)

Нек

отор

ые

фор

мы

кув

шин

ов

Спец

ифич

еска

я ле

пная

пос

уда

Ору

жие

в Т

П

Тиханова, 1957 х Diaconu, 1966 х х х х х х х х х Рикман, 1975 х х х х С х х х х х х х х х Седов, 1978 х х х х х х х х х х Петраускас, 1996 х х х Магомедов, 1996; 1997; 2000; 2001

х х х С х х х х х х х х х

Гей, 2001—2002 х х х х С х х х х х х Обломский, 2002 х х х х Kokowski, 2004 х х х х х

рис. 1. Могильники днепро-донецкой лесо-

степи позднеримского времени и начала эпохи

Великого переселения народов, имеющие

погребения с позднес-кифскими / сарматски-ми признаками (карта):

I — черняховские грунтовые могильники: 1 — Пересялав-Хмель-ницкий, 2 — Лохвица,

3 — Кантемировка, 4 — Успенка; 5 — Боромля 1; 6 — Сумы-Сад, 7 — Вой-

тенки 1; 8 — Родной Край 1; 9 — Компаний-

цы; II — ингумации в курганных могильниках: 1 — Кантемировка; 2 —

Дмухайловка; 3 — Во-ронцовка; 4 — Моспин-

ская; III — граница степи и лесостепи

OIUM * 2011 * 1 ��

Любичев м.В. погребения с позднескифскими / сарматскими признаками на могильниках черняховской культуры

зовец, Петров, 1960), Компанийцы (Не-красова, 2006), Кантемировка (грунто-вый могильник) (Махно, 1952), Успенка (Некрасова, 2006), Боромля (Некрасова, 2006), Сумы-Сад (Некрасова, 1985), Род-ной Край 1 (Петренко,1991), Войтенки 1 (раскопки 2005—2009 гг.) (Любичев, Мызгин, Варачева, 2007—2010) (рис. 1; табл. 1—3). Материалы подкурганных погребений с сарматскими признаками эпохи Великого переселения народов (Кантемировка, Воронцовка, Дмухайлов-ка, Моспинская) (рис. 1) и позднескифс-ко-сарматские признаки на черняховских поселениях являются тематикой отде-льного исследования.

позднескифские / сарматские признаки в погребенияхингумациях. Анали-зу подверглись те погребения, которые со-держали хотя бы один позднескифский / сарматский признак, как бесспорный, так и вероятный (табл. 1—4). К числу погребе-ний, которые могут быть твердо отнесены к «позднескифско-сарматской» традиции причислены те, которые содержат «бес-спорные признаки» (табл. 1—3).

могильник боромля 1. Остатки жер-твенной пищи (отдельные кости живот-ных) с ножом содержат погребения 2, 4, 6 (табл. 2). В погребении 39 находился целый скелет животного и нож (табл. 2). По мнению исследователей, само по себе наличие остатков жертвенной мяс-ной пищи не может считаться исключи-тельным позднескифским / сарматским признаком. Остатки мясной пищи про-исходят и из культурных групп этого вре-мени Центральной Европы, например из погребений горизонта Лейна-Хасслебен (Магомедов, 2000, с. 394). В погребении младенца 17 костяк был скорчен и нахо-дился на левом боку (табл. 2). В детском погребении 36 костяк был ориентирован на юго-запад, находился на животе и его нижние конечности были подогнуты в коленях (табл. 2).

Погребения 5, 14, 16, 21, 23, 26, 31, 32, 37 с западной ориентировкой кос-тяка были совершены в ямах с заплечи-ками (табл. 2). В детском погребении 36 костяк на боку был ориентирован на юго-запад (табл. 2). Погребение 33 было совершено в яме с подбоем, череп был деформирован и здесь же находились кости животного с ножом (табл. 2; рис. 2, 2). Погребение 46 было совершено в яме с заплечиками, имевшей подбой для ин-вентаря (рис. 2, 3) и здесь найдены отде-льные кости животных (табл. 2).

Таким образом, бесспорными позд-нескифскими/сарматскими признаками та

блиц

а 2.

Пог

ребе

ния

с по

здне

скиф

ским

и /

сарм

атск

ими

приз

нака

ми

на ч

ерня

ховс

ких

мог

ильн

иках

в д

непр

о-до

нецк

ой л

есос

тепи

(инг

умац

ии).

Зате

мне

нием

пок

азан

о на

личи

е бе

сспо

рны

х и

веро

ятны

х по

здне

скиф

ских

/ с

арм

атск

их п

ризн

аков

.

Мог

ильн

ик№

по

гре-

бени

я

Пол погребенного

Тип

погр

ебал

ьной

ко

нстр

укци

и

Остатки деревянной подстилки, помоста

ОриентировкаП

оло-

жен

ие

кост

яка

Деформация черепа

Жер

т-ве

нная

пи

ща

Железный нож

Коли

-че

ство

со

судо

вБу

сыРа

кови

ны-

подв

ески

Металлическая подвеска

Угли / мел

Скорлупа яиц птиц

Фибулы

Пряжки

Костяные гребни

Стеклянные сосуды

Пуб

лика

ция

/ отч

ет

Яма

Подбой

Заплечики

Вытянутое

На боку / животе

Скорченно

Целый скелет

Отдельные кости

Лепных

Гончарных

Стекло

Камень

Янтарь

Коралл

Прочие

Murex

Cyprea

Боро

мля

12

Мх

С

х

х

х

12

х

Н

екра

сова

, 200

6, с

. 88,

рис

. 3Та

м ж

е4

Жх

С

х

х

х

92

х

хх

Та

м ж

е, с

. 88—

89, р

ис. 4

Там

же

5

х

З

Там

же,

200

6, с

. 89,

рис

. 6Та

м ж

е6

Мх

С

х

х

х

8

Та

м ж

е, р

ис. 5

Там

же

14де

т.

х

З

х

Та

м ж

е, с

. 90,

рис

. 6Та

м ж

е16

М

х

З

х

Та

м ж

е, р

ис. 8

Там

же

17де

т.х

С

х

Та

м ж

е, р

ис. 8

Там

же

21М

х

Зх

Там

же,

с. 9

0—91

, рис

. 8Та

м ж

е23

Ж

х

З

х

Та

м ж

е, с

. 91,

рис

. 8Та

м ж

е26

Ж

х

З

х

Та

м ж

е, р

ис. 1

0Та

м ж

е31

М

х

З

х

Та

м ж

е, с

. 92,

рис

. 11

Там

же

32де

т.

х

З

х

Та

м ж

е, р

ис. 1

1Та

м ж

е33

М

х

С

х

х

х

х

312

6

II5

х

х

х

Та

м ж

е, р

ис. 1

2

�� OIUM * 2011 * 1


Про

долж

ение

таб

л. 2

.

Мог

ильн

ик№

по

гре-

бени

я

Пол погребенного

Тип

погр

ебал

ьной

ко

нстр

укци

и

Остатки деревянной подстилки, помоста

Ориентировка

Пол

о-ж

ение

ко

стяк

а

Деформация черепа

Жер

т-ве

нная

пи

ща

Железный нож

Коли

-че

ство

со

судо

вБу

сыРа

кови

ны-

подв

ески

Металлическая подвеска

Угли / мел

Скорлупа яиц птиц

Фибулы

Пряжки

Костяные гребни

Стеклянные сосуды

Пуб

лика

ция

/ отч

ет

Яма

Подбой

Заплечики

Вытянутое

На боку / животе

Скорченно

Целый скелет


Лепных

Гончарных

Стекло

Камень

Янтарь

Коралл

Прочие

Murex

Cyprea

Боро

мля

136

дет.

х

ЮЗ

х

Н

екра

сова

, 200

6, с

. 93,

рис

. 13

Там

же

37Ж

(?)

х

Зх

Там

же,

рис

. 13

Там

же

39М

х

Сх

х

х

8

2

х

Там

же,

рис

. 14

Там

же

46М

х +

подб

.

Сх

х

8

х

Там

же,

с. 9

4, р

ис. 1

7Ус

пенк

а13

7Ж

х

Сх

хх

7

96

10

х

х

Там

же,

с. 1

01—

102,

рис

. 45

Там

же

140

х

С

х

х4

Та

м ж

е, с

. 102

, рис

. 45

Там

же

921

Рх

С

х

х

51

Та

м ж

е, р

ис. 4

6Та

м ж

е13

08М

х

Сх

хх

14

х

Там

же,

с. 1

03, р

ис. 4

8

Там

же

1618

дет.

х

С

х

1

2

Там

же,

рис

. 44

Там

же

1619

Мх

С

х

х

х

5

х

Та

м ж

е, р

ис. 4

9Та

м ж

е16

31М

х

С

х

5

х

х

х

Там

же,

рис

. 50

Там

же

1647

Мх

С

х

х

10

3

64

х

х

хх

Та

м ж

е, с

. 104

, рис

. 52

Родн

ой К

рай

13

Жх

С

х

х

9

х

х

х

П

етре

нко,

199

1, с

. 12—

13, р

ис. 9

, 14

Там

же

13

х

16

Там

же,

с. 1

5—16

, рис

. 6Та

м ж

е14

х

(?)

хС

х

1

6

хх

О

н ж

е, 1

982,

с. 7

, таб

л. V

I; 19

91,

с. 1

6—18

, рис

. 10

Ком

пани

йцы

51

С

12

х

Нек

расо

ва, 2

006,

с. 1

09, р

ис. 6

5Та

м ж

е55

х

С

х

х1

х

Та

м ж

еТа

м ж

е69

х

С

х

1

хх

Та

м ж

е, с

. 110

, рис

. 67

Там

же

83

х

С

х

22

1

х

Там

же,

с. 1

11, р

ис. 7

0Та

м ж

е11

8

х

С

12

19

х

х

Там

же,

с. 1

13, р

ис. 7

3Та

м ж

е12

0

х

С

х

11

Там

же,

рис

. 73

Там

же

124

х

С

х

х

х3

2

хТа

м ж

е, р

ис. 7

5Та

м ж

е16

2

х

(с н

и-ш

ей)

Сх

хх

14

121

х

х

х

х

Там

же,

с. 1

14, р

ис. 7

8

Там

же

238

х

С

х

х1

1

Та

м ж

е, с

. 116

, рис

. 81

Кант

емир

овка

1

Сх

1

Мах

но, 1

952,

с. 2

36—

237,

табл

. I,

1—3,

12

OIUM * 2011 * 1 ��

Любичев м.В. погребения с позднескифскими / сарматскими признаками на могильниках черняховской культурыТа

м ж

е3

С

х

х

Та

м ж

е, с

. 236

—23

7Та

м ж

е4

С

х

х

Та

м ж

еТа

м ж

е9

С

х

Та

м ж

еЛ

охви

ца17

х

хЗ

х

Бе

резо

вец,

Пет

ров,

196

0, с

. 95

Сум

ы-С

адп.

3х

Сх

х

6

х

Нек

расо

ва, 1

985,

с. 7

5, р

ис. 2

Там

же

п. 5

х

хС

х

х

х

11 *

хх

х

х

х

хх

х

Там

же,

с. 7

6—78

, рис

. 4Во

йтен

ки41

х

С

х

х

111

1515

97

хх

х

х

хх

Л

юби

чев,

Мы

згин

, Вар

ачев

а, 2

007,

с.

36—

43Та

м ж

е42

х

С

х

х

1

36

1

3

Та

м ж

е, с

. 43—

45Та

м ж

е43

х

С

х

х1

Та

м ж

е, с

. 45—

46Та

м ж

е51

х

С

х

1

1

х

О

ни ж

е, 2

008,

с. 3

5—36

Там

же

54

х

Сх

17

17

2

х

х

Там

же,

с. 3

9—44

Там

же

58

х

Сх

хх

6

10

х

х

Там

же,

с. 4

9—52

Там

же

66

х

С

х

4

Там

же,

с. 5

8—60

Там

же

68

х

Сх

х

2

5

11

х

х

Там

же,

с. 6

1—64

Там

же

71

х

С?

хх

2

Они

же,

200

9, с

. 48—

49Та

м ж

е86

/1

х

Сх

х

16

6

18

х

х

Там

же,

с. 4

4—48

Там

же

92

х

14

282

2

Там

же,

с. 6

0—61

Там

же

94

х

Сх

х

7

289

51

х

Там

же,

с. 6

2—64

Там

же

96

х +

усту

пы

Сх

хх

16

2

1

хх

хх

Они

же,

201

0, с

. 50—

54Та

м ж

е99

х

С

х

х

6

х

Та

м ж

е, с

. 44—

45Та

м ж

е10

0

х

С?

5

Там

же,

с. 4

7—48

Там

же

101

х

С

х

х

16

х

хх

хТа

м ж

е, с

. 54—

57Та

м ж

е10

2

х

С?

х

6

78

5

х

хх

Там

же,

с. 4

2—43

Там

же

111

х

С

х

х

96

хх

х

Та

м ж

е, с

. 35—

36Та

м ж

е11

2

х

С?

6

2

3

х

х

Там

же,

с. 3

3—34

Пер

еясл

ав-Х

м.

2(19

52)

х

С

х

9

х

хГо

нчар

ов,М

ахно

, 195

7, с

. 130

—13

2Та

м ж

е4(

1952

)

х

Сх

х

7

11

х

Там

же,

с. 1

32—

133

Там

же

5(19

52)

х

С

х

х

х

5

1

х

х

хТа

м ж

е, с

. 133

—13

4Та

м ж

е2(

1954

)

х

С

х

5

Там

же,

с. 1

37—

138

Там

же

6(19

54)

х

З

х

Та

м ж

е, с

. 140

Там

же

8(19

54)

х

З

хх

х

хТа

м ж

е, с

. 140

—14

1Та

м ж

е14

(195

4)

х

С

х

Там

же,

с. 1

40Та

м ж

е17

(195

4)

х

З

х

1

3

Там

же,

с. 1

41Та

м ж

е18

(195

4)

х

С

х

х

Там

же,

с. 1

38Та

м ж

е19

(195

4)

х

С

х

2

Там

же,

с. 1

39

* 1

— и

мит

ация

леп

ного

�� OIUM * 2011 * 1


обладают погребения 5, 14, 16, 21, 23, 26, 31, 32, 33, 37, 46, а вероятными — 2, 4, 6, 17,36, 39.

могильник Успенка. Остатки жерт-венной пищи (отдельные кости живот-ных) с ножом содержат погребения 137, 1308, 1619. В погребении 921 находились только лишь кости животного, а в погре-бении 1647 — целый скелет (табл. 2).

В погребении 140 скелет погребен-ного находился на животе, с подогнуты-ми ногами и сложенными под корпусом кистями рук (табл. 2). Скелет детской ин-гумации 1618 находился в скорченном положении на правом боку (табл. 2). Пог-ребение 1631 совершено в яме с подбо-ем и у скелета подогнуты ноги (табл. 2; рис. 2, 5).

На этом памятнике бесспорными позднескифскими/сарматскими призна-ками обладает лишь погребение 1631, а вероятными — погребения 137, 140, 921, 1308, 1618, 1619, 1647.

могильник родной край 1. В пог-ребении 3 находились кости животных (табл. 2). Профиль лепного горшка из

погребения 13 не позволяет отнести его строго к позднескифской / сарматской форме (Петренко, 1991, рис. 9, 14). В пуб-ликации конструкция погребального со-оружения погребения 14 определена как «овальная яма… северная половина кото-рой перекрыта с запада и востока оваль-ными ямами…» (Петренко, 1991, с. 16). В отчете же автор раскопок Е.Н Петренко определяет ее как катакомбу с двумя входами (Петренко, 1982, с. 7). Среди ке-рамики там присутствует лепной горшок позднескифского / сарматского облика (рис. 3, 8), на дне ямы прослежены сле-ды растительной подстилки (табл. 2).

На могильнике бесспорными позд-нескифскими / сарматскими признаками обладает погребение 14, а вероятны-ми — погребение 3.

могильник компанийцы. В погре-бениях 51, 55, 69, 83, 118, 120, 124, 162, 238 находились лепные горшки позднес-кифского / сарматского облика (в погре-бениях 83 и 124 соответственно по два и три) (табл. 2; рис. 3, 24, 2, 18, 11, 12, 25, 17, 10, 4). В погребениях 124 и 162 нахо-

таблица 3. Погребения с позднескифскими / сарматскими признаками на черняховских могильниках в днепро-донецкой лесосте-пи (кремации могильников Компанийцы, Родной Край 1).

Могильник№

погре-бения

Вид

Гончар-ные

сосуды

Лепные сосудыФункции лепных сосудов сармат-

ской традиции П

олож

ение

урн

ы

Другой инвен-тарь ПубликацияУрно-

воеБезур-новое

Сарм

атск

ой

трад

иции

Вель

барк

ской

тр

адиц

ии

Киев

ской

тр

адиц

ии

Трад

иция

не

ясна

Компанийцы 41 х 1 1 урна на днище

Некрасова, 2006, рис. 63, 14—16

Там же 50 х 1 1 урна вверх днищем

Там же, рис. 65, 1—3

Там же 56 х 3 2 3 покрытие бусина Там же, рис. 66, 1—10Там же 72 1 урна вверх

днищем2 бусины Там же, рис. 68,

11—14Там же 78 х 1 1 урна на

днище3 бусины Там же, рис. 69,

16—18Там же 132 х 3 1 1 покрытие 2 бусины, нож,

пряслицеТам же, рис. 76, 1—10

Родной Край 1 12 х 2 1 урна на днище

Петренко, 1991, рис. 9, 5—7

таблица 4. Погребения с вероятными позднескифскими / сарматскими признаками на черняховских могильниках в днепро-донецкой лесостепи (кенотафы).

Могильник№

погре-бения

Конструкция погребально-

го сооружения

Жертвенная пища Желез-ный нож

Количество сосудов Прочий

инвентарь Литература / отчетЦелый скелет


Леп-ных

Гончар-ных

Родной Край 1 4 яма х 9 Петренко, 1991, с. 12—13, рис. 6Сумы-Сад 1 яма х 15 1 стекл. кубок Некрасова, 1985, с. 75, рис. 2Войтенки 1 х 4 (фр-ты) 2 пряслица Любичев, Мызгин, Варачева, 2006, с. 34

OIUM * 2011 * 1 ��


дились кости животных с ножом, в погре-бении 83 — лишь кости животных, в пог-ребениях 55 и 238 — только железные ножи (табл. 2). Погребение 124 соверше-но в яме с подбоем (табл. 2; рис. 2, 1), а погребение 162 — в яме с подбоем для инвентаря (табл. 2; рис. 2, 4).

Здесь бесспорными позднескифски-ми/сарматскими признаками (а именно наличием специфической лепной кера-мики) обладают все указанные погребе-ния. В погребениях 124, 162 этот признак «усилен» еще одним — наличием ям с подбоем.

могильник кантемировка. Погребе-ние 1 обладает бесспорным позднескиф-ским / сарматским признаком — нали-чием специфической лепной керамики (табл. 2): там находился лепной горшок (рис. 3, 20). В погребениях 3, 4 содер-жатся кости животных, а в погребении 9 скелет находится на боку с подогнутыми нижними конечностями (табл. 2).

могильник лохвица. В погребении 17 под костяком зафиксированы остатки де-ревянного помоста (табл. 2), что является все же вероятным признаком (табл. 1).

могильник сумы-сад. В погребении 3 находились кости животного (табл. 2). В погребении 5 они находились совмест-но с железным ножом и гончарным гор-шком, имитирующим лепной (табл. 2; рис. 3, 3) (Некрасова, 1985, рис. 4, 20), который близок к виду 2 нашей класси-фикации лепной керамики позднескиф-ской / сарматской традиции в регионе. Погребение 3 обладает лишь вероятным позднескифским / сарматским призна-ком, а погребение 5 содержит бесспор-ный и вероятный признаки.

могильник Войтенки. В яме с под-боем совершены погребения 41 (табл. 2; рис. 4, 1; 6, 1—20), 54 (табл. 2; рис. 4, 2; 7, 6—17), 66 (табл. 2; рис. 4, 3; 9, 1—5), 71 (табл. 2; рис. 4, 4; 9, 6—8), 86/1 (табл. 2; рис. 4, 5; 8), 102 (табл. 2; рис. 5, 1; 11, 12—22), 112 (табл. 2; рис. 5, 2; 11, 1—11). К тому же они обладают такими призна-ками как: погребение 41 — целые скеле-ты животных (овца и петух), 54 — лепной горшок (рис. 7, 6), 71 — кости животного с ножом, 86/1, 102 — кости животного (табл. 2). Погребение 96 совершено в яме с заплечиками и уступами (рис. 4, 6), там имеются кости животного с ножом (табл. 2; рис. 10). Погребение 100 выпол-нено в яме с заплечиками (табл. 2; рис. 4, 7; 9, 9—15).

Кости животных находились в погре-бениях 42, 68, 94, 99, 101, 111 (табл. 2). В погребении 58 они обнаружены совмес-

тно с ножом (табл. 2). В погребении 43 скелет мужчины в вытянутым положе-нии находился лишь с лепным горш-ком (рис. 6, 21—24) и железным ножом (табл. 2). Если бы данный комплекс на-ходился вне черняховского могильника он мог бы трактоваться как типичное сарматское погребение. Специфические лепные горшки совместно с гончарными сосудами находились в погребениях 51, 92 (табл. 2; рис. 7, 1—5; 2, 23).

На этом памятнике бесспорными позднескифскими/сарматскими призна-ками обладают погребения 41, 43, 51, 54, 66, 71, 86/1, 92, 96, 100, 102, 112, а вероятными — погребения 42, 68, 94, 99, 101, 111.

рис. 2. Конструкции погребальных ям с подбоем (1, 2, 4, 5) и заплечиками с подбоем (3) из мо-гильников: 1 — Ком-панийцы, погр. 124; 2 — Боромля, погр. 33; 3 — Боромля, погр. 46; 4 — Компанийцы, погр. 162; 5 — Успенка, погр. 1631

�0 OIUM * 2011 * 1


могильник Переяслав-Хмельницкий. В ямах с заплечиками совершены погре-бения 2/1952, 4/1952, 5/1952 (северная ориентировка костяка), 6/1954, 8/1954,

17/1954 (западная ориентировка костя-ка). В погребениях 4/1952 и 5/1952 также содержатся кости животных, в последнем погребении — вместе с ножом (табл. 2).

рис. 3. Лепные сосуды позднескифской/сар-матской традиции из погребений могиль-ников черняховской

культуры днепро-донецкой лесостепи:

I — вид 1: 1 — Войтен-ки, погр. 51; II — вид 2:

2 — Компанийцы, погр. 55; 3 — гончар-ный горшок — ими-

тация лепного, Сумы-Сад, погр. 5; 4 — Компанийцы,

погр. 238; 5 — Компа-нийцы, погр. 78; 6 —

Войтенки, погр. 43; 7 — Родной Край 1,

погр. 12; 8 — Родной Край 1, погр. 14; 9, 14 — Компанийцы,

погр. 124; 10 — Ком-панийцы, погр. 162; 11 — Компанийцы, погр. 83; 12 — Ком-панийцы, погр. 118; 13 — Компанийцы,

погр. 56; III — вид 3: 15 — Компанийцы, погр. 50; 16 — Ком-панийцы, погр. 72; 17 — Компанийцы,

погр. 124; 18 — Ком-панийцы, погр. 69;

IV — вид 4: 19 — Вой-тенки, погр. 54;

20 — Кантемировка, погр. 1; 21 — Ком-

панийцы, погр. 132; 22 — Компанийцы,

погр. 83; 23 — Войтен-ки, погр. 92; V — вид 5:

24 — Компанийцы, погр. 51; 25 — Компа-

нийцы, погр. 120

OIUM * 2011 * 1 �1


Погребения 2/1954, 14/1954, 18/1954 совершены в ямах с подбоями. Первое и последнее содержали еще и кости живот-ных — остатки жертвенной пищи. В пог-ребении 19/1954 в грунтовой яме нахо-дились также кости животных (табл. 2).

Здесь бесспорными позднескифски-ми / сарматскими признаками облада-ют погребения 2/1952, 4/1952, 5/1952, 6/1954, 8/1954, 17/1954, 2/1954, 14/1954, 18/1954, а вероятными — погребе-ние 19/1954.

Ямы с подбоями и ямы с заплечиками. Ямы с подбоями на могильниках черняховской культуры региона являются довольно стандартными сооружениями этого типа, отличающиеся лишь в дета-лях. Большая их часть имеет входную яму в плане овальной или прямоугольной формы с округленными углами (табл. 5; рис. 2, 1, 2, 4, 5; 4, 1—5; 5). Подбой в боль-шинстве случаев отличается овальной формой (табл. 5). Погребения с подбоями ориентированы меридионально (С—Ю с отклонениями), длинные оси входных ям и подбоев являются параллельными (табл. 5). Длина входной ямы равна или немного меньше длины подбоя, то же можно утверждать о ширине подбоя и ямы. Подбой имел ровный или вогнутый профиль дна (табл. 5). В большинстве случаев подбой примыкает с запада ко входной яме: этим отличаются погребе-ния 41, 54, 66, 71, 102, 112 Войтенков, 124 Компанийцев, 1631 Успенки (табл. 5; рис. 4, 1—4; 5). В погребении 86/1 Вой-тенков, 33 Боромли, 18/1954 Переяслав- Хмельницкого входная яма находилась с запада (табл. 5; рис. 2, 2; 4, 5). В погре-бении 162 Компанийцев яма с подбоем имеет особую конструкцию: во входной яме располагалось само погребение, а в подбое (гораздо меньшем по размерам, чем входная яма) находился погребаль-ный инвентарь (табл. 2; рис. 2, 4).

Переход от входной ямы к подбою был выполнен в виде ступени различной высоты в погребениях 41, 54, 71, 102, 112 Войтенков, 124 Компанийцев, 33 Бором-ли (табл. 5; рис. 2, 1, 2; 4, 1, 2, 4; 5). В пог-ребении 66 Войтенков было выполнено две ступени, причем нижняя — с покатой боковой стороной (табл. 5; рис. 4, 3). В этих случаях дно входной ямы, которое одновременно являлось поверхнос-тью ступени, выполняло роль «полки», на которой иногда располагались часть погребального инвентаря и мясной жер-твенной пищи. Это прослежено в погре-бениях 41, 54, 86/1 Войтенков, 162 Ком-панийцев.

В ямах с побоями расположены на-иболее «инвентарные» погребения на могильниках, включающие большое ко-личество сосудов, бус, фибулы, пряжки, стеклянные сосуды, а иногда и раковины-подвески Cyprea и Murex (табл. 2; рис. 6, 1—20; 7, 6—17; 8, 11).

Погребения в ямах с подбоем в ареале черняховской культуры днеп-ро-донецкой лесостепи имеют много-численные аналогии в ареале культуры в Северо-Западном Причерноморье. И там они являются довольно стандарт-ным типом сооружений с некоторыми отличительными деталями, касающи-мися взаиморасположения по сторонам

рис. 4. Конструкция погребальных ям с подбоями (1—5) и заплечиками (6, 7) на могильнике Вой-тенки: 1 — погр. 41; 2 — погр. 54; 3 — погр. 66; 4 — погр. 71; 5 — погр. 86/1 и 86/2; 6 — погр. 96; 7 — погр. 100

�2 OIUM * 2011 * 1


горизонта входной ямы и подбоя, со-отношения длины / ширины подбоя и входной ямы. В качестве примера воз-можно привести погребения 30 Камен-ки-Анчекрак (Магомедов, 2004, рис. 22, 1), 13, 45, 53 Коблево (Сымонович, 1979, рис. 9, V, VA; 15, I, IA; 15, III, IIIA), 5, 11, 20 Ранжевого (Сымонович, 1979, рис. 20, V, VA; 26, IV, IVA; 26, V, VA), 12, 23 Кабор-

ги IV (Магомедов, 1979, табл. XI, 1; XV, 1; Magomedov, 2004, Abb. 4), 5, 18, 23 Фур-мановки (Сымонович, 1988, рис. 6, 2; 10, 3; 13, 1). Некоторые конструкции име-ют такие особенности как значительно меньшая длина входной ямы чем подбоя (Каборга IV, погр. 21) (Магомедов, 1979, табл. XIV, 1), отсутствие ступени между подбоем и входной ямой (Фурмановка, погр. 2) (Сымонович, 1988, рис. 4, 1), не симметричность по короткой оси вход-ной ямы и подбоя (Фурмановка, погр. 13) (Сымонович, 1988, рис. 9, 1).

Среди ям с подбоем сарматских кур-ганных могильников близки по конструк-ции нашим, в том числе объекты из Буд-жака: Градешка, кург. 7, 11; Кубей, кург. 9, 10, 11, 18. В погребении 3 могильника Холмское входная яма примыкает с за-падной стороны (Гудкова, Фокеев, 1984, рис. 4, 5). Все они ориентированы мери-дионально, имеют ступени или плавные спуски, подбои примыкают к западной стенке (Васильев, 2008, с. 34, рис. 6). От-носительно расположения жертвенной пищи на «полке» показательна аналогия из кургана 5 Чауша: там, на полу входной ямы, находились череп и кости конеч-ностей коня и кости конечностей овцы (Васильев, 2008, с. 35).

Конструкция ям с заплечиками яв-ляется довольно типовой, за редким

таблица 5. Конструкция ям с подбоями на черняховских могильниках днепро-донецкой лесостепи.

Могильник № пог-ребения

Ориентировка входной ямы и

подбоя

Соотношение длины и шири-

ны входной ямы и подбоя

Входная яма Подбой

Мери-дио-

нально

Ши-ротно Длина Шири-

на

К З от под-боя

К В от под-боя

Форма в плане

Ступе-ни

Инвентарь, жертвенная пища на ступенях (во входной яме)

Профиль дна

Форма в плане

Войтенки 1 41 х 1 к 0,8 1 к 0,8 х прямоуг. округл.

1 х округл. овальн.

Там же 54 х 1 к 1 1 к 1 х прямоуг. округл.

1 х ровн. овальн.

Там же 66 х 1 к 1 1 к 1 х прямоуг. округл.

2 округл. непр. прямоуг.

Там же 71 х 1 к 1 ? х овальн. 1 ровн. овальн.Там же 86/1 х 1 к 1 ? х овальн. х ровн. овальн.Там же 102 х 1 к 1 ? х прямоуг.

округл.1 ровн. овальн.

Там же 112 х 1 к 1 1 к 0,8 х прямоуг. округл.

1 ? округл. непр. прямоуг.

Боромля 1 33 х 1 к 1.2 1 к 0,9 х овальн. 1 малая ровн. овальн.Компанийцы 124 х 1 к 1,2 1 к 0,9 х овальн. 1 ровн. овальн.Там же 162 х 1 к 0,5 1 к 0,5 х овальн. 2 во входной яме разм.

костяк и часть инвента-ря; инвентарь в подбое

округл. овальн.

Переяслав-Хм. 2/1954 х х овальн. х овальн.Там же 14/1954 хТам же 18/1954 х х 2

рис. 5. Конструк-ция погребальных ям с подбоями на

могильнике Войтен-ки: 1 — погр. 102;

2 — погр. 112

OIUM * 2011 * 1 ��


исключением. Отличие здесь усматрива-ется, прежде всего, в ориентировке пог-ребенных. В Боромле все погребения та-кого типа ориентированы по линии З—В (табл. 2). Там же в погребении 46 костяк, ориентированный уже по линии С—Ю на-ходится в яме с заплечиками, но в север-ной-западной стенке ямы выполнен под-

бой для инвентаря погребения (табл. 2; рис. 2, 3). На черняховском могильнике Холмское в Буджаке погребения 13, 54, 56 имели могильные ямы с заплечиками и подбоем (Гудкова, Фокеев, 1984, с. 75, рис. 24, 5). Здесь наблюдается объедине-ние двух различных традиций устройства могильной ямы. В Войтенках яму с запле-

рис. 6. Погребения 41 (инвентарь) (1—20) и 43 (конструкция погребального сооружения, инвентарь) (21—24) могильника Войтенки

�� OIUM * 2011 * 1


чиками имело погребение 100, ориенти-рованное на север (рис. 4, 7). Там же яма погребения 96 с богатым инвентарем (табл. 2; рис. 10) имела не только запле-чики, но и «ступень» у западной стенки (рис. 4, 6). В Переяславе-Хмельницком часть погребений в ямах с заплечиками были ориентированы меридионально (погр. 2/1952, 4/1952, 5/1952), а часть — в широтном направлении (6/1954, 8/1954, 17/1954) (табл. 2).

В сарматских погребениях I—III вв. погребения с заплечиками концентри-руются от устья Дуная до устья Днестра и составляют около 24 % всех погребений. В лесостепи Молдовы и в степи от Днеп-ра до Волги они составляют только около 5 % (Дзиговський, 1993, с. 14). На черня-ховских могильниках Северо-Западно-го Причерноморья погребения в ямах

с заплечиками составляют около 50 % (Сымонович, Кравченко, 1983, с. 22). Та-кой конструкцией, например, обладают погребения 16 Фурмановки (Сымонович, 1988, рис. 6, 1), 18, 17, 19, Ранжевого (Сы-монович, 1979, рис. 26, II—IIб, III—IIIб, VII—VIIA), 14, 35, 39 Коблево (Сымоно-вич, 1979, рис. 9, I—Iб, II—IIб, III—IIIб), 5, 13, 14, 15, 22, 25, 27, 29, 31, 32, 33 Камен-ки-Анчекрак (Магомедов, 2004, рис. 4, 1; 11, 1; 12, 1; 13, 1; 16, 3; 18, 1; 21, 1, 3; 23, 1, 2; 24, 1).

позднескифские / сарматские признаки в погребенияхкремациях. Для погребального обряда носителей поз-днескифских и сарматских памятников не характерно использование крема-ции. Тем не менее, среди кремаций на могильниках Компанийцы и Родной Край 1 возможно выделить погребения

рис. 7. Погребения 51 (конструкция погре-

бального сооружения, инвентарь) (1—5), 54

(инвентарь) (6—17) могильника Войтенки

OIUM * 2011 * 1 ��


с позднескифскими / сарматскими при-знаками и сделается это на основании одного бесспорного признака — нали-чия специфической лепной керамики. В урновых погребениях 41, 50 (рис. 3, 15), 72 (рис. 3, 16), 78 Компанийцев, погре-бении 12 Родного Края 1 (рис. 3, 7) эти лепные горшки играли роль урны, а в погребениях 56 (рис. 3, 13), 132 (рис. 3, 21) Компанийцев — роль покрытия каль-цинированных костей в безурновых пог-ребениях (табл. 3). В погребениях 41, 78 Компанийцев и 12 Родного Края 1 урна находилась на днище, а в погребени-ях 50, 72 Компанийцев была переверну-

та вверх дном (табл. 3). В погребении 56 два лепных горшка позднескифской / сарматской традиции сочетались с тремя лепными горшками вельбаркской тра-диции (табл. 3). В погребениях 41 и 132 лепные горшки позднескифской / сар-матской традиции сочетались с лепными горшками неопределенной традиции.

кенотафы с вероятными позднескифскими / сарматскими признаками. Некоторые кенотафы на могильники не-сут один вероятный признак — наличие остатков мясной жертвенной пищи — костей животных. Это погребения 4 Род-ного Края 1, 1 Сумы-Сада, 1 Войтенков

рис. 8. Инвентарь пог-ребения 86/1 могиль-ника Войтенки

�� OIUM * 2011 * 1


(табл. 4). Погребения содержали соот-ветственно по 9, 15 и 4 (здесь только фрагменты) гончарных сосудов. В погре-бении могильника Сумы-Сад находился еще и стеклянный кубок, а в погребе-нии 1 Войтенков — 2 глиняных пряслица (табл. 4).

лепная керамика из погребений с позднескифскими / сарматскими признаками. Как показано выше, в некото-рых погребениях (табл. 2; 3) содержатся лепные горшки, которые по своим про-порциям, приемам оформления повер-хности имеют аналогии на позднескиф-ских, сарматских памятниках Северного Причерноморья и в погребениях ряда черняховских могильников регионов «Северо-Западное Причерноморье», «Нижний Днепр», относимых к поздне-скифской, либо сарматской традиции в культуре. Все они являются округлобо-кими, выделение их видов основано на различиях в профиле венчика и тулова.

Вид 1 — горшки с наибольшим рас-ширением тулова на середине высоты, высоким отогнутым «венчиком-растру-бом» (рис. 3, I). Такой горшок происходит

из погребения 51 могильника Войтенки (рис. 3, 1). Аналогии различной степени близости усматриваются ему в формах из позднескифского поселения Золотая Балка (Вязьмітіна, 1962, рис. 65, 1), сар-матского погребения в катакомбе мо-гильника Кубей (Васильев, 2008, рис. 7, 3, 4), погребений 15 и 21 могильника Каменка-Анчекрак (Магомедов, 2004, рис. 13, 3; 16, 2). Горшки с отогнутым вен-чиком различной длины входят в тип II лепной керамики черняховских памят-ников Северо-Западного Причерноморья по Б.В. Магомедову (Магомедов, 1987, рис. 17, 1—7), причем только отдельные из них могут быть названы горшками с венчиками-«раструбами» (Магомедов, 1987, рис. 17, 7).

Вид 2 — горшки с относительно вы-соким отогнутым венчиком, максималь-ным расширением тулова на середине или в верхней части высоты (рис. 3, II). К нему относятся сосуды из погребения 43 Войтенков, погребений 55, 56, 78, 83, 118, 124, 162, 238 Компанийцев, погре-бений 12, 14 Родного Края 1. Горшок из погребения 43 Войтенков орнаментиро-

рис. 9. Инвентарь погребений 66 (1—5), 71 (6—8), 100 (9—15)

могильника Войтенки

OIUM * 2011 * 1 ��


ван парами насечек по окружности края венчика и вертикальными расчесами на шейке (рис. 3, 6). Аналогии подобным горшкам происходят в частности из пог-ребений 5, 15, 26 могильника Каменка-Анчекрак (Магомедов, 2004, рис. 4, 3, 4; 12, 5; 20, 2, 3). Подобные горшки входят как в тип II (Магомедов, 1987, рис. 17, 1, 2, 5), так и в тип III классификации Б.В. Ма-гомедова (Магомедов, 1987, рис. 17, 9).

Вид 3 — горшки по профилю тулова, подобные предыдущим, но отличающи-еся коротким, слабо отогнутым венчи-ком, слегка утолщенным по краю (рис. 3, III). Это горшки из погребений 50, 69, 72, 124 Компанийцев. Сосуд из последнего комплекса орнаментирован как косыми насечками по краю венчика, так и рядом из овальных вертикальных вдавлений на середине высоты тулова (рис. 3, 18). Ана-

рис. 10. Инвентарь погребения 96 могиль-ника Войтенки

�� OIUM * 2011 * 1


логии этим горшкам прослеживаются среди форм типов II и III по Б.В. Магоме-дову (Магомедов, 1987, рис. 17, 4, 8).

Вид 4 — горшки с шаровидным ту-ловом и коротким, плавно отогнутым венчиком. В него входят сосуды из пог-ребений 54 Войтенков, 132 Компаний-цев (рис. 3, 19, 21). Аналогия сосудам этого вида наблюдается в формах из ти-па I Б.В. Магомедова (Магомедов, 1987, рис. 16, 7). Горшок из погребения 54 Вой-тенков был орнаментирован ниже шей-ки горизонтальным рядом из пар вдав-лений под углом около 45 градусов и ниже по всему тулову пучками расчесов

в различных пересекающихся направле-ниях (рис. 3, 19). Возможно, к этому виду относятся и горшки из погребений 92 Войтенков и 83 Компанийцев, 1 Канте-мировки, верхние части которых отсутс-твуют (рис. 3, 20, 22, 23).

Вид 5 — горшки с наибольшим рас-ширением тулова в верхней части вы-соты, высоким, слегка отогнутым и утолщенным на конце венчиком. Такие сосуды происходят из погребений 51 и 120 Компанийцев (рис. 3, V). Аналогия та-ким горшкам усматривается нами в сосу-де из Городка (Магомедов, 1987, рис. 18, 4). Аналогия горшку из погребения 120

рис. 11. Инвентарь по-гребений 112 (1—11) и 102 (12—22) могильни-

ка Войтенки

OIUM * 2011 * 1 ��


находится в сосуде из впускного сармат-ского погребения кургана 11 у с. Львово (Симоненко, 1993, рис. 26, 1; Обломсь-кий, 1999, с. 79, 82).

Датировка погребений, содержащих позднескифские / сарматские признаки. По результатам корреляции погре-бений могильника Войтенки (материалы раскопок 2005—2009 гг., погребения 1—114) выделено две фазы погребений. К первой фазе относятся, в том числе, пог-ребения с бесспорными позднескифски-ми / сарматскими признаками 54 (рис. 4, 2; 7, 6—17), 86/1 (рис. 4, 5; 8), 112 (рис. 5, 2; 11, 1—11) (ингумации в подбое). Толь-ко для этой фазы характерны подвязные фибулы Гороховский Б2д, Б3д (Гороховс-кий, 1988, с. 35), многочастные костяные гребни Никитина IB4а и IB1а, IIB2, IIIB1а, IIIB2a (Никитина, 2008, рис. 16) (Шультце, Любичев, в печати, рис. 49).

Ко второй фазе принадлежат погре-бения, в том числе, с бесспорными позд-нескифскими / сарматскими признаками 41 (рис. 4, 1; 6, 1—20), 96 (рис. 4, 6; 10), 102 (рис. 5, 1; 11, 12—22). Только для этой фазы характерны тонкостенные сфери-ческие (рис. 10, 26) и конические (рис. 11, 21) стеклянные сосуды, щитковые фибу-лы с ромбической ножкой (рис. 10, 25), Bügelknopffibel, Zwiebelknopffibel, пряж-ки Гороховский Г, Д (Гороховский, 1988, с. 42), одночастные костяные гребни (рис. 10, 16), кувшины без ручек (рис. 10, 11), шпоры Гинальский H (Ginalski, 1991, S. 70—71, Ryc. 17, 19) и железные трехло-пастные наконечники стрел (Шультце, Любичев, в печати, рис. 49).

Как для первой, так и для второй фаз общими хроноиндикаторами первого уровня являются: толстостенные стеклян-ные кубки типа Штрауме IB3 (Straume, 1987, Taf. 4, 59, 152), подвязные фибулы Гороховский Б1б, Б2б, Б3б, Б1а, Б2а (Го-роховский, 1988, с. 35), пряжки Горохов-ский Е, В (Гороховский, 1988, с. 42), кос-тяные гребни Никитина IIIB1б (Никитина, 2008, рис. 16). Из индикаторов второго уровня к ним можно отнести подвески из раковин морских моллюсков Cyprea и Murex (Шультце, Любичев, в печати, рис. 49).

Первая фаза могильника Войтенки соотносится с четвертой (Масловской) фазой хронологии черняховских могиль-ников лесостепной Украины Е.Л. Горохов-ского, а вторая фаза — с пятой (Журавс-кой) фазой этой же системы (Гороховский, 1988, с. 44—45). Первая и вторая фазы могильника Войтенки соотносимы с пе-риодами 4, 5 черняховской культуры в

системе О.А. Гей — И.А. Бажана (Гей, Ба-жан, 1997, с. 43—45, табл. 69, 70). Пер-вая фаза могильника Войтенки находит параллели в хроноиндикаторах ступени С3/D1 (Tejral, 1986, S. 185—187, 196—198; 1992, S. 235—238), вторая фаза — в сту-пени D1 Я. Тейрала (Tejral, 1986, S. 196—198; 1997, S. 323—324, 331—334, Abb. 1, 18—21; 2, 16, 19—23; 3, 1, 5; 9). (Шультце, Любичев, в печати).

По наличию соответствующих хро-ноиндикаторов погребение 33 Бором-ли возможно относить к 4 или 5 фазе в системе Е.Л. Гороховского (табл. 6), а погребение 46 Боромли — к 4 фазе (табл. 6). К 5 фазе Е.Л. Гороховского или фазе D1 Я. Тейрала принадлежат погре-бения 1631 Успенки, 14 Родного Края 1, 51, 55, 69 Компанийцев (табл. 6). К 4 или 5 фазам могло относиться погребения 83, 162 Компанийцев. К 4 фазе относится погребение 118 этого же могильника, а погребение 124, вероятно, могло прина-длежать к фазе 5 (табл. 6). Погребение 5 Сумы-Сада относится к фазе 5 (ступени D1) (табл. 6).

Погребение 2/1952 Переяслава-Хмельницкого относится к фазе 3 (ступе-ни С3) (Петраускас, Шишкин, 2010, рис. 3, 4) (табл. 6), а погребение 5/1952 могло относиться к фазе 3 (ступени С3) (Пет-раускас, Шишкин, 2010, рис. 3, 5) или к фазе 4 (ступени С3/D1) (табл. 6). Погре-бения западной ориентировки в ямах с заплечиками — явления позднего харак-тера и относятся к завершающему этапу культуры (Петраускас, 2009, с. 195).

Как видим, погребения с позднес-кифскими / сарматскими чертами на черняховских могильниках днепро-до-нецкой лесостепи не датируются ранее фазы 3 или ступени C3. Это выглядит со-вершенно естественно, учитывая, что и сама черняховская культура с присущим набором признаков (биритуальные мо-гильники, наземные глинобитные пост-ройки и т. д.), сменяя горизонт Боромля, не появляется в регионе ранее ступени С3 (Любичев, 2005; 2008). Но все-таки основная масса погребений с позднес-кифскими / сарматскими признаками относится к 4 и 5 фазам (ступеням С3/D1, D1) (табл. 6). Это соответствует положе-нию о том, что на памятниках развитой, поздней, финальной стадий черняховс-кой культуры присутствуют эти признаки (Гудкова, 2001, с. 39).

некоторые выводы. Погребения с позднескифскими / сарматскими призна-ками присутствуют фактически на каждом могильнике региона с числом погребе-

�0 OIUM * 2011 * 1


ний 10 и более, введенных в научный оборот. Бесспорными позднескифскими / сарматскими признаками обладают пог-ребения совершенные в конструкциях различных типов: ямах, ямах с подбоем, ямах с заплечиками. Причем все эти типы

относят как к сарматам, так и к поздним скифам (Magomedov, 2004, S. 308). Учет размещения погребений с позднескифс-кими / сарматскими признаками на мо-гильниках не создает пока однозначной картины. Например, в Компанийцах пог-ребения со скифо-сарматскими элемен-тами образуют компактную группу в юго-восточной части могильника и только два из них находится в его центральной части (Обломський, 1999, рис. 1, с. 85). В Войтен-ках погребения с позднескифскими / сар-матскими признаками расположены как на северо-западной и восточной окраинах могильника, так и в его центре (Шультце, Любичев, в печати, рис. 45). В Боромле и Успенке искаженность картины подобных построений создают разрушения на мо-гильниках (дорога, карьер, бурт). Тем не менее, можно констатировать, что в Боро-мле погребения с бесспорными и вероят-ными признаками находятся во всех час-тях могильника (Некрасова, 2006, рис. 2), в Успенке какая-то группа погребений с вероятными признаками обозначается на

таблица 7. Количество погребений с бесспорными и вероятными позднескифскими / сарматскими признаками на черняховских могильниках в днепро-донецкой лесостепи.

Могильник Общее количество погребений ТП ТС

Количество погребений с позднескифскими / сар-

матскими признаками

бесспорные вероятные

Боромля 48 47 1 11 6Успенка 35 27 8 1 7Родной Край 1 14 6 6 2 1Компанийцы 117 37 80 15Кантемировка 13 9 4 1 3Лохвица 20 12 8 1Сумы-Сад 10 10 1 1Войтенки 1 114 (2005—2009 гг.) 51 63 12 6Переяслав-Хмельницкий 40 19 21 9 1

таблица 6. Хронология погребений с позднескифскими / сарматскими признаками на черняховских могильниках днепро-донецкой лесостепи.

Могильник № пог-ребения

ХИ первого уровня Фаза развития черняховских могильников украинской лесо-

степи по Е.Л. Гороховскому

Ступень относи-тельной хроно-логии в системе

Я. ТейралаФибулы Пряжки Стеклянные сосуды Костяной гребень

Боромля 1 33 1 — Б3е (Гороховский, 1988, с. 35)

В2б (В2а) (Никитина, 2008, рис. 16)

4 или 5 С3/D1 или D1

Успенка 46 1 — Б3б (Гороховский, 1988, с. 35) 4 С3/D1Там же 1631 2 —Б2б (Гороховский, 1988, с. 35) 1 — В1а (Никитина,

2008, рис. 16)5 D1

Родной Край 1 14 1 — Ж4а (Гороховс-кий, 1988, с. 42)

1—В1а (Никитина, 2008, рис. 16)

5 D1

Компанийцы 51 1 — Б2в (Гороховский, 1988, с. 35) 5 D1Там же 55 1 —Ж3а, с «хоботком» (Гороховский, 1988,

с. 42)5 D1

Там же 69 1 — Б2б, с «хоботком» (Гороховский, 1988) 5 D1Там же 83 1 — Б3 (Гороховский, 1988, с. 35) 4 или 5 С3/D1 или D1Там же 118 2 — «воинские» Schulze 144 (Schulze, 1977, Taf. 9, 144) 4 С3/D1Там же 124 1 — тонкостен. вытянут. c окр.

дном5 ? D1 ?

Там же 162 1 — Б3 (Гороховский, 1988, с. 35) 1—В1б (В1) (Никити-на, 2008, рис. 16)

4 или 5 C3/D1 или D1

Сумы-Сад 5 1 — Амброз 21 АБ (Амброз, 1966, с. 83)

1 — Ж2а (Гороховс-кий, 1988, с. 42)

одночастный 5 D1

Переяслав-Хмельницкий

2 (1952) 1 — типа Eggers 211—213

1 с плоск. спинкой и дугов. изогн. сторо-нами

3 C3

Там же 4 (1952) х 1 — В1а (Никитина, 2008, рис. 16) С3/D1 или D1 ?Там же 5 (1952) 1 — Б (Гороховский,

1988)1 — Eggers 230

1 — В2а (В2) (Никитина, 2008, рис. 16) C3 или С3/D1

Там же 8 (1954) 2 — Б? (Гороховский, 1988)

х ?

OIUM * 2011 * 1 �1


восточной окраине могильника (погр. 140, 137, 921, 1618, 1619 и 1308) (Некрасова, 2006, рис. 42). В Родном Крае 1 погребе-ния 14 и 3 расположены соответственно в северной и центральной частях могиль-ника (Петренко, 1991, рис. 3).

Стоит согласиться с утверждением, что погребения с подбоями нельзя признать характерными для могильников лесосте-пи. Процент их в лесостепи очень мал (Сы-монович, Кравченко, 1983, с. 26). Но стоит добавить, что количество погребений с подбоем колеблется на каждом памятни-ке и наибольшее их число содержится на могильнике Войтенки (табл. 2). Такое же колебание наблюдается и с ямами с запле-чиками. Их наибольшее количество содер-жится в Боромле и Переяславе-Хмельниц-ком (табл. 2). Сравнительно большое число погребений с позднескифскими / сарматс-кими признаками дает могильник Компа-нийцы (табл. 2) и особенность здесь состо-ит в том, что эти признаки имеются, в том числе, в кремациях, о чем свидетельствует наличие в них специфических форм горш-ков (табл. 3). Причем в отдельном случае в одном погребении-кремации сочетаются лепные горшки позднескифской / сармат-ской и вельбаркской традиций (табл. 3). Даже этим могильник Компанийцы вы-деляется из «стандартных» черняховских могильников региона. Считается, что «об-щина, оставившая погребения в Компа-нийцах, была сравнительно бедной, так как в погребениях мало украшений и мно-го лепной керамики» (Обломський, 1999, с. 76). Но особенность могильника заклю-чается отнюдь не в «бедности общины». Там имеются и довольно «инвентарные» погребения, даже с позднескифскими / сарматскими признаками (табл. 2). Хро-нология могильника не свидетельствует в пользу его ранней даты. Очевидно, такое большое количество лепной керамики, по крайней мере, трех традиций на могильни-ке говорит о сложности внутренних куль-турных процессов в кажущейся «стабиль-ной» и «унифицированной» черняховской общности ступеней С3—D1, но это уже тема отдельного исследования.

ЛитерАтурААмброз А.к. Фибулы юга Европейской части СССР // САИ. — 1966. — Вып. Д1—30.березовец Д.т., Петров В.П. Лохвицкий могиль-ник // МИА. — 1960. — № 82.Васильев А.А. Сарматы и черняховское население Буджака во второй половине III—V вв. н. э.: Дис. … канд. ист. наук. — Одесса, 2008.Вязьмітіна м.І. Золота Балка. — К., 1962.Гей О.А., бажан и.А. Хронология эпохи «готских» походов (на территории Восточной Европы и Кав-каза). — М., 1997.

Гей О.А. Проблема выделения скифо-сарматских элементов в черняховской культуре // Stratum plus. — 2001—2002. — № 4.Гончаров В.к., махно є.В. Могильник черняхівсь-кого типу біля Переяслава-Хмельницького // Архе-ологія. — 1957. — Т. 11.Гороховский е.л. Хронология черняховских могиль-ников лесостепной Украины // Тр. V Междунар. конгр. археологов-славистов. — К., 1988. — Т. 4.Гудкова О.В. Про участь сарматів у виникненні че-няхівської культури // Археологія. — 2001. — № 2.Гудкова А.В., Фокеев м.м. Земледельцы и кочев-ники в низовьях Дуная I—IV вв. н. э. — К, 1984.Дзиговський О.м. Сармати на заході степового Причорномор’я наприкінці I — першій половині IV ст. н. е. — К., 1993.казанский м.м., мастыкова А.В. Германские эле-менты в культуре населения Северного Кавказа в эпоху Великого переселения народов // Историко-археологический альманах. — Армавир, 1998. — № 4.кухаренко Ю.В. К вопросу о славяно-скифских и славяно-сарматских отношениях // СА. — 1954. — Т. 19.любичев м.В. Появление черняховской культу-ры восточнее Днепра в связи с событиями на Ду-нае 20—30-х гг. IV в.: к постановке проблемы // АЛЛУ. — 2005. — № 1—2.любичев м.В. Об этнокультурных процессах поз-днеримского времени в зоне днепро-донецкой лесостепи (в свете исследования археологическо-го комплекса Войтенки) // Лесная и лесостепная зоны Восточной Европы в эпохи римских влияний и Великого переселения народов. — Тула, 2008.любичев м.В., мызгин к.В., Варачева к.Г. Отчет о работе Германо-Славянской археологической экс-педиции Харьковского национального универси-тета имени В.Н. Каразина в 2005 году / НА ИА НАН Украины. — 2006.любичев м.В., мызгин к.В., Варачева к.Г. Отчет о работе Германо-Славянской археологической экс-педиции Харьковского национального универси-тета имени В.Н. Каразина в 2006 году / НА ИА НАН Украины. — 2007 (2006/70).любичев м.В., мызгин к.В., Варачева к.Г. Отчет о работе Германо-Славянской археологической экс-педиции Харьковского национального универси-тета имени В.Н. Каразина в 2007 году / НА ИА НАН Украины. — 2008 (2007/137).любичев м.В., мызгин к.В., Варачева к.Г. Отчет о работе Германо-Славянской археологической экс-педиции Харьковского национального универси-тета имени В.Н. Каразина в 2008 году / НА ИА НАН Украины. — 2009 (2008/92).любичев м.В., мызгин к.В., Варачева к.Г. Отчет о работе Германо-Славянской археологической экс-педиции Харьковского национального универси-тета имени В.Н. Каразина в 2009 году / НА ИА НАН Украины. — 2010.ляпушкин и.и. Памятники культуры «полей пог-ребений» первой половины I тыс. н. э. Днепровс-кого лесостепного Левобережья (По материалам полевых изысканий 1940, 1945—1948 гг.) // СА. — 1950. — Т. 13.магомедов б.В. Каборга IV (раскопки 1973—1974 г.) // МЧК. — М., 1979.магомедов б.В. Черняховская культура Северо-За-падного Причерноморья. — К., 1987.магомедов б.В. Обряд ингумации в черняховской культуре // Тез. доп. укр. делегації на VI Міжнар. конгр. слов’янської археології. — К., 1996.магомедов б.В. Сармати у складі черняхівської культури // Етнокультурні процеси в Південно-Східній Європі в I тис. н. е. — Київ; Львів, 1999.

�2 OIUM * 2011 * 1


магомедов б. Сарматские элементы в черняхов-ском погребальном обряде // Die spätrömische Kaiserzeit und die frühe Völkerwanderungszeit in Mittel- und Osteuropa. — Łodz, 2000.магомедов б.Черняховская культура. Проблема этноса. — Lublin, 2001.магомедов б.В. Могильник черняхівської культури Кам’янка-Анчекрак // Археологія давніх слов’ян. — К., 2004.махно є.В. Кантемирівське поселення та могильник культури полів поховань // АП УРСР. — 1952. — Т. 3.Некрасова Г.м. Охоронні розкопки черняхівсько-го могильника поблизу м. Суми // Археологія. — 1985. — № 50.Некрасова А.Н. Хронология распространения чер-няховской культуры в Днепровском лесостепном Левобережье // Археологические исследования в Центральном Черноземье. — Белгород, 1990а.Некрасова А.Н. К вопросу о начальном этапе рас-пространения черняховских древностей в Днеп-ровском лесостепном Левобережье// Охорона і дослідження пам’яток археології Полтавщини. — Полтава, 1990б.Некрасова А.Н. Памятники черняховской культуры Днепровского Левобережья // Готы и Рим. — К., 2006.Обломський А.м. Типи поховань на черняхівсько-му могильнику Компанійці (етнокультурна інтер-претація) // Археологія. — 1999. — № 4.Обломский А.м. Днепровское лесостепное Лево-бережье в позднеримское и гуннское время. — М., 2002.Никитина Г.Ф. Черняховская культура Поднестро-вья (по результатам анализа археологических ис-точников). — М., 2008.Петраускас О.В. Могильники черняхівської куль-тури Середнього Подніпров’я // Тез. доп. укр. де-легації на VI Міжнар. конгр. слов’янської археоло-гії. — К., 1996.Петраускас О.В. Час появи та деякі особливості розвитку трупопокладень із західною орієнтацію в черняхівській культурі (за даними могильників Ук-раїни) // Ostrogothica. — Харьков, 2009.Петраускас О.В., Шишкин р.Г. Могильник и по-селение у с. Великая Бугаевка и их место в систе-ме древностей позднеримского времени и эпохи Великого переселения народов в Среднем Под-непровье // Лесная и лесостепная зоны Восточной Европы в эпохи римских влияний и Великого пере-селения народов. — Тула, 2010. — Ч. 2.Петренко е.Н. Новые могильники черняховской культуры в бассейне Северского Донца // Археоло-гия славянского Юго-Востока. — Воронеж, 1991.Петренко е.Н. Отчет об исследованиях Черняховс-кой экспедиции в 1982 г. / НА ИА НАН Украины. — 1982 (1982/113).рикман Э.А. Этническая история населения Под-нестровья и прилегающего Подунавья в первых веках нашей эры. — М., 1975.седов В.В. Скифо-сарматсие элементы в погре-бальном обряде черняховской культуры // Вопро-сы древней и средневековой археологии Восточ-ной Европы. — М., 1978.симоненко А.В. Сарматы Таврии. — К., 1993.спицын А.А. Поля погребальных урн // СА. — 1948. — Т. 10.сымонович Э.А. Культура поздних скифов и черня-ховские памятники в Нижнем Поднепровье // Про-блемы скифской археологии. — М., 1971.сымонович Э.А. Коблевский и Ранжевский могиль-ники около г. Одессы // МЧК. — М., 1979.сымонович Э.А., кравченко Н.м. Погребальные обряды племен черняховской культуры // САИ. — 1983. — Вып. Д1—22.

сымонович Э.А. Придунайский могильник Фурма-новка // МЧК. — М., 1988.тиханова м.А. О локальных вариантах черняховс-кой культуры // СА. — 1957. — № 4.Шультце Э., любичев м. Хронология могильника черняховской культуры Войтенки 1 (Восточная Ук-раина) (по материалам раскопок 2005—2009 гг.) // Лесная и лесостепная зоны Восточной Европы в эпохи римских влияний и Великого переселения народов. — Тула, 2012 (в печати)Diaconu Gh. Spätsarmatische Elemente in der Sîn-tana de Mureş — Tschernjachow-Kultur // Dacia. — 1966. — Т. X.Ginalski E. Ostrogi kabłąkowe kultury przeworskiej. Klasyfikacja typologiczna // Przegląd Archeologiczny. — 1991. — Vol. 38.Kokowski A. Przyczynek do histirii kontaktów ger-manów i sarmatów w świetle badań archeologic-znych // Sarmaci i Germanie. — Lublin, 2004.Magomedov B. Körpergräber in der Černjachov-Sîn-tana de Mureş-Kultur // Eurasia antiqua. — 2004. — Bd. 10.Schulze M. Die spätkaiserzeitlichen Armbrustfibeln mit festem Nadelhalter (Gruppe Almgren VI, 2) // An-tiquitas. — Bonn, 1977. — Bd. 19.Straume E. Gläser mit Facettenschliff aus skandi-navischen Gräbern des 4. und 5. Jahrhunderts n. Chr. — Oslo, 1987.Tejral J. Fremde Einflüsse und kulturelle Veränderun-gen nördlich der mittleren Donau zu Beginn der Völker-wanderungszeit // Archaeologia Baltica. — 1986. — T. VII.Tejral J. Einige Bemerkungen zur Chronologie der Späten Römischen Kaiserzeit in Mitteleuropa // Prob-leme der relativen und absoluten Chronologie ab Latenezeit bis zum Frühmittelalter. — Krakow, 1992.Tejral J. Neue Aspekte der frühvölkerwanderung-szeitlichen Chronologie im Mitteldonauraum // Neue Beiträge zur Erforschung der Spätantike im mittleren Donauraum. — Brno, 1997.

ZuSammenfaSSungUnter dem Begriff «spätskythische / sarmatische

Merkmale» verstehen wir Einflüsse der Steppenbe-völkerung des nördlichen Schwarzmeergebietes auf die Černjachov-Kultur. Die Untersuchung dieser spät-skythischen / sarmatischen Merkmale hat heute in den einzelnen Regionen der Černjachov-Kultur große Bedeutung. Zu diesen Regionen gehört auch die Dnepr-Donec Waldsteppe.

Von M. Tichanova, G. Diaconu, E. Rikman, V. Se-dov, B. Magomedov, O. Petrauskas, A. Oblomskij, A. Kokowski wurden die Merkmale sarmatischer Tra-dition in den Gräbern bestimmt. O. Gej stellte drei Gruppen dieser Merkmale auf: 1) sichere (Gräber in Katakomben, Nischengräber, Gräber mit Absätzen und bestimmte Typen der freihandgeformten Keramik); 2) vermutliche; 3) unsichere Merkmale. Unbestrit-ten spätskythische / sarmatische Merkmale zeigen Gräber aus Boromlja (Gr. 5, 14, 16, 21, 23, 26, 31, 32, 33, 37, 46); Uspenka (Gr. 1631); Rodnoj Kraj 1 (Gr. 14); Kompanijcy (Gr. 41, 50, 51, 55, 56, 69, 72, 78, 83, 118, 120, 124, 132, 162, 238); Kantemirovka (Gr. 1, Gräber-feld); Sumy-Sad (Gr. 5); Vojtenki (Gr. 41, 43, 51, 54, 66, 71, 86/1, 92, 96, 100, 102, 112) und Perejaslav-Chmel-nickij (Gr. 2/1952, 4/1952, 5/1952, 6/1954, 8/1954, 17/1954, 2/1954, 14/1954, 18/1954).

Nur einzelne Gräber mit spätskythischen / sar-matischen Merkmalen datieren in die Stufe C3 (z. B. Gr. 2/1952 aus Perejaslav-Chmelnickij), der Großteil dieser Gräber wurde aber in den Stufen C3/D1, D1 (nach J. Tejral) oder den Phasen 4, 5 (nach E. Gorochovskij) angelegt.

OIUM * 2011 * 1 ��

Прежде всего, отметим, что до насто-ящего времени среди исследователей черняховской культуры не сложилось единого мнения в определении понятия «ваза». Можно назвать не менее восьми терминов, которыми принято обозначать данную категорию сосудов. Такое разно-образие в терминологии существенно влияет на понимание характера и функ-циональной нагрузки этих сосудов.

В целом существующие взгляды ис-следователей можно разделить на две группы. Первые рассматривают вазы как отдельную категорию посуды. Вторые объединяют их в одну категорию с мис-ками и вазы, при этом, рассматриваются как один из их типов мисок.

Среди основных терминов, исполь-зуемых для обозначения ваз как отде-льной категории сосудов можно назвать такие — «ваза» (Магомедов, 2001, с. 48; Petrauskas, 2003, S. 253), «трехручная ваза» (Магомедов, 2001, с. 49). Среди ос-новных признаков ваз исследователи на-зывают: наличие трех ручек, плоский «Т-» либо «Г-» образный венчик, крупные раз-меры, лощеная поверхность и т. д.

Термины, которые используются для обозначения ваз среди прочих мискообраз-ных сосудов, могут так же указывать на от-дельные характерные признаки ваз: «мис-ки-вазы» (Симонович, 1983, с. 32; Баран, 1981, с. 86), «горшки-миски» (Симонович, 1981, с. 53), «высокие миски» (Шаров, 1992, с. 166), «мискообразные сосуды с плоским венчиком» (Симонович, 1983, с. 34), «трьох-ручкові миски» (Шишкін, 2001, с. 79).

Анализ этих работ позволяет выде-лить признаки двух уровней, которые используются в определении понятия «ваза» — устойчивые и вариативные. Как нам представляется, только комплекс этих признаков позволит объективно вы-

делять вазы из общей группы гончарной посуды черняховской культуры.

Ранее для уточнения одного из устой-чивых признаков, позволяющих более точно относить сосуд к категории «ваза» нами была предпринята попытка рассчи-тать коэффициент пропорции в целом для сосуда и коэффициент пропорции только его верхней части по методике разрабо-танной В.Ф. Генингом (Генинг, 1992, с. 48—51). Согласно полученным данным, к кате-гории «вазы» возможно относить сосуды, коэффициент общих пропорций которых составляет 0,4—0,8. Эти показатели зани-мают промежуточное положение между мисками и горшками. Для мисок верхним граничным положением этого показателя является 0,3—0,39, а нижним положени-ем для горшков — 0,81—0,9 (Авраменко, 2011, с. 11—12) (рис. 1).

Данную промежуточность положения ваз относительно мисок и горшков, на наш взгляд, и иллюстрируют приведен-ные выше термины — «миски-вазы», «гор-шки-миски», «высокие миски», «миско-образные сосуды с плоским венчиком».

Учитывая все выше сказанное, как ус-тойчивые признаки ваз можно назвать следующие: крупные размеры (в сред-нем высота ваз от 15—20 см и выше, диа-метр венчика более 20—30 см); Т- либо Г-образная форма венчика; наличие трех ручек; столовая техника изготовления; коэффициент общей пропорции сосуда находится в пределах 0,4—0,8.

Так же, выделяется ряд вариативных признаков, по которым, при определен-ных условиях, сосуды так же могут быть отнесены к категории ваз. Кроме «класси-ческих» форм венчика у ваз так же могут встречаться и другие варианты оформ-ления края сосуда: прямой, отогнутый и каплевидный. Значительное количество

м.А. Авраменко

(К и е в)

К Вопросу о фунКциональных осоБенностях Ваз черняхоВсКоЙ Культуры

АнАЛіЗ мАтеріАЛьного компЛексу

�� OIUM * 2011 * 1

Аналіз матеріального комплексу

ваз не имея ручек, содержит в себе прочие признаки ваз что позволяет некоторым исследователям разделять по этому при-знаку общий массив ваз на две категории: «вазы» и «трехручные вазы» (Магомедов, 2001, с. 48—49). Среди ваз также могут встречаться миниатюризированные сосу-ды, например, в детских погребениях: Ве-ликая Бугаевка, п. 132 (Петраускас, 2004, с. 171, рис. 4: 2), Журавка Ольшанская, п. 21 (Сымонович, 1962/33, табл. IV, 12), которые сохраняют прочие признаки. Характерным признаком ваз есть так же их богатая и раз-нообразная орнаментация, хотя при этом встречаются и не орнаментированные со-суды. По коэффициенту общей пропорции сосуда вазы могут занимать положение

близкое к мискам или горшкам, в таком случае так же нужно учитывать наличие прочих дополнительных признаков.

Черняховский керамический комплекс отличается значительным разнообразием категорий посуды. Функции некоторых из них понятны исследователям даже исходя из эмпирического (бытового) опыта, так как «простые» категории (горшки, миски, кувшины) сохраняют ту же функциональ-ную нагрузку вплоть до нашего времени. Часть категорий сосудов эту нагрузку теря-ет, либо меняет или же подобная форма вообще исчезает из употребления. Такой «исчезнувшей» категорией сосудов можно считать вазы, которые не имеют продолже-ния ни в одной из последующих культур в Восточной Европе второй половины І тыс. н. э. Вследствие чего, выводы об их функ-циональной нагрузке имеют исключитель-но реконструктивный характер.

Функция и форма сосуда находятся в прямой зависимости друг от друга, и если в некоторых случаях функция сосуда легко определяется при общем анализе формы, то в некоторых случаях, эта взаимосвязь мо-жет приводить, лишь к самым общим выво-

рис. 1. График соотно-шений коэффициентов

общей пропорции сосудов по категориям:

1 — горшки, 2 — вазы без ручек, 3 — трехруч-

ные вазы, 4 — миски

рис. 2. Расположение функциональных

устройств и элементов в сосуде: а — располо-

жение функциональных устройств, б — располо-жение функциональных

элементов в сосуде с пятичастной структурой,

в — расположение функ-циональных элементов

в сосуде с шестичастной структурой, г — сосуд с

пятичастной структурой (Малополовецкое-2, об. 13) (Кравченко и

др., 2007, с. 144, рис. 7, 5), д — сосуд с шести-

частной структурой (Ве-ликая Бугаевка, п. 100) (Петраускас, Шишкин,

Пастернак, 2001)

OIUM * 2011 * 1 ��

Авраменко м.А. К вопросу о функциональных особенностях ваз черняховской культуры

дам. В таких случаях уточнить их функцию можно путем более детального изучения отдельных составляющих формы сосуда.

А.А. Бобринским была предложена схема анализа сосуда по составляющим его функциональных устройств (Бобринский, 1988, с. 5—21). В сосуде исследователь вы-деляет три основных таких устройства: ем-кости, опоры, переместители (рис. 2, а).

Применительно к вазам эти устройс-тва можно охарактеризовать следующим образом. Устройства емкости являются основной функциональной составляющей сосуда. А.А. Бобринский выделяет в емкос-тях семь функциональных частей: губа — верхнее окончание емкости, щека — сливное устройство, шея — устройство дозирования слива, плечо — ограничитель наполнителя, предплечье — добавочный наполнитель, тулово — основной напол-нитель, дно — нижнее окончание емкости (Бобринский, 1988, с. 6) (рис. 2, б, в).

Для большинства черняховских ваз можно выделить две конструктивные схемы строения устройств-емкостей: пятичастные — Г-Щ-П-Т-Д (губа-щека-плечо-тулово-дно) (рис. 2, б, г) и шести-частные — Г-Щ-Ш-П-Т-Д (губа-щека-шея-тулово-дно) (рис. 2, в, д).

При этом (в основном) шея и плечо в вазах находятся в несформированном со-стоянии. Шея частично утрачивает свою функцию дозатора; плечо — выполняет функцию не только ограничителя емкос-ти, но и добавочного наполнителя.

Верхний край черняховских ваз может быть оформлен в различных вариантах (рис. 3, а). Т- и Г-образные венчики, как не-однократно отмечали исследователи, явля-ются специфической особенностью данной категории сосудов (Симонович, 1983, с. 32; Магомедов, 2001, с. 49). С точки зрения функциональной нагрузки они являются наиболее интересными. Венчики подобной конструкции могли исполнять несколько взаимодополняющих функций. В качестве сливного устройства данный способ офор-мления был предназначен не для удобства опустошения сосуда, а наоборот — предо-твращения выливания / высыпания содер-жимого из него. Так же за счет широкого венчика, находящего на внутреннюю часть сосуда, сокращался внутренний диаметр вазы и тем самым уменьшалась теплоотда-ча содержимого сосуда. Третья функция, ко-торую могла выполнять подобная конструк-ция венчика — фиксация крышки. Плоская площадка Т- и Г-образных венчиков может быть декорирована одним, либо несколь-кими валиками по краям, а так же углуб-лением по центру площадки, что не может

не наводить на мысль о возможности ис-пользования крышки. При таком подходе данные «декоративные» элементы могли служить фиксаторами для крышки сосуда. Остальные варианты оформления края сосуда, которые также могут встречаться в данной категории посуды (каплевидный, прямой, отогнутый венчик) не несут специ-фической функциональной нагрузки, как предыдущие типы, и являются схожими с оформлением края у мисок, чем значитель-но сближают эти две категории.

Как уже было сказано выше, шея не всегда является обязательным элементом, и не слишком часто встречается в черня-ховских вазах (Магомедов, 2001, с. 49). Ис-полняется она, как правило, в неразвитом состоянии, при этом за счет уменьшения высоты относительно общей высоты сосу-да (менее 10 %) утрачивает свою функцию устройства дозирования слива (Бобрин-ский, 1988, с. 9). Соответственно можно сделать вывод, что при использовании со-суда в этом не было необходимости.

Вследствие необходимости совмеще-ния в одном конструктивном элементе нескольких функциональных задач, такой элемент как плечо так же приобретает свя-занные с этим особенности. Он, как прави-ло, совмещал две функции: фиксация со-держимого сосуда и увеличение полезного объема. Данный элемент в черняховских вазах также как и шея приобрел неразвитые формы — увеличенная высота плеча, отно-сительно общей высоты сосуда (Бобринс-кий, 1988, с. 10). Учитывая это можно пред-положить, что содержимое ваз, было либо жидким, либо сыпучим (в отличие от вязкой густой каши, мяса, крупных кусков овощей, хлеба и пр.), для фиксации которого и была необходима данная конструкция. Так же, за

рис. 3. Варианты оформ- ления отдельных функциональных элементов: а — верх-него края сосуда (1 — Т-образный венчик; 2 — Г-образый венчик; 3 — отогнутый венчик; 4 — прямой венчик), б — опоры (1 — кольцевое днище; 2 — плитчатое днище; 3 — плоское днище), в — переместителя (1 — функциональная ручка; 2 — декоратив-ная ручка; 3 — ушко)

�� OIUM * 2011 * 1


счет подобных конструктивных особеннос-тей исполнения плеча, могла решаться еще одна задача — уменьшение теплоотдачи. Это достигалось за счет уменьшения площа-ди соприкосновения содержимого с возду-хом, для замедления остывания пищи.

Тулово — основной наполнитель. Отли-чительной особенностью тулова ваз является его большой объем, который вероятнее все-го продиктован был тем, что вазы не были предметом индивидуального пользования (Гудим-Левкович, 1997, с. 55), а использова-лись для подачи содержимого на большое количество человек — семью / род.

Функциональные устройства опоры (рис. 3, б), применительно к вазам — днища, наименее разнообразны из всех функциональных элементов данной ка-тегории сосудов, и они являются типич-ными для всех мискообразных сосудов: кольцевое днище — наиболее распро-страненный тип устройств опоры, пли-точное и плоское днище.

Устройства опоры всегда присутству-ют в данной категории посуды, не зави-симо от наличия ручек, следовательно, вазы устанавливались на горизонталь-ной поверхности и ручки не использова-лись для подвешивания сосуда.

Еще одно важное функциональное ус- тройство — переместитель (рис. 3, в) име-ет более разнообразные варианты испол-нения в вазах, хотя в целом для сосудов, от-носимых нами к категории «вазы» наличие устройств переместителей не обязательно.

Применительно к черняховским вазам устройства переместителей можно разде-лить на три группы. «Функциональные» ручки — выделяются по размерам, доста-точным для удержания сосуда рукой, мас-сивными по размерам, чтобы выдержать вес самого сосуда и его содержимого. «Де-коративные» ручки — имеют небольшие размеры (не достаточные для удобного удержания сосуда руками). Большая часть ручек на черняховских вазах налепные. Учитывая большой собственный вес и вес содержимого вазы вероятнее всего, что они не выдерживали нагрузки. Косвенным подтверждением этому могут служить не-редкие случаи нахождения ручек, отбитых именно по линии крепления ручки к кор-пусу. Также ручки могут быть достаточно тщательно декорированы (различные орнаменты, усложнение профилировки, декорирование места крепления ручки к тулову). «Декоративные» ручки являют-ся самым распространенным типом уст-ройств-переместителей среди черняховс-ких ваз. «Ушки» — небольшие налепные выступы со сквозным отверстием. Так же,

как и декоративные ручки не могли ис-пользоваться в качестве переместителя, в связи с крупными размерами и большим весом сосудов, к которым они крепились.

Анализ ваз из могильников Компаний-цы, Журавки Ольшанской, Великой Бугаев-ки, Михалашени и др. показал, что ручки, как функциональные, так и декоративные могут различаться по размерам вне зави-симости от размеров сосуда. Они различа-ются по высоте (от миниатюрных 2—3 см, до крупных 8—10 см) 1 и по ширине (от узких от 2 см до широких 6—8 см). Разме-ры ручек не всегда зависели от размеров сосуда. Известны случаи, когда на крупных сосудах могут встречаться небольшие руч-ки — Компанийцы, п. 50 (Некрасова, 2006, с. 109, рис. 65, 2), а на небольших по разме-рам достаточно крупные — Михалашень, п. 301 (Şovan, 2005, S. 96, рl. 169, А). Можно обратить внимание и на то, что прослежи-вается зависимость высоты ручки от рас-положения ребра тулова, так как нижний край ручки в основном крепился по линии перегиба тулова. Ушки также могли быть использованы вне зависимости от размера сосуда — Косаново, п. 29-1961 (Petrauskas, 2003, S. 320, Abb. 50, 9), Рудка (Кухаренко, 1980, с. 85, табл. ХХХІ, 9) и др.

Количество устройств переместителей в вазе может варьироваться. Самым распро-страненным вариантом является ваза с тре-мя ручками. Тем не мене, встречаются и дру-гое количество ручек: две — Компанийцы, п. 164 (Некрасова, 2006, с. 115, рис. 79, 19), пять — Лазо, п. 19 (Левинский, 1999, с. 132), хотя такие сосуды являются скорее исклю-чением, чем правилом 2. Типичный вариант исполнения (три ручки) так же указывает на декоративный характер устройств-перемес-тителей в данной категории сосудов, на что неоднократно обращали внимание иссле-дователи, предполагая использование ваз в каких-то культовых церемониях (Симоно-вич, 1983, с. 32; Магомедов, 2001, с. 49).

Как мы видим, в большинстве случа-ев, при разных вариантах исполнения уст-ройства-переместители ваз не могли быть использованы по прямому функциональ-ному назначению. Не исключено, что они имели сугубо декоративный характер и в качестве устройств-переместителей играли вспомогательную роль. Возможно, что они имели и какую-то идеологическую нагруз-ку, так как в основном массиве три ручки, либо ушка являются общепринятым коли-чеством для данной категории сосудов.

Еще одной особенностью ваз, которая косвенно может указывать на функцию, является то, что они как правило, изготовля-лись из высококачественной хорошо отму-

1 Для удержания не-сколькими пальцами,

или всей ладонью.2 Примером 4-х ручек для ваз позднеримс-кого времени может

быть ваза найденная в крымском могильнике

Совхоз 10, яма-кено-таф, 1956 (Пиоро, 1999,

с. 238, рис. 3, 1).

OIUM * 2011 * 1 ��


ченной глины, практически во всех случаях их поверхность покрывалась лощением, часто может встречаться орнаментация. Некоторые сосуды могут даже считаться шедеврами прикладного искусства — на-пример вазы-«чаши» с поселения Лепесов-ка (Тиханова, 1963, с. 181). Соответственно такие сосуды не могли использоваться в повседневности, а являлись парадными и использовались только по особым случаям.

Из перечисленного выше, можно сде-лать выводы, что вазы, по их внутренне-му строению, могли использоваться для подачи на стол напитков, либо сыпучих продуктов, возможно в горячем виде, не исключено, накрытых крышкой, для всей семьи. Вазы, в отличие от мисок и, воз-можно, горшков, не являлись сосудами индивидуального использования.

Еще один важный аспект, который может помочь восстановить функции ваз, это их расположение в погребениях. При анализе погребальных комплексов иссле-дователи неоднократно отмечали, что кон-кретное местоположение отдельных его элементов в общей планиграфии погребе-ния имеет важное информационное зна-чение. В этом отношении, прежде всего, обращают внимание на особенности поло-жения костяка — ориентация относитель-но сторон света, поза и т. д. Так же важным, если не основным, является положение предметов убора на костяке, при реконс-трукции древнего костюма (Tempelmann-Maczynska, 1989; Бобровська, 1999). Одним из важных элементов планиграфической структуры погребения является положение сопровождающей посуды. На эту особен-ность обращали внимание ранее только в самых общих чертах. Г.Ф. Никитина пло-щадь могильной ямы предложила разде-лить на 17 зон положения погребального инвентаря по отношению к костяку (Ники-тина, 1985, с. 20). Однако при статистичес-кой обработке данных исследовательница фактически прослеживает расположение отдельных категорий сосудов только в трех зонах: голова — туловище — ноги (Никитина, 1985, с. 108—109, табл. І). Ряд исследователей обращали внимание на закономерности расположения отдельных категорий сосудов между собой. К приме-ру, частые случаи нахождения кубков внут-ри ваз (Рикман, 1975, с. 288; Симонович, 1983, с. 32; Магомедов, 2001, с. 49).

Как нам представляется, более деталь-ный анализ территориального расположе-ния сосудов в пределах конкретного погре-бения может дать ответы на ряд вопросов, связанных с реконструкцией отдельных элементов погребального ритуала, в том

числе и заупокойной трапезы. В данном случае, порядок заполнения могильной ямы сопровождающим инвентарем мог отображать функциональные связи между конкретными категориями сосудов. По дан-ным письменных источников, этнографии и археологии можно предположить, что при помещении предметов в могильную яму, они устанавливались в соответствии с их бытовым использованием и поэтому по положению вещей в погребальном сервизе можно определить функциональную связь между отдельными категориями посуды.

Сложность подобного анализа на мате-риалах могильников черняховской культу-ры заключается в самом источнике. Одной из особенностей погребального обряда черняховской культуры является значитель-ное количество разрушенных в древности погребений — например до 90 % в Роман-ковцах (Никитина, 1996, с. 104). В основном разрушались погребения с северной ориен- тацией, которые содержат многочислен-ный и разнообразный инвентарь, в отличие от погребений с западной ориентацией, ко-торые содержат более сокращенный набор инвентаря, либо не содержат его совсем (Сымонович, Кравченко, 1983, с. 16; Петра-ускас, 2009, с. 199). Эти факты значительно сокращают базу для анализа, несмотря большое количество закрытых комплексов.

Для данной работы нами были исполь-зованы инвентарные нерушеные погребе-ния с северной ориентацией, в которых и костяк, и инвентарь находился в состоянии in situ. Так же, в некоторых случаях при-влекались погребения, в которых мог быть разрушен либо частично разрушен костяк, но сопровождающий инвентарь сохранил первоначальное положение. Так же нами были отобраны комплексы содержащие «полный сервиз» сосудов для употребле-ния напитков: кувшин, ваза, кубок.

Всего проанализировано 37 отдельных комплексов из 8 могильников: Боромля І, п. 11, (Некрасова, 2006, с. 89, рис. 7, 1—14) Успенка, п. 1308, 1647, (Некрасова, 2006, с. 103, 104, рис. 48; 52) Черняхов, п. 275 (Сымонович, 1967, с. 24, рис. 9, 6), Раковец, п. 4, 14, 15 (Винокур, Островский, 1967, с. 145—146, 148—152) Сумы-Сад, п. 1, 5, (Некрасова, 1985, с. 75—78, рис. 2; 4), Вой-тенки І, п. 41, 54, (Шульце, Любичев, 2010, с. 62, рис. 23), Обухов Іа, п. 42, , (Кравченко и др., 2007, с. 386—389, рис. 22—23) Ми-халашэнь п. 36, 74, 99, 108, 117, 130, 188, 212, 216, 261, 263, 297, 300, 301, 309, 350, 353, 359, 369, 376, 409, 427, 508, 514(Şovan, 2005, S. 25, 34—35, 40—41, 43, 45—46, 50, 65, 70—72, 83—84, 94—96, 98—99, 109—114, 123, 127, 142—144, Pl. 22, D; 23; 40—41;

�� OIUM * 2011 * 1


42, A; 52, E; 53; 57, B; 62—63; 73—74; 102, B; 103, A; 114, C; 115, A; 118, B; 119; 144—145, A, 146—147, A; 163, B; 165; 166, C; 169, A; 173, D; 175, A; 192, C; 193, A; 195—196, A; 200; 203—206, A; 210—211; 226—227, A; 235, D; 237, A; 271, B; 273, E; 276, A).

Погребения в зависимости от количес-тва сосудов, а так же особенностей их тер-риториального расположения в пределах могильной ямы предлагается разделить на два типа и несколько вариантов (рис. 4).

І. Погребения с одним сосудом.ІІ. Погребения с несколькими сосуда-

ми.ІІ.1. Компактное — сосуды в погребе-

нии образовывают одну компактную, тер-риториально локализованную группу.

ІІ.2. Групповое — сосуды образовы-вают несколько локальных компактных групп, территориально разделенных между собой пустым пространством.

ІІ.3. Рассеянное — сосуды располо-жены отдельно друг от друга, террито-риально разделены и не образовывают локальных групп.

ІІ.4. Смешанное — в погребении при-сутствуют сосуды, как образовывающие

локальные группы, так и стоящие отде-льно, не связанные с ни с одной из ло-кальных групп.

В пределах локальных групп так же могут наблюдаться несколько комбина-ций связей: плотное — сосуды располо-жены вплотную друг к другу, зачастую могут даже соприкасаться; свободное — сосуды расположены не плотно, между ними есть свободное пространство, но относительно остального инвентаря в погребении они образовывают локаль-ную группу; смешанное — в одной ло-кальной группе сосуды расположены как плотно друг к другу, так и свободно. Выделение такой локальной группы про-исходит по тому же принципу, что и для 2 варианта связи — относительно осталь-ного инвентаря в погребени.

Теперь рассмотрим, как данные осо-бенности расположения сосудов будут отображать связи между конкретными категориями посуды.

Из всех категорий посуды вазы чаще всего встречаются с мисками и горшками. Среди сосудов для употребления жидкос-тей (напитков) чаще всего в комплексах с вазами встречаются кубки (керамические либо стеклянные), а также кувшины.

По особенностям расположения дан-ных сосудов в пределах могильной ямы можно делать некоторые выводы об осо-бенностях взаимосвязей использования данных категорий сосудов в сервизе.

Кубки могут встречаться территори-ально как с вазами, так и с кувшинами. Возможные варианты расположения кубков в комплексе с вазой и кувшином:

1) кубок находится внутри вазы (Боро-мля I, п. 11; Михалашэнь, п. 333, и т. д.);

2) кубок вплотную прилегает к вазе (Михалашэнь, п. 108; Успенка, п. 1308);

3) кубок находится с вазой в одной локальной группе (Михалашэнь, п. 74, 350);

4) кубок вплотную прилегает к кув-шину;

5) кубок находится в одной локаль-ной группе с кувшином;

6) кубок занимает промежуточное положение между вазой и кувшином;

7) кубок находится отдельно от вазы и кувшина (Михалашэнь, п. 376, Бором-ля I, п. 11).

Нами были предложены все теорети-чески возможные варианты совстречае-мости сосудов, в использованной выбор-ке не были представлены варианты 4—6, что не исключает возможности выявле-ния данных вариантов совстречаемости за пределами выборки.

рис. 4. Схема вари-антов расположения

сосудов в погребении

OIUM * 2011 * 1 ��


Так как в погребальных «сервизах» могут присутствовать более одного куб-ка, то в комплексе возможны несколько вариантов их расположения.

При этом в статистической паре «ваза — кувшин» наблюдаются следую-щие особенности (рис. 5; 6). Так, в погре-бении при наличии нескольких локальных групп, как правило, кувшин и ваза будут находиться в разных локальных группах (Сумы-Сад, п. 5, Успенка, п. 1308 и др.). В случае же если кувшин и ваза находятся в одной локальной группе, то они будут стоять раздельно (отделены свободным пространством, либо другими сосудами) в пределах данной локальной группы (Михалашэнь, п. 353), но такой вариант встречается крайне редко. Вариант, при котором кувшин находится вплотную к вазе, либо в непосредственной близости от нее так же мало распространен (Сумы-Сад, п. 1, Михалашэнь, п. 99).

Так же в комплексах могут встречать-ся несколько ваз одновременно — обыч-но две. В таких случаях одна из ваз может играть роль основной (доминирующей) в сервизе. Это проявляется в больших раз-мерах, относительно другой вазы, более богатой орнаментации, более качествен-ном и дорогом кубке возле нее и т. д. В та-ких случаях вторая (дополнительная) ваза может находиться в одной группе с кувши-ном. Основная же ваза в большинстве та-ких случаев будет занимать четко обособ-ленное положение (Михалашэнь, п. 333).

Связывать это можно как с особен-ностями погребального обряда (модель совершения заупокойного пира и риту-альный порядок укладывания вещей в могильную яму), так и с особенностями использования данной посуды в быту (при жизни).

Данное разделение сосудов, со схо-жими функциями, в данном случае для разлива напитков, можно объяснить либо существованием двух различных тради-ций употребления напитков, либо раз-личными этапами употребления одного напитка. В первом варианте, можно пред-полагать, что для разных напитков пре-дусматриваются различные сосуды и про-цесс их употребления так же различен. Например, в одном случае это черпание напитка из широкогорлого сосуда (вазы) кубком и дальнейшее его употребление, в другом — это разливание из сосуда (кув-шина) в персональные кубки. Во втором варианте — это различные этапы употреб-ления одного напитка, в которых исполь-зовались различные сосуды-вместилища. Такой вариант возможен при проведении каких-либо ритуальных (культовых дей-ствий) связанных с употреблением напит-ков, что отчасти подтверждается и иными предположениями ученых о культовом предназначении ваз и некоторых кувши-нов (Симонвич, 1983, с. 32).

Согласно приведенным выше дан-ным, можно сделать следующие выводы

рис. 6. Варианты распо-ложения статистической пары «ваза—кувшин» в погребении: а — ваза и кувшин находятся в разных локальных груп-пах (Успенка, п. 1308), б — ваза и кувшин нахо-дятся в одной локальной группе, но территори-ально разделены (Миха-лашэнь, п. 353), в — ваза и кувшин расположены вплотную друг к другу (Михалашэнь, п. 130), г — в комплексе нахо-дится две вазы, при этом одна из них занимает отдаленную от кувшина позицию, а вторая — в непосредственной близости от кувшина (Михалашэнь, п. 297)

рис. 5. Диаграмма совстречаемости кувшинов и ваз в локальных группах

�0 OIUM * 2011 * 1


касательно особенностей расположения сосудов внутри так называемого «серви-за» для распития напитков, и особеннос-тей их использования. Сосуды для разли-вания напитков располагаются отдельно от ваз, сосуды в которые наливают на-питки (индивидуального пользования) располагаются в непосредственной бли-зости возле того или иного сосуда для разливания напитков.

ЛитерАтурААвраменко м.О. Категорія «вази» в черняхівсь-кому гончарному комплексі // Середньовічні старожитності Центрально-Східної Європи: М-ли Х Міжнар. студентсь. наук. археол. конф. (Чернігів, 16—18 квітня 2011 р.). — Чернігів, 2011.баран В.Д. Черняхівська культура: за матеріалами верхнього Дністра і Західного Бугу. — К., 1981.бобринский А.А. Функциональные части в составе емкостей глиняной посуды // Проблемы изучения археологической керамики. — Куйбышев, 1988.бобровська О.В. До реконструкції костюма насе-лення півдня Східної Європи у пізньоантичний пе-ріод (за археологічними даними) // УІЖ. — 1999. — № 4.Винокур и.с., Островский м.и. Раковецкий мо-гильник // МИА. — 1967. — № 139.Генинг В.Ф. Древняя керамика. — К., 1992.Гудим-левкович А.Н. Демографическая рекон-струкция черняховского населения Украины III—V в. н. э.: Дисс. … канд. ист. наук. — К., 1997.кравченко Н.м., Петраускас О.В., Шишкин р.Г., Петраускас А.В. Памятники археологии поздне-римского времени Правобережной Киевщины. — К., 2007.кухаренко Ю.В. Могильник Брест-Тришин. — М., 1980.левинский А.Н. Лазо — могильник финальной фазы черняховской культуры в Молдове // Stratum plus. — 1999. — № 4.магомедов б.В. Черняховская культура. Проблема этноса. — Lublin. — 2001.Некрасова А.Н. Памятник черняховской культуры Днепровского Левобережья // Готы и Рим (Бібліо-тека Vita Antiqua). — К., 2006.Некрасова Г.м. Охоронні розкопки черняхівсько-го могильника поблизу м. Суми // Археологія. — 1985. — № 50.Никитина Г.Ф. Могильники черняховской культуры в Северной Буковине и Бессарабии. — М., 1996.Никитина Г.Ф. Систематика погребального обряда племен черняховской культуры. — М., 1985.Петраускас О.В. Поховання багатої дівчинки на могильнику черняхівської культури Велика Бугаїв-ка // Археологія давніх слов’ян. Дослідження і ма-теріали. — К., 2004.Петраускас О.В. Час появи та деякі особливості розвитку трупопокладень із західною орієнтацією в черняхівській культурі (за даними могильників України) // Osrogothica. Археология Центральной и Восточной Европы позднеримского времени и Эпохи Великого переселения народов. — Харьков, 2009.Петраускас О.В., Шишкин р.Г., Пастернак В.В. От-чет о раскопках могильника черняховской культуры у с. Великая Бугаевка Васильковского р-на Киевс-кой обл. в 2001 г. / НА ІА НАН України. — 2001/34.Пиоро и. Черняховская культура и Крым // Сто лет черняховской культуры. — К., 1999.

рикман Э.А. Этническая история населения Под-нестровья и прилегающего Подунавья в первые века нашей эры. — М., 1975.сымонович Э.А. Отчет о работах Средне-Днепровс-кой экспедиции Института археологии АН СССР за 1962 г. / НА ИА НАН Украины. — 1962/33.симонович Э.А. Новые работы в селе Черняхове // МИА. — № 139. — 1967.симонович е.О. Черняхівські горщики Подніпро-в’я // Археологія. — 1981. — Вип. 36.симонович е.О. Черняхівська кераміка Подніпро-в’я // Археологія. — 1983. — Вип. 43.сымонович Э.А., кравченко Н.м. Погребальные обряды племен черняховской культуры // САИ. — 1983. — Вып. Д1—22.тиханова м.А. Раскопки на поселении III—IV вв. н. э. у с. Лепесовка в 1957—1959 гг. // СА. — 1963. — № 2.Шаров О.В. Хронология могильников Ружичанка, Косаново, Данчены и проблема датировки черня-ховской керамики // Проблемы хронологии эпохи латена и римского времени. — СПб., 1992.Шульце Э., любичев м. Керамика из могильника и поседения Войтенки 1: сравнительный анализ // Лесная и лесостепная зоы восточной европы в эпо-хи римских влияний и Великого переселения наро-дов. Конференция 2. — Тула, 2010. — Ч. 2.Petrauskas O.V. Die Gräberfelder der Černjachov-Kultur von Kosanovo und Gavrilovka — eine ver-gleichende Studie zu Chronologie, Bestattungssitten und ethnokulturellen Besonderheiten // Bericht der Römisch-Germanischen Kommission. — 2003. — Bd. 83.Şovan O. Necropola de tip Săntana de Mureś — Cernja-cov de la Mihălăşeni (Judetul-Botoşani). — Tărgoviste, 2005.Tempelmann-Mączyńska M. Das Frauentrachtzube-hör des mittel- und osteuropäischen Barbaricum in der römischen Kaiserzeit. — Krakóv, 1989.

SummaryThis article is devoted to various aspects of stud-

ying the functions of vases Сhernyakhivska culture. The paper consists of three parts.

1. In the first part we analyzes the existing ter-minologies of vases and divided into two groups that represent different functional loading of vessels in this category: vases are treated as separate (morpho-logically and functionally) the category of vessels and as a type of looked like bowl vessels (also contain the appropriate functional load).

2. In the second part we trace the morphology of individual elements of the vases that could be formed due to the necessity of execution a number of narrow features. Vases, on their internal structure, could be used for serving drinks or loose products possibly in the hot for the whole family. Vases and bowls in con-trast to, possibly, pots and vessels were not personal use. Also, if you use for covering by a lid.

3. In the third part we invite to share funeral with ceramic vessels in the 5 options, depending on the particular location planigrafical vessels in graves, in the general vessels in the graves we have identified the location of local groups, among which three com-binations of traced connections between the vessels. According to this we have identified several of the arrangement of vases and associated vessels, which can display functional properties of vessels. Vessels for pouring drinks are separate from the vases, ves-sels into which is poured drinks (individual use) are located in close proximity near a particular vessel for pouring drinks.

OIUM * 2011 * 1 �1

Среди черняховской столовой кера-мики своеобразную группу составляет так называемая «элитная» посуда, к ко-торой относятся вазы различных типов, кувшины, кружки, кубки. Кубки — это сосуды малых размеров, правильных пропорций, различных форм, не имею-щие ручек, предназначенные для питья. Также роль кубков играли миниатюрные горшки и миски закрытого профиля, най-денные во взрослых погребениях. Пред-полагается, что появление среди ин-вентаря некоторых погребений группы посуды наряду со стеклянной связано с влиянием античных обычаев употребле-ния вина в определенных церемониалах (Магомедов, 1999, с. 54—55). Глиняные и стеклянные кубки явились составляющи-ми неких погребальных керамических «сервизов», содержащих определенное количество сосудов с различным функ-циональным назначением.

Стеклянные сосуды, производимые в провинциях Римской империи, были весьма дорогим товаром, и наличие стек-лянной посуды среди инвентаря погребе-ния свидетельствует о высоком социаль-ном статусе погребенного (Магомедов, 1999, с. 55). Некоторые глиняные кубки и чаши, встреченные на памятниках черня-ховской культуры, имеют прототипы сре-ди стеклянных сосудов (Сымонович, 1978, с. 180, 183). Яркий пример этого — кубок из погребения № 164 могильника Компа-нийцы (Некрасова, 2006, рис. 19, 7), ими-тирующий стеклянный сосуд с каплями синего стекла (Nuppenbecher) (рис. 1, 2). Еще один глиняный кубок из погребе-ния № 139 могильника Компанийцы (Не-красова, 2006, рис. 16, 14) имеет схожие черты со стеклянными кубками полусфе-рической формы, с прошлифованными рядами кругов — Typ Varpelev (Rau, 2008,

S. 225) (рис. 1, 3). Но в большинстве случа-ев в глиняных сосудах мастера имитиро-вали только форму стеклянного сосуда, украшая поверхность «геометрическим» и «растительным» орнаментом.

Был поставлен вопрос о сопоставле-нии разных групп инвентаря в погребе-ниях черняховской культуры. Одной из групп, обозначенной как «приношения», является керамический «сервиз» и стек-лянные кубки. Количество сосудов и их предназначение контролировалось пред-ставителями общины в соответствии с со-циальным статусом погребенного (Крав-ченко, 1987, с. 211—212). Таким образом, группа «приношений» в погребении отра-жает принадлежность к тому или иному социальному слою населения (Кравчен-ко, 1987, с. 225). Целью данной публи-кации является выяснение места кубков в погребальном «сервизе», на примере погребений на черняховских могильниках Днепро-Донецкой лесостепи.

Для этого учтены глиняные и стек-лянные кубки из 50 погребений (30 ин-гумаций и 20 кремаций) (рис. 2). Ранее мы уже рассматривали варианты распо-ложения глиняных кубков в погребениях на могильниках черняховской культуры днепро-донецкой лесостепи. Для этого региона нами была предложена типоло-гия глиняных кубков, где они сведены в шесть типов: тип I — кубки полусфери-ческой формы, с лощеной и в большинс-тве случаев обильно орнаментированной поверхностью сложными композициями; тип II — кубки полусферической усечен-ной формы, с лощеной поверхностью орнаментированной простыми компози-циями; тип III — коническая форма, с ло-щеной поверхностью орнаментированной простыми композициями; тип IV — сосу-ды конической усеченной / цилиндричес-

к.г. Варачева(Х а р ь к о в)

Место стеКлянных и Глиняных КуБКоВ В «серВизе» поГреБениЙ на МоГильниКах

черняхоВсКоЙ Культуры днепро-донецКоЙ лесостепи

�2 OIUM * 2011 * 1


кой формы с лощенной поверхностью, с вариантом IVа — лепные кубки ассимет-ричной усеченной конической формы; тип V — кубкообразные сосуды кругло-бокой формы с неорнаментированной поверхностью; тип VI — кубкообразные сосуды биконической формы, орнаменти-рованные простыми композициями (Ва-рачева, 2010, с. 254—260). По отношению ко всему ареалу культуры схема может быть дополнена.

Стеклянные сосуды (кубки и чаши) представлены двенадцатью экземпля-

рами различных типов 1 (рис. 3) в таких комплексах как: Сумы-Сад, 1, 3 (Некрасо-ва, 1985, рис. 1, 7; 2, 6); Войтенки, 86/2, 96, 101, 102, 110 (Любичев, Мызгин, Ва-рачева, 2009, рис. 224; 2010, рис. 173, 3; 175, 1—3, 205, 8); Жовнино-Биленковы Бурты, 1/1961 (Рутковская, 1979, рис. 3, 6; Петраускас, Цындровская, 2002, с. 6—8); Компанийцы, 19, 56, 124, 164 (Некрасо-ва, 2006, с. 107, 109—110, 115; рис. 75, 7); Переяслав-Хмельницкий, 2, 5 (Гончаров, Махно, 1957, табл. II, 10, 16); Великий Самбор, 1 (Моргунов, 1978/31, с. 10—11; Петраускас, 2009, рис. 5, 3); Кантемиров-ка — грунтовый могильник, 7 (Махно, 1952, с. 237); Воскресеновское, 3 (Терпи-ловский, 2010, с. 81).

Среди погребальных керамических «сервизов», включавших глиняные и стек-лянные кубки выделяется шесть групп. Группы выделенные на основании соот-ношения форм сосудов и их количества в погребениях: 1 группа включает один глиняный кубок; 2 группа — один стек-лянный кубок; 3 группа — два глиняных кубка; 4 группа — два стеклянных кубка; 5 группа — один стеклянный и один гли-

1 Отметим, что стеклян-ные сосуды, найден-

ные в кремациях, чаще всего встречаются в виде оплавленного

стекла, которое не всег-да изначально имело форму кубка, поэтому

учет стеклянных кубков из кремаций является

субъективным.

рис. 1. Глиняные кубки из могильника Компа-

нийцы: погребении 164 (2), погребение 139 (4)

и их стеклянные прото-типы (1, 3)

рис. 2. Могильники черняховской культуры Днепро-Донецкой лесостепи с глиняными и стеклянными кубками в погребениях: І — ареал черняховской культуры, ІІ — могильники; 1, 2, 3 — Жовнино (уроч. Носенки, Пристань, Биленковы Бурты), 4 — Компанийцы, 5, 6, — Кантемировка (грунтовый и курганный могильник), 7 — Войтенки 1, 8 — Родной Край, 9 — Сумы-Сад, 10 — Успенка, 11 — Ве-ликий Самбор, 12 — Лохвица, 13 — Воронинцы, 14 — Воскресеновское, 15 — Соснова, 16 — Переяслав-Хмельницкий

OIUM * 2011 * 1 ��

Варачёва к.г. Место стеклянных и глиняных кубков в «сервизе» погребений на могильниках черняховской культуры

няный кубок; 6 группа — один стеклян-ный и два глиняных кубка (табл. 1).

К первой группе относится 29 ком-плексов. В среднем в «сервиз» входили от одного до трех горшков, от одной до двух мисок открытого типа, от одной до четырех мисок закрытого типа, по одной миске-вазе и / или трехручной вазе, в восьми комплексах добавляются по од-ному одноручному и / или двуручному кувшину, иногда одноручный кувшин со-четается с «графином».

Вторая группа представлена шестью комплексами, керамический «сервиз» состоит из одного трех горшков, одной-двух мисок открытого профиля, одной — трех мисок закрытого профиля и одной миски-вазы, иногда набор дополняется трехручной вазой и двуручным кувши-ном. В отдельном случае, в ингумации ориентированной на запад стеклянный кубок заменяет целый «сервиз» — Вой-тенки, 86 (2) (Любичев, Мызгин, Вараче-ва, 2009, рис. 198), что является характер-

ной чертой для такого рода погребений (Петраускас, 2009, с. 189).

Третья группа прослежена на четырех комплексах, «сервиз» включает в себя от одного до трех горшков, одну, две мис-ки закрытого профиля, один одноручный кувшин или «графин», в отдельном слу-чае «сервиз» дополняется одной миской открытого профиля и трехручной вазой.

Четвертая группа является самой малочисленной, к ней относиться один комплекс — погребение 102 могильника Войтенки (Любичев, Мызгин, Варачева, 2010, рис. 164), ограбленное в древнос-ти, но часть сосудов удалось восстано-вить — это четыре горшка, одна миска открытого профиля и одна миска-ваза.

Пятая группа выделена из восьми комплексов, для которых в среднем ке-рамический «сервиз» служит от одного до пяти горшков, две — три миски откры-того профиля, от двух до пяти мисок за-крытого профиля, по одной трехручной вазе или миске-вазе. В некоторых ком-

рис. 3. Стеклянные сосуды: 1 — Сумы-Сад, 1; 2 — Сумы-Сад, 3; 3 — Войтенки 1, 86/2; 4 — Жовнино-Билен-ковы Бурты, 1/1961; 5 — Компанийцы, 124; 6 — Войтенки 1, 102; 7 — Войтенки 1, 101; 8 — Войтенки 1, 96; 9 — Великий Самбор, 1; 10 — Войтенки 1, 102; 11 — Переяс-лав-Хмельницкий, 5; 12 — Переяслав-Хмельницкий, 2

�� OIUM * 2011 * 1


таблица 1. Керамические «сервизы» с кубками в погребениях черняховских могильников Днепро-Донецкой лесостепи.

№ пп Группа Памятник / погребение, № Горшок Миска о. т.

Миска з. т.

Миска-ваза

Ваза 3-ручная

Кувшин 1-ручный

Кувшин 2-ручный «Графин»

1 i Войтенки 1 / 41 3 1 4 1 12 — // —, / 42 1 1 1

3 — // —, / 55 1 2 1

4 — // —, / 58 2 3

5 — // —, / 66 1 1 2

6 — // —, / 99 2 1 2

7 — // —, / 111 1 2 1 1

8 Воскресеновское / 2 4 1 1 1

9 Жовнино-Носенки / 1 1

10 Жовнино-Пристань / 18 1 2 2 1

11 Кантемировка курган / 1 1 2 1 1 1 1 1

12 Компанийцы / 96 1

13 — // —, / 117 1 1 2 1

14 — // —, / 139 1 2 2 1 1 1

15 — // —, / 166 1 1

16 — // —, / 31 1 1 1

17 — // —, / 32 1 1

18 — // —, / 40 1 3

19 — // —, / 42 1 1 1

20 — // —, / 45 1 2 1

21 — // —, / 49 1

22 — // —, / 65 2 3

23 — // —, / 78 1

24 — // —, / 79 1

25 Лохвица / 10 1 1

26 Родной Край 3 / 14 3 2 1 1

27 Соснова / 245 3 1 3 1 1 1

28 Сумы-Сад / 10 3 1 4 2 1 1

29 Успенка / 1308 6 2 4 1

30 ІІ Воскресеновское / 3 3

31 Жовнино-Биленковы Бурты / 1/1961

1 1 3 1 1

32 Компанийцы / 124 3 1

33 Переяслав-Хмельницкий / 2/1952

2 2 3 1 1

34 Сумы-Сад / 3 2 1 2 1

35 iii Войтенки 1 / 54 2 1 1 1 1

36 — // —, / 107 1

37 — // —, / 1 1 2 1


39 IV Войтенки 1 / 102 4 1 1

40 V Великий Самбор / 1 2 2 1 1 1 1 2

41 Войтенки 1 / 101 4 3 5 1 1 1

42 Войтенки 1 / 110 1

43 Кантемировка / грунт. 7 2


45 Переяслав-Хмельницкий № 5/1952

2 1

46 Сумы-Сад № 1 5 2 3 1 1 1

47 VI Войтенки 1 № 96 4 3 4 1 1 1

48 Компанийцы № 164 2 3 3 2 2

OIUM * 2011 * 1 ��

Варачёва к.г. Место стеклянных и глиняных кубков в «сервизе» погребений на могильниках черняховской культуры

плексах «сервиз» дополняется одним кувшином без ручек («графином»), од-ним одноручным кувшином и одним двуручным кувшином. «Сервизы» других комплексов напротив, содержат мини-мальный набор, из одного или двух видов сосудов. Как и во второй группе, в одном из комплексов глиняный и стеклянный кубок заменяют весь «сервиз» — Компа-нийцы, 19 (Некрасова, 2006, с. 107), толь-ко в этом случае погребение выполнено по обряду кремации.

Шестая группа представлена двумя комплексами, керамический «сервиз» состоит из двух или четырех горшков, трех мисок открытого профиля, одной, трех мисок закрытого профиля, одной трехручной вазы или миски-вазы, одного или двух одноручных кувшинов, в одном из «сервизов» дополненного «графи-ном».

Среди рассмотренных 50 комплексов, в 10 случаях керамический «сервиз» со-держит минимальный набор посуды: ку-бок и один, два сосуда. К ним относится восемь комплексов, выполненых по обря-ду кремации. В оставшихся 12 случаях ке-рамический «сервиз» имеет усредненный набор для каждой выделенной группы.

Можно предположить, что наличие одного глиняного кубка в «сервизе», свидетельствует об определенном соци-альном статусе умершего человека. Но выводы, основанные на структуре кера-мического «сервиза» возможны только после сопоставления «сервизов» погре-бений между собой одного могильника и групп могильников. Лишь тогда воз-можно будет определить уникальность и «престижность» данного сосуда для каж-дого отдельного памятника.

ЛитерАтурАВарачева к.Г. Погребения с глиняными кубками на могильниках черняховской культуры Днепро-До-нецкой лесостепи // Древности 2010. — Харьков, 2010. — Вып. 9.Гончаров В.к., махно е.В. Могильник черняхівсь-кого типу біля Переяслава-Хмельницького // Архе-ологія. — 1957. — Т. 11.кравченко Н.м. О методике социологического анализа погребального обряда черняховской куль-туры // Исследования социально-исторических проблем в археологии. — 1987.любичев м.В., мызгин к.В., Варачева к.Г. Отчет о работе Германо-Славянской археологической экс-

педиции Харьковского национального универси-тета имени В.Н. Каразина в 2008 году / НА ИА НАН Украины. — 2008/92.любичев м.В., мызгин к.В., Варачева к.Г. Отчет о работе Германо-Славянской археологической экс-педиции Харьковского национального универси-тета имени В.Н. Каразина в 2009 году // НА ИА НАН Украины. — 2009.любичев м.В., мызгин к.В., Варачева к.Г. Отчет о работе Германо-Славянской археологической экс-педиции Харьковского национального универси-тета имени В.Н. Каразина в 2009 году / НА ИА НАН Украины. — 2010.магомедов б.В. Обычай ритуальных пиров у пле-мен черняховской культуры и его отражение в пог-ребальном обряде // Проблемы истории и архео-логии Украины. — Харьков, 1999.махно е.В. Кантемирівське поселення та могиль-ник культури полів поховань // АП УРСР. — 1952. — Т. III.моргунов Ю.Ю. Отчет о работе Посульской разве-дочной экспедиции ИА АН СССР в 1978 г. на терри-тории Сумской и Полтавской областей УССР / НА ИА НАН Украины — 1978/31.Некрасова А.Н. Памятники черняховской культуры Днепровского Левоборежья // Готы и Рим. — К., 2006.Некрасова Г.м. Охоронні розкопки черняхівсько-го могильника поблизу м. Суми // Археологія. — 1985. — № 50.Петраускас О.В. Час появи та деякі особливості розвитку трупопокладень із західнєю орієнтацією в черняхівській культурі (за даними могильників України) // Ostrogothica. Археология Центральной и Восточной Европы позднеримского времени и Эпохи Великого переселения народов. — Харьков, 2009.Петраускас О.В., цындровская л.А. Находки чер-няховской культуры вблизи с. Жовнино (коллекция фондов Института археологии, г. Киев). — К., 2002.рутковская л.м. Археологические памятники IV — V вв. в районе Кременчугского моря (Украи-на) // SA. — 1979. — T. XXVII, 2.сымонович Э.А. Некоторые наблюдения над дати-ровками черняховской культуры // Древняя Русь и славяне. — 1978.терпиловский р.В. Дослідження нових пам’яток черняхівської культури у межиріччі Удаю і Сули // Черняхівська культура. Актуальні проблеми до-сліджень. (до 40-річчя археологічної експедиціїї НПУ ім. М.П. Драгоманова) 15—17 жовтня 2010 р.: Збірка тез доп. на конф. — К., 2010.Rau G. Spätantike Facettshiffgläser in Nord und Osteuropa // Acta Praehistorica et Archeologia. — 2008. — Band 40.

SummaryThe article is devoted to defining the place of

the cup in the funeral ceramic set, that consists of a number of vessels for various purposes. According to materials of 50 closed complexes from Chernyakhov burial in Dnieper-Donets steppe, which contain clay and glass cups, could be separated 6 set groups. For each group defined the ratio of the vessels number and their function.

�� OIUM * 2011 * 1

При разработке относительной хро-нологии черняховской культуры, осу-ществлявшейся М.Б. Щукиным, а впослед-ствии Е.Л. Гороховским, М.М. Казанским, О.В. Шаровым, О.А. Гей / И.А. Бажаном (детальнее см.: Гороховский, 1999, Щу-кин, 2005) не учитывались различия в инвентаре мужских и женских могил. Несмотря на то, что подобный подход применялся П.П. Ефименко для перио-дизации рязано-окских могильников (Ефименко, 1926) и Х.В. Беме (Böhme, 1974) — для нижнеэльбских материалов, а теоретические положения по этому по-воду высказывались в литературе (Бажан, Еременко, 1992, с. 16, 17), выполнить их практически на черняховских материа-лах было довольно сложно. Погребений с антропологическими определениями пола было недостаточно, еще меньше та-ких, которые к тому же сопровождались датирующими вещами. Поэтому призна-ки пола в погребальном инвентаре опре-делялись исследователями в основном гипотетически, а их список постоянно менялся (историографию см.: Гопкало, 2011в, с. 17, 18).

Дифференцированный подход к пе-риодизации черняховской культуры ре-ализован сравнительно недавно в ходе разработки хронологии бус и подвесок (Гопкало, 2008, с. 96—98, рис. 3.4), пос-кольку оказалось, что в подавляющем большинстве комплексы с ними прина-длежали женщинам. На основе анализа инвентаря погребений с антропологи-ческими определениями, количество которых существенно увеличилось в пос-ледние годы были определены признаки инвентаря могил представителей разно-го пола (Гопкало, 2011в, с. 19). Это значи-тельно расширило возможности обосно-вания выборки мужских погребений для

светлой памяти марка борисовича щукина

посвящается

решения задач хронологии. Кроме того, критика формализованного сериацион-ного метода (Лесман, 2002), заставила обратиться к работам, посвященным этнокультурному составу и социальной структуре «черняховцев», чтобы учесть при исследовании хронологии все фак-торы.

Все это определило задачи данной работы:

1) обосновать Выборку мужских пог-ребений черняховской культуры;

2) дифференцировать мужские пог-ребения по социо- и этнографическим маркерам;

3) типологически определелить вещи инвентаря погребений Выборки;

4) выяснить последовательность пог-ребений в выделенных группах;

5) сравнить схемы относительной хронологии, полученные на материалах женских и мужских погребений.

источники

Выборка мужских погребений пред-ставлена 71 погребением из 37 мо-гильников: 28 1 по антропологическо-му определению и 43 — с «мужским» инвентарем (табл. 1). Эти комплексы происходят из всех основных регионов культуры: Юго-восточной Волыни (Руд-ка, Раковец-Чесновский), Западной и Восточной Подолии (Чернелив-Русский, Ружичанка, Косаново), Южного Побужья (Кринички, Данилова Балка, Фрунзовка), Северной Буковины (Островец, Одая, Горошевцы, Оселивка, Романковцы), Бессарабии (Мэлэешть, Слобозия-Киш-кэрень, Будешть, Дэнчень), румынской Молдовы (Лецкань, Михэлэшень, Быр-лад-Валя Сякэ), Правобережья Среднего Поднепровья (Вел. Бугаевка, Журавка,

1 Всего из выборки погребений с антропо-

логическими опреде-лениями, насчитываю-щей 1050 погребений,

257 — определены как мужские, но лишь

немногие из них отвечают требованиям

работы: сопровожда-ются вещами, типоло-

гические определения которых не вызывают

затруднений. Погре-бение Ранжевое 14,

которое согласно антропологическому определению прина-

длежало мужчине, но сопровождалось типичным женским убором намеренно

исключено из списка.

о.В. гопкало(К и е в)

относительная хронолоГия МужсКих поГреБениЙ черняхоВсКоЙ Культуры. К постаноВКе проБлеМы

OIUM * 2011 * 1 ��

гопкало о.В. относительная хронология мужских погребений черняховской культуры. К постановке проблемыта

блиц

а 1.

Вы

борк

а м

ужск

их п

огре

бени

й че

рнях

овск

ой к

ульт

уры

.

1

23

45

67

89

1011

1213

1415

1617

1819

2021

2223

2425

2627

2829

3031

3233

3435

1Бе

лень

кое

008

ТПЗ

в ск

лепе

-кат

аком

бе

1

1

2Бо

ром

ля 0

33ТП

С в

яме

с по

дбое

м

а

1

11

1

1

1

1

1

3Бу

деш

ть 2

43ТП

С в

яме

со с

тупе

нько

й с

дер.

пом

ос-

том

1

b1

1

1

1

1

1

4Бы

рлад

Вал

я Ся

кэ 0

84ТП

С

b

1

1

1

1

11

11

1

5Бы

рлад

Вал

я Ся

кэ 2

21ТС

Я

1

1

6Бы

рлад

Вал

я Ся

кэ 3

80ТП

С в

яме

со с

тупе

нько

й

b

1

1

фр

1

7

Бырл

ад В

аля

Сякэ

501

ТПС

b

1

1

1ф

р

1

1

8Бы

рлад

Вал

я Ся

кэ 5

07ТП

С

b

1

1

1

1

1

1

9Бы

рлад

Вал

я Ся

кэ 5

43ТП

С в

яме

со с

тупе

нько

й1

1

1

1

1

1

1

10Ве

лика

я Бу

гаев

ка 1

15ТП

СЗ

b

1

1

1

1

1

11Ве

лика

я Бу

гаев

ка 1

48

(ско

плен

ие 1

)ТС

Я

1

1

1

12Га

врил

овка

005

ТПС

в ям

е с

запл

ечик

ами

и де

р.ко

нстр

.1

а

11

1

1

1

1

1

1

1

11

11

13Га

врил

овка

033

ТПСЗ

c1

1

1

1

1

1

1

14

Гавр

илов

ка 0

79ТП

С

1

11

ф

р

1

1

1

1

15

Горо

шев

цы 0

4ТП

С

d

1

1

1

1

1

1

1

16Д

анил

ова

Балк

а 17

ТПС

а1

1

1

1

1

1

17

Дэн

чень

049

ТСУ

1

1

1

18

Дэн

чень

068

кено

таф

1

1

1

19

Дэн

чень

119

ТПС

в ям

е с

запл

ечик

ами

1

1

1

1

1

20

Дэн

чень

242

ТСУ

1

21

Жур

авка

005

ТПСВ

1

1

11

1

1

1

ф

р

1

22За

вадо

вка

5ТС

в «

дом

ике

мер

твы

х»

1

1

1

23Ка

борг

а 08

, ске

лет 1

ТПСВ

пар

ное

в ям

е с

подб

оем

d

1

1

1

11

1

24

Кант

емир

овка

, кур

г.1ТП

З в

яме

с по

дбое

м, д

ер.п

ер.

11

1

1

1

11

11

1

1

11

1

125

Кант

емир

овка

, кур

г.2ТП

СЗ в

ям

е с

запл

ечик

ами,

дер

.пер

.1

1

1

1

ф

р

1

26

Кант

емир

овка

, кур

г.3ТП

СЗ в

скл

епе-

ката

ком

бе, д

ер.п

ер.

11

1

1

1

1

11

ф

р

11

1

27Ко

мпа

нийц

ы 0

86ТС

У

1

1

1

1

28Ко

сано

во 1

961-

14(5

)ТП

СЗ

1

1

1

1

1

29Ко

сано

во 1

961-

21 (9

)ТП

С

e

1

1

1

1

1

1

1

1

30Ко

сано

во 1

962-

59 (2

1)ТП

С

1

1

1

1

1

фр

1

31

Коса

ново

196

2-60

(13)

ТП

С

f

1

1

1

1

32Кр

инич

ки 1

ТС

33Л

ецка

нь 0

34ТП

З

d

11

1

1

1

34М

ихэл

эшен

ь 11

7 ТП

С в

яме

с за

плеч

икам

и

b

1

1 (1

0)1

1

1

35М

ихэл

эшен

ь 17

5 ТП

С

1

1

1

1

1

1

11

�� OIUM * 2011 * 1

Аналіз матеріального комплексуО

конч

ание

таб

л. 1

.

1

23

45

67

89

1011

1213

1415

1617

1819

2021

2223

2425

2627

2829

3031

3233

3435

36М

ихэл

эшен

ь 29

6 ТП

С

1

1

1

1

1

1

1

37М

ихэл

эшен

ь 31

7 ТП

С

1

1 (1

0)

1

1

1

38М

ихэл

эшен

ь 38

0 ТП

СВ

1

1

1

1

39М

ихэл

эшен

ь 45

0 ТП

СВ

b

1

1

1

1

1

1

1

1

40М

элэе

шть

015

ТП

41М

элэе

шть

035

ТПСЗ

g

1

1

фр

1

42О

дая

005

ТПС

в ям

е с

рови

ком

1

1

1

1

43

Ода

я 00

7ТП

С в

яме

с ро

вико

м и

под

боем

1

1

1

1

1

1

44

Ода

я 02

3ТП

С в

яме

с ро

вико

м1

1b

1

1

1

ф

р

1

1

45

Осе

ливк

а 00

9ТП

С

1

1

1

1

1

фр

46

Осе

ливк

а 04

0ТП

С

1b

ф

р

1

1

47

Осе

ливк

а 05

1ТП

С

1b

1

1

1

1

1

1

1

48О

стро

вец

00А

ТПС

1

1

1

1

1

49

Ост

рове

ц Х

ТСЯ

1

1

50

Пер

еясл

ав-Х

мел

ьниц

кий

19

52-0

2ТП

З1

1а

1

1

1

51П

ерея

слав

-Хм

ельн

ицки

й

1952

-05

ТПС

в ям

е с

запл

ечик

ами

1

1

1

1

11

1

1

1

1

1

1

52П

риво

льно

е 02

0ТС

Я

1

1

1

1

53Ра

кове

ц 01

ТПС

а

1

1

1

54

Рако

вец

04ТП

С

1

1

1

1

55Ра

кове

ц 14

ТПС

h1

1

1

1

1

1

1

56

Ром

анко

вцы

105

ТПС

1

1

57

Рудк

аТП

С

b

1

1

1

1

1

1

1

11

58Ру

жич

анка

011

ТПСЗ

1

59

Руж

ичан

ка 0

44ТП

С

1

60Сл

обоз

ия-К

ишкэ

рень

020

ТПС

в ям

е с

запл

ечик

ами

и де

р.пе

ре-

кры

тием

11

b

1

1

1

1

1

1

61Ты

ргш

ор 0

82ТП

С

b

1

1

62Ты

ргш

ор 1

79

ТПС

1

b

1

11

1

1

1

63

Тырг

шор

258

ТПС

b

1

1

ф

р1

1

64Ус

пенк

а 13

08ТП

С

а

1

1

1

1

1

65Ф

рунз

овка

ТПЮ

11

1

1

66

Фур

ман

овка

002

ТПСВ

в я

ме

с по

дбое

м, д

ер.

а1

1

1

1

1

1

67

Фур

ман

овка

008

ТПСВ

, дер

.1

а

1

1

1

1

1

1

11

11

1

68Ф

ынт

ыне

ле Р

ит 8

ТПЮ

69

Холм

ское

014

ТПСЗ

в я

ме

с за

плеч

икам

и

а

1

1

1

1

1

1

OIUM * 2011 * 1 ��

гопкало о.В. относительная хронология мужских погребений черняховской культуры. К постановке проблемы

Завадовка), Днепровского Лесостепного Левобережья (Переяслав-Хмельницкий, Компанийцы, Успенка, Боромля, Канте-мировка), Нижнего Поднепровья (При-вольное, Гавриловка), Северного Причер-номорья (Каборга, Беленькое), Нижнего Подунавья (Холмское, Фурмановка, Ча-лык), Мунтении (Тыргшор) и Трансильва-нии (Фынтынеле Риц) (рис. 1).

Специфические «мужские» признаки определены на основе анализа инвента-ря погребений, пол которых установлен антропологами. Это предметы вооруже-ния и игральные жетоны 2. Чаще в муж-ских, чем в женских погребениях встре-чаются: пряжки (поясные (одна или две) и обувные), кольца, шилья, иглы, ножи, монеты. Фибулы, найденные по одной, роговые гребни, точильные камни, иголь-ники и детали шкатулок встречались как в мужских, так и в женских погребениях (Гопкало, 2011в, с. 20). Кроме того, стек-лянные кубки чаще сопровождали мужс-кие погребения (Гопкало, 2011б).

1. АнАЛиЗ погребений Выборки

1.1. АнАлиз погребАльного обрядА Выборки

Погребальный обряд относится к наиболее полно исследованным про-блемам черняхововедения. Среди обоб-щающих работ можно назвать моногра-фии Э.А. Сымоновича / Н.М. Кравченко и Г.Ф. Никитиной (Сымонович, Кравченко, 1983, Никитина, 1985, Магомедов, 2001, библиография). В последние годы цен-ный вклад в проблематику внесли рабо-ты О.В. Петраускаса (Петраускас, 1998; 2001; 2002; 2004; 2009, Petrauskas, 2003).

Учитывая самые общие критерии оценки погребального обряда, разра-ботанные в черняхововедении, состав Выборки можно охарактеризовать так: 87,2 % погребений представлено ингу-мациями (с северной (77,4 %), западной (7 %) и южной (2,8%) ориентировкой кос-тяков), 12,8 % — кремациями.

1.2. Этнокультурный состАВ Выборки

Проблема этнического состава чер-няховской культуры рассматривалась в специальной монографии (Магомедов, 2001). Ее автор выделяет среди носите-лей культуры германцев, иранцев, сла-вян, фракийцев и другие этносы. Одним из устойчивых этнографических призна-ков считается лепная посуда. Поскольку она сохраняет «старые этнокультурные 70

Чалы

к 28

ТПС

в ям

е с

запл

ечик

ами

1

1

1

71

Черн

елив

-Рус

ский

265

ТП

11

1

1

1

1 —

пог

ребе

ние;

2 —

пог

реба

льны

й об

ряд

; 3 —

кру

пная

ям

а; 4

— н

алич

ие р

азру

шен

ия; 5

— п

олож

ение

кос

тяка

: a —

вы

тяну

то н

а сп

ине,

b —

вы

тяну

то н

а сп

ине,

кон

ечно

сти

вдол

ь те

ла, c

— в

ытя

-ну

то н

а сп

ине,

лев

ая р

ука

на т

азу,

d —

вы

тяну

то н

а сп

ине,

ног

и пе

рекр

ещен

ы, e

— в

ытя

нуто

на

спин

е, н

оги

подо

гнут

ы, п

рава

я ру

ка н

а та

зу, f

— в

ытя

нуто

на

спин

е, л

евая

рук

а на

таз

у, g

— в

ытя

нуто

на

спи

не, п

рава

я но

га п

одог

нута

, h —

вы

тяну

то н

а сп

ине,

ног

и по

догн

уты

; 6 —

кос

ти ж

ивот

ных;

7 —

сле

ды о

гня

в по

греб

ении

; 8 —

ант

ропо

логи

ческ

ое о

пред

елен

ие; 9

— 1

АСТ

; 10

— 2

АСТ

; 11

— 3

АС

Т; 1

2 —

3а

АСТ,

13

— с

текл

янны

й ку

бок;

14

— ф

ибул

а; 1

5 —

2 ф

ибул

ы; 1

6 —

пря

жка

; 17

— 2

пря

жки

; 18

— о

бувн

ые

пряж

ки; 1

9 —

бус

ы, б

усин

а, 2

0 —

кол

ьцо;

21

— п

одве

ски;

22

— р

огов

ой гр

е-бе

нь; 2

3 —

игл

а; 2

4 —

иго

льни

к; 2

5 —

нож

; 26

— ш

ило;

27

— д

етал

и ш

кату

лки;

28

— и

здел

ия и

з се

ребр

а, 2

9 —

изд

елия

из

золо

та; 3

0 —

ам

фор

а; 3

1 —

рит

уаль

ное

оруж

ие, 3

2 —

бое

вое

оруж

ие,

33 —

нак

онеч

ники

стр

ел; 3

4 —

шпо

ры, у

дила

, 35

— с

т.ж

етон

ы.

2 Каталоги черняхов-ских погребений с предметами воору-жения, снаряжением всадника и конской упряжью, а также со стеклянными жетона-ми были составлены в рамках специальных работ (Гопкало, 2011, в печати 1).

�0 OIUM * 2011 * 1


традиции», для ее определения можно использовать типологии предшествую-щих или соседних культур и культурных групп: лепной посуды поселений Верхне-го Днестра, скифо-сарматской из памят-ников Северного Причерноморья, вель-барской — с остальной территории, а также киевской и карпо-дакийской (Ма-гомедов, 2001, с. 45).

В инвентаре погребений Выборки об-наружена лепная керамика вельбарской, пшеворской, поздне- или скифо-сарматс-кой и киевской традиций.

Керамика вельбарской традиции со-провождает погребения Юго-Восточной Волыни и Западной Подолии (Раковец-Чес-новский 4, Рудка, Чернелив-Русский 265).

Пшеворская лепная посуда найдена в комплексах Днепровского Левобережья, румынской Молдовы и Трансильвании (Бырлад-Валя Сякэ 380, 501, 507, 543, Компанийцы 86, Фынтынеле Риц 8).

Посуда поздне- или скифо-сарматс-кой традиции, представленная горшками с воронко- или раструбовидным венчи-ком 3, присутствует в богатом мужском погребении Гавриловка 5.

Посуда киевской традиции найдена в мужском погребении Великая Бугаев-ка 115.

1.3. социАльный стАтус погребенных

Попытки определения социального статуса и рода занятий носителей черня-ховской культуры проводились ранее не-однократно. В конце 1970-х — 1980-е гг., благодаря исследованиям в области ре-конструкции древних обществ на основе анализа погребального обряда и инвен-таря, проблема социальной стратифика-ции ее носителей была перенесена на новую методическую основу. В частности,

рис. 1. Картосхема погребений Выборки: 1 — Фынтынеле Риц, 2 — Тыргшор, 3 — Михэлэшень, 4 — Мэлэешть, 5 — Слобозия-Кишкэрень, 6 — Лецкань, 7 — Бырлад Валя Сякэ, 8 — Чалык, 9 — Холмское, 10 — Фурмановка, 11 — Островец, 12 — Горошевцы, 13 — Одая, 14 — Оселивка, 15 — Романковцы, 16 — Дэнчень, 17 — Будешть, 18 — Беленькое, 19 — Рудка, 20 — Раковец-Чеснив-ский, 21 — Чернелив-Русский, 22 — Ружичанка, 23 — Косаново, 24 — Данилова Балка, 25 — Кринички, 26 — Фрунзовка, 27 — Ка-борга, 28 — Вел. Бугаевка, 29 — Журавка, 30 — Завадовка, 31 — Переяслав-Хмельницкий, 32 — Компанийцы, 33 — Привольное, 34 — Гавриловка, 35 — Успенка, 36 — Боромля, 37 — Кантемировка

3 Ее образцы происходят из южных регионов

культуры: Надпорожья и Нижнего Поднепровья (Гавриловка, Николаевка

Казацкое, Благовещен-ский могильник III),

Северного Причерномо-рья (Каменка-Анчекрак,

Ранжевое, Коблево, Большая Корениха)

(Магомедов, 1987, с. 47, 48, рис. 17, 1—5, 8—10)

и Днепровского Лево-бережья (Барбара II,

Жовнино, Кантемировка мог., Компанийцы) (Мах-

но, 1952; Рутковская, 1979; Некрасова, 2006,

рис. 69, 10, 11; 75, 3; 78, 10; Башкатов, 2008,

рис. 6, 5, 7, 9, 11)

OIUM * 2011 * 1 �1


социологический анализ погребенных по обряду трупоположений с северной ори-ентацией (Кравченко, 1987) позволил выделить три археолого-социологичес-ких типа (далее АСТ) погребений на ос-новании количественных характеристик одной из групп погребального инвента-ря — сосудов-«приношений». Из группы погребений с «приношениями», состав-ляющей 53 % из общей выборки ингума-ций с северной ориентацией выделены погребения, содержащие: 1—2 сосуда (первый АСТ), 3—6 сосудов (второй АСТ), 7—16 сосудов (третий АСТ). Наличие трех АСТ погребений в группе «с приношения-ми» объяснялось социальной дифферен-циацией черняховской общины, погре-бения без таковых интерпретировались, как погребения ее неравноправных чле-нов или рабов.

Исследование погребений герман-ской, в том числе черняховской знати проводилось Ф. Бирбрауэром. В качестве эталонных рассматривались «княжес-кие» могилы типа Лейна-Хасслебен. Ис-следователем были названы признаки погребального обряда, актуальные для выделения черняховских погребений особ высшего социального слоя: 1) об-ширная погребальная камера; 2) иг-ровая доска; 3) сервиз для питья, где в большинстве случаев бронзовый сосуд замещен керамическим; 4) роскош-ные шпоры; 5) парча; 6) обувные пряж-ки; 7) портупейные ремни; 8) мясная пища.

К категории I а и b причислены муж-ские погребения: Рудка, Переяслав-Хмельницкий 1952-5, Гавриловка 5, Мэ-лэешть 35. Кроме того, особо отмечены погребения в деревянных камерах: Чер-няхов 147, 146 и Дэнчень 169, 224.

К категории II a отнесены мужские могилы с серебряными деталями убора, местным «набором для питья» и женс-кие — с серебряными деталями убора (Косаново 37, 38, Маслово 71), золотыми украшениями (Рыжевка 43, Дэнчень 64, 79, 279), фибулами «чудовищной» се-рии А VII (Тодирень, Василикэ, Будешть, Дэнчень, Ханска, Городница).

Кроме того, указывалось, что моги-лы знати располагались на общих учас-тках могильников, а не обособленно (Bierbrauer, 1989, S. 70—75).

Среди признаков погребений восточ-ногерманской знати, кроме престижных вещей (золотых украшений, бронзовой посуды), Ф. Бирбрауэр отмечал крупный размер могильной ямы. Именно этот признак был взят за основу при выде-

лении черняховской элиты в работах Б.В. Магомедова (Магомедов, 1997; 2001, с. 31—33). Погребения в ямах не-ординарных размеров (Черняхов 146, 147, Дэнчень 169, 224, Будешть 243, Мо-гиляны-Хмельник 5, Маслово 71, Фур-мановка 8, Гавриловка 5, Оселивка 58, Курники 4, 14, 19, Холмское 23, Переяс-лав-Хмельницкий 1952-2, 4, 5, Бырлад-Валя Сякэ 507; Холмское 56, Коблево 19, Ранжевое 12, 14, Мэлэешть 10, Каменка-Анчекрак 10), по интерпретации автора, принадлежали общинным старейши-нам — нижнему звену племенной струк-туры власти.

Таким образом, благодаря проведен-ным исследованиям, удалось выделить погребения рабов, общинников разного достатка, в том числе общинных старей-шин и членов их семей.

Среди погребений Выборки 54 (79 %) сопровождались сосудами-«приноше-ниями», в том числе 29 (43 %) — 7-ю и более, что соответствует 3-му археолого-социологическому типу по Н.М. Кравчен-ко: Будешть 243, Бырлад-Валя Сякэ 84, 380, 501, 507, 543, Гавриловка 5, Горо-шевцы 4, Данилова Балка 17, Журавка 5, Завадовка 5, Кантемировка, кург. 1 и 2, Косаново 1961-21 (9), 1962-59 (21), Мих-элэшень 117, 175, 296, 317, Мэлэешть 35, Одая 23, Островец А, Переяслав-Хмель-ницкий 1952-2, Раковец-Чесновский 4, Рудка, Слобозия-Кишкэрень 20, Успен-ка 1308, Фурмановка 8, Холмское 14. Причем, только 6 из них не сопровожда-лись стеклянными кубками.

14 (20 %) могил совершены в ямах неординарных размеров, в некоторых случаях в специально оборудованных, с применением камня или дерева, пог-ребальных сооружениях: Будешть 243, Бырлад-Валя Сяке 543, Гавриловка 5, Кантемировка к. 1—3, Одая 23, Пере-яслав-Хмельницкий 1952-2 и 5, Роман-ковцы 105, Слобозия-Кишкэрень 20, Тыргшор 179, Фурмановка 8, Чернелив-Русский 265. Только четыре из них не со-провождались стеклянными кубками.

Кроме того, может быть уточнен и расширен список качественных харак-теристик инвентаря, в частности, уни-кальных или редких вещей, которые можно определить как престижные или «статусные». Это: ритуальные серебря-ные наконечники стрел (Чернелив-Рус-ский 265), золотые медальоны (Черне-лив-Русский 265, Бырлад-Валя Сякэ 501, 507) и кольца (Кантемировка к. 3), сереб-ряные шпоры (Рудка, Переяслав-Хмель-ницкий 1952-5, Одая 23), стеклянные

�2 OIUM * 2011 * 1


жетоны с игровой доской (Переяслав-Хмельницкий 1952-5), особые ювелир-ные изделия (Гавриловка 5). Погребения со «статусными» вещами обязательно сопровождались «сервизом для питья», включающим стеклянный кубок.

Как показало проведенное исследо-вание (Гопкало, в печати 2), стеклянный кубок выступает самостоятельным по-казателем погребений категории 1 b по Ф. Бирбрауэру.

Следует пересмотреть тезис Ф. Бирб-рауэра о расположении погребений вы-сокого социального статуса на могильни-ке рядом с остальными. В ряде случаев погребения, совершенные в ямах неор-динарных размеров в сопровождении большого количества сосудов-«прино-шений» располагались на обособленных участках некрополей. В качестве приме-ра можно привести группы погребений на некрополях Чернелив-Русский (п. 265, 261, 264), Бырлад-Валя Сякэ (п. 543—546). Незанятое пространство фиксиро-валось также вокруг погребения Гаври-ловка 5.

По сочетанию нескольких из перечис-ленных признаков (7-ми и более сосудов-«приношений», неординарных размеров могильных ям, «статусных» вещей) сре-ди черняховских мужских погребений можно выделить погребения черняхов-ской знати: Бырлад-Валя Сякэ 501, 507 и 543, Гавриловка 5, Кантемировка к. 1, 3, Одая 23, Переяслав-Хмельницкий 1952-5, Рудка, Слобозия-Кишкэрень 20, Чер-нелив-Русский 265, которые дополняют список Ф. Бирбрауэра 4.

В отдельную группу объединены пог-ребения с боевым и защитным вооруже-нием (имеется в виду меч, наконечник копья, детали щита): Завадовка 5, Компа-нийцы 86, Кринички, Ружичанка 11, Фын-тынеле Риц 8. Поскольку класть оружие в могилы у носителей черняховской куль-туры не было принято, скорее всего, они принадлежали воинам-дружинникам, находившимся на особом положении, или иноплеменникам, на кого не распро-странялись племенные обычаи.

Существует группа погребений, в ин-вентаре которых найдены наконечники стрел: Горошевцы 4, Михэлэшень 317, Одая 23, Оселивка 51, Переяслав-Хмель-ницкий 1952-5, Слобозия-Кишкэрень 20, Фурмановка 2. Некоторые из этих мо-гил принадлежали знати и кроме стрел включали снаряжение всадника (шпоры) (Одая 23, Переяслав-Хмельницкий 1952-5, Слобозия-Кишкэрень 20). Очевидно, лук и стрелы, будучи охотничьим, а не

боевым оружием, а также, возможно, та-ким, которое находилось в индивидуаль-ной, а не коллективной собственности, не подлежали изъятию из погребального инвентаря.

2. хАрАктеристикА погребАЛьного инВентАря Выборки и типоЛогические

опреДеЛения ВеЩей

Мужские погребения отличаются по составу инвентаря от женских. Чаще, как уже отмечалось, в них найдены стеклян-ные кубки, пряжки, гребни, реже — фи-булы. На классификациях и типологи-ческих рядах этих категорий находок и основывается относительная хронология мужских погребений.

2.1. стекляннАя посудА

По сравнению с другими категориями древностей стеклянная посуда в хроно-логическом отношении обладает рядом безусловных преимуществ, которые по достоинству оценены и использовались специалистами (см., напр.: Гавритухин, 2000, с. 264). Это — массовый импорт, распространенный как в римских про-винциях, так и в Барбарикуме, имеющий выход на абсолютные даты. Серии стек-лянных кубков поступали в черняховский ареал предположительно одновремен-но, поэтому именно они потенциально могут и должны стать временным экви-валентом для изделий местного произ-водства. Поскольку стеклянные кубки сопровождали, как отмечалось выше, погребения категории 1 b (т. е. одной социальной группы) по Ф. Бирбрауэру, их привлечение для хронологии с точки зрения методики абсолютно оправдано и целесообразно. Cпециальной рабо-ты, посвященной черняховскому стеклу нет. Для типологического определения находок используются классификации Х.Ю. Эггерса, Г. Рау, Л. Баркоци, Е. Штрау-ме (Eggers, 1951; Rau, 1972; 2008; Barkóczi, 1988; Straume, 1989). Интерес к данной теме в последние десятилетия привел к важным результатам. Типология и от-носительная хронология стеклянных кубков Г. Рау оказалась полезной для разработки черняховской хронологии (Гороховский, 1988; Шаров, 1992; Гей, Ба-жан, 1997; Petrauskas, 2003; Гавритухин, 2006). Среди относительно недавних до-стижений следует назвать обоснование даты кубков типа Косаново 9 по Г. Рау, предложенной И. Ионицей (Ioniţa, 1995) и определение И.О. Гавритухиным мо-

4 Найти объяснение различиям в градациях этой социальной груп-пы — задача будущих

работ.

OIUM * 2011 * 1 ��


дификаций стеклянных кубков финала позднеримского-гуннского времени (Гав-ритухин, 1999; 2000; 2006; 2007).

В погребениях Выборки обнаружены следующие модификации стеклянных кубков:

• стаканы типа Е 194 (Чернелив-Рус-ский 265) (рис. 2, 1);

• полусферическая фиала с выпук-лым декором из стекла одного цвета с со-

судом типа Е 212 (Ружичанка 11) (рис. 2, 2). Аналогии найдены в Лилле Верлесе в Зеландии (Lund Hansen, 1995, S. 427, Taf. 43, 8300), Бригецио и датируется пос-ледней третью ІІІ в. (Barkóczi, 1988, S. 63, Taf. III, 35).

• чаша с врезным и шлифованным декором E 212 (Романковцы 105) (рис. 2, 3);

• кубочки-чашки: розетковидной формы Е 184 (?) (Переяслав-Хмельниц-кий 1952—2) (рис. 2, 4) и Е 199 (Рудка) (рис. 2, 5);

• тонкостенный эллипсоидный кубок со шлифованным и врезным орнамен-том типа Е 220—221 или Косаново 9 по Г. Рау (Косаново 1961-21) (рис. 2, 6);

• толстостенный эллипсоидный ку-бок со шлифованным и врезным орна-ментом типа Фрунзовка по Г. Рау (Фрун-зовка) (рис. 2, 7);

• кубки типа Е 230 или Ковалк по Г. Рау (Беленькое 8, Бырлад-Валя Сякэ 380) (рис. 3, 1, 2);

• чаша из Переяслава-Хмельницко-го 1952-5 (по Ю.А. Лихтер, деформирова-на, дно вогнутое, декор — вогнутые ова-лы — нанесен вгорячую) (рис. 3, 3);

конические кубки:• невысокие, высотой 10—15 см

(Одая 23) (рис. 4, 1);

рис. 2. Стеклянные кубки: 1 — Чернелив-Рус-ский 265; 2 — Ружичанка 11; 3 — Романковцы 105; 4 — Переяслав-Хмельницкий 1952-2; 5 — Рудка; 6 — Косаново 1961-21; 7 — Фрунзовка

рис. 3. Стеклянные кубки: 1 — Беленькое 8 (рису-нок И.О. Гавритухина); 2 — Бырлад-Валя Сякэ 380; 3 — Переяслав-Хмельницкий 1952-5

рис. 4. Стеклянные кубки: 1 — Одая 23; 2 — Бырлад-Валя Сякэ 501; 3 — Кантемировка к. 2; 4 — Холмское 14 (рису-нок И.О. Гавритухина); 5 — Фурмановка 8; 6 — Бырлад-Валя Сякэ 507; 7 — Данилова Балка 17, 8 — Косаново 1962-60; 9 — Журавка 5

�� OIUM * 2011 * 1


• высокие, высотой 15—24 см, типа Сынтана де Муреш по Г. Рау (Бырлад-Валя Сякэ 501, Кантемировка к. 2, Мэлэ-ешть 35 (?) (рис. 4, 1—3);

• из пурпурного стекла (Холмское 14) (рис. 4, 4);

• с синими каплями (Бырлад-Валя Сякэ 507, Данилова Балка 17) (рис. 4, 6, 7);

• с синим выпуклым декором (Журав-ка 5, Косаново 1962-60) (рис. 4, 8, 9);

• конический ребристый кубок на ножке (Фурмановка 8) (рис. 4, 5);

толстостенные кубки конической формы со шлифованным декором:

• типа Хегом серии Козлувко (Быр-лад-Валя Сякэ 84) (рис. 5, 1);

• типа Луги серии Луги (Тыргшор 179) (рис. 5, 2);

• типа Хегом серии Горошевцы вари-анта «В» (Горошевцы 4, Михэлэшень 296) (рис. 5, 3, 4);

• типа Хегом серии Горошевцы вари-анта «А» по И.О. Гавритухину (Гаврилов-ка 5, Михэлэшень 450) (рис. 5, 6, 7);

• модификации не установлены (Гавриловка 79, Михэлэшень 117, 175) (рис. 5, 5, 8);

• стеклянный кувшин 5 (Бырлад-Валя Сякэ 501) (рис. 6).

2.2. пряжки

Пряжки — основная категория инвен-таря мужских погребений. Для их иден-тификации используется классификация Е.Л. Гороховского (Гороховский, 1988а).

Пряжки подгруппы 1/1 — общеевро-пейской — с овальными и круглыми рам-ками тонкими или средней толщины. Да-тируются серединой ІІІ — началом ІV в. (Гороховский, 1988а, с. 295). В Выборке подобной пряжкой сопровождалось пог-ребение Романковцы 105 (рис. 7, 1).

Серии А/Б или А/В. В группу пе-реходную от серии А к Б или В можно определить пряжки из комплексов: Го-рошевцы 4, Слобозия-Кишкэрень 20, Фынтынеле Риц 8 (рис. 7, 2—4).

Пряжки серии Б по Е.Л. Горохов-скому — кованые и литые овально-сег-ментовидные с обозначенным изломом формы при переходе от передка рамки к участку крепления ремня. По разме-рам выделяются две модификации таких пряжек.

Серии Б с крупными рамками. Пред-ставлена образцом из Раковца 14 и ха-рактеризуется относительно крупными размерами (более 4 см длиной и 3 см шириной) и ромбовидным сечением рамки. Язычки пряжек изготовлены из узкого и широкого прямоугольного брус-ка, у ушка язычка сделан небольшой ус-туп, площадочка выделена с обеих сто-рон. Обойма — полукруглая, размеры ее совпадают с размерами рамки пряжки (рис. 7, 5).

Серии Б со средними рамками. Представлена четырьмя находками, их размеры: 2,4 × 1,7; 3,0 × 2,0; 2,7 × 2,0; 2,6 × 2, 7 см. Сечения рамок — круглое

5 В двух публикациях памятника даны рисун-

ки кувшина, которые различаются по декору и форме дна. Согласно

публикации 1986 г. (Palade, 1986, R. 92, 9)

(рис. 6, 1), ему аналогич-на модификация 179b

по Л. Баркоци (Barkóczi, 1988, S. 201, Taf. LVII,

503), которая датиру-ется последней третью

IV — началом V в., согласно монографии (Palade, 2004, Fig. 265, 10), — разновидность

168 d — последней тре-ти ІІІ — первой декады

IV в. (Barkóczi, 1988, S. 185, Taf. XLIII, 450). Ни

один из аналогичных кувшинов не является при этом идентичным

нашему образцу.

рис. 5. Стеклянные кубки: 1 — Быр-

лад-Валя Сякэ 84; 2 — Тыргшор 179; 3 ― Горошевцы 4;

4 — Михэлэшень 296; 5 ― Михэлэшень 175;

6 — Гавриловка 5; 7 — Михэлэшень 450; 8 — Михэлэшень 117

рис. 6. Стеклянный кувшин. Бырлад-Валя Сякэ 501, по: 1 — Palade, 1986; 2 — Palade, 2004, Fig. 265, 10

OIUM * 2011 * 1 ��


или уплощенно-овальное. На язычках всех находок имеются уступы у ушка. Кантемировка к. 3, Косаново 1961-14, 1962—59, Раковец-Чесновский 1 (рис. 7, 6—9).

Серия В — овальные утолщенные в передней части рамки пряжки. Варианты выделяются по ширине и сечению языч-ка: а — 3—4, б — 5,0—5,5, в — 6—10 мм, 1 — четырехгранное, 2 — полукруглое, 3 — круглое, 4 — трехгранное, 5 — мно-гогранное (Гороховский, 1988, с. 35, 42). Наиболее разнообразная группа нахо-док. В ней по форме и размерам рамок удалось выделить следующие разновид-ности в пределах вариантов.

Вариант В2в. Пряжки серии В, круп-ные, с утолщенной передней частью и овальным щитком. Они встречены в западной части ареала: Бырлад-Валя Сякэ 507, Михэлэшень 296, Слобозия-Кишкэрень 20, Холмское 14 (рис. 8, 1—4). К этой же модификации, вероятно, от-

носится, судя по сохранившейся рамке, пряжка из погребения Вел. Бугаевка 115 6. Такие пряжки отнесены Е.Л. Гороховским и И.О. Гавритухиным к гуннскому вре-мени (Гороховский, 1988, с. 45, рис. 83; 2000, с. 269, рис. 2, 2).

Вариант В1а. Вытянутой формы с граненой рамкой и плоским коротким язычком с зооморфным окончанием. Ко-саново 1961-21 (рис. 8, 5).

Варианты В1в, В2а, В2б, В2в с рам-кой до 2,5 см длиной и 1,5 см шириной. Беленькое 8, Бырлад-Валя Сякэ 380, Вел. Бугаевка 148, Кантемировка к. 1, 3, Одая 7, Оселивка 51, Тыргшор 258, Холм-ское 14 (рис. 8, 6—14).

6 Рамка этой пряжки практически идентична пряжке из погребе-ния Косаново 1961-3. Можно предположить, что в восточной части ареала использовались пряжки, несколько от-личные по морфологии от рассматриваемых.

рис. 7. Пряжки: 1 — Романковцы 105; 2 — Слобо-зия-Кишкэрень 20; 3 — Фынтынеле Риц 8; 4 — Го-рошевцы 4; 5 — Раковец-Чеснивский 14 (рисунок по эскизу Е.Л. Гороховского); 6 — Кантемировка к. 3; 7 — Косаново 1961-14; 8 — Косаново 1962-59; 9 — Раковец-Чеснивский 1 (рисунок по эскизу Е.Л. Гороховского) рис. 8. Пряжки: 1 — Холмское 14 (рисунок И.О. Гавритухина); 2 — Бырлад-

Валя Сякэ 507; 3 — Михэлэшень 296; 4 — Слобозия-Кишкэрень 20; 5 — Ко-саново 1961-21; 6 — Беленькое 8 (рисунок по эскизу Е.Л. Гороховского); 7 — Оселивка 51; 8 — Бырлад-Валя Сякэ 380; 9 — Холмское 14; 10 — Одая 7; 11 — Тыргшор 258; 12 — Вел. Бугаевка 148; 13 — Кантемировка к. 1; 14 — Кантемировка к. 3; 15 — Оселивка 40; 16 — Мэлэешть 15; 17 — Одая 7; 18 — Будешть 243 (рисунок по эскизу Е.Л. Гороховского); 19 — Фурмановка 2 (рисунок по эскизу Е.Л. Гороховского); 20 — Бырлад-Валя Сякэ 507; 21 — Лец-кань 34; 22 — Бырлад-Валя Сякэ 84; 23 — Островец мог. А

�� OIUM * 2011 * 1


Варианты В2а и В2б. Пряжки око-ло 2,5 см длиной и около 2 см шириной с плоским коротким язычком, некото-рые — с язычком с уступом. Мэлэешть 15, Одая 7, Оселивка 40 (рис. 8, 15—17).

Вариант В3в представлен образцом из Будешти 243 (рис. 8, 18).

Варианты В2б? (Бырлад-Валя Сякэ) и В2в (Фурмановка) с рамкой 2,5—3,5 см длиной и 1,5—1,7 шириной. Бырлад-Валя Сякэ 507, Лецкань 34, Фурмановка 2 (рис. 8, 19—21).

Вариант В1в представлен образцом с рамкой размерами 3,5 × 2,2 из погре-бения Данилова Балка 17 (рис. 8, 22).

Серия В/Д. Пряжки 3,4 см длиной и 1,8 см шириной, которые по конфигура-ции занимают среднюю позицию меж-ду пряжками серий В и Д и, возможно, продолжают типологический ряд пряжек серии В2в. Бырлад-Валя Сякэ 84, Остро-вец А (рис. 8, 24, 25). Е.Л. Гороховский от-нес погребение Островец А к фазе 5, т. е. к гуннскому времени (Гороховский, 1988, с. 46).

Серия Г — округлые толстые «кала-чиковидные» пряжки. В Выборке погре-

бений встречено 9 экземпляров пряжек данной серии. Все они из цветных ме-таллов (за исключением железных об-разцов из Тыргшора и Успенки) с корот-кими, средними и длинными язычками из прямоугольных, круглых, полукруглых заготовок. Дэнчень 49, Кантемировка к. 2, 3, Косаново 1961-14, Тыргшор 258, Успенка 1308, Фрунзовка, Фурмановка 8 (рис. 9, 1—5).

Серия Д — овальные пряжки сред-ней толщины (до 5 мм) вытянутых про-порций (высота рамки примерно вдвое превышает его ширину, а сама рамка без явного утолщения в передней части). Гавриловка 5, Журавка 5 (вариант Д1а), Михэлэшень 117, 175, Мэлэешть 35, Тыргшор 82, 179, Успенка 1308 (рис. 9, 6—12).

Серия Ж — овальные, длиной до 2,0 см пряжки, представлены портупей-ными и обувными застежками (обувные пряжки: Кантемировка к. 1(пара) с нако-нечниками типа Кантемировка-Мундоль-схайм, Гавриловка 5 в паре с кольцевид-ной пряжкой; другие — портупейные или застежки поясного кошеля: Бырлад-Валя Сякэ 380, 543, Кантемировка к. 1, Мэлэе-шть 15, Чалык 28 (рис. 9, 13—20).

Серия З — круглые «кольцевые» ма-ленькие пряжки до 2,0 см в диаметре, которые использовались как портупей-ные или обувные. С учетом особенностей находок из мужских погребений следует внести некоторые уточнение в опреде-ление признаков этих пряжек. Серия

рис. 9. Пряжки: 1 — Ко-саново 1961-14;

2 — Кантемировка к. 2; 3 — Дэнчень 49; 4,

5 — Фрунзовка (рисунок по эскизу Е.Л. Гороховс-кого); 6 — Тыргшор 179; 7 — Журавка 5; 8 — Гав-

риловка 5(рисунок И.О. Гавритухина); 9 —

Мэлэешть 35(рисунок по эскизу Е.Л. Гороховско-го); 10 — Тыргшор 179;

11 — Тыргшор 82; 12 — Успенка 1308;

13—15 — Кантемировка к. 1; 16 — Гавриловка 5; 17 — Чалык 28 (рисунок по эскизу Е.Л. Гороховс-

кого); 18 — Бырлад-Валя Сякэ 543; 19 — Бырлад-

Валя Сякэ 380; 20 — Мэ-лэешть 15 (рисунок по эскизу Е.Л. Гороховско-го); 21, 22 — Кантеми-

ровка к. 3; 23, 24 — Быр-лад-Валя Сякэ 221;

25, 26 — Дэнчень 68; 27 — Островец Х

рис. 10. Пряжки: 1 — Чернелив-Русский 265; 2 — Завадовка 5; 3 — Раковец-Чеснивский 4 (рисунок по эскизу Е.Л. Гороховского); 4 — Ружичанка 44; 5 — Оселивка 9

OIUM * 2011 * 1 ��


объединяет маленькие пряжки с кольце-видной рамкой (Бырлад-Валя Сякэ 221, Гавриловка 5, Дэнчень 68) и миниатюр-ные калачиковидные (Кантемировка к. 3, Островец Х) (рис. 9, 21—28).

Двойные прямоугольные пряжки. По совстречаемости с прогнутыми под-вязными фибулами варианта А1 и пряж-ками в форме «омеги» могут датиро-ваться начиная со второй половины III в. Раковец-Чесновский 4 (рис. 10, 3).

Щитковые — литые с тыльной час-тью в виде плоского щитка, крепив-шегося к ремню на заклепках и ими-тирующего обойму обычной пряжки. Датируются второй половиной IV в. Осе-ливка 9 (рис. 10, 5).

Двучастные пряжки типа «омеги». Формы центральноевропейского проис-хождения, которые датируются середи-ной ІІІ — началом IV в. Завадовка 5, Чер-нелив-Русский 265 (рис. 10, 1, 2).

Двучастные пряжки типа «D». Син-хронны предыдущим. Ружичанка 44 (рис. 10, 4).

2.3. рогоВые гребниВсего в погребениях нашей Выборки

встречено 46 (целых и фрагментирован-ных) роговых гребней. Они идентифи-цируются по классификационной схеме, разработанной Р.Г. Шишкиным (Шиш-кин, 1999) и объединены в следующие группы.

Группа 1. Роговые гребни I/3/В. Чер-нелив-Русский 265 (рис. 11, 1).

Группа 2. Роговой гребень I/11/A. Пе-реяслав-Хмельницкий 1952-2 (рис. 11, 2). Роговые гребни II/14/А. Косаново 1961-21, Ружичанка 44 (рис. 11, 3, 4).

Группа 3. Роговые гребни I/7(8)/А. Романковцы 105, Боромля 33 (рис. 11, 5, 6). Роговые гребни I/7(8)/B. Каборга 8 (рис. 11, 7).

Группа 4. Роговой гребень I/1/A. Ра-ковец-Чесновский 14 (рис. 11, 8). Рого-вой гребень I/2/A. Раковец-Чесновский 4 (рис. 11, 9).

Группа 5. Роговые гребни I/1/В. Ми-хэлэшень 380, Оселивка 40, Тыргшор 179, 258 (рис. 11, 10—13). Роговые гребни I/1/C. Будешть 243 (рис. 11, 14).

Группа 6. Роговой гребень III/B/8/a. Оселивка 9 (?), Бырлад-Валя Сякэ 507 (рис. 12, 1, 2). Роговой гребень III/A/4/А. Оселивка 51 (рис. 12, 3). Роговой гре-бень III/B/4/a. Одая 7, Переяслав-Хмель-ницкий 1952-5 (рис. 12, 4, 5).

Группа 7. Роговые гребни III/A/7/a. Бырлад-Валя Сякэ 84, Дэнчень 242, Лец-кань 34 (рис. 12, 6—8).

рис. 11. Роговые гребни: 1 — Чернелив-Русский 265; 2 — Переяслав-Хмель-ницкий 1952—2; 3 — Косаново 1961-21; 4 — Ружичанка 44; 5 — Роман-ковцы 105; 6 — Боромля 33; 7 — Каборга 8; 8 — Раковец-Чесновский 14; 9 — Раковец-Чесновский 4; 10 — Михэлэшень 380; 11 — Оселивка 40; 12 — Тыргшор 179; 13 — Тыргшор 258; 14 — Будешть 243

рис. 12. Роговые гребни: 1 — Оселивка 9; 2 — Бырлад-Валя Сякэ 507; 3 — Осе-ливка 51; 4 — Одая 7; 5 — Переяслав-Хмельницкий 1952-5; 6 — Бырлад-Валя Сякэ 84; 7 — Лецкань 34; 8 — Дэнчень 242; 9 — Бырлад-Валя Сякэ 543; 10 — Михэлэшень 175

�� OIUM * 2011 * 1


Группа 8. Роговой гребень III/B/7/А. Бырлад-Валя Сякэ 543 (рис. 12, 9). Рого-вой гребень III/B/9/А. Михэлэшень 175 (рис. 12, 10).

Группа 9. Роговые гребни III/А/1/А. Бырлад-Валя Сякэ 501 (?) (с накладной головкой), Михэлэшень 317, Фурманов-ка 2, Чалык 28 (?) (рис. 13, 1—4).

Группа 10. Роговые гребни III/C/1/А. Вел. Бугаевка 115, Гавриловка 33 (?),

Михэлэшень 117, Одая 5, Фурмановка 8, Холмское 14 (рис. 13, 5—9). Роговые гребни III/C/1/В. Михэлэшень 296 (с на-кладной головкой) (рис. 13, 10).

Группа 11. Роговой гребень III/1/b/B. Кантемировка, к. 1 (рис. 14, 1). Рого-вые гребни III/C/1/В. Фынтынеле Риц 8 (рис. 14, 2).

Группа 12. Роговые гребни III/С/1/С. Гавриловка 79 (?), Косаново 1962-60 (?), Слобозия-Кишкэрень 20 (рис. 14, 3—5).

Группа 13. Роговые гребни III/4/с/В. Кантемировка, к. 3 (рис. 14, 6).

Группа 14. Роговые гребни III/C/3/В. Гавриловка 5, Островец А (рис. 14, 7, 8).

2.4. Фибулы

В Выборке встречены 33 фибулы. Для их идентификации используется класси-фикация А.К. Амброза, Е.Л. Гороховского, М. Шульце (Амброз, 1966; Гороховский, 1988а, Schulze, 1977).

Прогнутые подвязные:• варианта А1. Чернелив-Русский 265

(рис. 15, 1—2);

рис. 13. Роговые гребни: 1 — Михэлэшень 317; 2 — Фурмановка 2; 3 — Быр-лад-Валя Сякэ 501; 4 — Чалык 28; 5 — Одая 5; 6 — Фурмановка 8; 7 — Михэ-лэшень 117; 8 — Гавриловка 33; 9 — Холмское 14; 10 — Михэлэшень 296

рис. 14. Роговые греб-ни: 1 — Кантемировка,

к. 1; 2 — Фынтынеле Риц 8; 3 — Гаврилов-

ка 79; 4 — Слобо-зия-Кишкэрень 20;

5 — Косаново 1962-60; 6 — Кантемировка

к. 3; 7 — Гавриловка 5; 8 — Островец; мог. А

рис. 15. Фибулы: 1, 2 — Чернелив-Русский 265; 3 — Рудка; 4 — Раковец-Чесновский 1; 5 — Рако-вец-Чесновский 14; 6 — Ружичанка 44; 7 — Бором-ля 33; 8 — Одая 7; 9 — Михэлэшень 450; 10 — Гав-риловка 33; 11 — Бырлад-Валя Сякэ 221

OIUM * 2011 * 1 ��


• варианта Б1. Михэлэшень 450 (?), Раковец-Чесновский 1 (?), 14 (?), Рудка (рис. 15, 3—5);

• варианта Б2. Боромля 33, Бырлад-Валя Сякэ 221 (?), Одая 7 (?), Ружичан-ка 44 (рис. 15, 6—11);

• варианта Б3. Бырлад-Валя Сякэ 84, Вел. Бугаевка 148 (?), Переяслав-Хмель-ницкий 1952-5, Тыргшор 179, Фрунзовка, Фурмановка 8 (рис. 16, 1—7);

• 4-го варианта А.К. Амброза. Гаври-ловка 5 (рис. 16, 8);

• двучленная воинская фибула. Се-рия Б. Амброз 17/2 / Шульце 15.144.161. Каборга 8 (рис. 17, 1);

• воинские фибулы с головными пластинками или серии Г по Е.Л. Горо-ховскому или щитковые 7 по О.В. Петра-ускасу / Е.В. Синице (Петраускас, Синица, 2010). Косаново 1961-21 (рис. 17, 2);

• бюгелькнопффибельн или щитковые по О.В. Петраускасу / Е.В. Синице (Петра-ускас, Синица, 2010). Дэнчень 49, Косано-во 1962-59, Мэлэешть 15 (рис. 17, 3—5);

• Т-образные пружинные фибулы или щитковые по О.В. Петраускасу / Е.В. Синице (Петраускас, Синица, 2010). Кринички 1, Михэлэшень 175 (?), Остро-вец X, Привольное 20 (рис. 17, 6—9);

• двупластинчатая фибула или щит-ковая по О.В. Петраускасу / Е.В. Синице

(Петраускас, Синица, 2010). Компаний-цы 86 (рис. 17, 9).

2.5. подВески

Среди инвентаря Выборки встречены 13 металлических подвесок: три золотых медальона (рис. 18, 1—3), две серебря-ные лунницы (рис. 18, 6, 8), три сереб-ряных плоских прямоугольных подвески (рис. 18, 4, 5, 7), пять «ведерок» из же-леза и бронзы (рис. 18, 9—12). Пример-ная последовательность погребений с подвесками такая. Наиболее раннее из

7 Статья О.В. Петраус-каса и Е.В. Синицы о «щитковых» фибулах стала доступна, когда данная работа уже была подготовлена, поэтому используется двойная терминология.

рис. 16. Фибулы: 1 — Фурмановка 8; 2 — Михэлэшень 380; 3 — Тыргшор 179; 4 — Фрунзовка; 5 — Вел. Бугаевка 148; 6 — Пере-яслав-Хмельницкий 1952-5; 7 — Гавриловка 5; 8 — Бырлад-Валя Сякэ 84

рис. 17. Фибулы: 1 — Каборга 8; 2 — Косаново 1961-21; 3 — Косаново 1962-59; 4 — Мэлэешть 15; 5 — Дэнчень 49; 6 — Кринички; 7 — Привольное 20; 8 — Островец Х; 9 — Михэлэшень 175; 10 — Компанийцы 86

рис. 18. Подвески: 1 — Чернелив-Рус-ский 265; 2 — Быр-лад-Валя Сякэ 501; 3 — Бырлад-Валя Сякэ 507; 4 — Каборга 8; 5, 6 — Косаново 1961-14; 7, 8 — Тыргшор 82; 9, 10 — Косаново 1961-21; 11, 12 — Боромля 33

�0 OIUM * 2011 * 1


них — с медальоном из ауреуса Марции Отациллы Северы (244—249) в сочета-нии с железными «ведерками» происхо-дит из Чернелива-Русского (п. 265). Оно

может быть синхронизировано с комп-лексами периода С1b по К. Годловскому в Центральной Европе. Чуть более поз-дние погребения с бронзовыми «ведер-ками»: Косаново 1961-21 и Боромля 33. Они соотносимы с центральноевропей-скими погребениями периода С3. Такую же хронологическую позицию занима-ют погребения с плоскими прямоуголь-ными подвесками: Каборга 8, Косано-во 1961—14 и Тыргшор 82. И, наконец, к финальной фазе черняховской культу-ры относятся погребения Бырлад-Валя Сякэ 501 и 507 с медальонами из ауреу-сов 347—348 и 352—355 гг., что сопоста-вимо с периодом D1 по Я. Тейралу (Tejral, 1997).

Другие категории находок задейство-ваны в хронологии в меньшей степени, что обусловлено либо недостаточной изученностью (амфоры), либо несерий-ностью (предметы вооружения и снаря-жения всадника).

2.6. АмФоры 8

В изучении черняховских амфор на-иболее благополучно дело обстоит с находками из восточной части культур-ного ареала, менее — западной. Так, сравнительно детально изучены амфо-ры типов D и F по Д.Б. Шелову (Шелов, 1978; Кропотов, 1998; Васильев, 2002; Ilyashenko, Naumenko, 2006; Магомедов, 2006) и, наоборот, самые общие сведе-ния имеются по поводу сосудов, сопро-вождающих погребения из черняхов-ских могильников Румынии (Opaiţ, 1996, Paraschiv, 2002).

В выборке насчитывается 4 погребе-ния с амфорами. Они, с учетом послед-них разработок, могли быть совершены в такой последовательности: Тыргшор 258 (светлоглиняная узкогорлая амфора типа F по Д.Б. Шелову) (рис. 19, 1), Быр-лад-Валя Сякэ 84, Михэлэшень 296, 450 (амфоры производства Малой Скифии) (рис. 19, 2—4).

2.7. предметы Вооружения, снАряжения ВсАдникА

и конской упряжи

Большинство находок черняховского оружия были типологически определены в специальной работе (Магомедов, Ле-вада, 1996, с. 310). Для идентификации шпор использовалась классификация А. Коковского (Kokowski, 1993), а плас-тинчатые шпоры рассматривались в ста-тье О.В. Петраускаса (Петраускас, 1999, каталог и датировки). Встреченные в пог-

рис. 19. Амфоры: 1 — Тыргшор 258; 2 — Бырлад-Валя Сякэ 84; 3 — Михэлэ-шень 450; 4 — Михэлэшень 296

8 Пользуясь случаем, благодарю С.В. Диденко

за подробные консуль-тации по этому вопросу.

OIUM * 2011 * 1 �1


ребениях Выборки шпоры представлены тремя модификациями: типом Швайца-рия G-1 (Рудка) (рис. 20, 1, 2), пластинча-тыми шпорами (Бырлад-Валя Сякэ 543, Одая 23) (рис. 20, 3—5) и типом Лейна F (Вел. Бугаевка 148, Переяслав-Хмельниц-кий 1952-5) (рис. 20, 5, 6).

Боевое и защитное вооружение представлено мечом, деталями щита, наконечником копья (Компанийцы 86) (рис. 21), топорами (Компанийцы 86, Кринички, Фынтынеле Риц 8) (рис. 22), наконечниками дротиков (Завадовка 5) (рис. 23, 15). К охотничьему оружию мо-гут быть отнесены наконечники стрел: железных и бронзовых черешковых (Го-рошевцы 4, Михэлэшень 317, Одая 23,

Переяслав-Хмельницкий 1952-5, Слобо-зия-Кишкэрень 20, Фурмановка 2 (или шило)) (рис. 23, 1—8), железной втуль-чатой стрелой скифского времени, ис-пользованной вторично (Оселивка 51) (рис. 23, 9).

рис. 20. Шпоры: 1, 2 — Рудка; 3 — Бырлад-Валя Сякэ 543; 4, 5 — Одая 23; 6 — Вел. Бугаевка 148; 7 — Переяслав-Хмельницкий 1952-5

рис. 21. Предметы вооружения: I — Ком-панийцы 86; II — Ружи-чанка 11

рис. 22. Топоры: 1 — Кринички; 2 — Компаний-цы 86; 3 — Фынтынеле Риц 8

�2 OIUM * 2011 * 1


Ритуальное оружие представлено бронзовыми наконечниками стрел (Чер-нелив-Русский 265) (рис. 23, 10—14).

В одном из погребений Выборки встретились простые двучастные удила (Кантемировка к. 3) (рис. 24).

3. относитеЛьнАя хроноЛогия мужских погребений

черняхоВской куЛьтуры

3.1. методикА рАботы

Главный недостаток формализован-ного сериационного метода состоит в невозможности однозначно интерпре-тировать его результат. Вполне понятные сомнения вызывает объяснение разли-

чий в наборах вещей влиянием времени, а не другими причинами. Поэтому пред-ставляется целесообразным сгруппиро-вать погребения по этнографическим или социальным признакам и выяснить их от-носительную хронологию в выделенных группах. Ряд положений относительной хронологии черняховской культуры: по-зиции типов вещей и конкретных комп-лексов определены предшественниками и многократно подтверждены на вновь полученных материалах, поэтому вос-пользуемся имеющимися наработками. Вначале выясним последовательность совершения погребений со стеклянными кубками. Поскольку стеклянные кубки являются самостоятельными признака-ми погребений высокого социального ранга, то группу можно считать однород-ной в социальном отношении. К тому же она наиболее многочисленная. Стеклян-ные кубки как предмет импорта могут служить основой для сравнения мужских и женских могил (рис. 25).

3.2. относительнАя хронология погребений со стеклянными кубкАми

Группа 1 объединяет погребения с син-хронными стеклянными сосудами — фиа-лами Е 212 и стаканом Е 194(Ружичанка 11, Романковцы 105, Чернелив-Русский 265).

Группа 2 включает погребения со стеклянными кубками-чашками Е 184 (?) и Е 199 (Переяслав-Хмельницкий 1952-2, Рудка).

Группа 3 представлена комплексом со стеклянным кубком типа Косаново 9 по Г. Рау (Косаново 1961-21).

Группа 4 состоит из погребений с Ко-валками по Г. Рау (Беленькое 8, Бырлад-Валя Сякэ 380, Мэлэешть 35 (фрагмент) ?), а также — со стеклянным кубком, подражающим, очевидно, Ковалкам, но изготовленным по другой технологии (Переяслав-Хмельницкий 1952-5).

Группа 5. С коническими кубками 10—15 см высотой (Мэлэешть 35 (фрагмент) ?, Одая 23, Холмское 14 (фрагмент)).

Группа 6. С коническими кубками типа Сынтана де Муреш высотой 15—24 см (Бырлад-Валя Сякэ 501, Кантеми-ровка к. 2, Мэлэешть 35 (?)).

Группа 7. С высокими коническими кубками, украшенными синими каплями (Бырлад-Валя Сякэ 507, Данилова Бал-ка 17).

Группа 8. С высокими коническими кубками, украшенными синими нитями (Журавка 5, Косаново 1962-60).

рис. 23. Наконечни-ки стрел и дротика:

1 — Фурмановка 2; 2 — Одая 23; 3 — Михэлэ-

шень 317; 4—6 — Сло-бозия-Кишкэрень 20;

7 — Горошевцы 4; 8 — Переяслав-Хмель-

ницкий 1952-5; 9 — Осе-ливка 51; 10—14 — Чер-

нелив-Русский 265; 15 — Завадовка 15

рис. 24. Удила: Канте-мировка к. 3

OIUM * 2011 * 1 ��


Группа 9. С сосудами типа Е 228 (Мэ-лэешть 35 (фрагмент) ?).

Группа 10. С толстостенными кониче-скими кубками со шлифованным декором с невыделенным дном типа Хегом серии Коз-лувко и типа Луги серии Луги по И.О. Гаври-тухину (Бырлад-Валя Сякэ 84, Тыргшор 179).

Группа 11. С толстостенными кони-ческими кубками со шлифованным де-кором других модификаций (Гаврилов-ка 5, Горошевцы 4, Михэлэшень 117, 175, 296, 450, 79). Убедительным аргументом в пользу синхронизации кубков со шли-фованными овалами и шестиугольника-

рис. 25. Сравнение инвентаря мужских и женских комплексов со стеклянными кубками

�� OIUM * 2011 * 1


ми может служить их совстречаемость в мог. 2 Хегома (Ramqvist, 1992, Pl. 88; 89).

Позиции групп в относительной хро-нологии определяются по наблюдени-ям предшественников. Так, например, бытование стеклянных стаканов Е 189 относится к периоду С1. Так определена позиция погребения в Городнице Х.Ю. Эг-герсом (Eggers, 1951, S. 71). Погребения со стеклянными фиалами относятся к ранней фазе черняховской культуры (Го-роховский, 1988, с. 42).

Стеклянные чашечки — индикаторы периода C2, судя по датировке погре-бения в Рудке (Eggers, 1951, S. 71). Для черняховских древностей отмечается «доживание» стеклянных чашечек до появления кубков следующего хроноло-гического периода.

Финалом С2 — началом С3 (первой третью IV в.) датируются кубки типа Ко-саново 9 по Г. Рау (Ioniţa, 1995, S. 162).

К началу периода С3 относят появ-ление в черняховском ареале Ковалков (Tejral, 1986, S. 184).

Тонкостенные конические кубки без разделения на различные модифика-ции отнесены рядом исследователей к гуннскому времени (Гороховский, 1988, с. 45; Гей, Бажан, 1997, с. 45). Однако, такая датировка не однозначна. Более перспективным оказалось предложение М.М. Казанского дифференцировать ко-нические кубки (Kazanski, 1992, S. 196), а практически полезными стали датиров-ки Л.Баркоци кубков римской Паннонии (Barkóczi, 1988) и выводы И.О. Гавритухи-на (Гавритухин, 2000, с. 264, 265). На ма-териалах женских погребений черняхов-ской культуры сделана попытка доказать тезис об асинхронности невысоких (до 15 см) и высоких конических кубков (Гоп-кало, 2008, с. 98). Как показало прове-денное исследование, кубки конической формы встречались преимущественно в погребениях мужчин (Гопкало, в печати 2), поэтому данная работа — еще одна возможность подтвердить гипотезу об асинхронности конических кубков раз-личной высоты.

Конические невысокие кубки из Пан-нонии датируются Л.Баркоци второй по-ловиной IV в., в том числе на основании находок в комплексах монет Констан-ция II (351—354) (Barkóczi, 1988, S. 82, 84: Taf. IX, 100; X, 105). Рассмотрим даты сопутствующих вещей в черняховских комплексах со стеклянными конически-ми невысокими кубками: Дэнчень 78, Журавка 19, Кэлэраш 9, Лецкань 23, На-горное 17, 67, Слобозия-Кишкэрень 39,

Тыргшор 195, Холмское 14 9. Не все из них, к сожалению, сопровождались дру-гими датирующими вещами. Косвенным подтверждением датировки погребе-ния Дэнчень 78 может быть отстутствие слоя гуннского времени на могильнике. Погребение Тыргшор 195 с коническим невысоким кубком сопровождают вещи, характерные для гр. 4А женских погре-бений — прогнутые подвязные фибулы варианта Б3, пряжка серии В с коротким язычком, гребень I/1/C и роговые пира-мидальные подвески. Погребение 39 мо-гильника Слобозия-Кишкэрень отнесено к 3 группе погребений могильника, ко-торая датируется серединой — третьей четвертью IV в. (Гопкало, 2009, с. 218). Комплекс из Лецкани сопровождался прогнутой подвязной фибулой вариан-та Б2 или Б3. Могила Кэлэраш 9 — муж-ская, судя по инвентарю, кроме кубка содержала также амфору, ближайшие аналогии которой найдены в погребе-нии 2 могильника Индепенденца вместе с пряжкой серии Г. И, наконец, особого внимания заслуживает погребение Холм-ское 14. Оно принадлежало мужчине. В инвентаре погребения кроме придонно-го фрагмента кубка из пурпурного про-зрачного стекла обнаружены две пряжки и гребень. Пряжка варианта В2в (рис. 8, 1) — одна из пряжек гуннского времени имеет особенности, которые отличают ее от остальных образцов и могут свиде-тельствовать в пользу более ранней даты среди погребений с аналогичными пряж-ками, вторая пряжка небольшая порту-пейная типологически невыразительная. Гребень III/C/1/a наибольшее сходство находит с гребнем из погребения Михэ-лэшень 317 с толстостенным коническим кубком со шлифованным декором и пог-ребения Хортица с пряжкой серии Е. Та-ким образом, на этом основании можно причислить Холмское 14 к другим погре-бениям с пряжками варианта В2в гуннс-кого времени и считать позднейшим из группы погребений с коническими невы-сокими кубками. Следует отметить, что перечисленные комплексы в подавляю-щем большинстве — женские и детские. Мужские из них — Одая 23, Кэлэраш 9 (?) и Холмское 14. Кроме того, находки невысоких конических кубков тяготе-ют (исключение составляет Журавка) к западной части черняховского ареала. По-видимому, можно синхронизировать комплексы со стеклянными коническими невысокими (до 15 см) кубками с погре-бениями с Ковалками или датировать их немного более поздним временем. Так,

9 Реконструкция по фрагменту стеклянного

сосуда из Холмского позволила причис-

лить его к невысоким экземплярам.

OIUM * 2011 * 1 ��


очевидно, следует определять позицию в системе относительной хронологии погребения Одая 23.

Стеклянные кубки с синим выпуклым декором считались показателем финаль-ной фазы черняховской культуры, т. е. уже гуннского времени (Гороховский, 1988, с. 45; Гей, Бажан, 1997, с. 45). Так да-тировано погребение Данилова Балка 17 со стеклянным кубком высотой около 16 см и пряжкой варианта В1в. Такая же датировка предлагалась для погребения Бырлад-Валя Сякэ 507 (Гавритухин, 2000, с. 269). Кубок в этом комплексе крупный, высотой 19,5 см, но основанием для да-тировки послужил, как кажется, вполне резонно, декор пряжки В2в, характер-ный для гуннского времени. Не исклю-чено, что невысокие экземпляры могут датироваться второй половиной IV в. как некоторые дунайские находки (Barkóczi, 1988, S. 101, Taf. XIV, 158).

Детальная классификация толстостен-ных конических кубков со шлифованным декором, предложенная И.О. Гавритухи-ным (Гавритухин, 1999), способствовала выявлению модификаций догуннского и гуннского времени и показала, что фор-мы с невыделенным дном появлялись в комплексах догуннского периода.

Массивное выделенное дно имели конические толстостенные кубки со шли-фованным овальным и шестиугольным, «сотовым», декором, распространение которых в черняховском ареале при-шлось уже на гуннское время.

Два стеклянных кубка, которые не имеют аналогий в черняховской культу-ре — толстостенный кубок типа Фрун-зовка по Г. Рау и конический ребристый кубок на ножке из Фурмановки датиру-ются на основании сопровождающих на-ходок. Комплекс из Фрунзовки отнесен Я. Тейралом к периоду D1 (Tejral, 1997, Abb. 10, 1—6), а позицию комплекса Фур-мановка 8 определяют даты прогнутых подвязных фибул варианта Б3 и пряжек серии Г — признаков, характеризующих 4 фазу по схеме Е.Л. Гороховского.

Сравнение инвентаря мужских и жен-ских погребений со стеклянными кубками (рис. 25) показало различие в типах вещей. На раннечерняховском этапе мужские пог-ребения содержат пряжки в форме «оме-ги» и подгруппы 1/1, женские — фибулы с высоким приемником. Позднее в мужских могилах появляются пряжки различных модификаций, менее представленные в женских комплексах, где с определенного момента получают распространение дву-пластинчатые фибулы.

3.3. относительнАя хронология погребений знАти

Погребения высокого социального ста-туса определялись по наличию 7-ми и бо-лее сосудов-«приношений» в инвентаре, неординарных могильных ям, «статусных» вещей, а также по сочетанию перечислен-ных признаков. Подавляющее большинс-тво таких погребений сопровождались стеклянными кубками, поэтому положе-ния, которые постулировались выше, акту-альны и для данной части работы.

относительная хронология погребений высокого социаль-

ного статуса по сочетанию нескольких критериев

Последовательность совершения погребений высокого социального ста-туса по сочетанию нескольких критериев такова: Чернелив-Русский 265, Рудка, Пе-реяслав-Хмельницкий 1952-5, Одая 23, Бырлад-Валя Сякэ 501, 507, 543, Слобо-зия-Кишкэрень 20, Кантемировка к. 3, Гавриловка 5 (рис. 26).

Относительная дата погребения в Чернеливе-Русском основывается на датах: стеклянного стакана Е 194, про-гнутых подвязных фибул варианта А1 по Е.Л. Гороховскому, пряжек в форме «омеги», а также дате медальона из ау-реуса Марции Отациллы Северы (244—249) (подробнее о датировке комплекса: Гопкало, Тылищак, 2010, с. 91). Комплекс в Рудке — эталонный для периода С2 по Х.Ю. Эггерсу. Погребение в Переяславе-Хмельницком по ряду характерных при-знаков: стеклянному кубку, подражаю-щему Ковалкам, но изготовленному по другой технологии, прогнутой подвязной фибуле варианта Б3 по Е.Л. Гороховско-му, гребню с дуговидной спинкой отно-сится к фазе 4 по Е.Л. Гороховскому.

Датировка погребения Одая 23 осно-вывается на дате стеклянного кубка.

Погребения: Бырлад-Валя Сякэ 501, 507, 543, Гавриловка 5, Кантемировка к. 3, Слобозия-Кишкэрень 20 относятся к гуннскому времени по датам стеклян-ного кувшина, пряжки варианта В2в, фи-булы 4-го варианта А.К. Амброза, пряжек серии Ж и З (Гороховский, 1988, с. 46; Гавритухин, 2000, с. 266, 269, 274, 275).

относительная хронология погребений 3-го Аст

по н.м. кравченко

7-ю и более сосудами-«приношени-ями» сопровождались 29 погребений

�� OIUM * 2011 * 1


(рис. 27). Позиции некоторых из них оп-ределены выше. Остальные, судя по на-блюдениям, высказанным в литературе, распределены следующим образом. На-иболее раннее погребение Завадовка 5 относится к фазе 1 по Е.Л. Гороховскому (Гороховский, 1988, с. 45), Раковец-Чес-новский 4 — к «промежуточной» фазе (Гороховский, 1988, с. 45), Косаново 1962-59 — 2/3 группе могильника по О.В. Пет-раускасу (Petrauskas, 2003, S. 265—267), т. е. примерно к 3 фазе по Е.Л. Горохов-скому. Погребения: Будешть 243, Быр-лад-Валя Сякэ 380, Михэлэшень 317 и Фурмановка 8 могут синхронизировать-ся. Позиции комплексов Бырлад-Валя Сякэ 380 и Фурмановка 8 обоснованы в разделе об относительной хронологии погребений со стеклянными кубками, дата погребения Будешть 243 опреде-ляется по бронзовой пряжке вариан-та В3в 10 (рис. 8, 18) и роговому гребню с высокой полукруглой спинкой (рис. 11, 14) в рамках 4 фазы Е.Л. Гороховского.

К фазе 5 — гуннскому периоду — от-несены комплексы: Журавка 5, Кантеми-ровка к. 1, Островец А, Успенка 1308 (Го-роховский, 1988, с. 46).

Из-за недостаточной информации о стеклянных кубках затруднена точная датировка погребения Мэлэешть 35, но, судя по присутствию конического кубка, оно совершено не ранее 3-й фазы Е.Л. Го-роховского.

Сравнение типов вещей из погре-бений 3-го АСТ (рис. 27) выявило сле-дующую закономерность: пряжки ва-рианта В2в (рис. 8, 1—4) можно считать самостоятельными маркерами мужских погребений социальной «верхушки» за-падной части черняховской культуры.

рис. 26. Относительная хронология погребений знати

10 Благодарю Е.Л. Гороховского за любезно предоставленный эскиз пряжки.

рис. 27. Относительная хронологий мужских погребений 3-го АСТ

�� OIUM * 2011 * 1


3.4. относительнАя хроноло-гия погребений с предметА-ми Вооружения, снАряжением ВсАдникА и конской упряжью

Последовательность совершения погребений с боевым оружием следую-щая (рис. 28, центральная часть табли-цы): Ружичанка 11, Завадовка 5, Кринич-ки 1, Компанийцы 86, Фынтынеле Риц 8; погребений со снаряжением всадника и конской упряжью (рис. 28, правая часть таблицы): Рудка, Переяслав-Хмельниц-кий 1952-5, Вел. Бугаевка 148, Одая 23, Бырлад-Валя Сякэ 543; с наконечниками стрел (рис. 28, левая часть таблицы): Пе-реяслав-Хмельницкий 1952-5, Оселив-ка 51, Михэлэшень 317, Одая 23, Горо-шевцы 4, Слобозия-Кишкэрень 20.

Обоснования для датировки боль-шинства из этих комплексов рассмотрены рис. 28. Относительная хронология погребений с оружием

OIUM * 2011 * 1 ��


выше. Остановимся на тех погребениях с боевым оружием, даты которых не об-суждались. В инвентаре погребения Ружи-чанка 11 обнаружены: фрагмент кубка из бесцветного стекла типа Е 212, фрагменты железной ручки щита модификации Ян-9 и железные ключи типа Е по А. Коковско-му, бытовавшие в рамках периодов B2—C3 (Kokowski, 1997, S. 41). Оно относится к наиболее ранним погребениям как мо-гильника, так и культуры вцелом. Погре-бение в Криничках может датироваться по Т-образной пружинной фибуле, которые рассматривались в качестве прототипов двупластинчатых фибул в рамках гори-зонта «Ганцков-Косаново» (310—350 гг.) И.О. Гавритухиным (Gavritukhin, 2002, P. 115—117, Fig. 1, 28). Погребение Ком-панийцы 86 отнесено исследователями к гуннскому времени (Гороховский, 1988, с. 46, Kazanski, 1992, S. 196), но в ходе раз-работки классификации двупластинчатых фибул эта точка зрения была пересмотре-на в сторону удревнения даты комплекса до периода С3 (Gavritukhin, 2002, P. 119). На основании пряжки серии А/Б (рис. 7, 3) комплекс Фынтынеле Риц 8 можно да-тировать гуннским временем.

Хронология погребения Вел. Буга-евка 148 со шпорой типа Лейна F может уточняться по датам прогнутой подвяз-ной фибулы варианта Б3 (рис. 16, 5) и пряжки серии В (рис. 8, 12) — индикато-ров 4 фазы Е.Л. Гороховского (Гороховс-кий, 1988, с. 44).

И, наконец, погребение Оселивка 51 по пряжке варианта В2а (рис. 8, 7) и греб-ню III/A/4/a (рис. 12, 3) примыкает к ос-тальным погребениям с наконечниками стрел, большинство которых приходится на поздний период.

3.5. относительнАя хронология погребений

с лепной посудой

Обоснования датировок погребений с лепной посудой даны выше за исключени-ем Привольного 20. Комплекс в Приволь-ном с Т-образной пружинной фибулой, скорее всего, относится ко времени, пред-шествующему появлению в черняховском ареале двупластинчатых фибул и синхро-нен погребению Кринички 1. Погребения с вельбарской посудой (рис. 29, центральная часть) совершались в такой последователь-ности: Чернелив-Русский 265, Раковец-Чес-новский 4, Рудка; с пшеворской (рис. 29, левая часть): Компанийцы 86, Бырлад-Валя Сякэ 501, 507, 543, Фынтынеле Риц 8. Леп-ными горшками позднесарматской тради-

ции (рис. 29, правая часть) сопровождались погребения в Привольном 20 и Гаврилов-ке 5. Позднейшую хронологическую пози-цию занимает п. 115 Вел. Бугаевки с горш-ком киевской традиции.

3.6. мужские погребения, не Вошедшие В группы.

осноВАния для дАтироВок

В перечисленные группы не вошли 22 мужские могилы. Их хронология оп-ределяется по сопутствующим вещам. Погребение Ружичанка 44 с набором ар-хаических признаков — прогнутой под-вязной фибулой варианта Б2, двучастной пряжкой с рамкой в форме «D», роговым гребнем варианта I/14 А — может син-хронизироваться на основании форм ке-рамики с погребением 29 с подвесками-амулетами из раковин Bolinus brandaris и относиться к фазе 4 по Е.Л. Гороховскому (Гопкало, в печати 3).

Т-образные пружинные фибулы, пе-риод бытования которых приходится на первую половину IV в. (Gavritukhin, 2002, P. 115—117, Fig. 1, 28) в ряде случаев да-тируются и более поздним временем. Например, в погребении Островец Х та-кая фибула встречена вместе с пряжкой серии З по Е.Л. Гороховскому (рис. 9, 28).

В погребении Дэнчень 49 бюгель-кнопффибель выступает вместе с «ка-лачиковидной» пряжкой (рис. 9, 3), а в Мэлэешть 15 — с пряжками В2б и Ж2в (рис. 8, 16; 9, 21). Анализ погребений Выборки показал, что Т-образные пру-жинные фибулы, бюгелькнопффибельн или щитковые по О.В. Петраускасу / Е.В. Синице найдены преимущественно в кремациях; 2) погребения с такими фи-булами не вошли в список погребений высокого социального ранга за исключе-нием погребения в Косаново 1962-59 по количеству сосудов-«приношений». Не исключено, что указанные модификации фибул указывают на иноплеменников с ограниченным социальным статусом.

Два мужских погребения: Косано-во 1961-14 и Тыргшор 82 сопровожда-лись одинаковыми наборами подвесок — плоскими прямоугольными и лунницами и пряжками серий Г и Д (рис. 9, 1; 11) и могут относится к 4 фазе по Е.Л. Горохов-скому. Погребение из Раковца 1 с про-гнутой подвязной фибулой варианта Б1 и небольшой пряжкой серии Г может быть синхронизировано с погребением Коса-ново 1961-14.

Пряжки серий Ж и З, служившие ин-дикаторами гуннского периода (Гороховс-

�0 OIUM * 2011 * 1


кий, 1988, с. 45), возможно, появляются немного ранее. В нашей Выборке пряж-ками серии З, кроме уже упомянутого Островца, сопровождались погребения: Бырлад-Валя Сякэ 221 и Дэнчень 68. Пар-ные маленькие, скорее всего, обувные пряжки в погребении Бырлад-Валя Сякэ встречены вместе с прогнутой подвязной фибулой варианта Б2 или Б3. Погребе-ние Чалык 28 сопровождалось пряжкой серии Ж и совершено не ранее 4 фазы по Е.Л. Гороховскому.

Погребение Боромля 33 по прогнутой подвязной фибуле варианта Б2, гребню с низкой подтреугольной спинкой может отосится к 3 фазе по Е.Л. Гороховскому. Чуть более позднюю хронологическую позицию в пределах той же фазы может занимать погребение Каборга 8 с воин-ской фибулой серии Б по Е.Л. Горохов-скому (Амброз 17/2 / Шульце 15.144.161) (рис. 17, 1) и роговым гребнем вариан-та I/7(8)/B (рис. 11, 7).

Роговыми гребнями 5 группы сопро-вождаются погребения с прогнутой под-вязной фибулой варианта Б2 (Михэлэшень 380), пряжками вариантов В2а (Оселив-ка 40), В2б?, Г и инкерманской амфорой (Тыргшор 258), которые можно отнести к фазам 3 и 4 по Е.Л. Гороховскому.

Гребни группы 7 найдены в погребе-ниях Дэнчень 242 и Лецкань 34 с обув-ными пряжками серии В (рис. 8, 21). Еще один гребень такой модификации най-ден в Бырлад-Валя Сякэ 84 со стеклян-ным толстостенным коническим кубком со шлифованными овалами и невыде-ленным дном.

Погребение Гавриловка 33 отнесено О.В. Петраускасом ко второй фазе разви-тия могильника, что соответствует цент-ральноевропейским периодам С3 или D1

рис. 29. Относительная хронология мужских погребений с лепной посудой (в центре — с вельбарской, слева —

с пшеворской, справа — с позднесарматской)

OIUM * 2011 * 1 �1


(Petrauskas, 2003, S. 293), что вполне ре-зонно, учитывая форму рогового гребня группы 10.

Позиция погребения Одая 7 не ранее 4 фазы по Е.Л. Гороховскому определяет-ся по таким индикаторам: пряжкам ва-риантов В1в и В2а, прогнутой подвязной фибуле варианта Б2 и гребню вариан-та III/B/4/А. По гребню варианта III/C/1/А с ним синхронизируется погребение Одая 5. Погребение Оселивка 9 по щит-ковой пряжке и гребню варианта III/B/8/А также может быть отнесено к указанно-му периоду.

3.7. относительнАя хроно-логия мужских погребений

(рис. 30)

Принцип составления таблицы отно-сительной хронологии мужских погре-бений: в центре в рамках — хронологи-ческие индикаторы, слева — показатели абсолютной хронологии.

Группа 1. Раннюю группу мужских погребений образуют комплексы со стеклянными фиалами и сосудами Е 194, пряжками в форме «омеги» и подгруп-пы 1/1, прогнутыми подвязными фибула-ми варианта А1, роговыми гребнями I/7/А и I/3/В, бронзовыми «ведерками». Предполагается, что самые ранние пог-ребения не содержали типичных чер-няховских пряжек, фибул, гребней, а сопровождались римскими импортами, например, Ружичанка 11.

Группа 2 включает погребения со стеклянными чашечками различных мо-дификаций, двойными прямоугольными пряжками, пряжками серии Б, прогнуты-ми подвязными фибулами варианта Б1, роговыми гребнями I/1/A, I/2/A, I/11/А, шпорами типа Швайцария G-1.

Группа 3 объединяет комплексы со стеклянными кубками типа Косаново 9 по Г. Рау, пряжками варианта В1а и Б1а, прогнутыми подвязными фибулами ва-рианта Б2, воинскими фибулами серий Б и Г, Т-образными пружинными и бю-гелькнопффибельн, роговыми гребня-ми II/14/A и плоскими прямоугольными подвесками.

Группа 4 образована погребениями со: стеклянными кубками типа Ковалк по Г. Рау и чашами-подражаниями, пряжка-ми вариантов В2б, В3в, серии Г, Д, про-гнутыми подвязными фибулами вариан-та Б3, гребнями А I/1/В, I/1/С, III/A/1/А, III/B/4/a, лунницами в паре с плоскими прямоугольными подвесками, шпорами типа Лейна F. Предположительно не-

сколько более поздние погребения со стеклянными коническими невысокими кубками, ребристыми на ножке, амфо-рами типа F, роговыми гребнями вариан-тов III/А/7/А и III/C/1/А, пластинчатыми шпорами.

Группа 5 характеризуется появлени-ем стеклянных толстостенных коничес-ких кубков со шлифованным декором с невыделенным дном, пряжек серий Ж и З по Е.Л. Гороховскому.

Группа 6 включает стеклянные ко-нические высокие кубки, гладкие и с декором, толстостенные со шлифован-ным декором и выделенным дном, типа Фрунзовка по Г. Рау, стеклянный кувшин с рельефной сеткой, пряжки серий А/Б, вариантов В1в, В2в, В/Д, Д1а, З, пояс-ные наконечники Кантемировка-Мун-дольсхайм, узкие полулунные поясные накладки, амфоры пр-ва Малой Скифии (Михэлэшень 296), прогнутые подвязные фибулы Б3 с зауженной верхней частью корпуса, подвязные 4 варианта по А.К. Ам-брозу, Т-образная пружинная, золотое ук-рашение полихромного стиля, III/A/7/А III/C/1/А, III/C/1/В (с накладной головкой), III/А/1/А (с накладной головкой), III/1/b/B, III/4/с/В, III/С/1/С, III/C/3/В, замочки шка-тулок, состоящие из петли и кольца.

ВыВоДы

Итак, проведенное исследование позволяет сделать следующие выводы. Смена устойчивых сочетаний типов ве-щей происходит в зависимости от вре-мени, а не каких-либо иных факторов: поло-возрастных, этнокультурных или социальных. Поэтому для решения про-блем хронологии применение метода формализованной сериации не только возможно, но и целесообразно, однако, учитывая различия в типах основных ка-тегорий вещей в мужских и женских мо-гилах желательно использование диффе-ренцированного подхода.

Данное исследование выявило сле-дующие закономерности. Некоторые модификации пряжек чаще встречены у мужчин. На раннечерняховском этапе мужские погребения содержат пряжки типа «омеги» и подгруппы 1/1, в гуннс-кое время — варианта В2в и серии А/Б или А/В. У женщин распространены фи-булы с высоким приемником различных модификаций, включая «чудовищную» серию, и двупластинчатые. Протипами последних считаются Т-образные, а, со-гласно новейшей разработке, — щитко-вые фибулы, встреченные чаще у мужчин.

�2 OIUM * 2011 * 1


рис. 30. Относительная хронология мужских погребений черняховской культуры. Список хронологических индикаторов

OIUM * 2011 * 1 ��


Из воинской могилы в Компанийцах 86 происходит также один из ранних об-разцов двупластинчатых или щитковых фибул, что может косвенно указывать о возникновении двупластинчатых фибул в мужской среде. Наконец, явные разли-чия фиксируются в подвесках мужчин и женщин.

Стеклянные кубки выступают самосто-ятельными маркерами погребений высо-кого социального статуса и могут служить эквивалентом при сравнении хронологии, разработанной на материалах погребе-ний представителей разного пола.

Кроме того, можно сделать некото-рые предварительные выводы относи-тельно особенностей социального уст-ройства черняховцев.

Среди погребений с предметами вооружения, снаряжением всадника и

конской упряжью к воинским, вероятно, относятся только те, которые сопровож-дались боевым и защитным оружием. Снаряжение всадника (шпоры) и стрелы зачастую дополняли инвентарь погребе-ний знати.

В финале черняховской культуры роль социальной «верхушки» выпол-няли, судя по этномаркерам, носители пшеворских, позднесарматских и аланс-ких, а не вельбарских традиций, как это было на раннем этапе 11.

Существуют модификации ювелир-ных изделий, которые указывают на высокий социальный статус владельца. Например, пряжки варианта В2в можно считать самостоятельными маркерами мужских погребений социальной «вер-хушки» западной части черняховской культуры.

1 — полусферическая фиала с выпуклым декором из стекла одного цвета с сосудом (Ружичанка 11), 2 — чаша с врезным и шлифованным декором (Романковцы 105), 3 — стеклянный стакан типа Е 194 (Черне-лив-Русский 265), 4 — пряжки в форме «омеги» (Чернелив-Русский 265, Завадовка 5), 5 — пряжки под-группы 1/1 (Романковцы 105), 6 — прогнутые подвязные фибулы варианта А1 (Чернелив-Русский 265), 7 — роговые гребни варианта I/7/А (Романковцы 105), 8 — роговые гребни варианта I/3/В (Чернелив-Русский 265), 9 — бронзовые «ведерки» (Чернелив-Русский 265), 10 — стеклянные кубки-чашечки (Руд-ка, Переяслав-Хмельницкий 1952-2), 11 — двойные прямоугольные пряжки (Раковец-Чесновский 4), 12 — пряжки серии Б (Раковец-Чесновский 14), 13 — прогнутые подвязные фибулы варианта Б1 (Рудка), 14 — роговые гребни I/1/A и I/2/A (Раковец-Чесновский 4 и 14), 15 — роговой гребень I/11/А (Переяслав-Хмельницкий 1952-2), 16 — шпоры типа Швайцария G-1 (Рудка), 17 — стеклянный кубок типа Косаново 9 по Г. Рау (Косаново 1961-21), 18 — пряжки варианта В1а (Косаново 1961-21), 19 — пряжки серии Б 1а (Ко-саново 1962-59), 20 — прогнутые подвязные фибулы варианта Б2 (Боромля 33), 21 — воинские фибулы: се-рии Б (Каборга 8), с головными пластинками или серии Г по Е.Л. Гороховскому (Косаново 1961-21), 22 — Т-образные пружинные фибулы (Кринички 1), 23 — бюгелькнопффибельн (Косаново 1962-59), 24 — роговые гребни I/8/А (Каборга 8), 25 — роговые гребни II/14/A (Косаново 1961-21), 26 — плоские прямоугольные подвески (Каборга 8), 27 — стеклянные кубки типа Ковалк по Г. Рау (Беленькое 8), 28 — стеклянная чаша (Переяслав-Хмельницкий 1952-5), 29 — пряжки варианта В2б (Беленькое 8), 30 — пряжка варианта В3в (Будешть 243), 31 — пряжка серии Г (Косаново 1961-14), 32 — пряжка серии Д (Тыргшор 82), 33 — про-гнутые подвязные фибулы варианта Б3 (Переяслав-Хмельницкий 1952-5), 34 — двупластинчатые фибулы (Компанийцы 86), 35 — роговые гребни варианта I/1/В (Оселивка 40), 36 — роговые гребни варианта I/1/С (Будешть 243), 37 — роговые гребни III/A/1/А (Михэлэшень 317, Фурмановка 2), 38 — роговые гребни III/B/4/А (Переяслав-Хмельницкий 1952-5), 39 — лунницы (Косаново 1961-14), 40 — шпоры типа Лейна F ( Вел. Бугаевка 148, Переяслав-Хмельницкий 1952-5), 41 — конические невысокие кубки (Одая 23), 42 — кони-ческий ребристый кубок на ножке (Фурмановка 8), 43 — светлоглиняная узкогорлая амфора типа F (Тыр-гшор 258), 44 — роговые гребни варианта III/А/7/А (Лецкань 34), 45 — роговые гребни варианта III/C/1/А (Фурмановка 8), 46 — пластинчатые шпоры (Одая 23), 47 — толстостенный конический кубок со шлифо-ванным декором типа Луги серии Луги (Тыргшор 179), 48 — пряжки серии Ж (Бырлад-Валя Сякэ 380, Мэ-лэешть 15), 49 — пряжки серии З (Островец Х), 50 — стеклянные конические кубки типа Сынтана де Му-реш (Кантемировка к. 2), 51 ― стеклянные конические кубки с синими каплями (Бырлад-Валя Сякэ 507, Данилова Балка 17), 52 — стеклянные конические кубки с синими нитями (Журавка 5), 53 — стеклянные конические толстостенные кубки со шлифованным овальным декором и выделенным дном (Горошев-цы 4), 54 — стеклянные конические толстостенные кубки со шлифованным шестиугольным декором и выделенным дном (Гавриловка 5), 55 — стеклянный кубок типа Фрунзовка по Г. Рау (Фрунзовка), 56 — стеклянный кувшин (Бырлад-Валя Сякэ 401), 57 — пряжки серии А/Б (Горошевцы 4), 58 — пряжки вариан-та В1в (Данилова Балка 17), 59 — пряжки варианта В2в (Бырлад-Валя Сякэ 501), 60 — пряжки серии В/Д (Островец А), 61 — пряжка варианта Д1а (Журавка 5, Гавриловка 5), 62 — пряжки серии З (Гавриловка 5), 63 — поясной наконечник типа Кантемировка-Мундольсхайм (Кантемировка к. 1), 64 — узкие полулунные поясные накладки (Кантемировка к. 3), 65 — амфора (Михэлэшень 296), 66 — амфора (Михэлэшень 450), 67 — прогнутые подвязные фибулы варианта Б3 с зауженной верхней частью корпуса (Фрунзовка), 68 — подвязные фибулы варианта 4 по А.К. Амброзу (Гавриловка 5), 69 — Т-образная пружинная фибула (Мих-элэшень 175), 70 — золотое украшение полихромного стиля (Кантемировка к. 3), 71 — роговые гребни III/A/7/А (Бырлад-Валя Сякэ 84), 72 — роговые гребни III/В/9/А (Михэлэшень 175), 73 — роговые гребни III/В/7/А (Бырлад-Валя Сякэ 543), 74 — роговые гребни III/B/8/А (Бырлад-Валя Сякэ 507), 75 — роговые греб-ни III/C/1/А (Холмское 14), 76 — роговые гребни III/C/1/В (с накладной головкой) (Михэлэшень 296), 77 — роговые гребни III/А/1/А (с накладной головкой) (Бырлад-Валя Сякэ 501), 78 — роговые гребни III/1/b/B (Кантемировка, к. 1), 79 — роговые гребни III/4/с/В (Кантемировка, к. 3), 80 — роговые гребни III/С/1/С (Слобозия-Кишкэрень 20), 81 — роговые гребни III/C/3/В (Гавриловка 5, Островец А), 82 — замочки шкату-лок (Кантемировка к. 1, Гавриловка 5 и 79)

11 Значительный вклад «позднескифо-сар-матского» культур-ного компонента и практически полное отсутствие вельбарс-кого на позднем этапе черняховской культуры отмечались исследо-вателями (Петраускас, 2004; Любичев, 2010, с. 48; Петраускас, Шишкин, 2010, с. 24; Petrauskas, 2003, S. 294, 298).

�� OIUM * 2011 * 1

рис. 31. Относительная хронология женских погребе-ний черняховской культуры (по: Гопкало, 2008, рис. 3.4)

Т-образные пружинные, бюгель-кнопффибельн или, согласно новейшим разработкам, щитковые фибулы найде-ны преимущественно в кремациях. Пог-ребения с такими фибулами не вошли в

список погребений 3-го АСТ (за исклю-чением погребения Косаново 1962-59). Возможно, указанными модификациями фибул владели иноплеменники, соци-альный статус которых был ограничен.

OIUM * 2011 * 1 ��


ЛитерАтурА

Амброз А.к. Фибулы юга Европейской части СССР II в. до н. э. — IV в. н. э. // САИ. — 1966. — Вып. ДI-30.Амброз А.к. Проблемы раннесредневековой хро-нологии Восточной Европы // СА. — 1971. — № 2.бажан и.А., еременко В.е. Некоторые аспекты ис-следований хронологии могильников по методу П. Райнеке // Проблемы хронологии эпохи латена и римского времени. — СПб., 1992.башкатов Ю.Ю. Поселение позднеримского вре-мени Барбара I на юге Среднего Поднепровья // The turbulent epoch. New materials from the Late Roman period and Migratiom period. II / Monumenta Studia Gothica. — Lublin, 2008. — T. V.Васильев А.А. К вопросу о датировке светлоглиня-ных амфор позднеримского времени (типы D и F по Шелову) // Археологія та етнологія Східної Євро-пи: матеріали і дослідження. — Одеса, 2002.Гавритухин и.О. Хронологические индикаторы финала черняховской культуры. I. Толстостенные кубки со шлифованной и пластической орна-ментацией: конические и с выделенной ножкой (Eggers 236—238, 195; Straume IV—XI) // Сто лет черняховской культуры. — К., 1999.Гавритухин и.О. Финал традиций культур рим-ского времени в Восточном Прикарпатье. // Die spätrömische Kaiserzeit und die früne Völker-wanderungszeit in Mittel- und Osteuropa.― Łódź, 2000.Гавритухин и.О. Некоторые перспективы изуче-ния финала Черняховской культуры // Тр. ГИМ. — 2005. — Вып. 145.Гавритухин и.О. Финал черняховской культуры. Некоторые результаты, трудности и перспективы изучения хронологии // Взаимодействие народов Евразии в эпоху Великого переселения народов. — Ижевск, 2006.Гавритухин и.О. Финал черняховской культуры // Восточная Европа в середине I тысячелетия н. э. — М., 2007.Гопкало О.В. Бусы и подвески черняховской культу-ры. — К., 2008.Гопкало О.В. К периодизации могильника Слобо-зия-Кишкэрень в Бессарабии // Stratum plus. — 2010. — № 4.Гопкало О.В. К вопросу о социальном статусе пог-ребенных с оружием, снаряжением всадника, конс-кой упряжью в ареале черняховской культуры // Доистория Восточной Европы позднеримского времени — начала эпохи Великого переселения народов: М-лы полевых семинаров у с. Войтенки 2009, 2010 гг. — Харьков, 2011.Гопкало О.В. Мужской и женский черняховский кос-тюм (по данным погребений с антропологическими определениями) // Stratum plus. — 2011а. — № 4.Гопкало О.В. Стеклянные изделия в ареале чер-няховской культуры (социологический аспект) // Стекло Восточной Европы в древности, Средне-вековье и Новое время: изучение и реставрация. Тезисы докладов международной научной конфе-ренции. — М., 2011б.Гопкало О.В. Чоловіче та жіноче черняхівське вбрання // Археологія. — 2011в. — № 2.Гопкало О.В. Про дату скляних жетонів у черняхівсь-кому ареалі. В печати 1.Гопкало О.В. Стеклянные изделия в ареале черня-ховской культуры (социологический аспект). Не-опубликованный текст доклада. В печати 2.Гопкало О.В. Черняховский могильник Ружичанка. В печати 3.Гопкало О.В., тылищак В.с. Римские импорты на могильнике Чернелив-Русский // Germania-Sarma-tia. — 2010. — II.

Гороховский е.л. Хронология черняховских могиль-ников Лесостепной Украины // Тр. V Междунар. конгр. археологов-славистов. — К., 1988. — Т.4.Гороховский е.л. Хронология ювелирных изделий первой половины I тыс. н. э. Лесостепного Под-непровья и Южного Побужья: Дисс. ... канд. ист. наук / НА ИА НАН Украины. — 1988а. — ф. 12. — № 465.Гороховский е.л. Некоторые вопросы историог-рафии хронологии черняховской культуры // Сто років вивчення культур полів поховань на Україні: Тез. доп. семінару (Київ, 14—16 грудня 1999 р.). — К., 1999.кравченко Н.м. О методике социологического анализа погребального обряда черняховской куль-туры // Исследования социально-исторических проблем в археологии. — К., 1987.кропотов В.В. Світлоглиняні вузькогорлі амфори «інкерманського» типу // Археологія. — 1998. — № 4.лесман Ю.м. Формализованная сериационная хронология: тщета надежд // Сучасні проблеми ар-хеології. — К., 2002.любичев м.В. Сарматские элементы на могиль-никах черняховской культуры Днепро-Донецкой лесостепи // Черняхівська культура. Актуальні про-блеми досліджень: Зб. тез доп. на міжнар. наук. конф. — К., 2010.магомедов б.В. Черняховская культура Северо-Запдного Причерноморья. К. — 1987.магомедов б.В. Поховальні споруди як ознака со-ціального статусу в черняхівському суспільстві // Проблеми походження та історичного розвитку слов’ян. — Київ; Львів, 1997.магомедов б.В. Черняховская культура. Проблема этноса. — Люблин, 2001.магомедов б.В., левада м.е. Оружие черняховс-кой культуры // МАИЭТ. — 1996. — Вып. V.махно е.В. Кантемирівське поселення та могиль-ник культури полів поховань // АП УРСР. — 1952. — Т. III.Некрасова А.Н. Памятники черняховской культуры Днепровского Левобережья // Готы и Рим. — К., 2006.Никитина Г.Ф. Систематика погребального обряда племен Черняховской культуры. — М., 1985.Петраускас О.В. Могильник черняховской культу-ры в г. Каневе — ул. Пушкина // Studia Gothica. — 1998. — 2.Петраускас О.В. Шпоры из могильника черняхов-ской культуры у села Великая Бугаевка // Сто лет черняховской культуре. — К., 1999.Петраускас О.В. Могильник та поселення чер-няхівської культури біля с. Дідівщина (за матеріа-лами розкопок Валерії Козловської) // Археоло-гія. — 2001. — № 2.Петраускас О.В. Типи археологічних трупоспалень черняхівської культури (територія поширення, ет-нокультурні особливості та хронологія) // Археоло-гія. — 2002. — № 3.Петраускас О.В. Поховання багатої дівчинки на могильнику черняхівської культури Велика Бугаїв-ка // Археологія давніх слов’ян. — К., 2004.Петраускас О.В. Час появи та деякі особливості розвитку трупопокладень із західною орієнтацією в черняхівській культурі (за даними могильників України) // Ostrogothika. — Харьков, 2009.Петраускас О.В., синица е.В. Фибулы «щитко-вого типа» черняховской культуры // Germania-Sarmatia. — 2010. — II.Петраускас О.В., Шишкин р.Г. Могильник и по-селение у с. Великая Бугаевка и их место в систе-ме древностей позднеримского времени и эпохи Великого переселения народов в Среднем Под-

�� OIUM * 2011 * 1


непровье // Лесная и лесостепная зоны Восточ-ной Европы в эпохи римских влияний и Великого переселения народов. Конференция 2. — Тула, 2010. — Ч. 2.рутковская л.м. Археологические памятники IV—V вв. в районе Кременчугского моря (Украина) // SA. — 1979. — Т. XXVII/2.сымонович Э.А., кравченко Н.м. Погребальные обряды племен черняховской культуры // САИ. — 1983. — Вып. Д1-22.Шелов Д.б. Узкогорлые светлоглиняные амфоры первых веков н. э. // КСИА. — 1978. — Вып. 156.Шишкин р.Г. Классификация и типология трехслой-ных гребней черняховской культуры // Сто років вивчення культур полів поховань на Україні: Тез. доп. семінару (Київ, 14—16 грудня 1999 р.). — К., 1999.Barkóczi L. Pannonische Glasfunde in Ungarn. — Budapest, 1988.Bierbrauer V. Ostgermanische Oberschichtgräber der römischen Kaiserzeit und des frühen Mittelalters // Archeologia Baltica. — 1989. — T. VIII / Peregrinatio Gothica. II.Böhme H.W. Germanische Grabfunde des 4. bis 5.Jahrhunderts. — München, 1974. — XXX.Eggers H.J. Der römische Import im freien Germa-nien. — Hamburg, 1951.Gavritukhin I. Double-plate fibels of subgroup I // A nyíregyházi Jósa András Múzeum Évkönyve. — 2002. — XLIV.Godłowski K. The Chronology of the Late Roman and Early Migration Periods in Central Europe. — Kraków, 1970.Ilyashenko S., Naumenko S. Narrow-nesked light-clay amphorae: developments in classification and chro-nology // Production and Trade of Amphorae in the Black Sea. International Round-Table Conference Ba-tumi-Trabzon, 27th—29th April, 2006.Ioniţa I. Eine Glasschale mit eingeritztem Wabenmus-ter und Fasettenschliff von Iacobeni (Kr. Iaşi) // Da-cia. — 1995. — XXXVIII—XXXIX.Kazanski M. Les Goths et les Huns. A propos des rela-tions entre les Barbares sédentaires et les nomades // Archéologie Médiévale. — 1992. — 22.Kazanski M., Legoux R. Contribution а l’étude des té-moignages archéologiques des Goths en Europe ori-entale б l’époque des Grandes Migrations: la chronol-ogie de la culture de Сernjahov récente // Archéologie Médiévale. — 1988. — 18.Kokowski A. L’art militaire des Goths à l’époque ro-maine Tardive (d’après les données archéologiques) // L’armée romaine et les barbares du IIIe au VIIe siè-cle. — Paris, 1993.Kokowski A. Schlossbeschläge und Schlüssel im Bar-baricum in der römischen Kaiserzeit und der frühen Völkerwanderungszeit. — Lublin, 1997.

Opaiţ A. Aspekte ale vienţi economice din provincia Scythia (secolele IV—VI p. Ch.) Producţia ceramicii lo-cale şi de import. — Bucureşt, 1996.Palade V. Necropole du IVe et commencement du Ve siécle n. é. a Bârlad-Valea Seacă // IA Roumanie. — 1986. — 12.Palade V. Aşezarea şi necropola de la Bârlad-Valea Seacă secolele III—V. — Bucureşti, 2004.Paraschiv D. Amfore pontice romane şi romano-bizan-tine ǐn zona Dunării de Jos // AM. — 2002. — XXV.Petrauskas O.V. Die Gräberfelder der Černjachov-Kul-tur von Kosanovo und Gavrilovka — eine vergleichende Studie zu Chronologie, Bestattungssitten und ethnokul-turellen Besonderheiten // BRGK. — 2003.― Bd. 84.Ramqvist Per. H. Högom. Part 1. The excavations 1949—1984 // Archaeology and enviroment 13. Umeå. — Stokholm; Kiel, 1992.Rau G. Körpergräber mit Glasbeigaben des 4. nach-christlichen Jahrhunderts im Oder-Weichsel-Raum // Acta praehistorica et archaeologica. — 1972. — 3.Rau G. Spatantike Facettschliffgläser in Nord- und Osteuropa // Acta praehistorica archaeologica. — 2008. — 40.Schulze M. Die spätkaiserzeitlichen Armbrustfibeln mit festem Nadelhalter (Gruppe Almgren VI.2) // An-tiquitas. — 1977. — R. 3. — Bd. 19.Straume E. Gläser mit Facettenschliff aus skandi-navischen Gräbern des 4. und 5. Jahrhunderts n. Chr. — Oslo, 1987.Tejral J. Fremde Einflüsse und kulturelle Veränderun-gen nördlich der mittleren Donau zu Beginn der Völker-wanderungszeit // PG. — 1986.Tejral J. Einige Bemerkungen zur Chronologie der späten römischen Kaiserzeit in Mitteleuropa // Prob-leme der relativen und absoluten Chronologie ab Laténezeit bis zum Frühmittelalter. — Kraków, 1992.Tejral J. Neue Aspekte der frühvölkerwanderung-szeitlichen Chronologie im Mitteldonauraum // Neue Beiträge zur Erforschung der Spätantike im mittleren Donauraum. — Brno, 1997.

SummaryChronology of Cherniachov Cultury developed

without any account of differences in things types of male and female grave equipment. The present arti-cle devoted to the relative chronology of male buri-als. The sample included 71 male burial (according to anthropological definitions and inventory) of the 37 cemeteries, representing all regions of Chernia-chov Cultury. Burials of Sample were grouped by eth-nographic and social factors. The relative chronology was developed for these groups. The study revealed differences in the types of things the male and female grave goods, and made some preliminaries on the so-cial structure of Cherniachov society.

OIUM * 2011 * 1 ��

Поселення біля с. Хрінники дослід-жується Д.Н. Козаком від 1993 р. і розко-пане практично повністю. Воно займає частину високої плоскої тераси лівого бе-рега р. Стир, відомої у довколишніх селах під назвою «Шанків Яр». Найбільшу висо-ту тераса має у західній частині урочища та поступово знижується до північного сходу. Сьогодні лінія обривистого берега розташована за 40—50 м від русла річки. З напольної сторони, за 20—30 м від краю берега, починається схил, який перехо-дить у заболочені ділянки. Висота берега 10—15 м. Довжина пам’ятки 700 м уз-довж берега, ширина збереженої частини 20—40 м. За нашими спостереженнями, ерозією ґрунту знищено 20—30 м берего-вої лінії, де знаходилася основна частина поселення. Досліджена площа пам’ятки становить близько 6 тис. м2, що дало мож-ливість простежити в основних рисах його планіграфію, реконструювати соціальну структуру, основні форми розвитку, харак-тер житлового будівництва, основні еле-менти життєдіяльності мешканців (Козак, Прищепа, Шкоропад, 2004; Козак, 2011).

Отримані матеріали дозволили дійти висновку, що поселення було потужним торгівельним, культовим та, можливо, політичним центром якогось міжплемін-ного об’єднання готів на території Захід-ної Волині, зокрема в басейні р. Стир.

У процесі руйнації поселення підми-вом берегів, обвалах культурного шару, а також у досліджених культурних нашару-ваннях і об’єктах зібрано репрезентативну колекцію матеріалу: кераміки, предметів господарського та культового призначення, спорядження вояків і вершників, деталей вбрання та особистої гігієни, прикрас тощо. Їхню детальну характеристику подано в низці попередніх публікацій та монографії (Козак, Прищепа, Шкоропад, 2004; Козак,

2011). Утім, поза увагою лишалася така важлива категорія артефактів як намисто, яке, виходячи з кількості знахідок, було по-пулярним серед жінок і свідчило про їхню заможність порівняно з мешканцями інших готських поселень Волині. Важливо також, що аналіз намиста, зібраного на поселенні, дає можливість додатково аргументувати хронологію поселення.

Серед знахідок з підйомного ма-теріалу селища за наявними класифі-каціями (Алексеева, 1975; 1978; 1982; Tempelmann-Mączyńska, 1985; Гопкало, 2008) ідентифіковано 46 прикрас: 31 з монохромного, 13 з поліхромного скла та одну — зі скла з металевою вкладкою, які представлено наступними типами 1.

монохромне скЛотип XIII/12 (4 екз.) (фото 1, 4, 28; 2, 3, 6;

рис. 1, 4, 28; 2, 3, 6). Намисто гвинтоподібне біконічне зрізане двічі, канал циліндричний поперечний, велике та гігантських розмірів із сіро-блакитного прозорого скла. Техніка виготовлення — навивка. Час побутування такого намиста обґрунтований комплексами черняхівської культури з речами останньої третини III ст. Окрім черняхівського ареалу, подібне намисто походить з пам’яток кола Заозер’є-Узмень (Бобровская, 1999, с. 154; Лопатин, Фурасьев, 2007, с. 60, рис. 25, 13; Гопкало, 2008, с. 33, 34). Висунуто припущен-ня про виробництво таких прикрас безпосе-редньо в межах склоробної майстерні в Ко-марові (Бобровская, 1999, с. 154). В колекції є екземпляри великих розмірів (рис. 2, 3) та гігантських (рис. 1, 4, 28; 2, 6).

тип XVIII/15 (1 екз.) (фото 2, 1; рис. 2, 1). Підвіска гвинтоподібної конічної фор-ми із сіро-блакитного скла. Аналогія похо-дить з черняхівського поховання Журав-ка 21 (Гопкало, 2008, с. 44), яке датується не раніше останньої третини III ст.

Д.н. козак, о.В. гопкало(К и ї в)

наМисто з поселення ВельБарсьКої Культури Біля с. хрінниКи на Волині

та питання хронолоГії паМ’ятКи

1 Типи за К.М. Алексеє-вою дано з літерою А, за М. Темпельманн-Моньчинською ТМ відповідно.

�� OIUM * 2011 * 1


Фото 1. Хрінники. Речі з підйомного матеріалу (див. рис. 1)

Фото 2. Хрінники. Речі з підйомного матеріалу (див. рис. 2)

OIUM * 2011 * 1 ��

100 OIUM * 2011 * 1


рис. 1. Хрінники. Речі з підйомного матеріалу: 1 — підвіска (камінь?), 2 — підвіска з ікла тварини, 3 — предмет невизначеного при-значення (камінь?), 4, 7, 14, 16, 17, 19, 21, 22, 25—28, 31, 33, 36—41, 45—53 — намисто з монохромного скла, 5, 6, 8—10, 23, 24, 29, 30, 32, 34, 35 — намисто з поліхромного скла, 11 — намистина (камінь, глина?), 12, 13 — намисто з перламутра, 15 — фрагмент сучасної іграшки, 18 — намистина або бронзова пронизка (?), 20 — гудзик (?), 42—44 — намисто з моно- або поліхромного скла

OIUM * 2011 * 1 101

рис. 2. Хрінники. Речі з підйомного ма-теріалу: 1 — підвіска з монохромного скла, 2 — фрагмент намис-тини з монохромного скла, 3, 4—7, 10—12, 15—20, 22, 24, 25, 27—36 — намисто з монохромного скла, 8, 9, 13 — намисто з поліхромного скла, 14 — глиняне прясло, 21, 26 — намисто з перламутру, 23 — на-мистина зі скла з мета-левою вкладкою

102 OIUM * 2011 * 1


тип IX/2 (1 екз.) (фото 1, 53; рис. 1, 53). Бісер з чорного непрозорого скла. Датування широке (Гопкало, 2008, с. 26).

тип II/1 (6 екз.) (фото 1, 47—52; рис. 1, 47—52). Округле еліпсоїдне зрізане двічі, маленьке, з чорного непрозорого скла. Дата: I—IV ст. (Гопкало, 2008, с. 17).

тип II/14 (5 екз.) (фото 1, 42—46; 2, 11, 15, 35; рис. 1, 42—46; 2, 11, 15, 35). Округле еліпсоїдне зрізане двічі, серед-нє, з чорного непрозорого скла. Дата: I—IV ст. (Гопкало, 2008, с. 19).

тип II/23 (1 екз.) (фото 2, 4; рис. 2, 4). Округле еліпсоїдне зрізане двічі, велике, з чорного непрозорого скла. Дата: друга третина IV ст. (Гопкало, 2008, с. 21).

тип XIV/15 (2 екз.) (фото 1, 36, 37; рис. 1, 36, 37). Реберчасте еліпсоїдне зрізане двічі, середнє, з некольорового прозорого скла. Датування — остання третина III — перша половина IV ст. за датуючими речами в черняхівських по-хованнях. У Північному Причорномор’ї їхня дата визначається в межах перших століть н. е. так само, як і в Центральній Європі (Гопкало, 2008, с. 36).

тип XIV/14 (1 екз.) (фото 1, 38; рис. 1, 38). Реберчасте еліпсоїдне зрізане двічі, середнє, з чорного непрозорого скла. Дата: I—IV ст. (Гопкало, 2008, с. 36).

тип тМ 183 (2 екз.) (фото 1, 7; 2, 10; рис. 1, 7; 2, 10). Реберчасте видовжене, із зеленого скла, датоване пізньою частиною періоду B2—С2 (Tempelmann-Mączyńska, 1985, S. 45, Taf. 3, 183, Karte, Taf. 41).

тип II/27 (1 екз.) (фото 2, 5; рис. 2, 5). Округле кулясте або еліпсоїдне зрізане двічі або циліндричне, велике, з жовто-зеленого та зеленого прозорого скла. У Північному Причорномор’ї датується II—IV ст. (Гопкало, 2008, с. 22).

Варіант тМ 97b (1 екз.) (фото 1, 33; рис. 1, 33). Еліпсоїдне зрізане двічі бага-точастинне з чорного непрозорого скла. Має широке датування в межах періодів С1b—D (Tempelmann-Mączyńska, 1985, S. 97, Taf. 2, 97, Karte, Taf. 31).

Варіант тМ 91а (1 екз.) (фото 2, 20, рис. 2, 20). Еліпсоїдне зрізане двічі ба-гаточастинне, із синього прозорого або напівпрозорого скла. Датування в межах періодів B2 / C1a (Tempelmann-Mączyńska, 1985, S. 33, Taf. 2, 91, Karte, Taf. 31).

тип А 17 (1 екз.) (фото 2, 7; рис. 2, 7). Еліпсоїдне зрізане двічі, з некольорового прозорого скла. Датування в межах рим-ського часу (Алексеева, 1978, с. 65).

скЛо З метАЛеВою ВкЛАДкоюВаріант тМ 387b (1 екз.) (фото 2, 23;

рис. 2, 23). Еліпсоїдне зрізане двічі бага-точастинне. Датування в межах періодів B2 / C1a (Tempelmann-Mączyńska, 1985, S. 65, Taf. 14, 387, Karte, Taf. 57).

поЛіхромне скЛоВаріант VI/2a (1 екз.) (фото 1, 8;

рис. 1, 8). Діжкоподібне, середнє, з чор-ного непрозорого скла, з фестоноподіб-ним декором із світлого непрозорого скла. Аналогічна намистина знайдена в похованні 38 могильника Чернелів-Русь-кий з речами, що маркують ранній етап черняхівської культури (Гопкало, 2008, с. 52; Гопкало, Тылищак, 2010, с. 86).

тип XIII/5 (1 екз.) (фото 1, 24; рис. 1, 24). Округле еліпсоїдне зрізане двічі, се-

рис. 3. Датування на-миста римського часу з

підйомного матеріалу селища

OIUM * 2011 * 1 10�

козак Д.н., гопкало о.В. намисто з поселення вельбарської культури біля с. хрінники на Волині

реднє, з декором у вигляді квітки. Харак-терне для раннього етапу черняхівської культури, тобто приблизно від другої тре-тини III ст. (Бобровская, 1999, с. 154; Гопка-ло, 2008, с. 58—59), відоме в Північному Причорномор’ї від I ст. (Алексеева, 1982, с. 43), а в Центральній Європі — в межах періодів С1b—C2, тобто протягом III ст. (Tempelmann-Mączyńska, 1985, S. 59).

тип I/10 (4 екз.) (фото 1, 5, 42—44; рис. 1, 5, 42—44). Округле еліпсоїдне зрізане двічі, мале та середнє, з чорного непрозорого скла, декор плямистий. Широке датування в межах I—IV ст. (Гопкало, 2008, с. 48).

тип тМ 304 (1 екз.) (фото 1, 29; рис. 1, 29). Циліндричне видовжене, з оливко-вого прозорого скла, зі спіралеподібним декором з оливкового непрозорого та ро-жево-коричневого непрозорого скла. Да-тування: В2—С1 (Tempelmann-Mączyńska, 1985, S. 56, Taf. 8, 304, Karte, Taf. 51).

Варіант тМ 313а (1 екз.) (фото 1, 34; рис. 1, 34). Діжкоподібне, зелене, зі спіралеподібним декором, з’являється в період B2—C1b (Tempelmann-Mączyńska, 1985, Taf. 9, 313а, Karte, Taf. 51).

Варіант тМ 267b (1 екз.) (фото 1, 10; рис. 1, 10). Еліпсоїдне, зрізане двічі, із зе-леного скла з поперечним вісімкоподіб-ним декором зі світлого непрозорого скла. Аналогії в похованні 6 Мальбор-ку-Вельбарку, яке належить до періоду С1 (Tempelmann-Mączyńska, 1985, S. 53, Taf. 6, 267, Karte, Taf. 48).

Варіант VIII/1a (1 екз.) (фото 1, 6; рис. 1, 6). Еліпсоїдне зрізане двічі, середнє, із чор-ного непрозорого скла з вісімкоподібним декором з білого непрозорого скла. У Північ-ному Причорномор’ї таке датують від I ст. до н. е. до IV ст. н. е. (Гопкало, 2008, с. 52—53).

Варіант VIII/1b (1 екз.) (фото 2, 9; рис. 2, 9). Еліпсоїдне зрізане двічі, серед-

рис. 4. Датуючі речі селища. Фібули: 1, 9 — житло 86; 2—6, 10, 12 — культурний шар; 7, 8 — житло 109; 11 — житло 85

10� OIUM * 2011 * 1


нє, з чорного непрозорого скла з вісімко-подібним декором з жовтого непрозо-рого скла. У Північному Причорномор’ї датується від I ст. до н. е. до IV ст. н. е. (Гопкало, 2008, с. 52—53).

Варіант тМ 294c (1 екз.) (фото 2, 8; рис. 2, 8). Еліпсоїдне зрізане двічі, велике, з чорного непрозорого скла, з декором у вигляді двох поперечних смужок роже-вого скла та хвилеподібної жовтої смуги посередині. Датування широке в межах періодів С1b—D (Tempelmann-Mączyńska, 1985, S. 183, Taf. 7, 294, Karte, Taf. 50).

тип тМ 360 (1 екз.) (фото 2, 13; рис. 2, 13). Діжкоподібне, з червоно-коричнево-го скла, з зеленою серединкою, на якій розташований рослинний орнамент жов-того кольору. Належить до періодів С1b та C2 (Tempelmann-Mączyńska, 1985, S. 59, 186, Taf. 11, 360, Karte, Taf. 54).

хроноЛогія прикрАс

Таким чином, із намистин, типи яких визначаються більш-менш впевнено, мож-на виділити прикраси, характерні для ран-ньоримського, пізньоримського періодів та з широким — у межах усього римсько-го часу — датуванням (рис. 3). Але, серед наявних матеріалів відсутні прикраси, ха-рактерні для другої половини IV — початку V ст. (напр.: Гопкало, 2008, рис. 3.4, 65, 68, 69, 72, 74, 76, 79, 81, 86, 88, 94).

хроноЛогія сеЛиЩАЦі дані дають підстави ще раз звер-

нутися до визначення хронології вель-барського поселення. Досі набір да-туючих речей селища обмежувався фібулами, пряжками, кінцівкою ременя, шпорами та роговими гребенями.

Фібули 2. Колекція фібул із пам’ятки налічує кілька десятків і представлена

рядом модифікацій. Серед них — фібула з високим приймачем, яка має невелику кнопку на голівці, трапецієподібний пе-ретин спинки та три рубчасті кільця на ніжці: над і під приймачем та на ніжці знизу (рис. 4, 1). Найближчі до неї ана-логії знайдено в похованні 108 могиль-ника Очков (Kolnik, 1965, obr. 7, 4), се-ред черняхівських прикрас — у зразках «городницької» серії фібул з високим приймачем (Гороховский, Гопкало, 2004, с. 118—119, 122—123, рис. 5).

На селищі знайдено фібули тих мо-дифікацій, які К. Ґодловський відзначив як індикатори періоду С2 вельбарської культури (Godłowski, 1970, p. 38, pl.V II, 5, 8). Одна з них поєднує ознаки форм А 167 та 168 — рубчасті кільця на корпусі та дороблену пружину, але без кнопки на голівці (рис. 4, 2), інша — з суцільним приймачем та вузькою або загостреною ніжкою (рис. 4, 3). Обидві мають анало-гії на могильнику Цецелє (Jaskanis, 1996, taf. XI, 1; III, 1; XI, 4; XXII, 1).

Від другої третини-третьої чверті III до, принаймні, першої чверті IV ст. на Хрінни-цькому поселенні використовували фібу-ли, типові для черняхівської культури. Се-ред них, за класифікацією та датуваннями Є.Л. Гороховського (Гороховский, 1988), прогнуті підв’язні варіантів А2 (рис. 4, 4, 5): А3, А4 (рис. 4, 6—8), Б1 (рис. 4, 9) та двочленні підв’язні з розширеними ніжками, серії Б з ромбічними ніжками, у нашому випадку — з жалоподібною (рис. 4, 10). Аналогія останній походить із поховання 67 могильника Думанів на Се-редньому Дністрі, що синхронізується з центральноєвропейськими похованнями періоду С2, за К. Ґодловським.

Пластинчаста підв’язна фібула з кор-пусом майже трикутної форми та заго-стреною ніжкою, з утримувачем пру-жини, утвореним згинанням верхньої частини спинки (рис. 4, 11), подібна до застібок римської Дакії: шарнірних фібул типу 37b1a (Cociş, 2004, pl. CXLIII, 1966) та підв’язних — типів 37a1b, 37a5a2, 37a5b, 37a5d1 (Cociş, 2004, pl. CXXIX, 1788; CXXXIV, 1851; CXXXV, 1859; CXXXVI, 1886; CXXXVII, 1899; CXXXVIII, 1909), які датуються III ст. (Cociş, 2004, p. 163); а також — до фібул Ельбського кола — ін-дикаторів періоду С2, за К. Ґодловським (Godłowski, 1970, pl. XV, 3).

Бюгелькнопффібельн — фібули з су-цільним приймачем та кнопкою на голів-ці — як різновид воїнських застібок широ-ко розповсюджені та дуже різноманітні, їх вивчення має велику бібліографію. На-жаль, з Хрінників походить фрагмент за-

2 Дякуємо за консульта-цію В.В. Кропотову.

рис. 5. Датуючі речі з селища. Пряжки,

шпори: 1—6, 8 — куль-турний шар, 7 — госп.

яма 90

OIUM * 2011 * 1 10�

козак Д.н., гопкало о.В. намисто з поселення вельбарської культури біля с. хрінники на Волині

стібки (рис. 4, 12), по якому можна судити лише про деякі її деталі: кнопку на голівці, форму та перетин спинки. Втім, їхнє дату-вання визначається в межах IV — початку V ст. (Гороховский, 1988, с. 240).

Пряжки представлені п’ятьма ек-земплярами. Всі вони одночастинні, але розрізняються за формою рамок: з прямокутною (рис. 5, 1), ліроподібною (рис. 5, 2), овальними рамками з ром-бічним перетином (рис. 5, 3—5), одна з яких з овальним щитком (рис. 5, 3) від-повідає типу H-17, за Р. Мадидою-Легут-ко (Madyda-Legutko, 1987, S. 66) і анало-гічна пряжці з поховання 3 Раковецького могильника черняхівської культури, інша (рис. 5, 4) — типу H-11, за Р. Мадидою-Легутко і датується в межах періодів С2—D (Madyda-Legutko, 1987, S. 63, 64). Вказані застібки мають центральноєв-ропейське походження. Кінцівка ременя (рис. 5, 6), аналогічна знайденій у Торс-берзі, датується, за К. Раддатцем, дру-гою половиною II — першою половиною III ст. Подібна — з вельбарського ареалу, з Кросно, належить, за К. Годловським, до пізньої фази пізньоримського часу, тобто не раніше періоду С2 (Godłowski, 1970, pl. VII, 15, 16).

Шпори 3. Знайдені на пам’ятці заліз-ні шпори належать до двох модифікацій: пластинчастих шпор без зацепів із піра-мідальним шипом (рис. 5, 7) та пластин-частих шпор (рис. 5, 8). Знахідки перших концентруються на Західній Україні, де, вірогідно, їх і виготовляли, датуються другою — третьою чвертями IV ст. (Ра-дюш, у друці). Другі, пластинчасті, дату-ються досить широко: від рубежу ер до рубежу V—VI ст., але знайдений зразок у Хрінниках аналогічний черняхівським з поховання 18 Великої Бугаївки (Петрау-скас, 1999), поховання 23 Одаї, похован-ня 543 Бирлад-Валя Сяке, а також із Біло-русі та Мазурії IV—V ст.

Рогові гребені, за класифікацією Р.Г. Шишкіна (Шишкин, 1999), представ-лені такими варіантами: I/8/C (рис. 6, 5), I/7/A (рис. 6, 1, 2, 4), II/3/A (рис. 6, 3). Ана-логії цим гребеням знайдено серед ін-вентарю черняхівських поховань: першо-му — в похованні 8 могильника Каборга, другому — в похованнях 4 і 19 могильни-ка Ружичанка, третьому та четвертому — в похованні 33 могильника Боромля та багатьох інших. Втім, датування таких гре-бенів у черняхівському ареалі обмежуєть-ся серединою IV ст., оскільки їм на зміну приходять різноманітні варіанти рогових гребенів III класу, за Р.Г. Шишкіним, які від-сутні серед матеріалів селища Хрінники.

Таким чином, матеріал з поселення, який має хронологічні показники, дозво-ляє датувати його II—IV ст. н. е. Проте, на нашу думку, поселення могло існувати й пізніше. Підставою для такого висновку можуть бути дати бюгелькнопффібель і пластинчастої шпори (рис. 4, 12; 5, 8).

До заключної, ІІІ фази існування по-селення можна було б віднести дві жит-лові споруди-напівземлянки (30, 54), в керамічному комплексі яких переваж-ну більшість становить специфічна кру-жальна кераміка (у житлі 30 — 86 %; у житлі 54 — 85 %): міцно випалена, тем-но-сірого кольору зі значною домішкою піску, завдяки чому поверхня черепка має виразно шорстку поверхню. Серед неї переважають горщики з потовщеними, профільованими вінцями та великі посу-

рис. 6. Датуючі речі з селища. Рогові гребені: 1 — культурний шар, 2 — житло 32; 3 — жит-ло 85; 4 — споруда VIII; 5 — житло 12

3 Дякуємо за консульта-ції з приводу типоло-гічного визначення цієї категорії О.О. Радюшу.

10� OIUM * 2011 * 1


дини-піфоси з широкими горизонтальни-ми вінцями, які, за спостереженнями до-слідників, з’являються на черняхівських пам’ятках не раніше IV ст. (Баран, 1981, с. 92). Об’єкти цієї фази синхронні таким пам’яткам вельбарської культури на За-хідній Волині як могильники у Рованцях та Баєві з комплексами періоду D (Куха-ренко, 1975).

Відсутність на поселенні в Хрінниках да-туючих речей, що діагностують фазу ІІІ його існування, можливо, є результатом ситуації, яка склалася в регіоні у зв’язку з подіями се-редини IV ст. у готському суспільстві.

Виходячи з наявних матеріалів, ціл-ком очевидно, що поселення як торговий, культовий та, можливо, політичний центр готів приблизно в середині IV ст. переста-ло існувати (рис. 7). Більша частина його мешканців покинули свої домівки. Кілька сімей, що залишилися на поселенні, утво-рили невеликий хутір, втративши зв’язки з торговими центрами. Вони могли не мати можливостей отримувати імпортні речі, окрім кераміки, яка була, вірогідно, доступнішим товаром. До цього додамо, що в об’єктах фази II поселення груба гончарна кераміка з крупнозернистими домішками піску представлена лише кількома фрагментами.

ЛітерАтурААлексеева е.м. Античные бусы Северного Причер-номорья // САИ. — 1975. — Вып. Г1-12.Алексеева е.м. Античные бусы Северного Причер-номорья // САИ. — 1978. — Вып. Г1-12.Алексеева е.м. Античные бусы Северного Причер-номорья // САИ. — 1982. — Вып. Г1-12.баран В.Д. Черняхiвська культура (за матерiалами Верхнього Днiстра та Захiдного Бугу). — К., 1981.бобровская О.В. Бусы и подвески раннего этапа черняховской культуры (по материалам могильни-ков) // Сто лет черняховской культуре. — К., 1999.Гопкало О.В. Бусы и подвески черняховской культу-ры. — К., 2008.Гопкало О.В., тылищак В.с. Римские импорты на могильнике Чернелив-Русский // Germania-Sarmatia. — 2010. — II.Гороховский е.л. Хронология ювелирных изделий первой половины I тыс. н. э. Лесостепного Под-непровья и Южного Побужья: Дис. ... канд. ист. наук / НА ИА НАН Украины. — 1988. — Ф. 12.Гороховский е.л., Гопкало О.В. Фибулы VII группы О. Альмгрена в ареале черняховской культуры // Археологія давніх слов’ян. — К., 2004.козак Д.Н. Венеди. — К., 2008.козак Д.Н. Торгово-ремісничий та культовий центр на Волині // Actes testentibus. — Львів, 2011.козак Д., Прищепа б., Шкоропад В. Давні земле-роби Волині (пам’ятки археології на Хрінницькому водоймищі). — К., 2004.кухаренко Ю.В. Баївський могильник // Археоло-гія. — 1975. — № 18.лопатин Н.В., Фурасьев А.Г. Северные рубежи раннеславянского мира в III—IV веках н. э. // Ран-неславянский мир. — 2007. — 8.Петраускас О.В. Шпоры из могильника черняхов-ской культуры у села Великая Бугаевка // Сто лет черняховской культуре. — К., 1999.радюш О.А. Шпоры римского времени в Восточной Европе // Военная археология. Сб. мат. проблемно-го совета «Военная археология» при Государствен-ном историческом музее. — М., Вып. 3. — В печати.Шишкин р.Г. Хронологические признаки трехслой-ных гребней черняховской культуры // Сучасні проблеми археології. — К., 2002.Cociş S. Fibulele din Dacia Romană. — Cluj-Napoca, 2004.Godłowski K. The Chronology of the Late Roman and Early Migration Periods in Central Europe. — Kraków, 1970.Jaskanis J. Cecele. Ein Gräberfeld der Wielbark-Kultur in Ostpolen. — Kraków, 1996.Kolnik T. K typológii a chronológii niektorých spon z mladšej doby rímskej na Jugozápadnom Slovensku // Slovenská archeológia. — 1965. — XIII-1.Madyda-Legutko R. Die Gürtelschnallen der römi-schen Kaiserzeit der frühen Völkerwanderungszeit im mitteleuropäischen Barbaricum // BAR. — 1987.Tempelmann-Mączyńska M. Die Perlen der römi-schen Kaiserzeit und der frühen Phase der Völker-wanderungszeit im mitteleuropäischen Barbari-cum. — Mainz am Rhein, 1985.

SummaryBeads and pendants were found in the Hrin-

nyki settlements surface finds. Cultural identity and chronology definition is provided for only some of finds. According to the existing classifications of beads (Алексеева, 1975; 1978; 1982; Tempelmann-Mączyńska, 1985; Гопкало, 2008), 46 adornments of the Roman period were identified. This data comple-ments the evidence on the settlement chronology.

Фаза № житла ІІ ст. н. е. ІІІ ст. н. е. IV ст. н. е. Тип житла

(н/з, п/з)

І фаза В2/С1

29а п/з32 п/з33 п/з99 п/з

107 п/з116 п/з

ІІ фаза С2/С3

4 п/з9 п/з

11 н/з13 п/з16 п/з25 п/з18 п/з29 п/з40 н/з41 п/з43 н/з45 н/з48 н/з50 н/з47 н/з67 п/з79 п/з85 п/з86 п/з90 п/з

100 п/з103 п/з105 п/з109 п/з111 п/з114 п/з

ІІІ фаза Di

30 п/з54 п/з

рис. 7. Хронологія та періодизація жител

селища

OIUM * 2011 * 1 10�

В 2008—2010 годах были проведены раскопки на могильнике черняховской культуры у с. Легедзино Тальновского района Черкасской области (Магомедов, Диденко, 2009; Магомедов, Диденко, Кожемяченко, 2010). За это время была исследована площадь 378 м2, открыто 57 погребений. Общая датировка мо-гильника определена нами в пределах ІV в. Как и большинство черняховских некрополей, могильник является бири-туальным, то есть включает захороне-ния по обрядам ингумации и кремации. Значительная часть находок происходит из культового слоя и имеет следы пре-бывания в погребальном костре. Среди материалов могильника много целых или фрагментированных металличес-ких частей поясов. Некоторые детали поясной гарнитуры (поясные накладки, фрагмент пряжки, наконечник ремня), учитывая технологию их изготовления и особенности художественного оформле-ния, следует признать изделиями про-винциально-римских мастерских или их местными подражаниями.

Как правило, черняховские пояса имели только одну металлическую де-таль — пряжку, нередко с обоймой для крепления к кожаному ремню. Другие детали — поясные накладки и наконеч-ники — имели в основном декоративное значение и использовались редко. Такие предметы, найденные на черняховских памятниках, обычно просты в изготов-лении. Например, несколько поясных накладок происходит из могильника Компанийцы. Четыре из них, железные, представляют собой прямоугольные или закругленные на концах пластины с отверстиями для заклепок без дополни-тельных украшений; пятая, бронзовая, имеет фасетки на длинных сторонах и

гравировку в виде косых крестов на обо-их концах (Некрасова, 2006, рис. 56, 11, 12; 57, 3, 12, 13). Последняя накладка имеет относительно сложные декора-тивные элементы. Подобные изделия, украшенные фасетками, различными штампами и эмалью получили широкое распространение в римской армии.

Из культового слоя могильника Ле-гедзино происходят четыре прямоуголь-ные поясные накладки. Две из них имеют много общего в деталях оформления и могли быть изготовлены в одной мастер-ской, но вряд ли входили в один набор.

Первая накладка бронзовая, с двумя заклепками, согнута (рис. 1, 1). Корпус украшен по краям фасетками, в торцевых частях — поперечными гравированными канавками. В середине — чеканный ор-намент: 4 круглые углубления от штампа, в дне каждого — по 4 дополнительные квадратные углубления. Между круглы-ми углублениями — парные овальные штампованные углубления с выпуклым дном. Размеры накладки 38 × 8 мм.

Вторая накладка также бронзовая, с двумя заклепками, слегка согнута (рис. 2, 2). Корпус украшен по краям фасетками, в торцовых частях — поперечными канав-ками. В середине — чеканный орнамент: 3 круглые углубления, в дне каждого — дополнительные квадратные углубления числом до 13-и. Между круглыми углуб-лениями — овальные углубления с вы-пуклым дном. Размеры 37 × 8 мм.

В обоих случаях следы круглых штам-пов на накладках имеют решетчатую поверхность. Такая технология использо-валась при инкрустации металлических изделий эмалью (расплавленным стек-лом) для более прочного сцепления эма-ли с металлом. На наших вещах инкрус-тация не сохранилась, так как накладки,

б.В. магомедов

(К и е в)

детали риМсКоЙ поясноЙ Гарнитуры из МоГильниКа леГедзино

10� OIUM * 2011 * 1


как и практически все находки из слоя по-бывали в погребальном костре. Близкие накладки с фасетками и круглым штам-пом входят в состав бронзового поясного набора первой половины V в. из некро-поля Ренен на Нижнем Рейне (Sommer, 1984, Taf. 58, 7—9) (рис. 1, 5—7). Такие же накладки от воинского пояса из Аль-тенштадта на Верхнем Дунае (провинция Реция) Эрвин Келлер датирует середи-ной IV в. (Keller, 1971, S. 68, Abb. 23, 15; Taf. 34, 9).

Третья и четвертая накладки из Легед-зино находят приближенные аналогии на Рейнском лимесе среди римской поясной гарнитуры группы 2 по Маркусу Зоммеру, которые он датирует 364/370 гг. — нача-лом V в. Третья накладка — бронзовая с двумя заклепками, согнута (рис. 1, 3). По длинным сторонам украшена слабо вы-раженными фасетками. В центральной части имеется чеканный орнамент: ком-позиция из глубоких следов треугольного штампа. Размеры 38 × 7 мм. Орнамента-

рис. 2. Пряжки и нако-нечники поясов: 1, 2 —

Легедзино; 3 — Вьевиль; 4 — Рыжевка; 5 — Вар-пелев. 1—4 — бронза;

5 — серебро

рис. 1. Поясные накладки: 1—4 — Ле-

гедзино; 5—7 — Ре-нен; 8 — Фольклин-

ген; 9, 10 — Кельн. 1—3, 5—10 — бронза,

4 — железо

OIUM * 2011 * 1 10�

магомедов б.В. детали римской поясной гарнитуры из могильника легедзино

ми из треугольных углублений украшены некоторые поясные накладки из Трира и Фольклингена (Sommer, 1984, Abb. h, 6; Taf. 57, 5) (рис. 1, 8). Однако такой декор встречается и в более раннее время. Ко ІІ веку относятся накладки и наконеч-ники армейских поясов с треугольными гнездами для эмалевых вставок из Рейн-ских провинций и один экземпляр из Херсонеса (Костромичев, 2006, с. 69, 113 (№ 50), рис. 11, 13—17).

Четвертая накладка — железная с фасетированными краями и с одной цен-тральной заклепкой (рис. 1, 4). Одна по-ловина хорошо сохранилась благодаря слою окалины, другая половина сильно окислена. Размеры 49 × 6 мм. Такую же форму имеют накладки из Кельна, но они крепились к ремню двумя заклепка-ми (Sommer, 1984, Taf. 46, 15, 16) (рис. 1, 9, 10).

Еще два предмета поясной гарнитуры из могильника Легедзино декорированы одинаковым, редким для черняховских изделий, способом. Фрагмент бронзо-вой овальной обоймы от пряжки, с за-краиной, украшен рифлением на втул-ке (рис. 2, 1). Размеры фрагмента 24 × 18 мм. Рифление использовано также для оформления валика на прямоуголь-ном бронзовом наконечнике пояса из погр. 23 (рис. 2, 2). Такой декор на обой-мах пряжек и на наконечниках ремней характерен для римских поясов группы 2 по Маркусу Зоммеру, которую этот автор датирует в пределах 364/370 гг. — на-чала V в., раньше рифление не встреча-ется (Sommer, 1984, S. 59—82, обоймы: Taf. 5, 2; 6, 5; 17, 1, 3; 38, 4; наконечники: Taf. 23, 1—4; 40, 10). При этом пряжки с овальной или круглой формой обоймы (taschenformige Beschläg) М. Зоммер от-носит только к группе 1 (290—400 гг.), что хронологически ограничивает нашу находку последней третью IV века. Та-кая датировка подтверждается другими находками пряжек с овальными обой-мами с рифлением в Германии, в погра-ничных провинциях Среднего и Нижнего Дуная 1 (Tejral, 1992, S. 229, Abb. 1, 20; Pollak, 1992, S. 261, Abb. 9, 4; Keller, 1971, Abb. 18, 1; Preda, 1980, Pl. XVI, M10.2; XXXI, 2). В черняховской культуре нам из-вестна одна пряжка с такой же обоймой из неизданного до сих пор могильника Рыжевка 3 (погр. 11, раскопки В.В. Кро-поткина 1962 г.) (рис. 2, 4). Е.Л. Горо-ховский включает пряжку из Рыжевки в серию В («Буго-Дунайская») подгруп-пы 1/2, группы 1, которую связывает с провинциально-римскими прототипами,

для которых характерны, в частности, «вытянутые овальные обоймы, иногда с «гофрированным» захватом» и которые датируются второй третью и второй по-ловиной IV в. (Гороховский, 1988, с. 300, кат. № 66, табл. 35, 29).

Наконечники прямоугольной формы (форма D), часто с рифлением, как и само рифление, появляются в западных римс-ких провинциях только с поясами груп-пы 2 (364/370 гг. — начало V в.), напри-мер экземпляр из захоронения в Вьевиле (Vieuxville) в Бельгии (рис. 2, 3) (Sommer, 1984, S. 55, Taf. 59, 4). Такие же рифленые наконечники из Баварии (предположи-тельно части воинского пояса) датирова-ны второй половиной IV в. (Keller, 1971, S. 66, Taf. 32, 2; 36, 3; 38, 15). Известны погребальные комплексы с сочетаниями пряжки и наконечника, подобных нашим находкам. В «княжеском» погребении А могильника Варпелев (Varpelev) в Дании найдены серебряные пряжка с овальной обоймой, украшенной рифлением и пря-моугольный наконечник пояса с вали-ком, декорированным ячейками (рис. 2, 5). М. Зоммер включил их в группу 2 римских поясов с соответствующей дати-ровкой (Sommer, 1984, S. 63, Taf. 41, 1, 2). Датировка этого комплекса спорна, так как другие исследователи относят весь комплекс или ременную гарнитуру из Варпелев ко времени около 290—320 гг. (Grane 2007, Р. 94—95), около 320—340 гг. (Щукин, Щербакова 1986, с. 189, со ссылкой на С. Енсена), не ранее сту-пени С3 (300/320—350/370 гг.) (Kazanski 2011, Р. 96), ко второй—третьей четвер-ти IV в. (Гороховский 1988, с. 300—301). Сочетание стеклянных сосудов из этого погребения, изученных Эльдрид Страу-ме дает поздний отрезок ступени С3, то есть около третьей четверти IV в. 2 Дру-гое погребение из некрополя Майен на Рейнском лимесе содержало более круп-ную пряжку с прямоугольной обоймой и прямоугольный наконечник пояса, обе вещи украшены рифлением. Комплекс датирует медная монета Валентиниана 364—375 гг. (Sommer, 1984, Taf. 39, 1, 2).

Таким образом, аналогии из пригра-ничных провинций Римской империи позволяют датировать детали воинских поясов из Легедзино поздним периодом черняховской культуры: поясные на-кладки — в пределах второй половины IV века, а фрагмент обоймы от пряжки и наконечник пояса — последней третью IV века.

На исследованном участке могиль-ника найдено немало обычных для

1 Практически не противоречит предло-женной дате находка подобной пряжки в Румынской Добрудже, в погребении вместе с монетами Констанция ІІ (337-361 гг.) (Kazanski 2011, p. 95, ann. 3, fig. 3, 1).2 Следует отметить, что этот памятник и могильник Легедзино расположены близко один от другого (в 40 км) в бассейне р. Синюхи, притока Южного Буга.3Чаша подгруппы 1 (Eggers 226, 228) и ку-бок типа II (Eggers 231) (Straume, 1987, S. 33, 42, Abb. 5).

110 OIUM * 2011 * 1


черняховской культуры импортных ве-щей (часто представленных фрагмента-ми) — амфоры, краснолаковые сосуды, стеклянные кубки, различные бусы. Для местного населения эти массовые про-дукты Восточных провинций Империи были доступными предметами роскоши, на которые имелся постоянный спрос. В отличие от них, рассмотренные нами де-тали поясной гарнитуры связаны с рим-ским воинским бытом. Такие вещи не были обычным товаром, в варварскую среду они попадали вместе с их владель-цами. Очень вероятно, что на могильни-ке Легедзино были похоронены воины из местной общины, незадолго до гун-нского вторжения проходившие службу в гарнизонах Римской империи. По исто-рическим и нумизматическим данным, готские (в нашем случае черняховские) отряды были расквартированы в основ-ном в Восточных провинциях или на Среднем Дунае (Магомедов, 2006, с. 48). Многие из приведенных нами аналогий к находкам происходят из Галлии и Рейн-ского лимеса. Отчасти это можно объяс-нить лучшей степенью археологической изученности этого региона. Поэтому мы не можем с полной уверенностью лока-лизовать происхождение предметов на-шего исследования именно из Западных провинций, тем более что воинская мода в таком централизованном государстве, как Римская империя, распространялась достаточно широко. Будем надеяться, что находки из новых раскопок могиль-ника Легедзино позволят сделать более определенные выводы.

ЛитерАтурАГороховский е.л. Хронология ювелирных изделий первой половины I тысячелетия н. э. Лесостепно-го Поднепровья и Южного Побужья: Дис. … канд. ист. наук: 07.00.06 / Ин-т археологии АН УССР. — К., 1988.костромичев Д.А. Римское военное снаряжение из Херсонеса // МАИЭТ. — Вып. ХІІ, ч. 1.магомедов б.В. Монети як джерело вивчення історії племен черняхівської культури // Археоло-гія. — 2006. — № 4.

магомедов б.В., Диденко с.В. Могильник черня-ховской культуры у с. Легедзино. Работы 2008—2009 гг. // Круц В.А., Корвин-Пиотровский А.Г., Менотти Ф., Рыжов С.Н., Толочко Д.В., Чабанюк В.В. Трипольское поселение-гигант Тальянки. Исследо-вания 2009 г. — К., 2009.магомедов б.В., Диденко с.В., кожемяченко В.б. Могильник черняховской культуры у с. Легедзино. Работы 2010 года // Круц В.А., Корвин-Пиотровс-кий А.Г., Менотти Ф., Рыжов С.Н., Черновол Д.К., Чабанюк В.В. Трипольское поселение-гигант Таль-янки. Исследования 2010 г. — К. 2010.Некрасова А.Н. Памятники черняховской культуры Днепровского Левобережья // Готы и Рим. — К., 2006.щукин м.б., щербакова т.А. К хронологии могильника Данчены // Рафалович И.А. Данчены. Могильник чер-няховской культуры III—IV вв. н. э. — Кишинев, 1986.Grane T. Southern Scandinavian Foederati and Auxi-liarii? // Beyond the Roman Frontier. Roman Influ-ences on the Northern Barbaricum (Analecta Romana Instituti Danoci, Suppl. 39). — Roma, 2007.Kazanski M. Kishpek, Ekazhevo and Varpelev: on the problem of Pontic-Scandinavian relations in the Late-Roman period // Inter ambo maria. Contacts between Scandinavia and the Crimea in the Roman Period. — Kristiansand-Simferopol. — 2011.Keller E. Die spätrömischen Grabfunde in Südbay-ern. — München, 1971.Pollak M. Zur chronologischen Entwiklung der Gräber-felder Ufernoricums im 4. und 5. Jahrhundert // Prob-leme der relativen und absoluten Chronologie ab Latenezeit bis zum Frühmittelalter. — Krakow, 1992.Preda C. Callatis. Necropola romano-bizantină. — Bucureşti, 1980.Sommer M. Die Gürtel und Gürtelbeschläge des 4. und 5. Jahrhuderts im römischen Reich // Bonner Hefte für Vorgeschichte. — Bonn, 1984. — Nr. 22.Straume E. Gläser mit Facettenschliff aus skandi-navischen Gräbern des 4. und 5. Jahrhunderts n. Chr. — Oslo, 1987.Tejral J. Einige Bemerkungen zur Chronologie der späten römischen Kaiserzeit in Mitteleuropa // Prob-leme der relativen und absoluten Chronologie ab Latenezeit bis zum Frühmittelalter. — Krakow, 1992.

ZuSammenfaSSung

Die Teile von Gürtel, die Erzeugnisse der rö-mischen Werkstätten oder ihre lokalen Nachah-mungen sind, waren im Gräberfeld der Černjachov-Kultur von Legedzino (Čerkasskaja oblast’, Ukraine) in 2009—2010 gefunden. Es sind drei bronzene und eine eiserne Gürtelbeschlägen, sowie ein Fragment der Bronzenschnalle und eine bronzen Riemenzunge. Die Analogien gibt es in Rhein-Limes in den Grabkom-plexe von Mitte des 4. bis Anfang des 5. Jahrhunderte. Wahrscheinlich, im Gräberfeld waren die Krieger be-graben, die im römischen Reich dienten.

OIUM * 2011 * 1 111

Могильник у с. Чернелів-Руський Тернопільського р-ну Тернопільської обл. (Західне Поділля) досліджувався І.П. Ге-ретою (1938—2002) і є одним з найбільш широко розкопаних некрополів чер-няхівської культури. Матеріали могиль-ника мають важливе значення для вив-чення історії населення півдня Східної Європи пізньоримського часу, але вони введені у науковий обіг лише частково (Герета, 1989; 1995; 1997; Тиліщак, 2006).

Значний науковий інтерес викликає ліпна кераміка могильника. Свого часу І.П. Герета відзначав присутність у по-ховальних комплексах могильника ліп-ної кераміки вельбарської, пшеворської та сарматської традицій (Герета, 1989, с. 287—293, 295). Проте, залишається ак-туальною детальна характеристика ліпної кераміки могильника, що має важливе значення для реконструкції етнокультур-ної структури тогочасного населення.

Джерелами даного дослідження ста-ли звіти про археологічні дослідження могильника, що зберігаються у Науково-му архіві Інституту археології НАН Украї-ни, а також колекція матеріалів пам’ятки, котра знаходиться у фондах Тернопільсь-кого обласного краєзнавчого музею 1.

На пам’ятці ліпна кераміка чер-няхівського часу представлена цілими формами та численними фрагментами. У роботі опрацьовано 69 цілих чи фрагмен-тованих посудин, що походять із 45 похо-вань та культурного шару могильника. Загалом, виготовлені без гончарного кру-га посудини становлять близько чверті усієї керамічної посуди виявленої на мо-гильнику.

У більшості випадків у могили було покладено по одній—дві ліпні посудини. У 5 похованнях зафіксовано по три ліп-них посудини. Найбільший набір ліпного

посуду було поміщено у поховання 255 (глек і 4 миски) (рис. 5, 9—18). Ліпний посуд у значній частині поховань поєдну-вався із гончарним. Хоча у деяких похо-ваннях ліпні кубки чи мисочки були єди-ним інвентарем.

За функціональним призначенням та розмірами ліпна кераміка Чернелево-Руського могильника може бути розділе-на на такі групи: горщики, миски, глеки, кухлі, кубки, а також, можливо, сковорід-ки.

Свого часу, класифікацію черняхівсь-кої ліпної кераміки запропонувала Г.Ф. Нікітіна (1966). Ліпна кераміка ок-ремих регіонів черняхівської культури вивчалася у роботах В.Д. Барана (1981, с. 75—84), Б.В. Магомедова (1987, с. 45—59), щоправда, основна увага при-ділялась ліпним горщикам. Нещодавно О.В. Гудкова присвятила спеціальну ро-боту ліпній кераміці ранніх черняхівських пам’яток (Гудкова, 2003—2004). Проте, як справедливо відзначає Б.В. Магоме-дов, типологія черняхівської ліпної по-суди, в основному, укладається у рамки типологій попередніх або сусідніх куль-тур (Магомедов, 2001, с. 45). Більшість форм ліпного посуду, що представлені на Чернелево-Руському могильнику, за-ходять аналогії у вельбарській культурі. Типологія ліпної кераміки вельбарської культури детально розроблена Р. Шинд-лером та Р. Волангевичем (Wołągiewicz, 1993). Тому ліпна кераміка могильника надалі співставлятиметься, перш за все, з групами вельбарської кераміки Шин-длера — Волангевича. Такий підхід, на мою думку, дозволить чіткіше окреслити етнокультурні особливості даної групи поховального інвентарю.

Серед ліпних горщиків виділяються наступні типи:

В.с. тиліщак

(К и ї в)

ліпна КераМіКа чернелеВо-русьКоГо черняхіВсьКоГо МоГильниКа

1 Рисунки ліпних посудин, які наведені у цій роботі, виконані автором. Висловлюю щиру подяку дирек-тору Тернопільського обласного краєзнавчо-го музею С.В. Костюку та завідуючій архео-логічними фондами цього музєю Т.М. Ко-вальчук за сприяння в опрацюванні колекції матеріалів могильника.

112 OIUM * 2011 * 1


Тип 1 — горщики яйцевидні з невиді-леним горлом та загнутим усередину вінцем («кумпфи»). На могильнику, пе-реважно, відомі у фрагментах. Лише у трьох випадках можливим є визначення загальної форми посудин (рис. 1, 1—3). Цілий горщик походить із поховання 90 2. Великий фрагмент, який дає уявлення про форму посудини виявлений у похо-вання 261. Ще один горщик, який можна реконструювати, походить із культурного шару (розкопки 1983 р.). Усі горщики ма-ють ошершавлену поверхню. Невисокі горщики з поховання 90 та з культурного шару відповідають типу Іа вельбарської кераміки у класифікації Р. Волангевича 3 (Wołągiewicz, 1993, S. 12).

А ось горщик із поховання 261, який зберігся фрагментарно, має риси, що зближують його з подібними посудина-ми пшеворської культури. Висота цього горщика понад 18 см. Перегин бочка роз-ташований біля 3/4 висоти. Горщик також

мав, швидше за все, виділене дно (рис. 1, 3). Такі особливості притаманні біль-ше пшеворським горщикам, ніж вель-барським (Wołągiewicz, 1993, S. 54 — 55; Магомедов, 2001, с. 46). У вельбарській культурі «кумпфи» використовувались до фази С2, а у пшеворській культурі подібні горщики вийшли з ужитку на ранній фазі пізньоримського часу (Wołągiewicz, 1993, S. 44).

Тип 2 — горщики слабо профільовані, банкоподібні з вертикальними вінчика-ми. Горщики цього типу виготовлялися з грубого тіста з домішками крупнозер-нистого шамоту. Їх випал слабкий, колір поверхні — сіро-коричневий. Горщики цього типу походять із поховань 131 та 298 (рис. 1, 4, 5). За технологією виго-товлення та формами вони відрізняють-ся від іншої ліпної кераміки могильни-ка 4. Серед дослідників отримали назву «сарматських» (Герета, 1989, с. 295). Їх поширення пов’язується із сарматським,

рис. 1. Ліпна кераміка Чернелево-Руського

могильника. Типи 1—6: 1—3 — тип 1; 4,

5 — тип 2; 6 — тип 3; 7—10 — тип 4; 11,

12 — тип 5; 13—16 — тип 6. 1 — культур-ний шар; 2 — пох.

90; 3 — пох. 261; 4 — пох. 131; 5, 10 —

пох. 298; 6 — пох. 265; 7, 16 — пох. 255; 8,

13, 15 — пох. 257; 9 — пох. 65; 11 — пох. 139;

12 — пох. 205; 14 — пох. 111

2 Даний комплекс є за-хороненням посудин, без слідів поховання.

3 Далі типи вель-барської ліпної

кераміки зазначаються відповідно до розро-

бок Р. Волангевича (Wołągiewicz, 1993).

4 За складом тіста і тех-нологією виготовлення до горщиків цього типу подібний лише кубок із

поховання 267.

OIUM * 2011 * 1 11�

тиліщак В.с. ліпна кераміка чернелево-руського черняхівського могильника

пізньоскіфським чи дакійським населен-ням, що увійшло до складу черняхівської культури (Магомедов, 2001, с. 46).

Тип 3 — горщик / ваза із профільова-ним округлобоким корпусом, розхилени-ми вінцями, широкогорлий (діаметр гор-ла більше півтора діаметра денця), має виділене дно (рис. 1, 6). Виявлений у по-ховання 265. Посудина вирізняється ста-ранною роботою, має загладжену повер-хню рівномірного коричневого кольору. У типології вельбарської культури Шинд-лера — Волангевича дана посудина на-ходить певні відповідники серед ваз ти-пу IVВ (Wołągiewicz, 1993, S. 13; tabl. 13). Проте, потрібно зауважити, що виділене дно не характерне для вельбарської ке-раміки. У зв’язку з цим доцільно від-значити, що на пшеворських пам’ятках зустрічаються опуклобокі гладкостінні горщики з виділеним дном. Зокрема, в класифікації кераміки пшеворського могильника в Опоці (Люблінщина) вони виділені як тип G1 (Stasiak, 1994, zest. 1; 2; rys. 58a). Як відзначає М. Стасяк, цей тип пов’язується із середньою і пізньою фазами розвитку могильника в Опо-ці, тобто із періодом В2/С1—С1а (Stasiak, 1994, S. 65).

Найчисельнішою групою ліпної ке-раміки є столові мископодібні посудини. Серед них виділяються наступні різнови-ди:

Тип 4 — закриті миски із заокругле-ним S-подібним перегином бочка та роз-хиленими вінцями (рис. 1, 7—10). Мис-ки цього типу виявлені у похованнях 65, 255, 257, 298. Посудини із поховань 257 та 298 декоровані по перегину бочка не-великими псевдовушками (рис. 1, 8, 10). Миски цього типу є характерними для вельбарської культури, де становлять тип VIA (Wołągiewicz, 1993, S. 14; tabl. 17). Мисочка із поховання 298 за своїми ма-лими розмірами може бути віднесена до типу ХVIІІА вельбарської кераміки (Wołągiewicz, 1993, S. 19).

Тип 5 — біконічні посудини закрито-го типу з ребристим перегином бочка та розхиленими вінцями. Велика чорноло-щена посудина цього типу виявлена у по-ховання 205 (рис. 1, 12). Вона декорована по плечиках пролощеними зизгагоподіб-но розміщеними потрійними лініями та рядом заглиблень, нанесеним кінцем палички над ними. Верхня частина ще однієї подібної миски із вушком похо-дить із поховання 139 (рис. 1, 11). Миски можуть бути співставленні із типом VIВ вельбарської кераміки (Wołągiewicz, 1993, S. 14—15; tabl. 18).

Тип 6 — миски із виділеною усту-пом циліндричною шийкою, «тридільні» (рис. 1, 13—16). Посудини, які відносимо до цього різновиду, виявлені у похован-нях 111, 255, 257 (2). За співвідношен-ням діаметру вінець до діаметру корпусу можуть бути розділені на два варіанти: закриті (миски із поховань 111 та 255) та відкриті (миски із поховання 257). Се-ред мисковидних посудин вельбарської кераміки найбільше подібні до описа-них тридільні вази групи IVА та вазочки типу ХVIА (Wołągiewicz, 1993, S. 13, 18; tabl. 12, 3; 33, 1, 2). Проте потрібно заува-жити, що чернелево-руські миски за свої-ми розмірами та пропорціями займають проміжне місце між цими групами.

Подібні посудини виявлені на низ-ці пам’яток українського лісостепу (Wołągiewicz, 1993, S. 55). Зокрема, три близькі до цього типу миски походять із могильника вельбарської культури в Дерев’яному (Кухаренко, 1980, табл. ХХХ, 4, 6, 16). Р. Волангевич датує типи IVА та ХVIА переважно в межах фаз В2—С1b (Wołągiewicz, 1993, S. 26; 55).

Тип 7 — відкриті, з плавним переги-ном бочка, розхиленим вінцем із заокруг-леним краєм (рис. 2, 1—10). Подібні мис-ки виявлені у похованнях 46, 47, 70, 84, 103, 111, 116 (?), 130, 137, 255 (2), 261, 264, 268. Чотири миски (з поховань 103, 116 та 255 (2)) мають невеликі псевдовушка. Миски доволі глибокі: співвідношення висоти до діаметру вінець коливається від 0,4 до 0,6. Більшість мисок мають діа-метри вінець від 15 до 20 см. Лише одна мисочка з поховання 255 мініатюрних розмірів, діаметр її вінець близько 10 см. Більшість мисок лисковані. Миска із по-ховання 47 має поверхню, ошершавлену у середній частині та лисковану у верхній та нижній (рис. 2, 1).

Подібні миски у вельбарській культурі належать до другого варіанту типу ХаА (Wołągiewicz, 1993, S. 17; tabl. 27, 3, 4). Мініатюрна мисочка із поховання 255 може бути віднесена до групи ХІVА (Wołągiewicz, 1993, S. 18; tabl. 31, 1, 2). Миски цього типу мають значно поши-рені на пам’ятках черняхівської культури. Р. Волангевич відзначає, що їх хроно-логія охоплює весь пізньоримський час (Wołągiewicz, 1993, S. 56). У Чернелеві-Руському миски цього типу в комплексах поєднуються з речами, які діагностують ранні етапи функціонування могильни-ка, зокрема, гладкими підв’язними фібу-лами типу Гороховський/А1 та фібулами Альмгрен/VІІ (у похованнях 103, 111, 130, 255), можливо, пізнішими є похован-

11� OIUM * 2011 * 1


ня 268 з пряжкою із двочленною рамкою та 14-гранними скляними намистинами типу Ос ХVІІ/12 за О.В. Гопкало та похо-вання 264 із гребенем третього класу за Р.Г. Шишкіним. Щоправда, остання відрізняється від інших мисок цього типу гостроребристим перегином бочка. Ма-буть, ця особливість з’явилась під впли-вом гончарної кераміки.

В окремий варіант цього типу варто виділити відкриту миску з плавним пере-гином бочка та розхиленими вінцями із поховання 72 (рис. 2, 9). Від попередніх вона відрізняється різкіше відігнутим і дещо потовщеним вінцем та більш при-земистими пропорціями. Співвідношен-ня її висоти до діаметру вінець стано-вить лише 0,35. Не виключено, що вона може бути наслідуванням античних чи провінційно-римських червонолакових мисок.

Тип 8 — посудини із ребристим пере-гином бочка та прогнутою верхньою час-тиною корпусу, широкодонні. Фрагменти подібної великої посудини виявлені у по-хованні 130. По перегину бочка розміще-не маленьке псевдовушко (рис. 2, 12). Ціла подібна посудина, але менших роз-мірів (висотою близько 11 см, діаметром бочка та вінець близько 16 см) виявлена у похованні 65 (рис. 2, 11). Дана посуди-на також має псевдовушко, що розташо-ване на плечиках. Крім цього, вона де-корована на плечиках горизонтальним рівчаком і лискованим орнаментом під ним. Орнамент складається із зигзагу та невеликих крапковидних заглиблень, які заповнюють його ділянки. Можливо, до цього типу можна віднести і посудину, фрагмент нижньої частини якої виявлено у похованні 264. Миски цього різнови-ду відповідають третьому варіанту типу

рис. 2. Ліпна кераміка Чернелево-Руського

могильника. Типи 7—12: 1—10 — тип 7; 11,

12 — тип 8; 13, 14 — тип 9; 15—17 — тип 10;

18, 19 — тип 11; 20 — тип 12. 1 — пох. 47;

2, 12 — пох. 130; 3 — пох. 137; 4, 10 —

пох. 255; 5 — пох. 103; 6 — пох. 261; 7 —

пох. 111; 8 — пох. 264; 9, 13 — пох. 72; 11 —

пох. 65; 14 — пох. 123; 15 — пох. 89; 16 — з

розкопок 1995 р.; 17 — пох. 41; 18 — пох. 131;

19 — пох. 241

OIUM * 2011 * 1 11�


ХаА вельбарської кераміки (Wołągiewicz, 1993, S. 17; 56; tabl. 27, 5, 6).

Тип 9 — відкриті, циліндрично-коніч-ні на ніжці. До цього типу відносимо три посудини, що походять із поховань 41, 131 та 241 (рис. 2, 17—19). У цілому вони відповідають групі ХвА вельбарської ке-раміки (Wołągiewicz, 1993, S. 17; tabl. 28: 1—4). Проте, між собою ці миски відріз-няються. Так, миска з поховання 241 має циліндричну нижню частину та широко розхилені прямі вінця зі зрізаним краєм. Перегин бочка розташований на поло-вині висоти посудини. Близькі до неї мис-ки відомі, зокрема, на поселенні вель-барської культури у Хрінниках, урочищі Шанків яр (Козак, 2004, с. 60—61; рис. 3, 1), на черняхівському поселенні в Кобил-лі (Строцень, 2008, рис. 48, 3).

А миска із поховання 41 має ніжку на масивному плитчастому піддоні та висо-ко розміщений ребристий перегин боч-ка. На перегині бочка розміщене невели-ке псевдовушко. Аналогічні форми, але без псевдовушок, відомі в пшеворській культурі. Зокрема, подібні миски похо-дять із поховань 18, 21, 66 та деяких ін-ших пшеворського могильника в Опоці (Stasiak, 1994, Rys. 14, b; 18, а; 43, b; 65, с). На пшеворський характер миски з похо-вання 41 свого часу вказував й І.П. Герета (1989, с. 292).

Тип 10 — відкриті, з сильно вгнутим дном (біля 1/2 висоти миски). На могиль-нику відомі дві такі миски у похованнях 72 та 123. У похованні 123 виявлена неве-личка (діаметр вінець 9 см, висота 3,5 см) біконічна чорнолощена ліпна мисочка з відігнутими вінцями та значно вгнутим дном (рис. 2, 14). У похованні 72 вияв-лена дещо більша миска (висота 4,5 см, діаметр вінець — 18,6 см). Дана миска також чорнолощена. Має майже прямі бочки без вираженої шийки і розширені вінця. На перегині бочка і придонної час-тини розміщений виступ-псевдовушко. Дно увігнуте до двох третин висоти мис-ки. Крім цього, у ньому пробиті два отво-ри діаметром біля 1,5—2 см (рис. 2, 13). У черняхівській культурі подібні вироби є великою рідкістю. Один фрагмент такої миски походить із поселення у Черепині (Баран, 1981, с. 188, табл. ІХ, 7). Мисочки з увігнутим дном також відомі у Ружичанці та в Обухові-3 5. У той же час, подібні мис-ки поширені на пам’ятках пшеворської культури. Зокрема, вони виявлені у низці поховань на пшеворському могильнику в Опоці (Люблінщина) (Stasiak, 1994, rys. 1; 46; 52; 75). Також у похованні 9 могиль-ника пшеворської культури римського

часу у Бжежцю 2 (Бялобжецького повіту) відома мисочка цього типу з трьома от-ворами у дні (Balke, 1966, S. 129 — 132; rys. 6i).

Польські дослідники припускають, що подібні миски, як наслідування рим-ським скляним виробам, у пшеворській культурі отримали поширення у ранньо-римський час і спорадично зустрічають-ся на етапі С1 (Moszczyński, Siciński, 1997, S. 22; tabl. 1, 25, 26).

Тип 11 — півсферична, із дещо загну-тими всередину вінцями. Посудина при-мітивної форми із грубого тіста походить із поховання 89 (рис. 2, 15). Подібні посу-дини серед вельбарської кераміки виді-лені у тип ХаВ (Wołągiewicz, 1993, S. 17). Зокрема, доволі масово вони представ-лені на вельбарських пам’ятках Волині (Козак, 1992, рис. 41, 10, 12; 42, 3; 44, 4—6; 47, 9; 53, 14; 54, 4—7).

Тип 12 — можливо, до окремого типу слід виділити чорнолисковану миску з розкопок 1995 року (за фондовими за-писами походить з поховання 269). Вона, швидше за все, мала півсферичний кор-пус та розхилені короткі вінця. Край ві-нець зрізаний (рис. 2, 16). Точних анало-гій мисці нам не відомо.

Наступна функціональна група ліпної кераміки об’єднує посудини призначені, переважно, для зберігання та споживан-ня рідин. До цієї групи входять глеки, кух-лі та кубки. Серед них виділені наступні форми.

Тип 13 — глеки, які розділяються на два варіанти: одно- та дворучні. Вони ма-ють приземистий корпус із найбільшим розширенням нижче половини висоти, заокруглений перегин бочка та прогнуту верхню частину, яка плавно переходить у шийку (рис. 3, 1—5).

В одноручних глеків доволі велика ручка прикріплена верхнім кінцем під вінцями а нижнім до перегину бочка. На могильнику відомий один цілий ек-земпляр даного типу, який походить із поховання 101 та два фрагментовані, зі втраченими шийками і вінцями. Остан-ні виявлені у похованнях 243 та 255. Ще один фрагментований глек походить із культурного шару (розкопки 1991 р.). Від вищеописаних він відрізняється тим, що перегин бочка не заокруглений, а реб-ристий.

Загалом, подібні ліпні глеки є прита-манними для кераміки вельбарської куль-тури, де відомі як тип ІХА (Wołągiewicz, 1993, S. 16; tabl. 25, 26), і, як відзначає Р. Волангевич, походять із фаз В2/С1—С1а (Wołągiewicz, 1993, S. 56). З територіаль-

5 Матеріали Ружичанки готуються до републі-кації О.В. Гопкало. На обухівську знахідку звернув мою увагу О.В. Петраускас.

11� OIUM * 2011 * 1


но найближчих пам’яток можна навести аналогії у Брест-Трішині, поховання 27, 35, 45 (Кухаренко, 1980, табл. ХХІV, 27, 35, 45).

До другого варіанту належить дво-ручний широкогорлий глек із похован-ня 131 6. Він має роздутий бочок, що уступом переходить у шийку. Шийка плавно звужується і завершується прями-

ми вінцями, до яких прикріплені дві не-великі, але широкі ручки. Глек по шийці декорований двома валиками. Аналогіч-ний двовухий глек походить із поселення вельбарської культури Боболиці у Польщі (Wołągiewicz, 1993, S. 16; tabl. 71, 6).

Тип 14 — кухлі з ребристим пере-гином бочка, дещо прогнутою верхнь-ою частиною корпусу, слабо відхиле-

рис. 3. Ліпна кераміка Чернелево-Руського мо-

гильника. Типи 13—21: 1—5 — тип 13; 6, 7 —

тип 14; 8—14 — тип 16; 15 — тип 15; 16—26 —

тип 17; 27, 28 — тип 18; 29 — тип 19; 30,

31 — тип 20; 32 — тип 21. 1 — пох. 131;

2 — пох. 243; 3 — пох. 101; 4 — пох. 255; 5, 17, 32 — культурний шар; 6 — пох. 119; 7 —

пох. 220; 8 — пох. 41; 9, 28 — пох. 181; 10 —

пох. 257; 11 — пох. 229; 12 — пох. 96; 13 —

пох. 315; 14 — пох. 43; 15 — пох. 130; 16 —

пох. 103; 18 — пох. 65; 19 — пох. 111; 20 —

пох. 90; 21 — пох. 113; 22 — пох. 200; 23 —

пох. 233; 24 — пох. 27; 25 — пох. 267; 26 —

пох. 118; 27 — пох. 109; 29 — пох. 47; 30 —

пох. 268; 31 — пох. 61

6 І.П. Герета свого часу у публікації помилково

відніс його до гон-чарних (Герета, 1989,

с. 292).

OIUM * 2011 * 1 11�


ними вінцями та великою масивною ручкою. Виявлені у похованнях 119 та 220 (рис. 3, 6, 7). Можуть бути співстав-лені з вельбарськими кухлями типу ХVА (Wołągiewicz, 1993, S. 18; tabl. 32).

Тип 15 — невисока посудина (висота 9 см) з поховання 130: з роздутим корпу-сом, заокругленим перегином бочка та крутими плечиками, які уступом перехо-дять у коротку шийку, до якої прикріпле-на невелика ручка. (рис. 3, 15). Посудина оснащена невеликим вушком. Аналогіч-ні посудини відомі серед вельбарських ваз типу ІVА (Wołągiewicz, 1993, tabl. 10, 2), але, зважаючи на малі розміри, її до-цільніше співставляти з типом ХVІВ вель-барської кераміки (Wołągiewicz, 1993, S. 18—19; tabl. 33, 5—6).

Тип 16 — невеликі посудини висотою до 10 см із заокругленим перегином боч-ка, пологими плечиками та розхиленими вінцями (рис. 3, 8—14). Посудинки цього типу виявлені у похованнях 41, 43, 96, 181, 229, 257 та можливо 315 (?). Відпові-дають типу ХІVВ вельбарської кераміки (Wołągiewicz, 1993, S. 18; tabl. 31, 4—8).

Поховання 41, 96 належать до ранніх етапів розвитку могильника, у той час як поховання 229 та 315 були здійснені у IV столітті. На користь цього свідчить при-сутність у похованні 229 гончарного гор-щика та гострореберної гончарної миски, а у похованні 315 знахідки 14-гранних намистин синього скла типу Ос ХVІІ/12 за О.В. Гопкало та фрагменту товстостін-ного скляного кубка із прошліфованими овалами.

Тип 17 — кубки з ребристим переги-ном бочка та прогнутою верхньою части-ною корпусу. Доволі чисельна група, яка розпадається на кілька варіантів.

Варіант а: приземистих пропорцій (рис. 3, 16—20). Походять із поховань 65, 90, 103, 111, та культурного шару (розко-пки 1990 р.). Особливо відзначимо кубки із поховань 90 та 111, що дуже близькі між собою та вирізняються від інших тон-костінністю і чітко вираженою прогнутіс-тю верхньої частини корпусу. Діаметр вінець у них помітно менший діаметра бочка. Можливо, вони були виготовлені одним майстром.

Кубки цього варіанту мають свої від-повідники серед типу ХVІІІС вельбарської кераміки (Wołągiewicz, 1993, S. 19; tabl. 36).

Варіант б: біконічні, витягнутих про-порцій, із ребром розміщеним біля та нижче середини висоти посудини, порів-няно вузькогорлі та вузькодонні (рис. 3, 21, 22). Виявлені у похованнях 113 та 200.

Тонкостінні, виготовлені з тіста без знач-них домішок, старанно виконані та деко-ровані пролощеним зигзагом по верхній частині корпусу. Кубки цього варіанту близькі до типу ХVІІА вельбарської ке-раміки (Wołągiewicz, 1993, S. 19; tabl. 34, 2—4).

Потрібно зауважити, що комплекси з кубками цього варіанту можуть бути від-несені до порівняно пізніх етапів функціо-нування могильника. Зокрема, похован-ня 200 розташоване на південно-східній периферії могильника у зоні найпізніших поховань.

Варіант в: у цей умовний варіант об’єднуємо розрізнені форми, що, не виключено, пов’язані з невельбарськими традиціями, присутніми на могильнику. Так кубок із поховання 267, що за формою близький до варіанту «b», виготовлений із тіста з домішками крупнозернистого шамоту, його поверхня горбкувата, ви-пал слабкий (рис. 3, 25). За складом тіста та технікою виконання він нагадує ліпний горщик із поховання 298.

Кубок із поховання 118 (рис. 3, 26), котрий має високо розміщений ребрис-тий перегин бочка та прогнуту верхню частину корпусу, знаходить певні від-повідності у пшеворській кераміці (пор.: Prahistory, 1981, tabl. V, 2). В ареалі чер-няхівської культури аналогічні посудини відомі, зокрема, в Соколі, урочище Ост-рови, де виділені у V тип ліпної кераміки (Вакуленко, Приходнюк, 1984, с. 21—22; рис. 11, 2; 17, V), Гряді 1 (Войнаровський, 2010, рис. 6, 3), Компанійцях, похован-ня 40 (Некрасова, 2006, рис. 63, 9).

Можливо, з пшеворськими традиція-ми пов’язаний і кубок із поховання 27, у якого прогнута не лише верхня, але й нижня частина корпусу. В результаті пе-регин бочка, який розташований дещо вище половини висоти посудини, має вигляд випуклості (рис. 3, 24). Близька по-судина відома у похованні 89 могильни-ка у Грудеку-Надбузькому масломичської групи (Kokowski, 1993, rys. 84, d). А. Ко-ковський виділив подібні горщикоподіб-ні посудини із гострим перегином бочка та розхиленими вінцями у групу ІЕ ліпної кераміки, вважаючи її характерною для масломичської групи (Kokowski, 1995, S. 17; ryc. 6a).

Тип 18 — із невиділеним горлом та загнутими всередину вінцями (рис. 3, 27, 28). Виявлені у похованнях 109 та 181. Відповідають кубкам типу ХІІВ вель-барської кераміки (Wołągiewicz, 1993, S. 17; tabl. 29, 3, 4). Поховання 109 за гребенем із дуговидною спинкою та

11� OIUM * 2011 * 1


пряжкою із слабо загнутим прогнутим язичком може бути віднесене до ранніх етапів функціонування могильника. А поховання 181 розташоване на півден-но-східній периферії могильника у зоні пізніх поховань.

Тип 19 — до окремого типу виділяє-мо старанно зроблений та багато декоро-ваний кубок із поховання 47 (рис. 3, 29). Кубок має низько розміщений перегин бочка та близьку до циліндричної ший-ку. Може бути співставлений із ХVІІ гру-пою вельбарської кераміки (Wołągiewicz, 1993, S. 19; tabl. 34).

Тип 20 — витягнутих пропорцій, із циліндричним корпусом та півсферич-ним дном. Вінця легко розхилені. Цілий, багато декорований кубок цього типу походить із поховання 61 (рис. 3, 30). Фрагменти ще одного кубка цього типу походять із поховання 268. На відміну від попереднього, декор цього кубка мав вигляд вертикальних заглиблених рівчаків (рис. 3, 31). Аналогічний за де-кором кубок відомий у похованні 243 Будештського могильника (Рикман, 1967, рис. 19, 9).

Загальновизнано, що подібна форма керамічних кубків з’явилась у ІV столітті як наслідування скляним кубкам типу Ко-валк (Магомедов, 2001, с. 54).

Тип 21 (?) — сковорідки. На могиль-нику виявлено кілька невеликих фраг-ментів «сковорідок» — дисків із дещо загнутими краями (рис. 3, 32). Усі вони походять із культурного шару (один фраг-мент виявлений у заповненні могильної ями поховання 168). У цілому «сковорід-ки» є великою рідкістю на пам’ятках черняхівської культури. Вони відомі на пізньочерняхівському поселенні в Те-ремцях (Баран, 2008, с. 14), у Подніпров’ї (Симонович, 1983, с. 38; рис. 10, 4—9; Магомедов, 2001, с. 47), а також поши-рені на київських пам’ятках (Терпилов-ский, 2004, рис. 45, 24—29; 48, 26—28 та інші).

Оскільки, на досліджуваній пам’ятці, крім черняхівського, відомі культурні шари енеоліту та ранньозалізного часу, зокрема, поморської культури (Герета, 1998), не виключено, що фрагменти «ско-ворідок» можуть бути не пов’язаними з черняхівським часом.

рис. 4. Хронологія ліпної кераміки

Чернелево-Руського могильника

OIUM * 2011 * 1 11�


У хронологічному відношенні слід відзначити, що більшість типів ліпної кераміки використовувались на ранніх етапах функціонування могильника, які синхронізуються з етапами С1b та С2 се-редньоєвропейської хронології (рис. 4). Окремі з них, як глеки (тип 14) чи миски з сильно вгнутим дном (тип 11) можуть діагностувати початок функціонування пам’ятки.

Виділяється група інвентарних похо-вань, які містять набори ліпного посуду (не менше двох посудин) і, водночас, у них відсутні гончарні посудини. До цієї групи входять поховання: 41, 47, 65, 72, 111, 131, 255, 257, 261. Можливо, ці по-ховання належать до найраніших, що були здійснені до поширення гончарно-го посуду. На користь цього припущення свідчить та обставина, що у більшості з

рис. 5. Окремі комплек-си Чернелево-Руського могильника із ліпною керамікою: 1—8 — по-ховання 41; 9—18 — по-ховання 255. 1 — фото поховання 41; 2, 8, 12, 15, 16 — бронза; 3, 4, 10, 11, 13, 14, 18 — ліп-на кераміка; 5 — бурш-тин, 6, 7 — скло; 17 — кістка, бронза

120 OIUM * 2011 * 1


них виявлені найраніші у черняхівській культурі типи фібул (типу Гороховський/А1 та групи VII за Амальгреном). Показо-вою є, зокрема, ситуація у похованні 41, до складу якого, за відсутності гончарно-го посуду, входив бронзовий глек (рис. 5, 1—8). У «без гончарному» похованні 131 виявлена срібна фібула, що також може свідчити про певний рівень матеріаль-ного достатку, який би дозволив за наяв-ності гончарного посуду здійснити при-ношення померлому родичу у ньому.

До ІV століття виходять з ужитку ліп-ні горщики та більшість типів ліпних ми-сок. Очевидно, така тенденція пов’язана з поширенням гончарної кераміки, яка поступово витісняла з ужитку ліпну. Ця тенденція підтверджується порівнянням із сусідніми пізніми могильниками чер-няхівської культури у Чистилові та Білій, де ліпної кераміки не виявлено (Герета, Харитонов, 1978, с. 140; Герета, 2007, с. 28).

Водночас, мініатюрні посудини (куб-ки та кухлі) використовували протягом усього часу функціонування могильника. Продовження використання мініатюрних форм ліпної кераміки та окремих мисок і на пізніх етапах функціонування могиль-ника можна пояснити тим, що вони, пе-реважно, мали ритуальне призначення і виготовлялись спеціально для поховаль-них обрядів. Зокрема, фрагменти ліпних мисок та кубки із поховань 181, 229, 264 повторно перепалені, що свідчить про використання їх у певних ритуалах триз-

нового характеру. Зауважимо, що у за-повненнях могильних ям деяких інших пізніх поховань трапляються окремі не-великі фрагменти ліпних посудин, що, як правило, мають сліди перебування у вогні. Залишається незрозумілим, чи є вони залишками тризни чи потрапили у заповнення могильних ям із ранішого культового шару.

У ліпній кераміці могильника прояв-ляються кілька культурних компонентів. Найбільш відчутний — вельбарський, який представлений більшістю типів ліп-ної кераміки та й більшістю екземплярів. Крім вельбарського, присутній також пшеворський компонент, представлений характерними мисками з увігнутим дном (тип 11), можливо, мискою із похован-ня 41 та горщиками із поховань 261 та 265 (рис. 6).

Інший культурний компонент пре-зентують горщики типу 2 (рис. 7, 1, 2). Слабопрофільовані горщики відомі на низці пам’яток черняхівської культури Поділля та Середнього Подністров’я (Го-родниця, Псари, Токи, Лука-Врублевець-ка, Ружичанка). Подібні горщики пере-важно пов’язують із сармато-дакійським культурним типом (Герета, 1989, с. 295; Гудкова, 2003 — 2004, с. 387—388). Про-те, горщики, які умовно називають «сар-матськими», за формами доволі різні, як це помітно і у чернелівських посудинах типу 2 (рис. 1, 3, 4). Серед подібних посу-дин представлені екземпляри витягнутих пропорцій (Ружичанка), що відповідають

рис. 6. Ліпна кераміка пшеворської традиції:

1 — пох. 123; 2 — пох. 72; 3 — пох. 118;

4 — пох. 41; 5 — пох. 265; 6 — пох. 261

OIUM * 2011 * 1 121


дакійським і сарматським стилям. Однак, близьких аналогій чернелівським горщи-кам на сарматських пам’ятках відомо не багато. Вони зустрічаються, переваж-но, на пам’ятках Середнього Подунав’я (напр.: Parducz, 1944, taf. XV, 19; XXI, 29, 32; Parducz, 1950, Taf. CI, 3; CII, 12; Vaday, 1989, taff. 143, 7) (рис. 7, 10—15).

Слід відзначити, що слабо профільо-вані горщики, які можна розглядати як аналогії чернелівським, відомі на верх-ньодністровських пам’ятках (Черепин, Дем’янів, Ракобути) (рис. 7, 4—6), хоча і становлять там за В.Д. Бараном «рідкісні форми» (Баран, 1981, табл. ІХ, 3—5). Та-кож подібні посудини виявлені на мол-давських (Будешти, поховання 220, 252, яма 2, Данчени, поховання 5, 136, 161, 285 та інші, Балцати ІІ, поховання 56), румунських (Спанцов, поховання 17, 26, 44, 64; Індепенденца, поховання 3, 25; тощо) черняхівських пам’ятках (Рикман, 1967, рис. 10, 1; 28, 4; 35, 11; Рафалович, 1986, табл. XVI, 5; XХVIІ, 5; ХХХ, 1; ХХХІ, 2; XLIV, 5; Рикман, 1988, рис. 14, Г; Mitrea, Preda, 1966, fig. 33, 4; 70, 3; 79, 11, 13; 89, 6; 106, 5; 140, 7; 146, 5; 232) (рис. 7, 3, 7—9). Щоправда, потрібно зауважити, що більшість подільських знахідок по-ходять із ранніх комплексів (Городниця, Ружичанка, поховання 21, Токи, похован-ня 5). У той же час на території Молдови та Румунії подібні горщики зустрічаються у пізніх черняхівських похованнях, зок-рема, і гунського часу, як, наприклад, у похованні 17 могильника Спанцов, у якому подібний горщик поєднується із двобічним гребенем (Mitrea, Preda, 1966, fig. 33).

Таким чином, доцільно ставити пи-тання про прояви місцевої, подністровсь-кої традиції у керамічному комплексі подільських черняхівських пам’яток і, від-повідно, про місцевий культурний компо-нент у складі черняхівського населення. Можна додати, що свого часу М.Б. Щукін серед ліпної кераміки поселення в Лепе-сівці виділив матеріали київської, верх-ньодністровської та зубрицької традицій (Щукин, 1989).

Проте, загалом, потрібно зауважити, що невельбарські елементи у ліпній ке-раміці в Чернелеві-Руському становлять незначний відсоток. До того ж у комп-лексах невельбарські посудини присутні разом із типовими вельбарськими. Все це дозволяє говорити, що у процесі пере-

селення та освоєння нових територій до складу вельбарської громади, що прийш-ла на Тернопільське плато, включались представники чи, швидше, представниці місцевого населення, які приносили з со-бою елементи автохтонної культури.

рис. 7. Ліпні горщики типу 2 та їх аналогії: 1 — Чернелів-Руський, пох. 131; 2 — Чернелів-Руський, пох. 298; 3 — Будешти (за: Рикман, 1964); 4—6 — чер-няхівські пам’ятки Верхнього Подністров’я (за: Баран, 1981); 7—9 — чер-няхівські пам’ятки Нижнього Подунав’я (за: Mitrea, Preda, 1966); 10—15 — сарматські пам’ятки Угорщини (за: Párducz, 1944; 1950)

122 OIUM * 2011 * 1


ЛітерАтурАбаран В.Д. Черняхівська культура: за матеріалами Верхнього Дністра та Західного Бугу. — К., 1981.баран В.Д. Слов’янське поселення середини І тися-чоліття н. е. біля с. Теремці на Дністрі // Вісн. Ін-ту археології. — Львів, 2000. — Вип. 3.Вакуленко л.В., Приходнюк О.м. Славянские по-селения І тыс. н. э. у с. Сокол на Среднем Днест-ре. — К., 1984.Войнаровський В. Керамічний комплекс виробни-чого поселення IV ст. н. е. Гряда І поблизу Львова // МДАПВ. — Львів, 2010. — Вип. 14.Герета и.П. Новые могильники черняховской куль-туры Западной Подолии и вельбарская культура // Kultura wielbarska w młodszym okresie rzymskim. — Lublin, 1989. — Т. 2.Герета І.П. Нові пам’ятки Західного Поділля в світ-лі проблем Черняхівської культури // МДАПВ. — Львів, 1995. — Вип. 6.Герета І.П. Археологічні відкриття у Чернелеві-Руському в 1994 році // Наук. зап. Тернопільського краєзнав. музею. — Тернопіль, 1997. — Кн. 2. — Ч. 1.Герета І. Поховання поморської культури в Чер-нелеві-Руському // Зап. НТШ. — Львів, 1998. — Т. CCXХХV: Праці Археологічної комісії.Герета І.П. Могильник черняхівської культури в с. Біла на Тернопільщині. — Тернопіль, 2007.Герета и.П., Харитонов е.В. Чистиловский мо-гильник // МЧК. — М., 1979.Гудкова А.В. Лепная керамика ранней черняхов-ской культуры // Stratum plus. — 2003—2004. — № 4.козак Д.Н. Етнокультурна історія Волині (I ст. н. е. — IV ст. н. е.). — К., 1992.козак Д.Н. Поселення готів на Хрінницькому во-доймищі (с. Хрінники, ур. Шанків Яр) // Археоло-гія давніх слов’ян. Дослідження і матеріали. — К., 2004.кухаренко Ю.В. Могильник Брест-Тришин. — М., 1980.магомедов б.В. Черняховская культура Северо-За-падного Причерноморья. — К., 1987.магомедов б.В. Черняховская культура. Проблема этноса. — Lublin, 2001.Некрасова А.Н. Памятники черняховской культуры Днепровского левобережья // Готы и Рим. — К., 2006.Никитина Г.Ф. Классификация лепной керамики черняховской культуры // СА. — 1966. — № 4.рафалович и.А. Данчены. Могильник Черняховс-кой культуры III—IV вв. н. э. — Кишинев, 1986.рикман Э.А. Памятник эпохи великого переселения народов. По раскопкам поселения и могильника Черняховской культуры у села Будешты. — Киши-нев, 1967.рикман Э.А. Раскопки могильника черняховско-го типа Балцаты ІІ в 1963—1964 гг. // МЧК. — М., 1988.симонович е.О. Черняхівська кераміка Подніпро-в’я // Археологія. — 1983. — Вип. 43.строцень б.с. Черняхівська культура Західного По-ділля. — Тернопіль, 2008.терпиловский р.В. Славяне Поднепровья в первой половине І тысячелетия н. э. — Lublin, 2004.тиліщак В.с. Дослідження Чернелів-Руського могильника (1973—2000 рр.) // Археологія. — 2006. — № 3.щукин м.б. Поселение Лепесовка: Вельбарк или Черняхов? // Kultura welbarska w mlodszym okresie rzymskim. — Lublin, 1989.

Balke B. Wyniki badan wykopaliskovych przprow-adzonych w miejscowości Brzeźce, pow. Bialobrźegi w 1964 roku // Sprawozdania archeologiczne. — 1966. — Т. XVIII.Kokowski A. Gródek nad Bugiem. Cmentarzysko grupy masłomęckiej. Czesci I—III. — Lublin, 1993.Kokowski A. Grupa Masłomęcka z badań nad przemi-anami kultury gotów w młodszym okresie rzym-skim. — Lublin, 1995.Mitrea B., Preda C. Necropole din secolul al IV-lea e. n. in Muntenia. — Bucureşti, 1966.Moszczyński J., Siciński W. Importy przemysłowe i ich naśladownictwa na obzarze górnego i środkowego dorzecza Bzury // Kultura przeworska. — Kraków, 1997. — T. III.Párducz M. Denkmäler der Sarmatenzeit Ungars, I // AH. — 1944. — XXV.Párducz M. Denkmäler der Sarmatenzeit Ungars, III // AH, 1950. — XXX.Prahistoria ziem polskich. — Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk, 1981. — T. V.Stasiak M. Ceramika z cmertarzystka kultury przewor-skiej w Opoce. — Lublin, 1994.Vaday A.H. Die sarmatischen Denkmäler des Komitats Szolnok // Antaeus. Communicationes ex Instituto archaeologico Academiae scientiarum hungaricae. — Budapest, 1989. — 17—18.Wołągiewicz R. Ceramika kultury wielbarskiej miedzy Baltykiem a Morem Czarnym. — Szczecin, 1993.

Summary

An article considers the hand-made ceramics of the Cherniakhiv culture from the Cherneliv-Ruskyi burial ground (Ternopol region).

The vessels made without a potter’s wheel rep-resent about a quarter of all pottery found out on the cemetery. It is worked up 69 whole or fragmentary vessels from 45 burial places and an implementifer-ous layer of the burial ground.

By a functional purpose and sizes the hand-made ceramics of the burial ground is divided on: pots, bowls, jugs, mugs, cups, and also, probably, frying pans. In general it is allocated 21 types of hand-made vessels.

The majority of hand-made ceramics types were used at early stages of the burial ground functioning synchronized with stages С1b and С2 of the Central Eu-ropean chronology. It is marked out a group of inven-tory burial places which contain sets of hand-made ware and at the same time they don’t have potter’s vessels. Probably, these burial places belong to the earliest ones that have been carried out before the distribution of potter’s ware.

Hand-made pots and the majority of hand-made bowls types go out of use with distribution of potter’s ceramics before ІV century. Only tiny vessels (cups and mugs) which had ritual purpose were used during all time of the burial ground functioning.

In hand-made ceramics of the burial ground the most perceptible is Velbark cultural component which is represented by the majority of hand-made ceramics types of and the majority of its copies. There also are ceramics of the Przeworsk tradition. One more com-ponent that is represented by bad profiled pots could be probably named as lokal — situated in the Dnister river region.

But «not Velbark» elements make up insignifi-cant percentage in hand-made ceramics in Cherneliv-Ruskyi, besides in complex it is represented together with typical Velbark vessels.

OIUM * 2011 * 1 12�

В черговий раз констатуємо нерівно-мірність наповнення археологічним ма-теріалом різних сторін життя та діяльності носіїв черняхівської культури (Война-ровський, 2005, с. 182—186): могильни-кові артефакти (духовна, важко реконс-труйована сфера) тут складають більше половини усього аналізованого матеріа-лу. Водночас, питання функціонування виробництва — цього рушія прогресу давніх суспільств, яке є технологічно уні-версальним і відносно легко реконстру-юється при зіставленні з етнографічними паралелями — залишаються на маргінесі археологічних досліджень. І це стосовно черняхівської культури — цього «продук-ту ремесла й торгівлі»!? Невідомі тут (хоч широко засвідчені в європейському Бар-барикумі протягом усієї римської доби) виробничі центри й осередки залізооб-робки й ковальства, гончарства, ливарної та ювелірної справи, потребує подальших досліджень унікальний черняхівський комплекс зі слідами скляного виробниц-тва у Комарові на Дністрі. Немає достат-ньо обґрунтованої відповіді на питання щодо ступеню розвитку окремих галузей виробництва, рівня їх спеціалізації, при-чин і часу переходу від домашніх занять до професійного і товарного ремесла. На-віть єдині дефініції давніх виробництв не вироблені й не прийняті археологами.

Виробничі об’єкти розміщались в більшості на поселенській периферії, в наближенні до запасів сировини та пали-ва. А околиці селищ та їх господарсько-виробнича зона й сировинна округа до-сліджуються лише спорадично. До того ж, ціла низка ремесел майже не залишають стаціонарних об’єктів і їх характеристика відбувається лише за продукцією та інс-трументарієм. А продукт виробництва чи знаряддя праці — це рухомий матеріал,

який не завжди маркує саме виробничі місця. Ряд виробничих галузей базуєть-ся на переробці органічних чи легко розчинних неорганічних матеріалів, що фіксуються в основному лише хімічним аналізом (на жаль, не обов’язковим).

Абсолютно недостатньо археологіч-ним матеріалом підтверджені давні допо-міжні ремесла та промисли, насамперед лісохімічні та добувні: вапнярство, дігтярс-тво й смолярство, вуглярство й поташниц-тво, добування й переробка руди, каоліну, каменю, солі. А ці галузі, по-перше, не потребували довозу якихось рідкісних ма-теріалів, їх видобуток й кондиціювання є хоч і затратним в часі, але дуже дешевим самозабезпеченим виробництвом і тому вони широко поширені в давніх культурах. По-друге, ці промисли залишають в землі чіткі рештки стаціонарних об’єктів, час-то — й археологічно фіксований кінцевий продукт. По-третє, вони були складовими (допоміжними) інших більш затребува-них і масштабних ремесел — металургії, склоробки, чинбарства, що потребували деревного вугілля, вапна, поташу, дьогтю, солі. Врешті-решт, власне продукція допо-міжних ремесел (сировина і первинно об-роблений продукт) в періоди розквіту по-питу й ринкових відносин стає важливою статтею далекосяжного експорту. Це до-сить важливо для деяких регіонів України (Прикарпаття, Полісся, степова підзона), де заняття землеробством утруднене — землеробство носило лише споживчий характер (Войнаровский, Сайко, 1990, с. 114) і додатковий продукт протягом ба-гатьох століть формувався значною мірою за рахунок тваринництва (споживчо-то-варне заняття) та добувних і лісохімічних промислів.

Вапнярство. В римський час вапняк і вапно використовувались в кам’яному

В.м. Войнаровський(Л ь в і в)

допоМіжні реМесла Й проМисли черняхіВсьКої Культури:

проБлеМи археолоГічної ідентифіКації

соціАЛьно-економічний роЗВиток

12� OIUM * 2011 * 1

соціально-економічний розвиток

будівництві (скріплюючі та штукатурні розчини), агрономії (вапняк — природне добриво), металургії (флюс), склоробці (складова шихти), гончарстві (вапнякові домішки в тісті посудин), побуті та санітарії (підбілювання стін, добавка вапна в корм та обробка кінцівок худоби) тощо (Война-ровський В., Войнаровський А., 2010).

Найбільше вапна черняхівці, як і на-селення Європейського Барбарикуму (Wielowiejski, 1976, s. 196), вживали, бе-зумовно, для вичинки шкіри. Вапняк і вапно використовували при вапнуванні (золінні) шкур, внутрішню сторону шку-ри натирали крейдою (зневоложення шкіри, вибілювання міздрі) (Рождествен-ская, 1987, с. 354; Шендрик, 1970, с. 224), добавляли у воду, в якій промивали шкі-ру — вапно має пом’якшуючі воду влас-тивості (Samsonowicz, 1982, s. 43). Вапну-вання шкір — процес дуже поширений і до сьогодні (Горинь, 1986, с. 32; Булгаков, 2003, с. 36—37). На вапнування однієї шкури «затрачалось від 7 до 12 фунтів вапна» (Булгаков, 2003, с. 37), тобто, 3—5 кг. Один середній заклад шкір у чані — 4 (великі) — 10 (овчина) (Turnau, 1975, р. 46). Отже, один зольник — це 20—30 кг вапна (правда, зольник вживався кілька разів). Один заклад шкіри вапнується в 3—7 зольниках. Тобто: спеціалізований чинбарський осередок черняхівської культури (типу Добринівці-І на Буковині чи Гряда-І поблизу Львова) (Войнаровсь-кий, 1998; 2003; Войнаровський В., Вой-наровський А., 2011) потребував десятків й сотень кілограмів вапна.

В усіх цих галузях використовувались як дрібнотовчений вапняк (черепашник, мергель, мармур, крейда, гіпс, туф, доло-міт, інші карбонатні породи), так і гашене вапно. Додатково вапно продукувалось шляхом переробки раковин молюсків, шкаралупи яєць, кісток тварин, луски риб.

З особливостей хімії вапна випливає і місце його виготовлення: під час випалу вапняку відбувається активне виділен-ня вуглекислого газу, а гашення вапна супроводжується значним (до 300 °С і більше) виділенням тепла та водяного пару, тому ці процеси проводяться поза приміщеннями, виключно на відкритих ділянках. Гашення майже завжди відбу-вається поруч місць використання вапна і перед його вживанням, інакше вапно повільно твердіє й перетворюється назад у вапняк, але вже непридатний для пов-торного використання.

Насамперед — видобуток вапняку (вуглекислий вапняк СаСО3). Багаті пок-

лади природного вапняку широко по-ширені в Україні (Соціально-економічна географія України, 1986, с. 364—369). Значні місця виходу вапнякових порід на поверхню є індикаторами можливості розташування тут місць розробки цих покладів, насамперед — каменоломень. Цей стаціонарний артефакт вапнярства нами відзначено поруч черняхівського поселення зі слідами скляного вироб-ництва Комарів на Дністрі (велика вап-някова каменоломня з північної сторони поселення), в складі чинбарського спе-ціалізованого комплексу черняхівської культури Добринівці І тієї ж Чернівецької області (каменоломня 15 × 6 м, 2—4 м завглибшки, ще кілька місць вибірки гіп-су поруч), в 100 м на схід від чинбарсько-го осередку IV ст. н. е. (варіант типу Че-репин черняхівської культури) Гряда-І поблизу Львова (40 м у поперечнику, 5 м завглибшки). Знаменитий римський вапнярський комплекс в Іверсхаймі теж супроводжувався великими доломітови-ми каменоломнями (Малинова, Малина, 1988, с. 103).

Дальший процес переробки вапня-ку — його випалення. Етнографічні дані й історичні паралелі, особливо екстра-поляція на вапнярство типології випалу кераміки, розробленої О. Бобринським (Бобринский, 1991, с. 94), дозволяють нам відтворити чотири способи давньо-го випалу вапняків: напільний або кост-ровий, вогнищевий, пічний та горновий. Археологічним відображенням напільно-го способу є рівна випалена площадка на поверхні ґрунту без будь-яких стінок по її периметру. Вогнищевого — напільна або опущена в ґрунт площадка з постійними стінками по периметру і без перекрит-тя внутрішнього об’єму. Пічного — теп-лопристрої із перекритою одинарною камерою для топки й випалу. Горново-го — теплопристрої з як мінімум двома окремими камерами — топкою та випа-лювальною.

Технологію напільного випалу вапня-ку можна реконструювати на етнографіч-них паралелях. Згідно способу випален-ня вапняку в селі Заднє, що на Іршавщині (Закарпаття), який практикувався ще не-давно, процес проходив наступним чи-ном: «З дерева складали копицю, знизу до верху обплітали вербовими прутами. І вже на цьому вербовому каркасі аку-ратно викладали (без зв’язуючого ма-теріалу) стіну з вапняку. Знизу залишали невеликий отвір для підпалу... Коли де-рево вигоряло — каміння завалювалося до середини. Зверху докидували дрова,

OIUM * 2011 * 1 12�

Войнаровський В.м. допоміжні ремесла й промисли черняхівської культури: проблеми археологічної ідентифікації

які ще додатково допікали вапняк. Коли камінь остивав, його виймали. Вихід тут був малий — близько 30—50 % породи залишалось невипаленою» (Світлинець, 2005) (рис. 1, 1).

Характеризовані в цій статті вапнярс-тво, вуглярство, можливо, і дігтярство ми маємо можливість проілюструвати матеріалами досліджуваного нами чер-няхівського чинбарського комплексу Гряда-І. У Гряді поблизу вапнярських ям-печей 6—10 (характеризуватимуться ни-жче) функціонувала й ціла споруда 5 для випалення вапняку (вапнярня) (рис. 1, 2). Це овальна легко заглиблена будівля загальною площею 10 м2. Центральну частину споруди займав глиняний ос-танець 1,5 × 1,3 м, піднятий на 5 см над долівкою і обмежений дугастими рівча-ками. Весь останець вкритий дрібним камінням зі слідами вогню — розвалом кам’яної обкладки вогнища. Серед ка-міння знайдено два десятки дрібних об-палених шматків вапняку-черепашника. В центрі останця зберігся черінь — глиня-ний, легко прогнутий, сильно випалений. У споруді 5 на материковому останці, на вогнищі, обкладеному дрібним камін-ням-ріняком, очевидно, випалювався вапняк-черепашник (вогнищевий спосіб випалу вапняку). Рівчаки, що обмежу-вали останець, запобігали розповзанню вогню в майстерні, в них вапняк міг ско-чуватись з вогнища і остигати.

На черняхівському поселенні Коз-лів на середньому Дністрі Б.Магомедов дослідив цікавий об’єкт — «яму, що за-лишилась від житла, в якій випалювали вапно для вичинки шкіри» (Магомедов, 1998, с. 164, рис. 3; 4). Над дном залише-ної півземлянки «залягала щільна лінза сильно перепаленого вапняку із золою; під нею були плями прокаленої до черво-ного землі. Знахідки з цієї частини житла вкриті товстою вапняковою кіркою».

Значну подібність до вогнищевого способу випалення вапняку ми відзначає-мо на матеріалі житла 41, дослідженого Д. Козаком на поселенні вельбарської культури Хрінники на Волині (ми залу-чаємо дані вельбарської та пшеворської культур для характеристики черняхівсь-ких допоміжних ремесел та промислів, враховуючи подібний рівень розвитку сусідніх етносів та вікове переплетіння іс-торичної долі їх носіїв). Житло 41 — пря-мокутна у плані півземлянка глибиною 0,4 м, коритоподібна у профілі (Козак, Прищепа, Шкоропад, 2004, с. 91, рис. 26) (рис. 1, 4). У західному куті — «вогнище в ямі овальної форми… Дно ями було за-

сипане попелом, на якому знаходилася викладка з вапнякового каміння на ви-соту до 0,4 м. Камінь добре підпалений. На каменях у заповненні ями була велика кількість попелу, лежали перегорілі дро-ва». За автором розкопок: «очевидно, яму використовували спочатку як зви-чайне вогнище. Пізніше на шар вугілля наклали два шари каменю-вапняку, що набагато збільшило віддачу тепла».

Зауважимо, що яма-вогнище з вап-няком — єдиний такий теплопристрій не лише у Хрінниках, подібного не засвідче-но на жодному іншому вельбарському поселенні Волині (Козак, 1992, с. 73—84). Усі інші 20 вельбарських жител в Хрінни-ках опалювались дровами, яких в окрузі вдосталь. Вапняк — не кам’яне вугілля чи сланець, він не горить, в горнах (мета-лургійних, гончарних, склоробних) вапно стабілізує й «гасить» температуру в печі, спечений вапняк (легка пориста порода з ніздрюватою, кавероїзною поверхнею, густина вапняку усього 2,7—2,9) швидко остигає, на довгий час тепло (як пісок, наприклад) не акумулює. На наш пог-ляд, теплопристрій в житлі 41 в Хрінни-ках — це вогнище для «домашнього» ви-палу незначної кількості вапняку, паливо тут — звичайні дрова.

Конструктивні особливості випалю-вальних споруд пічного типу (в літературі проходять як «ями-печі» чи «печі ямно-го типу») (Войнаровський, 2006; Сєров,

рис. 1. 1 — випал вапняку в с. Заднє на Іршавщині, 2 — Гряда І, споруда 5, 2а — черінь, 3 — горн 5 з Луки-Врублівецької: а — гли-на і лес, б — вугілля, в — запечене вапно, г — перепалена глина, д — неперепалена глина; 4 — житло 41 з Хрінників (за: 1 — Світлинець, 2006; 3 — Тиханова, 1974; 4 — Козак, Прищепа, Шкоропад, 2004)

12� OIUM * 2011 * 1


1993) обрисуємо на прикладі ям-печей для випалу вапняку з Гряди-І (рис. 2). В північно-західній частині виробничого осередку, поруч споруд і ям-чанів, при-значених для вичинки шкіри, розміщені 8 ям різної форми та призначення: 8-подіб-на яма 5 для випалу деревного вугілля з товстим шаром вугілля у випалювальній камері, підпрямокутна яма 4 для збері-гання деревного вугілля, на половину за-повнена вугіллям, ями-печі 6—10 для ви-палення вапняку та яма 11 для гашення вапна (рис. 3). Тобто, це вапнярська части-на чинбарського осередку, де проходили основні етапи виготовлення вапна: випал вугілля, необхідного для підтримання високої температури випалення вапняку, випал вапняку та гашення вапна.

Щодо вапнярських ям-печей, то в Гряді добре збереглась їх нижня (топоч-на) частина. Топки печей опущені в мате-рик (світлий щільний оглеєний супісок), що виступає з глибини 10 см. Вапнярські ями-печі — округлі, діаметром 1,1—1,4 м, глибиною 0,5—0,75 м, майже усі — з плиткою сходинкою-приступкою до випа-лювальної камери. Остання — глиняна, сильно випалена по дну і, особливо, по стінках з трьох сторін, четверта ж — май-же не випалена (устя, місце тяги повітря, в усіх печей тут — із західної сторони). На дні всіх ям-печей, поверх прошарку деревного вугілля в 5—10 см, знаходи-лось скупчення з півтора—двох десятків крупних шматків вапнякового каміння (черепашник). Ями-печі, безумовно, пе-рекривались куренеподібною конструк-цією з жердин, товсто обмазаних глиною: великі скупчення такої глиняної обмазки зі слідами жердин виявлено у заповнен-ні кількох ям поблизу, велика яма Г спо-руди 2, наприклад, була на всю глибину заповнена сотнями шматків такої обмаз-ки. Перекриття печі щоразу розбиралось і споруджувалось заново, топочна ж її час-тина залишалась незмінною.

Інший спосіб випалення вапняку-че-репашника — пічний — прослідковано нами у споруді 2 тієї ж Гряди І (рис. 4). На глиняному, добре випаленому че-рені невеликої глинобитної печі поверх шару (2—3 см) деревного вугілля лежа-

рис. 2. Загальний план дослідженої частини чин-барського осередку черняхівської культури Гряда І поблизу Львова: 1 — ямка, 2 — яма, 3 — камінь, 4 — обмазка, 5 — вапно, 6 — вугілля, 7 — керамі-ка, 8 — обпалена глина

рис. 3. 1 — вапнярська частина осередку Гряда І, 2 — яма 12

OIUM * 2011 * 1 12�


ли 8 шматків вапняку зі слідами вогню (10—15 см у поперечнику, як і в ямах-печах 6—10). Враховуючи, що, згідно на-шої інтерпретації, в споруді-майстерні 2 відбувався повний цикл мокрої вичинки шкіри (гашення вапна чи приготування вапнякового молока — яма Д з вапнис-тим заповненням, вапнування шкір — яма Б з 20 см вапнистим шаром на дні, їх промивання — яма В, дублення — яма Г з коричневим стінками та дном — тані-ди, кора дуба), випалення вапняку ло-гічно могло проходити (як допоміжний і початковий етап вапнування шкіри) в глинобитній печі споруди. До того ж, згід-но наших міркувань, споруда-чинбарня 2 функціонувала до зведення вапнярської частини осередку і могла бути само-достатньою, з повним циклом виправки шкіри, майстернею.

Подібні вапнярські печі в приміщен-нях відомі й з інших пам’яток римського часу. В Пошвєнтне — це споруда 6, піч 0,4 × 0,8 м, глибиною 0,45 м від долівки, в заповненні — перепалений вапняк і деревне вугілля на дні, в Коложембю — споруда 2, глинобитна піч діаметром 0,5 м, на всю висоту камера печі заповне-на випаленим вапняком, під ним — шар деревного вугілля (Pyrgała, 1972, s. 243—244). Пічний випал власне черепашнику (як у споруді 2 Гряди-І) засвідчено, на-приклад, на поселенні ХІІ—ХІІІ ст. Ліско-ве на Чернігівщині (Шекун, 1993).

Також подібна, лише більших роз-мірів і з добре збереженою наземною частиною, яма-піч була досліджена М. Ті-хановою на черняхівському поселенні біля с. Лука-Врублівецька на Хмельнич-чині (рис. 1, 3). Названа «піччю для випа-лення вапняку» у звіті за роботи 1957 р., вона пізніше (на наш погляд, безпідстав-но) авторкою розкопок була інтерпрето-вана як «наземна шахтна піч для вироб-ництва заліза» (Тиханова, 1974, с. 15). Це частково вирізана в лесі крутого берега Дністра й легко опущена в материк гли-нобитна піч з внутрішніми розмірами топочної камери 1,25—1,12 м, обмаза-ними на 0,3—0,4 м глиною і випаленими стінками. О.Бобринський цю конструк-цію визнав за гончарний горн (Бобрин-ский, 1991, с. 168—169), а «вапнякове каміння та вапно з нижньої частини гор-на — свідчення його повторного вико-ристання (після руйнування горна)». Хай там як, але топочна камера гончарного горна (очевидно, конструктивно відпові-дала особливостям вапнярської печі) в подальшому могла використовуватись черняхівським майстром як піч для ви-

палу вапняку: М. Тіхановою засвідчено, що уламки черняхівського посуду із за-повнення печі мали «дуже сильний вап-няковий наліт», багато вапна знайдено і «в землі, що заповнювала нижню части-ну печі. Біля устя — великі шматки вапна, що запеклось».

Печі подібного типу римського часу відомі в Центральній Європі (Pietrzak, 1962; Pleiner, 1958, s. 69; Pyrgała, 1972, obr. 345; Sklenář, 1965, obr. 47; Zápotocky, 1962) (рис. 5). Значна їх частина має ук-ріплені камінням на глиняному або на муловому розчині стінки топочної каме-ри та кам’яну обкладку-кільце навколо

рис. 4. Гряда І, спору-да 2; 1 — орний шар, 2 — культурний шар і заповнення, 3 — ма-терик, 4 — кераміка, 5 — обмазка, 6 — ка-міння, 7 — кістка, 8 — вапно, 9 — вугілля, 10 — обпалена глина, 11 — глибина від сучасної поверхні

рис. 5. 1 — Іверсхайм (репліка печі), 2 — Бро-жанки, 3 — Обжістве, 4, 7 — Пошвєнтне, 5 — Тухловіце, 6 — Ко-ложембю, а — вапно, б — вугілля, в — ка-мінь (за: 1 — Мали-нова, Малина, 1988; 2 — Sklenář, 1965; 3 — Zápotocky, 1962; 4, 6, 7 — Pyrgała, 1972; 5 — Pleiner, 1954)

12� OIUM * 2011 * 1


топочної камери зверху котловану — своєрідний фундамент, на який опирав-ся обмазаний глиною курінь-перекриття печі з отвором для диму (димарська час-тина печі, не зберігається). Ці ями-печі — більші, глибші, продуктивніші.

Наступний, горновий спосіб випален-ня вапняку за римської доби в межах Єв-ропейського Барбарикуму нами не засвід-чено. Вапнярські горни римського типу досліджені виключно в римських про-вінціях (Іверсхайм в Німеччині, Русівець поблизу Братислави тощо) (Pyrgała, 1972, р. 243—246; Малинова, Малина, 1988, с. 102—103) і виключно поблизу римсь-ких воєнних таборів чи поселень. Таких об’єктів з випалу вапняку в комплексі було кілька, вони утворювали виробни-чі вапнярські центри, що забезпечували вапном цілий регіон. Центр в Іверсхаймі, як зазначалось, крім шести вапнярських печей, включав і велику доломітову ка-меноломню. В літературі такі теплопри-строї для випалу вапняку називаються «печами», хоч фактично це двохярусні горни. Вони складались з двох частин — топки, загруженої дровами та шахти з вапняком, розділених кам’яним зводом-перекриттям з каналом для гарячого повітря (рис. 5, 1 — репліка вапнярського горна з Іверсхайма). В плані вони оваль-ні чи круглі, середнім розміром 3,6 × 2,8 м, розмір топки 0,9 × 0,6 м, загаль-на висота печі 3—4 м. Широко практика випалу вапняку в горнах набула значен-ня в період уже пізнього середньовіччя. Найбільші й найбільш досконалі об’єкти для випалювання вапняку, досліджені в межах варварських поселень римського часу (Пошвєнтне, Коложембю, Потсдам-Крампніц) — усе ж печі, а не горни, тому що випал вапняку тут проходив в топоч-ній камері прямо на дровах чи вугіллі (Pyrgała, 1972, s. 246). Але широка прак-тика використання носіями черняхівської культури двохярусних гончарних та мета-лургійних горнів, можливе повторне (для випалення вапняку) використання ними гончарного горна, що вийшов з ужитку, в Луці-Врублівецькій, можуть засвідчити технічну готовність черняхівців викорис-товувати у вапнярстві власне і такий тип теплопристрою.

В ямах-печах 6—10 з Гряди-І, як і в інших виробничих (металургійних, скло-робних, гончарних) черняхівських тепло-пристроях, як паливо для випалювання вапняку використовувались не дрова чи торф (ліс і торфопереробка — і нині по-близу села), а спеціально напалене на комплексі деревне вугілля. Останнє да-

вало більшу температуру випалу, вихід випаленого вапняку в таких печах був ви-щий за 50 %, тобто, продуктивність печей такого типу є значно більшою. Якщо ве-ликі (3—4 м в діаметрі і до 2 м глибини) центральноєвропейські печі римського часу з Пошвєнтне і Коложембю (випал тут проходив теж на деревному вугіллі) давали кожна 50—60 кг випаленого вап-няку за раз (Pyrgała, 1972, s. 250; 1981, s. 371), то значно менші грядівські, оче-видно — по 10—15 кг.

Випалений вапняк — напівфабрикат. Для отримання вапна його необхідно згасити. Необхідна умова хорошого про-тікання реакції гашення — вапняк пот-рібно подрібнити. Дроблення вапняку з метою зменшення його втрат слід прово-дити на рівній твердій основі. Багаторічні спостереження за «мало зрозумілими» стаціонарними об’єктами вказують на те, що такими об’єктами для дроблення мі-нералів (вапняку, гіпсу, спеченого лімоні-ту перед його загрузкою в сиродутну піч) чи органіки (кори дерев — дублення шкі-ри) можуть виступати т. зв. кам’яні робочі площадки: розміщена в будівлі чи поруч неї основа площею 1—4 м2, як прави-ло — підпрямокутної форми, викладена в один—два шари великим і більшим ка-мінням, часто плоским чи з однією плос-кою площиною, іноді зі слідами дрібних іррегулярних механічних пошкоджень на верхній (робочій) площині. На характер перероблюваного тут матеріалу можуть вказати його дрібні часточки між камін-ням такої площадки, наприклад, шматки лімоніту чи вапняку, або хімічний склад ґрунту під площадкою: підвищений вміст танідів, сполук пірокатехінового ряду — свідчення дроблення тут кори дерев, що використовувалась для приготування дубильних сумішей в чинбарстві, підви-щений вміст кальциту та білесі вапнякові включення — про переробку вапняку тощо. В масі такі кам’яні робочі площад-ки засвідчені на ранньосередньовічних слов’янських селищах (Федоров, 1960, с. 206, рис. 67; Тимощук, 1976, рис. 34, 49, 53; 1982, рис. 70; Войнаровський, 2007, рис. 15) (рис. 6, 3). Безумовно, є вони і в черняхівській культурі. Досить переконливою може бути інтерпрета-ція як кам’яної робочої площадки для дроблення мінералів (вапняку, за нами) прямокутне, 1,3 × 1 м, чітке одношаро-ве згромадження великих груд вапняку (половина з них — дуже великі брили з плоскими верхніми площадками) поруч глиняної печі («гончарного горна» чи, на кінцевому етапі її експлуатації — «вап-

OIUM * 2011 * 1 12�


нярської печі») на уже розглядуваному нами черняхівському селищі в Луці-Врублівецькій (рис. 1, 3). І поруч вже згадуваної нами ями для випалювання вапняку на черняхівському поселенні Козлів Б. Магомедов дослідив «кам’яну вимостку із шматків вапняку та піщаника, частково обпалених до червоного кольо-ру, що щільно лежали в один-два шари товщиною до 15 см… Форма вимостки неправильна, розміри 2,7 × 4,7 м» (Ма-гомедов, 1998, с. 164) (рис. 6, 1). На наш погляд, така велика (12 м2) конструкція не могла бути черенем вогнища: немає чітких слідів вогню, вугілля, глиняної під-мазки, вапняк в конструкції інших вогнищ в Козлові не використовувався, вогнища тут — це «кам’яні вимостки (сланець, піщаник, кремінь), обмазані зверху гли-ною», розміром 0,7 × 0,4 м чи діаметром 1,1 м. Вона могла служити лише кам’яною (шар піщаника) виробничою площадкою, на якій дробились брили випаленого вапняку (випалений до червона вапняк на площадці) перед гашенням вапна і приготуванням вапнякового «молока», необхідного при вапнуванні шкіри (з чин-барством у Козлові пов’язані знахідки чи-сельних «ковзанів»- лощил, проколок з уламків кісток, можливо — однотипових, досить великих, 1,15 × 2,1, 1,35 × 2,2 м, діаметр 1,5 м, але неглибоких, завглибш-ки близько 1 м, «господарських» ям 1—3 (чинбарські ями-чани?).

Гашення вапна проводиться в ямах, т. зв. «творилах», також в рухомих єм-ностях (діжках, відрах, котлах), або в ку-пах прямо на поверхні ґрунту (останнє рідко — великі втрати) — обприскуван-ням чи поливанням водою. Археологіч-ний еквівалент ям для гашення вапна (доповнений частково матеріалом з етно-графії) — ями довільних розмірів, округ-лі, прямокутні чи трапецієподібні, по можливості викладені дошками, що під-пирались вертикально забитими кілка-ми. Вперше в практиці дослідження чер-няхівських пам’яток така яма для гашення вапна трапилась нам на чинбарському осередку Добринівці І. В споруді-чинбар-ні 12 — це північна яма: велика, 5 × 2 м, 2,2 м завглибшки, на стінках ями чітко відбились 8 білих смуг шириною 10—30 см — шари вапна, що послідовно га-силось тут (Войнаровський, 2000, рис. 2; 2009а, рис. 8, 1) (рис. 7). Білесі вапнякові паралельні прошарки чітко прослідкову-вались і в заповненні ями. В яму вів спуск із сходинкою. Тут же, в споруді, очевид-но, відбувалось вапнування шкір — яма-чан в південній частині будівлі.

Більш промовиста яма для гашення вапна розкопана нами на чинбарсько-му осередку черняхівської культури Гря-да І. В кінці ланцюжка з ям-печей 6—10 для випалення вапняку розміщувалась яма 11 — підпрямокутна, із заокругле-ними кутами, 2,6 × 2,3 м, з дном на гли-бині 0,8 м від денної поверхні (рис. 3). Яма на всю її глибину заповнена білесим (вапнистим) крихким шаром — вапно, просякнуте гумусом. Яма 11 для гашен-ня вапна логічно входить в склад вап-нярської частини виробничого осередку в Гряді разом з ямами 4 і 5 для випалу де-ревного вугілля і його зберігання та яма-ми-печами 6—10 для випалу вапняку.

Можливо, яма подібного призна-чення, але меншого розміру, зафіксова-на у грядівській споруді-чинбарні 2. Це яма Д — овальна, 1,3 × 1,2 м, з прямо-висними материковими стінками і рів-ним ледь прогнутим по центру дном, гли-биною 0,9 м від давньої поверхні (рис. 4). Заповнення ями на всю її глибину — од-

рис. 6. 1—3 — кам’яні робочі плошадки з чер-няхівських поселень Козлів та Кобилля (1, 2) і празької культури Устя, 4 — ями 22—25 з Гряди (дігтярські?), 5 — яма з городи-ща Подгорноє (за: 1 — Магомедов, 1998; 2 — Строцень, 2008; 3 — Приходнюк, 1975; 5 — Бирюков, Акимов, 2010)

рис. 7. Чинбарський осередок черняхівської культури Добринів-ці І, споруди 11 та 12, а — вапно

1�0 OIUM * 2011 * 1


норідне, світло-сірого (вапнистого) кольо-ру, стерильне. Яма Д логічно (гашення вапна з випаленого тут же, в глинобит-ній печі, вапняку, його розведення до консистенції вапнякового «молока» чи «золки», необхідного для вапнування шкур) поєднується в споруді-чинбарні 2 із спеціальними ямами Б — вапнування, В — промивання і Д — дублення шкіри та з піччю для випалу вапняку.

Ями-«творила» для гашення вапна в культурах римського часу — пооди-нокі об’єкти. Можливо, їх слід шукати в окремих ямах «господарського» чи «не-визначеного» значення. Про можливі конструктивні особливості таких ям мо-жуть вказувати, наприклад, особливості «печі № 1» з Коложембю, інтерпретовані Є. Пиргалою як «піч для випалювання вапняку» (Pyrgała, 1972, s. 235—237) (рис. 5, 6). Розміри її 1,7 × 2,4 м, глибина 1,2 м, гостре дно, стінки обмазані глиною й обпалені. На відміну від усіх інших вап-някових печей з Коложембю і Пошвєнт-не, значно більших, в яких знайдено по кілька шарів деревного вугілля та вап-няку-вапна, у заповненні цієї ями ніяких слідів деревного вугілля, попелу чи чере-ня не виявлено, зате багато слідів вапна по всій її глибині. Ми вважаємо, що це не піч для випалювання вапняку, як вважав автор розкопок, а яма для гашення вапна. Ця яма в Коложембю розміщена в комп-лексі з вапняковими печами і ямами для продукування деревного вугілля. До того ж, на відстані усього 0,4 м від «печі № 1» розкопано яму діаметром 0,8 м і глиби-ною 0,55 м, в заповненні якої знайдено уламки двох великих («спеціальних») по-судин, вимазаних вапном; перемішане з глиною й піском вапно було і в нижній частині ями (за дослідником, яма слугу-вала для зберігання «уже випаленого вапна»). Очевидно, в цій ямі у спеціаль-них посудинах зберігався подрібнений випалений і підготовлений до гашення в «печі № 1» вапняк або й, власне, вапно.

На нинішньому етапі дослідження рівня розвитку вапнярства римського часу можна стверджувати наступне. Вап-нярські печі римського часу Барбарикуму районів Центральної і Західної Європи — це великі багаторазового використання печі, 4—14 м2 площею, випалювальною камерою завглибшки до 2 м, із значними кам’яними конструкціями стін та кільце-вими (фундаментними) кам’яними ж об-кладками по краю котловану, потужними шарами деревного вугілля й вапняку / вапна в заповненні печей, часто супро-воджувані ямами для випалу деревного

вугілля і гашення вапна. Головне — які не пов’язуються дослідниками з жод-ними іншими виробничими об’єктами поруч (залізо- чи склоробка, гончарство, чинбарство), тобто, самодостатні високо продуктивні теплопристрої, які можуть бути артефактами спеціалізованого, про-фесійного, можливо, й товарного вироб-ництва, вапнярства як ремесла. Продук-ція цих печей забезпечувала потреби як місцевого населення (локальний ринок: відомо, наприклад, що «вапно [вап-но, але не вапнярські об’єкти! — В. В.] дуже часто знаходять на пшеворських поселеннях ІІІ—V ст. н. е.» — Szafran-Szadkowska, 1987, s. 52), так і племінних об’єднань (загальнопшеворські металур-гійні центри в Свєнтокшисах, Мазовщині, Шльонську). Даних про далекосяжну (з римськими провінціями, наприклад) торгівлю населення цих регіонів вапном немає ні в історичних джерелах, ні в ар-хеологічних матеріалах (провінції Риму забезпечувались вапном з власних вели-ких вапнярських центрів).

Дещо інший рівень демонструє вап-нярство римського часу східноєвропей-ського Барбарикуму. Вапнярство тут — безумовно, спеціалізоване виробництво (перша стадія спеціалізації — Война-ровський, 1998, с. 303), ремесло. Але це ремесло не самодостатнє, а допоміжне, у складі більших спеціалізованих про-фесійних осередків — залізоробки (ран-ньоримський час), скловиробництва, чинбарства. В черняхівській культурі залі-зоробка й скловиробництво безумовно, а чинбарство — очевидно, є окремими ремеслами, професійно спеціалізова-ними (друга стадія спеціалізації) товар-ними виробництвами, продукція яких була складовою як локальної торгівлі (залізо, скло), так і далекосяжного екс-порту (вичинені шкіри) (Войнаровський 1998, с. 303; 2009б, с. 414, 423). Чер-няхівськими ж майстрами-вапнярами (й вуглярами, дігтярами, поташниками, олійниками) були металурги, склороби, чинбарі. Вапнярство черняхівської куль-тури з його менш продуктивними, ніж центральноєвропейські, об’єктами з ви-робництва вапна (ями-печі 1—2 м2 пло-щею, ями для гашення вапна 2—4 м2, без кам’яних конструкцій) було направлено на задоволення в основному конкрет-них внутрішніх потреб й вапно тут із над-лишком (для далекосяжного ринку) не продукувалось. Лише якась його частка могла направлятись на локальний ринок: черняхівське населення для допоміжних потреб (біління стін, санітарія), очевид-

OIUM * 2011 * 1 1�1


но, не виготовляло вапно в домашніх умовах (ніде в складі черняхівських жит-лово-господарських комплексів не зафік-совано об’єктів чи спеціального посуду, пов’язаних із випалюванням вапняку чи гашенням вапна).

В сусідній вельбарській (готській) культурі вапнярських виробничих осеред-ків не зафіксовано. Поодинокі знахідки, пов’язані з випалом вапняку в домашніх умовах на поселенні (Хрінники, житло 41, наприклад), можливо, можуть свідчити про домашній — неспеціалізований, не-професійний — характер виробництва вапна для забезпечення домашніх пот-реб, і, напевно, допоміжний при вироб-ництві заліза. Відносно спеціалізованого характеру готське вапнярство могло на-брати в умовах крупних металургійних центрів, але ні у вельбарській, ні в чер-няхівській культурі вони невідомі. Хоча якщо опертись на твердження Б. Магоме-дова, що Уманський центр залізоробки — комплекс не лише пізньозарубинецької культури, а й «був освоєний й готами» (в рамках черняхівської культури, звичай-но), а «частина металу після первинної обробки надходила на ринок, забезпе-чуючи менш багаті сировиною райони» (Магомедов 2001, с. 94), то можна спро-гнозувати існування значного осередку (-ів) з виробництва вапна (флюс) в межах Уманського металургійного комплексу. Предметом експорту звідси могло бути не лише залізо, а й частина вапна (ближ-ня округа).

Тобто, в умовах Барбарикуму римсь-кого часу виробництво вапна практику-валось як в рамках домашнього госпо-дарства (нарівні з ткацтвом, шевством, плетінням, обробкою дерева — домаш-німи неспеціалізованими заняттями), за-безпечуючи сімейні потреби у вапні для прання, санітарії, побілки стін, так і як допоміжна галузь (спеціалізоване вироб-ництво, ремесло) з продукування вапна для потреб залізо- й склоробки, вичинки шкіри, можливо й інших професійно спе-ціалізованих товарних ремесел. В умовах черняхівської культури вапнярство — уже спеціалізоване виробництво, ремесло, але воно ще не стало самодостатнім, ви-окремленим ремеслом, ним займались металурги, склярі, чинбарі, нарівні з вуг-лярством чи заготовкою торфу, смолярс-твом, дігтярством, олійництвом, випарю-ванням солі, заготовкою і збагаченням лімоніту чи вапняку, виварюванням по-ташу тощо.

Вуглярство. До XVIII ст. єдиним па-ливом для залізоробних і ковальських

горнів, склоробних, вапнярських і ливар-них печей було деревне вугілля. Потріб-но було його багато: залізоробні об’єкти часто групувалися в значні комплекси з десятків, сотень і, навіть, тисяч горнів, пропорції вугілля і руди — в середньому 4 : 1, часто 8—15 : 1, скловарні печі ніколи не остигають. Деревного вугілля потребу-вало гончарство: товчене вугілля і попіл сприяли зниженню температурного по-рогу спікання глиняної маси і позитивно впливали на процес відновлювального обпалу, ями з запасами глини чорного ко-льору (збагачена вугіллям сировина для виробництва столового посуду) іноді зна-ходять у складі гончарських комплексів (Бобринский, 1978, с. 90, 99; Магомедов, Сміленко, 1990, с. 397). І до нині деревне вугілля також є лікувальним засобом для людей і худоби при шлункових розладах та отруєннях.

Деревне вугілля отримують шляхом сухої дистиляції дерева (найкраще вугіл-ля — із твердолистяних порід), тобто, його спалення без доступу повітря. В ході процесу випаровується деревний газ, в якості дистиляту залишаються деревні оцет, спирт та вугілля.

Етнографічно засвідчено й експери-ментально підтверджено два основних способи отримання деревного вугілля — ямний та костровий (багаття) (Бураковс-кая, Федына, 1989; Мандибура, Федина, 1987; Малинова, Малина, 1988, с. 154—156; Готун, Петраускас, 2005).

Вугільні ями бувають круглі, діамет-ром 1—1,5 м, глибиною 0,4—0,7 м, лише іноді — до 3 м в поперечнику і 1,65 м завглибшки (Pleiner, 1958, s. 64—68; Пачкова, 1974, с. 73) та квадратні — 2—3х1,3—1,5 м (Третьяков, 1973). Форма ями пояснюється, очевидно, способом викладки полін у ямі. У першому випад-ку — це т. зв. «майор» («стоячий» спосіб випалу): на центральний вертикальний стовп опирали нахилені товсті жерди-ни, нижній кінець яких втикали в дно чи стінку ями, цей конус обкладали сторчма полінами. Свідченням цього є круглі ями із стовповими ямками у дні чи без них. В іншому випадку («лежачий» спосіб) дро-ва до 1 м завдовжки викладались в ямі штабелем.

При костровому способі випалу вугілля поліна викладались вертикаль-но (конус) сторчма на рівній, іноді легко заглибленій ділянці, залишалась випале-на площадка (значно більша за вугільні ями), вугілля, попіл.

Дно вугільної ями викладалось смо-листими трісками, хмизом обкладали і

1�2 OIUM * 2011 * 1


«майор» — для підпалу. Конус чи шта-бель дров обкладали дерном, засипали землею чи піском, місцями й підмазува-ли глиною чи укріпляли камінням, зали-шаючи кілька продушин для підпалу та слабкого притоку повітря.

Процес випалу й охолодження вап-нярської ями тривав 1—2 тижні, іноді (великі об’єми випалу) — до місяця. Кучу розбирали, вугілля витягали дерев’яними гаками й лопатами. Вихід вугілля — за обсягом 30—33 %, за вагою 12 % (Кол-чин, 1953, с. 40).

Археологічними ознаками об’єктів з випалу вугілля є круглі чи квадратні ями й площадки («токи»), іноді з порушеними верхніми краями: «майор» після згоран-ня завалювали всередину, засипали зем-лею, взятою з країв ями чи поблизу (мож-ливе існування поруч ровиків, утворених забором землі). Стінки ям — вертикальні або ледь скошені, дно лінзоподібно ввіг-нуте. На дні таких ям — попіл з вогнища (шар у 5—30 см). Дно й стінки ям лише легко обпалені: процес відбувається шляхом тління дерева, відкритого вогню майже немає. Поверх попелу і в запов-ненні ями — деревне вугілля чи, якщо воно вибране, сажистий шар, залишки спеченої обмазки, каміння, кістки й роги тварин (іноді й їх туші: насичення вугілля тваринним жиром та кальцієм покращує горючість вугілля), також — дрібні улам-ки посуду, іноді й деревний дьоготь.

На наш погляд, ямою для випален-ня деревного вугілля є яма 5 з Гряди І (рис. 3). Це велика, площею 3,7 м2, легко заглиблена (на 0,35 м від давньої поверх-ні) 8-подібна споруда з рівним материко-вим дном у двох півкругах. В південному півкрузі ями знаходилось скупчення чис-того деревного вугілля 1,1 × 0,7 м і 10 см завтовшки. Дно ями під вугіллям лише легко обпалене. Заповнення ями тем-но-сіре, місцями сажисте. Півкруг з вог-нищем, очевидно — це власне вугільна яма, в якій кладка дров перекривалась земляним куренем, інше приміщення припічне — для підпалу дров і регулю-вання горіння.

Такі обов’язкові особливості ям для випалу деревного вугілля чітко відрізня-ють їх від ям іншого призначення, напри-клад, для копчення м’яса чи риби: в них теж присутні залишки вогнища на дні (тут воно має сильно випалений черінь), за-копчені стіни, окремі вуглики, дно цих ям не лінзоподібне, а рівне (для влаштування череня вогнища), стіни, як правило, силь-но скошені до середини (конічна яма), що абсолютно не прийнятне для вугіль-

ної ями, в якій встановлювався «майор» чи викладався штабель дров. Прикладом можливої ями для вудження м’яса може бути «яма для виготовлення деревного вугілля» № 6 з Підберізців на Західному Побужжі (ІІ—ІІІ ст. н. е., зубрицька куль-тура) (Козак, 1984, с. 11, 73—74): «близь-ка до овальної у плані форми, з дуже звуженими донизу стінками і рівним дном. Діаметр ями 2 м [вдвічі ширша від абсолютної більшості вугільних ям цього часу. — В.В.], на дні знаходиться вогнище із глини з товщиною череня 2—3 см. Біля вогнища на дні знаходилась велика кіль-кість попелу. Вугілля і попіл заповнювали також північну частину ями».

З іншого боку, ями для випалу вугіл-ля не слід змішувати з ямами, в яких де-ревне вугілля могло зберігатись (недов-гий час: деревне вугілля гігроскопічне, швидко втрачає свої властивості, напа-лювали його, як правило, мінімум — по потребі). Це могла бути господарська яма довільної форми з вставленим у неї солом’яним чи з лози великим кошиком, в якому зберігали вугілля. Звичайно, тут відсутні будь-які сліди вогню. Типовою є, наприклад, «яма для збереження де-ревного вугілля» з металургійного цен-тру ІІ—І ст. до н. е. в Новоклинові на За-карпатті, уроч. Галом домб: квадратна, неглибока, заповнена вугіллям (Бідзіля, 1970, рис. 6). Така ж, лише овальна, 3 × 2 м, яма, з вугіллям і без будь-яких слідів вогню знаходилась в межах металургій-ного осередку римського часу Умань-3 (Паньков, 1990, рис. 83).

Ямами для зберігання вугілля могли слугувати ями 4 і 12 поруч ями 5 для випа-лу деревного вугілля в Гряді І («вугільна» частина осередку) (рис. 3). Яма 4 — квад-ратна, 1,2 × 1,2 м, із заокругленими кута-ми, 0,97 м завглибшки, з прямовисними стінками, що похило переходять у дуже (на 0,2 м) ввігнуте дно. Нижня половина ями заповнена деревним вугіллям (чор-ний сажистий шар і вуглики). Яма 12 (в 6 м і в одному ряду від ям 4 і 5) — ви-тягнуто-овальна, 1,15 × 0,7 м, глибиною 0,28 м, із скошеними до середини стінка-ми. Заповнення ями чорне, насичене де-ревними вугликами. Будь-які сліди вогню відсутні.

Вугільні ями черняхівської культури, як і Барбарикуму римського часу взагалі, є об’єктами допоміжного виробництва, спеціалізованого ремесла. Існували вони виключно в межах металургійних, скло-робних (на жаль, ресурсна зона посе-лення Комарів зі слідами склоробки не досліджувалась, деревне вугілля тут за-

OIUM * 2011 * 1 1��


свідчене лише в місці можливої виплав-ки скла) чи чинбарських осередків, чер-няхівськими вуглярами були майстри цих осередків — металурги, склярі, чинбарі. Значні масштаби залізоробки ранньо-римського часу в Свєнтокшиських горах (лише горнів — понад 30 тис., не менше і вугільних ям — Беленин, 1959; 1974; Kaczanowski, Kozłowski, 1998, s. 305) дали можливість М. Брайчевському припусти-ти використання в цих роботах рабської праці (Брайчевський, 1968, с. 340). Даних про товарне продукування деревного вугілля до пізньосередньовічного часу не засвідчено.

Дігтярство. Важливими продукта-ми лісотехнічного промислу є смола та дьоготь. Археологічними артефактами смолокуріння та дігтярства є стаціонар-ні об’єкти, спеціальний посуд та, власне, дьоготь. Цей продукт був необхідний як у побуті, так і в виробництві. Деревною смолою змазували осі коліс, пропиту-вали човни та заповнювали щілини в дерев’яних конструкціях (водовідпір-ність, запобігання гниттю й появи пара-зитів). Дьоготь, крім тих самих цілей, ви-користовувався у чинбарстві та шевстві (консервація шкіри, насичення її дьогтем для водовідпірності, розм’якшення та запобігання ламкості), ним пропитували рибацькі сітки, він входив у склад клеїв, використовувався в народній медицині та ветеринарії (для виведення глистів, проти парші та корости), навіть у магії (за-сіб проти вампірів) та мілітарній справі (у складі пального для ракет та вибухових сумішей).

Залишки дьогтю відомі на пам’ятках мезоліту (вклейка крем’яних вкладнів в дерев’яну чи рогову оправу, залиття ритого орнаменту на розі), неоліту (за-повнення щілин між тесаними дошками дерев’яної криниці з Kückhoven, Німеч-чина), енеоліту (дьоготь і смола в гор-щиках, іноді в пропорції 2 : 1, часом з домішками жиру — клей), доби бронзи (залишки дьогтю на топірцеподібних зна-ряддях з опоки — для змазування тріщин у посуді чи, на наш погляд, для втирання дьогтю в полотнища шкіри, що виправля-лась) (Proceeding…, 1997). Найбільше ж об’єктів дігтярства походить з доби роз-виненого й пізнього середньовіччя (гонка смоли і дьогтю в цей час стає спеціалізо-ваним ремеслом, а ці продукти — ваго-мими статтями експорту) (Proceeding…, 1997, s. 53—120; Петраускас А., 2003, с. 19—20).

Смола й дьоготь — це продукти су-хої перегонки деревини («destillatio per

descensum» — низпадаюча дистиляція), торфу, бурого чи кам’яного вугілля, слан-ців шляхом конденсації у посудині чи ямці деревного газу, що виділяється з де-рева чи кори під дією тепла (до 400 °С).

Гонка смоли відбувалась в ямах-«май-данах»: яму у формі перевернутого кону-су з підмазаними глиною стінками напов-нювали полінами з порубаних соснових пнів чи осмолу — нижньої частини стов-бура, засипали землею, підпалювали че-рез отвір і залишали тліти на 7—10 днів. Смола, що виділялась із сосни, стікала в додаткову яму у дні, звідки пізніше ви-черпувалась, або у спеціальну посуди-ну, встановлену у цьому «під’ямнику» (Мандибура, Федина, 1987, с. 146—157; Бураковская, Федына, 1988, с. 245—253; Малинова, Малина, 1988, с. 156—157; Готун, 1993, с. 59—73).

Дистиляція дьогтю в основному теж проходила в аналогічних ямах-«майда-нах» (лише паливом і сировиною тут були березові поліна і кора), а також «корчаж-ним» способом: горщики з берестою встановлювались на рівній площадці, у рові чи в печі, закривались плиткою (для герметичності ще й обмазувались гли-ною), обкладались горючим матеріалом, який підпалювався. Дьоготь осідав на стінках посуду, або через чисельні отво-ри у дні стікав у підставлену нижню по-судину.

Археологічними артефактами гонки смоли і дьогтю є ями-«майдани» (вели-ка яма з обгорілими стінами, з малим «під’ямником» у дні чи, з розвиненого середньовіччя — з дерев’яним жолобом-трубою, яким дьоготь стікав у діжку поза ямою), посуд з багатьма отворами у дні (дьоготь — повільно текуча смола, на дні з єдиним центральним отвором він згус-тився б і не перетік з верхньої посудини в приймач) та патьоками дьогтю на вну-трішніх стінках посудин, також — дерев-не вугілля (крихке, з блискучою пухир-частою поверхнею), перепалені рештки березової кори, каміння та спечені шмат-ки із землі й дерну.

Невелика кількість дьогтю (для побу-тових потреб сім’ї) могла бути вигнана у звичайному наглухо закритому горщику з корою, встановленому на вогнищі. Такий спосіб добування дьогтю підтверджено експериментальними дослідженнями. Археологічним еквівалентом тут будуть лише залишки вогнища та посуд зі слі-дами дьогтю. Технологічно гонку дьог-тю в посудинах-«корчагах» можна було проводити, встановлюючи їх в топковій частині виробничих печей-горнів іншого

1�� OIUM * 2011 * 1


призначення — гончарних, металургій-них, вапнярських, поташних, селітряних тощо.

К. Новачек та Р. Варека, досліджую-чи середньовічне смолярсько-дігтярське виробництво в регіоні Прібрам у Словач-чині, виявили 16 смолярських осеред-ків XIII—XV ст., в яких функціонували від 40 до 43 печей-mielerzy, два осередки розкопали (Novaček, Varěka, 1997). Піч ХІІІ ст. — це вогнище діаметром 7 м, з 4 невеликими й мілкими ямами-прийма-чами для дьогтю і 6 вкопаними в ґрунт горщиками з корою. Піч XV ст. на цьому ж місці — уже до 15 м в поперечнику, вог-нище оточене глиняно-кам’яним кільцем висотою 0,3—0,6 м, на вогнищі — три високі тарілки діаметром 30 см із залиш-ками дьогтю в них, плями дьогтю знахо-дили і в різних частинах вогнища та за його межами. Тобто, археологічними оз-наками такого типу дігтярського об’єкту є досить глибокі ями, обкладені глиня-но-кам’яним кільцем по периметру, з кількома ямками у дні для встановлення в них дігтярського посуду.

В центральній частині виробничого осередку Гряда I нами розкопано ями 22, 23, 24 і 25, розміщені компактно і попар-но на площі до 10 м2: однотипові за фор-мою — округлі, 1—1,3 м в поперечнику, глибиною 0,45—0,53 м, у дні кожної — додаткова ямка 0,4—0,6 м в діаметрі і 10—19 см завглибшки (рис. 2; 6, 4). Вони, очевидно, є складовими одного комплек-су (наземної будівлі). До неї, можливо, слід зарахувати і три ямки 2, 3 і 6, групою розміщені в 0,5—1 м південніше.

Попередньо схиляємось до думки, що це «дігтярня». Тут можливі легкі кар-касні стіни і єдине перекриття над яма-ми, можливо — односхиле, типу навісу чи повітки. Гонка дьогтю могла проходи-ти в горщиках, встановлених в ямках у дні більших ям. Для горщиків з березовою корою могли використовуватись і ямки 2, 3 і 6, що поруч: їх діаметр 0,35, 0,4 та 0,6 м — завеликий як для стовпових ям.

Наведена функціональна належність групи ям 22—25 є гіпотетична, базована на подібності конструктивних особли-востей цих ям та об’єктів для дистиляції дьогтю. Власне дьогтю — органічних па-тьоків темно-коричневого кольору — тут не виявлено, як немає й слідів вогню (але дігтярський комплекс в Гряді міг бути лише підготовлений до виробництва, вперше або в черговий раз), ба, навіть, специфічного посуду (але такого посуду могло і не бути: дьоготь дистилювався й по стінках звичайних горщиків чи піфосів).

Знаходження ж дігтярського об’єкту в ме-жах спеціалізованого чинбарського ком-плексу — річ абсолютно логічна (вичин-ка шкіри потребувала значної кількості дьогтю).

Подібна яма (дігтярська?) — подвій-на, діаметром 1,25 і 0,35 м, глибиною 0,45 та 0,06 м, обмазана глиною і випале-на зі середини — нами відзначена на го-родищі гунського часу Подгорноє на Вер-хньому Дону (Бирюков, Акимов, 2008, рис. 4) (рис. 6, 5).

Отже, протягом тисячоліть (до серед-ньовіччя) основним способом отриман-ня дьогтю був т. зв. «корчажний» спосіб, коли березову кору дистилювали в наглу-хо закритому посуді, вкопаному в рівну площадку (іноді заглиблену) і завалено-му дровами, що горіли, або в посудинах, встановлених на вогнищі чи в домашній печі (краще на шарі деревного вугілля). Експериментально стверджено, що в од-ній 5-літровій посудині з корою можна отримати 0,5 л дьогтю (Готун, Петраус-кас А., 2005, с. 248; Малинова, Малина, 1988, с. 157; Proceeding…, 1997, s. 58—60, 307—322). Цієї кількості вистачало для елементарних домашніх потреб.

Майже повна відсутність дігтярських об’єктів на пам’ятках пізньоримського часу Європейського Барбарикуму, у тому числі черняхівської культури, може пояс-нюватись двома причинами: недостат-німи дослідженнями виробничої округи поселень цього часу (саме в лісах навко-ло селищ, очевидно, й знаходились лі-сохімічні об’єкти) та без’ямним способом дистиляції дьогтю — в посуді на вогнищах або в домашніх чи й виробничих печах. Археологічним еквівалентом останнього можуть бути неглибокі подвійні ями (яма в ямі) та спеціальний «дігтярський» по-суд (закопчена уся поверхня посудини, а не лише дно, дно-сито, патьоки дьогтю).

Поташництво. Одним з важливих, але маловловимих археологічних ар-тефактів є поташ (Энциклопедический словарь, 1898, с. 723—726). Присутність поташу засвідчена хімічним аналізом старовинного скла, шкіри, тканини, фарб, фаянсу, порцеляни. Відомо, що в Єгипті ІІ—І тис. до н. е. важливим інгредієнтом при варінні скла був природний поташ, що видобували з дна кількох солоних озер. В стародавніх Греції й Римі поташ отримували, додатково прокалюючи в горщику попіл спаленого полину (чорно-бильника). Від такого способу отримання поташу, очевидно, походить і термін «по-таш»: від нім. Pot — горщик, Asch — зола. А. Сванідзе, характеризуючи сільські ре-

OIUM * 2011 * 1 1��


месла середньовічної Європи, пише, що уже в ранньому середньовіччі європей-ський селянин «гнав смолу й дьоготь, робив поташ», «вже з 8 ст. для вичинки шкіри використовували поташ», «з 12 ст. з Русі везли пушнину, дьоготь, поташ» (Сванидзе, 1985, с. 25, 27, 77). З XV ст. в Росії й Україні поташництво набуває ма-нуфактурного типу і поташ поруч з вос-ком, медом, дьогтем, коноплею стає важливим експортним продуктом.

Поташ це калієва сіль вугільної кис-лоти (карбонат калію K2CO3), біла по-рошкоподібна речовина з властивостя-ми лугу, легко розчиняється у воді. Біла «зола» від вогнища — це, в основному, поташ. Застосовується у скловиробництві (пісок+сода/поташ+вапно), вичинці шкі-ри і хутра (обезжирення, пом’якшення шкіри, вибілювання хутра), при відбілю-ванні тканин, промивці вовни, костерізці (обезжирення й розм’ягчення кістки до-сягалось тривалим її кип’ятінням в пота-ші), приготуванні мила (зола + поташ + жир) й мильних розчинів (луг) для пран-ня, миття, купелі, виробництві фарби, фаянсу, порцеляни, паперу, в домашнь-ому господарстві — як протипожежний засіб (пропитка дерев’яних конструкцій), іноді — для приготування хліба, як сані-тарний засіб — при захворюваннях шлун-ку та отруєннях, в землеробстві — як калійне добриво (разом із золою) (Ман-дибура, Федина, 1987, с. 147; Этногра-фия…, 1987, с. 354; Бураковская, Федына, 1988, с. 245—249).

Як бачимо, поташ мав широке засто-сування, потребували його як домашнє господарство, так і ряд ремесел. Особ-ливий попит на поташ відчувався в часи економічного підйому, спеціалізації ряду виробництв, розвитку ринку.

Виробництво поташу включає два обов’язкові етапи: 1) підготовчий — за-готовка золи (спеціально напалювалась у лісі, також збиралась зола з домашніх вогнищ), 2) виробничий — вилуговування золи, випаровування лугу, перекалюван-ня і сушіння поташу. В домашніх умовах поташ виварювали в наповненій окро-пом посудині (керамічній чи дерев’яній), в яку вкладали жменю золи в ганчірці чи в заповнену на 2/3 золою посудину доли-вали воду, суміш перемішували, давали відстоятись. Настояну воду (мильну на дотик — луг) зливали, використовували для прання, золу — для відбілювання полотна. Прокалення в посудині на вогні відлуженої золи приводило до осідан-ня (кристалізації) на стінках і дні білого нальоту — поташу. Цей поташ міг вико-

ристовуватись надалі, розбавляючись водою. Археологічний відповідник тако-го процесу — горщик із золою («жлукт»), вогнище чи піч.

Інший домашній спосіб приготування поташу полягав у використанні горщика з отвором у дні: зола і вапно в горщи-ку багаторазово заливались окропом, луг виходив через отвір, прокалював-ся на вогні. Археологічний еквівалент тут — горщик із золою та вапном і дір-кою у дні. І. Подгурська-Чопек відзначає знахідки трьох нижніх частин посудин з отвором діаметром 1,5—2,5 см у дні на пшеворському поселенні ІІ—ІІІ ст. н. е. Оталєж в Підкарпатті (Podgуrska-Czopek, 1999, s. 155, tabl. V; IX; XXVIII), наводить їх аналогії з інших синхронних пам’яток. П. Горішній, досліджуючи давньоруську ХІІ—ХІІІ ст. Бакоту на Дністрі, відзначив «цікаві нижні частини глиняних горщиків з отвором в денці діаметром 1 см», знай-дені в пригребищах (топковій частині) гончарної майстерні (Горішній, 1984, с. 99), «всередині деяких з них були де-ревне вугілля й попіл» (Винокур, Горіш-ній, 1994, с. 339—340).

Для виробництва поташу в більших масштабах існували спеціальні майстер-ні-поташні («буди»). Основними елемен-тами «буди» були чани (корита, діжки) для вилуговування золи та спеціальні печі («гарти») для випарювання золи, пе-рекалювання і сушки поташу-сирцю.

Золу з найбільшим вмістом карбона-ту калію (поташу) отримували спалюючи рослини (солому, гречку, соняшник), кору дерев чи деревину (найкраще — зміша-них порід). Для отримання 1 кг білого по-ташу спалювали 330 кг букового, 660 кг дубового або 1300 кг осикового дерева (Gurba, 1983, s. 324).

Отриманий попіл поміщали в де-рев’яний чи металевий чан, діжку чи ка-зан (на наше переконання, чаном могла слугувати й яма, викопана у водовідпір-ній глині чи й оглеєному суглинку — за аналогіями з чинбарськими ямами-ча-нами), заливали гарячою водою. Зола осідала, воду (мильний луг) зливали чи вичерпували. Мокрий попіл, що містив калійну сіль, випаровували в посудинах на вогнищі чи в печі, поки він не ставав сухим — отримували т. зв. «фальбу» — поташний напівфабрикат, сирий поташ. «Фальбу» прокалювали далі вже у спе-ціальних печах («гартах»), отримуючи готовий поташ («смальцюгу»). «Гарти» XVI—XVIII ст. — круглі, діаметром 1 м і більше або витягнуті (2—4 м), як прави-ло, складені з цегли печі, без перекрит-

1�� OIUM * 2011 * 1


тя чи з ним. У першому випадку (кругла піч) — в піч на вогонь ставили металевий котел, в якому «смальцювали» поташ. В іншому (подовжена піч) на деревне вугілля на поді вкладали дерев’яні ко-лоди, попередньо обмазані вилуженою золою, зверху зводили перекриття-дах. Дрова згорали, зола у вигляді поташу осідала на дні печі. Інший метод: дрова-колоди, що горіли у печі, повільно, щоб не загасити вогонь, поливали розчином вилуженої золи. Розчин упарювався, на поду відкритої печі щільним шаром крис-талізувався поташ (Бураковская, Федына, 1988, с. 249). Тобто, археологічними еле-ментами поташні («буди») є ємності для вилуговування золи, цегляні круглі чи подовгасті печі-«гарти» й невеликі допо-міжні печі чи вогнища. Можуть зберіга-тись шари золи та білого поташу.

Археологічні відповідники поташень (нами в кількох випадках вичленені для давньоруського часу), можливо, присут-ні і в черняхівській культурі. Коросниця Дрогобицького р-ну Львівської обл., по-селення черняхівської культури, розко-пки і публікація М.Бандрівського (1995, с. 163—168) (рис. 8). Виявлено 4 великі споруди поруч одна одної, 2 — розко-пано. Це врізані в підніжжя пагорба на березі потоку будівлі «грушеподібної форми», розміром 5,5 м з широкого кінця, 2,2 м — з вужчого, розмежовані стовповими ямками. В спорудах — «ве-личезні печі», виваляні з глини, з довги-ми челюстями і трьома камерами кожна. Загальна довжина череня печі і камер 4,5—4,7 м. Кожна камера закінчувалась «продухом», через який, на думку автора розкопок, в камеру нагніталось повітря. Черінь мав вигляд «подовгастого жоло-ба» глибиною 0,6—0,7 м, перекритого склепінням. На черені по всій його площі

(3—8 м2) — 1,5-см шар деревного вугіл-ля, під ним — 30-см білий «шар згари-ща». За М. Бандрівським, ці печі «були ідеальними для завантаження їх великою кількістю дерев’яних колод, використо-вувалися для випалу деревного вугілля», відносяться до черняхівської культури (на долівці споруд знайдено кілька улам-ків ліпних посудин, ідентичних посуду з досліджених на поселенні поруч вироб-ничих споруд черняхівської культури).

За нами, деревне вугілля в коросни-цьких печах — не продукт випалювання, а власне паливо (деревне вугілля завжди випалювали в ямах і на площадках, але не в печах), печі — теплопристрої, в які загружали довгі колоди, товсто обмазані мокрою вилуженою золою, вогонь в печі підтримувався рухом повітря через про-духи, на черені осів товстий шар пота-шу — світлі «залишки згарища».

На поселенні виявлено виключно ма-теріал (об’єкти, кераміку) черняхівської культури, жодного (!) пізньосередньовіч-ного чи новочасного артефакту тут не знайдено (усі відомі розкопані пізньосе-редньовічні «буди» чи «майдани» супро-воджувались значною кількістю тогочас-них речей). Печі зроблено з глини, а не, як печі XVI—XVIII ст., з цегли чи каменю (хоч каміння тут вдосталь; черняхівська ж культура не знала ні цегли, ні цем’янки для скріплення каменю). Об’єкт є унікаль-ним для римського часу не лише Барба-рикуму, а й античного світу, хоч останній і знав подібні вапнярські, залізо- та скло-робні печі-горни з нагнітанням повітря. Можливо, дослідження ще двох подіб-них, але не розкопаних споруд поруч знімуть сумніви в хронологічній й куль-турній інтерпретації унікальних об’єктів з Коросниці. Якщо це поташні черняхівсь-кої культури, то можна спрогнозувати іс-нування поблизу великого склоробного чи чинбарського центру — споживача ви-робленого тут поташу.

Отже, поташ-калієва сіль — невід’єм-ний продукт давніх побуту та виробництв. В умовах натурального господарства пер-вісного населення поташ як луг (мильний засіб), насамперед, міг вироблятись в не-значних об’ємах в межах окремих домо-господарств із залученням мінімальної кількості інгредієнтів і засобів (зола, по-суд). В періоди росту попиту і відкритості ринку, ремісничої спеціалізації ряду рані-ше домашніх занять і промислів (напри-клад, для черняхівської культури) про-дукування поташу стає спеціалізованим виробництвом, ремеслом (з’являються майстерні-поташні). Правда, ремеслом,

рис. 8. Коросниця, 1 — план розкопу 2:

а — гумус, б — сучасна яма, в — культурний

шар і заповнення споруд, г — земля

намулу, д — спалене дерево, е — суціль-

ний шар вугілля, є — черінь, ж — жовта

глина, з — залишки згарища, и — обрив

берега; 2 — кераміка з розкопу 1

OIUM * 2011 * 1 1��


очевидно, допоміжним, у складі і для забезпечення більш затребуваних реме-сел — склоробного, чинбарського, тка-цького. Тогочасними поташниками були, насамперед, склороби, чинбарі, ткачі. Саме в межах їх виробничих комплексів слід шукати археологічні артефакти (ста-ціонарні й рухомі) давнього поташниц-тва.

ЛітерАтурАбандрівський м.с. Виробничий осередок чер-няхівської культури поблизу с. Меденичі на Львів-щині // МДАПВ. — 1995. — Вип. 6.беленин к. Древняя металлургия железа в Цент-ральной Польше // СА. — 1959. — № 1.бидзиля В.І. До історії чорної металургії Карпат-ського узгір’я рубежу нашої ери // Археологія. — 1970. — Вип. 24.бидзиля В.и. Латенские традиции в черняховской культуре // КСИА. — 1970. — № 121.бирюков и.е., Акимов Д.В. Оборонительные со-оружения городищ гуннского времени на Верхнем Дону // Лесная и лесостепная зоны Восточной Ев-ропы в римское время и период Великого пересе-ления народов. — М., 2010.бобринский А.А. Гончарство Восточной Европы — М., 1978.бобринский А.А. Гончарные мастерские и гор-ны Восточной Европы (по материалам ІІ—V вв. н. э.). — М., 1991.брайчевський м.Ю. Походження Русі — К., 1968.булгаков В. Выделка кож. — Донецк, 2003.бураковская Н.и., Федына р.и. Лесохимические промыслы // Полесье. Материальная культура. — К., 1988.Винокур І., Горішній П. Бакота. Столиця давньорусь-кого Пониззя. — Кам’янець-Подільський, 1994.Войнаровський В. Чинбарство у Північній Буко-вині в пізньоримську добу: артефакти, технологія, рівень спеціалізації // Зап. НТШ. — Львів, 1998. — Т. ССХХХV.Войнаровський В. Стаціонарні археологічні арте-факти виробництва шкіри // Археологічні студії. — Київ; Чернівці, 2000. — № 1.Войнаровський В.м. Давнє чинбарство на території України // Археологія. — 2003 — № 3.Войнаровський В. Сучасний стан та проблеми архе-ологічного дослідження пам’яток римського часу Північної Буковини // МДАПВ. — 2005. — Вип. 9.Войнаровський В. Вапнярсько-чинбарські осеред-ки черняхівської культури Українського Прикарпат-тя // Carpatica-Карпатика. — Ужгород, 2006. — 34.Войнаровський В. Чорнівка-І. Поселення IV—IX ст. на Буковині — Чернівці, 2007.Войнаровський В. Вичинка шкіри на землях Східно-го Прикарпаття за пізньолатенського часу — ран-нього середньовіччя: причини та рівні спеціаліза-ції // Archeologia barbarzyńcow 2008: powiązania i kontakty w swiecie barbaryńskim. —Rzeszów, 2009.Войнаровський В. Сировинна база давнього чин-барства Східного Прикарпаття // Surowce naturalne w Karpatach oraz ich wykorzystanie w pradziejach i wczesnym średniowieczu. — Krosno, 2009а.Войнаровский В.Н., сайко м.Н. Рынок в системе хо-зяйствования населения Северной Буковины в І ты-сячелетии н. э. // Традиции и инновации в матери-альной культуре древних обществ. — М., 1990.Войнаровський В., Войнаровський А. Вапнярство черняхівської культури: археологічне відображен-ня та інтерпретація // Питання стародавньої та се-

редньовічної історії, археології й етнології. — Чер-нівці, 2010. — Т. 1 (29).Войнаровський В., Войнаровський А. Гряда І. Ви-робничий осередок IV ст. н. е. поблизу Львова — Луцьк, 2011.Горинь Г.й. Шкіряні промисли західних областей України (друга пол. ХІХ — поч. ХХ ст.) — К., 1986.Горішній П.А. Гончарний комплекс у с. Бакота // Ар-хеологія. — 1994. — Вип. 48.Готун І., Петраускас А. Експериментальна археоло-гія в роботі Північної експедиції // Наук. зап. з укр. іс-торії. — Переяслав-Хмельницький, 2005. — Вип. 16.Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Эфрона. — СПб. — 1898. — Т. XXIVa.Этнография восточных славян. Очерки традици-онной культуры. — М., 1987козак Д.Н. Пшеворська культура у Верхньому Подністров’ї і Західному Побужжі — К., 1984.козак Д., Прищепа б., Шкоропад В. Давні земле-роби Волині (пам’ятки археології на Хрінницькому водоймищі). — К., 2004.колчин б.А. Черная металлургия и металлообра-ботка в Древней Руси // МИА. — 1953. — № 32.магомедов б.В. Черняховское поселение у села Козлов на Среднем Днестре // Studia Gothica II. — Lublin, 1998.магомедов б.В. Черняховская культура. Проблема этноса. — Lublin, 2001.магомедов б.В., смиленко А.т. Гончарство // Сла-вяне Юго-Восточной Европы в предгосударствен-ный период. — К., 1990.малинова р., малина я. Прыжок в прошлое. Экс-перимент раскрывает тайны древних эпох. — М., 1988.мандибура м.Д., Федина р.й. Допоміжні види за-нять // Гуцульщина. Історико-етнографічне дослід-ження. — К., 1987.Паньков с.В. Производство железа // Славяне Юго-Восточной Европы в предгосударственный период. — К., 1990.Пачкова с.П. Господарство східнослов’янських пле-мен на рубежі нашої ери — К., 1974.Петраускас А. Ремесла и промыслы сельского на-селения Среднего Поднепровья: Автореф. дисс… канд. ист. наук. — К., 2003.Приходнюк О.м. Слов’яни на Поділлі (VI—VII ст. н. е.) — К., 1975.рождественская с.б. Обработка шкур и кожи // Этнография восточных славян. Очерки традицион-ной культуры. — М., 1987.сванидзе А.А. Деревенские ремесла в средневеко-вой Европе — М., 1985.світлинець А. Як у с. Заднє випалювали вапно // Carpatica-Карпатика. — Ужгород, 2005. — 32.сєров О.В. Давньоруські селища Х — середини ХІІІ ст. Київського Подніпров’я // Південноруське село ІХ—ХІІІ ст. — К., 1993.соціально-економічна географія України. — К., 1998.строцень б. Черняхівська культура Західного Поділля. — Тернопіль, 2008.тимощук б.О. Слов’яни Північної Буковини V—IX ст. — К., 1976.тимощук б.О. Давньоруська Буковина (Х — перша половина ХІІІ ст.). — К., 1982.тиханова м.А. К вопросу о развитии черной ме-таллургии в черняховской культуре // КСИА. — 1974. — № 140.третьяков В.П. Ямы углежогов XIV—XVI вв. в Верх-нем Поднепровье // КСИА. — 1973. — № 135.Федоров Г.б. Население Прутско-Днестровского междуречья в I тысячелетии н. э. — М., 1960.Шекун О.В. П’ятнадцятий сезон робіт в давньорусько-му поселенні «Ліскове» // АДУ 1991 р. — Луцьк, 1993.

1�� OIUM * 2011 * 1


Шендрик к.І. Кушнірські інструменти з городища на Княжій горі // Археологія. — 1970. — Т. ХХІІІ.Bielenin K. Starożytne górnictwo i hutnictwo żelaza w gorach Świętokrzyskich. — Warszawa; Kraków, 1974.Gurba J. Uwarunkowania środowiskowe osadnictwa społeczeństw wcześnośredniowiecznych na przykładzie Lubelszczyzny // Człowiek і środowisko w pradziejach. — Warszawa, 1983.Kaczanowski P., Kozłowski K. Najdawniejsze dzieje ziem polskich (do VII w.). — Kraków, 1998. — T. 1.Mamzer H. Problem rozwoju metalurgii źelaza w Ewropie Środkowiej u schyłku starozytności // Przegląd archeologiczny. — Wrocław, 1985. — T. 32.Novaček K., Vařeka P. Medieval Tar Production in the Přibram Region // Proceeding of the First International Symposium on Wood Tar and Pitch. — Warszawa, 1997.Pietrzak M. Piece do wypalania wapna ze starszego okresu wpływów rzymskich w Pruszczu Gdańskim // Pomorania Antiqua. — 1962. — T. 27.Pleiner R. Tuchlovice I — nove sidlištĕ z doby řimské na Kladensku. — Archeologicke rozhledy. — 1954. — VI.Pleiner R. Základy slovanského źelezářského hutnictvi v Ceských zemich. — Praha, 1958.Podgуrska-Czopek I. Osada z okresy rzymskiego w Otałeży, pow. Mielec, woj. Podkarpackie w latach 1977, 1981—1982 // Materiały i sprawozdania Rze-szowskiego ośrodka archeologicznego. — Rzeszów; Krosno; Tarnow, 1999.Proceeding of the First International Symposium on Wood Tar and Pitch. — Warszawa, 1997.Pyrgała J. Mikroregion osadniczy między Wislą a dolną Wkrą w okresie rzymskim. — Wrocław, 1972.Pyrgała J. Wapiennictwo // Prahistoria ziem Pols-kich. — Wrocław, 1981. — T. V.Samsonowicz A. Wytwórczość skórzana w Polsce wczesnofeudalnej. — Wrocław, 1982.Sklenář K. Pec na pálení vápna ze starši doby řimské v Brozánkach // Archeologicke rozhledy. — 1965. — XVII, 1.Szafran-Szadkowska L. Zanim powstało Opole. — Opole, 1987.Turnau I. Garbarstwo na ziemiach Polskich w XVI—XVIII wieku. — Wrocław, 1975.Wielowiejski J. Źycie codzienne na ziemiach polskich w okresie wpływów rzymskich (I—V w.). — Warszawa, 1976.

Zápotocky M. Pec na pálení vápna na starořimském sidlišti u Obríství // Archeologicke rozhledy. — 1962. — XIV, 5.

SummaryProduction of lime in the European Barbaricum

of Roman time presently remains largely unexplored (liming sites are located outside of settlements; pro-duction peripherals and sources of raw materials are studied sporadically). Lime was used in stone con-struction, metallurgy, production of glass, agronom-ics, sanitation, and everyday life. The majority of lime produced was undoubtedly used by curries for tan-ning skins.

The making of limestone mixtures and lime production are lengthy, multi-stage processes that require a number of different materials and leave stationary objects and portable inventory behind, which are attested archaeologically. The author ex-amines stationary artefacts from each stage of the lime production methods employed by the masters of Roman time: limestone quarries, hearths, stoves, and furnaces that were used to burn out limestone (by floor, hearth, stove, and ore-hearth methods), stone grounds for crushing limestone, and “tvorylo”-pits for slacking lime. Pits and grounds for burning and storage of charcoal are common concomitant objects. Lime production always takes place nearby the places of its use and immediately before it’s used. The au-thor takes objects from the currying cells of Chernya-khiv culture located in the Ukrainian Sub-Carpathian region, Grjada I and Dobrynivtsi I, which he had been investigating, as the basis for his description of lime production in Roman time.

The author suggests that production of lime in Chernyakhiv culture was a specialized production, a handicraft. As this craft was not self-sufficient but auxiliary, it developed within the framework of large production complexes, such as metallurgical, glass production, and currying centers, and was conducted by the representatives of these professions mainly for the needs of their productions.

At the same level of specialization were other supporting crafts and trades of Chernyakhiv culture — production of charcoal, tar, potash. These were trades that have evolved primarily as a subsidiary within other more popular of chernyahivian crafts.

OIUM * 2011 * 1 1��

Археологічний комплекс пізньоримсь-кого часу та початку Доби великого пере-селення народів Войтенки 1 (Валківський р-н, Харківська обл.), що включає посе-лення та могильник, розташований на південному схилі вологої балки, де у ста-ровину знаходилась маленька річка шос-того порядку дніпровської гідросистеми (річка — Мокрий Мерчик — Мерчик — Мерла — Ворскла — Дніпро), а зараз створено ставок. Поселення займає три миси балки, що обумовило його умовний поділ на ділянки А, Б, В (Любичев, 2006, с. 79; 2008, с. 258, рис. 3; Ljubičev, 2006, S. 269).

Поселення відкрите у 1972 р. А.К. Дег-тярем; у 1975 р. Невеликі розкопки про-вів О.Г. Дяченко. З 2004 р. археологічний комплекс великими площами щорічно досліджує Германо-Слов’янська архео-логічна експедиція Харківського націо-нального університету імені В.Н. Ка-разіна (ГСАЕ ХНУ). Опубліковано деякі матеріали, на основі яких розглянуті пи-тання домобудівництва (Любичев, 2006), виробництва (Schultze, Ljubičev, 2007) та класифікації (Шультце, Любичев, 2009) кружальної кераміки, місця пам’ятки в культурних процесах пізньоримського часу в дніпро-донецькому лісостепу (Лю-бичев, 2008).

До останнього часу матеріали, що ха-рактеризували б рівень землеробства по-селенців, не ставали об’єктом наукового дослідження; в публікації є лише згадка про знахідку в напівземлянці 1 на підлозі поблизу печі-кам’янки залишків обгорі-лих зерен злаків (Любичев, 2006, с. 85), що виявилися залишками пшона (проса, звільненого від плівок).

У зв’язку з цим автором було пере-глянуто колекцію виробів з кераміки з поселення Войтенки 1 1 з метою зняття

відбитків зернівок та насіння культурних рослин і бур’янів. Частково матеріал пе-реглянуто безпосередньо під час експе-диції 2010 р. Зняття відбитків проводи-лося за загальновживаною методикою, використаною в колишньому Радянсь-кому Союзі З.В. Янушевич (Янушевич, Маркевич, 1970). Надалі матеріал про-аналізовано завдяки його порівнянню з раніше визначеними аналогічними зраз-ками, а також широким колом публікацій на цю тему.

У результаті аналізу визначено 140 одиниць зернівок культурних та бур’я-нових рослин (за зменшенням кількості): 48 проса (Panicum miliaceum), 23 пше-ниці двозернянки (Triticum diccocon), 21 пшениці голозерної (Triticum aestivum s. l. 2), 20 ячменю плівчастого (Hordeum vulgare), 12 жита (Secale cereale), 6 вівса (не визначеного до виду) (Avena sp. 3); також виявлено 10 невеликих зернин, імовірно, бур’янових рослин (рис. 1).

За кількістю зернівок, палеоетнобо-танічний спектр 4 має наступний вигляд (%): просо — 36,9, пшениця плівчаста — 17,7, пшениця голозерна — 16,2, ячмінь плівчастий — 15,4, жито — 9,2, овес — 4,6 (рис. 2).

Просо. Серед відбитків злаків на ке-раміці за кількістю перше місце нале-жить зернівкам проса, точніше пшона (зернівкам, звільненим від плівок). Від-битки зернівок проса мають такі розміри: ширина — 2,27—2,44, довжина — 2,73—3,42 мм (табл.; рис. 1, 1—4). Відбитки ви-явлено в основному у тісті чи на поверхні керамічних виробів, але на денцях вони зустрічалися не часто.

Пшениця двозернянка також у до-статньо великій кількості була виявлена на кераміці з поселення Войтенки 1. Ха-рактерні розміри відбитків зернівок: ши-

1 Висловлюю щиру вдячність колективу Науково-дослідної лабораторії ГСАЕ ХНУ М.В. Любічеву, К.В. Мизгіну, К.Г. Ва-рачовій за надання умов для опрацювання матеріалів.2 Sensu lato = у ши-рокому розумінні. Донедавна вчені намагалися визначати пшениці голозерні до виду (Triticum compactum, Triticum aestivum, перехідна форма Triticum aestivo-compactum). Однак, зважаючи на схожість означених зернівок, тим більше — після деформації під час виробничих процесів та дії вогню, усі види пшениць голозерних було об’єднано в один.3 За відбитками немож-ливо точно вказати, чи був це овес посівний, чи якийсь інший. Але знахідки саме вівса посівного добре відомі з матеріалів археоло-гічних культур території сучасної України про-тягом усього І тис. н. е. (див.: (Пашкевич, Гор-баненко, 2010)) (і не тільки). Тому зазвичай відбитки зернівок вівса зараховуються саме до вівса посівного (Avena sativa).4 Поняття ПБС (і ПБК) див.: (Кравченко, Паш-кевич, 1985).

с.А. горбаненко

(К и ї в)

палеоетноБотанічниЙ спеКтр поселення ВоЙтенКи 1

1�0 OIUM * 2011 * 1


рина (B) — 2,93—3,59 мм, довжина (L) — 6,43—6,98 мм; співвідношення довжини до ширини L/B становить в середньому 2,06 (табл.; рис. 1, 5—7).

Пшениці голозерні. Виявлено від-битки зернівок пшениці голозерноної; їх характерні розміри: B — 2,93—3,59, L — 5,55—6,42 мм; L/B — 1,69—1,91 (табл.; рис. 1, 8—10).

Ячмінь плівчастий. Відбитки зернівок мають наступні розміри: B — 3,12—3,67, L — 7,74—9,21 мм; індекс L/B — 2,46 (табл.; рис. 1, 11—13). Ячмінь — не лише зернова культура, але й фуражна і вико-ристовується на корм коням і для від-

годівлі свиней на бекон. В господарстві використовуються також його солома і полова, які мають якості, що наближають їх до сіна (Растениеводство, 1986, с. 124).

Жито посідає за кількістю передо-станнє (перед вівсом) місце. Розміри: B — 2,83—3,52, L — 8,21—8,62 мм; L/B — 2,33—3,05 (табл.; рис. 1, 14—16).

Овес посівний виявлено, як зазвичай для пам’яток І тис. н. е., у незначній кіль-кості. Його розміри: B — 2,34—3,3, L — 8,81—9,57 мм; L/B — 2,67—3,76 (табл.; рис. 1, 17—19).

Окрім зернівок культурних рослин виявлено також 10 відбитків зернівок невеликих розмірів, що були зараховані нами до бур’янів. Однак, визначити їх ви-дову приналежність нам не вдалося.

Усі відбитки зернових культур ма-теріалів за розмірами і пропорціями в цілому подібні до раніше досліджених аналогічних (Янушевич, 1986; Пашкевич, Горбаненко, 2002—2003; Колода, Горба-ненко, 2010; Башкатов, Пашкевич, Горба-ненко, 2010).

таблиця. Розміри відбитків зернівок рослин з поселення Войтенки 1.

НазваРозміри, мм

Індекс L/BШирина, B Довжина, L

Просо звичайне 2,35 (2,27—2,44) × 2,97 (2,73—3,42) —Пшениця двозернянка 3,25 (2,93—3,59) 6,71 (6,43—6,98) 2,06 (1,94—2,19)Пшениця голозерна 3,27 (2,9—3,59) 5,86 (5,55—6,42) 1,79 (1,69—1,91)Ячмінь плівчастий 3,45 (3,12—3,67) 8,48 (7,74—9,21) 2,46 (2,11—2,95)Жито 3,1 (2,83—3,52) 8,46 (8,21—8,62) 2,76 (2,33—3,05)Овес 2,81 (2,34—3,3) 9,06 (8,81—9,57) 3,22 (2,67—3,76)

П р и м і т к и. Подано середні розміри зернівок; у дужках подано варіабель-ність зернівок.

рис. 3. Палеоетноботанічний спектр зернівок куль-турних рослин поселення Войтенки 1 (за об’ємом). Скорочення див на рис. 2

рис. 1. Відбитки зернівок культурних

рослин з кераміки поселення Войтенки 1;

а — пластилінові мо-делі, б — прорисовки: 1—4 — просо, 5—7 —

пшениця двозернянка, 8—10 — пшениці голо-зерні, 11—13 — ячмінь

плівчастий, 14—16 — жито, 17—19 — овес

5 Про перерахунок див., напр.: (Пашкевич,

Горбаненко, 2002—2003, с. 161).

рис. 2. Палеоетноботанічний спектр зернівок куль-турних рослин поселення Войтенки 1 (за кількістю): P. m. — Panicum miliaceum, T. d. — Triticum dicoccon, T. a. s. l. — Triticum aestivum s. l., H. v. — Hordeum vulgare, S. c. — Secale cereale, А. sp. — Avena sp. Над стовпчиками подано кількість зернівок / їх від-соток

OIUM * 2011 * 1 1�1

горбаненко с.А. палеоетноботанічний спектр поселення Войтенки 1

* * *При перерахунку ПБС зернівок куль-

турних рослин за об’ємом 5 необхідно виключити майже третину відбитків зернівок проса (14), оскільки вони зна-ходилися на денцях горщиків. Отже, за об’ємом зернівок, палеоетноботанічний спектр має наступний вигляд (%): пше-ниця плівчаста — 24,6, пшениця голо-зерна — 22,5, ячмінь плівчастий — 21,4, жито — 12,9, просо — 12,2, овес — 6,4 (рис. 3).

Такий ПБС засвідчує високий рівень розвитку землеробської техніки у поєд-нанні з традиційними рисами. Адже ви-рощування ячменю плівчастого і пшениці двозернянки (а також проса) є показни-ком традиційності, оскільки ці рослини зарекомендували себе протягом попе-редніх тисячоліть як непримхливі до кліматичних умов і рівня агротехніки. А велика доля пшениць голозерних (разом з житом) вказує на перехід до вибагливі-ших, але й врожайніших культурних рос-лин, що є показником підняття рівня тех-ніки землеробства в цілому. Окрім того, знахідки зернівок бур’янових рослин вказують на використання староорних ділянок землі — побіжно на аграрне за-своєння навколоселищних територій.

ЛітерАтурАбашкатов Ю.Ю., Горбаненко с.А., Пашкевич Г.О. Матеріали з землеробства середини І тис. н. е. // Старожитності Лівобережного Подніпров’я. — Пол-тава, 2010.колода В.В., Горбаненко с.А. Сельское хозяйство носителей салтовской культуры в лесостепной зоне. — К., 2010.кравченко Н.м., Пашкевич Г.А. Некоторые пробле-мы палеоботанических исследований (по материа-

лам Обуховской территориальной группы памят-ников I тыс. н. э.) // Археология и методы истори-ческих конструкций. — К., 1985.любичев м.В. О постройках на селище черняховс-кой культуры Войтенки (по материалам раскопок 2004—2005 гг.) // АЛЛУ. — 2006. — № 2.любичев м.В. Об этнокультурных процессах поз-днеримского времени в зоне днепро-донецкой лесостепи ( в свете исследования археологическо-го комплекса Войтенки) // Лесная и лесостепная зоны Восточной Европы в эпохи римских влияний и великого переселения народов. — Тула, 2008.Пашкевич Г.О., Горбаненко с.А. Відбитки зернівок культурних рослин на кераміці Опішнянського го-родища // АЛЛУ. — 2002. — № 2; 2003. — № 1.Пашкевич Г.О., Горбаненко с.А. Каталог палеобо-танічних матеріалів пам’яток слов’янських куль-тур // Колекції Наукових фондів Інституту архе-ології НАН України. Матеріали та дослідження / АДІУ. — 2010. — Вип. 3.растениеводство. — М., 1986.Шультце Э., любичев м.В. Керамика черняховс-кой культуры из участка «В» поселения Войтенки 1 (по раскопкам 2004—2006 годов) // Древности. — Харьков, 2009.янушевич З.В. Культурные растения Северного Причерноморья: палеоэтноботанические исследо-вания. — Кишинев, 1986.янушевич З.В., маркевич В.и. Археологические на-ходки культурных злаков на первобытных поселе-ниях Пруто-Днестровского междуречья // Интро-дукция культурных растений. — Кишинев, 1970.Ljubičev M. Vojtenki 1 — eine Siedlung der Černja-chov-Kultur in der Nordostukraine // Eurasia Anti-qua. — 2006. — Bd. 12.Schultze E., Ljubičev M. Zur Herstellung von Dreh-scheibenkeramik in der Černjachov-Kultur. Ein Bren-nofen aus der Siedlung Vojtenki 1, Ostukraine // Eth-nographische-Archäologische Zeitschrift. — 2007. — Z. 48.

SummaryThe article is devoted to the new paleoethno-

botanical material from settlement of Chernyakhiv culture Vojtenki 1. The results of analysis testify to the high level of development of technique of agri-culture.

1�2 OIUM * 2011 * 1

Изучение римских монет, обнару-женных в ареале черняховской культуры, предполагает решение ряда вопросов, среди которых наиболее важные — оп-ределение роли римских монет в жизни варварского населения, а также решение проблем хронологии, периодизации и поиска путей поступлений римских мо-нет в среду черняховского населения. Решение этих вопросов возможно при тщательном анализе огромного масси-ва нумизматических источников (около 26 тыс. монет, содержащихся в составе кладов или обнаруженных отдельно на территории черняховской культуры), на-копленных более чем за два столетия. Подобный анализ свидетельствует, что в хронологическом и типологическом отношении римские монеты, обнару-женные в черняховском ареале 1, пред-ставляют собой довольно неоднородную массу. К наиболее массовым наход-кам относятся монеты чеканки I—II вв. (78,9 %), в большинстве случаев пред-ставленные серебряными денариями, выпущенными в период правления от Траяна до Септимия Севера. Значитель-но меньшее количество (9,4 %) пред-ставлено эмиссиями III в. — в основном это медные и бронзовые, реже — бил-лоновые номиналы. Монеты IV в. (9,5 %) также представлены, как правило, брон-зовыми и медными номиналами, значи-тельно реже — серебряными монетами (силиквами). Наименьший процент со-ставляют эмиссии конца IV — середины V вв. (2,2 %): медные и золотые монеты (Мызгин, 2008, с. 53—58). Разнотипность и хронологическая неоднородность на-ходок римских монет в ареале черня-ховской культуры свидетельствует как о различной роли определенных групп монет в варварской среде, так и о раз-

новременности и наличии нескольких источников их поступлений. Настоящая статья посвящена проблеме источников поступлений к носителям черняховской культуры наиболее массовой категории нумизматических находок — римских монет I—II вв.

Зачастую неудовлетворительное со-стояние источниковой базы 2 и чрезвы-чайная скудость информации в письмен-ных источниках, ставят рассматриваемую проблему в ряд задач, решаемых, во многом, логическими рассуждениями. На сегодняшний день подобные логичес-кие умозаключения привели к возникно-вению среди исследователей различных взглядов на ее решение. Условно они нами именуются «торговой» и «военно-политической» концепциями (Мызгин, 2008, с. 50—52; 2009, с. 45).

Для сторонников торговой концеп-ции — В.Б. Антонович (1878, с. 241—244), В.Е. Данилевич (1905), Ю.В. Готье (1930, с. 79), М.Ю. Смишко (1948, с. 98—129), Б.А. Рыбаков (1948, с. 42—46), М.Ю. Брай-чевский (1959, с. 35—46), Г.Б. Федоров (1960, с. 83), Э.А. Рикман (1971, с. 89—95; 1975, с. 228—237), А.А. Нудельман (1982, с. 125—133), и др. — уже факт многочис-ленных находок римских монет на вар-варских территориях сам по себе казался ярким свидетельством активного участия местных племен в торговле с Римом. По мнению М.Ю. Брайчевского, активного сторонника торговой концепции, рим-ская монета была главной статьей экс-порта с Римской империи на территорию Барбарикума, которой римские купцы рассчитывались за хлеб (Брайчевський, 1959, с. 43—45).

Сторонники военно-политической концепции — Д.Я. Самоквасов (1897), В.Г. Ляскоронский (1901, с. 458—464),

1 Материалы, проис-ходящие с черняхов-ских памятников на

территории Румынии в настоящей статье систематически не рассматриваются.

2 До 1917 г. было об-наружено около 20 %

от общего числа извес-тных в черняховском

ареале римских монет, в то время как дорево-

люционный уровень фиксации и атрибуции

нумизматических на-ходок оставлял желать

лучшего.

к.В. мызгин(Х а р ь к о в)

К проБлеМе источниКоВ поступлениЙ риМсКих Монет і—іі вв. К носителяМ черняхоВсКоЙ Культуры

OIUM * 2011 * 1 1��

мызгин к.В. К проблеме источников поступлений римских монет і—іі вв. к носителям черняховской культуры

В.В. Кропоткин (1961, с. 24—25; 1967, с. 79—81), М.А. Тиханова (1952, с. 18—19), Б.В. Магомедов (1987, с. 79; 2001, с. 111), В.В. Лавров (2003, с. 349, 352), и др. — связывают источники поступления римских монет на варварские земли с событиями военного (войны, грабежи, передвижения населения в связи с воен-ной деятельностью) и / или политическо-го (заключения договоров, выполнение

обязательств, подкуп племенной верхуш-ки) характера. В.В. Кропоткин, например, полностью не отбрасывал возможность получения варварами денег за поставку хлеба в Римские провинции (Кропоткин, 1970, с. 149—150), но основным же ис-точником, по мнению ученого, являлись результаты войн и грабительских похо-дов, в том числе связанные с ними кон-трибуции, выкупы пленных и подкупы

рис. 1. Ареал находок римских монет I—II (1) и III (2) вв. на терри-тории черняховской культуры

1�� OIUM * 2011 * 1


племенной верхушки (Кропоткин, 1967, с. 79—81). Б.В. Магомедов впервые предположил, что основная масса рим-ских монет поступила к черняховскому населению во время Готских войн 30—70-х гг. ІІІ в. в виде контрибуций (Маго-медов, 1987, с. 79; Магомедов, Кароєва, 1988, с. 84—85). Г.В. Бейдин, М.Н. Григо-рьянц и М.В. Любичев высказали гипоте-зу, что основным источником могло быть непосредственно разграбление римс-ких провинций в период Готских войн, а именно — храмовых сокровищниц горо-дов (Бейдин, Григорьянц, Любичев, 2006, с. 119).

В последнее время, ряд исследовате-лей стоит на позициях «золотой середи-ны», то есть считают, что в разные этапы развития культуры определенную роль играли различные источники поступле-ний: как торговые, так и военно-полити-ческие (Пивоваров, 1999, с. 22; Щукин, 2005, с. 202; Магомедов, 2006, с. 45—46; Шаров, 2007, с. 34—35; Мызгин, 2008, с. 51—52).

Разность источников поступлений римских монет I—II, III и IV—V вв. означа-ет также и разность подходов в изучении проблемы путей поступлений этих групп монет к варварскому населению.

Поиск источников притока монет, выпущенных в период между III и V вв. значительно упрощает факт их синхрон-ности черняховским древностям. В неко-торых случаях это дает гипотетическую возможность сопоставления историчес-ких событий и археологических явлений с причинами и временем поступлений монет. Так, хронологически монеты III в. отвечают времени формирования чер-няховской культуры, а большая их часть синхронна событиям Готских войн 230—270-х гг., в процессе которых, как счита-ется (Магомедов, 2001, с. 134—139), про-исходило формирование культуры. Часть медных и бронзовых монет середины III в., обнаруженная в черняховском аре-але, отчеканена в провинциально-римс-ких городах, подвергшихся готскому раз-граблению (Балканские и Малоазийские города), что позволяет относить эти мо-неты к военной добыче (Мызгин, 2009, с. 45). Подобная ситуация наблюдается и с более поздними монетами: после подписания в 332 г. мирного договора характер отношений между варварами и Империей изменился в сторону активно-го торгового и военного сотрудничества. По всей видимости, с этим сотрудничес-твом связаны находки монет IV—V вв., в большинстве своем известные западнее

Днестра, то есть в непосредственной близости к римскому лимесу и, соот-ветственно, к римским рынкам торговли (Мызгин, 2008, с. 52—53).

Гораздо сложнее обстоит ситуация с установлением источников поступлений монет «ранней» чеканки, то есть монет I—II в. Преобладание этой группы монет среди нумизматических находок в ареа-ле черняховской культуры исследовате-лями, как правило, объясняется особой приверженностью германцев к серебру (Кропоткин, 1961, с. 27; Пивоваров, 1999, с. 21—22; Магомедов, 2001, с. 111, и др.). В какой-то мере, это подтверждают пись-менные источники (Tac., Germ., V; Dio Cassio, LXXXII, 14), правда, при этом речь идет о германских племенах, обитавших в первой четверти I тысячелетия н. э. между Рейном и Вислой.

Ни письменные, ни археологические источники не могут ни подтвердить, ни опровергнуть торговую природу римских монет ранних чеканок. По той причине, что, либо их привлечение невозможно в принципе (в случае с археологическими источниками), либо они вообще отсутс-твуют (в случае с письменными свиде-тельствами). Подобная ситуация играет не в пользу сторонников торговой приро-ды римских монет I—II вв. Если принять точку зрения, согласно которой экспорт высококачественной римской монеты на варварскую территорию шел за счет обмена на хлеб, то известное на сегодня количество нумизматических находок на территории черняховской культуры од-нозначно свидетельствовало бы о неве-роятных масштабах подобных операций. А это обязательно нашло бы достойное отражение, как в римских письменных источниках, так и в косвенном архео-логическом материале (существовании большого количества римских торговых факторий в контактной зоне Империи и Барбарикума). Тем не менее, считается, что традиционными источниками хлеба в Римской империи в рассматриваемый период были отнюдь не просторы вос-точноевропейского Барбарикума, а Еги-пет и Северная Африка (Ковалев, 2003, с. 684), которые могли обеспечивать им в достаточном количестве. И здесь нельзя не согласиться с В.В. Кропоткиным, кото-рый считал, что основными статьями эк-спорта с территории Барбарикума была продукция скотоводства, лесных про-мыслов (традиционные для этой полосы товары), а также рабы (Кропоткин, 1970, с. 149—150). Но выглядит весьма сом-нительными, чтобы подобные поставки

OIUM * 2011 * 1 1��


имели массовый характер и привлекали такое огромное количество римских се-ребряных монет.

О незначительном месте торговли в процессе поступления монет ранней че-канки к варварам может косвенно сви-детельствовать еще один факт. Известно, что значительная активизация гото-рим-ских торговых отношений происходит в начале второй четверти IV в. и длится около 40—50 лет. При этом, монеты это-го времени составляют незначительный процент (9,5 %) от общего количества находок. Если предположить, что моне-ты ранней чеканки поступали к варва-рам в течении III в. вследствие торговли с Римом, то получается, что вся внешне-экономическая деятельность Рима в это время была направлена исключительно на торговлю с варварским населением на своих северо-восточных границах. И только при том условии, что на терри-тории Империи находилось достаточно монет старого образца для совершения таких крупномасштабных операций. В это верится мало.

Наконец, еще один аспект пробле-мы кроется в реальной внутриэкономи-ческой необходимости варваров в регу-лярных поставках римского серебра. И возникала ли эта потребность для всего периода существования черняховской культуры? На наш взгляд, зачатки товар-но-денежных отношений внутри черня-ховского общества возникли довольно поздно, начиная со второй четверти IV в. на землях, находившихся вблизи от римского лимеса, а к этому времени на территории самой Империи монеты ста-рого образца (200—300-летней давнос-ти) практически исчезли из обращения (Мызгин, 2010, с. 13). На ранних же эта-пах развития черняховской культуры сла-бо верится в активные торговые отноше-ния между варварами и Римом. Начиная с середины III и вплоть до первой чет-верти IV в. они имели преимущественно другой характер — постоянных военных конфликтов, наиболее крупными из ко-торых были Готские войны 230—270-х гг.

Войнам, как непосредственному источнику поступления к варварам Вос-точной Европы римских монет, ученые уделяли внимание давно. Так, Д.Я. Само-квасов связывал распространение римс-ких монет на славянских землях с «Тра-яновыми» войнами (Самоквасов, 1897). В.Г. Ляскоронский отмечал, что римская монета на славянские земли попадала не только по торговым путям, но скорее вследствие «многочисленных столкнове-

ний этих народов с Римской империей» (Ляскоронский, 1901, с. 458—464). Соб-ственно роль Готских войн 30—70-х гг. III в., как одного из важнейших источни-ков в накоплении варварами римских монет ранней чеканки, в разное время по-разному оценивалась исследовате-лями: от полного отрицания этой роли (Брайчевський, 1959, с. 105—107; 109—110) до определения ее как основной (Лавров, 2003, с. 349, 352; Бейдин, Гри-горьянц, Любичев, 2006, с. 111—129). Мы также были склонны видеть в этих событиях значительный источник пос-туплений римских монет (Мызгин, 2009, с. 46). По крайней мере, картографирова-ние монет I—II вв. (рис. 1, 1) и монет III в. (рис. 1, 2) показывает, что территории их распространения практически идентич-ны. По всей видимости, это указывает на то, что монеты обеих хронологичес-ких групп синхронно распространились в черняховской среде, а их источники имеют общую природу (Мызгин, 2009, с. 45—46). Прямые сведения о попада-нии к варварам большого количества денег во время разграбления провинци-альных городов содержатся также в тру-де Зосима (Zos., I. 33,3; I. 35). В этом слу-чае, небезынтересна серебряная драхма Траяна ликийской чеканки 3, находивша-яся в составе монетно-вещевого клада, обнаруженного возле с. Чутово. Чеканка подобных драхм началась в провинциях при Домициане и обслуживала местные интересы (Мэттингли, 2005, с. 164). Таким образом, подобные монеты, в отличие от монет центральной чеканки, не расходи-лись далеко за пределы своих или сосед-них провинций. Вполне возможно, что эта монета попала к варварам, вместе с другими серебряными монетами II в., в процессе малоазийской кампании готов в 50-х гг. III в.

Однако далеко не вся масса монет ранних чеканок поступила исключитель-но в период Готских войн. По крайней мере, о том, что часть из этих монет по-пала в виде субсидий еще задолго до начала войн, говорят немногочисленные сведения письменные источников. В час-тности, Иордан так говорит о причинах начала массовых вторжений готов в пре-делы Римской империи: «Готы же, после того, как у них была отнята стипендия, что случалось обычно, переносили это с неудовольствием и из друзей стали вра-гами. Они, хотя и жили в отдалении под управлением своих королей, были феде-ратами римского государства и получали ежегодное вознаграждение…» (Iord. Get.,

3 В публикации тезисов XVI Всероссийской нумизматической кон-ференции эта монета ошибочно была назва-на драхмой Адриана (Мызгин, 2011, с. 29), за что мы приносим свои извинения.

1�� OIUM * 2011 * 1


89). Мы не склонны беспрекословно до-верять всей информации, содержащейся в нарративных источниках, насколько бы ценна она ни была, но в какой-то мере она может подтолкнуть нас к интерес-ным рассуждениям. Как видим, судя по этим данным, денежные выплаты варва-рам совершались еще и до начала войн, а их прекращение или возобновление было делом «обычным».

Денежные выплаты во многом сдер-живали натиск на римские границы гер-манских племен (видимо, и восточных германцев в том числе). Подтверждается это сообщением Геродиана, по словам которого Александр Север «…обещал до-ставить им (т. е. германцам — м. к.) все, в чем они нуждаются, и не жалеть денег. Это последнее особенно убедительно для германцев, людей сребролюбивых и всегда продающих римлянам мир за деньги…» (Herod., VI. 7, 9). Мир с герман-скими племенами за деньги покупал и Каракалла (Dio Cassio, LXXXII, 14).

С одной стороны, такая политика Рима давала свои ощутимые результа-ты — римляне приучили вождей древних германцев принимать деньги (Tac. Germ. XV; Dio Cassio LXXVII, 14) и держать свои границы в безопасности. С другой сто-роны, прекращение таких выплат было всегда чревато недовольством варваров, как это, в итоге, случилось в 238 г.

По всей видимости, не последнюю роль в прекращении выплат в 30-х гг. III в. сыграл и финансовый кризис в Империи, в результате которого значительно упало содержание серебра в монете и массо-вые выплаты варварам полновесными серебряными монетами ранних чеканок имели усугубляющий характер для рим-ской экономики. Как раз снижение или полное прекращение выплат могло быть также одним из поводов для начала гра-бежей, в процессе которых полновесная серебряная монета насильно изымалась варварами из городских и / или храмо-вых хранилищ.

В этой связи мы сталкиваемся с но-выми вопросами: во-первых, какой коли-чественный характер имели денежные выплаты, осуществляемые до начала войн, а во-вторых, с какого времени все-таки эти выплаты начинаются?

Решение первого вопроса видится практически невозможным. Как уже от-мечено, на территории черняховской культуры монеты I—II вв. известны пов-семестно и встречаются в закрытых ком-плексах, датирующихся гораздо более поздним временем — в пределах ступе-

ней С3 и D1 (например: Коблево, погр. 25; Маслово, погр. 71; Великая Ольшанка, погр. 62, и др.). А вот решение второго вопроса выглядит более реальным, но вряд ли ответ на него стоит искать при анализе монет, обнаруженных на тер-ритории только черняховской культуры. Мало верится в то, что знакомство варва-ров с серебряными монетами началось в конце II или начале III вв. По-видимо-му, это произошло гораздо раньше, а распространение в черняховской среде римских монет является преемствова-нием более ранней традиции их исполь-зования, корни которой следует искать в предшествующих культурах германского круга.

ЛитерАтурААнтонович В.б. Описание Киевского клада, содер-жащего римские монеты III—IV в.в. // Древнос-ти. — М., 1878. — Т. VI.бейдин Г.В., Григорьянц м.Н., любичев м.В. Наход-ки монет римского времени на территории Харь-ковской области // Древности римского времени на Слобожанщине. — Харьков, 2006.брайчевський м.Ю. Римська монета та території України. — К., 1959.Готье Ю.В. Железный век в Восточной Европе. — М., 1930.Данилевич В.е. Карта монетных кладов и находки единичных монет в Харьковской губернии // Тр. ХII АС. — М., 1905. — Т. I.ковалев с.и. История Рима. — СПб., 2003.кропоткин В.В. Клады римских монет на террито-рии СССР // САИ. — 1961. — Вып. Г 4—4.кропоткин В.В. Экономические связи Восточной Европы в I тысячелетии нашей эры. — М., 1967.кропоткин В.В. К вопросу о развитии товарного производства и денежных отношений у племен черняховской культуры в III—IV вв. н. э. // Ленинс-кие идеи в изучении первобытного общества, ра-бовладения и феодализма. — М., 1970.лавров В.В. Готские войны III в. н. э.: римское куль-турное влияние на восточногерманские племена Северного Причерноморья // Проблемы античной истории. — СПб., 2003.ляскоронский В.Г. Находки римских монет в об-ласти Среднего Приднепровья // Тр. ХI АС. — М., 1901. — Т. I.магомедов б.В. Черняховская культура Северо-За-падного Причерноморья. — К., 1987.магомедов б.В. Черняховская культура. Проблема этноса. — Lublin, 2001.магомедов б.В. Монети як джерело до історії племен черняхівської культури // Археологія. — 2006. — № 4.магомедов б.В., кароєва л.р. Скарб денаріїв поб-лизу с. Глинськ Вінницької обл. // Археологія. — 1988. — № 2.мызгин к.В. К вопросу о времени поступления римских монет в среду черняховского населения // ВХНУ. — 2008. — Вип. 40: Історія. — № 782.мызгин к.В. К вопросу об источниках поступлений римских монет к населению черняховской культу-ры // Тез. Міжнар. наук. конф. «Східноєвропейські старожитності в добу середньовіччя», присвяч. 90-річчю з дня народження Б.О. Тимощука, Чернівці (10—11 квітня 2009 р.). — Чернівці, 2009.

OIUM * 2011 * 1 1��


мызгин к.В. Новый монетно-вещевой клад римс-кого времени из Полтавской области и проблема монетно-вещевых кладов в черняховской куль-туре // XVI Всерос. нумизм. конф.: Тез. докл. и со-общ. — СПб., 2011.мэттингли Г. Монеты Рима. С древнейших вре-мен до падения Западной империи. — М., 2005.Нудельман А.А. Римская монета в междуречье Днестра, Прута и Дуная // Нумизматика античного Причерноморья. — К., 1982.Пивоваров с. Римські монети в старожитностях черняхівської культури // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. — Чернівці, 1999.рикман Э.А. Денежное обращение у племен Днес-тровско-Прутского междуречья в первых веках на-шей эры // НЭ. — 1971. — Т. ІХ.рикман Э.А. Этническая история Поднестровья и прилегающего Подунавья в первых веках нашей эры. — М., 1975.рыбаков б.А. Ремесло древней Руси. — М., 1948.самоквасов Д.я. О происхождении русских и поль-ских славян и причине появления кладов римских монет в земле древних руссов и ляхов // Тр. VIII АС. — М., 1897. — Т. III.смішко м.Ю. Доба полів поховань в західних об-ластях УРСР // Археологія. — 1948. — Т. ІІ.тиханова м.А. Археологические памятники Сред-него Поднестровья в первой половине І тысячеле-тия н. э. // КСИА АН УССР. — 1953. — Вып. 2.Федоров Г.б. Римские и ранневизантийские мо-неты на территории Молдавской ССР // Omagiu lui Daicoviciu cu prilejul implinirii a 60 de ani. — Bucuresti, 1960.

Шаров О. Керамический комплекс некрополя Ча-тыр-Даг. Хронология комплексов с римскими им-портами (краснолаковая керамика). — СПб., 2007.щукин м.б. Готский путь. — СПб., 2005.

SummaryThe article is devoted to a problem of sources of

the most mass category of numismatic finds receipts in the territory of Chernyakhov Culture — the Roman coins I—II centuries AD. Unsatisfactory condition of source base puts this problem abreast of tasks which are solved by logical reasoning. Among researchers there are two concepts of this problem: «trading» (coins have arrived owing to trade relations of barbar-ians and Empire) and «military-political» (receipt of the coins is connected with events of military and / or political character).

As opposed to the coins of III—V centuries AD, searching of receipts sources of the coins of I—II cen-turies AD is a very difficult task. It is obvious that trade can’t play a role of the basic receipt source of the coins. The source connected with barbarian partici-pation in extortionate campaigns on the Balkan and Asia Minor’s provinces of Roman empire (Gothic war) as well as delivery to barbarians of grants by the Ro-man government was considerable, but not a cardinal one. Written sources contain indirect instructions that barbarians were familiar with the Roman coins long before the beginning of wars with Rome. On this basis the hypothesis expresses that distribution of the Ro-man coins in the Chernyakhov environment is contin-uation of earlier tradition which roots it is necessary to search in previous cultures of the German circle.

1�� OIUM * 2011 * 1

В.п. петров

ГончарныЙ КруГ В КераМичесКоМ произВодстВе черняхоВсКоГо ВреМени

Обширное рукописное научное наследие В.П. Петрова остается пока еще не доступ-но научной общественности в полном объеме. многие из наших коллег — специалисты в разных областях археологии — работая с архивом В.П. Петрова неоднократно повто-ряли одну и ту же мысль о том, что многие из его рукописных работ не потеряли своей актуальности и в настоящее время. Одной из них и является рукопись «керамика и керамическое производство на среднем поднепровье в черняховский период». Она хранится в архиве института археологии НАН Украины (Фонд № 16, дело № 250, 251 лист). работа состоит из пяти глав: 1. к истории исследования черняховского могильника. Дата рас-копок. Обзор литературы о Черняховском могильнике (1900-е годы); 2. керамика среднего поднепровья в инвентаре памятников черняховской культуры. быстрик; Вилы ярузские (Поднестровье). Житинский могильник у села Городище на речке Горынь. кантемировка (Поворсклье). лохвицкий могильник (Днепр). Поселение на р. синице у села синицевка (По-бужье). Поселение у села ягнятин (Верхнее Поросье); 3. керамика черняховского могильника. керамика зарубинецкого типа в составе инвентаря Черняховского могильника. керамика черняховского типа в составе инвентаря Черняховского могильника. классифи-кация керамики черняховского могильника по типологическим группам; 4. обжигательные печи. Общий обзор. лепесовка. ягнятин. Порожистая часть Днепра. Гончарные печи левобережья. Верхнее Повислянье. иголомский гончарный производственный комплекс тропишов (раскопки 1933—1934 гг.). Зофиполье. косцельники и др. Некоторые итоги иссле-дования на территории иголоми; 5. гончарный круг.

работа по неизвестным нам причинам оказалась не изданной, не исключено, что отчасти и по воле автора. Научные работы В.П. Петрова, которые вышли из печати, отличает абсолютно завершенный вид. Это выражено во всем — постановке вопро-са, характеристике источника, формулировке выводов, наконец, построении работы, стиле изложения и языке. Возможно, что некоторые разделы этой книги оставались не завершенными, что и удерживало автора от ее издания.

работа, один из разделов которой было решено опубликовать в данном сборнике, написана в 50-х годах прошлого века. именно в это время появляется особый интерес к изучению древней керамики. так, в Англии выходит работа Анны Чепард «керамика в археологии», а в советском союзе начинают работать А.и. Августиник, А.А. бобрин-ский, Э.В. сайко и другие исследователи, которые заложили основы современной вос-точноевропейской школы изучения археологической керамики.

раздел из работы В.П. Петрова посвященный гончарному кругу, на наш взгляд, является наиболее законченным и, поэтому считаем необходимым опубликовать именно эту часть. безусловно, хотелось бы, чтобы в будущем вся работа, пусть и с опозданием, но увидела свет. Особый интерес этого раздела состоит в том, что на-писан он был до того как были открыты гончарные мастерские на поселениях Журав-ка Ольшанская и Глеваха, где удалось зафиксировать следы от конструкций гончарных кругов. Однако заключения, предложенные уже тогда В.П. Петровым, остаются ак-туальными и теперь. кроме того, проблема гончарного круга по данным археологии является одной из ключевых в исследованиях керамики. лишь в 1990-х годах вышла работа А.А. бобринского, в которой были суммированы все наработки и предложе-ны возможные пути происхождения гончарного круга. Что же касается черняховской культуры, то к настоящему времени реконструкции гончарного круга предложены

OIUM * 2011 * 1 1��

петров В.п. Гончарный круг в керамическом производстве черняховского времени

из историографии вопроса. По вопросу о времени и условиях распро-странения гончарного круга на терри-тории Среднего Поднепровья среди археологов до сих пор нет сколько-ни-будь установившегося мнения.

Любомир Нидерле в своей капи-тальной работе «Жизнь древних сла-вян» (Прага, 1921 г.) утверждал, что в древней славянской керамике до IV—V вв. глиняная посуда изготовля-лась без гончарного круга; с IV—V вв. начинается второй период, продолжа-ющийся до ХІІ—ХІІІ вв., когда керами-ка начинает изготовляться, согласно Л. Нидерле сначала на ручном, а затем ножном круге 1.

В основном, тождественного взгляда придерживается М.В. Воевод-ский. Исследуя специальный вопрос о так называемом ленточном способе изготовления сосудов, М.В. Воеводс-кий еще больше завышает даты появ-ления гончарного круга. Ножной круг, согласно его утверждению появляется в разных частях нашей территории в разное время, но, по-видимому, не ранее ХV—ХVI вв. н. э. Старая русская и более древняя «славянская» кера-мика изготовлялась ленточным спосо-бом на ручном кругу «легкого типа», а более ранняя (до Х—ХI вв.) без круга 2.

В БСЭ (11 изд., том XII, 1952 г.) под-держивается такая же точка зрения. Согласно БСЭ, появление гончарного круга относятся «в Галлии около 3 в. до н. э., в Британии около І в. н. э., в Средней России, на Волге и в Герма-нии к 9—10 вв.» 3.

Во всех этих случаях обойдены молчанием конкретные археологи-ческие материалы, приведенные еще в 1901 году В.В. Хвойка. В истории ма-териальной культуры Среднего Под-непровья, в период со II века до н. э.

вплоть до V века н. э., он различал два этапа. Один из них, более ранний, он связывал с зарубинцами и более позд-ний с черняховом, В.В. Хвойка охарак-теризовал зарубинецкую керамику, как лепную; и черняховскую, как сде-ланную на круге 4.

В советской археологической ли-тературе последних лет точка зрения В.В. Хвойка изложена Б.А. Рыбако-вым в его книге о «Ремесле Древней Руси». Вслед за В.В. Хвойка, Б.А. Рыба-ков признает, что черняховское вре-мя является «периодом бытования в Приднепровье гончарного круга», но вместе с тем считает нужным приба-вить, что в послечерняховское время, «в V веке исчезает появившийся нена-долго гончарный круг» и «вновь появ-ляется только в ІХ—Х вв.» 5.

Таким образом, здесь соединены обе точки зрения. В концепцию Л. Ни-дерле — М. Воеводского внесена поп-равка, согласно В.В. Хвойка, но затем эта поправка оказывается снятой и, в конечном счете, сохраняется призна-ние позднего появления гончарного круга, с ІХ—Х вв. н. э.

От этих кратких и, по необходимос-ти, беглых историографических спра-вок обратимся к фактической стороне вопроса, к данным раскопок. Послед-ние подтвердили полностью наблю-дения В.В. Хвойка. Они подтвердили, как тот факт, что зарубинецкая кера-мика является лепной, так и тот, что черняховская керамика изготовлена на круге, т. е., тем самым, что переход от «ручной лепки» к изготовлению со-судов на круге происходит на Среднем Поднепровье никак не позже II в. н. э.

Правда, в утверждениях В.В. Хвой-ка далеко не все окончательно ясно. Определение зарубинецкой керами-ки, как лепной, не совсем точно. При

лишь в статьях А.А. бобринского и м.Г. Гусаковой для Журавки Ольшанской и р.В. терпиловского для Глевахи 1.

В завершении следует сказать еще несколько слов о редакторской подготовке рукописи. В тексте рукописи есть некоторые повторения, сложные, не доведенные до «петровской» лаконичности предложения и другие, не доработанные места. Поэ-тому, читая эту работу всегда нужно помнить об этом. Во всех случаях мы постара-лись сохранить оригинальный стиль и язык работы. Авторский текст оставлен нами практически без изменений. мысли, которые хотел изложить Виктор Платонович, даже в таких формулировках вполне понятны. Примечания и литературу, которая цитируется в рукописи, мы оформили согласно с требованиями нашего сборника.

я.В. ВОлОДАрец-УрбАНОВиЧ, О.В. ПетрАУскАс

1 Niederle L. Zivot slavych slovanu. Zaklady kultusrics slazozacnostisco-vansnych. — Praze, 1921. — D. III. — sv. 1, V. — С. 303—305.2 Воеводский м.В. К изучению гончарной техники первобытно-коммунистического общества на территории лесной зоны Европейской части РСФСР // СА. — 1936. — Т. І. — С. 61.3 Большая советская энциклопе-дия. — М., 1952. — Т. ХII. — С. 61.4 Хвойка В.В. Поля погребений Среднего Приднепровья // ЗРАО. — 1901. — Т. ХI, 1—2. — кн. V. — К., 1913; соответственно, о сосудах Зарубинецкого могиль-ника сказано: «Все они ручной лепки» (С. 44). О Черняхове: «Главный инвентарь составляют глиняные сосуды…, всегда сделан-ные на круге» (С. 45).5 «III—V вв. являются единс-твенным и, при том, кратким периодом бытования в Прид-непровье гончарного круга; вновь он появляется только в IХ—Х вв.» (рыбаков б.А. Ремесло Киевской Руси. — М., 1948. — С. 45) «Общее положение керамического про-изводства таково: в V в. исчезает появившийся гончарный круг, и до VIII в. включительно бытует только лепная посуда ручной, не ремесленной работы» (там же. — С. 73).

сымонович Э.А. Гончарная мас-терская III—IV вв. н. э. в Журав-ке // КСИА. — 1966. — Вып. 107.; бобринский А.А., Гусакова м.Г. Реконструкция гончарной мас-терской III—IV вв. // СА. — 1973. — № 1.; терпиловский р.В. К проблеме контактов киевской и вельбарской культур // Kultura wielbarska w mlodszym okresie rzymskim. — Lublin, 1989. — T. II.

1�0 OIUM * 2011 * 1


упоминании о гончарном круге не ска-зано, о каком, собственно круге долж-на идти речь. И самое главное, до самого последнего времени остается невыясненным вопрос о применении гончарного круга в послечерняховское время 6.

к постАноВке ВопросА о гончАрном круге,

кАк «римском ЗАимстВоВАнии»

В археологической литературе ши-рокое распространение имеет взгляд на гончарный круг, как на «римское завоевание». В более смягченной фор-мулировке мнение о круге, как римс-ком заимствовании, нашло себе выра-жение в книге Б.А. Рыбакова «Ремесло Древней Руси» (1943 г.): «Гончарный круг проник в Приднепровье из римс-ких городов Причерноморья» 7.

Взгляд на гончарный круг, как рим-ское заимствование, является логи-ческим заключением из общего взгля-да на «культуру полей погребений», как на «провинциальную римскую культуру», или же одно из проявле-ний последней. Согласно этой точке зрения, черняховская культура «полей погребений» трактуется, как продукт прямого культурного влияния Рима на варварскую Европу, как одно из периферийных проявлений «римской культуры», возникающих в результате римского завоевания, на обширных пространствах Европы, смежных с ли-месом Империи 8.

Впрочем, данное утверждение, в основе своей, совершенно правиль-ное, едва ли имеет прямое отношение к черняховской культуре, поскольку последняя на всем протяжении своего существования, несет на себе одни и те же типологические признаки, без ка-ких-либо ясно выряженных отличий.

Археология, оставаясь в пределах известных до сих пор черняховских памятников, лишена пока возможнос-ти размежевать в наличном материа-ле элементы, относящиеся к времени до ІІІ в. и после ІІІ в., хотя подобная задача хронологического расчленения составных элементов в черняховской культуре является, конечно, одной из насущнейших задач исследователь-ской работы, ведущей по изучению черняховских памятников и черняхов-ской культуры в целом.

Подробное рассмотрение пробле-мы «Рим» и «варвары» остается за

рамками настоящей работы. Для нас, в данной связи, достаточно заметить, что ссылка на влияние Рима ничего не объясняет в вопросе об условиях рас-пространения на Среднем Поднепро-вье гончарного круга и перехода от зарубинецкого к черняховскому этапу. Гончарный круг это вовсе не продукт «заимствования». На сегодня мы не располагаем никакими конкретны-ми данными о гончарном круге, как таковом. Наши сведения на сегодня ограничиваются данными о местной керамике, сделанной на круге, и о гон-чарных обжигательных печах — «гор-нах». Раскопки обжигательных печей дали весьма много. Они засвидетель-ствовали, как рост гончарного про-изводства, так и различные формы организации и концентрации этого производства.

Как мы видели, в черняховское время осуществляется переход от печного внутрижилищного обжига к внежилищному, специализированно-му обжигу в горнах. На черняховском этапе горновый обжиг получает все большое и большее распространение, вытесняя домашний.

Выше (в главе посвященной гор-нам — В. П.) было показано, что гор-новые печи в черняховское время обычно устраиваются за пределами поселений. При этом, в некоторых случаях, дифференциация, а вместе с тем и концентрация производства до-стигают таких размеров, что уже в чер-няховское время возникают особые гончарские поселения, специализиро-ванные производственные поселки, жители которых занимаются данным ремеслом, — больше того, — цепь подобных поселений вытянувшихся вереницей вдоль берега реки, как это имело место, например, в Иголоми. Количество выпускаемой продукций в подобных центрах, как было огово-рено, достигает десятков и даже сотен тысяч сосудов.

В свете приведенных данных ста-новится очевидным, что технические приемы, которые применялись еще совсем недавно в зарубинецкое время при изготовлении сосудов, становятся теперь не способными удовлетворить возросшие требования производства и потребления.

Ни римское завоевание, появле-ние римских легионов на северном побережье Черного моря, ни прямые экономические связи с городами При-

6 П.Н. Третьяков, останавливаясь на этом вопросе, пишет: «Одно время среди археологов было

распространено мнение об исчезновении гончарного круга в

Среднем Поднепровье в V—VI вв., разделяемое, в частности, и

автором этих строк. В настоящее время в результате работ укра-

инских археологов ошибочность этого мнения является очевид-

ной» (третьяков П.Н. Восточ-нославянские племена. — М.,

1953. — С. 149—150). Ср.: «Рас-пространенное раньше мнение, о том, что гончарный круг бытовал в

Среднем Поднепровье сравни-тельно недолго, лишь до V в., в

свете новых данных должно быть отвергнуто. В настоящее время

стало очевидным, что гончарный крут в Среднем Поднепровье и

Поднестровье отнюдь не исчезал. Как в VІ—VІІ вв., так же в после-дующее время в быту местного

населения была распространена посуда преиму-

щественно ремесленной вы-делки, сделанная на гончарном

круге» (там же. — С. 172).Что следует сказать по этому поводу? Сущность дискуссии

заключается, конечно, вовсе не в том, что первое мнение является

неправильным по существу, а второе, напротив, правильным, а

в том, что и первое мнение, равно как и противоположное ему вто-

рое, основывается не на конкрет-ных данных, а на их отсутствии.

Между тем, археологическая наука, как и всякая другая наука,

допускает лишь утверждения, вытекающие из фактов и могущее

быть обоснованными фактами. Фактическое же положение

вещей в археологии заключается в том, что на сегодня археоло-

гические памятники V—VI века остаются неизвестными. Нам

пока неизвестны ни позднечер-няховские, ни послечерняховские

памятники. Поэтому при непос-редственно данном состоянии

полевой документации, нельзя согласиться ни с утверждением,

что в VI—VII вв. была распростра-нена «в быту местного населе-ния посуда преимущественно

ремесленной выделки, сделанная на гончарном круге» (С. 172), ни с

концепцией, выдвинутой П.Н. Тре-тьяковым согласно которой:

«Распространение в некоторых областях Среднего Поднепровья в этот период (трет. четв. I тыс. н. э.)

грубой глиняной посуды ручной выделки объясняется отнюдь не регрессом местного гончарного мастерства, а проникновением в местную среду переселенцев

из более северных областей, не применявших гончарного круга»

(там же. — С. 150).В данное время наибольшей

документальной ценность для данного периода имеют материа-лы из раскопок Д.Т. Березовца на

Волынцевской могильнике. Од-нако, материалы этого памятника

не дают оснований ни для того, чтобы утверждать,

OIUM * 2011 * 1 1�1


черноморья, сами по себе, не могли стимулировать «заимствование» гон-чарного круга, проникновение пос-леднего в Поднепровье. Воздействие политической обстановки, как она сложилась на юге в связи с римской оккупацией, равно как и воздействие связей с Причерноморьем, было зна-чительно слабее, чем действие мест-ных экономических условий. Именно эти последние, а никак не внешние факторы, должны были сказаться на росте производства, на изменении производительной технике, на всем технологическом процессе в целом, включая сюда как приемы изготовле-ния керамики, так и ее обжиг.

Формовка сосуда и последующий его обжиг — отдельные звенья того же процесса. На зарубинецком этапе каж-дая из этих работ осуществлялась ина-че, но по-своему, менее совершенно и проще, чем на черняховском этапе, но связь между ними оставалась та же. Раскопки обжигательных печей засви-детельствовали, что горновый обжиг получил в черняховское время самое широкое распространение. Изучение сосудов показало, что большинство черняховских сосудов изготовлено на круге.

Отказ от господствовавших ранее форм ручного труда, применение тех-нически более усовершенствованных орудий и методов труда, переход к «машинному» труду, — все это стано-вилось внутренней принудительной необходимостью, перед которой стоя-ло черняховское общество.

Конечно, гончарный круг, в особен-ности, так называемый «ручной» круг, представлял собой «машину» весьма относительного качества, самого про-стого образца. Технически она крайне несовершенна. Все же, при всем том, введение в обиход подобного станка означало крупный шаг вперед, прино-сило с собой значительное увеличение производительности труда по сравне-нию с предыдущим периодом.

Повторяем, между строительством горновых печей в черняховское вре-мя и применением гончарного круга существовала прямая взаимозависи-мость. Оба эти момента были сопод-чинены. Теперь, когда археологичес-кая наука располагает достаточными сведениями о гончарных горновых печах средней полосы Поднепровья и смежных территорий и когда связь между применением круга и распро-

странением печей этого рода пред-ставляется очевидной, концепция «заимствования», «влияний» терпит окончательный крах.

Ссылка на заимствование или про-никновение не может ничего объяс-нить в производительной инициативе местного населения, приступающего к постройке горновой печи. Подража-ние, инерция пространственного про-никновения не могла заставить «чер-няховцев» делать миску на круге, а не как-либо иначе.

Конечно, нам неизвестны посредс-твующие звенья между Зарубинцами и Черняховым. Столетия остаются пус-тыми, вне археологической докумен-тации. Мы вынуждены оперировать материалами, рисующими не сам про-цесс, этапы и формы его развертыва-ния, а его крайние точки, результаты завершенного процесса. Мы знаем немного, но все же достаточно много, чтобы отказаться от точек зрения, ко-торые долгое время господствовали в советской археологической науке.

В данной связи несколько сопут-ствующих замечаний. Сравнение уров-ня экономического развития городов Северного Причерноморья и Среднего Приднепровья говорит, бесспорно, в пользу мнения о проникновении гон-чарного круга на Среднее Поднепро-вья с юга. Ремесленное производство керамики с применением круга раз-вилось в Ольвии, Херсонесе, на Бос-поре, в Танаисе и т. д. значительно раньше, чем в Черняхове, Маслове, Кантемировке и др. Ситуация более чем очевидна. Однако, вместе с тем, полевые исследования последних лет, развернувшиеся на Нижнем Днепре в связи со строительством Каховской ГЭС, принесли много новых, ранее не-известных данных. Новые материалы значительно усложнили ответ на во-прос, представлявшийся первоначаль-но весьма простым.

Материалы раскопок 1950—1955 гг. показали, что на рубеже на-шей эры на всем протяжении Нижнего Поднепровья расцветает интенсивная городская жизнь, возникает значи-тельное число больших и малых на-селенных пунктов, часто городско-го типа. Золотая балка, Гавриловка, Большая Знаменка, Любимовка и т. д. включает в состав своих керамических комплексов керамику, аналогичную зарубинецкой керамики Среднего Поднепровья. В свою очередь син-

что в послечерняховское время гончарная керамика продолжает удерживать то же преимущес-твенное значение, какое она занимала во второй четверти, т. е. на этапе черняховской культуры, ни для того, чтобы лепную кера-мику Волынцева отнести на счет «проникновения в местную среду переселенцев, не применявших гончарного круга». Главное же заключается в том, что положение ремесла в черняховское время и на этапе Волынцева не одно-значно.Прямое сочленение третьей и второй четверти, перемещение явлений из одного периода в другой, отождествление этих яв-лений не может быть исторически оправдано. Между черняховским и послечерняховским этапами су-ществует разрыв, который нельзя игнорировать, даже при учете тех или других сохраняющихся связей.Третья четверть первого тыся-челетия — период зарождения новых общественных отношений, феодального строя, и тем самым ломки того общественно-эко-номического строя, который господствовал на предшеству-ющем этапе, в черняховское время. Действительно, в условиях зарождающихся феодальных отношений, как показывают материалы Волынцевского могильника (АП УРСР. — К., 1952. — Т. III. — С. 248—250) керамика ремесленной выделки, изготовленная на круге, теряет свое преимущественное распро-странение, она становится досто-янием немногих, господствующей верхушка.Сосуды ремесленной выделки, сделанные на круге, в погребе-ниях Волынцевского могильника встречены только в погребениях знати. В массовых погребения могильника их нет. Ремесленное производство обслуживает соци-альные верхи общества. Масса вынуждена довольствоваться изделиями лепной керамики. Противоречия возникающего феодального строя уже вторг-лись в отношения собственнос-ти, наложили на них свой отпе-чаток, грубо и насильственно разрушая отношения, которые существовали перед этим, в черняховское время. Отрицание ломки происходящей в сер. І тысячелетия, при переходе от черняховского этапа к послечер-няховскому, хронологическое завышение конца черняховского периода на два — два с поло-виной столетия, признание, что в третьей четверти І тысячеле-тия на Среднем Поднепровье сохраняется то же положение, какое существовало до этого, не может быть принято ни в целом, ни в частностях. Например, в характеристике состояния кера-мического производства, якобы сохраняющего в VI—VII вв. те же качества и тоже положение, какое имело место во II—V вв.

1�2 OIUM * 2011 * 1


хронные памятники Среднего Под-непровья и Поросья (Пилипенкова Гора, Суботов и др.) включают в состав своих керамических комплексов крас-ноглиняную и краснолаковую керами-ку, амфорную тару и др., хотя и в более скромном объеме, чем это свойствен-но городищам и селищам Нижнего Поднепровья.

Культура типа Гавриловки-Золотой балки на Нижнем Днепре и заруби-нецкая культура Среднего Поднепро-вья синхронны. Они не тождественны, но они родственны. Впрочем, раскоп-ки показали не только это, но также и то, что смена культур на Нижнем и Среднем Днепре происходит в основ-ном одновременно и что на смену той и другой культуре в Лесостепи и в степ-ной зоне приходит однотипная и синх-ронная культура черняховского типа.

В свете приведенных данных вы-ясняется, что вопрос взаимоотноше-ний между археологическими культу-рами средней полосы Поднепровья и областей, смежных с Черноморьем, оказывается гораздо сложнее и много-граннее, чем это можно было думать еще совсем недавно.

Граница становится ломанной и извилистой. Выясняются новые на-пластования. Обнаруживаются ранее неизвестные связи. Линии разрывов приобретают иное направление, чем это можно было предполагать еще совсем недавно.

гончАрный круг, его типы и устройстВо

гончАрный круг перВого типА, с подВижной Верхней

чАсть — тАк нАзыВАемый «ручной» круг

На очереди вопрос о гончарном круге, его типах и их устройстве. К со-жалению, как уже упоминалось, архео-логическая наука на сегодня не распо-лагает соответствующими находками. О гончарном круге и его устройстве приходиться говорить на основании этнографических материалов.

Насколько подобное обращение может быть оправдано? Выше было показано тождество этнографичес-ких обжигательных печей Украины и средневековых горновых печей из раскопок во Вщиже и на Донецком го-родище. Возможность реконструкции археологических горнов на основании этнографических данных открывает

необходимые возможности также и по отношению к вопросу о гончарном круге, особенно если учесть отмечен-ную нами связь в керамическом про-изводстве между распространением горновых печей и применением гон-чарного круга.

Существует достаточно много различных видов гончарного круга. Обычно различают два типа, более примитивный, простой и более усо-вершенствованный.

Первый из них чаще всего опи-сывается, как ручной, второй — как ножной, приводимый в движение, а первом случае рукой, а в другом слу-чае — с помощью ног. Думаю, что це-лесообразнее различать эти два типа гончарного круга не в зависимости от того, как они приводятся в движение, а в зависимости от их устройства.

В одном случае ось укрепляется неподвижно и вращается только не-закрепленный круг, доска, на которой выделывается сосуду. Во втором слу-чае, круг и ось соединяется наглухо и в движение приводится ось, а через посредство оси, вместе с осью, скреп-ленный с нею круг.

Поскольку в гончарном круге пер-вого типа вращается только круг, до-ска для формовки сосуда, а ось (стояк) остается неподвижной, то это позво-ляет разбирать станок, переносить и устанавливать в любом месте — как в жилище, так и вне него. Во втором случае, когда доска и ось скреплены наглухо и доска вращается, в результа-те вращения оси, весь станок в целом требует особых приспособлений, до-полнительных установок, способных поддерживать станок и обеспечить возможность вращение оси. Устройс-тво станка становится более сложным и громоздким.

Гончарный круг первого типа лег-ко перемещается. Доску легко снять с оси, убрать обе части, чтобы они не за-громождали помещение, когда в них минет непосредственная надобность. Тем самым на подобном станке можно работать не только внутри помещения, но также и возле жилища. Гончарный круг второго круга с его дополнитель-ным устройством должен занимать из-вестную часть данного пространства, где он укрепляется. Станок становится постоянной принадлежностью части помещений, где он находится.

Из сказанного видно, как одно звено немедленно обуславливает по-

7 рыбаков б.А. Ремесло Древней Руси. — М., 1948. — С. 44.

8 О «Провинциально-римской окраске» культуры племен

Среднего Поднепровъя особенно четко в последние годы писал

П.Н. Третьяков. «Оставаясь, по-видимому, вне активной

политической жизни, разверты-вающейся на границах северных

провинций империи, племена Среднего Поднепровья; тем не

менее, были тесно связаны с При-черноморьем. Об этом говорит

провинциально-римская окраска их культуры» (третьяков П.Н.

Восточнославянские племена. — М.; Л. — 1948. — С. 45). В новом

издании говорится об изживании «провинциально-римского оттен-

ка». «Вместе с римской монетой с III в. исчезает из обихода стек-

лянная посуда и другие изделия римского провинциального

импорта. Мало-помалу римская провинция утратила значение за-

конодателя мод. Археологические данные убедительно показывают,

как в культуре племен Среднего Поднепровья и Прикарпатья

постепенно утратился провинци-ально-римский оттенок и выросли

и укрепились свои собствен-ные черты культуры» (там же,

1953. — С. 148).

OIUM * 2011 * 1 1��


явление ближайшего смежного. Как устройство доски и оси сразу же по-рождает изменение всей цепи, свиде-тельствуя о сдвигах во всем цикле бы-товых и производственных отношений. Все это — прекрасная иллюстрация того, что ни одно явление не может ис-следоваться изолировано, в отрыве от всех других сопутствующих звеньев и обстоятельств.

Прежде чем обратиться к воспро-изведению связей, опишем гончарный круг первого типа. Как замечено выше, гончарный круг этого типа крайне не-сложен и прост по своему устройству. Он состоит из двух главных частей: го-ризонтальной доски и вертикальной оси, причем ось и доска остаются неук-репленными. Вращается верхняя часть с доской, нижняя часть остается непод-вижной. Работая на кругу, мастер при-водит одной рукой (левой) в движение доску, другой же, правой рукой выде-лывает сосуд.

Не трудно понять, что при по-добном устройстве станка главный недостаток его заключается в неус-тойчивости доске и в невозможности использовать обе руки для выделыва-ния сосуда.

Здесь возможны самые разнооб-разные варианты технического реше-ния поставленной проблемы. Было бы невозможно описать все применявшие-ся способы. Правда в этом нет и особен-ной надобности. Остановимся на глав-нейшем. В этнографической литературе предлагались попытки классификации, однако технико-типологические описа-ния подменялись территориально-эт-ническими соображениями и в основу классификации клались совершенно второстепенные и частные детали, при-знаки чисто внешнего порядка. Отсюда возникала огромная путаница и чрез-вычайная неразберих.

Сделаем попытку остаться в преде-лах основных линий. Будем говорить о наиболее существенном и взаимо-обусловленным в процессе техниче-ского развития гончарного круга.

Чтобы обеспечить равновесие и добиться устойчивости доски, необ-ходимо было утяжелить ее. Для этого к горизонтальной доске, на которой формуется сосуд, приделывалась сни-зу более или менее массивная доска, отчего верхняя часть гончарного круга становилась достаточно тяжелой.

Наряду с этим, возможно было также и другое решение данной тех-

нической задачи. Общая исходная кон-струкция остается в принципе та же: вращающаяся верхняя часть станки и неподвижная нижняя часть (стояк) в том или другом варианте. Но в целом, устройство верхней, вращающейся части усложняется. Делаются две до-ски, верхняя, на которой, как мы зна-ем, формуют сосуд, и другая нижняя, с отверстием в центре, через которое продевается ось. Обе эти доски скреп-ляются между собою спицами. Иногда, вместо нижней доски, делается кре-стовина из сбитых крест-накрест доще-чек.

При подобном устройстве гончар-ного станка, гончар вместо того, чтобы вращать самый круг, получает возмож-ность вращать спицы, соединяющие верхнюю доску с нижним кругом или же крестовиной. В результате, посколь-ку, благодаря наличию спиц, и нижней доски или крестовины, вся вращаю-щейся часть значительно утяжеляет-ся, гончар обычно работает на таком станке не один, а с помощником. Это обстоятельство, в свою очередь, ведет к тому, что у мастера высвобождаются обе руки, для формовки сосуда. Гончар формует сосуд обеими руками, тогда как его помощник вращает круг.

Еще одна деталь, о которой до сих пор почти ничего не было оказано, а между тем ее устройство представля-ет значительные трудности и разное ее устройство также порождает из-менения в типе гончарного круга. Мы имеем в виду стык доски и стояка, стык верхней вращающейся и, нижней, не-подвижной части. Здесь, как замечено, возможны различные решения.

Назовем два основных решения: доска насаживается на стержень сто-яка, или же, напротив, стержень при-лаживается к доске и этот стержень с доской втыкается в коническое углуб-ление, сделанное в стояке. В первом случае стояк устроен в виде вертикаль-ного столба, во втором виде — в виде лежачей колоды.

В обоих случаях, будет ли стержень укреплен внизу доски или же вверху оси и, соответственно, будет ли доска со стержнем вставляться в углубление колоды, или насаживаться на стержень вертикального столба, в том и другом случае стержень будет изнашиваться весьма скоро. На некоторых этногра-фических территориях гончары пред-почитали работать на гончарном круге с одним устройством стыка, на других

1�� OIUM * 2011 * 1


с другим, однако, отсюда, думаем, едва ли можно делать выводы этног-рафически обобщающего порядка, как это делал, скажем, Казимир Мошинс-кий 9.

Проще допустить, что на разных местах пробовалась на практике оба способа и, в конце концов, в силу тех и других причин, входил в обиход, тот или другой, пока те или другие причи-ны не порождали новых изменений.

С целью предупредить быструю изнашиваемость стержня, будет ли он верхний или нижний, безразлично, стержень часто делается из железа. Точно также из железа делается часто воронка, коническая чашечка, незави-симо от того, где она сделана, вверху ли в доске, или же внизу, в лежачем стояке.

Сегодня мы не знаем, применя-лось ли железо при устройстве гончар-ного круга в черняховское время. Во всяком случае, подобная возможность не исключена для данного периода. При дальнейших раскопках черня-ховских поселений, возможно, будут найдены, как стержни из железа, так и железные воронки-чашечки. В та-ком случае, находки подобного рода получат вполне удовлетворительное объяснение.

Приведенный экскурс не претен-дует на сколько-нибудь исчерпываю-щую полноту. Он представляет собою всего лишь общую попытку разо-браться в пестроте, и многообразии этнографических описаний, поскольку имеющийся сводки не кажутся нам достаточно убедительными.

В заключение раздела, для боль-шей наглядности положения, сошлем-ся на описание гончарного круга, при-веденное в работе Н. Розова (1926 г.). Исследователю был известен гончар-ный круг первого типа, состоявший из двух частей. Верхняя часть круга представляла собою широкую доску, скрепленную спицами с доской или крестовиной внизу. Эта верхняя часть насаживалась на вертикальную ось («спицу») с конусовидной верхуш-кой 10.

В качестве варианта и данному кругу может быть приведено описание гончарного круга у М.Д. Мажининой. Если в гончарном круге, описанном Н. Розовым, верхняя вращающаяся часть насаживалась на конусовид-ную верхушку вертикальной оси или спицы, то в данном случае, напротив,

конусовидный стержень скреплен с доской и, соответственно, втыкается в воронкообразное углубление, выдол-бленное в нижней колоде-лежаке. Так как у этого гончарного круга коробка со спицами отсутствует, то в данном случае верхняя доска утяжелена при-битой к ней снизу доской, несколько меньшего размера 11.

гончАрный круг Второго типА («ножной»)

Конструкция гончарного круга второго типа в принципе отлична от гончарного круга первого типа. Как мы видели, этот последний состоит из двух частей. Его верхняя часть де-лается подвижной, нижняя часть ос-тается неподвижной. В движение круг приводится рукою. В отличие от этого гончарного круга, у данного — верх-няя часть наглухо скреплена с нижней. В движение приводится ось и, благо-даря этому, вместе с осью вращается круг.

При подобном устройстве гончар-ного круга одновременно достигается две цели, — устраняется основной не-достаток, свойственный гончарному кругу первого типа, доска, скреплен-ная наглухо с осью, приобретает необ-ходимую устойчивость, и, кроме того, гончар, вращая круг ногами, получает возможность распоряжаться обеими руками. В подобных условиях, если мастер, работающий на круге с шес-терней, вынужден работать вдвоем с помощником, теперь же он может об-ходиться без него.

Гончарный круг первого типа мо-жет иметь две доски, верхнюю и ниж-нюю, но нижняя здесь служит для одной только цели: ею утяжеляется верхняя часть станка. У станка второ-го типа нижняя доска выполняет фун-кцию махового круга. На нее ставятся ноги, чтобы вращать круг 12.

Весьма интересные подробности о работе круга в зависимости от разме-ров верхней и нижней круговой доски приводит Е. Розов. «Нижний край, на-саженный неподвижно на веретено, чуть приподнят над полом и служит для вращения веретена, являясь в то же время и маховым колесом этой ма-шины. Диаметр нижнего круга достига-ет до полутора аршина; т. е. благодаря значительному перевесу его размеров над размерами верхнего круга, полу-чается весьма заметный выигрыш в

9 В рукописи упоямнуто только имя иследователя, но ссылка на

работу отсутствет. Возможно, речь идет о работах: Moszynski K.

Kultura ludowa Sіowian (cz. I., 1929) или Он же, Ethnographische

Studien in Ostpolen. — 1929. (прим. В. — У. / П.

10 «Ручной круг... укрепляется в деревянной продолговатой

подножке, называемой лапой, в середине которой вертикально ут-верждается стержень (чаще дере-вянный), называемый веретеном или спицей. Этот стержень имеет

конусовидную верхушку, со сторо-ны которой и надевается сверху

самый круг. Последний связан че-тырьмя вертикальными стойками с крестообразно расположенным

в параллельной ему плоскости скреплением, в центре которого

расположено отверстие для наде-вание на веретено. Иногда вместо таких крестообразных скреплений

служит сплошной деревянный круг, в котором и укрепляются под некоторым, вследствие меньшего

диаметра самого круга, углом стойки от идущего гончарного

круга (дер. Станки, Молодот, вол., Ржевского уезда)». розов Н.

Народная техника гончарного производства Тверской губернии. По материалам Верхневолжский

экспедиции Академии Мате-риальной Культуры. — Тверь,

1926. — С. 7—8, рис. 3.11 «Гончарный круг ручной, не особенно больших размеров,

высота 20 см, диаметр верхнего круга — 47 см (рис. 3). Устройство

гончарного круга чрезвычайно примитивно. На «колоде», пред-ставляющей обрубок соснового дерева, распиленного пополам,

воткнута железная конусовид-ная чайка, вышиною в 4 см,

диаметром в 3 см. В эту чайку втыкается железный стержень

то же конусовидной формы, называемой «веретеном»... «Ве-ретено» вделано в центр нижней меньшей в диаметре части круга

(23 см), над которой поднимается верхняя часть — собственно круг.

Все это сделано из целой части большого пенька диаметром от 47 до 55 и иногда с краем

ошипованным железом. При по-мощи веретена круг, надетый на

чайку, не соприкасаясь с колодой, вертится» малинина м.Д. Техника

гончарства мещеры д. Вырково и Ерагино, Касимовского района // Рязанский Средне-Окский музей.

Исследования и материалы. — Ря-зань, 1931. — Вып. VII. — С. 8,

рис. 3. Аналогичный круг описан

А. Остряковым в Новгородском крае, см.: Остряков А. Гончарное производство в Тихвинском уезде

Новгородской губернии // Тр. Комиссии по исследованию кус-тарной промышленности в Рос-

сии. — СПБ., 1882. — Вып. VIII. — С. 1453. Ср.: описание и рисунок такого же круга, Медынского у., Калужской губ. // Тр. Комиссии

по исследованию кустарной промышленности в России. —

OIUM * 2011 * 1 1��


силе и благодаря значительной тяже- сти нижнего круга развивается инер-ция вращения, в силу которой дей-ствие машины продолжается и после того, как перестали ее вращать. В мо-мент действий машины по инерции, гончар снимает с круга ноги, кладет их на перекладину скамьи» 13.

Приведенных данных вполне достаточно, чтобы разобраться в ус-тройстве гончарного круга этого типа («ножного») и оценить его достоинс-тва по отношению к более простому и менее усовершенствованному кругу первого типа.

керАмикА, иЗготоВЛеннАя нА гончАрном круге и Вопрос

о технике иЗготоВЛения черняхоВской керАмики

Как работает гончар на круге одно-го и другого устройства и как сказыва-ется то или другое устройство круга на формовке сосудов? Начнем с описания работы гончара на круге второго типа. Мастер вращает круг ногами, у него свободны обе руки и благодаря этому, ускоренному движению круга он полу-чает возможность формовать сосуд из одного куска глины, в один прием, не усложняя работу и не расчленяя ее на несколько посредствующих звеньев.

«Приступая к работе, гончар кла-дет на верхний кружок ком глины и потом, толкая «спідняк» пяткой ноги, приводят в движение круг. В это вре-мя руками он вытягивает глину из кома вверх, в виде столбика, а потом, равномерно надавливая пальцами, вытягивает необходимую ему форму. Выделка той или мной формы на круге длится от 5 до 15 минут» 14.

Гончар работает с одним куском глины и работа сводится сначала к вы-тягиванию комка вверх и затем к окон-чательной формовке.

Совершенно иначе формуется сосуд на «ручном» круге. Из хорошо умятого куска глины гончар первона-чально крутит на весу (по вертикали) жгут («сосульку»), длиною до трех четвертей метра. Нижний конец жгута загибается кольцом и ставится на круг. Как принято говорить, гончар «дела-ет взвод». Вслед за тем, он начинает медленно вращать, накладывая жгут кольцом на кольцо, по спирали.

Чтобы сгладить возникающую при этом «волнистость спирального накру-чивания», гончар, при помощи дере-

вянного долотообразного «лишка», сглаживает поверхность изготовляе-мого им сосуда. С помощью постоянно смачиваемой водою тряпки («помаз-ника») он постепенно утоньшает стен-ки и увеличивает высоту сосуда. Пос-ле этого он охватывает тряпкой край сосуда, отгибает его и, вращая другой рукой круг, закачивает формовку сосу-да, профилируя венчик, горло, плечо. «Лишком» срезается глина у поддон-ной части и в днище, и на этом закан-чивается формовка. Сосуд готов. Про-волокой сосуд, срезается с доски 15.

Конечно, это вовсе не значит, что формовка сосуда на «ручном» кру-ге, производится только описанным образом. Напротив, здесь возможно весьма большое разнообразие при-емов. В частности, это относится к фор-мовке днища. Жгут может начать укла-дываться спиралью от самого центра днища, но днище может быть сформо-вано особо из отдельного куска глины, сплюснутого лепешкой, «путем вдав-ления средней ее части и осторожно-го сдавливания боков». Когда днище готово, жгут («катыш») прикрепляется одним концом к днищу и, по мере вра-щения круга левой рукой, продолжает-ся спиралеобразная формовка борта, получается т. наз. «столпан», который и получает нужную форму 16.

Таким образом, гончарному кругу одного и другого типа соответствует определенный вид керамики, специ-альный способ формовки. На ручном круге формируется так называемая «налепная» посуда, изготовляемая, как мы видели, жгутовым им ленточ-ным способом, путем спиралевидного накладывания жгутового кольца на кольцо.

Посуда на «ножном» круге изго-товляется иначе. Ускорение движения круга и высвобождение обеих рук поз-волило резко изменить приемы фор-мовки, упростить их, устранить ряд посредствующих звеньев, сведя их на нет. Вовсе отпадает «верчение сосуль-ки», скручивание жгута, а тем самым и спиралевидный кольцевой метод фор-мовки. Все это становится ненужным. Сосуд вытягивается прямо из взятого кома глины.

При подобном методе формовки крайне возрастает производитель-ность трудам. При работе на «нож-ном» станке, для формовки сосуда той или другой формы достаточно от 5 до 15 минут, как было упомянуто выше,

1879. — Вып. II. — Табл. V, рис. 40. Этот рисунок воспроизведен у Казимира Мошинского. Назв. соч. Краков, 1929, том 1, с. 345, рис. 320, В, см. с. 344, § 357. Все это гончарные круги данного об-разца, — с вращающейся ерхней частью и неподвижной нижней, у которых конусовидный стержень, скрепленный с доской, вставлен в воронку нижнего лежака, в отличие от предыдущей группы, где, как сказано, доска насажива-ется на стержень вертикального стояка.12 На Полтавщине подобный круг в конце 19 века назывался «волошским» или «машиной». Он «состоит из двух кругов — верхне-го и нижнего, и оси, или веретена, но здесь уже круги соединены не посредством спиц, а посредством оси, на которой они укреплены неподвижно ... Диаметр головы этого круга бывает от 4 1/2 вер-шка до 8; толщина его почта всегда одинакова и бывает от 1 до 1,5 вершка. Нижний большой круг — сподень, оподняк или нижняя кружка... бывает в диа-метре от 14 вершков... и до 1 ар-шина 5 вершков, при толщине от 1 вершка до 2. В общем, вышина волошского круга больше выши-ны шленского» Зарецкий и.А. Гон-чарный промысел в Полтавской губернии. — Полтава, 1894. — С. 34. Ножной круг на Подолии не отличается от описанного. Его размеры: верхний круг — толщи-на 3 см, диаметром около 25 см; нижний круг — толщина 4—6 см, диаметр около 65 см. самарин Ю.А. Подольские гонча-ры. — М., 1929. — С. 20. То же уст-ройство повторяется у гончарного круга Новгородского края: «Нож-ной круг состоит из двух досчатых деревянных кругов, насаженных на вертикальный железный стер-жень, в палец толщиной, называе-мый «веретеном». ... На верхнем конце веретена центральной своей частью прикрепляется небольшой, около полу-аршина в диаметре, горизонтальный круг, который собственно и является гончарным, так как на нем работа-ется посуда». розов Н. Народная техника гончарного производства Тверской губернии. — Тверь, 1926. — С. 7.13 Эти сведения могут быть допол-нены сообщениями И.А. Зарец-кого: «Круг, имеющий сподняк меньшего диаметра, но толще, ходит от толчка ног легче, но не так продолжительно и размашис-то, и не умещается по тесноте для ног; больший же сподняк, хотя и тоньше, идет тяжело, но продолжительно и равномернее; зато для раскачивания, если очень велик, он требует большего усилия ног и, будучи приведен в быстрое движение, сильно бьет ноги, поставленные на него в это время, для дальнейшего раскачи-вания» Зарецкий и.А. Гончарный промысел в Пол-тавской губернии. — Полтава, 1894. — С. 34.

1�� OIUM * 2011 * 1


т. е., иначе говоря, в течение часа из-готовляется от 4 до 12 сосудов, или же, в течение 10—12 часового рабочего дня гончар был способен изготовить от 40—50 до 120—150 сосудов.

Необходимо учесть значение по-казателей этого рода. Они позволяет судить об условиях, способствовавших переходу от ручного гончарного кру-га к ножному, равно как, тем самым, об условиях, обеспечивавших сохра-нение «ручного» круга, тормозивших этот переход.

Нужно думать, что причины чисто технического порядка здесь не могли иметь особого значения, технически устройство «ручного» круга, в конеч-ном счете, весьма мало отличается от конструкции «ножного» круга. Следо-вательно, препятствия для перехода были не технического, а другого по-рядка.

Какого именно?Вероятнее всего, здесь имели зна-

чение причины экономического, имен-но экономически-производственного порядка. Вполне понятно, что никакой гончар не изготовлял посуды ради, так сказать, собственного самоудовлетво-рения. Этого не было и не могло быть. Продуктивность гончара определя-лась емкостью рынка. Вместе с тем, емкость рынка, в условиях поздне-античного или раннесредневекового общества, на этапе простого товарно-го производства, была достаточно яв-ственна, вполне ощутима, почти также как и при работе «на заказчика». Ина-че говоря, «рынок» еще не утратил для ремесленника-производителя своей непосредственной конкретности.

Вполне очевидно также и другое, а именно, что в черняховское время или же тем более ближайшее к нему, емкость рынка не была значительна, чтобы стимулировать гончара, рабо-

тавшего на «ручном» круге, перейти на «ножной» круг.

В этом, следует полагать, в конеч-ном счете, не существовало никогда экономической необходимости.

Правда, Иголомь засвидетельство-вала для данного периода III—IV вв., огромную производственную мощь возникшего, тогда центра, определяе-мую, по всей очевидности, как об этом шла речь выше, не столько тысячами сколько десятками и даже, возможно, сотнями тысяч экземпляров выпускае-мой продукции. Учитывая эти данные, можно допустить, что нижневислянс-кая Иголомь, правобережная Лепесов-ка на Волыни, или же Левобережная на Ворскле, Опошня, как бы плохо они не были, в конечном счете, обследова-ны, могли стоять НА ПОРОГЕ перехода от ручного круга к ножному. Возмож-но, что в отдельных случаях, споради-чески, это действительно происходи-ло. Переход совершался. Однако, при всем том, как массовое явление нож-ной круг в черняховское время едва ли мог получить общее, распростране-ние. Повсюду, вплоть до конца Черня-ховского периода, господствовал, руч-кой гончарный круг первого типа.

SummaryThis is part of manuscript of V.P. Petrov

(1984—1996) «Ceramics and ceramic on Middle Dnieper in Chernyakhov period». Work written in the 50s of last century. It consists of five chapters: 1. The history of research Chernyakhov cemetery. 2. Pottery as inventory of monuments Chernya-khov culture in the Middle Dnieper. 3. Pottery Chernyakhov cemetery. 4. Ceramic kiln. 5. Potter’s wheel.

Section of the work of V.P. Petrova about the potter’s wheel is the most complete and, therefore, deem it necessary to publish this part. Of course, we would like to publish all work. Of particular in-terest in this topic is that it was written before the discovery potteries workshops in the settlements and Zhuravka Olshanskaya and Glevaha.

14 самарин Ю.А. Подольские гон-чары. — М., 1929. — С. 21.

15 «Прямо с круга горшок, подрезанный проволокой со

дна, снимается гончаром. Чтобы снять горшок с круга, не повредив

его, требуется навык и уменье. Мастера гончарного дела ловко снимают с круга как малую, так

и большую посуду — корчаги, банки, не смяв ее, несмотря на то,

что она очень мягкая» малини- на м.Д. Техника гончарства меще-

ры... — Рязань, 1931. — С. 11.16 розов Н. Народная техника гон-

чарного производства Тверской губернии. — Тверь, 1926. — С. 9.

OIUM * 2011 * 1 1��

Костюм носителей культуры Сынтана де Муреш — Черняхов уже неоднократно исследовался в литературе (Tempelmann-Mączyńska, 1989; Гопкало, 2008; Маго-медов, 2001 и др.). В настоящей статье представлены материалы из могильника Нагорное-2, который расположен в за-падной части Одесской области, на бере-гах оз. Кагул (рис. 1). Начиная с 1989 г. и в течение последующих пяти лет Буджак-ской археологической экспедицией под руководством А.В. Гудковой на могиль-нике были проведены раскопки. Здесь исследовано 95 погребений, из которых 89 трупоположений. Мною совместно с Александрой Гудковой был обработан весь материал памятника для последу-ющей его публикации. Так как многие погребения были ритуально разрушены в древности или же имеют следы совре-менного разрушения, для исследования оказались пригодными только 50 закры-тых комплексов. Ниже рассматривается инвентарь именно этих погребений и только как исключение используется ма-териал других погребений. Из пятидеся-ти закрытых комплексов 37 ингумаций содержали в инвентаре детали одежды (табл. 1).

состАВные чАсти костюмА

Прежде всего, это одна или две фибу-лы, изготовленные из серебра или брон-зы (рис. 2, 3). Серебряные фибулы встре-чаются только парами (рис. 5, 5, 6; 6, 2, 3). Формы и типы фибул различны, есть фибулы как с подвязным, так и с пластин-чатым приемником. Фибулы были най-дены в 34 погребениях.

Пряжки являются также важной час-тью костюма (рис. 2, 2, 4; 5, 7, 8). Их дела-ли из разных металлов: серебра, бронзы,

железа, а в одном случае отмечена ком-бинация бронзы с железом. Рамки пря-жек обычно имеют округло-овальные формы, некоторые из них имеют щитки округлой или прямоугольной формы (рис. 4, 2, 3; 6, 4).

Украшения с бусами можно разде-лить на несколько типов. Это ожерелья, состоящие прежде всего из однотипных бус (рис. 3, 4; 6, 8, 9). Для трех погребений речь можно вести о том, что на умерших было по два ожерелья. В разных погре-бениях количество бус различно. Неко-торые ожерелья состояли из единичных бус, а некоторые в составе ожерелья имели десятки бус. Например, п. 11 об-наружено 171 бусина. Кроме этого, в п. 87 найдено украшение в виде кольца из бронзовой проволоки с четырьмя бу-синами на нем (рис. 6, 5), а в погребе-нии 85 — браслет из бус. В п. 11 найдены одиночные бусы у пояса. Таковы типы ук-рашений с использованием бус.

Составной частью костюма являются также роговые или металлические под-вески, раковины с отверстием или про-волочным кольцом (рис. 6, 6, 7). Кроме того, в одном погребении найден желез-ный браслет плохой сохранности. К кос-тюму нами были отнесены также и иглы из двух погребений, которые лежали под или рядом с черепом, а не с другими мелкими инструментами у пояса.

Некоторые погребения имеют только один элемент костюма. В трех погребе-ниях были найдены только одна или две фибулы (п. 18, 23, 32), в шести погребе-ниях только одна — две пряжки (п. 6, 9, 19, 43, 53, 62), в четырех погребениях только бусы (п. 39, 47, 60, 70, 74). Нали-чие отдельных элементов костюма и их возможные комбинации представлены на табл. 2.

Эрдмуте Шультце(Б е р л и н)

Материалы К изучению КостюМа черняхоВсКоЙ Культуры

из МоГильниКа наГорное-2

1�� OIUM * 2011 * 1


Почти все найденные части костюма встречаются в комбинации друг с другом. Особенно частыми являются комбина-ции из бус, подвесок и моллюсков. Также две фибулы часто встречаются вместе с бусами, чаще, чем одна фибула с бусами. Сочетание фибул и пряжек между собой возможно в четырех комбинациях, в за-висимости от того, одна фибула / пряж-ка или две фибулы / пряжки находились в инвентаре. Частота этих 4 различных возможных комбинаций похожа между собой.

таблица 1. Детали костюма из неразрушенных погребений. Половозрастная характеристика дана по антропологическим определениям (в скобках указано определение по археологическим данным — размер ямы погребения).

Погребение Фибулы Пряжки Ожерелья Другие бусы Подвески Моллюски Прочее Возраст / пол

6 2 (взрослый)8А 2 2 1 1 (взрослый)9 1 (взрослый)

10 2 1 7—14 г. / ребенок11 2 2 2 2 3 браслет, игла (взрослый)17 1 1 1 1 1 2 (ребенок)18 1 (взрослый)19 1 (взрослый)23 2 25—30 г. / женщина32 1 35—45 г. / женщина?34 2 1 25—30 г. / женщина?36 1 1 50—60 г. / мужчина39 1 Неясно43 1 Maturus / мужчина46 1 2 1 Juvenil / женщина?47 1 (ребенок)48 1 1 (ребенок)53 1 (взрослый)54 1 112 Кенотаф?58 2 2 1 Некоторые 25—35 г. / женщина59 1 1 25—30 г. / мужчина60 1 1 г./ребёнок61 2 2 1 50—60 г./женщина62 2 25—30 г./мужчина64 1 3 1 1 45—55 г./мужчина67 2 1 1 Игла (ребенок)70 1 Juvenil73 1 1 (не взрослый)74 1 1 6—8 г. / ребенок75 1 2 Взрослый / мужчина76 2 1 25—35 г. / женщина80 1 2 25—35 г. / мужчина84 1 1 (ребенок)85 2 1 1 Некоторые, браслет 4 2 Juvenil86 1 1 1 (ребенок)87 2 1 2 Кольцо с бусами 3 1 30—40 г. / женщина90 1 2 (взрослый)

рис. 1. Расположение памятника Нагорное-2

OIUM * 2011 * 1 1��

Шультце Э. Материалы к изучению костюма черняховской культуры из могильника нагорное-2

состАВ костюмА

Традиционно в литературе принято различать варианты костюма по коли-честву фибул, и мы придерживаемся этой точки зрения. Кроме этого, нами отдельно рассматривается костюм без фибул.

Фибулы

Погребения с одной фибулой. Среди 13 погребений с одной фибулой по ан-тропологическому определению были мужские, женские и детские. В двух погребениях была найдена только одна фибула. В других погребениях кроме фи-булы находились также пряжки и / или украшения. Комбинация одной фибулы с украшением из бус встречена только в погребении 46 (juvenilis), а комбинация одной фибулы с пряжкой — в мужских. Надо отметить, что в мужских захороне-ниях фибулы часто находились на поясе, иногда вместе с пряжкой. Очевидно, в этих случаях фибула не служила застеж-кой рубахи (нижней одежды), а, скорее всего, скрепляла широкую накидку. Дру-гую реконструкцию костюма с одной фи-булой на могильнике Одая предложила Г.Ф. Никитина (2008, с. 447). Она считает, что в п. 23 фибулой был застегнут саван. В принципе этот вариант возможен, но саван, по нашему мнению, предполагает, что на покойнике не было одежды. Дру-гой возможный вариант объяснения — фибула могла служить креплением к одежде сумочки или мешочка. Другой вариант объяснения — в погр. 59 фраг-менты фибулы лежали вместе с двумя монетами, игольником и шилом у таза. Здесь можно предполагать, что фрагмен-ты фибулы лежали в мешочке, и фибу-ла — это металлическое сырье.

Погребения с двумя фибулами. Из 11 погребений, которые содержали две фибулы, по антропологическому опреде-лению — пять были женские. Одно при-надлежало подростку (juvenilis) и одно было детским. Мужские захоронения в этой группе отсутствуют. Фибулы, в боль-шинстве случаев парные, находились в области плеч. В погребении 23 найдены только фибулы, служившие элементом одежды. В других комплексах вместе с двумя фибулами встречаются разные украшения. В двух погребениях фибула встречена только с ожерельями, в одном погребении — только с пряжкой. Другие варианты сочетаний сложнее и включали как 1—2 пряжки, так и ожерелье вместе с фибулами (табл. 1). Кроме того, в этих по-

гребениях встречаются отдельные бусы, подвески из различных материалов и в разном количестве, а также другие укра-шения. Например, в погребении 85 две фибулы сочетались с ожерельем, пряж-кой, отдельными бусами, браслетом и подвеской из раковины. Описанные выше комбинации свидетельствуют об их мно-гообразии и не говорят о наличии каких-либо обязательных правил в формирова-нии костюма. Почти все их комбинации с фибулами отмечены по одному разу. Мы не учитывали части костюма, которые ле-жали в могиле далеко от погребенного и, скорей всего, являлись приношениями, а не частью его одежды. Например, в п. 87

таблица 2. Комбинации частей костюма в закрытых комплексах погребений.

2—3 пряжки

1 фи-була

1 пряж-ка

2 фи-булы Бусы Под-

вескиМол-люски

Осталь-ные

2—3 пряжки 10 4 4 5 2 11 фибула 4 13 3 6 2 2

1 пряжка 3 11 3 4 3 3

2 фибулы 4 3 11 9 3 4 2

Бусы 5 6 4 9 22 7 6 2

Подвески 2 3 3 7 7 3 1

Моллюски 2 2 3 4 6 3 6 1

Остальные 1 2 2 1 1 2

рис. 2. Нагорное-2, п. 75. План (1), бронзовая пряжка (2), бронзовая фибула (3), железная пряжка (4). На этом рисунке и да-лее серое обрамление указывает расположе-ние деталей костюма

1�0 OIUM * 2011 * 1


одно ожерелье находилось у плеч и шеи покойника (рис. 6, 8), а другое (рис. 6, 9) было найдено рядом с сосудами (рис. 6, 1 № 25).

три фибулы в группе неразрушенных погребений не встречено ни разу. Только одно разрушенное женское погребение (№ 55) содержало три фибулы.

Фибулы обычно изготовлены из бронзы, серебра или железа. Парные серебряные фибулы найдены только в одном погребении. В тех случаях, когда в погребении находились серебряные фибулы с пряжкой, последняя тоже была серебряной. Элементы одежды из се-ребра встречаются как у взрослых, так и у детей.

пряжки

Пряжки (1—2 экземпляра), как единс-твенная деталь костюма, обнаружены в шести погребениях, из которых по ант-

ропологическому определению — два мужских. Обычно пряжки находились в области таза. Очевидно, они были свя-заны с поясом. Если в погребении пряж-ка была не одна, то другие находились также в области таза, что подтверждают комплексы ряда погребений (рис. 2, 1 № 3 и 21; 4, 1 № 12 и 13). Исходя из этого, можно предположить, что они служили застежками сумки или же соединяли раз-ные ремни. Это подтверждается тем, что в некоторых случаях рядом с пряжками находились мелкие предметы, которые могли лежать в сумках или мешочках. По-ложение третьей пряжки в погребении 64 не совсем типично (рис. 4, 1 № 14). Она находилась между ног, где также были найдены и фрагменты железного изде-лия неясного значения (рис. 4, 5—10). В данном случае речь не может идти о по-ясе для одежды, также как и об обувных пряжках, т. к. здесь найдена только одна пряжка. Скорее всего, эта пряжка вмес-те с железными фрагментами являлась частью застежки сумочки, которая была положена на ноги покойника.

бусы и другие Элементы

Как было указано выше, бусы разли-чаются по своей форме и количеству в погребениях (табл. 1). Согласно наблюде-ниям М. Мончинской (Mączyńska, 1997), в одном погребении никогда не бывает двух одинаковых ожерелий. Детальное описание бус не связано с темой настоя-щей статьи. Тем не менее, исследование украшений с бусами позволяет сделать ряд выводов.

1. Бусы входят в состав инвентаря независимо от пола и возраста покойни-ка. Большое количество бус характерно только для взрослых женщин и встреча-ется с возраста juvenil.

2. Большинство бус употреблялись как ожерелье, об этом свидетельствует их положение в погребении — они лежат между черепом и плечами. Ожерелья об-наружены в 20 погребениях. В трех случа-ях обнаружено по два ожерелья. В двух погребениях оба ожерелья находились на обычном месте их ношения — шея и грудь. В третьем случае одно ожерелье можно рассматривать как заупокойный дар.

3. Среди бус преобладают стеклян-ные (рис. 3, 4; 6, 8). Изделия из других материалов — коралла (рис. 6, 9), сердо-лика или янтаря встречаются относитель-но редко. Подвески из стекла или монет еще более редки.

рис. 3. Нагорное-2, п. 46. План (1), бронзо-

вая фибула (2), клык-подвеска животного

(3), одно из двух оже-релий (клык частью

ожерелья указан оши-бочно, т. к. был найден

отдельно у плеча) (4), янтарные бусы (5, 6,

14), стеклянные бусы (7—13, 15, 16)

OIUM * 2011 * 1 1�1


4. В некоторых случаях одиночные бусы висели на ремне пояса или были нанизаны на кольцо (рис. 6, 5).

Типы бус и их комбинации, встречен-ные на могильнике в Нагорном, весьма разнообразны. Украшения с применени-ем бус были весьма разнообразны и в некоторых случаях индивидуальны.

В четырех погребениях только ожере-лья и отдельные бусины оказались единс-твенными элементами костюма. Два из них были захоронениями детей или под-ростков. Кроме того, сюда можно вклю-чить и п. 74 (ребенок), где стеклянный медальон находился между бусами оже-релья. В п. 73, возможно подросток, была найдена бусина и подвеска из монеты.

Раковины, металлические и роговые подвески встречаются в погребениях всегда вместе с бусами, фибулами или пряжкой (рис. 3, 3; 6, 6). Обычно они ле-жат между коленями и могли служить украшением ремня или платья. В погре-

бении 87 две пирамидальные подвески были связаны с прямоугольной бронзо-вой пластинкой (рис. 6, 7). Это сложное украшение найдено на правом колене, наверно оно висело на поясном ремне или на платье. Подобное украшение из-вестно в погребении 1 в Палатке, обл. Клуж, в Румынии (Hica Cоmbeanu, 1976, с. 27; 35, рис. 64a.b, 9). Фрагменты плас-тинки, видимо, сходной с описанными, найдены также в Великой Бугаевке п. 132 (Петраускас, 2004; Гопкало, 2008, рис. 8).

Браслеты тоже встречаются только в комбинации с другими элементами кос-тюма. Они найдены в двух погребени-ях и, вероятно, играли незначительную роль в составе украшений.

погребения беЗ ДетАЛей костюмА

Речь идет о тринадцати погребениях без следов разрушения, в том числе и

рис. 4. Нагорное-2, п. 64. План (4), бронзовая фибула (1), серебряная пряжка (2), бронзовые пряжки (3, 5), железные изделия (6—10). Предметы № 5—10 находились между и вокруг ног и, вероятнее всего, не принадлежат к костюму

1�2 OIUM * 2011 * 1


трех трупосожжениях с сосудами или без инвентаря. В 10 трупоположениях без элементов костюма найдены только со-суды или, как в женском погребении 77, только маленький камень.

Таким образом, можно предположить, что у этих погребенных отсутствовали архео-логически прослеживаемые части костюма или же в этих случаях погребальный обряд не предусматривал украшений. В данном случае речь идет о трупоположениях взрос-лых и, судя по размеру погребальных ям, о пяти детях. Семь трупоположений имели северную ориентировку с незначительны-ми отклонениями и три трупоположения ориентированы по линии запад—восток. Незначительное количество инвентаря в погребениях с такой ориентировкой явля-

ется обычным явлением для черняховской культуры. Отсутствие элементов костюма в погребениях западной ориентации в На-горном, вероятнее всего, можно объяснить именно особенностями этого обряда. В этих погребениях нет фактов, свидетельствую-щих об одежде покойников.

ДетАЛи костюмА, сВяЗАнные с поЛом и ВоЗрАстом умерШего

Чтобы объективно охарактеризовать специфику костюма различных половоз-растных групп населения, необходимо использовать только закрытые комплек-сы, для которых сделано антропологи-ческое определение. Хотя такой подход в определенной мере уменьшает количес-тво анализируемых погребений (рис. 7).

рис. 5. Нагорное-2, п. 58. План (1), стек-лянные бусы (2—4),

серебряные фибулы (5, 6), бронзовые пряжки

(7, 8)

OIUM * 2011 * 1 1��


мужчиныИсходя из антропологических оп-

ределений, о мужском костюме можно сказать, что в него входили одна или две

пряжки. Фибулы у мужчин не только ис-пользовались для застегивания рубахи. Чаще применялись они для скрепления верхней накидки или же крепления сум-

рис. 6. Нагорное-2, п. 87. План (1), серебряные фибулы (2, 3), серебряная пряжка (4), кольцо из бронзовой проволоки с бусинами (5), рако-вина каури (6), украшение с подвесками из бронзы и кости (7), ожерелье из стекла и сердолика (8), ожерелье из коралла и стекла (9)

1�� OIUM * 2011 * 1


ки к поясу. В некоторых случаях у муж-чин встречаются бусы, например, в п. 64 в районе шеи было найдено шесть бус. Использование пряжек, как нам кажется, типично для мужчин.

женщины

Женщины различного возраста но-сили на плечах одну-две фибулы, кото-рыми, очевидно, застегивали платья, и одну-две пряжки. Чаще встречаются и ожерелья из разных количеств бус. Иног-да по составу бус можно предполагать наличие даже двух ожерелий. Дополни-тельно костюм мог включать и другие украшения. Подвески из раковин служи-ли, наверное, и амулетами. Количество украшений и состав женского костюма свидетельствуют о многообразии его комбинаций и об отсутствии каких-либо жестких правил его комплектации.

дети и подростки

На таблице (рис. 7) условно показаны только девочки детского и подросткового возраста, хотя антропологически эта гра-дация трудноопределима. Дети носили украшения из бус, иногда и фибулы. Что касается возраста этих детей, то ребенку в п. 10 было от семи до четырнадцати лет, в п. 74 — от шести до восьми лет, а

ребенку в п. 60 только один год. Как нам кажется, у детей представлено меньше деталей костюма, хотя и не исключено, что это впечатление ошибочное. В неко-торых погребениях детские кости не со-хранились и антропологические опреде-ления отсутствуют. К ним относятся пять погребений, которые, судя по размерам ям, могли быть детскими. В их инвентаре представлены различные части костюма.

В п. 46, 70, 85 были захоронены под-ростки. Элементы костюма, состоящие из ожерелья и фибул, характерны для жен-ских погребений, что отчасти подтверж-дает и антропологическое определение подростка из п. 46 в качестве женского. Следует отметить, что в п. 85 было най-дено самое большое количество элемен-тов костюма.

срАВнитеЛьнАя хАрАктеристикА

В литературе черняховский костюм реконструируется обычно с одной или двумя фибулами. М. Темпельман-Мон-чинская (1989, S. 79) отметила, что отде-льные фибулы встречаются и у пояса, как это отмечено и в Нагорном. Анализ ма-териалов из Нагорного подтверждает и некоторые другие ее наблюдения, за ис-ключением того, что в женском костюме редко использовались пряжки. Материа-

рис. 7. Нагорное-2. Детали костюма из

неразрушенных по-гребений, для которых

проведено антропо-логическое определе-

ние возраста и пола. Номера погребений

указаны у каждой фигуры: 1 — раковина, 2 — ожерелье, 3 — фи-

була, 4 — пряжка, 5 — подвеска, 6 — бу-

сина, 7 — браслет

OIUM * 2011 * 1 1��


лы Нагорного свидетельствуют об обрат-ном. Только в погребениях подростков и детей пряжки встречаются редко.

Что касается реконструкции костюма, отметим работу О.В. Петраускаса о пог-ребении 132 из Великой Бугаевки (2004). Этот хорошо известный комплекс очень похож на наши материалы, особенно на п. 85 и 87. Погребение 132 в Великой Бу-гаевке включает две фибулы, два ожере-лья, пряжку, украшения в виде кольца с бусинами. По реконструкции О.В. Петра-ускаса, подвески и раковины служили ук-рашением маленьких сумочек, которые носили на ремне и на поясе Это совпада-ет с нашей интерпретацией таких нахо-док в Нагорном. При этом обратим вни-мание на разницу в возрасте умерших. Так, в п. 85 в Нагорное лежала подросток, в п. 87 женщина тридцати-сорока лет, а в п. 132 Великой Бугаевки захоронен ребе-нок семи лет. Поэтому можно предпола-гать, что костюм скорее зависел от пола, чем от возраста.

Полученные результаты из Нагорного возможно сравнить с материалами мо-гильника Михалешень, исследованного в районе Верхнего Прута. О.Л. Шован уста-новил, что большинство фибул найдено в погребениях взрослых (Şovan, 2005, S. 327 и сл.). Отдельные фибулы на плече у муж-чин так же, как и в Нагорном, здесь встре-чаются редко. Обычно они лежат у таза. В Михалешени такое положение фибул от-мечено и для женщин. В обоих сравнива-емых могильниках две фибулы на плечах обычны только у женщин. Они могут соче-таться в многообразных вариантах с други-ми украшениями (Şovan, 2005, табл. 389). Кроме того, в могильниках Михалешень и Нагорное состав ожерелий также сходен. Отметим также, что на обоих могильниках найдены редкие стеклянные медальоны. Сходство отдельных типов украшений и элементов одежды костюма указывает на близость костюма населения из Нагорно-го с носителями культуры Сынтана де Му-реш в Попрутье.

ЛитерАтурАГопкало О. В. Бусы и подвески черняховской куль-туры. — К., 2008.магомедов б. Черняховская культура. Пробле-ма этноса / Monumenta Studia Gothica I. — Lublin, 2001.Никитина Г. Ф. Черняховская культура Подне-стровья (по результатам анализа археологических источников). — М., 2008.Петраускас О.В. Поховання багатої дівчинки на могильнику черняхівської культури Велика Бугаїв-ка // Археологія давніх слов’ян. — К., 2004.Hica Cоmbeanu I. Das Grabfeld aus dem 4. Jh. u. Z. von Pălatca (Kr. Cluj) // Dacia. — 1976. — 20.

Mączyńska м. Die «barbarische» Kette der Römischen Kaiserzeit — ihre Zusammensetzung am Beispiel der Černjachov-Kultur // U. v. Freeden, A. Wieczorek (Hrsg.), Perlen. Archäologie, Techniken, Analysen. Kol-loquien zur Vor- und Frühgeschichte. — Bonn, 1997.Şovan O.L. Necropoli de tip Sântana de Mureş-Čerjachov de la Mihălăşeni (jud. Botoşani). — Târgovişte, 2005.Tempelmann-Mączyńska M. Perlen im mitteleuropäi-schen Barbaricum. — Mainz, 1985.Tempelmann-Mączyńska м. Das Frauentrachtzubehör des mittel- und osteuropäischen Barbaricums in der römischen Kaiserzeit. — Kraków, 1989.

ZuSammenfaSSungAuf dem Bestattungsplatz von Nagornoe im

Bezirk Odessa fanden sich insgesamt 95 Gräber, überwiegend Körperbestattungen. Davon sind nur 50 Gräber als ungestört zu betrachten und wurden hier ausgewertet. 37 dieser Gräber enthielten Tracht-bestandteile. Als Teile des Körperschmucks, der Be-kleidung bzw. der Tracht zählen Fibeln, Schnallen, Perlenschmuck, Anhänger aus Metall oder Bein, Mol-lusken mit Durchlochung oder Aufhängevorrichtung sowie Armringe und Nadeln, wenn sie in der Nähe des Kopfes lagen. Diese einzelnen Bestandteile der Be-kleidung kommen überwiegend in Kombination vor, nur wenige Gräber enthielten jeweils ausschließlich Fibeln, Schnallen oder Perlen. Besonders häufig sind zwei Fibeln mit Perlenschmuck und Anhängern kom-biniert. Zunächst wurden die Gräber mit einer Fibeln bzw. mit zwei Fibeln herangezogen. Betrachtet wurde jeweils die Lage der Fibeln in den Gräbern sowie ihr Vorkommen in Männer-, Frauen- und Kindergräbern. Anschließend wurden Gräber ohne Fibeln, aber mit anderen Tracht- und Schmuckbestandteilen ausge-wertet.

Unter den 13 Gräbern ohne Trachtbestandteilen waren 3 Brandbestattungen, aber auch 7 Körpergrä-ber mit NS-Orientierung. Hier besaßen die Bestat-teten entweder nur Trachtschmuck aus organischem Material oder sie hatten ihre Tracht nicht mit ins Grab bekommen. Außerdem gab es drei Körpergräber mit WO-Orientierung. Bei Gräbern mit dieser Orientierung wird allgemein eine reduzierte Beigabenausstattung beobachtet, so dass hier veränderte Bestattungssitten als Ursache für das Fehlen von Trachtbestandteilen anzunehmen sind.

Abschließend wurden die Aussagen zur Beklei-dung unter Berücksichtigung der Anthropologie noch-mals zusammengefasst. Da nicht immer das Geschlecht der Toten anthropologisch bestimmt werden konnte, reduziert sich dabei die Zahl der Kombinationen:

1. Männer trugen ein oder zwei Schnallen. Einige verwendeten auch eine Fibel, aber meist nicht, um damit ein Hemd zu verschließen, sondern offenbar für einen Umhang oder zu Befestigung von Behältnissen am Gürtel. Vereinzelt kommen Perlen vor.

2. Frauen trugen ein bis zwei Fibeln als Verschluss eines Obergewandes an den Schultern. Einige trugen darüber hinaus auch eine oder zwei Schnallen. Die weitere Schmuckausstattung umfasste Perlenschmuck in unterschiedlichem Umfang. Ergänzend kommt wei-terer Schmuck hinzu, wobei Molluskenschalen und Anhänger auch als Amulette dienten. Die Zusammen-setzung der Trachtbestandteile zeigt besonders an-gesichts der unterschiedlich gestalteten Ketten eine große Vielfalt und keine strengen Regeln.

3. Kinder trugen Perlenschmuck, außerdem zwei Fibeln. Sie sind aufgrund der Knochenerhaltung hier sicher unterrepräsentiert. Jugendliche besaßen Hals-ketten, Fibeln und weitere Trachtbestandteile, die Ausstattung ähnelt daher der von Frauen.

1�� OIUM * 2011 * 1

Протягом польових сезонів 2003—2008 рр. Лівобережною комплексною археологічною експедицією (началь-ник Г.В. Жаров, науковий консультант Р.В. Терпиловський), створеною в системі ДП НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН Украї-ни, були проведені значні новобудовні дослідження на території Дніпровсько-го лісостепового Лівобережжя. Роботи переважно фінансувались місцевими структурами ЗАТ «Укрнафта» відповідно до Законів України «Про охорону куль-турної спадщини» та «Про охорону архео-логічної спадщини». Серед інших була виявлена низка пам’яток черняхівської культури, більшість з яких розташована у межиріччі рр. Удай і Сула, в межах Вар-винського, Срібнянського і Талалаївсько-го р-нів Чернігівської обл. та Роменського р-ну Сумської обл.

Ця територія охоплює північну части-ну черняхівського ареалу на Лівобережжі (Этнокультурная карта, 1985, рис. 7). До-недавна тут було відомо лише кілька по-селень черняхівської культури. Невеликі дослідження були здійснені на могиль-нику Гурбинці (розкопки М.О. Макарен-ка), на поселеннях Коровинці (розкопки Є.В. Махно) і Артюхівка (розкопки Г.О. Ро-манової) (Махно, 1960, с. 45, 62—63; Романова, 1989). Дещо південніше, на території Полтавської обл., розташова-но Лохвицький могильник (Березовец, Петров, 1960). Нашими розвідками в цьо-му районі зафіксовано близько 50 нових пам’яток, на чотирьох з яких проведено охоронні розкопки (рис. 1).

Невеликі новобудовні роботи на двох поселеннях дозволили виявити ділян-ки потужного та насиченого знахідками культурного шару навколо окремих са-диб.

Поселення Гнідинці 6 виявлене у 2007 р. при проведенні розвідкових робіт в зоні майбутнього будівництва сверд-ловини 206 Гнідинцівського родовища, що належить НГВУ «Чернигівнафтогаз» (м. Прилуки). Пам’ятка розташована в 0,4 км на захід від південної околиці с. Гнідинці Варвинського р-ну, на схилі корінного лівого берега над безіменнім струмком (зараз там влаштовано ста-вок) — лівою притокою р. Удай (правої притоки Сули). Розвідки показали, що територія поселення витягнута вздовж схилу над струмком, з південного заходу на північний схід, культурний шар зафік-сований впродовж принаймні 340 м при ширині 60—100 м. Перепад висот в цих межах складає до 10 м.

Ділянка під спорудження свердло-вини частково охоплює північно-західну частину поселення площею приблизно 120 × 70 м. У 2008 р. розкопи 1—3 загаль-ною площею 216 м2 були закладені біля східної межі цієї ділянки. В результаті була досліджена частина однієї з садиб, де виявлені господарська споруда і яма-льох.

Потужність культурного шару, верхня частина якого перевідкладена внаслідок будівельних робіт минулих років, разом з дерном складає від 0,25 до 0,5 м. В куль-турному шарі знайдено порівняно нечис-ленні фрагменти посуду черняхівської культури, виготовленого на гончарному крузі: фрагменти стінок, вінець та денець кухонних і лощених столових посудин. Перші представлені переважно горщи-ками з плитковим дном, виготовленими з керамічної маси з домішками зерен жорстви великих розмірів. Столова кера-міка (фрагменти мисок і ваз) характери-зується дрібними домішками та заглад-женою чи лощеною поверхнею, а також

г.В. жаров, р.В. терпиловський(Ч е р н і г і в, К и ї в)

ноВі паМ’ятКи черняхіВсьКої Культури у Межиріччі удаю і сули

пубЛікАції ноВих мАтеріАЛіВ

OIUM * 2011 * 1 1��

жаров г.В., терпиловський р.В. нові пам’ятки черняхівської культури у межиріччі удаю і сули

кільцевими денцями. Слід згадати також профільовану ручку глека чи вази і фраг-мент стінки амфори.

Крім гончарного посуду в культур-ному шарі трапилися стінка і денце ліп-ного горщика з домішками шамоту в керамічному тісті. Плавний перехід від загладженого денця до стінок характер-ний для ліпних посудин вельбарської традиції в черняхівській культурі.

Будівля 1, скоріш за все, мала госпо-дарське призначення: її розміри (3,4 × 3 м) невеликі, форма неправильна, стін-ки похилі, слідів опалювальної споруди не помітно, долівка заглиблена в мате-рик на 1,05—1,3 м. Основні знахідки по-ходять з верхньої частини заповнення. Це численні фрагменти черняхівської гон-чарної кухонної та столової кераміки. До останньої, зокрема, належать фрагмен-ти стінок ваз з пролощеним «сітчастим» орнаментом і два уламка ручок глеків. У верхній частині заповнення знайдено також кілька фрагментів ліпної кераміки. Більша частина її належить великому гор-щику київського типу з домішками шамо-ту і світлих включень вапняку чи мергелю в керамічній масі. Ще п’ять фрагментів стінок з аналогічними домішками нале-жали іншому горщику київської культури. Великий уламок верхньої частини неве-ликої посудини з невиділеними вінцями і рельєфним орнаментом у вигляді «ши-шечки» і уламок денця з похилим пере-ходом до стінок, очевидно, характерні для вельбарської традиції в черняхівсь-кій культурі. Аналогічне денце ліпного горщика з домішками шамоту і жорстви (граніту) в керамічній масі походить і з нижнього шару заповнення будівлі.

Крім того, там знайдено небагато черняхівської гончарної кераміки, пред-ставленої в тому числі великими улам-ками столових лощених мисок або ваз, уламком ручки глека і денцем великого кухонного горщика з грубими домішками у керамічному тісті.

Поряд з будівлею виявлена госпо-дарська яма 1. Форма її в плані округла діаметром біля 0,8 м. Стінки звужуються до низу, долівка рівна на глибині 0,75 м від рівня материка. Із заповнення ями походять кілька фрагментів гончарних посудин черняхівської культури, а також уламок ліпної стінки горщика київської культури з домішками шамоту і жорстви у керамічній масі.

Таким чином, в межах порівняно не-великого поселення Гнідинці 6 площею близько 2,5 га, очевидно, знаходилось кілька садиб, навколо яких культурний

шар був найбільш потужним і насиченим знахідками. Дане поселення (чи, точні-ше, досліджена ділянка) відноситься до середнього періоду черняхівської куль-тури, що датується рубежем III/IV — пер-шою половиною IV ст. На користь цього припущення свідчать деякі деталі кера-мічного комплексу, зокрема, оформлен-ня вінець та денець гончарних горщи-ків (Петраускас А., Петраускас О., 2008, с. 68). У колекції знахідок абсолютно пе-реважає гончарна кераміка. В той же час, в культурному шарі і об’єктах зустрінуті нечисленні фрагменти ліпної кераміки. Причому судячи за рядом ознак (харак-тер домішок, обробка поверхні, форма і орнаментація посудин) вона належить двом етнокультурним групам — київсь-кій і вельбарській. Подібна ситуація, зокрема, була раніше відмічена на ряді пам’яток черняхівської культури Серед-нього Подніпров’я і сходу Дніпровського Лівобережжя (Журавка Вільшанська, Ве-лика Бугаївка, Гочево 3 і 4 та ін.). На нашу думку, це може свідчити про перебуван-ня як слов’янського, так і германського населення у складі черняхівських гро-мад.

Інше поселення, Савченків Яр 1 ви-явлене у 2006 р. при проведенні розвід-ки в зоні прокладки трубопроводу, що належить ЗАТ «Техноресурс». Пам’ятка розташована за 0,2 км на захід від пів-нічної околиці с. Хрещатик Роменського р-ну, на обох берегах балки, нижче гатки ставка. Струмок, який протікає балкою —

рис. 1. Пам’ятки чер-няхівської культури ме-жиріччя Удаю і Сули, на яких у 2003—2008 рр. Лівобережною експе-дицією проводилися розкопки. Умовні позначення: І — по-селення, ІІ — могиль-ник. 1 — Гнідинці 6, 2 — Савченків Яр 1, 3 — Воскресенське 1, 4 — Дубина 1

1�� OIUM * 2011 * 1

публікації нових матеріалів

ліва притока р. Ромен (права притока Сули). Розвідкові роботи показали, що територія поселення витягнута вздовж балки, яка тут орієнтована приблизно по лінії схід—захід. Культурний шар зафік-сований на лівому (південному) березі впродовж 350 м при ширині 60—120 м, а на правому (північному) — довжиною близько 300 м при ширині 60—100 м. По-селення розташовано на висоті 9—10 м над рівнем дзеркала ставка. Його площа розорюється.

Розкопки 2006 р. проводилися в ме-жах траншеї трубопроводу завширшки 1 м, яка пересікала західну частину посе-лення з південного заходу на північний схід. Стратиграфія в її межах досить не-однорідна: потужність культурного шару разом з орним сягає близько 1 м. В куль-турному шарі знайдено порівняно нечис-ленні фрагменти посуду черняхівської культури, виготовленого на гончарному крузі: фрагменти стінок, вінець та днищ кухонних і лощених столових посудин. Перші представлені переважно горщи-ками з різноманітним оформленням ві-нець та плитковим дном, виготовленими з керамічної маси з домішками великої жорстви. З такого ж тіста виготовлені тов-стостінні піфоси. Столова кераміка (фраг-менти мисок, ваз і глеків) характеризуєть-ся дрібними домішками та загладженою чи лощеною поверхнею, а також різно-манітними вінцями, плитковими та кіль-цевими денцями (рис. 3, 2—5, 8—11, 15, 24—31). До столової кераміки також належать фрагменти стінки вази з проло-щеним «сітчастим» орнаментом, стінка глека з гранями і орнаментом, нанесе-

ним «коліщатком» і уламки ручок світло-глиняних амфор та глека (рис. 3, 12, 13, 19—21). Крім гончарного посуду в верх-ній частині заповнення знайдено кілька фрагментів ліпної кераміки римського часу. Частина її належить вінцям і денцям горщиків київського типу з домішками шамоту в керамічній масі. Уламки стінки з врізними лініями, очевидно, характерні для вельбарської традиції в черняхівській культурі (рис. 3, 14). Фрагменти вінець плошок і вінця горщиків з чітким ребром з внутрішнього боку і вдавленнями по краю типові для пізньоскіфської традиції (рис. 3, 17, 18).

З культурного шару походить й кіль-ка індивідуальних знахідок: фрагменти залізних предметів, у тому числі уламок робочої частини зубильця, фрагмент сфе-ричного глиняного пряслиця і три уламка глиняних грузил.

Особливо потужним виявився куль-турний шар навколо розташованих по-ряд господарських ям 1 і 2. яма 1 в плані має неправильно-округлу форму (2,2 × 2,1 м), глибина до 0,25 м від рівня ма-терика. Стінки скошені до рівного дна. У культурному шарі над ямою 1 і всередині неї знайдено численні фрагменти кухон-них і лощених столових гончарних по-судин. Перші представлено переважно різноманітними горщиками, керамічна маса яких містить домішки жорстви. За складом тіста до тієї ж групи належить товстостінний піфос (рис. 3, 1). Крім зви-чайних для столового комплексу уламків мисок та ваз слід відзначити фрагмент верхньої частини миски, орнаментова-ної горизонтальним валиком і косими канелюрами по ребру (рис. 3, 6). Вузьке горло і фрагмент бочка з косими канелю-рами, додатково прикрашений відбит-ками «коліщатка», очевидно, належали глекам.

Індивідуальні знахідки представлені залізним язичком пряжки, «ґудзиком» з кістки тварини з наскрізним отвором по-середині, глиняним пряслицем (рис. 2, 3, 4). У заповненні ями та над нею зуст-річено кілька уламків сферичного глиня-ного грузила, а також фрагмент кварци-тового оселка з борозною для заточки вістря.

яма 2 в плані також має неправиль-но-округлу форму, хоча й дещо менші розміри (1,8 × 1,7 м), глибина її до 0,28 м від рівня материка. Стінки скошені до рів-ного дна. У культурному шарі над ямою 2 і всередині неї знайдено численні фраг-менти черняхівського кухонного і столо-вого гончарного посуду. Окремо мож-

рис. 2. Поселення Савченків Яр 1. Ін-

дивідуальні знахідки: 1—3, 5, 6 — кераміка,

4 — залізо

OIUM * 2011 * 1 1��


на відзначити уламок верхньої частини вази, орнаментованої горизонтальним валиком (рис. 3, 7). Кілька фрагментів посудин з ручками, очевидно, належали глекам (рис. 3, 20).

В культурному шарі над ямою 2 і по-ряд з нею виявлено ряд індивідуальних знахідок: фрагмент залізного ножа з клепками для кріплення руків’я, «ґудзик» з кістки тварини з наскрізним отвором посередині, глиняне пряслице, фрагмент сферичного глиняного грузила (рис. 2, 2).

Неподалік від ям 1 і 2 зустрінуто кіль-ка залізних виробів (в тому числі фраг-мент ножа з клепками для кріплення руків’я і довгий стрижень), веретенопо-дібний «стиль» з кістки, уламки глиняних грузил різноманітної форми, кружок із стінки посудини та заготовка пряслиця з денця гончарної посудини (рис. 2, 1, 6). По лощеній поверхні глиняного пряслиця сплощено-біконічної форми з вдавлени-ми торцями нанесено нерегулярні лінії (рис. 2, 5).

Крім того, в культурному шарі навко-ло ям 1 і 2 знайдені численні фрагменти гончарної кераміка. Частина кухонних горщиків у верхній частині орнаментова-на горизонтальними врізними лініями. Серед столового посуду можна відзначи-ти фрагменти верхніх частин мисок, ор-наментованих горизонтальним валиком і косими канелюрами або зрізаними ова-лами по ребру, уламок стінки вази або глека з врізними горизонтальними лінія-ми і косими канелюрами. До столової кераміки належать також уламки ручок глеків (рис. 3, 22, 23).

В цілому знахідки з поселення Савчен-ків Яр 1 відносяться до пізнього періоду черняхівської культури, що датується се-рединою — другою половиною IV ст. На користь цього припущення свідчать деякі деталі керамічного комплексу, зокрема, характер профілювання вінець та днищ гончарних горщиків, уламки піфосів, мисок з канелюрами по ребру і глеків з гранями на верхній частині корпусу. Не протирічить запропонованій даті й заліз-ний язичок пряжки, профілювання якого типове для виробів фіналу черняхівської культури. Поодинокі фрагменти ліпного посуду можна віднести до трьох етно-культурних традицій: київській, вель-барській та пізньоскіфській.

Більш цікавими виявилися розкопки поселення і могильника Воскресенське 1 (с. Воскресенське Варвинського р-ну). Поселення було виявлене в ході розвідки 2001 р. Воно розташовано безпосеред-ньо за східною околицею села, вздовж

шосе Воскресенське — Варва, на схилі корінного берега та першій надзаплавній терасі лівого берега р. Удай. Поширення підйомного матеріалу показує, що дов-жина поселення, витягнутого по лінії за-хід — схід, складала 1450 м при ширині 180—230 м. Перепад висот в цих межах сягав 14—15 м. Територія поселення ро-зорюється, потужність культурного шару складає до 0,8 м.

посеЛення

У 2003 р. по трасі водоводу, що нале-жить НГВУ «Чернигівнафтогаз» (м. При-луки), траншея якого перетинає пам’ятку з півдня на північ, було проведено охо-ронні розкопки. В нижній частині схилу виявлено три заглиблені господарські та виробничі будівлі. Одна з них була пов’язана з гончарним горном. Поряд з нею досліджено ще одне горно. Не-подалік зафіксовано залишки ще двох аналогічних споруд. Горни мали діаметр 1,1—1,2 м і двохярусну конструкцію з опорною стінкою («козлом»), на яку спи-

рис. 3. Поселення Савченків Яр 1 (1—31) і Воскресенське 1 (32—48). Зразки гончарної (1—13, 15, 19—48) та ліпної (14, 16—18) кераміки

1�0 OIUM * 2011 * 1


ралась горизонтальна перегородка з про-духами. Із заповнення будівель походить велика кількість гончарної кухонної (гор-щиків), тарної (піфосів) та столової кера-міки, у тому числі фрагменти триручних ваз, мисок, глеків та ін. (рис. 3, 32—48).

Індивідуальні знахідки представлені глиняними пряслицями, двома «стиля-ми» та підвіскою з кістки, залізними но-жами і шилами, уламками інших заліз-них виробів та пірамідальних глиняних грузил та ін. (рис. 4). Слід згадати також сплощену гальку, яка, можливо, викорис-товувалась як інструмент гончара (рис. 4, 3), і трилопатевий залізний наконечник стріли (рис. 4, 23). Останній належить до підтипу А типу 1 за І.П. Засецькою (Засец-кая, 1994, с. 37) — типовому предмету озброєння гунської доби. Цьому не про-тирічать інші датуючи знахідки: залізні та бронзова фібули (з них три підв’язні і одна «воїнська») (Гороховский, 1988а, табл. 17; 18; 21), залізна пряжка з ви-довженою рамкою, а також фрагмент центральної пластини рогового гребеня (рис. 4, 1, 2, 14—17). Останній, очевидно,

належить до виробу з прямими плічками та високою дугоподібною спинкою — тип ІІІ за З. Томас (Thomas, 1960). Ці речі дозволяють припустити, що дана ділянка поселення функціонувала протягом дру-гої половини — кінця ІV, а, можливо, й початку V ст.

могиЛьник

Зачистка північної частини траншеї дозволила виявити залишки невідомого раніше черняхівського могильника у виг-ляді чотирьох поховань. Як з’ясувалось, могильник був розташований у досить незвичайному для цієї культури місці — на краю невисокої (до 2—3 м над рівнем заплави) тераси, тобто нижче території поселення.

Поховання 1. Тілопокладення захід-ної орієнтації. Права частина скелета і пів-денна частина ями зруйновані траншеєю. Довжина ями 2,46 м, ширина 0,8 м, гли-бина до 0,45 м від рівня материка. Стінки дещо скошені до рівного дна (рис. 5, 1). Поховання безінвентарне, лише в східній частині ями знайдено залізне шило.

Поховання 2. Тілопокладення. Пер-винне положення скелета встановити важко, оскільки у ямі кістки знаходились у перевідкладеному стані. Поховання здійснено у великій ямі, південна час-тина якої зруйнована траншеєю. Вона орієнтована довгою віссю по лінії пів-ніч—південь. Яма збереглась на довжину 2 м, її ширина до 1,4 м, глибина до 0,8 м від рівня сучасної поверхні (0,15 м від рівня материка). Стінки дещо скошені до рівного дна (рис. 5, 2). Кістки небіжчика та розвали посудин концентрувались у північній частині ями.

Поховання містило багатий набір гончарного посуду: чотири кухонних гор-щики, столові вазу і дві миски, а також уламки чорнолощених глека та кухля з різноманітним орнаментом.

Посудина 1 — кухонний горщик яй-цеподібної форми з відігнутими вінцями. Максимальний діаметр (по бочку) — 17,6 см, висота — 18 cм. У верхній частині помітні сліди горизонтального рифлення. Дно кільцеве (рис. 6, 1).

Посудина 2 — кухонний горщик яй-цеподібної форми з відігнутими вінцями. Максимальний діаметр (по бочку) — 15,4 см, висота — 15,4 см. У верхній час-тині — дві горизонтальні борозенки. Дно плиткове (рис. 6, 2).

Посудина 3 — кухонний горщик яйце-подібної форми з відігнутими вінцями. Мак-симальний діаметр (по бочку) — 15,2 см, висота — 16 см. У верхній частині — дві го-

рис. 4. Поселення Воскресенське 1.

Індивідуальні знахідки з будівель 1 (1—5), 2

(6—17,21), 4 (20,22) та культурного шару (23):

1, 5—8, 10 — ріг, кістка, 2, 4, 9, 14, 15, 16, 18,

19, 23 — залізо, 3 — ка-

OIUM * 2011 * 1 1�1


ризонтальні борозенки, у середній та ниж-ній — горизонтальні сліди від зерен, що випали при обробці поверхні на гончарно-му колі. Дно плиткове (рис. 6, 3).

Посудина 4 — кухонний горщик яй-цеподібної форми з відігнутими вінцями. Максимальний діаметр (по бочку) — 15,6 см, висота — 15,6 см. У верхній час-тині — дві горизонтальні борозенки, у нижній — горизонтальні сліди від зерен, що випали при обробці поверхні на гон-чарному колі. Вінця дещо деформовані, дно плиткове (рис. 6, 4).

Посудина 5 — столова ваза з лоще-ною поверхнею. Плавно відігнуті вінця відділені від корпусу горизонтальним уступом. Максимальний діаметр (по боч-ку) — 18,4 см, висота — 14 см. Дно плит-кове (рис. 6, 5).

Посудина 6 — миска відкритої форми з лощеною поверхнею. Максимальний діаметр (по вінцях) — 21,8 см, висота — 8,5 см. По ребру — зрізані навскіс овали, дещо вище — горизонтальна борозенка. Дно плиткове (рис. 7, 1).

Посудина 7 — ребриста миска відкри-тої форми з лощеною поверхнею. Макси-мальний діаметр (по вінцях) — 22 см, ви-сота — 7 см. Дно плиткове. (рис. 7, 2).

рис. 6. Могильник Воскресенське 1. Інвентар поховання 2: кухонна (1—4)

та столова (5) гончарна кераміка

рис. 5. Могильник Воскресенське 1. Плани поховань 1—4

1�2 OIUM * 2011 * 1


Посудина 8 — великий фрагменто-ваний глек (ручка і денце не збереглись) з чорнолощеною поверхнею. Макси-мальний діаметр біконічного корпусу — 26,7 см, висота — близько 30 см. Висока шийка, яка дещо розширюється до ві-нець, прикрашена двома горизонталь-ними валиками. Верхня частина корпусу гранчаста. Кожна грань виділена двома вертикальними борозенками з нанесе-ними між ними лініями «коліщатком». Таким же орнаментом прикрашений ва-лик, який відділяє корпус від горла, та зрізані по ребру овали (рис. 7, 4).

Посудина 9 — невеликий кубок циліндричної форми з чорнолощеною поверхнею. Максимальний діаметр (по вінцях) — 9 см, висота — 6,3 см. Під він-цями — горизонтальний валик; нижче корпус прикрашений геометричними канелюрами (чотири вертикальні лінії та чотири Y-подібні лінії між ними), проло-щеними по сирій поверхні. По валику і вздовж канелюр — орнамент «коліщат-ком». (рис. 7, 3).

Поховання 3. Тілопокладення. Пер-винне положення скелета встановити важко, оскільки у ямі збереглись лише окремі кістки кінцівок і тазу, ребра, які знаходились у перевідкладеному стані. Поховання здійснено у великій ямі, пів-денна частина якої зруйнована тран-шеєю. Вона орієнтована довгою віссю по лінії північ — південь, отже, можливо, поховання мало північну орієнтацію. Яма збереглась на довжину 2 м, її ширина до 1,4 м, глибина до 0,8 м від рівня сучас-ної поверхні (0,15 м від рівня матери-ка). Стінки дещо скошені до рівного дна (рис. 5, 3).

В похованні знайдено три гончар-ні столові миски, а також індивідуальні знахідки: фрагментований тришаровий багаточасний гребінь з рогу з прямими плічками і високою дугоподібною спин-кою (рис. 8, 1), уламок скляного кубка з напаяною краплею синього скла (рис. 8, 2) та бурштинова округла намистина (рис. 8, 3).

Велика миска, перевернута догори денцем, та гребінь розташовувались у північній частині могильної ями; одна з невеликих мисок — у центрі; фрагменти ще однієї посудини були розкидані по всій ямі.

Посудина 1 — ребриста миска закри-тої форми з лощеною поверхнею. Мак-симальний діаметр (по бочку) — 14,8 см, висота — 6,5 см. Дно кільцеве (рис. 9, 1).

Посудина 2 — невелика ребриста миска закритої форми з лощеною по-верхнею. Максимальний діаметр (по бочку) — 11,4 см, висота — 4,6 см. Вище ребра прикрашена горизонтальним ва-ликом, дно кільцеве (рис. 9, 2).

Посудина 3 — велика миска відкри-тої форми з лощеною поверхнею. Макси-мальний діаметр (по вінцях) — 22,5 см, висота — 8 см. Перегин корпусу плавний, дно плиткове (рис. 9, 3).

Поховання 4. Тілопокладення. Його більша частина зруйнована траншеєю — збереглась лише південна частина ями з нижніми кістками ніг. Очевидно, похо-вання мало північну орієнтацію. Ширина

рис. 7. Могильник Воскресенське 1.

Інвентар поховання 2: 1—4 — столова гончар-

на кераміка

рис. 8. Могильник Вос-кресенське 1. Інвентар

поховання 3 (1 — ріг, 2 — скло, 3 — бурштин)

OIUM * 2011 * 1 1��


зафіксованої частини ями — 0,74 м, дов-жина — 0,65 м, глибина — 0,86 м від рів-ня сучасної поверхні (0,32 м від рівня ма-терика). Стінки дещо скошені до рівного дна (рис. 5, 4).

Фрагмент кубка з краплями синього скла і гребінь типу ІІІ за З. Томас (Thomas, 1960) з поховання 3 дозволяють віднес-ти цей комплекс до фіналу черняхівсь-кої культури (Гороховский, 1988, с. 45; Гавритухин, 2007, с. 11—13). Очевидно, до цього ж часу належить набір посуду з поховання 2. Велика кількість горщиків, один з яких на кільцевому піддоні, на-явність миски відкритого типу та миски з канелюрами є ознаками, характерними для пізніх фаз існування культури (Петра-ускас, 2004, с. 182). Заслуговують на ува-гу також чорнолощені кубок і глек з гран-частим тулубом, що належить до типу 6 за Б.В. Магомедовим (Магомедов, 2001, с. 51, рис. 44) або до варіанту 2 типу 2 за О.В. Петраускасом (Петраускас, 2008, с. 91, рис. 1). Очевидно, вони належали до одного «сервізу». Певними аналогія-ми глеку з поховання 2 за оформленням корпусу та характеру декору можуть бути посудини з поховань 29 і 1619 могильни-ка Успенка (Некрасова, 2006, рис. 44, 7; 49, 11). Подібні глеки на черняхівських пам’ятках Дніпровського Лівобережжя зустрічаються виключно у пізніх комплек-сах (Петраускас, 2008, с. 91—92, рис. 2).

Таким чином, Воскресенське 1 є до-сить перспективною для подальшого вивчення пам’яткою, що поєднує велике селище з яскравими слідами гончарного виробництва і могильник, розташований у нетрадиційному для черняхівської куль-тури місці — нижче поселення.

Черняхівська пам’ятка Дубина 1 (с. Дубина Роменського р-ну) виявлена у 2002 р. при проведенні розвідкових робіт в зоні майбутнього спорудження свердловини 32 Волошківського родови-ща, що належить НГВУ «Охтирканафто-газ» (м. Охтирка). Селище займає ділянку корінного берега заввишки 14—20 м над обводненою балкою, яка належить до басейну р. Локня (права притока Сули). За поширенням підйомного матеріалу довжина поселення вздовж балки сягає 1 км, а ширина — 150—300 м. Територія поселення поділена на три частини неве-ликими поперечними ярами.

Зазначимо, що спочатку на території пам’ятки було закладено низку шурфів, що й дозволило вибрати оптимальний варіант розміщення будівельного май-данчика нафтогазовидобувальної сверд-ловини з метою мінімізувати нанесення

шкоди пам’ятці. В ході охоронних роз-копок 2003 р. досліджено ділянку, що потрапляє в межі будівельного майдан-чика — близько 3800 м2. Майданчик, а відповідно й розкопи, вдалось посунути вглиб плато, захоплюючи лише тильну сторону середньої ділянки поселення. Як виявилось, до нього з північного за-ходу примикає також раніше невідомий могильник, відділений від поселення неглибокою западиною. Стратиграфія на

рис. 10. Могильник Дубина 1. Інвентар поховань 3 (1—10) та 2 (11—14): 1—3 — сто-лова та 4, 5 — кухонна гончарна кераміка, бронза (6, 8, 11), скло (7, 12), глина (9), ріг (10), бурштин (13), сердолік (14)

рис. 9. Могильник Воскресенське 1. Інвентар поховання 3 (1—3 — столова гон-чарна кераміка)

1�� OIUM * 2011 * 1


різних ділянках пам’ятки мала наступний вигляд: від 0 до 0,3—0,4 м — орний шар; від 0,3—0,4 до 0,6—0,8 м — культурний шар (чорнозем); від 0,6—0,8 до 1,0 м — передматерик (сіро-коричневий супісок), під яким залягав материк (світло-жовтий суглинок).

посеЛення

Розкопом 2 охоплено західну пери-ферію середньої частини поселення, яка відділяється від території могильника неглибокою природною западиною. В межах розкопу досліджено лише куль-турний шар; зачистка материка не вияви-ла пов’язаних з поселенням заглиблених об’єктів. Культурний шар на периферії поселення містить небагато знахідок: з 75 археологічних квадратів (300 м2) похо-дить лише близько 210 фрагментів кера-міки.

Знахідки з культурного шару пред-ставлені виключно фрагментами типової гончарної кераміки черняхівської культу-ри, як кухонної (горщики) і тарної (піфо-си) з шорсткою поверхнею, так і столової лощеної (миски, вази, глечики). Піфоси у деяких випадках були прикрашені го-ризонтальними наліпними валиками з пальцьовими вдавленнями. На окремих фрагментах столових посудин помітний орнамент у вигляді пролощених ліній. Єдиним екземпляром представлено фрагмент античної амфори з рифленою поверхнею.

могиЛьник

Досліджена ділянка могильника роз-ташована в північно-західній частині роз-копу 1. Очевидно, частина поховань була зруйнована в давнину, про що свідчать нечисленні фрагменти гончарної та сто-лової кераміки черняхівської культури, а також окремі індивідуальні знахідки, які трапились поза похованнями. Втім, не виключено, що частина цих знахідок пов’язана з так званим культовим ша-ром, що виник на могильнику внаслідок якихось ритуальних дій під час поховань. Серед кераміки слід відзначити великий уламок гончарної миски, фрагмент руч-ки глека і два уламка вінець трьохручних ваз. Серед індивідуальних знахідок за-слуговують на згадку бронзові пластин-ка і пряжка, а також кілька фрагментів скляних кубків з гладкою поверхнею та поверхнею, вкритою «стільниковими» шліфами (рис. 11, 12—14).

Частина поховань розташована на рівні передматерика, причому контури ям в чорноземі зафіксувати не вдалось. В тих випадках, коли поховання були більш глибокими, ями фіксувались у вигляді плям сіро-коричневого плямистого супіс-ку на тлі світлого материка.

Поховання 1. Тілопокладення з пів-нічною орієнтацією. Скелет лежав на спині у витягнутому положенні. Збере-женість черепа погана. Частина кісток правої руки і лівої ноги не виявлена на місці. Кістки грудної клітки зміщені від-носно первинного стану. Глибина 0,19—0,24 м. Контури ями не простежувались. Безінвентарне, в районі кістяка знайде-ний лише фрагмент гончарної посудини.

Поховання 2. Тілопокладення з пів-нічною орієнтацією. Скелет лежав на спині з підігнутими ногами у великій ямі підквадратної форми (2,5 × 2,5 м) на глибині близько 0,4 м від рівня фіксації. Стінки майже вертикальні, дно рівне. По-ховання знаходилось на шарі підсипки мішаного материкового ґрунту. В цілому глибина ями сягала 0,8 м. Кілька хребців, ребер та інших кісток трапилось у захід-ній частині ями. Збереженість черепа добра.

В заповненні ями та під кістяком знайдено до 50 фрагментів гончарної кераміки. Це частини кухонного горщи-ка і уламки столових мисок, в тому числі зі зрізаними по ребру гранями, а також ручка глека, прикрашена відбитками зуб-частого штампу. В похованні знайдено також дві 14-гранні намистини (малень-ка синього скла та велика перепалена

рис. 11. Могильник Дубина 1. Інвентар

поховань 4 (1), 5 (2), 9 (3—11) та речі, знай-

дені поза комплексами (12—14): бронза (1, 4,

5, 11, 13, 14), скло (2, 6, 7, 12), глина (3), камінь

(8, 9), корал (10)

OIUM * 2011 * 1 1��


сердолікова), округла сплощена янтарна намистина, бронзові язичок пряжки та булавка з крюкоподібним закінченням (рис. 10, 11—14). Остання виготовлена із квадратного в перетині дроту, який скру-чено посередині. Вважається, що подібні гачки використовувались для втикання у дерев’яне веретено і фіксації нитки.

Поховання 3. Тілопокладення. Пер-винне положення скелета встановити неможливо, оскільки у ямі збереглись лише окремі кістки кінцівок і тазу, які знаходились у перевідкладеному стані. Поховання здійснено у великій подвійній ямі: власне могильною ямою є її західна частина, орієнтована довгою віссю по лінії північний захід — південний схід. Її розміри 2,3 × 1,25 м, глибина до 0,6 м від рівня фіксації. Стінки майже вертикальні, дно рівне. Саме в межах цієї ями трапи-лась більшість знахідок, тут на місці зна-ходилось п’ять посудин. З півночі та сходу до неї примикала більш мілка та широка яма довжиною до 2,6 м завширшки 1,8 м у північній частині. Вона заглиблена на 0,06—0,14 м менше, ніж могильна яма. Не виключено, що поховання було погра-бовано в давнину, для чого й була вико-пана пошукова яма.

В похованні 3 знайдено 17 фрагментів гончарних кухонних і столових посудин, а також розпорошені індивідуальні знахід-ки: бронзовий язичок пряжки, фрагмент скляного кубка з «стільниковою» повер-хнею, виготовлена з рогу пірамідальна підвіска з циркульним орнаментом, час-тини веретена (глиняне сплощено-бі-конічне пряслице та вкручена в дерево крюкоподібна бронзова булавка, анало-гічна знайденій в похованні 2) (рис. 10, 6—10).

П’ять цілих гончарних посудин, в яких, очевидно, була вміщена заупокійна їжа та питво, розташовувались компак-тною групою у південно-східній частині могильної ями.

Посудина 1 — невеликий глечик-бу-тель (без ручки) з вузьким горлом і лоще-ною поверхнею. Максимальний діаметр опукло-біконічного корпусу — 11,5 см, висота — 13,2 см. Шийка вузька висока, яка дещо розширюється до вінець, дно кільцеве. Верхня частина корпусу при-крашена двома горизонтальними вали-ками і трьома поясами геометричних композицій з ліній, пролощених по сирій поверхні (рис. 10, 1).

Посудина 2 — ребриста миска закри-тої форми з лощеною поверхнею. Мак-симальний діаметр (по бочку) — 19,5 см, висота — 6,2 см. Вище ребра прикраше-

на горизонтальним валиком, дно кільце-ве (рис. 10, 3).

Посудина 3 — миска відкритої форми з лощеною поверхнею. Максимальний діаметр (по вінцях) — 19 см, висота — 5,2 см. Перегин корпусу плавний, дно кільцеве (рис. 10, 2).

Посудина 4 — невеликий кухонний горщик яйцеподібної форми з відігнути-ми вінцями. Максимальний діаметр (по бочку) — 12 см, висота — 11,3 см. В ниж-ній частині добре помітні сліди горизон-тального зрізування ножем. Дно плитко-ве (рис. 10, 4).

Посудина 5 — невеликий кухонний горщик яйцеподібної форми з відігнути-ми вінцями. Максимальний діаметр (по бочку) — 13 см, висота — 12,2 см. В ниж-ній частині добре помітні сліди горизон-тального зрізування ножем. Дно плитко-ве (рис. 10, 5).

Поховання 4. Тілопокладення. Пер-винне положення скелета встановити важко, оскільки у ямі збереглись лише окремі кістки. Поховання здійснено в овальній ямі (1,7 × 1,15 м), стінки якої плавно переходять до дна на глибині 0,23 м. Яма орієнтована довгою віссю по лінії південний схід — північний захід. В заповненні ями знайдено фрагмент стін-ки скляного кубка і бронзова пряжка з ка-лачикоподібною рамкою (рис. 11, 1).

Поховання 5. На рівні передматерика (глибина до 0,53 м) на площі близько 1 м2 знайдено розпорошені кістки людини, первинне положення яких встановити неможливо. Контури ями не простежува-лись. Тут же трапились три вінця гончар-них посудин і половина великої округлої намистини синього скла (рис. 11, 2).

Поховання 6. На рівні передматерика (глибина до 0,38 м) знайдено кілька кіс-ток людини. Контури ями не простежува-лись. Тут же трапились фрагменти вінця та придонної частини гончарного кухон-ного горщика на кільцевому піддоні та уламок денця столової посудини.

Поховання 7. На рівні передматери-ка (глибина до 0,18 м) знайдено кілька кісток людини. Контури ями не просте-жувались. Тут же трапились кілька фраг-ментів гончарних посудин, в тому числі вінця столової миски і денце кухонного горщика.

Поховання 8. Тілопокладення. Пер-винне положення скелета встановити складно, оскільки у ямі збереглись лише окремі кістки кінцівок і череп, які знахо-дились у перевідкладеному стані. Ос-кільки череп знайдено у північній частині ями, то не виключена північна орієнтація

1�� OIUM * 2011 * 1


скелета. Поховання здійснено у прямо-кутній широкій ямі, орієнтованій довгою віссю по лінії північ — південь. Її розміри 2,0 × 1,7 м, глибина західної частини до 0,6 м, східної — до 0,3 м від рівня фікса-ції. Стінки майже вертикальні, дно уступ-часте. Саме у західній частині ями знай-дено кістки та більшість з 32 фрагментів гончарних столових посудин. Очевидно, поховання було пограбовано в давнину, про що свідчить перекопана західна час-тина могильної ями.

Поховання 9. Тілопокладення. Пер-винне положення скелета встановити складно, оскільки кістки знаходились у перевідкладеному стані. Оскільки довгі кістки ніг знайдено у південній частині ями, то не виключена північна орієнтація скелета. Поховання здійснено у прямо-кутній широкій ямі, орієнтованій довгою віссю по лінії північ — південь. Її розміри 2,9 × 2,3 м, глибина 0,5—0,7 м від рівня фіксації. Стінки майже вертикальні, дно має у східній частині невелику сходинку. Очевидно, поховання було пограбовано в давнину, про що свідчить перевідкла-дений характер кісток і знахідок.

В заповненні могильної ями трапи-лось до 30 фрагментів гончарних (голо-вним чином столових) посудин, в тому числі уламки верхньої частини чорноло-щеного кубка та бочка миски із зрізаними гранями. Звідти ж походять індивідуальні знахідки: фрагменти кубків безколірного скла (один з них з напаяною ниткою), бронзова пряжка з обоймою, частини веретена (глиняне сплощено-біконічне пряслице з вдавленими торцями та крю-коподібна бронзова булавка, аналогічна знайденим в похованнях 2 і 3), уламки оселків з пісковику з слідами гострін-ня голок чи шпильок, бронзова підвіска з дроту, скрученого у вигляді пружи-ни, кілька бісерних намистин з коралу (рис. 11, 3—11).

Поховання 10. Вважається таким умов-но, оскільки кісток в ямі не виявлено. Не виключено, що могила була пограбована в давнину, а покійник з цією метою був вилучений з ями. Яма мала підпрямокут-ну форму (довжина — 2,15 м, ширина — 1,5—1,9 м), глибиною до 0,5 м від рівня фіксації. Стінки вертикальні, дно рівне. Орієнтована довгою віссю по лінії півден-ний захід — північний схід. У заповненні ями трапилось лише кілька фрагментів ке-раміки: ліпних стінок доби бронзи з харак-терним орнаментом і гончарних столових посудин черняхівської культури.

Поховання 11. Вважається таким умовно, оскільки кісток в ямі не виявле-

но. Не виключено, що могила була по-грабована в давнину, а покійник з цією метою був вилучений з ями. Яма мала підквадратну форму (1,5 × 1,5 м), глиби-ною до 0,45 м від рівня фіксації. Стінки вертикальні, дно рівне. Орієнтована стін-ками по сторонам світу. Знахідок в запов-ненні ями не виявлено.

Таким чином, досліджена ділянка могильника, очевидно, була значно по-грабована в давнину. In situ збереглись лише поховання 1, 2 та частина похован-ня 3 у вигляді п’яти посудин. Більшість з 11 досліджених тілопокладень мала північну або північно-західну орієнтацію. Основні знахідки виявлено у перевідкла-деному стані в ямах або навіть за межа-ми могильних ям. Не виключено, що так звані поховання 5—7 являли собою прос-то скупчення кісток, викинутих з розта-шованих поблизу могильних ям. Окремі вторинно обпалені черепки та сердолі-кова намистина з поховання 2, можливо, вказують на наявність кремацій. Втім, пе-репалені речі можуть бути пов’язані й з культовим шаром могильника.

Скоріш за все, досліджена ділянка належить до фіналу черняхівської куль-тури. На це, зокрема, можуть вказува-ти фрагменти кубків з «стільниковою» поверхнею з поховання 3 та культового шару (Гавритухин, 2007, с. 18, рис. 8, 3, 4). У комплексах гунського часу зустріча-ються й невеликі округлі пряжки з трохи потовщеною спереду рамкою (Горохов-ский, 1988, с. 42, 45). Останньою тре-тиною ІV ст. можуть датуватися велика сердолікова намистина (пох. 2), корало-вий бісер (пох. 9), рогова пірамідальна підвіска (пох. 3) та велика пласка намис-тина синього скла (пох. 5) (Гопкало, 2008, с. 108—109). Цьому не протирічить склад керамічного комплексу з поховання 3: горщики з розвиненими вінцями та плит-ковими денцями, миска відкритої фор-ми і, особливо, глечик-бутель, що має близьку аналогію в одному з комплек-сів могильника Суми-Сад (Магомедов, 2001, с. 52—53, рис. 50, 8). Цей глечик належить до типу 1 за О.В. Петраускасом, що є характерним для пізньої фази чер-няхівської культури (Петраускас, 2008, с. 91, рис. 1, 2).

Отже, цілком можливо, що грабунок і руйнація принаймні частини могильника відбулась в умовах експансії «деснянсь-ких» племен київської культури на пів-день у першій половині — середині V ст., тобто через нетривалий час після здійс-нення поховань черняхівським населен-ням.

OIUM * 2011 * 1 1��


Таким чином, проведені Лівобереж-ною експедицією охоронні досліджен-ня свідчать, що концентрація пам’яток у межиріччі Сули та Удаю не поступається іншим добре вивченим черняхівським регіонам. Втім, цілеспрямоване вивчен-ня найбільш цікавих черняхівських посе-лень і могильників басейну Сули — спра-ва майбутнього. Подальші дослідження пам’яток римського часу цього регіону, можливо, дозволять реконструювати ха-рактер контактів черняхівського населен-ня і племен київської культури як часів розквіту «держави Германариха», так і періоду панування гунів.

ЛітерАтурАберезовец Д.т., Петров В.П. Лохвицкий могиль-ник // МИА. — 1960. — № 82.Гавритухин и.О. Финал черняховской культуры // Восточная Европа в середине I тыс. н. э. / Ран-неславянский мир. — М., 2007. — Вып. 9.Гопкало О.В. Бусы и подвески черняховской культу-ры — К., 2008.Гороховский е.л. Хронология черняховских могиль-ников лесостепной Украины // Тр. V Междунар. конгр. археологов-славистов. — К., 1988. — Т. 4.Гороховский е.л. Хронология ювелирных изделий первой половины І тыс. н. э. лесостепного Под-непровья и Южного Побужья: Дис. … канд. ист. наук. — К., 1988а / НА ІА НАН України. — ф. 12. — № 465.Засецкая и.П. Культура кочевников южнорусских степей в гуннскую эпоху (конец IV — V в.). — СПб., 1994.магомедов б.В. Черняховская культура. Пробле-ма этноса / Monumenta studia Gothica I. — Lublin, 2001.

махно е.В. Памятники черняховской культуры на территории УССР (материалы к составлению архе-ологической карты) // МИА. — 1960. — № 82.Некрасова А.Н. Памятники черняховской культуры Днепровского Левобережья // Готы и Рим. — К., 2008.Петраускас О.В. Поховання багатої дівчинки на могильнику черняхівської культури Велика Бугаїв-ка // Археологія давніх слов’ян. — К., 2004.Петраускас А.В., Петраускас О.В. Про деякі особ-ливості технології та хронології гончарних горщиків черняхівських пам’яток Постугняння // Археологіч-ні студії. — 2008. — Вип. 3.Петраускас О.В. Хронология некоторых типов гончарных кувшинов черняховской культуры ле-состепной Украины // Древности Центральной и Восточной Европы эпохи римского влияния и пе-реселения народов. — Калининград, 2008.романова Г.А. Черняховские поселения у с. Артю-ховка // Проблемы археологии Сумщины. — Сумы, 1989.Этнокультурная карта территории Украинской ССР в I тыс. н. э. — К., 1985.Thomas S. Studien zu den germanischen Kämmen der römischen Keiserzeit // Arbeits- und Forschungsberichte zur sächsischen Bodendenkmalpflege. — 1960. — 8.

ZuSammenfaSSungBeitrag ist der Einleitung in die wissenschaftli-

che Wendung der Materialien vier Fundorten der Černjachov-Kultur im Zwischenstromland Sula und Udaj (Tschernigow und Sumy Gebieten) gewidmet. Sie sind durch Lewobereznaja-Expedition im Verlauf der Schutzausgrabungen im Jahren 2003—2008 un-tersucht. Siedlungen Gnedinzy-6 und Sawtschenkow Jar sind von den Funden in Endes 3—4 Jh. datiert. Bei Woskressenskoe und Dubina außer den Siedlungen sind auch die Gräberfelden (4 und 11 Gräber) unter-sucht. Die spätesten Komplexe verhalten sich zum Fi-nale der Černjachov-Kultur (hunische Zeit).

1�� OIUM * 2011 * 1

Могильник черняхівської культури у центрі міста Черкаси був випадково ви-явлений під час прокладання теплотраси у квітні 1991 р. 1 У відвалі траншеї було знайдено кружального горщика, який було передано до обласного краєзнавчо-го музею. Співробітники сектору археоло-гії музею, які обстежили місце знахідки, виявили напівзруйноване поховання за обрядом трупопокладення та фрагменти кераміки черняхівської культури (Білець-ка та ін., с. 29—30, фото).

У 1991 р. Придніпровським загоном Черкаської Лісостепової археологічної екс- педиції під керівництвом М.П. Сиволапа розпочалися рятівні розкопки новови-явленої пам’ятки, яка отримала назву — могильник «Черкаси-Центр» 2. В ході цих досліджень розкрито ділянку площею 260 м2 — розкоп 1 — вздовж вул. К. Мар-кса (нині вул. Остафія Дашкевича ), на якій виявлено 15 поховань черняхівської культури за обрядом інгумації та крема-ції 3. Отримані у 1991 р. антропологічні матеріали було оброблено та введено до наукового обігу (Рудич, 1995).

Дослідження могильника продовже-но у 1994. Розкоп 2 було закладено на ПдСх від розкопу № 1, майже впритул до однієї з ділянок останнього. Усього роз-крито 53 м2 і досліджено вісім поховань (№ № 16—23). Загальна інформація про них подана в щорічних коротких пові-домленнях про археологічні досліджен-ня в Україні (Сиволап М., 2000).

У 1996 р. дослідження проводилися на розкопі 3, розташованому на південь від розкопу 2 (рис. 1). Було розкрито близько 150 м2 і виявлено ще 11 похо-вань (№ 24—34). На жаль, результати цих розкопок не введені у повному обсязі до наукового обігу і мається лише кілька пуб-лікацій окремих комплексів (Бобровська,

Сиволап М., 2003). У 1997 р. кілька по-ховань (№ 35—39) були виявлені в ході рятівних досліджень на місці будівництва на ПнЗх від розкопу 1. Відомості про ці поховання у звіті та публікаціях відсутні.

У 1998 р. один із авторів цієї статті провів невеликі за об’ємом охоронні роз-копки на території могильника, що розта-шовувалася на Зх від розкопів № 1, 2 та 3. Тоді було виявлено ще три черняхівські поховання (№ 40—42) (Куштан, 1998/74, с. 5—8, рис. 1—5).

У 2000 та 2003 рр. роботи з дослід-ження могильника Черкаси-Центр про-довжила експедиція Археологічної ін-спекції управління культури Черкаської облдержадміністрації у зв’язку з будів-ництвом торгівельного центру з підзем-ними гаражами 4. Дослідження прово-дились суцільним розкопом вручну, з поквадратною фіксацією знахідок.

У травні—листопаді 2000 р. закла-дено розкоп № 4, площа якого склала близько 2000 м2. У результаті чого була досліджена значна частина південної ділянки могильника, на якій виявле-но 45 поховань черняхівської культури (№ 43—71), а також деякі об’єкти та ок-ремі знахідки інших періодів (Куштан, 2002/20, с. 32—34).

У 2003 р. продовжено дослідження могильника на розкопі 4. В результаті роз-копано всю територію, яку було виділено під будівництво. Археологічні знахідки виявлені лише у північній частині р. 4, яка прилягає до розкопу 2000 р., де виявле-но ще три поховання черняхівської куль-тури: № 72—74 (Куштан, Овчинников, 2003/142, с. 25—27, рис. 27—30).

Таким чином, розкопками 1991—2003 рр. майже повністю досліджено південний сектор могильника, що скла-дає приблизно 1/5 площі всієї пам’ятки,

Д.п. куштан, о.В. петраускас(Ч е р к а с и, К и ї в)

МоГильниК черняхіВсьКої Культури черКаси-центр (за матеріалами розкопок 2000—2003 рр.)

1 Його першовідкри-вачами стали учні 4-Б

класу середньої школи № 17: Олександр Окипняк та Павло

Артюшенко.2 Розпорядженням

голови Черкаської обл-держадміністрації від

12.03.1996 р. за № 129 пам’ятка була взята на

державний облік і їй присвоєно реєстрацій-

ний № 3961.3 У Звіті подана інфор-мація про поховання

№ 1—13 (Сиволап М., Сиволап Л., 1991/94). У

попередній публікації інформація подана про

поховання № 1—15 (Сиволап Л., Сиво-

лап М., 1995).4 Наукову консультацію

розкопок здійснював провідний науковий

співробітник Інституту археології НАН Украї-ни, д. і. н. Б.В. Маго-

медов.

OIUM * 2011 * 1 1��

куштан Д.п., петраускас о.В. Могильник черняхівської культури черкаси-центр

де виявлено 74 поховання черняхівської культури (рис. 2) 5.

Могильник черняхівської культури Черкаси-Центр розташований у централь-ній історичній частині міста. Це ділянка високого корінного берега Дніпра. Його висота у цьому місці складає 15—20 м від рівня заплави. Пам’ятка знаходиться посередині великого мису, обмеженого з півночі та сходу природними крутими схилами, а з заходу — яром (сучасний узвіз Замковий). Відстань від краю пла-то — близько 300 м (рис. 1, 2) 6.

Не менше як сто останніх років тери-торія могильника була зайнята міською за-будовою (приватний сектор), що негативно вплинуло на стан його збереження. Куль-турний шар пам’ятки зазнав значної шкоди через численні пізні перекопи (траншеї під водогін, газопровід та ін.). Приблизно 1/3 розкопаної території повністю знищена подібними перекопами до глибини 2 м.

Стратиграфія, яка була зафіксована на розкопах, виглядає наступним чином: 0—0,3 м — дерновий шар та нашарування XIX—ХХ ст., які складаються з чорнозему, що містить значну кількість будівельного сміття та пізні матеріали, у його нижній частині трапляються також кераміка ХVII—XVIII ст. та дрібні фрагменти черняхівської кераміки; 0,3—1 м — культурний шар могильника, який складається з чистого чорнозему і містить основну частину знай-дених фрагментів кераміки черняхівської культури та дрібних фрагментів перепале-них людських кісток, більшість яких скон-центрована у верхній третині шару, де мав знаходитись давній горизонт могильника; 1—1,5 м — передматерик, із численними слідами нір гризунів, у яких іноді трапля-лись окремі знахідки, переміщені з куль-турного шару; нижче 1,5 м — стерильний шар материкового лесоподібного суглин-ку жовтого кольору.

опис похоВАнь

Поховання № 40. Трупопокладен-ня дитини 7 (?) на гл. 0,9 м 8, орієнтова-не головою на Пн—ПнЗх. Руки витягнуті вздовж тулуба, ноги зміщені праворуч. Нижня частина кістяка частково зруйно-вана сучасною траншеєю. Біля голови поставлено два горщики (рис. 2, 1).

Опис знахідок.1. Горщик кружальний. Плічка при-

крашені двома кільцевими заглиблен-нями. Поверхня шорстка, сірого кольору. В глині домішки зерен кварцу. Висота 10,3 см, діаметр вінчика 9,2 см, дна 6,3 см (рис. 2, 3).

2. Горщик кружальний. Поверхня шорстка, сіро-жовтого кольору. В глині домішки не помітні. Висота 12,6 см, діа-метр вінчика 9,2 см, дна — 6 см (рис. 2, 4).

Поховання № 41. Трупопокладення дитини (немовля?) на гл. 1,2 м, орієнто-ване головою на Пн. Кістки дуже пога-ної збереженості: фрагменти черепа та нижніх кінцівок. З лівої сторони похова-ного поставлено горщик та мисочку, біля ніг — миску (рис. 2, 5).

Опис знахідок.1. Горщик кружальний. Поверхня

шорстка, сірого та чорного кольорів. Ви-сота 8,8 см, діаметр вінчика 8,2 см, дна 4,7 см (рис. 2, 7).

2. Мисочка кружальна. На плічках проходить валикоподібний виступ. По-верхня лощена, сірого кольору. Глина без домішок. Висота 12,6 см, діаметр вінчика 9,2 см, дна — 6 см (рис. 2, 8).

3. Миска кружальна. Поверхня сіро-лощена. Глина без домішок. Верхня час-тина миски деформована під час виго-товлення. Висота 5,6 см, діаметр вінчика 17 см, дна — 5 см (рис. 2, 9).

Поховання № 42. Трупопокладення повністю зруйноване пізніми перекопа-ми. На гл. 1,5 м знайдено окремі людські кістки.

Поховання № 43. Трупопокладення, напевне, зруйноване у давнину, являє собою скупчення фрагментованих люд-ських кісток (довгі кістки кінцівок, фраг-мент тазу, деякі дрібні кістки) розміром 1,1 × 0,8 м, витягнуте по лінії ПнСх—ПдЗх. Глибина залягання кісток 1,67 м. На рівні залягання кісток знайдені дрібні фраг-менти черняхівської кружальної керамі-ки, які потрапили до поховання з куль-турного шару. Залишків інвентарю не виявлено (рис. 3, 2).

Поховання № 44. Трупопокладення дорослої жінки (?) виявлене на гл. 1,93 м. Скелет нижче грудей повністю зруйнова-ний сучасною траншеєю. Небіжчиця ле-жала випростано на спині, орієнтована головою на Пн з невеликим відхиленням на Зх. Зберігся череп, верхня частина лі-вої плечової кістки, ключиця та лопатка лівої сторони, шийні хребці. Впритул до тильної частини черепа стояли мисочка та два горщики. За ними виявлені кістки тварини. В районі шиї знайдено залишки намиста, а на місці лівого плеча — фібула та пряжка (рис. 4, 1).

Опис знахідок.1. Горщик ліпний, недбало виготов-

лений. Поверхня шорстка, горбкувата, колір жовто-коричневий, по шийці чор-

5 Археологічна колекція з розкопок могильника перебуває в експозиції та фондах Черкаського обласного краєзнав-чого музею (частко-во — розкопки 1991, 1994, 1996; повністю — розкопки 1998, 2000, 2003 рр.) та Черкасько-го національного педа-гогічного університету ім. Б. Хмельницького (частково — розкопки 1991, 1994, 1996 рр.).6 Обабіч території черняхівського мо-гильника у різні часи виявлено два похован-ня раннього залізного віку (№ 1 та 2), які відносяться до мо-гильника передскіфсь-ко-ранньоскіфського часу Черкаси-Центр 2 (Куштан, 1999/11, с. 4—9, рис. 12—15; 2003; Куштан, Ов-чинников, 2003/142, с. 27—28, рис. 31). На північному краю мису (100 м на північ від могильника) розташо-вана ще одна пам’ятка археології — городище Замкова гора — ко-лишній черкаський замок XIV—XVII ст. З напільного боку до замчища прилягає по-сад та культурний шар пізньосередньовічного міста (Куштан, 2004).7 Тут і далі ми подаємо попередні спостере-ження щодо визначен-ня віку (за розмірами кістяка) та статі (за складом поховального інвентарю).8 Для більшості похо-вань контури ям не простежувалися.

1�0 OIUM * 2011 * 1


ний. Випал нерівномірний, у глині до-мішки крупних зерен шамоту та дрібно-зернистого піску (рис. 4, 6). Діаметр дна 7 см, тулуба — 14 см, вінець — 10,5 см, висота 13,5 см.

2. Горщик кружальний. На плечиках два ряди кільцевих виступів. Поверх-ня шорстка сіро-коричневого кольору, верхня частина закопчена. Тісто щільне з домішкою крупних зерен обкатаного кварцу та залізистих конкрецій (рис. 4, 7). Діаметр дна 5,5 см, тулуба — 13 см, вінець — 9 см, висота 12 см.

3. Мисочка кружальна. Поверхня світло-сіра лощена, випал добрий, тісто щільне без домішок (рис. 4, 5). В центрі денця пробито вузький отвір розміром 1,4 × 0,4 см. Діаметр дна 5 см, ребра — 10,5 см, вінець — 12 см, висота 4,2 см.

4. Фібула бронзова підв’язна, фасето-вана 9. Площадку біля підв’язки прикра-шено карбованим орнаментом у вигляді косого хреста. Спинка у перетині трикут-на, ніжка — сегментоподібна. (рис. 4, 2). Висота фібули 3,5 см, пружини — 2 см, ширина спинки 0,45 см.

5. Пряжка бронзова. Рамка округлої форми, виготовлена з округлого в пере-тині стрижня потовщеного у передній частині. Язичок масивний, закінчення загнуте за рамку, у перетині — сегмен-топодібний (рис. 4, 3). Діаметр рамки 1,8 см, довжина язичка 2,3 см.

6. Намистини скляні (19 шт.) темно-синього кольору, переважно біконічної форми, максимальний діаметр намистин 0,5 см (рис. 4, 4).

Поховання № 45. Трупопокладення, зруйноване сучасною траншеєю. Вияв-лене на гл. 1,8 м. In situ збереглися кістки правої ноги нижче колін, кістки лівої ноги зрушені. Небіжчик лежав випростано на спині головою на Пн (рис. 4, 1).

У перекопі між похованнями № 44 та 45 були виявлені перевідкладені люд-ські кістки та фрагменти щонайменш від восьми посудин — залишків інвентарю з обох поховань.

Опис знахідок.1. Фрагмент денця великого кружаль-

ного горщика. Поверхня темно-сіра, за-гладжена. Випал добрий, у глині домішки дрібнозернистого піску.

2. Фрагмент денця невеликого кру-жального горщика. Поверхня шорстка темно-коричневого кольору. Випал не-рівномірний, у глині домішки крупних зерен обкатаного кварцу, зсередини че-репка збереглись сліди чорного накипу.

3. Ваза кружальна, фрагментована. Плічки прикрашені кільцевим виступом,

поверхня темно-сіра, підлощена. Тісто вимішане з домішкою дрібнозернисто-го піску та включенням залізистих конк-рецій (рис. 5, 3). Реконструйовані розмі-ри: діаметр дна 9,5 см, ребра — 26 см, вінець — 20 см, висота 17 см.

4. Миска кружальна, фрагментована. Плічки прикрашені кільцевим виступом. Поверхня темно-сіра, підлощена. Тісто добре відмучене, без домішок (рис. 5, 6). Реконструйовані розміри: діаметр дна 8 см, ребра — 19 см, вінець — 17 см, ви-сота 10,5 см.

5. Миска кружальна, фрагментована. Поверхня темно-сірого кольору, підлоще-на. Випал нерівномірний, тісто вимішане з включенням зерен шамоту (рис. 5, 4). Діаметр дна 7,5 см, ребра — 20,2 см, ві-нець — 21 см, висота 9 см.

6. Миска кружальна, фрагментована. Поверхня темно-сіра, підлощена. Випал нерівномірний, у глині домішки дріб-нозернистого піску (рис. 5, 2). Реконс-труйовані розміри: діаметр дна 7,3 см, ребра — 20 см, вінець — 21 см, висота 7,4 см.

7. Глек кружальний, фрагментований, з плоскою ручкою. По основі горловини та під вінцями зроблені кільцеві валики. Поверхня світло-сіра, підлощена. Тісто вимішане без видимих домішок (рис. 5, 5). Реконструйовані розміри: діаметр ту-луба 17 см, висота — близько 18 см.

8. Кубок кружальний, фрагменто-ваний. Вінця потоншені, тулуб прикра-шений дугоподібними канелюрами, які обрамовані рядами відбитків дрібнозуб-частого штампу. Поверхня чорнолощена. У глині домішки дрібнозернистого піску (рис. 5, 1). Реконструйовані розміри: діа-метр вінець 10 см, висота близько 8 см.

Поховання № 46. Трупопокладен-ня порушене сучасною траншеєю. На гл. 1,15 м знайдено череп із зруйнова-ною лицевою частиною, ліва плечова кіс-тка та лопатка. Скелет лежав випростано на спині, орієнтований головою на Пн, лицевою частиною череп повернутий на Зх. На зводі черепа помітна вм’ятина від прижиттєвої травми. Інвентар відсутній (рис. 3, 1).

Поховання № 47. Трупопокладення дитини на гл. 1,3 м, орієнтоване головою на Пн — ПнЗх. Небіжчика поховано на правому боці з підігнутими ногами, руки витягнуті вздовж тулуба. Ліворуч від тіла поставлено дві посудини: келих з над-битим вінчиком та миска з відбитими у давнину вінчиком та боковиною. На дні миски виявлено фрагмент вінчика від ще однієї посудини. На нижній щелепі ске-

9 Всі фібули могильни-ка виготовлені з брон-

зи, тільки стрижі, на які накручені пружини,

залізні.

OIUM * 2011 * 1 1�1


лета помітні залишки зелених окислів. За головою покладено кістки тварини (рис. 7, 7).

Опис знахідок.1. Миска кружальна, фрагментована.

Поверхня чорна, підлощена. В глині до-мішки дрібнозернистого піску та шамоту (рис. 7, 9). Діаметр дна 6 см, ребра — 16 см, реконструйована висота близько 10 см.

2. Кубок кружальний. На шийці — кільцевий виступ. Поверхня темно-сірого кольору, лощена. В глині домішки дріб-нозернистого піску (рис. 7, 6). Діаметр дна 3 см, ребра — 10,4 см, вінець — 9 см, висота 7 см.

3. Фрагмент вінчика кружальної мис-ки. Поверхня чорна, вкрита горизонталь-ним смугастим лощінням. В глині до-мішки дрібнозернистого піску (рис. 7, 8). Розміри фрагмента 5,5 × 8 см.

Поховання № 48. Трупопокладення повністю знищене сучасною траншеєю. Скупчення людських кісток виявлено на гл. 1,5—1,7 м у перевідкладеному стані: фрагмент черепа, стегнові кістки та ін. Се-ред кісток виявлено два фрагмента чер-няхівської кераміки від одного горщика.

Опис знахідок.1. Фрагменти стінок кружального гор-

щика (2 шт.). Поверхня світло-сіра, шорс-тка. В глині домішки дрібно- та крупно-зернистого піску. Розміри фрагментів: 7 × 3,5 см та 7 × 3 см.

Поховання № 49. Трупопокладення повністю зруйноване сучасною тран-шеєю. У перекопі на гл. 1,55 м в пере-відкладеному стані виявлено фрагмент променевої кістки людини. Залишків ін-вентарю не виявлено.

Поховання № 50. Трупоспалення із компактним скупченням кісток виявлено на гл. 0,95 м. Кальциновані кістки дитини (?) купкою зсипані до ямки і накриті пе-ревернутою посудиною (рис. 6, 1).

Опис знахідок.1. Покриття — нижня частина кру-

жального горщика. Поверхня шорстка, колір сірий, на дні — чорний. В глині до-мішки крупних зерен кварцу та дрібно-зернистого піску (рис. 6, 2). Діаметр дна та висота частини горщика 7 см.

Поховання № 51. Трупоспалення в урні. На гл. 0,97 м виявлено горщик, на-повнений кальцинованими кістками до-рослої людини (рис. 6, 3).

Опис знахідок.1. Урна — кружальний горщик, вто-

ринно обпалений. Поверхня рудувато-коричневого кольору, шорстка. Черепок крихкий, у глині значна домішки дрібно-

зернистого піску (рис. 6, 4). Діаметр дна 9 см, тулуба — 16,8 см, вінець — 13,4 см, висота 13,8 см. У денці ударом зсереди-ни вузьким предметом в давнину проби-то отвір підпрямокутної форми розміром 1 × 1,1 см.

Поховання № 52. Трупопокладення дорослої людини на гл. 1,1 м, орієнтова-не головою на Пн — ПнЗх. Скелет лежав випростано на спині, права нога зігнута в коліні, руки простягнуті вздовж тулуба. Права сторона черепа має сліди прижит-тєвого пошкодження — довгої вузької рубаної рани (?). На правому плечі знай-дено фібулу, біля правого ліктя — горщик з відбитою боковиною. Біля ступні правої ноги виявлено кістки тварини. В ногах знайдено кубок та сердолікову намис-тину, яка могла походити з культурного шару (рис. 7, 1). Поверх кісток верхньої частини скелета виявлені залишки об-горілих зверху широких дерев’яних плах, що лежали волокнами вздовж могили, товщиною близько 3 см. Один край пла-хи загнутий догори.

Опис знахідок.1. Горщик кружальний. Поверхня світ-

ло-сіра, шорстка. В глині домішки дріб-нозернистого піску та зерен залізистих конкрецій (рис. 7, 5). Діаметр дна 4,5 см, тулуба — 9 см, вінець — 8 см, висота 7,5 см.

2. Кубок кружальний. Вінця відділені від тулуба потовщенням стінки, поверхня сіролощена. Тісто вимішане без домішок (рис. 7, 4). Діаметр вінець 9 см, висота 5,2 см.

3. Фібула бронзова, підв’язна з фасе-тованим корпусом. Спинка та ніжка у пе-ретині сегментоподібні (рис. 7, 2). Висота фібули 4 см, ширина спинки 0,55 см.

4. Намистина кругла із сердоліку. Отвір конусоподібний, поверхня гладка, внаслідок перебування у вогні сильно потріскана, білого кольору (рис. 7, 3). Діаметр намистини 2,8 см, отвору — 0,8 та 0,6 см, висота 2 см.

Поховання № 53. Трупопокладення дорослої людини на гл. 1,35 м, орієн-товане головою на Пн — ПнЗх. Скелет лежав випростано на спині, череп ледь повернутий праворуч, руки складені на-вхрест на животі. По ліву сторону від ніг виявлено горщик та миску, біля ступнів стояла більша миска, в якій лежав келих. На плечах похованого виявлено дві фібу-ли (рис. 3, 8).

Опис знахідок.1. Горщик кружальний. Поверхня тем-

но-сіра, шорстка. У глині домішки дріб-нозернистого піску та зерен залізистих

1�2 OIUM * 2011 * 1


конкрецій (рис. 3, 5). Діаметр дна 7,4 см, тулуба — 15 см, вінець — 11 см, висота 15,8 см.

2. Миска кружальна. Під вінчиком прикрашена кільцевим виступом, по-верхня темно-сіра, підлощена. В глині домішка дрібнозернистого піску (рис. 3, 7). Діаметр дна 7,5 см, ребра — 20,4 см, вінець — 19,5 см, висота 8 см.

3. Миска кружальна. Шийка прикраше-на кільцевим жолобком. Поверхня чорно-лощена. В глині домішка дрібнозернистого піску (рис. 3, 6). Діаметр дна 6,6 см, ребра та вінець — 16,5 см, висота 5,5 см.

4. Кубок кружальний. Під вінчи-ком — кільцевий виступ, поверхня чор-нолощена. Випал поганий, черепок на зламі цегляного кольору, крихкий, у глині видимі домішки відсутні (рис. 3, 9) 10. Діа-метр вінець 9 см, висота 6,8 см.

5—6. Дві парні бронзові фібули з підв’язними приймачами та фасетовани-ми корпусами. Перетин корпусів сегмен-топодібний (рис. 3, 3, 4). Висота фібул 4,3 та 4,2 см, довжина пружин — 2,7 та 2,6 см, ширина спинок 0,6 см.

Поховання № 54. Поховальна яма прямокутної форми з заокругленими ку-тами, розміром 1,2 × 0,4 м, орієнтована довгою віссю по лінії ПнЗх — ПдСх. На дні могили на гл. 1,62 м знайдено тру-попокладення дитини (?). Скелет лежав випростано на спині головою на ПнЗх, череп повернутий лицевою частиною на захід. Могила зруйнована у давнину. В первинному положенні залишились че-реп, права плечова кістка та ноги нижче колін. Яма перекопу проходила перпен-дикулярно до поховання та була трохи заглиблена у дно могили. В її заповненні знайдено перевідкладені кістки скеле-та, цілий горщик, фрагменти кружальної кераміки, намистини. Частина цих речей могла потрапити до перекопу з культур-ного шару. In situ у похованні збереглися ще два горщики: один ліворуч від чере-па, а другий у ногах, поверх ступні лівої ноги (рис. 8, 1).

Опис знахідок.1. Горщик кружальний. Плічки при-

крашені двома круговими борознами. Поверхня темно-сіра, закопчена, шорс-тка. В глині домішки дрібнозернистого піску (рис. 8, 7). Діаметр дна 6,5 см, ту-луба — 14,5 см, вінець — 10 см, висота 13,5 см.

2. Горщик кружальний. На плечиках три паралельні кругові борозни. Поверх-ня світло-коричнева, місцями закопчена, шорстка. В глині значна домішки дрібно-зернистого піску та крупних зерен кварцу

(рис. 8, 6). Діаметр дна 5,5 см, тулуба — 12,5 см, вінець — 9 см, висота 11,5 см.

3. Горщик кружальний. Шийка при-крашена кільцевим виступом. Поверх-ня сіра, сильно закопчена зсередини та ззовні, шорстка. В глині домішки дрібно-зернистого піску, крупних зерен кварцу та залізистих конкрецій (рис. 8, 2). Діа-метр дна 6 см, тулуба — 12 см, вінець — 8,5 см, висота 9 см.

4. Нижня частина кружального гор-щика — світильник (?). Поверхня сіра, шорстка. В глині домішки дрібнозернис-того піску (рис. 8, 5). Діаметр дна 7,5 см, висота частини горщика 6,5 см.

5. Намистини скляні (2 шт.) темно-си-нього кольору, біконічної форми (рис. 8, 3, 4), діаметр 0,5 та 0,6 см.

Поховання № 55. Компактне скуп-чення перевідкладених кісток дитини ви-явлене на гл. 1,39 м, воно мало розміри 0,6 × 0,4 м і було витягнуте довгою віссю по лінії Пд-ПдСх — Пн-ПнЗх. Череп зна-ходився з північного краю. В центральній частині скупчення серед кісток виявлено низку прикрас: підвіску з кістки, підвіс-ку-«відерце» та намистини. У південній частині скупчення знайдено розщебнуту фібулу. Серед кісток також виявлено ма-ленькі крихкі камінці перепаленого грані-ту (5 шт.), які були викладені на дні мо-гили у рядок на невеликій відстані один від одного. Паралельно до скупчення кісток з двох боків знаходився кераміч-ний посуд, викладений у ряди: зі східної сторони — ліпні горщики та келих, а з за-хідної — кружальний горщик, дві миски, всередині великої миски — келих (рис. 9, 1) 11.

Опис знахідок.1. Горщик ліпний. Вінця підлощені,

решта тулуба шорстка — вкрита косим смугастим рустуванням. Поверхня тем-но-коричневого кольору, верх сильно за-копчений, випал нерівномірний. У глині домішки подрібненого кварцу (рис. 9, 14). Діаметр дна 7,5 см, тулуба — 14 см, вінець — 12,5 см, висота 12,5 см.

2. Горщик ліпний. Поверхня шорстка, цегляного кольору, випал нерівномір-ний, у глині домішки дрібнозернистого піску та кварцу (рис. 9, 12). Діаметр дна 5,5 см, тулуба — 9 см, вінець — 12,5 см, висота 12,5 см.

3. Миска кружальна. Плічка прикра-шені кільцевими виступами. Поверхня шорстка, рудувато-коричневого кольо-ру, шийка закопчена. В глині домішки дрібнозернистого піску (рис. 9, 16). Діа-метр дна 6 см, тулуба — 16 см, вінець — 11,5 см, висота 11 см.

10 Кубок не обпалений.11 У визначенні особ-

ливостей поховаль-ного ритуалу цього

поховання склалися різні погляди. На думку

Д. Куштана, зважаючи на неанатомічний стан

кісток, а також на те, що інвентар (прикраси та кераміка) знаходив-ся в положенні in situ,

можна припустити, що кістки скелета

були захороненні без м’яких тканин, тобто,

поховання могло бути повторним (реінгума-ція). На думку О. Пет-

раускаса, можливо що в даному похованні

ритуально зруйновано нижню частину скелету або рештки похованого

зруйновані хижаками.

OIUM * 2011 * 1 1��


4. Миска кружальна 12, в якій лежав кубок. Вище та нижче від ребра зроблені широкі кільцеві заглиблення. Поверхня темно-сірого кольору, підлощена, місця-ми облущена. Тісто відмучене з доміш-кою тонкозернистого піску та включен-ням зерен залізистих конкрецій (рис. 9, 15). Діаметр дна 7 см, ребра — 16 см, вінець — 15 см, висота 9,5 см.

5. Миска кружальна. Ребро плоске, по якому нанесено кругові прокреслені лінії. Поверхня гладка без лощіння, жов-то-сірого кольору. В глині домішки тонко-зернистого піску (рис. 9, 10). Діаметр дна 5,6 см, ребра — 12 см, вінець — 10,5 см, висота 7 см.

6. Кубок ліпний. Вище і нижче ребра нанесено косі канелюри. Поверхня чор-нолощена, випал рівномірний. В глині домішки дрібнозернистого піску (рис. 9, 13). Діаметр дна 4,5 см, ребра — 9,2 см, вінець — 8 см, висота 8 см.

7. Кубок ліпний. Поверхня чорноло-щена, випал рівномірний, у глині доміш-ки дрібнозернистого піску (рис. 9, 11). Діаметр дна 3,2 см, ребра — 5,5 см, ві-нець — 5 см, висота 4,2 см.

8. Фібула бронзова, підв’язна, кор-пус фасетований. Спинка у перетині сег-ментоподібна, ніжка підтрикутна (рис. 9, 2). Висота фібули 4,8 см, ширина спинки 0,5 см.

9. Підвіска-амулет з кістки тварини (поперечний зріз кінцівки головки) з про-свердленим отвором, нижній край обто-чений півколом (рис. 9, 6). Розміри виро-бу 2,5 × 3 см, діаметр отвору 0,5 см.

10. Підвіска-«відерце» циліндричної форми з пласкою дужкою, виготовлена з тонкої бронзової та залізної пластини (рис. 9, 5). Розміри 1,1 × 1 см.

11. Намистина з фіолетового скла. Поверхня поділена на вісім поздовжніх округлих ребер, отвір конусоподібний (рис. 9, 7). Діаметр 1,5 см, ширина 1,2 см, діаметр отвору 0,5 та 0,4 см.

12. Намистини з чорної непрозорої скляної пасти (2 шт.), плескаті, з великим отвором (рис. 9, 3, 4). Діаметр 1,2 см, тов-щина однієї 0,65 см, а другої — 0,5 см, діаметр отвору 0,4 см.

13. Намистина з блакитного прозо-рого скла, плеската, з великим отвором (рис. 9, 8). Діаметр 1 см, товщина 0,5 см, діаметр отвору 0,4 см.

14. Уламок невеликої намистини з фіолетового напівпрозорого скла, кону-соподібної форми з широким отвором (рис. 9, 9). Діаметр 0,4 см, довжина, на яку вона збереглась — 0,4 см, діаметр отвору 0,2 см.

Поховання № 56. Скелет дитини дуже поганої збереженості виявлений на гл. 1,25 м. Похований лежав випростано на спині, орієнтований головою на Пн-ПнЗх. За головою стояв горщик, а ліворуч від скелета — велика миска (рис. 8, 8).

Опис знахідок.1. Горщик ліпний. Поверхня шорстка

цегляного кольору, у верхній частині за-копчена. У глині домішки дрібнозернис-того піску, зерен шамоту та подрібнено-го кварцу (рис. 8, 9). Діаметр дна 6,5 см, тулуба — 12 см, вінець — 8,6 см, висота 10,5 см.

2. Миска кружальна. Поверхня світ-ло-сірого кольору, гладка. В глині доміш-ки дрібнозернистого піску (рис. 8, 10). Діаметр дна 7,6 см, ребра — 21,5 см, ві-нець — 22 см, висота 6,6 см.

Поховання № 57. Поховальна яма прямокутної форми з заокругленими кутами розміром 1,8 × 0,65 м, витягну-та довгою віссю по лінії Пн-ПнЗх — Пд-ПдСх. Західна стінка заокруглена, а схід-на — пряма і вертикальна, що свідчить, напевне, про те, що захоронення було здійснене у ямі з підбоєм. На дні могили на гл. 1,8 м виявлено поховання дорослої жінки. Небіжчиця лежала випростано на спині, орієнтована головою на Пн — ПнЗх, руки простягнуті вздовж тулуба, стопи ніг зведені. Праворуч від черепа виявлено фрагмент горщика, а ліворуч — два гор-щики. Між правим коліном та стінкою могили на дні ями лежало пряслице. В районі шийних хребців знайдено за-лишки намиста, а на лівому та правому плечі — дві фібули (рис. 10, 1).

Опис знахідок.1. Горщик кружальний. Поверхня

шорстка, темно-сірого кольору. В глині домішки дрібно- та крупнозернистого піску та карбонатних стяжок, які після випалу перетворилися у грудочки вапна, розміром до 7 мм. Ці домішки місцями викришилися, в результаті чого, у стінці посудини утворилися два наскрізні от-вори (рис. 10, 9). Діаметр дна 7 см, тулу-ба — 15,5 см, вінець — 11,6 см, висота 15 см.

2. Горщик кружальний, прикраше-ний на плечиках круговими борознами. Поверхня шорстка темно-сірого кольору, закопчена. У глині домішки дрібнозер-нистого піску (рис. 10, 8). Діаметр дна 6,5 см, тулуба — 17 см, вінець — 13 см, висота 15,5 см.

3. Фрагмент стінки кружального гор-щика сірого кольору, поверхня шорстка, у глині домішки дрібно-крупнозернисто-го піску, розміри 5 × 5 см.

12 Можливо зменшена копія вази для дитячо-го поховання.

1�� OIUM * 2011 * 1


4. Пряслице керамічне біконічної форми, торці ввігнуті. Поверхня гладка, темно-коричневого кольору, у глині до-мішки дрібнозернистого піску (рис. 10, 5). Діаметр 4,5 см, висота 2,5 см, діаметр отвору 0,8 см.

5. Намистини скляні (65 шт.) тем-но-синього кольору, дрібні, переважно біконічної форми (рис. 10, 3), діаметр 0,5—0,6 см.

6. Намистина скляна зеленого кольо-ру, видовжена, конічної форми з відла-маним краєм, отвір широкий (рис. 10, 6), діаметр 0,5 см, довжина 1,4 см.

7. Намистина з прозорого безколір-ного скла циліндричної форми з золотою вставкою зсередини (рис. 10, 7), діаметр 0,5 см, довжина 0,6 см.

8—9. Парні бронзові фібули з підв’язним приймачем та фасетованим корпусом. Спинка та ніжка у перетині сегментоподібні. На пружині однієї з фі-бул збереглися, просякнуті залізними окислами, залишки тканини полотняно-го плетіння (рис. 10, 2, 4). Висота фібул 4,6 та 4,7 см, ширина спинок 0,5 см.

Поховання № 58. Трупопокладення дорослої жінки на гл. 0,97 м, орієнтоване головою на Пн — ПнЗх. Небіжчиця лежа-ла випростано на спині, череп поверну-тий лицевою частиною праворуч, руки простягнуті вздовж тіла. В області ший-них хребців знайдено намиста та фібулу (рис. 11, 4).

Опис знахідок.1. Намистини скляні (23 шт.) тем-

но-синього кольору, дрібні, плескаті, бі-конічної та овальної форми (рис. 11, 3), діаметр 0,5—0,6 см.

2. Намистини скляні (20 шт.) зелено-го кольору, дрібні, плескаті, біконічної та овальної форми (рис. 11, 2), діаметр 0,5 см.

3. Намистина скляна блакитного ко-льору, велика, плеската з широким от-вором (рис. 11, 5). Діаметр намистини 1,5 см, отвору — 0,55 см.

4. Фібула бронзова дуже поганої збе-реженості, підв’язна, фасетована (рис. 11, 1). Висота фібули 3,8 см, довжина пружи-ни 2,5 см.

Поховання № 59. Трупопокладення, повністю зруйноване пізнім перекопом. Фрагмент середньої частини стегнової кістки дорослої людини виявлений в за-повненні котловану невеликої споруди ХХ ст.

Поховання № 60. Частково просте-жені межі поховальної ями прямокутної форми з заокругленими кутами, яка мала ширину близько 1,1 м і орієнтована дов-

гою віссю по лінії ПнЗх — ПдСх. На дні могили на гл. 1,45 м знаходилося трупо-покладення дорослого чоловіка. Частина скелета нижче поясу зруйнована тран-шеєю трубопроводу. Небіжчик лежав на лівому боці, права рука зігнута у лікті, долоня піднесена до обличчя, орієнтація головою на ПнЗх. Ключиці та шийні хреб-ці переміщені гризунами. У північно-за-хідній частині поховання стояла миска та велика ваза, всередині якої лежав кубок. Менша миска та горщик стояли вздовж південно-західної стінки могили. В районі черепа знайдено шило та лезо ножа, на скроні черепа лежала фібула (рис. 11, 10, 11).

Опис знахідок.1. Ваза кружальна з трьома ручками.

На плечиках зроблено круговий валик, зона між ним та ребром посудини запов-нена орнаментом з прокреслених ліній у вигляді косої сітки. Поверхня вази темно-сірого кольору, підлощена. Тісто без ви-димих домішок. Вінчик має старий злам, замазаний чорною смолистою речови-ною, напевне, внаслідок ремонту, шля-хом склеювання (рис. 12, 3). Діаметр дна 13 см, ребра — 34,5 см, вінець — 32 см, висота 23 см.

2. Ваза кружальна без ручок. Повер-хня загладжена темно-сірого кольору. У глині домішки дрібнозернистого піску (рис. 11, 6). Діаметр дна 9 см, тулуба — 25 см, вінець — 21 см, висота 21 см.

3. Кубок кружальний. На плічках — кільцевий валик. Поверхня підлощена чорного кольору. У глині домішки дрібно-зернистого піску (рис. 12, 1). Діаметр дна 5,5 см, ребра — 10,5 см, вінець — 9 см, висота 7 см.

4. Миска кружальна. На плічках зроб-лені широкі кільцеві жолобки. Поверхня сірого кольору. У глині домішки дрібно-зернистого піску (рис. 12, 4). Діаметр дна 7,5 см, ребра та вінець — 19,5 см, висота 8,2 см.

5. Миска кружальна. Поверхня підло-щена, чорного кольору. Тісто без видимих домішок (рис. 12, 2). Діаметр дна 6,5 см, ребра — 20,5 см, вінець — 22,5 см, висо-та 7,5 см.

6. Фібула бронзова, масивна, дво-щиткова. Щитки трапецієподібної форми. Дужка сильно профільована. Перетин її у верхній частині шестигранний, а у ниж-ній — трикутний з округленими гранями. Приймач суцільний, відлитий разом із щитком, закритого типу. Пружина виго-товлена з круглого у перетині товстого бронзового дроту, стрижень залізний, на кінцях бронзові кільця-фіксатори. Щитки

OIUM * 2011 * 1 1��


та дужка прикрашені карбованими цир-кульними колами та точками (рис. 11, 7). Висота фібули 5,5 см, максимальна ши-рина щитка 1,7 см.

7. Ножеподібна бронзова пластинка без черешка (рис. 11, 9). Довжина 4,1 см, ширина 0,55 см.

8. Шило бронзове. Чотирикутне у пе-ретині, черешок короткий, потоншений, робочий край загострений (рис. 11, 8). Довжина 2,6 см, товщина 0,2 см.

Поховання № 61. Трупопокладення дорослої жінки (?) на гл. 1,15 м, орієнто-ване головою на Пн. Небіжчиця лежала випростано на спині, руки простягнуті вздовж тіла. Ліворуч від голови лежала миска, а поруч з нею, на 20 см глибше рів-ня кістяка, виявлено горщик, який лежав на боку. В області шиї знайдено намиста, на грудях та біля правого плеча — дві фі-були, одна з яких розщебнута, а в районі пояса — пряжку (рис. 13, 1).

Опис знахідок.1. Чаша-кубок (?), кружальна. Поверх-

ня шорстка рудувато-коричневого кольо-ру, верхня частина закопчена. В глині домішки крупнозернистого кварцевого піску (рис. 13, 7). Діаметр дна 6,6 см, реб-ра — 13,2 см, вінець — 9,4 см.

2. Миска кружальна. На плечиках — кільцевий валик; між ним та ребром на-несено орнамент з пролощених ліній у вигляді косої сітки. Поверхня загладжена жовтувато-сірого кольору. У глині доміш-ки дрібнозернистого піску (рис. 13, 6). Діаметр дна 7,4 см, ребра — 22,8 см, ві-нець — 22 см, висота 10,2 см.

3. Намистина циліндрична гантеле-подібної форми з непрозорого темно-си-нього пастового скла із вставками з жов-туватої пасти (рис. 13, 4). Довжина 1,8 см, діаметр 0,8 см.

4. Намистини скляні (9 шт.) дрібні, зе-леного кольору, плескаті, переважно бі-конічної форми (рис. 13, 5). Максималь-ний діаметр 0,4 см.

5. Пряжка залізна з овальною рам-кою. Виготовленої з округлого у перетині дроту товщиною 0,4 см. Язичок дещо за-гнутий (рис. 13, 8), розміри рамки 3,4 × 1,8 см.

6. Фібула бронзова підв’язна, фасето-вана. Підв’язка зроблена у вигляді лапки. Кінець ніжки прикрашений карбованим косим хрестом. На пружині збереглися просякнуті окислами залишки тканини з простим полотняним плетінням (рис. 13, 2). Корпус пластинчастий, в перетині — сегментоподібний із трьома слабо вира-женими повздовжніми гранями. Висота фібули 4,9 см, ширина спинки 0,7 см.

7. Фібула бронзова, підв’язна, фа-сетована. Спинка та ніжка у перетині сегментоподібні. Кінець ніжки прикра-шений карбованим косим хрестом. На пружині збереглися просякнуті окисла-ми залишки тканини з простим полотня-ним плетінням (рис. 13, 3). Висота фібули 4,5 см, ширина спинки 0,6 см.

Поховання № 62. Трупопокладення дорослої людини на гл. 1,16 м, орієнтова-не головою на Пн. Скелет лежав на спині, ноги дещо підігнуті праворуч, у той же бік лицевою частиною повернутий і череп. Ліва рука зігнута під прямим кутом, пере-дпліччя на животі, а права сильно зігнута у лікті, долонею піднесена до шиї. Похо-вання безінвентарне (рис. 13, 9).

Поховання № 63. Скелет дорослої жін-ки знаходився на гл. 1,94 м і був орієнто-ваний головою на Пн. Небіжчиця лежала на спині, руки простягнуті вздовж тулуба, ноги схрещені. Череп частково пошкодже-но сучасною траншеєю. У заповненні мо-гили вище скелета на 0,1—0,3 м на різній глибині знайдено три пряслиця. Право-руч, впритул до кістяка, у ряд розташовані шість посудин: три горщики, миска, чаша та велика ваза. Всередині останньої стояла мисочка-кубок (рис. 14, 9). Кухоль знахо-дився у ногах небіжчиці. Між колін лежав невеликий фрагмент кераміки. В області шиї знайдено намиста, на плечах — дві фібули, на поясі — пряжку (рис. 14, 1). Із заповнення могили походить уламок кін-чика бронзового свердла.

Опис знахідок.1. Горщик кружальний. На плечиках

прикрашений двома круговими бороз-нами. Поверхня шорстка сірого кольору, верхня частина закопчена. У глині до-мішки крупних зерен кварцу та дрібно-зернистого піску (рис. 15, 1). Діаметр дна 7,5 см, тулуба — 16 см, вінець — 11,5 см, висота 13,8 см.

2. Горщик кружальний. На плечиках прикрашений двома круговими бороз-нами. Поверхня шорстка темно-сірого кольору, закопчена. У глині домішки дрібнозернистого піску та невеликої кількості крупних зерен кварцу (рис. 15, 5). Діаметр дна 5,5 см, тулуба — 12,2 см, вінець — 9 см, висота 11,2 см.

3. Горщик кружальний, деформова-ний до випалу. Плічки прикрашені трьо-ма рядами кругових борозен. Поверхня шорстка коричневого кольору, верхня частина закопчена. У глині домішки круп-них зерен кварцу та дрібнозернистого піску (рис. 15, 3). Діаметр дна 7,4 см, ту-луба — 16,4 см, вінець — 12,5 см, висота 15,4—16,6 см.

1�� OIUM * 2011 * 1


4. Чаша кружальна, прикрашена на плечиках кільцевим уступом, поверхня гладка світло-сірого кольору. Тісто добре вимішане без видимих домішок (рис. 14, 10). Діаметр дна 6,8 см, тулуба — 15,5 см, вінець — 13 см, висота 12 см.

5. Ваза (?) кружальна. На плечиках прикрашена кільцевими валиками, між якими нанесено пролощену ломану лінію. Поверхня посудини підлощена, чорного кольору. Тісто добре вимішане, без видимих домішок (рис. 15, 4). Діа-метр дна 9,5 см, тулуба — 20,2 см, ві-нець — 14 см, висота 20,8 см.

6. Кухоль кружальний з однією руч-кою. Поверхня підлощена світло-сірого кольору. У глині домішки дрібнозернис-того піску (рис. 15, 2). Діаметр дна 7,5 см, ребра — 16,3 см, вінець — 11 см, висота 16,8 см, ширина ручки 2,2 см.

7. Миска кружальна. Поверхня сірого кольору, шорстка, нижня частина має слі-ди вертикального згладжування. Тісто з домішкою крупних зерен кварцу (рис. 14, 11). Діаметр дна 7,5 см, ребра — 19,5 см, вінець — 21,2 см, висота 8 см.

8. Мисочка-кубок кружальна. Плічки прикрашені круговим виступом, поверх-ня загладжена сірого кольору. Тісто без видимих домішок (рис. 14, 9). Діаметр дна 5,2 см, ребра — 11 см, вінець — 10 см, висота 5,6 см.

9. Фрагмент стінки ліпного горщика розміром 3,5 × 3,5 см, поверхня шорстка цегляного кольору, випал нерівномірний, у глині домішки крупних зерен кварцу.

10. Пряслице керамічне біконічної форми. Поверхня гладка коричневого кольору. У глині домішки подрібнено-го кварцу (рис. 14, 14). Діаметр прясли-ця 3,7 см, висота 2,5 см, діаметр отвору 1 см.

11. Пряслице керамічне біконічної форми. Поверхня гладка темно-сірого кольору. Тісто щільне з домішкою дріб-нозернистого піску (рис. 14, 13). Діаметр пряслиця 3,7 см, висота 2,2 см, діаметр отвору 0,8 см.

12. Пряслице керамічне біконічної форми, торці вдавлені. Поверхня гладка коричневого кольору. Тісто щільне з до-мішкою дрібнозернистого піску (рис. 14, 12). Діаметр пряслиця 3,1 см, висота 2,8 см, діаметр отвору 0,7 см.

13. Намистини сердолікові (20 шт.) призматичної форми з 14-ма гранями, колір жовто-коричневий, отвір конусо-подібний (рис. 14, 5). Розміри від 0,7 × 0,6 × 0,5 см до 1,5 × 1 × 0,5 см.

14. Намистини коралові (54 шт.) ци-ліндричної форми, колір рожевий та бі-

лий (рис. 14, 8). Розміри від 0,3 × 0,25 см до 0,8 × 0,5 см.

15. Намистини скляні (34 шт.) темно-синього кольору, дрібні, плескаті, пере-важно біконічної форми (рис. 14, 6), мак-симальний діаметр 0,5 см.

16—17. Парні бронзові двопластин-часті фібули. Верхній щиток сегменто-подібний, нижній у формі ромба. Дужка вигнута, трикутна у перетин. Пружинний апарат подвійний з бронзового дроту, стрижні пружин залізні. Кінці пружин та верхівка щитка прикрашені бронзовими грибоподібними кнопками. Приймач су-цільний (рис. 14, 2, 4). На внутрішньому боці щитків обох фібул збереглись волок-на тканини білого кольору, а на верхнь-ому щитку другої залишились просякнуті окислами фрагменти тканини полотняно-го плетіння. Висота фібул 5,4 см, ширина щитків 2,8 та 1,8 см, дужки — 0,5 см.

18. Пряжка бронзова, рамка овальної форми, виготовлена з округлого у пере-тині дроту, із потовщенням у передній частині. Язичок масивний, прямий, дещо загнутий за рамку, у перетині сегменто-подібний (рис. 14, 3). Перехід петлі до язичка прямий. Розміри рамки 2,8 × 2 см, довжина язичка 2,8 см.

19. Уламок кінчика бронзового свер-дла (?) у вигляді тонкого спіральнозакру-ченого дроту. Робочий кінець потонше-ний та загострений (рис. 14, 7). Довжина фрагмента 1,9 см, максимальна товщина 0,2 см.

Поховання № 64. Трупоспалення із компактним скупчення кальцинованих кісток перекритих фрагментами керамі-ки. Розміри скупчення 0,25 × 0,2 м, по-тужність 0,1 м глибина залягання 0,67 м. Серед кісток і кераміки виявлено бронзо-ву шпильку-«вуховертку» (рис. 16, 1, 2)

Опис знахідок.1. Фрагменти кружальної кераміки

(близько 30 шт.) зі слідами вторинного обпалу — деякі деформовані та відшла-ковані до пористого стану. Серед них знайдено фрагменти вінець трьох посу-дин: трьохручної вази (фрагмент дуже сильно деформований і реконструкції не підлягає), миски (рис. 16, 3) та горщика (рис. 16, 4).

2. «Вуховертка» виготовлена з пря-мокутного у перетині бронзового дроту, один кінець розплесканий і скручений в петлю, інший оформлений у вигляді ложечки (рис. 16, 5). Довжина 5 см, тов-щина дроту 0,2 см, максимальна ширина робочої частини 0,5 см.

Поховання № 65. Трупопокладення до-рослої людини на гл. 2,03 м, зруйноване у

OIUM * 2011 * 1 1��


давнину. В положенні in situ залишились лише кістки ніг нижче колін. Решта кісток знаходилась у перевідкладеному стані в межах давнього перекопу, череп відсутній. Небіжчика було поховано у випростано-му стані на спині, ступні ніг перехрещені, орієнтація головою на Пн. У перекопі се-ред кісток скелета виявлено залишки суп-роводжуючого інвентарю: горщик, миску, дві фрагментовані миски, пряслице. В пер-винному положенні залишився глек, який стояв у ногах і частково був пошкоджений сучасною траншеєю (рис. 17, 1, 2).

Опис знахідок.1. Горщик кружальний, прикрашений

на плечиках двома круговими борозна-ми. Поверхня шорстка сірого кольору місцями закопчена. У глині домішки дріб-нозернистого піску та зерен залізистих конкрецій (рис. 17, 7). Діаметр дна 8,5 см, тулуба — 15,5 см, вінець — 12,8 см, висо-та 13,5 см.

2. Глек кружальний, фрагментований, з двома петлеподібнми ручками. Посу-дина прикрашена під вінчиком круговим валиком. Поверхня шорстка світло-сірого кольору. В глині присутні включення білих грудочок вапна (рис. 17, 3). Діаметр дна 8 см, ребра — 19,2 см, вінець — 10,5 см, висота 20,5 см, ширина ручок 3 см.

3. Миска кружальна. Поверхня за-гладжена світло-сірого кольору. У глині домішки дрібного піску (рис. 17, 6). Діа-метр дна 7,5 см, ребра — 19,5 см, ві-нець — 21 см, висота 7 см.

4. Миска кружальна, фрагментована, трохи деформована до випалу. На пле-чиках прикрашена двома кільцевими валиками, простір між якими орнамен-тований пролощеною ламаною лінією. Поверхня підлощена, нижня частина жовтого кольору, а верхня сірого. У глині домішки дрібнозернистого піску (рис. 17, 8). Діаметр дна 10 см, ребра — 26 см, ві-нець — 24 см, висота 10,8 см.

5. Мисочка кружальна, фрагментова-на. Поверхня лощена світло-сірого кольо-ру. У глині домішки дрібнозернистого піс-ку та зерен залізистих конкрецій (рис. 17, 5). Діаметр дна 6 см, ребра — 12,8 см, вінець — 11,2 см, висота 5,5 см.

6. Пряслице керамічне циліндричної форми. Поверхня загладжена темно-ко-ричневого кольору. У глині домішки дріб-нозернистого піску (рис. 17, 4). Діаметр пряслиця 3,6 см, висота 2,8 см, діаметр отвору 0,8 см.

Поховання № 66. Трупоспалення в урні. Частина миски, стояла на гл. 0,9 м, в ній знайдено кальциновані кістки та фрагменти кераміки (рис. 16, 8, 9).

Опис знахідок.1. Урна — ліпна миска, фрагменто-

вана. Поверхня коричневого кольору, вторинно обпалена. У глині домішки подрібненого кварцу та зерен залізистих конкрецій (рис. 16, 7). Діаметр дна 7 см, ребра — 17,5 см, вінець — 15,5 см, висо-та 9,6 см.

2. Уламки товстостінного ліпного гор-щика. Поверхня шорстка жовтого кольо-ру. Випал нерівномірний, у глині домішки подрібненого кварцу (рис. 16, 6). Реконс-труйовані розміри: діаметр дна 6,8 см, тулуба — 12,5 см, вінець — 11,3 см, висо-та 12 см.

Поховання № 67. Трупопокладення дитини (?) на гл. 1,40 м, зруйноване у давнину. Небіжчика було поховано ви-простано на спині, головою на Пн. У пер-винному положенні залишились кістки лівої ноги та гомілкова кістка правої. У перевідкладеному стані знайдено кілька дрібних кісток. У межах перекопу виявле-но фрагменти великої трьохручної вази разом з рештками зруйнованого трупо-спалення (поховання № 68) (рис. 18, 1).

Поховання № 68. Виявлено поруч з попереднім, з північно-західної сторони на глибині 1,20—1,30 м. Трупоспалення зруйноване у давнину. Невелика кількість кальцинованих кісток людини знаходи-лась у розсіяному стані і утворювала скуп-чення розміром 0,80 × 0,30 м, витягнуте по лінії ПдЗх — ПнСх. У межах скупчення знаходились фрагменти великої трьохруч-ної вази та намистина (рис. 18, 1).

Опис знахідок.1. Ваза трьохручна кружальна, дуже

фрагментована, вторинно обпалена. Її плечико прикрашене орнаментом з про-лощених ліній у вигляді косої сітки, ниж-че — косі навскісні лінії. Поверхня глад-ка рудуватого кольору. У глині домішки дрібнозернистого піску (рис. 18, 3). Рекон-струйовані розміри: діаметр дна 12,5 см, тулуба — 36 см, вінець — 34,5 см, висота 26,5 см, ширина ручок 2,8 см.

2. Намистина сердолікова, чотир-надцятигранна, отвір конусоподібний. Внаслідок перебування у вогні поверхня має сірий колір (рис. 18, 2). Розміри 1,4 × 1 × 0,5 см.

Поховання № 69. Трупопокладення дорослої жінки (?) на гл. 1,60 м, орієнто-ване головою на Пн. Небіжчиця лежала на спині, руки простягнуті вздовж тулуба, ноги схрещені у ступнях. На дні ями за го-ловою стояли два горщики, один з яких накритий мискою, над правим плечем лежала нижня частина горщика — сві-тильник. Впритул до лівого плеча була

1�� OIUM * 2011 * 1


покладена амфора, шийка якої опира-лась на горщик. Поруч з правим плечем на ребрі лежало пряслице, праворуч від якого знаходились залишки гребня. У правій частині грудей знаходилась пряж-ка, а в області шиї — намиста. Під час контрольного прокопування дна могили виявлена металева голка (рис. 19, 1).

Опис знахідок.1. Горщик кружальний з надбитим

вінчиком. Плечики посудини прикрашені двома рядами широких кругових боро-зен. Поверхня шорстка рудувато-корич-невого кольору, верхня частина сильно закопчена. У глині домішки дрібнозер-нистого піску та подрібненого кварцу (рис. 20, 3). Діаметр дна 9 см, тулуба — 18,5 см, вінець — 12 см, висота 16,2 см.

2. Горщик кружальний. На плечиках прикрашений двома рядами кругових борозен. Поверхня шорстка сірого кольо-ру, місцями закопчена. У глині домішки дрібнозернистого піску, зерен залізистих конкрецій та вапна, внаслідок викришу-вання останнього у дні утворилася дірка розміром 0,3 × 0,2 см (рис. 20, 2). Діаметр дна 7 см, тулуба — 17 см, вінець — 11 см, висота 16,3 см.

3. Горщик кружальний. На плечиках прикрашений рядами кругових борозен. Денце посередині має кругову тріщину. Поверхня шорстка сірого кольору, місця-ми закопчена. У глині домішки дрібно-зернистого піску (рис. 20, 1). Діаметр дна 5,7 см, тулуба — 14 см, вінець — 11,2 см, висота 13,4 см.

4. Фрагмент нижньої частини кру-жального горщика — світильник. По-верхня шорстка темно-коричневого кольору, зсередини закопчена. У глині домішки дрібнозернистого піску та ша-моту (рис. 19, 8). Діаметр дна 8 см, висо-та фрагмента 7 см.

5. Нижня частина кружальної миски, вінчик повністю відсутній. Поверхня сіро-лощена, у верхній частині майже повніс-тю облущена. Тісто без домішок, можли-во, не обпалена (рис. 19, 9). Діаметр дна 8 см, ребра — 21,8 см, висота, на яку збе-реглась миска, 9 см.

6. Амфора кружальна з високим гор-лом і вузькою конічною ніжкою, дворуч-на. Вінчик з валикоподібним потовщен-ням, тулуб вкритий горизонтальними круговими борознами. Дно ніжки стака-ноподібне. Поверхня шорстка світло-жов-того кольору. У глині домішки дрібнозер-нистого піску (польовий шпат, амфібол та кварц) (рис. 20, 4). Діаметр ніжки 4,9 см, тулуба — 16 см, вінець — 5,5 см, висота 52 см, ширина ручок 2,5 см.

7. Пряслице керамічне, біконічної форми. Поверхня темно-коричневого ко-льору. У глині домішки дрібнозернистого піску, крупних зерен кварцу і залізистих конкрецій (рис. 19, 10). Діаметр та висота 3,1 см, ширина отвору 0,8 см.

8. Намистини скляні (9 шт.) темно-си-нього кольору, дрібні, плескаті, переваж-но біконічної форми (рис. 19, 3), макси-мальний діаметр 0,4 см.

9. Намистина із зеленого скла біконіч-ної форми (рис. 19, 4), довжина 1 см, діа-метр 0,5 см.

10. Підвіска з дрібної прісноводної мушлі Bithynia (рис. 19, 5), її довжина 0,8 см.

11. Гребінець, тришаровий, багато-часний, фрагментований. Спинка напів-кругла з прямими плечиками. Бокові накладки зроблені з кістки, вставки — з рогу. Пластини з’єднані бронзовими за-клепками (рис. 19, 7). Реконструйована ширина гребня 5,5 см, товщина 0,5 см, ширина зубців близько 1 мм.

12. Голка, виготовлена з круглого у перетині тонкого бронзового дроту, де-формована. Кінчик загострений, верхня частина трохи розплескана, вушко від-ламане у давнину (рис. 19, 6). Довжина голки 5 см.

13. Пряжка бронзова, рамка сегмен-топодібної форми, виготовлена з округ-лого у перетині бруска, потовщена у пе-редній частині. Язичок сильно загнутий і виходить за край рамки, плескатий, гранчастий. На площадці в основі язичка викарбувано дві паралельні лінії (рис. 19, 2). Розміри рамки 2,1 × 1,35 см, довжина язичка 1,8 см.

Поховання № 70. Трупопокладен-ня на гл. 2,10 м, зруйноване у давни-ну. Могильна яма прямокутної форми з заокругленими кутами розміром 2 × 1,10 м, витягнута довгою віссю по лінії Пн-ПнЗх — Пд-ПдСх, дно рівне. Кістки скелета дорослого чоловіка знаходились у перевідкладеному стані, основна час-тина яких — череп, нижня щелепа, кіст-ки рук та ніг, тазу, та інші, у тому числі й дрібні — сконцентрована вздовж північ-ної стінки могили. Два горщика та ваза, впритул один до одного, стояли in situ на рівні дна могили біля її південно-за-хідної стінки. У перевідкладеному стані виявлено дві миски та нижню частину горщика — світильник, всередині якої знайдено кілька перепалених камінців польового шпату (рис. 21, 2, 3).

Опис знахідок.1. Горщик кружальний. На плечиках

прикрашений круговою борозною. По-

OIUM * 2011 * 1 1��


верхня шорстка рудувато-коричневого кольору, місцями закопчена. У глині до-мішки дрібнозернистого піску та зерен залізистих конкрецій (рис. 21, 1). Діа-метр дна 7 см, тулуба — 18 см, вінець — 12,2 см, висота 16,4 см.

2. Горщик кружальний, на плечиках прикрашений круговою борозною. Поверх-ня шорстка сірого кольору. У глині доміш-ки дрібнозернистого піску, а також зерен залізистих конкрецій та грудочок вапна (рис. 22, 2). Діаметр дна 7 см, тулуба — 16,3 см, вінець — 11,5 см, висота 17 см.

3. Нижня частина кружального гор-щика — світильник (?). Поверхня темно-сірого кольору, зсередини закопчена. У глині домішки дрібнозернистого піску, залізистих конкрецій та вапна (рис. 22, 1). Діаметр дна 7,2 см, висота частини горщика 6,6 см.

4. Миска-ваза кружальна, глибоких пропорцій. Плічки прикрашені двома кільцевими виступами, між якими нане-сено ламану пролощену ліню. Поверхня підлощена світло-сірого кольору з тем-ними плямами. У глині домішки дріб-нозернистого піску та крупних зерен шамоту (рис. 22, 3). Діаметр дна 7 см, ребра — 19,4 см, вінець — 15,4 см, висо-та 14,2 см.

5. Миска кружальна. Поверхня заглад-жена темно-сірого кольору. У глині до-мішки крупнозернистого кварцового піску (рис. 21, 4). Діаметр дна 8,7 см, ребра — 22 см, вінець — 25 см, висота 8,2 см.

6. Миска кружальна. На плечиках прикрашена круговим валиком. Поверх-ня чорнолощена. Тісто з домішкою дріб-нозернистого піску та шамоту (рис. 21, 5). Діаметр дна 10,3 см, ребра — 34,4 см, вінець — 32,7 см, висота 15,4 см.

Поховання № 71. Трупопокладення дорослої жінки (?) на гл. 1,46 м орієнто-ване головою на Пн. Поховання нижче грудей зруйноване траншеєю трубоп-роводу. Небіжчиця лежала випростано на спині, голова повернута обличчям ліворуч. Праворуч впритул до потилиці та плеча знаходилась миска, частково пошкоджена перекопом траншеї. Поруч з лівим плечем на ребрі лежало прясли-це. В районі шиї та підборіддя виявлено намиста, а на правому плечі — фібулу. На іншому плечі також знаходилась фібу-ла — на кістках залишилась пляма окис-лів. Від неї залишився невеликий фраг-мент окисленої пружини, який знайдено у перевідкладеному стані (рис. 22, 4).

Опис знахідок.1. Миска кружальна. На плечиках при-

крашена круговою борозною. Поверхня

підлощена темно-сірого кольору. У глині домішки дрібнозернистого піску (рис. 22, 9). Діаметр дна 11,5 см, ребра — 25,5 см, вінець — 24 см, висота 12,2 см.

2. Пряслице керамічне, біконічної форми, із вдавленими торцями. Повер-хня підлощена чорного кольору. У глині домішки дрібнозернистого піску (рис. 22, 5). Діаметр пряслиця 3,9 см, висота 2,2 см, діаметр отвору 0,7 см.

3. Намистини скляні (11 шт.) тем-но-синього кольору, циліндричної фор-ми (рис. 22, 8), максимальний діаметр 0,5 см, довжина 0,4 см.

4. Намистина сердолікова. Призма-тичної форми, ребра огранені, отвір ко-нусоподібний. Колір жовто-коричневий (рис. 22, 7). Розміри 0,7 × 0,9 × 0,6 см.

5. Фібула бронзова, з суцільним при-ймачем. Спинка у перетині пласка — тра-пецієподібна. Ніжка трохи розширена донизу. На площадці біля приймача на-несено карбований орнамент з трьох кру-жечків (рис. 22, 6). Висота фібули 3,7 см.

Поховання № 72. Трупопокладення дорослої жінки (?) на гл. 1,90 м орієнто-ване головою на Пн. У південній частині поховання простежені межі поховальної ями — прямокутної з округленими ку-тами. Небіжчиця лежала випростано на спині, руки простягнуті вздовж тулуба. Верхня частина скелета до рівня грудей, а також ліве плече зруйновані пізнім пере-копом. Біля правого плеча знаходилося пряслице, а ліворуч на рівні колін — гор-щик (рис. 23, 1, 2).

Опис знахідок.1. Горщик кружальний, прикрашений

на плечиках двома круговими борозна-ми. Поверхня шорстка сірого кольору, у глині домішки дрібнозернистого піску (рис. 23, 4). Діаметр вінець 11,4 см, тулу-ба — 16 см, дна — 7,3 см, висота 15,2 см.

2. Пряслице керамічне біконічної форми з вдавленими торцями. Поверхня загладжена темно-сірого кольору, у глині домішки дрібнозернистого піску (рис. 23, 3). Діаметр 3,5 см, висота 2 см, діаметр отвору 0,8 см.

Поховання № 73. Трупопокладення дорослої жінки (?) на гл. 1,40 м, зруй-новане пізнім перекопом вище колін. Первинна поза — випростана, головою на Пн — ПнЗх. В ногах стояв горщик, а поверх ступнів — миска, тут же знайдені два пряслиця (рис. 23, 9).

Опис знахідок.1. Горщик кружальний з круговим

жолобком на плечиках. Поверхня шорст-ка темно-сірого кольору, тісто з доміш-кою дрібнозернистого піску (рис. 23, 8).

1�0 OIUM * 2011 * 1


Діаметр вінець 12 см, тулуба — 16,4 см, дна — 9 см, висота 14,4 см.

2. Миска кружальна, орнаментована на плечиках та над ребром круговими ва-ликоподібними виступами. Поверхня ло-щена світло-коричневого кольору, у глині домішки дрібнозернистого піску (рис. 23, 7). Діаметр вінчика 19,2 см, ребра — 20,2 см, дна — 7,2 см, висота 9,4 см.

3. Пряслице керамічне біконічної форми з вдавленими площинами, ребро з сімома гранями. Поверхня підлощена чорного кольору, у глині домішки дріб-нозернистого піску (рис. 23, 5). Діаметр 3,2 см, висота 2,2 см, діаметр отвору 0,7 см.

4. Пряслице керамічне біконічної форми з заокругленим ребром. Повер-хня загладжена темно-сірого кольору з чорними плямами. У глині домішки дріб-нозернистого піску (рис. 23, 6). Діаметр 4 см, висота 2 см, діаметр отвору 0,8 см.

Поховання № 74. Трупопокладення дорослої жінки (?) на гл. 1,25 м орієнто-ване головою на Пн і зруйноване в дав-нину. В первинному положенні частко-во збереглися фрагменти черепа, права рука, простягнута вздовж тулуба та стег-нові кістки. Кістки лівої руки та хребці пе-ревідкладені. В районі шиї знайдено три намистини, а в районі живота — рештки двох зруйнованих перекопом горщиків (рис. 18, 9).

Опис знахідок.1. Фрагмент нижньої частини кружаль-

ного горщика. Поверхня шорстка сірого кольору, у глині домішки дрібнозернисто-го піску (рис. 18, 4). Діаметр дна 7,5 см.

2. Фрагменти кружального горщика. Поверхня шорстка сіро-коричневого ко-льору, у глині домішки піску та крупних зерен кварцу (рис. 18, 5). Діаметр дна 5,4 см, тулуба — 13 см.

3. Намистини скляні (3 шт.) прямо-кутної форми, чотирнадцятигранні, виго-товлені з напівпрозорого темно-синього скла (рис. 18, 6—8). Розміри однієї най-більшої 0,9 × 0,7 × 0,7 см, а решти — 0,7 × 0,5 × 0,6 см.

культурний шАр

У культурному шарі могильника в процесі розкопок виявлено велику кіль-кість фрагментів кераміки, дрібних каль-цинованих кісток людини та індивідуаль-них знахідок (табл. 1). Колекція кераміки з культурного шару розкопу № 4 (2000 м2) нараховує 4033 фрагментів, з яких 98 % складає кружальна, 0,8 % — ліпна, 1,2 % — фрагменти амфор. Таким чином,

в середньому на один квадратний метр припадає від 2 до 8 знахідок. Показови-ми є квадрати, не пошкоджені сучасними перекопами, де кількість знахідок сягає 257 одиниць на археологічний квадрат (напр.: кв. М-6, ) (табл. 1). Колекція ке-раміки представлена фрагментами від посудин тих же типів, що і виявлені у по-хованнях. Це кружальні та ліпні горщи-ки (рис. 24, 12—18, 21), трьохручні вази (рис. 24, 1, 2, 4), глеки (рис. 24, 3, 9), мис-ки (рис. 25, 1—5, 7, 9—12), кухлі (рис. 24, 5), келихи (рис. 25, 6, 8). Значна кількість фрагментів столового посуду, на відміну від знайденої у похованнях, багато ор-наментована — це прокреслені та про-лощені лінії, відбитки різних за формою штампів (рис. 24, 3—9; 25, 6, 11, 12). Як і серед поховальної кераміки, тут трапля-ються фрагменти ліпної кераміки вель-барської культури (рис. 24, 17) та уламки жовтоглиняних пізньоантичних амфор (рис. 24, 10). Переважна частина фраг-ментів кераміки має сліди вторинного випалу, іноді до шлакоподібного стану, колір черепків переважно рудий, жов-тий, або сірий.

Кальциновані кістки нечисленні — 40 фрагментів. На плані могильника вони не утворюють значних скупчень.

Індивідуальні знахідки.1. Пряслиця керамічні (2 шт.) біконіч-

ної форми з ввігнутими торцями, на по-верхні помітні сліди перебування у вогні (рис. 24, 19, 20). Діаметри обох пряслиць 3,5 см, висота — 2,5 та 1,7 см.

2. Рамка від залізної пряжки овальної форми. Виготовлена з округлого у пере-тині дроту, потовщена у передній частині (рис. 25, 17), розміри 2,5 × 2 см.

3. Уламок бронзового язичка пряжки. Закінчення загнуте, в перетині сегменто-подібне (рис. 25, 19). Довжина фрагмен-та 1,5 см, максимальна ширина 0,7 см.

4. Залізна підвіска сокиркоподібної форми (рис. 25, 18), розміром 2,5 × 2 см.

5. Намистина коралова, маленька, плеската, білуватого кольору (рис. 25, 16), діаметр 0,5 см, ширина 0,3 см.

6. Фрагменти (2 шт.) великих сер-долікових чотирнадцятигранних намис-тин. Колір білуватий, поверхня вкрита мікротріщинами внаслідок перебування у вогні (рис. 25, 15).

7. Фрагменти оплавленого скла (9 шт.), забарвлення зеленкувате, жовту-вате або безколірне, прозоре. Вони похо-дять, напевне, від розплавлених у вогні намистин, або скляних келихів.

Крім матеріалів власне черняхівської культури, під час розкопок могильника

OIUM * 2011 * 1 1�1


виявлено невелику кількість знахідок, які відносяться до інших археологічних періодів. Так, до пізньопалеолітично-го часу відноситься великий фрагмент кістки викопної тварини та велика квар-цитова скребачка підтрикутної форми (рис. 25, 22). Ці знахідки виявлені у шарі материкового лесоподібного суглинку — гл. близько 1,70 м.

Матеріали періоду пізнього серед-ньовіччя (XVII—XVIII ст.) знайдені у верх-ній частині культурного шару могильника. Вони представлені розвалом кружально-го тонкостінного горщика, прикрашеного штампованим орнаментом (рис. 25, 14), рушничним кременем прямокутної фор-ми (рис. 25, 20) та керамічною люлькою коричневого кольору з лощеною поверх-нею, прикрашеною дрібним карбованим орнаментом у вигляді стилізованих рос-лин (рис. 25, 21).

Під час розкопок неодноразово трап-лялися знахідки часів ІІ-ї Світової війни: гільзи, осколки мін, снарядів та ін. Також, напевне, пізнім часом, судячи з вигляду, датуються дві кістки людини: плечова кістка (п. № 38), виявлена у заповненні траншеї трубопроводу в південно-захід-ній частині розкопу та великий фрагмент черепа (п. № 39) з заповнення пізньої ями у північній частині розкопу.

Нижче подається попередній аналіз могильника за результатами розкопок 1998—2003 рр., в окремих випадках до-лучені матеріали попередніх публікацій пам’ятки.

топогрАФія

Могильник Черкаси-Центр розта-шований на кромці правого корінного берега Дніпра, ділянка якого між Кане-вом та Чигирином утворює щось подіб-не до великого острова. Із східного боку його обмежує Дніпро, а з північного та західного — долини річок Ірдинь-ка — Ірдинь — Тясмин. Абсолютні висо-ти кромки берегу на цій ділянці сягають 100 ± 10 м (висота над рівнем заплави 15—20 м), рельєф має малу ступінь еро-дованості і його площа переважно зайня-та чорноземними ґрунтами. Поруч з чер-каським могильником відомі поодинокі досліджені черняхівські пам’ятки, серед яких найближчі — поселення в Червоній Слободі, яке знаходиться приблизно за 10—12 км від Черкас та відоме поселен-ня в Леськах, яке розміщувалося в дещо інших умовах дніпровської заплави.

Розташування черняхівських посе-лень у Київсько-Черкаському Подніпров’ї

на кромці високого правого берега Дніп-ра не є зовсім типовим. Наприклад, на Київсько-Каневському відрізку відомі лише поодинокі черняхівські пам’ятки. Головним чином це могильники: Київ, Бу-чак — Дідів Шпиль, Канів (Каргер, 1948, с. 250—251; Терпиловський, Петраускас, 2005, с. 58—69). Крім того, в аналогіч-них топографічних умовах знайдено ви-падкові речі, які можливо пов’язувати з могильниками черняхівської культури — Піщальники, Ржищів, можливо, Стрітів-ка, Букрин та ін. (Петров, 1959, с. 56—59; Сымонович, Кравченко, 1983, с. 63). Більшість з цих пам’яток відносяться до заключних етапів розвитку культури (Тер-пиловський, Петраускас, 2005, с. 58—69). Могильник в Черкасах поки що єдина черняхівська пам’ятка яка розташована безпосередньо на кромці правого висо-кого берегу Дніпра на відрізку між Кане-вом та Чигирном.

Розташування могильника віднос-но до поселення чітко охарактеризу-вати важко внаслідок майже суцільної забудови цієї території, що призвело до значної деформації первинного рельєфу місцевості.

плАнігрАФія

Зважаючи на поганий стан збережен-ня могильника та на незакінчене дослід-ження його площі, слід зауважити, що висновки про планіграфію могильника мають попередній характер.

Поховання розташовані по площі нерівномірно. В середньому щільність розміщення — одне поховання на 30 м2. Густота поховань на інших могильни-ках черняхівської культури дніпровсько-го регіону коливається в різних межах: в Гаврилівці, Дерев’яній — 10 м2, Сос-новій — 12 м2, Обухові-1а — 14 м2, Мас-лово — 18 м2, Каневі — 24 м2, Боромлі — 28 м2, Переяслав-Хмельницькому — 30 м2, Привольному — 34 м2, Великій Бугаївці, Компанійцях, Успенці — 40 м2 і т. д. Отже, за цими даними черкаський могильник наближається до середньостатистичних показників пам’яток Подніпров’я.

На могильнику простежуються як вільні від захоронень ділянки, так і їх компактні скупчення. Групи з чотирьох поховань утво-рюють № 43—46 та № 54—57, а з п’яти — № 47, 48, 50, 52, 53. Більшість могил склада-ють паралельні ряди по лінії ПдЗх — ПнСх. Інгумації при цьому розташовані паралель-но одна-до-одної довгими сторонами мо-гил. Такі ряди вгадуються між похованнями № 43—44—45, № 60—47—48—63, № 59—

1�2 OIUM * 2011 * 1


57—55—54—51—61—62, № 72—68—67—71, № 72—74. Відстань між рядами від двох до шести метрів, між похованнями у ряду — від 0,5 м. На розташування поховань в ряди або півкола вже звертали увагу ряд дослід-ників — Холмське (Гудкова, Факеев, 1984, с. 74), Одая (Никитина, 1996), Канів (Петра-ускас, 1998, с. 196) та ін.

Переважна більшість поховань на-лежить трупопокладенням із північною орієнтацією та трупоспаленням. Якоїсь певної територіальної концентрації цих обрядових груп не простежується. Ок-ремі трупопокладення із західною орієн-тацією одиничні і розташовані в північній, пізній, частині могильника (рис. 26).

Хронологічно простежується цент-ральна рання ділянка могильника та зона пізніх поховань, які охоплюють ранню ді-лянку з усіх боків. Розвиток могильника цілком чітко простежується в північному та західному напрямках (рис. 26).

обрядоВі групи

На могильнику Черкаси-Центр пред-ставлені три основних обрядових групи по-ховань черняхівської культури (Сымонович, Кравченко, 1983, с. 12). Серед поховань включених до нашої публікації трупоспа-лення складають 10%, трупопокладення з північною орієнтацією — 90 % 13.

Інгумації знаходились на глибині 0,97—2,10 м від рівня сучасної поверхні. Поховальні ями простежувалися лише нижче рівня материка. Вони мали витяг-нуту овальну, або прямокутну з заокруг-леними кутами форму. В п. № 57 яма мала підбій із східного боку. Такі випадки в Подніпров’ї зустрічаються рідко — Пе-реяслав-Хмельницький, Компанійці, Боромля, Кантемирівка 14, Гаврилівка, № 45 із східного боку (Сымонович, 1960, с. 192—238, рис. 12), Канів, № 17 із схід-ної боку (Петраускас, 1998, рис. 13, 7), Легедзине, п. № 16 із східного боку (Ма-гомедов, Диденко, 2009, рис. 9) та ін.

Залишків інших поховальних конс-трукцій не виявлено. Виключення ста-новить поховання № 52, де скелет пе-рекрито шаром обгорілого дерева з повздовжнім напрямком волокон 15.

Більшість небіжчиків поховано у вип-ростаному стані на спині. Зафіксовані ви-падки і інших положень: руки схрещені на грудях, рука зігнута в лікті, одна нога зігнута, перехрещені ноги (три випадки). В деяких випадках простежується щільне положення кісток скелета, що може свід-чити про те, що тіла мерців перед похо-ванням туго пеленали у саван.

Два поховання здійснені на боку: дитяче п. № 47 — на правому боці, ноги підігнуті у колінах під гострим кутом; по-ховання дорослого № 60 — на лівому боці, руки зігнуті у ліктях, долоні перед обличчям, положення ніг невідоме через руйнування нижньої частини скелета. Не-звичну позу також мало трупопокладення № 4 досліджене у 1991 р. (Сиволап Л., Си-волап М., 1995, с. 80). Тут була похована жінка лицем вниз із підігнутими ногами та залізним стрижнем у шийних хребцях і бурштиновою намистиною. Схожими за незвичною позою та наявністю залізного стрижня в області шиї є поховання з Ді-дова Шпиля та Великої Бугаївки (Терпи-ловський, Петраускас, 2005).

Трупопокладення мають виражені сліди ритуального руйнування, що є ха-рактерним для черняхівських могильни-ків (Никитина, 1985, с. 40). На могильни-ку Черкаси-Центр представлені всі три основні форми руйнації поховань — ло-кальне, зональне та тотальне (Petrauskas, 2003, S. 224—351; Петраускас, 2009, с. 186—215). В похованнях із зональним руйнуванням порушеною виявилась верхня частина тіла (п. 54, 65, 74). В п. № 65 зру-шені довгі кістки розвернуті у протилеж-них напрямках. Під час тотального руйну-вання повністю руйнувалася анатомічна будова кістяка (п. № 43, 55 та 70). В ос-танньому похованні довгі кістки скелету вкладені поперек первинній вісі орієнта-ції. Випадки впорядкованого укладання порушених кісток добре задокументо-вані на ряді черняхівських могильників Подніпров’я — Маслове, Гаврилівка, Ве-лика Бугаївка та ін. (Петров, 1964, рис. 5, 1; 13, 17; Сымонович, 1960, рис. 12, 4; Петраускас, Шишкін, 1998, с. 124). Ос-мислене впорядкування кісток зайвий раз підтверджує припущення про риту-альний, а не грабіжницький характер походження «зруйнованих» поховань на черняхівських могильниках.

кремації на могильнику Черкаси-Центр розташовувалися на гл. 0,67—0,97 м 16 і представлені спаленнями в урні (тип 1), урні накритій кришкою (тип 2), без урни з компактним (тип 6) та розсія-ним розміщенням кісток (тип 7) (типи за: Петраускас, 2002, с. 54—55) 17.

Більшість речей з кремацій має сліди перебування у вогні, що також є типовою рисою черняхівського обряду трупоспа-лення.

Цікавими є випадок навмисного пошкодження посудини з урнового тру-поспалення № 51, в якій зсередини про-бито отвір. Такі випадки були зафіксовані

13 Два поховання із західною орієнта-

цією (№ 1 та 22) були досліджені у поперед-

ні роки (Сиволап Л., Сиволап М., 1995;

Бобровська, Сиволап, 2003, рис. 1).

14 Більш детально цю особливість чер-

няхівських могиль-ників лівобережжя

Дніпра розглянуто в статті М.В. Любичева, яка вміщена в цьому

збірнику. В цій же статті наведено поси-

лання на комплекси та літературу.

15 Такий факт можли-во свідчить про те,

поховання здійснено в домовині (колоді?), оскільки перекриття

ями зазвичай вкладали поперек її довжини.

16 Якщо прибрати 0,3м пізніх нашарувань, то

горизонт залягання припадає на 0,4—

0,6 м.17 Звертає увагу від-

носно велика площа спалення № 13 (Си-

волап Г., Сиволап М., 1995, с. 82) із залишка-

ми вугілля та пропа-леним ґрунтом, що

свідчить про проведен-ня кремації небіжчика

на місці поховання. За цими показниками

схожим є трупоспа-лення № 36 Дідова

Шпиля — скупчення великих розмірів, на-явність вугілля, обпа-

лені речі, які розміщені хаотично (Терпи-

ловський, Петраускас, 2005). Індивідуальна

збереженість таких комплексів підтверд-жує наявність звичаю

трупоспалень на місці для черняхівської по-

ховальної обрядовості (Петраускас, 1993,

с. 36—51).

OIUM * 2011 * 1 1��


і в Великій Бугаївці. Наприклад, у п. № 20 крупні фрагменти гончарної вази, які ви-користали як покриття, були пробиті в трьох місцях гострим предметом (Петра-ускас, Звіт за 1996 р.).

культурний шар могильника, як один з чотирьох головних елементів чер-няхівських могильників (трупопокладен-ня з північною та західною орієнтацією, трупоспалення) можливо охарактеризу-вати за наступними показниками — стра-тиграфія, планіграфія, склад знахідок.

Горизонт залягання більшості знахі-док з культурного шару припадає на 0,3—0,6 м. Рівень залягання трупоспалень коливається в межах 0,6—1 м. Щільність поширення знахідок у культурному шарі на різних ділянках розкопу неоднакова. Найбільші скупчення кераміки (більше 100—200 фрагментів на археологічний квадрат) концентруються в центральній та східній частинах розкопу в районі по-ховань за обрядом трупоспалення № 50, 51, 66, 68, а також найбагатших за інвента-рем трупопокладень — поховання № 55, 63. Практично відсутні були фрагменти кераміки у західній та південно-західній частинах розкопу, де поховань не вияв-лено. Сполученість (залежність) кількості знахідок з культурного шару з наявністю поруч поховань із трупоспаленнями та трупопокладеннями з північною орієнта-цією є типовою рисою могильників чер-няхівської культури (Петраускас, 1993, с. 36—51).

Майже кожне трупопокладення су-проводжувалося керамікою — від двох до восьми посудин. Керамічний посуд розміщали на дні могил: біля голови, у ногах, а також обабіч небіжчика (табл. 2). Іноді посудини знаходилися прямо по-верх скелета. Деякі з посудин були пошко-джені у давнину, або мали виробничий брак (п. № 44, 69). Відомі випадки вико-ристання у похованні посуду з необпале-ної глини (п. № 53, 69 та ін.). Це дозволяє припускати, що глиняний посуд готувався спеціально до поховання і високих вимог до його якості не висували (Петраускас, 2004). Певною мірою, це підтверджують і випадки спеціального виготовлення мініатюрних глиняних посудин для дитя-чих п. № 47, особливо 55. Інші керамічні вироби, наприклад, у похованнях жінок представлені пряслицями, які, судячи з положення на ребрі, клались до могили разом з дерев’яним веретеном, яке не збереглося. Деталі вбрання небіжчиків представлені однією—двома фібулами на плечах, пряжкою в районі пояса, а в жіночих похованнях — намистом на шиї.

Для п. № 63 мова може йти про три ком-плекти намиста — із коралових, сердолі-кових та скляних намистин. У п. № 44, 47, 52, 70 виявлені залишки м’ясної напут-ньої їжі у вигляді кісток тварин (переваж-но вівці) 18.

Цікавим здається наявність у двох похованнях дрібних перепалених камін-ців. У одному (№ 55) вони були викла-дені у рядок на дні могили, а в другому (№ 70) — знаходилися всередині посуди-ни.

В кількох випадках зафіксовані т.зв. «світильники» — уламки придонних частин гончарних горщиків із слідами кіптяви (п. № 54, 69, 70). Зазвичай такі посудини стоять дещо окремо від іншого посуду — біля руки — поясу або в голові. Деякі з них мають по кілька камінчиків всередині. Ця риса, напевне, веде своє походження з південних областей, де сильні впливи античних традицій.

Цікавою є знахідка уховертки з кре-мації № 64. Аналогів в черняхівській культурі нам не відомі. Схожі предмети походять із поховань Німеччини — Ем-мерслебен, рубіж 3 / 4 — початок 4 ст. (Schmidt, 1982, Pl. 5, 3) та ін. Дещо інших форм вуховерток — довші, з потовщен-нями в середній частині, набувають по-ширення в добу переселення народів.

хронологія пАм’ятки

Хронологія пам’ятки може бути виз-начена методом складання кореляційної таблиці; шляхом пошуку аналогій для речей у вже розроблених хронологіч-них системах; планігрфічних та стратиг-рафічних спостережень. Невелика кіль-кість комплексів могильника, яка містить діагностовані речі (фібули, пряжки, гре-бені) передбачає комплексний підхід із застосуванням всіх методів.

Кореляційна таблиця дозволяє за-фіксувати зв’язок поховань через окремі типи речей. Невелика кількість поховань не дозволяє чітко окреслити в межах са-мої таблиці окремі групи (табл. 3). Тим не менш, такі групи виразно виокремлю-ються через індивідуальні форми речей, які притаманні тим чи іншим періодам розвитку даного могильника і культури в цілому (рис. 27).

Таким чином, для могильника мож-ливо виділити наступні фази розвитку.

Фази с2 /с3 представлена поховання-ми, які містять речі характерні для обох фаз. Трупопокладення дитини № 55 містило підв’язну фасетовану фібулу варіанту Гороховський Б2б, середня. Такі

18 На могильниках Подніпров’я такий еле-мент обряду відомий у Боромлі, Гаврилівці, Великій Бугаївці та ін. Такі поховання, як правило, супроводжу-ються ножами, які в Черкасах відсутні.

1�� OIUM * 2011 * 1


застібки з’являються на береажанській (270—330 рр., фази С2/С3) та поширені у косанівській фазі (330—380 рр., фаза С3) (Гороховский, 1988, с. 34—46). Намиста знайдені в похованні всі скляні, моно-хромні і відносяться до типів І/1, ІІ/20, XIV/17 або 10 за О.В. Гопкало, дата яких визначається в межах існування куль-тури (Гопкало, 2008, с. 17, 36, 35). Слід зазначити, що форми, колір та матеріал намистин із цього поховання своєрідні і не мають аналогів серед намистин з ін-ших поховань цього могильника. З цього ж таки поховання походять дві гончарні миски глибоких пропорцій з ребром роз-ташованим близько середини висоти та «ступінчастим» профілем верхньої час-тини 19. Як центральноєвропейську рису можна розглядати подовжений, пря-мий відігнутий вінчик (рис. 9, 15) (напр.: Schulz, 1953, Taf. I, 1; IV). В черняхівській культурі є схожі за пропорціями та прин- ципом «хвилястого» моделювання про-філю — Велика Бугаївка, п. 100, Пере- яслав, п. 2-1952 (фаза С3) (Petrauskas, 2011, S. 399—416), Чернелів-Руський, п. 115 (фаза С3), 265 (заповнення ями, фаза С2)

20. Схожі, але ліпні форми по-ширені у вельбарській культурі (миски групи VI C, фази С—D, переважно С2—D, Wolagiewicz, 1993, Tabl. 19, 2; особли-во Tabl. 20); в гончарних посудинах Гер-манії — Брауншвейг (Hegewisch, 2007, Abb. 3, 1—3), Вестфалія (Hegewisch, 2007, Abb. 5, 9); пшеворських старожитнос-тях Польщі (Dobrzanska, 1990, Rys. 10, 10). Миска з того ж таки поховання, яка має пласке ребро, майже тотожна мис-ці з Соснови, п. 624, найімовірніше фаза С3 (Махно, Сикорский, 1989, табл. 2, 2). Біконічний ліпний кубок, аналогічний гончарним кубкам, які головним чином поширені у фазах С2 та С3 на Подніпров’ї (Petrauskas, 2011, S. 399—416). Кумпф з того ж таки поховання має прямі аналогії у черняхівських та вельбарських старо-житностях, специфіку черкаській посу-дині придають косі неглибокі смужки на-несені по храпу. Датування цих посудин для черняхівської культури визначається по різному. Матеріали закритих комп-лексів засвідчують, що овоїдні форми із загнутим всередину вінчиком притаман-ні в більшій мірі фазі С3 (Шаров, 1992, табл. IV; ХІІ, 101; Petrauskas, 2003, S. 265, 291, Abb. 14, 27), хоча деякі дослідники вважають, що ці форми для хронологіч-них визначень не придатні (Щукин, Щер-бакова, 1986, с. 202).

Можливо, до цього ж періоду С2/С3 відноситься і п. 47, яке містило гончарну

біконічну миску глибоких пропорцій, з ребром на середині висоти та кільцевим валиком.

Поховання № 32, яке докладно роз-глянуто в статті Бобровської, Сиволапа (2003), на думку дослідників слід дату-вати фіналом «бережанської» фази за Є.Л. Гороховським, яка приблизно від-повідає проміжку С2/С3, з чим можливо погодитится. Хоча, на наш погляд, цей комплекс слід більш впевнено синхроні-зувати з косанівською фазою, або фазою С3. Основою для датування стали фібули підв’язної конструкції з фасетованим кор-пусом. За визначенням авторів статті це варіанти Б1б та 2б за Є.Л. Гороховським. На підставі фібул датовано і весь комп-лекс — скроневі кільця, підвіски (кошики, трикутники), кераміку. За схемою Є.Л. Го-роховського фібули вказаних варіантів притаманні бережанській та косанівсь-кій фазам (1987, с. 43—44). На підтверд-ження думки про датування п. 32 саме бережанською фазою О.В. Бобровська та М.П. Сиволап наводять комплекси: Бе-режанка, п. 5; Ново-Олександрівка, п. 1; Привольне, п. 19; Соснова, п. 245 (2003, с. 38). Зазначимо, що поховання з Ново-Олександрівки (Брайчевская, 1960, с. 167) та Привольного (Кухаренко, 1955, с. 140) не містили виразних датуючих речей. По-ховання в Бережанці та Сосновій, скоріш за все, слід датувати фазою С3. За відне-сення до фази С2 — наявність фібул Б1 за Гороховським, деякі форми гончар-них мисок з Бережанки, дворукий глек та гончарний кубок на кільцевому дні з Соснової. «Тонкорамчаста» маленька пряжка з Соснови має гладкий корпус та виражене потовщення передньої части-ни. Такі рамки не характерні для пряжок поховань «княжого» горизонту, в Європі вони ковані, гранчасті. Пряжка з Соснової за Р. Мадидою-Легутко схожа з пряжками групп H, типів 5, 11, 16, які датуються кін-цем пізньоримського періоду початком доби перселення (Madyda-Legutko, 1986, с. 62—66). До фази С3 і пізніше тяжіють такі речі, як гончарні горщики, трирука ваза, однорукий глек з конусоподібною горловиною. Особливим є і скляний кубок з Бережанки, який не має аналогів в чер-няхівській культурі. За розмірами, фор-мою, товщиною та кольором скла, на наш погляд, даний кубок займає проміжне по-ложення між кубками типів 211—212 та 220—223 за Г.-Ю. Еггерсом, ближче до ос-танніх типів (Eggers, 1951). Такі кубки при-таманні фазам С2 та С3. Отже, враховуючи викладене вище, комплекс п. 32 з Черкас, напевне, слід датувати в межах фази С3.

19 Гончарні миски закритого типу за

пропорціями — низькі (відношення висоти

до максимального розширення дорівнює

0—0,39), середні (0,4—0,59), високі (0,6—1)

та положенням ребра відносно висоти

посудини (нижче середини, на середині

або вище середини) можливо поділяти

на дев’ять варіантів. Матеріали Середнього

Подніпров’я дозво-ляють стверджувати,

що миски глибоких та середніх пропорцій з ребром, розташо-

ваним нижче або на середині висоти

посудини характерні для фаз С2 та С3. Миски

низьких пропорцій та ребром, розташо-ваним нижче висоти

посудини більш прита-манні для заключних

етапів культури — фази С3 та D1 (Petrauskas,

2011).20 Висловлюємо подяку

В.С. Тиліщаку за мож-ливість використати рукопис його канди-

датської дисертації «Черенелево-Руський

могильник черняхів-ської культури», яка

подана на обговорен-ня у відділ археології

ранніх слов’ян та регіональних польових

досліджень.

OIUM * 2011 * 1 1��


Фаза с3. До неї можливо віднес-ти поховання № 32, 52, 53, 57 (табл. 3; рис. 27а). Їх пов’язують підв’язні фасето-вані фібули Б2 та Б3 за Є.Л. Гороховським, гончарні сферичні кубки відкритого типу (п. 53, 52), миски закритого типу середніх пропорцій з ребром нижче або на сере-дині висоти посудини (п. № 32, 53, 60). В похованнях цієї фази масово з’являються гончарні горщики на плитковому піддоні та скляний бісер еліпсоїдної форми.

Крім того, кілька комплексів містять речі характерні для фаз С3 або D1. По-ховання 61 з фібулами Б2 та Б3 за Горо-ховським, залізною пряжкою овальної форми середніх розмірів та двома гон-чарними посудинами. До фази С3 тяжіє фібула Б2; гончарна посудина кубок-чаша, яка схожа з посудиною із Ружи-чанки, п. 19 (гребінь сегментоподібний середніх пропорцій, фібула Б2, фаза С3). Залізна пряжка за формою рамки близь-ка до пряжок Келлер-А в черняхівській культурі, хоча пряжки цього типу пере-важно з кольорових металів (Петраускас, 2009, с. 186—215). Залізні пряжки оваль-них або круглих форм більш характерні для D1, від черкаської їх відрізняє більш вузький овал рамки та більші розміри.

Цікавим є комплекс п. № 60 з щит-ковою фібулою, яка не має аналогів в черняхівській культурі. За формою щитка її віднесено до типу 2, варіанту 2 за ти-пологією Петраускаса — Синиці (2010). Поки що датувати ці фібули можна лише за комплексом поховання із Черкас — в межах фаз С3 і D1. Відзначимо, що ма-сивні, багато орнаментовані фібули другого типу з «кутоватими» формами щитків, сконцентровані в зоні Лісостепу між Дніпром та Дністром — Привольне, Крачківка, Романівка та ін. Інший супут-ній інвентар п. № 60 складається з гон-чарного посуду. Дві вази — одна трирука глибоких пропорцій з широким Т-подіб-ним вінчиком, друга без ручок, глибо-ких пропорцій, з відігнутим прямим він-чиком. Такі форми ваз зустрічаються як в фазі С3 (Вел. Бугаївка, п. 100), так і D1 (Журавка, п. 36). Кубок біконічної форми та глибокими пропорціями має аналогії серед поховань Подніпров’я фаз С2 та С3 (Завадівка, п. 5; Ромашки, п. 41; Бугаїв-ка, п. 20, 100). Подібні кубки майже не зустрічаються у фазі D1 (Petrauskas, 2011, S. 399—416). Миска відкритого типу з прямим вінчиком без шийки — подібна походить поселення з поселення Мало-половецьке-2. Горн, де її знайдено, за сукупністю керамічних форм і загальною датою поселення, можна датувати в ме-

жах фази С3 (Шишкін, Петраускас, 1999, с. 161—163). Миска закритого типу се-редніх пропорцій, з низьким ребром та широким кільцевим заглибленням вище ребра. Остання риса — можливо продов-ження традицій орнаментування мисок цього могильника більш ранніх періодів, наприклад, миски з п. 55. Отже, врахову-ючи особливості керамічного комплек-су п. 60, ми схильні відносити його до фази С3.

Фазу D1 презентують п. № 8, 44, 63, 69. До індикаторів фази відносяться воїнські та двопластинчасті фібули, гре-бені типу Томас ІІІ, пряжки з характерни-ми рамками та язичками, амфора інкер-манського типу.

Воїнські фібули з Черкас мають плас-тинчастий корпус та ніжку з розширенням в нижній частині. Грані корпусів фасето-вані, приймач відкритої конструкції. За вказаними ознаками фібули відносяться до 7-го типу цих застібок за типологією О. Петраускаса. Датування фібул визна-чається досить надійно за рядом закри-тих комплексів, що дозволяє синхронізу-вати більшість фібули цього типу з фазою D1 (Петраускас, 2010, с. 191—208). Ціка-вим є п. 20, яке крім воїнської фібули 7-го типу містило підв’язні фібули варіантів Б2б та Б1а за визначенням М.П. Сивола-па 21. Отже, поховання містило індикато-ри обох фаз, але враховуючи «нестійкий» характер фасетованих фібул варіантів Б1, його скоріше слід віднести до D1.

Пара двопластинчатих фібул що похо-дить з трупопокладення 63 належить до маленьких різновидів варіанту 1аа першої підгрупи за А.К. Амброзом (1966, с. 77—78), які датувалися ним другою пол. 4 ст. Майже ідентичні екземпляри, за виклю-ченням того, що тут одинарна пружина, походять з Журавки (п. 43). В роботі, спе-ціально присвяченій фібулам цієї підгру-пи, І.О. Гавритухін виділив двопружинні фібули розмірами до 6 см (Gavritukhin, 2002, S. 113—184). Фібулу з п. 43 в Журав-ці Вільшанській, яка найбільш близька до черкаської, автор розглядає як продов-ження розвитку фібул варіантів «Бором-ля — Компанійці». На думку дослідника, попередньо журавський комплекс може бути датований фазою С3, про що свідчить гребінь Томас ІІІ (фрагменти) та «палиці Геракла» (Gavritukhin, 2002, S. 122). Нам здається, що визначення гребеня про-блематичне, оскільки він фрагментова-ний — вкладиші не відображають форми спинки. Рогові палиці, за дослідженнями О.В. Гопкало, масово поширюються не раніше другої третини 4 ст. і відомі в най-

21 На наш погляд, фібу-ла на рис. 1, 2 належить до варіанту «в».

1�� OIUM * 2011 * 1


більш пізніх комплексах культури — Ми-халашень, п. 123, Велика Бугаївка, п. 132 та ін. (Гопкало, 2008, с. 78—79). Крім того, якщо журівські фібули є продовженням боромлянсько-компанійцевських, дату яких І.О. Гаврітухін визначає за їх співіс-нуванням з гребнем типу III по З. Томас та архаічним варіантом калачеподібної пряжки, то логічним було б фібули типу Черкаси-Журавка датувати фазою D1. Про це також свідчать і миски з овалами на ребрі із п. 43 в Журавці (Schultze, Strozen, 2008, S. 315—328).

Гребені представлені двома різнови-дами форм типу Томас ІІІ (Thomas, 1960, s. 54—215). Гребінь з п. 69 має невеликі розміри — його ширина 5 см. Існує при-пущення, що такі вироби слугували в якості амулетів, про що свідчить і наяв-ність у деяких із них отвору для підвішу-вання. Гребені-амулети поширені по всій черняхівській культурі, зокрема відомі вони і на Середньому Дніпрі — Київ, Журавка Вільшанська, п. 1; Черняхів-Ромашки; Маслове, п. 87; Дідів Шпиль (Терпиловський, Петраускас, 2005). За спостереженнями Р.Г. Шишкіна, гребені-амулети характерні для фінального етапу культури (2002, с. 244—246).

Ще один гребінь, що походить з тру-попокладення № 8, зберігся не повністю (Сиволап Л., Сиволап М., 1995). Спинка гребеня дугоподібна, переходить у прямі плічка, які нажаль обламані. Він міг мати форму близьку до гребенів з Гаврилівки, п. 5, Черняхова, п. 264 (Сымонович, 1955, с. 282—316; 1967, с. 5—27) і дуже подібний до гребеню з Жовнина-Пристань, п. 4 (Пет-раускас, Цындровская, 2002, рис. 10, 3). Безперечно така форма гребенів належить до характерних типів речей черняхівської культури заключної фази розвитку.

Пряжки цього періоду за формою всі ін-дивідуальні. Пряжка з п. 44 невеликих роз-мірів, рамка кругла, потовщена в передній частині. Язичок округлий в перетині, його довжина значно більша за діаметр рам-ки, закінчення загнуте і виходить за край рамки. Такі пряжки досить впевнено дату-ються гунським часом 22. Бронзова пряжка з п. 63 має кілька специфічних рис — май-же рівну товщину рамки по всій довжині, прямий язик, прямий перехід до петлі кріп-лення, тобто ознаки притаманні пряжкам черняхівської культури Подніпров’я фази D1 (Петраускас, Шишкин, 2010, с. 19—32). Найбільш схожа за формою рамки та язич-ка пряжка знайдена в найбільш пізньому комплексі черняхівської культури — Ус-пенка, п. 1647 (Некрасова, 2006, рис. 52, 3). Схожі за формою язичка — Компанійці,

п. 69 (Некрасова, 2006, рис. 67, 12), Сосно-ва, к. ш. (Сикорский, Махно, Бузян, Звіт за 1981 р., табл. 1, 6).

Пряжка з п. № 69, має D-подібну фор-му рамки з гострими кутами перегину та помітним потовщенням в передній час-тині. Язичок широкий, плаский, із зовніш-ніх боків по краях зроблено три вибірки, перехід до петлі позначено невисоким уступом. Закінчення язичка загнуте і ви-ходить за межі рамки. Специфіку пряжки складає форма рамки та його обробка. Фі-гурна «глибока» зональна огранка зовніш-ньої поверхні язичків не властива для чер-няхівської культури. Дещо схожі пряжки за характером обробки язичка виїмками походять з культурного шару могильни-ків в Гаврилівці та Обухові-1а та п. 3-1961 з Косаново (Кравченко та ін., 2007, с. 418, рис. 26, 15; Petrauskas, 2003, Abb. 19, 1; 31, 3), які безперечно пізнього походження.

Амфора типа Шелов F, датується дру-гою половино — кінцем 4 ст. 23

* * *Таким чином, кореляційна табли-

ця (табл. 3), таблиця еволюції основних форм речей (рис. 27а, б), склад аналогій датованих речей та планігрфія могиль-ника (рис. 26) дозволяють стверджувати, що його заснування припадає на рубіж фаз C2 та C3, тобто рубіж 3 — 4 ст., а завер-шення його існування синхронізується з фазою D1, тобто першими десятиріччями 5 ст. н. е. Розміщення датованих похо-вань на плані могильника чітко засвідчує розвиток могильника з центру розко-паної частини в радіальному напрямку, найбільш виразно часова послідовність захоронень простежується в північно-західному напрямку (рис. 26). Хроноло-гічна планігрфія могильника виглядає як моноцентрична.

етнокультурні склАдоВі пАм’ятки

Їх можливо визначити за особливос-тями поховального обряду та специфіч-ними формами ліпного посуду.

На могильнику простежуються вираз-ні ознаки сарматського впливу — наяв-ність підбою (п. 57), обпаленого дерева в ямі (п. 52), схрещені ноги в гомілках (п. 63, 65, 69), наявність м’ясної їжі (п. 44, 47, 52, 70) та ін. (Гей, 2001—2002, с. 312—313). Горщик з п. № 44 за профілем (відігнуті вінця), технологією виготовлення (недба-ле формування, крихка глина), складом домішок (шамот) має або слов’янське, або, скоріш за все, пізньоскіфо-сарматсь-ке походження — типу Компанійці, п. 5, 55, 118 (Некрасова, 2006, с. 87—200).

22 Див. статтю М. Ка-занського в цьому збір-

нику, там же перелік літератури.

23 Більш детально про цю знахідку дивись

статю С. Діденка. Та-кож зазначимо, що це друга амфора (іншого типу) на могильнику,

перша виявлена у 1994 р.

OIUM * 2011 * 1 1��


Вельбарський елемент представлений ліпними горщиками характерної форми та обробкою поверхні (п. 55, 56). Для ліпного лощеного кубку з п. 55, орнаментованого косими канелюрами знайти аналоги не вдалося, але за наявністю в цьому ж по-хованні вельбарського горщика, логічним буде розглядати її також як посудину пів-нічно-західного походження.

Цікавим є склад ліпного посуду з п. 66. Миска біконічної форми з коротким відігну-тим вінчиком має аналогії серед київських старожитностей — клас ІІ, тип 2 за Терпи-ловским — Абашиною (1992, рис. 8; 11, 7; 28, 1). Серед матеріалів тієї ж культури мож-но знайти ананлогії і ліпному горщику.

Звернемо увагу, що північно-західний компонент добре простежується на ранніх фазах існування могильника, пізньоскіфсь-ко-сарматський компонент фіксується на пізніх фазах його розвитку. Така часо-ва послідовність прояву етнокультурних компонентів притаманна для поліетніч-них могильників черняхівської культури Подніпровя: Гаврилівка (Petrauskas, 2003, s. 300), Велика Бугаївка (Петраускас, Шиш-кин , 2010, с. 19—32) та ін.

* * *Отже, наведений вище аналіз дозволяє

зробити ряд висновків. Могильник Черка-си-Центр — важлива і цікава пам’ятка чер-няхівської культури Подніпров’я. На даний час за обсягом та інформативністю матеріа-лу вона входить до кола таких могильників як Гаврилівка, Маслове, Компанійці, Пере-яслів-Хмельницький, Боромля та ін. Аналіз знахідок та поховального обряду дозво-ляє стверджувати, що цей могильник був поліетнічним за своїм складом, до якого входили представники північно-західного та східноєвропейського населення. Час його існування вкладається між рубежем 3—4 — першими десятиріччями 5 ст. н. е. Дані чер-каського могильника підтверджують думку про те, що формування черняхівської куль-тури у придніпровській зоні відбулося не раніше кінця фази С2. Також слід відмітити, що ця пам’ятка найбільш впевнено маркує північну точку, де східно-германське насе-лення досягло русла Дніпра.

ЛітерАтурААмброз А.к. Фибулы юга Европейской части СССР II в. до н. э. — IV в. н. э. // САИ. —1966. — Вып. ДI-30.бобровська О.В., сиволап м.П. Поховання чер-няхівської культури з підвісками-«кошиками» на Середньому Дніпрі // Старожитності І тисячоліття нашої ери на території України. — К., 2003.брайчевская А.т. Черняховские памятники Над-порожья (По материалам раскопок и разве-док И.М. Фещенко, А.В. Бодянского и автора) // МИА. — 1960. — № 82.

Гей О.А. Проблема выделения скифо-сарматских элементов в черняховской культуре // Stratum plus. — 2001—2002. — № 4.Гопкало О.В. Бусы и подвески черняховской культу-ры. — К., 2008.Гороховский е.л. Хронология черняховских могиль-ников Лесостепной Украины // Тр. V Междунар. конгр. археологов-славистов. — К., 1988. — Т. 4.Гудкова А.В., Фокеев м.м. Земледельцы и кочев-ники в низовьях Дуная I—IV вв. н. э. — К., 1984.каргер м.к. К вопросу о древнейшей истории Кие-ва // СА. — 1948. — Т. X.кравченко Н.м., Петраускас О.В., Шишкин р.Г., Пет-раускас А.В. Памятники археологии позднеримского времени Правобережной Киевщины. — К., 2007.кухаренко Ю.В. Поселение и могильник полей пог-ребений в с. Привольное // СА. — 1955. — № ХХII.куштан Д.П. Розкопки могильника черняхівської культури Черкаси-Центр у 2000 р. // АВУ 2000—2001 рр. — К., 2002.куштан Д.П. Погребение предскифского времени Черкассы-Центр 2 // Чтения, посвящ. 100-летию де-ятельности в ГИМе В.А. Городцова: Тез. конф. (14—19 апреля 2003 г., г. Москва). — М., 2003. — Ч. II.куштан Д.П. Нові археологічні матеріали доби се-редньовіччя з Черкас // АВУ 2002—2003 рр. — К., 2004. — Вип. 6.магомедов б.В., Диденко с.В. Могильник черня-ховской культуры у с. Легедзино. Работы 2008—2009 гг. // Поселение-гигант Тальянки. Исследова-ния 2009 г. — К., 2009.махно е.В., сикорский м.и. Могильник черня-ховской культуры у с. Соснова на Левобережье Днепра // Kultura wielbarska w mlodszym okresie rzymskim. — Lublin, 1989. — Bd. II.Некрасова А.Н. Памятники черняховской культу-ры Днепровского Левобережья // Бібліотека Vita Antiqua (Готы и Рим). — К., 2006.Никитина Г.Ф. Систематика погребального обряда племен черняховской культуры. — М., 1985.Никитина Г.Ф. Могильники черняховской культуры в Северной Буковине и Бессарабии. — М., 1996.Петраускас О.В. До питання про «культовий шар» та поховання з трупоспаленням на могильниках чер-няхівської культури // Археологія. — 1993. — № 2.Петраускас О.В. Могильник черняховской культу-ры в г. Каневе — ул. Пушкина // Studia Gothika. — Lublin, 1998. — II.Петраускас О.В. Типи археологічних комплексів трупоспалень черняхівської культури (територія поширення, етнокультурні особливості та хроноло-гія) // Археологія. — 2002. — № 3.Петраускас О.В. Поховання багатої дівчинки на могильнику черняхівської культури Велика Бугаїв-ка // Археологія давніх слов’ян. — К., 2004.Петраускас О.В. Час появи та деякі особливості розвитку трупопокладень із західною орієнтацією в черняхівській культурі (за даними могильників України) // Osrogothica. Археология Центральной и Восточной Европы позднеримского времени и Эпохи Великого переселения народов. — Харьков, 2009.Петраускас О.В. Фібули «воїнського типу» чер-няхівської культури (за матеріалами пам’яток України) // Археологія Правобережної України / АДІУ. — 2010. — Вип. 2.Петраускас О.В., синица е.В. Фибулы «щиткового типа» черняховской культуры // Германия-Сарма-тия. — Калининград; Курск, 2010. — Вып. 2.Петраускас О.В., цындровская л.А. Находки чер-няховской культуры вблизи с. Жовнино (коллекция фондов Института археологии, г. Киев). — К., 2002.Петраускас О.В., Шишкін р.Г. Розкопки могильни-ка черняхівської культури біля с. Велика Бугаївка на Київщині // АДУ 1998 р. — К., 1998.

1�� OIUM * 2011 * 1


Петраускас О.В., синица е.В. Фибулы «щиткового типа» черняховской культуры // Германия-Сарма-тия. — Калиниград; Курск, 2010. — Вып. 2.Петраускас О.В., Шишкин р.Г. Могильник и поселе-ние у с. Великая Бугаевка и их место в системе древ-ностей позднеримского времени и эпохи великого переселения народов на Среднем Поднепровье // Лесная и лесостепная зоны Восточной Европы в эпохи римских влияний и Великого переселения на-родов: Конференция 2. — Тула, 2010. — Ч. 2.Петров В.П. Зарубинецкий могильник (По мате-риалам раскопок В.В. Хвойки в 1898 г.) // МИА. — 1959. — № 70.Петров В.П. Масловский могильник на р. Тов-мач (по материалам раскопок П.И. Смоличева и С.С. Гамченко в 1926, 1928 и 1929 гг.) // МИА. — 1964. — № 116.рудич т.О. Антропологічні матеріали з черняхівсь-кого могильника Черкаси-Центр // Археологічні дослідження на Черкащині. — Черкаси, 1995.сиволап л.Г., сиволап м.П. Черняхівський могиль-ник Черкаси-Центр // Археологічні дослідження на Черкащині. — Черкаси, 1995.сиволап м.П. Розкопки могильника Черкаси-Центр в 1994 році // АДУ 1994—1996 рр. — К., 2000.сымонович Э.А. Памятники черняховской культуры Степного Поднепровья // СА. — 1955. — № XXIV.сымонович Э.А. Раскопки могильника у Овчарни совхоза «Приднепровского» на Нижнем Днепре // МИА. — 1960. — № 82.сымонович Э.А. Новые работы в Черняхове // МИА. — 1967. — № 139.сымонович Э.А., кравченко Н.м. Погребальные обряды племен черняховской культуры // САИ. — 1983. — Вып. Д1-22.терпиловский р.В., Абашина Н.с. Памятники ки-евской культуры (свод археологических источни-ков). — К., 1992.терпиловський р.В., Петраускас О.В. Черняхівсь-кі поховання могильника Дідів Шпиль на Канів-щині // Археологія. — 2005. — № 1.Шаров О.В. Хронология могильников Ружичанка, Косаново, Данчены и проблема датировки черня-ховской керамики // Проблемы хронологии эпохи латена и римского времени. — СПб., 1992.Шишкин р.Г. Хронологические признаки трехслой-ных гребней черняховской культуры // Сучасні проблеми археології. — К., 2002.Шишкін р.Г., Петраускас О.В. Черняхівський гори-зонт багатошарового поселення Малополовецьке-2 // АВУ 1998—1999 рр. — К., 1999.щукин м.б., щербакова т.А. К хронологии могильника Данчены // Рафалович И.А. Данчены. Могильник чер-няховской культуры III—IV вв. н. э. — Кишинев, 1986.Dobrzanska H. Osada z poznego okresu rzymskiego w Igolomi, woj. Krakowskie. — Krakow, 1990. — Czesc II.Eggers H.-J. Der römische Import im freien Germanien. — Hamburg, 1951.Gavritukhin I. On the study of double plate fibulas of the first subgroup // A nyíregyházi jósa andrás múse-um évköenyve. — 2002. — Év. XLIV.Hegewisch M. Ceramica modelatála roatâ din vestul Germaniei Magna şi paralele ei în cadrul culturii Sân-tana de Mureş — Černeachov // Ephemeris napocen-sis. — 2006—2007. — XVI—XVII.Madyda-Legitko R. Die Gürtelschnallen der römischer Keiserzeit und frühen Völkerwanderungszeit im mit-teleuropäischen Barbaricum // BAR, International Se-ries. — 1986. — N 360.Thomas S. Studien zu den germanischen Kämen der rö-mischen Kaiserzeit // Arbeits- und Forschungsberichte zur sachsischen Bodendenkmalpflege. — 1960. — Bd. 8.Petrauskas O.V. Die Gräberfelder der Černjachov-Kultur von Kosanovo und Gavrilovka — eine vergleichende

Studie zu Chronologie, Bestattungssitten und ethnokul-turellen Besonderheiten // BRGK. — 2003. — Bd. 83.Petrauskas O. V. Scheibengedrehte Keramik als chronolo-gischer Anzeiger (nach den Materialien des Gräberfeldes der Černjachov-Kultur bei Velikaja Bugaevka Kyivs’ka obl., Ukraine) // Bonner Beiträge zur Vor- und Frühges-chichtlichen Archäologie. — Bonn, 2011. — Bd. 13.Schmidt B. Die Münzdatierten Grabfunden der spätro-emischen Keiserzeit im Mittelelbe-Saale Gebiet // Inventa-ria archaeological / Blatt DDR 1—12. — 1982. — Heft 1.Schultze E., Strozen B. Ovalfacettierte Keramik — eine Untersuchung zur Chronologie der Černjachov-Kultur // The Turbulent Epoch. Mew materials from the Late Ro-man Period and Migration Period. — Lublin, 2008.Schulz W. Leuna. Ein germanischer Bestattungsplatz der spätrömischen Keiserzeit. — Berlin, 1953.Wolagiewicz R. Ceramika kultury wielbarskiej miezdu Baltykiem a Morzem Czarnym. — Szczecin, 1993.

АрхіВні мАтеріАЛибілецька О.В., Нерода В.В., Назаров О.В., Палагу-та І.В. та ін. Фотоальбом. Зафіксовані пам’ятки та робочі моменти діяльності сектора археології 1986—1991 рр. / НА АІ УК ЧОДА. — № 52.куштан Д.П. Звіт про рятівні археологічні розкоп-ки та розвідки за 1998 рік / НА ІА НАН України. — № 1998/74.куштан Д.П. Звіт про археологічні розвідки у Чер-каській області за 1999 рік / НА ІА НАН України. — № 1999/11.куштан Д.П. Звіт про розкопки могильника чер-няхівської культури Черкаси-Центр та розвідки на території Черкаської області за 2000 рік / НА ІА НАНУ. — № 2000/20.куштан Д.П., Овчинников е.В. Звіт про археоло-гічні розкопки та розвідки у Черкаській області за 2003 рік / НА ІА НАН України. — № 2003/142.Петраускас О.В. Отчет о раскопках могильника черняховской культуры у с. Великая Бугаевка Ва-сильковского р-на Киевской обл. в 1996 г. / НА ІА НАН України. — № 1996/84.сиволап м.П., сиволап л.Г. Звіт про розкопки При-дніпровського загону Черкаської Лісостепової ар-хеологічної експедиції у 1991 році у центрі м. Чер-каси / НА АІ УК ЧОДА. — № 94.сикорский м.и., махно е.В., бузян Г.Н. Отчет о работе Переяслав-Хмельницкой археологичес-кой экспедиции 1981 г. / НА ИА НАН Украины. — № 1981/92.

ZuSammenfaSSungDas Gräberfeld Tscherkassy-Zentrum (Tscherkas-

sy, Ukraine) war in 1991 geöffnet und bis zum 2000 39 Gäber untersucht wurde. Die Informationen über diese Materialien sind vom Leiter der Ausgrabungen von M.P. Siwolap teilweise herausgegeben. In unserem Beitrag werden die Materialien der Ausgrabungen des Gräberfeldes der Černjachov-Kultur veröffentlicht, die wärend 2000—2003 Jahre durch die archäologisch Expe-dition unter Leitung von Dr. Kuschtan D.P. ausgegraben waren. Es werden die ausführlichen Informationen über 35 Beerdigung (№ 40—74) gegeben. Im Beitrag wird das Grabsitte und verschiedene der Fundkategorien auch analysiert. Die Analyse der bekommenen Materialien lässt zu, die Schlüssfolgerung darüber zu ziehen, dass das Gräberfeld bei Tscherkassy von 3—4 Jahrhunderte und auf dem Anfang 5. Jahrhunderte (Phase С2/С3, С3 und D1) existierte. Auf Gräberfeld sind verschiedene ethnokultu-relle Komponenten gut vorgestellt, die der Černjachov-Kultur bildeten. Es handelt sich um ostgermanische (Wielbark-Element), spätskytisch-sarmatische und, war-scheinlich, frühslawische (Kiewer-Element) Stämme.

OIUM * 2011 * 1 1��


рис. 1. План-схема розташування могильника черняхівської культури Черкаси-Центр

200 OIUM * 2011 * 1


рис. 2. Могильник Черкаси-Центр. Поховання 40 (1—4) та 41 (5—9): 3, 4, 7—9 — кераміка

OIUM * 2011 * 1 201


рис. 3. Могильник Черкаси-Центр. Поховання 46 (1), 43 (2) та 53 (3—9): 3, 4 — бронза; 5—7, 9 — кераміка

202 OIUM * 2011 * 1


рис. 4. Могильник Черкаси-Центр. Поховання 44 (1—7) та 45 (1): 2, 3 — бронза; 4 — скло; 5—7 — кераміка

OIUM * 2011 * 1 20�


рис. 5. Могильник Черкаси-Центр. Інвентар поховань 44 та 45 з пізнього перекопу: кераміка

20� OIUM * 2011 * 1


рис. 6. Могильник Черкаси-Центр. Поховання 50 (1, 2) та 51 (3, 4): 2, 4 — кераміка

OIUM * 2011 * 1 20�


рис. 7. Могильник Черкаси-Центр. Поховання 52 (1—5) та 47 (6—9): 2 — бронза; 3 — сердолік; 4—6, 8, 9 — кераміка

20� OIUM * 2011 * 1


рис. 8. Могильник Черкаси-Центр. Поховання 54 (1—7) та 56 (8—10): 2, 5—7, 9, 10 — кераміка; 4 — скло

OIUM * 2011 * 1 20�


рис. 9. Могильник Черкаси-Центр. Поховання 55: 2 — бронза; 3, 4, 7—9 — скло; 5 — залізо / бронза; 6 — кістка; 10—16 — кераміка

20� OIUM * 2011 * 1


рис. 10. Могильник Черкаси-Центр. Поховання 57: 2, 4 — бронза; 3, 6 — скло; 7 — скло / золото; 5, 8, 9 — кераміка

OIUM * 2011 * 1 20�


рис. 11. Могильник Черкаси-Центр. Поховання 58 (1—5) та 60 (6—11): 1, 7—9 — бронза; 2, 3, 5 — скло; 6 — кераміка

210 OIUM * 2011 * 1


рис.

12.

Мог

ильн

ик

Черк

аси-

Цен

тр. П

охо-

ванн

я 60

(про

довж

ен-

ня):

кера

мік

а

OIUM * 2011 * 1 211


рис. 13. Могильник Черкаси-Центр. Поховання 61 (1—8) та 62 (9): 2, 3 — бронза; 4, 5 — скло; 6, 7 — кераміка; 8 — залізо

212 OIUM * 2011 * 1


рис. 14. Могильник Черкаси-Центр. Поховання 63: 2—4, 7 — бронза; 5 — сердолік; 6 — скло; 8 — корал; 9—14 — кераміка

OIUM * 2011 * 1 21�


рис. 15. Могильник Черкаси-Центр. Поховання 63 (продовження): кераміка

21� OIUM * 2011 * 1


рис. 16. Могильник Черкаси-Центр. Поховання 64 (1—5) та 66 (6—9): 3, 4, 6, 7 — кераміка; 5 — бронза

OIUM * 2011 * 1 21�


рис. 17. Могильник Черкаси-Центр. Поховання 65: 3—8 — кераміка

21� OIUM * 2011 * 1


рис. 18. Могильник Черкаси-Центр. Поховання 68 (1—3), 67 (1) та 74 (4—9): 2, 6—8 — сердолік; 3—5 — кераміка

OIUM * 2011 * 1 21�


рис. 19. Могильник Черкаси-Центр. Поховання 69: 2, 6 — бронза; 3, 4 — скло; 5 — мушля; 7 — кістка / ріг / бронза; 8—10 — кераміка

рис. 20. Могильник Чер-каси-Центр. Похован-ня 69 (продовження): кераміка

OIUM * 2011 * 1 21�


рис. 21. Могильник Черкаси-Центр. Поховання 70: 1, 4, 5 — кераміка

220 OIUM * 2011 * 1


рис. 22. Могильник Черкаси-Центр. Поховання 70 (продовження) (1—3) і 71 (4—9): 1—3, 5, 9 — кераміка; 6 — бронза; 7 — сердолік; 8 — скло

OIUM * 2011 * 1 221


рис. 23. Могильник Черкаси-Центр. Поховання 72 (1—4) та 73 (5—9): 3—8 — кераміка

222 OIUM * 2011 * 1


рис. 24. Могильник Черкаси-Центр. Знахідки з культурного шару: кераміка черняхівської культури

OIUM * 2011 * 1 22�

рис. 25. Могильник Черкаси-Центр. Знахідки з культурного шару черняхівської культури (1—13, 15—19), пізнього середньовіччя (14, 20, 21) та пізнього палеоліту (22): 1—14, 21 — кераміка; 15 — сердолік; 16 — корал; 17, 18 — залізо; 19 — бронза; 20 — кремінь; 22 — кварцит

22� OIUM * 2011 * 1


рис. 26. Розташування поховань різних хронологічних періодів на площі могильника

OIUM * 2011 * 1 22�


рис. 27. Комплекси поховань різних фаз розвитку могильника Чекраси-Центр

22� OIUM * 2011 * 1


рис. 27 (закінчення). Комплекси поховань різних фаз розвитку могильника Чекраси-Центр

OIUM * 2011 * 1 22�


таблиця 1. Розподіл за квадратами знахідок з культурного шару могильника Черкаси-Центр (розкоп № 4—2000).

Номер квадрата

Фрагменти кераміки

Кальци-новані кістки

Індивідуальні знахідкиКр

ужал

ьні

Ліп

ні

Ам

фор

РАЗО

М

Д-1* 9 — — 9 — —Ж-1* 3 — — 3 — —З-1* 77 — — 77 1 —Є-2 19 — — 19 — —

Ж-2* 26 — — 26 — —Є-3* 6 — — 6 — —А-4* 1 — — 1 — —І-4* 1 — — 1 — —К-4* 5 — — 5 — —В-5 2 — — 2 — —

М-5* 26 — 1 27 — —-В-6 2 — — 2 — —

-Б-6* 4 — — 4 — —Б-6 4 — — 4 — —М-6 249 7 1 257 — —Н-6* 8 — — 8 — —-Є-7 4 — — 4 — —

-В-7* 3 — — 3 — —А-7 39 — — 39 — —

Ж-7* 9 — — 9 — —Н-7* 4 — — 4 — —О-7* 13 — — 13 — —-Д-8 1 — — 1 — ПряслицеА-8 2 — 1 3 — —Ж-8 63 3 1 67 — —З-8 38 — 2 40 — —І-8* 12 — — 12 — —Н-8* 3 — — 3 — —О-8* 2 — — 2 — —П-8 6 — — 6 — —Р-8* 9 — — 9 — —-Є-9 1 — — 1 — —

-Б-9* 4 — — 4 — —З-9 72 — — 72 1 Залізна підвіскаІ-9 94 — — 94 — —

Ї-9* 120 — 1 121 — —П-9* 13 — — 13 — —Р-9* 13 4 — 17 — —С-9* 7 — — 7 — —-З-10 2 — — 2 — —

-Б-10* 18 — — 18 — —-А-10* 3 — — 3 — —І-10* 17 — — 17 — —Ї-10 150 — 1 151 3 —

М-10* 3 — — 3 — —Н-10* 2 — — 2 — —Р-10* 15 — — 15 — —-Ж-11 1 — — 1 — —В-11* 13 — — 13 — Оплавлене склоЇ-11 37 — — 37 — —К-11 39 — — 39 — —

22� OIUM * 2011 * 1


Продовження табл. 1.




Індивідуальні знахідки

Круж

альн

і

Ліп

ні

Ам

фор

РАЗО

М

О-11* 15 — 1 16 — —-Б-12 3 — — 3 — —-А-12 3 — 1 4 — —Б-12* 9 — — 9 — —Є-12* 39 2 — 41 — —З-12* 9 — — 9 — —І-12 6 — — 6 — —Ї-12 167 2 — 169 3 —К-12 81 — 2 83 — —Л-12 54 — 2 56 2 —

Н-12* 2 — 1 3 — —О-12* 6 — — 6 — —Р-12* 30 — 2 32 — —В-13* 11 — — 11 — —Г-13 6 — — 6 — —Д-13 33 — 1 34 — —Є-13 57 — — 57 — —Ж-13 197 — — 197 2 Ф-т перепал. сердолікової намистини,

коралова намистина, оплавлене склоЗ-13 106 — 2 108 — Оплавлене склоІ-13* 27 — 1 28 — Ф-т перепал. сердолікової намистиниЇ-13 165 — — 165 — —К-13 100 — 1 101 1 —Л-13 8 — — 8 — —М-13 43 — 1 44 — Оплавлене склоН-13 18 1 1 20 — —О-13 13 — — 13 — —

П-13* 2 — — 2 — —Р-13* 15 — 1 16 — —-Б-14 4 — — 4 — —Б-14* 4 — — 4 — —В-14* 5 — — 5 — —Г-14* 1 — — 1 — —Д-14 46 — 1 47 — Бронзовий язичок від пряжки, оплав-

лене склоЄ-14 62 — 1 63 — —З-14 27 — — 27 — —І-14* 47 — — 47 1 Оплавлене склоЇ-14 20 — — 20 1 —К-14 36 — 3 39 3 —Л-14 6 — — 6 — —М-14 5 — — 5 — —Н-14 5 — — 5 — —О-14 51 1 3 55 1 —П-14 130 12 — 142 3 Оплавлене склоР-14* 17 — — 17 — Рамка від залізної пряжкиС-14* 2 — — 2 — —Т-14* 16 — — 16 — —-Ж-15 1 — — 1 — —-А-15* 1 — — 1 — —В-15 26 — — 26 — —

OIUM * 2011 * 1 22�


таблиця 2. Розміщення керамічного посуду у похо-ваннях могильника Черкаси-Центр (розкоп № 4).

19,2 %

7,7 % 15,4 %

17,3 % 9,6 %

11,5 % 7,7 %

11,5 %

Закінчення табл. 1.




Індивідуальні знахідкиКр

ужал

ьні

Ліп

ні

Ам

фор

РАЗО

М

Г-15 8 — — 8 — пряслицеД-15 1 — — 1 — —Ж-15 98 — 1 99 — —З-15 44 — — 44 1 Оплавлене скло (2 фр.)Н-15 14 1 — 15 — —О-15 48 1 1 50 1 —П-15 126 — 2 128 — —Р-15 40 — — 40 5 —С-15 6 — — 6 — —Т-15* 2 — — 2 — —І-16 — 1 — 1 — —Ї-16 12 — — 12 — —О-16 19 — 2 21 — —П-16 36 — 2 38 — —Р-16 20 — — 20 — —С-16 9 — 1 10 3 —Т-16 5 — — 5 — —І-17 7 — — 7 — —Ї-17 1 — — 1 — —К-17 9 — — 9 — —Л-17 19 — — 19 — —М-17 16 — 1 17 — —О-17 142 — 1 143 — —П-17 16 — — 16 — —Р-17 18 — — 18 — —С-17 56 — 1 57 8 —Т-17 17 — 2 19 — —

РАЗОМ: 3951 31 51 4033 40 17

* — квадрати, пошкоджені пізніми перекопами.

2�0 OIUM * 2011 * 1


Список форм пред-метів, внесених до

кореляційної таблиці. 1. Ліпні кумфи; 2. Мис-

ки гончарні, закриті, високих пропорцій K =

0,6—1; 3. Гончарні і ліпні біконічні кубки;

4. Вази гончарні, без ручок; 5. Миски

гончарні, закриті, середніх пропорцій

K = 0,4—0,59; 6. Фібу-ли підв’язні, Горо-

ховський Б2б; 7. Вази гончарні з 3 ручками;

8. Фібули щиткові, Пет-раускас / Синиця тип 2;

9. Горщики гончарні, на плитці; 10. Фібули підв’язні, Гороховсь-

кий Б1; 11. Кубки гончарні, сферичні, від-

критого типу; 12. Мис-ки гончарні, відкриті,

низьких пропорцій K = 0—0,39; 13. Пряжка з

прямим перехідом до петлі; 14. Двопластин-часті фібули, Амброз /

1аа; 15. Гончарна круж-ка; 16. Фібули підв’язні,

Гороховський Б1в; 17. Фібули воїнські, Петраускас / тип 7;

18. Пряжка овальна, средніх розмірів,

залізна; 19. Фібули підв’язні, Горохов-

ський / Б3; 20. Гончар-на чаша; 21. Миски

гончарні, закриті, низьких пропорцій K =

0—0,39; 22. Гребені, Томас ІІІ; 23. Амфора інкерманського типу;

24. Пряжки з потов-щеною рамкою та

загнутим закінченням язичка; 25. Горщик ліпний з округлим

туловом та відігнутим вінчиком.

таблиця 3. Кореляційна таблиця комплексів поховань.

OIUM * 2011 * 1 2�1

Амфора типа Шелов F (Шелов, 1978, с. 16—21) с узким горлом, стройным, максимально расширенным чуть выше середины биконическим корпусом и усечено-конической ножкой. Венчик ва-ликовидный, ручки профилированы же-лобками, округлые в сечении. Глиняное тесто светло-желтого цвета содержит многочисленные примеси мелкозернис-того песка и пироксена. Высота 52 см, диаметр тулова 16 см, венчика — 5,5 см, ножки — 4,9 см, ширина ручек 2,5 см.

Согласно недавним петрологическим исследованиям и открытию мастерской в Aлапли (Турция), центром производс-тва узкогорлых светлоглиняных амфор была Гераклея Понтийская на южном побережье Черного моря (Vnukov, 2006, S. 13—14). Корреляция мерных призна-ков амфор этого типа, а также их мор-фологические характеристики позволя-ют выделить среди них группу сосудов с биконическим корпусом, высотой 45—53 см, диаметром тулова 13—16 см и вместимостью 1,6—2,7 л, в которую входит и амфора из погребения 69 мо-гильника Черкассы-Центр. В закрытых комплексах культуры Сынтана де Му-реш — Черняхов и синхронных с ней крымских памятниках типа Озерное-Ин-керман они сопровождаются следую-щими хроноиндикаторами: краснолако-выми блюдами типа PRS 1A (Крапивина, Домжальский, 2008. С. 73—81, рис. 1, 1—2;): Дружное, могила 3, погребение В (Храпунов, 2002, рис. 69, 7); Инкерман, склеп 1940 г., погребение 4 (Стржелец-кий, 1947, с. 283—301, рис. 5, в); кин-жалами с вырезами у рукояти: Озерное ІІІ, склеп 2 (Лобода, 1977, с. 236—252, рис. 6, 12); поясными пряжками с утол-щенной в передней части рамкой и выхо-дящим за рамку загнутым язычком с ус-

тупом в тыльной части — типы Г3б и Д1б по Е.Л. Гороховскому (1988, с. 34—46) и ХИ — 17, 41 по В.Ю. Юрочкину и А.А. Тру-фанову (2007, с. 359—382): Суворово 1, склеп 47 (Пуздровский, Зайцев, Ненево-ля, 2001. С. 32—50, рис. 9, 4, 11); Красно-зорье, склеп 22, погребение 2 (Неневоля, Волошинов, 2001, с. 141—146, рис. 4, 3); Дружное, могила 3, погребение А (Храпунов, 2002, рис. 73, 13); умбонами типа Циллинг-К2 (Zieling, 1989): Озерное ІІІ, склеп 2 (Лобода, 1977, с. 236—252, рис. 6, 21); костяными гребнями типа Томас ІІІ: Барча, погребение 119 (Tau, Nicu, Ciubotaru, 2009, Cat. № 586); Чер-кассы-Центр, погребение 69 (Куштан, 2002, с. 32—34); бронзовыми подвязны-ми фибулами варианта Б3 по Е.Л. Горо-ховскому (1988, с. 34—46) и подвязными фибулами с жаловидной ножкой по А.К. Амброзу (Амброз, 1966, табл. 12, 11): Городок-Николаевка, могила М (Ebert, 1913, s. 80—113; abb. 101, 104, 105); Вик-торовка, погребение 5 (Симонович, 1966, с. 196—201); стеклянными коническими гладкостенными кубками: Лазо, погре-бение 10 (Левинский, 1999, с. 121—167); амфорами типа Зеест 95 (Зеест, 1960): Су-ворово 1, склеп 47 (Пуздровский, Зайцев, Неневоля, 2001, с. 32—50, рис. 9, 8), что в целом указывает на вторую половину 4 в.

По классификации В.В. Кропотова эти амфоры принадлежат к варианту 2 типа Шелов F и датируются второй полови-ной 4 в. (1998, с. 128—134) С. Науменко и С. Ильяшенко также выделяют их в ва-риант F2, датируя его этим же временем (Ilyashenko, Naumenko, 2006, s. 15, 16).

Решающее значение для датиров-ки этой группы амфор имеет неграбле-ный склеп 38 Суворовского могильника в Юго-Западном Крыму, содержащий 5

с.В. Диденко(К и е в)

определение аМфоры из поГреБения № 69 на МоГильниКе черняхоВсКоЙ Культуры черКассы-центр

2�2 OIUM * 2011 * 1


погребений с разными вариантами ам-фор типа Шелов F. Погребение с амфо-рой, аналогичной сосуду из погребения 69 могильника Черкассы-Центр, датиру-ется в пределах 360—380 гг. (Юрочкин, Труфанов, 2003, с. 199—225, рис. 5, 59)

В большинстве случаев амфорный материал в черняховской культуре пред-ставлен фрагментарно. Фрагменты ам-фор типа Шелов F известны почти на всех черняховских поселениях. Количество же целых форм незначительно. Почти все они сконцентрированы в южных райо-нах и, как правило, происходят из мо-гильников. Погребение № 69 могильни-ка Черкассы-Центр на сегодняшний день является наиболее северным погребени-ем-ингумацией в ареале черняховской культуры.

ЛитерАтурААмброз А.к. Фибулы юга европейской части СССР // САИ. — Вып. Д1—30. — М., 1966.Гороховский е.л. Хронология черняховских памят-ников Лесостепной Украины // Тр. V Междунар. конгр. археологов-славистов. — К., 1988. — Т. 4.Зеест и.б. Керамическая тара Боспора // МИА. — 1960. — № 83.крапивина В.В., Домжальский к. Позднеантичная Ольвия в свете находок краснолаковой керамики // Боспор и Северное Причерноморье в античную эпоху (материалы юбилейного международного круглого стола, посвященного 10-летию конферен-ции «Боспорский феномен»). — СПб., 2008.кропотов В.В. Світлоглиняні вузькогорлі амфори «ікерманського» типу // Археологія. — 1998. — № 4.куштан Д.П. Розкопки могильника черняхівської культури Черкаси-Центр у 2000 р. // АВУ 2000—2001. — К., 2002.левинский А.Н. Лазо — могильник финальной фазы черняховской культуры в Молдове // Stratum plus. — 1999. — № 4.лобода и.и. Раскопки могильника Озерное III в 1963—65 гг. // СА. — 1977. — № 4.Неневоля и.и., Волошинов А.А. Два комплекса IV в. н. э. на могильнике Краснозорье // Поздние скифы Крыма / Тр. ГИМ. — 2001. — Вып. 118.Пуздровский А.е., Зайцев Ю.П., Неневоля и.и. Но-вые памятники III—IV вв. н. э. в Юго-Западном Крыму // МАИЭТ. — 2001. — Вып. VIII.симонович е.О. Перший черняхівський могиль-ник в Північному Причорномор’ї // Археологія. — 1966. — Т. ХХ.стржелецкий с.Ф. Раскопки в Инкермане в 1940 г. // СА. — 1947. — Вып. 9.

Юрочкин В.Ю., труфанов А.А. Позднеантичный по-гребальный комплекс в низовьях реки Качи // Хер-сонесский сборник. — 2003. — Вып. ХII.Юрочкин В.Ю., труфанов А.А. Хронология мо-гильников Центрального и Юго-Западного Крыма 3—4 вв. н. э. // Древняя Таврика. — Симферополь. 2007.Храпунов и.Н. Могильник Дружное (III—IV вв. на-шей эры). — Lublin, 2002.Шелов Д.б. Узкогорлые светлоглиняные амфоры первых веков нашей эры: классификация и хроно-логия // КСИА. — 1978. — Вып. 156.Ebert M. Ausgrabungen bei dem «Gorodok Niko-lajevka», am Dnjepr, Gouv. Cherson // PZ. — 1913. — 1—2.Ilyashenko S., Naumenko S. Narrow-nesked light-clay amphorae: developments in classification and chronologi // Production and Trade of Amphorae in the Black Sea: Iinternational Round-Table Conference Batumi — Trabzon, 27th—29th April, 2006.Tau S., Nicu M., Ciubotaru P. Barcea (jud. Galaţi, România) // Antichitatea tвrzie оn bazinul Prutului. Catalog. — Berlad, 2009.Vnukov S. Late Heraklean («Light Clay») Amphora Studies: Typology, Chronology, Fabrics // Production and Trade of Amphorae in the Black Sea: Iinternational Round-Table Conference Batumi — Trabzon, 27th—29th April, 2006.Zieling N. Studien zu germanischen Schilden der Spätlatene und der römischen Kaiserzeit im freien Germanien. — Oxford, 1989.

SummaryHeraclea Pontica, which situated on the South

coast of the Black Sea, was the centre of the light-clay narrow necked amphorae of Shelov F type production. Among this amphorae there are vessels with biconical body, 45—53 cm high, 13—16 cm of body diameter, and 1,6—2,7 litres volume. To this group also belongs amphora which was found in the grave 69 of the Cher-kasy-Center cemetery. According to the Kropotov’s classification this group of amphorae belong to the variant 2 of Shelov F type and is dated from the sec-ond half of the 4th century. Naumenko and Il’iashenko also consider them as variant F2 dated from the sec-ond half of the 4th century. Main dating complex for this group of amphorae comes from the grave 38 of the Suvorovo 1 cemetery, South-West Crimea, in which a burial with amphora, which is similar to the vessel from the grave 69 of the Cherkasy-Center cem-etery, is dated within limits of 360—380 AD.

In most cases amphorae are represented in Cher-niakhov culture fragmentarily. Fragments of ampho-rae of the Shelov F type are known on almost all Cher-niakhov’s settlements. At the same time intact vessels are found in a small number and almost all of them are concentrated in the Southern region and, as a rule, they come from grave fields. Nowadays burial 69 of the Cherkasy-Center cemetery is the most North-ern inhumation in the area of Cherniakhov Culture.

OIUM * 2011 * 1 2��

Возобновленные в 2004 году работы по изучению памятников позднеримс-кого времени в центральной части Курс-кого Посемья, позволили открыть группу новых селищ относящихся к позднерим-скому периоду. Судя по характеру нахо-док памятники, вполне соответствовали «черняховским» традициям. Одно из них — поселение Пены в Курчатовском / Льговском районах исследовалось рас-копками в 2007—2008 гг. (Радюш, 2010).

Задача по поиску могильника отно-сящегося к поселению была поставлена с самого начала полевых работ. Ежегод-но после распашки полей велось наблю-дение и сбор подъемного материала на правом и на левом берегах ручья. Фраг-менты вторично обожженной круговой посуды, ножка от амфоры и обмазка были обнаружены выше по склону над поселением Пены-2 еще при первых вы-ходах на памятник в 2005—2006 гг. Также были найдены мелкие фрагменты кос-тей, в том числе одна фаланга пальца, но для окончательного определения места могильника этого было недостаточно. Поле находилось в постоянном севообо-роте, и до 2008 года, произвести более подробные исследования не удавалось. Характерной чертой обряда большинс-тва известных могильников в Поднепро-вье является их расположение выше по склону над поселением, на некотором отдалении от границы поселения и от воды (Сымонович, Кравченко, 1983, с. 10). Исходя из этих условий, попытки локализовать могильник на Пенах были сосредоточены на склоне левого берега ручья над поселением. В результате в 2008—2011 гг. были выявлены три пог-ребения.

Погребение 1. В 2008 году летом при распашке поля были обнаружены следы

о.А. радюш

(М о с к в а)

МоГильниК у поселКа им. Карла лиБКнехта (пены)

погребения в виде мелких кальцини-рованных костей и мелких фрагментов вторично обоженной посуды. Владель-цы поля ООО «Иволга-Центр» дали раз-решение на проведение минимальных земляных работ на месте находки. Ос-татки кремации в виде одного крупного скопления обломков и шлейфа образо-ванного мелкими фрагментами позволи-ли предположить, что погребение было сильно разрушено плугом, создалось, впечатление, что оно было выпахано из ямы и протащено вдоль борозды, в связи с чем часть комплекса могла остаться в не затронутой раскопом площади (рис. 1, а). Во всяком случае, в пределах раско-па других крупных фрагментов посуды не было найдено. Глубина обнаружения остатков кремации 0,2 м ниже уров-ня современной дневной поверхности. Крупные фрагменты лежали компактно, несколько мелких фрагментов были рас-сеяны по всему раскопу. В 30 см от скоп-ления керамики и кальцинированных костей была обнаружена фибула, оче-видно относящаяся к данной кремации. В состав погребального инвентаря вхо-дили: фрагменты трехручной вазы «ле-вобережного» типа по Б.В. Магомедову, обломки двух мисок (рис. 1, с—e), фибула бронзовая двучленная прогнутая подвяз-ная с тонко навитой пружиной, и бронзо-выми кольцами на концах удлиненных плечиков пружинного аппарата суженых на концах (рис. 1, b). Все предметы несли следы пребывания в погребальном кост-ре. Помимо этого, в культурном слое рас-копа находилось еще 96 фрагментов кру-говых, лощеных и шероховатых вторично обоженных сосудов.

Весной 2009 г. рядом с местом наход-ки погребения 1 были проведены геофи-зические исследования с последующим

2�� OIUM * 2011 * 1


рис. 1. Погребение 1: а — (1 — план, 2 — фото), b — фибула бронзовая (1 — фото, 2 — прорисовка), c, d — миски круговые, e — ваза трехручная круговая

OIUM * 2011 * 1 2��

радюш о.А. Могильник у поселка им. Карла либкнехта (пены)

контролем ситуации при помощи рас-копок. Во время этих работ обнаружено одно погребение.

Погребение 2. Урновая кремация. Глубина обнаружения 0,5 м. Следов мо-гильной ямы не прослеживалось (рис. 2, а). Остатки кремации (уголь, мелкие фрагменты кальцинированных костей) собранные с костра находились в опро-кинутой на бок лепной урне покрытой сверху крупными обломками гончарных мисок. В составе погребального инвен-таря находились: миниатюрная слабо-профилированная лепная урна (рис. 2, d), две открытые круговые неорнамен-тированные миски (рис. 2, e—f), одна круговая серолощеная миска высокого качества обработки украшенная диаго-нальными канелюрами в средней час-ти тулова (рис. 2, g). Среди мисок также были обнаружены фрагменты 4 других гончарных сосудов, в том числе: 3 вен-чика от разных серолощеных мисок, 2 стенки от вторично обожженного ло-щеного сосуда с ручками, от которых со-хранились следы оснований. Кроме того, среди обломков и в непосредственной близи от них были найдены 5 небольших обломков от стеклянного сосуда. Толщи-на стекла на 4 фрагментах около 2 мм, один более массивный сохранил следы перехода от дна к стенкам. Форма сосу-да не определена. Никакого иного со-провождающего инвентаря найдено не было. В непосредственной близости от погребения были найдены еще 41 фраг-мент от различных круговых сосудов, все со следами вторичного обжига.

В 2011 году на поле в непосредствен-ной близости от погребения 1, несколько севернее и ниже по склону от погребе-ний 1 и 2 были обнаружены следы раз-рушенного погребения в виде обломков дна кубка и мелких кальцинированных костей. На месте находки заложен рас-коп выявивший последнее на данный момент погребение.

Погребение 3. Урновая кремация. Глу-бина обнаружения около 0,3 м. Следов могильной ямы не прослеживалось. Ос-татки кремации (уголь, фрагменты пере-жженных костей) были помещены в кубок и миниатюрный горшочек поставленные кверху дном (рис. 3, с). Кубок серолоще-ный вытянутый с закругленным дном (рис. 3, b, c), дно его было разрушено рас-пашкой. В верхней части, под венчиком проходят два отличающихся по толщине валика орнаментированных косыми по-лосками с точечным орнаментом. Стенки кубка богато декорированы. Орнамент

образован 14 полосами расходящимися от ромбовидной розетки на дне, 7 из них пустые, 7 заполненных (рис. 3, с2). Для ор-наментации использован тонкий игольча-тый штамп, которым набито большинство линий на поверхности. На двух полосах использованы округлые вдавления диа-метром 5 мм, еще на двух фигурные штам-пы в виде «листиков» и «погремушек». Горшочек из погребения миниатюрный, со следами вторичного обжига, верхняя часть деформирована. Вещей связанных с погребением не найдено. В слое вокруг погребения найдено всего 3 фрагмента от гончарной керамики. Материковых ям на дне раскопа не обнаружено.

На поверхности могильника также были найдены многочисленные фрагмен-ты вторично обожженных мисок, трех-ручных ваз, в том числе от орнаментиро-ванных сосудов. Среди индивидуальных находок: пережженные в погребальном костре сердоликовые бусины (рис. 4, с, d, e), железный нож (рис. 4, f), и бронзовая фибула воинского типа (рис. 4, a), брон-зовая рамка от калачевидной пряжки (рис. 4, b). Фибула и бусины имели следы пребывания в огне: одно из паяных пле-чиков фибулы было сильно оплавлено и лопнуло, бусины были сильно пережен-ны, молочно белого цвета с розоватыми прожилками.

Площадка, на которой проводились погребения, локализуется выше лево-бережной части поселения, примерно в 80—100 м от его края выше по склону (рис. 5). По характеру распространения культурных остатков на исследованной вокруг погребения 2 площади — 120 м2 можно судить об интенсивности их на-копления в слое могильника. Большинс-тво фрагментов керамики сильно из-мельченные, как в слое распашке, так и ниже него. Подавляющее большинство фрагментов носит следы вторичного об-жига.

Концентрация фрагментов посуды из разрушенных кремаций приходится на

таблица 1. Распределение керамики.

Глубина Круговая «столовая» Круговая «кухонная» Лепная

0—0 14 3 20—0,2 51 7 2

0,2—0,4 141 18 40,4—0,6 78 7 20,6—0,8 29 3 20,8—1 6 11—1,3 31 3

рис. 2. Погребение 2: а — (1 — план, 2 — фото, 3—4 — фото в процессе разборки), b — лепная урна, с—е — миски круговые

OIUM * 2011 * 1 2��


зону между и вокруг погребений 1 и 2, где вероятно и мог располагаться основ-ной участок могильника с кремациями. Третья кремация относится к его перифе-рийной части. На это косвенно указывают данные геомагнитной съемки показыва-ющие увеличение количества подземных аномалий именно на участке склона, где были обнаружены первые две кремации (табл. 1).

В пределах исследованной площади возле погребения 2 на материке были открыты 25 ям различного размера, возле погребения 1 обнаружено 7 ям диаметром от 0,5 до 1,2 м. Очевидно, что территория активно использовалась человеком в древности. Датировка этих объектов и их интерпретация без пло-щадных раскопок пока невозможна.

Ближайший могильник аналогичного периода, возможно, следует искать в райо-не современного поселка Иванино, рас-положенного на правом высоком берегу р. Реут при впадении его в р. Сейм. В нача-ле 2000-х годов местные жители переда-ли краеведу из г. Курчатова А.А. Катунину миниатюрный горшочек изготовленный

на круге, по форме близкий вельбарс-ким мискам типа VIb по Р. Волангевичу (Wołągiеwicz, 1993, s. 14, Tab. 67, 1) 1. Изго-товлен он с использованием гончарного круга из характерного для черняховской круговой керамики теста, цвет светло-ко-ричневый. Форма биконическая с закруг-ленным ребром, венчик короткий верти-кальный незначительно загнутый внутрь. Высота около 7 см, диаметр 8 см (рис. 6). Сосудик имеет следы вторичного обжига. По сообщению владельцев участка, на ко-тором он был найден, сделано это было во время выкапывания ямы под погреб, при этом попадались также и кости. Глуби-на обнаружения более 1,5 м. Поселение с фрагментами черняховской гончарной керамики на территории поселка Ивани-но было выявлено в 2007 г., к сожалению, плотная современная индивидуальная застройка не позволила точно локализо-вать его размеры. Так же как и в Пенах ос-мотренное нами место находки горшочка расположено на господствующей над до-линой Реута точке. На противоположном берегу реки в д. Чапли также располага-лось протяженное многослойное посе-

рис. 3. Погребение 3: а — фото, b — кубок (2 — прорисовка орна-мента), с — горшочек круговой

1 Находка передана на хранение в музейный фонд Института архео-логии Юго-восточной Руси при Курском Государственном Уни-верситете.

2�� OIUM * 2011 * 1


ление позднеримского времени, которое зафиксировано А.В. Кашкиным как цепоч-ка отдельных поселений в связи с изби-рательным осмотром частных огородов в селе. Обследования региона, произве-денные в 2005—2011 гг. позволяют пред-положить, учитывая аналогичный ланд-шафт поселений и характер подъемного материала, что устье Реута было заселено точно также как и большинство других левобережных Сеймских притоков. По-селения, очевидно, имели разновремен-ные, а иногда перекрывавшие друг друга участки, но синхронное существование разнокультурных поселений — «череспо-лосно» пока нельзя считать доказанным. Во всяком случае находки фибул VII груп-пы (датирующих фазу С2 позднеримского времени) и вещей относящихся к фазам С3 и D1 в большинстве случаев сделаны в одинаковых ландшафтных условиях, что подтверждает преемственность поселе-ний, в отличие от поселений более ран-него периода расположенных в основном на пойменных возвышенностях, на кото-рых находки классического черняховского облика не зафиксированы. Наличие круп-

нейшего поселения в устье Реута — круп-нейшего левого притока Сейма в регионе, и связанного через свои притоки с бассей-ном р. Псел вполне объяснимо удобным географическим положением. Учитывая крупные размеры поселений в низовьях Реута, могильник мог быть не один и они вполне могли располагаться как на пра-вом, так и на левом берегах реки.

Исследования погребального обря-да второй четверти I тысячелетия нашей эры в Курском Посемье на северо-вос-точной окраине черняховской культуры до настоящего времени находятся на начальном этапе. Связано это с незначи-тельной источниковой базой. Поиски мо-гильников римского времени в Курском Посемье специально велись, начиная с послевоенного времени, но значимых результатов до последнего времени не было получено.

Первые свидетельства о существо-вании могильников позднеримского пе-риода относятся к рубежу XIX и XX вв. В это время под Рыльском возле городища Синайка, по сообщениям местных газет были обнаружены погребения в виде

рис. 4. Подъемный материал с территории могильника: а — брон-

за, железо, b — брон-за, c—e — сердолик,

f — железо

OIUM * 2011 * 1 2��


урн с пеплом и римские монеты Ком-мода (Кропоткин, 1961, с. 45). Никаких подробностей об этих находках больше неизвестно.

На протяжении ХХ в. были найде-ны несколько отдельных погребений и небольших могильников. В 1909 году Д.Я. Самоквасовым был открыт могиль-ник на дюне у д. Шмырево на Сейме в современном Обоянском районе, коли-чество раскопанных тогда погребений неизвестно, среди находок отмечены бронзовая подвеска с красной эмалью, булавка, проволочные кольца, обломок витого браслета, серебряный перстень, стекляные бусы, железные ножи, пряс-лица. Местные жители на этой дюне собирали римские монеты II в. н. э. (Са-моквасов, 1915). В 1978 г. Е.А. Горюнов исследовал 2 погребения по обряду кремации на этом памятнике (Горюнов, 1978). Одно представлено урновой кре-мацией, второе безурновой с фрагмен-тами лепных сосудов. Исследователь констатировал отсутствие объектов от-носящихся к черняховскому периоду. В 1949 г. А.Е. Алихова во время раско-пок селища-3 у д. Авдеева расположен-ном на высоте 13—18 м от уреза воды р. Сейм, выявила 5 погребений по обря-ду трупосожжения. Кальцинированные кости помещались в округлых могильных ямах диаметром 30—55 см и глубиной 15 см. В погребениях найдены бронзовая бляшка, пластинка, обойма и стеклянная бусина (Алихова, 1963, с. 83, 84). Непо-далеку от селища 2 А.Е. Алихова в 1950 г. исследовала два, а позже в 1971 году Э.А. Сымонович еще пять, похожих безынвентарных погребений. Датировка этих погребений весьма расплывчата, но скорее всего они связаны с ранним сред-невековьем.

В 1963 г. на Замощанской дюне на р. Суджа в Суджанском районе Ю.А. Лип-кингом были раскопаны три погребения и прослежены следы еще четырех погре-бений (Липкинг, 1979, с. 5—8). Погребе-ние 1 совершенно под сводом глиняной обмазки, на глубине 50—55 см находи-лись три сосуда (2 лепных, 1 круговой). Возле сосудов найдены бронзовые плас-тинки с отверстиями и два биконических пряслица или грузила. Погребение 3 вы-явлено на глубине 80—88 см, границы ямы четко не прослеживались. Ю.А. Лип-кинг предполагал, что яма была оваль-ной формы, вытянутой с запада на восток размерами 1,5 × 1 м. В инвентаре восемь сосудов (3 круговых, 5 лепных). В одном из горшков находилась кость коровы. Ни-

каких следов погребального костра, каль-цинированных костей не отмечено. К со-жалению, эти раскопки были очень плохо документированы, но, во всяком случае, два комплекса с черняховской круговой посудой на могильнике представлены. Разрушенные погребения представлены пятнами с кусочками кальцинированных костей на глубине 30—45 см и черепка-ми лепных и круговых сосудов.

В 1960—1970-х гг. в Курской облас-ти предпринимались попытки целена-правленного обнаружения могильника (Сымонович, 1970), поиск велся в пой-менной части долин, ориентируясь на представления о «раннеславянском» по-гребальном обряде.

В 1986—1987 году Н.А. Тихомиров обнаружил и исследовал три погребения возле поселения Гочево 1 в Беловском районе на дюне в пойме левого берега р. Псел. Погребение 1 совершено в урне покрытой нижней частью другого сосуда. В урне содержались кальцинированные кости с остатками погребального кос-тра. Погребение 2 ограблено, от него сохранились кости лошади и бронзовая двучленная подвязная фибула, погребе-

рис. 5. Расположение погребений (а — по-селение Пены-1; b — поселение Пены-2; c — могильник)

2�0 OIUM * 2011 * 1


ние 3 — безынвентарное трупоположе-ние (Тихомиров, 1986; Археологическая карта…, 1998, рис. 142). Судя по фибуле, погребение могло относится к поздне-римскому периоду, но дочерняховскому этапу. В 1993 г. А.М. Обломский обследо-вал край первой надпойменной терассы (0,5—3 м над уровнем воды) левого бе-рега р. Сейм у д. Званное в Глушковском районе, где в распашке найдена лепная керамика и значительное количество кальцинированных костей (Археологи-ческая карта…, 1998, с. 160). Находка предположительно отнесена к колочин-ской культуре.

Ближайший к могильнику у пос. им. Карла Либкнехта и самые северные из черняховских могильников были исследо-ваны в районе г. Сумы на р. Псел (Сумы и Сумы-Сад) 2. Первый могильник в г. Сумы был открыт в 1958 г. при постройке дома 18 по ул. Павлова. Обследован В.А. Богу-севичем, а в 1960 г. небольшие работы там провела Е.В. Махно. Были открыты пять погребений — четыре трупоположе-

ния и одна кремация. Часть погребений были разрушены при строительстве. Кре-мация безурновая ямная (Махно, 1967, с. 28—34). Могильник располагался на левом берегу ручья Стрелка, примерно в 1 км от его впадения в правый приток Псла р. Сумка. В 1983 г. выявлен могиль-ник в поселке Сад, расположенном к юго-западу от г. Сумы. Могильник распо-ложен на левом берегу р. Сухоносовка приблизительно в 3 км от впадения ее в р. Сумка. Проведенные Г.М. Некрасовой в 1983—1984 гг. охранные исследования позволили изучить 11 погребений, из ко-торых одно являлось кенотафом (Некра-сова, 1985, с. 75). Расстояние между дву-мя могильниками около 4 км.

Следует также отметить наличие в регионе трех погребений высокого со-циального ранга, которые вполне могли быть связаны с финальным этапом чер-няховской культуры. В 1848 г. в д. Пани-ки на Винном лугу (логу) как установил А. Шпилев (2004, с. 203) была найдена золотая гривна и стеклянный кубок с гравированными пантерами, условия находки позволяют предположить связь вещей с размытым погребением. В 1917 (1919) г. в д. Большой Каменец крестья-нами была найдена и разграблена моги-ла с каменной выкладкой, расположен-ная в берегу ручья Каменец, одного из истоков р. Суджа, в инвентаре которой были золотая гривна, серебряные сосу-ды. Позже в 1929 г. в 300 м ниже по те-чению от первой находки под склоном дети нашли золотую цепь и два браслета (Мацулевич, 1934). В 2010 г. было откры-то еще одно разрушенное погребение представителя воинской знати у д. Вол-никовка Фатежского р-на. Датировка ве-щей из первых Старосуджанских «кла-дов» установленная Мацулевичем, в пределах конца IV — начала V вв. совпа-дает с финалом большинства памятников черняховской культуры на левобережье Днепра. Волниковка судя по имеющим-ся вещям датируется не позднее фазы D2 что позволяет синхронизировать ее с поселениями Льговско-Фатежской груп-пы финальной для черняховских древ-ностей Посеймья. «Старосуджанские» и «Обоянский» «клады» напротив распо-лагаются в зоне концентрации памятни-ков III—IV вв. н. э.

Перечисленными выше фактами практически и исчерпываются сведения о погребальном обряде в регионе. За ис-ключением Замощанской дюны убеди-тельных фактов позволяющих связывать рядовые погребения с черняховским

рис. 6. Случайная на-ходка из пос. Иванино Курчатовского района

2 В настоящее время там выявлен ряд

новых могильников (устное сообщение

В.В. Приймака)

OIUM * 2011 * 1 2�1


этапом заселения в Курском Посемье не было. На карте (рис. 7) показаны мо-гильники и отдельные погребения, обна-руженные на левобережье Днепра. Сле-дует обратить внимание, что более или менее представительная и опубликован-ная выборка погребений имеется только на трех могильниках (Успенка, Боромля, Компанийцы) 3. Одна из причин такой ситуации характерна для всей террито-рии черняховской культуры. Грунтовый могильник довольно трудно выявить на местности, и даже распахиваемая по-верхность не всегда позволяет с перво-го раза обнаружить следы погребений. Вторым фактором уже локального свойс-тва было сложившееся представление о характере местных памятников поздне-римского времени — как преимущест-венно «раннеславянских», «киевских», для конца III — IV вв. «киевских с черня-ховским влиянием». Исходя из этого, по-иски могильников велись в поймах рек, на дюнных возвышениях, оставляя без внимания удаленные от рек участки тер-рас. Однако учитывая накопленные дан-ные о характере крупных поселений в Посеймье, справедливо будет предполо-жить, что распространение черняховских

рис. 7. Могильники, отдельные погребе-ния, случайные находки на Левобережье Днепра относящиеся к позднеримскому времени: а — могильники раскопанные (до 10 погребений); b — могильники раскопанные (свыше 10 погребений); с — могильники известные по раз-ведкам; d — отдельные погребения и случайные находки; e — погребения знати конца IV — первой половины V в. н. э. 1 — Барышевка; 2 — Цибли; 3 — Гречаники; 4 — Чубуки; 5 — Винен-цы; 6 — Переяславль-Хмельницкий; 7 — Стовпяги; 8 — Денисы; 9 — Хоцки; 10 — Малая Каратуль; 11 — Соснова; 12 — Иржево; 13 — Гурбинцы; 14 — Кле-цы; 15 — Малая Девица; 16 — Белоцер-ковцы; 17 — Беребинцы; 18 — Лохвица; 19 — Снятин; 20 — Волчек (Вовчик); 21 — Савинский; 22 — Клепачи; 23 — Ва-сютинцы; 24 — Жовнин; 25 — Градижск; 26 — Максимовка; 27 — Яременки; 28 — Компанийцы; 29 — Ковали; 30 — Барановка; 31 — Писаревка; 32 — Новоселовка; 33 — Ступы; 34 — Кантемировка; 35 — Водяное; 36 — Пав-люковка; 37 — Пересечное; 38 — Буды; 39 — Ново-Покровка; 40 — Большая Даниловка; 41 — Мечебелово; 42 — Пре-лестный; 43 — Березовка; 44 — Великий Самбор; 45 — Успенка; 46 — Сумы; 47 — Замощанская дюна; 48 — Большая Писаревка; 49 — Свинковка; 50 — Сумы-сад; 51 — Сумы 2; 52 — Боромля; 53 — Родной край-1; 54 — Воронцовка; 55 — Войтенки; 56 — Гочево; 57 — Голо-вино; 58 — Гридасово; 59 — Большой Каменец; 60 — Паники; 61 — Рыльск (Синайка); 62 — Пены; 63 — Авдеева; 64 — Волниковка

памятников не останавливается в районе г. Сумы, а продолжается далее на север. В Курском Посемье черноземы поднима-ются на север до левого берега Сейма, и распространяются на восток от правого притока Сейма р. Тускарь. Правобережье Сейма занято подзолистыми почвами, и, по всей видимости представляло в I тысячелетии покрытую лесом сильно пересеченную расчлененную глубоки-ми балками возвышенность от Фатежа до Льгова и от Дмитриев-Льговского до излучины Сейма южнее Рыльска. Чер-няховская культура, как уже не раз было замечено, распространялась на северо-восток по черноземным областям Под-непровья (Кропоткин, Кропоткин, 1988, с. 176).

На данном этапе изучения нового па-мятника не следует торопиться с выводами относительно его характера, однако оче-видна связь с традициями погребального обряда характерными для известных черня-ховских памятников Левобережья Днепра. Дальнейшие исследования на обнаружен-ном могильнике возле поселка им. К. Либ-кнехта позволят уточнить особенности погребального обряда местного населе- ния.

3 Наиболее полно в настоящее время исследован могильник на поселении Войтен-ки (более 150 погребе-ний), но материалы его не опубликованы.

2�2 OIUM * 2011 * 1


ЛитерАтурААрхеологическая карта России. Курская об-ласть. — М., 1998. — Ч. 1.Алихова А.е. Авдеевское селище и могильник // МИА. — 1963. — № 108.Гороховский е.л. Хронология черняховских могиль-ников Лесостепной Украины // Тр. V Междунар. конгр. археологов-славистов. — К., 1988. — Т. 4.Горюнов е.А. Отчет о работе днепровской левобе-режной экспедиции ЛО ИА АН СССР в 1978 году / Архив ИА РАН. — 1978. — Р-1 № 7183.кропоткин В.В. Клады римских монет на территории СССР // Археология СССР. — САИ. — М., 1961. — Г4—4.кропоткин А.В., кропоткин В.В. Северная грани-ца распространения амфор римского времени в Восточной Европе // МЧК. — М., 1988.липкинг Ю.А. Замощанская дюна под Суджей // МЧК. — М., 1979.мацулевич л.А. Погребение варварского князя в Вос-точной Европе // ИГАИМК. — Л, 1934. — Вып. 112.махно е.В. Могильник черняховского типа в горо-де Сумы // МИА. — 1967. — № 139.Некрасова Г.м. Охороннi розкопки черняхiвсько-го могильника поблизу м.Суми // Археологiя. — 1985. — Вип. 50.радюш О.А. Исследования поселения III—IV вв. н. э. у пос. им. Карла Либкнехта (Пены) в Курском Посемье // Germania-Sarmatia II. — Курск; Калининград, 2010.самоквасов Д.я. Дневник раскопок в окрестностях с. Гочева Обоянского уезда Курской губернии, про-изведенных проф. Д.Я. Самоквасовым в августе 1909 года. — М., 1915.сымонович Э.А. Отчет Сейминского отряда ИА АН СССР о работах в Курской области в 1970 г. / Архив ИА РАН. — 1970. — Р-1. — № 4259.

сымонович Э.А., кравченко Н.м. Погребальные обряды племен черняховской культуры // САИ. — М., 1983. — Д1—22.тихомиров Н.А. Отчет об охранных исследованиях Курского областного краеведческого музея возле с. Гочево в Беловском районе Курской области в 1986 г. // Архив ИА РАН. — 1986. — Р-1 № 11680, 1986.Шпилев А.Г. К уточнению места нахождения «обо-янского клада» 1849 г. // Культурные трансформа-ции и взаимовлияния в днепровском регионе на исходе римского времени и в раннем средневеко-вье. — СПб., 2004.Wołągiеwicz R. Ceramika kultury wielbarskiej miedzy Bałtykiem a Morzem Czarnym. — Szczecin, 1993.

SummaryIn this publication data on three burials of a

new burialground on the average a watercourse the Seim (the left in flow of the river Desna), located near Chernyakhovsk settlement of Peny (Karl Libknech-ttown) are resulted. All burials are made on a ceremo-ny of cremation and accompanied basically by vessels. Burial 1 — the destroyed cremation; 2—3 — Crema-tion in an urn. In accompanying stock the circular pot-ter’s ware is presented basically: a three-manual vase, bowls, a cup, a tiny pot. Only in burial 1 it is found Bronze brooch. Besides from a surface some finds also concerning burials have been collected: Bronze-brooch, a knife, beads from a cornelian, a framework from a buckle. Almost all things bear traces of stay in fire.

Features of an arrangement of a burialground and burialceremony allow to connect a new burial-ground with the Chernyakhovsk population.

OIUM * 2011 * 1 2��

АВУ — Археологічні відкриття в УкраїніАДІУ — Археологія і давня історія УкраїниАДУ — Археологічні дослідження в УкраїніАІ УК ЧОДА — Археологічна інспекція управління культури Черкаської обласної держав-

ної адміністраціїАЛЛУ — Археологічний літопис Лівобережної УкраїниАП УРСР — Археологічні пам’ятки УРСРВХНУ — Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. КаразінаГСАЕ ХНУ — Германо-Слов’янська археологічна експедиція Харківського Національно-

го університету імені В.Н. КаразінаЗап. НТШ — Записки Наукового Товариства ім. Т. ШевченкаІА НАН України — Інститут археології Національної академії наук УкраїниИА НАН Украины — Институт археологии Национальной академии наук УкраиныИА РАН — Институт археологии Российской академии наукИГАИМК — Известия Государственной академии материальной культурыКНУ — Київський Національний університет імені Тараса ШевченкаКСИА — Краткие сообщения Института археологии Академии наук СССР / Краткие

сообщения Института археологии РАНКСИА АН УССР — Краткие сообщения Института археологии АН УССРМАИЭТ — Материалы по археологии, истории и этнографии ТаврииМДАПВ — Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і ВолиніМИА — Материалы и исследования по археологии СССРМЧК — Могильники черняховской культурыНА ІА НАН України — Науковий архів Інституту археології Національної академії наук УкраїниНА ИА НАН Украины — Научный архив Института археологии Национальной академии наук

УкраиныНА АІ УК ЧОДА — Науковий архів Археологічної інспекції управління культури Черкаської

обласної державної адміністрації.НЭ — Нумизматика и эпиграфикаРА — Российская археологияСА — Советская археологияСАИ — Свод археологических источниковТр. … АС — Труды … Археологического СъездаТр. ГИМ — Труды Государственного исторического музеяУІЖ — Український історичний журналХНУ — Харківський Національний університет ім. В.Н. КаразінаAH — Archaeologica HungaricaAM — Arheolologia MoldoveiBAR — British Archaeological ReportsBRGK — Bericht der Römisch-Germanischen KommisionPG — Peregrinatio GothicaPZ — Prähistorische Zeitschrift.SA — Slowenska archaeologia

список скорочень

2�� OIUM * 2011 * 1

АВРАМЕНКО Мар’яна Олексіївна — студент магістерської програми Національного університету «Києво-Могилянська академія».

АКІМОВ Денис Валерійович — кандидат історичних наук, доцент Воронезького державного уні-верситету.

ВАРАЧОВА Ксенія Григорівна — старший лаборант науково-дослідної лабораторії Германо-Слов’янскої археологічної експедиції ХНУ ім. В.Н. Каразіна.

ВОЙНАРОВСЬКИЙ Віктор Миколайович — кандидат історичних наук, старший науковий співробіт-ник відділу археології Інституту українознавства ім. І. Крипякевича НАН України.

ВОЛОДАРЕЦЬ-УРБАНОВИЧ Ярослав Володимирович — аспірант ІА НАН України.ГОПКАЛО Оксана Вікторівна — кандидат історичних наук, старший науковий співробітник ІА НАН

України.ГОРБАНЕНКО Сергій Анатолійович — кандидат історичних наук, старший науковий співробітник ІА

НАН України.ДІДЕНКО Сергій Васильович — старший науковий співробітник Національного музею історії України.ЖАРОВ Геннадій Вікторович — науковий співробітник ДП НДЦ «Охорона археологічної спадщини

України» ІА НАН України.КАЗАНСЬКИЙ Михайло Михайлович — доктор історичних наук, співробітник Національного центру

наукових досліджен та центру по вивченню історії та цивілізації Візантії.КОЗАК Денис Никодимович — доктор історичних наук, професор, завідувач відділу ІА НАН України.КУшТАН Дмитро Павлович — кандидат історичних наук, співробітник відділу первісної археології

Кримського філіалу Інституту археології НАН України.ЛЮБІЧЕВ Михайло Васильович — кандидат історичних наук, доцент завідувач науково-дослідною

лабораторією Германо-Слов’янскої археологічної експедиції ХНУ ім. В.Н. Каразіна.МАГОМЕДОВ Борис Вікторович — доктор історичних наук, провідний науковий співробітник ІА

НАН України.МИЗГІН Кирило Валерійович — кандидат історичних наук, старший лаборант науково-дослідної

лабораторії Германо-Слов’янскої археологічної експедиції ХНУ ім. В.Н. Каразіна.ПЕТРАУСКАС Олег Валдасович — кандидат історичних наук, старший науковий співробітник ІА НАН

України.ПЕТРОВ Віктор Платонович — доктор історичних наук.РАДЮш Олег Олександрович — науковий співробітник ІА РАН.ТЕРПИЛОВСЬКИЙ Ростислав Всеволодович — доктор історичних наук, професор, завідувач кафед-

рою археології та музеєзнавства КНУ ім. Тараса Шевченка.ТИЛІЩАК Володимир Семенович — науковий співробітник ІА НАН України.шИшКІН Руслан Германович — кандидат історичних наук, доцент Інституту історичної освіти На-

ціонального педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова.шУЛЬТЦЕ Ердмуте — доктор, науковий співробітник Євроазійського відділу Германського археоло-

гічного інституту.

нАШі АВтори

Date post:	11-Nov-2023
Category:	Documents
Upload:	rambler
View:	0 times
Download:	0 times

Черняхівська культура: матеріали досліджень / OIUM. —...

Documents