› ... › 123456789 › 33… · Web viewМІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ...

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МЕДИЧНИЙ ІНСТИТУТ

УДК 616.12-008.331.1-039.57:004

Матвієнко Ганна Володимирівна

ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ХВОРИХ НА АРТЕРІАЛЬНУ

ГІПЕРТЕНЗІЮ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ТРИВАЛОСТІ

РОЗМОВ ПО СТІЛЬНИКОВОМУ ЗВ'ЯЗКУ

14.01.02- внутрішні хвороби

Робота на здобуття кваліфікаційного ступеня магістра

Науковий керівник:

Атаман Юрій Олександрович

Канд. мед. наук, доцент кафедри сімейної медицини з курсами

пропедевтики внутрішніх хвороб та ендокринології

Суми – 2013

PAGE \* MERGEFORMAT41

ЗМІСТПерелік умовних позначень

Вступ………………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Огляд літератури………………………………………………………….5

1.1 Якість життя у хворих на артеріальну гіпертензію та фактори, що на

неї впливають ……………………………………………………………5

1.2 Порушення серцево-судинної системи при користуванні пристроями

з електромагнітним випромінюванням ………………………………12

Розділ 2. Матеріали та методи дослідження……………………………………24

2.1 Матеріали дослідження…………………………………………………24

2.2 Методи дослідження……………………………………………………26

Розділ 3. Аналіз та обговорення результатів…………………………………….29

Розділ 4. Висновки…………………………………………………………………39

Розділ 5. Практичні рекомендації…………………………………………………40

Список літератури………………………………………………………………….41


ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ОЗНАЧЕНЬАГ- артеріальна гіпертензія

АЛТ- аланінамінотрансфераза

АСТ- аспартатамінотрансфераза

АТ- артеріальний тиск

ВООЗ- Всесвітня організація охорони здоров`я

ДНК- дезоксірибонуклеінова кислота

ЕКГ- електрокардіографія

ЕхоКС- ехокардіографія

ЗХС- загальний холестерин

КДО- кінцево-діастолічний об’єм

КДР- кінцево-діастолічний розмір

КСО- кінцево-систолічний об’єм

КСР- кінцево-систолічний розмір

ЛПВЩ- ліпопротеїди високої щільності

ЛПНЩ- ліпопротеїди низької щільності

ЛШ- лівий шлуночок

МОЗ- Міністерство охорони здоров’я

РНК- рибонуклеінова кислота

ТГ- тригліцериди

ЧСС- частота серцевих скорочень

BP- інтенсивність болю

GH- загальний стан здоров’я

MH- психологічне здоров’я

PF- фізичне функціонування

RE- рольове емоційне функціонування

RP- рольове фізичне навантаження

SF- соціальне функціонування

VT- життєздатність


ВСТУПАктуальність дослідження Артеріальна гіпертензія посідає одне з провідних місць серед чинників

погіршення якості та скорочення тривалості життя населення усього світу.

Суттєву роль у реалізації чинників ризику в сучасному суспільстві відіграє

негативна зміна способу життя, пов’язана з обмеженням фізичної активності,

збільшенням калорійності харчових продуктів і невпинним зростанням

емоційно-стресових навантажень. Усе це потенціює основні модифікуючи

фактори ризику виникнення серцево-судинних захворювань, що стали

негативним надбанням прогресу: артеріальна гіпертензія, цукровий діабет,

ожиріння.

Але не зважаючи на всебічне і своєчасне висвітлення у спеціалізованій

літературі тактики ведення хворих на артеріальну гіпертензію питання

медикаментозного лікування, ми маємо враховувати, що в наш час розвинутих

інноваційних технологій та мегаполісів спосіб життя хворих на артеріальну

гіпертензію значно змінився. Стрімкий розвиток глобальних інформаційних

мереж значною мірою сприяє загальному прогресу суспільства. Сьогодення

вимагає направити свій погляд на екзогенні фактори, що впливають на перебіг

артеріальної гіпертензії, зокрема на соціально-побутові умови проживання,

несприятливі погодні чинники, характер харчування та ряд інших впливів, що

можуть змінювати життєдіяльність хворого організму. Ряд авторів відносять до

таких чинників широке використання стільникового зв’язку.

Актуальність проведеного нами дослідження зумовлена високою

поширеністю мобільного зв’язку в Україні та за її межами, що спричиняє

необхідність рахуватися з цим зовнішнім фактором, який за даними деяких

досліджень, може чинити несприятливий вплив на серцево-судинну систему.

Електромагнітні впливи надвисокої частоти, що генеруються пристроями

стільникового зв’язку можуть мати велике значення у хворих на таке

розповсюджене захворювання, як артеріальна гіпертензія, завдяки дезадаптації


та дисбалансу вегетативної нервової системи викликати погіршення перебігу

цього захворювання та якості життя хворих на цю недугу.

Мета дослідження Метою дослідження було визначення якості життя хворих на артеріальну

гіпертензію в залежності від тривалості розмов по мобільному телефону.

Завдання1. Оцінка клініко-лабораторних та інструментальних показників у

досліджуваних хворих на артеріальну гіпертензію.

2. Встановлення часу тривалості розмов по мобільному телефону

протягом доби особами з підвищеним артеріальним тиском.

3. Визначення якості життя у хворих на артеріальну гіпертензію.

4. Проведення порівняльного аналізу показників, що характеризують

якість життя між групами пацієнтів, що користуються мобільними пристроями

короткий та тривалий період часу.

Об`єкт дослідження

Хворі на артеріальну гіпертензію різних вікових груп (від 40до 92 років), з

тривалість розмов по мобільному телефону до та більше 30 хвилин.


РОЗДІЛ І.

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Якість життя у хворих на артеріальну гіпертензію та фактори, що на

неї впливають

У XXl ст. значна розповсюдженість артеріальної гіпертензії залишається

провідною медико-соціальною проблемою, яка привертає увагу інтерністів в

усьому світі. Артеріальна гіпертензія – найбільш поширене неінфекційне

захворювання на Землі, що значною мірою визначає високу смертність осіб

працездатного віку та інвалідність від серцево-судинних і цереброваскулярних

захворювань. Це не тільки захворювання, яке знижує якість життя, але й

фактор, що призводить до ряду ускладнень.

Із впевненістю можна сказати, що проблема артеріальної гіпертензії за

останні 20 років найретельніше досліджується, найчастіше дискутується і

найдетальніше висвітлюється як у світовій, так і в українській медичній

літературі, рекомендаціях та настановах.

Останнім часом в структурі захворюваності і смертності домінуюче місце

посіли хвороби, пов’язані із зміною екологічного стану навколишнього

середовища, з впливом на людину виробничих і соціальних факторів в умовах

науково-технічного прогресу. Несприятлива екологічна обстановка впливає на

формування серцево-судинної патології та асоційованих факторів ризику

артеріальної гіпертензії. Зростання захворюваності на артеріальну гіпертензію

тісно пов’язане з екологічними, соціально-економічними умовами, а також зі

способом життя, звичками, харчуванням, взаєминами з оточуючими. Цю недугу

без перебільшення можна назвати глобальною проблемою сучасної медицини.

За даними опублікованими в журналі Lancet, в даний час в країнах, що

розвиваються число хворих з підвищеним артеріальним тиском становить 639

млн., в розвинених-333 млн. чоловік. В даний час за рівнем смертності

(насамперед від серцево-судинних захворювань) Україна як і раніше займає


одне з лідируючих місць в Європі [1]. За даними офіційної статистики МОЗ, на

1 січня 2011 року в Україні зареєстровано 12 122 512 хворих на артеріальну

гіпертензію, що становить 32,2 % дорослого населення країни. Спостерігається

стійке зростання поширеності артеріальної гіпертензії — більше ніж удвічі

порівняно з 1998 р. та на 170 % порівняно з 2000 роком. Поширеність

артеріальної гіпертензії серед хвороб системи кровообігу у дорослих (18 років і

більше) становить 46,8 %, тобто майже половина пацієнтів з хворобами

системи кровообігу має підвищений артеріальний тиск. З практичної точки зору

найбільше значення мають комбінація артеріальної гіпертензії з ішемічною

хворобою серця та цереброваскулярними хворобами. У 2010 році поширеність

комбінації артеріальної гіпертензії та ішемічної хвороби серця серед дорослого

населення становила 63,3 % випадків, захворюваність — 58,8 %. Порівняно з

1999 р. наведені показники зросли відповідно на 25,1 (з 50,3 до 63,3 %) і 29,8 %

(з 45,3 до 58,8 %), що можна вважати наслідком підвищення рівня діагностики

артеріальної гіпертензії. У хворих із цереброваскулярними хворобами

(дорослого населення) показник поширеності артеріальної гіпертензії становив

64 %, захворюваності — 56,5 %. Порівняно з 1999 р. ці показники також зросли

— на 25,2 і 35,5 % відповідно. Виходячи з наведеної інформації, артеріальну

гіпертензію потрібно розглядати як провідний фактор ризику розвитку

кардіальної і цереброваскулярної патології, який суттєво впливає на тривалість

життя населення України. В Україні, за даними епідеміологічних досліджень,

стандартизований за віком показник поширеності артеріальної гіпертензії у

міській популяції становить 29,6 % як у чоловіків, так і у жінок. У сільській

популяції поширеність артеріальної гіпертензії вища — 36,3 %, у тому числі

серед чоловіків — 37,9 %, серед жінок — 35,1 %. При аналізі структури

артеріальної гіпертензії за рівнем артеріального тиску у 50 % хворих виявлено

гіпертензію 1-го ступеня, у кожного третього — артеріальну гіпертензію 2-го

ступеня, у кожного п’ятого — артеріальну гіпертензію 3-го ступеня.

Аналіз структури артеріальної гіпертензії за рівнем систолічного та

діастолічного артеріального тиску свідчить, що як у сільській, так і в міській PAGE \* MERGEFORMAT41

популяціях найбільш поширеною формою є змішана артеріальна гіпертензія,

яку реєструють у 2/3 осіб із підвищеним артеріальним тиском, найменш

поширеною — ізольована діастолічна артеріальна гіпертензія (12 % серед

міського і 8 % серед сільського населення). У сільській популяції поширеність

ізольованої систолічної артеріальної гіпертензії в 3,6 раза вища, ізольованої

діастолічної артеріальної гіпертензії, і на 34 % перевищує поширеність

ізольованої систолічної артеріальної гіпертензії у міській популяції. Серед осіб

із підвищеним артеріальним тиском знають про наявність захворювання 67,8 %

сільських і 80,8 % міських мешканців, лікуються відповідно 38,3 та 48,4 %,

ефективність лікування становить 8,1 та 18,7 %. Отже, ситуація щодо контролю

артеріальної гіпертензії незадовільна як у сільській популяції, так і в міській,

проте у сільській місцевості вона вкрай несприятлива [2]. За даними Державної

служби статистики України, за 2011 рік в країні померли 664 588 осіб, при

цьому переважна більшість - 440 452 осіб (66.3%) - від серцево-судинних

захворювань.

Частота артеріальної гіпертензії в популяції залежить від віку і статі. Так, з

віком її розповсюдженість істотно збільшується як у жінок, так і у чоловіків.

При цьому наголошується наступна закономірність: у віковому діапазоні від 30

до 50-60 років поширеність артеріальної гіпертензії вище серед чоловіків, після

50-60 років – серед жінок. Однією з основних причин значного зростання

поширеності артеріальної гіпертензії у жінок старше 50 років є настання

менопаузи . За даними епідеміологічних досліджень, у жінок після 49-53 років

протягом наступних 4-5 років частота артеріальної гіпертензії подвоюється і в

клімактеричному періоді становить більше 50%. Це, у свою чергу, підвищує

ризик розвитку ішемічної хвороби серця в 3 рази, мозкового інсульту – в 7

разів. З кожним наступним десятиліттям життя частота смерті жінок від

серцево-судинних захворювань зростає в 3-5 разів [10].

У розвитку та прогресуванні захворювання важливу роль відіграють

фактори ризику. Для проведення профілактичних заходів важливі модифіковані

фактори ризику артеріальної гіпертензії, основними з них визнаються-стреси, PAGE \* MERGEFORMAT41

надмірна маса тіла, гіподинамія, схильність до підвищеного вживання солі,

зловживання алкоголем, тютюнопаління. Ці фактори, за висновком багатьох

вчених, прямо чи опосередковано впливають на виникнення і розвиток

захворювання.

Дані літератури свідчать про погіршення якості життя у пацієнтів з

артеріальною гіпертензією. Клінічні дослідження, проведені зарубіжними та

вітчизняними вченими, демонструють можливості поліпшення життєвого

прогнозу і якості життя хворих на артеріальну гіпертензію. при проведенні

адекватної терапії, позитивної мотивації та величезній праці з боку самого

хворого з подолання своєї недуги і профілактиці факторів ризику [3].

Один з нових критеріїв оцінки надання медичної допомоги з точки зору

самого хворого, що одержав поширення в останні роки - якість життя. За

визначенням ВООЗ - це характеристика фізичного, психологічного, емоційного

і соціального функціонування, заснована на його суб’єктивному сприйнятті. За

останні 30 років з розвитком комп’ютерних та інформаційних технологій стало

можливим проводити достовірні та валідні «вимірювання» якості життя. Вони

відображають стабільні відчуття пацієнта, що залежать від його

інформованості, а тому значною мірою є суб’єктивним.

Особливістю перебігу артеріальної гіпертензії часто є малосимптомність, у

зв’язку з чим захворювання нерідко тривалий час не діагностується, аж до

розвитку ускладнень. Хворі на артеріальну гіпертензію можуть не

усвідомлювати необхідність проведення медикаментозної терапії, незважаючи

на великий вибір гіпотензивних препаратів. Якщо в результаті проведеної

терапії якість життя погіршується, то корисність такого лікування для хворого

істотно знижується, і, навпаки, поліпшення якості життя мотивує хворих до

прийому лікарських засобів [4,5].

Артеріальна гіпертензія є одним з найпоширеніших хронічних

захворювань, для яких в даний час метою терапії є не стільки одужання, скільки

поліпшення функції кровообігу при задовільному якості життя.


Кардинальними факторами, що визначають зниження якості життя у

пацієнтів з артеріальною гіпертензією є, з одного боку фізичний дискомфорт із

супутнім стійким зниженням функціональних можливостей, з іншого -

психоемоційний дискомфорт обумовлений як соціальною дезадаптацією, так і

психічним пригніченням, тривогою, пов'язаними зі сприйняттям своєї хвороби

[6]. ВООЗ визначає якість життя як індивідуальне співвідношення свого стану в

житті суспільства із завданням (бажаннями) даного індивідума з його планами,

можливостями та ступенем загального невлаштування [Корнацький, 2001].

Таким чином, якість життя можна визначити як багатогранне системне

поняття, яке характеризує оцінку людьми власного добробуту. Прийнято

вважати, що якість життя охоплює фізичне і соціальне благополуччя та, як його

сприймає сам пацієнт, дозволяє якісно та цілісно визначити вплив на

перераховані чинники та тих факторів, як захворювання і методика лікування.

Якість життя являє собою досить значний пласт проблем артеріальної

гіпертензії в силу своєї специфіки, акумулюючи медичні, соціальні та

гуманітарні її аспекти. В умовах, коли все більша кількість пацієнтів

отримують стандартну, тобто обумовлену діючих рекомендацій і спрямовану в

першу чергу на продовження їх життя терапію, неминуче актуалізується

необхідність корекції якості їх життя. У зв’язку з цим необхідно враховувати,

що в той час як перспектива прогнозу подальшого виживання для більшості

пацієнтів з артеріальною гіпертензією є невизначеною і нерідко витісняється зі

свідомості, якість життя є найбільш важливим аспектом в їх індивідуальному

особистісному сприйнятті хвороби [7].

Профiлактичнi заходи щодо артеріальної гіпертензії передбачають

впровадження здорового способу життя i корекцiю виявлених факторiв ризику.

Їх модифiкацiя спрямована на:

- обмеження вживания солi в їжi;

- зменшення маси тiла при її надлишку;

- обмеження вживання алкогольних напоїв;

- зменшення вживання їжi насиченої жирами, солодощiв;PAGE \* MERGEFORMAT41

- вiдмову вiд палiння;

- пiдвищення фiзичної активностi в години дозвiлля;

- психоемоцiйне розвантаження та релаксацiю.

Лікування без ліків – це змiна стилю життя, яка в першу чергу залежить вiд

самого хворого. Зменшення ваги тiла перш за все може бути досягнуто за

рахунок зменшення вживання висококалорійної їжi. У осiб з надмiрною вагою

тiла, зменшення її на 10 кг знижує артеріальний тиск на 10 мм. рт. ст.

Збільшення ваги на 10 кг супроводжується зростанням систолічного

артеріального тиску на 2-3 мм. рт. ст. та зростанням дiастолiчного тиску на 1-3

мм. рт. ст. Особлива увага надається зменшенню вживання солi. У осiб з

пiдвищеним артеріальним тиском кiлькiсть споживаної солi має обмежуватись

до 6 г (у середньому за день людина споживає 10 г солi). У людей, якi

вживають алкоголь, артеріальний тиск пiдвищується. Ризик серцево-судинних

захворювань зменшується при помiрнiй фiзичнiй активностi. У цьому планi

рекомендується швидка ходьба протягом 30-40 хвилин зі швидкiстю 3-5 км. на

годину 3-4 рази на тиждень. Палiння, як i вживання алкоголю, пiдвищує рiвень

катехоламiнiв у плазмi кровi. При палiннi значно зростає ризик

атеросклеротичних ушкоджень. Вiдомо, що тiльки у 20-25% хворих, якi

постiйно дотримуються системи змiн способу життя, артеріальний тиск

достатньо знижувався. Щоправда, це стосується помiрної артеріальної

гіпертензії при пiдвищеннi артеріального тиску до 160 мм. рт. ст. Але за будь-

яких обставин змiни стилю життя повиннi проводитися паралельно з

медикаментозною терапiєю. Таке поєднання дозволяє знизити артеріальний

тиск швидше, стабiльнiше, зменшуючи кiлькiсть та дози медикаментозних

препаратів. Свiтовий досвiд показує, що 50% нових випадків артеріальної

гіпертензії можна уникнути, якщо дотримуватися здорового способу життя та

приділяти увагу головним факторам ризику [8,9].

Не зважаючи на багаторічне та різностороннє вивчення етіологічних

факторів артеріальної гіпертензії, багато проблем залишаються до кінця не

встановленими. Так поряд із загальновизнаними факторами ризику є й низка PAGE \* MERGEFORMAT41

несприятливих факторів, що істотно впливають на кардіоваскулярну

захворюваність. Перш за все це наслідки розвитку науковотехнічного прогресу

як на виробництві, так і в побуті. Одним із таких факторів є електричні й

магнітні поля. До електричного і магнітного поля Землі додались

електромагнітне поле штучного походження, шум, вібрація, високі та низькі

температури, іонізуюче випромінювання

Таким чином, якість життя у хворих на артеріальну гіпертензію

визначається багатьма важливими факторами, серед яких одне з чільних місць

посідає спосіб життя. Обмеження впливу на організм несприятливих фізичних,

хімічних та психогенних чинників має своїм наслідком ряд позитивних ефектів,

що мають чимале значення у лікувальному процесі. До таких можна віднести

зниження та стабілізацію артеріального тиску, покращення самопочуття

пацієнтів, збільшення прихильності до антигіпертензивної терапії внаслідок

зменшення фармакологічного навантаження на організм, зниження частоти

розвитку та вираженості ускладнень з боку органів-мішеней, що врешті

призводить до зниження частоти госпіталізації та подовження тривалості життя

хворих. Тому залишається актуальним подальший пошук та встановлення

екзогенних чинників, що можуть спричиняти негативний вплив на перебіг

артеріальної гіпертензії.


1.2 Порушення серцево-судинної системи при користуванні пристроями з

електромагнітним випромінюванням

У зв’язку з широким поширенням мобільного зв’язку виникло питання про

можливі негативні дії електромагнітних випромінювань радіочастотного

діапазону на організм людини. Крім того, електромагнітні хвилі різних

частотних діапазонів набули широкого застосування в промисловості, науці,

техніці, медицині, радіолокації, радіометеорології, радіонавігації, у космічних

дослідженнях, ядерній фізиці й інших напрямках діяльності людини [12]. Під

вплив надвисоких частот (НВЧ) електромагнітного випромінювання

потрапляють робітники телерадіостанцій, персонал транкінгової мережі [21],

авіадиспетчери, військові та моряки, які працюють на радарних установках

[42], працівники метеорологічних радіолокаторів [11, 13].

Чимало вчених, як вітчизняних, так і зарубіжних, вивчали (переважно

експериментально) вплив електромагнітного поля на живий організм.

Результати впливу електромагнітного випромінювання на організм людей та

тварин, що наведені в літературі, є дуже неоднорідними та суперечливими [37].

Епідеміологічні дослідження у даному напрямку розпочалися з 70х років

ХХ сторіччя; спочатку вони проводились у промислово розвинутих країнах, а в

останні роки почалися і в країнах, що розвиваються. З 1983 по 2000 рік загальна

кількість публікацій збільшилася на порядок [39]. Вивченню даного питання

найбільшу увагу приділяли вчені США, Німеччини, Італії та Японії. Серед

робіт, за даними літературних джерел, лідирують епідеміологічні дослідження

(27 %). Дещо менше робіт присвячено експериментальним дослідженням із

розробки моделей на тваринах (21 %); ще 15 % — це експериментальні

дослідження на клітинному і тканинному рівнях та лише 10 % робіт присвячено

клінічним дослідженням.

Відповідно до діючого наказу Міністерства охорони здоров’я СРСР № 555

від 29 вересня 1989 року [28], електромагнітні випромінювання включено до

переліку несприятливих виробничих факторів, при роботі з якими


обов’язковими є попередні й періодичні медичні огляди з метою попередження

професійних захворювань (п. 4.2, «неіонізуючі випромінювання», додаток № 1

до цього наказу). У наказі передбачено всі види робіт із джерелами

електромагнітної енергії різних діапазонів (електричні й магнітні поля

радіочастот) та всі види робіт із джерелами постійних електричних та

магнітних полів. Електромагнітне забруднення довкілля потребує гігієнічного

нормування.

Згідно з даними літератури, захворювання, пов’язані з впливом

електромагнітних випромінювань малої інтенсивності, проявляються у вигляді

граничних нервово психічних розладів у поєднанні з синдромом вегетативної

дистонії, характерними суб’єктивними розладами, порушеннями у центральній

нервовій і серцево-судинній системах, шлунково-кишкового тракту,

репродуктивної функції, імунного статусу, змінами біохімічних та

гематологічних показників крові [26]. Залежно від стадії захворювання виявлені

порушення можуть мати стійкий характер і не зникати після припинення

контакту з електромагнітним полем [27]. До віддалених наслідків хронічного

впливу електромагнітних полів радіочастотного діапазону слід зарахувати

негативний вплив на потомство та синдром раннього старіння організму.

Електромагнітне опромінення людини радіохвилями супроводжується

тепловими та нетепловими ефектами в біологічних тканинах і рідинах.

У зоні генерування електромагнітного поля відбувається безперервний

взаємний перехід електричного поля в магнітне. Електрична компонента

електромагнітного поля поглинається передусім у середовищі, де знаходяться

полярні молекули чи вільні електричні заряди. У якості акцепторів магнітної

компоненти електромагнітного поля можуть виступати гемоглобін і міоглобін,

рухомі електричні заряди, що виникають при окислювальновідновлювальних

реакціях у процесі клітинного метаболізму, а також вільні радикали, що

утворюються під час біохімічних та механіко-хімічних реакцій, і феромагнітні

частинки, які потрапляють у легені людини з повітрям у вигляді пилу.

Поглинання енергії в рідинах, тканинах організму є вкрай нерівномірним [31].PAGE \* MERGEFORMAT41

Надвисокі частотні хвилі викликають порушення нейрогуморальної

регуляції, зміни функції деяких ендокринних залоз, діють на ДНК, РНК,

порушуючи їх функцію. Надвисокі частоти електромагнітного поля впливають

на серцево-судинну, імунну системи, органи травлення, органи зору, кров,

нервову систему.

Дуже важливим є визначення впливу надвисоких частот на захворювання

серцево-судинної системи, зокрема розвиток та особливості перебігу

артеріальної гіпертензії, в осіб, які працюють в умовах тривалого впливу

електромагнітних хвиль.

Патологія серцево-судинної системи, що діагностується у пацієнтів, які

працюють в умовах впливу електромагнітних полів малої інтенсивності [14],

представлена нейроциркуляторною дистонією, гіпертонічною хворобою,

порушенням серцевого ритму, атеросклерозом та міокардіосклерозом. За

даними досліджень, що були опубліковані раніше, відмічається невелике

збільшення систолічного викиду та хвилинного об’єму крові, зниження

периферичного судинного опору, відносно невелике підвищення тонусу артерій

м’язового типу, нерізко виражені зміни ЕКГ (помірні порушення

атріовентрикулярної та внутрішньошлуночкової провідності, нерізкі дифузні

м’язові зміни, ознаки вінцевої недостатності).

Ученими різних країн вивчено вплив надвисоких частот електромагнітного

випромінювання на клітинному рівні на стан кардіоміоцитів і розроблено

математичні моделі впливу електромагнітного поля на клітини серця та судин

[47]. Дослідження механізму впливу електромагнітного поля дозволило

створити фізикоматематичну модель поширення теплоти в серцевій тканині

при радіочастотній абляції [35] та обчислити модель досліджуваної кореляції

між динамікою поширення магнітного поля та електрофізіологічними

процесами у шлуночках серця. Представлені проблеми, пов’язані з впливом на

пейсмейкери серця електромагнітного поля частотою 50/60 Гц та 10–100 Гц in

vitro [39].


Існує 28 робіт із обстеження пацієнтів, опромінених електромагнітними

полями радіочастотного діапазону, включаючи надвисокі частоти, УВЧ,

мікрохвилі, за 45 років — з 1956 по 2001 рік [23]. Аналіз підтверджує існування

синдрому як медичного явища в результаті гострого та хронічного опромінення

електромагнітними полями радіочастотного діапазону з несмертельною

інтенсивністю, рівною чи більшою 10 мВт/см2. До симптомів належать реакції

центральної нервової системи та клінічні ознаки автономних систем, що

проявляються в діенцефальних та астенічних змінах настрою та поведінки.

Клінічні прояви мають серцево-судинну, шлунковокишкову чи ендокринну

природу.

Характер та ступінь вираженості змін у міокарді при 240 мВт/см2

практично не відрізняється від змін при 120 мВт/см2, лише менш активовані

ядра кардіоміоцитів — у 2 рази (р < 0,01). Має місце більш низький рівень

температурних змін у міокарді — не більше 0,5 °С. Установлена гостра дозова

залежність фізико-хімічного стану мембран та хроматину кардіоміоциту,

характер якої визначається більшою локалізацією надвисокочастотного впливу,

ніж зміною температури в міокарді [18]. Під впливом імпульсного

високочастотного електромагнітного поля значимої різниці у концентрації

калію в ізольованій клітині серцевого м’яза не відбувається [57].

Оскільки судинна та нервова системи є складовими електрично збудливих

тканин, можливо, що вони стимулюються електромагнітним полем [25].

Практично відсутні дослідження про вплив професійної дії електромагнітного

поля частотою 50 Гц на нейровегетативну регуляцію серцево-судинної функції.

Проведено аналіз автономної функції (оцінка варіабельності серцевого ритму) у

робітників, які за професійних умов потрапляють під вплив електромагнітного

поля частотою 50 Гц. Результати досліджень підтвердили, що електромагнітне

поле частотою 50 Гц може впливати на нейровегетативну регуляцію серцево-

судинної системи. Зміни варіабельності серцевого ритму, які може створювати

підвищений ризик розвитку ускладнень хвороб серцево-судинної системи

пов’язують з електромагнітними полями частотою 50 Гц [22, 30]. Під впливом PAGE \* MERGEFORMAT41

магнітного поля частотою 50 Гц змінюються середній час між ударами серця

(8% зростання), стандартне відхилення між ударами серця (40% зростання),

загальне число інтервалів між ударами (110 %) [55]. Усе це свідчить про те, що

зміни цих параметрів пов’язані з впливом магнітного поля.

Попередні дослідження показали, що дія електромагнітних хвиль частотою

37 Гц збільшує ноцицептивну чутливість. Під час електромагнітного

випромінювання систолічний тиск значно збільшується [41].

При оцінці наслідків розплющення й заплющення очей під час

однохвилинної дії променя світла сукупно з електричним або магнітним полем

на мелатонін, серотонін та інші нейропередавачі у ділянці шишкоподібної

залози та серця [50], мелатонін був виявлений в синоатріальному вузлі та

правих відділах серця при заплющених очах та в лівих відділах серця, а також у

слинних залозах, шлунку, товстій кишці — при заплющених очах.

Цікаво, що вплив радіочастотних хвиль електромагнітного випромінювання

на людей перед сном уповільнював пульс у першу фазу сну та в період

пробудження [33].

Найбільші зміни з боку серцево-судинної системи виявлені у працюючих із

радарними пристроями [52]. Відзначено вплив на здоров’я імпульсних серій

при частотах повторювання від 5 до 10 Гц, що часто використовуються в

радіочастотних квадрупольних прискорювачах та радарах. Температурна

реакція триває близько секунди, частотний діапазон реакцій — від 200 до 40

кГц, інтервал виміру щільності потужності — від 0,02 до 20 мВт/см2. У плані

підвищення використання таких полів існує необхідність збору детальної

інформації щодо впливу на біологічний та пов’язаний зі здоров’ям аспекти

імпульсних полів.

Фізіологічні, біохімічні та психічні зміни в авіадиспетчерів наближаються

до висхідних після установки автоматизованої радарної системи [49].

Спостерігалося підвищення артеріального тиску через те, що збільшилося

виділення катехоламінів. Секреція стероїдних гормонів значно зменшилась.

При обстеженні робітників цивільної авіації виявлено відносно високий ризик PAGE \* MERGEFORMAT41

розвитку артеріальної гіпертензії та ішемічної хвороби серця та розвитку цих

захворювань у молодому віці [56]. Доведено, що цей факт пов’язаний із

впливом надвисоких частот електромагнітних хвиль.

У спеціалістів, які обслуговують засоби локації, навігації та зв’язку,

виявлено тенденцію до збільшення частоти синдромів вегетативної та судинної

дисфункції. Дані обстеження свідчать про передчасне старіння організму

(збільшення біологічного віку), підвищення артеріального тиску. За

результатами соціальногігієнічного дослідження констатовано високі рівні

поширеності захворювань серцево-судинної системи, в тому числі

гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця в осіб, які обслуговують засоби

локації, навігації та зв’язку. У віковій групі 40–49річних майже 30 %

співробітників служби «ЕРТОС» зареєстровано гіпертонічну хворобу,

коефіцієнт поширення ішемічної хвороби серця становить 27,6 на 100

працюючих. Близько 70 % спеціалістів віком 50 років і старші страждають від

ішемічної хвороби серця [29].

Проаналізовано результати багаторічних досліджень стану здоров’я осіб,

які потрапляли під вплив мікрохвиль, шуму, підвищеної температури.

Встановлено, що поле мікрохвиль, навіть таке, що не перевищує гранично

допустимого рівня поєднано з іншими негативними факторами виробничого

середовища, викликає зміни в серцево-судинній системі, гемостазі.

Встановлено зміни в центральній та периферичній гемодинаміці, що

виражається у збільшенні ударного та хвилинного об’ємів, неадекватному

зниженні периферичного опору, питомого опору, в підвищенні всіх видів тиску,

особливо середньодинамічного, збільшенні пружнов’язких властивостей судин,

переважно м’язового типу [15].

Далі розглянуто деякі експериментальні дані, що отримані протягом

останніх років при вивченні впливу електромагнітних хвиль на стан серцево-

судинної системи у тварин в експерименті. Вираженість змін залежить не

тільки від радіочастотного діапазону, але й від часу та інтенсивності експозиції

[44].PAGE \* MERGEFORMAT41

За результатами біологічного експерименту встановлено закономірності

реакцій відповіді організму експериментальних тварин на вплив

електромагнітного поля надвисокої частоти, створюваних радіолокаторними

засобами спеціального призначення, які характеризувалися односпрямованими

змінами функціонального стану при вивчених варіантах режимів дії і

проявлялися: зрушенням функціонального стану центральної нервової системи,

що виражається у зміні балансу процесів збудження й гальмування з

переважанням гальмування; змінами імунної реактивності організму з

порушенням гуморальної ланки імунної системи та факторів неспецифічного

захисту; порушенням біохімічного гомеостазу; змінами метаболічних процесів,

які свідчать про мембранотропний ефект впливу фактора; зміною

репродуктивної функції, що проявляється гонадотропним і ембріотропним

ефектами [32].

Під час експонування тварин мікрохвилями, особливо при високих

частотах, можуть спостерігатися порівняно великі теплові градієнти. Ці

відмінності в середині організму можуть привести до помітної різниці у ступені

серцево-судинних змін у результаті зміни тривалості експозиції. При

порівнянні теплових та серцево-судинних ефектів експонування однієї

мікрохвильової частоти з ефектами одночасного експонування двома частотами

було виявлено початкове підвищення артеріального тиску з наступним

зниженням та прискорення серцевих скорочень [46]. Щури експонувалися

мікрохвилями в одному з трьох режимів — 1 ГГц, 10 ГГц чи комбінацією 1 та

10 ГГц при еквівалентній питомій швидкості абсорбції для всього тіла 12 Вт/кг.

Безперервне опромінення здійснювали тваринам, які знаходились у Е чи Н-

положенні. Опромінення починали при ректальній температурі 37,5 °С і

продовжували до досягнення летальних температур. В обох положеннях час

виживання був найнижчим у тварин, експонованих 1 ГГц, середнім —

комбінацією 1 та 10 ГГц та найбільшим — у групі тварин, які отримали 10 ГГц.

У процесі опромінення артеріальний тиск спочатку підвищувався, потім


знижувався до настання смерті. Швидкість серцевих скорочень підвищувалася

протягом періоду експозиції.

При вивченні термального розподілу на серцево-судинні відповіді на

тривалу експозицію щурів до 94 ГГц радіочастотного електромагнітного

впливу прослідкували зміни артеріального тиску. Під час опромінення

артеріальний тиск спочатку підвищувався, потім знижувався до настання

смерті. Серцевий ритм збільшувався протягом усього періоду експозиції.

Структура зміни артеріального тиску та серцевого ритму при експозиції до

електромагнітного поля частотою 94 ГГц була подібною до такої при експозиції

до електромагнітного поля більш низьких частот. Досліджено характер змін

двомірної частотної площини при електромагнітному впливі на тварин із

використанням спектральних методів: двомірної частотної площини та

електросигналу (можливо моделювати характер змін електромагнітних полів чи

виконати зворотне завдання, пов’язане з прогнозуванням впливу

електромагнітних випромінювань на серцево-судинну систему) [34].

Досліджено вплив електромагнітного поля на функціональний стан іонних

насосів у міокарді та головному мозку щурів, інтенсивність енергообміну в цих

тканинах, а також рівень перекисного окислення ліпідів у міокарді, головному

мозку та клітинах крові [17]. Оцінена в’язкість мембран саркоплазматичного

ретикулуму, еритроцитів та лімфоцитів та хімічний склад мембран еритроцитів.

Адаптація щурів до електромагнітного поля активує роботу іонних насосів у

міокарді та головному мозку. Припускається, що причиною активації Санасосу

в міокарді та NaKАТФази в головному мозку може бути зміна структурно-

функціональних характеристик мембран унаслідок зниження вільно

радикальних процесів. Електромагнітне поле стимулювало у щурів

інтенсивність процесів еритропоезу.

У тварин під впливом переривчастих електромагнітних випромінювань

надвисокої частоти розвиваються реакції у вигляді посилення десинхронізації

електроенцефалограми, збільшення частоти серцевих скорочень і виникає

апное з подальшою зміною амплітуди та частоти дихання [24]. Дані PAGE \* MERGEFORMAT41

дослідження серцевого ритму щурів, які потрапили під низькоінтенсивне

опромінення електромагнітними хвилями, дозволяють зробити висновок про

вплив міліметрових хвиль на регуляцію серцевого ритму за рахунок

централізації управління й активації симпатичної ланки нервової системи [19].

Досліджували вплив адаптації щурів до електромагнітного поля на

функціональний стан Санасосу саркоплазматичного ретикулуму, інтенсивість

перекисного окислення ліпідів та енергообмін міокарда [16]. Процес адаптації

не змінює швидкості ендогенного дихання, але збільшує взаємозв’язок між

каталітичною активністю та Сатранспортуючою здатністю Санасосу.

Велика кількість досліджень була пов’язана з дією стільникових телефонів.

Вивчаючи вплив мобільних засобів зв’язку на здоров’я людей, зокрема на

серцево-судинну систему, не можна однозначно стверджувати про існування

негативного впливу [36]. Деякі автори заперечують негативний вплив

електромагнітних випромінювань на організм людей і тварин [40]. Багаторічні

дослідження досить суперечливі.

Стільникові телефони та їх базові станції виділяють пульсуючі мікрохвилі

в навколишнє середовище [54]. Їх користувачі потрапляють у поле дії цих

хвиль. За даними деяких авторів, виявлено такі біологічні ефекти, як зміни

електроенцефалограми та артеріального тиску, а також ризик розвитку раку в

людей та тварин. Люди, які проживають поблизу базових станцій мобільних

телефонів, висувають такі скарги: зміни з боку серцево-судинної системи,

порушення сну, збудливість, депресія, нечіткий зір, труднощі щодо

концентрації уваги, нудота, зниження апетиту, головні болі та запаморочення

[38].

Широке використання мобільних телефонів в останні роки порушило

проблему ризику для здоров’я, пов’язаного з впливом високочастотних

електромагнітних полів. Користувачі відзначили головні болі, запаморочення,

оніміння в ділянці стегон та тяжкість у грудній клітці. У 14 добровольців

чоловічої статі досліджували мінливість пульсу. Результат вказує за збільшення

дослідженого параметру, коли мобільний телефон знаходиться близько до PAGE \* MERGEFORMAT41

грудної клітки, та зниження при знаходженні біля голови. Електромагнітні

випромінювачі є причиною змін ЕКГ: показники змінювалися залежно від

місцезнаходження мобільного телефону, однак ці зміни не можуть визнаватися

як суттєві.

Проведено дослідження 530 чоловік з використанням анкетування [53], з

них 270 чоловіків і 260 жінок, які проживають поруч або далеко від базових

станцій мобільного зв’язку. Вісімнадцять різних симптомів, описаних як

симптоми радіочастотної хвороби, вивчені за значеннями х2тесту з корекцією

за Yates. Виявлено симптоми, що люди відчували тільки безпосередньо поруч із

базовими станціями (нудота, втрата апетиту, порушення зору), та ряд

симптомів, що проявлялися на відстані 100 м від станцій (головний біль,

порушення сну, відчуття дискомфорту). У зоні 200–300 м від станцій найбільш

частим проявом є втома.

Деякі серцево-судинні ефекти, що виникали під час радіочастотних

випромінювань, були зареєстровані в епідеміологічних дослідженнях (загальне

зниження частоти пульсу за добу, притуплений циркадний ритм пульсу);

значного впливу на велику кількість кардіологічних змін у лабораторних

дослідженнях добровольців при радіочастотному опромінюванні від

стільникових телефонів не зареєстровано [45]. При вивченні людей, які

піддавалися дії широкого спектра радіохвиль, виявлені зміни рівня

імуноглобулінів та лімфоцитів периферичної крові (у робітників

радіолокаційних та радіо і телекомпаній).

Ряд результатів епідеміологічних спостережень і лабораторних досліджень

вказує на те, що вплив радіочастотного випромінювання низької інтенсивності

на організм не викликає змін частоти серцевих скорочень та величин

артеріального тиску [43]. Випромінювання, інтенсивність якого перевищує

відповідні нормативи, може викликати зміни функціонального стану серцево-

судинної системи, пов’язані з тепловим ефектом опромінення. Випромінювання

більшої інтенсивності може викликати деструктивні зміни в тканинах та

органах [20]. Порушення в системі кровообігу у випадках середньої тяжкості PAGE \* MERGEFORMAT41

зразу після опромінення часто проявляється діенцефальними кризами та

приступами пароксизмальної тахікардії. Надалі розвивається

симптомокомплекс, характерний для судинної гіпотензії, однак можливі й

випадки гіпертензії.

За даними деяких авторів, радіочастотні електромагнітні поля, що

створюються цифровими мобільними телефонами, не впливають на серцеву,

автономну нервову системи, не змінюють варіабельність серцевого ритму під

час сну у здорових молодих людей [47]. Сорок вагітних жінок підлягали

нестресовим дослідженням [48]. Досліджені тримали мобільні телефони в руках

протягом 5 хвилин один раз у режимі розмови, другий раз — просто

включений. Ті самі дослідження (частота пульсу у плода) проводилися за

відсутності мобільних телефонів протягом 10 хвилин. Жодних впливів не

виявлено.

Досліджено 26 молодих добровольців [51], які потрапили під вплив 900

MHz (2 W) GSMвипромінювання та піддалися симульованому вивченню

(плацебо) окремо. Метою дослідження було визначення механізмів серцевої

регуляції в різноманітних станах нервової системи під впливом слабких

електромагнітних хвиль (ЕМХ). Дослідження проводилося у діапазоні від стану

спокою до симпатичної активації (стоячи). Цю процедуру проводили двічі:

один раз зі справжнім опроміненням, другий — із симульованим. ЕКГ

записували в процесі кожного експерименту і порівнювали інтервали RR.

Електрокардіографічні параметри часу та частоти обчислювали для кожної

фази експерименту і при різних опроміненнях. Аналіз даних вказує на те, що не

було постійного значного ефекту в результаті опромінення електромагнітними

хвилями як на головний параметр (середній RR), так і на інші параметри ЕКГ.

Спостерігали слабку взаємодію між деякими параметрами ЕКГ та

опроміненням радіочастотами.

Епідеміологічні дослідження взаємозв’язку між електромагнітним полем

та нераковими захворюваннями обмежені через погрішність у вимірах

опромінення та відсутність чіткого зв’язку між дозою та відповідною реакцією PAGE \* MERGEFORMAT41

в тих дослідженнях, які припускають можливий негативний вплив на здоров’я

[42]. Для прояснення неоднозначних результатів дослідження та уточнення

небезпеки електромагнітного поля для здоров’я вимагається проведення

подальших досліджень.

Дослідження впливу надвисоких частот електромагнітного

випромінювання на живий організм залишається важливою проблемою

сучасної медицини.

Отже, визначення впливу електромагнітного випромінювання надвисоких

частот на серцево-судинну систему потребує подальшого ретельного

дослідження щодо інтенсивності та тривалості випромінювання під час

розвитку і перебігу артеріальної гіпертензії, а також для подальшого

визначення небезпечного рівня впливу електромагнітного поля на організм

людини та розробки методичних рекомендацій стосовно проведення

профілактичних медичних оглядів контингенту робітників, які потрапляють під

існуючий наказ про неіонізуючі випромінювання.

Незважаючи на те,що існують роботи про розвиток патології серцево-

судинної системи під впливом електромагнітного випромінювання і

суперечливі дані деяких авторів про відсутність негативного впливу

електромагнітного випромінювання надвисоких частот на здоров’я людей, ця

проблема натепер є провідною у подальшому вивченні. Вплив

електромагнітного випромінювання на біологічні об’єкти більш глибоко

вивчається в останні 30 років, однак ризик серцево-судинної патології має

тенденцію до зростання, а питання розвитку і перебігу артеріальної гіпертензії

у людей, які потрапляють під тривалий вплив електромагнітного

випромінювання надвисоких частот, зокрема при користуванні стільниковим

зв'язком потребує подальшого вивчення.


РОЗДІЛ ІІ.МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Матеріали дослідження Дослідження проводилося в Сумському обласному клінічному госпіталі

для інвалідів Великої Вітчизняної війни та в Сумській районній лікарні в 2012-

2013 роках. Всього було обстежено 120 хворих, в усіх хворих було

діагностовано артеріальну гіпертензію згідно критеріїв ВООЗ і останніх

рекомендацій Європейського товариства гіпертензії та кардіології. Для

проведення розподілу пацієнтів на групи при поступленні хворих з підвищеним

артеріальним тиском до стаціонару шляхом анкетування визначалася середня

щоденна тривалість користування мобільним пристроєм у режимі виклику. Час

користування стільниковим зв’язком менше 30 хв. на добу вважався

короткотривалим, а більше 30 хв. на добу – довготривалим. В залежності від

цього показника проводився розподіл пацієнтів з підвищеним артеріальним

тиском на групи.

Першу групу (Г-1) склали 60 хворих з великою щоденною тривалістю

користування мобільним зв’язком, а другу (Г-2) – 60 пацієнтів з малою (до 30

хвилин протягом дня). Обидві групи були репрезентативними за віком та

статтю. Тривалість підвищення артеріального тиску відмічалась від трьох до

двадцяти років. Більшість обстежених пацієнтів страждали на ішемічну

хворобу серця, серцеву недостатність, церебральний атеросклероз, мали

порушення периферичного кровообігу. Крім того, проводилося лікування

хронічних обструктивних захворювань легенів, патології гостро-дуоденальної

зони, хронічних запальних захворювань нирок, та іншої супутньої патології,

якщо таку було діагностовано, за загальноприйнятими правилами. Критеріями

виключення з дослідження були захворювання, що могли мати суттєвий вплив

на якість життя: цукровий діабет, підтверджений інсульт протягом попередніх 6

місяців, СН ІІБ-ІІІ ст., функціональний клас ІІІ-ІV за NYHA, стабільна


стенокардія напруги ІІІ-IV класу, нестабільна стенокардія та інфаркт міокарда в

попередні 6 місяців, стани, що супроводжувалися нестабільністю

гемодинамічних показників, підтверджені некоронарогенні захворювання

міокарда, непереносимість застосованих в дослідженні препаратів, тяжка

печінкова та ниркова недостатність будь-якої етіології, рівень систолічної

артеріальної гіпертензії вище 220 мм.рт.ст, патологічні стани, що

супроводжувались вираженим больовим синдромом, а також відмова від участі

в дослідженні.


2.2 Методи дослідження Всім хворим проводили клініко-біохімічне обстеження(клінічний аналіз

крові, біохімічний аналіз крові), інструментальні дослідження (ЕхоКС, ЕКГ),

моніторинг АТ, та заключення вузьких спеціалістів.

Пацієнтам терапевтична доза препаратів підбиралася індивідуально,

препарати призначалися згідно показів. Початкова доза амлодипіну складала

2,5 мг 1 раз на добу, з наступним збільшенням за потребою до 5 мг, 7,5 мг та 10

мг; лізиноприлу – 5 мг 1 раз на добу, з наступним збільшенням за потребою до

10-20 мг, гідрохлортіазиду – 12,5 мг 1 раз на добу, з наступним збільшенням за

потребою до 50 мг, бісопрололу – 2,5 мг 1 раз на добу, з наступним

збільшенням за потребою до 5 мг.

Всім пацієнтам було рекомендовано відмова від шкідливих звичок

(паління та надмірне вживання алкоголю), достатня фізична активність з

максимальним обмеженням ізометричних навантажень, дієта з обмеженням

кухонної солі, низьким вмістом насичених жирів, холестерину, великою

кількістю фруктів та овочів, знежиреними молочними продуктами, раціоном,

збагаченим харчовими волокнами, магнієм, калієм та кальцієм з достатнім

вмістом білка, контроль маси тіла у межах нормальних значень.

Якість життя оцінювали за допомогою опитувальника SF-36 (Short Form

Medical Out comes Study) на 7-14 день перебування хворого у стаціонарі [9, 11].

Вона є комплексною характеристикою фізичного, психологічного, емоційного

та соціального функціонування людини, у медичному аспекті завжди

пов’язаного зі здоров’ям. Визначення якості життя – це простий та надійний

спосіб інтегральної оцінки впливу хвороби на стан пацієнта, включаючи його

фізичний, психологічний стан, взаємовідносини з родичами, медичним

персоналом, оточенням; дозволяє отримати уяву про загальні закономірності

реакції хворого на патологічний процес. Інструменти оцінки якості життя

загальні та специфічні опитувальники, що розроблені експертами провідних

клінічних центрів у відповідності до принципів доказової медицини. SF-36 є

одним з найбільш розповсюджених загальних опитувальників, який PAGE \* MERGEFORMAT41

використовують в 95% випадків для наукових досліджень. Він містить 36

запитань, що складають 8 шкал, які в свою чергу згруповані у два показники –

фізичний компонент здоров’я та психологічний компонент здоров’я. Фізичний

компонент здоров’я складають шкали: «фізичне функціонування», «рольове

фізичне функціонування», «інтенсивність болю», «загальний стан здоров’я»;

психологічний – «соціальне функціонування», «рольове емоційне

функціонування», «психологічне здоров’я» та «життєздатність». Показники

кожної шкали коливаються між 0 та 100; для усіх шкал при повній відсутності

обмежень або порушень здоров’я максимальне значення дорівнює 100.

Шкали якості життя позначаються абревіатурами з англійської мови, їх

назви мають наступні значення:

PF (фізичне функціонування) – шкала, яка оцінює фізичну активність,

що включає самообслуговування, ходу, підйом сходами, перенесення ваги, а

також виконання значних фізичних навантажень. Показник шкали відображає

об’єм повсякденного фізичного навантаження, що не обмежений станом

здоров’я;

RP (рольове фізичне навантаження) – шкала, що показує роль фізичних

проблем в обмеженні життєдіяльності; відображає ступінь, у якому здоров’я

лімітує виконання звичайної діяльності, тобто характеризує ступінь обмеження

виконання роботи або повсякденних обов’язків тими проблемами, що пов’язані

зі здоров’ям;

BP (інтенсивність болю) – оцінює інтенсивність больового синдрому та

його вплив на здатність займатися нормальною діяльністю, включаючи роботу

по дому та поза ним;

GH (загальний стан здоров’я) – оцінює стан здоров’я в теперішній час,

перспективи лікування та резистентність до захворювання;

VT (життєздатність) – має на увазі оцінку відчуття пацієнтом себе

повним сил та енергії;

SF (соціальне функціонування) – оцінює задоволення рівнем соціальної

активності (спілкуванням, проведенням часу з друзями, родиною, сусідами, в PAGE \* MERGEFORMAT41

колективі тощо) та відображає ступінь, у якому фізичний та емоційний стан їх

обмежує;

RE (рольове емоційне функціонування) – оцінює ступінь, у якому

емоційний стан перешкоджає виконанню роботи або іншої повсякденної

діяльності, включаючи більші витрати часу на їх виконання, зменшення обсягу

виконаної роботи, зниження її якості;

MH (психологічне здоров’я) – характеризує настрій, наявність депресії,

тривоги, оцінює загальний показник позитивних емоцій.

В комплекс обстеження входили також вимірювання АТ за методом

Короткова, електрокардіографія, визначення ліпідного спектру та глюкози

крові, визначення рівня фібріногена, сечовини і креатиніну крові, печінкових

трансаміназ. Усім хворим досліджували стан очного дна та проводили

загально-клінічні обстеження.

Статистичну обробку даних здійснювали за допомогою програми Microsoft

Exсel та SPSS-17 відповідно до загальних правил, що застосовуються в

біометрії Існування нормального розподілу у вибірці перевіряли порівнянням

побудованих гістограм з кривою номінального розподілу, а також за

допомогою тесту Колмогорова-Смірнова. Для порівняння незалежних виборок

за окремими дискретними змінними використовували таблиці спряженості і

розраховували показник χ2 Пірсона. Порівняння середніх величин двох

незалежних виборок проводили за допомогою t-тесту Стьюдента. Оцінку

наявності зв’язку між двома змінними та його силу здійснювали за допомогою

кореляційного аналізу з визначенням коефіцієнту кореляції r.


РОЗДІЛ 3.

АНАЛІЗ ТА ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ Як показано в таблиці №1, при обстеженні пацієнтів обох груп було

встановлено, що основними скаргами, що турбували хворих при поступленні

були головні болі, погіршення пам’яті, серцебиття, слабкість та задишка при

фізичному навантаженні різної інтенсивності. Головні болі характеризувалися

відсутністю чіткої локалізації, турбували переважно при підвищенні

артеріального тиску вище звичних для організму значень, відмічалися

переважно у ранковий час. Такий симптом, як погіршення пам’яті було

відмічено у 82,5% пацієнтів похилого та старечого віку, порівняно з 15,3%

хворих середнього віку. Серцебиття, слабкість та задишка при фізичному

навантаженні були зумовленими, на нашу думку, як підвищенням

артеріального тиску, так і розвитком серцевої недостатності. Зазначені

симптоми значно погіршували загальне самопочуття хворих, які

характеризувалося більшістю, як погане.

Таблиця №1.Основні скарги хворих на артеріальну гіпертензію в

залежності від тривалості розмов по стільниковому зв’язку.

№ Скарга Г-1 (n=60) Г-2 (n=60)

1. Головні болі 85,0% 81,7%

2. Серцебиття 78,3% 76,7%

3. Головокружіння 46,7% 50,0%

4. Шум в голові 41,7% 48,3%

5. Запаморочення 25,0% 28,3%

6. Погіршення зору 58,3% 60,0%

7. Болі в ділянці серця 21,7% 25,0%

8. Перебої серцевої діяльності

16,7% 20,0%

9. Слабкість 86,7% 91,7%

10. Задишка 78,3% 83,3%


При порівнянні скарг у пацієнтів, що потрапили до стаціонару з приводу

артеріальної гіпертензії достовірних відмінностей між групами пацієнтів з

різною тривалістю спілкування по стільниковому зв’язку не встановлено

(p˃0,05).

За даними історій хвороб виявлено, що для хворих на артеріальну

гіпертензію обох груп при поступленні були характерними ряд фізикальних

змін (таблиця №2). Найбільш поширеними серед них були підвищення

артеріального тиску вище нормальних значень, наявність ознак гіпертрофії

лівих відділів серця (дислокація верхівкового поштовху вліво та його

посилення, розширення меж відносної та абсолютної тупості серця вліво),

акцент 2 серцевого тону над аортою.

Таблиця №2. Основні об’єктивні симптоми у хворих на артеріальну

гіпертензію в залежності від тривалості розмов по стільниковому зв’язку

№ Симптом Г-1 (n=60)Г-2 (n=60)

1. Підвищення артеріального тиску

вище 139/89 мм рт.ст.

56 (93,3%) 57 (95,0%)

2. Наявність ознак гіпертрофії лівих

відділів серця

52 (86,7%) 51 (85,0%)

3. Акцент 2 серцевого

тону над аортою

35 (58,3%) 39 (65%)

При проведенні порівняння показників обох груп встановлено відсутність

статистично значимих відмінностей вивчених показників (р˃0,05).

Вивчення лабораторних даних показало, що обидві групи не мали суттєвих

статистичних відмінностей між показниками обох груп (таблиця №3).


Таблиця №3. Лабораторні показники досліджуваних хворих

№ Показник Г-1 (n=60) Г-2 (n=60)

1. ЗХС, ммоль/л 5,62±0,64 5,36±0,35

2. ЛПВЩ, ммоль/л 1,05±0,17 1,15±0,35

3. ЛПНЩ, ммоль/л 4,55±0,62 4,39±0,58

4. ТГ, ммоль/ 1,78±0,41 1,69±0,34

5. Глюкоза крові, ммоль/л

4,96±0,84 4,64±0,94

6. Сечовина крові, ммоль/л

5,88±1,56 5,92±1,34

7. Креатинін крові, ммоль/л

0,09±0,01 0,08±0,01

8. Фібриноген, г/л 3,34±0,21 3,26±0,28

9. АСТ, ммоль/л 0,44±0,05 0,51±0,06

10. АЛТ,ммоль/л 0,53±0,09 0,50±0,04

При аналізі отриманих даних звертає на себе увагу наявність досить

високого рівня проатерогенних ліпопротеїнів та холестерину. Це є додатковим

фактором ризику серцево-судинних ускладнень у досліджуваних груп

пацієнтів.

Протягом перебування хворих в стаціонарі було проведено

електрокардіографічне дослідження, поширеність виявлених симптомів

представлена у таблиці №4.


Таб. №4. Електрокардіографічні зміни у досліджуваних хворих*

Електрокардіо-графічний показник

Г-1 (n=60) Г-2 (n=60)

Ознаки початкової гіпертрофії ЛШ

56,7% 72,0%

Ознаки вираженої гіпертрофії ЛШ (індекс

Соколова-Лайона більше 38 мм)

20,0% 15,0%

Ознаки гіпертрофії ЛШ з систолічним або

діастолічним перевантаженням

10,0% 11,6%

Синусова тахікардія 25,0% 23,3%Синусова брадикардія 26,7% 20%Екстрасистолія (Lown

ІІ та вище)8,3% 5%

Фібриляція передсердь 8,3% 6,7%Порушення AV-

провідності0 3,3%

Внутрішньошлуночкові порушення провідності

35,0% 30,0%

Порушення реполяризації за

ішемічним типом (без ознак гіпертрофії ЛШ)

10,0% 8,3%

Порушення реполяризації (неспецифічні)

20,0% 23,3%

*- у таблиці представлений відсоток хворих з визначеними змінами від загальної кількості пацієнтів у групі. Одна особа могла бути представлена у різних категоріях (напр. гіпертрофія ЛШ, фібриляція передсердь, порушення внутрішньошлуночкової провідності).

Звертає на себе увагу досить значна розповсюдженість ознак ураження

серця, переважання ознак гіпертрофії лівого шлуночка – в різних групах

показник склав від 76,7 до 87,0%. Крім того, досить високою є частота різних

порушень ритму та провідності серця, неспецифічних порушень реполяризації.


Протягом перебування в стаціонарі, деяким хворим вдалося провести

ехокардіографічне обстеження, в Г-1 12 пацієнтам, а в Г-2 – 10. В таблицях №5

та №6 наведені основні показники, що характеризують відповідно систолічну

та діастолічну функцію лівого шлуночка у жінок, що страждають на

артеріальну гіпертензію.

Таблиця №5. Показники, що характеризують систолічну функцію лівого шлуночка

Ехокардіографічний показник

Г-1 (n=12) Г-2 (n=10)

КСР, мм 39,1±6,2 38,2±6,8КДР,мм 56,2±5,5 52,4±5,9КСО,мл 53,1±8,2 50,4±7,9КДО,мл 108,4±13,6 98,7±11.3

МШП, см 1,55±0,24 1, 62±0,32Фракція викиду ЛШ 56,5±7,2 52,9±6,4

УО, мл 88,4±10,0 83,2±8,4

Таблиця №6. Показники, що характеризують діастолічну функцію лівого шлуночка

Ехокардіографічний показник

Г-1 (n=12) Г-2 (n=10)

Швидкість раннього

наповнення лівого шлуночка, м/с

0,86±0,15 0,88±0,20

Швидкість пізнього наповнення лівого

шлуночка, м/с

0,70±0,08 0,75±0,10

Співввідношення Е/А

1,44±0,34 1,53±0,38

Час ізоволюмічного розслаблення, мс

85±14 90±13

Час уповільнення раннього

діастолічного наповнення, мс

174±38 179±36


Нами отримані данні показують, що ураження серця у пацієнтів з

артеріальною гіпертензією перебігає переважно зі збереженою систолічною

функцією лівого шлуночка. Рестриктивний тип діастолічного розслаблення був

виявлений лише у 2 пацієнтів (6,7%), а в більшості випадків відмічалося

порушення діастолічного наповнення лівого шлуночка. Вказані зміни

супроводжувалися переважно ексцентричним типом ремодулювання лівого

шлуночка без його дилятації.

Проведені дослідження показують наскільки важливим при артеріальній

гіпертензії є ретельне вивчення структурно-функціональних характеристик

провідного та скоротливого міокарду, оскільки воно дозволяє розширити коло

пацієнтів потенціального ризику фатальних ускладнень.

Через три дні від початку лікування в усіх групах пацієнтів спостерігали

покращення самопочуття: зменшення головних болів і головокружіння,

припинилися гіпертензивні кризи, збільшилася толерантність до фізичного

навантаження. Суттєво знизилися показники середнього добового

артеріального тиску, як систолічного так і діастолічного (таб.№7). За цей період

у переважної більшості хворих відмічалась стабілізація основних

гемодинамічних показників, у всіх хворих було відмічене достовірне зниження

систолічного артеріального тиску, та у більшості груп діастолічного

артеріального тиску. Різниця між отриманими даними була статистично

незначимою.

Частота серцевих скорочень в групах Г-1 та Г-2 мала тенденцію до

зниження, але не досягала рівня статистичної значимості. Напроти, в основній

групі у пацієнтів з початково низькими цифрами частоти серцевих скорочень

цей показник достовірно не змінювався. Останній факт є особливо важливим з

огляду на те, що початок лікування не супроводжувався появою нових

порушень ритму та провідності серця у хворих.


Таблиця №7. Показники середнього добового АТ та частоти скорочень серця у хворих на третій день лікування

Група хворих

К-ть хворих

Систолічний АТ, мм рт. ст.

Діастолічний АТ, мм рт. ст.

ЧСС

До лікування

Через 3 дні

До лікування

Через 3 дні

До ліку-вання

Через 3 дні

Г-1 60 175,5±3,6 146,4 ± 4,14*

89,6± 4,4

77,4± 1,2*

63,2± 3,4

66,4±2,45

Г-2 60 169,5±6,6 138,5 ± 1,5*

82,0± 3,2

64,2± 1,2*

70,4± 2,4

71,4±3,15

Примітка: *- різниця між даними до та після трьох днів від початку лікування р<0,05; **- різниця між даними до та після трьох днів від початку лікування р<0,01.

Відмічені на початку лікування тенденції зберігалися протягом усього

курсу лікування. Всі застосовані препарати добре переносилися хворими, після

отриманого стаціонарного лікування в усіх хворих зникли дратівливість,

покращився сон (нормалізувався процесс засинання, збільшилася тривалість

нічного сну). Необхідно відмітити, що виражена антигіпертензивна дія

препаратів поєднувалася з усуненням цефалгії, кардіалгії, зменшенням

клінічних проявів вегетативних розладів. Нами відмічено, що період

становлення і стабілізації артеріального тиску, коли найчастіше турбують

скарги церебрального, кардіального та астеновегетативного характеру був

практично однакової тривалості у пацієнтів обох груп та не перевищував 1-2

доби.

Таким чином, внаслідок проведених нами досліджень не встановлено того,

що тривале користування мобільними пристроями може суттєво впливати на

перебіг артеріальної гіпертензії та ефективність антигіпертензивного лікування,

були відсутніми дані про статистично достовірну різницю між вивченими

об’єктивними показниками.

Наступним нашим завданням було встановлення сприйняття людьми свого

положення в житті залежно від індивідуальних особливостей і системи


цінностей та у зв’язку з їхніми цілями, очікуваннями, стандартами, турботами,

яке визначають як якість життя. Отримані дані, що характеризують цей

показник представлені у таблиці №8.

Таблиця №8. Якість життя досліджених хворих

Шкала Г-1(M±m) балів

Г-2(M±m) балів

PF 49,3±11,1 56,4±7,2RP 51,7±8,4 62,5±10,3BP 58,4±18,5 50,4±8,6GH 52,8±6,4 48,4±10,1VT 44,2±6,2 46,4±8,4SF 62,8±8,5 69,7±8,9RE 32,5±8,5 62,4±7,6*MH 42,2±6,8 64,3±4,1*

Примітка: *- різниця між показниками якості життя у пацієнтів ОГ та ПГ, р<0,05

Низькі оцінки за наведеними шкалами якості життя пацієнтів на

артеріальну гіпертензію свідчать про поганий стан їх здоров’я, втому, зниження

життєвої активності, значне обмеження повсякденної діяльності фізичним

станом здоров’я. Так, в Г-1 найвищим був показник соціального

функціонування, який склав 62,8±8,5 балів, а найнижчим – рольового

емоційного функціонування (ступінь перешкоджання емоційним станом

виконанню роботи або іншої повсякденної діяльності, включаючи збільшення

витрат часу на їх виконання, зменшення обсягу виконаної роботи, зниження її

якості), який склав 32,5±8,5 балів. В Г-2 також найвищим був показник

соціального функціонування (69,7±8,9 балів), в той же час, як найнижчим був

показник життєздатності, що визначає оцінку відчуття пацієнтом себе повним

сил та енергії, який склав 46,4±8,4 балів.

При порівнянні показників якості життя в Г-1 та Г-2 встановлено, що для

першої групи характерним є достовірне зниження показників, що стосуються

психологічної компоненти здоров’я – рольового емоційного функціонування та

психологічного здоров’я. Зазначені показники оцінюють ступінь, у якому

емоційний стан перешкоджає виконанню роботи або іншої повсякденної


діяльності, включаючи більші витрати часу на їх виконання, зменшення обсягу

виконаної роботи, зниження її якості. Для хворих на артеріальну гіпертензію,

що тривалий час розмовляли по мобільному телефону протягом дня, в більшій

мірі були притаманними порушення настрою та психологічна астенізація.

Разом з цим, достовірних відмінностей між такими показниками, як фізичне

функціонування, рольове фізичне навантаження, інтенсивність болів та

загальний стан здоров’я, що характеризують фізичну складову здоров’я, не

встановлено. Це ж стосується і деяких показників, що визначають емоційну

сферу, зокрема життєвої активності та соціального функціонування.

При проведенні кореляційного аналізу встановлено вірогідний слабкий

негативний зв’язок між тривалістю розмов по мобільному телефону і рольовим

емоційним функціонуванням (r = - 0,13; р < 0,05) та відчуттям психологічного

здоров’я (r = - 0,12; р < 0,05). Не виявлено кореляційного зв’язку між часом

розмов протягом доби та іншими показниками, що визначають психологічну та

фізичну компоненту якості життя.

Таким чином, проведені нами дослідження не підтвердили впливу

тривалого користування мобільними пристроями на перебіг артеріальної

гіпертензії та ефективність антигіпертензивного лікування, були відсутніми

дані про статистично достовірну різницю між вивченими об’єктивними

показниками. Разом з тим у хворих, що тривалий час спілкуються по

стільниковому зв’язку відмічалося погіршення деяких показників, що

стосуються емоційної компоненти якості життя, зокрема рольового емоційного

функціонування та психологічного здоров’я. Отримані данні підтверджуються

даними літератури, що проблема шкідливості стільникового зв’язку має

здебільшого психологічний характер. Беззаперечним є той факт, що

спілкування по мобільному зв’язку за останні 10 років тісно увійшло до

повсякденного життя більшості пересічних жителів. Разом з цим на організм

людини почали впливати фізичні та психологічні чинники зумовлені

використанням стільникових пристроїв. Зважаючи на те, що для вимірювання

електромагнітного випромінювання розроблені чіткі гігієнічні нормативи і при PAGE \* MERGEFORMAT41

використанні ліцензованих пристроїв воно є нешкідливим, може мати певне

значення тепловий ефект, зумовлений тривали триманням пристрою в

безпосередній близькості біля вуха та зростання локальної температури. Певне

значення може мати порушення хворим режиму лікування, направленого на

забезпечення спокою та максимально комфортних умов лікувального процесу.

Зокрема, наслідками довготривалих розмов по мобільному телефону можуть

бути стреси, зумовлені частим та швидким переходом від виконання однієї

діяльності до телефонних розмов, порушенням режиму дня та режиму прийому

лікарських засобів, турбування про необхідність отримання виклику. При

оцінці виявлених змін, слід мати на увазі, що залишається відкритим питання

первинності чи вторинності виявлених змін, оскільки люди з більш

вираженими психологічними порушеннями, особливо ті, що знаходяться на

стаціонарному лікуванні, можуть потребувати додаткового спілкування з

близькими та родичами. Тривалість спілкування може залежати також і від

ряду інших, переважно соціальних, чинників (стосунки з оточуючими, традиції

спілкування в сім'ї та колективі, особливості трудової діяльності тощо). Цей

чинник слід враховувати при забезпеченні сприятливих умов проведення

лікувального процесу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так як і при

оцінці дії інших зовнішніх чинників на організм, слід рекомендувати уникання

перевантажень. Питання безпечної тривалості розмов має вирішуватися в

кожному випадку індивідуально, в залежності від перебігу артеріальної

гіпертензії (кризовий, некризовий), ступеню підвищення артеріального тиску,

наявності ускладнень з боку органів-мішеней, психотипу та емоційного статусу

пацієнту. При підозрі на те, що тривалі розмови можуть погіршити якість життя

таких хворих, рекомендується обмежити таке спілкування. Крім цього,

утримання від тривалих розмов по мобільному зв’язку може мати певне

значення при дотриманні лікувально-охоронного режиму в лікарських

закладах.


РОЗДІЛ 4

ВИСНОВКИ

1. Встановлено, що для пацієнтів з артеріальною гіпертензією окрім

наявності ряду клініко-лабораторних симптомів, змін на ЕКГ та ЕхоКГ, є

характерними низькі показники, що характеризують якість життя. Це

стосується як фізичного здоров’я, так і психоемоційної сфери.

2. При проведенні порівняльного аналізу між групами хворих з малою та

великою тривалістю розмов по стільниковому зв’язку не виявлено різниці між

дослідженими об’єктивними показниками, що можуть визначати стан пацієнтів.

3. При визначенні якості життя у хворих з підвищеним артеріальним

тиском, що мали велику тривалість розмов по мобільному зв’язку, нижчими

були показники рольового емоційного навантаження та психологічного

здоров’я. Встановлено вірогідний слабкий негативний зв’язок між тривалістю

розмов по мобільному телефону і цими показниками.

4. Питання, чи викликані зазначені зміни саме впливом мобільних

пристроїв є сумнівним і потребує подальшого вивчення, оскільки люди з

психологічними негараздами можуть потребувати тривалішого спілкування.

Крім цього, тривалість спілкування може визначатися і рядом інших чинників.


РОЗДІЛ 5

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. У хворих на артеріальну гіпертензію проводити ретельну оцінку якомога

більшої кількості факторів, що можуть погіршувати перебіг хвороби та

знижувати ефективність лікування.

2. З метою надання максимально сприятливих умов лікувального процесу у

хворих на артеріальну гіпертензію в умовах стаціонару, оптимальна тривалість

розмов по мобільному зв’язку має встановлюватися індивідуально.

Визначальними чинниками при цьому є варіант перебігу артеріальної

гіпертензії (кризовий, некризовий), ступінь підвищення артеріального тиску,

наявність ускладнень з боку органів-мішеней та супутньої патології, психотип

та емоційний статус пацієнтів, інші ситуативні обставини.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Лисенко Г.І. Медикаментозне лікування пацієнтів із артеріальною

гіпертензією / О.Б. Ященко, Г.І. Лисенко // Часопис.-2011.-№3(83).-С.27

2. Свіщенко Є.П. Артеріальна гіпертензія оновлена та адаптована клінічна

настанова, заснована на доказах / Є.П. Свіщенко, А.Є Багрій, Л.М. Єна //

Новости фармации и медицины.-2012.-№12(422).

3. Чернобривенко А.А. Ключевые аспекты применения розувастатина для

первичной и вторичной профилактики заболевания, обусловленных

атеросклерозом / А.А. Чернобривенко // Кардиология.- 2012.-№5-16.-С.16

4. Параховский А.П. Оценка качества больных артериальной гипертонией /

А.П. Параховский // Фундаментальные исследования.-2006.-№12.-С.33-34

5. Гурылева М.Э. Критерии качества жизни в медицине и кардиологии / М.В.

Журавлева, Г.Н. Алеева // Здоров’я України.-2006.-№17(9)

6. Воронков Л.Г. Качество жизни при хронической сердечной недостаточности:

актуальность аспект / Л.П. Паращенюк., Е.А. Луцак // Здоров’я України.-2010.-

№3.-С.18.

7. Коробко И.Ю. Артериальная гипертензия и инсульты: возможности

профилактики с помощью антигипертензивной терапии / И.Ю. Коробко //

Медпросвита .-2012.-№10

8. Дорогой А.П. «Програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в

Україні»//Національний науковий центр «Інститут кардіології акад.

М.Д.Стражеска» АМН України // Клинические исследования // Київ,2011.-

3(17).


9. Свіщенко Є.П. Виявлення та лікування артеріальної гіпертензії в Україні:

реальність та перспективи / Є.П. Свіщенко, А.Є Багрій, Л.М. Єна // Український

кардіологічний журнал. 2010. – Додаток 1. – С. 13–16.

10. Гайдаєв Ю.О. Проблеми здоров’я та напрямки його покращання в сучасних

умовах / В.М Корнацький // Український кардіологічний журнал. – 2007. – № 5.

– С. 12–16.

11. Бездольна І.С. Адаптаційно-пристосувальна діяльність та механізми

структурно-функціональної реорганізації фізіологічних систем організму під

впливом електромагнітних полів при їх нормуванні у довкіллі / Ін-т гігієни та

мед. екол. ім. О.М. Марзєєва АМН України. - Київ, - 2003.

12. Думанський Ю.Д. Електромагнітне забруднення навколишнього

середовища — медико-профілактична проблема / Н.Г. Нікітіна, В.Ю.

Думанський, С.В. Біткін, С.С. Галак // V Международный симпозиум

«Актуальные проблемы биофизической медицины». — 2007.

13. Думанский Ю.Д. Метеорологические радиолокаторы как источник энергии

электромагнитного поля сверхвысокочастотного диапазона и вопросы гигиены

окружающей среды / Н.Г. Никитина,Л.Ф. Томашевская, Ф.Р. Холявко, К.С.

Жупахин, В.А. Юрманов // Гигиена и санитария. — 1982. — № 2. — С. 7-11.

14. Гембицкий Е.В. О последствиях воздействия СВЧ поля / Е.В. Гембицкий //

Военно-медицинский журнал. — 1972. — № 10. — С. 58-63.

15. Гармаш В.Я. Динамическое изучение характера трудовой деятельности на

организм лиц, подвергшихся сочетанному воздействию физических факторов

малых уровней / Н.П. Степанова , Н.Л. Попова // Рос. мед.-биол. вестн. — 1998.

— № 1–2. — С. 9-13.

16.Замай Т.Н Особенности функционирования Са-насоса саркоплазматического

ретикулума миокарда крыс в условиях адаптации к электромагнитному полю /


А.С. Замай, Е.В. Немцева // Бюллетень экспериментальной биологии и

медицины — 2002. — 134. — № 12. — С. 624-626.

17. Замай Т.Н. Особенности функционирования клеточной мембраны в

условиях воздействия электромагнитного поля / Е.В. Маркова, Н.М Титова //

Вестник Красноярского университета. — 2003. — № 5. — С. 151-159.

18. Зубкова С.М. Кальций связывающая способность мембран кардиомиоцитов

при локальных воздействиях сверхвысокочастотных электромагнитных

излучениях // 2-й съезд биофизиков России. Москва, 23–27 авг. 1999:М., 1999.

— С. 787-788.

19. Капустина Н.Б. Изменение ритмокардиограммы крыс при

низкоинтенсивном КВЧ-воздействии / Л.В. Ошевенский, В.Н. Крылов //

Вестник Нижегородского университета. — 2001. — № 2. — С. 53-56.

20. Кочетков И.В. Влияние электромагнитных полей ВЭП на систему

кровообращения (к разделу курса «Социальная экология») / И.В. Кочетков.-

Тамбов, 1997. — С. 36.

21. Логвиненко О.В. Наукові і практичні проблеми гігієни фізичних факторів /

А.В. Глембоцька, Ю.Д. Думанський, В.І. Назаренко, В.М. Проценко // Гіг.

насел. місць. — Київ,2004.— С. 227-233.

22. Жакун И.Б. Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия. —

2003. — № 1. — С. 34-35.

23. Лякута А.Г. Синдром радиоволновой болезни: вопрос медицинской

сущности // Бюл. науч. сов. «Мед.-экол. пробл. работающих». — 2005. — № 5.

— С. 63-72.

24. Журавлев Г.И. Влияние прерывистых ЭМИ СВЧ на ЭЭГ и функциональное

состояние животных / А.И. Федотчев, Т.П. Семенова // 4-й съезд по

радиационным исследованиям «Радиобиология, радиоэкология, радиационная


безопасность». Москва, 20–24 ноября 2001: Тез. докл. — М., 2001. — Т. 3. —

Секц. 10–14. — С. 787.

25. Крушевский В.Ю. Влияние электромагнитного излучения устройств

сотовой связи на человека / Ю.І. Кравцов, Я.А. Бородай // Наукові праці ВНТУ

.-2008.-№1

26. Никитина В.Н. О взаимосвязи раннего старения организма с воздействием

электромагнитных излучений / В.Н. Никитина // Клиническая геронтология. —

1997. — № 3. — С. 14-18.

27. Орел В.Э. Электромагнитное поле радиоволн в онкологии // К.: Книга плюс,

2005. — С. 12.

28. Офіційний вісник України. — 2003. — № 12. - С. 179-192.

29. Пальцев Ю.П. Медицина труда и промышленная экология // Н.Б. Рубцова,

Л.В. Походзей, Г.И. Тихонова — 2003. — № 5. — С. 13-17.

30. Русин М.Н. Футхутдинова Л.М. // Медицина труда и промышленная

экология. — 2001. — № 11. — С. 5-9.

31. Свіщенко Є.П. Рекомендації Української асоціації кардіологів з

профілактики та лікування артеріальної гіпертензії / А.Е.Багрій, Л.М. Єна, В.М.

Коваленко, С.М. Коваль, І.М. Мелліна, С.М. Полівода, Ю.М. Сіренко, І.П.

Смірнова // Здоров’я України. — 2005. — № 120.

32. Тихонов М.Н. Электромагнитная безопасность: постижение реальности //

В.В. Довгуша / МОСТ, 2001. — № 48. — С. 47-49, 50.

33. Троицкая В.В. Физика: Учебник для студентов вузов. — 2006. — Ч. 2. — С.

66-73.

34. Филист С.А. Использование двумерной частотной плоскости

электрокардиосигнала для исследования слабых электромагнитных полей на

сердечно-сосудистую систему / И.А. Авилова, П.Б. Солодихин // Сб. мат-лов 4-


й Междунар. конф. «Распознавание-99». — Курск, 20–22 окт. 1999. — С. 154-

158.

35. Шумаков В.О. Сучасні тенденції щодо зміни структури захворюваності і

смертності від серцево-судинних захворювань // Нова медицина. — 2002. — №

3. — С. 39-40.

36. Ahamed V. Effect of mobile phone radiation on heart rate variability / N. Karthic,

P. Joseph // Comput. Biol. Med. — 2008. — Vol. 38. — P. 709-712.

37. Krause C. Effects of electromagnetic field emitted by cellular phones on the EEG

during a memory task. / L. Sillanmaki, M. Koivisto, A. Haggqvist, C. Saarela, A.

Revonsuo, M. Laine , H. Hamalainen // Neuro Report 11:761-764

38. Bortkiewicz A. Stacje basowe telefonii Komorkowej a subiektywne dolegliwosce

mieszkancow-przeglad badan / M. Zmyslony, A. Szyikowzka, E. Gadzicka // Med.

pr. — 2004. — 55. — № 4. — Р. 345-351.

39. Casazza M. Campi elettromagnetici e salute: Percorso bbibliografico di studi e

ricerche hel tempo e nelbo spazio / D. Reali // Ru. ital. ig. — 2001. — 61. — № 3–4.

— Р. 357-365.

40. Celik O. Effect of electromagnetic field emitted by cellular phones on fetal heart

rate patterns / S. Hascalik // Eur. J. Obstet. Gynecol. Reprod. Biol. — 2004. — Vol.

112. — P. 55-56

41. Ghione S. Human head exposure to a 37 Hz electromagnetic field: effects on

blood pressure, somatosensory perception, and related parameters / C. Del Seppia, L.

Mezzasalma, M. Emdin, P. Luschi // Bioelectromagnetics. — 2004. — Vol. 25. — P.

167-175.

42. Habash R.W. Health risks of electromagnetic fields. Part I: Evaluation and

assessment of electric and magnetic fields. — Crit. Rev. Biomed. Eng. — 2003. —

Vol. 31. — P.141-195.


43. Jauchem J.R. Cardiovascular responses to radiofrequency radiation: Abrtr. 67th

Annu. Sci. Meet / M. Frei , K.Ryan , J. Merritt, M. Murphy // Aerospace Med. Assoc.

— Atlanta. Ga. — May 5–9, 1996.

44. Jauchem J.R. Cardiovascular and thermal responses in rat during 94 GHz

irradiation / K. Ryan, M. Frei // Bioelectromagnetics. — 1999. — Vol. 20. — № 4.

— P. 264-267.

45. Jauchem J.R. Effects of low-level radio-frequency (3 kHz to 300 GHz) energy on

human cardiovascular, reproductive, immune, and other systems: a review of the

recent literature // Int. J. Hyg. Environ. Health. — 2008. — Vol. 211. — P. 1-29.

46. Jauchen J.R. Cardiovascular and thermal effects of microwave irradiation at 1

and/or 10 GHz in anesthetized rats / K. Ryan, M. Frei // Bioelectromagnetics. —

2000. — 21. — № 3. — Р. 159-166.

47. Mann K. No Effects of Pulsed High Frequency Electromagnetic Fields on Heart

Rate Variability during Human Sleep / J. Röschke, B.Connemann, H. Beta //

Neuropsychobiology. — 1998. — Vol. 38. — P. 251-256.

48. Mann K. Cardiac autonomic activity during sleep under the influence of

radiofrequency electromagnetic fields / B. Connemann, J. Roschke // Somnologie. —

2005. — 9, № 4. — Р. 180-184.

49. Melton C. R. Stress in air traffic controllers: effects of ARTS III / Smith, J.

McKenzie, S. Hoffmann, J. Saldivar // Aviat Space Environ Med. — 1976. — Vol.

47. — P. 925-930.

50. Omura Y. Non-invasive evaluation of the effects of opening & closing of eyes,

and of exposure to a minute light beam, as well as to electrical or magnetic field on

the melatonin, serotonin, & other neuro-transmitters of human pineal gland

representation areas & the heart / B. Losco, C. Takeshige // Acupunct. Electrother.

Res. — 1993. — Vol. 18. — P. 125-151.


51. Parazzini M. Electromagnetic fields produced by GSM cellular phones and heart

rate variability / P. Ravazzani, G. Tognola, G. Thuróczy, F. Molnar, A. Sacchettini,

G. Ardesi, L. Mainardi // Bioelectromagnetics. — 2007. — Vol. 28. — P. 122-129.

52. Sachdev R. Health related implications of measured pulsed radiofrequency

microwave fields around equipment in use in research and industry / G. Swarup, J.

Leena // Indian J. Exp. Biol. — 1996. — 34, № 9. — С. 917-921.

53. Santini R. Survey study of people living in the vicinity of cellular phone base

stations / P.Santini, P. Le Rus, I.Danse, M. Seigne // Electromаgn. Biol. and Med. —

2003. — Vol. 22, № 1. — Р. 41-49.

54. Santini R. Dangerder téléphones cellulaires et de leurs station relais / M. Seigne //

Bonnhomme-Faivred Pathol. — 2000. — Vol. 48., № 6. — Р. 525-528.

55. Tabor Z. Influence of 50 Hz magnetic field on human heart rate variability: linear

and nonlinear analysis / J. Michalski, E. Rokita. // Bioelectromagnetics. — 2004. —

Vol. 25. — P. 474-480.

56. Tikhonova G. Evaluation of occupational risk caused by exposure to

electromagnetic rays / N. Rubtsova, L. Pokhodzeĭ, N. Kur’erov, P. Pal’tsev, T.

Samusenko, N. Lazarenko // Med. Tr. Prom. Ekol. — 2004. — Vol. 5. — P. 30-34.

57. Wolke S. Calcium homeostasis of isolated heart muscle cells exposed to pulsed

high-frequency electromagnetic fields / U. Neibig, R. Elsner, F. Gollnick, R.

Meyer // Bioelectromagnetics. — 1996. — Vol. 17. — P.144-153.


Date post:	24-Jun-2020
Category:	Documents
Upload:	others
View:	1 times
Download:	0 times

› ... › 123456789 › 33… · Web viewМІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ...

Documents