ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК СУЧАСНИХ...

О. І. ПАРХОМЕНКО-КУЦЕВІЛ

ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК СУЧАСНИХ АНТИКОРУПЦІЙНИХ ОРГАНІВ

ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ЯК ОСНОВА ЗАПОБІГАННЯ ТА ПОДОЛАННЯ КОРУПЦІЇ:

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

Монографія

Київ ДП «Видавничий дім «Персонал»

2019

УДК 351.74:343.3].07/.08(477)(02)П18 Рецензенти:Р. П. Кайдашев,д-рюрид.наук,проф., заслуженийюристУкраїни,професоркафедри адміністративного,банківськоготафінансового праваНавчально-науковогоінститутуправа МіжрегіональноїАкадеміїуправлінняперсоналом

Р. В. Ігонін,д-рюрид.наук,проф.,керівникДепартаментузпитаньзапобіганняполітичнійкорупціїНаціональногоагентствазпитаньзапобіганнякорупціїА. О. Монаєнко,д-рюрид.наук,проф.,заслуженийюристУкраїни,головнийнауковийспівробітникІнститутузаконодавстваВерховноїРадиУкраїни

Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом (протокол № 3 від 27.03.19)

Пархоменко-Куцевіл О. І.Формування та розвиток сучасних антикорупційних

органів державної влади як основа запобігання та подо-лання корупції: теоретико-методологічний аналіз: моно-графія/О.І.Пархоменко-Куцевіл.—Київ:ДП«Вид.дім«Персонал»,2019.—308с.Бібліогр.:с.281–306.

ISBN978-617-02-0324-3

У монографії на основі широкого кола джерел розкривається науковіпідходидоформуванняпонятійно-категоріальногоапаратусистемианти-корупційнихорганівдержавноївлади,визначаютьсяпричинивиникненнятарозповсюдженнякорупції.Здійсненокритичнийаналізрозвиткуанти-корупційнихорганівдержавноївладивУкраїнітазакордоном.Системати-зовано підходи до формування та розвитку антикорупційних інституцій.Запропонованошляхиудосконаленнянаціональнихантикорупційнихор-ганівдержавноївлади.

УДК 351.74:343.3].07/.08(477)(02)

©О.І.Пархоменко-Куцевіл,2019©МіжрегіональнаАкадеміяуправління

персоналом(МАУП),2019ISBN978-617-02-0324-3©ДП«Видавничийдім«Персонал»,2019

П18

3

ЗМІСТ

Вступ................................................................................................................ 5

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯТА РОЗВИТКУ МЕХАНІЗМІВ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПОДОЛАННЯ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ........................... 81.1.Науковіпідходидовизначення

понятійно-категоріальногоапаратудослідження........... 81.2.Сучасніпроблемирозвиткуантикорупційної

політикивУкраїні.................................................................. 431.3.Методологічнізасадидослідженняпроблеми

формуваннятарозвиткуантикорупційнихорганівдержавноївлади....................................................... 56

Висновкидорозділу1................................................................... 63

Розділ 2. СВІТОВИЙ ДОСВІД ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ АНТИКОРУПЦІЙНИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ....................................................................672.1.Становленнятарозвитокантикорупційнихорганів

державноївладивєвропейськихкраїнах........................ 672.2.Досвідформуванняантикорупційнихорганів

державноївладивазійськихкраїнах.............................. 1062.3.Формуванняорганізаційнихантикорупційних

механізмівуСША................................................................. 135Висновкидорозділу2................................................................. 144

Розділ 3. СУЧАСНІ АНТИКОРУПЦІЙНІ ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ.............................. 147

3.1.Проблемиформуванняукраїнськихантикорупційнихорганівдержавноївлади.................. 147

3.2.ІнституційнестановленняНаціональногоагентствазпитаньзапобіганнякорупції....................... 157

3.3.Національнеантикорупційнебюро:формуваннятарозвиток..................................................... 172

4

3.4.ІншіантикорупційніінституціївУкраїні:становлення............................................................................. 186

Висновкидорозділу3................................................................. 204

Розділ 4. РЕІНЖИНІРІНГ ДЕРЖАВНИХ АНТИКОРУПЦІЙНИХ ІНСТИТУЦІЙ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ЯКІСНОЇ АНТИКОРУПЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ.................................... 2074.1.Проблемиреформуваннясучасних

антикорупційнихдержавнихорганіввУкраїні........... 2074.2.Реінжинірингякмеханізмформування

інноваційнихдержавнихантикорупційнихінституцій................................................................................. 220

4.3.Механізмиудосконаленняформуванняантикорупційнихорганів.................................................... 232

Висновкидорозділу4................................................................. 269

Висновки.................................................................................................... 272Список використаних джерел.......................................................... 281

5

ВСТУП

Актуальність теми. Корупція є не лише злочином протидержавитагромадянина,айзагрожуєсприйняттюлегітимнихдійдержавнихорганівтабезпецігромадян,негативновпливаєна репутацію органів державної влади, перешкоджає рефор-муваннюсистемипублічногоуправління,наноситьнепоправ-ноїшкодинаціональнійбезпецікраїни.Томупитаннязапобі-ганнятапротидіїкорупціїєважливимімаєбутивирішеневмежах реформування держави та суспільно-політичних про-цесів.

На сьогодні проблеми запобігання та протидії корупції,формуваннябазиданихпроосіб,яківчиниликорупційнеабопов’язанезкорупцієюправопорушення,визначенняпріорите-тіврозвиткуантикорупційноїполітикиактивнорозглядають-сятаобговорюютьсяфахівцямизполітології,соціології,пра-вознавства,державногоуправліннятаін.

ВідповіднодоСтратегіїсталогорозвитку“Україна–2020”1першочерговою реформою є антикорупційна реформа, осно-внаметаякої—суттєвезменшеннякорупціївУкраїні, змен-шеннявтратдержавногобюджетутабізнесучерезкорупційнудіяльність,атакожпідвищенняпозиційУкраїниуміжнарод-нихрейтингах,щооцінюютьрівенькорупції.

Такимчином,проведенняантикорупційноїреформиврегу-льованочиннимзаконодавством,разомзтимне існуєчіткихмеханізмів забезпечення якості та ефективності такої рефор-ми, відсутні інструменти реалізації заходів антикорупційноїреформи.ВодночаснасьогодніневизначенізасадидержавноїантикорупційноїполітикивУкраїні,аджеЗаконУкраїни“ПрозасадидержавноїантикорупційноїполітикивУкраїні(Анти-

1 Про Стратегію сталого розвитку “Україна – 2020”: Указ Президента від12.01.2015р.№5.URL:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5/2015(датазвернення22.08.2018).

корупційна стратегія) на 2014–2017 роки”2 вичерпав себе, ановийзаконнебувприйнятий.

Томуіснуєпроблемаформуванняпроектуантикорупційноїстратегіїна2019таподальшіроки,атакожефективнихмеха-нізмів її реалізації. У зв’язку з цим актуалізується проблемадетальноговивченняфеноменукорупціїзурахуваннямглоба-лізаційноготаінтеграційноговимірів.

Ще однією проблемою, яка потребує вирішення в ракурсіформуванняантикорупційноїстратегії,єраціоналізаціяанти-корупційних органів державної влади. Слід звернути увагу,що становлення та розвиток державних антикорупційних ін-ституцій відбувається повільно, відсутні реальні та дієвівзаємозв’язкитакомунікаціїміжтакимиінституціями,підчасрозвиткуантикорупційноїполітикивиокремлюютьсяпробле-митапрогалинизаконодавстващодорозвиткуантикорупцій-нихінституцій.Усецевимагаєсистемногорозглядупроблемирозвиткунаціональнихантикорупційнихінституцій.

Проблеми запобігання та подолання корупції аналізуютьвченіврізнихгалузяхнауки,утомучисліправознавці,політо-логи,соціологи,психологи,державніуправлінцітаін.Зокремапроблеми понятійно-категоріального апарату “корупція”, від-повідальностізакорупційніправопорушення,систематизаціюкорупційних дій аналізують: С. Александров, В. Андріанов,Л. Багрій-Шахматов, О. Банчук, І. Бачинський, В. Бєлік,В. Берзнер, О. Бондарчук, Ю. Ваньчик, В. Гаращук, Ю. Де-м’янчук, О. Дудоров, О. Дульський, А. Закалюк, Т. Ілєнок,О.Кальман,М.Камлик,С.Клімова,І.Козьяков,О.Костенко,В.Кузьменко,О.Куриленко,К.Лалаян,О.Ленкевич,В.Лит-виненко,О.Лук’янов,О.Маркеєва,М.Мельник,Н.Міняйло,Ю. Мірошник, О. Михайленко, А. Мовчан, О. Мусієнко,Є.Невмержицький,А.Новак,О.Новіков,О.Одінцова,В.Пе-лішенко,С.Петрашко,І.Печенкін,А.Політова,О.Прохорен-

2 ПрозасадидержавноїантикорупційноїполітикивУкраїні(Антикорупцій-настратегія)на2014–2017роки:ЗаконУкраїни.URL:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1699-18(датазвернення22.08.2018).

6

ко, А. Редька, К. Ростовська, Ю. Рубинский, О. Рябченко,А.Савенков, С. Серьогін, О. Сінчук, Л. Ситник, Є. Скулиш,В. Соловйов, А. Суббот, В. Трепак, Т. Ульбашев, М. Фоміна,М.Хавронюк,Н.Ченшова,О.Юрченко,С.Яковенко,М.Яро-шенко,І.Яцківтаін.

Водночас на сьогодні відступній системний аналіз науко-вих підходів до проблеми становлення та розвиток сучаснихантикорупційних інституцій як основи запобігання та подо-ланнякорупції.

Об’єктдослідження—державнаантикорупційнаполітика.Предмет дослідження — теоретико-методологічні засади

становлення та розвитку сучасних антикорупційних інститу-ційякосновизапобіганнятаподоланнякорупції.

Метаізавданнядослідження.Метоюдослідженняєвизна-ченнятеоретично-методологічногоаналізурозвиткусучаснихантикорупційних інституцій як основи запобігання та подо-лання корупції, формування інноваційних шляхів розвиткуантикорупційнихінституційвУкраїні.

Длядосягненняметибулопоставленотакізавдання:• проаналізуватинауковіпідходидопроблемиформуван-

нятарозвиткуантикорупційнихінституційвУкраїнітасвіті;

• дослідитиметодологічнізасадиформуванняантикоруп-ційнихінституційвУкраїні;

• провести компаративний аналіз міжнародного досвідуформуваннятарозвиткуантикорупційнихінституцій;

• виокремитисучасніантикорупційніінституціївУкраїні;• сформувати інноваційнішляхирозвиткуантикорупцій-

нихінституційвУкраїні.

7

8

Розділ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ

МЕХАНІЗМІВ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПОДОЛАННЯ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ

1.1. Наукові підходи до визначення понятійно-категоріального апарату дослідження

Зауважимо, що рівень корупції зростає саме тоді, коли вкраїні відбуваються певні трансформації та реформування,тому однією з проблем запобігання та подолання корупції єз’ясуванняосновнихскладовихнаціональноїкорупції,визна-ченнядетермінантівтапросторурозповсюдження.Крімтого,однієюзголовнихпроблемзапобіганнятаподоланнякорупціївУкраїниєчіткетавсебічневизначенняфеноменукорупціїзурахуванням національних особливостей та історичного роз-виткудержави.

Слід констатувати, що на сьогодні існує багато визначеньпоняття“корупція”,однакнемаєєдиногонауковогопідходудоцьогофеномену.

Напочаткудослідженняздійснимовизначенняпонятійно-категоріального апарату “корупція” з точки зору науковогопідходу.

Поняття“корупція”розглядаютьвченірізнихгалузейнаук,утомучисліздержавногоуправління,правознавства,соціоло-гії,психології,економіки,національноїбезпекитаін.

У наукових джерелах проблема корупції аналізується зточкизору:

по-перше,теоретичнихпідходівдопонятькорупції,коруп-ційне діяння (Л. Багрій-Шахматов, О. Дудоров, А. Закалюк,М. Камлик, О. Костенко, М. Мельник, Є. Невмержицький,А.Редька,М.Хавронюктаін.);

9

по-друге, механізмів функціонування органів державноївлади(В.Авер’янов,В.Бакуменко,С.Дубенко,М.Мельник,В.Мартиненко,Т.Мотренко,Н.Нижник,В.Олуйко,О.Про-хоренко,М.Стребицькийтаін.);

по-третє, ефективності професійної діяльності посадовців(Н.Липовська,С.Серьогін,І.Сурай);

по-четверте, невідворотності покарань (О. Кальман,М. Потебенько, Б. Романюк, Є. Скулиш, В. Захарченкотаін.);

по-п’яте, впливу корупції на соціально-політичні процеси(М. Камлик, О. Маркеєва, Є. Невмержицький, С. Рогуль-ський,С.Серьогін,Р.Тучак);

по-шосте, наслідки діяльності органів державної влади(О.Бусол,О.Гуськов,Л.Багрій-Шахматов,О.Дудоров,А.За-калюк, О. Кальман, М. Камлик, О. Костенко, О. Кузнецов,М. Мельник, Є. Невмержицький, А. Редька, С. Серьогін,М.Хавронюк).

Слідзвернутиувагу,що існуєдвікатегоріїнауковців:однівважають, що для того щоб вирішити проблему запобіганнякорупції,потрібновизначитипоняття“корупція”,доцихавто-рівналежитьіавторроботи.Другі—щопоняття“корупція”невпливає на проблему запобігання та протидії корупції. Нанашу думку, поняття “корупція” надасть можливість чіткосформуватиосновніпідходидозапобіганнятапротидіїцьомуфеномену.

Термін “корупція” походить від сполучення латинськихслів “correi” (кілька учасників однієї зі сторін зобов’язаль-ного відношення з приводу єдиного предмета) та “rumpere”(ламати, ушкоджувати, порушувати, відміняти), у результатічого було утворено самостійний правовий термін “cor-rumpere”, що припускав діяльність кількох (не менше двох)осіб, метою яких є “псування”, “ушкодження” нормальногоходусудовогопроцесуабопроцесукеруваннясправамисус-пільства.

Це поняття набуло широкого вжитку в науковому обігулишенаприкінціХХст.Доцьогочасузамістьньоговикорис-

10

товувалисятерміни“хабарництво”, “зловживанняслужбовимстановищем”,“попуск”тощо3.

У “Великому тлумачному словнику української мови” підкорупцією пропонується розуміти діяльність осіб, уповнова-женихнавиконанняфункційдержави,спрямованунапроти-правневикористаннянаданихїмповноваженьдляотриманняматеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг. Йдетьсятакожпропрямевикористанняпосадовоюособоюсвогослуж-бовогостановища4.

Політологічні словники визначають “корупцію” (лат.corruption — псування, підкуп) як використання державнимипосадовими особами, політичними та громадськими діячамисвого службового становища з метою збагачення на шкодусуспільствуідержаві. Корупціяіснуєтоді,колипевнийуря-довецьнадаєякусьвигодуіндивідові(щоможемати,аможейне мати права на цю вигоду) в обмін за нелегальну плату(хабар)5.

Великийтлумачнийсловниксучасноїукраїнськоїмовидаєкількавизначеньпоняття“корупція”:

• це використання посадовою особою свого службовогостановищазметоюособистогозбагачення;

• цепідкупність,продажністьурядовцівігромадськихді-ячів6.

Корупція—цепротизаконнадіяльністьдержавнихчинов-ників чи інших посадових осіб, яка полягає у використаннідовірених їм прав і владних можливостей з метою власного

3 КузьменкоВ.Визначенняпоняттятавитоківкорупції.Актуальні питан-ня протидії корупції: стан, проблеми та перспективи на майбутнє: матер. Всеукр. наук.-практ. конф.(17жовт.2014р.).Дніпропетровськ:ДДУМВС,2014.С.78.

4 Великийтлумачнийсловникукраїнськоїмови/уклад.ігол.ред.В.Бусел.К.;Ірпінь:ВТФ“Перун”,2009.С.937.

5 Короткийоксфордськийполітичнийсловник/[пер.зангл.;заред.І.Ма-кліна,А.Макмілана].К.:Вид-воСоломіїПавличко“Основи”,2006.789с.

6 Великийтлумачнийсловникукраїнськоїмови/уклад.ігол.ред.В.Бусел.К.;Ірпінь:ВТФ“Перун”,2009.С.937.

11

збагачення7. Можна припустити, що корупція — це ані осо-бливість певної соціальної системи, ані власність певноїінституції, ані риса характеру індивіда, а радше незаконнийобмін8.

Корупція—цесоціальнеявище,якез’явилосявдалекомуминуломуінасьогоднідужепоширене.

“Корупція”увужчомутлумаченні—цеотриманняхабара,спонуканнядоотриманняхабара,здійснення іншогопосадо-вого злочину або проступку. Коли мати на увазі широкийзмістовийпланпоняття,тойдетьсяпрозанепад,розладбудь-якогосуспільногоорганізмуабойогоскладової.“Корупція”вширокому сенсі пов’язана з недосконалістю людини (як ікожногостворіння)9.Дослідникивважаютьзанеобхіднероз-глядати цей феномен в контексті проблем: корупція влади івлада корупції; заходи щодо боротьби з корупцією; типовіпроявикорупції—підкупчиновників,видатнихгромадських,політичних, воєнних і т. ін. діячів; хабарництво; протек-ціонізм10.

М.Мельникрозглядаєкорупціюякрізновидсоціальноїко-розії,якароз’їдаєіруйнуєорганидержавноївлади,державутасуспільство в цілому. В її основі лежать такі вікові традиціївзаємодії в суспільстві, як “послуга за послугу”, do ut des(“даю,щобтидав”)11.

Корупція—соціальнеявище,щополягаєвпорушенніпра-вовихіморальнихнормзарадиотриманняособистогонелегі-

7 МахначВ.Л.,ЕлишевС.О.Политика.Основныепонятия:справочник,словарь.М.:ОЛМАМедиаГрупп,2008.С.239.

8 Короткийоксфордськийполітичнийсловник/[пер.зангл.;заред.І.Ма-кліна,А.Макмілана].К.:Вид-воСоломіїПавличко“Основи”,2006.С.347.

9 Грабович О., Кузнецов В. Корупційні фактори в науці: спроба аналізу.Економіст.2006.№11.С.78.

10 БакеркинаВ.В.,ШестаковаЛ.Л.Краткийсловарьполитическогоязы-ка: Более 2 тыс. терминов и терминолог. сочетаний. М.: ООО “Изд-воАстрель”:ООО“Русскиесловари”,2002.C.132.

11 Мельник М. І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії : [моногра-фія].Київ:Атіка,2001.С.34.

12

тимногодоходуособами,якимдорученовиконанняобов’язківусферіпублічногоуправління12.

Дещо інакшевизначаєкорупціюЄ.Невмержицький,якийзазначає, що корупція — це насамперед соціально-політичнеявище,головноюособливістюякогоєвикористанняпосадови-миособамизаконодавчої,виконавчоїтасудовоївлади,атакожгромадських об’єднань, установ і організацій господарськогоуправління всіх форм власності свого службового становищадля одержання матеріальних цінностей, послуг чи пільг длясебеаботретіхосіб13.

У 2007 р. вийшла друком монографія В. Журавського,М. Михальченка, О. Михальченка14, в якій розглядаєтьсявзаємозв’язок корупції в Україні з політикою, економікою,мораллю,правомтаіншимисферамисуспільногожиття.Вче-ні показують багатоаспектність корупції, і знов-таки, її си-стемний характер в Україні. Автори застосовують цікавийпідхід, використовуючи метафору, доводячи, що корупція —не політика, а “антиполітика, яка роз’їдає державний меха-нізм”України,руйнуєнормальнісуспільнівідносини,дефор-мує сучасну українську політику, яка спрямована на добро-бут, економічне зростання і європейський вибір країни. Якзазначаютьавтори,системнийпідхіддопроблемимеханізмівподолання корупції в Україні передбачає виокремлення пев-ногосистемоутворюючогопараметра,щообумовлюєструкту-руцієїсистеми.

НадумкуВ.ФранчуктаЮ.Коміссарчук,корупція—цеви-користання службового становища посадовими особами длянадання за винагороду різного роду матеріальних благ, пільг,послугабоіншихпереваг.

12 Серьогін С. С. Соціальна сутність корупції в органах державної влади.Держ. упр. та місц. самоврядування : зб. наук. пр.Д.:ДРІДУНАДУ,2009.Вип.3(3).С.202.

13 НевмержицькийЄ.В.КорупціявУкраїні:причини,наслідки,механізмипротидії:монографія.К.:КНТ,2008.С.44.

14 Журавський В. С., Михальченко М. І., Михальченко В. С. Корупція вУкраїні—неполітика:монографія.К.:Фенікс,2007.408с.

13

Корупція як базове поняття наукових знань належить дотеоретичнихпобудоввищогорівня.Їїтеоретична(абстрактна)сутність пояснює неминучість розгортання його змісту в си-стеміпідпорядкованихпонять.Насьогодніпонятійнийапаратз проблем корупції вже досить розвинений і адаптований досучасних українських умов. Цьому сприяло те, що масштабипоширеннякорупціївсучаснійУкраїнідаютьпідставувідно-ситиїїдонайнебезпечнішихявищдлядержавногоуправлінняйгромадськогожиття.Дослідженняпроблемикорупціїворга-нах публічної влади нині актуалізувалися й охоплюють різнінапрями — інституціонально-правовий (достатність законо-давчих і нормативних засобів та методів протидії корупції),організаційно-управлінський (функціональність у розподілівладних повноважень і контроль за їхнім використанням по-садовимиособами),аксіологічний(ціннісніорієнтаціїдержав-нихслужбовців),етико-культурний(моральнийстансоціаль-но-професійногосередовищадержавноїслужби)тощо15.

На думку В. Берзнер, корупція є певне соціально-правовеявище, яке характеризує ступінь розповсюдженості службо-вихзловживаньусферіпублічногоуправління.Забудь-якихумоввононеможебутизведенедоконкретногодіяння(навітькримінально-правового),тимбільшедоознакпредметацьогодіяннячиознакйогооб’єктивноїсторони16.

Авторський колектив дослідників — В. Криволапчук,М.Бондарчук,С.Злепко,О.Шаповалов,Л.Коваль—характе-ризують корупцію як складне і багатоаспектне (економічне,правове, моральне) соціальне явище. “Корупція є розгалуже-ноюсистемоюзлочиннихвідносин,якавражаєнетількидер-жавні структури, кредитно-фінансову, зовнішньоекономічну

15 НовакА.Формуваннятареалізаціянаціональноїантикорупційноїполіти-киназагальнодержавномутарегіональномурівнях.Науковий вісник “Де-мократичне врядування”.2017.Вип.18/19.URL:http://lvivacademy.com/vidavnitstvo_1/visnyk18_19/fail/Novak.pdf(датазвернення20.08.2018).

16 Берзнер В. В. Поняття корупції та система корупційних злочинів: тео-ретичніпідходитазаконодавчірішення.Науковий вісник Міжнародного гуманітарного ун-ту.Серія:Юриспруденція.2014.№2.Т.2.С.127.

14

систему,підприємницькудіяльність,айусіланкивлади,ста-витьпідзагрозуконституційніправаісвободигромадян,їхнюбезпекутанаціональніінтересидержави17.

НадумкуМ.Мельника,визначаючипоняттякорупції,слідвиходитизтрьохважливихмоментів.По-перше,зтого,щоко-рупція—соціальнеявище,анеконкретнесуспільнонебезпеч-не діяння. Корупція — це явище, притаманне усім державамсвіту,ценевід’ємнийатрибутпублічноївлади.Державнийапа-ратбудь-якоїдержавинеможефункціонуватибеззловживаньпредставниківцьогоапарату.Відмінністьрізнихдержавуцьо-мупланіполягаєнеунаявностічивідсутностікорупціїякта-кої, а в її масштабах, характері корупційних проявів, впливукорупції на соціальні, економічні та політичні процеси.По-друге,управовомузначеннікорупція—цезбірнепоняття,якеохоплюєсукупність(систему)взаємопов’язанихправопо-рушень (кримінально-правових, адміністративних, дисциплі-нарних, цивільно-правових). Реально ці правопорушення ма-ють різні форми (види). До них насамперед відносять хабар-ництво, зловживання владою або посадовим становищем таінші посадові злочини, які вчиняються для задоволення ко-рисливихтаіншихособистихінтересівчиінтересівтретіхосіб.По-третє,необхідночіткоусвідомлювати,щозаконодавчеви-значення такої правової категорії, як “корупція” (чого вико-навча влада тривалий час вимагала від парламенту) не даєправоохоронним органам жодних додаткових правових засо-бівщодопідставюридичноївідповідальностізакорупційніді-яння,якнедаєтакихзасобівправоохоронниморганамівизна-ченняпоняттязлочинність.Томуголовне—цечіткевизначен-няпідставвідповідальностізаконкретнікорупційнідіяння18.

17 Соціально-психологічні аспекти виявлення і попередження корупції таіншихправопорушеньсередпрацівниківміліції:монографія/зазаг.ред.В.О.Криволапчука.Вінниця:ВНТУ,2009.134с.

18 Мельник М. І. Наукове забезпечення антикорупційної діяльності в ор-ганах державної влади. URL: http://justice.org.ua/politika-i-pravo-podiji-fakti-komentari/naukove-zabezpechennya-antikoruptsijnoji-diyalnosti-v-organakh-derzhavnoji-vladi(датазвернення30.10.2018).

15

С. Клімова та Т. Ковальова характеризують корупцію якскладнесоціальнеявище,якеполягаєувикористанніслужбо-вого становища для отримання особистої вигоди, негативновпливаєнавсіаспектиполітичноготасоціально-економічногожиттяйрозвиткусуспільстваідержави19.

На думку російської дослідниці О. Хромової, особливостіявищакорупціїслідрозглядатиувузькому(модельпідкупу)та у широкому значенні (зловживання службовим станови-щем.

Увузькомувизначеннікорупціїакцентробитьсянасукуп-ностінормальнозакріпленогоскладуправопорушення,перед-баченого законодавством. Специфікою цього правопорушен-ня,щовідрізняєйоговідіншихправопорушень,єспеціальнийсуб’єкт — посадова особа, що використовує свій статус у ко-риснихціляхдляособистогозбагаченнячиугруповихінтере-сах.

НадумкуЮ.Ваньчика,щостосуєтьсясутісамоїкорупції,то її визначає низка моментів: по-перше, корупція розгляда-ється як діяльність; по-друге, така діяльність пов’язується ізпротиправним використанням службових повноважень; по-третє, сфера цієї діяльності обмежується сферою державногоуправління;по-четверте,їївизначаєчітковизначенакорисли-ва (матеріальна) спрямованість. За формою прояву вона єблизькою до одержання хабара, зловживання владою або по-садовимстановищем,хочаінетотожнаїм20.

Дехтознауковціввбачаєукорупціїсутоправовуструктуруякпервиннуосновупротиправноїдіяльностічибездіяльності.Соціально-економічнііполітичнічинникикорупціїєвторин-ними або надбудовою над її правовою основою. Такої думкидотримуютьсяП.Панченко,А.Волобуєв,А.Гуров,О.Кожуш-

19 КлімоваС.М.,КовальоваТ.В.Організаціязапобіганнятапротидіїко-рупціївУкраїні:навч.посібник.Х.,2012.283с.

20 ВаньчикЮ.А.Загальнотеоретичніпідходидовизначеннякорупції,ко-рупційних діянь і корупційних відносин. Філософські та методологічні проблеми права.2014.№1.С.178.

16

ко,Є.Темнов.Вонирозглядаютькорупціюяксутопротиправ-ну діяльність, яка полягає у підкупі державних службовців ігромадських діячів, хабарництві та зловживанні службовимстановищем, розкраданні державного, колективного або при-ватногомайна,нецільовомувикористаннібюджетнихкоштів,зайняттічиновникамипідприємницькоюдіяльністю,сприянніз корисливою метою комерційній діяльності певних осіб, на-данніїмнеобґрунтованихперевагіпільг,призначеннінапоса-динекомпетентнихосібтощо.

Найвдаліше, на наш погляд, визначення поняття “коруп-ція”запропонувалиМ.КамликіЄ.Невмержицький.Розкри-ваючи його сутність, вони вважають за доцільне законодавчопідтвердити дефініцію: корупція — це діяльність державнихслужбовців, пов’язана зі зловживанням службовим станови-щемзметоюотриманнянезаконнихприбутківтапільгматері-ального характеру. Розкриваючи багатоплановий характерцього зловживання, вони пов’язують її із організованою зло-чинністю,розглядаючиїхякєдинеціле21.Визначенняцихпо-нятьмаєвеликезначеннянетількивтеоретичному,айупри-кладному аспекті, адже корупційна ситуація в Україні сталанастількинебезпечною,що“душить”фактичновсіверствина-селення.Суб’єктикорупціїзорієнтованінамаксимальневико-ристанняможливостейдляособистогозбагаченнязарахунокпомилок, допущених під час реформування економіки. Крімтого,стаєвсеочевиднішимпрагненнязлочиннихелементівза-кріпитисяіпосістипровіднемісцевекономіцізметоюпродо-вженнязлочинноїдіяльностіуполітичнійсфері.

О.Костенкозазначає,щокорупція—цезловживання,якеполягає у використанні законодавства чи публічної влади вприватнихінтересаходнихлюдейнашкоду приватнимінте-ресамінших.Законодавствоіпублічнавлада—цеінструмен-ти,призначенідлязабезпеченняпорядкувсуспільномужитті,заснованого на природних законах. Цей порядок є основою

21 КамликМ.І.,НевмержицькийЄ.В.КорупціявУкраїні.К.:Знання,1998.С.71.

17

справедливостіврозподілісоціальнихблаг.Зловживанняза-конодавством і публічною владою є свавіллям, яке полягає впорушенні порядку, заснованого на природних законах су-спільногожиттялюдей,аотже,івпорушеннісоціальноїспра-ведливості.Томукорупція—ценелишепорушенняполітич-ного,економічного,правовогопорядкувсуспільстві,айамо-ральнийвчинок,гріх22.

Л.Енгібяранзазначає,щобудь-якадержава,демократичначирепресивна,контролюєрозподілматеріальнихблагчипри-вілеїв,визначаєрозмірпільгіподатковоготягаря,іробитьцезгідно з тією чи іншою ідеологічною лінією. Можливість по-ліпшення власного матеріального достатку (отримання пільг,зниженняподатковоготягарятощо)шляхомпідкупудержавиієсьогодніфакторомкорупції.Породжуючинесправедливістьінерівномірністьурозподілісуспільнихблагівитрат,коруп-ціяєсимптомомтого,щоцяполітичнасистемасамапіклуєть-ся про суспільні інтереси в цілому і що державна машина нездатнаефективнозабезпечуватиособистіінтересигромадян23.

Такимчином,вченийвизначає,щосамедержавапороджуєкорупцію. На нашу думку, таке визначення корупції не є зо-всімкоректним,корупціїпороджуєнедержава,аїїінституції,яківсвоїхінтересахвикористовуютьзагальноприйнятінормитаправилазметоюотриманняпевнихпільгчипривілеївдлясебеабосвоїхблизьких,оточення.

В. Берестень зазначає, що у сутнісній характеристиці ко-рупції потрібно звернути увагу на її небезпеку, яка проявля-ється в: посяганні на життєво важливі інтереси особистості,суспільстваідержави,щопідлягаютьзахистувідвнутрішніхізовнішніхзагроз;негативномувпливовінастанефективностіфункціонуванняполітичноїсистемидержави,громадянсько-

22 Костенко О. Корупція в Україні у світлі політичної кримінології. Полі-тичний менеджмент.2009.№1.С.49.

23 ЕнгибарянЛ.Н.Феноменкоррупциивусловияхглобализации(теорети-ческийанализ):автореф.дис....канд.социол.наук:спец.22.00.01“Теория,методологияисториясоциологии”.Москва,2006.С.3–4.

18

го миру, на формування національної згоди і стабільності;руйнуванні державно-правових механізмів, які створюютьправові основи захисту національних інтересів; скороченніумов для повноцінного духовного і фізичного розвитку, під-тримкиздоровогоморальногопотенціалународу,збереженнякультурної спадщини та зміцнення традиційних цінностейсуспільства24.

Проведений аналіз літератури дає підстави зазначити, щокорупціявідображаєтьсяутакихчотирьохаспектах:політич-ному,соціально-економічному,ідеологічномуіправовому25.

Прихильниками політичного аспекту формулювання по-няття“корупція”єСарДж.Пундей,М.Тихоміров,К.Абдієв,К.Сурков,В.Євтушевський,М.Яблоков,яківизначаютько-рупціюякзловживаннядержавноювладою,посадоютаслуж-бовимстановищемзметоюотриманняматеріальноївинагоро-ди.Вонамаєхарактерзлочинноїдіяльностіуполітичнійсфе-рі, що призводить до дискредитації апарату державногоуправління. Тим самим завдаються матеріальні й моральнізбитки державному устрою, репутації політичної влади, пре-стижукраїнинаміжнароднійарені.Корупціяпов’язаназпід-купом осіб, які перебувають на державній або громадськійслужбі,зодержаннямнимидодатковихдоходів,благіперевагзавчиненняумиснихдійабобездіяльність.Так,корупціяпе-редбачає систематичний підкуп посадових осіб законодавчої,виконавчої та судової влади, громадських та політичних дія-чів, який спричиняє прийняття ними рішень, що порушуютьзаконабонеписанісуспільнінорми,таїхздійсненнячастонакористькримінальнихструктур26.

24 БерестеньВ.И.Коррупцияиееобщественнаяопасность:учебн.-метод.пособие.Мн.:РИВШ,2005.С.7–8.

25 ПоповВ.И.Проявлениекоррупциивсовременныхусловиях.Матери-алы конф. “Коррупция в России: состояние и проблемы”.М.:Инст.МВДРоссии.1996.С.56–57.

26 Корупція: теоретико-методологічні засади дослідження / кер. авт. кол.І.О.Ревак.Л.:ЛьвДУВС,2011.С.14.

19

Як суто соціально-економічне явище досліджують коруп-ціюН.Кузнецова,О.Дудоров,В.Коміссарова,П.Панкратова,К.Футейтаін.Вонирозглядаютькорупціюоднієюізфункційуправління суспільством, які базуються на економічномуґрунті.Якфункціяуправління,вонамаєсоціальнезабарвлен-ня,азасвоєюсутністюцеекономічнакатегорія27.

Нанашудумку,цінауковціоднобічнооцінюютьтакесклад-неправове,політичнеісоціальнеявище,наділяючийоголишеекономічним забарвленням, адже корупція багатогранна,оскількимаєкомплекснийхарактер.Доречі,такїїхарактери-зуютьіВ.Лунєєв,М.Мельниктаіншівчені.Зокрема,В.Лу-нєєвзазначає,щокорупція—термінсоціально-правовий,кри-мінологічний, який включає в себе злочини та порушення,пов’язанізвикористаннямслужбовогостановищавособистихабогруповихцілях28.

Отже,усамійсутікорупціїнібизакладенодвінерівнічас-тини: власне етичні відхилення та правопорушення. Однакцим“дуалізм”корупціїневичерпується.Нерідковонавиража-ється,зодногобоку,увикористанніслужбовцемсвогостатусудля отримання незаконних переваг (продажність), а з друго-го—унаданніостанньомутакихпереваг29.

Серед представників цієї позиції найзмістовніше, на нашпогляд, висловили концептуальний підхід до визначення по-няття“корупція”В.Попов,М.МельникіА.Вишняков.Вонивбачають у корупції цілу систему зі складною структуроювзаємопов’язаних елементів політичного, соціального, право-вого, ідеологічного, філософського і морального характеру.

27 Корупція: теоретико-методологічні засади дослідження / кер. авт. кол.І.О.Ревак.Л.:ЛьвДУВС,2011.С.17.

28 Лунеев В. В. География организованной преступности и коррупции вРоссии(1997–1999гг.).Организованная преступность и коррупция. Ис-следования, обзоры, информация. Социально-правовой альманах. Екате-ринбург:ИИТЦ“Зерцало-Урал”,2000.Вып.3.С.9.

29 Основыборьбыскоррупцией(системыобщегосударственнойэтикипо-ведения)/науч.ред.С.В.Максимовидр.М.:Спарк,2000.С.22.

20

Політичнийаспектвиражаєтьсяупозбавленніапаратууправ-ління можливості проводити державну політику. Тоді грома-дянин залежить не від законів, які регламентують державнівідносини, а від свавілля скорумпованого чиновника30. Про-никненнякорумпованихтакримінальнихосібувладупризво-дитьдосерйознихнегативнихнаслідків:знижуєтьсядовірадовлади,людиперестаютьвіритипроцедуріїїформування;спо-стерігаєтьсявідчуженнявладивідсуспільстватагромадськихінститутів;девальвуєтьсязначенняправатазаконуякінстру-ментів регулювання громадського життя31. У цьому сенсіВ.Лунєєвзазначає,щополітичнакорупція—реальнийісиль-нодіючий фактор, який підриває основні принципи демокра-тії. “Влада – гроші – влада – власність”, зав’язані в один по-рочний вузол, де більшість державних структур діють на ко-мерційній основі, політична корупція створює надзвичайнунебезпеку32.

Ідеологічнийаспектполягаєвтому,щоудержавногослуж-бовцяпануєсвояідеологія,відокремленавіддержавної, ідео-логіязлочинногосвіту.Платформоютакоїідеологіїслужитьіособливасуб’єктивістсько-ідеалістичнафілософіяМ.КантайА. Авенаріуса, коли світ існує, умовно кажучи, тільки у моїйсвідомості,абезнеїйогонема;якимяйогоуявляю,такимвініє.Томуспіввідношенняміжблагочиннимдіяннямізлочиномвстановлює кожна особа сама собі. Хибна ідеологічно-філо-софська платформа скорумпованого державного службовця

30 ПоповВ.И.Проявлениекоррупциивсовременныхусловиях.Матери-алы конф. “Коррупция в России: состояние и проблемы”.М.:Инст.МВДРоссии.1996.С.27.

31 ВишняковА.А.Свободныеидемократическиевыборыкакпреградапо-литической коррупции. Организованная преступность, терроризм и коррупция: Криминологический ежеквартальный альманах. 2003. Вып. 1.С.73.

32 Лунеев В. В. География организованной преступности и коррупции вРоссии(1997–1999гг.).Организованная преступность и коррупция. Ис-следования, обзоры, информация. Социально-правовой альманах. Екате-ринбург:ИИТЦ“Зерцало-Урал”,2000.Вып.3.С.17.

21

впливає і на громадян, які з ним контактують. Це підриваєприйняту в державі ідеологію. Соціально-економічні аспектикорупції полягають у спотворенні корумпованим державнимапаратом соціальної політики і економіки держави. До цьогосліддодатиімасовийдопусккримінальнихелементівдоеко-номічнихважелівуправління.

Правова складова корупції відображається у гальмуванніприйняттянеобхіднихзаконівабоприйняттятаких,якідаютьможливістьнеоднозначногоїхтлумачення.

НадумкуА.СубботтаЮ.Дем’янчук,корупція—цефено-мен, який охоплює всю сферу економіки і чинить вплив наприйняття рішень держапаратом, ефективність функціону-ваннябізнесутощо.Мипропонуємовласнерозуміннякоруп-ції:соціально-правовеявище,якеявляєсобоюпідкуп(актив-ний чи пасивний) державних, муніципальних чи інших дер-жавних службовців (у тому числі немайнового характеру).Однакхотілосябзауважити,щозапропонованевизначеннянепозбавлененедоліків,оскількиоднієюзумовіснуванняорга-нізованоїзлочинностітакожєкорупція.

Заскладністюпротидіїкорупціїдоситьчастопорівнюють-сязборотьбоюзлюдськимивадами,пороками.Утімкорупціяфактично і є комбінацією, поєднанням таких пороків, як жа-дібність, заздрість, лінь, невгамовна спрага насолод тощо.Наша держава та суспільство обмежують такі пороки, поро-джують різноманітні інституції, інструменти, однак повністювикоренититакийфеноменнеможуть.

В. Трепак вважає, що корупцію можна визначити як соці-альне, системне явище, що полягає в неправомірному вико-ристанніособами,якімаютьвладнічиуправлінськіповнова-ження, власного становища, статусу, авторитету в особистихабокорпоративнихінтересах,щопризводитьдорозкладання,деградаціївладитасоціальногоуправління.

НадумкуА.Савченко,поняття“корупція”,що існуєуна-ціональному антикорупційному законодавстві, “переобтяже-не” кримінально-правовими ознаками та не відбиває всьогоспектрасфер,наякіможепоширюватисяценегативнеявище.

22

Більше того, можна говорити й про інші недоліки згаданогопоняття:

•по-перше,вонозосереджуєтьсятількинаодномупредме-ті — неправомірній вигоді, не згадуючи про існування іншихпредметівкорупційнихправопорушень(злочинів),яківизна-ченіККУкраїни,зокремачужогомайна(ст.191),бюджетнихкоштів, що включаються до державного і місцевих бюджетівнезалежновідджерелаїхформуванняувідповіднихрозмірах(ст. 210), вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мислив-ської),бойовихприпасів,вибуховихречовин,вибуховихпри-строїв, радіоактивних матеріалів (ст. 262); наркотичних засо-бів, психотропних речовин, їх аналогів (ст. 308), прекурсорів(ст.312),обладнання,призначеногодлявиготовленнянарко-тичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів(ст. 313), снодійного маку та коноплі, а також психотропнихречовин,їханалогівіпрекурсорів,призначенихдлявиробни-цтвачивиготовленняцихзасобівчиречовин(ст.320),доку-ментів,штампів,печаток(ст.357),активівузначномурозмірі,законність підстав набуття яких не підтверджено доказами(ст.368-2),зброї,бойовихприпасів,вибуховихречовин,іншихбойовихречовин,засобівпересування,військовоїтаспеціаль-ноїтехніки,іншоговійськовогомайна(ст.410);

•по-друге,вонозазначаєтількипротакіформипротиправ-них діянь, як “одержання”, “прийняття”, “прийняття обіцян-ки/пропозиції”, “обіцянка/пропозиція” та “надання”. ОднактомужККУкраїни,зоглядунапереліккорупційнихзлочинів,відомійдеякііншіформи,щоможутьбутипов’язаніякз“не-правомірноювигодою”(наприклад,“проханнянадати”),такізіншимипредметами(наприклад,“заволодіння”,“нецільовеви-користання”або“набуття”.

Обов’язковимиюридичнимиознакамикорупціїєтакі:1) обов’язковий суб’єкт корупційних відносин — посадова

особа (або особа прирівняна до неї), уповноважена на вико-наннядержавнихфункцій;

2)умиснавина,корисливачиіншазацікавленістьсуб’єктівкорупційнихвідносин;

23

3)діяабобездіяльність—використанняособою,уповнова-женоюнавиконаннядержавнихфункцій(абоособаприрівня-надонеї),всупереч інтересамслужби,свогослужбовогоста-новищаабопов’язанихзнимможливостей,абоавторитетуор-ганізації,вякійвінслужить;

4)корисливамета—протиправнеотриманнядлясебеабосвоїхблизькихродичівмайновихчинемайновихблаг,пільгтаперевагурезультатівиконанняабоневиконанняпевнихдійпослужбіабозаобіцянкувиконатичиневиконатиїхумайбут-ньому33.

Корупціяхарактеризуєтьсянизкоюпритаманнихїйознак:1) корупція має суспільний характер та спосіб прояву і

зумовлюється станом суспільства на кожному конкретномуетапійогорозвитку;

2)їїсуб’єктамиможутьбутитількиособи,наділенівладоючипублічнимиповноваженнями;

3) вона проявляється у вигляді реалізації такої владичи повноважень у неправомірних, здебільшого корисливихдіях;

4)корупціятіснопов’язаназорганізованоюзлочинністюінадумкубагатьохвченихєїїневід’ємноючастиною;

5) структурно вона складається з кримінальних злочинів,адміністративних правопорушень цивільно-правових делік-тів;

6) суспільна небезпечність корупції полягає насамперед унегативномувпливінаохоронюванізакономцінностіусферідержавноївлади34.

За оцінкою А. Кірпічнікова, корупція — це корозія влади.Якіржароз’їдаєметал,таккорупціярозвалюєдержавнийапа-

33 БерестеньВ.И.Коррупцияиееобщественнаяопасность:учеб.-метод.по-собие.Мн.:РИВШ,2005.С.7–8;ПоповВ.И.Проявлениекоррупциивсовременныхусловиях.Материалы конф. “Коррупция в России: состоя-ние и проблемы”.М.:Инст.МВДРоссии.1996.С.13–14.

34 ГрекТ.Б.,ГрекГ.Б.Відповідальністьзакорупціювсвітліміжнародно-правовихактів.Адвокат.2011.№4.С.39.

24

рат іморальнізасадисуспільства.Рівенькорупції—своєрід-нийтермометрсуспільства,показникйогоморальногостануіздатностідержавногоапаратувирішуватизавданнянеувлас-нихінтересах,авінтересахсуспільства35.

Відмінними рисами рекомендованого світовому співтова-риствуновогорозуміннякорупціїє:

1) включення до змісту відповідного поняття широкогокола порушень корупційного характеру: етичних, дисциплі-нарних, адміністративних і кримінальних. Таким чином, ко-рупція,яксоціальнеявище,тлумачитьсядоситьшироко.На-вітьбільшшироко,ніжпередбачаєправовийпідхід.Маютьсянаувазітакзванікорупційніпорушення,щозазіхаютьнамо-ральні правила, якими повинен керуватися державний служ-бовець. Кримінально-карна корупція є лише одним із видівкорупції;

2)обмеженняколасуб’єктівкорупційнихдіяньдержавни-ми посадовими особами. Стосовно корупційних проявів, уяких передбачається одержання чиновником незаконнихблаг(майна,послуг,пільг),колосуб’єктівтакихдіяньдопов-нюється фізичними та юридичними особами, що надають ціблага36.

Такимчином,корупція—цепротиправнадіяабобездіяль-ністьпосадовоїособи(абоособи,яканаділенапевнимиадмі-ністративно-розпорядчими повноваженнями та функціями),яка спрямована на отримання власного інтересу (як матері-ального, так і ні, зокрема, певної послуги, привілеїв, пільгтощо) через здійснення своїх функціональних обов’язків танесенегативнийнаслідокдлядержави,суспільстватаорганудержавноївлади.

Тобто корупція включає такі елементи — по-перше, особа,яка має певну посаду; по-друге, вигода (у вигляді отриманнябудь-якихпривілеїв);по-третє,виконанняпевнихадміністра-

35 КирпичниковА.И.ВзяткаикоррупциявРоссии.СПб,1997.С.79.36 ГрекТ.Б.,ГрекГ.Б.Відповідальністьзакорупціювсвітліміжнародно-

правовихактів.Адвокат.2011.№4.С.41.

25

тивно-розпорядчихфункцій;по-четверте,протиправнадіяабобездіяльність; по-п’яте, зацікавлена особа; по-шосте, негатив-ний наслідок для держави, суспільства та органу державноївлади.

Корупція несе не тільки негативні наслідки для суспіль-ства,айпозначаєтьсянарепутаційномукапіталовіорганудер-жавноївлади.

Механізмамизапобіганнякорупції,зоглядунапоняттяко-рупціїякнаслідкунегативноговпливунасуспільствотадер-жаву,повиннібутитакі:

по-перше, забезпечення патріотичного виховання, почина-ючиздошкільногозакладуосвіти;

по-друге, забезпечення фінансового моніторингу рівняжиттяпосадовихосібтаосіб,наділенихадміністративно-роз-порядчимифункціями;

по-третє, формування єдиної державної політики у сферізапобіганнякорупціїзформуваннямсистемноїдіяльностіан-тикорупційнихорганів;

по-четверте, забезпечення жорсткої кадрової політикищодоформуваннякадровогоскладусистемипублічноїслуж-би, яка б гарантувала кадрову безпеку системи публічногоуправління;

по-п’яте,формуваннясистемноїдіяльностігромадянськогосуспільствазорганамивладитабізнесом.

Проаналізуємо підходи до поняття корупція у норматив-но-правових документах України. Так, Закон України “Прозапобігання корупції” визначає корупцію як “використанняособою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону,наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з нимиможливостей з метою одержання неправомірної вигодиабо прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/про-позиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповіднообіцянка/пропозиціячинаданнянеправомірноївигодиособі,зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або наїївимогуіншимфізичнимчиюридичнимособамзметоюсхи-лити цю особу до протиправного використання наданих

їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можли-востей”37.

Аналіз антикорупційних міжнародно-правових актів пока-зує,щотермін“корупція”тасупутнітермінимаютьпевнівід-мінності. Наприклад, Кодекс поведінки посадових осіб з під-триманняправопорядку,якийприйнято34-юсесієюГенераль-ної Асамблеї ООН 17.12.1979 р., визначає таке. Незважаючинатещопоняттякорупціїмаєвизначатисьвідповіднодона-ціональногоправа,слідрозуміти,щовоноохоплюєздійсненняабонездійсненнябудь-якоїдіїпривиконанніобов’язківабоузв’язкузвиконаннямобов’язків,щопризводитьдовимаганнячи прийняття подарунків, обіцянок та стимулів, або їх неза-коннеотриманнящоразу,коливідбуваєтьсятакадіячибезді-яльність.Вислівже“акткорупції”вживаєтьсядлявизначеннянамаганняпідкупуслужбовоїособи38.

Генеральною Асамблеєю ООН 31.10.2003 року прийнятоКонвенціюпротикорупції.Незважаючинатещозазначенийдокумент врегульовує важливі антикорупційні міжнароднінормативиіміститьусобівизначеннярядупов’язанихізбо-ротьбою з корупцією інститутів, визначення самого поняття“корупція” у ньому відсутнє. Слід звернути увагу, що Кримі-нальнаконвенціяпроборотьбузкорупцієютакожнеміститьусобівизначеннякорупції39.

Страсбурзька Конвенція про цивільно-правову відпові-дальністьзакорупцію,якавідбуласьуСтрасбурзі4листопада1999року,визначаєкорупціюяк“пряміабонепрямівитребу-вання,пропозиція,даваннячиотриманняхабараабобудь-якоїіншоїнеправомірноївинагороди,атакожможливість їїотри-

37 ЗаконУкраїнипрозапобіганнякорупції.URL:http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18(датазвернення20.08.2018).

38 Кодексповедінкипосадовихосібзпідтриманняправопорядку:прийня-тий 34-ю сесією Генеральної асамблеї ООН 17 груд. 1979 р. Документ ООНА/34/46,ООН,1980.С.208–240.

39 Кримінальнаконвенціяпроборотьбузкорупцією(ETS173):міжнарод-нийдокументвід27січ.1999р.№ETS173.URL:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_101(датазвернення11.12.2018).

26

27

мання, що мають вплив на належне виконання службовогообов’язку особою, яка отримує неправомірну вигоду чи мож-ливістьотриматитакувигоду,абовідповіднуповедінкутакоїособи”40.

РозглянеморезолюціюООН“Практичнізаходиборотьбизкорупцією”,якубулопоширенонаVIIIКонгресіООНіззапо-біганнязлочинності.Цейдокументвизначаєкорупціюяк“по-рушення,якеможематиморальний,дисциплінарний,адміні-стративнийтакримінальнийхарактер.

Власнекорупціяпроявляєтьсяупротизаконномувикорис-танніслужбовогостановищавизначенимсуб’єктомкорупцій-ноїдіяльності”.ДоситьцікавимдлявивченняєрішенняРадиЄвропейськогоСоюзу“Проборотьбузкорупцієюуприватно-мусекторі”від22.07.2003року.Цейдокументнедаєвизначен-няпоняттю“корупція”,хочавизначенняпасивноїкорупціїтаактивної корупції. Так, активну корупцію розуміють як діян-ня,якевиявляєтьсявобіцянці,пропозиціїчинаданні,особис-то або через інших осіб, особі, що виконує керівну функціюабоздійснюєдіяльністьнакористьорганізаціїприватногосек-тору,неналежноїкористібудь-якогозмісту,призначеноїякційособі, так і для іншої особи, з метою змусити до порушеннясвоїх обов’язків та здійснити неправомірні дії чи утриматисьвід здійснення законних дій. Пасивну корупцію це рішеннявизначає як діяння, коли особа під час здійснення управлін-ськоїфункціїабодіяльностінакористьорганізаціїприватногосекторупропонуєабоотримує,особистоабочерезіншихосіб,відповіднукористьбудь-якогозмісту,призначенуїйособистоабоіншійособі,абоякщотакаособаприймаєпропозиціюта-коїкористізметоюпорушеннясвоїхобов’язків41.

40 Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією: міжнародний документвід4листоп.1999р.URL:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_102.(датазвернення22.08.2018).

41 РамковерішенняРадипроборотьбузкорупцієювприватномусекторі:міжнароднийдокументвід22лип.2003р.№2003/568/ПВД.URL:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_945.(датазвернення20.08.2018).

28

Цивільнаконвенціяпроборотьбузкорупцією(ратифікова-наУкраїною16.03.2005р.,набралачинності01.01.2006р.)ви-значаєкорупціюяк“прямічиопосередкованівимагання,про-позицію,даваннячиотриманняхабарачибудь-якоїіншоїне-правомірної вигоди або можливості її отримання, якіпорушуютьналежневиконаннябудь-якогообов’язкуособою,що отримує хабара, неправомірну вигоду й можливість матитакувигоду,абоповедінкутакоїособи42.

Такимчином,унормативно-правовихактахєтакожширо-кетлумаченняпоняття“корупції”.Однаксхожимивластиво-стямиєте,щокорупціязавждинегативновпливаєнадержаву,суспільство та кожного громадянина. З корупцією потрібноборотися,вонамаєознакиправопорушеннятакараєтьсязако-ном.

Наступним етапом дослідження є виокремлення видів ко-рупції.

Успеціальнійлітературірозрізняютькорупціюполітичнуіекономічну43.Розвитокполітичноїкорупціїможепризвестидонеконтрольованої політичної ситуації у країні, оскільки вонаявляє реальну загрозу демократичним інститутам і балансурізнихгілоквлади.Економічнакорупціязнижуєефективністьринковихінститутівірегулюючоїдіяльностідержави.

Проведенийаналізлітературизпроблемидаєпідставиза-значити,щосередосновнихвидівкорупціїнеобхідноназватикорупціюусферідержавноївлади,асамеворганах,щоздій-снюють регулювання та контроль за дотриманням правил інорм,встановленихдержавою,ворганах,керуючихкомпанія-митапідприємствами,ворганах,якіздійснюютьфіскальнуйгрошовуполітику;діловукорупцію,щовиникаєуразівзаємо-діївладитабізнесу.Наприклад,уразігосподарськоїсупереч-

42 Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією: міжнародний документвід4листоп.1999р.URL:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_102.(датазвернення22.08.2018).

43 ЯрошенкоМ.БоротьбазкорупцієювУкраїні.Юрид. журн.2011.№10.С.50.

29

кисторонипрагнутьзаручитисяпідтримкоюсуддізметоюви-несеннярішеннянасвоюкористь44.

Корупціяверховноївладистосуєтьсяполітичногокерівни-цтваіверховнихсудівудемократичнихсистемах.

Наступнимвидом,нанашудумку,слідвиокремитипобуто-вукорупцію,якапороджуєтьсявзаємодієюпересічнихгрома-дян і чиновників. До корупційних злочинів такого порядкуможна віднести подарунки від громадян і послуги посадовійособітачленамїїродини.

КорупціявбізнесізумовленарозвиткомринковихвідносинвУкраїні іприходомринковоїекономікиназмінукомандно-адміністративній.Данийвидкорупціїмаєособливийвпливнаекономікудержави,дляборотьбизнеюдержавоюстворюють-сядержавнікорпораціїврізнихсферахжиттясуспільства45.

Українські науковці В. Гаращук, А. Мухатаєв виокремлю-ютьчотиривидикорупції:

1)“Високорівнева”корупція;2)Корупціяусередніхешелонахвлади;3)“Низова”корупція;4)Корупціявід“злиднів”(див.табл.1.1.)46.М.ФомінатаВ.Кузьменкопропонуютьтакукласифікацію

корупції:1)засуб’єктомкорупційнихвідносин:

• суб’єкти-хабарники—державніслужбовці,менеджеридержавнихіприватнихпідприємств,політичнідіячі;

• суб’єкти,щопропонуютьхабар—громадяни,приватніпідприємства, приватні легальні фірми, тіньовий біз-нес,державніпідприємства,політичнідіячі,державніслужбовці;

44 Боротьба з корупцією в Грузії: досвід для вивчення та наслідування вУкраїні.Актуальні проблеми держави і права.2014.Вип.71.С.351.

45 АгеевВ.Н.Противодействие“государственнойкоррупции”:зарубежныйопыт.Следователь.2014.№8.С.115.

46 ГаращукВ.М.,МухатаєвА.О.АктуальніпроблемиборотьбизкорупцієювУкраїні:монографія.Х.:Право,2010.144с.

30

2)заметоюкорупціїзпоглядуїїсуб’єктів:• суб’єкти-хабарники—збагаченнязарахунокотриман-

няматеріально-грошовихцінностей,обмінпослугами(протекціонізм,патронаж,фаворитизм;

• суб’єкти, що пропонують хабар — прискорення вирі-шенняпитаньумежахправовогополя,вирішенняпи-тань за межами правового поля, отримання вигідних

Таблиця 1.1

Види корупції та їх характеристика

Вид корупції Основні характеристики

“Високорівнева” (або “елітарна”)

Така корупція характерна для вищих ешелонів влади (вищі органи влади, центральні органи виконавчої влади, центральні апарати правоохо-ронних органів та судової сфери влади). Саме на цьому рівні розробляються корупційні схеми, створюються корупційні мережі. Корупція на цьому рівні становить найбільшу небезпеку для держави і суспільства, оскільки представники центральних органів влади є розпорядниками бюджетних коштів, державного майна

Корупція у середніх ешелонах влади

Така корупція характеризується меншими фі-нансовими потоками, меншою кількістю об’єктів державної власності,обмеженістю владних по-вноважень

“Низова” корупція Корупція серед державних службовців, які без-посередньо проводять роботу з підготовки управлінських рішень, готують або видають від-повідні дозволи, здійснюють контрольні дії та безпосередньо притягають до правової відпові-дальності. Небезпека такої корупції полягає у тому, що своїми діями службовці формують у на-селення негативне ставлення до органів влади

Корупція від “злиднів”

Здійснюється не на постійній основі, ситуатив-но, коли вже склалось “зовсім скрутне матері-альне становище”. Така корупція є незначною, вона викликана певними особистими обстави-нами (наприклад, хвороба дитини), низьким рів-нем оплати праці

31

державнихзамовлень,кар’єрнезростання,лобіюваннянеобхіднихнормативно-правовихактів,встановлення“добрихвідносин”,отриманняконкурентнихпереваг;

3)заініціативністькорупційнихвідносин:• вимаганняхабарапосадовоюособою;• підкуп посадових осіб за ініціативою суб’єктів, що

пропонуютьхабар;• традиціоналізмукорупційнихвідносинах;

4)зарівнеморганізаціїтарозповсюдження:• “низинна”корупція(місцева,регіональна);• “верховинна”корупція(національна,міжнародна);

5)заорганізаціїкорупційнихвідносин:• локальний—маєразовийхарактер;• стільниковий—маєсезоннийабопостійнийхарактер;

6)завидомкорупційнихвідносин:• тверді—хабарувиглядітовару,грошовийхабар,хабар

увиглядірізногородуматеріальнихцінностей(анти-кваріат,коштовності,ювелірніприкраси);

• м’які — непотизм (кумівство), кронізм (протекціо-нізм),фаворитизм,патронаж,лобізм,клановість,трай-балізм,місництвотаін.;

7)заміроюцентралізаціїкорупційнихвідносин:• децентралізованакорупція(випадкова);• централізованакорупція“знизудоверху”;• централізованакорупція“зверхудонизу”;

8)регулярністькорупційнихдій:• епізодичнакорупція;• систематичнаабоінституційнакорупція;• клептократичнакорупція47.

За статусом суб’єктів можна виділити корупцію в органахдержавноївладитаприватномусекторі.Першастановитьзна-чнусуспільнунебезпеку,оскількизагрожуєосновамправовоїдержави,правамісвободамлюдинитагромадянина,демокра-

47 ФомінаМ.В.,КузьменкоВ.В.Сутність,формиікласифікаціякорупцій-нихвідносин.Економічний вісник ун-ту.2013.Вип.21(1).С.182–186.

32

тичному розвитку держави, підриває її авторитет у суспіль-стві,призводитьдодестабілізаціїекономікиітимсамимство-рює загрозу національній безпеці України. Водночас такийстанпротидіїкорупціївидаєтьсянеповноюміроюадекватнимзоглядунапоширеністьвказаногоявища.Насампередідетьсяпро відсутність фактів (за деякими винятками) притягненнядоюридичноївідповідальностіосіб—державнихслужбовців,які посідають особливо високі щаблі (Закон України “Продержавнуслужбу”).

Стосовнокорупціїуприватномусекторів,тослідзазначи-ти, що Кримінальна конвенція Ради Європи проти корупції(статті7,8),КонвенціяООНпротикорупції(статті12,21)ви-магаютьвіддержаввизнатизлочинноюкорупціюуприватнійсфері.Крімтого,узв’язкузвизнаннямдержавоюнеобхідностіборотьби із корупцією у приватному секторі до категоріїсуб’єктів, що підлягають відповідальності за корупційні пра-вопорушення,віднесеноосіб,якіпостійноаботимчасовообі-ймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпо-рядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, осіб,спеціально уповноважених на виконання таких обов’язків, атакожфізичнихосіб–підприємців48.

Не менш суспільно небезпечним видом корупції, визначе-нимзгіднозтериторіальнимпринципом,єїїподілнавнутріш-ньодержавнутаміжнародну.Уцьомуключіслідзазначити,щоколи визначення першої не потребує додаткових коментарів(розповсюджуєтьсянатериторіїоднієїдержавиособами,упо-вноважениминавиконанняїїфункцій,абоуприватнійсфері),тонахарактеристиціміжнародноїкорупціївартозупинитисядетальніше.Так,відповіднодоположеньКонвенціїООНпро-ти транснаціональної організованої злочинності (п. 2 ст. 8),статей16(Підкуп іноземних державних посадових осіб і посадо-вих осіб міжурядових організацій) і17(Розкрадання, неправо-

48 Скулиш Є. Державне бюро розслідувань як спеціально уповноваженийсуб’єкт протидії корупції. Вісник Національної академії прокуратури України.2013.№3.С.68–72.

33

мірне привласнення або інше нецільове використання майна державною посадовою особою)КонвенціїООНпротикорупціїта статей 5 (Хабарництво іноземних державних посадових осіб),6(Хабарництво членів іноземних представницьких орга-нів),9(Хабарництво посадових осіб міжнародних організацій),10 (Хабарництво членів міжнародних парламентських асамб-лей),11(Хабарництво суддів та посадових осіб міжнародних судів),КонвенціїРадиЄвропипрокорупціюуконтекстікри-мінального права, з одного боку, виділяються корупційні дії,щовчиняютьсяпосадовимиособами,уповноважениминави-конання функцій міжнародних організацій, парламентськихорганівіміжнароднихсудів,здругого—посадовимиособамиіноземнихдержавабоспільнакорупційнадіяльністьосіб,якіобіймаютьвідповіднідержавніпосадиієгромадянамирізнихкраїн49.

О.Акімоввирізняєтакігрупибезпосередніхпричинтаумовкорупції:політичні(замкнутістьсистемиуправління,їїповіль-нийрозвиток,відсутністьсистемивихованняпатріотичнихпо-чуттів,моральнихякостей,поверховістьприпроведенніанти-корупційної політики, відсутність державної ініціативи щодостворення громадських формувань, незалежних недержавнихструктур для зростання активності населення у боротьбі зкорупцією);економічні(несприятливийрежимдіяльностіпід-приємств;відсутністьпрозоростібагатьохекономічнихпроце-сів; на тлі багатих державні службовці не мають навіть по-мірногодостатку);правові(відсутністьцілісноїсистемианти-корупційних засобів, невизначеність відповідальності закорупційні діяння, формальний характер чинної системи де-кларування доходів, неповне визначення суб’єктів, цілеспря-мованість правоохоронних органів щодо виконання правовихвимогпривиявленнікорупційнихдіянь,викриттівиннихуїхвчиненні);організаційно-управлінські(відсутністьчіткоїрегла-

49 Скулиш Є. Державне бюро розслідувань як спеціально уповноваженийсуб’єкт протидії корупції. Вісник Національної академії прокуратури України.2013.№3.С.68–72.

34

ментаціїдіяльностіпосадовихосіб,поширеністьукадровійпо-літицівипадківзаміщенняпосадчереззнайомство,відсутністьмеханізмів унеможливлення прийняття на службу лідерів ічленівзлочиннихугрупованьтаздійсненнянимикар’єри,від-сутністьокремихпрацівників,якіконтролювалибцюсферу);соціально-психологічні (нерозвиненість громадянської свідо-мості, корислива спрямованість державних службовців, про-фесійнатаморальнадеформаціячастиникерівників,щовияв-ляєтьсяупоблажливомуставленнідокорупції)тощо50.

Нанашудумку,слідвиокремититаківидикорупційнихдій:1)корупціяворганахдержавноївлади,середсуб’єктівгос-

подарюваннядержавнихпідприємств(організацій,установ);2)корупціяуприватнихорганізаціях,установах,закладах.Зазначенівидикорупційнихдійможутьусвоючергуподі-

лятисязалежновід:1)характерукорупційнихвідносиннапостійний(система-

тичний);випадковий;несистематичний;2)кількостісуб’єктів“хабародавачів”наодноособовий,ко-

лективний;3)метиотриманняхабара:отриманняматеріальнихресур-

сів,отриманнянематеріальнихресурсів;4)структурикорупційнихвідносин:сформованіструктури;

несформовані(випадкові)структури;5) наслідків корупційних дій: міжнародні збитки; націо-

нальнізбитки(якморальні,такіматеріальні);локальнізбит-ки;місцевізбитки;

6)типукорупційнихпослуг:привілеї,пільги,кар’єрнезрос-тання,прибуток,правовіпреференції,отриманняпослугуна-туральнійформі;

7) джерела походження: в межах правового регулювання;позамежамиправовогорегулювання.

Зазначені види корупційних дій зображені схематично(рис.1.1).

50 АкімовО.О.Психологічніаспектипроявівкорупціївдержавномууправ-лінні.Державне управління: теорія та практика.2014.№1.С.186.

35

Рис. 1.1. Види корупційних відносин

Види корупційний дій

характер корупційних відносин: • постійна (систематична); • випадкова; • несистематична

мета отримання хабара: • отримання матеріальних

ресурсів; • отримання нематеріальних

ресурсів

наслідки корупційних дій: • міжнародні збитки; • національні збитки; • локальні збитки; • місцеві збитки

тип корупційних послуг: • привілеї; • пільги; • кар’єрне зростання; • прибуток; • правові преференції; • отримання послуг

у натуральній формі

кількість суб’єктів “хабародавачів”:

• одноособова; • колективна

структура корупційних відносин: • сформована структура; • несформована (випадкова)

структура

джерела походження: • в межах правового

регулювання; • поза межами правового

регулювання

Корупція в державному

секторі економіки

Корупція в приватному

секторі економіки

36

Корупціявирізняєтьсятакимиознаками:1) залежність рівня та форм корупції від загального стану

формуваннядемократичнихінститутів;2)несистемне,частонауковонеобґрунтованереформуван-

няосновнихінститутів(адміністративніпроцедури,податковасистема,регуляторнадіяльністьдержави,вирішеннясоціаль-нихпроблемтощо);

3) набуття корупцією ознак системного явища через ура-ження життєво важливих інститутів суспільства та перетво-ренняїїнафункціональноважливийспосібїхіснування;

4)неефективністьполітичнихініціативусферіборотьбизкорупцією;

5)зміцненнявсуспільствістереотипівтерпимогоставлен-ня до корупції, поєднання в масовій свідомості визнання су-спільноїшкодикорупціїіготовностіобиратикорупційніспо-соби вирішення проблем, що призвело до нездатності грома-дянбратиактивнуучастьвантикорупційнихдіях;

6) ураження корупцією органів державної влади, органівмісцевогосамоврядування;

7)слабкістьінститутівгромадянськогосуспільства(залеж-ністьзасобівмасовоїінформаціївідвласниківтаорганівдер-жавноївлади,якіздебільшогоуникаютьоб’єктивноговисвіт-ленняцихпроблем,відсутністьпідтримкигромадянськихіні-ціативчереззневірутасуспільнуапатіюбільшостінаселення,залежністьнеурядовихорганізаційвідосіб,якінадаютьїмфі-нансовупідтримку51.

Тепер перейдемо до аналізу понять “антикорупційні захо-ди”,“антикорупційніінституції”.

Антикорупційні заходи — це сукупність механізмів, спря-мованихнамінімізаціютаподоланнякорупції.

Наприклад, до антикорупційних заходів США відносять:постійнийконтрользаобов’язковимдекларуваннямфінансо-

51 Запобігання корупції: методичні рекомендації для місцевих активістів /[Д.О.Калмиков,Д.В.Сінченко,О.О.Сорока,М.І.Хавронюк,Г.Л.Шве-дова];зазаг.ред.М.І.Хавронюка.К.:ФОПМоскаленкоО.М.,2017.242с.

37

вихдоходівтавидатківслужбовцязарік;кримінальнувідпо-відальність не лише фізичних, а й юридичних осіб за коруп-ційнудіяльність;перевіркудержавнихслужбовцівнаполігра-фі;відсутністьімунітетудляпосадовихосіббудь-якогорівня,включно ізпрезидентом,сенаторамитаконгресменами;забо-ронудержавнимслужбовцямотримуватицінніподарунки;на-явність інституту донесення про випадки корупції в органахдержавноївлади,атакожзаконодавчийзахистданихосібвідзвільненнятадискримінаціївідповіднодоЗакону“Прогрома-дянськіініціативи”1989р.;діяльністьспеціальнопризначено-го співробітника в кожному відомстві виконавчої влади дляздійсненнякоординаціїтаконтролюзадодержаннямпосадо-вимиособаминорметичноїповедінки;чіткийрозподілфунк-ційміжорганами,якіздійснюютьантикорупційнудіяльність;законодавчурегламентаціюдіяльностілобістів,щорегулюєть-ся Законом “Про федеральне регулювання лобістської діяль-ності”; активну громадську діяльність, широке залучення ді-яльності неурядових організацій; безперешкодне висвітленняпроблемкорупціїузасобахмасовоїінформації;звітуванняпо-літичнихпартійпрофінансуванняпередвиборчоїкампанії52.

Найдієвішіметодиборотьбизкорупцієютакі:1.Оптимізаціяштатівцентральнихапаратів.Кількістьдер-

жавнихслужбовцівмаєбутиприведенаувідповідністьдопо-вноважень, які покладені на той чи інший орган виконавчоївлади. Крім того, в посадових регламентах державних служ-бовців доцільно позначити загальні принципи їх службовогозростання, а також закріпити адміністративно-правові меха-нізмивикористаннякадровогорезерву іротаціїкадріввєди-нійсистемідержавноїслужби53.

2.Переробленнязаконодавчихактівзапобіганнятапроти-дії корупції. Потрібне розроблення законодавчих актів, які

52 ЛалаянК.Д.Зарубежныйопытпротиводействиякоррупции.Налоговая политика и практика.2011.№7(103).С.41.


38

сприялибудосконаленнюдисциплінарноїпрактикиіформу-ваннюрежимуприпиненнякорупції54.

3.Можливістьвиборудлядержавногослужбовця.Длязни-ження рівня необґрунтованого адміністративного розсуду впитанні застосування адміністративного примусу необхідновстановитиправовиймеханізм,якийнедаватимедержавномуслужбовцюможливостівиборуміжзастосуваннямзаходівпо-передженняізаходівадміністративногопокаранняуразівияв-лення державним службовцем адміністративного правопору-шення55.Вусіхвипадкахвиявленняадміністративногоправо-порушеннядоцільнозастосовуватиадміністративніпокарання,анезаходиорганізаційно-попереджувальногохарактеру.

4.Зарубіжнийдосвідборотьбизкорупцією.Використаннядосвіду інших країн у боротьбі із цим явищем, застосуванняїхніхантикорупційнихпрограмунашійдержаві.

5.Створенняінститутівізборотьбизкорупцією,щомаютьповноваженнядлярозслідуваннятаприпиненняцьогодіяння.

6.Вихованнянеприйняттякорупціївсуспільстві.7.Масштабнареформадержавногоуправління,спрямована

назниженнярозмірудержавногоапаратутапідвищенняйогоефективності56.

Уфаховійюридичнійлітературівиокремлюютьтристрате-гіїпротидіїкорупції:

1.Суспільнеусвідомленнянебезпекикорупціїтаїїнаслід-ків(усвідомлення);

2. Попередження та запобігання корупції (правильнеуправління);

54 Гвоздецький В. Д. Оновлення адміністративно-правового механізму за-побіганняіпротидіїкорупціївУкраїні,урухомленереволюцієюгідності.Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право.2014.№4(75).С.15.

55 ЧемерисІ.В.Зарубіжнийдосвідпротидіїкорупціївсистемідержавногоуправління.Стратегічні пріоритети. 2015.№3(12).С.111.

56 Кулик Л. М. Проблема асоціального у людській свідомості та поведінці.Морально-етичні засади реформування кримінального законодавства Укра-їни.Дніпропетровськ:Дніпропетр.держ.ун-твнутр.справ,2015.С.59.

39

3. Верховенство закону і захист прав громадян (припи-нення).

Зауважимо,щомаємісцейіншапозиція.Так, дослідники О. Боднарчук57, В. Гвоздецький58, Л. Ку-

лик59, Є. Невмержицький60, І. Печенкін61, О. Рябченко62 та-кожвиділяютьтристратегії:

1—попередження(усуватипричиникорупції);2—війна(каративсіхкорупціонерів);3 — пасивна протидія (нічого робити не треба — ринок

самостійно зменшить рівень корупції до прийнятних роз-мірів).

У межах першої стратегії варто зазначити, що діяльність,причому узгоджена діяльність усіх трьох секторів, здійсню-єтьсязатакимвектором:

Урамкахпершоїстратегії(усвідомлення)—це:1) загальний аналіз ситуації та вироблення антикорупцій-

ноїстратегії;2)антикорупційнагромадянськаосвіта;3)побудоваантикорупційнихкоаліцій;

57 БондарчукО.Г.БоротьбазкорупцієювГрузії:досвіддлявивченнятана-слідуваннявУкраїні.Актуальні проблеми держави і права.2014.Вип.71.С.349–356.

58 Гвоздецький В. Д. Оновлення адміністративно-правового механізмузапобіганняіпротидіїкорупціївУкраїні,урухомленереволюцієюгіднос-ті.Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право.2014.№4(75).С.4–23.

59 Кулик Л. М. Проблема асоціального у людській свідомості та поведін-ці. Морально-етичні засади реформування кримінального законодавства України. Дніпропетровськ: Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2015.С.59–61.


61 ПеченкінІ.АнтикорупційнареформавУкраїні:місцеірольорганівпро-куратурияккоординаторапротидії злочинностітакорупції.Віче. 2015.№4.С.24–27.

62 РябченкоО.П.Забезпеченняреалізаціїправанасправедливийсуд:окре-мі законодавчі новели. Юридичний вісник. Повітряне і космічне право.2015.№1.С.70–74.

40

4)вільнийдоступдоінформаціїтанезалежнізасобимасо-воїінформації.

У межах другої стратегії (попередження — правильнеуправління)—це:

1)прозоравлада,прозоріпроцедури(насампередубюджет-номуівиборчомупроцесі);

2) реформування системи державної та муніципальноїслужби,системиправоохороннихорганів;

3)громадськаучастьупроцесахзапобіганнякорупції;4)зменшеннявтручаннядержавиусправисуспільства;5)кодексиетикидляполітиків,чиновників,підприємців;6) зниження адміністративних бар’єрів для підприємців і

впровадження конкурсності (система державних і муніци-пальнихзамовлень,грантівтаіншіконкурснімеханізми).

Умежахтретьоїстратегії(припинення—верховенствоза-кону)—це:

1)сильнаінезалежнасудовавлада;2)неухильневиконаннязаконів;3)законодавство,якенедопускаєможливістьпоявикоруп-

ції,ігромадськаекспертиза;4)правовадопомогатазахист,упровадженняінститутуом-

будсменатаіншихправовихінститутів63.НадумкуЮ.Дем’янчук,досистемиантикорупційнихзахо-

дівслідвіднести:• послідовнезастосуванняадміністративнихрегламентіву

службовійдіяльностіслужбовціворганівдержавноївла-дийуправління;

• оптимальневизначенняправ,обов’язків,атакожрежимуюридичноївідповідальностіорганіввладитаїхніхслуж-бовців;

• введення чітких процедур прийняття адміністративнихрішень;

63 СубботА.,Дем’янчукЮ.Засобипротидіїтазапобіганнякорупціївумо-вахреформуваннязаконодавства.Адміністративне право і процес.2017.№6.С.115.

41

• використанняметодикианалізуправовихактівнапред-метїхкорупційності;

• широкероз’ясненняантисоціальногохарактерукорупціїта її негативних наслідків для суспільства, держави йгромадян64.

Потрібно зауважити, що підходи до вирішення питаннящодопопередженнякорупційнихпроявівудіяльностідержав-ноїслужбиможутьбутидоситьрізноманітними.

Погоджуємося, що нині необхідно домогтися досягненнятакихрезультатів:

• грамотного з правової точки зору використання всімаслужбовцямисвоїхправтаобов’язків;

• дотриманняправилслужбовоїповедінкизбокудержав-нихслужбовців;

• ретельноїоцінкидіяльностійповедінкислужбовцівзан-тикорупційної точки зору під час прийому їх на роботу(призначення,конкурсів,виборів,просуванняпослужбі),атакожпідчаспроведенняперіодичноїатестаціїкадрів;

• забезпечення дотримання заборони заміщати післязвільненняздержавноїслужбипротягомдвохроківпо-сади та виконувати роботи в організаціях, якщо ранішедофункційслужбовцявходивконтрользаними65.

Нанашудумку,антикорупційнізаходиможнакласифікува-тизатакимикатегоріями:

1. Організаційні антикорупційні заходи, які визначають, уякий саме спосіб відбувається прийняття, виконання, кон-трользавиконаннямприйнятихрішень,процедуризалученнягромадськості, узгодження із зацікавленими сторонами. Крімцього, він також описує систему інститутів, що залучені доцьогопроцесу.

2.Нормативно-правовіантикорупційнізаходи,щовизнача-ютьсистемуправил,процедуррегулювання,заякимивідбува-

64 Дем’янчукЮ.В.Актуальніпроблемипротидіїкорупції.Актуальні про-блеми держави і права.2014.Вип.74.С.351.

65 Тамсамо.

42

ється регламентація антикорупційних заходів. Вони такожвключають рекомендаційні документи міжнародних інститу-цій.Інакшейогоможнавизначитиякобов’язковідовиконан-някомандидержавногоуправління(вимоги,заборони,припи-сита ін.),якізобов’язуютьробитичітковизначеніречі.Крімцього, в який спосіб відбуваються консультації з громадян-ськимсуспільством,яквраховуютьсяпропозиціїгромадськихорганізацій,чипредставленівониякдорадчіоргани.

3.Фінансовіантикорупційнізаходиспрямованінафінансо-вісанкціїдовиннихфізичнихабоюридичнихосіб—увузько-му розумінні, та оптимізацію фінансової сфери держави — уширокомурозумінні.

4.Кадровіантикорупційнізаходипередбачаютьоновленнялюдськогокапіталувсистеміантикорупційнихінституцій,по-стійнеудосконаленнякадровогопотенціалу,постійнийвідбірта оцінювання кадрів з метою формування професійного ка-дрового складу системи антикорупційних органів державноївлади.

5.Виховніантикорупційнізаходипередбачаютьмеханізмиформуваннянегативногосприйняттякорупції,підтримкибез-корупційногосуспільства,позитивногоставленнядоінформу-ванняпропроявикорупціїворганидержавноївлади.

6.Інституційніантикорупційнізаходипередбачаютьсисте-мумеханізмів,спрямованихнаформуваннятарозвитоканти-корупційних інституцій, їх удосконалення та постійне онов-лення,формуванняінформаційногополя.

7. Інформаційні антикорупційні заходи передбачають си-стему заходів, спрямованих на інформування громадськостіпро прояви корупції, а також формування інформаційно-ко-мунікаційного простору між органами влади та громадян-ськимсуспільством.

Такимчином,корупція—цепротиправнадіяабобездіяль-ністьпосадовоїособи(чиособи,яканаділенапевнимиадміні-стративно-розпорядчимиповноваженнямитафункціями),якаспрямовананаотриманнявласногоінтересу(якматеріально-го,такіні,зокрема,певноїпослуги,привілеїв,пільгтощо)че-

43

резздійсненнясвоїхфункціональнихобов’язківтанесенега-тивнийнаслідокдлядержави,суспільстватаорганудержавноївлади.

1.2. Сучасні проблеми розвитку антикорупційної політики в Україні

Вченівважаютьпричинамивиникненнякорупції,зокрема,виникнення приватної власності, розвиток державності, зро-щеннякапіталутавлади,некомпетентністькадрів,відсутністьреальнихмеханізмівзапобіганнякорупціїтощо.Проаналізує-моосновніпричинивиникненнятарозвиткукорупції.

Проведенийаналізлітературизпроблематикидаєпідставизазначити,щоунауковихджерелаханалізуютьпроблеми:

1)пов’язанізвиникненнямкорупції;2)пов’язанізрозвиткомтапоширеннямкорупціїусуспіль-

ствітадержаві;3)проблемиефективностітарезультативностіреалізаціїза-

ходівантикорупційноїполітики.На думку О. Лук’янова, однією з головних перешкод на

шляху реформування нашої держави є корупція. Корумпова-ністьнелишегальмуєрозвитокекономікитагромадянськогосуспільства, а й несе загрозу національній безпеці України.Саметомусуспільствопотребуєвіддержавистворенняновихмеханізмівпротидіїкорупції.Однаксереднауково-практичнихзавдань,крімрозробкиорганізаційно-правовихзаходівпроти-діїкорупції,стоїтьзавданняібільшглибокогорозумінняцьогоявища,причинвисокогорівнясприйняттякорупціїгромадяна-миУкраїни,укоріненостівмасовійсвідомостіуявленьпродер-жавну владу як джерело корупції, а сприйняття державнихслужбовців(посадовців)переважнояккорупціонерів66.

66 Лук’янов О. Корупція як архетип державного управління. Публічне управління: теорія та практика.2013.Вип.2.С.25–32.URL:http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pubupr_2013_2_6(датазвернення02.08.2018).

44

Наявніформикорупціїтаймовірніризикивиникненняно-вих її форм зумовлені широким колом об’єктивних і суб’єк-тивних причин, що є характерними для умов кардинальнихполітичнихісоціально-економічнихперетвореньусуспільствітадержаві.СередтакихпричинпоширеностікорупціївУкраї-німожнавиокремититакі:

1)психологічнівтратиперехідногоперіодуужиттісуспіль-ства.Розпадстароїсистемиморальнихтаіншихдуховнихцін-ностей спричинив втрату значною частиною населення мо-ральних орієнтирів, духовних опор і, одночасно, поширенняцинізму,аморальностітакриміналізаціїсуспільноїсвідомості;

2) становлення нових державних інститутів. Стара верти-каль державного управління поступово замінюється новою.Досить частим реорганізаціям піддається система централь-нихорганіввлади—міністерств,відомств.Вонискорочують-ся,об’єднуються,реорганізуються,потімзновупоновлюються,відроджуються. Зрозуміло, що за таких умов вірогідність ко-рупційнихдіяньзначнозростає;

3) перерозподіл державної власності. Після проголошеннянезалежності України розпочався процес перерозподілу дер-жавноївласностіуновіїїформи:створенняакціонернихтова-риств,передачаворенду,розпродажіперехідуприватнувлас-ністьземель,підприємствтощо.Цейпроцессупроводжуєтьсячисельними корупційними діяннями, пов’язаними як з оцін-коювартостіоб’єктів,так і зпередачею(продажем) їхновимгосподарям;

4) тінізація економіки. Тіньовою економікою називаютьекономічнудіяльність,яканевраховуєтьсяінеконтролюєть-сяофіційнимидержавнимиорганамиабоспрямовананаотри-маннядоходушляхомпорушеннячинногозаконодавства.Ті-ньова економіка підриває основи існування держави, розкла-дає державний апарат, оскільки однією з умов її наявності єширокийпідкуппрацівниківдержавнихорганів;

5)кризовіекономічніявища.Спадвиробництва,скорочен-няоб’ємівпродукції,відсутністьоновленняосновнихфондівувсіхгалузяхнародногогосподарствасприяютьтому,щовсе

45

більше підприємств, юридичних і фізичних осіб вимушенішукати кредити, позички і дотації. За таких обставин збіль-шуєтьсякількістьзверненьдочиновниківвідповіднихмініс-терств і відомств і, як наслідок, більш поширеною і все-осяжною стає корупція, захоплюючи все нові й нові сферисуспільства;

6) незавершеність формування правового поля в Україні.Суперечливість вимог одного закону вимогам інших законівстає причиною масового тиску на державні органи, створюєсприятливі умови до корупційних дій з боку посадових осібдержавних установ, організацій і підприємств різних формвласності;

7)незадовільнийстанпротидіїзлочинності.Вумовахкри-міналізаціїсуспільства,поширенняособливотяжкихзлочинівборотьбазкорупцієюзарангомважливостіпоступаєтьсяміс-цемпередзамовнимиубивствами,розбійниминападамитощо.Разомзтимправоохороннітаантикорупційніорганипотребу-ють сучасних дієвих методик виявлення і фіксації корупцій-нихдіянь,їхефективногопопередження;

8)незадовільнийстанборотьбизконтрабандоюнамитни-цях та в зоні проведення АТО. У результаті Державний бю-джетУкраїнинеотримуємільярдигривеньнадходжень.Вод-ночаскорумпованімитникитаправоохоронцінезаконнозба-гачуються;

9) прорахунки у кадровому забезпеченні інституту управ-лінської ланки в органах державного управління. Практичнароботазперсоналом,якийвиконуєзавданнявумовахкоруп-ційнихризиків,потребуєврахуваннянетількинаявностіпро-вокуючихчисприятливихчинниківпрофесійноїдіяльностінаконкретнійпосаді,алепередусімпсихологічнихособливостейособистості67;

67 МовчанА.В.,МовчанМ.А.ОсновніпричинипоширеннякорупційнихявищворганахдержавноївладиУкраїни.Проблеми антикорупційної ді-яльності в Україні: зб. матер. Міжнар. наук.-практ. конф.(Київ,18трав.2015р.).МАУП.К.:“МПЛеся”,2015.C.74–75.

46

10) відсутність реальних механізмів запобігання корупції,спрямованихнаформуванняантикорупційноїкультури,нега-тивногоставленнянаселеннядокорупції;

11) неефективність діяльності новостворених антикоруп-ційнихінституцій,утомучислівідсутністьвідповідноїпрофе-сійноїосвітиукадрів,відсутністьмеханізмівдіяльностітакихінституцій.

Є.Невмержицькийвважає,щоосновнимидетермінантамикорупції є: по-перше, труднощі з подоланням тоталітарногорежиму; по-друге, економічний занепад та політична неста-більність; по-третє, нерозвинене та недосконале законодав-ство, яке регламентує функціонування фундаментальнихосновекономікитаекономічноїполітики;по-четверте,невре-гульованістьпитаньвласності;по-п’яте,неефективністьінсти-тутів влади; по-шосте, вплив морально-психологічної атмо-сфери в суспільстві та сприйняття корупції як нормальногоявища;по-сьоме,кадровий“голод”ворганахдержавноївлади,бракобґрунтованоїівиваженоїкадровоїполітики68.

На розвиток корупції в Україні впливають такі фактори:економічний, політичний, культурний, правовий69. На нашудумку, до цих факторів слід віднести кадрові чинники, аджевідкадрівзалежитьрівенькорупціївсуспільстві.

Авторипідручника“Антикорупційнаполітикатазапобіган-ня корупції в публічному управлінні” до чинників корупціївідносять:

по-перше, політичні (несприятливі характеристики полі-тичної еліти, політична нестабільність, недосконалість меха-нізміввзаємовідносинорганівдержавноївладизполітичнимипартіями, відсутність стійких традицій демократії, недолікирегулювання державою фінансування політичних партій, об-меження суспільно-політичних свобод, надмірна політичнадецентралізація);

68 НевмержицькийЄ.В.КорупціявУкраїні:причини,наслідки,механізмипротидії:монографія.К.:КНТ,2008.С.45–49.

69 Тамсамо.С.81.

47

по-друге, економічні (надлишкове втручання держави векономіку, недоліки системи оплати праці державних служ-бовців, неадекватна податкова політика, низький рівень еко-номічногорозвитку,високазабезпеченістькраїниприроднимиресурсамитощо);

по-третє, соціальні (низька освіченість суспільства, слаб-кістьгромадянськогосуспільстватощо);

по-четверте,правові(нерозвиненістьантикорупційногоза-конодавства,прогалиниуправовомурегулюваннісуспільнихвідносин,суперечностіміжположеннямирізнихнормативно-правових актів, нечіткість або незрозумілість лінгвістичнихформулювань правових норм, винятки із загальних прав тапроцедур, заплутаність та розпорошеність правового регулю-ваннятощо);

по-п’яте,управлінські(слабкадієвістьдержавногоконтро-лю, структурно-функціональні недоліки системи державнихорганів,непрозорістьїхдіяльності,невпорядкованістьзагаль-ної адміністративної процедури, нерозвиненість адміністра-тивного судочинства, відсутність належного організаційногозабезпечення антикорупційної діяльності, недоліки наданняадміністративнихпослуг);

по-шосте, психологічні (виробництво за допомогою ЗМІкорупційних стереотипів, гіперболізація у суспільній свідо-мості тотальної корумпованості державного апарату, по-ширення думки про безглуздість індивідуальної корупціїтощо);

по-сьоме, культурно-етичні (відсутність надособистіснихцінностей, ідеалів та моральних заборон, розходження міжсуспільнимиуявленнямипрокорупціютаїїзаконодавчимви-значенням, існування подвійних моральних стандартів щодокорупції, нерозуміння гостроти корупційної проблеми усуспільстві)70.

70 Антикорупційна політика та запобігання корупції в публічному управ-лінні:навч.посіб./І.С.Бондар,В.Г.Горник,С.О.Кравченко,В.В.Крав-ченко.К.:Ліра-К,2016.С.78–94.

48

Можна погодитися з цією класифікацією, однак, на нашудумку,основнимичинниками(детермінантамикорупції)єта-кож психологічне сприйняття та толерантність суспільства йнаселення до корупції, нормальне сприйняття як побутовоїкорупції,такікорупціїворганахдержавноївлади,судах,орга-нах прокуратури, особливо коли йдеться про вирішення осо-бистихпитаньтапроблем.

Головними соціальними факторами корупції виступаютьдиспропорції в динаміці економічних перетворень і форму-ванні інституційного державно-політичного, організаційно-управлінського, правового та морального середовища. Зокре-ма недостатнє регулювання складних соціально-економічнихпроцесів, пов’язаних зі становленням ринкової економіки таприватизацією держвласності, недосконалість системи місце-вогосамоврядування,бюрократизм,безвідповідальністьібез-карність чиновників, виборче правосуддя, нерозвиненість ін-ститутів громадянського суспільства і недержавних засобівмасової інформації, нестабільність, суперечливість та іншідефекти законодавства. Важливим чинником поширення ко-рупціїємасовасоціокультурнааноміяздомінуваннямугро-мадянськійігруповійсвідомостіцінніснихорієнтаційнамате-ріальнеблагополуччя,владу,культгрошей іматеріальнеспо-живання, а також стійкість у суспільній свідомості, у томучисліісереддержавнихслужбовців,негативноїдумки,щоко-рупція значною мірою — об’єктивне і виправдане явище, якенібитопотрібнедляуспішноговирішеннябагатьохекономіч-них,соціальнихтаіншихповсякденнихжиттєвихпроблем71.

Наступний комплекс проблем — це проблеми, пов’язані зреалізацієюантикорупційноїполітики.

АналізуючиантикорупційнуполітикуУкраїни,слідназва-тичинникивпливунарівенькорупції:непрозорістьдіяльностіінепідзвітністьорганівдержавноївлади;відсутність(абодужемалийвідсоток)політичноїволіщодозапобіганнятапротидії

71 БарановскийН.Коррупциякакантиобщественноеявление:социолого-криминалистическийанализ.Юстыцыя Беларусы.2013.№4.С.69.

49

корупції, неефективна участь у цій роботі правоохороннихструктуртаорганівнаціональноїбезпекидержави;розгалуже-ність дозвільно-регуляторної системи; надмірний вплив пев-нихолігархічнихгрупнаприйняттядержавнихрішеньтапро-цедурукадровихпризначень;частовідсутністьправилпрофе-сійноїетикинапублічнійслужбі;низькийрівеньзабезпеченнязахисту прав власності; недотримання законодавства у сферіборотьбизкорупцією,поєднанезйогонедосконалістю,супе-речлива діяльність судової системи у цьому напрямі; відсут-ністьсистемностівроботізвиявленнякорупціїворганахдер-жавноївлади;відсутністьпублічногоконтролюзадоходамитавидатками вищих посадових осіб держави, а також ефектив-них механізмів участі громадянського суспільства у форму-ваннійреалізаціїантикорупційноїполітики72.Усоціальномусередовищідоконтексту існуваннякорупціїнеобхідновідне-сти такі фактори: тінізація соціально-економічних відносин,маргіналізаціязначноїчастиниукраїнськогосоціуму,щопри-зводитьдорозбалансованостівідносинміжсоціальнимивер-ствами та абсолютного домінування політичної еліти. Порів-няння соціального контексту і факторів нового вітчизняногоелітогенезу, а також структурно-функціональний аналіз роз-витку політичної еліти дає можливість дійти висновку прозначневідчуженняелітитагромадянськогосуспільства,щоємультиплікатором негативних соціальних наслідків політич-ноїкорупціївУкраїні73.Незважаючинате,щонаціпроблемиекспертаминеодноразовозверталасяувага,вонизалишаютьсяйдосіневирішеними.

Особливо гостро сьогодні стоїть питання існування полі-тичноїтависокопосадовоїкорупції,щостановитьсерйознуза-грозу національній безпеці України та є розсадником іншихформкорупції.ЯкзазначаєР.Чапка,“владакорумпує,аабсо-

72 ПрохоренкоО.Проявикорупції—загрозанаціональнійбезпеціУкраїни.Науковий вісник НАВСУ.2002.Вип.3.С.61–64.

73 БаландаА.Л.,ПшеничнийВ.Г.Соціальнийконтекстполітичноїкорупції.Збірник наукових праць.2010.№36.С.19–26.

50

лютнавладакорумпуєабсолютно”, їхвзаємозв’язоккорисли-вийнелишематеріально.Самеполітичнийкомпонентзабез-печує будь-якій корупції прикриття і дає змогу її учасникамуникативідповідальності74.Політичнакорупція,якаполягаєвнелегітимномувикористанніучасникамиполітичногопроцесута носіями публічної влади їх можливостей і повноважень зметоюотриманняособистихчигруповихвигод,породжуєко-рупційні схеми на всіх рівнях економічного та суспільногожиття. До останнього часу корупція залишалась найбільшприбутковимінайменшризикованимбізнесомвУкраїні.Ви-сокийрівенькорупціївідзначаєтьсяусферідержавнихзакупі-вель, земельних відносин, будівництві, торгівлі, видобувнійпромисловості. Тіньові схеми у цих галузях існують за під-тримкивисокопосадовцівтаполітиків75.

Однієюізосновнихпричин,щонесприяєефективностіза-ходівподоланнякорупції,євідсутністьнеобхідноїполітичноїволі.

Очевидно, що розв’язати проблему політичної корупціїможнатількипоступово,шляхомформуванняновогозаконо-давства, посилення контролю за діяльністю виборних поса-довців і представницьких органів влади з боку відповіднихдержавнихорганів,інститутівгромадянськогосуспільства,зо-кремазасобівмасовоїінформації,підвищенняполітичноївід-повідальності громадян за свій вибір і народних обранців засвоюдіяльність.Разомзтимнизказаходівзаконодавчогоха-рактеру повинна бути реалізована найближчим часом. Оче-видно, що розв’язати проблему політичної корупції можнатількипоступово,шляхомформуванняновогозаконодавства,посилення контролю за діяльністю виборних посадовців іпредставницькихорганіввладизбокувідповіднихдержавних

74 Чапка,Р.РинокгазувУкраїні—поледляактивностізлодіїв,хабарниківтаіншихнечеснихлюдей.Свобода.2000.3квітня.С.8.

75 МаркєєваО.Д.АнтикорупційнаполітикавУкраїні:проблемитаперспек-тиви. URL: http://sp.niss.gov.ua/content/articles/files/21-1440595448.pdf(датазвернення20.08.2018).

51

органів, інститутівгромадянськогосуспільства,зокремазасо-бів масової інформації, підвищення політичної відповідаль-ності громадян за свій вибір і народних обранців за свою ді-яльність76.

Окремо слід визначити проблему відсутності спеціальнопідготовлених фахівців, які формують та реалізують антико-рупційнуполітику.Вновостворенихорганах(зокрема,Націо-нальнеантикорупційнебюроУкраїни,Національнеагентствозпитаньзапобіганнякорупції,НаціональнеагентствоУкраїнизпитаньвиявлення,розшукутауправлінняактивами,одержа-нимивідкорупційнихтаіншихзлочинів,Державнебюророз-слідувань)кадринемаютьвідповідногодосвідуроботи,амо-делюютьотриманізнання,вміння,навичкизурахуваннямви-могчинногозаконодавства,посадовихобов’язківтаположеньпро антикорупційні органи. Так, існує потреба у формуваннідержавногозамовленнянапідготовкукадрівдлясистемиан-тикорупційнихорганів,якіповинніволодітизнаннямизпра-вознавства,економіки,фінансів,податків,соціології,піар-ме-неджменту, політології, філософії, менеджменту, психології,державного управління. Тобто необхідна розробка спеціаль-них навчальних програм для таких фахівців. Крім того, по-трібно передбачити фінансування підготовки та підвищеннякваліфікаціїфахівцівзДержавногобюджетуУкраїни.

Наступною важливою проблемою є відсутність результа-тивності новостворених антикорупційних інституцій. Так, насьогодніствореніНаціональнеантикорупційнебюроУкраїни,Національне агентство з питань запобігання корупції, Націо-нальне агентство України з питань виявлення, розшуку тауправління активами, одержаними від корупційних та іншихзлочинів, Державне бюро розслідувань, сформований, але непрацюєВищийАнтикорупційнийсуд.ОднакрівенькорупціївУкраїнінезменшується.

76 РостовськаК.В.СучаснаантикорупційнаполітикавУкраїні:проблемита перспективи. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.Серія“Право”.2017.Вип.23.С.95.

52

Водночас створені антикорупційні органи працюють з“нуля”,вонинемаютьінституційноїпам’яті,досвідувирішен-ня аналогічних питань із запобігання та подолання корупції,відсутні реальні антикорупційні механізми, деякі механізмивзагаліневрегульованіучинномузаконодавствіУкраїни.

Нинівідсутніреальнідієвімеханізмизапобіганнякорупції,аджезаповненняелектронноїдеклараціїособи,уповноваженоїнавиконанняфункційдержавиабомісцевогосамоврядування,недаєможливостіоцінюватиреальнівидаткитадоходислуж-бовцяпротягомроку.Крімтого,запровадженнясистемиелек-тронногодекларуваннянадаломожливостібагатьомпосадовимособамзаповнититакзванунульовудекларацію,тобтонадалоправо службовцям задекларувати реальне майно, збереженнятадоходибеззазначенняджерелотриманнятакихстатків.

Окремостоїтьпитаннявідсутностімеханізмівформуванняумолодітадітейнегативногоставленнядокорупції.Форму-ваннянегативногоставленнядокорупціїздійснюєтьсяякмак-симальнийвпливнавсіусвідомленіспонукиповедінкилюди-ничерез:

1)стимулювання(зовнішнійвплив,щозапевнихумовви-магаєконкретноїдіяльностііповедінки,навітьякщоособис-тістьмаєіншіінтереси,потреби).Стимуламиєвсізаохоченняі покарання — моральні і матеріальні, створення антикоруп-ційногосередовищаігромадськоїдумки;

2) активізацію спонук до спільної правомірної поведінки,наведення прикладів, показ перспектив, переконання, інфор-мування,щодопомагаютьособистостізробитивибірунапряміантикорупційноїповедінки.Привиробленніповедінки,щозу-мовленанегативнимставленнямдокорупції,доцільнимєви-користання технології критичного мислення і ненасильниць-когоспілкування77.

Впровадженняантикорупційноїосвітиудошкільнихіосо-бливо шкільних закладах освіти, вищих навчальних закладах

77 Антикорупційнізасадидіяльностіорганіввлади:наук.-практ.посіб./занаук.ред.А.В.Роздайбіди.Х.:ДрукарняМАДРИД,2014.364с.

53

дасть змогу сформувати антикорупційне мислення у значноїчастининаселенняУкраїни,атакожантикорупційнукультуру.Корисним буде дослідження позитивного досвіду розвиткусистеми антикорупційної освіти у таких державах, як Литва,Австрія, Данія, Грузія, Болгарія, Індонезія, Австралія. Най-більшактивнороботаповпровадженнюпрограмзантикоруп-ційного виховання здійснюється в Литовській Республіці.Литваініціюваларядміжнароднихпроектівзантикорупційноїосвітиівиховання.Уціпроектибулизалученіосвітніустано-ви, місцеві спільноти, органи державного управління і неко-мерційні громадські організації. А у Болгарії ще з 2004 рокубулизнайденіможливостідлявведенняантикорупційнихмо-дулівунавчальніпрограмисередніхшкіл78.

Таким чином, формування антикорупційної культури маєвідбуватисящеушкільнихнавчальнихзакладах.

НадумкуН.Ченшової,Л.Шпильки,дозаходівантикоруп-ційноїполітикислідвіднеститакі.

По-перше,маєзмінитисяставленнясуспільствадокорупції,до сприйняття цього явища. Треба розуміти, що ця проблемапороджуєнетількизагибельдержави,айнівелюваннямораль-нихцінностейлюдини,втратугідності.Щобцездійснити,по-трібнощезмалечку,покинайкращесприймаєтьсяінформація,розповідатипрокорупцію,ввестившколахспеціальнийанти-корупційнийурок,дерозповідатипровиникнення,атакождоякихнаслідківможепризвестикорупція.Звісно,цемаєбутиузрозумілій,цікавійформі,щоблегкосприймалосяпідлітками.Таксамопотрібноввеститакийурокіувищихнавчальнихза-кладах, але більш детально розповідати про цю проблему, щоможеспричинитизалученнянаселеннядоактивноїучастіван-тикорупційнійдіяльності.

По-друге, треба створити спеціальні умови, які сприяти-мутьзмінісуспільногоуявленнящодоповідомленняпрофак-

78 Антикоррупционноеобразованиевмире.URL:http://suite101.com/arti-cle/political-anti-corruption-education-affect-on-youth-worldwide-a258238.(датазвернення20.10.2018р.).

54

ти корупції. Людина не повинна боятися повідомити прокорупцію,якувонамаламожливістьспостерігатиабоякщоїїнамагалисязалучитидокорупційнихдіянь.

По-третє, потрібно створити нову політичну еліту, не-заплямованукорупційнимизв’язками.Цемаютьбутимолоді,високоморальні, освічені громадяни зі знаннями іноземнихмов.

По-четверте,требаоптимізуватикількістьдержавнихслуж-бовцівтапідвищитислужбовцямзаробітнуплату79.

По-п’яте,можназапровадити інститутомбудсменаусферіпротидіїкорупціїізагаломдляконтролютавирішенняпитаньнаселення.

По-шосте,можназбільшитимірупокараннядлякорупціо-нерів: наприклад, посадовець, який був спійманий на взяттіхабара, крім основного покарання, має заплатити штраф у10-кратномуабобільшомурозміріхабара80.

Проведенийаналіздаєпідставивизначититакіпроблеми.Перший блок, пов’язаний з виникненням та поширенням

корупціївсуспільствітадержаві,утомучислі:•політико-правовіпроблеми(несприятливіхарактеристи-

ки політичної та управлінської еліти, політична неста-більність, недосконалість механізмів взаємовідносин органівдержавноївладизполітичнимипартіями,відсутністьстійкихтрадицій демократії, недоліки регулювання державою фінан-суванняполітичнихпартій,обмеженнясуспільно-політичнихсвобод,надмірнаполітичнадецентралізація);

• економічні (розгалуженість дозвільно-регуляторної си-стеми; надлишкове втручання держави в економіку, недолікисистемиоплатипрацідержавнихслужбовців,неадекватнапо-даткова політика, низький рівень економічного розвитку, ви-соказабезпеченістькраїниприроднимиресурсамитощо);

79 Ченшова Н. В., Шпилька Л. О. Сучасний стан, перспективи розвитку івдосконалення антикорупційної політики в Україні. Науковий вісник Ужгородського нац. ун-ту.Серія:Право.2017.Вип.43.Т.2.С.101.

80 Тамсамо.

55

• соціальні (низька освіченість суспільства, слабкість гро-мадянськогосуспільстватощо);

• правові (нерозвиненість антикорупційного законодав-ства, прогалини у правовому регулюванні суспільних відно-син, суперечності між положеннями різних нормативно-пра-вовихактів,нечіткістьабонезрозумілістьлінгвістичнихфор-мулювань правових норм, винятки із загальних прав тапроцедур, заплутаність та розпорошеність правового регулю-ваннятощо);

• управлінські (слабка дієвість державного контролю,структурно-функціональнінедолікисистемидержавнихорга-нів, непрозорість їх діяльності, невпорядкованість загальноїадміністративноїпроцедури,нерозвиненістьадміністративно-го судочинства, відсутність належного організаційного забез-печенняантикорупційноїдіяльності,недолікинаданняадміні-стративнихпослуг);

•психологічні(психологічнесприйняттятатолерантністьсуспільстватанаселеннядокорупції;формуваннязадопомо-гоюЗМІкорупційнихстереотипів,гіперболізаціяусуспільнійсвідомості тотальної корумпованості державного апарату, по-ширення думки про безглуздість індивідуальної корупціїтощо);

•етичні(відсутністьнадособистіснихцінностей,ідеалівтаморальнихзаборон,розходженняміжсуспільнимиуявлення-ми про корупцію та її законодавчим визначенням, існуванняподвійних моральних стандартів щодо корупції, нерозуміннягостротикорупційноїпроблемиусуспільстві);

•контрольні(створенняконтролюючихінституцій,водно-часвідсутністьдієвогоконтролюгромадянськогосуспільства,неефективністьінститутівдержавноївладитамісцевогосамо-врядування);

• кадрові (відсутність професійно підготовлених кадрів звідповіднимиетичнимиякостями(чесність,відданістьсправі,політична неупередженість, незаангажованість тощо); прора-хункиукадровомузабезпеченніінститутууправлінськоїлан-киворганахдержавногоуправління).

56

Другийблокпроблемпов’язанийзефективністютарезуль-тативністю реалізації заходів антикорупційної політики, зо-крема:

• непрозорістьдіяльності інепідзвітністьорганівдержав-ноївладиінститутамгромадянськогосуспільства;

• відсутність (або дуже малий відсоток) політичної воліщодо запобігання та протидії корупції, неефективнаучастьуційроботіправоохороннихструктуртаорганівнаціональноїбезпекидержави;

• відсутність правил професійної етики на публічнійслужбі;

• відсутністьефективнихмеханізмівучастігромадянсько-го суспільства у формуванні й реалізації антикорупцій-ноїполітики;

• відсутністьспеціальнопідготовленихфахівців,якіфор-муютьтареалізуютьантикорупційнуполітику;

• відсутність результативності новостворених антикоруп-ційнихінституцій;

• відсутністьмеханізмівформуванняумолодітадітейне-гативногоставленнядокорупції;

• відсутністьнормативно-правовогорегулюванняпитанняформуванняантикорупційноїкультуриунаселення.

1.3. Методологічні засади дослідження проблеми формування та розвитку антикорупційних органів державної влади

Методологіюдослідженняпроблемиформуваннятарозви-ткуантикорупційнихорганівдержавноївладирозглянемояктранскрипціюметодологіїспецифічноїсферидіяльності.Ме-тодологія є складною системою категорій, принципів, норм,цінностей, парадигм, теорій і самих методів, яка забезпечуєпізнавальнутапрактичнудіяльність.

Методологіядослідженняпроблемиформуваннятарозви-тку антикорупційних органів державної влади характеризу-

57

єтьсязначнимпроблемнимполем,якевключаєвсебенеобхід-ністьрозв’язаннябагатьохпроблем.Середних:

• створеннятарозвитоккатегорійногоапаратудосліджен-ня, що передбачає обґрунтування, систематизацію, кла-сифікаціютаопискатегорій,аналізїхгенезису,ролівна-уцітапрактиці;

• формулюванняпринципівдослідження,аналізїхнауко-вої,оціночноїтапрактичноїтранскрипцій;

• визначення норм пізнавальної, оціночної та практичноїдіяльності;

• дослідженнясистемицінностей,їхзмінтаролейвпізна-вальній,практичнійіоціночнійдіяльності;

• вивчення парадигмальності дослідження, процесів роз-виткутазмінпарадигм;

• аналіз теоретичного наробку формування та розвиткуантикорупційних органів державної влади, тенденціййогорозвиткутаметодологічнихфункцій;

• обґрунтуванняметодівформуваннятарозвиткуантико-рупційнихорганівдержавноївлади,їхспецифіки;

• забезпечення цілісності пізнавальної та практичної ме-тодологій,їхвідкритостідляметодологічнихінновацій81.

Аналіз антикорупційних інституцій в Україні та світі спи-рається на системний та ситуаційний аналіз. Останній базу-єтьсянасукупностіприйомівіметодівосмисленняситуації,їїструктури, визначення факторів впливу, тенденцій розвиткутощо. Основними складовими та, відповідно, проблемнимиблокамиситуаційногоаналізує:діагностика,здійсненняпро-блемногоструктурування,щопередбачаєвиділеннякомплек-супроблемситуації,їхтипології,наслідків,шляхіввирішення;визначенняхарактеристикситуації,їїструктури,функцій,вза-ємодіїзнавколишнімсередовищем;встановленняпричинви-никненняситуаціїінаслідківїїрозгортання;діагностиказміс-

81 БакуменкоВ.Д.Прийняттярішеньвдержавномууправлінні:навч.по-сіб. [у2ч.].Ч.1.Теоретико-методологічнізасади.К. :ВПЦАМУ,2010.С.35–36.

58

тудіяльностівситуації,їїмоделюваннятаоптимізація;побу-довасистемиоцінокситуації,їїскладових,умов,дійовихосіб;підготовка прогнозів ймовірного, потенційного і бажаногомайбутнього;виробленнярекомендаційщодоповедінкидійо-вих осіб у ситуації; розробка програм діяльності в означенійситуації.

Основною процедурою в системному аналізі є побудоваузагальненої моделі реального об’єкта, а технічну базу такихдосліджень становлять комп’ютерні інформаційні системи ітехнології.Середосновнихпринципівсистемногоаналізутакі:процесформуваннятарозвиткуантикорупційнихорганівдер-жавної влади має починатися з виявлення та чіткого форму-люванняконкретнихцілей;необхіднорозглядатипроблемуякєдине ціле і виявляти усі наслідки та взаємозв’язки кожногорішення;необхідневиявленняіаналізетапівформуванняан-тикорупційнихорганівдержавноївладизвизначенняпроміж-нихцілей;сходженнявідабстрактногодоконкретного;єдністьаналізуісинтезу,логічноготаісторичного;виявленнявоб’єктірізноякіснихзв’язківтаїхвзаємодії;розглядсистемизпозиції“чорної скриньки” тощо. Реалізацію цих принципів супрово-джуютьспецифічніпроблемніблоки.Узв'язкузпосиленнямуваги до програмно-цільових принципів планування систем-ний аналіз став практично невіддільний від термінів “цілеутворення”і“програмно-цільовеуправління”.

Удослідженнісистемнийпідхіддаєможливістьрозглянутитапроаналізуватиетапиформуваннятарозвиткуантикоруп-ційнихорганівдержавноївлади,атакожвзаємозв’язкисисте-ми антикорупційних органів державної влади, виокремитиосновніскладовіцієїсистеми,з’ясуватизв’язкиміжсистемни-миелементами.

Програмно-цільовийпідхідєдужеважливимйефективнимспособом досягнення цілей розвитку системи антикорупцій-них інституцій. В його основу покладено парадигму: мета→програма→результат.Основнаідеяполягаєвконцентраціїтаефективномуспрямуваннінаявнихресурсівнавирішенняпрі-оритетнихпроблемшляхомрозробленняіреалізаціїпрограм.

59

Таким чином, ключовими питаннями постановки і реалізаціїпрограмно-цільового підходу є виділення пріоритетних про-блем, їх системний аналіз з метою конкретизації завдань тарозподілнаявнихресурсівміжцимизавданнями82.

Реалізаціяпрограмно-цільовогопідходуохоплюєтакізасо-битаприйоми:структуруванняпроблеминапідпроблемита-ким чином, щоб розкрити проблему; виділення підпроблем,щодаєзмогувизначитискладкомплексузаходівзїївирішен-ня;розподілитипроблеминазавданняйзаходи,щоуможлив-люєрозробитипрограму;оцінюванняпріоритетностітапослі-довності виконання заходів, що використовуються для роз-робки технології виконання робіт за всією програмою увигляді мережевого графіка, а також розподілу ресурсів міжорганізаціями-виконавцями; задіяння механізму управліннявиконанням комплексної програми вирішення проблеми, зо-кремаметодівоптимізаціїтермініввиконанняробіт,викорис-танняресурсів,стимулюванняйсанкцій;створенняорганіза-ційноїсистемиуправліннявирішеннямпроблем.Насьогодніпрограмно-цільовийпідхідєнайпоширенішоюформоюспря-муванняресурсівдержавинавирішенняактуальнихпроблемїїрозвитку,засобомперетвореннядержавнихстратегійіполі-тикуконкретні,забезпеченіресурсамидії83.

Перспективнимпідходомдоаналізупроблемиформуваннятарозвиткуантикорупційнихорганівдержавноївладиємор-фологічний підхід, що зумовлює вирішення проблеми розро-блення та застосування спеціальних методів, особливо наосновіметодусистематичногопокриттяполя.Останнійперед-бачаєпорівняльнийаналізполяпроблемтарезультатівїхви-рішення,наприкладстануправовогорегулювання,знаходжен-ня таким чином прогалин у вирішенні проблем, невідповід-ностей вирішення проблем сучасній їх ситуації, а такожневідповідностей локального та глобального вирішення про-

82 БакуменкоВ.Д.Прийняттярішеньвдержавномууправлінні:навч.посіб.[у2ч.].Ч.1.Теоретико-методологічнізасади.К.:ВПЦАМУ,2010.С.112.

83 Тамсамо.

60

блем. Результати такого аналізу далі використовуються длявнесеннякорекційучиннідержавніполітики,програми,про-екти.

Удослідженнітакожзастосовуєтьсяметодмоделювання—створення моделі взаємозв’язків антикорупційних органівдержавної влади. Моделювання — це єдиний на сьогодні си-стематизований спосіб бачення варіантів майбутнього й ви-значення потенційних наслідків альтернативних рішень, щоуможливлюєїхоб’єктивнопорівнювати.

Моделідаютьзмогувраховуватиприаналізізначнобільшеявищтаособливостейпорівнянозможливостямизвичайногоякісногоаналізу,атакожгенеруватиновуiнформацiю,невідо-му апріорі. Формалiзм конструкцій моделей вимагає чіткогоуточненняположеньігіпотез,якілежатьвосновіаналізу.Цемаєважливезначеннядляверифікаціїїхрезультатів,атакожрозуміння і удосконалення аналітичного процесу. Власне ка-жучи,кожнерозумінняспираєтьсянаякусьмодель.

Для моделювання характерна певна послідовність дій: по-будовадостовірноїтеоретичноїмоделі,щовідображаєзалеж-ностіміжосновнимизмінними,якіхарактеризуютьпроблему;створення або використання комплексу програм, який забез-печуєможливістьрішенняпрогнозно-аналітичнихтаоптимі-заційних задач. При цьому прийнято поділяти економічнізмінні на екзогенні та ендогенні змінні, а також виділятиуправлінськівпливи.Управлінськівпливи—цезмінні,яківи-значаються (задаються) вищими та центральними органамидержавногоуправління івпливаютьназначенняендогеннихзмінних84.

Для оцінки альтернатив моделювання має бути підібранацільова функція, яка формується за завданням майбутньогокористувача моделі та охоплює всі бажані цілі — набір ендо-генних змінних, а також їх значення або діапазон, у якомувониможутьзмінюватись.Користувачмаєможливістьвибра-

84 БакуменкоВ.Д.Прийняттярішеньвдержавномууправлінні:навч.посіб.[у2ч.].Ч.2.Науково-прикладніаспекти.К.:ВПЦАМУ,2010.С.48.

61

тиуправлінськівпливи,шляхомякихвінрозраховуєзабезпе-чити максимізацію (мінімізацію) цільової функції. Частиназначень управлінських впливів може бути задана, для іншоїчастини задається діапазон, у якому можуть знаходитись їхзначення.Післяцьогоздійснюєтьсярозв’язанняоптимізацій-ної задачі. Якщо рішення iснує, тобто існують такі значенняуправлінськихвпливів,які забезпечуютьекстремумцільовихфункцій, тоді ці значення можуть бути використані для при-йняттярішення(небудь-якеіснуючерішенняможебутипри-пустимим, маючи на увазі можливі політичні наслідки абоумовийогореалiзацiїнапрактиці).Якщорішеннянеіснує,тослід змінити або вид цільової функції, або діапазон, у якомуможуть знаходитися значення управлінських впливів. Припроведенні прогнозно-аналітичних досліджень, як правило,розв’язанняоптимізаційноїзадачіздійснюєтьсябагатократно,що дає змогу накопичити достатній обсяг інформації для на-ступногоякісногоаналізутаврахуванняотриманихрезульта-тівприприйняттімайбутніхуправлінськихрішень85.

Дослідження проблеми формування сучасних антикоруп-ційнихорганівдержавноївладиусвітітаУкраїніскладаєтьсязшестиетапів.

Першийетаппередбачаєздійсненнясистемногоаналізупо-нятійно-категоріальногоапаратудослідження.Так,передбача-єтьсяпроаналізуватипоняття“корупція”,“антикорупційніза-ходи”,“антикорупційніорганидержавноївлади”тощо.

Другийетапдослідження—цесистематизаціятавиокрем-ленняпроблем,яківиникаютьпідчасфорсуваннядержавноїполітикиусферізапобіганнятаборотьбизкорупцією,утомучислі системні проблеми, які виникають під час формуванняуправлінськихрішеньстосовноформуванняантикорупційнихорганів державної влади. Це дає можливість сформувати на-прямидослідження,атакожвиокремитишляхиудосконален-нясучаснихантикорупційнихінституцій.

85 БакуменкоВ.Д.Прийняттярішеньвдержавномууправлінні:навч.посіб.[у2ч.].Ч.2.Науково-прикладніаспекти.К.:ВПЦАМУ,2010.С.49–50.

62

Третім етапом дослідження є системний та компара-тивнийаналіздосвідуформуваннятарозвиткуантикорупцій-них інституцій в Європейських країнах, США та Азійськихкраїнах, визначення закономірностей розвитку формуваннята розвитку антикорупційних інституцій та ефективністьцих інституцій. Крім того, за допомогою системного аналізубули виокремлені країни, де створено спеціально уповно-важеніантикорупційніоргани,татікраїни,деантикорупцій-ну політику реалізують органи поліції, прокуратури тасуду.

Четвертим етапом дослідження проблеми становлення ан-тикорупційних інституцій є виокремлення етапів розвиткуНаціонального агентства з питань запобігання корупції, На-ціонального антикорупційного бюро України, ДержавногобюророзслідуваньУкраїни,Спеціалізованоїантикорупційноїпрокуратури,НаціональногоагентстваУкраїнизпитаньвияв-лення, розшуку та управління активами, одержаними від ко-рупційнихтаіншихзлочинів,ВищогоАнтикорупційногосуду.Авторомвиокремленіпроблемирозвиткузазначенихвищеан-тикорупційних інституцій, визначені шляхи удосконаленнядіяльностіцихінституцій.

П’ятийетапдослідженняпередбачаєудосконаленнясисте-ми антикорупційних органів державної влади. З цією метоюбуло обґрунтовано запровадження методу реінжинірингу якосновного механізму формування будь-яких органів держав-ноївлади.

Реінжиніринг — це фундаментальне переосмислення і ра-дикальне перепроектування адміністративних процесів длядосягнення істотнихпокращеньвтакихключовихдлясучас-ного управління показниках результативності, як витрати,якість, рівень обслуговування та оперативність. В цьому ви-значеннімістятьсячотириключовихслова:фундаментальний,радикальний,суттєвийпроцес86.

86 ХаммерМ.,ЧампиДж.Реинжинирингкорпорации.Манифестреволю-циивбизнесе.М.:Изд-воМанн,ИвановиФербер.2007.С.58–63.

63

Шостий етап дослідження передбачає системний аналіз тасинтезпроблемреформуваннясучаснихдержавнихінституцій,щодалозмогуобґрунтуватиможливішляхиудосконаленняді-яльностісучаснихантикорупційнихорганівдержавноївлади.

Сьомийетапдослідженняздійснюєсистематизаціюсучас-нихшляхівудосконаленняформуванняантикорупційнихор-ганівдержавноївлади,виокремленняінноваційноїмоделісис-теми комунікації антикорупційних органів державної влади.Крім того, на цьому етапі дослідження запропоновано запро-вадженнядіяльностіінноваційноїантикорупційноїінституції,обґрунтованіїїосновніфункції,визначеніпроцедуритамеха-нізмиформуваннякадрівцієїінноваційноїустанови.

Висновки до розділу 1

Корупція—цепротиправнадіяабобездіяльністьпосадовоїособи(абоособи,яканаділенапевнимиадміністративно-роз-порядчими повноваженнями та функціями), яка спрямованана задоволення власного інтересу (як матеріального, так і ні,зокрема, певної послуги, привілеїв, пільг тощо) через здій-сненнясвоїхфункціональнихобов’язківтазавдаєзбитківдлядержави,суспільства,органудержавноївлади,кожногогрома-дянина.

Корупціяохоплюєтакіелементи:по-перше,особа,якамаєпевну посаду; по-друге, вигода (у вигляді отримання будь-якихпривілеїв);по-третє,виконанняпевнихадміністративно-розпорядчихфункцій;по-четверте,протиправнадіяабобезді-яльність; по-п’яте, зацікавлена особа; по-шосте, негативнийнаслідок для держави, суспільства, органу державної влади,кожногогромадянина.

Корупція несе не тільки негативні наслідки для суспіль-ства,айпозначаєтьсянарепутаційномукапіталовіорганудер-жавноївладитадержавізагалом.

Механізмамизапобіганнякорупції,виходячизпоняттяко-рупціїякнаслідкунегативноговпливунасуспільство,держа-

64

ву,громадянина,повиннібути:по-перше,формуванняантико-рупційної культури, забезпечення патріотичного виховання,починаючи з дошкільного закладу освіти; по-друге, забезпе-ченняфінансовогомоніторингурівняжиттяпосадовихосібтаосіб, наділених адміністративно-розпорядчими функціями;по-третє,формуванняєдиноїдержавноїполітикиусферізапо-біганнякорупціїзформуваннямсистемноїдіяльностіантико-рупційнихорганів;по-четверте,забезпеченняжорсткоїкадро-воїполітикищодоформуваннякадровогоскладусистемипу-блічної служби, яка б гарантувала кадрову безпеку системипублічногоуправління;по-п’яте,формуваннясистемноїдіяль-ності громадянського суспільства з органами влади та бізне-сом.

Нанашудумку,слідвиокремититаківидикорупційнихдій:1)корупціяворганахдержавноївлади,середсуб’єктівгоспо-дарювання державних підприємств (організацій, установ);2)корупціявприватнихорганізаціях,установах,закладах.

Зазначенівидикорупційнихдійможутьусвоючергуподі-лятисянатакі:1)відхарактерукорупційнихвідносин:постій-на(систематична);випадкова;несистематична;2)відкількос-ті суб’єктів “хабародавачів”: одноособова; колективна; 3) відмети отримання хабара: отримання матеріальних ресурсів;отримання нематеріальних ресурсів; 4) від структури коруп-ційних відносин: сформована структура; несформована (ви-падкова) структура; 5) від наслідків корупційних дій: міжна-родні збитки; національні збитки (як моральні, так і матері-альні); локальні збитки; місцеві збитки; 6) від типукорупційнихпослуг:привілеї;пільги;кар’єрнезростання;при-буток; правові преференції; отримання послуг у натуральнійформі;7)відджерелапоходження:вмежахправовогорегулю-вання;позамежамиправовогорегулювання.

Обґрунтовано, що антикорупційні заходи — це сукупністьмеханізмів,спрямованихнамінімізаціютаподоланнякорупції.На нашу думку, антикорупційні заходи можна класифікуватизатакимикатегоріями:організаційні;нормативно-правові;фі-нансові;кадрові;інформаційні;інституційні;виховні.

65

Визначені основні проблеми виникнення та розвитку ко-рупції.

Першийблокпроблемпов’язанийзпроблемамивиникнен-няіпоширеннякорупціївсуспільствітадержаві,утомучислі:

•політико-правовіпроблеми(несприятливіхарактеристи-ки політичної та управлінської еліти, політична нестабіль-ність, недосконалість механізмів взаємовідносин органів дер-жавної влади з політичними партіями, відсутність стійкихтрадицій демократії, недоліки регулювання державою фінан-суванняполітичнихпартій,обмеженнясуспільно-політичнихсвобод,надмірнаполітичнадецентралізація);

• економічні (розгалуженість дозвільно-регуляторної си-стеми; надлишкове втручання держави в економіку, недолікисистемиоплатипрацідержавнихслужбовців,неадекватнапо-даткова політика, низький рівень економічного розвитку, ви-соказабезпеченістькраїниприроднимиресурсамитощо);

• соціальні (низька освіченість суспільства, слабкість гро-мадянськогосуспільстватощо);

•правові(нерозвиненістьантикорупційногозаконодавства,прогалиниуправовомурегулюваннісуспільнихвідносин,су-перечностіміжположеннямирізнихнормативно-правовихак-тів,нечіткістьабонезрозумілістьлінгвістичнихформулюваньправовихнорм,виняткиіззагальнихправтапроцедур,заплу-таністьтарозпорошеністьправовогорегулюваннятощо);

• управлінські (слабка дієвість державного контролю,структурно-функціональнінедолікисистемидержавнихорга-нів, непрозорість їх діяльності, невпорядкованість загальноїадміністративноїпроцедури,нерозвиненістьадміністративно-го судочинства, відсутність належного організаційного забез-печенняантикорупційноїдіяльності,недолікинаданняадміні-стративнихпослуг);

• психологічні (психологічне сприйняття і толерантністьсуспільства та населення до корупції; формування за допомо-гоюЗМІкорупційнихстереотипів,гіперболізаціяусуспільнійсвідомості тотальної корумпованості державного апарату, по-ширеннядумкипробезглуздістьіндивідуальноїкорупціїтощо);

66

•етичні(відсутністьнадособистіснихцінностей,ідеалівтаморальнихзаборон,розходженняміжсуспільнимиуявлення-ми про корупцію та її законодавчим визначенням, існуванняподвійних моральних стандартів щодо корупції, нерозуміннягостротикорупційноїпроблемиусуспільстві);

• контрольні (створення державних контролюючих інсти-туцій,водночасвідсутністьдієвогоконтролюгромадянськогосуспільства, неефективність інститутів державної влади тамісцевогосамоврядування);

• кадрові (відсутність професійно підготовлених кадрів звідповіднимиетичнимиякостями(чесність,відданістьсправі,політична неупередженість, незаангажованість тощо); прора-хункиукадровомузабезпеченніінститутууправлінськоїлан-киворганахдержавногоуправління).

Другийблокпроблемпов’язанийзефективністютарезуль-тативністю реалізації заходів антикорупційної політики, утомучислі:

• непрозорість діяльності і непідзвітність органів держав-ноївладиінститутамгромадянськогосуспільства;

• відсутність (або дуже малий відсоток) політичної воліщодо запобігання та протидії корупції, неефективна участь уцій роботі правоохоронних структур та органів національноїбезпекидержави;

• відсутність правил професійної етики на публічнійслужбі;

•відсутністьефективнихмеханізмівучастігромадянськогосуспільства у формуванні й реалізації антикорупційної полі-тики;

• відсутність спеціально підготовлених фахівців, які фор-муютьтареалізуютьантикорупційнуполітику;

• відсутність результативності новостворених антикоруп-ційнихінституцій;

•відсутністьмеханізмівформуванняумолодітадітейне-гативногоставленнядокорупції;

•відсутністьдієвихмеханізмівформуванняантикорупцій-ноїкультуриунаселеннякраїни.

67

Розділ 2

СВІТОВИЙ ДОСВІД ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ АНТИКОРУПЦІЙНИХ ОРГАНІВ

ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

2.1. Становлення та розвиток антикорупційних органів державної влади в європейських країнах

Фінляндіяєнайменшкорумпованоюкраїноюусвіті.Дужечастоосновнимчинникомдлячесноївладиназиваютьрівеньзарплатдержавнихслужбовців.

Незважаючи на репутацію і високу оцінку TransparencyInternationalвипадкикорупціїтрапляютьсяівФінляндії.Пе-ріодичнодосудудоходятьсправипроотриманняхабаратієюабоіншоюпосадовоюособоюабопрозловживаннянеюсвоїмслужбовим становищем або про дачу хабара представникомтієї чи іншої компанії з метою забезпечення отримання кон-трактутощо.Алевсе-такивповсякденномужиттігромадянипрактичнонестикаютьсязпроблемамикорупції.Цьомуспри-яєзагальнаобстановкавкраїні,декорупція,якправило,від-торгуєтьсясуспільством87.

Фактори, які забезпечують Фінляндії низький рівень ко-рупції: розвинені інститути громадського суспільства; полі-тична,фінансоватакадрованезалежністьсистемиправосуддя;незалежні ЗМІ; відкритість процесу прийняття рішень поса-довимиособами;мінімізаціявтручаннядержавидоекономіч-ногосектора;державнагарантіязахистуосіб,якісприяликом-петентниморганамуборотьбізкорупцією;ефективнаоргані-зація адміністративної системи (компактність, невеликийступінь бюрократизації, відсутність кастовості, клановості);

87 MattiJoutsen,JunaKeranenCorruptionandthepreventionofcorruptioninFinland.URL:www.om.f.

68

адекватна система внутрішнього та зовнішнього контролю задіяльністюпосадовихосіб;гіднийрівеньзаробітноїплатидер-жавнихслужбовців,наявність“соціальногопакета”(пенсійнезабезпечення,вихіднадопомога),розмірякоговстановлюєть-ся за вислугою років; морально-психологічний настрій су-спільстватавсьогокорпусупосадовихосібназапобіганняко-рупції88.

Публічна адміністрація у Фінляндії є доволі прозорою тахарактеризується високими стандартами. Значну роль віді-граєвідсутністьчіткоїструктурованостісамоїадміністраціїтавеликоїзаполітизованостідержавнихструктур.Нормативноюбазою для організації діяльності суб’єктів протидії корупціїсталиКонституціяФінляндіїтаЗакон“Продержавнуслуж-бу”(1994р.).Доджерел,якимикористуютьсядержавніслуж-бовці,щобуникнутикорупційнихдіянь,належать: “Цінностівповсякденнійроботі—Громадськаетика”,опублікованіМі-ністерством фінансів правила поведінки для службовцівтощо89.

Державна політика запобігання та передбачення корупціївикладенавзагальнонаціональнійПрограмізборотьбизізло-чинамивекономічнійсфері(1996р.).Іншіспеціалізованіан-тикорупційні проекти, а також спеціальні правоохоронніслужбиукраїнівідсутні.

Основнізасадидержавноїполітикивборотьбізкорупцієюзакріплені в загальнонаціональній програмі “Національнастратегія боротьби з тіньовою економікою та злочинністю усфері економіки на 2016–2020 рр.”. Стратегічними цілямипрограми є сприяння конкуренції між юридичними особами;запобіганнятіньовійекономіційекономічнимзлочинам;під-

88 Ситник Л. С. Можливості використання європейського досвіду проти-діїкорупціївУкраїні.Економiка i органiзацiя управлiння.2016.№2(22).С.178.

89 ValuesintheDailyjob–Civilservant’sethics.Ahandbookforthestatead-ministration. URL: http://workspace.unpan.org/sites/internet/documents/UNPAN91843.pdf

69

вищення ефективності заходів, ужитих органами державноївладидлявикоріненнятіньовоїекономікитаекономічноїзло-чинності за допомогою вдосконалення співробітництва міжцимиорганами90.Запорукоюуспішностіорганізаційно-право-воїмоделізапобіганнякорупціїФінляндіїєзакріпленняниз-кипринципів,наякихвонаґрунтується,асаме:верховенствоправа; запобігання конфлікту інтересів (вимога про те, щобжодна посадова особа не брала участі в прийнятті рішень занаявності в неї або її близьких родичів особистого інтересу);прийняттярішеннябільшніжоднієюпосадовоюособою;про-стотайпрозорістьадміністративноїтасудовоїсистем;громад-ськийконтрользадіяльністюдержавнихслужбовців; іннова-ціяе-democracy(більшістьзапитівізаявокдоорганівдержав-ноївладиможутьбутиподаніврежиміон-лайнзадопомогоювикористання мережі Інтернет); легкість і доступність звер-неннядосудувразіпорушенняправісвободгромадян91.

Основний принцип фінської антикорупційної політики —корупціянеєізольованимфеноменом.Вонаневимагаєспеці-альновиділенихзаконів,спеціальнихорганів,окремоїстрате-гіїабопланудій.Навпаки,цяполітикаінтегрованавзагальнуполітикудержави,оскількикорупціярозглядаєтьсяіякчасти-назлочинногосвіту,іякчастинанезадовільногокерівництва/поганийполітик92.

Україніфактичноніколиневидавалисяспеціальнізаконипро корупцію або про створення спеціальних органів для їїконтролю. Корупція розглядається як частина кримінальноїзлочинностітарегулюєтьсянавсіхрівняхзаконодавствапра-вовиминормамипропротидіюхабарам.

90 Мануєль Віллорія. Політики і практики запобігання конфлікту інтере-сів у дев’яти країнах ЄС. Порівняльний огляд. GOV/SIGMA/ 2006.URL:http://www.sigmaweb.org/publicationsdocuments/42618438.pdf.(датазвернення11.02.2019).

91 ThePenalCodeofFinland.Finlex.fi.—URL:http://www.finlex.fi/pdFsaad-kaan/E8890039.PDF(датазвернення08.07.2011).

92 MattiJoutsen,JunaKeranenCorruptionandthepreventionofcorruptioninFinland.URL:www.om.f.(датазвернення08.07.2018).

70

УФінляндії93існуєформальнаантикорупційнамережаза-снованапідегідоюміністерстваюстиції,якаоб’єднуєнетількидержавніорганиіорганимісцевогосамоврядування,алеіпри-ватний сектор, дослідницькі та недержавні організації. Цілімережі:

•сприянняантикорупційнійдіяльностітавнесеннявідпо-віднихініціатив;

• підвищення рівня усвідомлення небезпеки корупції су-спільством і встановлення антикорупційних директив в дер-жавному,муніципальномуіприватномусекторах;

• здійснення виконання зобов’язань відповідно до міжна-роднихантикорупційнихугод(КонвенціїООНпротикоруп-ції, Конвенції Організації економічної співпраці і розвитку,КонвенціїРадиЄвропи),атакожзобов’язаньміжнароднихор-ганізацій(Організаціїекономічногоспівробітництватарозви-тку(ОЕСР),Групидержавпоборотьбізкорупцією(ГРЕКО);

•сприяннявивченнюідослідженнюкорупції94.Вумовахглобалізаціїта інформатизаціїборотисязкоруп-

ційнимизлочинамилишевсерединісвоєїкраїни,невиходячинаміжнароднийрівень,неможливо.Насьогодніприйнятотадієбезлічнормативно-правовихактівщодозапобіганнятабо-ротьбизкорупцією,якімаютьміждержавнийхарактер.ТомуФінляндіяпідписалабагатонормативно-правовихдокументівміжнародногохарактеру,середяких:

•КонвенціяЄСпроборотьбузкорупцією(1997);•УгодаОЕСР(Організаціїекономічногоспівробітництваі

розвитку.)Протипідкупуіноземнихпосадовихосіб(підписан-ня—вгрудні1998року,ратифікація—влютому1999року);

• Договір Ради Європи про Кримінальний кодекс по бо-ротьбізкорупцією(підписання—всічні1999року,ратифіка-ція—вжовтні2002року);

93 ThePenalCodeofFinland.Finlex.fi.—URL:http://www.finlex.fi/pdFsaad-kaan/E8890039.PDF(датазвернення08.07.2011).

94 MattiJoutsen,JunaKeranenCorruptionandthepreventionofcorruptioninFinland.URL:www.om.f.(датазвернення08.07.2018).

71

• Конвенція Ради Європи про цивільно-правові відпові-дальностізакорупцію(підписанавчервні2000року,ратифі-кованавжовтні2001);

•УгодаОрганізаціїОб’єднанихНаційпротиорганізованоїзлочинності (підписана в грудні 2000 року, ратифікована влютому2004);

•УгодаООНпротикорупції(підписанавгрудні2003року,ухваленавчервні2006року).

У Кримінальному кодексі Фінляндії слово “корупція” незгадується. Замість цього йдеться про хабарництво чиновни-ків,заякепередбаченопокарання(відштрафудотюремногоув’язнення).

УКримінальномукодексіФінляндіїзаздійсненнядержав-нимипосадовимиособамикорупційнихзлочинівпередбаченірізніпокарання:відштрафудодвохроківпозбавленнясвобо-ди (зі звільненням із займаної посади, забороною заміщатипевні посади або займатися певною діяльністю строком віддвох місяців до чотирьох років за наявності обтяжуючих об-ставин). Покарання призначаються за такими злочинами:отримання державною посадовою особою хабара або примусдохабара,караєтьсяякіфактотриманняхабара;зловживанняпосадовимиповноваженнями;службовафальсифікація;фаль-сифікаціядоказів,підкупдлянеправдивихсвідчень95.

Контроль за виконанням антикорупційних норм та при-йняттязаходівуразіїхпорушенняздійснюютьтрадиційнісу-дові та правоохоронні органи. Особисту роль відіграють кан-цлер юстиції та омбудсмен парламенту, яких призначає Пре-зидент Республіки, і вони є повністю незалежними від усіхдержавнихструктур,втомучислі,одинвідодного.Усвоїйді-яльностівоникеруютьсятількизаконом.Доїхрозпоряджен-нявходятьусіінструментиправа,якінеобхіднідляпроведен-нярозслідуваньтаприйняттявідповіднихзаходів.

95 Ситник Л. С. Можливості використання європейського досвіду проти-діїкорупціївУкраїні.Економiка i органiзацiя управлiння.2016.№2(22).С.178–179.

72

Длярозглядузвинуваченьпротивисокопосадовцівособли-воїкатегорії(членівуряду,канцлераюстиції,омбудсменапар-ламенту, членів Верховного Адміністративного суду) існуєспеціальний інститут — Державний суд, який скликається занеобхідності, але діє на основі встановлених конституцієюкраїниправил.Цейсудможетакожрозглядатизвинуваченняпротипрезидентакраїни96.

Державний суд, який очолює президент Верховного суду,складаєтьсязголовиАдміністративногосуду,Надвірногосудута п’яти депутатів парламенту, які обрані саме парламентом.Фактичноце“судімпічменту”,якийможеприйматирішенняпровідстороненнявідпосадиосібвказаноїкатегорії.Упісля-воєнний період країни Державний суд скликався лише одинраз. Таким чином, від звинувачень в корупції та покарань уФінляндіїнерятуютьнівисокапосада,нідепутатськіманда-ти,нісуспільнадіяльність.УборотьбізкорупцієюФінляндіяактивно використовує міжнародно-правові інструменти,співпрацюєуційсферізіншимикраїнами,практикуєсвоєза-конодавство відповідно до міжнародних норм і законів. Вонапідписала та ратифікувала основні документи, в тому числіКонвенцію про боротьбу з корупцією 1997 р., КонвенціюОрганізації економічного співробітництва і розвитку 1998 р.про боротьбу з хабарами, Конвенцію ООН “Проти корупції”2003р.97.

Стосовносферифінансуванняполітичнихпартійтавибор-чого законодавства фінське право розрізняє державне й при-ватнефінансуванняполітичнихпартій.Державнефінансуван-нянадаєтьсядляздійсненнядіяльності,проведенняпередви-борчих кампаній, забезпечення роботи парламентських груптихпартій,якіпредставленівпарламенті.Фінансуванняполі-тичних партій регулюється головним чином законами “Про

96 Ситник Л. С. Можливості використання європейського досвіду проти-діїкорупціївУкраїні.Економiка i органiзацiя управлiння.2016.№2(22).С.179.

97 Тамсамо.

73

політичні партії”, “Про обнародування джерел фінансуванняпередвиборчихкампаній”танизкоюнормативно-правовихак-тів загального характеру, наприклад, законами “Про аудит”,“Пробухгалтерськийоблік”тощо.

Рольконтролюючогоорганувпитанніполітичногофінан-суваннявідіграєМіністерствоюстиціїФінляндії.Вонотакожвідповідаєзаскладаннявідповіднихправиліположень,здій-сненняконтролюйнакладаннясанкцій.Проте,якзауважуютьдеяківчені,існуючауФінляндіїсистемадержавногофінансо-вого контролю має суто формальний характер; немає вимогищодотого,щобфінансовізвітибулиточнимвідбиттямотри-маних і витрачених коштів. Бухгалтерська звітність політич-нихпартійвивчаєтьсятількиврамкахінформації,щонадаєть-сясамимипартіями;немаєефективноїперехресноїперевіркифінансової інформації тощо. Контроль полягає скоріше в пе-ревірці належного використання державних коштів, ніж увстановленніджерелапожертвувань.Крімтого,можнапереві-рититількидержавнісубсидії,анеті,якінадаютьсяякчлен-ськівнескиабопожертвування98.

Якщо проблема непрозорості фінансування партій з бокуприватнихджерелєрадшеполітологічнимпитанням,тодер-жавнефінансуванняякполедляполітичноїкорупціїворганахдержавної влади має пряме відношення до досліджуваноїтеми. У зв’язку з цим західні дослідники зауважують, що уФінляндіїіснуєймовірністьконфліктуінтересівіполітичноговтручання при виконанні функцій контролю МіністерствомЮстиції,якеєоднимзвідомствУряду.Аостаннє,усвоючер-гу, складається з членів правлячої партії (партій). Таким чи-ном,питанняпротидіївикористанняадміністративногоресур-суаботіньовоголобіюваннявисокимипосадовимиособамивурядіпридержавномуфінансуванніпартійтапередвиборчихкампанійуФінляндіїєвідкритим.

98 Дела Порта Д. Брудні оборудки: учасники, ресурси та механіз-ми політичної корупції / Д. Дела Порта, А. Ванучі. К.: К.І.С., 2006.302с.

74

Важливим фактором сприянню протидії корупції є те, щофінське суспільство виховане у дусі поваги до законів, само-поваги та негативного сприйняття питань, пов’язаних із вчи-неннямнезаконнихдій.Такожважливурольвідіграєособистасвобода громадян, які не бояться політиків та чиновників уразівикриття99.

Велику роль в ефективному сприянні протидії політичнійкорупціїуФінляндіївідіграютьосвітайвихованняврусліпо-ваги до прав та свобод, законів і формування негативногоставлення до питань, які пов’язані з учиненням незаконнихдій. Також велике значення має розвиток викривальної жур-налістикитавідповідальностігромадянщодовикриттякоруп-ційнихсхемполітиківічиновників.

Проведений аналіз досвіду формування та розвитку анти-корупційноїполітикиуФінляндіїсвідчить:

по-перше, формування негативного ставлення населеннядокорупції,щосприяєїїмінімізації,особливонапобутовомурівні;

по-друге, системне формування нормативно-правових до-кументівщодозапобіганнятаборотьбизкорупцією.Хочінеіснуєспеціальногозаконущодозапобіганнятаборотьбизко-рупцією,разомзтимурізнихнормативно-правовихактахвре-гульованіпитанняантикорупційноїполітики;

по-третє, існує спеціальна відповідальність державнихслужбовців,якадеталізованаукримінальномузаконодавстві;

по-четверте,уФінляндіїнеіснуєспеціальноствореногоан-тикорупційногоорганудержавноївлади,разомзтимфункціїзапобіганнятаборотьбизкорупцієювиконуютьсуди,право-охоронніоргани,МіністерствоюстиціїФінляндіїтаін.

УФранціїстворенаЦентральнаслужбазапобіганнякоруп-ції,доосновнихфункційякоївіднесені:централізація інфор-мації, необхідної для попередження (виявлення) фактів ак-тивноїтапасивноїкорупції,зловживанняслужбовимстанови-


75

щемякзбокудержавнихслужбовців,так іприватнихосіб,атакожнаданнядопомогисудово-слідчиморганамувипадкуїхзвернення про надання інформації, що свідчить про фактиправопорушень.ЦентральнаслужбаінформуєПрокурорарес-публікидляпроведеннярозслідування100.Такимчином,зазна-ченаслужбавиконуєфункціїякпопередженнякорупції,такіїїподолання.

Французьке законодавство переважно акцентує увагу наадміністративних,анекарнихзаходахпокарання.Прицьомупереслідується головна мета — запобігання “неправомірногопоєднанняособистихфінансових інтересів івиконанняпоса-довихфункційдержавногослужбовця”101.

В основі правового антикорупційного механізму сучасноїФранціїдіютьнорми:

–Конституції.Так,урядовимчиновникамзабороненопоєд-нуватисвоюпосадуздепутатськимабосенатськиммандатоміз будь-якою іншою професійною діяльністю у громадськомуабо приватному секторі. Після відставки міністри протягомшестимісяцівнемаютьправаобійматикерівніпосадивдер-жавнихабоприватнихкомпаніях;

–Уставупродержавнуслужбу,редакцій1946та1992р.ДокарноївідповідальностізапорушеннявказанихнормКонсти-туціїдодаваласяадміністративна(позбавленнявсіхпривілеїв,включаючи вислугу років, відомчі пенсії та ін.). У морально-етичний кодекс держслужби було впроваджено поняття не-прямого“заступництва”убудь-якійформі,щомаєметоюза-побігти “поєднання приватних фінансових інтересів з вико-наннямпосадовихфункційдержавногослужбовця”;

–Постановиурядукраїнивід11березня1988р.пропублі-кацію актів політичних партій і даних про витрати на прове-

100НевмержицькийЄ.В.КорупціявУкраїні:причини,наслідки,механізмипротидії:монографія.К.:КНТ,2008,С.282.

101БочарниковИ.В.Зарубежныйопытпротиводействиякоррупции.URL:http://www.budgetrf.ru/Publications/Magazines/VestnikSF/2008/VSF_NEW200807061002/VSF_NEW200807061002_p_007.htm

76

деннявиборчихкампаній,прообов’язковедекларуваннядохо-дівміністрівіпарламентаріїв;

– Закону про фінансування політичних партій (1990), щоввівобмеженнянанаданнякоштів,утомучислінапроведен-нявиборчихкампаній,політичнимпартіямвідфізичнихосібабопідприємств;

–Закону“Прозапобіганнякорупціїтапрозорістьпроцедурудержавнихіприватнихорганізаціях”.Законпередбачавпро-ведення низки заходів, у тому числі створення Центральноїслужбизапобіганнякорупції(ЦСЗК),запровадженнясуворі-шихіпрозорішихправилфінансуванняполітичнихпартійтапередвиборчих кампаній, укладення державних контрактів зметоюпідвищенняпрозоростіуційсферііпосиленняконтро-люзадіяльністюмісцевихорганіввлади;

– Закону Ceгена, 1995 р., що дає Рахунковій палаті правоконтролюватипроцеспризначеннянадержавнуслужбу.Згід-но із Законом кожен депутат Національних зборів Франціїпісля свого обрання зобов’язаний надати фінансові рахункипрокошти,витраченінапередвиборчукампанію,атакож“де-клараціючесті”ізвказівкоюрозмірівособистоївласності.Такуж декларацію надають депутати Європейського парламенту,члени генеральних і регіональних рад. Крім того, вказанийправовийактввівнорму,заякоюперевищенняграничнихлі-мітіввитраткожногокандидатанавиборахспричиняєанулю-вання результатів виборів, а порушники втрачають праваотриманнясубсидійздержбюджету102.

102БочарниковИ.В.Зарубежныйопытпротиводействиякоррупции.URL:http://www.budgetrf.ru/Publications/Magazines/VestnikSF/2008/VSF_NEW200807061002/VSF_NEW200807061002_p_007.htm; Спеціалізо-вані інституції з боротьби проти корупції: огляд моделей / Організаціяекономічного співробітництва і розвитку; Мережа боротьби проти ко-рупціїдлякраїнСхідноїЄвропиіЦентральноїАзії.Official website of The Organisation for EconomicCooperation and Development.URL:http://www.oecd.org/dataoecd/7/51/39972270.pdf (дата звернення 31.10.2018); Ру-бинскийЮ.Франция:коррупцияиборьбасней.URL:www.ieras-library.ru/documenti/soveurope/2010/rubinskii.doc(датазвернення31.10.2018).

77

На інституційному рівні протидію політичній корупції ворганахдержавноївладиочолюють:

• Комісія з фінансової гласності політичного життя, щоконтролюємайновестановищепарламентаріїв;

• Національна комісія з рахунків виборчих кампаній і фі-нансуванняполітичнихпартій(наділенаконтрольнимифунк-ціями);

•правоохоронніоргани,такіякорганізаціязборотьбипро-ти відмивання грошей ТРАСФІН, Міністерство юстиції, Від-діл з боротьби проти корупції (ВБК), створений у 2004 р. врамках Управління боротьби проти економічних та фінансо-вихзлочинівприСудовійполіції,атакожЦентральнаслужбазапобігання корупції (ЦСЗК), яка співпрацює з вищенаведе-нимиправоохороннимиструктурами.

ОкремовартозазначитипроЦСЗК,враховуючиїїначебтоцентральну роль у протидії всім видам корупції. НасправдіосновнимивидамидіяльностіЦСЗКєзбиранняінформаціїтапроведення консультацій незалежних експертів з питань,пов’язаних із виникненням ризику корупції та справами прокорупцію, за якими проводиться розслідування. В останнійчас ЦСЗК усе активніше займається інформаційно-просвіт-ницькоюдіяльністюісприяннямуприйняттікодексіветикиворганізаціяхдержавного іприватногосекторів.ЦСЗКнемаєповноваженьрозглядатисправипроадміністративніабокри-мінальніправопорушення.Протеякщоврезультатізбиранняінформації з’ясовуються факти, що свідчать про можливийзлочин, службанегайнопередаєцюсправуДержавномупро-куророві103.

Проведений аналіз демонструє те, що у Франції сформо-вана система антикорупційних органів, діяльність яких в

103Спеціалізованіінституціїзборотьбипротикорупції:оглядмоделей/Ор-ганізаціяекономічногоспівробітництваірозвитку;Мережаборотьбипро-тикорупціїдлякраїнСхідноїЄвропиіЦентральноїАзії.Official website of The Organisation for EconomicCooperation and Development. URL:http://www.oecd.org/dataoecd/7/51/39972270.pdf(датазвернення31.10.2018)

78

більшості спрямована на превентивну функцію щодо ко-рупції.

У Німеччині ефективність протидії корупції підкріпленадопомогою громадськості, конфіскацією майна у порушникатастворенняефективноїфінансовоїсистеми,якаунеможлив-лює “відмивання” незаконно отриманих коштів104. З 1995 р.був створений спеціальний підрозділ — Служба внутрішніхревізій,яказдійснюєперевіркиусіхмуніципальнихтадержав-нихорганіввладизметоюзниженнятапрофілактикикорупціїу відповідних органах влади, що знову вказує на наявністьсистеми моніторингу публічної адміністрації з боку незалеж-ногосуб’єкта105.

Серед механізмів протидії корупції, що впроваджуються вНімеччині, варто виділити створення реєстру корумпованихфірм.Німеччинанамагаєтьсявикористовуватинетількивлас-нийдосвід,ай іноземний,зокремадосвідІзраїлю.Сутьтакоїпрактикиполягаєвтому,щоприватнуструктуру,якувключе-нодоподібногореєстру,позбавляютьможливостівиконуватибудь-якізамовленнядержави,вонаавтоматичностаєоб’єктомзбільшеної уваги з боку правоохоронних органів. Цей експе-риментреалізовановоднійзземельНімеччинита,заоцінка-митеоретиківіпрактиків,вінзумовивпозитивнірезультати.

Боротьба з корупцією у Німеччині покладається на неза-лежніоднавідодноїкількаструктур:міністерствовнутрішніхсправ, поліцію, прокуратуру і суди кожної з 16 федеральнихземельтаБерлінаякокремоїодиниці106.

УНімеччинікорупційнідіянняподіляютьна3групи:ситу-ативну, структурну та корупцію як складову організованої

104ПетрашкоС.Я.Боротьбазкорупцією:міжнароднийвиміртанаціональнапрактика.К.:Ін-тзаконодавстваВРУ,2014.С.160–161.

105Литвиненко В. І. Протидія корупції в Україні: адміністративно-правовізасади:монографія.К.:“МПЛеся”,2015.С.353.

106Сірук М. Боротьба з корупцією по-німецьки. День. 2008. 26 верес.(№173).URL:http://www.day.kiev.ua/uk/article/panorama-dnya/borotba-z-korupciieyu-po-nimecki(датазвернення12.02.2019).

79

злочинності. Певний науковий і практичний інтерес станов-лятьформи і способикорупційнихпроявів,якірозглядаєні-мецька юриспруденція: підвищення прибутку за допомогоюкорупції; корупційні дії з метою відтіснення конкурентів іотримання відповідних контрактів; корупція з метою отри-мання кредитів від державних та громадських фінансовихустанов,субсидійтафінансовихпривілеїв;підкупдержавних,політичних та громадських діячів; підкуп прикордонників імитників; корупція з метою отримання дозвільних докумен-тів;платаполіціїтаіншимпредставникамправоохороннихор-ганівзметоюпозбавитисянеобхідностісплачуватиштраф107.

ПрактикапротидіїкорупціїуНімеччинідемонструєефек-тивність залучення громадськості до практичних дій по бо-ротьбізкорупцією.Наприклад,кримінальневідділенняполі-ціїуНижнійСаксонії запровадилоприйняттяанонімнихпо-відомлень від громадян щодо економічної злочинності. Такупрактикубулоприйнятозарезультатамипілотногопроекту,входіякоговпродовжкількохмісяцівдозазначеногопідрозді-лу, який налічує лише 9 робітників прокуратури та 33 пред-ставників поліції, було отримано 184 повідомлення. Кримі-нальнісправибулорозпочатоу124випадках,зних30%булиприналежнідосправ,пов’язанихзкорупцією.

Органам влади всіх рівнів в ролі організаційно-правовихзаходівбулопредставленопакетдокументів,такзванаДирек-тива Федерального уряду про боротьбу з корупцією у феде-ральнихорганахуправління.Вцьомудокументізібранополо-ження,щонаправленінапопередженнякорупції:

– визначення посад, що найбільш підпадають під ризиквпливукорупціогеннихфакторів;

–посиленнявнутрішньогоконтролюурізнихформах;–особливопильнийпідхідпідчаспризначеннякандидатів

на посади, виконання яких передбачає реальні можливостіздійсненнякорупційнихдій;

107НевмержицькийЄ.В.КорупціявУкраїні:причини,наслідки,механізмипротидії:монографія.Київ:КНТ,2008.С.290–292.

80

– підготовка та підвищення кваліфікації службовців у пи-танняхпрофілактикидій,щопідпадаютьпідкваліфікаціюко-рупційнихзлочинів;

– посилення робочого моніторингу керівництвом органіввладивсіхрівнів;

–ротаціяслужбовців,щообіймаютьпосади,якінайбільшепідпадаютьпідзагрозукорупції;

– жорстоке дотримання задекларованих процедур під часпровадженнятаоформленнядержавнихзамовлень108.

ОдночаснозцимдокументомбулорозробленоРекоменда-ціїщододотриманняКодексуантикорупційноїповедінки.ДоРекомендаційдодавалося“Керівництвододії”,якепризначе-но суто для керівників, оскільки плідність заходів поперед-ження й протидії корупції насамперед залежить від керівнихосіборганіввладиусіхрівнів.

Незалежновідвизначенихспецифічнихфункцій,уНімеч-чині головним обов’язком держслужбовців є нейтральне ісправедливездійсненнясвоїхповноваженьнакористьвсьогосуспільства.Длядержслужбовцівпередбаченоособистувідпо-відальністьзаправомірністьсвоїхдійзвиконанняслужбовихобов’язків. Після завершення терміну служби держслужбо-вецьмуситьтримативсекретіінформаціютафакти,щостосу-ються його службової діяльності. Без дозволу керівництвадержслужбовцюзабороняєтьсядаватипоказанняуправоохо-роннихорганахабозаявлятизафактами,щокваліфікувалисяякслужбова,навітьякщоцестосуєтьсясудовоїсправи.Поді-бнийдозвілдаєтьсякерівникомдійсноїорганізаціїчикерівни-комзостанньогомісцяслужби.Щодоспілкуванняіззасобамимасовоїінформації,тоцимповинназайматисяконкретнаосо-ба, яку наділено повноваженнями офіційного інформування.Окрімтого,закономзакріпленообов’язокдержслужбовцядо-повідати про протиправні діяння, які стали йому відомими,

108МіняйлоН.Є.Зарубіжнийдосвідзапобіганняорганізованійзлочинності.Науковий вісник Чернівецького університету.Чернівці:Чернів.нац.ун-т,2013.Вип.660:Правознавство.С.144–148.

81

особливоякщоцестосуєтьсякорупційнихдій.Посиленіпра-вила та обмеження на державній службі компенсуються на-лежним утриманням та додатковими виплатами, пільгами таможливостями,щозабезпечуютьстабільністьзайманоїпосадиі кар’єру, а також належний рівень життя. В Німеччині, щобздобутироботув іншійструктурі,крімдержавноїорганізації,службовцю необхідно попередньо отримати дозвіл вищої по-садовоїособи.Якщоговоритипротакзвануподяку,длядер-жавних службовців нормативною базою визначено можли-вість отримання подарунка, який коштує не більше 10 євро.Проте навіть у такому випадку держслужбовець повинен до-повістипроцейфактсвоємукерівництву,якеможеприйнятивідповідне рішення: залишити подарунок у співробітника,якиййогоотримав,чинаказатийомувустановленійпроцеду-різдатипрезентдержаві109.

Такимчином,уНімеччиністворенатафункціонуєсистемаантикорупційних органів державної влади, діяльність якихспрямовананапопередженнятаборотьбузкорупцією.

Румуніяхарактеризуєтьсянайагресивнішоюантикорупцій-ноюполітикоювЄвропейськомуСоюзі.2002рокубулоство-рено Національний антикорупційний директорат Румунії(далі — НАДР) за моделлю Італії, покликаний викривати йрозслідувати корупційні правопорушення. До складу НАДРвходять 145 прокурорів, 220 поліцейських, 55 спеціалістів урегіонах; 197 осіб відділу технічно-оперативного забезпечен-ня.Допідслідностіцьогооргануналежатьфінансовешахрай-ство з коштами Євросоюзу, зловживання посадовими обо-в’язками тощо. 2014 року навантаження на 145 прокурорівстановило911кримінальнихсправ,досудунаправленопрова-дженнящодо392осіб,зяких36мерів,35суддівіпрокурорів,25 юристів, 81 поліцейський та ін. Заморожено рахунки на200млнєвро,30млнєвроконфісковано.У2014роціпісляпо-

109Тіньков А. Л. Особливості протидії політичній корупції в країнах ЄС.Державне управління: теорія та практика.2011.№2.URL:http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/dutp/2011_2/txts/Tinkov.pdf

82

вторногозверненняАнтикорупційногодиректоратудопарла-ментуРумуніїбулознятоімунітетзодногосенатора,шістьохдепутатів,одногоміністратадесятьохколишніхміністрів110.

Національний антикорупційний директорат Румунії єправоохоронним органом. Його функції полягають у кримі-нальномупереслідуванніосіб,яківчиниликорупційнеправо-порушення. Виявлення злочину, відкриття кримінальногопровадженняподеколиблокуєтьсяневизнаннямвиниобвину-ваченим,дефамаційноютактикоюадвокатів,якіспростовуютьдоказову базу, ставлять під сумнів кваліфікацію слідчих тапрокурорів, ініціюють призначення численних експертизтощо.Вказанічинникипризводятьдозволіканняупритягнен-нідовідповідальностівиннихосіб,поверненнідобюджетуне-законноздобутихкоштів111.

Для оперативного реагування на будь-які повідомленняпро незаконне збагачення певних осіб 2007 року в РумуніїстворенопроміжнийміжфіскальноюслужбоютаНаціональ-ним антикорупційним директоратом орган — Національнуагенцію з доброчесності. Її співробітниками стали сумліннігромадяни, наявність юридичної або економічної освіти длякотрихнеєобов’язковоювимогою.Уразінадходженняпові-домленняпропідозрущодонезаконногозбагаченняпрацівни-кивказаногоорганумаютьправоздійснитиперевіркуфінан-совихзобов’язаньтастатківособизавсіманаявнимивдержа-ві базами даних (реєстрів). Суто арифметична розбіжністьдоходів та видатків дає підстави викликати громадянина дляуточнення даних і пояснення ним виявлених фінансових по-хибок. У разі неможливості надання інформації про законніджерелапоходженняактивів,якієувласностіособи,виникаєґрунтовна підозра щодо вчинення корупційного правопору-

110АхтирськаН.Міжнароднийдосвідборотьбизкорупцієюяквекторфор-мування національної антикорупційної політики: огляд законодавстваРумунії. Віче. 2015. № 18. URL: http://www.nsj.gov.ua/files/1455629967.pdf(датазвернення11.01.2019).

111Тамсамо.

83

шення — незаконного збагачення. Однак з метою економіїпроцесуальногочасуНаціональнійагенціїздоброчесностіна-дане право застосовувати цивільну конфіскацію за згодоюособи.Цяновелаполягаєвтому,щоособіпропонуютьспочат-ку пояснити джерела походження коштів. Якщо відповідь нерозкриваєісторіюїхзаконногонабуттяувласністьчикорис-тування,єдваваріантирозвиткуситуації.Першийізнихпо-лягаєвнаправленніматеріалівдоНаціональногоантикоруп-ційного органу Румунії для відкриття кримінального прова-дження та проведення повного розслідування незаконноїдіяльності особи, виявлення джерел незаконного збагачення,накладення арешту на нерухомість та рахунки з подальшоюконфіскацієюзавирокомсуду.Другийваріант:особіпропону-ється добровільно переказати до державного бюджету суму,походження якої не підтверджене офіційними документами.Цивільну конфіскацію вперше запровадили в Ірландії, Вели-кій Британії, Скандинавських країнах. Результати її застосу-ваннядоволіпереконливі:90%осібпогоджуютьсядобровіль-нопозбутися“зайвого”беззасудження(мінімізуватинегатив-ні в соціальному та психологічному сенсі наслідки). Отже,цивільнаконфіскаціяє інструментомзапобіганнятапротидіїкорупції, адже це оперативний механізм повернення до дер-жавного бюджету незаконно здобутих коштів; він мінімізуєризики винесення виправдувального вироку за умови прове-дення неякісного розслідування та збирання неналежних до-казів;формуєпсихологічнуустановкуособинанедоцільністьризику з метою одержання неправомірної вигоди; істотновпливає на соціальну сферу завдяки швидкому наповненнюбюджету.Авчаснереагуваннянаповідомленнягромадськостізпозитивнимрезультатомформуєдовірудовладита їїполі-тики112.


Діяльність владних структур здійснюється під суворимконтролемгромадськості.Наелектроннихсайтахувідкрито-мудоступірозміщено4,7млндеклараційпрофінансовістаткипосадових осіб, суддів та прокурорів, щомісяця їх перегляда-ютьмайже100тисячосіб.Утакийспосібреалізуєтьсяприн-ципфінансовоїпрозорості,проголошенийЄвросоюзом113.

Кадроваполітикаєзапорукоюрезультативностідіяльностіуповноваженихорганів, зокремаголоваНаціональногоанти-корупційного директорату призначається не президентомкраїни,аРадоюмагістратуриРумунії,доскладуякоївходитьчимало представників громадськості. Прокурори НАДР єнезалежними від Генеральної прокуратури, що гарантує про-веденняефективногорозслідуваннякорупційнихправопору-шень у цьому відомстві. Найсуворіші обмеження щодосуміщення та сумісництва регламентовані румунським зако-нодавством стосовно магістратів (суддів та прокурорів),зокремаїмдозволяєтьсязайматисявиключнонауковоютави-кладацькоюдіяльністю;щодотворчоїдіяльностівстановленазаборона. Таке рішення законодавця зумовлене складністюоцінювання гонорарів, наприклад, за нібито високохудожнітвори,картинитощо.Аджедоходивідреалізаціїтворчоїпро-дукції використовувались як прикриття оплати корупційнихдомовленостей114.

Проведенийаналіздаєпідставизазначити,щовРумуніїді-ютьспеціальноуповноваженіорганидержавноївладиіззапо-біганнятаборотьбизкорупцією.

ВХорватіїУправліннязприпиненнякорупціїтаорганізо-ваноїзлочинності(далі—УПКОЗ)булостворенов2001роціякспеціалізованийоргануструктуріДержавноїпрокуратуриХорватії,якийздійснюєкерівництворозслідуваннямполіцією


114Тамсамо.

84

85

злочинів,пов’язанихзкорупцієютаорганізованоюзлочинніс-тю,атакожкримінальнепереслідуванняуцихсправах.

ПравовоюосновоюдіяльностіУПКОЗєЗакон“ПроУправ-ління з припинення корупції і організованої злочинності”,прийнятий у жовтні 2001 року. Відповідно до цього ЗаконуУПКОЗ є спеціалізованою прокурорською службою, створе-ною для діяльності на всій території Хорватії. ВищезгаданийЗакон охоплює такі аспекти, як організаційна структура,юрисдикція і повноваження УПКОЗ, юрисдикція і повнова-ження судів (слідчих суддів) на етапах проведення розсліду-вання і судового розгляду справ, які належать до юрисдикціїУПКОЗ,призначенняНачальникаУправліннятайогозаступ-ника,порядокприкріпленнядоУПКОЗпрокурорів,питаннякомплектуваннякадрів,порядокконфіскаціїприбутківімай-на, отриманих злочинним шляхом, співпраця з іншими дер-жавнимиорганамитаміжнароднаспівпрацяусферіборотьбипротикорупції.

З організаційної точки зору, УПКОЗ є автономною служ-бою кримінального переслідування в структурі Генеральноїпрокуратури. Головний офіс УПКОЗ знаходиться у Загребі.З2005рокувструктуріУПКОЗфункціонуютьчотиривідді-ли, які забезпечують виконання його основних функцій,передбачених законом: (1) Департамент кримінального пере-слідування; (2) Департамент розслідувань і документації;(3) Департамент міжнародного співробітництва і спільногопроведення розслідувань; (4) Департамент з боротьби протикорупціїізв’язківзгромадськістю.Департаменткримінально-гопереслідуваннямаєтакожрегіональнівідділенняпричоти-рьох окружних судах, які знаходяться у таких містах, якЗагреб,Рієка,ОсієкіСпліт115.

115Спеціалізованіінституціїзборотьбипротикорупції:оглядмоделей/Ор-ганізаціяекономічногоспівробітництваірозвитку;Мережаборотьбипро-тикорупціїдлякраїнСхідноїЄвропиіЦентральноїАзії.Official website of The Organisation for EconomicCooperation and Development.URL:http://www.oecd.org/dataoecd/7/51/39972270.pdf(датазвернення31.10.2018).

86

Предметна юрисдикція УПКОЗ обмежена злочинами усферікорупції,перелікякихвстановленийЗаконом:

• отримання/даванняхабаравпублічномусекторі;• отримання/даванняхабаравприватномусекторі;• зловживаннявпливом;• зловживанняслужбовимиповноваженнями;• зловживанняпідчаспроцедурбанкрутства;• недобросовісна конкуренція у сфері зовнішньо-торго-

вельнихоперацій.УПКОЗтакожприймаєдопровадженнясправизадеякими

видамизлочинів,щомістятьознакикорупції:• злочини,вчиненігрупоюосібабоорганізованоюзлочин-

ноюгрупою;• правопорушення,заякіпередбаченопокаранняувигляді

позбавленняволістрокомбільшетрьохроків,вчиненінатериторіїдвохабобільшекраїн,абозначначастинапід-готовки або організації яких проходила на території ін-шоїкраїни;абоякщозлочинбуввчиненийузв’язкузді-яльністюзлочинноїгрупи,якадієудвохчибільшекраї-нах.

Крім того, до компетенції УПКОЗ належать такі кримі-нальніправопорушення:

• легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом(“відмиваннягрошей”);

• перешкоджаннязбираннюдоказів;• тискнапосадовихосіб,щоберутьучастьувідправленні

правосуддя;• перешкоджаннявиконаннюпосадовоюособоюсвоїхпо-

садовихобов’язків;• нападнапосадовуособу,якщотакийзлочинбуввчине-

нийузв’язкуздією,щоміститьознакикорупціїабовчи-ненийорганізованоюзлочинноюгрупою116.

116Спеціалізованіінституціїзборотьбипротикорупції:оглядмоделей/Ор-ганізаціяекономічногоспівробітництваірозвитку;Мережаборотьбипро-тикорупціїдлякраїнСхідноїЄвропиіЦентральноїАзії.Official website

87

Такимчином,уХорватіїдієспеціальностворенеУправлін-нязприпиненнякорупціїтаорганізованоїзлочинності.

ОсновніантикорупційнізаходивНідерландахполягаютьутому,що:по-перше,створеножорсткийгромадськийконтрользадіяльністючиновників;по-друге,вагомурольуборотьбізкорупцією відіграють засоби масової інформації, котрі опри-люднюють випадки корупції та часто проводять незалежнірозслідування;по-третє,матеріали,пов’язанізкорупційнимидіями, якщо вони не стосуються системи національної без-пеки, обов’язково стають відомі широкому загалу громад-ськості;по-четверте,створеноособливийтипспеціальноїпо-ліції, що має широкі повноваження в розкритті корупційнихзлочинів.

У Нідерландах відсутній окремий спеціалізований орган,якийбизаймавсяпротидієютаборотьбоюзкорупцією.Усіпи-таннящодопротидіїкорупціїпокладаютьсянаорганипубліч-ноїадміністрації,якаособливийакцентробитьнапрофілакти-ку.ДлятакихцілейєУправлінняпозаохоченнючесностідер-жавногосектору(BIOS)117.

УНідерландахіснуєтрирівневасистемапротидіїкорупції.Першийрівеньпредставляютьвідділивнутрішніхсправ(вну-трішніслужбибезпеки),якіфункціонуютьуміністерствахтау більшості державних установ, організацій. Покарання вин-нихвідбувається,щоназивається,“невиносячисміттязхати”,зміщенням з посади, справлянням компенсації за порушенняабо звільненням. Наступним структурним рівнем в си-стеміборотьбизкорупцієюєтакзванаСлужбагромадськогозвинувачення (The Public Prosecution Service), яка маєдев’ятнадцять регіональних офісів, в кожному з яких є свійгромадський обвинувач, який веде справи по кримінальнихрозслідуваннях. Національний громадський обвинувач, у

of The Organisation for EconomicCooperation and Development.URL:http://www.oecd.org/dataoecd/7/51/39972270.pdf(датазвернення31.10.2018).

117ІлєнокТ.В.Зарубіжнийдосвідадміністративно-правовоїпротидіїкоруп-ції.Юридична наука.2012.№12.С.43.

88

свою чергу, співпрацює з генеральною прокуратурою(“Rijksrecherche”),якаскладаєтретійорганізаційнийрівеньвсистеміборотьбизкорупцією118.

Прикладомкомплексноїборотьбипротикорупціїєантико-рупційнастратегіяНідерландів.Вонаохоплюєтакіпроцедур-нітаінвестиційнізаходи:

•Постійназвітністьтагласністьупитанняхвиявленняко-рупціїтаобговореннянаслідків-покараньзакорупційнідіян-ня.Щорічноміністрвнутрішніхсправцієїкраїниподаєдопо-відьпарламентупровиявленіфактикорупціїтаприйнятіза-ходизпокаранняосіб,щозамішаніукорупції.

• Розробка системи моніторингу можливих осередків ви-никненнякорупційнихдійудержавнихтасуспільнихоргані-заціяхтасуворогоконтролюзадіяльністюосіб,щовнихпере-бувають.

•Створеннясистемиправіобов’язківпосадовихосібзука-занням їх відповідальності за порушення посадової етики,включаючикорупцію.Цясистемавказуєтакожнаправилапо-ведінкиповиправленнюдопущенихпорушень.

•Основноюміроюпокараннязакорупційнудіюєзаборонапрацювати у державних організаціях та втрата соціальнихпільг,котрінадаєдержавнаслужба,наприклад,пенсійноготасоціальногообслуговування.Шкалапокараньвключаєтакожштрафитавідстороненнявідвиконанняобов’язків.

•Вусіхзначущихорганізаціях,наприкладуміністерствах,маютьсяслужбивнутрішньоїбезпеки,якізобов’язаніреєстру-ватитавиявлятипомилкичиновників,навмиснітавипадковіпорушення діючих правил та наслідки таких порушень.Державні організації намагаються заохочувати позитивні діїпосадовихосіб.Системазаохоченьспрямовананате,щобчи-новникубуловигідно іуматеріальному, іуморальномупла-нахпрацюватичеснойефективно.

118УльбашевТ.К.Коррупцияворганахгосударственнойвласти,причинывозникновения и меры противодействия (международный опыт). Госу-дарственныйаудит.Серияправоиэкономика.2012.№3.С.161–168.

89

•Організованасистемапідборуосібнапосади,небезпечнізточкизорукорупції.

•Матеріали,пов’язанізкорупційнимидіями,якщовонинеторкаються системи національної безпеки, в обов’язковомупорядкустаютьдоступнимидлягромадськості.

•Коженчиновникмаєправоознайомитисяз інформацією,щохарактеризуєйогоякзпозитивного,такізнегативногобоку.

• Існує спеціальна система навчання чиновників, щороз’яснює, зокрема, політичну та суспільну шкоду корупції іможливінаслідкиучастівній.

•Створенасистемадержавноїбезпекипоборотьбізкоруп-цією на кшталт спеціальної поліції, що володіє значними по-вноваженнямизвиявленнявипадківкорупції.

• Чиновники усіх рівнів зобов’язані реєструвати відомі їмвипадкикорупції,іцяінформаціявідповіднимиканаламипе-редаєтьсядоміністерствавнутрішніхсправтаюстиції.

•Великурольуборотьбізкорупцієювідіграютьзасобима-сової інформації,котріобнародуютьвипадкикорупції ічастопроводятьнезалежнірозслідування119.

Тобто у Нідерландах відсутній спеціально уповноваже-нийоргандержавноївладиіззапобіганнятаборотьбизкоруп-цією.

Ізраїль, так само, як і Нідерланди, є однією з достатньовільних від корупції країн. Це забезпечується системоюдублюваннямоніторингузаможливимикорупційнимидіями.Такий контроль здійснюється урядовими організаціями таспеціальними підрозділами поліції, відомствами Державногоконтролера, незалежними від міністерств та державних ві-домств, та суспільними організаціями на кшталт “Відомствазачистотууряду”.Ціорганізаціїдосліджуютьможливікоруп-ційніточки,аувипадкуїхвиявленняінформуютьорганироз-

119Незнамова З. А. Понятие коррупции и коррупционных преступлений.Международное сотрудничество в сфере борьбы с транснациональнойпреступностью и коррупцией: материалы междунар. наук.-практ. конф.30–31марта2000г.Екатеринбург,2000.Вып.1.С.85–86.

90

слідування. Причому отримана інформація має в обо-в’язковому порядку доводитись до громадськості. Дуже важ-ливанезалежністьцихорганізаційвідкерівництваміністерстві відомств, чиї чиновники можуть бути втягнуті в корупцію.Науправлінняпоборотьбізкорупцією,щовходятьдоАдмі-ністраціїПрем’єр-міністра,такожпокладенообов’язокпостій-но навчати чиновників попередженню можливих корупцій-них дій та координувати роботу різних внутрішньовідомчихслужбпоборотьбізачистотудержавнихорганів.Такожваж-ливу роль відіграють ЗМІ. Згідно з висловом одного з полі-тичних діячів цієї країни найнебезпечніші для його політич-ної кар’єри обвинувачення в корупції це ті, котрі можутьз’явитися в солідній газеті. Слід зауважити, що в Ізраїлі, зоглядуназначнісоціальніпільгидлячиновниківтабезжаль-не їх покарання при виявленні корупції, низова корупціяпрактичновідсутня.

У державі Ізраїль немає повністю організаційно відокрем-леноговідіншихправоохоронногодержавногооргану,якийбиздійснював виключно боротьбу з корупцією. Водночас існуєспеціальний орган, який займається антикорупційною діяль-ністюйорганізаційновходитьдосистемиполіціїІзраїлю.Та-кожіснуєОб’єднанийцентрінформації—своєріднаструкту-ра,вякувходятьпрацівникиполіції,прокуратури,податково-го управління та інших органів, що здійснюють боротьбу зкорупцією.

Боротьбою з корупцією займається спеціальний підрозділполіції“Лахав433”,якийзаснованоу2008р.Віндієзаприн-ципомФБРуСШАйоб’єднуєвсівідділизборотьбизкоруп-цією,організованоюзлочинністю,економічнимитаміжнарод-ними злочинами тощо. Співробітники цього департаменту,як правило, розслідують справи проти державних чинов-ників120.

120Зарубіжний досвід створення та діяльності спеціальних антикорупцій-нихорганів:наук.-практ.посіб./З.А.Загиней,В.М.Драган,О.Н.Ярмиштаін.Київ:НаціональнаакадеміяпрокуратуриУкраїни,2015.314с.

91

Структурно“Лахав433”включаєвсебе5відділів,асаме:–відділзборотьбизміжнародноюзлочинністю;–відділзборотьбизекономічноюзлочинністю;–відділзборотьбизвикраденнямавтомобілів;–відділзборотьбизшахрайством;–відділ“Гідонім”маєантитерористичнуспрямованістьіба-

зуєтьсявЄрусалимі121.“Лахав 433” є структурним підрозділом поліції Ізраїлю,

якийдієнатрьохкоманднихрівнях:вокрузі,відділі,відділен-ні.Територіякраїниподіленанашістьокругів:

–центральнийокруг;–північнийокруг;–південнийокруг;–округІудеятаСамарія;–округТель-Авів;–округЄрусалим.До функцій окружного штабу належать такі: формування

стратегіїполіціївмежахокругу,координація,спостереження,контрольтауправління,регулюваннявитратресурсівікоштіві їх виділення поліцейським частинам у межах округу. Крімтого, окружний штаб займається плануванням міжтериторі-альнихоперацій.Округи,своєючергою,складаютьсязкількохвідділів.

Співробітники відділень співпрацюють з організаціями тауправліннямивмісцевихрадах і суспільством,щобзалучитимешканців до боротьби зі злочинністю та поліпшення якостіжиття у відповідному місці. Специфікою діяльності антико-рупційногопідрозділу“Лахав433”єте,щопідрозділвідпові-даєзаособливоскладнірозслідування,отже,поліцейські,щослужать у ньому, оснащені найсучаснішими технологічнимизасобами,якідаютьможливістьвестирозслідуваннянависо-комурівні.Аперебуваннявсіхвідділеньводномуприміщенні,

121Зарубіжний досвід створення та діяльності спеціальних антикорупцій-нихорганів:наук.-практ.посіб./З.А.Загиней,В.М.Драган,О.Н.Ярмиштаін.Київ:НаціональнаакадеміяпрокуратуриУкраїни,2015.314с.

92

яквважаютьуцентральномуштабіполіції,сприяєбільшефек-тивнійборотьбізорганізованоюзлочинністюйкорупцією,об-міну розвідувальною інформацією та фронтальній боротьбі змафією.

Щодооб’єднаногоцентруінформаціїпоборотьбізтяжкоютаорганізованоюзлочинністю(Об’єднанийцентрінформації),тодоньоговходитьполіціяІзраїлю,Податковеуправління,атакожУправлінняпоборотьбізвідмиваннямкапіталу.Страте-гічноюметоюОб’єднаногоцентруінформаціїєпосиленнябо-ротьбизтяжкоютаорганізованоюзлочинністюшляхомобмі-ну інформацією між всіма структурами, що відповідають заборотьбузізлочинністю122.

Такимчином,функціїзпопередженнятаборотьбизкоруп-цієювІзраїлівиконуютьструктурніпідрозділиправоохорон-нихорганів.

Традиційно малокорумпованою вважають британську вла-ду, особливо порівняно з країнами “третього світу”. Високістандарти громадянської поведінки повоєнної Британії є ре-зультатомполітичнихізаконодавчихзаходів,моральнихзмінтаефективнішогосоціальногоконтролюзадержавнимислуж-бовцями.Цякраїнамаєнайдавнішітрадиціїборотьбизкоруп-цією.

Першим документом, що містив визначення корупції,був прийнятий у 1551 р. “Закон про підкуп державнихслужбовців”123.

Система антикорупційних механізмів тут врегульована назаконодавчому рівні. Перший закон про корупцію у держав-нихорганахбувприйнятийщеу1889р.,законипропоперед-женнякорупції—у1906і1916рр.булиреакцієюсуспільства

122Зарубіжний досвід створення та діяльності спеціальних антико-рупційних органів: наук.-практ. посіб. / З. А. Загиней, В. М. Драган,О. Н. Ярмиш та ін. Київ: Національна академія прокуратури України,2015.314с.

123Sale of Offices Act 1551. URL: www.legislation.gov.uk/aep/Edw6/5-6/16/introduction(датазвернення15.11.2018).

93

напоширенняцьогосоціально-політичногоявища.Навідмінувідтрадиційнихправовихпринципів,цізаконивимагаютьвідпосадовихосібдоводитисвоюневинність.

У Великобританії створено ґрунтовну законодавчу базу:Статутцивільноїслужби,Кодексумовслужбиіоплатипрацідержавнихчиновників,Загальніпринципиповедінкидержав-них службовців124. У результаті кодифікації системи антико-рупційних норм у 2010 р. Парламентом Великобританії бувприйнятий“Законпропідкуп”.Відповіднодойогозмістуспе-ціалізованим органом антикорупційної діяльності було ство-реноУправлінняборотьбизшахрайствомвособливовеликихрозмірах125.

Особливістьанглійськогозаконодавствавтому,щохабаро-давецьнеобов’язковоповиненматинамірспонукатидержав-ного службовця діяти належним чином. Дії хабародавця ви-знаються злочином і у випадку, коли особа здійснила будь-якийвпливнадержслужбовця126.

Друга особливість — це надзвичайно висока роль громад-ської думки, що відображає динаміку негативних явищ у су-спільстві. Здебільшого громадські дебати точаться навколопитань, пов’язаних з лобіюванням і купівлею політичноговпливу,проблем,створенихзміноюкордонівприватної ідер-жавної власності, моральним кліматом, хабарництвом, зло-вживаннямислужбовцівмісцевихорганіввлади,поліції,мит-ноїслужбитощо.

Система органів державної влади, що займається протиді-єюкорупції,фактичновключаєвсюструктурукримінального

124ШегельманИ.Р.,ШегельманМ.Р.Зарубежныйопытборьбыскоррупци-ей.Глобальный научный потенциал.2013.№6(27).С.82.

125СавенковА.Н.,СавенковА.А.Какпобедитькоррупцию:юридическиепрактики Великобритании. Правовое поле современной экономики. 2012.№7.С.9–10.

126ЗаконВеликобритании“Ополномочияхуголовныхсудовповынесениюприговоров”2000года(PowersofCriminalCourt(Sentencing)Act2000).URL:http://www.legislation.gov.uk/ukpga/2000/6/contents.

94

правосуддя. Запобіганням корупційним правопорушенням,пов’язаним з викраденням грошових коштів, займається Мі-ністерствофінансівіНаціональнебюроаудиту127.

БезпосередньокорупційніпроцесиуВеликійБританіївід-стежує так званий Комітет Нолана, який було засновано ужовтні 1994 р. Його зусилля зосереджені на основних ділян-кахгромадськогожиття,яківикликаютьнайбільшустурбова-ністьгромадськості:цечленипарламенту,якіпрацюютькон-сультантамифірм,щопрагнутьвпливатинадержавнуполіти-ку;цеколишніміністритаіншіпосадовіособи,щопрацюютьутихгалузяхіндустрії,регулюваннямякихпередтимзаймали-сявуряді,таіншіаспектигромадськогожиття.Зарезультата-мироботиКомітетупалатаГромадпарламентувирішилапри-значити парламентського директора стандартів, заборонитипротекцію та розголосити сторонні заробітки членів парла-менту.

Таким чином, система антикорупційних органів Британіїскладаєвсюструктурукримінальногопровадження.

Напевно,найбільшефективноюєсистемаорганізаційнихіправовихмеханізмівборотьбизкорупцієювІталії,денадви-рішеннямцієїпроблемитісновзаємодіютьгромадськіоргані-заціїтадержавніустанови.Парламенткраїнизаснувавспеці-альнуГенеральнуРадупоборотьбізорганізованоюзлочинніс-тю.ПорядзГенеральноюРадоюзаснованіокружніуправліннязорганізованоюзлочинністютамафієюіокремо—Державнеуправлінняпоборотьбізмафією.

Дозавданьцьогоколегіальногоорганувходять:• розробка стратегії боротьби з організованою злочинніс-

тю та визначення мети кожного поліцейського формуванняокремо;

•раціоналізаціяресурсівікоштів,виділенихдляорганіза-ціїборотьбизорганізованоюзлочинністю,атакожперіодич-

127СавенковА.Н.,СавенковА.А.Какпобедитькоррупцию:юридическиепрактики Великобритании. Правовое поле современной экономики. 2012.№7.С.12–13.

95

на перевірка досягнутих результатів у їх зв’язку із встанов-леними напрямами діяльності та прийняття відповідних ди-ректив,спрямованихнаусуваннянедоліківабонеефективнихдій128.

Причому вся ця діяльність є відкритою для політичнихпартій,об’єднаньгромадян,засобівмасовоїінформації.Зазна-чений державний орган надає можливість участі в цій роботіінститутамсоціальногоконтролю.

У 1993 р. під тиском громадськості був прийнятий Закон“Про угруповання мафіозного типу”, який становив суворувідповідальністьзавходженнядозлочинноїорганізації.ЗаконбуловключенодоновогоКримінальногокодексуІталіїокре-моюнормою:“Кожний,хтоєчленомзлочинногоугрупованнямафіозноготипу,доскладуякоговходитьтроєтабільшеосіб,караєтьсяпозбавленнямволістрокомвід3до6років”,тобтокримінальна відповідальність наступає навіть за саме вхо-дженняумафіознеугруповання,незалежновіднаявностізло-чиннихдій.Законвизначаєконкретніознаки,якіпритаманнімафіознимугрупованням,зокрема:залякуваннятапідкореннясилою інших людей, нав’язування їм “закону мовчання” закругової поруки з метою вчинення кримінальних злочинів,встановленняпрямогоабонепрямогоправлінняіконтролюзарізними видами економічної діяльності, отримання незакон-них прибутків та незаконних пріоритетів у такій діяльностідлясебетаіншихосіб,атакожпротистояннювільноговолеви-явленняприголосуванні129.

ЗацимЗакономвідповідальністьзаскоєннязлочинусуттє-во посилюється, якщо йдеться про входження до озброєногоугруповання. Озброєним вважається таке мафіозне угрупо-вання, члени якого володіють можливістю користуватисязброєю або вибухівкою для досягнення мети угруповання.Прицьомуневажливо,знаходитьсязброянарукахумафіозі

128НевмержицькийЄ.В.КорупціявУкраїні:причини,наслідки,механізмипротидії:монографія.К.:КНТ,2008.С.283.

129Тамсамо.

96

чи схована в тайниках. Передбачені жорсткі покарання длямафіозі за фінансування легальної економічної діяльності зарахунок коштів, здобутих злочинним шляхом, у тому числіприбуткувідлегалізації“бруднихгрошей”.

ЗастосуванняновогоЗакону“Проугрупованнямафіозноготипу” здійснюється також під контролем громадськості таорганів представницької демократії, що дало змогу дестабілі-зуватирядимафії.Однієюзформтакогоконтролюєзаслухо-вування двічі на рік звітів Міністра внутрішніх справ у пар-ламенті республіки. Такі багатоаспектні зусилля суб’єктівполітики та італійської юстиції мають позитивні результати.З1993рокудосьогоднізаарештованопонад3500членівмафі-озно-злочиннихугруповань.

Водночасцесталоможливимзавдякиреальномувтіленнювполітико-правовеполеІталіїпринципіврозподілувлади,не-залежності судової влади від урядового впливу та втручанняіншихгілоквлади.ЗавдякицьомуІталійськасудовасистемаєнайважливішоюізтрьохгілоквладивсистемімеханізмівбо-ротьбизкорупцією.ВКонституціїІталіївтіленополітичнері-шенняпронаданняВерховнійРадівиключнихправназаохо-ченнятапокараннясуддів.ДвітретиничленівРадиобирають-сясуддямиіоднатретина—політичнимипартіями.Крімтого,адміністративнікомісіїмаютьстатуссудів,аКонституціяпе-редбачає адміністративне провадження в деяких криміналь-нихсправах.Дієвимантикорупційниммеханізмомслідвизна-титакожте,щосудді,прокурориіслідчівважаютьсялюдьмиоднієїпрофесії ірегулярноміняютьсяролями.Кожнапроку-ратураєавтономною.Кожнийпрокурормаєтакіжгарантіїне-залежності,якісудді130.

Нарешті, Італіяєоднієюзнебагатьохкраїн,якавідмовля-єтьсявизнаватинеобхідністьрозсудуврозслідуванні.Українівстановлено верховенство обов’язкового провадження в усіхсправах. Нерозслідування злочину є злочином само по собі.

130НевмержицькийЄ.В.КорупціявУкраїні:причини,наслідки,механізмипротидії:монографія.К.:КНТ,2008.С.283–284.

97

Сукупність цих факторів була вирішальною для подоланнякорупції в Італії. Політики не змогли заблокувати суддівськірозслідування, навіть коли розслідування торкнулось інтере-сіввищихурядовців.Прикладтому—суднадбагатьмавищи-ми чиновниками Італії, у тому числі колишніми прем’єр-міністрамиАндреотті,Краксі.

Проведенийаналіздаєпідставизазначити,щовІталіїство-ренітадіютьспеціальноуповноваженіорганидержавноївла-диззапобіганнятаборотьбизкорупцією.

УДанії,якапротягомостанніхшестироківпосідаєпершемісце за індексом сприйняття корупції, успішно діють анти-корупційні закони та ініціативи. Основним органом, якийоб’єднуєусобідіяльність46-тиорганізацій,покликанихборо-тися з корупцією, є Вища рада профілактики, яка включає всебеприватнітадержавніструктури.

Так,наприклад,більшістькомпанійпочаладотримуватисяполітики “абсолютної нетерпимості”, тобто неприйнятностіхабарництва в межах власної компанії або у процесі співро-бітництва з зовнішніми партнерами. Цій політиці активносприяє Данська агенція міжнародного розвитку (Danida).Компанії,щовходятьдоїїскладу,включаютьусвоїконтрак-ти “антикорупційні положення”. Недотримання цих поло-женьможепризвестидорозірванняконтрактутавідмовивес-тисправизкорумпованимипартнерамиумайбутньому.Звер-немо увагу, що термін Danida вживається як бренд, якийМіністерство закордонних справ Данії використовує, колинадає гуманітарну допомогу і допомогу з метою розвиткуіншихкраїн,закцентомнакраїни,щорозвиваютьсязавідсут-ності чіткої організації Danida в Міністерстві. ДанськийУрядформуєстратегіюDanidaнащорічнійоснові,щобзабез-печити максимальний вплив і результати данського співро-бітництва у галузі розвитку і значного данського внеску упрограмудосягненняЦілейрозвиткутисячоліттяООН.По-зитивнимєте,щоDanidaнамагаєтьсянелишеімплементува-тиміжнародністандартипротидіїкорупціїусвоїйдіяльності,айнадатиконсультаціїокремимкраїнамщодостворенняси-

98

стеми протидії корупції з урахуванням місцевих особливос-тей131.

Подібніположенняіснуютьвбагатьохвеликихорганізаці-яхДанії—“Данськійагенціїзкредитуванняекспортнихопе-рацій”,“ТорговійрадіДанії”,“Фондііндустріалізаціїдлякраїн,щорозвиваються”,“Конфедераціїданськоїпромисловості”.

ТорговарадаДанії(TRD)розробилавеликуантикорупцій-ну програму націлену на допомогу данським компаніям, якістикаютьсяззагрозоюкорупціїупроцесіінтернаціоналізації.TRDнадаєнаціональнимкомпаніям,якіпрацюютьназовніш-ніхринках,різноманітніконсультативніпослуги.Дляпротидіїкорупції на всіх рівнях — від щоденних ділових операцій досерйознихпитань,урішенніякихможевимагатисяконтактзмісцевою владою, — компанії пропонується практична допо-мога. Антикорупційні послуги TRD спрощують проведенняділовихопераційназовнішніхринкахтадопомагаютьпідтри-мувати позитивний міжнародний імідж данських компаній.Той, хто потрапить під підозру у корупції, може одразу роз-прощатисязкар’єрою,неплатитиподаткипрактичнонемож-ливо132.

Такимчином,уДаніїзметоюпопередженнятазапобіганнякорупції функціонує Вища рада профілактики як спеціальноуповноважений орган державної влади з запобігання та бо-ротьбизкорупцією.

В Угорській Республіці для боротьби з хабарництвом у1995р.бувстворенийКоординаційнийкомітетзекономічногозахисту,азберезня2001р.розпочавроботуКоординаційнийцентрборотьбизорганізованоюзлочинністю,створенийзгід-но з прийнятим Державними Зборами Угорщини Законом“ПроКоординаційнийцентрзборотьбизорганізованоюзло-


132Ситник Л. С. Можливості використання європейського досвіду проти-діїкорупціївУкраїні.Економiка i органiзацiя управлiння.2016.№2(22).С.179.

99

чинністю”. Центр підпорядкований уряду Угорщини, якийздійснюєкерівництвойогороботоючерезміністравнутрішніхсправ.УвирішенніпрофесійнихпитаньмініструсприяєРадакерівників,якаскладаєтьсязпершихосібвзаємодіючихорга-нів.ГоловоюРадиєміністрвнутрішніхсправ.ОчолюєЦентрГенеральнийдиректор,якийпризначаєтьсяпрем’єр-міністромзаподаннямміністріввнутрішніхсправ,оборони,фінансівтаміністра-кураторацивільнихспецслужб.

Хоча в Угорщині не існує спеціальної установи, відпові-дальноїзаборотьбузкорупцією,протеврамкахпрокуратуритаправоохороннихорганівдіютьспеціальнівідомства.Упро-куратурііцентральномубюророзслідуваньпрацюютьпроку-рори,щоспеціалізуютьсянарозглядіантикорупційнихсправ,що стосуються високопосадовців. У поліцейському департа-ментіпоборотьбізекономічнимизлочинамистворенагрупазпротидіїкорупції,щовідповідаєзакоординаціюдійпобороть-бізкорупцієюнанаціональномурівні.Слідчізаймаютьсяан-тикорупційними справами, проходять спеціальне навчання.Програминавчанняорганізовуютьсяуспівпрацізорганізаці-єюTransparencyInternational133.

Тобто,вУгорщинівідсутнійспеціальноуповноваженийор-гандержавноївладиззапобіганнятаборотьбизкорупцією.

КорупціявІспаніїстановитьдоситьскладнеявище.Недав-ня історія країни та її перехід до демократії значною міроюможуть слугувати поясненням змін в уявленні іспанськогосуспільствапроцеявище.

ВІспаніїкорупціявважаєтьсятіснопов’язаноюзфінансу-ваннямполітичнихпартій.Уперехіднийперіодполітичніпар-тії не завжди чітко дотримувалися суворих правил фінансу-вання,іутойперіодусвітліісторичноїситуаціїдеякоюміроюдоводилося миритися з певним рівнем політичної корупції.З роками це явище набуло широкого розмаху і стало непри-

133Обзор хода осуществления Конвенции ООН против коррупции. URL:https://www.unodc.org/documents/treaties/UNCAC/WorkingGroups/ImplementationReviewGroup/ExecutiveSummaries/V1387251r.pdf.

100

йнятним для суспільства, особливо після надання розголосугучним справам, до яких були втягнуті такі високопосадовіособи,якГенеральнийпрокурорЦивільноїполіції,КеруючийбанкомІспаніїтадеякіміністри.Напочатокдев’яностихроківпроблемаборотьбипротикорупціїпочалапоступовопосідатипомітнішемісцевполітичнихдебатах,аполітичнапорядністьсталасуспільноюцінністю.

Корупційні скандали початку 1990-х та зростаюча увагасуспільствадоцієїпроблемиспонукаливжиттяпевнихзахо-дів,утомучисліприйняттяновогозаконодавствапробороть-бу проти корупції та заснування Спеціальної прокурорськоїслужбизприпиненняекономічнихзлочинів,пов’язанихзко-рупцією (АКПО), яка є спеціалізованим органом, що має усвоєму складі кілька слідчих підрозділів. Служба відіграєключовурольуреалізаціїдержавноїполітикизборотьбипро-тикорупції,насампередусферіпроведеннярозслідуваннятакримінальногопереслідування.

АКПО діє на підставі статті 18-3 Органічного закону пропрокурорськуслужбу,прийнятогоу1981році(іззмінами,вне-сенимиу2003році),таєструктурнимпідрозділомДержавноїпрокурорської служби та одним з її невід’ємних органів. ДокомпетенціїСлужбиналежатьсправи,якіможнаподілитинадвівеликігрупи:економічнізлочинитазлочини,вчиненіпу-блічними службовцями під час виконання ними своїх обо-в’язків.Доперелікуправопорушень,щовходятьдокомпетен-ціїАКПО,належать:

• хабарництво;• правопорушення проти Державного казначейства,

контрабанда та порушення, пов’язані з валютними опе-раціями;

• зловживання службовим становищем (вимагання, вве-деннявоману,приховуваннязлочину);

• зловживанняабонезаконневикористанняслужбовоїін-формації;

• привласненнядержавнихкоштів;• шахрайствоінезаконневстановленняцін;

101

• злочини,пов’язанізізловживаннямвпливом;• участьузабороненихдлядержавнихслужбовцівперего-

ворах;• деякіправопорушенняпротивласностітасоціально-еко-

номічногопорядку,утомучислітакі,щозавдалисерйоз-ної шкоди ефективності збирання податків, та серйознівипадки шахрайства, які зачіпають фінансові інтересиЄвропейськогоСоюзу(РозділиIVіV,ГлаваХІІІ,Части-наІІКримінальногокодексу);

• діяння, пов’язані із переліченими вище правопорушен-нями134.

АКПОвиконуєдвіосновніфункції:безпосередньослідчуіобвинувальну.Їїдіяльністьґрунтуєтьсяназасадничомуприн-ципі,закладеномувстатті124КонституціїтавКримінально-процесуальномукодексі,якийнаголошує,щокримінальнепе-реслідування усіх злочинів перебуває у віданні Державноїпрокурорськоїслужби.

Прокурорське розслідування.Розслідуванняможебутироз-початоякнапідставівнутрішньої інформації,такізазаявоюприватної особи або державної установи. Стаття 262 Кримі-нально-процесуального кодексу та інші положення поклада-ють на співробітників державних установ обов’язок сприятиправосуддю і повідомляти про можливі випадки вчиненнязлочину.Утихвипадках,колисправаналежитьдокомпетенціїАКПО,дляпочаткуслідчихдійдодатковапостановаГенераль-ного прокурора не потрібна. У тих випадках, коли необхідновстановити особливу важливість правопорушення, ГоловнийпрокурорАКПОзапитуєзгодуГенеральногопрокуроранапо-рушеннясправи.Будь-якіспориміжспеціальнимитазвичай-нимипрокурорськимислужбамищодопідвідомчостіконкрет-них справ вирішуються Генеральним прокурором. Врегулю-ванняпитаннякомпетенціїнеповиннобутиперешкодоюпри

134Закон 14/2003 від 26 травня [2003 року] про внесення змін до Закону50/1981від30грудня[1981року]проОрганічнийзаконДержавноїпро-курорськоїслужби,Boletín Oficial del Estado126,26травня[2003року].

102

розгляді термінових справ. Якщо в ході розслідування спеці-альний прокурор АКПО дійде висновку, що діяння не маєознак, необхідних для втручання АКПО, справа передаєтьсядо відповідної прокурорської служби. Враховуючи особливузначущість справ, що розслідуються АКПО, закономірним єпокладення на АКПО обов’язку негайно повідомляти Гене-ральногопрокурорапровсірозпочатісправиівсівипадкизмі-нипідвідомчості135.

Безпосередня участь у кримінальному процесі є ще однієюважливою функцією АКПО. АКПО бере участь у процесі навсіх його стадіях — розгляді справи у першій та апеляційнійінстанціях,атакожнастадіївиконанняпокарання.ПрокурорАКПОзавказівкоюГенеральногопрокуроратакожможевзя-тиучастьупроцесіпосправі,слідствовякійпроводилосяін-шиморганом.Генеральнийпрокурортакожможепідключитиспеціального прокурора до участі в судовому розгляді будь-якоїкримінальноїсправи.УтакомуразіАКПОповиннапоін-формуватипроцеГенеральнупрокуратуру,якабмалавідпо-віднітериторіальніповноваження,щобуникнутидублюваннядійупроведеннірозслідування.

Генеральнийпрокурор,головапрокурорськоїслужбиІспа-нії,призначаєтьсянапосадутазвільняєтьсязпосадиКоролемІспаніїзаподаннямУрядупісляконсультаційізГенеральноюсуддівськоюрадою.УряднемаєправавтручатисяудіяльністьГенеральногопрокуроратайоговідомства,алеможевокремихвипадкахзвернутиувагуГенеральногопрокурорананеобхід-ність вжити тих чи інших заходів. Діяльність Прокурорськоїслужби ґрунтується на принципах єдності дій та ієрархічноїпідпорядкованості,що,середіншого,означає,щоГенеральнийпрокурормаєправовидаватинакази,обов’язковідовиконан-

135Спеціалізовані інституції з боротьби проти корупції: огляд моделей /Організація економічного співробітництва і розвитку; Мережа бороть-бипротикорупціїдлякраїнСхідноїЄвропиіЦентральноїАзії.Official website of The Organisation for EconomicCooperation and Development. URL: http://www.oecd.org/dataoecd/7/51/39972270.pdf (дата звернення31.10.2018).

103

нябудь-якимнижчимпрокурором,утомучисліспеціальнимипрокурорамиАКПО.

Керівником АКПО є Головний прокурор, який признача-єтьсяУрядомзаподаннямГенеральногопрокурорапіслякон-сультаційізчленамиРадиГенеральногопрокурора(представ-ницький орган робітників прокуратури). Головний прокурорАКПОмаєтіжправайобов’язки,щойголовніпрокурориін-шихпідрозділівПрокурорськоїслужбитакогожрангу136.

ШтатАКПОскладаєтьсяіз22співробітників,зних13спе-ціальнихпрокурорів.ПрокурорАКПОпризначаєтьсяУрядомзаподаннямГенеральногопрокурорапісляконсультаційзчле-нами Ради Генерального прокурора. Кандидат на цю посадуповинен мати професійну підготовку у сфері економічних таподаткових злочинів; більшість прокурорів до приходу вАКПО мали професійний досвід розслідування економічнихправопорушень. Прокурор АКПО може бути звільнений зісвоєїпосадинапідставімотивованогорішеннявтомусамомупорядку,щовстановленийдляйогопризначеннянапосаду.

Генеральний прокурор може прикріпити прокурора іншоїпрокурорської служби до розслідування певної справи вАКПО.Утакомуразіприкріпленийпрокурорзберігаєпідпо-рядкуваннязапостійниммісцемслужби.

Окрім того, штат АКПО посилений спеціалістами іншихвідомств — Департаменту з податків та зборів, Генеральноїадміністративноїінспекціїдержавноїслужби,Цивільноїполі-ції або жандармерії, а також Судової (кримінальної) по-ліції, де створені спеціальні відділи з надання сприянняАКПО137.


137Тамсамо.

104

Такимчином,вІспаніїзапровадженадіяльністьспеціальноуповноваженого органу державної влади з запобігання та бо-ротьбизкорупцією.

Норвегіямаєоднузіспецифічнихсистемантикорупційнихорганів, які забезпечують дуже низький рівень корупції. Ме-тою створення Норвезького національного управління з роз-слідування і кримінального переслідування злочинів у сферіекономікиінавколишньогосередовища(ОКОКРІМ)у1989р.було сформовано центральну державну установу з високимрівнем компетенції, орієнтовану на розвиток міжвідомчоїспівпраці та проведення цілеспрямованих розслідувань. Цемалозабезпечитирозширенняможливостейполіціїйорганівкримінального переслідування в боротьбі проти серйозних іскладних злочинів у сфері економіки, екології та корупції.Управліннямаєодночасностатусспеціальногополіцейськоговідомстватаорганукримінальногопереслідування.У1994р.за рішенням норвезької влади Управління отримало націо-нальні повноваження у боротьбі проти корупції. Того самогорокуускладіОКОКРІМбулоствореноАнтикорупційнугру-пу. Як орган поліції, ОКОКРІМ підзвітний Національномудиректоратовіполіціївпитанняхуправлінняіфінансування,ав питаннях кримінального переслідування — Генеральномупрокуророві Державної прокурорської служби. ОКОКРІМ єоднією з шести спеціалізованих служб поліції і однією з 12прокурорськихслужбНорвегії.

Управління має горизонтальну організаційну структуру.Районні відділки поліції не підзвітні ОКОКРІМ. Це озна-чає, що прокурори ОКОКРІМ не мають права віддавати на-кази офіцерам поліції. Начальник ОКОКРІМ є за рангомодночасно головним констеблем поліції й головним проку-рором.

До компетенції ОКОКРІМ також входить розгляд інфор-мації,щонадійшлаузв’язкузпорушеннямЗакону“Пролега-лізацію доходів, отриманих від злочинної діяльності”. Допереліку підприємств та юридичних осіб, які зобов’язані на-давати до ОКОКРІМ звіти про свою діяльність, належать

105

фінансові інституції (банки, брокерські фірми, страховікомпанії),юристи,агентизнерухомості,аудитори,бухгалте-ри та особи, що здійснюють купівлю-продаж предметів роз-коші і отримують готівкові суми від 40 тис. норвезькихкрон138.

ОКОКРІМ надає необхідну експертну допомогу у розслі-дуванні кримінальних справ за запитом поліцейських управ-лінь, тип якої варіюється від кількагодинної консультації од-ногоспеціалістаОКОКРІМдобагатомісячноїроботибригадиспеціалістів. ОКОКРІМ також допомагає органам поліції уконкретному випадку встановити, чи має певна дія ознакизлочину.УдеякихвипадкахОКОКРІМпідтримуєобвинува-чення в суді від імені поліцейського управління. Крім того,ОКОКРІМнадаєпрофесійнудопомогувіншихкримінальнихсправах, якщо аналіз фінансової сторони може допомогтирозслідуванню, зокрема для того, щоб забезпечити конфіска-цію доходів, отриманих у результаті злочинів. ОфіцериОКОКРІМ також виконують судові доручення і надаютьдопомогуполіцейськимуправлінняміншихкраїнза їхнімза-питом139.

ПроведенийаналізантикорупційнихінституційвЄвропей-ськихкраїнахдаєпідставизазначити,щокраїниЄвропейсько-гоСоюзуможнаподілитинаті,вяких:

1)неіснуєспеціальностворенихантикорупційнихінститу-цій,афункціїззапобіганнятаборотьбизкорупцієюде-легованіправоохороннимта/абосудовиморганам;

2)вякихстворенаєдинаантикорупційнаінституція;3)в яких функціонує система антикорупційних органів

державноївлади.

138КлеменчічГ.,СтусекЯ.,ГайкаІ.Спеціалізованіінституціїзборотьбипро-тикорупції:оглядмоделей.OECD.МережаборотьбипротикорупціїдлякраїнСхідноїЄвропиіЦентральноїАзії.Paris:OECDPublications,2007.С.94.

139Тамсамо.С.95–96.

106

2.2. Досвід формування антикорупційних органів державної влади в азійських країнах

УСінгапурі(Індекссприйняттякорупції—84,посідаєсьо-ме місце серед 175 держав). Протидія корупції передбачаласистемузаходів,середякихможнавиокремитидваетапи.

Першийетапстосувавсязмінизаконодавства—прийняттяАктапрозапобіганнякорупціїзчіткимперелікомкорупційнихдіяньівстановленнямвідповідальностізаїхучинення,атакожстворення спеціального органу з протидії корупції — Бюро зрозслідуваннявипадківкорупціїзрозширенимиповноважен-нями. Так, кримінальне законодавство Сінгапуру передбачає,щозаумовдоведеннявинивотриманніхабарадовинногоза-стосовуютьпозбавленняволіабоштраф(відповідно,п’ятьро-ків ув’язнення або 100 тис. доларів США). Якщо ж стосовнодержслужбовця надійшло завідомо неправдиве повідомленнящодо вчинення відповідних незаконних діянь, то особі, якавчинилапоширеннянедостовірноїінформації,зазавідомоне-правдивісвідченнязагрожуєпокаранняувиглядіодногорокуув’язненняабоштрафу10тис.доларівСША.Іноземніособи,яких викрили в корупції, позбавляються права здійснюватигосподарськудіяльністьнатериторіїСінгапуру140.

Другийетапполягавупідвищенніякостіпідборукадровогодержавного апарату. Реалізація таких заходів була такожпов’язана із застосуванням жорстких, репресивних методів усферіборотьбизкорупцією,щомалопроявучисленнихзвіль-ненняхпрацівниківмитницітаіншихдержавнихслужб141.Дотого ж запровадження елементів електронного урядуваннядалозмогузабезпечитифункціонуванняорганіввладиврежи-міреальногочасутазробиломаксимальнопростим ідоступ-нимщоденнеспілкуваннязгромадянами,юридичнимиособа-

140БочарниковИ.В.Зарубежныйопытпротиводействиякоррупции.Следо-ватель.2008.№10.С.56.

141БогомоловА.В.,НеретинаА.Д.,МурарВ.И.Некоторыеаспектымежду-народногоопытаборьбыскоррупцией.ScienceTime.2014.№12.С.49–50.

ми, організаціями. Зокрема, у Сінгапурі на основі активноговикористанняінформаційно-комунікаційнихтехнологійнада-вали1600видівпослугнаселенню142.

Визначальна складова антикорупційної діяльності поляга-лавїїспрямованостінамінімізаціювпливуабонейтралізаціюумов, що сприяють учиненню корупційних правопорушень.Зокрема,ефективнимизаходамивпливунакорупціюслугува-ли:

1)визначенняоплатипрацідержавнихслужбовцівформу-лою, наближеною до показників середньої заробітної платиуспішногопрацівникауприватномусекторі;

2)щорічназвітністьдержслужбовцівпромайно, їхактивитаборгизнаданнямширокихповноваженьдляперевіркипро-куророві.Стосовноосіб,щодоякихіснувалапідозраувчинен-ні корупційних злочинів, прокурор застосовував перевіркибанківських,акціонернихірозрахунковихрахунків;

3) широкий доступ громадськості до інформації щодо ко-рупції високопосадовців, а також створення позитивного імі-джутаморальноїпідтримкинепідкупнихполітичнихлідерів;

4)ліквідаціяадміністративнихбар’єрівдлярозвиткубізне-су й економіки загалом. Результати застосування зазначенихзаходів у Сінгапурі довели, що протидія корупції є одним ізключовихфакторівйогоекономічногоуспіху143.

ПерелікужитихзаходівусферіантикорупційноїдіяльностідемонструєжорсткувертикальнустратегіюпротидіїкорупціївСінгапурі,щовиправдаладокладенізусиллятаєвзірцемдлябільшостікраїнсвіту.

СінгапурськеБюрозрозслідуваннякорупційноїдіяльності(БРКД)булозаснованов1952роціякнезалежнийорган,який

142Обухов Д. П. Исследование опыта зарубежных стран в сфере борьбы скоррупцией.Журнал правовых и економических исследований.2011.№4.С.65.

143КузнецоваО.А.Зарубежныйопытборьбыскоррупцией:проблемыиэф-фективность. Вестник Тамбовского ун-та. Серия : Гуманитарные науки.2014.№2(130).С.196.

107

108

здійснюєфункціїпопередженнякорупціїіборотьбипротинеї.Бюробулостворенонабазііншогооргану—підрозділусінга-пурської поліції, відомого як Антикорупційний відділ. До1952рокувсісправипрокорупціюрозслідувалисязусиллямицьогоневеликогопідрозділу.

БРКДвиконуєтакіосновніфункції:• отриманняірозглядскарг,уякихйдетьсяпропідозрив

корупції;• розслідуваннявипадківпротизаконнихдійінеправомір-

ної поведінки службовців державних установ, які мо-жутьбутипов'язанізкорупцією;

• запобігання корупції шляхом вивчення практики і про-цедурдіяльностідержавнихустановзметоюзведеннядомінімумуможливостейдлякорумпованоїдіяльності.

ПовноваженняБРКДпоширюютьсятількинапроведеннярозслідування корупційних правопорушень, які стосуютьсяхабарництва.Іншіекономічнізлочини(наприклад,викраден-нядержавногомайна)належатьдоюрисдикціїДепартаментузекономічних справ у складі Поліції Сінгапуру. БРКД прово-дить розслідування правопорушень, на які поширюється За-кон“Прозапобіганнякорупції”,аповноваженнязкриміналь-ного переслідування зберігаються за Генеральним прокуро-ром.Судиздійснюютьвідправленняправосуддя.

НезважаючинатещовідповіднодоЗакону“Прозапобіган-някорупції”основнафункціяБРКДполягаєурозслідуваннісправпрокорупцію,вонотакожмаєправоініціюватирозслі-дування будь-якого іншого важкого кримінального правопо-рушення,якебуловиявленепідчаспроведеннярозслідуваннясправипрокорупцію.

Окрім розслідування справ про корупцію, другим напря-момдіяльностіБюроєпопередженнякорупції.БРКДвивчаєметоди роботи схильних до корупції державних органів зметою виявлення “слабких місць” всередині існуючої адміні-стративноїсистеми,якімоглибсприятипоявікорупції,хабар-ництваінесумлінноїпрактики,інаправляєкерівникамдепар-таментів рекомендації з ужиття заходів, спрямованих на

109

усунення недоліків і запобігання корупції. Крім того, співро-бітникиБюрорегулярнопроводятьлекціїісемінаридлядер-жавнихслужбовців,особливодлятих,яківзаємодіютьізгро-мадськістю у таких питаннях, як приховані аспекти корупціїтаметодиїхподолання144.

До обов’язків БРКД також входить проведення перевіркивипадків несумлінної практики серед державних службовцівта інформування керівників відповідних державних установпротаківипадкиуповедінціїхніхпідлеглихдлявживанняза-ходівдисциплінарноговпливу.Бюровідповідаєзазабезпечен-ня дотримання принципів непідкупності у сфері державноїслужби істимулюваннядобросовісноговеденняділовихопе-раційуприватномусекторі.

ЗгідноізЗаконом“Прозапобіганнякорупції”наБРКДпо-кладаютьсятакіповноваження145.

•Правонаарешт.Директорабобудь-якийспеціальнийслід-чийБРКДбезпостановисудуможутьзатриматибудь-якуосо-бу,якамаєвідношеннядовчиненняправопорушення,передба-ченого Законом “Про запобігання корупції”, або на яку булаподана обґрунтована скарга, або відносно якої було отриманонадійнуінформацію,абоіснуютьобґрунтованіпідозрищодоїїучастіувказанихзлочинах.ПідчаспроведенняарештуДирек-тор або спеціальний слідчий мають право піддати зазначенуособуобшуковіівилучитивсівиявленіунеїпредмети,якщоєпідставивважати,щовониотриманіврезультатізлочинноїді-яльностііможутьбутивикористанівякостідоказівзлочину146.


145Закон “Про запобігання корупції”. URL: http://statutes.agc.gov.sg/non_version/cgibin/cgi_retrieve.pl?actno=REVED241&doctitle=PREVENTION%20OF%20CORRUPTION%20ACT%0a&date=latest&method=part

146Спеціалізованіінституціїзборотьбипротикорупції:оглядмоделей/Ор-ганізаціяекономічногоспівробітництваірозвитку;Мережаборотьбипро-

110

•Повноваженнянапроведеннярозслідування.Ціповнова-женнязастосовуютьсяусправахщодотакихправопорушень:

a)порушенняКримінальногокодексу,наприклад,отриман-ня державним службовцем будь-якої коштовної речі, без від-шкодування,відособи,причетноїдобудь-якоїдіяльностіаботранзакції, яка здійснюється цим державним службовцем, атакож отримання подарунків, сприяння правопорушникові вухиленні від правосуддя, передача подарунка або майна уякостівинагородизасприянняправопорушниковівухилянніпідправосуддя,отриманняподарунказанаданнядопомогиупривласненнівкраденогомайнаабозанаявностізмови,спро-бичипідбурюваннявчинититакеправопорушення;

б) порушення Закону “Про запобігання корупції”. Дирек-торабоспеціальнийслідчиймаютьправобезсанкціїпрокуро-разастосовувати,уповномуобсязіабочастково,своїповнова-женнянапроведенняслідчихдійузв’язкузбудь-якимправо-порушенням, передбаченим Кримінально-процесуальнимкодексом147.

• Особливі повноваження на проведення розслідування.Якщо,надумкупрокурора,єсправедливіпідставипідозрюва-ти,щобуловчиненопорушенняЗакону“Прозапобіганняко-рупції”, він має право своєю постановою уповноважити Ди-ректора БРКД або будь-якого офіцера поліції на проведеннярозслідуванняцієїсправизвикористаннямметодівабозахо-дів, зазначенихуційпостанові.УвіданніБРКДзнаходитьсявиключно розслідування справ, пов’язаних з корупцією, утомучислідаванняабоотриманняхабарівуСінгапурі.БРКДрозслідуєзлочини,передбаченіЗаконом“Прозапобіганняко-рупції”; пред’явлення обвинувачення та ухвалення вироку усправі є прерогативою, відповідно, Генерального прокурора ісуду. Особливі повноваження, передбачені постановою, мо-

тикорупціїдлякраїнСхідноїЄвропиіЦентральноїАзії.Official website of The Organisation for EconomicCooperation and Development.URL:http://www.oecd.org/dataoecd/7/51/39972270.pdf(датазвернення31.10.2018).

147Тамсамо.

111

жутьвключатинаданнядоступудоінформаціїпробудь-якийбанківськийрахунок,атакожрахуноквакціях,кредитнийра-хунокабобудь-який іншийрахунок,абобудь-якийсейфдлязберігання коштовностей у будь-якому банку. Такі повнова-женняєдостатнімидляслідчого,щобвимагативідбудь-якоїособирозкриттяабонаданнябудь-якихвідомостей, інформа-ціїпрорахунки,видачідокументівабопредметів,якіможутьзнаходитися у межах наданих йому повноважень. Відмовабудь-якої особи у наданні такої інформації, видачі предметівабодокументівуповноваженійособієправопорушенняміка-раєтьсяштрафомурозмірінебільше2тис.дол.СШАта/абопозбавленнямволістрокомдоодногороку.

• Слідчі дії, санкціоновані прокурором. У разі вчиненнябудь-якогоправопорушення,передбаченогобудь-якиміншимзаконодавством, прокурор своєю постановою надає Директо-ровіабоспеціальномуслідчомуБРКДусіабодеякіповнова-ження у зв’язку з поліцейським розслідуванням, передбаченіКримінально-процесуальнимкодексом.

•Правопрокурораініціюватиперевіркубанківськихоблі-ковихкниг.Утихвипадках,колиєдостатніпідставивважати,що інформація про правопорушення, передбачене Законом“Про запобігання корупції” або відповідним розділом кримі-нальногокодексу,прозмову,спробуабопідбурюваннявчини-титакийзлочинзбокуособи,якаперебуваєнаслужбівурядіабоубудь-якомуйогопідрозділі,абоубудь-якомудержавно-муоргані,можеміститисявбанківськихдокументах,щосто-суютьсяцієїособи,їїподружжя,дітейабоособи,якупрокурормає підстави вважати довіреною особою або представникомтакоїособи.ПрокурорсвоєюпостановоюуповноважуєДирек-тораабоспеціальногослідчогоБРКД,зазначеногоупостанові,або офіцера поліції у ранзі не нижче помічника начальника,провестиперевіркубудь-якихбанківськихдокументів.Дирек-тор,спеціальнийслідчийБРКДабоофіцерполіції,якимнада-нівідповідніповноваження,маютьправоубудь-якийрозум-нийчасотриматидоступдодокументаціїбанку,зазначеногоупостанові, перевірити облікові книги, а також зняти копії з

112

будь-якихзаписів,щомістятьсяуцихкнигах,якщовонисто-суютьсяцієїсправи148.

•Правопрокуроранаотриманняінформації.Відповіднодозазначених підстав прокурор, попри наявність будь-якого ін-шогозаконодавствапротаємницюінформації,якаоберігаєть-ся законом, шляхом направлення письмового повідомленняможе:

a) вимагати від будь-якої особи перерахувати у письмовійформі під присягою все рухоме і нерухоме майно, яке знахо-дитьсяукористуванніабоналежитьйомусамомуабойогочо-ловікові/дружині,дітям,іззазначеннямдатипридбаннякож-ноїодиницітакогомайнатаспособуйогопридбання(купівля,дарування,успадкуваннязазакономабозаповітом,інше);

б)вимагативідбудь-якоїособинадативідомостіуписьмо-війформіпідприсягоюпробудь-якігрошовікошти,якіпро-тягомзазначеногоуповідомленніперіодучасубулививезенізамежіСінгапуруособистоцієюособою,йогочоловіком/дру-жиноюабодітьми;

в)вимагативідбудь-якоїособиперерахуватиуписьмовійформі під присягою все рухоме і нерухоме майно, яке знахо-диться у власності або володінні цієї особи, якщо прокурормаєдостатньопідставвважати,щотака інформаціяможедо-помогтирозслідуванню;

г)вимагативідподатковогоінспекторанадати,якзазначе-ноуповідомленні,всюнаявнууньогоінформацію,якастосу-єтьсяцієїособи,йогочоловіка/дружиниабодітей,атакожна-датиабопередатибудь-якийдокумент,щознаходитьсяуроз-порядженніабовіданніподатковогоінспектора,абозасвідченукопіюбудь-якогодокумента,зазначеногоуповідомленні,якийстосуєтьсяцієїособи,йогочоловіка/дружиниабодітей;

148Спеціалізованіінституціїзборотьбипротикорупції:оглядмоделей/Ор-ганізаціяекономічногоспівробітництваірозвитку;Мережаборотьбипро-тикорупціїдлякраїнСхідноїЄвропиіЦентральноїАзії.Official website of The Organisation for EconomicCooperation and Development. URL:http://www.oecd.org/dataoecd/7/51/39972270.pdf(датазвернення31.10.2018).

113

д)вимагативідособи,якаочолюєбудь-якийдержавнийде-партамент,відомствоабоустанову,атакожвідпрезидента,го-лови,адміністратораабокерівникабудь-якогодержавногоор-ганунадатибудь-якийдокумент,щознаходитьсяуйоговіда-нні або розпорядженні, або засвідчену копію документа,зазначеногоуповідомленні;

е)вимагативідкеруючогобудь-якимбанкомнадатиназа-питпрокуроракопіїрахунків,якієуцьомубанку іякінале-жатьційособі,їїчоловікові/дружиніабодітям.Відповіднодовикладених положень особа, якій адресовано прокурорськийзапит,незважаючинатаємницюінформації,щоохороняєтьсязаконом,абонаданупідприсягоюобіцянкупронерозголошен-нявідомостей, зобов’язанаточно іу зазначенийтермінвико-нативимогиприпису.Відмовавідвиконанняабоневиконанняприпису будь-якою особою вважається правопорушенням ікараєтьсяштрафомта/абопозбавленнямволістрокомнебіль-шеодногороку149.

• Правонаобшуківилучення.Утихвипадкахколивре-зультаті надходження або отримання на запит інформації усуддіабоДиректораБРКДєдостатньопідставвважати,щоупевномумісцізнаходятьсядокументи,якімістятьдоказиабовідомості про наявність будь-якого предмета або майна, щостосуєтьсяперерахованихвищезлочинів,суддяабоДиректорможутьвидатиордер,заякимслідчийБРКДабоофіцерполі-ціїуранзіненижчеінспекторамаютьправонабезперешкоднепроникнення до будь-якого приміщення (якщо необхідно, іззастосуванням сили), для проведення обшуку, вилучення таутриманнябудь-якогодокумента,предметаабомайна.

• УчастьБюроуреформідержавноїслужби.БРКДєактив-нимучасникомреформ,розпочатихутравні1995рокуврам-кахширокоїініціативипідзагальнимдевізом“Державнаслуж-


114

баудвадцятьпершомустолітті”.МетоюБюроєудосконаленнямеханізмів контролю за розслідуванням злочинів, насампередзарахуноквпровадженняіндикаторівдіяльності.Цііндикато-ривключають“еластичніпоказники”,спрямованіна“швидкеіточнереагування”,удосконаленнясистемиуправліннясправа-ми, розширення обміну думками, а також повний переглядусього слідчого процесу відповідно до вимог стандартів ISO9000Міжнародноїорганізаціїізстандартизації(МОС).Великаувага приділяється особистому зростанню співробітників зарахунокстворенняумовдляпросуванняпослужбііпідвищен-ня кваліфікації. Зусилля Бюро у цьому напрямі були нагоро-дженідержавноюнагородою.УБюропрагнутьстворитиорга-нізаційнукультуру,заснованунадотриманнітакихпринципів,як цілеспрямованість, ефективне управління, зорієнтоване нарезультати, відданість, сміливість, новаторство, неупередже-ністьтазгуртованість.Системаоцінки“рівногорівним”таре-гулярніопитуванняперсоналузметоювиявленнядумкислуж-бовців про роботу Бюро сприяють дотриманню принципів, утомучисліікерівнимскладомвідомства.Всіцізаходипризве-лидотого,щониніБРКД—цезлагодженопрацюючий,ефек-тивнийдержавнийорганізвисокимипоказникамидіяльності.

Директор БРКД призначається безпосередньо Президен-томСінгапуру.КабінетМіністрівабобудь-якийчленКабінету,який діє на підставі наданих Кабінетом загальних повнова-жень, можуть запропонувати Президентові кандидатуру Ди-ректора БРКД. Проте Президент за власним розсудом можевідмовитисявідпризначенняцієїкандидатуриабовідкликатиїї,якщовіннезгоденізпропозицієюаборекомендацією.Крімтого, Президент призначає заступника Директора БРКД. ВінзатверджуєштатнийрозкладіпризначаєпомічниківДиректо-ра та спеціальних слідчих. Він має право призначити такукількість помічників Директора та спеціальних слідчих, якувизнаєнеобхідною150.

150Спеціалізованіінституціїзборотьбипротикорупції:оглядмоделей/Ор-ганізаціяекономічногоспівробітництваірозвитку;Мережаборотьбипро-

115

Праваіобов’язкиДиректораБРКД,наданійомувідповіднодо Закону “Про запобігання корупції”, за його наказом аборозпорядженням можуть здійснюватися заступником або по-мічниками Директора Бюро. Заступник Директора та поміч-никиДиректораБюромаютьправоздійснюватиповноважен-ня,якінадаютьсяспеціальномуслідчомувідповіднодоЗакону“Про запобігання корупції”. Директор БРКД, заступник Ди-ректора,помічникиДиректоратаспеціальніслідчіБюроєпу-блічнимислужбовцямивідповіднодопоняття,якеміститьсяуКримінальному кодексі. Наказ про призначення на посаду,підписанийДиректором,видаєтьсянакожногоспівробітникаБюро151.

Такимчином,сьогодніБРКДуСінгапурієбагатоцільовимагентствомзяскравимприкладомкомплексногопідходутазо-середження у межах одного органу всіх основних функцій іззапобіганняіборотьбипротикорупції:розробленняполітики,аналітична діяльність, технічна допомога з питань поперед-ження,взаємодія ізгромадянськимсуспільствомта інформу-вання, моніторинг, розслідування. Методи роботи БРВК до-ситьавторитарні.Однаксамецедаєзмогууспішносправляти-сяіззавданнямпротидіїкорупції.БРВКявляєсобою,посуті,підрозділ адміністрації Прем’єр-міністра Сінгапуру повністюнезалежнийвідполіціїтаіншихурядовихвідомств.

УЯпонії(Індекссприйняттякорупції—76,посідає15міс-це серед 175 держав) одним із найважливіших напрямів бо-ротьбизкорупцієювважаютькадровуполітику.Вонаґрунту-ється на принципі меритократії, тобто створення початковихумов для об’єктивно обдарованих і працелюбних людей, щобвонивмайбутньомумалишанспосістивисокесуспільнеста-новищевумовахвільноїконкуренції.Такимчином,накерів-нихпосадахудержавімаютьперебуватинайбільшздібніосо-

тикорупціїдлякраїнСхідноїЄвропиіЦентральноїАзії.Official website of The Organisation for EconomicCooperation and Development. URL:http://www.oecd.org/dataoecd/7/51/39972270.pdf(датазвернення31.10.2018).

151Тамсамо.

116

би, незалежно від їх соціального чи економічного походжен-ня152. Гідний рівень матеріального забезпечення є складовоюпрестижудержавноїслужбивЯпонії.

Важливим кроком в антикорупційній діяльності Японіївважаютьприйняттяу2001р.Закону“Пророзкриттяінфор-мації”. Положення цього документа гарантують громадянамдержавидоступдоофіційноїінформації,якузберігаютьвор-ганах влади. Передбачено можливість вимоги розкриття ін-формації, адресованої Раді з контролю за розкриттям інфор-мації,уразіобмеженнядоступудопевногоїївиду.

УЯпоніїіснуєувідкритомудоступіреєстросіб,якимвису-нутообвинуваченнявкорупціїабоякіпричетнідоорганізова-ноїзлочинності,щодаєможливістьгромадськостіздійснюватиконтроль за притягненням винних до відповідальності. Чіткорегламентованосуворіобмеженнящододжерелфінансуваннявиборчихкампаній,політичнихпартійтаорганізаційукраїні.

Досвід японської антикорупційної політики цікавий тим,що в цій країні випробувано широкий спектр способів попе-редження корупції. Японці активно вивчають історичний до-свідіноваціїборотьбизкорупцієювкраїнахзглибокимиде-мократичними традиціями, нерідко визнаючи їх більш ефек-тивними, ніж власні. В останні роки очевидними сталидосягненняяпонськоїантикорупційноїполітики153.

Політика Японії у сфері контролю над злочинністю, а зо-креманадкорупцією,ґрунтуєтьсянапріоритетіпрофілактич-них заходів. У законодавстві Японії закріплено безліч норм,покликаних унеможливлювати формування корупційнихзв’язків, ефективну дію яких підкріплено жорстким контро-лем за їх дотриманням. В Японії невідворотність покараннянабагатодієвіша,ніжсуворістькримінальноїрепресії154.

152МоисеевВ.В.Международныйопытпротиводействиякоррупции.Ми-ровыепроблемы.Внешняя политика.2013.№3.С.176.

153Национальнаяантикоррупционнаяпрактиказарубежом:урокидляРос-сии.URL:http://www.crime.vl.ru/index.php?p=3642&more=1

154Тамсамо.

117

В Японії відсутня комплексна стратегія щодо боротьби зкорупцією,відсутнійієдинийкомплекснийакт,спрямованийнаборотьбузкорупцією.Нормитакогохарактерумістятьсяврізних законах: Про вибори громадських посадових осіб(1950р.),Пропарламент(1950р.),Прорегулюванняполітич-них фондів (1948 р.), Про державних службовців (1948 р.),Про місцеве самоврядування ( 1947 р.). Кожен з цих законівбезперервно коригується з урахуванням ефективності вико-ристанняйогоположеньізберігаєсвоюяксилу,такіактуаль-ністьдотеперішньогочасу.

ВЯпоніїпріоритетнимиусферіборотьбизкорупцієюста-ли:

1) межа політичної економії (підзвітність політичного ке-рівництва,реформафінансуванняполітичнихпартійікампа-ній);

2)реформадержавноїслужби(гіднаоплатапраці,системастимулів,принципмеритократії);

3)забезпеченнягромадянськихсвобод(системасоціально-правовогоконтролютаморальноговпливунаполітиківзбокугромадянськогосуспільства)155.

Зупинимосядокладнішенарозглядікожногонапряму.Заходи політичної економії. Об’єктом японського антико-

рупційного законодавства є дві категорії осіб, які займаютьдійсновладнестановище.Допершоїкатегоріївідносятьполі-тиків—цедепутатипарламенту,частиназякихстаєчленамикабінетуміністрів,їхніхзаступників,іполітичнірадники,ата-кож голови місцевих адміністрацій (губернатори, мери міст),депутатимісцевихзборів.Другакатегорія—урядовіімісцевіслужбовці156.

Упершомувипадкупопередженнякорупціїзводиться,зо-крема,довстановленнязаборон.ВЯпоніїчиновникполітичнонейтральнийабовідстороненийвідприватногобізнесу.Закон


156Тамсамо.

118

недозволяєдержавнимімуніципальнимслужбовцямбутиод-ночасно керівною особою, радником, членом ради компанії ііншоїорганізації,вестивласнекомерційнепідприємствозме-тою отримання прибутку в торговельній, промисловій та фі-нансовій сферах. І після залишення служби відставному чи-новникузабороняєтьсяпротягомдвохроківобійматипосадивкомерційному підприємстві тієї сфері, яку він курирувавостанніп’ятьроківслужби.Радаусправахперсоналуможеза-жадативідслужбовцязвітупроволодінняакціямиусфері,доякоїчиновникмаєвідношення.

Наполягаючи на концентрації зусиль чиновника на вико-нання покладених на нього обов’язків, закон не допускає су-місництва, за винятком спеціально обумовлених законами таурядовими указами випадків, а при сумісництві не дозволяєотримуватигрошовукомпенсаціюзадодатковуроботу.

Міністриістаршівіце-міністри,атакожпарламентськісе-кретарі зобов’язані декларувати своє майно, включаючи чле-нівїхсімей,якіпроживаютьразомзними.Декларуваннямай-начленамипарламентурегулюєтьсяЗаконом1992року“Прообов’язковедекларуваннямайнапарламентаріїв”.Коженчленпарламенту зобов’язаний протягом 100 днів надавати на роз-гляд президенту палати, до якої він належить, звіти про своїактивипідчасперебуваннянапосаді.Однакпокараннязане-подання звіту або спотворення відомостей, які подаються, взаконі не передбачено. Три види звітів мають надаватися разна рік: про щорічні доходи, про діяльність, пов’язану з бізне-сом,іпрозбільшенняактивів.Об’єднаніданізазвичайповідо-мляютьсявгазетах.Довсіхвідомостейповиненбутивідкри-тийдоступучитальнійзалікожноїпалати157.

Стаття50КонституціїЯпоніїобумовлює,щочленипарла-менту не можуть бути заарештовані, коли проходить парла-ментська сесія. Це означає, що члени парламенту не маютьімунітетвідарештуполіцією.Членипарламентумаютьімуні-

157МоисеевВ.В.Международныйопытпротиводействиякоррупции.Ми-ровыепроблемы.Внешняя политика.2013.№3.С.177.

119

тетлишещодотого,щовониговорять,роблятьабоякголосу-ютьвпарламенті.Членпарламентуможебутизаарештованийзаскоєннязлочинупозапарламентомбеззгодитієїпалати,доякоївінналежить(стаття33Законупронаціональнийпарла-мент).Поправка1992р.доЗаконупровиборидержавнихпо-садових осіб уможливила автоматично усувати від службичленівпарламенту,засудженихзаодержанняхабара.

Особлива увага приділяється контролю за фінансуваннямвиборчих кампаній. Закон зобов’язує кандидатів на виборахусіхрівнівретельновестиоблікнадходженьівитратвсіхгро-шовихкоштів,встановлюєпорядокзвітностіпоних.Кандида-там заборонено отримувати пожертвування від підприємств,щопрацюютьзаконтрактамиздержавоютаорганамимісце-вогосамоврядування,атакожвідпідприємств,щомаютьпря-мевідношеннядокандидатів.У2000роціпоправкадоЗаконупро регулювання політичних фондів заборонила пожертву-вання на користь окремих політиків (параграфи 1, 2 статті21-2).Верхнямежадлягрошовихпереказівпожертвуваньсе-ред політичних організацій була встановлена в 50 мільйонівєн. Пожертви на адресу політичної організації повинні тепернаправлятисячерезбанківськийабопоштовийрахунок.

Від політичних партій потрібно декларувати їхні доходи івитратиразнарікіподаватиїхнізвітиМініструпоЗагальнихсправахабоКонтрольнійвиборчійкомісії(стаття12)158.

РазомзтимЗаконпровиборипередбачаєможливостідлякандидатівіполітичнихпартійшукатиджерелаасигнуваньнавиборнікампанії.Так,зокрема,допускаєтьсявикористаннязагромадський рахунок радіо і телебачення, газетної реклами,громадськихприміщеньдлязустрічейзвиборцями.Одночас-новстановленокількісніобмеженнянапоширеннявиборнихагітаційнихматеріалівусіхможливихвидів,лімітинавідкрит-тя опорних пунктів кандидатів. Стримуванням виборних ви-трат служать і положення закону, що визначають тривалість


120

виборнихкампаній.Наприклад,навиборипалатипредставни-ківвідводитьсялише12днів.Крімтого,Законпровибориви-значає іконкретніпокараннятим,хтойогопорушує.ВиборипалатипредставниківЯпоніїздійснюютьсяпоодномандатнихокругах.Цеполегшуєзмінюваністьвладиізнижуєвитратинавибори,щовсвоючергумінімізуєкорупцію.

Законпровиборинадержавніпосадивстановлюєправило,що кандидату в Національний парламент слід депонувати3 мільйони єн; якщо кандидат не отримує 10 % результатив-них голосів, то депозит буде конфіскований (статті 92–93).Виставлятисвоюкандидатурунавиборах—дужеризикованасправадлякандидатів159.

Закон “Про регулювання політичних фондів” регламентуєфінансування партій і інших політичних організацій. Він де-тально визначає порядок звітності про вступні внески та ви-трати,атакожпублікаціїщорічнихдоповідейпрофінансипо-літичних організацій. Протягом трьох наступних років такадоповідь може бути затребувана будь-якою особою для озна-йомленняіперевірки.Встановленокількісніобмеженняполі-тичнихпожертв,тобторічнімежідляфізичнихтаюридичнихосіб,профспілок,іншихорганізацій.Існуютьіякісніобмежен-ня:заборонанапожертвуваннявідюридичнихосіб,якікорис-туютьсядотаціямиабокапіталомдержавиіорганівмісцевогосамоврядування, від компаній, які несуть збитки протягомтрьохроків,зіноземнихджерел.Порушенняположеньзаконутягнедляпорушниківзастосуваннясанкцій(штрафуаботю-ремногоув’язнення),щопоширюютьсвоюдіюнавідповідаль-ніособи,якіякнадають,такіотримуютьполітичніпожертву-ванняприхильників,атакожінапосередниківміжними.Од-ним з покарань за порушення Закону “Про регулюванняполітичнихфондів”єтимчасове(нап’ятьроків)припинення

159БогомоловА.В.,НеретинаА.Д.,МурарВ.И.Некоторыеаспектымежду-народногоопытаборьбыскоррупцией.ScienceTime.2014.№12.С.49–50;ОбуховД.П.Исследованиеопытазарубежныхстранвсфереборьбыскор-рупцией.Журнал правовых и економических исследований.2011.№4.С.66.

121

права на участь у виборах для тих, хто визнаний через судвинним.

ІснуютьвЯпоніїідержавнідотаціїполітичнимпартіямнаїх діяльність. На думку законодавців, це сприяє “здоровомурозвитку”партійідемократіївцілому,допомагаєзапобіганнюкорупції.

Герберт Александер свого часу висловив думку про те, щодержавнефінансуваннявиборчихкампанійсприяєскорочен-нюпопитуна“бруднігроші”длятихжецілей.Однакміжна-родний досвід, зокрема італійський, говорить про те, що дер-жавне фінансування передвиборної кампанії не обов’язковопризводитьдозниженнярівнякорупціїтаполітичногопідку-пу160.

Подібнізаходиспрямованінетількинастворенняатмосфе-риздоровоїконкуренціївполітиці,айнаформуваннячистогозаконотворчогопроцесу.

Закон“Проетикудержавнихслужбовців”встановлюєкон-кретніположення,щомістятьзаборониіобмеженнянаотри-мання подарунків і послуг від підприємців, що мають відно-шеннядопрофесійноїдіяльностіслужбовців,крімтого,визна-чаєсуворийпорядокконтролюзадотриманнямцихправил інорм.Так,службовцівідпомічниканачальникавідділуівищезобов’язанікожнітримісяцідоповідатиглавіміністерстваабоуправлінняпровсівипадкиприйомупослугтаподарунківвідпідприємцівнасуму5тисячєнібільше.Високопоставленічи-новники зобов'язані доповідати керівництву про свої доходизапопереднійрік,цівідомостімаютьбутивідкритимидлягро-мадськості. Для попередження саботажу зазначених заходіввсерединівідомствбувзаснованийКомітетзетичнихрозслі-дувань як, свого роду, третейський орган, що формується ускладіРадиусправахперсоналу.Комітетмаєправопроводитирозслідуванняінакладатиадміністративністягнення.

160Обухов Д. П. Исследование опыта зарубежных стран в сфере борьбы скоррупцией.Журнал правовых и економических исследований.2011.№4.С.67.

122

Длязниженнякількостівипадківкорупціїтаотриманнясу-спільноїдовірипроводятьсяосвітнікурси,якінавчаютьслуж-бовцівщодоЗаконупроетику.Радазетикипроводитьпоясню-вальнізбориірозвиваєнавчальніматеріализетичнихзасад.

Ветичнихправилахдержавногослужбовцядаєтьсярозгор-нутевизначення“зацікавленоїособи”ідокладнийперелікне-етичнихдій,щовиключаєдовільнетлумаченнявимогзакону.Всівипадкипорушенняетикидержавнихслужбовцівпідляга-ють адміністративним стягненням: попередження, зниженнязаробітноїплати,тимчасовевідстороненнявідслужби, звіль-нення.

ВЯпоніївизнають,щоЗакон“Проетикудержавнихслуж-бовців” залишає шпарини для зловживань. Так, цей закон непоширюєтьсянаполітиків—депутатівпарламенту,якіпризна-чаютьсянаурядовіпости.Узв’язкузцимвяпонськійпресіпо-мічають, що об’єктом аналогічного закону, прийнятого в1978роцівСША,євсібезвиняткуурядовіпосадовіособи.Здругогобоку,середчиновниківвимогизаконувважаютьсяза-надтожорсткимиізаважаютьздійсненнюїхобов’язків,зокре-ма,“збиратипотрібнуінформаціювнеофіційнійобстановці”161.

Загалом, згідно з адміністративною статистикою, випадкикорупціїдоситьрідкіснівЯпонії.Наприклад,у2004роцікіль-кістьдисциплінарнихзаходівпротислужбовцівцентральногоуряду в результаті протизаконного привласнення державнихкоштів або власності було 153, а випадків хабарництва — 24відусієїкількостіслужбовцівцентральногоурядув1мільйон.Щодо дисциплінарних заходів, прийнятих проти службовцівмісцевихурядів,у2003роцідисциплінарнихзаходівщодоне-законного отримання вигод у зв’язку із здійсненням посадо-вих обов’язків налічувалося 164 від загальної чисельностіслужбовцівмісцевихурядіву2,8мільйона162.



123

Але не тільки серед простих японських чиновників хабар-ництворідкість.ДжонО.Хейлі,професорправауВашингтон-ському університеті права, пише: “Японські судді одні з най-більшчесних,політичнонезалежнихіпрофесійнокомпетент-них сьогодні в світі ... корупція серед суддів тут практичноневідома. Судді не беруть хабарів”. Одна з причин відносновисокогостандартучесностісередяпонськихсуддівможепо-лягативтому,щосуддінемаютьзв’язківабовідносинзосно-вним суспільством; вони ведуть таке усамітнене життя, щозвичайні люди не мають до них доступу. Це відносне усаміт-нення, як доводять деякі, перешкоджає зближенню людей зсуддями,якщовонихочутьзапропонуватиїмхабар.Іншепо-ясненняїхвиключноїчесностіполягаєвтому,щосуддіотри-муютьвідносновисокуоплатупраціігарантіюзайнятості.

Забезпеченнягромадянськихсвобод.Крімпрактикиправо-охоронних органів, які борються з корупцією за допомогоючистокримінально-правовихнорм,вЯпонії(яківСША)роз-виненасистемасоціально-правовогоконтролютаморальноговпливу на поведінку політиків. В Японії здійснюється регла-ментованазакономреєстраціяосіб,протиякихвисунутозви-нувачення у причетності до організованої злочинності та ко-рупції. Факт такої реєстрації зазвичай доводиться до відомагромадськостічереззасобимасової інформаціїтаєправовоюпідставоюдлявстановленняконтролюзаповедінкоюконкрет-ної особи, джерелами її доходів і може спричинити застосу-вання до неї ряду правообмежень, що перешкоджають здій-сненнюправопорушень,легалізаціїтавитрачаннякоштів,здо-бутих злочинним шляхом, в тому числі одержаних у виглядіхабарів163.

Створення системи суспільного контролю сприяє зобо-в’язанню декларувати і публікувати відомості про майновийстанчленівкабінетуміністрів,членівїхсімей,парламентськихзаступників міністрів, депутатів парламенту і префектураль-


124

них зборів, губернаторів префектур. Крім того, вони зобов’я-заніінформуватипропосіданняоплачуванихпосад.

Таким чином, широкий комплекс заходів, спрямований напопередженнякорупційноїпрактикисередполітиків,забезпе-чуєстримуючийефектзавдякисилігромадянськогопротесту.

Неурядові організації стали більш активними за останніроки.Середних,наприклад,асоціаціяомбудсменів,яказбираєпідсвоєюегідоювсіхдіючихнамісцяхомбудсменів,сформу-валасяв1994р.івідіграєважливурольвмоніторингузавико-ристанням національним та місцевими урядами державнихфінансовихкоштів.Діяльністьцієїорганізаціїбуласпрямова-нанапідтримкуприйняттяЗакону“Пророзкриття інформа-ції”.Цейзаконвступивусилувквітні2001рокуісприяєпро-зоростівміністерствах івідомствах.Цейактгарантуєгрома-дянам право на доступ до офіційної інформації, наявної вурядовихустановах, іможливістьподатиапеляціюдоРадизконтролю за розкриттям інформації в тому випадку, якщоурядвирішитьнерозкриватипевнуінформацію.

Ці умови дали змогу громадським групам викрити кількавипадківкорупції.Однакчерезте,щоцейзаконнебувмасш-табноопублікованийдляширокогозагалу,запитипронадан-няінформаціївідвиконавчоївладивсещенечисленні164.

Антикорупційнезаконодавство.КримінальнийкодексЯпо-нії 1907 року, який діє в редакції 1995 року, містить окремуглаву25,присвяченухабарництвуііншимзловживаннямвла-доюслужбовцямидержавнихігромадськихустанов.Незважа-ючи на важливість боротьби з корупцією, КК встановлюєтвердіправовігарантіїзахистувідпомилковихзвинуваченьухабарництві—активнийпідкупкараєтьсятаксамосуворо,якіприйняття посадовою особою (навіть майбутнього) хабара(ст. 198 КК) — каторга до трьох років або грошовий штраф.Положенняпропідкупвідносятьсятількидопідкупупосадо-вої особи або посередника, відповідальність за “комерційний


125

підкуп”передбаченаувідповіднихспеціальнихзаконах.Суво-ро карається “помилковий донос або скарга” з метою пору-шеннянетількикримінального,аленавітьідисциплінарногопереслідування—каторганатермінвід3місяцівдо10років.За зловживання посадовими повноваженнями службовцямидержавноїігромадськоїустановипередбаченакаторгааботю-ремнеув’язненнянатерміндо2років(ст.193ККЯпонії).Та-кимчином,японськийзаконодавець,зодногобоку,піклуєтьсяпроте,щобніхтонестворювавперешкодивналежнійдіяль-ності публічних органів, встановлюючи кримінальну відпові-дальністьзатакіпосягання.Здругогобоку,різниминормамиспонукаєсамихслужбовцівпіклуватисяпрозбереженнясвого“обличчя”165.

Улистопаді2000рокубувприйнятийзакон,щопередбачаєкримінальнепокараннязакорупцію.Згіднозновимзакономвизнаються злочинними і підлягають покаранню (тюремнеув’язненнядоодногорокуабоштрафдо2,5млнєн)діїполіти-ків, що просувають за винагороду від зацікавленої особи ви-гіднедляньогорішенняшляхомвпливунадержавних,муні-ципальнихслужбовців,атакожслужбовцівюридичнихосібз50%-имкапіталомдержавиабомісцевогосамоврядування166.

Такимчином,вЯпоніїпріоритетнимизаходамиусферібо-ротьбизкорупцією,щозабезпечилиїївисокийантикорупцій-нийрейтинг,є:підзвітністьполітичногокерівництва;реформафінансуванняполітичнихпартійікампаній;реформадержав-ноїслужби,засновананагіднійоплатіпраці,системістимулів,принципі меритократії, забезпечення громадянських свобод;системасоціально-правовогоконтролютаморальноговпливунаполітиківзбокугромадянськогосуспільства.

Японський досвід наочно свідчить про важливість ще настадії становлення демократичної системи управління вжити



126

заходівщодопопередженнякорупціїяксередполітиків,такічиновників,створитинадійниймеханізм,якийспираєтьсянаєдині,щодіютьповсійкраїні,закониіпідкріпленийнароднимконтролемівихованнямсуспільноїнетерпимостідопорушеньморально-етичнихнорм167.

УПівденнійКореї(Індекссприйняттякорупції—55,посі-дає43місцесеред175держав)середзаходівантикорупційноїспрямованості пропагують “культуру прозорості” серед насе-лення країни. Програма “OPEN” відома в усьому світі, цеонлайн-системарозглядузаявгромадянчиновникамиміськоїадміністрації.Забезпеченнядоступудоінформаціїпрохідроз-глядусправитаприйнятерішеннявиключаєособистіконтак-тиздержавнимислужбовцями.Такимчином,значноскорочу-ють можливість впливу на прийняття рішення незаконнимиспособами.

УРеспубліціКорея(Південна)заснованоспеціальнукомі-сіюз15осіб,яказнаходитьсяупрямомупідпорядкуванніПре-зидента,щодієвідповіднодоЗаконуРеспублікиКорея“Проборотьбузкорупцією”іконтролюєпитання,пов’язанізходомвиконання Програми боротьби з корупцією. Комісія склада-єтьсязвидатнихполітичнихдіячів,юристів,професоріввідо-михуніверситетівталідерівнароднихрухів.Комісіюочолюєколишній міністр освіти. Уряд до цієї групи залучив лишеоднупосадовуособу—міністракоординаціїурядовоїполіти-ки,якийвиступаєкоординаторомдійурядуіКомісії.Доком-петенції останньої входить: відстеження та викриття проявівкорупційної діяльності в урядових структурах; звернення довідповідних органів з питань проведення розслідування фак-тівкорупції,виданнярекомендаціїурядутаін.Технічнийпер-соналскладаєтьсяз30державнихслужбовцівтапредставни-ківгромадськості.

Новостворена комісія здійснює ґрунтовні дослідження че-рез опитування громадськості щодо рівня корумпованості


127

окремихдержавнихагенцій.Наосновідослідженьскладають-сяіоприлюднюютьсятакзванііндексикорумпованостімініс-терств та відомств Республіки Корея, визначено напрями ді-яльностіКомісії168.

Сприймаючипроблемукорупціїякоднузголовнихзагрознаціональнійбезпецікраїни,урядРеспублікиКореяужовтні1999р.прийнявкомплекснустратегіюборотьбизкорупційни-мипроявамивусіхсферахвнутрішньогожиттядержави,од-нимзосновнихпунктівякоїєзапочаткування ірозвитокан-тикорупційної інфраструктури у системі державної влади іуправління на основі нового законодавства по боротьбі з ко-рупцієютаорганізаціяпідголовуваннямПрезидентатакзва-ногоАнтикорупційногокомітетуяккоординуючогозагально-національногоорганууційсфері169.

РеспублікаКореясталадругоюпісляСШАкраїною,яказа-снувала інститут незалежного прокурора. В рамках Антико-рупційного комітету при Президентові країни визначено двапрокурори,якірозслідуватимутьнайгучнішісправищодочле-нівуряду,відомихполітичнихдіячівтабізнесменів.Навідмі-нувідстатусунезалежногопрокуроравСША,законодавствомРеспубліки Корея встановлено деякі обмеження його повно-важень. Вже сьогодні відомі громадські організації, депутатипарламенту, політичні об’єднання закликають до підвищеннястатусу та розширення повноважень незалежного прокурора,збільшення наданого йому законом максимального термінурозслідуваннясправзодногодошестимісяців.

Підґрунтям антикорупційної політики Китайської Народ-ноїРеспублікиєвертикальнамодельпротидіїкорупції.Про-блема корупції пов’язана з існуванням тисячолітньої історіїпривілейованоїбюрократії,щовважаєтьсяневід’ємноючасти-


169Тамсамо.

128

ноюфункціонуваннявсьогокитайськогомеханізму170.Проти-дію цьому протиправному явищу координує спеціалізованийорган—Національнебюроіззапобіганнякорупції.

УКитаїпереважаютьрепресивніметоди,якізастосовуютьу межах жорсткого антикорупційного кримінального законо-давства. Санкції за вчинення корупційних злочинів передба-чають вищу міру покарання: з 2000 р. за корупцію було роз-стріляно близько 10 тис. чиновників171. Китай за Індексомсприйняттякорупціїмаєпоказник36,посідаючи100місцесе-ред175держав.Цедоводить,щонайжорсткішізаходикримі-нально-правовоговпливунеможутьбутивизнаніабсолютнимзаходомвикоріненнякорупційноїзлочинності.

Ефективними заходами антикорупційної спрямованості вКитайськійНароднійРеспубліцівизнано:

1)удосконалення процедур взаємодії з громадянами йорганізаціямизметоюуникненнябюрократичнихпере-шкоджань;

2)забезпечення прозорості відомчого контролю в різнихсферах;

3)проведення ротації чиновників для попередження фор-муваннястійкихкорумпованихзв’язків;

4)заборонадлядітейіродичівзайматисябізнесомусфері,деособапосідаєкерівнупосаду;

5)оперативнереагуваннянавиклики,щонадходятьнага-рячутелефоннулініюдляанонімногоповідомленняпрофакти одержання (дачі) хабара або зловживання служ-бовимстановищем172.

170ЛалаянК.Д.Зарубежныйопытпротиводействиякоррупции.Налоговая политика и практика.2011.№7(103).С.42.


172ГуськовА.Я.Зарубежныйопытучастияинститутовгражданскогообще-ствавпротиводействиякоррупции,напримереСША,КНРиФинлян-дии. Состояние противодействия коррупции и направления совершен-ствования борьбы с ней : материалы конф.(Москва,27–28янв.2015г.).М.,2015.С.314–315.

129

УГонконгустворенатадієНезалежнакомісіяпротикоруп-ції (НКК). З моменту свого створення Комісія здійснюваласвоюдіяльністьвусіхтрьохосновнихнапрямах: запобіганнякорупції,проведеннярозслідування іпросвітняробота.Зме-тоюзабезпеченняефективностіцієїдіяльностіНККвідсамо-гопочаткубуланаділенаширокимиповноваженнямизпрове-дення розслідувань, такими як арешт, обшук та вилучення,доступдофінансовоїінформаціїтаконфіскаціяактивів.

Від самого початку своєї діяльності НКК приділяла осо-бливуувагузаходам,спрямованимназміцненнядовіризбокугромадськостітапідвищенняавторитетуйефективностіробо-тицьогооргану.Недивно,щооднієюізпершочерговихсправбулозатримання ізасудженнявисокопоставленогопрацівни-каполіціїзпоганоюрепутацією,звинуваченогоухабарництві,який втік з Гонконгу і в очах громадськості перетворився насимвол корумпованості та неефективності правоохоронноїсистеми.

ПротягомрокуцейспівробітникбуввиданийГонконгуче-рез процедуру екстрадиції, йому було пред’явлено обвинува-чення, івінбувзасуджений.НаступногорокуНККрозкриладіяльність корупційного синдикату, до якого були втягнутіпрацівникиполіції.ЦіпершіуспіхиКомісіїпомітнопідвищи-ли довіру суспільства до антикорупційної роботи. Вже до1977року,черезтрирокипісляїїзаснування,кількістьнеано-німнихповідомлень(скарг)провипадкикорупції,якінадхо-дилидоНКК,значноперевищилакількістьанонімних.

НККдієнапідставідекрету“Пронезалежнукомісіюпротикорупції”. Згідно з цим документом НКК є спеціалізованоюустановоюзборотьбипротикорупції,незалежноювідорганівдержавної служби, інших правоохоронних відомств або слід-чих органів, яка виконує комплексні завдання з проведенняслідчих, превентивних та просвітницьких заходів. Незалеж-ністьНККгарантованаОсновнимзаконом—міні-конституці-єю Гонконга, у якій йдеться про те, що НКК безпосередньопідзвітнаголовівиконавчоївлади.Окрімтого,НККнадають-сяособливіповноваженняіфункції,передбаченідвомаінши-

130

мизаконодавчимиактами—Декретомпрозапобіганняхабар-ництвутаДекретомпровибори(прокорупційнутапротиза-коннудіяльність).

Порядок проведення НКК розслідування і кримінальногопереслідуваннязлочинів,пов’язанихзкорупцією173:

1. Інформаційний центр НКК отримує скаргу про коруп-ційну діяльність (від приватних осіб, юридичних осіб, регіо-нальноговідділенняНККчиіншогодержавногооргану).

2. НКК розглядає скаргу й виносить рішення про продо-вженняцієїсправиабоїїприпинення.

3.Уразіпродовженнясправирозслідуваннябудепроводи-тиОперативнийвідділНКК.

4.Занаявностідостатніхдоказіввідповідніданібудутьпе-редані секретареві юстиції, голові Департаменту юстиції вУрядіособливогоадміністративногорайонуГонконгдляпору-шеннякримінальноїсправи.

5.Кримінальнепереслідуванняусправах,пов’язанихзко-рупцією,проводитьсяудвохвідділах(зпитанькорупціїупу-блічномутаприватномусекторах)Підрозділузборотьбипро-ти економічних злочинів та корупції в Управлінні пересліду-ванняДепартаментуюстиції.

6.ЗвітусправінаправляєтьсядоКомітетуНККзнаглядузаоперативноюдіяльністю.

ЦікавимєформуваннякадровогопотенціалуНККвперіодсвого формування та становлення. Протягом першого рокусвоєїдіяльностіНККприйняланароботу369працівниківзарезультатамивідкритогоконкурсноговідбору.Професійніка-дриформувалисяякізчислапрацівниківрізнихнаціональнихустанов,такізіслужбовцівполіціїВеликобританії,атакожізчисла висококваліфікованих спеціалістів у галузі бухгалтер-


131

ського обліку та інших галузей приватного сектора. ЗаразштатНККналічує1200осіб.

НиністажроботиуКомісіїбільшостіспівробітниківНККстановитьпонад10років.Інтересдороботиуцьомувідомствізавжди був достатньо високим, тому з моменту свого засну-ванняНККніколиневідчуваланестачікадрів.Однієюзпри-чинцього,безумовно,євсебічнапідтримкадержави,серйознозацікавленоїуприборканнікорупції,атакожвисокарепутаціяНКК,якасталарезультатомїїуспішноїдіяльностіуреалізаціїпокладенихнанеїповноваженьізавдань174.

ЗарокисвоєїдіяльностіНККрозробиларетельнопродума-нусистемупрофесійноїпідготовкисвоїхспівробітників.

Основнийкурспрофесійноїпідготовкиполягаєутому,щонапочаткуроботивНККусіновіспівробітникипроходятьна-вчання за напруженим вступним курсом згідно з тим напря-мом діяльності, яким їм доведеться займатися (наприклад,проведення розслідування, профілактика корупції, просвіт-ницькадіяльність).Післязакінченняпершоїчастинивступно-гокурсуприйнятінароботуслідчіпроходятьрічнестажуван-ня у слідчому підрозділі. Потім вони повертаються до На-вчальногоцентрудляпроходженнядругоїчастининавчання,яказдебільшогоприсвяченапрактичнимзаняттямзпроведен-нярозслідувань.Післязакінченнядругогоетапунавчанняслі-дуєрічнестажуванняусуміжнихпідрозділахКомісії,щобпо-тімперейтидотретьоїчастининавчання,якаохоплюєпогли-бленіметодикислідчоїдіяльності.

Підвищеннякваліфікаціїохоплюєтакіпредмети,якслідчідії у сфері фінансів, методи проведення інтерв’ю, написаннязвітів та управлінські навички. Слідчі Департаменту опера-тивноїроботипостійнопроходятьпрофесійнуперепідготовку


132

відповіднодоекономічнихумов,щошвидкозмінюються,тех-нічного прогресу та останніх досягнень у сфері технологійпроведення кримінального розслідування. Беручи до увагизростаючу кількість справ, що потребують знань у галузі фі-нансовогоаналізутааналізукомп’ютернихданих,НККпідви-щуєрівеньпрофесійноїпідготовкисвоїхслідчихутакихсфе-рах, як розслідування фінансової діяльності, комп’ютернийаналізтаекспертиза,атакожнадає їмможливістьобмінудо-свідомзправоохоронцямизакордоном175.

Окрімпрофесійногонавчання,службовцітакожпроходятькурсизформуваннякомандногодуху,виробленнялідерськихякостей,управліннястресом,швидкогореагування,підвищен-няефективностісвоєїроботи.Узв’язкуізшвидкимрозвиткомінформаційних технологій Комісія надає своїм співробітни-камможливістьудосконалюватисвоїкомп’ютернізнання(на-вчанняроботізпрограмнимзабезпеченням,усуненнянепола-докупрограмномуіапаратномузабезпеченні,адмініструван-ня мереж та забезпечення безпеки в галузі інформаційнихтехнологій).

Співробітники НКК також проходять курси професійногонавчанняіменеджментузакордоном.

ЗароботоюНККнаглядаютьнезалежнікомітети,щомаютьконсультативніфункції,доякихвходятьлідеримісцевихгро-мадабошанованігромадяни,призначеніГоловоюуряду:

•Консультативнийкомітетзборотьбипротикорупції;•Комітетзіспостереженнязаоперативноюдіяльністю;•Консультативнийкомітетіззапобіганнякорупції;•Громадськийкомітетщодозв'язківзгромадою176.



133

НККщорічнопроводитьблизько300досліджень,щобдопо-могти урядові та державним органам у роботі з виявлення іусунення “слабких місць” в організаційній та управлінськійструктурі,якіпороджуютьправопорушення,пов’язанізкоруп-цією. Консультативна група надає приватним організаціям наїх запит безкоштовні конфіденційні рекомендації з урахуван-няміндивідуальногопідходу.Крімтого,Департаментузв’язкахізгромадськістюпроводитьспеціальніосвітньо-просвітницькікампаніїдлярізнихцільовихгрупнаселення,утомучислі:

1. Державний сектор. Комісія проводить роботу спільно зБюро цивільної служби (БЦС), у віданні якого знаходятьсяпитання державної кадрової політики, програми, спрямованіна формування у працівників державних установ культуричесноїповедінки.Усічні2004рокуКомісіяіБЦСрозпочалиспільну Програму підвищення моральних стандартів в орга-нах державної служби, направлену на подальше зміцненняетики в структурі управління департаментів уряду. Близькополовиниусіхадміністративнихустановкраїниподализаявкина проведення виїзних консультацій мобільної групи експер-тів НКК та БЦС для обговорення на місцях практичних пи-тань,щостосуютьсяетикиповедінкидержавнихслужбовців,івироблення стратегії, необхідної для удосконалення діловоїетикиувласнихдепартаментах.Уфорумі“Лідер2005—успіхяк результат культури управління”, який проводився НКК іБЦС, взяли участь 1000 посадових осіб вищої та середньоїланки і лідерів ділової спільноти, які обговорювали ключовіетичніпроблемиусферіуправління.

2.Бізнес-спільнота.Усередині1990-хроківКомісіяпочалакампаніюзформуванняділовоїетики,уякійвзялиучастьпо-над 2000 зареєстрованих на фондовій біржі найбільших ком-паній, професійних і галузевих асоціацій. У результаті,70%організацій,зякимиНККвстановилаконтакт,розробилиі запровадили корпоративні кодекси етики поведінки. У1995 році, за підтримки шістьох найбільших торгових палат,бувстворенийГонконзькийцентрзрозвиткуетики,якийпо-кликаний сприяти ширшому впровадженню принципів діло-

134

воїетикивбізнес-спільнотівдовгостроковійперспективі.По-рядзцимрегулярнопроводятьсясемінариітренінгинаанти-корупційнутематикудляменеджерівтапрацівників,зайнятиху різних сферах, у тому числі у сфері фінансових послуг, бу-дівництві та туризмі, і для таких спеціалістів, як бухгалтери,інженери,експерти,архітектори.

3. Молодь. Для забезпечення спадкоємності ідеалів мо-ральностіусуспільствіКомісіяприділяєвеликуувагупоши-реннюпринципівчесностіінепідкупностісередмолодогопо-коління.Зцієюметоюналагоджуютьсяконтактизмолодимилюдьми,партнерствозмолодіжнимиорганізаціями,районни-миорганізаціями,школамийуніверситетами.Окрімлекційушколах, ширше використовуються такі інтерактивні засоби,як, наприклад, театралізовані вистави або проекти “Зробисам”,уходіякихучніготуютьвласнівідео-презентації177.

Отже,системнароботаНККформуєєдинуантикорупційнуполітику у Гонконгу, яка дає змогу не лише формувати нега-тивне ставлення населення до корупції, а й покарання за ко-рупційні правопорушення. Водночас постійний розвиток ка-дрів НКК дає можливість постійно удосконалювати знання,вміння та навички кадрового складу, а також мотивує їх таформуєєдинукоманду.

Проведенийаналіздаєпідставизауважити,щосучаснаанти-корупційна політика азійських країн має різну спрямованість:по-перше,репресивну;по-друге,профілактичну—формуваннядієвоїсистемизапобіганнякорупції;по-третє,системну—фор-мування системних заходів запобігання корупції (Сінгапур),яка,доречі,єефективнішою,ніжпершідві.Якістьантикоруп-ційноїполітикитазниженнярівнякорупціїнезалежитьвідна-явностічивідсутностіспеціальноуповноваженихорганівдер-жавноївладиіззапобіганнятаборотьбизкорупцією.

177Спеціалізованіінституціїзборотьбипротикорупції:оглядмоделей/Ор-ганізаціяекономічногоспівробітництваірозвитку;Мережаборотьбипро-тикорупціїдлякраїнСхідноїЄвропиіЦентральноїАзії. Official website of The Organisation for EconomicCooperation and Development. URL:http://www.oecd.org/dataoecd/7/51/39972270.pdf(датазвернення31.10.2018).

135

2.3. Формування організаційних антикорупційних механізмів у США

Певний досвід боротьби з корупцією накопичено у США.Організованазлочинністьтутвпершесталапредметомобгово-ренняна“високомурівні”щеу1929р.,колиїївивченнямза-ймаласьтакзванаКомісіяЦікершема.Зтогочасуцяпроблемаперебуває в центрі уваги комісій, комітетів та підкомітетівКонгресуСШАчипрезидента,яківрезультатідовгоготаре-тельного вивчення різних аспектів боротьби з організованоюзлочинністю розробляли рекомендації, які були покладені восновуфедеральнихзаконів.

Важливим організаційним заходом, здійсненим урядомСША,булоствореннявчервні1970р.“Національноїрадипоборотьбі з організованою злочинністю”, головним завданнямякоїсталарозробказагальнонаціональноїпрограмидій.Керів-нурольудіяльностіпоборотьбізорганізованоюзлочинністювідіграєМіністерствоюстиціїСША,якерозробляєнаціональ-ну стратегію боротьби зі злочинністю у країні та здійснюєметодичне керівництво цією роботою. Головним підрозділомМіністерстваюстиції,наякебезпосередньопокладенобороть-бузорганізованоюзлочинністю,єФедеральнебюророзсліду-вань(ФБР).

ДоскладуміністерстваюстиціїСШАвходятьщетрислуж-би,якімаютьбезпосереднєвідношеннядоорганізаціїбороть-бизорганізованоюзлочинністю:

1. Служба міграції та натуралізації, яка здійснює заходищодопопередженнянезаконноговвезеннявкраїнунаркотиківтанаркотичнихзасобів;

2. Служба судових виконавців США, або Служба Марша-лів,щоздійснюєзахистсвідківтачленівїхсімейпідчасроз-слідуваннясправ,пов’язанихзорганізованоюзлочинністю;

3.Службаюридичноїдопомоги,дослідженьтастатистики,щокоординуєроботуНаціональногоінститутуюстиції,якийєголовною організацією міністерства юстиції у галузі фунда-ментальних та прикладних досліджень проблем злочинності,

136

причин криміногенної поведінки особистості та розробки за-ходівпопередженнязлочинності178.

Значну роль в організації боротьби з організованою зло-чинністю і корупцією відіграє Міністерство фінансів США,зокрема такі його структурні підрозділи, як таємна служба,службавнутрішніхдоходів,бюрозалкоголю,тютюнутавог-непальноїзброї.ДоцентральнихвідомствСША,якіздійсню-ють боротьбу з організованою злочинністю, також належать:митнаслужба;поштоваслужба;міністерствопраціСША;ко-місіязціннихпаперівтабірж;ДерждепартаментСША,якийздійснюєдіяльністьповиявленнюдипломатичноготаеконо-мічноготискунаурядкраїн–виробниківнаркотиків;Націо-нальнасистемаперехопленнянаркотиківнакордоні.

Крім того, згідно з Програмою боротьби з організованоюзлочинністю федеральним урядом створено об’єднання —“Ударнісили”,якідіютьпідзагальнимкерівництвомМіністер-ства юстиції США та у тісному контакті з правоохороннимиорганами штатів. Головне їх завдання полягає у виявленніфактівкорупції ігрупорганізованоїзлочинності,атакожпо-шук доказів злочинної діяльності учасників незаконного під-приємництва. Правовий режим діяльності “Ударних сил” ви-значається кримінально-процесуальним законодавством таспеціальнимиінструкціямиМіністерстваюстиціїСША.

Право Сполучених Штатів Америки є досить складним йспецифічним.Історичновоносформувалосьпідвпливомбага-тьохвинятковихобставинйтомусильновідрізняєтьсянавітьвіданглійськогоправа,незважаючинаколишню їхспорідне-ність.Фахівцідійшливисновку,щомовуможнавестинавітьнепровідмінністьправатакихкраїн,якСШАтаВеликаБри-танія:розходженняохоплюєякструктуруправа,такіпонятій-нийфонд179.

178Dininio,Phyllis,SahrJohnKpundeh,andRobertLeiken.USAIDHandbookforFightingCorruption.Washington,DC:U.S.AgencyforInternationalDe-velopment,CenterforDemocracyandGovernance.1998.Р.34.

179Жоффре-СпинозиК.Основныеправовыесистемысовременности/[пер.сфр.В.А.Туманова].М.:Междунар.отношения,1999.С.275.

137

Незважаючинаце,правоСШАтаВеликоїБританіїрозумі-єтьсяякправосудовоїпрактики,якеґрунтуєтьсянапрецеден-ті. Особливий федеральний устрій США — історично зумов-лений саме тим, що ця держава створювалась іммігрантамибагатьохрас,національностейтавіросповідань.Безумовно,цеозначає, що існує необхідність узгоджувати загальнонаціо-нальні інтересий інтересиокремихштатів.Такимчином,од-нимзосновнихпроблемнихпитаньєвизначеннякомпетенційяк федеральної влади, так і влади штату. Зазначене в повніймірістосуєтьсяйамериканськогозаконодавствапроборотьбузкорупцією.Законодавствоокремихштатівтафедеральнеза-конодавствовціломупередбачаютьвідповідальністьзапевнівиди корупційних діянь. Це, зокрема, стосується такого про-явукорупції,якхабарництво.Алеприцьомусамтермінхабар-ництвотлумачитьсядоситьшироко.

Відповідальність настає не тільки за підкуп у загальнови-знаному змісті, але й за одержання винагороди посадовимиособами,яківчинилиіншінезаконнідіїусферіїхслужбовихобов’язків.Передбаченатакожвідповідальністьза“чаєві”,щодаютьсяніби“провсяквипадок”танепов’язанізпроханнямвчинитибудь-якінезаконнідії.Крімхабарництва,федеральнезаконодавство і законодавство більшості штатів містять за-гальні та спеціальні норми щодо різноманітних зловживаньслужбовим становищем, незаконного поширення й викорис-танняінформаціїтощо.Прицьомусуб’єктамикорупційнихді-яньможутьбутинетількитакзваніпублічніпосадовіособи,алеізвичайніслужбовці,найманіробітникиорганівпублічноїадміністрації,державнихкорпораційтабанків.Суб’єктамико-рупційних правопорушень також можуть бути будь-які іншіособи,якідаютьабопропонуютьхабар180.Однакуструктуріправовихджерелтаукласифікаціїнормфедеральногозаконо-давства та законодавства окремих штатів спостерігається по-


138

мітнарозмаїтістьпідходів.Складкорупційнихправопорушеньта відповідальність за їх вчинення описано в основному учотирьох главах розд. 18 Зводу законів США. Так, зокрема,гл.11називається“Хабарництво,нечесніприбуткитазловжи-вання своїм становищем публічними посадовими особами”.Глава93“Посадовіособидержави іслужбовціпонайманню”містить норми, що передбачають відповідальність саме цихсуб’єктівкорупційнихдіянь.Угл.41“Здирствоіпогрози”та-кож передбачено цілий ряд складів злочинів з ознаками ко-рупції. Інарешті, гл.29“Вибори іполітичнадіяльність”міс-тить антикорупційні норми у сфері політичного життя краї-ни. Якщо суб’єктами злочинів з ознаками корупції,відповідальністьзаякіпередбаченавгл.11,єпосадовіособивищихорганіввладийурядовіслужбовці,тосуб’єктизлочи-нів, передбачених гл. 93, — це посадові особи, службовці де-партаментів та їх представництв, які вчинили зловживанняслужбовим становищем з корисливою метою або одержуютьнезаконні винагороди. Суб’єктами здирства, передбаченогогл. 41, є будь-які федеральні посадові особи і службовці.В гл. 29 йдеться виключно про суб’єктів, які зловживають усфері виборчого права. Відповідальність за хабарництво пе-редбачена парагр. 201 гл. 11 розд. 18 Зводу законів США.Суб’єктами цього злочину є не тільки ті, хто одержує хабар,алейті,хто їхдає.Підтими,хтоодержуєхабар,уконтекстігл.11розуміютьсятрикатегоріїсуб’єктівкорупційнихдіянь:а)публічніпосадовіособи,доякихналежатьчлениКонгресуСША,членипостійнихкомісій,службовці,найманіробітни-киабоособи,щодіютьвід іменіСполученихШтатівАмери-ки,департаментів,представництв,органіввиконавчоївладизоглядунаофіційніфункціїабонапідставіповноважень,ата-кож присяжні; б) особи, обрані для виконання обов’язківпублічної посадової особи, відібрані в якості кандидатів абопризначені,якщовонисповіщеніофіційнопромайбутнійдо-бірабопризначення;в)спеціальніурядовіслужбовці,вчислоякихвходятьчиновникиабослужбовціфедеральнихзаконо-давчоготавиконавчогоорганів,будь-якогонезалежногоорга-

139

ну США, що працюють за винагороду або без неї, не менше130днівнарік181.

Відповідальності за дачу хабара підлягає всякий, хто дає,пропонує, обіцяє що-небудь цінне публічній посадовій особіабокандидатунацюпосадузметою:1)вплинутинайогоофі-ційнідії,тобтонарішенняпитань,щознаходятьсявйогове-денні;2)вплинутинапосадовуособузтим,щобвчинити,до-помогтивчинити, змовитися,дозволитиякісьоблуднідії абостворитиможливістьдлявчиненняобману;3)схилитипоса-дову особу до дії або бездіяльності в порушення її законнихобов’язків182.Такимчином,метоюхабараможутьбутиякза-конні,такінезаконнідіїпосадовоїособи.

Одержувачами хабарів можуть бути лише посадові особизазначенихвищекатегорій.Такимчином,той,хтоєпублічноюпосадовоюособою,упорушенняпокладенихнаньогозазако-ном обов’язків прямо або опосередковано просить, вимагає,погоджується, одержує, домовляється одержати що-небудьціннедлясебезоглядунавиконану(абонавиконаннянимумайбутньому) якусь офіційну дію або на бездіяльність, вчи-нюєхабарництво.

Слідзазначити,щовСШАіснуєтакеявище,яклобізм,щообмежує можливості корумпованості апарату, оскільки вво-дитьпроцесдоведенняінтересівбізнесудопредставницької івиконавчоївладиувизначенізакономмежі183.

ПрогресивнимуконтекстіпротидіїкорупціївСШАєпри-йняття кодексів поведінки сенаторів та членів Палати пред-ставників Конгресу. Парламентарі повинні щорічно подаватидекларацію з докладним описом усіх доходів і витрат, щовключаєтакіпункти:


182Решетников Ф. М. Ответственность за должностные преступления взарубежныхстранах.М.,1997.С.54.

183CharlickR.CorruptionandPoliticalTransition:AGovernancePerspective.CorruptionandReform.1996.№7.Р.177–188.

140

• повнийзаробіток,дивіденди,відсоткизавкладами,дохо-дивідрухомоготанерухомогомайна;

• фінансовітаіншідоходи,отриманівіднеурядовихорга-нізацій;

• оплата транспортних та інших, пов’язаних з ними ви-трат;

• подарунки, отримані від будь-яких осіб та організацій,зокрема, у вигляді оплати транспортних витрат, харчу-вання,проживаннявготелях,пригощаннявресторанах,різнихрозваг;

• фінансовітаіншізобов’язання,заборгованостізаними;• угодийдомовленостізрізнимиорганізаціямипромож-

ливуроботутощо.Перевіркою фінансово-майнового стану державних (пу-

блічних) службовців займаються спеціально призначені вбудь-якомууправліннічидепартаментіособиабогрупиосіб,комісії,якізапотребиможутьзапитуватидодатковуінформа-цію,викликатинабесідусамихчиновників,проводитирозслі-дуваннятощо.Доособи,щодоякоїєпідозривпричетностідокорупційних правопорушень, може застосовуватися один ізтакихзаходіввпливу:частковачиповнадискваліфікація,пе-реміщеннянанижчийранг,чин,пропозиціяприпинити“кон-фліктні” фінансові зв’язки. У разі серйозних порушень мож-ливепритягненнядокримінальноївідповідальності184.

Прогресивним у боротьбі з корупцією в США є також те,щорозслідуватифактикорупційнихправопорушеньізалуча-тидосудуосібнайвищогорангу,утомучисліпов’язанихзор-ганізованоюзлочинністю,допомагаютьприйнятівСШАзахо-ди щодо захисту свідків, які закріплено в двох нормативнихдокументах:Федеральнійпрограмізахистусвідків(Федераль-нійпрограмібезпекисвідків)таПрограмідопомогисвідкамуразі крайньої необхідності (екстреної допомоги свідкам).

184АндриановВ.Д.ПрактикаиметодыборьбыскоррупциейвСША.URL:http://mirznanii.com/a/39590/praktika-i-metody-borby-s-korruptsiey-v-ssha(датазвернення07.10.2018р.).

141

Згіднозцимипрограмамисвідоктайогородинаможутьбутипереміщені за рахунок коштів федерального бюджету у без-печнемісце.Свідковівидаєтьсядопомогадляоблаштуваннянановомумісці,надаєтьсядопомогаупошукуроботи.Йомуможебутизабезпеченоохоронунапевнийстрок.Украйньо-муразісвідковіможутьвидатидокументи,щозмінюютьданіпройогоособу(прізвище, ім’я,побатькові,місценароджен-ня). Рішення про використання заходів, передбачених про-грамами захисту свідків, приймає управління з примусовихдій (Управління операцій із примусу) Відділу кримінальнихзлочинівДепартаментуюстиціїСША.Реалізацієюзаходів іззахисту свідків займається Служба Маршала (судовоговиконавця)185.

НизькийрівенькорупціївСШАєрезультатомтакожтого,щокожневідомство,якевходитьдосистемиорганіввиконав-чоївлади,маєспеціальнопризначеногопрацівника,якомуна-лежитькоординуватийконтролюватидотриманняпосадови-ми особами норм етики всередині відомства та здійснюватиділовийзв’язокйоговідомствазГоловнимконтрольно-фінан-совим управлінням США та з Управлінням з етики в уряді.СамежУправліннязетикивурядікеруєсвоїмипредставни-камиувідомствах,вирішуєпроблеми,щовиникаютьузв’язкуз порушенням стандартів поведінки, що допускаються поса-довими особами, розглядає найбільш “делікатні” ситуації тавирішуєпитанняпропритягненнявпевнихвипадкахдокри-мінальноївідповідальності.Законодавчабаза,щопередбачає“конфлікт інтересів”,допомагаєрозрізнятиналежнутанена-лежнуповедінкупосадовоїособи.Підхідполягаєувизначен-ніконфліктностіінтересівчерезправилайположення,якідо-помагають уникнути неналежної поведінки посадової особи.Так,посадовимособамзабороняєтьсяреалізуватисвоїфінан-сові інтереси,беручиучастьусправах,науспіхякихможуть

185АндриановВ.Д.ПрактикаиметодыборьбыскоррупциейвСША.URL:http://mirznanii.com/a/39590/praktika-i-metody-borby-s-korruptsiey-v-ssha(датазвернення07.10.2018р.).

142

вплинутирішення,щоприймаютьсятакимипосадовимиосо-бамивходівиконаннянимисвоїхслужбовихобов’язків.За-конодавством США також передбачено ситуації, коли кон-фліктінтересівможевиникнутияквходівиконанняпосадо-воюособоюсвоїхслужбовихобов’язків,таківрезультатідійособи,якавжеприпиниласвоюслужбуворганахдержавноївлади186.

АнтикорупційнимзаконодавствомСШАтакожврегульова-но питання сумісництва посад посадовими особами органівдержавної влади. Так, заробіток за сумісництвом не повиненперевищувати 15 % посадового окладу службової особи заосновним місцем роботи. Це обмеження поширюється на по-садовихосібусіхтрьохгілоквлади,завиняткомчленівСенатуСША.Федеральнезаконодавствотакожпередбачаєобмежен-ня ділової діяльності колишніх державних службовців післявиходу їх на пенсію. Так, якщо державний службовець, пере-буваючинаслужбі,“особистойістотно”бравучастьякпоса-доваособаувирішенніконкретнихпроблем,віннемаєправапіслявиходуувідставкупредставлятичиїсьінтересиувідно-синах з органами виконавчої влади для вирішення таких са-михпитань.Цязаборонаєпостійноютапоширюєсвоюдіюнабудь-якевідомство,органабосуд.Якщоколишнійдержавнийслужбовець “особисто й істотно” не виконував певне колообов’язків, проте такі обов’язки фактично належали до йогокомпетенції в останній рік проходження служби, він втрачаєправозайматисязазначеноюпрактикоюнаперіоду2рокипіс-лязвільнення187.

Досить суворими є положення антикорупційного законо-давства США щодо можливості й розмірів отримання пода-

186КабашовС.Ю.Урегулированиеконфликтаинтересовипротиводействиекоррупциинагражданскойимуниципальнойслужбе:теорияипрактика:[учеб.пособие].М.:ИНФРА-М,2011.192с.

187ДовжанинВ.М.Правоверегулюваннязапобіганнятапротидіїкорупціїза законодавством США. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету.Сер.:Юриспруденція.2015.№13.Том1.С.104.

143

рунків особами органів державної влади. Так, федеральне за-конодавствовстановлюєєдинідлявсіхорганівдержавноївла-ди правила, що обмежують отримання посадовою особоюподарунківвідприватнихосібівідорганізацій.Законодавствопро етику регламентує отримання подарунків певним чином.Так,сенаторСША,атакожспівробітникийогоапаратунепо-винніприйматиподарункивідприватнихфізичнихіюридич-них осіб, які можуть виявитися зацікавленими у схваленніпевногорішення.

Вартістьподарунків,отриманихсенаторомзіншихджерел(утомучислівідродичів)протягомкалендарногороку,непо-виннаперевищувативсукупності300дол.Подарунки,загаль-на вартість яких становить менше 75 дол., не декларуються.Закон про етику накладає обмеження на оплату приватнимособам подарунків у формі турів або поїздок. Член палатипредставниківКонгресуСШАмаєправоотримуватиподарун-кипротягомкалендарногорокузагальноювартістю250дол.Зодного джерела. Кожні три роки цей ліміт переглядається.Таке обмеження поширюється також на співробітників йогоапарату.Прицьомукоженподарунок,утомучисліподарунокподружжю посадових осіб, “справедлива ринкова ціна” якогоперевищує100дол.,повинендекларуватися.Подарунки,цінаякихусукупностістановить100дол.абоменше,удеклараціюневключаються.Ціобмеженняпоширюютьсянавсіджерелаотриманняподарунків,завиняткомподарунків,отриманихвідродичів.Увинятковихвипадкахобмеженняможутьбутизня-тікомітетомзетики188.

Такимчином,державнийслужбовець,атакожйогодружи-на (чоловік) можуть протягом календарного року прийнятиподарунки, ціна яких у сукупності не перевищує 300 дол.Отримавшиподаруноквищедопустимоївартості,державнийслужбовецьзобов’язанийпротягом60днівздатийогодовід-повідногоорганусвоговідомства.Законодавствомпередбаче-

188ЯцківІ.І.ДеякіпитаннязастосуванняміжнароднихмеханізмівпротидіїкорупціївУкраїні.Право України.2010.№11.С.260.

144

но, що внаслідок інфляційних процесів вартість таких пода-рунківповиннапереглядатисякожні3роки189.

Таким чином, в США існує багато державних органів, наякіпокладеніфункціїпопередженнятаборотьбизкорупцією.Інколиоднусправурозслідуютькількадержавнихорганів,ді-яльністьякихкоординуєтьсякерівниморганом.Зодногобоку,цепризводитьдорозпорошуваннясилізасобів,аздругого—перешкоджаєпроцесаммонополізаціїуційсфері,створюючиконкуренціюміжправоохороннимиорганами.

Крім того, поняття “корупції” на законодавчому рівні маєширокевизначеннятаохоплює:одержаннячидаванняхабарадіючимиабоколишнімипосадовцями,пропозиціючиобіцян-кудатихабара,вимаганняхабара,посередництвоудаваннічиодержанніхабара,згодунаотриманняхабара.


Проведений аналіз особливостей формування антикоруп-ційнихорганівдержавноївладиуФранції,Нідерландах,Ізра-їлі,Британії,Італії,Данії,Іспанії,Фінляндії,Хорватії,Німеч-чині, Румунії, Угорщині, Норвегії, Японії, Сінгапурі, Півден-нійКореї,Китаю,ГонконгутаСШАдаєзмогузауважититаке.По-перше,закордономзметоюзапобіганнятаподоланняко-рупціїстворюютьсяспеціальноуповноваженіорганидержав-ної влади із запобігання та боротьби з корупцією (Бельгія,Данія,Корея,Гонконгтаін.)абофункціїзформуваннятареа-лізаціїантикорупційноїполітикипокладенінаорганиполіції,прокуратуру (Ізраїль, Британія, Угорщина, Норвегія та ін.).Крімтого,вдеякихкраїнахіснуєціларозвиненасистемадер-жавних органів, які запобігають та борються з корупцією —це, наприклад, США. Водночас створення окремих антико-

189ДовжанинВ.М.Правоверегулюваннязапобіганнятапротидіїкорупціїза законодавством США. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету.Сер.:Юриспруденція.2015.№13.Т.1.С.105

145

рупційних інституцій або їх відсутність не впливають наякість формування та реалізацію заходів антикорупційноїполітики.

Слід констатувати, що за кордоном реалізуються реальніантикорупційнізаходизаумовиполітичноїпідтримкивищогокерівництвадержавитакихзаходів.Такізаходиєефективни-ми, якщо задіяні державні, політичні, економічні, соціальні іправовімеханізми.Нізаконодавчі,ніадміністративні,нібудь-які інші заходи, що направлені на протидію корупції, не мо-жуть бути ефективними, якщо немає політичної волі на всіхрівняхвлади.

Проведенийаналізформуваннятареалізаціїантикорупцій-ноїполітикиуФранції,Нідерландах, Ізраїлі,Британії, Італії,Данії, Іспанії, Фінляндії, Хорватії, Німеччині, Румунії, Угор-щині, Норвегії, Японії, Сінгапурі, Південній Кореї, Китаю,ГонконгутаСШАдаєпідставитакожзазначити,що:

• основою якісної антикорупційної політики є організова-ний соціальний контроль з боку громадянського суспільстваза всією системою державного управління (неодмінною умо-воюдляцьогоєстворенняатмосферипрозорості)ізабезпече-на можливість порушення в цих рамках кримінального пере-слідування правопорушників. Важливу роль тут відіграютьдійснонезалежнізасобимасовоїінформації;

•повиннаіснуватидляреалізаціїантикорупційнихзаходівнезалежна (реально) судова влада в країні, як це є в Італії,США,Великобританії,Франціїтаіншихкраїнах;

•формуванняжорсткоїпідзвітностіосіб,якінаділенівлад-ними повноваженнями, перед реально незалежним органом,щоздійснюємоніторингчистотидіяльностідержавнихслуж-бовців, а також наділений повноваженнями по притягненнюдовідповідальностіпосадовцівнезалежновідїхмісцявієрар-хічнійструктурівлади;

•антикорупційніорганидержавноївладиповиннімативсімеханізмизапобіганнятаборотьбизкорупцією,атакожнеза-лежність, неупередженість та підзвітність лише інститутамгромадянськогосуспільства;

146

• кадровий потенціал антикорупційних органів має бутивідповіднопрофесійнопідготовленийтавідповідатиетичнимстандартам.

147

Розділ 3

СУЧАСНІ АНТИКОРУПЦІЙНІ ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

3.1. Проблеми формування українських антикорупційних органів державної влади

Як зазначають фахівці ОЕСР, огляд діяльності спеціалізо-ванихантикорупційнихорганівпоказуєбільшеневдалих,ніжуспішнихприкладів.Узагальненнятакогонегативногодосвідувказуєнасімпричинневдачудіяльностіантикорупційнихін-ституцій,зокрема:

1) політичні чинники — відсутність реальної політичноїволі;

2) економічні чинники — зарегульованість економіки, не-прозорістьподатковоїсистеми,недофінансування;

3) недоліки державного управління — розбалансованістьсистемидержавногоуправління;

4)недолікиправовоїсистеми—слабкасудовасистема,не-достатньовиписанийузаконодавствіправовийстатусантико-рупційногооргану;

5)помилкиорганізаційноїструктури—калькуванняструк-тури без урахування місцевої специфіки, порушення балансуміж превентивною, правоохоронною, просвітницькою та ана-літичноюфункціями;

6)невідповідністьреальнихрезультатівдіяльностіпрогно-зованимтаочікуваним,щостворюєвикривленукартинуанти-корупції;

7)низькасуспільнадовіра—лишепрофесіоналізм,відкри-тість та взаємодія з інститутами громадянського суспільстваможе забезпечити високий рівень суспільної довіри, а відтакзапобігтинадмірномуполітичномутиску.

Утворюючиновийантикорупційнийорган,потрібновраху-ватипотенційніризики,пов’язанізйогостворенням.Аджене-

148

достатнє вивчення як провідного досвіду зарубіжних країн,так іукраїнськихреальнихумовфункціонуваннямайбутньоїінституції,можепризвестидоствореннящеодногобюрокра-тичногооргану,якийтількиускладнитьібезтогопереобтяже-нубюрократичнумашину.Окрімтого,створенняновогоорга-ну може призвести до конфлікту юрисдикцій, особливо коливідповідне законодавство приймається у стислі терміни бездостатнього юридико-технічного та системно юридичногоопрацювання, зайвого дублювання функцій тощо. Зрештою,новий правоохоронний орган може перетворитися на інстру-ментполітичноїрозправи,зокремаувипадкуактивногоретро-спективногорозслідуваннякорупції190.

Вивчення основних положень наукових публікацій даєможливістьзробитиузагальнення,щостосуютьсябезпосеред-ньо суб’єктів формування й реалізації антикорупційної полі-тики:

•по-перше,конвенцільнимидокументамиООН,РЄперед-баченостворенняоргануабоорганів,щозапобігаютькорупції;органу,органівабоособи,якіспеціалізуютьсянаборотьбіпро-тикорупціїзадопомогоюправоохороннихзаходів;

•по-друге,формуванняйреалізаціяантикорупційноїполі-тикиєоднієюзголовнихфункційтакихінституцій;

• по-третє, важливими чинниками забезпечення ефектив-ногофункціонуваннятакихорганівєїхнянезалежність,висо-кийпрофесіоналізмспівробітників,належнеправовеврегулю-ванняїхніхповноваженьідіяльності,достатнєфінансове,ма-теріальне, технічне й інформаційне забезпечення заходів, щоповинні ними реалізовуватися; підтримка громадськості тамас-медіа;

•по-четверте,середантикорупційнихінституційвиокрем-люють: багатоцільові органи, служби в структурі правоохо-ронних органів, у тому числі й спеціалізовані прокурорські,

190НовіковО.В.Світовийдосвідфункціонуванняспеціалізованихантико-рупційнихорганів.Ефективність державного управління.2015.Вип.43.С.55.

149

органиіззапобіганнякорупції,розробленняполітикитакоор-динуваннядій191.

Отже, можна констатувати, що науковцями та експертамипроведено значну роботу щодо аналізу державних структур,наякіпокладаютьсяобов’язкищодореалізаціїантикорупцій-ноїполітики;виробленоосновніпідходищодовизначенняпо-требиу їхстворенні; системіпідпорядкування,підзвітностійпідконтрольності;обсягуповноваженьтапорядкуїхреалізаціїтощо.

Розглядправовогостатусуантикорупційнихінституційкра-їн–членівЄСдаєзмогузробитивисновокпроіснуваннярядупідходівщодопобудовимоделіінституалізаціїсуб’єктівреалі-заціїантикорупційноїполітики.Восновупершої—централізо-ваної — покладено принцип концентрації основних повнова-жень щодо реалізації державної антикорупційної політики водному органі, як правило, не правоохоронному. Друга мо-дель — децентралізована — передбачає розподіл таких повно-важеньсередправоохороннихтаіншихдержавнихорганів192.

Прикладом впровадження централізованої моделі є ство-рення спеціалізованих антикорупційних інституцій з питаньантикорупційноїполітики:уВірменії—Антикорупційнарада,у Латвії — Бюро з попередження і боротьби з корупцією(КNAB),уКиргизстані—НаціональнаагенціязпопередженнякорупціїтаНаціональнарадапоборотьбізкорупції,уМолдо-ві—КоординаційнаРадазпитаньборотьбизкорупцією,уЧор-ногорії—Управлінняантикорупційнихініціатив,уРосійськійФедерації — Національна антикорупційна рада, у Сербії —Антикорупційнийкомітет,уСловенії—Комісіязпопереджен-някорупції,уКосово—Агенціяпоборотьбізкорупцією193.

191Заброда Д. Г., Кашкаров О. О. Основні моделі державних інституцій,відповідальних за реалізацію державної антикорупційної політики.Форум права. 2013. № 4. С. 122–123. URL: nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2013_4_23.pdf(датазвернення12.12.2018).

192Тамсамо.С.123.193ПландійРадиЄвропидляУкраїни2008–2011рр.:Директоратстратегіч-

ногоплануванняРадиЄвропи25червня2008р.К.,2008.28с.

150

Такі структури створюються з метою реалізації загально-державних антикорупційних стратегій, планів, програм; вті-ленняужиттярекомендаційміжнароднихорганізаційтаекс-пертів; максимальної концентрації зусиль різних державнихорганівігромадськостіупитанняхмасованогонаступунако-рупцію у державі в цілому та в окремих сферах суспільногожиття;посиленняконтролюзавиконаннямантикорупційнихпрограм, підтримання міжнародного співробітництва у сферіформуваннятранснаціональнихантикорупційнихмеханізмів.

Ініціаторами їх створення можуть бути: президент, парла-мент,уряд.Середпозитивнихаспектівдіяльностітакихуста-новєколегіальнеприйняттярішень,залученнядообговорен-нянагальнихпроблемпредставниківдержавнихорганів,орга-нів місцевої влади, громадськості, міжнародних експертівтощо.

Реалізаціяповноваженьщодовпровадженнярезультатівді-яльностіцихорганівздійснюєтьсяшляхомнаправленняпро-позицій,доповідей,аналітичнихматеріалівдопрезидентадер-жави,парламентуабоуряду,ауразіотриманняінформаціїпрофактикорупційнихправопорушень—доуповноваженихпра-воохороннихорганів.

Децентралізований спосіб побудови системи інституцій,відповідальнихзареалізаціюдержавноїантикорупційноїполі-тики,єбільшпоширенимуЄвропі.Затакоюсхемоючастинаповноважень у цій сфері поділяється між вищими органамидержавної влади (президент, парламент, уряд) та одним абокількома державними органами, що мають правоохоронніфункції.

Наприклад,можнавиокремититакіантикорупційніструк-тури, створені при: президенті (Казахстан – Комісія з попе-редженнякорупціїтавпровадженняетикидержавноїслужби,Таджикистан—Управлінняпоборотьбізкорупцією(Адміні-страціяПрезидента);упарламенті(Болгарія—Антикорупцій-нийКомітетПарламенту,Латвія—ПарламентськаРадазпо-передження корупції і правопорушень, Литва — Антикоруп-ційна комісія Парламенту, Македонія — Державна комісія

151

запобіганнякорупції,Чорногорія—ПарламентськаРадазпо-передженнякорупціїіправопорушень);вуряді(Туреччина—Радазетикидержавнихслужбовців);управоохороннихорга-нах(Чехія—АнтикорупційнаКомісія(МВС),Польща—Де-партаментдержавногоуправління(МВС);віншихдержавнихорганах(Азербайджан—КомісіяпоборотьбізкорупцієюприДержавнійРадіуправліннядержавноюслужбою,Грузія—Мі-ністр організації реформ, Україна — Департамент (Міністер-ствоюстиції—долипня2013р.),Словаччина—Департаментпо боротьбі з корупцією (Міністерство юстиції), Франція —Центральнаслужбазапобіганнякорупції(Міністерствоюсти-ції),Румунія—ДиректоратПрокурорськоїслужбиприВищо-мукасаційномусуді);уміжвідомчихорганах(Албанія—анти-корупційна комісія і антикорупційна моніторингова група;БосніяіГерцеговина—Робочагрупапоборотьбізкорупцієюіорганізованоюзлочинністю)194.

Цяформаорганізаціїдаєзмогуоперативнішереагуватинаінформаціющодофактівкорупційнихдіянь,оскількипосадо-ві особи і органи, що входять до складу таких інституцій,наділеніправомвживатизаходиприпиненнякорупційноїпо-ведінки,забезпечуватипритягненняосіб,виннихувчиненіко-рупційних правопорушень, до юридичної відповідальності,здійснюватикоординаціюантикорупційноїдіяльності.

Серед основних завдань цих органів виокремлюють такі:розроблення і координація виконання програм (планів, стра-тегій) боротьби проти корупції, оцінка їх результативності;узагальнення результатів розгляду скарг, розслідувань, заяв,практики запобігання корупції і правопорушень, виявленихдержавнимиорганами,інаправленняпропозиційщодорозро-блення методології превентивних заходів з боротьби протикорупціївпублічнихорганахвладинаціональногоірегіональ-ногорівнівтавприватномусекторі;аналізчинногозаконодав-

194СерьогінС.С.Антикорупційнадержавнаполітика:міжнароднийдосвідURL: http://Portal/Soc_Gum/Dtr_du/2009_3/files/DU309_46.pdf. (датазвернення11.11.2018).

152

ства, підготовка пропозицій щодо змін до законів тарозроблення проектів нових законів та підзаконних актів;контроль за виконанням антикорупційного законодавства;просвітницькароботасереднаселеннящодоправосібтаети-ки,поширенняінформаціїпротенденціїтавиявленіправопо-рушенняусферікорупції,проведенняопитуваньіаналізусу-спільноїдумки;розробленняікоординаціяпрограмміжнарод-ної допомоги, координація міжнародної співпраці і аналіздосвідуіншихкраїн;взаємодіяізрегіональнимиіміжнародни-миорганізаціями,щозапобігаютькорупції,втомучислійпри-йняттядовиконанняувстановленомупорядкуїхрекоменда-цій;наданняправовоїпідтримкижертвкорупції,втомучислійзапровадженнятелефоннихгарячихліній,тренінговихцен-трів;проведеннянауковихдослідженьусферіпротидіїкоруп-ції; формування антикорупційної культури та атмосфери не-терпимості до корупції та її проявів; розроблення етичнихстандартів та модельних кодексів поведінки для публічнихосіб; визначення найбільш корупціогенних галузей публічноїтаприватноїсфер195.

НасьогоднівУкраїністрімкотахаотичнорозвиваютьсяно-воствореніантикорупційніорганидержавноївлади.

У 2015 році, коли Президент України своїм Указом№218/2015призначивА.СитникаДиректоромНаціонально-гоантикорупційногобюроУкраїни196,розпочинаєтьсястанов-леннятарозвитокзазначеноїінституції.

22 вересня 2015 року Наказом Генерального прокурораУкраїнивструктуріГенеральноїпрокуратуриУкраїниутворе-ноСпеціалізовануантикорупційнупрокуратуру.

195Заброда Д. Г., Кашкаров О. О. Основні моделі державних інституцій,відповідальних за реалізацію державної антикорупційної політики.Форум права. 2013. № 4. С. 124–125. URL: nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2013_4_23.pdf(датазвернення12.12.2018).

196ПропризначенняА.СитникаДиректоромНаціональногоантикорупцій-ногобюроУкраїни:УказПрезидентавід16квітня2015р.№218.URL:https://www.president.gov.ua/documents/2182015-18865 (дата звернення11.09.2018).

153

ЗакономУкраїни“Прозапобіганнякорупції”запровадженодіяльністьодногозключовихантикорупційнихорганів—На-ціональногоагентствазпитаньзапобіганнякорупції,якийбувзапочаткованийу2016році.

07.12.2016 р. розпорядженням Кабінету Міністрів України№ 924-р197 був призначений Голова Національного агентстваУкраїнизпитаньвиявлення,розшукутауправлінняактивами,одержанимивідкорупційнихтаіншихзлочинів,ізцьогочасурозпочалосястановленнязазначеноговищеорганудержавноївлади.

Таким чином, впродовж 2015–2016 років були утвореніосновніантикорупційніінституції.

Відповідно до Закону України “Про запобігання корупції”спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері протидії ко-рупціїєорганипрокуратури,Національноїполіції,Національ-неантикорупційнебюроУкраїни,Національнеагентствозпи-тань запобігання корупції. Водночас у зазначеному законі неврахованііншіоргани,якізаймаютьсяформуваннямтареалі-зацієюантикорупційноїполітики.Так,наданиймоменттакожстворені та діють Спеціалізована антикорупційна прокурату-ра, Національне агентство України з питань виявлення, роз-шукутауправлінняактивами,одержанимивідкорупційнихтаінших злочинів, сформований кадровий склад Вищого Анти-корупційногосудутаДержавнебюророзслідувань.

Наосновіаналізулітературиможливевиділенняпевноїма-тричноїмоделіпротидіїкорупції,щодинамічнаітяжієдопев-ноїуніверсальності,незалежновідтипуправовоїсім’ї,формидержави,наявної(попередньої)напевнийчасмоделіантико-рупційноїполітикивдержаві.Прицьомупершоосновоютакоїмоделі є інституціональний підхід, згідно з яким домінує ви-

197ПропризначенняА.В.ЯнчукаГоловоюНаціональногоагентстваУкра-їни з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержанимивідкорупційнихтаіншихзлочинів:розпорядженняКабінетуМіністірвУкраїни від 07.12.2016 р. № 924-р. URL: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/249571426(датазвернення11.09.2018).

154

значення доцільності створення спеціалізованого органу(структури) з питань протидії корупції. Загалом наявністьспеціалізованихорганівборотьбипротикорупціїсамапособінеєзапорукоюзменшеннякорупції.Протераціональнийроз-поділ функцій виявлення, моніторингу, припинення та пока-раннязакорупційніправопорушеннямаютьбутиформалізо-ванівінституціональномувигляді(рис.3.1)198.

Доцільнозазначити,щорівніреалізаціїнаціональноїанти-корупційної політики включають три інтегрованих блоки всистемі публічного управління. До першого блоку належитьдіяльністьорганівпублічногоуправліннязагальногоспряму-вання(загальноїкомпетенції—центральніорганивиконавчоївлади, місцеві державні адміністрації тощо), в межах якихантикорупційнаполітикаєоднимізбагатьохіводночаснеос-

Рис. 3.1. Основні характеристики спеціалізованих установ з боротьби проти корупції відповідно до міжнародних стандартів

і практики199

198НовакА.Формуваннятареалізаціянаціональноїантикорупційноїполі-тикиназагальнодержавномутарегіональномурівнях.Демократичне вря-дування : Науковий вісник.2017.Вип.18/19.URL:http://lvivacademy.com/vidavnitstvo_1/visnyk18_19/fail/Novak.pdf(датазвернення19.02.2019).

199Тамсамо.

Спеціалізовані установи з боротьби проти корупції відповідно до міжнародних стандартів і практики

повноваження і функції спеціалізованого інституту

принципи незалежності і автономності

наявність необхідних матеріальних ресурсів

спеціально виділені підготовлені співробітники

міжвідомча спеціалізація

взаємодія з громадянським суспільством і приватним

сектором

155

новнимнапрямомдіяльностіназагальнодержавномутарегіо-нальному рівнях. Другий блок включає органи публічногоуправління спеціальної компетенції — система правоохорон-нихорганів,умежахдіяльностіякихреалізаціянаціональноїантикорупційноїполітикиєоднієюзосновнихфункцій(орга-нипрокуратури,суди,інспекції,служби),вмежахякихрозпо-ділсферфункціонуваннянадержавнийтарегіональнийрівніможе відігравати значну роль, але у випадку органів судовоївладивизначеннярівнядіяльностіневпливаєнасутьпубліч-но-управлінськихрішень.Дотретьогоблокуналежитьдіяль-ністьорганівпублічногоуправлінняособливоїкомпетентнос-ті,вмежахякихорганиуправліннярегіональногорівня(уразістворення)функціонуютьзапринципомдеконцентраціїіфак-тично можуть констатувати виключну роль загальнодержав-нихорганів(НАЗК,НАБУ,САП)200.

Таким чином можна виокремити органи державної влади,що формують та реалізують антикорупційну політику, зо-крема:

1)органипрокуратури,втомучисліСпеціалізовануанти-корупційнупрокуратуру(САП);

2)органиНаціональноїполіціїУкраїни;3)НаціональнеантикорупційнебюроУкраїни(НАБУ);4) Національне агентство з питань запобігання корупції

(НАЗК);5)Державнебюророзслідувань(ДБР);6)НаціональнеагентствоУкраїнизпитаньвиявлення,роз-

шукутауправлінняактивами,одержанимивідкорупційнихтаіншихзлочинів(АРМА);

7)ВищийАнтикорупційнийсуд(ВАС).Водночасслідконстатувати,щовУкраїніхочіствореніан-

тикорупційніоргани,однакдіяльністьцихорганівнеефектив-

200НовакА.Формуваннятареалізаціянаціональноїантикорупційноїполі-тикиназагальнодержавномутарегіональномурівнях.Демократичне вря-дування : Науковий вісник. 2017.Вип.18/19.URL:http://lvivacademy.com/vidavnitstvo_1/visnyk18_19/fail/Novak.pdf(датахзвернення19.02.2019).

156

на,відсутніреальнірезультатидіяльності,скоординованідіїуреалізаціїосновнихантикорупційнихзаходів,що,всвоючер-гу, формує негативне відношення громадськості до таких но-востворених інституцій. Це пов’язано з багатьма факторами,зокрема, по-перше, відсутність спеціально підготовлених фа-хівців,якіреалізуватимутьантикорупційнуполітику,обізнаніу питаннях запобігання та подолання корупції, мають відпо-віднукваліфікаціютадосвіддіяльності.По-друге,відсутністьдосвіду діяльності та інституційної спроможності зазначенихорганів, оскільки це новостворені органи, вони формуютьсвоюдіяльністьзурахуваннямдосвідуєвропейськихтасвіто-вихпрактик,щонезавждиспрацьовує.АджевУкраїніхарак-тер корупції відрізняється від корупційних проявів в іншихкраїнах,томуслідвраховуватинаціональніособливостіпроя-вукорупціївнашійкраїні.По-третє,зазначеніорганиповіль-норозпочалисвоюдіяльність,оскількидужедовгоформував-сякадровийскладтакихорганів.Зокрема,Національнеагент-ствозпитаньзапобіганнякорупціїпонадрікпрацювалоневповному складі (було призначено 4 члени Національногоагентства з 5), на сьогодні ще повністю не укомплектованийкадровийскладНаціональногоагентстваУкраїнизпитаньви-явлення, розшуку та управління активами, одержаними відкорупційних та інших злочинів, а також Державного бюророзслідувань. По-четверте, відсутня взаємодія зазначенихорганів,якамаєбутиврегульованаучиннихнормативно-пра-вових документах, разом з тим антикорупційні інституціїдублюють діяльність одна одної, це стосується складанняадміністративних протоколів, здійснення нагляду за дотри-маннямзаконодавстваучастинізаповненнядекларацій,ата-кожконфліктуінтересівтощо.

Зметоюформуванняєдинихзасадзапобіганнятапротидіїкорупції передбачається здійснювати обмін інформаційнимибазами в межах компетенції органів Національного антико-рупційногобюро,Національногоагентствазпитаньзапобіган-някорупції,НаціональногоагентстваУкраїнизпитаньвияв-лення, розшуку та управління активами, одержаними від ко-

157

рупційнихтаіншихзлочинів.Крімтого,посиленняспівпраціміж Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою та ін-шимиантикорупційнимиорганамидляформуваннябазданихосіб,яківчиниликорупційнеабопов’язанезкорупцієюправо-порушення.

Якщо аналізувати ефективність антикорупційних інститу-ційвУкраїни,тослідзазначитизаданимиАмериканськоїтор-гівельноїпалати,щовУкраїнінайефективнішоюінституцієюєНаціональнеантикорупційнебюро(рис.3.2).

Рис. 3.2. Ефективність антикорупційних інституцій в України

у 2017 році201

3.2. Інституційне становлення Національного агентства з питань запобігання корупції

Національне агентство з питань запобігання корупції єцентральниморганомвиконавчоївладизіспеціальнимстату-сом,якийзабезпечуєформуваннятареалізуєдержавнуанти-корупційнуполітику.

Національнеагентствозпитаньзапобіганнякорупціїєко-легіальниморганом,доскладуякоговходитьп’ятьчленів.

201Американська торгівельна палата в Україні. URL: http://publications.chamber.ua/2018/Chamber_CPS_2017.pdf(датазвернення07.12.2018).

158

ЧленомНаціональногоагентствазпитаньзапобіганняко-рупціїможебутигромадянинУкраїнинемолодшийтридцятип’ятироків,якиймаєвищуосвіту,володієдержавноюмовоютаздатнийзасвоїмиділовимитаморальнимиякостями,освіт-німіпрофесійнимрівнем,станомздоров’явиконувативідпо-відніслужбовіобов’язки.

Члени Національного агентства з питань запобігання ко-рупціїпризначаютьсянапосадуКабінетомМіністрівУкраїнистроком на чотири роки за результатами конкурсу. Одна і тасамаособанеможеобійматицюпосадупонаддвастрокипо-спіль. Прем’єр-міністр України вносить для призначення Ка-бінетом Міністрів України на посади членів Національногоагентства кандидатів, відібраних конкурсною комісією, складякої затверджує Кабінет Міністрів України та яка здійснюєорганізаціютапроведенняконкурсу.

Проаналізуємофункціональніобов’язкичленівНаціональ-ногоагентства.Так,відповіднодоЗаконуУкраїни“Прозапо-біганнякорупції”членНаціональногоагентствазпитаньзапо-біганнякорупції202:

1)готуєпитаннянарозглядНаціональногоагентства,береучасть у його засіданнях та голосуванні без права утриман-ня;

2)забезпечуєвмежахкомпетенціївиконаннярішенняНа-ціональногоагентства;

3) здійснює повноваження та координує роботу структур-них підрозділів апарату Національного агентства відповіднодовизначеногоНаціональнимагентствомрозподілуфункціо-нальнихобов’язків;

4)задорученнямНаціональногоагентствапредставляєНа-ціональнеагентствоувідносинахзорганамидержавноївлади,органами місцевого самоврядування, громадськими об’єд-наннями, фізичними та юридичними особами в Україні та закордоном.

202ЗаконУкраїнипрозапобіганнякорупції.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18(датазвернення11.12.2018).

159

ЧленНаціональногоагентствазпитаньзапобіганнякоруп-ціїприздійсненнісвоїхповноваженьмаєправо203:

1)ознайомлюватисяздокументами,якізнаходятьсяуНа-ціональногоагентства;

2)пропонуватидлявключеннядопорядкуденногозасідан-ня Національного агентства питання, що належать до йогокомпетенції;

3) виступати на засіданнях Національного агентства, вно-сити пропозиції щодо питань, які розглядаються, ініціюватипроведенняпонихголосування;

4)напідставідорученняНаціональногоагентствапроводи-типеревіркизпитань,яківіднесеноцимЗакономдоповнова-женьНаціональногоагентства;

5)бутиприсутнімназасіданняхВерховноїРадиУкраїни,їїкомітетів,тимчасовихспеціальнихтатимчасовихслідчихко-місій,атакожназасіданнях,щопроводятьсяКабінетомМіні-стрівУкраїни,уміністерствахтаіншихорганахдержавноївла-ди та органах місцевого самоврядування, стосовно розглядупитань,пов’язанихзформуваннямтареалізацієюантикоруп-ційноїполітики;

6) у разі незгоди з рішенням, прийнятим Національнимагентством, у письмовій формі викласти свою окрему думку,яка додається до протоколу засідання Національного агент-ства;

7) бути присутнім на заходах, що проводяться Національ-нимагентством204.

ДоповноваженьНаціональногоагентствазпитаньзапобі-ганнякорупціїналежать:

1)проведенняаналізу:станузапобіганнятапротидіїкорупціївУкраїні,діяльності

державних органів, органів влади Автономної Республіки


204Тамсамо.

160

Кримтаорганівмісцевогосамоврядуванняусферізапобіган-нятапротидіїкорупції;

статистичнихданих,результатівдослідженьтаіншоїінфор-маціїстосовноситуаціїщодокорупції;

2)розробленняпроектівАнтикорупційноїстратегіїтадер-жавної програми з її виконання, здійснення моніторингу, ко-ординаціїтаоцінкиефективностівиконанняАнтикорупційноїстратегії;

3)підготовкатаподаннявустановленомузакономпорядкудоКабінетуМіністрівУкраїнипроектунаціональноїдоповідіщодореалізаціїзасадантикорупційноїполітики;

4) формування та реалізація антикорупційної політики,розроблення проектів нормативно-правових актів з цих пи-тань;

5) організація проведення досліджень з питань вивченняситуаціїщодокорупції;

6)здійсненнямоніторингутаконтролюзавиконаннямак-тів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання таврегулюванняконфліктуінтересівудіяльностіосіб,уповнова-женихнавиконанняфункційдержавиабомісцевогосамовря-дування,таприрівнянихдонихосіб;

7) координація та надання методичної допомоги щодо ви-явлення державними органами, органами влади АвтономноїРеспублікиКрим,органамимісцевогосамоврядуваннякоруп-ціогеннихризиківусвоїйдіяльностітареалізаціїнимизаходівщодоїхусунення,утомучисліпідготовкитавиконанняанти-корупційнихпрограм;

8) здійснення в порядку, визначеному цим Законом, кон-тролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на вико-нанняфункційдержавиабомісцевогосамоврядування,збері-ганнятаоприлюдненнятакихдекларацій,проведеннямоніто-рингу способу життя осіб, уповноважених на виконанняфункційдержавиабомісцевогосамоврядування;

9) здійснення у порядку та в межах, визначених законом,державногоконтролюзадотриманнямвстановленихзакономобмеженьщодофінансуванняполітичнихпартій,законнимта

161

цільовимвикористаннямполітичнимипартіямикоштів,виді-ленихздержавногобюджетунафінансуванняїхньоїстатутноїдіяльності,своєчасністюподаннязвітівпартійпромайно,до-ходи,витратиізобов’язанняфінансовогохарактеру,звітівпронадходження і використання коштів виборчих фондів на за-гальнодержавнихтамісцевихвиборах,повнотоютакихзвітів,звітузовнішньогонезалежногофінансовогоаудитудіяльностіпартій, відповідністю їх оформлення встановленим вимогам,достовірністювключенихдонихвідомостей;

10)затвердженнярозподілукоштів,виділенихздержавно-гобюджетунафінансуваннястатутноїдіяльностіполітичнихпартій,відповіднодозакону;

11)забезпеченняведенняЄдиногодержавногореєструде-клараційосіб,уповноваженихнавиконанняфункційдержавиабо місцевого самоврядування, та Єдиного державного реє-стру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцієюправопорушення205;

12) координація в межах компетенції, методичне забезпе-чення та здійснення аналізу ефективності діяльності уповно-важенихпідрозділів(уповноваженихосіб)зпитаньзапобіган-нятавиявленнякорупції;

13)погодженняантикорупційнихпрограмдержавнихорга-нів,органіввладиАвтономноїРеспублікиКрим,органівміс-цевого самоврядування, розробка типової антикорупційноїпрограмиюридичноїособи;

14)здійсненняспівпраціізособами,якідобросовіснопові-домляють про можливі факти корупційних або пов’язаних зкорупцієюправопорушень,іншихпорушеньцьогоЗакону(ви-кривачі),вжиттязаходівщодоїхправовоготаіншогозахисту,притягненнядовідповідальностіосіб,виннихупорушенні їхправ,узв’язкузтакимінформуванням;

15) організація підготовки, перепідготовки і підвищеннякваліфікації з питань, пов’язаних із запобіганням корупції,


162

працівників державних органів, органів влади АвтономноїРеспубліки Крим, посадових осіб місцевого самоврядування(крім підвищення кваліфікації державних службовців і поса-довихосібмісцевогосамоврядування);

16)наданняроз’яснень,методичноїтаконсультаційноїдо-помоги з питань застосування актів законодавства з питаньетичноїповедінки,запобіганнятаврегулюванняконфліктуін-тересівудіяльностіосіб,уповноваженихнавиконанняфунк-ційдержавиабомісцевогосамоврядування,таприрівнянихдонихосіб;

17) інформування громадськості про здійснювані Націо-нальнимагентствомзаходищодозапобіганнякорупції,реалі-заціязаходів,спрямованихнаформуванняусвідомостігрома-дяннегативногоставленнядокорупції;

18) залучення громадськості до формування, реалізації тамоніторингуантикорупційноїполітики206;

19) координація виконання міжнародних зобов’язань усфері формування та реалізації антикорупційної політики,співпраця з державними органами, неурядовими організація-миіноземнихдержавтаміжнароднимиорганізаціямивмежахсвоєїкомпетенції;

20)обмін інформацієюзкомпетентнимиорганами інозем-нихдержавтаміжнароднимиорганізаціями207.

Тепер докладно розглянемо повноваження Національногоагентствазпитаньзапобіганнякорупції.

ОднієюзголовнихфункційНАЗКєповнаперевіркадекла-раційосіб,уповноваженихнавиконанняфункційдержавиабомісцевогосамоврядування.

ВідповіднодоПорядкупроведенняконтролютаповноїпе-ревіркидеклараціїособи,уповноваженоїнавиконанняфунк-ційдержавиабомісцевогосамоврядування,складовимипред-метаповноїперевіркидеклараціїє:


207Тамсамо.

•з’ясуваннядостовірностізадекларованихвідомостей;•з’ясуванняточностіоцінкизадекларованихактивів;•перевіркананаявністьконфліктуінтересів;•перевіркананаявністьознакнезаконногозбагачення208.Повнаперевіркапроводитьсянапідставах,визначенихЗа-

кономУкраїни“Прозапобіганнякорупції”209,уразіякщо:1)деклараціюподанослужбовоюособою,яказаймаєвідпо-

відальнеабоособливовідповідальнестановище,суб’єктомде-кларування, який займає посаду, пов’язану з високим рівнемкорупційнихризиків;

2)уподанійдеклараціївиявленоневідповідностізарезуль-татамилогічноготаарифметичногоконтролю;

3)поданасуб’єктомдекларуваннядеклараціяміститьполе(поля), у якому (яких) суб’єкт декларування обрав позначку“Член сім’ї не надав інформацію” (у випадку, передбаченомуч.7ст.46ЗаконуУкраїни“Прозапобіганнякорупції”);

4) Національне агентство отримало від фізичних чи юри-дичнихосіб,іззасобівмасовоїінформаціїтаіншихджерелін-формаціюпроможливевідображенняудеклараціїнедостовір-нихвідомостей.Такаінформаціямаєстосуватисяконкретногосуб’єкта декларування та містити фактичні дані, що можутьбутиперевірені;

5)Національнеагентствовстановилоневідповідністьрівняжиттясуб’єктадекларуваннязадекларованимниммайнуідо-ходам за результатами моніторингу способу життя такогосуб’єктадекларування.

Повнаперевіркадекларацій(декларації)проводитьсязарі-шеннямНаціональногоагентства,вякомунадаєтьсядоручен-

208Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від10.02.2017 № 56 “Про затвердження Порядку проведення контролю таповноїперевіркидеклараціїособи,уповноваженоїнавиконанняфункційдержавиабомісцевогосамоврядування”.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0201-17(датазвернення04.02.2019).


163

164

няйогочленупровестиповнуперевіркудеклараційчерезпра-цівниківПідрозділів210.

Водночасіснуєпроблемащодооб’єктивноїможливостіпе-ревіритидекларацію,наприкладнаневідповідністьрівняжит-тя суб’єкта декларування задекларованим ним майну і дохо-дам за результатами моніторингу способу життя такогосуб’єктадекларування.Аджеособи,уповноваженінафункціїдержави або місцевого самоврядування, почали заповнюватидеклараціюз2015року,іперевіритиджерелазбагаченнязаін-шийперіоддо2015рокунемаєможливості,томувиникаєри-зикіснуваннятакзваноїнульовоїдекларації.

Крім того, виникає підстава перевірки декларанта, якщочлен сім’ї не надав інформацію. Однак чинним законодав-ством України не передбачено запровадження обов’язку по-данняфінансовихданихосіб,якінеєдержавнимислужбовця-миабоіншимиособами,уповноважениминавиконанняфунк-ційдержавиабомісцевогосамоврядування.

СлідзвернутиувагунанаступнийаспектдіяльностіНАЗК,а саме, логічний та арифметичний контроль декларацій осіб,уповноваженихнавиконанняфункційдержавиабомісцевогосамоврядування. Так, відповідно до рішення НАЗК від24.10.2017 № 1019 “Про затвердження Правил логічного таарифметичного контролю декларацій осіб, уповноважених навиконання функцій держави або місцевого самоврядування,автоматизованоїперевіркизазначенихдеклараційта їхніхва-говихкоефіцієнтів”затвердженіправилалогічноготаарифме-тичного контролю декларацій осіб, уповноважених на вико-нанняфункційдержавиабомісцевогосамоврядуваннятаваго-ві коефіцієнти зазначених правил, що застосовуються під часздійснення автоматичного логічного та арифметичного кон-

210Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від10.02.2017 № 56 “Про затвердження Порядку проведення контролю таповноїперевіркидеклараціїособи,уповноваженоїнавиконанняфункційдержавиабомісцевогосамоврядування”.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0201-17(датазвернення04.02.2019).

165

тролю декларацій за допомогою засобів програмного забезпе-ченняЄдиногодержавногореєструдеклараційосіб,уповнова-женихнавиконанняфункційдержавиабомісцевогосамовря-дуваннязметоювизначеннярейтингуризикудекларацій211.

Водночас зазначені правила були апробовані лише у кінці2018року.Так,автоматичнасистема,здійснюючилогічнийтаарифметичнийконтроль,відповіднодозатвердженихПравилприсвоюєкожнійдеклараціїпоказникрейтингуризику.Такийпоказниквідображаєступіньневідповідностівідомостейвде-клараціїтанаявнівнійризики,залежновідякихСистемави-значатиме доцільність та обґрунтованість проведення повноїперевіркиконкретноїдекларації212.

Проведенняаналітичноїроботиєважливоюскладовоюро-ботиНАЗКщодостанутаефективностізапобіганнякорупціїорганами державної влади. Оцінка рівня корупції в Україніздійснюєтьсянапідставі“МетодикистандартногоопитуваннящодорівнякорупціївУкраїні”.Методикарозробленазметоюстворення уніфікованого інструментарію моніторингу ситуа-ціїусферіпротидіїкорупціївУкраїні,якийдастьзмогуфіксу-ватидинамікупоказниківпоширеностікорупціїтасприйнят-тя населенням ефективності антикорупційної діяльності. Якбезпосереднєзавданняствореннятакогомоніторингупередба-чено Законом України “Про засади державної антикорупцій-ної політики (Антикорупційна стратегія)”213. Необхідність

211Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від24.10.2017№1019“ПрозатвердженняПравиллогічноготаарифметич-ного контролю декларацій осіб, уповноважених на виконання функційдержави або місцевого самоврядування, автоматизованої перевірки за-значенихдеклараційта їхніхваговихкоефіцієнтів”.URL:https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1019884-17(датазвернення04.02.2019).

212НАЗКзапустилороботуСистемилогічноготаарифметичногоконтролюв тестовому режимі. URL: http://yur-gazeta.com/golovna/nazk-zapustilo-robotu-sistemi-logichnogo-ta-arifmetichnogo-kontrolyu-v-testovomu-rezhimi.html(датазвернення04.02.2019).

213МетодикастандартногоопитуваннящодорівнякорупціївУкраїні,схва-лена Рішенням Національного агентства з питань запобігання коруп-

166

розробки та запровадження спеціального соціологічного ін-струментаріюякголовногоелементусистемиоцінюваннярів-ня корупції обумовлена сучасними вимогами до механізміврозробки та реалізації державної антикорупційної політики,що містяться, зокрема, в Конвенції ООН проти корупції, денаголошуєтьсянаобов’язковостідлядержавиматимеханізмимоніторингуситуаціїзкорупцієюйефективностіпротидіїко-рупції.Конкретизаціяцихположеньміститьсяврекомендаці-ях міжнародних моніторингових структур. Зокрема в межахТретьогораундуСтамбульськогопланудійзпротидіїкорупціїОЕСРбулавизначенаРекомендація1.3:“Проводитирегуляр-ні дослідження корупції з метою забезпечення аналітичноїбазидлямоніторингуреалізаціїАнтикорупційноїстратегіїтарозробки її подальших повноважень”. Такі дослідження по-винні проводитися на державне замовлення з проведеннямвідкритого і справедливого конкурсного відбору виконавців.Основоюнаціональноїсистемиоцінюваннярівнякорупціїмаєбути щорічне базове тематичне вибіркове опитування насе-лення та представників бізнесу, яке доповнюється опитуван-нямзаокремимінструментаріємтакожіекспертів.Зазмістоміпроцедуроюотриманняданихтакіопитуваннямаютьвідпо-відати завданням оцінювання та встановленим критеріямякості інформаційного забезпечення, що використовуютьсяприрозробцітареалізаціїдержавноїантикорупційноїполіти-ки. Надалі має відбуватись аналітична інтеграція результатівопитуванняйоб’єктивнихданих(статистичнідані,кількісно-якіснаінформаціязвітностівідповіднихорганів).

НАЗК, згідно з пунктами 81–82 ЗУ “Про запобіганнякорупції”214,маєповноваженнянареалізаціюконтрольно-на-глядовихфункційщододержавногофінансуваннятазвітностіполітичнихпартій.Зметоюконтролюзафінансовоюдіяльніс-

ції № 12 від 12 січня 2017 року. URL: ftp://91.142.175.4/nazk_files/9A_21.12.2016.pdf.


167

тюполітичнихпартійНАЗКмаєможливістьотримуватиданіпровсірахунки,яківідкриваютьполітичніпартіїдляфінансу-ваннясвоєїдіяльності.Так,відповіднодоч.6ст.14ЗУ“Прополітичніпартії”політичнапартія,атакожмісцеваорганізаціяполітичноїпартії,якавустановленомупорядкунабуластату-суюридичноїособи,зобов’язанівідкритирахункивустановахбанківУкраїни,наякіперераховуватимутьсявсікоштиубез-готівковій формі, які набуватимуться політичною партією чиїїмісцевоюорганізацією.Провідкриттятазакриттятакихра-хунків відповідні установи банків України повідомляють Ра-хункову палату та НАЗК протягом трьох банківських днів упорядку,встановленомуНаціональнимбанкомУкраїнизапо-годженнямізНАЗК.Політичнапартіящоквартально,непізні-шеніжнасороковийденьпіслязакінченнязвітногокварталу,зобов’язанаподатидоНАЗКупаперовійформі(запідписомкерівникаполітичноїпартії,засвідченимпечаткоюполітичноїпартії), а також на електронному носії звіт політичної партіїпромайно,доходи,витратиізобов’язанняфінансовогохарак-теру за відповідний квартал, а також оприлюднює такий звітна своєму офіційному веб-сайті (за наявності) у цей самийстрок215.

АналізЗвітускладаєтьсязтакихетапів:1)перевіркасвоєчасностіподанняЗвіту;2) аналіз відповідності оформлення Звіту, включених до

ньогозвітнихданихвимогамзаконодавства;3)аналізповнотитадостовірностівідображеноїуЗвіті ін-

формації;4) встановлення наявності або відсутності порушень зако-

нодавстващодофінансуванняполітичнихпартійабопередви-борноїагітації.

ОформленняЗвітузгрубимпорушеннямвстановленихви-могзасвідчуєпронедотриманнявимогзаконодавства,зокрема

215ЗаконУкраїнипрозапобіганнякорупції.URL:http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18(датазвернення20.08.2018).

168

Положення, та унеможливлює проведення НаціональнимагентствоманалізуЗвіту.

Грубимпорушеннямвстановленихвимогє:• недотриманняформиЗвітуполітичноюпартієютаїїміс-

цевимиорганізаціямиприйогопідготовці;• подання Звіту без підпису керівника (уповноваженої

особи)та/абоголовногобухгалтера(особи,відповідаль-ноїзаведеннябухгалтерськогообліку)наостаннійсто-рінціЗвітутабеззасвідченняпечаткоюполітичноїпар-тії,їїмісцевоїорганізації;

• поданняЗвітубезвідомостейпромайно,доходи,витра-ти і зобов’язанняфінансовогохарактерумісцевихорга-нізацій політичної партії, які в установленому порядкунабулистатусуюридичноїособи;

• неподанняЗвітувелектронномувигляді;• невідповідністьЗвітувелектронномувиглядіЗвітувпа-

перовомувигляді;• неподання висновків щорічного внутрішнього та неза-

лежногозовнішньогофінансовихаудитівувипадках,пе-редбаченихЗаконом216.

Встановлення наявності або відсутності фактів порушеньзаконодавстващодофінансуванняполітичнихпартійздійсню-єтьсяшляхом:

1)аналізуданихпрорахункиполітичноїпартії,їїмісцевихорганізацій,яківустановленомупорядкунабулистатусуюри-дичноїособи,рахунку(рахунків)виборчогофондуполітичноїпартії, її місцевих організацій, кандидата(ів) від політичноїпартії (місцевих організацій партії) на відповідних загально-державнихабомісцевихвиборах(уразіпроведеннявиборів),заразом щодо залишків грошових коштів на рахунках на кі-нецьзвітногоперіоду,додержанняпорядкуповідомленняпровідкриття/закриттятакихрахунківвустановахбанківУкраї-ни,кількостірахунківтощо;


169

2)аналізуданихпровнескинакористьполітичноїпартії,їїмісцевих організацій, які в установленому порядку набулистатусуюридичноїособи,довиборчогофондуполітичноїпар-тії, її місцевих організацій чи кандидата(ів) від політич-ноїпартії(місцевихорганізаційпартії)щодододержанняпо-літичною партією та її місцевими організаціями вимог За-кону;

3)виявленняфактівпорушенняпорядкунаданняабоотри-маннявнескунапідтримкуполітичноїпартії;

4) аналізу законного та цільового використання політич-ноюпартієюкоштівдержавногобюджетунафінансування їхстатутноїдіяльностізазвітнийперіодуразіотриманнятакогофінансування та відповідності даних Звіту інформації, отри-манійвідбанківськихустанов,зінформаційнихбазданихдер-жавних органів, органів влади Автономної Республіки Крим,органів місцевого самоврядування, інформації, що надходитьта/абоотриманаНаціональнимагентствомвіддержавнихор-ганів, органів влади Автономної Республіки Крим, органівмісцевого самоврядування; аналізу відповідності даних Звітуінформації, отриманій від інших юридичних осіб публічногоправа, підприємств, установ, організацій незалежно від формвласності,атакожфізичнихосібвустановленомузакономпо-рядку,якаможебутипідтверджена;

5) виявлення фактів незаконного та нецільового викорис-тання коштів, виділених із державного бюджету на фінансу-вання статутної діяльності політичних партій, шляхом вико-ристанняїхнафінансуванняучастіувиборахнароднихдепу-татівУкраїни,виборахПрезидентаУкраїни,місцевихвиборахабонацілі,непов’язанізістатутноюдіяльністю,атакожфак-тівзарахуваннянаокремийрахунок,відкритийдлядержавно-го фінансування статутної діяльності політичних партій, ін-ших коштів, ніж кошти державного бюджету, виділені на фі-нансуваннястатутноїдіяльностіпартії217.


170

Окрім зазначених повноважень щодо державного контро-лю,НАЗКвиконуєнизкуіншихважливихфункційусферіфі-нансуванняполітичнихпартій.Відповіднодоч.3ст.17-3ЗУ“ПрополітичніпартіївУкраїні”рішенняпронаданняполітич-нійпартіїдержавногофінансуванняїїстатутноїдіяльностіабопро відмову в наданні такого фінансування приймаєтьсяНАЗКнапідставірезультатівостанніхчерговихабопозачер-говихвиборівнароднихдепутатівУкраїниузагальнодержав-ному багатомандатному виборчому окрузі в п’ятиденнийстрокіздняофіційногооприлюдненнярезультатіввиборівна-родних депутатів України за умови подання керівником абоіншоюуповноваженоюособоюпартіїдовідкиустановибанкуУкраїнипровідкриттяокремогорахункупартіївнаціональнійвалютіУкраїни.ПолітичнапартіямаєправоподатидоНАЗКзаявупровідмовувіддержавногофінансуванняїїстатутноїді-яльності.

НАЗК приймає рішення про ненадання політичній партіїдержавногофінансуванняїїстатутноїдіяльностіуразівідсут-ності в політичної партії права на отримання державного фі-нансуванняїїстатутноїдіяльності,атакожзанаявностіобста-вин,передбаченихст.17-8ЗУ“Прополітичніпартії”.

Рішення НАЗК про відмову в наданні політичній партіїдержавногофінансуваннямаєміститиобґрунтуваннятапере-лікпідставдлявідмовиіможебутиоскарженепартієюдосудувпорядкутастроки,встановленіКАСУкраїни218.

ДоструктуриНаціональногоагентствазпитаньзапобіган-някорупціївходять:

•Департаменткоординаціїантикорупційноїполітики.• Департамент організації роботи із запобігання та вияв-

леннякорупції.•Департаментперевіркидеклараційтамоніторингуспосо-

бужиття.

218СозанськийТ.І.,ЛуцикВ.В.ПовноваженняНаціональногоагентствазпитаньзапобіганнякорупції.Науковий вісник Львівського державного уні-верситету внутрішніх справ.2018.№1.С.302–314.

171

•Департаментмоніторингудотриманнязаконодавствапроконфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання ко-рупції.

•Департаментзпитаньзапобіганняполітичнійкорупції.•Управлінняорганізаційно-адміністративногозабезпечення.•Управлінняінформаційно-аналітичнихсистемтазахисту

інформації.• Управління планово-фінансової діяльності, бухгалтер-

ськогооблікутазвітності.•Управліннядокументальногозабезпеченнятаконтролю.•Управлінняперсоналу.•Управлінняправовогозабезпечення219.Такимчином,Національнеагентствозпитаньзапобігання

корупціїєспецифічноюпревентивноюустановою.Превентив-ністьполягаєупопередженнівипадківкорупціїшляхомзабез-печення фінансового контролю декларацій осіб, уповноваже-них на виконання функцій держави та місцевого самовряду-вання. Крім того, завдяки електронному декларуваннюдоходівзабезпеченодоступністьтавідкритістьданихпродер-жавних службовців та осіб, уповноважених на виконанняфункційдержавитамісцевогосамоврядування,длягромадян-ського суспільства та засобів масової інформації. Це надаєможливість власноруч здійснювати перевірки фінансовогостанутогочиіншогочиновника.

ОднимзголовнихповноваженьНАЗКповиннастатиавто-матична перевірка декларацій осіб, уповноважених на вико-нанняфункційдержавитамісцевогосамоврядування,атомувиникаєважливепитанняудосконаленнянелишедіяльностіагентства,айструктури.Зазначенаперевіркамаєнаметіспів-ставленняданих,наведенихудеклараціїосіб,уповноваженихнавиконанняфункційдержавитамісцевогосамоврядування,з іншими державними електронними реєстрами (зокрема,електроннібазиданихполіції,податківців,нотаріусівтощо).

219ОфіційнийсайтНаціональногоагентствазпитаньзапобіганнякорупції.URL:https://nazk.gov.ua/structure(датазвернення17.12.2018).

172

ОднимзголовнихрезультатівдіяльностіНАЗКєнаданнягромадськостіінформаціїпроосіб,якінезаконнозбагатилисятауякихрівеньжиттяневідповідаєреальномурівнюзаробіт-ноїплати(абоодержаногодоходу).Крімтого,НАЗКповинноформуватиантикорупційнукультуруунаселеннякраїни,ата-кожнегативнеставленнянаселеннядопроявівкорупції(пре-вентивнафункція).

3.3. Національне антикорупційне бюро: формування та розвиток

Національне антикорупційне бюро України було створенона підставі прийняття Закону України “Про Національне ан-тикорупційнебюроУкраїни”від14жовтня2014року.Націо-нальне антикорупційне бюро України (далі — НАБУ) єдержавним правоохоронним органом, на який покладаютьсяпопередження,виявлення,припинення,розслідуваннятароз-криття корупційних правопорушень, віднесених до його під-слідності,атакожзапобіганнявчиненнюнових220.

Передумовоюстворенняабсолютноновогооргану,якийбизапобігавкорупції,ставнеефективнийнаявниймеханізмпро-тидіїкорупційнимпроявамвУкраїні.Якбулозазначеновпо-яснювальнійзаписцідозаконопроекту,однимзішляхівпідви-щенняефективностіпротидіїкорупціїєінституційнареформаорганів,щоздійснюютьдосудоверозслідуванняікримінальнепереслідуванняусправахпрокорупційнізлочини.ТакожприприйняттіцьогозаконутастворенніНАБУбулопроаналізо-ванотазастосованоміжнароднийдосвід.

Відповідно до Закону України “Про Національне антико-рупційнебюроУкраїни”НАБУ:

1)здійснюєоперативно-розшуковізаходизметоюпоперед-ження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних

220ЗаконУкраїни“ПроНаціональнеантикорупційнебюроУкраїни”.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698-18(датазвернення11.12.2018).

173

правопорушень,віднесенихзакономдойогопідслідності,ата-кож в оперативно-розшукових справах, витребуваних від ін-шихправоохороннихорганів;

2) здійснює досудове розслідування кримінальних право-порушень, віднесених законом до його підслідності, а такожпроводить досудове розслідування інших кримінальних пра-вопорушеньувипадках,визначенихзаконом;

3)вживаєзаходівщодорозшукутаарештукоштівтаіншо-го майна, які можуть бути предметом конфіскації або спеці-альноїконфіскаціїукримінальнихправопорушеннях,віднесе-нихдопідслідностіНаціональногобюро,здійснюєдіяльністьщодо зберігання коштів та іншого майна, на яке накладеноарешт;

4)взаємодієзіншимидержавнимиорганами,органамиміс-цевого самоврядування та іншими суб’єктами для виконаннясвоїхобов’язків;

5)здійснюєінформаційно-аналітичнуроботузметоювияв-леннятаусуненняпричиніумов,щосприяютьвчиненнюкри-мінальних правопорушень, віднесених до підслідності Націо-нальногобюро;

6)забезпечуєособистубезпекупрацівниківНаціональногобюротаіншихвизначенихзакономосіб,захиствідпротиправ-нихпосяганьнаосіб,якіберутьучастьукримінальномусудо-чинстві,упідсліднихйомукримінальнихправопорушеннях;

7)забезпечуєнаумовахконфіденційностітадобровільнос-тіспівпрацюзособами,якіповідомляютьпрокорупційніпра-вопорушення;

8) звітує про свою діяльність у порядку, визначеному цимЗаконом,та інформуєсуспільствопрорезультатисвоєїробо-ти;

9)здійснюєміжнароднеспівробітництвоумежахсвоєїком-петенціївідповіднодозаконодавстваУкраїнитаміжнароднихдоговорівУкраїни221.


174

Зурахуваннямположеньст.1ЗаконуУкраїни“Прозапобі-гання корупції” щодо визначення понять “корупційне право-порушення”та“корупція”ч.5ст.216Кримінальногопроцесу-альногокодексу(далі—КПКУкраїни)визначаєпідслідністьдосліджуваного органу досудового розслідування. До сфериповноваженьсамогоНАБУ,відповіднодост.16Закону,відне-сено не лише здійснення досудового розслідування кримі-нальнихправопорушень,айпроведенняоперативно-розшуко-вихзаходівзметоюпопередження,виявлення,припиненнятарозкриттякримінальнихправопорушень,віднесенихзакономдойогопідслідності,вжиттязаходівщодорозшукутаарештукоштівтаіншогомайна,якіможутьбутипредметомконфіска-ціїабоспеціальноїконфіскаціїукримінальнихправопорушен-нях, забезпечення на умовах конфіденційності та добровіль-ності співпраці з особами, які повідомляють про корупційніправопорушення,тощо222.

НАБУ та його працівникам для виконання покладених нанихобов’язківнадаєтьсяправо:

1) заводити оперативно-розшукові справи на підставі по-станови,щозатверджуєтьсяначальникомвідповідногопідроз-ділуНаціональногобюро,таздійснюватинапідставахівпо-рядку, установлених законом, гласні та негласні оперативно-розшуковізаходи;

2) за рішенням Директора Національного бюро, погодже-ним з прокурором, витребовувати від інших правоохороннихорганів оперативно-розшукові справи та кримінальні прова-дження, що стосуються кримінальних правопорушень, відне-сенихзакономдопідслідностіНаціональногобюро,та іншихкримінальнихправопорушень,якіневідносятьсядойогопід-слідності,алеможутьбутивикористанізметоюпопереджен-ня,виявлення,припиненнятарозкриттякримінальнихправо-порушень,віднесенихзакономдойогопідслідності;

222КримінальнийпроцесуальнийкодексУкраїни:ЗаконУкраїнивід13квіт-ня2012року№4651VI.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17(датазвернення11.01.2019).

175

3)витребовуватизарішеннямкерівникаструктурногопід-розділу Національного бюро та одержувати в установленомузакономпорядкуувказаномувзапитівиглядітаформівідін-шихправоохороннихтадержавнихорганів,органівмісцевогосамоврядування інформацію, необхідну для виконання обо-в’язківНаціональногобюро,утомучислівідомостіпромайно,доходи,видатки,фінансовізобов’язанняосіб,якінимидекла-руютьсяувстановленомузакономпорядку,відомостіпрови-користання коштів Державного бюджету України, розпоря-дженнядержавнимабокомунальниммайном.

Суб’єкти, яким адресовано зазначений запит, зобов’язаніневідкладно, але не більш ніж протягом трьох робочих днів,надати відповідну інформацію. У разі неможливості наданняінформаціїсуб’єктповинентаксамоневідкладноуписьмовійформіповідомитипроцеНаціональнебюрозобґрунтуваннямпричин. Національне бюро за зверненням відповідногосуб’єктаможепродовжитистрокнаданняінформаціїнастрокне більше двох календарних днів. Ненадання Національномубюронайогозапит інформації,наданнязавідомонедостовір-ноїінформаціїчиневповномуобсязі,порушеннявстановле-нихзакономстроківїїнадання,повідомленнятретіхосібсто-совнотого,щопронихзбираєтьсятакаінформація,забороня-ються і тягнуть за собою відповідальність, передбаченузаконом.

Національнебюровпорядку,визначеномузаконодавством,має прямий доступ до автоматизованих інформаційних і до-відковихсистем,реєстрівтабанківданих,держателем(адміні-стратором)якихєдержавніорганиабоорганимісцевогосамо-врядування,користуєтьсядержавними,утомучисліурядови-ми, засобами зв’язку і комунікацій, мережами спеціальногозв’язкутаіншимитехнічнимизасобами.

Оброблення такої інформації здійснюється Національнимбюроіздотриманнямзаконодавствапрозахистперсональнихданихтазабезпеченнямтаємниці,щоохороняєтьсязаконом;

4)знайомитисявдержавнихорганах,органахмісцевогоса-моврядуванняіздокументамитаіншимиматеріальниминосі-

176

ями інформації, необхідними для попередження, виявлення,припинення та розслідування кримінальних правопорушень,віднесених законом до підслідності Національного бюро, утому числі такими, що містять інформацію з обмеженим до-ступом223;

5)напідставірішенняДиректораНаціональногобюроабойого заступника, погодженого з прокурором, отримувати відбанків, депозитарних, фінансових та інших установ, підпри-ємствтаорганізаційнезалежновідформивласностіінформа-цію про операції, рахунки, вклади, правочини фізичних таюридичнихосіб,яканеобхіднадлявиконанняобов’язківНа-ціональногобюро.Отриманнявідбанків інформації,якаміс-титьбанківськутаємницю,здійснюєтьсявпорядкутаобсязі,визначених Законом України “Про банки і банківську діяль-ність”зурахуваннямположеньцьогоЗакону,аотриманнявідЦентрального депозитарію цінних паперів, Національногобанку України та депозитарних установ інформації, що міс-титьсяусистемідепозитарногооблікуціннихпаперів,—впо-рядкутаобсязі,встановленихЗакономУкраїни“Продепози-тарнусистемуУкраїни”зурахуваннямположеньцьогоЗако-ну.Суб’єкти,якимадресованозазначенерішення,зобов’язаніневідкладно, але не більш ніж протягом трьох робочих днів,надативідповіднуінформацію.Уразінеможливостіїїнаданняузазначенийстрокзобґрунтованихпричинзазверненнямвід-повідногосуб’єктаНаціональнебюроможепродовжитистрокнаданняінформаціїнастрокнебільшедвохкалендарнихднів;

6)напідставівідповідногорішеннясудунастрокдо10дібопечатуватиархіви,каси,приміщення(завиняткомжилих)чиіншісховища,братиїхпідохорону,атакожвилучатипредметиі документи у порядку, передбаченому Кримінальним проце-суальнимкодексомУкраїни;

7)залучатинадобровільнійоснові,утомучислінадоговір-них засадах кваліфікованих спеціалістів та експертів, у тому


177

числііноземців,збудь-якихустанов,організацій,контрольнихі фінансових органів для забезпечення виконання повнова-женьНаціональногобюро;

8)записьмовимрішеннямДиректораНаціональногобюроабо його заступника, погодженим із прокурором, створюватиспільні слідчі групи, що включають оперативних та слідчихпрацівників224;

9)запред’явленняслужбовогопосвідченнявходитибезпе-решкоднододержавнихорганів,органівмісцевогосамовряду-вання та зони митного контролю, а за письмовим розпоря-дженням Директора Національного бюро або його заступни-ка—безперешкоднопроходитидовійськовихчастинтауста-нов,пунктівпропускучерездержавнийкордонУкраїни;

10) використовувати з наступним відшкодуванням завда-них збитків транспортні засоби, які належать фізичним таюридичним особам (крім транспортних засобів дипломатич-них,консульськихтаіншихпредставництвіноземнихдержавіорганізацій,транспортнихзасобівспеціальногопризначення),дляпроїздудомісцяподії,припиненнякримінальногоправо-порушення, переслідування та затримання осіб, які підозрю-ютьсяуїхвчиненні,доставленнядозакладівохорониздоров’яосіб,щопотребуютьекстреноїмедичноїдопомоги;

11)надсилатидержавниморганам,органаммісцевогосамо-врядуванняобов’язковідорозглядупропозиціїтарекоменда-ціїщодоусуненняпричиніумов,якісприяютьвчиненнюкри-мінальних правопорушень, віднесених до підслідності Націо-нальногобюро,атакожотримувативідцихорганівпротягом30днівінформаціюпророзглядтакихпропозиційтарекомен-дацій;

12) здійснювати співробітництво з фізичними особами, утомучислінадоговірнихзасадах,дотримуючисьумовдобро-вільностітаконфіденційностіцихвідносин,матеріальноімо-ральнозаохочуватиосіб,якінадаютьдопомогувпопереджен-


178

ні, виявленні, припиненні і розслідуванні кримінальних пра-вопорушень;

13) за наявності підстав, передбачених законом, подаватидосудупозовипровизнаннянедійснимиугодупорядку,вста-новленомузаконодавствомУкраїни225;

14) у цілях оперативно-розшукової та слідчої діяльностістворюватиінформаційнісистемитавестиоперативнийобліквобсязііпорядку,передбаченихзаконодавством;

15)зберігати,носититазастосовувативогнепальнузброюіспеціальні засоби, а також застосовувати заходи фізичноговпливунапідставахівпорядку,передбаченихЗакономУкраї-ни“ПроНаціональнуполіцію”;

16) видавати в разі наявності небезпеки для життя іздоров’я особам, взятим під захист, відповідно до законодав-ствазброю,спеціальнізасобиіндивідуальногозахистутаспо-віщенняпронебезпеку;

17)здійснюватиправовеспівробітництвоізкомпетентнимиорганами іноземних держав, міжнародними організаціями зпитань проведення оперативно-розшукової діяльності, досу-дового розслідування на підставі законів та міжнародних до-говорівУкраїни;

18)одержуватиувиглядідовідкивідорганівпрокуратуриУкраїни та Міністерства юстиції України у триденний строкматеріали, отримані (надані) у рамках надання міжнародноїправовоїдопомоги,якістосуютьсяфінансових ікорупційнихкримінальнихправопорушень;

19) виступати як представник інтересів держави під часрозгляду у закордонних юрисдикційних органах справ пророзшук,арешт,конфіскаціютаповерненнявУкраїнувідповід-ногомайна,захистправтаінтересівдержавизпитань,якісто-суються виконання обов’язків Національного бюро, а такожзалучати з цією метою юридичних радників, зокрема інозем-них;


179

20)порушуватипитаннящодостворенняспеціальнихумов(у тому числі щодо засекречування перебування, здійсненнязаходівбезпеки,поміщеннявокремомуприміщенні)в ізоля-торахтимчасовоготриманнятаустановахпопередньогоув’яз-неннядляосіб,якіспівпрацюютьізНаціональнимбюро226.

ДетективиНАБУзметоюпопередження,виявлення,при-пинення та розкриття кримінальних правопорушень, які від-несеніст.216КПКУкраїнидойогопідслідності,зарішеннямДиректорацьогобюротазапогодженнямізпрокуроромСпе-ціалізованоїантикорупційноїпрокуратуриможутьтакожроз-слідувати кримінальні правопорушення, які віднесені до під-слідностііншихорганів.

До особливостей (специфіки) цієї підслідності доцільновідносититакімоменти.По-перше,можливістьвокремихви-падках розслідувати кримінальні правопорушення, які відне-сені до підслідності слідчих інших органів, зокрема, якщо цепов’язанозпопередженням,виявленням,припиненнямтароз-криттям зазначених вище кримінальних правопорушень. По-друге,зазначенепроцесуальнерішенняприймаєтьсядиректо-ромНАБУтазапогодженнямізпрокуроромСпеціалізованоїантикорупційної прокуратури, водночас за загальним прави-лом (ст. 36, 216, 218 КПК України), питання підслідностікримінальних проваджень прокурор вирішує самостійно.По-третє, персональна підслідність злочинів, передбаченихст. 354, 364–370 Кримінального кодексу України, які буливчинені службовою особою НАБУ (крім Директора НАБУ,йогопершогозаступникатазаступника),детективампідрозді-лувнутрішньогоконтролюНАБУ.Тобтозметоюпопереджен-ня, виявлення та розслідування правопорушень у діяльностіпрацівниківНАБУускладійогоцентральногоуправліннядієпідрозділ внутрішнього контролю, який вправі здійснюватиоперативно-розшуковізаходитадосудоверозслідуваннязме-тоюпопередження,виявлення,припиненнятарозкриттякри-


180

мінальних правопорушень у діяльності працівників НАБУ(ст.27Закону)227.

Слід зазначити, що у діяльності НАБУ є певні ризики. Єсумніви щодо автономності, самостійності, незалежності На-ціональногоантикорупційногобюроУкраїни.Зокрема,відпо-відно до ст. 6 Закону України “Про Національне антикоруп-ційне бюро України” керівництво діяльністю Національногоантикорупційного бюро здійснює його Директор, який при-значається на посаду за згодою Верховної Ради України тазвільняєтьсязпосадиПрезидентомУкраїнивпорядку,визна-ченомуцимЗаконом.ВерховнаРадаУкраїнизанаявностіпід-став,запропозицієюнеменшякоднієїтретининароднихде-путатів України від конституційного складу Верховної РадиУкраїни може висловити недовіру Директору Національногобюро,щомаєнаслідкомйоговідставкузпосади228.Крімтого,згідно зі ст. 7 Закону України “Про Національне антикоруп-ційнебюроУкраїни”кандидатинапосадуДиректорабюрови-значаютьсякомісієюзпроведенняконкурсуназайняттяпоса-ди.ДоскладуКонкурсноїкомісіївходять:1)триособи,якихвизначаєПрезидентУкраїни;2)триособи,якихвизначаєКа-бінетМіністрівУкраїни;3)триособи,якихвизначаєВерховнаРада України229. Таким чином, процедура призначення тазвільнення з посади Директора цього державного правоохо-ронногоорганузалежитьяквідПрезидентаУкраїни,КабінетуМіністрів України, так і від Верховної Ради України, що напрактиці може призвести до “політичного імунітету” вищихпосадовихосіб,уповноваженихнавиконанняфункційдержа-виабомісцевогосамоврядуваннявідїхпереслідуваннязавчи-нення ними корупційних правопорушень. Також дане бюро

227Сисоєнко Г. І., Самодін А. В. Підрозділи Національного антикорупцій-ногобюроУкраїниякоргандосудовогорозслідування.Часопис Академії адвокатури України.2015.Т.8.№2(27).С.123.

228ЗаконУкраїни“ПроНаціональнеантикорупційнебюроУкраїни”.URL:http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698-18(датазвернення11.12.2018).

229Тамсамо.

181

будепідзвітниміпідконтрольнимзазначенимсуб’єктамзако-нодавчої ініціативи, що створює додаткові ризики для об’єк-тивного досудового розслідування корупційних правопору-шень230.

Крімтого,взаконодавчомунормативно-правовомуактіневизначено чітких кваліфікаційних вимог до працівників На-ціональногоантикорупційногобюроУкраїни.Зокрема,закрі-плено тільки загальну декларативну правову норму, що наслужбу до Національного бюро приймаються на конкурсній,добровільній, контрактній основі громадяни України, якіспроможні за своїми особистими, діловими та моральнимиякостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станомздоров’яефективновиконувативідповідніслужбовіобов’язки.Кваліфікаційні вимоги до професійної придатності визнача-ються Директором Національного бюро231. Зазначеним зако-нодавчимвимогамдокваліфікаціїпрацівникаНаціональногоантикорупційного бюро України відповідає значна кількістьгромадян нашої держави, що є потенційним ризиком щодоефективності роботи таких працівників у сфері протидії ко-рупції.ОднакдлязайняттяпосадиДиректораНаціональногоантикорупційногобюроУкраїнизаконодавецьвсежтакиви-значивконкретнікваліфікаційнівимогидотакоїособи.Крімтого,відповіднодочастинип’ятоїстаттіп’ятоїЗаконуУкраїни“Про Національне антикорупційне бюро України” граничначисельністьцентральноготатериторіальнихуправліньНаціо-нальногобюростановитьлише700осіб,утомучислінебіль-ше 200 осіб начальницького складу. Така незначна кількістьпрацівниківцьогодержавногоправоохоронногоорганунаврядчиуможливитьшвидко,об’єктивно,ефективнозапобігати,ви-являти, припиняти корупційні правопорушення вищих поса-

230ЮрченкоО.М.НаціональнеантикорупційнебюроУкраїни:перспективидіяльності. Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика).2014.№2(33).С.71.

231ЗаконУкраїни“ПроНаціональнеантикорупційнебюроУкраїни”.URL:http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698-18(датазвернення11.12.2018).

182

довихосіборганівдержавноївладитаорганівмісцевогосамо-врядування232.

Наступною проблемою є побоювання з приводу якісногоскладу Національного бюро. Насамперед це стосується зако-нодавчої заборони працювати в Бюро тим особам, які протя-гом 5 років до набрання чинності цим Законом працювали(проходили службу), незалежно від тривалості, у спеціальноуповноваженихпідрозділахізборотьбизкорупцієюворганахпрокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, подат-кової міліції, Служби безпеки України, Військової службиправопорядкууЗбройнихСилахУкраїнитамитнихорганах.

НатомістьпередбаченоможливістьнабиратидоНаціональ-ногобюропрацівників,яківзагалінемаютьстажуроботи.Так,стаття 14 Закону України “Про Національне антикорупційнебюро України” встановлює, що особи, які не мають поперед-нього досвіду роботи в державних органах на посадах,пов’язаних із оперативно-розшуковою діяльністю, проведен-ням досудового розслідування, після проходження конкурсуна обіймання посади слідчого або оперативного працівникапроходять обов’язкове стажування в Національному бюрострокомвідшестимісяцівдоодногороку.ЦеможепризвестидонаборувНаціональнебюронекваліфікованихпрацівників,які, однак, повинні розслідувати кримінальні провадженнянайскладнішої категорії та виявляти корупцію в діях найви-щихпосадовців233.

Самезоглядунаособливукатегоріюкримінальнихправо-порушень,якіпідслідніНаціональномубюро,вважаємо,щовньому повинні працювати винятково досвідчені кадри зі ста-жемроботинеменше5роківібездоганноюділовоюрепутаці-

232ЮрченкоО.М.НаціональнеантикорупційнебюроУкраїни:перспективидіяльності. Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика).2014.№2(33).С.72.

233КоротичІ.І.ОсновнінапрямипідвищенняефективностідіяльностіНа-ціональногоАнтикорупційногоБюроУкраїни.Прикарпатський юридич-ний вісник.2015.№3(9).С.184.

183

єю.Прийняттянароботуосіб,якінемаютьнеобхідногодосві-ду,атойупершеприйнятінароботу,суттєвопозначитьсянаякостірозслідуваннятакихскладнихпроваджень.

Отже, необхідно в статті 10 Закону України “Про Націо-нальнеантикорупційнебюроУкраїни”встановитимінімальнікваліфікаційні вимоги для оперативних працівників Націо-нальногобюро,якібудутьуповноваженимиздійснюватиопе-ративно-розшуковітаслідчідії234.

У чинному законодавстві Україні встановлена співпрацяНаціонального антикорупційного бюро України з іншими ан-тикорупційними органами. Так, Національне антикорупційнебюроУкраїнивзаємодієзНаціональнимбанкомУкраїни,Фон-дом державного майна України, Антимонопольним комітетомУкраїни, Національним агентством з питань запобігання ко-рупції, органами Державної прикордонної служби, органамидержавної податкової і митної служби, центральним органомвиконавчоївлади,щореалізуєдержавнуполітикуусферізапо-бігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержа-нихзлочиннимшляхом,фінансуваннютероризмутафінансу-ванню розповсюдження зброї масового знищення, та іншимидержавними органами. Водночас не визначені механізми таконкретнідіївчастиніспівпраці,щостворюєпроблемивчас-тинізабезпеченняреалізаціїантикорупційнихмеханізмів.

Важливим є те, що в структурі Національного антикоруп-ційногобюроУкраїнипередбаченезапровадженнядіяльностітериторіальнихвідділів,щонадаєможливістьсистемновирі-шувати питання попередження, виявлення, припинення, роз-слідуваннятарозкриттякорупційнихправопорушеньврегіо-нах.Наприклад,наразіствореніідіютьтериторіальніпідрозді-ли,яківжевиявиликорупційнізлочининамісцях.

ЗасловамидиректораНАБУ,найнадійнішимспособомді-статися до корупціонерів на високих посадах є заохочення


184

дрібногочиновника,якийпідписавдокумент,доспівробітни-цтва з органами слідства. Однак в Україні інститут угод проспівробітництво зі слідством стосовно корупційних злочинівнепрацює,оскількизаконодавствозабороняєдаватиумовнийтермін за тяжкі корупційні злочини, навіть якщо особа будеспівпрацювати зі слідством. Відтак ця проблема потребує за-конодавчоговрегулювання.Цепідтверджуєйефективнийдо-свідіснуванняінститутувикривачівуГрузії235.

Також пропонується передбачити можливість за наявностіпідстав застосовувати безальтернативне тримання підозрюва-них під вартою на час розслідування кримінальних прова-джень, хоча б на кілька місяців. Це потрібно для того, щобуспішно завершити розслідування і скерувати кримінальнепровадженнядосуду,аджечерезнедосконалістьКримінально-гопроцесуальногокодексуУкраїнивчастинізвільненняпідо-зрюваних під заставу НАБУ стикається з проблемами, якіускладнюютьпроцесрозслідування.Нерідкоскладаєтьсяситу-ація,количиновникотримуєхабар,йогозатримують,відсторо-нюютьвідпосади.Післяцього,відповіднодовимогзаконодав-ства,судобираєйомузаставу.Звичайно,чиновник,якийберетакі хабарі, має можливість цю заставу внести й, незважаючинате,щоєвідстороненнявідпосади,виходитьнароботу236.

Аналізуючи оптимізаційні механізми публічної звітностіорганівдержавноївлади,особливуувагувартоприділитипро-довженню щорічних публічних звітів перед громадськістю.Щодоцьоговажливарольналежитьформуваннюпоказниківтаіндикаторівїхпроведення,щовтакийспосібзасвідчувалобпрозорість і підзвітність державної влади інститутам грома-дянськогосуспільства237,усвоючергу,формувалобвідповід-

235http://www.nabu.gov.ua/novyny/sytnyk-instytut-vykryvachiv-dopomozhe-rozkryvaty-korupciyni-shemy(датазвернення01.01.2019).


237ШматкоН.А.Феноменпубличнойполитики.Социолог. исслед.2001.№17.

185

нугромадськудумку,яказавждиєважливимзасобоманалізуйоцінюванняефективностідержавногоуправління.

Багатогранну аналітичну й оцінну роботу стосовно діяль-ності НАБУ здатні здійснювати засоби масової інформації(телебачення, радіо, преса). Важлива об’єктивність (незалеж-ність)їхньогопогляду,позиції,аналізуйоцінювання.Налаго-дженнядієвоївзаємодіїміжНАБУ,громадськістютазасобамимасової інформації є важливою складовою розвитку засадздійсненнясуспільногодіалогу,забезпеченняучастігромадянвобговореннійвиробленнідержавноїполітики,гарантуванняїхніх прав на отримання та доступ до інформації в контекстіпротидіїкорупції,розвиткугромадянськогосуспільстваізміц-неннядемократіївУкраїні238.

У таких складних умовах роль засобів масової інформаціїполягаєвтому,щобсвоєюдіяльністювонисприялистворен-нюсприятливихобставиндляборотьбизкорупцією,знайоми-лиширокіколанаселеннязрізнимисправами,особами,кон-цепціямиподальшогорозвитку.Однобічнаорієнтаціязасобівмасовоїінформаціїнаоднуяку-небудьполітичнупозиціюне-сумісназпроцесомдемократизаціїУкраїни.Інформаційнаді-яльність засобів масової інформації покликана сприяти дер-жавнійстабілізації,соціальноефективнійорганізаціїсуспіль-ства.

Важливемісцесередканаліваналізуйоцінюваннядержав-ногоуправлінняналежитьзверненнямгромадян.Структураізміст,предметіадресністьзверненьдужеточновідображаютьжиття людей. Якщо кожне звернення несе інформацію проконкретнийінтерес,порушенняправ,факт,подію,тосистемазвернень дає картину глибоких взаємозв’язків і процесів, ви-являє механізми та їх відтворення. Робота зі зверненнямигромадян — найважливіша складова діяльності НАБУ. Відправильногофункціонуванняадміністративно-правовихмеха-


186

нізмівреалізаціїйзахиступравгромадян,відчіткогойефек-тивного реагування влади на звернення громадян залежитьефективністьіспроможністьдержавизагалом239.

Слідзазначити,щоНАБУвідрізняєтьсявідНАЗКтим,щоголовноюфункцієюНАБУєзбираннядоказівпричетностідокорупційнихкримінальнихправопорушеньвисокопосадовців,аНАЗКвиконуєпревентивнурольщододержавнихслужбов-цівтаосіб,уповноваженихнавиконанняфункційдержавиабомісцевогосамоврядування.

Отже, створення антикорупційної структури загальнодер-жавногомасштабунематимежодногошансунауспіх,якщонебудуть ретельно опрацьовані організаційно-правові основи їїфункціонування.СтворенняНАБУмаєстатиоднієюзіскла-довихчітковизначеноїдержавноїполітикиусферіборотьбизкорупцією.

3.4. Інші антикорупційні інституції в Україні: становлення

ВідповіднодоЗаконуУкраїни“Пропрокуратуру”240доси-стемипрокуратуриУкраїнивходить,зокрема,Спеціалізованаантикорупційнапрокуратура.

На Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру поклада-ютьсятакіфункції:

1)здійсненнянаглядузадодержаннямзаконівпідчаспро-ведення оперативно-розшукової діяльності, досудового роз-слідуванняНаціональнимантикорупційнимбюроУкраїни;

2) підтримання державного обвинувачення у відповіднихпровадженнях;


240Закон України про прокуратуру. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18?find=1&text=%E0%ED%F2%E8%EA%EE%F0#w11 (датазвернення07.09.2018).

187

3) представництво інтересів громадянина або держави всудіувипадках,передбаченихцимЗакономіпов’язанихізко-рупційними або пов’язаними з корупцією правопорушення-ми241.

До повноважень антикорупційних прокурорів відноситьсятакожнаданнядозволунапочатокрозслідуваннядетективамиНАБУтарішенняпропередачурозслідуваноїсправидосуду.

Такимчином,унормативно-правовихдокументахпередба-ченатіснаспівпрацяСпеціалізованоїантикорупційноїпроку-ратуризНаціональнимантикорупційнимбюроУкраїни.

РозглянемоособливостікомпетенціїСАПбільшдетально.Так, на неї покладається організація і процесуальне керівни-цтводосудовимрозслідуванням,вирішеннявідповіднодоза-кону інших питань під час кримінального провадження, на-глядзанегласнимитаіншимислідчимиірозшуковимидіямиНАБУвідповіднодопідслідностіостаннього.Такудіяльністьу науковій юридичній літературі обґрунтовано відносять доспеціалізованого процесуального керівництва, покликаногогарантувати забезпечення законності реалізації усіх аспектівкримінальнихпроцесуальнихвідносин,щовиникаютьпідчасдосудового розслідування кримінальних проваджень щодоокремихкатегорійзлочинів.ПідслідністьНАБУ,щостановитьпредметну сферу процесуального керівництва САП, визначе-науч.5ст.216КримінальногопроцесуальногокодексуУкраї-ни.ВодночасА.СавченкотаО.Клименкослушнозвертаютьувагунате,щоперелікбезпосередньопідсліднихдетективамНАБУ кримінальних правопорушень не збігається із перелі-комкорупційнихзлочинів,проякійдетьсяупримітцідост.45КримінальногокодексуУкраїни,щостановитьпевнупарадок-сальну ситуацію242. Тому підслідність НАБУ, а разом із тим

241Закон України “Про прокуратуру”. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18?find=1&text=%E0%ED%F2%E8%EA%EE%F0#w11 (датазвернення07.09.2018).

242КримінальнийкодексУкраїни:ЗаконУкраїни.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14(датазвернення11.01.2019).

188

сфера процесуального керівництва САП, мають бути законо-давчорозширені.

ЛогічнимпродовженнямздійсненняпрокурорамиСАПпро-цесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке про-водитьсядетективамиНАБУ,єпідтриманняпублічногообви-нувачення у відповідних провадженнях. Таким чином, лишепрокурорицієїпрокуратуриможутьпідтримуватипублічнеоб-винувачення у кримінальних провадженнях, розслідуванихНАБУ.Іншоюособливістюцієїдіяльностієте,щовперспекти-вівонамаєздійснюватисяуВАС.Отже,прокурориСАПвисту-паютьз’єднуючоюланкоюміжіншимиспеціальноуповноваже-нимиусферіпротидіїкорупціїсуб’єктами—НАБУіВАС.Безїхньої участі відповідне кримінальне провадження не можебути закінчене НАБУ і розглянуте ВАС. Своєю чергою, цестворюєпотенційнузагрозублокуванняроботиобохцихорга-нів внаслідок невиконання або неналежного виконанняобов’язківпрокурорамиСАП.ЦепідкреслюєважливістьСАПумеханізміпротидіїкорупціїтазумовлюєнеобхідністьпошукудодатковихгарантійзабезпеченняефективностіїїдіяльності243.

Серед напрямів діяльності САП передбачено також пред-ставництвоінтересівдержавивсудіувипадках,передбаченихЗаконом і пов’язаних із корупційними або пов’язаними з ко-рупцієюправопорушеннями.Порівняноіззагальнимипідста-вами представництва, визначеними у ст. 23 Закону, межі цієїфункції САП визначає зв’язок підстав представництва із ко-рупційнимиабопов’язанимизкорупцієюправопорушеннями,визначенняякихміститьсяуЗаконіУкраїни“Прозапобіганнякорупції”, а конкретний перелік — у примітці до ст. 45 ККУкраїни(щодокорупційнихзлочинів)тауглаві13-АКодексуУкраїни про адміністративні правопорушення (щодо адміні-стративнихправопорушень)244.

243ЛапкінА.Спеціалізованаантикорупційнапрокуратура:проблемиоргані-заціїтадіяльності.Право України.2017.№1.С.67.

244Положення про Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру Генераль-ної прокуратури України, затверджене наказом Генеральної прокура-

189

Отже, здійснення САП представництва виходить за межікримінальних проваджень щодо корупційних злочинів, проякійшлосявище,аотже, ісферикомпетенціїНАБУта,ймо-вірно,ВАС.М.РуденкотаО.Мельниквідносятьдоцієїсферипозовипрокурорапровідшкодуванняшкоди,завданоїдержавівнаслідок корупційних правопорушень, скасування незакон-нихактівтаправочинів(статті66–68ЗаконуУкраїни“Проза-побігання корупції”), визнання необґрунтованими активів таїх витребування (ст. 233 і ЦПК України)245. Крім того, обме-женийперелікпідставпредставництва,наведенийуст.23За-кону та складнощі у порядку їх реалізації, ставлять ефектив-ність реалізації діяльності під сумнів. Можна вважати, що уреалізації цієї функції САП конкуруватиме з НАЗК, середправ якого п. 10 ст. 12 Закону України “Про запобігання ко-рупції” визначено звернення до суду із позовами (заявами)щодо низки питань. Водночас ч. 3 ст. 23 Закону допускаєздійсненняпрокуроромпредставництвавсудізаконних інте-ресівдержави,якщозахистцихінтересівнездійснюєабоне-належним чином здійснює суб’єкт владних повноважень, докомпетенціїякоговіднесенівідповідніповноваження,атакожуразівідсутностітакогооргану.Такимчином,значнучастинусвоїхповноваженьумежахрозглядуваногонапрямудіяльнос-тіСАПзможереалізуватилишезаумови,щоНАЗКнездій-снює або неналежним чином здійснює свої повноваження,обґрунтувавшицеякпідставупредставництвавсуді,щоство-рює потенційний конфлікт між цими суб’єктами протидіїкорупції246.

тури України від 12 квітня 2016 р. № 149. URL: www.gp.gov.ua/ua/file_downloader.html?_m...(датазвернення04.02.2019).

245РуденкоМ.В.,МельникО.В.Новідержавніорганиусферізапобіганнякорупції:спробианалізуфункціональногопризначеннятавзаємозв’язків.Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Се-рія“Право”.2015.Вип.20.С.189–193.

246СавченкоА.,КлименкоО.Питаннянаціональноїмоделіспеціальнихан-тикорупційнихорганів.Науковий часопис Національної академії прокура-тури України.2015.№4.С.136–146.

190

Отже,повноваженняНАЗКіСАПщодозверненнядосудуз відповідними позовами мають бути чітко розмежовані. Та-кимчином,реалізаціюСАПфункціїпредставництваінтересівдержавидоцільнообмежитизаявленнямцивільнихпозовіввінтересах держави в межах кримінальних проваджень щодокорупційнихзлочинів,скерованихпрокурорамиСАПдосуду.РазомізтимСАПповинназалишатисяорганом,щодоповнюєі певним чином “страхує” НАЗК та інших уповноваженихсуб’єктіввладнихповноваженьурозглядуванійсфері,тобтоуразінездійсненняабоненалежногоздійсненнянимиповнова-женьсамеСАПповинназаявлятипозовивінтересахдержавизвідповіднихпитань247.

У підсумку необхідно констатувати, що САП є важливимсуб’єктом у механізмі реалізації державної антикорупційноїполітикивчастинірозслідуваннякорупційнихкримінальнихправопорушень,притягненнядокримінальноївідповідальнос-тівиннихуїхвчиненніосібівідшкодуваннязаподіяноїдержа-ві їх вчиненням шкоди. Вона покликана виконувати функціїпрокуратури відносно НАБУ як органу досудового розсліду-ванняйоперативно-розшуковоїдіяльностітасприятиВАСурозгляді й вирішенні справ про корупційні правопорушення.ОрганізаціятадіяльністьСАПуціломувідповідаєміжнарод-ним стандартам та кращому іноземному досвіду формуванняантикорупційних інституцій, проте деякі законодавчі недолі-кищодовизначенняїїстатусустворюютьзагрозупорушення,з одного боку, засади єдності системи прокуратури з бокуСАП,аздругого–незалежностіСАПзбокуНАБУ.

НадумкуО.Мусієнко,доЗаконуУкраїни“Пропрокурату-ру”необхідновнестиряддоповненьщодовимогдопрацівни-ків САП з огляду на специфіку їх діяльності. На сьогоднівизначенолишеп’ятирічнийтермінроботиворганахпрокура-

247РуденкоМ.В.,МельникО.В.Новідержавніорганиусферізапобіганнякорупції:спробианалізуфункціональногопризначеннятавзаємозв’язків.Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Се-рія“Право”.2015.Вип.20.С.189–193.

191

тури.Важливимєвиділенняособливогокритерію—доброчес-ності.Ценасамперед:

• бездоганнапрофесійнарепутація;працівникспеціалізо-ваноїантикорупційноїпрокуратуринемаєбутипричет-нимдобудь-якихкорупційнихчинезаконнихсхем,матибізнес,родиннічиіншізв’язкизвладою;

• відповідністьрівняжиттяофіційнимдоходамкандидатаі його родини; має проводитися ретельна перевірка до-стовірностіподанихелектроннихдекларацій248.

ЗакономУкраїни“ПроДержавнебюророзслідувань”249за-проваджена діяльність Державного бюро розслідувань, яке єцентральним органом виконавчої влади, що здійснює право-охоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припи-нення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених дойогокомпетенції.

Державне бюро розслідувань вирішує завдання із запобі-гання,виявлення,припинення,розкриттяірозслідування:

• злочинів, вчинених службовими особами, які займаютьособливовідповідальнестановищевідповіднодочастинипер-шоїстатті9ЗаконуУкраїни“Продержавнуслужбу”,особами,посадиякихвіднесенодопершої–третьоїкатегорійпосаддер-жавноїслужби,суддямитапрацівникамиправоохороннихор-ганів,крімвипадків,колицізлочинивіднесенодопідслідностідетективівНаціональногоантикорупційногобюроУкраїни;

•злочинів,вчиненихслужбовимиособамиНаціональногоантикорупційного бюро України, заступником Генеральногопрокурора — керівником Спеціалізованої антикорупційноїпрокуратури або іншими прокурорами Спеціалізованої анти-корупційної прокуратури, крім випадків, коли досудове роз-слідуванняцихзлочиніввіднесенодопідслідностідетективів

248МусієнкоО.П.Органи,щоздійснюютьадміністративнізаходизапобіган-нятапротидіїкорупціїзановимантикорупційнимзаконодавствомУкраї-ни.Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції.2016.№2.С.107.

249ЗаконУкраїнипроДержавнебюророзслідувань.URL:http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-19(датазвернення07.09.2018).

192

підрозділувнутрішньогоконтролюНаціональногоантикоруп-ційногобюроУкраїни;

• злочинів проти встановленого порядку несення військо-вої служби (військових злочинів), крім злочинів, передбаче-нихстаттею422КримінальногокодексуУкраїни250.

НезважаючинапозитивнезначеннястворенняДержавногобюророзслідуваньдляефективногоздійсненняборотьбизко-рупцією, високопосадовці, а також науковці, вважають, щоможливі прояви політичної заангажованості цієї антикоруп-ційної інституції. Визначення ДБР як центрального органувиконавчої влади містить ризики порушення незалежностіДБР:якщоДБРперебуватимепідполітичнимвпливом,тови-никаєреальнаймовірністьрозправзполітичнимиопонентамичинноївладитаблокуванняНАБУтаСАП251.

Крімтого,аналізуючизаконодавчорегламентованізавдан-няДБР,НАБУтаСАП,слідзауважити,щоіснуєдублюваннядеяких функцій, які виконують працівники ДБР, функціями,проваджуванимиіншимиправоохороннимиорганами,покли-каними здійснювати боротьбу з корупцією, у тому числіНАБУ та САП. Таким чином, можуть виникати конфліктиміж ДБР та НАБУ щодо обрання підслідності, міжвідомчіконфліктні ситуації між Генеральною прокуратурою, Служ-боюбезпекиУкраїни,САПтаНАБУзприводу“перетинання”повноважень.

Крім того, прийнято Закон України “Про Вищий антико-рупційний суд України”, який передбачає запровадження ді-яльності Вищого антикорупційного суду України. ЗавданнямВищого антикорупційного суду є здійснення правосуддя від-повіднодовизначенихзакономзасадтапроцедурсудочинстваз метою захисту особи, суспільства та держави від корупцій-


251Михайленко О. М. Стан та особливості організаційно-правової інфра-структури запобігання корупції в Україні. Наука і правоохорона. 2017.№1(35).С.113.

193

нихіпов’язанихізнимизлочинівтасудовогоконтролюзадо-судовим розслідуванням цих злочинів, дотриманням прав,свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні252. Насьогодні тільки планується запровадження діяльності цьогооргану державної влади. Виникають проблеми у відсутностівідповіднихфахівцівуційгалузі,відсутностідосвідуформу-ваннясаметакогосуду,відсутностісистемногобаченняробо-тиВищогоантикорупційногосуду.

“Антикорупційнийсуд”уміжнароднихнауковихдокумен-тахрозглядаєтьсяяксуд,якийістотноспеціалізується(хочаінеобов’язкововиключно)усправахпрокорупцію253.

Антикорупційнісудинасьогодністворенівтакихкраїнах,як:Афганістан,Бангладеш,Болгарія,Камерун,Хорватія,Індо-незія,Кенія,Малайзія,Непал,Пакистан,Палестина,Філіппі-ни,Сенегал,Словаччина,Уганда254.

У Болгарії створено розгалужену систему інституцій, якіспеціалізуються на боротьбі з корупцією. Складовою части-ноюзусилькраїнизістримуваннякорупціїтапідвищеннярів-ня громадської довіри до державних органів було створеноспеціалізованийсуд,якийрозглядаєзлочини,скоєніорганізо-ваними злочинними угрупованнями, в тому числі злочини,пов’язанізкорупцією.УБолгаріїантикорупційнийсудєуні-версальнимпаралельнимсудом,оскількисистемаантикоруп-ційнихсудіввключаєяксудпершоїінстанції—Спеціалізова-нийкримінальнийсуд,такіапеляційнийсуд—Апеляційний

252ЗаконУкраїнипровищийантикорупційнийсуд.URL:http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2447-19(датазвернення01.07.2018).

253ЄвсєєвО.Антикорупційнісуди:світовийдосвід.Новое время.URL:http://nv.ua/ukr/opinion/evseev_o/antikoruptsijni-sudi-svitovij-dosvid614776.html(датазвернення06.02.2019).

254СтвореннятадіяльністьантикорупційнихсудівуБолгарії,СловаччинітаХорватії.ІнформаційнадовідкапідготовленаЄвропейськимінформацій-но-дослідницьким центром на запит народного депутата України. URL:http://euinfocenter.rada.gov.ua/uploads/documents/29287.pdf (дата звер-нення06.02.2019).

194

спеціалізованийкримінальнийсуд.Вякостікасаційноїінстан-ціївиступаєВерховнийкасаційнийсуд255.

У 2003 році у Словаччині було створено Спеціалізованийсуд(пізнішеперейменованийнаСпеціалізованийкриміналь-нийсуд)длярозглядусправпрокорупційнізлочинитаорга-нізовану злочинність, який розпочав свою діяльність у 2005році.Судбувстворенийувідповідьнавпливнасудипершоїінстанціїкримінальнихмережтамісцевихеліт256.

Відповіднодост.14Кримінальногопроцесуальногокодек-су Словаччини юрисдикція Спеціалізованого кримінальногосудурозповсюджуєтьсяна:

• вбивства;• вчиненнятискутаздійсненнявпливунарішенняусфері

державного забезпечення та державних закупівель від-повіднодост.266(3)Кримінальногокодексу;

• підроблення та контрафактне виробництво грошей таціннихпаперіввідповіднодост.270(4)Кримінальногокодексу;

• зловживання посадовим становищем відповідно допунктів3і4ст.326Кримінальногокодексу;

• отриманняхабаравідповіднодост.328–331Криміналь-ногокодексу;

• хабарництво відповідно до ст. 332–335 Кримінальногокодексу;

• непрямукорупціювідповіднодост.336Кримінальногокодексу;

• хабарництво на виборах відповідно до ст. 336а Кримі-нальногокодексу;

• створення,організаціютадопомогузлочиннійаботеро-ристичнійгрупі;

255Bulgaria Anti Corruption Institutional Framework. URL: https://www.lex.bg/laws/ldoc/2135512224(датазвернення06.02.2019).

256Stephenson M. Specialised anti-corruption courts: Slovakia. URL: http://www.u4.no/publications/specialised-anti-corruption-courts-slovakia/(датазвернення06.02.2019).

195

• особливо тяжкі злочини, вчинені злочинною або теро-ристичноюгрупою;

• злочини проти власності відповідно до розділу 4 спеці-альної частини Кримінального кодексу або економічнізлочини відповідно до розділу 5 спеціальної частиниКримінального кодексу в особливо великих розмірах(щоу25разівперевищуєнезначнушкоду—266євро);

• завдання шкоди економічним інтересам ЄвропейськогоСоюзу257.

ПроцедурапризначенняабозвільненнясуддівСпеціалізо-ваного кримінального суду є звичайною процедурою, що за-стосовуєтьсядосуддівзвичайнихсудів.Кандидатинапосадусуддіскладаютьіспиттаподаютьсвоїкандидатуринарозглядкомітету,призначеногоРадоюсуддів(органу,доскладуякоговходять9суддівта9членів,обранихіншимигілкамивлади).Комітетобираєкандидатуру,якуРадасуддівможезатвердитиабовідхилитизсамогопочаткупризначеннясуддів258.

УХорватіїосновоюсистемипротидіїкорупціїу2009роцібуло створено Судові відділи з питань провадження у кри-мінальних справах (Ured za suzbijanje korupcije i organizira-nog kriminaliteta, USKOK), віднесених до компетенціїУСКОК259.

Відповіднодост.32Закону“Пропротидіюкорупціїтаор-ганізованійзлочинності”Судовівідділизпитаньпровадженняу кримінальних справах, віднесених до компетенції УСКОК,створені в окружних та муніципальних судах Осієку, Рієки,СплітутаЗагребу.Суддівідділівпризначаютьсяголовоюсуду

257Zákonč.301/2005Z.z.Trestnýporiadok.URL:http://www.zakonypreludi.sk/zz/2005-301(датазвернення06.02.2019).

258Stephenson M. Specialised anti-corruption courts: Slovakia. URL: http://www.u4.no/publications/specialised-anti-corruption-courts-slovakia/(датазвернення06.02.2019).

259Zakon o Uredu za suzbijanje korupcije i organiziranog kriminaliteta. URL:https://www.zakon.hr/z/166/Zakon-o-Uredu-za-suzbijanje-korupcije-i-organiziranog-kriminaliteta(датазвернення06.02.2019).

196

нащорічнійосновіпіслявинесеннявідповідногорішенняра-доюсуду260.

Таксамо,яківСловаччині,уХорватіїспеціалізованийан-тикорупційний суд має первісну юрисдикцію над справамипрокорупцію,аапеляційніскаргирозглядаютьсяуверховно-мусуді261.

ВідповіднодоЗаконуУкраїни“ПроВищийантикорупцій-нийсуд”напосадусуддіВищогоантикорупційногосудугро-мадянинУкраїниможебутипризначений,якщовінвідповідаєвимогамдокандидатівнапосадусудді,передбаченимЗакономУкраїни “Про судоустрій і статус суддів”, а також володієзнаннями та практичними навичками, необхідними для здій-сненнясудочинстваусправах,пов’язанихзкорупцією,тавід-повідаєоднійізтакихвимог:

1)маєстажроботинапосадісуддінеменшеп’ятироків;2)маєнауковийступіньусферіправатастажнауковоїро-

ботиусферіправащонайменшесімроків;3)маєдосвідпрофесійноїдіяльностіадвоката,утомучислі

щодо здійснення представництва в суді та/або захисту відкримінальногообвинуваченнящонайменшесімроків;

4)маєсукупнийстаж(досвід)зазначеноїупунктах1–3цієїчастинироботи(професійноїдіяльності)щонайменшесімро-ків262.

260Zakon o Uredu za suzbijanje korupcije i organiziranog kriminaliteta. URL:https://www.zakon.hr/z/166/Zakon-o-Uredu-za-suzbijanje-korupcije-i-organiziranog-kriminaliteta(датазвернення06.02.2019).

261Євсєєв О. Антикорупційні суди: світовий досвід. Новое время. URL:http://nv.ua/ukr/opinion/evseev_o/antikoruptsijni-sudi-svitovij-dosvid614776.html. (датазвернення06.02.2019);ПрокопівБогдан.Спе-цифіка функціонування Вищого антикорупційного суду в Україні:міжнародний досвід та українські реалії. Актуальні проблеми право- знавства. 2018. Вип. 3 (15). С. 103–107. URL: http://appj.tneu.edu.ua/index.php/appj/article/viewFile/313/309 (дата звернення06.02.2019).

262Закон України про Вищий антикорупційний суд. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2447-19(датазвернення06.02.2019).

197

ОсновнимиетапамивідборунапосадусуддіВищогоанти-корупційногосудуєтакі:

1) рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів Українипрооголошеннядоборукандидатівнапосадусуддізурахуван-нямпрогнозованоїкількостівакантнихпосадсуддів;

2) розміщення Вищою кваліфікаційною комісією суддівУкраїнинасвоємуофіційномувеб-сайтіоголошенняпропро-веденнядоборукандидатівнапосадусудді;

3)поданняособами,яківиявилинамірстатисуддею,доВи-щої кваліфікаційної комісії суддів України відповідної заявитадокументів;

4) здійснення Вищою кваліфікаційною комісією суддівУкраїниперевіркивідповідностіосіб,якізвернулисяіззаявоюдля участі в доборі, установленим цим Законом вимогам докандидатанапосадусуддінаосновіподанихдокументів;

5)допускВищоюкваліфікаційноюкомісієюсуддівУкраїниосіб,якізарезультатамиперевіркиначасзверненнявідповіда-ють установленим цим Законом вимогам до кандидата напосаду судді, до участі у доборі та складенні відбіркового іс-питу;

6)складенняособою,допущеноюдоучастіудоборі,відбір-ковогоіспиту;

7) встановлення Вищою кваліфікаційною комісією суддівУкраїни результатів відбіркового іспиту та їх оприлюдненнянаофіційномувеб-сайтіВищоїкваліфікаційноїкомісіїсуддівУкраїни;

8) проведення стосовно осіб, які успішно склали відбірко-вийіспит,спеціальноїперевіркивпорядку,визначеномузако-нодавствомпрозапобіганнякорупції;

9)проходженнякандидатами,якіуспішносклаливідбірко-вийіспиттапройшлиспеціальнуперевірку,спеціальноїпідго-товки;отриманнясвідоцтвапропроходженняспеціальноїпід-готовки;

10)складеннякандидатами,якіпройшлиспеціальнупідго-товку,кваліфікаційногоіспитутавстановленняйогорезульта-тів;

198

11) зарахування Вищою кваліфікаційною комісією суддівУкраїникандидатівнапосадусуддізарезультатамикваліфіка-ційногоіспитудорезервуназаміщеннявакантнихпосадсудді,визначення їх рейтингу, оприлюднення списку кандидатів напосадусудді,включенихдорезервутарейтинговогосписку,наофіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддівУкраїни;

12) оголошення Вищою кваліфікаційною комісією суддівУкраїнивідповіднодокількостівакантнихпосадсуддіумісце-вихсудахконкурсуназаміщеннятакихпосад;

13) проведення Вищою кваліфікаційною комісією суддівУкраїни конкурсу на заміщення вакантної посади судді наосновірейтингукандидатів,яківзялиучастьутакомуконкур-сі,тавнесеннярекомендаціїВищійрадіправосуддящодопри-значеннякандидатанапосадусудді;

14)розглядВищоюрадоюправосуддярекомендаціїВищоїкваліфікаційної комісії суддів України та ухвалення рішеннящодокандидатанапосадусудді;

15)виданняуказуПрезидентаУкраїнипропризначеннянапосадусудді—уразівнесенняВищоюрадоюправосуддяпо-данняпропризначеннясуддінапосаду263.

Водночас зазначені процедури не дають можливостіоб’єктивносформуватикорпуспрофесійнихтачеснихсуддів.Нанашудумку,доцільнобулобразомзпроцедурамиоціню-вання запровадити анонімне тестування на психологічні осо-бливостіособистості,чесність,стресостійкість,вмінняприйма-ти рішення та нести за них відповідальність. Разом з тим до-цільно запровадити проходження співбесіди за допомогоюполіграфа.Стосовнополіграфаіснуєбагатонегативнихдумокнауковців, однак, на нашу думку, це дасть можливість об’єк-тивнішеаналізуватипрофесійніталюдськіякостіособистості.

З метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддівУкраїниувстановленнідляцілейкваліфікаційногооцінюван-

263ЗаконУкраїни“Просудоустрійістатуссуддів”.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19(датазвернення06.02.2019).

199

нявідповідностікандидатівнапосадисуддівВищогоантико-рупційного суду критеріям доброчесності (моралі, чесності,непідкупності), а саме щодо законності джерел походженнямайна, відповідності рівня життя кандидата або членів йогосім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життякандидата його статусу, наявності знань та практичних нави-чокдлярозглядусправ,віднесенихдопідсудностіВищогоан-тикорупційногосуду,утворюєтьсяГромадськарадаміжнарод-них експертів. Громадська рада доброчесності, що утворена іздійснюєдіяльністьвідповіднодоЗаконуУкраїни“Просудо-устрійістатуссуддів”,начасдіяльностіГромадськоїрадиміж-народнихекспертівнезалучаєтьсядовстановленнявідповід-ності кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційногосудупередбаченимзакономкритеріямдляцілейкваліфікацій-ногооцінювання264.

Слідзвернутиувагунапрозорістьконкурсівнапосадисуд-дівВищогоантикорупційногосуду.

Так,накожномуетапікваліфікаційногооцінюванняканди-датівнапосадусуддіВищогоантикорупційногосудутапідчасоцінювання результатів такого кваліфікаційного оцінюваннясекретаріатом Вищої кваліфікаційної комісії суддів Українизабезпечується відео- та аудіофіксація і трансляція у режиміреального часу відповідних засідань Вищої кваліфікаційноїкомісіїсуддівУкраїнинаофіційномувеб-сайтіВищоїкваліфі-каційноїкомісіїсуддівУкраїни,аГромадськоїрадиміжнарод-них експертів — на офіційному веб-сайті Державної судовоїадміністраціїУкраїни.ПідчасрозглядуВищоюрадоюправо-суддя питання про внесення Президентові України поданняпропризначеннясуддіВищогоантикорупційногосудутапри-йняття рішення Вищої ради правосуддя щодо кандидата напосаду судді Вищого антикорупційного суду здійснюєтьсявідео- та аудіофіксація і трансляція у режимі реального часувідповідних засідань Вищої ради правосуддя на офіційному


200

веб-сайтіВищоїрадиправосуддя,щозабезпечуєтьсясекрета-ріатомВищоїрадиправосуддя265.

Водночас,нанашудумку,булобдоцільнолишепроводитиВищою кваліфікаційною комісією суддів України співбесіди,тестуванняпрофесійнихзнаньтанавичок,розглядатипитан-нящододоброчесності,моральностікандидатів.Потімформу-вати списки тих кандидатів, які відповідають встановленимвимогамчинногозаконодавстващодопрофесійності,мораль-ності,доброчесності,досвідутакваліфікації.Далізапропону-вати провести вибори суддів до Вищого антикорупційногосудунаселеннямкраїничерезелектроннеголосування.Елек-тронноюідентифікацієюособиможебутиелектроннийпідпис(наприклад, електронний підпис, що використовується дляподання електронної декларації особи, уповноваженої на ви-конанняфункційдержавиабомісцевогосамоврядування).Ценадастьможливістьлюдямобратитихсуддів,якихвонивва-жаютьчесними,неупередженими,професійними.

Крім того, було б доцільно прописати процедуру відкли-кання суддів Антикорупційного суду, якщо така особа скоїлаправопорушення.

Унормування таких процедур потребує внесення змін дочиннихнормативно-правовихдокументівУкраїни.

НаступноюновоствореноюантикорупційноюінституцієюєНаціональнеагентствоУкраїнизпитаньвиявлення,розшукута управління активами, одержаними від корупційних та ін-ших злочинів. Так, Національне агентство України з питаньвиявлення,розшукутауправлінняактивами,одержанимивідкорупційнихтаіншихзлочинів,єцентральниморганомвико-навчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує форму-ваннятареалізаціюдержавноїполітикиусферівиявленнятарозшукуактивів,наякіможебутинакладеноарештукримі-нальному провадженні, та з управління активами, на які на-кладеноарештабоякіконфіскованоукримінальномупрова-


201

дженні266.ЗметоювиявленнятарозшукуактивівНаціональ-не агентство: вживає відповідно до звернень органів, щоздійснюютьдосудоверозслідування,прокуратури,судівзахо-дівдовиявленнятарозшукуактивів,взаємодієзцимиоргана-мизметоюнакладенняарештунатакіактивитаїхконфіска-ції; здійснює міжнародне співробітництво з відповіднимиорганами іноземних держав у частині обміну досвідом та ін-формацією з питань, пов’язаних з виявленням, розшуком тауправлінням активами; забезпечує співробітництво з міжна-родними, міжурядовими організаціями, мережами, діяльністьяких спрямована на забезпечення міжнародного співробітни-цтва у сфері виявлення, розшуку та управління активами, утомучислізКамденськоюміжвідомчоюмережеюзпитаньпо-верненняактивів(САRIN),тапредставляєУкраїнувційорга-нізації267.

Сьогодніорганикраїнсвіту,якіопікуютьсяпитаннямипо-верненнятауправлінняактивами,одержанимивідкорупцій-нихтаіншихзлочинів,співпрацюютьміжсобоюврамкахуні-версальнихтарегіональнихмереж/ініціатив,зокрематаких:

1.Камденськаміжвідомчамережазпитаньповерненняак-тивів(САRIN — Camden Assets Recovery Interagency Network)—неформальнамережа,якавключаєекспертівусферірозшукунезаконнихактивів.

CARINєцентромкращихпрактиквусіхаспектахборотьбиз доходами, отриманими злочинним шляхом, та має на метіпідвищенняефективностізусильдержав-членівуїхнійдіяль-ності, спрямованій на позбавлення злочинців незаконних до-ходів. Водночас статус контактного пункту в цій мережі даєзмогуздійснюватиобмін інформацієюзпитаньвиявленнятарозшукуактивівзконтактнимипунктамизіноземнихкраїн.

266ЗаконУкраїнипроНаціональнеагентствоУкраїнизпитаньвиявлення,розшукутауправлінняактивами,одержанимивідкорупційнихтаіншихзлочинів.URL:http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/772-19(датазвернен-ня07.09.2018).

267Тамсамо.

202

2. Ініціатива з повернення викрадених активів (StAR — Stolen Asset Recovery Initiative)—партнерськаініціативаГрупиСвітовогобанкутаУправлінняОрганізаціїОб’єднанихНаційзнаркотиківізлочинності,якапідтримуєміжнароднізусилля,спрямовані на припинення практики приховування активів,отриманихвідкорупційнихзлочинів.

StARпрацюєзкраїнами,щорозвиваються,тафінансовимицентрамизметоюзапобіганнявідмиваннюдоходів,отриманихвідкорупційнихзлочинів,тасвоєчасногоповерненнявикраде-нихактивів;надаєдопомогукраїнамурозробленнінорматив-но-правової бази, необхідної для повернення активів, та пра-цюєзісвоїмипартнерамивусьомусвітіунапрямірозроблен-ня ефективних інструментів, пов’язаних із запобіганнямрозкраданнюактивів268.

3. Глобальна ініціатива контактних пунктів Інтерполу(Interpol Global Focal Point Initiative) формує платформу дляобміну інформацією в частині розшуку та повернення неза-коннихактивів.

Безпосередньоюстратегічноюметоюцієїініціативиєобмінінформацієющодовиявленнянезаконнихактивівтасприянняїхповерненнюдокраїнпоходження.Статусконтактногопунк-тувційініціативітакождаєзмогуздійснюватибезпосереднійобмін інформацією щодо розшуку та виявлення активів з ін-шимиїїконтактнимипунктами.

4.Регіональнімережіекспертів-практиківусферівиявлен-нятарозшукунезаконнихактивів(зааналогієюзСАRIN),якіпрацюютьнавзаємнійосновінелишеврамкахсвогорегіону,алейзіншимиуніверсальнимимережамизвиявленнятапо-верненняактивівтатретімикраїнамивякостіспостерігачів—міжвідомчімережізповерненняактивів:Азійсько-Тихоокеан-ськогорегіону(Asset Recovery Interagency Network Asia Pacific —

268БуяджиГ.ІсторіяформуваннятапередумовивиникненняНаціональногоагентствазпитаньвиявлення,розшукутауправлінняактивами,одержа-ними від корупційних та інших злочинів. Підприємство, господарство і право.2018.№3.С.144–145.

203

ARIN-AP); Південно-Африканського регіону (Asset Recovery Interagency Network for Southern Africa — ARINSA);Східно-Аф-риканськогорегіону(Asset Recovery Interagency Network — East Africa — ARINEA); Західно-Африканського регіону (Asset Recovery Interagency Network — West Africa — ARIN-WA).

5.Іншіаналогічнімережі269.Станом на сьогодні Національне агентство України з пи-

таньвиявлення,розшукутауправлінняактивами,одержани-ми від корупційних та інших злочинів, практично повністюготоведоповноцінноїроботи.Зокрема,воно:

• авторизувалосьуКамденськійміжвідомчіймережізпо-верненняактивів(CARIN)тауГлобальніймережікон-тактних пунктів Інтерполу з розшуку активів (Global Focal Point Platform for Asset Recovery);

• отримало доступ до захищеної системи зв’язку Інтер-полу для обміну інформацією з розшуку активів(I-SECOM);

• сталопартнеромІніціативизповерненнявкраденихак-тивів (StAR) та вже активно співпрацює з мережею вчастині обміну інформацією та досвідом, проведенняспільнихзаходів,утомучислінавчальних;

• долучилосьдороботиПлатформиустановзповерненняактивівдержав–членівЄСтаПідгрупизпитаньуправ-лінняактивамизазначеноїплатформи;

• поінформувало у встановленому порядку про запуск тапочатокреалізаціїсвоїхфункційрегіональнімережі;

• урамкахналагодженняспівробітництваздержавамика-рибськогобасейнувиступилозініціативоюспівробітни-цтва з Міжвідомчою мережею з повернення активівКарибського регіону (Asset Recovery Inter-AgencyNetwork-EastAfrica—ARIN-CARIB)івжеотрималопо-

269БуяджиГ.ІсторіяформуваннятапередумовивиникненняНаціональногоагентствазпитаньвиявлення,розшукутауправлінняактивами,одержа-ними від корупційних та інших злочинів. Підприємство, господарство і право.2018.№3.С.144–145.

204

зитивнувідповідьпроможливістьзапочаткуванняпарт-нерськогодвосторонньогоспівробітництва270.

НинівжеможнаконстатуватипершіуспіхиНаціональногоагентстваУкраїнизпитаньвиявлення,розшукутауправлінняактивами, одержаними від корупційних та інших злочинів.Зпочатку2019рокувідреалізаціїарештованихактивівНаціо-нальне агентство України з питань виявлення, розшуку тауправління активами, одержаними від корупційних та іншихзлочинів, отримало 24 924 770,75 грн. Кошти від реалізаціїрозміщенонадепозитномурахункуНаціональногоагентстваудержавному банку, на які нараховуватимуться відсотки закористуваннябанкомкоштами.Доречі,у2017роцівпершевідреалізації арештованих активів на рахунки НаціональногоагентстваУкраїнизпитаньвиявлення,розшукутауправлінняактивами, одержаними від корупційних та інших злочинів вдержавнихбанках,забезпеченонадходжень—2492637,86грн,у 2018 р. — 3 116 555,86 грн. На зазначені кошти, що такожбули розміщені на депозитних рахунках у державних бан-ках, протягом 2018 р. було нараховано процентів у сумі519021,98грн271.


Отже, можна виокремити такі органи державної влади,що формують та реалізують антикорупційну політику, зо-крема:

270БуяджиГ.ІсторіяформуваннятапередумовивиникненняНаціональногоагентствазпитаньвиявлення,розшукутауправлінняактивами,одержа-ними від корупційних та інших злочинів. Підприємство, господарство і право.2018.№3.С.146.

271Офіційний сайт Національного агентства України з питань виявлення,розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та ін-ших злочинів. URL https://arma.gov.ua/news/typical/mayje-25-mln-grn-otrimano-z-pochatku-roku-arma-vid-realizatsii-areshtovanih-aktiviv (датазвернення07.02.2019).

205

1) органи прокуратури, в тому числі Спеціалізована анти-корупційнапрокуратура;

2)органиНаціональноїполіціїУкраїни;3)НаціональнеантикорупційнебюроУкраїни;4)Національнеагентствозпитаньзапобіганнякорупції;5)Державнебюророзслідувань;6)НаціональнеагентствоУкраїнизпитаньвиявлення,роз-

шукутауправлінняактивами,одержанимивідкорупційнихтаіншихзлочинів;

7)ВищийАнтикорупційнийсуд.Нанашудумку,насьогоднівідбуваєтьсястановленнятакої

інституції,якантикорупційнийсуд.Слідзвернутиувагу,щоудеяких країнах антикорупційні суди є судами першої інстан-ції,апеляційнізаявинаоскарженнярішеньякихідутьодразудо верховного суду країни, відтак оминаючи звичайні апеля-ційнісуди.Удеякихкраїнахстворенапаралельнасистемаан-тикорупційнихсудів,якавключаєсудпершоїінстанціїтаапе-ляційнийсуд.ВУкраїнівідбуласьпроцедуравідборусуддівуВищийАнтикорупційнийсуд.Водночасрозвитокцієїінститу-ції державної влади потребує врегулювання процедури роз-глядусправ,визначеннякритеріївоцінюваннядіяльностісуд-дів.Крімтого,нанашудумку,потребуєудосконаленняпроце-дуравідборусуддівуВищийАнтикорупційнийсуд.

Водночас слід констатувати, що в Україні хоча і створеніантикорупційніоргани,однакдіяльністьцихорганівнеефек-тивна, відсутні реальні результати діяльності, скоординованідіїуреалізаціїосновнихантикорупційнихзаходів,що,усвоючергу,формуєнегативнеставленнягромадськостідотакихно-востворенихінституцій.Цепов’язанозбагатьмафакторами.

По-перше, відсутність спеціально підготовлених фахівців,які реалізуватимуть антикорупційну політику, обізнані у пи-таннях запобігання та подолання корупції, мають відповіднукваліфікаціютадосвіддіяльності.

По-друге, відсутність досвіду діяльності та інституційноїспроможності зазначених органів, оскільки це новоствореніоргани,вониформуютьсвоюдіяльністьзурахуваннямдосвіду

206

європейськихтасвітовихпрактик,щонезавждиспрацьовує.АджевУкраїніхарактеркорупціївідрізняєтьсявідкорупцій-нихпроявіввіншихкраїнах,томуслідвраховуватинаціональ-ніособливостіпроявукорупціївнашійкраїні.

По-третє,зазначеніорганиповільнорозпочалисвоюдіяль-ність,оскількидужедовгоформувавсякадровийскладтакихорганів.Зокрема,Національнеагентствозпитаньзапобіганнякорупціїпонадрікпрацювалоневповномускладі(булопри-значено 4 члени Національного агентства з 5), до сьогодніповністюнеукомплектованийкадровийскладНаціональногоагентстваУкраїнизпитаньвиявлення,розшукутауправлінняактивами, одержаними від корупційних та інших злочинів, атакожДержавногобюророзслідувань.

По-четверте,відсутнявзаємодіязазначенихорганів,якапо-винна бути врегульована у чинних нормативно-правовихдокументах,разомзтимантикорупційніінституціїдублюютьдіяльність один одного, це стосується складання адміністра-тивнихпротоколів,здійсненнянаглядузадотриманнямзако-нодавстваучастинізаповненнядекларацій,атакожконфліктуінтересівтощо.

По-п’яте, відсутня політична підтримка розвитку антико-рупційнихінституційвУкраїні,аджебагатонормативно-пра-вовихдокументівбулоприйнятонесвоєчасноабонеприйнятовзагалі.

По-шосте, відсутня система оцінювання ефективності тарезультативностідіяльностіантикорупційнихінституцій.

207

Розділ 4

РЕІНЖИНІРІНГ ДЕРЖАВНИХ АНТИКОРУПЦІЙНИХ ІНСТИТУЦІЙ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ЯКІСНОЇ АНТИКОРУПЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ

4.1. Проблеми реформування сучасних антикорупційних державних органів в Україні

Проблемизапобіганнятаборотьбизкорупцієюєважливи-ми пріоритетами в державній політиці України. Саме такеявище,яккорупція,гальмуєреформуваннясучасногоукраїн-ськогосуспільства,погіршуєсоціально-економічнестановищедержави,негативновпливаєнавсісферижиттєдіяльностіна-ціональногосуспільства.

Одним з пріоритетних напрямів та стратегій у державнійантикорупційній політиці є створення та розвиток іннова-ційнихантикорупційнихінституцій.Однимзважливихзасадформування таких інноваційних інституцій є їх незалеж-ність, професійність, системність, легітимність, законністьтаін.

Протягом 2015–2018 років були створені Національнеагентствозпитаньзапобіганнякорупції,Національнеантико-рупційне бюро України, Спеціалізована антикорупційна про-куратура, Державне бюро розслідувань, Національне агент-ствоУкраїнизпитаньвиявлення,розшукутауправлінняак-тивами, одержаними від корупційних та інших злочинів,Вищий Антикорупційний суд. Разом з тим ефективності відантикорупційноїполітикипокищонемає.

За оцінками експертів, новим антикорупційним органамвластивий вибірковий підхід до визначення підозрюваних іполітичназаангажованість,певназалежністьвідвпливупред-ставників фінансово-промислових груп та політико-владнихеліті,відповідно,можливістьїхвикористаннядляпересліду-

208

ванняполітичнихопонентів.Середіншихнедоліківборотьбиз корупцією в Україні іноземні експерти виокремлюють не-професіоналізм,недосвідченістьінесамостійністьуприйняттірішенькерівниківірядовихспівробітниківНАБУіСАП.Сер-йознісумнівивикликаєвиправданістьзаміникритеріюфахо-востінакритерій“новихоблич”приформуванніштатуНАБУта інших антикорупційних органів, їх надмірна активність уЗМІ, покликана приховати відсутність реальних результатів,публічніскандалиікорпоративнівійниміж“старими”(насам-передГенпрокуратурою)і“новими”антикорупційнимиінсти-тутами,щозумовлюєконфліктюрисдикційіпогіршуєрезуль-тативністьдіяльності272.

Першоюпроблемою,якапостаєнаданийчасусистеміан-тикорупційних органів державної влади, є відсутність єдиноїконцепціїформуваннятарозвиткуантикорупційнихорганіввУкраїні.

Такаконцепціямаєпередбачатинетількистворенняанти-корупційнихорганів,айїхоцінювання,визначеннящорічноїефективності та результативності, а також передбачити по-стійнезвітуванняантикорупційнихінституційпередсуспіль-ством.Крімтого,узазначенійконцепціїслідпередбачитиме-ханізми громадського контролю за діяльністю антикорупцій-нихорганів.

Крім того, потрібні розробка та прийняття стратегічногоплануантикорупційноїполітики.Так,насьогоднінеприйнятаАнтикорупційна стратегія на 2019 та подальші роки, ЗаконУкраїни “Про засади державної антикорупційної політики вУкраїні (Антикорупційна стратегія) на 2014–2017 роки” небуввиконанийвповномуобсязіінасьогоднівтративсвоюак-туальність.Томувиникланагальнапотребаурозробцітареа-лізації Стратегічного плану розвитку антикорупційної полі-тикивУкраїні.

272Аналітична доповідь до Щорічного Послання Президента України доВерховноїРадиУкраїни“ПровнутрішнєтазовнішнєстановищеУкраїнив2017році”.К.:НІСД,2017.С.319.

209

ВАнтикорупційнійстратегіїна2019таподальшірокипо-трібно визначити, що пріоритетні напрями антикорупційнихзаходівмаютьвраховувативзаємозалежністьівзаємообумов-леністьпоширеннякорупції,криміналізації,тінізаціїекономі-китаорганізованоїзлочинності.Зоглядунаценеобхідноза-безпечити:

1)концентраціюорганізаційно-інституційнихзусильнапо-передженнікорупції,усуненніоб’єктивнихісуб’єктивнихсо-ціально-економічнихпередумовтачинниківмотивуванняко-рупційнихдій;

2) невідворотність покарання за корупційні дії, включно зкримінальноюіповноюматеріальною—майномтакоштами,звикористаннямєвропейськоїпрактикизастосуванняпринци-пупрезумпціївинидержавнихслужбовців,якінеможутьпо-яснитиджерелпоходженнясвогомайнатадоходів;

3)застосуваннядієвихіневідкладнихзаходівщодоповер-неннятавикористаннявінтересахдержавимайнаікоштівне-легального, корупційного та кримінального походження,забезпечення протидії різним формам їх легалізації та виве-деннювзониофшорноїюрисдикції,невідворотностіїхповер-ненняіконфіскаціївінтересахдержави,запровадженняінсти-туційнихобмеженьна інвестиції зпоходженнямзофшорнихзон;

4) розробку і реалізацію програм суспільної легітимізаціївласностізапринципомвизнанняправавласностінаресурси,інвестовані в охорону здоров’я дітей та дорослих, обороно-здатність і потужність держави, в освіту і науку, охорону до-вкілля,напротивагуамністіїкапіталівчиподатковимкомпро-місам;

5) обов’язкову щорічну звітність та публічне обговореннянаслідків корупційних дій і покарання за них. Передбачитищорічнийзвітміністравнутрішніхсправ,голівНАЗК,НАБУ,САП,АРМА,ДБРупарламентіпрофактикорупціїівжитіза-ходищодопокаранняпричетнихосіб;

6) обов’язкове оприлюднення на офіційних веб-сторінкахМіністерства внутрішніх справ, НАБУ, САП матеріалів про

210

викриттякорупційнихсхем,якщовонинестосуютьсясистеминаціональноїбезпеки273.

Ще однією проблемою є раціоналізація та оптимізаціяструктуриантикорупційнихінституцій,аджеефективністьтарезультативністьцихінституційдуженизька.

Боротьбазкорупцієюновостворенихтаоновленихантико-рупційних органів без зміни стратегії й тактики протидії зу-мовлює сьогодні підвищення т. зв. ціни ризику. Йдеться проте, що бюджетні витрати на надвисоку заробітну плату окре-мим посадовцям та співробітникам нових антикорупційнихорганів не обґрунтовані, оскільки підвищують “корупційнутаксу”,незабезпечуючизниженнярівнякорупції.Задварокидіяльності НАБУ розслідувалося понад 300 кримінальнихпровадженьізсукупнимобсягомзлочинівпонад85млрдгрн,з яких у 2016 р. на рахунки державних компаній повернуто116млнгрн.ПрицьомувитратинаутриманняНАБУлишеу2017р.передбаченіусумі773млнгрн.У2015р.нафінансу-вання НАБУ використано 248 млн грн, а 2016 р. — 289 млнгрн. Для порівняння: за аналогічний період, за матеріаламиСБУ,яканевходитьдосистемиорганів,уповноваженихнабо-ротьбу з корупцією, повідомлено про підозру у вчиненні 893корупційнихзлочинів274.

Очевидно,щовидаткинаутриманняантикорупційнихор-ганів поки що суттєво перевищують фінансові результати їх-ньої роботи. При цьому винесення обвинувальних вироківстосовно корупціонерів гальмується як судовою системою (убагатьохвипадкахсудовірозглядизатягуються),так іпрора-хунками в роботі антикорупційних органів (в окремих судо-вихсправахз’ясовуєтьсяслабкістьдоказовоїбазитанедостат-няякістьдосудовогослідства)275.


274Тамсамо.С.320.275Тамсамо.

211

Питанню раціоналізації та оптимізації функціонально-ор-ганізаційної структури суб’єктів протидії корупції приділяєзначнуувагузначнакількістьнауковцівяквітчизняних,такізарубіжних.ВУкраїнівивченнюокремихскладовихфункціо-нально-організаційноїструктурисуб’єктівборотьбизкорупці-єю присвятили свої праці М. Бездольний, О. Костенко,Р. Кулаковський, М. Мельник, Ю. Мірошник, І. Печенкін,Є.Скулиштаін.

Притаманна будь-якій бюрократичній системі схильністьдо самовідтворення породила надмірну багатофункціональ-ність антикорупційних інституцій. Недостатній розподілфункційуційсистемітавідсутністьчіткогозв’язкуміжнимидоситьчастопровокуєвнутрішнійконфліктінтересівудіяль-ностібагатьохантикорупційнихорганів,щовідображаєтьсяувикривленні інформаційного поля, відсутності синхронізова-нихдійтаскладністюпроцедур,які,якправило,малоефектив-ні.Діяльністьцихадміністративнихструктурусферісуспіль-нихвідносинзводитьсядополітичнихзамовленьщодовикри-вання “корупціонерів”, викривання “незначних корупційнихдій” тощо. Таким чином, відсутня ефективність діяльностістворенихантикорупційнихорганів.

Часто боротьба з корупцією є піар-акцією та інформацій-ною кампанією щодо ролі певного антикорупційного орга-ну державної влади в системі боротьби з корупцією, водно-часвреальномужиттітакаборотьбамаєформальнийхарак-тер.

Наявна функціонально-організаційна структура суб’єктівпротидіїкорупції,атакожвзаємнізв’язкивсерединіцієїструк-тури, що не дають можливість забезпечити належний рівеньборотьби з корупційними проявами в українському суспіль-стві.Цезумовлюєнеобхідністьраціоналізаціїцієїструктуризметоюпідвищенняїїефективності,атакожзниженнявитратїїфункціонування.

Оптимізація антикорупційних органів державної влади —процес приведення їх до стану, який давав би їм можливістьнайбільш ефективно виконувати свої завдання, функції, зо-

212

кремареалізовуватиантикорупційнуполітику.Аголовнаїїмі-сія—цепопередженнякорупції.

Слідзауважити,щопроцесутворенняспеціальнихантико-рупційнихорганівзначноюміроюнагадує“хаотичненагрома-дження”,урезультатіякогоматимемісцепаралелізмуїхробо-ті та відсутність єдиного центру протидії корупції в державі.За оцінками експертів, низький рівень імплементації новихантикорупційнихінструментівзалишаєтьсяоднимізголовнихвикликівдляефективногофункціонуванняукраїнськоїанти-корупційноїсистеми276.Державнавладавизначилазанеобхід-неделегуватиповноваженняупротидіїкорупціїодночасноде-кільком новоствореним органам: Національному антикоруп-ційномубюро,Національномуагентствузпитаньзапобіганнякорупції, Національному агентству з виявлення, розшуку іуправління активами, отриманими від корупційних та іншихзлочинів,Спеціалізованійантикорупційнійпрокуратурі.Вод-ночасзалишаютьсяповноваженняупротидіїцьомусуспільнонебезпечному феномену іншим підрозділам правоохороннихорганів.Наразіновоствореніорганиперебуваютьнаетапіста-новлення,ісамесистемапершопочаткововжитихзаходівмаєфундаментальнезначеннядляподальшоїдіяльності277.

Крімтого,створеннядодатковихантикорупційнихінститу-цій,надумкуА.Волошенко,цесвогородусвітовийпрецедент.Зауважимо,щовбільшостірозвиненихкраїнефективнопро-тидіють розгулу корупції, не нарощуючи кількість бюрокра-тичнихструктур,ашляхомсистемногозастосуваннявжеісну-ючихдержавнихрегуляторівісучаснихантикорупційнихтех-нологій. Було б несправедливо стверджувати, що останнімчасом держава нічого не робить для подолання злоякісногоявища корупції. Але в широко закинуті антикорупційні

276Альтернативнийзвітщодооцінкиефективностідержавноїантикорупцій-ноїполітики/Р.Рябошапка,А.Кухарук,М.Хавронюктаін.Зазаг.ред.А.Волошиної.2015.224с.

277ТрепакВ.Системазаходівантикорупційноїдіяльностіурозвинутихкра-їнахсвіту.Публічне право.2016.№1(21).С.193–194.

213

неводи,покищопотрапляютьпереважнодрібніпорушникийкрадії278.

Необхідновраховувати,щоантикорупційніорганиборють-сязкорупційнимиправопорушеннями,якправило,репресив-ними методами, що не вирішує проблеми усунення об’єк-тивнихісуб’єктивнихпередумовпоширеннякорупції.Такимчином, очікування українського суспільства та міжнароднихпартнерів щодо запровадження чіткої спеціалізації та підви-щенняефективностіроботиантикорупційнихорганівзодно-часним зменшенням їх чисельності та витрат на функціону-ваннянесправдилися.

Натомість починає формуватися думка, що під приводомєвроінтеграційних реформ в Україні відбулося створення но-вихнедієздатнихмультифункціональнихорганівізчастковоюруйнацією відносно працездатної системи протидії корупції.Нагальноюпотребоюраціоналізаціїсистемиантикорупційнихорганівєчіткерозмежуванняїхповноваженьвідповіднодоза-вдань і методів діяльності та удосконалення правової бази їхфункціонування,щозабезпечитьнелишеусуненняпередумовкорупціїнавсіхрівняхуправління,айістотнознизитькоруп-ційніризикивсамійсистеміантикорупційнихорганів279.

Окремостоїтьпроблемазабезпеченняантикорупційнихор-ганівдержавноївладипрофесійнопідготовленимифахівцями.Дляцьогопотрібніспеціальнорозробленіпрограмизпракти-ко-орієнтованимспрямуванням.

Проблемипідготовкикадрівможнаподілитинадвааспек-ти:перший—підготовкакерівниківантикорупційнихорганів,другий — підготовка працівників апарату антикорупційнихорганів.

278ВолошенкоАнтонінаВ.ПроблемиздійсненняантикорупційнихреформвсучаснійУкраїніташляхиїхреалізації.Актуальні проблеми економіки.2016.№8(182).С.55.


214

На нашу думку, керівників антикорупційних органів по-трібно готувати, формувати кадровий резерв, а відбирати їхповинна не конкурсна комісія, на яку мають вплив державнікерівники, посадовці, Президент України, Прем’єр-міністрУкраїни та ін., а незалежні громадські активісти (міжнародніексперти) або шляхом відкритого голосування при підтвер-дженніпевнихкваліфікаційнихвимог.

Друга проблема потребує визначення рамки кваліфікаціїдляпосадовихосібантикорупційнихорганів,де,крімзнаньза-садпублічногоуправління,слідпередбачитизнанняправа,фі-нансів, економіки, соціології, політології, основ державногоуправління.

Аналізуючиможливімеханізмираціоналізаціїтаоптиміза-ціїфункціонально-організаційноїструктурисуб’єктівпротидіїкорупціїтаїхвзаємодії,можнавиділитидваосновнихнапря-мивідповіднихреформ:

1)раціоналізаціязавданьтафункційсуб’єктівпротидіїко-рупції;

2)раціоналізаціяінституційноїпобудовисуб’єктівпротидіїкорупціїтаїхвзаємодії.

Допершоїгрупислідвіднеститіспособираціоналізаціївід-повідноїструктури,якістосуютьсяперерозподілунаявнихна-прямів і завдань із протидії корупції, їх об’єднання та скоро-чення.Другагрупа—цемеханізмираціоналізації,щопередба-чаютьзмінувертикалісуб’єктівпротидіїкорупції,об’єднаннявідповіднихорганівтаїхможливудецентралізацію280.

На нашу думку, раціоналізацію антикорупційних органівдержавноївладислідрозглядативдвохаспектах:

1)запобіганнякорупції,алгоритмдійспрямованийна:ви-значенняцільовоїаудиторії;визначеннязаходівпопереджен-някорупції;визначеннямеханізмівоцінюванняефективностіцихзаходів;корегуваннязаходівпопередженнякорупції;


215

2)протидіякорупції.Міжнароднаправовадоктринавизна-чаєтакузагальнуфункціональнуструктурупротидіїкорупції:кримінальне переслідування за корупційні злочини; заходипопередження корупції; освітня та просвітницька робота; ко-ординаціяантикорупційноїроботивідомстврізногорівня;мо-ніторинг виконання національних програм протидії корупції;дослідженнятааналізстанукорупціївдержаві281.

Зазначенаструктуракореспондуєтьсязвідповіднимиціля-ми, завданнями та функціями суб’єктів протидії корупції:1) формування та розгляд скарг на діяння посадових осіб;2)збіртааналізвідомостей,якістосуютьсякорупції;3)аналізкриміногенноїобстановки;4)оперативно-слідчадіяльністьтаздійсненнядосудовогорозслідування;5)кримінальнепереслі-дування; 6) застосування адміністративної відповідальності;7)проведеннядосліджень,аналізутанаданнядопомогиусфе-рі попередження корупції; 8) надання консультацій з питаньетики;9)аналіздотриманняантикорупційногозаконодавства;10) вивчення майнових декларацій державних службовців таіншихпублічнихсуб’єктів;11)наданняінформації,проведен-ня освітніх та просвітницьких заходів; 12) міжнародна спів-праця та надання допомоги в антикорупційній сфері282. За-значенізавданняможутьвиконуватисявмежаходнієїдержав-ноїінституціїаборозподіленіміжкількомадержавнимиорга-намивлади.

НадумкуВ.Литвиненка,оптимізуватиантикорупційніор-ганидержавноївладиможнау5напрямах:по-перше,перероз-поділ основних та другорядних завдань і функцій в антико-рупційнійсфері;по-друге,підвищенняролікоординаціїувід-

281Бєлік В. О. Поняття та структура механізму адміністративно-правовоїпротидіїкорупціїпрокуратуроюУкраїни.Порівняльно-аналітичне право. К.,2013.№2–3.С.190.

282Спеціалізованіінституціїзборотьбипротикорупції:оглядмоделей/Ор-ганізаціяекономічногоспівробітництваірозвитку;Мережаборотьбипро-тикорупціїдлякраїнСхідноїЄвропиіЦентральноїАзії.Official website of The Organisation for EconomicCooperation and Development. URL:http://www.oecd.org/dataoecd/7/51/39972270.pdf(датазвернення31.10.2018)

216

носинах між різними уповноваженими органами; по-третє,перерозподіл предметної юрисдикції уповноважених органів;по-четверте, оптимізація наявної функціональної структуриправоохороннихорганівчерезпитанняобов’язковоїюрисдик-ції,якеслідвирішуватизарахунокзастосуваннякритеріюма-лозначності; по-п’яте, спеціалізація повноважень суб’єктівпротидіїкорупції283.

Слід звернути увагу, що неможливо передбачити єдину танайбільш оптимальну схему раціоналізації суб’єктів запобі-ганнятапротидіїкорупції.

Міжнародні стандарти у сфері функціонування суб’єктівпротидіїкорупціїнемістятьтакихвимог284.

Розглядаючиможливісхемираціоналізаціїфункціональноїструктури суб’єктів протидії корупції, вчені виокремлюютьтриможливіспособирозподілувідповіднихантикорупційнихфункцій:

1)передачавсіхфункційзпротидіїкорупціїєдинійсистемібагатоцільових суб’єктів, які мають повноваження правоохо-роннихорганів,атакожздійснюютьпревентивніфункції;

2) розподіл функцій з протидії корупції між спеціалізова-нимиуправліннямиправоохороннихорганів;

3)передачафункційзапобіганнякорупції,розробленняпо-літикиікоординаціївідповідноїдіяльностідоспеціалізовано-гооргану із залишеннямпорозслідуваннюкорупційнихпра-вопорушеньвзагальнійсистеміправоохороннихорганів285.

Перша схема передбачає системний підхід до вирішеннянаявнихпроблемфункціональноїструктурисуб’єктівпротидіїкорупції,оскількиунеможливлюєконфліктюрисдикційтазо-

283Литвиненко В. І. Протидія корупції в Україні: адміністративно-правовізасади:монографія.К.:“МПЛеся”,2015.С.374–380.

284Бутович О. Досвід кримінально-правової протидії корупційним злочи-намуФранції.Вісник Національної академії прокуратури України.2013.№4.С.92.

285Козьяков І.М.Координаціяпротидії злочинностітакорупціївсистеміфункціональної діяльності прокуратури. Митна справа. 2013 № 5 (1).С.24.

217

середжуєвсівідповідніповноваженнявмежаходногооргану.Першасхемадаєзмогуоб’єднативсітрифункції—превентив-ну,репресивнуіосвітню—вмежаходногосуб’єкта.Цетакожприскорюєслідчіпроцеситаусуваєнеобхідністькоординаціїміж різними інституціями. Водночас такий підхід потребуєнайбільшевитрат286.Нанашудумку,цеєраціональноюпере-будовоютаформатуваннямантикорупційнихінституцій.

Другасхемапередбачаєрозподілтаоптимізаціюфункційзпротидіїкорупціїсередвжестворенихантикорупційнихорга-нівдержавноївлади.

Остання схема розподілу повноважень і функцій у сферіпротидії корупції передбачає надання спеціалізованому орга-нутількифункційізрозслідуваннянайбільшзначущихірезо-нансних корупційних справ, а також повноважень із коорди-нування та контролю за антикорупційною діяльністю іншихсуб’єктів(правоохороннихорганів,виконавчоївлади,місцево-госамоврядуваннятощо)287.

Щодо раціоналізації організаційної структури суб’єктівпротидіїкорупціївідповідноможнавирізнитидванапрями:

1)підвищеннярівняформальноїтафінансовоїнезалежнос-тіуповноваженихорганів;

2)змінаінституційноїструктуриорганівнаосновікоорди-наційнихіреорганізаційнихзв’язків288.

Аналізуючи перший напрям оптимізації організаційноїструктури суб’єктів протидії корупції, зауважимо, що неза-лежність спеціалізованих суб’єктів протидії корупції вважа-єтьсяосновноюумовоюїхньоїефективноїроботинаналежно-му рівні. Соціальна природа корупції власне зумовлює необ-хідністьзастосуванняпринципунезалежностіприорганізаціїсуб’єктівборотьбизнею.Цеможнапояснититим,щовбага-тьохвипадкахкорупціяпередбачаєзловживаннявладою.Не-


287Тамсамо.288Тамсамо.С.383.

218

залежністьсуб’єктівпротидіїкорупціїдаєможливістьуникну-тизловживаньуційсферітаздійснюватисправедливерозслі-дування корупційних справ. На відміну від інших злочинів,корупційні правопорушення характеризуються наявністю вобвинуваченоговладнихповноважень289.

Проведенийаналізвітчизняногодосвідупротидіїкорупціїдаєпідставизазначити,щореалізаціяпринципунезалежностіобов’язково має обмежуватися суворими та прозорими захо-дами контролю. Забезпечення незалежності суб’єктів проти-дії корупції можливо за рахунок послаблення субордина-ційних відносин на користь реординаційним і координацій-ним,атакожнаданнямвсімсуб’єктамнижчогорівняможли-вості приймати самостійні рішення із застосуванням роз-суду290.

Особливого значення для вдосконалення механізмів дер-жавного управління у сфері запобігання та протидії корупціїнабуваютьреординаційнізв’язки,пов’язанізфункціямикон-тролю,узгодженнярішеньіпрограм,налагодженнянадійногой вищого рівнів. Саме в інноваційних теоріях управлінськихвідносинобґрунтовуєтьсянеобхідністьпоєднаннясубордина-ційнихвідносинізкоординаційнимитареординаційними.Ре-ординаційніорганізаційнізв’язкипередбачаютьпевнийрівеньсамостійностіщодоприйняттярішеньбезпопередньогопого-дженнязвищиморганом291.

Можнавиокремитидвавидиреординаційнихвідносин:іні-ціативні реординаційні відносини, що проявляються в пози-тивнійоцінціпідлеглимидіяльностікерівникатавідповіднимвисуваннямнимирізноманітнихпропозиційтаініціативзме-

289БачинськийІ.С.Суб’єктикорупції–еволюціявизначень.Теорія та прак-тика державного управління.2012.Вип.4.С.162.


291ХачатурянХ.В.Реформуваннядержавногоуправліннявконтекстікон-цептуальних управлінських інновацій. Державне будівництво. К., 2006.№1.С.12.

219

тоюудосконаленнязапобіганнятапротидіїкорупції;реактив-ні реординаційні відносини, суть яких полягає в негативнійреакціїпідлеглихнадіяннякерівникатайогорішення292.

Проведений аналіз дає підстави констатувати, що на сьо-годні актуалізується проблема раціоналізації та оптимізаціїсуб’єктів запобігання та протидії корупції з метою реалізаціїефективної та результативної державної антикорупційної по-літики,зменшенняпроявівкорупціївУкраїні.

Нанашудумку,раціоналізаціютаоптимізаціюантикоруп-ційних органів державної влади потрібно здійснювати за та-кималгоритмом:

1) формування проблемного поля — зокрема підвищеннярівня антикорупційної культури, формування превентивнихмеханізмівзапобіганнякорупції;

2) проведення реінжинірингу антикорупційних органівдержавноївлади;

3) реформування антикорупційних органів державноївлади.

Не менш важлива проблема — це проблема формуванняпрофесійного корпусу антикорупційних органів державноївлади з одного боку та неупереджене і прозоре формуваннякерівництваантикорупційнихорганівнезалежновідполітикидержави—здругого.

Проведений аналіз дає підстави визначити такі кластерипроблемформуваннятарозвиткуантикорупційнихінституційдержавноївлади.По-перше,відсутністьєдиноїконцепціїфор-муваннятарозвиткуантикорупційнихорганіввУкраїні.По-друге, відсутність спеціально підготовлених фахівців, які ббулиобізнанінелишеупитанняхправознавства,айформу-вання та розвитку державної політики, вміли проводити фі-

292Козуб В. П. Зростання ролі реординаційних відносини у системі дер-жавного управління. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=DeBu_2012_1_5 (дата звернення15.11.2018).

220

нансовийаудит,співставлятитааналізуватидані.Тобтовини-кла нагальна потреба у формуванні нової генерації фахівцівантикорупційнихорганівдержавноївлади.По-третє,відсутнясистемааудитуефективностітарезультативностісамиханти-корупційнихінституцій.Так,держававитрачаєвразибільшекоштівтаресурсівнаствореннятарозвитокантикорупційнихінституцій,ніжкоштитаресурси,якіприноситьдіяльністьта-кихорганівдержавноївлади.По-четверте,відсутніреальніме-ханізми покарання за корупційні правопорушення. По-п’яте,відсутній інститут добровільної конфіскації коштів за умовинеможливостіпояснитипоходженнястатків.Цедавалобмож-ливість винним особам уникнути кримінальної відповідаль-ностіабоїїпом’якшити.По-шосте,досінепрацюєВищийАн-тикорупційний суд, що зводить нанівець всі зусилля іншихантикорупційнихінституцій.

4.2. Реінжиніринг як механізм формування інноваційних державних антикорупційних інституцій

Ниніспостерігаєтьсяактивнеформуваннятарозвитокан-тикорупційнихорганівдержавноївлади,якімаютьформуватита реалізовувати ефективну антикорупційну політику Украї-ни.Разомзтимстановленняцихдержавнихорганіввідбува-єтьсяповільнобезвизначенняєдиноїстратегічноїметитаре-альних етапів розвитку. Крім того, спостерігається дещо спо-творена комунікація між новоствореними антикорупційнимиінституціями. Деякі антикорупційні інституції дублюютьфункціїоднаодноїабодеякіфункціїщодореалізаціїантико-рупційноїполітикинеохопленітакимидержавними інститу-ціями.Томувиниклапотребауформуванніантикорупційнихорганіввідповіднодовимогреінжинірингу.

Формуванняантикорупційнихінституційзадопомогоюре-інжинірингу надасть можливість сформувати єдину системуантикорупційнихорганів,метоюякихбудеформуваннятаре-алізаціяєдиноїантикорупційноїполітики.

221

Напочаткудослідженняпроцесівреінжинірингувсистеміформування антикорупційних органів державної влади роз-глянемоосновнінауковіпідходидопоняття“реінжиніринг”тайого зміст в системі функціонування будь-якої бізнес-струк-тури.

Існує багато визначень поняття “реінжиніринг”, розгляне-мобазовізних.

Теоретичні аспекти впровадження реінжинірингу розро-бленіамериканськимивченимиМ.ХаммеромтаДж.Чампіу80-тірр.ХХст.,яківпершесформулюватидефініцію“реінжи-ніринг”. Так, реінжиніринг — це фундаментальне переосмис-леннятарадикальнеперепроектуваннябізнес-процесів ізме-тою досягнення істотного поліпшення у таких ключових длясучасного бізнесу показниках результативності, як витрати,якість,рівеньобслуговуваннятаоперативність.Основнимивреінжинірингу є дві проблеми: радикальне проектування табізнесовіпроцеси293.Цеполягає,зокрема,упереорієнтаціївідфункції на шляхи інтегрованих реалізаційних процедур, щовимагаєзміниіснуючихправилпросуваннявбагатьохсферахорганізації.Якщокерівництвопідприємствазважилосянатакідії,апрацівникивідповіднопідготовленідоцього,тоіснуєве-ликийшансвдосконалитиорганізаціюі,одночаснозцим,здо-бутиперемогунадконкурентами.

Деяківченірозглядаютьпоняття“реінжиніринг”як:• реконструювання або створення нових бізнес-процесів з

метою підвищення ефективності діяльності підприємства.Відмітноюрисоюцьогопідходу,порівнянозіншимиметодамипроцесногоуправління,єспрямованістьнакардинальнузмінубізнес-процесів,аненапоступовеїхполіпшення294;

293Хаммер М. Реинжиниринг корпорации. Манифест революции в бизне-се/М.Хаммер,Дж.Чампи.М. :Изд-воМанн,ИвановиФербер.2007.288с.

294БабакО.А.Реінжинірингяксучаснийінструментінноваційноїдіяльностіпідприємств. http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/evu/2011_17_1/Babak.pdf

222

•проектуваннякомпаніївідповіднодоїїпроцесів,анезгід-нозіспеціалізованимиструктурнимипідрозділамикомпанії295;

•науково-практичнийпідхіддокардинальногоперепроек-туваннябізнес-процесівпідприємствадлястабілізаціїтаростуйогогосподарськоїдіяльностізарахуноквиявленняпроблем-них,“критичнихзон”,тавживаннязаходівпоїхусуненню296;

•сукупністьметодівізасобів,призначенихдлякардиналь-ного поліпшення основних показників діяльності підприєм-ствашляхоммоделювання,аналізу,перепроектуваннявжеіс-нуючихбізнес-процесів297;

• інструмент, спеціально створений для здійснення масш-табнихзмінвуправлінніпроцесами,якінеможутьбутизабез-печенівідомимиметодамиудосконалення298;

• рішучу, стрімку і глибоку “проривну” перебудову основвнутріфірмовоїорганізаціїтакерування299.

Такимчином,реінжинірингбізнес-середовищапов’язуєтьсяз процесами реструктуризації та базується на інженерномупідходідопроцесууправління.Вінпередбачаєспочаткумоде-люванняорганізації,апотімзмінуіснуючоїмоделішляхомрі-шучогоскасуваннянераціональнофункціонуючихланок.Всясутністьреінжинірингуґрунтуєтьсянасистемідокоріннихпе-ретворень в організації. Водночас реінжиніринг пов’язаний зтрансформацієюсистемиуправліннятаїїоптимізацією.

Відреінжинірингу,якметодуреорганізаціїбізнесузадопо-могою докорінної перебудови бізнес-процесів, управлінська

295БлиновА.О.,РудаковаО.С.,ЗахаровВ.Я.Реинжинирингбизнес-про-цессов.М.:Юнити-дана,2010.343с.

296Виноградова О. В. Реінжиніринг бізнес-процесів у сучасному менедж-менті:монографія.Донецьк,2005.195с.

297РозкошнаО.А.,ГончароваМ.Л.Особливостіформуваннясистемиреін-жинірингубізнес-процесів.Академічний огляд.2011.№1(34).С.103.

298Яковенко С. І. Реінжиніринг бізнес-процесів шляхом інформатизаціїуправління на підприємствах України. Актуальні проблеми економіки.2004.№9(39).С.45–53.

299ШейнЛ.Реинжинирингбизнес-процессов:модноелекарство?Управле-ние компанией.2002.№6.С.68–74.

223

думкаперейшладопоняття“бізнес-інжиніринг”,тобтодоар-хітектурної побудови, створення бізнесу на основах інженер-ноїнаукишляхомпроектуванняйуправліннябізнес-процеса-ми. Тому реінжиніринг, як техніка реконструювання бізнес-процесів,ставскладовоючастиноюбізнес-інжинірингу300.

На нашу думку, більш актуально запровадити у практикуформуванняінноваційнихдержавнихінституційпоняття“ре-інжинірингадміністративнихпроцесів”,підякимрозумієтьсяархітектурна побудова, створення державних установ (закла-дів,організацій)наосновах інженерноїнаукишляхомпроек-туванняйуправліннядержавнимипроцесами.

Основними функціями реінжинірингу адміністративнихпроцесівє:

• раціоналізаціяуправлінськихпроцесів;• орієнтованість на надання адміністративних послуг на-

селенню, що, своєю чергою, забезпечує якісне наданняцихпослуг;

• підвищенняролірішеньйініціативикожногопрацівника;• зниження кількості осіб, які займаються контролем ви-

конаннярішень;• забезпеченняприскореноговпровадженняінноваційних

управлінськихтехнологій.Метоюреінжинірингуадміністративнихпроцесівєнепере-

будоваструктурорганівдержавноївлади,азабезпеченняпід-вищення ефективності роботи цих органів влади, істотне по-ліпшенняпоказниківдіяльності.

Базовими принципами реінжинірингу адміністративнихпроцесівє:об’єднаннякількохробочихпроцедурводну;вико-навціприймаютьсамостійнірішення;процесимаютьрізніва-ріантивиконання;роботавиконуєтьсявтомумісці301.

300Можливіпринципийорієнтованіправилапроведенняадміністративногореінжинірингу. URL: http:// library.if.ua/book/44/3048.html (дата звер-нення12.11.2018).

301Виноградова О. В. Реінжиніринг бізнес-процесів у сучасному менедж-менті:монографія.Донецьк,2005.195с.

224

Основними принципами реінжинірингу адміністративнихпроцесів є такі. По-перше, оптимізація — кілька процесів(функцій)поєднуютьсяводин.По-друге,самостійність—ви-конавці самостійно в межах своїх процесуальних функційприймають рішення. По-третє, відповідальність, збільшеннявідповідальності осіб, які приймають рішення. По-четверте,контроль — зменшення контролю за поточними процесами,збільшенняконтролюзарезультатом.

Уконцепціїреінжинірингумиперевертаємомодельпроце-су або органу влади на 180 градусів. Для задоволення сучас-нихвимогпроцесимаютьзалишатисяпростими.Таканеобхід-ністьспрощенняпроцесівмаєвеличезнийвпливнате,яквонипроектуютьсяіякбудуютьсясаміорганізації302.

Тенденції або характеристики адміністративних процесів,якіпройшлиреінжиніринг.

1.Кількаробітоб’єднуютьсяводну.Не завжди можливо звести всі етапи тривалого процесу в

однеінтегрованетрудовезавдання,якевиконуєодналюдина.Вдеякихситуаціяхрізніетапипроцесумаютьздійснюватисяврізнихмісцях.Уцихвипадкахпотрібнокількалюдей,кожензякихвиконувавбиокреміелементипроцесу.Віншихситуа-ціяхможевиявитисянедоцільнимнавчатиоднулюдинувсімнавичкам, які знадобляться їй для виконання всього процесуцілком.

2.Рішенняприймаютьпрацівники.Організації, які реалізують реінжиніринг, утискають свої

процесинетількипогоризонталі,шляхомвикористанняситу-аційних працівників або ситуаційних команд, що виконуютьчисленніпослідовнізавдання,алетакожіповертикалі.Верти-кальнестисненняозначає,щотепернатихстадіяхпроцесу,депрацівники зазвичай були змушені звертатися за відповіддюнавиникаючіунихпитаннядоменеджерів,вонисаміприйма-

302Хаммер М., Чампи Дж. Реинжениринг корпорации: Манифест револю-циивбизнесе.Пер.сангл.СПб.:Изд-воС.-Петербургскогоун-та,2007.С.88–90.

225

ютьрішення.Ухваленнярішеньневідокремленевідреальноїроботи,астаєїїчастиною.

3.Етапипроцесувиконуютьсявприродномупорядку.Процеси, які пройшли реінжиніринг, вільні від диктату

прямолінійної послідовності їх етапів, і в роботі може вико-ристовуватисяїхприродний,анештучний,нав’язанийліній-ністю,порядок.

4.Процесимаютьбезлічваріантів.Четвертузагальнухарактеристикупроцесівмиможемона-

звати“кінцемстандартизації”.Всіресурсивикористовувалисяоднаково,зтимщобкомпаніїмогливироблятиуніфіковануімалозміннупродукцію.Усвітірізноманітнихімінливихрин-ківцялогікасталазастарілою.Длятогощобзадовольнитиви-могамсучасногогосподарськогосередовища,необхіднабезлічваріантіводногоітогожпроцесу,кожензякихбувбизміне-нийвідповіднодовимогконкретнихринків,ситуаційаборе-сурсів. Більше того, ці нові процеси повинні давати таку жекономіюнамасштабі,якіпримасовомувиробництві.

5.Скорочуєтьсяобсягперевірокіконтролю303.Перевіркиіконтроль—іншийтипроботи,щонедодаєвар-

тості і мінімізується у процесах, які пройшли реінжиніринг,абовпроцесах,якіпройшлиреінжиніринг,контрольвикорис-товуєтьсятількитієюмірою,вякійєекономічнийсенс.

6.Мінімізуєтьсянеобхідністьпогоджень.Мінімізаціявідбуваєтьсязарахунокскороченнячислакон-

тактів із зовнішнім середовищем. Таким чином знижуєтьсяймовірністьтого,щобудеотриманасуперечлива інформація,якапотребуєпогодження304.

7. Ситуаційний менеджер — єдиний контакт із зовнішнімсередовищем.Цеймеханізмвиявляєтьсякорисний,колиета-пипроцесуабонастількискладні,абонастількирозрізнені,що

303ХаммерМ., Чампи Дж. Реинженирингкорпорации:Манифестреволю-циивбизнесе.Пер.сангл.СПб.:Изд-воС.-Петербургскогоун-та,2007.С.88–90.

304Тамсамо.С.98.

226

інтегрувати їх в обов’язки однієї особи, або навіть невеликоїгрупинеможливо.Ситуаційнийменеджер,якийдієякбуферміж все ще складним процесом і середовищем, поводиться зостаннімтак,нібивінвідповідаєзаздійсненнявсьогопроцесу,хочанасправдіценетак.Длятогощоббутивзмозівідповістинапитанняівирішитипроблеми,ситуаційномуменеджеруне-обхіднідоступдоінформаційнихсистем,яківикористовуютьтіпрацівники,якібезпосередньоздійснюютьпроцес,атакожможливістьзвертатисядонихіззапитаннямитапроханнямипросприяннявміруїхвиникнення.

8.Переважаютьзмішаніцентралізовані/децентралізованіоперації305.

На основі практики реінжинірингу в приватному секторіможна сформувати такі можливі принципи реінжинірингуадміністративнихпроцесів:

1.Позбавлятисястереотипів ірозглядатисистемудержав-ного управління з точки зору конструктора і архітектора.Одне з ключових понять, що складає основу реінжинірингуадміністративних процесів, — це процеси, а в даному випад-ку—адміністративніпроцеси.Самеїхоптимізаціяівдоскона-лення дають змогу відкрити і використати нові можливості,резервийресурсирозвиткуйпідвищенняефективностіуправ-ління.

2.Переходитивідуправлінняадміністративнимифункція-мидоуправлінняадміністративнимипроцесамийцілями.Длявиконаннятакогомасштабногозавданнянеобхіднозастосову-вати новаторські підходи й сучасні прийоми і технологіїуправління.

3. Підтримувати актуальний “дизайн” адміністративнихпроцесів, постійно їх удосконалювати й пристосовувати доумов, що змінюються. Реінжиніринг адміністративних про-цесів дає можливість не лише управляти виробничими про-

305Хаммер М., Чампи Дж. Реинжениринг корпорации: Манифест револю-циивбизнесе.Пер.сангл.СПб.:Изд-воС.-Петербургскогоун-та,2007.С.99–100.

227

цесами, а й заново їх створювати, якісно моделювати і видо-змінювати, вибудовуючи в єдину цілісну й ефективну си-стему.

4.Проводитипостійниймоніторингіаналізадміністратив-нихпроцесівтаздійснюватипошуківиробленняїхньоїопти-мальноїмоделі.Модельадміністративногопроцесу(реальногочи бажаного) завдяки наочності його опису дає можливістьпроаналізувати, наскільки ефективно він сприяє досягненнювизначенихцілейірезультатів.Оперативнимиінструментамипроцесного аналізу в системі державного управління можутьбути логістика адміністративного процесу, його тривалість івартість(втомучислійогорозподілнаокреміетапи),атакожіншічинники,відякихзалежитьабоможезалежатиефектив-ністьйоговиконання.

5.Чіткойпостійноорієнтуватисяназмістсамогопоняття“процес”.Процес—цепослідовністьвиконанняфункцій(ро-біт, операцій), спрямованих на досягнення результату, якиймаєцінністьікорисністьдляйогоспоживача.Наосновітакоговизначення кожен процес, в тому числі й адміністративний,можна поділити на його різні складові елементи й функціо-нальніхарактеристики306.

Загальну схему проведення реінжинірингу адміністратив-них процесів можна уявити так: аналіз і побудова моделі “яквоно є”, побудова можливих моделей реінжинірингу адміні-стративнихпроцесів,впровадженняпріоритетноїмоделіреін-жинірингуадміністративнихпроцесів,здійсненняоцінюваннярезультатівпроведенняреінжинірингуадміністративнихпро-цесів.

Загальна схема впровадження реінжинірингу адміністра-тивнихпроцесіввідображенанарис.4.1.

Основними етапами реінжинірингу адміністративних про-цесівповинністатитакі.

306Можливіпринципийорієнтованіправилапроведенняадміністративногореінжинірингу. URL: http:// library.if.ua/book/44/3048.html (дата звер-нення12.11.2018).

228

Першийетап:підготовчийетап,якийвключає:репозицію-вання, зокрема визначення ролі, функцій закладу (установи,організації),проведенняаудитуосновнихнапрямівдіяльностізакладу, визначення ролі ресурсів (фінансових, кадрових, ін-формаційних,інтелектуальнихтощо).Саменацьомуетапіви-значається головна місія закладу (установи, організації). Напершомуетапівизначаютьсяосновніпроблемифункціонуван-ня закладу (установи, організації), а також виявляється ду-блюванняфункцій307.

Другийетап—стратегічнеплануванняреінжинірингуадмі-ністративнихпроцесів.Нацьомуетапіздійснюєтьсявідбіртаоцінка процесів, реінжиніринг яких є найбільш доцільним таефективним.

Третійетап—розробкапроектуреінжинірингуадміністра-тивних процесів, де визначається: перепроектування обраних

307Пархоменко-Куцевіл О. І. Сучасні тенденції розвитку реінжинірингу всистемі державного управління. Ефективність державного управління :зб.наук.пр.Л.:ЛРІДУНАДУ,2013.Вип.36.С.20–27.

Рис. 4.1. Технологія реалізації реінжинірингу адміністративних процесів

Підготовка до процесу

реінжинірингу адміністративних

процесів

Визначення та впровадження

пріоритетної моделі


процесів

Побудова можливих моделей


процесів

Аналіз існуючих проблем в системі

формування інноваційних державних інституцій

Оцінювання процесу


процесів

229

процесів; здійснюється розподіл зон відповідальності; визна-чається бюджет проекту; здійснюється обрання найкращоговаріантусередпроектнихконцепцій.Нацьомуетапіздійсню-ється прогнозування майбутніх результатів. Прогнозуваннямає передбачати визначення переліку основних внутрішніхпроцесів, особливостей використання ресурсного потенціалу,досягненняпевногорівняефективності.

Четвертийетап—цереалізаціяйконтрольреінжинірингуадміністративнихпроцесів.Нацьомуетапінеобхіднопередба-читиетапимоніторингуреінжинірингуадміністративнихпро-цесів, відповідальність, звітування, корегування проектноїконцепції реінжинірингу адміністративних процесів. Крімтого,саменацьомуетапіслідврахуватиможливостіздійснен-ня реінжинірингу адміністративних процесів (ресурси, полі-тична підтримка, реальна реалізація, ефективність тарезультативність)308.

Процес реінжинірингу адміністративних процесів можнауявитиувиглядісхеми(див.рис.4.2.).

Реінжиніринг адміністративних процесів пов’язати зпроцесамиреструктуризаціїтабазуєтьсянаінженерномупід-ходідопроцесууправлінняіпередбачаєспочаткумоделюван-няорганізації,апотімзмінуіснуючоїмоделішляхомрішучо-го скасування нераціонально функціонуючих ланок. Всясутність реінжинірингу побудована на системі докоріннихперетворень в організації. Водночас реінжиніринг пов’яза-ний з трансформацією системи управління та її оптиміза-цією309.

Реінжиніринг адміністративних процесів — архітектурнапобудова, створення державних установ (закладів, організа-цій) на основах інженерної науки шляхом проектування йуправліннядержавнимипроцесами.

308Пархоменко-Куцевіл О. І. Сучасні тенденції розвитку реінжинірингу всистемі державного управління. Ефективність державного управління :зб.наук.пр.Л.:ЛРІДУНАДУ,2013.Вип.36.С.20–27.

309Тамсамо.

230

До основних етапів реінжинірингу адміністративних про-цесів належать: підготовчий етап, який включає: репозицію-вання,визначенняголовноїмісіїтаосновнихпроблемфункці-онування; етап стратегічного планування процесу реінжині-рингу адміністративних процесів; етап розробки проектуреінжинірингу адміністративних процесів; етап реалізації йконтролюреінжинірингуадміністративнихпроцесів.

Рис. 4.2. Етапи реінжинірингу адміністративних процесів

Аудит функцій аналізу закладу

(установи, організації)

Аудит функцій керівництва

закладу (установи, організації)

Аудит функцій структурних

підрозділів закладу (установи,

організації)

Аудит функцій спеціалістів струк-турних підрозділів

(установи, організації)

1 етап

Здійснення реформування

структури закладу (установи,


Здійснення оптимізації

системи управлін-ня закладом (установою,

організацією)

Здійснення кадрових

реформувань закладу (установи,


3 етап

Визначення основних проблем

розвитку (установи,


Визначення дублювання

функцій керівництва








2 етап

231

Проведений аналіз дає підстави зазначити, що реінжині-ринг—методологічнаосноваформуванняінноваційниханти-корупційнихорганівнапідставіґрунтовногоаналізуфункціо-нальних обов’язків новостворених антикорупційних інститу-цій та формування залежно від виконуваних функційдержавнихорганіввладиусферізапобіганнятаборотьбизко-рупцією. На нашу думку, з урахуванням реінжинірингу по-трібно переформатувати антикорупційні органи державноївладиудвіскладові:формуваннямеханізмівзапобіганняко-рупціїтареалізаціямеханізмівборотьбизкорупцією.

Реінжинірингвсистеміформуваннятаоптимізуванняанти-корупційнихінституційнаведенонарис.4.3.

Функціїзформуваннятареалізаціїантикорупційноїполі-тикиможнавзагальномувиглядіподілитиначотири:

•Запобіганнякорупції(превенція)(НАЗК,НАБУ,МОН).•Боротьбазкорупцією(НАЗК,НАБУ,САП,ДБР,ГПУ).

Рис. 4.3. Реінжиніринг в системі формування та оптимізації антикорупційних інституцій

НАЗКНАБУ

Запобігання корупції

МОН (формування патріотичного виховання, антикорупційної

культури)

Вищий антикорупційний суд

Функції покарання

НАЗКНАБУ

Боротьба з корупцією

САПДБРГПУ

НАБУДБР

Формування антикорупційних справ

САПГПУ

Поліція

Функції антикорупційних

інституцій

232

•Збираннятаузагальненняінформаціїпропорушенняан-тикорупційногозаконодавства(формуванняантикорупційнихсправ)(поліція,НАБУ,САП,ДБР,ГПУ).

•Покарання(Вищийантикорупційнийсуд).Отже,можнапобачитиреалізаціюзакритогопроцесу:запобіганнякорупції→боротьбазкорупцією→ збирання

таузагальненняінформаціїпропорушенняантикорупційногозаконодавства→покарання.

Зазначенийрисунокдаєможливістьпобачитиперетинанняпевних антикорупційних функцій відповідних спеціальноуповноваженихорганівдержавноївлади.

4.3. Механізми удосконалення формування антикорупційних органів

Способиорганізаціїпротидіїкорупціїурізнихкраїнахсут-тєвовідрізняються.

Убільшостіміжнароднихантикорупційнихдокументів,щоухвалюються організаціями різного рівня, містяться загальнівказівки, рекомендації, які зобов’язують держави вживатиконкретнізаходизапобіганнятапротидіїкорупції.Міжнарод-ніправовіінструменти,зазначеніуцихактах,сприяютьпоши-реннюпозитивногодосвідуборотьбизкорупцієюізміцненнюміжнародногоспівробітництва.

Уміжнароднихдокументахвизначенотакіосновніфункціїу сфері боротьби з корупцією: розслідування і кримінальнепереслідування; запобігання; освітня та просвітницька робо-та; координація; моніторинг; дослідження і аналіз. Зазначе-ним функціям відповідають такі завдання: отримання і роз-глядскарг;збиранняданих,щостосуютьсякорупції,їханалізта проведення розслідування; кримінальне переслідування;застосування адміністративних санкцій; перевірка майновихдекларацій; надання допомоги у сфері запобігання корупції;консультування з питань етики; інформування, проведенняосвітніхтапросвітницькихзаходів;веденнядосліджень;між-

233

народна співпраця тощо. Ці завдання можуть виконуватисяоднимабокількомаспеціалізованимиорганами.

Зазвичайфункції зпротидіїкорупціїрозподіленіміжзна-чноюкількістюдержавнихінституцій,аключовурольуцьомувідіграють поліція і органи прокуратури, використовуючиправоохороннізасоби.Однаканалізсвідчить,щоудеякихдер-жавах Східної Європи і Центральної Азії існує тенденція доцентралізаціїчастинифункційзпротидіїкорупціїумежаход-ноговідомства;хтосьзалучаєдоцієїроботиспеціалізованіса-мостійніправоохоронніорганипоборотьбізкорупцією, іншівикористовуютьбагатоцільовівідомствапоборотьбізкоруп-цією,якіпоєднуютьпревентивніфункції іправоохоронніпо-вноваження310.

Воднихдієвимивиявилися“класичні”західнісхемизапро-вадження антикорупційного законодавства і створення упо-вноваженоїінституції(організації,установи)зпротидіїкоруп-ції, орієнтованої передусім на виявлення, попередження таприпинення корупції у вищих ешелонах влади, активна рольгромадянськогосуспільстваувиявленнікорупціїізабезпечен-ні “прозорості” державної влади. У ряді країн повноваженнящодо виявлення та протидії корупції покладаються на неза-лежні органи влади — Конституційний Суд (Португалія),Бюропоборотьбізкорупцією(Латвія),адміністративнісуди(Чехія), Комісію з питань вирішення конфліктів (Хорватія),Офісзпитаньвирішенняконфліктів(Іспанія).Прицьомуза-конодавство Латвії, Хорватії, Іспанії та інших країн встанов-люєпевнігарантіїнезалежностітакихорганів(особливийпо-рядок формування, гарантії захисту членів відповідних орга-нів від політичного тиску тощо)311. Окремо слід зазначити

310Зарубіжний досвід створення та діяльності спеціальних антикорупцій-них органів. URL: https://pidruchniki.com/84688/pravo/organizatsiyno-pravovi_zasadi_stvorennya_diyalnosti_spetsialnih_antikoruptsiynih_organiv#58(датазвернення01.02.209).

311Скулиш Є. Державне бюро розслідувань як спеціально уповноваженийсуб’єкт протидії корупції. Вісник Національної академії прокуратури України.2013.№3.С.68.

234

кориснимдосвідГонконгу,дестворенатадієНезалежнакомі-сіяпротикорупції(НКК),щоздійснюєсвоюдіяльністьвусіхтрьох основних напрямах: запобігання корупції, проведеннярозслідуванняіпросвітняробота312.

Отже,урізнихдержавахможутьзастосовуватисярізніспе-ціальні інституційні моделі щодо виконання основних функ-ційборотьбизкорупцією,однаквонимаютьвідповідатиміж-народнимстандартам.Тобторозробкаосновнихповноваженьта формування спеціалізованого органу у сфері протидії ко-рупціїмаєздійснюватисянаосновієдиноїконцепціївідповід-но до вимог міжнародно-правових документів. Законодавчабаза забезпечення його діяльності має відповідати вимогамратифікованих Україною міжнародно-правових документів уційсфері.

Слід звернути увагу на Центральне антикорупційне бюро(ЦАБ)РеспублікиПольща,якеєспеціальниморганомдлябо-ротьбизкорупцієювгромадськомутаекономічномужитті,зо-кремавдержавних і самовряднихустановах,атакождлябо-ротьбиздіяльністю,щозагрожуєекономічнимінтересамдер-жави. ЦАБ Польщі наділене такими повноваженнями, які вУкраїніреалізуютькількаантикорупційнихінституцій,зокре-ма313:

1)виявлення,запобіганняівикриттяправопорушеньпроти:• діяльностідержавнихустанов,атакожорганівмісцевого

самоврядування;• правосуддя, виборів і референдумів, громадського по-

рядку, достовірності документів, власності, господар-ської діяльності, обігу грошей та цінних паперів, якщо


313Ustawazdnia9czerwca2006r.oCentralnymBiurzeAntykorupcyjnym(Dz.U.zdnia23czerwca2006r.).URL:http://prawo.legeo.pl(датазвернення22.03.2019).

235

вонипов’язанізкорупцієюабоздіяльністю,щоможеза-вдатишкодиекономічнимінтересамдержави;

• фінансуванняполітичнихпартій,якщовонипов’язанізкорупцією;

• податковихобов’язків,якщовонипов’язанізкорупцієюабо з діяльністю, що може завдати шкоди економічнимінтересамдержави;

• правилспортивнихзмагань;• обігулікарськихзасобів,харчовихпродуктівспеціально-

гопризначення,медичнихвиробів,атакожпритягненнядовідповідальностіосіб,якіїхвчинили;

2) виявлення і протидія випадкам невиконання положеньЗаконуРеспублікиПольща“Проорганізаціюздійсненнягос-подарськоїдіяльностіособами,яківиконуютьпублічніфунк-ції”від21серпня1997року;

3) документування підстав та ініціювання реалізації поло-жень Закону Республіки Польща “Про повернення вигоди,безпідставно отриманої з державного бюджету або від іншихдержавнихюридичнихосіб”від21червня1990року;

4) виявлення випадків недотримання визначених законо-давством процедур при прийнятті та виконанні рішень, щостосуються: приватизації і комерціалізації, фінансової під-тримки, державних закупівель, розпорядження державниммайном, а також надання ліцензій, дозволів, пільг, переваг,квот,кредитнихгарантій;

5)контрольправильностііправдивостіданихпроактивитапроздійсненнягосподарськоїдіяльностіособами,яківикону-ютьпублічніфункції;

6)здійсненняаналітичноїдіяльностіусферах,щоналежатьдоповноваженьЦАБ,атакожнаданнявідповідноїінформаціїПрем’єр-міністру, Президенту Республіки Польща, Сейму таСенату314.

314Ustawazdnia9czerwca2006r.oCentralnymBiurzeAntykorupcyjnym(Dz.U.zdnia23czerwca2006r.).URL:http://prawo.legeo.pl(датазвернення22.03.2019).

236

Такимчином,ЦАБПольщіумежахсвоїхзавдань,визначе-них Законом Республіки Польща “Про Центральне антико-рупційне бюро”, наділене повноваженнями виконувати такіфункції:

1)аналітично-інформаційну;2)оперативно-розшукову;3)контрольну;4)слідчу.УмежахсвоєїдіяльностіЦАБПольщіздійснюєтакожпро-

філактичнуіосвітнюфункції.УційсферіБюроспівпрацюєзіншими органами та неурядовими організаціями, предметомдослідженняякихєкорупціятаборотьбазкорупцією315.

Міжнародністандартиствореннятадіяльностіспеціальнихантикорупційнихорганівмістять:

• документи, прийняті ООН, зокрема, ст. 36 КонвенціїООНпротикорупції;

• документи,прийнятіРЄ(ст.20КримінальноїконвенціїРЄпроборотьбузкорупцією);

• документи ОЕСР, зокрема Стамбульський план дій бо-ротьбизкорупцією,GRECO;

• висновкитарекомендаціїІКонференціїорганів,щоспе-ціалізуються на боротьбі з корупцією (Страсбург, кві-тень1996року);

• висновки та рекомендації II Європейської конференціїспеціальнихслужбборотьбизкорупцією(Таллінн,жов-тень1997року);

• Джакартськазаявапропринципироботиантикорупцій-нихорганів(Джакартськіпринципи);

• стандарти роботи антикорупційних органів, визначенімережею“Європейськіпартнерипротикорупції”(Прин-ципиЄППК)316.

315Zadania. URL: http://www.cba.gov.pl/pl/o-cba/zadania/350,zadania.html(датазвернення22.03.2019).

316Зарубіжний досвід створення та діяльності спеціальних антикорупцій-них органів. URL: https://pidruchniki.com/84688/pravo/organizatsiyyo-

237

Провідна роль ООН у підтриманні міжнародного миру табезпекизумовлюєїїпершочерговезначенняусферіміжнарод-но-правовогорегулюваннязапобіганнятапротидіїкорупції.

ОднимізпершихміжнароднихдокументівООН,якимза-суджувалися всі види корупції, стала резолюція 3514 (XXX)“Заходипротикорупції,щопрактикуютьсятранснаціональни-митаіншимикорпораціями,їхпосередникамитаіншимипри-четними до цього сторонами”. Цей документ закликав урядиусіхкраїнвжитинанаціональномурівнівсінеобхіднізаходищодозапобіганнятапротидіїкорупції.ЗгодомнаVIIIКонгре-сі ООН із запобігання злочинності, що відбувся у Гавані27 серпня – 7 вересня 1990 року, була прийнята резолюція“Попередженнязлочинностітакримінальнеправосуддяукон-текстірозвитку:реалізаціїтаперспективиміжнародногоспів-робітництва.Практичнізаходиборотьбизкорупцією”,вякійбуливизначенінайважливішізавданнядляподоланнякоруп-ції,середякихістворенняспеціалізованогопідрозділупобо-ротьбізкорупцією.

Завданняваналізованійсферіуточнювалися,деталізували-сяврізнихдокументахООН.Зокрема:уДеклараціїООНпроборотьбузкорупцієютахабарництвомуміжнароднихкомер-ційних операціях від 16 грудня 1996 року, що зобов’язувалавживатиконкретніефективнізаходиборотьбизусімавидамикорупції, хабарництва і пов’язаними з ними протиправнимидіямиуміжнароднихкомерційнихопераціях;уМіжнародно-мукодексіповедінкидержавнихпосадовихосібвід23липня1996року317.

Зазначені документи мають рекомендаційний характер.Водночассамевонивідігралипровіднурольупідготовціміж-народно-правових актів, які закріпили міжнародні стандарти

pravovi_zasadi_stvorennya_diyalnosti_spetsialnih_antikoruptsiynih_organiv#58(датазвернення01.02.2019).

317Міжнародно-правові акти протидії корупції: Збірка документів. Пер. зіноз.мов/Передмоваакад.НАНУкраїниО.Л.Копиленка;Ін-тзаконо-давстваВерховноїРадиУкраїни.К.:Людмила,2018.С.13–15.

238

політикиусферізапобіганнятапротидіїкорупції,втомучис-лі й щодо створення та діяльності антикорупційного органу.Вонивосновномумістилинормищодозапровадженняспеціа-лізації правоохоронних органів та органів прокуратури, і цемало сприяти ефективнішому виконанню антикорупційногозаконодавства.

Міжнародністандартищодоспеціальногоантикорупційно-гоорганувизначенінасампередуміжнароднихконвенціях,якієєдинимиюридичнообов’язковимиуніверсальнимидокумен-тамизпротидіїкорупції.Обов’язковийхарактербагатьохпо-ложень конвенцій роблять їх унікальним інструментом длярозробки комплексних заходів з метою вирішення цієї гло-бальноїпроблеми,оскількивстановлюютьстандартив галузіпротидіїкорупції ієважливимстимуломдляпроведенняре-формуційсфері.

Уконвенціяхохопленотакіосновнінапрямиборотьбизко-рупцією,якзаходизпрофілактики,криміналізаціїтазабезпе-ченняправопорядку,міжнароднеспівробітництво,поверненняактивів,наданнятехнічноїдопомогитаобмінінформацією.

Одним з найважливіших міжнародних нормативно-право-вихактів,якимбуливизначеніміжнародністандартищодоан-тикорупційного органу, є Конвенція ООН проти корупції,прийнятана58-йсесіїГенеральноїАсамблеїООН31жовтня2003 року (ратифікована Законом України від 18 жовтня2006року)зметоювживанняпосиленихзаходів,спрямованихнабільшефективнейдієвезапобіганнякорупціїтаборотьбузнею318.

УКонвенціїООНпротикорупціївизначеністандарти,за-ходитаправила,якікраїниможутьзастосовуватиудержавно-мурегулюванніцієїсфери.КонвенціяООНпротикорупціїєкомплексний міжнародно-правовий договір та антикорупцій-ний документ світового значення, який може стати ефектив-


239

нимінструментомміжнародногоспівробітництвавборотьбізкорупцією.Нормицьогопершогоуніверсальногоміжнародно-годоговоруусферікорупціїпередбачалитаківимогидодер-жав-учасниць,як:

• створення органу або, у певних випадках, органів, якіздійснюють функції запобігання корупції за допомогоюправоохороннихзасобів,тазабезпеченняйому(їм)необ-хідної незалежності, матеріальних ресурсів та спеціалі-зованогоперсоналу;

• наявністьоргану(органів)абоосіб,якіспеціалізуютьсяна боротьбі з корупцією за допомогою правоохороннихзаходів і яким забезпечується необхідна самостійність,щоб вони могли виконувати свої функції ефективно йбезбудь-якогоненалежноговпливу.

Отже, згідно з Конвенцією ООН проти корупції держа-вам-учасницямрекомендованозабезпечити:

• спеціалізаціюорганівусферіборотьбизкорупцієюшля-хомствореннявідповіднихантикорупційнихінституцій,забезпечивши їх фаховим персоналом та необхіднимиматеріальнимиіфінансовимиресурсами,достатнімидлявиконаннязавдань;

• наявністьдвохтипівантикорупційнихінституцій:орган(органи), що запобігають корупції; орган (органи) абоособи,якіспеціалізуютьсянаборотьбізкорупцієюзадо-помогоюправоохороннихзаходів319.

Систему заходів юридичного характеру, які використову-ються у боротьбі з корупцією, також було визначено у доку-ментах РЄ, GRECO, ОЕСР і Стамбульському плані дій бо-ротьбизкорупцією.Нормицихдокументіввідігралипровіднуроль у підготовці міжнародно-правових актів, які закріпилиміжнародністандартищодоствореннятадіяльностіспеціалі-зованихорганівдляборотьбиізапобіганнякорупції.


240

Зокрема, у 1996 році Комітет міністрів Ради Європи при-йнявПрограмудійпоборотьбізкорупцією,умежахякоїбулипідготовленітаприйняті:

• резолюція Комітету міністрів РЄ “Про двадцять керів-них принципів боротьби з корупцією” від 6 листопада1997року;

• Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією від27січня1999року;

• Цивільнаконвенціяпроборотьбузкорупцієювід4лис-топада1999року.

Однимізпершихдокументівєвропейськогорівня,дейшло-сяпронеобхідністьстворенняспеціалізованихдержавнихор-ганів або посадових осіб, відповідальних за попередження,розслідування ісудовийрозглядкорупційнихдіянь,є “Двад-цять керівних принципів боротьби проти корупції”. Керівніпринципи,незважаючинаїхрекомендаційнийхарактер,сталивихідними положеннями для подальшої антикорупційної по-літикидержав–членівРадиЄвропи320.

Удокументівказано,щоуборотьбізкорупцієюслідкерува-тисятакимипринципами:гарантуватидляосіб,яківиконуютьобов’язки щодо попередження, розслідування, судового пере-слідування та винесення вироків стосовно випадків корупції,незалежність,якавідповідалабїхфункціям,свободувіднена-лежного впливу, забезпечити ефективними засобами для зби-раннядоказів,захистособам,якідопомагаютьвладіуборотьбізкорупцією,атакожзбереженнятаємниціслідства(принцип3);запровадити спеціалізацію осіб або органів, відповідальних заборотьбу з корупцією, забезпечуючи їх необхідними засобамитанавчаннямдлявиконанняпокладенихнатакихосібабоорга-низавдань(принцип7);забезпечитипрозорістьнастільки,на-скількиценеобхіднодлядосягненняефективності(принцип9).

320Зарубіжний досвід створення та діяльності спеціальних антикорупцій-них органів. URL: https://pidruchniki.com/84688/pravo/organizatsiyyo-pravovi_zasadi_stvorennya_diyalnosti_spetsialnih_antikoruptsiynih_organiv#58(датазвернення01.02.2019).

241

УпреамбулідоКримінальноїконвенціїпроборотьбузко-рупцієюнаголошуєтьсянанеобхідностіпроведеннявпершо-черговомупорядкузагальноїкримінальноїполітики,спрямо-ваноїназахистсуспільствавідкорупції,включаючиухвален-ня відповідного законодавства та превентивних заходів.Конвенція передбачає для держав загальні засади міжнарод-ногоспівробітництваусферіпротидіїкорупції—використан-нябагатосторонніхідвосторонніхміжнароднихдоговорів,авразі їх відсутності зобов’язує сторони надавати одна одніймаксимально можливу допомогу. В окремій статті Конвенції,яка має назву “Спеціалізовані органи” (ст. 20), йдеться провжиттядержавами-учасницяминеобхіднихзаходівдлязабез-печення належної спеціалізації персоналу та органів по бо-ротьбізкорупцією,якіповинніматинеобхіднусамостійність,підготовленийперсоналтафінансовіресурси,достатнідляви-конанняйогозавдань.Цеположенняєреакцією,кріміншого,на потребу поліпшення як спеціалізації, так і самостійностіосібабоорганів,щовідповідаютьзаборотьбузкорупцією,прояку йдеться у багатьох документах РЄ. У Пояснювальній за-писцідоКримінальноїконвенціїпроборотьбузкорупцієюза-значено,щоположенняст.20зумовлені,середіншого,потре-бою посилити спеціалізацію та незалежність осіб чи органів,відповідальнихзапротидіюкорупції.Цявимогаспеціалізаціїнеспрямовананазастосуваннянавсіхрівняхправоохоронноїсистеми.Вонаневимагаєіснуваннявкожнійслужбіпрокуро-рівабонакожнійполіцейськійдільниціспеціальногопідроз-ділучиекспертівзкорупційнихправопорушень.Водночаспе-редбачається,щотам,децепотрібнодляефективноїпротидіїкорупції,маютьпрацюватидобрепідготовленіправоохоронніпідрозділичиперсонал321.

Цивільну конвенцію про боротьбу з корупцією було при-йнятозметоюстворенняефективнихзасобівправовогозахис-


242

ту для осіб, яким заподіяно шкоду внаслідок актів корупції,щодаютьїмзмогузахищатисвоїправатаінтереси,включаю-чи можливість отримання компенсації за шкоду. Конвенціявизначаєзаходи,щозатверджуютьсянанаціональномурівні,механізмміжнародноїспівпраційконтрользавиконанням322.

Міжнародною інституцією, що здійснює моніторинг вико-наннязобов’язань,якіберутьнасебедержави-учасниці,при-єднавшись до зазначених Конвенцій, є GRECO. Її створено,ґрунтуючисьнаусвідомленнітого,щоуспішністьстратегіїбо-ротьби з корупцією вимагає стійких переконань держав воб’єднанні зусиль, обміні досвідом і прийнятті спільних дій(преамбула)—єдинийсучаснийорганефективногоміжнарод-ного контролю антикорупційного правового співробітництваєвропейських держав, що має дуалістичну правову природу:одночаснодієіякорганміжнародноїміжурядовоїорганізації,щоконтролюєдотриманняКерівнихпринципівборотьбизко-рупцією, ухвалених Комітетом міністрів РЄ, і як конвенцій-ний орган міжнародного контролю за дотриманням держава-ми–учасницямиміжнароднихдоговорівРЄпоборотьбізко-рупцією. Основною формою роботи GRECO є підготовказвітів,вякихоцінюєтьсястандотриманняпевнимидержава-мидокументів,прийнятихвідповіднодопрограмидійпобо-ротьбізкорупцією323.

Україна, приєднавшись до GRECO 1 січня 2006 року, тимсамим дала згоду проходити оцінювання стосовно імплемен-тації в національне законодавство положень Кримінальної іЦивільної конвенцій Ради Європи проти корупції, Керівнихпринципівборотьбизкорупцією.


323Зарубіжний досвід створення та діяльності спеціальних антикорупцій-них органів. URL: https://pidruchniki.com/84688/pravo/organizatsiyyo-pravovi_zasadi_stvorennya_diyalnosti_spetsialnih_antikoruptsiynih_organiv#58(lатазвернення01.02.2019).

243

ВажливезначеннямаютьоціночнізвітиGRECOщодоста-ну антикорупційного законодавства України, які містять за-стереженнятарекомендаціїщодоудосконаленнянаціональноїправовоїтаінституційноїосновипротидіїкорупції.Так,уре-комендаціях GRECO Україні стратегічно важливим завдан-ням визначено створення нової централізованої антикоруп-ційноїструктури,яказдійснюватименаглядзареалізацієюна-ціональної антикорупційної стратегії, відповідних планів дійта заходів боротьби з корупцією. У звіті GRECO в межахоб’єднаних першого та другого раундів оцінювання України(м.Страсбург,19–23березня2007р.)зазначено,щоправоохо-ронніоргани,наякіпокладенообов’язокрозслідуватикоруп-ційні діяння (наприклад, Служба безпеки України і міліція),маютьспеціальніпідрозділизвиявленнятарозслідуванняко-рупції(цестосуєтьсякорупційнихпроявів,якіпов’язанізор-ганізованоюзлочинністюабозагрожуютьнаціональнійбезпе-ці).Рівеньспеціалізаціїдлявиявленняіншихформкорупціїєменшрозвиненим.Уситуації,колиУкраїнавраженакорупці-єюфактичнонавсіхрівнях,існуєпотребауширшійспеціалі-зації...Узвітірекомендованостворитиорган,щоневиконува-тиме правоохоронних функцій, здійснюватиме нагляд за реа-лізацієюнаціональноїантикорупційноїстратегіїівідповіднихпланів дій, а також пропонуватиме нову стратегію та заходиборотьби з корупцією. У новоствореній службі мають бутипредставлені органи державної влади і громадськість. Вказа-номуорганумаєбутинадананеобхіднанезалежністьдляздій-сненняефективноїмоніторинговоїфункції(п.30).Зазначенона необхідності запровадити єдину систему навчання на по-стійній основі для особового складу правоохоронних органівтапрокуратурищодовиявленняірозслідуваннякорупційнихправопорушень і розробити спеціалізований курс навчаннядлятих,хтоведеборотьбузкорупцією324.


244

Значнізусиллящодокоординаціїпротидіїтранснаціональ-нійкорупціївживаютьурамкахОЕСР.Середдокументів,яки-ми регулюються питання боротьби з корупцією, слід назватипершуРекомендаціюОЕСРщодоборотьбизхабарництвомуміжнародних ділових операціях від 27 травня 1994 рокуC(94)75/FINAL, яку було переглянуто 23 травня 1997 року.Документміститьрекомендаціїщодопревентивнихрепресив-них заходів як кримінально-правового, так і не кримінально-правового характеру, а також методику контролю та аналізувиконання, спрямовану на відстеження ходу реалізації Реко-мендації.

На боротьбу із транснаціональними формами корупціїспрямованаКонвенціяпоборотьбізпідкупомпосадовихосібіноземнихдержавприпроведенніміжнароднихділовихопера-цій,прийнятаОЕСР21листопада1997рокувСтамбулі,всту-пилавсилу15лютого1999року,щоєприкладомвиробленняглобальних антикорупційних документів. Конвенція ОЕСРвизначаємежідлякриміналізаціїкорупціївміжнароднихко-мерційнимсправах.Унійзробленоспробузабезпечитифунк-ціональну еквівалентність заходів, прийнятих сторонами дляпокараннязапідкупіноземнихпосадовихосіб325.

КонвенціяОЕСРвідіграларолькаталізатора,якийстиму-люєдіяльністьміжнароднихурядовихорганізацій,приватногосекторутагромадянськогосуспільствавцілому, ісприялаіс-тотнимзмінам...Завдякидотриманнюїїположень,крімвирі-шенняпроблемисправедливихумовторгівлі,кожен,хтоведебізнесзакордоном,матимезисквід істотногоскороченняве-ликихнезаконнихплатежів,щоперераховуютьсявтійчи ін-шійкраїні.Громадянитакихдержав,атакожінвесторивигра-ютьвідвтіленнявжиттяпринципуверховенствазакону,ата-кож від кращих економічних і соціальних умов і, врешті, віддемократії.


245

УрамкахОЕСРфункціонуєАнтикорупційнамережадляСхідної Європи та Центральної Азії, якою на 5-й щорічнійзустрічі 10 вересня 2003 року у Стамбулі схвалено план дійборотьбизкорупцієюдляВірменії,Азербайджану,Грузії,Ро-сійської Федерації, Таджикистану та України (Стамбуль-ськийпландій).Уньомузазначено,щонаціональніантико-рупційні заходи можуть бути посилені за рахунок існуючихвідповідних регіональних та міжнародних інструментів, по-зитивних прикладів, вироблених країнами регіону, РЄ, ЄС.Реалізація Стамбульського плану дій передбачає огляди на-ціонального законодавства та інститутів для боротьби з ко-рупцією та поточний моніторинг виконання рекомендацій,що стосуються реалізації положень Конвенції ООН протикорупції та інших міжнародних стандартів. Зокрема, булопроведено два повних цикли оглядів (у 2004–2007 та 2008–2012 роках), у 2013 році розпочато третій цикл, який досітриває.

Отже, 21 січня 2004 року на виконання СтамбульськогопланудійбулиприйнятіУзагальненірекомендаціїдляУкраї-ни та зазначено про необхідність сконцентрувати правоохо-ронніповноваженняусферіборотьбизкорупцією,якінаразіфрагментовані;створитиспеціалізованіантикорупційніпро-курорськіслужби;розглянутипитанняствореннянаціональ-ного антикорупційного органу, що спеціалізуватиметься таматимеповноваженнязвиявлення,розслідуваннятапереслі-дування корупційних правопорушень. Такий орган міг бибутиінтегрованим,алеструктурнонезалежним,абоокремиморганом у межах існуючого правоохоронного органу та/абопрокуратури. Крім роботи над важливими корупційнимисправами,однимізголовнихзавданьтакогоорганумаєбутипокращення міжвідомчої співпраці численних правоохорон-нихорганів,органівбезпекитафінансовогоконтролюпідчасрозслідування корупційних порушень (наприклад, за допо-могою чітких правил щодо звітування та обміну інформаці-єю,створенняслідчихгрупускладнихсправахтощо).Необ-хідно забезпечити, щоб правоохоронні органи на субнаціо-

246

нальному рівні (обласні та місцеві) були належним чиномінтегровані326.

УЗвітіпродругийраундмоніторингущодоСтамбульсько-гопланудійборотьбизкорупцієюОЕСР,прийнятого8грудня2010року,міститьсязакликзабезпечитибезподальшогозво-ліканняефективнуантикорупційнуспеціалізаціювправоохо-ронній системі шляхом створення автономного спеціалізова-ногоорганузантикорупційнихрозслідувань,якийбудеструк-турно незалежний від існуючих правоохоронних органів таорганів безпеки, націлений на високопосадову корупцію табудезабезпеченийадекватнимигарантіяминезалежності,по-вноваженнями й ресурсами. У Рекомендаціях 1.1–1.2, 1.6,прийнятих за підсумками другого раунду моніторингу щодоСтамбульськогопланудій,Українібулорекомендовано:реалі-зуватизадекларованепрагненняборотисяпротикорупції,ви-конуючипрактичнідії,зокрема—знаданняреальнихповно-важень таким інституціям, як Урядовий уповноважений зпитань антикорупційної політики та бюро з питань антико-рупційної політики; уточнити їхні функції та забезпечитиадекватніресурсидляроботи;забезпечитиефективнукоорди-націютаспівпрацюзрізноманітнимиорганамиусферіанти-корупційної політики; розглянути питання про надання Уря-довому уповноваженому статусу автономної інституції, окре-моївідСекретаріатуКабінетуМіністрівУкраїни,знеобхіднимрівнем незалежності та достатніми ресурсами (фінансовими,кадровимитощо)дляефективногоздійсненняфункцій.

Якправило,рекомендації,прийнятіврамкахСтамбульсько-го плану дій, закликають окремі держави до того, щоб вониспиралисянаміжнародніюридичнідокументиівводилиміж-народністандартидосвогонаціональногозаконодавства327.


327Тамсамо.

247

Як бачимо, Стамбульський план дій не містить власнихантикорупційних стандартів, однак слугує ефективним під-ґрунтям для комплексної і цілеспрямованої реалізації існую-чих конвенцій, інших міжнародних стандартів і передовоїпрактики.

Міжнародні стандарти щодо антикорупційного органу та-кожмістятьВисновкитарекомендаціїІКонференціїорганів,що спеціалізуються на боротьбі з корупцією (м. Страсбург,квітень 1996 року) та II Європейської конференції спеціаль-них служб боротьби з корупцією (м. Таллінн, жовтень1997року).

У Висновках та рекомендаціях І Конференції органів, щоспеціалізуютьсянаборотьбізкорупцією,учасникивисловилиспільнудумку,зокрема,щокорупція—цеявище,запобігання,розслідуванняйсудовепереслідуваннящодоякогонеобхідноздійснюватинаусіхрівнях,використовуючиспеціальнізнан-няйнавичкиврізнихсферах(право,фінанси,економіка,бух-галтерськийоблік,цивільнебудівництвотощо).Томукожнійдержавітребаматидостатнюкількістьзабезпеченихвідповід-нимиматеріальнимиресурсамифахівцівзпитаньборотьбизкорупцією.Спеціалізаціяможебутирізною,зокремаспеціалі-заціяокремихпрацівниківполіції,суддів,прокурорівіадміні-страторівабоорганівчипідрозділів,якимдоручаютьвестибо-ротьбу з корупцією (на кількох напрямах). Проте видаєтьсянедоцільним зосереджувати боротьбу з корупцією в одномуоргані.Повноваженняспеціалізованихвідділеньабоперсона-лумаютьбутивідносноширокі,включаючиправодоступудовсієї тієї інформації й матеріалів, які можуть становити інте-ресдляборотьбизкорупцією,тазахищенівідбудь-якогопо-літичного,економічногочиперсональноготиску(рекоменда-ції1–4).

УвисновкахірекомендаціяхIIЄвропейськоїконференціїспеціальних служб боротьби з корупцією було рекомендова-но, щоб судді й прокурори були незалежними й неупере-дженимиприздійсненнісвоїхфункцій,малиналежнупідго-товку з питань боротьби із цим типом злочинної поведінки

248

й достатні засоби та ресурси для досягнення цієї мети(п.97)328.

Стандарти,якірегулюютьдіяльністьантикорупційнихор-ганізаційабоорганів, такожмістятьсявДжакартськихприн-ципахтаПринципахЄППК.

Джакартські принципи були розроблені на конференції26–27листопадауДжакарті(Індонезія)заучастютеперішніхта колишніх керівників антикорупційних органів, спеціаліс-тів-практиківтаекспертівзпитаньборотьбизкорупцієюзріз-нихкраїнсвітупідегідоюКомісіїзвикоріненнякорупціївІн-донезії та ухвалені Програмою розвитку ООН (ПР ООН) іУправлінням ООН з наркотиків і злочинності, а ПринципиЄППК—мережею“Європейськіпартнерипротикорупції”,щоєнезалежнимфорумомспеціалістів-практиківусферізапобі-ганнятапротидіїкорупції.

Відповідно до зазначених стандартів антикорупційні орга-ни повинні бути незалежні (принцип 2 “Незалежність”), їхнікерівникитапрацівникинесутьвідповідальністьзасвоїдіїтарішення (принцип 3 “Відповідальність” Принципів ЄППК),прицьомумаютьбутизахищеніймати імунітетвідпротиза-конного цивільного та кримінального переслідування (прин-цип “Імунітет” Джакартських принципів). Окрім того, згіднозі змістом аналізованих документів діяльність антикорупцій-них органів: має бути неупередженою, доступною, відкритоюта прозорою; передбачати залучення висококваліфікованихпрацівників та відповідне ресурсне забезпечення; будуватисянаспівпрацітакомплексномупідходідопротидіїтаборотьбизкорупцією(принципи4–10“Добросовісністьтанеупередже-ність”, “Доступність”, “Прозорість та конфіденційність”, “Ре-сурси”, “Підбір персоналу, кар'єра та професійна підготовка”,“Співпраця”, “Комплексний підхід до протидії та боротьби з


249

корупцією” Принципів ЄППК, а також “Внутрішня відпові-дальність”,“Зв’язокзгромадськістютаїїзалучення”,“Заробіт-наплата”,“Належнематеріально-технічнезабезпечення”Джа-картськихпринципів).

Таким чином, встановлені основні засади формування тарозвитку антикорупційних органів державної влади, у томучислінезалежність,неупередженість,відсутністьполітичноговпливу,атакожвідкритість,прозорістьтощо.Зазначеніприн-ципиєосновнимидляформуваннянаціональнихантикоруп-ційнихінституційукраїнахЄвропи.

Розгляд зазначених документів засвідчив, що міжнародністандартинепередбачаютьуніверсальноїмоделітакогоорга-ну, а скоріше можливість функціонування різних антикоруп-ційнихорганів,щовідрізняютьсязаформою,функціямиіза-вданнями, мають певні національні ознаки й особливості, асаме:

• органівзпопередженнякорупціїтавиробленняантико-рупційноїполітикиіконтролюзаїївиконанням;

• органів протидії корупції і боротьби з нею з правоохо-роннимиповноваженнями;

• спеціалізованих підрозділів по боротьбі з корупцією ускладіправоохороннихорганів329.

Однак,яквбачаєтьсязаналізуміжнародногодосвіду,укра-їнах–членахОЕСРпитаннящодоДіяльностіантикорупцій-ногоорганувирішуєтьсянарівнііснуючихдержавнихустановта звичайних правоохоронних органів. Країни, що розвива-ються,ікраїнизперехідноюекономікоючастоутворюютьса-мостійні спеціалізовані інституції з боротьби проти корупціїчерезвисокийрівенькорупціївіснуючихорганах.Частотакісамостійніспеціалізованіорганистворюютьсяпідтискомдо-норськихтаміжнароднихорганізацій.


250

Отже, щоб забезпечити ефективну боротьбу з корупцією,необхідно: чітко розподілити обов’язки між конкретними ін-ституціями; забезпечити наявність спеціалізованих органів,що відповідали б за протидію корупції (держави – учасникиСтамбульського плану дій, Конвенції ООН проти корупції),абож—спеціалізованихорганівчиосіб,наякихпокладаютьсяобов’язкипоборотьбізкорупцієюзадопомогоюправоохорон-нихзасобів(держави-учасникиКонвенціїООНпротикоруп-ціїтаКримінальноїконвенціїпроборотьбузкорупцієюРЄ).Ці органи й особи (відповідно до Пояснювальної записки доКримінальноїконвенціїпроборотьбузкорупцієюРадиЄвро-пи) можуть бути або спеціальними службами, створеними зметою боротьби з корупцією, або спеціалізованими підрозді-ламивструктурііснуючихорганів.

Уміжнародноїспільнотисклалосязагальнерозуміннятого,щозавиконаннятапроведеннямоніторингуантикорупційнихзаконів ізаходівмаютьвідповідатиспеціалізованіорганиабоспівробітники,які:маютьвідповідніповноваження,ресурси ікваліфікацію;повиннібутизахищенівіднеправомірногополі-тичноготиску,длячогонеобхіднімеханізмизабезпеченняви-сокогорівняїхньоїструктурної,операційноїтафінансовоїав-тономії.Однак(згіднозПояснювальноюзапискоюдоКримі-нальної конвенції про боротьбу з корупцією Ради Європи)незалежністьспеціалізованихорганіввладизборотьбипротикорупціїнеповиннабутиабсолютна,адостатнядлявиконан-нясвоїхобов'язківналежнимчином.Урозпорядженніцихор-ганівмаютьбутивідповідніправовійматеріальнізасоби,аод-нимізїхніхзавдань—взаємодіязаналогічнимиорганами,щовідповідаютьзаборотьбузкорупцією,віншихкраїнах.

У проаналізованих вище документах визначено основніпринципи ікритерії,відповіднодоякихмаютьбутиствореніспеціалізованіінституції,атакожнапрацьовановеликийобсягприкладів найефективнішої міжнародної практики, оцінок тарекомендаційуційсфері.Незалежновідорганізаційноїмоделівони мають створюватися на основі стабільної законодавчоїбази та мати чітко визначені повноваження. Їхня діяльність

251

маєвідповідатиміжнароднимстандартам(спеціалізаціянабо-ротьбізкорупцією,незалежністьвіднеправомірноговтручан-няудіяльність,наявністьнеобхіднихресурсів),передовійсві-товійпрактиці,атакожвраховуватиособливостінаціональноїправовоїсистеми.Атомуважливоюгарантієюналежногови-конаннязакріпленихунихміжнароднихзобов’язаньєімпле-ментація міжнародно-правових норм протидії корупції у віт-чизнянезаконодавствотаудосконаленнякримінально-право-вого, процесуального, адміністративного, фінансового таіншогозаконодавства330.

Такимчином,Україназурахуваннямпрогресивногосвіто-вогодосвідуподоланнятаборотьбизкорупцієюсформувалаінноваційні антикорупційні інституції, зокрема, Національнеагентствозпитаньзапобіганнякорупції,Національнеантико-рупційнебюроУкраїни,Спеціалізовануантикорупційнупро-куратуру,НаціональнеагентствоУкраїнизпитаньвиявлення,розшуку та управління активами, одержаними від корупцій-них та інших злочинів, Державне бюро розслідувань, ВищийАнтикорупційнийсуд.

Відповідно до Закону України “Про запобігання корупції”Національнеагентствозпитаньзапобіганнякорупції(НАЗК)єцентральниморганомвиконавчоївладизіспеціальнимста-тусом,якийзабезпечуєформуваннятареалізуєдержавнуан-тикорупційнуполітику331.Однієюзважливихдлясуспільстватагромадськостіфункційєперевіркадеклараційосібуповно-важених на функції держави або місцевого самоврядування.Зазначенафункціямайженереалізується,аджевідсутнімож-ливостіавтоматичноїперевіркидеклараційтакихосіб,щоуне-можливлюєвстановитизловживанняслужбовимстановищем



252

та незаконне збагачення. Крім того, реєстр декларацій осіб,уповноваженихнафункціїдержавиабомісцевогосамовряду-вання,створенийу2015році,щодаєможливістьбагатьомпо-садовимособамзадекларуватитідоходи,якітакожбулиотри-мані“нечеснимшляхом”.

Крімтого,існуєпроблемащодонавчаннядержавнихслуж-бовцівтапосадовихосібмісцевогосамоврядуваннящодозапо-внення декларацій. Адже під час заповнення е-декларацій ви-никаєбагатопроблемщодоправильності їхзаповнення, існуєбезлічроз’ясненьщодозаповненняелектроннихдекларацій(цестосується заповнення кредитних зобов’язань, лізингу, оплатинедобудовтаін.).Це,своєючергою,створюєпроблеминелишедля тих, хто заповнює декларації, а й для самого НАЗК,коли декларанти починають звертатися із запитаннями і тимсамимнедаютьможливостівиконуватисвоїпосадовіобов’язкивчасно. Тому, на нашу думку, виникла потреба у постійнихосвітніхкурсахщодозаповненняелектроннихдекларацій.

Необхідновирішитипитанняформуванняантикорупційноїкультури,атакожпатріотичноговихованнягромадянУкраїни,щовиконуєфункціюпревенції.Цюфункцію,нанашудумку,такожслідреалізовуватиНАЗК.

УЗаконіРеспублікиКазахстанвід18листопада2015року“Прозапобіганнякорупції”332 головнарольвідведенаформу-ванню антикорупційної культури, а також антикорупційнійосвіті.

Формування антикорупційної культури — діяльність, щоздійснюєтьсясуб'єктамипротидіїкорупціївмежахсвоєїком-петенціїщодозбереженнятазміцненнявсуспільствісистемицінностей,щовідбиваєнетерпимістьдокорупції.

Формування антикорупційної культури здійснюється задопомогою комплексу заходів освітнього, інформаційного таорганізаційногохарактеру.

332Закон РК “О противодействии коррупции”. URL: http://economy.gov.kz/ru/kategorii/zakon-respubliki-kazahstan-o-protivodeystvii-korrupcii?theme_version=mobile(датазвернення01.02.2019).

253

Натомість антикорупційна освіта — безперервний процесвихованняінавчання,здійснюванийзметоюморального,інте-лектуального, культурного розвитку і формування активноїгромадянської позиції неприйняття корупції особистістю. Ін-формаційна та організаційна діяльність реалізується шляхомпроведення роз’яснювальної роботи в засобах масової інфор-мації,організаціїсоціальнозначущихзаходів,державногосо-ціальногозамовленнявідповіднодозаконодавстваРеспублікиКазахстан та інших заходів, передбачених законодавствомРеспублікиКазахстан333.

Антикорупційнакультура—цесистемасоціально-психоло-гічних та економіко-правових відносин, які виникають міждержавнимислужбовцямитаіншимигромадянамизприводуреалізації першими завдань держави. Тому логічно починатиформування антикорупційної культури саме з державнихслужбовців, що є представниками держави. Загальновідомо,що ефективність державної служби залежатиме від рівня їхкваліфікаціїтаставленнядопосадовихобов’язків,морально-етичних якостей та особистих рис громадян які вступили надержавнуслужбу.АнтикорупційнукультуруЕ.Ібрагімовави-значаєякособистіякості,щопередбачаютьзнанняпрошкід-ливийвпливкорупціїнаблагоустрійібезпекусуспільства;цестаніндивіда,якийнепростонебажаємиритисьізпроявамикорупції,алейпрагнезнизитиїїрівень334.

Науковці наголошують, що для зміни такого становища,формування антикорупційної свідомості громадян і посилен-ня їх антикорупційної мотивації необхідне здійснення комп-лексу заходів виховного, навчального та інформаційного ха-рактеру, спрямованих на роз’яснення громадянам сутності,

333Закон РК “О противодействии коррупции”. URL: http://economy.gov.kz/ru/kategorii/zakon-respubliki-kazahstan-o-protivodeystvii-korrupcii?theme_version=mobile(датазвернення01.02.2019).

334Ибрагимова Е. М., Хамдеев А. Р. Сущность понятия антикоррупцион-наякультураиеефункции.Современные проблемы науки и образования :электронный научный журнал. № 3. 2013. URL: Режим доступа : www.science-education.ru/109-9329

254

небезпечності та усіх негативних наслідків корупції для су-спільства, поширення серед громадян ідей нетерпимості допроявівкорупції,формуваннявисокоїантикорупційноїправо-свідомості та доведення переваг законослухняної поведінкитощо335.

Важливимзавданнямнашляхузапобіганнятапротидіїко-рупціївУкраїнівиступаєформуванняантикорупційноїкуль-турисуспільства.Длявирішенняцьогозавданнянеобхідноюєсистемнадіяльністьзанизкоюосновнихнапрямів,середякихдоцільно виокремити такі: формування в суспільстві чіткогорозуміннясутностікорупції,донесеннянарівнімасовоїсвідо-мості їїсправжньоїціни,тобтоусьогоспектратанебезпекиїїсуспільнодеструктивнихнаслідків;роз’ясненняважливостітанаявнихмеханізмівучастігромадськостіузапобіганнітапро-тидії корупції; детальне публічне висвітлення антикорупцій-ноїдіяльностідержави,забезпеченнявідкритостітапрозорос-ті державних органів з відповідних питань; поширення середгромадянінформаціїпробазовістандартидіяльностідержав-них установ; загальна антикорупційна освіта населення, про-ведення інформаційних і навчальних заходів специфічногозмістудляцільовихаудиторійугалузях,щохарактеризуютьсянайгіршою корупційною ситуацією, та особливо антикоруп-ційнаосвітадержавнихслужбовців;духовнеоздоровленняна-ції,щоприведедозначногозменшенняегоїстично-споживаць-кої складової у світогляді громадян, шляхом повернення доцінностейПравославноїцивілізації,частиноюякоїукраїнськесуспільство було протягом століть, у поєднанні з патріотич-нимвихованням;вироблення,закріпленнявсуспільнійсвідо-мості та поступове практичне втілення чіткого бачення май-бутнього України як країни, розвиток якої не сумісний з га-небнимисуспільнимиявищаминазразоккорупції336.

335Антикоррупционнаяполитика :учеб.пособие/подред.Г.А.Сатарова.М.:РА“СПАС”,2004.С.278.

336Кравченко С., Пантелейчук І. Напрями формування антикорупційноїкультуриукраїнськогосуспільства.Вісник НАДУ.2012.№2.С.11.

255

Культурнийаспектборотьбипідтверджуєтьсяпроведенимидослідженнями:громадянивважаютьформуванняантикоруп-ційноїкультуриоднимізнайбільшдієвихзаходівузапобіган-нікорупції.Нанашудумку,дотакихзаходівслідвіднеститакіосвітні (проведення різного роду тренінгів, семінарів, лекційщодонетерпимостідокорупції),інформаційні(поширеннясе-редпрацівниківпідприємствапозитивнихприкладівборотьбизкорупцією,зокремазадопомогоюзовнішньоїагітації—пла-катів,листівок).Культурасприятимеконсолідаціїрізнихсоці-альних груп у справі підтримки і зміцнення законності і по-рядку в суспільстві; створюватиме передумови до того, щобгромадяниповажализакон,щонаділіозначаєсприятиефек-тивномуфункціонуваннюправовоїсистеми337.

На нашу думку, антикорупційна культура — це сформова-нийзадопомогоюпедагогічнихметодівтаметодиктакийсві-тогляд громадян, який спрямований на нетерпимість та не-сприйняття корупції, постійне удосконалення своїх знань всистемі антикорупційного законодавства, постійне удоскона-леннясвоїхзнань,поширеннясвоїхзнаньсередмолодітана-селеннякраїни.

Одним з ключових заходів Антикорупційної стратегії Ка-захстану на 2015–2025 роки338 є формування рівня антико-рупційноїкультури.ПередбаченийСтратегієюкомплексанти-корупційних заходів повинен супроводжуватися широкоюучастюгромадськості.Тількитіснепартнерстводержавиісу-спільства сприятимуть успішному протистоянню корупції.Нетерпиме ставлення до корупції має стати громадянськоюпозицієюкожногоказаха,ачесністьінепідкупність—нормоюповедінки.Безнаявностіугромадянантикорупційноїкульту-

337БусолО.Ю.Антикорупційнакультурасуспільстватаіндивідуумувмі-німізаціїпроявівкорупційноїзлочинності.Jurnalul juridic national: teorie şi practică.Кишинев,Молдова.2015.№3.Т.1.С.94.

338Антикоррупционная стратегия Республики Казахстан на 2015–2025годы :УказПрезидентаРеспубликиКазахстан.URL:http://kyzmet.gov.kz/ru/kategorii/antikorrupcionnaya-strategiya-respubliki-kazahstan-na-2015-2025-gody(датазвернення01.02.2019).

256

ри,стійкогоімунітетудокорупції,їїпублічногоосудунемож-ливе досягнення бажаного результату. Кожен казахстанець,кожна сім’я повинні розуміти, що боротьба з корупцією —справа всього суспільства. Принципово важливу роль у фор-муванніантикорупційноїкультуривідіграєроботазпідроста-ючим поколінням. Тільки впровадження з самого ранньоговікуантикорупційнихстандартівповедінкидастьзмогувико-рінитицесоціальнезло.Важливоздитинствавиховуватиосо-бистість в дусі казахстанського патріотизму і неприйняттякорупції. Навчальними антикорупційними курсами слід охо-питивсінавчальнізаклади,державніорганиівціломугрома-дянськесуспільство.Привсіймасовостіробитицесліднапро-фесійнійоснові,використовуючифахівціврізнихгалузей,якізможуть доступно і кваліфіковано розкрити механізми отри-мання громадянами державних послуг, захисту своїх прав тазаконних інтересів. Засоби масової інформації покликані за-безпечити атмосферу суспільного неприйняття корупції,сприяти формуванню активної громадянської позиції казах-станців,їхдіяльноїучастіусправіпротидіїкорупції.Нерідкокорупційніправопорушенняєнаслідкомслабкоїправовоїгра-мотностігромадянприреалізаціїсвоїхправізаконнихінтере-сів.Необхіднодомагатисякардинальноговикоріненняправо-вогонігілізмувсуспільстві339.

Виправитиситуаціюпокликанамасштабнароз’яснювальнаробота серед населення, систематичність і копітка діяльністьщодопідвищенняправовоїкультуригромадянзурахуваннямїхвікових,професійнихтаіншихособливостей.

Антикорупційнаетика ікультураказахстанськогосуспіль-стваповиннаформуватисявконтекстіідеології“Мәңгілікел”.Гармонійне поєднання традиційних духовних цінностей такращихміжнароднихстандартівдастьзмогувідтворитикано-


257

ни правомірної поведінки громадян. Усвідомлення і непри-йняття корупції як чужого національній культурі явища —основаантикорупційноїкультуриказахськогосуспільства340.

На нашу думку, формування антикорупційної культури єосновоюформуваннябезкорупційногосуспільства,спрямова-ногонарозвитоксвоїхантикорупційнихзнаньтаїхпоширен-ня.ТомууЗаконіУкраїни“Прозапобіганнякорупції”слідпе-редбачитифункціїщодоформуванняантикорупційноїкульту-ри та антикорупційної освіти (патріотичного виховання) якмеханізмипревенціїкорупції.

НаціональнеантикорупційнебюроУкраїни(НАБУ)єдер-жавним правоохоронним органом, на який покладається по-передження, виявлення, припинення, розслідування та роз-криття корупційних правопорушень, віднесених до його під-слідності, а також запобігання вчиненню нових. ЗавданнямНаціонального бюро є протидія кримінальним корупційнимправопорушенням,яківчиненівищимипосадовимиособами,уповноважениминавиконанняфункційдержавиабомісцево-госамоврядування,тастановлятьзагрозунаціональнійбезпе-ці341. Однак розслідування корупційних правопорушень від-буваєтьсядужеповільно.

Крімтого, існуєпроблемавідсутностіефективногоспівро-бітництваміжНАБУтаіншимиантикорупційнимиорганами.

НаСпеціалізовануантикорупційнупрокуратуру(САП)по-кладаютьсятакіфункції:здійсненнянаглядузадодержаннямзаконівпідчаспроведенняоперативно-розшуковоїдіяльності,досудового розслідування Національним антикорупційнимбюроУкраїни;підтриманнядержавногообвинуваченняувід-повіднихпровадженнях;представництвоінтересівгромадяни-


341Закон України про Національне антикорупційне бюро України URL :http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698-18(датазвернення01.07.2018)

258

наабодержавивсудіувипадках,передбаченихцимЗакономіпов’язанихізкорупційнимиабопов’язанимизкорупцієюпра-вопорушеннями342.

НаціональнеагентствоУкраїнизпитаньвиявлення,розшу-ку та управління активами, одержаними від корупційних таінших злочинів (АРМА), є центральним органом виконавчоївладизіспеціальнимстатусом,щозабезпечуєформуваннятареалізаціюдержавноїполітикиусферівиявленнятарозшукуактивів, на які може бути накладено арешт у кримінальномупровадженні, та з управління активами, на які накладеноарештабоякіконфіскованоукримінальномупровадженні343.Про ефективність діяльності цього органу виконавчої владиінформаціямайжевідсутня.

Щодо Державного бюро розслідувань та Вищого антико-рупційногосуду,слідзазначити,щонасьогоднівідбуваютьсяпроцедуристановленнядіяльностіцихорганівдержавноївла-ди,томуговоритиоб’єктивнопроїхрольвсистеміантикоруп-ційнихорганівнаразінеможливо.Слідконстатувати,щозапо-чаткування діяльності цих антикорупційних інституцій по-трібнобулоздійснюватиразоміззапочаткуваннямдіяльностіНАЗК, НАБУ, САП, адже виконання таких важливих функ-цій, як реалізація правоохоронної діяльності з метою запобі-гання, виявлення, припинення, розкриття та розслідуваннязлочинів344 та здійснення правосуддя відповідно до визначе-них законом засад та процедур судочинства з метою захистуособи,суспільстватадержавивідкорупційнихіпов’язанихізними злочинів та судового контролю за досудовим розсліду-

342Закон України про прокуратуру. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18?find=1&text=%E0%ED%F2%E8%EA%EE%F0#w11 (датазвернення07.09.2018).

343ЗаконУкраїнипроНаціональнеагентствоУкраїнизпитаньвиявлення,розшукутауправлінняактивами,одержанимивідкорупційнихтаіншихзлочинів. URL : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/772-19 (дата звер-нення01.07.2018).


259

ванням цих злочинів, дотриманням прав, свобод та інтересівосібукримінальномупровадженні345,гальмуєвсюдіяльністьновостворенихантикорупційнихінституцій.

Томувиниклапроблемаоптимізаціїтараціоналізаціїфунк-ційданихорганіввиконавчоївладитастворенняєдиногопо-тужного державного агентства, яке б займалося попереджен-нямтаборотьбоюзкорупцієювУкраїні.

На думку Н. Шинкаренко, створення антикорупційноїструктури загальнодержавного масштабу не матиме жодногошансунауспіх,якщонебудутьретельноопрацьованіорганіза-ційно-правовіосновиїїфункціонування346.

Так, раціоналізація завдань та функцій суб’єктів протидіїкорупціїпередбачаєусуваннядублюванняфункційтакихор-ганівдержавноївлади,їхраціональнийрозподіл.ЯкщоНАЗКвиконує функцію попередження корупції, то НАБУ, САП таАРМАвиконуютьрольборотьбизкорупцією.Однакзазначе-ні функції переплетені між собою: так перевірка деклараційосіб, уповноважених на виконання функцій держави абомісцевого самоврядування, здійснює НАЗК, зазначені пере-вірки та відповідні матеріали можуть бути враховані під часпроведення певних слідчих дій іншими антикорупційнимиорганами.ТесаместосуєтьсяматеріалівНАБУтаАРМА,якіпотрібніпідчасперевіркиелектроннихдеклараційабонеза-конного збагачення, перевірки на конфлікт інтересів тощо.Однак на даний час відсутні дієві комунікаційні зв’язки міжновоствореними антикорупційними інституціями і часто ін-формація отримується невчасно або взагалі не отримується.Все це перешкоджає реальній боротьбі з корупцією, не даєможливостізакороткітерміниздійснитипевніважливіпере-вірки.

345ЗаконУкраїнипроВищийантикорупційнийсуд.URL:http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2447-19(датазвернення10.08.2018).

346ШинкаренкоН.В.НаціональнеАнтикорупційнебюроУкраїнияксуб’єктзапобігання корупції. Прикарпатський юридичний вісник. 2016. Вип. 2(11).С.74.

260

Цепов’язано,по-перше,звідсутністюполітичноїпідтрим-киреальноїборотьбизкорупцією.По-друге,відсутністюнеза-лежності антикорупційних органів, адже призначення керів-ників цих органів здійснюється політичними діячами, що всобінесевжепевнийконфліктінтересів.По-третє,процедурапризначення керівників антикорупційних органів різна: вНАЗК голову обирають члени НАЗК серед себе, директораНАБУпризначаєнапосадуПрезидентУкраїни,головуАРМАпризначаєнапосадуКабінетМіністрівУкраїни.Тобтокожнийзкерівниківантикорупційнихорганівмаєсвоїамбіційніпла-ни та стратегічного партнера, водночас не спрямований напліднуспівпрацюодинзодним.

Раціоналізація інституційної побудови суб’єктів протидіїкорупціїтаїхвзаємодіїпередбачаєоптимізаціюсистемианти-корупційнихорганівтавизначеннякоординаціїміжними.Нажальслідконстатувати,щозмоментуреформуваннясистемиантикорупційних органів рівень корупції в Україні не змен-шився, водночас діяльність антикорупційних інституцій де-монструє низький рівень притягнення до відповідальностіосіб,яківчиниликорупційнеабопов’язанезкорупцієюправо-порушення,крімтого,можнаспостерігатипостійніконфліктиміж очільниками антикорупційних органів, відсутність дієвоїкомунікаціївсистеміформуваннятареалізаціїантикорупцій-ноїполітики.

Аналізсучасногостанудіяльностіантикорупційнихорганівдемонструє повільність їх розвитку та становлення, відсут-ність реальних організаційно-правових механізмів їх діяль-ності, відсутність єдиної комунікації між новостворенимиантикорупційними органами та посилення державного кон-тролю над рішеннями та діями, які приймаються антикоруп-ційнимиорганами.

Тому,нанашудумку,назрілареальнапотребаупереосмис-ленні ролі цих антикорупційних органів та їх раціоналізації,зокрема,доцільнобулобзапровадитидіяльністьцентральногооргану виконавчої влади — Державного агентства з питаннязапобігання та боротьби з корупцією на базі новостворених

261

антикорупційних інституцій, що уможливило б створитипотужний механізм запобігання та боротьби з корупцією вУкраїні.

Так, на нашу думку, очолювати Державне агентство з пи-таннязапобіганнятаборотьбизкорупцієюповиненкерівникзвідповідноюосвітою,досвідомроботи,якийніколинепрацю-вавнакерівнихпосадахворганахдержавноївладитаєполі-тичнонейтральним.Призначеннятакогоочільникаслідздій-снюватичерезствореннякомісіїзпредставниківміжнароднихорганізацій, громадськості, науковців при Верховній РадіУкраїни.Післяобраннятакогокерівникарішеннязатверджу-єтьсяназасіданніВерховноїРадиУкраїни.

Слідзвернутиувагу,щоДиректор Бюро із запобігання і бо-ротьби проти корупції Латвії призначаєтьсястрокомнап’ятьроківПарламентомзаподаннямКабінетуміністрів.Зцієюме-тою Кабінет міністрів може сформувати відбіркову комісію.Така комісія була створена у 2003 році. До неї увійшлиПрем’єр-міністр, представники Міністерства юстиції, Мініс-терствафінансів,Міністерствавнутрішніхсправ,Адміністра-ції Президента, Державної аудиторської служби, Генеральноїпрокуратури і Парламенту; представники відділення “Транс-перенсі Інтернешнл” у Латвії брали участь як спостерігачі.Після оголошення про відкриття вакансії було отримано26заяввідпретендентів.Їхнііменатарезюмебулиопубліко-ванідляширокогообговорення347.

Для забезпечення незалежності існування Державногоагентствазпитаннязапобіганнятаборотьбизкорупцієюслідврегулюватипитанняпідзвітності.Так,нанашудумку,підзвіт-ний цей керівник повинен бути лише народові України, а невисокопосадовцям.

347Спеціалізовані інституції з боротьби проти корупції: огляд моделей /Організація економічного співробітництва і розвитку; Мережа бороть-бипротикорупціїдлякраїнСхідноїЄвропиіЦентральноїАзії.Official website of The Organisation for EconomicCooperation and Development.URL: http://www.oecd.org/dataoecd/7/51/39972270.pdf (дата звернення31.10.2018).

262

БулобдоцільносформуватизазначенеагентствонакшталтБюроіззапобіганняіборотьбипротикорупціїЛатвіїтавизна-читизациморганомдержавноївладитакіфункції:

По-перше,вчастинізапобіганнякорупціївУкраїні:• формування Антикорупційних програм та стратегічних

планівзметоюформуваннядержавноїантикорупційноїполітики;

• здійсненнямоніторингузростаннякорупціїчерезопиту-ваннянаселення;

• формування антикорупційної культури та негативногоставленнянаселеннядопроявівкорупції;

• формуванняон-лайнспілкуваннязвикривачами;• проведенняроз’яснювальноїроботичерезСкайптаінші

методиінтерактивногоспілкування;• надання інформації щодо заповнення декларацій осіб,

уповноваженихнавиконанняфункційдержавиабоміс-цевогосамоврядування;

• проведенняусередніхнавчальнихзакладахуроківзан-тикорупційногозаконодавства;

• проведенняпатріотичноговихованняздітьмитамолод-дю;

• розробленняметодологіїпревентивнихзаходівзбороть-бипротикорупціїупублічнихустановахнаціональногоірегіональногорівнівтавприватномусекторі;

• формування позитивного іміджу країни через інформу-ванняміжнароднихпартнерівпроантикорупційнізахо-дитамеханізмиреалізаціїпревентивноїфункції;

По-друге,вчастиніборотьбизкорупцією:• виявлення і розслідування кримінальних правопору-

шень, пов’язаних із корупцією на публічній службі, пе-редбаченихКримінальнимкодексомУкраїни,відповіднодовимогчинногозаконодавства;

• притягнення до адміністративної відповідальності пу-блічних службовців та застосування санкцій за адмі-ністративніправопорушенняусферізапобіганнякоруп-ції;

263

• відповідно до закону інші державні органи, які маютьслідчі повноваження, зобов’язані сприяти у проведеннірозслідувань.

Такимчином,доструктуриДержавногоагентствазпитан-нязапобіганнятаборотьбизкорупцієювходитимутьдваосно-внихпідрозділи:

• щодозапобіганнякорупції;• щодоборотьбизкорупцією.Ценадастьможливістьскоординуватидіяльністьщодоза-

побіганнятаподоланнякорупції,мінімізуватипроблемизко-мунікаціямивантикорупційнихорганах,оптимізуватиструк-туруантикорупційногооргану.

Одним з важливих механізмів удосконалення антикоруп-ційнихорганівдержавноївладиєудосконаленняпорядкупри-значенняантикорупційнихінституцій.

Ефективною, на нашу думку, є виборність голів (керівни-ків)антикорупційнихорганівдержавноївлади,якцевідбува-єтьсяуСШАпідчасвиборівсуддів.

Проаналізуємонауковіпідходидопоняття“виборність”якоснови формування професійного кадрового складу антико-рупційнихорганіввУкраїні.

“Виборність”(англ.electivity)управірозуміютьякпринципзаміщенняпосадшляхомвиборів,анепризначення,щозасто-совуєтьсяприформуваннісудовоїсистеми(наприкладвибор-ність суддів і народних засідателів), вибори глави держави,глав муніципальних органів, депутатів усіх рівнів, керівногоперсоналуіврядііншихвипадків348.

Унауковійлітературівживаєтьсятермін“виборненачало”уформуваннісуддівськогокорпусу.Тожспробуємоз’ясувати,яке його розуміння. Новий тлумачний словник українськоїмовирозкриваєпоняття“начало”як:1)вихіднуточку,початок(провсе,щомаєпротяжність);2)початокупроцесі,розвитку

348ТихомироваА.В.,ТихомировМ.Ю.Юридическаяэнциклопедия.5-еизд,доп.иперераб.М.,2007.С.166.

264

чого-небудь; основні положення, принципи; 3) способи здій-сненнячого-небудьтощо349.

В енциклопедичній юридичній літературі під поняттям“принцип” або “начало” розуміється те, чим об’єднується вдумкиівдійсністьвідомасукупністьфактів.Ідеальнівимогичи норми принципу зводяться до думки, що такий принципповинен володіти найбільшою повнотою змісту, а зв’язокпринципу з тим, що з нього пояснюється, повинен бути най-більшяснимівнутрішньообов’язковим350.“Виборний”—зна-читьтакий,щовизначається,обираєтьсянаякусьпосадуабодлявиконанняпевнихобов’язків.Крімтого,слово“виборний”вживається у значенні добірний, добраний за якою-небудьознакою351.

Виборністьсуддів—одинзконституційнихпринципівсу-дової системи в ряді зарубіжних країн. Принцип виборностісуддівозначає,щовсюабоосновнучастинусуддівудержавімає обирати або безпосередньо населення, або певний пред-ставницький орган. Нині виборність суддів існує в деякихштатахСШАіврядікантонівШвейцарії352.

У США юристи стають суддями в один із таких способів:а)черезпризначеннявищоювиконавчоюособоюзаумовиза-твердженняїїкандидатуризаконодавчиморганом;б)шляхомвідборувищоювиконавчоюособоюзіспискукількохкандида-тів,щойогонадаєнезалежнакомісія;в)череззагальнівибори;г) через вибори в законодавчому органі353. При цьому, як за-значивБ.Футей,терміниперебуваннянапосадісуддівідріз-

349Новийтлумачнийсловникукраїнськоїмови:у4т.уклад.В.В.Яременкотаін.К.:Аконіт.1998.Т.2.С.816.

350Энциклопедическийсловарь/ред.И.Е.Андреевскогоидр.С.-Петербург,1898.XXVт.C.238.

351Новийтлумачнийсловникукраїнськоїмови:у4т./уклад.В.В.Яремен-котаін.К.:Аконіт,1998.Т.1.С.266.

352Большойюридическийсловарь/подред.проф.А.Я.Сухарева.3-еизд.,доп.иперераб.М.,2006.Т.6.С.117.

353МідорД.Дж.СудивСполученихШтатах.Сент-Пол:ВестПаблішінгКо,1991.С.52–53.

265

няються залежно від суду. Судді можуть бути призначені натермінвід4до6років,авдеякихвипадках—від12до15заумовибездоганноїповедінки,якправило,безстроково.Феде-ральнасистемаєнайвідомішимприкладомвисуванняканди-датурнапосадивиконавчоювладоютазатвердження їїзако-нодавчою354.

Аналізуючи порядок висунення та призначення федераль-нихсуддівСША,К.Гуценкозауважив,щокандидатнапосадусудді повинен бути видатним юристом і лідером у тій місце-вості,девінвисувається,айогоособистаіпрофесійнарепута-ціямаєбутибездоганною.Дотогожвходіперевіркикандида-танапосадусуддіприскіпливовивчаєтьсяйогоособатавсе-бічно з’ясовуються професійні та особисті сторони. До такоїперевірки залучається навіть Федеральне бюро розсліду-вань355.

Значна увага приділяється освіті та професійному рівнюкандидатів на посаду судді. Наприклад, Г. Б. Власова акцен-туєувагунатому,щоуСШАсуддізаймаютьпосадупісляде-кількохроківюридичноїпрактикиякприватніадвокати,про-курори та публічні захисники. В результаті новоспеченийсуддяуСШАзазвичайзначностаршийколег,щопрацюютьукраїнах романо-германського права. До того ж не лише про-фесійний,алейжиттєвийдосвідвважаєтьсянеобхіднимдлявинесення виважених та якісних рішень. З огляду на те, щозгідно з більшістю схем заміщення судових посад суддей уСША або обирає безпосередньо населення, або їх признача-ють на посади виборні офіційні особи, неабияке значенняприцьомумаєпопереднійдосвідроботикандидата,зокремаійого політична кар’єра. Водночас після заміщення посадисудді заборонена політична діяльність. Проте політична орі-

354ФутейБ.А.ДобірсуддівСполученихШтатівАмерикизаосвітнімиіфа-ховимиознаками.Вісник Верховного Суду України.2001.№2С.57.

355ГуценкоК.Ф.Правосудиепо-американски;О-во“Знание”РСФСР;на-уч.-метод. совет по пропаганде вопросов государства и права. М., 1969.С.10–11.

266

єнтація судді не зникає і знаходить свій прояв в “судовійфілософії”356.

Характеризуючисистемиобраннясуддівнапосаду,В.Бер-намзазначив,щовиборисуддівубагатьохштатахґрунтують-ся на уявленні про те, що судді, як і інші посадові особи, яківиконують владні функції, в демократичному суспільстві по-виннібутивідповідальнимипереднародом357.

З-поміж інших методів особливої уваги заслуговує метод,що загалом відомий як “План Міссурі”. Вважається, що такасистема призначення зазнала підтримки, бо дозволяла уник-нутиполітичногопротекціонізмуйнадаваладеякігарантіїне-упередженості та професіоналізму суддів, залишаючи певнусвободудляглавивиконавчоївладинапідставівласнихполі-тичних міркувань. Цей метод базується на тому, що доклада-ютьсязусилля,щобстворитикомісіюнабезпартійнихзасадахі таким чином уникнути партійного протекціонізму під часвідбору.Коливиникаєвакансіянапосадусудді,комісіязаохо-чуєгромадськістьтаюридичніколависуватисвоїкандидату-ри.Потімкомісіяпереглядаєвсіодержанівідомостіпрокож-ногокандидатаіпроводитьспівбесідизнайбільшперспектив-ними з них. Губернатор отримує список найбільш гіднихпретендентів формально — без урахування їхньої приналеж-ностідотієїчитієїполітичноїпартії.Вокремихштатахтакийсписокскладаєтьсязтрьохпрізвищ,віншихможебутивису-нуто5кандидатів358.

В результаті сутність його зведена до одного: глава вико-навчоївладиробитьостаточнийвибір,ісуддюпризначаютьнаобмежений строк, наприкінці якого, якщо він бажає залиши-тися на посаді, має висунути свою кандидатуру перед вибор-

356ВласоваГ.Б.Судейскийкорпусвсудебныхсистемахзарубежныхстран.Юристъ-правоведъ.2008.№5.С.92.

357БернамУ.ПравоваясистемаСША;пер.сангл.А.В.Александровидр.М.:Новаяюстиция,2007.Вып.3.С.318.

358МідорД.Дж.СудивСполученихШтатах.Сент-Пол:ВестПаблішінгКо,1991.С.55.

267

цями.Ависуваєтьсякандидатуранепротиякого-небудьіншо-гокандидата іневпорядкупартійногосписку,аспираючисьлишенавласнурепутацію,авжевиборцямналежитьвиріши-ти, чи продовжить обіймати суддівську посаду відповіднийкандидат359.Прицьомуавторзауважує,щоосновнимнедолі-комвказаногометодуєте,щоглававиконавчоївлади,маючиправо вирішального голосу, може зловживати ним та можебутисхильнийвіддатиперевагунеюридичним,аполітичнимталантам,атакепризначенняможестатизвичайнимобманомгромадськості360.

Такимчином,виборністьголів(керівників)антикорупцій-них органів державної влади зменшить можливості їх недо-брочесності,дотогожчаспідвищитьїхвідповідальністьпередтими,хтоїхобрав.

Процедура відбору керівників антикорупційних органівдержавноївладиповиннаматитакийалгоритм.

1.Формуваннянезалежноїконкурсноїкомісії(далі—Комі-сія) з метою визначення відповідності кандидатів основнимвимогам,яківисуваютьсядотакогородупосад.

Так,нанашудумку,складконкурсноїкомісії,якавідбирати-мекерівниківантикорупційнихорганів,повиннаскладатисязгромадськихукраїнськихактивістів,якіпротягом3роківпра-цюють в системі антикорупційної політики і які не є гранто-отримувачами.Потім—міжнародніекспертитакихорганізацій,якTransparencyInternational,якімаютьуспішнийдосвідучастіуформуванніантикорупційноїполітикиврізнихкраїнах.

2.Перевіркакомісієюнавідповідністьпрофесійнихтаділо-вихякостейособи(наявністьвідповідногодипломапровищуосвіту,досвідроботитощо).

Всі кандидати, які відповідають вимогам законодавства вчастині професійних та ділових якостей, а також ті, які про-

359ДелмарК.Американскиесуды:системаиперсонал.Организацияправо-судиявСША;пер.сангл.В.А.Власихин;подред.исвступ.ст.Б.С.Ни-кифоров.М.:Прогресс,1972.С.47.

360Тамсамо.С.48.

268

йшликомп’ютернетестуванняназнаннязаконодавства ізза-побіганнятаборотьбизкорупцієютакомп’ютернетестуванняна знання міжнародно-правових актів з питання боротьби зкорупцією,допускаютьсядозагальнихвиборів.

3)Комісіямаєправопровеститакождодатковіпроцедуризметою їх оприлюднення. Однак Комісія за результатами до-датковихпроцедурнеприймаєрішеннящодовідборукадрів,алише констатує рівень їх потенціалу та рекомендує кандида-тампройтивибори.

Комісіяможепроводитидодатковотакіпроцедуривідбору,якіневпливаютьнаправокандидатабутидопущенимдови-борів:

• психологічне тестування (визначення основних показ-никівособистості);

• проходження поліграфа (з метою визначення чесностікандидатів);

• проходженняситуативнихзавдань;• проходженняспівбесіди.3. Далі відбуваються вибори громадянами України голів

(керівників) антикорупційних органів державної влади черезелектронне голосування. Електронною ідентифікацією особиможебутиелектроннийпідпис(наприклад,електроннийпід-пис,щовикористовуєтьсядляподанняелектронноїдеклараціїособи,уповноваженоїнавиконанняфункційдержавиабоміс-цевогосамоврядування).Ценадастьможливістьлюдямобра-титихантикорупційнихкерівників,якихвонивважаютьчес-ними, неупередженими, професійними, а також яким довіря-ють.

4.Доцільнопрописатипроцедурувідкликанняголів(керів-ників)антикорупційнихорганівдержавноївладиуразіїхне-чесностіабокорупційнихдійтощо.

Тому в чинних нормативно-правових документах слідврегулювати не лише виборність таких голів (керівників)антикорупційних органів державної влади, а й процедуруїх відкликання у разі їх нечесності або корупційних дійтощо.

269

З метою формування єдиної антикорупційної політики такоординації антикорупційних інституцій в Україні потрібнозапровадити посаду Віце-прем’єр-міністра України з питаньантикорупційноїполітики.Доосновнихфункційцієїпосадо-воїособислідвіднести:

1)формуваннязасадантикорупційноїполітикиУкраїни;2)координацію діяльності антикорупційних органів дер-

жавноївладиУкраїни;3)співпрацюзміжнароднимиорганізаціямивчастиніфор-

муваннятареалізаціїантикорупційноїполітики;4)формуванняєдиноїкадровоїполітикивчастиніформу-

вання кадрового потенціалу антикорупційних інститу-цій.


Проведений аналіз дає підстави визначити кластери про-блем формування та розвитку антикорупційних інституційдержавноївлади.По-перше,відсутністьєдиноїконцепціїфор-муваннятарозвиткуантикорупційнихорганіввУкраїні.По-друге, відсутність спеціально підготовлених фахівців, які ббулиобізнанінетількиупитанняхправознавства,айформу-вання та розвитку державної політики, вміли проводити фі-нансовийаудит,співставлятитааналізуватидані.Тобтовини-кла нагальна потреба у формуванні нової генерації фахівцівантикорупційнихорганівдержавноївлади.По-третє,відсутнясистемааудитуефективностітарезультативностісамиханти-корупційнихінституцій.Так,держававитрачаєвразибільшекоштівтаресурсівнаствореннятарозвитокантикорупційнихінституцій,ніжкоштитаресурси,якіприноситьдіяльністьта-кихорганівдержавноївлади.По-четверте,відсутніреальніме-ханізми покарання за корупційні правопорушення. По-п’яте,відсутній інститут добровільної конфіскації коштів за умовинеможливостіпояснитипоходженнястатків.Цедавалобмож-ливість винним особам уникнути кримінальної відповідаль-

270

ностіабоїїпом’якшити.По-шосте,досінепрацюєВищийАн-тикорупційний суд, що зводить нанівець всі зусилля іншихантикорупційнихінституцій.

Авторомобґрунтовано,щореінжинірингадміністративнихпроцесів—архітектурнабудова,створеннядержавнихустанов(закладів, організацій) на основах інженерної науки шляхомпроектуванняйуправліннядержавнимипроцесами.Доосно-вних етапів реінжинірингу адміністративних процесів нале-жать:підготовчийетап,якийвключає:репозиціювання,визна-чення головної місії та основних проблем функціонування;етапстратегічногоплануванняпроцесуреінжинірингуадміні-стративних процесів; етап розробки проекту реінжинірингуадміністративних процесів; етап реалізації й контролю реін-жинірингуадміністративнихпроцесів.

Проведений аналіз дає підстави зазначити, що реінжині-ринг—методологічнаосноваформуванняінноваційниханти-корупційнихорганівнапідставіґрунтовногоаналізуфункціо-нальних обов’язків новостворених антикорупційних інститу-цій та формування залежно від виконуваних функційдержавнихорганіввладиусферізапобіганнятаборотьбизко-рупцією. На нашу думку, з урахуванням реінжинірингу по-трібно переформатувати антикорупційні органи державноївлади у дві складові: формування механізмів запобігання ко-рупціїтареалізаціямеханізмівборотьбизкорупцією.

Урозділіобґрунтовано,щонасьогодніназрілареальнапо-треба у переосмисленні ролі цих антикорупційних органів таїхраціоналізації,зокрема,доцільнобулобзапровадитидіяль-ність центрального органу виконавчої влади — Державногоагентства з питання запобігання та боротьби з корупцією набазіновостворенихантикорупційнихінституцій,щонадалобможливість створити потужний механізм запобігання та бо-ротьбизкорупцієювУкраїні.

Авторомзазначено,щовиборністьголів(керівників)анти-корупційнихорганівдержавноївладизменшитьможливостіїхнедоброчесності,дотогожчаспідвищить їхвідповідальністьпередтими,хтоїхобрав.

271

Нанашудумку,зметоюформуванняєдиноїантикорупцій-ної політики та координації антикорупційних інституцій вУкраїні потрібно запровадити посаду Віце-прем’єр-міністраУкраїни з питань антикорупційної політики. До основнихфункційцієїпосадовоїособислідвіднести:

1)формуваннязасадантикорупційноїполітикиУкраїни;2) координацію діяльності антикорупційних органів дер-



ваннякадровогопотенціалуантикорупційнихінституцій.

272

ВИСНОВКИ

У межах проведеного дослідження було обґрунтовано, щокорупція — це протиправна дія або бездіяльність посадовоїособи(абоособи,яканаділенапевнимиадміністративно-роз-порядчими повноваженнями та функціями), яка спрямовананаотриманнявласногоінтересу(якматеріального,такіні,зо-крема,певноїпослуги,привілеїв,пільгтощо)черезздійсненнясвоїхфункціональнихобов’язківтанесенегативнийнаслідокдлядержави,суспільстватаорганудержавноївлади.Механіз-мами запобігання корупції, з огляду на поняття корупції якнаслідку негативного впливу на суспільство та державу, по-виннібути:по-перше,забезпеченняпатріотичноговиховання,починаючи з дошкільного закладу освіти; по-друге, забезпе-ченняфінансовогомоніторингурівняжиттяпосадовихосібтаосіб, наділених адміністративно-розпорядчими функціями;по-третє,формуванняєдиноїдержавноїполітикиусферізапо-біганнякорупціїзформуваннямсистемноїдіяльностіантико-рупційнихорганів;по-четверте,забезпеченняжорсткоїкадро-вої політики щодо формування кадрового складу системипублічноїслужби,якабгарантувалакадровубезпекусистемипублічногоуправління;по-п’яте,формуваннясистемноїдіяль-ності громадянського суспільства з органами влади та бізне-сом.

Доведено, що антикорупційні заходи — це сукупністьмеханізмів, спрямованих на мінімізацію та подолання коруп-ції.

Антикорупційнізаходиможнакласифікуватизатакимика-тегоріями: організаційні; нормативно-правові; фінансові; ка-дрові;виховні;інституційні;інформаційні.

1. Організаційні антикорупційні заходи, які визначають, уякий саме спосіб відбувається прийняття, виконання, кон-трользавиконаннямприйнятихрішень,процедуризалученнягромадськості, узгодження із зацікавленими сторонами. Крім

273

цього, він також описує систему інститутів, що залучені доцьогопроцесу.

2. Нормативно-правові антикорупційні заходи, що визна-чають систему правил, процедур регулювання, за якими від-бувається регламентація антикорупційних заходів. Вони та-кож включають рекомендаційні документи міжнародних ін-ституцій. Інакше його можна визначити як обов’язкові довиконаннякомандидержавногоуправління(вимоги,заборо-ни, приписи та ін.), які зобов’язують робити чітко визначеніречі. Крім цього, в який спосіб відбуваються консультації згромадянським суспільством, як враховуються пропозиціїгромадськихорганізацій,чипредставленівониякдорадчіор-гани.

3.Фінансовіантикорупційнізаходиспрямованінафінансо-вісанкціїдовиннихфізичнихабоюридичнихосіб—увузько-му розумінні, та оптимізацію фінансової сфери держави —уширокомурозумінні.

4.Кадровіантикорупційнізаходипередбачаютьоновленнялюдськогокапіталувсистеміантикорупційнихінституцій,по-стійнеудосконаленнякадровогопотенціалу,постійнийвідбірта оцінювання кадрів з метою формування професійного ка-дрового складу системи антикорупційних органів державноївлади.

5.Виховніантикорупційнізаходипередбачаютьмеханізмиформуваннянегативногосприйняттякорупції,підтримкибез-корупційногосуспільства,позитивногоставленнядоінформу-ванняпропроявикорупціїворганидержавноївлади.

6.Інституційніантикорупційнізаходипередбачаютьсисте-мумеханізмів,спрямованихнаформуваннятарозвитоканти-корупційних інституцій, їх удосконалення та постійне онов-лення,формуванняінформаційногополя.

7. Інформаційні антикорупційні заходи передбачають си-стему заходів, спрямованих на інформування громадськостіпро прояви корупції, а також формування інформаційно-ко-мунікаційного простору між органами влади та громадян-ськимсуспільством.

274

Обґрунтовано,щоформуванняантикорупційноїполітикиуФранції, Нідерландах, Ізраїлі, Британії, Італії, Данії, Іспанії,Фінляндії,Японії,Сінгапурі,ПівденнійКореї,Китаю,Гонкон-гутаСШАдаєзмогузауважититаке.По-перше,закордономзметоюзапобіганнятаподоланнякорупціїстворюютьсяспеці-альніоргани(Бельгія,Данія,Корея,Гонконгтаін.)абофунк-ції з формування та реалізації антикорупційної політики по-кладені на органи поліції, прокуратуру. Крім того, в деякихкраїнах існує система державних органів, які запобігають таборютьсязкорупцією—це,наприклад,США.Водночасство-ренняокремихантикорупційнихінституційабоїхвідсутністьневпливаєнаякістьформуваннятареалізаціюзаходіванти-корупційноїполітики.

Напідставісистематизаціїдосвідуформуваннятареаліза-ціїантикорупційноїполітикиуФранції,Нідерландах,Ізраїлі,Британії,Італії,Данії,Іспанії,Фінляндії,Хорватії,Німеччині,Румунії, Угорщині, Норвегії, Японії, Сінгапурі, ПівденнійКореї,Китаю,ГонконгутаСШАвиокремленізакономірностірозвитку антикорупційної політики за кордоном, у томучислі:

• основою якісної антикорупційної політики є організова-ний соціальний контроль з боку громадянського суспільстваза всією системою державного управління (неодмінною умо-воюдляцьогоєстворенняатмосферипрозорості)ізабезпече-на можливість порушення в цих рамках кримінального пере-слідування правопорушників. Важливу роль тут відіграютьдійснонезалежнізасобимасовоїінформації;

•повиннаіснуватидляреалізаціїантикорупційнихзаходівнезалежна (реально) судова влада в країні, як це є в Італії,США,Великобританії,Франціїтаіншихкраїнах;

•формуванняжорсткоїпідзвітностіосіб,якінаділенівлад-ними повноваженнями, перед реально незалежним органом,щоздійснюємоніторингчистотидіяльностідержавнихслуж-бовців, а також наділений повноваженнями по притягненнюдовідповідальностіпосадовцівнезалежновідїхмісцявієрар-хічнійструктурівлади;

275

•антикорупційніорганидержавноївладиповиннімативсімеханізмизапобіганнятаборотьбизкорупцією,атакожнеза-лежність, неупередженість та підзвітність лише інститутамгромадянськогосуспільства;

• кадровий потенціал антикорупційних органів повиненбути відповідно професійно підготовлений та відповідатиетичнимстандартам.

ВУкраїністворенітадіютьтакіантикорупційніінституції:органипрокуратури,втомучисліСпеціалізованаантикоруп-ційнапрокуратура;органиНаціональноїполіціїУкраїни;На-ціональне антикорупційне бюро України; Національне агент-ствозпитаньзапобіганнякорупції;Державнебюророзсліду-вань; Національне агентство України з питань виявлення,розшуку та управління активами, одержаними від корупцій-нихтаіншихзлочинів;ВищийАнтикорупційнийсуд.

Водночас слід констатувати, що в Україні хоча і створеніантикорупційніоргани,однакдіяльністьцихорганівнеефек-тивна. Відсутність реальних результатів діяльності, скоорди-нованихдійуреалізаціїосновнихантикорупційнихзаходів,всвоючергу,формуєнегативнеставленнягромадськостідота-кихновостворенихінституцій.Цепов’язанозбагатьмафакто-рами,зокрема:

•відсутністьспеціальнопідготовленихфахівців,якіреалі-зовуватимутьантикорупційнуполітику,обізнанихупитанняхзапобіганнятаподоланнякорупції,якімаютьвідповіднуква-ліфікаціютадосвіддіяльності;

•відсутністьдосвідудіяльностітаінституційноїспромож-ності зазначених органів. Оскільки це новостворені органи,вони формують свою діяльність з урахуванням досвіду євро-пейськихтасвітовихпрактик,щонезавждиспрацьовує.АджевУкраїнікорупціявідрізняєтьсявідкорупційнихпроявіввін-ших країнах, тому слід враховувати національні особливостіпроявукорупціївнашійкраїні;

• зазначені органи повільно розпочали свою діяльність,оскільки дуже довго формувався кадровий склад таких орга-нів.Зокрема,Національнеагентствозпитаньзапобіганняко-

276

рупціїпонадрікпрацювалоневповномускладі(булопризна-чено 4 члени Національного агентства з 5), на даний час по-вністю не укомплектований кадровий склад НаціональногоагентстваУкраїнизпитаньвиявлення,розшукутауправлінняактивами, одержаними від корупційних та інших злочинів, атакожДержавногобюророзслідувань;

•відсутнявзаємодіязазначенихорганів,якаповиннабутиврегульована у чинних нормативно-правових документах, ра-зомзтимантикорупційніінституціїдублюютьдіяльністьодинодного,цестосуєтьсяскладанняадміністративнихпротоколів,здійснення нагляду за дотриманням законодавства у частинізаповненнядекларацій,атакожконфліктуінтересівтощо;

•відсутняполітичнапідтримкарозвиткуантикорупційнихінституційвУкраїні,аджебагатонормативно-правовихдоку-ментівбулоприйнятонесвоєчасноабонеприйнятовзагалі;

• відсутня система оцінювання ефективності та результа-тивностідіяльностіантикорупційнихінституцій.

Проведенийаналіздаєпідставивизначитинаступнікласте-рипроблемформуваннятарозвиткуантикорупційних інсти-туційдержавноївлади.По-перше,відсутністьєдиноїконцеп-ціїформуваннятарозвиткуантикорупційнихорганіввУкраї-ні. По-друге, відсутність спеціально підготовлених фахівців,які б були обізнані не тільки у питаннях правознавства, а йформуваннятарозвиткудержавноїполітики,вмілипроводи-тифінансовийаудит,співставлятитааналізуватидані.Тобтовиникланагальнапотребауформуванніновоїгенераціїфахів-ців антикорупційних органів державної влади. По-третє, від-сутнясистемааудитуефективностітарезультативностісамихантикорупційних інституцій. Так, держава витрачає в разибільше коштів та ресурсів на створення та розвиток антико-рупційнихінституцій,ніжкоштитаресурси,якіприноситьді-яльністьтакихорганівдержавноївлади.По-четверте,відсутніреальнімеханізмипокараннязакорупційніправопорушення.По-п’яте, відсутній інститут добровільної конфіскації коштівзаумовинеможливостіпояснитипоходженнястатків.Цеда-валобможливістьвиннимособамуникнутикримінальноївід-

277

повідальності або її пом’якшити. По-шосте, досі не працюєВищийАнтикорупційнийсуд,щозводитьнанівецьвсізусил-ляіншихантикорупційнихінституцій.

Обґрунтовано, що реінжиніринг адміністративних проце-сів—архітектурнабудова,створеннядержавнихустанов(за-кладів,організацій)наосновахінженерноїнаукишляхомпро-ектуванняйуправліннядержавнимипроцесами.Доосновнихетапів реінжинірингу адміністративних процесів належать:підготовчийетап,якийвключає:репозиціювання,визначенняголовної місії та основних проблем функціонування; етапстратегічного планування процесу реінжинірингу адміністра-тивнихпроцесів;етапрозробкипроектуреінжинірингуадміні-стративнихпроцесів;етапреалізаціїйконтролюреінжинірин-гуадміністративнихпроцесів.Реінжиніринг—методологічнаосноваформуванняінноваційнихантикорупційнихорганівнапідставіґрунтовногоаналізуфункціональнихобов’язківново-створенихантикорупційнихінституційтаформуваннязалеж-новідвиконуванихфункційдержавнихорганіввладиусферізапобіганнятаборотьбизкорупцією.Нанашудумку,зураху-ваннямреінжинірингупотрібнопереформатуватиантикоруп-ційніорганидержавноївладиудвіскладові:формуванняме-ханізмівзапобіганнякорупціїтареалізаціямеханізмівбороть-бизкорупцією.

Наразіназрілареальнапотребаупереосмисленніроліцихантикорупційнихорганівтаїхраціоналізації,зокрема,доціль-нобулобзапровадитидіяльністьцентральногоорганувико-навчоївлади—Державногоагентствазпитаннязапобіганнятаборотьбизкорупцієюнабазіновостворенихантикорупцій-них інституцій, що надало б можливість створити потужниймеханізмзапобіганнятаборотьбизкорупцієювУкраїні.Так,нанашудумку,очолюватиДержавнеагентствозпитанняза-побіганнятаборотьбизкорупцієюповиненкерівникзвідпо-відноюосвітою,досвідомроботи,якийніколинепрацювавнакерівних посадах в органах державної влади та є політичнонейтральним.Призначеннятакогоочільникаслідздійснюва-тичерезствореннякомісіїзпредставниківміжнароднихорга-

278

нізацій, громадськості, науковців при Верховній Раді Украї-ни.ПісляобраннятакогокерівникарішеннязатверджуєтьсяназасіданніВерховноїРадиУкраїни.

До основних функцій Державного агентства з питання за-побіганнятаборотьбизкорупцієюслідвіднести:

вчастинізапобіганнякорупціївУкраїні:• формування Антикорупційних програм та стратегічних

планівзметоюформуваннядержавноїантикорупційноїполітики;

• здійсненнямоніторингузростаннякорупціїчерезопиту-ваннянаселення;

• формування антикорупційної культури та негативногоставленнянаселеннядопроявівкорупції;

• формуванняон-лайнспілкуваннязвикривачами;• проведенняроз’яснювальноїроботичерезСкайптаінші

методиінтерактивногоспілкування;• надання інформації щодо заповнення декларацій осіб,

уповноваженихнавиконанняфункційдержавиабоміс-цевогосамоврядування;

• проведенняусередніхнавчальнихзакладахуроківзан-тикорупційногозаконодавства;

• проведенняпатріотичноговихованняздітьмитамолоддю;• розробленняметодологіїпревентивнихзаходівзбороть-

бипротикорупціїупублічнихустановахнаціональногоірегіональногорівнівтавприватномусекторі;

• формуванняпозитивногоіміджукраїничерезінформу-ванняміжнароднихпартнерівпроантикорупційнізахо-дитамеханізмиреалізаціїпревентивноїфункції;

вчастиніборотьбизкорупцією:• виявлення і розслідування кримінальних правопору-

шень, пов’язаних із корупцією на публічній службі, пе-редбаченихКримінальнимкодексомУкраїни,відповіднодовимогчинногозаконодавства;

• притягнення до адміністративної відповідальності пу-блічних службовців та застосування санкцій за адміні-стративніправопорушенняусферізапобіганнякорупції;

279

• відповідно до закону, інші державні органи, які маютьслідчі повноваження, зобов’язані сприяти у проведеннірозслідувань.

Ценадастьможливістьскоординуватидіяльністьщодоза-побіганнятаподоланнякорупції,мінімізуватипроблемизко-мунікаціямивантикорупційнихорганах,оптимізуватиструк-туруантикорупційногооргану.

Одним з важливих механізмів удосконалення антикоруп-ційнихорганівдержавноївладиєудосконаленняпорядкупри-значеннякадрівантикорупційнихінституцій.

Ефективним, на нашу думку, є виборність голів (керівни-ків)антикорупційнихорганівдержавноївлади,якцевідбува-єтьсяуСШАпідчасвиборівсуддів.

Процедура відбору керівників антикорупційних органівдержавноївладиповиннаматитакийалгоритм.

1.Формуваннянезалежноїконкурсноїкомісії(далі—Комі-сія) з метою визначення відповідності кандидатів основнимвимогам,яківисуваютьсядотакогородупосад.

Так,нанашудумку,складконкурсноїкомісії,якавідбирати-мекерівниківантикорупційнихорганів,маєскладатисязгро-мадськихукраїнськихактивістів,якіпротягом3роківпрацю-ютьвсистеміантикорупційноїполітикиіякінеєгрантоотри-мувачем. Потім — міжнародні експерти таких організацій, якTransparencyInternational,якімаютьуспішнихдосвідучастіуформуванніантикорупційноїполітикиврізнихкраїнах.

2.Перевіркакомісієюнавідповідністьпрофесійнихтаділо-вихякостейособистості(наявністьвідповідногодипломупровищуосвіту,досвідроботитощо).

Всі кандидати, які відповідають вимогам законодавства вчастині професійних та ділових якостей, а також ті, які про-йшликомп’ютернетестуванняназнаннязаконодавства ізза-побіганнятаборотьбизкорупцієютакомп’ютернетестуванняна знання міжнародно-правових актів з питання боротьби зкорупцією,допускаютьсядозагальнихвиборів.

3.Комісіямаєправопровеститакождодатковіпроцедуризметою їх оприлюднення. Однак Комісія за результатами до-

280

датковихпроцедурнеухвалюєрішеннящодовідборукадрів,алише констатує рівень їх потенціалу та рекомендує кандида-тампройтивибори.

Комісіяможепроводитидодатковотакіпроцедуривідбору,якіневпливаютьнаправокандидатабутидопущенимдови-борів:

• психологічне тестування (визначення основних показ-никівособистості);

• проходження поліграфа (з метою визначення чесностікандидатів);

• проходженняситуативнихзавдань;• проходженняспівбесіди.3.ДалівідбуваютьсявиборигромадянамиУкраїниголів(ке-

рівників)антикорупційнихорганівдержавноївладичерезелек-тронне голосування. Електронною ідентифікацією особи можебути електронний підпис (наприклад, електронний підпис, щовикористовується для подання електронної декларації особи,уповноваженої на виконання функцій держави або місцевогосамоврядування).Ценадастьможливістьлюдямобратитихан-тикорупційнихкерівників,якихвонивважаютьчесними,неупе-редженими,професійними,атакожякимдовіряють.

4.Доцільнопрописатипроцедурувідкликанняголів(керів-ників)антикорупційнихорганівдержавноївладиуразіїхне-чесностіабокорупційнихдійтощо.

Крімтого,зметоюформуванняєдиноїантикорупційноїпо-літики та координації антикорупційних інституцій в УкраїніпотрібнозапровадитипосадуВіце-прем’єр-міністраУкраїнизпитань антикорупційної політики. До основних функцій цієїпосадовоїособислідвіднести:

1)формуваннязасадантикорупційноїполітикиУкраїни;2) координацію діяльності антикорупційних органів дер-



ваннякадровогопотенціалуантикорупційнихінституцій.

281

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агеев В. Н. Противодействие “государственной корруп-ции”:зарубежныйопыт.Следователь.2014.№8.С.114–117.

2. Акімов О. О. Психологічні аспекти проявів корупції вдержавномууправлінні.Державне управління: теорія та практика.2014.№1.С.181–188.

3. АлександровС.Г.Юридическаядефиниция“коррупция”:понятие, особенности методологического познания. Ис-тория государства и права.2007.№11.С.2–8.

4. Альтернативний звіт щодо оцінки ефективності держав-ноїантикорупційноїполітики/Р.Рябошапка,А.Кухарук,М.Хавронюктаін.Зазаг.ред.А.Волошиної.2015.224с.

5. АмериканськаторгівельнапалатавУкраїні.URL:http://publications.chamber.ua/2018/Chamber_CPS_2017.pdf(датазвернення07.12.2018).

6. АналітичнадоповідьдоЩорічногоПосланняПрезидентаУкраїнидоВерховноїРадиУкраїни“Провнутрішнєтазо-внішнєстановищеУкраїнив2017році”.К. :НІСД,2017.928с.

7. Андрианов В. Д. Коррупция как глобальная проблема:Историяисовременность:монография.М. :Экономика,2011.301с.

8. АндриановВ.Д.Практикаиметодыборьбыскоррупци-ей в США. URL: http://mirznanii.com/a/39590/praktika-i-metody-borby-s-korruptsiey-v-ssha (дата звернення07.10.2018р.).

9. Антикорупційнаполітикатазапобіганнякорупціївпубліч-номууправлінні :навч.посіб./І.С.Бондар,В.Г.Горник,С.О.Кравченко,В.В.Кравченко.К.:Ліра-К,2016.192с.

10. Антикорупційні засади діяльності органів влади : наук.-практ.посіб./занаук.ред.А.В.Роздайбіди.Х.:ДрукарняМАДРИД,2014.364с.

282

11. Антикоррупционнаяполитика :учеб.пособие/подред.Г.А.Сатарова.М.:РА“СПАС”,2004.368с.

12. Антикоррупционная стратегия Республики Казах-стан на 2015–2025 годы : Указ Президента Республи-ки Казахстан. URL: http://kyzmet.gov.kz/ru/kategorii/antikorrupcionnaya-strategiya-respubliki-kazahstan-na-2015-2025-gody(датазвернення01.02.2019).

13. Антикоррупционное образование в мире. URL: http://suite101.com/article/political-anti-corruption-education-affect-on-youth-worldwide-a258238 (дата звернення20.10.2018р.).

14. АстафьевВ.А.Коррупциякакособаяформаэкономиче-скихотношенийвобществе:автореф.дис. ...канд.экон.наук : спец. 08.00.01 “Экономическая теория”. Тамбов,2010.22с.

15. Ахтирська Н. Міжнародний досвід боротьби з корупці-єюяквекторформуваннянаціональноїантикорупційноїполітики:оглядзаконодавстваРумунії.Віче.2015.№18.URL: http://www.nsj.gov.ua/files/1455629967.pdf (датазвернення11.01.2019).

16. БабакО.А.Реінжинірингяксучаснийінструментіннова-ційної діяльності підприємств. URL: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/evu/2011_17_1/Babak.pdf (датазвернення07.10.2018р.).

17. БакеркинаВ.В.,ШестаковаЛ.Л.Краткийсловарьполи-тическогоязыка:Более2тыс.терминовитерминолог.со-четаний.М.:ООО“Изд-воАстрель”:ООО“Русскиесло-вари”,2002.288с.

18. БакуменкоВ.Д.Прийняттярішеньвдержавномууправ-лінні:навч.посіб.[у2ч.].Ч.1.Теоретико-методологічнізасади.К.:ВПЦАМУ,2010.260с.

19. БакуменкоВ.Д.Прийняттярішеньвдержавномууправ-лінні:навч.посіб.[у2ч.].Ч.2.Науково-прикладніаспек-ти.К.:ВПЦАМУ,2010.258с.

20. БаландаА.Л.,ПшеничнийВ.Г.Соціальнийконтекстпо-літичноїкорупції.Зб.наук.праць.2010.№36.С.19–26.

283

21. БанчукО.Запобіганняіпротидіякорупціїворганахміс-цевогосамоврядування.Практичнийпосібник.Швейцар-сько-український проект “Підтримка децентралізації вУкраїні.–DESPRO”.К.:ТОВ“СофіяА”,2012.88с.

22. БарановскийН.Коррупциякакантиобщественноеявле-ние: социолого-криминалистический анализ. Юстыцыя Беларусы.2013.№4.С.67–69.

23. БасанцовІ.В.,ЗубареваО.О.КорупціявУкраїні:сучасніреаліїтаефективнізасобипротидії :монографія.Суми :Сумськийдержавнийуніверситет,2016.113с.

24. Бачинський І. С. Суб’єкти корупції — еволюція визна-чень. Теорія та практика державного управління. 2012.Вип.4.С.162–167.

25. БездольнийМ.Ю.Компетенціяорганіввнутрішніхсправщодо протидії корупції. Вісник Харк. нац. ун-ту внутр. справ.2010.№1(48).С.135–144.

26. БєлікВ.О.Поняттятаструктурамеханізмуадміністра-тивно-правовоїпротидіїкорупціїпрокуратуроюУкраїни.Порівняльно-аналітичне право. К., 2013. № 2–3. С 188–192.

27. БеллДеніел.Китайськамодель.Політичнамеритократіятамежідемократії;пер.зангл.ОлександрДем’янчук.К.:Нашформат,2017.312с.

28. БерзнерВ.В.Поняттякорупціїтасистемакорупційнихзлочинів: теоретичні підходи та законодавчі рішення.Наук. вісник Міжнародного гуманітарного ун-ту. Серія :Юриспруденція.2014.№2.Том2.С.123–128.

29. БерестеньВ.И.Коррупцияиееобщественнаяопасность:учебн.-метод.пособие.Мн.:РИВШ,2005.166с.

30. БернамУ.ПравоваясистемаСША;пер.сангл.А.В.Алек-сандровидр.М.:Новаяюстиция,2007.Вып.3.1216с.

31. Блинов А. О., Рудакова О. С., Захаров В. Я. Реинжини-рингбизнес-процессов.М.:Юнити-дана,2010.343с.

32. БогомоловА.В.,НеретинаА.Д.,МурарВ.И.Некоторыеаспекты международного опыта борьбы с коррупцией.ScienceTime.2014.№12.С.47–52.

284

33. Большойюридическийсловарь/подред.проф.А.Я.Су-харева.3-еизд.,доп.иперераб.М.,2006.Т.6.858с.

34. Бочарников И. В. Зарубежный опыт противодействиякоррупции.Следователь.2008.№10.С.56–63.

35. БондарчукО.Г.БоротьбазкорупцієювГрузії:досвіддлявивченнятанаслідуваннявУкраїні.Актуальні проблеми держави і права.2014.Вип.71.С.349–356.

36. БусолО.Ю.Антикорупційнакультурасуспільстватаін-дивідуумувмінімізаціїпроявівкорупційноїзлочинності.Jurnalul juridic national: teorie şi practică.Кишинев,Молдо-ва.2015.№3.Т.1.С.91–95.

37. БутовичО.Досвідкримінально-правовоїпротидіїкоруп-ційнимзлочинамуФранції. Вісник Національної академії прокуратури України.2013.№4.С.90–94.

38. БуяджиГ.Історіяформуваннятапередумовивиникнен-няНаціональногоагентствазпитаньвиявлення,розшукутауправлінняактивами,одержанимивідкорупційнихтаіншихзлочинів.Підприємство, господарство і право. 2018.№3.С.143–147.

39. ВаньчикЮ.А.Загальнотеоретичніпідходидовизначен-ня корупції, корупційних діянь і корупційних відносин.Філософські та методологічні проблеми права.2014.№1.С.175–181.

40. Великийтлумачнийсловникукраїнськоїмови/уклад.ігол.ред.В.Бусел.К.;Ірпінь:ВТФ“Перун”,2009.1736с.

41. ВиноградоваО.В.Реінжинірингбізнес-процесівусучас-номуменеджменті:монографія.Донецьк,2005.195с.

42. Вишняков А. А. Свободные и демократические выборыкак преграда политической коррупции. Организованная преступность, терроризм и коррупция: Криминологичес-кий ежеквартальный альманах.2003.Вып.1.С.73–75.

43. ВласоваГ.Б.Судейскийкорпусвсудебныхсистемахза-рубежныхстран.Юристъ-правоведъ.2008.№5.С.89–93.

44. ВолошенкоАнтонінаВ.Проблемиздійсненняантикоруп-ційнихреформвсучаснійУкраїніташляхиїхреалізації.Актуальні проблеми економіки.2016.№8(182).С.51–61.

285

45. Гаращук В. М., Мухатаєв А. О. Актуальні проблеми бо-ротьби з корупцією в Україні : монографія. Х.: Право,2010.144с.

46. ГвоздецькийВ.Д.Оновленняадміністративно-правовогомеханізмузапобіганняіпротидіїкорупціївУкраїні,уру-хомленереволюцієюгідності.Зовнішня торгівля: економі-ка, фінанси, право.№4(75).2014.С.4–23.

47. Грабович О., Кузнецов В. Корупційні фактори в науці:спробааналізу.Економіст.2006.№11.С.78–81.

48. ГрекТ.Б.,ГрекГ.Б.Відповідальністьзакорупціювсвітліміжнародно-правовихактів.Адвокат.2011.№4.С.39–42.

49. Гуськов А. Я. Зарубежный опыт участия институтовгражданскогообществавпротиводействиякоррупции,напримереСША,КНРиФинляндии.Состояниепротиво-действия коррупции и направления совершенствова-нияборьбысней:материалыконф.(Москва,27–28янв.2015г.).М.,2015.С.311–317.

50. Гуценко К. Ф. Правосудие по-американски; О-во “Зна-ние”РСФСР;науч.-метод.советпопропагандевопросовгосударстваиправа.М.,1969.54с.

51. ДелаПортаД.,ВанучіА.Брудніоборудки:учасники,ре-сурси та механізми політичної корупції. К.: К.І.С., 2006.302с.

52. ДелмарК.Американскиесуды:системаиперсонал.Ор-ганизация правосудия в США; пер. с англ. В. А. Власи-хин;подред.исвступ.ст.Б.С.Никифоров.М.:Прогресс,1972.124с.

53. Дем’янчук Ю. В. Актуальні проблеми протидії коруп-ції. Актуальні проблеми держави і права. 2014. Вип. 74.С.347–353.

54. Довжанин В. М. Правове регулювання запобігання тапротидії корупції за законодавством США. Наук. вісник Міжнародного гуманітарного ун-ту.Серія:Юриспруден-ція.2015.№13.Т.1.С.102–106.

55. ДульськийО.О.Зарубіжнийдосвідінституційногозабез-печенняборотьбизкорупцією.Реаліїіперспектививпро-

286

вадженнявУкраїні.Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика).2012.Вип.1.С.108–116.

56. Дульський О. О. Інституційне забезпечення боротьби зкорупцією. Вісник Академії управління МВС. 2010. № 2(14).С.6–12.

57. Євсєєв О. Антикорупційні суди: світовий досвід. Но-вое время. URL: http://nv.ua/ukr/opinion/evseev_o/antikoruptsijni-sudi-svitovij-dosvid614776.html(датазвер-нення06.02.2019).

58. Енгибарян Л. Н. Феномен коррупции в условиях гло-бализации (теоретический анализ): автореферат дис. ...канд. социол. наук: спец. 22.00.01 “Теория, методологияисториясоциологии”.М.,2006.32с.

59. Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы со-временности/[пер.сфр.В.А.Туманова].М.:Междунар.отношения,1999.С.275.

60. ЖуравськийВ.С.,МихальченкоМ.І.,МихальченкоВ.С.КорупціявУкраїні—неполітика:монографія.К.:Фенікс,2007.408с.

61. ЗабродаД.Г.,КашкаровО.О.Основнімоделідержавнихінституцій,відповідальнихзареалізаціюдержавноїанти-корупційної політики. Форум права. 2013. № 4. С. 121–126.URL:nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2013_4_23.pdf(датазвернення12.12.2018).

62. Закон України про запобігання корупції. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 (дата звернення20.08.2018).

63. Закон України про Національне антикорупційне бюроУкраїни.URL :http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698-18(датазвернення20.08.2018).

64. Закон України про Державне бюро розслідувань. URL:http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-19(датазвернен-ня07.09.2018р.)

65. Закон України про прокуратуру. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18?find=1&text=%E0%ED%F2%E8%EA%EE%F0#w11(датазвернення07.09.2018р.)

287

66. Закон України про вищий антикорупційний суд. URL :http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2447-19 (дата звер-нення01.07.2018р.)

67. Закон України Про судоустрій і статус суддів. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 (дата звер-нення06.02.2019).

68. ЗаконУкраїнипроНаціональнеагентствоУкраїнизпи-тань виявлення, розшуку та управління активами, одер-жанимивідкорупційнихтаіншихзлочинів.URL:http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/772-19 (дата звернення07.09.2018р.)

69. Закон“Прозапобіганнякорупції”Сінгапуру.URL:http://statutes.agc.gov.sg/non_version/cgibin/cgi_retrieve.pl?actno=REVED241&doctitle=PREVENTION%20OF%20CORRUPTION%20ACT%0a&date=latest&method=part(датазвернення20.08.2018).

70. Закон 14/2003 від 26 травня [2003 року] про внесеннязміндоЗакону50/1981від30грудня[1981року]проОр-ганічнийзаконДержавноїпрокурорськоїслужби,Boletín Oficial del Estado 126,26травня[2003року].

71. Закон Великобритании “О полномочиях уголовных су-дов по вынесению приговоров” 2000 года (Powers ofCriminalCourt(Sentencing)Act2000).URL:http://www.legislation.gov.uk/ukpga/2000/6/contents(датазвернення20.08.2018).

72. ЗаконРК“Опротиводействиикоррупции”.URL:http://economy.gov.kz/ru/kategorii/zakon-respubliki-kazahstan-o-protivodeystvii-korrupcii?theme_version=mobile (датазвернення01.02.2019).

73. Запобігання корупції: методичні рекомендації для міс-цевих активістів / [Д. О. Калмиков, Д. В. Сінченко,О. О. Сорока, М. І. Хавронюк, Г. Л. Шведова]; за заг.ред.М.І.Хавронюка.К.:ФОПМоскаленкоО.М.,2017.242с.

74. Зарубіжний досвід створення та діяльності спеціальнихантикорупційнихорганів:наук.-практ.посіб./З.А.Заги-

288

ней,В.М.Драган,О.Н.Ярмиштаін.Київ:Нац.академіяпрокуратуриУкраїни,2015.314с.

75. Зарубіжний досвід створення та діяльності спеціаль-них антикорупційних органів. URL: https://pidruchniki.com/84688/pravo/organizatsiyyo-pravovi_zasadi_stvorennya_diyalnosti_spetsialnih_antikoruptsiynih_organiv#58(датазвернення01.02.209).

76. ІлєнокТ.В.Зарубіжнийдосвідадміністративно-правовоїпротидіїкорупції.Юридична наука.2012.№12.С.42–51.

77. Ибрагимова Е. М., Хамдеев А. Р. Сущность понятия ан-тикоррупционная культура и ее функции. Современные проблемы науки и образования : електронный научный журнал. № 3. 2013. URL: www.science-education.ru/109-9329

78. Кабашов С. Ю. Урегулирование конфликта интересов ипротиводействие коррупции на гражданской и муници-пальнойслужбе:теорияипрактика: [учеб.пособие].М.:ИНФРА-М,2011.192с.

79. КамликМ.І.,НевмержицькийЕ.В.КорупціявУкраїні.К.:Знання,1998.186с.

80. Камынин И. Антикоррупционное законодательство. За-конность.2003.№6.С.2–4.

81. Киричко В. М. Кримінальна відповідальність за коруп-цію.Х.:Право,2013.424с.

82. КирпичниковА.И.ВзяткаикоррупциявРоссии.СПб,1997.352с.

83. КлеменчічГ.,СтусекЯ.,ГайкаІ.Спеціалізованіінституціїзборотьбипротикорупції:оглядмоделей.OECD.Мере-жа боротьби проти корупції для країн Східної Європи іЦентральноїАзії.Paris:OECDPublications,2007.131p.

84. КлімоваС.М.,КовальоваТ.В.ОрганізаціязапобіганнятапротидіїкорупціївУкраїні:навч.посібник.Х.,2012.283с.

85. КозубВ.П.Зростанняроліреординаційнихвідносиниусистемі державного управління. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR

289

=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=DeBu_2012_1_5 (дата звер-нення15.11.2018р.).

86. КозьяковІ.М.Координаціяпротидії злочинностітако-рупціївсистеміфункціональноїдіяльностіпрокуратури.Митна справа.2013№5(1).С.23–28.

87. Кодексповедінкипосадовихосібзпідтриманняправопо-рядку:прийнятий34-юсесієюГенеральноїасамблеїООН17 груд. 1979 р. Документ ООН А/34/46, ООН, 1980.С.208–240.

88. КожевниковО.А.Борьбаскоррупциейдолжнаначинать-сясустранениядефектовантикоррупционногозаконода-тельства.Право и образование.2010.№3.С.74–83.

89. КоржІ.ПолітичнакорупціятаправовабезпекаУкраїни.Право України.2009.№6.С.55–60.

90. КористінО.Є.,ПосполітакА.І.Загальніпідходидови-значення корупційних злочинів у сфері службової тапрофесійної діяльності працівників органів внутрішніхсправ.Право і суспільство.2014.№2.С.170–176.

91. КоротичІ.І.ОсновнінапрямипідвищенняефективностідіяльностіНаціональногоАнтикорупційногоБюроУкра-їни. Прикарпатський юридичний вісник. 2015. № 3 (9).С.183–186.

92. Короткий оксфордський політичний словник / [пер. зангл.;заред.І.Макліна,А.Макмілана].К.:Вид-воСоло-міїПавличко“Основи”,2006.789с.

93. Корупція:теоретико-методологічнізасадидослідження/кер.авт.кол.І.О.Ревак.Л.:ЛьвДУВС,2011.220с.

94. КостенкоО.КорупціявУкраїніусвітліполітичноїкримі-нології.Політичний менеджмент.2009.№1.С.49–54.

95. Костенко О. Корупція кризового типу: поняття і шляхипротидії.Боротьба з організованою злочинністю і корупці-єю (теорія і практика).2008.Вип.18.С.136–141.

96. КосякинИ.А.КанцлерюстициивФинляндии/И.А.Ко-сякин // Студенты в правовой науке: материалы науч.студ.конф.(Воронеж,9–14апреля2007г.):сб.науч.тру-

290

дов. Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та. 2007. Вып. 7.С.43–46.

97. КравченкоС.,ПантелейчукІ.Напрямиформуванняан-тикорупційноїкультуриукраїнськогосуспільства.Вісник НАДУ.2012.№2.С.5–13.

98. Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією (ETS173) [Електронний ресурс]: міжнародний документ від27січ.1999р.№ETS173.—Режимдоступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_101

99. Кримінальний кодекс України : Закон України. URL :https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (дата звер-нення11.01.2019).

100. Кримінальний процесуальний кодекс України : ЗаконУкраїнивід13квітня2012року№4651VI.URL:zakon.rada.gov.ua/go/4651–17.(датазвернення11.01.2019).

101. КузнецоваО.А.Зарубежныйопытборьбыскоррупцией:проблемыиэффективность.Вестник Тамбовского универ-ситета. Серия : Гуманитарные науки. 2014. № 2 (130).С.195–197.

102. Кузьменко В. Визначення поняття та витоків корупції.Актуальні питання протидії корупції: стан, проблеми таперспективи на майбутнє: матер. Всеукр. наук.-практ.конф. (17 жовт. 2014 р.). Дніпропетровськ: ДДУМВС,2014.С.78.

103. КуликЛ.М.Проблемаасоціальногоулюдськійсвідомос-ті та поведінці. Морально-етичні засади реформуваннякримінальногозаконодавстваУкраїни.Дніпропетровськ:Дніпропетр.держ.ун-твнутр.справ,2015.С.59–61.

104. КуриленкоО.КорупціявсучаснійУкраїні:аналізфено-мену.Історія в школі.2007.№10.С.1–5.

105. Лавренюк Ю. Ф. Пріоритетні напрями антикорупційноїполітики України. Державне управління. 2014. № 1 (1).С.35–37.

106. Лалаян К. Д. Зарубежный опыт противодействия кор-рупции.Налоговая политика и практика.2011.№7(103).С.40–44.

291

107. Лапкін А. Спеціалізована антикорупційна прокуратура:проблеми організації та діяльності. Право України. 2017.№1.С.63–69.

108. Ленкевич О. Ю. Організаційно-правовий механізм бо-ротьбизкорупцієюнадержавнійслужбі.Вісник Східно- українського національного університету імені Володими-ра Даля.2013.№16.С.34–37.

109. ЛитвиненкоВ.І.ПротидіякорупціївУкраїні:адміністра-тивно-правові засади: монографія. К.: “МП Леся”, 2015.491с.

110. Лук’янов О. Корупція як архетип державного управ-ління. Публічне управління: теорія та практика. 2013.Вип. 2. С. 25–32. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pubu-pr_2013_2_6(датазвернення02.08.2018).

111. Лунеев В. В. География организованной преступностии коррупции в России (1997–1999 гг.). Организованнаяпреступность и коррупция. Исследования, обзоры, ин-формация.Социально-правовойальманах.Екатеринбург:ИИТЦ“Зерцало-Урал”,2000.Вып.3.С.5–15.

112. МануєльВіллорія.Політикиіпрактикизапобіганнякон-флікту інтересів у дев’яти країнах ЄС. Порівняльнийогляд. GOV/SIGMA/ 2006. URL: http://www.sigmaweb.org/publicationsdocuments/42618438.pdf(датазвернення11.02.2019).

113. Маркєєва О. Д. Антикорупційна політика в Україні:проблеми та перспективи. URL: http://sp.niss.gov.ua/content/articles/files/21-1440595448.pdf (дата звернення20.08.2018).

114. Махнач В. Л., Елишев С. О. Политика. Основные поня-тия:справочник,словарь.М.:ОЛМАМедиаГрупп,2008.288с.

115. Мельник M. I. Хабарництво: загальна характеристика,проблемикваліфікації,удосконаленнязаконодавства.К.:Парлам.вид-во,2000.256с.

116. МельникМ.І.Корупція:сутність,поняття,заходипроти-дії:[монографія].Київ:Атіка,2001.304с.

292

117. МельникМ.І.Корупція—корозіявлади(соціальнасут-ність, тенденції та наслідки, заходи протидії): [моногра-фія].К.:Юрид.думка,2014.400с.

118. МельникМ.І.Науковезабезпеченняантикорупційноїді-яльності в органах державної влади. URL: http://justice.org.ua/politika-i-pravo-podiji-fakti-komentari/naukove-zabezpechennya-antikoruptsijnoji-diyalnosti-v-organakh-derzhavnoji-vladi(датазвернення30.10.2018).

119. Методикастандартногоопитуваннящодорівнякорупціїв Україні, схвалена Рішенням Національного агентстваз питань запобігання корупції № 12 від 12 січня2017 року. URL: ftp://91.142.175.4/nazk_files/9A_21.12.2016.pdf

120. МідорД.Дж.СудивСполученихШтатах.Сент-Пол:ВестПаблішінгКо,1991.85с.

121. Міжнародно-правові акти протидії корупції: Збірка до-кументів.Пер.з інозмов./Передмоваакад.НАНУкра-їниО.Л.Копиленка;Ін-тзаконодавстваВерховноїРадиУкраїни.К.:Людмила,2018.588с.

122. Министерство общественной безопасности. Сайтгосударственныхуслугиинформации.URL:https://www.gov.il/he/Departments/Ministry_of_Public_Security.

123. Міняйло Н. Є. Зарубіжний досвід запобігання організо-ванійзлочинності.Наук. вісник Чернівецького ун-ту.Чер-нівці: Чернів. нац. ун-т, 2013. Вип. 660. Правознавство.С.144–148.

124. Мірошник Ю. П. Передумови виникнення корупції таокремі недоліки щодо боротьби з нею. Боротьба з орга-нізованою злочинністю і корупцією (теорія і практика).2007.Вип.15.С.69–76.

125. Михайленко О. М. Стан та особливості організаційно-правовоїінфраструктуризапобіганнякорупціївУкраїні.Наука і правоохорона.2017.№1(35).С.111–117.

126. МовчанА.В.,МовчанМ.А.Основніпричинипоширен-някорупційнихявищворганахдержавноївладиУкраїни.Проблеми антикорупційної діяльності в Україні: зб. ма-

293

тер.Міжнар.наук.-практ.конф.(Київ,18трав.2015р.)/МАУП.К.:“МПЛеся”,2015.C.73–76.

127. Можливіпринципийорієнтованіправилапроведенняад-міністративногореінжинірингу.URL:http://library.if.ua/book/44/3048.html(датазвернення12.11.2018р.)

128. Моисеев В. В. Международный опыт противодействиякоррупции.Мировыепроблемы.Внешняя политика.2013.№3.С.175–179.

129. Мусієнко О. П. Органи, що здійснюють адміністративнізаходизапобіганнятапротидіїкорупціїзановимантико-рупційнимзаконодавствомУкраїни.Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції.2016.№2.С.105–108.

130. НАЗК запустило роботу Системи логічного та ариф-метичного контролю в тестовому режимі. URL: http://yur-gazeta.com/golovna/nazk-zapustilo-robotu-sistemi-logichnogo-ta-arifmetichnogo-kontrolyu-v-testovomu-rezhimi.html(датазвернення04.02.2019).

131. Невмержицький Є. В. Корупція в Україні: причини, на-слідки, механізми протидії: монографія. К.: КНТ, 2008.368с.

132. Невмержицький Є. Політична корупція: сутність, зміст,механізмипротидії.Право України.2008.№7.С.123–129.

133. Невмержицький Є. Проблеми удосконалення антико-рупційних механізмів. Наук. зап. К., 2012. Вип. 4 (60).С.153–168.

134. Незнамова З. А. Понятие коррупции и коррупционныхпреступлений. Международное сотрудничество в сфереборьбыстранснациональнойпреступностьюикоррупци-ей:материалымеждунар.наук.-практ.конф.30–31марта2000г.Екатеринбург,2000.Вып.1.С.85–86.

135. Новак А. Формування та реалізація національної анти-корупційної політики на загальнодержавному та регіо-нальномурівнях.Науковий вісник “Демократичне вряду-вання”. 2017. Вип. 18/19. URL: http://lvivacademy.com/vidavnitstvo_1/visnyk18_19/fail/Novak.pdf(датазвернен-ня20.08.2018).

294

136. НовіковО.В.Світовийдосвідфункціонуванняспеціалі-зованихантикорупційнихорганів.Ефективність держав-ного управління.2015.Вип.43.С.52–57.

137. Новийтлумачнийсловникукраїнськоїмови:у4т.;2т./уклад.В.В.Яременкотаін.К.:Аконіт.1998.910с.

138. Новийтлумачнийсловникукраїнськоїмови:у4т.;1т./уклад.В.В.Яременкотаін.К.:Аконіт,1998.910с.

139. ОбзорходаосуществленияКонвенцииООНпротивкор-рупции.URL:https://www.unodc.org/documents/treaties/UNCAC/WorkingGroups/ImplementationReviewGroup/ExecutiveSummaries/V1387251r.pdf (дата звернення20.07.2018).

140. Обухов Д. П. Исследование опыта зарубежных странв сфере борьбы с коррупцией. Журнал правовых и экономических исследований.2011.№4.С.65–69.

141. ОдінцоваО.Цивілізованийлобізмякформаборотьбизкорупцією.Право України.2006.№6.С.110–113.

142. ОнищукО.О.Концептуальнізасадизапобіганнятапро-тидіїкорупціївУкраїні.Адвокат.2010.№9.С.35–37.

143. Основы борьбы с коррупцией (системы общегосудар-ственнойэтикиповедения)/науч.ред.С.В.Максимовидр.М.:Спарк,2000.

144. ОфіційнийсайтНаціональногоагентствазпитаньзапо-біганнякорупції.URL:https://nazk.gov.ua/structure(датазвернення17.12.2018).

145. Офіційний сайт Національного агентства України з пи-таньвиявлення,розшукутауправлінняактивам,одержа-ними від корупційних та інших злочинів. URL: https://arma.gov.ua/news/typical/mayje-25-mln-grn-otrimano-z-pochatku-roku-arma-vid-realizatsii-areshtovanih-aktiviv(датазвернення07.02.2019).

146. Пан Ги Мун. Коррупция является “порождениемжадности недемократического меньшинства”. URL:http://www.unic.ru/bulletin/2012-12-10/pan-gi-mun-korruptsiya-yavlyaetsya-porozhdeniem-zhadnosti-nedemokraticheskogo-me(датазвернення19.07.2018).

295

147. Пархоменко-Куцевіл О. І. Сучасні тенденції розвиткуреінжинірингу в системі державного управління. Ефек-тивність державного управління : зб. наук. пр.Л.:ЛРІДУНАДУ,2013.Вип.36.С.20–27.

148. Пархоменко-КуцевілО.І.Принципиформуваннякадро-вої безпеки системи державного управління: теоретичнізасади. Актуальні проблеми державного управління : зб. наукових праць ОРІДУ НАДУ.2015.№2(62).С.17–20.

149. Parhomenko-Kutsevil O. I. Theoretical base of professionalcompetence framework of public servants. Актуальні про-блеми економіки: науковий економічний журнал. 2016.№3.С.292–299.

150. Пархоменко-Куцевіл О. І. Система оцінювання кадрівпублічноїслужбивконтекстізабезпеченнякадровоїбез-пекивУкраїні.Теорія та практика державного управлін-ня: зб. наук. пр.2016.№2(53).URL:http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/tpdu/2016-2/doc/4/401.pdf

151. Пархоменко-КуцевілО.І.Проблемизабезпеченнякадро-вої безпеки в системі публічного управління. Публічнеуправління: проблеми та перспективи: матеріали Все-української науково-практичної конференції, м. Харків,28 жовтня 2016 року. Харків: ТОВ “Константа”, 2016.С.216–220.

152. Пархоменко-Куцевіл О. І. Формування системи запобі-ганнякорупціїякмеханізмзабезпеченнякадровоїбезпе-кисистемипублічногоуправління.Проблеми міжнарод-них відносин. зб. наук. праць/наук.ред.А.І.Некрячтаін.К.:КиМУ,2018.Вип.13.С.40–57.

153. Пархоменко-КуцевілО.І.Теоретико-методологічніпідхо-дидокласифікаціїкорупційнихвідносинвУкраїні.Під-приємство, господарство і право.2018.№9.С.138–142.

154. Пархоменко-КуцевілО.І.Теоретико-методологічнізаса-ди формування інноваційних державних антикорупцій-нихінституцій.Часопис цивілістики.2018.№31.С.59–64.

155. Пархоменко-КуцевілО.І.Формуваннянаціональноїідеїяк основа запобігання розвитку корупції в українсько-

296

му суспільстві. Демократичне врядування: науковий ві-сник. 2018. Вип. 21. URL: http://www.lvivacademy.com/vidavnitstvo_1/visnyk21/fail/Parhomenko-Kutsevil.pdf

156. Пархоменко-Куцевіл О. І. Наукові підходи до класифі-кації корупційних відносин в Україні. Реформуванняпублічногоуправліннятаадміністрування:теорія,прак-тика, міжнародний досвід: матеріали Всеукраїнськоїнаук.-практ.конф.заміжнар.участю.26жов.2018р.Оде-са:ОРІДУНАДУ,2018.С.433–434.

157. Пархоменко-Куцевіл О. І. Теоретичні підходи до сучас-нихпроблемрозвиткутапоширеннякорупціївУкраїні.Матеріали науково-практичної конференції, присвяче-ній пам’яті ШАРОВА ЮРІЯ ПАВЛОВИЧА “Науково-практичне забезпечення розвитку та співробітництваоб’єднанихтериторіальнихгромад”(30жовтня–30листо-пада2018р.).URL:https://drive.google.com/drive/folders/1Ju9qxI5YwDMONXSBDrVwqCxIZiZUlzRc?ogsr/

158. Пархоменко-КуцевілО.І.Досвідузапровадженнідіяль-ностіантикорупційнихінституційуСінгапурі.Децентра-лізація влади, проведення реформ в Україні. Сучаснийстан та проблеми підготовки кадрів для об’єднаних те-риторіальних громад : матеріали ІІ Міжнародної науко-во-методичної конференції 13–14 грудня 2018 р. Рівне :НУВГП,2018.С.152–153.

159. Пархоменко-Куцевіл О. І. Розвиток системи антикоруп-ційнихінституційвУкраїні.Державне управління та міс-цеве самоврядування.2018.Вип.3(38).С.33–38.

160. Parkhomenko-KutsevilO.I.Theprincipleofdecentralizationasabasisfortheformationofaqualitativehumanresourcespotentialofthepublicadministrationsystem.Публічне уря-дування.№5(15)–September2018.p.286–295.

161. Пархоменко-КуцевілО.І.Реінженірингякмеханізмфор-мування інноваційних державних антикорупційних ін-ституцій.Теоріятапрактикапублічноїслужби:матеріалинаук.-практ.конф.,Дніпро,21грудня2018р./зазаг.ред.С.М.Серьогіна.Д.:ДРІДУНАДУ,2018.С.64–66.

297

162. Пархоменко-Куцевіл О. І. Попередження корупції черезсистемифінансовихзобов’язань:досвідСШАтаУкраїни.Проблемиуправліннясоціальнимігуманітарнимрозви-тком:матеріалиХІІрегіон.наук.-практ.конф.заміжнар.участю/зазаг.ред.О.Б.Кірєєвої.(м.Дніпро,30листопа-да2018р.).Дніпро:ДРІДУ,2018.С.190–192.

163. Пархоменко-КуцевілО.І.Формуваннясучаснихмеханіз-мів удосконалення антикорупційних органів державноївладивУкраїні.Юрид. бюлетень.2018.№6.С.121–127.

164. Пархоменко-КуцевілО.І.ФормуванняантикорупційнихінституційвЯпоніїтаПівденнійКореї:досвіддляУкраї-ни.Приватне та публічне право.2019.№1.С.85–90.

165. ПелішенкоВ.О.Корупціявконтекстісучаснихсоціаль-но-політичнихконцепцій.Сучасне суспільство: політ. на-уки, соціол. науки, культур. науки.2014.№2.С.121–130.

166. ПетрашкоС.Я.Боротьбазкорупцією:міжнароднийви-міртанаціональнапрактика.К.:Ін-тзаконодавстваВРУ,2014.250с.

167. Печенкін І. Антикорупційна реформа в Україні: місце ірольорганівпрокуратурияккоординаторапротидіїзло-чинностітакорупції.Віче.2015.№4.С.24–27.

168. План дій Ради Європи для України 2008–2011 рр. : Ди-ректоратстратегічногоплануванняРадиЄвропи25черв-ня2008р.К.,2008.28с.

169. Політова А. С. Поняття корупції: проблеми визначення.Порівняльно-аналітичне право.2013.№2–3.С.268–272.

170. Політологічний енциклопедичний словник: навч. посіб.длястудентіввищ.навч.закладів.К.:Генеза,1997.400с.

171. Положення про Спеціалізовану антикорупційну проку-ратуру Генеральної прокуратури України, затверджененаказом Генеральної прокуратури України від 12 квітня2016 р. № 149. URL: www.gp.gov.ua/ua/file_downloader.html?_m...(датазвернення04.02.2019).

172. ПоповВ.И.Проявлениекоррупциивсовременныхусло-виях.Материалыконф.“КоррупциявРоссии:состояниеипроблемы”.М.:Инст.МВДРоссии.1996.С.55–57.

298

173. Прокопів Богдан. Специфіка функціонування Вищогоантикорупційного суду в Україні: міжнародний досвідта українські реалії. Актуальні проблеми правознавства.2018.Вип.3(15).С.103–107.URL:http://appj.tneu.edu.ua/index.php/appj/article/viewFile/313/309 (дата звер-нення06.02.2019).

174. Протидія корупційній злочинності в Україні : навч. по-сібник/[Ю.Дмитрик,І.Красницькийтаін.];зазаг.ред.І.Красницького.Львів:Львівськийдерж.ун-твнутрішніхсправ,2010.308с.

175. ПрохоренкоО.Проявикорупції—загрозанаціональнійбезпеці України. Науковий вісник НАВСУ. 2002. Вип. 3.С.61–64.

176. ПундейСар.Дж.Боротьбазкорупцією.Критичнийоглядзаналізомміжнародногодосвіду.Матеріалиукраїнсько-американськогосемінару“Проблемиекономічногозрос-тання:питаннядоброчесності”.Львів.1997.С.84–87.

177. РамковерішенняРадипроборотьбузкорупцієювпри-ватному секторі: міжнародний документ від 22 липня2003 р. № 2003/568/ПВД. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_945(датазвернення20.08.2018).

178. Рішення Національного агентства з питань запобіган-ня корупції від 10.02.2017 № 56 “Про затвердженняПорядку проведення контролю та повної перевірки де-кларації особи, уповноваженої на виконання функційдержави або місцевого самоврядування”. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0201-17 (дата звернення04.02.2019).

179. Рішення Національного агентства з питань запобіганнякорупціївід24.10.2017№1019“ПрозатвердженняПра-вил логічного та арифметичного контролю деклараційосіб,уповноваженихнавиконанняфункційдержавиабомісцевогосамоврядування,автоматизованоїперевіркиза-значенихдеклараційтаїхніхваговихкоефіцієнтів”.URL:https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1019884-17 (датазвернення04.02.2019).

299

180. РешетниковФ.М.Ответственностьзадолжностныепре-ступлениявзарубежныхстранах.М.,1997.187с.

181. РозкошнаО.А.,ГончароваМ.Л.Особливостіформуван-ня системи реінжинірингу бізнес-процесів. Академічний огляд.2011.№1(34).С.102–106.

182. Ростовська К. В. Сучасна антикорупційна політика вУкраїні: проблеми та перспективи. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія“Право”.2017рік.Вип.23.С.94–96.

183. РостовськаК.Міжнароднийдосвідформуваннятареаліза-ціїантикорупційноїполітикивіншихдержавах.Актуальні проблеми правознавства.2017.Вип.4(12).С.118–122.

184. Роуз-Екерман С. Корупція та урядування: причини, на-слідкитазміни.К.,2004.296с.

185. РубинскийЮ.Франция:коррупцияиборьбасней.URL:www.ieras-library.ru/documenti/soveurope/2010/rubinskii.doc(датазвернення31.10.2018).

186. Руденко М. В., Мельник О. В. Нові державні органи усферізапобіганнякорупції:спробианалізуфункціональ-ного призначення та взаємозв’язків. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія“Право”.2015.Вип.20.С.189–193.

187. РябченкоО.П.Забезпеченняреалізаціїправанасправед-ливийсуд:окремізаконодавчіновели.Юридичний вісник. Повітряне і космічне право. 2015.№1.С.70–74.

188. СавенковА.Н.,СавенковА.А.Какпобедитькоррупцию:юридические практики Великобритании. Правовое поле современной экономики.2012.№7.С.7–16.

189. Савченко А. В. Поняття “корупція” у контексті кримі-нального права. Кримінально-правові та кримінологіч-нізасадипротидіїкорупції: зб.тездоп.VМіжнар.наук.практ.конф.(31берез.2017р.,м.Харків/МВСУкраїни,Харків. нац. ун-т внутр. справ; Кримінол. асоц. України.Харків:ХНУВС,2017.С.165–166.

190. СавченкоА..КлименкоО.Питаннянаціональноїмоделіспеціальнихантикорупційіїнхорганів.Науковий часопис

300

Національної академії прокуратури України. 2015. № 4.С.136–146.

191. СерьогінС.С.Соціальнасутністькорупціїворганахдер-жавної влади. Держ. упр. та місц. самоврядування : зб. наук. пр.Д.:ДРІДУНАДУ,2009.Вип.3(3).С.202–207.

192. Серьогін С. С. Антикорупційна державна політика:міжнародний досвід. URL: http://Portal/Soc_Gum/Dtr_du/2009_3/files/DU309_46.pdf (дата звернення11.11.2018).

193. СінчукО.КонвенціяООНпротикорупції:Правовийба-зис запобігання корупції в Україні. Юридичний журнал.2009.№11(89).С.59–60.

194. СірукМ.Боротьбазкорупцієюпо-німецьки.День.2008.26 вересня. (№ 173). URL: http://www.day.kiev.ua/uk/article/panorama-dnya/borotba-z-korupciieyu-po-nimecki(датазвернення12.02.2019).

195. Сисоєнко Г. І., Самодін А. В. Підрозділи НаціональногоантикорупційногобюроУкраїниякоргандосудовогороз-слідування. Часопис Академії адвокатури України. 2015.Т.8.№2(27).С.120–126.

196. Ситник Л. С. Можливості використання європейськогодосвідупротидіїкорупціївУкраїні.Економiка i органiзацiя управлiння.2016.№2(22).С.174–180.

197. Скулиш Є. Державне бюро розслідувань як спеціальноуповноважений суб’єкт протидії корупції. Вісник Націо-нальної академії прокуратури України. 2013.№3.С.68–72.

198. СкулишЄ.,МіняйлоН.Формитавидикорупції:пробле-микласифікації.Вісник Національної академії прокурату-ри України.2010.№3.С.93–100.

199. СлободяникН.С.Виборністьсуддів: зарубіжнийдосвідта перспективи для України. Науковий вісник Ужгород-ського національного ун-ту. Серія: Право. 2015. Вип. 33.Т.2.С.173–177.

200. СозанськийТ.І.,ЛуцикВ.В.ПовноваженняНаціональ-ного агентства з питань запобігання корупції. Науковий

301

вісник Львівського державного ун-ту внутрішніх справ. 2018.№1.С.302–314.

201. Соловйов В. М. “Побутова корупція”: сутність, ґенезата сучасні тенденції в Україні. Боротьба з організова-ною злочинністю і корупцією (теорія і практика). 2011.Вип.25–26.С.173–182.

202. Соціально-психологічні аспекти виявлення і поперед-женнякорупціїтаіншихправопорушеньсередпрацівни-ківміліції:монографія/зазаг.ред.В.О.Криволапчука.Вінниця:ВНТУ,2009.134с.

203. Спеціалізовані інституції з боротьби проти корупції:огляд моделей / Організація економічного співробітни-цтваірозвитку;Мережаборотьбипротикорупціїдлякра-їн Східної Європи і Центральної Азії. Official website of The Organisation for EconomicCooperation and Development.URL: http://www.oecd.org/dataoecd/7/51/39972270.pdf(датазвернення31.10.2018)

204. Старицька О. Теоретичні аспекти корупції в органахдержавної влади. Підприємництво, господарство і право.2011.№2.С.90–93.

205. Створення та діяльність антикорупційних судів у Бол-гарії,СловаччинітаХорватії. Інформаційнадовідкапід-готовлена Європейським інформаційно-дослідницькимцентром на запит народного депутата України. URL:http://euinfocenter.rada.gov.ua/uploads/documents/29287.pdf(датазвернення06.02.2019).

206. Суббот А., Дем’янчук Ю. Засоби протидії та запобіган-ня корупції в умовах реформування законодавства.Адміністративне право і процес. 2017. № 6. С. 113–117.

207. Суббот А. Участь громадськості в запобіганні та про-тидії корупції. Вісн. Нац. акад. прокуратури України.2014. № 4. С. 56–62. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnapu_2014_4_11(датазвернення20.08.2018).

208. СуворинЭ.В.Коррупциявпостсоциалистическихстра-нах: сущность, особенности, стратегии противодействия

302

(политологический анализ) : дис. ... канд. полит. наук :23.00.02/Э.В.Суворин.М.,2008.255с.

209. Тіньков А. Л. Особливості протидії політичній корупціїв країнах ЄС. Державне управління: теорія та практи-ка. 2011. № 2. URL : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/dutp/2011_2/txts/Tinkov.pdf(датазвернення20.08.2018).

210. Тихомирова А. В., Тихомиров М. Ю. Юридическая энциклопедия.5-еизд,доп.иперер.М.,2007.972с.

211. ТрепакВ.М.Міжнароднийдосвідзапровадженнясисте-мизаходівантикорупційноїспрямованості.Юрид. часопис Нац. академії внутрішніх справ.2015.№2(10).С.233–246.

212. Трепак В. М. Особливості дефініції поняття “корупція”.Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ.2015.№4(97).С.181–196.

213. ТрепакВ.Системазаходівантикорупційноїдіяльностіурозвинутихкраїнахсвіту.Публічне право.2016.№1(21).С.193–200.

214. ТолковановВ.В.Пріоритетнінапрямиреалізаціїдержав-ноїполітикиусферізапобіганнятапротидіїпроявамко-рупції.Аналітика і влада.2011.№4.С.17–23.

215. Ульбашев Т. К. Коррупция в органах государственнойвласти,причинывозникновенияимерыпротиводействия(международный опыт). Государственный аудит. Серияправоиэкономика.2012.№3.С.161–168.

216. ФомінаМ.В.,КузьменкоВ.В.Сутність,формиікласи-фікаціякорупційнихвідносин.Економічний вісник ун-ту.2013.Вип.21(1).С.182–186.

217. ФутейБ.А.ДобірсуддівСполученихШтатівАмерикизаосвітніми і фаховими ознаками. Вісник Верховного Суду України.2001.№2С.57–58.

218. ХаммерМ.,ЧампиДж.Реинжинирингкорпорации.Ма-нифестреволюциивбизнесе.М.:Изд-воМанн,ИвановиФербер.2007.288с.

219. ХочатурянХ.В.Реформуваннядержавногоуправліннявконтекстіконцептуальнихуправлінськихінновацій. Дер-жавне будівництво.2006.№1.С.12–15.

303

220. ХромоваЕ.И.Коррупциякаксоциально-правовойфено-мен.Вопросы экономики и права.2011.№5.С.22–27.

221. Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією: між-народний документ від 4 листоп. 1999 р. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_102 (дата звернення22.08.2018).

222. ЧапкаР.РинокгазувУкраїні—поледляактивностізло-діїв,хабарниківтаіншихнечеснихлюдей.Свобода.2000.3квітня.С.6–9.

223. ЧемерисІ.В.Зарубіжнийдосвідпротидіїкорупціївси-стемі державного управління. Стратегічні пріоритети.2015.№3(12).С.110–118.

224. ЧеншоваН.В.,ШпилькаЛ.О.Сучаснийстан,перспекти-вирозвиткуівдосконаленняантикорупційноїполітикивУкраїні.Науковий вісник Ужгородського національного уні-верситету.Серія:Право.2017.Вип.43.Т.2.С.98–102.

225. Шайо А. Клієнтизм та здирство: корупція в перехідномуперіоді.Політичнакорупціяперехідноїдоби.К.,2004.440с

226. Шегельман И. Р., Шегельман М. Р. Зарубежный опытборьбы с коррупцией. Глобальный научный потенциал.2013.№6(27).С.81–83.

227. ШейнЛ.Реинжинирингбизнес-процессов:модноелекар-ство?Управление компанией.2002.№6.С.68–74.

228. ШматкоН.А.Феноменпубличнойполитики.Социолог.исслед.2001.№17.

229. Энциклопедическийсловарь/ред.И.Е.Андреевскогоидр.С.-Петербург,1898.C.238.XXVт.

230. ЮрченкоО.М.НаціональнеантикорупційнебюроУкра-їни: перспективи діяльності. Боротьба з організованоюзлочинністю і корупцією (теорія і практика). 2014. № 2(33).С.69–73.

231. ЯковенкоС.Б.Сутністькорупціїтаїїкласифікація.Дер-жава та регіони.Серія:Державнеуправління.2017.№1(57).С.109–114.

232. Ярошенко М. Боротьба з корупцією в Україні. Юрид. журн.2011.№10.С.50–51.

304

233. ЯцківІ.І.Деякіпитаннязастосуванняміжнароднихме-ханізмівпротидіїкорупціївУкраїні.Право України.2010.№11.С.259–265.

234. AYearafterMaidan,stillUkraineIstheMostCorruptCoun-tryinEurope.Pressrelease03.12.14[URL:http://ti-ukraine.org/en/corruption-perceptions-index-2014(датазвернення06.02.2019).

235. Вес М. Corruption and Supervision Costs in Hierar-chies. Jоurnal of Comparative Economics. 1996. № 22.P.53–71.

236. BulgariaAntiCorruptionInstitutionalFramework.URL:htt-ps://www.lex.bg/laws/ldoc/2135512224 (дата звернення06.02.2019).

237. Charlick R. Corruption and Political Transition: A Gov-ernance Perspective. Corruption and Reform. 1996. № 7.Р.177–188.

238. Civil Law Convention on Corruption (ETS № 174). Com-batingCorruption.AnticorruptioninstrumentsoftheCoun-cilofEurope.2007.P.31–40.

239. Dininio, Phyllis, Sahr John Kpundeh, and Robert Leiken.USAID Handbook for Fighting Corruption. Washington,DC:U.S.AgencyforInternationalDevelopment,CenterforDemocracyandGovernance.1998.С.18.

240. Elliot R. A. Corruption and Global Economy. Washington:InstituteforInternationalEconomics,1997.91p.

241. MattiJoutsen,JunaKeranenCorruptionandthepreventionof corruption in Finland. URL: www.om.f (дата звернення11.02.2019).

242. Mikhailov A. P. Efficient Strategies of Corruption in SlatePower: hierarchies. 15th IMACS World Congress on Sci-entific Computation, Modelling and Applied Mathematics,Berlin,August1997:Proceedingsbook.Berlin:Wissenschaft&TechnikVerlag.P.39–48.

243. Sale of Offices Act 1551. URL: www.legislation.gov.uk/aep/Edw6/5-6/16/introduction (дата звернення15.11.2018).

305

244. StephensonM.Specialisedanti-corruptioncourts:Slovakia.URL: http://www.u4.no/publications/specialised-anti-corruption-courts-slovakia/(датазвернення06.02.2019).

245. Stepan A., Maheshwari R. Are authoritarian countries re-allybetterat fightingcorruption?WorldEconomicForum.URL: https://agenda.weforum.org/2015/04/are-authoritar-ian-countries-really-better-at-fighting-corruption/?utm_content=buffer50e5f&utm_medium=socia l&utm_source=facebook.com&utm_campaign=buffer

246. TiroleJ.ATheoryofcollectivereputations.Review of Eco-nomic Studies.1996.№1(63).P.1–22.

247. TerziA.WhyfightingcorruptioninItalymattersforeconomicgrowth.WorldEconomicForum.URL:https://agenda.wefo-rum.org/2015/05/why-fighting-corruption-in-italy-matters-for-economic-growth/?utm_content=buffer8c10f&utm_m e d i u m = s o c i a l & u t m _ s o u r c e = f a c e b o o k .com&utm_campaign=buffer

248. The Act on the Openness of Government Activities(621/1999). Finlex.fi. URL:. http://www.finlex.fi/en/laki/kaannokset/1999/(датазвернення08.07.2011).

249. The State Civil Servants’Act (750/1994). Finlex.fi. URL:http://www.finlex.fi/en/laki/kaannokset/1994/ (датазвернення08.07.2011).

250. The Security Clearance Act (177/2002) . Finlex.fi. URL:http://www.finlex.fi/en/laki/kaannokset/2002/ (датазвернення08.07.2011).

251. The Constitution (731/1999) 11.07.1999. Finlex.fi. URL:http://www.finlex.fi/en/laki/kaannokset/1999/enl999073l.pdf(датазвернення08.07.2011).

252. The“Decisioninprinciple”onStatepersonnelpolicy(2001).OfficialwebsiteofMinistryofEducationandCulture.URL:www.minedu.fi/export/sites/default/OPM/Julkaisut/2003/liitteet/opm_l66_opm23.pdf?lang=fi (дата звернення08.07.2011).

253. TheAdministrationAct(625/2001).Finlex.fi.URL:http://www.finlex.fi/en/laki/kaannokset/haku.php?search%5Bty

306

pe%5D=pika&search%5Bpika%5D=Administration (датазвернення08.07.2011).

254. The Penal Code of Finland. Finlex.fi. URL: http://www.finlex.fi/pdFsaadkaan/E8890039.PDF (дата звернення08.07.2011).

255. TheFinnishlegalsystem/editedbyJaakkoUotila.Helsinki:FinnishLawyersPub.Co.,2000.254р.

256. ValuesintheDailyjob—Civilservant’sethics.Ahandbookforthestateadministration.URL:http://workspace.unpan.org/sites/internet/documents/UNPAN91843.pdf (датазвернення11.12.2018).

257. Zákonč.301/2005Z.z.Trestnýporiadok.URL:http://www.zakonypreludi.sk/zz/2005-301(датазвернення06.02.2019).

258. ZakonoUreduzasuzbijanjekorupcijeiorganiziranogkrimi-naliteta. URL: https://www.zakon.hr/z/166/Zakon-o-Ure-du-za-suzbijanje-korupcije-i-organiziranog-kriminaliteta(датазвернення06.02.2019).

259. Zadania. URL: http://www.cba.gov.pl/pl/o-cba/zadania/350,zadania.html(датазвернення22.03.2019).

260. GilbertN.,TroitzschK.G.SimulationfortheSocialScien-tist.SecondEdition.Engalnd:OpenUniversityPress,2005.295p.

261. Ustawa z dnia 9 czerwca 2006 r. o Centralnym Biurze An-tykoru pcyjnym (Dz. U. z dnia 23 czerwca 2006 r.). URL:http://prawo.legeo.pl(датазвернення22.03.2019).

307

У монографії на основі широкого кола джерел розкривається науковіпідходидоформуванняпонятійно-категоріальногоапаратусистемианти-корупційнихорганівдержавноївлади,визначаютьсяпричинивиникненнятарозповсюдженнякорупції.Здійсненокритичнийаналізрозвиткуанти-корупційнихорганівдержавноївладивУкраїнітазакордоном.Системати-зовано підходи до формування та розвитку антикорупційних інституцій.Запропонованошляхиудосконаленнянаціональнихантикорупційнихор-ганівдержавноївлади.

Науковевидання

Пархоменко-Куцевіл Оксана Ігорівна

ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК СУЧАСНИХ АНТИКОРУПЦІЙНИХ ОРГАНІВ

ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ЯК ОСНОВА ЗАПОБІГАННЯ ТА ПОДОЛАННЯ КОРУПЦІЇ:

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

Монографія

РедакторВ. Д. БондарКомп’ютерневерстанняН. В. Коваленко

Художнєоформлення О. О. Стеценко

Підп.додруку01.07.19.Формат60×84/16.Ум.друк.арк.17,90.Обл.-вид.арк.14,09.Наклад300пр.

МіжрегіональнаАкадеміяуправлінняперсоналом(МАУП)03039Київ-39,вул.Фрометівська,2,МАУП

ВидавецьівиготовлювачДП«Видавничийдім«Персонал»

03039Київ-39,просп.Червонозоряний,119,літ.ХХ

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів видавничої справи ДК № 3262 від 26.08.2008 р.

Date post:	14-Jul-2020
Category:	Documents
Upload:	others
View:	13 times
Download:	0 times

ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК СУЧАСНИХ...

Documents